Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І. Я. Франка
Мій Коледж вчора….
сьогодні…
завтра…
Випуск 6
28 лютого Зі святом 8 березня!
Майже століття тому з'явилася традиція відзначати жіночий день. Це свято дає можливість ще раз нагадати всім жінкам про їхню незамінність, чарівність та силу робити життя прекраснішим. Будьте коханими! Нехай кожен день надихає та приносить задоволення, а життя частіше дає приводи посміхнутися! Ю. О. Шакура
У
ЦЬОМУ
Н О М Е Р І:
Спортивні досягнення
2
Герої не вмирають
2
Анатолій Матвійчук в нашому закладі
3
Святкування Дня закоханих в коледжі
3
Представлення груп
4-5
Інтерв’ю з А. Матвійчуком
6-7
Як святкують День закоханих в інших країнах
8
Мій Коледж
2
Змагання зі стрит-болу 07 лютого відбулося спортивне змагання зі стріт-болу 3х3. У ньому брало участь чотири команди: команда Медичного училища, дві команди від Агротехнічного коледжу та команда Педагогічного коледжу. Змагання відбулося у спортивному залі Прилуцького професійного ліцею. Організатором спортивного комітету міста став Головенко Тарас Володимирович, а головним суддею Павленко Григорій Миколайович. Після шикування команд о 9:30, відбулося жеребкування, а згодом розпочалася запекла гра, яка була досить довгою та напруженою, кожна із команд по-
казала високий рівень підготовки. Після завершення змагання, розпочалося нагородження: трете місце зайняла команда медичного училища, друге місце посіла команда нашого коледжу (керівник та тренер Романовська Тетяна Іванівна), поступившись лише на кілька м’ячів, а переможцями стали студенти Агротехнічного коледжу. Цей день запам’ятався всім командам своєю цікавою та захоплюючою грою. Студенти нашого коледжу продемонстрували досить гарну підготовку, і пообіцяли всім, що наступного разу покажуть ще кращу гру! Подоляк Олександр, студент ІІІ курсу 1 групи відділення видавничої справи та редагування
Герої не вмирають... «Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я любив. І любив Україну Вона, як і ти, була в мене одна…»
Герої не вмирають... Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Вони гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. Ми пам’ятаємо їх та віддаємо шану кожному з них. Так, 20 лютого 2019 року студенти, викладачі та співробітники Прилуцького гуманітарнопедагогічного коледжу ім. І. Я. Франка вшанували пам’ять героїв Небесної Сотні, а також сержанта, командира розвідувального відділення розвідувального взводу 57-ї бригади Збройних сил України, випускника нашого коледжу Валерія Єгорова. Події у Києві 18-20 лютого 2014 року стали фінальним і найбільш драматичним етапом Революції Гідності. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви й патріо-
тичні пісні. Тисячі поранених і більше ніж 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. «Небесна Сотня» своїм життям виборола свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!». Патріотичні пісні, чуттєві поезії, жалобні слова і, звичайно ж, відео-хронологія подій Революції Гідності – все це було представлено в актовій залі Прилуцького педагогічного коледжу, аби в черговий раз згадати загиблих героїв та возвеличити їх подвиг. І головне − на довгі роки закарбувати у пам’яті нашого суспільства пам’ять про мужність, незламність, силу духу, витримку і любов до України.
Ольга Радаєва, заступник голови Профспілкової організації студентів ПГПК ім І. Я. Франка
Випуск 6
3
Зірковий гість 8 лютого в Прилуцький гуманітарнопедагогічний коледж ім. І. Я. Франка, завітала талановита людина. Співак, композитор, поет, журналіст, педагог - Анатолій Миколайович Матвійчук. У актовому залі зібрали студенти всіх відділень, щоб на свої очі побачити Народного артиста України. Захід було проведено у формі інтерв’ю, ведуча — Вікторія Микитенко, яка ставила питання Анатолію Миколайовичу про життя, дитинство, навчання, викладацьку роботу, пісні і журналістику. Студенти також змогли поставити
питання, і отримати влучні відповіді і цінні поради. Анатолій Миколайович, своїм виступом дав нашим студентам натхнення і приклад, для самореалізації в житті, щоб вони в майбутньому досягли вершин. Микитенко Вікторія студентка ІІІ курсу 1 групи відділення видавничої справи та редагування
Найромантичніший день року
Кохання – це джерело натхнення та насолоди, яке надихає та чарує кожного хто пізнав його силу. Сила кохання має фантастичні можливості та неймовірні наслідки. Аби випробувати цю силу, з нагоди свята кохання – Дня святого Валентина, у Прилуцькому гуманітарнопедагогічному коледжі ім. І.Я. Франка організували справжнє свято любові. 14 лютого у стінах педагогічного коледжу все сяяло від атмосфери кохання та слів ніжності, які оповили кожен куточок навчального закладу. Деякі по справжньому закохані пари вирішили підтвердити силу свого кохання та взяли участь у концертно-конкурсній програмі до Дня Закоханих. Чотири найвідважніші пари закоханих змагалися за звання найкращих, перевіряючи те, на скільки вони знають вподобання та звички одне одного, можуть турбуватися та допомагати своїй половинці у виконання не простих завдань.
