Основа 2 final edition by Олександр Майборода

27 ЗМІСТ 9 До 200-річчя Кобзаря

Високі результати випускників Львівщини. ЗНО 2013. Лариса Середяк 16 Міжнародний конкурс з української мови ім. Петра Яцика 20 Актуально. «Українська школа жива і розвивається»: Дмитро Табачник 26 Славетні дати. 100 річчя Бучалівської школи Городоцького району 29 Інтерв’ю. Зоряна Ленів: «Є в нашій професії слово «Покликання» 36 До проблеми національного виховання учнів. Петро Сікорський

61 45 57 ЗМІСТ 42 Освіта потребує модернізації 48 Внесено зміни до типового положення про атестацію педагогічних працівників. Любов Хомин 50 Юридична консультація 54 Освітньо-інформаційний проект «Електронні бази дошкільних навчальних закладів». Тарас Юрчишин 55 Психологи радять 68 Тисячі дитячих шедеврів. Ольга Михайлюк

СЛОВО ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА В рамках Програми розвитку Львівщини розроблено та введено в дію Освітній портал Львівщини, як інформаційно-новинний портал. Наша дотеперішня праця заохочує і зобов’язує. У центрі уваги кожного розділу використання Інтернет-ресурсів, налагодження зв’язків між департаментом освіти і науки Львівської облдержадміністрації, відділами освіти, закладами підпорядкування. З вашою допомогою якість має конкретний вияв свідчень динаміки та інноваційних підходів. Добра новина – у тому, що на нас чекають, на нас розраховують, нам довіряють, дає нам змогу переглянути і глибше зрозуміти реалізацію повних можливостей. Зараз ведеться робота щодо створення аналітичнопубліцистичного порталу під назвою «Педагогічний часопис Львівщини», в якому передбачено рубрики: • Соціально-молодіжна політика; • Особлива дитина; • Креативна комунікація; • Фахові спільноти; • Дистанційна освіта; • Творча майстерня; • Медіакомунікації. За допомогою вищеназваних рубрик порталу «Педагогічний часопис Львівщини» є можливість забезпечити проведення публічних обговорень за передбаченими темами, залучення громадських та благодійних організацій для розширення медіа-сфери та активного розвитку єдиного інформаційного освітнього простору. Заплановані заходи дозволять зробити користування порталом ще більш зручним та цікавим, дадуть можливість висвітлювати досягнення та методичні напрацювання педагогів для широкого загалу. Тим самим активні та ініціативні педагоги отримають інструмент для свого особистого розвитку у сфері освіти і науки, зможуть поділитися напрацюваннями з колегами чи створювати спільні розробки, а користувачі отримають швидкий та зручний доступ до всієї необхідної інформації щодо освіти Львівщини. Створення порталу дасть можливість акумулювати інформацію для педагогічно-публіцистичного друкованого «Педагогічного часопису Львівщини «Основа», який виходитиме журналом 1 раз у квартал. Тому пошук цікавих і обдарованих перебуває на першому місці порядку денного. Дорогі Друзі! При цій нагоді хочу ще раз висловити глибоку вдячність нашій багатогранній спільноті за співпрацю і підтримку. Ваша підтримка є прецінною. З великою надією, енергію і невтомність запрошуємо вас всіх до участі та бажаємо творчих успіхів. Ольга Парчевська Педагогічний часопис Львівщини «Основа» Освітній портал Львівщини 7

ПАМ’ЯТНІ ДАТИ МІЖ БУДНЯМИ І СВЯТАМИ Стрілки годинника повільно, проте невпинно косять собі час, і мимоволі спохоплюєшся та ловиш себе на тому, що до закінчення календарного року залишилось не так уже й багато – якихось два місяці. Багато завершених справ залишилось позаду, вони стали надбанням нашої освітянської історії, а попереду маємо чимало такого, до чого повинні докластися і розумом, і серцем, і усім своїм організаторським досвідом. Першого листопада – річниця утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Далекого уже 1918 року у Львові сталась подія, значення якої важко оцінити. Згуртовані навколо своїх очільників патріоти Західної України нарешті спромоглися здобути власну державу. Про ті бурхливі події треба пам’ятати і доносити їх дітям, бо саме у ті дні закладався фундамент Незалежності. Для нас, освітян, важливим є те, що урядом ЗУНРу 13 лютого 1919 року було прийнято «Закон про основи шкільництва», згідно з яким українська мова визначалась основною в усіх державних школах; публічні школи оголошені державними, вчителі піднесені до статусу державних службовців. Дозволялося засновувати приватні школи за умови, що власник є громадянином ЗУНРу, зобов’язується дотримуватись законів цієї держави. За національними меншинами (поляками та євреями) визнавалось право на школи рідною мовою. За порівняно нетривалий період часу існування ЗУНРу було відкрито 30 українських середніх шкіл, 20 гімназій, 3 реальні школи, 7 учительських чоловічих і жіночих семінарій. 21–23 березня 1919 року у Станіславі відбувся з’їзд учителів середніх шкіл. ЗУНР постала як вислід довготривалих сподівань українців Галичини на власну державу. Політичний устрій ЗУНРу – добра модель демократичної європейської правової держави, побудованої на розумному гуманізмі і поступовому затвердженні демократичних засад у суспільстві. День української писемності – свято, яке щороку ми відзначаємо 9 листопада. Враховуючи важливу роль української мови в консолідації українського суспільства, 9 листопада 1997 року Президент України Леонід Кучма видав Указ «Про День української писемності та мови». Дата відзначення «прив’язувалась» до вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця. У День української писемності щороку стартує Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика. Цьогоріч це вже буде 14-й конкурс. Урочисто його відкриватимуть у смт Верхнє Синьовидне Сколівського району на батьківщині Петра Яцика. Нам належить докласти чималих зусиль, аби Свято Мови, яке несе в собі конкурс Яцика, відбулося справді на високому рівні, адже йдеться про утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу, виховання у молодого покоління поваги до традицій рідного народу, підвищення рівня мовної освіти й культури, удосконалення навиків майстерного володіння словом, підвищення рівня знань учнів. У листопаді також стартує ІV Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської молоді імені Тараса Шевченка. Цей захід особливий, адже він відбуватиметься у рамках підготовки до відзначення у 2014 році 200-ліття від дня народження Т.Г. Шевченка. Тому треба усе зробити для того, аби на усіх етапах до участі в конкурсі залучалось якомога більше молоді, в якої плекається повага до мови і традицій свого народу. На нас ще чекають заходи з відзначення Року дитячої творчості, конкурси «Кенгуру»… та ряд інших заходів. Ігор Гургула

ДО 200-РІЧЧЯ КОБЗАРЯ

Основа № 10-11 (240) 20

У ПОШАНІВОК КОБЗАРЕВІ Золотий вінок, який зберігається у Канівському музеї Тараса Шевченка, був виготовлений у Винниках

Із Володимиром Хомою, членом ради суспільно-культурного товариства «Надсяння», ми познайомилися у селі Радружі, що неподалік Любачева в Польщі. Він разом із іншими колишніми односельцями упорядковував український цвинтар. Ми розговорилися. З’ясувалося, нас окрім «Надсяння» нас єднає «Львівська політехніка». Пан Володимир у 1958 році закінчив тут хімічний факультет і здобув фах інженера-механіка. Він і розповів мені історію одного вінка, котра, на мою думку, має зацікавити читачів. – Мабуть, ті, хто бував у музеї Тараса Шевченка в Каневі, звернули увагу на незвичний «золотий вінок». То я його особисто виготовив до 150-річчя від дня народження Кобзаря, – ділиться пан Хома. – Для преси розповідаю цю історію вперше. Розпочалося все у перших днях квітня 1964-го…Тоді Володимир Хома працював на тютюновій фабриці начальником механічної майстерні. Будівельний відділ на підприємстві

очолював Григорій Лупій, а головним конструктором був Петро Осадчий. Саме Лупій при розмові нагадав, що незабаром у Каневі на державному рівні відзначатимуть 150-річчя від дня народження Шевченка. Олесь (його брат, письменник) попросив, щоби й львів’яни долучилися до цієї події... – Я запропонував виготовити лавровий вінок з латуні, – згадує Володимир Хома. – Хлопці довго не погоджувалися. Зрештою, мені вдалося переконати, що такий вінок стане окрасою музею. До всього я наголосив, що вінок справді буде «живим». А вже наступного ранку прибіг Григорій зі словами: «Знаєш, Владку, ти такий цвях забив мені в голову, що не міг спати цілу ніч. Як має виглядати такий вінок?» Я його заспокоїв, бо мав відповідну сталь і доброго інструментальника Баштевича, колишнього вояка УПА, який мав золоті руки. Вінок ми мали виготовити за тиждень. За цей час треба було зробити два штампи. Після тієї розмови з Грицьком я пішов до Василя, аби поділитися планами й попередити, що маємо все робити потай, щоб ніхто про це не довідався. За роботу взялися дружно. Володимир Хома купив у крамниці кілька пачок (200 грамів) лаврового листя. У майстерні розклали листки на столі, щоби вибрати найкращі. Знайшли й лавровий горішок. Василь відбив листок у металі., загартував його, відшліфував. Один пуансон виготовив художник по металу Віталій Стратейчук, відомий своїми творчими ювелірними роботами у Відні, інший – Василь Баштевич. Готові 150 листків, цинковий дріт і великий аркуш паперу Володимир забрав додому. Відтак спаяв бурою дріт, зробивши з нього кільце для вінка, розклав на ньому

Основа № 10-11 (240) 20

коротко ВО «ПИСЬМЕННИКИ БОЙКІВЩИНИ» ЮВІЛЕЙ ШЕВЧЕНКА ВІДЗНАЧИТЬ ТЕМАТИЧНИМ ЗБІРНИКОМ З нагоди 200-ліття Кобзаря Всеукраїнське об’єднання «Письменники Бойківщини» готує до друку колективний збірник творів під наразі робочою назвою «На розмову з Тарасом Шевченком: на високій дуже кручі». За словами голови ВО «Письменники Бойківщини» Любові Рудавської-Вовк із м. Самбора Львівської області, зараз із надісланих творів формується тематичний план майбутнього збірника. До нього увійдуть, насамперед, вірші як про самого Тараса Шевченка, так і роздуми сучасників над його мріями, думами, болями, а також статті, інші публікації на тему Шевченкіани. Загалом це буде четверта тематична книжка письменників Бойківщини. Джерело: міський портал «Самбір»

симетрично лаврові листки. Першими його консультантами й порадниками були мама та брат Василь. Коли все вже було розкладено, почав припаювати кожен листочок до дроту. – То була досить марудна робота. – згадує пан Володимир. – До всього, я зауважив, що в деяких місцях спаювання почорніло. Пастою гойя, котрою у війську чистили бляхи на ременях, відполірував потемнілі місця, потім дріт і кожен листок окремо. Тоді все п’ять разів покрив безколірним лаком. Вінок «ожив», кожен листочок виблискував наче золотий! До Києва вінок Володимир Хома віз разом із Лупієм і Осадчим у квадратовій скриньці. Зустрілися з Олесем Лупієм у

будинку спілки письменників. Там були Микола Вінграновський і Ліна Костенко. Вінграновський, який знав про вінок, запитав, де він (скриньку з вінком львів’яни завбачливо поставили збоку). Однак Олесь не квапився відкривати таємницю, заявивши, що подарунок залишили на вокзалі в камері схову. Сказав він так не випадково, а через певну пересторогу, бо поруч крутився якийсь невідомий чоловік, а в Олеся на кагебістських нишпорок чуйка була розвинена. Лише коли незнайомець кудись зник, Володимир Хома делікатно відкрив скриньку й перед очима киян постало справжнє львівське диво. – Музей Шевченка ще такого не бачив! – захоплено зауважив хтось із киян. – До Канева добиралися пароплавом, аби лише встигнути до початку вшанувань. – Підсумовує Володимир Хома. – Пройти непоміченими через щільне кільце міліції і військовиків до музею Тараса Шевченка було просто неможливо. Та допоміг щасливий випадок. Олеся Лупія помітив виходець з Покуття, видатний митець Василь Касіян. На той час він користувався величезним авторитетом у найвищих владних колах. Народний Художник СРСР, лауреат Ленінської та Державної премій УРСР імені Тараса Шевченка, Герой соціалістичної праці! З таким послужним списком Касіян проходив усюди без перешкод. Саме з його допомогою Олесеві Лупієві вдалося пронести вінок і поставити його до підніжжя пам’ятника Кобзареві поруч із вінком живих квітів від полтавської громади. Якийсь час вінок із Винник стояв біля підніжжя. Згодом його перенесли до музею, де він донині є окрасою експозиції. Катерина ГРЕЧИН

ШЕВЧЕНКО У БРОНЗІ, КАМЕНІ ТА МАРМУРІ Кожний пам’ятник чи бюст Тарасові Шевченкові має особливу історію. Насамперед, мабуть, здивуємо читачів одним фактом. Виявляється. Перший пам’ятник Кобзареві було встановлено не в Україні, а в Казахстані (тоді він територіально належав до Російської імперії). На півострові Мангишлак, де поет відбував заслання

1881 року, на напівкруглому постаменті встановили погруддя Тараса Шевченка. В роки жорстокої війни. Коли більшовицька Москва відновлювала свою імперію, а саме 1920 року, цей пам’ятник було зруйновано. На щастя, в 1927-му пам’ятник відновили.

Основа № 10-11 (240) 20

Але й цей постамент не був першим скульптурним зображенням Шевченка. Як свідчать дослідники Шевченкіани, першим скульптурним зображенням Кобзаря стала робота випускника Петербурзької академії мистецтв, українця за походженням Балавенського. Цей митець почав працювати над образом Поета ще за його життя, ліплячи з натури, а закінчив роботу вже після смерті Шевченка 1862 року. Потім пам’ятник Кобзарю спробував створити відомий російський скульптор Микешин, який знав Тараса Шевченка особисто. Він спроектував постать поета в багатофігурному пам’ятнику, присвяченому тисячоліттю Русі для міста Новгород, але царська влада цього зробити не дозволила. Перше погруддя, виконане в мармурі, з’явилося в садибі меценатки Алчевської у Харкові 1889 року. Цей бюст і вважають першим скульптурним зображенням нашого генія, що постав в Україні. Готуючись відзначити 100-ліття від дня народження поета, 1914 рік у багатьох містечках і селах України, особливо на

коротко ДО 200-ЛІТТЯ ШЕВЧЕНКА НА ЛЬВІВЩИНІ ВИДАДУТЬ КНИГУ «БАТЬКІВЩИНА ФРАНКА ПРО КОБЗАРЯ» Щоб залишити нащадкам пам’ять про святкування 200-ліття Тараса Шевченка, на Дрогобиччині відкриють пам’ятні таблиці у селах району та видадуть подарункову книгу «Батьківщина Франка про Кобзаря». Вніс цю цікаву пропозицію краєзнавець Роман Пастух на засіданні районного організаційного комітету з підготовки та проведення заходів, присвячених 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка. Для широкого висвітлення підготовки району до святкувань Року Тараса Шевченка перший заступник голови РДА Степан Рудницький запропонував організувати для журналістів прес-тур по місцях, пов’язаних з іменем великого Кобзаря на Дрогобиччині. На засіданні оргкомітету також вирішено організувати для молоді, зокрема для переможців літературних конкурсів, екскурсію на малу батьківщину Кобзаря – в село Моринці та до Канева. Про це повідомив кореспондент IA ZIK

коротко ДНІ ЛЬВОВА В РАМКАХ ВІДЗНАЧЕННЯ 200-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т. ШЕВЧЕНКА У САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ Ініціативу проведення такого заходу висловив Віктор Шемчук під час зустрічі із Старшим радником Посольства Російської Федерації в Україні Ігорем Севастьяновим. Зазначимо, що на зустрічі також був присутній Генеральний консул РФ у Львові Олег Астахов. «У нас у Львові є чудовий аеропорт, який потребує навантаження. Ми пропонуємо продумати розумну логістику із авіасполученням між Львовом та містами Російської Федерації. Адже не секрет, що росіяни вже давно активно відвідують наш край, тож туристичний напрям між двома державами слід розвивати», – зазначив Віктор Шевчук. Окрім цього, очільник Львівщини та представники делегації із Російської Федерації попередньо домовилися про організацію днів Львова у Санкт-Петербурзі, а також днів Санкт-Петербурга у Львові. Перший захід повинен відбутись в рамках відзначення 200ліття від дня народження Шевченка. Водночас дні Санкт-Петербурга у Львові будуть присвячені 100-річчю від початку Першої Світової війни – в рамках заходу відбудеться виставка робіт художників, які зображали на своїх полотнах пост воєнні міста. Джерело: loda.gov.ua

Заході, місцеві громади встановили кілька десятків пам’ятників Шевченкові, переважно, то були погруддя чи невеликі постаменти. Деякі з них, переживши століття, дійшли до наших днів. Приміром, у Коломиї, Косові, Волчківцях, Надієві, Завадові…Своєрідним пам’ятником Кобзарю були насипані кургани з великими хрестами на вершині. Таку могилу, зокрема, 1914 року у Волчківцях, що в нинішньому Сеятинському районі ІваноФранківської області, відкривав Василь Стефаник. Згодом тут постав бюст, який і нині тут є. А громада Винник поблизу Львова спромоглася зробити це на рік раніше. Не забуваймо також, що перед цим маленьке погруддя встановила також громада села Лисиничі, котре теж поблизу Львова.

Основа № 10-11 (240) 20 Перший же справжній пам’ятник з’явився у Великій Україні лише 1918 року в Ромнах. Автор – відомий скульптор Іван Кавалерідзе. Того ж року пам’ятники Шевченкові відкрили в Москві та

коротко НА ЛЬВІВЩИНІ ПРОХОДИТЬ ОБЛАСНИЙ КОНКУРС ПРОЕКТІВ «ТАРАС ШЕВЧЕНКО І НАШ КРАЙ» До участі запрошені педагоги, учні 8–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів Львівщини та їхні батьки – співрозробники проектів виховних справ. До складу команди, яка бере участь у Конкурсі, можуть входити учні різних вікових категорій і, відповідно, з різних класів. Проект розрахований на жовтень 2013 – березень 2014 року і обов’язково передбачає:  створення інтернет-газети «Шевченко і сучасність»;  розробку сценарію позакласного заходу, присвяченого вшануванню Великого Кобзаря (4-5 стор.);  захід, зініційований самими учасниками Конкурсу (вистава (сценарій), диспут, екскурсії, зустрічі з відомими людьми тощо). Реєстрація матеріалів на Конкурс проводилась Оргкомітетом з 14 по 25 жовтня 2013 року. Конкурс проводиться у два етапи:  І етап – з 28 по 31 жовтня 2013 року – розгляд журі Конкурсу наданих матеріалів та визначення командучасників, які братимуть участь у другому етапі Конкурсу – підсумковій конференції.  ІІ етап – 7 листопада – підсумкова конференція: представлення учасниками Конкурсу проектів та планів їх реалізації. Визначення 10 лауреатів Конкурсу. Джерело:Освітній портал Львівщини

Петербурзі (автори С. Волнухін і Я. Тільберґ відповідно). Але виконані вони були поспіхом, до того ж із нетривких матеріалів, а тому проіснували недовго. У Ромнах пам’ятник відновлено в бронзі лише 1981 року.

коротко У ВЕРЕСНІ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ТА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЛЬВІВЩИНИ СТАРТУВАВ IV МІЖНАРОДНИЙ МОВНОЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС УЧНІВСЬКОЇ ТА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. Відповідно до наказу департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації від 15.10.2013 р. № 397 конкурс проводиться для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі ліцеїстів Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, у чотири етапи:  1-й етап – до 22 листопада 2013 року – шкільний (у загальноосвітніх навчальних закладах та у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут);  2-й етап – 30 листопада 2013 року – районний (міський) (у районах та містах обласного підпорядкування) (крім Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут);  3-й етап – 14 грудня 2013 року – обласний у м. Львові;  4-й етап – у лютому 2014 року – фінальний (на державному рівні) у м. Львові. А для учнів професійно-технічних навчальних закладів – у три етапи:  1-й етап – 30 листопада 2013 року – у професійно-технічних навчальних закладах;  2-й етап – 14 грудня 2013 року – обласний у м. Львові;  3-й етап – у лютому 2013 року – фінальний (на державному рівні) у м. Львові. Джерело: Освітній портал Львівщини

святкування 120-річчя від дня народження. У Києві це відбулося ще на п’ять років пізніше.

У Харкові великого Поета увічнили в бронзі теж досить пізно – аж в 1934-му році – під час

Тим часом за кордоном пам’ятники Шевченкові встановлено практично в кожному населеному пункті, де існувала українська

діаспора. Так, у липні 1951 року в містечку Палермо, поблизу канадійського Торонто, уряд

УРСР подарував українцям цієї країни пам’ятник Шевченкові. Це містечко вибрали з огляду на те, що тут замешкала одна з найчисельніших

Основа № 10-11 (240) 20 заокеанських українських громад, як тоді казали «прогресивістів», тобто тих, які займали радянську

позицію. На постаменті зроблено характерний

напис «Від українського народу – українцям Канади». На відміну від цього, у канадійському Вінніпезі монумент постав завдяки зусиллям та коштам тамтешньої діаспори.

намагаються «визволити» Шевченка й повернути «з чужини» додому.

Його автор – канадієць українського походження Драґан. Цікава історія появи монумента Шевченкові в столиці США. Постав він у Вашингтоні теж завдяки українцям Америки. Але до його відкриття причетні одразу п’ятеро американських президентів. Гаррі Трумен був почесним головою комітету зі спорудження пам’ятника, а Рональд Рейган входив до його складу. Тогочасний чинний президент Девід Ейзенхауер підписав схвалений сенатом закон про будівництво пам’ятника. Джон Кеннеді допоміг реалізувати задум, а спеціальна заява Ліндона Джонсона вмурована під постаментом пам’ятника. Ще одна знакова деталь. Під час закладення монумента було використано спеціальну лопату, котрою перед тим користувалися при закладенні пам’ятників Джорджу Вашингтону й Аврааму Лінкольну в американській столиці. Були й випадки вандалізму щодо пам’ятників Шевченкові. Зокрема, польські підлітки, а згодом і військовики під командуванням полковника Токаржевського, вчинили акт вандалізму у Винниках. Полковник особисто стріляв у постамент. Так і залишилося його ім’я у віках через цю ганебну подію. Ще один випадок руйнування пам’ятника Шевченкові стався в Румунії 1993 року. Там після повалення соціалістичного режиму і Кобзар потрапив у немилість через те, що його відкрили...комуністи. І лише через двадцять років пам’ятник відновили. Не оминула доля Шевченка й курйозними випадками. Приміром, у одному з сіл Жовківщини, що на Львівщині, несподівано серед ночі… зник пам’ятник Шевченкові. Селяни забили на сполох. Згодом міліція з’ясувала, що землю, на якій був пам’ятник, викупив місцевий підприємець отож і бронзового Тараса він вважав своєю власністю. Тому й з ним зробив свій ґешефт. Перевіз монумент до одного з містечок на Буковині, де пам’ятник підфарбували та встановили на центральному майдані. Нині селяни через суд

Пам’ятники нашому генієві постали також у багатьох світових столицях, є вони не лише в США та Канаді, але й у Бразилії, Аргентині… Навіть острів Мальта несподівано прикрасила скульптура Кобзаря. Річ у тім, що українська громада замовила в місцевому кар’єрі, який славиться своїм мармуром, скульптуру. Уже був внесений аванс, а решту грошей не вдалося зібрати. Отож пам’ятник залишився на Мальті. Оригінальністю трактування вирізняється пам’ятник Шевченкові у Римі. Там Кобзар постає в образі античного філософа з піднятою у привітання правицею. Автор – відомий італійський скульптор Мацеї. Постав монумент у символічному місці – перед греко-католицьким собором святої Софії. Усе ж найвдалішим із мистецької точки зору вважають пам’ятник Тарасові Шевченкові у Києві. Тут багато важить і висока майстерність скульптора, і місце розташування та ландшафтне облаштування монумента. До речі, на цьому місці до революції 1917-го тут стояв пам’ятник російському цареві. Його зняли, а постамент залишили. Коли помер Михайло Грушевський і його тіло привезли на поховання до Києва, виникла проблема з пам’ятником. Грошей було мало, тому до роботи за невелику винагороду зголосився молодий, нікому не відомий, скульптор Іван Макогон. Надгробок Грушевському вирішили зробити з кам’яної брили, що залишилася від царського пам’ятника. Скульптор працював просто неба у сквері Шевченка. Згодом пам’ятник перенесли на кладовище, де похований Грушевський. Коли ж настав час святкування 120річчя від дня народження Кобзаря, у столиці вирішили, що це місце найкраще для пам’ятника. Конкурс виграв ленінградський скульптор Матвій Манізер. Однак, коли монумент був готовий, виявилося, що він – замалий для цього простору. Довелося перевозити пам’ятник до Канева. У Києві ж митець повторив із несуттєвими змінами роботу, на два метри зробивши постать вищою. Результат вражаючий! Цікаво, що за підрахунками фахівців, у світі найбільше пам’ятників установлено саме українцеві Тарасу Шевченкові! І з роками їхня кількість збільшується.

