Page 1

ФотокоПія сторінки автографа статті

А.

Кримського сД[октор]

Іван

Франко. Огляд його двадцятип'ятилітиьої письменницької діяльності,.,


та й то ОТ яким порядком: І) писання молоді, або пару­ бочі (1873-1880); 2) писання вісімдесятих років­ періоду дуже плодотворної пові·стярської і віршопи-саної діяльності Франкової; 3) писання періоду самостійної політики (з кінця 80-х років); 4) уч~ні праці (переважно з 1892 року); 5) найновіші писання.

"арубочі писання Ще в гімназії Франко зачав записувати народні пісні І перекладати на рідну мову драми Софоклові, «Одіссею» та дещо інше з класикі,в та віршувати книгу Іова і інші місця з Біблії. Біблію Франко любив; може бути, шо біблеїзм Щевченка, якого Франко знав іще в гімназії напам'ять, навчив Франка кохатись у біблійній поезії; знов же, книгою Іова він міг зацікавитися й через звісну віршовану обробітку Кулішеву, що друкувалася в «Прав­ ді» за 60-х років. Щодо самої «Правди», то Франко її чи­ тав, тільки не галицькі писання в ній, а українські, бо га­ лицькі йому не подобались. Друкувати ,він аачав свої тво­ ри в «Друзі» (1874) і, крім віршів з покликами проги «ляхів ярма» або з наївними рефлексіями про «Божес­ кость людского духу», про «Наш обряд» і т. П., дав для «Друга» довгу повість «Петр ії Й Довбущуки» (18751876). Тая повість (в ній оповідається про довголітню оварку лихих Довбущукових синів з народолюбними Пет­ ріями, яким Довбуш оддав на сховок свої скарби) мае багацько фантастичного елемента, ба й писано її під впли­ вом Гофманових казок; підпавши під вплив Драгоманова, Франко надав повісті кінець у демократично-просвітнім дусі - підніс ,вагу читалень та хліборобських спілок. Ве­ ликої стійності в «Петріях і Довбущуках» нема, так само як і ·в осібио виданій книжечпівіршів «БалядЬІ и розкаЗЬІ» (1876, с. 32), де необ.робленою мовою і клишоногими вір· шами виспівуються, наприклад, події з княжого періо:!у руської історіі - внспівуються так само скучно, як і в других галицьких ві·РШОПИСпів-.істориКі,в. Та от пІд впли­ вом Дра.гоманова у Франка виробився більше-менше су­ цільний демократичний світогля'Д, а за порадами Драго­ манова він узявся пильно читати суча·сних європейських Itисьм·енників - художників-реалістів і велнких майстрів слова. Найголовнішим учителем Франковим був Золя, потроху ДіККі!НС, Брет-Гарт, Марк Т,вен, Флобер, Щпіль-

602


rareH; З російських писателів на Франкову писательську манеру мав найбільший вплив Щедрін та, звісно, й другі росіяни: Лев Толстой, Тургенєв, Помяловський, Черни­ шевський, Герцен і др. Та перш усього Франко, запевне, читав тоді повістки Федьковича, бо ж Драгоманов дуже їх цінив і ставив у примір галицьким письменникам. І от, як новітній, народний напрям «Академического кружка» взяв верх і заявив себе виданням альманаху ,Дністрян­ ка» на 1877 рік, то Фраико виступив у тім альманасі з двома оповіданнями в новім дусі: «Лесишина челядь» і «Два приятелі. (та з перекладом "Повені» Золя). Прав­ ду кажучи, доперва з тих двох оповідань починається ряд Франкових творів, яким,и наше письменство справді зба· гатилося. Ще видно 3 них невпора·вну, молоду руку (напр., перший розділ «Лесишиної челяді» сухенький, і варто було б зробити його драматичнішим, жвавішим, а в «Двох приятелях» оповідача зроблено через лад наївним і не­ догадливим, ба навіть придуркуватим, тільки ж в уста йому вложена таке гарне, мальовниче, виразисте опові­ дання, яке може бути хіба в людей з великим даром об­ сервації), але обидві повістки таки гарні. Особливо «Ле­ сишина челядь» (картинка літньої днини в селі під час жнив) сміливо може рівнятися навіть з пізнішими, дуже звісними писаннями Франковими. Пер·еЙнята любою, гу­ манною симпатією до бідних робочих селян, тая повіст.ка повна й глибокого, непідробленого поетичного чуття. Проф. Огоновський, щоб показати читачеві її чарівну красу, мусив переписувати з неі довгі уступи, бо інакше важко виясннти її принадні сть. Я того не робитиму, скажу тільки, що, читаючи той твір, я не раз пригадував собі слова Гейне: Скрізь вогкзя свіжість дихаІ .. В водяні перлини вбраний, Всіма барвами він 6лима, Любо дише в світлі сонця ...

Колись мені здавалося' (<<Зоря>, 1891, стор. 77), що на .ЛесишиніЙ челяді» можна сконстатувати деякий впли,в Федь!(овича. Огоновський з тим ие згоджується і каже, що хіба самісінький колорит «Лесишиноі челяді» нагадує подекуди манеру ідилічних малюнків Федькови­ чевих " Але 'в жартівливім оповіданні про «Двох прияте1 «Історія

лїтrератури]

руської»,

603

«Зоря»,

1892,

стор.

50.


лів» (що втікали од рекрутської служби) спосіб опові­ дання, на мою думку, таки, мабуть, позичено у феды-­ вича.

Та коли й був У Франка вплив Федьковича, то недов­ го, бо в дальших повістках і віршах, які друкувалися в «Друзі., ми вже не бачимо ніяких іДИЛІЙ, а навпаки­ голе обмалювання бідноти простого люду, різкий натиск на соціальне питання, поклик до людей, щоб якнай­ швидше скинули з себе пута, І т. ін. У вірші «Наймит. (1876), де під наймитом, що, «гірко співаючи., ПОТУ ллє потоки над нивою чужою», треба розуміти цілий руський нарід, там поет каже: Ори, ори и співаи ти, велетию, закутий В недолі й тьми ярмоl Пропаде пітьма и гніт, 06падуть

3 тебе пута,

І ярма всі ми порвемо.

Недаром ти в біді, пригноблений арагами. Про силу духа все співав, Недаром ти казок чарівними устами його побіду величав. Він побідить, порае шкарлущу пересуду, І вольний в.'Jзсний лан ТИ 3Н08 оратимеш - влзстивеЦЬ СВОГО труду І 8 власнім краю сам свій пзн.

в 1877 році в «Друзі. почались образки з життя ко­ пальщиків нафти в Бориславі - тема, до якої Франко вертав і потім ще не один раз; дуже можлива річ, що за

тую тему, як і Rзагалі за обмалювання життя Ф а б р и 'І­ Н О г. о люду, він узявся під впливом читання ПОВlстей Золя, бо, сказати правду, фабричних робітників € в на­ шім народі тільки дуже дрібний процент: наш люд­ хлібороби. Тих образків Франко для першого разу напи­ сав три: «Ріпник., «На роБОТі. (дуже артистичний) і «Навернений грішник. - вкупі вони носять заголовок «Борислав.; в них яркими красками зображено бідування убогих робітників, визискуваних багатирями-жидами, і той моральний підупад, до якого доводить фабричне житгя. Сі малюнки «Борислав. мали, як кажуть, певний succes de scandal' серед галицької публіки, а Франкова перед­ мова, в якій він домагався зміни «теперішнього суспіль­ ного устрою., робила автора дуже небезпечним револю­ ціонером в очах загалу; великого переляку наводили на І Скандальний успіх (франц.).- Ред.


всіх зносини Франка і ЙОІ'О молодих товаришів з Драгома, новим, шо жив тоді в Женеві і видавав «Громаду», Моск­ вофіли галасували більше, як народовці. 3 боку народоа­ ців доволі характерною являється для того часу брошура І. Верхратського «О л і тер а тур н і й сті й ное ті .Друга» (Львів, 1876) '; нахил молодежі до критику­ вання старших способом Драгоманова здавався д[ обро­ дію Верхратському ділом тієї жаби, що як кують коня, то й вона ногу настаВЛЯf.. «Тенденція тої газетки»,- пи­

J

сав

д[ обродій]

ВерхратськиА,- «обметати

все руське

болотом, висмівати заслуги навіть мужей, посивівших в праці около добра народного. Неп р е нум еру іІ те .Д р у г а»1 Про q ь с «Д р у го м»1 (Сroр. 40 - ее чор­ ними черенками). Та все та.ке - чиста ласка супроти того, що писали москвофіли. Вони лютували проти Франка і то­ варишів, раз, тому, що взагалі галицькі москвофіли­ уперті обскуранти й ретрогради та ще й донощики, а дру­ ге - тому, що вони втратили свою молодіж, яка перейшла

до українства, і «Академический кружок» зілля,вся З .Дружнім лихварем» *(1876-1877). Редактором москво­ фільського «Слова. був тоді Венедикт Площанський, ославлений із своєї тупоумності. Поліцейство і денунці­ аторства .Слова. доходили до того, що воно кликало по­ ліцію не тільки на молодіж, ба навіть на .Просвіту», хоч народовці в «Правді» всіма силами старались доводиги, що соціалізм і нігілізм незгідні з цілою історією мало­ руського народу .•Слово» ще 16 січня 1877 року казало про ревізію 8 «украинском. товаристві (себто .Просві­ ті»), і тая ревізія справді фактично ,Відбулася 22 січня. А вже ж на молодіж доноси од москвофілів ішли не Ti.lbки через газегу, а таки тайно, в саму поліцію; це вияви­ лося, наприклад, у процесі 16 марта 1877 р. проти Пав­ лика (<<Правда. 1877 року, стор. 226). Отак надійшов ІІень 12 юня 1877 року: цілу редакцію .Друга» з Фран­ ком заарештовано з підозріння, що 'вони належать до по­ тайного товариства, і той арешт протягся для Франка де­ в'ять місяців. Польські часописи тоді гвалтували проти русинів невимовно. А як же відносились русини до поІ ПОВНИЙ титул брошури звучить: сОдвет П. О. Партицькому на ЕГО заметку выеренуy против статьи: «Кілька слів о словарі О. п.»

і декотрі інші З8мечанья, іменно о литературной стійкості і тенден­

ціі «Друго. Написав Іван ВерхратскиА. у Львові,

505

1876,..

(Ред.).


саджених у тюрму парубків? Не питаймо про МОСКВО.' філів, спитаймося хоч про иародовців. «Правда» перец арештами, 'в початку 1877 року, ще іноді доз,воляла собі закинути добре слівце П'ро молодіж (принаймні казала, що соціалізм, поки він не переводиться на практиці, є певна доктрина, з якою студенти навіть повинні знайо­ мити,ся); вона устами Барвінського якось висловилася навіть так, що «Драгоманов - дійсно покликан,ий живих будити» '. Тільки ж це було ще перец арештом Франка з товаришами. А зараз по арешті «Правда. виказала таке хамство, ЯКО.му тепер аж важко повірити і яке не

повинно забутися: вона, устами д[обродія] Ф. Чорного­ ри 2*, назвала Драгоманова «експлуататором народу й України», «п'явкою», «душегубцем», «блюдолизом» (хто не вірить, що таке було написано, нехай сам подивиться в «Правду»I) і заявила, що коли українці приймуть ідеї Драгоманова, то галичани розбратаються з українцями. А до самої молодіжі як тоді застосовувалися? Щоб зро­ зуміти цеє, доволі згадати історію з грішми, які прислав Драгоманов. Він, знаючи, що студенти в тюрмі страшен· но бідують, послав на ім'я проф. Ом. Огоновського 50 з'Р., прохаючи обернути їх на поліпшення неможли­ вого харчу арештованих. Така річ навіть у Росіі нікого не скомпрометувала би; до того Франко й його товариші були слухачами таки Ом. Огоновського; нарешті, Ом. Огоновський був священик, і «.nосіщенія темниць» була просто його повинність. Тільки ж він не згодився передати драгомановські гроші заарештованим (хоч, зви­ чайно, він був людина добра) і оді·слав тіі 50 зр. назад '.

«І тепер хочеться,- сказав д[обродій] Павлик в

1897

ро­

ці,- нла.кати над «просвіч·еною, галицько-руською су­ спільністю, коли читати лист Огоновського - світоча народного, професора ув'язнених та ще й слуги Христо­ вого» 4,

І «Правда», 1877, стор. 277, в рецензії на брошуру Драгоманова «К вопросу о малорусской литературе» (де драгоманов пише проти утисків російських і, між іншим, висловлюється проти язиція гали· цького) . 2 дИВ. «Правда., 1877, стор. 463-464.

з Громада,

1879, Ng 4, стор. 368. Лист Огоновського 1897, май - юнь, стор. 369-370. СЛОВО», 1897, май -ЮНЬ, стор. 365.

Ііа в «Житі і слові»,

«Житє і

б06

нздрухова·


Цілих дев'ять місяців томився Франко в тюрмі серед злодіїв і волоцюг, при найгірших санітарних умовах, іноді й голодний. «А за віщо?» - питав він себе: Ой рано я, рано устану. На яснеє небо ПОГЛЯНУ. А небо, мов синій кришталь, А в серці важкий сум і жаль. Всміхзється небо і мінить, ЛЯДИТЬ на тюремніі стіни, А стіни пожовкли від сліз. Що ними просякли наскрізь, О ясне€ небо, чому ТІІ Глядиш, так чудово всміхнуте? Пощо в ту ПРОКЛЯТУЮ кліть Ти шлеш мені любий привіт? Тут сльози - ти радість голосишt Ти запах свободи приносиш, А тутка лонура тюрма, Могила тісна і німа. ЖИВИЙ у могилу заритий, Гляджу я на світлом облитий,

r

На БОЛЬНИЙ, веселий сей світ­ Кров жаром у жилах КИПИТЬ. За що мене тут закували? За що мені волю відняли? Кому я і чим завинив? ЧИ ТИМ, щО народ свій любив? Бажав я ДЛЯ скованих волі, Бажав ДЛЯ нещасного долі І рівної правди для всіх ее весь ОДИНОКИЙ мій гріх.

Весною 1878 року Франко вийшов на волю, та 11 на волі не побачив великої радості. Всі його цуралися, мов заджумленого, ніхто не хотів мати з ~им зносин, ба на­ віть розмовляти, ЙОГО викинули з «Просвіти», за.борони­ ли йому ходити на «Бесіду», а кому треба було з ним бачитися, той бачився хіба в секреті. Батьки тієї дівчини, яку Франко любив (О. Рошкеаич), за60РОН'ИЛИ йому п,ри­ ходити до їхнього дому '. І До цього часу відноситься сонет із «Картки любові»

1878),

де говориться про зустріч за містом: ... Нема голубкиl Серце БІль здушив, Нема голубки І Тільки яструб в'єтьсяl Нема голуБКИ! Дарма серце б'ється! Вже ніч. В розпуці знов я геть пішов. А за ліском на тій ж горі чекала Вона весь день на мене, виглядала, Тужила важко й плакала за мнов.

607

(10

мая


Тільки РО&еСНИКИ - молодь - горнулися до Франка і до того місячника, який Франко зачав видавати разом із своїм приятелем М. Павликом. Це була часопись «Громадський друг», яка держалась тільки рік, та й то ще того самого 1878 року замінилася двома періодични, ми збірками «дзвін» і «Молот». У молоденьких студен­ тів-видавців (Франкові було доперва 22 годи) не було, як потім признався Франко, ані достаточної підготовки теоретично-наукової, ані практичного знання свого !ераю і людей; але ж вони бачили пекучу потребу розповсю, джувати думки Драгоманова', треба було баротися проти реакційної пітьми, яка обгорнула не тільки мос­ квофілів (ті вічно були совами, що лякаються світла), але іі старщих народовців 2. Якого сорту було тодішнє видавництво Павлика іі Франка, про те читач могтиме почасти зложити собі ідею просто з голих заголовків ста­ тей. поміщених, напр., в одній книжці «Молота» 1878 р.: Гри ц ь Тур чин (пісня IlpO рекрутське життя) Р-на Г-на Мор е л л і, Рус с о і М а б л і, соціалістич­ ні писателі ХУІІІ віку - Болеслава Лимановського. До м О Л О Д е ж і', вірщ 81... В о а со n 5 І r і с І о r - по­ вість Івана Франка, ІІІ-ІУ. П і с н Я про со р о ч к У (Томаса Гуда), перевів Мирон. В о й нас л о в • я н З турками (1875-1878).11І. Война сербі в та чор­ и о гор Ц ів. ІУ. В о й наР осії - написав Софрон

*.

І Заодно вони засвоіли собі навіть зверхню ознаку драгоманов­ ських писань: правопис 3 і,

2 Колосальна неО6разованіСТЬ народовЦІВ виявилась, між іншим У ТОМУ. ЩО вони РОЗВИТОК соціалізму і нігілізму на Украіні ставили в причинний зв'язок З забороною украіl-lськоі МОВИ. ОТ точні слова

сПравди», 1879 р., стор. 270: «ЯК ДОВГО хоч трохи свобідно могла розвиватись на Украіні руська література, почавши від І{отлярев­ СЬКОГО аж до часу заборони руського язика і руських КНИЖОК цао,

СЬКИМ указом, на цілій Украіні ніхто не міг добачнти сліду нігіліз­

му. Аж

допер ва, коли силою затамовано розвій руського слова і

руського народу, коли духа Украіни снломіць підклонено під вплив московської культури, що не тільки не мала в собі рівної сили жи­

вотворної, але носила вже зароди х.ОРОбливого сектярства і нігілі­ стичної ексцентричноСТі, коли розпочато небезпечну пробу наснль­ ного амальrування руського і московськОго народу, так відмінних

Аід себе не тільки

язиком, але

свіТОГJlЯдОМ,- відтоді

почали

й

економічно-політично-історичним

виростати

неЗДОРОВі

зерна, сіверичм

вітром на Україну занесені, і украЇНці замовкли - а натомість на УкраїНі почали вештатись москов<;ькі нігілісти •. Отакі монстри міг ((исати Вол. Барвінськнй, а що ж казати про інших наРОДОВЦіВ, для ЯКНХ він був світочем?

508


Круть'. К Р ити ч н і n и с ь м а о г а лиц ь к і й і н тел і· ген ц і ї. Письмо перше. Письмо друге, Івана Франка.

В іст і Пчілки.

з

Укр аїн и: І. Чиншова справа - Олени З Полтавщини - Карпа Снігира. ІІІ. (Кло· поти російського уряду з свободою. Політичні проступці перед судом воєнним. Людськість царя і наглий поступ російської інтелігенції о 200 літ назад. Деякі фаК11И до характеристики теперішнього часу і веселі надії на бу­ дуще) - 6. У. До Шевченка - вірш SI ... Кум а з ку­ М ою - фотографія Михалини Р. Д у м апр о Н а у м а Б е з у м О вич а - Джеджалика. В іст і з Г а лич и ни: І. Про життя-буття Віжомельців. М. М. 11. Про комар­ нянських зарібників і оліярників. Н. С. ІІІ. Культурні і феодальні штуки в Снятинщині. Т. Т. М. ІУ. Сільські робітники Східної Галичини р. 1876. Н. С. У. Ученицька бібліотека в· Дрогобичі - Микити. УІ. Доходи і видатки вбогого священика. Н. С. УІІ. Лихва на Буковині. о. Т. УІІІ. Зарібки і жчття львівського зецера І. Д. Про па­ Щ и й ч о л о в і к, гл. ІУ-ХІ, повість М. Павлика. Х р о­ н і к а: І. Література, її завдання і найважніші ціхи. І. Ф. (це рецензія на статтю Ів. Левицького: «Сьогочасне літературае прямування», направлену проти Драгома­ нова.- А. К) 11. Новий сербський місячник «Стража». Б і б л і о гра Ф і я (малоруська, російська, польська, сербська, німецька), 220 стор. Поресвідчення у Франка і Павлика по тих страждан­

11.

нях, які вони одтерпіли в тюрмі і за тюрмою, зложилися К цьому часові в дуже палкім, бойовім радикальнім дусі. Франко у вірші «Товаришам з тюрми» (<<Дзвін., стор. 1-2) заявляє, що він з товаришами ступає «до бою но­ в"Ого»,

Не за царство тиранів-царів,

Ані тож за попів, ні за бога. Ні за панство, неситих панів!

Своєю метою він ставить «людське щастя і волю, верх розуму над віров сліпов, і братерство велике в.се­ світнє, вольну працю і вольну любов». Із друnих ві·ршів Франкових, друкованих у тім радикальнім 8идаВНИЦ1'ві, замітні: переклад «Пісні про сорочку» Томаса Гуда і власний вірш, дуже сенсаційний і тоді, дуже популярний

і досі <Каменярі» (<<Дзвін», 232); там він порівнює пра­ цю свою з працею каменярів, що мають вирівняти шлях, знести

скалисту

('ору,

а людськість

609

перейде

по

їхніх


грулах (<<Каменярів» переложено на німецьку мову а «Оіе Heimat» 1, 1879). Проти галицької суспільності, що кинула на Франка остракізмом, Франко вживав іронії: більше досгається, очевидяч'КИ, москвофілам, бо вони більше темні. Дуже саркастичні два памфле1'И проти обскурантних москвофільських авторитетів: «Дума про Наума Безумовича» (Наумовича) та «Дума про Меле­ дикта Плосколоба» (Бенедикта Площанського, редакто­ ра «Слова»). Б тій другій думі (вона своїм сюжетом відноситься ще до часів існування «Друга») москвофіль­ ські буй-тури збираються на раду. Між ними є Міх Ко­ вальський, Тихович Мовчальський, Наум Безумович та ще старець божий МИТР0 Політа, «що день і ніч богу алілую л·икує>. Зібрались і радяться про те, що їм робити проти нових ідей, особливо проти не-«Друга». Поради подаються усякі - напр., така: Видати в СтавропігіАській печатні

Святий требник маленькоформатний, В синій і червоний папір пооправляти І по золотому селянам продавати.

Міх Ковальський на те ззеважає: Тре насамперед усього сВіту увагу на те звернути.

Що на нашій почті не маж руських карток добути.

Певна річ, що цей перехід свідчить про велику, стис­ лу логічність в думанні Ковальського, та, на біду, се не дуже поможе проти не-«Друга». Отець Халява знахо­ ДИТЬ, ЩО

Тре нам ще посліднього способу стрібувати: Від святого Юра хрести й кадильниці забрати, Три кірці води по три рази ОСВЯТИТИ І против не'«другів» хрестовий похід оголосиrи. Злий дух боїться свяченої води.

Нарешті Меледикт долонею і скрикнув:

Плосколоб ляснув

себе

по чолі

Не тре ні хрестів, ні походів, не тре іх вганнти в амбіцію, А попросту - донести на них у поліцію!

Такі Франкові пи·сання ще й досі мають свій інтерес, та, розуміється, не в них сила. Найкраще, що він тоді написав і надрукував у тім самім «Громадськім друзі», «Дзвоні» і «Молоті., була довгенька психологіqна повість І Батьківщина (НіМ.).- Ред.

510


з бориславського циклу під заголовком: «Воа constricВ ній, з одного боку, обмальовано нещасливий побут бідних робітників, а з другого - виведено тип егоїстично­ го жида-глитая, хазяїна нафтяних ям, на якого іноді на­ кадить рефлексія. На нашу гадку, «Воа constrictor» і дру­ гі Франкові писання першого періоду визначаються ось чим: автор, свідомо проводячи якусь високу, благородну ідею, сподівається, що висота ідеї і розумне її вияснення зовсім задоволять читача. Тим часом ніяк не можна за· бувати, що повість має бути перш усього річ артистична. а н'е тенденційна; перше ніж навчати, вона повинна дуже з~цікавити читача. А вже ж суча,сний читач зацікавлює· тІ/ся нелегко, бо (як признає, наприклад, Лев Толстой) новіші писателі, коч часто своїми ідеями зовсім порожні. довели техніку оповідання до такої висоти, на якій стар· ші писателі не стояли; через те ч,итач зробився тепер дуже перебірчивим. Вже й Достоєвський добре розумів цю обставину і казав: «Хто хоче вбити в душу читачеву якусь свою ідею, нехай передовсім дбає про те, щоб по· вість була якнайінтересніша: зацікавиться читач фабу· лою і оповіданням - засвоїть собі і тенденцію ТВО?У». Дуже 'важно, щоб твір бу'в одр а з у .Дуже цікавим, бо коли читач зможе дочитати книжку хоч до половини або й до чверті, го вже неодмінно дочитає і до кінця, хоч би кінець був оброблений і поганше; а коли початкові сго· рінки здадуться йому нецікавими, то він кидає книжку Тим,то сучасні письменники, знаючи примхи і перебірчи· вість сучасно!" читача, силуються не нудити його ніяки­ ми описами спочатку, бо коли описи або сухі характери­ стики здаються авторові потрібними, то він любісінько могтиме всгавити їх якось пізніш усередину, і там вони легко прочитаються, а в початок оповідання автори вво­ дять такі елементи, які принаджують читача,- напри­ клад, драматизм абощо. Той самий Достоєвський, як пи­ сав «Братьев карамазовы>>,' то був уже зовсім голосни>.! писателем і, здавалось, міг би не боятися, що читач не схоче його читати; тим часом ди,віться: в перших главах «карамазовы» він раз у раз прохає вибачення у чига­ чів за деякі ~OBгi описи і характеристнки j обіцяє, що далі все буде цікаво. Що ж до Франка, то він у перших своїх 1\ворах зовсі>.! не гурбувався про такі хитрОщі. і через те треба ті його повісті читати двічі, щоб розсмакувати їх добре. І. Левицький навіть у 189\ році казав про Франка,

tor».

511


що ЙОГО твори «і цінні на зміст, і чималі на обсяг, ігуман· ні по ідеї, та трохи холодненькі на тон, з холодну ва тим

колоритом» '. Для 1891 року таНіИй одзив був уже не· справедливий, бо к т.ому часові у Франка виробилася добра техніка, але для таких творів, як «Воа conslriclог»,- зовсім справедливий. Нехай собі повістка «Воа conslriclor» видержала аж два видання (і обидва роз­ продані); нехай собі і рецензент у «Правді.· 1879 р., відносячись неприхильно до цілої збі·рки «Молот., каже про «Воа constriclor., що тая повість «заслугуе на всяке узнання, писана з заміl'НИМ талантом і оригінальністю. 2; нехай собі тая повість перекладаеться на багато чужих мов - а таки правда, що в ній трапляються «трошки холодненькі» або сухенькі сторінки, особливо перші; тільки психологічний талан Франків та тонка обсервація зробили тую повістку такою звісною. ЯК видавництво «Дзвін. (чи «Молот.) упало, а Пав­ лик виїхав до Женеви (таки 1878 р.), то Франко зачав був друкувати серію популnрних книжечок для інтелі­ генції під заголовком «Дрібна бібліотека., про яку й «Правда» (1879, стор. 192) обізвалася· спочатку при­ хильно і

назвала «дуже пожиточним видавництвом.; в тій «Дрібній бібліотеці» були, наприклад, «Пчоли. Писа­ рева, «Значення авторитету в вихованні» добролюбова,

«Власність грунтова. Лявле, деякі статті про геологію, антропологію та

фізіологію,

мі.стерія

«Каїн.

Байрона

(віршований Франків переклад), «Думи і пісні найзнат­ ніших европейських поетів., переложені Франком, і т. ін.; в останній збірочці знаходились, між іншим, вірші Гейне «Заказані книжки., «Цар довгоух», «Поступовий рак у Парижі., «Розмова царя з швабом. і др. Хотів був Франко видавати часопись «Нову основу., та це йому не пощастило. На поклик віденського «Слов'янського аль­ манаху» (1878) він написав декілька малих повісток, які, зрештою, трохи чи не всі надрукувалися вже пізніше, за

скількись років. Одна з-поміж них, «Муляр., розворушуе читачеве

серце,

вказуючи

на

невольницьке

становище

робітників СУllрОТИ деспотів - хазяїв або їхніх прибічни­ ків; другі (<<Малий Мирон», .Олівець., «SсhбпsсhгеіІ И. Б а ШТО В ЬІ А·, Украинство на літературныx позвах 3 Мое­ ковщиною, Львів, 1891. стор. 55. 2 сПравда», 1879, стор. 135.

512


Ьеп»), писані трохи на манер «Вукола» Помяловського, В живій, порушую"ій формі оповідають про дитячі авто­ рові роки і очерчують дитячу психологію та й обставини, які змалечку посіяли в нім «насіння обурення, погорди і вічної вражди против усякого неволення та тиранства». погляду артистичної викінченості і техніки, ті дрібні по­ вістки стоять вище од «Воа constrictor'a», і вже з них

3

можна було собі зміркувати, що в коротких, епізодич~их творах літературний талант Франків розгортається кра­ ще, з більшою силою. Рівночасно_ Франко компонував деякі науково-популярні соціалістичні речі для львів­ ських робітничих гуртків, що з ними він раз у раз мав зносинн. В робітницькій часописі <Ргаса» він 18781880 рр. був дуже пильним співробітником, писав навіть програмову статтю <Od wydawnictwa» (І 879, ч. І), ба навіть помішав деякІ вірші по-руськи, тільки польським>! буквами. В 1878 році він, за посередництвом Болеслава Лимановського, здобув доступ у польський журнал

*

«TydziefI polski» *, де між іншим помістив три ескізи під «Rutency»; в них він обсміяв декотрих галиuь­

заголовком

ких руських інтелігентів. Часом йому давалось місце і в руській часописі, в «Правді», тільки дуже обережно, без підпису або під криптонімом. Отак в 1877 році без Фран­ кового підпису з'явились У «Правді» його переклади з Помяловського (здані в редакцію перед арештом); потім, з 1879 році (вж,е як перше озлоблення трохи уля,глось), "Правда» надрукувала його ескіз «Олівець» з підпис{)м «Руслан», дала місце його дописі проти злуки «Січі» з 'Іленами «Русской основЬІ» і надрукувала (все без під­ ІІИСУ) його переклад із Шеля «Суспільно-політичні сто­ ронництва в Німеччині». До остаиньої статті редактор 8. Бар,вінський поробив свої уваги, і Франко, друкуючи відбитку в серії «Дрібної бібліотеки», мусив від сеое до­ цати статейку: «Редакція «Правди» в боротьбі 3 вітря­ ками». В феврал: 1880 року Франко зложив сатиричну поему «Ботокуди», де під ботокудами треба розуміти ру­ тенців. Поема та побачила світ пізно, аж за п'ятнадцять літ, та вона й досі читається дуже легко, дуже зацікав­ лює читача і з великим юмором (а часом і 3 сарказмо:.і) малЮЄ події із життя галицької обскурантної інтеліген­ ції, од якої Франкові довелося так багато на герпітись. Юнчається поема сумними ліричними слова :.іИ, заерне­ ними до заснувших бот,окудів:

*

JЗ [·115

513


Спіть, 60рителі, герої! Най ВаМ буде сон спокіивии! Сніть про обрядові 60·!,

Про свої азбучні війни! Спіть, нехай вам дійсність люта Супокою не тривожить, Най вам сон новую славу І пановання ворожить!

Най ніколи вам не СІІИТЬСЯ Хлоп обдертий і голодний,

Най ніколи не щемить В серці вашім плач народнийl

Спіть, моральності підпори:

Світ так красний і багатиА! .. 3 чистим серцем у пери ні Так солодко, любо спати. Спіть. пакіль знма лютує,­ До весни ще довго ждати ...

3меркни, сонце! Стих ни, світе! Щоб нам тихо, тихо спати!

Своїх «Ботокудів» Франко дописав уже в марті в тюрмі, куди його знов запакували, та й то зовсім без причин. В весну 1880 року вівся в Коломиї процес проти сестер Павликівен, обвинувачених за соціалізм. Франко в марті поїхав погостювати в Коломийський повіт до К. Гени ка, і ото там його безвинно пришпилили до про­ цесу Павликівен і держали три місяці в тюрмі коломий­ ській, потім перекидали з тюрми в тюрму до Станісла­ вова, Стрия і Дрогобича. В дрогобицькій ямі, а не тюр­ мі, Франко натерп;вся більше, ніж ne, а в нього тим часом була гарячка. Ба й випустивши на волю, поліція не покииула чіплятись до змученого, слабого та голодпо­ го парубка; його ганяли, як дикого звіра: отак із Бере­ зова жандарм, через безправний наказ од старости, по­ гна,в недужого Франка до Коломиї пішки, в літню спеку, аж йому на обох ногах нігті з пальців поодпадали. Та хоч як воно гидко читати про такі нелюдські вчинки, ми, русько-українські читачі, можемо-таки знайти собі его­ їстичну потіху. Тюрма і всі тодішні муки Франкові не вбили його, а навпаки - загартували, примусили багацько передумати, зробили його думку, світогляд і

514


т"лант зовсім цоспілими і дали нам з-під Франкового пера ряд творів усякого змісту і високої поетнчної пар­ тості: декілька низок ліричних спі,ванок (<<Веснянки>, «Скорбні пісні», «Нічні думи», «Думи пролетарія», «Со­ нети» і т. ін.) та знамениту повість «На дні». З них «Вес­ нянкн» сильні своїм паралелізмом: весняна краса прцра­ ди контрастує з людським горем; боротьба зими з весною прирівиюється до боротьби поступу з темнотою і нево­

лею; вид сівача на ниві наводить автора на поклик да сі­ вачів людської думки (<<Сійте в головах думи вольнії. в серцях жадобу братолюбія, в грудях сміли,вість до вели­ кого бою за добро. щастя й волю всіх. Сійте, на пухку, на живу ріллю впадуть сімена думки вашої»; тема з Некра­ сова, форма -- з Кольцова); картина грому і хмари з з а­ х о Д у наводить а,втора просто на революціііні думка і будить надію на дуже близький тріумф західних ідей: Гримить! Благодатна пора наступає,

Природу розкішная дрож пронимзє. Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий,

І 3 заходу темная хмара летить-

ГРИМИТЬ! ГРИМИТЬ! Тайна дрож пронимвє народи,­ Мабуть, благодатная хвиля надходить ... Мільиони чекають щасливої зміни, Ті хмари

-

плідної будущини тіні,

Що людськість, МОВ красна весна, обновить ... ГРИМИТЬ! І

«Скорбні пісні» та «НічНІ думи» нося гь більше осо­ бистий одтінок, ніж .Веснянки», тож сила чуття і висота чуття в них далеко міцніші. Нехай і так, що згину я Забутий десь під ТИНОМ, ЩО всі моі думки, діла Сліду не лишать, МОВ та мда На небі синім.

Нехай і такІ Я радо йду На чесне, праве діло! За нього радо в горі вмру, І Може, шановний автор захоче послухати нашої ради і пере­ робить у цій гарній поезії два місця на інакший стиль, щоб читач не збввався. Треба переробити «плїдноі будущини тіні», щоб БУ.IЮ

видко, At' тут gепеtivus singularis, СІ ськість», щоб видко було одразу

33·

де

пот.

accusativus,

515

не

pluralis, та «люд­ nominativus.


І аж до гробу додержу

Свін прапор ціло ...

---

До моря сліз, під тиском пересудів Пролитих, і моя вплила краплина;

до храму людських змагань, праць і трудів Чень, і моя доложиться цеглина. А ЯК мільйонів куплений сльозами День світла, Щастя й волі засвіта€,

То чень. в новім, великім людськім храмі Хтось добрим словом і мене згадає.

Декотрі «Скорбні пісні» поставали тепер просто прислів'ями, як·от: Не винен тому я. що сумно співаю, !!рати моїl Що слово до слова нескладно складаю­

ПростІть мені! Не радість іх робить, не втіха іх плодить. Не гра пуста, А в хвилях недолі, задуми тяжкої

Самі уста Іх шепчуть, безсонний робітник заклятий Склада іх - сум:

Моя-бо

fI. народна неволя -

то мати

Тих скорбиих дум.

Не менше часто цитується вірш «Моя любов» (що увійшов потім у цикл «Україні»), де автор, кажучи про свою любов до української національності, питається: Та чи перечить ся любов Тій другій і святій любові До всіх, що ллють свій піт і кров,

До всіх, котрих гнітуть окови?

Найбільше гіркоти є в «Думах пролетарія». В них і ен,ергії більше. Вони дуже революційні, в них € смілий ~иклик цілій суспільності. Та, мабуть, через оте все в них є менше тонкого, ніжного артизму, яким визначаю­ ться «Скорбні пісні». Тоном своїм «Думи пролетарія» наближаються до голосної повісті «На дні». Звісне діло, що тая повість писалася серед страшних обставин (в Коломиї літом 1880 року): на самоті, в голоді, в тяжкій недузі, в близості смерті, в безнадійній розлуці з милою (її він виві,в У повісті під ім'ям Гані) - через те можна бl6


вибачити

авторові безліч гірких мелодраматичних ви· кликІв, емфатичних віщувань, іноді хлоп'ячо-революціЙ· них філософствувань і іншого суб'єктивного, ліричного елемента, яким просякла тая повість. Але нема де прав· ди діти: спокійніший, епічний тон був би личив тій по· ·вісті далеко більше; він не тільки не був би зменшив тої тра.гічності, з якою описано дно суспільності, а навпаки: авторова об'єктивність робила б на читача якраз най· трагічніші враження. Може бути, не завадило б повісті і те, щоб у ній було трохи менше кривавих та гидких сцен. далі: в перші дві глави ,варто було б влити трохи більше жвавості. А втім, навіть така, яка вона есть, по­ вість «На дні» незвичайно славиться скрізь: і між своїми, і між чужими, між людьми з усяких націй і партій. Із своїх, русииів, про неї з одинаковим пафосом обізвалися і радикал Е. Левицький (в «Народі»), і народовський

професор

Ом.

*

Огоновський

«Історії

літератури»);

я, зовсім стороння людина, далека од уся,ких галицьких

партій, теж свого часу написав дуже похвальну оцінку * (в «Зорі»). Що ж до чужих людей, то доволі згадати, що й друкувалося .На дні» на складкові гроші, де жиди та поляки дали свою пайку; і на польську мову пере­ ложено «На дні» аж тричі, та й то, наприклад, такнм корифеєм польської літератури, як Еліза Ожешко. Вели· кий артистичний талан, тонкість психології і глибінь ба· гатьох думок зробили те, що тая суб'єктивно-нерв на по­ вість однаково порушує всіх. Кажучи про молоді писання Франкові, варто ще торкнутися його тодішнього погляду на літературну мову русинів,українців. Що в своїх оповіданнях з народного галицького життя він тримався мови чисто галицької, це річ зовсім не дивна. Та між 1879 і 1880 роком Франко перекладав «Фауста» (надрукував його цілого вже 1882 року, за підмогою Драгоманова), так от і там він дер· жався мови зовсім,таки галицької, з її вузькими локаль·

ними особливостями, а в передмові, яку дав «Фаустові. 1882 року, він навіть став в обороні так о г О галицько· го наріччя, заявляючи, що воно має всі права статися літературним, «особливо в поезії» (стор. ХІІ). І треба признатися, що тодішня думка Франкова, хоч дуже н·е­ вигідна з загальноукраїнського огляду, була для нього зовсім послідовна; тій людині, яка кинула москвофіЛЬ, СТВО, між іншим, через його язичі€, незрозуміле ДЛЯ

517


галицького простого народу,- тій людині найсимпатич­ н!шою мовою мусила бути така мова, яка була б най· б і л ь ш е зрозумілою для отого галицького простого народу. Бо навіть видно 3 передмови Франкової, що пере· мада1'И «Фауста» він узявся не для м.ет!! національної, не для того, щоб збагачувати українське письменство, а «передовсім для того, щоб зробити його приступним для нашої (себто галицької) малописьменної громади».

Вісімдесяті роки Відцуралися люди мене! Сей та той надійде і минеl Тільки боязно скоса зирне ...

Чи бояться ті люди мене?

я блукаю, МОВ звір серед гір, Серед шуму ВУЛИЦЬ містовнх, В серці чую слова, МОВ докір: «Ти ПРОКЛЯТИЙ ОДИН серед нихІ:. Самотою ходжу я. мов блуд, горем в серці, нестерпно важким ••

3

Всі знайомі минають, ідуть­

Поділитися горем ні з ким. Якби в сльози кривавП ЗНОВ

Міг я все СВОЄ горе розлить.

Я би виплакав всю свою кров,

ЩОб нічого з людьми не ділить.

Так писав Франко 17 ноября 1880 року. А що ж 1'0 за люди? Чого вони боялися Франка? На те ми знахо­ димо відповідь У ві'ршах .Ужас на Ру.сі». Лихо, сусіда! ОЙ горе нам, сватуl Світ вже кінчиться! Вже буря гудеІ .• Десь проявилнсь якісь нігілісти Кажуть, що ее людоїди: ХОТЯТЬ Русь нашу, матінку, з кашею з'їсти. Перевернути теперішній лад. Все перевернуть униз головамИІ

Учні професора стануть навчать, А як азбуки не вміє - різками, Як він іх нині, будуть його прать. Вірні тоді парастас бу дуть править, Але поклоии піп битиме сам; Купчик иад ~лепом сей надпис поставить: «Хто дасть н.fЙменше, товар йому дам:.,

518


Суд буде також для них вІдпuвідний; Неук судитиме вчених панів ... Красти, ошукувать всім буде вільно, Чесний заробок

-

оце буде встид.

Злодія зловиш в коморі - постій-но: Злодій тебе до уряду тащить. Не хлоп державі 3 кровавого поту Буде як досі податки зносить. Але держава за хлопську роботу Премії буде рік-річно платить ...

Вівці муть, кумочку, пастиря пасти ... ЯЙЦЯ муть, кумочку, курку учить ...

(14

дек.

1880)

Ми можемо тепер хіба сміятися 3 тих дикарів-бото­ кудів, що отак розуміли ідеали Франкові, та навряд чи було йому тоді до сміху. Жити серед людей і бути зо­ всім самітним або ще й бачити загальну ненависть проти себе - не така-то легка річ, особливо коли ті люди могли нанести молодому парубкові такий удар, що розрізнили його зовсім з його милою: ще 1878 року, по .перщім арещ­ туванні Франковім, йому заборонено було бачитися з нею, а по арешті 1880 року її пр,и,:илували піти заміж за дp~oгo. Не диво, що у Франка з'явилася нарешті думка: та невже ж нема ніякого способу жити в мирі з грома­ дою? З біографічиого боку ВІСІмдесяті роки - то історія Фран.кових llроб примиритися з галицькими народовцями (про мир з москвофілами не було чого й думати). проб, які врешті не довели-таки до цілі і показал,и Франкові, що він не сотворений для галицьких народовцІв, а вони не сотворені для нього і що треба йому і його прихиль­ никам іти самостійно, оглядаючись хіба на Ук'раїну, З артистичного боку, а саме з боку поетичної твор­ чості, вісімдесяті роки - то період поетичного розквіту Франкового. Примирення з народовцями, себто з най­ численнІшою чаС11ИНОЮ галицької інтелігенції, 3 якою у Франка були спільні інreреси, вернуло молодого писате­ ля «в ряди суспільності» і потроху дало його творам яс­ ніший, лагідніший, одрадніший колорит. З творів його зачало віяти рівним, спокійним) сумирним духом - спо­ кійним і сумирним на<:тільки,,tнаскільки це можливо у

519


'.есної людини в боротьбі з світовою неправдою. (Зреш тою, окрім миру з народовцями, урі,вноважити Франка могла ще й та обставина, що, не оцінений, як слід, своїми галичанами, він знайшов щиру пошану в українців). Навіть на світогляд Франків дружні зносини з народов· цями мали певний добрий вплив. Бо хоч взагалі наро­ довці люди не дуже передові, хоч під кінець Франко че­ рез їхню заскорузлість таки мусив пор вати з ними від­ носини, та все ж із приятельських, неворожих стосунків з народовцями Франкові приплила тая велика користь, що його світогляд позбувся дуже різких крайностей, по­ збувся ВУГ.lуватої заroрілості (природної у молоди,ка, та навряд чи похвальної у доспілого мужа), і придбав він більше критичності супроти себе та терпимості до чужих думок; і ото, коли 1880 року, наприклад, попів­ ство не родило в нім ніяких інших гадок, опроче як про «попівськіі тортури», що силуються вбити людського духа, того «вічного революціонера», то 1887 року Фран­ ко міг складати такі твори, де ідеальний герой - піп_ А вже ж нема сумніву, що через об'єктивність поезія тільки виграє_

І в писательській формі бачимо у Франка великий поступ за період 80-х років. Написання повісті «На дні» дало Франкові велику писательську техніку, і дальші його повістки - бездоганні формою_ Так само віршами, рясно написаними серед скорбот 1880 року, Франко на­ бив собі руку і навчився добре віршувати. Змінилися Франкові погляди ще на одну формальну річ - мову_ Вісімдесяті роки - то був час, коли українське пи~ьмен­ ство, заборонене в Росіі, перекочувалося до Галичини; в виробленні віднос-ин між Галичиною і Україною Фран­ ко як редактор грав важну роль, дуже зблизнвся з ук­ раїнцями і мусив пересвідчитися, що не його земляки, галичани, а саме українці -вміють як слід шанувати його талант, його ідеі, його діяльність_ І от, поруч давнішого утилітарного погляду на мову як на оруддя для просвіти простого народу у Франка рішуче виробився погляд на мову як на оруддя спільного духовного розвитку всіх УК­ раїнсько-руських земель, а разом з тим у нього прояви­ лася не тільки терпимість до українського наріччя, ба й сам він покинув локалізми наріччя галицького і зачав по змозі писати загальноукраїнською мовою, З українськими словами, формами і наголосами.

520


Отакими мені здаються ВІСІМДесяТІ POKIt в діяльності Франковій. Може бу1'И, хтось знайде, що я їх не зовсім вірно розумію, тіль&и ж те суб'єктивне враження, яке я виніс із писань Франкових того часу і із відомих мені фактів, саме отаке. Та придивимось до писань Франкових ближче.

у Франка, пк і у всіх галицьких радикалів (тоді вони здебільша ще не звались радикалами, а просто «край· німи»). і була раз у раз одна нитка, яка лучила їх 3 нз­ родовцями і через яку москвофі,1И МОГЛИ довгий час ка· зати, що ради.кали - діти народовців: тая нитка­ малоруська мова. «Правда» 1873 року писала: «Голов­ ною цілею русинів· народовців єсть хоронення своєї на· ціональності. В с яки Й, хто визнає однакові з нами засади щодо нашої народності, належить до нас, без огляду на те, яких політичних, соціальних або релігій· них принципів держиться». Під натиском Драгоманова народовці

мусили,

про людське око,

оголошувати

яку·

таку реальну програму, тільки ж зараз про ге забували і знов казали (як Барвінський у «Правді» 1879 року), що коло національного питання «можуть і повинні гро­ мадитися всі сини народу, всі русини, хоч би їх погляди суспільні. економічні, релігійні і т. ін. з о в сім різнились

*

(<<Пр[авда].,

1879,

стор.

388).

Через те Франко не міг

зробитися для народовців зовсім чужим, а, розуміючи Франків літературний талант, поступовіші народовці мали повний інтерес приєднати його собі для літератур, ноі помочі. Володимир Барвінський навіть тоді, як Фран· ка викинули з суспільності, після першого арешту, давав іноді місце в «Правді» деяким його роботам, тільки що без підпису. Потім, 1880 року, розпочинаючи видавати «Діло., Барвінський і Франка кликав до своєї часописі. Та Франко не міг тоді погодитися з принципами «Діла». Він, вернувшись восени 1880 року до Львова і записав· шись на університет, рі,вночасно взявся видавати разом з І.в. Белеєм місячний журнал «Світ». Почав «Світ» вихо­ дити з янва ря 1881 року і продержався півтора року. В нім Франко подав, між іншим, декілька статей науч­ них (на пр., «Мислі о еволюції в історії людськості., статті етнографічні, «Причинки до оцінення поезій Т. Шевченка», критичну розвідку про «Хуторну поезію»),

521


дав деякі пеl'еклади (напр., .Княгиня Трубецька» з Не· красова), та найцінніше, що там було,- т() ЙОГО повістка «Борислав сміється., оповідання «Добрий заробок» і ряд оригінальних віршів. «Борисла,в сміється. належить до давніше розпочатого циклу Франкових оповідань про бориславських робітників і оповідає про дальшу долю тих осіб, які фігурували в повісті «Воа сопstгісtог». З артистичного погляду «Борислав сміється. значно перевищує ту повість, та, на великий жаль, оце продовження зосталось без кінця. Оповідання «Добрий заробок» (февр., 188\) належить до дрібних оповідань, в яких Франків талан виявляє себе найлучче. Ведеться оповідання устами бідного діда, що ледве на шматок хліба собі заробляє, а урядник захоті.в накласти на ньо­ го податок; тон оповідача трохи ніби жартівливий, тіль· ки ж ті жарти геть більше б'ють читача по серцю, ніж які-небудь прокльони; величезне враження роблять ас· танні слова вбогого старця, сказані добродушним, найспо­ кійнішим у світі тоном, немов про річ зовсім природну: .Нашу хату закупив жид Пойна на хлів для телят, а ми з бабою, як видите, в комірство "ішли. Жиємо, доки бог віку подо.вжить. Вона пряде, хлопці людську ху добу па· суть, а я мітли роблю». Дуже вмілою рукою збудовано й інші малі оповідання про бідниу людей, писані того са· мого часу, хоч друковані трохи пізніш: «Сам собі винен. (20 дек., 188\), «Слимак» (янв., 1881) і особливо заміт­ не - ,Хлопська комісія. (февр., \881). В останній по· вістці оповідання теж ведеться од імені не автора, а зло­ дія, якого спіймав на крадіжці один хазяїн: формою вона нагадує «Добрий заробок», а змістом має чимало анало­ гії з повістю «На дні», себто обмальовує дно суспільності. ТільКіИ ж У «Хлопській комісії», дарма що вона не таке в<елике поле зачіпає, як «На дні», в ній є далеко більше справжнього артизму, і на ній видно зовсім умілу пові­ стярську руку. Враження з неї - якнайсильніше, нерв­ них людей вона кидає в сльози й істерику, а всіх приму­ шує сильно задуматись над тим суспільним ладом, де боротьба за шматок хліба виробляє з одних людей зло­ дІїв, а з других - таких безсердечних варварів, як атой обікраденай селянин. Щодо віршів, то в ,Світі. друку­ ваЛІИСЬ або ті, за які ми згадували вище (писані 1880 ро­ ку). або інші в такім самім дусі, тільки кожен раз з інак­ шими ідеями, з інакшими поетичними образами і т. ін.

522


З-поміж ТИХ віршів визначається один, який служить ніби відповіддю на Шевченкову ідилію .Садок вишневий коло хати». ОТ ЩО каже Франко: Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій,

Ще щебече, ЯК віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. т il не так тепер в садочку, як було: Вечір в маю, співом все село гуло. По вулиці дівчатонька, наче рій, На вишеньці висвнстує соловій. Не так нині, ЯК бувалоl Півсмерком Не йдуть селом дівчатонька хадірком, Не ВИВОДЯТЬ співаночок на весь двір Соловієві на вишеньці всупір. Ось з роботи перемучені спішать, Руки й ноги, мов відрубані, болять,­ Не до жартів ім, сердечним, та пісень. Лиш спочити 6, наробившися весь дены Важко ЯКОСЬ соловію щебетать, Важко весну, ХОЧ як красну, зустрічагь,

Голосить ПРИРОДИ радість на весь мир. Наче людському нещастю на докір. А ще жаль йому й супірниць, що іх спів ПО селу враз з його свистом гомонів,

Що ж то жде їх? оо Шлюб з нелюбом, ріА дітий, Та в'Їдливая свекруха й муж лихий.

І ще варто зазначити поміж віршоваtfими творами року коротенькі епічні малюнки «Галицькі образ­ ки». В ту серію входять: «В шинку», .Леликдень., .Ма­ ксим Цюник», «Михайло-п'яниця., «Баба Митриха», «Галаган», «Журавлі», «Гадки на межі., .Гадки над мужицькою скибкою»,- це все маленькі фотографії сільського бідного життя, дуже рельєфні; ІЮНИ послужи­ ли Франкові підготовкою для пізніших довгих поем у та­ кім роді. «Світ» держався до .половини 1882 року, та Ф.ранко, не м~ючи з чого жити у Львові, мусив іще &єликнм по­ стом 1881 року покинути город 3 йоrо Уffіверситетом і своєю часописсю та й поїхати до себе на село; там він вижив два роки, звідти присилав і для «Світа» статгі. Життя на сел;, серед П'Раці коло поля, далеченько од

1881

523


H€PBHOЇ городської колотн€чі, добродійно вплииуло на Франкову стомлену душу, напоїло її забуттям і проти розбитої любові, і проти несправедливості суспільної та й навіяло на Франка повну спокійну лагідність, особли­ во спочатку. Оповідання «Історія моєї січ карні» (23 окт. 1881 р.), де вив,едено ясний образ сільського «деревля­ ного філозофа», перейнято жвавим, любим гумором, і важко навіть повірити, що автор - це той самий а,втор, який іще недавнечко писав був повну болю повість «На дні. або й «Хлопську комісію», ба навіть у звіснім 1 трагічнім оповіданні «Uигани» (юль, 1882) не можна добачити тієї суб'єктивної авторської гіркоти, на яку Франко колись був такий щедрий. Для пснхології Фран­ кової важна його передмова до перекладу «Фауста», що вийшов у початку 1882 року за підмогою Драгоманова (і присвячений Драгоманову). Перекладач, між іншим, пише: «Герой д у Х О В ної революції, Фауст, пішов далі і став б е з мір н О ви ще, ніж герой с у с п і л ь н о­ П О Л іти ч ної революції, Наполеон». «Жандарм, що мене доглядав на селі,- пише Франко в листі до Дра­ гоманова,- радив мені вступити до василян». Очеви­ дячки, жандарм не бачив у Франкові ніякої страсної різкості. не бачив у нім такої людини, що ладна була б підіймати повстання або будувати барикади на шляхах з покликом: «А bas les oppresseuгs!» 2 Очевидячки, жан­ дарм бачив перед собою людину спокійну, вдумчиву, меланхолічну, що радніша, до того, безупинно поратися в книжках,- саме таку, що їй варто піти в черцil Одна прекрасна мелаихолійна «Нічна дума» (8 ноября 1881 р.) добре малює нам деякі моменти з тодішнього душевного настрою Франкового: Догоряють поліна в печі, Попеліє червоная грань ... у задумі сиджу я вночі І думок сную чорную ткань. І КОЛИ ж ТО той жар догорить, Що яриться у серці мені? І чи скоро-то горе згасить

В моім мізку думки огняні?

І Те оповідаНIІЯ переложено і на ПОЛЬСЬКУ. і на російську мову (як і більшину других писань Франкових). а на німецьку аж двіч.і. 2 Геть гнобителів! (Франц.).- Ред.

524


Ох, печуть і бушують вониl Гризе душу й морозить нудаl Кров кипить і нутро все в вогні,­ Вколо ж мур і неволя бліда. Я боротись за правду ГОТОВ,

Рад за волю пролить свою КРОВ, Та 3 собою самим у війні

Не простояти довго мені.

Хоч ДУМК'И ще бушують і печуть, та є надія, що за­ мість бушувати а60 безпокійно, різко меркати та палах­ котіти, мов огонь на вітрі, вони засяють ярким, супокій­ ним постійним світлом, мов сонце. Правда, треба сказа­ ти, що Франко і не думає з рік ати с Я давніх своіх палких пересвідчень, не думає виспіву.вати ідеальне життя: так звані «ідеалісти», себто люди, що скрізь добачають тільки ідеальну тишу, здаються йому само­ задоволеними черв'яками «під пнем перегн.илим, в бо­ лоті гнилому». Ані трошечки він не жаліє і не кається, що в житті його було ПОВНО всяких бур. І давню скорбну пісню він не хоче кинути: «Весняніі пісні, веснянії сниl Чом так безутішні, безвідрадні ви? Чи для вас немає зелені в лісах, чи для вас не сяє сонце в небесах? Чи для вас весела квіт.ка не цвіте, що лиш вбогі села, людський біль здрите?» Тільки ж нові, інакші ноти все більше і більше чуються у Франковій поезії. Характерні вірші

«Не забудь» (10 юня 1882 р.). ЯК колись Гоголь кли,кав до молоді: «3а6ирайте с ·собою в путь, ВЬІХОДЯ из мя,гких юношеских лет в

суровое, ожесточающее

мужество, за­

бирайте с собою все человеческие движения! не остав­ ляйте их на дороге: не поднимете потомІ. - отак само й Франко кличе: Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни,­ Путь життя, темну путь Проясняють вони. Злотих снів, тихих втіх. Щирих сліз і любви, Чистих поривів всіх Не 8стидайсь, не губиl Бо минуть - далі труд В самоті і глуші. Мозолі наростуть

На руках і душі ...

625


Зсушить серце журба, Сколять ногн терни, О. тоді май життя

Вдячно

nI

спом'яни!

О, тоді ясні сни Оживлять твою путь ... Юних днів, днів весни

Не забудь, не забудь!

Хоч і тут є воilовничі поклики, тільки ж яка одміна проти ранніх Франкових віршів! Ті вірші пнсано так, що добрим рутенцям здавалося, буцім Франко уже взав­ тра пр·иАде з ножами різати іх, а тут ми бачимо такі лагідні речі, як «3 о Л о т і СНИ», «Т И Х і в т і х И», «щирі сльози і любов»; од «чистих поривів. до кривавоі рево­ люції дуже далеко; та й узагалі 26-літній автор дивить­ ся тут на «юні дні» (себто й на юні крайності та пере­ сади) уже як на щось м и н У л е. Під таким зрівноваженим душевним настроєм Фран­ ко міг зовсім мирно подивитися на народ(}вців і сказати собі, що в декотрих поміж ними єсть думки дуже по·

ступові. Одним з найліберальніших народовців був Володимир Барвінський, основатель «Діла» - часописі,

що 'замість спорів виключно національних хотіла була

узятися до практичноі роботи на користь простому ру­ ському народові. Франко, хоч 1880 року відмовився од праці в тім органі (очевидячки, не вірячи в поліпшення і поступовість у народовців), тепер послав із села до <Діла. пару своіх давніш написаних повісток та пере­ клад .Мертвих душ» Гоголя (надруковано 1882 р.), а як Барвінський був у Карлсбаді, Франко прислав для «Діла. доволі ширOl<У статтю про галицьку індемніза· . пію. Тим часом Партицький, редактор нароДовськоі «Зорі., розписав конкур<: на повість; тоді Франко засів писати свій історичний роман з Xl\l віку «Захар Бер· кут., де зобразив боротьбу

між

громадою і боярином,

а потім щасливу хитру війну гірняків проти одного та­ гарського загону. Рівночасно він писав дописи до женев­

ського <Вольного слова., і, мабуть, через те на ПО6ість із стародавнього побуту лягла величезна новочасна со­ ціалістичнатенденція: в громадських порядках ХІІІ віку Франко добачив новітні соціалістичні ідеали щодо воло­ діння землею, самоуправи і суду громадеы<го,' добачив ненависть до всяких князі,в або інших невиборних вла-

526


стей, а в тодішнім світогляді і релігійних поглядах він побачив повну терпимість, «пошанування для чужого пе­

реконання і чужої віри». «Лиха ДОЛЯ,- каже він,- довгі роки знущалася над нашим народом. Тяжкі удари під­ копали ilого добробут, нужда зламала його свобідну, не­ тужну вдачу, і нині тільки неясні давні споминн нага­ дують правнукам о щасливішім жнтті п.редків ... Казкою видається тепер повість про давні часи і давніх людей. Вірити не хотять нинішні люди, вирослі в нужді і при­ тиску, в тисячних путах і залежностях. Але нехай собі! Думка поетова летить в ті давні часи ... і в житті їх, хоч і як неподібнім до нашого, догляне не одно таке, що може бути пожадане і для наших «культурних» часів. (стор. 6). Повість тую публіка привітала дуже прихильно. На­ родовське жю.рі прнсудило їй премію. Український кри­ тик «Киевской старинЬІ» • не пожалів похвал «для МОлО­ дого автора, с талантом которого иа Украине совсем 2 еще не знакомь.', і заявив, що «Захар Беркут» різко кон­ трастує з історичними писаннями всіх інших галицьких письменників, бо «до сих пор нельзя бь,ло побороть В себе чувство тоскн, возбуждаемое чтением их произведе­ ниil». О. Я. Кониський поставив «Захара Беркута» поміж усіма творами Франковими на найпершому місці з. Проф. Ом. Огоновський в своїй «Історіі літератури руської» каже, що «не можна заперечити творові Франка внсокої стійності літературної» і що «ні в однім іншім писа·нні не проявив автор стільки поетичного вітхнення й теплогn чуття, скільки його добачаємо в «Захарі Беркутові» '. а писав ці слова Огоновський уже 1892 року, коли у Франка була безліч усяких інших творів. В. Шурат 1896 року ставить «Захара Беркута» вище од ліричних Франкових Віршів і од сла,внозвісних дрібних галицьких образків; «не ВОНИ, каже, здобули й()му славу перш()рядного поета

і новеліста, а «Захар Беркут. І

1885,

февр'ль, стор. 369-376. - це велика перес ада,

2 «Совсем»

та

.Панські

особливо

ДЛЯ

жарти. 5 • того

часу

р.), КОЛИ писал ась рецензія. Поміж похвалами рецензентовимн були такі: «це гарна проба історичного роману в галицькій літера·

(1885

турі»; «хоч подіі одбуваються З8 дуже далеких часів, навіть повна жвавого інтересу., с:гарна 8 повісті А мова, яку рідко можна зу·

стрітн у інших галичан: Франкова мова близька до української». jJ «Zarysy гисЬи literackiego rusin6w». «Аtеl1ешn»*. sierpie6, 1885, стор. 350 .

..

«ЗОРЯ»,

Іі «Зоря»,

1892, 1896,

стор.

9.

стор.

36.

527


Що ж до мене, то, звісно, і я не можу не признати, що «Захар Беркут» написаний з великим інтересом, тільки ж не думаю, щоб це був один з найкращих творів Франко­ вих. Бо в чому ховається звичайно найбільша сила Фран­ кового писательського таланту? В реальнім зображенні реального життя та в тонкім, критнчнім аналізі, в якому

можна запримітити навіть дрібненьку дозу насмішкува­ того скептицизму. А що ми бачимо в «Захарі Беркуті»? Бачимо чудесні, неймовірні пригоди, страшні небезпеч­ ності і дивні рятунки, чи то десь на ведмежих ловах, чи то десь на війні гірняків із татарами. Оті пригоди, раз у раз щасливі для героїв, любі авторові, більше нагадують казку про Івана Царевича з його добродійними сірими вовками та живою й мертвою водою або хлоп'ячі романи Майн Ріда, Емара та Купера, ніж солідний твір солід­ ного письменннка. Тенденційне, доволі фантастичне ідеа­ лізування ХІІІ віку теж дихає у Франка чимсь дитячим і наївним. Прочитаймо, наприклад, заповіт Захара Бер­ кута і останні слова роману: «Батьки і браття! Нинішня наша побіда (над татарами і боярином) - велике діло для нас. Чим мн побіднли? Чн нашим оружієм тільки? Ні. Чи нашою хит,рістю тільки? Ні. Ми побідили нашнм г ром а Д с ь ким Л а Д ом... Але я знаю, браття, і чує се душа моя, що се не був послідній удар на нашу громадську твердиню, що за ним послідують другі і ,вкінці розіб'ють нашу громаду. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, j почнуться свари і роздори в руській землі, і пожруть вони силу народну, а тоді попаде народ в неволю чужим і с в о ї м наїз­ никам, котрі зроблять з нього покірного слугу своїх за­

багів і вола робучого. Але серед тих злиднів, швидше чи пізніше з н о В н а гад а є собі нар о Д своє д а в н Є гр о м а дст в О І. Щаслив, кому судилося жити в ті дні! ее будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народ­ ного!» (стор. 183). «Багато змінилося від того часу,­ серйозним тоном додає од себе Франко,- аж надто до­ кладно з б у л о с я в і щ У в анн Я старого громадянина.

Великі злигодні градовою хмарою перейшли понад руською землею. давнє громадство давно забуте і, зда­ валось би, похоронене. Так ні! Чи не нашим дням суд иІ Нагадаємо,

що

в

термінологП

знаЧIІТЬ соціалізм.

528

Драгоманова

«громадlвство»


ЛОС ь відновити його? Чи не ми се живем у тіА щасли­ вій добі

відро.дження, о кот р і й г о в ори в умираю­

чий Захар?:> (стор. 184). ТенденційнІсть засліпила очі Франкові, ; він забув, що не кожен чнтач зможе спів­ чутлнво читати тиради отакого сорту: замість одушеви­ тися інший іронічно засміється, а інший (навіть із тих. що прихильні до громадівства) при всій своїй добрій волі не могтиме під кінець скептичного ХІХ віку наинути на себе забобонну личину тих людей, які в иоважних сиравах вдаються до чортів чи ворожбитства і вірять у віщування. В. Щурат добачає в тоні «Захара Беркута» якийсь «чар гарного романтизму, котрий нині знову ста­ рається запевннти собі право горожанства в західних літературах», Боїмося, що замість перейнятися роман­ тичннм чаром, ба;гато читачів вважатимуть ясновидіння Беркутове иро сучасний соціалізм за насміх над здоро­ вим розумом і замість иоетичності добачать у Франко­ вім псевдонаївнім тоні неартистичну театральність і ха·

дульнlсть ... Та будь-що-будь - повість «Захар Беркут» дуже сrlOдобалася на конкурсі народовцям, З початком і883 року Франко переїхав із села до Львова, зробився сиівробітником еДіла», а з осені того самого року­ сиівробітником «Зорі». ЯК приїхав Франко до Львова, редактором «Діла» був тоді ще В. Барвінський - людина, яка (Франко це знав) поділяла, пра,вда, не одну спільну хибу народов­ ців " та, безусловно, була найліберальніша і найпоступо­ віша між ними. Помер він незабаром по приїзді Фран­ ковім до Львова, і Франко у віршованім некролозі (22 февр. 1883 р.) щиро ОПЛа'кував ЙОГО, називав доро­ говказом на розстайній путі і обіцявся, що Примір його й слова його грlмкіі

Нам додадуть і сили, інадіі.

Бачимо 3 цього, що Франко тоді мав повну надію Й1\И ,разом з народовцями, ба навіть дозволяв собі іден­ тифікувати себе з ними. І це була річ тим натуральніша, що .Діло» по смертІ Барвінського в чнслі 8 лютого \883 року подало дуже симпатнчну програму (зложеиу, І Він стояв 18 буржуазІю І 18 попІвство (<<Народ», 1890, стор. і стор. 233-297). мав нахнл до «новоі ери.. (Див. Аого лист дО І. Озаркевича, оголошений у «Житі І слові», 1896, стор. 237-240).

19

з4

1-116


казали, 3 поглядів самого Барвінського), де Франко міг побачити свою власну найлюбішу програму: <покинути всі формальні спори, взятися до поважної витривалої праці, звернути якнайпильнішу увагу на економічне підви~нення селянства». Франко не міг тоді пророчим духом довідатися, що все то зостанеться чистісінькими фразами і що народовці підуть назад навіть супроти періоду Володимира Барвінського; Франко мав тоді як­ найоптимістичніші мрії. В один з погідних осі,lЩІіх дніll, уже після того, я·к він цілком заснувався в редакції «Діла» і <Зорі», він написав один вірш. який виразно виясняє нам його тодішню ясну, незахмарену жизне­ радість. Шоправда, він тоді був щасливий і 3 новітньо­ го кохання:

Весно, що за чудо ти Твориш в м6ій rpYAH Чи твій поклик 3 мертвоти

й серце к жизні будить? Вчора тлів. мов Лазар, я В горя домовині Шо ж ее за нова зоря Мені блисла нині? дИВНИЙ ГОЛОС МИ кудись Кличе - тут-то. ген-то: «Встань, прокинься, проБУДИl:Ь!

Vivere memento!»

І

Вітре теплий. брате мій, ЧИ ТВОЯ ее мова,

Чи на гірці світляній Так ШУМИТЬ діброва? Травко, чи ее, може, ти

Втішно тз" шептала, ЩО з-під криги мертвоти

Знов на світло встала? Чи ее, може, шемріт твіА,

Річко, срібна ленто, Змив мій смуток і застіА?

Vivere memento! Всюди чую любий глас, Клич ЖИТТЯ могучиЙ ... Весно, вітре, люблю вас,

r ори,

ріки, тучі!

Люди, люди! Я ваш брат, Я для вас рад жити, Серця свого кров 'ю рад Ваше горе змити.

1 ГlаN'ята~ про ЖИТТЯ! (Лат.). -

530

Ред.


А ЩО кров не може змить. Спалимо огнем то!

Лиш боротись Vivere mementol

значить ЖИТЬ •••

(/4

окт.