Пройшовши цікавий та не легкий шлях, кожна з пар підтвердила силу свого кохання та ще більше поринула в це ніжне почуття. Але як відомо в кожній грі є переможець та переможений, тож за результатами гри кохання звання найкращих посіла пара з родзинкою Тарасенко Юлія та Сова Олександр – друзі, які вирішили випробувати силу своєї дружби, за ними крокують найромантичніше пара закоханих – Чудо Віктор та Рой Марина, ІІІ щасливе місце посідає не менш чарівна пара Дерган Валентин та Євтушенко Анна, пара Копка Владислав та Мазаєва Дана стали ІV щасливою парою, яка пізнавала силу свого кохання. Нехай кожен день у вашому житті буде сповнений кохання, як і День Святого Валентина – найбільш поетичний, найтаємничіший, найромантичніший день року. Кохайте і будьте коханими! Денисенко Наталія студентка ІІІ курсу 1 групи відділення видавничої справи та редагування
Мій Коледж
4
Представлення 12 групи початкової освіти заслуживши всі ті гучні, оплески, які лунали в актовій залі для них того дня. Ми запам’ятаємо їх справжніми smart girls, головна мета яких – стати чудовими вчителями іноземної мови та, нарешті, все ж таки зрозуміти, що хоче від них їхня куратор, яка постійно говорить з ним англійською мовою. Лариса Петрівна Помігуєва гарно показала себе в кінці виступу, вийшовши на фінальний танець до дівчат. Це була «дівоча тусівка», яка вразила глядачів супроводом чудової живої музики, веселими відео, що запам'яПовільний танець з чоловічою частиною талися усім, та запальними танцями дівчат. наших викладачів – ось чим закінчувалось предХрапач Даша ставлення 12 групи початкової освіти в нашому студентка ІІІ курсу 1 групи коледжі. відділення видавничої справи Дівчата чудово предстали себе перед інта редагування шими студентами нашого коледжу, насправді,
Представлення 11 групи початкової освіти Дебют першокурсника – це так звана візитка групи. 11 група початкової освіти на чолі зі своїм куратором — Ходак Тетяною Володимирівною —, підготували чудове представлення. На початку виступу на сцену було запрошено Тетяну Володимирівну, яка з повагою та любов’ю представляла своїх дівчаток та одного
хлопчика. Група відкрила себе з цікавої сторони, вони виконували пісні, танцювали та показували різноманітні сценки, завдяки яким привернули до себе увагу та зарядили гарним настроєм всіх присутніх на цілий день. Ленець Лілія студентка ІІІ курсу 1 групи відділення видавничої справи та редагування
Випуск 6
5
Представлення 11 групи технологічної освіти 18 лютого відбулося представлення 1 групи відділення технологічної освіти. Студенти-первачки відкрили себе з досить цікавого та креативного боку. Дивували публіку запальними танцями, музичними виступами, відеосюжетами та навіть пародіями на зірок світового рівня. Проте це не завадило зберегти неповторність та оригінальність кожної особистості. Усі представники групи продемонстрували свої таланти. За допомогою куратора — Олексія Миколайовича Кириченка — та справжнього командного духу, першокурсникам вдалося захопити безцінну увагу глядацької аудиторії. Сподіваємося, що це лише початок креативних виступів від 11 групи відділення технологічної освіти в стінах нашого закладу. В майбутньому для них буде ще багато нагод виступати на сцені нашого коледжу. Тож бажаємо їм та
всім іншим майбутнім спеціалістам успіхів у навчанні, а кураторам – міцного здоров’я, сталевих нервів та побільше таких талановитих та творчих студентів! Комарова Анна студентка ІІІ курсу 1 групи відділення видавничої справи та редагування
Представлення 11 групи видавничої справи 18 лютого відбулося представлення 1 групи відділення видавничої справи та редагування, куратором якої є Лозова Наталія Вікторівна. «Журлики» відкрили себе з досить цікавого боку. Запальні танці та сучасні пісні у їхньому виконанні припали до душі всім глядачам, не залиши-
вши нікого байдужим. Глядачі із задоволенням спостерігали за дійством на сцені та підтримували першокурсників гучними оваціями. Сподіваємося, що це лише початок їхнього справжнього студентського життя та активності на сцені коледжу, і разом з куратором вони ще не одноразово нас будуть дивувати своїми виступами. Тож бажаємо їм терпіння та наснаги залишатися такими ж неординарними, яскравими та незабутніми! Копаниця Анастасія студентка ІІІ курсу 1 групи відділення видавничої справи та редагування