Ірина НІКІТЧУК

__________________________________ У СТРИЮ ПРОЙДЕ КНИЖКОВА ТОЛОКА

25-26 жовтня у Стрию вдруге відбулась книжкова толока. До міста завітала плеяда українських літераторів, творців сучасної книжки, яка пробивається крізь міцні мури нерозуміння, неприйняття, без належної підтримки. ХХ Форум видавців у Львові яскраво проілюстрував, що українці читають, цікавляться новинками літератури, купують фоліанти, знають сучасних письменників. Стрий підхопив естафету від міста Лева і організував дводенний культурний вибух – зібрав понад п’ятдесят іменитих авторів, які мали зустрічі, автограф-сесії, майстер-класи. Привідкрити деякі секрети толоки погодилася заступник міського голови Стрия Таїсія Гайдукевич. – Таїсіє Іванівно, перша книжкова толока в Стрию проходила минулого року в липні у межах І фестивалю кредитних спілок, і мала хороший резонанс. Її організаторами була місцева кредитівка «Вигода». Хто цьогоріч зініціював приїзд літературного десанту до нашого міста? – Основні організатори – це книгарня «Ідея» в особі Люби Хомчак і Стрийська міська рада, зокрема, відділ культури та відділ освіти. Кредитна спілка «Вигода» – один з меценатів толоки. Толока присвячена 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка, яке

ми відзначатимемо в березні 2014 року. А лозунг «Купуй і читай українське» актуальний завжди. 200 років Шевченку – це не просто дата. Це, фактично, ювілей нашої літератури, мистецтва, освіти. – Приїзд скількох авторів та представників скількох видавництв був запланований? – Ми робили акцент, перш за все, на зустріч в різних місцях з різними аудиторіями і живе спілкування з п’ятдесятьма авторами, які є обличчям сучасної літератури. Наша мета – наблизити письменника до читача і, відповідно, читача до улюбленого автора. Продаж книг – це похідне. Щодо видавництв – були з Тернополя «Богдан» і видавництво «Старого Лева» зі Львова. Організатори доклали максимум зусиль, щоб до нас приїхали відомі, харизматичні автори, ті, книжками яких зачитуються і старі й молоді. Наприклад, Ірен Роздобудько, її чоловік Ігор Жук, Мирослав Дочинець і Олександр Гаврош, поет Петро Мідянка із Закарпаття, Володимир Лис з дружиноюпоетесою Надією Гуменюк, Любко Дереш, Людмила Таран – авторка резонансного твору про людей, які живуть з ВІЛ-СНІД «Коли ти поруч», Василь Шкляр, ряд письменників з клубу «Сімейного дозвілля». Загалом на толоці були автори з усієї України. Звісно, львівських письменників було найбільше. – Судячи з імен, що Ви назвали, дводенна програма толоки обіцяла бути насиченою. Власне, яка вона? – Організатори хотіли охопити різні категорії людей. Цікавою була дитяча програма. Для маленьких читачів – зустрічі у дитячих бібліотеках, зокрема на Новому Світі, біля СЗШ № 3 та центральній – ім. Стефаника. Для школярів – у навчальних закладах СЗШ № 2 та СЗШ № 9. Більшість зустрічей по книгозбірнях та школах відбулись у п’ятницю, 25 жовтня. Субота, 26 жовтня, розпочалась зустріччю та неформальним спілкуванням у Народному домі, далі ще декілька акцій, які вперше

пройшли у нашому місті. Під час круглого столу на тему: «Сучасна українська література» обговорювались проблеми, перспективи та інше. Почесний гість – літературознавець, критик, лауреат цьогорічної премії Валерія Шевчука, як один з кращих прозаїків на сьогоднішній день Володимир Даниленко (м. Київ). Це, перш за все, для вчителів, бібліотечних працівників, знавців літератури. Також вперше влаштовано Літературне (поетичне) кафе. На базі одного з найзатишніших та оригінальних закладів нашого міста проведено зустрічі з поетами за філіжанкою кави. Вхід, звісно, за запрошеннями. Була запланована екскурсія до Вищого художньо-професійного училища – одного з найкращих закладів в Україні, закладі, де «кують» кадри народних умільців творчих професій, де є багато різних майстерень, викладають професіонали, вчаться молоді креативні люди. Окрім зустрічей з авторами, автограф-сесій, обговорень новинок української літератури, поетичних читань у нас відбулась так звана літературна вітальня для самих авторів, які мали час і між собою поспілкуватися у Народному домі, дві виїзні зустрічі з письменниками у Моршині та Дашаві, щоб і там люди змогли долучитися до книжкової толоки. Зазначу, що наша толока своєрідне відлуння ювілейного ХХ Форуму видавців у Львові, тому багато говорили про нову літературу, яка там була, нових авторів, нові видання, бестселери, номіновані й нагороджені книги. Тобто зроблено акцент на найцікавіших і найсвіжіших літературних прем’єрах. Не всі стрияни змогли побувати у Львові на Форумі видавців, тож стрийська толока дала можливість хоч трішки опинитися у цій неповторній атмосфері, де її величність книга – усьому голова. За матеріалами редакції газети «Фортуна

АКТУАЛЬНО ВИСОКІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИПУСКНИКІВ ЛЬВІВЩИНИ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЗНО 2013) Лариса Середяк Зовнішнє незалежне оцінювання (далі – ЗНО) є інструментом, яким в Україні вимірюють рівень навчальних досягнень випускників і отриманим результатам довіряють. Рівень довіри – а це понад 60% громадськості – тримається на забезпечені високого організаційного рівня проведення ЗНО, створенні рівних умов для всіх його учасників при підготовці змістових тестових завдань однакових за складністю і формами. Український центр оцінювання якості освіти і регіональні центри оцінювання якості освіти протягом навчального року готують, а в червні організовують проведення основної сесії зовнішнього незалежного оцінювання. Оскільки цей інструмент – результати ЗНО – на сьогодні є найоб'єктивніший, різні організації, в т.ч. і засоби масової інформації, вибудовують за ним рейтинги шкіл, районів, областей. Використовуючи дані звіту Українського центру оцінювання якості освіти (далі – УЦОЯО) за 2013 рік, який подає результати зовнішнього оцінювання з усіх предметів за шкалою 100–200 балів (рейтингова шкала) і Регіональні дані, керівники управлінь (відділів) освіти мають можливість бачити результати навчальних досягнень своїх випускників. Абітурієнти Львівської області у 2013 році за кількістю учасників, які набрали 180 балів і більше, серед регіонів України мають: Перші місця з:

 Української мови і літератури: Львівська обл. – 16,83%, (м. Київ – 15,46%, ІваноФранківська обл. – 11,84%)  Історії України: Львівська обл. – 14,83% (м. Київ – 12,73%, Тернопільська обл. – 10,53%)  Хімії: Львівська обл. – 16,55% (м. Київ – 12,24%, Івано-Франківська обл. – 11,09%)  Біології: Львівська обл. – 13,55% (м. Севастополь 12,38%, м. Київ – 12,24%) Друге місце з:  Фізики: Львівська обл. – 11,46% (м. Київ – 22,38%, Черкаська обл. – 9,25%) Треті місця з:  Англійської мови: Львівська обл. – 11,97% (м. Київ – 14,58%, м. Севастополь 12,61%,)  Географії: Львівська обл. – 9,87% (м. Київ – 11,23%, Волинська обл. – 11,15%)  Всесвітньої історії: Львівська обл. – 11,92% (м. Київ – 13,10%, Черкаська обл. – 12,43%) Бачимо, що з 8-ми основних предметів випускники Львівщини показують високі результати, та й з решти – німецької, іспанської, французької мов, світової літератури – вище середнього рівня по Україні. Які чинники впливають на ці показники? Що мотивує сьогодні учнів до навчання? Хто вкладає працю в наших абітурієнтів – вчителі? Батьки? Репетитори? Середовище та мрії самих учнів? Це доцільно вивчати… В Україні затверджено Положення про національну систему рейтингового оцінювання загальноосвітніх навчальних закладів (наказ МОН від 01.08.2013 № 1059, зареєстрований в Мінюсті 9.08.2013 за № 1362/23894). Складовими рейтингового оцінювання є рейтинг ЗНЗ за результатами зовнішнього оцінювання результатів їхньої діяльності (зовнішнє рейтингове оцінювання) і рейтинг ЗНЗ за результатами внутрішнього моніторингу їхньої діяльності (рейтингове оцінювання за результатами внутрішнього моніторингу) – п. 7. Положення. Рейтинг ЗНЗ за результатами зовнішнього оцінювання може базуватися на критеріях, що формуються за показниками участі ЗНЗ у систематичних всеукраїнських моніторингових дослідженнях якості загальної середньої освіти, зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників, а також інших експертних оцінках. (п. 10 Положення). Один з критеріїв – результати ЗНО щороку оприлюднюються і доводяться до відома всіх зацікавлених осіб. За матеріалами: http://testportal.gov.ua/reports/ http://www.lvtest.org.ua/zvity

КОНКУРСИ МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІМЕНІ ПЕТРА ЯЦИКА Мово рідна! Мово невмируща! Нездоланна в просторі віків! Ти потрібна нам, як хліб насущний, Як дарунок вічний прабатьків!

ВИКОНАННЯ УКАЗІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Відповідно до Указу Президента України від 9 листопада 2007 року № 1078 «Про Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика»:  щорічно організовується і проводиться Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика як щорічного загальнонаціонального заходу для підвищення рівня знань з української мови, виховання у молодого покоління любові до мови свого народу;  забезпечується всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя, сприяння утвердженню її статусу як державної, піднесенню престижу української мови серед молоді. Указом Президента України від 28 листопада 2007 року № 1155 «Про деякі заходи щодо піднесення ролі української мови» засновано, починаючи з 2008 року, 14 щорічних стипендій Президента України переможцям Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. У 2009 році стипендію Президента України призначено переможцю Міжнародного конкурсу Хомин Марті, учениці Львівського фізико-математичного ліцею. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО КОНКУРС Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика тепер відомий як Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика – конкурс, який має на меті утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу серед молоді, виховання поваги до культури і традицій українського народу. Організатори конкурсу – Міністерство освіти і науки України, Ліга українських меценатів за підтримки Міністерства культури і туризму України. Перший Міжнародний конкурс знавців української мови відбувся у 2000 році. У 2002 році у ІІІ Міжнародному конкурсі знавців української мови взяло участь 5 млн. осіб. Цей конкурс проходив уже без участі його ініціатора і мецената – Петро Яцик пішов з життя (2001). За ухвалою Ліги українських меценатів, конкурсу надано ім'я Петра Яцика, а його дочка Надія стала почесним головою конкурсу. Конкурс проходить у 4 етапи за олімпійською схемою: шкільний, районний, обласний та загальноукраїнський (загальнонаціональний). І-VІ Міжнародні конкурси відбувалися за участю Освітньої фундації Петра Яцика (Торонто), яку очолює Надія Яцик. Певні особливості мав VІІ конкурс. Вперше мовний марафон проходив без участі Освітньої фундації Петра Яцика (Торонто). Очолювана фундація Надією Яцик зняла з себе відповідальність за проведення мовного конкурсу, бо на її переконання «не може українська діаспора врятувати українську мову в Україні». На її думку, це може зробити тільки Уряд України. 16

ВІДКРИТТЯ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІМЕНІ ПЕТРА ЯЦИКА ВІДБУВАЄТЬСЯ ЩОРІЧНО 9 ЛИСТОПАДА У ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І МОВИ. 9 листопада 2006 року урочисте відкриття VІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика відбулося на Львівщині у смт Верхнє Синьовидне Сколівського району (на батьківщині Петра Яцика) та м. Сколе, до Дня української писемності та мови. З цього часу щорічно, саме тут відбуваються урочистості з нагоди старту Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика. У 2013-2014 навчальному році буде проведено ХIV Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика в чотири етапи у відповідні терміни згідно з Положенням. Урочисте відкриття конкурсу відбудеться 9 листопада 2013року у Львівській області – традиційно у смт Верхнє Синьовидне Сколівського району. Одним з натхненників та організаторів конкурсу є виконавчий директор Ліги українських меценатів, відомий письменник і громадський діяч Михайло Слабошпицький.

УКАЗ ПРО ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ 6 листопада 1997 року за № 1241 прийнято Указ Президента України «Про День української писемності та мови». На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства Указом Президента в Україні установлено День української писемності і мови, який передбачено відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.

ПРО МІЖНАРОДНИЙ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС УЧНІВСЬКОЇ ТА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. 30 жовтня 2010 року за № 928 прийнято Указ Президента України «Про Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка». Указ видано з метою піднесення престижу української мови і літератури у молодого покоління, стимулювання учнівської та студентської молоді до вивчення рідної мови, підвищення рівня загальної мовної культури та в рамках підготовки до відзначення у 2014 році 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Указом передбачено:  започаткувати проведення Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка як щорічного загальнонаціонального заходу, спрямованого на підвищення рівня знань з української мови і літератури, рідних мов і літератур, виховання у молодого покоління любові до мов Українського народу, забезпечення їх всебічного розвитку.  заснувати, починаючи з 2011 року, 39 щорічних стипендій Президента України переможцям Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. Відповідно до Указу Президента України Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка проводиться щорічно з 1 листопада до 10 березня для учнів 5–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. На виконання вищеназваного Указу Головним управлінням освіти і науки облдержадміністрації видано наказ, яким передбачено проведення Міжнародного мовнолітературного конкурсу імені Тараса Шевченка для відповідних вікових категорій учнів загальноосвітніх навчальних закладів області. 17

ІНФОРМАЦІЯ ПРО КОНКУРС У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ Щорічно у І етапі Конкурсу беруть участь близько 50 тис. учнів загальноосвітніх навчальних закладів області. У ІІ етапі Конкурсу щорічними учасниками є 5-6 тис. учнів загальноосвітніх навчальних закладів, з яких 14-15% стають переможцями. Районними (міськими) відділами освіти, загальноосвітніми навчальними закладами до Дня української писемності та з нагоди Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика проводяться святкові концерти присвячені відкриттю Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, літературно-музичні композиції, вечори, ранки, свята писемності та рідної мови, уроки державної мови, відкриті уроки, виховні години та бесіди, урочисті лінійки, присвячені історії української писемності, пам’яті преподобного Нестора-літописця, книжкові виставки, конкурси читців поезії про мову, творчих робіт учнів, авторської поезії, на кращого знавця української мови, цікавих мовних завдань, творчі зустрічі з львівськими письменниками Марією Людкевич, Зеновієм Филипчуком, Ільком Колодієм, Стефанією Пелех, Анною Канич, місцевими письменниками і поетами, письменниками, викладачами Львівського національного університету імені Івана Франка та Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, тематичні уроки, тематичні виховні заходи і виховні години, тематичні засідання поетичних клубів, мовно-літературних гуртків, літературних студій, клубів юних ерудитів, літературні ігри, диспути, дискусії, мовознавчі турніри, тематичні екскурсії до музею етнографії та художнього промислу, літературно-меморіального музею імені Івана Франка, Львівської галереї мистецтв, музею «Русалки Дністрової», перегляд вистав у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької, Першому українському театрі для дітей та юнацтва, екскурсії місцями відомих письменників, конференції, семінари, лекції, захист пошукових робіт, виставки і конкурси учнівських авторських віршів та прози, творчих робіт, малюнків і плакатів, літературні читання, виставки і конкурси стінгазет, виставки-огляди учнівських проектів, усні журнали, вікторини, конкурси на кращий реферат тощо. В обласному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика щорічно беруть участь 320–340 учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів області. 30 учасників конкурсу стають переможцями і призерами обласного етапу, з них 27 – учні загальноосвітніх навчальних закладів і 3 – учні професійно-технічних навчальних закладів. За підсумками участі в обласному конкурсі найкращі результати щорічно мають учні Галицького, Залізничного, Франківського, Шевченківського районів м. Львова, міст Дрогобича, Моршина, Червонограда, Жидачівського, Миколаївського, Перемишлянського, Сокальського, Сколівського і Яворівського районів. Щороку в останню суботу січня відбувається загальнонаціональний етап Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, в якому беруть участь 30 учнів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, які стали переможцями обласного етапу. Конкурсанти виконують завдання Міністерства освіти і науки України. Цього ж дня у січні відбувається літературно-мистецьке свято з нагоди завершення Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. У святі беруть участь представники Ліги українських меценатів, відомі артисти і мистецькі колективи. Під час урочистостей переможці конкурсу та вчителів, які підготували переможців конкурсу нагороджуються грамотами, дипломами і цінними подарунками головного управління освіти і науки облдержадміністрації та Ліги українських меценатів. Підсумки загальнонаціонального етапу Конкурсу щорічно оголошують у березні-травні. Кожного року в м. Києві у травні відбуваються урочистості з нагоди підведення підсумків Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, під час яких нагороджують переможців. Переможці, крім цінних подарунків отримують грошову винагороду, яка в різні роки становила 3–7 тисяч гривень (залежно від зайнятих місць та вікових груп учасників). 18

РАДІОДИКТАНТ ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ 8 листопада, напередодні Дня української писемності та мови, департамент освіти і науки облдержадміністрації спільно з Львівським обласним радіо організовують написання радіодиктанту для мешканців Львівщини з метою утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу, підвищення рівня мовної освіти й культури громадськості, удосконалення навиків майстерного володіння словом. Текст радіодиктанту тривалістю 22 хв. звучатиме 8 листопада о 20.00 годині на діапазоні FM (частота 67,04; 89,0; 100,3; 100,4; 100,5 мегагерц) та дротовому радіо Львівського обласного радіо. Диктанти просимо надсилати до 12.11.2013 у Львівську обласну науково-педагогічну бібліотеку (вул. Зелена, 24; І поверх, відділ абонементу). Контактні телефони: Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека – 275-41-21.

АКТУАЛЬНО УКРАЇНСЬКА ШКОЛА ЖИВА, РОЗВИВАЄТЬСЯ І МАЄ ВСІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ПОКРАЩЕННЯ СВОЇХ РЕЗУЛЬТАТІВ На цьому наголосив Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник під час Парламентських слухань «Доступність та якість загальної середньої освіти: стан і шляхи поліпшення», які відбулися 23 жовтня у Верховній Раді України. Участь у них взяли народні депутати України, керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, голови профільних комісій обласних рад, Міністр освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, директори департаментів (управлінь) освіти і науки, молоді та спорту обласних державних адміністрацій, начальники управлінь освіти і науки міських державних адміністрацій, директори, вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, ректори вищих навчальних закладів, представники наукових кіл, громадськості та засобів масової інформації, всього понад 500 учасників. Відкриваючи Парламентські слухання, Голова Верховної Ради України Володимир Рибак наголосив, що український парламент завжди приділяв серйозну увагу проблематиці державної політики у галузі вітчизняної освіти. «Я дуже-дуже хотів би, тут депутати є, керівник Комітету освіти є, щоб ті зауваження, ті пропозиції, які будуть тут, у виступах сьогодні, щоб вони знайшли своє відображення в законах. Тому що є багато питань, які треба нам разом буде вирішувати. І сьогоднішня тематика наших Парламентських слухань надає можливість перевірити та оцінити стратегічні напрями модернізації системи загальної, середньої освіти, зокрема, забезпечення прав громадян на доступність і

безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти», – зазначив Володимир Рибак. Міністр освіти і науки Дмитро Табачник розповів про основні складові доступності та якості загальної середньої освіти в Україні та роботу Міністерства щодо забезпечення цих складових. «Протягом перших місяців роботи нового Уряду Міністерством було підготовлено та внесено на розгляд Кабінету Міністрів 37 нормативних урядових актів. Серед них 5 нових державних цільових програм розвитку дошкільної освіти, підвищення якості природничо-математичної освіти, впровадження ІКТ у навчальний процес, розвитку позашкільної та професійнотехнічної освіти», – поінформував Дмитро Табачник. За його словами, безперечним досягненням українського законодавства є встановлення обов'язкової повної загальної середньої освіти та контроль за її забезпеченням. «Рівень охоплення дітей відповідного віку навчанням в Україні, за оцінками ЮНЕСКО, складає понад 99 %, за даними регіональних управлінь – 99,9 %. Це один із кращих показників у світі. Але, безперечно, ми мусимо виходити на всі 100 %», – зазначив Міністр. Дмитро Табачник повідомив, що величезним досягненням стало законодавче закріплення в 2010 році інклюзивної системи навчання. Сьогодні в школу інтегровано 70 тисяч дітей з особливими потребами, в тому числі 58,5 тисяч з інвалідністю. Такі кроки також отримали дуже високу оцінку Ради Європи. Розпочато впровадження. новіих 20

державних стандартів початкової, базової і повної середньої освіти. За новим змістом вже навчаються дошкільнята, учні 1-го, 2-го та 5-го класів. Запроваджено вивчення інформатики з 2-го класу, іноземної мови – з 1-го класу та другої іноземної – з 5-го класу. Також у нових стандартах, врешті-решт, досягнуто паритету між природничо-математичними та суспільногуманітарними дисциплінами. Принципово збільшено в нових стандартах варіативну частину, а значить – і самостійність шкіл. Враховано поради психологів і досвід інших країн». Під час виступу Дмитро Табачник порушив питання концепції профільної освіти, яка стала черговим орієнтиром модернізації старшої школи. «У документі закладено чимало прогресивних ідей. Це суттєве посилення автономії школи в розподілі навчального часу – 52 %, забезпечення можливості створення індивідуальної освітньої траєкторії для кожного учня, впровадження професійних проб для усвідомленого вибору майбутньої професії. Лише нагадаю, що концепція розпочне впроваджуватися 1 вересня 2018 року, тобто є час для вирішення конкретних завдань. Отже, фактично завершено формування каркасу сучасної шкільної освіти», – наголосив Міністр. Також Міністр зазначив, що на практиці найкращі рішення знаходить педагогічний колектив на чолі з директором школи. «Саме постать директора визначає багато в чому рівень спроможності педагогічного колективу втілювати в життя ідеї сучасної школи. Спільно з Асоціацією керівників шкіл України, іншими

