Шлях Анатолія Курченка

Анатолій Степанович Курченко, пристарілий перебендя - згадує про свій пройдений життєвий шлях та здобутки.

.

Медаль: 1500 РОКІВ місту КИЇВУ.

.

1

ДОМАШНІЙ ГЕРБ.

.. .

А.С.Курченко - автор спогадів, «ВІТЧИЗНЯНА НАРОДН війна 1941-45р.р., і славний ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ».

2

АНАТОЛИЙ СТЕПАНОВИЧ КУРЧЕНКО. ***ЭТО О ДОВОЕННОМ МОЁОМ ПОКОЛЕНИИ. о ПРОЖИТОМ и ПЕРЕЖИТОМ, И КАК ЭТО БЫЛО.

«З ДОПОВНЕНЯМИ –

без ВИГАДОК І ПЕРЕКРУЧУВАНЬ.»

Родина Мать зовёт.

..

1941 г. ТОЛЯН. ВІКТОР. ЛЬОВА. АНАТОЛІЙ СТЕПАНОВИЧ КУРЧЕНКО. «ФОТОГРАФ, БРОДЯЧИЙ МАНДРІВНИК-ПИСАКА».

Анатолій Курченко. Генеральний авіаконструктор Петро Васильович Балабуєв

.

Разом – будуємо МАЙБУТНЄ.

3

КУРЧЕНКО АНАТОЛІЙ СТЕПАНОВИЧ. ЗГАДУЮЧИ МИНУЛЕ – БУДУЄМО МАЙБУТНЄ.

Мати закликає. Діордіященко - НУНИК. ТОЛЯН.

Літак «Мрія» з космічним кораблем «Буран».

Олег Ан-ТОНОВ. Ан-атолій КУРЧЕНКО. І ці книжки для читача розміщені в ІНТЕРНЕТІ, без міфів і видумок.

4

ПРАПОРИ України біля будинку СІЛЬСЬКОЇ РАДИ – села Бпиставиця на Київщині.

Центральна площа в селі Блиставиця, що на КИЇВЩИНІ. Біля площі розташовані: Ліворуч: БУДИНОК КУЛЬТУРИ - БІБЛІОТЕКА. Праворуч: Будинок СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, ПОШТА, ОЩАДНА КАСА та кімнати ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ.

5

ВХІД до БЛИСТАВИЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ. За часів Правління артілью «ШЛЯХ ПРАВДИ» Карпенка Миколи Миколаєвича і Голови Сільської ради – Курченко - Іваненко Ольги Федірівни, були збудованні – приміщення для: Сільської Ради, Правління артілі, Пошти. Ощадної каси, Кімнат побуту та зборів……… Згодом збудували Будинок культури з кінозалом і сценою для концертів та проведення СВЯ’ТКОВИХ заходів. Також в будинку міститься біблотека з сучасною читальною залою, і медпункт в якому працювала лікарем, фронтовичка - Шумкова Евдокія Олександрівна та Саноцька Софія, які вдень і вночі, і в негоду, їздилаи на велосипеді додому до важко хворих мешканців Блиставиці та села Озера.

6

З

Зала для зборів, концертів, кіно.

9

травня 2018 року

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ. Блиставиця. Фото. А.С.Курченка.

7

ЗАПРОШЕННЯ. Шановні жителі Блиставиця!

А.С.Курченко.

10.06.2018 року о 12.ОО у приміщенні Будинку

культури села Блиставиця і за адресою: села Блиставиця, вул. Ярослава Мудрого 1., відбудуться громадські обговорення з питань добровільного приєднання Блиставицької сільської територіальної громади Бородянського району Київської області до Бучанської об’єднаної територіальної громади Київської області.

Для реєстрації при собі мати паспопт громадянина України. Блиставицька сільська рада.

УКРАЇНСЬКИЙ паспорт А.С.Курченка.

8

В 2001-му році минуло 100 років від ДНЯ заснування БУЧІ.

Бучанська об’єднана територіальна громада.

9

***І кротко: Мені особисто з юнацьких років і до сьогодення,

судилося

не

тільки

наполегливо

працювати на підприємствах, і в побуті, але й приймати участь в різноманітних заходах: Цехових, заводських, міських, районних, обласних, загально – Українських ЗБОРАХ і КОНФЕРЕНЦІЯХ. На яких критикувалися ті колективи, які «ПАСЛИ задніх», в яких були прогалини - недоліки в роботі.

.

ПРВОФЛАНГОВІ ж колективи за зразкову працу зі «ЗНАКОМ ЯКОСТІ», відзначалися нагородами, і були ЗІРЦЕМ для інших виробничих коликтивів КРАЇНИ. ***Також

згадав,

як

в

минулі

далекі

роки,

опікувались ШКОЛОЮ ІНТЕРНАТ розташованної в Бучі,

Керівник

ЛІіДБ

площадки

випрбувальному аеродромі в Віктор

Никонорович

і

№2,

на

Гостомелі: Шаталов

начальник

цеха

№21,

Мілоченко Анатолій Петровичв. І в цьому ж цеху Анатолій Курченко працював майстром механічного участка. Фахівці якого виготовляли експонати і облаштувували разом з учитилями та майстрами школи, учбові та виробничі класи.

Шаталов В.Н.

Курченко А.С.

Мілоченко А.П.

10

До початку зборів в селі Блиставиця, біля Будинку культури, стоять з плакатами люди, які незгодні з приєднанням

Блиставицької

територіальної Бучанської

громади

об’єднаної

Київської області.

Київської

сільської області

тереторіальної

до

громади

А головне те, що в селі не

було поліції і протстувальників ніхто не розганяв.

М

Зліва: Федорук Анатолій – Голова Бучанської об’єднаної територіальної громади на Київщині. Зправа: Микиша Світлана Михайлівна – Голова Блиставицької сільської ради на Київщині.

11

А.Федорук в залі Будинку культур с. Блиставиці змістовно

розповів

присутнім

про

перспективи

розвитку села і територальної громади.

А.С.Курченко, тако ж разом з мешканцями села Блиставиця в приміщенні Будинку Культури села, брав участь в обговоренні питання: «Добровільного приєднання Блиставицької сільської територальної громади Бородянського района, Київської області до Бучанської

об’єднаної

територіальної

громади,

Київської області. ТАЄМНИМ

голосуванням

І БЮЛЕТНМИ

мйже

всі

присутні, мешканці Блиставиці виявили бажання добровільно долучитися до Бучанської об’єднаної

громади, Київської області.

12

ЮНА ЗМІНА. ДИПЛОМ. Виданий Курченко Вадиму, вихованцю групи «Ромашка». Дитячого садка №2 «Веснянка».

Місто Ірпінь – Київської

області – 2018 рік.

ДИПЛОМ ДДД

ДДКК

13

ВВ

Курченко Вадим вихованець дитячого садочка «Веснянка» в м. Ірпіні.

Вихованці дитячого садка «Веснянка».

14

15

НОВИЙ 1917-ий рік. Вадік і Ангаліна біля ялинки і стоять в кучогурі снігу, і з дідусем Анатолієм…………

Група «РОМАШКА» дитячого садка

«ВЕСНЯНКА»

Дитячий садочок «ВЕСНЯНКА» піснями лунає. В 2018-му році із дитинства Нас проваджає. Садочок для Нас дітлахів, був другим домом. І ласкаво каже тобі, ПРОЩАЙ, до школи вчитись поспішай. Ми в садочку подорослішали і дякуємо нашим вихователям, які як квочки із курчатьми, щодня малят, няньчать, одягають, годують. Більш дорослих діток вихователі теж доглядають, пестять, розважають, навчають читати, писати, рахувати та малювати, вивчають діти вірші а також вихователі навчають співати, танцювати і вкладають до крапельки: МАТЕРИНСЬКУ ЛАСКУ і СВІЙ ТАЛАНТ…..

16

Також доглядали і виховували Своїх внуків Бабусі і Дідусі. Так наприклад: Мою дружину Олю і її сестру Ваалю доглядали бабуся Устя і дід Охтим Король.

На знімку зліва: Бабуся Устя і дідусь Охтим, виховують своїх внучок: Олю, Валю Іваненки. Далі: Ольга Іваненко з внучкою Ангелінкою.

На

знімку:

Внучка

Ангелінка,

бабуся

Марія

невістка Надя Курченко з синочком Вадимом. Праворуч:

Ангелінка

СНІГУРОЧКА

з

ДІДОМ

Іванівна, .

МОРОЗОМ.

17

.

.

Ліворуч: Анатолій Степанович з внуком Вадимом на

***

руках і поруч стоїть внучка Ангелінка, яка тримає в руках, модель літак

- Ан-225, «МРІЯ» з космічнним корблем

«БУРАН». ***Далі: Моя внучка, Аня Мельничук зі своїм братіком Вадимчиком і сесричкою Ангелінкою.

.

Поблизу нашої садиби села Блиставиця і впритул до вулиці Котовського – Єдності на якій ми мешкаємо, росташованний випробувальний аеродром - КБ О.К.Антонова.

***Я. розповів внукам, «Про ПЕРВІСНУ і СУЧАСНУ ЛЮДИНУ» і як люди ввесь час мріяли літати в НЕБІ так, як літають ПТАХИ.

В небі літак Ан-225 «МРІЯ». На аеродромі літвк Ан-2.

18

ПРАЦЯ СТВОРИЛА ЛЮДИНУ, а ВСЕ ІНШЕ ДЛЯ СЕБЕ ВОНА ЗРОБИЛА САМА.

***Ліворуч: СУЧАСНА Людина обвішена знарядями праці і ВСЕ РОБЕ САМА.

.

***Праворуч: ПЕРВІСНА Людина «КАМ’ЯНОГО віку» зі знаряддям праці - «МОТИГОЮ».

19

Люди кам’яного віку жили в ПЕЧЕРАХ. Чоловіки виготовляли знаряддя праці. Жінки шили із звірячих шкур одяг. Діти приносили їстивні рослини в печеру.

ПЕЧЕРИ та МОЩІ в «КИЄВО – ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ».

20

Сучасна

людина

у

домашньому

господарстві і на невеличких садибах для обробітку землі теж застасовує різноманітні знаряддя праці, деякі із них розміщенні на фотознімках:

Такі

ж

знаряддя

праці

«ШАНСОВИЙ

інструмент» використовувався вояками під час Вітчизняної

війни

1941-45

років,

щоб

облаштовувати оборонні укріплення, окопи, траншеї, бліндажі, водні переправи на річках. Лворуч:

Нерозлучна

солдатська

САПЕРНА

лопатка. Моя ж саперна лопатка на знімку зліва, якою копав на городі бліндаж - окоп в 1941-му році зберігається до цього часу і весь час нагадує про пережите в оккупації під німецьким «ЯРМОМ і КОВАННИ чоботом».

21

Такі сучасні засоби праці, які подібні до тих, які використовувала ПЕРВІСНА людина…..

Плуг для оранки – власної конструкції.

22

Борона власної конструкції та граблі для розпушування грунту.

***Зверху наприклад: Розпашник – розробленний і виготовленний Мною, який використовується для підгортання картоплі, буряків і інших рослин……. ***Сапою і пропольником обробляють міжряддя, знищують бур’яни, берізку і інші сорнякив………

23

Анатолій Степанович з тещею Луцею іваненко ручним розпашником підгортають картоплю. 1965р.

***На знімку зліва: В засушливу погоду, щобу рослини на

городі не в’яли вертушок

і

Їх поливають водою: З лійок,

різноманітних

розбризкувачів

дощових води,

які

підключені шлангами до водяних насосів. ***На знімку зправа:

Для боротьби

з різноманітними

шкідниками, які завадають шкоди майбутньому урожаю їх отруюють хімікатами з розприскувача..........

24

Зліва: Пастухи – підривники: Діордіященко Ваня і Курченко Толя, які вибухівкою підривали німецькі потяги і військову техніку, яка прямувала на фронт. ***Праворуч: Командир танка А.С.Курченко. ***Члени танкового екіпажу: Уазіков Ш.Х., Алієв А.А., Концевой А.Г., які брали участь в 1956 році, в миротворчій операція «ВИХОР», яка припинила теранію і розгул смерті в Угорщині.

Танковий полк В/ч 55216 на вулицях БУДАПЕШТА.

25

МОЄ РІДНЕ СЕЛО – 1917 рік.

Ф.Іваненко - вчитель історії.

26

Зліва: Надя Коваль, далі Володя Лоза, Коля Курченко – юна зміна.

Духовий оркестр, учнів Блиставицької школи - Київської області. 1945 рік.

27

КОНЦЕРТ ПРИСВ’ЯЧЕННИЙ ДНЮ ПЕРЕМОГИ - 1945-й рік. ык.

28

Пархоменко Л., Даша, Саша. Возна вибиває ТРАПАКА.

.

Учасники концерту,

9 ТРАВНЯ -1945-ий рік.

Ці фотознімки: Федора Яковича Іванненка, учасника Вітчизняної війни, який під Коростенем захищав від німецьких загарбників підступи до КИЇВА а Його рідний брат Іва Якович загинув захищаючи КИЇВ.

29

Зліва стоїть учитель Федор Іваненко, який навчає учнів – піонерів школи влучної стрільби з ГВИНТІВКИ, яку зправа в першому ряду міцно тримає Шома Сашко.

30

На знімку: Іваненко Федор Якович та його брат Іван. В 1944-му році повернувшись пораненим з війни, Федор Якович відремонтував зруйновану Блиставицьку школу і був призначенний директором школи і викладав: історії, конституції та географії, був сільським кориспондентом газет – журналів, засновник «Краєзнавчого музея» в селі.

«Глибше висвітлювати життя села». Сількор Федор Якович Іваненко надіслав Статтю в газету «Колгоспник БОРОДЯНЩИНИ».

31

Випуск учнів VI I класу Блиставицої школи, Київської о бласті – директор

***Перший ряд: Лоз а М арія, Чайка Катя, М ісюренко Надя, Онищук Ліда, Білоус М арія, Шульга Галя.

Ф.Я. Іваненко. 1945 -й р.

***Други й ряд: Сем ко Ульяна, Гребеник Олексій , М екельська Паліна, Черкишська Катя, директор школи Федор Іваненко, М айданч ик Паліна, Наваринко Валік, Куш ніренко Олег.

* **Третій ряд : Кушніренко Лі да, Яким енко Галя, Католіченко Вася, Дегтяр Оля, М ісюренко Петро, Рентбова Надя, Болотній М іша, Давиденко Галя.

Випуск учнів VII класу Блиставицької школи, Київської області – директор Ф.Я.Іваненко.

1945-й р. ***Перший ряд: Лоза Марія, Чайка Катя, Місюренко Надя, Онищук Ліда, Білоус Марія, Шульга Галя. ***Другий ряд: Семко Ульяна, Гребеник Олексій, Мекельська Паліна, Черкишська Катя, директор школи Федор Іваненко, Майданчик Паліна, Наваринко Валік, Кушніренко Олег. ***Третій ряд: Кушніренко Ліда, Якименко Галя, Католіченко Вася, Дегтяр Оля, Місюренко Петро, Рентбова Надя, Болотній Міша, Давиденко Галя.

32

Директор Блиставицької школи, Іваненко Федор Якович і вчитиль музики, і співу Кпебанівський М.О. з учнями 3-го класа –

2/XII 1947 року.

Педколекив Блиставицької школи – директор школи Ф.Я.Іваненко. Зліва: Дмитренко Петро Олексієвич. Зправа: Король Іван.Охтимович.

33

Ф. Я. Іванеко в 1950 році склав обов’язки директора школи Рубановій Н.К.

Педколиктив Блиставицької школи – директор школи Рубанова Н.К. . 1951рік.

34

Педколекив Блиставицької школи – директор Рубанова Н.К. 1951 рік.

В Б РВВ

Випускний клас Блиставицької семирічної школи. Директор школи Рубанова Н.К.. 1952 – рік.

35

Рубанова Н.К. склала обов’язки директора Блиставицької школи Шульгі Віктору.

Педколекив Блиставицької школи. директор школи Шульга Віктор.

Шульга Віктор склав обов’язки директора Блиставицької школи Дейнеко Василю.

36

Праворуч: Дейнеко Василь – директор школи. Зліва: Мироненко Льоня. Далі вчителі: Дмитренко П.О., Клебанівський М.О..

Зліва: Сіпьський ПОШТАР, розмовляють з вчителем матиматики Дмитренком П. О..

37

Газета ВПЕРЕД. ЧЕТВЕР, 6 червня 1974р. Рік заснування газети 1932-й. №66 (4606).

38

На фотознімку стоїть зпіва: Завідуюча Блиставицькою бібліотекою Ольга Федірівна Курченко – Іваненко, поряд стоїть Світлана Пилипівна Лоза. Сидять: Вчитель - Микола Олександрович Клебанівський та доярка Віра Возна.

39

Піонерська ПРАВДА. Маленький Герой.

6 квітня 1939 р. четвер №47 (2217). Газета «Піонерська ПРАВДА», була націлена на виховання підростаючого покоління, щоб вони відмінно навчалися, оволодівали улюбленними професіями, вивчали військову справу і були патріотами своєї БАТЬКІВЩИНИ. В цій газеті викладено про «Маленького ГЕРОЯ на озері ХАСАН», а також про «Полтавську битву». Шведський король Карл

Xii, який заключив

союз з гетьманом Мазепою – зрадником Укроїни, щоб той допоміг Карлу XII, захопити родючі Українські землі і згодом здіснити похід на Москву…….

40

На знімку: Будинок Сільської Ради, і один із кращих шоферів артілі «Шлях правди» Микола Васильович Бовтун на власних «Жигулях».

41

Стенд первісної людини -

кам’яного віку.

Федір Якович змістовно розповідає відвідувачам музея, про хиття ПЕРВІСНОЇ людин в «КАМ’ЯНОМУ віці», та її знаряддя праці, тобто загалом про розвиток життя на планеті ЗЕМЛЯ в минулому, сучасному і що нас очікує в майбутньому???…..

42

Вчителька О.С.ГРИЦАН у музеї розповідає учням четвертого класу про утворення і добування кам’яного вугілля в шахтах, в минулому і застасування вугільного комбайна в сучасних умовах, науково – технічного прогресу на Донбасі і інших шахтах Країни. Вчитеепь географії та історії Ф. Іваненко , розповів учням про те, що Східно – Європейська рівнина була затоплена морем. Учні школи мають нагоду в музеї побачити: Морську гальку, морські ракушки, кистки риб, знайдених на тереторії села Блиставиця і Бордянського району.