Мій Коледж
6
Єдиний журналіст, який співає Спілкуватися з Анатолієм Матвійчуком– одна приємність. Це досить мудра, толерантна та вихована людина. Анатолій Миколайович співак, композитор, поет, журналіст, педагог, одним словом талановита людина, а ще він – єдиний народний артист України з журналістським дипломом і єдиний журналіст, який професійно співає. Творчість Анатолія Матвійчука уособлює в собі найкращі традиції української естради. Пісні Анатолія Миколайовича різні за стилем і тематикою: ліричні, філософські, повчальні, веселі і запальні. Багато творів стали майже народними. Автор 8-ми авторських компакт-дисків, 7 збірок власних поезій. Його вірші, опубліковані в Інтернеті і в соцмережах, облітали увесь світ. У 2000 році Анатолій Матвійчук отримав звання Народного артиста України, а у 2015 року — Члена Національної Спілки Письменників України. – Анатоліє Миколайовичу, вивчивши вашу біографію, я була вражена тим, скільки Ви всього встигли реалізувати і продовжуєте плідно працювати. Перше питання буде зовсім
банальне – що служить Вам постійним джерелом натхнення? – Надзвичайно складне питання, на яке можна дати просту відповідь, але насправді саме життя і є відповіддю на це питання. Тому що, коли ти народжуєшся, стаєш більш дорослим, починаєш себе осмислювати – розумієш, що ти у цей світ прийшов для чогось, розумієш те, що ми всі – люди, ми – частинки чогось одного – великого цілого. – Коли у Вас з’явився потяг до музики і віршування? – Коли мені було 15 років, батьки подарували гітару. Я дуже швидко освоїв основні акорди і вже через два тижні почав писати пісні. Я створював до своїх пісень таку гармонію, що здавалась мені небанальною. Спочатку писав російською і українською, а потім перейшов тільки на українську. У той час я був учасником однієї молодіжної музичної групи. Почав писати для неї. Потім я почав носити свої вірші в різні газети. Приймали їх неохоче. Але я був дуже впертий і стукав то в одну, то в іншу редакцію, і незабаром
7 мене почали друкували. Згодом редактор однієї газети мене запитала: «Скільки ви будете ці вірші носити? Спробуйте уже писати замітки, кореспонденції… Тоді я навіть уяви не мав про ці жанри, але мені все пояснили, і незабаром я перемкнувся на невеличкі журналістські твори. Їх брали охоче і згодом порадили мені вступати до університету. Я, як син простих людей, навіть і мріяти про це не міг. Мені здавалося, що там вчаться якісь напівбоги. Але таки наважився, зібрав документи і подав на факультет журналістики Київського державного університету. Але вступив аж за третім разом. Мене весь час зрізали, не було кому замовити за мене слово. Я не мав жодного професійного підґрунтя, яке було в багатьох абітурієнтів. – Скільки часу Ви працювали у журналістиці? – У «Молоді України» лише 6 років. Крім редакційних справ, у мене паралельно було своє особисте творче життя. Я почав писати пісні для багатьох груп і співаків А потім я ще став ведучим телевізійної програми «Музичний відеомлин». Незабаром з аранжувальником Миколою Павлівим ми записали мій перший авторський альбом «Запорожці», в якому було кілька хітів. Прийшла перша популярність. Редакції газети це не сподобалось. Адже мене почали запрошувати на концерти, і потихенько від кар’єри журналіста, поета й автора музики я почав переходити до кар’єри співака й автора пісень. – І тоді Ви остаточно змінили професію? – Не одразу. У 1995 році я перейшов працювати в журнал «Музика. Я був заввідділом естради і виконавського мистецтва. За тиждень я готував необхідний матеріал, а решту часу приділяв творчості. Невдовзі, 1996 року, відбувся мій перший бенефіс «Полустанок любові» у тодішньому Жовтневому палаці Києва. Перші мої пісні, які принесли мені популярність, одна з найяскравіших мала приспів – «Що це було? Мабуть, НЛО». Де б я її не співав, глядачі завжди підспівували, тому що слова буквально в’їдалися в свідомість. – Чи пам’ятаєте свою першу пісню, з якою виступили на сцені? – То була пісня «Сліпе кохання». Ми часто грали
