Issuu

ISSN 1682-721X

/2015

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ науковий журнал, виходить 4 рази на рік, березень, 2015 р. Видається з 01.03.1994 р.

ЗМІСТ

УДК 55(477)(051) ББК 26.3(4УКР)Я5 М61 ЗАСНОВНИКИ: Державна служба геології та надр України, Український державний геологорозвідувальний інститут Зареєстровано у Державній реєстраційній службі України, свідоцтво про державну реєстрацію серія КВ № 19022-7902ПР від 05.06.2012 р. ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР: Сергій Володимирович Гошовський РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: Михайло Валентинович Гейченко (заст. головного редактора) Олег Володимирович Зур’ян (заст. головного редактора) Світлана Олексіївна Некрасова (відповідальний секретар) Олександр Борисович Бобров Юрій Іванович Войтенко Петро Федосійович Гожик Іван Гаврилович Зезекало Леонід Васильович Ісаков Михайло Васильович Кочкур Микола Михайлович Костенко Михайло Дмитрович Красножон Євстахій Іванович Крижанівський Ярослав Григорович Лазарук Олександр Іванович Левченко Георгій Григорович Лютий Олена Ігорівна Ляшенко Борис Ігорович Малюк Володимир Сергійович Міщенко Олександр Володимирович Плотников Олександр Миколайович Пономаренко Василь Леонтійович Приходько Георгій Ілліч Рудько Віталій Іванович Старостенко Тодор Тодоров Анатолій Петрович Толкунов Микола Васильович Фощій Ігор Семенович Чуприна Василь Якович Шевчук В’ячеслав Михайлович Шестопалов Євген Олександрович Яковлєв Відповідальний за випуск Олександр Анатолійович Лисенко

У разі передруку посилання на “Мінеральні ресурси України” обов’язкове Рекомендовано до друку вченою радою УкрДГРІ протокол № 6 від 25.12.2014 р. Видавництво УкрДГРІ, свідоцтво про державну реєстрацію № 182 серія ДК від 18.09.2000 р. 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78 Адреса редакції: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78 © УкрДГРІ, 2015

Вітання з Днем геолога

ЄВДОЩУК М. І. Деякі питання розвитку геологічної галузі України в умовах євроінтеграції

ЛЫСЕНКО А. А., БОГДАНОВА С. И. Мониторинг и научное сопровождение промышленной разработки кварцевых песков (на примере Новосёловского месторождения в Харьковской области)

ВОЙНОВСЬКИЙ А. С. Порівняння мінерагенії структурно-речовинних комплексів раннього докембрію Українського щита та щитів західної частини екваторіальної Африки (Ангольський, Майомбе, Касаї)

Привітання з ювілеєм Володимира Івановича Павлишина

НИКАНОРОВА Ю. Є., ЛАЗАРЄВА І. І., ШНЮКОВ С. Є., КОВТУН О. В. Карбонатитові комплекси центрального та лінійного структурноморфологічних типів: зіставлення фенітових ореолів на прикладі масивів Альньо (Швеція) та Чернігівського (Україна)

КРИШТАЛЬ А. М. Світовий досвід вивчення та використання нетрадиційних вуглеводневих ресурсів

ЗУРЬЯН О. В., ЛЕВЧЕНКО А. И., ПИДТИЛОК А. М. К вопросу учета неопределенности и риска в геолого-экономическом анализе и стоимостной оценке месторождений

КОЛОНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

ШАНОВНІ ГЕОЛОГИ, ГЕОФІЗИКИ, КАРТОГРАФИ Й ГЕОДЕЗИСТИ! У день свята працівників геології, геодезії та картографії Україна вітає людей, які по краплинах збирають геологічну інформацію і виявляють значні ресурси надр, важливі для економіки держави. Витоки служби вивчення та управління ресурсами надр України починались у минулих віках, коли маючи наказ, державні люди оцінювали і нові землі, і придатність їх надр для господарського використання. Уряд держави завжди приділяв велике значення геологорозвідувальним роботам. Саме з ініціативи держави вже десятки років функціонують державні програми, спрямовані на розвиток мінерально-сировинного комплексу, збереження геологорозвідувальних робіт, без яких неможливе відтворення видобутих з надр і виявлення нових родовищ і видів мінеральної сировини. Цілеспрямованість і плановість ведення пошуків розвідки на великій території України, раціональність і комплексність геологічних досліджень є суттю цих програм. Стан економіки в державі не дає змоги підприємствам геологічної галузі забезпечити відтворення погашених запасів. Сьогодні цей недолік компенсується працею науковців, але й ці можливості не є нескінченними. Останними роками внесено низку змін до нормативно-законодавчих актів, спрямованих на гармонізацію українського законодавства з надрокористування й законодавства ЄС. У зв’язку з цим було прийнято низку нормативних документів, що під лозунгом допомоги підприємництву сприяли виведенню в тінь окремих бізнесових структур і безконтрольності процесу над-

рокористування і лобіювали діяльність цих структур. Питання раціональності використання мінерально-сировинних ресурсів, які за своєю природою не можуть відновлюватися, після зупинення перевірок усіх рівнів, наукового супроводу й моніторингу залишилися поза увагою держави. Незважаючи на ці негаразди і тимчасові труднощі, завдяки Вашій праці в Україні в попередні десятиріччя створено великий потенціал, що дає можливість геологічній галузі виконувати завдання, які ставить перед її працівниками держава. Перспективи надр в Україні, їх потенціал і величезний досвід працівників галузі, а також комплекс корисних копалин дають змогу сподіватися на відродження потужності та слави геологорозвідувальних підприємств у найближчій перспективі, бо без серйозних геологічних досліджень та їх наукового обґрунтування неможливі проектування й розвиток економіки держави. Варто також зауважити, що завдяки дослідженням і моніторингу геологічного середовища попереджаються природні катаклізми, зберігається природне середовище. Шановні колеги! Вітаю Вас з Днем геолога! Бажаю всім працівникам геології, геодезії та картографії, всім, хто вибрав цю тяжку, але прекрасну романтичну професію, міцного здоров’я, свіжого вітру в польових маршрутах, нових відкриттів! І хай у ці неспокійні часи Вас супроводжує радість та оптимізм, тепло Вашої домівки, мир, стабільність і любов Ваших близьких. Головний редактор С. В. Гошовський

УДК 553(477) М. І. ЄВДОЩУК, д-р геол. наук, професор, керівник Відділення геології нафти і газу Української нафтогазової академії, завідувач відділу ІГН НАН України, myevdoshchuk@rambler.ru

ДЕЯКІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ГЕОЛОГІЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ Проаналізовано стан мінерально-сировинного комплексу та визначено його роль у структурній перебудові економіки України, оптимізації напрямів формування бази для підвищення рівня сировинної незалежності держави в умовах відкритої ринкової економіки. Охарактеризовано загальний стан нормативно-правового регулювання з питань надрокористування. Розглянуто особливості державного управління та роль державних і приватних організацій, установ, підприємств у відносинах надрокористування. Розроблено концепцію відновлення рівноваги людських ресурсів галузі та реформування економічного механізму наукової та геологорозвідувальної діяльності щодо розвитку мінерально-сировинної бази держави. Ключові слова: структурна перебудова, відкрита ринкова економіка, реформування, мінерально-сировинна база, надрокористування, економічний механізм розвитку. Mykola Yevdoshchuk, Doctor of Sciences in Geology, Professor, Head of the Oil and Gas Geology Section Ukrainian Oil and Gas Academy, Head of Coal Fields Geology Department Institute of Geological Sciences National Academy of Sciences of Ukraine, myevdoshchuk@rambler.ru CONCEPTUAL PRINCIPLES FOR UKRAINIAN GEOLOGICAL BRANCH DEVELOPMENT IN TERMS OF EUROPEAN INTEGRATION The mineral complex state was analyzed and its role in the restructuring of the Ukrainian economy, optimization areas base forming for rising resource independence of Ukraine were de�ned in open market economy conditions. The general state of subsoil use legal regulation was characterized. The features of governance and the role of state and private organizations, institutions and enterprises in subsoil relations were reviewed. The concept of the human resources rebalancing in this branch and the economic mechanism reform of scienti�c and exploration activities for mineral resource base development of the state was elaborated. Keywords: restructuring, open market economy, reforms, mineral resources base, subsoil use, the economic mechanism of development.

Україна має потужну й розвинуту мінерально-сировинну базу (МСБ), що ставить її в ряд провідних видобувних країн світу. Її експлуатація забезпечує добробут нашої держави, зокрема завдяки експорту гірничорудної продукції та виробів © М. І. Євдощук, 2015, с. 3–6 ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

з неї країна отримує понад 60 % валютних надходжень. Це пов’язано з різноманітністю видів і типів родовищ корисних копалин у різних геологічних структурах України, де виявлено понад 8 тисяч родовищ і 20 тисяч проявів 120-ти видів корисних копалин, значна частина з яких розробляється чи розроблялася раніше (понад 3 300 родовищ). В Україні існує

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

можливість для забезпечення як своїх власних потреб, так і експорту таких важливих корисних копалин та продуктів їх переробки, як залізо, марганець, титан, цирконій, сіль калійна, сіль кухонна, сірка самородна, глина бентонітова, графіт, каолін, флюсова сировина, глина для вогнетривів, декоративно-облицювальні матеріали. Проте ми відчуваємо нестачу нафти й газу, кобальту й нікелю, хрому та ванадію, золота й срібла, кольорових (алюмінію, міді, свинцю, цинку, олова) й рідкісних металів (вольфраму, молібдену). Але Україна вже ввійшла в етап виснаження надр. Свердловини на вуглеводневу сировину досягли глибини 5–6 км. Багатих залізних руд в Україні вже майже немає. Видобуток вугілля ведеться в середньому на глибинах понад 700 м [1]. У той же час аналіз результатів геологорозвідувальних робіт, виконаних останніми роками, дає підставу розраховувати на виявлення нових промислових родовищ нафти, газу, металічних та неметалічних корисних копалин і забезпечення розвіданими запасами підприємств паливно-енергетичного комплексу, металургійного, гірничо-хімічного, будівельного тощо. Незважаючи на все вищенаведене, економіка України продовжуватиме формуватися під впливом мінерально-сировинного комплексу, який залишається основним елементом її структурної перебудови й суттєво впливає на підвищення життєвого рівня населення й поліпшення екологічних умов існування. Саме через це оптимізація системи державного регулювання користування надрами є невідкладним завданням сьогодення. Для нашої держави стратегічно важливою є оптимізація напрямів формування мінерально-сировинної бази для підвищення рівня сировинної незалежності держави, створення концептуальних основ формування ресурсної політики в умовах поступового виснаження мінерально-сировинних ресурсів і відкритої ринкової економіки, а також збалансування структури промисловості та витрат на геологічне вивчення й освоєння надр, залучення інвестицій у мінеральносировинний комплекс і зменшення його негативного впливу на довкілля України. Виникає потреба вдосконалення системи державного управління у сфері вивчення й використання надр та охорони довкілля. Законом України “Про державну геологічну службу України” визначені правові, організаційні й фінансові засади діяльності Державної служби геології та надр України (ДСГНУ). Цим законом було визначено основні завдання, склад та організацію ДСГНУ й закріплено функцію головного розпорядника коштів державного бюджету, спрямованих на проведення геологорозвідувальних робіт. Але цей закон України не заклав підвалин ринкового реформування державної геологорозвідувальної галузі, обмежившись лише виділенням категорії казенних підприємств (що не підлягають приватизації). При цьому достатньо не відокремлені функції власне ДСГНУ, а завдання останньої окреслене настільки широко (від регіональних досліджень до розвідки родовищ), що іншим суб’єктам геологічної діяльності майже не залишається місця. Переважна частина наданих спеціальних дозволів на користування надрами стосується діючих гірничодобувних підприємств, і надання спеціальних дозволів стало насправді формальним актом. Але значна частина їх стосується родовищ корисних копалин, що не розробляються: облицювального каміння, керамічної сировини, нафти, газу, метану тощо. Більшість ліцензіатів, отримавши спеціальний дозвіл, не поспішають вкладати кошти в освоєння родовищ. Не вдаючись

у мотиви цих дій, зазначимо лише, що порушення умов надання спеціальних дозволів – як граничних строків початку освоєння, так і умов освоєння (визначених ліцензійною угодою) не отримувало адекватної реакції з боку державних органів контролю. Механізм виконання відповідних заходів виявився невідпрацьованим, а спроби скасування спеціальних дозволів мали поодинокий характер [2]. Але зазначені недоліки не є підставою для того, щоб у рамках реформування геологічної галузі передавати функції дозвільної системи щодо використання надр будь-яким структурам. Тут прерогативи власне державних органів влади мають бути беззаперечними. Державне управління користування надрами варто розглядати як специфічний вид владної державної діяльності, змістом якої є практичне виконання державних повноважень у визначеній сфері, спрямоване на створення умов для комплексного й раціонального користування надрами та державного контролю за цією діяльністю [3]. У загальних рисах призначенням геологічної служби мають бути збір, зберігання та поширення геолого-геофізичної інформації й знань для створення матеріальних цінностей, національної безпеки та поліпшення якості життя населення. Країна має підтримувати постійне геологічне знімання навіть в економічно важкі часи, тобто здатність зберігати, оновлювати, наново інтерпретувати та надавати надійну геологічну інформацію та базу знань. Як і раніше, це є основна місія, якій підпорядкована вся інша діяльність ДСГНУ. Необхідно чітко встановити правовий статус ДСГНУ відповідно до європейських норм, зокрема і у використанні комп’ютерних технологій геоінформаційних систем, і засобів цифрової обробки даних. Сьогодні існує зміщення функцій ДСГНУ, порівняно з іншими європейськими геологічними службами (а також США, Канади, Австралії та ін.), стосовно рівня відповідальності за розвідку корисних копалин від державного сектору до видобувних підприємств, зокрема приватного сектору. Відповідальність держави сьогодні полягає в забезпеченні регіональних геолого-геофізичних даних і сприянні, видачі та контролі спеціальними дозволами на розвідку й видобуток, але основна відповідальність за розвідку корисних копалин має лежати на приватному секторі. Великомасштабне буріння й детальні геологічні (геофізичні), геохімічні дослідження отже переходять до сфери компаній, значно знижуючи потребу державних геологічних служб зберігати бурові та інші засоби, як це часто траплялося в минулому. У нинішніх економічних умовах було б нереалістично очікувати, що фінансування ДСГНУ з боку уряду дасть можливість його значно збільшити в найближчому майбутньому. ДСГНУ необхідно зменшити свої основні витрати до рівня, який буде стійким відповідно до рівня коливання розміру доходу. На практиці це може бути найкращим чином досягнуте завдяки використання послуг за контрактами в непрофільних галузях, а також ширшого використання обладнання й транспортних засобів, що взяті в оренду, а не перебувають у власності. Сьогодні деякі з робіт ДСГНУ проводяться для місцевих органів влади. Вважаємо, що існує значний потенціал для розширення бази клієнтів на послуги ДСГНУ як для збільшення, так і для диверсифікації доходів. Прикладом сфери для розвитку за замовленням дослідницької діяльності є страхові компанії (у частині небезпеки стабільності ґрунтів) і міжнародні вимоги до промислових мінералів за допомогою лабораторій ДСГНУ, а також урахування географічної ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ГЕОЛОГІЇ близькості до європейських країн. Роботи за замовленням мають здійснюватись за умови відшкодування повної економічної вартості та потребують зусиль кваліфікованих співробітників у співпраці та взаємодії із зацікавленими сторонами. Потенційно вони можуть привести, ураховуючи досвід інших європейських служб, до загального збільшення бюджету ДСГНУ на 25 %. Для відповідності іншим європейським геологічним службам ДСГНУ має зменшити частку від загального обсягу доходів, яка використовується на оплату праці, до рівня не більше ніж на 50 % завдяки поєднання зростання загального доходу й зниження як чисельності персоналу, так і витрат на будівлі, основні засоби та інше (це стосується і регіональних підприємств). Послуги сторонніх компаній варто розглядати як економічно ефективні засоби досягнення стратегічних цілей. Тому форма власності не є проблемою, важливі результати. Існує значний демографічний дисбаланс щодо кадрового забезпечення ДСГНУ. Сьогодні простежується майже повна відсутність у ДСГНУ середньої ланки геологів, які добре володіють комп’ютерними технологіями. Якщо ця ситуація не буде вирішуватися в терміновому порядку, то навички й знання старших кваліфікованих геологів будуть незабаром утрачені для організації, коли ці люди підуть на пенсію. Отже, з цього випливає: є серйозний ризик, що її функціональність буде надалі припинена. Вирішення цих проблем в умовах нинішньої фінансової кризи буде вкрай складним, але ми настійно рекомендуємо вжити термінових заходів у рамках нової стратегії. Аналізуючи більшу частину визначених проблем, бачимо, що ДСГНУ не вистачає чіткої стратегії та плану задоволення соціальних потреб. Найбільш успішні геологічні служби зобов’язані розробити та опубліковувати свою стратегію кожні 3 або 5 років, і успіх буде вимірюватися ретроспективно від того, наскільки добре стратегія втілюється в життя. Ця стратегія має відображати орієнтовні витрати й демонструвати пріоритети та часові масштаби, оскільки малоймовірно, що все може бути досягнуте. Україна має зберегти ефективну національну геологічну службу, але й ДСГНУ має здійснити далекосяжні та складні зміни. ДСГНУ має стати сильним постачальником цифрових геологічних знань в українському суспільстві та міжнародній гірничодобувній промисловості. Дуже важливим є підвищення ДСГНУ уваги до науково-дослідної роботи, геологоінформаційних систем та управління даними. У загальних рисах ДСГНУ сьогодні стикається з трьома основними труднощами: – демографічні – структура й кваліфікація її персоналу: а) багато фахівців і техніків мають пенсійний вік, водночас майже немає молодшого персоналу, якому можуть бути передані навички й знання старших кваліфікованих геологів; б) занадто висока частка персоналу займається підтриманням непродуктивних лабораторій, транспортних засобів, бурового обладнання та будівель порівняно зі співробітниками, що працюють із сучасними ІТ, ГІС та управлінням цифровими даними; – ДСГНУ має високі постійні накладні витрати через обладнання та споруди, які майже не використовуються (зокрема й деякі регіональні підприємства), що надає їй дуже малу фінансову гнучкість і суттєву залежність від вузької бази джерел фінансування; – ДСГНУ приділяє недостатню увагу взаємодії із зацікавленими сторонами (учасниками ринку) й занадто покладається на ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ті види робіт, які вона здатна виконувати, незалежно від того, чи нині цей “портфель” є настільки ж актуальним за сьогоднішніх обставин, як і раніше (обтяженість традиційними роботами). Для виходу з існуючої ситуації в умовах євроінтеграції необхідно реформувати ДСГНУ на основі нової стратегії. 1. Нова стратегія ДСГНУ має бути складена, передана на консультації із зацікавленими сторонами і, беручи до уваги їх пропозиції, опублікована. Стратегія має описувати різні послуги й можливості, які ДСГНУ хоче запропонувати на найближчі 5 років: хто буде бенефіціарами, якою буде вартість і джерела фінансування, як продуктивність буде вимірюватися та якими будуть пріоритети. 2. Варто негайно приділити увагу відновленню рівноваги людських ресурсів, щоб задовольнити потреби стратегії, зокрема для створення планування наступності, набирати життєздатну кількість геологів, які добре оволоділи комп’ютерними технологіями, та працівників інформаційних систем для створення нових посад при втраті інших посад у напрямах, діяльність по яких себе не виправдовує. 3. Нова структура ДСГНУ визначається на основі цієї стратегії; структура є багатопрофільною, цифрова обробка й поширення даних мають стати ядром, наскрізним для функціонування ДСГНУ як її доробку. 4. У процесі аналізу роботи лабораторій та ідентифікації основних засобів і нерухомості необхідно визначити, які основні об’єкти мають бути збережені, щоб задовольнити потреби стратегії; значна частина поточних активів має бути ліквідована з можливістю їх переведення в окремі компанії або із залученням зовнішніх послуг у деяких сферах, де це економічно ефективно, зважаючи на світові ціни. 5. Переважна більшість транспортних засобів має бути утилізована, а вся допоміжна інфраструктура закрита й продана. Мають бути укладені договори щодо оренди автотранспортних засобів у разі необхідності. 6. Набрати нових або проводити перепідготовку співробітників, на яких ляже відповідальність за корпоративні комунікації, пропаганду, зв’язки з пресою та розвиток бізнесу (пізніше ця роль може здійснюватися незалежною особою, оплачуваною на комісійній основі). 7. Усі об’єкти буріння мають бути продані як діючі підприємства, а майбутні потреби в бурінні задовольнятися з приватного сектору. 8. Зниження експлуатаційних витрат на будівлі має бути досягнуте способом закриття або передачею в лізинг непотрібних об’єктів нерухомості. 9. Налагодити тісні зв’язки з університетами, академічними інститутами та міжнародними науково-дослідними установами щодо підвищення якості та кількості спільних робіт, які виконують фахівці ДСГНУ, і в процесі робіт вишукувати нові джерела фінансування досліджень. 10. Запровадження ДСГНУ корпоративного управління змінами з широкими повноваженнями, проведення детального планування, виконання реформ та звітність про них. Не вважаємо, що всі ці зміни можуть бути здійснені негайно. Тому може виникнути необхідність розробити план втілення цих змін у життя на два роки. Нове фінансування має залежати від досягнутого прогресу. Майбутня організація неминуче буде меншою з погляду потреб щодо розміщення та основних засобів, з верхньою межею постійних співробітників приблизно на тому ж рівні, що й в кінці 2014 року, але у співвідношенні 70:30 “науковців”, і більше збалансована демографічна з багатьма новими,

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

молодими, інформаційно-технічно грамотними геологаминауковцями. Вона має бути ефективнішою щодо надання послуг, що відповідають потребам суспільства. Нова ДСГНУ працюватиме з набагато більшою віддачею, як така, що виконує основні функції, при цьому отримує послуги та досвід із зовнішніх джерел відповідно до європейських вимог, замість того, щоб зберегти всі засоби в разі необхідності. Демографічні проблеми необхідно буде вирішувати в терміновому порядку, щоби дати наявному персоналу достатньо часу для передачі своїх знань до виходу на пенсію, але нинішнім молодим фахівцям рівня середньої ланки має бути надано більше свободи, щоб вести нові, цифрові методи роботи, переймаючи разом з тим досвід старшого покоління. Не вважаємо, що все це буде легко зробити, але ж ми переконані, що ДСГНУ відіграватиме важливу роль у майбутньому України й зміниться докорінно для забезпечення цієї ролі. Для цього потрібне відповідне фінансування. Для фінансування наукової та геологорозвідувальної діяльності з розвитку мінерально-сировинної бази державі необхідно сформувати надрогеологічний фонд (НГФ) за рахунок плати за користування надрами, збору за видачу спеціальних дозволів, геологорозвідувальні роботи, виконані за держбюджетні кошти, плати за геологічну інформацію, інших надходжень, передбачених законами України, постановами Кабінету Міністрів України. До НГФ перераховуються кошти на депозит центрального органу виконавчої влади, які користувач надр зобов’язаний внести перед початком використання надр. Вони передбачені договором про використання надр. Це забезпечить виконання державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Виходячи з цього, доцільно розробити низку підзаконних нормативних актів, які сприяли б поліпшенню управління об’єктами використання надр. Наприклад, важливо зобов’язати всі нафтогазодобувні організації й підприємства на їх ліцензійних ділянках оформити реєстрацію прав власності на свердловини глибокого буріння. Необхідно доповнити Кодекс України про надра положенням про обов’язки власників спеціальних дозволів на право користування надрами повністю відповідати за стан усього фонду свердловин, розміщених на відведених для них ліцензійних ділянках. Своєчасне технічне обстеження свердловин, ремонтно-відновлювальні роботи, ліквідація свердловин мають проводитися за рахунок власників спеціальних дозволів. Необхідно впровадити заходи впливу на користувачів надрами за невиконання вимог, які визначаються нормативно-правовими актами до утримання об’єктів, що створені в процесі геологорозвідувальних робіт, у належному технічному стані аж до призупинення дії чи позбавлення спеціального дозволу на право користування надрами. Можлива передача на баланс створеного підприємства діючих свердловин державної власності, що надаються користувачам надр відповідно до договорів про оренду й постійне користування. Необхідно доповнити Кодекс про надра положенням щодо повернення витрат інвесторів на геологорозвідувальні роботи, які мали позитивний результат. Виконання зазначених вище заходів дасть можливість посилити контроль держави за законним використанням об’єктів, утворених у процесі геологорозвідувальних робіт, насамперед газових і нафтових свердловин. Концепція регіонального розвитку в Україні передбачає значне посилення самостійності регіонів як у формуванні

місцевих бюджетів, так і у визначенні політики соціальноекономічного розвитку. У цих умовах і право розпоряджатися мінеральними ресурсами (передусім місцевого значення) має позбавлятися надмірної централізації. Актуальності набуває питання формування регіональної “власності” на певну частку мінеральних ресурсів, розуміючи під цим передачу на місцевий рівень повноважень щодо розпорядження ними та ін. Потребує осучаснення визначення Кодексом України про надра користувача надрами, маючи на увазі, що ним може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, незалежно від форм власності. Єдиною умовою надання надр у користування має бути наявність спеціального дозволу на відповідний вид діяльності (та наявність його в статутах підприємств). У загальному плані варто відзначити відсутність чіткого розподілу компетенції різних органів влади, унаслідок чого неможливо визначити міру відповідальності кожного з них, а також беззастережний характер низки норм та обмежень, які для потенційного інвестора в його уявленні постають як пастки. Останнім часом опрацьовувалася нова редакція Кодексу про надра. Незважаючи на усунення деяких з вищезазначених недоліків, у принципових положеннях вона суттєво не змінила чинний варіант Кодексу, зокрема і в частині, яка стосується реформування геологічної галузі й забезпечення її ефективної діяльності в умовах євроінтеграції. ЛІТЕРАТУРА

1. Гурський Д. С. Концептуальні засади державної мінеральносировинної політики щодо використання стратегічно важливих для економіки країни корисних копалин. – Львів: ЗУКЦ, 2008. – 192 с. 2. Гошовський С. В., Андрієвський І. Д., Андрієвський Є. І., Коржнев М. М., Пономаренко П. І., Сіроштан Т. Л.//Державне регулювання користування надрами/За наук. ред. С. В. Гошовського та І. Д. Андрієвського. – К.: УкрДГРІ, 2012. – 386 с. 3. Рудько Г., Миргородський О., Курило М., Лагода О. Нормативно-правове регулювання надрокористування. – К.: Гіперіон, 2012. – 256 с.

REFERENCE

1. Hurskyi D. Conceptual principles of the mineral resources state policy on strategic minerals use for the Ukrainian economy. – Lviv, 2008. – 192 p. (In Ukrainian). 2. Hoshovskyi S., Andriyevskyi I., Andriyevskyi Ye., Korzhnyev M., Ponomarenko P., Siroshtan T. The state regulation of subsoil use/ Ed. Hoshovskyi S., Andriyevskyi I. – Kyiv, 2012. – 386 p. (In Ukrainian). 3. Rudko G., Myrhorodskyi O., Kurylo M., Lagoda O. Legal regulation of subsoil use. – Kyiv, 2012. – 256 p. (In Ukrainian).

Р у к о п и с о т р и м а н о 29.12.2014.

ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА

УДК 553.623.7(477.54) А. А. ЛЫСЕНКО, канд. геол. наук, заведующий отделом (УкрГГРИ), alisenko@inbox.ru, С. И. БОГДАНОВА, главный геолог (Новосёловский горно-обогатительный комбинат), sbogdanova@ngok.com.ua

МОНИТОРИНГ И НАУЧНОЕ СОПРОВОЖДЕНИЕ ПРОМЫШЛЕННОЙ РАЗРАБОТКИ КВАРЦЕВЫХ ПЕСКОВ (НА ПРИМЕРЕ НОВОСЁЛОВСКОГО МЕСТОРОЖДЕНИЯ В ХАРЬКОВСКОЙ ОБЛАСТИ) (Матеріал друкується мовою оригіналу) Кварцевые пески имеют широкое развитие на территории Украины и активно разрабатываются. Запасы кварцевых песков полностью обеспечивают потребности Украины, значительная их часть экспортируется. Государственным балансом учтено 32 месторождения с суммарными запасами более 200 млн т. Месторождения этого сырья имеют свои характерные черты и особенности, которые должны учитываться при проведении мониторинговых исследований на объектах недропользования. Особенности мониторинга и научного сопровождения промышленной разработки кварцевых песков рассмотрены на примере Новосёловского месторождения в Харьковской области Украины. Полезное ископаемое относится к сивашскому горизонту берекской свиты верхнего палеогена. Месторождение разрабатывается Новосёловским горно-обогатительным комбинатом двумя карьерами. Используются разные технологические схемы для сухих и обводнённых песков. Добычные работы проводятся в соответствии с рабочим проектом и программой работ согласно утвержденных постоянных кондиций. Предприятие выполняет особые условия специального разрешения на использование недр. Полнота извлечения кварцевых песков из недр обеспечивается соблюдением утверждённых показателей потерь и разубоживания. Геологическая служба и лаборатория комбината постоянно контролируют качество полезного ископаемого, добытого сырья и готовой продукции. По своим показателям они отвечают стандартам, техническим условиям и требованиям заказчиков. В блоках ближайшей отработки запасов проводится эксплуатационная разведка. В полном объеме и своевременно выполняется предусмотренный проектом комплекс природоохранных мер. На отработанных участках месторождения проводится рекультивация. Карьеры отработанных месторождений могут быть использованы как объекты геологического туризма и для создания зон отдыха. Ключевые слова: Новосёловское месторождение, кварцевые пески, мониторинг, недропользование, рекультивация. O. A. Lysenko, candidate of geological sciences, Head of Department (Ukrainian State Geological Research Institute), alisenko@inbox.ru, S. I. Bogdanova, Chief Geologist (Novoselovskiy Mining Plant), sbogdanova@ngok.com.ua MONITORING AND SCIENTIFIC SUPPORT OF INDUSTRIAL MINING OF QUARTZ SANDS (on example of Novoselovskiy deposit in the Kharkiv region) Quartz sands are widespread in Ukraine and actively mined. Reserves of quartz sand fully cover needs of Ukraine, much of it is exported. State balance accounted 32 deposits with total reserves more than 200 million tons. Deposits of this raw material has its own characteristics and features that should be considered when conducting monitoring studies on the objects of subsoil use. Features of monitoring and scienti�c support of quartz sand industrial extraction considered on the example of Novoselovskiy deposit in the Kharkiv region of Ukraine. Mineral resource refers to Sivashskaya horizon berekskoy Formation Upper Paleogene. The �eld is mined by Novoselovskiy mining and processing plant on two open pits. Using different technological schemes for dry and �ooded sand. Mining operations are conducted in accordance with the detailed working project and program of work in accordance with the approved permanent conditions. The company carries out the special conditions of a special permit for subsoil use. Completeness of quartz sand extraction from the bowels ensured compliance with the approved indicators of loss and dilution. Geological Survey and plant laboratory constantly monitor the quality of minerals, mined raw materials and �nished products. By their parameters they meet the standards, speci�cations and customer requirements. In blocks of nearest mining held operational prospecting. The full and timely performed provided by project a set of environmental protection measures. On harvested areas of the deposit recultivation is carried out. Open pits of waste deposits can be used as geological tourism objects and for recreation areas creating. On the Novoselovskiy site is offered to create a nature reserve, and to this open pit assign status of geosite. Keywords: Novoselovskiy deposit, quartz sand, monitoring, subsurface use, recultivation.

Вступление Кварцевые пески играют важную роль в балансе минерально-сырьевой базы Украины. Разведанные запасы и ресурсы этого вида полезных ископаемых значительны и сосредоточены, главным образом, в пределах ДнепровскоДонецкой впадины (ДДВ) и Украинского щита (УЩ) [7]. В ДДВ кварцевые пески широко распространены практически по всей ее площади, но наибольшее развитие имеют © А. А. Лысенко, С. И. Богданова , 2015, с. 7–12 ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

на территории Харьковской области, где находятся самые крупные по запасам месторождения: Берестовеньковское, Новосёловское (рисунок). Запасы кварцевых песков полностью обеспечивают потребности Украины, значительная их часть экспортируется. На территории Украины насчитывается около 100 месторождений и проявлений кварцевых песков, удовлетворяющих требованиям стекольной промышленности [2]. Государственным балансом учтено 32 месторождения с суммарными запасами более 200 млн т [5]. На базе отечественных место-

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Рисунок. Фрагмент карты расположения месторождений кварцевых песков Украины (по Ю. И. Третьякову [7])

рождений работает несколько предприятий, наибольшую известность среди которых имеют Новосёловский ГОК, Папернянский карьер. К сырью предъявляются высокие требования – для производства кварцевого стекла используются очень чистые кварцевые пески, в основном обогащенные. Поэтому уже на начальных стадиях геологического исследования перспективных участков и месторождений серьезное внимание должно уделяться изучению качества кварцевого сырья и его технологических свойств, в первую очередь возможностей обогащения. Кроме качественных и технологических характеристик полезного ископаемого, на экономическую эффективность работы добывающих предприятий влияют геологические особенности объектов, гидрогеологические, инженерно-геологические и горно-технические условия эксплуатации, методы рекультивации отработанных участков месторождений и др. Этими особенностями определяется специфика работ на каждом из объектов, что должно учитываться аккредитованными специализированными предприятиями при проведении мониторинга и научного сопровождения как на стадии геологического изучения, так и при эксплуатации месторождений. В конечном итоге предусматривается разработка научно обоснованных рекомендаций по оптимизации работ, включенных в программы недропользователей. Новосёловское месторождение кварцевых песков расположено в Нововодолажском районе Харьковской области Украины. Областной центр расположен в 40 км к северовостоку, районный центр Новая Водолага – в 3 км к северу (фото 1). Месторождение разведывалось неоднократно. Первая разведка была проведена в 1958 году. В результате геологоразведочных работ 1971–1973 гг. были полностью оконтурены и подсчитаны запасы песков Новосёловского участка, а также оконтурен и предварительно разведан Южный участок. В 1979–1980 гг. проведены геологоразведочные работы по переоценке запасов в соответствии с новым Государственным стандартом и переводу их в промышленные категории В и С1. В 1983 и 1987 гг. были выполнены проекты реконструкции и расширения Новосёловского горно-обогатительного комбината с целью поддержания его мощностей. В 1992–1993 гг. выполнена доразведка Новосёловского месторождения (участок Южный и прилегающая к нему площадь).

