Final report CVU

ФІНАЛЬНИЙ ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ 2015 РОКУ

1

Зміст 1. ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ 2015_______________ с. 3 2. ВИБОРЧІ КОМІСІЇ___________________________________________________ с. 5 3. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИБОРІВ_____________________________ с. 10 4. СПИСКИ ВИБОРЦІВ__________________________________________________ с. 12 5. ВИСУВАННЯ І РЕЄСТРАЦІЯ КАНДИДАТІВ____________________________ с. 14 6. ПЕРЕДВИБОРНА АГІТАЦІЯ____________________________________________ с. 17 7. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРІВ_____________________________ с. 21 8. ГЕНДЕРНИЙ БАЛАНС НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ _______________________ с. 23 9. СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВИБОРАМИ ___________________________________ с. 26 10. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ГОЛОСУВАННЯ, ПІДРАХУНКУ ГОЛОСІВ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ____________________________ с. 29 11. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ДРУГОГО ТУРУ____________________________ с. 32 12. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ТА БЕЗДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ВИБОРАМИ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА___________________________________________________ с. 36 13. РЕКОМЕНДАЦІЇ_____________________________________________________ с. 40

2

ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ 2015 25 жовтня 2015 р. в Україні відбулись чергові місцеві вибори за новим законом про місцеві вибори. Цей закон було прийнято на виконання коаліційної угоди парламентської Коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна», сформованої за результатами позачергових виборів 26 жовтня 2014 року. Виборчий процес відбувався в умовах Антитерористичної операції на Сході України, коли частина населених пунктів Луганської та Донецької областей знаходяться під контролем проросійських бойовиків. З огляду на це, два документи регулювали території, на яких не відбувались місцеві вибори, – Постанова Верховної Ради від 17 березня 2015 року про визнання окремих районів, міст, сіл та селищ Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями та Постанова ЦВК, яка визначила 91 населений пункт у Донецькій та 31 у Луганській області, де вибори не відбувалися. Відповідно до перехідних положень закону «Про місцеві вибори», вони також не відбувались у АРК Крим у зв'язку зі здійсненням Російською Федерацією тимчасової окупації та збройної агресії проти України та неможливості забезпечення дотримання стандартів проведення виборів ОБСЄ. Особливістю проведення місцевих виборів 2015 р. також стало одночасне проведення місцевих виборів та перших місцевих виборів у об’єднаних територіальних громадах. Реформи децентралізації та місцевого самоврядування передбачають укрупнення територіальних громад шляхом добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст. В тих 159-ти громадах, де процес об’єднання завершився, відбулись перші вибори. Закон «Про місцеві вибори», відповідно до якого проходили місцеві вибори 25 жовтня 2015 року, був прийнятий 14 липня 2015 року, за три місяці до виборів. Незважаючи на те, що у суспільстві існував консенсус щодо необхідності прийняття нового законодавства про місцеві вибори, було порушено принцип стабільності виборчого законодавства, визначений Кодексом належної практики у виборчих справах Венеціанської комісії. Суть принципу полягає у тому, що основні елементи виборчого права, зокрема виборча система, склад виборчих комісій і визначення меж виборчих округів не можна переглядати менш, як за рік до проведення виборів. Саме виборча система у новому законі зазнала доволі суттєвих змін у порівнянні з попереднім законодавством. Однозначним плюсом експерти відзначили проведення виборів міського (міст, кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч) голови за мажоритарною системою абсолютної більшості. В інших містах, а також селах і селищах на виборах міського, селищного, сільського голови застосовується мажоритарна система відносної більшості. За такою ж системою проводяться вибори депутатів сільської та селищної ради. Більш неоднозначною виборча система була для виборів депутатів обласної, районної, міської та районної у місті рад. Для відповідного рівня виборів коаліційна угода передбачала запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками. Два з чотирьох законопроектів передбачали таку виборчу систему, однак був прийнятий інший законопроект. Вибори до цих рад проводились за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ.

3

Низка експертів із виборчого законодавства, напередодні виборів відзначали, що запропонована виборча система є доволі складною для розуміння виборців та інших суб’єктів виборчого процесу, а виборчий бар’єр у 5% грає на руку більшим політичним партіям. Законом не передбачалось самовисування на виборах депутатів обласних, районних, міських та районних у містах рад. Більшість процедур нового Закону України «Про місцеві вибори» були перенесені із попереднього Закону, хоча ці процедури значно краще прописані у Законі України «Про вибори народних депутатів». Оскільки Закон України «Про місцеві вибори» приймався у дуже короткий строк, на покращення цих виборчих процедур часу не вистачило. Іншим дискусійним питанням на місцевих виборах стало питання голосування осіб, які в день голосування перебувають не за місцем реєстрації. На відміну від виборів народних депутатів та Президента України, коли право на голосування надається особам на підставі їхнього громадянства, законодавство про місцеві вибори передбачає, що у них беруть участь у якості виборців саме члени територіальної громади. Приналежність до територіальної громади визначається виключно за зареєстрованим місцем проживання. З цих підстав на місцевих виборах 25 жовтня громадяни не могли проголосувати не за місцем реєстрації. Таким чином, серед тих, хто мав труднощі із голосуванням або не міг проголосувати, були такі категорії осіб, як військовослужбовці строкової служби, трудові мігранти, громадяни України, які проживають за кордоном, ті, хто за вироком суду перебуває у місцях позбавлення волі, особи, які не мають реєстрації місця проживання з причин відсутності житла, з певних ідеологічних міркувань. Також не змогли проголосувати внутрішньо переміщені особи через їхню приналежність до територіальних громад, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, де місцеві вибори не відбувались. Серед нововведень Закону «Про місцеві вибори» 2015 року стало також перше включення норми про гендерну квоту до виборчого законодавства України. Закон «Про місцеві вибори» містить положення, що представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку. З-поміж іншого, одним із позитивів Закону «Про місцеві вибори» можна вважати зменшення кількості депутатів місцевих рад різного рівня. До прикладу, за законом зразка 2010 року, кількість депутатів ради при чисельності населення від 50 тисяч до 100 тисяч становила 36-50 депутатів, тоді як за законом 2015 року – 36. Там, де чисельність населення становить від 500 тисяч до 1 мільйона кількість депутатів з 60-90 зменшилась до фіксованих 64-ох. Таким чином, загальна кількість депутатів місцевих рад зменшилась із 225 172 до 162 009 (у АР Крим та окремих районах Донбасу вибори не проводилися).

4

ВИБОРЧІ КОМІСІЇ Центральна виборча комісія Напередодні позачергових виборів народних депутатів, які відбулися 26 жовтня 2014 року, КВУ констатував, що строк повноважень окремих членів Центральної виборчої комісії закінчився. З того часу ситуація не змінилася, і строк повноважень 12 із 15 членів ЦВК становить більше 8 років, хоча у частині 8 статті 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» зазначено, що строк повноважень члена ЦВК - 7 років. Здійснення повноважень більшістю членів понад встановлений законом термін не сприяє довірі до ЦВК та її діяльності. Більше того, відповідно до Кодексу належної практики у виборчих справах члени виборчих комісій не можуть бути відкликані на власний розсуд органами, які їх призначають. Члени Центральної виборчої комісії через те, що строк їх повноважень минув, в будь-який момент можуть бути звільнені з посади Верховною Радою України за поданням Президента України. Така ситуація ставить під загрозу безсторонність ЦВК. На Центрвиборчком у зв’язку з проведенням місцевих виборів в умовах здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти України, а також перших виборів в об’єднаних територіальних громадах, було покладено нові повноваження. Наприкінці серпня ЦВК на основі подань Донецької і Луганської військово-цивільних адміністрацій визначила перелік місцевих рад, у яких неможливе проведення місцевих виборів. Таке рішення мотивоване неможливістю дотримання стандартів проведення виборів Організації з безпеки і співробітництва в Європі, уникненням терористичної загрози, необхідністю забезпечення безпеки громадян України. До переліку увійшли 91 місцева рада Донецької області та 31 місцева рада Луганської області. Також Центральна виборча комісія 7 вересня 2015 року призначила на основі звернень обласних державних адміністрацій перші вибори в об’єднаних територіальних громадах на 25 жовтня 2015 року, тобто одночасно з черговими місцевими виборами. Протягом виборчого процесу ЦВК розробила ті підзаконні нормативно-правові акти, прийняття яких вимагалося Законом України «Про місцеві вибори» для належної організації та проведення місцевих виборів. ЦВК вчасно затвердила форми (зразки) виборчих документів, печаток і штампів. Також постановами Центральної виборчої комісії було затверджено 15 Порядків та 22 Роз’яснення, які регламентували різні процедури виборчого процесу: формування виборчих комісій, організацію їх роботи, складання списків виборців, розгляд виборчих скарг, і т. д.. Варто позитивно оцінити роботу ЦВК з огляду на прийняття Постанови № 362 від 23 вересня 2015 року. Центральна виборча комісія у даній постанові роз’яснила, що не допускається відмова в реєстрації кандидатів від місцевої організації партії з підстав недотримання положення Закону щодо представництва не менше 30% осіб однієї статі у виборчих списках. Цим самим ЦВК попередила неоднакове застосування територіальними виборчими комісіями Закону України «Про місцеві вибори», яке могло відбутися через нечіткість норм виборчого законодавства. В той же час наступні роз’яснення Центральної виборчій комісії, які стосувалися умов проведення повторного голосування, а також заборони проведення передвиборної агітації на виборах у містах Красноармійську та Маріуполі 1 порушували законодавство про місцеві вибори та були скасовані Київським апеляційним адміністративним судом.

1

Постанови Центральної виборчої комісії № 515 від 27.10.2015 р., №570 від 19.11.2015 р.

5

Крім цього, ЦВК довелося виправляти порушення, які вчиняли окремі територіальні виборчі комісії. Так, Центральна виборча комісія скасувала 30 постанов територіальних виборчих комісій. Також, через грубі порушення законодавства про місцеві вибори Центральній виборчій комісії довелося достроково припинити повноваження усього складу 10 територіальних виборчих комісій. Якщо порівнювати із черговими місцевими виборами у 2010 році, то на тих виборах ЦВК достроково припинила повноваження цілого складу лише однієї територіальної виборчої комісії. В деяких випадках не допомогла навіть зміна складу виборчої комісії. Окремі територіальні виборчі комісії не зважали на рішення судів та постанови ЦВК і не вчиняли ніяких дій на їх виконання, тому Центральній виборчій комісії довелося перебрати повноваження територіальних виборчих комісії з реєстрації кандидатів на місцевих виборах та прийняти 6 постанов на виконання цих повноважень2. Територіальні виборчі комісії неправильно тлумачили законодавство про місцеві вибори при реєстрації кандидатів та приймали упереджені рішення. Про упередженість рішень свідчить і подальше небажання таких комісій змінювати свої рішення, які скасовувалися адміністративними судами та ЦВК. Територіальні виборчі комісії Формування складу обласних, районних, міських (міст обласного значення та міста Києва) та районних в місті Києві ТВК Центральна виборча комісія сформувала склад обласних, районних, міських (міст обласного значення та міста Києва) та районних у місті Києві територіальних виборчих комісій в строк та у відповідності до вимог Закону України «Про місцеві вибори». Згідно із Постановою ЦВК № 230 від 6 вересня було сформовано 640 відповідних тервиборчкомів. У кількісному складі найбільш заповненими виявились обласні ТВК та тервиборчкоми міст обласного значення, а найменш – районні ТВК. Усі обласні ТВК було сформовано в максимальному складі – 18 осіб. У такому ж складі було сформовано переважну більшість тервиборчкомів міст обласного значення – 96 зі 134 і Київську міську ТВК. При цьому в максимальній кількості осіб сформовано менше половини районних ТВК (196 з 440) і лише одну районну в місті Києві ТВК. Кількість осіб в складі районних ТВК суттєво відрізнялася по областях. Так, у Дніпропетровській області 100% районних ТВК були сформовані в максимальному складі; у Київській області – 88% (22 з 25), у Львівській області – 85% (17 з 20). Тоді як у Тернопільській області жодної районної ТВК не було сформовано в максимальному складі, у Волинській області лише 1 із 16, у Харківській області – 2 із 27. У Луганській та Донецькій областях майже половина районних ТВК були сформовані в мінімальному складі – 9 осіб. У Луганській області таких комісій було 6 із 11, в Донецькій області – 4 із 10. При цьому внаслідок браку подань кандидатур до складу районних ТВК у цих областях їх довелося доукомлектовувати за поданням голови ЦВК. При формуванні складу міських, сільських, селищних та районних в містах ТВК у деяких областях виникли проблеми. Найпоширеніші з них:

2

Постанови Центральної виборчої комісії № 410, 437, 438, 471, 472, 473.

