Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І. Я. Франка
Мій Коледж вчора….
сьогодні…
завтра…
№2
12 ЖОВТНЯ 2018
Дорогі наші чоловіки! Вітаємо вас з Днем захисника України! Це справжнє свято мужності й самовідданості, свято лицарства та благородства. Це свято кожного, хто в той чи інший час віддав чи віддасть свої знання, силу, мужність і професіоналізм справі захисту нашої держави. Це свято має особливе значення. Воно нагадує про громадянський обов'язок і важливе чоловіче призначення. Нам, звичайно, хотілося б миру на всій планеті, але, на жаль, в нашому світі таке не завжди є можливим. А тому особливо цінним є те, що наш спокій та свободу є кому боронити! Щиро вітаємо вас! Бажаємо доброго здоров'я, щастя, благополуччя та злагоди!
МІЙ КОЛЕДЖ
2
День знань у Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі ім.І.Я.Франка
Перші осінні нотки в повітрі, яскраві посмішки, елегантні наряди, піднесений настрій, безліч квітів та, звичайно ж, червона доріжка – саме таким видався ранок 3 вересня у Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі ім. І.Я.Франка. Цього дня під акомпанемент гучних овацій, більше 100 першокурсників поповнили ряди студентів нашого навчального закладу. Свято Першого дзвоника об’єднало всіх учасників учбового процесу: секретарів, комендантів гуртожитків, адміністрацію, викладачів та студентів. Всі вони зібралися біля нашої альма матер, аби урочисто розпочати новий навчальний рік. Першою до присутніх звернулася виконуюча обов’язки директора коледжу, кандидат філологічних наук Юлія Олександрівна Шакура. Вона привітала всіх з початком навчального року і побажала нових досягнень та перемог, а також з особливою увагою привітала цьогорічних першокурсників. Адже, свято Першого дзвоника у коледжі – це особливий день у їхньому
житті,скінчилося безтурботне дитинство, а на порозі уже чекає бурхлива юність, яку вони проведуть в одному з найвідоміших на Чернігівщині навчальних закладів. Святкова лінійка продовжилась урочистим врученням залікових книжок першокурсникам, які подібно до кінозірок пройшли червоною доріжкою та, звичайно ж, музичними вітаннями від студентів. Колектив коледжу здавна славиться гостинністю, тому і цього дня традиції не було порушено: студентівновачків пригостили хлібом-сіллю, а виконуюча обов’язки директора коледжу разом із завідуючими відділень провела традиційне обсівання викладачів, студентів та гостей свята зерном та смачними цукерками. Ольга Радаєва, Заступник голови Профспілкової організації студентів ПГПК ім І.Я.Франка
№2
3
Три акорди для щастя… Гра на гітарі — це не техніка. Це те, що ти хочеш сказати. Лес Пол
Гітара об'єднала покоління багатьох людей, і тому є найпопулярнішим інструментом серед молоді. Не є виключенням і студенти Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І. Я. Франка. 19 вересня в стінах актового залу коледжу відбувся концерт колективу ―Unic Bart”, на якому студенти разом з керівником гурту Юрієм Віталійовичем Скибою показали свою майстерність. Захід розпочався виступом керівника, який виконав неофіційний гімн коледжу - ―Перемоги 117‖. Наступним номером концертної програми був виступ Юрія Скиби та Наталії Булавки з піснею ―Як цвіте калина‖, яка зворушила своєю мелодійністю та текстом всіх присутніх. Наступним виконавцем пісень на гітарі була Мілана Купрій із мотивуючою піснею ―Надія Є‖. Людмила Литовко виконала чудову рок-баладу російської групи ―Арія‖ - ―Беспечный ангел‖. Пісня про сімейні цінності та
кохання ―Ведь я мечтаю о том что и ты тоже‖ у виконанні студента 2 курсу відділення технологічної освіти Валентина Шепеля зворушила слухачів. Анна Котова збадьорила залу, виконавши легендарну та енергійну композицію ―Есть только миг‖. Далі знову виступила Людмила Литовко з піснями ―Воины света‖ і ―Молодые ветра‖. А концертну програму завершив Юрій Скиба неофіційним гімном руху авторської пісні ―Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались‖, та хітом студентів кількох поколінь ―Во французской стороне…‖. Ніхто з присутніх не залишився байдужим, кожен отримав свою частинку позитивних емоцій. Будемо сподіватися, що Юрій Віталійович разом зі своїми учнями ще багато разів тішитиме наші серця чудесною музикою! Коток Володимир, студент ІV курсу відділення видавничої справи та редагування
МІЙ КОЛЕДЖ
4
Мої Прилуки …А ти живеш у маленькому місті, Де сивий Удай торка небеса, Алеї ночі ліхтарно-барвисті Густинське небо, як ґрона, звиса..
