Page 1

Управління освіти Львівської міської ради Центр творчості дітей та юнацтва Галичини

Методики використання інноваційних технологій навчання в школі журналістики

Укладач: методист відділу комунікації та зв’язків з громадськістю Л.Мартинюк

Заслухано та обговорено на засіданні методичної ради Протокол № 20 від 27.02.2013 р.

Львів-2013


ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………….3 1. ІННОВАЦІЯ ТА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ, ЇХ ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ВИМОГИ………………………………………………...4 2.ІННОВАЦІЙНА ОСВІТА ОРІЄНТОВАНА НА ОСОБИСТІСТЬ УЧНЯ……………………………………………………………………………5 2.1. Особистісно-орієнтована освіта і її методики………………………...7 2.2.

Засади,

принципи,

ключові

ознаки

особистісно-орієнтованої

освіти…................................................................................................................7 3.ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ…………………8 3.1. Групова (колективна) технологія навчання …………………………….9 3.2.Технології індивідуалізації процесу навчання………………………….10 3.3.Ігрові технології навчання………………………………………………..11 3.4. Інтерактивне навчання…………………………………………………..12 3.5. Мультимедійні технології………………………………………………14 3.5.1.Комп’ютерна презентація на заняттях школи журналістики………..16 3.5.2.Технологія застосування творчих завдань на основі інформаційних технологій……………………………………………………………………...17 3.6. Мережеві технології……………………………………………………..18 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...20 ДОДАТКИ……………………………………………………………………..22 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….38

2


ВСТУП Об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчальновиховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці. Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо-виховних закладів, по-перше, впливати на дитину для формування цілісної, а не "часткової" особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та соціо-біопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини, значною мірою залежатиме від результативності запровадження

технологій

навчання,

що

ґрунтуються

на

нових

методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психологопедагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання. Метою розробки є аналіз ключових понять означуваної проблеми, їх місце і роль в сучасній позашкільній освіті.

3


1. ІННОВАЦІЯ ТА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ, ЇХ ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ВИМОГИ Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія». Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська). У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби. Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти. Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна

4


технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності): - Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети. - Системність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність. - Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів. - Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти. - Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами. - Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників. Якщо звертатися до джерел поняття "технологія", то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів - мистецтво, майстерність і слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлена майстерність. 2.ІННОВАЦІЙНА ОСВІТА ОРІЄНТОВАНА НА ОСОБИСТІСТЬ УЧНЯ Порівнюючи традиційну та інноваційну освіту, які сьогодні паралельно існують в Україні, І. Зязюн зробив висновки, традиційна система навчання є безособистісною, "бездітною... без людською". У ній "людина... 5


постає...об'єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів". Ще всередині минулого століття на Заході забили тривогу: учень не готовий до життя в новому суспільстві. Він, винесли присуд менеджери великих компаній, не здатний сам учитися, не вміє працювати з інформацією (шукати її, обробляти, переводити з однієї знакової системи в іншу). "Технології завтрашнього дня, - пише О. Тоффлер, - потребують не мільйонів... людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком... а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється. Світ заговорив про компетентності як спроможність особистості застосовувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, "готовність і уміння діяти", здатність до саморозвитку". Однак компетентності - зазначає О. Савченко, - складно формувати, а складніше вимірювати, але без цього якісна шкільна освіта у XXI столітті неможлива. Значить, потрібно крок за кроком переборюючи власну інертність і неготовність освітнього середовища до сприйняття інновацій, долати шлях від орієнтації на предметні знання до оволодіння надпредметними уміннями, формуючи, таким чином, в учня внутрішню готовність прийняття рішень, застосування набутих знань у будь-яких ситуаціях. І головною дійовою особою у цьому процесі стає учень. "Освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна

до

самоосвіти

і

саморозвитку,

вміє

критично

мислити,

опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і

6


вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни". 2.1. Особистісно-орієнтована освіта і її методики Забезпечити реалізацію цих вимог повинна особистісно-орієнтована освіта. Спектр методик і технологій, що складають її зміст досить широкий:

вальдорфська

педагогіка,

технологія

саморозвиваючого

навчання Г. Селевка, дальтон-технологія, колективний спосіб навчання (О. Рівин, В. Дяченко), ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвиваючого навчання, проектні технології, розвивальне навчання, технологія рівневої диференціації М. Гузика, проблемного

адаптивна навчання,

система

навчання

сугестивні

А. Границької,

технології,

технології

продуктивна

освіта,

особистісно-орієнтоване розвивальне навчання І. Якиманської, школа «діалогу культур», інтерактивні технології та деякі інші. 2.2. Засади, принципи, ключові ознаки особистісно-орієнтованої освіти Особистісно-орієнтована освіта базується на таких засадах: •

дитина в школі - повноцінна особистість;

метою освіти є становлення особистості;

• педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації і демократизації; •

учень є суб'єктом навчальної діяльності;

талановитою є кожна дитина;

в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;

навчання на основі успіху, відмова від примушування.

7


Таким чином, можемо виділити спільні ознаки методик і технологій, які забезпечують реалізацію принципів особистісно-орієнтованої освіти: 1) своєю метою вони проголошують розвиток та саморозвиток учня з урахуванням його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктного досвіду; 2) створюються умови для реалізації та самореалізації особистості; 3) забезпечується суб'єктність учня за рахунок можливості впливу на хід діяльності (вибір змісту, засобів, методів, форм навчання); 4) навчання будується на принципах варіативності; 5) кінцевим продуктом є не лише здобуття знань, вироблення умінь і навичок, а й формування компетентностей. Ключовими ознаками особистісно-орієнтованого навчання є: опора викладача на суб'єктний досвід учня (на відміну від "суб'єктивний", який передбачає, що десь існує ще й об'єктивний, тобто правильний досвід), не несе в собі негативної оцінки. Поняття вживається на означення обумовленого

процесом

соціалізації

емоційно-ціннісного

ставлення

особистості до певного факту, явища); суб'єкт-суб'єктні відносини учасників навчального процесу (учень стає суб'єктом діяльності тільки тоді, коли реально може впливати на неї на всіх етапах: цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінювання); діяльнісна основа (учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання). 3. ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ Окрім технологій особистісно-орієнтованого навчання виділяють наступні групи педагогічних технологій: традиційні, педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу; 8


педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення та реконструюванні матеріалу; окремі предметні педагогічні технології; альтернативні, та вроджені педагогічні технології; педагогічні технології розвиваючого навчання та педагогічні технології авторських шкіл. Нижче

подана

характеристика

окремих

технологій

з

вище

перерахованих груп. Групові (колективні) технології застосовувалися ще в середні віки. Ідеї взаємного навчання закладено ще бел-ланкастерській системі. Сучасна технологія розроблена і апробована О. Рівином (КСН), В. Дяченко (ГСН). 3.1. Групова (колективна) технологія навчання Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною. Групові

форми

навчання

дають

змогу

диференціювати

та

індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань. Основними методами навчання в Школі журналістики є тренінги, робота в групах, засідання редколегії газети «Разом» і «Вісника освітянського життя», колективне обговорення статей, що готуються до друку. 9


На

заняттях учні дізнаються про свободу слова та незалежність

ЗМІ, правила комунікації та стилістики в онлайні, що таке блогінг, соціальні мережі в журналістиці, тенденції розвитку нових медіа; отримують практичні навики з написання новин, статей, репортажів; навчаться

проводити

журналістське

розслідування, брати

інтерв’ю,

вдало формувати ключове повідомлення у ЗМІ. 3.2.Технології індивідуалізації процесу навчання Разом з тим в нашій школі журналістики активно використовуються індивідуальні методи навчання. Наприклад, учениця молодша за віком, яка має високий IQ для свого віку,