43

Наш сільський літопис. Цю статтю в газету надіслав вчитель історії та географії, Блиставицької школи - Іваненко Ф.Я.

44

.

БРОШУРА – КНИЖКА.

Автор цієї книжки Олеся Іванівна Дейнеко. Київське обласне книжково – газетне видавництво. 1960 рік.

45

Ф.Я.ІВАНЕНКО автор книжки

«Історія села Блиставиця».

46

ДВІ ДОЛІ БЛИСТАВИЦІ.

47

ГЕТ Ь

За матеріалами музею - Ф.Я.Іваненка.

48

В музеї на окремомуму стенді: Г.І. ПЕТРОВСЬКИЙ – «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ староста».

Григорій Іванович ПЕТРОВСЬКИЙ – Голова вищого органу ВЛАДИ на УКРАЇНІ – ВУЦВК.

49

Григорій Петровський – посередині з торбиною, крокує по етапу до Якутїї – Турханський край.

Ліворуч: Г.Петровський на Брянському заводі1905 рік, далі Григорій в Петербургі – 1917 рік і місті Харкові у 1922 році.

50

А.С. Курченко біля танка АНТАНТИ – м.Харків. На стенді згадується, про той час коли під час Громадянської війни – Україна палала в огні Петлюрівської директорії і іноземних інтервентів. Та робітничо - селянська Армія в битвах з німецькими, польськими окупантами і гетьманом Скоропатським. Розгромипи війська генералів: Денікіним, Врангелем, Петлюрою і були визволені міста: Харків, Київ, Одесу, Крим, звідки були вигнані війська АНТАНТИ. Після Гомадянської війни на Україні панувала РОЗРУХА. Необхідно було відбудовувати зруйновану промисловість і занепале сільське господарство та будувати нові заводи і фабрики, сільські артілі. Петровський невтомно працює, щоб будувати нові заводи на яких вироблятимуть: Паровози, трактори, сівалки, сільсько - господарські та вугільні комбайни…….. Було введено в дію найбільшу з усіх будов ПЕРШОЇ п’ятирічки, ДНІПРОВСЬКУ гідроелектртстанцію.

51

Пуск ДНІПРОГЕСА, був великим св’ятом для всієї КРАЇНИ. На багатотисячному мітенгу з нагоди пуску електричного ВЕЛИТНЯ, виступив Всесоюзний староста - Голова Центрального Виконавчого Комітету СРСР,

Михайло Іванович Калінін.

М.І.Калінін і Г.І.Пепровський працюють на СУБОТНИКУ.

52

і незважаючи на велике завантаження – керівництвом КРАЇНОЮ, Григорій Петровський планував поїздки на підприємства і сільсько господарські артілі, щоб поспілкуватися з робітниками і селянами і дізнатися від них, чи покращується їх життя в нових умовах, і яких успіхів вони досягли – здобули на виробництві та сільському господарстві? Так

ось,

Г.Петровський

Блиставицю,

що

на

завітав

Київщині.

в

село

Майже

всі

мешканці села зібралися біля школи а це: Керівники Сільської Ради – Моргун Петро Андрієвич, Голова артіпі «Шлхях правди» Карпенко

Микола

Миколаєвич,

директор

школи - Іваненко Федор Якович, учителі, учні і навіть люди похилого віку, щоб зустрітися і поспілкуватися з Григорієм Петровським, який в своїй промові наголосив і запевнив, що УРЯД зацікавленний в тому, щоб село процвітало і люди жили в достатку і злагоді, і на ланах, щоб селяни Пшиниці,

артілі овса,

досягали ячменю,

високих льону,

сахарні та кормові буряки, овочі

врожаїв: картоплю,

і фрукти в

саду, на фермах збільшували надої млока від кожної корови. Також збільшувати поголів’я худоби, свиней – на птахофермі: курей, гусей…

53

ПРАВОФЛАНГОВІ артілі «Шлях правди».

На знімку: Передова свинарка артілі «Шлях правди» Галина Макарівна Кравченко – Бовтун.

54

На знімку Передові доярки артілі «Шлях правди»: Антоніна Степанівна Кушніренко та Марія Федорівна Ямчук. ПРАВОФЛАНГОВІ артілі «Шлях правди».

Давиденко Л.К. Ярмоленко Л.М. – доярки. Джураєва Г.Х. – телятниця в артілі.

55

Лоза О.Т. Возний П.А. Мартиненко О.В. Льонарка. Городник. Садовод в артілі.

Сількор Федор Якович Іваненко надсилав до редакції газеті журналів Свої нариси і фотознімки про наслідувачів славних традицій минулого та здобутки в сучасних умовах, науково – технічного прогресу, в промисловості та сільському господарстві, і в побуті.

«Наслідуйте наш приклад», надіслав в газету – сількор Ф.Іваненк.о

56

Механізатори артілі «Шдях правди» вивозять добрива на лани. Ф.Іваненко.

О.Мартиненко обрізає на фруктови деревах зайве гілля. Фото. Ф.Іваненка.

57

«СВІТЛИЙ ШЛЯХ» – Антоніни і Її ПОСЛІДОВНИКІВ.

Кушніренко Сількор Ф.Іваненко.

«ГАЛИНИНЕ ЩАСТЯ». Джураєва Галина Хайдарівна – дочка ТАДЖИКИСТАНУ на УКРАЇНІ.

58

ГОЛУБИЙ ЛЬОН. Молодь у нас завжди йде в першх рядах творців народного достатку. Вона бере на себе, що найтяжче. . А геоїчне те, що найскладніше, але захоплююче. Саме до таких людейз з запальним характером, належить ланкова Блиставицької артілі «Шлях правди» Ольга Лоза. Очолівши льонярську ланку. Завзята дівчина усвідомила, що власне саме тут, на льонярській ниві Її покликання і тамується щастливе майбутнє. І вчилася, вчилася Ольга практично в труді, опановувала досвід передовиків і застасовувала нові наукові досягнення по вирощуваню льону. Подруги Ольги теж не відставали, починаючи навесні сівбу льону в добре насиченого добривами грунту. В минулому вирощували низькорослий льон і збирали по 6-ть центнерів льоноволокна, яке перероблялося на фабриках на тканину а з насіння льону, олію. Ольга Темофіївна зобов’язалася, що так щедро насичена добривами, ця земля має дати по 8-центерів насіння льону і 8,5-центнерів льоноволокна. І ці обіцянки Ольги були, ще ВИЩИМИ. Восени ланка Ольги зібрали, більше запланованого зерна льону та льноволокна високої якості. ВІЩІ слова і обіцянки Ольги збулися нелегкою працею дівчат. . Ім’я Ольги Темофіївної Лози, красується на обласній Дошці пошани в КИЄВІ. Ольгі відкриваються в майбутньому, ще кращі перспективи, в Її житті і праці. . На знімку О.Т.Лоза. Автор ГАЗЕТНОЇ статті - А.С.Курченко.

59

РАДЯНСЬКА ОСВІТА.

«У ПРАЦІ І НАВЧАННІ».Ф.Я.Іваненко – вчитепь.

60

Григорій Перовський і Блиставчани – однолітки.

Г.І.Калінін. Р.Лоза. С.Возний. Гнат Баран. Листування Федора Іваненка з Григорієм Івновичем та Олександрою Михайлівною Петровськими.

НОВОРІЧНЕ поздоровлення Федра Іваненка «Відкритою поштовою листівкою» Петровськими з Москви.

61

Лист Федору Іваненку від Опександри Петровської.

62

63

64

Лист Григорія Петровського учням с.Блиставиці.

65

Сількор Федор Якович Іваненко. ***Керівники Сільської Ради і артілі «ШЛЯХ ПРАВДИ», запрошували мешканців сепа Блиставиця, які працюють на заводахпідприємствах Києві та аеродромі Гостомель, щоб вони допомогли виконувати невідкладні будівельні роботи. А це: Облаштування шлюза в ставку, будівництво молочної ферми, літньої огорожі в полі – окремо для поголівя корів, телят, овець. Осінью працювали на ланах: Збирали льон, скирдували сіно, солому, картоплю для виготовлення з неї КРОХМАЛУ на заводі» в селі БАЛАНІВКА, яке розташоване поряд з селом Блиставицєю.

66

Ф.Іваненко заступник редактора стінгазети «Золотий колос» колгоспу «Шлях правди» Бородянского району, Київської області.

67

На збирані льону стоїть зліва: Бригадир артілі «Шлях правди» - Давиденко Рїса Захаровна. Далі дочка Галинка і дружина Ольга Федорівна Курченко – Іваненко, Голова сільської Ради села БЛИСТАВИЦЯ.

68

Анатолій Курченко з донькою Галинкою збирають льон в полі - артілі «Шлях Правди».

Голова Блиставицької Сільської ради – Ольга Федірівна також залучала свого чоловіка Анатолія Степановича та дітей: Миколу та Галину, щоб збирати льон в полі.

69

НАДВЕЧІРЄ.

Керівник артілі «Шлях Правди» села Блиставиця - Карпенко Микола Миколаєвич, пригощає вечерею Березанського Валентина Федосовича, Бовтуна Івана Олександровмча, Курченка Анатолія Степановича та Католіченко Віктор Миколаєвич – які працюють на аеродромі Гостомель, фірми

70

О.К.Антонова і залюбки на запрошення керівника артіпі М.М.Карпенка - облаштували в артілі «Шлях Правди» літню огорожу для випасання і зберігання поголів’я корів та окремо теляток... Після заходу за обрієм СОНЕЧКА почало сутеніти і НАМ теж необхідно було вчасно розійтись по домівках……

Ліворуч: Курченко – Іваненко Ольга Федірівна - Голова Блиставицької Сільради, та мешканців села Озера, які підпорядковані Блиставицькій Сільраді. . Праворуч: Карпенко Микола Миколаєвич. Керівник артілі «Щлях Правди».

71

ДИТЯЧИЙ МАЙДАНЧИК.

Л

ЛІК

ЛІКАРНЯ. лікарня.

72

СТАВО

СТАВОК.

Ліворуч: Продовольчий магазин. Праворуч: Автобусна зупинка.

73

ПАМ’ЯТНИК ЗАГИБЛИМ ВОЯКАМ в ВІТЧИЗНЯННІЙ війні – 1941 – 45р.р.

мешканців села Бпиставиця.

74

Вшнування згиблих вояків, мешканців села БЛИСТАВИЦЯ – служителями церкви і сільським Головою – Давиднко – Микішиною Світланою Михайлівною, школярами і загалом людей учасників війни і тилу.

75

Голова Сільської Ради, Микишіна Свелана Михайлівна і дитячі роки.

9 –го травня - ДЕНЬ ПЕРМОГИ над Гітлерівською Німечиною і вшанування полеглих вояків в Вітчизняній війні 1941 – 45 років.

76

Учні Блиставицької школи: Ліворуч Коля Курченко, далі Давиденко Віталік і його сестричка Света.

77

ПРОЙДЕНИЙ ШЛЯХ, Анатолія Степановича КУРЧЕНКА від ЛІТАКІВ Олега Констянтиновича АНТОНОВА, до «УНІВЕРСАЛЬНОГО МАНГАЛА», - власної конструкції і виготовленого ВДОМА – САМТУШКИ - Анатолієм Степановичем…………

Ліворуч: А.Курченко тримає в руці, модель літака Ан-225 «МРІЯ» з космічним кораблем «БУРАН». .Праворуч стоять біля «МАНГАЛА» - Анатолій Степанович та племінник Олександр Кокоша……

78

Анатолій Степанович готує шашлики на «МАНГАЛІ» до СВ’ЯТОГО ВЕЧОРА - 2018 року. До ДВАНАДЦЯТИ страв також смажимо, курячі крильця, стегна, сало, рибу, на універсальному швидко збірно – розбірному двохярусному мангалі, який регулюється по довжині і ширині в залежності від довжини і КІЛЬКОСТІ ШАМПУРІВ з м’ясом і габаритів жаровень………………

79

Вадим біля МАНГАЛІВ в яких смажаться ШАШЛИКИ.

80

ШАШЛИКИ майже піджарені на вогні.

81

1961 рік.

Розташування КІМНАТ всередині хати. І для ОПАЛЕННЯ КІМНАТ збудовані: ПІЧ і ДВІ груби в 1962р.

82

До грудня 1962-го року, збудували: ВЕРАНДУ, ЛЬОХ і ВИГНАЛИ стіни САРАЯ – ХЛІВА і тимчасово накрили стіни хліва бризентом, щоб до весни не замерзла худоба…………..

Синочок Юрик чикає ТАТА, щоб покататься на мотоциклі «ІЖ-56».

83

Син Юра на хлівчику для палива: Вугілля, торфу, та дров…..

Юра Курченко приймає Військову присягу – БАКОВКА в Підмосковї. Праворуч стоять: Неька Ольга і тато Анатоляй Курченко.

84

Танкісти: ПЕРШОЇ Москві.

Мауль

О.Є.

збудованної

Редька,

біля

ВИСОТКИ

в

Фото. Анатолія Курченка –

старшини танкової роти.

85

Територія між льохом і хлівом та верандою використана, щоб облаштувати там ГАРАЖ, який схожий на ТЕПЛИЦЮ. Ліворуч: Широкі двері, щоб заїхати автомобілем або ж мотоциклом……….. Облаштоване місце для зберігання палива - торфу, вугілля, дров, та валєр під склом, для курей несучок, які гріються на сонечку в холодні дні в зимку. Праворуч: Вхідні двері………

86

Склянні вікна зі Східного боку ВАЛЄРА для КУРЕЙ.

Західний бік ВАЛЄРА використовується для зберігання палива…………

.

Ліворуч вікна з яких облаштовується теплиця для вирощування ОВОЧІВ………

87

Юрій Анатольєвич складає елементи теплиці.

ТЕПЛИЦЯ готова для користування.

88

В ТЕПЛИЦІ Коти полюють на КРОТІВ.

89

ТЕПЛИЦІ з МЕТАЛЕВИХ ДУГ.

90

ЛЮТА ЗИМА.

Хата

по

вулиці

Г.І.КОТОВСЬКОГО

ЗАНЕСЕНА сніговими заметами. Але ж кімнати цього будинку хати отоплюється ДРОВИМА власної

в одній ПЛИТІ з ГРУБОЮ – конструкції,

яку

Я

склав

САМОТУШКИ - ЗАДОВГО до того, НІБИ ПЕРЕДБАЧИВ,

що

будуть

проблеми

з

ДОРОГИМ ПРИРОДНІМ ГАЗОМ……….??

91

ВЕСНА – КРАСНА.

Гніздняться і щебечуть птахи в садку. Цвітуть: липа, каштан, бузок, вишні…..

92

Пприйшпа весна, весела, щедра, мила, гомінка, барвиста………… Навкруги все зазеленіло, розцвіло, духм’яними пахощами весни від: Лип, каштанів, вишень, бузка, тюльпанів…. Щебечуть скрізь птахи і гніздяться в ШПАКіВНЯХ,

та на деревах……………...

……

Вулиця Котовського – ЄДНОСТІ №19

Настя. Г.І.Котовський. Антолій. Григорій Іванович КОТОВСЬКИЙ молдован –

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕРОЙ

МОЛДАВСЬКОГО

НАРОДА.

93

Народився, 24-го червня 1881-му році в Ганчестах в боярській Румунії – Бесарабії. Коли МИНУЛО Григорію 2-ва рочки померла Його МАТИ………. . Батько Гриші працював механікои на великому винокурному заводі князя Манук - Бея. І ВСЕ СВОЄ ДИТИНСТВО, Гриша проводив в заводських робітничих КАЗАРМАХ. І важке, кошмарне життя РОБІТНИКІВ і їх СІМЕЙ наклало ВІДБИТОК на Гришу і його душу на ВСЕ ЖИТТЯ. Згодом навчаючись в сільськогосподарському агрономічному училищі, Котовський був ВОЖАКОМ не тільки свого класу а й учнів старших класів і так розпочалась формуватися Його особа. Коли Гриші виповнилося 16ть років, помер його ТАТО і він залишився КРУГЛИМ СИРОТОЮ. У БАТЬКА, не було ніякого майна і всі П’ятеро діток, жили разом із Татком, тільки на Його зароблені гроші…………… В 1902-му році, Г.Котовського ВПЕРШЕ

94

був заариштованний. Кишинівськими жандармами за участь в кружку, які були незгодні з кошмарним життям бідноти, їх 20-ти годинним робочим днем, які немають ні хвилинки на світле ЖИТТЯ, і які важкою працею, кров’ю і потом заробляють на кусок ЧОРНОГО ХЛІБА і натомість збагачують, поміщики і фабриканти, які розкошують і паризитують, і безжалістно експлуатують батраків в БЕССАРАБІЇ. Г.Котовський зібрав загін народних месників з молдован і українців, які нападали на жандармів, власників заводів, фабрик, багатіїв. Забирали в них все те, що необхідно віддати біднякам і їх сім’ям….. В 1907-иу році Г.Котовського за участь в селянських заворушеннях і визволеню ув’язнених, посадили на 10-ть років в В’ЯЗНИЦЮ. В 1908-му році Григорія перевели в Миколаєвський централ, який був з НАЙЖОРСТОКІШИМ рижимом, в’язниць тодішньої РОСІЇ. Руки і ноги

95

Котовського заковували в КАЙДАНИ. Та незважаючи на такі заходи, Григорій неодноразово тікав із В’язниць……………

Г.Котовський в КАНДАЛАХ на допиті в царській охранкі, на передодні відправки Його на СИБІРСЬКУ КАТОРГУ………………

Сибірська тайга взимку.