громадськими організаціями ми готові розпочати широкомасштабну роботу з визначення нового статусу директора та його підтримки». Окрім того, Дмитро Табачник акцентував увагу присутніх на тому, що якісна освіта неможлива без розвитку дошкілля: «Значно виріс авторитет дошкільної освіти. Якщо в 2000 році до дитячого садка віддавали дітей віком від 3 до 5 років менше 50 % сімей, то на початку 2013 року вже понад 81 %. Це один із найвищих показників в Європі». Міністр повідомив, що хоча за 3 роки створено понад 230 тисяч нових місць у садках, черга ще залишається великою, бо зростає народжуваність. Тільки в 2012 році дітей народилося на 20 тисяч більше, ніж у попередньому. Саме тому Президент України поставив чітке завдання – ліквідувати черги на влаштування в дитячі садки і впродовж двох років створити ще 100 тисяч нових місць. Доручення Президента, безумовно, буде виконано. Ще одним чинником покращення якості освіти, за словами Дмитра Табачника, є позашкільна освіта. Її роль – забезпечення додаткових можливостей в розвитку обдарувань учнів. «Міністерство докладає всіх зусиль разом з народними депутатами щодо законодавчого врегулювання механізму фінансування позашкільних закладів, зняття основного тягаря з місцевих бюджетів та повернення фінансування цих закладів до першого кошику», – повідомив Міністр. За словами Дмитра Табачника, на сьогодні в Україні функціонує близько 2 тисяч освітніх округів. І на місцях, територіях продовжується робота з розроблення 21

планів створення освітніх округів, що дає можливість припинити безпідставне закриття шкіл. «Не маючи юридичних підстав впливати на ці процеси, навіть дещо перевищивши свої повноваження, я особисто звернувся до всіх обласних прокурорів з проханням перевірити законність прийнятих рішень щодо закриття кожної школи. На сьогодні прокуратурою порушень не було виявлено», – наголосив Міністр. Також Дмитро Табачник зазначив, що протягом останніх років заробітна плата освітян збільшувалась 18 разів: «Розумію, зростання далеко не захмарне. Але, якщо порахувати, за 3 роки середня за статисткою заробітна плата вчителя збільшилася в Україні на 1 000 гривень». Користуючись нагодою, Міністр подякував профспілці освітян за підтримку, за спільну працю в цьому напрямі: «Ми готові і надалі об'єднувати всіх друзів освітян, активізувати батьківську громаду, засоби масової інформації, громадські організації і всіх небайдужих». Окрім того, Дмитро Табачник нагадав, що за результатами Міжнародного порівняльного оцінювання якості природничоматематичної освіти «ТІМSS-2011» українські восьмикласники підвищили результати з математики на 17 балів, з усього комплексу природничих дисциплін на 16 балів, порівняно з вимірами ТІМSS у 2007 році. Це дозволило в умовах щільної конкуренції перейти Україні в Міжнародному рейтингу ТІМSS з математики

з 25 місця на 19, а з природничих дисциплін піднятися на 18 місце. Міністр процитував директора Міжнародного навчального центру TIMSS & PIRLS пані Айну Мулліс, яка, зокрема, зазначила: «Міжнародне тестування школярів з математики та природничих дисциплін, проведене в 50 країнах, свідчить, що система освіти в Україні ефективно працює, а програма українських шкіл збалансована та відповідає кращим сучасним міжнародним практикам». На завершення свого виступу Дмитро Табачник наголосив: «Українська школа жива, розвивається і має всі підстави для подальшого покращення своїх результатів. Давайте повіримо всім, хто хоче зробити життя наших дітей кращим, всім, хто хоче допомогти вчителю і школі. Бо, якщо обіцянки на цій найвищій трибуні будуть просто політичною грою, – це великий гріх. Не можна з кабінетів

на київських пагорбах зазирнути в кожен клас поліської чи карпатської школи. І які б у нас не вивішувались прапори, і скільки не змінювалась влада, кожного дня до дітей у клас заходить вчитель, на уроці він і міністр освіти, і депутат, і старший друг, його слово і посмішка вчить та зігріває кожну дитину. Дякую вам і будемо берегти вчителя». 22

МІНІСТР ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДМИТРО ТАБАЧНИК ДАВ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДОПИСУВАЧІВ ТА ЗАКИДИ ОПОНЕНТІВ

При обговоренні нагальних питань учасники слухань відзначали досягнення освітньої галузі й висували пропозиції щодо вдосконалення роботи профільного міністерства. Наостанок Дмитро Табачник відповів на низку запитань щодо про доступність і якість загальної середньої освіти в Україні та роботу галузевого Міністерства. Також він порушив питання концепції профільного навчання, яке вважають черговим орієнтиром модернізації старшої школи, та зазначив, що якість неможлива без розвитку дошкілля. підручникотворення і оплати праці освітян, вивчення іноземної мови у школі і батьківських фондів тощо. Міністр освіти і науки України подякував за жорстку критику, адже, як вважає Дмитро Володимирович, саме вона мотивує працювати ще продуктивніше. Зокрема, у відповідь на запитання щодо поділу учнів на групи під час уроків іноземної мови, Міністр зазначив: «У спеціалізованих школах поділ здійснюється на три групи, де не менш 8 учнів; у звичайних, де 27 учнів, тоді ділиться на групи. На сьогодні ми разом з Міністерством фінансів опрацьовуємо проект наказу, який дозволить здійснювати поділ в звичайних школах на мовні групи, якщо 23 дитини в міській школі, та не менше 16-ти – в сільській школі». Також Дмитро Табачник прокоментував ситуацію стосовно неофіційних благодійних внесків у загальноосвітніх навчальних закладах: «Щодо внесків батьківських, батьківських фондів. Ви добре знаєте, як з цим боротися. Якщо створений і зареєстрований фонд як громадська організація, він контролюється педагогічною радою, радою батьківського самоврядування, зникає питання про маніпулювання, про «прикарманювання» цих коштів. Я думаю, що треба йти тільки таким шляхом. Справа не в доцільності чи недоцільності фондів, справа в їх правильному використанні та в високій моральності і педагога, і батьків у використанні таких коштів». «Найболючіше, – за словами Міністра, – це рівень заробітної плати працівників районних, міських і обласних управлінь освіти. Тому що раніше керівником районного управління освіти, як правило, запрошували найкращого, найдосвідченішого директора школи. На сьогодні, ви знаєте, що директор школи одержує, з педагогічним стажем, значно кращу заробітну плату, ніж його безпосередній керівник – начальник районного управління освіти. У 2014 році, я сподіваюсь, що разом з Міністерством фінансів, за підтримки інших колег з Кабінету Міністрів, це питання, як і загалом змінення

заробітної плати для державних службовців, особливо низової ланки, буде змінено. Адже заробітна плата освітянських державних службовців не змінювалася вже кілька років поспіль». Окрім того, Дмитро Табачник прокоментував слова президента Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентини Стрілько, яка під час виступу з парламентської трибуни заявляла про те, що українські школи стали не українськими, зокрема, посилаючись на підручники старших класів. «Щодо закидів, яких було багато у виступі колишнього заступника губернатора, шановної пані, яка критикувала підручник для 8 класу. Доповідаю Вам, готовий принести цей підручник. Він був надрукований у 2008 році, затверджений іншим Міністром. Колеги, якщо вам не достатньо в ньому українознавчих знань, будь ласка, запитання до Івана Олександровича Вакарчука. Я за цей підручник нічого вам не можу сказати», - наголосив Міністр. За словами Дмитра Табачника, парламентські рекомендації розроблені ретельно: «Ми вдячні за це Комітету, вдячні всім міністерствам, представникам регіональних органів управління освітою за те, що кожен вніс свою пропозицію і ще внесуть і направлять». Також Міністр окремо зупинився на питанні підручникотворення. Зокрема, він зазначив, що щороку державне замовлення формується тільки відповідно до замовлень районних, міських і обласних управлінь освітою, - тобто, які підручники хочуть одержати регіони, такі вони й отримують. «Так цього року разом з доставкою, друком в середньому для державного бюджету підручник 5-го

класу обійшовся у 18 гривень 40 копійок, для молодшої школи – в 12 гривень 40 з невеликим копійок. Це можна порівняти з ціною на вільному ринку, з ціною книги кольорової в твердих палітурках», - повідомив Дмитро Табачник. Завершуючи виступ, Міністр освіти і науки вибачився перед вчителями за слова народного депутата, голови Комітету ВРУ з питань науки і освіти Лілії Гриневич: «Якби моє висловлювання більше ста разів розтиражували засоби масової інформації, дослівно цитую: "Зараз в Україні вчителі ХХ століття вчать дітей ХХІ століття за методиками ХІХ" (слова Лілії Гриневич), - я б не повчав би інших. Я вибачаюся за ці слова перед кожним вчителем. Тому що в нас вчителі не працюють за граматиками ХІХ століття, вони не є відсталі на 100 років, а така оцінка 509 тисяч працівників середньої школи, вона не може сприяти нормальному клімату роботи в освіті».

ПРОЕКТИ ВПРОВАДЖУЄТЬСЯ У ЖИТТЯ ПРОЕКТ: «ОСОБИСТА ГІДНІСТЬ. БЕЗПЕКА ЖИТТЯ. ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ» З початку поточного року Львівська СШ № 21 бере участь у проект «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція», який розроблений творчим колективом благодійної організації «Український фонд «Благополуччя дітей». Програма ставить собі за мету сприяти самопізнанню, розвивати навички відповідальної і водночас безпечної поведінки, умінь адекватного прийняття рішень у різноманітних, у т.ч. складних життєвих ситуаціях, визначати та формувати громадянську позицію особистості. Позаурочна виховна робота розглядається проектом як один із найважливіших засобів педагогічного впливу на духовне становлення дітей, на формування їхньої активної громадянської позиції, необхідною умовою збагачення інтелектуального, творчого потенціалу дітей, найбільш повного розвитку здібностей, талантів в інтересах самої особистості й суспільства. Також запропоновані заходи – це по суті перша спроба у системі виховання дітей профілактики торгівлі людьми шляхом формування у молодих людей внутрішнього ціннісного стержня та необхідних життєвих навичок. – Дана проблема стосується не тільки учнів, але й батьків, – розповідає директор Львівської СШ № 21 Валентина Звежинська. – Сьогодні ми маємо покоління дітей, які культивують споживацькі цінності. І це страшно. З різних причин батьки вирушали за кордон шукати кращої долі. В результаті розвалювались сім"ї, діти виростали без батьківської опіки. Вони не бачили важливого сімейного моменту – заробляння батьками грошей. Ми отримали покоління споживачів. Тобто багато сучасних дітей знають тільки слово «дай». Вони не розуміють звідки беруться гроші. Вони просто їх отримують. Результатом такого сприймання реальності є повна безвідповідальність молодого покоління до себе, оточуючих; це невміння і небажання брати на себе відповідальність не тільки за когось, але й за себе: Таке споживацьке ставлення нівелює основні принципи повноцінного життя. Як наголошує Валентина Григорівна, такий стан справ послугував одним з моментів у згоді педагогічного колективу працювати у даному проекті. Ключові слова проекту: добро, гідність, безпека, громадянськість, права та обов’язки, відповідальність, життєві цінності. А усе розпочалося у березні 2013 року з проведення загальних шкільних батьківських зборів з відповідною тематикою. Спочатку батьки насторожено сприймали інформацію. Після проголошення статистичних даних щодо рабської праці дітей, різного насилля над неповнолітніми, крига скресла – батьки стали першими помічниками у даній виховній роботі. «Теперішні діти – це перехідна ланка до майбутнього. Від того, що ми зараз у них закладемо – залежить і наше майбутнє. Кожному із нас хочеться доживати віку в оточення доброти, поваги, гідного ставлення тощо. Майбутнє починається кожної години, хвилини сьогодення» – розповідає директор школи. У програмі закладено чотири базові компоненти розвитку та становлення особистості: ставлення до себе (особистісне самовизначення); ставлення до інших (самовизначення у сфері комунікацій); ставлення до діяльності (поведінкове та професійне самовизначення); ставлення до навколишнього світу (суспільне самовизначення). Запровадження програми послугувало поштовхом для діяльності класних керівників, педагогічного колективу. Упровадження у навчально-виховний процес програми «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» є ефективним елементом профілактики торгівлі людьми, а також новітнім методом пропагандистсько- просвітницькій діяльності, що гарантує захищеність підростаючого покоління. Згодом варто буде уважно вивчити досвід СШ № 21 і зразки кращих напрацювань рекомендувати для перейняття іншими навчальними закладами. 25

СЛАВЕТНІ ДАТИ СТО РОКІВ, СТО ЛІТ. ІДІТЬ СОБІ. НА ТЕ ВИ І ЛІТА, А ШКОЛА – ВОНА ЗАВЖДИ БУДЕ МОЛОДА. Солов’їними веснами і золотокосими жовтнями, пшеничними літами і голубими зимами горталися сторінки життя Бучалівської школи Городоцького району Львівської області. І вже в літописі 100 літ. Від сьогодення до джерельної колиски зупинилася ця прекрасна мить на подвір’ї школи, і ця мить відбулася 26 жовтня 2013 року. В усі часи школа була і є простором життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе. Споконвіку учитель і учень – дві основні фігури в школі. Дві особи, які впливають на навчальновиховний процес, визначають його успіх. Мудрість вчителя залишається в серцях його учнів, а не на сторінках книг. Сто років тому в учня запитали: «Навіщо ти йдеш до школи?» А учень відповів: «За знаннями». Відповідь сучасного учня: «За знаннями та емоціями». З впевненістю можна сказати, що Бучалівська школа стала для дітей школою радості, для батьків – школою спокою, для вчителів – школою творчості. Разом з нами ювілей святкували:  Народний депутат України Ярослав Дубневич.  Заступник голови Городоцької районної ради Володимир Більовський.  Заступник голови Городоцької районної державної адміністрації Роксолана Скобало.  Керівник відділу освіти і науки, молоді та спорту Ігор Яскевич.  Сільський голова Галина Буньо.  Степан Майкович, почесний учень школи.  Випускники школи різних років. Звук дзвоника лунав далеко за околиці школи, бо це незвичайний дзвоник, він привезений із святої Єрусалимської землі і подарований Ярославом Дубневичем. Також школа від нього отримала парти і озвучення в цей день. Свято було насичене віршами, присвяченими школі, які дарували автори – випускники школи. Своїми піснями звеселяв вокальний ансамбль «Берегиня». Право на дзвоник мали учень школи 1946 року навчання Євген Грот і учениця 2013 року Софія Барабах. Яке свято без привітань! Нагороджені грамотами були вчителі, викладачі-пенсіонери, педагогорганізатор, голова профспілки школи. У підготовці цього свята надзвичайну роль відіграли колишні учні школи: Іван Сайко, Іван Сагаль, який привітав теперішнього директора школи іменним короваєм на вишитому рушнику. Дорогий подарунок для шкільної бібліотеки – нариси з історії Лемківщини – зробив пан Степан Майкович, випускники 1955 року – ювілейний «Кобзар». Серед почесних гостей був Щирецький Криштофор, внук директора школи до 1939 року, який приїхав із Польщі. Продовжуючи рядками народної мудрості: «Людина без школи, як птах без крил: птах не злетить, людина розуму не набереться» лише підтверджують важливість навчання. 26

ПОЧАТКОВА ОСВІТА ДВАДЦЯТИРІЧЧЯ ШКОЛИ ЛЮБОВІ Нині в Стрию діють дванадцять шкіл і гімназія. Серед початкових навчальних закладів особливо вирізняється загальноосвітня школа І ступеню № 11. Одинадцяту міщани іменують просто – «Школа Любові». Акурат на Покрову разом із Стрийською громадою вихованці та педагоги школи святкували ще три поважні події. По-перше, минуло двадцять літ від дня її відкриття, по-друге, після освячення врочисто відкрито сенсорну кімнату для учнів з особливими потребами, по-третє, усіх на веселу забаву з нагоди уродин запросив директор школи Сергій Анатолієвич Запісов. Директорує він тут уже понад десять років. Розпочинав погодинником на замінах. Як зізнається, це добра школа для майбутнього керівника. Мусиш бути в постійній напрузі, готовим до екстремальних ситуацій, бо ж невідомо, куди й за якою програмою можуть кинути завтра. А ще це – досвід співпрацювати з різними колективами – клас на клас не схожий. Словом, коли вже згодом набув і навиків класного керівника, долати чергову сходинку службової драбини було ніби простіше. Хоча й тут виникали певні проблеми, зокрема, застороги з боку батьків. Погодьтеся, мало в уяві когось із дорослих асоціюється вчитель початкових класів із чоловічою роботою. Сергій Запісов своєю сумлінною працею та творчим підходом до обов’язків педагогавихователя довів, що застороги були марними. Це завдяки йому педагогічний колектив утілює в життя гасло роботи: «Наша школа – радість для дітей! Наша школа – спокій для батьків! Наша школа – творчість для вчителів!»Колеги-педагоги справедливо, отже, вважають, що одинадцята школа – це місце, де творчий колектив навчає не лише читати й писати, а й любити та поважати. Цим постійно заряджає своїх колег сам директор. Його в Стрию вважають другим «Поплавським». Він так само до

нестями енергійний, постійно заряджений. Пише пісні, казки, які інсценізують вихованці школи, поезію для діток. А ще сам співає, танцює…До речі, кожен черговий випуск іде у доросліше життя не лише з напутнім словом свого директора, а й з окремою піснею-присвятою саме для цього класу. Коли ми у супроводі пана Сергія гостювали класами разом із завідувачем відділу освіти Стрийської міської адміністрації панею Надією Пістун, перше, що я зауважив, – незбагненна якась любов, яка випромінювалася буквально кожним вихованцем у відповідь на тепле слово педагогів. Поділився згодом цим спостереженням із директором. Той відреагував із задоволенням: «От і ви помітили те, що для мене є головним. Я хочу створити школу, в якій не слухають а чують. Серцем…» Направду, нас теж чули. І першачки, і другокласники, і майбутні випускники з четвертого. Вони всі почувалися розкуто в товаристві свого директора, один поперед одним квапилися, аби потиснути його правицю, наввипередки тягнули руки догори, щоби дати відповідь на хитре приховане запитання. Скажімо, в котромусь класі на уроці української мови вивчали теми «синоніми» та «антоніми». Отож до слова мова українська швиденько виголосили з десяток близьких за значенням слів, коли ж до словосполучення «директор добрий» треба було знайти антонім, охочих не знайшлося. І на такі інтерактивні п’ятихвилинки за участі директора всі школярі відгукувалися радо.

Уже одинадцять років він є прикладом того, яким має бути педагог завтрашнього дня. Звісно, набиває ґулі, помиляється, але свідомо йде до омріяної своєї Школи, котра неодмінно постане в Україні. Стосовно проблем нинішньої освіти, відсутності не тільки концепції Національної школи, а загалом певного Закону про освіту, відгукується дипломатично-філософськи: «Гадаю, ми не здатні нині навернути верховне чиновництво на шлях національної ідеї. Тому бачу глибшою стратегічну свою місію – виховати тих, хто змінить систему, хто цю ідею ствердить! Ще одна думка-переконання, якими керується в роботі Сергій Запісов, потребує уваги та поваги. Він мріє про таку школу, до котрої би приходили не примусу чи обов’язку, а з бажання, як до рідної домівки…» Такий затишок і тепло відчувається у кожному класі, у кожному приміщенні, де довелося побувати в цій школі. Особливо родинна атмосфера панує тут повсюдно, а любов випромінює кожен: від першачка до директора. Мабуть, не випадково тому на пропозицію познайомитися із кимсь із «най-най», директор лукаво усміхнувся: «А у нас всі такі, тому на ваш вибір зайдімо в будь-який клас…» Він таки мав рацію, хоча все ж окремим словом колеги порадили виділити одного зі своїх так би мовити ветеранів. З першого дня сіє добре й вічне у цих стінах учитель християнської етики Любов Михайлівна Домбай. – Я дуже люблю цю школу. – Схвильовано розповідає пані Люба. – Це не просто моє життя. Я маю тут те, що ніде не можна отримати – любов дітей. У справі національного виховання учнів багато важливих чинників. Це і так звана когнітивна складова, тобто знання про себе, про свою родину, про свою націю і державу. Це і спеціально змодельована діяльність, за допомогою якої закріплюються ті чи інші риси особистості, контролюється дотримання вивчених норм і правил, проводиться корекція неправильних дій. Зрештою, це і залучення сім’ї, художньої літератури, народної творчості, засобів масової інформації до виховання школярів. Однак без основ християнської етики, котра повинна прищеплювати кожному юному українцеві любов: до Бога, до ближнього, до себе всі ті зусилля будуть марними. Тому і я особисто, і колектив наш на чолі з Сергієм Анатолієвичем навчаємо своїх діточок саме Любити!Особливо гостро відчувають потребу в любові й ті юні вихованці школи, до котрих ми теж завітали.

