Журнал МІСТО № 15

МІСТО | 1

Reikartz Hotels & Resorts

Пiзнай секрети гостинностi! м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи, 146 тел.: (0342) 595 595, 050 433 19 37 rest.parkhotel@gmail.com www.reikartz.com

Ресторан «Альпійський»

Весілля разом з Reikartz Park Hotel! МІСТО 222| |МІСТО

Конфер Конферен

енц-зал нценц-зал

Номери Номери

Комфорт та затишок!

Гриль-бар«Ранчо» «Ранчо» Гриль-бар

Вогонь та м’ясо! МІСТО | 3

Європа стала ближчою з

ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 4 | МІСТО

Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.melnyk.if.ua

«CAPITAL TOWERS» Житловий комплекс «Capital Towers» («Столичні вежі») — 30 000 м² з дворівневим паркінгом, комерційними приміщеннями та житлом на ділянці, площею 1 га. І все це — у самому серці Жешува, з панорамою на стародавній замок та неподалік Площі Ринок (міської ратуші). Розташування житлового комплексу «Capital Towers» — зручне та комфортне, адже поруч — є великий торговий центр «Міленіум» та університетське містечко. А ще мальовнича набережна ріки Вислок — улюблене місце відпочинку місцевих жителів.

РОЗПОЧАТО БУДІВНИЦТВО в м. Жешув, Польща

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ!

(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08

МІСТО | 5

СПОЖИВАЧ

| ВІДКРИТТЯ

«Melnyk Group Development» гостинно запрошує своїх клієнтів до європейського офісу. Він розташований у польському місті Жешуві поруч із будівництвом комплексу «Capital Towers» («Столичні вежі»), за адресою: Kopisto 8 B Rzeszów, 35-315 Rzeszów, офіс 501.

6 | МІСТО

СПОЖИВАЧ

| ВІДКРИТТЯ

Довідка:

Комплекс «Capital Towers» («Столичні вежі») розташований у бізнесово-розважальній зоні Жешува. Тут відкривається чудова панорама на місто. Поряд знаходяться торгово-розважальний комплекс «Millenium Hall», Жешувський університет, філармонія, а також одна з головних пам’яток міста – старовинний замок (недалеко від площі Ринок). Комплекс стане чудовою візитною карткою Жешува завдяки розташуванню, продуманому до дрібниць проекту та якісному виконанню передусім.

«Capital Towers» («Столичні вежі») стоїть на межі старого й нового міста у правобережній його частині, безпосередньо над рікою Віслок, біля території мікрорайону Мєшко І, в північно-західному куті перехрестя алеї Копісто та вул. Подвіслоче. Територія розташування з західної сторони безпосередньо межує з рікою Віслок, зі східної – з вулицею Подвіслоче, з північної сторони з ділянкою, що забудована 18-поверховим багатоквартирним будинком, а з південної – з вулицею Копісто та замковим мостом.

Додамо, що клієнти уже можуть поспілкуватися з приводу купівлі нерухомості у житловому комплексі «Capital Towers» («Столичні вежі» українською мовою з фахівцем компанії, українкою: Alona Shkvorchenko – спеціаліст із продажу;

tel: +48 605 824 918 (Viber, WhatsApp) alonas@capitaltowers.pl.

МІСТО | 7

8 | МІСТО

Навчальна програма «Школа успішної леді» надихне Вас змінити на краще життя своє та вашої родини, близьких і оточуючих! Переваги навчальної програми «Школа успішної леді»: • 12 унікальних майстер-класів від відомих та успішних тренерів; • 2 місяці інтенсивних практичних занять (початок курсу – березень-2018); • випускний вечір у форматі благодійного світського заходу; • участь у різноманітних заходах клубу; • фотозвіти й інтерв’ю у популярних виданнях «LIKE» та «МІСТО». Реєструйтеся у навчальній програмі за тел.: 050 859 86 62, Вікторія.

МІСТО | 9

ПОЛІТИКА

| ДУМКИ ЛЮТОГО

Івано-Франківськ

Суспільно-політичний журнал Засновник: Світлана Александрова

Головний редактор: Тетяна Соболик тел.: (095) 821 56 08 е-mail: editor@mi100.info Журналісти: Оксана Пілянська Наталя Мостова Наталя Сербин Культура – Анатолій Звіжинський Спорт – Микола Волков Провокація - Олександр Заславський

Літредактор – Інна Сорока Дизайн та верстка: Олександра Афанасьєва

Реклама: (066) 389 93 19 Свідоцтво про державну реєстрацію: ІФ№263Р від 31. 10. 2016 Друк: Друкарня «Wolf»: м. Львів, вул. Городоцька, 4/17 тел.: (0342) 290 10 12 Загальний наклад: 10 000 примірників

матеріали, позначені цим символом, друкуються на правах реклами. Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції. Передрук матеріалів допускається за погодженням з редакцією. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Юридичний супровід – юридична компанія «MORIS GROUP».

2018, №15 10 | МІСТО

«Щоб знайти взаєморозуміння зі своїм тілом, слід змінити ритм життя; зациклюватися на собі, а на тому, що ви можете зробити, що можете дати своїм рідним чи дітям. А коли жінка сидить вдома і зосереджується на своїх проблемах, починаються комплекси. Нема некрасивих жінок – є жінки, які не вміють себе подати», – Марія Павлюк, переможниця проекту «Модель XL», про ставлення до себе, 07.02.2018 р.

«Недостатньо домовитися на словах і зробити так, щоб підрядник приступив до робіт і виконав їх без жодних зобов’язань. Такі складні роботи неможливо виконати за чотири дні. Це вже свідомо неправдива інформація. Фактично, можна вважати ці договори фіктивними, тому що вони були укладені постфактум на те, що вже зроблене. Тобто, роботи не зробили у строки, прописані в договорі, а просто підробили документи. Ще одна причина нікчемності договору – є всі підстави вважати, що замовник і підрядник домовилися між собою. Усе це наводить на думку, що кошти громади були використані неефективно та неекономно, до того ж, із перевищенням службових повноважень», – Христина Зелінська, голова правління ГО «Антикорупційна платформа», про «традицію грудневих жнив» – витрачання залишків бюджетних коштів в останні дні року, 11.02.2018 р.

«В основному ми зустрічали простих людей старшого віку, корінних сільських мешканців, які мають традиційно-розмірений життєвий уклад, і в них є природна цікавість до постійно зростаючої кількості туристів. Можливо, через деякий час ця іскра цікавості в місцевих згасне і все буде комерційно банально, як в інших популярних туристичних місцях. Ще простежується подібність до нас, особливо у веденні сільського господарства й облаштуванні власного обійстя, де можна побачити багато різного мотлоху навколо – «може, колись згодиться». Навіть із цікавості загуглили, щоб згадати, як називають людей, що збирають безліч речей навколо себе. Це синдром Мессі», – митець і мандрівник Микола Джичка про враження від пішої мандрівки Португалією, 13.02.2018 р.

ПОЛІТИКА

«Роман писався легко і швидко. Коли була поставлена остання крапка, я сама не повірила, що історія вже завершена і її треба випускати в світ. Я навіть трішки сумую за цими героями, яких довелось так швидко відпустити. Можливо, в цьому щось є – адже роман про те, як відпускати минуле і як жити далі, пам’ятаючи, але не тримаючись за нього. «Дім Терези» – це надзвичайно ніжна історія про справжніх людей та правдиві почуття. І про те, як важливо відпустити минуле заради себе майбутньої», – письменниця Ольга Деркачова про час і почуття, 14.02.2018 р.

«Люди збунтувалися проти діючої системи самоврядування одними з перших, і ще жодного разу про це не пошкодували. Два роки тому знайшлися шість сільських голів, які всупереч волі райдержадміністрації та райради вирішили щось змінити в громадах. Ми прийняли таке рішення майже спонтанно, адже було бачення, була віра у краще майбутнє. Зараз люди, перш ніж об’єднатися, все перевіряють, випитують і обдивляються – як Фома Невіруючий», – Іван Кавчак, перший заступник голови Верхнянської ОТГ, про початки самостійності, 15.02.2018 р.

«Ми відходимо від практики поборів з батьків, коли вони скидаються по 5, 10, 50 гривень на якісь речі для класу, де вчаться їхні діти. Я це категорично заборонив. У нашому бюджеті є кошти, і ми маємо зробити все, щоб люди відчули: щось змінилося, вони тепер – громада. Ми будемо першими в області у двох питаннях: комунальне підприємство «Брошнів-Осадська міська лікарня» і реформування освіти. В чому наш феномен? Ми практично не спимо. Чесно, люди працюють до першої-другої ночі», – Назарій Іванів, голова Брошнів-Осадської ОТГ, про секрети успіху, 16.02.2018 р.

«На передку всяке траплялося. Бувало, копаєш там, а в цей час починається обстріл. Звісно, що військовий інженер бере до рук зброю і йде вперед

| ДУМКИ ЛЮТОГО

разом з іншими. Не буде ж казати, що це не входить у його обов’язки, і чекати, поки десантура чи піхота відстріляється. Як треба було, то всі стріляли. Сльози на очі наверталися, коли приїжджали на позицію і бачили, як хлопці своїми руками рили землю для окопів. А земля на сході дуже важка, перші 30-40 см ще сяк-так, а далі копати стає неможливо – дуже твердо. Тому тих вояків, що копали вручну до метра висоти, треба винагородити вже навіть за цей титанічний подвиг», – боєць АТО Олексій Фрик про фронтові будні, 17.02.2018 р.

«Наша акція присвячена четвертій річниці розстрілу Небесної Сотні. Ми хочемо нагадати суспільству, що про це в жодному разі не можна забувати, а вбивці й досі не покарані, кількість політв’язнів серед патріотів зростає, у той час, як сепаратиста Труханова звільняють. На жаль, змінилося мало що – і зараз навіть часто чути фрази «стало гірше, раніше долар був по вісім…». Ризики, що буде ще один Майдан, надзвичайно великі, адже люди частково мають рацію – влада практично нічого не робить», – Владислав Ковальчук, активіст «Національного корпусу», про історію та справедливість, 20.02.2018 р.

«Все, що ми робимо напоказ – це вже свого роду гріх, а особливо, якщо йдеться про піст. Адже це частина літургійного року, у якій людина більше уваги приділяє духовним вправам. Суть посту – стриманість, зокрема від їжі. Піст – це також стриманість від слухання музики, розваг та алкоголю. Та варто пам’ятати, що маємо ще більше, ніж у їжі, стримувати себе у наших вчинках, у словах, стримуватися від злості, заздрості та ненависті. Адже це час для щирої молитви. Постити напоказ – неправильно. Бо постом ми не маємо комусь щось показувати чи доводити. Перш за все, ми робимо це кожен для себе», – отець Йосафат Бойко про модний флешмоб #ЯДотримуюсьПосту, 21.02.2018 р.

«Ви багато говорите, але нічого не виконуєте. Будьте хоч трішки людиною! Чому ви не йдете назустріч пенсіонерам? На місці вашої дружини я би вас, пане голово, давно лишив. Якщо буде так і далі, блокуватимемо міську раду», – Нестор Литвин, представник ініціативної групи пенсіонерів, котрі подали в суд на міську раду, вимагаючи пільгового проїзду в громадському транспорті без обмежень, звернувся до міського голови Калуша Ігоря Матвійчука, 22.02.2018 р.

МІСТО | 11

ПОЛІТИКА

| ПІД МІКРОСКОПОМ

Анатолій Дирів:

хата – у тата, фірма – у брата? Оксана Пілянська

Анатолій Дирів провів дві успішні виборчі кампанії та став народним депутатом Верховної Ради VII та VIII скликань. Непублічний, і, на перший погляд, не надто грошовитий нардеп, проте, був спійманий на кнопкодавстві та став «героєм» антикорупційних розслідувань.

12 | МІСТО

ПОЛІТИКА

| ПІД МІКРОСКОПОМ

Анатолій Дирів двічі обирався до Верховної Ради. У 2012 році, тоді ще голова Рожнятівської районної ради, він став кандидатом від об’єднаної опозиції по одномандатному виборчому округу №86, отримавши більшу довіру, ніж співголова Всеукраїнського благодійного фонду Юрія Дерев’янка Володимир Грабовецький. Бренд «Батьківщини» у перемозі зіграв свою роль, й Анатолій Дирів став нардепом, незважаючи на закиди про відмивання «повеневих» грошей та попередження від ЦВК за порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації. Вдруге Анатолія Диріва висунув «Народний фронт» у 2014 році. Найближчий його суперник від партії «Воля» Володимир Грабовецький відстав на 2,5%.

Депутат VIII скликання Анатолій Дирів у Верховній Раді є першим заступником голови Комітету ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, співголовою групи з міжпарламентських зв’язків із Республікою Індія та членом восьми груп із міжпарламентських зв’язків. Нардеп є досить дисциплінованим (відвідав майже 95% сесійних засідань, за даними електронної системи реєстрації), однак абсолютно не публічним, адже з листопада 2014 року тільки двічі виступав із місця. За усю каденцію Анатолій Дирів подав 9 депутатських запитів. Єдиний запит щодо проблем Прикарпаття – колективне звернення нардепів до Укрзалізниці про продовження маршруту пасажирського потяга «Чернівці–Львів» до польського Перемишля.

Вісім із дев’яти запитів нардеп подав «за компанію». «Соло» звернувся до голови СБУ щодо бездіяльності правоохоронних органів у справі зловживань керівництва Південно-Західної залізниці. Анатолій Дирів значиться автором та співавтором понад 150-ти законопроектів, з яких менше третини стали законодавчими актами. Проте кількість законопроектів, поданих нардепом одноосібно, переважає. Щоб з’ясувати ставлення депутатів до реформаторських ініціатив, Громадський рух «ЧЕСНО» обрав 5 законопроектів, щодо яких голосували депутати парламенту VIII скликання. Це Закон

про публічні закупівлі, Закон про добровільне об’єднання територіальних громад, Закон про національну поліцію, Закон стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації і Закон про освіту. Переважна більшість депутатів-мажоритарників від ІваноФранківщини підтримала чотири з п’яти згаданих реформаторських законопроектів. Анатолій Дирів не голосував лише за Закон про публічні закупівлі.

Анатолія Диріва впіймали на кнопкодавстві у лютому 2017 року. Він кнопкодавив під час голосування за законопроект №5247 про призначення позачергових виборів Сєвєродонецької міської ради Луганської області За даними активістів «ЧЕСНО», Анатолія Диріва впіймали на кнопкодавстві у лютому 2017 року. Він кнопкодавив під час голосування за законопроект №5247 про призначення позачергових виборів Сєвєродонецької міської ради Луганської області. Цим Анатолій Дирів порушив слово, яке давав виборцям, адже у своїй передвиборній програмі обіцяв голо-

сувати лише особисто. А загалом, за даними аналітичного порталу «Слово і діло», нардеп виконав третину від обіцяного на виборах (виконання обіцянок виражається підтримкою тих чи інших законопроектів). Зокрема, обіцяв оновити антикорупційне законодавство; сприяти проведенню податкових реформ; провести антикорупційну люстрацію; щорічно публікувати свою декларацію у ЗМІ. Проте кількість невиконаних обіцянок у Диріва переважає. Зокрема, він обіцяв скласти мандат у разі невиконання своїх зобов’язань; підтримати закон про кримінальну відповідальність за голосування картками інших депутатів; скасувати спеціальні пенсії та зменшити видатки на утримання органів влади. Також нардеп не виконав обіцянку про залучення інвесторів для проведення на території краю пошуково-розвідувальних робіт нафтогазових родовищ.

У процесі виконання обіцянки Анатолія Диріва збудувати школи у селах Крилос Галицького району, Станківці Долинського району та Раковець Богородчанського району, хоча їх виконання не належить до компетенції нардепа. В Анатолія Диріва – два помічники за строковим трудовим договором на постійній основі, один за сумісництвом та 18 – на громадських засадах.

Помічник нардепа Василь Сокирко у 2015 році балотувався на міського голову Долини від партії «Блок Петра Порошенка – Солідарність». Загалом, серед помічників Диріва на громадських засадах – ще троє, які брали участь у місцевих виборах від БПП. ЗоМІСТО | 13

ПОЛІТИКА

| ПІД МІКРОСКОПОМ

крема, і чинний депутат обласної ради Богдан Легіневич.

Найбільший досвід роботи помічником (працює з IV скликання) має Василь Моцюк. Зокрема, він працював у нардепів блоку «За ЄдУ», БЮТ та «Народного фронту». Серед помічників Диріва на громадських засадах – Володимир Борейко, імовірно, відомий український еколог та біолог, котрий перед тим був помічником нардепів від БПП та КПУ.

Депутатська «амнезія»

Спілкування на підвищених тонах – не єдине, через що нардеп від Прикарпаття потрапив у поле зору журналістів. Так, Анатолій Дирів став фігурантом антикорупційних розслідувань сайту «Наші гроші», бо у 2014 році не задекларував свій бізнес.

Також помічником нардепа на громадських засадах є Ярема Новицький – директор МПП «Таля».

Загалом, навколо помічників Анатолія Диріва розгорнулося кілька скандалів. Так, під час першої каденції нардепа у Верховній Раді було здійснено замах на життя його помічника, депутата Івано-Франківської обласної ради від партії «Свобода» Миколи Різника.

Вдруге помічники Диріва потрапили на шпальти ЗМІ у 2016 році. Так, пані Валентина Гур’янова купила квартиру вартістю 23 млн грн, яка належала сім’ї української телеведучої Маші Єфросиніної. Квартиру продала свекруха, а сама телеведуча із двома дітьми та чоловіком ризикували опинитися на вулиці. Анатолій Дирів також засвітився у скандалі – обіцяв «дати в зуб» колезі по парламенту Сергію Лещенку за прохання до «Народного фронту» не кнопкодавити.

році – 88 тис. грн, а в рік придбання автівки – 231 тис. грн і нуль на банківських рахунках, тобто, фактично мав би витратити на неї більше, ніж весь річний сімейний бюджет. У 2016 році нардеп також не зареєстрував суттєвих статків: нежитлове приміщення, яке у його власності ще з 2008 року, та приміщення бетонно-розчинного вузла у Брошневі з 2000 року. Щодо житла, то Дирів та його дружина користуються квартирою батька. Той у свою чергу володів ПП «Люкс», яке займалося оптовою торгівлею м’ясопродуктами. На сьогодні підприємство ліквідоване.

Торік із державного бюджету нардеп отримав майже півмільйона гривень. Приблизно третину становить заробітна плата, решта – компенсація за оренду готельного номера та відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень. Родина Анатолія Диріва у 2013 р. придбала новий автомобіль «Hyundai Santa Fe». Згідно із декларацією нардепа від 2016 року, вартість авто на дату набуття у власність становила майже 400 тис. грн. При цьому, згідно з деклараціями чиновника, у роки, які передували придбанню, його родина не мала жодного доходу і жодних вкладів у банках. Сам Анатолій Дирів у 2011 році задекларував 85 тис. грн, у 2012

Дружина нардепа за 2016 рік декларує трохи більш ніж 13 тис. грн доходу у вигляді зарплати заступника директора ТОВ «Трезор-5». Його співвласником є, імовірно, брат нардепа Дирів Олександр Борисович, помічник Ярема Новицький та мале приватне підприємство «Таля». У нардепа – колекція нагород, поштових марок і книг. У його дружини – ювелірних виробів. Проте ні вартості, ні дати набуття цих колекцій не зазначено.