Фото 1. Космоснимок района Новосёловского месторождения

С целью приведения проектной документации в соответствие с существующим положением горных работ на карьере выполнена корректировка проекта разработки месторождения. При этом в пределах площади специального разрешения на недропользование и границах горного отвода уточнен объём оставшихся запасов полезного ископаемого, отдельно подсчитаны запасы в охранных целиках под газопровод и автодорогу, приняты нормативы и подсчитаны объёмы потерь полезного ископаемого при отработке сухих и обводнённых песков, рассчитаны устойчивые углы откосов бортов карьера и откосы охранных целиков. После отработки карьера предусмотрена его рекультивация в соответствии с выданными техническими условиями – под водоём и лесонасаждения. Особенности Новосёловского месторождения как объекта мониторинговых исследований Новосёловское месторождение – это один из первых объектов, вовлечённых в новое направление исследований – мониторинг и научное сопровождение недропользования (МНСН), которые осуществляются в последние годы в рамках государственной политики регулирования недропользования. Мониторинг и научное сопровождение добычи кварцевых песков, разработку которых проводит ПАТ “Новосёловский горно-обогатительный комбинат” (НГОК), по договору выполняются УкрГГРИ с марта 2012 года. К настоящему времени накоплен определенный опыт мониторинговых исследований, которые проводились в тесном сотрудничестве исполнителя и недропользователя, что положительно сказывается на своевременности и качестве выполняемых работ. Как всякий природный объект Новосёловское месторождение имеет свои неповторимые черты и особенности, которые учитываются при планировании и непосредственном выполнении МНСН. Сырьевая база Новосёловского ГОКа представлена двумя участками месторождения: Новосёловским и Южным (фото 2). В настоящее время в эксплуатации находятся оба участка, на которых ведётся добыча обводнённых и сухих песков. Новосёловский участок расположен в северо-восточной части месторождения, запасы песков практически отработаны и остались только вдоль северо-восточного ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА

Фото 2. Панорамный фотоснимок Южного карьера

борта карьера. Южный участок расположен в юго-западной части месторождения, перспектива развития карьера – в юго-западном направлении. Кварцевые пески Новосёловского и Южного участков разрабатываются отдельными карьерами (фото 1). По Новосёловскому участку запасы минерального сырья практически отработаны, а по Южному участку оставшихся запасов при нынешней производительности предприятия будет достаточно еще на 35 лет. Резервной сырьевой базой для НГОК является Берестовеньковское месторождение. В геолого-структурном отношении площадь месторождения расположена в юго-восточном борту ДДВ. В районе месторождения на докембрийском кристаллическом фундаменте залегает осадочная толща девонских, каменноугольных, пермских, триасовых, юрских, меловых, палеогеновых, неогеновых и четвертичных отложений, общая мощность которых около 3 500 м. Карьерами Новосёловского ГЗК вскрыты породы верхнего палеогена, неогена и четвертичной системы. Верхнепалеогеновые отложения представлены берекской свитой, нижняя часть которой сложена темноцветными глинами змиевского горизонта, верхняя – песками сивашского горизонта, к которому приурочено Новосёловское месторождение стекольных песков. Сивашский горизонт представлен исключительно песками с редкими прослоями песчаников. Горизонт разделён на две пачки: нижнюю, сложенную мелкозернистыми горизонтально слоистыми песками, и верхнюю, которую наполняют тонкозернистые косослоистые ожелезнённые пески. Нижняя пачка сложена мономинеральными мелкозернистыми песками кварцевого состава от светло-серого почти белого до светло-жёлтого цвета. На контактах с выше- и нижележащими породами пески часто ожелезнены. В пределах месторождения нижняя пачка сивашского горизонта является полезной толщей стекольных песков, в нижней своей части она обводнена. Отложения неогена на большей части площади месторождения встречаются в виде останцев и представлены миоценовыми песками полтавской свиты и пёстрыми глинами верхнего миоцена–нижнего плиоцена. Четвертичная система представлена верхнечетвертичными делювиальными и эолово-делювиальными суглинками с прослоями глинистых песков. Мощность четвертичных отложений колеблется по месторождению от 10,5 до 26,5 м. Продуктивная толща и пласт полезного ископаемого отчётливо разбиваются на две части: сухую и обводнённую. Этим определяются разные технологические схемы промышленной разработки песков. Мощность сухих стекольных песков, занимающих верхнюю часть пласта, изменяется от 0 до 13 м, а обводнённых – от 0 до 23,2 м. Пески очень хорошо перемыты, содержат незначительное количество глинистих примесей. Поэтому сухие пески устойчивы к наISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

грузкам, не проседают под тяжёлыми машинами и механизмами и разрабатываются открытым способом прямой экскавацией (фото 3). “Подушка” сухих песков, которую оставляют над обводнёнными песками для работы экскаваторов и технологического транспорта, составляет всего лишь около 0,5 м. Обводнённые пески на карьерах Новосёловского и Южного участков в настоящее время отрабатываются земснарядом “Гидроп” (фото 4). С учетом предотвращения разубоживания полезного ископаемого подстилающими породами в подошве не дорабатывается слой песка мощностью 0,3 м. Добытые пески складируются у края искусственного водоёма, где происходит их обезвоживание, после чего пески вывозятся автотранспортом на обогатительную фабрику

Фото 3. Рабочий уступ кварцевых песков Южного карьера

Фото 4. Земснаряд “Гидроп” в Южном карьере

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

комбината (фото 5). В процессе гидродобычи происходит естественное обогащение песков за счёт выноса глинистых частиц после их размыва. Проводимые мониторинговые исследования показали, что на добычу стекольных песков предприятие имеет все разрешительные документы, которые являются в настоящее время действующими. Выполнены все необходимые согласования с местными органами власти, соответствующими органами и службами для выполнения работ в рамках действующего законодательства. Одной из основных задач при проведении МНСН является проверка выполнения особых условий специального разрешения на использование недр [8, 6]. Следует отметить, что НГОК постоянно выполняет условия этого разрешения и соблюдает соглашение об условиях использования недр (дополнение к специальному разрешению). Добычные работы на месторождении проводятся в соответствии с рабочим проектом на разработку кварцевых песков и программой работ недропользователя. Разработка полезного ископаемого выполняется согласно утвержденных постоянных кондиций, полнота извлечения кварцевых песков из недр обеспечивается соблюдением утверждённых показателей потерь и разубоживания. Горнотехнические условия разработки Новосёловского месторождения кварцевых песков характеризуются следующими особенностями: – большой мощностью вскрышных пород, представленных в верхней части суглинками и глинами, а в нижней – некондиционными кварцевыми песками. Мощность вскрыши на Новосёловском участке колеблется от 13,4 до 51,2 м, составляя в среднем 30,9 м, на Южном – от 24 до 54 м, в среднем 39,6 м; – толща полезного ископаемого разделена на сухие и обводнённые пески, требующие различной технологии ведения горных работ; – существующая на карьере технологическая схема ведения горных работ, особенно гидродобыча, не позволяет вести селективную добычу стекольных песков по сортам; – наличие оползневых явлений в бортах карьера, большого количества транспортных и энергетических коммуникаций (газопроводы, ЛЭП, автодорога), проходящих в гра-

Фото 5. Обогатительная фабрика Новосёловского горно-обогатительного комбината

ницах подсчёта запасов, под которые необходимо оставление охранных целиков. Выбор системы разработки Новосёловского месторождения произведен с учётом физико-механических свойств разрабатываемых пород, условий залегания полезного ископаемого и существующего положения горных работ на участках карьера. На всех стадиях добычи, обогащения и переработки кварцевых песков геологическая служба и сертифицированная лаборатория комбината осуществляют постоянный контроль качества полезного ископаемого, добытого сырья и готовой продукции. По своим показателям они отвечают соответствующим стандартам, техническим условиям и требованиям заказчиков. НГОК постоянно следит за рациональным использованием недр, контролирует уровень потерь и разубоживания, фактические показатели которых не превышают проектные. Предприятием своевременно проводятся предусмотренные радиационно-гигиенические исследования, а также лабораторные исследования проб поверхностных вод. По содержанию радионуклидов кварцевые пески, добытое сырье и все виды готовой продукции отвечают первому классу использования без ограничений. Пробы воды из р. Ольховатая, куда сбрасываются отстоянные карьерные воды, удовлетворяют санитарным нормам. Гидрогеологическая ситуация в пределах месторождения несложная – установлен только один водоносный горизонт, приуроченный к нижней части слоя стекольных и толще подстилающих их песков. Мощность водоносного горизонта в среднем по месторождению 15,5 м. Водоносный горизонт безнапорный. Зеркало грунтовых вод имеет почти ровную поверхность с небольшими уклонами в сторону долины реки Ольховатка. Полезное ископаемое перекрыто рыхлыми отложениями, мощность которых в среднем составляет 36,6 м (фото 6). Средний по месторождению коэффициент вскрыши довольно высокий и достигает 3,0. Вскрышные работы перемещаются в направлении ведения горных работ по добыче полезного ископаемого с опережением, обеспечивающим нормативный запас готовых к выемке стекольных песков. При выполнении МНСН необходимо контролировать соответствие высоты, количества карьерных уступов, углов их наклона проектным расчетам. Ширина берм между уступами должна соответствовать проектным параметрам для без-

Фото 6. Полный разрез, вскрытый южной стенкой Южного карьера. Кровля пласта кондиционных кварцевых песков находится на уровне верхушек электрических опор ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА опасного ведения добычных работ и исключения засорения полезного ископаемого вышележащими породами. Проектные углы уступов карьера, предусмотренные корректировкой проекта разработки месторождения, обеспечивают устойчивость бортов на конец отработки запасов, так как они меньше расчётных устойчивых углов бортов. Наблюдение за деформацией откосов и оперативная корректировка углов откосов, в зависимости от изменяющихся горно-геологических условий, для обеспечения устойчивости бортов карьера выполняются геолого-маркшейдерской службой комбината. Перекрывающая полезное ископаемое толща в соответствии с существующими требованиями должна быть изучена комплексно с целью выявления попутных полезных компонентов [4]. Верхнечетвертичные суглинки и неогенчетвертичные глины, присутствующие в разрезе толщи вскрышных пород, по своим качественным показателям отвечают требованиям к сырью для производства кирпича керамического. Запасы этих пород были утверждены ГКЗ Украины и некоторое время разрабатывались в основном для внутренних потребностей. Впоследствии в связи с отсутствием потребителей сырья оставшиеся запасы были списаны с баланса предприятия. Других попутных полезных ископаемых не выявлено. При проведении мониторинговых исследований, учитывая новейшие современные технологии и конъюнктуру рынка минерального сырья, следует продолжить изучение пород вскрыши для определения возможных новых направлений их использования. К усложняющим факторам проведения добычных работ относятся проблемные объекты, находящиеся на площади Южного участка месторождения или непосредственно примыкающие к нему – подземный газопровод, автодорога, линия электропередач и др., требующие соблюдения охранных зон. Поэтому при проведении мониторинговых исследований необходимо особое внимание уделять изучению актов земельных и горных отводов, контролю соблюдения границ специальных разрешений и утверждённых охранных зон. В процессе разработки месторождений согласно требований ГКЗ [3] добывающие предприятия должны проводить эксплуатационную разведку для получения информации, необходимой для оперативного планирования добычных работ и регулирования качества извлекаемого полезного ископаемого. Новосёловский ГОК регулярно проводит эксплуатационную разведку в блоках ближайшей отработки запасов. Исполнителем МНСН рекомендовано недропользователю проводить эксплуатационную разведку своевременно с опережением добычных работ и обеспечением изученными на стадии эксплуатации запасами минимум на 2 года вперёд. Предприятие обеспечивает выполнение этого условия. В проектировании и проведении эксплуатационной разведки возможно участие специализированных организаций, выполняющих МНСН. Их работа может заключаться в разработке рекомендаций для определения рациональных объемов разведки, уточнения оптимальной плотности разведочной сети, выбора методики обработки и анализа фактических данных. Важным направлением в работе геологических служб добывающих предприятий является сопоставление данных разведки и разработки месторождений, которое проводится с целью оценки достоверности данных об условиях залегания, количестве, качестве и технологических свойствах полезного ископаемого, полученных в процессе разведочных работ [1]. В результате сопоставления уточняются кондиционные поISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

казатели и ранее подсчитанные и утверждённые запасы минерального сырья, вносятся коррективы в методику эксплуатационной разведки, разрабатываются рекомендации по совершенствованию технологии добычи и переработки сырья. В настоящее время НГОК выполняет геолого-экономическую переоценку остатка запасов стекольных песков Новосёловского месторождения, в которой учтены результаты изучения объекта на стадии его эксплуатации и сопоставление данных разведки и разработки. К работе по сопоставлению возможно подключение специализированных предприятий и организаций, выполняющих МНСН – они могут оказывать как методическую, так и практическую помощь. Новосёловское месторождение находится, в основном, на пахотных землях, в связи с чем важной задачей является рекультивация нарушенных земель. Отработанное пространство карьеров заполняется вскрышными породами (фото 7), сверху наносится слой чернозёма, который ранее был снят при проведении вскрышных работ на месторождении и хранился в отдельных буртах. Рекультивированные участки засаживаются деревьями и кустарниками. Корректировкой проекта разработки месторождения предусмотрено, что под лесонасаждения отводится 174 га нарушенных земель, а под водоём – 30,61 га. На отработанных площадях месторождения образовались озера, что связано с технологией разработки полезного ископаемого. Искусственное озеро, находящееся на площади Новосёловского (Восточного) карьера (фото 8), пользуется большой популярностью для купания и отдыха как у местного населения, так и у жителей Харькова, Новой Водолаги. Именно здесь возможен вариант так называемой водной рекультивации – обустройство зоны отдыха с глубоким и чистым водоёмом, белоснежными песчаными берегами-пляжами. Отработанные карьеры и прилегающая к ним территория могут быть использованы для различных целей – организации геологического туризма, геологических, географических, экологических экскурсий, как полигона для проведения научных наблюдений за современными геоморфологическими процессами, за флорой и фауной, которая активно осваивает эту территорию, для изучения стратиграфии, литологии и палеонтологии кайнозойской части разреза ДДВ. Важную роль может сыграть этот объект и в научно-просветительской работе среди широких слоёв населения – по-

Фото 7. Засыпка отработанной части Южного карьера вскрышными породами

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Фото 8. Панорама Восточного карьера Новосёловского месторождения

мимо наблюдения природных явлений во время экскурсий возможно ознакомление с процессами добычи, транспортировки и переработки полезного ископаемого, рекультивации отработанных участков. После завершения промышленной разработки кварцевых песков Новосёловского участка на площади Восточного карьера и прилегающей территории предлагается организовать природный заказник, а карьеру присвоить статус геологического памятника, учитывая уникальность проявленных здесь природных явлений. Выводы Кварцевые пески, применяемые в стекольной промышленности, широко развиты на территории Украины и полностью обеспечивают внутренние потребности Украины. Значительная часть этого сырья и продукции экспортируется. Экономическая эффективность работы НГОК зависит от геологических особенностей Новосёловского месторождения, природных условий эксплуатации, качественных и технологических характеристик полезного ископаемого, способов рекультивации отработанных участков карьеров и др. Этими особенностями определяется специфика работ на объекте, что учитывается УкрГГРИ при планировании и проведении МНСН промышленной разработки кварцевых песков. Предприятие проводит добычу полезного ископаемого с соблюдением всех условий недропользования в рамках действующего законодательства, в полном объеме и своевременно выполняет предусмотренный проектом комплекс природоохранных мер. Наряду с проведением традиционной рекультивации отработанных участков месторождения возможна также водная рекультивация – оставление искусственных водоемов для обустройства зон отдыха. После завершения добычных работ на Новосёловском участке предлагается на этой площади создать природный заказник, а Восточному карьеру присвоить статус геологического памятника. ЛИТЕРАТУРА

1. Временные требования к сопоставлению данных разведки и разработки месторождений твердых полезных ископаемых. ГКЗ СССР. – Москва, 1986. – 24 с. 2. Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року. Закон України від 21.04.2011 р. № 3268-VІ. – 74 с. 3. Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ піску та гра-

вію. ДКЗ України при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України. – Київ, 2007. – 41 с. 4. Корректировка проекта разработки Новосёловского месторождения стекольных песков в Нововодолажском районе (рабочий проект). Корпорация “Укрстрой”, НПО “Стройиндустрия”, ЧАО ПИКТИ “Донецкий Проектстройиндустрия”. – Донецк, 2011. – 175 с. 5. Металлические и неметаллические полезные ископаемые Украины. Том ІІ. Неметаллические полезные ископаемые/Гурский Д. С., Есипчук К. Е., Калинин В. И. и др. – Киев-Львов: Изд-во “Центр Европы”, 2006. – С. 306–312. 6. Методичні рекомендації з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування. Держгеонадра України. Додаток до протоколу секції НТР Держгеонадра України від 01.08.2012 № 2. – 37 с. 7. Мінеральні ресурси України та світу на 01.01.2006 р./Ю. І. Третьяков, В. І. Мартинюк, А. Г. Субботін та ін. Державне науково-виробниче підприємство “Геоінформ України”. – Київ, 2007. – 560 с. 8. Положення про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування. Міністерство екології та природних ресурсів України, наказ від 11.03.2013 № 96. – 7 с.

REFERENCES

1. Timing requirements for comparison of exploration and exploitation data for solid minerals deposits. SCR USSR. – Moscow, 1986. – 24 р. (Іn Russian). 2. State Development Programme of mineral resource base in Ukraine until 2030. Law of Ukraine 21.04.2011 y. № 3268-VІ. – 74 p. (Іn Ukrainian). 3. Instructions for reserves and mineral resources classi�cation of the state fund for subsoil deposits of sand and gravel. SCR of Ukraine under the Ministry of Environmental Protection of Ukraine. – Kyiv, 2007. – 41 р. (Іn Ukrainian). 4. Adjustment of the project of Novoselovskiy glass sand deposit mining in Novovodolazhskiy region (working project). Corporation “Ukrstroj” NPO “Strojindustrija”, CHAO PIKTI “Doneckij Proektstrojindustrija”. – Doneck, 2011. – 175 р. (Іn Russian). 5. Metallic and nonmetallic minerals of Ukraine. Volume II. Nonmetallic minerals/Gurskij D. S., Esipchuk K. E., Kalinin V. I. and others. – Kiev-Lvov: Publishing “Centr Evropy”, 2006. – Р. 306–312. (Іn Russian). 6. Methodical recommendations on monitoring and scienti�c support of subsoil use. SSGSU. Annex to the Protocol section STR SSGSU 01.08.2012 № 2. – 37 р. (Іn Ukrainian). 7. Mineral resources of Ukraine and worldwide on 01.01.2006/ Ju. I. Tretiakov, V. I. Martynіuk, A. G. Subbotin et al. State Research and Production Enterprise “Geoinform Ukraine”. – Kiev, 2007. – 560 р. (Іn Ukrainian). 8. Provisions on monitoring and scienti�c support of subsoil use// Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine, the order from 11.03.2013 № 96. – 7 p. (Іn Ukrainian).

Р у к о п и с о т р и м а н о 21.01.2015.

ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА

УДК 553.078 А. С. ВОЙНОВСЬКИЙ, канд. геол.-мінерал. наук

ПОРІВНЯННЯ МІНЕРАГЕНІЇ СТРУКТУРНО-РЕЧОВИННИХ КОМПЛЕКСІВ РАННЬОГО ДОКЕМБРІЮ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА ТА ЩИТІВ ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЕКВАТОРІАЛЬНОЇ АФРИКИ (АНГОЛЬСЬКИЙ, МАЙОМБЕ, КАСАЇ) Охарактеризовано мінерагенію структурно-речовинних комплексів (СРК) раннього докембрію Українського щита (УЩ) та щитів західної частини екваторіальної Африки (Ангольский, Майомбе, Касаї). Показано, що процеси рудоутворення в СРК проходили впродовж п’яти металогенічних епох (ранньо-, середньо- та пізньоархейської й ранньо- та середньопротерозойської). Найінтенсивніше процеси рудоутворення проявилися на УЩ у середньоархейську та нижньопротерозойську металогенічні епохи, на щитах Ангольському та Майомбе – у нижньопротерозойську металогенічну епоху. Показано спільні риси та відмінності в послідовності формування СРК та їх мінерагенії для УЩ і щитів Ангольського, Майомбе, Касаї. Ключові слова: мінерагенія, структурно-речовинні комплекси, Український щит, щити екваторіальної Африки. A. S. Voynovskiy, candidate of geol.-mineral. sciences COMPARISON OF EARLY PRECAMBRIAN STRUCTURAL-MATERIAL COMPLEXES MINERAGENY OF UKRAINIAN SHIELD AND WESTERN EQUATORIAL AFRICA SHIELDS (ANGOLAN, MAYOMBO, CASAI) Minerageny of Early-Precambrian structural-lithological complexes (SLC) of the Ukrainian shield (USh) and also Angola, Mayombe, Kasai shields in the western part of Equatorial Africa is described. It is proved that ore deposition processes in these SLC went through 5 metallogenic epochs: Early-, Middle- and Late-Archean, Early-and Middle-Proterozoic. Ore deposition processes in the USh had the most intensity in the Middle-Archean and Early-Proterozoic epochs and in Angola and Mayombe shields – in the Early-Proterozoic epoch. Generalities and differences of origin and minerageny of SLC in the USh and Angola, Mayombe, Kasai shields are demonstrated. Keywords: minerageny, structural and material complexes, Ukrainian shield, equatorial Africa shields.

Вступ У докембрійському фундаменті Східноєвропейської (СЄП) та Африканської платформ виявлені й розвідані великі родовища залізних руд, титану, золота, кольорових та рідкісних металів, урану, графіту, магнезитів, тому вивчення закономірностей їх розміщення є актуальним. Мінерагенію докембрійського фундаменту платформ більшість дослідників розглядає як мінерагенію архейських кратонів, протерозойських рухомих поясів і перикратонних басейнів. При цьому під архейськими кратонами (аrchaean cratons) розуміють достатньо великі стійкі ядра фундаменту, які стабілізувалися до протерозою й не зазнали в пізніші епохи суттєвих тектонотермальних змін. Вони зазвичай складені сланцево-гнейсовими утвореннями (амфіболітова й гранулітова фації метаморфізму), гранітогнейсами, утвореннями граніт-зеленокам’яних поясів (ГЗП) та інтрузіями ультраосновних, основних і кислих порід. До протерозойських рухомих поясів (mobile belts) зараховують структури фундаменту, що обрамлюють архейські кратони або спряжені з ними. Це геоструктури складної геотектонічної природи, які формувались у період 2 600–1 600 млн років та охоплюють декілька тектонотермальних епох [3]. Для архейських кратонів провідними типами корисних копалин є золото, мідь, нікель, хром, талькомагнезити, інколи залізо, у рухомих поясах – залізо, титан, мідь, нікель, кобальт, олово, вольфрам, рідкісні метали, апатит та слюдяні пегма© А. С. Войновський, 2015, с. 13–19 ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

тити. Перикратонні басейни, які формуються синхронно з розвитком рухомих поясів, характеризуються накопиченням золоторудних та уран-золотоносних конгломератів [8]. Для характеристики мінерагенії структурно-формаційних зон (СФЗ) докембрію УЩ використано поряд з літературними даними фактичний матеріал, який автор накопичив під час багаторічної роботи в організаціях Державної геологічної служби України в процесі створення металогенічних карт масштабу 1:200 000 Інгульського мегаблока та Криворізько-Кременчуцької шовної зони (1975–1978 рр.) і “Комплексної металогенічної карти України масштабу 1:500 000” [7]. Фактичний матеріал щодо металогенії докембрію Ангольського щита та щитів Майомбе й Касаї автор зібрав у 1989–1993 рр. під час роботи в Національному інституті геології Анголи [9, 10]. Мінерагенія структурно-формаційних зон Українського щита Морфоструктура докембрію УЩ визначається сукупністю архейських кратонів і протерозойських рухомих поясів, які їх розділяють та обрамляють [7, 8]. У межах УЩ є два архейські кратони: Бузько-Дністровський і Дніпровсько-Приазовський (рис. 1). Перший охоплює південно-східну частину однойменного мегаблока, другий – збігається із Середньопридніпровським і західною частиною Приазовського мегаблоків. Залежно від типів структурних елементів і характеру речовинних комплексів, що їх наповнюють, у межах кратонів розрізняються структурно-формаційні зони, притаманні для

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Рис. 1. Схема структурного районування Українського щита І. Структури фундаменту Українського щита (літери в кружках): архейські кратони (А1 – Дністровсько-Бузький), А2 – ДніпровськоПриазовський; протерозойські рухомі пояси (В1 – Волинсько-Кіровоградський, В2 – Приазовський). ІІ. Структурно-речовинні комплекси архейських кратонів: 1 – виступи метабазальт-гранулітової основи й мігматит-ендербітових куполів; 2 – виступи метабазит-гнейсової основи та мігматит-гранодіоритові куполи; 3 – первинних граніт-зеленокам’яних поясів (цифри в кружках: 1 – Верхівцевська, 2 – Сурська, 3 – Чортомлицька, 4 – Білозерська структури); 4 – вторинних граніт-зеленокам’яних поясів (цифри в кружках: 5 – Голованівська, 6 – Оріхівська, 7 – Західноприазовська). ІІІ. Те саме протерозойських рухомих поясів: 5 – епікратонних прогинів; 6 – шовних прогинів і насувно-підсувних зон; 7 – блоки тектонотермально перероблених архейських кратонів (а – кінцигіт-гранітові, чарнокітові, б – гранітові, діафторит-діоритові та мігматитів різного складу); 8 – орогенів і колізійних зон (гранітні масиви, цифри в кружках: 1 – Новоукраїнський, 2 – Чигиринський, 3 – Уманський); 9 – внутрішньоконтинентальних рифтів; 10 – вулканоплутонічних поясів (масиви: 1 – Кам’янський, 2 – Букинський). ІV. Те саме активізації та рифтогенезу: 11 – субплатформні плутони (цифри у квадратах: 1 – Коростенський, 2 – Корсунь-Новомиргородський); 12 – лужні масиви центрального типу (1 – Октябрський, 2 – Малотерсянський, 3 – Володарський, 4 – Південнокальчицький); 13 – лінійні зони активізації (цифра в ромбі: 1 – Пержанська)

ендербіт-гранулітової та метабазит-гнейсової основ, первинних і вторинних ГЗП. Виступи ендербіт-гранулітової основи “підстеляють” структури вторинних ГЗП, метабазит-гнейсової основи та мігматит-гранодіоритових куполів – структури первинних ГПЗ. Мінерагенія виступів ендербіт-гранулітової й метабазит-гнейсової основ представлена малопотужними покладами залізистих кварцитів. Вищу рудну продуктивність мають первинні (Au, Fe, Mo, Cu, Ni, t-mg) та вторинні (Ni, Cr, Fe, Au, Mn, gf, si) ГЗП. Структури первинних ГЗП виповнені в основному поліфаційно метаморфізованими (здебільшого зеленосланцева та амфіболітова фації) товщами вулканітів (коматіїти, толеїти, андезити, ріодацити) й парагенетично з ними пов’язаними формаціями базит-ультрабазитового й тоналіт-плагіогранітового складу. Найдетальніше вивчені структури первинних ГЗП у межах Дніпровсько-Приазовського кратону: Сурська, Чортомлицька, Верхівцевська та Білозерська. Тут виявлені ендогенні родовища золота, залізних руд, молібдену й талькомагнезиту й низка проявів міді, нікелю, кобальту. Золоторудна мінералізація (геолого-промисловий тип – золотоносні мінералізовані зони) представлена такими формаційними типами: золото-кварцовим та золотосульфідно-кварцовим (родовища Сергіївське, Балка Золота),

золото-кварцовим, золото-сульфідно-кварцовим та золото-сульфідним у залізистих кварцитах (Балка Широка) [4]. Залізні руди у Верхівцевській, Сурській та Чортомлицькій структурах представлені малими родовищами й проявами кварцитів амфібол-піроксен-магнетитового складу. У межах Білозерської структури поклади залізних руд за формаційними типами й мінеральним складом деякою мірою подібні до таких само утворень СФЗ протерозойських рухомих поясів. До структур вторинних ГЗП зараховані метаморфічні утворення та інтрузії ультраосновних, основних та кислих порід міжкупольних прогинів, що завершують суперкрустальний розріз виступів ендербіт-гранулітової основи в межах Голованівської, Оріхівської та Західноприазовскої мінерагенічних зон. Утворення вторинних ГЗП характеризуються наявністю ендогенних родовищ заліза, золота, хрому, графіту, доломітів, силіманіту та силікатного нікелю в корах вивітрювання ультрабазитів. Золоте зруденіння переважно золото-кварцового й золото-сульфідно-кварцового формаційних типів (Майське родовище). Залізні руди, як і в більшості структур первинних ГЗП, представлені пластоподібними покладами кварц-амфібол-піроксен-магнетитових кварцитів потужністю від 5–7 до 140 м і протяжністю від перших сотень метрів до 1,5–2,0 км і рідко більше (табл. 1). У межах УЩ виділені два протерозойські рухомі пояси: Волинсько-Кіровоградський і Приазовський. Перший обрамлює Дністровсько-Бузький архейський кратон із заходу, півночі та сходу і є західним обрамленням Дніпровсько-Приазовського кратону. Приазовський рухомий пояс спряжений із цим кратоном із сходу й північного сходу. Структурно-речовинні комплекси (СРК), що складають протерозойські рухомі пояси, формувалися як внаслідок дроблення й тектонотермальної переробки архейських комплексів, так і внаслідок їх власних вулканогенно-осадових та інтрузивних утворень. Для рухомих поясів УЩ характерні такі типи СФЗ: епікратонні прогини, шовні прогини та насувно-підсувні зони, блоки тектонотермально перероблених архейських кратонів, прирозломних і малих інтрузій, орогенів і колізійних зон, вулканоплутонічні зони [5]. Мінерагенія СФЗ рухомих поясів масштабна й різноманітна: шовні прогини й насувно-підсувні зони – залізо, уран, рідкісні землі, цирконій, ванадій, скандій, золото, графіт; блоки тектонотермально перероблених архейських кратонів – уран, торій, рідкісні землі, молібден, мідь; орогени й колізійні зони – уран, золото, тантал, ніобій, літій, рідкісні землі. Із рудоносних структур УЩ найбільшу рудну продуктивність має СФЗ шовних прогинів та насувно-підсувних зон, яка є розділом між Дніпровсько-Приазовським архейським кратоном і Волинсько-Кіровоградським рухомим поясом. У внутрішній частині цієї СФЗ розміщені унікальні родовища залізних руд і пов’язаного з ними германію, а також комплексні родовища заліза, урану, ванадію, скандію та рідкісноземельних елементів, у тильній частині – родовища залізних руд і графіту. На площах обох рухомих поясів на завершальній стадії їх розвитку проявилися процеси активізації й рифтогенезу, унаслідок яких виникли СФЗ субплатформних плутонів, лужних масивів центрального типу, лінійних зон активізації. У межах Волинсько-Кіровоградського рухомого поясу є два плутони: Коростенський і Корсунь-Новомиргородський. У них є родовища фосфорно-титанових руд з ванадієм і скандієм та топаз-берил-кварцових камерних пегматитів. Лужні масиви центрального типу поширені в обох поясах, з ними пов’язані родовища рідкісних металів та флюориту, з утвореннями СФЗ лінійних зон активізації – родовища рідкісних металів [6, 7, 12]. ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА

Таблиця 1. Мінерагенія структурно-речовинних комплексів раннього докембрію Українського щита

Протерозойських рухомих поясів – 2 600–1 800 млн років (Волинсько-Кіровоградський, Приазовський)

Активізації та рифтогенезу – 1 800–1 600 млн років

Етапи розвитку, тектонічні цикли 1

Типи структурноформаційних зон

Речовинні комплекси

Комплекси корисних копалин

2 3 Лінійні зони акти- Апогранітовий, гранітоїдний сувізації блужний Лужні масиви цен- Нефелінових і лужних сієнітів трального типу

4 Be, Nb, Ta, Sn, TR,Mo Zr, Nb, Ta, TR, Al, �

Субплатформні плутони

Ti, V, Sc, ap, mor, to

Рапаківі-гранітовий, гранітоїдний сублужний, габровий, габро-анортозитовий

Вулканоплутоніч- Діабазовий (долеритовий), метаNi, Cu, Co ні зони базальт-ліпаритовий, лептитовий, гранітовий, діорит-гранодіоритовий, габро-монцонітовий, габро-перидотит-піроксенітовий Орогенів та колі- Калієвих та калій-натрієвих метасо- U, Au, Ta, Nb, зійних зон Li, TR матитів, пегматитовий, гранітовий (K>Na), граніт-мігматитовий

Мінерагенічні зони, рудні райони, родовища 5 Пержанське – PR2/Be, Ta, Nb, Sn, TR Вербинське – PR2/Mo Мазурівське – PR2/Nb, Ta, Zr, Al; Азовське – PR2/TR, Zr; Ястребецьке – PR2/Zr, TR, � Коростенська – PR2/Ti, V, Sc, ap, to (Стремигородське, Кропивненське, Федорівське, Паромівське, Дашинське, Дворищанське та ін.) Корсунь-Новомиргородська – PR2/Ti, V, Sc, ap (Носачівське) Прутівське – PR1/Ni, Cu, Co, Pt, Au

Кіровоградська – PR1-2/U, Au (Мічурінське, Северинівське, Клинцівське, Юрівське та ін.) Звенигородська – PR1-2/U, Ta, Nb, Li, TR (Ватутінське, Станкуватське, Полохівське та ін.)