6

-

-

Відсутність достатньої кількості подань. Як наслідок частина ТВК були сформовані в мінімальному складі. Така ситуація мала місце у Рівненській, Луганській, Миколаївській, Чернівецькій, Вінницькій областях. У Чугуївському районі Харківської області 18 із 19 ТВК було сформовано в складі 9 осіб і лише одна ТВК сформована з 10 осіб. Деякі ТВК за браком подань від місцевих організацій партій були доукомплектовані за поданням голів відповідних ТВК вищого рівня. Така ситуація масово мала місце при формуванні сільських та селищних ТВК у Вінницькій та Миколаївській областях. Відмови, поданих до складу ТВК осіб, працювати в комісіях. Найчастіше причинами для відмови були віддаленість ТВК від місця проживання особи, а також неможливість суміщати основну роботу та керівництво комісією.

Рішення про формування складу міських, сільських, селищних та районних в містах ТВК в основному були оприлюднені через місцеві ЗМІ та на дошках оголошень. Заміни в складі ТВК До дня голосування 25 жовтня місцеві організації політичних партій замінили 15% осіб (1549) від загальної кількості членів ТВК вищого рівня. Найчастіше партії замінювали членів районних виборчих комісій – 934 особи замінено. Ще 426 осіб партії замінили у міських (міст обласного значення) ТВК. В обласних виборчих комісіях було замінено чверть осіб від їх початкового складу комісій – 96 осіб. Найбільше замін партії провели у Київській (146 осіб) та Донецькій (129 осіб) областях. Дещо менше замін було проведено Черкаській (88 осіб), Одеській (82) та Запорізькій (79) областях. В Луганській області партії замінити третину осіб від початкового складу ТВК вищого рівня (59 осіб). Найменше замін було проведено в областях, де жеребкування не відбувалось внаслідок недостатньої кількості подань. Так, у Тернопільській області жеребкування не проводилось до жодної районної та міст обласного значення ТВК і в них було замінено лише 24 особи. У Харківській області жеребкування не відбувалось у 93% районних ТВК та у 100% ТВК міст обласного значення і в них було замінено 34 особи. Склад окремих ТВК внаслідок замін було оновлено більше ніж на половину. Так, у Київській обласній виборчій комісії партії замінили 13 членів ТВК із 18. Склад районних в місті Києві ТВК було оновлено на 40% (65 замін). При цьому останні заміни в їх складі було проведено за тиждень до виборів, 17 жовтня. Області із найбільшою та найменшою кількістю заміни у складі ТВК вищого рівня Всього Замінено Замінено осіб Замінено осіб в міських замінено осіб в в районних (міст обласного осіб обласній ТВК значення) ТВК ТВК Київська область Донецька область Черкаська область Одеська область Запорізька область

146 129 88 82 79

13

Харківська область

34

5 6 1

88 55 53 60 57

45 74 30 16 22

8

17

9 7

Чернівецька область Тернопільська область

27 24

0 5

22 15

5 4

До дня повторного голосування 15 листопада місцеві організації партій замінили 55 членів у 15 міських ТВК, де планувався другий тур виборів. У частині комісій було замінено половину членів ТВК: Сєвєродонецька міська ТВК – 9 із 17 членів, Краматорська – 7 із 16, Дніпропетровська – 7 із 18. Третина членів комісій були замінені у складі Павлоградської (6 осіб) та Чернігівської (5) міських ТВК. При цьому партії також заміняли членів ТВК, що перебували на керівних посадах. У Запоріжжі, Полтаві та Миколаєві було замінено голів відповідних ТВК; у Сєвєродонецьку – секретаря комісії, у Дніпропетровську та Павлограді – заступників голів. Заміни у складі міських виборчих комісій, де відбувся другий тур виборів Назва ТВК

Кількість замін

Сєвєродонецька міська виборча комісія Краматорська міська виборча комісія Дніпропетровська міська виборча комісія Павлоградська міська виборча комісія Чернігівська міська виборча комісія Запорізька міська виборча комісія Білоцерківська міська виборча комісія Чернівецька міська виборча комісія Полтавська міська виборча комісія Вінницька міська виборча комісія Мелітопольська міська виборча комісія Ужгородська міська виборча комісія Миколаївська міська виборча комісія Черкаська міська виборча комісія Кіровоградська міська виборча комісія

9 7 7 6 5 4 3 2 2 1 2 3 1 2 1

Діяльність ТВК Найпроблемнішим моментом в діяльності ТВК стало затвердження тексту виборчого бюлетеня. Переважна більшість помилок з боку тервиборчкомів носили технічний характер: неправильно вказані назви партій, імені та прізвища кандидатів, номери округів тощо. До прикладу, Макарівська районна виборча комісія (Київська область) переробляла макет бюлетеня для виборів у районну раду, тому що переплутала номери округів. Розповсюдженою помилкою в роботі сільських ТВК стало включення до тексту бюлетеня прізвища та ім’я побатькові кандидата без інших даних. Такі проблеми виникли у 30% сільських виборчих комісій в Луганській області і їх було виявлено лише після перевірки тексту у районних комісіях. Закарпатська обласна виборча комісія припустилась помилки у написанні назви однієї з місцевих організацій партії, внаслідок чого 900 тис. бюлетенів виявилися зіпсованими. Вартість їх передруку склала близько 1 млн. грн. ТВК переважно утворили дільничні виборчі комісії вчасно, хоч і на цьому етапі виникли певні труднощі. Партії та кандидати часто або взагалі не подавали осіб до складу комісій, або сукупно подавали їх менше, ніж потрібно для формування ДВК бодай в мінімальному складі. Така ситуація носила масовий характер у сільських районах Кіровоградської, 8

Київської, Чернівецької, Чернігівської та Харківської областей. В Олександрійському районі (Кіровоградська область) не вистачило 150 осіб для формування ДВК хоча б в мінімальному складі. У сільських районах охочих до складу ДВК не вистачало також через незначну кількість місцевих жителів, що залишились не задіяними у виборчому процесу. Частина осіб вже раніше стали членами ТВК, або ж зареєструвались кандидатами і тому не могли входити до складу ДВК. Внаслідок недостатньої кількості подань, значну частину ДВК довелось доукомплектовувати за поданням голів відповідних ТВК. Так, за поданням голів Кагарлицької та Богуславської районних виборчих комісії (Київська область) до складу ДВК було введено 76 та 70 осіб відповідно, Дунаєвецької районної виборчої комісії (Хмельницька область) – 170 осіб, Сторожинецької районної виборчої комісії (Чернівецька область) – 204 особи, Куп’янської міської виборчої комісії (Харківська область) – 74 особи. Брак подань кандидатур до складу ДВК призвів до того, що ТВК лише в окремих випадках приймали рішення про відхилення кандидатур до складу комісій. Серед причин відмови – подання осіб, що не мають права голосу на цих місцевих виборах та подання так званих «двійників» (осіб, поданих відразу до кількох виборчих комісій або від кількох суб’єктів подання кандидатур). Негативно на діяльності ТВК позначились такі фактори як: -

-

неналежний рівень матеріально-технічного забезпечення. До прикладу, у Корсунь-Шевченківської районної ТВК (Черкаська область) виникли проблеми із пошуком приміщення і лише після кількох днів роботи з’явився телефон. Внаслідок низького рівня забезпеченості частині ТВК довелося проводити свої перші засідання без належних для цього умов. Так, члени Звенигородської сільської ТВК (Кіровоградська область) проводили своє перше засідання на вулиці, оскільки не могли потрапити до потрібного приміщення. значна кількість осіб без досвіду роботи у виборчих комісіях. Через брак досвіду члени комісій нерідко відмовлялися від керівних посад. Така ситуація масово мала місце у сільських та селищних ТВК в Черкаській та Київській областях.

9

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИБОРІВ

Територіальні виборчі комісії в основному утворили виборчі округи у строки, передбачені Законом України «Про місцеві вибори». Хоча тут були і свої винятки. У Хмельницькій області Шепетівська міська виборча комісія утворила територіальні виборчі округи (ТВО) із запізненням на два дні. Схожа ситуація в Одеській області, де Ренійська районна виборча комісія утворила виборчі округи 21 вересня 2015 року, тобто із запізненням на 4 дні. Окремим територіальним виборчим комісіям довелося скористатися при утворенні округів допомогою відділів ведення Державного реєстру виборців. Основними вимогами при поділі території виборів на округи є дотримання рівності округів за кількістю виборців та врахування адміністративних меж. Відповідно до Кодексу належної практики у виборчих справах максимально припустиме відхилення кількості виборців в окрузі від норми не мало б перевищувати 10 відсотків, але в жодному разі не може перевищувати 15 відсотків, за винятком особливих обставин. Аналіз законодавства про місцеві вибори свідчить про те, що вимога врахування адміністративних меж превалює над принципом рівності виборців в округах. Межі одномандатних, територіальних виборчих округів мають бути нерозривними. При включенні звичайної виборчої дільниці до меж територіального виборчого округу її межі не розриваються. Територіальні виборчі округи для виборів вищого рівня повинні утворюватися з урахуванням меж виборчих округів з виборів нижчого рівня. Таких чітких правил про врахування адміністративних меж у Законі України «Про місцеві вибори» достатньо. Стосовно ж рівності виборців, то лише згадується, що округи повинні бути утворені приблизно з однаковою кількістю виборців. Про більш конкретні критерії рівності округів у Законі України «Про місцеві вибори» не йдеться. Проте варто визнати, що конкретизація критерію рівності була б складно реалізованою. Практично неможливо забезпечити одночасне виконання норм щодо дотримання адміністративних меж і рівності виборців з огляду на виборчі системи, які використовуються на цих місцевих виборах, та недосконалість адміністративнотериторіального устрою України. Перекоси стосовно рівності кількості виборців в округах особливо помітні на виборах у районні ради, де стоїть вимога про утворення хоча б одного округу в межах кожної територіальній громаді, яка знаходиться у межах району. Ілюстрацією цього є вибори до Коростенської районної ради, де у ТВО № 31 – 40 виборців, а у ТВО № 28 – 1894 виборці. У виборах до обласних рад аналогічні проблеми. Так, на території міста Моршин і на території Галицького району міста Львова будуть утворені по 1 територіальному виборчому окрузі для виборів депутатів Львівської обласної ради, незважаючи на те, що Галицькому районі кількість виборців є у 12 разів більшою. Подібних прикладів є доволі багато. Навіть на рівні великих міст без районного поділу, де мінімальна кількість правил щодо поділу округів і можна застосувати принцип рівності за кількістю виборців, не завжди ТВК його дотримуються. Так, у Вінниці, де в середньому по місту на один округ припадає близько 6000 виборців, є ТВО № 7, де 2451 виборець. Помилки окремих ТВК при формуванні виборчих округів також траплялися. Так, Любешівська районна територіальна виборча комісія Волинської області замість 34 територіальних виборчих округів, як того вимагає закон і постанова ЦВК від 03.09.2015 р. № 216, утворила 21 виборчий округ. Голова Любешівської районної виборчої комісії заявила, що керівний склад ТВК на виборах працює вперше, тому не знали, як правильно формувати 10

округи і вирішили сформувати їх відповідно до кількості сільських та селищних рад в районі. Виборча комісія зібралась на ще одне засідання і скасувала своє рішення, поділивши Любешівський район на 34 округи. Волинська обласна виборча комісія утворила територіальні виборчі округи в межах Луцька без врахування меж виборчих округів з виборів депутатів Луцької міської ради.

