31.
Від нашої сокири тріски до вас летять, а від вашої до нас.
32.
Хто говорить мовчки?
33.
Ні думає, ні гадає, А других навчає.
34.
Не сорочка, а зшита; не кущ, а з ЛИСТОЧІ,ами; не чоловік, а говорить.
35.
Дерево - не дерево, а ЛИСТКИ мав; Той буде мудрим, хто на них ся знав.
36.
Дивишся - чистенька, Погладиш - гладенька, А читати станеш - СПОТlшавшся.
37.
Снігові поля, чорні грачі, Хочеш розумним бути - бери та вчи.
38. 39.
Кожний, скільки хоче, бере, а все лишається.
40. 41. 42.
Бачити - не бачить, Чути - не чує, Всіх научає, МОВЧІ\И мудрує. Не чоловік, а є вчителем чоловіка.
Уст не маю, а о живих і мертвих красно повідаю.
Без язика, а говорить; без голови, а все розуміє; без ніг, а скрізь бував.
Живе без тіла, говорить без язика.
43. 44. 45.
Язика не має, а науки навчає.
46.
Лежить, мовчить, а сто дурнів навчить.
47. 48.
Хто мовчки учить?
Сама я нічого не знаю, та всіх розуму навчаю.
Що за країна, де видно міста, ріки і моря, гори і озера; але моря, озера і ріки всі без води, гори і міста без землі?
49. 50.
51.
Яке море не має води? Не олівець, а креСЛIIТЬ, не ручка, а пише, не фарба, а малює. Білий кінь по чорному полю Залиша білий СJlід за собою.
103