дуже активно пізнає світ і хоче

писати статті, потребує індивідуального навчання оскільки в середній школі ще не здобула знань з української мови і літератури

на

достатньому для юного журналіста рівні. Організація навчально-виховного процесу (А. Границька, В. Шадріков), при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі організації навчання. Індивідуальне навчання - форма, модель організації навчального процесу при якому: 1) вчитель взаємодіє лише з одним учнем; 2) один учень взаємодіє лише із засобами навчання (книги, комп'ютер тощо). Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до його особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією при

10


вирішенні конкретних завдань, за його рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність як учня, так і вчителя. В сучасній вітчизняній педагогічній практиці та теорії найбільш суттєвими прикладами технологій індивідуалізації навчання є: •

проектний метод;

технологія продуктивного навчання;

технологія індивідуального навчання І. Унт;

адаптивна система навчання А. Границької;

• навчання на основі індивідуально-орієнтованого навчального плану В. Шадрікова. 3.3.Ігрові технології навчання (Й. Гензерг) Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації). Сьогодні віддають перевагу терміну "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання. Види ігор: •

навчальні, тренувальні, узагальнюючі;

пізнавальні, виховні, розвиваючі;

репродуктивні, продуктивні, творчі.

11


3.4.Інтерактивне навчання В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактив (від анг.- взаємний та діяти). Інтерактивне навчання-це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок та вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Інтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів, що активно використовується в школі журналістики. За допомогою інтегрованих технологій (П. Ерднієв) викладач чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні учнем, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому учень може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно. В школі журналістики створені умови для інтерактивного навчання учнів: навчальний процес організований як багатостороння, партнерська, 12


інтенсивна комунікація; сприятлива, позитивна атмосфера на заняттях; спеціальна організація навчального процесу. Багатостороння інтенсивна комунікація полягає в тому, що учні в школі журналістики мають можливість поділитися думками і почуттями в межах певної теми, розповісти про свої висновки, вислухати думки не тільки викладача, а й одногрупників. Сприятлива, позитивна психологічна атмосфера в групі створюється відкритою позицією педагогів, довірлива обстановка сприяють зняттю напруження в аудиторії, дозволяє учням побачити перспективу власної діяльності. Краще пізнати один одного і створити сприятливу атмосферу допомагає «знайомство». Прийоми проведення «знайомства», побудовані на інтерактивних технологіях, сприяють залученню учнів до спільної роботи, дають можливість згуртувати колектив. Завдяки згуртованості учнів школи журналістики за два роки навчання, вони спілкуються, підтримують дружні, теплі відносини у дорослому житті. Спеціальна організація навчального простору полягає в тому, щоб зробити легкою і природною співпрацю та комунікацію учнів. Обладнання, меблі розміщені так, щоб допомогти викладачеві організувати простір для інтерактивної діяльності учнів. Для інтерактивного навчання парти у класі повинні бути зсунуті і стояти у формі букви «П», «О» або прямокутника. У школі журналістики учні сидять за одним великим прямокутним столом, а викладач сидить разом з учнями. Така форма забезпечує зоровий контакт між учнями, що важливо для ефективної комунікації. Вона сприяє вільній дискусії. Водночас учні мають можливість робити записи під час занять. В такій ситуації

13


відсутня єдина позиція концентрації уваги і для того використовується дошка чи комп’ютер для презентації. 3.5. Мультимедійні технології Мультимедійні технології пов'язані з створенням мультимедіапродуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднуються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, тобто можливості бачити, чути, читати. За допомогою комп’ютерних технологій можна використовувати на уроці наочність вищого рівня – відео матеріали, анімаційні фрагменти, інтерактивні моделі тощо, які дають змогу продемонструвати на уроці ті явища, які в реальному світі побачити неможливо. Інформаційні технології допомагають індивідуалізувати та диференціювати навчання. Цього досягають не тільки завдяки різнорівневим завданням, а й за допомогою самоосвіти учня. Науково-педагогічна