Статки нардепа (декларація за 2016 рік) • • • • • • • • •

Нежитлове приміщення, 174 м², Брошнів Рожнятівського району, 2008 р. Приміщення бетонно-розчинного вузла, 559 м², Брошнів Рожнятівського району, 2000 р. Готельний номер, 25,8 м², Київ, оренда з 2014 р. Квартира, 78 м², Брошнів-Осада Рожнятівського району, право користування з 1996 р. Колекції марок, книг, нагород Заробітна плата, 160 726 грн Компенсації вартості оренди готельного номера, 167 900 грн Відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням депутатських повноважень, 169 871 грн Готівкові кошти, 180 000 грн

Дружина • • • • • •

Гараж, 20,3 м², Червоноград Львівської обл., 2008 р. Квартира, 78 м², Брошнів-Осада Рожнятівського району, право користування з 2005 р. Ювелірні вироби Автомобіль легковий «Hyundai Santa Fe», рік випуску і набуття права – 2013-й Заробітна плата, 13 068 грн Готівкові кошти, 130 000 грн

14 | МІСТО

mi100.info СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ НОВИННИЙ ПОРТАЛ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ТА ПРИКАРПАТТЯ

ЗАМОВЛЯЙТЕ РЕКЛАМУ НА ОДНОМУ З НАЙРЕЙТИНГОВІШИХ САЙТІВ ПРИКАРПАТТЯ тел.: (066) 389 93 19 ОПЕРАТИВНО ПРО ГОЛОВНІ ПОДІЇ

МІСТО | 15

ГРОШІ

| АУДИТ

Хто контролює бюджет Наталя Сербин

Хто в Україні контролює використання бюджетних грошей? Мабуть, це питання цікавить багатьох громадян України. Адже щоденно з телебачення, газет, соціальних медіа люди дізнаються про масштабне розкрадання публічних коштів. Гроші, що їх українці важко заробили і віддали державі у формі різних податків, політики та чиновники з легкістю привласнюють. Насправді ж в Україні є державна структура, яка повинна контролювати бюджет.

16 | МІСТО

ГРОШІ

Процес запустився

Державний фінансовий контроль здійснює Державна аудиторська служба України (ДАСУ). Та чи виконує цей центральний орган виконавчої влади свої обов'язки перед громадянами України? Чому ж ніхто не може покласти край схемам і корупції, що панують навколо бюджетних коштів? Які причини такого свавілля? Невже державний аудит заражений тими самими хворобами, що і правоохоронна система України, невже корупція, бездіяльність і політичні амбіції взяли гору над інтересами держави? Варто згадати, що державна аудиторська служба пройшла свій етап реформування, починаючи від зміни назви і закінчуючи тим, що їй надали чимало повноважень. Рішення і висновки, які надаються державним аудитом, є необхідними свідченнями при проведенні слідчих дій та служать доказами в судах. Тому державний аудит є частиною державної системи контролю. А ще варто згадати про останні зміни, які торкнулися державного аудиту. Не так давно, 21 грудня 2017 року, Верховна Рада України прийняла законопроект про вдосконалення системи моніторингу публічних закупівель.

Невже державний аудит заражений тими самими хворобами, що і правоохоронна система України, невже корупція, бездіяльність і політичні амбіції взяли гору над інтересами держави? Що це означає? Два роки в Україні працює система публічних закупівель «ProZorro». Не всі державні

| АУДИТ

та місцеві органи влади спромоглися перейти на електронні закупівлі, але процес запустився, і доволі успішно. Громадянське суспільство зробило свою справу, наступний крок за владою. Та, як виявилося на практиці, навіть через електронні закупівлі державні органи та учасники почали вдаватися до зловживань.

Було би бажання

У таких випадках можна хіба що оскаржувати результати торгів. Але ж скасування і розслідування тендерів призводить до затягування поставок товару чи неотримання послуги, та й зрештою створює багато незручностей. Як приклад: хворих у лікарні потрібно лікувати вже, а не тоді, коли закінчиться оскарження тендеру, шкільний автобус потрібен на 1 вересня, а не тоді, коли учасники з'ясують, чи тендер відбувся законно, а якщо ні, то скасують і оголосять новий. Посилити контроль за публічними закупівлями – наступна вимога громадянського суспільства до влади, яка була почута, і зрештою, при довготривалій адвокації законопроект № 4738 про моніторинг закупівель був проголосований Верховною Радою України і підписаний Президентом. Тепер державна аудиторська служба має ширші повноваження і може не тільки реагувати на скарги, а й перевіряти будь-яку закупівлю навіть за власною ініціативою або ж за зверненням громадських активістів, журналістів чи представників органів влади та місцевого самоврядування.

Отож, повноваження є, було б бажання працювати на благо держави. Можливо, для когось це видається не надто важливим питанням, та, щоб зрозуміти, про який контроль ідеться, про які суми коштів, простий приклад: за рік, починаючи з лютого місяця, через систему «ProZorro» тільки в ІваноФранківській області було проведено закупівель на МІСТО | 17

ГРОШІ

| АУДИТ

суму 11,10 млрд грн, в результаті зекономлено 567,88 млн грн. Уявімо, скільки б вдалося зекономити, якби існував якісний контроль, якби бюджетні кошти не освоювалися через підставні фірми політиків і чиновників.

Та, як показує практика, прийняття закону і надання повноважень – це ще далеко не результат. Корупція, політичний тиск можуть знівелювати не те що закон, а покласти на коліна цілу інституцію, бо для того, аби виявляти злочини, державний орган має діяти самостійно і без жодного тиску. Державний аудит, як бачимо, може помітити порушення, а може й ні, а з такими повноваженнями може ще й зумисно перевіряти тих, хто надто запав в око. І все це залежить від людей, які очолюють цей орган, і завдань, що їх вони ставлять своїм працівникам: служити державі чи захищати інтереси влади; виявляти схеми чи, навпаки, підсилювати їх; реагувати на розслідування чи вдавати, що їх не бачили, не читали, не чули; співпрацювати з громадянським суспільством чи надсилати стандартні відписки.

Хто ж він – головний аудитор?

На Прикарпатті у державних органах зловживань хоч греблю гати, але про державний аудит мало хто чув. Рідко буває, аби тендер на велику суму коштів відбувся без порушень, та чи знають про це наші місцеві аудитори – питання риторичне. Головним державним аудитором області є Буковський Геннадій Володимирович. Саме він очолює Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області. Досвідчений і далеко не новий керівник – на службі уже з 2010 року.

Президенти і парламент мінялися, а він протримався і досі працює. Незважаючи на те, що обіймав керівну посаду за часів Віктора Януковича, не був люстрований і на нього не поширився Закон України «Про очищення влади», постреволюційне чистилище пройшов успішно. Щодо майна і доходів, то, мабуть, надіятися на те, що головний аудитор, ще й із таким 18 | МІСТО

стажем, відобразить свої статки у майновій декларації, доволі наївно, бо хто ж, як не він, точно знає, як можна уберегтися від контролю влади.

Державна аудиторська служба має ширші повноваження і може не тільки реагувати на скарги, а й перевіряти будь-яку закупівлю Та все ж, якщо заглянути в декларацію про майно, то бачимо, що, окрім заробітної плати, Буковський отримує пенсію, яку заробив на службі у податковій міліції ДПА в Одеській області, здобувши звання майора. Власник квартири в Одесі площею 59,90 кв. м, в якій з 2015 року проживає син Геннадій Геннадійович. До речі, він пішов слідами батька – подався на службу в органи внутрішніх справ. Зокрема, був начальником Великомихайлівського ВП ГУНП в Одеській області та Ренійського ВП ГУНП в Одеській області. Проживає Буковський Геннадій спільно з дружиною Наталею в м. Яремче, у квартирі площею 50,40 кв. м, яка належить Яремчанській міській раді. Станом на 2016 рік має автомобіль «Chevrolet Aveo» 2006 р. в. Та все-таки навіть головний аудитор області допускає помилки, і навіть у його декларації дебет з кредитом не сходиться. Так, за 2015 рік Геннадій Буковський, окрім згаданого автомобіля, задекларував ще одне авто,

«Mitsubishi Outlander» 2012 р. в. (право розпоряджатися), на яке витратив 300 000 грн. Як показує декларація за 2014 рік, сім'я Буковських отримала всього-навсього 162 410 грн доходу, в 2015 році – 186 710 грн, але в липні 2015 року спромоглася придбати авто за 300 000 грн. Звідки гроші на «Mitsubishi» – мабуть, тільки пан Буковський може відповісти…

Десятки звернень Чи можемо сподіватися, що людина, яка працювала при системі Януковича, сьогодні проявить сміливість і буде боротися проти зловживань і корупційних схем? Важко повірити.

За словами Христини Зелінської, яка представляє ГО «Антикорупційна платформа» – організацію, що здійснює систематичний моніторинг у сфері публічних закупівель, за попередній рік вони направили десятки звернень про порушення різного характеру в закупівлях, починаючи від малих сум на тисячу гривень і закінчуючи мільйонами. Більшість таких звернень було направлено в управління Західного офісу ДАСУ в Івано-Франківській області. «Станом на сьогодні чекаємо підсумків перевірок, – продовжує Зелінська. – Тому поки про конкретні позитивні результати говорити не можу». Час покаже. Проте, як підказує практика, окрім законів та повноважень, потрібно ще змінити і людей, які б мали волю і бажання працювати на благо держави. Бо не громадські організації, а державні інституції повинні моніторити використання бюджетних коштів.

Команда журналу «МІСТО» започатковує незалежну премію «Визнання року 2017». Вона буде щорічною і покликана підтримувати та популяризувати здобутки прикарпатців. Отримати її матимуть можливість люди різних професій та сфер діяльності. Цього року найкращих за версією журналу «МІСТО» визначатимуть у десяти номінаціях: • Добрий вчинок року • Вчитель року • Лікар року • Відкриття року • Політик року • Подія року • Науковець року • Спортивна перемога року • Блогер року • Улюблена торгова марка року Голосувати можуть усі охочі на сайті Mi100.info. Генеральний телевізійний партнер ТБ «Галичина»

Генеральні інформаційні партнери заходу: like.if.ua

Генеральний партнер МІСТО | 19

СПОЖИВАЧ

| БЛАГОУСТРІЙ

У Франківську скоро зазеленіють двори Затишні облаштовані двори з дитячими ігровими та спортивними майданчиками й зонами відпочинку – важлива складова концепції зведення сучасного житла від БК «Мельник». Красиві, комфортні та безпечні двори в житловому комплексі «Європейський Сіті» та по вул. Хоткевича вже стали одними з найкращих в Івано-Франківську. Разом із тим, нині активно продовжується благоустрій інших об’єктів. Наразі завершуються інтенсивні роботи по укладанню бруківки, а коли дозволить погода, розпочнеться озеленення прибудинкових територій решти будинків. З настанням тепла на двори чекає справжнє весняне перевтілення – нові газони, зелені насадження та облаштовані місця для дозвілля дорослих і малюків. Зелень має чудовий вигляд влітку, але й по-особливому освіжатиме своїм яскравим кольором сумний міський пейзаж у холодну пору року.

Крім майданчиків ЖК «Європейський Сіті» та по вул. Хоткевича, на сьогодні вже змонтовано зони відпочинку коло будинків на вул. Вовчинецькій та Бандери. Готовий до встановлення – майданчик перед комплексом «Рівер Парк». Ігри на ньому стануть незабутніми для малечі, адже його спроектовано відповідно до загальної річкової стилістики, в формі корабля. Власне, родзинка БК «Мельник» у тому, що кожен дитячий майданчик індивідуальний. Проекти не повторюються, хоча спільна риса у них є – всюди використовується спеціальне м’яке покриття, яке вберігає діток від травм при падінні. При облаштуванні великих дворів передбачене встановлення спортивних майданчиків для різних видів спорту. Плюс тренажери для дорослих.

20 | МІСТО

СПОЖИВАЧ

| БЛАГОУСТРІЙ

МІСТО | 21

СПОЖИВАЧ

| БЛАГОУСТРІЙ

Ще одна новинка від БК «Мельник» – фонтан, у якому струмінь води битиме з-під землі. Такі можна зустріти в деяких містах Європи, а у 2018-му цей фонтан стане не лише візитівкою одного двору, а й усього мікрорайону Пасічна, місцем, де можна буде остудитися в літню спеку та весело провести час.

Серед цікавинок – закрита зона виключно для мешканців комплексу «Рівер парк». Облаштована на даху торгівельного центру, ця зелена оаза з газонами, кріслами- гойдалками стане справжнім райським куточком, де можна буде полежати, почитати, погратися з дітьми.

Працюючи над втіленням нових масштабних житлових комплексів, у БК «Мельник» вже спроектували і продумали ландшафтний дизайн та раціональну інфраструктуру майбутніх проектів. Тут, крім ігрових зон, передбачені місця для парковок, торгівельні площі та різні заклади, необхідні для комфортного життя кожного мікрорайону.

«Наша ідея полягає в тому, щоб мешканці кожного дому почувалися комфортно не лише у своїх квартирах, а й у дворах. Щоб вони були місцем, куди хочеться вийти погуляти з дитиною, познайомитися та погомоніти з сусідами, де гуляють, дружать, граються всім двором. Як це було колись», – пояснює Оксана Мельник.

22 | МІСТО

СПОЖИВАЧ

| БЛАГОУСТРІЙ

МІСТО | 23

24 | МІСТО

МІСТО | 25

ГРОШІ

| ТОЧКА ЗОРУ

Чи зігріють кредити по програмі

«IQ energy»: підводні камені української енергоефективності Наталія Кріль

Кілька місяців тому наше місто заполонила активна реклама всеукраїнської програми підтримки енергоефективності «IQ Energy», що фінансується ЄБРР. Яскраві бігборди, оголошення на будинках, листівки в кожні двері обіцяли 35% компенсації коштів, витрачених на встановлення енергозберігаючого обладнання – вікон, систем опалення, теплоізоляції, тощо. Серед партнерів програми – солідні європейські установи. Здійснивши модернізацію житла, можна нібито розраховувати на повернення витрат до 3 тис. євро. Представники банківпартнерів відвідували підприємства та нахвалювали переваги програми. При цьому отримання компенсації позиціонували як просту, прозору та зрозумілу процедуру. Начебто, всього кілька простих кроків: оформи кредит, купи енергоефективний товар, зафіксуй його встановлення, подай заявку і через 7 днів отримай лист із підтвердженням результатів. За 4-5 тижнів бажані євро надійдуть на твій рахунок. Легко, просто та вигідно? Далебі. Я розповім, з яким підводним камінням програми енергоефективності довелося стикнутися на практиці.

26 | МІСТО

ГРОШІ

Банк у виграші в будь-якому випадку

Маєш власні кошти на встановлення нових енергозберігаючих вікон чи котла? Чудово, але без оформлення кредиту отримати компенсацію за програмою «IQ energy» неможливо. Для отримання відшкодування необхідно оформити позику в одному з 4-х комерційних банків, що є учасниками програми. Чи вигідна вона споживачу? Умови в банках різняться. В «Авалі» страхівка при оформленні кредиту за програмою «IQ energy» становить близько 11% від суми. Тож, до прикладу, якщо плануєш позичити 10 тисяч гривень – готуйся сплатити 1 112 страхових гривень вже одразу на старті. Отримання 35% компенсації приваблює надією перекрити ці витрати, однак, пам’ятайте: в разі відмови у виплаті, вам їх не повернуть. Далі: в «Авалі» відсоткова ставка за 1-й місяць користування кредитом пільгова. Вона становить 17,7% річних, а в наступні місяці зростає до більш ніж 49%. Тому, зрозуміло, чим довше ви користуватиметеся «позиченими» коштами, тим більші витрати на вас чекають. 10 тисяч позики за 4 роки користування кредитом перетворяться на 25. Тому говорити про фінансову доцільність використання кредитних коштів як інвестицію в модернізування жила не доводиться. Це радше виключно механізм для отримання компенсації – взяти кредит, щоби якнайшвидше його закрити. Таким чином, програма дбає не лише про енергоефективність осель українців, але й корисна для комерційних банків-партнерів.

пішов. По-перше, нараховуються відсотки, по-друге, на все про все – купівлю обладнання, його встановлення та подачу заявки є чотири місяці. Цікава річ: до моменту подання заявки на здійснення верифікації позичальнику не можна закривати кредит повністю, частина мусить залишатися непогашеною.

Обираємо енергоефективне обладнання

Цей пункт програми на практиці виявився найпростішим. У нашому випадку всі фірми, до яких ми зверталися з питанням встановлення металопластикових вікон, знали, які з них відповідають вимогам енергоефективності та прийнятні для участі в програмі. До того ж, вибравши конкретний профіль та тип вікна, усе легко перевірити в каталозі на сайті програми та згенерувати сертифікат.

| ТОЧКА ЗОРУ

Неприємні сюрпризи

Більшість неприємних та неочікуваних сюрпризів чекало вже в процесі збору пакету документів, що передбачені програмою. Першу велику несподіванку підкинув банк – при спробі провести розрахунок карткою з кредитними коштами проплата вперто не проходила. Після дзвінків на гарячу лінію банку вдалося з’ясувати, що фінансова установа просто зняла відсоток за зарахування коштів, про що чомусь забули попередити. І тепер суми на рахунку виявилося недостатньо для проплати за договором! Тож, замість того, щоб просто здійснити оплату карткою, нам довелося побігати містом. Знайти банкомат, щоб зняти значну суму готівки, також не пощастило. Аби отримати заповітну квитанцію про оплату та врешті розрахуватися з фірмою-постачальником, довелося йти в касу банку, знімати готівку та доклада-

А що споживач? Щойно він узяв кредит, відлік часу для нього

МІСТО | 27

ГРОШІ

| ТОЧКА ЗОРУ

ти з власної кишені суму, якої не вистачало.

Збір решти підтверджуючих документів також виявився справою нелегкою: сертифікати відповідності, паспорти виробів, гарантійні талони. До оформлення кожного документу є цілий ряд жорстких вимог. До прикладу, паспорт на вікна, що був отриманий від заводу-виробника, в електронній формі не підійшов. Менеджер програми попросив «копію оригіналу паспортів на кожне вікно (згідно ДСТУ-Н Б В.2.6-15-2011, додаток Д) відповідно до специфікації за підписом та М.П. заводу-виробника з датою виготовлення та номером партії». Тож для правильного оформлення усіх документів довелося побігати.

Реєстрація в системі управління грантами Програми

На сайті «IQ energy» запевняють, що подання заявок на отримання грантів у рамках програми для готових проектів – доволі проста процедура, що не потребує надто багато часу чи зусиль. Зізнаюся, мого IQ вистачило на те, щоби з 4-го разу зареєструватися в системі. Для цього заявнику слід вносити різні дані, серед яких інформація з банківських документів про форму, суму кредиту. Хоч і вважаю себе людиною, котра непогано володіє комп’ютером, над заповненням форми довелося посидіти. І все одно кожного разу система вперто знаходила розбіжності між даними, поданими мною та інформацією банку. Мучило питання: якщо програма є парт28 | МІСТО

нером банку, знає мій ідентифікаційний код, усі паспортні та інші дані, чому я повинна грати в цю гру, як у «вгадай мелодію»? А що робити тим, хто не дуже дружить із комп’ютерами й хоче самотужки зареєструватися? Мені своїми силами цього зробити не вдалося. Довелося вкотре прямувати у відділення фінустанови та звертатися за поясненням. І лише після допомоги банківського працівника це диво трапилося. Реєстрацію було підтверджено з 4-ї спроби!

телефонуємо», її оптимістичне твердження жодного разу не справджувалося – звісно ж, ніхто не передзвонює.

Гаряча лінія «IQ energy»

Власне, відсутність відповідального експерта на місці – суттєвий недолік програми. Працівники банку змушені консультувати щодо питань, у яких не зовсім компетентні. А вникати в ситуацію, розбиратися з непередбачуваними випадками на іншому кінці дроту в Києві не поспішали.

Зв’язатися з представниками програми у столиці виявилося пекельним випробуванням. Отримати консультацію за телефоном гарячої лінії було настільки реально, як у свій час записатися в польське консульство на отримання візи. Лінія здебільшого зайнята. І хоч як електронна дівчина-автовідповідач не втомлюється повторювати «Ваш дзвінок важливий для нас, ми вам пере-

У ті рази, коли мені щастило прорвати глуху стіну і поспілкуватися з живим консультантом програми, отримана інформація відрізнялася від порад, отриманих у банку. Серед таких розбіжностей – рекомендація щодо того, чи можна повністю закривати кредит після подачі заявки? На гарячій лінії кажуть, що так, у банку заперечують та радять зачекати на остаточне рішення з Києва.