96

Г. Котовський в білій сорочці,

в

першому ряду ліворуч і в кайданах на шляху до СИБІРУ. до НАРЧІНСЬКОЇ КАТОРГИ. Люди на каторгі гинули від голоду і жорсткого рижиму, і повної ізоляції від ЖИВОГО СВІТУ………….. Котовський ВВЕСЬ ЧАС МРІЯВ, ВТІКТИ на ВОЛЮ. В 1913-му році взимку, все ж таки Григорію вдалось з віднятого револьвера застрелити ДВОХ конвоїрів, охоронявших вихід із ШАХТИ. Котовському потрібно було подолати важкий, зворотній, тривалий ШЛЯХ

97

тайгою, а це: Благовещенськ, Чита, Іркутськ, Томськ, і дійшов до річки Волга. На Волгі Григорій Котовський працював: Вантажником. Чорноробочим, кочегаром в млині, кучером, пивоварний завод, молотобоєць, , цеглянийй завод, на будівництві залізничної дороги і скрізь Григорій всиляв ненавість до багатіїв, і експлуататорів, які вижимали останні соки із робітників, і бідняків. Щоб не потрапити до в’язниці «ВТІКАЧ» із Наріченської каторги по довгу не міг затримувався на одному робочому місці і мріяв повернутися в рідну БЕССАРАБІЮ. Котовський повернувся на Батьківщину…. В Департаменті поліції в Кишиньові дізналися, що «ВТІКАЧ» із Сибіру в Бессарабії і за Його затримання береться сам Депортамент поліції, і кращі шпіки – сищики з Київа, Петербурга, Москви. Літом 1916 – му році по фальшивому паспорту Котовський працює управляющим в поміщика, в

98

Бессарабії і там веде просвітницьку роботу серед робітників – полоненних австро – венгерців, вояків російської армії і селянської бідноти з навколішніх сіл, які працювали в цьому маєтку. І загалом там працювало понад ТРЬОХ ТИСЯЧ людей.. І ніхто нездогадувавсся, що ними керує Котовський. Так ось неочікувано вночі оточили садибу поміщика – наряд поліції, жандарми, конний загін – більше ніж ТРЬОХСОТ чоловік. Запекла боротьба. Котовському прстрелили ГРУДИ і знову з закованими руками і ногами, і з великою «ПОМПОЮ», і торжествуючи везуть на автомобілі в знаменитий Кишинівський замок. 18-ти сажневої висоти, башнями, і ЗАЛІЗНИМИ ОДИНОЧКАМИ. З Кишинівської в’язниці Григорія Івановича переводять в Одаську тюрму з особливим режимом…… 4-го

жовтня 1916-го року, в Одесі, суд виніс вирок до страти Григорія, через ПОВІШЕННЯ, котра пізніше за вказівкою

99

Командующого Південно – Західного фронту, Брусілова була замінена – ДОВІЧНОЮ КАТОРГОЮ………………… Алеж завдяки Жовтневій революції Григорія Котовського і інших ув’язнених звільнили з Одеської тюрми – в’язниці….

Ліворуч: Г.І.КОТОВСЬКИЙ на каторгі закований КАНДАЛАМИ. Праворуч: Григорій Котовський командир ДРУГОЇ стрілкової бригади, 45-ої дивізії, який знищував «ПСІВ атаманів - АНТАНТИ».

100

ПД К Ю

ДЕНІКІН, КОЛЧАК і ЮДЕНІЧ на прив’язі у АНТАНТИ і добре пам’ятають «ПСИ» атамани -

битви з кіннотою Г.Котовського, Семена Будонного, Миколи Щорса. ***Кіннота Котовського, 6-го квітня 1919-го року вступили

в Одесу.

Приказ по 45 стрелковой дивизии с изложением задачи 2 стрелковой бригаде отбросить противника на участке Андреевка -

Новая – Грабля - Бородянка для наступления на

Киев.

101

№033.Ст.Малин.

5 октября 1919 г.

---Противник, ведя упорное наступление, пытается сбить наши части на участке Нова Гребля – Бородянка – Берестянка. Все атаки противника со значительным дя него уроном отбивается, и нами, как и 58 дивизией, удерживается прежняя линия – позиция. ... 45 дивизии приказано, изготовится к бою и сбив пртивника на участке активних его действий, с рассвета 7 сего октября перейти в решительное наступление по всему фронту, имея целью овладени КИЕВОМ и выход на левый берег ДНЕПРА.

Бригада Котовського з села Нова - Гребля, що на Київщині в жорстоких боях з іноземними інтервентами, визволили КИЇВ.

102

. Хутір ВАБЛЯ.

В цій оселі мешкає

Сапсай Архип Сидорович. В жовтні 1919 році в цій оселі, господарем якої був Архип Сидорович Сапсай, на хуторі ВАБЛЯ, на околиці села НОВА - ГРЕБЛЯ знаходився

штаб 2-ої - бригади, якою командував легендарний комбриг Г.І. Котовський.

Іваненко Яків і Сапсай Архип. Курченко А.С.

103

Яків з Архипом товаришують з дитинства і всього бачили і пережили на своєму віку

Із спогадів Іваненка Якова Кондратовича.

- мешканць села Нова -Гребля, в якому він народився і одружився з Ольгою і разом виховували своїх дітей: синів Федю, Івана, дочок Галю та Марусю. ……. . Дід Яків згадує, коли Червона Армія в кровопролитних боях, громила банди петлюрівців, денікінців та інших ворогів трудового народу, після взяття Житомира 2-га стрілецька бригада Г.І.Котовського виконувала наказ зайняти дільницю фронту Нова - Гребля - Бородянка - Берестянка. Захопити і закріпити за собою переправи через річку Здвиж і підготувати плацдарм для наступу наших військ на Київ. Протягом перших днів жовтня 1919-го року КОТОВЦІ відбивали атаки денікінців, . .

***А в ніч з 6 на 7 жовтня самі перейшли в наступ і в жорстокому бою звільнили Нову Греблю. Виснажені, голодні, поранені в запеклому бою - котовцям необхідно було дати в першу чергу, раду пораненим а також нагодувати вояків і

104

зголоднілих коней і відновити бойову готовність військ - особового складу……. І до цього долучились мешканці села: ЛІКУВАЛИ ПОРАНЕННИХ і ГОДУВАЛИ бійців всім тим, що і самі споживали. Малий Федор – син Якова Іваненка був задоволений, що в їхньому дворі чимало кавалерійських коней і залюбки залучався, щоб допомагати батьку Якову доглядати коней, і носив сіно, овес для зголоднілої худоби – коней…… .

***ГРИГОРІЙ КОТОВСЬКИЙ також згадував. «Що ЙОМУ ніколи до цього і після цього бою під Бородянкою і за Нову - Греблю, за весь час громадянської війни не доводилось бачити такого запеклого і жорстокого бою,» Денікінці захопили КИЇВ і прагнули зайняти всю територію УКРАЇНИ……. ……. . . ДРУГА Стрілецька бригада Григорія

105

Котовського - 7-го жовтня 1919 року перейшла в рішучий наступ і захопила переправу через річку Здвиж і перейшли в наступ на Козинці – Романівку КИЇВ. . Війська Котовського в сутичках з денікінцями в напрямку до КИЇВА - вміло маневруючи громили ворога і визволяли від

Луб’янку, Озера, Блиставицю, Клавдієве, Мироцьке, Гостомель, Ворзель, Ірпінь, Козинці, інтервента

села:

Романівку, Біличі і КИЇВ…………

ЯКОВ Кондратієвич Іваненко. І поряд з ним сидить Анатолій Курченко.

Село Нова – Гребля, на Київщині.

106

Яков Кондратієви в розмові зі Мною розповідав, що Йому працюючи за часів Громадянської війни, на залізничних станціях Ірша, Тетерів і Бородянка брати участь у завантажені в вагони «ПУЛЬМАНИ» - червоноармійців і зі станційної залізничної платформи заводити в вагони коней, а на відкриті платформи вагонів, вантажили гармати і іншу військову техніку………

Анатолій Степанович СКЛАВ ПЛИТУ з ГРУБОЮ – ВЛАСНОЇ РОЗРОБКИ, яка ОБІГРІВАЄ – три КІМНАТИ. .

На ПЛИТІ готують різноманітну СТРАВУ – ЇЖУ, І

таким чином не використовують ГОЛУБЕ паливо – ДОРОГИЙ ПРИРОДНИЙ ГАЗ.

Дружина Ольга

готує страви на газовій плиті

абож на плиті з грубою.

А.С.Курченко опалює

плитою з грубою ТРИ кімнати і готує страви.

107

Також

на

металевих

плиті,

на

СІТЧАСТИХ

ПРОТВИНЯХ коробках,

і

і на

ДРОТУ можна сушити: Кукурудзу, гриби, квасолю, абрикоси, груші, яблука і інше.

108

Анатолій розпалює ПЛИТУ.

109

Загальний вигляд ПЛИТИ з ГРУБОЮ.

110

На СВ’ВЯТИЙ ВЕЧІР до ДІДА, Анатолія Степановича, приїхали діти та внуки.

Дід Анатолій пригощає внуків: АНГЕЛІНКУ і ВАДИМЧИКА.

111

СВ’ЯТА ВЕЧЕРЯ.

ДВАНАДЦАТЬ страв на столі.

Смажимо шашлики на МАНГАЛІ, до ДВАНАДЦЯТИ страв, СВЯТОЇ вечері.

112

ЗРАЗКИ: Універсальних, швидко збірно розбірних двохярусних мангалів, які

ЗКОНСТРУЮВАВ - РОЗРОБИВ і виготовив МАНГАЛИ, з компактних деталей

А.С.Курченко.

«Ц». «С».

113

Складові

деталі

швидко

збірно

–

розбірного

універсального мангала, виготовленого без жодного гвинтика – болтика. Та ось по черзі. Ліворуч і праворуч: Бокові стінки з ніжками. Посередині протвінь, який монтується на бокових стінках. Далі передня

стінка

з

прорізями

для

шампурів

і

перегородка яка пересувається в залежності від кількості шампурів з м’ясом. Далі тильна стінка, яка пересувається в залежності від довжини шампурів. Знизу: Скоби з прорізями для шашликів другого яруса. По середині вставка.

І ці складові мангала

Я склав в валізу………………

114

В такій Валізі Анатолій Курченко зберігає деталі мангала і носить Валізу в руках, а при необхідності перевозе Валізу в будь якому транспорті……..

Звичайні ключі до замків.

115

Ключі

зі стопорною ШАЙБОЮ..

І це ніби то ДРІБНИЧКА. Але ж МЕНІ особисто, ще з дитячих років і тепер, користуючись звичайним ключем, і щоб відкрити або ж зачинити замок, необхідно «ШТИРХАТИ» ключем, щоб попасти в прогалину. І робити такі «ВПРАВИ», ОСОБЛИВО ВНОЧІ

-

необхідно

незвинувачувати «НЕУМІЛІ»

«НАЛОВЧИТИСЬ»

за все це, що

руки..........

А

для

і

у Вас винні

Мене

особисто,

користуючись ключем зі стопорною ШАЙБОЮ, це нібито «ІГРАШКА», швидко ВІДКРИВ – ЗАКРИВ………

116

Посадка РОЗСАДИ в грунт на городі.

117

Завершення роботи на грядкі. Пристасування

рзроблене

і

виготовленне

Мною зручне в корристувані, і якісно – швидко забезпечує копання ямок для розсади овочів та посадки насіння інших рослин......................

*****Швидко

збірно

–

розбірні

столи з вставками без ніжок - універсального «Плаза», для виготовлення електрожгутів на літаки

Ан-И.

«ПЛАЗИ»

збираються

в

залежності від довжини літака. Авторське СВІДОЦТВО №83094, видано А. Курченко також

видано

СВІДОЦТВО

№84082,

А А.

Курченко. на «Тележку», для перевезення, і зберігання столів та перемичок без ніжок. І таким чином, як ПРИКЛАД: Що на ДЕСЯТЬОХ ПЕРЕМИЧКАХ ВІДСУТІ СОРОК НОЖОК……

118

Складання «ПЛАЗА» зі столів та перемичок.

ПЕРШИЙ варіант «ПЛАЗА» з «ВЕРТУШКАМИ» в ДІЇ. ПЛАНОВИЙ відділ завода – підприємства П/я-№4, завжди надсилав стислий графік - виконання планових завдань – робіт на «МЕХАНІЧНОМУ участку» і

належне – зразкове

обслуговування ангара №1, і вся відповідальність лягала на КУРЧЕНКА Анатолія Степановича, який обіймав посаду механіка цеха №21.

Так ось ОБГРУНТУВАННЯ Своїх

АВТОРСЬКИХ РОЗРОБОК та КРЕСЛЕНЬ на КАЛЬКІ – ПАПЕРІ, здебільшого ПО - ВЕЧОРАХ виконував ВДОМА. Та ГОЛОВНЕ Мені ВДОМА НІХТО не ЗАВАЖАВ ПРАЦЮВАТИ і ДУМАТИ Своїми «МОЗЖИЧКАМИ». Особисто МЕНІ, ще зі ШКІЛЬНИХ РОКІВ і ЗГОДОМ ПОДОБАЛОСЯ, МАЛЮВАННЯ і КРЕСЛЕННЯ, І ЩОСЬ ЗКОНСТРУЮВАТИ і ВИГОТОВИТИ

самотушки…

119

Фрагмент складального креслення «ПЛАЗА», зі столів і перемичок. Накресленого Мною на КАЛЬКІ.

Анатолій КУРЧЕНКО Автор: «Швидкозбірнорозбірного – ПЛАЗА».

120

«ПЛАЗ» для виготовлення ЕЛЕКТРОЖГУТІВ збирається в залежності від довжини літака……

Креслення складових «ПЛАЗА»: Стола та перемички. А.КУРЧЕНКО.

121

Складання СТОЛІВ і ПЕРЕМИЧОК на ТІЛЄЖКУ для перевезення, та їх зберігання.

Збірнорозкладна ТЕЛЕЖКА.

122

ЕТАПИ - ШЛЯХ ПРОХОДЖЕННЯ МОЇХ НОВИНОК до ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ на ВИРОБНИЦТВІ. Так ось як приклад: ЕТАПИ проходження Моїх ТЕХНІЧНИХ НОВИНОК і ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ на ВИРОБНИЦТВІ……… НАПРИКЛАД: «Пневмопристрій для

різки силових електоопроводів, які застасовуються на літаках – Ан-ах. Абож ручний «Пневмопристрій для обжимки електричних наконечників. діаметром ДВАДЦЯТЬ - 20 мілімерів – ВКЛЮЧНО».

Анатолій Степанович накреслив ВДОМА на КАЛЬКІ СКЛАДАЛЬНИЙ чертьож на ручний «Пневмо -

різальний пристрій», для різки силових електропрводів на літаки…… і окремо накреслив кожну деталь з яких компанується пристрій.

123

Зразки пристроїв для різання силових електрпроводів на літаки.

124

АВТОР, А.Курченко накреслив на КАЛЬКІ«

Ручний

ПНЕВМОРІЗАЛЬНИЙ пристрій для різання СИЛОВИХ еектропроводів на ЛІТАКИ». Чертьож Є - № 2186 – 15 – 000. Та пристрій «ОБЖИМКИ ЕЛЕКТРОНАКОНЕЧНИКІВ ВЕЛИКИХ ДІАМЕТРІВ, черт. Є - №2186-016-000 » ФахІвці - МЕХАНІЧНОГО УЧАСТКА: АНДРЕЄВ М.М., ДИМЧУК В.Є. разом з автором КУРЧЕНКО А. С. -

125

РУЧНОГО

«ПНЕВМОРІЗАЛЬНОГО пристрою» - та

пристрою

«ОБЖИМКИ

ВЕЛИКИХ

ДІАМЕТРІВ»

ЕЛЕКТРОНАКОНЕЧНИКІВ -

разом

ВИГОТОВИЛИ,

СКЛАЛИ і ВИПРОБУВАЛИ пристрої в ДІЇ.

Лристрої для ЕЛЕКТРОНАКОНЕЧНИКІВ

«ОБЖИМКИ ВЕЛИКИХ ДІАМЕТРІВ».

НОВАТОРИ на АЕРОДРОМІ ГОСТОМЕЛЬ.

Андреєв М. М. Димяук В. Є. Курченко А. С.

126

***Склали АКТ: Замісниї Начальника цеха №21, О.М. Березнчк, старший майстер ЕРАНО, Б.В.Октябрьов, начальник Бюро технічного контролю цеха 21, Анатолій

Федорович

Механічного

Мельніченко,

участка,

та

Анатолія

майстера

Степанович

Курченка, про те, що були проведені випробування на пригодність в роботі, обох пристроїв і виявилось, що

обидва

пристрої

задовольняють

технічним

вимогам і здані в ІРКа…..

127

ФАХІВЦІ МЕХАНІЧНОГО участка ЦЕХА №21, АЕРОДРОМ ГОСТОМЕЛЬ, КБ - АНТОНОВА,

які володіють декількома суміжними професіями.

БАКЛАН Сергій.

КУРЧ ЕНКО А.С.

АНДРЕЄВ М.М.

128

Василь

Димчук навіть всередині фюзеляжа літака

застасовує, «Переносний пристрій для гибки труб», яким зручно корстуватись для підгонк труб на літаку.

За покликом душі: Шпак Володимир і Вороніцький Олександир, випробують новий пристрій дпя висвердлюваня старих закльопок

129

МЕХАНІК ЦЕХА №21 А.С.Курченко, на якого лягає вся відповідальність за техніку безпеки в цеху та ангарі корпуса №1. А.Курченко впровадив безпечну «Механічну шарошку» та швидко розкладний щит, який захищає посторонніх – прохожих людей від влучення металевої стружки, при виконані робіт на строгальному верстаті……….

130

СВІДОЦТВО

ПО ПРАВИЛАМ

ТЕХНІКІ БЕЗПЕКИ.

131

ДОГОВІР ПРО МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Курченка А.С. КОРПУСА №1

- МЕХАНІКА ЦЕХА №21 І АНГАРА

- аеродром ГОСТОМЕЛЬ.

132

Фахівцями цеха №21, в АНГАРІ корпуса №1, на аеродромі ГОСТОМЕЛЬ – ЛИиДБ – дороблялися всі літаки О.АНТОНОВА…………… Зокрема і літак ГІГАНТА Ан-22, АНТЕЙ. А на МЕХАНІКА Курченка Анатлія, лягала вся відповідальність за все те, що відбувається в АНГАРІ. А це: Належний стан споруди, забезпечення зразкових і безпечних умов праці, за закатку і викатку літаків з ангара, пожежну безпеку та відповідальність за ЦІЛОДОБОВЕ чергування в ангарі, та ПРОПУСКНИЙ РЕЖИМ в АНГАР – корпуса №1, ЛВ і ДБ………………...