11

СПИСКИ ВИБОРЦІВ На місцевих виборах право голосу мають члени територіальних громад. При цьому належність до територіальної громади визначається за зареєстрованим місцем проживання. З огляду на вищезазначену норму на місцевих виборах не змогли проголосувати внутрішньо переміщені особи через їхню приналежність до територіальних громад, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, особи, які не мають реєстрації місця проживання. Крім того виникали труднощі з голосуванням у трудових мігрантів, інших категорій громадян, які не проживають за своїм зареєстрованим місцем проживання. З огляду на це виникає запитання, чи можна вважати реєстрацію місця проживання тим критерієм, який визначає належність до територіальної громади. Тим паче, що фіксуються непоодинокі випадки зловживання процедурою реєстрації місця проживання. Такий випадок був зафіксований у селищі Затока міста Білгород-Дністровський Одеської області, де протягом останнього часу було проведено реєстрацію місця проживання значної кількості осіб. З цього приводу кандидати у депутати Затоківської селищної ради звернулися до Центральної виборчої комісії. ЦВК зазначила, що реєстрація місця проживання осіб у селищі Затока міста Білгород-Дністровський Одеської області, які фактично не є жителями цього селища, з метою створення умов для їх голосування за певного кандидата може призвести до спотворення результатів відповідних місцевих виборів. Крім того, ЦВК вирішила надіслати до Міністерства внутрішніх справ України копії звернень зазначених кандидатів у депутати для проведення перевірки інформації та реагування відповідно до вимог законодавства. Внаслідок виборчих махінацій у селі Нещерів Обухівського району Київської області виборцям під час повторного голосування не вистачило бюлетенів. На 43 виборці було виготовлено 35 бюлетенів. Це відповідало кількості місцевих жителів, які були внесені в списки виборців під час першого туру. Однак після виготовлення бюлетенів до другого туру в окрузі, де відбуваються вибори депутата, зареєструвалися 8 осіб. Тому виборців стало 43. Реєстрація нових осіб здійснювалася з метою отримання переваги над опонентом по округу. Частина виборців не змогли проголосувати, оскільки їм не вистачило бюлетенів. У Миколаївському окружному суді слухалася справа (Справа № 814/3920/15) про те, що за однією адресою були зареєстровані 209 виборців, які не могли там проживати фізично з огляду на малу площу житлового приміщення. Такі випадки недостатньо врегульовані законодавством України, яке дозволяє зловживати реєстрацією місця проживання для викривлення результатів виборів. Передача списків виборців від відділів ведення Державного реєстру виборців до дільничних виборчих комісій пройшла з проблемами, які не були масовими. Спостерігачі КВУ фіксували порушення строків передачі списків виборців, як найпоширеніше порушення. Відповідно до Закону України «Про місцеві вибори» передача попередніх списків виборців на паперовому носії та виготовлених іменних запрошень дільничній виборчій комісії повинна було відбутися у строк до 11 жовтня включно. У Приморському, Суворовському районах Одеси, а також в Ренійському районі Одеської області деякі ДВК отримували списки виборців 12 жовтня. У м. Первомайську спостерігачі КВУ зафіксували випадок, коли відділ ведення Державного реєстру виборців передав попередні списки виборців членам ДВК, які ще не прийняли присягу, не провели перше засідання та не були уповноважені на одержання списків. Аналогічною була проблема із доставкою виборцям іменних запрошень. Іменні запрошення слід було доставити виборцям до 14 жовтня включно, однак у більшості областей цього 12

зроблено не було. Наприклад, по вул. Драгоманова у м. Сарни Рівненської області таких запрошень станом на 19 жовтня ще не було рознесено. У Вінницькій області запрошення розповсюджувалися 16-17 жовтня. Аналогічні проблеми були зафіксовані у Волинській, Донецькій, Київській, Тернопільській, Чернігівській областях. Присутність «мертвих душ», інші помилки у списках виборців були поодинокими та спричинені прогалинами у роботі органів, які передають відділам ведення Державного реєстру виборців передбачену законодавством інформацію. Частина «мертвих душ» були і у списках виборців на минулих президентських та парламентських виборах. З огляду на це виборці обурювались тим, що на минулих виборах вони писали заяви на виборчих дільницях про виключення померлих родичів зі списку виборців, а на цих виборах вони знову були у списках. Загалом активність виборців щодо уточнення списків була незначною. Так, наприклад у Вінниці на попередніх виборах в останні дні приходили до сотні людей для уточнення списку виборців, а на цих – лише по кілька.

13

ВИСУВАННЯ І РЕЄСТРАЦІЯ КАНДИДАТІВ Висування кандидатів Про бажання взяти участь в місцевих виборах заявили 142 політичні партії, 10 із яких ЦВК відмовила через неналежне оформлення документів. Найбільшу кількість кандидатів у виборчих списках партій висунули «Блок Петра Порошенка «Солідарність» та ВО «Батьківщина» – 27 822 та 25 841 осіб відповідно. Інші парламентські партії висунули наступну кількість кандидатів: Радикальна партія Олега Ляшка – 17 523, «Опозиційний блок» - 15693, «Об’єднання «Самопоміч» - 4 515. «Народний Фронт» участі у місцевих виборах не приймав. З-поміж непарламентських партій найбільше кандидатів у виборчих списках партій висунули «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» – 13 753 особи, «Наш Край» – 13 484, ВО «Свобода» – 12 747, «Відродження» – 10 426, Аграрна партія України – 9 941. Всього ж у виборчих списках партій було зареєстровано 209 650 кандидатів, які претендували на 28 589 мандатів у 869 місцевих радах, де проводилися вибори за пропорційною виборчою системою. На посади міських голів претендували 2 722 кандидатів у 368 містах. Окремі парламентські політичні партії висунули кандидатів лише в частині областей або ж в незначній кількості. Так, «Опозиційний блок» не висунулив кандидатів до міських рад Хмельницького і Тернополя, а також Тернопільської обласної ради. Радикальна партія Олега Ляшка та «Самопоміч» хоч і висунули кандидатів в більшості областей, проте в незначній кількості. Так, Радикальна партія Олега Ляшка на виборах до Харківської міської ради висунула лише 28 кандидатів у 84 округах, до Хмельницької міської ради – 27 у 42, Херсонської міської ради – 35 у 54. «Самопоміч» на виборах до Ужгородської міської ради висунула лише 14 кандидатів у 36 округах, Одеської міської ради – 22 у 64, Полтавської – 22 у 42. Окремі непарламентські політичні партії («Українське об’єднання патріотів «УКРОП», ВО «Свобода», «Наш Край») висунули кандидатів до обласних рад та міських рад міст обласних центрів практично у всіх областях. Так, політична партія «Наш Край» висунула виборчі списки кандидатів до міських рад міст обласних центрів у 21 області. Політична партія «Українське об’єднання патріотів «УКРОП» зареєструвала кандидатів у всіх містах обласних центрах, за винятком Краматорську. Деякі партії зареєстрували кандидатів на виборах міст обласних центрів у половині областей. Зокрема, «Аграрна партія України» зареєстрували кандидатів на виборах міст обласних центрів у 12 областях, партія «Нова держава» – у 13 областях, «Громадський рух «Народний контроль» – у 8 областях, переважно на Заході України. Частина політичних партій зареєстрували кандидатів на виборах лише однієї міської ради обласного центру. Це, зокрема, стосується партій «Довіряй ділам» та «Української морської партії Сергія Ківалова», що зареєстрували кандидатів в Одесі; «Волонтерської партії України» – у Харкові, «Вінницької європейської стратегії» – у Вінниці, партії «За конкретні справи» – у Хмельницькому. Реєстрація кандидатів Відмови в реєстрації кандидатів Спостерігачі КВУ зафіксували значну кількість відмов з боку ТВК при реєстрації кандидатів. Більша частина таких рішень була спричинена тим, що кандидати та партії допускались 14

помилок при оформленні та подачі документів через незнання норм Закону. При цьому таке незнання не було наслідком того, що Закон було прийнято лише за 3 місяці до виборів. Норми чинного закону щодо реєстрації кандидатів не відрізняються від норм попереднього Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Серед найчастіших підстав для відмов в реєстрації: -

-

-

-

Неправильно написані автобіографії. Як правило в автобіографіях була відсутня частина інформації така як номери телефонів, відомості про громадську роботу та партійну належність. До прикладу, у Рівненській області Здолбунівська районна виборча комісія на підставі неправильно оформлених автобіографій відмовила в реєстрації відразу 42 кандидатам із 9 партій. На підставі неправильно оформлених автобіографій Кам’янець-Подільська міська виборча комісія відмовила реєструвати виборчий список ВО «Батьківщина». Відсутність потрібних документів. Як правило у кандидатів не вистачало заяви про балотування або ж потрібної кількості ксерокопій документів. Харківська міська виборча комісія виключила зі списку Радикальної партії Олега Ляшка відразу 14 осіб внаслідок відсутності таких заяв. Рівненська районна виборча комісія відмовила в реєстрації 13 кандидатам від «Народного руху України», оскільки при поданні документів не вистачило трьох ксерокопій паспорта й квитанції про сплату грошової застави. Не дотримано порядку сплати грошової застави. Щодо частини партій кошти перераховувались фізичною особою, а не місцевою організацією партії, як цього вимагає Закон. За недотримання цієї норми Тернопільська районна виборча комісія відмовила в реєстрації відразу трьом партіям: ВО «Свобода», «Самопомочі» та «Народному рухові України». Не повідомлено ТВК про проведення зборів по висуванню кандидатів. Відповідно до Закону «Про місцеві вибори» місцева організація партії зобов’язана повідомити про проведення зборів по висуванню кандидатів відповідні виборчі комісії. Через таке неповідомлення Костопільська міська виборча комісія (Рівненська область) відмовила в реєстрації виборчих списків партій «Опозиційний Блок», «Воля» та «Громадянська позиція». В окремих випадках партії повідомляли не всі виборчі комісії, яких стосувалось висування кандидатів на зборах. Підгаєцька міська виборча комісія (Тернопільська область) відмовила в реєстрації міській організації ВО «Свободи», оскільки повідомлення про збори партії було надіслано лише до районної виборчої комісії, а до міської не було.

Серед інших причин відмов: членство в іншій партії, подання документів без підпису керівника місцевої організації партії, подання документів неуповноваженою на це особою або ж без відповідної печатки. Однією із підстав відмови в реєстрації списку кандидатів місцевої організації «Опозиційного Блоку» на виборах до Харківської обласної ради стало те, що така місцева організація не була зареєстрована в установленому порядку. В той же час, окремі норми Закону України «Про місцеві вибори» є нечіткими, або невиправданими. Так, законодавством передбачено, що документи щодо реєстрації кандидатів, подані до відповідної виборчої комісії, повторно не подаються. Тобто, якщо кандидат неправильно заповнив документ, можливості подати виправлений у нього немає. Однак, окремі територіальні виборчі комісії зловживали цією нормою, надаючи деяким кандидатам чи місцевим організаціям партій можливість виправити документи, а іншим – ні.

15

Порушення при реєстрації Під час процедури реєстрації кандидатів ТВК було допущено значні порушення. Члени ТВК часто неправильно трактували окремі положення Закону або ж приймали упереджені рішення в інтересах партій, що висунули їх до складу тервиборчкомів. Найчастіше члени ТВК неправильно застосовували норму Закону щодо заборони одночасного висування кандидатів в кількох одномандатних округах. Найчастіше кандидати паралельно реєструвались на посади сільських, селищних голів та депутатами відповідних рад. У переважній більшості областей така практика стала масовою. У селі Іваньки Маньківського району (Черкаська область) сільська ТВК зареєструвала відразу трьох осіб кандидатами в депутати сільської ради і одночасно на посаду сільського голови. При цьому комісія переконувала, що такі дії були законними і відмовилась скасувати реєстрацію таких осіб. Інколи сільські ТВК відмовлялись скасовувати реєстрацію через те, що кандидат у депутати сільської ради є єдиним на своєму окрузі. Скасування його реєстрації призвело б до того, що вибори по цьому окрузі не відбулися. Cитуація із паралельним висуванням поставила кандидатів в нерівні умови. Іншою проблемою, пов’язаною з висуванням кандидатів, стало порушення заборони щодо одночасного висування від місцевих організацій різних партій, або висування від партії та одночасно балотування шляхом самовисування. Непоодинокі випадки мали місце коли особа балотувалася шляхом самовисування на посаду депутата сільської чи селищної ради або сільського чи селищного голови та одночасно у районну раду від місцевої організації партії. До прикладу, у Київській області відразу вісім кандидатів від ВО «Свобода» одночасно зареєструвались як кандидати в депутати Білоцерківської районної ради та самовисуванцями на сільських голів. Кількість таких випадків була доволі великою, у тому числі через те, що між сільськими, селищними та районними комісіями законодавством не передбачено обмін інформацією, що дозволило б відстежувати таких кандидатів та скасовувати їх реєстрацію. Частині партій ТВК неправомірно відмовили у реєстрації через недотримання гендерної квоти при формуванні їх виборчих списків. Такі випадки мали місце у Львівській, Житомирській, Сумській, Херсонській, Волинській областях. Стрийська районна виборча комісія та Старосамбірська районна виборча комісія на Львівщині відхилили виборчий список партії «Наш край» через недотримання гендерної квоти. У виборчому списку «Нашого краю» до Старосамбірської районної ради фігурувало 15 кандидатів і всі з них були чоловічої статі. Волинська обласна виборча комісія прийняла рішення про відмову в реєстрації політичним партіям «Наш Край», «Громадянська позиція» та Аграрній партії України через недотримання 30% гендерної квоти. Дії ТВК по відмові у реєстрації виборчих списків партій на підставі недотримання гендерної квоти суперечили Закону «Про місцеві вибори». Норма щодо наявності у виборчих списках місцевих організацій партій не менше 30% представників однієї статі не носить імперативного характеру і не може бути підставою для відмови у реєстрації, про що зазначив Вищий адміністративний суд України.