7 днів? – 48!

А пам’ятаєте про заповітних 7 днів, упродовж яких на рекламному буклеті банку обіцяли

ГРОШІ

отримання листа з підтвердженням результатів розгляду? Якщо уважно прочитати умови програми, то пункт 5.7 правил передбачає, що «верифікація повинна бути здійснена впродовж 10 робочих днів з дати надходження запиту». На практиці ж, очікування затяглося на 48 календарних днів.

Другий шанс – мимо

Через 1,5 місяці після заповнення заявки на отримання гранту на електронку надійшов лист із запитом на додаткову інформацію. Інтриги у ситуацію додавав той факт, що існує одна-єдина можливість надання цих даних. Тому я вирішила перестрахуватись з обох боків і зробити все правильно.

| ТОЧКА ЗОРУ

ших дій. Тут мені запропонували безпрограшний (для банку) варіант: оформити ще один кредит та провести банківський переказ. Щоб, так би мовити, уже гарантовано... З казино треба вміти піти вчасно, і після цього я спробувала достукатися до працівників програми в Києві та пояснити інженеру Вадиму Бондаренку ситуацію з банком, причини, що унеможливили проведення безготівкового розрахунку та отримання фіскального чеку. У мене на руках була лише квитанція про сплату коштів. Мої аргументи видалися переконливими і чоловік сказав чарівне: «Гаразд, подавайте!».

А за два тижні на пошті мене чекав найбільший сюрприз усієї цієї історії: «Шановний заявнику! Ваш запит на здійснення верифікації та призначення гранту було відхилено. Згідно з Правилами та Умовами програми «IQ energy», проект не відповідає вимогам п. 3.5. «Докази успішного виконання проекту, а саме документи, що підтверджують факт оплати»». Сказати, що я відчула більше – здивування чи розчарування, складно. Вкотре переконалася, що диявол ховається в деталях, про які ніколи не дізнаєшся, не пройшовши весь шлях самотужки.

На момент підготовки матеріалу, мої звернення з проханням розібратися в ситуації до керівництва проектом пані Оксани Булгакової були повністю проігноровані. І за результатами 4 місяців біганини між банком та дзвінками в Київ можу зробити висновок: «IQ energy» це просто? – Ні. Швидко? – Ні. Чи прозоро? – Ні. Усі докладені зусилля – час, нерви та гроші виявилися марними й недостатніми, аби довести, що ти дійсно встановив енергоефективні вікна. Чи скористалася б я програмою, знаючи про всі її підводні камені – однозначно ні. Оскільки подану мною квитанцію з невказаних причин проігнорували і з-поміж інших документів інженер з енергоефективності затребував фіскальний чек, я звернулася до банку для визначення подаль-

Колонка є матеріалом, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

МІСТО | 29

ГРОШІ

| ПРОВОКАЦІЯ

Спроба вижити Олександр Заславський

При написанні цього матеріалу жоден громадянин України не постраждав. Хоча як мінімум один з них був на межі. А ще десяток людей з його оточення – в зоні ризику.

30 | МІСТО

ГРОШІ

есь у середині листопада минулого року уряд прем’єр-міністра Гройсмана оголосив про ще одну #Перемогу – мінімальна заробітна плата виросте на цілих п’ятсот із лишком гривень. Так, з 1 січня 2018 року вона становить 3723 грн. Йдеться про «брудні» гроші. Відрахування з мінімальної заробітної плати до бюджету становлять 18% – 670,14 грн (податок на доходи фізичних осіб). Також з початку військового конфлікту з Росією на сході України з кожного найманого працівника утримують 1,5% військового збору. Від мінімальної заробітної плати це 55,85 грн. Загалом, утримання із заробітної плати становить 726 гривень. Тобто, «чистими» найманий працівник отримує майже три тисячі гривень. Що ж робити із 2997 гривнями в кишені цілий місяць?! Як можна вижити на ці гроші, я вирішив перевірити на своїй шкурі.

День нульовий (підготовчий) Для експерименту відкладаю шість хрустких папірців зі Сковородою. Насамперед забезпечую собі комфортні умови проживання: оплачую комунальні послуги, інтернет, мобільний зв’язок та кабельне телебачення. Оплатити комуналку йду в найближче відділення найбільшого українського державного банку. Там багато людей, душно, а біля каси хлопець моїх років, голосно фліртуючи з касиркою, напівжартома просить зробити «файний» курс, бо міняє одразу півтори тисячі доларів. Непривітна касирка відповідає, що це неможливо, мовляв, тут не кантор. Підходить моя черга. Завдяки моїй бабусі-пенсіонерці, квартира, де я проживаю, має субсидії, тож сума виходить зовсім невелика: 250 гривень опалення, майже 300 – світло, по півсотні за воду та каналізацію, ще півсотні – квартплата і 70 гривень – за газ. За вивезення сміття у мене цього місяця переплата. «Зекономив», – жартую сам із собою. Загалом виходить 770 гривень. Натискаю кнопку «оплатити» і отримую інформацію, що разом із цими грошима я винен ще дві гривні комісії. Гаразд, думаю, не такі вже й великі гроші.

Добре хоч, що експеримент проводжу в лютому невисокосного року. Тому залишок свого бюджету ділю на 28. Вийшло неповних 77 гривень на добу За послуги мобільного зв’язку, інтернет та кабельне телебачення я плачу вдома з банківської картки. Отже, 40 гривень я поклав на мобільний. Так, це найдешевший тариф, він ще й називається так принизливо-знущально Light+. За 39 гривень я оплатив кабельне телебачення. Моїй радості не було меж: тішуся, що на комісійних зекономив за п’ять хвилин роботи. Захожу на сайт інтернет-провайдера – і тут ейфорії приходить кінець. Виявляється, він з моєї

| ПРОВОКАЦІЯ

мовчазної згоди змінив ціну. Тепер замість найдешевшого тарифу 60 гривень за місяць я буду оплачувати цілих 79. Проте швидкість буде вищою. Що ж, доводиться платити. Все одно мій тарифний план – найдешевший. Так я в переддень свого соціального експерименту розлучився з чималою купою грошей – 860 гривнями. Ще раз перераховую купюри. Добре хоч, що експеримент проводжу в лютому невисокосного року. Тому залишок свого бюджету ділю на 28. Вийшло неповних 77 гривень на добу… Почистив зуби та ліг спати. Перед сном довго крутився, адже мене чекають форс-мажорні витрати – зубна паста майже закінчилась.

День перший (незвичний)

Жінка готує скромний сніданок. Три смажених яйця. Зазвичай яйця їм із ковбасою або сосисками. Але сьогодні мені це не по кишені, тому вирішив з’їсти їх із хлібцями. Ціна одного яйця 2,65, трьох – майже 8 гривень. Ще 8 коштує пачка дієтичних хлібців. З’їдаю половину, решту залишаю на завтра. Все це запиваю чаєм із сухих трав, які купив давно в горах. Саме час про них згадати. На цукрі теж економлю – колись назбирав немало п’ятиграмових пакетиків.

Посварився з дружиною, адже вже декілька місяців обіцяю купити та повісити нову шторку у ванну. Збираюсь на роботу. Вмиваюсь. Економно витискаю залишки зубної пасти на зубну щітку. Виходжу з дому.

За моєю вчорашньою домовленістю із самим собою, на роботу добираюся пішки. Колегам про свій експеримент не розказую. По роботі доводиться з’їздити в Надвірну (що важливо – за гроші компанії, де я працюю). Йду на автовокзал, і, поки розшукую потрібну маршрутку, помічаю магазин із дешевим крамом прямо на пероні. Заходжу швидше погрітись, ніж щось купити. Із зацікавленням роздивляюсь товари і помічаю річ, саме зараз таку необхідну для мого сімейного благополуччя, – і дешева китайська майже прозора шторка всього за 25 гривень швидко опиняється в моєму рюкзаку. Раз пообіцяв, що куплю – значить, куплю. І не треба кожні два місяці мені про це нагадувати! Заодно і подарунок буде на День святого Валентина. Я маю тільки мінімальну заробітну плату, і дорожчих подарунків моїй жінці не бачити. Принаймні цього року. Швидко повертаюсь в Івано-Франківськ. Перекушую на вулиці паніні за 24 гривні, запиваю еспресо без молока, бо так дешевше – всього за 6 гривень. Додому їду тролейбусом. Зайшов, оплатив проїзд у водія – мінус 2 грн. Дивлюсь у вікно, підраховую свої статки, а сам думаю – для чого я заплатив за проїзд, адже тролейбус довгий, кондуктора в салоні не було, міг би дві гривні зекономити. Муніципальний транспорт в усьому світі дотаційний, хіба комусь буде погано, що я проїдусь «зайцем»? Йду додому через магазин. Купую 800-грамову упаковку найдешевших макаронів за 10 гривень і до них шматок плавленого сиру за 12 гривень. Сир взяв не найдешевший, оскільки він зі смаком часнику та кропу. Хотів взяти той, що коштує на гривню менше, але відчув гостру потребу взяти саме з часником – зима, треба хоч якось захищатись від хвороб. Загалом я мав витратити 77 гривень, а розпустив 95. Але

МІСТО | 31

ГРОШІ

| ПРОВОКАЦІЯ

ж продукти з’їв не всі, а отже, зможу завтра вирівняти витрати. Так, підраховуючи свої скромні залишки і роздумуючи над можливістю їх розтягнути на решту місяця, я заснув.

День третій (вирівнювальний)

Ранок почався з традиційної яєчні, доїдання вчорашніх хлібців і заварювання трав’яного чаю. Сніданок знову обходиться у 16 гривень, економно. На роботу дістався пішки. На обід – у студентську їдальню. Дешеву відносно. Набрав там на 44 гривні порцію гречки з котлетою, борщ, два салати з капусти і узвар. Наївся. Додому їхав на тролейбусі. Поки чекав – змерз. Маршрутки, які вдвічі дорожчі, ігнорував. Заплатив 2 гривні кондукторці. Зауважив, що не завжди тролейбуси їздять без кондуктора. Та все ж, мені гріх нарікати, адже живу і працюю там, де їздять тролейбуси, і тому вдається зекономити на транспорті.

В магазин не заходжу, нема з чим. На вечерю жінка варить мені макарони і дотирає вчорашній сир. Згадую, що в морозилці є полуниці, які нам передали влітку з села. Прошу зварити мені з них компот. Підсумовую день. Тішуся, що вдалося нині зекономити і більш-менш вирівняти бюджет.

День четвертий (настрій погіршився)

Їсти яйця більше не можу. Тому ранок починається з того, що йду в магазин по кефір (11 грн) та печиво «Марія» (8 грн). Сніданок обходиться мені в 19 грн.

«Ти би хоч поголився», – сказала на прощання, виходячи з квартири, моя друга половинка. Заходжу у ванну, вмиваюсь і починаю голитися. Бачу, що крем для гоління теж чомусь закінчується. І мило. І станок щось погано голить, треба було б купити нові картриджі. З жахом усвідомлюю, що все має властивість закінчуватись і все-все-все треба рано чи пізно купляти, а грошей – обмаль. Зрозумів, що на чомусь доведеться зекономити.

Йду додому через магазин. Купую 800-грамову упаковку найдешевших макаронів за 10 гривень і до них шматок плавленого сиру за 12 гривень По роботі знов довелось їхати в район, цього разу до Коломиї. Поки доїхав – змерз. Прямо на вокзалі за 5 гривень випив розчинного напою, що в рекламі характеризується як «три в одному». Гидота. В Коломиї на обід у супермаркеті купую ще гаряче роліні за 12 гривень, сосиску в тісті за 8 та чай з апарата за 4 гривні. Потворний апарат дуже швидко з’їв мою п’ятірку, практично одразу ж налив чаю (чаєм, проте, це назвати важко – бридка та мутна субстанція), але чомусь не віддав решти. Я легенько копнув його, 32 | МІСТО

ГРОШІ

| ПРОВОКАЦІЯ

але той тільки зловіще поблискував індикаторами, і, всупереч усім Законам Справедливості, відмовлявся віддавати мою гривню. Ще й погода зіпсувалася – пішов сніг і на вулиці відчутно похолоднішало. Настрій ще більше погіршився. Дорогою додому чогось ніяк не міг викинути з голови цю втрачену гривню. Спіймав себе на думці, що стаю ницим скнарою. На дорогу сьогодні довелося витратити 4 гривні. Але от на вечері економлю – витрачаю всього 17 гривень. За них вирішив придбати п’ять маленьких картоплин (4,46 грн), сардельку (6,16 грн) та пекінську капусту (6,31 грн). Взимку це чи не єдиний овоч, який собі можуть дозволити люди, що живуть на мінімалку. Вечеряю і тішуся, що частина капустини лишилася ще й на завтра. Крім цього, у запасі на наступний день ще 7 гривень. Весь вечір без усякого ентузіазму провів в інтернеті. Що там робив – не знаю, без жодної користі ходив з одного сайту на інший.

День п’ятий (допомога ближнього)

Сьогодні я снідаю напівфабрикатними налисниками з сиром. Купив п’ять штук всього лише за 13 гривень. Припускаю, що це задоволення не дуже корисне, але в умовах економії думати про це довше, ніж 5 секунд, не хочу. І купую ще п’ять штук із грошей, які відклав на завтра. Не бігати ж у магазин щодня. Ще беру собі пачечку хімічного солодкого напою «три в одному». Корисний чай із трав уже набрид. Тобто, сніданок вартує 16 гривень. Обідаю у дешевій їдальні. Вивчивши меню, зрозумів, що треба їсти горох – він найдешевший. Отже, борщ за 8 гривень, горох за 6, салат за 5 і котлета за 12. Плюс компот за 5 гривень і два шматки хліба за 2. Обід мені обходиться у 38 гривень.

Повертаючись з роботи, пішов прямо в магазин, який, здається, пропонує дешеві товари, побутову хімію та засоби гігієни. Купив рулон туалетного паперу за 4 гривні (досить необхідна у господарстві річ) та одноразовий станок за 6 гривень (який, між іншим, відслужив мені рівно два гоління). Треба

ще придбати мило, але відкладу це на потім, на кілька днів ще вистачить старого. Ще купив в овочевому магазині на 20 гривень картоплі (адже 7 грн лишилося з попереднього

дня). Спеціально взяв на таку суму, щоби «вписатись» у щоденний ліміт витрат. Повечеряю, думаю, смаженою картоплею. Олії немає, отже, користуюсь допомогою ближнього. Тобто, сусідів. МІСТО | 33

ГРОШІ

| ПРОВОКАЦІЯ

Стукаю в двері до них, тримаючи склянку в руках. Сусід мене питає, чого це я ночами зі склянкою ходжу. Прошу позичити олії. Чоловік кличе дружину з кімнати. Вона бере склянку в мене з рук і здивовано питає, чого налити. Кажу, що олії дуже треба. Наливає майже повну склянку і питає, чи вистачить. Я дякую, перепрошую і йду додому. Добре, що завжди можна розраховувати на ближніх, щоб отримати хоч маленьку, але таку потрібну допомогу в приготуванні смачної вечері.

На п’ятий день до мене почала підкрадатись депресія. Я став дуже дратівливим, все було не те, і почав, сам того не помічаючи, всюди все підраховувати. Крім того, мене, як здавалось, почала переслідувати якась низка невдач: все потрібно купувати і почали з’являтись якісь нагальні непередбачувані витрати. Здавалося б, усе першої необхідності, але грошей лишалось обмаль.

День шостий (крайнощі)

На сніданок з’їв ще п’ять налисників. «Три в одному» більше не купую, заварюю чай і з подивом помічаю, що й він скоро закінчиться. На роботу була потреба піти рано-вранці, тому вирішив скористатися тролейбусом. Зайшов у задні двері і став обличчям до вікна. Кондукторка ходила повз мене, але про квиток не спитала. Може, й добре.

танції. Добре, що я можу собі це дозволити. А от за інших стає прикро.

Жити за мінімальну заробітну плату – це постійне рахування копійок і життя в страху за те, що доведеться щось купувати або з’являться якісь форсмажорні витрати. Крім того, людина може захворіти, а з нашою мінімальною зарплатнею в аптеку взагалі заборонено заходити. Сіра буденність без будь-яких розваг чи відпочинку… Це – найнижчий ступінь піраміди потреб Маслоу, фізіологічний – їжа, сон, вода, дихання. Дякую тобі, Уряде в цілому та Володимиру Борисовичу особисто. З такою мінімалкою можна вижити. Я у цьому вже переконався. Хотів би я подивитись, як наші міністри переїдуть зі своїх триповерхових джипів і проживуть хоча би день на 100 гривень. Ніяких розваг, книг та відпочинку. Ніякого саморозвитку. І життя в постійних пошуках дешевшого варіанта.

Наостанок хочеться лише додати, що всі персонажі цієї історії вигадані і будь-які збіги з реальними людьми – випадкові. Але насправді вони не вигадані і не випадкові, бо багато з тих, хто проживає сьогодні в Україні, існує саме так...

Лишається 8 гривень. Гроші вирішую витратити на цибулю. Вчорашня картопля без цибульки щось мені зовсім не смакувала Обідати мені порекомендували бізнес-ланчем десь у кафе. Дешево і смачно. Та скільки бізнес-ланчів не з’їси, бізнесменом все одно не станеш. Вивчивши різні пропозиції, вирішую знову йти у студентську їдальню, але цього разу надумав зекономити навіть на повноцінному обіді. Беру два борщі зі сметаною, так поживніше, хоча я й не люблю сметану в борщі, та три шматки хліба. Це задоволення мені обійшлось у 26 гривень. Вже біля свого будинку в «польському» магазині купую велику зубну пасту за 30 гривень, адже там дешевше. І якось байдуже, що всі ці магазини з імпортними товарами працюють напівлегально, товар у них потрапляє невідомо як, вони повноцінно не платять податків, і взагалі – речі звідти не сертифіковані нашою державою. Та можна зекономити десятку, яка в цій ситуації мені зовсім не зайва…

Лишається 8 гривень. Гроші вирішую витратити на цибулю. Вчорашня картопля без цибульки щось мені зовсім не смакувала. Картопля й олія ж лишилися з учорашнього дня. ***

Далі більше не можу. Адже завтра у дорогої мені людини день народження, і вона не зрозуміє, якщо я прийду зі скромним подарунком, який зміг би придбати, живучи на мінімалку. Вирішую зійти з дис34 | МІСТО

Фото: Мар’ян Николюк

ПРОГРАМА ДЛЯ ТИХ, ХТО ЛЮБИТЬ ДУМАТИ, РОЗВИВАТИ СВОЮ ЕРУДИЦІЮ. ВЕДУЧИЙ ОСТАП УКРАЇНЕЦЬ — ЛЮДИНА З ВЕЛИКИМ ДОСВІДОМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗМАГАНЬ ТА ЧУДОВИМ ПОЧУТТЯМ ГУМОРУ.

В СУБОТУ о 21:20 ТА НЕДІЛЮ о 10:20 на телеканалі «Галичина» – «Ігри інтелекту». Розумні — для розумних супутник — «AMOS-7», 4,0є W частота прийому — 12410,5 мГц символьна швидкість — 20833 поляризація — горизонтальна корекція помилок — FEC 7/8

тел. приймальні: (0342)75 80 50, комерційного відділу :(0342)55 21 12 e-mail:info@galtv.if.ua

МІСТО | 35

Готель Villa Billa розташований у селі Татарів на березі річки Прут. Для своїх гостей ми пропонуємо 12 номерів класу стандарт та люкс. У кожному номері – балкон із прекрасним пейзажем. У готелі Villa Billa для гостей працює ресторан із літньою терасою, конференц-зал, безкоштовний доступ до Wi-Fi, стоянка для автомобілів.

