цілу програму .Народу». Та й справді: хто читав сумно го, але дуже правдивого дописа Е. С. 'в 9-м ч. «Народу», який наробив свого часу в Києві стільки гембелю, той тямить, ЩО в нас за громада " і невже ж така громада могла пристати на цю програму? Адже ж і менше лібе ральна програма їй має здатися ще за иедочасну?1 Зви чайно, що .Народ:. має иа Україні і цілковитих прихиль ників '. Але кінець кінцем ті націонали, які держаться таких самих (ретрограДIШХ, але що ж діяти!) перес від чень, яких і я, не дуже-то одрізнятимуться в практичній діяльності од україиських справдешніх прихильникі,в .Програми, русько-української радикальної партії, бо дай, господи, вдіяти що-небудь на полі навіть менше лі беральних вимогl Ми ж живемо не де, як у Росії! Вели ке розуміння теперіш'ІЬОГО моменту показав «Народ», иаписавши на стор. 355: .Всякі, а надто дуже делікатні спори про капітал і працю, те пер для поступу Росіі ні на що не придадуться і навіть ш к і д л и в і тим, що мо жуть найкращі сили відвести від першої, неминучої зав дачі усіх щирих діятелі,в Росії - від здобуття 110літичної волі ... В Росії перше треба зробити так, щоб всім вільно було хоть спорити прилюдно» '. Я, людина з противиого 1'збору, мушу однак I1ризна ти за «Народом» ось які добрі I1рикмети: 1) доказність І
1 допис зветься: «Про українську молодіж:. (<<Народ». 1890, ч.9, І мая, стор. 125-126). Підписано еЕ. с.., rобто Павло Тучап
ський.
Характеристику киівськіfl
молоді
Тучапський дає таасу. щО,
МОВЛЯВ, той, хто ПОЖИВ скількись год У студентських гуртках серед
спліток, брехні і клевет, «не ВИНОСИТЬ із СВОГО так званого громад ського життя нічого, крім ИУДЬГИ А ГИДОТИ, і, виїжджаючи (з Киева) куди-небудь, занехаює усякі громадські інтереси, а з свого поперед нього ЖИТТЯ хіба кілька днів згадае «ие злим, тихим СЛОВОМ:', ті кілька днів - тіІ, коли він чув себе одірваним від вузьких кружко вих поглядів і піднесеним до ідеалів, які єднають усіх, хто бажає Щастя неньці Украіні:..
І Нас упевняють, що навіть украінськї радикали невдоволені, що
утворилася YKpaiHCЬKowpycbKa радикальна партія. Ред. «ПравдlP. • дИВ. «Народ», 1890, Ч. 22, 15 падол., \.':тор. 335, • редакцІйнім листуваННі М. Павлика з якимсь киянином. В тім самім числі «На роду:. (стор. 350) читаємо і у «NQn ego:. (К. Арабажина): «Без кон ституції 1 федеративної автономії иіякий поступ не МОЖЛИВИЙ t пев НО, щО поки народи Росіі не виборють собі полlтичноJ волі, нІ про
аке-небудь нормальне життя не може А МОВИ бути. Тепер справа про полІтичну ВОЛЮ стає найбільше пекучою справою, котру перш усього
треба розв'язати».
41 1-115
6f1