література

мультимедійних жанрів:  - Блок-тема   - Медіа-урок  - Самодиктант  - Тестові завдання  - Медіапроект  - Медіатвори  - Творчі презентації  

14

подає

безліч

різноманітних


- Віртуальні екскурсії  - Медіаекспресії  - Літературний портрет   

Урок з використанням мультимедійних технологій стає цікавішим для учня, а тому й ефективнішим для засвоєння знань, поліпшує рівень унаочнення навчального матеріалу на уроці.  Медіа-урок в школі журналістики – це сукупність різноманітних мультимедійних прийомів, що працюють впродовж 45 хвилин уроку, що сприяють повному розкриттю й усвідомленню учнями теми уроку. Такий урок – яскравий, динамічний, результативний. При

створенні медіа-проекту  кожен учень

школи журналістики-

учасник проекту вибирає для себе індивідуальні засоби й оптимальний темп діяльності, виявляє самостійність, творчість, наполегливість у досягненні мети. Навчальна робота організовується в індивідуальній та груповій формах і складається з трьох етапів:  - відбір та вивчення інформаційно-професійної проблеми, засвоєння комп’ютерної мультимедіа-технології;  -

створення

та

колективне

мультимедіапрезентацій,

обговорення

створених

на

пробних

комп’ютерних

запропонованому

вчителем

інформаційному матеріалі;  - підготовка й представлення розгорнутої мультимедіапрезентації з проблеми із залученням додаткової знайденої учнями інформації й викладеної з урахуванням власної точки зору.  Власний досвід створення та використання презентацій у процесі вивчення дозволяє визначити низку факторів, які впливають на ефективність навчально-виховного процесу:  - зростання впливу виступу на аудиторію, оскільки значний обсяг інформації сприймається зоровими та слуховими рецепторами одночасно;   - полегшення розуміння і сприйняття поданого матеріалу; 15


- запам’ятовування навчального матеріалу на значний період;   - збільшення психологічної вірогідності прийняття правильних висновків, суджень, узагальнень;  - скорочення часу на розкриття проблеми. Літературний портрет містить документи, фотографії, таблиці, ілюстративний матеріал, аудіо- та відеофрагменти, скомпоновані у послідовному порядку, що дає змогу найбільш повно й яскраво розповісти учням про життєвий і творчий шлях письменника чи поета.   

3.5.1.Комп’ютерна презентація на заняттях школи журналістики  Мета педагогів - навчити учнів не лише опрацьовувати матеріали, а й уміти їх представляти, бо сьогодення вимагає від сучасної молоді не простого оволодіння комп’ютерною технікою, а й вміння нестандартно, творчо показати свою роботу, відстоювати свою думку та аргументувати свої дії. Переваги такої роботи надзвичайні, адже зростає зацікавленість предметом вивчення, учні самі стають творцями, ініціаторами нових ідей, розвивають свої інтелектуальні здібності.  Комп’ютерна презентація - це авторське учнівське бачення теми, розробка певного сценарію виконання і представлення аудиторії, яка, до речі, може бути абсолютно різною: від учнів початкової школи до вчителів. Комп’ютер дає можливість використання інформації мережі Інтернет,

дозволяє

ілюструвати,

естетично

оформляти

сторінки,

використовувати ефекти анімації.   Діти вчаться бути послідовними у відборі найсуттєвішої інформації.  Суть інформаційно-проектної технології - через проектну діяльність, яка передбачає розв’язання проблеми чи низи проблем на основі певної суми знань, показати практичне застосування цих знань. 

