Page 1

2015-1(18), 15 жовтня

У НОМЕРІ:

• МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТУСТАНІ • УРИЧ У XIX — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ. • ІЛЮСТРОВАНА ІСТОРІЯ УРИЧА • ПРО ЩО ГОВОРИТЬ ДАВНІЙ ЦВИНТАР • ЗАБУДОВНИК НЕ ВИКОНУЄ РІШЕННЯ СУДУ • НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ «ТУСТАНІ»

УРИЧ у XIX — першій

половині XX століття: статистична довідка

Уричу — 450!

МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТУСТАНІ:

З УЧОРАШНЬОГО ДНЯ В МАЙБУТНЄ

Завідувач Музею історії Тустані Наталія Поясник слухає аудіоекскурсію в Музеї Варшавського повстання Музей як суспільна інституція не може кожної нації, що населяє нашу землю, є свої традиції і спадщина. За- ігнорувати виклики часу. Відвідувачі стають вдяки цьому у світі існує культурне щораз вимогливішими, тепер вони прихорізноманіття. Але щоб мати своє обличчя і дять до музею не тільки щоб задовольнити національну гідність, необхідно пам’ятати свою цікавість та про щось нове дізнатися: власну історію, берегти пам’ятки культури, їм хочеться отримати естетичне задоволенархітектури, мистецтва, що нагадують про ня від побаченого, комфортних умов перенеї. Адже наші пращури творили історію саме бування. Вони очікують інтерактивних форм такою, якою вона є. І наш святий обов’язок — спілкування, а не лекцій і недоступних експонатів. зберегти і шанувати пам’ять про них. Спільними зусиллями працівники Заповідника намагаються ці вимоги часу втілювати у життя. Все робиться для того, щоб відвідувачеві було зручно і цікаво проводити час у приміщеннях музею та виникало бажання повернутися ще. Починаючи від 2011 року працівники Заповідника провели комплекс робіт з реставрації зовнішніх стін будівлі Музею: замінено гнилі частини підвалин та стін, проведено консерваційну обробку деревини, змінено тинькування, пофарбовано вікна та двері, побілено стіни, вимощено відмостку навколо Урочисте відкриття музею 18 травня 1997 р. будівлі, очищено фундамент від цементного розчину. В селі Урич таким осередком, який зберігає і популяризує культурне надбання наших предків, є Державний історико-культурний заповідник «Тустань» і Музей історії Тустані. Після завершення археологічних досліджень наскельної фортеці Тустань виникла потреба у зберіганні та експонуванні археологічних артефактів. У той час громада села Урич виявила розуміння і підтримку та дала дозвіл на створення археологічного музею в селі, надавши для цього приміщення в оренду. Урочисте відкриття музею відбулося 18 травВхідна кімната після ремонту, серпень 2013 р. ня 1997 р. Велика заслуга в його організації належить Роману Семеновичу Щуру, першоУ той же час змін потребував і інтер’єр. му директорові музею, а також досліднику Через зношену підлогу (прогнилі дошки та Тустані Михайлу Федоровичу Рожку. Так цінні витерту фарбу) і потріскані, затерті стіни артефакти, що дають уявлення про побут та музейні приміщення справляли гнітюче врадіяльність мешканців наскельної фортеці Тус- ження. Крім того, з появою більшої кількості працівників виникла потреба у створенні тань, отримали нову домівку. удівля, що її обрали для такої важ- комфортних робочих місць та забезпеченні ливої функції, за час свого існуван- музейників усім необхідним. 2011 року було також створено проект ня кілька разів міняла господарів та функціональне призначення. Свого часу оновлення експозиції за сучасними зразкавтілення якого відклалося на невизначетут була церковна плебанія, школа, бібліоте- ми, ний час через брак коштів. ка, медпункт, магазин. Такі зміни не завжди Першими кроками до реалізації проекту позитивно позначались на технічному стані стало виготовлення двох макетів — загальспоруди. Тож після створення в цьому примі- ний вигляд фортеці на період її розквіту та щенні музею довелося докладати титанічних в’їзні ворота зі звідним мостом. Макети було зусиль, щоб пристосувати його для експону- зроблено за кошти, надані відділом преси, вання та зберігання археологічних знахідок, освіти та культури Посольства США в Украа також для потреб відвідувачів. Ця робота їні. Для цих макетів окремо було зроблено триває й досі. відповідні основи.