/888)

От З таким ясннм. урІвноваженим настроєм. з оптимІ­ стичною надією. що знайшовся з народовцями modus vivendl l , Франко щиро взявся до праці. В «Ділі» він найбільше налІг на крайові економічні І nромадські спра­ ви і ще на червень 1883 року випрацював реферат про справи економічні; тільки ж як Ім'я Франкове було ще страшне, то на вІчі у Львові той реферат прочитаний був Нагірним; зробив він велике враження на цілу Галичину. На статті «Діла» про крайові справи почали звертати увагу І посли, І кракІвські станчики. Рівно­ часно (з 1884 р.) Франко взявся писати до варшавсько! «Prawdy:> дописи з Галицько! Русі замість Рев е р и­ Рам у Л т а; посилав він туди І переклади деяких сво!х повісток, яких назбиралося вже чималенько. В .Ділі» друкував він також переклади із ЩедрІна. Достоєвсько­ го, Брет-Гарта, Марка Твена, почасти в фейлетонах, почасти в .Бібліотецl.Діла:> (<<З чужих зільників:>. 1885); це БУЛ1l такІ речі. що й Аому самому подавали науку, як треба висати. Для .Зорі» він був цінний співробітник як тямущий критик. Захоплений такою журнальною

працею, Франко не мав навіть часу писати щось нове белетристичне. І оповІдання. що тодІ друкувалися, були здебільша писані давніш. З,поміж дрібненьких нових оповідань визначається одно. яке написано 1883 року і надруковано в «Календарі «Просвіти» на 1884 рік:> ••Ліси і пасовиська:.; в нім сільський пленіпотент оповідає про всякі панські хитрощі проти мужиків при розмежуван­ нях і висловлюе, иаприклад. такі гадки: «Мудрі голови­ паниl Вони знають, шо хоч цісар дав хлопам волю 1 скасував панщину. то прецінь, як вони не дадуть ім IІlсу і пасовиська. то хлоп таки мусить або погибати на пні. або до них «прийдіте поклонімося:>. а тоді верне знов панщина, хоч трохи в іншій свиті. але для хлопа qерез те зовсім не легша І .. Мені здається. що давня паищина З буками І економами не була така тяжка!» За опові· дання «Ліси І пасовиська:> звісний польський посол в І Спосіб ЖИТ'СR, співжиття (Айт.).- Ред. ;14-

031


сеймі ПоляновськиА різко напався на «Просвітр І до­ магався, щоб сейм не давав ій запомоги. А втім, не тіль­ ки в поляків, але й в своіх-таки русинів-народовці'в по­ дібні речі, особливо по внесенні Полянавського, моглн влити думку, що Франко - непоправний бунтівник-рево­ люціонер, з яким небезпечно й знатися; відома річ, що оці два слова (<<ліси і пасовиська») ще й досі здаються декому (напр., .Русланові») за поклик до BopoxollHi, а то й різанини. І коли одна частина народовців, добре розу­ міючи, що в іхнім гурті немає талантів, охоче користу­

валася Франковою працею. то друга, значна частина, була б радніша спекатися Франка. Ніякі патрlотнчкі мрії Франкові про «матір Украіну» і про те, як Непобідженап злими ворогами Україна ВСТ8НЄі Встане славна мати УкраІна, Щаслива і аіJlЬИ8,

Від Кубані аж ДО Сина річки, Одна. нероздіЛЬН8,-

нІяк! такі мрії не могли вибити з голови тих кародовців думку, що Франко як був, так і зостався далекям од народовства небезпечним женевцем (або драгоманів­ цем), радикалом, соціалістом, атеістом і всяким інак­ шим «істом»; МОВJIяли, «хоч ЯК вовка годуй, він усе до лісу дивиться». Ця недовіра швндко й виявилася. В кlиці 1884 року Партицький, видавець «Зорі», по­ обіцяв Франкові п"редати йому «Зорю» на власність, Та Франко попереду був поіхав у с. В!кно до В. Федоро­ вича *, щоб переглянути збірки кореспонденції його бать­ ка 1848-1870 рр. (його батько був послом до Відня 1848 р. і філософом); цим ділом Фра.нко був займався ще передше, в апр ілі !883 року, а тепер хотів докінчити

роботу.

Вернувшись за місяць до Львова,

він застав

несподівану зміну: народовці пермя.калися, що «Зоря»

останеться Франкові, і от Бахнянин (відоми!! сучасниЛ ПОСOJl,новоерист) добився од Партицького, щоб той пе­

редав «Зорю» не Франкові, а Товариству Імені Шевчен­ ка. Па8Л1!К І каже про цю подію, що на ... І «ЖІ!те І СЛОВО,, 1896, стор. 237.


ПЕРЕДН€ СЛОВО [до 8ИА8ИRЯ «Твори Степана Рудаиськоro». Т. У. Львів,

1899]

Так само. як і тІ писання Руданського, що увійшли в другий і третій том нашого видання, [lOема .Цар Со­ ловей» і ,СтарочесьКі співи> переховувались у шан[овно­ го] П_ Г. Житецького в І<иєві. Він, оддаючи мені 1895-го року р}кописи поетові, думав, що оддає мені іх усі, а че­

рез те в, друкуючи 2-11 том, заявив, що поему .Цар Со­ ловей. треба вважати за загублену (стор. І). Та поза­ торік, переглядаючи скриню з лексичними матеріалами для історичного українсько-руського словаря, яку мені доручив шан[овний] Павло Гнатович, я, на свою несподі­ вану втіху, знайшов у ній не тільки .Царя Сo.nовея». але ще А невідомий нікому переклад із сl<оролеводвір­ ського рукопису». Воно, правда, розповсюджений пере­ каз про те, буцім Руданський не написав иічого кращо­ го над «Uаря Соловея., показується дуже переборще­ ІІИМ, бо я. RаllРИКЛ~Д, реальні «Приказки» і ,Світові байки» постави,в би вище од алегоричного .Царя Соло­ вея»; аnе що на тій п()емі лежить-таки печать талану, того ніхто заперечити не зм"же. Автор назвав .Царя Соnовея» казкою, і справді її можна читати з великим заінтересуванням попросту як казку. Тіnьки ж іздавна вже буnо звісно (од. покійного НІщинського), що а,втор котів тією казкою аnегорично обмалювати відносини слов'чн поміж собою. А втім, сам кінець казки мусить напоумити навіть зовсім недогад­ nивого читача, що цар Соловей - то сnов'янський пра­ батько, царевич Пастух з чарівлив()ю дудкою - музи­ кальниА народ чехи, пан Мисливець 3 поnяни - поnяки, царівна 30лотокрила - Украіна, а одновіРН:IЙ з нею

Причепа

-

москалІ. Копи читач одразу держатиметьси

Cboro погnяду, то всяка сторінка

з казки дасть йому якийсь ісгоричний натяк. Отак у насмішnнвім оиовідан-

533


"і наймитовім про панотця та в цинічненькій сцені між панотцем і МOJJодицею читач митгю почує одгук серед­

ньовікових фабльо або новел Боккаччі€iВИХ про немо­ ральне життя духовників, 8 В нещасливім гусакові, що його живцем спік головний панотчик, упізнає безсмерт­ ного чеського Гуса; 8 кумедній халепі, яка скоїлась нім­ цевІ від Пастухової дудки, читачеві вчуються поважні слов'яиофільські ноти; в житі та кию коло степу неваж­ ко буде впізнати Житомнр 3 Києвом, а в розговінні цз­ рівни і Причепи у правосла,вного попз - зустріч Украї­ ни 3 Великоруссю на спільнім релігійнім грунті. Рукописи, з яких друкується сей том, власноручні ав­ тор()ві. У Руданського, як звісно, трапляється немало провінціалізм ів '. Котрі з них, на мою думку, цікавіші для філолога (приміром, «рямінниi'l» замість .ремін­ ний»), ті я зазначив удолині, хоч виправляв у тексті. А от які менше цІкаві діалектичні особливості я п()ви­ правляв без усяких приміток: І) тверді голосні після Р (пара, царові, царом, пврувати, затраслась, овараться, мираться, кучеравий, з гора, до мора, загораться, ви­ прадає, раса); 2) помішания е тв u (чиплявся, стрикоче, занихає, забринить, втиряю, вrиче, СТІ?ИПИИУТИ, обирну­

лася, всюде, похелилася, єї - зам [ість1 ЗВlІ'Чаliного її); 3) u нзмість і (на смертельиим); 4} о замість і (спокоil­ но, спокоilниil, розкошний); 5) е ззм[lсть) і (весеиній, меж, «ступень» чується часто по всій Україні, і через те я його не виправнв на «ступінь»); 6) суголосні глухі за­ мість дзвінких (вітбуває, 'вітки, откриті, вігдати, вітда­

ли,в ся, заміхтіли, ми хтять, лехкою) 2;

7)

випадання й

(на гладкі підлозі, при лихі долі, у старі столиці, вражі силі, по правді божі, а не чоловічі, 11 сі долині, на ні, при ні, по траві зелені, панні уродливі, иа рані глібокі;

також: «craHi» зам[ість] «стайні», «но' зам[ість] «іно. або «lІно,); 8) ю зам. і і навпаки (цілувати, глібокий) а.

9) у зам. о (покуштувати); слів (гатаман, гинший);

11)

10)

придихальие г в початку я зам. є (сужано, опущане,

І Що ж до тієї чудернацької мови, яку Руданський вкладає 8 уста німцеві, ТО ДЛЯ ілюзії нехай читач уважає іі З8 чеську.

2 Такі написання, як «вітдати», ке можна Н8віть уважати З3. ре­ альниА факт діалектології, а попросту за особливість авторового правопису.

а На мою ДУМКУ. с:глібокиА» вийшло не 3 «глибокиА», а 3 «тлю­ бокий»,


заручана, відломляне); заА,ве в (увсе, увся, увсі, у,взяти, увзяв, встидлнвая); 12) і та u зам. є в формах 6.11 і 6сть

(сконавнсь, якнм, ЗЗТОПИRИСЬ, пізнававись, пам'ята,вим,

вважав-ім, виучав-ісь просив-ісь). Пра.вопис я виправив так, що замість bl та u (так усе у Руданського) постави,в скрізь u та і; та ще замість «луче» (з одним ч) поста­ ВИВ «лучше», замість «счастливиіі, счастя» - «щасливий, щастя>; та ще замість росіянизму «седмого. написа·в «сьо,мого». Всі оці дані стосуються тільки до тексту .Ца­

ря Соловея>; спис виправок у «Королеводвірськііі руко­ писі» подано далі на иалежнім місці. В З-ім томі, уже як він видрукувався, я побачи,в ось

*

які друкарські помилки (прохаю читачів виправити іх):

Стор:

20,

в примітці 2-ііі викинути слова: «зросіliщена

форма. і перенести в примітку І-у. Стор. За.llість Треба 21 ряд зн. 4 виходить виходило 27 - згори 8 а Русалиму в Русалиму 74 і 75 чоботах чоботях 86 ряд. ост. най дай 87 ряд. l-иА треба читати так: «Якось він підсуну,в ручку •. 87 ряд 2 Го! в то 87 > 6 Май дай 99 » зн. 15 з боків через зад 99 » ост. закрити покрити Окрім того, мушу завважити, що в декотрих приказ­ ках другого тому єсть такі відміни проти рукопису, про які я нічогісінько не згадав у передмові. Поясню, через шо так воно сталось. Друкуючи той том, я не вислав до Галичини увесь тек{:т 'відразу, але перепису ва в його час­ тинами і так одсилав. Серед приказок Руданського були деякі порнографічні, і іх важко було друкувати, а де­ які - попросту вільні, або з одним-д,вома незвичайними словами; щодо таких, то я був певний, що, випустипши дотичне слово, можна буде іх друку,вати. Та зараз же я побачив, що в Галичині дивляться иа сю справу інакше. Єсть, наприклад, приказка у Руданського про лінивого сина; батько питає його: «Та скажи ж, нарешті, до чого ти здатний! До якоі роботи?» А він відказує: «Щоб ро­ бити діти». 51 сподіва&ся, що вона піде в друк, а вона не пішла; а ті приказки, -в яких я робив пропуски, теж не друкувалися, бо робилися незрозумілими. Тоді я, хоч як


мені було ПРИl<рО накладати руку иа чужий текст, зачав, відсилаючи до Галичини рукопис, потаl\ки робити в нІм

дрібнеНЬКі зміни: наприклап я переписував «кізяк» За· мість одиого грубого слівця, обрятував з пІвтора десятка сім не могли б були побачити JJЯГJJИ приказки, надруковаНі

і т. ін.; таким способом я приказок, які без того зов· світу. Згаданим змінам під· на сторонах: 42, 44, 88, 90,

96, 97, 98, 104, 105, 110-lll, 115, 120, 123, 127, 131, 133. Може, КОJJИСЬ мені пощастить оголосити ті речі так, як вони написанІ в самого Руданського; і навряд чи буде від roro шкода для чиєїсь моральностil


«НЛNКА fECIT~ І

Всі", вІдомо, що в кінцІ ХУІІІ і першій четвертині ХІХ століття зачав прокидатися національний дух у знімче­ них чехів. Тільки ж першими часами гурток свідомих иаціона· лістів був дуже і дуже иевеличкий: мало хто був спро· можии!! вірити в думку деяких патріоті,в (ПухмаАра " братів Тамі,в, братів Неєдлих " Палковича • і, особливо, молодих парубків - Свободи *, Лінди, Ганки, Коллара, Челаковського і ін.) про те, що вмерлее чеське письмен· ство могтиме знов) воскреснути і відродитися. Добров, ський (1753-1829), який своїми иауковими працями по­ клав Історичну підвалину для чеської національної са· мосвідомості і, таким способом, поміг ожити чеському письмеиству, зробив цю прислугу зовсім несвідомо; вІн дивився на чеську давнину, історію і мову як на пред· мет для археологічних наукових студій і вважав воскре­ сіння чеської літератури (,виключаючи хіба літературу чисто простонародну ) .а нездійсненну мрію .• ДаЙте спо­ кій мерцям!~ - казав він, і тому,то сам писав або по­ німецьки, або по-латині і хіба зрідка·зрідка по·чеськи.

А вже ж коли таким скепгиком міг БУ1И патріарх славі· стики, то що ж казати про широку масу!

Нечисленні чеські

патріоти

..

розуміли,

що

знімчену

масу швидше пробудять з її національної мертвоти і на­ дихиуть нацІональними чеськими ідеями не голі пропові­ ді, а які-небудь дуже гарні витвори ЖRВОЇ народної пое· зlі (отакІ, наприкл~д, як у сербів пісні, що саме тоді зби· рав Караджич) або які-небудь стародавні пам'ятники, звідки наглядно, вавlч кожному, видко було (j колишню

І Ганка 'робив (АаТ.).- Р,д.

5з1


славу чеського народу,- наприклад, стародавні історіі або стародавні поетичні гвори в дусі руського «Слова О полку Ігоревім». В жи,вій чеській поезії не можна БУЛQ відшукати нічогісінько такого, як сербські пісні або (од­ криті значно пізніше) великоруські билини. Тим-то празький гурток патріотів став шукати бажаних пам'я­ ток давнини, і от, переважно коло 1816-1819 р. (поча­ сти й пізніше), серед усяких ди,вовижних і аж надто та­ емних обставин, видобуто на божий світ семеро докумен­ тів, що мусили показати незмірну, віковічну перевагу нації чеської над німецькою і викликати національну гордість. Ті семеро документів: «Пісня під Вишеградом», «Королеводвірський рукопис», «3еленогірський рукопис» (<<Любушин суд»), «Пісня закоханого короля Baц.~a­ ва І», «Чеські глоси на латинськім словарі «Maler уег­ Ьогиm», 3горільські уривки св. письма, «Пророцтво Лю· бушине». І) сП і сню під В и ш гор о дом» знайшов без свідків 1816 року на старій пергаментовій оправі одного рукопнсу студент йосип Лінда. Вона мала походити з ХІІ в. і бути гарним зразком стародавньої чеської лі­ рики. Того рукопису, що на його оправі знайшлася цяя пісня, ніхто, окрім самого Лінди, не бачив. 2) В вересні 1817 року Вацлав Ганка, теж без свід­ ків, ,відшукав на горищі церковної вежі в Королевинім дворі свіil «К о р о л е в о Д в і Р с ь кий рук оп и С», від­ несений до XIII-XIV в. Але то тільки самий рукопис, ма­ нускрипт той та найпізніші його частини мали походити 3 XIII-XIV в.; що ж до інших творі-в, які в нім містили­ ся, то вони - так виходило - повинні були скластися значно раніше. с3абой і Славой (та Людек - Ludwig)>> оповідає про подію, яка могла одбутися хіба в VHI-IX віці; а з ціеї поеми дихає енергічне почуття національ­ ної волі. Чехи-язичники виступають тут поетичними ге­ роями, так само в поемі «Честмір і Вла'слав" що опові­ дае про подію першої половини ІХ віку. Ще поетичніше малюється перед нами чеська давнина з пісні «Qлен!f,>. Поема «Людина і Любар» показує нам на,віч лицарські турніри у чехів іще за часів якогось князя залабського, поза Ельбою, хоч історія Казала б нам думати, що тур­ ніри запроваджено в Чехії не раніш од ХІІІ віку_ Вза­ галі 43есь «І(оролеводвірськиіі рукопис» мав би свідчити на,м, що вели'Чез'Н,ий культурниІЙ, щиро ,нацklНалt>ни'Й роз-


ВІЙ чехів датуєт~я од найстаріших часі,в, тих часІв, коли сусіди-німцІ були ще попросту варварами.

3) .л ю б У шин суд», або «3еленогірський руко­ пис» прислано 1818 року до новозаснованого Чеського му­ зею од якогось а·ноніма (пізніш вияснено було, що той ана· нім -I'fосиф Ковар). 30глядівши той манускрипт, уче­ ні-патріоти признали, що писано його в ІХ ,віці, себго раНіш од будь-якого слов'янського пам'ятника. ПОДРJ­ биці Любушиноro суду, де згадуються діви, що «u iednei

su

desky prawdodatne» І, овідчили, що У чехів Іще перед Кирилом І Мефоді€м було своє письмо І писані закони. Вже коли D «Королеводвірський рукопис» вимальовував чехів перед нами на такім високім ступні духовного і на· ціонального розвою, яким не могли похвалитися рівно­ часні з ними німці, то «3елеиогірський рукопис» прості­ сінько заявля,в, що й самі чехи ІХ віку свідомі були своєї вищості над німцями: «Nechvalno пат w Niemciech iskati prawdu» 2,_ каже на Любушинім суді Ратибор. Вихо· дило, що рідко котрий народ мав таку ранню виразну національну слмосвідомість, як чехи. Так отже, націо­ нальному почуттю чехі,в <3еленогірський рукопис» під­ лещував, як бзчимо, дуже. А разом він мусив придатися для філологів і для будь-яких істориків. Філологи мог­ ли б одшукати соБІ 8 нім деякі незвичайні слова або форми, що незвісні були з жодної іншоІ слов'янської мо­ ви і повинні були, очевидячки, вважатися за величезні . архаїзми; таким, наприклад, являється в уривку: «Sniет (Сейм) слово «о!. (батько): <W'Sak о! svei celedi vojevodi» З; задля недогадливих філологів Ганка додав у словарці, що 01 - о!ес як kot-kolec. Не менше цікавого і важливого матеріалу міг тут знайти і славіст-історик, бо, приміром, у тім самім «Sniem'i. він вичитував найточні­ ші звістки про давній сімейний побут у слов'ян: W~ak

01 svel ~eledf vojevodf, pasu хепи ruby stroJ.Ai. І umre li glava celedina, , DI,tI w~e уlу <ЬоZlет vіеdrю wladu Mu.їie

WlЗ.dуku

si z roou vyberuce,

І Біля одніеї стоять дошки із законами (чеськ.).- Ред. 2 Не пристало нам у німців шукати правди (чеськ.).- Ред. 8 6СЯі!;ИЙ OТ~ЦЬ своїй челяді BO€BOдa (ч.еськ.).- Ред.


КУ pleznie·dle w snеmу slawny chodJ, Chodi skmetmi, S lесЬу, wladykami '. Правда, воно могло б здатися трохи чудним, чому це

співець захотів так детально оповідати про ,всім тоді ві­ домі і нікому з сучасників не цікаві звичаї, неначе хотів зробити велику послугу 110 гих істориків, які йоro чита­ тимуть аж за тисячу год, Тільки ж колн не було сумніву про автентичність «3еленогірського рукопису", то чи вар­ то було історикам сушити свою голову над такими пи­

таннями? Треба було просто брати дорогоцінні історич­ н! звістки та радіти, що спі,вець забажа'в подати іх. 4) Одна з п'єс сКоролеводвірськоro рукопису"­

.Олень»

-

і друга, зовсім ще невідома

.Piesen krale Vac-

одшукалися 1819 року на оправі одного старо­ давнього манускрипта, якого, зрештою, нІкому не поща­ стило побаЧИl И, бо вІн кудись таємниче пропав: вітер по­ віяв, рукописиl ЛИСТКИ вилетіли в вікно, і слід за ними ззгу,в; прислав РУКОПИСИ СКрlІПТОр університетської біб­ лІотеки. Ганка ~аявив, що _Piesen. старіша од _Коро­

lava ,,,

леводвірського рукuпису», мабуть, на ціле століття.

5) СередньовіковиА лаl'ИНСЬКИЙ словар _Mater verboгит» довгий ЧЬС лежав собі в Чеському музеєві, ніхто в нім нічого особливого не був доглянув, аж ось 1827 -го року Ганка показав його німцеві Граффові - і тоді ви­ явилося, що коло латинських пояснень знаходяться А де­ які чеські ПРИПИСКИ поміж рядками, та й то надзвичайно важливі. 3найшлася й дата написання, бо під однією мі­ нІатюрою, дуже гарно зробленою (а ніхто досі й не знав, і не догадувався, що на рукописі cMater уегЬогит» єсть такі артистичні мініатюри, дорогоцінні пам'ятки старочеськогn мистецтва) підписано було ймення пере­ писувача Вацерада і маляра Мирослава (себто найчисті­ ших чехів, а не Німців) та 1102·иЙ або 1202-иll рік. 3мі­ стом своім чеські Г'lОси показували, наскільки давні німІ Наш

українську

поет Руданський (вже

мову от ак: Всякий батько

-

1860

року) переклав ці вірші на

паном ДЛА чепядl ев6і:

Мужі 8 нього оруть, жінки строї СТРОЯТЬ. Коли ж челядині голова вмирає-

Челядь його добра укупі тримає.

І ДЛЯ себе пана 3 роду ВИБИРSЕ. Шоб на славні ради ходив д.nH поради. ХОДИВ з наАмитами, ШЛЯХТОЮ, панами.


ці сtоялн нижче o~ чехі,в; наприклад ЬагЬагиз витолко­ вувалося як tardus, obtusus, imperitus, stolidus, N~mec, З пояснень коло наЗ8 ри мських богі,в виявлялося, що У чехів була сильно багата міфологія: Mars перекладався

Свантовіт. Venus - Прія, Ceres - Жива, Hecate - Ма­ рана т. ін. Ці глоси повинні були виясняти, чому це в сЗе­ леногірському:> і «Королеводвірському:> рукописах так багато поганського елемента: очевидячки, тоіі елемент був довго сильним і живим серед чехів. Заразом ті глоси кидали иовітнє світло на всю слов'янську теогонію, вза­ галі освітлялн П новими, нікому ще не віломими фактами. 6) у іиших слов'ян найстаршими пам'ятками письма були євангелія і інші свя'гі книжки. 1828-го року Ганка одшукав урlШКИ з такого самого пам'ятника чеського, тільки ж архаїчиіші од усіх інших слов'янських. Це були сЗ гор І ль с ь к І У рив к и:> Іванового євангелія, писа­

ні

-

на ДУМКУ чеських учених

Ганка иа оправі книжки

- у Х віці. Знайшов їх cDisciplina е! doctrina gymnasii

Gorlicensis». 7) Найпізніше,

вже аж 1849-го року, Ганка знайшов віршовані чеські сп рор о ц т В а Л ю б У шин і». Одшу· калися вони теж на опра'ві давнього рукопису ХУ віку. Латинський текст тих сПророцтв» Ганка знайшов уже передше, і вчені чехи віднесли латинський текст до ХІУ віку. Неважко зміркувати, що всі оці знаходи, яким не було паралелей у жод~ого з інших слов'янських иародів або й у німців, повинні були втішити національну гор­ дість чехів до най,вищої міри. Невеличкий гурток чеських (досі переважно лиш празьких) патріотів швидко зачав зростати на всеньку Чехію, бо всі ж бачили, ЩО вони не якісь там дивнІ фантасти-мріііливці і що в них єсть твердий історичний грунт під ногами, і що чехи з давніх­ давен стояли вище од нlмці,в та Й, можна сказати, вели

перед між культурними народами, і що вони ще в ІХ віці мали за «нехвальиу» річ ciskati v Nemcech pravdu», ба й у ХІІ віці слово <німець» було для НИХ синонімом слова stolidus, barbarus, і шо теперішнІ чеські патріоти не дику химеру на піску буду ють, тільки попросту свою славну давнину прнродним ходом наново відбудовують. Окрім величезної національної ваги, ці пам'ятки здобули пер­ шорядну вагу наукову, та й увесь учений світ мусив з по­ шаною дивитися на чехів. сЗгадані Документи,- каже

641


один з російських істориків слов'янських лІтера тур 1,стали для слов'янських учених за нзйціuнішl 'автентичні свідоцтва про чеську або й спільнослов'янську давнину.

мову, міфологію, звичаї й норови, освіту; цитати з еЛю­ бушиного суду». еКраледвірського рукопису:>, eMater verborum:> І т. ін. являлися иа пІдпору всяким міфологіч­ ним теоріям, розвідкам про старода'вній громадський по­ бут, розвідкам про форми старої слов'янської поезії і т. ін. - та й то не тІльки в ученнх чехів (як-от у Шафа­ рика, Палацького, Ербена і ін ), але не менше того у вче­ них росіян і українців (Бодянського 2, Срезневського, Афанасьєва, БУСЛ8єва, Котляревського, Гільфердінга, Конст. Аксакова і Ін.). На цих пам'ятниках виучувалося чеської мови нове покоління руських славІстІв, і для них Любуша та герої <Краледвірського рукопису» були такі самі знайомі, ріДНі особи, як герої руської лІтописі та еСлова О полку Ігореві ..... На вироблення ідеї про спіпь­ нослов'янську єдність, про слов'янську культурну само­

стійність, про певну вищість слов'янської нацІональної вдачІ І т. ін, чеськІ поеми мали великий вплив, так само як сербський епос, руський перший літопис і інші першо­ рядні пам'ятники старої слов'янської літератури. '. Ав­ тор цих слІв не згадав україиця Руданського (1860). А вже ж І з передмови Руданського о, і навіть попросту з Toro факту, що вІн заходи,вся зладити переклад еСта­ рочеськнх співІв., ми бачимо, наскільки й він (як І інші нашІ письменники) одушевлявсь «Королеводвірським ру­ КОПИСОМ» 4.

11 Та нарештІ правда мусила виявитися. Чимраз глиб­ шиА і чнмраз ширший та основнішиА розвиток слов'яно­ зна ВС1\ва - палеографії, фlлологlі. критичної Історії­ зробив те, шо обороняги фальшовану патріотичну не-

стор.

І А. П ЬІ П в Н, Истори. славянских Jlитератур, СПб.,

1881,

т.

11.

811.

~ ПринаймнІ на ЯКИЙСЬ .. ас. а І в росіАСЬКltх шкільних хрестоматіях спо русской словесностн» вмlшалися, щоб гімназисти завчали напам'ять, зразки з «I(Р8J1еД80Р­ екай рукописи» 8 російському перекладі Берга.

ro

4 Сюди Ж, мабуть, сягае С80іми корІнними 1 давніша PYA8HL:bKO. оо.... c!J,'P Солов.Й. (1857).


правду, хоч би й яку любу для національної слов'янської пихи, стало кінець кінцем річчю неможливою, яскраво неприпустимою. Чеська слава, оперта на неправді, му­

сила, як дим, розвіятися, і тим гіршим, тим прикрішим було загальне розчарування. 1(оли сл'ов'янин згадує те­ пер про когось із чехів з великою пошаною, так не про Ганку, що винаход~в тіі тенденційні пам'ятники, а про об'єктивного, чистого душею ДОбровського, що не ва­ гався назвати фальсифікатом (1824) і .Любушин суд», і потім - <ПІСНЮ під Вишгородом. та «3горільські урив­ ки» '. Спершу таких людей, як Добровський, було не гурт (Копітар, Міклошич) '; далі в 1850·х роках сумніви загострилися, а під кінець 1870-х і на початок 1880-х ро­ ків число об'єктивних чехі,в, для яких наукова правда була важніша од патріотизму, заснованого на неправді,

зиачно побільшало; а вже ж по всій Слов'яншині ще пе­ редніше розвивавсь скептицизм супроти чехів. І так, на­ приклад, колишній прихильник Ганки, наш земляк про­ Ф [есор] Бодянський іронічно потім згадував на лекціях у Московському університеті про Ганку як про чоловіка, jелzе Rykopisy Kralodvorsky а Zеlелоhогskу ле jелоm zла­ leze, аlе і vулаlеzl (.лісh! лuг gefunden, sолdегл .исЬ erfunden» З,_ так само іронічно казав пізніше Гебауер). А один із відомнх батьків російського слов'янофільства проф [есор] В. Ламанський - дав своїй солідній розвідці (1879) насмішкуватий заголовок: .Н о в е й ш и е памят­ ники древнечешского ЯЗЬ1ка».

Про це дивись: М. В (j d і n g е т, <Оіе Копіgілhоfег Handschrift und іЬге Schwes!ern'-B cНis!oгische Zeitschrift., 1859, І. J u І. F е і t f а І і k, .ОЬег die Koniginhofer Налdsсhгіft., Відень ,1860. Hanus, а) «Das Schriftwesen und Zchrftthum der ~оhmіsсh-sіоvепіsсhел Vбlkегs!аmmе., Прага, 1867, Ь) Оіе gеfііlschtел Ьбhmіsсhеп Gedichte aus dел Jаhгел 18161849, Прага, 1868. І ДобровськиА згоджується повірити в непіДРОблеИіСТЬ хіба ру­ копису «Короnеводвірськоro., що мав би бути пізнішим од інших (ХІІІ

в.).

2 Міклошич ніколи не цитував тих чеських рукопИСів у своіх славістичних працях і, такнм способом, виявляв свою мовчазну дум· ку. що ті пам'ятники

-

підрОблені.

І Чеськ.: якиQ рукописи к.раледворськиЙ і 3еленогорський не ли· ше знаАwов, але й винайшов (нім.: «не стільки знайшов, скільки вн­ иаЙшов»).- Ред.

643


А. V а $ е k, cFilologiky dukaz, іе Rukopis Kralodvor· sky а Zelenohorsky, !еі zlomek evangelia sv. Jana jsou podvrnzena dBa Vacslava Hanky., Берно (Briinn). В. Л а ман с l' и Й, «Новейшие памятннки древнечеш­

ского языаa в

<Журнале минист[ерства]

народн[ого]

проовещения», 1879 (І, 11, ІІІ, IV, VII) І 1880 (УІ). А. Сто р О Ж е нко, «Очерк литературной истории ру. кописей Зеленогорской и Краледворекой», Киев, 1880. (Він визнає «Зеленогірського рукописа» за безперечне Ганчине фальшування, але <Королеводвірський руко­ пис» йому здається непідробленим, старим). П ип и ніС пас о вич, .История сла,вянских ли· тератур». Т. 11 (СПб., 1881), стор. 804-821. V а t r. Jagic, cPhilologie und Patriotismus. - в «Archiv fiir slavische Philologie», т. ІХ, 1886. J. І( n і е s с h е k, сОег Streit ит die Кбпіgіпhоlег und

GгїшЬегgег Handschrift., Прага, 1888, та cDeutsche Zeitschrift fiir Geschichtswissenschaft., 1889, 1890. J. ОеЬа цег, а) cUnechtheit der І(БПіgіпhоfег und GrUn· berger Handschrjft. - в «Archiv lііг slav. РЬilоl .• , т. Х, 1888, Ь) в «Listy FiIologicke., т. ХХІІІ, 1896. В тім самім органі <Listy fiIologicke», 1899, ми знахо­ димо з·поза могили свідоцтво од самого В. Ганки, що «Зеленогірський рукопис. (інакше .Любушин суд») - то

його робота. Л. доланський обслідував орнаменти .Зе· nеногірськоro рукопису:> і викрив В них латинське речен­ ня .Hanka lесіІ» - .Ганка зробив:>.

/899 З-помІж іншо! бібліографії. вже ХХ віку, зазначимо: П. А. Л а в р о в, «новыe тру ды о Краледворской и 3еленогорской рукописях, - в одеській .Летописи исто, рико-филолог[ическоro] общеСl1ва при НОВОРОССИЙСКОІІ у[ниверсите]те», 1900. J. На n u $, <Rukopis Zelenohorsky а Kraledvorsky-pamatka z ХІХ veku., Прага, 1911. В. Ф ран ц е в, (Краледворская и 3еленогорская ру­ кописи в палеографическом отношении», в <Русском фи­ лологическом вестнике:>, 1914.


ЧОМУ ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО ПОКИНУВ ПИСАТИ

ПО-УКРЛІНСЬКИ?

(Пам'яті О. я. Кониського)

Позаторік справляли 25-у річницю смерті відомого і безперечно талан.:>витого письменника Олекси Сторожен­ ка; нема чого й казати, що ювілейних панегіриків СПИСЗ*

но було чимало; а незадовго перед тим д[обродій] Ко­ мар оголосив деякі уривки 3 листів Стороженкових, що знайшов їх поміж паперами покійного одеського книгаря

Білого '. Ті листи виясняють нам, через що Стороженко, зложивши цілих два томи ,Українських оповідань» і по· вість .Марко Прокляти!!», далі відкинувся ,від україн­ ського письменства. Одну і, розуміється, найголовнішу причину Стороженко подає таку: .Почав я мою поему' тоді, коли писалось тик легко, але як накинувся на нас Катон' і добрим замірам нашим надав гидке' значення сепаратизму, R перестав писати, якась байдужість до рідної мови виявилася скрізь - і все се так охолодило мої поривання, що я стратив всяку охоту до тієї роботи, котра приносила мені багато утіхи; просто не піднімає­ ться рука, хоч поема моя виношена під серцем» '. Коли б ми не знали таких характерних подробиць із Сторожен­ кового життя, як, наприклад, те, що він бу'в «чиновник осоБыx поручениil» з великим, дарма що амаТОРСЬКЮI <следовательским» хистом' і щирий пособник (скажемо

І «Літературно-науковий вісник», 8: «Марко

Проклятий •.

1898. лютий.

І Катков у «Московскнх ведомостях». 4 Курсив МІН. • Лнст пнсано ІЗ дек. 187З р. див. сЛlтfературио],н[ауковнА] віcfинкl», 1898, ЛЮТ., І, 186-187. Писано лист, ЯК ВИДНО З контексту, МОВОЮ російською, а д[о6родіА] Комар подає його вже від себе по­ українськи. І «Киев[ская] старина», 1884, декабрь, стор. 724, 730.

35

'.lІб

545


грубіше - жандарм) славетного Муравйова-Вєшателя', то вже сама оця виписка зі Стороженкового листа бу­ ла б нам виразно показала, що письменник наш достоту

належа,в до того типу українців, про яких д. Грінченко каже, що в них сиділи дnі душі - російська і українська'. <Українську душу ЙО'dу да,в рід, почування любові до рідного краю, любові до своєї мови, до свого народу; ро­

сійську душу давало йому російське життя, російська урядова служба, бюрократична прихильність до ласк!!, яку виявляло російське начальство. Ото його, тодішньо­ го російського інтелі'-ента, і тягло і сюдн, Й туди - і до рідного краю, і до «Станислава на шею» ': хотілося і рід­ ному краєві послужити, і того, від кого «Станіслав. той залежить, не прогнівити. Тут, звісно, на поміfl збирались

і «общерусский великий народ», і «указания 'истории», і «общерусская культура», і «грам побеДbl раздавайся» .. і всякі інші такі прегарні історіі, вжива ні звичайно тоді, коли треба вчинити який компроміс. Та й компроміс той чинено навіть нес в і д о ~ о, і тодішні українці за оти­ ми «общерусскими» етикетами навіть і не помічали, що вони його чинять; так густо тнх етикеток наліплено було, що з-під них не можна бу по розібрати що таке насправ­ ді єсть сей факт» '. Коли за сепаратизм «Станіслава» не дадуть - ну, так і побік його, той гидкий сепаратизм! Воно, пра-вда, деякий середній вихід із сього стано­ вища таки бу'в. Можна ж було, іще не відкидаючись від українського слова, поводитись так, щоб бажаная мета, себто «Станислав на шею» і всякі інші блага не дуже

далеко мріли. Адже ж і по-українськи можна було так само, як-от російський соловейка в щедрінській казці перед орлом-меценатом, співати про «радість холопа, котрий довідався, що бог посилає йому дідича, про велиІ «Правда», 1875. Некролог. стор. 523 і 75 (<<був призначений до РОЗПОР'ДНМОСТі графу Муравйову в Вільні.).

Іще

-

в

сКиевещой]

стар/нне]., 1884, янв., стор. 221. Д[обродіА] Грінченко таку подвійну душу добачає не тільки 8 Стороженкові, але й у багатьох інших українських письменниках, таких як·от Котляревський. Гулак, Квітка, Бодянський і інші. Драм гомаНО8 у своіх сЛистах на Наддніпрянську Украіну» показав неое­ повність такого з а г а л ь но

погляду. Тільки ж щодо Сторожев­

ка, ТО тут Грінченкова характеристика зовсім добре підходить.

а РосіАськиА орден, засновани" Катериною В .

• «Грем победы роздавайся, веселися храБРblЙ россІ» - давній російський тріумфальний марш.

І «Буковина».

1892,

ч.

38,

стор.

3.


кодушність Орлів, що холопам, не жалуючи, на горІлку дають» І. Перебігаючи на грунт спеціально український, можна ж було, разом таки з російською літературою, розписуватися про «счаСТЛИВЬІЙ» (зневолений) край-рай, «где -все обильем дblШИТ», де на ідилічнім лоні кріпацтва "парубки, кружась на пожне гладкой, ВЗРblвают ПblЛЬ ве­ селою присядкой» (Олекса Толстой), себто очевидячки благоденствують; і де «валятся сами в рот галушки ... а МОЛОДИЦbl ... молодушкиІ .. » (Пушкін). Ну, що жl Сторо­ женко спершу справді отак був і чинив, отак був і про­ стував сією «благонамеренною» стежечкою та й із запа­ лом оповідав українською м(}вою, в рамках д(}зволених і одобрених цензурою, про смачні українські галушки, про чорнобривих дівчат із п(}вними і білими руками, ЯК пшеничllе тісто, що як на них козак п(}дивиться, то йому «аж очі рогом полізуть», про добрих княгинь, що святі

печери n(}НО8ЛЯЮТЬ, і т. ін., і т. ін. Але чому ж несподі­

вано Сtороженко покинув писати по-українськи навіть такі благонамірені речі? Чому він раптом перейшов на мову виключна МОСК(}ВСЬКУ та ще й з такими ароматни­ ми ідеями, що навігь обрусительний історик українськоі літератури Петrрв признав у них «ЧИСТ(} полицейские воззрения»? Найпростіша відповідь була б така: «Бо ро­ сійсько-жандармський елемент його натури був сильний завсігди, а народолюбно-український не був дуже силь­ ний ніколИ». Але са м Стороженко подає с.пеціальнішу причину свого розхолодження супроти українства. 8-го марта 1874 року він пише до Білого ': «В 1863-ім році ви­ йшли в світ мої «Українські оповідання~, а незабаром з'явилась у «Современнику» з рецензія на них; але се був не критичний розбір, а попросту лайка і нахабна брехня. Певне, що критик навіть і не читав моїх опові­ дань, і не знав, що вони в двох частинах. не дуже-то в-важав на закиди «Современника», але заступились ін­ ші, і то росіяни, коли тим часом наші Куліш, Костома­ ров, Білозерський і tutti quanti' вихваляли Марка Вовч-

51

1 Цитую руський переклад. дИВ. «Діло»,

Лист опубліковаио у ВіС[ИИК]', 1898, лют., І, 187.

,

д.

Комара,

1897, Ч, 11, стор. 2. .Літ[ературио]-и[ауковиЙ]

s Дуже ліберальний тодішній росІйський журнал. Видавав його

тоді звісний поет Некрасов, а співробітниками були найкращі і паАа поступовіШі російСЬКі сили. 4 Всі без винятку (Аат.).- Ред.

35'

1141


ка, а за мене не заступилася ні одна українська душа. З того часу я дав собі чесне слово ніколи не писати на­ родною мовою і, як бачите, додержую слова» '. Неглибокий був, очевидячки, такий український пат­ ріотизм, що міг пропасти через одну-однісіньку рецен­ зію, а надто коли б тому була правда, що критик навіть не читав крит~кованої ним Стороженкової книжки і, ви­ ходить, не бачив навіть заголовка, бо ж там на заголов­ ку виразно було зазначено, що книжка має дві частини. Та пригляньмось краще до тієї інкримінованої рецензії 2. Пригляньмось, то Й побачимо, що критик (се, мабуть, д. Пипін) не тільки прочитав Стороженкові оповідання (він же раз у раз наводить із них цитати І), але й пиль­ но вчитався в них; тим-то Кулішеві, Костомарову і усім ІI1Щ ql1anti, на яких натякає Стороженко і які «вихва· ляли» серйозно народолюбного Марка Вовчка, не випа­ дало споритися против тієї критики. Вона настільки ці­ кава, що я подаю її нижче в українськім перекладі, пе­ реклад тоіі, на моє прохання, ласкаво зладив д. Спіши­ лів. Ваги своєї критика <Современника» не втратила й досі. Бо й досі ,вона мусить служити ЖИВИМ докором для тих (на жаль, іще численних) наших зе,мляків, які по­ просту граються в дилетантське українофільство. Зара­ зом переклад СІЄЇ критики нехай буде вінцем на свіжу могилу СторожеНК080ГО сучасника О. Кониського (про нього рецензія згадує з пошаною). Покійник належав до тих людей, що можуть часом у своїй діяльності де 8 чо­ му й сильно помилятися або чинити не так, як здавалось би кому іншому Зд краще; тільки ж ніхто не посміє ска­ зати, щоб небіжчик був несерйозним працівником на українській ниві; ніхто не посМ!іє сказати, щоб він коли компромету,вав українську справу дилетантським, а тим паче сентиментально· клоунським відношенням до неї.

І Із сього ВИДКО, ЩО лист писано по-російськи, а д. Комар ого­ лошrе його не в оригіналі, в перекладі.

«Современник»,

1863, ТОМ 97, звгуст, стор. 121-130.


Д[ОКТО]Р

8.

ЩУРАТ.

8ИБРАНІ ОДИ ГОРАЦІЯ. Перемишль,

1901,

стор.

1·33

вел[икої] 8,ки.

Про ЦЮ книж!<у В «Літературно,науковому в!сникр (УІІ, стор. 8) вже була згадка *, та й то дуже прихильна. Тим часом невимовний жаль обгортає душу, коли чита· "ш оці переклади. В. Щурат - здавна відомий у нас як талановитий ліричний поет, що .відзначається щирим ху­ дожницьким смаком і естетичністю. Вірш у нього - гар· манНІний, музикальний, а ее ж у поезії дуже важна річ. Мова його - гарна, а вже ж для українця вона особливо принадна ще й через те, що своєю лексикою і наголоса­ ми дуже зближається до української. Тепер, як бачимо, д. Щурат узявся перекладати Горація. Можна було б сподіватися, що він дасть що·небудь таке саме гарне, як ЙОГО ж таки переклад .Пісні про Роланда»,- аж ніІ Бо перекладач забажав триматися то гос а мог оме тру, яки Й Є В Л ати н с ь ком У пер'В О п исі. Певна річ, що талант д. Щурата зміг зробити навіть із такої шту­ кованої роботи щось не зовСІМ погане; але загальне вра­ ження, яке зостається в читача, коли він прочитає всю книжку і загортає її, то велике невдоволення і тягота на серці: нащо талановитий поет марнує овій час на невдач­ ні елюкубрації, на віршовану еквілі·бристику? Латин­ ський метричний розмір, скоро його прикласти до нашої тонічної мови, дає дерев'яні, дубові, необтесан-і вірші. Правда, д[ акта] р Щурат міг би мені зауважити, що вели· кі німецькі майстри слова (напр., граф Платен) часом ко· ристувалися класичною версифікацією, дарма, що ні­ мецька мова так само, ЯК наша, є не метрична, а тоніч~ на. Тільки ж не треба забувати, що в німецькій мові є багато складних слів, що мають Д в а наголоси: один­ головний, другий - другорядний; і отож, приміром, ні-

549


мецьке слово Anmuth, в якому чується наголос не тільки на Ап, але й на muth, може більше-менше відповідати двом до,вгим .1атинським складам. А втім, навіть у ні­ мецькій мовІ латинські метри показуються чимсь ненор­ мальним, противоприродним, і Гейне мав чимале право називати Платенову версифікацію ходінням по канатові. А вже ж іще гірше читаються латинські і грецькі розмі­ ри в мові руській, за винятком хіба гекзаметра. Може, кому вОНИ й сподобаються, але мабуть тільки тому, хто рівночасно матиме на думці або й перед очима латин­ ський первопис; тільки ж, коли казати правду, то таким людям зовсі>.! не треба перекладів, ЇМ лучче читати са­ мий первопис. Ніl Коли хто хоче перекладати класичних поетів на нашу мову і має при тім на оці мету поетичну, а не філологічні фокуси або курйози, той нехай передо­ всім поди,виться на з міс r гих поезій, які він думає пе­ рекладати, і завдасть собі питання: який би розмір ді­ брали собі для віршьв такого змісту оті класичні поети, коли б вони були жили за наших часів, писали по-руськи і бажали викликати в руських читачах таке саме вра­ ження, яке ВОНИ викликали в сучасних ЇМ латинських чи­ тачах? Адже можна сказати напевне, що коли б Горацій писа,в по-руськи і бажав справити на теперішню руську публіку таке саме 'враження, яке він справляв латин­ ськими віршами на тодішню латинську публіку, то вже ж би він був писав не асклепіадським і не сапфіч­ ним віршем, що в'язне в зубах у руського читача, а пи­ сав би собі любісінько гакими, наприклад, розмірами, які є в Щуратових «Моїх листах» та в «Lux іп tenebris».

Ми б дуже бажали, щоб д. Щурат перекладав Горація ще й далі, але щоб переклада,в його не сапфічним мет­ ром, тільки своїм власним любим музикальним вір­ шем,- і будемо ми тоді читати Щуратового Горація так само охоче, як охоче читаємо його «Lux іп tenebris».

Нехай відстрашаючим прикладом буде для д. Щурата славнозвісний російський лірик Фет. Він (навіть робля­ чи деякі уступки на корисгь законам російської мови) заХО1'ів був перекладати Горація складом, підхожим до латинського. Ну, так ніхто й не читає тих Фетових пере­ кладів, бо нікому немає охоти переламувати свого язика

об ту рубану прозу або січку. А зате яку славу одразу придбала собі «Римская злегия» акад[еміка] Федора Корша, що за два роки видержала й два виданняl


Якими ,пулярними зробилися. наприклад. І<атулові вір· ші в пе екладі І<оршевім:

, ,

Плачьте, боги ИГрИВblХ затейl Плачьте, боги веселого садаl

Умер милой моей воробей. Воробей, моей милой отрадз.

Спробуйте ж прочитати по отаких віршах які-небудь вІрші Щуратового Горація. Візьмімо оди н і з н а А­ к р а Щ и х - перший. Меценате. царів внуче від прадіда,

Ти защита МОЯ й скар6е СОЛОДКИЙ мійl

€ такі, що ім в смак ВОЗОМ збивати ПИЛ Олімпійський; жарким в скорості колесом ... На нашу думку. се не поезія. а несмачне акgобат­ ство. негідне щирого ПJета. 3а якого ми досі знали Ва­ СИЛИ Щурата.


[ФРАНКО ИВАН ЯКОВЛЕВИЧ] Фран~о Изан Яковлевич

-

главнЬІЙ

из

современныx

предtrавителей малорусской литературЬІ, беллетрист, позт, учеНblЙ. lІублицист и руководитель демократиче­

ской партии малороссов Австрии. Род[ился] І!

1856

г.

в галицийском с. Наrуевичах, в семье крестьянина-куз­ неllа; ,пеРВЬІе

ГОДЬІ

своего

детства

он

В

своих

рассказах

(.малый Мирон. и др.) изображает саМblМИ свеТЛblМИ красками. OTel[ Франко умер раньше, чем сblн окончил дрогобblЧСКУЮ ба.!ИЛllанскую .нормальную, школу; но отчим Франко, !Оже крестьянин, озаботился о продолже­ нии его образования. Вскоре у"ерла и мать Франко. так что на лето он приезжал в чужую семью

-

и все же пре­

бbl.вание в ней казалось мальчику раем в сравнении со школоА, где грубblе и необразоваННblе учителя, поБJlа­ жая детям бога чей, бесчеловечно истязали детей небо­ гаТblХ родителей (см. автобиографические рассказЬІ: ,Чистопнсание», .Карандаш. и др.); по признанию Франко, ненависть к прнтеснению одного человека дру­ гим он Вblнес из нормальной ШКОЛЬІ. Как здесь, так по­ том и в гимна]ни Франко шел пеРВhlМ ученнком; летом гимназисг пас скот и помогал в полеВblХ работах; стихо­ творныe переводЬІ из Библии, аНТИЧllhlХ и западноевро­ пеііских писателей, К~ТОРbl"И 011 тогда занимался, он пи­ сал на наролнuм МJлurусском ЯЗЬІке. ПОСТУПИВ в 1875 г. в Львовский университет, Франко присоединился к сту­ денческому кружку партии так назыаемойй москвофиль­ ской, когорая тогда Быаa в Галицин еще сильна; зта мнимо русская партия питает, ПОД именем любви к Рос­ сии, ИСКЛЮЧИ1ельно ЛЮ60ВЬ к ее реаКЦИОННblМ и темныM злементам, совершенно не знает русской литературЬІ и, в своем презрении к

малорусским крестьянам, пишет так

наз[ыаемblм)) «ЯЗblчием_, Т. е. очень УРОДЛИВblМ жарго­ ном,

представляющим

х&оrическую

652

смесь

российской


тредь~овщинЬІ сй словами польскими и малорусскими.

На та ом языиии Фр~нко стал помещать в органе сту­ дентов- осквофилов .Друг. свои стихотворения и длин­ НЬІЙ фа тастический роман «Петрии И Добощуки. В сти­ ле Гофмана. Под влиянием писем киевского проф [ессо­ ра] М. П. Драгоманова молодежь, группировавшаяся вокруг «Друга», познакомилась с русской литературой зпохи великих реформ и вообще с русскими писатеЛЯМIІ н

прониклась

демократическими

идеалами,

после

чего

и орудием своей литературной речи избрала языK своего галицкого демоса - малорусский; таким образом, мало­ русская литература получила в свои РЯДЬІ вместе со мно­

гими талантли,вЬІМИ работниками и Франко. Раз'Ьярен­ НЬІе массовоil потерей молодежи, старblе москвофилы' особенно редактор кр"йне ретроградного .Слова» В. Площанскніі, обратились к австрийской полиции с до­ носами на редакцию .Друга •. ЧленЬІ ее в 1877 г. были все арестованы' и Франко провел 9 месяцев в тюрьме, в одной комнате сворами и бродягами, в ужаСНblХ гигие­ нических условиях. По ero 8Ь1ходе из тюрьмы от него, как от опасного человека, отвер~улось все галицкое об­ скурантное общество - не только МОСКВОфИЛbl, НО итак наЗblваеМblе наРОДОВЦbl, т. е. украинофильские национа­ ЛИСТЬІ старшеrо поколения с убеждениями буржуаЗНblМИ или униатско-клерикаЛЬНblМИ; Франко должен бblЛ оста­ вить и университет (он окончил университетский курс лет 15 спустя, когда готовился к профессорской кафедре). Как зто пребblвание в тюрьме 1877 Г., так и вторичное заключение в 1880 г. и еше одно в 1889 г. близко позна­ комили Франко с разнообраЗНblМИ типами подонков об­ щества и тружеников·бедняков, доведеННblХ нуждою 11 зксплуатаЦllей 110 ГЮРЬМЬІ, и доставили ему ряд тем для беллетристических произведений, КОТОРblе печ&тались преимущественно

в

редактируеМblХ

им

журналах

драГ0-

направления (,Дзвін», .Молот», «Громад­ ський друг», 1878, ,Світ" 1880, «Народ. с 90-х гг. и др.); они-то составили главную славу Франко и немедленно начали переводиться на другие ЯЗblКИ. Из числа их ВЬІ­ деляются: цикл рассказов нз бblта пролетариев-работ­ ников и богачей-преДllринимателей на иефТЯНblХ приие­ ках в Бориславе; проникнутыe гумаННblМ отношеиием к

MaHoBcKoro

человеческому

бblВШИХ людей

достоинству

повесги

(особеИНblЙ

успех

553

из

жизни

имела

воров

повесть

и

«На


дні» - «На дне общества», 1880); ЧУЖДblе реЛНГНОЗНО

и на·

ционального антагонизма рассказЬІ и повести из БыT (лучше всех - роман «Воа constrictor» - «Кулак

евреев

«до світла!»

t

1884;

«К свету!», 1889, перев[ едено] на;\>усский

-

языK несколько раз; стихотворныe П03МЬІ из жизни евре­

ев, ищущих правды •. Тюрьмою же навеянЬІ и циклы лири­ ческих произведений, из Koтopыx одни, талантливы,'

110

более глубокие и

менее популярны,' ПОЛНЬІ

идеалистиче­

скоіі грусти на широкие общечеловеческие МОТИВЬІ, а другие, сделавшиеся в Вblсшеіі степени ПОПУЛЯРНblМИ, знергично и зффектно призыаютT общество бороться против общественной (классовой и зкономической) не­ правды. Франко проявил талант и 'в области об-ьективно­ го исторического романа: его «Захар Беркут» (1883, из времен татарского нашествия ХІІІ в.) получил премию даже на конкурсе национально-буржуазного журнала «Зоря», КОТОРblЙ не У'смотрел в нем «натурализма Золя» (псевдоклассики

и схоласгики галича не всегда

вытав-­

ляли против Франко тот упрек) . На Украине зтот роман при,влек серьезное

внимание

читателей

к

его

автору,

столь непохожему на ззскорузлое большинство галичан, и положил начало более близкому общению Франко с украинцами России. За «натуралистическими» и «ра­ дикаЛЬНЬІМИ» произведениями Франко галичане тоже не могли не признавать блестящего таланта, несмотря на то, что зти произведения содержали в себе выовB всему f.HepTHoMY непросвещенному буржуазно-клерикальному галицкому обществу; огромная начитанность, литератур­ ная образованность и осведомленность Франко в вопро­ сах политико-обществеННЬІХ и политико-зкономических служили для народовцев побуждением искать сотрудни­ чеС1'ва. Франко в их органах. Понемногу между Франко и

народовцами

установились

МИРНblе

отношения,

и

в

г. он бьІЛ приглашен ими даже в главныe редакто­ pы их литературно-научного органа «Зоря •. два года Франко вел «Зорю. очень успешно, привлек в сотруд­ ники ее всех талантливейших писателей из УкраинЬІ Рос­ сийской, а примирительное свое огношение куниатскому духовенству ,Вblразил прекрасчой своей позмой .Панські жарти» (<<Барские шуточки»), В которой идеализирован образ старого сельского священника, полагающего душу свою за ОВЦbl своя. Тем не менее в 1887 г. наиболее

1885


РЬЯНЬІе клерикалЬІ и буржуа настояли на удалении Фран­ ко от редакции; другим народовцам

не нравилась

также

чрезмерная любовь Франко к русским писателям (Фран­ ко

и

лично

переводил

очень

много

с

русского

ЯЗЬІка,

11

многое издавал), в которой малорусскому шовинизму чу­ ялось москалефильст.во_ ВЬІсшую симпатию Франко на­ шел зато у малороссов УкраинЬІ, где его сборник стихов .З вершин і низин» (<<С ВЬІсот и долов», 1887, 2 изд" 1892) многими переПИСЬІвался и заучивался напамять, а сборник рассказов из жизни рабочего люда «В поті чола» (1890; есть русский перевод «В поте лица», СПб" 1901), привезеннЬІЙ в І(иев в количестве нескольких сот зкземп­ ляров, БЬІЛ нарасхват раскуплен, І(ое-что Он на·чал по­ мещать в «Киевской ста рине» под псевдонимом «Ми­ рон»; НО И В Галиции народовцЬІ поневола продолжали искать его сотрудничества

и напечатали, напр"

его анти­

иезуитскую пов есть «Миссия» (<<Ватра», 1887), Ее про­ должение, .Чума» (<<Зоря», 1889, 3 изд,- «Вик», І(иев, 1901), должно БЬІЛО примирить иародовцев с Франко, так как герой повести - чреЗВЬІчайно симпаТИЧНЬІЙ свя­ щенник-униат; участие Франко в националистическом журнале «Правда» тоже предвещало мир; но состоя,вше­ !!еЯ в 1890 г, соглашение галицких нароДовцев с поль­ ской шляхтоіІ, иезуитами и австриіІским правительством заставило Франко, Па,влика и всех прогресСИВНЬІХ мало­ россов ГаличинЬІ отделиться в совершенно особую пар­ гию, По соглашению 1890 г, (зто так наЗЬІв[аемая] «но­

вая зра»), малорусский ЯЗЬІК приобрел в Австрии очень ваЖНЬІе до

преимущества В общественной

университета

ВКJІЮЧИТельно,

но зато

жизни и школе, на

малорусскую

интеллигенцию возлагалось обязательство жеР1'вовать интересами крестьян, поддерживать унию с Римом и по­ давлять руссофильство, Партия строгих демократов, организованная Франко и Павликом для противовеса «новой зре», приняла назва ние «русско-украинская ра­ дикальная партия»; ее орга/l «Народ» (1890-95), 'в ко­ тором Франко писал очень много публицистических ста­ тей, существовал до смерти Драгоманова (он ПРИСЬІлал

статьи из Софии, где БЬІЛ тогда профес~ором); теперь вместо «Народа» зта очень усилившаяся партия распо­ лагает другими газетами и журналами, «Народ» пропо­ веДЬІвал беззаветную преданность интересам крестьян­ ства, 8 полезнЬІМ средством для поднятия KpecTыlreKoroo


благосостояния считал введение обшинного землевладе­ ния и артелей; идеалы германского социализма пред­ ставлялись «Народу> нередко чем-то казарменньш,

«вроде аракчеевских воеИНblХ поселений» (слова Драго­ манова), марксистская теория содействия пролетаризн­ рованию масс - бесчеловечной; Франко кончил тем, что стал популяризовагь (В «Житі і слові») английское фа­ биаиство. В религиозиом отношении «Народ» бblЛ ЯРЬІМ врагом унии и требовал своБОдbl совести. В националь­ ном отношенин .Народ» так же крепко держался мало­ русского ЯЗblка, как и «новозристы,' И считал употребле­ ние его обязатеЛЬИbl\\ для

малорусской

интеллигенции,

но ВЬІ,водил такую необходимость из мотивов чисто демо­ кратических и провозглашал борьбу против шовинизма

и руссоедства. В лоле>.!ике «Народа» против узконацио­ налистической «ПраВДbl' наиболее едкие статьи принад­ лежали Франко; издаННblЙ им том политических стихо­ творений (<<Німеччина», «Ослячі вибори» и т. п.) еше бо­ лее раздражал националистов. Усиленная публицистиче­ ская

деятельность и руководство

радикальной

партией

велись Франко совершенно бесплатно; средства к жизни приходилось добbl·вать усердной платной работой 'в газе­ тах польских. В пеРВЬІе два года издания «Народа» поч­ ти прекратились позтому беллетристическое творчество Франко и наУЧНblе его занятия; времени, свободного от публицистики И политики, хватало Франко разве на ко­ роткие лирическиr. стихотворения (в 1893 г. изд. сборник «Зів'яле листя» - .Уаядшие листья> - нежно-меланхо­ лического любовного содержания, с девизом для чита те­ ля: Sei еіп Малп und folge mіг пісЬ! '). Около 1893 г. Франко 'вдруг 01дается преимущеСl'венно учеНblМ завя­ тиям, ВНОВІ, заПИСblваеrся в Львовский университет, гдс намечается проф. Огоновским в преемники по кафедре древнерусской и малорусской словесности, потом докан­

чивает историко-филологическое образование в Венском университете на семинариях у акад[емика) Ягича, издает (1894) обширное исследование об Иоанне Вblшенском и доктор скую диссертацию «Варлаам И йоасаф», издает (с 1894 г.) литературно-историко-фольклорнЬІЙ журнал ,Житє і слово», печатает старорусские рукописи и т. д. В 1895 р., после удачной вступительной лекции Франко І Будь людиною і не Ади моїм шляхом (нім..).- Ред.


в Львовском уннверснтете профессорский сенат избрал его на кафедру малорусской н старорусской литературЬІ, и Франко мог радоваться, что, наконец, у него есть воз­ можность сбросить с себя «ярмо барщинЬІ> (так он па­ Зblвал обязательную работу в польских газетах ради кус­ ка хлеба для себя и семьи) и посвятить себя всецело родной науке и литературе. Однако галицкий наместник граф Казимир Бадени не Допустил до утверждения в профессуре человека, «КОТОРЬІЙ три раза сидел -в тюрь­ ме». Тяжелое пессимистическое настроение Франко ВЬІ­ разилось в его сборнике стихотворений «Мій Ізмарагд» (1898, сост[авлен] по образцу древнерусских .Измараг­ дов.); в одном из стихотворений исстрадавшийся ПОЗТ заявил, что он не в силах любить свою инертную, не­ знергичную нацию, а прос го будет ей .верен, как ~BOPO­ ван собака, которая верна своему господину, хотя его не любит. Испорченность польско-шляхетского общества Франко обрисовал в романах «Основи суспільності»­ 'СТОЛПbl обшества., .Для домашнього ог,нища. - .Рад!! семейного очага» (1898) и др. Такие произведения, как «Основи суспільності., НСТОЛКОВblвались польскими вра­ гами Франко 'в СМblсле осуждения не только польского ~ворянства, но и всего польского народа. Всего больше Франко поплатился за свое исследование о Мнцкевнче по случаю его юбилея сОег Dichter des Verraths. (В веи­

ск[ом] журн[але]

«2eit»).

Всеобщее негодование поль­

ского общества заКРblЛО для него доступ в польские газе­ ТЬІ и журнаЛbl даже наиболее беспристрастного оттенка. Источником средств к существованию оставалась работа в

журналах иемеuких, чешеких, русских (<<Киевск[ая] ста­ рина», .СеВ [еРНblЙ] курьер» *), но зтого случайного зара60тка БЬІЛО недостаточно, и позту одно время грознла слепота от темно!'! кваРТЧbl и голодная смерть с семьею. Как раз к атому времени .Ученое общество имени Шев­ ченко во JlbBOBe» получило под председательством проф [ессара] Грушевского прогреССИВНblЙ характер и предприняло несколько серий наУЧНblХ и литературнЬІХ ИЗ­ даний; работа в зтих изданиях стала оплачиваться, и в число глаВНblХ работников бblЛ привлечен Франко.

С 1898 г. он состоит редактором «Літературно-наукового вісника», лучшего малороссийского журнала, издаваемого общ [еством ] имени Шевченко; здесь и печатается большая часть его беллетристичееких, позтических, критических и аб1


историко-литераТУРНblХ произведениЙ. Его роман «Пере· хресні стежки» - «ПерекреСТНblе тропинки» (1900) изоб­ ражает тернистую жизнь честного общественного деяте­ ля-русина в Галичине, знергия которого должна в значи­ тельной степени тратиться на борьбу с мелкими дрязга­ ми

и

вторжением

политических

врагов

в

его

личную

жчзнь. Лирическим ,воспоминанием о пережитом печаль­ ном прошлом является сборник стихотворений «Із днів журби. - «Из дней скорби. (1900). УчеНЬJе сочинения Франко по истории, литературе, археологии, зтнографИIІ и т. п. издаются в .Записках» ученого общества имени Шевченко и монография ми в многочислеННblХ «Трудах. се'КЦий общества, 8 одной из КОТОРЬІХ Франко состоит председателем. неполный перечень одних только загла­ вий написанного Франком, составленный М. Павликом, образовал об-ьемистую книгу (Львов, 1898). 25-летниil литературны! юбилей Франко торжественно отпраздно· ван в 1899 г. малороссами всех партнй и стран. Лучшие малороссийские писа тели России и Австрии, без разли­ чия направлений, поовятили Франко сборник «Привіт» (1898). некоторыe сочинения Франко переведеиы на ие­ мецкий,

польский, чешекий и

-

преимуществеино в по­

следнее время - русский ЯЗblК. Из обширной литераТУРЬІ о Франко важны: 1) предисловие Драгоманова к «В поті чола. (Львов, 1890), где помещена автобиография Франко; 2) обстоятельная биография и анализ произве­ Qениil в «Ист[ ории] малорос[ СИЙСКОЙ] лит[ераТУРbl] »про­ ф[ессора] Огоновекого; З) статья о. Маковея в «Лїт[е­ ратурно]-н[ауковому] вісн[ику]» (1898, кн. ХІ); 4) «Ів. Ф[ранко], обзор проф[ессора] А. КРblМСКОГО' (Львов, 1898); см. ст. Е. Дегена в «Нов[ом] слове. (1897, кн. ІІІ) и предисловие М. Славинского к русском у переводу

«В поте лица» (СПб.,

1901). Об

зтнограф [ических ] трудах

Франко - у проф. Н. Сумцова, ·во лор[усской] зтнографии».

11

Т. «Современной ма­


ДО ЖИТТЄПИСУ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО

(3

нагоди 50-літньоі річниці поетової смерті)

П'ятдесят літ зминуло, від"оли помер Руданський і перед Всеукраїнською Академією наук стоїть невідкладна повинність - дати, нар,ешті, академічне ви­ дання всіх його писань. Разом з тим треба було б як{)сь докладніше вияснити і flоГ{) життєпис, ще й досі дуже­

(1873),

дуже неосвітлений.

Серед дослідчих кафедр, які позасновував на У,країні Наук{)вий Комітет Главпрофобру, є в Кам'янці-Поділь­ сь,кому одна така, де з особливою, великою увагою сту­

діюють

українських

дять-таки

до

певних

письменників-п о д о л я н. позитивних

здобутків:

І

дохо­

це

видно

хоч би із статей тт. Герасименка та Філя' про Руда,и­ ського та про Свидницького, надрукованих у V кн.

«Записок іст[ орично] -філ [ологічного] відд[ілу]». Та зара­ зом видно з них, що дж~елl>НОГО життєписног{) матеріалу і в ТИХ д{)слідників не гурт.

Тому я вважаю тепер за річ далеко не зайву, ба й потрібну, дещо подати нове, дещо на,гадати маловідоме ~ape. До та,коГ{) призабутог{) старого матеріалу нале­ жать і два дописи в київській газеті «Рада. 1907 р. з Х{)мутинців, рідного села Степана РудансьК{)Г{),

11 Про хлоп'ячі літа Степана Руданського знаємо ми аж надто мало.

В. Герасименкові, на підставі церковних записів, по­ щастило

встановити

деяк!

важливі

а) Степан Руданський народився

1833

25

хронологічні

грудня

(ст.

дані:

ст.)

року; б) в нього був старший брат Грицько (на-

559


родився 1831 р.), двоє молодших - Юхим (трьома рока· ми молодший) та Олександр (на сім літ молодший) та дев'ятьма роками менша за иього сестра Ольга; в) учився Степан 1843 - 1847 рр. У Шаргородській пара­ фіальній і духовній школі; а мабуть, 1847-1853 рр.­ учився у Кам'янець-Подільській духовній семінарії '. ТіЛЬІШ Ж ці сухі й скупі хронологічні дати, хоч і мають безперечну вагу, носять характер чисто надвірний і не дають нам пізнати Степанову хлоп'ячу психіку. Варто передрукувати в повній основі допис Прохора Ворона, уміщеиий в «Раді», 1907, ч. 158 (13 липня). НА БАТЬКІВЩИНІ С. В. РУДАНСЬКОГО

(3

подорОЖНіХ вражень)

Все, що має такі чи інші відносини до якого-небудь уславленого чоловіка, ЯКИЙ своїми вчинками зажив од широкого круга громадян­ ства любові і прихильності, все це, кожному звісно, має свій інте­ рес. Через те я хотів би поділитися 3 шановними читачами «Ради» деякими враженнями, які трапилося мені пережити, побувавши в

с. Хомутинцях, батьківщині неззбутнього С. В. Руданського. Хто 3

нас ще flЗ шкільних лавах не зачитувався його втішними без міри, музикально складеними співомовками? Або де тільки не чути Аого

пісень:

«Повій. вітре, на Вкраіну». «Колір чорний,. та ін.? Біогра­

фія ж цього поета така коротенька, так мало про нього розказуе, що гріх було б не розізнати од старожилів на батьківщині поета хоч що-небудь про нього.

Маючи цей замір на думці, я цього літа якось і помандрував пішки у Хомутинці, Увійшов я в село. Так собі, не зовсім з бідних сіл, але й багатства не дуже-то видно. Тягнеться через усе село широченька вулиця 3 малесеньким ставочком і містком посеред села. На південь від села видніються рядки тополь Голяківськоі економії гр. Гейдена. а наліво його ж ліс на доволі високих скалах, а внизу широченний став. Пейзаж непоганий. Я попрямував через головну вулицю села, шукаючи школи. Коло височенько мурованої церкви я й найшов П. В школі, як виявилося, дочасно проживав дяк

-

мо·

JІОдиА, риженький, з прищуленими очима і борідкою чоловічина. По­ "найомилися, стали балакати. Але раптом мене вразила одна штучка: на столі лежало знамените «Вече» 2. - Це ви виписуєте? - не втерпів я, питаючись.