Внутрішньоконтинентальні рифти

Лужних ультрабазитів і карбонатитів

Nb, Ta, TR, ap Новополтавське – PR2/Nb, Ta, TR, ap

Блоки тектонотермально перероблених архейських кратонів

Гранітовий (гранат-біотитові), діорит-гранодіорит-плагіогранітовий, чарнокітовий, мігматитів різного складу

U, Th, TR, Mo, Братська – РR1-2/U, TR, Mo (Лозуватське, КалиCu нівське, Південне)

Fe, U, Ge, Sc, Шовних прогинів Метаконгломерат-метапісковий, та насувно-підсув- вуглецево-крем’янисто-карбонатно- V, TR, gf них зон метапісковиковий, залізисто-крем’янисто-сланцевий, сланцево-метаандезит-базальтовий

Епікратонних прогинів

Криворізько-Кременчуцька – PR1-2/Fe, U, Ge, V, Sc, TR. Криворізький район – PR1-2/Fe, U, Ge, V, Sc, TR; Кременчуцький район – PR1/Fe, Ge. Західноінгулецько-Казанківська – PR1/Fe, Ge, gf Правобережний район – PR1/Fe, Ge; Західноінгулецький район – PR1/Fe, Ge, gf

Гнейсовий (біотитові, гранат-біотитові та амфібол-біотитові, інколи з піроксеном), сланцево-карбонатний

Мінерагенія структурно-формаційних зон щитів західної частини екваторіальної Африки (Ангольський, Майомбе, Касаї) Мегаструктура раннього докембрію південно-західної частини екваторіальної Африки, як і загалом однойменної платформи, також визначається сукупністю архейських кратонів і спряжених з ними протерозойських рухомих поясів і верхньопротерозойських складчастих поясів (fold belts). У межах території, що характеризується, виділені архейський кратон Ангола-Касаї та протерозойські рухомі пояси Кунене-Кібала й Луфіко-Кабінда [11]. Кратон Ангола-Касаї – один з найбільших на Африканській платформі, він розміщується на території Анголи й Заїру (рис. 2). У його будові вирізняються такі СФЗ (табл. 2): виступи метабазит-гранулітової основи й мігматит-ендербітові (чарнокітові) куполи, виступи метабазит-гнейсової основи та мігматит-плагіогранітові куполи, граніт-зеленокам’яні пояси. Утворення першого типу СФЗ поширені в північно-східній частині Ангольского щита й на щиті Касаї й переважно представлені піроксеновими та біотит-піроксеновими гнейсами й кристалосланцями, гранулітами, амфіболітами, ендербітами, ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

чарнокітами. Мінерагенія в цих утвореннях не проявлена. СРК виступів метабазит-гнейсової основи й мігматит-плагіогранітових куполів поширені на щитах Ангольський та Майомбе й представлені переважно товщами біотитових і біотит-амфіболових гнейсів з прошарками амфіболітів та інколи кварцитів і субзгідними тілами плагіомігматитів. У західній частині горсту Кванза (Ангольський щит) серед цих утворень також трапляються пластоподібні поклади амфібол-магнетитових кварцитів (ітабіритів) потужністю від кількох метрів до 100 м, а інколи й більше метрів (рудний район Лукала, родовище Касала-Кітунгу). Структури ГЗП у межах кратону збереглися фрагментарно в міжкупольних зонах. СРК представлені вулканогенно-осадовими товщами, метаморфізованими в умовах амфіболітової та епідот-амфіболітової фацій (гнейси й сланці різного складу, кварцити, амфіболіти), та синхронними їм інтрузіями габро-норитів й ультраметаморфічних утворень мігматит-плагіогранітового та мігматит-діоритового складу. Мінерагенія цих утворень недостатньо вивчена. Але наявність в алмазоносних теригенних відкладах нижньої й верхньої крейди на щиті Касаї (базальні конгломерати формацій Кванду й Калонда) золота й мінералів рідкісних металів дає можливість

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Закінчення табл. 1

Архейських кратонів 3 400–2 600 млн років (Дністровсько-Бузький, Дніпровсько-Приазовський)

2 Вторинних граніт-зеленокам’яних поясів

3 Мігматит-плагіогранітовий та мігматит-гранодіоритовий Дуніт-перидотит-габровий, перидотит-піроксенітовий

4 Ni, Cr, Au, Fe, Mn, gf, si

Побузький район – AR3-Mz/Cr, Ni, Co, Mg (Капітанівське, Липовеньківське, Тернуватське та ін.) Майське – AR3-PR1/Au

Гнейсово-кристалосланцевий, гнейсово-амфіболітовий Залізисто-кальцифір-гнейсовий, вуглецевих та високоглиноземистих кварцитів

Первинних граніт-зеленокам’яних поясів

Гранітовий, мігматит-гранітовий, тоналіт-плагіогранітовий та гранодіоритовий

5 Голованівська – АR3-Mz, Ni, Cr, Fe, Au, gf

Молдовське – AR3/Fe Завалівське – AR3-Mz/gf Хащувацьке – AR3-Mz/Mn Кошаро-Олександрівське – AR3/si Оріхівська – АR3/Fe (Васинівське, Павлівське, Куксунгурське та ін.) Західноприазовська – АR|Fe (Гуляйпільське, Корсацьке, Маріупольське) Au, Fe, Mo, Ni, Co, t-mg

Габро-перидотитовий, піроксенітгабровий, дуніт-гарцбургітовий

Девладівська – AR2-Mz/Ni, Co, t-mg (Девладівське, Сухохутірське, Правдинське)

Сланцево-метапісковий, залізистокрем’янисто-сланцевий, метаконгломерат-сланцевий

Конксько-Білозерська – AR2/Fe, Au Білозерський район – AR2/Fe (Північнобілозерське, Піденнобілозерське, Переверзівське)

Метаріоліт-дацитовий, метадациттолеїтовий, залізисто-метакоматіїттолеїт-базальтовий

Сурська – AR2/Au, Mo (Сергіївське, Балка Золота, Верхівцевсько-Чортомлицька – AR2/Au, Fe (Балка Широка)

Виступи метабазальт- Мігматит-плагіогранітовий, мігмагнейсової основи та тит-гранодіорит-діоритовий мігматит-гранодіориАмфіболіт-кристалосланцево-гнейтові куполи совий Виступи метабазитБазит-ультрабазитовий гранулітової основи та мігматит-ендербітові Мігматит-ендербітовий куполи Гнейсово-кристалосланцевий – М-1, Луфіко-Кабінда – М-2); верхньопротерозойські складчасті пояси (Дамарський – F-1, Західноконголезький – F-2). ІІ. Нерозчленовані структурно-речовинні комплекси архейського кратону – 1. ІІІ. Структурно-речовинні комплекси протерозойських рухомих поясів: 2 – блоки тектонотермально перероблених архейських кратонів; 3 – зеленокам’яних трогів і прогинів та западин трогового типу й міжкупольних депресій; 4 – куполи реоморфічних гранітоїдів; 5 – орогенів та колізійних зон; 6 – вулканічних зон; 7 – субплатформних плуктонів; 8 – зон активізації (І – Каракуло-Кібала, ІІ – Данде) Інші знаки: 9 – нерозчленовані структурно-речовинні комплекси верхньопротерозойських складчастих поясів; 10 – платформний чохол (палеозой-кайнозой); 11 – границі архейського кратону

Рис. 2. Схема структурного районування південно-західної частини екваторіальної Африки І. Структури фундаменту (літери в кружках): архейський кратон Ангола-Касаї – А-1; протерозойські рухомі пояси (Кунене-Кібала

припустити, що розсипи золота формувалися внаслідок ерозії мінералізованих утворень ГЗП. Протерозойський рухомий пояс Кунене-Кібала обрамлює кратон Ангола-Касаї з південного заходу й півдня, Луфіко-Кабінда – з північного заходу. Перший майже збігається з Ангольським щитом, другий – з Майомбе. У межах поясу Кунене-Кібала виділені такі типи СФЗ: блоки тектонотермально перероблених архейських кратонів, зеленокам’яні троги та прогини, западини трогового типу й міжкупольні депресії, куполи реоморфічних гранітоїдів, орогени й колізійні зони, вулканічні зони, субплатформні плутони, зони активізації. ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА

Таблиця 2. Мінерагенія структурно-речовинних комплексів раннього докембрію західної частини екваторіальної Африки (щити Ангольський, Майомбе, Касаї)

Архейських кратонів – понад 2 500 млн років

Протерозойських рухомих поясів 2 300–1 600 млн років (Кунене-Кібала, Луфіко-Кабінда). Убендійський цикл тектогенезу

Етапи розвитку, тектонічні цикли

Типи структурно-формаційних зон

Речовинні комплекси

Комплекси корисних копалин

Мінерагенічні зони, рудні райони*, родовища

Be, Ta, Nb, Li, Каракуло-Кібала – PR1/Be, Li, Ta, мусковіт, по- Nb, польовий шпат льовий шпат (Жіраул, Хомутення) Данде – PR1/мусковіт (Мушеше, Касалєнгєш, Казамбіло, Камбаса та ін.)

Зони активізації

Гранітоїдний сублужний та лужний, пегматитовий

Субплатформні плутони

Рапаківі-гранітовий, габро-анортозитовий, габровий, перидотит-піроксенітовий Граніт-порфіровий, андезит-ріолітовий

Fe, Ti, Pt, анортозити

Кунене – PR1-2/Fe,Ti (Гамбуш, Шітаду)

Cu, Au, Ag

Менонге – PR1/Cu, Au, Ag (Мунєнга-Бая)

Орогенів і колізійзійих зон

Лейкократових гранітів, порфіробластових біотитових гранітів (К>Na), граніт-мігматитовий

Au, W, Sn, кварц

М’Попо* – PR1/Au Шіпінду* – PR1/Au (Канжанжа, Куенке) Ганга – PR1/W, Sn; Калєнга – PR1/W Покаріса – PR1|mor

Куполи реоморфічних гранітоїдів Западини трогового типу й міжкупольні депресії

Мігматит-гранодіорит-гранітовий

Вулканічні зони

Зеленокам’яні троги й прогини

Блоки тектонотермально перероблених архейських кратонів Граніт-зеленокам’яні пояси Виступи метабазит-гнейсової основи й мігматит-плагіогранітові куполи Виступи метабазит-гранулітової основи й мігматит-ендербітові (чарнокітові) куполи

Метаконгломерат-метапісковиковий, залізисто-кременисто-сланцевий, дацит-ріолітовий, метаграуваковий Метаконгломерат-метапісковий і сланцево-метаалевролітовий, залізисто-кременисто-сланцевий, дацитфельзитовий, андезит-базальтовий, метаграуваковий

Уамбо* – PR1/Fe (Куіма, Шівірі)

Касінга – PR1/Fe Касінга Північна* – (Жамба, Мавулу, Індунгуу та ін.). Касінга Південна* – (Чамутете, Матоте, Кампулу та ін.) Донгу* – PR1/Fe (Оссе)

Мігматит-плагіогранітовий, мігматитдіоритовий, гнейсово-амфіболітовий, карбонатно-сланцевий, сланцевокварцитовий Мігматит-плагіогранітовий, габро-норитовий, гнейсово-амфіболітовий

Cu, Au, Ag

Кулумбумболу – AR2-PR1/Cu, Au; Педра Гранде – AR2-PR1/Cu, Au; Віпонгуш – AR2-PR1/Au, Cu, Ag та ін.

Мігматит-плагіогранітовий, амфіболіто-гнейсовий, залізисто-кременистий

Лукала* – AR1|Fe (Касала-Кітунгу)

Гнейсово-кристалосланцевий, гранулітовий, амфіболітовий

На площі поясу Луфіко-Кабінда із зазначених СФЗ відсутні: зеленокам’яні троги й прогини, субплатформні плутони. Регіональними розломами рухомі пояси діляться на великі структури (геоблоки ?), у межах яких проявилися з різною інтенсивністю процеси тектонотермальної переробки архейського субстрату, власного протерозойського седиментогенезу та магматичної діяльності [11]. Характерною рисою мінерагенії СРК блоків тектонотермально перероблених архейських кратонів є велика кількість малих родовищ і проявів міді, золота, срібла (Колумбумболу, Педра Гранде, Віпонгуш та ін.) у межах південно-західної частини Ангольського щита (блок Намібе-Бенгела) та численні алювіально-делювіальні розсипи золота в північній частині щита Майомбе (долина р. Конго, район Кабінда) [9, 10]. Мінерагенія СРК зеленокам’яних трогів і прогинів характеризується значним накопиченням заліза у вигляді пластоподібних покладів грубосмугастих кварц-гематит-магнетитових ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

кварцитів (ітабіритів) серед метавулканогенних утворень (мінерагенічна зона Касінга). На найбільш вивченому родовищі Чамутете протяжність рудного покладу – кілька кілометрів, потужність – сотні метрів, уміст заліза – 25–43 %. У залізистих силікатних породах трапляються тіла багатих гематитових руд з умістом заліза до 60 % і більше. Таких руд на родовищі до 7–8 % від об’єму залізистих порід [2]. CФЗ западин трогового типу й міжкупольних депресій поширена в межах геоблока Шіпінду, який є північним продовженням структури Касінга. Тут товщі вулканогенно-осадових утворень мають дещо меншу потужність і залізисто-кременисті утворення трапляються рідко (родовища Куіма, Шівірі). Мінерагенія СРК куполів реоморфічних гранітоїдів не проявлена [9]. СРК орогенів і колізійних зон, які поширені в центральній найбільш підвищеній у сучасному рельєфі частині Ангольського щита та північній частині щита Майомбе, представлені великими масивами і мігматит-гранітними куполами порфі-

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

робластових гранітів комплексу Кібала й серією масивів лейкократових гранітів. З площами розвитку останніх пов’язані прояви й родовища золота рудно-розсипних районів М’Попо та Шіпінду (золото-кварцовий формаційний тип), мінералізація у кварцових жилах вольфраму із супутнім оловом (малі родовища Ганга, Каленга) та великі мономінеральні жили кварцу потужністю до 40 м (родовище Покаріса). Речовинні комплекси СФЗ вулканічних зон найбільш поширені в південно-східній частині Ангольського щита й представлені тілами граніт-порфірів, ріолітів, дацитів, андезитів та їх туфів. У інтрузивних і субвулканічних породах кислого складу нерідко є прожилково-вкраплена сульфідна мінералізація міді (мінерагенічна зона Менонге). Протяжність мінералізованих ділянок до 800 м, ширина – 25 м, уміст міді від 0,4 до 1,2 %, інколи 1,9 %. У одиничних пробах також виявлені золото (0,3–8 г/т) і срібло (2–69 г/т). Рудні об’єкти цього типу недостатньо вивчені [9]. Субплатформний плутон Кунене розміщується в південно-східній частині Ангольського щита. Його складають дві групи порід. Перша, домінуюча – це розшарований габроанортозитовий комплекс з окремими інтрузіями габро, перидотитів, дунітів, піроксенітів, друга, молодша – це гранітоїди типу рапаківі. У габро-анортозитовому комплексі виявлено понад 40 проявів густо вкраплених й масивних титаномагнетитових і гематитових руд. На родовищах Гамбуш і Шитаду в мінералізованих ділянках уміст заліза становить 45–50 %, титану – 13–15 % (іноді – 21–25 %), ванадію – до 0,4 %, хрому – 0,16 %, нікелю – 0,18 %. У межах площ розвитку габроанортозитового комплексу також є алювіальні, делювіальні й елювіальні розсипи ільменіту й титаномагнетиту [1, 10]. У межах обох рухомих поясів на завершальній стадії їх розвитку проявилися процеси активізації, унаслідок яких формувалися малі інтрузії й жили порід кислого складу (мікрограніти, аплітоподібні граніти, апліти та пегматити). Найінтенсивніше ці процеси проявились у мінерагенічних зонах Каракуло-Кібала (Ангольський щит) і Данде (щит Майомбе), де сформувалися великі пегматитові поля [9]. За характером проявленої в пегматитах мінералізації вирізяються такі їх різновиди: олігоклаз-мікроклін-мусковітові з акцесорним украпленням берилу й танталоніобатів (поля Данде, Хамутення, Міка, Дамба-Мулолу); мікроклінові із самарськітом й евксенітом (поле Ележі); рідкіснометалеві альбіт-сподуменові (поле Жіраул). Особливості металогенії раннього докембрію Українського щита й щитів Ангольського, Майомбе, Касаї Головними типами СФЗ, з якими пов’язане масштабне рудоутворення, у межах УЩ для архейських кратонів є первинні (залізо, золото, молібден, талькомагнезити) та вторинні (залізо, золото, хроміти, нікель, графіт, силіманіт) ГЗП, для протерозойських рухомих поясів – шовні прогини й насувно-підсувні зони (залізо, уран, рідкісноземельні елементи, цирконій, ванадій, скандій, графіт), блоки тектонотермально перероблених архейських кратонів (уран, торій, рідкісноземельні елементи, молібден, мідь), внутрішньоконтинентальні рифти (ніобій, тантал, рідкісноземельні елементи, апатит), орогени й колізійні зони (уран, золото, літій, тантал, ніобій, рідкісноземельні елементи), вулканоплутонічні зони (нікель, мідь, кобальт). Для етапу активізації й рифтогенезу УЩ рудоносними СФЗ є: субплатформні плутони (титан, ванадій, скандій, апатит, моріон, топаз), лужні масиви центрального типу (цирконій, ніобій, тантал, рідкісноземельні елементи, флюорит) та лінійні зони активізації (берилій, ніобій, тантал, рідкісноземельні елементи, олово, молібден).

На щитах західної частини екваторіальної Африки з проявленими масштабними процесами рудоутворення в межах архейських кратонів є тільки СФЗ виступів метабазит-гнейсової основи й мігматит-плагіогранітових куполів (залізо). Ширше процеси масштабної мінерагенії проявилися на площах протерозойських рухомих поясів у СФЗ – блоки тектонотермально перероблених архейських кратонів (мідь, золото, срібло), зеленокам’яні троги й прогини (залізо), западини трогового типу й міжкупольні депресії (залізо), орогени й колізійні зони (золото, вольфрам, олово, кварц), вулканічні зони (мідь, золото, срібло), субплатформні плутони (залізо, титан, платина, анортозити), зони активізації (берилій, тантал, ніобій, літій, мусковіт, польовий шпат). Висновки Проведене зіставлення мінерагенії СРК раннього докембрію УЩ і щитів західної частини екваторіальної Африки (Ангольський, Майомбе, Касаї) дає можливість зробити такі висновки. 1. У межах архейських кратонів УЩ та кратону АнголаКасаї в ранньоархейську металогенічну епоху формувалися залізисто-кременисті породи (ітабірити). У середньо- та пізньоархейській металогенічних епохах на УЩ у первинних і вторинних ГЗП, поряд з накопиченням заліза, виникли родовища золота, хромітів, талькомагнезитів, графіту, доломітів. Імовірно, що і в межах щита Касаї ці епохи також проявилися, але недостатня вивченість порід фундаменту не дає можливість однозначно про це стверджувати. 2. У всіх протерозойських рухомих поясах інтенсивно проявилися ранньо- та середньопротерозойські металогенічні епохи. На теренах УЩ перша відзначилась утворенням унікальних родовищ залізних руд і родовищ урану, золота, рідкісних металів, на Ангольському щиті – родовищ залізних руд, золота, міді, вольфраму та олова. Для другої характерне проявлення масштабних процесів активізації з утворенням апатит-титанових руд і камерних пегматитів (УЩ), залізотитанових руд (Ангольський щит) у протоплатформних плутонах, родовищ рідкісних металів у зонах активізації (всі щити) та лужних масивах центрального типу (УЩ). 3. Загальні закономірності розміщення рудних об’єктів на теренах УЩ та щитах західної частини екваторіальної Африки близькі. Деякі відмінності є за характером та інтенсивністю мінералізації в протерозойських СФЗ. Це передусім стосується СФЗ блоків тектонотермально перероблених архейських кратонів і СФЗ вулканоплутонічних (УЩ) та вулканічних (Ангольсий щит) зон. Мінерагенія першої СФЗ, як зазвичай, визначається поєднанням “первинної” архейської (Fe, Au та ін.) та “накладеної” протерозойської (U, TR, Cu та ін.), для другої СФЗ – їх масштабністю й характером речовинних комплексів. ЛІТЕРАТУРА

1. Войновский А. С., Галецкий Л. С., Жуниор Ф. М. Рудоносность анортозит-рапакиви-гранитной формации плутона Кунене (экваториальная Африка)//Геол. журнал. – 1996. – № 3–4. – С. 129–133. 2. Войновський А. С., Галецький Л. С., Жуніор Ф. М. Родовища заліза докембрію в Анголі та Україні//Мінеральні ресурси України. 1996. – № 4. – С. 11. 3. Войновский А. С., Гурский Д. С., Калинин В. И. и др. Состояние и некоторые проблемные вопросы металлогении докембрия Украины//Металлогения и воспроизводство фонда недропользования. – Москва: ЦНИГРИ, 2000. – С. 29–31. 4. Войновський А. С., Гурський Д. С., Калінін В. І. та ін. Провідні рудноформаційні типи ендогенних родовищ кольорових, рідкісних та благородних металів докембрію України//Мінеральні ресурси України. 2000. – № 3. – С. 6–10. 5. Войновський А. С. Структурно-речовинні комплекси докембрію Українського щита//Збірник наукових праць УкрДГРІ. – Київ, 2001. – № 1–2. – С. 108–114. ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА 6. Гурский Д. С., Войновский А. С., Колосовская В. А. и др. Металлогеническая специализация магматических комплексов и эпохи рудообразования Украинского щита//Минерал. журнал. – 2000. – № 2–3. – С. 5–11. 7. Комплексна металогенічна карта України. Масштаб 1:500 000. Пояснювальна записка/А. С. Войновський, Л. В. Бочай, С. В. Нечаєв та ін. – Київ: УкрДГРІ, ДГС Мінекоресурсів України, 2002. – 336 с. 8. Кулиш Е. А., Войновский А. С., Бочай Л. В. и др. Геодинамика и минерагения Украинского щита и его фанерозойского обрамления//Металлогения, нефтегазоносность и геодинамика Северо-Азиатского кратона и орогенных поясов его обрамления. – Иркутск, Россия, 1998. – С. 293–294. 9. Geologia de Angola (Noticia explicative da carta geologica a escala 1:1 000 000)/O. V. Perevalov, A. S. Voinovsky, A. F. Tselikovsky e out. – Luanda: Serv. Geol. de Angola. – 1992. – 144 p. 10. Carta de recursos minerais de Angola a escala 1:1 000 000/ F. R. Guimaraes, A. I. Kondratiev, A. S. Voinovsky e out. – Luanda, Instituto geologico de Angola, Ministerio de geologia e minas. – 1998. 11. Voinovsky A. S., Galetsky L. S., Junior F. M. et al. Tectonic divisibility and Precambrian structural-lithological complexes of Angola// Геол. журнал. – 1995. – № 3–4. – С. 82–86. 12. Voinovsky A. S., Gursky D. S., Kalinin V. I. et al. Metallogenic Division of the Ukrainian Precambrian Shieid//Минерал. журнал. – 2002. – № 2–3. – С. 7–15.

REFERENCES

1. Vojnovskij A. S., Galeckij L. S., Zhunior F. M. Ore content of anorthosite-rapakivi-granite formation in Kunene pluton (Equatorial Africa)//Geol. zhurnal. – 1996. – № 3–4. – Р. 129–133. (In Russian). 2. Voinovskyi A. S., Haletskyi L. S., Zhunior F. M. Iron deposits of Precambrian in Angola and Ukraine//Mineralni resursy Ukrainy. – 1996. – № 4. – P. 11. (In Ukrainian). 3. Vojnovskij A. S., Gurskij D. S., Kalinin V. I. i dr. Condition and some problematic issues of Ukrainian Precambrian metallogeny//Metal-

logenija i vosproizvodstvo fonda nedropol’zovanija. – Moskva: CNIGRI, 2000. – P. 29–31. (In Russian). 4. Voinovskyi A. S., Hurskyi D. S., Kalinin V. I. ta in. Leading ore formation types of non-ferrous, rare and precious metals endogenous deposits in the Ukrainian Precambrian//Mineralni resursy Ukrainy. – 2000. – № 3. – P. 6–10. (In Ukrainian). 5. Voinovskyi A. S. Structural-material complexes of the Ukrainian Precambrian Shieid//Zbirnyk naukovykh prats UkrDHRI. – Kyiv, 2001. – № 1–2. – P. 108–114. (In Ukrainian). 6. Gurskij D. S., Vojnovskij A. S., Kolosovskaja V. A. i dr. Metallogenic specialization of magmatic complexes and ore formation epoch in the Ukrainian Shield//Mineral. zhurnal. – 2000. – № 2–3. – P. 5–11. (In Russian). 7. Comprehensive metallogenic map of Ukraine. Scale 1:500 000. Explanatory note/A. S. Voinovskyi, L. V. Bochai, S. V. Nechaiev ta in. – Kyiv: UkrDHRI, DHS Minekoresursiv Ukrainy, 2002. – 336 p. (In Ukrainian). 8. Kulish E. A., Vojnovskij A. S., Bochaj L. V. i dr. Geodynamics and minerageny of the Ukrainian shield and it Phanerozoic framing//Metallogenija, neftegazonosnost’ i geodinamika Severo-Aziatskogo kratona i orgennyh pojasov ego obramlenija. – Irkutsk, Rossija, 1998. – P. 293–294. (In Russian). 9. Geologia de Angola (Noticia explicative da carta geologica a escala 1:1 000 000)/O. V. Perevalov, A. S. Voinovsky, A. F. Tselikovsky e out. – Luanda: Serv. Geol. de Angola. – 1992. – 144 p. 10. Carta de recursos minerais de Angola a escala 1:1 000 000/ F. R. Guimaraes, A. I. Kondratiev, A. S. Voinovsky e out. – Luanda, Instituto geologico de Angola, Ministerio de geologia e minas. – 1998. 11. Voinovsky A. S., Galetsky L. S., Junior F. M. et al. Tectonic divisibility and Precambrian structural-lithological complexes of Angola// Heol. zhurnal. – 1995. – № 3–4. – P. 82–86. 12. Voinovsky A. S., Gursky D. S., Kalinin V. I. et al. Metallogenic Division of the Ukrainian Precambrian Shieid//Mineral. zhurnal. – 2002. – № 2–3. – P. 7–15.

Р у к о п и с о т р и м а н о 23.06.2014.

ПРИВІТАННЯ З ЮВІЛЕЄМ ВОЛОДИМИРА ІВАНОВИЧА ПАВЛИШИНА Володимир Іванович Павлишин народився у Львівській області в селі Зашковичі Городоцького району. Закінчивши в 1960 році геологічний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, Володимир Іванович все своє життя пов’язав з геологічною наукою. Трудова діяльність почалась у цьому ж університеті – навчався в аспірантурі, потім працював на посадах молодшого, старшого наукового співробітника, у 1966 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Дослідження літієво-залізистих і магнезіальнозалізистих слюд України”. У 1969–1970 роках В. І. Павлишин – старший науковий співробітник Інституту хімії та технології рідкісних елементів і мінеральної сировини Кольського філіалу АН СРСР, а в 1970–1972 роках – Інституту геологічних наук НАН України. З 1972 року Володимир Іванович довгі роки працював в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України на посадах старшого наукового працівника, завідувача лабораторії, головного наукового працівника, завідувача відділу (1991–2000 рр.). Цей продуктивний період наукової діяльності пов’язаний із вирішенням проблем регіональної, генетичної та прикладної мінералогії, опрацюванням онтогенічного методу в мінералогії. Володимир Іванович відкрив нові мінерали, обґрунтував нові генетичні типи мінеральних утворень України, здійснював фундаментальні дослідження мінералів гірничорудних районів України. У 1981 році захистив докторську дисертацію “Типоморфізм кварцу, слюд і польових шпатів”. У 2000 році В. І. Павлишин стає професором Київського національного університету ім. Т. Шевченка і до цього часу працює на кафедрі мінералогії, геохімії і петрографії, передає свої знання і величезний досвід студентам, аспірантам, молодим ученим і колегам. Вражає працездатність ювіляра – він є автором близько 500 наукових публікацій, із них 18 наукових монографій, зокрема “Типоморфизм кварца, слюд и полевых шпатов в эндогенных образованиях” (1983), “Вступ до мінералогії” (1988), “Основи морфології та анатомії мінералів” (2000), “Людина і камінь” (2005). У співавторISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

стві видані “Онтогенический метод в минералогии” (1988), “Методи генетичної мінералогії” (2002), “Екологічна мінералогія України” (2003), “Генезис мінералів” (2003). Окрім того, Володимир Іванович є розробником навчальних посібників, підручників, наукових праць довідкового змісту, автором винаходів. Чимало сил та енергії В. І. Павлишин віддає науково-громадській діяльності. У 1991–2001 рр. він був президентом, а з 2006 року є почесним президентом Українського мінералогічного товариства. Володимир Іванович є членом редакційної колегії “Малої гірничої енциклопедії”, науковим редактором “Мінералогічної енциклопедії України”, що готується до друку. Результати наукових досліджень були високо оцінені на XXVII Міжнародному геологічному конгресі (1984 р., срібний диплом), Всесоюзним мінералогічним товариством (1992 р., диплом за кращу науково-популярну книгу), Всесвітньою мінералогічною організацією (2004 р., “Award Prize” – нагорода за внесок у розвиток світового мінералогічного прогресу). Плідна наукова діяльність В. І. Павлишина визнана на державному рівні – у 2006 р. за вагомий особистий внесок у соціальноекономічний і культурний розвиток столиці України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм йому було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України, а у 2013 р. Володимир Іванович отримав Державну премію України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць “Використання природних ресурсів України в умовах екологічних обмежень”. Наукові досягнення і громадська діяльність ювіляра відзначена галузевими нагородами: медаллю В. І. Лучицького, срібним нагрудним знаком Спілки геологів України, знаком “Відмінник освіти України” та ін. Колектив УкрДГРІ та редакційна колегія журналу “Мінеральні ресурси України” вітають В. І. Павлишина із 75-річчям, яке він відзначив 3 січня 2015 р. Бажаємо Вам, шанований Володимир Іванович, міцного здоров’я, добра, миру, творчих успіхів і нових наукових досягнень.

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

УДК 551.1/.4+552.1+550.4 Ю. Є. НИКАНОРОВА, аспірант, інженер, juliyasos@ukr.net, І. І. ЛАЗАРЄВА, канд. геол. наук, доцент, (lazareva@mail.univ.kiev.ua, С. Є. ШНЮКОВ, д-р. геол. наук, доцент, завідувач кафедри мінералогії, геохімії та петрографії (ННІ “Інститут геології” КНУ імені Тараса Шевченка), shnyukov@mail.univ.kiev.ua, О. В. КОВТУН, завідувач лабораторії аналітичних досліджень (УкрДГРІ), kovtun85@ukr.net

КАРБОНАТИТОВІ КОМПЛЕКСИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ТА ЛІНІЙНОГО СТРУКТУРНО-МОРФОЛОГІЧНИХ ТИПІВ: ЗІСТАВЛЕННЯ ФЕНІТОВИХ ОРЕОЛІВ НА ПРИКЛАДІ МАСИВІВ АЛЬНЬО (ШВЕЦІЯ) ТА ЧЕРНІГІВСЬКОГО (УКРАЇНА) Досліджено мінералого-петрографічні й геохімічні особливості ореолів фенітизації карбонатитових комплексів центрального та лінійного структурно-формаційних типів: Альньо (Швеція) й Чернігівського (Україна). Для обох об’єктів виявлено подібність напрямку зміни мінеральних асоціацій у процесі фенітизації вихідних порід (основних, середніх та кислих для Чернігівського; середніх для Альньо). За характером поведінки головних і мікроелементів у процесі фенітизації для кожного з комплексів виділено три групи елементів (елементи привнесення, виносу та перерозподілу). На основі елементів, поведінка яких характеризується стійким привнесенням, запропоновано єдиний для обох масивів мультиплікативний геохімічний показник зональності. Ключові слова: карбонатитові масиви, фенітизація, Приазов’я, Український щит, Балтійський щит. Yu. Nykanorova, PhD student, engineer, juliyasos@ukr.net, I. Lazareva, Cand. Sci. (Geol.), Docent, lazareva@mail.univ.kiev.ua, S. Shnyukov, Dr. Sci. (Geol.), Docent, Head of Department of Mineralogy, Geochemistry and Petrography of Institute of Geology, Taras Schevchenko National University of Kyiv; shnyukov@mail.univ.kiev.ua, O. V. Kovtun, Head of the Laboratory of Analytical Research of Ukrainian State Geological Prospecting Institute, kovtun85@ukr.net CARBONATITE COMPLEXES OF CIRCULAR (RING) AND LINEAR STRUCTURAL-MORPHOLOGICAL TYPE: THE COMPARISON OF FENITE HALOES AT THE EXAMPLE OF ALNO (SWEDEN) AND CHERNIGOVKA (UKRAINE) MASSIFS Mineralogical, petrographic and geochemical features of fenitization halos of circular (ring) and linear carbonatite complexes, Alno (Sweden) and Chernigovka (Ukraine), respectively, have been investigated. Similar features of mineral associations changes during host rocks fenitization in both complexes have been identi�ed. They are: (1) gradual disappearance of relict minerals (quartz, plagioclase An10-30, hornblende); (2) increasing of aegerine minal in clinopyroxene; (3) emergence of newly formed paragenesis: albite, microcline, alkaline pyroxene and amphibole, phlogopite, calcite; (4) increasing of apatite and titanite content. According to the character of major and trace elements behavior during fenitization three groups of elements have been distinguished for both Alno and Chernigovka complexes, they are: elements are lost, elements are gained and elements are redistributed. Using elements whose behavior is characterized by stable gaining (Sr, Ba) a single for both complexes multiplicative geochemical zonation index has been suggested. This index objectively displays the increasing of host rocks transformation level and allows to observe changes of main ore components concentrations. Keywords: carbonatite massifs, fenitization, Pre-Azov Region, Ukrainian Shield, Fennoscandian Shield.