– Як не прикро, – зауважила завідувач методичного кабінету міського відділу освіти Надія Данилівна Пістун, – але з кожним роком зростає кількість дітей, які мають особливі освітні потреби. Саме у цій школі зароджувалася на Стрийщині інклюзивна освіта. Діяли на свій страх і ризик, бо нормативної бази не було. І час підтвердив правильність обраного шляху. – Кожна людина, незалежно від фізичного стану чи розумових задатків має право на освіту. – Долучається до розмови Сергій Анатолієвич Запісов. – Про це невтомно повторюють прибічники інклюзивних шкіл. Сьогодні в Україні вже понад сто шістдесят п’ять тисяч дітей з особливими потребами. Тому дуже важливо інтегрувати їх у суспільство, щоб ці юні українці почувалися потрібними. – Ми вже понад десять років впроваджуємо в стінах школи інклюзивну освіту. Звісно, було непросто. Особливо на перших порах нелегко могли знайти спільну мову з батьками. Багато з них не розуміє глибини проблеми. Але, віддаючи таку дитину до звичайного класу, вони наражають її на низку надзвичайно складних психологічних проблем. Не кожен підліток із розумінням може сприймати ті чи інші вади своїх ровесників. Звідси й небажані наслідки, що травмують дітей: зазвичай сидять вони за останніми партами, потерпають від зневажливого ставлення, прикрих образ. У нас такого нема. Усі діти спільно беруть участь в різноманітних заходах, концертах, а головне, з повагою ставляться один до одного. – Ця школа є добрим прикладом інтеграції, де поряд зі цілком здоровими дітьми навчаються ті, що мають особливі потреби. – Підсумовує Надія Данилівна Пістун. – Тут для їхнього розвитку та навчання створені всі необхідні умови. Особливо все вдосконалиться віднині, коли відкрили сенсорну кімнату. Тут маленькі стрияни матимуть змогу навчатися по-новому, і відпочивати поновому. Нині у цій школі здобувають освіту 450 юних стриян. Допомагають їм п’ятдесят працівників навчального закладу. Вони вже вписали добрі сторінки в історію школи. Про це й розповіли у своєму посланні до випускників 2033 року, капсулу з яким замурували. У ній, мабуть, бажання бути трохи заможнішими. Щасливішими, але не менш любимими! Так обов’язково буде! Я теж вірю. Олесь Ганущак

ІНТЕРВ’Ю ЗОРЯНА ЛЕНІВ: «Є В НАШІЙ ПРОФЕСІЇ СЛОВО «ПОКЛИКАННЯ» Два з половиною роки ця привабливої зовнішності жінка очолює Педагогічний коледж Львівського національного університету імені Івана Франка. Нова людина викликає закономірну зацікавленість. Тим паче, коли йдеться про такий славний надбаннями і місцем в освітянських кола Педагогічний коледж Львівського національного університету імені Івана Франка. Пані директор люб’язно погодилась дати інтерв’ю, за що ми їй щиро вдячні. – Ви так зненацька, різко і дещо несподівано з’явились на освітянському олімпі, що закономірно виникає запитання: «Звідки Ви взялися? Де народжуються такі вчителі?» – «Вчитель у мені» передався спадково. Народилась я у місті Стрию і дуже тим пишаюсь. У нашій родині склалась традиційна сімейна династія, – я педагог у четвертому поколінні. Тому, зрозуміло, що коли наспів час визначатися з вибором професії – жодних дискусій не виникало. Однозначно – педагогічний ВНЗ. У Дрогобицькому педагогічному інституті імені

Івана Франка здобула кваліфікацію вителя музики, етики, естетики та народознавства, володію такими музичними інструментами як фортепіано і гітара,

тривалий час професійно займалась вокалом. Забігаючи трохи вперед, хочу сказати, що сьогодні, обіймаючи посаду директора, не цураюсь виходити на сцену під час концертів у нашому Коледжі. Гітару тримаю у своєму робочому кабінеті, а фортепіано у нас майже у кожній аудиторії. На свята у нашому навчальному закладі звучить багато музики. Ще будучи студенткою, почала працювати у спеціальному дошкільному навчальному закладі: у канікулярний період помічником вихователя, згодом – вихователем. Через певний проміжок часу стала вчителем-логопедом. Я пройшла усі щаблі і нічого не цуралася. Переконана, так має чинити кожен істинний педагог – він повинен особисто доторкнутися до найменших нюансів, якими живе той чи інший освітянський заклад, проникнути в суть кожної з освітніх ланок, адже освіта – процес неперервний. З дитинства я дуже люблю дітей. Ще у дошкільному віці навчала усіх сусідських дітей у так званій «аматорській школі», далі навчала і кішок, і собак… Однозначно і зрозуміло, що з мене могла сформуватися тільки вчителька. І що цікаво? Любов до дітей, до професії у мене з роками не згасає, а, навпаки – прогресує. Причому, щоразу в різноманітних формах. З кожним разом відкриваю в собі якісь нові таланти, методи і нові бачення. Доля так розпорядилась, що у садочку, де я тоді працювала, з’явилася така непоширена на той час посада логопеда. Ще зі студентських років любила спостерігати як працюють логопеди, як вони розвивають мовлення у дітей, працюють над звуковимовою. Я відважилась – і спробувала. І мені вдавалося, дуже хутко з’явились перші результати. Справа, що називається, зрушила з місця. Згодом почала самотужки здобувати знання – читати спеціальну літературу, якої тоді було обмаль. Але на моєму життєвому шляху траплялися дуже хороші наставники. Через рік після Дрогобича поступила у Київський Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова здобувати фах логопеда й практичного психолога. І знову фортуна

Основа № 10-11 (240) 2013 посміхнулась мені. Науковим керівником моєї магістерської роботи, а згодом – майбутньої кандидатської дисертації «Корекція порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами арт-терапії» стала Марія Купріянівна Шеремет, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри логопедії. Саме Марія Купріянівна дала мені ту базову основу знань, понять і орієнтирів, звідки можна впевнено рухатися далі. Ми не втрачаємо й до сьогодні зв’язок – часто зідзвонюємось, зустрічаємось коли є нагода. Мій педагог консультує мене нині в управлінських питаннях, та й у повсякденних також. Я вдячна долі за те, що вона звела мене з такою прекрасною Людиною, адже переконана, що тільки істинний педагог може сформувати істинного педагога. Життя гартувало мене як педагога, а здобуті знання тільки ставали у пригоді. Музична освіта таки допомагала у подальших наукових пошуках, гармонізувала мене, впорядковувала той скритий внутрішній потенціал який завжди вирував у мені. Завдяки знанням з музичного мистецтва та психології я зуміла розробити власну авторську арттерапевтичну методику на основі допомоги дітям засобами мистецтва. Бо, й зрештою, мовлення багато в чому уподібнене музиці, – тут також присутні інтонація, ритм, темп, наголоси, і тембр має особливе значення, і сила голосу. Музика загалом дивовижно діє на людський організм, але це окрема тема для розмови. Наприклад, загальновідомо, що діти із заїканням під час співу позбуваються цього порушення. Метод лікування мистецтвом працює і дає свої позитивні результати. Понад 300 дітей дошкільного віку вже відчули це на собі під час експериментального дослідження. А нині майже кожна область України працює за моїми методиками. – А як же ж Ви потрапили до Педколеджу? З Педагогічним коледжем мене, знову ж таки, звела доля. У 2004 році, тут відкривалась нова спеціальність – дефектологія. Потрібні були відповідні кадри. На той час і місті, та й в області взагалі гостро стояла проблема відсутності дефектологічних кадрів, а я саме закінчувала магістратуру. Не могла знехтувати пропозицією

тодішнього директора Коледжу Богдани Іванівни Бородій, і прийшла сюди на роботу. Спершу давалось усе нелегко. Насамперед треба було формувати циклову предметну комісію (кафедру) корекційної освіти, гуртувати довкола себе людейоднодумців, справжніх фахівців цієї галузі. Не було відповідної навчальної літератури, програм, методичних розробок, то ж необхідно було «підіймати цю цілину». Працювати доводилось день і ніч задля того щоб «розкрутити» нову спеціальність, пройти її акредитацію, оформити належним чином навчальні кабінети. Паралельно тривала робота над написанням дисертаційного дослідження. Участь у конференціях, наукові стажування, робота в бібліотеках – все це займало багато часу й зусиль, доводилось відмовляти собі у багатьох «жіночих радощах», жертвувати особистим життям. Але то є виправдані зусилля: нині ми маємо достатній набір студентів – три групи, готуємо за двома кваліфікаціями – «логопедів-психологів» і «вчителів-дефектологів». Ми чи не єдині в Україні займаємось підготовкою фахівців до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзії, використовуючи при цьому різноманітні методики, у тому числі розроблені нашими викладачами. Тішуся щиро, що зроблено гарну справу. Доречі, Дана Іванівна надзвичайно мене у всьому підтримувала. Так і я чиню тепер –даю дорогу молодим. – Очоливши Педколедж, Ви майже не здійснили кадрових змін. Вас задовольняє стан справ, який існував до Вас, чи у Вас попросту немає своєї команди? – Я не бачила потреби різко втручатися у кадрову політику. З діючою нині командою ми реалізували багато задуманого, зробили добрі діла. Люди відповідають вимогам і тим посадам, які вони займають. Кожен працівник – досвідчений, фахівець своєї справи, кожен вклав частину свого життя у наш Коледж. Як на мене, не було необхідності кардинально змінювати кадри. Ми працюємо єдиною командою, радимося перед тим як приймати стратегічні рішення. Звичайно, як у кожному колективі, трапляються різні ситуації. Виникають питання, які потрібно вирішувати

Основа № 10-11 (240) 2013 швидко, рішуче, без зволікань і при тім – кваліфіковано. Тут можуть траплятися певні тертя. Де не буває? Але позитиву більше. Інколи люди не можуть відразу збагнути моєї далекоглядності, а потім усвідомлюють, що виходить на краще, і визнають часто це. А інколи і я можу помилитись, але чесно завжди визнаю це. Увесь колектив – моя команда, яка поруч і в скрутні часи, і в радості. У нас є хороші традиції, що плекались десятиліттями, декотрі забуті, але ми їх відроджуємо, зокрема – «школу молодого викладача» де досвідчені майстри педагогічної кузні діляться досвідом із молоддю. Мистецтво управління полягає не у вмінні поміняти команду, а у вмінні об’єднати єдиною ідеєю діючу команду. – Об’єднання з Франковим університетом виправдовує себе? Адже багато в чому ви втратили самостійність, право одноосібно приймати рішення. – У структурі Університету ми нормально функціонуємо з 1999 року. Модель спрацьовує і дає позитивні результати. У нас налагоджена ефективна профорієнтаційна компанія, ми маємо повноцінні набори. А найголовніше, – і ми на це сподіваємось, симбіоз з Університетом у перспективі забезпечуватиме майбутнє для багатьох наших студентів. На сьогоднішній день Коледж готує вихователів дошкільних закладів, вчителів початкових класів, фахівців корекційної освіти, соціальних педагогів. Складалася парадоксальна ситуація, що наші випускники при бажанні не можуть продовжити навчання в Університеті, оскільки там такі спеціальності на даний час відсутні. Тому виникла нагальна потреба в стінах нашого Університету створити Педагогічний факультет (назва дещо умовна), щоб здійснювати підготовку фахівців в умовах ступеневої освіти за усіма спеціальностями, які готує Коледж. Це робиться для наших студентів. Вони хочуть навчатися у стінах рідного Університету і здобувати повний цикл вищої освіти. Керівництво Університету підтримує цю музикотерапія, інноваційні технології в педагогіці та психології, інклюзивне навчання, робота з дітьми з особливими потребами… Ось і література Вашого авторства. Цікаво написаний навчально-методичний посібник «Діагностика усного мовлення старших

ідею та всіляко сприяє нам на шляху до інституційних змін. Творення нового факультету та організація ступеневої освіти потребує серйозного вивчення питання, розробка проекту здійснюється поступово. Але переваги такого нововведення очевидні. Треба тільки бачити, як загоряються очі наших студентів, адже вони отримують перспективу. Викладачі Коледжу здобувають стимул, – вони поспішають вступати до аспірантури, здають кандидатські мінімуми, працюють над собою, а вже зрілі науковці працюють над докторськими дисертаціями. Це дає підстави думати, що ми на вірному шляху. Мрію про те щоб колись у нашому Університеті була і аспірантура, і Вчена рада по захисту дисертацій. Адже нині маємо таку ситуацію, що педагогічна освіта вимагає акумулювання в потужному осередку задля формування наукових педагогічних шкіл, укріплення інновацій, а не розпорошуватись поміж вишами. Сучасна школа потребує від нас окрім кваліфікованих кадрів з хорошою практичною «коледжівською» підготовкою, ще й науково-методичних розробок, а не розпорошуватись поміж вишами. Вже достатньо вивчено педагогічні системи видатних українських вчених фундаторів нашої педагогіки – Ушинського, Макаренка, Сухомлинського, Ващенка, Софії Русової, але нажаль ті дослідження не доходять до наших шкіл, а десь припадають пилюкою на полицях бібліотек. Педагоги-практики не достатньо застосовують передовий український педагогічний досвід у щоденній роботі з дітьми, а натомість активно беруться апробовувати різноманітні закордонні методики, які не можуть прижитися у нас, оскільки наша національна культура та менталітет їх не сприймають, хоча певний час вони захоплюють наш ринок освітніх послуг. Нам потрібні такі прикладні наукові дослідження у яких би наша славна педагогічна спадщина була застосована відповідно до нових українських реалій. Зокрема, у моїй програмі розвитку Коледжу одним із стратегічних завдань було започаткувати освітньо-гуманітарну програму «Науку — практикам, практики – в науку». Так за останній рік викладачами Коледжу захищено чотири дисертації на актуальну прикладну тематику. В основному ці викладачі мають вже великий стаж практичної педагогічної роботи. – Ви серйозний вчений, у коло Ваших наукових інтересів входять логопедія, практична психологія, арт-терапія, дошкільників засобами арт-терапії», перший в Україні посібник з грифом МОН «Основи інклюзивної освіти» у співавторстві з Вами. Певен, що це тільки початок. Водночас, Ви керівник, адміністратор. А ця робота, як відомо, забирає дуже багато корисного часу.

Основа № 10-11 (240) 2013 – Зайнятість таки справді велика і при тім – колосальна відповідальність. Але як це не парадоксально звучить, саме у кріслі директора Коледжу я отримала змогу одержати нові знання. Ставши керівником, потрібно було перебудовуватись, оволодівати тією інформацією, яка раніше проходила повз тебе, потрібно було вникати у чинне законодавство, вивчати детальніше психологію людських стосунків, бухгалтерію, господарські справи. А ще виникла потреба досконало вивчити питання функціонування освіти не тільки в Україні, але й за кордоном. Не знаю, наскільки я впоралась з поставленими перед собою завданнями, проте мені цікаво працювати на користь нашої освіти. Я таки багато чого навчилася. Ми, наставники майбутніх педагогів, повинні володіти глибокими знаннями. Адже нинішні студенти зовсім інші, це навіть не ті, які були 5–10 років тому. Нині ми повинні навчити їх гнучкості, але й водночас стійкості у переконаннях та поглядах, спершу сформувавши ці переконання. Ми повинні навчити знаходити шлях до серця кожної дитини. Насамперед йдеться про любов до дитини, розуміння її, здатності «піднятися до рівня дитини». Це постійна робота над собою, самовдосконалення. Не даремно гаслом нашого Коледжу викарбуваним на гербі є: «Спершу вчитись – потім вчити інших». – Який на Вашу думку має бути «педагог нової генерації»? – Насамперед педагог нової генерації повинен рухатися в ногу з часом. Однозначно – це європеєць з відповідно сформованою системою цінностей: діловий, комунікабельний, цілеспрямований, працьовитий… Адже «освіта – скарб, а праця – ключ до нього», – писав Буаст. А наш патрон Іван Франко заповідав нам: «Працювать, працювать і у праці сконать». Інтелектуальна праця є виснажливою, але й вдячною. Вчитель чи не єдиний фахівець, котрий тільки по сплину часу може бачити результат вкладу свого людського ресуру, – коли його вихованці вже здійснились як особистість. Найбільшим даром для педагога є той, коли його учні перевершують його самого. Сучасні діти – це діти комп’ютерного середовища, «діти iphone та ipad». Вчитель, який за усіма приписами повинен бути взірцем для дитини, не може відставати від цього рівня. Він повинен відповідати запитам дитини. Вчитель повинен знати про все, що відбувається у суспільстві, володіти новітніми технологіями. І не забувати про моральні цінності, які подекуди, на превеликий жаль, нівелюються. Тільки педагог може виховати патріота своєї країни, навернути до нашої історії, народних традицій, звичаїв, обрядів, розкрити усі багатства мовної скарбниці. Це і є педагог нової генерації – той хто уміє примножувати традиції та інтегрувати інновації. Нова дефініція – педагогічна інтуїція. Кажуть часто – «педагог від Бога» а власне йдеться про цю інтуїцію. Коли виникає непроста педагогічна ситуація, вчитель повинен зорієнтуватися, повинен допомогти дитині гідно вийти зі скрутного становища. Це і є значною частиною педагогічного талану. Педагогічну інтуїцію також можна розвинути. – До Вас на навчання потрапляють абітурієнти за результатами ЗНО. При цьому Ви не бачите майбутнього студента – лише анкетні дані. – Це проблема. Що стосується педагогічного фаху – ми повинні почути і побачити майбутнього студента, як він володіє мовленням, його жестикуляція, міміка важливі…виявити його задатки, творчі обдарування. Недаремно ж писав класик, що

Основа № 10-11 (240) 2013 вчитель насамперед повинен бути актором. А так знайомимося зі студентами уже під час укладання угод на навчання, або 1 вересня. Щодо професійної ідентичності, то частково відповідь на запитання, яких майбутніх вчителів готуємо, дають анкети. На початку навчання роздається анкета із запитанням на кшталт: чи ти вступав за покликанням, чи тебе сюди мама з татом скерували? Посередині навчання, після так званого адаптаційного періоду – ще одна анкета. Звичайно, не усі ідуть на навчання у Педколедж за покликанням. Але є така особливість педагогічної майстерні – вона здатна формувати педагогічний хист, плекати любов до обраної професії. І наполеглива продумана до деталей процедура дає свої результати. Ми володіємо цілісно розробленою структурою підготовки фахівців, процес цей, систематизований. У наших стінах усе працює на те, щоб формувати справжнього педагога. І часто трапляється своєрідне диво: студент, який не був визначений, згодом стає дуже хорошим вчителем. Кажу це, опираючись на відгуки про наших випускників зі шкіл, садочків, із тих вищих навчальних закладів куди вони вступають після закінчення Коледжу. Відгуки, як правило, позитивні. – Чи не здається Вам, що суспільство в особі різного керівництва заграє з вчителями, особливо напередодні професійного свята, замість того, аби вести принципову розмову. Адже подекуди ми маємо право очікувати більшого від учителя. – Прикро, коли вчитель не відповідає займаній посаді. Такі випадки, на жаль, мають місце. Проблема економічного стану держави, – проблема загальносуспільна. Проблема статусу вчителя – це сукупність проблем, які в кінцевому результаті породжують подекуди непрофесійність вчителя. Вимогливість до компетенції вчителя повинна зростати. Я особисто питання професійного росту своїх педагогічних працівників дуже прискіпливо контролюю. І це одна з прерогатив моєї програми розвитку педагогічної освіти в Університеті. Ми намагаємось по мірі можливостей відвідувати семінари-тренінги, майстер-класи провідних спеціалістів тої чи іншої галузі, систематично проходимо курси підвищення кваліфікації, стажування. Але професійне свято – є насамперед свято і його потрібно належно святкувати. Тим більше, що це вже «народне свято». Чинним законодавством передбачено преміювання працівників освіти з нагоди цього свята, і я вважаю, що це не загравання, а часткова компенсація належного ставлення держави до тих хто виховує малих українців. Людей потрібно відзначати, стимулювати до роботи, і це завжди приємно отримувати подяки за вкладену працю. До речі мені нещодавно довелось переглядати документи моєї покійної матері, яка пропрацювала на освітянській ниві все своє життя, по суті присвітила себе педагогічній праці. Серед охайно складених паперів я віднайшла масу грамот, подячних листів, вітальних адрес від інстанцій різного рівня і мене охопила шалена гордість за свою маму – педагога, що віддала серце дітям, понад 30 років пропрацювавши у дошкіллі. Достойних людей необхідно відзначати, а це й заохочення інших до кращих результатів. – До речі Вам з нагоди Дня працівника освіти вручили грамоту Львівської обласної ради. Ваші рефлексії? – Звичайно це дуже зворушливо, що так високо оцінено мій внесок у розбудову сучасної освіти. Адже я стрімко розвинула наші педагогічні напрямки в новій площині, внесла інновації, і це не могло мабуть залишитись непоміченим. Нагороди завжди приємно отримувати, тим більше якщо вони заслужені. Це мене буде рухати до нових досягнень, адже попереду ще цілий пласт завдань на шляху

Основа № 10-11 (240) 2013 до розбудови вищої педагогічної освіти в кафедру початкової та корекційної освіти, яку я очолила, і яка забезпечує навчальний процес для 340 студентів першого курсу, що вступили цього року вже на факультет. Це має бути хороше педагогічне насліддя, бо за аналізом прохідних балів ЗНО їх рівень значно вищий ніж у попередні роки. Але ми змушені працювати аби забезпечити їм далі навчання в магістратурі. Також трудимось зараз над відкриттям у Коледжі нових спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» відповідно до Наказу міністра освіти і науки щодо підготовки фахівців у -технічну базу Коледжу: закупила комп’ютерну та оргтехніку, нині багато наших аудиторій є забезпечені мультимедійними приладами, також є покриття Wi-Fi. Облаштовано Малий видавничий центр, який вже друкує першу продукцію – навчально-методичне забезпечення, закуплено багато нової навчальної літератури, встановлено пандус та електричний підйомник для людей з особливими потребами. З ремонтних робіт насамперед почала з ремонту туалетів у корпусі № 2, які вже були в непридатному для користування стані та кількох аудиторій. А в головному корпусі помалювали коридори, сходову клітку, відремонтували комп’ютерну лабораторію, читальну залу бібліотеки, залу засідань адмінради. У планах – спортивна зала, актова зала, підвальні приміщення, ще кілька аудиторій і коридор та сходи корпусу № 2. До речі з моєї ініціативи у Коледжі відкрито низку іменних аудиторій. Завдяки старанням служб Університету минулого року було здійснено заміну системи теплозабезпечення в корпусі № 1 а це суттєво нам заощаджуватиме витрати на комунальні послуги (газ). Проблемою залишається наша покрівля, яка потребує капітального ремонту, адже наша будівля є пам’яткою архітектури. Але й це питання планується невдовзі розв’язати, щоб зустріти наше 150-річчя в облаштованому благоустрої. – Що сьогодні – Педагогічний коледж ЛНУ імені Івана Франка? – Це бренд, з яким усе більше людей хочуть мати справу, це навчальний заклад, у стінах якого бажають здобувати знання усе більше молодих українців з-поза меж Галичини. Ми розширили кваліфікаційну мережу, додавши до вже визначених професій фах керівника музичного Ми – своєрідна творча педагогічна лабораторія, яка дає все нові і нові продукти. До нас за досвідом приїжджають з різних куточків України, а також із закордону. Я оптиміст і патріот Коледжу і тому вірю, що нам не загрожує занепад, а тільки новий розвій педагогічної думки та розквіт із новим завзяттям задля творення європейського майбутнього. У гімні нашого Коледжу є такі слова

нашому місті. Поки що створено в Університеті коледжах 1-2 рівня акредитації. А вже відкрили в Коледжі нову спеціальність «Діловодство» і здійснили перший набір цього року майбутніх секретарів-діловодів для закладів освіти, котрих сьогодні так гостро потребує галузь. Та я працюю не задля нагород, а виключно задля позитивного результату на благо нашої спільної справи. – Ви вже згадували про господарку, а що вдалося зробити за такий короткий період? – Як тільки я приступила до виконання своїх обов’язків – одразу ж почала зміцнювати матеріально виховання, організатора фізичної культури, вихователя логопедичних груп, асистента вчителя інклюзив них класів. Ми достойно реалізува ли в якості партнера канадськ оукраїнськ ого проекту «Інклюзи вна освіта для дітей з особливи ми потребам и в Україні» поставле ні перед нами завдання, і нині даємо відповідні інклюзивні знання студентам усіх без виключення напрямів підготовки. Наші випускиники вже працюють в школах з інклюзивною формою навчання. Цю ділянку роботи на започаткуванні проекту мені було доручено вести персонально, і я пишаюсь тим, що вона увінчалась успіхом, хоча й скептичних думок на початку втілення проекту було доволі. – «Могутня освіта – це наша мета, нехай процвітає наш Коледж повіки, нехай прославляє державу у світі!», – ними все й сказано. – Що ж, успіхів Вам і вдячних вихованців. – Дякую! Робота, яка стає справою твого життя, робить тебе по-своєму щасливим. Інтерв’ю взяв Ігор Гургула

Основа № 10-11 (240) 2013

ДО ДЖЕРЕЛ музею С. Бандери у Дублянах, спеціальним екскурсійним поїздом учні ознайомилися з Прикарпаттям, побували у давньому Галичі, Одеському, Золочівському, Свіржському замках, у Звенигородці, Берестечку, у Меденицькому зоопарку.

КРАЄЗНАВСТВО ВИХОВУЄ Як у одній з львівських шкіл було проведено день туриста Йдеться про Львівську спеціалізовану СЗШ № 37. Організації заходу передував наказ директора школи Володимира Оверка, в якому, зокрема, йшлося про те, аби під час зборів проінформувати батьків про проведення Дня туриста, класним керівникам наказано забезпечити належну підготовку, це ж питання виносилось на засідання учнівської ліги школи.

Відгуки від поїздок – щонайкращі. Учень 6-а класу Назар Цікало ділиться враженнями поїздки на Козацькі могили: «Усіх сильно зацікавила розповідь екскурсовода про битву козаків з польською шляхтою. Коли ми зайшли у Храм, то побачили широкий спуск до підземелля, де були

довгі, ледь освітлені тунелі, які вели до кімнати, у стінах якої замуровані кістки наших хоробрих пращурів. Згодом ми вийшли на головний двір, де кладовище. Нас зачарували фрески на стінах храму». Юля Маціборко, учениця 5-а класу згадує: «На День туриста ми з класом поїхали у зоопарк. Нас зустріла чарівна країна Лімпопо. Яких там тільки тварин не було: горді леви, смішні мавпочки, лами, кози, дикобрази. Страшно було підходити до клітки з білим вовком. Цікаво було спостерігати за лемурами, лапки у котрих дуже схожі на руки. Смішні шимпанзе сварилися і билися за банани, а гордий верблюд терпляче дозволяв себе гладити. Дуже нам хотілося покататися на маленьких поні і привернути увагу великого строгого філіна. Тварини – це наші молодші друзі. Нам було дуже цікаво і весело».