16


Наприклад, під час вивчення

теми «Диференціація

рекламних

засобів», учні зробили презентації на тему «Охорона навколишнього середовища» із трьох частин – охорона водних ресурсів «Бережи природну воду» учнів

на

повітря, фауну і флору. Цікаві також презентації

теми: «Осип Маковей – редактор», «Іван

журналіст»,

«Видатні

українські

Франко

журналісти. Борис

як

Грінченко»

(ДОДАТКИ) 3.5.2.

Технологія

застосування

творчих

завдань

на

основі

інформаційних технологій  За допомогою комп’ютерної програми викладачі також можуть перевірити вміння учнів читати текст мовчки. Цим актуалізується така важлива змістова лінія як комунікативна. Даний розділ комп’ютерної програми

надає

змогу

вчителеві

воднораз

проконтролювати

час

прочитання тексту і відповідно визначити темп читання для кожного учня класу. Творчі завдання на основі застосування інформаційних технологій за своїм змістом і методами виконання найчастіше носять ситуативний характер. Дидактичною метою таких завдань є вироблення діяльнісних компетенцій і виявлення особистісного ставлення до розв’язуваної проблеми на основі творчого застосування наявних знань, умінь, навичок. Учні школи журналістики охоче, з великим задоволенням виконують такі завдання, де є можливість їм виявити творчу індивідуальність.  Зрозуміло, що уроки з використанням інформаційних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Учитель повинен вміти користуватися різноманітними програмами: графічними, fleshанімації,

web-редактора,

програмами

для

створення

презентацій,

програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це уможливлює подання

17


інформації у формі відео, презентації, web-сторінки, з різноманітними роликами. Загалом у власній практиці для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовую ресурси Інтернету.  У своїй роботі застосовуємо перегляди фільмів з наступним їх обговоренням, аналізом і написанням відгуків про фільм. головне завдання використання ІКТ у процесі навчання

Вважаю, що в школі

журналістики – підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення предмету, ефективність його опанування школярами. Загальновизнано, що особистість, яка зацікавлена, хоче пізнати матеріал, засвоює його набагато краще, ніж та, що не зацікавлена змістом того, що вивчає.   3.6. Мережеві технології Мережеві

технології

призначені

для

телекомунікаційного

спілкування учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. Формами мережевої комунікації є: • електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання; • телеконференція - дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу. Особливістю навчання в Школі журналістики є те, що діти перебувають у постійному контакті з "командою" педагогів, до кожного з яких учень може звернутися за допомогою - зателефонувати у будь-який 18


час, написати викладачу на електронну адресу або

через соціальні

мережі задати питання і одержати консультацію педагога. Учні

нашої

школи

журналісти

активно

користуються

електронною поштою для надсилання своїх матеріалів на електронну адресу відділу : ctdug25@ukr.net, яка подається в газеті «Разом» і «Віснику освітянського життя» для спілкування з дописувачами і читачами.

19


ВИСНОВКИ Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих

знань,

навичок,

здібностей.

Впровадження

інновацій

неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором. Завдяки старанням педагогів-новаторів нових орбіт сягло мистецтво навчання і виховання, їм належать різноманітні відкриття. На новаторську педагогічну практику зорієнтовано і немало представників науки, які свої авторські програми реалізують у закладах освіти не як експериментатори, а як учителі й вихователі. У новаторській педагогіці багатогранно втілена творча сутність навчально-виховного процесу. Якщо наукова педагогіка розвиває загальні закономірності і теоретичні проблеми виховання, то новаторська творить ефективні педагогічні технології. Перед кожним із нас два шляхи: жити минулими заслугами, закриваючи очі на кардинальні зміни у світі, прирікаючи своїх учнів (і власних дітей) на життєвий неуспіх, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій. Гарно про це сказав І. Підласий: "Можна бездумно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям". Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення

20


якості

підготовки

спеціалістів

на

рівні

міжнародних

стандартів.