Відстань до гірськолижного курорту Буковель – 15 кілометрів, водоспаду Гук – 5 кілометрів, біля готелю розташоване велике озеро.

Татарів ще понад сотню років тому вважався одним із найкращих курортів Гуцульщини. Цілющий гірський мікроклімат татарівської ущелини, вода зі вмістом срібла, унікальний фітофон зробили село популярним серед туристів ще за часів Австро-Угорської імперії.

Івано-Франківська область, Яремчанська міськрада, с. Татарів, вул. Т. Шевченка. Тел.: (099) 070 23 83, (098) 904 24 64

36 | МІСТО

МІСТО | 37

ЖИТТЯ

| ТОП-ТЕМА

«MORIS GROUP»– команда професіоналів, яка завжди поруч

Тетяна Соболик

Західноукраїнський офіс ЮК «MORIS GROUP» є історичною альма-матер однієї з найбільш рейтингових та успішних компаній на ринку юридичних послуг. Графічна частина логотипу «MORIS GROUP» – є відображенням вигляду на ратушу Івано-Франківська зверху. Партнери компанії, вихідці з нашого регіону, 15 років тому розпочали тут свою юридичну практику, яку згодом вдало інтегрували в масштабах всієї України та за її межами. У 2017 році керівником західноукраїнського офісу «MORIS GROUP» призначена Наталія Сліпенчук. У юриспруденції пані Наталія з 18 років. Паралельно з роботою здобувала вищу освіту в Юридичному інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Після закінчення вишу працювала головним спеціалістом-юрисконсультом в Контрольно-ревізійному управлінні, потім у господарському суді Івано-Франківської області – помічником голови суду.

Тож, коли з’явилася перспектива очолити західне крило «MORIS GROUP», мені здалося, що це гарний шанс. Великі можливості компанії зійшлися з моїми.

Пані Наталія є автором багатьох монографій по своїй спеціальності, а роботу в «MORIS GROUP» суміщає з викладацькою діяльністю у Юридичному інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Безумовно, наші рейтинги та підходи до роботи безапеляційно свідчать про можливості компанії на ринку юридичних послуг загалом та в кожному сегменті сфери зокрема.

Працюючи в суді, Наталія Сліпенчук вступає до аспірантури та захищає кандидатську дисертацію з корпоративного права. Після цього переходить у приватну юридичну практику як експерт з цивільного та корпоративного права. У 2016 році включена до реєстру Корпоративних секретарів при Фонді державного майна України.

Пані Наталю, довго вагалися, перш ніж погодитися на цю посаду?

Мабуть, ні. Тому що для мене компанія «MORIS GROUP» завжди була якимсь острівцем демократії та європейськості у нашому місті. Мені імпонують система організації та підходи до роботи в компанії. Вони дозволяють почувати себе вільно і рости як професіонал. Адже я постійно самовдосконалююсь, систематично закінчую курси за фахом, проходжу тренінги з ораторського мистецтва, особистої ефективності та ін. Світоглядні позиції юридичної компанії «MORIS GROUP» збігаються з моїми. Тут підтримують працівників, дають можливість для професійного розвиватку, як наслідок – людина самомотивована.

38 | МІСТО

То ви найкращі в Україні чи на Прикарпатті?

У 2017 році ЮК «MORIS GROUP» посіла 24-те місце серед ТОП-50 юридичних фірм України, і 28 – відповідно до дослідження «Лідери ринку. Рейтинг юридичних компаній України 2017», проведеного «Юридичною газетою». Ба більше, «MORIS GROUP» визнана авторитетними міжнародними рейтингами: у «Legal 500 Europe Middle East Africa» ми впевнено закріпились в tier #2 у податковому праві, tier #3 у комерційному, корпоративному праві та M&A й tier #2 у вирішенні спорів.

Пригадую, у 2016 році ви були на 25-му місці.

Так. Ми щороку покращуємо свої позиції. Рейтинг складений прозоро: за кількістю кейсів, вартістю справ тощо. Наразі ми піднялися і потроху підбираємося до топових позицій. Ми зараз говоримо про компанію в Києві, чи ні?

«MORIS GROUP» зробила великий стрибок уперед. Та, на жаль, складається хибне враження, що компанія виросла з масштабів Франківська і Львова. Бо це не так. Ми обслуговуємо і франківських, і львівських юридичних та фізичних осіб. І наша рейтинговість не вплинула на бажання допомагати клієнтам на Західній Україні. Тож хочу акцентувати: ми концентруємося не лише на великих клієнтах та містах. Ми присутні в регіоні. І моє завдання – нагадувати, що ми не забуваємо про місто, з якого починали.

ЖИТТЯ

| ТОП-ТЕМА

Високий рейтинг говорить про те, що послуги компанії, відповідно, дорогі, хіба не так?

Ми готові до діалогу. Хоча, так, рівень послуг, які ми надаємо, не дозволяє їх здешевлювати. Якщо порівнювати з франківськими цінами, то у нас вони середні або трохи вищі за середні. Втім, ті замовлення, які до нас надходять, не можуть бути низької вартості, адже є затратними по часу, інтелектуальному та трудовому ресурсу. Що ви вкладаєте в поняття «хороший юрист»? Це правник, який вміє писати позовні заяви, надає консультації чи, може, має найбільше судової практики? Це симбіоз усіх понять. Поперше, це людина, яка постійно над собою працює, зростає, читає відповідну літературу, відвідує курси. По-друге, ця людина має бути добре підкована в теорії, мати високий рівень знань. Третє – юрист має бути практикуючим, бути в темі, орієнтуватися в усіх новелах законодавства. Четверте – має любити клієнта. Якщо ви втомлені життям, роботою і не маєте бажання допомагати – ви не можете бути ефективним. Як хороший лікар має любити пацієнта, так хороший правник має любити клієнта. Юрист повинен прагнути допомогти, а вміння заробляти має бути вже наслідком його фаховості. А як щодо судової практики?

У 2017 році «MORIS GROUP» збільшила динаміку судової практики. Загальна кількість судових процесів компанії за цей період перевищує 250. Протягом останніх 12 місяців адвокати «MORIS GROUP» успішно підтримали судове провадження та значну кількість суперечок щодо корпоративного управління, адміністративних, податкових та фінансових питань. Загальна вартість справ клієнтів, які до нас звертались, сягає 1 млрд 500 млн дол. США.

Крім того, нами вдало реалізовані проекти в банківському, фінансовому та корпоративному секторах на суму 343,7 млн дол. США, сільськогосподарському секторі – 576,5 млн дол. США, будівництві – 129,4 млн дол. США, фінансовому секторі – 118 млн дол. США, промисловості – 130 млн грн. Податковий консалтинг компанії здійснений на суму близько 160 млн дол. США.

Хочу наголосити, що робота юристів – це не лише судова практика, вона значно масштабніша. Це договірна і претензійна робота, досудове врегулювання спорів тощо. Коли юрист веде клієнта, то намагається робити все, щоб не дійти до суду. Звісно, якщо це можливо. Коли ж клієнт прийшов із задавненою проблемою, то ми аналізуємо, чи його правильно консультували. Якщо ні, то змінюємо тактику, шукаємо способи, яким чином вирішити спір. Проте часто про юристів згадують уже тоді, коли справа в суді.

Так, переважно всі тоді й згадують. Але я акцентую на тому, що хороший юрист має бути у вашому житті присутній, але не помітний. На жаль, у людей є страх чи комплекс звернутися за порадою до правника, а це потім обертається

втратами. Вам нічого не заважає прийти і сказати, що потенційно справа у вас складається певним чином. Ми переглянемо документи і проконсультуємо так, щоб у подальшому до суду й не дійшло. У яких напрямках ваша компанія найсильніша?

Основними напрямками діяльності ЮК «MORIS GROUP» є практика банківського та фінансового права, зокрема, юридичний супровід процедури ліквідації проблемних банків, робота з так званими токсичними активами. Також представництво інтересів клієнтів у кредитних та депозитних відносинах, сек’юритизація активів, практика конкурентного права, в тому числі, консультування з питань закупівель за державні кошти та участі в тендерах, оскарження їх результатів. Крім того, створення, реорганізація та МІСТО | 39

ЖИТТЯ

| ТОП-ТЕМА

ліквідація юридичних осіб, супровід процесу набуття та відчуження корпоративних прав і реалізації права на участь, кваліфікована допомога з практичного застосування податкового, митного, валютного та іншого спеціалізованого законодавства, супровід інвестиційних проектів; судова практика та практика альтернативного вирішення спорів, супровід виконавчого провадження. Чомусь вважається, що ви не працюєте з криміналом. Це так?

Насправді ми працюємо, але над цим сконцентрований переважно центральний офіс, і там є відповідні юристи. Проте в нас настільки все асимільовано і поєднано, що нема такого: в Києві є, а тут ні. Партнери та юристи компанії обслуговують інтереси усіх наших клієнтів, це командна гра. Втім, якщо бачимо, що ми не можемо допомогти, бо потрібні вузькоспеціалізовані знання, то з радістю рекомендуємо, підбираємо того, хто зможе. Хто ваші топові клієнти?

Можемо назвати лише декілька з них. Це ТОВ «Перша приватна броварня», ФГВФО, ДК «УкрОборонПром», ДП «Антонов», Федерація Футболу України, ПрАТ «Івано-Франківськцемент», «UkrLandFarming PLC», ТОВ «Даноша», ТОВ «Вертикаль», ПАТ «Імексбанк», ПАТ «Банк Форум». Крім роботи з клієнтами, ви займаєтеся і культурними проектами, і благодійними. Так?

Якщо компанія відбулася якісно, а не лише формально, її засновники та працівники відчувають осо-

40 | МІСТО

бистісну потребу у реалізації благодійних проектів соціально-культурної сфери. Суспільна відповідальність ЮК «MORIS GROUP» – зумовила нашу участь у процесі створення та діяльності Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості, Благодійного фонду «Лелекера», громадських організацій – Громадського дослідницького інституту «Відповідальне суспільство», «Урбан-500», з метою розбудови демократії та укріплення верховенства права в Україні «MORIS GROUP» супроводжувала заснування Пан’європейського союзу України. Минулого року у Франківську багато писали про видання Цивільного кодексу Галичини 1797 року, яким займалася ваша юридична компанія.

Так, це наша найбільша гордість. Переклад українською мовою, упорядкування та видання Цивільного кодексу Галичини 1797 року як одного з найкращих тогочасних зразків приватно-правової кодифікації зробила ЮК «MORIS GROUP» спільно з Прикарпатським університетом ім. В. Стефаника. Це цінна книга, оскільки багато в чому кодекс випереджав свій час і з’явився раніше Цивільного кодексу Наполеона, ухваленого лише у 1804 р. Цей документ став базою для наступних праць із кодифікації, що призвело до появи Загального цивільного кодексу німецьких наслідних земель Австрійської монархії. Акти, вміщені у ньому, діяли на території Галичини та Буковини. Історія виникнення ідеї проекту надзвичайно цікава. У 2013 році керуючому партнеру ЮК «MORIS GROUP» подарували книгу «Гражданский кодекс Восточной Галиции 1797 г.», опубліковану видавництвом «Статут» (м. Москва). Положення

ЖИТТЯ

кодифікованого акту подані латиною з паралельним перекладом російською мовою. Бажання відновити історичну справедливість, відстояти честь Галичини та її право на культурно-інтелектуальну спадщину спонукало засновників компанії до представлення україномовного варіанту кодифікації. У результаті тривалої та кропіткої праці, автентичний текст із німецької блискуче перекладений старшим партнером компанії Мар’яном Мартинюком та іванофранківським перекладачем Оленою Павлишинець за редакції Ярослава Довгана. Українське видання супроводжують передмови доктора юридичних наук, професора Віденського університету Крістіана Нешвара та доктора юридичних наук, професора Валентини Васильєвої. А недавно з’ясувалося, що ви підтримуєте ще й сучасне мистецтво, так?

Ми дійсно підтримуємо художників з «Ініціативи ЦСМ». Тож після довгої перерви діяльність ЦСМ в Івано-Франківську відновлено, як наслідок, працює галерея «ЧЕЧ». Знаю, що ви підтримуєте молодих юристів.

Так, ми здійснюємо стипендійну підтримку найкращих студентів Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника та діяльності закладу загалом. Чи складаються у вас товариські відносини з іншими юридичними компаніями регіону, представниками правничих професій? Ми вважаємо, що юридична спільнота повинна бути єдиною у своєму прагненні до професійності. Тому ЮК «MORIS GROUP» є партнером Всеукраїнської громадської організації «Асоціація праників України», працівник компанії очолює Відділення АПУ в Івано-Франківській області. Це платформа, яка об’єднує правову спільноту, створює належні умови для спілкування, обміну інформацією та професійного зростання для кожного з її учасників.

| ТОП-ТЕМА

середництві та вирішенні земельних спорів, є фахівцями у практиці досудового врегулювання спорів, супроводу виконавчого провадження та ін.

Загалом система побудована так, що на кожній ділянці працює і юрист, і партнер (співзасновник) компанії. Тобто, партнер із Києва володіє ситуацією, з ним узгоджують всі дії. Комплексний підхід до роботи дозволяє нічого не пропускати.

Щодо команди, то підкреслю, що юристи у «MORIS GROUP» самомотивовані: якщо працівник потрапляє у компанію, ніхто на нього не буде тиснути з приводу невідповідності, він просто сам відчує – або відповідає рівню компанії, або треба ще до нього рости, чи просто йти геть. Буває таке?

Буває, але нечасто. Бо сюди здебільшого приходять люди, які уже сформувалися і продовжують рости. Хоча практика прийняття на роботу студентів після найкращих вишів країни теж присутня.

До речі, партнери надзвичайно позитивно оцінюють бажання вчитися. Завжди надають будь-яке можливе сприяння: тренінги, курси, навчання під час роботи. Вони всіляко підтримують такі ініціативи й завжди покривають фінансові витрати, спрямовані на розвиток працівників. Незважаючи на роки практичної діяльності, правники компанії не припиняють професійно зростати на благо наших клієнтів. Андрій Романчук, керуючий партнер юридичної компанії «Moris Group»:

Скільки у Франківську є ваших юристів, і чи складно стати частиною команди?

«Ми пишаємось тим, що «MORIS GROUP» започаткували в Івано-Франківську. Але тим не менш, офіс юридичної компанії в столиці – необхідність. Київ – це більші можливості, більша клієнтська база та простір для реалізації потенціалу компанії. Тим паче, влада та великий бізнес, у тому числі й юридичний, сконцентровані в столиці. Однак це зовсім не заважає нам працювати в регіонах, а Івано-Франківськ і надалі залишається пріоритетним напрямком.

Інші юристи також реалізовують проекти в галузі банківського та фінансового права, корпоративного права та M&A, податкової практики, проблемних активів, здійснюють консультування у сфері будівництва й операцій з нерухомістю, інвестиційних проектів, експортно-імпортних операцій, надають підтримку у діяльності підприємств агросектору, по-

На цьому ми не зупиняємося, адже будь-який розвиток потребує руху вперед. Ми змінюємося, розширюємося та поглиблюємо експертизу. Наразі відкриваємо три нові практики: спортивне право, ІТ-право та міжнародний арбітраж, підсилюємося кваліфікованими юристами та поступово, але впевнено закріплюємося на міжнародній арені».

Крім того, у 2017 році ЮК «MORIS GROUP» виступила ексклюзивним партнером Західноукраїнського юридичного форуму. Цей захід за роки свого існування став місцем, де зустрічаються друзі й колеги, у неформальній атмосфері розмовляють про професію і життя, обговорюють нагальні питання й перспективи на майбутнє, фактично, створюють унікальний майданчик для нетворкінгу та обміну досвідом.

Тут зараз дев’ять юристів. З них троє судовиків, вони працюють лише в судовій практиці. Завдяки нашій територіальній розгалуженості, ми забезпечуємо належний супровід у кожній з інстанцій розгляду справи.

Ба більше, ми розширюємо сфери діяльності компанії не тільки в Україні, але й на міжнародному рівні. Працюємо з клієнтами та партнерами у Швейцарії, Австрії, Сполучених Штатах і навіть маємо представництво у Лондоні.

МІСТО | 41

ЖИТТЯ

| УСПІХ

Наталія Кісіль:

«Заняття улюбленою справою — найкращий шлях до успіху» Є люди, схожі на бджілок: вони працюють, не покладаючи рук, докладають усіх зусиль для досягнення мети, прямують до цілі, долаючи усі перешкоди та негаразди на своєму шляху. Саме такою бджілкоютрудівницею, красунею, розумницею та просто успішною жінкою є Наталія Кісіль, керівник відділення АТ «Укрбудінвестбанк» в ІваноФранківську. Цього разу вона поділилася таємницями успіху з журналом «МІСТО». Про себе. Більшість мого часу забирає робота. Я займаюся улюбленою справою, і це саме те, що я хотіла робити в житті. Я родом зі Львівщини, але вже 18 років проживаю в Івано-Франківську, який для мене насправді – компактне улюблене місто, в якому є перспективи для розвитку і можна себе реалізувати, заробляти та організовувати відпочинок.

Про улюблену справу. Трудову діяльність розпочала зі студентських років, ще навчаючись у Прикарпатському національному університеті, і триває вона вже 14 років. Саме в той час дуже стрімко розвивалася банківська сфера. Із цих 14 років 12 я займаю керівні посади: у роздрібному, малому та середньому бізнесі, роботі на рівні філії банків, відділень як по області, так і всій Західній Україні.

За цей період я працювала і в українських, і в іноземних банках. Робота мені дуже 42 | МІСТО

ЖИТТЯ

| УСПІХ

подобається, захоплює, в ній я постійно розвиваюся. Ніколи й думки не було про те, що обрала для себе не той фах чи професію. Мені ніколи не було нудно, адже в моїй індустрії відбуваються постійні зміни: зміна банків, напрямку діяльності, зміни у банківській системі, економічні, політичні і т.д. Моя посада завжди відкривала мені шляхи до різних структур міста, й незважаючи на те, що я родом не звідси, мені було легко знайти контакти з людьми. Про сім'ю. Ситуація із сім'єю поки вузька. Я могла би сказати, що наразі «я у себе одна», вільна і поки насолоджуюся свободою. Час не стоїть на місці, в тому числі і погляди на сімейне життя урізноманітнюються. Моя перша ціль була – стати кимось, досягнути чогось у житті, а вже потім, відповідно, презентувати себе у сімейному житті.

Про бізнес. З аналізу ефективності різних напрямків діяльності, фінансова сфера мені дуже імпонує і здається доволі прогресивною. Я шукала себе ще у напрямку страхування, вивчала фінансовий та фондовий ринки, але банківська справа для мене найближча. Крім того, я сприяю, консультую та є радником із фінансових питань і новітніх проектів для юридичних осіб.

Про захоплення та хобі. Мене завжди цікавили хобі, які приносили б ефективний результат, і не тільки для себе, але й для оточуючих. Проте, на даний час захоплююся психологією. Поштовхом був період , коли я почала займатися йогою та з’явилося бажання тримати своє тіло в тонусі. Психологія завжди застосовується у житті. Під час спілкування з людьми ловиш себе на думці, що можеш зрозуміти все без слів. Крім того, відвідую курси масажу, цікавлюся темою правильного харчування та здорового способу життя. Про тайм-менеджмент. На мою думку, якщо є бажання, то час завжди знаходиться. У всіх нас 24 години на добу, і як їх використати — справа кожного. В епоху інтернет-можливостей перспективи до самоорганізації безмежні. Якщо правильно спланувати день, можна встигати і поєднувати багато. Я постійно відвідую семінари, вебінари, курси та тренінги для професійного й

особистісного розвитку, здебільшого онлайн і рідше за межами ІваноФранківська, спілкуюся з успішними людьми, які діляться таємницями зі свого досвіду, і це надихає. Про стиль бізнеследі. Мій щоденний стиль — діловий. І не лише тому, що до цього зобов’язує робота, але й тому, що такий стиль мені найбільше імпонує, відчуваю себе в ньому впевнено. Якщо говорити про святкові події, то перевтілююся в дуже контрастні, порівняно з діловими, образи – романтичні. Коли ж ідеться про вихідні, то одягаюся у стилі casual, в якому просто зручно та легко. Постійно відвідую косметологічний салон, студію краси, щоб мати достойний вигляд та почуватися на висоті. Хоча притримуюсь думки, що основну красу потрібно творити зсередини.