– Ми переконані, каже директор Львівської СЗШ № 37 В.П. Оверко, – що туристично-краєзнавча робота сприяє національно-патріотичному, екологічному, естетичному вихованню учнів, зрештою – зміцнює їхнє здоров’я. Проте поїздки та екскурсії – це чимала відповідальність, ось чому слід було подбати про техніку безпеки, про культуру поведінки учнів. Ми активно залучили батьківську громадськість, яка разом зі класними керівниками чимало тут попрацювала. День туриста у СЗШ № 37 було розплановано на різноманітні маршрути, куди увійшли поїздки та відвідини

Зайве наголошувати на тому, що краєзнавство дозволяє впізнавати рідний край і сприяє патріотичному вихованню молоді. Цією роботою варто займатися систематично і відповідально. 35

Основа № 10-11 (240) 2013

ПОРТРЕТИ ДО ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ Президент ЛКТ «Рідна школа» доктор педагогічних наук, професор

Петро Сікорський Про те, що процес виховання дітей є складним і багатогранним, не заперечуватиме ніхто. Як і те, що старше покоління постійно незадово-лене рівнем вихова-ності молоді. То вони не слухняні, не поступаються старшим своїм місцем сидіння у транспорті, то себе розв’язано ведуть, не хочуть ходити до церкви і т.д. Причому століття за століттям минає, а нарікання повторюються, можливо міняється хіба що їхня сутність. Наприклад, ще 100 років тому не нарікали, що дітей не можна відірвати від комп’ютера. Задамо учителям запитання. Що краще в освіті реалізовується: навчання учнів, наприклад, математики чи виховання достойних та активних громадян своєї країни? Можна поспіхом відповісти, що у вихованні освітяни мають кращі результати, ніж у навчанні складних математичних формул і теорем, розв’язуванні прикладів і задач. Питання можна поставити дещо інакше. Що легше у школах реалізовувати: навчання учнів математики чи виховувати на духовнохристиянських, національно-патріотичних і фізкультурно-оздоровчих засадах? Очевидно, відповідь буде неоднозначною. Одні казатимуть – виховувати учнів, бо не потрібно спеціально готуватися до виховних занять (писати поурочні плани, проводити і перевіряти контрольні роботи, відповідати за результати державної атестації, зовнішнього незалежного тестування). Інші, – що навчати математики: є в наявності програма, підручник, методичні посібники тощо. Про виховання дітей пишуть концепції, програми, наукові статті, а до системних посібників чи підручників століттями справа не доходить.В регіонах видаються лише локальні матеріали для виховання учнів того чи іншого класу. В результаті класоводи, класні керівники, учителі поставлені у вкрай важке становище. Нелегко провести на високому рівні урок з української мови та літератури, математики чи фізики. Але ж для послуг учителя і учнів, крім програм, є підручники, різноманітні посібники, методичні розробки та ін. А для національного виховання учнів – лише концепції, програми, наукові статті, сценарії масових виховних дійств. Спробуймо провести 35 виховних годин протягом навчального року, якщо немає необхідного навчально-методичного забезпечення. Тому, як правило,класними керівниками готуються добре лише поодинокі відкриті виховні години, а на інших розглядаються суто технічні питання: хто порушив дисципліну на уроках, хто запізнюється на уроки, хто погано готується до уроків, а ще хто кого образив і т.д. Спробуйте поцікавитися в учнів, в кінці року, що їм найбільше запам’яталося за рік з виховних годин. Вони, як правило, розказуватимуть про технічні питання, про які йшлося вище. Термін національне виховання ще донедавна не дуже й використовувався, важко було повернутися до своєї виховної системи, своїх виховних звичаїв і традицій, які віками формувалися, якось було незручно – ще подумають, що ти націоналіст. Більше півстоліття виховання здійснювалося в любові до одного вождя, до однієї партії, на космополітичних засадах. На 22-му році незалежності поволі повертаємося самі до себе, до своїх християнських основ і чеснот, до національних традицій і звичаїв, до своїх свят і до своїх робочих буднів. Важко, бо за 50 років сформувався новий менталітет, прививалися чужі звичаї, чужа мова та ін. Новий господар навчив українців вживати гострі лайливі слова, надмірно алкогольні напитки, не вчив бути

Основа № 10-11 (240) 2013 активними і вимогливими до себе, а чекати, що все держава мусить дати та ін. Відлучення людей від власності формувало не господаря, а крадія, оскільки все наше, то чому ж не брати… Звісно, що після такого спадку повернутися українцям до духовних основ, до своєї мови (нині більше 30% українців ще послуговуються чужою мовою), до своєї справжньої історії, до своїх національних героїв, до свого національного ідеалу – дуже важко. Але конче потрібно. Без цього не буде ані нації, ані держави. За 22 роки незалежності виховано ціле покоління нових людей здавалося би уже на християнських засадах і чеснотах, без єдино вірного вчення, на повернутих українських звичаях і традиціях та ін. Але чи виховано молоду генерацію українських патріотів, готових до безкорисливої боротьби за свою державу, чи є сьогодні українська нація господарем у своїй країні, чи лине повсякчас у засобах масової комунікації милозвучна українська мова, чи послуговуються нею у всіх навчальних закладах, як в Росії – російською, Польщі – польською і т.д. Очевидно, що ні. Чи зникли з міст і сіл атрибути радянської епохи, теж ні. Може у Верховній Раді домінують депутати-українці, займають чільні місця в уряді чи Адміністрації президента. Також ні. Виходить, що більше двох десятків років вже втрачено? І так, і ні. Все таки Українська держава функціонує зі своїм Прапором, Гербом, Гімном. Хоча промосковські сили (п’ята колона в Україні) тягнуть Україну назад до Сходу, проте міцніють голоси за вступ до Євросоюзу. Нині усім українцям потрібно єднатисяі творити свою державу на Європейських цінностях. І що найголовніше – це треба робити швидко, прискореними темпами. На цьому шляху національне виховання дітей і молоді у навчальних закладах є пріоритетним. Дуже часто у школах складний процес виховання учнів зводять лише до масових заходів з українськими піснями і танцями. Однак процес національного виховання дітей набагато складніший. Це і глибоке вивчення психологічних і фізичних основ дитини, і засвоєння з нею головних психологічних знань, правил поведінки в різних місцях, і вивчення та виховання основних рис і якості особистості, і включення учнів у процес самовиховання, і вивчення та врахування сімейних виховних впливів та ін. Для реалізації повноцінного виховання дітей і молоді потрібні і програми, і посібники, і підручники. Оскільки МОН України не організовує підготовку навчально-методичні матеріали для національного виховання учнів, тому включається у роботу громадська організація – Львівське крайове товариство (ЛКТ) «Рідна школа». Основи національного виховання були ще закладені рідношкільниками на І Українському педагогічному Конгресі (1935). Нині рідношкільники працюють над підручниками з національного виховання учнів (V-XI), за програмою, яка затверджена МОН України «Основні орієнтири виховання «Основні орієнтири вихованняучнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України » (2007 р.), в основу якої покладено аксіологічний підхід. Не думаємо, що вдасться представити освітянам ідеальний варіант, але краще «синиця в руках, ніж журавель у небі». Метою нашої статті є розробити основні підходи до написання підручників, визначити основні напрями національного виховання школярів, методику підготовки змісту виховних годин тощо. Перш за все критично проаналізуємо програму «Основні орієнтири…». Затверджуючи її, МОН мало би назвати більш конкретно: «Основні орієнтири національного виховання школярів». У наших умовах терміни «українська нація», «національний» потрібно вживати якомога частіше, щоб якнайшвидше відходити від космополітизму, який насаджувався імперією, і більш цілеспрямовано формувати українську націю, її патріотичну молоду генерацію. Програма складається з шести розділів: від «Ціннісного ставлення до себе» – до «Ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави». У кожному розділі 10-20 тем, тобто загалом пропонується біля 100 тем для розгляду їх на годинах класного керівника(потрібно 35-50), тому до вибору тем можна ставитися більш-менш прискіпливо. Окремі із запропонованих тем сформульовано, на наш погляд, невдало: або у вигляді запитань («Чи любиш ти себе?», «Як подолати невдачу?» (8 кл)) або у вигляді гасел («Я – громадянин і патріот держави», «Школа – мій дім, я – господар у нім» (8 кл), «Майбутнє лісу в твоїх руках» (10кл).Деякі теми є надто загальними і розкрити їх протягом 30-35 хв дуже важко («Україна поетична», «У світі професій» (10 кл), «Твоє майбутнє – в твоїх руках» (10 кл)). Важко побачити наступність між конкретними виховними лініями, як і самі лінії, піднімаючись тим самим розділом із класу в клас. Наприклад, у розділі «Ціннісне ставлення до праці» можна запропонувати тематично такі виховні лінії: а) вивчення своїх здібностей і нахилів; б) виховання працьовитості і працелюбності, економності та професіоналізму; в) ознайомлення з професіограмами основних професій та правовими нормами працевлаштування. У програмі «Основні орієнтири…» пропущено важливі розділи: «Психологічні основи формування особистості», «Основні засади духовно-християнського виховання», «Дотримання правил техніки безпеки і вуличного руху».

Основа № 10-11 (240) 2013 Добавивши їх, все ж можна за тією програмою готувати пробні підручники для національного виховання школярів. Для написання підручників потрібно визначитися зі структурою і змістом годин класного керівника, її цільовим спрямуванням. Важливо, розглядаючи літературні теми, не копіювати підручник з літератури, а – історичні теми, - з історії. Що є спільного, а що відмінного між навчальним і виховним процесами. Спільне те, що в обох процесах є змістова складова. Які ж знання потрібно засвоювати з дітьми для їх ефективного виховання? Перш за все-це знання про їхніфізичні та психологічні особливості. Без цих знань важко досягати великих успіхів у вихованні. Адже, що таке вихована людина? Очевидно – це людина, у якій домінують позитивні риси та якості і яка може собою управляти. А усі людські риси тісно пов’язані з її фізіологією та психікою. Якщо дитина захоче стати мужньою і непохитною, наприклад, як В.Стус , то потрібно буде гартувати і тіло, і душу, кувати свій характер. Потрібно вміти визначати свій фізичний стан, контролювати основні параметри здоров’я, знати як досягти запланованих результатів (підтягування, біг, стрибки та ін.). Якщо ми захочемо виховувати в дитині уважність, як рису особистості, то добре би було ознайомити її з поняттям «увага» , її видами і як вона впливає на виховання уважності. Як бути, якщо системні наукові знання про психологічну структуру людини учні опановують лише у 9 класі, а виховний процес організовується з 1 класу? Очевидно, що з основними знаннями пропсихологічні особливості дитини у доступних формах потрібно знайомити учнів з І класу. Власне для цього й потрібні підручники з національного виховання. Виховувати учнів не можна на якихось абстрактних образах, які взяті з інших країн, хоча , не заперечуємо, що подекуди, можна використовувати позитивні приклади й із зарубіжжя. Однак виховну знаннєву основу повинні складати все ж національні події, факти, персоналії тощо. Тому й називається виховання національним. Аналізуючи ту чи іншу історичну подію чи особу, той чи інший літературний твір виховник мусить зосереджувати увагу учнів на виховних аспектах, якщо це особа – на її позитивних і негативних рисах та якостях, якщо це подія, то вчити дітей на мить ставати її прямими учасниками, шукати той чи інший вихід зі створених подією ситуацій, аналізувати, які людські якості потрібно при цьому проявити, критично сприймати дії усіх сторін конфлікту чи події. Учні повинні володіти відповідними знаннями про сім’ю, родину, її глибинні коріння. Мусимо визнати, що радянська система підірвала родинні устої, не все гаразд з родинним вихованням, формуванням родинного осередку і в розвинених Західних країнах. Попробуймо знайти в Україні бодай би одну сім’ю, у якій ведуться хоч якісь записи про своїх предків (фото, вид діяльності, родинні досягнення та ін.) до п’ятого чи сьомого коліна. А така інформація для нащадків – це безцінний клад. Всім відома істина: «Без міцної родини - немає міцної держави». Зовсім не по-людськи і не похристиянськи коли при благополучних дітях, батьки самотні, перебиваються з хліба на воду або їх віддають в будинки для перестарілих. Погано, коли здорові матері кидають своїх дітей напризволяще, подекуди викидають на вулицю. Українська традиція – це перш за все міцна християнська родина. І Ярослав Мудрий (1019-1054)своє правління в Київському князівстві розпочав з того, що велів кожному чоловікові мати лише по одній дружині, а князь Володимир Мономах (1113-1125) залишив нам у спадок «Повчання дітям» – основні засади виховання дітей, які є актуальними й нині. Крім того, Ярослав Мудрий чи не перший з київських князів зрозумів, що для управління державою потрібна високоосвічена інтелектуальна еліта і взявся за її виховання та підготовку. Таким чином, першою складовою національного виховання учнів є когнітивна складова (знання про себе, про свою родину, про свою націю і державу). Однак одних знань замало. Можна знати і розуміти, що таке чесність, але не бути чесним, знати, що таке працьовитість, але уникати будь-якої праці або працювати аби як. Тому важливо паралельно із засвоєнням необхідних виховних знань формувати в учнів відповідні звички, переконання, навички. А вони формуються у процесі конкретної діяльності (прибирання класу і шкільного подвір’я, праця на пришкільній ділянці і вдома на городі, турпоходи та екскурсії , підготовка свят і виховних дійств та ін.). Усі здобуті знання необхідно закріплювати в діях і добрих, корисних справах. Виховник повинен моделювати спеціальні ситуації, щоб дитина проявляла свої позитивні і негативні риси. Потрібно систематично аналізувати конкретні дії вихованців, коректувати, якщо ці дії не відповідають встановленим нормам і знову вчити як треба було поводитись (когнітивна складова) в тій чи іншій ситуації, обґрунтовувати неправильні діїтощо. Цей процес є безперервним. Отже, другою складовою національного виховання учнів є спеціально змодельована діяльність, за допомогою якої закріплюються ті чи інші риси особистості, контролюється дотримання вивчених норм і правил, проводиться корекція неправильних дій.

Основа № 10-11 (240) 2013 Процес виховання – це постійно критичний самоаналіз поведінки в різних ситуаціях, в різний час протягом певного періоду (дня, тижня, місяця тощо), це постійне викорінення негативних рис і дій, це постійний самоконтроль за своїми словами і діями. Виховання буде мати позитивні результати, якщо виховнику вдасться задіяти у кожного вихованця процес самовиховання. Без нього будемо тупцювати на місці і постійно скаржитися на те, що діти погані. Можна і потрібно запровадити щоденник самовиховання, у якому учень записує критично свої негативні риси та вчинки протягом певного періоду, веде записи, що вдалося зробити, а що ні, яких негативізмів позбувся, а яких ні, якої допомоги просить у батьків, вчителів, вихователів. Таким чином, третьою складовою національного виховання учнів є організація процесу самовиховання. Важливо у виховання дітей включити сім’ю і церкву, художні книги і засоби масової інформації (радіо-, телебачення, інтернет, пресу), вулицю (друзів, сусідів,знайомих). Діти повинні глибоко розуміти, що світ ніколи ідеальним не буде і його слід сприймати таким, яким він є – різноманітним, зі своїми позитивами і негараздами. Все, з чим дитина зустрічається у житті, вона має сприймати критично, глибоко аналізувати, бачити негативне, не брати його зі собою. Пам’ятаємо, як за радянських часів висвітлювалось життя у країні: все в позитивних тонах. Люди відчували цю фальш, інформація правдива просочувалася по інших каналах і двоїла людину. Нині інформаційний простір засіяний і бур’яном, і зерном. Важливо вміти відрізнити друге від першого і це одне з важливих завдань виховної установи. Церква і Святе письмо, християнські чесноти є основою української виховної системи. Усі позитивні риси людини беруть свій початок у Заповідях Божих. Тому спільно зі священиком виховник повинен розв’язати непросту проблему: як домогтися від учнів систематичної молитви і відвідування церкви. Знову ж таки не слід нехтувати природою дитини, яка поділяє дітей на групи: ті, що з великим задоволенням моляться і спішать до храму; ті, що залюбки моляться і відвідують церкву; ті, яким потрібно нагадувати – чи помолився, чи вже зібрався в церкву; ті, які під великим наполяганням будуть молитися та іти до церкви і, зрештою, ті, які цього ніколи робити не будуть. І з тим треба змиритися, природи дитини не зміниш. А будь яке насильство над дитячою природою викличе зворотню реакцію. Варто, можливо, раз чи два на місяць спеціально для дітей відправляти в церкві Службу Божу (до 1 год), а священикам частіше бувати на годинах класного керівника, допомагати класним керівникам проводити виховну роботу на духовно-християнську тематику. Спільними зусиллями потрібно удосконалювати форми взаємодії школи і церкви. Основи особистості закладаються у сім’ї, у якій головними вихованцями є мати і батько, бабуся і дідусь, старші сестри і брати. Видатні вчені, мислителі стверджують, що на 80% дитина формується до трьох років. А в цей час з нею поруч мама. Дитину потрібно виховувати і розвивати, розвивати і виховувати. Переважно на природних об’єктах. Чи кожна мама знає і вміє виховувати і розвивати дітей? А хто до цього готує? На превеликий жаль, ніхто. Потрібне додаткове фінансування школам, які б організовувализаняття у школах молодої матері і батька. Потрібні спеціальні програми і підручники для навчання молодих батьків. На жаль, поки що це лише мрії. Хоча академічні інститути, особливо виховання, могли б працювати над створенням навчально-методичного забезпечення для навчання молодих батьків. Стосовно засобів масової інформації, то нині діти забагато часу проводять за комп’ютером і не завжди ефективно. Комп’ютери у багатьох випадках виконують роль забавляння дітей, а він мав би стати перш за все одним із джерел потрібної інформації, а згодом і засобом для виконання необхідних навчальних операцій. І тут роботи у класного керівника чимало. Стосовно періодичної преси, то її нині в школах майже не використовують (основна причина – відсутність коштів на підписку). Проте, періодичних видань сьогодні дуже багато. І серед них є ті, які заслуговують на увагу («Експрес», «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «День» і т.д.). У цих виданнях, окрім тем на злобу дня, публікується чимало цікавих історичних, літературознавчих матеріалів, які мають національно-патріотичне значення. Учнів треба вчити читати періодичні видання, відбирати потрібні, цікавитися нинішніми політичними подіями, вчити критично аналізувати, готовити їх ставати активними суб’єктами громадянського суспільства. Прикро наводити дані соціологічних досліджень щодо читання українцями художньої літератури (проводила фірма «Research&BrandingGroup»): 50,9 опитаних українців не читають книжок загалом, 48,7% читають, 0,4% опитаних не змогли відповісти. В той час як карта читання в Європі виглядає так: у Фінляндії читають 79,5%, Чехії – 78,5%, Естонії – 74,3%, Австрії – 74,3%, Словаччині – 73,5%, Данії – 73,0%, Латвії – 71,5%, Литві – 66% і т.д. Схоже, що Україні і в читанні потрібно досягати європейських стандартів. Згадаймо знову українську традицію щодо друкованого слова. Нині ми пишаємося, що наші достойники, зокрема такі, як князь Ярослав Мудрий, митрополити Петро Могила, Димитрій Ростовський

Основа № 10-11 (240) 2013 (Туптало), гетьман Іван Мазепа та Кирило Розумовський були залюблені у друковане слово, мали унікальні на цілу Європу книгозбірні. Колись гетьмани знали по декілька іноземних мов, а нинішні – свою рідну досконало не завжди.За словами П.Алепського українці у Середньовіччі мали «Прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони, за малими винятками, навіть здебільшого їх жінки та дочки, вміють читати та знають порядок Богослужби і церковних співів». Зрозуміло, що дорослі не читають, тому що більшість із них не читали дітьми. Тому виховати у нинішніх українських дітей важливу рису систематичного читання художньої літератури є одне з найважливіших завдань. Інакше немає з чим іти до Європи. В першу чергу потрібну змінити пригноблювальну політику держави щодо своєї української книжки. Нині за бюджетною програмою «Українська книга» українську художню книжку видають мізерними тиражами (1000 прим.), а бібліотек в Україні – 40 тисяч. В той час як в розвинених країнах світу (США, Франція, Британія, Німеччина та ін.) на кожну душу населення щороку друкується 7-15 екземплярів книжокрідною мовою.Ганебно й те, що у своїй рідній державі лише п’ята частина видань, пропонується покупцям українською мовою. Щоб піднести рівень читання учнями художніх творів під час навчання, потрібно МОН України розв’язати основну проблему – забезпечити школу необхідною кількістю програмних художніх творів і творів для позакласного читання. Ще однією проблемою є визначення оптимальної кількості художніх творів, які учень спроможний прочитати. Нині учням 10-11 класів потрібно прочитати 37 творівз української літератури загальною кількістю сторінок –5719 і 32 твори зі світової літератури загальною кількістю сторінок – 6845, на що учневі з високою технікою читання потрібно витратити 313год, тобто щотижня на читання художньої літератури витрачати 9 год з 20 год самопідготовки. Отже, два роки навчання учнів у старших класах – період занадто малий. Не менш важливою проблемою є мотивація читання. Яку вагу має прочитання твору у виставленій оцінці за тему? Чи культивується учнями, батьками читання творів у навчальному закладі? Чи винесено читання учнями художніх творів у загальношкільний параметр? Чи знайдено ефективну систему перевірки і облік читання учнями художньої літератури? Розв’язавши ці проблеми, можна суттєво підняти рівень читання і виховання звичок до систематичного читання учнями художніх творів, а, відтак, і читання українцями загалом. Таким чином, четвертою складовою національного виховання учнів є залучення церкви, сім’ї, художньої літератури, засобів масової інформації до виховання школярів, об’єднання з ними спільних зусиль. Виховання, як відомо, безперервний процес. У зв’язку зі своєю бідністю держава, яку розкрадають чиновники, неспроможна організувати повноцінне виховання дітей влітку, а це четверта частина року. Всім відомо, що негативне (закурити, випити, заматюкатися і т.д.) «пристає» до дитини швидше, ніж корисні поради. Тому виховний процес багато тратить в канікулярний час, коли діти наодинці зі собою, комп’ютером та друзями. Оскільки спеціальних коштів на оздоровлення немає, тому їх забирають, здебільшого, з харчування учнів початкових класів протягом року або з витрат на ремонти шкіл. І тим самим ще більше ускладнюють навчально-виховний процес. Хоча і президент, і уряд, і народні депутати, які для свого оздоровлення забирають з бюджету величезні суми, могли б їх віддати дітям, а ще необхідну частину забрати з олігархів. Наприклад, президент США Обама дякує своїм освітянським чиновникам, що вони так організовують відпочинок дітей, що паралельно з ним діти диференційовано поглиблюють знання з математики, фізики, хімії та інших предметів. Очевидно, що й нам потрібно відкинути формальні показники оздоровлення дітей (цьогоріч 55%), а організувати оздоровлення і виховання учнів протягом літа так, щоб учні поглиблювали свої знання, займалися спортом і туризмом,доброякісно харчувалисяі плавали, і, що найбільш важливо, процес національного виховання став неперервним. Особливо корисним для дітей і дорослих є плавання. Сидіння за комп’ютером, малорухливий спосіб навчання призводить до сколіозу, остеохондрозу та ін. Найкращим лікарем від цих недуг є плавання. Настав час біля кожного навчального закладу збудувати відкриті басейни. Їх будівництво та експлуатація не потребують великих затрат. А нація би ставала щоразу здоровшою. Отже, п’ятою складовою у забезпеченні ефективного національного виховання є створення належних умов для літнього виховання і відпочинку учнів. Слід зазначити, що суттєвий вплив на перебіг національного виховання має правильний вибір виховних ідеалів, обирання на всі державні посади високоморальних і високоосвічених представників нації. Вони мали би бути зразком, ідеалом жертовного служіння нації і державі,свідомо відмовлятися від усіляких спокус, бо вони не лише повинні добре виконувати свої державницькі функції, а й своїм прикладом виховувати молоде