133

І КОРОТКО - СТИСЛО ПРО ТАКЕ: Наше покоління, чия молодість і юні роки були опалені жорстокою війною з німецько – фашистським окупантом нашої рідної УКРАЇНИ. *****Когда мирно спали НАШИ дети, Гитлер отдал своим войскам приказ, И послал солдат немецких, Против всех людей советских, Это значит против нас, И от моря и до моря, Наша Армия встала в штыки, И от немцев люди стали,

.

Очищать свой край………………

134

ГОСПОДЬ БОГ - Ангелятка і БОЖА МАТІР з НЕБЕС, вболівають за ДОЛЮ ЗЕМНИХ ДІТЕЙ ОПАЛЕННИХ війною.

135

На такому ЖИВОТВОРЯЩОМУ ХРЕСТІ був розп’ятиий

Іісус Христос. Такий ХРЕСТ

встановлено в селі Блиставиця, на розі вулиць Полянського і Котовського.

136

Роки війни 1941 – 1945 років з німецьким агресором – окупантом БУЛИ ТРАГІЧНИМИ для НАШОЇ КРАЇНИ. ***Наші війська в упорних, жорстоких, кровопролитних боях з ворогом виходили з німецьких «КЛІЩІВ» .

ЗИМОЮ.

ЛІТОМ.

.

В степи тогда было безоблачное, жаркое лето. Над головами наших войск с утра и до темна, кружила фашистская авиация. Уставшие и изнеможенные под лучами палющего солнца шли бойцы, неся на плечах военную амуницию. Что бы вовремя занять для боя с врагом более выгодную позицию.

137

1941-ий рік. ПОРАНЕНІ ВОЯКИ теж ВИХОДЯТЬ з НІМЕЦЬКОГО «КІЛЬЦЯ» - ОТОЧЕННЯ…

*** Війна йшла вже більше місяця..……

28-о липня 1941-го року, війська 96-ої горнострілецької «ЗАЛІЗНАОЇ» дивізії І.М.Шепитова, в кровопролитних боях з німецьким загарбником, який тиснув на них зі всіх боків, захищали підступи до Ольвіополя - Північної частини міста Первомайська. В військах тоді, також було сутужно з ХАРЧАМИ. І цього ж таки дня, як виявилося в останнє, Я разом з старшим братом Льонею, потягли свою тачку з ХАРЧАМИ до військових кухонь на колесах, які були замасковані в лісопосадці біля ОКОПІВ – ТРАНШЕЙ. Разом з вояками розвантажили тачку а

138

це: Три бідона молока, в ящичку сир, глечик сметани, картоплю, червоний буряк, капусту, моркву, цибулу, окріп, петрушку, тобто все те, що потрібно, щоб зварити - приготувати смачний УКРАЇНСЬКИ БОРЩ для ВОЯКІВ. І всі ці харчі заготовляли і приносили до нашої оселі сусіди а це: Будніченко,

Галанда, Григоренко, Зейлик, Зуба, Карлінко, Крисюк, Навроцький, Кравецкий, Крамаренко, Ободовський, Очеретній, Цуренко, Танітовський, Шишковський, Шміль та інші сусіди. Завантажили тачу порожніми бідонами і наверх бідонів вояки завантажили травою, яку вони накосили для наших корівок. ((До цього ми в голоблі тачки запрягали нашу конячку «БУЛАНУ»))……. А цьго разу ми з братом самі тягли тачку додому. Та неочікувано для всіх, фашисти розпочали обстріл наших

139

траншей з гармат. Вояки швидко сховалисися в укриттях, а Ми з братом опинилися у відкритому полі. До траншей і наших домівок було далеко, і ми з братом сховалися під тачкою. Ми так вважали, що зверху нас захищатимуть порожні бідони накриті травою, а з боків колеса з залізними ободами.

КОЛЕСО з ТАЧКИ. Анатолій біля ТАЧКИ.

І це КОЛЕСО в ТАЧЦІ, врятувало Моє ЖИТТЯ від ОСКОЛКІВ снаряда……….. Та ось недалеко від нашої ТАЧКИ впав снаряд і вибухнув. По ОБОДУ КОЛЕСА ТАЧКИ вдаряли осколки, але все ж таки ТРИ осколки від снаряда влучили МЕНЕ

140

під тачкою: ДВА осколки ранили ліву руку, ТРЕТІЙ розсік праве вухо. З руки і вуха тече кров. Та бачу, що в напрямку до нас від траншей біжать, ТРИ жінки, як виявилось одна із них була військовим лікарем, дві інші медсестри. Вони із траншей все бачили, як біля нас вибухнув снаряд, і вважали, що ми загинули. Вони оглянули Мої рани і швидко їх забинтували. Я і до цього часу вдячний тим вродливим жінкам, які на фронті рятують життя пораненим. А ці ПОЗНАЧКИ війни на моєму тілі від осколків фашистського снаряда залишилися на все життя……………

Як згадує Командующий Південним фронтом І.В.ТЮЛЕНЄВ, що ПЕРШІ дні війни в Його пам'ятідні залишилися на все життя. Запам'яталась та нерозберіха керівників Країни і у військах, і як воякам фронту довелося безперестанку вести кровопролитні бої з переважаючими силами ворога з їх танками і зграями

141

німецьких літаків. І як Південний фронт потрапив в німецьке

«ПІВКІЛЬЦЕ»,

і

воювали на ДВА фронта, як із Заходу так і з Північного Сходу Країни. Та все ж таки 5-го липня 1941-го року війська 18-ої армії залишили палаючий Первомайськ. А17-го липня наші війська покинули Миколаїв і відійшли на Південь України.

8-го жовтня 1941-го року вже на Запоріжській землі 18-та армія Генерал лейтинанта Андрія Кириловича Смірнова потрапила в німецькі «КЛІЩІ» і ворог вклинився у війська і знищував їх по частинах. І так сталося, що А.К.Смірнов, вивів частину своїх вояків з «КЛІЩІВ». Та знову потрапили в ОТОЧЕННЯ. Зв’язок з військами був відсутній і на допомогу чикати було недоречно. А.К.Смірнов зібрав тих вояків які ще здатні тримати в руках зброю і наказав їм йти на прорив німецького ОТОЧЕННЯ - «КІЛЬЦЯ». Сам Генерал в ПЕРШІЙ шеренгі з багнетом в руках повів бійців на прорив

142

і загинув, як НАРОДНИЙ ГЕРОЙ……..…

НРОДНИЙ ГЕРОЙ.

Андрій Кирилович СМІРНОВ.

Іван Васильєвич . ТЮЛЕНЄВ.

Дмитро Іванович РЯБИШЕВ.

143

. На Півдні України, зокрема біля міста Дніпропетровська, обставини для військ Південного фронту були надто складними. Переважаючі сили ворога в танках і літаках, безперестанку тиснули на наші війська, незважаючи і на те, що за німецькими підрахунками війська армій Південного фронту «ПЕРЕМОЛОТИЛИ» більше ТРИТИНИ німецьких війсь і їх військової технік. І.В.ТЮЛЕНЄВ - Герой Громадянської війни І в Вітчизняну війну І.В.ТЮЛЕНЄВ завжди перебував в самому «АДІ» боя, і керував військами, і ніколи не піклувався за безпеку і випробував в схватці з ворогом Свою долю – рискуючи життям. 30-го серпня 1941-го року неподалік від міста Дніпропетровська на лівому берегу Дніпра був поранений і роздробило ногу Командуючому Південного фронту Генералу армії І.В.Тюленєву, і Його

144

відправили лтаком на лікування в Москву. Ставка Верховного Головнокомандування призначили командуючим Південним фронтом генерала – лейтинанта Д.І. РЯБИШЕВА.

Народні месники «Партизанської іскри», село КРИМКА знищують німецького КАТА.

145

На Східному фронті. Проводи на Східний фронт.

Мені навіть шкода тих німців, які самі гинули на війні і залишали своїх дружин вдовами та дітей сиротами - вимушено виконуючи зухвалі накази БІСНУВАТОГО ГІТЛЕРА, який їх послав знищувати

народи

Європи

і

загарбати

Радянський Союз, який був Батьківщиною, народів БРАТІВ. Та наше діло було ПРАВЕ МИ ПЕРЕМОГЛИ, та й разом з тим врятували, інші НАРОДИ Європи від «КОРИЧНЕВОЇ ЧУМИ.

146

Але

ж

нідочого

тим

німецьким

наша

загарбникам

БАТЬКІВЩИНА

і

їм

була було

байдуже – доля УКРАЇНЦІВ, і долі інших націй. Німецькими чимало

окупантами,

наших

міст

і

було сіл,

зруйновано

знищували

їх

мешканців. На Київщині було вщент спалене село РАСКИ - разом з його мешканцями. Трагедія

«БАБИНОГО

ЯРУ»,

КОРЮКОВКИ,

ХАТИНІ і інші злодіяння німецьких катів……..

.

НІМЕЦЬКІ генерали на УКРАЇНІ

запроваджують «НІМЕЦЬКИЙ ПОРЯДОК». Скрізь КРАСУЮТЬСЯ написи: НІМЦІВ»,

«ВХІД

Українцям

«ТІЛЬКИ дя ЗАБОРОНЕНО».

«НЕВИКОНАННЯ Німецьких РОЗПОРЯДЖЕНЬ винні ПІДЛЯГАЮТЬ ПОКАРАННЮ: РОЗСТРІЛ, абож СМЕРТЬ через ПОВІШАННЯ»……………

147

Курченко Степан Якимович з дружиною, Ганною Григорівною. Мій тато – Степан Якимович до війни працював на залізничній станції Підгородня, Одеської залізниці і був причетний до військової служби – тобто під час будь якої війни виконував накази військових…………. Коли розпочалась німецька агресія на УКРАНУ і трапилось так, що війська ПІВДЕННОГО фронту, якими командував Генерал армії Іван Васильович Тюленєва, штаб якого знаходився в місті ПЕРВОМАЙСЬКУ,

Одеської області

потрапили в німецьке кільце – оточення………. З якого армії фронту в жорстоких боях і

148

численними людськими жертвами, і військової техніки, відходили на Південь України і в напрямку до Києва. Мій тато

С.Я.Курченко зі станції ПІДГОРОДНЯ – ОДЕСЬКОЇ залізниці разом з військами вирушили на ДОНБАС і там на ДОНБАСІ, Мій Тато в ПЕРШУ чергу терміново з вояками готували: Залізничні платформи, для перевезення на них військової техніки і вагони - «пульмани», для перевезення людей. Також поспішно вивозити на Схід Країни, УСТАТКУВАННЯ заводів і фабрик, поголів’я худоби, зерно колгоспів, щоб все це не дісталося німецькому загарбнику.

149

ФЮРЕР - Адольф ГІТЛЕР.

Ці німецькі генерали, з колишнього маєтка, «ЯСНА ПОЛЯНА» графа Льва ТОЛСТОГО, з біноклів бачили околицю МОСКВИ.

150

Адольфу ГІТЛЕРУ і Його генералам, та німецьким воякам на початку війни всі ворота війни на СХІД, були відчинені навстіж, і розпочалася «БЛИСКАВИЧНА війна» за планом «БАРБАРОССА.

151

Німецькі загарбники 19 вересня 1941року вдерлись в Київ.

Фюрер

-

Адольф

Гітлер,

вітає

своїх

генералів, які звільнили Київ і частково Україну від російських більшовиків.

152

Німецькі Генерали на підступах до МОСКВИ. У жовтні 1941році жорстокі бої точилися вже на підступах до Москви. Щоб захопити Москву, Гітлерівське командування стягло велечезні сили: Піхоти, літаків, танків, гармат. Але ж в грудні 1941 р. наші війська зосереджені під СТОЛИЦЕЮ, завдали ворогові МОГУТНІЙ – НЕЩІВНИЙ удар і загрозу МОСКВИ було ліквідовано. Радянська армія перейшла в КОНТРНАСТУП, і від Москви просунулася в жорстоких боях з ворогом на 400– 450 кілометрів на ЗАХІД.

153

Розгром фашистських військ у битві під Москвою, була ПЕРШОЮ великою поразкою Гітлерівської Німеччини за весь час Другої Світової війни, і розвіяло легенду - МІФ про непереможність Гітлерівскої армії, і поховали остаточно їхній план «Блискавичної війни».

Такими вовчими очима Адольф Гітлер дивиться на Свою здобич, щоб загарбати і поневолити суверенні держави…………

154

Біснуватий ГІТЛЕР.

ГІТЛЕРУ КІНЕЦЬ.

155

Солдат ПЕРЕМОЖЕЦЬ до Берліна ДІЙШОВ.

156

Солдат ПЕРЕМОЖЕЦЬ, повернувся до рідного дому.

157

ПРАПОР ПЕРЕМОГИ МАЙОРИТЬ на РЕЙСТАГІ, а ГІТЛЕРУ КІНЕЦЬ.

Мені особисто навіть і сьогодні важко збагнути, як склалася б доля нашої КРАЇНИ, яку німецький загарбник окупував: Від Чорного моря – Одеси, до Балтійського моря – Ленінграда і німецькі Генерали з бінокля бачили МОСКВУ……. Але ж наші війська до останку відбивали «СКАЖЕННІ» атаки ворога. Та якби не наш ТИЛ від Москви до Дапекого Сходу, Південних гір і Північних морв, і наші люди, надосипаючи НОЧЕЙ - КУВАЛИ все для фронта, все для ПЕРЕМОГИ. Натомість на Україні і Білорусії, відважні народні месники: партизани і підпільники не давали спокою німецьким окупантантам ні

вдень, ні вночі.

158

Ніна Олексіївна Полянська. Виготовля снаряди на заводі в місті Сталінську, що в Східному Сибіру. Лівруч: Брат Ніни, Микола Полянський

Герой Радянського Союзу.

Й.СТАЛІН,

Г.ТРУМЕН,

У.ЧЕРЧЕЛЛЬ,

Спільними зусилями Союзники здобули ПЕРЕМОГУ над фашистською Німеччиною.

159

І.В.Сталін, Ф.Д.Рузвельт, і У.Черчілль в дні

Тегеранської

Г.К.ЖУКОВ.

конференції.

КЕЙТЕЛЬ.

160

К подписанию акта о безоговорочной капитуляции Германии. Сидять слева направо: А.Я.Вышинский, Главный Мршал авиации Теддер, Маршал Советского Союзу Г.К.ЖУКОВ, генерал Спаатс, генерал Делатр де Тассиья.

Подписывает акт КЕЙТЕЛЬ.

161

Парад ПЕРЕМОГИ в МОСКВІ.

162

КРОКУЮТЬ ПЕРЕМОЖЦІ.

163

3-ій УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ.

Німецькі ШТАНДАРТИ

у ніг

ПЕРЕМОЖЦІВ.

164

Звернення тов. І.В.Сталіна до народу. Четвер, 10 травня 1945р. Ця ГАЗЕТА і до цього часу, зберікається в Мойому архіві.

165

28

ЖОВТНЯ

1944

року

ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ.

166

КОМАНДАРМИ Великої Вітчизняної війни.

167

168

КОМАНДУЮЩІ арміями, які в жорстоких кровопролитних битвах з Гітлерівськими загарбниками, здобули ПЕРЕМОГУ………

169

Рятувати на передовій поранених бійців СЕСТРАМИ МИЛОСЕРДЬЯ теж ПОДВИГ.

Сестра

милосерддя:

Нишкуренко

Одарка

Григорївна рідна сестра – МОЄЇ НЕНЬКИ Ганни Григорівни

Нишкуренко – Курченко з села

Булацелова

–

Одеська

області

-

рятували

поранених бійців…

170

Ми теж хлопчаки опинились в «ЯРМІ» німецької окупації м. Первомайська. Випасаючи

своїх КОРІВ - годувальниць в

полі, Ми не спасували перед ФРІЦАМИ, та згуртувавшись і без чиїхось на те порад згідно своїх можливостей, розсудку кмітливості - влаштовували німецьким загарбникам ДИВЕРСІЇ………………

Наш загін, який самотужки діяв під час війни проти німецького окупанта, теж вніс краплинку для прискорення ДНЯ ПЕРЕМОГИ над Німечченою.

***На фотознімку: Селянінов Толя. МЕЛЬНІЧЕНКО Вітя – підривники. . Салганюк Толя, СЕЛЯНІНОВ Вітя – розвідники. СЕРВАТИНСЬКИЙ Льова – командир загону. . Галінський Слава, ОЧЕРЕТНІЙ Мітя, Діордіященко Ваня – розвідники. . КУРЧЕНЕО Толя – начальник штаба.

171

БАТЬКІВЩИНА – МАТИ ЗАКЛИКАЄ.

172

Зліва: Толя КУРЧЕНКО, начальник штаба загону. Далі: Вітя СЕЛЯНІНОВ, розвідник загону. Далі: Льова СЕРВАТИНСЬКИЙ командир загону.

173

Карта-схема дій пастухів-підривників в окупованому німцями м.ПЕРВОМАЙСЬКА.

Горять німецькі ешалони і їх військова техніка – 1941- 44 роки.

174

«ДІТИ ВІЙНИ» Четвертий клас, Первомайської середньої школи №4, Одеської обл.–1945 рік. Перший ряд: Балик Лариса, Соловйова Дуся, Арсірій Ірина, Криворученко Ніна, Крайтор Жора, Хоменко Світлана, Михальченко Галя, (* Галя), Другий ряд: Ільченко Надя, Німець Костя, Крачковська Ніла, Заяць Дора, вчителька МИЛАНІЯ ВАСИЛЬЄВНА, Войтенко Ліда, Пукась Віля, Гунько Рая, Федюкіна Шура,

175

Третій ряд: Кулакова Надя,Подчинок Надя,(* *) Зелена Женя, (* *), (* *), Мухільченко Галя, Літвін Володя. Четвертий ряд: Заікіна Тамара, Курченко Толя, Колісніченко Надя, Суровцев Гера, Ягольніцький Льоня, Качуровська Ніна,Власов В ***В школі ми вивчали твори

не тільки

письменників і поетів братніх республік нашої багатонаціональної

КРАЇНИ,

а

і

твори

закордонних письменників та поетів……

Тарас ШЕВЧЕНКО. Іван ФРАНКО..

176

М.Коцюбинський.

М.Гоголь.

О.Пушкін. І.Нікітін. А.Крилов-байкар.

177

І.Тургенєв.