Про час для подруг. Найчастіше ми зустрічаємося тоді, коли запрацюємося і хочеться переключитися. Тоді йдемо на каву і розмовляємо суто на жіночі теми. Здебільшого це відбувається посеред тижня. Рідше — на вихідні. Нічні клуби відвідую, в основному, коли трапляється якась на-

года, до прикладу, день народження, іменини чи якась інша подія. Про плани. Один із пріоритетів на 2018 рік — подорожі. Хочу пізнавати світ. Перша подорож вже спланована та організована. Це буде поїздка до Італії! Крім того, хочу приділити час вивченню іноземних мов, бо завжди чомусь відкладала це через брак часу та натхнення. Проте зараз це питання вже вирішене і розпочате!

МІСТО | 43

ЖИТЛО ЕЛІТКЛАСУ

1600 м 2 *

1600 м 2 * 1600 м 2 *

* бутіки, спортзали, салони краси, аптеки, дитячі ігрові кімнати, офіси, кав’ярні

РОЗГЛЯНЕМО ВАРІАНТИ СПІВПРАЦІ ЩОДО КОМЕРЦІЙНОЇ НЕРУХОМОСТІ 44 | МІСТО

ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ!

Початок будівництва 2018 р.

вул. Шевченка 2 черга • Затишне житло • Підземний паркінг • Двір з дитячим майданчиком

Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.melnyk.if.ua

(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08

МІСТО | 45

ЖИТТЯ

| ІСТОРІЇ З АТО

Бандерівець духовного чину: капелан «Залізняк» ніколи не зламається Наталя Мостова

Він знає, як це – молитися під кулями. Каже, що тоді Небо стає значно ближчим. Микола Мединський «Залізняк» називає себе бандерівцем духовного чину. Вже чотири роки на війні. Зізнається, що трохи змучився, але втому найбільше відчуває, коли приїжджає на цивілку. вященик. Воїн. Художник. Різьбяр. Капелан Правого Сектору під час Майдану. З початку війни на фронті займається духовною та патріотично-виховною роботою з воїнами. Засновник Капеланської служби ДУК ПС, котру очолював до розділу організації. Зараз капелан батальйону імені генерала Кульчицького. Весь час там, де гаряче. Засновник громадсько-патріотичного руху «Фронтова капеланія Шлях Єднання». Автор духовного твору «Вервиця Перемоги». А незабаром про нього вийде навіть фільм «Наш капелан». Для інтерв’ю Микола Мединський хотів, аби ми зустрілися саме в церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії, що в Коломиї. Цей храм – наче духовний майдан міста, чи не перший в Україні випадок, коли церкву вдалося відвоювати в Московського патріархату і повернути тим, кому вона споконвіків належала, – греко-католикам.

«Якось дорогою до Дніпра я зупинився у Полтаві, побачив церкву, вирішив зайти помолитися. Думав, храм православний, однак з’ясувалося – віри московської. «А можна у вас придбати молитовник із молитвами за українських воїнів наших, за український народ, за перемогу?» – запитую, наперед знаючи відповідь. «Ні, немає» –­ «А просто молитви за Україну?» – «Немає, але ви не хвилюйтеся, батюшки моляться за «отєчєство»», – побачивши, що я у військовій формі, запевняє бабуся на церковній лавці. «А коли ж вони за Україну почнуть молитися?» – Мовчання».

46 | МІСТО

ЖИТТЯ

Бог і Україна

Він уже чотири роки на війні. Зізнається, що трохи змучився, але втому найбільше відчуває, коли приїжджає на цивілку. На фронті добре помітно, що твоя робота має плідний ґрунт. Служить капеланом, але не за контрактом. Не буде працювати так, як хотітимуть зі штабу. «Коли бачу, як приїжджає генерал і примушує знімати з техніки синьо-жовті прапори, бо не прописано уставом, я лютую, – каже «Залізняк». – І не мовчатиму на такі ганебні речі». Позивний «Залізняк» отець Микола сам собі обрав – завжди захоплювався духовним Кантом, отцем Іовом Залізом, який очолив молитовний опір під час нападу орди на Почаївський монастир у XVII столітті. Цікаво, що у ті часи більшість українських монахів були колишніми козаками. Коли траплялися напади на монастирі, без роздумів хапалися за шаблі.

Козаки були одними з найкращих воїнів світу, навіть на щабель вищими від ніндзя чи монахів Шаолінь До речі, Микола Мединський теж непогано вправляється з шаблею, здавна захоплюється цим видом бойових мистецтв. Він певен, що дуже важливо берегти і підносити культуру, яку передали предки. І козаки-характерники – це не вигадки. «Є ще багато не досліджених наукою властивостей нашого мозку, тіла, – пояснює капелан. – Тому не варто слідувати московській церкві і стверджувати, що то

| ІСТОРІЇ З АТО

все від диявола. Характерники дійсно були, це люди, які розвинули свої здібності трохи більше, ніж інші. Можливо, десь були моменти, які не зовсім зіставляються з християнством, але ж не забуваймо, що багато сучасних релігійних свят відзначали ще наші предки у дохристиянські часи. А потім, коли утвердилася Христова Церква, ті свята увібрали в шати християнської традиції».

Як розповідає священик, за свідченням сучасників, козаки були одними з найкращих воїнів світу, навіть на щабель вищими від ніндзя чи монахів Шаолінь. Такої міці вдавалося досягнути завдяки потужному внутрішньому стану, коли в основі – розвиток не лише фізичного тіла, а й духу.

«Про народ можна судити так само, як і про окрему людину, – додає «Залізняк». – Хтось має обдарування до музики, хтось до малювання чи філософії… А українці завжди були добрими воїнами. Свого часу французький президент Шарль де Голль сказав такі слова: «Якби у мене було таке військо, як Українська повстанська армія, то чобіт німецького солдата ніколи б не топтав французьку землю»». Священик певен, що любов до Бога і до рідної землі якраз і дає можливість сформувати такий стержень воїна і суспільства загалом, котрий зламати неможливо. Приклади цього феномена не раз бачили в АТО, коли звичайні хлопці з села, не знаючи нічого про стратегію і тактику ведення бою, пройшовши лише місяць-два підготовки на полігоні, потім якимсь дивом здобували перемогу над вишколеними російськими військами. «Бог і Україна» – саме в напрямку синтезу духовного з патріотичним працювали ще капелани УПА. Так само робить і Микола Мединський.

МІСТО | 47

ЖИТТЯ

| ІСТОРІЇ З АТО «Господи, я вбивця! Я стріляв у людей! Капелане, я убивав таких, як я…» – «Братику, ти не вбивав, а захищав. Не ти прийшов із мечем на чужу землю».

Базальт очей і кремінь облич

Московини промивають мізки Останніми роками воякам на передовій найважче сидіти і чекати. Вони готові йти вперед, але не готові відсиджуватися в бліндажах і мужньо мовчки витримувати, коли по них стріляє ворог. Хлопців дуже болить, що в суспільстві падає дух боротьби. Коли боєць повертається додому і починає чути звідусіль «за кого ти там стоїш?», це його морально знищує.

Якось помічник комбата батальйону «Волинь» УДА розповідав, як повернувся додому в Рівне й стояв надворі і спілкувався з друзями, а якісь жінки кинули, мовляв, нащо він пішов на ту війну, невже вдома було погано… Воїн, ні миті не вагаючись, промовив: «Дівчата, проти кулі ворога у мене є бронежилет, а проти вашого смертельного слова я не маю ніякої оборони!». «Їду якось у таксі, – розповідає капелан. – На передньому сидінні сидить похилого віку московинка, котра висловлює агресивне небажання розмовляти українською чи навіть виявити повагу до України загалом (хоча живе в ІваноФранківську понад 30 років). «Зачем мне строить из себя щирую украиночку?». «То є ваш вибір, – жартівливо відповідаю. – Просто візьміть до уваги, що для московитів у нас подвійні тарифи». «Ой, не починайте тут політику, – слизнякувато прищурившись, встряє у розмову таксист, побоюючись втратити клієнтку-московитку.

– Ви краще скажіть, доки буде продовжуватись та клята війна?». Я одразу відповів: «Так от, допоки ви за 200 гривень будете готові торгувати правдою і совістю». В автівці враз затихло».

48 | МІСТО

«Залізняк» стверджує, що зараз найзапекліша війна точиться не на передовій, а інформаційна – за свідомість українців. Він не раз бачив, як працювали так звані психологи або начебто капелани – таким чином вороги пробивалися в ряди української армії і закладали деструктивні програми у їхні голови.

Наприклад, програма на самознищення, результат якої просто нищівний. «Капелане, ми всі смертники, – часто чув «Залізняк» від вояків після того, як їм добряче прочистили мізки. – Ми всі тут, щоб загинути… Ніхто з нас не виживе, капелане!..». Таку установку воякам майстерно заклали на рівні підсвідомості, а це дуже серйозно. Потім треба дуже багато часу, аби вивести воїна з цього стану, пояснити, що й до чого: «Братику, ти тут для того, щоб перемогти! Братику, ти тут для того, щоб берегти життя тих, хто в тебе за спиною! Братику, ти маєш велику відповідальність перед Богом і Україною!». Іншою московською програмою є руйнування духу боротьби, коли солдати починають себе картати:

На початку війни на передовій капеланові не раз доводилося чути: «Отче, ми багато вбиваємо… Бог нас простить?». Священик пояснює по-різному, зокрема, на прикладі архистратига Михаїла: «Чому він не подав руки Люциферу? Адже можна було укласти мирну угоду, чи не так? Натомість архангел, не роздумуючи, змітав злого духа. У Євангелії написано, як Христос казав: «Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав із неба». А Давид не має гріха за те, що проламав Голіафу череп? Останній прийшов як завойовник і намагався загарбати чужий дім. Давид, як уособлення божого єврейського народу, захищався, бо став жертвою. То на чиєму боці Бог: агресора чи скривдженого? Боронити свою землю і народ є християнським обов’язком. Саме тому Господь сьогодні з Україною». Микола Мединський каже, що на фронті не раз бачив Господні дива. Він пригадує, як у 2015-му заїхали з хлопцями в Широкине. Там уже тиждень не припинялися люті обстріли. Прибулі хутко заскочили до інших у бліндаж. Й одразу до молитви. І раптом один каже: «А ми не християни…». «Та він один серед нас нехрист, він язичник… – враз загукали інші. – Отче, молимося!». Всі почали молитися, а коли закінчили вервицю, були шоковані – надворі

ЖИТТЯ

тиша, аж чути, як море шумить, – обстріл припинився! Коли капелан почав мастити чоло хлопців єлеєм, підійшов і язичник: «Отче, помастіть і мене… Я переосмислив». Коли над головою свистять кулі, відчуваєш, як Небо стає значно ближчим.

Іноді траплялися й кумедні випадки. Одного разу хлопцям роздавали образочки, на яких написаний 90-й псалом. Коли буде важко, аби молилися, читали цей псалом. Через якийсь час під час потужного обстрілу один солдат згадав про образочок, витягнув його, а слова псалма затерлися, нічого не видно – лиш назва. «Псалом 90-й, псалом 90-й, псалом 90-й…

– почав безупинно він повторювати. А потім підійняв голову до неба і сказав: – Господи, ти ж знаєш, що там написано… Тільки поможи». Чи була то молитва? Так, то була молитва! «Коли говориш із Всевишнім, слова не мають значення, головне – аби серце промовляло», – пояснює «Залізняк».

«Ви бачили очі вояків, які моляться? – замислено каже він. – Колись учасник бою під Крутами сказав: «Варто було побачити базальт їхніх очей і кремінь мужності їхніх облич, щоб зрозуміти – вони не відступлять». Коли сто-двісті воїнів в один голос промовляють: «Ісусе, благослови нас перемогою…», у ці миті здається, ніби душа десь нагору злетіла».

Вервиця Перемоги

| ІСТОРІЇ З АТО

із фронту, й ікона на фронтовому ящику від куль… Всі виручені від продажу робіт кошти спрямовують на діяльність капеланської служби в зоні АТО.

Важливим здобутком Миколи Мединського є молитва «Вервиця Перемоги», що стала духовним гімном боротьби українського народу. Невдовзі вона буде покладена на музику і до неї створять кліп.

Ця молитва народилася на фронті. Під кулями. У 2014 році в селі Піски під час обстрілу «нульових» позицій. «Залізняк» тоді наче відчув одкровення Господнє, слова просто народжувалися в його голові, і священик ледве встигав те все записати. Насправді ідею такої молитви Микола Мединський виношував давно. Він дуже хотів, аби під час спільної молитви кожен воїн був не просто присутнім, але й натхненним учасником. Швидко молитва стала популярною серед українських бійців на фронті. В інтернеті з’явився ресурс «Вервиця Перемоги». Трохи згодом до «Вервиці» долучились українці в діаспорі. І зараз, коли капелан Мединський молиться на фронті з бійцями, він кидає заклик у молитовній групі й до молитви приєднуються українці в Нью-Йорку, Торонто, Бреді, Чезені та Мельбурні.

«Залізняк» часто любить згадувати пророчі слова, які колись сказав Степан Бандера: «І прийде час, коли один скаже: «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть: «Героям слава!»».

«Залізняк» працює з бійцями не лише в духовному і патріотичному керунках, але й умиротворяє їх заняттями творчістю. Адже Микола Мединський – художник, різьбяр, багато років життя присвятив цьому ремеслу. Його роботи можна переглянути на ресурсі ukraine-art.jimdo.com (Фронтова робітня капелана Мединського). Тут і глиняна тарілка з трипільським розписом, і розмальовані гільзи з символічними орнаментами, і брелоки з гільз, привезених

МІСТО | 49

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСНОВА ФІЛОСОФІЇ БІЗНЕСУ ТМ «КСЕНІЯ»

ПРОЕКТИ

| ДОБРА СПРАВА

І теплим супом, і добрим словом: як франківські волонтери годують знедолених Наталя Мостова

«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть». Волонтери християнської організації «Спільнота святого Егідія» ось уже 15 років раз на тиждень годують безхатьків, знедолених і нужденних – щосереди о 19.00 у сквері біля вокзалу та біля Художнього музею, що в центрі міста. Кожного разу готують аж 60 порцій. Частину харчів жертвують декотрі їдальні, а щось волонтери купують за власний кошт. Є й такі, що готують у себе вдома, а потім доставляють на місце роздачі. Багато нужденних приходять не так по теплу їжу, як по добре слово.

50 | МІСТО

ПРОЕКТИ

| ДОБРА СПРАВА

У середу о 17.00 всі збираються у приміщенні дзвіниці, що біля Художнього музею. Будуть готувати сандвічі. Булочки розрізають навпіл, одну половинку намащують майонезом, кладуть шматок сиру та ковбаси, накривають другою половинкою. І так 150 разів. Основною стравою буде те, що принесуть із їдалень, зазвичай це картопля чи макарони з рибою або котлетою. А ще є волонтерка, яка нині наготувала багато їжі в себе вдома. Звідтіля принесуть два пластикові відерця: одне з гречкою, а в другому – квасоля з м’ясом. Ну і, звісно ж, гарячий суп, який неймовірно смачно пахне...

Коли всі сандвічі поскладані до великих пакетів, можна розпочинати коротку молитву. До речі, декотрі безхатьки теж приходять на цю молитву. Ось зайшли кілька чоловіків, одна жінка… Тихенько вмощуються на лавці, беруть книжечки із псалмами та якось умиротворено застигають у часі. Від декотрих тхне куривом, але атмосфера в кімнаті благодатна. «А ви знали, що слово «не бійся» в Біблії написане 365 разів? – вигукує одразу по закінченні молитви безхатько Андрій. – А скільки днів у році? Правильно – 365! А що це означає? Бог каже, аби кожен день ми розпочинали і проживали без будь-якого остраху… Правда ж?».

Історія з півстоліття

Цього року мирянському руху «Спільнота святого Егідія» виповнюється аж півстоліття. П’ятдесят років тому на периферіях Риму двадцятирічний юнак Андреа Рікарді започаткував традицію, яка з часом поширилася на весь світ, несучи розраду знедоленим. Ліцеїст почав збирати групу однолітків, щоб слухати і втілювати в життя Євангеліє через вико-

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСНОВА ФІЛОСОФІЇ БІЗНЕСУ ТМ «КСЕНІЯ»

нання заповіді любові. Прикладом для наслідування молодим людям стала християнська громада, описана в Діяннях апостолів, та досвід святого Франциска з Ассізі. Першим служінням спільноти стала так звана «Школа для всіх», яка проводила заняття для бідних дітей із римських передмість, де було також багато мігрантів. У 1973 році група почала збиратися на вечірню молитву в храмі Святого Егідія у римському районі Трастевере і від назви цього храму отримала свою.

Сьогодні це міжнародний рух, до якого приєдналося понад 60 тисяч людей на всіх континентах світу. «Спільнота святого Егідія» проводить активну соціальну роботу, допомагаючи знедоленим: бездомним, стареньким, дітям, інвалідам, хворим на СНІД, ув'язненим, мігрантам. Традиційним став і різдвяний обід із безхатьками, який започаткували ще в 1982 році, коли Спільнота зібрала навколо святкового столу невелику групу вбогих у римській базиліці Santa Maria in Trastevere. Це були самотні люди похилого віку, яких члени Спільноти добре знали, і деякі бездомні, що жили на вулицях Рима. Відтоді минуло чимало часу, і з кожним роком різдвяний стіл ставав дедалі більшим. З римського району Трастевере ця традиція поширилася на всі країни, де існує «Спільнота святого Егідія», включаючи Україну.

Головне – створити сімейну атмосферу, адже деякі приходять сюди не тільки за їжею, а й просто за спілкуванням. До речі, дуже важливо, що під час дійства волонтери обідають за столом разом із безхатьками, а не гуртуються собі окремо. «Спільнота святого Егідія» в Івано-Франківську діє вже 15 років. Аби закупити продукти, волонтери

МІСТО | 51

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСНОВА ФІЛОСОФІЇ БІЗНЕСУ ТМ «КСЕНІЯ»

скидаються власними грошима, трохи їжі погодилися давати кілька місцевих їдалень і духовна семінарія. Доброчинний задум великою мірою живе завдяки грошам і часу самих волонтерів. Також завжди знаходяться іванофранківці, які беруть відповідальність приготувати в себе вдома казанок супу. Його важливо доставити до місця роздачі протягом години – аби люди їли ще гаряче. Дехто з волонтерів згоджується просто піти закупити продуктів і принести їх, бо має вільний час, – і це теж величезна допомога. А нещодавно до допомоги долучився один із виробників солодощів. Влітку волонтери влаштовують пікніки для безхатьків – у районі села Микитинці біля Церкви Всіх Святих Українського Народу. Там їх не лише частують смаколиками, але й тішать розважальною програмою: запрошують виконавців, письменників, спортсменів…

«Дякую дуже…»

В Івано-Франківську діє два пункти роздачі їжі – по 30 порцій на кожен: біля Художнього музею і в сквері біля залізничного вокзалу. Йдемо до другого. Важчі пакети несуть хлопці, а дівчата вкотре перераховують, чи нічого не забули.