На початку серпня 2013 р. зроблено ремонт першої вхідної кімнати. Наступні роки виявились ще продуктивнішими на зміни: за 2014 — серпень 2015 рр. спільними зусиллями працівників Заповідника було реалізовано чимало давно запланованих проектів. Спочатку було вирішено подбати про умови роботи працівників. Зроблено санітарно-вапняну побілку та частково замінено і помальовано підлогу в службовій кімнаті. Придбано обігрівач, офісні крісла, кухонний міні-куток, настільні лампи та інші необхідні меблі. Окремо варто зазначити про покращення умов для зберігання фондів. Для цих потреб в Музеї було відведено окрему кімнату. Там зроблено санітарно-вапняну побілку, на підлогу постелено лінолеум, встановлено необхідне обладнання для підтримання стабільної температури та вологості повітря. Щоденно проводиться моніторинг цих показників. Крім того, встановлено дерев’яні складані сходи на горище. Гордістю Музею цього року стала також по-сучасному обладнана крамничка сувенірів. Значним успіхом цього року є реалізація ремонтних робіт в основній експозиційній кімнаті. Зроблено сучасну побілку, замінено гнилі балки в стінах та підлозі, замість старо-

У

Б

Державний історико - культурний заповідник “Тустань” Львівська обласна громадська організація “Тустань”

Станом на початок XIX ст. село Урич належало роду Петруських, які мали численні маєтності у Стрийському та Жидачівському повітах. Синевидсько, Любинці, Довголуцька Воля належали Петрові Петруському, Руда коло Жидачева — Іванові, Станків — Антонові, Ляховичі (тепер села Подорожнє і Зарічне) — Ізидору. Підгородцями, Уричем, Сопотом і Ямельницею володів Казимир Петруський. Він заклав на своїх землях видобувні підприємства: гуту, вапнярку і цегельню. Згодом маєток у Підгородцях переходить у власність Костянтина Станіслава Петруського, видатного галицького зоолога і орнітолога, який засновує на своїх землях перший у нашому краю зоопарк з дослідною територією площею 11 га. Можна вважати, що саме Костянтин Станіслав Петруський заклав традиції природоохоронних наукових досліджень на Сколівщині. Спадкоємець вченого, Освальд Петруський, розвивав металургійний завод у Сопоті. Згідно з переписом 1870 року, в Уричі було 604 мешканці. Селянам належало 879 моргів (1 морг дорівнював 0,57 га) орних ґрунтів, 1031 морг лук і 463 моргів пасовиськ і лише 62 морги лісів. Натомість 1458 моргів урицьких лісів належало дідичеві, який мав також незначну частку лук і пасовиськ. Як свідчать дані шематизмів Львівської архиєпархії та польських переписів населення, протягом XIX ст. чисельність грекокатолицької парохії св. Миколая ледве переважала 500 вірних, і лише на зламі століть кількість населення почала зростати. Тоді ж спостерігається великий приплив поляків і євреїв до Урича. Якщо у 1880 році на 614

Експозиційне приміщення після ремонту, 2015 р. го дерев’яного настилу на підлозі покладено стійкий до стирання матеріал — кварц-вініл. Встановлено шинну систему освітлення, яка дозволяє легко скеровувати потоки світла на окремі експонати, що особливо зручно при змінній експозиції. Також підібрані лампи з ультрафіолетовим фільтром та властивістю природної передачі кольорів та відтінків, які не завдають шкоди експонатам. Відремонтовано старі експозиційні вітрини. За всі роки існування Музей історії Тустані зазнав чимало змін. Та незмінним залишилось його призначення — збереження пам’яток минулого для майбутніх поколінь. З цією метою в музеї проводиться облік та інвентаризація, дослідження наявних музейних цінностей. Здійснюються планові заходи щодо консервації та реставрації археологічних предметів, які перебувають у незадовільному стані. Дбаємо також і про музейне подвір’я. Зусиллями працівників вимощено нові стежки із каменю, придбано і посаджено нові дерева, кущі та квіти, зроблено кілька лавочок та клумб.