Основа № 10-11 (240) 2013 покоління. Доки народ не збагне, що саме таких треба обирати до органів влади – буде бідувати. Якщо чиновник не може засвоїти мови титульної нації, або не хоче нею послуговуватися – йому не місце ні в державних структурах, ні в органах самоврядування. Усі засоби масової інформації мали би сприяти і допомагати вихованню дітей і молоді сьогодні ж усе навпаки. Стосовно виховних ідеалів, а без них виховна система – не повноцінна, то це мали би бути такі представники українського народу, які:  все життя боролися за незалежність Української держави; вперто відстоювали мову української нації;  показували своїм життям і жертовною боротьбою приклади високої моралі, дотримання усіх християнських чеснот;  були людьми високої волі і характеру, незламними у боротьбі за свободу і соборність держави;  показували високу ефективність своєї праці, розвивали науку і культуру, мову і літературу, театральне, музикальне та образотворче мистецтво тощо. Ними мають бути Я. Мудрий і В. Мономах, Т. Шевченко і В. Стус, В. Симоненко і С. Бандера, О. Теліга і А. Горська і багато, багато інших. Тут важливо всій українській еліті об’єднатися в один міцний кулак, діяти узгоджено і цілеспрямовано, вперто і наполегливо, рішуче і результативно. Таким чином, шостою складовою ефективною національного виховання дітей є правильний вибір національних виховних ідеалів, обирання до органів самоврядування та державних структур високоморальних, високоінтелектуальних та освічених українців. Ввести в обов’язки державних чиновників не лише виконання управлінських функцій, а й своїм прикладом виховувати дітей і молодь. Владні структури мали би забезпечити, щоб на усіх каналах телебачення домінувала українська мова і пісня, щоб усі передачі позитивно впливали на виховання дітей і молоді. І насамкінець, про підготовку підручників для національного виховання (5-11 кл.). Рідношкільники планують їх підготувати, опублікувати і презентувати на IV Всеукраїнському педагогічному конгресі, який відбудеться у жовтні 2014 р. Працює безкорисливо група учителів, які мають відповідні знання, досвід і бажання писати. Звичайно, хотілося, щоб це був всеукраїнський проект, щоб підготовлені підручники з національного виховання були якісними і національно спрямованими і, що є найбільш головним, щоби їх взяли як основу виховання школярів класні керівники усієї України. Адже, завдання усіх учителів, незалежно від національності і регіону однакове, формувати високодуховне і глибокопатріотичне, високоінтелектуальне і глибокоосвічене майбутнє Української держави. Виховна година, на наш погляд, повинна мати таку структуру: тема, мета, актуалізація опорних знань і практичного досвіду, змістова і практична складові, домашнє завдання. Мета,звісно, має мати виховне спрямування: засобами такого-то змісту виховувати такі риси особистості, формувати навички поводження в церкві чи театрі, патріотизм чи альтруїзм тощо. Під час актуалізації опорних знань чи практичного досвіду потрібно, знаючи попередній матеріал, який залучається до виховної години з історії України чи літератури, з біології чи правознавства, поставити ряд запитань, щоб з’ясувати рівень розуміння і засвоєння його. Якщо ж учні мають певний досвід у формуванні тієї чи іншої якості, то потрібно на нього опертися. У змістовій частині лаконічно і структуровано викладається той матеріал, який використовуватиметься у вихованні відповідних рис особистості. Важливо показати суть термінів і визначити поняття, які слугуватимуть для досягнення поставленої мети. Весь матеріал спрямовується на виховання дитини. Не потрібно його розписувати за ролями, матеріал не повинен носити агітаційний характер. Для емоційного підсилення теми можна використовувати уривки з художніх творів, пісні, але не перетворювати виховну годину у концерт. У практичній частині закріплюється важливий навчальний матеріал, вивчається стан вихованості тієї чи іншої риси чи якості в дитини, проводяться відповідні тренувальні тренінги, тестування. Стосовно домашнього завдання, то воно задається кожним класним керівником окремо, тому у підручнику його можна не вказувати. Глибоко переконані, що проект підручників з національного виховання учнів (V-XI) нині є надто актуальним, він суттєво полегшить роботу класних керівників, поставить національне виховання школярів на наукову основу, дасть могутній поштовх у формуванні української нації та розбудові Української держави. Запрошуємо науковців, досвідчених вчителів подавати свої розробки виховних годин згідно вимог до майбутніх підручників з національного виховання учнів. Матеріали надсилати електронною поштою vpel@email.ua. Для спілкування можна користуватися телефоном 0673138658.

Основа № 10-11 (240) 2013

АКТУАЛЬНО Освіта потребує модернізації ТАКИЙ ОСНОВНИЙ ВИСНОВОК ЗРОБИЛИ УЧАСНИКИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ», ЯКА ВІДБУЛАСЯ НА БАЗІ ЛЬВІВСЬКОГО ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА РЕСТОРАННОГО СЕРВІСУ ТА ТУРИЗМУ. Про серйозність піднятої теми свідчить перелік тих інституцій, які долучилися до проведення заходу. Серед зацікавлених: національна академія педагогічних наук України, відділення професійної освіти дорослих, інститут професійно-технічної освіти, Львівський науковопрактичний центр, департамент освіти і науки Львівської облдержадміністрації, управління професійнотехнічної освіти і координації діяльності вищих навчальних закладів і науки. Для проведення поважної конференції не випадково вибрали вище училище ресторанного сервісу та туризму. Цей навчальний заклад вважається одним із лідерів у впровадженні інноваційних технологій при підготовці фахівців. Понад тисячу учнів тут мають змогу отримати високу кваліфікацію ресторанних і туристичних працівників на базі двох навчальних ресторанів і трьох готелів. Їх охоче залучають до обслуговування різноманітних конференції, офіційних зустрічей. До слова, минулого року товарообіг училища склав вісім мільйонів гривень, з них три становив прибуток. Про це, зокрема, у вітальному слові сказав заступник начальника Управління професійнотехнічної освіти та координації діяльності вищих навчальних закладів і науки Львівської облдержадміністрації Роман Вороняк. Від імені господарів учасників семінару привітала заступник директора училища Марія Скоробагата. Загалом участь у конференції взяло 128 представників освітянських установ зі всієї

України. Поважний десант, зокрема, прибув з Дніпропетровщини. Серед авторитетних гостей було 8 докторів і 26 кандидатів наук. Першого дня під час пленарного засідання виступило тринадцять доповідачів. Тон розмови задав у вступній доповіді «Інноваційні педагогічні технології та проблеми модернізації професійно-технічної освіти» виконуючий обов’язки директора Львівського науково-практичного центру професійнотехнічної освіти НАПН України, доктор педагогічних наук Григорій Васянович. Він, між іншим, розповів про ті основні чотири теми, які розробляє колектив під його керівництвом, а також наголосив на тому, що нинішня система освіти базується на гіпертрофованій вищій школі. Ідеться про те, що до вишів планують вступати понад 80 відсотків старшокласників, у той же час професійнотехнічні заклади поповнюються заледве за рахунок 15 відсотків випускників шкіл. «Сучасна система освіти України потребує реформування і радикальних, а не формальних змін. Це стосується, передусім, професійнотехнічної освіти. Модернізаційні процеси в ній назріли давно і, на нашу думку, значною мірою можуть бути реалізованими на ґрунті педагогічної інноватики, запровадження педагогічних технологій навчання і виховання» – наголосив у своєму виступі професор Васянович. Цю думку в доповіді «Теорія і практика застосування педагогічних технологій професійно-технічної освіти» розвинув головний науковий співробітник лабораторії методик професійної освіти і навчання Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, доктор педагогічних наук, професор Петро Лузан. Про практику впровадження та важливість для навчання електронних підручників розповіли заступник директора з наукової роботи Інституту профтехосвіти НАПН України, доктор педагогічних наук, професор Галина Єльникова

Основа № 10-11 (240) 2013 та головний науковий співробітник лабораторії підручникотворення цього ж Інституту, доктор педагогічних наук, доцент Олександр Діденко. Вони ж торкнулися і проблем забезпечення підручниками закладів профтехосвіти загалом. А тут направду проблеми чималі. Приміром, попередніх двох років було заплановано видати 432 підручники, а побачив світ лише 131. Не поліпшилася ситуація і цього року. Із планових 53 підручників наразі не вийшов жоден. Методологічним засадам впровадження сучасних технологій в управління професійнотехнічною освітою присвятив свою доповідь старший науковий співробітник Львівського науково-практичного центру професійнотехнічної освіти Національної Академії Педагогічних Наук України, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент НАПН Ярослав Камінецький. Він, зокрема, загострив увагу на відсутності належної навчальної бази для вихованців профтехучилищ і на проблемах так званого соціального партнерства, коли потенційні роботодавці доволі неохоче підтримують випускників цих училищ. Особливе зацікавлення викликав виступ провідного наукового співробітника Львівського науково-практичного центру професійнотехнічної освіти НАПН України, доктора педагогічних наук Петра Сікорського. Професор

Сікорський, котрий очолює «Рідну школу», зосередив у доповіді увагу на педагогічних умовах національного виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів. Про особливості професійно-практичної підготовки майбутніх фахівців народних художніх промислів Карпатського реґіону розповіла провідний співробітник цього ж центру, доктор педагогічних наук Ірина Козловська. Доктор педагогічних наук, який представляє також Львівський центр, виступив із доповіддю «Психолого-педагогічні проблеми створення електронних освітніх ресурсів». Про практичне застосування наукових розробок у процес виховання та навчання учнів розповіли Олена Євтушенко з Кривого Рогу, Таїса Зейналова з Дніпропетровська та викладачі Луцького центру професійно-технічної освіти Людмила Фенина й Сергій Чеб. Наступного дня пройшли секційні засідання учасників конференції, котрі ділилися практичним досвідом за шістьма напрямками роботи. Загалом учасники семінару щиро подякували господарям, висловили захоплення училищем ресторанного сервісу та туризму. Як підсумок, було прийняте спільне звернення до міністерства освіти та науки, в котрому викладено конкретний план конче необхідної модернізації освіти в Україні. Олесь Ганущак

ЗА ПАРТИ СІДАЮТЬ ПЕДАГОГИ У ЯВОРІВСЬКОМУ РАЙОНІ, НА БАЗІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ, КОТРА НОСИТЬ ІМ’Я КАМЕНЯРА, ВІДБУВСЯ ОБЛАСНИЙ СЕМІНАР ЧЛЕНІВ АВТОРСЬКОЇ ТВОРЧОЇ МАЙСТЕРНІ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ ПРИ ЛЬВІВСЬКОМУ ІНСТИТУТІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ.

село Івано-Франкове, де у місцевій школі нагромаджено вагомий досвід екологічного виховання молоді. Продовжилася тема духовної наснаги для учасників семінару у двох унікальних шкільних музеях. Спочатку Франковими стежками колишнього Янова повів донедавна директор місцевої школи невтомний патріот-краєзнавець Лев Тиховський. Здається, вже практично все відомо про Каменяра, але Лев Львович зацікавив присутніх цілком незнаними сторінками з життя нашого славного краянина. Захопленню не було меж і при знайомстві з експозицією шкільного музею бойових дій. Унікальні експонати двох світових воєн і дві книжки про страшні трагедії, котрі торкнулися цієї землі, – то набуток команди юних краєзнавців, яких до благородної справи патріотичного виховання долучає скромний автомеханік Віталій Гавгун.

Окрім ЛОІППО до проведення його долучилось управління освіти, молоді та спорту Яворівської райдержадміністрації, методичний кабінет тамтешнього районного управління освіти. Своєрідним заспівом до заходу, котрий зібрав провідних вчителів-методистів біології зі всієї Львівщини, стала екскурсія «Хресна дорога села Страдч», що входить до різноманітної програми пізнавально-виховних заході Яворівського національного природного парку. Власне, на його території і розташоване унікальне

Основа № 10-11 (240) 2013 Відкрила семінар завідувач методичного кабінету управління освіти Яворівської райдержадміністрації пані Ольга Фірчук. Вона ознайомила присутніх зі здобутками та планами на майбутнє у роботі освітян району а також зосередилася на ролі методичних кабінетів у підвищенні фахової і професійної майстерності педагогів району. Про організацію форм методичної роботи з учителями біології та екології розповіла Оксана Флис. Для неї цей виступ був особливим, адже молодого фахівця зовсім недавно призначили методистом відповідного кабінету районного управління освіти. Пані Оксана детально зупинилася, зокрема, на структурі методичної роботи з учителями біології в школах Яворівського району. Нині за відповідним профілем тут працюють 99педагогів. Серед них – 23 спеціалісти, 15 вчителів другої, 24 – першої та 37 – вищої категорій. Також сімнадцятьом присвоєно педагогічне звання «Старший учитель», а п’ятьом – «Учитель-методист». – Яворівський національний природний парк є ключовою структурою української частини Міжнародного біосферного резервату «Розточчя», котрий за рішенням координаційної ради програми МАБ ЮНЕСКО включений до Всесвітньої мережі біосферних резерватів. – Наголосила завідувач кафедри Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат наук Ніна Новикова. – Розточчя вирізняється споміж інших куточків природи України, адже поєднує прикмети Поділля, Полісся та Карпат. Цю унікальність пізнання краю та прищеплення любові до нього сповна використовують у своїй роботі педагоги Яворівщини. Не випадково саме їхні вихованці є незаперечними переможцями та лауреатами обласних різноманітних олімпіад, конкурсів, еколого-краєзнавчих фестивалів, а також приносять левову частку нагород зі всеукраїнських оглядів. Справді, чимало тут працює чудових фахівців і в Яворові, і в Новояворівську, та особливою самовідданістю і любов’ю до справи вирізняється учитель-методист середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Івана Франка селища міського типу Івано-Франкове пані Дарія Тиховська. Не випадково базою проведення семінару став саме цей навчальний заклад, і кабінет біології, котрому би позаздрив і не один вищий навчальний заклад. Учасники семінару збагатилися значним досвідом у ході презентації Дарії Іллівни доробку на тему «Формування екологічної компетентності учнів у навчально-виховному процесі з біології».

Загалом, робота у цьому плані ведеться за багатьма напрямками. Це, зокрема, участь у всеукраїнських олімпіадах з біології та екології, турнірах юних біологів, всеукраїнському конкурсі «Колосок», в яких юні івано-франківці стають постійними переможцями та лауреатами. Минулоріч таких було восьмеро серед найкращих. Це також співпраця з Малою Академією Наук, Львівським національним університетом імені Івана Франка, національним університетом «Львівська політехніка», Львівським лісотехнічним університетом. Окрема сторінка – дослідницька учнівська робота, котру провадять тут завдяки співпраці з колективами львівських обласних центрів краєзнавства, екскурсій і туризму учнівської молоді та екологонатуралістичної творчості учнівської молоді. Досвідом з вирішення актуальних завдання організації позакласної роботи школярів поділилися директори цих центрів Михайло Набитович і Андрій Кийко. Учасників семінару офіційно привітали заступник селищного голови Івано-Франкового Володимир Бодик і невтомна господиня свята – директор місцевої школи Марія Карпа. А учасники шкільної художньої самодіяльності подарували літературно-музичну композицію, присвячену Дню вчителя. Наостанку учасники семінару, а це здебільшого представниці прекрасної статі, змогли пірнути у неповторні хвилі бабиного літа, котре завітало в Розточчя. Незабутнім завершальним акордом стала екскурсія до Яворівського національного природного парку, господарку якого підтримує на європейському рівні невтомний «багатоверстатник» у роботі й патріот у серці Михайло Біляк. Із матеріалами та різноманітними просвітницько-виховними заходами, котрі проводить колектив парку «Яворівщина», ознайомила провідний спеціаліст з екологічної освіти Світлана Плесак. Вона підсумувала словами, що належать відомому вченому Б. Ґржимеку «…Із природою справа зовсім інша, ніж, скажімо, з палацами, зруйнованими війною. Коли ж знищити живий світ, то ніхто вже, жодна сила не зможе створити його знову!» Надзвичайно важливо, що саме за таким принципом прищеплення любов до рідного краю і працюють спеціалісти Яворівського національного природного парку та педагоги Івано-Франківської школи, серед котрого є такі справжні Українці, як Марія Карпа, Віталій Гавгун і, звичайно, Лев Львович і Дарія Тиховські зі своїми молодшими колегами.

Олесь Ганущак 44

Основа № 10-11 (240) 2013

НАВЧАТИСЯ З„КОЛОСКОМ” ВЕСЕЛО І ЦІКАВО! Підсумки весняного етапу 2013 року Міжнародний інтерактивний природничий конкурс “КОЛОСОК” відбувається відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 410, на виконання Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 561, з метою пошуку, підтримки талановитих школярів і популяризації природничих знань в Україні. Конкурс „КОЛОСОК” отримав міжнародний статус відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.12.2011 року № 1561. Положення про конкурс затверджене в Міністерстві юстиції України 23 січня 2012 року за № 86/20399. В Україні у конкурсі взяли участь 278350 учнів, з них 35106 (13,9%)– учні навчальних закладів Львівської області, яка є лідером за кількістю учасників у весняному етапі 2013 року. Більшість районних та міських координаторів залучили до конкурсупонад 1000учасників. Зокрема, у загальноосвітніх навчальних закладах Шевченківського (3615 учасників), Сихівського (2224), Франківського (2085), Личаківського (1855), Залізничного (1669) і Галицького (1412) районів м. Львова, Сокальського (1986), Пустомитівського (1671), Яворівського (1733), Жовківського (1583), Сокальського, Кам’янко-Бузького (1296), Дрогобицького (1258), Турківського (1184), Самбірського (1112) і Сколівського (1055) районів та м. Стрия (1000). Найактивнішою участь школярів є у Кам’янко-Бузькому (20,2% від загальної кількості), Турківському (19,0%), Дрогобицькому (18,8%), Сколівському (18,5%), Пустомитівському (15,9%), Сокальському (15,4%) і Самбірському (15,2%) районах, м. Стрию (15,7%) м. Моршині (15,2%). У Львові відсоток залучення становить 25,5%уШевченківському, 21,6% у Галицькому, 20,8% у Личаківському, 17,4% у Франківському і 17,3%уСихівському районах. Цьогоріч районними (міськими) та шкільними координаторами залучено до конкурсу на 6227 учнів більше, ніж у весняному етапі 2012 року. Найкраще проведено організаційну роботу щодо збільшення кількості учасників конкурсу (порівняно з минулим весняним етапом) в загальноосвітніх навчальних закладах Шевченківського (на 547 учнів більше), Залізничного (528) і Сихівського (427) районів м. Львова та Пустомитівського (528), Яворівського (455), Стрийського (408), Турківського (399), Самбірського (376), Кам’янко-Бузького (370),Золочівського (306) і Перемишлянського (303) районів та м. Червонограда (313). Найактивнішими у конкурсі є школярі 3 і 4 класів. Відсотки їхнього залучення становлять 20,2% і 20,4% відповідно. За активну участь в організації та проведенні весняного етапу Міжнародного природничого конкурсу „КОЛОСОК-весняний-2013”у Львівській областівідзначено 135 кращих керівників ЗНЗ, шкільних, районних і міських координаторів конкурсу (див. додаток 3 до Листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-401 від 04.06.2013 року).

Основа № 10-11 (240) 2013

«КОЛОСОК-осінній-2013» відбудеться 22 листопада Девіз осіннього етапу конкурсу «Енергія – це життя!» Відповідно до нього, спеціальними темами є «Енергія у неживій природі» (пропедевтика фізики), «Енергія у живій природі» (пропедевтика біології) та «Енергія і речовини» (пропедевтика хімії).

Взявши участь у конкурсі, дитина:

 обов’язково зацікавиться природничими науками;  отримає на початку навчального року поштовх до пізнання;  стане допитливою, самостійною;  буде вчитись експериментувати та спостерігати;  розвине логіку і кмітливість;  полюбить читання;  спробує сама знаходити відповіді на запитання;  матиме можливість позмагатися зі своїми однолітками;

Координаційні центри, які організують конкурс, отримають: 1. Диск, на якому записані усі числа журналу «КОЛОСОК» за 2006–2013 роки та усі випуски газети «КОЛОСОЧОК» за 2012–2013 роки. 2. Безкоштовну передплату на журнал «КОЛОСОК» на перше півріччя 2014 рокунакожних 50 учасників 3–11 класів. 3. Безкоштовну передплату на газету „КОЛОСОЧОК” на лютий–травень 2014 року для всіх шкіл, у яких беруть участь у конкурсі учні 1–2 класів. Ті школи, в яких більше 20 учасників 1–2 класів, отримують 1 безкоштовну передплату на кожних 20 учасників.

На сайті http://kolosok.lviv.ua у розділі «Координаторам конкурсу» є докладна інформація про безкоштовну передплату газети та журналу, можна навіть завантажити заповнені на півроку абонементи передплати цих видань. У цьому ж розділі можна завантажитибланк заявки та квитанції. Заявки на участь у конкурсі, квитанції про сплату благодійного внеску та заповнені бланки абонементів на передплату газети та журналу оргкомітет чекає до 20 жовтня 2013 року на адресуа/с 9838, м. Львів, 79038, Emaildabida@mis.lviv.uaабо факс (032) 236-7126. Додаткову інформацію про конкурс можна отримати за телефонами: 050-37-32-983, 032-236-71-23(Катерина), 097-411-81-00, 032-236-71-27 (Олена).

За підсумками конкурсу учасники нагороджуються сертифікатами відповідно до кількості набраних балів: «Золотий КОЛОСОК», !Срібний – номінація «Енергія у неживій природі», «Срібний – номінація «Енергія у живій природі”», «Срібний – номінація «Енергія і речовини» та сертифікат учасника «КОЛОСОК». Для кожного учасника буде виготовлено спеціальний приз. Учасник має право скопіювати диск, на якому записані усі числа журналу КОЛОСОК за 2006–2013 роки та усі числа газети «КОЛОСОЧОК» за 2012–2013 роки.

Основа № 10-11 (240) 2013

АКТУАЛЬНО ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ТИПОВОГО ПОЛОЖЕННЯ ПРО АТЕСТАЦІЮ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Любов Хомин _______________________________________________ 30 вересня 2013 року набув чинності наказ Міністерства освіти і науки України, яким внесено зміни до Типового положення про атестацію педагогічних працівників. Ці зміни насамперед стосуються організації та проведення атестації керівних кадрів навчальних закладів.