16

ПЕРЕДВИБОРНА АГІТАЦІЯ Передвиборна агітація на місцевих виборах 2015 регулювалась Законом «Про місцеві вибори» та Постановою ЦВК № 310 від 15 вересня «Про забезпечення дотримання порядку проведення передвиборної агітації на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року». Відповідно до законодавства, агітацію могли проводити суб’єкти виборчого процесу, у визначений законодавством строк. Прийняття Закону «Про місцеві вибори» за три місяці до виборів визначило надзвичайно короткий строк виборчого процесу, який розпочався 5 вересня 2015 року. Згідно із Законом «Про місцеві вибори» висування кандидатів у депутати, на посаду сільського, селищного, міського голови розпочалося із 21 вересня 2015 року. З огляду на короткий час для проведення повноцінної передвиборчої кампанії (фактично кандидати мали на це лише три тижні), активність політичних партій, яка мала ознаки політичної агітації, почалась задовго до встановленого Законом строку. Потенційні кандидати та партії вже в липні почали розміщувати на білбордах та сіті-лайтах агітаційні матеріали. Законодавство регулює ведення політичної агітації лише зареєстрованими кандидатами. Матеріали агітаційного характеру, що були розміщені без вихідних даних до періоду реєстрації кандидата формально не є підставою для притягнення його до відповідальності. Виникла ситуація, коли потенційні кандидати розміщували незаконну агітацію до моменту їх реєстрації, проти відповідальності за такі дії не несли. У разі реєстрації кандидата, на наступний день всі матеріали, що розміщені на його підтримку, кваліфікуються відповідно до закону як агітація та повинні містити вихідні дані. Спостерігачі КВУ фіксували появу вихідних даних на білбордах окремих осіб, що зареєструвалися. Проте, як правило, особи ігнорували вимоги законодавства щодо розміщення агітації і після своєї реєстрації як кандидатів. Форми і тематика агітації Протягом вересня КВУ провів опитування понад 60 експертів із 24 областей України та міста Києва щодо витрат політичних партій на передвиборну кампанію. Експертна оцінка базувалась на кількості білбордів, сіті-лайтів, друкованих матеріалів, агітаційних наметів, сувенірної продукції, публічних заходів, організованих на підтримку політичної сили. Дослідження продемонструвало, що витрати партій різнилися у регіонах України. Так, у південних областях України (Запорізька, Одеська, Херсонська, Миколаївська) найбільш помітною була кампанія партій «Опозиційний блок» та «Наш Край». На Сході України (Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська області) партії «Відродження», «Наш край» та «Опозиційний блок» сумарно витратили за звітний період удвічі більше, ніж інші. На Заході (Івано-Франківська, Закарпатська, Рівненська, Львівська, Чернівецька, Тернопільська, Волинська, Хмельницька області) лідерами за витратами стали партія БПП «Солідарність» та ВО «Свобода». В Центрі та на Півночі (Вінницька, Черкаська, Полтавська, Кіровоградська, Київська, Житомирська, Сумська та Чернігівська області) найбільше витрат здійснили партії БПП «Солідарність» та «УКРОП». Опитування показало, що політичні партії, що діяли регіонально (1-3 області), проводили агітаційну кампанію, яка за своїм масштабом мало відрізнялась від кампанії парламентських сил. Особливу активність такі партії виявили на Заході, зокрема «Українська Галицька партія» в Львівській та Тернопільській областях, «Добрий самарянин» в Тернопільській області та партія «За конкретні справи» на Хмельниччині. У Вінниці найбільш активно з-поміж усіх партій на вибори витрачали представники партії «Вінницька Європейська стратегія», в Черкаській області – «ВО Черкащани», в місті Суми – партія «Рідне місто». У місті Дніпропетровськ значні витрати припали на місцеву організацію партії «За добрі справи», в Одесі – «Довіряй ділам», партія «Єдиний центр» на Закарпатті. Найчастіше політичні сили застосовували розміщення агітаційних матеріалів в ЗМІ та на 17

носіях зовнішньої реклами. Рідше місцеві організацій партій та кандидати звертались до проведення масових та публічних заходів. При цьому практично не використовувались такі форми агітації як зустрічі із виборцями та прес-конференції, круглі столи для обговорення передвиборних програм кандидатів та місцевих проблем. Така ситуація свідчить, що переважна більшість політичних сил не прагнули вести змістовної роботи із місцевими жителями. Окремі політичні партії використали нові можливості, передбачені законодавством, у своїй агітації. Так, на початку липня в Україні було прийнято Закон «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції». Серед іншого цим Законом було збільшено роль петицій громадян. Можливістю використати нові можливості скористались місцеві організації партії ВО «Батьківщина». У Херсонській та Харківській областях партійці «Батьківщини» збирали підписи за петицію до Президента щодо встановлення справедливих тарифів. Закон «Про місцеві вибори» передбачає, що висувати кандидатів у обласні, районні, міські та районні в містах ради можуть лише партії, та розподіл голосів на цих рівнях відбувався в першу чергу на користь партій. Це зумовило те, що політична агітація напередодні місцевих виборів акцентувалася не на кандидатах, які висунуті, а на самих партіях. У переважній більшості випадків політичні гасла місцевих організацій партій повністю дублювали тематику відповідних всеукраїнських партій. Щоправда, в окремих регіонах агітація місцевих організацій партій та потенційних кандидатів мала регіональні особливості. Так, у Дніпропетровській та Кіровоградській областях місцеві політики та партії активно спекулювали на темі зміни назв цих областей та міст відповідно до законів про декомунізацію. Показово, що кандидати як правило не мали власних політичних програм, пояснюючи це тим, що вони використовують програми політичних партій. Підкуп виборців та адміністративний ресурс Закон «Про місцеві вибори» 2015 року врегулював питання підкупу виборців, але, як показали місцеві вибори, такої регуляції виявилось недостатньо. Кандидати досить активно застосовували різноманітні методи підкупу, використовуючи недоліки виборчого законодавства. Після реєстрації кандидата в органи місцевої влади надання виборцю грошей, товарів, послуг, вартість яких перевищує 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати карається законом. Протягом виборчої кампанії 2015 року підкуп у вигляді роздачі продуктових наборів у той чи інший період кампанії було зафіксовано у третині областей. Така роздача часто проходила від імені громадських організацій, що представляли кандидатів. На місцевих виборах 2015 року переважали переважно випадки непрямого підкупу виборців, який реалізовувався двома способами. По-перше, відбувалась завуальована роздача продуктових наборів від імені громадських організацій. Так, у місті Шепетівка Хмельницької області із пакетів з продуктовими наборами, що роздавались від імені благодійного фонду «Тепла родина», зняли назву партії. Тим не менше пакети були повністю виготовлені у кольорах символіки однієї із політичних партій. По-друге, на місцевих виборах-2015 технологію продуктових наборів витіснила практика "добрих справ". Це, зокрема, включає відкриття дитячих майданчиків, ремонт доріг, шкіл, лікарень, надання юридичних послуг для громадян тощо. Випадки використання адміністративного ресурсу, як і на позачергових парламентських виборах 2014 року, не носили масового характеру. У низці міст (Харків, Миколаїв, Вінниця, Чернігів) міські голови використовували службове становище для ведення агітації. До прикладу, у Харкові працівники ЖЕКУ під час прибирання вулиць міста були одягнені в одяг 18

із символікою партії, від якої кандидатом був висунутий чинний мер. У Чернігові міська рада за ініціативи міського голови напередодні виборів виділила із міського бюджету 20 млн. грн. в рамках соціальної допомоги жителям міста. Фінансування виборчої кампанії КВУ здійснив моніторинг перевірки прозорості виборчих фінансів, а також витрат на політичну рекламу на телебаченні у п’яти містах: Рівне, Херсон, Черкаси, Мукачеве, Тернопіль. Витрати кандидатів на посаду міського голови та звітування регулюються Законом України «Про місцеві вибори» та відповідною постановою ЦВК. Відповідно до закону, витрати кандидата на посаду міського голови здійснюються виключно з його виборчого фонду. Виборчий фонд кандидата має один поточний рахунок, на який надходять кошти для фінансування передвиборної агітації і з якого здійснюється фінансування витрат на передвиборну агітацію. Відкриття рахунку не є обов’язковим. Про відкриття рахунку виборчого фонду повідомляє територіальну виборчу комісію установа банку. Значна частина кандидатів не відкривали рахунки. Зокрема, в м. Херсон інформація про відкриття рахунків надійшла про 11 кандидатів з 21, що беруть участь у виборах, у м. Рівне – про 6 з 11 кандидатів, у м. Тернопіль - про 4 з 11 кандидатів, у м. Мукачеве – про 2 з 16 кандидатів. Закон України «Про місцеві вибори» не забезпечує належних умов для публікації інформації про рахунки кандидатів. А саме, Закон стверджує, що інформація про відкриття рахунку виборчого фонду та його реквізити може оприлюднюватися у друкованих засобах масової інформації за рахунок коштів виборчого фонду. З п’яти міських територіальних виборчих комісій тільки дві (м. Черкаси та Мукачеве) опублікували інформацію про виборчі рахунки. ТВК м. Черкаси опублікувала інформацію в одній з газет, а ТВК м. Мукачеве – на своїй дошці оголошень. Кандидати на посаду міського голови переважно не публікували за власною ініціативою інформацію про відкриття рахунків. Відповідно до Закону «Про місцеві вибори» при реєстрації кандидат обов’язково подає декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. З іншого боку, Закон стверджує, що помилки і неточності, виявлені в декларації, не є підставою для відмови в реєстрації чи скасування реєстрації кандидата в депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости та підлягають виправленню. Таке формулювання є нечітким і дозволяє трактувати як помилки не тільки технічні моменти, як то помилка у прізвищі тощо, а і неповні дані про фінансовий стан. Таким чином, нечіткість формулювання Закону створює враження необов’язковості подання повної та достовірної інформації в декларації про доходи. Така ситуація є несприятливою для фінансової дисципліни кандидатів. Відповідно до Закону, після реєстрації кандидата у на посаду міського голови, інформація з поданої ним декларації, за винятком інформації, що є конфіденційною, оприлюднюється територіальною виборчою комісією у визначений нею спосіб. За результатами моніторингу КВУ було встановлено, що ТВК переважно не публікували декларації кандидатів, або ж робили це у спосіб, несприятливий для громадського контролю та забезпечення належної прозорості. Не опублікували декларації кандидатів ТВК м. Тернопіль та Рівне. ТВК м. Херсон опублікувала на сайті міської ради декларації тільки 6 з 21 кандидатів. ТВК м. Черкаси опублікувала декларації тільки в одній з газет. Закон України «Про місцеві вибори» стверджує, що розпорядник поточного рахунку виборчого фонду кандидата на посаду міського голови зобов'язаний не пізніш як за п'ять днів 19

до дня голосування (в даному випадку 19 жовтня 2015 року) подати до відповідної територіальної виборчої комісії проміжний фінансовий звіт за період з дня відкриття поточного рахунку виборчого фонду до десятого дня до дня голосування за формою, встановленою Центральною виборчою комісією. При цьому кандидат, який не відкрив рахунок, не зобов’язаний подавати фінансовий звіт. За результатами моніторингу КВУ, значна частина кандидатів не подала вчасно проміжні фінансові звіти. Ситуація досить сильно відрізняється в різних містах. Зокрема, з 6 кандидатів на посаду міського голови Рівного, які відкрили рахунки, тільки 4 вчасно подали звіти: Володимир Хомко, самовисуванець; Дмитро Якимець, Всеукраїнське Об’єднання "Громадський Контроль"; Олексій Муляренко, Блок Петра Порошенка "Солідарність" та Зураб Кантарія, "Сила людей". В Херсоні з 11 кандидатів, які відкрили рахунки, 7 вчасно подали звіти: Борис Сіленков, Партія Зелених України; Володимир Миколаєнко, самовисуванець; Юрій Погребний, "Громадянська позиція"; Олена Голобородько, самовисуванка; Владислав Мангер, Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина"; Тетяна Томіліна, самовисуванка; Михайло Опанащенко, "Відродження". В Тернополі всі 4 кандидати, які відкрили рахунки, вчасно подали звіти: Петро Ландяк, "Громадянська позиція"; Михайло Ратушняк, Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина"; Сергій Надал, Всеукраїнське об’єднання "Свобода"; Ігор Вонс, Блок Петра Порошенка "Солідарність". З 16 кандидатів на посаду міського голови Черкас, які відкрили рахунки, жоден не подав вчасно проміжний фінансовий звіт. У Законі не передбачено механізмів для реагування з боку ТВК на неподання фінансових звітів або подання їх із запізненням. ТВК міст, де проводився моніторинг, не проявляли ініціативи у вигляді ухвалення рішення про звернення до кандидатів із зауваженням щодо невчасного подання. Закон передбачає, що відомості фінансових звітів оприлюднюються територіальною виборчою комісією протягом двох днів з дня їх отримання у місцевих друкованих засобах масової інформації або в інший, визначений нею спосіб. В той же час, більшість ТВК формально підійшли до оприлюднення цих звітів – оприлюднення здебільшого зводилося до розміщення на дошці оголошень ТВК, або до друку в одному періодичному виданні. Цього недостатньо для інформування громадськості. Кандидати на посаду міського голови не публікували за власною ініціативою проміжні та остаточні фінансові звіти.