Сувенірна крамничка в музеї Протягом року музей гостинно приймає чималу кількість відвідувачів. Тут вони мають можливість прослухати цікаві екскурсії про історію та архітектурні особливості Тустані, а також роздивитись експонати, які дають уявлення про побут мешканців укріплення. Популярною є реконструкція кімнати воєводи, яку ще називають «гридниця». У ній

Урич на польській карті 1935 року мешканців було 585 греко-католиків, 16 римо-католиків, 13 юдеїв, то у 1900 р. з 1239 осіб 830 були греко-католиками, 326 римокатоликами, 83 юдеями. Це пов’язано з розвитком нафтового промислу в Уричі. Від 1896 до 1906 року кількість діючих свердловин і видобутої в Уричі нафти постійно зростала, однак після 1909 року через вичерпаність запасів промисел поволі занепадає. Станом на 1 січня 1939 року Урич мав 1530 мешканців, з них 1270 українців, 100 поляків, 160 євреїв. Ольга Свідзинська, керівник Музею-архіву Пластового руху крім інтер’єру до уваги відвідувачів представлені копії озброєння і спорядження часів середньовіччя, пропонується перегляд відеороликів про діяльність Заповідника. У музейній крамничці не лише можна придбати сувенір на згадку, а й приміряти обладунки воїна та постріляти з лука чи арбалета. Багато планів уже здійснено, але значно більше ще попереду. Набутий досвід при розбудові музею ми плануємо втілювати на інших об’єктах Заповідника, а також готові ділитися ним із громадою. Наталія Поясник, завідувач Музею історії Тустані


Ілюстрована історія Урича

Фотографія міцно увійшла в наше повсякдення. Сьогодні більшість з нас має можливість зафіксувати на фото цікаві події з життя своєї родини чи села. Але так було не завжди. Ще відносно недавно фотографії були справжнім скарбом. Вони дбайливо зберігалися в родинних альбомах. Плекання родинних традицій та збереження сімейних реліквій, в тому числі і фотографій, було притаманне більшості українських аристократичних родин. Фотоальбоми, які відображають найрізноманітніші сфери життя, є не лише гарною картинкою, а й забезпечують неперервність родинного розвитку.

Театральний аматорський гурток села Урич. Фото з приватного архіву Гавак Галини Григорівни Від кінця ХІХ ст. фотографії стають доступнішими для ширших верств населення. З цього часу сімейні світлини стали невід’ємним атрибутом селянської хати. Та

Так виглядало село до побудови клубу в 1960-х роках. Фото з приватного архіву Лобик Марії Іванівни чи сьогодні ми розуміємо цінність сімейних альбомів? Чи наші діти та внуки побачать своїх предків на фото? Чи родинна пам’ять обмежиться лише двома чи трьома поколіннями? Чи збережемо ми історію родини і села? Все це залежить від нас самих. Звичайно, є багато речей, які впливають на нас. Світ глобалізується, час минає швидше, ніж це було раніше, дедалі частіше змінюється різного роду мода чи то на одяг, чи на будівництво, ми постійно женемося за цими течіями, ховаючи чи викидаючи зі свого життя те цінне і особливе, що відрізняло нас від інших. Історія пишеться не лише на основі писемних джерел. Фотографія — надзвичайно цінне джерело, яке може розповісти багато цікавого. Потрібно лише добре вдивлятися і ставити правильні питання. Розуміючи цінність старих фотографій, працівники Заповідника «Тустань» протягом десятиліть фіксують та зберігають історію Урича. У 1985 році було проведено інвентаризацію села, під час якої здійснено зарисовку дворів та обміри хат. Значну увагу приділялося фотофіксації архітектури та ландшафту села. Завдяки цьому сьогодні ми знаємо, яким є традиційний вигляд хат, господарських приміщень, криниць, а також якими були традиції забудови всієї садиби. По-

рівнявши ці дані з сучасним станом, можемо побачити, які зміни відбулися і чи збереглася та автентична забудова, на яку є спраглий сучасний турист. Впродовж останніх років в рамках етнографічних експедицій працівникам Заповідника вдалось зібрати кілька сотень світлин, які відображають історію Урича. За кожною фотографією – ціла історія. Саме завдяки фотографіям ми дізнаємося, як виглядали народні строї уричан, які, на жаль, не збереглися до нашого часу. Зі сторінок родинних альбомів простежується життєвий шлях окремих людей. Пожовклі і запорошені світлини висвітлюють соціальне життя Урича.