Вступ У світі відомо сотні карбонатитових комплексів, які трапляються на всіх континентах. З ними пов’язані найбільші родовища рідкісних елементів та іншої сировини (Nb, Ta, REE, Zr, Sr, Ba, Fe, P, флогопіту тощо). Починаючи з класичних робіт Бреггера (1921 р.), ультраосновні-лужні карбонатитові комплекси розглядалися як єдиний структурно-формаційного тип. Лише в 70-х роках XX ст. у його межах, поряд з комплексами центрального (кільцевого) типу [13], виділено окрему субформацію (а згодом – окрему формацію) карбонатитів “лінійного або лінійно-тріщинного типу”. Від класичних кільцевих комплексів вони суттєво відрізняються [1, 2, 10] за: – тектонічною позицією (чіткою локалізацією в зонах трансрегіональних глибинних розломів у консолідованих ділянках земної кори); – більшою глибинністю формування (переважно абісальний, а не приповерхневий і гіпабісальний рівні); © Ю. Є. Никанорова, І. І. Лазарєва, С. Є. Шнюков, О. В. Ковтун, 2015, с. 20–26

– лінійною морфологією тіл як карбонатитів, так і споріднених з ними силікатних порід; – не повною (ультрабазити – лужно-ультраосновні – лужні серії – карбонатити), а “скороченою” асоціацією порід, наприклад лужні ультраосновні породи або присутні в значно меншому об’ємі (Чернігівський масив [3, 7]), або значно менш різноманітні (Дубравинський масив [5]), або взагалі відсутні (Пенченгінський масив [8]); – неповним набором карбонатитів різної композиції й рудного навантаження (ранні безрудні кальцитові – рудоносні кальцитові – доломіт-кальцитові – доломітові, анкеритові, сидеритові), характерних для комплексів центрального типу [10], та відсутністю чіткої послідовності їх формування; –ширшим проявом метасоматичних процесів у формуванні як карбонатитів, так і супутніх їм силікатних порід. Сировинна привабливість карбонатитових комплексів обох виділених структурно-формаційних типів визначає очевидну потребу створення ефективних засобів їх прогнозування й пошуку. Для цього в складі комплексу прогнозно-пошукових критеріїв зазвичай використовують ореоли фенітиISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА зації (метасоматичної переробки вмісних порід), які завжди супроводжують карбонатитові комплекси й за площею поширення значно перевищують розміри власне карбонатитів і супутніх їм порід, що потенційно дає можливість набагато збільшити розміри “пошукової мішені”. Проблема полягає в тому, що ідентифікація належності метасоматичних змін до фенітового типу тільки петрографічними засобами на практиці далеко не завжди однозначна, що неминуче призводить до дискусійних висновків. Вирішенню цієї проблеми можуть сприяти геохімічні методи, які, до того ж, дають можливість спростити комплекс прогнозно-пошукових процедур. Очевидним є те, що такі геохімічні методи мають: – по-перше, однозначно фіксувати накладені на фенітові ореоли геохімічні аномалії, тобто забезпечувати впевнене виявлення карбонатитових масивів будь-якого типу навіть за умови використання розрідженої та нерегулярної сітки точок спостереження (відслонень, свердловин) у межах закритих територій, до яких, наприклад, належить більша частина Українського щита (УЩ); – по-друге, диференціювати аномалії за належністю до одного з двох виділених структурно-формаційних типів карбонатитових масивів, що є важливим для об’єктивної оцінки їх можливої рудоносності та оптимізації всіх пошукових процедур. Метою цієї роботи є дослідження й порівняння головних особливостей формування фенітових ореолів типових представників центрального й лінійного структурно-формаційних типів. Обов’язковою умовою досягнення зазначеної вище мети є наявність комплементарних і репрезентативних даних щодо зональності фенітових ореолів та їх елементної композиції, які одержані для еталонних об’єктів (карбонатитових комплексів) обох виділених структурно-формаційних типів. Ураховуючи дуже обмежений у кількісному та якісному відношенні обсяг подібної інформації (див. наступний розділ), такими еталонними об’єктами обрані кільцевий карбонатитовий комплекс Альньо (Швеція) та лінійний Чернігівський карбонатитовий комплекс (ЧКК), Україна. Джерела вихідних даних Використані в роботі дані одержані з двох джерел: власні дані авторів і літературні. Зауважимо, що найбільші проблеми виникли в разі використання останніх. Так, під час дослідження карбонатитових комплексів обох структурно-формаційних типів увага переважно приділялася вивченню мінералого-петрографічних і геохімічних особливостей власне карбонатитів та асоціюючих з ними магматичних утворень (лужних, лужно-ультраосновних) [1–3, 7, 10, 12]. Менше вивчені ореоли фенітизації карбонатитових комплексів. Найактивніший період дослідження цієї проблеми припадає на 70–90-ті роки ХХ ст., проте в наявних роботах [4, 6, 11, 22, 25, 27] геохімічні дані щодо фенітових ореолів або зовсім відсутні, або мають недостатню повноту. Крім того, у більшості робіт аналітичні дані одержані застарілими методами. З наведених вище причин тільки дані по комплексу Альньо [20, 21, 23, 24] варто вважати такими, що наближуються до вимог, які випливають з мети роботи. Вони одержані за допомогою сучасних прецизійних методів [23], але, на жаль, за набором елементів лише частково відповідають даним авторів щодо фенітів ЧКК. Для Чернігівського комплексу використано власні дані авторів, доповнені літературними [3, 7]. Обсяг геохімічних даних характеризується значно більшою повнотою, ніж для ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

комплексу Альньо. Кількісне визначення концентрацій широкого переліку петрогенних і мікроелементів (SiO2, TiO2, Al2O3, Fe2O3total (FeOtotal), MnO, MgO, CaO, Na2O, K2O, P2O5, S, Cl, Zr, Sr, Ba, Rb, Y, La, Ce, Nd, Nb, Th, Ga, Pb, Zn, Cu) виконано за допомогою титриметричного та рентгенофлуоресцентного аналізів з постійним контролем якості результатів. Геологічна позиція та загальна характеристика досліджених об’єктів Карбонатитовий комплекс Альньо – класичний приклад комплексів центрального типу, один з його найбільших за розміром представників (радіус комплексу становить близько 2,5 км) (рис. 1a). Цей комплекс розміщений у північній частині острова Альньо, поблизу північно-східного узбережжя Швеції. Приурочений до рифтової зони Свекофенського сегмента Балтійського щита. Комплекс характеризується кільцевою структурою, формування якої пов’язують з опусканням кальдери колишнього вулкана в неглибоку блюдцеподібну магматичну камеру [18]. Складений Альньо тілами карбонатитів та асоціюючих силікатних порід, форма яких представлена штоками, кільцевими дайками, пластовими інтрузіями та численними маленькими тілами різної морфології [23, 24]. У межах комплексу виділяють три центри магматичної активності: головний комплекс острова Альньо (плутонічні лужні породі, карбонатити); прояв на ділянці Боренг – західна межа головного комплексу (карбонатити); інтрузія Сьорокер, розміщена на материку на північ від острова Альньо (мелілітові плутонічні породи, карбонатити). Крім того, поблизу північної й північно-західної межі комплексу виявлено уламки карбонатитової брекчії з фрагментами мелілітитів та автолітів [21]. Головна інтрузія комплексу Альньо складена чотирма серіями магматичних порід [23, 28] (за порядком формування): піроксенітами, ійоліт-мельтейгіт-уртитами – нефеліновими, сіенітами – карбонатитами. Породи ійолітової серії територіально домінують, складені переважно мельтейгітами та ійолітами; уртити більш рідкісні та трапляються здебільшоо у вигляді розсіяних прошарків або грубозернистих ділянок в ійолітах і мельтейгітах. Складені породи клінопіроксеном, Ті-андрадитом та нефеліном у різних співвідношеннях. Нефелінові сієніти перетинають породи ійолітової серії. Дайки мелілітових порід представлені альньоїтами та кімберлітовими альньоїтами й поширені в межах головної частини комплексу. Їх формування відбувалося після головної інтрузивної фази ійолітів, нефелінових сієнітів та карбонатитів. Плутонічні мелілітові породи присутні також і на материковій частині комплексу (інтрузія Сьорокер), де вони виявлені в деяких відслоненнях і численних валунах [28]. Власне карбонатити головної інтрузії комплексу Альньо [26] представлені переважно кальцитовими різновидами (сьовітами) з незначною кількістю доломітових. Вважається, що карбонатити формувалися протягом декількох етапів. Хоча й не визначено, чи є в межах комплексу різні генерації кальцитових карбонатитів, відомо, що невеликі дайки (завширшки менше 50 см) доломітових різновидів є більш пізніми – перетинають тіла сьовітів. Останні в межах комплексу складають великий шток з центром у районі островів, розміщених на північ від головного комплексу, та численні кільцеві дайки різного розміру (завширшки від декількох десятків метрів до декількох сантиметрів). Проривають ійоліти, піроксеніти, нефелінові сієніти. Уміст кальциту (± доломіту) у карбонатитах у середньому становить 50–70 %, хоча іноді сягає 90 % і більше. Інші мінерали представлені: піроксеном,

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

1 – границі геологічних тіл; 2 – вмісні породи; 3 – фенітизовані вмісні породи та сієніт-феніти; 4 – діафторит-феніти; 5 – нефелінові сієніти; 6 – карбонатити; 7 – меланократові породи (піроксеніти); 8 – розривні порушення; 9 – лінії геологічних розрізів та їх номери. Римськими цифрами позначені ділянки карбонатитового комплексу, які відрізняються за геологічною будовою, складом та набором порід, що їх становлять.

Рис. 1. Схема геологічної будови комплексу Альньо (a) та Чернігівського карбонатитового комплексу (б)

амфіболом, біотитом, мусковітом, пірохлором, апатитом, сфеном; рідше – нефеліном, плагіоклазом, калієвим польовим шпатом; присутні сліди залізистих рудних мінералів. Утворення комплексу проривають докембрійські (палеопротерозойські, 1,92 – 1,85 млрд років [19]) породи фундаменту Балтійського щита, які представлені мігматизовани-

ми орто- та парагнейсами порівняно сталого мінерального складу: кварц + мікроклін + плагіоклаз (олігоклаз) + біотит ± хлорит ± мусковіт; акцесорні: циркон ± апатит ± сфен; співвідношення між мафічними й салічними мінералами порід рами змінні [23]. Умісні породи інтенсивно фенітизовані. Потужність ореола становить не менше 500–600 м, хоча магнітометричні дані свідчать, що ореол фенітизації в північносхідній частині комплексу (інтрузія Сьорокер) та на заході (ділянка Боренг) значно вужчий [20]. Сучасні оцінки віку формування — 584 ± 13 млн років [28]. Чернігівський карбонатитовий комплекс є типовим представником лінійного структурно-морфологічного типу. Розміщений у південно-західній частині Приазовського мегаблока Українського щита, приурочений до зони глибинних розломів субмеридіонального простягання й має лінійно витягнуту форму в плані (рис. 1б). Породи комплексу утворюють серію крутопадаючих тіл різноманітної морфології, які залягають субзгідно до вмісних товщ і мають досить великі лінійні розміри (простежені по простяганню на 25–30 км при максимальній ширині комплексу ~1 км). У структурі комплексу виокремлюються два блоки (більший за розміром північний – Новополтавський і південний – Бегім-Чокрацький), які у свою чергу розбиті на низку менших блоків сіткою поперечних і діагональних розломів вищих порядків [3, 4, 7, 14–16]. Серед порід Чернігівського комплексу, окрім власне карбонатитів, виділяють нефелінові сієніти, лужні піроксеніти, ійоліти та мельтейгіти, які порівнюють з подібними утвореннями комплексів центрального типу [3, 7]. Однак, на відміну від останніх, названі вище ультраосновні породи мають досить обмежене поширення в межах ЧКК (лужні піроксеніти) або взагалі виявлені лише у вигляді включень у карбонатитах (ійоліт-мельтейгіти). Карбонатити ЧКК [3] характеризуються середньо- або крупнозернистою структурою, масивною, смугастою або брекчієподібною текстурою; представлені кількома різновидами, що відрізняються за набором породотвірних мінералів: сьовіти (кальцитові з амфіболом, клінопіроксеном та біотитом у різних співвідношеннях); альвікіти (кальцитові з флогопітом, олівіном, діопсидом/егірин-діопсидом, амфіболом); бефорсити – переважаючий різновид (кальцит-доломітові та суттєво доломітові з олівіном і флогопітом). Уміст силікатної складової коливається від 5 до 30–40 %. У всіх різновидах карбонатитів у значній кількості присутній апатит (5–7 % у сьовітах, 12–15 % у альвікітах, до 10 % у бефорситах). Акцесорні та рудні мінерали представлені пірохлор-гатчетолітом, колумбітом, фергусонітом, анатазом (рідко), цирконом, баделеїтом, сфеном, монацитом, ортитом, магнетитом, ільменітом та сульфідами. Породи рами Чернігівського комплексу представлені в різному ступені мігматизованими архейськими (2,6– 2,7 млрд років [3]) метаморфітами (амфіболітова та гранулітова фації) західноприазовської серії: амфіболітами, піроксен-амфіболовими кристалосланцями, плагіо- та плагіоклазкалішпатовими гнейсами піроксен-амфібол-біотитового, амфібол-біотитового та біотитового складу. Загалом переважають піроксен-амфібол-біотитові та амфібол-біотитові гнейси, а амфіболіти й кристалосланці утворюють малопотужні пачки. Жильна складова мігматитів рами ЧКМ (граніт-апліти та апліто-пегматоїдні граніти), яка займає до 50 % об’єму, наближує середню композицію цієї строкатої товщі до гранітоїдної. Отже, серед вихідних порід за складом видіISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА ляють кислі, середні та основні утворення, по яких формується потужний (перші сотні метрів) екзоконтактовий ореол лужних метасоматитів (фенітів), відповідно апогранітового, апогнейсового, апоамфіболітового та апометаультрабазитового рядів [14, 15]. Сучасна оцінка віку формування утворень ЧКК становить ~2,09 ± 0,015 млрд років [17]. Мінералого-петрографічні особливості фенітів Ми провели петрографічне дослідження фенітизованих порід лише Чернігівського карбонатитового комплексу. Дані для комплексу Альньо використано з літературних джерел [20, 21, 23, 24]. У карбонатитовому комплексі Альньо, як зазначалося вище, умісні породи представлені мігматизованими гнейсами досить сталого складу: кварц + мікроклін + плагіоклаз (олігоклаз) + біотит ± хлорит ± мусковіт; акцесорні: циркон ± апатит ± сфен. За особливостями зміни структури й мінерального складу вихідних порід комплексу в процесі їх фенітизації новоутворені породи ранжуються за ступенем перетворення від слабозмінених та середньозмінених до сильнозмінених. Загалом процес метасоматичного перетворення вмісних гнейсів супроводжується заміщенням кварцу, польових шпатів, біотиту та хлориту лужними піроксеном та амфіболом, новою генерацією польових шпатів, кальцитом, сфеном, флюоритом, апатитом. Новоутворені амфіболи у фенітах Альньо представлені рихтеритом, катофоритом, арфведсонітом, екерманітом. Склад піроксенів варіює між діопсидом, егірин-авгітом та егірином. У сильно фенітизованих породах (апогнейсових фенітах) первинні мінерали повністю зникають. Головними складовими є егірин-авгіт та лужний польовий шпат (альбіт + мікроклін-пертит або альбіт + ортоклаз) з підпорядкованою кількістю лужного амфіболу, кальциту, сфену, флюориту та апатиту [23, 24]. На деяких ділянках комплексу спостерігається дещо відмінна від описаних порід вузька зона фенітизації (так звані контактові феніти), що прилягає до великих дайок сьовітів та, очевидно, сформувалася під їх впливом. Мінералогія таких контактових утворень значно відрізняється від більш поширених різновидів фенітів. Головними породотвірними мінералами є ортоклаз ± альбіт та піроксен (егірин-авгіт (егірин-саліт) ± егірин), а другорядними кальцит, меланіт, ± рихтерит, ± флогопіт, ± сфен, ± флюорит, ± апатит, ± нефелін, ± воластоніт [23, 24]. У Чернігівському карбонатитовому комплексі в процесі фенітизації різних за складом порід рами (кислих, середніх та основних) спостерігається поступова зміна парагенезисів, що (як і у разі Альньо) дає можливість виділити слабо та сильно фенітизовані відміни. Процес перетворення вмісних порід полягає в зникненні таких реліктових мінералів, як кварц, плагіоклази (An10-30), рогова обманка, підвищенні вмісту егіринового міналу клінопіроксенів та появі новоутвореної мінеральної асоціації: альбіт, мікроклін, лужні піроксени, амфіболи, флогопіт, кальцит, апатит, сфен тощо. При цьому процес фенітизації кислих, середніх та основних порід відбувається з дещо різною інтенсивністю. Так, у продуктах перетворення гранітоїдів можуть спостерігатися залишки реліктового кварцу, а вміст новоутвореного мікрокліну значно перевищує вміст альбіту, що не є характерним для апогнейсових та апоамфіболітових фенітів. Перетворення амфіболітів відбувається найменш інтенсивно – у фенітах може зберігатися до 10 % реліктової рогової обманки й плагіоклазу. Загалом новоутворені феніти Чернігівського комплексу мають такий склад: ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

– апогранітові феніти (об. %): мікроклін-пертит (75–95), егірин-саліт або егірин-авгіт (1–10), альбіт (1–5), біотит (1), кальцит (<1), реліктовий олігоклаз (0–5), реліктовий кварц (0–8), апатит, циркон, сфен, рудні мінерали (магнетит, гематит, лімоніт, ільменіт, сфалерит, молібденіт, пірит); – апогнейсові феніти (об. %): альбіт (50–70), мікроклін (10–25), біотит (5–10), егірин-саліт або егірин-авгіт (10–15), рихтерит або гастингсит (5–10), кальцит (1–5), апатит (1–5), сфен (1–2), реліктовий олігоклаз (0–5), рудні мінерали (магнетит, сульфіди) (до 3), циркон; – апоамфіболітові феніти (об. %): мікроклін (15–20), альбіт (25–40), реліктовий олігоклаз (до 10), біотит (10–20), егірин та егірин-авгіт (15), реліктова рогова обманка (0–10), сфен (2–5), апатит (3), рудні мінерали (магнетит, сульфіди) (2), циркон, кальцит. Дані щодо зміни мінеральних асоціацій у процесі фенітизації вмісних порід ЧКК добре узгоджуються з одержаними раніше [3, 4, 14–16] Отже, незважаючи на різноманітність вихідних порід Чернігівського комплексу, які представлені ширшим набором відмін (кислі, середні, основні), ніж у комплексі Альньо (середні), склад новоутворених фенітів в ореолах обох комплексів подібний між собою. Характеризується таким набором мінералів: польові шпати (мікроклін, ортоклаз, альбіт), лужні піроксени (егірин-авгіт, егірин-саліт, егірин), амфіболи, кальцит, сфен, апатит. Головні відмінності мінерального складу полягають у тому, що у фенітах Чернігівського комплексу відсутній (або трапляється рідко) ортоклаз, відсутній чистий егірин, амфіболи представлені переважно рихтеритом, гастингситом; серед акцесорних відсутній флюорит, присутні рудні мінерали. Геохімічна характеристика фенітових ореолів В обох комплексах утворення фенітів супроводжується закономірним зростанням співвідношення (Na+K)/Si на фоні помітного виносу кремнезему з вмісних порід комплексу Альньо та його перерозподілу в породах ЧКК (рис. 2). У разі останнього з підвищенням ступеня фенітизації контрастних типів вмісних порід (основні, середні, кислі) спостерігається закономірне зближення композицій новоутворених фенітів (рис. 2б, г). Зважаючи на те, що вмісні породи комплексу Альньо одноманітніші та представлені лише гнейсами, на відповідному графіку (рис. 2a, в) чітко виділяється лише один ряд метасоматичного перетворення. Дослідження поведінки петрогенних і мікроелементів у процесі фенітизації вихідних порід карбонатитових комплексів Альньо й Чернігівського дало можливість виявити для кожного з них групи елементів, поведінка яких характеризується (таблиця): привнесенням (рис. 3), виносом та перерозподілом. Набір елементів груп привнесення та меншою мірою перерозподілу досить подібний для обох комплексів. Водночас є деякі відмінності в геохімічній спеціалізації: у ЧКК кремнезем входить до групи перерозподілу (внаслідок виносу з кислих порід та привнесення в основні), у комплексі Альньо кремнезем виноситься з вмісних гнейсів; у ЧКК натрій чітко потрапляє до групи привнесення, калій – до групи перерозподілу, для Альньо картина протилежна. На основі простежених особливостей поведінки хімічних елементів у процесі фенітизації вихідних порід досліджених карбонатитових комплексів запропоновано мультиплікативний геохімічний показник зональності фенітових ореолів, спільний для Альньо та ЧКК: K = Sr×Ba. Елементи, що

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Рис. 2. Поведінка кремнезему й лугів у процесі фенітизації вмісних порід комплексу Альньо (a, в) та ЧКК (б, г) Умовні позначення. Альньо: 1 – незмінені гнейси; 2 – слабко фенітизовані гнейси; 3 – фенітизовані гнейси; 4 – апогнейсові феніти. ЧКК: 1–4 – незмінені, 5–8 – фенітизовані (1, 5 – кристалосланці; 2, 6 – амфіболіти; 3, 7 – гнейси; 4, 8 – граніт-апліти); 9–12 – феніти (9 –апокристалосланцеві, 10 – апоамфіболітові, 11 – апогнейсові, 12 – апогранітні). Стрілки вказують напрямок фенітизації порід.

Рис. 3. Поведінка Sr та Ba – типових елементів групи привнесення в породах комплексу Альньо (a, в) та ЧКК (б, г). Умовні позначення див. до рис. 2.

Таблиця. Виділені групи головних і мікроелементів за характером поведінки в процесі фенітизації Група

Альньо

Чернігівський комплекс

Перерозподілу

Na, Ti, Fe, Mg, Rb

Si, Al, Ti, Fe, Mg, Ca, K, Mn, C

Привнесення

LREE, Sr, P, Mn, Ca, K, Ba,

LREE, Sr, Zn, P, Nb, Na

Виносу

Si, Al(?), HREE

V(?)

його становлять, характеризуються стійким принесенням та не мають рудного навантаження, що дає змогу простежити зміну концентрацій корисних компонентів у процесі фенітизації – LREE та P2O5 (рис. 4). Дослідити поведінку Nb, типового для переважної більшості карбонатитових комплексів елемента, у фенітах комплексу Альньо не було можливості через відсутність аналітичних даних.

Рис. 4. Поведінка рудних компонентів LREE та P2O5 залежно від геохімічного показника зональності для порід комплексу Альньо (a, в) та ЧКК (б, г) Умовні позначення див. до рис. 2.

Висновки 1. Визначено, що особливості зміни мінеральних асоціацій у процесі фенітизації вихідних порід в обох масивах подібні й полягають у: поступовому зникненні реліктових мінералів (кварцу, плагіоклазів An10-30, рогової обманки); підвищенні вмісту егіринового міналу в клінопіроксенах; появі новоутвореного парагенезису: альбіт, мікроклін, лужні піроксени та амфіболи, флогопіт, кальцит; підвищенні вмісту апатиту та сфену. Характерні відмінності: у фенітах Чернігівського комплексу відсутній (або трапляється рідко) ортоклаз, відсутній чистий егірин; амфіболи ЧКК представлені рихтеритом, гастингситом, Альньо – рихтеритом, катофоритом, арфведсонітом, екерманітом; серед акцесорних: у ЧКК відсутній флюорит, присутні рудні мінерали. 2. У процесі фенітизації контрастних за складом вихідних порід Чернігівського комплексу (основні, середні, кислі) спостерігається зближення композицій новоутворених фенітів, що підтверджується і петрографічними, і геохімічними даними. 3. За характером поведінки петрогенних і мікроелементів у процесі фенітизації вихідних порід Чернігівського комплексу й комплексу Альньо виділено групи елементів з різним типом поведінки (перерозподіл, привнесення, винос), які відображають особливості геохімічної спеціалізації комплексів (таблиця). 4. Використовуючи елементи, поведінка яких характеризується стійким привнесенням в обох комплексах (Sr, Ba), запропоновано спільний мультиплікативний геохімічний показник зональності фенітових ореолів, який відображає рівень зростання перетворення вмісних порід і дає можливість простежити зміну концентрацій корисних компонентів у процесі фенітизації, що у свою чергу сприяє розширенню розмірів пошукової мішені за межі, котрі фіксуються прямими петрографічними дослідженнями. Проте варто констатувати, що повністю мета роботи не досягнута. Одержані дані не дають можливість сформулювати критерії розбраковки геохімічних аномалій за належністю до одного з двох виділених структурно-формаційних типів карбонатитових масивів. Це пояснюється передусім неповнотою геохімічних даних щодо фенітових ореолів масивів центрального типу за набором елементів. Поповнення цих даних є актуальним завданням подальших досліджень. ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННА БАЗА ЛІТЕРАТУРА

1. Багдасаров Ю. А. Линейно-трещинные тела карбонатитов – новая субформация ультраосновных-щелочных карбонатитовых комплексов//Докл. АН СССР. – 1979. – Т. 248. – № 2. – С. 412–415. 2. Багдасаров Ю. А. О полиформационности карбонатитов и объеме термина “карбонатит”//ЗВМО. – 1992. – № 2. – С. 110–116. 3. Глевасский Е. Б., Кривдик С. Г. Докембрийский карбонатитовый комплекс Приазовья. – К.: Наукова думка, 1981. – 228 с. 4. Глевасский Е. Б., Кривдик С. Г. Фениты Черниговского карбонатитового комплекса (Приазовье)//Геол. журнал. – 1978. – Т. 38. – № 4. – С. 77–89. 5. Дунаев В. А. Геологическое строение и особенности генезиса Дубравинского массива щелочных пород и карбонатитов (КМА)// Изв. высших учебных заведений. Геология и разведка. – 2006. – № 5. – С. 30–33. 6. Евдокимов М. Д. Фениты Турьинского щелочного комплекса Кольского полуострова. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1982. – 248 с. 7. Кривдик С. Г., Ткачук В. И. Петрология щелочных пород Украинского щита. – К.: Наукова думка, 1990. – 403 с. 8. Лапин А. В., Плошко В. В, Малышев А. А. Карбонатиты зоны Татарского глубинного разлома на Енисейском кряже//Геология рудных месторождений. – 1987. – № 1. – С. 30–45. 9. Левин В. Я., Роненсон Б. М., Самков В. С. и др. Щелочно-карбонатитовые комплексы Урала. – Екатеринбург: Уралгеолком, 1997. – 274. 10. Самойлов В. С. Геохимия карбонатитов. – М.: Наука, 1984. – 192 с. 11. Сергеев А. С. Фениты комплекса ультраосновных и щелочных пород. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1967. – 164 с. 12. Собаченко В. Н., Гундобин А. Г. Формационный тип приразломных щелочных карбонатно-силикатных метасоматитов и связанных с ними карбонатитов//Геология и геофизика. – 1993. – № 5. – С. 113–120. 13. Таттл О., Гиттинс Дж. Карбонатиты. – М.: Мир, 1969. – 488 с. 14. Шнюков С. Е. Апатиты, цирконы и сфены из околокарбонатитовых фенитов и щелочных метасоматитов зон диафтореза Украинского щита как петрогенетические и геохимические индикаторы. Автореф. дис. … канд. геол.-минерал. наук. – Львов, 1988. – 25 с. 15. Шнюков С. Е. Особенности процесса фенитизации Черниговского карбонатитового комплекса Западного Приазовья//Геол. журнал. – 1983. – Т. 43. – № 4. – С. 52–61. 16. Шнюков С. Е., Щербина Р. Н. Десилицированные породы Черниговской зоны//Докл. АН УССР. – Серия Б. – 1988. – № 2. – С. 28–30. 17. Щербак Н. П., Загнитко В. Н., Артеменко Г. В., Бартницкий Е. Н. Геохронология крупных геологических событий в Приазовском блоке УЩ//Геохимия и рудообразование. – 1995. – № 21. – С. 112–129. 18. Andersson M., Malehmir A., Troll V. R., Dehghannejad M., Juhlin C. et al. Carbonatite ring-complexes explained by caldera-style volcanism//Scienti�c Reports. – 2013. – № 3. – P. 1–9. 19. Hanski E., Mertanen S., Rämö T., Vuollo J. Dyke Swarms – Time Markers of Crustal Evolution: Selected Papers of the Fifth International Dyke Conference in Finland, Rovaniemi, Finland, 31 July–3 Aug 2005 & Fourth International Dyke Conference, Kwazulu-Natal, South Africa 26–29 June 2001. https://books.google.com.ua/books?id=59qGiHx8J9oC &pg=-PA147&dq=Dyke+Swarms++Time+Markers+of+Crustal+Evolu tion:+Selected+Papers+of+the&hl=ru&sa=X&ei=vKapVP75JcKgyAP AzYH4DQ&ved=0CBsQ6AEwAA#v=onepage&q=Dyke%20Swarms %20%20Time%20Markers%20of%20Crustal%20Evolution%3A%20 Selected%20Papers%20of%20the&f=false 20. Kresten P. A magnetometric survey of the Alnö Complex//Geologiska Foreningens i Stockholm Förhandlitigar. Stockholm. – 1976. – Vol. 98. – Р. 361–362. 21. Kresten P. The Alnö complex: tectonics of dyke emplacement//Lithos. Oslo. – 1980. – № 13. – Р. 153–158. 22. Kresten P. The chemistry of fenitization: examples from Fen, Norway//Chemical Geology, 68. – 1988. – Р. 329–349. 23. Morogan V. Mass transfer and REE mobility during fenitization at Alnö, Sweden//Contribution to Mineralogy and Petrology. – 1989. – Vol. 103.– Issue 1. – Р. 25–34. 24. Morogan V., Woolley A. Fenitization at the Alnö carbonatite complex, Sweden; distribution, mineralogy and genesis//Contributions to Mineralogy and Petrology. – 1988. – Vol. 100. – Р. 169–182. ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

25. Puustinen K. Geology of the Siilinjarvi carbonatite complex, Eastern Finland//Bull. de la Commission Geologique de Finlande. – № 249. – Otaniemi, 1971. – 44 p. 26. Roopnarain Sh. Petrogenesis of Carbonatites in the Alnö Complex, Central Sweden. Uppsala University, Uppsala. – 2014. – 100 p. http://www.divaportal.org/-smash/get/diva2:687231/FULLTEXT02 27. Vartiainen H., Woolley A. R. The petrography, mineralogy and chemistry of the fenites of the Sokli carbonatite intrusion, Finland. Geological Survey of Finland, Bulletin, 280. – 1976. – 87 p. 28. Vuorinen Jaana Hode. The Alnö alkaline and carbonatitic complex, east central Sweden – a petrogenetic study//Doktorsavhandling (Thesis) University of Stockholm, Stockholm. – 2005. – 130 p. http://www.divaportal.org/smash/get/diva2:195305/FULLTEXT01.pdf REFERENCE 1. Bagdasarov Yu. A. Linear-fractured carbonatite bodies – the new subformation of ultrabasic-alkaline carbonatite complexes//Reports of the USSR Academy of Sciences. – 1979. – Т. 248. – № 2. – Р. 412–415. (In Russian). 2. Bagdasarov Yu. A. About the carbonatites multiformational and the scope of the term “carbonatite”. Notes of the Russian Mineralogical Society. – 1992. – Р. 110–116. (In Russian). 3. Glevasskiy E. B., Krivdik S. G. Precambrian carbonatite complex, Pre-Azov Region. – Kiev: The scienti�c thought, 1981. – 227 p. (In Russian). 4. Glevasskiy E. B., Krivdik S. G. Fenites of Chernigovskiy carbonatite complex (Pre-Azov Region)//The geological journal. – 1978. – Т. 38. – № 4. – Р. 77–89. (In Russian). 5. Dunaev V. A. Geological structure and genesis features of Dubravinka massif alkaline rocks and carbonatites (KMA)//News of higher educational institutions. Geology and exploration. – 2006. – № 5. – Р. 30– 33. (In Russian). 6. Evdokimov M. D. Fenites of Turinskiy alkaline complex of Kola peninsula. – Leningrad: Publishing house of Leningrad University, 1982. – 248 p. (In Russian). 7. Krivdik S. G., Tkachuk V. I. The petrology of Ukrainian Shield alkaline rocks. – Kiev: The scienti�c thought, 1990. – 408 p. (In Russian). 8. Lapin A. V., Ploshko V. V., Malyshev A. A. The carbonatites of the Tatarska deep-seated fault zone in the Yenisei Ridge//The geology of ore deposits. – 1987. – № 1. – Р. 30–45. (In Russian). 9. Levin V. Ya., Ronenson B. M., Samkov V. S. et al. Alkaline-carbonatite complexes of Ural. – Yekaterinburg: Uralgeolkom, 1997. – 274 p. (In Russian). 10. Samoylov V. S. The geochemistry of carbonatites. – Moscow: The science, 1984. – 193 p. (In Russian). 11. Sergeev A. S. Fenites of complex of ultrabasic and alkaline rocks. Leningrad: Publishing house of Leningrad University, 1967. – 164 p. (In Russian). 12. Sobachenko V. N., Gundobin A. G. The formation type of nearfault alkaline carbonate-silicate metasomatic rocks and associated carbonatites//Geology and Geophysics. – 1993. – № 5. – Р. 113–120. (In Russian). 13. Tuttle O., Gittins J. Carbonatites. – Moscow: The World, 1969. – 488 p. (In Russian). 14. Shnyukov S. E. Apatite, zircon and sphene from fenites associated with carbonatites, and alkaline metasomatic rocks of Ukrainian Shield diaphthoresis zones as petrogenetic and geochemical indicators. Ph. D. Thesis. – Lviv: Ivan Franko State University, 1988. – 25 p. (In Russian). 15. Shnyukov S. E. Fenitization process features of Chernigovka carbonatite complex of the West Pre-Azov Region//The geological journal. – 1983. – T. 43. – № 4. – Р. 52–61. (In Russian). 16. Shnyukov S. E., Scherbina R. N. Desilicated rocks of the Chernigovska zone//Reports of the Ukrainian SSR Academy of Sciences. – B series. – 1984. – № 2. – Р. 28–30. (In Russian). 17. Scherbak N. P., Zagnitko V. N., Artemenko G. V., Bartnitskiy E. N. Geochronology of large geological events in Priazovskiy block of UkrSh//Geochemistry and Ore Formation. – 1995. – № 21. – Р. 112–129. (In Russian). 18. Andersson M., Malehmir A.,Troll V. R., Dehghannejad M., Juhlin C. et al. Carbonatite ring-complexes explained by caldera-style volcanism// Scienti�c Reports. – 2013. – № 3. – Р. 1–9. 19. Hanski E., Mertanen S., Rämö T., Vuollo J. Dyke Swarms – Time Markers of Crustal Evolution: Selected Papers of the Fifth International

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Dyke Conference in Finland, Rovaniemi, Finland, 31 July–3 Aug 2005 & Fourth International Dyke Conference, Kwazulu-Natal, South Africa 26–29 June 2001. https://books.google.com.ua/books?id=59qGiHx8J9oC &pg=-PA147&dq=Dyke+Swarms++Time+Markers+of+Crustal+Evolu tion:+Selected+Papers+of+the&hl=ru&sa=X&ei=vKapVP75JcKgyAP AzYH4DQ&ved=0CBsQ6AEwAA#v=onepage&q=Dyke%20Swarms %20%20Time%20Markers%20of%20Crustal%20Evolution%3A%20 Selected%20Papers%20of%20the&f=false 20. Kresten. P. A magnetometric survey of the Alnö Complex // Geologiska Foreningens i Stockholm Förhandlitigar. – Stockholm. – 1976. – Vol. 98. – Р. 361–362. 21. Kresten P. The Alnö complex: tectonics of dyke emplacement// Lithos. Oslo. – 1980. – № 13. – Р. 153–158. 22. Kresten P. The chemistry of fenitization: examples from Fen, Norway//Chemical Geology. – № 68. – 1988. – Р. 329–349. 23. Morogan V. Mass transfer and REE mobility during fenitization at Alnö, Sweden//Contribution to Mineralogy and Petrology. – 1989. – Vol. 103.– Issue 1. – Р. 25–34. 24. Morogan V., Woolley A. Fenitization at the Alnö carbonatite complex, Sweden; distribution, mineralogy and genesis//Contributions to Mineralogy and Petrology. – 1988. – Vol. 100. – Р. 169–182. 25. Puustinen K. Geology of the Siilinjarvi carbonatite complex, Eastern Finland//Bull. de la Commission Geologique de Finlande. – № 249. – Otaniemi. – 1971. – 44 p. 26. Roopnarain Sh. Petrogenesis of Carbonatites in the Alnö Complex, Central Sweden. Uppsala University, Uppsala. – 2014. – 100 p. http://www.divaportal.org/-smash/get/diva2:687231/FULLTEXT02 27. Vartiainen H., Woolley A. R. The petrography, mineralogy and chemistry of the fenites of the Sokli carbonatite intrusion, Finland//Geological Survey of Finland, Bulletin. – № 280. – 1976. – 87 p. 28. Vuorinen Jaana Hode. The Alnö alkaline and carbonatitic complex, east central Sweden – a petrogenetic study//Doktorsavhandling (Thesis) University of Stockholm, Stockholm. – 2005. – 130 p. http://www.divaportal.org/smash/get/diva2:195305/FULLTEXT01.pdf

Р у к о п и с о т р и м а н о 14.01.2015.