Тільки

чогось

цуже жидів лає,- додав він з тривогою, прнмітивши мої на

газету

-

Еге,- одказав

мені

.lI.як.- Славна

газетка ...

погляди.

-

Ви самі вибрали П?

1 Дата

-

спитав я, буцім байдужісінько.

І847-1853 рр.- здогадна й непевна. Скінчнв Руданськнй

курс Подільськоі семінарії, мабуть, допіру дат·підписів під його віршами. 2

Цинічно-чорносотенний орган.

560

1855

Р.і це я висновую з


Еге. С8М,- одказав тоl1 спокіЙніше.- Нічого

главве

собі! не дорога,

... ГМ! .. А батюшка що передплачує? Він, здається, «Русская земля:. І, Так, так.

-

-

А учитель? Учитель нічого не виписує; дітей багато, А жінка б чи дозво-

-

лила б. Я замовк на хвилину. Піп - сРусскую Землю», дяк «Вече», а учитель ... ціле нічого!" О поете! щоб тц знав, які тепер поводирі для людей того села, в

якому ТН

родився, того народу,

пкий тобі був

такий милий! .. Мимохіть набігла думка в мою голову...

Знаєте ви що-небудь про Руданського?

-

-

запитав я дяка, по­

мовчавши.

Тут на цвинтарі є похований батюшка Руданський.

-

Ага, це його батько. НУ, все ОДНО, покажіть мені його мо-

ГНЛУ.- попрохав я.

Пішли ми на церковний цвинтар. балакаючи. Довідавсь я, що мій колега

-

з Троїцького монаС1ИРЯ, що в Кам'янці. Був «кундієм»,

ЯК дражнять їх. З дальшоі з ним розмови стало мені ясно, що він безневинна людина, нічого чорносотенного і 8 заводі в ньому нема, а

«Вече» виписав, ні краплі не вміючи розбиратися в друковаНіМ слові. «Аби дешевше!». - От і його чогила, того батюшки,- показав дяк.

Проста дерев'яна огорожа, хрест камінний, самиА звичайний. ПОРJ;:Ч - друга неогороджена МОРіЛа. матері С[тепана] В [асильо­ вичаJ. Не було б і знати П, якби не кубічна підвалина з каменю з

дірою посередині, де був хрест, та десь розбився, й иезвісно, де куски

поділися.

Над обома

могилами

здорова

стара

груша-дичка

розки­

нула свої деркі віти ...

Почав я розпитувати дяка, чи є у них в селі такий чоловік ста­

рий, щоб пам'ятав поета Руданського, батюшкового сина. дяк назвав

мені кількох. Побродив я по селі, розпитуючись людей, І нічого ие міг дізнатися. Нарешті, спинивсь коло чоловіків, що будували погрі6, і привітавсь до них. Між ними був один старезний дід, на якого я поклав останню надію розвідать що.небудь про дитячІ літа поета.

Але ПОМИЛИ8СЬ. Дід був небалакучий і нічого не пам'ятав. Обізвався другий, руденький, з клинкуватою слухав, хто я і чого од них бажаю.

як добре 8И­

Та чом не знаєм? Знаєм добре його! Я сам служив у батюш­

ки

борідкою чоловік,

Руданського.

... -

Ще хлопцем

був,

підпарубачим...

І

панича

добре

знаю

почав

Розкажіть з ласки своєі,- попросив я нетерпляче. Чудний, дуже чудний панич був, трудно й пошукати такого,-чоловік згадувати.- Ще змалечку вдався такий нецеремон·

ливий: до всякого тобі доступить, до всякого забалакз€ ... Чи ба6у тобі стріне, чи діда якого, то так розбалакається, що аж сміх тебе

розбере, слухаючи. Ну і жартівливий, 3 лихоі години, був І Як тепер бачу його, такий веселий ... Ніде смутним Аого не зобачищ хоч би іі яка пригода з ним трапилася. Була в батюшки біла, дуже бриклива кобила. Я ще пам'ятаю. як хотів я на неі сісти, він сказав мені: «Ей, L

Теж із чорносотенної преси.

561


Хватію! Не сідай на цю білу кобилу, бо зазнаєш то,то лиху годину! .. :. Чудний, чудний був! Був у нас старий Мордко, такий сердитий, рибу

ловив ятерлми он у тому ставу. Але паНИЧ-8 так любив, господи! Хоч був скупий он як, але прийде панич- до нього з удкою, то Й ч-овна йому кращого дасть, навіть сам завезе й покаже, де більше окунці беруться ... Він тоді і столяркою, і чим хочте забавлявся, по хазяйству часто помагав другим

-

чи хлопцям, чи чоловікам, просто до всячи­

НИ він тобі аматор. А скільки віи снопів перевозив! .. Батько навіть дивувався, а сестра одговорювала од такоі роботи ...

А де він зразу вчивсь? - спитав я. А в Шаргороді, здається. Так, так, у Шаргороді. Потім ще у Кам'янці і навіть у Петербурзі - на дохтора ... Знаю, зиаю це. Д ви ж звідки знаєте? Може, родичі будете? - запитав мене

-

Фотій.

Ні, ось із цієї книжечки. Я розкрив твори Руданського, т. І, і показав його портрет. Всі робочі, навіть старий дід, Жінки дві й діти зійшлися до книжки. Я поглядав на старого діда, думаючи: «Може, це обличчя щось і тобі пригадає?» Але той байдужісінько дививсь і мовчав.

Оце, це він самии,- сказав ФотіЙ.- Тільки вже з вусами ... Тут Я розказав людям, де вмер, j від чого, j де похований був

поет.

-

Д чи не чули, Фотію, од нього яких байок тощо?

-

запитав

я чоловіка.

-

Oгo~гo, та ще и скілько! Він геть записував іх, розпитував,

де хто яку ие знає, і сам складав іх. Ото напише тобі «артикула» так гарно до прикладу, ходить сам по садку, часом з листочком, та й співає його ... - Що сам складе, те й співає? - перебив я чоловіка.

- Еге-ге! Сам і голос при бере тобі. Або прийде до мене чи до других робітників на току, чи так де на оказію яку,- бо Й на окаЗll йти не цурався,- от і заспіває нам артикула свого. Господи, смішив

народ! І те пам'ятаю, як він нам співав про жидів, що в Єрусалим з Іванцем брели, як грубих жидів навкруrи купи комашні розклав спати lванцьо ...

Фотій розказав байку до кіНЦЯ. Всі робочі сміялися, перестаВШI:І

робити діло. Я розкрив книжку й сказав: - От я вам ще трохи прочитаю писань. Я прочитав 30 три співомовки навгад, де одкрилася книжка.

Потім <'тав перепрошаrи, щоб не гнівалися, що забалакався з

ними j од роботи одстали.

Люди неначе опам'яталися і, саМІ собі дивуючись, що стільки часу прогаяли, пильно взялися ДО дерева та сніпків. Я забачив, що більш

не вивідаю нічого. І не помиnивсfl., бо Фотій обізвавсь, нарешті, знов:

- Воно б то можна багато пригадати, але на думку не иаЙде. 1110б так коли святками навідалися, щоб розбалакалися люди ... Д те­ пер

нема

часу

...

Забачив я, що й досадно трохи дядькам на мене, ше раз попро­ лав вибвченнн й попрошавсь.

«Чом Я Сllравді не в свято зайшов?» - пожалкував я. Було вже з пuлудия, як я вийшов з Хомутннців додому. Прохор Ворон.

562


ІІІ

АнтирелІгІйнІсть у рІдному селІ Руданського Гумористичних .Приказок» у Руданського є 218, і ціла іх четвертина (аж 54 приказки) висміюють пред· ставників ре л і г і і (попів, ксьоидзів, церковних ста· рост, дяків), глузують з культу святих, беруть на глум церковні таїнства (причастя в тому чнслі) і т. ін. Де· котрі з тих антирелігійних «Приказок» настільки бого· хулоно-порнографічні, що я, вперш~ публікуючи писання

Руданського в

1896

і д[альших]

роках, навіть не зва·

живсь іх пустити в друк, довелося так і залишити іх у ру,кописі. Ті антирелі'гійні «Приказки» носять цілком на ,р од· ни й характер. Вж~ й апріорно можна було б думати, що іх наслухався хлопець Руданський не де, як у своіх­ таки рідних Хомутинцях; мабуть, через які,сь причини (що іх варто б дослідитн з соціально-економічного б.о­ ку) хомутинецькі люди виробили собі більще вільио­ думиості, ніж люди в інших подільських селах.

у в. Герасименка ми про хомутин~цы<іхx селяи зна· ходимо й реальну, фактичну вказівку, яка справді ствер­ джує наш апріорний здогад: «Селянство, серед я·кого

Степан Руданський виріс,- каже В. Герасимеико (стор. 20) , - виявило себе не дуже старанни'М щодо церковних одправ, а також і до різ;них церковних церемоній. В «Но­ возаписаному літописові с. Хомутинець (1898)>> про це говориться так: .Прихожане к богослужению, говению, поминовению умерших усерднЬІ не особенно, равно как к богомольям. крестныx ходов и общественнЬІХ молеб· СТВИй н-е Быает>>.. Ще характеристичніші звістки подае допис 1907 р., уміщений у київській .Раді», 1907, ч. 89. допис

в і н н и цьк и А

п о в і т (на Поділлі). В с. Хомутинцях, Вінии·

ЦЬКОro повіту, де РОДИВСЯ С. В. РуданськиА, на благовіщення був повниА СХОД, на котрім громада одноголосно постановила зменшити ЦУХОВНИМ плату за треби. Установили таксу таку: Попові і дякові:

За похорони старого - І крб. » » малого - БО коп.

36'

563


3а шлюб -

І крб.

За молебень УКУl1і з акафістом За служеніє - 15 коп. За сповідь (без складки)

- 4

- 30

КОП.

коп.

А також не нести натурою курей, горілки і хусток.

Написали люди два ПРИГОВОР" з такою таксою; один екземпляр принесли і до попа. Останній, ЯК прочитав. кинув ним об землю. - Ти ж нащо, батюшко, кидаєш? Це наша пра!tя!- сказав один tюловік З депутації.

Ідьте до благочинного; я не можу на те

скаже!

-

пристати.

Що

він

одхрещувався священик.

- Ідьте, батюшко, краще ви, ми не поідемо,- сказали МУЖИ~ КИ.- Це ваш інтерес. Як вам благочинний такий добрий, хаА вам із свого жалування вділить ...

- Що це ви здумали, люди благав уже священик. зобачивши, - Ми також сімейні ... Беріть три, ПО штири чоловіки з дітьми

добрі? Я ж сімейний чоловікІ­ що не жарти. приклад з нас, як ми живемо: по на десятині. Вам казна платить,

Jіанки вживаєте, а як ще хто по добрій волі щось принесе, то й буде 3 вас! ..

Оставила приговор депутація і пішла. у вівторок (27 березня) умерла в когось дитина. До священи­

ка прийшло 50 душ селян і хорон заплатять,по постанові

10 уповномоч.них - 60 коп.

і сказали, що за по­

Панотець одмовився ховати, зразу сказавши: Нехай три дні лежить, то не піду! .. То ми. батюшко, самі поховаємо. ЯК з нами не погодитеся, то

до

штунди

пристанемо.

"-

Священик після цього сказав, що буде ховати всіх дурно. Дитину поховав, як СЛід, і 60 коп., що дали йому, сказав роздати бідним.

Приговор був складений з тієї причини, що перший священик брав за треби менше, ніж теперішній молодий.

Таке, чисто індивідуальне й чисто місцеве пояснення, яке дає цьому фактові дописувач, безперечно, не гли· боке. Ми ж знаємо багато сіл, де попи справді шкуру деруть за треби, а проте побожні люди пнуться,таhИ до них, хоч і крехтять і лаються на їхнє здирство. Та навіть з того, що каже аеА самий дописувач далі, можна бачи­ ти, що й по сусідніх селах, де попи плату за треби не збільшили, видно такий самий вільнодумний дух. 3нати, що це настрій цілої округи. Сход, на якім поставлено зменшити плату за треби, був у с. Го­ ляках ще год тому назад ... Цей, так сказать, сантипопівськиЙ. рух

обхопив'У цьому році і інші села. Після Голяків і Хомутинець та­ кий сход був У селі

Глинському. Далі

-

у с. Радів ці.

Радівський

священик вмовляв не робити такої постанови Й, між іншим, сказав

громаді: «Ви так хочете зробить, як зробили в Голяках; ви голяків­ СЬКИМ

людям

не

дивуйте,

бо

в

Голяках

564

попадя

-

«Гапка»

(похо-


дить із селян}, а піп - сДанило» {походить із селян}. Вони з мужи­ ків, то можуть обійтись без того доходу, а ми ні». А люди радівські А одказались; «як той батюшка MOh<e обходитись так, то можете й ВИ»,- і зробили по-своєму, себто написали такого приговора і один примірник послали в консисторію.

Цими днями був сход нащот тих самих треб і в С. Гулівцях, але людеА було не доволі і справу одкладено до другого разу.

духовенство дуже стурбовано цими постановами. Найгірше при· падає бідним дякам («Рада»,

1907,

ч.89).

ІУ

Найперші письменницькі проби пера в Руданського. Впливи од росііІської іІ польської романтики

Коли почав Руданський п и с ати? Чи ще на Поділлі, в семінарії учившисы Чи (спитає якийсь скептик), може, допіру в Петербурзі? І під якими літературними впливами писав він? «Одесит. у <Зорі. 1886 р., а окрім нього Мих. Комар (коли б не сам Комар і був тим «Одеситом.) в перед· мові до першого тому творів (1895, стор. 5) заявили, що перші Руданського писання припадають ще на сем і­ н а р с ь кіч аси. Та, на жаль, вони самі І підкопали були всяку довіру до своїх вказівок, бо до таких ніби дуже ранніх поетичних витворів Руданського (ще з семі­ нарського періоду) залічили вони його пісню ,Повій, віт­ ре, на Вкраїну" А вже ж цю пісню склав Руданський аж у Петербурзі 26 липня 1856 р.; це вже в Петербурзі вдававсь він у цій пісні з благанням до вітру - повіяти з півночі на Вкра!ну, «де покинув він (поет) дівчину.; ми точно про це знаємо, з його власноручного підпису під автографіч,ним оригіналом в його рукописній повній трьохтомовій збірці його віршуваннів (так званої «пер­ шої редакції.). Виходить, що в l' а ких питаннях по· кладатися на свідоцтва «Одесита. та М. Комара не слід. Лиш ота а в l' о гра Ф і ч н а збірка «першої ре­ дакції. з точно зазначеними датами (місця і часу, де й коли що писалося) і повинна бути для нас єдиним пев ним

хронологію

джерелом

і місце

для

всяких

поетовоі

наших

творчості.

мІркувань

про

Користуватися

І Краще сказати «він», бо в мене нема ані найменших сумнівів. що .Одеси!> j М. Комар

-

ае одна особа.

565


тими датами тепер лег,ко може кожен, бо 1896 р., ви· даючи у Львові ІІ і ІІІ тт. писаннів Руданського, я, на підставі «пе.ршої редакції., для всіх його поезій 1851 1859 рр. позазначав хронологічні дати '. І отож не з хист­ ких, збивчивих переказів, а саме з тієї точної автогра­ фіЧ'Ної ~бірки Рудансько,го видно, що віршувати почав Руданський справді-таки ще все мін а р і ї, з 1851 р. Варто зазначити, що всі без винятку його поезії 18511854 рр. писано не в Хомутинцях серед сподіваного вака­ цій ного відпочинку, тільки в К а м'я н Ц і- Под і л ь­ с ь ком у. Бо не в Хомутинцях, а в Кам'янці, це видно з підписів, 'перебував хлопець навіть улітку, канікуляр­ ним часом, принаймні, декотрі роки. (Між і,ншим: чи не показує цей фа,кт, що вже й тоді бували деякі не.лагоди з батьком?) Що ж саме написав Рудансьюий н а й пер ед ш е? Коли б ми зважилися повірити тим (навмання по­ ставленим!) датам, які попідписував до кожної поезії

видавець Комар у І томі «Творів Степ[ана] Рудан,;ько­ го» В 1895 р., то виходило б, що Руданський почав свою т,ворчість переважно з лірики: пісеиь і романсів. А на­ справжки було не так. Найперші витвори РУ\дЗонськото, характерні для 1851-1854 рр.,- це довгень'кі б а л ади: «Два трупи. (а'бо .РозбіЙник,) - 1851, «Вечер'ниці»1852, «Упир» - 1853, .Хрест на горі» - 1854, .Роз­ май» - 1854, «Люба. (<<Край пеще.ри два дубоч,ки») 1854; а ліричних віршів було тоді дуже мало - за 4 роки тільки 5 коротесеньких поезій: «Сиротина Я безрод­ ний. - 1852, «Ти не моя. і «Мене забудь» - 1854 (оби­ дві в один день 19 лютого), .Чор,юrЙ кольор., п~реклад з польського - 1854; «Не дивуйтесь, добрі люди. - в розгарі літа 1854 (29 червия, Кам'янець-Подільський). 5!сно, що Руданський-лірик (так само, як і Руданський­ гуморист) - це вже поет петер,бурзького періоду, ще не подільського. На Поділлі з нього був б а л а Д н о-,р о­ м ант и ч ний е пік. Здається, що українські літературні симпатії ви,кли­ кав у хлоnrці Руданському Ше ,в чен к і в «Кобзар».

І Мое видання Рудансuкого, правда, вже давно вичерпалося; але Юл. Романчук ЯК передруковував Руданського наново (Львів, 1912-

(914), то дуже точно використав усі маі хронологічні вказівки і ні·

чого не проминув.

566


Принаймні, в найпершій поемі Руданського «Два групи», що починається словами: .Так-то було на Вкраїні дав­ ньою порою»,- злегка вже відчувається поетова знайо­ мість з «Кобзарем». Але треба думати, що не міг подільський семінарист Руданський, вихованець губерніального города Кам'ян­ ця,

утекти

ані од російського впливу через школу, ані

од польського впливу через живе оточення.

Х то ж із рос і й с ь ких письменників міг \lати над ним силу? Петров, кажучи про певний російський вплив на Руданського, добачає ідейну схожість між «Еремуш­ кою» Некрасова та «Наукою» Руданського, між п'яни­ цькими віршами Кольцова та «П'яницею» Руданського ,_ Тільки ж такий вплив (коли він справді одбувся на Ру­ данському) міг би скоїшся вже аж у Петербурзі, бо «Науку» з її яскравими соціальними мотивами і «П'я­ ницю, написав Руданський аж 16 серпня 1860 р., після 5-літнього перебування в Петербурзі. А в семінарії на Поділлі він для своєї баладної творчості мі'і шукати російських зразків хіба в баладах Ж у к О В С Ь К ого. Безперечио, що він іх читав (та, мабуть, і напам'ять вивчав у школі?). У поемі «Вечерниці» (1852) відчу­ вається несумнівна знайомість із баладами Жуковсько­ го, а в .Упирі. (1853) Руданський у чорновику своєму навіть свідомо позакреслював ті строфи, які в нього иадто близько збігалися з відповідними строфами «Свет­ ланЬІ» Жуковського, А от у поемі «Хрест на горі» (1854), що починає-гься словами: «За Києвом, коло Дніп.ра, як синь, синіє ліс дрімучий», і початок, і всень­ кий віршовий склад нагадують собою велику російську (писану ще 1824 р.) поему «Чернец» К о з л о в а, що при­ ятелював з Жуковським і що його поемі «Чернец» навіть Пушкін «внимал В слезах восторга». Козлов міг для серця Руданського бути навіть ближ­ чим од інших росіян, бо ніби з'єднував собою російську романтичну поезію з п о ль с ь кою. Славнозвісний був тоді чудовий російський переклад <Кримських сонетів» Міцкевича, що зладив не хто ж, як Козлов (1829). А вже ж і самого Мі ц к еви ч а, і польських роман­ тиків, а надто українофілів (таких, як Залеський) РуданІ Н. Пет р О в, Очерки истории украинской литературЬІ ХІХ В .• К ..

1884,

стор,

127,373,444-445. 567


ськиА, безперечно, знав дуже добре, знав їх з оригіналів. Видаючи II т. Руданського, я ще 1896 р. (на стор. 39) був зазначив, що баладу Руданського «Упир» варто бу­ ло б порівняти не тільки 3 .Светланою, чи «Ленорою» Жуковського, ба й з відповідною бал адою 3 а лес ь к 0го. Сам я такого порівняння не перевів, але перед ін­ шими

дослідниками, тим паче перед подільською до­ слідчою науковою кафедрою, воно стоїть як невідхильне, обов'язкове завдання. Варто пам'ятати, що польський літературний вплив міг іти на Руданського навіть од другорядних письмен­ ників. Руданський, як видко з його рукописів, практично знав польську мову, наче рідну (чого більше! він нею і віршувати міг вільно!). Разом з тим видко, що знав він польщину

не

через

книжкове

вивчення,

не

через

грама­

тичні підручники, а попросту з живої щоденної балач­ ки. Польський правопис у Руданського неможливий, пов­ ний помнлок, а сама мова польська, навпаки, йому аж надто близька. Тому не тільки корифеї польського пись­ менства, якісь там Міцкевичі чи 3алеські, могли наві­ вати молодому Руданському певні літераТУРНі вподо­ .бання; ба й найзвичаАніші вульгарні польські ромаиси, що нашому поетові навіть Амення їхніх авторів були невідомі, могли одбиватися на його творчості. І недур­ но ж, перекладавши на українську мову романс ,ЧорниА кольор» (18 марта 1854), Руданський не зміг навіть за­ значити,

«3

хто

автор

того

романсу, а !lОПРОСТУ

написав:

польського ••

v Руданський любив ет но гра Ф у в ати.

Це зазначає й В. геrасименко (<<3ап[иски] іст[орич­

но]-філ[ологічного] від ділуІ., кн. У, стор. 27), покли­ каючися на ті етнографічні записи, що вміщено в 11 томі писаннів Руданського (як прозаїчний додаток до віршо­ ваних ,Світових байок.), та в «Малорусских народнЬІХ преданиях. Драгоманова (К, 1876), та в «Українських приказ ках, прислів'ях і т. іи .• М. HOMH~a. Матеріал тнм не В[ічерпується. U ели ш не· в ели чк а частина етнографічної спадщини Рудан­ ського.

568


Вже й з тих споминів діда Фотія, які (за ,Радою», наведено вище, можна догадатися, що Руданський записував з народних уст не самісінькі оповідання (ле­ генди, фабліо), ба й п і сні. Згадує А сам він про цілу збірку пісень у саоєму

1907)

листі 1870 р. з Ялти до свого приятеля-різьбяра В. Ко­ вальова, де пише (<<Зоря», 1886, ч. 6) *: «Спасибі земля­ кам (хоч я того ні тілом, ні душею не винен), що вони добрим словом пом'янули мене на масницю і що вони

охоту з'ясували напеча'гать увесь мій себто труд (а воно велика всячина). На се скажу я, що п і сні поДольські, що за них Руданський узяв медаль, се не мої, а мабуть, мойого двоюрідного брата Олександра Андрійовича (із Теліжинець, такая деревня), т. є. сина єдиного молод­ шого брата мойого батька - Андрія. Мої п і сні в мен е; та нікому нот перевірить. Надію маю на одну паню - хорошую, та хворую тяжко,- хоч вона їх через­ силом переправить, тоді, скільки-небудь виправлені, я можу й післати через Вас землякам». Натурально, постає питання: де ж вона тепер, ота збірка пісень? Той одеський українець (Михайло Комар), який, за­ ховавшися під псевдонімом .Одеснт», подав у львівській «Зорі» 1886 р. (чч. 5, 6) єдино компетентні звістки про поетове життя, принаймні, передсмертного його періоду, каже про Руданського, між іншим, от що (стор. 79): «Співав він дуже гарно і любив українські пісні, особ­ ливо старинні, і держався старого напіву. І по селах зби­ рав він пісні і заводив сам в ноти. Кажуть, був у нього цілий збірник таких пісень; дев они - н і х гон е з н а Є ••• Шкода, що не знаємо, де тепер той збірник. Вір­ нІш усього, дістався він вкупі з напечатаними творами Руданського його братові, а той дещо тільки (частину «Іліадн») послав в Галичину>. Серед рясних а в т о гра Ф і в С. Руданського, які належали мен і, а тепер належать Українській Акаде· мії наук (Комісії Словника живої мови), е декотрі за­ писи А народних пісень. Але їх небагато: чотири-п'ять, та А то самісінькі уривки (окрім довгої .Попаді»). 3 цього погляду дуже цікавим являється nИСТ до мене од В. Курдиновеького, писаний 1907 року. Задля

569


його ваги подаю ЙОРО в цілості. персональних щрібниць І:

не

викидаючи

навіть

Совет Бессарабского церковного историко­ археологического общества Сентября 20 дня 1907 г. М ...• г. Кишинев. «ВblсокоуважаеМblЙ г. профессор! Мне удалось недавно Ilриобресть две кн и г и ру­ к оп и с н ЬІ Х под заглавием: «народныe малороссий­ ские песни, собраННblе в Подольской губериии С. В. Р. Т. І. Пісні любовні. г. Н. Пісні козацькі, бурлацькі. ре­ крутські. весільні. великодні і так собі. Каменец-По­ дольск. !852». Так как есть основание предполагать, что под ннициаламн С. В. Р. СКj)blвается Руданскнй, позт, изданием сочинений которого вы занимались не так давно, т·о я считаю нужныM спросить Вас, не сочтете ли вы для себя интереСНblМ предметом выеe означенныe книги. Хотя я и дорожу ими, но думаю, что вы гораздо лучше. чем я. можете их использовать. Если Вам угодно их приобресть от меня или временно воспользоваться ими, благоволите сообщить мне по адресу. Кишинев, дух [овная] семинария, препод[ авателю] В. Курдиновекому. Интересуюсь Вашей м а л о рус с к О Й гра м мат и­ кой. Если удостоите меня ответом. не забудьте п.рислать и свою грамматику.

С совершенныM почтением правитель дел Бесс[ араб­ ского] ц[ ерковного] и [сторико]-арх[еологическогоJ об­ щества В. Курдиновекий».

Очевидячки, автор цього листа є' не хто, як той самий

Василь Григорович Курдиновський. що тепер перебуває в Полтаві (КолоніЙська. 2!) і відомий громадянству як визначний український діяч. Свого часу (1907) він мені не прислав вищеназваних пісенних матеріалів, бо, видко. моя відповідь не дійшла до нього. Гадаю, що збірка Руданського або залишається ще й досі у В. Г. Курди­ новеького ціла або (бо й така була звістка) знаходи­ гься вона в полтавському Пролетарському музеї. куди І Мова листа

-

російська, бо В. Курдиновський (це характери­

СТИЧНО дЛЯ 1907 р.), мабуть, гадав, що до вченого професора, хоч би А українця, випадає писати МОВОЮ «ученою», «пакською».

570


іі мав, кажуть, передати 3ахар Григ[орович] КурдИdЮВ­ (теж - Колонійська, 21), здобувши тую збірку од брата. Рання дата (18521) і великиil обсяг (2 т.) абищо. Герасименко запнсав ще звістку од братової Ру­ данського (<<3ап [иски] іст [орично] -фіЛ[ОЛОГічного] від· [ділу]~, У, стор. 27), що Степан дуже любив розмовляти з І1рОСТИМИ тат а рам и, що В Криму він вивчивсь татар· ської мови І що цікаві розмови з татарами занотовував. На жаль, треба гадати, що татарських фольклорних за­ писі'В Руданського ми вже не знайдемо і що за ними й слщ за-гув ський свого це не В.

УІ

ЯК треба ставитися ДО етнографічних записІв Руданського?

В якій мі.рі етнографічні зап-иси Руданського являю ться зовсім то ч ним и? Треба думати, що п і сні та при с л і в'я позапи· сувано в Руданського геть дослівно, бо самиil характер цих родів народної творчості побільше не дозволяє за­ писувачеві вносити якусь значну суб'єктивну ЗМІНу в

їхню форму. Що ж доп р о з а ї ч них записів (<<Бай­ ки світовії в людських оповідках»), то аналіз рукопи, сі'в Руданського та деякі стилістичні спостереження ви­ кликають у мені легкий, невеличкий скептицизм. Переваж'ну частину тих «людських оповідань~ чув Руданський (так каже він у передмові, т_ Н мого видан­ ия, 1896, стор. 231) од бурлаки Вакули в селі Хомутин­ цях Вінницького повіту. Себто чув од дуже простої лю· дини. А тим часом у з а п исі тих «Вакулиних оповідок. ми знаходимо в Руданського, прнміром, такі вислови: «... треблаженне древо, котре ще тогді, як росло, м а л о ви г л я Д х р ест а» (т. Н, стор. 243). Хто тямить народ­ ну мову, тому одразу видно, що фразу з такою конструк­ цією, як «мало вигляд хреста», не мЇ>Г Руданський запи­ сати безпосередньо 3 народних уст, бо жоден селянин

так не скаже. Отож не треба думати, ні'бн Вакула свої «оповідки» диктував, а молодий Руданський там-таки за диктуванням і писав; тільки треба думати, що Рудан­ ський у.важно слухав бурлака Вакулу та й силува,вся

571


добре затямити все те, ЩО тоil оповідає, а вже потім за­ носив Вакулині «оповідки» на папір. І недурно ж у ру­ кописі «Вакулиних оповідок» ми бачимо, ЩО Руданський

потім любісінько пер е к р ес л ю в а в декотрі речення в уже записаних «Вакулиних оповідках» та й ставив наroмість зовсі м інші речення або вислови. От хоч би в N~ 8 (<<Потоп») господи і слова, сказані до Ноя, попе­ реду читалися були так: .Роби ти,- каже,- корабель та ховайся сам і всякої

звірини

сховай

по

парі»;

але

потІм це замазано та й зверху начеркано (рукою Ру­ данського-таки) вже коротшеє речеиня: .Роби ти, каже, корабель, святий чоловіче». Або там само в автографі Руданського було попереду написано: «сходяться звірі», а тоді викреслено й надписано: .збігаються звірі». Незначиі вони, ці виправки, не міняють вони самої суті оповідання, а все ж незаперечно свідчать, ЩО сти Л і­ з а ц і ю до «Вакулиних оповіданні в» міг часом Рудан­ ський вноснти й свою власну. Скептик смів би спитати навіть: «Ва.кулині оповідки» позаписував Руданський чи не г а й н о після того, як Їх чув? Автограф Руданського, в якому містяться .Ва­ кулині оповідки», писано тим пізнім почерком. який являється типовим для автографів Руданського у Петер­ бурзі вже аж кінця 1859 р.; папір, на якому Руданський власноручно написав ті «Вакулині оповідання», і колір чорнила - все промовляє за кінцем 1859 р. І<оли ж ми порівняємо того прозаічного автографа 1859 р. з авто­ графом по е ТИЧ Н О і обробітки тих самих «оповідок» (що зветься .Лірникові думи»), то ані найменших сум­ нівів не може бути, що весь отой про з а і ч ний авто­ граф 1859 р. «Байок світових у людських оповідках», який ми маємо і де містяться й «Вакулині оповідання», внйшов з-під авторового ltepa п і з ніш, ніж автограф по е т и q н О і обробітки тих самих «Байок світових» (інакше .Лірникових дум»). Цей факт дозволив би скептикам малювати собі справу навіть ось як: у Ру­ данського, як віршував він свої .Лірникові думи» (в 1856 році), могло ще не бути під руками ніякісіньких етнографічних- записів. Чи не можлива б річ, що всі ті оповідання Вакулині, про котрі він потім згадує в про­ заічному автографі 1859 р., були держалися доти по­ просту в його пам 'я т і та й отож допіру в кінці 1859 р., вже за три роки по звіршуванню своіх .Лірникових

572


дум», він надумався записати на паперІ І ті народні перекази, які він звіршував перед трьома роками? А що перебував РУіданський тоді в Петербурзі, то записати народні «оповідки. він міг би, очевидячки, вже тільки з своєї пам'яті, а не з живих уст Вакулиних, Коли б спра­ ва одбулася саме так, а не інак, то ясно, що дос л і в­ ної 'ГОчності в цих пізно написаних .оповідках:> абсо­ лютно шукати не слід би,

Видко, правда, що Руданський пам'ятав усе дуже добре, бо, напр[иклад), ті перекази, котрі записано без­ посередньо вже з народних уст у Іванова (,Зтнографиче­ ское обозрение:> 1893-ro року) і у о, Д, Лепкого (<<Зоря. 1895-го року), в основі своїй зовсім не відрізняються од записів Руданського, Тому етнографічної своєі ваги ті прозаїчні записи Руданського будь-ща-будь не тратять, принаймні, в головній суті, Але треба твердо пам'ятати, що в подробицях, в дрібницях, може там трапитися й дещо зовсім-таки неточне, Застерігаюся знов, що проти точності n і сен них записів Руданського ми таких підозрінь можемо й не мати, особливо проти збірки 1852 р. УІІ

Естетична натура, Руданський був не тільки поетом, ба й м а л я ром, Цікаво було б, даючи а,кадемічне виданн'я Рудан­ 'ького (а це справа вже близької майбутності), видати 'цось і з його малювання, Чи залишилася у когось хоч .ка невеличка його картинка? Все, що ми досі знали про малярський хист Рудан­ 'ького, сходить на невеличку замітку Б, Познанського, вміщену в «Зорі., 1886, ч, 9, Ось вона всенька: ДО

БІОГРАФІІ

ст.

РУДАНСЬКОГО

Окрім письменника, Ст. Руданський був ще А т а л а н о В ИТИ М :JИСОВНИКОМ.

Я бачив його: І) Маленький візерунок, рисований

ІДННМ олівцем: плугатар на полі, рілля, в оддалі село з церквою і

ОJтряками; в небі журавлі.

2) На аркуші цілому. цвітними (кольоро~

t3I1МИ.- А. Кр.) пзстелями; МОЛОДИЦЯ, Адуча з ярмарку, розтріпана. 3 6рикаючим поросям в руках, і надпис: сНе мала баба клопоту. та

купила порося». 3) Такої ж міри, теж пастелями цвітними. нарисо­ вано:

дівка з Відрами побіля криниці одбивається од парубка, що

обхватив її руками і пнеться поцілувати; дівка одною рукою за чуба одтягає од себе голову хлопця. два послідні візерунки тепер nOBHHHJ

573


бути

У д. Ант О н О вич а.

Письмениих

шукати в Києві. Борне П[ознан]ський

творів Руданського треба

1.

Можлива річ, що ті два-три малюнки ще й досі заці­ ліли в бібліотеці проф_ В. Б. Ант О н О вич а (вона те­ пер належить Історично-філологічному відділові Укра­ їнської Академії наук, але ще не всі документи в ній покаталогізовано). Та не тройко ж було малюнків у Руданського, а десь-таки більше. Гадаю (і одеситам найлегше було б цю справу вияснити), що деяке Рудан­ ського малювання могло зберегтися у різьбяра В. К 0в а л ь о в а 2 або коли самого В. Ковальова вже нема на світі, то хоч У його родичів. Ковальов близько при­ ятелював з покійним Руданським,

і серед тих дуже не­ рясних (п'ятьох!) листів покійного поета, котрІ дійшли до нас, аж троє п·исано не до кого, як саме до В. Кова­ льова з. І після поетової смерті В. Ковальов не переста­ вав шанувати пам'ять свого покійного приятеля. Михай­

ло Комар бу.в подав 1892 р. звістку У львівській «Зорі» (N'2 11, стор 218), що для круглої ніші на надгробному пам'ятникові Руданського.·КО8"ВЛЬОВ мвв зробити поето­ вого бюcrа. УІІІ

Характерне листування Степана Руданського з братом Грнцьком

Першорядну

біографічну

вагу

має

пет е р б У р­

з ь кий лис т студента Руданського 1859 р_ до його старшого брата Гри ц ь к а, старшого од Степана лиш двома роками. Той лист дає нам прозірнути і в націо­

нальні, і почасти в соціальні переконання молодого студента, і в його родинну драму. Всіх братів було у Степана троє, та ще й молодша сестра, але найкраще ста-вився Степан у своїй сім'ї, ма­ буть-таки, не до кого, як до Грицька, дарма що своїми І Помилок Б. Познанського проти украінської мови (сйдуча мо­ лодиця», «брикаюче порося» і Т. ін.) я не виправляю, а залишаю все

так, як він сам заслав до друку в «Зорю» (1886. М, 9, стор. 135). 2 З дальшого буде видко, що професією В, Ковальова було не що. як різьбярство. Так само був з нього, очевидячки, й маляр. бо

тОй

1892

портрет Руданського, ЯКИЙ опублікувала львівська «Зоря» р. (ч. 13, стор. 241), маІ: під собою підпис В. Ковальова. з Інші два листи - то до Грицька РУДііНСЬКОГО. Вони належали

були мені, а тепер я іх подарував Українській Академії наук.

574


вдачами обидва брати

не надто скидалися один на од"

ного.

Влучну характеристику дав Степан Грицькові своїм листом з Ялти дО В. Ковальова 24 липни 1870 р., тоді як було Грннькові вже літ 40 ': «Щирий Добродію Виктор Васильевич! Отсе перед Вами стоїть братуха мій старший Григорій Васильевич; живе він у Кам'янці-Подільськім, служить у Д. Я к. Кол· баси на, та у его через доБРblХ людей ласки не мае. Зразу був у его Вінницьким бухгалтером, а теп"ер зійшов на простого писаря при канцелярії Колбасина, и тепер у его и служба дарма пропадае, та й грошей бігма. При­ їзжав він до мене за порадою у сім ділі, но я лучшої поради не міг ему дати, як тільки поіхати до Вас в Одесу и попитаться, чи нема хоч у Вас у Тимченка в Одесі якого-иебудь штатного місця для его. Чоловік мій брат не академик, но счоти ипорядки аК1Lизніі знає, до діла не лінивий, пить не любив і не любить и пише не без товку; одна его біда, що він на словах не говір· кий и тим не в шаиобі у товарист,ва и у иачальства. Коли найдеться потрібним взять его спершу на пробу, то ві,н піде служить до Вас и на пробу; а коли тепер у Вас штатного місця немає, то, будьте ласкаві, не забудь­ те его, коли такеє місце у Вас буде неподалек Одеси. Кланяйтеся од мене и попросіть од себе і од м"ене об сім ділі добродія Тимченка ... Кланяюсь Вам, щиро люб'­ ячий Вас Ст. Руданський» (24. VII 1870). Так от до цього самого Григорія Руданського, сво­ го «братухи старшого», ще тоді, як обидва брати були

молодими парубками, писав Степан з Петербурга влітку 1859 року того листа, якого я вище закваліфікував як першорядне джерело для його життєпису. Хоч свого часу (ще 1895 р.) я вже його був опублікував (у «Житі і слові»), та не завадить його тепер знов передрукувати: Пеl'ропіль,

1859, VII. 5.

Коханий Гришо, милий мій брате! Лист твій від 28 марта і п'ять карбованців я відібрав на страсній неділі; не повіриш, як ти мене потішив перед І Цього листа оголошено у львівській <Зорі», 1886 р., N2 6, стор. 97. Ми не зміню€мо ЙОГО правопису, хоч не віримо, щоб Рудан­ ський писав «Васильевич» (з «Ь»).

б7б


святами: за тіі гроші я хоч трохи І підновився на весну, принаймні піДIІОВИВ старий жупан 2 та шаровари, вета­ вивши нові червонії пасмужки, та ще й і на свята зостав­ ся карбованець у кишені. Спасибі тобі, братику, за твою щирість, і вибачай мені, що я так довго не писав до тебе, бо я тут мало що й винен. Спершу екзамени, а потім праця з, щоб скільки-небудь поправити свою долю, зз­ тримала мене аж до сего часу; екзамен пройшов нічо­ го, і переходжу в четвертий курс, а робота іще тілько на половині, іще треба цілий місяць посидіти, щоб що­ небудь пустити у світ, не то щоб для слави, а хоч для кишені '; бо біда таки бідою, а два роки ще 5 треба по­

жити в поганім петрополі '. В кінці мая відібрав я від батьків

15 карбованців і до решти опорадився: справив собі нові штани за 9 крб. і чоботи за 3,5, а решту проїв, не вмирати ж 3 голо­ дуl Але скажу тобі, братику, гірко мені прийшлося тих 15 карбованців; з ними разом я відібрав від батька та­ кий лист, що й сам був не радий. Виписую тобі декотрі місця; от вони: «Мне обидно, что ТЬІ писал не сам, а чрез других просишь денег, как будто считая для себя унижитель­ ныM просить об атом сам; еще горте обидно то, что ТЬІ

,. І Не можна розібрати, чи «ТРОХИ», чи CTPOXbI::t; швидше начебто 3 буквою cы>.. 2 Очевидячки,

треба

розуміти

уніформу

(мундир)

воєнно-ме­

шtЧНУ.

з Літературна, як ВИДКО з дальшого. 4 ЯСНО, ща поет говорить тутечкн про СВОЇ «Співомовки», але про котру редакцію? Насамперед можна сміливо сказати, що МОВ3 тут іде не про нове творіння, а про переписку, бо з 29 червия до 7 липня Руданський нічого нового не злоЖив, ТНМ часом листа цьoro він пише

7-10

5

липня серед розгару праuі; потім він дещо написав нове

липня

-

і ТОГО ж таки

10

липня зладив «Преслівля» дО ТНХ

творів. ЩО містяться в перших двох томах «хронологічної редакції» і вже не писав нічого нового аж до вересня. Отже. коли він "'8Ж~ братові, що робота - «іще тілько на п о л о вин і» і що треба буде «і ще цілий міс я ц ь посидіти», то заява його не може стосуватися

до хронологічної редакції (адже 10 липня вона вже була цілком З8* вершепа). Відсіля виходить, що оцим листом він натякає на <систе·

матич~у редакціЮ» (як я уі зву).

6 Курс У воєнно-медичній академії е Тут починається друга сторінка;

буквою.

576

п'ять год. спетрополі»

писано маЛОI{)


А. Ю. Кримський

та

М.

3.

1923

Левченко. р.

ФОТО. Вересень


пишешь к Александру 1 письмо на мое имя и его про­ сишь за деньги_

..

Письма твои, писаННblе грубо', ничуть не распола­ гают меня в твою пользу, а только приносят БО,lЬ серд­ цу и заставляют жалеть, что я употребил ВСе мое воспи, тание з для ТОГО только, чтоб видеть тебя неблагодар­

....

ны

8спомошествование тебя в продолжении трех лет в Петербурге било' причиною того, что я затягнулея по шею за вас в долги ... и за все зто я недобрblЙ отец? Бог свидетель, я не проклинаю тебя за твою черную не­ благодарность, а делюсь стобою и сим последним кус· ком хлеба Б. Если захочешь написать письмо, то пиши или почти­ тельно, не по-малороссийскому або лучше ничего не пиши!» и проч. Більше нічого Не треба! тут зачеплено і збито з бо­ лотом все, шо було для мене дорогого: мою покірність на­ зивають пихою, мою правду - цьвикою, мою жалість­ здирством, МОЮ вдяку - чорною невдякою ... Мало того: вони лічать МеНе годним проклину і заказують мені го­ ворити з ними моєю рідною мовою. І нехай би вже я одии читав таку ганьбу, а то її в Махнівці прочитали

чужіі '. Що будеш робити з такими батьками! Правда, я писав письмо до Олександра через батькові руки, і до батька не писав, але я перед тим писав до него', а він замовчав,- а ЯКе ж я маю право питати старшого, чому

І Олександр Руданський тоді

19 літ

(а Степанові

молодший Степанів брат. Було йому

26).

2 Себто по-українському.

а Батько хоче сим сказати: «КОШТИ на виховання». Взагалі тре­

ба завважити, що оuей російський лист писано дуже важкою, пентю­ хуватоlO мовою, яку звуть в Росіі «семінарщиною». ТИМ дивніше 6з­ чити, що піп таки пнеться говорити нею, а од українськоі, рідної, аж одхрещується.

4 Так у первописі (не «БЬІЛО»). 6 Починається третя сторінка. 11

МахНівка

-

невеличке містечко в Бердичівському повІті Киів­

ської губернії, на границІ Подільської. Єсть і другі місця (села), що

теж звуться Махнівками, та Я думаю, що Руданський каже не про ЯКУ, ЯК про цю саму. Батько його жив у селі Хомутинцях Вінни~ цького повіту Подlльськоі губернії, дак ота Махиівка - близесенько туди.

1

ПісЛЯ; сале» спершу було написано, та потім замазано: счи ж

маю я право питати старшого, чому ви.,,~

37

І.Ш~

577


ВІН не отвічає, або другим запитом переривати його думу? Я писав до брата, щоб він попросив для мене грошей у тата, а самого тата не просив; але чи ж маю я право проснти чого-небудь у батьків, коли я вже, як годилось добрій дитині, подякував їм своїм торішнім письмом і за сіль, і за хліб, і за виховання? Своїми ли­ стами я і\ОМУ НИКГдbl не цьвикав, а в листах до братів, коли часами що А сказав на батька, то правда; а що правда, то не гріХ_ ОстаТНblХ І грошей я в 2 ціле життя свое у батьків не забирав: за то, що вони пожалували

мене Д в а (а не три, як батько пише) роки в петрополі З, я їх пожалував два роки в камянці" просидівши два роки на бурсацькім хлібі; а то, що батько заплатив за прогони ", віи положив би і так на мою виправу'_ Зреш­ тою, я не думаю, щоби у доброго 7 батька був тільки одии холодний розлік З своїми дітьми без жадного вчут­ тя; добрий батько любить і виводить дітей через то, що вони - його діти, його кров, його будуче життя, а за вчуття м дітей не обстає, бо знає, що воно залежить не від нього, а від тих, чие воно_ Той не батько, хто .9Ь1ПОМblиае· дитині всю свою трату на него і опоминає­ ться вдяки, ТО скупий пожичник допоминаеться Довгуl Тати І татиl ми вашІ діти, а не довжники, ми завсі.гди маємо вас за батьків, а не пожитників,- за що ж ви звете нас невдячними?!! Заказують мені мою рідну мову, заказує батько; але в мене був дід, був прадід і прапрадід - 80НИ мені не заказали; не слухає батько мої мови - за то мене і по смерті, може, послухають штирнадцять мільйонів моіх одномовців. Батько, може, не любить своєї мови І Попереду було: с:л'-шны>>,' а не сОстаТН!іХ», та потім зама­ зано.

t Починається чет~ерта сторІнка.

• 3нов с.петрополі:. написано малою буквою. бо тоді була мода,

щоб писані власні ймення не великою буквою. У Пушкіна в виданні

Анненкова скрізь стоїть: сгораиіА» І т. ін.

В Кам'янul-ПОJJ.ільськім. Не важко звідси вгадати, що Степан

був стипендlатом. З рукописів Аого ВИДНО, що він і на літо не їздив додому.

• Себто грошІ на дорогу до Петербурга.

• Звідси ВНАНО, Ае ховалося JJ.жерело всіх нелаroА у сlм'l PYAaH~ ських. Батько бажав. щоб Степан зостався попом на його парафІі • • Степан того не хтів, так само як І Аого старший брат Гриuь. , «дОброго» переправлено з с:нашого». • Не можна ПОРУЧИТИСЯ, ЧИ стоІть тут с8ь1помыае»,' чи (але на .. вриА) своспомыае>>..

678


через то, що нею говорять у нас мужики,- а нібито в московщині не говорять мужики по- московськи? Да і чим ми лучче від мужика? всі ми рівні і У бога, і у на­ тури.

Оттаке-то, брате! А що ж там дінься з тобою? на· пиши хоть кілька слів. ЯК можна, брате, пришли менІ п'ять карбованців до спаса, бо на той місяць не буде вже де 11 позичити. Зрештою, коли в тебе нема,- то ні­ чого робити: буде й так, а в сентябрі, може, що з І(иє­ ва добуду " Будь здоров!

Твій брат Степан PyдaHCb[ICUй]~. Помер о. Василь, батько Степана Руданського, 8 січ· ня 1861 р.2 А на літо того самого 186\ р. закінчив Сте­ пан курс лікарськоі науки в Петербурзькій військово· медичній академії та 11 перед тим, як поїхати до І(риму на лікарську посаду, заіхав на батьківщину, до своїх. В моєму архіві (що я передав його до Академії наук, але він ще не зовсім упорядкований) е лист од одного з родичів Руданського, писаний до мене 1907 року, де згадують про тодішній Степанів приїзд додому. При­ їхав він десь несподівано. його навіть були не впізнали одразу - чи через те, що давно ж його були не бачили, чи через те, що вдягнутий він був в офіцерську форму. Сестра, як угляділа, що він під'іхав до іхньої хати, на­ віть полохливо кинулася була до матері, наівно гукаю­ чи: «Мамцю-голубцю! Там якийсь москаль приїхав! .. » Та, звичайно що, далі привітали Степана дуже сердечно й щиро, і він загостювавсь у Хомутиицях аж до пізньоі осені отого 1861 р. та й аж тоді поіхав до Ялти на службу. Перед різдвяиими святками він пише 3 Ялти до того самого свого старшого брата Грицька ось якого листа (що я його теж передав до Академіі наук до ко­ місії Словника живої мови): <Голубе мій сизий! Соколе мій ясний! Братику мій рідиий, Григор ку! Пам'ятаєщ як ти прощався зо мною? нехай тобі помагае господь на

всякім

місці, де ступнем ступиш

і

де з речами повернешся. Спасибі тобі, братикуl Знаєш І 3а рукопис вірШів. звеДених у «систематичну редакцію». встановив В. Герасименко на під~ ставі «КлировоА ведомости» 1861 р. (сЗап[иски] іст[орично].·філ[оло~ J Uю дату смерті о. Василя

гічного] від[ділуJ., КН. У, стор.

37'

28). 579


гую проклятую жидівськую бухчу? І Ми її здибали за Балтою під першим горбом - там вона на сидухах си­ діла ',- і лехе з її знає, коли і як вона до Адеси доїхала. А ми з паном купцем (подякуй йому, братику; там-то хороший і розумний ЧО,10вікl), так ми з паном купцем ще в суботу до обіду були в Адесі_ Тільки то' біда моя, що я ие попав під пароход і мусив тиждень пересидіти в Адесі. Правда, небагато я там своіх грошей стратив, І добрії люди поїли і годували; а все ж таки стратив два

карбованцІ, І за них потому п.риЙшлос.я одбувати. В чет­ верг сів я на пароход «Аргонавт. і за три карбованці цілі сутки купався на палубі в морській воді, поки нас не при­ било до Севастополя, бо ми через бурю збилися з дороги

та й до Євпаторії не попали. В п'ятницю в Севасто[по]лі обсушився, а в суботу поїхав до Сімферополя. В неділю явився Врачебній Управі і вислухав першу начальничу похвальбу, що мені грошей не дадуть, бо я, мовляли вони,

просрочив '. У обер-провіантмейстера прийнялн мене дуже добре; там я обідав, там я і вечером погостив' і, шуткуючи, спом'янув і за тебе '. Мені сказали, що можна, тілько треба тобі увольнитись 8 і поступити до нього на службу в канцелярію хоч на півроку або на рік, одно­ для того, щоб тобі зізна'!'и тії діла, а друге - для того, щоб тим ча'СОМ для Т<Jбе очистити місце смотрителя мага­ зину_ Але пожди трохи: весною хоч не він, то вона при­ ідуть в Ялту на води (морськіі), я roгди поговорю 3 ними як годиться, а тим часом літом 9, може, я зіб'ю якусь 1 Якось мені невтямки, щО ТО воно за «6ухча». Мабуть, це іро­ нічна назва для труської жидівської балагули, що раз у раз «бух­ Чl:ТЬJo, себто бухає, бухкає.

2 Значиться, або загрузла, а60 коні пристали. Сндухою зветься дрібна перекупка (Нбсkеrіп), що цілий день сидить на базарі коло СВОГО стола та чекає на покупців. з Лихе.

" Починається

другий бік листа.

6 Може бути, я не помилюся, коли - порівнявши кінець ЦЬОГО листа - звідси догадаюся, що Руданський приїхав на посаду більше­ менше 25 жовтня. І Починається третя сторінка. 7 Себто ЧИ не знайдеться задля нього посада в Криму. Та пев­ не, що з того нічого не вийшло; брат так і зостався на Поділлі (порівн. пізніший лист Руданського дО В. Ковальова, наведений нз початку цього розділу). 11 Одставку взяти. 11 во влітку приїздить до Ялти багацько слабих людей купатися в морі, то лікареві добра практика.


копійчину, щоб хоч тебе на рік прохарчувати,- тоді І возьмемоя за теє діло; а тепер - потерпи! Ех, Грицю, Грицю! дав [бн] І бог, щоб хоч ти жив недалечко од мене! все б мені якось одрадніше було. У вівторок ви­

іхав я із Сімферополя, але на половині дороги заночу­ вав, бо в мене не стало грошей, а без грошей вражіі 2 поштарі не хотіли везти. Спасибі одному подорожньому татаринові, що заложив за мене два карбованці та й допхав якось до Ялти. І от уже два місяці, як я стараюся

в Ялті на нове господарство: міняю, купую, позичаю,­ хочу хоч трошки прилагодиться та на місці стати. А то вже надоіло до бісового батька снуватися по світі кутка в куток і пристановиська не мати. Будь здоров з празннками та з Новим роком!

Твій брат Степан. Ялта,

21

дек.

[1861]

із

3

І Того с6Ь1» в оригіналі нема. 2 Починаеться четверта сторінка.

а Року не поставлено, та немае

1861

р.

ж сумніву, що лист

писався


ЕШГОНИ ДАВНЬОI ГАЛИЦЬКОІ НАУКИ А. С. ПЕТРУШЕВИЧ

(3

18

нагоди 5О-0і річииuі його наукової діяльності)

вересня

1893

року святкована п'ятдесятилітній юві­

лей доволі відомого галицького ученого-москвофіла, ста­ рого «ксьондза» А. С. Пет р У ш еви ч а. Антоній Петрушевич, син уніатського священика, на­

родивсь в австрійсьКІЙ Галичині, у с. Добрянах Ст.рий­ СЬКОГО повіту, 18 січня 1821 р. Початкову освіту він здо­ був У народній школі в Стриі, а середню та вищу (тео­

логічну) - у Львові, та й закінчив р[оку] 1845. Року 1847 ЙОГО висвячено на священики (безженні) та й при­ аначено попувати на село, але того-таки року переведено

до Львова як капелана та нотарія при митрополиті Ми­ хайлові Левицькому. Р[оку] 1851 А. Петрушевич здобув титул та посаду консисторського радника, а р. 1856сан почесного крилошанина й був призначен.иЙ до Но­ вицькоі парафії Калуського повіту. Тут він пробув до р. 1862, коли його підвищено на сан собор ного крилоша­ нина при митрополичому престолі у Львові; там він пере­ буває й тепер. Ще в гі·мназії бувши, Ант. Петрушевич вивчав писан­

ня чеха Добровського, росіянина Карамзіна та історію Полащі Нарушевича; за навчителя йому був галицький історик Денис Зубрицький. Перша Петрушевичева праця це була, 50 тому літ, дисертація латинською мовою: «De versione Slovenica Sacrae Scripturae» (<<Про слов'янський переклад святого письма»), що належить до р. 1843. Вже священиком бувши, Петрушевич намагався знайомитися з архівами, як громадськими, так і приватними; для цьо­ ГО він іздив по Галичині, Буковині, ба навіть по РУМУНії. Перебуваючи як райхсратський депутат у Відні, він сту­ діював у двірській та в інших книгозбірнях слов'янські

582


рукописи та археологічні збірки. Маючи силу матеріалів, що їх іще ніхто не досліджував, Петрушевич зміг напи­ сати цілу низку розвідок з r а лиц ь кої іст О Р і ї. У цій царині його вважають за чималий авторитет. Ба­ гато шкодить ЙОГО писанням те, що їх писано не котро­

юсь живою мовою, а мертвим жаргоном, т[ак] зв[аним] «язичієм», що являе собою довільну мішанину церковно­ слов'янської мови з російською, українською та ПОЛ\>­ ською.

Окрім історії, Петрушевич працював ще й над Ф і л о­ л о г і € Ю та ет н О гра Ф і є ю. Головна його праця носитиме, мабуть, ось який заголовок: с3тимологический словарь

в·сех

славянских

ЯЗЬІков

с

сравнением

с

индо­

европейским и с употреблением собственны,' личныx и важнейших географических названий всех славянских земель,

як

по

печатаННblМ,

так

и

по

рукописныM

источ­

никам». Словник цей - поки що в рукопису й перехо­ вується в 42 скриньках. Поки цю працю не надруковано, судити про неі, запевне, нелегко. МІсцева гал"цька пре­ са, що на філологічні jj знання. звичайно, покладатися не випадає, ширить якнайрізноманітніші чутки про Пет­ рушевичів. ,Словник»: одні часописи (ліберальні украін­ ські) глузують з цієі праці ще й приписують авторові дуже курйозні думки; інші (т[ак] зв[ані] смuскалофіль­ ські»,

консервативні, а

до їхньої

партії

належить

і

о. Петрушевич) страшенно його вихваляють. Не надру­ ковано ще й етнографічну працю ювілянтову, мабуть, дуже цікаву,- велику збірку витворів народної словес­ носгі як цього, так і минулого віку. Усіх узагалі статтей та творів написав Петрушевич щось близько 120. ОМЕЛЯН ОГОНОВСЬКИА (Некролог)

16/28 жовтня цього 1894 року помер од сердечноі хво­ роби найвизначнішиА поміж старими гаJlИцько-україн­ ськими ученими, професор украінськоі мови та письМен­ ства на Львівському університеті - Оме л я н О гон О в­ С ь кий. Народивсь він 8 серпня року 1833 у с. Григорові Стрийського повіту (в Галичині), де його батько Михайло 583


Огоновськнй був уніатським священиком. Омелян був найстарший серед братів, що згодом усі відігравали не­ абияку роль в житті Галичини (надто Олександр, про­ фесор права на українській кафедрі Львівського універ­ ситету). Початкову гімназіальну освіту здобув Омелян у німецькій школі в м. Бережанах, а закінчив курс у Льво­ ві р. 1853. Р. 1857 він скінчив теологічний факультет, р. 1858 дістав посаду навчителя «руской> мови у львів­ ській т[ак] зв[аній] «академічній» гімназії, од р. 1859 по­ чав викладати закон божий у 2-ій (німецькій) львівській гімназії. Ще студентом бувши, Омелян Огоновський слу­ хав лекції Якова Головацького з «руской» філології та письменства; тепер він став одвідувати курси філології класичної та польської мови; склавши належні іспити, Ом. Огоновський здобув університетський ступіиь док­ тора (1865). А коли Яків Головацький. його вчитель, по­ кинув кафедру «руской> філології та письменства на Львівському університеті (1867), то виконувати його обов'язки було доручено не кому, як Ом. Огоновському. його вчитель, Яків Головацький, політичними своїми по­ глядами належав до москвофілів, і Ом. Огоновський ішов тим самим шляхом. Тому його призначення дуже при­ кро вразило було українофільську партію «народовців»,

і українська 1 От

ЯКИМИ

сПравда»,

1867.

преса

зустріла

словами

його дуже

привітала

Ом.

журнал наРО110виіВ (ч.

7,

нецрихильно

Огоновського ст.

56,

'.

львІвська

І червня), в руб­

риці «Літературні й бібліографічні вісті й замітки» (Н8ВОДИМО ци­ тату в правописі оригіналу): сНа містце засуспендованого діАетвн­

тельноro

профессора

рус ь к О

Львівськім"Ь универзитеті

я 3 И К а

именований

А

ЛИТ ера тур и

на

1істав'Ь

суп лен ТОМ 1>

тоі

катедри д.р» Е. О r о н О ВС Ь К И А. Виклали свої розпочав'Ь П. Ого­ НОВСЬКI1Й минувшоі Суботи, АНЯ 27 р. Мая вступним'Ь СЛ0ВОМ"Ь. ее именование ЯКD здивувало,

ТЗКD и

не задоволило правдивих'Ь

каР0-

110виів'Ь знаЮЧИХD, як'Ь·то Д.р'Ь ОГОНОВСЬКИЙ завсігди, хоч'Ь и ие дуже явно, а все-таки далеко 6ільше, ос06ливо послідніми часами, прихи· лявся на сторону наших'Ь "РЯМУЮЧИХ'Ь дО «о6'ЬединеніR BCt.X Рус­

ских'Ь:., ніжь на сторону прямуючих'Ь, одиим'Ь духом'Ь зD Украіною, до самостійного розвою нашоі народності и литератури. ПРОТИ8Ь перших'Ь ніколи він'Ь не виступував'Ь, а працював'Ь З'Ь НИМИ завсігд.и мирно й зго,nно, ма6уть «соединенныии силами до одноА же цt.ли ~'Ь

ними

по,nвизаясь:..

О

ДРУГИХ'Ь

П.

Огоновський,

замість стояти

зD

!НІМИ враз'Ь, замість іх'Ь всперати. вfдзивався завсіг.nи неприхильно.

Щодо

самого вступноro слова

о,

Огоновського,

то

З'ь его погля·

дом'ь на стариниі памятники наші литературиі зовсім'Ь згодитись ие

можна, бо того власне значення, яке ім'Ь він'Ь надає, 80ИИ дЛЯ тепе·

рішиего язика А литературЬІ нашо! не мають и не

584

n о вин н І мати -


Тільки ж тая

неприхильність

показалася

малоопраl3да­

ною: Ом. Огоновський потроху виявив себе Я1< 'ренегата» москвофільства. Ще минуло троє років. Ом. Огоновськнй прослухав філологічні курси у Відні й подав дисертацію «Ueber die Praepositionen іп der altslovenischen und rutenischen Sprache», тоді його затверджено (указом 3 грудня р. 1870) на посаді ординарного професора Львів· ського університету; рецензували ж його дисертаиію такі відомі славісти, як проф[есор] Фр. Міклошич та проф. Ант. МалецькиЙ. Року 1881 Краківська акаде'dія наук, зважаючи на наукові праці проф. Ом. Огоновеького, обрала його на свого члена. З р [оку] 1892 він головував у філологічній секції .Наукового Товариства імені Шев· ченка» у Львові. Літературну діяльність свою небіжчик почав не з на· укових, а з літературних спроб, спершу мовою німецькою, потім і українською, і поновив белетристику після п'ят· десятьох літ життя: саме під старість дав він дві істо· ричні драми', що 3 них другу він написав ще р. 1887, себто вже аж тоді, коли всі позвикали вважати його тільки за ученого, шо зажив собі слави через свої поваж· Ri філологічні - декому здавалося б, сухі - праці. До

тих філологічних писань Ом. Огоновського належать: І} Linquae palaeoslovenicae specimina quaedam е топи· menlis аЬ А. Vostokov еl Рт. Miklosich collectis (1871); 2} Короткий погляд на історію язиків слов'янських (<<Правда., 1872); 3) «Слово о полку ІгореВі. - старорусь­ кий текст, український переклад та дужр д(}брі і заразом стислі коментарі - безперечно, одно з найкращих видань

-Слова. (Львів,

1876); 4)

О

przyimkach w

j~zykach

ВОНИ суть 8прзвді плодами духа руського н памятникам" колиwнего розвою

нашого наропа,

мають

дЛЯ

ІІЗС'Ь превелику

вартость

и

важ­

НОСТЬ, але 8'Ь розвою нашого язика А литературЬІ ніколи. хиба що схотілибь МИ КОЛИСЬ ОПИНИТИСЬ 8сl там'Ь. де попередник'Ь D. Огонов­

СЬКОГО. Язика уживає п. Огоновський більше-менше того самого, ко­ ТОРИМ'Ь писав'Ь бл. П . • В'J)СТНИК'Ь»,- Toro ЯЗblка, 3'Ь котрого Вltробився, природно виробитися мус І в 'ь ЯЗИК'Ь И прямованнє сСлова:t. сСло~ 80:.. дуже похваляє ЕГО прямоаан"е й погляди, сРусь:.. не те, але надіється, що він'Ь ВСТУПИТЬ на иншу дорогу. МИ Ж'Ь не надіємось

по П. Огоновському З'Ь его

минувшості

нічого.

Може

бути, що

н а те пер 'Ь не було у нас'Ь більше людей, которl мали б'Ь Ф О р­ М а л ь н і

варунки до заняття

тоі

катедри;

але надlємся,

що

Ак'Ь

прийде до имеНОВ8НИЯ діflствительного профессора, знайдеться від .. DоВjдНіший чоловік'Ь •. Писав це., мабуть, О. ПартицькнЙ.

І сФедько Острозький. і сГальшка Острозька».

585


staroslowienskim, ruskim і polskim (вид. КраК[івської] V, 1877); 5) Bemerkungen iiber die Sprache der altpolnischen Sophienbibel (в «Archiv fiir. Slavische Philologie., В. IV, 1879); 6) Studien au! dem Gebiete der ruthenischen Sprache (Львів, 1880) - це, мабуть, 'ІН акад[емії] наук, т.

не найповажнішее з Філологічних писань проф[есора] Ого­ новського; навіть такий ворог усього вкраїнського, як А. Соболевський, сильно розхвалив ції Огоновського

.Studien.; 7) о wa1niejszych wlaSciwosciach j~zyka ruskiego (себто українського), вид. Краківська академія наук, т. Х, 1883 р.; 8) ХрестомаТіЯ староруська, тексти, пояснення та словник (Львів, 1881); 9) Граматика руського (україн­ ського) язика для шкіл середніх (Львів, 1889). Кажучи про Філологічні праці небіжчикові, можна згадати ще й за його рецензії на писання Міклошича та Житецького (<<Правда., 1872, 1873, 1879 та ін.), знов же іі про пере­ робки німецько-латинських підручників відповідно до викла­ дання по українських гімназіях.

Інша наукова царина, що в ніil пРоФ. Огоновський на­ писав чимало робіт, це - іст О Р і я давньоруської та ук­ раїнської л і тер а тур и. Тут ми назвемо: І) Студії над Шевченковими писаннями (<<Правда., 1872, 1873, 1879

та ін.); додамо, до речі, що за редакцією пРоФ. Огонов­ ського вийшла в Львові повна збірка Шевченкових тво­ рів (1892), що наближається до т. зв. «академічного. типу; 2) низку невеличких розвідок про різні особи та факти з українського письменства; 3) величезний (близь­ ко 200 ДРУКQваних аркушів) труд - «ІСТОРІЯ літератури руської., що ненастанно друку,валася в «Зорі. (і рівно­ часно окремою відбиткою) 3 1886 р. та іі геть аж до ос­ танньоі години авторовorо життя І; ідучи за загально­ вживаною гал,ицькою термінологією, Ом. Огоновський вживає термін «руський., чи «рускіі!» В розумінні 'укра­ їиський. (в одміну од терміна «русскій. З двома с, або 'російський,), а це спричинилося до непорозуміння: А. Н. Пипін У «Вестнике ЕвропЬІ' р. 1890 добачив у праці львівського професора «обновленную духинщину,*; 4) Кlеіп­ гцssеп. Ethnographische geschichtiche und literar-historische І Друкувалася «fсторія літератури рускоі», ЯК і значна qастина інших ОГОНО8СЬКОГО писань, прзвописом т. ЗВ. «етимологічним» (8 1і. "і 111 6), але R скрізь усе цитую 8 звичайній українській орфо~ графії.

.

586


S!udie

(в «AlIgemeine Encyclopiidie. von Ersch -ОгцЬеІ, $ес!іоп, Вand XXXVII). Не так, як багато галиuьких українців, покійний проф. Ом. Огоновський був далеченький од політики: він за· всіди волів працювати над самою наукою. От хіба товари­ ство .Просвіта», де він без'змінно головував протягом вісімнадцятьох літ *, одривало його Од чистої науки; СВ­ ред популярних видань «Просвіти» ми знаходимо скіль­ кись книжечок, невдалих одначе, що їх написав сам

2-te

голова

'.

Смерть не дала покійному професорові гатьох розпочатих розвідок. Величезну «Історія рускоі літератури:> так само він писав; смерть перебила її на останньому ться: .Література Ha~KOBa:>.

закінчити ба­ працю свою: не цілком до­ томі, що зве­

1894 Незабаром після оцього (мого) некролога подав Ів. Франко в .Народі:> 18942 свої цікаві спомини про Ом. Огоновеького, що В нього він був слухачем у середині 1870-их рр. Спомини - здебільша безпощадні, бо Ів. Франко спинився не так на лінгвістичних працях і лек­ ціях покійного професора (їхню високу вартість і він ви­ знає), як на шеститомовій його «Історії літератури рус­ кої,.. Оддаючн належну честь рясному фактичному мате­ ріалові, що міститься в «Історіі літератури рускої» (ото­ му «магазинові дат і фактів», як влучно висловлюється Франко), він без велнкого жалю критикує й нищить усю систему тієї колосальної праці. При тім Франко згадує аж надто пікантний факт з .року І 875-го: «Одного разу (між професором і студентами на лекції) зайшла роз­ мова на відносинн між граматикою (що переважно вн­ кладав тоді Огоновськнй) і історією літературн, і проф. Огоновський, виходячи вже з зали (ауднторії),' сказав: 1 НаАнещаслнвішеє - «Житіє СВ. Пантелеймона:., де зідеалізо· вана ЦЬОГО «цілителя:., що лікував людей не якимись там доктор· СЬКИМ" ліками, тільки

молитвою та возложеніем рук. Цією брошу­

рою «Просвіта» проти своєї волі наче радила галицькому темному людові вдзватися не ДО університетських докторі8~лікарів. а до своіх

рідних 6аб-шептух та знахурок з Їхніми теж возложеніями рук і мо­ ЛНТВ1ВЗНИЯМИ'

«Народ.,

стор.