Показові виступи під час фестин в Уричі. Фото з приватного архіву Токарчин Наталії Миколаївни Це окремі моменти з діяльності товариства «Просвіта», молодіжних рухів, фестин, театральних вистав, а також вечорниць, весіль та похоронів. Але ми переконані, що нам ще далеко до того, щоб скласти повну картину історії села. Висловлюємо щиру подяку всім уричанам, що долучилися до збереження культури рідного села та дозволили нам зробити копії з власних фотоальбомів. Просимо всіх, до кого ми ще не встигли завітати або хто таки знайшов світлини в себе вдома, повідомити нам або занести їх до Музею історії Тустані. Адже саме від нашої спільної праці залежить, чи матиме Урич ілюстровану історію. Роман Стрехалюк, старший науковий співробітник ДІКЗ «Тустань»

Забудовник не виконує рішення суду

Минуло вже майже півтора року відтоді, як рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 21.05.2014 р. зобов’язано гр. Щур Орисю Іванівну знести самочинно збудований фундамент на земельній ділянці з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства у с. Урич. Державна виконавча служба Сколівського району відкрила виконавче провадження. Відповідач не мала наміру добровільно виконувати рішення суду, тому до неї було двічі застосовано штрафні санкції, а до Сколівського РУ ГУМВС України у Львівській області скеровано подання про притягнення її до кримінальної відповідальності. З метою виконання рішення без участі боржника державна виконавча служба звернулася до будівельно-монтажної організації. Станом на 15 жовтня 2015 року рішення суду щодо знесення самочинного будівництва не виконано. Слід наголосити, що невиконання рішення суду завдає збитки державі, а не будь-яким приватним інтересам. Нагадаємо, що самовільну забудову в межах комплексної охоронної зони на ділянці, що належить гр. Щур О.І., визнали незаконною 13 вересня 2011 року. Згідно з вердиктом суду, скасовано всі незаконні рішення Підгородецької сільської ради та державні акти, які дозволяли будівництво на цій ділянці.

Про що говорить давній цвинтар

Учасники експедиції знімають іржу з надгробка на могилі сільського пароха Влітку 2015 року Заповідник «Тустань» традиційно вніс свою лепту у збереження матеріальної спадщини Урича. З нагоди роковин села ми вирішили привернути увагу до найдавнішого сільського цвинтаря. Для більшості людей цвинтар — це місце, де спочивають наші близькі та родичі, ті, кого ми знали та любили. Сюди приходимо, щоб вшанувати їхню пам’ять, впорядкувати їхні могили, помолитися. Але у багатьох селах окрім діючого є ще й давній цвинтар, на який зазвичай мало звертаємо увагу, адже тут немає могил тих, кого ми знали особисто. Що таке давній цвинтар? Це пам’ятник усім попереднім поколінням села. Ми їх не знали, але без них не було б нас. Це найстаріше, що є в селі, часто стійкіше до руйнівних впливів часу, аніж церква. Найбільш промовисто про роль цвинтарів говорить нам історія Західної Бойківщини. Звідти, з території сучасної Польщі, у 1940-х вигнано все українське населення, а бойківські села зрівняли з землею. І сьогодні серед лісів єдине, що говорить про споконвічних господарів цих земель — це цвинтарі. Немає тут більше нічого нашого, усе польське. Але завжди є давній цвинтар. І бачачи українські написи, різьблені на давніх кам’яних надгробках, ніхто не заперечить того, що тут жив наш народ. Так само і

в Уричі — доки біля церкви видніються давні кам’яні та ковані хрести, доти зрозуміло, що уричани прийшли сюди не вчора, а є споконвічними господарями цієї землі. Ідея впорядкування історичного кладовища в Уричі виникла декілька років тому. Адже давній цвинтар міг би бути ще одним цікавим об’єктом села, заохотити туристів до відвідин церкви св. Миколая та її оточення. Звідси відкривалась чудова панорама на скелі Тустані. На жаль, більшість оригінальних надгробків не збереглося, бо були дерев’яними. Кам’яні надгробки могли собі дозволити лише найбагатші селяни, бо художня обробка каменю в околицях Урича не була розвинена. Зберігся лише один кам’яний хрест на цвинтарі та ще один — на могилі сільського пароха при церкві. Переважна більшість збережених надгробків — це металеві хрести на кам’яних п’єдесталах. До їх відновлення було залучено ковалів-волонтерів із