А.Міцкевич.

В.Гюго.

Р.Фуркат. М.Магтитули. В.Авігеннад. Мені

особисто

так

склалось,

що

закінчивши навчання в ШОСТОМУ класі денної школи - і в 15–ть років, влаштувався працювати

різноробочим,

в

СМУ

на

залізничній станція ПІДГОРОДНЯ. А по вечорах навчався в ВЕЧІРНІЙ школі №11 - станція Голта, Одеської залізниці

178

СВІДОЦТВО видано Курченко А.С. про те, що Він закінчив СІМ класів в вечірній школі робітничої молоді в 11-ій середній школі Одеської залізниці ст. ГОЛТА.

179

КУРЧЕНКО Анатолій Степанович, отримав АТЕСТАТ №331 про закінчення навчання в РУ №1,

в місті Миколаєві.

СПРАВКА про закінчення навчання в ДЕВЯТОМУ класі, заочної середньої школи №6, А.С.КУРЧЕНКА в

Мколаєві.

АТЕСТАТ про СЕРЕДНЮ освіту, Києво – Св’ятошинської середньої загальноосвітньої школи А.С.Курченка в

Ірпіні.

180

Київський Авіаційний технікум

ДИПЛОМ №364921.

181

ДИПЛОМ.

Київський інститут патентознавства

ДИПЛОМ №13819.

182

ВЕРФІ в МИКОЛАЄВІ.

.

А.С.КУРЧЕНКО.

МИКОЛАЇВ – місто МОЄЇ ЮНОСТ.

183

РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ЛИСТ

А.С.Курченку до

морського училища.

184

Характеристика на А.С.Курченка.

185

На стапелях - суднобудівельники Чорноморського заводу «Андри МАРТІ» в Миколаєві, на якому працювали:

Анатолій КУРЧЕНКО, Коля Хомченко, Гриша НОВІЦЬКИЙ.

1954р.

186

Это не «Потёмкинская лестница» в Одессе – это лестница к рекам Южный Буг и Ингул на городской пляж «СТРЕЛКА» и до площади ГЕРОЕВ ДЕСАНТНИКОВ в Николаеве.

187

Пам’ятник ГЕРОЯМ ДЕНТНИКАМ в МИКОЛАЄВІ. *****Батьківщина високо оцінила подвиг звитяжців, Указом Призидії Верховної Ради СРСР усім десантнникам присвоєне звання Героїв Радянського Союзу…………. Одна із вулиць в місті Миколаєві носить ім’я

старшого лейтенанта КОНСТАНТИНА ОЛЬШАНСЬКОГО.

188

НАМ ВСІМ ТРЕБА ЖИТИ ДЛЯ ДОБРА…….

9-го БЕРЕЗНЯ 2018-го року виповнил 75 років, від ДНЯ КОРЮКІВСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ, що на ЧЕРНІГІВЩИНІ.

На Півнчносхідній частині УКРАЇНИ, розташоване місто КОРЮКОВКИ, що на ЧЕРНІГОВЩИНІ.

189

Спогади про КОРЮКОВСЬКУ ТРАГЕДІЮ,

З Віктором Михайловичем МЕНСЬКИМ – мешканця м. КОРЮКОВКИ, який разом зі Мною, мешканця міста Первомайськ, що на Одещині, навчалися в ремесляному училищі №1, в місті МИКОЛАЄВІ – директором якого був Іванов - а його замісником Шурховецька. Мене призначили СТАРОСТОЮ нашої групи. ***Віктор

Михайлович

жахливу

трагедію

Мені

Його

розповів рідного

про міста

КОРЮКОВКИ і мешканців цьго міста, яку влаштувапи з ПЕРШОГО по ДЕСЯТЕ БЕРЕЗНЯ 1943-го року німецькі карателі – жандарми, ніби то за зв'язки з партизанами: Німецькі ВАРВАРИ

- карателі

вчинили

тотальне

–

поголовне знищення мешканців міста і вщент дотла спалили місто КОРЮКОВКУ……………. І

це

була

ОДНА

з

НАЙМАЙСТАБНІШИХ

ТРАГЕДІЙ в ДРУГІЙ СВІТОВІЙ війні…………….. Віктор також розповів, що Він зі своєю МАТУСЕЮ – ЧУДОМ уникнули такої долі, якої зазнали мешканці спаленої КОРЮКОВКИ……. Віктор зі своєю Матусею потрапили в лісі до ПАРТИЗАН, ЧЕРНІГІВСЬКО - ВОЛИНСЬКОГО

190

з'єднання О.Федорова і там в партизанському загоні

Мама

Віктора,

готувала

їжу

для

партизан а Мене каже Віктор, партизани іноді брали в ДОЗОР і РОЗВІДКУ………

Зліва: В. Менський в ДОЗОРІ. 1943–ій рік. Зправа: Віктор в РУ №1, в Миколаєві. 1952р. Командири партизанських з’єднань: Ковпак Сидор Артемєвич, Олексій Федоров та ішші ватажки - організатори партизанського руху на УКРАЇНІ в роки Вітчизняної війни, ***Командир Чернігівсько – Волинського партизанського з'єднанняя – О.Федоров був удостоєнний медальями: Двічі Герой

Радянського Союзу, Кавалер восьми орденів ЛЕНІНА, Трудового Червоного Прапора, орденів Суворова, Богдана Хмельніцького перших ступенів……….

191

Сидор КОВПАК. Олексій ФЕДОРОВ.

Сидор

Артемєвич

КОВПК,

здійснив Своїм з'єднаням ЛЕГЕНДАРНИЙ рейд від ПУТІВЛЯ до КАРПАТ.

192

****Внизу,

це

зовсім

інша

карта

Південнозахідої частии УКРАЇНИ – Одеська область.

Одеса

КУРОРТ,

«ЖЕМЧУЖИН біля ЧОРНОГО

місто

МОРЯКІВ,

моря».

Моряки ЧОРНОМОРСКОГО флота и «ПОТЁМКИНСКАЯ лесница». Котра прямує від моря до ПРИМОРСЬКОГО бульвара, ОПЕРНОГО театра та до ГОЛОВНОЇ вулиці Одеси ДЕРІБАСІВСЬКОЇ…………..

.

193

Анатолій Курченко теж розповів Менському Віктору Михайловичу, як мешканці окупованого німецькими загарбниками ПЕРВОМАЙСЬКА, що на ОДЕЩИНІ, які ТРИ роки жили під німецьким ЯРМОМ І КОВАНИМ німецьким чоботом…………….

Та сталося НАВПАКИ: ДУМАВ НІМЕЦЬ ПАНУВАТИ,

.

Та довелось йому КОНАТИ. А.С.

Спочатку

Я

розповів

Віктору

Менському,

як

врятувалась наша СІМ’Я від РОЗСТРІЛУ німецькими НЕЛЮДАМИ, які зайшли в наш сарай, щоб наша МАМА надоїла їм коровячого молока «МЛЕКА» і почали «ШАРИТИ» - шукати під «ЯСЛЯМИ» в яких годували корів, курячі

яйця «ЯЙКИ» а знайшли

ГНЕРАЛЬСЬКУ та ОФІЦЕРСЬКІ форми - одяг. І німці збагнули, що в сараї переодягалися в цевільну одежу Радянські командири - вояки, щоб вникнути потрапити в німецький полон і звинуватили нашу Маму, що Вона поспряла цьому, надавши цивільну одежу воякам – втікачам……….

.

Фашисти ОЗВІРІЛО розпочали виштовхувати нашу Неньку - Ганну Григорівну і Її діток – Льоню, Толю, Люсю а крихітка Юля залишилася в підвісній ЛЮЛЬЦІ, в спальні. Нас повели від нашої оселі до великої

споруди

стіни

якої

були

складеніі

з

ГРАНІТНОГО каменя: Споруда була заввишки П’ять метрів, шириною П’ятнадцать і довжиною Сорок метрів. В середені споруди очищали на НАСІННЯ:

194

Пшиницю, кукурудзу, овес, просо, насіння квітів, і все це зберігалося окремо в приміщеннях в мішках та пакетах. І до цієї споруди НАС на РОЗСТРІЛ вели. ВОСІМ німецьких ВЕРЗІЛ, та Ми вже знали, що фашисти безжалісні,

і поводяться на окупованій

ними землі – по «ЗВІРЯЧОМУ». Та трапилося, що стежкю, яка прлягала поряд зі спорудою прямував додому

–

Гегепь

Франц

Якович,

який

по

національності був німець, і до війни викладав німецьку мову учням, Первомайської школи №4. Я особисто з Його сином Агелем товаришував і разом

в школі навчались в одному класі. Наші

сусідські стосунки між сім’ями були дружніми……. Франц Якович побачив, що нас ведуть німецькі окупанти і зрозумів, що НАС потрібно РЯТУВАТИ….. Він підійшов до німців, що нас вели і розпочав розмовляти німецькою мовою. Довго Франц, як нам здалось, щось доказував, умовляв німців, та вони

на

Його

погоджувались.

доводи Лишень

і коли

умовляння Франц

не

Якович

предявив німцям ПОСВІДЧЕННЯ, що Його німецьке керівництво

призначило

БУРГОМІСТРОМ

міста

Первомайська, і розмова між ними відбувалась зовсім ло іншому. Ми ще трошки потерпіли і нарешті Нас німці відпустили. Я особисто і досі вдячний Францу Гегелю, який врятуав нашу СІМЮ від РОЗСТРІЛУ німцями в 1941-му році………………

195

А

ось

доля

генерал

Миколи Дмитровича

майора

танкових

ГОЛЬЦЕВА, який

військ

в нашому

сараї переодягнувся в цивільну одежу і вийшов з оточення, не потрапивши

в німецьки полон і

КОНЦТАБІР. була трагічною. Гольцева засудила по брихливим доносам – звинуваченям, Особлива нарада при НКВД СССР до РОЗСТРІЛУ, який здійсненій 23-го лютого 1942-го року. Та згодом Миколу Дмитровича -

був .

амністували.

Микола Дмитрович Гольцев. ***Микола Гольцев народився в Москві, в 1897-му році і мешкав, в Столиці

до

служби в армії з 1918 року.

196

М.Д.Гольцев - учасни Громадянсьої війни – командир роти. З 1931-1936-роки командир З

танковим

листопада

1938

полком. року

.

начальник

Житомирської автобронетанкової групи військ – (АБТВ). Перед початком Великої Вітчизнянї начальник

війни

1941-го

року

автобронетанкових

-

військ

18-ої армії, якою командував Генерал лейтинант

А.К.Смірнов

-

армія

яка

входила до складу Південного фронту – командуючого фронтом - Генерала армії Івана ВсильевичаТюленєва.

***М.Д.Гольцев нагородженний в 1920-му році - ордином ЧЕРВОНОГО прапора.. В 1923-му році - ордином ЧЕРВОНОЇ зірки. В 1924 році - ЗОЛОТОЮ зброєю та медалью «ХХ лет РККА».

197

Концтабір для Радянських вояків,1941 рік. –

90-то тисяч німецьких вояків потрапили в 1943-му році в полон З них: 2500 офіцерів, 24 генерала, в тому числі командующий армією фельдмаршал Паулюс.

198

***ВІЙНА це важке випробовування для всіх людей і МЕНЕ особисто більш за все ДОШКУЛЯЄ те, що ДОЛЮ ЛЮДЕЙ, які не шкодуючи свого життя захищають СВОЮ БАТЬКІВЩИНУ, Їх долю вирішують ті хто ніколи в ЖИТТІ «НЕ НЮХАВ ПОРОХУ». Це стосується і сучасних подій 2018 –го року – «ГІБРІДНОЇ війни на Півдні України, та Донбасі».

І далі корото: З ПЕРШИХ днів війнн ЗАХІДНІ кордони УКРАЇНИ Захищали ДВА фронти: Південний і Південно Західний…..

Так розпочалась Народна війна 1941-45 років проти немецького зогарбника.

Міський Театер. Станція Голта Одеської з.д. В этом здании во время войны с немецким оккупантом в городе Первомайске до августа 1941-го года, находился штаб Южного фронта – Генерала армии И.В. Тюленев.

199

І.В.ТЮЛЕНЕВА. К.СМІРНОВ. Н.Д.ГОЛЬЦЕВ. ****С первых дней войны, НЕМЕЦКИЙ ФАШИСТ хорошо знал военную обстановку на Восточном фронте и для захвата и оккупации каждого нашего города отводил НЕСКОЛЬКО ДНЕЙ. Фашисты планировали схода захватить город Первомайск со штабом Южного фронта и уничтожить основные силы фронта. Но город Первомайск наши войска защищали более месяца. Особенно упорно шли бои на подступах к городу с Юго Западной стороны в районе деревни Чаусово.

А 169-ая стрелковая дивизия генерала Ивана Евдокимовича Турунова в непрерывных боях с фашистом до последнего, неоднократно переходящих в атаку, четверо суток отбивали натиск врага.

200

Вояки дивізії І.Е.Мурунова відбивають шаленний натиск німецьких загарбників. А главные сил 18-ой армии тем временем в ожесточённых боях с врагом выходили из полуокружения – немецких «КЛЕЩЕЙ». Мужество и отвагу проявили бойцы и командиры дивизии генерала Н.Е. Турунова, до последнего в непрырывних боях иногда переходящих в атаку, ЧЕТВЕРО суток отбивали врага. Сам генерал всё время находился в боевых порядках, умело руководя боем. Сражаясь с фашистом на Южном Буге – для генерала он стал последним боем. Он был смертельно ранен и умер от ран……………. . ***А горнострелковая 96-ая дивизия И.М.Шепетова отбивала натиск врага к подступам к городу Первомайска из Севера………. . ***Для успешной переправы через водные рубежи рек: Южный Буг и Синюхи основных сил 18-ой армии генерала А.К. Смирнова – насмерть стояла группа генерала Николая Дмитриевича Гольцева, обеспечивая

201

отход

войск

Южного

фронта

И.В.Тюленева.

***Військові кориспонденти: А.Верхолетов з газети «Во славу Родины» і з Ним прибули Михалков та прибули

в

А.К.Смірнова

Саргій

Борис Леонідович Горбатов, які 18-ту і

армію,

Генерал

співчували

пейтинанта

Генерал

майору

М.Д.Гольцеву, Який в неймовірно важких умовах здійснює термінову переправу наших військ через ВОДНІ РУБЕЖІ. Вночі пройшла велика злива – гроза

і

по

грязюкі,

і

калюжах

наші

війська

рухались в напрямку мостів і переправ на річках Південний Буг і Синюха. Біля переправ скупчилося чимало наших військ і утворилася «НЕПРОБИВНА ПРОБКА» - на водних Рубіжах на злитті річок Південний

Буг та Синюхи, які

ділять місто

Первомайську на ТРИ частини Ольвіополь, Голта, Богополь і це

////

природньо…………..

.

А ось ГІТЛЕР з Антонеско поділили

місто

Первомайськ

на

ДВІ

частини

впливу, про що розповім нижче…….//// Неочіковано для всіх налетіли ворожі німецькі бомбордувальники

і

німецькі

АСИ

пікіруючи

безжалісно бомбили наші війська і переправи. Ось ода із ворожих бомб попадає в МОГУТНІЙ дуб, який ВИРІС на березі - злиття ДВОХ річок Південний Буг та Синюха і неподалік цьго дуба знаходився

202

Верхолетов, якого збила з ніг, зривна хвиля від бомби і осипало Його. трухою від рознесеного в щепки дуба а підіспівший Борис Горбатов розпочав змітати труху від дуба і пиль і витяг з галянища чобота Верхолетова ще гарячий осколок від бомби. Піся закінчення бомбардування, кориспонденти побачили

на

яву

безліч

знищеної

військової

техніки, загиблих вояків і зруйновану переправу… Війна йшла вже місяць і німецькі танкові армади: Гдеряна і Клейста, які планували Одесу захопити за ТРИ дні, та війська 6-ої армії Р. Я. Малиновського мужньо захищали підступи до Одеси.

Забегая

вперёд:

В

условиях

весенней

распутицы и бездорожжя в апреле 1944 года на Западную грницу Украины в жестоких боях с немецким

оккупантом

вышли

ДВА

фронта:

Первый Украинский фронт под командуванием Ивана

Степановича

КОНЕВА

и

Третий

Украинский фронт под командованием Радион Яковичаа

Малиновского - был освобождён

войсками 6-ой армии 22-го апреля 1944-го года город ПЕРВОМАЙСК. И стали повсеместно военние устанавлевать пограничные знаки нашей СТРАНЫ.

Все фронты перейдя ГРАНИЦУ Украины стали освобождать народи ЕВРОПЫ от «КОРИЧНЕВОЙ ЧУМЫ».

203

Маршали Радянського Союзу. І.С.КОНЄВ. Р.Я. МАЛИНОВСЬКИЙ. Також

німецькі

Генерали

планували

зходу

захопить місто Первомайськ зі ШТАБОМ Південног фронту. Фашист засилав в місто диверсантів, висадив парашутистів біля села Синюшин Брід, та направив

ДВІ

роти

німецьких

солдат,

переодягнктих в червоноармійську форму. Таким чином фашист хотів захватити

ШТАБ Піденного

фронту і посіяти паніку в військах та серед населення міста. І ці німецькі затії були вчасно виявлені нашими командирами, і знешкоджені. Та все ж таки ворог тіснив наші війська зі всіх БОКІВ і брав в КІЛЬЦЕ……………….. Командующий Південним фронтом Генерал армії І.В.Тюленєв згадує: Ту невизначинісь в Країні та в Армії і ПЕРШІ жорстокі дні війни з ворогом і як в

204

кровавих боях, в липні 1941-го року їм все ж таки довелось залишити

палаючий Первомайськ. І ці

ПЕРШІ дні війни, Івану ТЮЛЕНЄВУ запая’тались на все життя.

Німецькі та РумунськІ війська захопили – окупувапи місто ПЕРВОМАЙСЬК. ФЮРЕР

–

подарував

АДОЛЬФ

ГІТЛЕР

свому

САТЕЛІТ

з –

легкої

руки

АНТОНЕСКУ

частину Української замлі до берегів річки Південний Буг. Від гирла річки в Миколаєві до витоків річки біля Проскурова і до Львова.

Лівору: Кордон Румунії з «ЗІГЗАГАМИ» до 1941-го року, зі столицею БУХАРЕСТ…………..