334-336;

1894••. 20 (150КТ.), стор. 316-318; 23-24 (15 дек.). стор. 382-385.

ч.

587

ч.

21 (1 .6.);


«Е! що там історія літератури! То шваДРOllовання! Се кожна баба потрафить. А от граматика - то грунт»

(ч.

21,

стор.

335).

1927 я був листувався 3 покійним проф. Ом. Огоновським, ще студентом бувши. Листування наше базувалося на бібліографічних писаннях, зв'язаних з його .Історією лі· тератури рускої». Один З ЙОГО листів до мене подам. На Огоновського .Історію літератури рускої» (тісніш, на І том) А. Н. Пипін, ЯК відомо, вмістив 1890 р. в .Вест­ нике ЕвропЬІ» свою дуже гостру і неприхильну для укра­ їнської національної свідомості критику: .Особая исто­ рия русской литературЬІ». Огоновський дав йому відпо­

відь під заголовком: .Моєму критикові» у грудневих

числах львівської газети .Діло» наприкінці того самого 1890 р. у фель€тонах. Газети .Діло» цензура до Росії не пуокала. Я міг читати .Діло. лиш тому, що мені друко­ вано було спеціальиий примірник на тонкому цигарко­ вому папері і надсилано у запечаганих конвертах. Ясно, що для широкої маси українських читачів уміщена в за­ бороненому «Ділі. відповідь Ом. Огоновськorо мала за­ лишитися геть неприступною, нікому невідомою. Тому різдвом 1890 р. я, пишучи до Ом. Огоновського лист, де подав йому бібліОl'рафічну вказівку про окреме видання російською мовою ,Старосветских батюшек и матушек» Левицького-Нечуя, разом з ти м ВИСЛОВИВ і свою думку про друковану в .Ділі» відповідь Пипіну: треба з фельє­ тонів зробити окрему відбитку, бо відбитку-брошуру лег· ше можна буде розповсюдити на Вкраїні, ніж декілька газетних номерів. На це мені проф. Ом. Огоновський прислав такого

листа

':

Львів,

10 (22)

січня

1891.

Високоповажаний Добродію! Спасибі Вам, що Ви з різдвом пом'янули мою «Гісто­ рию русько-української літератури» тихим, незлим елоІ Правопис fl заховую ТОЧНО. ЦікаВ6. що Ом. ОroновськиА тоді не

визнавав

іще «желехівки.

(3

рясним

правопису чистого Кулішевого.

588

«і»),

а держався

більше


вомl Коли мої земляки повитали радо мій твір, то мині байдуже про напасті московських письменннків. «Відпо­ відь Пипінові» передруковано з .Діла» окремою відбит­ кою, і я пришлю Вам єї незабаром почтою. Дякую Вам також за замітки бібліографічні. Киів­ ське видання ,СтаРОСВt.ТСКИХ1> баТЮШОК1> и маТУШОК1>>> є, мабуть, передрукам с «Київської старини». Тут примі­ чаю, що в моїй «Гісторіі літератури» спімнув я про ви· дання образків .В Карпатах» в русько-українсьКі.Й біб­ ліотеці. Чи не звістно Вам де що про життя Опанаса Мир­ ного? Я писав до него в По.наву і не дістав ніякої від­ повіді. Правда, що годі подати єго біографию, але все Ж1> треба мині довідатись про всі повісті, котрі писав

мирннй. Деякі бо повісті й пнсання етнографічні припи­ сують СЯ Мирному, хоча їх видано анонімно. Може Вам, високоповажний Добродію, звістно, чи писав Мирний от-сі статті й повісті: І) Подоріжже од Полтави до Гадячого (<<Правда», 1874); 2) Пяниця (<<Правда., 1874); З) Подорож по Полтавщині (,Гром­ [ада]»); 4) Пан-народолюбець (<<Гром[ада]»,1879)? Чи не знаєте, де живе Білик і яке его імя? Мині ка­ зали, що він в Херсоні? Дожидаючи Вашої дружньої відповіді зостаюся

в сих днях,

Ваш щирий прихильник Омелян. Огон.овськиЙ. Подвалье, 9.

Цей Ом. Огоновського лист свідчить, якою (тепер дл·я нас аж неймовірною) кам'яною стіною та заборолом од­ городжена була в 1890-х рр. Галичина од Російської Ук­ раїни. Спеціаліст-професор ук;раінського письменства в Галичині не знав 1890 року, що справжнє прізвище «Бі­ лика» - то І-ван Рудченко, що він - той самий Рудчен­ ко, який видав у світ відому збірку українських казок і збірку чумацьких пісень, і що він рідний брат ще іншого Рудченка, Панаса, який заховався за псевдонімом .Мир­ ний». Разом з тим видко з листа Ом. Огоновеького, що, ладнаючися писати про Панаса Мирного, він не мав у ру­ ках одного з зовсім нечисленних дозволених тоді цензу­ рою київських видань: «Збираниця 3 рідного поля І». Па­ наса Мирного (Київ, 1886); У тій Мирного «Збираниці» за цензурним

дозволом

було

надруковано

589

й

оте

саме


ОПОВІДання .П'яниця»

(стор.

57-124),

ЩО Огоновський

питавсь у мене, хто його автор.

Разом з тим цей Ом. Огоиовського лист кидає пасмо світла й на тую методу, якої державсь Ом. Огоновський, пишучи свою .Історію літератури рускоі,.. Він, довгі літа працюючи- над історією розвитку нашого письменства, не

мав у себе наперед кагурroваних знадіб для ц і л о ї сво· єї праці, а збирав іх про кожного письменника аж тоді, коли на того письменника надходила хронологічна черга. Між іншим, я в тому переконавсь і на свої А особі, здо· бувщи трьома роками пізніщ ось якого листа од проф. Огоновеького:

Львів 26. УІ 189і

Високоповажаний Добродію!

Про Вас хочу дещо написати в останиім томі ricTd· риї літератури, що lІого саме тепер почав я дpYKYBaТlI.

Може·б міг я від Вас дістати деяких біографічних звісток? Видання коломийського я ще не маю '. Ваш щирий прихильниk Омелян Огоновський.

1927 І «Видання коломийське»

-

це

моі

«Повістки

та

ескізи»,

що

поволі почали друкуватися 8 Коломиі ще з 1892 року; в літератур­ ній «хроніці» галицьких часописів про це згадувалося. Друкування

.чtрез брак у мене коштів тяглося аж три роки.


МИХАПЛО КОМАР І

Михайло Федорович Комар (офіційно «Комаров») на­ родився 1844 року на Катеринославщині в містечку Дмит­ рівці Павлоградського повіту. Гімназіальний курс він перейшов у Катеринославі, а до уиіверситету вступив Харківського. Скінчивши там (1867-го року) курс на фа­ культеті правничім, він пішов на державну службу в

Острогозьк (повітове Місто в українській частині Воро­ ніжчини) і спершу служив там при окружному суді, а потім зробився «присяжним повіреним» (адвокатом) і кінець кінцем перебрався до Києва, де й жив до 1883-го року. Згаданого року д. Комар став нотарем і покинув київську громаду земляків. Він поїхав жити попереду до Умані (на Київщині, звідти один з його літературних псевдонімів «Уманець.), а за скількись літ М. Комар перенісся до Одеси, де й тепер живе, маючи в Одесі свою «нотаріальну контору.. Щодо письменницької праці, то, ще студентом Хар­ ківського університету бувши, в середині 1860-х рр., ви­ ступив М. Комар на письменське поле, в царині ет н 0гра Ф і ї. Кми не помиляюся, то найпершою друкова­ ною працею М. Комара була статейка в «Екатеринослав­ ских губернских ведомостях. 1865 року, в ч. 22, з поля етнографії. Це була заМІтка (російською мовою) про два варіанти ду миза С а в у 4 а л о г о разом з текстом тієї думи. Автор, хоч був тоді допіру студентом у Харківськім університеті, рівночасно ставав був на на­ родного вчитмя на селі, а саме вчитмював у селі Гав­ рилівці Ізюмського повіту (на Харківщині); тут він запи­ сав з народних уст деякі пісні, думи, колядки, щедрівки,

а далі позаписував дещо таке і в Новомосковськім пові­ ті Катеринославщини, в селі Німещині. дак з отого ма­ теріалу він і надрукував згадані два варіанти козаць­ коі думи про Саву Чалого, а сам і далі не переставав цікавитися народною українською словесністю. чи на Хар-

591


ківщині живучи, чи в Острогозькому на службу ставши.

Минуло літ вісім-дев'ять. У Києві заснувавсь <Юго·За­ паДНbJЙ отдел императорского географического обшества~ і, переважно для провінціальних етнографів, опублікував

програму для збирання етнографічних звісток. М. Ко­ мар (це було влітку 1874·го р.) зараз заслав до .Отде:.а» свою збірку, де було 50 номерів, на руки О. О. Русова, щоб Русов подав її до .Отдела». Русов, як видко з про­ токолів, тую збірку передав, куди слід, ще й од себе на засіданні .Юго-Западного отдела» зазначив, що в Кома­ ровій збірці є скількись варіантів цікавих '. Певне. вони були б незабаром і надруковані в .Записках ЮГ0-Запад­ ного отдела»; тільки ж, як усім звісно, незабаром укра­ їнофобські органи (особливо .Киевлянин~ В_ Шульгіна) добилися того, щоб правительство скасувало «Юго-За­ паДНbJЙ отдел», отой, мовляв, розсадник українофіль­ ської пошесті. І от збірка Комарова кудись пропала без сліду 2. Рівночасно Комар, зв'язавшися з київською українсь­ кою громадою, вкупі із своїм братом (псевдонім ,Степо­ вик») і з іншими земляками, заходився коло складання й видання по пур я р н о-н а у к О В И х кн и Ж О К для просто­

го люду. його .Розмови про небо та землю» (Київ, 1874, про космографію) та .Розмови про земні сили» (Київ, 1875, себто про фізику) були дуже відрадісним явищем у нашім простонароднім письменстві та й одразу-таки зв~рнули на сООе вселюдну увагу; ба навіть і літ за два­ дцятеро після того наш авторитет в справі популярної лі­ тератури Вас_ Чайченко (Грінчен,ко) заявляв у спеціаль­ ній своїй статті про HapQДHi книжюи для села, що книжки Комарові .дуже добрі» З; так саме зве іх «хорошими книгами» проф. Сумцов '. Оброблюючи популярно-на­ укові книжки, автор не раз мусив перекладати пнсання ВeJlикору.ські (от і вищезгадані ,Розмови» - то Ж переІ дИВ. «Записки Юго-Зап[адногоl отдела импrераторского] pyc~

скога геогрfафического] общества за 1874-А ГОД», т. 11, стор. 26. 2 Ми не знаємо, зрештою, чи розпитувався М. Комар у музеі киівськоі академіі. Адже архів «Юг0-Западного отдела» 8 головній

його основі здано туди. Щоправда, чималі папки етнографічних ма­ теріалів ПОЗ8ЛИW8ЛИСЯ на руках у окремих членів .Юго-Западного ОТJl.ела». та А то дуже цінні (прим .• подільські етнографічні матеріали

Димінського 1850-1860-их рр. взяв на схоронення п. Г. ЖнтецькиЙ) . дИВ. «Зоря., 1891. стор. 15.

• •

«Киевская старина»,

1895,

май, стор.

592

198.


робка з російського, з А. Іванова), мусив він задумува· тися над точни'м відданням наукових термінів мовою ук· раїнською - і відчув виразно, що нам страх як треба мати російсько,український слов ник. Саме тоді (Київ, 1874) вийшов невеличкий <Опьrr PYCCKo'YKpaftHCKOfO сло· варя~ М. Левченка. Ми не хочемо забувати, що цей сло· вар відслужив велику службу українцям " тільки ж нема де правди подіти: був Левченків словничок і коротень, кий, і неповний. М. Комар зачав робити до Левченковorо словаря дод а т к и. За декілька років набралося додат­ ків більше, ніж цілий Левченка словни·к_ Вже й тоді зем­ ляки радили були М. Комарові, щоб він надрукував тіі додатки, бо з них буде багато користі. Та М. Комар від­

магався, хотів 'ще більше зробити. В початку 1880-х ро­

ків, уже переїхавши до Києва, він ста в близько до тієї Г.ромади, що складала українсько-російський (не росій­ сько-український) словар з величезного, багатого мате­ ріалу, збираного двадцять літ по всіх закутках ~осій<:ької і австрійської України. М. Комар, обібравши собі ще й помічників, теж заходився працювати над тими згурто­ ваними рясн:ими матеріалами, але ДЛЯ своєї власної мети, себто для словаря рос і й с ь ко-у кра ї н с ь ко г 0,і таким способом к 188З-му рокові він володів уже дуже великою збі,ркою російсько-українського лек·сичного ма­ теріалу. Року 188З-го він з Києва, як ми казали, виїхав; та де б після того він не був, чи в Умані, чи в Одесі,­ не залишав збагачувати свою збірку все більше й біль­ ше. чи то з уст народних, чи то з етнографічних збірників, чи то з творів наших давніх і новіших письменників. Пра­ цюючи й са м иад словнИ'ком, М. Комар раз у раз притя­ гав до цієї р.оботи ще й інших земляків, яких гур'ував коло себе 2. Друкувати, одначе, свої матеріали М. Комар І Не кажучи вже про те, щО СЛОВНИКОВИМ с:опыом»

Левченко­

ВНМ користувалися перекладачі, згадаймо лучче, що А чимало ориrl~

кальних українських писань написані за його підмогою. Ми, капр., напевне знаємо про Щогоnева, що свої гарні вірші він autaA8B, маю­ чи під руками Левченків словничок. 2 С. О. ЄФремов· у статті .:Пам'яті Михайла Комарова» 8 киів·

ській газеті «Рада»

(1913, N2 187, стор. 1-2) повідає, що коли Ко­

мар перебував у другій половииі 1880-х рр. у УмаНі, то з Єфремова

був ще малий шк,оляр. Але й до них, школярів, долітали часом чут­ ки, ЩО € В Умані такий «нотаріус Комаров», який разом з іншими складають

«мужицький

ClIовар»,

і

що

того

«иотаріуса

Комарова»,

з його спільниками поліція вистежила І не знати що Ім за те буде.

593


пQки що ОДтягавсь: бажалося, шоб словник був якнаїl· повніший І. Разом з тим працював тоді М. Комар ше й над нашою б і б л і о гра Ф і є ю 2; і от 1883·го року він випустив У світ в альманасі «Рада» і в осібній відбитці свій аж над· то відомий «Покажчик нової української літератури 11798-1883 р.)>>, 74 стор. 5jK сильио зраділи земляки тому «Покажчикові», про re можиа судити, напр., із ре­

цензії В. Науменка в «Киевской старине»,

1883

(кн. ІУ,

стор. 867-873); адже ж до того часу вся·кому, хто хотів працювати над окремими питаннями українського пись­ менства, доводилося надибати на «н€шреодолимь.е пре­ пятствия» (вираз Вол. Науменка) . І для національної справи «Покажчик» зробнв чимало: він показав україн­ цям і ворогам українства, ЩО наше пнсьменство не таке· то вже й убоге, ІІК звичайно всі думали; він нагадав і не­ тямущим українцям і україножерам (для них Галичина була тоді побільше ще terra incognita), що україкське письменство не скрізь так нидіє, як у Росії, а що єсть у нього і своя вільніша преса; до «Покажчика. додана була ще рубрика «Найголовніші спільні пасання IlрО україн­ ську мову, літературу і про українське питання., із неї кожен читач міг побачити, що українофільство - це зо· всім не справа маленької групи людей (як бажалося б ~eKOMY довести), а це дуже широкий суопільний потік, і має він рясні джерела в нашій історичній минувшині. І російська наука назвала Комарів покажчик «весьма полеЗНblМ» З.

Це діялося в 1883-му році. А кінець того року був для нас, українців, фатальний, бо цензура Олександра ІІІ за· чала вже вкрай придушувати наше письменство: вона за· бороняла на·віть найневинніші народиі брошурн, а про якусь літературу для української інтелігенції стало не Серед МОЛОДИХ уманських СЛQВНИКО8НХ сПівробіТНИКіВ М. Комара був і Трохим Зіньківський (див. сРада», 1913, М 180, стор. І). І Про все це можна докладно довідатися з пізнішого оповідання сзмоrо д. Комара в його «Передмові:. до свого «Словаря», який дру_ tCYватися почав

1892 р.

у Львові в додатку до еЗорl».

Ця <..'права цікавила його аж до останніх літ життя. І ПЬІПИИ, «История русской 9тнографии», Т. ІІІ, стор. 2

речі.

зауваЖIfМО, що деякj

доповнення до

може знайти в цитованій статті В. Науменка

1883,

КН.

IV)

кп. ут, стор.

411.

до

Комарової праці читач

(8 сКиевскоА старине», та в замітці М. Гаврилова (<<Киевская старина», 1883,

748-750).

594


можна А думати. Ще А грохи давніш, як допіру вийшов пам'ятнн/і указ 1876-ro року' проти українськоі літера· тури, чимало наддніпрянських українців звернуло свої ач' на Г а лич и н у; а після 1883-го року украінське письменство рішуче вже пе.рекочовує до Львова. Росііі­ ська цензура тоді ще не догадалася (або, краще сказати, львівські москвофІли ще іі не напоумили) не пускати в Росію галицьких видань: газета «Діло~ та двотижневи·к «Зоря» та ще дещо вільно ще були доходили до Росііі­ ськоі Украіни. Разом з другими украінськими літерато­ рами і М. Комар пошукав собі літературного притулку в Галичині. В «Ділі~ 1885-го р. (чч. 15-17, 20-29, 34, 35,37) після того, як проф. М. І. Петров видав свої «Очер­ КИ истории украин.скоЙ литературЬІ ХІХ в.», М. Комар з приводу тих .Очерков» замістив низку цікавих заміток .Дещо з історії українського письменства», де змалював історію цензурних відносин до українства; гими заміт­ ками пізніш д06ре покори·стувавсь проф. Ом. Огонов­ ськиіі У другім томі своєі «Історіі літератури рускоі» '.

В 1886-м році м·и бачимо ці'каві писання Комарові і в Галичині, і в Росіі. В Росіі він тоді надрукував у «КИ­ евской старине~ (кн. 3 і кн. 4) «Библиографичес­ кий У к а з а тел ь материалов для нзучения жизн'и и произведениА Т. Г. Ше в чен к о»; додаток до того­

в «Киевской ста рине»,

18S7,

кн.

5,

стор.

180-184 '.

Ця

дуже совісна праця - річ неминуча для всіх тих, хто хоче студіювати Шевч·енкове життя і творчість. Вона була важлива ще й з того погляду, що показала всім на­ віч, я,к високо шанують і своі, і чужі люди нашого вели­ кого поета 3. У «Киевской старине~ того ж року помістив д. Комар іще дещо (біографічні звістки про Ухача-Охо­

ровича

• -

І сЗОРЯJo,

в ки.

5;

про Забілу

-

в ки.

9;

оroлосив щось

1887. стор. 135.

2 ПОТіМ, 1903 та 1912 р. Комар опублікував чималу Шевченкову додаткову бібліографію.

3 ЄСТЬ на свіТі, особm!во між великорусами, багато таких ку­ медних людців, що ладні

6

не давати великої ваги Шевченкові, хоч

зовсім ЙОГО і не знають. ЯК же ім покажеш, що із студій про Шев­ 'ценка можна скласти ціпу велику бібліотеку та що поміж дослід­ никами виблискує безліч імен дуже поважних людей, то вопи зараз

і пlдібгають хвоста, та, дивись, зачинають уже \Іенка. Сам я таких бачив.

38"

595

rr

самі хваnити Шеа­


,з Гребінки - в кн. 9) " та то вже дрібниці, а найголов­ ніша його праця відбулася тоді за кордоном, у льві&ській «Зорі», де він був рецензентом і вів відділ: -К о рот кий пер е г л я Д укр а інс ь ких кн и Ж О К за 1885-й (по­ переДН'іil) рік». Такиіі огляд, себто низку рецензій і кри­ тичних статей, М. Комар систематично подавав знов-таки в _Зорі» і 1887-го року, а потім - у 1889-1891 році, 110части і в 1892-м. Оцінив він У .Зорі» таким способом більш·е-менше 60 книжок. ЯК на наше небагате письмен­ с1'во, небагатеє і на кн'ижки, і на критиків, то це було число дуже значне і ПРИ1'ягало дО М. Комара увагу. І не дивниця, що до 1890-х років, себто до виходу в світ ве­ лИ!шх робіт М. Комара, наша широка громада знала його найбільше і перш усього як критика раг ехсеllепсе 2. Та й треба сказати, що на цім полі М. Комара поважають усі. Напр., д. Коцовський (<<Зоря», 1890, стор. 144) так і зве його: "иаш заслужений рецеIl3ЄНТ»; проф. Огоновський у своій «Історіі літератури рускої» рясно черпає з кри, тичиих статей і заміток Комарових, заявляючи, звичай· но, що зовсім згоджується з автором іх; знов же згадай· мо, що й людина зовсім інакших суспільних та політич­ них поглядів - шановииil доктор Франко - теж цінив Комарові рецензії і залюбки користувався Комаровою поміччю, як був редактором «Зорі». Вже иавіть із цих фактів можна згори вгадати, що критика в М. Комара об'єктивна й ПОСТУПОІВа; і так воно справді є '. До того ж його рецензіі написані цікаво, влучно і елегантною, лег­ кою мовою. З-поміж довших або замітніших критичних статеil М. Комара можемо згадати його критики на оці ки,ижки: на .Баilду» Куліша (<<Зоря», 1886), на «Драма­ тич,ні шори» Кропи&ницького (ibid) та Боракооського (1889, ч. І і 2), на нові (тенденційкі) вірші Куліша (1887, ч. 4), на молоді пісні В. Чаііченка (1887, ч. І; М. Комар одразу тут угадав, чим зробиться далі таланОІІИТИ'Й поет­

молодик), иа перші вірші Кононенка-Школиченка (1882. ч. 2; тут рецензент додає духу поетові на первопочатку І 3 Гребінкою М. Комар, правда, трохи вклепався. Той вірш, який подав М. Комар у «Киевской старинеJo, записавши з уст одноro попа, наче новину, давно вже був звісний. Про цю помилку вже зга·

дував

стор.

,

В.

ВіЛЬХІВСЬКИЙ

(Грінченко)

60). Переважно (франц.)

-

Ред.

а Не без консервативності, одначе.

696

в

«Правді»,

1890

р.

(жовт.,


його кар'єри), на етнографічну роботу Сорокіна «Местеч­ ко Дмитровка» (ibid, 1890), на «ОПblТ изучения малорус­ ских дум> М. Лисовськоro (1891, стор. 177-178), на ро­ сійські переклади «Кобзаря» (1892, стор. 98-99), на по­ л,емічну статтю акад. П ип і н а проти проф. ОГОНОВСloко­ го· (1890, стор. 331-335). Про остатню критику (вона, зауважмо до речі, наА­ довша, бо забрала сім великих стовпців найдрі6нішого друку) - про неї скажемо й осібно. Писалася вона в той час, коли проти акад. Пнпіна були обурилися геть усі українці і коли поміж ними справді частенько l(иркулювал,а тая думка, яку ПИ'пін підсував проф. Ом. Огоновському,- буцім великоруси­ то тур анці, нездатні до культурн. М. Комар зумів потрак­ тувати справу Пипіна з Огоновськнм об'єктивненько, терпимо, відповідав ПнпіНО.ві не лайками, а доказами (подекуди навіть основні'ЦIИМИ від ТИХ, які пізніш подав сам Огоновський у своїй брошурі .Моєму критикові»), , а щодо ніби всеукраїнської дум!tи про великору,ськиіі туранізм, то Комар рішуче одкидав її, як інсинуацію проти українців. Слабим місцем у статті М. Комара тре­ ба вважати його погляд на історію РУСІ/КОЇ мови або письменства: знаючи, що малоруське наріччя з давніх­ давен мало свої відміни супрати великоруського, він га­ дає, що от, мов, CTaPOP~ЬKi пам'ятники писано ЖЧВQЮ мовою і, значиться, ще в домонгольську добу руська лі­

тература мусила поділятися на малоруську і великорусь­ ку, себто на дв'і осібні літературн; з-поміж тнх літератур великоруська (чи lТівнічноруська), каже він, була да­ леко бідніша від малору.ської (Південноруської) ; а чеJЖ3 те вел,нкоруси широко користувалися тими творами, які пи,сані булн по-вкраїнськи, отак само, як тепер українці любісінько

користуються

великоруською

літературою,

хоч там мова і чужа для них. Погляд такий зовсім не­ правди.виЙ (а, на диво, він навіть дуже розповсюджений у нас серед нефіJ!ологів), бо староруські пам'ятннки, як

південні, так і північні, пнсалися зовсім не руською мо­ вою, а чужою болгарською: це була тоді спільна пись­

менна мова д.ІІЯ цілої Слов'янщини, а тим паче спільна аля цілої Русі. Правда, писарі іноді робили мимовільні помилки, і з тих помилок можна не раз угадати Шfса­ реву національність, але ж це ще не дасть нам права лінгвіСТІІЧНО поділити домонгольське руське письменство

597


на малоруське і веЛНКОРУСliке: нехай собі в живій дійс­ ності руські наріччя вже й тоді значно одрізнялися по­ між собою, а письменство з його чужою церковнослов'ян­ ською мовою було спільне. В критичному віддіЛ'і «Зорі» 1889 р. друкувалася й критично-публіцистична стаття д. Комара «Х т О Ж сп р а в Д і вин е иід е и а шар о б о та?» (1889, ч. 3 і 4). Викликала тую статтю Чайченкова замітка в «Зорі» 1888-го року «Хто винен (що наше письмеиство нидіє) і де наша робота?». Відповідь М. Комара написана ро­ зумно й основно і коч, звісно, не може рівнятися з пи­ саннями Драгоманова на ту саму тему " та не раз ба­ гато де в чім сходиться з ними і може Їх доповняти. Ми вже згадували, що М. Комар гарно володіє на­ шою мовою. Маючи такий хист, добре було братися за пер е к л ади з чужих мов на нашу, і в кінці 1880·х ро­ ків М. Комар ВНСТУПИ'в як перекладач у «Історичній біб­ ліотеці» Ол. Барвінського. Критика привітала його пра­ цю дуже прихильно. В. Борковський пише про «Богдана Хмельницького. Костомарова, що перекладач .пречудно поконав трудності» і що переклад «читається однаково

любо, як і яке оповідання Кониеького а60 Нечуя чи Пчіл'КИ> (<<Зоря., 1888, стор. 272). Десятьма літами піз­ ніше у львівській .Правді. (1889) почав друкуватися Комарів українськи,й переклад сенсаційиого роману Д. Мордовцева «Професор Ратміров» (Костомаров) '. 1890 року д. Комар надрукував в Одесі «Н о в у з б і Р к У народних малоруеыхx приказок, при.слів'їв, ПОМОІЮК, загадок і замовлянь», які не встигли увійти в давніші з·бірнюш (Номиса roщо) а60 які витворилнся не­ давно, після реформ 1861-го року. Вір'НИЙ своєму прин!.!и­ пові - писати, де можна, рідною мовою - автор і перед­ нє слоно (стор. І-Х) зладив по-українськи (це роблять далеко не всі иаші етнографи), і я'кось цензура пустила. До книжки додано (сroр. 116-124) «Бібліографічний покажч"Ик літератури н"'родних малоруських приказок, прнслів'їв, загадок тощо», де вказано не тільки етногра-

ки»

І Драгоманов - «ЗОРЯ», 1889, Ч. 5. чч. 8-11; «Чудацькі ДYM~ 8 «Народі» 1892 р. і окреме 2-е вид. у Франковій «Літератур.

-

но-науковій бібліотеці». 2 Під кінець ЖИТТЯ

видав М. Комар український переклад Го­ голевого «Тараса Бульби» - повісті, що притягала ДО себе увагу А декіЛЬі(ОХ інших українських перекладачів.

098


фічні праці, а й часопи·сні рецензі.і на них, починаючи з

1829 року. На Комарову збірку знернув увагу і aKa;ll. Пипін', одсилаючи до неї тих читачів, котрі схотіли б _на Ати

подробний

указатель

литературЬІ

предмета»;

згадав про неї і проф. Сумцов'; славіст А. Степанович· на першім місці розхвалив бібліографічний додаток та при­

хильно обізнався і про всю книжку; д[окто]р Коцов­ ський • теж написав похвальну рецензію; те саме зробив і О. Кониський 5 та й сказав у початку рецензіі: .Великої дяки стоїть д. Комар за видання оцієї книжечки!», а на кінці: «Ще раз Аому спасибіг!». дальшого (1891) року М. Комар надрукував історичио-етнографічну статтю «А н т і н о л о в ати Й, запорозький депутат і кобзар» (.Правда», і891, вип. Х-ХІІ); своїм звичаєм М. Комар і до неї додав докладну літературу предмета. 1893-го року його етнографічно-літературна замітка «На Шевqенковій могилі» подана була в «Зорі». Найважніша, можна сказати, монументальна, праця М. Комара зачала ДРУІСУватися з 1893-го року в додатку до «Зорі»; ми кажемо про давно вже підготовлюваний, нарешті, друкований еС л о В а р рос і й с ь к о-у к р а­ ї н С ь кий М. Уманця і А Спілки. '. до 1896 року ви­ ЙШЛО в світ два томи (Оll А до J - 318 стор.; од К до 0 285 стор_), третій том (од П до Р) ще друкується 7. Ми

r

вже згадували вище, яким способом повстала тая праця,

скільки год трудився над нею автор і яку вона має для нас вагу. Ледве вийшов в світ перший аркуш, зараз на­ писано було дві рецензії. Одну зложив професор черні­ вецького університету д[окто]р Смаль-СтоцькиЙ· (друку­ валася в «Буковині. 1893-го і окремою відбиткою). Загаль­ ний суд проф. Смаль-Стоцького був дуже прихильний до Кома,рової праці, а т·их дрібних закидів, які він поробив,

І 2

n

ЬІ п и Н. «История русской зтпографии», т. ІІІ, стор. 411. Сумцов _ В ~овремеиной малоросснАскоА 9тнографии:., «Киев.

1895, май, стор. 198. - у «Киевской старнне>, 1890, кн. 11, стор. 347-349. • - див. «Зоря>, 1890, стор. 144. , Кониський - див. «Прав,ltа>, 1890, uвітеиь, стор. 7~13. • «М. Уманець»--псевдонім М. Комара; «А. Спілка:.-.-Адесtr

САаи старина>, 3

Степанович Коцовськнй

ка спілка>, одеські товариші. 1

Том ІІІ вийшов у світ року 1897, т. ІУ

&99

- 1899.


жоден українець, на нашу думку,

не

повинен

взяти до

уваги, і ми можемо хіба подякувати М. КомарО'Ві, що він їх не ПОCJ!ухався '. Друга рецензія вийшла з-під пера М_ Дратоманова (надрукована вже ІЮ його смерті, в «Народі», 1895, ч. (7). Драгоманов спершу сказав собі, як мав би виглядати ідеальни'Й РОСIЙсько-у·~раїнськ.иЙ словар, потім порівняв до того ідеалу перший а,ркуш .Словаря» Комарового, і оцінка виіішла некорисна дл'я Комара. Хоч і як ми поважаємо слова М. Драгомано­ ва, та мусимо ВИ'знати, що цим разом він бу.в неправий. Декотрі Драгоманова докори вийшли з чистісІнького ае­ порозуміння;

покійник писав,

не дочекавшися дальших

аркушів «Словаря», і сказав свій суд попросту на під­ ставі Комарової передмови, яку неточно собі витолкував. Далі, він забув те місце в передмові до «Словаря., де М. Комар каже, що він і не думає вважати С·БОю працю

за зовсім оброблений словар; він видає її на ге, «щоб, мовляв, було до ЧОГО тулитася., себто як матеріали для «будущого трудівника, знатнішого від нас» (так каже д. Комар). Саме імен но з такого погляду я й розбирав Комарів «Словар», як ·писав рецензію на І т. (<<Зтногра­ фическое обозрение., 1894, кн. ХХ, ст. 155-(61), і отож, обміркувавши і слабкі сторони Комарової праці, і її доб­ рі сто.рони, я побачив, що останніх є безмірно більше, ніж перших, і в результаті я мусив заявити, що в y~paїH1 Закиди

проф. Смаль-Стоцького

-

звичайні закиди, які здавна

роблять нам (наддніпрянським українцям) галичани. Щодо нашої лексики, то ім усе здається, ніби тая мова, якою говорить аж 1/8 ма­

лоруської людності, то собі провінціалізми, а непровінціалізми - то тільки мова галицьких народовців. Від цієї помилки не встерігся і

ArOKTO]p СтоцькиА (не маю зараз його статті під рукою, то А не можу дослівно цитувати). Не сподобався проф. Стоцькому А право~ пнс у Комарова: чому. 8апр., тоА пише «п'Ьятннця» або «п'ЯТНИllЯ»,

а не «пятниця»? чому «б'Ьє:.

або «б'о, а не просто «бе» і Т, ін. При­

чина дуже проста: ми, українці, читаємо написання «бя», «бю», «бе» і т. ін. не за «БАз, БАу, БАе» і т. ін., з за «бьа (де звук близь­

кий до фінського іі), бьу

французького

(звук близький до німецького й або до

u, напр .. у словах «bureau:t і «buste»), БЬе» (тоА звук. російськім слові «белЬІЙ») і 1. ін. Ми не розуміємо на­

що чується в віть яким способом можуть галичани писати одно і те саме «ря»­ ЯК вони пишуть - в словах «sоря» і «бурян», коли ми зиаємо, що в

першім слові «ря» вимовляється за «рьа» (<<зорьа», де звук близький до «ра»), 8 в другім ми маємо вимову «рйа» (<<бурАан»). Про це я вже колись писав трохи ширше в «Зорі», 1891 (стор. 78), а тепер при нагоді знов нагадаю М. Комарові, щоб він і далі так друкував, як 6)'8 почав, а не І(алічнв би мову.

600


с"кlй І ооlЛl>н,оруській філології праця М. Комара ПОВИН­ на зайняти дуже поважне місце. Так само оцінили «Сло­ Bap~ і найкращі московські філологи. Вже мені дове­ лося бачити, ЩQ иим залюбки користуються москвичі в своїх нау'кових роботах (от, на,пр., згадаймо недавкій, весною 1896 р., магістерський диспут М. М. Покровсько­ го· про семасіологію в MOCKOl>CbKiM університеті). Не­ терпляче ждемо, кол,и, нар,ешті, праця д. Комара дійде до кінця. Наша громада знає М. Комара іще з того боку, що в-ін або збирає звістки 'П р о Ж и l' l' Я давніх і недавніх українських п н С ь мен ник і -в (пише, між Іншим, не­

кролаги)', або РОЗШУКУЄ їхні писання та видає в світ, знов-таки разом із життєпи,сами. З авторів, чиї твори таким опособом огол,ошувалися, вкажемо на З а­ б і л У (<<Киевская старина», 1888, кн. 4; 1886, кн_ 9; «Зоря~, 1891, стор. 416 і 437), на К. Ду мит раш к а (<<Киевская CTapHHa~, 1894, кн. 9; 1895, кн. 3, отд. !І, стор. 100-10\), на Кольцова, що писав і по-укра­ їнськи (<<Зоря», 189\, С1'. 178; 1895, С1'. 177; того ж року в .По морю и по суше»), особливо ж на Ст. Руд а н­ с ь ко г о.

Коли не помиляємось, то найперше писати про Ру­ дан,ського зачав М. Комар 1886-го року; Є.1liиниЙ життєпис Руданського, підписаний крипто-ніМQМ «Одесит~ (.Зоря.,

1886, стор. 78 і д[аліl, СТ[ОР]. 94 і д{аліJ, здається, ви­

йшов од М. Комара. Року 1892-го Комар, з нагоди но­

вої каРТЮfИ Рєпіна, друкує в .зорі» (стор. 59) із своєю передмовою приказку Руданського: .Відповідь заПОjЮЖ­ ців Махмудові ІУ». Незабаром він оповіщає в «ЗорІ» (стор. 218), що одесяни догадалися поставити пам'ятни­ ка на могилі поетовій. Нарешті, 1892-1895 р. М. Комар (спершу в "Правді», 1892, ч. 5, а далі все в «Зорі~) ого­ лосив 114 незвісних доти ПРИ'казок Руданського і, за ви­ нятком тих, що опублікова'но в .Правді», видав Їх і осі<і­ ним томом (Львів, 1895), долучивши в кінці (стор. 167174) докладний «Біблі-ографі'чний покажчик творів Ст.

1 с:'УхачмОхороВИЧ:t -

«Зоря», t886, стор.

176

І в «Киевской ста­

рине»; «Іван Новицький» - «Зоря», 1890, стор. 285; «Гр. Данилев­ СЬКИЙ» - «Зоря», 1891, стор_ 17-18; «В. Мова (Лиманський)>> - ibid., 296; сТрох. 3інькіllськиА» - ibid., 296; «КОРСУН» - 1892, стор. 17;

«М. Савич і Степ. Опатович»

- 1892,

601

стор.

277-278.


Руданського і знадобі'в до його ЖИТТ0ПИСУ~ '. За прикла­ дом Комаровим зредагував і я для друку ті PYдiallCbKOГO рукописи, які € в мене (т. 11 - У Львові, 1896, т. 111друкується), а д. Вас. Лукич зробив те саме із своїми рукописами (т. IV друкується). Ckтанніми ча<:ами ми бачимо Комарові рецензії і за­ мітки в одеськім російські"" часописі «По морю н 110 суше», де багато працює і дочка його '. Та ще чули од добрих людеil, що в мооковські·м журналі «КННlГоведе­ иие. друкуватиметься нове, збільшене видання "Пока ж­ ч,нка української літератури •.

1896 Після того прожив на світі М. Комар, все в Одесі, ще півтора десятка літ і мало-мало не дочекався початку всесвітньої війни. Він (1899) довів до краю сві,й росій­ сько-український мовник (якого й досі доводиться на­ ново передруковувати, бо й досі ж ilого ще ніщо не за­ мінило), а окрім того, оголосив він друком нову нижу до­ кладних бібліографічних п,раць. От про Шевченка: .Т Шевченко в литературе и искусстве. (Одеса, 1903; 140 стор.) та .Вінок Шевченкові~ (Одеса, 1912, стор. V +324; збірка тих украі,н,ських поезій, що присвячеиі Шевченкові); бібліографія про М. В. Лисенка (В «Киев­ ской старине», 1904, січень, з приводу Лисенкового 35літнього ювілею); бібліографі,я до Котляревського (в ки­ ївській ювілейній збірці-альманахові .На вічну пам'ять

Котляревському», 1904); бібліографія про українську драматичну літературу «Українська драматургія. (Оде­ са, 1906; стор. VI+229) з .Додатком. (Одеса, 1912; 105 стор,). Помер М. Комар 6(19 серпня 1913 року. В заповіті одписав певні грошові су·ми українським і гали'цьким про­ світним і'нституціЯм.

! дрібні пропуски € там ОСЬ які: не згадано, що року 1876-го Драгоманов УЗЯВ до своіх «народиыx предаНИЙ:t іще А «СНЬІ бога­

РОДИЦЬІ:t>,

стор.

які

194-195

був

записав

(Франкова)

Руданський. В «Зорі:. 1886-го року €

8ft

замітка про поетові рукописи. Того са.

мого року приказкою Руданського користується Драгоманов у «Ки· евской старине:t (март, стор. 462-463) і лруку€ її цілком.

:І Комарова дочка, Галина Комарівна, потім зробилася аідомоlO­

таки українською поеткою.

002


Київська газета «Рада» 1913 обізвалася на Комаров) смерть цілою низкою жалібних статей, що серед них Е такі; у N. 180 (стор. 1) - «Мих. Фед. Комаров», коро­ тенький некролог (не підписано, чий); у N. 183 - сПохо­ рон М. Ф. Комарова. та «3 останніх днів М. Ф. Комаро­ ва. (сroр. 3, підпис; Гр. Т'исяченко); у N. 187 стаття С. Єфремова; «Пам'яті Михайла Комарова., з портретом (тут є згадки за уманське життя небіжчикове, і підкрес­ лено, що Комар був вихователем для молодшої громади); в N. 194 великий фейлетон А. Василька (Нікооського) .Пам'яті М. Комарова. - дуже цікаві згадки про одесь­ ке життя небіжчикове серед одеської української гро­ мади.

Це все побільше згадки. Навпаки, побільше зві<:тки про літературну Комара діяльність бачимо ми у Вол. Дорошенка в ІХ (вересневій) книжці московського місяч­ ника «Украинская жизнь., 1913, «Памяти М. Ф. Кома­ рова» (стор. 86-93)_

11 Особисто я не був знайомий з Комаром аж до осені року, але листувався з ним ще з 1892 року, і то з ініціативи самого М. Комара - в справі .РосіЙсько­ україн,ського словника», що віи його тоді вже до видання

1896

готував.

Удавсь він сам перший до мене з проханням, щоб я приїхав до нього на ціле літо в Одесу зредагувати слов­ ник філологічно, бо, хоч словник уже був і готовий, а ви· пускати його в світ без попереднього філологічного пере­ гляду М. Комар бу.в не зважувався. Подавав він мені в листі й деякі відомості про і<:roрію словника, ширші, ніж ті, що потім подав він у друкованій п,ередмові. 3 листа я довідався, що над словником гур т О В а робота пере­ водилас.я не тільки давно в Києві 1880-х рр. та в Умані, ба й Одесі, безпереривно, і що одеська українська гро­ мадка систематично збиралася в нього, Комара, щоб ви­ слухувати од нього оброблен:ий матеріал, робити зау,ва­ ження і, спільними силами, додатки_ Не раз траплялося, писав він, залишати деКО1'рі російські слова без )"краї'н­ СЬКОГО перекладу, бо нІхто серед одеської громадки не міг згадати відповідного лексичного еквівалента в укра­ їнській мові. Найголовніша, одначе, перепона, яка не до-


'ВОЮlла М. Комарові пускати словник уже до друку, це бyvIЗ, писа,в він, свідоміlСТЬ 1'ОГО, ЩО СЛОВНИК, хоч і гото­ вий, ще не одбу.в жодної філологічної ревіз'іі. Для мене було аж надто ясно, що за три літні місяці дати філологічну редаJЩію великому рукоп.исному мов­ никові (чотирьом томам!), навіть і по десять годин на день rtрацюючи, не буде нія,кісінької фіЗ'ИЧНОЇ спромоги. Тому я рішу·че одмовився поїхати до М. Комара на літо в Одесу, а натомість радив йому перебувати увесь час у контакті з Б. Грінченком, бо в Грінченка, дарма що ві,н не вчивсь на і,сторично-філологічному фа,культеті, є природний Філологічний, зокрема лексикологічний, дар. Із свого боку я пообіцяв М. Комарові пересилати до нього ще й свої лексичні матеріали, що їх я позбирав з народн·их уст на 3,веиигородщшгі та ще й далі пильно збиратиму; та окрім того, я взя.в на себе труд перегля­ нути декотрі еТНОl'рафічні з·бір·к'и і ліreратурні писання певних письменників, щоб повиписувати з них слова иа картках. Це я поступі.ино й робив дЛЯ М. Комара і, !lРИ­ СТОСОВУЮЧИ'ся до тою, котра 'з черги літча готувалася в нього остаточно до друку, надсилав йому відповідну свою пайку. Під'!(реслити я повинен, що М. Комар усяку вділену йому допомогу сові,сно зазначав. Котрі звен.игородські слова із фразеологічними прикладами прийшли до HbOl'O од мене, ті .він atКYpaTHo нотував у Cl>OEMY словнику моїми і'ніціалами «Kp.~; а в >післямовах до ІІ-·го і ІІІ-го тому висловлював ще й окрему подяку: «Просимо наших вельмишановних дописувачів: Ів. Левицького, Ол. Ко­ ниського, Хв. Кримського, Ів. Спілку (Липу) і П. Гра­ ба, що ранІше, с.пасибі їм, чимало допомагали нам, при­ силаючи знадібки до словаря, і надальше не забу.вати нас» (11,290; 11І,287). Невважаючи (або, може, якраз навпаки, «об'єктивно вважаючи») на певну мою причетність до KOMapoBoro (<<YMaHцeвoгo~) словника, я, скоро-но вийшов у світ І-й гом, написа'в на нього в «9тнографическом обозрении» рецензію, як зда'валося мені, ДОВ<JЛі сувору. Щоправда, загальний мій суд про Комарів словник випав зовсім при­ ,шльний і сприятл.ив·иЙ, 150 сама праця була того аж над­ ТО варта, але в окремих точках я, безперечно, дозволив собі непотрібну різкість. Свою рецензію (<<9тнографичес­ !«>е обозрение», кн. ХХ, 1894) я передруковую.

601


Словар росіllсько-украінськнlІ. Том першиА. А-К. Зібрали і впорядкували М. Уманець і Спілка. Додаток до «Зорі> 1893 року. ЛьвІв, 1893. Стор. ХIІ+327 Досі ми мали були тільки одного російсько· україн· ського словника: «опыT русско,украи'НСКОГО словаря» М. Левченка (Київ, (874); словничок цей був невеличкий і зовсім ненауковий, тільки що з матеріалом абсолю1'НО певним. І от, нарешті, на припочатку цього року, вийшов між люди перший том HOBoro словника, що йоro склав д. Уманець укупі з численними співробітниками. Про цю працю 1'є*< не можна сказати, щоб вона цілком завдово· ляла всі потреби, та будь·що·будь вона вже аж надто багато важить для української філології. В підвалину для Уманцевого словника літ той ле~сиЧ'ний матеріал, що на початку 1880 років знаходився в одному київському філологічному гуртку. Матеріал той протягом 20 років призби'рували сільські вчителі, панотці, спеціалісти·етно, графи та ін. безпосередньо з народних уст по різних міс· цях Російської України, Галичини, на Буковині, в Угор· ській Русі. Думалася з усього того скласти, влас1'ИВО, словник українсько-російський; та д. Уманець використав готовий матеріал на те, щоб з нього скласти словник російсько-український. На жаль, він не встиг був тоді· таки в Києві позначити коло кожноro слова місцевість, де слово було записано, і не встиг переписати 1'і фрази, ті речення, що в них пеВ'не слово трапляється, а вже ж тільки з таких прикладів і можна було б твердіш судити, чи пра,вдиви(Й дається переклад для того слова. Тим ча· сом чималий отой лексичний матеріал, що був у київ· CDKOro гуртка, куди,сь ізник, і д. Уманцеві довелося по­ давати в своєму словнику вже інші приклади, видобуті вже з інших джерел, ЯК'от з друкованих збірок запи'сів y~paiHCbKOЇ народної творчості, з пиеаннів украЇ'н,ських письменників, з «Малорусько,німецького словаря» Желе· хівського, з (неДОКінченоro) у,країнського словника ШеЙ· ковського, із словничка Манжури та ін. і, нарешті, ще й з новітніх, новоназбираних, друком не виданих лексич­ них мат·еріалі.в, що їх спеціально для Уманця з6ирали люди, котрі спочували розпочатій у ньогооп.раві. Подо· дававши до своєї СJlовозбірки найнеобхідніші покликан, ня на джерела та понаводивши ілюстраlЦiJlні .приклади, БОБ


упорядчик ТакиМ ЧИНОМ надав їй науковішого xapaKT~PY, а новітніми мат~ріалами ПОШИ'ри'В її в такій великій мірі, ЩО' трохи чи не кожне з рОСійських слів, уміщених в СЛО'В­ нику академічному і більше-менше в .ТО'лкО'вом слО'варе» Далеві 'І, здО'булО' для себе український переклад. Деякі, О'дначе, прО'галини як були, та'К і пО'залишали{:я незапо­ рО'жнені; пО'дається до російськО'гО' слова український переклад, а прикладу нема, і ми частенькО', зустрічаючи у д. Уманця той чи інший переклаід російського слова, не можемо перевірити, на чому збудованО' такий пере­ клад_ Таким ЧИНО'М, словник д. Уманця хоч і має першо­ рядну ва·гу для практичних щілей (на пр., для розвитку YKpaї'llCbKOЇ перекладаної літератури), СУВО'РО' наукові вимоги завдовольняє не цілкО'м. Непретензійну О'цінку свО'Їй праці склав сам упО'ряд­ чик, обравши собі за гаслО' українське ПРИ'СЛІВ'Я: «хоч і щербатий ківш, а бвз його ще гірш». ЩО'б потішити

д[обродія] упорядчика,

ми

можемО' сказати, що його

«ківш. зО'всім не такий «щербат.иЙ», як він собі гадає. Насамперед словни,к д. Уманця може статися вже за міц­ ну підвалину дли дальших студій над українською лекси­ кографією, пщвалину, якої дО'сі не було_ Далі у слО'внику цьО'му Є сила матеріалу геть НОВОГО' і раз{)м з тим дуже цікавого. Для етн{)графа можуть мати вагу щиро нарО'д­ ні україн·ські назви рослин та тварин, згуртО'вані в слов­ нику д. Уманu;я з різнобірних джерел. Дуже цікаві тех­ нічні назви реместв, промислів, струментів та різних час­ тин їх тО'щО'. На зразок пО'дам СЛОВО' в ер ста к, ЩО' ЙОГО' оп­ рацював О'дин з голО'вних співрО'бітників - В. Чайчен­

КО' І: В е рст а к - верстать, верстак, верстат (слО'вар Афа.н [асьєва-ЧужбинськО'гО'], Закр [евськогО']). ЧасТl"'!И: І. ,Стан» (складається з чотирьО'х стО'впів і двО'х ТО'ВСТИХ пО'перечин, кО'трі зовуться "коні», п'яти «жерток:о, двО'х «·навОї.в» (верхній і спідній) і "шайди», на к{)Трій дві

«піднІжки" з «байцарками», де стО'їть ткаля). 2. Два «кЬ­ леса,. ДО' верхньО'гО' І спідньО'го навО'ю з «цугО'ю:>, КО'ТрО'Ю здержується колесо, як навій наюрутиться. 3. «Ляда., що нею ткаля .прабива нитку; в ній «блят», чЄ'рез кО'трий прО'хО'дить пряжа. 4. 'РИ'гівниці» (ДВі), к{)Трі прИ!в'язу­ ють до спіднього навО'ю.

1 Борнс Грінченко.

БОБ


Багато важить те, ЩО д. Уманець поставився до свогс завдання аж надто совісно. От, напр., він не підпав од· ній, дуже несимпатичНlЙ течії, модній тепер ce~д певної ча'СТИНИ української інтеліген,ції. Останніми часа.ми ми раз у раз читаємо по українських часописах давні ,писан­ нячка, що їх викликало бажання яс кра в і ш відтінити українську мову перед російською; через те вони чинять гонитву на силу загальновживаних, цілком на,родних ук­ раїнських слів. А саме: підпадають ПРОСКРlШlціі тії ук­ раінсЬ'кі слова, кот,рі а) скидаються на російські, і б) ма­ ють для себе інакші снноніми, що в російській мові од­ НО:'lвучних нема; оті-о несхожі з російськими синоніми проroЛОШУЮТI>СЯ за «щиро народні» слова, а слова спіль­ норуські трактуються як «москалізми». Стояч'и осторонь од таких вузьких і, до того, несові,сних тенденцій, д_ Ума­ нець об'єктивно позаносив до словника геть усі тИ слова, що їх, звичайно, знає в своїй мові наш народ. Це, звісно, анітрохи не перебило тому, щоб лексичне багатство і са­ мостійність української мови виступили в слоrmику д. Уманця в повному блискові, невважаючи навіть на численні прогалини, що за н.их мова мовитиметься далі. Багатство української мови, що без словника буває не таке наочне, попросту аж дивом дивує читача. Цікаво при народі відзначити, що УКіраїнська мова безперечно поступає наперед, роз,вивається і набуває чудовнх термі­ нів, щоб висловлювати дуже абстрактні розуміння; засте­ рігаюся, що маю я на думці не тії неологізми, які без особлизих труднощів утворює інтелігеН'ція, а ті нові сло­ ва, котрі витворює сам народ.

Підк~сливши усі додатні прикмети в новому словни­ кові, ми можемо тепер одзначити й його недобори. Най­ важливіший його недОбір - це те, що він, кінець кінцем,

не повний. Звичайно,

неповність

-

розуміння

відносне:

словник д. Умаиця подає при кожному російському слові по скількись українських синонімів (частенько число СИН0· німів досягає навіть кількох де с я т к і в); а все ж можна одзначити прогалини. для прикладу побіжно огляньмо перші три пітери альфабету - А, Б та В; при тім нагадаємо, що в словах на а прогалин не може бути багато, бо й са­ мих слі·в на а в російській мові не гурт. Отже до україн­

ських СИНОН1імів, що іх згуртував У'Порядчик словника, ми можемо поробити додатки при отаких російських сло­

вах: А б рик О <: -

абрикоса (ж. р.). А л Я'fi О В а т ЬІ й-


розлЯпуватиЙ. А л те й реченні:

ник

-

«Ти

цього

"

гарапій

проскурИна. Ан

не знаєш».- «Ба

-

ба (напр., у

знаю!»).

(род. відм.- гарапіЯ). Ас тра

-

Ар а п-

панта-

лимоо (КИЇIВЩlIJНа). А тле т - дужінь. Б а р ч у к - паня, па'НевН.

Б езд ом ник -

безхатько.

Б езд ели Ц а

- бездіткиня (див. Огоновський .• S!udien auf dem Lebeite der ,и!Ьепі­ schen Sprache», стор. 98). Би р ж а (извозчичья)­ зБИржа. Б л а г о в е р н а я - жоноха (Чубинського, «T,pyды>,' т. ІІІ, сroр. 116). Б л а го п.р и я тет В 0вать - добра при яти комусь (<<ют прияе добра дому, а собака не прияє» - народна приміта). Б л и з о р у­ НJікч~мииця

(Чернігівщина). Б езд е т н а я

к и й - низькозорий, короткозрокий (Поділля). Б л У д­ н -и Ц а - паплюга (див. Квітчину «Сердешну Оксану», вид. Потебні, стор. 49 е! passim '. Б о г о х у ль ств 0 богохульба. Б о г а тет ь - золотіти (Марко Вовчок, т. І, 1861, стор. 65). Б л а гос л о в и т ь - пощастити (<<По­ щастить тебе біт сім'єю», ibid., стор. 37). Б о л т Л и­ В ЬІ Й - балакучий. Б о л т о·в н Я - бала.канИна, говорін­ ка. Бр е в н о - беревело (Київщина); пільга (те, що править за підвагу, див. Максимо.вичів «Сборник украин­ ских песен», Киев, 1849, ч. І, стор. 22), Бр е н чан и е­ бряк (Марко Вовчок, т. І, стор. 44). Б рон Я ч ере п 0к О Ж Н ЬІ Х - черепок. Б у тор О к - JlИСМИЧОК (Київщи­ на). Б у к а - вООа (у д. Уманця стоїть маЛOlВжи.ване «хоха»). Б У тор - буториння (див. словничок Ів. Фран­ ка, доданий до йото книги «В полі чола», Львів, 1890, стор. 310). Бе гом - втеком (напр., втеком піти, вте­ ком бі.гти). Бе дня Ж к а - безталанночка (Марко Вов­ чок, т. І, сто.р. 71). Б ед о 'в ЬІ й - моторний. Бе с о в­ ск и й- дідьчий (<<Нагодила дідьча мати товариша в хаті., пісня). В д Р у г - як стій. В ели кор О с л ЬІ й­ рОславий. В е'Р е в к а - віж~и (множ.; а втім, у Левчен­ ка трапляється те саме слово в OДНlTHi); термін цей, «віжки»,- широко вживаний, та д. Уманець, живовидяч­ ки, був гадав, що «віж.ки» визначають лише те, що по­ російськи «вожжи». В е р тл я В ЬІ Й - в'юнкий. В ер х 0в о й - верховик. В ест и с е б я х о рош о - шанувати­

ся; справувliтися добре. В з а пер т и д. Уманець пере­ кладає: сп'ід замком», тимчасом як у Шевченка ми зу­ стрічаf.МО: «Княтиня взаперті сидить •. В з н о.с - подаІ І сКрізь (АЙТ.).- Ред.


ча (Марко Вовчок, т. І, стор. 109). Види м а я сме р т ь - видюща смерть; д. Уманець перекладає <ви· дима смерть. і цитує при,слів'я: <видим а смерть страш· на», що начебто l'рапляєтьс'я у Квітки; та, скільки ми мо­ жемо цригадати, Квітка раз у раз наводить у цьому прислів'ї слово «видюща», а не «види ма. (див. «Драма­ тические сочинения., издан,не Кулиша, 1862, стор_ 69, і «МертвеЦЬКblЙ веЛblкдень., видання Потебні, стор. І О).

В из гун - скавло, ніяк. р. (Київщина). В и л ять виляти (див. Метлинський, «НаРОДНblе южнорусские пес· ни., К. 1874, стор. 123, Чубинський, «ТРУДbl', т. І, стор.

67). Ви с:hл ь ник - вішалник. Ви т Я З Ь - перекладе­

но багатьма підхожими словами, як-от «лицар», «козар­ люга» і т. ін., 'l'имчасом як са ме оце слово «витязь. час­ тенько трапляється в українській народній поезії; у Го­ ловацького (<<НаРОДНblе песни Галицкой и Угорской Руси., т. І, стор. 169) є навіть здрібнілая форма: «витя­ зенько.. В кор е н ь - до накорінку. В низ г о л о­ в о ю -сторчма. В о з на гра д и т ь, воз мостить - на­ вернути (<<Що В неділю згуляю, в будень навернр). В о з н Я - крутанина. В о СПИ Т анн и ц а - вихованн­ ця (Київщина). В о с х и Щ а т ь - поривати. В л л о т ь­

геть (<<Геть до ранку»

-

вплоть до

Y'l'pa).

В про чем­

втім, зрештою. В р о в е н ь - впОрівень. Все г Д а­ раз у раз. Все к оне ч но - неодмінно. В спо Т:!> т ь­ удушніти (<<Ух! Аж удушні'в!. - сказано на КурщИНі; а

втім, м[оже] б[ути], визначає: «мені стало душно»). Вс n ять - назуспід (<<Коли б річка назуспід потек­ ла. - Чернігівщина). Ста т ь в т уп н к - зумітися (Київщнна; див. так само Кулішеву «Чорну раду., стор. 298). В ЬІ б рос о к - покидище (<<Що Я вам за поК'Иди­ ще!?- Киj.вщина). ВЬІ кл янч ить-видайкати (ха­ рактерне СЛОВО, що походить од наказового способу «дай! дай!. В ЬІ Р 8 сти т ь - видбати (<<Видбали собі садок. - Київщина). Н а в ЬІ рез (у вислові: «купить арбуз на Вblрез.) - з надрІзом. з нарізом. В ЬІ с ЬІ пат ь­ ся - висипатися; для «засыать •• теж аналогічна форма «засинати., що іі теж не подає д. Уманець. В ЬІ Ч у р­ н bll! - мудрий (кажучи про неживітні речі). Вв ш а л­ ка - кілочок. Знову кажемо, що ми розглянул'и словника побіжно, бо, уважніш переглянувши, мн напевне були б ізнайшли прогали'н Іще більше. ніж означили. Розуміючи, ЯК1l!1ере-

19

'_'11


пони ДО!reЛООЯ поборювати впорядчикові цього словника, ми й не можемо надто гудити його. Шкода тіЛhНИ, що ча­ сом він проминув саме ті YHpaїHCbК1l слова, котрі з філо­ логічного .погляду найцікавіші. Тих росіЙСhКИХ слів, що в звичайних росіЙСhКИХ слов­ виках вони е, а на українське їх у слоВ'Нику д. Уманця не перекладено, одзначити можна дуже мало. Сюди на­ лежаТh, Hal1p.: а б л а кат (укр. «брехунець»); а р х и­

ч орт (<<переч6рт», див. Огоновського - «Studien., стор. 104); ви с о к (<<'виеБК. - див. М. Вовчок, т. І, стор. 75). Зате чимало росіЙ.ських сліг можна назвать таких, що

перекладено їх не зовсім точно, а лиш більше-менше точ­ но, приблизно або описово. От, прим., на І-ій сторінці ии читаємо: а б б а т, а б б ати с а - ігумен, ігуменя (ка­ толицького монастиря) '; а в гус т е й ший - наАясні­ ший і т. п. Отакими неточностями словник д. Уманuя ряс­ ніє. Щоб виправдати упорядчика, можна запримітити, що цей наш закид буває оправедли.виЙ переважно для тих слі.в, котрі і в російській мові являються барбариз­ мами.

З·рідка ми переклад д. Уманця маємо за неправдИl~ИЙ або щонайменше за непевний. «А n е л л я ц и я» він перекладає: «пересуд •. «Пересуд» це в українській мові значить "предра,ссудок» та «толки-пересудЬ!. (в остаи­ ньому розумінні нам доводилося зустрічати це слово у Квітки);' як судовий термін «пересуд» може визначати: «ВТОРИЧНЬ!Й разбор дела» (див. Антонович и Драгоманов, «Исторические песни малорусского народа», т. 11, стор. 136). В розумінні «подавать апелляцию., «апеллировать» ми бачимо у Єфременка (.Сборник малороссиАских за­ клинаний», М., і874, стор. 53): «пересуддя брати» - то виходить, що й «пересуддя» (ніяк. р.) це теж, само по собі, не є «апелляция •. А т Л а с, за Уманцем, це «єдваб», «от­ лас», «саєта». Перший з цих трьох синонімів У живіА теперішній мові зовсім не вживається, а "рапляєтьоя тільки в старих піснях та думах; як же польське jedwabшовк, то й українське «єдваб» повинно визначати те са­ ме - не атлас, а шовк. «Б а л а r а н - шопа». Скільки ми знаємо, шопою на Україні звуть попросту шуру, причілок (нім. Schoppen); коли ж мова йде ~po театральну ви­ ставу, то «шопкою, звуть на заХідній УкраїНі те, що в І

3

приводу цього терміна зауважимо. що 8 актовій українській

мові минулих віків трапляється форма «опат» (як поnонізм).

610


СХІДНІЙ Ун;раіні зветься «вертеп:. (різдвяний); а вер­ теп - це аж ніяк не «балаган». Б ЬІ стр Я к, за Уман­ цем,- бистр, бистрина. Звичайно «бblСТРЯКОМ' звуть швидку люд и н у. Же н Щ и н а - у Уманця <жін6щи­ на., а посилається він на Кулішеві .Записки о Южной Руси., саме на речення: <а !юна, сказано жін6щина, вона йому те й простила.. Ми гадаємо, що «жіНОЩlfна. е тільки ім'я збірие (зам [ість] <жіноччина:. - жіиоцтво, жінва) , а не одна «женщина •. Нарешті, не можна не згадати ще й про деякі непра­ вильності морфологічні, фонетичні та ті, котрі стосуються до акцентуаціl, до наголосу. Тут 11реба висловлюватися надзвичайно обережно, бо несщнакових українських на­ річчів, піднаріччів, діалектів та говірок є чимало. Все ж про дещо можна говорити з певнkтю. Д[обро,щій] Ума­ нець цитує уривок з давньої «граматки:>: <Струни мої золотії, заграйте мені стиха. Замість «мені:. тут, це ж видно з метру, має бути «мні.; форма «мні:> не літера· турна, тільки ж має вона всі права в західноукраїнських живих говірках. «В о З р О жде ние:> д. Уманець пере· кладає неологізмом «відрождення:. (в паралель до поль­ ського odrodzenle); а вже ж пра.вильніш було б зм'як­ шити тут д на дж, (<<відродження., пор. <ХQДжу:.), а.бо зм'якшити в «ж:,(<<відроженнЯ>, пор. схожу», або зовсім

не м'якшити приголосну (<<відродіння.,

пор. «ходю., «хо­

діння:», тільки ж м'якшиm ед:> на «жд:. не можна. Що­

правда, існують і в живій "ові форми: снарожденннй, «прирожденний" але іх треба вважати за староцерковні. Узагалі ж неологізм <відрождення:. має вартість аж иад­ то невисоку; запропоноване од Драгоманова СЛОВО «иово­ нарождіння., невважаючи на звук «жд:. у нім, будь-що­ будь підходить ближче до духу мови, та й само собою во­ но легше для зрозуміния. Форми «д о б р 6 б и т:о, <п о­ би т:. (з звуком «п:.) , що їх дсщержуеться д. Уманець, це виразні полонізми (dobrobyt, pobyt): в українській мові «бmь:> звучить «бути>, І звук «у:. ніколи не зникає в жод­ ному з українських наріччів, за винятком спольщено! го­ вірки лемківсько! та підляської. Наголошені форм,и «збут(ок)>>, «здобуток., «прибуток. доводять, що А вище­ згадані два слова мусять мати форму «добробут» (Ку­ ліш отак нам і пише; простий наш народ - той навряд чи взагалі знає цеє слово) і "побут. (<<.побут» - ТО зви­ чайнісінька форма, що ми її самі чули багато разів).

39'

611


Зам. «в і д а Й~ (мабуть) д. Уманець пише .видАй», грун­ тую'!и свою орфографію невідомо на чому, десь, певне,

на наголооі (60 есть дієслово свидати», що має наголос на «да», а в "відати» - наголос на «ві»). Про «відай» див. Огоновеького .Studien», стор. 204. Закінчення-арь («<:JIOBapb:', «,хабарь» тощо) упорядчик "Росій,сько-укра­ !нськоro словаря:. пш:nе з ь, поступаючись етимологіч­ ному правописові: фонетично для най6ільшої маси гові­ рок випадало б писати -ар (<<словар», «хабар»). Непевна річ, иа мою думку, - писати й «табличка. (зам. народного «тяблич­ ка.), «розгордіяш (зам. «розгардіяш»), «арештувати» (зам., «(г)арештувати»), «набезбаш. (зам. «набезбач.). (В літературі тільки «табличка.). Щодо н а г о л о с і в, то відомо, що в цій ца рині потрІб­ на особлива обережність: наголоси в українській мові надзвичайно примхливі та й варіюються навіть в одній тІй саміІІ окрузі. А що д_ Уманець на оці ма,в завдаllНЯ не так наукові, як практичні, І бажав зафіксувати ті на­ голоси, котрі найчастіші, то з цих міркувань він обрав собі за вихідний пункт не якесь, скажемо, наріччя карпат­ ське (воно через свою архаїчність може мати неабияку вагу для філологічних дослідів, тільки ж говорить ним гурт люду невеличкий), а обра'в д. Уманець за норму те наріччя, що (невиразненько, ні,вроку) зветься «україн­ ським». Через те, напр., «Внносити», «виходити» він за­ всідн в словнику пише «вин6сити», «вих6дити» (у західнокраїнських наріччях ми чуємо той самий иаголос, що в мові російськІй), він акцентує «питання» (не «питан­ ня» або «питаннє:.) тощо. По суті, докоряти за це д. Уманцеві не доводиться, і будь-що-будь те, що він зробив, має більше для себе підстав, ніж те, що зро­ бив Є. Желехівський, упорядчик «Ruthenisch-deutsches WбгtегЬuсh»'а, бо той геть уеl слова, навіть тії, котрІ трапляються в самісінькій Наддніпрянщині, поперероб­ /lЯВ на галицький лад та й наголоси иад ними поставив скрізь у дусі галицькому. Таких иаГО/lосlв, якІ позафlК­ совував д. Умаиець, додержується щонайменше 9/10 усьо­ го українського народу. НепевнІ тількн деякІ слова, напр. «ядуха» (астма) зам. правильного «ядуха», «ві,в­ гар» зам. найчастішого «вівтар», «чималий» зам. «чима­ лий», мабуть, і «Запашний» зам. «запашний:. (пор. піс­ ню: «ОА. наші квІти заnашнН, ОЙ, наші гостІ вчорашнІ!), спідбігцем» зам. "пІдбігцем» (диз. Квітку в виданнІ

r

бl~


О. Потебнl, «Сердешна Оксана», стор. 43; «Перекотипо­ ле», стор. 15), «призначити» зам. «призиачити» (так само слід наголошувати «позначйти», «зазначити», «Ha~

значити» тощо); хитке і «вільготний» зам. «вільг6тний», «вимова» зам. «вим6ва». Про останнє слово ми не ста­ немо говорити, що єдоио правдивий для нього иаголос то «вим6ва» (нarолос на середньому складі); може бути, д. Уманець справді де-небудь чув наголос для «вимова» на першому складі; завважаемо лищ що нам доводило­

ся чувати тільки «вим6ва» (наголос на «мо»). «Затрима­ ти» і «удержати» по деяких місцях на Вкраіні мають на­ голос на пні (<<держ», «трим»), іВ інших - на передостан­ ньому складі. У д. Уманця мн баЧI1МО непослідовність: він пише «удержати» -І «затримати». Одно з двох: або однаково наголошуймо «удержати, затримати», або одна­ ково - «удержати, затримати». Філологічні пояснення упорядчик «Словаря» подає од себе зрідка, і філологічні думки своі 'висловлює він звичайно не просто, d посередньо, через переклад. От веснянки у л і с о в н Х краях він перекладає: «гаівки»; звідси знати, що він виводить це слово од «гай». Проти тако! етимологі! чи не говорить рівноб-іжна форма «га­ !лки»; вона примушувала деяких галицьких етнографі,в підозрівати, що пер-вІсна форма була «гагілки» (<<гагол­

ки») . Друкарських помилок у словнику не з-так мало; та напрИКінці книги (поки що І-го тому) додаио !х реєстр. Загальиий висновок про «Словар Уманци І Спілки можна зробити такий: це надзвичайно цінна праця, тіль­ ки ж повний і абсолютно завдоволящий російсько-укра­ їнський словник ще чекає сного автора. Тим часом ра­ діймо й на цей.