огорожу, встановити інформаційний стенд, по можливості відновити втрачені написи. Закликаємо громаду долучатись до цієї важливої справи. Захист та впорядкування історичного цвинтаря — це перший вияв патріотизму та шани до історії села. Адже ті могили, які сьогодні доглядаємо ми, завтра зможуть доглянути лише наші нащадки. Андрій Котлярчук, директор ДІКЗ «Тустань»

Схема санітарно-захисної зони діючого цвинтаря с. Урич

ДО ВІДОМА ГРОМАДИ САНІТАРНО-ЗАХИСНІ ЗОНИ ЦВИНТАРІВ

Приклад відреставрованого надгробка: стан хреста до і після консервації кафедри художнього металу Львівської національної академії мистецтв. На відміну від реставрації каменю та дерева, робота з металом потребує великої кількості технічного забезпечення, її зазвичай виконують в майстернях. Тому цього року хлопці провели лише розчистку та консервацію декількох металевих хрестів, окреслили план робіт на наступний сезон. В ході роботи в землі було віднайдено відламані фрагменти хрестів, що дає можливість з часом провести повну реставрацію цих пам’яток. Попереду — робота не на один рік. Окрім реставрації металу потрібно вирівняти кам’яні п’єдестали, відновити стежки,

Державний історико - культурний заповідник “Тустань” Львівська обласна громадська організація “Тустань”

Українське законодавство встановлює навколо цвинтарів санітарно-захисні зони. Вони становлять 300 м для діючих та 100 м для закритих кладовищ (Державні санітарні правила та норми «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» ДСанПіН 2.2.2.028-99.). У цих зонах забороняється будівництво: - житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих; - дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; - спортивних споруд, садів, садівницьких товариств; - джерел централізованого водопостачання, водозабірних споруд, споруд водопровідної розподільної мережі.

Лист Міністерства юстиції України про хід виконання рішення суду Для мирного вирішення конфлікту забудовнику надана вдвічі більша ділянка поза охоронною зоною пам’ятки. Але після цього вона змінила річище потоку Вороного на території пам’ятки, збільшивши відстань від потоку до незаконної забудови. За фактом незаконного виконання земляних робіт на пам’ятці археології національного значення «Городище літописного міста Тустань» Сколівським районним відділом УМВСУ було порушено кримінальну справу та розпочато досудове розслідування. Станом на сьогодні, з метою повного та об’єктивного розслідування кримінального правопорушення, призначена земельно-технічна експертиза.

Третя міжнародна наукова конференція «Тустані» відбудеться 7—8 квітня 2016 року Шановні колеги!

Державний історико-культурний заповідник «Тустань» запрошує Вас взяти участь у III Міжнародній науковій конференції «Пам’ятки Тустані в контексті освоєння Карпат у доісторичну добу та в середньовіччі; проблеми їх збереження та використання», яка відбудеться 7—8 квітня 2016 року (Львів—Урич) Тематичні напрями конференції: • історія; • археологія; • етнографія; • використання скель та печер у доісторичну добу та в середньовіччі; • пам’ятка, туризм і громада: моделі взаємодії; • віртуальна культурна спадщина для досліджень, презентації та управління. Заявка про участь та тези мають бути надіслані до 20 січня 2016 року. Тези надсилаються на електронну пошту conference@tustan.ua. Матеріали, виголошенні на конференції, будуть опубліковані у 3-му томі «Фортеця: збірник заповідника «Тустань»». Форма заявки про участь та докладніша інформація — на tustan.ua. З надією на плідну співпрацю, Організаційний комітет конференції

Засновники: ДІКЗ «Тустань», ЛОГО «Тустань» (79000 м. Львів, вул. Чайковського, 17, 3 пов.); Музей історії Тустані (82612 с.Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.), тел.: (032) 261 37 80, www.tustan.ua e-mail: pr@tustan.ua Редакційна колегія: Андрій Котлярчук (головний редактор), Роман Стрехалюк Відповідальний за випуск: Ольга Свідзинська. Наклад: 1000 примірників.

Вісник “Тустань” (18)  

Вісник “Тустань” 2015-1 (18), 15 жовтня 2015

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you