Чарівні Прилуки широко розкинулися на зелених берегах славної ріки Удай. Старовинне місто чарує не тільки самобутністю, неповторною красою, славою, а й, на жаль, часом, трагічною історією. В місті є безліч архітектурних пам’яток, які доносять до наших днів красу минулих років. А ви знаєте історію міста, в якому живете? На сьогоднішній день не існує точних відомостей, коли саме з’явилися Прилуки. Є інформація, що місто закладене наприкінці Х століття, коли в 988 році за наказом Київського князя Володимира Святославовича на східних околицях могутньої держави Київської Русі почалося будівництво міст-фортець для захисту від набігів кочових племен. Тож історія міста починається з 1085 р., коли вперше назва “Прилуки” згадується на сторінках “Поученія” Володимира Мономаха. Вже тоді місто-фортеця було могутнім. Воно постійно піддавалося погромам, але знову відбудовувалось. Прилуцька фортеця на високому правому березі річки Удаю мала міцні дубові стіни з високими рубленими ве-
жами, спорудженими на проїздах з брамами. Уздовж стін на валу, що був заввишки 10-12 метрів, тягнулися глибокі рови, які заповнювалися проточною водою з річки Муховця. Гуляючи містом, я намагаюсь уявити межі фортеці, і те, яким колись воно було, особливо, коли відвідую історичну частину, наприклад, пам’ятник Володимиру Мономаху, рів біля нього, полкову Спаську церкву, дзвіницю Святого Миколая Чудотворця. Історична частина міста починається від Іванівської церкви вздовж Київської вулиці до гімназії №1 та від Пам’ятника Володимиру Мономаху до Будинку культури. Потім місто на поч. ХІХ ст. почало швидко забудовуватись маєтками заможних купців. Саме по Театральній площі й протікала колись річка Муховець, текла вниз, впадаючи до Удаю. І саме тому там постійно утворюються глибокі провалля. Сьогодні наше місто зачаровує затишком, гарними скверами, чудовими пам'ятниками та тихими вуличками. Але коли знаєш їхню багатовікову історію, розумієш, скільки таємничого та загадкового ховається під новою бруківкою… І той, хто заглибиться в історію міста, погляне на нього зовсім іншими очима. Булавка Наталія, студентка ІІ курсу відділення видавничої справи та редагування
№2
5
Воздвиженський ярмарок у Прилуках
У цьому році Прилуки святкували День міста 29-30 вересня. Ця подія співпала з вже XVII Воздвиженським ярмарком. Раніше День міста відзначали 18 вересня – у День визволення від фашистських загарбників. Але в цьому році міська рада вирішила перенести дату святкування на найближчий час до дня першої писемної згадки про Прилуки. Наше місто вперше було згадано у 1085 році в “Повчанні дітям” Володимира Мономаха, пам’ятник якому розташовано в старовинній частині міста за площею Іосафа Білгородського. День міста прилучани проводили в затишній атмосфері під звуки народних пісень і танців. Відкриття ярмарку розпочалось зустріччю-запрошенням “Прилуки вітають гостей дорогих”.