1894


М. П. ДРАГОМАНОВ

Некроnог

Народивсь Михайло Петрович Драгомаиов у вересні року в м. Гадячі на Полтавщииі. Панськиil рід Дра. гоманових вийшов З української козацької старшини, І щоденною, обихідною мовою в родині Михайлового Пет· ровичевого батька була YKP~ЇHCЬKa. Тільки ж ідеями своїми Драгоманови були «общероссы>:: дядько Михай­ ла ПеТРО8ича був членом в «Обществе coeaUHeHHbtX сла­ вян» '; батько, що виховавсь у Петербурзі, брав участь у російському письменстві. Михайло Петрович зріс під глибоким, непоборним впливо\! ового батька та й, можна сказатн, з пелюшок засвоїв собі свою улюблену думку про те, що для українського громадянства «общерус­ ская» л,ітерат}Ра та культура має неабияку вагу. Даль­ ші обставиии складалися так, що дедалі біJ1ьше й більше одривали його од українського грунту А переносили на

1841

«общерусскиЙ».

В роках 1849-1853 учивсь Драгоманов у Гадяцькій повітовій школі, а бdТЬКО й далі мав моральну силу над ним. Тоді-таки хлопець вия,вив великий нахил до істо­ ричних книжок. 1853-1859 рр. ,він учивсь у Полтавській гімназії, де підпав підо вплив ліберального навчителя

історіі (тільки :не неукраіНIfЯ) Строніна, що познайомив свога учня з Герценовими писаннями. Р[оку] 1859 всту­ пив Драгоманов на Історично-філологІчний факультет Кнївського універснтету; це тоді, коли на посаді куратора шкільної київськоі округи був ліберал Пирогов. Та 1861 року Пирогова скинено з nocaди. На nрощальному обіді, влаштованому р. 1861 на честь відставленого Пирогова, J Все,

що курсив, викинуто в сЗтногр[афическомl обозренин».

614


студент ДрагОAlанов виголосив У хара"тері делегата од

CTyae'lTCTBa дуже ліберальну ПРОАІову. За цю ПРОАІову ре"тор, nо"іаний Бунге, дістав од Alіністерства народної исвіти зауваження. ПРОAlова цяя одчинила студентові ДрагОAlанову хід до гурту ліберальних професорів Київ­ ського університету (наnРЯAlУ, одначе, не у"раїнського). Особливо заприязнивсь він із nрофеСОРОAl всесвітньої історії В. Я. ШульгіниAl (що згодОAl ставсь реда"ТОРОAl у"раїножерного «Киевлянина»). Не дивниця, що за сту­ дентських ро"ів вважали були ДрагОAlанова за одного з найзаnеКАіших ворогів у"раїнського руху 1860-х рр. До­ дати слід, він чаСОAl знущавсь-та"и з у"раїнського руху

нещадно. Бо. на Драгоманова aYAl"Y, вище од будь-я"их національних змагань повинні були стояти вся"і заходи до народної освіти, справи освітні. Він дещо 11 тіAl наnря­ .!lі вже й був робив. Ще CTyaeHTOAl, на І-му "урсl універ­ ситету бувши, викладав він у київськіа недільній школі, а КОли р. 1862 недільні школи було закрито, студент ДрагОAlанов викладав історію в .Временноа педагогиче­ скоа школе», звідки зрештою аого усунено р. 1863, Я" «:неблагонамеренного». На той час він І закінчив свого універснтетського курса, і проф. Шульгін залишив його при своїй кафедрі в:еовітньої історіі. Р[оку] 1864 оборо­ няв М. П. Драгоманов дисертацію pro уепlа legendi 2 .Император ТибериА» (надрук[ авана] в .Университет­ ских известиях» р. 1864) і р. 1865 зробивсь штатним при­ ват-доцентом ТЯЖКІ матеріальні обставини (виховуван­ ня родинн та сестри Ольги, тепер відомої української письменниці Олени Пчілки) спричинилися до того, що свою магістерську дисертацію написав він й оборонив допіру р. 1869"Здавалося б, що все вело молодого вченого. лиш до общеруськості. А тим часом життя своїми потребами під­ казало іншиА шлях. От уже й різнобірн'і пед а гог і ч н і міркування навіяли йому рішучу думку про те, що 8 по­ чаткових школах неминуча річ - українська мова. Сту­ дlюючи ж українську е r н о гра Ф і ю, Драгоманов за­ хопивсь українською народною творчістю. ЯК він сам каже, студіювання багатої А прекрасної народної словесності, І Все, що курсив, викинуто 8 «3тногр[афическом] Обозренни», , для отримання права читання лекцій 8 університеті (лат.).­ Ред.

• «Вопрос об историческом значении Римской империи и ТациТ».

615


а надто політичних (тобто історичних) пісень, що пока­ зують поетичну історію українського народу, яку сам на­ род ї оповідає, пр~силували його (Драгоманова) тяжко полюбити той народ і пережити всіма силами душі всі

подробиці української спра,ви в Росіі і Австро-Угорщині. Через усе те стосунки з Шульгіним гіршали, Драгома­ нов заприязнився з своїм колегою проф. Антоновичем, І той увів його до «громади:і київських українців; остаточ­ но ж українофілом Драгоманов зробивсь десь бл[изько)

рр., коли за йо?о педагогічні українські ідеї (див. його статті р[оку) 1866 в Коршевuх «С.-Петербург­ ских ведОМОСТЯХ:і·, ЩО за них обурювавсь і напускавсь на нього Катков), його віддано під догляд поліції. ЯК ка­ же Драгоманов, ЦЯ обставина внаслідок природної реак­ ції nрикуtJала його до українського прямування '. Р[оку] 1870 Драгоманова виряджено за кордон, де він і зали­ шавсь до р [оку] і873,

1866-1867

У Берліні бувши, він пильно слухав славного світово­ го історика Моммзена й готу,вав свої статті про теокра· тію *, надруковані потім у .Знании» * і "ОтечествеННblХ записках». Але не менш пильно цікавився він і суспіль­ ними західними течіями початку 1870-х років. Те самІ­ сіньке було 3 ним І в інших європейських містах - пор. його гейдельберзьку статтю .Восточная политика Герма­ нии и обрусение» '; провІдна ідея в статті така: "замість централізму треба запровадити автономізм провінцій». У Відні (а р. 1873 І в Львові) Драгоманов добре позна­ ЙОМltвсь із галичанами, пересвідчивсь, що інтелІгенція галицька дуже нерозвинена та вІдстала', страшенно за­ хопивсь галицьким питанням (у Киев і його після про­ дражнили .МихаЙло Галицький») та й заходивсь писати для галичан низку статей на ту тему, що її вже аж до самісінької своєї смерті не зраджу,вав: «Інтелігентним галичанам, та й узагалі вкраїнцям, треба 'в письменстві і в громадському житті держатися мови неодмінно на· родної, тобто української, однак в ідеях слід прилучи­ тися до спільноруського письменства та й вивчати теє

письменство якнаЙпильніш». 3а цю його думку українці 1

Курсив

-

те, що викинуто.

с8естиик ЕвропЬІ:', 1872, лютий - травень. • «Русские в Галиции», «Вестник ЕвропЬІ:', 1813 р. січ.- лют.; «Литературное движение в Галкиии:., «Вестник ЕвропЬІ», 1873, J

сеРП.-вер.

616


певного відтінку вже тоді, 11 1870-х рр., і раз у раз опісля

взнвали Драгоманова москалефілом та обрусителем. За статтю «11 movimento ruteno іп Russia е Galizia~ (cRivlsta Еигореа,., 1873, .N2 1-2) польські часописи стали взива­ ти Драгоманова «московським агентом •. Не краще по­ ставилася до нього й певна частина росіян: у Цюріху р. 1873 Драгоманов познайомивсь із російськими рево­ люціонерами-соціалістами, за його яскраві українські пересвідчення вони ,визнали його за людину відсталу та вузького націоналіста ... Повернувшись р. 1873 до Киє'ва, Драгоманов став в українському громадянстві проводити думку про «євро­ пеїзм" і про «такий соuіалізм та космополітизм, які не відкидають часткових національних ,варіацій загальних ідей та форм,.. Осга~ню думку (про космополітизм на національному українському грунті) він проводнв і в університетських викладах. А втім, це не визначало, що він хоче скеровувати студенті,в до політичної діяльності: на,вааки, на Драгоманова думку, що він її багато разів висловлював, «студент повинен учитися, учитися й учи­ тися, а не брати передчасної участі в політиці; політиком може бути тільки людина зовсім оовічена й підгото­ вана".

Вступну його лекцію «Положение и задачи науки древнеА истории,. надруковано в "Журн[але министер­ ства] нар[одного] просв[ещения]», 1873, ч. CLXXV. У київському "Юго-3ападном отделе имп[ераторско­ го] русск[ого] геогр[афического] общества», що близько того часу відкрито, Драгоманов брав жва,ву участь, при­ чому вимагав, щоб для етнографічних студій вживався метод порівняльний: Порі,вняльним методом він заціка­ вивсь іще р. 1869 (<<Новий погляд на великоруський бо­ гатирський епос Влад. Стасова,., львівська «Правда .. , .N2 25-31), тільки ж У Киеві не то що стасівську теорію, ба й узагалі порівняльний метод в етнографії вважали за «плавание по океану безбрежному", До цього часу належать, прим., праці ДраГО'-lанова: 8) .Отголосок рьщарской поззии в русских народнЬІХ песнях,., 1874 І; тут показано, як зах!дн! пlcеині теми,

І «Записки Юro-ЗаП[8дногоl отДfела] имn[ераторского] ск!ого] геогр[афическоro] общ[ества]. т. Н. К., 1874. бl7

рус­


переходячи на Русь, дістають нашарування ТНХ краТн, якими вони переходили.

б) «Песни и сказания о кровосмешении»; реаюме цієї праці зачитано на киівському археологІчному з'їзді р.

1874

І. в) «~ вопросу оследах великорусекого богатирского 9поса в Малороссин», лист до Ор. Міллера (<<Древняя и новая Россия., 1875, H~ 9). г) археологічна стаття «Палатинскиіі холм в Риме по раскопкам» (<<Журнал министерства иародного просве­ щения~, 1874, ч. CLXXIX, стор. 221-259). Поки ці менші праці виходили І! світ, він готував дуже капітальниїl твір ~И сто рич ес к и е пес ним а­ л о рус с к О гон а род а. С об'Ьяснениями Вл. Антоно­ вича и М_ Драrоманова». Том І, ЩО виїlшов У ~иєві р. 1874, містить пісні віку дружинного та князІвського та пісні добн козацької про боротьбу протн татар ів та тур­ ків; II том (у ~и€ві, 1875) - пісні про боротьбу проти

поляків за Богдана ХмеJ'ЬНИЦЬКОГО. Захоплений історичними та етнографічними студіями, Драгоманов спершу стояв осторонь будь-якої політики та публІцистики; а даЛІ ,взявсь полемізувати з україно­ жерським 2 Шульгіновим «~иевлянином» та й умістив в .~иевском телеграфе» та .Ве<:тнике Европи» цІлу низку палких' статей для оборони українських змагань (особ­

ливий етнографічний інтере<: викликає стаття «Ново­ кельтское и провансальское дви)Кение во Франции» З). «Киевляиии», "Голос» та «РусскиIJ вестиик» оголосили Драгомаиова польським революціlJиим агеитом, і в трав­ иі р. 1875 куратор сповістив Драгомаиова, ЩО міиістр иародиої освіти бажає, иехаIJ би віи nокииув Київський уиіверситет_ Драгомаиов одмовивсь податися в відстав­

ку' І влІтку того самого 187б-го року зробив подорож по

І А цілу роа.ідку '."руковако вже в

r.

1891

в

V т. VI

тт.•Сбор­

ника З8 народин умотворения» п[Ід] з аголовком] сСnавянскит~ пр1шравкн на Едипова-та история». (Року 1892 Гl,>абовськнА в «Wisle»

вмістив иеначе самостійну статтю сРodалlа о zWlqzkach ml~dzy najде внкористав усі матерІали, що іх попризбн­

bJltszem rodzedstwem),

рував драгоманов, і тількн щодо дрібниць йому sаперечував. І: Слово «украіножерськнм» І далі «палких» викинуто 8 сЗтно­ графическом обозрении».

а Див. «Вестник ЕвропЬІ». 4 Викинуто.

1815,

серп.- верес.

618


Галичині, Буковині та Угорській Русі. Опис подорожі­ в книжці .д.встро-русьКі спомини» (В .Народі», 1892 р.). з оnису того видно, Щб Драгоманов зовсі)< не об)<ежу­ вавсь на етнографlчнuх дослідах: він знайомuвся

[/

ви­

датни)<и русинами й на)<агавсь довідатuся про те, як вОни мислять. донощики з галичан повідомили до Росіі, начебто Драгоманов проводить в Австрії діЯЛЬН!І nолі­ тичиу асітацію. Не дивно, що ледве він nовернувсь до Києва, /lін зараз-гаки здобув з міністерства nоиовну про­ позицію Залишити КиІв та й перейти до одного з n/вніч­ IIUХ !lніверситетів. Коли ж він знову не пристав на це, то його звільнено ~за 3-м nункто)<» (у вересні 1875 року) й піддано під якнайсуворіший догляд поліції. Ще й загро­ зили йому, ЩО його зашлють до далеких губерень І Р[оку] 1876 Драгоманов закінчив у l(иєві друкувати «Малорус­ ские наРОДНblе предания и рассказЬІ» і • Повісті Осипа Федьковича з переДl'ім словом про галицьке ПlІсьмен­ ство». Останню книжку (Федьковича) дозволено до дру­ ку ще р. 1875, себто ще перед указом р. 1876, що забо­ РОНЯВ українську літературу. Восени того самого 1876 року вІн, за порадою київських приятелів та за lхньою матеріальною допомогою 2, виіхав з Росіі і більше вже не повертавсь. Спочатку він оселивсь у Відні, далі неза­ баром переіхав до Женеви й тут прожив аж до 1889 ро­ ку, коли болгарський уряд заПРОС!m ЙОГО на кафедру всеовітньоі історіі в Софійському університеті (внклада­ тн по-російськи); там він і жив аж до смерті. За кордоном Драгоманов написав силу книг та ста· тей, і щоб тільки перерахувати іх, треба було б скіль­ кись десятків сторінок: реєстр, що ЙОГО видав М. Павлик (1895), містить у собі 34 стор. дрібного друку, та й до всього того зовсім не є повний. Певна частнна його писань та ,видань мають характер політичний та публіцистичний (часопис «Громада» укра­ їнською мовою 1878-1881 р., росіЙськuй часопис ~Воль­ lюе САово» та сила-силенна окремих брошур та статей різltU)<и європейськими мовами, що ни)<и небіжчик воло­ дІв якнайкраще). Зауважити, одначе, треба, що Драго­ манов поклав собі за правило в жодних політичних змо­ вах участі не брати та й обмежуватися на саміА літераІ Все, що курскв, , СЗПlOграфическоro обозреиия» викинуто. Що курсив, те 8 сЗтнографическоro обозрения» викинуто.

,

619


турній діяльностІ. Ніяких надмірних перехватів У нього не було: ОТ з нього був палкий ворог тероризмові; ідеали в нього були, безперечно, соціалістичні, але він був во­ гюг вузькому доктринерству, часом він виступав і проти марксистІв; терпіти не міг даремних теоретичних спере­ чань про максимальні програми, про «за'втрашн! дні ре­ волюції» тощо; газетноі полеміки він уникав, і хоч йому часом доводилося виступати з полемікою в пресі, наnр ..

проти обрусиТеАьних намагань російських революціоне­ рів-централїетів І, але, як він сам каже. «пІсля кожної полемічної статті він себе почував днів Д,вое дуже пога­ но» (здоров'я ЙОГО було взагалі посереднє). Одне слово, учений був у ньому неЗРІВНЯННО дужчий, ніж полІтик. ЙОГО статті про націuнаЛізм тісно стосуються цо ет­ нографії, і через те доводиться про них сказати трохи

докладніш Драгоманов палко повста вав проти обов'яз­ кового похилення перед національними познаками, по­ вставав, як він сам казав, «'проти культу національних святощів»; він був переконаний, що тільки ті національні ознаки варті пошани, котрі розумнІ та симпатичні. Абсо­ лютних національних характерів;вдач та абсолютного «націо~ального духу» 9ін не визнавав та А доводив, що коли змінюються історичні умови життя, зміиюється вда­ ча й дух народу; народну творчість кожного народу ви­ зна'вав Драгоманов за інгернаціональну; що Ж до дріб· нlших «національних святощів», напр., убрання,- то вІн доводив, що й їх один народ раз у раз запозичує в дру­ гого, отже немає жодної рації 1арахову,вати їх до нацІо­ нальних святощів. Найістотнішу ознаку національності,

мову, Драгоманов шанував, але знов-таки не як святощі, а як знаряддя для люцської цумки: «мова Ж Інтеліген· ціі,- казав він завсіди й багато разі,в,- повинна бути раз у раз І обов'язково та сама, що А у простого люду, Інакше не можливий буде ендосмос і екзосмос». Дарма що таким способом Драгоманов високо підносив ,вагу українсько! мови А усенькою діяльністю своею вия,вив себе ЯК щирого українця, усе ж частина української Ін­ тмігенці! за невизнання нацІональних святощів і надто З8 перехвалювання російського письмеНС1\ва, одмовляла­ ся навіть уважати його за українця. Щоправда, зате

друга частина, чак] 9в[ана]

«русько-(себто-то галиць-

t Вс:е, ЩО курсив, те з «9тнографического обозрения» викинуто.

620


ко-) українська радикальна партія» (органи .Світ», «То· вариш», «Народ», «Хлібороб., ,Житє і слово., .Ради­ кал», «Громадський голос»), можна без пересади сказа­ ти, шанувала Драгоманова, як бога. Усі ції відОМОСТі не",ннуче треба подати для того, що вони значною мірою з'ясовують і наукову працю та на­ укові інтереси Драгоманова за кордоном, саме іменно з'ясовують, чом Драгоманов обирав ті, а не інакші на­ укові теми. Ось найважливіші 3 закордонних його писань: 1) «La Russie d'Europe» - в «Земля Й люди» Е. Рек­ лю, 1880 р., стор. 277-918; Драгоманову тут належить трохи чи не вся статистична, етнографічна та політична частина, а, як каже Реклю (стор. 919), ,Драгоманова знати на кожній сторінці.; 2) «Историческая Польша и великорусская демокра­ тия», Женева, 1882 р .. стор. 511; 3) .Політичні (А. Кр.: себто історичні) пісні україн­ ського народу XVIII-XIX стол.», безпосереднє продов, ження київської, спільної з Антоновичем, праці «Истори­ ческие песни малорусского народа», І·иА том «Політнч­ ннх пісень» - це «Запорожці в 1709-1739 р.» - Жене­ ва, 1883, стор. 60 + 137; т. 11: «Гетьманщина і Слобідщи­ на в 1709-1765 р.» - Женева, і885, стор. 12+226 (БІль· ше не вийшло) ; 4) «Нові українські пісні про громадські справи (1764-1880)>> -Женева, 1881, стор. 132; тут, по суті, вміщено самі резюме та матеріали тих кількох ТОМ ін, що не були надруковані; 5) «Kosaken» в ХХХІХ томі Енциклопедії Ерша та Грубера, 1887, стор. 126-137; 6) «Две южнорусские интермедии начала XVII В.» (<<Киевская старина», 1883, N. 12); тут подано текст двох інтермедій червоноруса Як. Гаватовича, скомпонованих українською мовою до р. 1619; а що Гаватович писав ла­ тинськими літерами, то й для історії української мови Інтерлюдіі!ний той текст стає за дуже важливий доку­ мент;

7) ,Старейшие русские драматические сценЬІ> (<<КИ­ евская старина>, 1885, N. 11) - про ті самі Гаватонича інтерлюдії, але вже з фольклорного боку: докладно з'я­ совано, як мандрували двоє бродячих сюжетів, що Іх опрацював Гаватович в інтерлюдіях; ~I


8) Ціла низка українських «віршей., вміщено в «КИ­ евской старине. за різні роки; 9) «Із історії вірші на Україні. - в галицькому збір­ никові .Ватра», р_ 1887; 10) «Матеріали для історії віршів українських'­ ,Жнтє і слово., 1894, кн_ 1; кн_ З; кн. 4; кн. 5; 11) «Материал~ и заметки об украинской народной словесности» - «Киевская старина», 1882, Н! 11; 1883, И2 12; 12) «Малорусские песни об освобождении крестьян» - «Киевская старина., 1887 р., Н2Н! З-4; ІЗ) «Турецкие aHeKДOT~ в украинской народной сло­ весности» - «Киевская старина., 1886 р., Н2Н2 2-З; . 14) «Шолуди.вь,Й Буняка в украинских HapOДH~X ска­ заниях» - «Киевская старина», 1887 р_, .NI! 8 і Н2 10; 15) «два малорусских фабльо и их источники,­ .Вестник Европ~>, 1887, липень; тут показано, звідки мог.,. взятися славнозвісна українська сатирична вірша про Кирика та про неситого попа:

16) «Legendes pieuses des Bulgares. - «Melusine», 1888, ,N'2,N'2 9, 10, 12; 17) «Славянеки-т!; сказания за пожеРТВОВ8ние собст­ венно д1;те» - .Сборник'Ь за народни умотворения», 1889, кн. І, стор_ I-З2; 18) «Славянскит·t сказания за рождение-то на Кон­ стантина Великий» - «сборн[ик'ы за нар[одни] умотв[о­ рення]:>, 1890 р" кн. 11; 19) «Les origines bouddhlstes du «Dit de l'ernpereur Constant. -.1 Сопgп!s international des folkloristes., London, 1891; 20) «Наука теологічна в Західній Європі. - «Літе­ ратурно-наукова бібЛІОтека., Н2 5 (Львів, 1890), про біб­ лійн} критику;

«Славянски-т1; вариянт~ на една евангелска ле­ .Сборник'Ь за нар[одни] умотворения., 1891; 22) .Заб1;л1;жки_вр'Ьху сла,вянеки-т1;, религиозно-ети­ чески легенди» - «Сборн[ик'Ь] за нар[одни] умотв[оре­ ния]:>, 1892 і 189З; 2З) «Чудацькі ДУМКИ' про українську національну справу» - 1 внд" 1891 р., 2-е вид., 1892 р., стор. 294 (Львів); тут накреслено історію гого, як розвивавсь на­

21)

генда»

-

ціоналізм у різних народів і зокрема, в українців; пока­ зано всі хиби YKpaїHCbKoro наuіоналізму; докладно, але

622


нещадно переведено оцінку діяльності українських уче· них і наприкінці знов піднесено думку про велику виго­ ду для українців вивчати .общерусскую» літературу та науку:

24) «Лнсти на Наддніпрянську YKpaїHY~ - 2-ге вид., Львів, 1894 р., стор. 199; цє - фіЛОСОфіЯ історіі у"раїI!­ смого 1іаціоl!алы!гоo відродЖЄl!l!Я І; 25) ,Старl хартії вільності~ - ,Житє і слово», 1894 р., 'в усіх книжках; розвідку не 1акінчено через смерть авто­ рову,

Силу-силенну заміток, перекладІв та рецензій Драго­ манов умістнв у (лондонському) cAthenaeum~ (між ін­ шим, статтю про Вересая .ТЬе la8t menestrel 01 Ukraiпо), у «MeJusine., .Tradition~, «АгсЬіУіо рег 10 studio delle tradlzionl popolari~, .Revista Europea~, по різних слов'янських виданнях і в т[ак] зв[аних] радикальних українськнх виданнях: «Товарнш», «Народ», «Житє і ело­ BO~ тощо. Висліди етнографії та історії релігій він часто намагавсь (та й умів) популярізувати; надто відомі його книжкн: ,Оповідання про заздрих богів~, .РаЙ і по­ ступ~ та ін.

Серед ЄВРОІІЕ'ЙСЬКИХ учеЧ!lХ Драгоманов зажив вели­ кої ела,ви й корист)'вавсь неабияким авторитетом. Особ­ ливо яскраво це виявилося в СІчні р. 1895, коли прихиль­ ники Драгоманова у Львові святкували ювілей його три· дцятилітньої наукової діяльності. Тоді з усіх кінців Єв­ ропи понадсиJГaНО до Львова палкІ, ба навіть надпоривів повні ПРИВІтання, напр., од Альфреда Рамбо, У. Мор­ філла, Г. Пітре *, Л. Леже, М. Шіффа, Гастона Парі', АнрІ Карнуа та Ін. Карнуа, редактор cLa Тгаdіtіоп:о ві­ тав Драгоманова навіть «іменем Парижа, цілої Фран­ ції:о та й «викликував на всеньку Європу» (<<et je сгll а traver8 l'Europe:o): «Довгого вІку Драгомановуl:о Та побажання теє ніяк не здійснилося, бо 8 чер'вня (за ст. ст.) того-такн 1895 року Драгоманов раптово по­ мер у Софії через розшнрення аорти. Смерть його стра­ шенно вразила галичан (адже вони Драгоманову завдя­ чують свій розумовий розвиток). Усі без винятку газети та часописи, у тому числі й антиукраїнські, умістили про нього надзвичайно прихильні відзиви. Спочутливі листи І Курсивних слів нема

8

с:3тнографическом

нуто.

623

обозрении», вики­


га телеграми 3 усіх кiНl\i'B Європи і 3 України склали величенький то\! на 442 друковані сторінки. Про життя та праЦІ Драгоманова див.: 1) Биографический словарь уни,верситета св. Влади­ мира;

2) Dizzionario degli scrittori contemporanei - de ОиЬегпа­ tisa; 3) Dictionnaire des ecrivains contemporains, раг de Ои· bernatis; 4) Сагпоу. Dictionnaire de folkloristes; 5) «Історія літератури рускої» львівського проф. Омеляна Огоновського, останній том. Тут дуже докладно подано життєпис Драгоманова й зміст усіх його писань, виданих українською та російською мовою, але є ба­ гацько помилок та невмнсних перекручувань;

Збірка «Михайло Петрович Драгоманов, 1841його ювілей, смерть, автобіографія і спис творі,в, З портретом небіжчика, зладив і видав М. Павлик», Льві,в, 1896 р. Мало не півтисячі сторінок; 7) «Життєпись Драгоманова», що її вмістив Ів. Фран­ ко в своєму часописі «ЖИТЄ і слово», 1894, кн. І; 8) Велику автобіографічну вагу мають «Австро-русь­ кі спомини» самого Драгоманова, уміщені в «Літератур­ но-науковій бібліотеці» 1889-1892 р. і в «Народі» 1892 р.

6) 1895,

11 В закордонному життІ М. П. Драгоманова трапилося одне з тих, можна сказати, стихійних нещасть, що обе­ регтися од них буває здебільша так само важко, як обе­ регтися од нападу скаженої собаки. Таким нещастям була в 1880·х роках плюга,ва видумка Варлаама Черке­

'зова, ніби Драгоманов на свою політичну закордонну ді­ яльність здобу,вае гроші од російського царського пра­

вительства, од «Охранного отделения»

'.

Негідна ця ви-

І В. ЧеркеЗО8, «Драгоманов ИЗ Гадяча в борьбе с русскими со·

циалистами> (Женева, 1882). Зміст цієі чималої брошури (64 с.) та довгі цитати 8 неі негайно подав О. ПаРТИЦЬКИА у львівській еЗорі».

1882, Ч, 16 (стор. 255-256) та ч. 17 (стор. 270-271); пізнішими ча­ сами це зробив Б. Кістяківський· У московській с:Русской мыnи>>,' 1912 р., в статті «Орган земского союза с:Вольиое слово» и легенда о нем. К истории междупарти.йиЬJХ отношений в РОССИИ. (сРусс[кая] 624


думка навіть після смерті М. П. Драгоманова знов на якийсь час була ожила (вже в 1910·х рр.), тільки ,вж~ в іншій, не в беЗГЛУЗДО·ДИКіЙ формі, а в пристойній: Богу­ чарський спробува,в здогадуватися, що гроші на видання

женевського «Вольного слова» да.Балися од провокатор­ ського петербурзького погайного гуртка «Священная дружина», тільки ж не Драгоманову, а одному з безпе­ речних провокаторів; сам же Драгоманов, мовляв, нічого того не знав і, попросту сліпуючи, блукав <у дрімучім

лісі» провокаторських інтриг '. Одначе Б. О. Кістяківський [ ... ] показав, що й цього не було і що гроші па революційні видання передавав Драгоманову не якийсь провокатор, а найчесніша лю­ дина Віктор Гольцев', редактор московської «Русской МblСЛИ» і представник «Земського союзу» '. Та це все вияснено і висвітлено вкрай аж тепер, і ви­ сокий, ідеально чистий образ 111. Драгоманова ні в кому тепер не будить ніяких сумні.вів. А тоді, за живота само­ го Драгоманова? Тоді оця неправда, оцей наклеп серед тяжкої задушливої атмосфери, на яку завсіди засуджена буває емігрантщина, могли дуже прикро впливати на настрої людей супроти Драгоманова: лиха видумка ча­ сом мала силу. Ба навіть на моїх особистих найперших відносинах до Драгоманова той безглуздий наклеп­ очевидячки, цілком не на честь мені

-

трохи був позна­

чивсь.

М[blCJIЬ]»,

ва

-

стор.

1912, н[оя]б[рь], стор. 47-103; про брошуру кн. Черкезо­ 59-61). В. Черкезов не обмежувавсь на підозріннях. а

просТісінько заявив, що «Драгоманов отрекся от своих прежних идей и поступил на СЛУЖбу к канцеляристам Третьего отделения~.

1 В. Я. Б о г у чар с КИЙ, Из истории политической борьбЬІ в 70~x и 80~x годах ХІХ века. Партия «Народной ВОЛИ», ее происхож~ денне, судьБы и гибель. Москва, 1912 (483 ст.). дИВ. розділ ll-й: «3аграничная газета «Вольное СЛОВО~. «3емский союз» и «Союз пеев­ доземекий». Политическое общество «вольный союз» (А. /(р.- «Віль­ на спілка.) і т. Д. (стор. 386-438). :І Ки ст Я к О век и й, СтраницЬІ прошлого. (К истории кон­ ституционного движения в России. М., 1912 (131 стор.). та вищезга­ дана стаття в «Русской мыJIн •••

1912

(нГоя]6[рь]. стор.

47-103)

про

«Вольное слово И легенду о нем» та уривок в московській «Украин­ ской жизни», 1912. янв., стор. 97-112.

40

'-11'

625


ІІІ

Етнографічні М. П. Драгоманова писання знав я, ще на шкільній лаві сидівши, в колегії Павла Галагана вчившись. Допомогли гому, безперечно, і вчителі мої П. Г. Житецький та Є. К. Трегубов, бо нам, колегіатам, доводилося писати шкільні роботи (<<сочинения»), прим., на такі дані од них теми: «Казачество по «Тарасу Буль· бе» Гоголя» і ін., і при тому зазначалося нам, що ми мо­ жемо використати ,Исторические песни» Антоновича та Драгоманова. Наш товариш колегіат Мих. Чубинський приносив до колегії «Малорусские народиыIe предания» Драгоманова з книгозБІрні свого батька з власноручним написом М. Драгомаl10яа, і всі ми перечитали ті «Пре­ дания» не ОДИВ раз. Незадовго перед закінченням коле­ гіатського (гімназіальиого) курсу я з захопленням про­ читав «Передр€ слово» Драгоманова до «По,вістей Оси­ па Федьковича», що розкрило мені очі на правдиву роль Галичини в нашім письменстві. Але ж те все друкував Драгоманів, ще як у Ки,ві був. А про Драгоманова як про емігранта ми нічого не знали виразного. ЯК скінчив я колегію Павла Галагана в Києві та по­ їхав по університетську освіту до Москви (1889), там я з першого ж місяця, опинившися на вольній ,волі, без до­ гляду ЧИ то батьківського, чи то колегіатського-інтернат­ ського, одразу жадібно кинувся знайомитися з письмен­ С'І'вом закордонної України, з галицьким тим. Випадково серед моїх московських товаришів-студентів перебував галичанин Нестор Яворовський. Тепер мені відомо, що це був агент московської політичної «охранки», провока­ тор " і що про мене він систематично давав жандармІ дИВ. записки МОСКОВСЬКОГО «охрзнника» Л. П Меншикова «Ох­ рана и революuия. К истории таАныx политических организаций, су­ щестВОвавших 80 времена самодержавия. Часть І, 1885-1898 ГГ.»,

Москва,

1925

(видання' журналу «Каторга И ссьtлка»). Автор тієї

книЖки сам ДОВГО служив в «охране» і вів увесь час записки, ноту·

ючи навіть дрібницІ. На стор. 81, починаючи статтю сукеаинофилыt,' цей колишній охранник оповідає: «В дека6ре 1889 года Lпетербурзь.

кий] Департам(:'нт полиции, указьшая (на основании, по всей веро·

Rтноети, перлюстрационнЬІХ данны)) адрес некоего «А. Кр" воз6уж· дающего сомнения в политической благонадежностю>, требовал ВЬІ­ яснения его личности,

.то

Москов {екое] «Охранное отделение~ ответило нем ед лен н О, ЧТО студент Jlазаревского института воеточныx ЯЗЬІКОВ А. Е. КРЬІМ-

-

826


ському ротмістру Бердяєву «обстоятеЛЬНЬІе сведения» 1; але тоді я цього й підозрівати не міг, а, навпаки, Довірли' во ,використав цього галичанина ДЛЯ того, щоб понаби· рати од нього якнайбільше dApec галицьких часописів та окремих галицьких діячів і вступив з ними 'в жваве ли· стування. Заборонену галицьку літературу я одержував поштою в запечатаних конвертах, чи то була націоналі· етична «Правда., чи раднкальний Франків «Товарищ., чи (з 1890 р.) радикальний «Народ», чи щоденна наро· довська газета «Діло», яку, на моє прохання, присилали

мені друковану на цигарковому папері, чи що інше. Ра· зом з тим Я одержав од свого приятеля Павла Тучап. ського з Киева женевську <Громаду» та Драгоманова політичну програму «Вільна CJlілка».

СКИЙ, КОТОРblЙ «часто 6ыаетT у известного департаменту полиции ВЗ4

сильевз,.. 3тн чаСТЬІе посещения Васильева и Быи •. очевидно, при~ чиной того, ЧТО в распоряжении ротмистра Бердяева Qказались до­ ВОЛЬНО 06стоятеЛЬНЬІе сведения, которыии он и не ззмедлил поле­ диться с Департаментом ПОЛИЦИИ~. Оця охранникова вказівка на Ва­ сильєва

дае

наАточніший

льєва я в МОСКВі не знав

ключ

і

у

до

цілоі

ніякого

справи.

Ніякого

Васильєва не

Ва",:!!·

бував, окрім

Васильева-доктора, що мав квартиру на Кудривській-СаДОВіЙ ВУЛИці

иа розі Живодьорного переулка, Тільки ж і того Васильєва я ніколи навіть і в вічі не бачив; але в його квартирі я бував частенько, бо

заходив до Нестора Яворовського, який В окремій світличuі ЖИВ У доктора Васильєва, перекладаючи йому, як він мені казав, наукові медичні книжки з німецькоі мови на російську. Додати повинен я, що я взагалі в МосквІ протягом 1889 року і навіть у першій поло· вині 1890-ro року ще абсолютно в нікого не бував на квар­ тирі, окрім того галичанина Нестора Яворовського, який, кажу, квар­ тирував у доктора Васильєва. До мен е,

правда, земляки заходили

численно, особливо часто після мого прилюдного виступу на Шев­ ченкових

роковинах

1890

Розумовській академії стор.

254

Через те КРЬІмский

року в сільсь.<огосподарськіА

(див.:

«Повістки і ескізи», вид.

Петровсько­

5,

К.

І919.

і д.), але ж я- до н і ко г о, лиш кажу, до Яворовськоro.

вказівка Л. Меншикова часто БЬJвает»,

на особу шпигуна,

не залишає ані

найменших

«у которого сумнівів про

роль Н. Яворовського. 1 Процитую Й тії «сведения», ЯК їх подано в записках охранни­

ка Д Меншикова: «По 3ТИМ агентурнЬІМ данны,' КРЬІмский является глава рем украинофильскоro кружка; он пишет, полемизируя с дра­ гомановЬІМ, в галицийских газетах «Народ» И «Правда»; имеет нме· гальную библиотеку (А. Кр.: чи не вона найбільше притягала тоді земляків); ведет сношения с киевлянами СтоляровЬJМ и Коломийчу. ком (А. Кр.: тобто з М. Павликом, якому я і нод і писав не просто до Львова чи Коломиї, ба до Києва, на умовну адресу, титулуючи Павлика «Коломийчук», а з Києва мій лист пересилали вже ДО Павлика «3 оказією»); знаком с [Гр]. Коваленко и Ю. Карповичем,

320


Не стидаюся признатися, що я І далеко не одразу зміг зорієнтуватися в усій тій закордонній літературі і опинився в певному хаосі вражень. Ідеями овоїми, оче­ видячки, були найближчі для мене органи радикалів та писання й самого Драгоманова 2; але я, в чужій для мене Москві, так болі"НО відчував свою розлуку з Укра­ їною, що одна з точок

галицько-радикальної

програми,

а саме космополітизм, викликала в мені деяку нехіть. Навпаки, органи иародовців «Правда» та «Діло» хоч своїми консервативними або навіть ретроградно-зашка­ рублими тенденціями

вражали мене дуже прикро,

так

зате мені був симпатичний у них той патріотичний, на­ ціоналістичний дух, яким вони раз у раз пишалися. Про­ ти ДрагомаНО'ва народовці, надто ж прихильники «Пра,в­ ди», писали дуже різко, вони обвинувачу,вали його в об­ русительстві, закидали йому егоїзм та бажання висуиу­ ти вперед свою особу коштом руйнування всякої іншої, без нього налагодженої, національної праці, закидали йому ще й інші провини, які, звичайно, не можуть роби­ ти нічию особу надто привабною. І от, кажу, не дивниця, що я серед цілого потопу всяких суперечних між собою звісток з ГаJJИЧИНИ не зміг одразу зорієнтуватися щодо особи Драгоманова. А коли Драгоманов у 10-м числі «Народу» (15 мая, 1890) надрукував одкритий ли·ст про-

близким человеком К. ИОНО80Й (А. Кр.: що вела наші зносини з' під­ пільною

московською літографією

Зворикіної).

Кружок

KpЬJMCKOГO

издал (тоже в литографии 3ворыиной)) «Историю малороссийского казачества» (лекции профессора Антоновича), которую переписыалаa

К. Ианова, и т. д; 21-го мая 1891 года московское Охранное отде­ ление пр.проводило. в Департамент полиции «Программу русско­ украинской

радикальной

партии» (А. Кр.: галицьких

радикалів­

Франка, Павлика і ін.), ПОl1ученную ОТ КРЬІМСКОГО, и просило тако­ вую вернуть скорее «В интересах агеНТУРbl». У КРЬІмского бblЛИ не­ доброжелатели. В ноя6ре 1892 г. охрана получила анонимный донос

(писаННblЙ, по всей видимости, украинцем), в котором «Видящий» (А. Кр.: мабуть, його прізвище було Гільченко), прилагая (фото·

графичlСКую) карточку КРblМСКОГО, характеризовал его как опас­ ного аГИТ8тора». див. у Л. Меншикова, «Охрана И революция~, І,

стор.

81-82.

не од н

Агентурні звістки

. .яворовського,

1891-ro

р., безперечно, йшли до охрани

бо він тоді вже виіхав з Москви.

І Дарма що мене заатестовано перед московською охранкою як «г Л а в а р я украинофильского кружка».

2 Улюблені у Драгоманова Прудон і Бакунін тоді ж таки зро­ 1 іхні ідеі більше тоді гово, рили моїй душі, ніж чиї інші. '

билися Й моїми улюбленими авторами,

628


ти «Правди» під заголовком «На увагу українолюб1l.ЯМ у Росі!» (стор. 152-154), я 17-roмая ТОУО- с'амого 1890 року посла!8 до «Правди» овій дуже нашвидку складе­ ний допис [ ... ]

IV Листа цього, як видко з дати, я послав з Мосюви до Львова 17 травня 1890 р., але .Правда» саме тоді пере­ стала на скількись місяців виходити і він не був надру­ кований одразу, тобто в маї. Тижнів за двоє після того я поїхав на Украіну та й перебув пару днів у Києві, де хо­ тів точніш собі вияснитн політичні відносини між га­ лицько-українськими органами, особливо ж критикан­ ську роль Драгоманова_ Бачився я 'в' Киеві і з прихиль­ никами «Народу» та Драгоманова, і з їхніми запеклими ворогами, прихильниками .Правди» та Кониського. Од­ наче балачка з ними не тільки не роз'ясняла мені моїх сумнівів, ба ще гірше заплутала і затьмарила MeНli всеньку перonективу нашого політичного життя. З-поміж драгоманіІЩі'В виніс я дуже гарнІ вражіння

тільки од Миколи Ковалевського та ЙОГО дочки Галі, що була замужем чи не за €. Дегеном. 51 супроти них від­ чув таку саму симпатію, як супроти галичан Павлика, Фраика, Охримовича та інших галицьких співробітників «Народу». Ковалевський і його дочка були прихильники Драгоманова гарячі, та заразом уміли 'вони скласти об'єктивну ціну і всім іншим українцям, хто так чи інак прапював для загальноукраїнської справи. Через те од зустрічі з ними віяв на мене дуже примиренний настрій, хоч мене і нелюбо вражало в них те, що ані батько, ані дочка не вміли балакати по-українськи. Навпаки, К. Ара­ бажин (псевдонім .Non ego»), що я в його обідав та ще й після обіду вів довгу розмову,- цей орудував україн­ ською мовою зовсім вільно, і 3 цього формального боку я не мав би права закинути йому РУСОТЯПС'l1во (на'впаки, Арабажин говорив з великою дозою чисто галицьких або й польських слів, иавіть иаші щодеииі сірники назива­ ючи не «сірниками», а .запалками»); але вся Арабажи­ нова мова аж кипіла зиена,вистю і комашніла дрібними !8ибриками проти «Правди», проти Кониського, В. Б. Ан­ тоновича, Самійленка, 3 галичан - Ол_ Барвінського та інших прихильників «Великого Князівства Київського 3

629


князем Сапігою на чолі». Найбільше не перетравлюва,в Арабажин Кониського. Зневажливо трактува,в його він і як негідну особистість, і як нечесного

й нерозумного

політика, і як нездару-белетриста; Кониського збірку віршів сПорвані струни» Арабажин глумливо назива'в сПорвані штани»; відому Кониського поезію .На скелі високій сиджу одинокий» він процитував: «На скелі ви­ сокій сиджу одноокий» '_ В Сивенькому (Самійленкові) , прихильникові «Правди», Арабажин не добачав ані іс­ корки справжнього, натхненного таланту 2. Про Ле­ вицького-Нечуя, теж прихильника «Правди», Арабажин казав, що Нечуй уже «виписавсь» і для української літе­ ратури його дальша письменська діяльніС1'Ь буде мінус. І т. ін., і т. ін. Але ще гірш, ніж Арабажин, 'вразив мене мій шкільний товариш П. Тучапський: Кониський в його очах був слизька гадина, що до неї й рукою доторкну­

тися огидно; .Правда» - гірша од .Московских ведомо­ стей»; він, Тучапський, щоб слідкувати за галицькими справами, охітніш читає москвофільську .Червону Русь»' (ретроградну і писану язичієм), бо вона менше тягне читача на блювоту, ніж «Пра,вда» писання правдян '. Не з кращим настроєм на серці поговорив я і з при­ хильниками «Правди». Про особу Драгоманова я почув страшні слова (та не од Кониського а, скільки згадаю, чи не од Торського, людини теж старшого віку): .Ще можна б вибачити Драгоманову, коли б дійсно знати, що він, знудившися в еміграції за батьківщиною, ладен зда­ лека ідеалізувати наше російське життя; та біда в тім, що нема в нас непохитної певності, чи щнро Драгоманов І Як відомо, КОНИСЬКИЙ, на за-сланні бувши, втеряв одне ОКО. І Щоб навІч мені показати «нещирість» Саміifленкового віршу­ вання, К. Арабажин витяг останнє, цвітневе, ЧИСЛО «Правди» (1890) і, розгорнувши іі на стор. 50, продекламував надруковану там Са­ мійлеНКО8У «Весняну елегію», роблячи великі, довгі цезури: «Коли Я "мру, 11 То в ту пору 11 Природі я 11 Себе вІддам. 11 І тІло все 11 Перенесе !! Вона у свій 11 Величний храм:. І т. д. І додав: _Це не пое­ тична елегіЯ, а жаб'яче скакання та кумкання: квз-ква, квз-ква, ква1[8а, ква-ква!»

а ЯК відОмо, потім п. Тучапський на дуже довгий час зов..:ім

одкинувсь од українства, перейшов у табір російської соціал-демо­

кратІ! (псевдонім «Лукашевич») і лиш під старІсть, за часів нашоі революції, знов при вернувсь до українства і заходився пригадувати собі українську мову настільки, щоб писати нею.

630


пр~ це все пише. Адже росilіська закордонна еміграція

навІть печатно була заявила як про річ доведену, що не од щ>го, як од тайної російської поліції, одержує Драго­ манов на ової видання гроші - бо й на те є якісь ніби докази або, принаймні, підозріння» І.

Не диво, що в голові моїй нічого не прояснилося піс­ ля таких тяжко-прикрих балачок з киянами .•Calomn!ez, calomniezl 11 еп rectera toujours queIque сЬозеl»' - на­ вчає дон Базіліо Або, як каже доісламський арабський вірш про дуже паскудні, але влучні наклепи: Про тебе пустили таке слівце, що я ЙОГО не можу забути,

аж

ДОКИ JlЮДИ Сірії

будуть У зносинах з JlЮДЬМИ Єгипту та Нілу.

ЧИ 80НО правда -

теє слово,

ЧИ воно

брехня,

але ж воно

ска 3 а н о. І не очистишся ти ОД слова, коли воно сказано.

Qag qil,

а ин

I1

хаqqзи

Фа мА 'гизаро~кя МИИ

wa 11

ин кязи6Ан,

qаwлин, нза

qi1a а.

v Із Звенигородки я влітку того, 1890 року не залишав Лl'стуватися з галичанами. Ідеї «Народу» аж надто бу­ ли для мене близькі, а редактор Мих. Павлик так любо притяга,в мене своіми листами, що я і'з Звенигородки­

таки послав до «Народу» дві свої сходознавчі

статті'.

Але думка про Драгоманова і його роль як можлив()го підкупного агента мене мучила. Щось запитати в Пав-

1 Це був натяк, мабуть, на пасквільну брошуру В. Черкезова «Драгоманов ИЗ Гадяча», 1882. Та я ще тоді про неі і не чув, 6а не знав навіть, що й на вкраінську мову (В «Зорі». 1882) іі Партицький по­ троху вже був або переклав, або переказав. ЧеркеЗ0В у своїй брон шурі з першоїнтаки сторінки покликавсь і на «покойного честного

литературного деятеля В. Зайцева», який «прямо напечатал в N~ «Общего дe.nЗ:t, что «Вольное слово»

-

орган министра

46

внутренних

дел графа Игнатьева». 2 Обмовляйте, обмовляйте! ВІд цього завжди щось залишиться! (Фраnц.).- Ред.

а «l\ита6 аль-аган!», т.

XIV,

стор.

поета Ля6іда. " «Із туреuьких народних пісень»

96, -

в житт€пису доісламського

віршовані переклади

(3

д8З

десятки NII.Nv) , друков[ані] в «Народі», 1890, НІІ 18 (підпис­ А. Хванько) та «Один 3 перських протестантів Хайям», друк[овані] f' «Народі», 1890, N'9 22 (підпис повний: Хванько Кримський).

031


лика я не зважувавсь: розумі,в, що навіть мій запиtуде

для нього невимовною кривдою. А от з листа іншог га· личанина, Вас. Лукича, що в кінці літа взявсь рагу­ вати «Зорю», я несподівано підловив ноту, яка ще тяж­ чим каменем лягла мені на душу . • Народ» в ч. 8 (1890) бу,в висміяв .Правду. за її по­ хвали покійному Володимиру Бар,вінському, редакторові

.Діла», і сказав: «Правдо стоїть на такім ступені роз­ вою, що ще потребує божків». Я в листі до Вас. Лукича (псевдонім Вол. Левицького; найбільш він відомий, як редактор «Зорі») мимохідь спитався, що ,він думає про цю полеміку. Лукич мені одписав цілим панегіриком на адресу покійного Вол. Барвінського, рі,вночасно обвину­ вачуючи Драlомаиова, що він (мабуть, в .Австро-русь­ ких споминах»?) намагається цілком покалічити образ заслуженого покіЙника. Разом з тим Вас. Лукич розхва­

лив і ЖИВОГО Володимирового брата

-

Олександра Бар­

вінського, факгичного редактора .Правди., і перелічу­ вав мені всі культурні заслуги Олександра Барвін­ ського для України та для національної її ідеї і йОГО не­ всипущу, чнсто бджолину працьовитість для тієї ідеї. Роль Драгоманова для настроїв галицьких радикалів В. Лукич витолковував негати,вно: Лукич ставив ради­ калам за зле їхню сліпу, безоглядну покірність супроти Драгоманова. Бо це, писав він, виходить на явну шкоду для українства; було КОЛІІСЬ, зміг Драгоманов одвернути Франка, Павлика, Белея од москвофільства до україн­ ства, а тепер надмірно русофільська Драгоманова пропо­ відь робить те, що навіть гая галицькая молодь, яка вже твердо була стояла на українськім грунті, починає навер­ татися до «Червоной Руси», до її язичія: один з чільні­ ших молодих радикалі,в заповідає, що цілу книжку, пи­ сану на економічні теми, він видасть у овіт москвофіль­ СЬКИМ язичієм, а не українською мовою 1.

Я після отаких листів відчував, що хоч «На род» зо­ стається для мене симпатичним органом, але проти особи

Драгоманова в мені ПОчинає щось клекотіти дуже воро­ жеє. А коли я восени того 1890 року вернув із З,венигоІ Мабуть, це був натяк на Вячеслава Будзиновського, що і справ­ ді потім (уже

1891

р.)

ввдав язичіfМ книжку: «Культурная Jlужда

Австриflской Руси», друкувавши її попереду в газеті Русь» (інша назва для давнішої «Червоной Руси»).

632

«Галицкая


~одки до Мос~ви T~ здобу,в од Олександра Барвінськorо пqвідомлення, що _Правда»' поновляється і запрохує мене дописувати до неї, то мій недобрий настрій ріЗко позначивсь на МОЇЬІ осіннім дописі до _Правди». УІ

Темою для допису я вибрав московське студентство, Обставиии збіглися так, що довелося мені тієі осені 1890 р. пізнати багацько неоднакових ТИ'ilів московського студентства. Через КЛ. М. Іонову, потай ну переписувач­ ку всякої «нелегальщинЬІ» (для друкування в підпільній літографії Зворикіної) я зміг побачити тоді цілу низку всяких активно політичних діячів студентського підпіл­ ля і балакав з ними, Вражіння були сильно двоїсті, ЯК героїв, що боролися (хоч прокламаціями та _літерату­ рою») проти нена,видного і для мене царського режиму, я мусив їх принципово шанувати; а разом з тим мені справ"IЯЛИ прикре вражіння їхня особиста велика неосві­ та (до речі, чужих мов ніхто з тих молодих підпільних діячьв не знав), та густо-часто вражав і природний нерозум. А вже щодо справи української, то я бачив у них повне її нерозбирання і коли не зовсім рішучу во­ рожнечу, то в кожнім разі заРОЗУ'dілу байдужість та хо­ лодність. Окрім цих (ідейно, очевидячки, найкращих) представників московського студентства, мав я часту на­ году, почасти й сам її з uікавості шукав, говорити і з московськими студентами іншого типу, що зовнішнііі освітній полиск мали вони непоганий, французьку, ні­ мецьку, англійську мову знали, мабуть, не гірш од мене, дозволяли собі певне вільнодумство і скептицизм, але були студентством все ж політично лояльним, на,віть патріотичним, і казали, що в опра'вах політики і моралі вони - _реалісти», а не _мечтатели». Пам'ятаю, одному з них патріотизм не перебивав промовляти ось які (це ніби теж _реалістичні») тиради: -Моя філософія - ОТ8ка: дай мені п'ятака - я тобі вклонюся; дай гривени· ка - вклонюся ще нижче, а за ка рбованця в ручку по­ цілую». Розуміти це треба було ніби алегорично, бо той, хто це каза,в, був багатенький, нівроку, і п'ятакам міг ціну не складати, На,водили мені люди А такі приклади, що не через що інше, тільки через студентські доноси,

tx

633


переміщувано вільнолюбивих професорів, котрі не довр­ лі пильнували обережності в своїй мові; таких вільно.l/Ю· бивих професорів часто на,віть зовсім скидувано з по'са­ ди_ S!CHO, що для так о г О студентства тодішній росій­ ський режим не здавався важким; ба, вони добачали тільки в самодержавності всю силу і благо Росії. Про­ стонародний вираз «царь-батюшка. був дуже для них милий. Не один 3 них чита,в газету «Москов~кие ведо­ мости» залюбки, кажучи, що, хоч ліберальні «Русские ведомости» бувають і цікавіші, але «Московские ведо­ мости> - ці «стоят ближе к делу.. Один (він пізніш ви­ йшов аж на губернатора) признававсь мені: не можна читати в газетах за царя, щоб не відчу,вати при тім якесь солодке мління 11 серці. Так ото своі вражіння од московського студентства (не радикального, а другого типу, бо про московських радикалів я думав писати пізніш) я й списав у кореспон­ денції до .Правди» (1890, жовтень, стор. 132-135') і іронічно докинув: «Напевне, однак, п. Драгоманов 'вхит­ риться одшукати в усьому

цьому

верх

поступу,

Д<У якого

українцям ще далеко •. Далі в тім дописі я торкну'вся того факту, що «Правда. після перерви знов виходить у світ, бо на,м патріотична преса потрібна, і знов ущіп­ ливо додав: «Час би кінчити свій лист, бо й так виходить довгий. Та на кінці не можу не об'явити своєї втіхи, що «Правда» відновилася. Для піднесення нашого духу ду­ же потріБНІ такі патріотичні письма, як сеє. Тільки п. Драгоманову невтямк}, що перше, ніж розпочати пра­ цю для нашої громади, людина мусить зацікавцтися тією громадою, полюбити П. Спершу треба збудити 11 ін­ телігенті л ю б о в до свого вкраїнського народу, себто збудити патріотизм, і вже після інтелігент береться до праці (певне, що й економічної, якої вимагають соціалі­ сти) на користь тому народу, якого він покохав. Зробити з українця (родом) українолюбця - це велика заслуга, велике завдання. Високим сво!м патріотизмом «Прав­ да» може чинити (як і досі чинила) добротворний 'вплив. Дурно Драгоманов і ЙОГО прихильники ратоборствують проти патріотичноі белетристики, нарікаючи її і «вкраін­ ською катковщиною», І іншими прихильними епітетами:

1

Датовано лист і ЖОВТНЯ нов[ого] ст[илю].


патріотичні писання нададуть тільки заохоти до праці, 8 не зашкодять. Через те і .Правда», так само як багато творів Шевченка, давнішого Куліша або ще - із пізні­ ших - Мордовцева і т. ін., ча рівно впли'вають на читача і навчають не цуратися неньки-Вкраїни, навчають не згортати рук, а змагатися до того, щоб приносити прав­ диву користь нашому занедбаному людові. Але що ж! Наші кос~!ОполlТIІ не хочуть зрозуміти ваги патріотичио­ го читания!" Мого отого жовтиевого дописа .Правда" надруку·ва­ ла в жовтневій-таки книжці, а разом з тим вмістила і дав­ нішиА мій допис 17 травня з запитаннями до Драгома­ нова.

Тепер аж дико й прочитати оте все, важко й зрозу­ міти, яким способом у мене, двадцятилітнього студента, могли ,випорснути з-під пера так і иекультурно-пані­ братські, вкрай нешаиобливі слова проти поважного вче· ного професора. Гадаю, це саме тому й могло статися, що літ мені тоді було якихсь двадцятеро, і всі тІ друко, вані та усні інвективи пр"ти Драгоманова, якІ виходили од людей теж ніби поважних, дозволили Й мені розпе· резатися та й забути всяку пристойність.

УІІ

Драгоманов не одразу озвавсь, але за нього обурив­ ся М. Павлик в .НаРОДІ». Павлик не міг повірити, щоб оте все, що надрукова­ но 'в .Пра,вдl», міг писати я. Адже Павлик знав з мого ненастанного листування з ним, що я з .Народом» солі­ даризуюся; а в його голові живовидячки не вміщалася думка, щоб можна було солідаризуватися з .Народом» І заразом психологічно відділяти вІд «Народу» особу Драгоманова. Натурально, Павлик І догадуватися не міг, що в моїй душі підо впливом усяких лихих чуток та

поговорів про потайну Драгоманова службу царськІй поліції іде та й іде тяжка внутрішня боротьба з самим собою. Тому Павлик, надрукувавши у 22 числі .Народу» мою ще влітку прислану розвідочку .Один із перських протестантів - Хайям» (стор. 353-354) за повним моїм підписом .Хванько Кримський», надруку,ва,в у том У сам о м У 22 числі .Народу> (1890, 15 листопада, стор. 0З5


356)

таку свою «Правді» відповідь: «Р еда к ц І я .П Р а в Д и~ в і Л ь в о в і. Ми мали би дещо відповісти

на непідписані (І) «дописи з Москви та Чернігівщини», поміщені -в останнім ,випуску «Правди», та там иемов якась чужа рука повставляла такі брехливі та глупі ува­ ги про Драгоманова і т. ін., що ми би не шанували себе й д. Драгоманова. якби на таку писанину відповідали. Ми - за критикою, навіть острою, та не за необразован­ ністю. Такою «українською культурою» не побореш «ро­ сійської некульгурності~. Я, одержавши 22 числа «Народу», 1890, покривди,всь; але - і це, безперечно, на честь мені - ще й засороми,в· ся вкрай. Саме ж тоді мені пощастило роздобути для прочитания брошуру князя Черкезова (в Румянців­ ському музеї, дякуючи деяким моїм зв'язкам з бібліоте­ карями того музею). Я перечитав її, і мені так гидко стало од плюгавого гону ТОГО «князя» (мабуть, якогось кавказького), що я аж палав од сорому навіть на саму думку, чи не скидаюся вже й я на того розгнузданого «князя». Я ,відчув дуже просту істину, що хоч би я А но­ сив у душі будь-які підозріння проти Драгоманова, а тоиу такого я допускатися не смію. Не гаючися, я послав для «Правди» нового листа (через руки Ів. Франка, щоб він Аого міг наперед перечитати). В тім листі я у ДраГ0. манова попрохав вибачення, але, з фальшивого парубо­ [(ького сорому перед читачами, намагався це зробити не в чисто покаянній, а в трохи ніби амбітній, ще кусли-вїй формі, особливо силуючися іронізувати проти М. Павли­ ка за Ао.го. вислів: «брехливі та глупі уваги~.

Москва 23 листопада 1890. 5 грудня В жовтневому випуску «Правди~ було надруковано да,вніА t лист одного українця з Москви з запитами, звер­ неними до п. Драгоманова. (Лист той був підписаний, але .Пра,вда», боячися пошкодити дописувателю, не на­ друкувала підпису, за що автор тепер дуже вдячний).

«Hapoд~ (не спитавшись і Драгоманова) одмовивсь од­ повідати на те письмо задля його тону. Коли' .Народ» кепкує 3 правдян і всіх інших народовців, буцім, вони І Ще маАовиЙ. БЗБ


потребують божків', то, з СВОГО боку, і прихильники «Правди. мали б право вважати Драгом аНова З8 бож­ ка для народян', бо яка-небудь дрібниця, сказана про «священну. особу Драгоманова, приневолюе «Народ. одповідати попросту лайкою. Напр., «уваги про Драго­ манова:., що знаходяться в московськім дописі, «Народ» з'ве «глу,пими і брехливими •. Подивімося ж, що є там відносно особи'стості Драго­ манова: 1) «Драгоманов вживає і насмішки замість до­ водів •. Хіба це не правда? Гадка ця, зрештою, не нова, бо ще д. Борковський у «30рі., розбираючи часопис «То­ вариш., сказа,в те саме. 2) «3 Болгарії докоряти україн­ цям невідважністю нетрудно •. Перекажім ці слова інак­ ше: «Хто живе в незалежності од російського правління, той забуває, що для українця небезпечна річ - підпи­ сатися й під белетристичним твором, не то що під стат­ гею політичиого змісту, бо наш любий уряд зробить йому неможливою усяку діяльність на користь свого нв­ роду, ба й - часом - саме існування •. П[ан] Драгоманов краще, ніж хто інший, міг би розказати, якою солодкою буває d! Росії відважність. 3) «П[ан] Драгоманов любить гудити українське. порівнюючи з російським •. Це ж знов не наклеп на Драгоманова. Певне, що він не вихваляє гемних боків російської суспільності, але забуває, в яких умовах перебувають українці, а в яких ,великоруси, че­ рез те й виходить у нього пересада в один бік. Та так

робить не один Драгоманов, а багато й інших YKP~ЇHцiB, охочих до критикучання, і це несправедливо. «ЯКа кому дужість, такая й вага: важка муравлю й саранина нога.,- навчає східна мудрість; варто було б і нам це затямити.

І В «Народі:., 1890, ч. 8 (стор. 123) М. Павлик, полемізуючи з .Правдою», написав; «Не будемо говорити (3 Вами) А про Володи­ мира Барвінського, бо, коли хто на такім ступиі розвою, що потре­ бує божків, то А творить їх собі по образу і подобію своему». 2 Ще більше було б підстави назвати Драгоманова «божком»,

коли

прочитати відповідь «Народу»

Кониському.

Кониський

обви­

нуватив, очевидячки, не одну особу, але цілий напрям, цілу партію.

А «Народ» (стор. 356) попросту одказує: «Брехня І Бо Драгоманов Цf.ого не говорить». ПринаЙМНі, здається мені, слів «Народу» інакше зрозуміти не можна. ПИШУ я це задля того, щоб показати п. Павли· кові, ЯК не ТРУДНО на підставі чого-небудь недоговореного або по­ гано

висловленого зараз

виснувати,

що

така

а

така

людина

знахо·

диться ще на тім ступні розвнтку, котрий потребує «божків» і Т. ін.

637


Чи це справді такі негідні наклепи, що через них і відповідь дати не можна, судіть усі. Два інші дописи (з Чернігівщини і знов один з Моск· ви), очевидячки, не були обчислені на дискусію. Але, раз «Народ» каже, що й через них Драгоманов не може да· вати відповідь на запитання, то гляну Я й на їх; притім я

наперед

повинен

зазначити,

що

автор

московського

допису кається тепер за деякі слова свої про Драгома­ нова. В чернігівськім дописі І нема ані спомину за Дра­ гоманова, а є тільки замітка про псевдолібералів, які колись ніби трималися вищих ідеалів, а тепер їм спроне­ вірнлися. В московськім дописі про Драгоманова є та­ ке: І) .Напевне, однак, п. Драгоманов ухитриться одшу­ кати в усьому цьому верх поступу, до якого українцям ще далеко?:. Питання поставлено з іронією, але, нема де правди діти, з іронією недостойною, Автор того допи· су прохає п, Драгоманова простити йому цеє місце, а ще більще про це просить він улюблену свою .Правду:,. Він винен тому, що замість «може» поставив у цьому запиті «напевне:.. Коли б він був написав: .може, вхитриться одщукати», тоді відповідь була б така: «Певне, що ні, Але тим він сам визнає, що між російською інтеліген­ цією темряви ЗОВСІМ не менш, як між українською», 2) Потім ще говориться в московському дописі, що при­ хильники Драгомаиова цілком даремно лають патріотич­ ну белетристику, бо вона я,вляється важливим стимулом для праці на дійсну користь простому людові: .Зробити 3 українця (родом) україНОЛЮбця - це велике завдан­ ня:. ... Трохи Ж чи не все те саме сказав і один з україн· СЬКИХ прихильників .Народу» (ч, 22, стор. 350) І' Але в .Правді. ця гадка була висловлена трохи недостойним тоном ('Т'ЛhКИ п. Драгоманову иевтямку» і т. Д,). В уся­ кім разі той, хто писа,в чк цього, так і першого москов­ ського дописа, прохає і шановну редакцію .Правди:" і

п[ана] Драгоманова

-

простити образливий тон (а на-

І ЧиАсь допис з ЧеРНігівщини, за підписом «Гаврило», надруко­ ваниА в жовтневому випуску «Правди», 1890. на стор. 130-132. 2 Я мав на ДУМці статтю «Non ego» (К. Ара6ажина) «Llещо про націоналізм на Украіні», де сказано: «Національне почуття, викли­ кане романтичним способом,

ХОЧ

яке

ВОНО

джерел та способів все ж таки удержу€

неясне, а з боку інших

декого на

рІдНіМ

ГРУНТі.

Отже, націоналізм, ЯК поч.УТТЯ, ЯК средство, може бути допущений». 6з8


клепу навіть і не було). Другим разом буде задля допи· сувателі,в наука: звертати якнайпильнішу увагу І на спо с і б вислову своєї думки. 51 постараюся тепер в якнайпристойнішій формі знов сказати те, що було в листі, заадресованому до Драгома­ нова і поміщеному в відновленій .Правді». П[ан) Драго­ манов висловив гадку, що українці для здобуття волі, конституції повинні сполучитися з великорусами. А до­ писуватель «Правди. сумував, що великоруси «і в своє­ му лібералізмі - противні ідеї українства»: крім небага­ тьох одиниць, всі інші - вороги наші. .Народ», певне, міг би сказати, що це неправда, міг би покликатися на ,вміщені в тім часописІ листи деяких росіян, котрі в іме­ ні ширших кругів заявляють про свою готовість на спільну роботу з українцями. Тільки ж це не зіб'є дійс­ ності: ми скрізь бачимо таке сильне ворогуаання проти нашої народності, яке не дозволить ,вірити заявам без­ іменних (І - ставлю при слові «безіменних. знак покли­ ку З8 прикладом «Народу») дописувателів того часопи­ ty. На,впаки, подумаєш тільки: «Вашими б устами та мед пити!»,- бо такі люди, як М. Ф. " то дуже шановиі люди, шкода тільки. шо вони - винятки, а говорять в імені загалу. В якій мірі можна вірити дописам, я пере­ свідчуюся еже хоч би 3 московського допису З підписом д. «Не. 51»', надрукованого в IО-м ч .• Народу., де доб­ родій «Не. 51» говорить в імені загалу (І) народникі,в ро­ сійських, бо, бачте, їх «чільніші люди» згодилися на про­ граму «Народу •. Приватно ж мені відомо, що Не. 51-ому виявив свою згоду з програмою «Народу:о тільки ОДИ Н народник З, який ніби ручився ще за другого. Отож одна або щвl людини явилися ручителями за всіх російських народників (а ті, певне, і за самий .Народ. не чували). Чи, може, російсьКі народники являють собою якийсь та­ кий тісний зв'язок і стислу організацію, що дві «чільні­ ші. особі можуть заступати усіх?l. НіІ Сумно, сумно, але антагонізм посту пов ИХ великорусів проти українства існує насправжки! Для того не можна повірити запев-

І М. Ф.- автор дуже прнхильноі для україНЦіВ статті в «Наро­ дІ.,

1890, :11

3

ч.

22,

ст.

351-352.

Себто Нестор ЯВОРО8СЬКНЙ.

Письменник 3латовратськнА, до якого Н. Яворовськиfl постарав­

ся втиснутися,

мабуть, щоб постачати КУДИ слід агентурнІ звістка


ненням одиниць, що великоруси - наші прихильники, коли, тим часом, відчуваєш зовсім протилежне. Яка при­ чина для ції нетерпимості? Може бути, причиною являє­ rься тая обставина, що «кацапи» нас, «хохлів», страшенно мало знають. Задля них, великорусів, ми не симпатичні й назвою «українофіли», бо СЛОВО «філи» наводить на думку про якусь вузькість наших поглядів. Інші 'ворогу­ ють через те, що дуже люблять свого власного .русско­ го мужичка» і не можуть помиритися з думкою, що од того «русского мужичка» вони мусять одкинути аж 20 мільйонів люду. Ім здається «сепаратизм» наш чистою примхою, нічим не ОПРRвданою; на їхню думку, тая українська мова, якою ми пишем, це її викували дурні «сепаратисти»,

а

справжня

мова

малоруського

народу

ніби має тільки дрібненькі одміни од великоруської і українець, бачте, має розуміти ,великоруса без наймен­ ших труднощів. Значиться, гадають вони, українофіль­ ські змагання - і безпідtта,вні, і не раціональні, ба й ще шкідливі. Наші театри, що часто гостюють В Москві і Петербурзі, і ті наочно не пересвідчать «невірного Хому»: з убийчим спокоєм він вам заявляє, що на сце­ иі - то кована мова або автори навмисне накопичили тут самісінькі незрозумілі провінціалізми. Так от бачите, пане «Народе», що перебиває иам про­ сту,вати в нашііі діяльності вкупі з великорусами ... В «Народі» БУJIО надруковано, що всі молоді україн­ ці пристали на програму русько-української радикальної

партії '. Я ані на крихту не сумніваюся, що п.' Павлик одержав скількись листі,в саме отакого змісту, але мушу заявнти. що не гур' можна на такі дописи ввіряти. «Пре­ красні маски» (вживаю драгоманівського терміна), себ­ то безіменні дописувателі галицьких часописів, з,вичаііно пишуть в Імені цілої громади, а насправжки показуєть­ ся, що Дописувателеву думку поділяють якісь три-дві особи, а ще частіше - саМ він. для того, кажу, не тре­ ба вірити, ніби все наше молоде покоління згодилося на

І дИВ. в .Народі., 1890, ч. 21 (І падолист.), стор. 322, увагу М. Павлика: сдістаємо 3 Украіни звістку. що одна частина світлих украІнців (молодих) зовсім солідаризу€ться з програмою нашої пар~ тіі, навіть з подробицями Мінімальної щюграми, 8 друга частина (старші) ГОДЯТЬСЯ 3 нами в ОСНОВНИХ справах і будуть підпирати нашу партію і її орган «Народ:..