205

Праворуч: Новий кордон Антонеска Румунії,

до квітня

берегах

річки

1944-го

Південний

ЧОРНОМОРСЬКОЮ

року

по

Буг

з

ПАЛЬМІРОЮ

–

ОДЕСОЮ…. Місто Первомайськ Гітлер і Антонеску поділили між Собою на ДВІ частини ВПЛИВУ.

Голту

АНТОНЕСКУ

ФЮРЕР

і

там

віддав

впровадили

«РУМУНСЬКИЙ порядок»……… Мешканцям

Ольвіополя

впровадили

«НІМЕЦЬКИЙ

і

… Богополя

порядок»

і

вимагали беззаперечного виконнання німецьких

гаючи

наказів.

часу,

Антонеску

відав

не

Руминським

військам НАКАЗ, захопити НЕГАЙНО КАВКАЗ. «Когда кончится разбой на каруцы и домой. А румыны ЛАСА – ЛАСА на КАРУЦЫ и ЛАКАСА» Я особисто добре знаю, як течуть води річки, Південний Буг і Її ПРИМХИ…………. Коли

працював

в

Миколаєві

на

206

суднобудівному заводі, який збудували біля гирла річки, і зі стапелів завода здійснюють Крейсари, танкери…

спуск

на

лінкори, Коли

воду

річки:

рибацькі

судна,

прходив

службу

в

танкових військах в місті Проскурів Хмелницькому, біля якого знаходяться витоки річки Південний Буг. ШИРИНА якого між берегами від 30-ти метрів і звужується ширина річки чим ближча до витокі – ДЖЕРЕЛА. І Я особисто мав нагоду

«ТАЛАПАТИСЬ»

в

воді,

як

у

витоків так і гирлі річки, і на злитті ДВОХ річок берегах

Снюхи з Південним Бугом, на яких

ПЕРВОМАЙСЬК.

розташоване

місто

Мені особисто також

подобалос купався в річках, ходити на човнах, байдарках моторних лодках на річках:

Дністро,

Дніпро,

Волга,

та в

ТАЙГІ, в Сибірській річкі ЛЕНА………….

207

Анатолій Курченко на Казахстанській ЦІЛИНІ, залізнична станція Кайранкуль.

А.С.Курченко.

Жіночі палатки на «ЦІЛИНІ».

.

Леонід Ілліч БРЕЖНЄВ.

Автор спогадів - «ЦІЛИНА», який в той час обіймав посаду Першого секритаря ЦК Казахстана і прилетів вертольотом, на станцію Кайранкуль,

на завершення будівництва

зернового елеватора.

208

Анатолій Куренко на КАЗАХСТАНСЬКІЙ «ЦІЛИНІ». Залізнична станція КАЙРАНКУЛЬ.

209

Надто важливим було зібрати багатий урожай пшиниці - Казахстанського «ХЛІБА», а тако ж будувати житло і таке інше…… Так на залізничній станції Кайранкул будували ЕЛЕВАТОР для сушіння і зберігання пшиниці. А ось зокрима: Бригаді очолюванною Мною, було поставлене началником Докучаєвського СМУ, ШИПОТЬКОМ і Головним інженером ЗАВАЛІНИМ не менш важливе завдання: Побудувати приміщеня для ДИЗИЛЬЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ – залізничної станції КАЙРАНКУЛЬ, прокласти електромережу до споживачів. Також зібрати чотири «ФІНСЬКІ» домики. В одному із них облаштувати ЇДАЛЬНЮ.. ***ПЕРША

ЇДАЛЬНЯ

за

МОЄЮ

участю,

була

облаштована на «ЦІЛИНІ» станція Кайранкуль. ***Згодом

ДРУГА

ЇДАЛЬНЯ,

також

за

МОЄЮ

участю, була облаштована на базі відпочинку «СОНЯЧНА», побудованої колективом КБ Антонова, біля берега річки Дніпра – недалеко від Каніва, Черкаської області………….

.

***ТРЕТЬЯ нова ЇДАЛЬНЯ №2 в двохповерховому будинку,

за МОЄЮ участю, були облаштовані на

аеродромі Гостомель КБ Антонова: Зала на другому поверху для прийома їжі загального користування і окремо на першому поверху, для «ЛЬОТНОГО СКЛАДУ». А також чимало зусиль і кмітливості з МОГО боку було вкладено в оснащення «КУХНІ»…

210

.Була

Мною також розроблена і

виготовлена «РОЗДЯГАЛЬНЯ» в ФОЄ на

вході

в

ЇДАЛЬНЮ

№2,

на

аеродромі ГОСТОМЕЛЬ.

ЧЕТВЕРТЕ. Ось зараз оцей дід Анатолій Курченко, розробив і виготовив «МІНІ КУХНІ» - зразки ТРЬОХ УНІВЕРСАЛЬНИХ мангалів на вибір споживача. На яких готують не тільки шашлики а також смажать: курячі стегна, крильця, сало і інші страви, для споживання…………..

211

УДОСТОВЕРЕНИЕ №88411 выдано на имя автора Курченка А.С. - разработавшего, «ГАРДИРОБА ПОДВЕСНЫХ ВЕШАЛОК» - изготовленного и установленного в столовой №2 – аеродрома Гостомель. Директор їдальні, Мосіс Іосіф Мойсеєвич був надто задоволений, як ми творчо і фахово з сучасним дизайном виконали всі заплановані роботи………………..

212

ВІЙСЬКОВА ТАНКОВА ЧАСТИНА В/ч 55216. Прикарпатського військового округа.

.

4-та танкова рота, яка брала участь в миротворчій операції «ВИХОР» в Будапешті, яку було розроблено під керівництвом Міністра оборони Григорія Константиновича Жукова……….. В строю стоять зліва направо, в ПЕРШОМУ ряду: Командир танкової роти, капітан Соколов Г.С., помічник командира 1-го зводу старший сержант Чорний О.Л, далі Бурцев Д.П, Редькін В.М, Субеляні О.М,, Манякін С.Д,, Рахматулін А.Х,, Хушаков Н.Я, помічник командира 2-го зводу сержант

Курченко А.С, Портнов О.В.,Терехов.В.С,,Федоров,Л.,І, Земськов Л.О..........

213

Перший зліва: Сержант Курченко А.С.. Далі: Субеляні О.М., Земськов В.А., Портнов Р.М…….

А.С.Курченко. Танковий екіпаж: А.С.Курченка – українець. ***Зліва направо: Уазіков Шаміль Харунович балкарець - наводчик гармати. ***Алієв Абдул Алієвич, таджик - заряджаючий ,***Концевой Анатолій Григорович, білорус механік водій танка.

214

Старшина 4-ої танкової роти Курченко А.С., Ш.Х.Уазіков, М.Д. Больбах, О.В. Бурцев на ОВОЧЕВІЙ ниві на ЖИТОМИРЩИНІ…………..

Донькою Галина Курченко з Татом на колгоспній ниві – с. Блиставиця на КИЇВЩИНІ вибирают ЛЬОН.

215

На березі річки Тетерів, на Житомирщині. На знімку знизу сидять: Уазіков Ш.Х., Жидков А.М. Стоять: Фролов В.Ф., Козуб А. Е., пригнувшись стоїть старшина 4-ої танкової роти В/ч 55216 Курченко А.С., Алієв А. А., Мітін В.П.,Медведенко А.П., Концевой А. Г..

216

Житомиський ансамбель виступає з піснями на Житомирському танковому палігоні…………………

Старшини рот ДРУГОГО танкового батальйону, В/ч 55216 обмінюються досвідом вихрвної роботи в ротах. Ліворуч: Старшина 6-ої тнкової роти Патітенін О.В. ділится досвідом виховної роботи в своїй роті. Старшина 4-ої танкової роти А.С.Курчено ліворуч, третій…………..

217

Командир 2-го танкового батальйону – підполковник Політаєв і майор ЖЕРЕБЕЦЬКИЙ проводять заняття з командирами танків. А.С.Курченко третій праворуч в другому ряду.

Дружина Ольга Федорівна з сином Юрою на ВІЙСЬКОВІЙ

ПРИСЯГІ

сина

Миколи

КУРЧЕНКА. Одеський прикордонний округ.

218

Праворуч стоїть друга: Ольга Федорівна, далі Анатолій Курченко на ВІЙСЬКОВІЙ ПРИСЯГІ сина Юри КУРЧЕНКО.

Московськи військовий округ.

Юра Курченко. Валера Золотухін. Який неодноразово приїздив влаштовувати концерти в Баковку, в військову частину, яка обслуговує ГЕНШТАБ в Москві.

219

Валерій Золотухін сидить ліворуч другим в першому ряду. Юра Курченко стоїть першим в другому ряду. БАКОВКА в Підмосковї………….

Ольга, Юра, Анатолій.

Матері зі своїми синами.

Московський військовий округ.

220

Літак Ан-225 «МРІЯ» з космічним кораблем «БУРАН»

ПОЧЁТНОЕ УДОСТОВЕРЕНИЕ. выдано КУРЧЕНКО Анатолию Степановичу, внёсшему большой вкла в обеспечение создании самолётов.

221

Курченко

Анатолий

Степанович

награждён памятным нагрудным знаком за участие в создании самолета Ан-22 - Антей.

222

223

ДИПЛОМ Лучшего наставника молодих рабочих.

224

А.С.Курченко ДРУЖИННИК.

Курченко Анатолий Степанович награждается пам’ятной медалью за участие в создании самолета Ан-22.

225

ДИПЛОМ ВЕТЕРАНА.

226

«Отличник качества МАП» 227

228

ДИПЛОМ

Анатолий Курченко «МАСТЕР - ЗОЛОТЫЕ РУКИ».

229

Д

Анатолий Курченко УДАРНИК КОМУНИСТЧЕСКОГО ТРУД.

230

КУРЧЕНКО Анатолий Степанович

НАГРАЖДЁН медалью «В ПАМ'ЯТЬ 1500 – летия КИЕВА»

МАНДАТИ.

231

Анатолій Курченко, ЛІНІЙНИЙ на ХРЕЩАТИКУ.

ЗАПРОШЕННЯ Анатолія Курченка на ТРИБУНУ ХРИЩАТИКА - міста КИЇВА.

232

ДЕЯКІ ВІДЗНАКИ А.С.Курченка.

233

ДВА липневих тиждня 1987-го року в КИЄВІ проходила виставка, кращих робіт винахідників та раціоналізаторів міста КИЄВА….. На цій виставці експонувались від КБ – Олега Констянтиновича АНТОНОВА: Модель літака КРАСЕННЯ, Ан-124, РУСЛАН.

Літак ***Поряд

КРАСЕНЬ –

РУСЛАН.

з моделью літака Ан-124,

РУСЛАН на ВИСТАВЦІ були розташовані НОВИНКИ Курченка Анатолія - майстра Механічного участка, КБ О.К.АНТОНОВА

234

.

***Після закінчення – завершення

міжгалузевої ВИСТАВКИ КРАЩИХ РОБІТ винахідників і раціоналізаторів міста КИЄВА, НАГОРОДЖУВАЛИ,

учасників

ВИСТАВКИ:

ДИПЛОМАМИ, і коштовними ПОДАРУНКАМИ. ***

Головуючий на цій ВИСТАВЦІ в КИЄВІ

вручаючи Мені ДИПЛОМ і промовив таке, Анатолій Степанович «Мне

сам БОГ велел

вручить Вам этот ДИПЛОМ»………….. І далі ГОЛОВУЮЧИЙ

.

на ВИСТАВЦІ в Києві,

доповнив від СЕБЕ: «Ваша НОВАТОРСЬКА

думка, Анатолій Степанович і «розумні руки»,

про

ЕКСПОНАТИ відрізняються

що на

СВІДЧАТЬ цій

від

Ваші

ВИСТАВЦІ,

експонатів

які

інших

розробників експонатів – високим рівнем технічної пророботки, технологічністью і дивовижною компакністью і зручного користування

ПРИСТРОЯМИ

в

ЕКСПЛУАТАЦІЇЇ, та виконання робіт ВИСОКОЇ ЯКОСТІ»……………..

235

А.С.Курченко нагородженний

ДИПЛОМОИ на виставкі в КИЇВІ за кращі МОЇ НОВИНКИ.

236

А це деякі МОЇ НОВИНКИ:

Пристрій для обжимки наконечників на електропроводах.

Ліворуч пристрій для обжимки електронаконечників. Праворуч – прототип.

237

Пристрій для постановки на літаках закльопок з одностороннім підходом.

Праворуч, пристрій для постановки закльопок.

Ліворуч - прототип.

238

Пристрій для різання

на літаках

силових електропроводів.

Праворуч: Пристрій для різання силових електропроводів. Ліворуч – прототип.

239

Розробив і накреслив на калькі, автор цього пристрою Анатолій КУРЧЕНКО.

Мою розробку пристрою, ухвалив керівник відділу 710, Спіріденко Вадим Миколаєвич.

240

в КИЄВІ, в КБ Олега Антонова, Мені теж поталанило працювати в «ЗОЛОТІЙ **Працюючи

КЛІТЦІ» в новозбудованому Ангарі корпуса №1 на аеродромі ГОСТОМЕЛЬ, і очолювати Механічний

участок, і одночасно обіймати посаду МЕХАНІКА цеха №21, яким керував Анатолій Петрович МІЛОЧЕНКО.

Начаьник цеха №21. МІЛОЧЕНКО Анатолій Петрович.

241

«ЗОЛОТА КЛІТКА » в Ангарі корпуса №1 – аеродром ГОСТОМЕЛЬ, КБ О.К.АНТОНОВА. І цей колектив очолюваний МНОЮ, нагадував собою ніби то міні конструкторське бюро – КБ. Фахівці МЕХАН[ЧНОГО участка в ПЕРШУ чергу виконували покладені на них планові завдання, та ще й до того вишукували прогалини для технічної творчості на виробництві. А головне те, що в нашу творчу роботу ніхто не втручався, бо добре знали, що нaшим фахівцям все «По плечу». На цьому знімку в ангарі Корпуса №1 (аеродром Гостомель) зліва направо стоять: Гонтар М.А., Борисов Андрій Лаврентьєвич (За часів війни з німецьким загарбником- розвідник, Кавалер орденів СЛАВИ та інших нагород Батьківщини, Хоменко Михайло, Сапоненко Володимир-«Мориман» рибацького флоту, Лоза Володимир, Курченко Анатолій, Матьошко Микола, Касян Олександр. *** Анатолій Степанович - отримав, Свідоцтво №71362, (КМЗ, Отд. 710) за розробку і впровадження на виробництві «Гибочного станка».

242

СВІДОЦТВО №71362, видано КУРЧЕНКО А.С. за розробку і виготовлення «Гібочного верстата».

.

За технічну творчість і здобутки фахівців на виробництві – відзначали ГРАМОТАМИ та ДИПЛОМАМИ.

50–ят років – СРСР.

1500-т років КИЄВУ.

243

НОВШЕНСТВА А.С.КУРЧЕНКА.

244

А.С.Курченко - победитель смотрара рационализации рабочых мест 1986 г. . (Первое место.)

245

До грудня 2002-го року на Мене, як механіка цеха №21 лягала вся відповідальність за оптимальне технічне використання Ангара корпуса №1 і належну техніку безпеку на літаках по їх доопрацюванні в АНГАРІ – аеродрома ГОСТОМЕЛЬ, КБ О.К.АНТОНОВА.

Доопрацювання і регламентні роботи на літаках в Ангарі.

246

Запрошення на ТРИБУНУ №16.

КИЕВ. Праздник ПЕРВОМАЙ. Стоять слева направо: Шпак Владимир Парфентьєвич, Октябрёв Борис Васильевич, Чевашвили В.Л., Боровков Александр Николаевич, Широлапов Константин Иванович, Смалий Вячеслав Люсильевич, Курченко Анатолий Степанович.

247

Відрядження фахівців цеха №21 фірми АНТОНОВА на Ташкентський авіаційний завод імені ЧКАЛОВА, з метою доопрацювання ПЕРШОГО СЕРІЙНОГО літака Ан-22 «АНТЕЙ».

Відрядження на ТРИ місяця з 8.01.-8.03.1969 р. Анатолія КУРЧЕНКО на Ташкентський авіаційний завод.

248

Перепустка на Ташкентський авіазавод.

Перший серійний літак №0201, Ан-22, «АНТЕЙ», ЗІБРАННОГО на Ташкентському авіаційному заводі імені Чкалова.

249

ПЕРШЕ метро в ТАШКЕНТІ.

Валерій ЧКАЛОВ.

250

В.ЧКАЛОВ на літаку з МАТУСЕЮ.

Валерій ЧКАЛОВ з друзями на Волгі.

251

В гостях у неньки Ганни Григорівної.

Сидять зліва на право: Наташа, Галя. Бабуся Ганна Григорівна, Іра, Коля. Стоять: Ольга, Анатолій, Люся, Саша. гостях у М ам и – Гаи Гр игорьєвн ої

252

***Зліва: Ганна Григорївна. Далі гості: Внучка Наташа Кокоша, племінник Борис Курченко і Його дружина Зіна Сергіївна, Стародуб Гриша і Його дружина Катя, внучка Галя Курченко. Моя рідна сестра Люся Кокоша.

В гостях у М ам и – Ганни Григорьєвї сидять: Тітка Одарка - ВДОВА ВІЙНИ, Ганна Григорів на, плем

***Зправа сидять: Тітка Одарка, Ганна Григорівна,

племінник Валерій і Його тато Леонід Курченко. ***Стоять: Моя сестра Ольга Козловська, Її чолоік Жаренков Сергій, моя дружина Ольга Федорівна, Анатолій Степанович, мій племінник, Анатолій Михайлович Козловський - (Ольвіополь.)

253

Гості тітки Фросини – Курченко. 1974-й рік. Ліворуч Іра - внучка далі тітка Фросина, син Олександр, невістка Зоя, Сергій, Толя Курченко – племінник…… Село Остаповка, на Миколаївщині. Тітка Фросина була вдовою тому, що Її чоловік Курченко Григор Якимович, загинув на війні в жорстокому бою з німецьким загарбнико, визволяючи Румунію. ЙОГО останки знаходяться в братській могилі «НЕВІДОМИХ ГЕРОЇВ» в місті Брецьку – Румунія. Загинули за Вітчизну - рідні брати Григора і Мого тата Степана Якимовича: Іван та Петро.