педагогічних працівників» від 08.08.2013 № 1135 внесено зміни до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930 (далі –Типове положення). Внесені зміни насамперед стосуються порядку атестації керівників загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, їхніх заступників (далі –керівні кадри), осіб, яких призначатимуть на посади керівників таких навчальних закладів. Так, у розділі I «Загальні положення» Типового положення визначено, що призначенню на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів має передувати їх атестація. Вивчають професійну діяльність керівних кадрів навчальних та інших закладів атестаційні комісії ІІ рівня. Вони з’ясовують якість виконання ними посадових обов’язків та вивчають, зокрема, такі питання:  виконання програми розвитку навчального закладу та результати інноваційної діяльності;  стан організації навчальної та виховної роботи, додержання вимог державних освітніх стандартів;  результати державної атестації навчального закладу;  результати перевірок, проведених Державною інспекцією навчальних закладів, місцевими органами управління

З метою підвищення ефективності управлінської діяльності керівників навчальних закладів та рівня їхньої професійної компетентності і фахової майстерності наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Змін до Типового положення про атестацію 48

Основа № 10-11 (240) 2013

 керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді;  керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією;  керівник (заступник керівника) не відповідає займаній посаді;  рекомендувати для призначення на посаду керівника;  рекомендувати для зарахування до кадрового резерву. Крім того, внесено зміни щодо атестації усіх педагогічних працівників, зокрема такі:  атестація педагогічних працівників, які за основним місцем роботи та у навчальних закладах, де вони працюють за сумісництвом, обіймають однакові посади, здійснюється за основним місцем роботи;  кваліфікаційна категорія та педагогічне звання, присвоєні педагогічному працівнику за результатами атестації, можуть змінюватися лише за рішенням атестаційної комісії.

освітою та іншими органами державного нагляду (контролю);  додержання вимог щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов навчання учнів;  підсумки моніторингу роботи з педагогічним колективом та іншими працівниками навчального закладу;  ефективність взаємодії з громадськими організаціями та органами шкільного самоврядування;  додержання педагогічної етики, моралі;  звіти керівника про свою роботу на загальних зборах (конференціях) колективу навчального закладу;  аналіз розгляду звернень громадян. Відповідно до пункту 3.14 Типового положення за результатами атестації керівних кадрів навчальних та інших закладів, а також осіб, які претендують на зайняття посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, атестаційні комісії ухвалюють такі рішення:

___________________________________

ПРО РОЗ’ЯСНЕННЯ ОКРЕМИХ ПИТАНЬ АТЕСТАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В зв’язку із зверненнями громадян в атестаційну комісію ІІІ рівня № 1 при департаменті освіти і науки обласної державної адміністрації щодо роз’яснення окремих питань атестації, зокрема термінів позачергової атестації та атестації керівних кадрів у випадку відсутності протягом певного часу педагогічної

практики Департамент освіти і науки ЛОДА повідомляє, що відповідно до рішення атестаційної комісії ІІІ рівня № 1 (протокол № 1 від 17.10.2013 року): - позачергова атестація педагогічних працівників згідно пункту 1.9 Типового положення про атестацію проводиться не раніш як через два роки, тобто, якщо педагогічний працівник атестувався на присвоєння кваліфікаційної категорії, педагогічного звання у квітні 2011 року, то у список позачергової атестації він

може бути включений у жовтні 2013 року; якщо керівник навчального закладу або його заступник протягом атестаційного періоду один чи декілька років не займався педагогічною роботою, його атестаційний період не продовжується, тобто, якщо директор атестувався у 2009 році і протягом 2011 і 2012 років не займався педагогічною роботою, то його наступна атестація у 2013 році. Продовження терміну атестації Типовим положення не передбачено.

Основа № 10-11 (240) 2013

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ Рубрику веде відповідальний працівник Львівської обласної організації профспілки працівників освіти та науки, юрист Мар’ян Калин працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110. Інструкцією передбачено обов’язок працівників при влаштуванні на роботу подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості: – про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження; – про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; – про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; – про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди. Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім’я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ТРУДОВИХ КНИЖОК ПРАЦІВНИКІВ Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Мають місце непоодинокі випадки порушень під час ведення трудових книжок (відсутність потрібних записів, їх невідповідність вимогам чинних нормативних документів тощо), що призводить до серйозних проблем найчастіше під час оформлення пенсійних справ. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться за місцем основної роботи. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. Так, питання, пов’язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням, постачанням і обліком, регулюються, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок 50

Основа № 10-11 (240) 2013

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім’я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім’я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище, дата народження тощо, і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою. При цьому записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу,

переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов’язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності – вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. При цьому, показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. При внесенні відомостей про роботу записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». 51

Основа № 10-11 (240) 2013

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис. Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за основним місцем роботи. До трудових книжок вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи: – про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби; – про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); – про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, коли для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів; – про час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, у тому числі за перестарілим, який досяг 80-річного віку (згідно з медичним висновком); – безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.

У випадках, коли в трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний. У випадку втрати трудової книжки, або вкладиша до неї, працівник зобов’язаний негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. При виписуванні трудової книжки, або вкладиша до неї, або дубліката трудової книжки власник або уповноважений ним орган стягує з працівника суму її вартості. У разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т. ін.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис: "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При влаштуванні на нове місце роботи працівник зобов’язаний пред’явити дублікат трудової книжки. Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Днем звільнення вважається останній день роботи. Згідно з чинним законодавством власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа 52

Основа № 10-11 (240) 2013

– виплат пенсії у разі втрати годувальника в період перерви у навчанні дітям, які досягли 18річного віку. Внесеними змінами гарантовано право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника дітям, які досягли 18-річного віку та навчаються, якщо є перерва у навчанні між закінченням одного навчального закладу і вступом в інший. Умова проведення для такої виплати – період не повинен перевищувати чотирьох місяців; – зміни механізму перерахунку пенсій з 1 березня кожного року, який передбачено частиною 2 статті 42 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Право на перерахунок пенсій не буде залежати від того, на скільки у попередньому році зріс розмір пенсії конкретної особи. Перерахунку фактично підлягатимуть всі пенсії, призначені за законами: «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про наукову і науковотехнічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Заробітна плата, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, буде підвищуватися на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком (раніше враховувався темп зростання заробітної плати штатного працівника в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики). Крім того, на показник підвищення впливатиме рівень інфляції (індекс споживчих цін); – оптимізації заробітної плати для обчислення пенсії шляхом надання можливості першочергово вилучати з підрахунків місяці отримання допомоги по безробіттю.

працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу можливо тільки за письмовою згодою працівника. Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книга обліку руху трудових книжок мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника і печаткою.

ВРЕГУЛЬОВАНО ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ З липня 2013 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії» (№ 231-VII). Законом врегульовано деякі питання пенсійного забезпечення. Зокрема щодо: – зарахування до страхового стажу часу перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами. Період такої відпустки зараховуватиметься до страхового стажу при призначенні пенсії за даними системи персоніфікованого обліку. Особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами й отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, є застрахованими особами;

______________________________________________ 53

Основа № 10-11 (240) 2013

ПРОГРАМИ Жодних труднощів не виникає. Адже такий батько чи мати можуть прийти, як і раніше, на прийом до завідувача, і зареєструвати свою дитину безпосередньо в дитсадку. Або ж це можна зробити у районному відділі освіти. Більше виникає питань стосовно реєстрації дитини лише в один ДНЗ. Варто зазначити, що насправді ситуація по запису дитину одразу в 5-7 садочків мікрорайону створювала хибний попит. Реальною ж потреба у місцях в дошкільних навчальних закладах є у 3-5 разів меншою за кількість записів у журналах особистого прийому громадян. Чи виникають труднощі у завідувачів дитсадків з електронною реєстрацією? Якщо оцінити результати пілотного запровадження по місту Львову та місту Дрогобичу, то можна з впевненістю сказати, що завідувачі досить швидко освоїли систему реєстрації та роботу з нею. Важливо, що разом з функцією електронної реєстрації дитсадок отримав повноцінний сайт свого закладу. Залишилась дрібниця – лише наповнити його матеріалом. Хто розробляв систему електронної реєстрації? Для Львівщини за основу взята офіційна розробка Харківського авіаційного інституту. Ми створили окремий домен для мережі ДНЗ Львівської області, подали на реєстрацію усі ДНЗ, створили для кожного закладу свою адресу в Інтернеті та свої окремі сайти, провели навчання, розробили інструкції по користуванню, частині садків допомогли наповнити сайти матеріалами. Всі права на домен належать департаменту освіти ОДА. То як зареєструвати батькам свою дитину? Вся реєстрація проводиться на сайті www.lvivedu.com. Це, так би мовити, відправна точка. На цьому сайті розміщені посилання на всі міські та районні відділи освіти Львівської області. Вже у відділі освіти розміщені посилання на окремі дитсадки. Зареєструвати дитину можна як прямо на сайті відділу освіти, так і на веб-ресурсі дитячого закладу. Після реєстрації батьки отримують код поданої заявки, по якому можна перевірити її стан – чи вона перебуває на розгляді, чи підтверджена дитсадком, чи дитина зарахована до ДНЗ. Звичайно ж, це актуально для батьків, які лише планують віддати дитину до дитсадка. Який стан реєстрації на сьогодні? Станом на сьогодні система електронної реєстрації повністю функціонує у Львові, всіх містах обласного підпорядкування та Сокальському районі. До кінця календарного року планується завершити приєднання до системи усіх ДНЗ Львівської області. Варто додати, що система має вертикальну ієрархічну структуру, що передбачає розмежування прав для доступу до інформації. Так, наприклад, садок має доступ лише до реєстрації своїх дітей, районний відділ освіти – до інформації, зведеної на рівні району, місто – до зведеної на рівні міста. Передбачається, що до кінця календарного року з порталу обласного департаменту освіти і науки буде встановлений доступ до усіх дошкільних закладів області.

ВПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ «ЕЛЕКТРОННІ БАЗИ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ» НА ЛЬВІВЩИНІ Сьогодні для дошкільних навчальних закладів Львівщини працює система електронної реєстрації. Одним із безпосередніх учасників процесу запровадження цієї системи є керівник системи управління освітою MySchool.ua Тарас Юрчишин. Як виникла ідея запровадити таку електронну базу даних? Фактично, ідея електронної реєстрації дітей у ДНЗ давно визріла у департаменті освіти і науки Львівської ОДА. Оскільки ми тісно співпрацюємо з департаментом по системі MySchool.ua, тож взялись допомогти із запровадженням і проекту по ДНЗ. Кінцеве завдання було поставлене у липні місяці, протягом серпня вдалось знайти відповідну платформу та адаптувати її під потреби Львівщини. Сьогодні проводиться приєднання до системи дошкільних закладів Львівщини. Що дає електронна реєстрація? Від запровадження такої системи усі залишаються у виграші. Дошкільні заклади не гають часу на особисті прийоми громадян, які мають намір віддати свою дитину у той чи інший ДНЗ. Окрім цього, ведеться чіткий облік дітей мікрорайону, що до сьогодні часто робилося вручну. Органи управління освітою мають швидкий доступ до реальної наповненості дитячих садків, можуть оцінити фактичну потребу у місцях в ДНЗ. Батьки також мають можливість бачити повну картину по мікрорайону і визначатися у який садок краще віддати дитину. Одразу зауважу, що зареєструватись можна лише в один ДНЗ. Чи не створює це незручностей батькам? Адже далеко не кожен може мати доступ до Інтернету чи вміти користуватись комп'ютером?

Основа № 10-11 (240) 2013

ПСИХОЛОГИ РАДЯТЬ ДИТЯЧА МОВА ПРОЯВІВ ЛЮБОВІ НА ПРИКЛАДАХ

Як добре, коли батьки знають дитячу мову любові! У такому випадку вони мають можливість для найбільшого впливу на свого нащадка. Але найважливіше це те, що в такому випадку малюк відчуває, що його розуміють і люблять. Кожен з нас говорить на своїй мові любові і більше розуміє саме її. Усього виділяється п'ять мов любові. Жодна з них не є гіршою або кращою. Ідеальні стосунки в сім'ї створюються у тому випадку, якщо у членів сім'ї збігаються мови любові. Але, якщо вони різняться, то варто з'ясувати мова любові кожного в родині і пояснювати свою любов на їх мові. Мова любові дитини – час Всі діти потребують того, щоб їх батьки приділяли їм час. Але дітлахи, у яких час є основною мовою любові, потребують якісного проведення часу. Такий малюк буде вимагати всю вашу увагу. Маленький Богдан, як тільки приходить додому тато, відразу ж починає розповідати, що цікавого за день у нього сталося. Батьки звикли, що перші півгодини після приходу тата додому, вони спілкуватися між собою не можуть. Після того, як

Богданчик, сидячи на руках у тата, розповість кожну дрібницю свого дня, він дає можливість татові поїсти і поговорити з мамою. Проте потім тато повинен буде пограти якийсь час з сином в гру. Після цього умиротворений малюк розважає себе сам: дивиться мультики, грає з машинками. Якщо Богданчику не приділити того часу, який йому необхідний, він буде вередувати і постійно заважатиме під ногами. Добре, що батьки Богдана зрозуміли потребу свого сина. І ця потреба не зникає з роками. Дитина росте, але як і раніше потребує спілкування і спільного проведення часу. Спочатку ми разом граємо в машинки, читаємо книжки, потім граємо в настільні ігри. Найважче знайти спільні заняття з підлітком. Тут вже доведеться і в нарди навчитися грати, і в бадмінтон, футбол і т.д. Дивіться, чим зайнятий ваш нащадок, і приєднуйтесь до його інтересів. Пам'ятайте, що ви не просто граєте разом з дитиною або спілкуєтеся, ви показуєте цим свою любов до нього. Такі діти, виростаючи, не згадують, що їм дарували і що їм говорили, а згадують, як добре було разом з батьками ходити в похід, їздити на озера, на рибалку і т.д. Якщо такому малюкові не приділяти повною мірою час, то, ставши дорослим, він не приділить його вам. Ця мова 55

любові не вимагає зусиль або грошових витрат. Вона вимагає всього лише зупинитися і приділити увагу тому, хто його чекає. Мова любові дитини – подарунки Багато батьків добре знають, як висловлюватися на цій мові. Однак лише деяка частина дітей дійсно потребує подарунків, щоб запевнитись, що їх люблять. Для інших дітей подарунки залишаться просто подарунками, без душевного сенсу. Виховання дитини завжди має включати спостереження за нею і наступні висновки. Поспостерігайте, якщо дитині подарунки швидко набридають, вона не береже їх, не захоплюється від нової іграшки і навіть забуває подякувати вам за неї, то навряд чи для малюка подарунки є мовою любові. Що ж робити, якщо у дитини мова любові – подарунки, а родина не дуже забезпечена? Дитині важливий не тільки подарунок, але і його очікування, а також сюрпризи, несподіванки. Такі дітлахи чекають, що, коли батько повернеться з поїздки, він йому обов'язково щось привезе. Коли з ним йдете в магазин, він чекає, що ви йому хоч цукерку, але купите. Такий малюк щиро засмучується, якщо йому нічого не купили. Мій син розуміє дві мови любові: подарунки та дотику. Знаючи це, ми вже пристосувалися до його потреби. Кожен день я не можу йому щось купувати, та це й зашкодило б йому. Але я з ним

Основа № 10-11 (240) 2013 домовляюся, в який день принесу йому подаруночок. Звичайно, іноді роблю і сюрпризи. І мені подобається, як світяться його очі, коли я йому кажу: «А в мене для тебе є маленький подаруночок!». Йому не потрібні великі дорогі подарунки. Я вибираю для нього незвичайний ластик, красивий олівець, альбом для наклейок, незвичайну цукерку. Мова любові дитини – слова підбадьорення Маленькі дітлахи отримують масу ласкавих і підбадьорливих слів: «Не бійся, у тебе все вийде! Давай старайся». Дорослі захоплюються кожним шматочком тіла малюка: пальчиками, ніжками, щічками..., розхвалюють крихітку перед знайомими: вже пішов, сказав перше слово, почав їсти кашу. Але як тільки малюк стає трохи дорослішим, замість слів похвали і підбадьорення він починає чути критику, закиди, зауваження. Перевірте себе по такій ситуації: ви сказали дитині зібрати іграшки. Через п'ять хвилин ви заходите, а вона зібрала тільки половину іграшок. Що ви їй відповісте? Результат прочитайте в самому кінці статті. Деякі дітлахи пристосовуються, перестають реагувати на зауваження, не сприймають їх гостро. Але ті малюки, для яких мова любові – підбадьорення, стають неслухняними, примхливими, тривожними, агресивними. Вся справа в тому, що вони починають думати, що їх не люблять. Ну, і як далі жити в такій ситуації? Намагайтеся менше вказувати на помилки, а більше на варіанти вирішення проблеми. Ніколи не критикуйте дитину. Пригадую історію з дівчиною Іриною, яка розповіла мені, що вона була нелюбимої в сім'ї. Коли я її запитала, звідки такі висновки, вона відповіла: «Мама ніколи не хвалила мене,

не говорила, що пишається мною. Я в дитинстві досить успішно навчалася в музичній школі по класу фортепіано, брала участь у різних конкурсах. Мама завжди приходила на всі заходи, де я грала. Після того, як я відіграю програму, мама просто обіймала мене і мовчала. Думаю, вона була постійно мною незадоволена.» А я думаю, що мама, швидше за все, говорила мовою любові «дотику». Своїми обіймами вона хотіла сказати, як любить свою дівчинку. Але її дочка не знає цю мову... Мова любові дитини – допомога Наш сусідський хлопчик Андрійко завжди дякує татові за будь-яку дрібницю, яку він для сина робить. Андрійкові тільки 4 роки, і так цікаво спостерігати, як він кричить кожен день татові: «Тато, дякую!» Нещодавно тато майстрував турнік на дитячому майданчику. Подяки Андрійчика не було меж. Він бігав навколо тата і дошкуляв його питанням: «Тату, це для мене?!» На позитивну відповідь татуся Андрійко кричав: «Спасибі, тато! Татко, дякую!». Люди говорять про Андрійчика, як про вдячну дитину. Я говорю про Андрійка, як про дитину, чия мова любові – допомога. Такому малюку важливо, що ви робите щось заради нього. Це можуть бути абсолютно різні дії. Важливо тільки, щоб вони були зроблені не для всіх, включаючи крихітку, а для нього особисто, для нього в першу чергу. Так він відчуває, що він значимий, і його люблять. Багато дітей сприймають всі ці життєві клопоти, як належне. Але деякі карапузи бачать в них прояв батьківської любові. Мова любові дитини – дотик Здається, всім дітям потрібні дотики. Усі люблять, коли їх цілують і обіймають. Однак для 56

деяких поцілунок на ніч є формальністю, а деякі діти отримають стрес, якщо їх не поцілують на ніч. Якщо у дитини мова любові «дотик», то поки він маленький він у будь-якому випадку отримає свою порцію тілесного контакту. Дорослим так приємно обійняти маленького карапуза, потримати його на руках, поцілувати. Але згодом дитина може почати бунтувати проти «телячих ніжностей». Однак це не означає, що їй точно не властивий мова дотиків. Якщо ваш підростаючий син намагається боротися з татом, жартома зачіпає за ногу або лікоть, притримує за руку, значить, він потребує дотиків. Отже... Відповідь на ситуацію для перевірки: ви скажете дитині: «Чому ти не зібрав всі іграшки? Я ж тобі давно вже сказала все прибрати і т.д.» Не кращий варіант вирішення ситуації, адже малюк вже почав прибирання. Просто поки що не все виходить. Після такої фрази він буде збирати далі, але не тому що йому хочеться, а тому що ви його змусили. ви скажете дитині: «Який ти молодець! Зібрав вже половину іграшок! Залишилося ще трохи!» Цей варіант набагато краще. Отримавши підбадьорення, крихітка з набагато більшим бажанням закінчить прибирання. Будьте уважними до своїх крихіток. Те, що подобається одним дітям, може не сподобатися іншим. Тому намагайтеся говорити з дитиною на її мові, яка зрозуміла їй і яка говорить їй про вашу любов. Звичайно, п'ять мов любові зачіпають і дорослих, адже кожен з нас потребує зрозумілій йому вираженні почуттів. Але це вже інша історія...

Основа № 10-11 (240) 2013

І ЗНОВУ КОНКУРС, І ЗНОВУ «КЕНГУРУ» Ось вже скільки років Міжнародний математичний конкурс «Кенгуру» є одним з найпопулярніших конкурсів в Україні. З метою розвитку у учнів зацікавленості до математики в багатьох містах та сільських місцевостях проводяться математичні олімпіади. Але якщо у цих олімпіадах приймають участь учні, які не мають відповідної підготовки в школі під керівництвом вчителя, або самостійно, то часто після невдачі вони не тільки не зацікавлюються математикою, але й можуть втратити віру в свої сили та навряд чи в подальш ому будуть розв’язув ати складні, а інколи і просто цікаві математи чні задачі. Тому з психолог ічної точки зору математи чний конкурс «Кенгуру » є не тільки цікавим конкурсом, але й дуже комфортним. Причому виграють не тільки переможці, але й учасники, оскільки конкурс не залишає без уваги жодного з них, як початківців так і дуже досвідчених учасників, які вже не один рік беруть участь у конкурсі або стають переможцями. Конкурс «Кенгуру» в початковій школі займає важливе місце в розвитку здібностей дітей. Саме в цей період відбувається перше самостійне відкриття особистості. І хоча вони ще зовсім не значні, але в них – паростки майбутнього інтересу до математики як науки. Конкурс «Кенгуру» для учнів середньої ланки

дає можливість пізнати себе, в більшій мірі утвердитись у власних очах, і очах оточуючих. Одним з позитивних моментів є те, що кожен учень отримує сертифікат учасника, незалежно від набраних балів, а потім ще й книжку. А це дуже великий стимул для подальшого вивчення математики, особливо для маленьких школярів, тому що можна ще раз повернутися до розв’язання задач конкурсу, аналізуючи свої помилки. Маючи тексти завдань всіх рівнів, та ще й з розв’язаннями, допитливий учень може заради зацікавленості спробувати розв’язати завдання і для молодших класів (а інколи це проблема для старшокласн иків) так і деякі задачі для старших класів. Кожн ого року в усіх документах підкреслюєт ься, що головна мета конкурсу – показати кожному учневі, що процес пошуку розв’язування математичної задачі може бути живим, захоплюючим і навіть веселим. Цифри, що наведені вище, показують, що мета конкурсу досягається. За весь час існування «Кенгуру» розвиває в учнів логіку, дає змогу знайти однодумців, спробувати свої сили в математиці, розвиває різні інтереси та здібності учнів. В цілому це сприяє розвитку їх творчої ініціативи. Для старшокласників участь у конкурсі є неабияким досвідом у підготовці до ЗНО. Всі роки існування конкурсу своєрідним девізом є «Кенгуру скликає друзів». Але, на прикладі Львівської області 58

Основа № 10-11 (240) 2013

ми можемо сказати, «Кенгуру» ще скликає і родини. Бо після конкурсу тексти завдань обговорюють та розв’язують і дідусь – професор, і батько – кандидат наук, і ті члени родини, професія яких може бути й не пов’язана з математикою. І інколи цим дорослим буває дуже жарко. Бо не вистачає саме дитячого азарту. А деякі задачі можна розв’язати як то кажуть «на пальцях», не маючи якихось особливих знань. Тому з нашої точки зору конкурс «Кенгуру» - є дуже вдалою підтримкою допитливості учнів. Але не було б таких показників, якщо б не наполеглива праця координаторів на місцях. Координатори на місцях – це ентузіасти своєї справи, а їх учні – активні учасники конкурсу. Серед них хотілося відзначити:С. Романів, методиста РМК відділу освіти Жидачівськоїрайдержадміністрації, Л. Шелест, методиста РМК відділу освіти Бродіської райдержадміністрації, В. Приндота, методиста РМК відділу освіти Миколаївської райдержадміністрації, О. Ільків, методистаорганізатора у Сихівському районі НМЦО м. Львова та В.Мартиніва, головного спеціаліста відділу освіти Галицького району м. Львова. Важливу роль також відіграють управління і відділи освіти міських та райдержадміністрації, кабінети математики, районні методичні кабінети. Подяки заслуговує кожен вчитель-предметник, чия робота спрямована на те, щоб конкурс «Кенгуру» став невід’ємною частиною математичного життя всіх загальноосвітніх навчальних закладів України. Всіх перелічити неможливо. Але кожному координатору, кожному вчителю

велика вдячність за роботу. Як багато залежить від вчителів та дорослих на місцях, щоб оправдати велику довіру організаторів конкурсу щодо чесності його проведення. Вперше у 2012 році Львівським фізикоматематичним ліцеєм-інтернатом при національному університеті імені Івана Франка було започатковано проведення Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру» у два етапи. Перший етап проводиться лише для учнів 2-6 класів, другий – для учнів 2-11 класів. Популярність цього інтелектуального конкурсу вражаюча. Так, у Львівській області учасниками першого етапу конкурсу стали понад 28 тис. учнів, що становить понад 23% від учнів 2–6 класів. У весняному етапі цього конкурсу взяло участь понад 46 тис. учнів, що становить понад 20% від усіх учнів 2–11 класів. У першому осінньому етапі конкурсу «Кенгуру», у якому брали участь лише учні 2– 6 класів, понад 1000 учасників зареєстровано у Сихівському (2054 учні), Франківському (1695), Шевченківському (1306), Личаківському (1165) і Залізничному (1049) районах міста Львова та Яворівському (2122), Пустомитівському (1662), Жовківському (1309), Сокальському (1165) і Жидачівському (1061) районах. Враховуючи, що кількість учнів у районах і містах області є різною, зокрема, у найбільшому сільському Яворівському районі навчається понад 28 тис. учнів, а у найменшому сільському Буському районі – менше 10 тис. учнів, понад 30% учнів взяло участь у конкурсі в загальноосвітніх навчальних закладах м. Моршина (40,38%), Жидачівського (32,04%), Бродівського (31,80%), Пустомитівського (31,10%), Миколаївського (30,63%) і Мостиського (30,61%) районах та Сихівського (31047%) і Галицького (31,13%) районах міста Львова. Учні 2-6 класів, які вивчають математику мають змогу заглибитись у світ нестандартного мислення, знаходити розв’язки логічних задач, які вимагають зовсім іншого підходу, ніж при розв’язуванні задач з підручниками. Оргкомітет Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру» у Львівській області звертається до усіх учнів 2– 6 класів, які небайдужі до математики, і першу чергу до логіки, взяти участь в осінньому етапі

СШ№10,м.Самбір.JPG

Основа № 10-11 (240) 2013

цього конкурсу, який відбудеться 6 грудня 2013 року в усіх загальноосвітніх навчальних закладах області. Заявки на участь приймаються до 3 листопада. 2013 року. Математичний конкурс «Кенгуру» для учнів та їх вчителів не закінчується в день його проведення. «Кенгуру» надає натхнення для розвитку та виявлення і інших здібностей, не тільки математичних. Діти складають вірші, присвячені конкурсу та математиці, створюють вироби, пишуть сценарії для шкільних математичних вистав, які показують в літніх математичних таборах. Конкурс вже став складовою частиною кожної школи, яка приймає в ньому участь.