640


цілу програму .Народу». Та й справді: хто читав сумно­ го, але дуже правдивого дописа Е. С. 'в 9-м ч. «Народу», який наробив свого часу в Києві стільки гембелю, той тямить, ЩО в нас за громада " і невже ж така громада могла пристати на цю програму? Адже ж і менше лібе­ ральна програма їй має здатися ще за иедочасну?1 Зви­ чайно, що .Народ:. має иа Україні і цілковитих прихиль­ ників '. Але кінець кінцем ті націонали, які держаться таких самих (ретрограДIШХ, але що ж діяти!) перес від­ чень, яких і я, не дуже-то одрізнятимуться в практичній діяльності од україиських справдешніх прихильникі,в .Програми, русько-української радикальної партії, бо дай, господи, вдіяти що-небудь на полі навіть менше лі­ беральних вимогl Ми ж живемо не де, як у Росії! Вели­ ке розуміння теперіш'ІЬОГО моменту показав «Народ», иаписавши на стор. 355: .Всякі, а надто дуже делікатні спори про капітал і працю, те пер для поступу Росіі ні на що не придадуться і навіть ш к і д л и в і тим, що мо­ жуть найкращі сили відвести від першої, неминучої зав­ дачі усіх щирих діятелі,в Росії - від здобуття 110літичної волі ... В Росії перше треба зробити так, щоб всім вільно було хоть спорити прилюдно» '. Я, людина з противиого 1'збору, мушу однак I1ризна­ ти за «Народом» ось які добрі I1рикмети: 1) доказність І

1 допис зветься: «Про українську молодіж:. (<<Народ». 1890, ч.9, І мая, стор. 125-126). Підписано еЕ. с.., rобто Павло Тучап­

ський.

Характеристику киівськіfl

молоді

Тучапський дає таасу. щО,

МОВЛЯВ, той, хто ПОЖИВ скількись год У студентських гуртках серед

спліток, брехні і клевет, «не ВИНОСИТЬ із СВОГО так званого громад­ ського життя нічого, крім ИУДЬГИ А ГИДОТИ, і, виїжджаючи (з Киева) куди-небудь, занехаює усякі громадські інтереси, а з свого поперед­ нього ЖИТТЯ хіба кілька днів згадае «ие злим, тихим СЛОВОМ:', ті кілька днів - тіІ, коли він чув себе одірваним від вузьких кружко­ вих поглядів і піднесеним до ідеалів, які єднають усіх, хто бажає Щастя неньці Украіні:..

І Нас упевняють, що навіть украінськї радикали невдоволені, що

утворилася YKpaiHCЬKowpycbKa радикальна партія. Ред. «ПравдlP. • дИВ. «Народ», 1890, Ч. 22, 15 падол., \.':тор. 335, • редакцІйнім листуваННі М. Павлика з якимсь киянином. В тім самім числі «На­ роду:. (стор. 350) читаємо і у «NQn ego:. (К. Арабажина): «Без кон­ ституції 1 федеративної автономії иіякий поступ не МОЖЛИВИЙ t пев­ НО, щО поки народи Росіі не виборють собі полlтичноJ волі, нІ про

аке-небудь нормальне життя не може А МОВИ бути. Тепер справа про полІтичну ВОЛЮ стає найбільше пекучою справою, котру перш усього

треба розв'язати».

41 1-115

6f1


основність. Причина - розмірна уміркованість, яку п. Охримович навіть гудив. 2) Терпимість. Тут, у «Наро­ ді» ми бачимо праці А дописи чужих людей, бачимо на­ друкованими такі гадки, котрих і не сподівалися б були здибати і котрі навіть викликують обурення в палкіших (але чи розумніших?) прихильниках «Нарду». Ця риса,

терпимість, знехотя підкуплює безсторонніх читачіІВ. От зате в полеміці нема чого сподіватися безсторонності од «Народр: на кожнім ступені товче він тоді прнхильні

- ретроград, неук, ду­ рень» (часто, справді, бувають сказані ці слова дуже чемним тоном). А то ще добрий коник - «ворог наро­ ду»1 (Мабуть, .Діло» здивувалося не менше, ніж його назви; «Дурень, неук, ретроград

читачі, коли «Народ (стор. 359) в одній звичайній фразі «Діла» зміг одшукати глум над бідними людьми) І. Про гарні ВЧИІІКИ людей не овоєї парафії (на пр., про коло­ мийські збори) «Народ:. не вагається сказати, що вони не щирі. Все отаке дуже нелюбо вражає безсторонньо­ го читача, і я сміливо кажу, що «Народ:. цим-о дуже сам соБІ шкодить. До речі, про терпимість; в однім місці «Народр (устами п. Охримовича) говориться дещо в обороні українського наріччя перед галицьким', а на ділі й «Народ:. не може перебутися без нетерпимості супроти наддніпрянської мови, без будь-яких переправок українських писань на галицький лад. 3) «Народ:. не ля­ кається звати речі їхніми прямими, справжніми ймення­ ми, бачить моральність у змісті, а не в зовнішній фор-

І сділо:. (1890, М 252), закликаючи русиНів позиватися 8 a8CT~ ріАських судах мовою не інакше. як українською (руською). дало заголовок своій замітці:

сПишім лише по· руськи». То «Народ» пе­

реробнв uей заклик «Діла» на «Аби тільки по-руськиl» (1890. q. 23. стор. 359) і ПОЯСНИВ: сПросто і ЯСНО: нехай пропадає хлопська зем­ ля, аби тільки пuдання і вирок на ліцитацію були писаНі по~руськиl. 2 В. Охримович. «Кілька критичних уваг про жиТ'Тя та розВій га­

Лllцько-руськоі інтелігенції», «Народ»,

1890, .N! 21.

Ще РІзкіш про це написав драгоманов (<<Народ»,

І падол., стор.

1891.

ні

1.

331. 6),

стор.

іронізуючи 3 нароДовського «Діла», яке боїться «екстремноro украї­ нізму в літературі» і хвалиться тим, що галицькі писателіwнародовцї «отряслися майже зовсім з манії декотрих писателів українських гнатися за СЛОВ8МИ і формами якнайбільше локальними (А. Кр.:

тобто центрально-українськими!). а тим самим для загалу (І) мало­ руського народу (А. Кр.: для галицьких рутенців) якнаймеише зро­ 'умілими».

642


мі І. Здається менІ, що я поставився до «Народу» зовсім безсторонньо, хоч належу до прихильників .Правди», що їх «Народ:. визнав за безнадійних. Іще я загадаю «Народові» пару запитів. у 22-м ч. на стор. 350 надруковано із сСповlді:. В. Б. Антоновича такі слова: «Серед польської шляхет­ ської громади, що сидить на Вкраїні, раиіш чи пізніш стане моралыDюю потребою поаертання до народу і свІ­ домість неминучої потреби працювати на користь наро­ ду» .• Правда» була додала: «Дожнв Володимир Боніфа­ тійовнч до того, що справднлося це його оподівання, і фактів такої свідомості серед поляків уже немало». З сих слів дописуватель 2 смутно висновує таке: .У нас, РУСИНі!!, націоналізм, незамітно, може, для самого себе, зближається тепер до паНС1\ва, шляхетства» і через це губить «весь дорогий зміст нашого демократичного жит­ тя:.. То виходить, що пан не сміє стати демократом? Пан не сміє працювати на користь народу? Невже таки оцю думку хотів 'висловити дописуватель?! Прохаю пояснити. В ч. 2і на стор. 340 «Народ:. визнає вагу всякнх по­ дань, петицій, бо вони показують, чого нам треба од уря­ ду а, а в ч. 22 (на стор. 355) редакція збиває ової слова, коли мова торкнулася Коииського '. Рівняючи вчинок Цебрикової! Кониського, Ви, пане редакторе, знову до­ пускаєтеся страшенно сторонннчого суду і надаєте фак­ там ооітло геть несправеДJIивее. ЯК на наші обставини, то Кониського подання е вчинок такої великої горожан­ ської одваги, до якої українці (страхополохи тіі) ще й не доросли (! - Так 'воно єсть!). Подан.ня те було не по­ кірне «ходатайство», ЯК Ви кажете, але наводило низку доводливих аргументів. (Зміст його, певне, вам відоІ Хоч і тут ке без винятків дІло; в статті Кримського про ХаАя­ ма викинемо такІ «безВjрНі~ віршІ перського поета, я.кі А наша цен­ аура була б дозволила. Автор.

І стор.

cNon ego»,

себто Арабажин, «Народ:.,

1890,

Ч,

22, 15

падол.,

350.

сАдже ж подачею петицlJ вІд читальні віденське' поч.вси в

АвстріТ рух конституціАниА»,- додавав Павлик до сво1х слів про вагу петицій за поліТИЧну волю (стор. 340). 4 Слова М. Павлика: сОт, власне, тим украtнцим. що дають Be~ ликоруСіD. B~ТO би бодаА мати перед очима недавнІй приклад д. 1(0ниського та цебрикової. Українець подав просьбу за українську мову. а великороска - за ПОВНІ людські І горожанськl права дJlИ 8сіх.

Справді нічого не матиме

Україна.

покинуть грунту всяких ходатаЙств~.

41'

643

поки

українці безповоротно не


май). Цебрикова - тая не могла просити за волю або при'вілегіі для якоїсь нації, напр., хО'! би за право дру. ку'вати щось своєю мовою, бо вона й не відчувала гніту над мовою, над національністю, належачи сама до вла· дущої нації, яка над своєю мовою заборони не знає, яка вже тішиться деякими правами, а бажає ще біIlЬШИХ; Нам же одібрано усякі мін і м а л ь н і елементарні пра­ ва. для нас і говорити ОВОЄЮ мовою то Іже 4! злочин; нашій нації - гірше, ніж усім іншим націям. Тим-то дуже важли,ва ДІІЯ нас річ - придбати соБІ хоч первісні пра­ ва, хоч право на мову, бо без неї неМОЖlІива ж просвіта нашого дорогого нам народу. (А скажіть по совісті, ко­ ли міг І(ониський мати більшу надію на успіх? Чи до­ магаючися лиш тих прав, якими вже користуються всі інші під'владні народи, чи вимагаючи таких прав, яких ще жодна народність не має?) Маючи хоч мову, законом до~волену, українофілам можна буде оовічувати народ і впливати на народ - то­ ді й народ може статися помічником для інтелігенції в справі добуття дальшої волі; а без участі народної масн хто знае, чи багато вдіе сама інтелігенція? Зрештою, КОІІИ б Ви вказали українцям хоч трошки кращий ШІІЯХ, то певне, що вони б вам гаряче ПОДЯК}"8аIlИ. Тим часом Ви кажете нам попросту: .Се ваша справа» ',- та й по всій мовіІ .. От І(ониський, вважаючи на нашу безвихід­ ність, спробував впливати на пра'вління хоч доводами, аргументуванням: сА може, наші гнобителі схаменуть­ ся!» І(ониського болятr. мидні Украіни, він хоче ім sapaдити, і що ж за це знаходить?! Гірко, гірко почути, як він за свою щирість, за lІюбов до народу, за под'!!иг (бо те подання є подвиг! Ви, галичани, цього не хочете зро­ зуміти) дістає тільки посміх і образу од своіх-таки зем­ лякІв, і то од тих, котрі теж люблять мужика. Тільки й скажеш: .ГоспоАИ, прости їм: не .ідають-бо, що тво­ рять».

Один з прихильииків .Правди». Р. Бажаючи, иаскільки можна, н. бути ,маскою», я рівночасно подаю свое Амення «Наро,цовl,..

s.

І На ЛИСТ ОДНОГО киинина М. Павлик одписав: еЩо теперІшнІй

стан українців може довести до розпуки, це щира правда, та як із

цього вийти

стор.

355.

-

Ц8 ІЖе ааш. епрза8:t. Ди.. сНарод.»!

1890, Nt 22,


УІ" Вище я вже був згадав, що цього ового листа я па­ діслав не безпосередньо до редакції «Правди»; навпакп, щоб у редакції «Народу» могли його перечитати зазда­ легідь іще перед иадрукуванням у "Пра,в)!.і:о, я надіслав ного на руки Ів. Франка. А з Франком, через усякІ літе­ ратурні справи 1'1 питання, я маа систематичнІ листовнІ зносини. Окрім того, він не раз прохав мене купу,вати йому у московських букіиісті'!! ті чи іишl потрібнІ йому наукові давні видання. Ще «Правдо не встигла А видрукувати мого листа про Драгоманова, а Франко негайно оJtписав мені от що (9 грудня 1890) ': ВlJIьмишановНиі\ добродІю!

Тільки що одержав Ваш лист І спішу Одіповідати Вам. Я дуже рад, що Ви такі охочі до роботи над пере­ кладами орієнтальних поетів, про котрих я ще в гімна­ зії нераа з тугою думав, читаючи вривки, них В німець­ кнх переводах 2. Чи статтю про Гафеза надрукує «На­ род., Я не знаю, але сумніваюся, бо .ін тепер в дуже тяжких матеріальннх условинах, а надто завалений по­

літі кою. Та про те Ви робіть І присилайте, я надрукую Вашу роботу хоч би своїм коштом у «Лlтературно-на­ уковіА бібліотеці •. Що до Хейяма, то Ви неспра,ведливо закидаєте (в своїй статі, котру я передав "Правді.), що «Народ» ВИЮfнуа !!кісь річи нерелігіАні. Задля браку місця пропущено власне такі вірші (не тямлю, чи два, чи три). котрІ були зовсім н~ви'нн! і не тикали питания ре­ лi-rіАного, значить, І не характеризували ХеАяма як віль­ нодумця. Щодо книжок, конечно, я буду чекати, тим більше, що у мене тепер грошей дасть біг з. Коли розІ друкую Франкі. лист буква 8 букву, не міняючи Аого правопи­ су на сучасний. Для історіі правопису цікаво зауважити, що він, га­ личанин, ПИС88 тодІ «ся» ВlСупі з дієсловом і що давальниА вІдмінок од СЯ» писався а Н"ОГО «мІнІ», 8 не «менІ ... 2 у попередньому листІ Франко радив мені зладити антологію перських поетіа у віршованому 8країнському перекладІ. А я писав,

що вже працюю над Гафlзом і надсилатиму до «Народу», коли «На­

...»

ро

не ОДМО8ИТЬСЯ друкувати.

І ФраНКО8і потрІбні були тихонравlаськl «Летописи русской ли.

Tepaтypьr», але у великих

МОСКО8СЬКИХ

антикварів правили за них

uрбованцl& дваДЦАТЬ п'ять, І понишпорити за ними по дешевих бу.. ІОвlс:тах • ке кtr, бо • меНІ то..! Ашли семесТР081 laJити.


живусь, то пришлю на Ваші руки! проситиму, щоб Ви к}"пили міні. Поки що я рад би знати ціни. Ну, та про ее побалакаемо, коли у Вас буде по екзаменах, а пок\! що, щире спасибі за добру волю. Хотілось би міні поспорити з Ва ми про Ваш лист до .Правди», та дуже жаль, що часу в мене так мало, а при тім і жалко Вас. Ви, очевидно, як я міг перекона· тися, чоловік щирий, гарячий, віруючий в те, що пише. Тим сумнійше, що Ви своєю щирістю задумали піддер­ жу,вати людей, котрі - скажу Вам по совісті - єї не варті. Добре-то говорити іп abstracto про «народні свято­ щі», про нацІоналізм і т. ін., але завсігди треба дивити­ ся, хто, як і в якій цілі орудує тими овятощами. От, напр., по-Вашому - .Правда» - носительниця святої народної корогви, а по мойому вона, ВИ1Іявши те, що пи­ шуть недогадлив! кореспонденти,- збірка брехень, кру­ тійства та пустої фразеології, і міні хіба те ди,вно, як та­ кий чоловік розумний, як Ви, сего від разу не розкусить. Треба Вам знати, що та «носительниця» видаєся на польські магнатські гроші, видаєся зовсім не \8 інтересі мужика українського (котрий в ній сістематично замі­ нюється «мовою, землею, ідеєю»). а в Інтересах - ну, та я думаю, що ,юки дойде до Ваших рук отсей мій лист, Ви будете мати в руках «Народа» і дізнаєтесь про уго· ду, заключену Вашими «н()Сителями народних святощів» з австріЙськи.м урядом і ультрамонтанством єзуїтсько­ уніятським, угоду «постыдуюю 'во всех отношениях». А знайте, що перші товчки до тої угоди вийшли з Київа, ,від осиователя .Правди»', і що немаловажну роль в єі уклепаню грав Ол. БарвіиськиЙ. Я думаю, що угода та повинна на Вкрайі"і отворити людям очи більше і швид­ ше, ніж дотеперішні статі «Народа., котрі посторониім людям могли ооравді нераз вида,ватися за острими або й зовсім неоправедливими. Конечно, я далекий від того, щоб уважати .Народ» за часопись, редаговану зовсім добре, багато де в чому не годжуся з деякими редакцій­ ними статями що до тону і тактикн (хоч годжуся в пр ін­ ціпах), але одно тілько кажу: можемо помилятися, та з розмислом ніколи не брешемо, ! коли щось кажемо так, "о будьте пересвідчеНі, що маємо на се докази, хоч не І Певне, Франко мав на Аумці Ол. КОНИСЬКОГОj • може, й Вол.

Антонович а.

646


все Аіх і виста1lЛЯЄМО на показ. Се ,відноситься нпр., до Вашої уваги про згідність молодіжі украйінськоі з на­ шою програмою - згідність таку заявило нам кілька гуртів молодіжі в Києні й O!le-:i (по 50 або й більше лю­ дей), і заявили устами нашого делегата, що був У них особисто. Правда, практичної ваги сі зая,ви для нас поки що (крім невеличкого ОПівробітниц'(\ва) не мають, але се ще один резон, для чого ані ми, ані наші кореспонденти не потребували композувати сеі відомості. Не знаю, мо­ же мова моя видасться Вам гіркою і прикрою, але по совісті кажу Вам, що пишу сі слова зовсім спокійно, а тілько задля поспіху лишаю й їх в такій необтесаній формі. Не знаю, чи не покажесь Вам невмістним і те, що я скажу далі, але я скажу се тілько для roro, що щиро поважаю Ваш письменський талант '. І для того кличу до Вас: залишіть на якийсь час політику, поки доклад­ иійше не пізнаєте людей і абставин, поки не розчовпаєте того, що I'ВОРИТЬСЯ по ~a кулісами, на котрих иамальо­ вані всякі «иародні святощі». Пишу Вам ее як чоловік, котрий на свойім в,ку богато наробив дурниць і помилок власне через те. що не спитавши броду кидався в воду і тілько пізнійше перекону,вався, що се не вода, а проста калюжа. для того смію радити Вам: пишіть 'вірші, но­ вели, перекладуйте Гафіза, Сааді і кого хочете - сим Вн здобудете собі ім'я і пошану в літературі. Але такі стат­ ті, як та, котру Ви (в щирім намірі) вислали «Прав­ ді» - нічогісінько Вам не здобуде, і коли «Правда» ви­ друкує єі (об чім я сумніваюся), то боюсь, що Ви швид­ ко так само будете каятися еї, як і автор давнійшої мос­ ковської кореспонденції. Надіюсь, шановний добродію, що сІ мойі слова не зроблять ущербу -8 наших дружніх відносинах; з мого боку вони йдуть із щирого серця і бажаня розвою нашо­ го рідного письменства, в котрому, як міні здаєся, ВІІ можете заняти видне місце. Львів, 9{12 2 1890. Ул. 3иблікевича, Ng

10.

Стискаю Вашу руку Ваш Ів. Франко.

І У Франка була тоді в руках рукописна збірочка іІІоіх "овісто&. І 9 ГРУДНЯ н. СТ.

647


Франко був

безперечний

психолог і м'яким

цього свого листа не міг мене не зворушити

тоном

'. Тільки ж

коли треба дивуватися чиїйсь надзвичайній психологіч· ній проникли.вості, так це проникливосri Драгоманова. Із своєї далекої болгарської Софії він навряд чи мав якісь фактичні реальні звістки про невідомого ніКОМ!\,

«Хванька Кримського., хто він такий, що він таке. А як­ що, може, хтось (напр., Франко) і написав Драгомано­ ву, що «Хвань!о.О Кримський. це студент-орієнталіст п­ го курсу, то ше менше було Драгоманову причин поста­ витися до мене з увагою, бо він, як відомо, державсь думки (та й у печаті аж надто часто про це заявляв), що «всегда БЬІЛ противником смешения вопросов поли·

тики (консервативной, как и революционной) и школЬІ» 2 і що сміху варті «ті 20-літні хлопці, котрі пишуть пмі­ гичні програми і статті» з. Але в даному разі Драгома· нов інстинктово вгадав мою духовну близкість до ньо­ го. десь так у сІчні 189\ року написав він до редакції «Правди» лисг, де вдававсь і до інших співробітників І В одному :1 пізніших своіх листів ДО мене (вже

29

падолиста

(891)

Франко написав: «ДЛЯ" Вашого сангвіиічноro темпераменту КОН· че треба якнайширшої знайомості світа, особливо, того тіснійшого

світа, що звесь русько-укр[а1нською]

землею, на котрій Ви хочете

працювати. Тілько така знайомість охоронить Вас від ПОМИЛОК і над­ то сангвінічних надій на одну якусь партію, ОДНОГО ЯКОГОСЬ чолові­ ка, навчить Вас відрізнювати фразу від діла. Я в тім пункті наробив також багато сумних і важких досВідів, і дай, боже., щоб НіКОМу не прийшлось іх робити. У мене кілька разів ДОХОДИЛО до того, щоб

або з ума зійти, або втопитися, так я був сам собі обрид через хи­ тання «между чахи и ЛЯХИ», І для того для таких помилок у мене

багато співчуття і толеранцП». 2 Це речення беру я з одкритого листа драгоманова до росіян.

писаного два роки перед тим (1888). дИВ. «Украіна», 1927. кн. ІУ, (тор. 145. І далі так само: «Основная моя МЬІсль - что молодежь должна прежде всего учиться».

з Так написав Драгоманов якийсь мІсяць

перед

своєю

смертю

«Українській молодіжІ. як видно і по іі лІтературним про­ дукціЯм ХОЧ би в «Правді», б~акуе більше всього наукн, то перш усього ій треба про цю хибу 1 піклуватись. Не кидаючись завчасно

(1895):

І активну політику і навіть в літературу, а надто програмову, моло­ діж мусить набиратись иауки і помалу готовитись до громадськоТ

праці. Споминаючи собі студентські часи, я пригадую, як. було, смі­ ються з тих товаришів медицинського факультету, що на другІм-тре­

тім курсІ вже пишуть рецепти. А чи ж ліпше роблять ті 20~літні хлоп· ці, Іютрl пишуть політичні програми І статті? Ліпше б той час затра­

n пнепи хоч тих cлyr. ЩО ім 1895, •• 11 (І ..р ••• ), отер. 114.

тили вони на те, щоо навчити читати

....оВари

подаюты. Ди •. : 'Н.РОА'.


·Правди» з запитаннями, а мене зосібна захарактери зува,в яК людину щиру, тільки дуже зле поінформовану і дава,в широкі пояснення, чому його, Драгоманова, не можна вважати за обрусителя, а треба вважати за діло­ витого, реального українського політика. Бо щодо росіі'!­ ського письменства, то воно, зрозумілее для кожного українця своєю мовою, навіть з чисто практичного погля­ ду варте того, щоб Вого україНці знали. А політичним шляхом для н а й б л и ж чих завдань доводиться нам іти спільно і з невеликорусами, і з поступовими ,велико­ русами, бо інакше мало буде шансів для успішної бо­ ротьби проти деспотизму, що нас усіх - і посту пов их великорусів, і невеликорусів, і українців - однаково гні· тить і нищить і однаково для всіх ненавидний. Більше· менше Драгоманов написав там у листі те саме, що по­ тім, того ж таки 1891 року, 'висловив печатно в .Чудаць­ ких думках» у розділі 5-ім, надаючи своїм думкам за­ головки: ,Неслушність спорів з великорусами про наші національні права. Потреба умови з ними на грунті чис­ то політичиому: пра'В особи, вільних порядків державно· адміністративних. Федералізм І земська самоупра,ва (sеlfgоvегпеmепt). Тенденціі земські в Росіі. Природна постепенн!сть зросту українства при політично-адмініст­

ративній млі в Росії» '. Редакція ,Правди» (Ол. Барвінський) переслала ІІИСТ Драгоманова до мене В Москву. Здобув я його 2/14 марта 1891 року. Наче важкий-важенний камінь з душі моєї звалищjь,

.

як прочитав я того листа. Наче чудом, геть уся недовіра І будь-яка нехіть проти Драгоманова у мене як стій роз· віялися, і мені аж ди,вно сталося, як це могли були гніз­ дитися в моїй душі негарні підозріння проти нього. Не беруся точно заналізувати. що саме в Драгоманова лис­ ті найбільшу мало для моєї душі силу; не думаю, одна· че, щоб самісінькі голі, lІогічні його доводи. 51 ж бо Дра­ гоманова вже й да,вніш, ще перед тим його листом, на­ читавс~ багацько, а з геть усякими його логічни'МИ мір­ куваннями був знайомий, але ж це не перебивало мені до того часу носити в грудях тяжкі підозріння про його потайну політичну роль. Адже такі тонкі почуття, як підозріння, недовіра, нехіть або, навпаки, віра та неевІ· І .Народ>,

1891,16 2з (20

листопада), стор.

648

321.


доме прихилля - вони належать здебільша до категорій почуттів чисто іраціональних, од логіки незалежних. І не раз у психіЧI\ОМУ нашому житті трапляється, що иайло­ гічніші, бездоганно найлогічніші чужі доводи мають силу тільки для нашого розуму, а не для тайників нашо­ ro прихованого почуття. Тому я гадаю, що моральну силу надо мною мала в Драгоманова листі не доводли­ вість його аргументів, а сердечніший тон, той трохи жа­ лю повний тон. який повіЯ!в на мене з декількох слів а його листі, звернених до ... оєї особи. Мені зда,валося й

причувалося, ніби

-

поміж рядками

-

я прочитав у тих

словах: «За твої підозрtннq і за твою недовіру, парубче, я не гніваюся, лиш тебе самого ж а л і ю:о ... Та будь-що­ будь, я рад і с н О відчув, що нема вже в моїм серці ані

тіні недовіри проти Драгоманова, ані слідочка особисто! антипатії, лиш є сама щира ,віра та глибоке прихилля та пошана. І я себе почував аж надто щасливим. Олександр Барвінськиil, як пересилав мені відповідь Драгоманова, долучив ось якого листа од себе, пІдби­ ваючи мене на нову проти Драгоманова полеміку: В день Тараса І. Високоповажаний панеl

Д[ обродій

1 Драгоманов

прислав мені письмо до надру·

ковання в «Правді~. Позаяк в сім письмі чепляється І

Вас І д. Конісского, отже не можу lого помістити, не давши Вам і д. К. іого прочитати с просьбою. щоб були ласкавІ до того поробити свої примітки. Зробивши ее, будьте ласкаві вислати Александру Яковлевичу Конис, скому. Кїев'Ь, Н2 36, Бульвар'Ь, заказним, додавши від мене сю саму просьбу, а я вже з вІдтам соБІ Відберу сам, бо мабуть буду там небавом. Знаючи Ваші розумні і 1'Верезі погляди иа иашу спра­ ву, сподіваюся, що в тім дусі зволите поробити і приміт­ ки, бо кажу щиро, що політика яку хоче иам накинути д. Драг. і іого адепти в Галичині, просто шкідлива. Те, що в иlй доброго, се б то праця для ПРОСl>віти І еконо­ м [ічного] піднесення селянства і міщанства - се ж міс­ титься і в нашій програмі. Результат виборІв, с котрих 'вийшло 7 людей партії Романчука, а всі кацапи перепали, показує наглядно, І Тобто

25

лютого ст. ст.,

1891

р. б5О


що тою дорогою, на яку ми вступили, можна щось виед·

нати для Русинів. При сій нагоді прошу Вас сердешно о підмогу даль­ шу для .Правди»_ В сім н-рі на марець друкую Моалла­

ку АнтарІов]у '. Дожидаючи Вашої ласкавої підмоги, остаю щиропри­ хильним Вам, О. Барвінський. такі речи, як Ви до Зорі писали 2, А мені знадо­ билибся.

or

Та в мене був уже інший настрій. Я, звичайно, не мав уже чого полемізувати проти Драгоманова, а натомість у сухенькій формі написав до редакцН сПравди:>, що після пояснень Драгоманова для мене ясна моя цілко­ вита солідарність із ним і що всяка дальша полеміка була б більше. ніж помилкою з мого боку. Лист Драго­ манова я одіслав до О. Я. Кониського в Київ, а свою відповідь, укупі з листом - у Льві,в до редакції "Прав­ ди:>, .в повній надії що і Драгоманова лист, і мій будуть надруковані негаАно. Та сПравда» одтягалася теє друкувати. Минуло більше, ніж півроку. В «Народі:>, 1891, N2 15-16 (15 серпня) Драгоманов печатно торкнувся цієї історії. В початку своєї замітки «Костомаров і штун­ да на Вкраї.ні. він написа.в (стор. 229): .Ця замітка є частина з двох за,міток, котрі я обернvв був до редакції .Правди> з того поводу. що деякі сотрудники її просто обертались до мене з запитами fI різних точках, то пар­ тійних, то принципіа.чьних. зачіпаючи при тому мою осо­ бисту літературну службу. про котру громада справді має певие право робити слідство й сказати свій суд. Я був такиА наївний, що прийняв ті запити за щирі й написав на них відповіді, котрі могли, як сподівався я, усуиути не одне непорозуміння з тих, що наросли між нашнми земляками, між іншим, через те, що поліцейські пере­ шкоди втрудняють нам постійний обмін думок. Але ж ре­ дакція .Правди», або, ліпше сказати, янась масна, І Це було вже закінчення моеІ (3 арабського перекладеноі) аллаки Антара:., що почала друкуватися ще 1890 р. І До «Зорі» я нздсилав речі бєлеТРИСТИ1ІНі та КРИТИЧНі.

651

cMo--


котра сама за себе не відповіда й за котру ніхто не хоче брати особистої відвічальності І, відмовила мені 3 гру­ бощами місця в овоєму виданні. Не можучи претенду­ вати на те, щоб .Hapoд~ залишав важніші справи для того, щоб давати місце моїм відiIJовідям на запити .Правди~, я мушу замовкнути І прошу редакцію .Наро­ ду» помістити тільки частину з моїх заміток, котра тор­ кається таких поважних оправ, як Костомаров і т. зв. штунда на YKpaїHi~. Двома місяцями пізніш Драгома­ нов, друкуючи в .Hapoдi~ 5-ий розділ своїх .Чудацьких думок про націонаJIЬНУ справр (1891, N2 23, 20 листопа­ да), кинув, між іншим, фразу, в якій містнвсь очевндний

для мене натяк на інцидент зо мною (стор.

321):

"Спра­

ва про український сепаратизм - спра,ва делікатна. Я пробував говорити про це у відповідях на запити, як мені вбачалося, щирі. деяких українців у .Правді»; так 11 тих грубостях, з котрими мені вернув мої відповіді ди­ ректор чи комісіонер .Правди~, було на,віть на,писано, що я навіть - донощик московському урядові, коли го­ ворю про український сепаратизм». Тоді я в найближчому числі «Hapoдy~ (1891, ч. 24, 1 грудня) умістив свій одкритий лист такий (стор. 350): .В 23 ч .• Народу» д. Драгоманов вже вдруге каже, що поміщені в .Правді~ мої запити до ЙОГО про те, як нам спільно працювати з ,великорусами над здобуттям ,волі були нещирі. Я ж заявляю, що я питався геть щиро, бо не марної спірки шукав, а перекони. 2/14/111 сього ро­ ку мені прислали із Львова лист Драгоманова під заго­ ІІОВКОМ: .Одповідь та запити сотрудникам і редакції .Правди~. Прочитавши ЇЇ, я, між іншим, написаl був, що тепер я зовсім задоволений, зовсім пересвідчений, бо при своїм иаіігарячішім патріотизмІ й національстві можу прийняти таку (драгоманівську.- Ред.) програму та що тІльки прошу пояснити ще деякі подробиці. Того ж таки дня одіслав я писання Драгоманова та свое до го­ ловних сотрудииків «Правди~, а ті, либонь же, пересла­ ли все цеє д. Драгоманову. 14/26/ новембра 1891. Мос­ ковСький дописуватель .Правди:>.

До цього М. Павлик ДОДІВ (стор. 350): "в щирості запитІв сього шановного дописувателя «Правди~ ми не сумнівались, та, мабуть, не сумнівався J Дрaro".ИОІ .... ІІІ АУмцl О. Я. I{ОНИСJtКОro.

5IS1


А д. Д[рагоман]ов. Підозріння в нещиростІ всяких таких запитів у «Пра,вді», обернених прямо до особи д. Д[раго­ мано]ва, кинула на авторі,в тих запитів сама редаКція тої часописі тим, що не хотіла друкувати відповідей Д[ра­ гомано]ва на ті запити. Так се, певне, брав і д. Д[раго­ маиJов. Нехай же ш[ановнийJ автор оцеї заяви доходить правди з редакцією «Правди». Редакція». Та мені вже не треба було після того доход!l'rИ пра'в­ ди ні з ким: все-бо одтоді було для мене аж надто ясне. В «Правді» співробітникувати я з того моменту пере­

став

" ІХ

.

ЯК часто бува€ з Савлами, що обернулися в Павлів, я не мІг після того не пропагувати скрізь драгомані·В­ ства - і ,важко було побалакати зо мною якусь часину­ годину чи то 'в якомусь молодшому товариствІ, чи в товаристві старших, "поважних людей», щоб розмова не перейшла обов'язково на Драгоманова. Серед моїх мос­ ковських знаАомих старшого віку був ,відомий москов­

ський ліберальний професор

(потім академік)

Олекса

ВеселовськиА, спецІаліст західноєвропейського письмен­ ства, а,втор ціиної (ще й досі нічим не заміненої) книги «СтариннЬ!й театр в Европе» (1870), автор «3тюдов о Мольере» (між іншим, він дав основну роботу про вплив Мольєра на Грибоєдова, на «Горе ОТ ума.), автор студій про Байрона і т. ін. великих і малих розвідок, що потім ~КЛВJlИ ,11;88 IІtJlикl томи його блискучих, сильно читаних «3тюдов и характеристик». Цей популярний у Москві професор ВИІІВИВ велику симпатІю до мене, студента, і першого року мого перебування в Москві; а на другому курсі бувши, я не раз ходив до ньото додому порадити­ ся про 8CJlKI літературно-иауковl теми для С80Їх студент­ ських робіт. Пригадую, я з жалем переказав йому трохи І

5.

рІк пІсля того .:Пра8да», не попередивши А мене, вмістила

• ЖОВ1"ІІевіА книжці 1892 р. моl переклади з перського: «3 ilіршів Хайяма:. (стор.

624-626),

та й то ще в тій первіснІ. редакції, в якій

и був Іх надіслав до сПравди» колись даано, • кінці 1889 р. друку­ ючи ті задавнені Вірші бе::. мого відома, «Правда:., 1892. не помІтила навіть, щО вони вже не новинка і що іх уже видрукував сНаРОА»

(1890,

ч. 22-г.,

15

падолиста, стор.

353-354)

У ,начно кращіЙ редак­

ЦП. а докладнішою А точ.нішою історично~літер.турноlO 118реl\МОВОЮ.


зарозумілі слова проф[есора] О. І. Кирпичникова, що за· яви,в серед дискусії в «Згнографиqеском отделе», нібн Драгоманов «отстал от науки., тимчасом ЯК навіть Фр. Кра вс, редактор ворожого для слов'янської науки фоль· клористичного ВІденського органу «Ат Urguell:o, визнав за Драгомановим Є8ропейське ім'я '. При тім я признав· ся, що в мене є всі номери нелегального часопису «На· род •. Проф. Ол. Веселовський дуже тим заціка,вивсь, бо знав з політичних закордонних Драгоманова писань тіль· ки давніші його женевські брошури (<<Турки внешние и внутренние. і т. ін.) та «Вольное слово •. Я йому пере· дав NeNe «Народр 1890 га 1891 р.- і за тиждень ма·в з ним нову розмову. Що я од нього почув, те я, не ви· державши, заразісінько написав до Павлика; Павлик, за моїм дозволом, надрукував мій лист у «Народі. (1891, Ne 24, 7 грудня, стор. 334). «Із Москви (Р о с і яни про Д р а гом а н о в а) . Один наш прихильник ось шо пише нам із Москви: Українці ,всі знають Драгоманова: хто ставиться до його прихильно, хто- вороже, але всі ЙОГО знають. А як на його дивляться росіяни? Тому, що Драгоманов останнім часом мало печатав у Росіі або по·росіЙськи, то про його склалася така гад· ка: ,він найбільше ваги має як етнограф, потім як істо­ рик; з пізніших часів звісні його статті в «Вестнике Ев­ ропЬІ' та в «Киевской стариие:о; найостаннішим часом він якось занедбав серйозну науку, 'вдавсь у політику, ба й у агітацію, і, очевидячки, мусив здрібніти (<<измель­ чать.). ЯК я тепер дійсно знаю, розповсюдив між вели­ корусами таку сла,ву не хто інший. як самі українофіли. До того ж навіть деякі з колишніх прихильників-спод­ вижників Драгоманова кажуть тепер, що він вда,вся в безгрунтові (<<беQпочвенны.)) краЙності-. ДовелОСЯ мені мати розмову про Драгоманова з од­ ним звісним на всю Росію тутешнім професором Х. Х. 3 Він теж міг мені повторити, І чужих слів, лиш такі І Я мав на думцІ відзив Фр. КраВС8 про доповідь Драгоманова На фОЛЬКЛОРИСТИЧНіМ парИЗЬКіМ з'ізді 1890 р. cOrlglnes bouddhlstes

du c})it de І empereur Constant» et leurs traces dans lе folklore slave:t.

r.

t На жаль, таке був говорив і мій учитель П. ЖитецькиЙ,.хоч, 88Г8ЛОМ кажучи, він до кінця жиn"я дуже цlиував драгоманова. а у мене було повністю написано «ОлексІєм Весело.ським». Та

Павлик, з обережності, замінив його прІзвище НІ «Х.Х.»


ходячі гадки, які я виписав вище: він щиро признався. що сам не мав змоги познаilомитися з останніми закср)!он­ ними писання ми Драгоманова. Тоді я роздобув цьому професоровІ Ваш <Народ:> і незабаром от що rючув од його_ Він каже, що ніколи в світі не жда,в знай"ги там те, що знайшов; статті Драгоманова переверш,;ли всяке його сподівання. Не можна з Драгомановим не згоджу­ ватись в усьому до слова. Становище речеil виложено

дуже ясно; видко широкий, глибокий

nor ля't

чи взагалі

на націоналізм та космополітизм, чи спеціально на укра­ їнську спра,ву та на російську. Скрізь сувора логіка, до­ водливість, скрізь безлІч розумних, бистроумних думок. Очевидячки, Драгоманов всесторонньо перейнявся євро­ пеїзмом, ЙОГО світогляд поширшав так, як не міг би по­ ширшати тут, у Росіі. Одним словом, <Чудак» зробив на згаданого професора сильне враження. Та й уся українська справа стала перед цим профе­ сором в новім овітлі. ЯК я знаю, він І попереду не був ворогом українофільства, а тепер, очевидно, аацікавизся їм глибше, 60 прохав мене дістати йому часописи й ін­ ших напрямів. Між іншим, про тих, хто проповідує H~Ha­ висть до «кацапів», він сказав: <Чудні людиl Та коли б змІнилися теперішні порядки в Росії та запанував фе­ дералізм, то що могли б вам зробити «кацапи», коч би їх вдача справді була безнадійна?!:> Спитав він мене, на кого натякає Драгоманов словами: <цаска, KOTP~ сіє москалежерство, будить націона.1ьні страсті». ;j мусив

сказати

'.

Професор аж здивува,вся: «51к?1 Хоч я писань

ціі особи не читав, але її саму трохи знаю, невже вона чинить отакі лицарства? Добудьте мені хоч одно 'lИсло

<Правди», щоб я міг переконатися:>.

51

обіцявся, що по­

стараюсь.

Тільки про суд Драгоманова над українськими вче­ ними 2 професор боявся сказати рішуче своє слово: він каже, що цю дуже цікаву для <fЬОГО спра'ву він r.!усить розглянути пильніше.

Один з Alосковськи% икраінців.

1891

р., З-го ноября.»

І Тобто сказав, що драгоманов мав на думці О. Я. КОНИСЬКОГО.

І драгоманов у _Чудацьких думках:., друкованих в «Народі., 1891, як відомо. дуже скритикував київських учених, давніших своіх товаришів.

655


До цього листа М. Павлик додав: ~Ми певнісінькі, що такі признання украінської справи серед світлих ве· Л!fкорусів ставали б чимраз заг ольніші, якби ... якби тіль· ки серед українців було більш~ Драгоманових», х

ЯК закінчилися мої студентські роки в Лазарівсько­ му інституті східних мов, я все ж ае покину,в Москву. Професорська рада постановила залишити мене при ін­ ституті для підготовки до професури; але я ПОКJIав собі, що я - в додаток до орієнталістики - маю перейти пов­ ний курс науки ще й на історично-філологічному фа­ культеті Московського універс;пету, щоб ~опрацювати на семінарах у таких професорів, як історик!! П. Г. Ви­ ноградов, В. І. Гер 'є В, О. Ключевський або у фіЛОЛО' гів Ф. Ф. Фортунатова, В. Ф. Міллера, Р. Ф. Брандта *, М. 1, Стороженка (шекспіриста І шевченкознавця) і ін. Вступи,в Я до Московського університету вже як людина сформована, 3 точно визначеними науковими ічтересами, і в мене одразу нав'язалися добрІ відносини з найкра­ щою московською професурою і взагалі з московськими

*,

науковими колами.

Всім добре відомий бу,в мій драгоманівський напрям, і говорити про Драгоманова не раз доводилося. Але, щиру правду скажу, я вже небагато бачив учених моск­ вичів, котрі б так само гаряче !Іоставили~я до Драгома­ нова, як проф. Ол. Веселовський. Наведу скількись прикладів. Мо! найближчі ,вчителі (наперед скажу: їм я, неза­ лежно од їхніх політичних настроїв, буду до кінця свого життя вдячний за їхнє філологІчне керуаання) - то були двоє: один - відомий кавказознавець·етнограф та до­ слідник народної словесності, помірковано-ліберальний і на вдачу дуже м'який Всев. Міллер (потім академік), другнй - консервативний славіст Роман Брандт. Мое сдрагомані,вство» було в ЇХ добродушних очах СУВJIече­ ние», що на нього вони дивилися без особливого осуду,

я б сказав, навіть поблажливо; але ставити Драгомано­ аа на п'єдестал, на який я його ставив, ані Вс. Міллер, ані Р. Брандт зовсім не були охочі. Та вони його і! не розуміли, принаймні Р. Брандт (<<с интересом прочитал, 110 содержания не одобрил»,- жартівливо сказав він мені


про одну Драгоманова статтю). Всев. Міллер якось мені байдужненько, не розуміючи, що це ддя мене кривда, кинув на адресу моїх «увлечений», що кінець-кінцем сер­ йозна філологічна наука не дасть мені навіть фізичної змоги надто жертвувати свій час на поліг'!чнl інтересн,

а тим самим неминуче прохолодить мене і в моїх «пре­ увеличеННblХ» поглядах на Драгоманова та й дозволить мені зрозуміти, що найголовніша заслуга Драгомапова­ це якраз його наукові, кабінетні роботи, а не 1І0лігичні писання. Через лад обережний Всев. Міллер прихильно перестерігав мене, щоб я не надто часто згадував ім'я Драгоманова, бо це може пошкодити моїй науковій кар'єрі.

Більш-менш те саме чув я або бачив й у блискучого професора·лінгвіста (теж потім академіка) Федора Кор­ ша, «русского Меццофанти» • того. Тільки ,,< Корш, дар­ ма що в значній мірі бу'!! з нього і украінолюбець, дода­ ,вав до своїх поглядів на ДрагомаіІова (а разом і на моє .увлечение» Драгомановим) ще й певну дозу чисто три­ віальної глузливості. Пам'ятаю, в пізній осені 1892 р. я читав свого вступ ного реферата до «Московского архе­ ологического общества. " в ЙОГО східній секції (<<Восточ­ НОЙ комиссии»), на тему: .Социально-зкоиомическая подкладка восточного дервишества •. 3 наукового боку нічого мені не можна було закинути: реферат був {,броб­ лений дуже старанно, на підставі рясного факт~чного матеріалу, і мав при собі великий науковий апарат

(Вс. Міллер, тодішній голова «Восточной коми:сии», тут­ таки й зауважив: «Ну, да и огромную ж литературу при­ шлось вам перешевелить!» ); постаиовлено було надру­ кувати того реферат а 'в «Трудах»; присутній професор­ етнолог (потім академік) Д. І. Анучин дав другого дня в «Русских ведомостях» похвальне резюме мого рефера­ та. Словом, здавалося, не можна було б обвинуватити мене в ненауковості і якійсь політичній генденціЙності. А проте, коли під час дебаті,в я згадав був ім'я «Драго­ манов», я почу'в, що Корш чмихнув носом і злегка ка­ хикнув. 51 повернув на нього очі - і побачив: він глузли­ во підморгує на мене М. В. Нікольскому, асіріологу (що потім, так літ за четверо, вступив на цензурну службу в «Главное управление по делам печати. і, це пранда, вважався за цензора ліберального). Коли 4:l 1-115

я

заговорив

про

Драгоманова 3

657

професором


всеСВІТНЬОІ Історіі, «преемником Грановского», Павл. Гаврил. Виноградовим (теж потім академіком), він не без олімпійської протекційності і БУН:Іючності сказав мені, що Драгоманова як передового і бездоганно чесного по­ літика він 'високо шанує, але разом з ~им жаліє, що по­ літик Драгоманов безповоротно убив історика Драгома­ нова І,

Волод. Ів. Гер'є був сильно гордовитий учений. До мене особисто він ставивсь добре (і очевидний доказ своєї прихильності він дав літ за семеро після того, ·об­ ра,вши не кого, як мене, на заступника собі на кафедрі східної історіі). Тільки ж як я заговорив з ним про га­ лицький рух і про видатну пол ітнчно-ку.1ЬТУРНУ роль Драгоманова, Гер'є похитав головою і скептично сказав: «Будь· що-будь, Драгоманов - революціонер. Для Росіі потрібні реформи - та чи реВОЛЮI(ійні? Ви ж і з семі­ нарів моїх для історіі французької революції ме·гли б на­ вчитися, що з-поміж усіх реформ найдорожче І<ОШТУЄ державу та її людей революція». Микола Ілліч Стороженко, професор західної літера­ гури, був людина «з кришталево чистою душею», як го­

ворили звичайно про нього в MO~KB;. Стороженко щиро поважав Драгоманова і за його європеїзм, і за його ро­ зуміння Кирило-МефодіІвського бра гства, що над його історією любив працювати Стороженко, копаючися на­ віть у заборонених архівах «TpeTbero отделения». Добру думку і добрий настрій мав Стороженко для сім'ї Дра· гоманова, він прозірливим оком зумів уже й тоді (1893 р.) скласти ціну поезіям молодої небоги Драгома­ нова Лесі Українки. Але що не припадало до вподоби Стороженкові, так це полемічні Драгоманова писаtlня з

іхнім різким, «несправедливим» тоном, який, на Сторо­ женкову думку 2, був для Драгоманова несумнівним І

3

жалем і з певним обуренням переказав я це все Вс. Міллеру. і об'єктивний Вс. Міллер добре цінував сИсторические

Спокійний

песни малорусского народа:. і фольклористичні праці драгомаНОВІ і через те, хоч сам абсолютно не поділяв політичних Драгоманова поглядів, іроНіЧНО СКРИ8И8 губу на адресу надутого олімпійця

П. Г. Виноградова (внука попа і сина директора гїмназіі) та А ПрОw цідив: «А чи ви знаt:те, що про Павла Гавриловича ходить така загадка: дід ський лорд?.

-

попище, отець

'

(Виноградова)

ворище, а сии

-

англій-

2 М. І. Стороженко був співробіТНИ1<ОМ «К"еВС1<оА ('тариflыt І підw 3 київськими українцями старого ПОКОw

держував приязні відносини

ління.

658


МІНусом. А втім, іншого відношення важко було й споді­ ватися од М. І. Стороженка, од надмірно об'єктивного вченого, який і в своїх лекціях, віддавши належну поша­ ну діячам реформації Рейхліну та Ульріху фон-Гуттену, потім з особливою увагою і симпатією давав характери­ стику Еразмові Роттердамському; Еразмове стримане від­ ношення супроти реформації Стороженко зараховував до його заслуг, до прикмет дійсного вченого, що серед виру бурхливої боротьби не йде сам боротися, а заховує рівновагу.

Та 'ІІІ не доволі буде й цих згадок?

Я зовсім не хочу кидати будь-яку тінь на пам'ять моїх незабутніх учителів, тільки ж доводиться сконста­ ту,вати факт: цілого Драгоманова, в п о в н і й мірі, їм в а ж к о було зрозуміти. Через те мої почуття супроти

Драгоманова

-

то

було в їх очах

«рабское

преклоне­

ние», «украинофильское увлечение».

ХІ

Моя висока пошана і нехай навіть «невіЛЬНИ'lе ПОХІ!­ лення» перед Драгомановим не перебивали мені так са­ мо й тоді вступити часом в легку полеміку з ним, І<ОЛИ В якихсь подробицях я з ним не згоджувавсь. Одного разу, коли справа торкнулася Бориса Грін­ ченка, я на,віть дозволив собі злегка шпорнути Драгома­ н()ва.

З Борисом Грінченком я (попереду заочно, через лис­ ти) сильно заприязнивсь, і мені було прикро прочитати в «Народі», 1892, безжалісну статтю Драгоманова під за­ головком: «Неправда - не просвіта» І, написану з при­ воду Грінченкової популярно-біографічної КПі/жеч ки «Григорій Квітка» (Львів, 1892). На Драгоманова дум­ ку, Грінченко, складаючи тую книжечку, належав до та­ ких «паНів-проовітителі,в», що З їхньої роботи «виходить не справді просвіта, а нова ще темнота, в ;J.o;J.aToK до тої, котрої і так багато у наших людей». Що чимало уваг було в рецензії Драгоманова зовсім справедливих, це само собою ясно; але що та загально-безпощадна харакІ «Народ>, стор.

42'

1892,

ч.

19,

стор.

211-212;

247. 659

ч.

21,

стор.

227-229;

ч.

24,


теристика, яку він був дав Грінченкові ніби «ширителе­ ,ві ще більшої темноти», явилася однобічною, це теж для мене була річ ясна. Тому, як довелося мені писати в «3т1І0графическом обозрении» (кн. 24) рецензію на таку

саму популярну брошуру самого Драгоманова «Опові­ дання про заздрих богів. (Коломия, 1894), то, хоч узага­ лі рецензія моя вийшла дуже прихильна й похвальна, я

вважав за овою наукову повинність підкреслити у Дра­ гоманова історичну неточність, якої всеовітній історик Драгоманов не міг допуститися зовсім несвідомо, а вжив П, безперечно, задля кращого стилізування чи для. ілю­ стрування своїх думок про республіку. І я тоді не ззва­ Г8'ВСЬ нагадати Драгоманову його ж таки власні слова, що він їх кинув Грінченкові: «Неправда - не про­ світа» І, Тільки ж, здається, це була єдина полемічна шпиль­ ка, яку я при всім моїм «драгоманівстві» все ж зважив­ ся пустити на адресу Драгоманова. Інше полемізування мало і перебіг, і кінець зовсім добрий. Така була моя стаття в .Народі», 1893, про участь наддніпрянських українців в галицьких органах '.

І Зауважити варто: в відносинах Б. Грінченка ДО Драгоманова відбувся більше-менше той самиА процес, що й у моїх відносинах.

Попереду Грінченко (під псевдонімом «Вартовий», в «Буковині», 1893) розпочав свою полеміку проти Драгоманова дуже войовничии і нестриманим rOHoM, і це мусив підкреслити Драгоманов у своіх. писаних на відповідь ГрінченкоВі сЛистах на Наддніпрянську Укра­

їну» (див. «Народ:.,

1893,

Ч.

18, 15

септ., стор.

197

або стор.

49

окре­

моі відбитки, Коломия, 1894). Та далі, з КОЖИИМ НОВИМ ЛИСТОМ, ГpiH~ ченко все більше та А: більше піддавався чарівному впливу ДраГОМ8* нова і за рік стався Аого якнайгарячішим прихильником. Д як помер

Драгоманов

(1895),

то Грінченко почав турбуватися, де знаАти за­

місника драгоманову за кордоном. йому здалося, що я міг би ста­ тися таким,- і він навіть почав прохатн мене, щоб я кииув орієнталіс­

тнку 1 Їхав за кордон вести там далі і наукову, і громадську працlO в дусі Драгоманова. Чи щасливо, чи !овсім нещасливо впав тоді

Грінченків вибір на мою особу. це вже питання інше (сам я аж над­

то твердо знав: я в н і я кіс І н ь к і й мірі не надавався до того, щоб перейняти на себе закордонну Драгоманова місію), але цікаво,

що Грінченко не був у цій спраВі самітніА. Бо

Jl.o

свого листа долу­

чив він ще А колективне до мене прохання од украінськоі чернігІв­ ської громади, де серед підписів фІгурують: Шраг, Верзилов. Той колективний документ у мене й досі цілий ... Мовою він писаниА тро­ хи езоповою, «страха ради нудеАска», а зовсім точне розшифруван­ ня тієї «езоповоі» мови міститься в Грінченкових листах.

,

.Народ.,

1893,

ч.

6 (22

марта), стор.

660

53-55.


Співробітництво українців у галицьких часописах

«Усякнй нейтралітет є, власне, підпорою'~Я stаtuз І або для дужчого. В принципі нейтралітет українців є підпора народовецької реакції. Зовсім не мати діла з

quo

Галичнною українці не можуть. Вонн, напр., посилають свої твори літературні в «Правду», в «Зорю», В «Збірки Товариства ім. Шевченка ... », а галицькі нароДовські ре­ акціонери, котрі захопили в ової руки дирекцію това­ риств і редакцій у Лl>вові, витолковують перед своєю публікою факт сотрудництва українців у них як згоду українців з їх програмами, чим і імпонують многим». Так говорить шан[овний] Драгоманов у 3-м числі .Народу» 1893 р. в статті «Українство перед Польщею та Росією». Застерігаю, що я нічогісінько не хочу казатн проти мети ц і л о ї статті; але, близько до серця беручи долю українського літературного руху, я на ,виписанім уступі зупиняюся та й ставлю питання: .Чи нема, часом, у словах шан[овного] Драгоманова пересади? Чи справді поступовий українець не має морального права працю­

вати в «Зорі». в «Правді», в «Записках Товариства ім. Шевченкз»?» Візьмімо «Зорю». ЯК пови,нні дивитися на неї укра­ їнці? Перебуває «Зоря» в умовах цілком особливих: це ча­ сопис підцензурний,

Відома річ, що в Росіі заборонено ,всяке періодичне українське ВИilавннцгво. Тим часом мати який-небудь печатний орган на", дуже-дуже треба. На наше щастя, російська цензура не забороняє деяких галицьких часо­ писів і вони спокійнісінько можуть доходити до україн­ ських передплатників. Між тими часописами найважні­ ший - «Зоря»: ,вона свідомо заходжується зробитись ду­ ховним органом цілої Русі-Вкраїни. Тільки ж, коли вона схоче вимовляти дуже вольні гадки, то її поб'є цензурна заборона; а грати в дудку російському правлінню теж негаразд. Краше ж нехай «Зоря» геть не торкає політи, ки, а буде тільки белетристичним письмом. Вигода з цьо­ го буде подвійна: 1) белетристичного часописа можуть із суп{)кійною душею підпирати українці геть усіх І Існуючого порядку речей (Аат.).- Ред.

661


2)

партій, під безневинним белетристичним виглядом та­ кий часопис зможе, навіть за цензурних умов, безборонно

здобуватн чимраз ширші та А ширші кола читачів і пе­ редплатниКів у Росії і вже са ""им фактом свого існуван­ ня будитиме українську' самосвідомість національну. І спра'вді, саме так воно й діється: ще до недавнього часу «Зорю~ Чllтали були трохи чи не самісінькі співро­ бітники, а тепер її знають уже й звичайні читачі, ба на­ віть трапляється вона на Вкраїні уже й під сільськими стріхами. Не може бути сумніву, що за декілька років число російських передплатниКів «Зорі» подвоїться або потроїться, число укр~їнофілів значно зросте, а й сама цензура, воочію побачи,ВIІІИ, шо національний рух укра,

rtHuiB

сильний, буде не гака безцеремонна, як досі. А й

це вже є такиil позитивний здобуток, що задля його са­ мого підпирати «Зорю. варто. Але ш[анuвний] Драгоманов може мені зауважити:

.Якщо при наших нещасливих обставинах органом ро­ сійських українців може бути письмо тільки белетри­ стич,не та ще й підцензурне, то все-таки треба, щоб і в такому письмі ані пахло ретроградством, а надто щоб там не було гадок «plus royales que lе тоі тете. А вже ж так. Тільки ж яким способом досягти цього? Чи

'.

треба, бува, кинути «Зорю~ (де іноді поміщаються дуже не прогресивні галицькі вироби, а деякі українські тро­ хи цензуруються) та Зdснувати нового часописа? Як иа мене,ТО вчинити це перш усього не в арт о, бо не го­ диться розбиваги одність белетристичного органу Вкраї­ ии, а до того Й не м о ж н а: «Зоря~вже має за собою традицію, реноме, конкурувати з нею - важко. Опроче, я маю підставу думати, що боясть надрукувати ради­ кальнішу гадку не є вина анІ нароДо,вських редакторів, ані інших орударів, Вilна спадає більше на галицьку пуб­ ліку. Покій'ний голова «Т[о,варист]ва Шевченка» Глади­ лович • писав мені: «Вн скаржитеся Jlа галицьку «ДОбро­ вільиу цензуру». Я в засаді сам проти таКого цензуру­ вання. Тільки що ж нам робити? Україиських передплат­ ників ми маємо дуже мало, матеріально ми· залежимо від галицького попівства, то й мусимо дивитися, .аби його не скривдити... А тут такий Драгоман лає всіх і

І Більший рояліст, ніж сам король (франц.).- Ред.

662


всяІ» '. Трохи не ТИМИ самими словами писа,в до мене й д. Павло К~рчів' (в январі 1890 р.). 5'lка наука щодо «Зорі» випливає з цих свідоцтв? Тая, що треба старатися, щоб «Зоря» мала українських пренумеранті,в більше, hіж галицьких. Судячи з багатьох даних, цього чекати доведеться вже недовго; і от, коли українських пренумерантів буде ,вже хоч 500, тоді буде

певна спромога зробити «Зорю» поступовою в макси­ мальних рамках, указаних російською цензурою. (5'lкби що тоді галицькі орударі «Зорі» таки не схотіли повер­ нути її на інакший лад, то з п'ятьмастами передплатни­ ків сміливо можна було б заснувати ft інакшнй орган. Та до цього, либонь, справа не дійде). А вже ж я не знаю, чому б поступові українцІ мали принципово цуратися «Зап~сок Т[оварист]ва імені Шев­ ченка»? Адже там добровільної цензури нема. Смію так сказати, бо маю в руках документальні доводи. Призна­ юся, я й сам спершу був певний, що «Записки Т[оварист]­ ва ім[ені] Шевченка» носитимуть на собі печать «нової ери»', але це недавнечко од одного з українських іні­ ціаторів тих «Запис()к» одержую лист, де він прохає мене не оддавати моїх праць до органів тих російських наукових товарис'l'В, в яких я член, а оддати до «Запи­ сок Т[оварист)ва ім[ені) Шевченка» '. На те я одписав, що дуже сумніваюся, чи підхожі будуть мої праці для клерикального галицького повітря, а цензурувати себе я не дозволю. Одповідь була мені така: «Записки» є ор­ ган товариства н"укового, а не політичного, і в СЯ К а на­ укова гадка знайде собі там місце. Після такого за,пев­ нення можна сказати кожному з наших вчених: «Меіп

Liebchen, was wills! du mehr?!»

4

Здається, вищеписані аргументи мусять кожного пе­ реконати, що ані од «Зорі», ані од «Записок» поступовці І Небіжчик мав на думці ~BCTPO~PYCЬKi СПОМИНИ:', Може бути,

що ш [ановний] драгоманов дивився в них на Галичину справді за· надто чорно.

2 «Новою ерою» звалася угода, складена поміж галицькими на­ РОДОВСЬКИМИ послами в CO~Mi та крайовим шляхетським ПОJlЬСЬКИМ

урядом в кінці 1890 року. Од руСИНіВ офіційно виступав голова pycь~ кого клубу Ю. Романчук. а закуліСО80 найголовнішу роль одіграв Олекс. Барвінський. І саме Олександра Барвінського вибрало соБІ за голову «Наукове Товариство імені Шевченка» у Львові. з Це писав мені з Києва О. Я. Кониський в березні таки 1893 р. 4; Мій любий, чого ж ти ще хочеш? (HIAt.).- Ред. ббЗ


одкидатися не повинні, а, навпаки, можуть їх підтриму­

вати. Трошки трудніша справа з «Правдою». Цей місяч­ ник політикує. Ідеали свої «Правда» ВИСЛОВЛЮЄ не під гуманною

белетристичною

маскою, а просто.

одкрито.

«Народ» багацько разів підкреслюва,в, що «Пра,вда» ви­ голошує гадки і консервативні, і клерикальні, і ретро­ градні. Так то воно так, тільки ж прошу взяти до уваги ще другу, і то цікаву обставину: поруч назадницьких ду­ мок .Правда» дає місце думкам, діаметрально суп р о­ т и л е жни м, і такі контроверсії трапляються часом в ОД нім і тім сам і м числі. Занотовую цей факт, бо з його дещо виходить. От, напр., цими днями пише до мене один звісний український письменник '; «Після ,відомої заборони 2 хоч трохи вільна гадка в «Зорі» тепер неможлива. Просю Вас написати мені, чи друкуватиме «Народ» вірші та оповідання?» 51 одписав йому, що белетрисгику «Народ» виключив. Ше не знаю, що мій земляк вдіє; міркую, однак, що доведеться йому вдатися не куди, як до «Прав­ ди», бо ще інакшого непідцензурного часопису З беле­ тристичним відділом у иас немає. А таких землякі,в мож­ на налічити, мабуть, чимало. Так само мусять обертати­ ся до .Правди» всі перекладачі, бо «Зоря» не може дру­ кувати перекладів. Так само мусять обертатися до <Правди» й ті поступові публіцисти, котрі не мають змо­ ги працювати в «Народі». Питання, чи можна з повним правом обвинуватити тих співробітників сПравди»? Я думаю, що ні,- бо що ж ім інакше робити? «Але ж вони пасивно скріпля­ ють нароДовецьку реакцію!» - чекаю я закиду З. Помил­

ка! Нічогісінько не с~ріпляють! Не скріпляють, бо часо­ писи наші не часописи, а а л ь ман а х и, без якого-не­ будь ясно визначеного напряму; за кожну надруковану в них гадку морально одповідає не редакція, а автор І Борис Грінченко.

2 Автор .n,нстз натякзе на недавню ської цензури супроти галицьких видань.

новітню жорстокість росій*

І Між іншим, на мою ДУМКУ, несправедливо буде вважати «на­ родовськиА»

і

«реакційний»

за

синонімічні

термінн.

.Народовець»

має значити .націонал», а слово .націонал» не вказує ані на поступ,

ані на назадництво. до речі додам, що ті росіяни, котр.і читали .Чу. дацькі думки», вважають драгоманова за націонала, але ж певне, що жоден з іх не посміе нарікати його реакціонером. бб4


статті; так само й автору сгатті байдуже до поглядів редакції. Це факт. 3рештою, такі самі явища траnляють· ся не тільки в нас, а скрізь, де робітників мало. Хіба в Росії не бува того самого? От візьмімо журнал «Во· ПрОСbl филuсофии И психологии», туди охоче посилають свої праці люди непримиримих (суспільних!) прямувань, а редакція охоче 'все друкує (звісно, крім нісеНітниці), бо читачі знають, що за себе має одповідати тільки ко­ жен підписаний. Отже, той самий принцип, який в Росіі, бачимо, прикладається до спеціальних відділі'В науки, він мусить у нас прикладатися до всенького нашого письменства. 51 ~e вірю, щоб хто міг розуміти стан речей якось по-інакшому: не вірю, щоб галицька публіка дума· ла, буцім співробітникування того чи іншого письме·нни­ ка ,в якомусь часописові неодмінно доводить ЙОГО згоду з принципами редактора або вида,вця того часопису, а тим паче з принципами всіх інших співробітників. Та от, щоб недалеко ходити, вкажу на приклад Франка, про­ водиря радикалів. що містить свої писання, на.пр., у на­ роДовській «30рі» або в «3еркалі. і не боїться, шо його співробітницгво В народовських часописах скріпить ре­ акцію декількох народовських проводирів. Всіма попередніми розумуваннями я ще не хотів ска­ зати, буцім такий стан нашої журналістики є нормаль· ний або бажаний. Певне, що було б багато краще, ко· ли б людина поступових пересвідчень не потребувала вдаватися із своїми роботами до таких органів, де поруч може бути надрукована якась ретроградна гадка. Тіль· ки ж ЯК здійснити таке pium dеsіdегіцm? І Адже задля цього треба, щоб у Галичині існував такий часопис, який би захотів пра,вити за орган для всіх ліберально­ поступових та демократичних українців, без огляду на деякі дрібні несхожості в їхніх пересвідченнях. На перший погляд здається, ніби такий об'єднальний орган ми вже маємо - «Народ». «Народ»-бо змагається згуртувати коло себе всіх тих поступовців, котрим на серці передовсім лежить добробут русько-українського люду; що ж до дрібних одмін У переконаннях, то редак­ ція вже не раз оголошувала, що в «Народі» на те існує вільна обміна думок. Пра.вда, шо .Народ не друкує бе­ летристики (а це теж важна річ, як я вже сказав вище),

1 дОбрі наміри (лат.).- Ред.

665


тільки ж цьому лихові неважко було б зарадити; мабуть, що редактор згодився б завести й белетристичний відділ, коли б українці почаJIИ громадно передплачувати часо­ пис та дали таким способом матеріальну спроможність завести тоil відділ. Але ж при теперішньому стані речей згуртуватися коло «Народу» можуть далеко не всі поступові українці, другого ж підхожого ~асопису ще немае, тим-то журна­ ли наші не можуть не бути альманахами; та за теє ка­ менем кидати на українських співробітників не випадає. Замість кидання каменем краще давайте породу.

А. Хв-ко.

1893 До моєї статті редактор «Народу», тобто М. Павлик, додав примітку: «Свnю думку про зачеплену тут справу скажемо іншим разом. Поки що завважаємо, що Драго­ манов не радить українцям кидати працю в «Зорі», «За­ писках Товариства ім[ені) Шевченка», а тільки радить ставити свої умовн - впливати на ті видавництва в про­ гресивнім напрямку. Ред.» А незабаром озвавсь і сам Драгоманов, приславши до «Народу» нову статтю під заголовком:

ДЕ ТОНКО, ТАМ РВЕТЬСЯ поводу за.міткu д. А. X8~Ka в б·Jt H~pl «Народу» І

3

Замітки д, А. Хв-ка, слівце редакції «Народу::. і мій лист, котрий дав привід ДО ТОГО ВСЬОГО - перед читачами «Народу>: f мені нема що багато говорити з приводу суті думок моіх і д. Хв-ка, в котрій, властиво, різниці нема. Я мушу сказати два слівця, хіба маючи нз

оці других можливих коментаторів мого листа, що лист тоА не на­ зиачаась для печ аті, а писався для певних осіб, котрим могла зразу бути зрозумiJlа суть діла без осібноі уваги на дипломатичну точність тих чи других виразів. (При нагоді поправимо неточну цитату мою 3 Пушкіна по пам'яті 3 поводу полеміки 3 соціал-демократом

Д. П-ським

(22

'.