20

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРІВ Інформаційне забезпечення виборчого процесу на місцевих виборах 2015 року регулювалось статтями 49-53 Закону «Про місцеві вибори». Метою інформаційного забезпечення протягом виборів є надання виборцям доступу до різнобічної, об’єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого та вільного волевиявлення. Передбачається доступ громадян до інформації про їх права, час та місце голосування, наявність у виборчих списках, списки кандидатів, політичних партій тощо. Законодавством передбачено розрізнення загального та спеціального інформаційного забезпечення. Загальне інформаційне забезпечення передбачає інформування виборців щодо: -

їх виборчі права та способи їх здійснення і захисту; можливість та процедури перевірки включення себе та інших виборців до Державного реєстру виборців та списків виборців на виборчих дільницях; адресу місцезнаходження відповідної територіальної та дільничної виборчих комісій виборчої дільниці, до яких належить виборча адреса виборця; адресу приміщення для голосування, дату та час голосування; підстави та процедури отримання можливості голосувати за місцем перебування; процедуру голосування та спосіб заповнення виборчого бюлетеня; право на оскарження порушень своїх виборчих прав та способи здійснення цього права; відповідальність за порушення законодавства про вибори.

Спеціальне інформаційне забезпечення передбачає інформування виборців про: - зареєстрованих кандидатів на відповідних місцевих виборах та суб’єктів їх висування; - рахунки виборчих фондів місцевих організацій партій та кандидатів, допустимий розмір добровільного внеску та спосіб, у який робиться внесок; - скасування реєстрації (вибуття) кандидата; - факти та події, пов’язані з виборчим процесом. На місцевих виборах 2015 року не було передбачено подачу програм партій при реєстрації кандидатів, так як це було на парламентських виборах 2014 року. Таким чином, виборці подекуди мали проблеми з доступом до інформації про кандидатів, оскільки не всі кандидати проводили активну кампанію. Другої особливістю інформаційного забезпечення на місцевих виборах 2015 року було те, що в день голосування на дільницях не було передбачено інформації про політичні сили, які беруть участь у виборах. Це призвело до двох наслідків. З одного боку, відсутність інформації була неочікуваною для виборців, спостерігачі фіксували скарги виборців на те, що в них немає інформації про кандидатів. По-друге, деякі політичні сили самостійно виготовляли плакати з інформацією про своїх кандидатів та пробували розміщувати її. Такі дії уже трактувалися, як передвиборна агітація, оскільки не забезпечувалися плакати про усіх кандидатів. Також перепоною на шляху до повноцінного забезпечення інформацією виборців стали численні помилки в самих бюлетенях, які були затверджені територіальними виборчими комісіями. На деяких округах, помітивши помилку в назві партії, кандидата або відсутність кандидата в бюлетені, територіальні виборчі комісії передруковували бюлетені. Однак на деяких округах фіксувались ситуації, коли наявну помилку в бюлетені помічали лише посеред дня голосування. Таким чином протягом певного часу виборців здійснювали своє 21

волевиявлення, не маючи повного уявлення про перелік кандидатів на їх дільниці. Так, у Львівській області в селі Гірник в бюлетені не було прізвища одного з кандидатів, а члени комісії пропонували виборцям вписувати його прізвище вручну. Проблемним стало інформаційне забезпечення виборів для виборців з обмеженими можливостями. Агітаційні матеріали не були розраховані на людей з обмеженими можливостями, а виборчі дільниці не були облаштовані ані трафаретами, ані інформацією, що розрахована на людей з обмеженими можливостями.

22

ГЕНДЕРНИЙ БАЛАНС НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ Місцеві вибори 25 жовтня 2015 р. – перші вибори в Україні, що пройшли за існування ґендерної квоти у виборчому законодавстві. Стаття 4 розділу «Рівне виборче право» нового закону передбачає, що «представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку». Недоліком закону є неімперативний характер ґендерної квоти. Недотримання квоти не згадується в законі серед підстав для відмови у реєстрації списків кандидатів. ЦВК Постановою № 362 від 23 вересня затвердила відповідне Роз’яснення, зазначивши, що відмова в реєстрації кандидатів у депутати з підстав недотримання положення Закону щодо представництва осіб однієї статі у виборчих списках не допускається. Роз’яснення спровокувало чисельні дебати, а також судові позови від двох партій – учасників виборчого процесу проти Центральної виборчої комісії. 30 вересня Київський апеляційний адміністративний суд задовольнив позов київського осередку партії «Самопоміч». В той же день, той самий суд (у іншому складі суддівської колегії) відмовив у задоволенні аналогічного позову від партії «Сила людей». ЦВК оскаржила постанову про задоволення позову «Самопомочі» у Вищому адміністративному суді, і Вищий адміністративний суд скасував рішення Київського апеляційного адміністративного суду. Хоча норма про квоту не передбачає санкції за її невиконання, КВУ вважає саму появу такої норми прогресом для виборчого законодавства України. Включення положення про квоту дозволило піднести проблему відсутності ґендерної рівності на порядок денний суспільства. Проблема неоднакового застосування Закону територіальними виборчими комісіями не була повністю вирішена. Деякі обласні, міські та районні ТВК відмовляли у реєстрації списків кандидатів через недотримання квоти, або скасовували їх реєстрацію, що поставило учасників виборчого процесу у нерівні умови. Спостерігачі КВУ фіксували масові випадки таких проблем у Волинській, Закарпатській, Житомирській, Львівській, Сумській, Херсонській та Харківській областях. Суди скасували рішення ТВК. Центральна виборча комісія (ЦВК) складається з 15 осіб, 6 з них (або 40%) – це жінки. В тому числі, жінки займають посади одного з двох Заступників Голови Центральної виборчої комісії (Жанна Усенко-Чорна), а також Секретаря Центральної виборчої комісії (Тетяна Лукаш). Жінки достатньо представлені у найвищому органі адміністрування виборів в Україні. Однак, строк повноважень більшості членів ЦВК, і в тому числі 5 з 6 жінок-членів, закінчився. Вони можуть бути в будь-який момент звільнені Верховною Радою за поданням Президента. Це є негативним фактором для стабільної роботи ЦВК. Щодо ґендерного складу територіальних виборчих комісій (ТВК), існує певний дисбаланс. Для України є традиційним, що цю кропітку роботу з невисокою оплатою виконують саме жінки. Так, на місцевих виборах 2010 р. жінки займали 68% посад в ТВК. В середньому, в ТВК всіх рівнів 73,5% посад займають жінки. Середні показники представництва жінок на керівних посадах відповідні: 70% серед голів, 68% серед заступників голів, 87% серед секретарів. Однак, такі середні показники складаються з двох різних груп ТВК – умовно «ТВК вищого рівня» та «ТВК нижчого рівня». Проаналізувавши склад ТВК, сформованих Центральною виборчою комісією на виборах 2015 р., КВУ дійшов висновку, що при поданні до складу ТВК вищого рівня, партії надавали перевагу чоловікам. За результатами ж призначення Центрвиборчкомом керівного складу цих ТВК з 23

числа осіб, відібраних жеребкуванням (50% жінок та 50% чоловіків), виявилось, що 61% посад голів обіймають чоловіки, так само як 59% посад заступників голів.

Також Комітет виборців України проаналізував списки місцевих організацій партій, зареєстрованих на вибори до міських рад. В середньому, рівень представництва жінок в списках до міських рад м. Києва та містобласних центрів по всій Україні дорівнював 32,1%. З 17278 зареєстрованих кандидатів, 5545 були жінками. Така ситуація була характерною для кожної окремої міської ради. Крім Івано-Франківська (29,7%), Рівного (28,5%) та Черкас (27%), загальний рівень представництва жінок серед кандидатів в депутати дорівнював або перевищував 30%. Серед лідерів – Дніпропетровськ (36%), Чернігів (35,5%), Херсон (35,2%) та Полтава (34,2%). Водночас, слід відзначити, що навіть лідери не мають значного перевищення квоти. Норма про квоту була дотримана у 310 списках з 430, тобто у переважній більшості. В абсолютних цифрах, найбільше жінок-кандидаток в 22 міські ради висунули «Батьківщина», Всеукраїнське об’єднання «Свобода», «Наш край» та Блок Петра Порошенка «Солідарність». загалом Партії, що висунули найбільше жінок-кандидаток в депутати кандидатів міських рад м. Київ та міст – обласних центрів у списках 1160 Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», 1032 Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода» 1005 Політична партія «Наш край» 1171 Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність» 1003 Радикальна Партія Олега Ляшка 922 Політична партія «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» 799 Політична Партія «Опозиційний блок» 726 Політична партія «Об’єднання «Самопоміч»

з них жінок 353 332 317 315 305 291 261 245

% жінок у списках 30,4 32,2 31,5 26,9 30,4 31,6 32,7 33,7 24

Щодо обласних рад, то в середньому, рівень представництва жінок в списках до обласних рад по всій Україні дорівнював 29,6%. Норма про квоту була дотримана у 195 списках з 318, тобто у переважній більшості. Порівняно зі списками до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів, партії рідше дотримувались квоти — вона дотримана в 61% списків до обласних рад проти 72% списків до міських рад. Загальний рівень представництва жінок в списках до обласних рад також є нижчим — 29,6% проти 32,1% у списках до міських рад. В абсолютних цифрах, найбільше жінок-кандидаток в 22 міські ради висунули «Батьківщина», Всеукраїнське об’єднання «Свобода», Радикальна партія Олега Ляшка та УКРОП. загалом Партії, що висунули найбільше жінок-кандидаток в депутати кандидатів обласних рад у списках 1640 Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» 1531 Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода» 1424 Радикальна Партія Олега Ляшка 1321 Політична партія «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» 1313 Політична Партія «Опозиційний блок» 1702 Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність» 1188 Політична партія «Наш край» 983 Партія «Відродження»

з них жінок 487 472 418 400 393 348 324 313

% жінок у списках 29,7 30,8 29,3 30,3 29,9 20,4 27,3 31,8

25

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВИБОРАМИ Для отримання можливості спостерігати на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року громадським організаціям відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про місцеві вибори» необхідно було звернутися до Центральної виборчої комісії за дозволом мати таких спостерігачів. Після цього вони повинні були зареєструвати своїх спостерігачів у відповідних територіальних виборчих комісіях. Таким способом 61 громадська організація отримала право спостерігати за місцевими виборами по всій Україні. Ще 22 громадські організації отримали право спостерігати у окремих регіонах. Крім того, Центральною виборчою комісією було зареєстровано 140 спостерігачів від іноземних держав та 1531 спостерігача від міжнародних організацій, яких було втричі більше, ніж на попередніх чергових виборах у 2010 році. Також своїх спостерігачів мали право реєструвати кандидати та місцеві організації партій, які висунули своїх кандидатів у багатомандатних округах. У 5 випадках справи щодо реєстрації офіційних спостерігачів розглядалися у судах. Місцева організація політичної партії «УКРОП» звернулася до Васильківської виборчої комісії 19 жовтня о 23:30 з поданням щодо реєстрації офіційних спостерігачів, однак жодного з представників комісії на робочому місці не було, про що було складено акт і викликано міліцію. Комісія зареєструвала подання, як таке, яке було подане 20 жовтня. У суді (справа № 810/5090/15) місцева організація політичної партії «УКРОП» просила зобов’язати комісію визнати подання таким, що подано 19 жовтня та розглянути подання. Крім того, у судах розглядалися три справи щодо подань про реєстрацію офіційних спостерігачів (справи № 810/4803/15, 804/14853/15, 820/10437/15). У цих трьох справ представники ГМ «ОПОРА» оскаржували відмову територіальних виборчих комісій у реєстрації спостерігачів через неточності у поданнях. Так, в одному поданні у 2 осіб, які є студентами, у графі "місце роботи (заняття)" містився запис "немає". У ще двох поданнях для реєстрації офіційних спостерігачів було зазначено один і той же контактний телефон. Суд в усіх 3 випадках задовольнив вимоги позивача та зобов’язав Дніпропетровську, Ірпінську міські, Харківську обласну виборчу комісію зареєструвати офіційних спостерігачів. Ще в одній справі (№ 805/4863/15-а) кандидат на посаду Краматорського міського голови просив скасувати постанову про реєстрацію спостерігачів його суперника через, нібито, відсутність підпису кандидата на поданні. Суд у цьому випадку також відмовив у задоволенні позову. До речі, Дніпропетровська обласна виборча комісія прийняла протокольне рішення про те, що вона буде здійснювати видачу посвідчень кожному зареєстрованому офіційному спостерігачу від громадської організації за наявності у останнього документів, що посвідчує особу відповідно до вимог ч.8 ст.66 Закону України «Про місцеві вибори». Відповідне рішення було оскаржене до суду, який зазначив, що таке рішення комісії ускладнює процес організації здійснення статутної діяльності громадським організаціям в питані виборчого процесу та спостереження за ним, у зв'язку з чим його необхідно скасувати. Суд підтвердив уже усталену практику, коли посвідчення офіційних спостерігачів отримує уповноважений представник громадської організації, який уже потім передає їх офіційним спостерігачам, зареєстрованим від цієї організації.