Розв'язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання. Отже, дійшли до висновку, що використання комп’ютерних технологій вносить істотні зміни у діяльність педагога та розвиток учня як особистості ставить нові вимоги до професійної майстерності викладання предмета, вимагає чіткої організації та індивідуальної роботи з кожним учнем під час навчально-виховного процесу у своїй діяльності прагнемо урізноманітнювати

уроки,

робити

вивчення

мови

і

літератури

неповторним, пам’ятаючи слова Олеся Гончара, що бути у вічному пошукові - це значить «шукати енергію слова в енергії душі». 

21


ДОДАТКИ

Біографія Осип Степанович Маковей – поет, прозаїк, публіцист, літературний критик, редактор багатьох періодичних видань, досвідчений педагог і визначний громадсько – культурний діяч кінця XIX – поч. XX ст. Народився Осип Маковей 23 серпня 1867 р. в м. Яворові Львівської обл.. в родині селянина. Після початкової школи навчався в українській гімназії у Львові, а потім на філософському факультеті Львівського університету. Ще в студентські роки О. Маковей розпочав свою літературну діяльність. Він починає писати ліричні вірші, громадські поезії, сатиричні образки, а згодом нариси, оповідання, новели. Прагнення здобути науковий ступінь привело письменника до Віденського університету. З 1899 р. почав працювати викладачем учительської семінарії в Чернівцях, а через два роки отримав вчений ступінь доктора філософії.

22


Журнал “Самостійна Україна” Осипа Маковея не безпідставно називали “ювеліром” творчості багатьох літературних імен, без яких сьогодні складно уявити українську літературу. “Він ніколи не відпихав від себе тих, що тільки починали писати, але навпаки він старався притягнути їх до себе й тішився, коли міг і комусь з талантів подати свою конечну руку… Таким своїм культурним та людяним поступуванням він заохочував українців до думання й творення”. Так характеризував його працю на своїх шпальтах журнал “Самостійна думка”.

Робота у Львівському часописі Наприкінці 1897 р., з ініціативи І. Франка й М. Павлика, О. Маковея запросили на посаду редактора новоствореного львівського часопису “Літературнонауковий вісник”, де він співпрацював із І. Франком, М. Павликом, В. Гнатюком, М. Грушевським.

23


Осип Маковей - редактор Осип Маковей як редактор, критик, педагог за короткий період редакторства в "Буковині" та співредакторства в "Літературно-науковому віснику" виплекав цілу плеяду талановитих українських письменників.

Педагогічна діяльність Осипа Маковея З кінця 1899 р. до осені 1910 р. - працював викладачем української мови та літератури в Чернівецькій учительській семінарії. 1901 року - захистив дисертацію про творчість П.Куліша та отримав учений ступінь д-ра філософії. Діяльність і творчість О.С. Маковея пронизані ідеєю прищепити національну свідомість українській інтелігенції.

24


Погляди Маковея на виховання Осип Маковей як громадський діяч спонукав учителів до участі в політичному житті Буковини. Він вважав, що “учителі-радикали”, які входили до складу партії, повинні “перш усего перестудіювати докладно цілу історію української політики в нашім краю”. Тогочасні буковинські вчителі становили “нашу інтелігенцію”. Осип Маковей як редактор, публіцист опублікував на сторінках галицької та буковинської преси низку статей і художніх творів, присвячених вихованню учнівської молоді, розвитку народних шкіл, завданням, що ставилися перед тогочасним шкільництвом.

Вічная пам’ять Осипу Маковею

У 1968 р. ім'я письменника присвоєно середній школі, в якій діє кімната музей. У сквері, навпроти школи встановлено пам'ятник – бюст О. Маковея.

На будинку по вул. О. Маковея, в якому з 1913 по 1925 роки жив і працював письменник, встановлено меморіальну дошку, а в 1987 р. вона замінена на пам'ятний знак з барельєфом. Похований О. Маковей на місцевому кладовищі в м. Заліщики.

25


26


Іва́н Я́кович Франко́ — український письменник, поет, журналіст, громадський і політичний діяч.

Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі, в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця – Сільна (1862— 1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864—1867). 1875 року закінчив Дрогобицьку гімназію (нині — Педагогічний університет).

27


Восени 1875 р. Франко став студентом філософського факультету Львівського університету.

Журналістська діяльність В середині 70-х років 20-річний Іван Франко, починає свою журналістську діяльність, в Галичині були наявні два сформовані культурні табори, опозиційні один до одного, що мали кожен свою систему преси. Журнал "Друг" почав виходити весною 1874 року як орган москвофільської студентської організації "Академический кружок", що існував при Львівському університеті .

28


Журнал “Друг” З приходом у жовтні 1874 року у редакцію Михайла Павлика, що був обраний секретарем комітету, виникли розбіжності у питанні мови. Франко був безсилий на цьому етапі змінити концепцію "Друга", його другосортність та неперебірливість, відірваність від потреб народу, яку палко засудив у своїх листах до редакції М. Драгоманов. Саме листи Драгоманова присвячені цій темі та баченню нового видання, стали приводом для арешту Франка, Белея, І. Мандичевського, а також повторного ув'язнення Павлика, що знаходився в лікарні.

Журнал “Громадський друг” 22-річний Іван Франко повернувся зі в'язниці 5 березня 1878 року. Виключений разом із Павликом з університету, з товариства "Просвіта", бойкотований обома таборами галицької інтелігенції, він, поза тим, вже тоді став своєрідним символом передової журналістики. Новий журнал, кошти на видання якого були частково виділені Драгомановим, називався „Громадський друг", і редакція його складалася з Франка та Павлика. Франко не тільки дописував для журналу, а й брав на себе редагування та коригування видання.

29


Співпраця І.Франка з іншими журналами Період існування журналу "Світ" — 1881-82 роки — позначений значним послабленням революційного руху радикалів і посиленням їхніх ідейних супротивників, москвофілів і особливо народовців. У 1880 році виникають видання, яким судилося відіграти величезну, чи не вирішальну роль в консолідації галичан: журнал "Зоря" та газета "Діло".

І . Франко і М. Павлик організували журнал “Народ” 1 січня 1890 року Франко та Павлик організували журнал "Народ", що проіснував рекордно довгий для видань радикалів час — п'ять з половиною років. "Народ" був "журналом громадсько-політичним і почасти науковопопулярним". Художній літературі в журналі відводилося мало місця (позаяк тепер у радикалів була конкретна мета, конкретний противник, отже, пропаганда та агітація вимагали докладання набагато більших сил). На третьому році видання художня література з "Народу" зникла зовсім: це було практично перше видання в Україні, що стало повністю публіцистичним. Кожен номер журналу відкривався передовою статтею, написаною кимось з членів редакції (відповідальним редактором був Франко, видавцем — Павлик). У журналі друкувалися, крім них, Леся Українка, П. Грабовський, В. Стефаник, Н. Кобринська, Л. Мартович, О. Кобилянська тощо.

30


І.Франко і М.Драгоманов організували журнал “Житє і слово” Восени 1893 року, будучи у Відні, Франко працює над програмою журналу, назва якого була запропонована Драгомановим: "Житє і слово". Журнал повинен був виходити раз на 2 місяці, обсягом 10 аркушів. У грудні 1893 року був надрукований перший номер. Незважаючи на постійну фінансову скруту, "Житє і слово" виходило регулярно. Журнал був збитковий.

Слова І.Франка про свою редакторську і журналістську діяльність : "Мене так використовують, що вже і жити не хочеться. Я змушений вести коректу чужих праць, справляти переклади на німецьку мову таких перекладачів, що й до белетристики не годяться, не то наукових діл. Я мушу слухатися, бо моє існування загрожене. З тої праці я осліп і оглух.” У жахливих умовах цькування, переслідування, арештів, обтяжений матеріальними нестатками, без поляки й винагороди, крутячись, за його власними словами, "як зерно під жорновим каменем" і не маючи часу для відпочинку та відновлення свого слабкого здоров'я, Іван Франко — видавець і редактор — торував новий шлях українській модерній журналістиці, літературі та освіті.