В печатному тексті Пушкіна стоіть так;

І Надруковаио цю Драгоманова статтю в сНа роді», 1893, ч. 8 апрlnи), стор. 67, 69, та в ч. 9 (8 мая), стор. 79-81. , Полінковським. Він під криптонімом сО. П.» видав у Женеві

брошуру

(1891, 48

со

безвыодностии

украинского

социализма

в

России»

стор.). В ній він снлувався довести, що ніякоі украінськоі

мови не треба,

60

й сам простий народ од

засвоює російську, і незабаром уся

неі

українська

одкидається,

мова

спроби інтелігентів сотварити украінське письменство

б66

-

OXOQe

зникне і що то рІч реак-


Движенья нетl- сказал мудрец брадаты;; Другой смолчал и стал пред иим ходить).

В тіА часті мого листа, на котру звернув увагу д. Хв-ко, діло йшло 06 тім, щоб пІдірвати теорію «нейтралітету» російських україн­ цІв у правах Галичини, теорію, котра, окрім усього іншого, може rільки пошкодити, досить многообразно, українцям у Росіі.

Можна думати, що Д. Хв-ко не стоїть за ту теорію; в усякім разі його замітка з своїм досить виразним судом над тенденціями певних галицьких редакцій далеко не нейтральна. Це - все, що я міг натепер бажати, і я певнісJнькиА, що чим більше російсько-україн­ ські кружки 6у дуть на о q і знакоtalТИСВ з га.n.иЦ,Ькими, бу дуть за­

тягатись у стосунки з галичанами хоч бп в справах белетристики й ліричної поезії, тим більше почувати муть неможливість теорії ней­ тралітету, а прийдуть до думки про потребу коли не стати просто

й самим воякам в тіА боротьбі між поступом і реакцією, котра ве­ деться в рідній їм землі, то хоч дійд}ть до <оружного нейгралітету» (а Іа Catharine 11), шоб охоронити своі Інтереси, показавши ясно різницю своїх провідних думок від тенденцій львівського генераль­ ного штабу галицьких народовців.

Через таке, власне, пройшов і ТОЙ кружок, в імені котрого при· ЙШЛОСЬ говорити й мені, з тою хіба різницею, що в нас з самого початку не буле принципіальної пошани до нейтралітету, як до речі. 8 суті своїй ска б рез ної ... Я певнfcінький, що, пройшовши нашу пробу, наші молодші земляки не знайдуть і моїх «Австро-руських споминів» занадто «чорними», то Й тим

паче

не

стану

споритиCh

З д. Хв-ком. До форм~льного боку справи я мушу тільки поправити неточніС1'Ь пояснення д. Хв-ком терміна «народовці».

Д[обродій] Хв-ко каже, ЩО то значить «націонали». Але Історія

показує. що в Галичині той термін, коли

він

появився

1860-х років (а імена партій взагалі поясняються тільки

в

початку

історією),

'значив «демократи». Нехай демократизм перших галицьких иародов, ців стосувався більше до мови літераТУРНОl, нІж до політично-соці­ альних теоріЙ.. та все-таки то був деvократнзм одного роду з тодіш­ ньою українською х л о пом а н і є ю в Росіі, і народовство лїтера­

турно-язикове в Галичині відкривало дорогу й демократизму політич­ но-соціальному

f

всякому

поступу. звичайно

з

демократизмом в

Європі зв'язаному. Цього можна було .екати тим більше, що й на берегах Дніпра, на котрі вказували в Галичині перші народовці, до­ сить ЯСНО був видний, по крайній мірі, прапор Шевченка. Тільки ж сталось так, що галицькі народовці не вдержались на демократичному г.рунті навіть у справах мови й правопису, а почали піддаватись консервативно-клерикальному рутеаству. а, нарешті,

знайшли собі товаришів і на берегах Дніпра ... В останні часи ті на­ родовці

рішуче

«д у Н У ли»

Й

4.0 Л юну л и»

на

демокраТИЗ\l

політично-соціальний, котрий тепер в Європі являегься в партіях радикальних, соціально-радикальних, соціально-демократичних і т. Д., і не хочуть

чути навіть

про

таку

рІч.

як

загальне виборче пра­

во, котре сам Бісмарк прийняв для Германіі. ЯК звісно, недавно на­ родовцІ

пішли були на угоду

з

консервативно-магнатською

поль-

ціАна, до того ж наперед засуджена на невда'lУ, 'І т. ін., і т. ін. CaM~ з приводу отаких нападів на українство та ВСRКИХ ворожих пророку­

вань драгоманов і зацитував двостишшя Пушкінове.

667


ською паР1'ією 1 і коли тепер мусили розірвати ту УГОДУ, то все-таки, як люди, котрі з принципу бояться поступових думок віку нашого, не виступили ні на яку поступову дорогу. Тепер значна частииа іх носиться з думкою привернути до себе папу, замаиивши його пер­ спективою повертаию" до уиії всього українського народу або навіть

через

нього- «всього Бостоку»

(Orientem convertendum) ...

Завтра

вигадають щось другеl Звісно, як люди «б е з кор мил а, бе 3 в е с л аl» І тепер ім'я «народовців» у Галичині не зна~ить нічого ін­ шого, окрім людей власне безпрограмних, та ще й скомпромето­ ваних.

Не може воно значити «націоналів». Перш усе слово «націонал» само де

по собі

пусте в

воно вживається

в

політичному політиці,

у Німців, напр., є партія

або культурному смислі

кожний

підклада

до

«націонал·л і бер а л ь на»;

нього

у

і там, інше.

ірландців

«націоиалісти» значить не тільки автономісти (б:::!з усяко!, зрештою, етнографічної барви), а люди й з певною аграрною програмою; з лег­

кої рукн Америки тепер скрізь говорять про «націоналізацію» землі, капіталІв, навіть здоров'я, так що

n

цьому

СМИСЛ1

«націоналісти»

значить те саме, що й «соціалісти». В якому 3 подібннх смислів на*

родовці були б «націоналісти»? В етнографічному ж смислі в Гали~ qині всі русини націонали: москвофіли на свій лад, народовці на

свій, рутенці на свій, рад и к а 11 и - зовсім ке мен ІІІ і ц і, ніж нар од () в Ц і, коли н е б і ль ш і. Очевидно,

укр а і н­ що й тут,

ЯК сКрізь на світі, треба покинути формально-етнографічний грунт, щоб озиачити смисл партій, а обернутись до думок провідних: КУЛЬа турних, політичних і соціальних. Скільки ми можемо сказати 3 поводу суб'єктивного боку заміт, ки д. XB~Ka. Але в ньому t:: чимало цікавого 3 боків об'єктивних.

Перш усього інтересно признання сотрудника народовецьких ви­ дань того факту, на котрий ми

вказували

много разїв,- що в

ВИ­

данкях тих вживається Д о б Р о в і л ь нац е н з у р а, котра, оче­ видно, вважається д. Хв-ком 'гяжчою, ніж цензура царських чинов­

ників У Росіі. Це один такий факт, котрий наведе російських сотруд­ НИfl.ів на;юдовецких часописів на мнorообразні думки, коли BOHfI над си,м

фактом

роздумаються.

Цензура

народовеuьких

редакцій тим

ТЯЖ'!З, що вона паде не на самі ідеі, а навіть має на цілі ще, як кажуть ті редакції, ест е тик у. А естетика певних галицьких кру· гів HaraAye естетику героїв Гоголевого «Театрального раЗ'Ьезда» ... Лослідки не важко предвидіти. Тепер ще д. XЄ~KO готов оправдати народовецькі редакціі, зва~

ливши вину з них на публіку галицьку. Д[обродій]Франко вже по· части пояснив цю справу своєю гуморескою: сНаша публІка» (на· друковано в «Народі» за 1890 р.) 2. Ми певнісінькі, що, воочію по­ знакомившися З народовцями, сам д. Хв-ко побачить, що редактори тут нсдадеко відійшли від публіки і винні більше, ніж вона, як ви­ нен занше учитель більш од учеників, коли останні говорять r лу·

пості. Фрази, котрі приводить д. Хв-ко з листів Гllадиловича й др., ми чули й читали вже

20 POt<iB,

і для нас очевидно, що коли б самі

1 Це т[акl зв [ана] «нова ера». 2

Тут у l1рагоманова

lapsus rnеrnогlае (лат.: помилка пам'ятl.­

Ред.). Франків фейлетон «Наша публіка» друкований був не в «Ha~ роді», а в «Товариші».


народовецькі редактори стояли вище від своєї публіки, то й публіка

6

уже давно пtремінилась. А то навіть слівце в листі ГлаДИJluuиttа:

«не скривдити Г8.ЩЦЬКИХ попів» явно видає попівство самого автора.

(Якраз таке, як те, що писав Гладилович, ми чули в 1872-3 рр. від редакторів «Правди», котра зразу поставлена була независимо від

публіки галицької, бо иа неї дані були гроші з Росіі, а тим часом мені прийшлось два роки боротися з редакторами, щоб примусити іх напечатати наВіть народні легенди, котрі потім преспокійно про· йшли через царську цензуру в Росіі).

В усякім разі приниження літератури ДО рутинних поглядів пуб­

ліки засуджує літературу на смерть. Це свідчить історія всіх літера­ тур. Ми тільки спитаємо д. Хв-ка, чим би була, напр., російська лі· тература, якби Гоголі та Бєлінські піддавались «пуБЛіці» Булгарі­ них? НеJ(ай же вони добровільно не підкладають голів під сокиру д06РОВі.rьних цензорів народовецьких, а рішуче бунтуютьси проти тоі сокири.

Перейдемо тепер до детального огляду стану російських сотруд· ників В кожнім з народовецьких видань.

Щодо «Зорі», то ми на

8/.

згоджуємося з тим, що каже про неї

д. Хв-ко. Якраз таке ми радили в

1872-3

роках «Правді:., бажаючи,

щоб вона була а60 найменше політична, щоб могла приходити в Po~ сію, або вже 6ула

одверто опозиційна і для Росіі, і для Австрії.

6

Тепер «Зоря» могла

6

бути цілком незалежна вІд цензури галицької

«публіки», бо «Товариство ім[ені] Шевченка», коли не 6уде тратити грошей (котрих корінь лежить в капіталі, даному з Росіі Милорадо­ вичкою і Жученком), напр., на підпору непостійного й переважно реакціЙного «ДІла», буде завше мати досить, щоб удержати безцен­

зурну «Зорю», поки вона не переробить і самої галицькоі публіки.

(6 чутка, що за «Ділом» числиться 10.000 гульденів. Ставимо цю справу

«Товариству Шевченка» коло одверто для того,

щоб П ви·

вестн на чисту воду. Скільки правди В цій чутці? Най зроблять до­

слід делегати українців і галичан укупі). Тим часом галицька до6· ровільна цензура в «Зорі» є навіть белетристикою й поезіями.

Цензурному помертвінню «Зорі» помага й чудний принцип ре­ дакціі

не

печатати перекладів, через

що затруднюеться

доступ

до

иашоі публіки перлів європейських літератур, а тим часом тратяться гроші на оригінальну

галицько-українську мертвеччину

(якою є, по

нашій д) ~щі, 8/4 поезій «Зорі») і на такі явні нісенітниці, як напр., «Навіжена» Неqуя - сором звісного автора. до того, белетристика стає могучим способом образувати грома­

ду, тільки коли поряд 3 нею стає кр ити к а. А критики в еЗорі» нема й не може бути, бо BOlla б якраз наскочила на добровільну цензуру. Явний доказ дав тому недавно в «Зорі» д. Франко, над кот­ рого літературним оглядом

1892

р. навіть посміились у РосП, а тим

часом іншого безпремінна цензура доброВільна не прийняла б. Ми маємо ще один доказ, про котрий варто сказати. Торік в

«Зорю» була послана стаття: «Інтерес украінської літератури». То була стаття наАцензурна перед офіuіальною цензурою російською і

австрійською, та тільки вона принципіально розбирала справу неін­ тересності теперішньої галицько-украінської літератури, котра обхо­ дить усі живі справи європейські, і показувала. при яких умовах тая

література могла б бути Інтересна й мати читачів і абонентів, а над­ то в Росіі. Ми Ma€MO певну звістку, що навіть редакціЯ «Зорі» Спро котру редакцію ми мали пригоду сказати, що вона, очевидно, робить

669


можливе при своіх умовах)

статтю; але

Toro

не була ПРОТИВН8 тому. щоб помістити

не дозволив синедріон «Товариства і,. [енl]

Шев­

ченка»-. Той синедріон навіть розправився ЗО статтею по способу цензури царя Николая І. за котрого непропущеНі цензурою рукопи­ си посипались у cll-е отделеН'ие::t. і уперто не хоче звернути авто­

рові навіть його рукопнсу І, Нехай д. Хв-ко з товарищами попробуют.ь

закласти

в

«Зорі»

сJtстематичиу прииципіальну КРИТИКУ. напр., по способу Бєлінського

або

Добролю60ва.- і

побач:иrь,

що

з

теперішнім

синедріОНОм.

від котрого залежить «Зоря», нива не звариш.

Нарешті, проба показала, що еЗорі>

вже

трудно

ПРИХОДИТЬСЯ

і з російською цензурою. Треба бути ГОТОВИМ до Toro, шо нитка увір­ веться А на цьому місці.

Що робити? Д[добродій] ХВ*КО майже просто радить удаватись до сПравди». Поговоримо й ми про сПравду». Д[обродій] Хв-ко признає реакційний елемент у сПравді», КОТ­ рий представляється, власне,

її редакцією, але каже, що сПравд:;}»

друкує й речі діаметрально противні, й рівняє її до сВопросов фило­ софии и психологии». Таке порівняиня вважається нам невірним 1, по СУТі діла, неслушним. «вопросы фИЛОСОфии И психологии», оче­

видно, взяли собі за прим ір англійськоro «ТЬе

Controversiona list»,

видання, теж посвячене справам метафізики, тобто таким, у котрих, коли хто не стоіть уперто й нетерпимо на теологічних засадах, іНдІ<­

ше не можна бути, як контровеРСіоналістом. Для всіх же інших справ літературна ПРSlктика скрізь виробила видання з t1сним:и тен* денціямн. Правда, дуже велика толерантність англійського ЖИ11'я робнть те. що, напр_ у cNineteenth Century» печатаються статті конт­ роверсіальиl; але статті редакційні і, відповідно тому, маса статей­ все-таки одного, радикальиого напрямку.

c:Controversionallst»

В

і в

cNineteenth Сепш~ думки 8 усю Wffрину.

на воля ставнти свої

усякім

же

разі,

і

в

cnорющим дається пов* хапати, як то кажуть,

чорта просто за роги.

Чи так є, і 'Іи так може бути в сПравді:.?

Д[обродій]

Хв-ко занадто збільшуе· контроверсіоналізм сПрав­

ди». Попри реакційних статтях редакції там дійсно було напечатано кілька статейок прогресивного напрямку, та тільки по часним спра­ вам, і то переважно тоді, коли можна було ними шпигнути pocH~­

ський уряд, напр., у справі сштундисті.». Але нехай хто

попробує

систематично розібрати хоч би справу свободи совісті у прикладі до нашого народного ЖИТТR, то Й побачить, як на те гляне редакціЯ,

котра явно зв'язалася 3 галицьким клерикалізмом і береться Огіеп· tem convertere?!! Далі, нехай хто попробує просто взяти за роги, напр., політичні думки редакції до способу контроверсіоналізму, то

й побачить, що редакція просто не напечатае його статті. Ми, напр., маємо кілька проб. сПравда» печатала кІлька за)(l~ ток, в котрих автори навіть просто обертались до нас з запитами.

І ПОТім Драгоманов автор

тієї

статті

«Інтерес

того, що статтю йому ч.

10, 12-13, 14, (6)

(ВІН, з

пІдписом

украінської

повернули.

сМ.

Гордієнченко»,

літератури»)

«Народ»

її

таки

був

добивсь

видрукував

(1893,

вкупі з тими циніЧНО-6е:щеуеМОflНИМИ дописка­

МИ, що поробив іх на авторському рукопису дlОКТО]Р Вол. Коцоа­ ський, реuензент сЗорі». !! Навертати схід (Аат.).- Ред.

670


t tJдин,

як

довідались

МИ,

навіть

прохав

p~дaKцi,!O

пер!да:r"

"~Ь!

його правдивий адрес). Ми відповідали - f НІ ОДНОІ наШОI ВІДПОВІДІ редактори «Правди» не напечатали, ПОКЛИКУЮЧИСЬ на якийсь сине­ дріон. Перше ХОЧ вертали рукопис, хоч з грубостями, написаними иа полях, а востаннє відповідь про націонаЛЬНО.Літературні думки 1(0стомарова так і ке вернули і навіть відповіддю на сорочці сПравди» не вдостоіли.

Якин же це КОНТРQверсіоналіЗМ?

По суті своН\, по обов'язкам, в котрі «Правда» ув'язалась з маг· натсько-клерикальними кругами в ГаЛИЧИНі, «Правда» е орган австро­ польсько-рутенськоі катковщинн й по6ідоносцеВЩИИИj

і

навіть все

Вільиодумне, що в неі приймається 3 Росії. стане в світлІ тоі катков· щИКИ І псбідоносцевщини як доказ, що. мовляв, увесь 20-мЇльАониий народ український рветься під австро·галицькиЙ теперішній уряд. і т. ін. Не 'знаємо, чи це може бути з якого~небудь боку на руку ро­ сійсько~українським писателям!

А зрештою, Нехай українські поступовці попробують повернути сПравду:. В чесного контроверСіоналіста! Самі побачать, що з того вийдеl Ми думаємо, що ввірветься або поступовця:м ДЛЯ редакції, а60 редакції перед її магнатсько-клерикальними патронами і скорше. звісно, першим.

Тре6а додати, що тепер обертатись цензура російська не терпить у сЗорі:. і мало користІ. Все одно того в Росіі не

у

сПравду:.

навіть

з

З тим,

чого

перекладами,­

прочитають,

бо

мало хто

схоче перевозити і навіть получати сПравду:. В Росії. Це все-таки діло небезпечне перед поліцією~ а кому в Росіі охота рискувати з оснівні думки сПравди:. - Orientum convertere під магнатська­ клерикальний уряд і ультрамонтанство? Подібного добра в Росіі і свого тепер доволі; а що сдворянсько-попівська ера:. буде виказува­

тись по-украінському. а не по-московському і на ладшеибурзький, а не на гатчинськиЙ. то не знаємо. хто тому буде радий? Певно. не

ті, хто здібний рискувати для ідеї ... А що вже казати про таку ку­ медію, що немногочислениі правдяни в Росіі самі ховають сПравду:. В Росіі навіть від сотрудників, ЯК це вияснив д. КулішІ І Не ліпше тепер стоїть справа з сТовариством ім[ені] Шевчен­ ка:.. і тому, що д. Хв-ко радий би

побачити там

учених і зарані вже оберта до скептиків: Меіп

du

усіх украінських

Liebchen, was

wШst

теЬг? - мусимо й ми пуститись в деякі деталі. Д[обродій] Хв-ко запевняє повну волю слова в цьому товаристві,

покликуючись на якогось українського сіНіціатора:.. МИ ж, поклику­ ючись на многолітню пробу мати діло з львівськнми народовцями,

думаємо, що той

«ініціатор:.

-

чоловік наівний,

або непрактикова·

t Драгоманов

натякає на лист П. Куліша до сНароду:. (1893, М 4, 22 фебр., стор. 37, 38), де Куліш переказу., як дО нього на хутір завітав «землячок:. (здогадуватися треба, що це був О. Я. Ко· ниський) і свиманив:. у нього переспів І·шої пісні Байронового

сДон-Жуана:. нібито для якогось львівського «альманаху:.; насправж­ ки ж оддав сДон·Жуана:. той сземлячок-протеА:. до місячника сПравда» і навіть не подбав про те, щоб прислати до Куліша той

примірник «Правди:., де видруковано його переспів. Звідти М. Пав· лик (стор. 38) і зробив висновок, що «правду:. ховають од іі росНі. ськопідданих СПівробіТИИКіВ, і додав, що окрім Куліша, можна Ha~ звати ще декого.- А. Кр.

671


ний

"

і радимо українським ученим тре6увати міцних гарантій пер­

ше, ніж прис~тупат~ ДО. «Товjариства] ім[ені] Шевченка» а60 навіть

посилати СВОІ праЦІ до ного «Записок:..

Нам кажуть, що 3 «Товариства» ТОГО мусить вирости українська академія наук. І власне тепер. тільки маючи на оці таку ціль. укра­ ЇНСЬКИМ ученим і варто посилати свої праці в «Записки» товариства,

8/.

знаючи наперед, що іх праць можуть тепер появитись у Росіі і зразу знайти собі більшу публіку навіть на Украіні. (Справа мови в академічних працях - підрядна, 60 тепер вища наука інтернаціо­ наЛьна і вчені часто пеЧ8тають свої праці чужими мовами аби знайти собі публіку; а петербурзька академія навіть сама печатала дещо

по-франuузькому та по-німецькому; подібне робиться і в Пешті, хоч мадяри превеликі патріоти). Щоб із «Товариства ім. Шевченка» вийшла академія, треба, щоб його сотрудники підписували свої пра­ ці

своїми

повними

іменами:

з

анонімів

і

псевдонімів

академії

не роблять! Звісно, на перший раз росіііський уряд ПОДнвиться косо на сотрудників «Записок Товариства ім. Шевченка», по крайній мірі, на

чиновників, але може до того привнкнути, ЯК прнвик, напр., ДО

того, ЩО поляки пишуть у виданнях краківської Академії, як привик І до того, що з українцІв, напр., ДДо Куліш, Кониський і др. підпи­ суються

під своїми літературними

творами

в

Галичині

або

навіть

чиновннк Ів. Левицькиіі (Нечуй), котрнй сам Відкрив свій псевдонім, оставався чиновником і печатав праuі.

у

Галичині

явно

українОфІльські

Але ж для того, щоб украЇНці могли явно приступити до «Това­ риства ім. Шевченка:., треба, щоб це Товариство стояло одверто на безпартійно-науковім грунті і коли вже чим грішило б перед росій­ ським

урядом, то, власне,

свободою

наукового досліду,

бо

тільки

тоді варто було б українцям сваритися з тим урядом за те «Това­ риство:.. Скрізь на світІ гарантією певного характеру товариства служить його президія. Що ж ми бачимо в сТоваристві ім. Шев­ ченка>?

На чолі його тепер стоїть д. Ол. Барвінський, котрий, ЯК писа­ тель, ознаменувався самнм безцеремонним обкусуванням нашої на­ родної словесності в угоду польському панству (<<Хрестt}матія»), котрий виступа ЯК ПОЛітик-депутат, вибраний польською магнатська­ клерикальною партією (певно Ж, з умовою do ut des 2, хоч би А не

~формленою). інспіратор «Правди>. котра явно проповідує політичне й релігійне Orientum convertere, не кажучи вже про боротьбу з ссо­ времеННl>lМИ огнямн» А т. ін. І під таку президію стануть українські

вчені? Що вони скажуть і російському урядові, і публічному

суду,

котрий запита іх про характер «Товариства ім. Шевченка», котрого президент і тепер без протесту перепечатує в «Правді> брехню про «австрофільські тенденціі» київського відділу РосіЙСЬКОl'О географіч­ ного товарнства? Нехай на це відповідають другі українські вчені, як ім совість !lВелить; а за себе, на запит д. Хв-ка

«Was willst du?»

я скажу, ЩО,

діставши недавно від виділу «Товариства ім. Шевченка» поклик всту­ пити в число його членів, я відповів, ЩО в теперішню хвилю R не можу прийняти тоі честі. Окрім вищесказаних причин, я мав ще

ОДНУ, щО власне д. Барвінський втят був мене у «Правду>, де потім І Той ініціатор був О. Я. Кониський. І Даю, щоб ти дав (лат.).- Ред.

672


ва мене випивали

8ctlKoro

болота за те, що І зостаВСft

вірним тіА

самій програМі, котру в мене виманено для ГОГО, щоб зараз же по­

ступати діаметрально їй противно. Нехай другі роблять як ХОТИТЬ, а

я

вважаю

З8

наАдеморалізуючу

с:ноздрьовщину»

мати

діло

з

rаКИии дОБРОДіями, ЯК д. БарвінськиА, котрі так поступають зліте· ратурними товаришами; а до ТОГО можу боятись усього від таких людей, котрі сьогодні пеЧ8тають ЯК свою програму про «лаїцизацію політики» і дописують до неі навіть прямо про єзуїтство галицьких епіскопів, а взавтра ВИРОбляють снову еру» 3 політичним головен­ СТВОМ тих самих єпіскопів!

От иа таких-то ТОНКИХ ниточках цтва українських ПИсзтМів з Росіі,

держиться справа сотрудни­ котрі держаться поступових

думок, в галицьких редаКціях і товариствах, котрими орудують кон­ серватори або реакціонери: Які там думки не малн б про себе украін­

ські

сотрудники, а все-таки

характер виданням будуть надавати

редактори - і в очах великоі публіки за репзкторів будуть відпові­ дати А сотрудники. В уєяКім разі серйозної громадськоі сипи пря такому стані реqей література украінська не набуде в Росіі та й ніде" ліпшому разі громада буде дивитись на українських писателів як на літературних дилетантів, котрі раді печататись де попало, з ким [юпало, аби печататись, 8 зовсім не ЯК свідомих своіх цІлей, пава­ жаючих себе А ті цілі громадських діячів. Я певний, що в словах цих д. Хв ко не побачить «кидання KaMe~ нем». Коли ж і після ЦЬОГО всього д. Хв-ко забажа€: ВІД нас вираз· Ilішої ради, то ось вона; спробуйте з «Зорею», иехай вона рішуче за·

8

лншить добровільну цензуру, а до того нехай печ ата J10брі переклади .40брих речей на місце схоластики А нісенітниці, котрою наполовину тепер наповияється; заложіть у «Зорі» свіжу критику літературну. а для речей, котрі ЧИ но цензурним російським, чи по другим причи· иам не можуть знайти собі місця в «Зорі». l(ЛЯ публіцистики й т. ін. закладайТt видання з редакторами, котрі б поділяли Ваші поступові думки, а не були б іх ворогами або хоч не боялнся б їх. Пора давно поставити справу українського письменства серйоз­ ноl Час тепер такий, ШО не до жартів і не до школярсько-дилетант· ських кузьмірків!

ПІд кінець усього скажемо ще Аого по літературІ. Ви

не

повірите,

як

cnlвие до д. Хв-ка

нам обридло

писати

статті

t

товаришів

отакі, як оця,

І взагалІ полемізувати з народовцями А з поводу них. Ми б воліли затратити той час на пряму літераТУРНО-НЗУI<ОВУ праuю ДЛЯ' нашого

народу або про нього. Та праця така може йти добре тільки в гурті, а гурту треба шукати, Підбирати, треба, щоб він був організований. "6 шукаННі такого гурту ми fI здибались у Галичииі з народовцями, як у свіА час народовці здибались з pyteho-москвоФілами.- і по68·­ чили, шо народовцІ скрізь лежать перешкодою для праці, дійсно ко­

рисноі для народу, для поступу. Треба було 3 НИМИ полемізувати, щоб прорізатись через них до живіших люд~й в Галичині. Нарешті,

такІ лю.аи знай:шлись або наросли, почали організуватись. Але тим часом лихі обставнни, урядова реакuія, котра

принизила А громад·

ський розум, і незнакомство s діАсним станом речей 8 Галич"ні, витворили своіх народовців у російській Україні або хоч стан думок, благоприятний галицьким народовцям. Треба було f тут прорlзува­ тнсь через мертву кору до живого м'яса.

В останні часи чимало ознакlв отаких, Яl< листи ДДо Хв·ка, Віл&-

43 1.115

673


Хlвськот А Др., показують, що ЖJ1ВОГО м'яса є досить між російськи­

ми українцями. Коли б же скорше побачити те м'ясо організоваиим В ДОСТОЙНІ людей тіла, скинувшим з себе мертву кору, сВідомо й систе­

матично працюючим... К чорту тоді полеміку! Хай меРТВі ховають своіх мертвяків, а живі працюватимуть, коли не в одиім rYPTi, ТО в однім напрямку - всесвітнього поступу на nашім національиім грунтіІ

М. Драгоманов

/893 ХІІ

На гнітючу звістку про смерть Драгоманова (21 черв· р.) наспіла до редакції <Народу» сила висловів жалю та співчуття. Поміж ними бул'и листи і од Б. Грін­ ченКа (з Харківщини), і од мене (із Звенигородки) - од

ня

1895

тих двох людей, що колись печатно були виступили проти Драгоманова, а потім поробилися й,ого гарячими при­ Хlильника МИ.

Грінченка (<<Вартового», "Вільхівського») або <{;лово над гробом» було таке ':

посланіє,

Над труною М. драгоманова t Він умер.

Умер на чужині. далеко від рідного краю,

ЮГ0 краю, що він

так його любив, того народу, що він для його так щиро працював.

Він сам себе зробив вигнанuем, щоб не були вигнанцями з його рід­ ноі землі воля, правда, світ. Він поставив собі мету иа все життя: розвіяти иеволю й темря­

ву в своєму рідному краї. І він ішов до цієі мети, він боровся нев­ пинно, не спочиваючи. Голосно, сміливо, розумно дзвеніло його сло­

во на всю Європу, слово на оборону скривдженої й зневоленої рід­ ноі землі. 3 долею його рІдного краю з'єдналася доля й інших краін уве­ лнкій просторами та малій щастям людським державі. І його порада робітникам рідної землі ставала порадою і праuівникам тих інших

народів, злучених докупи однією иедолею. І поляк, і білорус, і мос­ '{аль, f кожен інший народ російський не може не дякувати Михайлові Драгоманову за ту оборону волі людської в Росіі, що нею дихало кожне ЙОГО слово. Перворядний учений та публіuист, чоловік З величезною еру­ щщією, з широким сміливим розумом, він міг так обороняти права своєї країни і взагалі права всяких зневолених народів, ЯК ніхто

інший. l'lого наукові А літературиі заслуги, його заслуги яко полі­ тичного борuя не могли не звертати на себе уваги усієі Європи, не могли не викликати від неї шаноби. І вкраінці з радісною й лицар­ ською гордістю можуть бачити. як перед сином

іх землІ схиляють

з пошаною чоло люди інших народів у Європі_ 1 Вitдруковаио 8 «Народі», І895, Ч. 12, стор. 183-184. 2 Нагадаємо, що автор сього слова - однн знайчільніших мо­ подих українців та ще недавній супротивник поJdЙного. Мих. Пав­ АUIC,

674


Він

умер.

І нема кому стати намість ЙОГО, нема кому так боротися, як він боровся, нема кому бути таким ясним світом, як він був!

Змовкло слово те, що рівного йому не було в нас. І нікому замість його стати! .. Плакати мусимо над його труною.

Плакати? Тільки плакати?

Хіба він даремно стільки часу кликав закованих рабів РОЗбива· ти своі кайдани і пособляв іх розбивати? Хіба. написавши иа його надгробкові: «б оре Ц ь з 8 В О Л Ю й с в і Т», на иаших не напи· шуть ніколи нічого, тільки прокляте слово: ср а б и»') Хіба в наших душах нема нітрохи сили на боротьбу з тим, з ЧИМ ми мусимо бо~ ротися і H~ можемо не боротися, коли хочемо жити?

Ні, ff.йкращою

пошаною мертвому борцеві, найкращим

йому

монумен

м тільки й можуть бути не сльози Й жалі наші, а праця

невсипущ

,

в дусі тих ідей, що вкупі з ім ми вважз€мо за ідеі прав·

ди й СВіі"І ця праця бу де, не може не бути. Він

3ии хмарки,

ер.

,розвіяnось усе дочасне, все особисте, всі ті випадкові тьмарили цю постать. Зникло - і перед нами 8CTa€ ясний

і Чистий о раз борця за ідею. Схил.Ймо перед ім чоnо низько, иизько І

-

доп рац П

П. Вартовий.

Моїх листів було два. Один писаниА просто з Звени· городки, під безпосереднім вражінням короткої тел·е~ра· ми в якій,сь російській газеті. Другий пи,саний після того, як я поїхав до Києва і поговорив там із земляками про ту фатальну для нас подію та й знов повернув до своєї Звенигородки '. Лист АО М. ПаВJIика

17

ст. ст. іюня

1895.

Я сндів У глухому закутку Вкраїни, коли як стій ви· читав з російських газет про смерть Драгоманова. Мов ~piM побив мене. Не стає ані сліз, ані слів. Бідна Україна! Си.ротятами зостаються українці, по­ мер їх батько! Після Тара'сової смерті Україна ще не зазнала такої великої втері ... Важко й писати далі ... Перо випадає. А. Хванько. t Обидва мої листи вміщено в «НаРОДі»,

202.

675

1895,

Ч.

12,

стор.

200-


Лист І! Украіни ДО М. Павлика

6.

УІІ ст. ст.

1895.

Далі-далі вже А місяць БУіде, mK не стало тієї великої людини, а не можна забутися поро її смерть ані на часин­ ку. Сиротливо якось на душі, тупа безнадія, гірко, руки важніють ... Немило дивитись на світ божий. Одна сама пекуча гадка бігає за тобою скрізь: «Н е м а Д р а го­ м а н о В а».

Розмовляв я І З українцями всяких напрямів,­ скрізь сум та жаль. Голова правдян, шо чимало полемі· зував з покій ником ',каже: «Велика, незмірно велика втеря для України! Можна було де в чім не годитися з Драгомановим, та не можна заперечити його великих за­ слуг перед батьЮвщиною. Хоч я не був його П1роихильни­ ком, та просто скажу: «Драгоманов - то були дріжджі для нашо; суспільності ... А ще гірше шкода, що він по­ мер перед виборами!» 8 Пішов Я до другого українця, вченого, що звеличив нашу науку своїми працями '. Драгоманов у «Чудацьких думках» був його не обминув, був - скажемо так - по­ кривдив ЙОГО. А що ж каже той учений? От його мова: «На мою думку, смерть Драгоманова - це таке велике горе, якого ми ще не зазнали після Тарасової смерті (і багато людей те саме каже!). Покійник був іноді не­ справедливий до нас, своїх товаришів,- адже ж він два­ дцять год не був у Росіі, то й російське життя·буття тро· хи призабув. Та хіба xto-небуi1J.Ь зважиться сказати хоч один докір проти Драгоманова тепер, яок почує страшну вість: «Д р а гом а н о в пом ер!» Хто насмілиться зга· дати щось погане про Драгоманова, коли побачить оцю книжку? ие кажучи, учений 8итяr із шафи річник «Жи1'П і слова», дуже гарно оправлений, та й знов сказав: «Оце найнерша книжка в моїй бібліотоеці, найвище од уеіх •. Тут він заходився втішатися .Жит€м і словом., хвалив його багацько й довго, а нарешті сам себе переровав: .Та спиніть меие! Спииіть-бо! Бо як я значну р031!OJJ.ИТИСЯ про «Житя і слово», то вже меиі й упину немає ... І ото А е великий пам'ятник нерукотворний, що воздвиг собі І Поіхавши на скількись Анlв Із Звенигородки ДО КИЕва. І О. Я. Кониський.

• До галиuького соЙму.

4 П

Г, Житецького.

676


Драгоманавl Оце його безсмертний пам'ятиикl .. Це він збудив життя в ГаЛИЧ!fні, це він зробив, що там виходять тепер отакі речі, я,к цей журнал»

...

І справді, чи ж не Драгоманоа дав УкраІні Франка? Чи ж не Драгоманов викликав до життя і вое, що Є тепер найживішого на Русі,Україні?l!

Несподівано того самого дня зустрів я одного з чле­ нів «Русько-українськоі радикальної партії». Хоч він знав, що я не член тієї партії, та знав, що я високо шану­ вав незабутнього небіжчика,- тим-то він дуже щиро по­ тиснув мені руку. Чи переказувать, що я од нього чув?! Дак 'дайте ж мені перо таке, щоб могло вилити той жаль! В листуванні те саме. Хоч од кого здобудеш лист, то скрізь важкий сум та гіркиft жаль. Сів я до тієї наукової роботн, що має друкуватись у Львові під вашим доглядом '. Сиджу, працюю, та все щось не йдеться діло до ладу: якась несвідома гадка не дає працювати гаразд! Спинився я, заналізував себе­ та це ж сум за Драгомановим не дае нічого робити! Мені все здається, ніби його ПОстать десь стоїть коло мене, дивиться на мене... Ця книжка, над якою я працюю, адже ж вона, може, була б люба покійникові? • Може б, він сказав про неї щире слово, і теє щи.реє слово стало­ ся б мені зцілющою водою, піджи.вило б мене, надало б снаги працювати й далі ... Одно-однісінькее слово З твоїх уст, та й не було б мені дорожчої похвалн! .. Батьку нашІ Невже ж ти помер?!! Воскресни, господи, і спаси нас! Ні, нlІ Не вмер ти, великий чоловіче! Я не вірю тому! Твій безсмертний дух витатиме над нами і додаватиме нам сили на працю коло т.воїх ідеалів! Твій безсмертниft дух літатиме коло нас,

сиротят, янголом-хранителем, і

нашІ далекі потомкн так само поклоняться тобі, велико­ му прадідові Украіни! Доки битиметься серце україн­ ське, доти згадуватимуть тебе і превознесуть ім'я твоє вовіки, і прославлять тебе із роду в рід! Коли схочете, шановний пане редакторе, то можете оцей міА лист надрукувати, хоч спершу він призначався І Тіле. Історія релігій. І Вона Й дійсно інтересувала Аого: він

говорив украінцям про

конечність її видання Від 1882 р. Мих. Павлик.

677


тільки задля Вас самого. Не стидаюсь я, що чужі люди побачать мої сльози; не стидаюся, що наречуть мене ма·

лою дитиною, а не мужем; не стидаюся, ба ще іі голосно ридатиму, бо це ж помер не хто, як б а т ь к О, і міА, і Ваш, і всіх на<:. А. Хванько

1895 ХІІІ

Незабаром після того дружина покійного Михайла Петровича, надіслала мені з Болгарії ПОКіііникову фото· графічну карточку, виготувану у фотографа Д. А. Кара· стоянова в Пловди,ві (Філі.пополі). А з другого боку тієї карточки я побачив нап.и·с, зроблений рукою Людмили Михайлівни: «Агафангелу Ефимовичу Кримському від щиро дякуючої йому люди·ни». В паДОЛ!lсті 1895 р. при· їхала до Москви Оксана Старицька (тоді ще не Стешен, кова) І доручила мені лист од Лесі Українки, Драгома· нова небоги. Це був найперший лист од неї, потім я листувався з нею чимало й сердечио. Оце він: 7. ХІ 1895. Київ. Шановний дОбродію! або, краще, незнайомнй дорогий товаришу! Не здивуйre, що я, нецрошена, озиваюся до Вас. Я давно бажала написати до Вас, та через пошту не випадало, а оказії досі не траплялося. Мені хотілось висловити Вам, як глибоко пройияв нас (мене і мою дядину Драгоманову) той щирий, повний глибокої туги, лиcr, що Ви писали Павликові, довідавшись п.ро смерть мого дядька '. Справді, багато було тоді листі,в співчут· тя, щирих, хороших листів, але такого, як Ваш, не було, се власне наче рідний син п·и·сав про втрату коханого батька. Вже хутко півроку мине з того часу, як ми чи· тали той ЛlІІСт .в Бал'гарі!, але враження від нього живе

у мене досі. СІм'я ДЯJ\ькО'Ва плакала ревне, читаючи, про· те казала, що такі листи потішають, наскілько ее маж· ливо, у такІ!! тузі. Се були страшні часи, товаришу, зда· ваJlОСЬ, що у,же "се минає,

що

т,реба

покінчити, поховат·и, та й самим !'еть

t

І Дядина просила

тепер у неІ.

n [авли]ка

тільки

Is

ще

дещо

СЬОГО свІта! де

вислати ЇЙ автограф, ЗД8еться він

678


кого ее почуття зосталось І до сього дня. Юн'чати 1\ре­ б ,але ж як ще багато кінчати! Напр., видання творів дядькових,- скілько ще часу уп не, поки воно буде доведено до пуття. Мені розка­ зув ли про Ваші заходи коло доста чення коштів для ви­ дан я (ще раз не можу втриматись, щоб не подяку,вати Вам за се! " але де ще ті твори, ще треба їх збнрати по старих журналах і т. п. Я думала, що могтиму робити се тут, у Києві, але, на біду, тепер тут громадська (публ [ічна]) бібліотека замкнена, а, окрім того, мені ще ие при­ слано бібліографії зі Львова'. Та ради сього вже можна б і на північ поїхатиl Та певне знайшлись би і на півночі то­ вариші, що помогли б у роботі, я чула, що той, хто давав г,роші, хотів, аби твори були конче в українському пере­ кладі, але, на мою думку (так думає і вся наша родина), се було б не науково і не практично, бо, перш усього, се­ затяжна річ, перекладання усіх газетних статей, а по­ друге, матеріали (а се ж власне «матер'ялн до біографії» передовсім) завжди друкуються в тій мові, в якій Їх пнсано. Тут дехто подавав думку, що може б вдалося на­ друкувати І т. (найраніших творів) тут, в Росіі. Воно на­ вряд, ме чому б не Сl1робувати? Може б Ви порадились там у Москві з Вашим меценатом про се? Воно б краще. ЯК би ми могли провадити се діло зовсім самі, без помо­ чі галицьких рук, бо ... ну, та вже на сей раз, нехаА обі­ йдеться без пояснення причин. І взагалі, як би ми могли і за кордоном послугуватись «своїми», а не «чужими. руками, то було б найкраще. Хотілось би з Вами доклад­ ніше поговорити на сю тему, та нехай, може, колись по­

тім. Я-бо ще не знаю, чи й до мислі Вам оце листування зо мною. У всякім разі, товаришу, вірте моїй найщирішій повазі і прихильності до Вас. Л. Косач (Леся Українка, якщо, може, Вам се більш відоме ймення). 1 Мій московський ученик К. А, Фрайтаг. на мое прохання, по­ оБІцяв дати гроші на друк І тому писань Драгоманова, і я про це писав М. Павликові, а він - Лесі УкраїНці. Інші жертви, гадалося, можна буде зібрати в Києві.- А. Кр. 2 «Бібліографію» писань Драгоманова випустив ТОДі (ЛЬВіВ,

1895)

М. Павлик. А. Кр.

879


[ПРОМОВА НА МОГИЛІ ІВ. ФРАНКА] Товариші! Мені, як

приятелю

покійного,

доручено

було сказати слово. І справді, я був надумав слово. Та коли я ОПИНИВСЯ коло дорогої мог.или, все, що надумане

було, вивітрилося і разом забулося. Сталося зо мною, як з тим вояком у поезії мадярського поета Петефі, що як повертався він до своеї матері, то міркува.в, підходячи додому, які слова він ЇЙ скаже; а коли дійшов до хати

та побачив неньку, язик знімів. Усі слова повилітали з пам'яті, і він попросту кинувсь мовчки цілувати свою дорогу матір. Я саме в такому становищі. Дивлюся на цю могилу,

і слова У мене замирають, їх немае. Але чи могтиму я щиро поцілувати, кого хотів би? Адже ці кам'яні плити, вони тягарем на'віки П'рикрили ту людину, яку ви всі знаете, яка в житті кожного залишила слід своїми огнен, ними писання ми, а в моему власному житті відіграла велику роль.

Франко до серця брав моі душевні болі, він не боявся довірятися зі мною своїми інтимними переживаннями, і тепер оті розумні очі, які дивилися так глибоко,- де вони? Ті уста, що я рад би обцілувати,- де вони? Ле­

жать тут, у землі, недвиженні, нечутеині? Ні, не МОЖУ так думати! Мені здається, що Іван Франко живий. Ви пам'ятаєте, коли Іларіон виступав над могилою Володимира Великого. він говорив, що не вірить в те, ЩО Володимир мертвий. «Возстани, чесная главо! Несі умерл, но спиши. Подивись, тут стоіть І твій син Я ро· спав, і твоя невістка Ірина. А подивися навкруг, поба­ чиш, що ВСЯ Русь тут, нова Русь, що ти її відродив і обновив!»

Отак І мені не вІриться, ЩО ти, дорогий Іване, вмер. Возстани, чесная голово, подивись! Ти мріяв. щоб Ук­ раїна була вільною, щоб вона не знала більше ніякого ГНІТУ, нічиАого визиску і панування. Це все сталося. Мрії б8О


1

ВОї збулися, твої ідеї збулися. Україна є вільною. Воз·

та ни, чесная ГОЛОВО, і ПОДИВИСЬ! А треба нагадати, в кого він вірив, відкіля чекав с асіння, порятунку. Франко вірив, що врятування при· йде з півночі, що московський витязь Святогор, який дрімав в печері, прокинеться, прийде і звільнить нашу Галицьку Русь. І я знаю, що не було б більшого щаая для нього, як бачити те чудо, що сталося. І мені мріється, шо Франко нас чує і чує мою схвильовану нескладну мову.

У російських вчених було бажания обрати Івана Франка на члена Російської Академії наук. В 1906 році вмер один російський академі,к, здається, Май,ков І ro,дi Шахматов, голова відділу російсь'КОЇ мови та словесності, та академік І(орш поставили питання про Франка. Вони притягли до своєї думки Ламанського і внесли в Ака· демію пропозицію обратн Франка ді'Йсним членом Ро· сійської Академії наук. Це було б і для Франка щастя, бо дало б йому змогу цілком віддатись праці. І ці за· ходи показували, як російська Академія уміла шанувати не тільки своїх росіян·учених, аJlе й тих Jlюдей науки, що жили в чужій Австрії. Тільки ж повстав Соболев, ський і заявив великому князеві І(остянтинові - го· Jlові Академії наук, що не можна обирати людину, яка, мабуть, років три перебувала в тюрмах. Франка не

*.

обрали.

МИНУJlИ ті важкі часи. 1(0JlИ б ти, дорог.ий друже, бу,в живий, ти бу.в би тепер у нашій Академії І був би її най· першою окрасою. Та через передчасну смерть не дове· лося 'ГОбі приїхати до І(иєва і зробитися членом своєї Украінськоі J\кадемії наук і її гордощами. Зате тепер уся Академія наук сама прийшла до тебе І вітає тебе, я·к свого дійсного ЧJlена, як найкращу .!tipKY нашого письмеиства, не тіJlЬКИ Jlітератури, аJlе й науки. Академія ПРИЙШJlа до тебе j як до борця за визволення на.роду нашого.

Возстани, чесная ГOJJOBa! Несі умерл, но спиши! Воз· стани! І поглянь на всіх тих, хто тут зібрався, щоб тебе привітати і посмертно закликати в свої академічні лави.


[ПЕРЕДМОВА ДО ПУБЛІКАЦІІ <ЛИСТУВАННЯ ІВ. ФРАНКА З АГ. КРИМСЬКИМ

(1890-1906)>>] Не сам я впорядковував оце Франкове листування. ЯК усі інші ли,сти, писані поважними діяча ми до мене, так і ті, котрі писав до мене Ів. Франко, я нікми не од­ к.naдaB в окремі пачки, не перев'язував мотузочком чи що. Переховувалося все зда.вна начебто в хронмогічному порядкові, але геть без ладу, в моєму чималому, тіль­ ки ж доволі хаотичному архіві - по верхніх полицях моєї бі'бліотеки, вгорі на книжкових шафах, серед nQPoxy та павутиння, або в позабиваннх скринях. Видобути Фран­ кові листи звідти, з-поміж безлічі всякого іншого писа· ного надіб'я (старих історичних документів, усяких дав­ ніх манускриптів, усяких фольклорно-етнограФічннх записів, неопрацьованих чи недокінчених літературно-на­ укових матеріалів або й попросту всякої хаотично! писа­ нини) - то вже була сама по собі чимала робота. Та не моя. І ще більший виходив труд - впорядкувати оті всі видобуті на світ Франкові та інших галичан писання, по­ рівняти Франкові листи з листамн Павликовими та ще багато з чиїми, пояснити неясності, дмучит,и до Франко­ вих листів історично-літературні коментарі на підставі опублікованих літературних даних, словом, зробити те, що зветься <ареда'гувати». Це все пильно проробив знов не я. На'Д усім попрацював мі,й покіоІlни'Й небіж М. Крим­ ський, я ж тільки пособляв йому своїми споминами, знат­ тями, порадами. Він помер, довівши свою копі11К')' працю, можна сказати, геть до краю, так що рукопис уже й до ДрУ'КУ придатний був би. Аж для OCTaTolfHO! реда,кдl! (було це року 1931) вирішив і сам я уважно перевірити все написане, повиправляти неточності, !!ЮЛИ вони бу­ дуть, а тоді десь далеко сховати перевірений рукопис, ",вхай би він побачив свІт аж по моИI смерті. Перечитав-


ши тоді

нап,,,сане аж

надто пильно, я

переконався, що

фактичних помилок у коментарях нема ані же. Все ж де· які бібліографічні вказівки я подавав,таки од себе. І нав· паки, я одкинув чималий коментар до Фра~кового листа N'e 4 (про мою недавню п-олеміку з Драгомановим). Че­ рез що одкинув? Тільки через те, що в моїх розвідках, статтях, заміткаіХ (Київ, 1928) відносини мої до Драro· ма'нова, а тим самим і до Франка освітлені з якнаЙбіль· шою докладністю і безстаронністю. Все інше в племін, ннковій роботі я позалишав так, як воно було зредаго­ ване, дарма що іноді я мав би дріб'яакове право пО"Чу­ вати сЕ>бе т.рохи скривдженим. Бо племінник хоч писав з натуральною симпатією й пошаною супроти свого старого дядька-академіка, та за· разом в'ін на правах аж надто близької людин.и не за· всігди сушив собі мозок тим, щоб додержати тонкої дип­ ломатичності в своєму гоні. Так, у моїй диокусії з Фран, ком (лист N'g 5), де мої й Франкові погляди на обов'яз,

кову норму літературної української мови різко розбіг. лися, коментатор безоглядно обстав за Франком і навіть пустив п.роти м·ене та Грінченка і інших «вісімдесятни­ ків» явну іронію. В коментарях до листів N'9 38 і N'9 39 (чому я, обм.инувши можливу для мене кафедру україн­ ськ-ої філології, вибрав для офіціальної служби готову кафедру любої для мене арабістики) висловлено суд,

який не збігається з дум'к-ою Франка. Бо, за фамільярною коментаторовою оцінкою, «нема де правди діти, загаль,

не враження од листування навряд щоб було зовсім ви· гідне для характеристики А. Кримського». Гадаю, що аці слова проти мене несправедливі. Та їх я не зважився викинути: чи цю тираду, чи все таке інше, позалишав я неторканим, та Й, раз уже згодився пустити листування в друк ще перед своєю смертю, иічогісінько вже не змі· нюю. Навіщо б я мав у чужих коментарях щось зміню· ватн, ЗМQl\ифіковувати? Адже ціле півстоліття відділяє мене од того моменту, коли в Гал.ичи'ні з'явилася перша моя друкована річ і розпачалося листування з Фран·ком. Та й не абияке пів­ століття! Завершила його Вели,ка ооціалістична револю· ція, в могутньому напористому ході якої одни місяць дорівнює десятьом рокам звичайного часу. Навіть, здавалося б, чималі деталІ ,папереднього жнття видаю­ ться тепер такими давніми-давніми дрібницямиl Все, що

683


тоді чинилося, обернулося в давноминулу плюсква мпер­ фектну історію, tempi passati і все, що з тих часів ще не за герлося в людській пам'яті,- то наче фрагменти 3 середньовіччини. Тепер мені вже неспроможний завдати болю навіть найсуворіший прнвселюдний суд про моє тодішнє я і з його помилками, і з його добрими пориваи­ нями, які забезпечили мені щиру інтимну приязнь не­ забутнього Франка. Нехай же lІистування йде в світ без MDro прихорошуванняі


ГОРЯЧЕЕ СЕРДЦЕ Сегодня знаменательнЬІ'Й !Обилей друга трудящихся Советской УкраинЬІ, дочер,и зеленой БуковинЬІ Ольги

ЮлиановнЬІ 1(0БыянскоА •. Е<! жизнь в Буковине во время госп,одства там румы,· ских бояр можно сравнить с жизнью пленницы. Буковина истекала кровью, народ боролся за свое раскрепощение,

и певед родной зелено!! Буковинw - Ольга l(оБыян-­ ская - страдала вместе со своим народом. Ему она в зти rяжелwе годЬІ посвятила свою жизнь и творчество, Во­ площая в себе вwсокие гражданек"е идеалы и заветнwе ДУМЬІ народа, писательница кистью большого мастера запечатлела

в своих

произведениях

его

жизнь истра·

дания,

Недавно мне прншлось беседовать с Лилей «осач­ сее'!'РОЙ Леси Украинки, на даче которой, под Гадячем, гостила некогда Ольга Юлиановна .• І(аждое ее слово, каждый жест,- говорит Лиля І(осач о 1(0Быянской,-­ вспоминается

не просто

с теплыM

чувством

или

востор·

ГОМ, НО С благоговением. До того обворожителен и идеа· лен зтот образІ»

Мне передавали, и я думаю, что зто правда, что Вла· димир Ильич Ленин, будучи в змиграции в Галиции, с большой симпатиеА относился к творчеству Ольги Ко· бwлянской, чита я ее наиболее Я'Ркие произведения, в KoTopыx описыаласьb борьба непокорныx БУКОВИНDКИХ горцев против своих поработителеЙ. Мне ВDпоминается, как за мечательны! }'краинский пж:атель Михаил Старицкий, более чем сrpoгиіі в СВОИХ суждениях об украинских писателях его зпохи, не нахо· дил достаточно похвальнwх слов, достойныx каждого нового произведения Кобwлянской, Вспоминаю образ ное вwражение Михаила Петровича: «коБыянскаяя принад­ лежит к

числу

первЬІХ

колес

литературw».

б85

в

колеснице

украинской


Будучи СУРОВЬІМ В оценке П'Роизведений крупнейших украинских писателей-классиков, не находя другого 9ПИ­

тета, как <винтик~, в отношении Бориса Гринченко, он восторгался творчеством Ольги І(оБЬІЛЯНСКОЙ и Ивана Франко. Зти фИГУРЬІ, по словам Старицкого, исторически завершали украинскую классичеокую литературу ХІХ века.

Произведения І(оБыянскойй обладают чв'рующей пре­ лестью и неповторимой красотой. Вновь и вновь перечи­ тыаяя их, испыьlваешьь все большее наслаждение. Ее описания

f1рироды

-

прекрасны,'

неумирающие по

кра·

соте и силе.

СбblЛОСЬ предсказание С-гарицкого, что Ольга Юлиа· новна будет <в веках

Пblшная

роза в саду

украинской

литературЬІ».

Один из ВИДНЬІХ украинских писателей прошлого сто­ лети я, взяв в руки роман О. І(оБыянскойй «Царівна» для того, чтоБЬІ написать рецензию, в первую минуту покачал головой и произнес: <Бр-рр ... дамский роман на триста страниц». Но затем, по его словам, приступив к чтению, ОН не мог оторваться, не дочитав до последней ст,РОЧКИ.

для Ольги ЮлиановнЬІ сБыи'сьb слова Пушкина, об­ ращенныe к декабристам: Придет желанная пора,

OKOBЬf тяжкие падут,

ТемннцЬ1 рухнут, и свобода Вас примет радостно у входа.

Зто время пришло. Она дожила до самого счастливо­

го дня - освобождения зеленой Буковины' когда человек стал Человеком. Слова радости сейчас сами льются из сердца Ольги коБыянской.. Забили неиосяка'еМblе родники творчества освобожденного народа. Наступило на,стоящее челове­ ческое счастье. Великий простор открыветсяя для чело­ веческой личности. Народ сегодня, в день ее славного юбилея, сплетает своеЙ писа'l'ельнице венок из цветов нежной любви. Прожита большая, яркая жизнь.


13

СПОГАДІВ

ЩИРОГО ДРУГА

Пригадую перші кроки Лесі Українки як письменниці, наше знайомство, багатолітню приязнь.

Мушу дещо розповісти про ту Київську громаду 8О·х років минулого століття, коли Леся Українка починала писати. Це був час, коли від руки терориста допіру заги· нув цар Олександр 11. Після вбивства царя почалася страшенна реакція, яка поширилась і на громадськість. І це було найгірше.

Важко дихалося тоді і в Києві. Багато визначних ук· раїиських діячів показали своє справжнє обличчя боя· гузливих українофілів. На цьому фQні зовсім по-іншому виділялися тільки три сім'ї (я маю на думці тільки інте· лігенцію). Це - Лисенки, Старицькі і Косачі. В цих сім'ях українською мовою користувалися не тільки в лі­ тературному вж,итку, а вона проймала все життя. Ці сім'ї вважали неприпустимим, щоб інтелігенція розмов­ ляла іншою мовою, ніж народ. Я вчився в колегії Павла Галагана Пішов раз гу­ ляти 3 товаришами на вулицю. Бачимо - вискакує дів­ чинка, а якась інтелігентна дама до неї по-українському: - Куди ти, Катре, побігла? А та відповідає:

*.

- А я побігла на1устріч таткові. Дивимось, іде назустріч дівчинці Микола ВіталіАович Лисенко. Ми тепер живемо в той час, коли навіть смішно го· ворити про якісь права української мови чи мови будь· якого іншого народу. Жовтнева революція арівняла у правах мови всіх народів. А тоді було дивно, що ком,по­ зитор·музикант, людина інтелігентна, розмовляє з сі­ м'єю по· українському. На нас, двох хлопців - на·м тоді років по 15 було,- це справило найсильніше враження. Друга така сім'я - це була сім'я Михайла Петровича Старицького, і третя - Косачі. В сім'ї Косачів росла

687


дочка Лариса Петрівна

-

майбутня письменниця Леся

Украі-нка. В 1887 чи 1888 році несподівано познаЙQМИВСЯ я з Лес~ю Українкою. Треба сказат;и, що ми однолітки: обом нам було тоді по 16 років. Один із старших моїх товаришів - студент Тучапський • - якось каже мені, шо у нього є гарні вірші Лесі Косач, дочки відомоі нам письменниці Ол~ни Пчілки. Леся, мовляв, д~що вже дру­ кувала, а ось її ще не надруковані переклади з Гейне_ І в цих віршах я прочитав: «Чого та к поблідли ті рожі ясні ... ».

Це - моє найп~рше враження від Лесі Українки. Гейне, світовий поет, подумав я тоді, перекладається на українську мову - яка радість! Я не витримав і кажу: дай мені, я перепишу. І от взяв я ці вірші, приніс У колегію і почав чита'!'и товари­ шам. Вони теж захопилися віршами Лесі Українки, по­ чали ІХ перепосувати, а один з колегіатів був музи­ кант - він до ннх чи СВОЮ музику придумав, чи, може, у Шуберта украв, але ми опівали: .Чого так поблідли ті рожі ясн! ..... Між собою часто ми говорили, що € сім'я Косачів, де дітей ВИХQВУЮТЬ по-українськи, і що в цій сім'ї е така чудова поетеса.

Минає т.рошки часу. Лисен·ко дає концерт. Це за то­ дішніх часів була велика подія. Концерти Лисенка ие завжди дозволяли. Адже був навіть час, коли українські пісні можна було співат·и тільки у французькому пере­ кладі. Але Лисенко вчив деяких впливових людей грі на фортепіано, і іноді вдавалося здобути А дозвіл на його кон'церт Концерт цей відбувався в приміщенні, де тепер киів­ ський театр російської дра ми. Нам, групі колегіаті'в, до­ зволили піти на концерт, і там я зустрівся з Туча.пським, якиА дав мені Лесині вірші. Розповідаю йому, що ці вірші в колегії фурор зробили. - Дай,- каже,- я пове.ду reбе до іі матері. На­ певне, ій буде любо це почути. Ми пішли за куліси. Він підвів мене до гарноі літ­ ньої дами і каже:

-

Олено Петрівно, Лесині вірші таке враження спра­

вили, що в колегії їх всі співають.

Невже так усі оправді захоплюються?


Я це підтвердив. Ну, а коли вам так той вірш сподобався, то ось

-

вам і авторка,- познаЙомтесь. дивлюсь, яка{;ь дівчинка: їй було годі 16 років, але на вигляд можна було дати РОКів 14. ЯК відомо, вона допіру приїхала з села Колодяжного. Обидва ми дуже "ніяковіли і тільки пkля нагадуван­ ня Олени Петрівни подали одне одному руки ... ~и були блнзькими друзями протягом багатьох ро­ ків, до останнього дня життя Лесі Українки. Вона дові­ ряла мені свої твори раніше, ніж друкувати їх. Я не наважусь назватн іншого письменника, який би 3 такою від.повідальністю ставився до своєї праці, як Леся Українка. Вона готувалася написати драми _У катакомбах» і «Адвокат ~артіян» І звернулася до мене з просьбою дати їil кілька наукових праць, де можна було б ознайо­ митись з ХРИС1'иянськнм підпіллям, з розвитком влади митрополитів, коли їх переслідували. Я послав Ні спе­ ціальну дисертацію Пдулякова «Развитие власти митра· политов в пеРВЬІе три века христианства».

Леся Українка грунтовно вивчала цю велику дисер­ тацію, а потім пише мені: .Це мене не задовольняє. ~e!Ii потрібні оригінальні документи». А вона знала класичні мови - латинську, грецьку. І писала, що саме їй треба діставати. Я послав їй ще величезну дисертацію Олара «Переслідування християн Рим,ською імперією», написа­ ну французькою мовою,- товста книга. Поетеса місяців два читала її і знову пише, що не може _тільки розвід­ кою обмежитись». Вона замовила ще ряд книжок. Я ЇЙ цілу бібліотеку послав. Вона всі ці книжки уваЖ1l0 пере­ ч,итала. Якби який-небудь приват-доцент стіл!;ки rrрочи­ тав, скільки вонаl А вона стільки працювала лише для того, щоб написати дві коротесенькІ одноактові драми.

Без перебільшения можу сказати, що Леся УIq>а!ика була справжнім ученим, дослідником. Пригадую один випадок. Леся Украї,нка наДрУ'К'У'Вала поему .Одне слово», яку Я до того не читав. У цій поемі розповідалося про одного політичного засланця, я.кого вислали в Якутію. Він дуже нудився, і от якути його спитали, чому він нуднться. Він хоче відповісти - тому, що волі не має, але в якутській мові нібито нема nьoro 44 1-111


слова ,воля». І він помира~ від того, що не Mj.г цього висловити.

Коли я прочитав цю поему, го надрукував статтю під заголовком .Ложка дьогтю в бочці меду» '. Я писав, що поема така чудова, а побудована вона на неправді, бо в якутській мові для слова ,воля~ є навіть три синоніми, і навів їх. Задум поетеси був хороший, ідея правильна, але якутська мова була вибрана невдало.

Леся УкраїНІка цілком спокійно оприйняла мою кри­ тику і дуже шкодувала, що в її творі була така помилка. Звичайно, якути тоді були під жорстоким утиском ца­ ризму. Народ був майже на !ОО процентів неписьмен­

ним, і поема ,Одне слово~ до нього дійти не могла. Але Леся Українка, яка вміла днвитися вперед, у майбут­ нє, зрозуміла. що в художньому творі не може бути ні слова неправди: буде час, буде нагода - і неправда ця вийде назовні. Тепер Якутія - це радянська республіка, має свою літературу. Завдякн радянській владі незрівнянно вирос­ ла культура якутського народу, дуже талановитого і 06царованого. Я кути вивчають тепер російську літературу, літературу СВІТУ. Якутський народ уже Ma€ своіх визнач· них учених. І от уявіть с06і. що сьогодні, в день ювілею Лесі Українки, вони схочуть ознайомитись з її творчістю і, напевно, перекладуть поему ,Одне слово~. Леся б вдвічі шкодувала, що свого часу не порадила ся зі мною про свою поему '. Випадок з поемою ,Одне слово., повторюю, був єди­ НИМ винятком в усій літературній праці Лесі Українки. Хай він ше міцніше підкреслить її незрівнянне ставлення як письменниці де своєї творчості! Леся писала тому, що вона не могла не писати, не могла не сказати своєму

народові те, що рвалося з її душі. І до кожного свого слова Леся Україн,ка була вимоглива так, як мало хто з писl 'енників. Леся багато років хворіла на туберкульоз. Мужньо, спокійно переносила вона тяж-ку хворобу. Ніколи не впадала у відчай, Якось поїхала вона в Берлін, де ЇЙ мали зробити операцію. Перед від'їздом сказала вона мені: - Думок, задумів, тем дуже у мене багато. Якщо мене там на столі заріжуть, то перед смертю я собі ска­ жу так: .ПриЙшов Прокі'п - кипів окріп. Пішов Про-

680


кіп - кипів окріп. Украінська література і без мене ·перебудеться, . ...Лесі треба було лікуватись на Кавказі, і ми поіхали туди разом. Вона дуже полюбила грузинів, говорила, що

грузинська нація

найближча до нас

-

украінців.

Леся

говорила меНІ тоді, що буде колись федерація народів, у якій ми - украінці - будемо особливо тісно зв'язані дружбою з грузина ми. ці слова особливо хвилюють те­ пер, коли так розквітла дружба між украінським і гру­ зинським народами.

Лесі Українці не судилося дожити до Жовтневоі ре­ волюціі, до наших радянських днів. Вона не бачила своіх і'ЄС на радянській сцені. Зате з гіркістю доводи­ лося ї читати огидні рецензіі чорносотенного «Киевля­ нина» а іі дра ми. Ось що, наприклад, писала ця газета про п'.су Лесі Українки «Блакитна троянда»: «Еели когда,нибудь МЬІ сомневались в аеестествен­

ности Ьрименения малорусского ЯЗblка к интеллигентной ЖИЗlНи; то МЬІ должнЬІ бblЛИ В 9ТОМ убедиться, ПОСМО1\рев 9ТУ пьесу и почувствовав, насколько к ней не подходит

малорусск.иЙ ЯЗblК'. Інші тепер часи, Іншу оцінку дістала тепер від визво­ леного народу творчість великої украінської. письменни­

~i І поетеси Лесі Україн-ки.


ПРИМІТКИ

~


ДНДРІА ЛДГОВСЬКИА

Роман «Андрій ЛаговськиЙ. складається з чотирьох частин {«Не порозуміються», «Туапсе», «За СВЯТИМ Єфремом Сіріним», «Порозу­ мілися:.), але в повному обсязі за життя автора він фаКТИllВО не побачив світу.

Перша частина вперше була надрукована у збірці оповідань А. Кримського - «Повістки і ескізи 3 украінського ЖИТТ8». Коломия і Львів, 1895. Вона входила і ДО наступних видань nposoa8X творів письменника, КріМ останнього - сПовістки та ескізи з _ украінського ЖИТТЯ». П'яте видання, повне й переглянуте автором, К., 1919. Причину цього автор пояснює у «Напутньому CJJOBi АО 5-го ви­ дання»: «допіру в оцьому 5-му виданні друкуються маі «Повістки Т8

ескізи» повно, вже не обскубані ані роСійською цензурою, аві австрІй­ ською прокураторією, ані охочекомонними галицько-рутенськими «блюстителями нраВіВ», що турбувалися про «добрий тон у нашому письменстві». Викинув я з цього 5-го видання тільки одну-однісіньку

річ

-

довге оповідання «Не порозуміються». А чому викинув?

-

тому.

ЩО воно сталося початком, або першою частиною, для чималого ро·

ману «Андрій Лаговський», та

eCKisiB».

написаного мною пізніш од «Повісток

А вже ж воно зовсім природна річ, щоб перша частина

якоїсь повісті Видавалася вкупі з цілою повісТlO, з її чотирма части· вами, а не містилася епізодично серед зовсім інших «Повісток та

ескізів», без усякого органічного зв'язку з ними»_

Окремим виданням твір (дві перші його частини) вийшов

1905

р.:

А. Кр и м с ь кий. АндріЙ ЛаroвськиЙ. Повість. Частина перша: «Не порозуміються». Частина друга: .. Туапсе». У Львові, 1905. Причину того, чому не були надруковані дві інші частини, письменник пояснює

у листі до І. Ю. Крачковського від

14

листопада

1910

р.: «АндріЯ

Лаговського» я ПОСblлаю Вам не без колебания, потому что почти уверен, что и ВЬІ, как многие читатели, увидите в повести автобиогра~ фию: мой лирический суб'Ьективизм, проникающий зту повесть, не­ вольно влечет к такому предположению.

Главная идея повести не вся в ней Вblсказана. Суть заключается, собственно, в ее продолжении

повести «3а святЬ(м Ефремом Сири~

ны>>,' которая осталась ненапечатанноЙ. А ненапечатанно.й она OCTa~ лась потому, что в ней действительно оказалось много ЛИЧНЬІх пере­

жива ний, КОТОРЬІе затушевать не удалось БЬІ».

Пізніше Письменник дВічі робив спробу здійснити повне видання «АндріЯ Лаговського», але невдало. у 1941 р. А. Кримський подготував до видання листи до нього

І. Франка, супроводивши іх детальними коментарями. Книга у зв'яз·

ку

» початком

Вітчизняної війни не внАш... , .,ІІе у відділі рукописІ.


Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка (ф. З, N9 1297) зб'фігаеться f

більша частина сигнальних аркушів цього видання.