ШАНОВНІ КОЛЕГИ ! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі Міжнародного геологічного форуму “Актуальні проблеми та перспективи розвитку геології: наука й виробництво (Геофорум-2015)”, що буде проводиться з 17 по 22 серпня 2015 року в м. Одеса (Україна) Українським державним геологорозвідувальним інститутом і Всеукраїнською громадською організацією “Ноосфера” за підтримки Державної служби геології та надр України. Мета його проведення – обговорення стану й результатів вивчення мінерально-сировинної бази України, вирішення питань енергетичної безпеки держави, удосконалення законодавства надрокористування, упровадження міжнародних стандартів у практику геологорозвідувальних робіт та інвестиційних проектів. У програмі Міжнародного геологічного форуму науково-практичні конференції: – “Актуальні проблеми геологічних досліджень, прогнозу, пошуку та оцінки родовищ корисних копалин (Геологічні читання 2015)”; – “Перспективи використання альтернативних і відновлюваних джерел енергії в Україні (REU 2015)”; тематичні круглі столи: – “Нормативно-правова база та наукові аспекти надрокористування в процесі реформування держави”; – “Формування інвестиційної привабливості об’єктів мінерально-сировинного комплексу України”. Ключові дати: 3 лютого 2015 р. – оголошення про проведення Геофоруму-2015. Перше запрошення. 11 травня 2015 р. – закінчення прийому заявок на участь у Геофорумі-2015. 8 червня 2015 р. – закінчення прийому тез доповідей. 16 серпня 2015 р. – початок реєстрації по прибуттю в м. Одеса. 17 серпня 2015 р. – офіційне відкриття Геофоруму 2015. 17–22 серпня проведення Геофоруму-2015. Для своєчасного формування програми та бронювання готелю необхідно до 11 травня 2015 р. направити в оргкомітет заявку на участь у науково-практичних заходах форуму, в якій повідомити прізвище, ім’я та по батькові учасників і назву доповіді. E-mail: geoforum2015@gmail.com. Детальнішу інформацію стосовно концептуальних засад та організаційних питань зазначеного заходу можна дізнатися на сайті: www.ukrdgri.gov.ua; www.geonews.com.ua ЗАПРОШУЄМО ВСІХ КОЛЕГ ВЗЯТИ УЧАСТЬ У ГЕОФОРУМІ-2015 БУДЕМО РАДІ ЗУСТРІЧІ В ОДЕСІ!

ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ГОРЮЧІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ

УДК 553.98.550.8(477.52/6) А. М. КРИШТАЛЬ, директор ТОВ “Єврогаз Україна”

СВІТОВИЙ ДОСВІД ВИВЧЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ВУГЛЕВОДНЕВИХ РЕСУРСІВ У статті наведено спільні й відмінні характеристики традиційних і нетрадиційних вуглеводневих ресурсів і синхронізовані визначення їх основних видів за українською та англійською термінологіями. Визначено головні пошуково-прогнозні критерії та ознаки основних видів нетрадиційних вуглеводневих ресурсів. Проаналізовано світовий досвід пошуку й видобутку вуглеводнів нетрадиційних скупчень. Визначено основні завдання щодо вирішення проблеми використання значного ресурсного потенціалу нетрадиційних вуглеводневих джерел України. Ключові слова: нафта, газ сланцевих товщ, метан вугільних пластів, щільні пісковики, газ центральнобасейнового типу. A. M. Kryshtal, director of LTD “Eurogas Ukrain”, annakry0109@gmail.com. WORLD EXPERIENCE OF STUDY AND USE UNCONVENTIONAL HYDROCARBON RESOURCES The article presents common and distinctive characteristics of conventional and unconventional hydrocarbon resources and synchronized determinations their main types in Ukrainian and English terminology. The major prospecting-prognosis criteria and features of the unconventional hydrocarbons resources main types were de�ned. The geological conditions syngenesis of forming unconventional resources different types were established for the Dnieper-Donets depression and quantity of their potential was de�ned, which much exceeds the general assessment of traditional resources (6.8 trillion m3 gas). The world experience in prospecting and extraction of unconventional hydrocarbons was analyzed. The main tasks in solution the problem of use Ukrainian unconventional hydrocarbon sources signi�cant resources potential were de�ned. Keywords: oil, shale gas, coal bed methane, tight sands, basin-central gas.

Вступ. Проблема пошуку, розвідки та видобутку нафти й газу з нетрадиційних джерел (порід вугленосних товщ, сланців, ущільнених пісковиків, кристалічних комплексів і масивів) на сьогодні є надзвичайно актуальною, вона обговорюється в академічному науковому середовищі та фахівцями (а часто й не тільки ними) нафтогазової галузі. Але якщо на Північно-Американському континенті вже розпочато повномасштабний видобуток нафти й газу з нетрадиційних джерел, то в інших регіонах світу і зокрема в Україні освоєння такого типу нетрадиційних запасів вуглеводнів перебуває на початковій стадії. Необхідність дослідження світового досвіду пошуку, розвідки та видобутку нафти й газу з нетрадиційних джерел зумовлена передусім нагальною потребою забезпечення України власними енергоресурсами та визначення можливості використання досвіду досягнення успіху США та інших країн у цій сфері. Початок проведення пошукових робіт і буріння свердловин для виявлення покладів газу в нетрадиційних колекторах на Юзівській та Олеській пошукових площах з не до кінця вирішеними проблемами екологічного характеру й відсутністю позитивних результатів пошукових робіт у Польщі, яка активно розвиває цей напрям робіт (з 24-х свердловин, в яких виконано гідророзрив пласта, жодна не перебуває в промисловій експлуатації), а також в Україні (на Юзівській ліцензійній площі з ущільнених пісковиків не отримано промислового дебіту газу) свідчить про необхідність активного та цілеспрямованого вивчення територій поширення нетрадиційних скупчень вуглеводнів в Україні, спираючись на світовий досвід. Аналізуючи досвід зарубіжних країн щодо вивчення та освоєння нетрадиційних резервуарів, варто зазначити, що на сьогодні виділяють такі основні види нетрадиційних вуглеводневих ресурсів (рис. 1), видобуток яких на промисловому рівні нині проводиться передусім у США та Канаді: © А. М. Кришталь, 2015, с. 27–37 ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

1. Нафта й газ сланцевих товщ (англ. shale oil та shale gas). 2. Газ метан вугільних пластів (англ. coal bed methane). 3. Бітумінозні, нафтові піски (англ. oil sands, oil-bearing sands, bituminous sands). 4. Нафта з горючих сланців (англ. oil shale). 5. Газ щільних пісковиків: a) газ центральнобасейнового типу (англ. basin-central gas); б) газ щільних пісковиків (англ. tight sands gas). Геологічні умови розміщення нетрадиційних скупчень газу так званого неконвекційного газу, на відміну від традиційного (конвекційного) газу, можна охарактеризувати як скупчення природного газу, які містяться в породах з низькою проникністю. Резервуари нетрадиційного газу мають як спільні характеристики, так і суттєво відмінні. Основні спільні характеристики, які характеризують усі типи нетрадиційних вуглеводнів: – скупчення газу поширені регіонально. Наявність газу не асоціюється з геологічними пастками (структурними, стратиграфічними та літологічними) (рис. 2);

Рис. 1. Основні види нетрадиційних вуглеводневих ресурсів

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Рис. 3. Діапазон зміни вмісту органічної речовини різних типів порід

Рис. 2. Основні форми залягання вуглеводнів у надрах

– бідні петрофізичні властивості, які змінюються в широкому діапазоні в межах товщі (пористість і проникність); – буріння горизонтальної свердловини й застосування в горизонтальній свердловині багатоступінчастого гідророзриву пласта, а також застосування інших складних технологій видобутку (кар’єрний метод видобутку, внутрішньопластовий свердловинний метод видобутку). Основні відмінні характеристики, які характеризують усі типи нетрадиційних вуглеводнів: – сланцеві породи, вугілля та горючі сланці є материнською породою, яка здатна генерувати вуглеводні, оскільки може накопичувати та захоронювати в необхідній кількості органічну речовину (рис. 3); Діапазон зміни проникності різних типів порід: – щільні пісковики, нафтові та бітумінозні піски є породами-колекторами, в які вуглеводні мігрували після генерування термічно зрілою материнською породою та зазнали вторинних змін як колекторських властивостей, так і фазового стану флюїдів; – вуглеводні в материнській породі перебувають у вільному (природні мікропори й мікротріщини) стані та адсорбованому органічною речовиною стані, водночас як у щільних пісковиках, нафтових та бітумінозних пісковиках вуглеводні перебувають у вільному стані. Досвід видобутку в американських сланцевих басейнах показує, що кожне родовище потребує індивідуального наукового підходу й має цілковито унікальні геологічні особливості, характеристики експлуатації, а також істотно різні проблеми видобутку. До останнього часу використовувалася класифікація порід, за якою порода не вважалася колектором, якщо її проникність була менше ніж 0,1 мДарсі, а пористість теригенних порід – менше 6 %. Наразі при технічному прогресі видобувної галузі колекторами вважаються породи, які мають проникність менше 0,001 мДарсі. Для докорінної зміни геологічної думки про нетрадиційні колектори необхідні нові фактичні лабораторні дані та науково-аналітичні напрацювання. Проводячи дослідження у сфері вивчення сланцевих порід, світові компанії для аналізу потенціалу сланцевого газу/ нафти та оцінки запасів використовують цілу низку геологічних, геохімічних, геофізичних та механічних параметрів. Основною проблемою під час вивчення басейну сланцевого газу є не визначення місця розміщення сланцевого газу, а саме визначення якості гірської породи.

Пошукові роботи на нафту й газ нетрадиційних колекторів у світовій практиці визначили новий підхід до пошуку перспективних ділянок. Виявлення в осадовому чохлі товщ, які б могли генерувати вуглеводні, проводять за кількісними критеріями, а саме: – наявність глинистих товщ з умістом сапропелевої або гумусової органічної речовини; – підвищений уміст органічної речовини понад 1,5–2 % при потужності не менше 10 м; – достатня для генерації вуглеводнів термальна зрілість порід, яка визначається за показником відбиття вітриніту при Ro від 0,8 до 1,2. Також під час спостереження за керогеном на шліфі в прямому світлі визначається колір спор і пилку (palyno-morphes), за зміною кольору можна визначити ступінь термальної зрілості відкладів. Індекс теплових змін є показником, починаючи від 1 до 7, що охоплює всі рівні зрілості, з незрілих до органічного метаморфізму; – у складі породи кількість глинистих матеріалів не має перевищувати 50 %; – відношення перспективних відкладів до відновлювальної геохімічної фації. Дослідження науковців НАН України показали, що серед чинників газонакопичення в щільних породах, насамперед чорних сланцях, головним є явище нерівномірної гідрофобізації (як у результаті генерації керогеном бітумоїдів, так і внаслідок присутності сингенетичної вугільної й бітумної органіки). Саме вона ініціює процеси капілярного усмоктування метану з різних джерел (катагенетична генерація його керогеном, водорозчинний метан підземних вод, струминна міграція з великих глибин). Це дає можливість не тільки зрозуміти причину феномену вказаної невідповідності, але й припустити нові, надійніші критерії пошуків і розвідки сланцевого, центральнобасейнового, а також вугільного газу. Мало того, у світлі концепції природного капілярного насоса з накачкою газу в гідрофобні нано- та мікропроникні породні середовища є підстави розглядати їх як нетрадиційні ресурси, що відновлюються [9]. За визначенням у праці [11], газ сланцевих товщ – нетрадиційний промисловий тип горючого природного газу, який вирізняється нерухомістю (малорухомістю), залягає в замкненому поровому просторі або в сорбованому стані в непроникних сланцевих вмісних породах, видобувається внаслідок припливу вуглеводневого флюїду до видобувних свердловин через ефективний тріщинно-поровий простір штучного резервуара, що утворюється впровадженням технології гідророзриву чи інших технологій розущільнення продуктивних пластів. Як свідчить досвід США, газоносними є сланцюваті пелітоморфні породи, які називають чорними сланцями (black shales). Цей термін, на думку О. Ю. Лукіна [9], є не зовсім коректним. На родовищі Біг-Сенді (відкрито в 1927 р. у США) газоносність пов’язана з верхньодевонськими чорними сланцями світи Огайо завтовшки 120–1 200 м, глибина залягання 370–950 м, площа ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ГОРЮЧІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ поширення близько 15 000 км2. Це тонко- та мікрошаруваті (тонкоплитчасті, листуваті) чорні або коричневі пелітоморфні “бітумінозно-глинисті породи” (з умістом органічної речовини 2–15 %), які близькі до порід таких девонських і кам’яновугільних світ (формацій), як Чатануга, Барнет, Марцелус тощо, за назвами яких згодом були найменовані відомі родовища сланцевого газу. Загалом за видобутком у Північній Америці виділяють [9] два типи газових родовищ. До першого типу належить більшість відомих у США родовищ – Барнет, Марцелус та ін. Це великі (тисячі км2) ареали палеозойських чорних сланців, що залягають на невеликих глибинах (до 1 500 м). Ступінь катагенезу відповідає різним градаціям прото- та мезокатагенезу (ПК2-МК3), але найбільші палеотемператури зазвичай суттєво (на 20–100 °С) вищі за сучасні. Їх розробка має екстенсивний характер. Площі родовищ другого типу (Хейнесвіл – США, Хорн-Рівер, Монтей – Канада) є набагато меншими, а глибини залягання значно більшими. Дебіти свердловин є вищими та стабільними, що зумовлене специфікою геотермобарічних умов. Якщо для родовищ першого типу сучасні температури та тиски нижче максимальних, система сланець-газ стабілізувалася після максимального прогріву та процеси генерації газу нині не відбуваються, то для родовищ другого типу притаманна активна сучасна генерація газу. Завдяки цьому в них набагато вища пористість і ступінь розкритості тріщин, незважаючи на значні (3 600–4 500 м і більше) глибини залягання. Генетично газ сланцевих товщ – це газ органічного походження, вуглеводневого складу (переважно метан − до 96 %), що утворився внаслідок катагенетичних перетворень розсіяної органічної речовини (РОР) у сланцевих товщах осадових формацій, залягає безпосередньо в пластах газогенерувальних сланців або мігрує на невеликі відстані в межах сланцевої товщі [9]. Вмісними породами сланцевих товщ є осадові породи з переважанням глинистої складової (до 50 %), сланцюватої (шаруватої) текстури, збагачені РОР (від 1 до 25 %), що за ступенем катагенетичних перетворень здатна генерувати й акумулювати вуглеводневі гази [9]. Отже, сланцевий газ утворюється внаслідок деградації керогену (органічної речовини), частка якого від загального об’єму тонкодисперсної осадової породи, переважно аргілітів, може коливатися від 1 до 25 % . Текстура сланців переважно шарувата, зрідка масивна. Тобто для присутності газу зі сланців обов’язкова наявність органічної речовини – керогену. Сланці, які вміщують органічну речовину, є водночас і нетрадиційним природним резервуаром, і місцем формування сланцевого газу. Сланцевий газ, як і в кам’яному вугіллі, розміщений у сланцях переважно в сорбованому стані, а також у тріщинах. Сорбційні властивості газових сланців безпосередньо залежать від наявної кількості керогену в материнській породі, а також цей газ може бути сорбованим глинистими мінералами сланців. За генезисом сланцевий газ поділяють на два типи [1, 10, 13]: – газ біогенного походження, що утворився внаслідок діяльності анаеробних мікроорганізмів під час раннього діагенетичного етапу поховання або пізнього етапу внаслідок вторгнення насичених бактеріями атмосферних опадів; – газ термобаричного походження, що сформувався внаслідок деградації керогену під впливом високих температур і пластових тисків унаслідок термодеструкції. З’ясовано, що газ біогенного походження формується на глибинах до 1 000 м. Проте він може зберігатись у пастках і на ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

глибинах до 5 000 м. Як зазначалось, газ біогенного походження може утворюватися на пізнішому етапі геологічного розвитку внаслідок циркуляції в породах ґрунтових вод, насичених киснем. Загалом це глибини до 500 м. Такий газ неглибинного залягання утворився впродовж останніх 22 000 років завдяки діяльності бактерій, привнесених ґрунтовими водами. Газ термобаричного походження формується на більших глибинах, порівняно з газом біогенного походження. Окрім тиску й температури, обов’язковим критерієм формування такого газу є часова витриманість сланців, тобто має минути деякий час, доки під дією термобаричних чинників органічна речовина перетвориться на газ. У цьому зв’язку в праці [1] відзначається, що в породах, які збагачені органічною речовиною й перебувають на стадіях катагенезу МК4-МК5 та метагенезу АК1, фіксується швидке зростання до максимуму вмісту метану, унаслідок чого цей етап отримав назву головної фази газоутворення. Найважливіші пошуково-прогнозні критерії та ознаки газоносних сланцевих товщ за геологічними умовами утворення та гірничо-геологічними умовами залягання [11]: − наявність літолого-стратиграфічних комплексів осадових порід, збагачених РОР, представлених сланцями й аргілітами з умістом РОР від 1 до 25 %; − ступінь катагенетичних перетворень РОР сланцевих товщ відповідає основній фазі газоутворення, тобто відбивна здатність вітриніту становить від 0,8 до 2,5 % (стадії МК2АК2 або вугілля марок від газових до антрацитів); − за показниками пористості й проникності сланці майже непроникні і в традиційній нафтогазовій геології належать до порід-покришок; − уміст глинистої та гідрослюдистої складових у сланцевих товщах не перевищує 50 %, з огляду на гірничотехнічні умови розробки, уміст кварцової складової забезпечує достатню для штучного розущільнення крихкість порід; − наявність у сланцевих породах рослинного вуглистого детриту, а також прожилків, плівок та крапель бітумінозної речовини; − наявність у зразках кернів метану та його гомологів; − підвищений електричний опір газонасичених продуктивних пластів стосовно аналогічних, але водонасичених порід в інших свердловинах чи інших інтервалах глибин у досліджуваній свердловині; − підвищена радіоактивність за даними гамма-каротажу та гамма-гамма-каротажу; − подовжений час за даними акустичного каротажу; − знижена водонасиченість, яка не перевищує 45 %. Наведені вище пошуково-прогнозні критерії та ознаки не є остаточними. Важливим регіональним чинником пошуку сланцевого газу є наявність осадових товщ з високим генетичним потенціалом щодо генерування вуглеводнів. Пошуки й розвідка вуглеводневих покладів в осадових товщах завжди спрямовувалися на виявлення резервуара для їх скупчення в породах зі сприятливими для видобутку фільтраційно-ємнісними параметрами. При цьому аргілітам (глинисті сланці), на відміну від сучасних уявлень, відводилася роль екрануючої товщі. Перші відомості про роль сланцевих порід як колектора надійшли із зарубіжних країн – Сполучених Штатів Америки та інших. У Північній Америці пошуки й розробку нетрадиційного газу проводять у сланцях різного віку: – середньодевонські Marcellus Shale обмежені зверху сланцями (Hamilton Group) і вапняком (Tristates Group)

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

нижче. Територіально розміщені в штатах Нью-Йорк, Пенсильванія, Віргінія, Огайо; – Вarnett Shale сланці обмежені вапняком Marble Falls зверху й нижче вапняком Chappel та належать до відкладів Mississippian, що розміщені в басейні Форт-Уорт північної частини штату Техас; – Fayetteville Shale, обмежені вапняком Pitkin зверху й нижче піщаником Batesville, розміщені в басейні Arkoma Північного Арканзасу та сходу штату Оклахома й належать до відкладів Mississippian; – верхньоюрські Haynesville Shale (також відомий як Haynesville Bossier), обмежені вище піщаником Cotton Valley Group і вапняком Smackover Formation нижче, розміщені в соленосному басейні, у північній частині штату Луїзіана й на сході Техасу; – Тhe Woodford Shale – це формація сланців девонського віку, яка обмежена вапняком Osage Lime вище та недиференційованими верствами нижче, розміщена на півдні центральної частини штату Оклахома; – Аntrim Shale сланці пізньодевонського віку розміщені в північній частині півострова Мічиган. Сланці Аntrim Shale обмежені сланцями (Bedford Shale) зверху й вапняком (Squaw Bay Limestone); – New Alabany Shale розміщені в південно-східній частині штату Іллінойс, Південно-Західній Індіані й північно-західній частині штату Кентукі. Утворення New Alabany Shale належать до верхньодевонсько-нижньоміссісіпського часу. Сланці обмежені вапняком Rockford Limestone, зверху й знизу вапняком North Vernon Limestone [27]. В Європі перспективними є сланці різного віку: – палеозойські в Південній Швеції; – пермсько-кам’яновугільні в Боненсійській западині в Південно-Західній Німеччині; – нижньоюрські в Нижньосаксонському басейні в Німеччині; – нижньоюрські в Паризькому басейні у Франції; – нижньоюрські й нижньо- і верхньокрейдові в ПівденноСхідному басейні у Франції; – верхньоюрські у Віденському басейні; – нижньокрейдові в Англії; – кайнозойські в западині Мако в Угорщині; – нижньопалеозойські, в основному верхньоордовицькі та нижньосилурійські граптолітові сланці Балтійського й Люблінсько-Підляського басейнів у Польщі; – еоценові, крейдяні та кам’яновугільні сланці на глибинах від 6–11 тис. футів у Кантабрійському басейні Північної Іспанії. Перспективи пошуків сланцевого газу в Північній Африці та на Близькому Сході. За даними праць [28, 33], у цьому регіоні найперспективніші відклади силуру, проте девонські й ордовицькі утворення також можуть бути локально перспективними. Початок видобутку газу з вуглистих і горючих сланців (Barnett Shale та інші) у США стимулювався економічною політикою. У 1980 році Конгрес США запровадив політику фінансових заохочень для виробників палива, отриманого з неконвекційних джерел під назвою Nonconventional Fuels Tax Credit [8]. Ці регуляції охоплювали газ зі сланців, метан вугільних родовищ та щільний газ. У США видобуток з конвекційних родовищ, який досяг максимуму в 1973 р. (615 млрд м3), систематично зменшувався, швидко зростав імпорт газу, а запаси конвекційних родо-

вищ почали зменшуватись. Упровадження Nonconventional Fuels Tax Credit мало на меті освоєння власних запасів неконвекційного газу, які використовувалися раніше в незначній мірі, оскільки їх видобуток до цього був нерентабельним. Незабаром тенденція спаду видобутку газу була зупинена, і з 1987 р. видобуток газу почав зростати й тримається до цього часу, а в 2008 р. досяг рівня, близького до рівня початку 70-х років. У США 70 % запасів пов’язані з басейном Barnett в Техасі, а 80 % ресурсів припадає на два нових басейни: Haynesville і Marcellus. У Канаді – Colorado Group – у провінціях Альберта та Саскачеван сланцевий газ перебуває на ранніх стадіях вивчення. Станом на липень 2011 року, під час видобутку сланцевого газу в провінції Альберта, не використовувалося горизонтальне буріння з методологією багатоступеневого гідророзриву пласта (ГРП), яка широко застосовується на інших родовищах сланцевого газу. Замість цього сланцевий газ видобувався в провінції Альберта насамперед завдяки використання вертикальних свердловин, а також кількох горизонтальних. – У Montney formation видобуток сланцевого газу з горизонтальних свердловин у Північно-Східному Montney зріс від нуля у 2005 році до 10,7·106 м3 на добу і, як очікується, буде продовжувати зростати. – Horn River Basin – Уельс, у цьому басейні на північному сході Британської Колумбії роботи щодо видобутку сланцевого газу досить успішні. У середньому видобувають 230 000 м3 на добу. – У Utica Group сланцеві відклади розміщені між Монреалем і Квебеком, по фронту Аппалачських гір. Потенціал сланцевого газу з групи Utica все ще перебуває на ранній стадії оцінки. – У Horton Bluff Group сланцеві відклади перебувають ще на ранній стадіїї оцінки, пробурено дві вертикальні свердловини в провінції Нью-Брансвік [30]. Хоча на сьогодні видобуток сланцевого газу невеликий, у Канаді його ресурси оцінюються в межах від 2,4 до 28 трлн м3 [17]. У 2009 р. “сланцевий бум” дійшов і до Європи. Величезні ресурси газовмісних сланців очікуються в Нідерландах, Польщі, Франції, Швеції та інших європейських країнах. Сланцеві проекти незабаром стартуватимуть у Китаї, Індії, Аргентині, Австралії, інших державах. На території Європи пошуки нетрадиційного газу на сьогодні веде понад 40 компаній. Так, Royall Dutch Shell веде пошуки в Швеції та Україні, Exxon Mobil- a Conoco Philips i Chevron – у Польщі [40]. В Австрії компанія “OMW” почала вивчення поблизу Відня перспективного басейну, складеного верхньоюрськими мергелями Мікулов (Mikulov Marl) [12]. У Болгарії американські компанії Chevron i Integrity Towers планують розробку родовищ сланцевого газу в північносхідній частині в Нові-Пазаре, яка за попередніми розрахунками може розпочатися через 5–10 років. Ресурси сланцевого газу в Болгарії оцінюються в 25 млрд м3. Це при тому, що кожний рік Болгарія закуповує в Газпрому 17 млрд м3 [3]. У Данії дослідження й розвідка сланцевого газу на цей час зосереджені на вивченні палеозойських сланців саме нижнього палеозою Alum Shale. Перспективи стосовно сланцевого газу погано вивчені в Данії, за межами острова Борнхольм. Ключові питання, які ще належить розглянути ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ГОРЮЧІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ – це здатність концентрації та зберігання газу в сланцях, їх мінералогія і як вони реагують на ГРП [30]. В Іспанії Realm Energy у співпраці з Halliburton Consulting провели оцінку сланців в осадових басейнах Іспанії. Після детальної оцінки компанія надала 10 заявок щодо п’яти окремих осадових басейнів, що становлять площу в 8 903 км2. Realm Energy на сьогодні офіційно має два дозволи загальною площею 858 км2 у Кантабрійському басейні (Cantabrian Basin) у Північній Іспанії [32]. Щодо Німеччини, то Exxon Mobil придбала ліцензію на ділянку площею 750 тис. акрів у Нижній Саксонії, де проводяться пошукові роботи на сланцевий газ. Польща є однією з найперспективніших країн Європи стосовно пошуків сланцевого газу. Нижньопалеозойський басейн на західному схилі Східноєвропейського кратону (СЕК) визнано [29] одним з найцікавіших регіонів для дослідження сланцевого газу в Європі. Тут ордовицькі й нижньосилурійські граптолітові сланці є головною потенційно колекторською формацією. Окрім того, галунові сланці, багаті на органічну речовину, від верхньокембрійських до тремадокських є додатковим об’єктом локальних досліджень у північній частині Прибалтійського басейну [29]. За багатьма геолого-геохімічними ознаками сланцеві товщі Прибалтійського басейну подібні з аналогічними відкладами ЛьвівськоВолинського басейну. У Польщі видані концесії на пошук сланцевого газу, але поки що не видано жодної на його видобування [30]. Таких концесій видано вже 62, залишилося ще декілька ділянок потенційної перспективності сланців, де можуть бути запаси газу. У Росії родовища сланцевого газу не розвідують, тому що це поки не є доцільним за наявності величезних запасів і ресурсів традиційного газу. В Угорщині у 2009 р. Exxon Mobil пробурила перші свердловини на сланцевий газ у трозі Мако (Mako Trough). Через неотримання позитивних результатів компанія Exxon Mobil відмовилася від свого проекту в Угорщині, так і не знайшовши там запасів сланцевого газу промислового значення [19]. У Швеції Shell Oil має ліцензію на вивчення ранньопалеозойських бітумінозних сланців Алюм (Alum Shale) в південній частині країни (район Скен) як можливого джерела сланцевого газу. Уміст органічної речовини в породах цієї формації досягає 20 %. Запаси сланцевого газу Швеції оцінюються в 300 млрд м3. У січні 2010 р. Royal Dutch Shell Plc пробурила першу свердловину на сланцевий газ, отримані результати поки що не оприлюднені [35]. В Азійсько-Тихоокеанському регіоні активно ведуться пошуки сланцевого газу. В Австралії Вeach Petroleum Limited оголосила про плани буріння на сланцевий газ у басейні (Cooper Basin). Але собівартість виробленої енергії з дешевого австралійського вугілля у два рази нижча за аналогічний гігаджоуль сланцевого. Питання розробки сланцевого газу перебуває на розгляді екологічних та економічних служб країни [20]. В Індії Reliance Industries Limited (RIL) та інші компанії зацікавлені в можливості розробки сланцевого газу, але це ускладнюється законодавчою базою, якою не передбачена оренда земель для видобутку газу з нетрадиційних джерел. Індія має величезні поклади сланцю в Індо-Гангській рівнині, Ассам, Гуджарат, Раджастхан і багатьох прибережних районах. У Дургапурі вчені ONGC знайшли “необмежений запас” сланцевого газу на глибині 1 770 м у породах басейну Дамодар на площі 1 250–1 300 км2 [14]. ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

