ФАКТИ СВІДЧАТЬ
Від редакції: Це цікаво знати – більш детально про «хімію» любові:
Коли людина закохується, вентральна ділянка головного мозку наповнюється гормоном допаміном. Чим більше допаміну, тим сильніше людина переживає свої почуття. Та ж сама система активізується, скажімо, якщо вжити кокаїн. Під час оргазму або навіть просто від споглядання фотографії коханої (коханого) в ділянці вентральної покришки вивільнюються гормони дофамін і норадреналін. Це не тільки породжує сексуальне збудження, а й мотивацію, прагнення та бажання бути з людиною все більше і більше. Якщо закоханість пов'язана з високим рівнем допаміну і норадреналіну, то відчай від нерозділеного кохання неминуче призводить до різкого падіння рівня допаміну. Для того, щоб його підняти, покинуті закохані повинні зайнятися спортом. Сонячне світло – це ще один спосіб вилікуватися; до того ж, варто відзначити, що усмішка також активує певні нервові шляхи, які допомагають відчути задоволення. Дослідження, проведені на студентах, яких покинули кохані, показали надмірно високу активність у тих частинах мозку, що відповідають за переживання фізичного болю, хоч болю як такого насправді немає – є лише душевні страждання.
Коли людина дивиться на об'єкт своєї закоханості, стають пригніченими нейронні ланцюги, які зазвичай відповідають за прийняття соціально значущих для людини рішень. Тому у цих випадках і говорять про «рожеві окуляри», бо саме так сприймають світ закохані.
Дослідження показують, що ризик розкриття таємного любовного зв'язку лише підсилює романтичні почуття стосовно партнерів – усе це завдяки підвищенню в організмі рівня ще одного гормону – фенілетіламіну.
Вченим вдалося дослідити, що мозок, який любить, і просто хтивий мозок – це різні речі. Еротичні фото активують гіпоталамус (який контролює голод та спрагу) і амігдалу (що контролює збудження). Любов же активізує цілком інші ділянки мозку – ті, що містять високу кількість допаміну та які пов'язані з ейфорією та… наркотичною залежністю. Доведено, що у чоловіків під час закоханості активнішими є ті частини мозку, які відповідають за зоро-
ве сприйняття; в той час як у жінок активна та ділянка мозку, що відповідає за пам'ять. Вчені пояснюють це явище тим, що чоловіки повинні бачити і розуміти, чи здатна ця жінка виносити та народити потомство, в той час як жінка повинна проаналізувати поведінку чоловіка і зрозуміти, чи зможе він бути годувальником.
Цікаво, що високий рівень тестостерону може пригнічувати окситоцин і вазопресин (гормони, які активно виробляються під час закоханості). Це може пояснити той факт, чому чоловіки з вищим рівнем тестостерону, як правило, рідше одружуються, поводяться грубо стосовно дружини в шлюбі, частіше розлучаються і так далі. Однак коли чоловік (навіть з доволі високим рівнем тестостерону) тримає на руках дитину, рівень його тестостерону різко падає, бо відбувається миттєвий викид у кров гормонів окситоцину і вазопресину, що відповідають за любов та ніжність.
Варто також знати, що вживання антидепресантів може поставити під загрозу існування романтичної любові, тому що завдяки їм підвищується рівень серотоніну в організмі. А високий рівень серотоніну пригнічує емоції та нав'язливі думки про коханого, які є ключовими компонентами любові.
Дослідження довели, що чоловіча сперма може потенційно сприяти романтичній любові, оскільки містить допамін і норадреналін, а також амінокислоту тирозин, які необхідні організму для того, щоб виробляти допамін.
Деякі люди, які стверджують, що ніколи не любили і не відчували романтичної закоханості, ймовірно, страждають від гіпопітуїтаризму – рідкісної гормональної хвороби, яка не дозволяє людині відчувати почуття захоплення від любові.
Як відомо, романтична любов, як правило, триває трохи більше року. А все тому, що мозок фізично не в змозі дуже довго перебувати в такому напруженому режимі роботи, тобто в стані романтичного блаженства, – на це потрібні сильні енергетичні витрати. Втім, у міру слабшання романтичної любові на зміну їй приходить любов-прихильність. Щоб зберегти це почуття, експерти говорять про необхідність спільних інтересів та про певну кількість часу, проведеного разом.
Нові дослідження показують, що не завжди з плином часу у стосунках зникає пристрасть. Сканування мозку деяких пар зі стажем показало, що навіть через роки стосунків далі продовжує відбуватися активність у тих ділянках мозку, які відповідальні за довгострокову прихильність та сексуальне бажання. Отже, справжня любов – невмируща!
“Потяг сердець породжує дружбу, потяг розуму – повагу, потяг тіл – пристрасть. І лише разом вони породжують любов”. (Конфуцій). АКЦЕНТИ плюс / лютий 2018 / №4
23