ТОЧКА ЗОРУ
Про нинішню доАкцент цільність прийняття рішення щодо продажу землі, про марнотратство та тис ячолітній сон розуму.
Остап ДРОЗДОВ: «ЧИ ГОТОВІ МИ ДО ПРОДАЖУ ЗЕМЛІ?» Не можна робити товаром те, що ніхто не цінує. Ми дуже погані землевласники. А ще гірші продавці. Ми занадто дешеві. Майже як індіанці, які могли мальовничий острів продати за брязкальце. Властиво, ми ніколи землевласниками й не були - радше фізіологічними освоювачами наділів із метою вижити. Не повнокровно жити, а тупо вижити. Не жити на землі, а жити з чорної землі, щоб чорними у землю піти. І якщо хтось вважає себе нацією землеробів, то мушу розчарувати: ця надродюча земля, надродючий гумус, надродючий чорнозем – це наше прокляття. Він робить нас гіршими.
Н
айпросунутіші, найпрогресивніші й найуспішніші країни світу – ті, яких природа обділила землею й натурою. Країни скель, країни пісків, країни каміння, країни термічних випробувань – ось хто веде перед на світовому параді народів. Вони змушені вмикати мозок саме тому, що в них нема марнотратного чорнозему, який мозок вимикає, а тренує хіба що біцепси з трицепсами. Земля і родючість робить тебе тупішим – немає потреби організу-
30
вати життя за принципом ноу-хау, ощадливості й інших вибриків раціональності. Родюча земля позбавляє потреби перемагати свій сон розуму. l У нашому пасиві – тисячолітній сон розуму, тисячоліття ліні думати концептуально. Наш предок міг втикнути в цю святу землю патик, і навесні він пускав бруньку, і з року в рік ширилася марнотратність як національна ідея. Ми проросли з землі, яка думала замість нас і робила неповносправними. В землю заривали відходи, сміття
і людей, тому що не цінували ці чорноземи, даровані для іншого. А в цей час інші народи йшли до розуміння, що природні ресурси ослаблюють тонус. Поки ми в три погибелі садили й цюпали бульбу, десь обабіч нас народжувалися народи-переможці, народи гір, народи урвищ, народи снігів, народи непролазних хащів, народи повітря і вогню – але не землі, бо земля є якорем, вона поглинає людину, вона протистоїть культурі саморозвитку, бо змушує ні про що більше не думати. Люди землі всю-
АКЦЕНТИ плюс / листопад 2017 / №2