У березні 2011 року Інформаційне агентство США з енергетики оцінило технічно запаси сланцевого газу в Китаї в 36,1 трлн м3, що значно вище запасів сланцевого газу США, які оцінюються в 24,4 трлн м3. Уряд Китаю планує до кінця 2015 року почати на території країни видобуток сланцевого газу. За оцінкою Че Чангбо (Che Changbo), запаси Китаю оцінюються в 26 трлн м3 сланцевого газу [18]. Північна Африка має значний потенціал сланцевого газу, необхідний для комерційного видобутку, в Illzi Basin (Алжир), Ghadames Basin (Туніс, Алжир, Західна Лівія) та West Risha (Йорданія). Марокко й Західний Алжир теж мають чималий потенціал сланцевого газу, проте він характеризується високими комерційними ризиками. Щодо ПАР, то за даними KPMG’s Global Energy Institute, у Південній Африці оцінені запаси сланцевого газу становлять 7,3 % від розвіданих світових. Нещодавно були знайдені великі ресурси сланцевого газу в басейні Карру. Проте після активних протестів з боку громадськості та екологів уряд увів мораторій на “fracking” у Карру у квітні 2011 року [34]. У Аргентині найбільша енергетична компанія цієї держави YPF виявила на півдні країни родовище сланцевого газу із запасами близько 150 млрд м3. Загалом аналітики оцінюють запаси газу в Аргентині приблизно в 500 млрд м3 [4]. У Росії, Бразилії, Колумбії, Венесуелі і, можливо, на Близькому Сході є величезні запаси сланцевого газу, але їх традиційні газові можливості настільки великі, що немає ніякої стратегічної необхідності проводити дослідження й ще менше причин розробляти високозатратні родовища сланцевого газу. Україна, на думку експертів, має великі ресурси сланцевого газу. Зокрема дуже перспективними передбачаються ресурси сланцевих товщ Люблінського (Львівсько-Волинського) вугільного басейну. Крім того, газоносність сланцевих товщ України пов’язана з відкладами менілітових сланців олігоцену Карпат, палеогенових сланців Бовтиської западини Українського щита (УЩ), верхньокрейдових – північно-східного схилу Українського щита (Ротмістрівський прояв), кайнозойських западин ДДЗ (Новодмитрівський та Пісочинський прояви), у нижньому сарматі та верхньому тортоні Волино-Подільської плити (Флоріанівський, Слобода-Савицький, Новоселівський, Михайлівський прояви), у верхньому протерозої прикордонної частини України та Молдови (Наславчинський прояв), у таврійській серії тріас-юрських сланців Криму. До цього часу вони не оцінювалися й навіть не розглядалися як можливі джерела нетрадиційних вуглеводнів. Газ щільних пісковиків. Пошук та освоєння родовищ газу щільних колекторів в умовах, коли з кожним роком можливості відкриття нових покладів традиційного газу звужуються, варто вважати важливим напрямом розвитку світової газової галузі. Разом з тим втілення в життя газодобувних проектів містить суттєві ризики, пов’язані з високою собівартістю розробки родовищ і ціновими коливаннями на ринку. Газ щільних пісковиків (центральнобасейновий газ – basin-central gas; газ щільних пісковиків – tight gas sands) – газова суміш, що міститься в низькопористих і низькопроникних колекторах і сланцях. На відміну від традиційних газових ресурсів усіх типів, цей газ не пов’язаний з традиційними пастками, а перебуває у всій центральній зануреній частині (у депресіях, улоговинах) нафтогазоносного басейну, займаючи великі площі (до 8 000 км2). У межах великих скупчень

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

такого газу наявні й звичайні газові поклади. Колектори газу ущільнених пісковиків та газу центральнобасейнового типу формуються так само, як і колектори традиційного газу, проте порода, яка насичується газом з материнських порід, має дуже низьку проникність. За робочим визначенням Міжнародного енергетичного агентства, газ ущільнених пісковиків – це газ колекторів, які не можуть бути розроблені за допомогою традиційних технологій вертикального буріння через слабкий дебіт. Зазвичай такі породи мають кращі порівняно із сланцями показники відбору газу, а отже й більшу концентрацію вуглеводнів на одиницю площі поверхні. Серед газу щільних пісковиків виділяють: a) газ центральнобасейнового типу (англ. basin-central gas); б) газ щільних пісковиків (англ. tight gas sands). Газ центральнобасейнового (ЦБ) типу – це природний газ, скупчення якого не пов’язані з традиційними структурними або літолого-стратиграфічними пастками, а займають центральні занурені частини нафтогазоносних басейнів (депресії, сідловини), мають регіональне й зональне поширення в межах басейну, переважно в ущільнених теригенних, глинистих та карбонатних породах. Колекторські властивості глибокозалягаючих ущільнених порід є, безумовно, вторинними. Скупчення центральнобасейного газу принципово відрізняються від звичайних вуглеводневих родовищ. Вони займають центральні, найбільш занурені частини НГБ, поширені на великих площах, містять у собі й ділянки хороших колекторів, мають великі й дуже великі об’єми ресурсів газу, який генетично пов’язаний з породами, в яких він утворився та акумулювався. Тому прогноз ЦБ газу в нових регіонах необхідно пов’язувати з умовами його генерації та накопичення. На сьогодні скупчення ЦБ газу розвідані й видобуваються в мезозойських басейнах Скелястих гір і палеозойських на Північноамериканській платформі. За закономірностями розміщення та особливо природою екранів для ЦБ газу ці дві групи НГБ відрізняються між собою. Палеозойські басейни на Північноамериканській платформі більш подібні до ДДЗ. Скупчення ЦБ газу розвідані в низці мезозойських басейнів Скелястих гір (Сан-Хуан, Грейте Грін-Рівер, Денвер, Уінта-Пайсенс, Західноканадському та ін.), хоча з ДДЗ мають менше подібних рис, ніж палеозойські, але вони також становлять інтерес для проведення аналогії стосовно проблеми ЦБ газу з нафтогазоносними басейнами України. За опублікованими матеріалами [6, 7, 15, 16, 21, 24–26, 31, 36, 37] ми проаналізували й визначили діагностичні ознаки для виділення скупчень газу центральнобасейнового типу. Скупчення газу центральнобасейнового типу характеризуються такими діагностичними ознаками: 1. Скупчення ЦБ газу не пов’язані з традиційними структурними чи літолого-стратиграфічними локальними пастками, а займають центральні занурені частини нафтогазоносних басейнів (депресії, улоговини), мають регіональне й зональне поширення, займаючи великі площі (до 8 000 км2 і більше). 2. Колектори найчастіше складені пісковиками. Вирізняються такі колектори: а) прибрежно-морські пластові (пісковики, алевроліти, карбонати) типи резервуарів, які добре реагують на гідророзрив; б) лінзоподібні, відкладені системою потоків (пісковики, алевроліти), в яких реакція на гідророзрив неоднозначна; в) мілкозалягаючі морські (пісковики, алевроліти, крейда, глинисті сланці). Резервуари скупчень газу простежуються у вигляді поодиноких пластів або потужних (до 1 000 м) переверствува-

них товщ. Нерідко спостерігається більше одного резервуара в межах одної площі. Видобувається газ на ділянках з поліпшеними колекторами, за термінологією американських спеціалістів у “sweet spots” (“солодких місцях”), але все ж таки переважно із застосуванням методів інтенсифікації. За віком відкладів, які містять колектори, певних закономірностей не спостерігається, але в мезозойських нафтогазових басейнах (НГБ) вони частіше мають крейдовий вік, а в палеозойських – карбон. 3. Скупчення ЦБ газу поширені в щільних колекторах зі ступенем катагенезу порід (термальна зрілість) від 0,7 % Ro (78 од. 10 Rа), тобто це верхи зони МК2 (Г), згідно зі стадією катагенезу по вітриніту, або середина ГЗН (“нафтове вікно” за західною термінологією), і до 1,3 % Rо(114 од. 10 Rа) і більше, тобто до головної зони газу (ГЗГ). Загалом найхарактерніша закономірність проявляється в тому, що в мезозойських НГБ центральнобасейнові скупчення розміщені в умовах головних зон нафти (ГЗН), а палеозойських – ГЗГ. У басейнах без інверсії, де рівні термальної зрілості порід перебувають у рівновазі із сучасними температурами (тобто сучасні температури відповідають їх максимальним значенням), покрівля скупчень ЦБ газу збігається із сучасними температурами до 100 °С. Але більшість басейнів, особливо в Скелястих горах, через інверсії в рухах перебувають у термальній нерівновазі, і в них сучасна температура в покрівлі скупчення газу значно менше 100 °С. 4. Пористість змінюється від менше 5 до 25 %, переважно менше 5 % – у пісковиках, глинистих сланцях, карбонатах; проникність – переважно менше 0,1 мд, а загалом змінюється в інтервалі від 0,5·10-6 до 5·10-18 м2 (у середньому 1·10-9– 1·10-10м2) (від 500 до 0,005 мд, у середньому 1,0–0,1 мд). У скупченнях ЦБ газу виділяють два типи щільних колекторів: а) ті, які залягають на малих (до 1 220 м) глибинах і мають високу пористість і низьку проникність унаслідок того, що складені дрібними зернами, пористість їх первинна; б) низькопористі резервуари, що залягають на значних (понад 2 000 м) глибинах і є щільними внаслідок діагенетичних і катагенетичних перетворень. Перший тип характерний для мезозойських басейнів, другий – для палеозойських [18]. Низькопористі резервуари майже завжди природно-тріщинуваті, а тріщинна проникність на порядок вища, ніж самої материнської породи. Обидва типи щільних резервуарів характеризуються високим капілярним тиском. До низькопористого типу належать прибережно-морські та лінзоподібні резервуари, а до високопористого – мілкозалягаючі морські пластові резервуари. 5. Резервуари центральнобасейнового газу здебільше перебувають під аномальним тиском у зонах аномально високого пластового тиску (АВПТ) або аномально низького пластового тиску (АНПТ). У деяких басейнах можуть траплятися високі й низькі тиски разом. 6. Скупчення ЦБ газу характеризуються маловодністю продуктивної товщі; через низьку проникність порід газ не може переміщуватися внаслідок плавучості, тому скупчення його не мають традиційних газоводяних контактів і переважно розміщуються гіпсометрично нижче водонасиченого резервуара. У цьому разі верхні водонасичені резервуари відділяються від нижніх газоносних щільними діагенетично та катагенетично перетвореними породами, а також по простяганню інтервалом газоводонасичених порід (до 600 м). ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ГОРЮЧІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ 7. Екрани скупчень ЦБ газу здебільшого не пов’язані з літолого-стратиграфічними границями, а зумовлені поєднанням капілярних сил з чинниками катагенетичних (вторинних) процесів, що вплинули на фільтраційно-ємнісні властивості порід, особливо це стосується верхнього екрана. Нижній екран частіше підпорядкований літологічним границям. Катагенетичні екрани, під якими розвинуті вториннопорово-тріщинні або тільки тріщинні колектори, поширені в палеозойських басейнах, а капілярні – у мезозойських. 8. За поверхню поширення скупчення ЦБ газу американські геологи звичайно приймають гіпсометрію поверхні АВПТ (або АНПТ). У разі коли для цього немає достатніх даних рекомендують використовувати катагенетичний критерій. При рівні термальної зрілості 0,8–0,9 % Rо (зона МК2) у породах з низькою проникністю і вмістом Сорг у 1,5 % спостерігається збіжність покрівлі газового скупчення ЦБ типу з поверхнею АВПТ. Зважаючи на це, американські геологи рекомендують використовувати в такому разі поверхню порід, перетворених до стадії катагенезу 0,85–0,9 % Rо (низи зони МК2). У палеозойських басейнах такої збіжності не простежується, тому постає питання про використання іншого (температурного) критерію для визначення поверхні скупчення ЦБ газу. Глибина поверхні залягання ЦБ газу в басейнах США та Канади змінюється від 305 до 4 575 м, у зонах АВПТ глибина звичайно понад 2 000–3 000 м, а в зонах АНПТ – менше 800 м. Спостерігається також менша глибина залягання цієї поверхні в мезозойських НГБ порівняно з палеозойськими. 9. Після визначення на основі вищезазначених діагностичних ознак просторового розміщення газового скупчення ЦБ типу в регіональному (зональному) плані настає другий етап вирішення цієї проблеми – пошуки ділянок поліпшених колекторів, з яких при менших витратах можна отримати промислові припливи газу, тобто пошуки “sweet spots”. Насамперед американські спеціалісти рекомендують їх виділяти у верхніх 300–400 м газового скупчення, де більш імовірно, ніж у глибоких горизонтах, відшукати ліпші колектори. Виділяють два типи “солодких місць” – седиментаційний і структурний. Седиментаційний – це морські бари, руслові піщані тіла, дельтові відклади та ін., де, найімовірніше, колектори підвищеної пористості й проникності. Для цього використовуються керни свердловин, каротажні та сейсмічні дані. “Солодкі місця” структурного типу – це ділянки підвищеної тріщинуватості порід, зумовлені розривоутворенням, вони здатні забезпечити підвищені припливи газу до свердловин. Ці ділянки визначаються за результатами аналізу розривних порушень і складчастості. Найсприятливішою умовою виконання другої стадії прогнозу скупчень ЦБ газу є виявлення ділянок з поєднанням на одній площі седиментаційних і структурних “солодких місць” – колекторів. 10. Випробування свердловин і видобуток газу із щільних колекторів, виходячи з американського досвіду, майже завжди потребують інтенсифікації припливів. Найчастіше це гідророзрив пластів, для чого там розроблені спеціальні технології, щоправда, лише до глибини 4 500 м. Крім того, у зв’язку з тим, що природні тріщини найчастіше мають вертикальний напрямок, використовується буріння похилих і горизонтальних свердловин. Ні один з наведених вище критеріїв (діагностичних ознак виділення скупчень ЦБ газу) не є універсальним і визначальним. Для умов України вони потребують доповнення й уточнення. Метановий газ вугільних родовищ. На сьогодні у світі вугільні пласти розглядають як нетрадиційні колектори газу. ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

Метан вугільних родовищ оцінюють не лише як супутну корисну копалину, яка міститься у вугільних пластах і вмісних породах, але й як окрему корисну копалину, видобування якої можливе в економічно доцільних об’ємах за умови застосування гідравлічного розриву пласта [22]. Вугленосні формації – значні джерела й місця скупчення метану в земній корі. Газова суміш, яка супроводжує вугільні пласти й вмісні породи, міститься у вугленосних відкладах і формується внаслідок біохімічних і фізичних процесів перетворення рослинного матеріалу на вугілля. Уміст газу у вугіллі залежить від глибини залягання пластів, ступеня метаморфізму вугілля, умов залягання (структури) та багатьох інших чинників. У вугільних пластах метан утримується в трьох станах: вільному, сорбованому та розчиненому (у воді). Більша його частина (понад 88 %), сорбована вугіллям, зосереджена в пластах і розсіяна в масиві порід; близько 10 % перебуває у вільному стані, заповнюючи пори й тріщини; близько 2 % розчинено у воді. Нерозвантажений від гірського тиску вугільний пласт являє собою природну, слабопроникну систему, що має замкнуті між собою пори і є газоносним, погано фільтруючим середовищем. Реальні успіхи у видобуванні шахтного метану досягнуті в США. Промислове видобування шахтного метану розпочалося в цій країні в 1984 р., коли було отримано 280 млн м3 газу через 284 свердловини. До 1997 р. було пробурено вже 7 300 свердловин, а об’єм видобування досяг 32 млрд м3, що становило 6 % загального об’єму споживання газу. У 2000 р. число пробурених свердловин досягло 8 000, а об’єм видобування становив 35 млрд м3. Основна частина газу, що видобувається на вугільних родовищах США, отримується завдяки застосування методів інтенсифікації припливу газу у свердловини, зокрема методу гідророзриву пластів. Водночас з полів діючих шахт видобувається й використовується 1,8 млрд м3. Загальні запаси шахтного метану в США за останніми даними оцінюються в 27 трлн м3, а видобувні за різними оцінками становлять від 1,35 до 3,8 трлн м3. Перші повідомлення про виділення газу під час розробки вугільних пластів у Донбасі відомі з 1878 року. У 1888 році видатний учений Д. І. Менделєєв уперше виконав хімічний аналіз двох проб газу, який виділявся з тріщин пласта кам’яного вугілля Макіївського рудника (нині це шахта “Капітальна”). Аналіз проб показав наявність у них горючих газів: метану (13,5–20,5 %) та водню (5,8–7,5 %) [5]. Геологічні прогнозні запаси метану у Великому Донбасі (Складчастий Донбас разом з ДДЗ), генераторами якого є тільки катагенезовані карбонові вугленосні товщі, перевищують 20 трлн м3. Довугленосні товщі потужністю в кілька тисяч метрів складені карбонатами, чорно- та сіроколірними формаціями, а також графітоносні метаморфічні товщі при високих термобаричних режимах здатні продукувати значні додаткові кількості вуглеводнів. Крім того, глибинні магмогідротермально-метасоматичні процеси створюють свої потужні воднево-вуглеводневі підтоки у верствуваті верхні частини літосфери по зонах розущільнення та ін’єктивних дислокацій. На сьогодні основні запаси вуглеводнів (насамперед газу) у Великому Донбасі, зокрема і в Складчастому Донбасі, не оцінені й залишаються недостатньо вивченими для подальшого видобутку. Бітумінозні піски. Бітумінозні піски – це горюча корисна копалина, органічна частина якої складена природним бітумом [23]. Бітумінозні піски складаються із суміші піску, сирої

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

нафти та води, інакше кажучи, це породи, насичені нафтою або іншими бітумами. Природні бітуми – органічні речовини (дистиляційні рештки нафти, вугілля), що розчиняються в органічних розчинниках (сірковуглець, бензол, спирт та ін.). Залягають у надрах у твердому, в’язкому та в’язко-пластичному стані. З генетичного погляду до природних бітумів належать нафта, природні горючі гази, газовий конденсат, а також природні похідні нафти (мальти, асфальти, асфальтити, керити, гумінокерити, озокерити, антраксоліти) та їх аналоги − нафтоїди. Природні бітуми складаються з високомолекулярних вуглеводнів і гетероатомних (кисневих, сірчистих, азотистих, металовмісних) сполук. Фізико-хімічні властивості природних бітумів такі: консистенція — від в’язкорідких (мальти) до пухких (гумінокерити); густина відповідно 0,965; 1,5 г/см³; температура розм’якшення від 35 °С (мальти) до неплавких (керити, антраксоліти, гумінокерити); розчинність у хлороформі від 100 % (мальти, асфальти) до нерозчинних (антраксоліти). Основні запаси природних бітумів приурочені до монокліналей (рис. 4). Родовища розміщуються на зовнішніх бортах мезозой-кайнозойських крайових прогинів, що прилягають до щитів і склепінь древніх платформ і розміщені в зоні дії активної інфільтрації. Родовища подібного типу утворилися в епохи інтенсивного підняття крайових антекліз, коли створювалися умови для висхідної латеральної міграції нафти із суміжних прогинів та окиснення її сульфатами й киснем інфільтраційних вод [23] . Основні параметри нафтоносних пісків: 1. Мінеральний склад. 2. Петрофізичні характеристики (пористіть, проникність, гранулометричний склад). 3. Тип нафти. 4. Геохімічний склад нафти. 5. В’язкість. В’язкість бітуму в пісках настільки велика, що у свою чергу впливає на динаміку флюїду. Отже, для вилучення бітуму з піску необхідно додати розчинник, щоб його розрідити. 6. Гідрофільність. Нафтові піски можуть бути змочені водою. Гідрофільні піски характеризуються наявністю між піском і нафтою плівки води. Вони ефективніші для вилучення бітуму, бо в гідрофільній породі капілярний тиск у системі порода-вуглеводні-вода прагне не допустити переміщення вуглеводневого флюїду з крупнозернистих порід у дрібнозернисті, на контакті яких виникає певної сили капілярний бар’єр. Олеофільні піски – це піски, в яких нафта перебуває в безпосередньому контакті із зернами піску. В олеофільних

Рис. 4. Схематичне зображення розміщення скупчення природних бітумів

породах простежується протилежна тенденція переміщення вуглеводнів, де під дією капілярного тиску вуглеводні проникають у найменші з можливих пустот, відбувається насичення вуглеводнями пор найменшого розміру, що ускладнює процес їх вилучення. Для вилучення бітуму використовують буріння вертикальних і горизонтальних свердловин, за допомогою яких проводиться підземна обробка бітуму гарячим водяним паром. Горючі сланці. Сланцева нафта. Горючі сланці – це глинисті, мергельні або вапнякові бітумні породи коричневого, бурого, шоколадного, темно-сірого, а інколи світло-жовтого кольорів, які розколюються на плитки. У свіжому вигляді ріжуться ножем та утворюють стружку. Легко запалюються від сірника. Під час горіння виділяють кіптяву з характерним запахом бітуму. Хімічний склад горючих сланців такий: вуглець – 60–75 %, водень – 6–10 %, кисень, азот, сірка – 14– 20 %, решта – важкі метали та різні сполуки. Горючі сланці містять органічну речовину (кероген) у кількості від 10–15 до 60–80 %. Органічна речовина рівномірно поширена в переважаючій пелітовій масі. Горючі сланці належать до твердих каустобіолітів та є органо-мінеральним утворенням, які сформувалися у водних умовах. Сланцева нафта – високов’язка сланцева смола з горючих сланців, яка потребує додаткової переробки для отримання звичайної нафти. Це нафта, яку видобувають з горючих сланців, але яка за властивостями (густина, в’язкість) дуже різниться від традиційної легкої нафти. Під час підігріву сланців без доступу кисню утворюються рідкі й газоподібні вуглеводні (20–70 % від початкової маси). Рідкі вуглеводні являють собою сланцеве масло – смолу, яка близька за складом до нафт. Видобування нафти зі сланців — промисловий процес нетрадиційного видобування нафти. Видобутий з горючих сланців кероген перетворюють на сланцеву нафту із застосуванням піролізу, гідрогенізації або термічної обробки. Отримана сланцева нафта використовується як мазут або після очищення від сірчастих та азотних домішок і додавання водню як сировина для нафтопереробки. Основні ресурси сланцевої нафти (24–25 трлн т сланцевої смоли) зосереджені в США (штати Колорадо, Юта, Вайомінг) і пов’язані з формацією Грін-Рівер. Великі поклади горючих сланців є в Бразилії, КНР, менші в Болгарії, Великобританії, Росії, ФРН, Франції, Іспанії, Австрії, Канаді, Австралії, Італії, Швеції, на території колишньої Югославії. У межах України розміщене Бовтиське родовище горючих сланців. Висновки Ураховуючи необхідність зростання видобутку природного газу в Україні, актуальною проблемою є комплексне вивчення нафтогазоносних територій, насамперед нетрадиційних вуглеводневих покладів. Для відкриття покладів сланцевого газу основним об’єктом досліджень варто вважати алевроліто-аргілітові тріщинуваті та сланцювато-аргілітові типи порід, зокрема товщі яких розміщені в нафтогазопродуктивному розрізі й розділяють поверхи нафтогазоносності. За аналогією з поширенням центральнобасейнового газу в нафтогазоносних басейнах Північної Америки в Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області відкриття покладів такого типу можна очікувати у відкладах з термальною зрілістю не нижче МК1-2, тобто в ГЗН або ГЗГ (головISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ГОРЮЧІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ ні зони нафто- та газоутворення). Визначення генетичної відповідності традиційних скупчень газу вмісним відкладам нафтогазогенеруючих комплексів і дослідження умов накопичення центральнобасейнового та сланцевого газу сприятиме відкриттю покладів вуглеводнів нетрадиційного типу в цьому регіоні. Геологічні запаси сорбованого у вугіллі газу та вільний газ у малопроникних пісковиках і сланцях міжвугільних товщ Донбасу потребують довивчення для комплексної оцінки метаноносності та газовіддачі вуглепородних товщ на технічно досяжну глибину розкриття для подальшого переведення їх у видобувні. Зважаючи на наявність геологічних умов для вертикальних потоків з мантії (“газових колон”) або зі зруйнованих інверсією вуглеводневих покладів, зон підвищеної тріщинуватості та відсутність надійних гідро- та газоекранів, можна прогнозувати поширення всередині кам’яновугільних товщ Донбасу покладів вуглеводнів різних типів і в різних резервуарах. Загалом на основі сингенетичності геологічних умов формування нетрадиційних джерел вуглеводнів у Дніпровсько-Донецькій западині величина їх потенційних ресурсів має значно перевищувати загальну оцінку традиційних ресурсів по западині, яка становить 6,8 трлн м3 газу. Дослідження історії та результатів геологопошукових і видобувних робіт як у світі, так і в Україні дає можливість визначити основні завдання для вирішення проблеми використання значного ресурсного потенціалу нетрадиційних вуглеводневих джерел нашої держави: – збір, узагальнення та аналіз даних світових ресурсів вуглеводнів, пов’язаних з нетрадиційними покладами та резервуарами їх накопичення й збереження: геологічна будова басейнів та окремих родовищ, їх склад, літологічні особливості порід, технології розробки; – геологічний і літолого-стратиграфічний аналіз потенційних структур і товщ; – аналіз матеріалів буріння й геофізичних досліджень свердловин у межах цих структур; – вивчення речовинного складу, петрофізичних, петрографічних, мінералогічних особливостей, їх систематизація та типізація як можливих газовмісних об’єктів; – вивчення форми находження вуглеводнів, їх компонентного складу, ізотопії; – аналіз можливостей геофізичних методів, зокрема 3D моделювання, для попередньої оцінки потенційного значення нетрадиційних джерел вуглеводнів; – створення геолого-геохімічної моделі формування родовищ природного газу; – розробка наукових засад оцінки ресурсів і запасів вуглеводнів; – геолого-економічна оцінка доцільності використання родовищ вуглеводнів для забезпечення енергетичних потреб держави; – виявлення, підготовка та еколого-економічна оцінка першочергових об’єктів для проведення геологорозвідувальних робіт для відкриття родовищ; – виконання пілотних проектів пошуку, розвідки та видобутку вуглеводнів на найпріоритетніших об’єктах; В Україні питання пошуків, розвідки, отримання припливів газу з нетрадиційних джерел перебувають на стадії вивчення й розробок методик підготовки об’єктів. Для вирішення науково-практичних завдань пошуку, розвідки та видобування вуглеводнів такого типу, крім залучення фінансів, передових технологій та обладнання, необхідно забезпечити ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ґрунтовний науковий підхід із залученням фахівців наукових і виробничих підприємств, оскільки подібні роботи є новими як для регіону, так і для держави. ЛІТЕРАТУРА

1. Актуальні аспекти геології та геохімії сланцевого газу Волино-Поділля/Губич І., Крупський Ю., Лазарук Я., Сирота Т.//Геолог України. – 2012. – № 1–2. – С. 135–140. 2. Бескровный Н. С. Рациональные пути освоения традиционных и нетрадиционных ресурсов углеводородного сырья. – С.-Петербург, 1993. – 223 с. 3. Болгария вслед за Хорватией откажется от российского газа/ [Електронний ресурс] http://korrespondent.net/business/economics/ 1236825-bolgariya-vsled-za-horvatiej-otkazhetsya-ot-rossijskogo-gaza 4. В Аргентине нашли крупное месторождение сланцевого газа/[Електронний ресурс] http://www.rosbalt.ru/business/2010/12/09/ 798712.html 5. Газоносность угольных бассейнов и месторождений СССР: в 3-х томах. – М.: Недра, 1979. – 672 с. 6. Кабишев Ю. Б. Закономірності генерації і прогноз скупчень газу центральнобасейнового типу в Дніпровсько-Донецькій западині//Дисертація на зд. канд. геол. наук. ІГН НАН України, 2002. – 183 с. 7. Кабышев Ю. Б. Критерии выделения скоплений газа центральнобассейнового типа//Тектоника и нефтегазоносность Азово-Черноморского региона. – Симферополь: Вид. АГЕО, 1999. – С. 45–46. 8. Лукин А. Е. Палеобассейны эвксинского типа – мегаловушки сланцевого газа//Материалы Всероссийской конференции с международным участием “Нетрадиционные ресурсы углеводородов: распространение, генезис, прогнозы, перспективы освоения”. – Москва: ГЕОС, 2013. – С. 148–151. 9. Лукин А. Е. О природе и перспективах газоносности низкопроницаемых пород осадочной оболочки Земли//Доповіді НАН України. – 2011. – № 3. – С. 114–123. 10. Леткі компоненти флюїдних включень у мінералах і закритих пор порід перспективно сланцевогазоносних комплексів палеозою Волино-Поділля/І. М. Наумко, І. М. Куровець та ін.//Доповіді НАН України. – 2013, – № 11. – С. 116–123. 11. Методика оцінки ресурсів родовищ природних горючих газів: сланцевих товщ, вугільних родовищ, центрально-басейнового типу/С. Ф. Литвинюк, В. І. Ловинюков, В. Г. Григіль, О.В. Сушко// Геолого-економічна оцінка родовищ корисних копалин України та проблема надрокористування (20 років ДКЗ): Зб. наук. пр. – КиївЧернівці: Букрек, 2013. – С. 38–49. 12. Мінеральні ресурси та добувна промисловість Австрії/[Електронний ресурс] http://resource.geolba.ac.at/GeologicTimeScale/. 13. Харкевич В. Видобуток сланцевого газу на Олеській ділянці – загроза якості питних прісних і мінеральних підземних вод/ В. Харкевич, Я. Місюра//Вісник Львів. університету. – 2011. – Вип. 25. – С. 88–104. 14. Asia’s �rst shale gas pool found near Durgapur/[Електронний ресурс]/http://timeso�ndia.indiatimes.com/business/india-business/Asias-�rst-shale-gas-pool-found-near-Durgapur/articleshow/7364812/cms. 15. Atlas of major low-permeability sandstone gas reservoirs in the continental United States/S. P. Dutton, S. J. Clift, D. S. Hamilton, else – Austin Texas: 1993. – 460 p. 16. Baskin D. K. Atomik H. C. Ratio of Kerogen as an Estimate of Thermal Maturity and Organic Matter Conversion//Bulletin AAPG. – 1997. – № 9. – P. 1415–1437. 17. Canada Oil-Shale Deposits. Reprint of: United States Geological Survey scienti�c Investigations Report 2005-5294 By John R. Dyni/ [Електронний ресурс] http://geology.com/usgs/oil-shale/canada-oil-shale.shtml. 18. China may start shale gas production by 2015/[Електронний ресурс]/http://www.bloomberg.com/news/2011-04-14/china-may-start-shale-gas-production-by-2015-ministry-says-1-.html. 19. Europe Won’t Match U.S. Shale Boom Soon to Gazprom’s Relief/[Електронний ресурс]/http://yandex.ru/yandsearch?clid=160096&text=.+Europe+Won%E2%80%99t+Match+U.S.+Shale+Boom+Soon+to+Gazprom%E2%80%99s+Relief. 20. Explorers target shale gas for Australia’s next energy boom / [Електронний ресурс]/http://www.theaustralian.com.au/archive/business-old/explorers-target-shale-gas-for-australias-next-energy-boom/story-e6frg9ef-1225858745153.

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

21. Estimates of gas resources in overpressured low-permeability cretaceous and tertiary sandstone reservoirs, Greater Green River basin, Wyoming, Colorado, and Utah/B. E. Law, C. W. Spenser, R. R. Charpentier, R. A. Crovelli, else -J. L. Eisert ed./Gas resources of Wyoming: Wyoming Geological Association Field Conference, 40th, Casper, Wyo. – 1989. – Guidebook. – P. 39–62. 22.http://www.halliburton.com/public/pe/contents/Books_and_Catalogs/web/CBM/CBM_Book_Intro.pdf. 23. Impacts and Mitigations of In SituBitumen Production from Alberta Oil Sands Neil Edmunds, P.Eng.V.P. Enhanced Oil Recovery Laricina Energy Ltd. Calgary, Alberta Submission to the XXIst World Energy Congress Montréal 2010. 24. Law B. E., Spencer C. W. Gas in tight reservoirs - an emerging major source of energy//The future of energy gases. -US Government Printing of�ce, Washington: – 1993. – P. 233–252. 25. Masters I. A. Deep Basin gas trap Western Canada//AAPG Bulletin. – 1979. – Vol. 63. – № 2. – P. 152–186. 26. Megacompartment Complex in the Anadarko Basin: a Completely Sealed Overpressured Phenomenon/Z. Al-Shaieb, J. O. Puckette, A. A. Aballa, P. B. Ely –AAPG Memoir 61 “Compartment and seals”. – 1994. – P. 55–68. 27. Modern Shale Gas Development in the United States: A Primer Work Performed Under DE-FG26-04NT15455 Prepared for U.S. Department of Energy Of�ce of Fossil Energy and National Energy Technology Laboratory, Prepared by Ground Water Protection Council Oklanoma City, OK 73142 405-516-4972 www.gwpc.org, and ALL Consulting Tulsa, OK 74119 918-382-7581. www.all-llc.com/. April 2009. – 116 p. 28. Paul Stevens. The ‘Shale Gas Revolution‘: Hype and Reality/ [Електронний ресурс]/http://www.unioviedo.es/catedrahunosa/archivos/gasL7.pdf. 29. Pawel Poprawa. Potencjal wystepowania zloz gazu ziemnego w lupkah dolnego paleozoiku w basenie baltyckim i lubelsko-podlaskim// Przeglad Geologiczny. – Vol. 58. – № 3. – 2010. – P. 226–249. 30. Polska potega w lupkach? Agnieska Lakoma, Jakub Kurasz 12-04-2011/[Електронний ресурс]/http://prostorologia.forbb.org.ua/viewtopic.php?id=208. 31. Rice D. D., Threlkeld C. N., Vuletich A. K. Characterisation and origin of natural gases of the Anadarko basin//Anadarko basin symposium. – The University of Oklahoma, 1989. – P. 47–52. 32. Realm Energy Announces Shale Concessions in Spain/[Електронний ресурс]/http://realm-energy.com/realm-energy-announcesshale-concessions-in-spain.htm. 33. Shale Gas Potential of Selected Countries in Europe, North Africa and the Near East By Jessica Hill & Stewart Whiteley/[Електронний ресурс]/http://www.�ndingpetroleum.com/�les/event10/petrenel.pdf. 34. Shale gas – opportunities and concerns/[Електронний ресурс]/ http://www.kpmg.com/za/en/issuesandinsights/articlespublications/managementconsulting/pages/shale-gas-opportunities-and-concerns/aspxmining wweekly.com. 35. Shale gas investigations in Denmark: Lower Palaeozoic shales on Bornholmhttp://www.geus.dk/publications/bull/nr23_p09-12.pdf. 36. Schmoker J. W. Thermal maturity of the Anadarko basin//Oklahoma Geol. Survey Circular 90. – 1989. – P. 25–31. 37. Three levels of compartmention Within the overpressured interval of the Anadarko basin/Z. Al-Shaieb, J. O. Puckette, A. A. Abdalla, P. B. Ely/AAPG Memoir 61 “Compartments and seals”. – 1994. – P. 69–83. 38. The shale frenzy comes to Europe/[Електронний ресурс]/http:// www.epmag.com/Magazine/2010/3/item53280.php. 39. Understanding Canadian Shale Gas – Energy Brief/[Електронний ресурс]/http://www.nebone.gc.ca/clfnsi/rnrgynff\mtn/nrgyrprt/ ntrlgs/prmrndrstndngshlgs2009/prmrndrstndngshlgs2009nrgbrf-eng.html. 40. Where the European shale gas plays are/[Електронний ресурс]/ http://blogs.ft.com/energysource/2010/03/12/where-the-european-shalegas-plays-are/.