26

Законодавство про місцеві вибори містить прогалину щодо діяльності офіційних спостерігачів від громадських організацій та міжнародних спостерігачів під час повторного голосування. ЦВК вирішила цю проблему, зазначивши у Роз’ясненні щодо окремих питань організації підготовки та проведення повторного голосування, що офіційні спостерігачі від громадських організацій, іноземних держав та міжнародних організацій продовжують здійснювати свої повноваження під час організації підготовки та проведення повторного голосування. В окремих спостерігачів, у тому числі від ВГО КВУ, з цим виникли проблеми. Наприклад, у Вінниці на дільницях № 051455 та № 052499 спостерігачів впустили на дільницю тільки після того, як вони ознайомили членів ДВК із відповідним Роз’ясненням Центрвиборчкому. Загалом, якщо оцінювати законодавство про місцеві вибори щодо повноважень офіційних спостерігачів, то воно суперечливе. Найкращим з погляду діяльності офіційних спостерігачів вважається Закон України «Про вибори народних депутатів». У нещодавно прийнятий Закон України «Про місцеві вибори» не були включені норми із цього закону, тому він передбачає певні обмеження щодо дій спостерігачів, а саме щодо їх можливості втручатися у разі виявлення правопорушення. Ці відмінності ілюструє нижченаведена таблиця. Закон України «Про місцеві вибори»

Закон України «Про вибори народних депутатів України» Стаття 66. Ч. 10. Офіційний спостерігач Стаття 78. Ч. 10. Офіційний спостерігач від громадської організації не має права: від партії, кандидата у депутати, громадської організації не має права: 1) втручатися в роботу виборчої комісії, чинити дії, що порушують хід виборчого 1) безпідставно втручатися в роботу процесу або заважають членам виборчої виборчої комісії, чинити дії, що порушують комісії здійснювати свої повноваження; законний хід виборчого процесу або … неправомірно заважають членам виборчої комісії здійснювати свої повноваження; … Стаття 66. Ч. 11. У разі порушення Стаття 78. Ч. 11. У разі порушення офіційним спостерігачем вимог частини офіційним спостерігачем від партії, десятої цієї статті виборча комісія може кандидата у депутати, громадської позбавити його права бути присутнім у організації вимог частини десятої цієї статті приміщенні виборчої дільниці під час виборча комісія робить йому попередження. голосування та на засіданнях територіальної, У випадку повторного або грубого дільничної виборчої комісії. порушення вимог частини десятої цієї статті виборча комісія може позбавити його права бути присутнім на своєму засіданні у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 34 цього Закону. Залишається доволі неоднозначною норма щодо можливості офіційних спостерігачів з’явитися на підсумкове засідання дільничної виборчої комісії з підрахунку голосів після початку засідання. Спостерігачами ВГО КВУ було зафіксовано, що у Миколаєві на ВД № 480835 офіційного спостерігача було видалено із виборчої дільниці, оскільки він з’явився після 20:00. Спостерігач заявив, що він звертатиметься з цього приводу до правоохоронних органів, тому комісія передумала. У подібному випадку у м. Луцьку дільнична виборча комісія ВД № 071075 таки не допустила спостерігача на засідання. Потерпілий оскаржив рішення комісії у Волинський окружний адміністративний суд (справа № 803/3675/15), однак суд став 27

на бік комісії, зазначивши, що процес ведення дільничною виборчою комісією підрахунку голосів є безперервним до складення та підписання відповідних протоколів про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, відтак переривання цього процесу внаслідок прибуття на засідання ДВК офіційного спостерігача є порушенням вимог Закону України «Про місцеві вибори». Пізніше Львівський апеляційний адміністративний суд підтримав рішення суду 1 інстанції. Відповідна прогалина у виборчому законодавстві присутня доволі давно, тому її необхідно виправити, прописавши норму належним чином для однакового її розуміння та застосування суб’єктами виборчого процесу.

28

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ГОЛОСУВАННЯ, ПІДРАХУНКУ ГОЛОСІВ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ У день голосування на виборчих дільницях працювало 4300 спостерігачів та 52 мобільні групи КВУ. Комітет виборців України також провів екзит-поли в Києві та Харкові. 25 жовтня працювали дві гарячі телефонні лінії КВУ: для членів дільничних і територіальних виборчих комісій та для виборців. День голосування на місцевих виборах, за виключенням виборів у кількох територіальних громадах, в цілому відповідав стандартам вільних та демократичних виборів. Зафіксовані порушення чинного законодавства в переважній більшості не мали суттєвого впливу на результат голосування. За даними ЦВК, явка склала 46.6 відсотків. У містах Маріуполь, Красноармійськ (Донецька область) та Сватове (Луганська область) через численні порушення, пов’язані із друком бюлетенів, помилками в їх тексті та не передачею бюлетенів до ДВК було зірвано виборчий процес. Якщо у містах Красноармійськ та Маріуполь вибори не відбулися через відсутність виборчих бюлетенів, то у Сватове причиною зриву виборів стали грубі помилки у тексті бюлетенів. У день голосування КВУ було зафіксовано понад 1500 порушень виборчого законодавства. Більшість зафіксованих порушень (понад 70%) були порушеннями процедурного та технічного характеру. До таких порушень належать: несвоєчасне відкриття виборчих дільниць, оголошення перерв в роботі ДВК, відсутність кабінок для голосування, відсутність бланків протоколів про підрахунок голосів на моменту початку голосування, часткове заповнення протоколів до завершення голосування, вкидання контрольних листів в урну для голосування без печаток тощо. У порівнянні із місцевими виборами 2010 року, кількість спроб підкупу виборців у день голосування суттєво зменшилась. КВУ фіксував лише поодинокі випадки спроб використання технології «каруселей» та організації підкупу виборців. Головною проблемою в підготовці до дня голосування на місцевих виборах 2015 року стало виготовлення бюлетенів та затвердження їх тексту. Вже в день голосування на дільницях масово фіксувались помилки в текстах бюлетенів, недостатня кількість та зникнення частини бюлетенів. Такі випадки мали місце у Вінницькій, Волинській, Львівській, Миколаївській, Тернопільській областях. У селі Вороблячин (Яворівський район, Львівська область) в окрузі №33 за день до виборів передруковували бюлетені на виборах до районної ради через те, що в прізвищі кандидата було допущено помилку. Проте в нових бюлетенях, хоч і було виправлено прізвище кандидата, але все ж було допущено нову помилку – в номері дільниці на бюлетенях. Як результат вибори у селі до районної ради не проводились. Як правило виборчі дільниці було відкрито вчасно. В той же час приблизно 20% дільниць було відкрито із запізненням. Одна із найпоширеніших причин затримок – отримання бюлетенів від ТВК із запізненням. До прикладу, у Черкасах виборча дільниця №711056 почала працювати із півгодинним запізненням через те, що отримала бюлетені лише о 4 ночі. Частина комісій не розпочали голосування через неуважність їх членів. У місті Рубіжне (Луганська область) дільниця №441083 була відкрита із запізненням, оскільки голова комісії згубив ключ від сейфа. На частині дільниць в ході підготовчого засідання було виявлено значну різницю в кількості бюлетенів. На одних дільницях бюлетенів виявилось більше потрібної кількості, тоді як в інших їх було їх в недостатку. Відповідно до ч. 6 ст. 74 Закону «Про місцеві вибори» кількість виборчих бюлетенів для голосування становить 0.5 відсотка від кількості виборців на кожній виборчій дільниці у такому окрузі. Низка дільниць у великих містах виявилися належним 29

чином не підготовленими до їх відкриття. У Вінниці кабіни для голосування вчасно не були встановлені відразу на 11 дільницях, у Сумах – на 17. Як наслідок виборцям довелось голосувати у невідповідних місцях (підвіконниках, столах тощо), що порушило право на таємницю голосування. У день виборів мали місце порушення заборони щодо розміщення передвиборної агітації. Збільшення незаконної прихованої агітації в день голосування було зафіксовано в Чернівецькій, Київській областях та Києві. У Києві біля дільниць на одному із округів протягом тривалого часу ходили молодики із шапками «Є-38». Такі головні убори містили ознаки агітації за одну із місцевих організацій партій, номер у виборчому списку якої – 38. Мали місце випадки фотографування виборчих бюлетенів у кабінах для таємного голосування. У Луцьку на одній з дільниць виборець сфотографував бюлетень, це помітили спостерігачі і переконали виборця стерти фото. КВУ фіксував лише поодинокі випадки перешкоджання роботі спостерігачів у день виборів. У переважній більшості випадків такі проблеми вирішувались оперативно, після втручання представників громадських організацій та МВС. Процес підрахунку голосів відбувався без серйозних порушень. Порушення при закритті дільниць та підрахунку голосів носили процедурний характер. Вже традиційною проблемою стало те, що окремі ТВК приймали виборчу документацію вкрай повільно. Зокрема, Соснівська районна у місті виборча комісія в Черкасах за 5 годин не прийняла документації з жодної дільничної комісії. Основна причина відмов у прийнятті документів – помилки при оформленні і скорочення назв партій в бюлетенях. Серед найчастіших помилок при оформленні документів: - незапечатані протоколи про підрахунок голосів; - протоколи з виправленнями; - на пакетах з документацією не вказано дату і час пакування; - в протоколах підрахунку голосів не вписані імена кандидатів, як вони були в бюлетенях. Встановлення результатів виборів зайняло більше часу, ніж на це було відведено. У значної частини протоколів ДВК було виявлено помилки і вони повертались для внесення виправлень. При цьому як правило члени ДВК не їхали назад на дільниці складати уточнені протоколи, як того вимагало законодавство, а писали їх або в приміщенні, де знаходиться ТВК, або ж в автомобілях, на яких приїхали здавати документацію. Після внесення виправлень такі комісії знову заходили в ТВК здавати документацію. Крім того, спостерігачі КВУ фіксували уже традиційне порушення щодо недопущення на засідання з підрахунку голосів осіб, які мають право там перебувати. Попри значні побоювання з боку окремих експертів, кількість недійсних бюлетенів через помилки виборців не була значною. На переважній більшості дільниць частка таких бюлетенів не більше 5%. Це приблизно стільки ж, скільки на місцевих виборах 2010 року. У законодавстві про місцеві вибори прямо не передбачено можливість анулювати результати виборів у цілому, а лише окремо по виборчих дільницях. Такий серйозний недолік закону веде до нерозуміння комісіями їхніх дій у разі виникнення проблем із встановленням результатів виборів через: 1) причини, які не дозволяють провести належним чином голосування: зрив голосування у цілому, помилки у бюлетенях, які не дозволяють провести голосування, і т. д.

30

2) системні порушення, які вплинули на результати виборів. Законом України «Про місцеві вибори» передбачено виключний перелік підстав, коли голосування на виборчій дільниці може бути визнане недійсним. Наприклад, виявлення у виборчих скриньках виборчих бюлетенів у кількості, що перевищує більш як на п’ять відсотків кількість виборців, які отримали бюлетені на виборчій дільниці. Однак інколи достатньо і відсотку виборців, для того щоб змінити результати виборів, тому можливості виборчих комісій щодо скасування результатів виборів є доволі обмеженими. Виборчим комісіям та судам доводиться скасовувати рішення про визнання обраним того чи іншого кандидата та визнавати вибори такими, що не відбулися. Однією із системних проблем стала фактична відсутність з боку держави інформаційнопросвітницької кампанії щодо нової системи виборів. Оскільки для ТВК вищого рівня були проведені навчальні тренінги, то ці комісії виявились більш підготовленими до виборів. В той самий час селищні та сільські ТВК і значна частина дільничних комісій, які не отримали належної підготовки, здійснювали технічні помилки та порушення виборчих процедур через брак компетентності. Відповідно до Кодексу належних практик у виборчих спорах орган з розгляду скарг має бути вповноважений анулювати вибори в тих випадках, коли порушення могли вплинути на їхні результати. Можливість анулювати результати виборів має бути передбачена як для виборів у цілому, так і для результатів по окремих виборчих округах чи дільницях. У випадку анулювання результатів голосування у відповідному районі мають бути організовані нові вибори. Зафіксовані випадки порушень виборчого законодавства актуалізували питання професійного формування виборчих комісій. КВУ вважає, що виборча реформа має обов’язково передбачати кардинальні зміни в процедурі формування виборчих комісій, оскільки їх формування виключно місцевими організаціями партій часто негативно позначається на роботі і призводить до політично вмотивованих рішень. При реформуванні виборчого законодавства необхідно запровадити систему підготовки професійних членів комісій із відповідною оплатою праці.

