К*Ж
всеукраїнський тижневик
№ 7, 13–19 лютого 2015 р.
Штандарти Української Держави. Проект Миколи БИТИНСЬКОГО. Листівка початку ХХ століття
p.S.
1. Чотири представлених символи – це не чо тири «зарозумілих» перед рештою землі Украї ни. Вони, як чотири Євангелісти, не стоять вище за інших учнів Христа, але уособлюють собою все Братство Учнів Спасителя. Так і ці чотири герби символічно несуть у собі всю сукупність і сутність-сокровенність України-Руси. І бик або зодіакальний знак Те лець (символ апостола Луки, Лев – Марк, Во долій – Матвій і Орел – Іоанн) – невипадково улюблений символ Руси-України ще задовго до християнства, бо цей знак майже повністю «по криває» землю України (ще Водолій), і не випад
Велика державна печатка Української Народної Республіки
Проект Великого герба Української Народної Республіки
12
нова країна Адже головний сенс та ідея герба в своїй основі поєднували в собі духовні, душевні якості, а також устремління і мету, як у фамільному, так і в державних гербах. З найдавніших часів люди, держави вибирали собі такий символ (малий герб) чи то у вигляді певної тварини, чи то птаха, також міфічної тварини, і він був для них непорушний. Вибрані тварина, птах і т. ін. виражали духовний принцип, ну і частково певну рису характеру народу, держави, яка його обрала. Але тут необхідно ще також процитувати наших авторів. «Великий герб не тільки графічне втілення історії державницької традиції, а й водночас художній, графічний твір, який примітний іншими, інтернаціонально визнаними символами країни. Здебільшого, серед них широкий спектр зображень флори чи фауни, у деяких випадках мотивів національного орнаменту. “Без калини немає України”, – віщує народна мудрість. Поетичним образом, що найкраще підходить на цю роль у гербі країни, є саме кетяги калини у сполуці з пшеничним колоссям, яке слугує ознакою щедрості та багатства української землі, добробуту, миролюбного характеру її народу. Звернемо увагу, що за результатами досліджень творчого спадку Великого Кобзаря Тараса Шевченка – з-поміж назв рослин, які згадуються у його творах, найчастіше трапляється саме калина. У багатьох випадках, що засвідчує світова практика, герби країн прикрашає стрічка націо нальних барв. Зазвичай вона додатково підкреслює природний зв’язок між кольоровою гамою герба та національними барвами. Традиційно стрічка розміщується у підніжжі щита». Фраза «здебільшого, серед них…», закінчується словами «у деяких випадках мотивів національного орнаменту». І далі: «“Без калини немає України”, – віщує народна муд рість». А чому не помістити в герб рушники, адже без сумніву і з усією відповідальністю можна сказати, що це наші національні унікальні твори мистецтва, з найглибшою символікою, де ми можемо побачити візерунки часів трипільської культури. Але наші автори, гадаємо, не без підстав на те, розуміли, що для герба, на жаль, вони не підходять, і не тільки з міркувань, відповідних суворій науці геральдиці. Тож давайте «гідно» закінчимо компози-
цію – зобразимо кетяг калини з колосками пшениці. А щоб це мало пристойний вигляд, аргументовано згадаємо, що Тарас Григорович Шевченко багаторазово її згадував. Знову повернемося до сказаного А. Гречилою «Колоски різних злаків навіть не знаю, як прокоментувати». Так, справді, немає слів. Тут ще необхідно сказати про те, що коли наші автори на підтримку свого проекту великого герба вдаряються в історичний екскурс, вони знову цитують наших знаменитих попередників, як-от М. Грушевського, Г. Нарбута, В. Модзалевського та інших. Поза всяким сумні-
простимий промах. Мало того, що тут присутні злощасні «колоски», так це ще й цілий вінок (земля), що містить у собі архангела і лева (небо). Цей же вінок і в наших депутатів. Але, по-людськи, можна зрозуміти Майстра – революційні ідеї та символи полонили і такого знавця, бо інакше такий ляпсус важко пояснити. Повертаючись до статті наших авторів, знову читаємо: «У багатьох випадках, що засвідчує світова практика, герби країн прикрашає стрічка національних барв». Неправда, бо існувало, існує залізне правило – вона повинна бути