REFERENCES

1. Gubych I., Krupskyi Yu., Lazaruk Ya., Syrota T. Actual aspects of shale gas geology and geochemistry of the Volyno-Podillya//Geolog Ukrainy. – 2012. – № 1–2. – P. 135–140. (In Ukrainian). 2. Bezkrovnyi N. Rational ways of conventional and unconventional hydrocarbon resources development. – Sankt-Peterburg, 1993. – 223 p. (In Russian).

3. Bulgaria after Croatia will refuse of the Russian gas/http://korrespondent.net/business/economics/1236825-bolgariya-vsled-za-horvatiejotkazhetsya-ot-rossijskogo-gaza 4. The large deposit of shale gas were found in Argentina/http://www. rosbalt.ru/business/2010/12/09/798712.html 5. Gas bearing of coal basins and deposits of the USSR: in 3 vol. – Moskva: Nedra, 1979. – 672 p. (In Russian). 6. Kabyshev Yu. Patterns of basin-central gas generation and accumulations prognosis in the Dnieper-Donetsk depression//Dysertatsiya na zdobuttya kand. geol. nauk. IGN NAN Ukrayiny, 2002. – 183 p. (In Ukrainian). 7. Kabyshev Yu. Criteria for identifying of basin-central gas accumulation//Tektonika i neftegazonosnost Azovo-Chernomorskoho regiona. – Simferopol, 1999. – P. 45–46. (In Russian). 8. Lukin A. Paleobasins of Evksinski type – megatraps of the shale gas.//Materialy Vserossiyskoy konferentsii s mezhdunarodnym uchastiyem “Netraditsionnye resursy uglevodorodov: rasprostranenie, genesis, prognosy, perspektivy osvoeniya”. – Moskva: GEOS, 2013. – P. 148–151. (In Russian). 9. Lukin A. About gas nature and prospects of low-permeability rocks of Earth sedimentary shell//Dopovidi NAN Ukrainy. – 2011. – № 3. – P. 114–123. (In Russian). 10. Naumko I., Kurovets I. et. al. Volatile components of �uid inclusions in minerals and rocks closed pores of the promising gas shale Paleozoic complexes of the Volyno-Podillya//Dopovidi NAN Ukrayiny. – 2013. – № 11. – P. 116–123. (In Ukrainian). 11. Lytvynyuk S., Lovynyukov V., Hryhil V., Sushko O. Valuation method of the natural combustible gases resources: shale gas, coal bed methane, basin-central gas//Geologo-ekonomichna otsinka rodovysch korysnyh kopalyn Ukrainy ta problema nadrokorystuvannya (20 rokiv DKZ). Zbirnyk nauk. prats. –Kyiv-Chernivtsi: Bukrek, 2013. – P. 38–49. (In Ukrainian). 12. Austria mineral resources and mining industry/http://resource. geolba.ac.at/GeologicTimeScale/ 13. Kharkevych V., Misiura Ya. Extraction of shale gas on the Oles’k area is a threat to the quality of drinking fresh and mineral groundwater//Visnyk Lvivskoho universytetu. – 2011. – Iss. 25. – P. 88–104. (In Ukrainian). 14. Asia’s �rst shale gas pool found near Durgapur/[Електронний ресурс]/http://timeso�ndia.indiatimes.com/business/india-business/Asias-�rst-shale-gas-pool-found-near-Durgapur/articleshow/7364812/cms. 15. Atlas of major low-permeability sandstone gas reservoirs in the continental United States/S. P. Dutton, S. J. Clift, D. S. Hamilton, else – Austin Texas: – 1993. – 460 p. 16. Baskin D. K. Atomik H/C Ratio of Kerogen as an Estimate of Thermal Maturity and Organic Matter Conversion//Bulletin AAPG. – 1997. – № 9. – P. 1415–1437. 17. Canada Oil-Shale Deposits. Reprint of: United States Geological Survey scienti�c Investigations Report 2005-5294 By John R. Dyni/ [Електронний ресурс] http://geology.com/usgs/oil-shale/canada-oil-shale.shtml. 18. China may start shale gas production by 2015/[Електронний ресурс]/http://www.bloomberg.com/news/2011-04-14/china-may-start-shale-gas-production-by-2015-ministry-says-1-.html. 19. Europe Won’t Match U.S. Shale Boom Soon to Gazprom’s Relief/[Електронний ресурс]/http://yandex.ru/yandsearch?clid=160096&text=.+Europe+Won%E2%80%99t+Match+U.S.+Shale+Boom+Soon+to+Gazprom%E2%80%99s+Relief. 20. Explorers target shale gas for Australia’s next energy boom/ [Електронний ресурс]/http://www.theaustralian.com.au/archive/business-old/explorers-target-shale-gas-for-australias-next-energy-boom/story-e6frg9ef-1225858745153. 21. Estimates of gas resources in overpressured low-permeability cretaceous and tertiary sandstone reservoirs, Greater Green River basin, Wyoming, Colorado, and Utah/B. E. Law, C. W. Spenser, R. R. Charpentier, R. A. Crovelli, else -J. L. Eisert ed./Gas resources of Wyoming: Wyoming Geological Association Field Conference, 40th, Casper, Wyo. – 1989. – Guidebook. – P. 39–62. 22. http://www.halliburton.com/public/pe/contents/Books_and_Catalogs/web/CBM/CBM_Book_Intro.pdf. http://www.halliburton.com/public/pe/contents/Books_and_Catalogs/web/CBM/CBM_Book_Intro.pdf. 23. Impacts and Mitigations of In SituBitumen Production from Alberta Oil Sands Neil Edmunds, P.Eng.V.P. Enhanced Oil Recovery LaricISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ГОРЮЧІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ ina Energy Ltd. Calgary, Alberta Submission to the XXIst World Energy Congress Montréal 2010. 24. Law B. E., Spencer C. W. Gas in tight reservoirs - an emerging major source of energy//The future of energy gases. -US Government Printing of�ce. – Washington. – 1993. – P. 233–252. 25. Masters I. A. Deep Basin gas trap Western Canada//AAPG Bulletin. – 1979. – Vol. 63. – № 2. – P. 152–186. 26. Megacompartment Complex in the Anadarko Basin: a Completely Sealed Overpressured Phenomenon/Z. Al-Shaieb, J. O. Puckette, A. A. Aballa, P. B. Ely –AAPG Memoir 61 “Compartment and seals”. – 1994. – P. 55–68. 27. Modern Shale Gas Development in the United States: A Primer Work Performed Under DE-FG26-04NT15455 Prepared for U.S. Department of Energy Of�ce of Fossil Energy and National Energy Technology Laboratory, Prepared by Ground Water Protection Council Oklahoma City, OK 73142 405-516-4972 www.gwpc.org, and ALL Consulting Tulsa, OK 74119 918-382-7581. www.all-llc.com/. April 2009. – 116 p. 28. Paul Stevens. The ‘Shale Gas Revolution‘: Hype and Reality/ [Електронний ресурс]/http://www.unioviedo.es/catedrahunosa/archivos/gasL7.pdf. 29. Pawel Poprawa. Potencjal wystepowania zloz gazu ziemnego w lupkah dolnego paleozoiku w basenie baltyckim i lubelsko-podlaskim// Przeglad Geologiczny. – Vol. 58. – № 3. – 2010. – P. 226–249. 30. Polska potega w lupkach? Agnieska Lakoma, Jakub Kurasz 1204-2011/[Електронний ресурс]/http://prostorologia.forbb.org.ua/viewtopic.php?id=208. 31. Rice D. D., Threlkeld C. N., Vuletich A. K. Characterisation and origin of natural gases of the Anadarko basin//Anadarko basin symposium. – The University of Oklahoma, 1989. – P. 47–52. 32. Realm Energy Announces Shale Concessions in Spain/[Електронний ресурс]/http://realm-energy.com/realm-energy-announcesshale-concessions-in-spain.htm. 33. Shale Gas Potential of Selected Countries in Europe, North Africa and the Near East By Jessica Hill & Stewart Whiteley/[Електронний ресурс]/http://www.�ndingpetroleum.com/�les/event10/petrenel.pdf. 34. Shale gas – opportunities and concerns/[Електронний ресурс]/ http://www.kpmg.com/za/en/issuesandinsights/articlespublications/managementconsulting/pages/shale-gas-opportunities-and-concerns/aspxmining wweekly.com. 35. Shale gas investigations in Denmark: Lower Palaeozoic shales on Bornholmhttp://www.geus.dk/publications/bull/nr23_p09-12.pdf. 36. Schmoker J. W. Thermal maturity of the Anadarko basin//Oklahoma Geol. Survey Circular 90, 1989. –P. 25–31. 37. Three levels of compartmention Within the overpressured interval of the Anadarko basin/Z. Al-Shaieb, J. O. Puckette, A. A. Abdalla, P. B. Ely/AAPG Memoir 61 “Compartments and seals”,1994. – P. 69–83. 38. The shale frenzy comes to Europe/[Електронний ресурс]/ http://www.epmag.com/Magazine/2010/3/item53280.php. 39. Understanding Canadian Shale Gas – Energy Brief/[Електронний ресурс]/http://www.nebone.gc.ca/clfnsi/rnrgynff\mtn/nrgyrprt/ ntrlgs/prmrndrstndngshlgs2009/prmrndrstndngshlgs2009nrgbrf-eng.html. 40. Where the European shale gas plays are/[Електронний ресурс]/ http://blogs.ft.com/energysource/2010/03/12/where-the-european-shalegas-plays-are/.

Р у к о п и с о т р и м а н о 8.12.2014.

ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

З метою подальшого підвищення наукового рейтингу журналу та його дописувачів варто звернути увагу на таке: Обсяг анотації англійською мовою разом з назвою статті, ініціалами та прізвищами всіх авторів має містити мінімум 1000 знаків. Вимоги до анотацій англійською мовою: інформативність (відсутність загальних слів); змістовність (відображення основного змісту статті та результатів досліджень); застосування термінології, характерної для іноземних спеціальних текстів; єдність термінології в межах анотації; відсутність повторення відомостей, що містяться в заголовку статті. Прізвища авторів статей надаються в одній з прийнятих міжнародних систем транслітерації (з української — відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 27.01.2010 “Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею”, з російської — відповідно до “Системы транслитерации Библиотеки конгресса США”). Зазначення прізвища в різних системах транслітерації призводить до дублювання профілів (ідентифікаторів) автора в базі даних (профіль створюється автоматично в разі збігу його даних по двох публікаціях). Для повного й коректного створення профілю автора дуже важливо наводити місце його роботи. Дані про публікації автора використовуються для отримання повної інформації щодо наукової діяльності організацій і загалом країни. Застосування в статті офіційної, без скорочень, назви організації англійською мовою запобігатиме втраті статей у системі аналізу організацій та авторів. Бажано вказувати в назві організації її відомство за належністю. В аналітичній системі SCOPUS потрібні пристатейні списки використаної літератури латиницею. Можливості SCOPUS дають змогу проводити такі дослідження: за посиланнями оцінювати значення визнання робіт конкретних авторів, науковий рівень журналів, організацій і країн загалом, визначати актуальність наукових напрямів і проблем. Стаття з представленим списком літератури демонструє професійний кругозір та якісний рівень досліджень її авторів. Правильний опис джерел, на які посилаються автори, є запорукою того, що цитовану публікацію буде враховано в процесі оцінювання наукової діяльності її авторів, а отже, й організації, регіону, країни. За цитуванням журналу визначається його науковий рівень, авторитетність тощо. Тому найважливішими складовими в бібліографічних посиланнях є прізвища авторів і назви журналів. В опис статті треба вносити всіх авторів, не скорочуючи їх кількості. Для українсько- та російськомовних статей з журналів, збірників, матеріалів конференцій структура бібліографічного опису така: автори (транслітерація), переклад назви статті англійською мовою, назва джерела (транслітерація), вихідні дані, в дужках — мова оригіналу. Список використаної літератури (References) для SCOPUS та інших закордонних баз даних наводиться повністю окремим блоком, повторюючи список літератури до українсько- та російськомовної частини, незалежно від того, містяться в ньому чи ні іноземні джерела. Якщо в списку є посилання на іноземні публікації, вони повністю повторюються в списку, який створюється в латинському алфавіті. Подання рукопису статті до редакції супроводжується підписами авторів.

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

УДК 33:553.3 О. В. ЗУРЬЯН, заместитель директора по производству, экономике и общим вопросам, А. И. ЛЕВЧЕНКО, канд. геол. наук, заведующий отделом экономики геологических исследований и проблем недропользования, А. М. ПИДТИЛОК, канд. эконом. наук (УкрДГРИ)

К ВОПРОСУ УЧЕТА НЕОПРЕДЕЛЕННОСТИ И РИСКА В ГЕОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКОМ АНАЛИЗЕ И СТОИМОСТНОЙ ОЦЕНКЕ МЕСТОРОЖДЕНИЙ

(Матеріал друкується мовою оригіналу)

В настоящее время на государственном балансе состоят в подавляющем числе месторождения, которые были разведаны и оценены в дореформенный период. Их промышленная ценность при изменившейся потребительской стоимости продукции из минерального сырья требует переоценки на объекты, имеющие или утратившие народнохозяйственное значение. Задача оценки рисков сводиться к тому, чтобы смоделировать влияние изменения исходных данных на экономические показатели проекта освоения минеральных полезных ископаемых (МПИ) и оценить вероятности принятия этими показателями различных значений. Надо признать, что методология выбора решений имеет слабое применение при анализе факторов неопределенности и риска для растянутых на десятилетия сроков эксплуатации МПИ, что обуславливает известную “свободу” в выборе подходящих способов их диагностики с целью нейтрализации неблагоприятных результатов. Ключевые слова: факторы неопределенности и риска, геолого-экономический анализ, стоимостная оценка, геологические и экономические параметры, месторождение, участок недр. O. V. Zuryan, deputy director on production, economics and general issues, A. I. Levchenko, candidate of geological sciences, head of geological research economy and subsurface use dif�culties department, A. M. Pidtilok, candidate of economical sciences (UkrSGRI) FOR ACCOUNTING ISSUES OF UNCERTAINTY AND RISK IN THE GEOLOGICAL AND ECONOMIC ANALYSIS AND EVALUATION OF DEPOSITS COST Currently the state balance consist of, in the majority, deposits that have been explored and evaluated in the pre-reform period. Their commercial value, when the consumer cost of mineral raw materials production was changed, requires revaluation on objects, that having or lost their economic importance. The task of assessing risk is to ensure that simulate the effects of changing the original data on the environmental performance of mineral resources (MR) mining project and assess the probability of these indicators different values adoption. It must be admitted that the methodology of decision-making has little application in the analysis of uncertainties factors and risks of extended for decades MR operation terms. This causes a certain “freedom” in the selection of their diagnosis suitable methods in order to neutralize the adverse results.

Keywords: factors of uncertainty and risk, geological and economic analysis, cost and economic assessment, geological and economic parameters, deposit, the subsurface area. 1. Факторы неопределенности и риска при оценке месторождений Необходимость принимать решения, для которых не удается полностью учесть предопределяющие их условия, а также правомерность будущих эффектов принимаемых решений, встречается на всех этапах геологического изучения недр. Геолого-экономическая оценка месторождений полезных ископаемых (МПИ) всегда более или менее связана с подобными факторами неопределенности и риска. Источником и мерой неопределенности сведений о МПИ являются неизбежные случайные погрешности оценок основных геологических и экономических параметров, служащих исходными данными при принятии решения о целесообразности освоения МПИ. Тем не менее отказаться в таких ситуациях от принятия решений большей частью бывает невозможно. В основном в литературе встречаются различные определения понятий неопределенности и риска [1, 5, 8, 9, 10, 12]: – риск и неопределенность – синонимы; – при наличии неопределенности можно рассчитывать лишь на то, что перечислив конечное число состояний объективных условий, способных оказать влияние на результат, признать вслед за тем невозможность традиционными способами оценить вероятности каждого из этих состояний; – ситуация риска возникает, если при принятии решений существует возможность количественно или качественно определить вероятности “реализации” природой того © О. В. Зурьян, А. И. Левченко, А. М. Пидтилок, 2015, с. 38–47

или иного состояния объективных условий и, что особенно важно, состояний и соответствующих оценок вероятностей должно быть более одного. Выбор решения в условиях достоверности можно считать частным случаем выбора решения в условиях риска, если вероятности возникновения состояний объективных условий, кроме одного, очень малы. Рассмотренными случаями не исчерпываются возможные проявления факторов неопределенности и риска. Например, с экономической точки зрения под риском понимается возможность получения недопустимого финансового результата, в частности отрицательного значения NPV. Необходимы также способы задания оценочных параметров, в интервале изменения которых (хmin, xmax) выбор оценочной функции осуществляется с учетом количественных характеристик ситуации, в которой принимается решение. Обобщая вышеизложенные подходы, достаточно отметить, что если при принятии решения (в зависимости от полноты и качества информации) результат каждого из альтернативных вариантов точно известен, то речь не может идти о риске. Именно это обстоятельство нивелирует понятие “риск” с понятием “неопределенность”: риск существует только тогда, когда есть неопределенность. Причем любой риск не должен превышать уровень, при котором результат решения достигается с достаточной надежностью. 2. Исходные положения оценки месторождений в условиях неопределенности и риска Обычно в практических ситуациях геологоразведочные работы представляют собой многостадийную процедуру эмISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ЕКОНОМІКА ГРР пирического предсказания перспективных в промышленном отношении объектов геологоразведки (ГР), обеспечивающих эффективное проведение работ по добыче полезных ископаемых (ПИ). Предполагается, что основной интерес представляют такие МПИ, для которых при существующих технологиях и средствах механизации имеется хотя бы одна, уже освоенная на основе опыта эксплуатации аналогичных МПИ, технология отработки запасов ПИ с учетом эффекта освоения и риска. Имея ввиду контролируемую подготовку МПИ к использованию, можно говорить о воспроизводимой подготовке, если дополнительно установлены имеющие законченный геолого-экономический смысл концептуальные правила распознавания объектов ГР по двум классам: “месторождения и не месторождения”. Построение подобных правил эквивалентно решению задачи геологической интерпретации горно-экономических параметров природного качества МПИ. Эти данные, как правило, имеют во многом экспертный, нечеткий характер, и этому формальному элементу процесса принятия решений трудно подыскать содержательный аналог в реальных процедурах прогнозирования. В области своей экспертно-формульной применимости [1, 4] при оценке промышленной значимости объектов ГР приходится иметь дело с ошибками выделения первого рода (пропуски перспективных в промышленном отношении объектов) и ошибками второго рода (лишние). Речь идет о том, что при распознавании геологического объекта, а в случае двух образов: А1 (перспективный объект) и А2 (неперспективное рудопроявление) можно ошибочно посчитать, что а принадлежит (не принадлежит) А = А1∪А2, а также ошибочно определить принадлежность а∈А1νА2. Следовательно, в общем случае, в условиях неструктурированной информации об основных горно-геологических характеристиках объекта ГР и/или недостаточной ориентации на будущее факторов, относящихся к технологическим и экономическим условиям эксплуатации МПИ, можно выделить “лишние” а (нулевые ошибки первого рода) или отбросить “нужные” а (максимальные ошибки второго рода). Фактически сейчас оценка МПИ является разновидностью нестабильной формульной экспертизы [4, 5]. Это вполне согласуется с объективной возможностью, хотя бы задним числом, в результате региональных исследований и практики разведочных работ на определенный вид ПИ, минимизировать ошибки выделения первого рода (пропуски) и второго рода (лишние). Можно предположить, что граница между перспективными/неперспективными в промышленном отношении МПИ явно не фиксируется, во многом из-за неопределенности и неясности экономических детерминант освоения МПИ в условиях рынка. В частности ожидания типа “затраты-выгоды” от освоения МПИ определяются многими горно-геологическими и экономическими факторами и предполагают наличие полной информации о состоянии ресурсной базы. При неполной информации может случиться, что разрабатываться будут вновь открытые “качественные” МПИ, а добыча из менее рентабельных МПИ будет сворачиваться. Как известно из работ [1, 9, 13, 14 и др.], промышленная ценность МПИ зависит от природных особенностей и экономичности возможной разработки МПИ и от того, насколько промышленное освоение МПИ целесообразно в связи с наличием других, уже эксплуатируемых или известных. Оценить целесообразность и будущий эффект от эксплуатации МПИ можно через минимально допустимое значение заданного критерия эффективности (прибыли, издержек и объема добычи и др.) и опять-таки риска. Это служит естественной предпосылкой к сравнительной дифференциальной оценке МПИ и очередноISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

сти разработки в направлении снижения их экономического качества, т. е. в порядке повышения текущей и капитальной составляющих предельных (“замыкающих”) затрат. Неопределенность разведочной информации, безотносительно к какому-либо виду ПИ, приводит к непроизвольным издержкам в сфере добычи, что, во-первых, находит отражение при оценке МПИ через горнотехнические и технико-экономические параметры, с помощью которых выбирается способ его эксплуатации, и, во-вторых, служит ключом к определению рациональных объемов ГРР на том или ином МПИ. Эти факторы сложно связаны между собой и, вообще говоря, субъективно интерпретируемы, в частности по принципиальной возможности их влияния на эффективность разведки и освоения МПИ. Как заметил А. М. Марголин [9], “стоит только отказаться от вероятностных свойств информации о разведуемых запасах (т. е. предположить разведанные запасы достоверными), как мы тут же сведем стохастическую модель к детерминированной, в рамках которой уже не удается найти какое-либо оправдание затратам на разведку открытых месторождений, ибо зачем тратить средства на изучение и без того достоверных запасов”. Следует в этой связи отметить, что в недалеком прошлом в условиях трудо-капитального регулирования ценности природных благ, которое можно представить, например, как минимизацию приведенных затрат производственного комплекса (топливно-энергетического, горнопромышленного) на множестве технологий при фиксированных в рассматриваемой перспективе ценах на минеральное сырье (в природном виде или на продукцию определенного целевого назначения), выделение средств на освоение МПИ оценивалось достижением определенного соотношения для запасов категорий А+В+С1 (С2) с учетом сложности геологического строения объектов оценки. Объекты, по которым это соотношение не достигалось, рассматривались как не подготовленные к освоению. В ныне действующей “Классификации...” [7] такое требование не предусмотрено и относится к компетенции инвестора, т. е. осуществляется “ситуативное” регулирование степени изученности недр в зависимости от необходимого начального капитала на разведку и освоение МПИ, сроков его возмещения и степени риска [1, 5, 8, 13]. Можно считать, что центральная идея, лежащая в основе схемы поисков и разведки МПИ, та же самая – оценочная, предусматривающая своевременное прекращение работ на неперспективных объектах ГР. Однако в практике, видимо, реализуется индивидуальный подход, в соответствии с которым использование при оценке МПИ относительно нового типа информации – сведений о степени достоверности геологических и горнотехнических характеристик объекта ГР при том или ином объеме геологоразведочных работ – неизбежно связано с многообразием и изменчивостью условий добычи, даже для случая, когда природное качество запасов ПИ гомогенно. 3. Содержательная основа оценки месторождений с учетом неопределенности и риска Начальные положения, которые могут быть положены в основу оценки промышленного потенциала МПИ, в обобщенном виде сформулируем с учетом требований, пригодных для экономического анализа минерально-сырьевой базы и эффективного планирования геологоразведочных и горных работ [1, 4, 7, 9, 13]. В общем случае какими бы качествами не обладало природное скопление ПИ (пока только в недрах), но оно не может быть признано промышленным МПИ до тех пор, пока оно не выделено, не изучено и не описано способом, удовлетворяющим некоторым фиксированным технологиче-

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

ским способам и производственным схемам эксплуатации по заранее заданному критерию эффективности, а также связанного с эксплуатацией риска, который для определенных классов МПИ (например, угля или золота) и видов ПИ (например каменного угля или антрацита, россыпного или коренного золота) будет различным. Заметим, что виды ПИ определяются прежде всего технологией и экономикой их обнаружения, а классы – технологией и экономикой добычи и использования минерального сырья. Внутри классов МПИ можно делить по экономическим показателям, например по величине капитальных вложений, необходимых для их освоения, по степени риска, величине доходов от их эксплуатации [4]. Есть основания считать [1, 5, 9, 13], что центральным моментом (с учетом технических средств и технологий добычи ПИ) является расчет экономического ущерба, связанного с геологическим риском, т. е. неподтверждением параметров природного качества МПИ. Существенно, что первичным является понятие извлекаемого запаса ПИ, который формально представляется как некоторая в общем случае функция от многих характеристик качества запасов МПИ и многих характеристик способа эксплуатации, а также затрат на извлечение ПИ. Естественное качество ПИ учитывается ценой единицы ПИ, которая считается заданной функцией времени. Кроме того, геологический риск может быть связан с ресурсоемкостью производства, включая объемы перерабатываемой горной массы, энерго- и материалоемкость. Так, например, при добыче меди с концентрацией полезного компонента < 0,5 % существует “минералогический барьер”, при преодолении которого затраты энергии на добычу единицы сырья резко возрастают. Технологический риск в существенной степени зависит от геологического риска и порождает вероятностный характер способов подготовки и очередности отработки разнокачественных участков (эксплуатационных блоков) МПИ, средств механизации горных работ и т. д. Кроме того, прогноз расчетных среднесуточных объемов добычи связан с некоторыми специфическими видами эксплуатационного риска в технологических звеньях по добыче ПИ: авариями и отказами оборудования, непредвиденной тектонической нарушенностью боковых пород, вызывающей дополнительные затраты в связи с необходимостью проведения добавочных нарезных и подготовительных работ (при подземной разработке) и др. Экономический риск в свою очередь зависит как от геологического и технологического рисков (неопределенность в оценке прямых эксплуатационных затрат на добычу ПИ и сопряженных затрат на создание инфраструктуры), так и от относительной непредсказуемости параметров, задающих рыночную ситуацию: цен и спроса на отдельные взаимозаменяемые разновидности (марки, сорта) одного и того же вида минерального сырья, транспортных тарифов и др. Отсюда вытекает, что при статической постановке задачи вариабельность отработки отдельных эксплуатационных блоков не обнаруживает необходимой связи горно-геологической и технико-экономической информации, так как экономические рамочные условия либо неконтролируемо влияют на экономику МПИ, либо принимаются как “беспроблемные” приближенные величины. Для сравнительной экономической привлекательности альтернативных технологических вариантов отработки запасов МПИ нет надежных, дифференцированных по условиям разработки количественных характеристик потребности в производственных (трудовых, материальных, энергетических) ресурсах.

Дефицит информации о величине таких ресурсов обычно проявляется на этапе проектных кондиций с разделением запасов ПИ на балансовые и забалансовые (так называемый принцип минимальной заблаговременности). Как правило, бóльшая адаптивность требует и бóльших затрат, что поневоле ограничивает обоснованность таких решений. В практике обоснования эксплуатационных кондиций [9] известны случаи, когда освоение богатых, но трудноизвлекаемых запасов оказывается менее эффективным, чем рядовых по естественному качеству запасов, но в благоприятных горногеологических и экономико-географических условиях. Относительность решения проблем оценки экологического ущерба, особенно его “развития” с учетом последствий техноэкспансии, объясняется неопределенностью (отсутствием или недостатком знаний об исходе предстоящих событий) принятия решений о необходимых затратах на природоохранную деятельность и экологически безопасных нормативах ущерба окружающей среде от недропользования. Экономический механизм охраны окружающей среды не выводит недропользование за пределы ресурсного подхода к природному потенциалу, когда последнему отводится роль одного из факторов производства, а экосистемные связи игнорируются. Более специфические предпосылки экологического риска основываются на предположении, что запасы, находящиеся на грани экономической рентабельности, могут не выдержать давления экологического фактора, если издержки добычи и переработки минерального сырья существенно возрастут за счет затрат, связанных с охраной окружающей среды и рациональным недропользованием, и соответственно снизится прибыль. Перечисленные выше составляющие элементы неопределенности и инвестиционного риска (рис. 1), присущие задаче ранжирования МПИ по промышленной ценности, определяют главную отличительную особенность преодоления неопреде-

Рис. 1. Влияние элементов инвестиционного риска на экономические результаты освоения месторождений ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ЕКОНОМІКА ГРР ленности в ситуации неизбежного выбора, в процессе которого предстоит оценить вероятность достижения желаемых результатов освоения конкретных МПИ, неудачи и отклонения от цели, содержащиеся в выбираемых альтернативах. Заметим, что пока рассматривается процедура расчета состоятельности промышленного потенциала МПИ. По определению, из-за неадекватного понимания рисков, имеющих разную продолжительность, такие оценки формируются на определенных допусках и не претендуют на чрезмерную устойчивость во времени [1, 8, 12]. Особенно на сложно построенных МПИ с нестабильным естественным качеством запасов и труднопредсказуемым “поведением” экономической среды. Причем если для геологов интерес представляют все минеральные скопления ПИ и прежде всего вопросы их обнаружения и изучения, то для горного дела – лишь некоторые промышленные МПИ и прежде всего вопросы их эффективной эксплуатации сейчас или в ближайшем будущем. Разумеется, что различать перспективы освоения МПИ необходимо с учетом эластичности спроса и предложения на данный вид минерального сырья, технологических способов добычи и переработки ПИ и объективно им соответствующих уровней приведенных затрат. 4. Экономические и горнотехнологические проблемы фактора времени в задачах оценки месторождений В литературе интерпретация задач подобного рода не идет дальше методологически верных, но недостаточно конкретных обобщений о конфликтности чисто коммерческих целей эксплуатации МПИ и требований природоохранного законодательства в части обеспечения экологической безопасности и рационального недропользования. Нужно сказать, что эта ситуация лежит в основе освоения МПИ с позиций долгосрочной перспективы, когда наиболее остро выступают противоречия между стремлением получить максимальную выгоду как можно раньше (по Ж. Матерону – “практика снимания пенок”) и отработкой запасов МПИ с учетом конкретно выявляющихся на интервале оценки производственных и натурально-ресурсных ограничений, имеющих преимущественное значение для отдельных систем разработки и схем механизации горных работ. Метод дисконтирования является в этом случае отражением того общеизвестного факта, что при оценке экономического потенциала МПИ “вступают в единоборство” требования эффективного использования двух видов ресурсов – ограниченного запаса ПИ в каждом МПИ (а следовательно, и ограниченного времени его эксплуатации) и приведенных затрат на освоение и эксплуатацию МПИ. Актуализированный (с учетом фактора времени) вариант отработки активной, наиболее продуктивной части запасов, тяготеющей к периоду окупаемости инвестиций, практически всегда оказывается более выгодным. Сказывается “эффект нулификации” запасов, предназначенных для отработки в отдаленном будущем. По существу говоря, нет различия между дисконтированием инвестиционного риска и дисконтированием значения времени. В то же время детерминированный подход во многом объясняет тенденциозность оценок промышленного потенциала МПИ в том смысле, что в них представляется склонность к экстраполяции на будущее неизменных объемов и издержек добычи, цен на продукцию и на различные виды производственных ресурсов как минимум в реальном времени окупаемости инвестиций. Именно в этот период при составлении календарного графика последовательного вовлечения участков в эксплуатацию и всех сопутствующих этому подготовительных работ превалируют ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

чисто коммерческие интересы. Разница стоимостных и натурально-вещественных показателей при смене фаз календарного графика в этих случаях принимается за экономическую оценку худшего участка. Если эта разница положительна, то участок считается кондиционным. Особенно важна здесь роль ставки дисконтирования, которая задает нижний уровень рентабельности альтернативных технологических вариантов отработки запасов ПИ: затраты на них должны приносить прибыль по крайней мере в размере этой ставки. В терминах экономической динамики чем выше надбавка за риск в ставке дисконтирования, тем “меньший вес” будут иметь прибыли будущих периодов, которые учитываются при вычислении актуализированной прибыли от эксплуатации МПИ. В связи с этим наблюдается естественное стремление отрабатывать вначале лучшие, наиболее доходные участки МПИ и только потом переходить к более затратоемким [1, 9, 13]. Поэтому вполне резонно предположить, что (при неизменной технологии) предельные издержки добычи в результате перемещения фронта горных работ в пространстве и во времени возрастают по мере добытого ПИ, т. е. в результате сокращения запасов минерального сырья, оставшихся в недрах. Здесь имеется в виду, что процедура конструирования технологических вариантов одновременно эксплуатируемых участков МПИ непосредственно связана с проблемой соотнесения, с одной стороны, дисконтирования по определенной ставке будущих денежных потоков и, с другой стороны – технико-экономического предела “замыкающих” участков МПИ. Для МПИ, в которых концентрация ПИ не обладает пространственной целостностью и непрерывностью в массиве вмещающих пород, основная ошибка связана с оценкой количества и природного качества активной части запасов МПИ. Под активными понимаются запасы, освоение которых (при исходном способе и технических средствах эксплуатации) возможно с приемлемой рентабельностью в сложившейся на момент оценки экономической ситуации [13]. При этом, естественно, учитываются горнотехнические условия компактного поблочного расположения запасов, подлежащих отработке. Очевидно, что вынужденная (например, по условиям залегания ПИ) первоочередная отработка затратоемких (“замыкающих” по предельным затратам на 1 т ПИ) участков может перевести в целом запасы МПИ в разряд условно экономических по критериям конкурентного рынка. В этом случае дисконтирование зачастую просто не успевает отразить переход горных работ на маргинальные, но продуктивные участки МПИ. Оценки инвестиционной привлекательности (эффективности) освоения МПИ нередко оказываются запасорасточительными, а это может быть оправдано лишь при полной уверенности в том, что рассмотрены все варианты динамики отработки разнокачественных участков, чего на практике конечно не бывает. Роль запасосберегающих корректив в этих случаях заключается в том, чтобы гарантировать от принятия “жестких” оценок по отношению к невоспроизводимым и исчерпаемым природным ресурсам. Естественно, что оценки таких ресурсов, связанных с необходимостью интенсифицировать отработку более дорогих по издержкам добычи МПИ, должны быть выше, чем избыточных и легкодоступных. Становится понятным, почему в литературе дисконтирование часто обосновывают будущим улучшением технических и экономических возможностей добычи ПИ. 5. Фактор времени и стратегия отработки запасов месторождения Задачи хозяйствования запасами минерального сырья включают время не только как фактор, приводящий их истощению, но главным образом как информацию об эконо-