Міжнародний математичний конкурс «Кенгуру» проводиться в Україні відповідно до наказу Міністерства від 07.05.12 № 552 «Про затвердження Положення про Міжнародний математичний конкурс «Кенгуру», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 24.05.2012 за № 819/21131 Координатор Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру» в Україні – Андрій Добосевич, Обласний координатор

конкурсу – Мирон Зелез

Великосілківський НВК ЗОШ I-III ст.-ДНЗ, Кам'янка-Бузького р-ну.JPG

Пустомитівська ЗОШ №2(2).jpg

Основа № 10-11 (240) 2013

РІК ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ Станція юних техніків Червоноградської міської ради Львівської області

80100, Львівська обл., вул. Шептицького,17. Тел.:8(03249)2-01-87 E-mail: sjt4grad@meta.ua Веб-сайт: http//aviatehnika.ucoz.ru

Наш колектив

Головні складові педагогічної майстерності: Приклад, творчість, пошук

Основа діяльності Гурткова робота за різними напрямками технічної творчості

Наша історія Вже понад 40 років працює на терені розвитку технічної творчості серед школярів міста Червонограда станція юних техніків. Заснований у1969 році, цей позашкільний навчальний заклад сьогодні налічує 342 учні, що навчаються в 25 групах за дев’ятьма напрямками. За останні 10 років було відкрито або відновлено роботу шести типів гуртків. Відповідно до рейтингів Обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді і Департаменту освіти і науки Львівської ОДА, СЮТ м. Червонограда є одним із провідних закладів свого профілю в області. Наші вихованці мають значні здобутки на обласному і Всеукраїнському рівні, є приклади успішної участі і в міжнародних заходах.

Директор Попелишин Михайло Васильович

Наше кредо: Разом до вершин творчості та знань!

Мета: набуття наукових і технічних знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових здібностей учнів, формування світогляду, духовності, поведінки, усвідомлення свого обов’язку і відповідальності

Проблемне завдання Впровадження в навчально-виховний процес ІКТ та інноваційних підходів до форм і методів навчання 61

Основа № 10-11 (240) 2013

У СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ ВАС ОЧІКУЄ РІЗНОМАЇТТЯ НАПРЯМКІВ НАВЧАННЯ, ТУТ ЗУМІЄ ПРОЯВИТИ СЕБЕ КОЖЕН. ГУРТКИ ВИЗНАЧАЮТЬ СХИЛЬНОСТІ ДО ТОГО ЧИ ІНШОГО РОДУ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ І МИСТЕЦТВА, ОХОПЛЮЮТЬ ШИРОКИЙ СПЕКТР ДІЯЛЬНОСТІ Вже багато років плідно працює гурток радіоелек-тронного конструювання під керівництвом Попелишина Михайла Васильовича і Натяглого Миколи Андрійовича. Перемоги в регіональних і обласних конкурсах вже стали багаторічною доброю традицією.

Ще одне споконвічне прагнення людства до польоту реалізують у гуртках авіа- і раке-томоделювання. В Пахомова Олександра Івановича, керівника цих гуртків літає все - і найпростіші планери, і смішна Баба Яга, і досконалі зменшені копії справжніх літаків і ракет. Постійно зростає якість виступів авіа- і ракетомоделістів в обласних заходах. У 2013 році учень гуртка Воляеюк Мар’ян здобув перше місце у Всеукраїнській виставці-конкурсі «Наш пошук і творчість – тобі, Україно!» Хто з хлопчиків у дитинстві не мріяв основу для здійснення цих мрій можна гуртку судномоделювання. Дев'ять організатором проведення обласних є постійним переможцем або призером. гуртка Мищишина Тараса навчальному році, здобувши у різних два ІІІ місця, а в підсумку - І командне

про морські далі? Та справжню здобути у найкращому в області років поспіль СЮТ є незмінним змагань цього напрямку, а її команда Цю хорошу традицію учні керівника Михайловича підтвердили і в цьому класах моделей по три І та ІІ місця, місце.

Легендою СЮТу є гуртки художньо-мистецького спрямування. Утворений ще на зорі заснування закладу, гурток дизайну вже більше сорока років незмінно веде справжній патріот рідного краю, відомий у місті художник, Кравчук Павло Михайлович. Сотням дітей тут розкрито шлях на ниві прекрасного, і сьогодні гуртки дизайну і фотоаматорства є кращими за станом відвідування. Виставки жодного рівня не обходяться без якісних, високохудожніх робіт учнів дизайн-студії, що працює при цих гуртках. Не забуто тут і про наймолодших школярів, для яких працюють гуртки почат-кового техніч-ного моделю-вання і моделю-вання іграшок– сувенірів. Моло-ді педагоги Хомляк Вікторія Вікторівна і Гаган Наталя Миколаївна впроваджують нові напрямки і технології у своїй педагогічній практиці. Постійно використовують нові інтернет ресурси. Їх методичні розробки здобували призові місця в обласних конкурсах.

З вересня 2012 розпочав телевізійної та радіо майстерКальмука Романа Ігоровича. програмою. За короткий вихованці висвітлили десятки техніків так і в інших інтерв’ю, тісно співпрацюють з інформації міста.

роботу новий гурток «Основи ності» під керівництвом Гурток працює за авторською термін роботи керівник і заходів, як в Станції юних навчальних закладах, взяли сотні різними засобами масової

Основа № 10-11 (240) 2013

ПІД ВІТРИЛАМИ ТВОРЧОСТІ Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, а й достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних рис, які допоможуть знайти своє місце в житті, впевненою у власних силах людиною. Зміни в суспільному житті вимагають від педагогів-позашкільників нової мети навчання та виховання. Значним поштовхом для розвитку та модернізації роботи, створення ефективної системи виявлення і реалізації талантів дітей їх творчих індивідуальних здібностей стало оголошення 2013 року – Роком дитячої творчості. Будинок дитячої та юнацької творчості м. Червонограда – один із найбільших позашкільних закладів області. Він розпочав свою історію як Будинок піонерів. Тричі заклад змінював своє місце прописки й у 1997 році отримав зручну і затишну будівлю в центрі міста. У Будинку 19 навчальних кабінетів, актовий зал. Будинок дитячої та юнацької творчості м. Червонограда працює за такими напрямами: художньо-естетичне виховання, декоративноужиткове мистецтво, гуртки раннього розвитку дитини «Пізнайко». У гуртках, студіях щороку отримують позашкільну освіту понад 1200 дітей віком від 5 до 18 років. У 2013-2014 в закладі працює 38 гуртків. До занять у 85 групах залучено 1180 дітей, в клубах за місцем проживання займається понад 300 дітей. Двом колективам присвоєно звання «Художній зразковий колектив». Щорічно, на початку вересня, проводимо день відкритих дверей. Захід широко анонсується в місцевих МЗІ. Батьки, діти мають можливість в цей день ознайомитися з роботою гуртків, подивитися виступи художніх колективів, оглянути виставки робіт. Педагогічний колектив БДЮТЧ працює над впровадженням у навчально-виховний процес новітніх інформаційно-комунікаційних технологій з використанням сучасних технічних засобів навчання. БДЮТЧ обладнано мультимедійним проектором та відеотехнікою. Технічні засоби забезпечують демонстрацію інформації під час навчальних занять, масових заходів, конкурсів, семінарів, круглих столів, практичних занять тощо. Особлива увага приділяється

Основа № 10-11 (240) 2013 впровадженню в навчально-виховний процес інноваційних технологій навчання, застосуванню інтерактивних форм роботи в гуртках, клубах за місцем проживання, методичній роботі та педагогічній діяльності колективу. У гуртках та колективі здійснюється апробація системи проектного навчання. Так в минулому році працювали над проектами «Магія Великодня у Будинку творчост і», «Новорічні та різдвяні дива – кожній дитині», «В здоровому тілі – здоровий дух», «Дизайн лялькового одягу», «Поштові марки». Розпочато довготривалі проекти «Розробка колекції одягу з елементами державної символіки різних країн світу» та «Друге життя паперу». Для удосконалення фахової майстерності педагогічних працівників у закладі працює 2 методичних об’єднання, «Школа молодого педагога», систематично проводяться методичні оперативні наради. Цікавими є майстер-класи як для керівників гуртків, так і для вчителів шкіл, вихователів дошкільних установ. А майстер-клас із написання писанки щорічно проводимо для вихованців закладу, керівників гуртків, бібліотекарів, студентів коледжу, ліцеїв, учнів шкіл, працівників шахт. Традиційними стали місячники гуртків декоративно-ужиткового мистецтва і художньої творчості, презентація гуртків, звіти гуртківців перед батьками. Підсумком місячників є велика виставка робіт гуртківців, концерт художніх колективів, нагородження дітей, керівників гуртків та батьків за добре виховання дітей і сприяння роботи гуртка. Популярними стали персональні виставки обдарованих вихованців у БДЮТЧ та школах міста, тематичні виставки дитячих робіт, ярмаркипродажі сувенірів, виготовлених руками дітей, участь у міських конкурсах, виставках. На виставці «Писанковий розмай» у музеї історії та релігії було представлено 580 писанок, авторами яких є юні майстри студії писанкарства імені Тараса Городецького. З 2007 року студії писанкарства присвоєно ім’я відомого в місті і поза межами України писанкаря Тараса Городецького. У вересні 2013 року вихованці студії разом із своїм керівником Юлією Бурко провели вечір пам’яті Тараса Городецького, на який запросили відомих писанкарів Львова, друзів, рідних Тараса. З 2007 року в БДЮТЧ працює гурток інтелектуальної творчості «Ерудит». Займаються в ньому учні 9–11 класів навчальних закладів міста. Гуртківці є активними учасниками міських інтелектуальних змагань зі «Що?Де?Коли?» Щорічно юні інтелектуали стають переможцями та призерами Сокальського районного чемпіонату з гри «Що?Де?Коли?» Двічі гуртківці перемагали у Відкритій шкільній лізі Львівщини і брали участь в

чемпіонаті України в м. Одесі ( 2009 рік) та м. Ялті ( 2012 рік). Цікаво проводиться організаційно-масова робота: конкурси «Міс Золота осінь», «Нумо, хлопці», «Нумо, дівчата», змагання «Весела естафета», з настільного тенісу, шахів, шашок, пізнавально-розважальні, ігрові програми «У кожному малюнку – Всесвіт», «Веселі хвилинки», «Візит увічливості», «Пісня збирає друзів», «Щасливий випадок», «Хто найрозумніший», дні іменинника, свята знайомств у гуртках, новорічні ранки, бал-маскаради, різдвяні вертепи, великодні гаївки, Андріївські вечорниці, свято Миколая тощо. Вихованці БДЮТЧ є активними учасниками всіх міських масових заходів (виставки-ярмарки до Дня Незалежності, «Великодні візерунки», «Осінні барви нашого краю», просвітницькі вечори, конкурс екологічних агітбригад, фестиваль «Сурми звитяги», виступи в дитячому містечку з концертними програмами). На сьогоднішній день у закладі зібрано велику кількість виставкових матеріалів, сценаріїв, концертних програм, фото- та відеопродукції, про роботу закладу є численні публікації в місцевих ЗМІ. Вихованці гуртків – щорічні переможці міських, обласних конкурсів «Таланти твої, Україно», обласних і Міжнародних фестивалів вокального мистецтва, естрадної пісні, беруть участь (і неодноразово перемагали!) у всіх обласних конкурсах художньо-естетичного напряму. Серед вихованців гуртка «Бойові мистецтва» є призери Всеукраїнських змагань, чемпіони Європи, призери Чемпіонату світу. Багато вихованців гуртків «Основи телерадіомайстерності», «Мистецтво створення одягу», студії «Реверанс» стали студентами факультетів журналістики, Університету культури, училищ та коледжів легкої промисловості. Підсумком роботи позашкільних навчальних закладів міста є щорічний День позашкільника, котрий проводиться в травні. Для всіх мешканців міста організовується масштабна виставка дитячих робіт, показ моделей одягу, показові виступи вихованців гуртка «Бойових мистецтв», змагання юних шахістів, конкурс «Малюнок на асфальті», ярмарка-продаж дитячих виробів і велика святкова концертна програма колективів художньої самодіяльності. Ольга Купецька Директор БДЮТ м. Червонограда

Основа № 10-11 (240) 2013

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА УРОК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ – ЗАПОРУКА ДОБРОГО ЗДОРОВ’Я Відомо, що здоров’я дорослої людини формується з дитинства і разом з іншими важливими чинниками залежить від способу життя, обсягу рухової активності відповідно до її психофізичних особливостей. На жаль більшість людей згадує цю тезу лише тоді коли стан здоров’я починає викликати занепокоєння. Вплив фізичної культури і спорту на людину досить дієвий і багатогранний. Всебічний фізичний розвиток, правильна орієнтація занять фізичною культурою сприяють вдосконаленню всіх функцій організму, зміцненню нервової, серцевосудинної, дихальної систем, опірно-рухового апарату, підвищують здатність організму протистояти негативному впливу зовнішнього середовища. В процесі занять фізичними вправами розвиваються і вдосконалюються вольові якості людини: цілеспрямованість, сміливість, наполегливість і рішучість. Недостатня рухова активність – хвороба ХХ століття розповсюджена на дорослих і дітей. Великі навчальні навантаження, особливо в старших класах, комп’ютеризація заставляють проводити за столом набагато більше часу від гігієнічних норм, а уроки фізичної культури в школі лише частково компенсують об’єм добового рухового режиму. В більшості школярів руховий режим не відповідає навіть половині гігієнічної норми . Важливим чинником у вихованні школярів повинно стати їх розуміння значимості занять фізичною культурою, спортом, туризмом для їх власного здоров’я, підвищення працездатності та розумової активності. Урок фізичної культури – основна форма фізичного виховання учнів. На уроці вирішуються освітні, оздоровчі, навчальні та виховні завдання. Навчити учнів правильно виконувати ті чи інші фізичні вправи, дати їм знання про ці вправи, навіщо вони виконуються, їх роль у зміцненні здоров’я, коли їх виконувати, і т.д. – це основне завдання вчителя фізичної культури. Важливість уроку фізичної культури полягає в тому, що як обов’язковий предмет навчального плану, він повинен проводитися строго регламентовано і в той же час потрібна творчість вчителя, щоб діти йшли з задоволенням на урок фізичної культури. Сухий класичний урок не

прививає учням любові до вчителя, фізичної культури взагалі, а навпаки викликає зневагу як до вчителя так і до предмету. Урок фізичної культури є надзвичайно складним, адже вчитель має справу з учнями різної фізичної підготовленості, з індивідуальними особливостями, з різним рівнем здоров’я фізичним і духовним. Урок фізичної культури відноситься до найбільш травмонебезпечних під час навчального процесу у загальноосвітніх навчальних закладах, тому вчителям потрібно особливу увагу звернути на безпеку життєдіяльності, техніку безпеки під час проведення занять. Зазвичай основними причинами травматизму є: неправильна організація занять; низький рівень кваліфікації учителя; незадовільний стан місць для проведення занять; незадовільний стан спортивного обладнання, інвентарю, одягу та взуття учнів; порушення правил лікарського контролю; порушення поведінки учнями. Урок фізичної культури у молодшій школі є ще більш складним, адже молодший шкільний вік дуже відповідальний період у розвитку дитини. Саме у цьому віці закладається фундамент її подальшого фізичного розвитку, активно розвиваються інтереси і звички, формується характер, навички, основи правильного виконання рухів. З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і водночас значно обмежується їх рухова активність та можливість перебувати на відкритому повітрі. У зв’язку з цим правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є не тільки необхідною умовою всебічного гармонійного розвитку особистості учня, а й дійовим фактором підвищення його розумової працездатності. Раціонально організовані заходи з фізичного виховання в режимі дня розширюють функціональні можливості організму дитини, підвищують 66

Основа № 10-11 (240) 2013 продуктивність розумової праці, зменшують втомлюваність. Важливим показником нормального фізичного розвитку дитини є правильна постава, яка зумовлює нормальне положення та функціонування внутрішніх органів, серцевосудинної та дихальної систем. Прийнято вважати, що з дітьми повинні працювати найбільш досвідчені педагоги, а в результаті в більшості шкіл уроки фізичної культури в молодшій школі проводяться класоводами. Якість їх проведення відома. В кожній людині живе природній потяг до змагань, боротьби. В одного проявляється це сильніше, в іншого – слабше. Самовдосконалення, здобуття перемоги над суперниками, перемога над собою, своєю лінню, гартування свого тіла (проведення змістовного дозвілля) і душі – ось основний мотив занять фізичною культурою. Освоєння навчального предмета «Фізична культура» здійснюється не тільки на уроках, а і в процесі фізкультурно-спортивних заходів у режимі навчального дня, занять в спортивних секціях, гуртках, при проведені фізкультурних свят. Обов'язковими фізкультурно-оздоровчими заходами в навчальних закладах є:  урок фізичної культури; фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи під час навчального процесу; «години фізичної культури» в групах

подовженого дня;  заняття з дітьми, віднесеними за станом здоров'я до спеціальної медичної групи; заняття з плавання; «Дні здоров'я і фізичної культури» тощо. У процесі занять фізичною культурою школярам необхідно отримати відомості не тільки про техніку виконання вправ, а і знати можливості власного організму, вплив фізичних вправ на організм людини, основні вимоги і методи організації самостійних занять тощо. Практика свідчить, що відсутність у школярів теоретичних знань значно знижує ефективність і зацікавленість до занять. Питання проведення уроків фізичної культури надзвичайно важливе, адже фізичні вправи, знання, вміння і навички засвоєні на уроках фізкультури повинні використовуватися все життя. Дозвілля, активний відпочинок не мислимі без занять фізичною культурою: різноманітні спортивні ігри,забави,плавання, змагання, проведення зарядки, повинні міцно увійти в побут кожної культурної людини, а це запорука доброго здоров’я та активного довголіття. Ярослав Гаврих заступник начальника Львівського обласного відділення Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України

ШАХИ В УКРАЇНІ 1 листопада 2011 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про проголошення Дня шахів в Україні». Щорічно святкування Дня Шахів в Україні будуть відбуватися 20 липня, який також з 1966 року є Міжнародним днем шахів. У рамках святкування першого Дня Шахів в Україні 20 липня 2012 року за підтримки Федерації шахів України та Спортивного Комітету України відбулися ряд урочистостей. Існує чимало переказів про винахід шахової гри. Люди з буйною фантазією запевняли, що шахи створив Одіссей. Як винахідників шахової гри називали також Арістотеля, Гіпократа. Та безперечно одне: шахи не є винаходом однієї особи – вони мають близько двотисячолітню історію розвитку, протягом якої удосконалювалися і нарешті набрали сучасного вигляду. В Україні шахи відомі з 10 – 11 ст., куди були принесені з Персії: з усної словесності, зокрема билин, відомо, про популярність шахів ще за часів Київської Русі. Підтвердженням цього – шахові фігури в археологічних розкопах Вишгороду, Києва, Турова, в Чорній – Могилі біля Чернігова. За Гетьманщини шахістом був митрополит Т. Яновський, а меценатом шахового мистецтва – гетьман К. Розумовський. У Західній Україні ширше зацікавлення шахами виникло аж у 20 столітті: у Львові в 1926 постав перший український шаховий клуб із назвою «Шаховий коник», що його згодом було перейменовано на Товариство Українських Шахістів. Перший український шаховий турнір на Галичині відбувся 1928 у Львові; у ньому перші місця припали: С. Попелю, О. Слободянові, Я. Онищукові (10 учасників).

Другий турнір відбувся в 1942 у Львові з результатом: С. Попель, М. Турянський, М. Романишин (14 учасників). С. Попель і Е. Янів поділили між собою перші місця Західної України (Сянік, 1944). В системі освіти відділення шахів працює в семи дитячоюнацьких спортивних школах: Городоцька ДЮСШ, Мостиська ДЮСШ, Турківська ДЮСШ, Бродівська ДЮСШ, ДЮСШ Стрийського району, ДЮСШ міст Дрогобича та Ходорова, в яких займається 380 учнів, з якими працює 14 тренерів-викладачів і працюють вони на базах загальноосвітніх шкіл. В області успішно функціонують гуртки з шахів на базах загальноосвітніх шкіл, будинків учнівської творчості. Щорічно Львівським обласним управлінням Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України проводяться обласні змагання з шахів серед учнів ДЮСШ, обласні спортивні ігри школярів Львівщини в яких беруть участь учні загальноосвітніх шкіл. Шахи входять до програми Універсіад, змагань працівників освіти. Шахи повинні посісти своє місце в роботі шкіл, у вихованні молоді, розвитку творчого мислення, виявлення кращих шахістів.

Основа № 10-11 (240) 2013