Випуск 6 її на танцях, і вона подобалась молоді. Одного разу я йшов пляжем річки Дніпро. Проходячи повз компанію, почув, як під гітару співають цю пісню. Звичайно, я був приємно вражений. Такі випадки траплялися і значно пізніше. Років двадцять п’ять тому я написав патріотичну пісню «Кленова балада» для О. Білозір. Одного разу їду в поїзді. Поруч – молодий хлопець. Розговорилися. Він і каже: «Я колекціоную стрілецькі і повстанські пісні. Нещодавно записав одну рідкісну стрілецьку пісню «Кленова балада». Почав наспівувати. Коли я сказав йому, що це моя пісня, він довго не міг повірити. Для мене це був найвищий комплімент: коли пісні йдуть у народ і там живуть. – Розкажіть, будь ласка, про свою викладацьку роботу. – Викладаю у Київському національному університеті культури і мистецтв. Раніше працював на кафедрі журналістики завідувачем кафедри, а зараз знову повернувся на кафедру шоубізнесу, де викладаю кілька предметів, що базуються на сучасних культурноінформаційних технологіях. Я – кандидат історичних наук. Мені цікаво поєднувати концертну, творчу і викладацьку діяльність, тому що вже настав той час, коли треба ділитися досвідом. Я дуже щасливий, коли студенти іноді проводжають мене з лекцій як з концертів, оплесками. Це свідчить про те, що їм цікаво. – Зараз пишете пісні? – Аякже! Зараз у мене створився цілий цикл нових змістовних пісень. Вийшло дві книжки поезії, в якій відобразилася вся наша новітня історія: Майдан Гідності, сепаратизм, війна на Сході. Крім концертної пісенної програми, я створив літературно-музичну, яка має назву «Межа». Нещодавно я успішно презентував її українцям Чикаго і Даласу. Моє давнє творче гасло не змінилося, але змінилися тренди – й я отримав другий шанс! Адже я завжди декларував: «Я не хочу бути модним, я прагну бути актуальним!». На тому і стою… Микитенко Вікторія студентка ІІІ курсу 1 групи відділення видавничої справи та редагування
Мій Коледж
Як святкують День закоханих в інших країнах Німеччина У Німеччині Валентин вважається святим покровителем не закоханих, а психічно хворих. На честь свята німці прикрашають психіатричні лікарні червоними стрічками, в каплицях проводять спеціальне богослужіння. Франція
Данія У Данії День Святого Валентина прийнято відзначати весело. Тут влаштовуються масові вистави і концерти, виступи та виставки, галасливі вечірки. Коханим, друзям, членам сім'ї, колегам посилають гарні білі квіти (живі та штучні), а також листівки зі смішними віршами і любовними поемами.
Крім листівок-сердечок у Франції можуть подаАмерика рувати білизну, цукерки, шоколадні муси, романтичні подорожі, нарізану сердечками ковбасу, Раніше закохані американки і американці дару"щасливі" лотерейні квитки, рожеві йогурти, вали один одному марципани, які були досить цінним подарунком, оскільки марципан містив штучні квіти. цукор, який коштував тоді дуже дорого. З початку 19 століття почалося широке використання Англія цукрових буряків, і заповзятливі американці наЖителі Англії вітають не тільки коханих людей, лагодили виробництво карамелі. За традицією у а й улюблених домашніх тварин — собак, ко- цей день вітають всіх, кого просто люблять — ней. Популярними подарунками на 14 лютого мам, тат, дідусів, бабусь, друзів. у Великобританії вважаються солодощі у вигляЯпонія ді сердець, м'які іграшки, особливо популярні в Британії ведмежата Teddy, і, звичайно, незмінні Яскраво і весело цей день відзначається і в Яполистівки-валентинки. нії, де існує незвичайний звичай: в парку або на площі будується великий поміст, з якого молоді Італія люди та дівчата викрикують визнання в любові. В Італії, звідки за легендою і бере початок День Причому оцінюється не краса самого визнання, Святого Валентина, ця дата називається а саме його гучність. Подарунки ж тут підно"солодким" днем. За назвою свята зрозуміло, що сяться в основному чоловікам, причому не тільголовними подарунками є всілякі цукерки, шо- ки "своєму" коханому чоловікові, але і колегам, коладки і печиво у формі серця. родичам, знайомим.
Номер підготовлений редакційною колегією коледжу: вчора… сьогодні… Мій завтра...К о л е д ж Копаниця А., Ленець Л.., Храпач Д. Мій Коледж