грубіше - жандарм) славетного Муравйова-Вєшателя', то вже сама оця виписка зі Стороженкового листа бу ла б нам виразно показала, що письменник наш достоту
належа,в до того типу українців, про яких д. Грінченко каже, що в них сиділи дnі душі - російська і українська'. <Українську душу ЙО'dу да,в рід, почування любові до рідного краю, любові до своєї мови, до свого народу; ро
сійську душу давало йому російське життя, російська урядова служба, бюрократична прихильність до ласк!!, яку виявляло російське начальство. Ото його, тодішньо го російського інтелі'-ента, і тягло і сюдн, Й туди - і до рідного краю, і до «Станислава на шею» ': хотілося і рід ному краєві послужити, і того, від кого «Станіслав. той залежить, не прогнівити. Тут, звісно, на поміfl збирались
і «общерусский великий народ», і «указания 'истории», і «общерусская культура», і «грам побеДbl раздавайся» .. і всякі інші такі прегарні історіі, вжива ні звичайно тоді, коли треба вчинити який компроміс. Та й компроміс той чинено навіть нес в і д о ~ о, і тодішні українці за оти ми «общерусскими» етикетами навіть і не помічали, що вони його чинять; так густо тнх етикеток наліплено було, що з-під них не можна бу по розібрати що таке насправ ді єсть сей факт» '. Коли за сепаратизм «Станіслава» не дадуть - ну, так і побік його, той гидкий сепаратизм! Воно, пра-вда, деякий середній вихід із сього стано вища таки бу'в. Можна ж було, іще не відкидаючись від українського слова, поводитись так, щоб бажаная мета, себто «Станислав на шею» і всякі інші блага не дуже
далеко мріли. Адже ж і по-українськи можна було так само, як-от російський соловейка в щедрінській казці перед орлом-меценатом, співати про «радість холопа, котрий довідався, що бог посилає йому дідича, про велиІ «Правда», 1875. Некролог. стор. 523 і 75 (<<був призначений до РОЗПОР'ДНМОСТі графу Муравйову в Вільні.).
Іще
-
в
сКиевещой]
стар/нне]., 1884, янв., стор. 221. Д[обродіА] Грінченко таку подвійну душу добачає не тільки 8 Стороженкові, але й у багатьох інших українських письменниках, таких як·от Котляревський. Гулак, Квітка, Бодянський і інші. Драм гомаНО8 у своіх сЛистах на Наддніпрянську Украіну» показав неое повність такого з а г а л ь но
rо
погляду. Тільки ж щодо Сторожев
ка, ТО тут Грінченкова характеристика зовсім добре підходить.
а РосіАськиА орден, засновани" Катериною В .
• «Грем победы роздавайся, веселися храБРblЙ россІ» - давній російський тріумфальний марш.
І «Буковина».
1892,
ч.
38,
стор.
3.