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

мических явлениях макроуровня, сопутствующих его добыче и использованию. Наиболее типичным трендом является закон динамики оценок исчерпанных ресурсов, предполагающий их экспоненциональный рост во времени [11, 14]. Наличие и темпы этого роста определяются степенью ограниченности и дефицитности того или иного вида минерального сырья. Новый характер приобретает и временная координата сравнения финансовых инвестиций и инвестиций “в запасы”. Если экономическая шкала предпочтений во времени, относящаяся к процессу накопления финансового капитала, такова, что будущие блага оцениваются ниже, чем нынешние, то применительно к природному капиталу направление этой шкалы меняется на противоположное: ценность природных ресурсов со временем растет. В результате динамические рентные эффекты экономически уравнивают условия эксплуатации разнокачественных участков конкретного МПИ, дифференцированных во времени, а не в пространстве, как при статическом рентообразовании. Условие равной для всех периодов дисконтированной прибыли выполняется тогда, когда недисконтированная прибыль в течение времени растет в соответствии с процентом на капитал, который принимается в качестве норматива дисконтирования [11, 14]. Здесь результаты дисконтирования будущих прибылей и роста во времени стоимости минерального сырья находятся в равновесии. Логическая основа такого подхода: цена может расти темпом, равным дисконту, или расти медленнее, но соотношение между нею и затратами на добычу минерального сырья (их разница) будет возрастать тем же темпом. Однако в реальности существует множество факторов, препятствующих равновесной траектории добычи, связанных не столько с долгосрочным наличием сырья, сколько с ожиданиями, имеющими временной характер. Среди них [2, 14]: – флуктуация статистического показателя спроса на минеральное сырье в моменты структурных перестроек технологического базиса. Смена его, как правило, обеспечивает расширение доступа экономики к ресурсам, либо за счет энерго- и ресурсосберегающей политики уменьшает зависимость от них. Экстраполяция сегодняшнего уровня спроса тем менее надежна, чем далее она заходит в будущее; – изменение затрат на добычу и переработку сырья: увеличение по мере ухудшения природного качества МПИ и/ или снижение вследствие применения достижений технического прогресса. Новые технологии добычи и переработки сырья, вовлечение вторичных ресурсов расширяют ресурсную базу и не всегда можно предугадать момент расширения сырьевого потенциала; – первичное природное сырье вытесняется искусственными аналогами и меняется значимость потребностей в сырье, в удовлетворении которых оно участвовало. В этом смысле вполне вероятно, чем выше начальная степень дефицитности природного сырья, тем больше стимулов к его замещению, что в конечном итоге уменьшает степень его ограниченности; – понятие заменяемости ресурса включает также и рециклирование (вторичное использование в технологическом процессе отработанного ресурса с целью регулирования концентрации полезных компонентов в смесях). С позиций конкурентной экономики переход от невоспроизводимого ресурса к его заменителю происходит тогда, когда издержки производства заменителя перестают превышать издержки производства природного сырья, т. е. когда потребление заменителя по сравнению с разработкой

природного сырья становится экономически выгоднее. Это означает, что начальный уровень цен на природное сырье является управляющим параметром, влияющим на изменение производственных затрат на заменитель [2]. Кроме экономической целесообразности, существует множество других факторов, влияющих на стратегию освоения МПИ, например политические (эмбарго на покупку минерального сырья, замораживание собственного МПИ с целью сохранения стратегического запаса), экологические (желание сберечь окружающую среду накладывает жесткие ограничения на объемы добычи минеральных ресурсов), технологические (текущие резервы сырья способны увеличиваться благодаря использованию более совершенных технологий) и др. Поэтому ныне действующие представления о балансовой принадлежности запасов не могут служить эталоном устойчивости во времени, скорее всего, напротив, именно они должны служить объектом поисков и уточнений, способствующих использованию запасов в физически возможных границах их вскрытия. Конечно, в зависимости от вида ПИ, каждый из этих путей имеет свои возможности и ограничения на объем, затраты и побочные эффекты. В действительности возможности замены природного сырья или технический прогресс не являются ни полностью реализуемыми, ни абсолютно отсутствующими. К тому же, как правило, они (опять же в разной степени) неизвестные и проявляются в экспертных предположениях и оценках, которые, с одной стороны, свидетельствуют о неоднозначности результатов традиционных детерминированных расчетов стоимости МПИ, а с другой – “освобождают” лицо, принимающее решение (ЛПР), от анализа границ области изменения результатов оценки под влиянием факторов неопределенности и риска. Иногда можно сказать лишь то, что те или иные сочетания количественных и/или качественных оценочных параметров, оказывающих наибольшее влияние на промышленную ценность МПИ, невозможны, другие – возможны, а третьи – в большей или меньшей степени вероятны. Последнее обстоятельство играет заметную роль при определении технологической и конъюнктурной гибкости решений, обеспечивающих рентабельное освоение МПИ. Однако в любом случае детерминированный подход имеет существенные объективные ограничения, поскольку в условиях нестационарной конкурентной экономики нельзя достоверно спрогнозировать технологические и стоимостные показатели эксплуатации МПИ на многие годы вперед. Правильнее было бы считать, что величина риска экономических потерь, связана с влиянием труднопредсказуемых или вообще не поддающихся учету факторов рыночной конъюнктуры, часто превосходит угрозы, сопутствующие недооценке или переоценке природного качества запасов минерального сырья и/или погрешностей основных горногеологических параметров МПИ (участка недр). Следует заметить, что принципиальная структура принятия решений в условиях неопределенности риска исходной геологической и экономической информации при освоении МПИ часто бывает на практике заслонена многими специфическими деталями учета в той или иной форме фактора времени и что ее не всегда удается ясно вычленить. Поэтому в том случае, когда субъективные оценки неизбежны, их необходимо осуществлять по единым правилам в возможно более упорядоченной форме, чтобы свести к минимуму влиISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ЕКОНОМІКА ГРР яние недостатка информации. Такие правила и образ действий будут описаны ниже. 6. Методы принятия решений в условиях неопределенности В области формальной применимости критерии и методы оценки промышленной ценности МПИ в условиях неопределенности (или очень небольшого доверия к оценкам в условиях риска) могут быть сформулированы в терминах теории игр ЛПР с природой [6, 10]. По основным классификационным характеристикам рассматриваемую игру можно отнести к классу стратегических, так как: – для макроэкономических решений, определяющих зону безубыточного освоения МПИ, значительно реже существует возможность получения статистической информации о стратегиях природы, т. е. о распределении вероятности ее состояний; – горно-геологические условия разработки и качество ПИ варьируют на разных, нередко достаточно мелких участках МПИ. А это означает, что принятие решений носит часто одноразовый, неповторимый характер. Наряду с этим в игре наблюдаются также элементы конъюнктурных решений (предпочтения в отношении риска ЛПР) и комбинаторных решений (невозможность заблаговременного перебора и анализа всех возможных состояний природы). В отличие от стратегической игры с нулевой суммой двух антагонистических противников, результат которой зависит от сознательного поведения или стратегии игроков, природа не выбирает оптимальную для себя стратегию, так как не заинтересована выиграть игру [6]. Однако, хотя природа и является пассивным игроком, ограниченным в выборе наилучшей для себя стратегии, она располагает некоторым механизмом случайного выбора, который реализует складывающиеся стратегии природы, т. е. ее состояния. Некоторые из них могут для ЛПР быть невыгодными в том смысле, что для них риск принимает большее значение, и так как природа в течение некоторого времени не изменяет этот механизм (например, емкости рынка, цен на минерально-сырьевую продукцию), ЛПР наверняка должен иметь в виду несколько состояний природы. Как правило, ими являются состояния, которые ЛПР считает наиболее вероятными. В зависимости от стадии освоения МПИ (см. рис. 1) состояния (стратегии) природы характеризуют те факторы, которые на протяжении определенного промежутка времени оказывают влияние на относительную эффективность (полезность, надежность и т. д.) избранного решения или имеют характер нарушающих воздействий. Общая структура принятия решений в условиях неопределенности включает множество стратегий ЛПР и природы и функцию платежей в стратегической игре с нулевой суммой. Пусть N обозначает конечное множество возможных состояний природы N = {N1,..., Nj,..., Nn}. Через R(а) обозначим множество альтернативных решений R = {R1,..., Rі,..., Rm}. Функция платежей W (Nj, Ri), как правило, выражает экономический выигрыш (эффективность), обусловленный решением Rі освоения і-го МПИ (і = 1,..., m) при состоянии природы Nj ∈N. 7. Одиночная функция Чтобы выбрать однозначный и по возможности выгоднейший вариант освоения МПИ (і = 1,..., m) в случае, когда каждому варианту решения Rі могут соответствовать разISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

личные состояния объективных условий Nj ∈N, т. е. в результаты решений rij, необходимо ввести соответствующую оценочную функцию. Соответствующее состояние природы Nj будет отражать нерегулируемые факторы производства, имеющие отношение к каждому из вариантов Rі. При этом матрица решений сводится к одному столбцу:

||rij|| =

R(a1) ... Ri(ai) ... Rm(am)

N1 r11 ... ri1 ... rm1

... ... ... ... ... ...

Nj r1j ... rij ... rmj

... ... ... ... ... ...

Nn r1n ... rin ... rmn

Каждому варианту Rі приписывается, таким образом, некоторый результат rir, характеризующий все последствия выбранного решения. Предполагается, что каждая пара решений R1 и R2 удовлетворяет соотношению предпочтений, т. е. R1 > R2 (R1 предпочтительнее R2) или R2 > R1, или R1 ∼ R2 (R1 безразлично по отношению к R2). Если выбрана полезность F(Rі), выбор решения осуществляется с учетом соотношения предпочтения, т. е. F(R1) > F(R2) тогда, когда R1 > R2 или R1 ∼ R2. Бывают ситуации, при которых сопоставление эффективности rij различных решений Rі в матрице rij  может выродиться в единственный j-й столбец, если будет представлена полная информация о том, с каким состоянием Nj следует считаться. Матрица может свестись к единственной i-й строке, когда в силу ограничений технического или экологического характера, внешних рыночных условий или других причин остается единственный вариант Ri, хотя его реализация зависит от Nj, и поэтому в условиях неполной информации о состояниях природы результат решения остается неизвестным. Если какой-либо вариант Ri доминирует, т. е. выполняются условия r1j ≥ rij для всех j = 1, ... n и r1j > rij хотя бы для одного j, тогда даже при отсутствии информации о возможных состояниях природы Nj никакой проблемы относительно принимаемого решения нет. Для всякого Nj вариант R1 – наилучший. По определению, при оценке МПИ всегда наблюдаются параметры, более или менее неизвестные и требующие, строго говоря, статистического оценивания. Если имеется L таких параметров с nl возможными значениями для l-го из них, то всего для окружения получается

сочетаний

оценочных параметров. Поэтому отбор параметров должен, насколько это возможно, удовлетворять следующим требованиям: – число значений параметров должно соответствовать их влиянию на результат; – те из выбранных сочетаний параметров, которые по характеру решаемой задачи маловероятны, должны быть исключены; – если влияние того или иного параметра достаточно мало, то неопределенность соответствующего параметра можно для простоты игнорировать и достичь тем самым более высокого уровня информации. В практических ситуациях влияние возможных сочетаний тех или иных горно-геологических и экономических (стоимостных, натурально-ресурсных) параметров МПИ на результаты решения может быть различным. Ряд параметров оказывает воздействие на оценку в виде прямых

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

технологических ограничений, взаимоувязанных с выбором технических средств добычи и переработки минерального сырья, другие – непосредственно своим влиянием на планирование горных работ и уровень затрат по промышленному использованию запасов ПИ. Оценка промышленной ценности МПИ является результатом сложного взаимодействия этих аспектов. Такие, нередко индивидуальные, для каждого МПИ особенности производственного использования запасов, как мощность горного и обогатительного производств, потребность в данном сырье, изменение формы рынка, конъюнктурные колебания цен на продукцию и на различные виды ресурсов (основные фонды, трудовые и материальные ресурсы, энергоносители) и т. д., могут вносить важные коррективы в экономическую оценку МПИ (участков недр). Значимость даже тождественных с геологической стороны запасов, с учетом выявляющихся производственно-экономических ограничений, может быть различной. В конкретных случаях это касается инновационных технологий промышленного освоения известных, но до сих пор непривлекательных с точки зрения геологической ситуации участков недр. По указанным аналогичным причинам горно-геологические условия залегания и качество ПИ не дают еще однозначной экономической оценки запасов: они являются исходным условием, которое опосредствуется через конкретные способы производственного использования запасов качественно различных МПИ как определяющих компонентов предельных издержек добычи и цены добытого сырья (либо продуктов его переработки). Принятие этих принципов предопределяет ряд вытекающих из них требований к количественной оценке функции платежей W(Nj, Ri) относительно (в смысле эффективности) последствий случайной “реализации” природой какой-либо из своих стратегий – состояний Nj. Это относится в первую очередь к затратоёмким состояниям Nj∈N, не имеющим оценки качества, по которым неясно, какова, например, степень их предпочтения в категориях “одинаково”,“лучше” или “хуже”. Проблеме “реализации” природой состояния Nj∈N можно придать содержательную интерпретацию, если матрицу решений rij  преобразовать в типичные, применительно к определенной технологии, технике и организации производства, взаимно дополняющие друг друга вектора возможных нормированных значений хl и xs сочетаний оценочных параметров, характеризующих соответственно: – природное качество МПИ; – производственно-потребительскую ценность продукции из минерального сырья. Так как результаты решения представляются векторами, актуальными оказываются многоцелевые решения. Комплексные показатели природного качества МПИ (Кl) и потребительской ценности сырья (Кs) определяются следующим образом: (1) (2) где хl, хs – единичные нормированные параметры состояний природы – природного качества МПИ и рыночной конъюнктуры соответственно; αl, αs – значимость (весомость) каждого единичного параметра. В основе дальнейшей актуализации элементов матрицы rij  лежит методологическая посылка о том, что если (xl, xs)

представляют собой значения параметров, принадлежащих интервалам

то им однозначно соответствуют

некоторые нормированные значения, принадлежащие интервалу [0,1]. В дальнейшем под значениями xl, xs будем понимать их нормированные величины из интервала [0,1]. Поскольку (xl, xs) ∈ [0,1], то и Kl, Ks будут, следовательно, нормированными, удовлетворяющие неравенствам 0 ≤ [Kl, Ks] ≤ 1. Из сказанного следует, что поскольку при оценке МПИ совокупная эффективность (полезность) “реализации” природой какого-либо состояния Nj ∈ N на момент принятия решения складывается из взаимодействующей системы комплексных (нормированных в интервале [0,1]) показателей Kl и Ks, то для того, чтобы дать оценку промышленной ценности МПИ в целом, с учетом намечаемой периодики его промышленного освоения, необходимо располагать интегральным (обобщенным) показателем качества МПИ, адекватным состоянию Nj. С введением интегрального показателя промышленной ценности МПИ, “реализуемого” природой через какое-либо из состояний, эффективность τij различных решений в матрице rij  может быть представлена в виде (3) Интегральный показатель гипотетического базового МПИ В данном случае неявно предполагается одинаковая полезность показателей Kl, Ks. В реальной ситуации, в зависимости от класса МПИ и вида ПИ, возможности структуризации соответствующих функций предпочтения нормированных оценок Kl, Ks должны быть упорядочены с учетом стадии освоения МПИ, в которой принимается решение (см. п. 3). В данном случае прежде всего имеется в виду вопрос о соизмерении объективных условий отработки запасов МПИ с учетом неопределенности в отношении, например, параметров залегания и качества ПИ, технологии и динамики издержек и т. п. Такая “прозрачность” оценок Kl и Ks, возможно, сделает решение более вывешенным. 8. Критерии принятия решений, связанных с риском и неопределенностью [10] Минимаксный критерий (ММ-критерий). Критерий ассоциируется с оценочной функцией Zмм, соответствующей позиции крайней осторожности. Выбирается то решение, для которого (4) (5) Правило выбора решения в соответствии с ММ-критерием: Матрица решений rij  дополняется еще одним столбцом из наименьших результатов (полезностей) rir каждой i-й строки. Выбираются те варианты, в строках которых стоят наибольшие значения riτ . Выбранные таким образом варианты исключают риск. Это означает, что так как в условиях неопределенности приходится считаться с появлением различных состояний Nj ∈ N, ЛПР не может столкнуться с худшим результатом, чем Zмм. Для некоторых (технических) задач принятия решений такая стратегия действительно может быть наиболее подходящей [10]. Но для большинства задач доступа экономики к ресурсам минерального сырья нет необходимости применять такую крайне пессимистическую стратегию освоения МПИ, ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ЕКОНОМІКА ГРР поскольку можно выбрать другую, не предполагающую, что природа, как неразумный противник, стремится выбирать наименее выгодную для ЛПР стратегию. Критерий минимаксного сожаления Сэвиджа (S-критерий). Этот критерий выбора оптимальной стратегии в играх с природой опирается на ММ-критерий, применяемый к матрице rij , элементы которой выражают последствия ошибочных решений для отдельных состояний природы. Если применительно к данному состоянию природы Nj принять ошибочное решение, то, следуя S-критерию, можно говорить о некотором, связанном с этим решением сожалении. Значимость этого сожаления измеряется разницей между наибольшей полезностью, которая достигается при правильном для данного состояния природы решении и полезностью при другом решении. На основе матрицы полезности rij  можно построить новую матрицу сожалений qij , к которой можно применить принцип выбора минимаксной стратегии по ММ-критерию. С помощью обозначений (6) (7) формируется оценочная функция, соответствующая позиции относительного пессимизма: (8) Величину qij можно трактовать как максимальный дополнительный выигрыш, который достигается, если в состоянии Nj вместо варианта Ri выбрать другой, оптимальный вариант решения. Можно однако интерпретировать qij и как возможные потери, возникающие в состоянии Nj при замене оптимального варианта на вариант Ri. Правило выбора решения в соответствии с S-критерием: Каждый элемент матрицы rij  вычитается из набольсоответствующего столбца. Разшего результата ности qij образуют матрицу остатков qij . Эта матрица пополняется столбцом наибольших разностей rir. Выбираются те варианты, в строках которых стоит наименьшее для этого столбца значение. С точки зрения результатов матрицы rij  S-критерий связан с риском. Однако с позиции матрицы qij  он от риска, по определению, свободен. По существу говоря, S-критерий является модификацией ММ-критерия, относящейся к функции потерь, которая теперь выражает сожаление в случае ошибочного решения. Действительно, по S-критерию выбирается то решение, для которого Критерий Байеса–Лапласа (ВL-критерий). При построении оценочной функции Zмм каждый вариант решения Ri представлен лишь одним из своих результатов rij. ВL-критерий, напротив, учитывает каждое из возможных состояний природы, влияющих на результат Ri. Положенные в его основу соображения известны как принцип недостаточного основания. В соответствии с этим принципом в случае, если вероятности каждого из состояний природы Nj∈N неизвестны, надо действовать так, если бы каждая из этих вероятностей равнялась при двух состояниях половине, при трех состояниях – одной трети и т. д. Для ВL-критерия имеем (9)

ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

45 (10)

где ρj – вероятность появления состояния Nj. Правило решения в соответствии с ВL-критерием: Матрица решений rij  дополняется еще одним столбцом, содержащим математическое ожидание значений каждой из строк. Выбираются те варианты Ri, в строках которых стоит наибольшее значение rir этого столбца. При этом предполагается, что вероятности появления состояния Nj известны и не зависят от времени. Исходная позиция ЛПР, применяющего ВL-критерий, оптимистичнее, чем в случае ММ-критерия. Однако она предлагает более высокий уровень информированности, в основе которого положен опыт разведки и эксплуатации МПИ, аналогичных оцениваемому, т. е. при известном из опыта распределении состояний природы. Критерий Гурвица (НW-критерий). Принцип Гурвица предполагает, что каждый человек, принимающий решение в игре с природой, характеризуется некоторой степенью пессимизма в отношении ожидаемых состояний природы. Показателем пессимизма может быть число, удовлетворяющее неравенству 0 ≤ ω ≤ 1, где ω = 0 соответствует чрезмерному оптимизму, а ω = 1 – крайнему пессимизму. Идея НW-критерия состоит в выборе такого решения, которое максимизирует средневзвешенную величину наименьшей и наибольшей полезности с весами ω и 1 – ω. Выбирается то решение, для которого (11) (12) Правило выбора решения согласно НW-критерию: Матрица решений rij  дополняет столбцом, содержащим средневзвешенные наименьшего и наибольшего результата для каждой строки. Выбираются те варианты, в строках которых стоят наибольшие элементы riz этого столбца. Для ω = 1 НW-критерий превращается в ММ-критерий, для ω = 0 он превращается в критерий азартного игрока. Отсюда ясно, какое важное значение имеет весовой множитель ω. Чаще всего весовой множитель ω = 0,5, ассоциируемый с ВL-критерием, принимается в качестве некоторой “средней” точки зрения. При основании выбора решения применяют обратный порядок действий. Для приглянувшегося решения субъективно принимается весовой множитель ω как показатель соотношения пессимизма и оптимизма. 9. Применение классических критериев принятия решений в стратегических играх ЛПР с природой (числовой пример) Из требований, предъявляемых рассматриваемыми критериями к оценке объективных условий добычи (Kl) и потребления (Ks) минерального сырья (продуктов его переработки), участвующих в формировании того или иного уровня промышленной ценности МПИ (Kннт), становится очевидным, что вследствие жестких исходных позиций “реализации” природой какого-либо из состояний Nj ∈ N, эти критерии применимы в основном для решений с недетерминированно заданными оценочными параметрами xl⊂Кl, xs⊂Кs, дискретные значения (градации) или кусочно-постоянные величины которых с большей или меньшей долей вероятности подвержены влиянию факторов неопределенности и риска.

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Очевидно, что в первую очередь при решении слабоструктуризованных геолого-экономических задач необходимо не только представить в виде количественных эквивалентов (оценок) ту часть информации, которая с содержательной и/или формальной точки зрения не поддается количественному измерению, и не только выразить с помощью аналогичных оценок влияние измеримой информации, о которой у ЛПР нет достаточно надежных эмпирических данных, но и, что самое важное, упорядочить эту информацию так, чтобы помочь ЛПР выбрать из множества альтернатив (см. п. 2) наиболее предпочтительные в отношении технологических и производственных схем эксплуатации МПИ. Такой подход позволяет, во-первых, лучше проникнуть во все внутренние связи проблемы принятия решений и, во-вторых, ослабляет влияние субъективного фактора. Выбор решения по классическим критериям проиллюстрируем следующим примером. Начнем с рассмотрения ситуации, в отношении которой заведомо известно, что она соответствует условиям неопределенности или очень небольшого доверия к оценкам в условиях риска (см. п. 1, 6). Кроме того, предполагается, что к вопросу имеет отношение по меньшей мере два состояния объективных условий. Неопределенность возможной “реализации” природой какого-либо из этих состояний описывается с помощью некоторого (априорного) интервала . Матрицей решений rij , приведенной ниже, представлена задача, в которой ЛПР необходимо отранжировать МПИ по степени инвестиционной привлекательности и последующего использования результатов оценки при лицензировании недропользования: N1 0,44 0,50 0,35

R1 R2 R3

rij =

N2 0,70 0,60 0,80

С целью возможности графической интерпретации результаты rij в таблицах увеличены в 10 раз. Из предыдущего видно, что основные трудности количественной оценки эффективности МПИ обусловлены тем, что ее приходится строить на частном эмпирическом материале и заранее неизвестно, как она изменится, если ее получать на другом материале. Поэтому эти оценки условны и в основном пригодны для использования в качестве “системы раннего предупреждения” факторов неопределенности и риска (табл. 1 и 2). Теперь обобщим полученные результаты. Пример сознательно выбран так, что каждый критерий предлагает новое решение. Неопределенность “реализации” природой состояний N1 или N2 превращается теперь в отсутствие ясности, какому же критерию следовать. Там не менее каждый из критериев можно считать разумным. Но каким же образом можно

Таблица 2. Матрица остатков qij  и их оценки (×10) согласно S-критерию S-критерий

0,6

1,0

2,0

1,5

1,0

прийти к разным решениям, если задача проанализирована рационально. Дело в том, что каждый критерий базируется на ресурсно-экономических проблемах освоения МПИ в условиях рыночной экономики, но в основе различных классов МПИ и видов ПИ лежат разные системы ценностей. В этой области взаимодействуют цели и точки зрения и не существует объективного способа избрать какую-либо одну рациональную процедуру, которую можно было бы предпочесть всем остальным. Это можно понять, анализируя смысл критерия Байеса–Лапласа. На рис. 2 показано, что случится, если ЛПР откажется от условия равновероятности, связанного с принципом недостаточного основания. Путь N1 возникает с вероятностью p1 и N2 с вероятностью p2 = 1 – p1. На рис. 2 отображено, как изменяется решение по мере того, как увеличивается значение p1 от нуля до единицы. Нижняя граница заштрихованной площади на диаграмме соответствует максимально ожидаемым преимуществам, которые можно получить при различных уровнях вероятностей возникновения состояний природы. Мы видим, что при p1 ≤ 0,5 отрезок R3 оказывается наверху и, соответственно, следует выбрать решение R3. Если 0, 625 ≥ p1 ≥ 0,5, господствующее положение занимает решение R1. Для случая, когда p1 ≥ 0,625, наибольшее математическое ожидание полезностей приносит решение R2. В результате этого анализа выясняется в частности тот факт, что поскольку ММ-критерий приводит к выбору решения R2, он приписывает вероятности p1 значение p1 ≥ 0,625. ЛПР,

Таблица 1. Варианты решения в случае “реализации” природой состояний N1 и N2 и их оценки (×10) согласно МM и BL-критериям для p = 0,5 МM-критерий N1

4,4

7,0

4,4

5,0

6,0

5,0

3,5

8,0

3,5

BL-критерий

5,7 5,0

5,5 5,75

5,75

Рис. 2. Вероятности, принимаемые вопреки неопределенности состояний N1 и N2 в зависимости от точки зрения ЛПР ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

ЕКОНОМІКА ГРР выбрав R2, в действительности поступает не так, как если бы он находился в условиях неопределенности. Наоборот, поведение ЛПР указывает на предположение (хотя и идеализированное), что состояние объективных условий N1 возникает с большей вероятностью, чем N2. Можно предположить, что руководствуясь каждым из критериев, ЛПР придает определенное значение вероятности возникновения состояний природы уже самим фактом избрания определенной стратегии. Так, пессимистическая точка зрения в некотором смысле равносильна предположению, что возникновение N2 не так вероятно, как возникновение N1. В общем всякое решение, отклоняющееся от критерия равной вероятности, означает, что в отношении выбора решений принята некоторая политика, воплощающая определенную точку зрения, и это в свою очередь означает, что настоящей неопределенности по тем или иным причинам не существует. Хотя в данном случае вероятности в теоретически безупречном виде нельзя ни установить, ни измерить, важно все же ответить на вопрос: что приходит сначала – точка зрения ЛПР, подразумевающая вероятность, или интуитивная оценка вероятностей, обуславливающая точку зрения. Полноценный анализ этой проблемы, конечно, выходит за рамки данной статьи, имеющей вводный в проблему характер. Поэтому мы ограничились здесь лишь некоторыми выборочными объяснениями, почти в равной мере применимыми и к задачам выбора решений в задачах, связанных с риском.

4. Voronin Y. A. Operations research in prospecting and exploration of deposits. – Novosibirsk: Nauka, 1983. – 253 p. (In Russian). 5. Gostevsky A., Shumilin M. S. About risk assessment of a mining project//Mineralniye resursi Rossii. Econom. i upravleniye. – 2001. – № 3. – P. 46–51. (In Russian). 6. Gren E. Statistical games and their application. – Moskva: Statistica, 1975. – 175 p. (In Russian). 7. Classi�cation of reserves and mineral resources of the state subsoil fund. zat. post. Cab. Min. Ukraine from 05.05.1997 y. № 432. (In Ukrainian). 8. Konoplyanik A. A. Foreign investment risk in energy and raw sectors of Russia//Min. resursi Rossii. Economika i upravleniye. – 1995. – № 3. – P. 18–22. (In Russian). 9. Margolin A. M. Evaluation of mineral resources reserves-mathematical methods. – M.: Nadra, 1974. – 264 p. (In Russian). 10. Mushnikov E., Muller P. Methods of technical decision making. – Moskva: Mir, 1990. – 208 p. (In Russian). 11. Hotelling H. Economics of natural resources. – SPB: Economicheskaya shkola, 2000. – P. 262–303. (In Russian). 12. Chaynikov V. V., Lapin D.G. Accounting of risk in the discount rate during assessment of investments in the deposits development//Marksheyderiya i nedropolzovaniye. – 2006. – № 5. – P. 29–33. (In Russian). 13. Shumilin M.V. Geological and economic foundations of the mining business//Mineralnoye sirjo. – 1998. – № 3.– 168 p. (In Russian). 14. Enders A., Kverner N. Economics of Natural Resources. – Moskva: Piter, 2004. – 256 p. (In Russian).

Р у к о п и с о т р и м а н о 17.03.2014.

ЛИТЕРАТУРА

1. Ампилов Ю. П. Экономическая геология/Ю. П. Ампилов, А. А. Герт. – М.: Геоинформмарк, 2006. – 329 с. 2. Арбатов А. А. О стратегии использования минерального сырья/А. А. Арбатов, Е. Б. Струкова//Экономика и математические методы. – 1991. – Т. 27. – С. 686–698. 3. Астахов А. С. Экономическая оценка запасов полезных ископаемых. – Москва: Недра, 1981. – 287 с. 4. Воронин Ю. А. Исследования операций при поисках и разведке месторождений. – Новосибирск: Наука, 1983. – 253 с. 5. Гостевский А. Об оценке рисков горного проекта/А. Гостевский, М. С. Шумилин//Минеральные ресурсы России. Эконом. и управление. – 2001. – № 3. – С. 46–51. 6. Грень Е. Статистические игры и их применение. – М.: Статистика, 1975. – 175 с. 7. Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, зат. пост. Каб. Мін. України від 5.05.1997 р. № 432. 8. Конопляник А. А. Риск иностранных инвестиций в энергосырьевых отраслях России//Мин. ресурсы России. Эконом. и управление. – 1995. – № 3. – С. 18–22. 9. Марголин А. М. Оценка запасов минерального сырья – математические методы. – М.: Надра, 1974. – 264 с. 10. Мушник Э. Методы принятия технических решений/Э. Мушник, П. Мюллер. – М.: Мир, 1990. – 208 с. 11. Хотеллинг Х. Экономика природных ресурсов. – СПБ: Экономическая школа, 2000. – С. 262–303. 12. Чайников В. В. Учет риска в ставке дисконтирования при оценке инвестиций в освоение месторождений/В. В. Чайников, Д. Г. Лапин//Маркшейдерия и недропользование. – 2006. – № 5. – С. 29–33. 13. Шумилин М. В. Геолого-экономические основы горного бизнеса//Минеральное сырье. – 1998. – № 3. – 168 с. 14. Эндерс А. Экономика природных ресурсов/А. Эндерс, Н. Квернер. – М.: Питер, 2004. – 256 с.

REFERENCES

1. Ampilov Y. P., Gert A. A. Economic Geology. – Moskva: Geoinformmark, 2006. – 329 p. (In Russian). 2. Arbatov A. A., Strukova E. B. About strategy of mineral resources using//Economics and Mathematical Methods. – 1991.– T. 27. – P. 686–698. (In Russian). 3. Astakhov A. A. Economic evaluation of mineral resources reserves. – Moscow: Nedra, 1981. – 287 p. (In Russian). ISSN 1682-721X. Мінеральні ресурси України. 2015. № 1

Редакція приймає оригінальні, раніше не опубліковані статті геологічної, геолого-мінералогічної та технічної тематик. Статті слід надсилати в друкованому (два примірники) й електронному вигляді, бажано українською мовою. Електронний варіант приймається на компакт-диску чи електронною поштою. Обсяг однієї наукової статті – до 12 стор. машинопису через 2 інтервали (разом з табл., фото, рис. та підписами до них, бібліографічним списком, анотацією), оглядової – 6–7 стор., інформаційного повідомлення – 3–4 стор. До рукопису необхідно додати акт експертизи й такі відомості про автора/авторів: прізвище, ім’я та по батькові (повністю); учене звання й учений ступінь; посада чи професія; місце роботи (назва установи чи організації); адреса місця роботи, номер телефону; адреса місця проживання, номер телефону, електронна адреса. До кожної статті обов’язково навести: індекс УДК, реферат (мовою оригіналу та англійською), бібліографічний список за алфавітом (оформлений відповідно до сучасних вимог), рисунки, таблиці та підписи до них (окремі файли). Комп’ютерні макети рисунків приймаються в разі дотримання таких умов. Р а с т р о в а графіка: чорно-біле зображення – *.tif чи *.psd (Adobe PhotoShop); повнокольорове зображення – *.tif, *.eps, *.psd-формат, розрізнення 300 dpi. Кольорова модель CMYK, чорний колір в одному каналі. В е к т о р н а графіка: файли формату *.ai, *.eps (Adobe Illustrator) чи *.cdr (Corel Draw). Використані шрифти мають бути подані окремо або переведені в криві. Растрову графіку до векторного макета не заносити. • Редколегія може не поділяти думки автора. • Автори відповідають за точність викладених фактів, даних, цитат, бібліографічних довідок, написання географічних назв, власних імен, геологічних термінів тощо. Рішення про публікацію статті в журналі приймається на основі незалежної експертизи, що організує редакція журналу.