52 | МІСТО

ПРОЕКТИ

| ДОБРА СПРАВА

16-річна Ірина Тимчук уже два роки в Спільноті. Живе у селі за 20 км від Івано-Франківська. Тим не менше, щосереди приїжджає, аби приготувати і роздати їжу. Потім швиденько на останню маршрутку – і додому. До ночі вчить уроки, але не відчуває, що стомилася. Каже, навіть уявити не може свого життя без цієї доброчинної ініціативи. «Це дуже великий позитивний заряд любові і натхнення, – додає дівчина. – Коли даєш людині пластиковий стаканчик із гарячим чаєм чи кілька кухлів супу, а вона цим так тішиться… Це щось неймовірне». «Якщо в середу не прийду сюди – здається, що тиждень минув намарно, – каже 27-річна Уляна Римарук, яка в Спільноті вже десятиліття. – Здається, що допомагаємо ми, але насправді ці люди допомагають нам – дарують чисті емоції щирості і вдячності».

Коли приходимо у сквер, там уже вишикувалася черга, багато нужденних роками приходять сюди поїсти. Майже кожен із власною тарою – пластмасовим контейнером або слоїком. Одноразові ложки дають волонтери. Зазвичай їжі не лишається. Часто люди підходять кілька разів, по добавку. Декотрі беруть для своїх чоловіків, жінок чи дітей – волонтери вірять, бо знають кожного в обличчя. Здебільшого це люди

старшого віку. Є і пенсіонери, які просто не мають за що купити їсти, бо вся пенсія йде на ліки. До речі, у день роздачі їжі безхатьки, які зловживають алкоголем, як правило, стараються ні краплі не випити. Хочуть відповісти добром на добро.

Декотрі навіть презенти дарують. Як-от Уляні Римарук, котра трохи потоваришувала з 89-річною жінкою, що постійно приходила, коли волонтери роздавали їжу. Вона так хотіла віддячити, що приносила одяг, якого вдома мала повно. Якось подарувала Уляні кофтину. Дівчина перекроїла одежину, дошила ґудзики, стрічки й… досі одягає. Коли жінка побачила, що Уляна покреативила з її подарунком і навіть носить його, мало не луснула зі щастя. Цікаво, що час від часу до процесу роздачі їжі долучається студентка-афроамериканка. Тоді не один безхатько каже ламаною англійською «дякую дуже».

У кожного своя історія

Івано-франківський журналіст, волонтер Спільноти Іван Харук каже, що вже 10 років має можливість споглядати життя трохи ширше – завдяки благодійній

ПРОЕКТИ

| ДОБРА СПРАВА

справі, до якої долучився. Як він розповідає, далеко не кожен здатен займатися цією діяльністю. Були дівчата, які дуже швидко емоційно вигорали, їм було шалено шкода безхатьків, тому йшли. Але були також й інші волонтери, які з часом почали ставитися до знедолених зі зневагою, мовляв, самі винні у своїх нещастях. Такі теж незабаром покидали справу. Цікаво, що в християнській спільноті є кілька атеїстів, які приходять лише для того, аби роздати їжу вбогим. «Особисто мені допомога безхатькам дала можливість глянути на життя більш масштабно, – зізнається Іван. – Ти розумієш, наскільки воно мінливе і сповнене контрастів. Тоді починаєш цінувати кожну мить».

Люди опиняються на вулиці, і їхні історії можуть бути дуже банальними. Будь-хто інший міг би з ними впоратися, але всі ми різні: хтось сильніший, а хтось не може вистояти, і йому потрібна допомога. Буває таке, що і дуже освічені люди через певні обставини опинялися на вулиці. Багато працювали на заводах, деякі навіть мали свій бізнес, але щось трапилося – і ось вони без даху над головою. У випадку з чоловіками – це насамперед розлучення. Вони залишають дружинам і сім'ям житло та йдуть із дому. Спочатку поневіряються по друзях, але ті теж не готові приймати постійно, і з часом людина опиняється на вулиці.

Кілька днів не помився, не поголився – ось від тебе вже смердить. Плюс психологічна травма після розлучення, депресія, починаєш заливати горе алкоголем, і пішло-поїхало. Ірина Тимчук пригадує чоловіка з двома вищими освітами, директора школи, що не витримав смерті рідної дитини. Просто психологічно не зміг впоратися. Скотився до того, що опинився на вулиці.

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСНОВА ФІЛОСОФІЇ БІЗНЕСУ ТМ «КСЕНІЯ»

Уляна пригадує іншого чоловіка, теж із двома вищими освітами. Поїхав до Києва на роботу. За цей час дружина злочинним шляхом виписала його з квартири, продала помешкання і виїхала за кордон. Дітей і рідних немає. Тож, коли чоловік повернувся, перетворився на безхатька. Мусив оселитися в Будинку нічного перебування. Роботу складно було знайти, бо мав цукровий діабет – не міг багато фізично працювати. З часом підхопив туберкульоз.

Своя історія у колишніх ув'язнених. У нашій країні, на жаль, їм немає ніякої допомоги. Зі штампом «зек» ніхто не хоче брати їх на роботу, житла немає, вони йдуть на вулицю, і так виходить, що стають безхатьками.

Ні кнут, ні пряник

«Чому багато хто так і помирає на вулиці? – каже Світлана, колишня безпритульна, а тепер підопічна київської «Спільноти святого Егідія». – Немає у них прагнення до кращого, вони звикли в цьому болоті перебувати, тримаються на плаву, мовляв, і так добре, я ж не потонув».

Світлана переконує – поки сама людина не захоче вибратися з вуличного життя, ніхто їй не допоможе. Якщо вона не має мрії або прагнення досягти чогось, то так і не зрушить з місця. Ніщо не підштовхне – ні кнут, ні пряник. Але якщо сама відчуває – все, стоп, куди я потрапив? – тоді неодмінно збереться з силами. «У будь-якому разі допомагати потрібно, – певна Ірина Тимчук. – Навіть якщо людина все одно потім йде і робить своє… Допомагати потрібно! Бо ми не судді, ми просто сіємо зерно любові і не знаємо, в який саме момент воно проросте. А проросте неодмінно».

МІСТО | 53

ЖИТТЯ

| НАШІ ДІТИ

Історія однієї школярки Наталя Сербин

Шкільне життя – це друзі, дні народження, табори, медалі, олімпіади, улюблені вчителі, перша любов, сміх, радість. Та не в усіх так. Дехто про школу воліє не згадувати, не занурюватися в спогади, від яких повертається відчуття приниження, сором, страх, безпорадність, гіркий осад і нерозуміння – чому зі мною так поводились мої однокласники? Тож батьки мають усвідомлювати, що слід запитувати дітей не тільки про оцінки і грамоти, а й про те, чи їм у школі добре. Крім цього, варто придивлятися до однокласників і завжди бути готовими вислухати інших батьків.

54 | МІСТО

ЖИТТЯ

| НАШІ ДІТИ

Булінг набирає обертів

Школа – це не тільки знання і потреба вчитися, це щоденне життя у великій спільноті дітей, пошук друзів, адаптація, боротьба за увагу, лідерство, статус найкращого, найрозумнішого, найсильнішого, це перемоги і поразки. Кожен по-своєму проходить шлях від дитячого до дорослого життя. Діти часто стикаються із випробуванням, з жорстокістю, травмуються. Але про це не надто охоче говорять вчителі, воліють приховувати директори шкіл, і, як не дивно, зводять до сухої статистики шкільні психологи. Проте проблема має назву і є уже не окремим випадком, а явищем, про яке варто знати.

Кожен по-своєму проходить шлях від дитячого до дорослого життя. Діти часто стикаються із випробуванням, з жорстокістю, травмуються Булінг – це цькування, тривале, повільне і постійне. Жорстоке ставлення з боку дитини або групи дітей до іншої дитини (групи дітей). Може бути на рівні психологічному, а може дійти і до фізичного. Причини такої поведінки дуже різні: заздрість, неприязнь, боротьба за лідерство, встановлення власних правил або елементарне самоствердження. Із цим явищем зараз стикається 8 із 10 дітей – такі дані минулого року оприлюднив Український інститут дослідження екстремізму. Булінг поширюється по всьому світу. Як не прикро, але насильство стає популярним і набирає обертів.

Жорстокий, але успішний

Історія дівчинки, яка стала жертвою булінгу в Івано-Франківській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №5, вражає. Протягом двох років дитина терпіла цькування своїх однокласників, не здавалася, але коли справа дійшла

до фізичного насильства, батько змушений був забрати доньку зі школи.

Усе розпочалося 1 вересня. На святі в дівчинки не склалася розмова з трьома хлопцями-однокласниками. Наступного дня вони підготували їй записку, поклали в сумку і почали дражнити, щоби прочитала. Коли дівчинка знайшла записку в сумці і почала читати, більшість однокласників голосно насміхалися. На папірці були написані різні образи.

Лідером групи дітей, які цькували дівчинку, був син відомих франківців, успішний, але чомусь жорстокий учень. Її батьки про це дізналися і звернулися до класної керівниці. Згодом за почерком було встановлено, хто написав записку. Вчителька зробила зауваження учневі. Варто акцентувати, що батьки кривдника проблеми не визнають і вважають, що їхній син найкращий. На жаль, це був тільки початок великої витонченої жорстокості. Кожен день для дівчинки приносив нову немилосердну пригоду, продумане, вишукане цькування. Хлопці продовжували свою лиху справу. Кидали дівчині сміття в очі, забирали і перед усім класом розкидали їжу, яку готувала їй мама, ховали речі, насміхалися, обзивали, зрештою дійшло до того, що підпалили пляшечку в ранці.

Здавалося б, далі нікуди, та кривдники не зупинялися і вдалися до фізичного насильства. Одного разу вдарили дитину у вухо, іншого дня – в коліно. Крім цього, бешкетники докладали всіх зусиль, аби ніхто з дівчинкою не дружив і тим паче не захищав, аби раптом вона не знайшла друзів. І це їм вдалося. Коли вона хво-

ріла і після лікарняного просила однокласників поділитися домашнім завданням, то всі її ігнорували. Повна ізоляція і самотність – таким було її шкільне життя.

Зрозуміло, що батько дівчинки не стояв осторонь, багато разів говорив із класною керівницею, намагався пояснити глибину проблеми, але все залишалося без змін, хлопці продовжували «самостверджуватися». Одного разу тато звернувся до батьківського комітету. На збори покликали лідера групи однокласників, які переслідували дівчинку. На запитання батька малої, навіщо він так робить, хлопець відповів, що вона не виконує їхні правила…

Батько не здавався: він поспілкувався з усіма вчителями, розпитав, як донька себе поводить і чи немає скарг на її поведінку. Більшість педагогів дуже позитивно відгукувалися про ученицю.

Коли дівчинка хворіла і після лікарняного просила однокласників поділитися домашнім завданням, то всі її ігнорували. Повна ізоляція і самотність – таким було її шкільне життя До конфлікту був також залучений і шкільний психолог, який всього-навсього спромігся розповісти батькові дівчинки про явище МІСТО | 55

ЖИТТЯ

| НАШІ ДІТИ

булінгу, додавши, що, на жаль, нічого з цим зробити неможливо.

Та одного дня цькування стало вже загрозою. До батька дівчинки зателефонувала класна керівниця і попросила його забрати доньку зі школи, бо ситуація дуже складна, а заодно порекомендувала шукати інший навчальний заклад.

Дитині, що стала жертвою булінгу, може знадобитися психолог. Адже булінг, особливо тривалий, неабияк б'є по самооцінці

– каже вона. – Від випадку до випадку. Шкільні психологи повинні проводити моніторинг, спостерігати за ситуацією в класах і за поведінкою дітей».

Дивно, що за два роки цькування дівчинки ніхто не взявся припинити це. Також дивують вчителі, які перекладають розв’язання конфліктного питання на батьків. Проте батьки бувають різні, інколи вони не готові визнати проблему і ще більше загострюють ситуацію. Тому чи не єдиний вихід – звертатися в поліцію, тоді і професійних психологів долучать, і батьків змусять визнати проблему своєї дитини. Та, на жаль, більшість звернень, які надходять до поліції, – це вже дуже тяжкі випадки, коли цькування переходить межі і діти травмуються, вдаються до самогубства.

Нині батько шукає доньці нову школу, він усе знає про булінг, а дівчинка, яка ще тільки в сьомому класі, також чимало зрозуміла. Два останні роки вона намагалася вистояти, не здатися, активно займається спортом, бореться за своє місце в класі і, звісно, мріє про нормальне шкільне життя. Тато ж певен: якщо забере дочку, то жертвою стане інша дитина, тому намагається донести проблему до батьків та освітян.

Ніхто ґрунтовно не працює

Як зазначає психолог Ольга Батуєва, дитині, що стала жертвою булінгу, може знадобитися психолог. Адже булінг, особливо тривалий, неабияк б'є по самооцінці. Крім цього, в таких ситуаціях шкільний психолог повинен працювати з класом, бо нині цькують одну дитину, а завтра – іншу. Батуєва підкреслює, що здебільшого втручання батьків, чия дитина стала жертвою булінгу, необхідне. Адже, якщо вони здадуться, їхня донька або син отримає ще більшу травму – побачить, що навіть батьки не змогли її захистити.

«В нинішніх умовах ні в державі, ні у владі на місцевому рівні над проблемою ґрунтовно не працюють,

56 | МІСТО

Наразі громадські активісти, до яких звернувся батько дівчинки, написали звернення до Уповноваженого з прав дитини. Там зізнаються: сьогодні вони мало уваги приділяють питанню булінгу в школах, в основному здійснюють захист дітей із дитячих будинків та інтернатів. Проте вкрай важливо, щоб і батьки, і педагоги реагували на проблему вчасно, а тим більше не приховували її.

МІСТО | 57

ЖИТТЯ

| МОЖЛИВОСТІ

Сергій Підболотний: «Танго – це можливість комунікувати» Лариса Мончак

Сергій – іванофранківець, який з 2010 року живе і працює в Китаї. Заснував у Шанхаї школу аргентинського танго «TangoGo», викладає танець за власною системою, яка передбачає глибоке розуміння його філософії. Багато подорожує, навчаючись у найвидатніших майстрів та відвідуючи різноманітні танго-івенти по всьому світу. Разом з однодумцями проводить щорічний танго-марафон у Шанхаї. Брав участь у чемпіонаті світу Mundial de Tango. Сергію, як давно ти займаєшся аргентинським танго?

Уже одинадцять з половиною років. Почалося все з того, що якось у Львові зустрівся зі своєю колежанкою, яка запропонувала поїхати з нею на тангофестиваль у Крим, в Коктебель. Там я побачив, як танцюють люди, взяв кілька уроків – і все… Закохався?

Так, але хоч кохання й спалахнуло одразу, за ті роки, що танцюю, відповідь на питання, для чого я це роблю, постійно змінюється. Бо по-іншому дивлюсь на танець, по-іншому його сприймаю. Раніше ти займався якимись танцями? Так, я був затятим бальником – безперервні конкурси, змагання… Але в аргентинському танго розгледів цінну для себе ідею – не змагатися з іншими, а розвивати себе. Ми повинні не змагатися з кимось, 58 | МІСТО

а рости самі. І боротися не проти чогось, а за щось. Танго – це танець про мене, про тебе, про те, що треба знаходити щось у собі. Як би ти охарактеризував танго коротким словосполученням? Танго – це можливість комунікувати з людьми.

ЖИТТЯ

Ти маєш на увазі стосунки між чоловіком і жінкою?

Ні, загалом. Франківчанам, можливо, це важче зрозуміти, адже наше місто тихе й провінційне. А є мегаполіси, мешканці яких перебувають у постійній гонитві, вони оточені тисячами інших людей і не те що з ними не спілкуються, а й навіть не усміхаються до них. Людям насправді не вистачає одне одного, бо щастя – якраз у спілкуванні. От танго саме про це – про можливість спілкуватися з людьми. Чи не втратив танець своєї привабливості для тебе за роки викладання?

Бувало, що я приходив у свою школу і відчував страшенне пригнічення, бо не знав, як маю правильно донести інформацію. Я пояснюю, як саме треба робити, а учні чомусь так не роблять. Я заздалегідь знаю, які питання ставитимуть новачки, які проблеми їх хвилюватимуть. Знаю, що в якийсь момент у них буде фрустрація і вони почнуть себе мучити сумнівами. Я завжди намагаюся їх переконати, що це минеться, але вони продовжують робити ті самі помилки.

А потім я зрозумів, що ще довго депресуватиму, якщо не почну комунікувати з людьми. Якщо сприйматиму себе виключно як викладача, а інших людей як учнів, то сам себе зажену і почуватимусь некомфортно.

Зараз я намагаюся насамперед подружитися з новачками, а потім уже вчити їх танцювати. Бо коли людина цілий день монотонно працює, а ввечері приходить на танці і не розуміє, хто перед нею стоїть, то теж залишається відстороненою. А коли люди познайомляться ближче, почнуть сприймати одне одного як друзів, танці стають цікавішими. Я починаю за них вболівати, і це мене дуже мотивує. А як ти потрапив у Китай? Планував переїзд чи це було спонтанне рішення?

Спонтанне. Просто купив квиток в один бік і зробив візу на 30 днів. Перед цим прочитав на форумі, що можна приїхати в університет, оплатити курси китайської мови і залишитися вчитись. Вирішив перевірити все на власному досвіді. Чи влився ти в їхній ритм життя, чи є щось таке у звич-

| МОЖЛИВОСТІ

ках китайців, чого не можеш прийняти?

Не скажу, що влився, але до їхнього стилю життя при бажанні міг би повністю адаптуватись. Хоча у них все абсолютно інше – манера спілкування, цінності. Зрозуміти – зрозумів. Чи можу підлаштуватися? Можу! Чи хочу? Ні. Колись робив такі спроби, але все одно дійшов висновку, що в душі це викликає резонанс. Я збагнув, як треба поводитися, щоб заробляти більші гроші, але усвідомлюю й те, що від цього я не стану щасливішим. Я їх розумію і сприймаю, але сам так поводитися не хочу. Знаю, що ти дуже багато подорожуєш із виступами та майстер-класами. А чи ти сам навчаєшся? Однозначно! Вчитися треба завжди. Як казав Конфуцій, якщо ти йдеш по вулиці з трьома людьми, то в одного з них точно можеш чомусь навчитися. Беру уроки в тих викладачів, які мені подобаються. Обираю їх не тільки за якістю танцю, а й з урахуванням того, чи вони мені імпонують як люди. Ми часто думаємо, що хтось стає успішним, бо має певні звички, вміє щось робити по-особливому. МІСТО | 59

ЖИТТЯ

| МОЖЛИВОСТІ

А насправді успішними стають ті, у кого мислення інакше. І я стараюся обирати тих викладачів, у яких хочу перейняти життєву позицію. Твої викладачі переважно аргентинці?