В одній з ПРИМіТОК А. Кримський висвітлює подальШу історію

видання «Андрія Лаговського.: «Трьома роками передніше, за імпе~ ріалістичноі ВІЙНИ, коли Львів був захоплений російською царською армією, іздив із 3венигор..JДКИ до Львова ЩОТИЖНЯ звенигородський ковбасник СЛОБОДЯНИК, одвозячи ТУДИ на продаж роСійсЬКій ОРГЗ w нізаціі «3ем·гор» великі партії ковбас, шинки, сала тощо. Кримський тоді дав Слободяникові гроші. щоб він потаАки в одній 3 ПОIlЬСЬКИХ, не українських, друкарень під Львовом (ТОГО вимагала обережність) видрукував друге. Доповнене видання роману «Андрій Лаговськиїl::',

уже не в двох, а в чотирьох частинах Слободяник видрукував,

(404

але збереглося

с.) ... «:Анлрія Лаговського» тіеі

книжечки

не

більше,

мабуть, як два·три примірники, і то нез6рошуровані; всі інші готові аркуші, ще либонь непофальцьовані, загинули серед бурхливих для Галичини часів - кінця світовоі війни та австріЙСЬКОI революціі»

(стор.

304).

Жодного з примірників цього видання не виявлено.

у 1919 р. було зроблено ще одну спробу надрукуваги твір пов­ ністю. Але і llbOfO разу книга не вийшла. Зберігся всього один іі при­ мірник (очевидно, сигнальні аркуші) без будь-яких вказівок на місце

видання. Тільки на останній сторінці є примітка: «Звенигородка на Київщині. Літо 1904-го року. КИІв, 4 лютого 1919 р .•, з якої можна судити про рік видання.

Видання «АндріЯ Лаrовськоro. 1905 і 1919 рр. супроводжуються передмовою «до читачів •. «Єсть у мене давній і близький приятель. колишній мій ученик. 3Ha€ він мене, ще відколи Я був студентом, а вів хлопцем·підлітком; добре він знає і моїх батьків, брата, сестер,- О.l1ВО СЛОВО. ВСЮ нашу

сім'ю. Ва навіть не один раз, літом чи коли, він і ЖИВ серед нашоі сім'ї. І от недавнечко, одного дня, саме тоді як лежав був у мене на столі готовиА рукопис оцієі повісті, забігає до мене на часинку

навідатися той мій приятель. Я собі ще дописував якусь роботу, а він. зочивши рукопис, узяв йОго перегортати, розглядати. 110ВГО читати ...

Вже я аж забувся, що Він у хаті. - А де ж у вас «Передмова до читальника»?

-

як стій чую ЙОГО

голос. Він. uсміхаючись, глядить на мене.

- Жодвої «Передмови» не буде,- кажу Я.- Навіщо ж вова? Та й кому? А читачам ... щоб не думали, буцім ви свою автобіографію на­

писали.

-

Що ви за дурниці плещетеl- одмовив я,- Хтомхто, ви краще

од усіх повинн] відати, що в цьому романі про сироту жоднісінькоі

подіі нема моєї автобіографічної. Та ви знаєте й тих людей, з якнх більше-менше списано оцю ПОВіСть.

що в

Так се ж я знаю... Я, а не ваші читачil А читачі вважатимуть, повістІ вашій фігурує університетський

професор, який

пише

вірші та ще й по-татарськи говорити вміє. Побачите: подумають, що сей професор - то то ви самиІ .. - Ніхто того не подумає! - не повірив Я.- Мало хіба єсть усяких других людей на світі, що заразом бувають і вченими А пое­

тами та й котрусь оріЄВ18ЛЬНУ мову знають? .. Та ви сами бачите та­ ких людей щодив! Ов. двое поміж ними, що мають у собі всі оті три


ознаки .. ~акадеМіl( Корш та профессор Всев. Міллер - ЛЮДИ, звісні на цілу РасЦо. ба it за границею ... а для взс ВОНИ навіть ваші вчителі: ви в них і \1Ieкuii слухали й екзаменувалися в них ... А скільки~скільки ще інших таких людей знане ВИ, окрім мене та тих двох! .. І я заходивсь називати перед своім приятелем цілу купу вчених іменнів.

- Так то ж я іх знаю, а не ваші читачі! ..він мене.

нетерпляче перебив

Я мовчав, бо не хотілося й відповідати на це.

-

А 8тім ...- розСМіЯВСЯ він, згортаючи рукописа і встаючи 3 крісла, щоб уже ЙТИ,- мабуть, і справді не варто вам на це пи· сати «Передмову до читальника:., Бо напишіть ви хоч і сто перед· МОВ - однаково ваші читачі з критиками вам Віри не йнятимуть: це вже така ваша доля І .. В переДНіМ слові до «Пальмового гілля» ви трохи чи не присягалися, що пишете свої «цикли» не про себе

... -

а чи

вийшло з того щось путяще? чи повірив вам хтось?. Вже нащо Франко міг би був дати вам віри більше, ніж ХТО,- але й він, дивіть, он що виписав у своій критиці: «Не повинен д. Кримський вмовляти нас, що його ліричні цикли не мають у соБІ нічого автобіографічного. Адже ми відразу пізнаf.МО його в кожнім віршику... » Побачите, що А з повістю вийде вам така сама історія. - ЧИМ же це ПОЯСНИТИ? - спитав я заклопотаний. - А не знаю... Мабуть. чи не надто близько до серця берете ви долю своіх героїв ... Та от, єсть у вас одна повістка, що ви П спи· сали не з кого, як з мене: «Перші дебюти одного радикала». Чи знаєте, що за враження було в мене, як читав я Ії? Сказати правду, я в вІй бачив-таки самого себе; але заразом віяв з неі на мепе ча­ сом такиА дух, який повіває тільки з дуже суб'єктивних автобіографій самого письменника. Не могтиму вам точно ВИЯСНИТИ, ЩО то за дух

і як йОго заформулювати, тільки ж він є. Ліризм се? Суб'єктивна призма? .. Але я дуже засидівсь у вас - прощавайте! Мені час до· дому.

Він швидше побіг. А записав цІлу розмову:..

R

зістався сам ... подумав, подумав... та А

Цікаві зауваження до твору, зокрема в питанні його автобіогра· фізму, зробила свого часу Леся Украінка. У листі дО А. Кримського від З листопада 1905 р. вона писала: сПерш усього мені досадно було на Вашу передмову. Хоч Ви І впевНЯЄте там, що Ви ні перед ким не виправдуєтесь, але ж інакше зрозуміти се! передмови не можна, ЯК тільки так: вірте сумлінню, люди добрі, ее не автобіографія! І Ви і Франко (передмова до «3і­

в'ялого листя.) робите кепські прецеденти всім нам, писателям­ суб'єктивістам, неначе ми обов'язані здавати справу «кому О том ве­ дать надлежит:., ЯК ми заряжуємо нашим власним матеріалом авто­

біографічиим. Адже

відпоВідь

на

літературні. як

і

на всякі

інші

сплітки може бути тільки - третейський суд честі або мовчання, а все інше може тільки погіршити справу. Властиве, Ви blали б пра­ во позивати ДО суду честі декого з Ваших скритиків», але як Ви вже

того, завдяки Вашій лагідиостІ, не робите, то Вам зостанеться тільки «перейти до порядку дня» над ними, бо й так вони Вашого слова не

варті. Отож мені й досадно, що Ви таки вшанували іх мовом.

Боячись сих Ао6родliв, Ви тільки МУСИJJИ зробити одну неконсе­ квевтнlсть, малюючи фігуру Вашого професора: зробили його про·


фесором математики формально, а надали йому всі ЦіХ~ілолога або - білого грака, бо таких математиків, щоб так знали в які МОВИ, лінгвістику і фольклор, щось*то світ не видав. Зрештою, для «критиків», а

для того,

щоб дати

своєму

героєві

и ее А не

якомога

«аб·

страктнішу спеціальність, але він таки Вас не послухав і зовсім не

дбав про математику,

а

все ліз не в своє

діло,

розбираючи всякі

«фонеми», зовсім як лінгвіст! Дозвольте вже йому перейти на другий факультет в дальших частинах свого роману, бо жаль дивитись, ЯИ чоловік сей закопує свій лінгвістичний талан в землю з ультраплато* ~ічноі любові до математики! дайте йому кафедру порівнюючоі фі. лології абощо

-

вів на неі зовсім заслужив ... »

Широко і детально проаналізувавши твір, в основному в плані життєвості і переконливості виведених у ньому образів, Леся Укра­ їнка робить ряд серйозних зауважень шодо надмірного натуралізму окремих сцен:

«А щодо тої практичної поради, якої Ви просили у мене, то я Вам от що скажу: таки не вадило б скілька карточок вирізати з Ва* шого роману. Ви самі знаєте, яких. Не всі ж «чителники» такі «об­ стріляні птахи:. в літературі всякої школи, як я, то, може, іншому

й КНИжка випаде з рУК, а се буде шкода, на мою думку. Та й ідея Вашого твору зовсім не вимагає такого natura1isrne а antrance (Baтy~ ралlзму, доведеного до краЙності.- Ред.), скоріш навіть затемнює~ ться вим. Не мучте Ви себе стільки другий раз, щиро прошу Вас, AO~ рогиА товаришу, бо я виразно п о ч у в а ю, як тяжко Вам сей нату­ ралізм дається (ну, хоч би ота сцена з гризінням пальцяІ .. ). А тим часом у Ваших ліричних віршах (вони ж Вас менше мучать?) далеко більше живої правди, ніж у сих натуралістичних «протоколах» вівісек· цП». Може, тому я здатна л ю б ити Ваші вірші так, як, певне, ні­ коли не зможу любити сього роману, хоч він гідниА всякої поваги» І. Зіставлення видання 1905 р. з текстом сигнальних аркушів (1919 р.) свІдчить, що письменник врахував зауваження Лесі Укра· інки, провівши, зокрема, значну мовностилістичну редакn.ію твору та познімавши окремі сцени натуралістичного характеру.

Друкується за текстом сигнального примірника видання 1919 р. Зберігзеться він в бібліотеuі Інституту літератури ім. Т. Г. Шев~ ченк. АН УРСР.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО І КРИТИКА «В потІ

..ола~

Образки 3 життя робучого люду. Написав Іван .ранко. Львів, 1890, XVI+32 стор. 8". Ціна Вперше надруковано в жури .•Зоря», М

4,

стор.

1891, N!! 3,

75-78. Подається за першодруком. 307... У ся кі Гра би таТ рац

до стор.

героїв оповідань І. Франка «Борис Граб»,

«На

ькl ... -

1966,

стор. б15.

йдеться про

лонІ природи», cГe~

І Лес я Укр аїн к а, Твори в п'яти томах, т. ВИД•• УкраІни,

1 злр. 50 кр. 56-57;

стор.

5,

К., д.ржmт.


ній», надрукованих

1890

р. У журн. еЗоря», ЩО постали з незаверше­

ноі повісті «Не спитавши броду:.. до ·стор. 312. Так 8 і і д о л Я ••• -

неточна

цитата

з

поеми

любов ...-З

вірша

Т. Г. Шевченка сПричинна».

до стор.

316.

Та

чи

І. Франка «Моя любов»

перечить

(1880).

СЯ

У Франка: с) чи ж перечить ся ЛЮ·

бов ... ».

До стор.

317-3/8.... го сп од а р я, (N2 11) .-l'Ідеться

к О В і у СН а род і»

що од ПО в і Д а в І. Ф ран·

про репліку за підписом О.

на статтю І. Франка «Що таке громада і чим би вона повинна бути»

(<<Народ»,

1890.

М

5.

стор.

62-63)

та відповідь на неі І. Франка, на·

друковану під заголовком «Кілька слів о проекті фільварковоі гос­ пода~ки на селянських грунтах» (<<Народ», 1890, Х! 11, стор. 164-167).

до стор. 318. О так е ~ тон а Т. Г. Шевченка .Катерина> (1838).

цім

світі ...-

цитата з

поеми

Трупа Дерка.а

Вперше надруковано в журн. «Зоря:., Подається за першодруком.

До стор.

1891, N!!

З, стор.

323. І в а н о в' К о з ель с ь к и Іі М. Т. (1850-1898)-

видатний російський актор.

До

58-60.

стор.

325.

...!

м пер а тор с ь ком у,

r оре·

Кор ш а,

в о і...- маються на увазі московські драмаТИЧНі театри - Малий театр. приватний театр Ф. А. Корша (заспов. 1882 р.) та приватний театр Є. М. Горевоі (заснов. 1889 р.). Товариство Садовського в МосквІ Вперше надруковано в журн. «Зоря», Подається зз першодруком.

до стор.

329.

«У кра і ВС Ь кий

r

1891,

Н!!

е а тр В

7,

стор.

138-140.

Рос і ї» -

стаття

(без підпису), що друкувалася в «Зорі •. 1890, N. 17, стор. 266-267 (неззкінчена). сР усе к и еве ДОМ ОСТ и» - газета, видавалась у Москві з 1863 до 1918 р.

До стор.

330.

СН о в ОСТ И ДНЯ» -

щоденна газета, видавалась

1883 до 1906 р. стор. 832. «А р ТИС

у Москві з

до Т» - театральний, музикальний, художній журнал, видаваВСJl у Москві з 1889 до 1895 р. До стор. 934.... трьом нзА,більшим трупам.-Тобто тру­ пам М. Кропивницького (1888-1893), М. Старицького (1885-1891)

та П. Саксаганського і І. Карпенка-Карого (1890-1909). до стор. 335. «Мо с к О век и Й л и СТО к» - щоденна в.ходи"а з 1881 до 1918 р.

газета,

«Не поможуть І чари, ни ХТО кому не ДО пари •.

Драма д

5

діях М ик ОЛ

u

Вперше надруковано в жур •.•Зори>,

Подається за першодруком.

Ян чука.

1891,

М

9,

пор.

178-177.


Театр МИРО8а .. &едlOХ8

Вперше надруковано в журн. «Зоря.,

1891,

но

стор.

12,

238-239.

Подається за пе"ршодруком.

до стор.

342.

Мир о в

е д ю х П. С.

актор, орга­

(1-1909) -

нізатор і керівник украінськоі трупи.

«КІстяки Гольбейна» Образки галицького життя.

Льві.,

1891 р., 99 стор. 16". Ці/Ш 15 Кр.

Вперше надруковано в журн. «Зоря.,

1891,

И.

стор.

24,

478-480.

Подається за першодруком.

до стор. 944. Х тот а кий а В тор, н а ж а л ь, п е з в і с н 0 .•• Автор книги - український письменник Володимир Масляк. Назва «Кістяки Гольбейна» - від змісту циклу деревориТів «Танок смертІ» відомого німецького художника епохи Відродження Ганса Гольбейна Молодшого (1497-1543).

до стор.

947. ... п

Р и з н а и н я «Д і л а» ... -

дової статті газети «Діло» від 8 (20) серпня «Руська справа а польська праса».

• Жите

далі цитата з пере­

1890

р.

(без підпису)

І СЛОВО».

Вісник .літератури історіі і фольклору. Редактор [ • а " Ф ра" к о. 1894 року, кн.

[.

Вперше иадруковано в журн. «.9тнографическое обозрение»,

кв.

НІ І, стор. до стор. 351.

20,

1894. 151-155. Подається за першодруком. «W і 5·1 а» - польський етнографічний журнал, ви­

ходив у Варшаві в 8О-90-х роках. сВ ат ра» - літературно-науковий збірник, вийшов 1889 р. за редакцією Володимира Левицького (Лукича).

до стор.

352.

Стрию

Голов,цкиА ... Чуб [инский] -маються на

увазі праці Я. Головацького

-

скоА Руси.

та П. Чубинського

(4

у

книжки,

ческо·статистическоЙ

1878)

сНаРОДНblе песни Галицкой и Угор­

9кспедиции

1872-1878).

Б і r ел е й 3 е и Ген р і х історик літератури.

-

«ТРУДbl "тнографи­

в ЗападнорусскиА

(l855-?) -

край»

(7 томів.

польський письменник та

до стор. 354. 3.11 а т о в рат с ь к и А М. М.- перекладаq творіВ ю. Федьковича <Хто винен?», «Безталанне закохання», сСафат ЗІ· иич» та «Три як рідні брати».

до стор.

855.... н

и У Тих о н р а в о в а, ни У П ЬІ Н И Н а

-

Кос·

том а р о в а, ни У Пор Ф и р ь е в а, ни У В есе л о в с: к О r 0.Маються на увазі опубліковані ЦИМИ дослідниками зібрання апокри­

фів: Н. С. Тих о и р а в о в, Повести о царе Соломоне (1862), Па­ ".тники отреченной русской литературЬІ (т. І-Н, 1863); А. Н. П ЬІ­ П И н, старинныe СК8ЗКИ о царе Соломоне (1855, 1856), ложныe в отреченныe книги русскоА

старинЬІ

(1862);

И. Я. Порфирьев.

Апокрифические сказания о ветхозаветныx лицах и собblТИЯХ по ру­

КОПИСАМ Соловецкой библиотеки

(1877);

А. Н. В есе л о век и А, Ра-

3Ь1скания в области русского духовного стиха

(1880),

Из истории ли­

тературного общения Востока и Запвда. Славянские сказання о Со­ ломоне и К"товрасе в запаДНblе легепды о Марольфе и Мерлине

700


(1872); З8 редакцією М. 1. Костомарова вийшло три ТОМИ сПамят· НИКОВ старинноА русской литературЬІ» (1860-1861). «Жита І цово •. Вісник літератури, історіі і фоАЬftAору.

Кнuжка друга. аа АШрт і апрель. Кнuжка третя, за .май і іюнь.

1894.

стор.

484.

Вперше надруковано в журн. с9тнографическое обозрениe:t, 1894. КН. 22, Nt 3, стор. 185-188. Подається 38 першодруком. до стор. 359.... Н з сб [о рв ик а] Нос ОВ и Ч8 ••• - тобто із сСборника белорусских песен» (СПб., 1870). зібраних І. Носовичем

(1781S-1877) .

•.• П оРе ут ск О м у ... if СКОПЦЬІ».

Кра л н Ц ь к и

тобто З8 працею Реутського сЛюди божие

Анато"lй

11

українськнй письменник

(1835-1894) -

та етнограф.

«Галицко~русскиА вестник».

Е"'ЄЖЄСЯЧНbld uсторuко·дuтературньШ М

/,

август

/894

u rюлuruческuй журнал.

г., стр.

/23.

Вперше надруковано в журн. сЗтнографическое обозрение», кн. 23, М 4, стор. 190-192. Подається за першодруком.

ДО СТОР.

Я в оре ь к и

863.

11

Ю" і а н

1894,

га"ицькиll

(l873-?) -

історик літературн та етнограф, видавець журналу сЖивое слово». Про рукописи

Ру данського, про іх вlдносиии

між собою та про поетові .ІІистн Вперше надруковано в журн. сЖитє і слово»,

стор. 26І-266,

як

вступні зауваження

до

1895,

публікації

т.

4,

ки.

5,

ДВОХ листів

С. Руданського до брата Григорія Руданського. У нашому виданні ці листи наводяться у статті сДо життєпису Степана Руданського (3 нагоди 50-літньої річниці поетовоі смерті)>>, де вони були пере­ друковані А. Кримським 1925 р. Подається за першодруком. До стор. 37/. Ман ди q еве ь кий Іван (1854-1925) - громад· СЬКИЙ діяч, адвокат, належав до гуртка Франка й Павлика. с18 6 9· гор. Руд а н с ь ки А б У в пер е л о ж и D сВ і й н У ж а б з миш а ми». Де ори гін а Л, нез в і с н 0».- До цього

місця Додано таку прИМіТКу

І.

Франка:

ся бачив його

1886

р. У

д. Трегубова в Києві, він же був ласкав зладити для мене копію того рукопису. котру я А передав д. Лукиqеві для опу6лікуаанвя». К о в а л ь о в Віктор Васильовиq - художник і скульптор. првв~

тель С. Руданського, автор портрета С. Руданського. Нові поетичні твори Степаиа PYA8HCbKoro. Переднє САово.

Вперше надруковано в журн. «Зоря.,

1895,

М

11,

стор.

332-334,

Подається 38 ЦИМ виданням.

Стаття е передмовою до великоі публікаціі поезій С. Рудансько­

го, здійсненої А. ю. Кримським у журн. .Зоря., до стор.

373.... а

1895,

М

17-23.

в тор сІ сто р і і л і тер а тур нру С ь к О І.­

Омелян Огоновський.

101


ДО стор.

974.

".д и в.

Аого

з верхн і й

оп ису

«3 о

р і»".­

тобто у статті Ів. Франка «Співомовки» ст. В. Руданського».

до стор. 375. ".д рук У ю ч и в с і ті при к а з кив с:з о р і» І 886· го р.- йдеться про публікацію 1. Франка «Руданський С. Нові співомовки» (<<Зоря», 1886, Н, 17) . ... у кін ц і 1 - r О том У «Т в о р і в С 1 е пан а Руд а н с ь к о­

0»".- тобто 1895.

г

до

у виданн! «Твори Степана Руданського:., т.

стор.

379.... паралельно

з

текстом,

І, Львів,

вдолинl.­

у публікаціі А. Кримського є чимало приміток текстологічного ха­ рактеру до окремих віршів С. Руданського. Иоанн Вblшенский, его жизнь и сочинения.

(l8ан Вишенський і його твори.

Написав д~p 18ан Франко [докторская диаертация). Ціна 1 гульд. Львів. 1895. Стр. Vll+536). Вперше надруковано 8 журн. «Киевская старина», 1895. N!! 9, стор. 2!!-247; No 10, стор. 1-47. Тоді ж рецензію було видано окремим відбитком: А. Кр ЬІ М· ск и й, Иоанн выенский,' его жизнь и сочинения (Іван Вишенський

і його твори. Написав Іван Франко, Львів, Подається за першодруком.

до стор.

СТр.

498...-

...с Р

380.

На стор.

8.

V

О б е ща ние

с.), К., 1895,83с.

1895,536 а в тор а

нас т р.

V

и

І. Франко пише: «Я поклав головну вагу на

те, що в дотеперішніх працях про сього писателя було ледве розпо­ чато на докладний, подрібний аналіз І хронологічне впорядкування його творів». На стор. 498: «... великим багатством і різнорідністю

форм відзначається його складня і загалом його стиль. Та про все се ии можемо тільки натякнути, лишаючи детальне оброблення сьо­ го боку писательськоі діяльності Вишенського на інший час».

до стор.

382. .•. в

оп и сан и и

тобто у праці «Рукописи

рук О п и сей

Цар с к О

славянские и российские,

r 0... -

пр_инадлежащие

московскому первой ГИЛьДии купцу Ивану Никитичу царскому. Ра· зобраиы и описанЬІ Павлом СтроеВblМ» (М., 1848). преос.ященный Филарет (1782-1867) - московський митрополит і церковний письменник.

Л _б_дев д. П. (1851-1891) - російський історик І БІБлІограф. З а в и тне вич В. З.- автор праці «Палинодия Захагии КОПblС'

XV)

тенского в истории западнорусской полемики

шава,

1883).

Пр _ос вя Щ е н н ЬІ Й

П о рф ир и Й

и

XVI

(1804-1885)

В.» (Вар·

-єпІскоп

чигиринський, Історик і археолог.

... Ф

ран к о...

В ЬІ С Т У пил

шен с ком еще в

188 9 ~

в пер в ЬІ е

м Г....-

с

... р

а б О тою О В ЬІ·

Pfдеться про статтю сИоанн Bьr·

шенский (НОВblе даНВЬІе для оценки его литературной и обществен~ вой

деятельности)>>,

надруковану

в

журн.

«Киевская

старина»

(1889, т. 25, кв. 4) за підписом .Мирон., ...в ш коп ь ну ю ист О р В Ю лит ера тур ЬІ (и r а л а х о в а и По р Ф и р ье в a) ..-l'Ід_ться про праці О. д. Галахов. (18071892) - «История русской словесности, древней и Новой:. (2 томи, 1863-1875) та І. Я. Порфир'ева (1823-1890) - .История русскоА СЛОв.свости. (2 частиви, 1870-1891).


до стор. 389.... С тат ь е й И r н. Ж и тец к О r 0 •.•- йдеться про статтю _Литературная Деятельность Иоанна Вblшенского» (1890). до стор. 384. Т _ Р н О В С Ь кий П. О. (1838-1884) - російський історик, автор численних праць з історіі правослаВНQЇ церкви. Л ось І. Л.- російський славіст. до стор. 391. С У Ф і і - аскети в ріЗНИХ магометанських краї· нах.

до стор.

893. О х р и Д а - місто на ПівнічномСХідному березІ Ох­

ридського озера. столиця стародавньої Болгарськоі єпіскопіі, патріар· хату і архієпіскопіі .

••. У би

т. б ЬІ т ь

м О Ж ет

(І).

окОЛ О

)3

ТО

r

о вре мен И.о.­

Як доВели пізніше дослідники, Варлаам був убитий турками ня

1598

28

трав·

р. в місті Велес!.

До стор.

Кр о в и Ц ь кий Мартин

397.

-

латинський пробощ в

рІДНОМУ Місті І. Вишенського Судова Вишня, ЩО перейшов на каль­ вінізм .

... С У

м Ц О в...

с о в е ту е Т ••• -

у

статті

сИоанн

8Ь1шенскиfl

(Южнорусский полемист иачала ХУІІ ст.).

до стор. 398. Пет раш ський орієнталіст.

до стор.

_ вс

ь кий

(1885). Ігнатій (1794-1869) -

поль·

401. П і г М_л_тій (?-I60I) - патріарх александрій­

ський.

до стор.

Ал ьб І

409.

йЦі

-

назва розповсюдженої в півден­

ніА Франції цеРКОВНОі сектн, що виникла на початку ХІ ст. Пропові­ дували апостольське християнство, суворе і відлюдне життя.

до стор.

Все х соч и нен и А В ЬІ шен ска

414.

ДОН а с в асе м над Ц а т Ь.- Відома

нині

літературна

до ш л о спадщина

Вишенського складається з 16(17) творів. «Новина, или 8'hcTb О обре­ тении тела Варлаама» не належить Вишенському, а згадувана нижче «Термина О лжи» Є збіркою творів, укладеною самим Вишенським. до стор. 423. ... сО б лич еви е» СОС Т а в JI е нон ера нее 1 596 ~ го r о Д а.- Сучасні дослідники схиляються до думки

А. Кримського, внзначаючи час написання цього твору між

1599-

1600 роками. до стор.

425-426.... «И

з вещен и е» Д олжн о с q ит а ться

е а м ЬІ м ран ним про и з в еде ние м В ЬІ шен с к О r 0.- Сучас­ ні дослідннки визначають час написання цього твору між 1588-

...

1589 j>Oками. До стор.

426.

Сур а з ь кий Василь

(1 -

після

1598)

-активииА

діяч острозького гуртка, автор полемічних творів, передмов до деяких острозьких видань.

до стор. 428.... отнесена к тому же 1590w MY году...-Су· чаені дослідники датують «Загадку» 1599-1600 рр. ••• 0 нон а пи сан о о к О Л О 1 583 w гог од а ...ники датують сПисанне дО BCt.X. 1588 р.

до стор.

482.... б

Сучасні дослід·

е л лет рис тич е С кий рас ска зик

Ми­

х а лин ЬІ Рош ке в н Ч.-Тобто оповідання «:Таку вже бог долю су· див. (сПе.еwиА вінок.., жіночиА альманах, 1887). Рош ке ви q Ми~

Х8йлииа

(1860-1946) -

маловідома

українська пнсьменниця з

Г8~

личини.

до стор.

433.

Р_Й с Едуард

(1804-1894) -

нім_uький богослов.

професор.

до стор.

434.

У. У в до JI Ь ска г 0 •••-

703

тобто в праці В. М. УНДОЛЬ w


ськоro «Очерк славянорусскоfl библиографии А. Ф. Бblчкова и А. 8икторова:., М.. 1871.

До стор.

Ш и ма и о в с ь к и

440.

с

дополненияміС J(

11 Войтех (1799-1861) - поль­

ський письменник.

'" в Ц в е тну юне дел ю і 6 О 6· r о r ОД а.- СучаСНі дослід­

НИКИ датують сПасание к старице домникии»

до стор.

r о Д а.-

1605

р.

Составлена с3аqапка» около 1607-го:

441.

СучасНі дослідники датують цей твір

рр.

1608-1609

до стор. 442. Ф ран ко ... д ума е т, ЧТО сП о р 8 Д а» о т 8 ()-О) С И те Я и І 6 08 - м У r о Д у.- Думки ДОCJIідників про час написанн« «Поради» розходяться, 1599-1600 роками.

І

ЄрЬОМін вважає, що написана вона

між

до стор. 448, ... ИЗ сФ Р и н ас з» М. См О три Ц ко га ...- тобто з полемічного твору Мелетія Смотрицького (бл. 1577/1579-1633) «Тренос» (1610), ВИДаного під псевдонімом «Теофіл Ортолог» і спря­ мованого на захист православної церкви.

До стор. 450.

Ф Р а нко

х очет

о тнесть

ее

к

1608·

r о дl' ...МО,

м У

Сучасні дослідники датують «Термину:. (1599-1600 рр. до стор. 454. Если справедливо известие ...-ЯК відо­

1.

Франкові не дозволили працювати у Львівському університеті. п ос л е дне гот О м а «3 а п и СО К ... » - тобто «Записок

... и з

Наукового товариства імені Шевченка», т. У,

... р е цен з и и не в с к О ЛЬІ

І.

дЛЯ

r 0 •.•-

1895.

Ср е 3Идеться про рецензію І. Верхратського на «Материа·

словаря

древнерусского

Срезневського,

імені Шевченка:.,

В ер х рат с к О гон а языаa

надруковану в

1895,

т.

V,

стор.

по

«С л О В ар ь:.

письменныM

Вперше надруковано. журн. «Зоря., До З· і й ...-

товариства

16-29.

«Абу·Каснмові капцІ •. Арабська К&3ка. Переро6uв/ва н Ф ра нко. Видання Руського товариства педагогічного, ч. ЛьвІв, 1895 р., 92 с. 16", Ці.а 20 Кр.

N!! 20,

памятникам»

«3аписках Наукового

1896,

М

19,

47,

стор.

376-378;

стор.

399-400. Подаеться за першодруком. стор 457... Л о р. «3 орю', 1 896, сто р. 273,

сто. п. Тут міститься простора примітка А. Кримського до публІ­

каціі «Світових байок» С. Руданського, в якій автор, зокрема, пише:

«Розповісти читачеві наперед, про що оповідатиметься

в поемі, це

значить ослабити читачеву цікавість і відбити його увагу і, напри­

клад, сучасний романіст нізащо того не зробить, а, навпаки, силу­ ватиметься

мучити

і напружувати

читачеву цікавість якнаЙбільwе.

Та не так бу:аає в народнІм епосі». Далі наводиться: приклад з «Піс~ ні про Нібелунгів:..

До стор.

462. Т ут ру с ьки Й дух, т ут Ру ссю п. хнеl-3

пролога до поеми О. С. Пушкіна «Руслан і Людмила:..

До стор.

463. Ат тар (1119-?) - перський поет.

до питання про стародавнІ українські релІгІйнІ поаlдании Вперше надруковано в журн. «Киевская старина., 1896, Nt 10, стор. 65-76, російською мовою (<<К вопросу о старипЬІХ малорус~ ских религио!іныx сказаниях»). Передруковано в автопереКJIаді укра­

Інською мовою У виданні: А. Кр и м с ь кий, Розвідки, статті та зам

мітки, К., 1928, стор. 30-37. Подається за цим виданням.

706


до стор.

470. .о.с т

8 ТТ Я Н. П [е ТРО В а) ...-

тю М. Петрова «Южнорусские легендЬJ ка).

Пдеться про стат·

(6иблиографическая замет­

(1877).

Ден и с о ви q ІлларіОR - ігумен Куп'ятицького монастиря. 1638 р. видав у Києві с:Описание чудес КУПflтицкоА божиеА матери ... до стор. 471. с:Русск ЗВ вето рическ а я би бл ноте ка»­ збірники документальних матеріалів з російської історіі, які ВИДавала

Археографічна комісія. 3 1872 до 1927 р. вийшло 39 томів. до стор. 474. Знгом а ла Феодосій (1544-?) -грецький ПИСЬ­

XVI ст. 475. ... К о Л и

менник та історик

до стор

ва

n и сан о

сП ере сто р О

r У".- Су­

часні дослідники вважають, що «Пересторога:. написана у Львові десь 1606 р. Автор невідомиА. І. Франко припускав, що цей твір написав ОДИН з керівників Львівського братства Юрій Рогатинець.

М. Возняк пов'язував авторство «Перестороги» з іменем київського митрополита, письменника і перекладача Іова Борецького.

«Царівиа~.

Оповідання О А Ь гиК об и ля н С ь ко

1.

Чернівці, 1896·'0 року. Накладом редаlщіі «Буковина», 1896,424 стор. Вперше надруковано в журн. «Зоря»,

1897,

М І, стор.

17.

Пода­

ється за першодруком.

Теодот Галlп. «ПершІ зорl~. Оповідання. Чернівці. 1895. Накладом редакції «БуковиftU», С. Вперше надруковано в журн. «Зоря». 1897, Подається за першо друком. до стор. 482. а л і п Теодот (1873-1903) -

r

/09.

N9

І, стор.

18-19.

український пись·

менник з Буковини.

«П р а в о с л а в н а я Б у к О вин а» - клерикальна газета «моск­ вофіЛьської» орієнтацП. виходила у Відні з 1893 р. В ерг унД мит р О -

.Славянскиil век. (Відень,

видавець

«москвофільського»

журналу

1900-1904).

Іван Тобlлевн, (Карпенко-КарнЙ). «Драми І комедіі», Тоя І, стор.

492;

т.

1/,

стор.

452.

Ціна за обидва томи 9 карбован.ці, а за кожний том нарізно - по І карб. 50 коп. Одеса, 1897. Вперше надруковано в журн.

418.'

«Зоря»,

Подається за першодруком,

стор.

1897, N'2 21,

r

417-

До стор. 490. ... р о з в і д каБ. р Ін чен к а.- йдеться про статтю Б. ГрІнченка «З поводу «Малоросійського театру» д. Ста­ рицького», «Зоря», 1897, N!! 18, 19. До стор. 492. ... п р а в Д у к а з а в М. рим а Ч ..• - В статті .Література й ЖИТТЯ (Листи з Украіни російської)>>. М. рим ач­ псевдонім Б. Грінченка.

r

45 І-НІ

105

r


сЛ не Микита •.

З німецького nерероби8 І в а н Ф ран к О. Друге, перероблене і розширене видан'нЯ. 11 Львові, 1896. Ціна 50 Кр.

Накладом Руського товариства педагогічного. С. Вперше надруковано в журн. «Зоря.,

1897, N. 23.

156.

стор.

457-458.

Подається З8 першодруком.

до стор.

494.... н і ме ц ь к і А к R и З і про Ре А нек е...-Яде·

ться про поему В. Гете «РеіІнеке Лис. (1794). що постала на основі німецькоі версії середньовічної поеми «Роман про Лиса •. до стор. 495....Д. В. Щур а т тро ш к и на п а в с Я нам о 8 У Ф ран к О В у ... - В статті «Поезія зів'ялого листя 8 виду суспіль­

них завдач штуки (Прочитавши ліричну драму І. Франка «Зів'яле листя.) •.-

«Зоря •.

1897. N. 5-7). Д[окто]р

Іван

Франко.

Огляд його двадцятиn'ятиліТНЬОЇ письменницької діяльн.остL Розвідку написано на замовлення Г8ЛИЦЬ!(Оro ювілейвого комІ­ тету для влаштувания ювілейиого свята І. Франка (листопад 1898 р.).

Цей комітет (через В. Гнатюка) запропонував А. Кримському взяти

участь у збірнику «Привіт І. Франкові,. і написати науково-критич, ний огляд літературної діяльності ювіляра.

КРИТИКО,біографічний нарис А. Кримський розпочав писати в Сі· рі!, де перебува~ у дворічному. иау~о_вому відряджеННі (1896-1898). На ПІдстаВІ арХІВУ ученого ЗМІСТ ЦІЄІ праЦІ виклав коментатор лис· тів І. Франка ДQ А. Кримського. небіж ученого. М. Кримський. Під· писаний до друку 14 червня 1941 р. том Наукових записок Інституту

літератури ім. Т. Г. Шевченка «Радянське літературознавство», в яко· му мали бути надруковані ці листи, У !liВ'ЯЗКУ 3 початком Великої Вітчизняноі війни не побачив світу. У вІдділі рукоПИСіВ Інституту лІ­ тератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 3, JII! 98) зберlг.етьtя правлева А • .кримським і підписана ним Ао друку 30 червня 1940 р.

коректура частини тому Наукових записок Інституту літерату," ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радяиське літературознавство». праВ­ леНі гранки (ф.

(ф.

3,

М

1297.

3,

97) та сигнальний 209-306). пише (ф. 3. М 1297.

М

стор.

примірник цієї частини то.у

М. Кримський стор. 292-293): сЩодо критично-біографічної книжки про Франка, то А П встиг Кримський у значніЙ мірі скомпонувати ще в Сірії. Початкову .аСТИ· ну, обсягом так аркушів ва чотири, вів уже й начисто переписав Jl,ЛЯ друку - там доведено було огляд Франковоі діяльиості до початку

1880-х рокіВ. друга частина, 1880 роки. містила в собі критичний роз­ гляд Франкової поезіі, зібраної здебільшого 8 збірuі «З вершив і низин», та дріБНіШої й більшоі Франкової белетристики - чи то не· величких оповідань. таких як у збірuі сВ поті чола», чи то довгнх романів, як сЗахар Беркут». Цю частину своєї розВідки (як видно з зацілілого рукопису) написав Кримський у Сіріі цІлком, залишивши тільки деякі лакунки, які треба було ще заповнити декотрими БІогра­ фічними або бібліографічними ВК8зjВКJіМН. Гірше стояла у Кримського

- політик .1890«1890-1892» мала

справа 'J третьою і четвертою частинами: «Франко

1892

рр .•

J

сФранко

-

учений •. дзrа в ~атOJlОВКУ

700


показувати, що Кримський хоче в тій qастині розглянути діяльність Франка як проводиря НОВОЗ8снованоі (І 890) радикальної партії та пильного редактора радикального органу «Народ». 3 1893 р. (це тема вже четвертої частини 8 книжці) редагування «Народу» переходить більше до Павлика, а Франко іде до Віденського університету. ста­ ранно готується до професорськоі кафедри і головну частину своєї літературної діяльності віддає відтоді науці; через те й заголовок­

«Франко

-

учений»; і при тій нагоді йде огляд взагалі всіх Фран­

кових наукових праць, не тільки 1893 р., але А передніших. Оці дві останні частини, третю і четверту. склав Кримський у Бейруті не ос­ таточно, а лиш у загальних рисах; швидше це були лише матерІали

і тези, а не справжня оброблена розвідка. До того ж, саме в третій і четвертій частинах зоставалося ІІимало лакун біографічного і бібліо· графічного характеру, про які Кримському неодМінно треба було зробити точні довідки У галичан. Попереду він гадав удаватися з ВІДповідними запитами лиш ДО В. Гнатюка, але потім побачив, що доведеться дечим потурбувати А самого ювіляра. Він це й зробив, приїхавши до Росіі. Франко одписав Кримському двома листами, 3 яких один - мабуть, чи не найінтимніший 3 цих, які Франко будь до кого писав» (йдеться про листи І. Франка до А. Кримського від

16-26

серпня

1898

8

та

р.).

На прохання В. Гнатюка А. Кримський надіслав йому першу час­ тину своєї роботи про Франка, і «:Гнатюк негайно іі видрукував, якихось 4 аркуші. Один примірник € в бібліотеці А. Кримського, всі інші

друковані

примірники залишилися на складі

в

палітурвІ

при

друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. Вlльше нічого Крим­ ськиА до Гнатюка не поснлав, і серед його паперів ми бачимо неза· кінчений рукопис у тому самому вигляді, як він був написаний ще в Сірії ... » Книжка І(римськоro про Франка не вийшла в світ не тільки до ювілею Франка, ба й велика стаття с4>ранко» (1902) в

пізніш; певним її рефлексом була полутомі петербурзького сЗнuик~

71

лопедическоro словаря».

Вперше надруковано у виданні: А г а та н ге л Кримський. Виб· ра ві твори, К., ,ДніПРО>, 1965. стор. 437-471. У ВJдділі

рукописів

АН УРСР, ф.

3,

М

2575,

Інституту

літератури

ім. Т. Г. Шевченка

зберігаються урнвки автографа (арк.

1431, 46-57) і веретка частини статгі (стор. 1-45). У відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР

Не

22392)

(фонд А. Кримського,

зберігається також частина чорнового автографа цієі праці

А. Кримського. Подається

за

версткою,

звіреною

з

автографОМ

(Інститут

літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. М

2575,

стор.

до стор.

1-45). 499. сР

у с л а н»

-

клерикальна

газета,

виходила

3, у

Львові з 1897 р. до стор. 509. К о лис ь мен і 3 Д а в а л о с Я ...- йдеться про реuензію А. Кримського на збірКу оповідань І. Франка сВ поті чола».

До стор.

505.

сД Р у ж н і й л и х в а р»

-

гурток львівських cтy~

дентів, заснований у 70·х роках ХІХ ст. ДО стор. 506. 4>. Ч о Р н О r о р а - псевдонім українського клери· кального діяча і письменника Данила Танячкевича (1842-1906). До стор. 508-509 . ... Р - н а н а.- Романа fудзмана. автора

r-

пісні сгриць Турчин::..

45'

707


еД о м О Л О де ж і», еД оШе в чен к з;r. -

вірші Старицького.

Со Ф рон Кру т ь - псевдонім Теофана Василевського, автора «Записок українця з побуту між полудневими слов'янами» (1878).

До стор. 512. И. В а ш то в ЬІ Й - один з псевдонім ів І. С. Нечуя­ Левицького. ... р е цен з е нту сП р а в Д і» ...-Йдеться про рецензію на збір­ НИК «Молот» (без підпису) . ... сЛ р а в Д 8» ". О б і з в а л а с Я ..•- тут надрукована реценЗія на третю книжку «дрібної бібліотеки».

до стор. 518. «Р r а с а» -

робітнича

газета, виходила у Львові

У

1878 - 1879 роках. « Т у d z і е ~ Р 01 s k І» - львівський прогресивний журнал cTydzien literacki. artystyczny, naukowy і sроtесzпу», що виходив у 70-

8О-х роках.

еС і ч» -

земляцьке

товариство студеНТів-украінціВ Віденського

уніве'рситету. ВИНИКЛО у ВІдні в кінці 6О-х років.

до стор.

517,

Л еви Ц ь кий

Е.- автор рецензії на збірку опо·

відавь І. Франка в журн .•Народ., 1891, ні 3. 5. 7. ...дуже похвальну оцlнку ... -Ffдеться про рецензію А. Кримського на збірку оповідань І. Франка «В поті чола» (<<Зоря»,

М 3, 4). ДО стор.

1891,

621 .... Б

а р в інс ь к н А

У

«П р а в Д і» ...-

мається на

увазі, а далі й цитується, стаття О. Варвінського (1847-1927) «Від­ повідь п. М. П. Драгоманову (3 причини нападів у «Громаді»)>>, на· друкована В жури. «Правда», 1879, Ng 6. До стор. 527. «А t е n е u т» - польський літературно-науковий журнал, виходив у Варшаві з

до стор.

592.

1876

Федорович

до

1901

р.

Владислав

(1845-1917)

-одии з

аатажків наРОДОВЦіВ, помі~ик с. Вікно на Тернопільщнні.

Переднє слово

["о виданltЯ .Твори Степана Руданського•. Т. т.

5,

V,

Львів.

1899].

Вперше надруковано у виданні «Твори Степана Руданського:., Львів, 1899, стор. III-VIII. Передруковано без змін у другому

виданні «Творів Степана Руданського», т. У, Львів,

1910,

стор.

111-

Подається за цим виданням. до стор. 596.... СПНС виправок у «Королеводвір­ с ь к і й рук О n и с Ї:', .. - Цей список подано перед публікацією тек·

VIII.

стів як додаток до «Переднього слова од редактора:. (<<Твори Сте­

пана Руд"нськам., т. б, 1ІЬ818,

1898,

стор.

134-136).

«Hanka feclt:. Вперше надруковано як «Переднє слово од редактора:. до пере­ радІв С. Руданського «СтарочеськІ співи з Краледвірського руко­

пису і ДРУГИХ:' У 5·му томі «Творів Степана Руданського», ЛьвІв,

1899,

стор.

125-136.

У

вІдділІ

рукописів

Інституту

ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР в архІвІ І. Франка (ф.

3,

М

літератури

1862,

стор.

з6ерІrs@ться автограф цlеі передмови (разом 3 копією перекладів С. Руданського «Старочеські співи 3 Краледвірського ру­ копису 1 д'l'угих. ПетропіllЬ, 1860»). Між автографом і першодруком

539-663)

різночитань немає.

708


Передруковано без змін (опущено лише СПИСОК редакторських виправак) під заголовком cHanka fecit» у виданнІ: А. К рим с ь кий, Розвідки, статті та замітки, К. 1928, стор. 381-386. Подаеться за цим ВИДаННЯМ.

До стор.

П ух

537.

.. а

й р Лнтонін Ярослав

чесь,

(1769-1820) -

кий поет.

Не є д. і -

Войтех

(1772-і844)

та

ЯН

чеські

(1776-1834) -

письмеиники.

Палкович Іржі (1769-1850) -чеський письменник. С 8 О б о д а Вацлав Алоіс (1791-1849) - чеський письменник.

до стор. 542....3 пер е ди о в и Ру дан ськ О ГО •••- йдеться про сПереДМО8У од перекладача», додану С. Руданським до своіх перекладів сСтарочеські співи з Краледвірського рукопису і других:.

(1860) і надруковану вперше А. Кримським у п'ятому томі «Творів 1898, стор. 131-136.

Степана Руданського», ЛьвІв,

Чому Олекса Стороженко покинув писати по-украінськи?

(Пам'яті О. Я. Кониського) Вперше надруковано

в

журн.

«Літературно-науковий

вісник»,

1901, т. 14, кн. 5, стор. 99-102 як вступну статтю до передруку ре­ цензії «Украінські оповідання:. Олекси Стороженка. Дві частини, Пе­ тербург, 1863:. в перекладі українською мовою П. Спішилова.

Автограф статті зберігається у віддІлі рукописів Інституту літе­ ратурн (ф. 3. N. 1862. стор. 713-728). На останній сторінці автогра· фа дописка рукою І. Франка: сДалі надрукувати переклад критики». Між автографом і першодруком різночитань немае. Подається за пер­ шодруком.

Д[окто]р В. Щурат. Вибрані оди ГорацІя. Перемишль, 1901, стор. 1-33 вел[uкої] 8-ки.

Вперше надруковано 8 і90і. т.

ки.

9,

стор.

журн. «Літературно-науковий

вісник»,

Подається за першодруком. До стор. 549.... б У л з з гад к З •••- Plдеться про заМітку «Др. Щу­

15,

32-33.

рат. Вибрані оди Горація:. кн.

7,

стор.

8)

(<<Літературно,науковий вісник», т.

15,

аа підписом «В». [Франко Иван Яковлевич]

Вперше надруковано в «3нциклопедическом слова ре» Ф.

гауза і І. Єфрон"

т.

36,

півтом

71,

СПб..

1902,

стор.

Брок­

473-476.

По·

дається за першодруком.

до стор. 557. «С еве р н 111 Й кур ь е р» - політична і літератур­ на прогресивна газета, видавалась у Петербурзі в 1899-1900 роках.

До

А.

стор.

558. •Ів.

І( р ЬІ м с к О г 0 ... -

Ф[ранкоJ.-оБЗор

проф [.ссора]

ця l!Pаця А. Кримського не вийшла друком.

Див. прИМіТКу ДО статті сД[октор] Іван Франко. Огляд його двад­ цятип'ятилітньої письменницької діяльності».

(3

До життєпису Степана Руданського. Нй20ди 50-літньої річниці nоетової смерті).

Вперше надруковано в «Записках історично-філологічного відділу

Украінської Академії наук», Киів,

1925,

кн.

5,

стор.

за першодруком без останнього, дев'ятого розділу.

709

41-63.

Подається


До стор. 559... .із статей Т.Т. Герасименка Т8 Філя ...йдеться про статті В. Герасименка сНові матеріали до біографП С. В. Руданського:. Т8 Г. Філя ..Матеріали до біографіІ А. СВИДНИЦЬ­ кого».

ДО стор. 569.... с3 о Р Я», І 886, ч. 6•..- Тут надруковано статтю «Одесита» (М. Комарова) ..Степан Васильович Руданський (Деякі знадоби до його біографії)>> з публікацією листів С. В. Руданського дО В. В. Ковальова.

Епlгони Аавньоі галицькоі науки Вперше надруковано у виданні: статті та замітки, стор. 285-291.

А.

Кр и м С ь кий,

Розвідки,

Праця складається 3 біо-бібліографічного нарису СА. С. Петру­

шевич (3 нагоди 50·і річниці його наукової діяльності)>>, вперше на· друкованого в журн. сЗтнографическое обозрение», 1894, КИ. 19,

стор.

146-147,

та некролога «Омелян ОГОНОВСЬКИЙ:', вперше надру­

кованого в журн. «3тнографическое обозрение:., 1894, кн. 23, стор. 176-177, до якого під час підготовки до друку збірки праць

(1927)

А. Кримський додав НОВИЙ матеріал

-

два листи Ом. Огонов·

ського дО А. Кримського 3 відповідними поясненнями. Друкується за ВИДанням: А. І( рим с ь к и А, Розвідки, статті та замітки, стор. 285-291.

до стор.

586. ... со б

н О В лен н У юду х и н щ и н у:. ... -

тобто

реакційиу теорію Ф. Духинського (1817-1893), польського вченого, публіциста, про нібито монгольське походження росіян.

до стор.

687.... го

л о ву в а в пр о тя гом ві сім к адця тьох

л і Т••• - ОМ. Огоновський був головою львівського вого товариства «Просвіта:. протягом 1867-1885 рр.

культурно-освіт­

МихаАло Комар Вперше надруковано у виданні: статті та замітки, стор. 292-309.

А.

мар:., вперше надруковаиого в «Зорі:.,

1896,

.

Кр и м с ь кий,

РозвІдки,

Стаття складається з біо-бібліографічного нарису «Михайло Ко­

заголовком сМ. Хв. Комар

-

М

18,

стор. З58-З60 під

Уманець:., доповнень, зроблених авто­

ром під час підготовки нарису до передруку в 1928 р. та рецензії «Словник російсько-український. Т. І. А-К. Зібрали і впорядкували М. Уманець і Спілка. Додаток до еЗорі:. 1893 року. Львів, 1893,

стор. ХIl+З27:., вперше надрукованої у журн. «3тноrpафическое обо­ зрение.,

до

1894,

кн.

20,

передруку

стор.

нарису

155-161. «Михайло

Комар:.

у

книжці

«Розвідки,

статті та замітки» автор додав таку примітку: «Редактор львівської

«Зорі» Василь Лукич, бажаючи подати в своім журналі 1896 р. порт­ рет д. Комара, попрохав мене зладити літературну Комарову «силь­ ветку:. (тобто, «силуеп). Я охоче це А зробив, совісно переглянувши по часописах чи по окремих виданнях КомаРОВі писання,- j моя силь· ветка з'явилася в «Зорі», N! 18 (вересня 15/27), стор. 358-360.

ЩО ж до життєписних дат, то я був приневолений обмежитися на тих звістках (дуже й дуже не рясних), котрІ ПОД880 в «Современной малорусскоА 9твографИИ::t професора М. Сумцова (<<Киевская стари­ на:.,

1895,

май, Ст()р.

198).

Бо особисто мені ще тоді не довелося по­

ЗНaflOМИТИСЯ З д. Комаром. Побачив я його допіру в жовтні як переіЗдив Одесою, прямуючи до Туреччини».

710

1896

р.,


друкується за виданням; А. Кр и м С ь к и Й, Розвідки, ста'П'і та

292-309.

замітки, стор.

до стор. 595.... п а м'я тни А У к а з І 876· r о рок у ..•- Hдe~ ться про так званий ЕмськиА акт 1876 р., яким заборонявся ввіз у

Росію українських книжон.. виданих за кордоном, видання

україн­

ських перекладіВ з російської та іноземної літератури тощо. Лише після суворого цензурного розгляду дозволялось видавати укра ін­ сьхою МОВОЮ історичні документи і художні твори ва побутові теми.

у х а ч - О х о р о вич Костянтин (1816-1886) - украївськиА історик і rтатистик, секретар редзкціі j співрОбіТНИК журналу «Киев­ ская старина».

до стор. 597 .... п о лем І ч н уст а тт ю 8 К а д. Пи п і в апр о· r о в о в С ь к О г 0 •.•- йдеться про рецензію О. Пипіна (1833--1904) на працю Ом. Огоновськоro «Історія літератури рускої» (сВестник ЕвропЬІ', 1890). до стор 599. См а ль - Сто ц ь ки А Степаи (1859-1938) - ук·

ТИП Р о Ф. О

раїнський буржуазно-націоналістичний

історик літератури,

професор

Чернівецькоrо університету.

до стор.

601.

Покровський М. М.

(1869-19З2)-вlдомиА

російський історик.

М. П. Драгоманов

Вперше надруковано у виданні: А. К рим С ь к и А, Розвідки, стат· ті та замітки. стор. 310-367. Розвідка включае в себе попередні праllі А. Кримського: некро· лог «М. П. Драrоманов», надрукований вперше в журн. «9тногра. фическое обозрение», 1895, кн. 27, з редакторськими скороченнями; два листи дО М. драгоманова, опубліковані в журн. «Правда» (1890); два листи (1891) та статтю «Співробітництва українців у галицьких часоПисах» (1893), надруковану в журн. «Народ»; два листи дО М. Павлика з приводу смерті М. Драгоманова, надруковаНі в журн сНарод. (1895). До передруку некролога «М. П. драгоманов» у виданні: А. Кр и м с ь кий, Розвідки, статті та замітки, автор додав таку при­

мітку: «Цей некрологічний нарис про М. П. Драгоманова уже й ніби був видрукуваний у 27-lй книжці московського «9тнографического обозрения» 1895 (стор. 129-134), і з нього зроблено було ще перед ВИХОДом 27 -оі книжки в світ 400 авторських відбиток, які Я і пороз­ пускав

-

або

серед своіх

знайомих, або

(це значно більше)

серед

незнайоМИх ч~рез книгарню «Киівськоі старини». Скласти Драгоманова некролог - це була річ непроста. Були тоді часи гнітючоі підuензурності в Росіі, і тому довелося характе­ ристику м. П. Драгоманова дати для журналу зовсім безбарвну, за­ тушковуючи, наскільки можна, його політичну закордонну діяльніСть, промовчуючи про багато характеристичних фактів 3 Аого життя. Та кінець кінцем некролог був складений.

І н, і редактор «9тнографического обозрения» М. А. Янчук були любісіНько гадали, що обезкровлено драгоманова в цьому некролозІ вже геть аж до найвищої Міри і що ніякісінька uензура вже не мог­ тиме до чогось учепитися.

На диво·предиво, навіть у такій обскубаній і обезкровленій фор­ мі некролог Драгоманова ще не зміг побачити світу в «9тнографиче·

711


ским обозрении», Голова «3тнографического отдела:. проф. В. Ф. Міл­ лер, переглядаючи готову 27-му книжку с3тнографического обозре­ ния» перед її одісланням ДО uензури і ватра пивши на складений од мене некролог М. драгоманова, аж жахнувсь. Не тільки мої глухі, невиразні, мало кому й зрозумілН, згадки про друкування «Громади» В ЖенеВі злякали Вс. Міллера - в жах кинула ЙОГО навіть згадка в некролозі

про

те, що

молодий

Драгоманов,

студентом

київським

бувши, сказав щиру промову од імені студентства на честь Пирогова, 38 і л ь нен о r о з посади. Мої і Янчукові вказівки, що це ж y~ свого часу освітлювалося пресою російською. а не закордонною, і знайшло собі певний відгук в навіть цензурне дозволених сСочине­ виях Добролюбова», нічого не помогли. Вс. Ф. Міллер, людина аж наДТО обережна, твердо заявив, що, на його думку. цей (нащо вже бліденький!)

драroманівський

некролог прнведе

не

тількн

до

того,

що на 27·му книжку сЗтиографического обозреННЯ:t буде накладено арешт, ба ще й узагалі впаде заборона на «3тнографическое обозре­ ние», як на орган, що виявив себе не чисто науковим. Він власноруч­ но переробнв і так уже по-каліцькому складеного од мене драгома­

иівського некролога, повикидав чисто все, на Аого думку. небезпечне для журиалу, наказав друкарні видрукувати перероблену редакцію вже іншим, більшим, шрифтом і вліпити новозредагований некролог

в 27,му книжку сЗтнографического обозрения», а первісну мою ре­ дакцію вирізатн і знищнти.

Тут Я подаю передрук не з сЗтнографическоro обозреНИЯ::t,

1895,

а з окремих відбиток, тобто з моєї первісної редакu.П (нехаІІ не надто виразноі й доброї, та все ж моеї власної). щоб теперішні покоління

могли хоч трохи наочно побачити А зрозуміти, під якими важкими, гнітючими

каЙДанами

перебувала

навіть столичиа

преса

під

кіиець

царювання Олександра ІІІ і як вона сама иаперед залякувала А ва­ лашила. ті поодинокі слова, речення і уступи, ЩО вони є тільки в окремих відбитках, а нема в самім сЗтиографическом обозреНИИ:t. друкуються

тут курсивом, для кращого зjлюстрування справи».

Стаття друкується за виданням: А. статті та замітки, стор. 310-367.

До стор. 616.... сТ а тт! р [о ку) те р б У Р гс ких ве до м ост Я х»...-

К рим с ь к н А,

1886 В цій

Розвідки

в Ко р шевих .С.- Пе. газеті М. Драгоманов

надрукував статті сЗемство и местный мемент в обучении», сО пе· дагогическом значении малорусского ЯЗЬІка».

Кор ш В. Ф. тератури

...

(1828-1883) -

росil!ськиА журиалlcт

1

Історик лІ­

.

с тат т і про тео кра т і Ю...- «Духовное господство» і «Борь­ ба за духовную власть и свободу совести в ХУ-ХУІІ в.».

с3 нан и е» бурзі в

ДО

-

1870-1877 стор. 628.

науково· популярний журнал, що виходив у Петер­ роках.

Піт ре Джузеппе

(1843-1916) -

IталlАськиА фі·

лолог, фольклорист.

Пар іГастон - французький Історик літератури. До стор. 624. КІс т Я к І в с ь к и А Боrдан (1868-1920) -україн­ ський соціолог, професор Київського університету. До стор. 625. Гольnев В. О. (1850-1906)-росіАськиА лібе· рально-буржуазний публіцист, літератор

до стор. 630. еЧ е р в о н а я Рус ь» видавалась у Львові У 1888-1891 роках.

712

-

смосквофільська» газета,


ДО стор.

656.

Гер'.

В.

І.

росІйський буржуазний

(1837-1919) -

Історик.

Б р в вдт Р, Ф.

російський славіст.

(1853-1920) -

до стор. 657. ... «р усе ко r оМе ц u о фан т И» •.. - італійський кардинал Джузеппе Мецuофанті (1774-1849) знав багато мов.

«М о С к О век О е

а р х еол о

кове товариство, що існувало 3

до стор.

662.

r

1864

и чес к О е о б щ ест В о» до

1922

-

нау­

р:.

Гладилов"ч дем'яв (1846-1892)-галицьк"й

культурний діяч, співробітник газети (Діло», голова Наукового то­ вариства імені Шевченка.

до стор.

669.

К" р ч і В Павло

(1862-1916) -

українськ"й пись­

менник і журналіст.

[Промова на могилі Ів. Франка] Вперше надруковано в газ. «Вільна Україна»

12

червня

1940

р.

в тексті ЗВіТу «Академіки нз могилі Ів. Франка» після ВСТУПНОro абза­ цу: «Вчора, після закінчення роботи сесії, академіки і наУКОВі пра­ цівники Академії наук УРСР відвідали могилу і віддали СВОЮ пошану великому Каменяреві Івану Франку. 3 теплою хвилюючою ПРОМОВОЮ біля могили виступив давній друг Івана Франка академік А. Кримський». Закінчується ЗВІТ так: «Академіки, вшановуючи пам'ять велико­

го Каменяра, поклали на його могилу віиок». Подається за перwодруком. до стор. 681. М а А к О В Л. М. (1839-1900)

-

історик росіАської

літератури. [Передмова до публікацІі сЛистування Ів. Фраика • Аг. Кримським (1890-1906).] Друкується вперше за коректурою з авторськими правками, що зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шев· ченка АН УРСР В архіВі І. Франка (ф. 3, Х, 1297).

Це передмова до листів І. Франка дО А. Кримського, що були

підготовлеИі до друку та прокоментовані небожем ученого М. Крим­ ським і мали публікуватися у Наукових записках Інституту літера­ тури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство». 14 червня 1941 р. верстка чергового тому Наукових записок була підписана до друку. але у зв язку з початком Великої Вітчизняної ві Ани видання не побачило світу.

у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР зберігається два примірники правленоі коректури (ф. 3, Х.Х, 98 і 1297), гранки (ф. 3, Х. 97) і сигнальний примірвик (ф. 3, Х. 2297) передмов •. у перШІЙ коректурі (ф. З, М 98) передмова мала таке закінчення, зняте в гравках (ф. З, м 97): сТа й хіба пора прихорошуватися, причепурювати СВОЮ давню дав· нину старому недужому втомленому дідусеві, коли вже й саме жит­ тя, навіть наше казкове життя, про яке давніш і мріяти було не мож­

на, стае для похилого діда вже ярмом? З кожною новою весною чуе похилиА дідок коло свого вуха прихильне й принадне шепотіння неви­ димоі прастароі гості, яка ані його і нікого на світі не обмине, кож­ ного раніш чи пізніш одвідає ...

713


Нова веснаІ .. Нове життя

народу,

-

Та не мені.

Минув мій вік. Не я складу вже оду Новій весні. Бабуся-смерть мені шепоче втішно Про іншу путь: - Ходи до мене! В мене так затишно! Тебе всі ждуть.

Всі ждуть тебе Кого любив.

і батько, й мати, й друзі.

-

Хіба не чуєш? Мов вітрець у лузі,

Іх тихий спів:

-

зо. УІ

1940

До нас пора! .. Покинь життя недуже!

Покинь ярмо! Ждемо тебе, наш сине, брате, друже! ЖдемоІ .. ЖдемоІ .. І ти, друже Іване, ждеш мене? Я прийду. Іду. р.'. Горячее сердце

Вперше надруковано в газ. «Советская Украина»

1940 р. Подається за першодруком . . Стаття написана до 55-ліття літературної лянської, що відзначалося у листопаді 1940 р.

27

листопада

діяльності

О. Коби­

Із спогадІв щирого друга

Вперше надруковано в газ. «Комуніст» гься за

26

лютого

1941

р. Подає­

першодруком.

Спогади написані до 70-ріqqя Лесі у лютому 1941 року.

До

стор.

687.

Колегія

Українки,

Павла

що відзначалося

Галагана-приватний

учбовий заклад у Киеві, заснований 1871 р. До стор. 688. Ту ч а n С ь кий п. л. (1869-1922)

-

украінськиіі

соціал-демократ.

До стор. назва статті

-

690.

«Ложка

дьогтю

в

бочцІ

меду»-точна

«Критичио-філологічні уваги про ложки дьогтю в боч­

ках меду» (сНова громада»,

1906, N!! 7,

стор.

105-112) .

... н е

пор ади л а с я з і м ною про с 8 ОЮ по е м у.- ЯК вид­ но з листа Лесі Украінки дО А. Кримського від 2 (15) грудня 1903 р., вона двічі зверталася дО А. Кримського з проханням «поглянути десь

по Книгах за тим, чи е 8 якутській мові слово «воля» ТО

я

колись Вас питала,- сей

інтерес не зник ДЛЯ

(liberte),

мене і

щО

тепер»

(Л е с я Укр а інк а, Твори в десяти томах, т. 10, К., «Дніпро», стор. 169) Мабуть, А. Кримський вчасно не відповів на це за­

1965.

питання пое1еси.


список IЛЮСТРдЦlЯ Стор.

д. Кримський.

ФОТО

р.

1890

Титульна сторінка першого сАндрій Лаroвський» .

.

. • . . .

ВИДання

твору А. Кримського

. . . .

. . . . .

4-5 50

Фотокопія сторінки автографа статті А. Кримського «Д[ок" тор] Іван Франко. Оr'ляд його двздuятип'ятилітньоі ПIlСЬ~ менниuькоі діЯЛЬНОС1і» . . . • • • • ••

д. Ю. Кримський та М.

3.

Левченко. ФОТО. Вересень

1923

р.

501 576-577


ЗМІСТ АНДРІЯ ЛАГОВСЬКИЯ Частина перша. Не порозуміються. Частина друга. Туапсе . . . . .

1

. . . .

. 42 , 198 .267

Частина третя. За святим Єфремом Сіріним Частина четверта. Порозумілися .... ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

І

КРИТИКА

«В поті чола». Образки з життя робучого люду. Написав Іван Франко . . . . . . . . . . .. ... Трупа Деркача . . . . . . . . . . , . . . Товариство Садовського в Москві. «Не поможуть і чари, ЯК ХТО кому в

5

діях МИКОЛИ Янчука.

" . .

307 323 . . . 329

не до пари:.. драма

. . . . .

Театр Мирова-Бедюха «Кістяки Гольбейна», Образки галицького ЖИТТЯ «Житє і СЛОВО» .••• «Жите і СЛОВО» ••••• ••••• «:Галицко-русский

Про рукописи

вестник»

..

Руданського.

про

та про поетові листи.

.....

. 338 . 342 • 344 • 350 • 357 . 362

іх відносини між собою

. . . . . . . . . . . . 365 373 380

Нові поетичні твори Степана Руданського Переднє слово Иоанн Вblшенский, его жизнь и сочинения.. .... «Абу-Касимові капці». Арабська -казка. Переробнв Іван

Франко

. . . . . . . . . . • • . . • . • • 456 468 «Царівна». Оповідання Ольги Кобилянської. . . . . . 479 Теодот Галlп. «Перші зорі». Оповідання . . . . . . . 482 Іван Тобілевнч (Карпенко-Карий). «Драми і комедії». . 490 «Лис Микита». 3 німецького переробив Іван Франко. . 493 до пнтання про стародавні украінські релігійні повідання

Д[окто]р Іван Франко.

Огляд його двадцятип'ятилітньої

письменницької діяльності .......... Переднє слово [до видання «Твори Степана Руданського». Т. У. Львів,

1899]

498

. . . . . . . . . . . . . . 533 . 537 . 545 д[октоJv В. Щурат. «Вибрані оди Горація.. . . . . . 549 (Франко Иван Яковлевич]. . . . • • • • • • • • • 652.

.Напkа lесlІ. . . . . . . . . . . . . . . . . Чому Олекса Стороженко покинув писати по-украінськн?

717


до життєпису Степана Руданського

річниці поетовоі смерті) . . Епігони давньої галицької науки

(3

нагоди 50·лlТRьоі

. . . . . . . , . . 559 . . . . . . . . . . 582 А. С. Петрушевич (3 иагоди 50·0! річницІ його наукової діяльноСТі) . . . . . . . 582 Омелян Огоновський (Некролог) . 583

Михайло Комар . . . . . . . . М. П. драгоманов ....••..• Промова на могилі IB~ Франка] . . . .

[Передмова

ДО

публікаuіі

«Листування

Аг. Кримським. (1890-1906)] Горя.ее сердце ... . . . . Із спогадів щирого llpyra

ПримІтки Список

. . . .

ілюстрацІй

. 591 "О Ів.

. 614 •

Франка

680

з

. . .

. 682

. . .

. 685 . 687 • 693 • 715


крыскиАA АrатаиrеJl ефимоан. < сочинения ТОМ (На

в

ПЯТИ

ТОМАХ

второй

y/(paultc/(oAC U русск.оАС МbUШх)

Редактори В. А. 3 І n а, ХУДОЖНіЙ редактор В. Оформлення художника ТехнlчниА редактор Н. к.оректор Н. О.

Здано до набору р. БФ

12.IV 1971

В. М В. п. Л у

1. Ма $ к и І Те If. я к О а З. Кун и ц І р а х If. І 8 а ц ь к а

n

р. Підnисано до друку

00623. Зам. Nt НІ6. Внд. ні 2Т1. 12000. ПапІр .N't І. 84хl08'1•. Друк. фlз. аркушІв 22,5+2 ВКЛ. Умовн.·друк. аркушІв 38.01. Ot'\Л,-видавн. аркушів 39,43. ЦІна 2 крб. 62 КОО.

18.VII 1972 Тираж

Видавництао

~HaYKOBa

думка».

J<иtв,

Репlиа,

3.

Надруковано з матриць Книжково! фабрики Ім. Фрунзе в І(иївськlй книжковІй друкарнІ Nt 5 Державного комітету Радн МІнІстрІв Украін­ ської РСР у справах видавництв, ПОЛlrрафlї і КІІижковоі торrlвлl, І(иів, Рєпіна, ., зам. 741.

Зібрання творів у V томах. Том ІI (2 частина)  

Другий том зібрання творів А. Кримського включає в себе роман «Андрій Лаговський», а також матеріали з літературознавства і критики, зокрема...

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you