254

**Перебування в славному Дніпропетровську - Єлесаветграді та мальовничому селі

Троїцькому, розташованного неподалік від залізничної станції Межева і гостював з дружиною Ольгою у сватів: Мельничука Йосипа та свахи Ганни Іванівни.

Ліворуч: сваха Ганна Іванівна, далі сват Йосип Йосипович Мельничук, далі Їх син Іван та донька Галя.

255

Деякі розробки А. КУРЧЕНКА на літаки

Ан-и

– аеродром Гостомель.

Літак Ан-12БКЦ – літаюча лабораторія «ЦИКЛОН». За

допомогою

пристрою

на

колесах

виставлялась по лінії польота конусна труба «ЦИКЛОНА» і монтувалась до носа літака. І на цей, розробленний Анатолієм Курченко пристрій, в співавторстві з началником цеха №21: Мілоченко Анатолієм Петровичем і Моргуна Валерія Петровичем, яким теж були видані СВІДОЦТВА

№77647……

256

СВІДОЦТВО №77647, видано А.С.Курченко.

257

На аеродромі Гостомель стоять: Круц А.А., Якубович І.І., Генеральний авіаконструктор Олег Константинович Антонов.,Шаталов В.Н.,БернальХ.Х,, які оглядали пітак Ан-12. На якому було застасовано «Техологічний люк забезпечуючий, техніку безпеку працюючим в підпольному просторі літака Ан-12». Авторське СВІДОЦТВО №78223, видане на ім’я КУРЧЕНКО А.С………..

В ожидании ПЕРВОЙ

посадки самолёта

Ан-72.

На аеродроме Гостомель. Стоять: Ескин А.П., Военпред, Шаталов В.Н., Максаков П.П., Генеральный авиоконструктор Антонов О..К., Балабуев П.В., Голобородько Я.Д., Лысенко Г.И., Тарасюк М.Б., Берналь Х.Х..

258

ПЕРВАЯ ПОСАДКА САМОЛЁТА Ан-72 на аеродроме ГОСТОМЕЛЬ. МНОЮ, А.С.КУРЧЕНКО было разработано захватное

приспособление

загружения

замка

для

убранного

и

выпущенного главного шаси на Изд. Ан72.. И от того как надёжно работает замок

главного

безопасность

шаси

взлёта

зависит и

посадки

самолёта…. И было выдано АВТОРСКОЕ УДОСТОВЕРЕНИЕ

№87512

на

имя

КУРЧЕНКА Анатолия Степановича и на соавтора ЩУР В.А..

259

УДОСТОВЕРЕНИЕ №87512,выдано на имья, Курченко А.С.

260

Літак Ан-3.

УДОСТОВЕРЕНИЕ №49477 на «Приспособление для центровки и нивилировки изд. 3. Ан-3.», выдано на имя автора А.С.КУРЧЕНКА.

261

Стоять фахівці цеха №21, після дострокового і якісного, термінованого доопрацювання літака Ан-124 «РУСЛАН.», на аеродромі - ГОСТОМЕЛЬ. Перший ряд зліва направо: Гавриш К.В., Сергієнков Ю.В., ХохловА.С.,УткінЛ.В.,Шпак В.П., Уткін А.В.. . Другий ряд: Побулавець Є.В., Ковтун О.С., Мілевський В.М., КурченкоА.С.,Мілевський А.М.

262

Эпоха Юрия Владимировича Генерального секретаря ЦК КПСС.

Андропова,

В св’ятковому залі Вадим Миколаєвич Спіріденко, поздоровляє

ювіляра Анатолія Курченка.

.

В призидії сидять: Карманов Микола , Жданович Валерій.

263

З нагоди ЮВІЛЕЮ, художник намалював Мій портрет.

264

Анатолій Степанович дякує присутніх за теплі, щирі побажання ЮВІЛЯРУ……….

265

Леонід ВИЛОБКОВ –

ВЕТЕРН Другої Світової війни,

КАВАЛЕР багатьох орденів та медалей за боєві звитяги на війні, поздоровляє ЮВІЛЯРА Анатолія Степановича.

І ВИПИЛИ по ЧАРЧИНІ за ЮВІЛЯРА – Анатолія Степановича.

Сидять за столом:Хоменко Миша, Скринька Павло, Бородовіцин Микола, ЮБІЛЯР Курченко Анатолій. Стоять: Матвієнко Федот, Надбережний Іван, Карманов Коля, Дударенко Вітя, Гапко Микола, Біловус Коля.

266

Керівники: Спіріденко Вадим Миколаєвич, Березняк Олександр Миколаєвич.

267

Анатолй Стеанович Курченко

делегат від КБ – О.К.Антонова, на ЗВІТНО – ВИБОРЧУ профсоюзну, Все - Українську Конференцію, яка проходила в Жовтневому палаці, в м. КИЇВІ.

268

Анатолій Курченко, тримає модель літак Ан-124 «МРІЯ» з космічним кораблем «БУРАН».

269

Анатолій Курченко в лікарні під крапельницею.

270

Анатолій Степанович в лікарні смакує «ВИНІГРЕТ»

271

Анатолій Степанович повернувся з лікарні додом.

272

Праворуч в другому ряду - ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ Леонід Макарович Кравчук, Ліворуч внизу Другий Президент - Леонід Кучма, Ліворуч зверху – Третій Президент – Віктор Ющенко. Четвертий Президент України – Віктор Янукович…….

***Скільки

ще потрібно Гетьманів та Вождів,

щоб Україна нарешті процвітаючою ДЕРЖАВОЮ.

стала

незалежною

273

Та щоб інші НАРОДИ не ганьбили Україну, та її БОРЦІВ за НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, якими пишатимуться і пам’ятатимуть

прийдешні

покоління. Всі президенти УКРАЇНИ, в своїх ВИБОРЧИХ ПРОГРАМАХ, обіцяли співвітчизникам: «Золоті гори, і бочки повнії вина». Та виявляється, що «ВІЗ обіцянок - стоїть і досі там.»

Сучасні події в незалежній УКРАЇНІ.

В.Янукович втікач…. Українців на ешафот… В.Янукович з Москви – вітає земляків ДОНБАСА, який палає в ВОГНІ……

274

Окупованний - ПАЛАЮЧИЙ ДОНБАС.

Петро Порошенко - генерал Степан Полторак. «Ми цих російських найманців вишвирнимо за межі України, за ДВА тиждня……… !!!???.»

275

Мені навіть боляче згадувати ті події, які відбувалися на Україні в 2010 – 2014-му роках і тривають досі………

276

Звернення Віктора Федоровича Януковича до співвітчизників.

277

Дорогі

співвітчизники!

***Наше суспільство потребує стабільності.

Наведення порядку слід починати з влади. ***Я йду в Президенти України з конкретною ПРОГРАМОЮ. ***Ця програма побудована на зверненнях наших співвітчизників – ваших пропозиціях і побажаннях.. ***Почутий кожен! ***Наша програма – це шлях до політичної стабільності та економічного процвітання. ***Мета нашої програми – добробут кожної родини, турбота про кожну людину. ***Наше завдання – побудувати ефективної держави і зростання національної економіки. ***Я вірю, що тільки разом ми зможемо відродити Україну! Підпис:

/В.Ф. Янукович.

278

ПРОГРАМА – МЕТА та ОБІЦЯНКИ В.Ф. ЯНУКОВИЧА - спрямовані:

***На набуття молодими людьми впевниності у завтрашньому дню, державну опіку над родинами, турботу про дітей від народження, отримання освіти до першого робочого місця. . ***На покращення медичного обслуговування, пропоганду здорового способу життя і, як наслідок – збільшення тривалсті життя громадян України. ***На якнайшвидше повернення у свої родини трудових мігрантів.

ТУРБОТА про КОЖНУ ЛЮДИНУ: **Янукович обіцяв зробити все, щоб молоді люди з упевненістю дивились у майбутнє - реалізації прав молоді на ПЕРШЕ робоче місце та доступне житло. . *Вчитель, лікар, працівник культури, міліціонер військовослужбовці та працівники бюджетної сфери – одержать ключі від квартир при підписанні трудового контракту на 20 років…….

279

*** Рівний доступ ГРОМАДЯН до якісного БЕЗКОШТОВНОГО медичного обслуговування у державі та комунальних лікувальних закладах. ***Кожному пінсіонеру – пенсію, що відповідає трудовому стажу, кваліфікації та умов праці. ***Працюючим пінсіонерам - і зарплату, і пенсію.

***«Подолання економічного спаду, зростання національної економіки, що приведе до створення НОВИХ РОБОЧИХ МІСЦ, збільшення реальної заробітої плати». *** «ВІДРОДЖЕННЯ і ПРОЦВІТАННЯ УКРАЇНСЬКОГО

села і повернення Україні –

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЖИТНИЦІ».

***«На міжнародній арені – УКРАЇНА стане надійним партнером , сильною та авторитетною ДЕРЖАВОЮ в СВІТІ». *** «Віктор Янукович ГАРАНТУВАВ СТАБІЛЬНІСТЬ в КРАЇНІ та додерження ЗАКОНІВ від ПРЕЗИДЕНТА - до

280

ПЕРЕСІЧНОГО ГРОМАДЯНИНА, які мають бути рівними перед ЗАКОНОМ….. ***ПОРЯДОК у ВЛАДІ СТАБІЛЬНІСТЬ в КРАЇНІ ***Віктор ЯНУКОВИЧ,

гарантує провести

військову реформу і забезпечити перехід на КОНТРАКТНУ Армію з 2011 р.

Президент УКРАЇНИ Віктор ЯНУКОВИЧ і Президент РОСІЇ Володимир ПУТІН…….

281

В МОСКОВСЬКОМУ КРЕМЛІ, Президенти братніх країн: Віктор ЯНУКОВИЧ і Володимир ПУТІН, вели між собою розмову про ДОЛЮ Українського Криму та загалом УКРАЇНИ………. Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО – вболівав за долю УКРАЇНИ і нестерпно боляче було і Йому нести тягар КРІПАЦТВА на Україні. Та ще і таке: Що ОДИН МУРУЄ а ДРУГИЙ РУЙНУЄ, а ІНШИЙ НЕСИТИМ оком ПОГЛЯДАЄ, щоб ЗАГАРБАТИ іншу КРАЇНУ…………… .

Я теж особисто ЗГАДАВ, що ВОЖДІ: АНТОНЕСКО, МУССОЛІНІ разом з Адольфом ГІТЛЕРОМ в Берліні, в 1941-му році теж вирішували ДОЛЮ УКРАЇНИ………

282

Заволодіти – загарбати УКРАЇНУ і в минулому прагнули інтервенти різних мастей з інших держав. . Під час Громадянської війни В 1919-го року, УКРАЇНУ визволяли від іноземних інтервентів війська: Миколи ЩОРСА, Григорія КОТОВСЬКОГО, Олексія ПАРХОМЕНКА і ПЕРША кінна армія Михайла БУДЬОННОГО.

--Так ось, 25 квітня 1920-го року 50-ти тисячна армія білополяків без оголошення війни вторглась на УКРАЇНУ. І велику послугу НАДАЛИ польським інтервентам петлюрівці. ПЕТЛЮРА підписав Варшавський ДОГОВІР, згідно з яким на частині території України відновити владу ПЕТЛЮРИ. В той час, як війська буржуазно поміщицької Польщі під ударами кінноти і щоб не потрапити в полон відкочувалися за західні кордони України - КРИМ захопив «Чорний барон» Врангель і націлився захопити ДОНБАС, і всю УКРАЇНУ, і розпочав готувати наступ війська на МОСКВУ………… Алеж основні сили Врангеля були розгромлені. З решткою військ Врангель засів за Перекопськими укріпленнями. «Турецьким валом»: Заввишки 18 метрів, і

283

завширшки 15 метрів, збудованого з залізобетона на якому було установлено велику кількість КУЛИМЕТІВ і ГАРМАТ. Перед ВАЛОМ простягався глибокий і широкий рів. І щоб витіснити Врангеля з КРИМУ, червоні бійці, по пояс в крижаній воді подолали – перейшли СІВАШ, і зайшли в тил врангелівцям, які утримували Турецький вал. Ніщо не могло стримати навального натиску червоноармійців які 11-го листопада 1920-го року визволили КРИМ, і атакуючи переслідуючн врангелівців, які тікали. Та всеж, тільки незначній частині військ Врангеля вдалося втекти з Криму на човнах і кораблях Антанти, З розгромом військ буржуазно – поміщицької Польщі, Врангеля, Денікіна закінчився в основному період інтервенції імперіалістів – держав АНТАНТИ. і Громадянської війни..

ТРУДЯЩІ – УКРАЇНСЬКОЇ

ДЕРЖАВИ

повернулись до МИРНОГО ЖИТТЯ. Але ж після закінчення іноземної інтервенції і Громадянської війни внутрішнє становище України було надто скрутним. Народне господарство занепало і зазнало великих втрат, і руйнувань. Фабрики і заводи майже не працювали. Шахти були затоплені,

284

транспорт зруйнований. Металургійні заводи теж занепали - не працювали. Великі площі земельних угідь не засівалися і заростали бур’янами. Люди не мали найголовнішого ХЛІБА,ОДЯГУ,ВЗУТТЯ,СОЛІ,СИРНИКІВ,МИЛА. Але ж трудящі не марнували часу і незважаючи на ПОСУХУ 1921-го року, завзято приступили відбудовувати народне господарство, будували нові фабрики, заводи, шахти, лікарні, житло в УКРАЇНІ.

ВАТАЖКИ які ВИЗВОЛЯЛИ Україну

від ІНОЗЕМНИХ ІНТЕРВЕНТІВ.

М.О.Щорс.

О.Я.Пархоменко.

285

А.М.Примаков.

.Н.Боженко.

М.С.Будьонний. Г.І.Котовський. І.Е.Якір.

ЗАГАЛЬНЕ КЕРІВНИЦТВО

військами

Південно – Західного фронту, який ВИЗВОЛЯВ УКРАЇНУ і КРИМ від ІНОЗЕМНИХ ІНЕРВЕНТІВ, лягало на Командуючого фронтом – М.В.ФРУНЗЕ і К.Е.ВОРОШИЛОВА.

286

К.Е.Ворошилов.

М.В.ФРУНЗЕ.

МИХАЙЛО ВАСИЛЬЄВИЧ ФРУНЗЕ. КОМАНДУЮЧИЙ ФРОНТОМ.

287

ПАМ’ЯТНК МИКОЛІ ЩОРСУ в КИЇВІ.

Командуючий

ПЕРШОЇ кінної армії

Семен

БУДЬОННИЙ, поздоровляє молодих кіннотників, які в ПЕРШОМУ бою, разом з своїми наставниками і командирами йшли на ворога, який відступав, не витримуючи натиску хоробрих кіннотників.

288

Будьонівська кулиметна ТАЧАНКА.

В різних куточках КРАЇНИ.

.

УКРАЇСЬКИЙ КРИМ Стоять: Дружина Ольга, донька Галя та Анатолій Курченко.

289

Вхід на пляж Чорного моря.

Стоять : Анатолій,

дружина Ольга, донька Галя, син, Юра.

290

На екскурсії - «ГОЛУБОГО ЗАЛИВА» «ЕТАЛОНА» ЧОРНОГО моря. Стоять: Дружина Ольга, син Юра та донька ГАЛЯ.

Біля стели ВИЗВОЛИТЕЛІВ КРИМУ в 1943 році. Стоять на східцях Дочка Галинка, синок Юра, дружина, Ольга Курченко - Анатолій Степанович.

291

Л.І. БРЕЖНЕВ з морськими десантниками, які визволили КРИМУ від німецької окупації.

***Леонід Ілліч Брежнєв зв’язку

18-ої

армії

генерал

і начальник

К.Х.Муравйовим

в

Карпатах на кордоні з Румунією.

292

ПОЖЕЖНИКИ ГЕРОЇ.

Правик Володимир

Кібенюк Віктор

Павлович.

Миколаєвич.

Тішура Володимир

Ігнатенко Василь

Іванович.

Іванович.

293

***Коли прилитів вертоліт на Гостомельський аеродром, щоб до нього на тросах - приладнати металеву тару для завантаження в неї свинцю, піску, з якого за допомогою вертольота скидали СУМІШ на дах ЧЕТВЕРТОГО атомного реактора і таким чином тушили пожежу………………

.

***І таке завдання на аеродромі разом зі мною виконували фахівці 21-го цеха:

НАДБЕРЕЖНИЙ Іван Іванович, ІГНАТЕНКО Петро Іванович, АНДРЕЄВ Микола Михайловича, КУШНІРЕНКО Володимир Миколаєви

294

НАДБЕРЕЖНИЙ І.І.

ІГНАТЕНКО

КУРЧЕНЕО А. С.

АНДРЕЄВ

Петро Іванович. Микола Михайлович.

295

На Волгі широкій.

Біля стели «РАССВЕТ» - бази відпочинку Саратовського авіаційного заводу. Стоять: Син Юра, далі Зіна, Анатолій.

296

На острові річки Волга бази відпочинку «РАССВЕТ» стоять: Подружжя Маркеєви Михайло і Зіна, Юра Курченко.

Москвичі: Маркеєви Михайло Михайлович, Зінаіда Анатолій Курченко з України.

297

РЯЗННСЬКИЙ ЦИРК. Стоять фахівці з аеродрома ГОСТОМЕЛЬ, фірми АНТОНРВА: Курченко А.С., Петросюк Г.Г., Димчук В.Е.

Санаторій «Сонячне Закарпаттє».

Надя РИНДЕНКО в роздумах.

298

Відпочиваємо в санаторії «Сонячне Закарпаттє»: Надя РИНДЕНКО з Миколаєва, Толя КУРЧЕНКО з Ірпіня, на Київщині.

А.Курченко біля пам’ятників Тарасу Григоровичу Шевченку в Харкові і М.Г.Чернишевському в Саратові.

299

Анатолий Степанович, около памятника великому мыслителю - Александра Николаевича РАДИЩЕВА.