Так, але є ще одна дуже хороша пара з Японії. Крім того, маю багато знайомих викладачів, з якими не стільки вчуся, скільки практикую, поглиблюю свої знання. До декого навіть приходжу на уроки для початківців, бо там отримую цінну інформацію, яка в мені залягає, я її обдумую, а потім видаю нову ідею і новий результат. Так я вчусь. Якби довелося обирати країну для життя, якій би надав перевагу? Я побував десь у 65 країнах, з них багато тих, які традиційно вважають високорозвиненими: США, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Австралія, Німеччина, Франція… Але для мене найкращою виявилась Південна Корея. У десятку найкомфортніших для життя країн вона не потрапляє, але в двадцятці, думаю, точно є. Кайфую від Кореї, бо це країна, яка зроблена людьми для людей. Одразу це відчуваєш як користувач побутових благ. Маю на увазі не тільки технології, а 60 | МІСТО

навіть дуже прості речі: вирішила громада, до прикладу, залишити у місті більше природи, то поряд із хмарочосами виділяють ділянку, на якій може бути тільки парк і, скажімо, буддистський монастир. Або транспортна система. Вона прекрасна! Містом за певною схемою руху курсують автобуси різних кольорів, якими швидко можна виїхати за 70 кілометрів від центру, не кружляючи довгими маршрутами. А розраховуєшся карткою, з якої знімається вартість саме твого маршруту. І таких зручностей дуже багато. У кожній кав’ярні, скажімо, є місце для парасольок, відвідувачу дають ще й пакет, щоб вода не стікала на підлогу. У ресторанах – автомати з безкоштовною кавою. Це дуже комфортно і правильно. Коли ремонтують пішохідну доріжку і щось розкопують, то накривають болото килимком. І ти вже йдеш по чистому. Здається, дрібничка. Але почуваєшся людиною. Ось тому і Корея – бо любов до деталей. США, скажімо, не вибрав би. Був у лютому в Далласі, по прильоту спостерігав велику чергу на паспортному контролі. У ній – жінка з двома дітьми, чоловік із загіпсованою рукою. І їх не пропускають. Бо першими мають пройти ті, хто швидше прилетів і довше стояв. І ніхто не переймається, що мама з дітьми не може в туалет сходити. Вони звикли

– рівність прав понад усе. Я таке не приймаю. Це якась фейкова рівність. Мені подобається, коли в деяких країнах у віконце для дипломатів пропускають батьків з дітьми, інвалідів на візках, старших людей. Це – людяність і розуміння. Коли ти прилітаєш сюди, чи відчуваєш у людях напруженість, закритість? Чи в Китаї усі так само поводяться? З одного боку, ми більш закриті, ніж китайці, з іншого – навпаки. Європейці значно привітніші. Цим мені ще Австралія дуже подобається. В австралійців абсолютно вільна і ненаграна комунікація. Чи бачиш ти якісь зміни у Франківську? Зміни видно, навіть коли їдеш дорогою зі Львова. Є претензії до тієї дороги, але її зробили, і це вже добре. Місто також змінюється, стає іншим, з’являються нові заклади. Це цікаво, це простір. Іванофранківці потрохи змінюють своє ставлення до навколишнього середовища. Ще недавно у старих польських будинках монтували білі пластикові склопакети, а зараз ставлять принаймні коричневі, а іноді навіть і дерев’яні. Звісно, я ці зміни бачу. Хотілося б більше і швидше. Але щоб їх прискорити, потрібно людям поясню-

ЖИТТЯ

вати, бо від їхнього розуміння дуже багато залежить. Пам’ятаєш про теорію розбитого вікна? А що це за теорія?

Згідно з нею, якщо якийсь будинок стоїть закинутий, то варто комусь кинути в нього камінь і розбити одне вікно, як згодом розіб’ють й інші. Потім будинок почнуть обмальовувати графіті, бо його вже не шкода. Тож, якщо розбилося одне вікно – його терміново треба засклити. Коли цього не зробити, то це початкова точка занепаду. Я розумію, що немає грошей, але місто мусить у це вкладатися. І один відповідальний бізнес має допомогти іншому, меншому, який не має ресурсів. Погодься, є багато людей, які можуть кинути папірець під ноги. Але на ринку це зробити легше, ніж на «стометрівці», бо вона чистіша. Ми копіюємо своє оточення. Тому треба зробити його красивим – і люди перестануть кидати папірці під ноги.

| МОЖЛИВОСТІ

мується, що сміття – це колосальна проблема. У нас пакетики в супермаркетах безкоштовні, а в інших країнах вони уже платні. В Буенос-Айресі спостерігав, як волонтери роздають перехожим біопакети, зроблені з тканини. Я теж ходжу в магазини саме з такими і прошу, щоб мені нічого не пакували в пластик. І якщо одна, дві, а потім сто тисяч людей це зроблять, буде колосальний ефект.

Класно було б, якби кожен відчував себе часточкою цілого, якби кожен франківець витрачав бодай годину в тиждень на соціальний проект. Ми би жили в раю! У Франківську такі колосальні штуки можна робити! Я про це говорю, бо розумію, що тут все це можливо, а в Китаї взагалі ні. Там такого руху нема і не буде, тому що це комуністична країна. Там усе робить держава, при цьому забираючи дуже багато соціальних свобод у людей. Китайці не скаржаться, бо вони іншого не знають. У Франківську треба братися і робити.

А можеш порівняти Франківськ із іншими українськими містами? Так. Цього року був у Києві. Він програє, бо завеликий і занедбаний. Звісно, це хороше місто, наша столиця, але треба працювати над створенням аури. Картинка, яку бачив у центрі Львова, дуже хороша, але трохи вбік – і вже не так усе красиво. Харків – велике місто, але надзвичайно багато совкового мислення, це відчувається. Але що насправді відрізняє одні міста від інших? Для мене це ментальність. Мені подобається в різних містах спілкуватися з людьми. В одній країні у кав’ярнях беруть паперовий посуд, а в іншій, скажімо, у Швеції, кажуть: «А навіщо він тобі? Його потім треба переробити. А склянку сполоснеш водою – і все. Це просто і краще для екології». Мало хто заду-

МІСТО | 61

У гості до шефа «Шеф-клуб» – нове місце на гастрономічній карті Івано-Франківська. Чи любите Ви ходити в гості? Туди, де Вас радо зустрінуть, ситно нагодують та смачно напоять після напружених робочих буднів, або на вихідних. Якщо так, то Вам у «Шеф-клуб» – принципово новий заклад живої, авторської кухні, де на Вас чекатиме команда супер-кухарів на чолі з харизматичним Дарвіном Седеньо! Найсолодша родзинка нового ресторану – зона шоу-кітчен, відкрита частина кухні, що виведена в зал. Тут на власні очі можна поспостерігати за роботою професіоналів, як страви готуються та сервіруються до подачі. Тож Ви ніби й на кухні, але готувати не потрібно. Ви в гостях у шефа! Усе зроблять за Вас та для ВАС. Поки Ви насолоджуєтеся келихом прохолодного вина та розслабляєтеся в приємній атмосфері, на кухні кипить, смажиться та нарізається. Вам залишається лише спостерігати за процесом, що транслюється також на спеціальних екранах. Філософія нового ресторану – якість, вища за ціну. Смачні страви, добрі вина тут коштують досить демократично. А тому сюди варто приходити не лише на урочисті бенкети, але й щоразу, коли хочеш 62 | МІСТО

подарувати собі насолоду смаком без шкоди для бюджету. У закладі немає прив’язки до певних країн та стилів, зате багато страв з усього світу в авторській інтерпретації шефа та його команди з використанням локальних продуктів: м’ясні, рибні, вегетаріанські, страви на грилі, оригінальні супи. Усіх секретів не розкривають, кажуть, їжу треба куштувати, а не обговорювати. У «Шеф-клубі» також потурбувалися про вдале поєднання страв та напоїв. Адже і їжу, і вино можна зіпсувати нездалою комбінацією. Гостям «Шеф-клубу» це не загрожує. Винна карта – ще одна беззаперечна родзинка закладу. Її дбайливо складено професіоналами з багаторічним досвідом. До колекції увійшло

ГАСТРОНОМІЯ

| НОВИНКА

більш ніж 100 позицій. Тож енотека закладу зможе здивувати не лише любителів, але й істинних поціновувачів.

Просторий зал ресторану готовий прийняти за столами до 80 гостей. Інтер’єрні рішення дозволяють знайти затишний куточок для закоханої пари, і залишають досить місця для гучної вечірки великою компанією. А для тих, хто цінує конфіденційність, облаштовано затишний VIP-зал, де можна поспівати караоке, подивитися гру улюбленої футбольної команди чи провести ділову зустріч без сторонніх очей.

«Шеф-клуб» – платформа для живого спілкування, де постійно будуть відбуватися гастрономічні заходи. Зокрема, різні кулінарні майстер-класи для певних субкультур – вегетаріанців, веганів, сироїдів, навчання від гуру високої кухні, на які запрошуватимуть відомих шеф-кухарів з усієї України. Впродовж 2-х тижнів після їхніх візитів результати креативу можна буде замовити в меню ресторану. «Шеф-клуб» – це ще одна «дитина» в сім’ї ресторанів «Лейбова гора», котра продовжує славні родинні традиції та водночас має своє неповторне обличчя. Це місце, де шеф творить кухню, а гості смакують життям на повну.

м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 67, тел.: (067) 881 67 67 МІСТО | 63

МАНДРИ

| ПУТІВНИК

Чилі. Перу. Болівія Південна Америка очима Люби Чернікової

…

Наталя Мостова

Довідка

Люба Чернікова: 31 рік, модельєр-дизайнер, освіта вища, спеціальність – «дизайн одягу» в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника. Неодружена.

Завжди була певна, що житиме в Україні, але після п’ятитижневої подорожі Південною Америкою почала ловити себе на думках, що хоче пожити ще десь. Каже, що на іншому континенті й світ інший, і навіть зірки – таких удома немає. Привезла аж 4000 фотографій. Саме в Південній Америці, вперше за всі мандрівки, Любі захотілося колись знову туди повернутися.

64 | МІСТО

МАНДРИ

Спершу про одяг

Для цієї подорожі я пошила собі сукню з білого льону, з мереживними трояндами і тваринами стародавніх південноамериканських племен. Але місцеві тут носять страшно дешевий негарний ширпотреб, тож дивилися на мене та моє вбрання з неприхованою цікавістю.

| ПУТІВНИК

Все почалося з виставки у Сантьяго, присвяченій стріт стайлу Південної Америки. Ближче до Болівії почали з’являтися жінки та чоловіки, переважно старші, вбрані в національний одяг. На сьомий день подорожі ми опинилися в далекому селі на висоті 4000 метрів. Жителі одягнені ефектно: пончо, вишиті сорочки, збирані пишні спідниці, капелюхи, крайки. Ще через тиждень ми потрапили на острів у Перу, де нас зустрічали кечуанці. Там був кольоровий національний треш і в костюмах, і в музиці. Народний стрій відвіданих мною країн Південної Америки – це мікс індіанського та іспанського костюмів. Але все різне, є чіткий поділ між общинами, багато речей виготовлені вручну. Одяг має символічне значення: вказує на статус, заможність, сімейний стан. Молодь носить переважно сучасне вбрання, але все одно з використанням етнічних елементів. Може здатися не зовсім практичним, але люди одягають національне вбрання в побуті, а не тільки на свята. У Болівії та Перу його масово носять як у великих містах, так і в селах.

Зачісуються жінки переважно в симетричні, заплетені назад косички: зазвичай у дві, буває в одну або чотири, які заплетені в дві, але вже рідше. До кінців приплетені помпончики, буси, бісер. Простоволосих не пригадую. Видається, що жінки переплітаються далеко не щодня, бо коси часто розпатлані. Волосся довге та густе, чорнезне, сивих майже немає.

В Болівії жінки часто носять капелюхи, зазвичай фетрові котелки з прикрасами, або солом’яні чи шкіряні. В Перу – вовняні чорні полотнища з вишитими кінцями, які накидають на голову Коли ми їхали в Куско, древню столицю інків, дорогою прийшло натхнення написати про одяг, який побачила тут. Адже він фантастичний: із безліччю елементів, кольоровий, колоритний.

В Болівії жінки часто носять капелюхи, зазвичай фетрові котелки з прикрасами, або солом’яні чи шкіряні. В Перу – вовняні чорні полотнища з вишитими кінцями, які накидають на голову. Чоловіки в капеМІСТО | 65

МАНДРИ

| ПУТІВНИК

люхах або в’язаних спицями з нитки альпаки та лами шапках. Шапки ці називаються чульйо – головний убір з візерунками символічного значення із в’язаними вухами. Така шапка насамперед говорить про статус людини. Я купила собі таку з помпонами та вишиту бісером. Шапки чульйо та пончо – основні елементи костюма андців, ці речі найчастіше купують на подарунки. У далеких селах виготовленням в’язаних та тканих елементів одягу займаються і жінки, і чоловіки. В туристичних місцях продавці плетуть та вишивають на місці, перемотують нитки на ходу. Я спробувала повишивати з індіанкою – мешканкою плавучого острова, якого немає на картах «Google». Звичайний тамбурний шов гачком, але з шокуючою швидкістю.

ються пояси, подібні на наші крайки. У Болівії часто бачила жінок у гетрах під сандалі й широкі спідниці.

Чилі

Столиця Чилі Сантьяго – місто велике і, як на мене, дуже брудне. А ще там неймовірно багато графіті й безліч велосипедистів. Сантьяго переповнене квітами, яких в Україні ми і близько не бачили. Місцеві люди здаються бідними. Дуже мало європейців. Просто посеред столиці разом продають усяку всячину: засіб від грибка, касети, одяг, макарони, гаманці, воду… Найсмачніше вино було саме в Чилі. А взагалі, протягом усієї мандрівки ми їли дуже багато фруктів і морепродуктів.

Через два дні перебування у столиці ми вирушили в Антофагасту – маленьке портове місто на березі океану. Далі орендували джипи і поїхали подорожувати найсухішою у світі пустелею Атакама. Востаннє дощ там падав 40 років, а до того – 400 років тому. Від спеки рятував кондиціонер у машині. Атакама займає 105 000 км² території на півночі Чилі, здебільшого складається з соляних басейнів, піску та потоків кислої лави в напрямку Анд. Пустеля настільки посушлива, що в горах, висота яких 6885 м, узагалі нема льодовиків. За 100 км на захід від міста Антофагаста, на висоті 3000 м над рівнем моря характеристики ґрунту порівнювані з пробами, взятими на Марсі. Пустелю Атакаму через її неземний зовнішній вигляд часто використовують як місце для зйомок фільмів із пейзажами Марса, найвідомішим з яких є «Космічна одіссея: подорож до планет».

Столиця Чилі Сантьяго – місто велике і дуже брудне. А ще там неймовірно багато графіті й безліч велосипедистів Солончак Салар-де-Атакама – найбільший у світі після болівійського. Майже за кілька годин ми виїхали на висоту 4100 м над рівнем моря. Я дуже потерпала від гірської хвороби – морозило, нудило… Ткацька майстерність жителів Перу та Болівії вражає. Полотна щільні, нитки якісні, а кольори та орнаменти – для мене неймовірні та безкінечно космічні. Хотілося купити все.

Роль наплічника виконує кеперина – великий шмат тканого полотна, що є майже в усіх жінок. Його заплітають на грудях, попередньо примотавши всередину до спини дитину або речі. Жіночий силует при цьому разом із багатошаровою спідницею нагадує невеличке непорозуміння. Жінки завжди вбрані в широкі збирані спідниці, довжиною нижче коліна, – як у Болівії, так і в Перу. Жінки переважно огрядні, спідниці підперізують під навислим животом, тому низ спереду на 10-15 сантиметрів довший, ніж ззаду. На ногах найчастіше сандалі зі шкіри або туфлічовники, можуть бути невеличкі підбори. Трапля66 | МІСТО

МАНДРИ

| ПУТІВНИК

У парку Салар-де-Атакама було найбільше тварин: і рожеві фламінго, і лами, і мексиканські тушканчики, і багато інших кумедних. Але вони тікали від нас.

Місцеві харчуються доволі дивно: рис їдять із картоплею та макаронами. До того ж, їхні картопля і макарони страшенно несмачні Коли ми заїхали в придорожню їдальню, де зазвичай харчуються далекобійники, то були вражені цінами. Середня вартість обіду – близько 300 грн. Тобто, зарплати чилійців трохи вищі, ніж у більшості українців.

Перу

На кордоні Перу і Болівії розташоване озеро Тітікака – найвище суднохідне озеро в світі, висота якого – 3811 м над рівнем моря. За об’ємом води воно також є найбільшим прісним озером у Південній Америці. Назва «Тітікака» перекладається як «гірська пума».

Екскурсія цим мальовничим озером і навколишніми островами тривала два дні. Побачила плавучі острови з очерету, декотрих із них навіть немає на картах «Google». Ці острови стали основною туристичною принадою Перу. Колись вони виконували захисну функцію і в разі виникнення загрози могли змінювати місце розташування. На багатьох островах є оглядові вежі, збудовані також переважно з очерету. Ще один цікавий острів – Амантані, населений індійцями племені кечуа. Там живуть приблизно 800 сімей. Тут нам розповідали про культ Сонця та інші місцеві вірування.

Головне заняття острів’ян – туризм. На острові відсутні автомобілі й готелі. Кілька невеликих магазинів продають товари першої необхідності, є поліклініка та школа. Електроенергія вироблялась при допомозі генератора та постачалась обмежено протягом кількох годин щодня, але з підняттям цін на нафту жителі острова

більше не користуються нею. Більшість сімей почали використовувати свічки або ліхтарики. На багатьох будиночках тепер встановлені сонячні панелі.

Місцеві харчуються доволі дивно: рис їдять із картоплею та макаронами. До того ж, їхні картопля і макарони страшенно несмачні. Але місцеві сім’ї настільки бідні, що ми зрозуміли – на стіл вони поставили нам найкраще з того, що мали.

Болівія

Віза до Болівії мала коштувати 70 доларів. Однак уже на кордоні митники почали придиратися, мовляв, не маєте ксерокопії паспорта, але, як я вже дізналася значно пізніше, її і не треба було. Просто там корупція процвітає. Тож візу купили за 110 доларів. Для американців вона чомусь коштує аж 160 доларів.

років. Я раз оступилася, то потім витягувала зі стегна голку довжиною 5 см. На цьому острові усе в формі кактуса: і лавки, і навіть туалет. Жили в готельних номерах із солі та в палаці зі старими дерев’яними меблями, купалися в термоджерелах на висоті 4300 м, насолоджуючись фантастичними краєвидами, жили в старих селах з їхніми місцевими «гуцулами», а місцеві жінки категорично не хотіли, аби їх фотографували.

В місті Ла-Пас, адміністративному центрі, розташованому найвище у світі, ми зустріли російськомовного журналіста, який 18 років живе в Болівії. Він радив постійно вчитися і насолоджуватися сьогоднішнім днем.

У Болівії нас чекав триденний тур пустелею. Висота над рівнем моря – не менше 3600 м, часом доходило до 5000 м. Дихали піском посеред вітряної пустелі, пеклися під палючим сонцем, лазили по скелях та піднімалися в гори, жували листя коки (щоб полегшити синдром гірської хвороби), бачили кладовище старовинних паровозів. Зустрічали схід сонця на безкінечно великому солончаку Уюні, де ложками колупали сіль. Коли випадає дощ, поверхня солончака стає дзеркальною. Ми також блукали по острову кактусів, яким понад 10 тисяч

МІСТО | 67

Замовте свою картку постійного клієнта

на 22% знижки за телефоном: (066) 784 64 04

РОЛИ, САШИМІ, МАКИ, МАМЕНОРІ, ГУНКАНИ, РИС, ЛОКШИНА, САЛАТИ, ДЕСЕРТИ

ДОСТАВКА БЕЗКОШТОВНА ikra.if 68 | МІСТО

ikra.if

м. Івано-Франківськ, вул. Вагилевича, 8 тел.: (0342) 53 90 18; (066) 784 64 04 www.ikra.if.ua

Немає мінімальної суми замовлення

МІСТО | 69

ЖИТТЯ

| ЕМОЦІЇ

Сніданки в стилі хюґе

Лариса Мончак

Найцінніші речі не вимірюються грошима. Не продаються і не купуються. Вони даються безкоштовно. Щаслива людина вміє розгледіти їх серед нагальних справ, вічної роботи, поспіху, великих і малих проблем. Для цього треба знайти лише хвильку, роззирнутися і побачити відбиток неба в калюжі, яскраво білий сніг на ялинах чи ніжні бутони квітів на клумбах, позіхання собаки, що ліниво спостерігає за метушнею голубів, чи свою випадкову усмішку, відображену в вітрині магазину…

70 | МІСТО

ЖИТТЯ

| ЕМОЦІЇ

Хюґе — це особлива філософія життя, яку виробили для себе данці, і яка передбачає отримання щастя від звичайних речей: смачної вечері, гарного горнятка із запашним чаєм, теплого пледу, цікавої книги, живого спілкування з друзями… І для того, щоб навчитися так жити, зовсім не обов‘язково їхати в Данію. Мені особисто вистачає Франківська. Саме тут пройшла більша частина мого життя, і саме тут я навчилася хюґувати ще задовго до того, як почула це слово.