Національний герб України. Середина XVIII століття
вом, авторитет цих людей, першого президента України і видатного історика великий, але й тут необхідна виваженість і тверезе судження. І великі люди суб’єктивні і допускають помилки, і знаючи чудово історію своєї вітчизни, наш перший президент, повторюючи помилки гетьманів, допустив колосальний промах, не вступаючи в справжню єдність з іншими видатними особистостями України того часу, і до чого це призвело УНР, ми можемо тільки з болем згадувати. І хоча сказане не стосується нашої теми, але воно лише констатує той факт, що часто й особистісне тяжіє над об’єктивністю. І вже до нашої теми, коментуючи герби знавця геральдики М. Битинського, в цілому дуже добре виконані, знову бачимо не-
одного кольору. Але тут ми зупинимося і не будемо далі в деталях розбирати всю статтю, коли вже досить сказаного, а ми хочемо запропонувати свій варіант проекту великого герба України. Напевно, можна нескінченно сперечатися й міркувати про те, хто правий, хто в чому помиляється, й у кожного є своя думка, але зараз не про це. Вражаюче, але сама історія України «підказує» нам певний варіант, проект великого герба. Починаючи з головного, з малого герба, необхідно відразу зазначити, що ми, Україна, володіємо найстародавнішим гербом на планеті з усіх, що взагалі існували й існують будь-коли. Дивно й те, що в такому зображенні наш тризуб зустрічається тільки в нас протягом декількох тисячо-
літь. Внутрішнє «наповнен ня» його всеосяжне, адже він пов’язаний із так званим «солярним» культом і водою. Щоправда, більшості людей він відомий, як символ Посейдона (Нептуна) води, і менш відомий, як символ Шиви («благий», «що приносить щастя»), однією з іпостасей індійського Тримурти (Шива, Брахма, Вішну) – тріади, триєдності. Він (Шива) – творець, і цей же символ має Агні – бог вогню. Тож тризуб несе в собі вогняні і водні якості, іншими словами, саме життя або його основу. Німецький дослідник Udo Becher у своїй книзі Lexikon der Symbole (1992), у статті про сокола (орла), пише наступне: «Сонячний, чоловічий, небесний символ, через його силу, красу і високий політ був божественним символом, священним птахом бога Сонця Ра, яке ототожнюється з богом Гором (Ор)». І далі він пише, що стилізоване зображення цього сокола знаходимо в гербі України 1918 року й на монетах князя Олега. «У кожного з трьох братів був тризубий скіпетр – знак його володарювання, який служив також і для того, щоб показати, що кожна стихія, як ми її бачимо, складена з трьох. Вони були справді братами, бо вийшли з одного початку, діти неба і землі, тобто одухотвореної першоматерії, з якої і було все створено» – Дом Антуан-Жозеф Пернеті. «Міфи Стародавнього Єгипту і Стародавньої Греції», 1758 рік. Київ 2006 р. Як бачимо, тут чітко говориться про єдиний початок цього символу – про Триєдність. І якби ми разом із Платоном (у «Тимеї» і «Критії») заглибилися в історію Атлантиди, то ще раз переконалися б у неймовірній древності нашого малого герба. Але тут ми не будемо заглиблюватися в цю тему, щоб не зануритися в безодню інформації про наш великий символ. Отже, він основний і знаходиться в центрі щита, а оточують його чотири інших герби-символи. Говорячи про Київську Русь, необхідно відзначити такий важливий момент, як те, що залишилася нам у спадок лише невелика частина належної їй території, де ми зараз і живемо, і називаємо цю землю – Україна. Дивно, але факт, що територія сучасної України-Русі, можна сказати, повністю вписується в землі Чернігівського, Київського, ГалицькоВолинського князівств та Бу-