31

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ДРУГОГО ТУРУ Закон «Про місцеві вибори» передбачає проведення другого туру виборів у містах, де кількість виборців не менша ніж 90 тисяч. В Україні таких міст 35. В частині з них один із кандидатів набрав 50%+1 голосів і переміг в першому турі. До таких міст належать Харків, Одеса, Тернопіль, Лисичанськ (Луганська область) і Слов’янськ (Донецька область). В Маріуполі вибори 25 жовтня не відбулися. Другий тур виборів відбувся в 29 містах України. Серед цих міст Київ, 18 обласних центрів і міста Біла Церква, Кременчук, Мелітополь, Бердянськ, Павлоград, Нікополь, Дніпродзержинськ, Сєвєродонецьк, Краматорськ, Кривий Ріг. Щодо голосування у Кривому Розі, то Верховна рада України прийняла Закон «Про позачергові вибори Криворізького міського голови», яким призначила повторне голосування на 27 березня 2016 року. Напередодні другого туру під питанням виявилось повторне голосування в місті Павлограді. Вже після голосування ТВК встановила, що кількість виборців у місті є меншою ніж 90 тисяч, а тому відповідно до Роз’яснення ЦВК №515 повторне голосування не мало проводитись. Роз’яснення було оскаржено кандидатом на посаду міського голови Павлограда до суду і повторне голосування відбулося. Підготовка до другого туру виборів була означена такими проблемами як неповний склад дільничних виборчих комісій. У низці міст (Вінниця, Суми, Чернівці та Київ) при формуванні складу ДВК виникли труднощі. Кандидати на посади міських голів, що вийшли в другий тур виборів, не висунули достатньої кількості кандидатур для формування ДВК бодай в мінімальному складі. Так, у Вінниці для формування ДВК хоча б в мінімальному складі не вистачило понад 500 осіб, у Сумах – 728, у Чернівцях – 200. ДВК із недостатньою кількістю подань довелось доукомплектовувати головам відповідних ТВК. Іншим проблемним моментом напередодні проведення другого туру стали заміни членів територіальних виборчих комісій. У всіх містах, за винятком Вінниці, заміни проводили місцеві організації партій, кандидати яких не брали участі у другому турі. Заміни в складі ТВК напередодні повторного голосування були невиправданими, оскільки партії робили заміни в комісіях, в яких не було виявлено серйозних проблем під час попереднього етапу виборів. Щодо передвиборної агітації, то як і під час попереднього етапу виборчої кампанії основними формами роботи із виборцями стали розміщення агітаційних матеріалів в ЗМІ та на носіях зовнішньої реклами (білборди, сітілайти). Такі форми роботи стали переважаючими у 9 містах. Кандидати на посаду міського голови у другому турі більш активно використовували таку форму агітації як публічні дебати. При цьому до призначення другого туру виборів публічні дебати використовувались лише в поодиноких випадках. Загалом перед другим туром дебати пройшли у 16 містах, протеу переважній більшості вони були беззмістовними і будувалися навколо взаємних звинувачень кандидатів. Порушення при проведенні агітації носили поодинокий характер і стосувалися розміщення агітаційних матеріалів у заборонених місцях (у Львові та Вінниці – на зовнішній поверхні транспортних засобів громадського користування). День голосування під час другого туру відповідав стандартам вільних та демократичних виборів. Зафіксовані порушення не носили масового характеру. Явка виборців під час другого туру в середньому була на 10% нижчою у порівнянні із першим туром. В той же час кількість голосів, поданих за переможців 1 та 2 турі виборів збільшилися у 27 із 29 міст. У містах Біла Церква, Кременчук, Полтава та Сєвєродонецьк – вдвічі. Лише у 2 містах кількість голосів переможця дещо зменшилася – у Львові та Вінниці, де розрив між двома 32

кандидатами після 1 туру становив близько 35%. Такий великий розрив не стимулював виборців прийти на виборчі дільниці у 2 турі виборів. Саме тому доцільним є обмежити проведення 2 туру у разі, якщо розрив у голосах між кандидатами більший ніж 20% або 25%. Загалом же підтримка виборцями переможців другого туру виборів зросла у середньому на 48%. У 6 містах внаслідок проведення другого туру змінилися переможці виборів. При цьому окремим кандидатам вдалося покращити свій результат удвічі, або й утричі. Таблиця 1. Порівняння явки виборців у 1 та 2 турі виборів

Бердянськ, Запорізька обл. Біла Церква, Київська обл. Вінниця Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл. Дніпропетровськ Житомир Запоріжжя Івано-Франківськ Київ Кіровоград Краматорськ, Донецька обл. Кременчук, Полтавська обл. Кривий ріг, Дніпропетровська обл. Луцьк Львів Мелітополь, Запорізька обл. Миколаїв Нікополь, Дніпропетровська обл. Павлоград, Дніпропетровська обл. Полтава Рівне Сєвєродонецьк, Луганська обл. Суми Ужгород Херсон Хмельницький Черкаси Чернівці Чернігів

Явка 25 жовтня Явка 15 2015 р. листопада 2015 р.

48,50% 43,18% 42,80% 40,57% 39,40% 28,02% 38,35% 23,38% 44,00% 45,00% 38,86% 27,97% 46,97% 36,60% 48,10% 37,95% 41,87% 28,35% 44,06% 27,15% 38,20% 41,41% 45,38% 31,60% 39,20% 35,00% 49,70% 43,39% 49,36% 39,84% 36,23% 35,07% 34,50% 38,04% 44,59% 33,26% 45,50% 41,00% 46,38% 39,86% 43,70% 31,22% 31,80% 28,57% 42,22% 30,84% 56,10% 38,00% 32,72% 20,52% 45,30% 34,23% 38,16% 27,80% 57,71% 28,80% 43,65% 46,00%

33

Таблиця 2. Порівняння кількості голосів переможців у 1 та 2 турі виборів

Кандидат переможець 1 туру Місто Чепурний Володимир Єфименко Біла Церква Костянтин Вінниця Моргунов Сергій Дніпродзержинськ Білоусов Андрій Дніпропетровськ Вілкул Олександр Житомир Сухомлин Сергій Запоріжжя Буряк Володимир Івано-Франківськ Насалик Ігор Київ Кличко Віталій Кіровоград Райкович Андрій Краматорськ Панков Андрій Кременчук Малецький Віталій Кривий Ріг Вілкул Юрій Луцьк Романюк Микола Львів Садовий Андрій Мелітополь Мінько Сергій Миколаїв Дятлов Ігор Нікополь Фісак Андрій Павлоград Вершина Анатолій Полтава Мамай Олександр Рівне Хомко Володимир Сєвєродонецьк Казаков Валентин Суми Лисенко Олександр Ужгород Андріїв Богдан Миколаєнко Херсон Володимир Симчишин Хмельницький Олександр Бердянськ

Черкаси Чернівці

Одарич Сергій Каспрук Олексій

Чернігів Всього

Соколов Олександр

К-сть голосів переможця 1 туру

Кандидат переможець 2 туру

Чепурний 16215 Володимир 17759 51849 22908 126691 21253 83029 23393 353312 22237 26627 15798 88345 30187 141255 13820 44764 14649 14130 24214 30549 7591 43664 10740 20903 21554 19042 27000 32612 1366090

Дикий Геннадій Моргунов Сергій Білоусов Андрій Філатов Борис Сухомлин Сергій Буряк Володимир Марцінків Руслан Кличко Віталій Райкович Андрій Панков Андрій Малецький Віталій Вілкул Юрій Романюк Микола Садовий Андрій Мінько Сергій Сенкевич Олександр Фісак Андрій Вершина Анатолій Мамай Олександр Хомко Володимир Казаков Валентин Лисенко Олександр Андріїв Богдан Миколаєнко Володимир Симчишин Олександр Бондаренко Анатолій Каспрук Олексій Атрошенко Владислав

Різниця К-сть у Різниц голосів голосах у% переможця між 2 туру турами 21059

4844

29,87

36697 50763 23224 184874 31637 123682 37714 392614 24434 31857 32684 89209 37575 140942 23698 80636 16900 21078 53390 36852 15641 49752 20665

18938 -1086 316 58183 10384 40653 14321 39302 2197 5230 16886 864 7388 -313 9878 35872 2251 6948 29176 6303 8050 6088 9925

106,64 -2,09 1,38 45,93 48,86 48,96 61,22 11,12 9,88 19,64 106,89 0,98 24,47 -0,22 71,48 80,14 15,37 49,17 120,49 20,63 106,05 13,94 92,41

37532

16629

79,55

41943

20389

94,59

29645 33223

10603 6223

55,68 23,05

53201 1773121

20589 407031

63,13 48,25

34

Таблиця 3. Нарощування голосів «наздоганяючих» кандидатів

Біла Церква Дніпропетровськ ІваноФранківськ Миколаїв Черкаси Чернігів

Дикий Геннадій Філатов Борис Марцінків Руслан Сенкевич Олександр Бондаренко Анатолій Атрошенко Владислав

Різниц я між 1 та 2 туром Голоси за Голоси за у кандидата у 1 кандидат голоса турі а у 2 турі х 15191 36697 21506 119473 184874 65401

Різниця між 1 та 2 туром у відсотка х 141,57% 54,74%

19850

37714

17864

89,99%

25904

80636

54732

211,29%

9836

29645

19809

201,39%

22560

53201

30641

135,82%

35

ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ТА БЕЗДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ВИБОРАМИ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА В Україні наявна паралельна юрисдикція виборчих комісій та судів для розгляду виборчих спорів. Особа для оскарження рішення, дії чи бездіяльності може звернутися як до виборчих комісій, так і до судів. Однак, можливості оскарження тих чи інших дій до виборчих комісій є доволі обмеженими. Центральною виборчою комісією протягом виборчого процесу було прийнято 23 постанови, які стосувалися розгляду скарг, поданих суб’єктами виборчого процесу. Відповідно до цих постанов лише одну скаргу Центральна виборча комісія розглянула по суті. У інших 22 постановах зазначено, що скарги залишені без розгляду. У 18 скаргах ЦВК встановила, що був зазначений неналежний суб’єкт розгляду скарги. У 12 скаргах підставою для залишення скарги без розгляду по суті було порушення строку оскарження. 5 скарг були подані повторно неналежно оформленими. Ще в одному випадку скаргу подавав неналежний суб’єкт подання. З огляду на таку статистику, не зовсім очевидним є обмеження можливості оскарження до Центральної виборчої комісії, передбачені Законом України «Про місцеві вибори». Так цим законом передбачено, що до ЦВК можна оскаржити лише бездіяльність територіальних виборчих комісій. При цьому Центральна виборча комісія наділена повноваженнями, необхідними для належного розгляду скарг також на дії та рішення територіальних виборчих комісій, дії чи бездіяльність їх членів. Так, ЦВК може з власної ініціативи у разі прийняття територіальною виборчою комісією незаконного рішення або її бездіяльності скасувати таке рішення та/або прийняти відповідне рішення. Подібна ситуація із оскарженням рішень територіальних виборчих комісій. Відповідно до Закону України «Про місцеві вибори» рішення, дії чи бездіяльність територіальної виборчої комісії, її члена може бути оскаржено до територіальної виборчої комісії, яка встановлює результати відповідних місцевих виборів. Однак найчастіше доводиться оскаржувати рішення та дії саме територіальної виборчої комісії, яка встановлює результати виборів. А такі рішення чи дії можна оскаржувати виключно до суду.

22 травня 2015 року до Закону України «Про судовий збір» було внесено зміни, відповідно до яких ціна судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру зросла з 0,06 мінімальної заробітної плати до 0,4 мінімальної заробітної плати (майже у 7 раз) для фізичної особи та до 1 мінімальної заробітної плати (майже у 17 раз) для юридичних осіб. Такі суми судового збору сплачуються і за подання адміністративних позовів при виборчих спорах. При цьому зазвичай у позовній заяві зазначаються кілька позовних вимог, відповідно сума судового збору зростає кратно у залежності від їх кількості. На думку ВГО КВУ, така висока ставка судового збору обмежує права суб`єктів виборчого процесу на оскарження незаконних рішень, дій чи бездіяльності та потребує зниження. Серйозним обмеженням ефективної діяльності судів є не конкретизований строк виконання судових рішень. Відповідно до ч. 6 ст. 173, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно. Щодо інших судових рішень, які стосуються виборчого 36