300

М.Г.Чернишевський разом зі Своїми однодумцями – соратниками; М.О.Добролюбовим, поета М.О.Некрасова і з іншими демократами, посприяли визволенню Т.Шевченка із царської каторги. Цих людей єднало і ріднило; незламна твердість поглядів і непохитність переконань, їх палка любов до БАТЬКІВЩИНИ, і гостра ненависть до ворогів народу. ПРОСВІТИТЕЛІІ мали ВЕЛИЧЕЗНИЙ вплив на розвиток передової демократії і культури всіх націй КРАЇНИ, і зарубіжних, особливо слов’янських народів……………..

Завершення будівництва бази відпочинку «ПРОХОРОВКА», на березі річки Дніпро.

Крім будівництва виробничих приміщень і інших споруд на заводі, велика увага приділялась будівництву закладів оздоровлення та відпочинку. І з великим ентузіазмом і силами працівників заводубудували заклади відпочинку та оздоровлення людей в різних мальовничих куточках України.

301

А це такі заклади як: Бази відпочинку «ПРОХОРОВКА» на березі Дніпра в Черкаській області, недалеко від Канева. А поряд на «ГОРІ» було розташоване село Прохоровка в якому теж був санаторій Республіканського значення. Будували також пансіонат

«Голубий залив» на березі Чорного моря в Криму і заводський санаторій на Закарпатті

«Сонячне Закарпаття». .***** Колектив цеха 21, К.Б.Антонова на чолі з начальником цеха Мілоченком Анатолієм Петровичем опікувались, будівництвом та підготовкою бази «ПРОХОРОВКА» до оздоровчого літнього сезону людей……………... На цій базі відпочинку, вже були збудовані в сосновому лісі поряд з берегом Дніпра-сімейні дерев’яні домики і облаштована огорожа-тин, навколо бази відпочинку. Нагальна потреба була для дозвілля і харчування відпочиваючих побудувати: Літній кінотеатр, облаштувати танцювальний майданчик та їдальню виготовити гойдалки для дітей…...

302

Першочергове завдання для нашої бригади на чолі зі Мною було: Побудувати літній кінотеатр.

На «РАКЕТАІ - МЕТЕОР» на підводних крилах ми вирушили з Києва по Дніпру, до пристані Прохорова, на якій на нас чикав, директор бази відпочинку «ПРОХОРОВКА» - Вовк Володимир Миколаєвич, з яким ми познайомились. Спочатку ми облаштувались в двох домиках, а після обіду-Володимир Миколаєвич ознайомив нас з кресленням будівництва літнього кінотеатру і визначив термін такого будівництва. І зазначив, що всі першочергові будівельні роботи мають бути завершені до 1-го ТРАВНЯ, і в запланований термін влаштувати ПЕРШИЙ літній заїзд для відпочиваючих. Перший тиждень майже до темна, за своєю ініціативою ми наполегливо працювали на споруджені літнього кінотеатру, побоюючись, що не вкладемся в зазначений термін………….

303

Анатолій Курченко знайомить з кресленнями будівництва літнього кінотеатра. Ліворуч стоїть Андреєв Микола, далі Анатолій Степанович, Малай Льоня, Щур Вітя. Та нас всіх, ще до того ж вабило побувати в вільний від роботи час на “Горі”, на якій було розташоване село Прохорова, в котрому теж

304

знаходився санаторій (Республіканського підпорядкування.) і в цьому селі в далекому минулому, відбувались зустрічі-Першого ректора Київського університету Михайла Олександровича Максимовича з Тарасом Григоровичем Шевченко та Миколою Васильовичем Гоголем, під розкішними дубом і сосною, які поряд росли (І як згадка про такі зустрічі видатних і геніальних людей, ці дерева мають наймення “Дуб Т.Г. Шевченка ”, а “Сосна М.В. Гоголя.”) І всі хто відпочивав в санаторії і ми зокрема, мали змогу доторкнутись своїми руками до стовбура цих дерев, під кроною котрих зустрічались Т.Г.Шевченко, М.В.Гоголь з М.О.Максимовичем, в селі Прохорова, яке розташоване неподалік від Канева на ГОРІ - на березі Дніпра. Ми також планували при нагоді в вільний від роботи час побувати в Музеї Т.Г.Шевченка, в Каневі, і щоб покласти квіти на могилу і до пам’ятника Т.Г.Шевченка, що стоїть на крутій горі над Славутичем Дніпром. Та вклонитися ВЕЛИЧНІЙ постаті - КОБЗАРЯ і пам’янути ЙОГО незлим тихим словом…………

305

. Напередодні 1-го квітня, нами було завершено будівництво літнього кінотеатра. І оглянувши цю будову-директор бази відпочинку, Володимир Михайлович, був задоволений нашою виконаною роботою і навіть сказав, що все зроблено нами дотепно, що навіть око радує. *ПЕРШОГО КВІТНЯ, як завжди по всій нашій Країні проводився Всесоюзний Комуністичний суботник, на який виходили всі працювати-незалежно від займаної посади. Ми, ще звечора звернулись до Володимира Михайловича, щоб дізнатись яке він нам завдання планує на 1-ше КВІТНЯ….. А відповідь Його була такою, що ми достроково впорались зі своїм завданням, і працювали на будівництві - зранку і до смерка. І до приїзду на базу відпочинку вашого начальника цеху А.П.Мілоченка - цей час використовуйте на свій розсуд, як заманеться.

. ***Та у нас у всіх є така мрія, Володимиру Михайловичу, відвідати музей Т.Г.Шевченка, що в Каневі, в 306

якому ніхто із нас, ще не був………. Вранці 1-го квітня на пасажирському катері “Ракета-Метеор”, який прямував до Черкас вирушили по Дніпру до Канева. Прибувши в катері “Ракета” на пристань Канева, ми почвалали до Музею. На протязі нашого шляху, скрізь люди в місті працювали на Суботнику, а ми , як “прибульці з іншої планети” йшли вулицями міста. Та й місяць квітень видався прохолодним і ми всі були одягнуті в теплі авіаційні куртки, і навіть по одягу було видно, що ми нетутешні, а приїзжі. Але ж особливої уваги на нас ніхто не звертав. Та ось ми на високих східця, біля вхідних дверей в музей.

307

МУЗЕЙ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА в КАНЕВІ.

На східцях до музею Т.Г.Шевченка в Каневі: Малай Леонід Миколаєвич, Рахімбердін В’ячеслав Ахметович, Савченко Володимир Йосипович, Пухальський Олександр Миколаєвич. Фотограф А.С.Курченко за кадром.

308

** Відчиняються вхідні двері музею і звідти виходить-посміхаючись вродлива жінка з якою ми всі щиро попривітались. Ця жінка поставила нас до відома, що Музей не працює в зв’язку з проведенням в місті Комуністичного суботником. Та зняте Ви, звернулись ми до жінки, ми ще ніколи не були в цьому Музеї і всі ми їдемо працювати на «БАМ» і у нас є велике бажання оглянути цей музей. Жінка хитрувато подивилась на нас безпорадних і дозволила нам зайти в Музей. В музеї крім нас нікого не було і як гід ця жінка нас супроводжувала залами двоповерхової будівлі Музею. Подякувавши нашого гіда за безкорисну послугу для нас - ми попрямували від музею до пам’ятника Т.Г.Шевченку, установленого на крутій ТАРАСОВІЙ горі над Днілром, як данину ГЕНІЮ УКРАЇНСЬКОГО народа…………….……… .

309

Ми вклонилися і поклали квіти на могилу і до пам’ятника КОБЗАРЯ, та зійшовши на бериг Дніпра - там пам’янули нашого Тараса Шевченка, незлим тихим словом.

Пам’ятник Т.Г.ШЕВЧЕНКО над ДНІПРОМ в КАНЕВІ.

310

Малюнки Тараса Шевченка виставленних в Музеї - безцінна спадщина для майбутніх поколінь.

Кобзар». Сестра Катерина. Тарас Шевченко.

Мені тринадцять літ минуло.

311

ЧЕРЕЗ СТРІЙ….

У в’язниці на ЛАНЦЮУГУ.

З палкою в зубах. Орська фортеція.

312

Приїзд автобусом , співробітників відділу 710 на базу «ПРОХОРОВКА». Замісник керівника відділу, Безверхній Олег Дмитрович очолював людей, які приїхали на базу відпочинку «Прохоровка» з метою навести лад на території бази а це: Зібрати опале за зиму листя, соснові шишки, обрізати зайве і сухе гілля на деревах, і взагалі підготувати базу, для ПЕРШОГО літнього заїзду відпочиваючих. Ми також облаштували їдальню бази. Як зазначив, Володимир Михайлович, що необхідно випробувати обладнання їдальні для приготування їжі. І ВПЕРШЕ, наші кухарі приготували: смачну рибну уху і інші страви на вечерю для співробітників відділу 710, які приїхали автобусом на базу працювати. Олег Дмитрович, порадившись з директором бази Володимиром Михайловичем, щоб влаштувати вечерю для приїзжих не в їдальні, а як сюрприз для них і більш св’ятково на березі Дніпра……. На

313

протязі дня і до вечора з натхненням, І захопленням - люди наводили лад на території бази відпочинку. А це: Зібрали за зиму опале листя, соснові шишки, обрізали зайве і сухе гілля на деревах, облаштовували приміщення для відпочиваючих - в середині і зовні………….

Ввечері на березі Дніпра було запалено декілька кострів – вогнищ в яких пекли: Картоплю, солодкий та червоний буряки, жарили на мангалах шашлики. Біля костра між людьми точились різноманітні розмови а також в супроводі баяна та гітари співали улюблені пісні, як то українською або ж російською мовами в залежності від того, яку пісню із присутніх – заспівував, і всі дружно її підхоплювали. І ці пісні в зоряний вечірній час, при світлі повного місяця, якось по особливому лунали на березі Дніпра. І ця колективна дружня вечеря, затягнулась далеко за Північ……………..

314

Згадалась Мені розповідь Рахімбердіна В’ячеслава Ахметовича. Який біля вогнища на березі Дніпра, всім розповідав про те як разом з дружиною Антоніною Антонівною і своєю донькою Ірою – чотирикласницею, Гостомельської школи, гостювали у батьків в місті Чимкенті, що в Узбекистані…………..

Та головне, спілкуючись Іра українською мовою з узбецькими однолітками і вони зачаровано і з цікавістю сприймали українську мову так схожу на російську, і бігали слідом за Ірою тому, що їм до вподоби було чути зовсім незнану їм українську мову……. А Іра в той час була носієм УКРАЇНСЬКОЇ мови.

315

Дід Охтим Король з дружиною Устею та внуками Ольгою і Валею село Блиставиця. (Дід Охтим учасник Громадянської війни). Праворуч: Їх син Іван Охтимович - каваларист боронив від німецької навали – КАВКАЗ…… .

***Коли німці втікали на Захід то грабували

селян. Німці зайшовши в хлів діда Охтима, та й на налигачі вивели корову з хліва. Та Оля своїм «гірким» дитячим плачем і благаючи німецьких «крадіїв», щоб ті не забирали у них їх «годувальницю» коровку. Пропонуючи їм натомість забрати у них курочку. Німецький офіцер, який брав участь у цій акції запитав, у свого перекладача, а чому ця дівчинкатак

316

так гірко плаче? І зваживши на все те німецький офіцер по «Фюрерськи» махнув рукою і наказав своїм солдатам віддати налигач діду і німці гуртом пішли з двору. Старі були вдячні своїй внучці Олі за її кмітливість, і такий її вчинок вони довго пам’ятали……………….

.

(( Цей німеццький офіцер теж згадав, що і діти в Німеччені споживають «ПАРНЕ» молоко від корівок Його ферми). Село

Блиставицю,

визволили

від

що

на

Київщині

німецької

окупації

танкісти ПЕРШОГО Українського фронту Гвардії

лейтенанта

Полянського

Миколи Олексієвича……..

.

Війська 1-го Українського фронту, під

керівництвом

Генерала

армії

Миколи Федоровича ВАТУТІНА, в

жорстоких

боях

з

ворогом

звільнил від німецької неволі -

столицю УКРАЇНИ – КИЇВ.

317

Попереду Славутич Дніпро і КИЇВ. Матір російських міст.

ВАТУТІН

Микола Федорови,

Командуючий 1-им Українським фронтом.

318

Ліворуч: Герой Гвардієць-танкіст лейтенант

МИКОЛА ОЛЕКСІЄВИЧ ПОЛЯНСЬКИЙ. Праворуч: Генерал армії

МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ ВАТУТІН.

Командуючий М.Ф.ВАТУТІН

1-им

УКРАЇНСЬКИМ

розробляє

ПЛАН

фронтом

визволення

від

німецької окупації столиці УКРАЇНИ – КИЇВА.

319

. А.Г. Кравченко, М. С. Хрущов, М.Ф. Ватутин. Зазнавши нищівної поразки під Москвою і Лівобережній Україні, гітлерівське командування мало намір прикритись водним рубІжем річки Дніпра і для переформування своїх пошарпаних військ. Проте вони прорахувались в своїх стратегічних розрахунках.

Визволення Києва

було покладено на 1-ий Український фронт, яким керував генерал-армії М.Ф. Ватутін. Війська фронту М.Ф. Ватутіна підійшли до берегів Дніпра, щоб за кілька діб створити перші плацдарми на Дніпрі. На допомогу радянській піхоті прийшли танкісти 5-го

Гвардійського Сталінградського

320

танкового корпусу, яким керував генерал-майор танкових військ А.Г. Кравченко. Після тривалого маршу танкісти зупинилися в лісі біля села Нижня Дубечня.

Щоб розвідати сили ворога, за

вказівкою командуючого фронтом генерала-армії М.Ф. Ватутіна і члена Військової Ради генераллейтенанта М.С. Хрущова на правий берег Дніпра було послано кілька розвідувальних груп. Однією з них командував гвардії лейтенант Микола Полянський.

Федор Іваненко зі школярами, поруч з Олексієм Миколаєвичем Полянським.

321

Олексій Миколаєвич ПОЛЯНСЬКИЙ, разом з учнями Блиставицької школи, на Ірпіньській заплаві, що на Київщині на місці загибелі, сина МИКОПИ – Гвардії лейтенанта танкіста.

322

Федор ІВАНЕНКО згадує.

323

324

ІРПІНСЬКИЙ ВІСНИК.

Спогади Анатолія КУРЧЕНКО на сторінці газети

«ІРПІНСЬКІ ВІСТІ», про

«Героя, Миколу ПОЛЯНСЬКОГО».

325

Пам’ятник Миколі Федоровичу ВАТУТІНУ в Києві.

326

Пройденний життєви шлях Моєї ДРУЖИНИ – ОЛЬГИ.

Ольга Іваненко – Курченко.

327

Дід Охтим Король з дружиною Устею та внуками Ольгою і Валею село Блиставиця. (Дід Охтим учасник Громадянської війни).

328

ШКІЛЬНІ роки.

Оля Іваненко – школярка. Ок О ІО

О

329

ШКІЛЬНІ ПОДРУГИ. ПЕРШИЙ ряд: ІВАНЕНКО Валя та Оля, ОЛЕКСЮК Вера. СТОЯТЬ: КУЦОПАЛ Ліда, КУШНІР Люба, ДІДЕНКО Надя.

330

ПОДРУЖЖЯ: ОЛЬГА ІВАНЕНКО з АНАТОЛІЄМ КУРЧЕНКО.

331

..

Змагання в шахмати

Анатолія Курченко з дружиною, Ольгою Федірівною Іваненко – Курченко в садку діда Охтима

Короля. (Село Блиставиця – 1964-ий рік.

332

МАЙСТРИ швейної промисловості УКРАЇНИ на Риспубліканських курсах в КИЄВІ.

На фотографії зверху праворуч, на КУРСАХ в КИЄВІ - Ольга Федірівна Іваненко - Курченко, МАЙСТЕР пошивочного цеху, ПЕРВОМАЙСЬКОЇ швейної фабрики на Миколаєвщині.

333

ПЕРВОМАЙСЬКА швейна фабрика.

Посередині в першому ряду – майстер пошивочного цеха Ольга Іваненко Курченко.

Олбга Федірівна півруч вприсядку в танцювальному ансамблі.

334

Ольга Федірівна Іваненко Курченко Голова Сільської Рали сіл: БЛИСТАВИЦІ та села ОЗЕРА, МАКАРІВСЬКОГО району що на КИЇВЩИНІ.

335

Керуючі ощадбанками Київської області. Праворуч стоїть другим керуючий ощадбанками Київської області, Макуха А., і

третя Курченко Ольга Федорівна. КИЇВ, ЧЕРВЕНЬ 1992рік.

336

КАВКАЗ, П’ятигорськ, гора МАШУК біля якої на дуелі загинув Михайло ЛЕРМАНТОВ. . Стоять біля пам’ятника Лермантову: Лена, Толя, Оля.

337

ГРОТ М.Лермантову в П’ятигорску. Стоять біля ГРОТА: Лена, Оля.

.

338

В Сибірській тайгі біля річки Лена, на місці катастрофи літака Ан – 74, Сидять: Білявцев Володя, Андреєв Микола, Чорноморець Саша, Димчу Вася, Бовтун Вася, Кушніренко Володя. А.С.Курченко за кадром…..

Теплоходи і баржі бороздять простори - водних артерій річки ЛЕНА.

339

В тайзі на місці катастрофи літака Ан-74.

340

ЛУШАКОВ Євгеній Констянтинович, кмандир лтака Ан-74. Члени загиблого екіпажу літака Ан-74. Горяінов Федір Леонідович. Чупріну Віктора Миколаєвича. Петренка Андрія Юрієвича. Гончарука Сергія Володимировича. Бризгаліна Ігора Олександровича. Пікалова Володимира Юлієвича. Ярощука Анатолія Вадимовича. Перевозника Володимир Миколаєв. Бережного Миколу Дмитровича. Глюзу Миколу Васильовича.

341

В Сибірській тайзі біля моделі літака і обеліска виготовлених на Механічному участку – аеродром Гостомель. Стоять: Димчук Вася, Курченко Толя, Щур Вітя, Андреєв Коля.

В місті МИРНИЙ республіка САХА, край алмазів і золота. Стоять: Курченко Толя. Чорноморець Саша, Бовтун Вася, Андреєв Коля

342

В НЕБІ літак Ан – 225 «МРІЯ» з космічнм кораблем «БУРАН». Особисто Мені випало працювати на фюзиляжІ лтака Ан-225 «МРІЯ», щоб доопрацовувати вузли на яких монтується «БУРАН»…………..

1932-рік – 20........рік.??? «Ц»

«С» 343