31


LOGO

Видатні українські журналісти Борис Грінченко

32


Борис Грінченко Народився 9 листопада 1863 році на хуторі Вільховий Яр на Харківщині

LOGO

Юнацькі роки Навчався у Харківському реальному училищі, але в 1878 р. був виключений з шостого класу і заарештований. Причина- зв’язок юнака з гуртком революційних народників.

LOGO

33


Граматика української мови Грінченківською “граматикою української мови” користувались наймолодші школярі.

LOGO

РОБОТА ЖУРНАЛІСТА З 1902 р. живе у Києві, багато працює як журналіст, очолює товариство “Просвіта”.

LOGO

34


“Словарь української мови” На практиці Грінчевського словника грунтувався перший прийнятий у радянський час український правопис, що був затверджений у 1921 році Всеукраїнською академією наук. Значною заслугою стало те, що в його словнику представлене мовне багатство всієї тогочасної України- як східної, так і західної. LOGO

Літературна спадщина Оповідання: “Каторжна” (1888 р.), “Ксеня”(1885 р.),” Грицько” (1890р.),”Кавуни” (1891 р.)

LOGO

35


Літературна спадщина Оповідання: “Каторжна” (1888 р.), “Ксеня”(1885 р.),” Грицько” (1890р.),”Кавуни” (1891 р.)

LOGO

Борис Грінченко як зразок Діяльність Б.Грінченка- один з прикладів невтомного громадського служіння народові України. Його ім'я стоїть поряд з іменами: Михайла Коцюбинського Лесі Українки Івана Франка Володимира Самійленка Анатолія Кримського та інших видатних митців кінця ХІХ – початку ХХ ст. LOGO

36


ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

LOGO

Виконав учень Школи журналістики - Бобоня Кирило

LOGO

37


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Ангеловски К. Учителя и инновации. Пер. с македонского.- М.: Просвещение, 1991. 2. Взаємонавчання учнів. Метод Рівіна / упоряд. І. Рожнятовська. - К. : Шкіл. світ : Вид. Л. Галіцина, 2006. - 126 3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посіб. / І. М. Дичківська. — К. : Академвидав, 2004. — 218 с. — (Серія «Альма-матер»). 4. Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. — К.: Вища шк. , 1997. — 349 с. 5. Поляков С.Д. Педагогическая инноватика: от идеи до практики. М.:Педагогический поиск, 2007, 167с. 6. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. Науковометодичне видання. 7. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. — К.: Видавництво А. С. К. , 2004. — 192 с. 8. Поташник М.М. Инновационные школы России: становление и развитие. Опыт программно-целевого управления: Пособие для руководителей общеобразовательных учреждений / Вступит. ст. В.С.Лазарева. – М.: Новая школа, 1996. – 320 с. 9. Сластёнин В.А., Подымова Л.С. Педагогика: Инновационная деятельность.- М.: Магистр, 1997.- 224 с. 10. Тоффлер Э. Шок будущего: Пер. с англ. / Э. Тоффлер. — М.: ООО “Издательство ACT”, 2002. —557 11. Хуторской А. В. Педагогическая инноватика: методология, теория, практика: Научное издание. – М.: Изд-во УНЦ ДО, 2005. – 222 c. 12. Цыркун, И. И. Методическая инноватика. - Мн., 1996. 13. Цыркун, И. И. Система инновационной подготовки специалистов гуманитарной сферы. - Мн., 2000. 14. Юсуфбекова Н.Р. Общие основы педагогической инноватики: Опыт разработки теории инновационных процессов в образовании. - М., 1991.

38


Інноваційні технології в журналістиці  
Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you