процесу такої вимоги немає. Відповідно до ч. 1 ст. 257 суд може, у разі необхідності, спосіб, строки і порядок виконання визначити у самому судовому рішенні. Так у справі № 805/4704/15-а Красноармійська виборча комісія протягом 2 днів не виконувала рішення Донецького апеляційного адміністративного суду. Подібна ситуація була у Херсоні, де Херсонська міська виборча комісія також протягом 2 днів не виконувала рішення Одеського апеляційного адміністративного суду (справа № 821/3250/15-а) щодо реєстрації кандидата на посаду Херсонського міського голови. Окремі суди в своїх рішеннях зазначали строк виконання рішення. Так, Черкаський окружний адміністративний суд у справі № 823/5042/15 зобов’язав розглянути документи щодо реєстрації кандидатами у депутати, включених до виборчого списку кандидатів у депутати у строк не пізніше наступного дня за днем набрання судовим рішенням законної сили. В умовах виборчого процесу, коли скорочені строки процедур, у важливих справах, наприклад щодо реєстрації кандидатів, судам варто встановлювати строк виконання судового рішення, для того, щоб забезпечити вчасне припинення порушень виборчих прав. Іншим способом є включення постанов судів, пов’язаних з виборчим процесом, до числа постанов, які виконуються негайно. Негативною тенденцією є неоднакове застосування судами норм виборчого законодавства. Наочним прикладом на цих виборах стали 2 рішення Київського апеляційного адміністративного суду, прийняті 30 вересня (Справи № 875/36/15 та 875/37/15). В обох справах оскаржувалася постанова ЦВК про роз’яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України «Про місцеві вибори» при реєстрації списків кандидатів місцевих організацій партій. Цікаво що обидві справи розглядала колегія з трьох суддів, при цьому 2 з 3 суддів були присутні в обох колегіях. Однак це не завадило суду прийняти по двох аналогічних позовах діаметрально протилежні рішення з таким ж різними аргументами. Неоднорідною була практика судів й з інших питань. Так, у рішенні Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/1476/15 зазначено, що відсутність в автобіографії кандидата відомостей щодо громадської роботи (в тому числі на виборних посадах), не є підставою для відмови у реєстрації його кандидатом на посаду міського голови за умови подання всіх документів. Водночас, виявлення таких неточностей може бути підставою для внесення до автобіографії відповідних виправлень. Суд зауважив, що визнання Лисичанською міською виборчою комісією Луганської області відсутності певних відомостей в автобіографії відсутністю самої автобіографії кандидата є надмірним формалізмом. Черкаський окружний адміністративний суд, на відміну від Луганського окружного адміністративного суду, у рішенні по справі № 823/5042/15 погоджується, що відсутність інформації про громадську роботу особи (в тому числі на виборних посадах), громадянство та партійність не є допущеною технічною опискою або допущеною помилкою. Разом з тим, на переконання суду, це є упущенням, що може бути усунено та не дає права на цій підставі відмовляти у реєстрації кандидата в депутати. Суд зазначив, що механізму усунення такого недоліку документа, як не зазначення окремих обов’язкових відомостей, в Законі України «Про місцеві вибори» конкретно не висвітлено. Разом з цим, він не є синонімом «відсутності документа», тому не можна кандидату, який подав таку автобіографію, відмовляти у реєстрації. У той же час Донецький окружний адміністративний суд у справі № 805/4633/15-а прийняв рішення про відмову у задоволенні позову кандидату, якому відмовили у реєстрації через неповний перелік відомостей в автобіографії. Суд зазначив, що виходячи з системного аналізу 37

законодавства вбачається, що якщо у документі пропущена буква або слово, використано невдалий чи неточний термін або словосполучення, але це не є перешкодою для розуміння змісту викладених даних, тоді це має вважатися помилкою, що підлягає виправленню або уточненню. Якщо ж документ оформлено не належним чином, тобто у ньому містяться не всі необхідні та важливі дані, що за Законом повинні бути вказані, або відсутні підпис, печатка та інші необхідні реквізити, тоді слід вважати, що документ відсутній. Одним з положень Кодексу належної практики у виборчих справах Венеціанської комісії є те, що процедура оскарження має бути простою і позбавленою формалізму. Суди та комісії часто не дотримуються цього принципу. Так, Окружний адміністративний суд м. Києва відмовив у задоволенні позовних вимог Київській обласній організації політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (справа № 826/24626/15) саме через надмірний формалізм. ВО «Батьківщина» просила: - визнати протиправними дії Київської обласної виборчої комісії щодо складення протоколу про результати виборів депутатів Київської обласної ради у багатомандатному виборчому окрузі від 04 листопада 2015 року, який містить недостовірні дані щодо розподілу депутатських мандатів; - скасувати протокол Київської обласної виборчої комісії про результати виборів депутатів Київської обласної ради у багатомандатному виборчому окрузі від 04 листопада 2015 року; - зобов'язати Київську обласну виборчу комісію встановити результати виборів депутатів Київської обласної ради у багатомандатному виборчому окрузі у спосіб, передбачений статтею 86 Закону України "Про місцеві вибори". Київська обласна виборча комісія при розподілі додаткових мандатів вчинила грубу помилку, оскільки результати розподілу додаткових мандатів не відповідають тим, які повинні відповідно до ч. 7 ст. 86 Закону України «Про місцеві вибори». Таким чином, Київська обласна виборча комісія позбавила ВО «Батьківщину» 1 місця в облраді, передавши його іншій місцевій організації партії. Суд при розгляді позову зазначив, що предметом оскарження можуть бути дії, щодо виконання відповідачем, зокрема, ч. 7 ст. 86 Закону № 595-VIII. Однак, позивач просив визнати протиправними дії щодо складання протоколу. Підстав для задоволення саме таких позовних вимог суд не вбачав. Суд у рішенні зазначив, що позивачем, не дивлячись на вчинення відповідачем дій з розподілу додаткових мандатів не у відповідності до вимог ч.7 ст. 86 Закону № 595-VIII, обрано не належний спосіб захисту порушених прав та інтересів, оскільки предметом оскарження можуть бути дії, які вчиненні з порушенням норм закону «Про місцеві вибори», зокрема, вказаної вище норми. Таким чином, незважаючи на серйозні порушення законодавства про місцеві вибори, які вплинули на результати виборів, суд відмовив у задоволенні позовних вимог через юридично неграмотно сформульовані позовні вимоги. При цьому суд не скористався, передбаченою ст.

11 Кодексу адміністративного судочинства України, можливістю вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Як наслідок такого надто формалізованого підходу суду до позовної заяви, результати виборів депутатів Київської обласної ради досі не змінилися.

38

Щодо відповідальності за порушення виборчого законодавства, то розрізняють окремо відповідальність за порушення Закону України «Про місцеві вибори», адміністративну та кримінальну відповідальність. Перший тип відповідальності зводиться до попередження, яке може винести територіальна виборча комісія кандидату за порушення норм Закону України «Про місцеві вибори». З огляду на низьку ефективність такої санкції, як попередження, воно використовувалося на цих виборах нечасто. Наприклад, Кременчуцька, Боярська міські виборчі комісії оголошували попередження кандидатам на посаду міського голови. Подібна ситуація з адміністративною відповідальністю. Більшість норм щодо адмінправопорушень були прийняті у 2006 році і з того часу не мінялися. Санкції, які передбачені у цих нормах, уже давно застаріли і є надто низькими. Наприклад, порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях громадянином тягне за собою штраф у розмірі від 85 до 170 гривень. Така незначна санкція не те, шо не виконує своєї превентивної функції. Притягнення до адміністративної відповідальності громадянина за цією статтею буде коштувати державі дорожче, ніж штраф, який порушник сплатить. Частково саме з цих причин згідно Єдиного державного реєстру судових рішень до адміністративної відповідальності протягом місцевих виборів було притягнуто лише кілька десятків осіб. Протягом місцевих виборів працівниками правоохоронних органів було складено 220 адміністративних протоколів, які були направлені до судів. З цих 220 адміністративних протоколів лише у 146 випадках осіб визнали винними у вчиненні адміністративних правопорушень. У 32 випадках суд зазначив, що було відсутнє адміністративне правопорушення. Ще у 42 випадках справа закінчилася тим, що суд повернув протоколи на доопрацювання, а працівники правоохоронних органів доопрацьовані протоколи до суду не подавали. Невміння скласти адміністративний протокол та незнання виборчого законодавства призвели до того, що третина адміністративних протоколів не були враховані судами. Щодо кримінальної відповідальності, то у 2014 році уже вносилися зміни до Кримінального кодексу щодо підвищення санкцій за вчинення злочинів проти виборчих прав. Тим не менше, проблема виборчих злочинів полягає не так у відповідальності, як у складах злочинів. Так, важко притягнути до відповідальності за ст. 160 Кримінального кодексу України, осіб, які здійснюють непрямий підкуп виборців. Крім того, після виділення підкупу виборців в окрему статтю, декриміналізували таке діяння, як перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу (окрім виборця), члена виборчої комісії, або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з підкупом. Загалом, інститут відповідальності за вчинення виборчих правопорушень потребує комплексного доопрацювання.

39

РЕКОМЕНДАЦІЇ Верховній Раді України 1. Внести зміни до Закону України «Про місцеві вибори», якими: -

-

-

передбачити чіткіші правила поділу території на виборчі округи; обмежити можливість замін членів територіальних виборчих комісій місцевими організаціями партій; дозволити кандидатам, місцевим організаціям партій у межах визначеного законодавством строку повторно подавати документи щодо реєстрації кандидатів, у разі виявлення у таких документах недоліків; збільшити строк між останнім днем реєстрації кандидатів та днем голосування; передбачити більш чіткі підстави для відмови у реєстрації кандидатів. включити недотримання ґендерної квоти до переліку підстав для відмови у реєстрації списку кандидатів; подовжити час на ведення передвиборної кампанії; врегулювати проблеми ведення агітації до початку реєстрації кандидатів; передбачити подачу політичних програм не лише партіями, а й кандидатами при реєстрації, а також передбачити інформацію про кандидатів на виборчих дільницях у день голосування; забезпечити право спостерігачів припиняти правопорушення.

2. Прийняти виборчий Кодекс, який дозволить стабілізувати виборчу систему та уникнути проблем, пов’язаних із її зміною за кілька місяців до проведення виборів. Внести до проекту Виборчого кодексу положення щодо забезпечення належної професійної підготовки членів комісій та вдосконалення способу формування виборчих комісій всіх рівнів.

3. Внести зміни до Закону «Про Центральну виборчу комісію», якими виключити можливість безстрокового обіймання членами ЦВК своїх посад.

4. При реформуванні адміністративно-територіального устрою та виборчого законодавства забезпечити умови для дотримання рівності округів за кількістю виборців та врахування адміністративних меж.

5. Узгодити між собою поняття підкупу виборців у Кримінальному кодексі та виборчому законодавстві. Зокрема, уточнити поняття підкупу виборців, що має включати і непрямий підкуп виборців, унеможливити його використання через благодійні фонди та громадські організації, назви яких співзвучні із політичними партіями та іншими суб’єктами виборчого процесу.

6. Ухвалити зміни до Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», де чітко визначити обов’язковість квот на місцевих виборах та виборах до Верховної Ради.

7. Заборонити політичну рекламу на радіо і телебаченні, що стимулюватиме більш конструктивний діалог політичних партій із виборцями.

8. Розширити можливості оскарження порушень виборчого законодавства до виборчих комісій. Зменшити розмір судового збору за подання адміністративних позовів немайнового характеру. Підвищити санкції за адміністративні правопорушення, що посягають на народне волевиявлення.

40

Верховній Раді України та Президенту України 9. Забезпечити призначення 12 членів ЦВК замість членів Комісії, строк повноважень яких завершився у червні 2014 року. Розглянути можливість призначення до складу ЦВК представників громадськості, які спеціалізуються на виборчих питаннях. Центральній виборчій комісії 10. Забезпечити належне навчання членів територіальних виборчих комісій, особливу увагу приділити питанню уникнення помилок у бюлетенях.

11. Провести аналіз над практикою застосування законодавства на чергових місцевих виборах 2015 року з метою уніфікації підходів до застосування виборчого законодавства. Уникати формалізму під час розгляду виборчих спорів на користь захисту прав, свобод та інтересів осіб.

12. Включити постанови судів, пов’язаних з виборчим процесом, до числа постанов, які виконуються негайно для вчасного та ефективного відновлення порушених виборчих прав.

13. Забезпечити належне інформаційне забезпечення для виборців з обмеженими можливостями. Зробити інформацію на сайтах Центральної виборчої комісії доступною для виборців із обмеженими можливостями, розробити інформаційні матеріали щодо прав людей з обмеженими можливостями на виборчих дільницях. Територіальним виборчим комісіям 14. Публікувати повні проміжні та остаточні фінансові звіти кандидатів на сайтах відповідних міських рад.

15. Розміщувати у відкритому доступі на своїх сайтах чи сайтах міських рад всю фінансову документацію суб’єктів виборчого процесу: інформацію про відкриття рахунків, декларації про доходи, фінансові звіти. Іншим органам державної влади 16. Державній міграційній службі відстежувати інформацію з підозрілими випадками реєстрації місця проживання, які можуть спотворити результати місцевих виборів, та повідомляти про них органам внутрішніх справ для подальшої перевірки.

17. Територіальним управлінням юстиції не реєструвати місцеві осередки партій, чиї статути не відповідають вимогам Закону «Про політичні партії».

18. Посилити комунікацію під час виборчого процесу між МВС та громадськістю з метою обміном досвідом та оперативною інформацією.

19. Зосередити увагу на програмах з підвищення кваліфікації та обміну досвідом слідчих, перед виборчими кампаніями для покращення стану розслідувань виборчих злочинів і підкупу виборців зокрема.

41

20. Проводити навчання поліцейських задіяних у охороні заходів, які проводяться під час виборчих кампаній: заходів з агітації, дня голосування, підрахунку голосів та транспортування виборчої документації. Політичним партіям 21. Активно залучати жінок до керівних органів партії, як на центральному рівні, так і на рівні місцевих осередків. Надавати пропорційну фінансову та організаційну підтримку всім кандидатам в незалежності до статевої приналежності.

Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» займається комплексним моніторингом виборчих процесів в Україні з 1994 р. Діяльність Комітету виборців України базується на принципах об’єктивності, неупередженості та професійності, у відповідності з міжнародними стандартами зі спостереження за виборами, зокрема, стандартами ОБСЄ та Ради Європи.

Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» (+38044) 425 21 66 http://cvu.org.ua/ cvu@cvu.kiev.ua cvu_ngo

cvu.ngo

42