Студенти нашого коледжу своїм запальним танцем також взяли участь у відкритті ярмарку, продемонструвавши неабияку майстерність. Як і в попередні роки, на ярмарку були широко представлені вироби майстрів декоративно-прикладного мистецтва, промислові та продовольчі товари, продукція рослинництва, тваринництва та бджолярства. Тож вибір був досить різноманітний. На центральній площі міста розмістили атракціони для дітей, і наші маленькі прилучани та гості міста мали змогу в повній мірі насолодитися дитинством на фоні веселого ярмарку. Окрім продажу різноманітних товарів, було організовано різноманітні фотовиставки, виставки робіт місцевих митців, фестивалі. Не можна не згадати й про урочисту церемонію вручення кращим прилучанам нагороди “Гордість міста” з нагоди відзначення Дня міста Прилуки. На завершення шоу-програми свої вітання передали й учасники флешмобу «Барвиста Україна», в якому взяли участь всі бажаючі. Одним з сюрпризів був приїзд гурту Made in Ukraine, глядачі були в захваті від їхнього виступу. Кожен з гостей ярмарку із веселим настроєм занурювався у мандрівку чарівними алеями демонстрацій найрізноманітніших товарів та смаколиків! Комарова Анна, студентка ІІІ курсу відділення видавничої справи та редагування
МІЙ КОЛЕДЖ
6
Свято Покрови Пресвятої Богородиці
Християни 14 жовтня святкують Покрову – одне з найбільших релігійних свят на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Цього дня з особливою урочистістю проходять богослужіння у храмах, присвячені цій події. Свято Покрови Божої Матері відкривало період весіль в українських селах. Цікаво й те, що Покрова в Україні одночасно є і святом козацтва, адже славні воїни нашої землі вважали, що покров Богородиці захищає їх від усяких бід та смертей, і особливо шанували свою заступницю. За легендами, історія Покрови починається з переказів про чудеса, скоєні завдяки заступництву Богоматері, що розкинула над віруючими своє чудове покривало (омофор, або покров). Одна з легенд оповідає, що більше 11 століть тому покров Святої Богородиці врятував жителів Константинополя від завоювання князем Аскольдом. Тоді, будучи ще язичником, він зі своїми воїнами осадив православне місто. Жителям Константинополя загрожувала загибель, але вони стали ревно молитися Божій Матері. І вона врятувала їх, укривши своїм омофором: вороги вже не могли бачити благочестивих городян, і останні врятувалися. Дивовижна подія вразила Аскольда, і він зі своїми
дружинниками прийняв християнство. Є й інша легенда про Покрову Пресвятої Богородиці, яка дещо схожа з першою. У Х столітті на грецьку Візантію напали араби (сарацини). Якраз у цей час у Влахернському храмі в околицях Царграда йшло богослужіння, віруючі стали просити Богородицю про захист. Двом з них, Андрію Юродивому та його учню Єпіфанію, було видіння Божої Матері, яка молилася разом з віруючими і накрила їх своїм покривалом-омофором. Греки перемогли в цій битві, і Візантія була врятована. Що ж до українських козаків, то вони завжди по-особливому шанували свято Покрови, адже вважали Богоматір своєю заступницею. Ікона Марії з омофором була в кожному козацькому курені, а головна січова церква завжди була Покровською. З'явився навіть особливий тип ікони – „Козацька Покрова”, на якій зображували козаків та їхніх старшин під розпростертим покровом Богородиці. За даними Інституту національної пам'яті, вціліло трохи більше десятка таких ікон. На одній з них ми бачимо навіть зображення Богдана Хмельницького. День українського козацтва відзначається в Україні згідно з Указом Президента України від 07.08.1999 № 966/99 в день свята Покрови Пречистої Богородиці 14 жовтня. Президент України, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, визначив цю дату своїм указом.
7
№2
Наші захисники
Дубовик О.О.
Дорошенко В.В.
Довженко А.М.
Чосік П.П.
Котеленець В.М.
Дяченко П.М.
Скиба Ю.В.
Цапенко М.М.
Котеленець М.Б.
Шпилько В.П.
Череп В.Г.
Янголи малі Герої названі й на то герої, Щоб рідну землю захищать, Коли вона вмирає в крові, Її рідненьку очищать. Земля кричить, стогне надія, Дитинка прапор десь несе, Їй матір тихо заповіла: ―Життя – це бій, А боротьба понад усе!‖ Горда за те, що українка, Кричить дитинка, пар із уст, Я свічку воїну поставлю, За нього тихо помолюсь. Горда за те, що українка, За те, що виросту на цій землі, Де воїни понад усе оберігають Бо Бог назвав їх: ‖Янголи малі‖! Костенко Вікторія, студентка ІІ курсу відділення видавничої справи та редагування
Чоловіки теж сміються *** Перед боєм приходить у роту замполіт і урочисто оголошує: — Воїни! Зараз почнеться битва: армія проти армії, солдат проти солдата! Єврей: — Товаришу капітане, ви, бува, не можете показати мені мого солдата? Може я з ним домовлюсь по-доброму. *** Пролив каву на ноутбук. Так швидко навіть автомат Калашникова в армії не розбирають! *** У кypильні полковник розповідає анекдота. Всі офіцери, за виключенням одного лейтенанта, сміються. — А ви, пане лейтенант, чому не смієтесь? — А я не з вашої частини, пане полковнику.
Мій Коледж вчора… сьогодні… завтра...
Номер підготовлений редакційною колегією коледжу: Костенко В., Охріменко Д., Сова О.