Близько року назад придумала собі такий ритуал: в останній день літа, зими, осені чи весни снідати в кафе. Саме снідати, бо обід чи вечеря не передбачають тих емоцій, які отримуєш під час неспішного сніданку. І знаєте, ті кілька «останніх сніданків в сезоні» щоразу дарують незабутні емоції і згадуються потім увесь рік. Дуже добре, що в нашому місті більшає закладів, які відчиняють свої двері в той час, коли день тільки починає пробуджуватись. Інколи хочеться зробити собі подарунок і перед роботою поснідати не вдома, як зазвичай, а в гарній кафешці, як це прийнято робити, скажімо, в Європі. Зарядитися хорошим настроєм на цілий день. Виявляється, для щастя не потрібно, щоб за твоїм столиком сиділа весела компанія, а в тарілці красувалася якась надзвичайно вишукана страва. Достатньо пахучої кави або склянки соку, щойно вичавленого з помаранчу, вівсянки з родзинками або звичайнісінького омлету. І ще бажано, щоб столик стояв біля великого вікна, аби, насолоджуючись сніданком,

можна було розглядати життя, яке тече своїм ходом на вулиці. Люди проходять повз у своїх справах, хтось поспішає, хтось позіхає, хтось повертається з ранкової пробіжки, чиїсь діти по дорозі до садочка намагаються вступити в якомога більшу кількість калюж… А у вас кава. І столик біля вікна. І повне відчуття причетності до всього, що відбувається навколо, і водночас відстороненості і окремості. У такі хвилини світ набуває

яскравішого забарвлення — сонце тепліше, дощ чистіший, туман густіший… І м’яко огортає пронизливе відчуття цінності саме цієї хвилини — миті, в якій ти живеш, дихаєш ароматом ранкового міста, перетинаєшся поглядами з людьми, які щодня ходять тими ж вулицями, що й ти, і відпочивають на тих самих лавочках. А потім, коли зробиться останній ковток фрешу і доїсться остання ложка каші, можна ще трохи поМІСТО | 71

ЖИТТЯ

| ЕМОЦІЇ

сидіти — почитати цікаву книжку, перевірити стрічку новин у соціальній мережі (це теж важливо!), або просто подумати про щось добре і приємне. Цей час — тільки ваш, тому важливо просмакувати кожну мить і насолодитися кожною дрібничкою. Треба помічати все — і те, як смішно танцюють закохані голуби посеред тротуару, і з якою вишуканою недбалістю закручена «ґулька» на голові в офіціантки, і раниму тендітність пелюсток квітки, яка вмостилася в маленькій вазі поряд, і те, що дзвін приборів чомусь гучніший саме зранку, і що на ваших пальцях переливається сонячний зайчик, який відстрибнув від графину з водою… А тоді розрахуватися і випурхнути в новий день. У новий цікавий день, який залежатиме від того, якими кольорами ви його розмалюєте. І повірте, після таких особливих, натхненних сніданків, у вашій особистій палітрі залишаються тільки світлі фарби. У цьому маленькому місті важко загубитися в натовпі. Вийшовши на прогулянку, обов‘язково з десяток разів з кимось привітаєшся, кілька облич здадуться настільки знайомими, що ще пару хвилин будеш згадувати, звідки знаєш тих людей. А решта — то або фейсбучні друзі, або друзі твоїх реальних друзів, або ті, хто знає твоїх батьків чи вчився в одній школі з твоїми колегами по роботі. Якимось чином всі між

собою пов‘язані. І коли, крокуючи містом, думаєш про це, з’являється відчуття причетності до великої дружньої родини. Звісно, як і в кожній сім’ї, в цьому місті може бути не завжди все гладко, але коли вулиці дихають ранковою прохолодою, а біля кожної кав‘ярні аромат свіжої випічки забиває памороки, хіба можна думати про щось неприємне? Ні! Всі сірі думки відсуваються подалі на невизначений термін. Оці мої сніданки зайвий раз нагадують, що я маю все для щастя. Бо насправді людині потрібно не так уже й багато — щоб рідні були здорові, щоб у країні був мир і порядок, щоб друзі були поряд, щоб сміялися діти і було добре нашим стареньким. І дуже важливо вміти отримувати насолоду від усього цього. Бо життя так швидко минає, що можна не встигнути усвідомити, що воно вміщується саме в оцій короткій секунді, яку я проживаю зараз. Все, що навколо — це подарунок, справжнє багатство, і моє завдання — помітити красу оточуючого і бути за неї вдячною. Щодня снідати поза домом не вийде, принаймні мій розпорядок цього не передбачає. Але раз у сезон, перед настанням нової пори року, я дозволяю собі пережити особливе відчуття хюґе у моєму рідному Франківську.

Фото: Мар’ян Николюк

72 | МІСТО

ЖИТТЯ

Швейцарське віскі

«Langatun»:

| БРЕНДИ

Якби у Вас запитали, з якими смаками у Вас асоціюється Швейцарія, що першим спало б на думку? Шоколад? Сир? А як щодо віскі?

напій для поціновувачів міцного

Віскі зі Швейцарії? – Доволі незвично. Втім, дарма. За останнє десятиріччя швейцарські виробники все голосніше заявляють про себе, презентуючи на ринку свій самобутній продукт. Можливість скуштувати цей поки що не відомий широкому загалу віскі організував виномаркет «WINETIME». Для дегустації обрали напій швейцарської компанії «Langatun», дистилерію з давньою історією, що позиціонує себе як виробника віскі преміум-класу. Презентувати лінійку з 5 single malt до Івано-Франківська особисто завітав один зі співвласників компанії Крістоф Ніфелер. З історії про заснування бренду, започаткування виробництва Якобом Баумбергером більш ніж 130 років тому і розпочався дегустаційний вечір.

«У Швейцарії багато років існувала власна віскі-культура. Наша дистилерія була заснована у 1857му і довго діяла як сімейна справа, де усі секрети передавалися з покоління в покоління. Однак, тривала законодавча заборона на виготовлення цього віскі перервала традицію. Лише у 2005 році нам, разом із правнуком засновника Гансом Баумбергером, вдалося перезапустити виробництво», – пояснив Крістоф Ніфелер. Дистилерія розташована на півночі Швейцарії (трохи західніше від Цюріха), в історичній будівлі 1616 року, де виготовляють віскі в незвичайних, досить маленьких

дистиляційних кубах за допомогою 2-кратної перегонки. Остаточно свого характеру напій набуває під час витримки в бочках. До них у «Langatun» особливий підхід. Тут використовують бочки з-під вина, а також роблять димні (але не торф'яні) релізи. Найголовніше, що фаховий підхід та багаторічний досвід попередніх поколінь дозволив компанії «Langatun» швидко здобути міжнародне визнання. У 2017 році віскі бренду ввійшло до рейтингу найкращих за версією автора «Біблії віскі» Джима Мюррея. Крім того, дистилерії вдалося встановити справжній рекорд, випустивши лімітовану серію напою міцністю 81%. Усі 444 пляшки було миттєво розкуплено. Цю по-справжньому «вогняну воду» пан Ніфелер до Франківська не привіз, однак запропонував товариству не менш цікаві позиції з асортименту винокурні: «Old Deer Classic» 40% – класичний односолодовий віскі потрійної дистиляції. Приготований із суміші ячмінного солоду з Німеччини і ферментованого з особливими англійськими дріжджами. Одна половина спиртів для нього витримувалася в бочках з-під хересу «Фіно», інша – в бочках з-під «Шардоне» від одного маленького виробника в Ельзасі. 6-річний.

«Old Bear Smoky» 40% – віскі, приготоване за тією ж рецептурою, що й «Old Deer», однак із підкоп-

ченого ячмінного солоду, звідси й «smoky» в назві. Однак коптять його НЕ торфом (тому що весь швейцарський торф знаходиться в національних парках та заповідниках і добувати його не можна, а якщо використовувати привізний, то не можна називати віскі швейцарським продуктом), а березою. Віскі витримувався 6 років у дубових бочках з-під вина «Шатонефдю-Пап». Напій присвячений Якобу Баумбергу, засновнику дистилерії (на логотипі компанії спочатку був саме ведмідь, як і на гербі родини). «Ведмедя» роблять із додаванням копченого ячмінного солоду.

«Old Woodpecker» 46% – солодовий біо-віскі, що виготовляється з органічного ячменю та має швейцарський сертифікат відповідності. Витриманий у бочці «Шардоне» усі 6 років, що робить його дуже ароматним. Дегустували також «Sauternes Cask Finish» 49, 12% (однобочковий, витриманий 6 років у бочках з-під «Шардоне» та останні 15 місяців у бочці з-під «Сотерну») та «Oloroso Sherry Cask Finish» 49, 12%» (6 років у «Шардоне» і три місяці – фініш у бочці з-під хересу «Олоросо»).

Усі запрошені на дегустацію змогли скласти своє враження про віскі зі Швейцарії. Адже для того, щоб справді оцінити всі його сильні сторони та вирішити, чи смакує воно Вам, краще один раз скуштувати, аніж 100 разів прочитати чи почути.

м. Івано-Франківськ, вул. Пилипа Орлика, 8 тел.: (0342) 55 95 12 Час роботи: 09:00-22:00 winetime.com.ua МІСТО | 73

ЗДОРОВ’Я

| НОВОВВЕДЕННЯ

«Мед» і «дьоготь» медичної реформи Оксана Пілянська

«У вас вірус. Треба здати аналізи й зробити флюорографію», – терапевт міської поліклініки №3 Інна Масна оглядає чергового пацієнта. Під кабінетом – ще з десяток людей. «Два дні не можу потрапити до кабінету. Дитина хвора, а мені кажуть, що усі години розписані. Це все їхня реформа – не для людей, а для чиновників», – з-за дверей чути нарікання. Насправді медична реформа, анонсована державою, цього року ще тільки на низькому старті і основна новація для пацієнтів – нововведення на первинній ланці медицини у вигляді підписання декларацій із сімейними лікарями.

74 | МІСТО

ЗДОРОВ’Я

Приміщення міської поліклініки №3 з першого погляду навіть не скидається на типовий лікарняний заклад. Це пам’ятка культурної спадщини, збудована всього за рік і відкрита у 1926 р. завдяки підприємливості першого директора Каси хворих С. Коханського. На вікнах – вітражі, на другому поверсі – широкий балкон.

У медичному закладі нині працює 68 спеціалістів, і наразі пацієнти можуть вільно обирати, до якого лікаря записатися. Однак медична реформа внесе свої корективи: після підписання декларацій із лікарями пацієнт зможе безкоштовно отримати консультацію вузького спеціаліста тільки за направленням свого дільничного або сімейного лікаря.

«Якщо сімейний лікар вважатиме за потрібне, він направить хворого на консультацію до вузького спеціаліста. Тільки у направленні не буде прізвища, і людина зможе звернутися до того лікаря, якого обере. Якщо це буде фахівець з поліклініки – за консультацію платити не потрібно. Якщо пацієнт захоче звернутися, наприклад, на вторинний рівень, то тоді доведеться заплатити», – каже головний лікар міської поліклініки №3 Наталія Ветоха.

Якщо сімейний лікар вважатиме за потрібне, він направить хворого на консультацію до вузького спеціаліста. Тільки у направленні не буде прізвища, і людина зможе звернутися до того лікаря, якого обере Згідно з реформою, заклади первинної медичної допомоги, в яких працюють сімейні лікарі, підписують контракт із Національною службою здоров’я, а пацієнти – декларацію з тими лікарями, яких самі

| НОВОВВЕДЕННЯ

собі обрали. Декларацію підписують на рік, однак при бажанні пацієнт зможе один раз змінити лікаря. Підписання декларацій мало стартувати з 1 січня цього року. Тож медики готувалися ще з осені. Однак наразі процес посунувся і розпочнеться з 1 квітня. «Бачите – тут наше Міністерство охорони здоров’я розписало медичну реформу у датах», – показує спеціалізований журнал Наталія Ветоха. Вона розповідає: «Згідно з медичною реформою, декларацію мають право підписувати дільничні терапевти, сімейні лікарі та педіатри. Сімейний лікар може лікувати і дітей, і дорослих. Дільничний – тільки пацієнтів з 18 років». Тепер медична допомога не прив’язана до місця прописки чи проживання. Кожен українець може вибрати терапевта, педіатра або сімейного лікаря у будь-якому медичному закладі, а гроші за медичне обслуговування заплатить держава.

«Однак людина має добре подумати, де саме буде отримувати медичну допомогу. У нас можуть зареєструватися і мешканці сіл, але чи буде їм зручно їздити сюди, щоб здати аналізи чи пройти обстеження? Система виклику лікаря на дім уже не працюватиме, як раніше», – каже Наталія Ветоха. За міською поліклінікою №3 закріплено понад 39 тисяч пацієнтів. Нині у поліклініці відслідковують кількість людей, які зареєструвалися в електронній системі «Медікс» та обрали для обслуговування саме цей медичний заклад. Наталія Ветоха відкриває сайт «Медіксу». На сторінці поліклініки зареєстровано майже 9 тисяч пацієнтів. Фактично, це ті люди, які у подальшому планують укласти декларацію з дільничними терапевтами та сімейними лікарями цього медзакладу.

Щоб реформа була ефективною, міські поліклініки потребують комп’ютеризації. «Є потреба для лікарів первинної ланки у 59 комп’ютерах та 58 функціональних пристроях», – зазначає головний медик Івано-Франківська Марія Бойко.

Як укласти декларацію з лікарем. Покрокова інструкція Крок 1. Пацієнт обирає терапевта або сімейного лікаря, якому довіряє. Крок 2. Пацієнт і лікар укладають декларацію. Для цього знадобляться паспорт та ідентифікаційний код. Для підписання декларації з педіатром – свідоцтво про народження дитини та документи (паспорт та код) обох її батьків або опікунів. Крок 3. Лікар вносить дані пацієнта в систему і роздруковує декларацію у двох примірниках (один із них залишається у пацієнта). Декларація з'явиться в системі після подвійної авторизації: лікар попросить назвати код, який надійде СМС-повідомленням. Якщо ж мобільного телефону немає, лікар сфотографує чи відсканує документи, щоб прикріпити їх до декларації. Тільки після цього вона з'явиться в системі. Крок 4. На випадок відпустки або хвороби лікаря має відбутися заміна. Якщо пацієнту знадобиться допомога, а він перебуває в іншому місті, то можна звернутися до найближчого закладу первинної медичної допомоги. До лікаря первинної ланки пацієнт може звертатися з будь-якими питаннями, пов'язаними зі здоров'ям. Крім безпосереднього обстеження і лікування, лікарі первинної ланки будуть також видавати направлення до вузькопрофільних спеціалістів, медичні довідки, виписувати рецепти на ліки, зокрема й на ті, які підпадають під програму «Доступні ліки». МІСТО | 75

ЗДОРОВ’Я

| НОВОВВЕДЕННЯ

Побороти корупцію?

«На цей час реформа стосується тільки первинної ланки. Вторинна та третинна відчують зміни не раніше 2020 року, – пояснює у коментарі «МІСТУ» лікар-отоларинголог Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні, керівник відділення клінічних випробувань Роман Фіщук. – В кінці 2018 року, залежно від кількості підписаних декларацій, буде проведена оплата. Але фінансування первинної ланки буде залежати не тільки від підписаних декларацій. Згідно з поправками до Закону, у 2018-2020 роках нардепи запропонували виділяти місцевим органам влади медичну субвенцію. У різних регіонах України система по-різному готова до змін, тому певною мірою це компроміс. Тобто, надавачі медичних послуг будуть укладати контракти з державою або ж кошти надходитимуть за старою схемою – субвенцією. А умови, на яких виділятимуть субвенцію, мають бути визначені Кабінетом Міністрів».

Щоб реформа була ефективною, міські поліклініки потребують комп’ютеризації. Є потреба для лікарів первинної ланки у 59 комп’ютерах та 58 функціональних пристроях Жодних нових податків через впровадження медреформи для українців не планується. Гроші на покриття видатків надходитимуть до Національної служби охорони здоров’я України з державного бюджету. Якщо раніше держава утримувала медичні заклади, то тепер буде закуповувати їхні послуги. Це має змусити змагатися за пацієнтів; позбавить необхідності фінансувати лікарні, які не мають навантаження. Планується також і антикорупційний ефект від реформи, адже фахові медики будуть фінансово мотивовані.

Тож у МОЗ закликають українців не давати гроші за обслуговування в державних та комунальних закладах охорони здоров'я. «У 2018 році заклад, у якому працює сімейний лікар, почне отримувати пряму річну оплату за обслуговування кожного пацієнта, який уклав з ним договір. Планується, що у 2018 році середня виплата на первинній ланці складе близько 370 грн на одного пацієнта, у 2019 – 450 грн. Практика у 2000 пацієнтів може мати річний дохід від 740 000 грн до 1 000 000 грн у 2018-му та від 900 000 до 1 200 000 грн у 2019-му. У цей бюджет входять оренда кабінету, оплата роботи лікаря, медсестри (фельдшера), прості витратні матеріали та часткове покриття аналізів. Близько половини цих коштів – видатки практики, все інше – зарплата працівників (лікаря, медсестер, фельдшерів)», – повідомляють у МОЗ.

«Дьоготь» реформи

Проте не всі очікують від медичної реформи позитиву. В Івано-Франківську відбулися збори трудових колективів трьох закладів служби екстреної медичної допомоги Прикарпаття: комунальних закладів «Івано-Франківський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», «Івано-Франківська міська станція швидкої медичної допомоги», «Калуська станція швидкої медичної допомоги». Про це йдеться в «Голосі України». Медики «швидких» вважають, що метою реформи є економія бюджетних коштів. Однак це може призвести до погіршення якості надання медичної допомоги на догоспітальному етапі. Тож учасники зборів ухвалили відкритий лист-звернення до Верховної Ради, Кабміну та Міністерства охорони здоров’я України щодо скасування проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови від 21.11.12 р. №1114 «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги». «Сьогодні на рівні держави рапортують про виконання на 80% нормативів щодо прибуття бригад «швидкої» на виклики. Це абсурд. Навіть у місті не завжди можна вкластися у відведених 10 хвилин. А 76 | МІСТО

ЗДОРОВ’Я

що говорити про села? Чи зможе бригада «швидкої», до якої входить не лікар, а парамедик, доправити до лікарні живим хворого з інфарктом із села Верховинського району?» – аргументує головний лікар станції швидкої медичної допомоги Ігор Ковалюк.

Медики «швидких» вважають, що метою реформи є економія бюджетних коштів. Однак це може призвести до погіршення якості надання медичної допомоги на догоспітальному етапі

На думку Ігоря Ковалюка, до старту медреформи варто було завершити реформу сімейної медицини та передати до їхніх повноважень невідкладну допомогу. Потім – зробити відділення екстреної допомоги.

«Суть реформи «швидкої» – зменшити кількість викликів. Адже коли лікарів замінять парамедики, усіх без винятку хворих вони доставлятимуть до лікарні. Тоді, якщо «швидку» викличуть до дитини з високою температурою, батьки сплатять штраф, адже це не компетенція нашої служби. Отже, наступного разу подумають. Можливо, їхатимуть до лікарні власним транспортом. Але чи витримають такі навантаження приймальні відділення? Нині ми шпиталізуємо тільки 25% хворих, до яких виїхали на виклик», –

| НОВОВВЕДЕННЯ

каже Ігор Ковалюк.

За задумом, до первинної ланки медицини мають відійти виклики, не пов’язані з загрозою життю, – хворі з високою температурою, гіпертонією тощо.

«У постанові Кабміну зазначено: виклики, що не кваліфікуються як екстрені, повинні бути передані до установи первинної медико-санітарної допомоги. В Івано-Франківську жодного такого закладу нема, і рішення про їх створення чи перепрофілювання немає. Ми наразі не маємо номерів, куди телефонувати, немає ні розпорядження голови ОДА, ні Кабміну. Було зазначено, що це врегулює окрема постанова, а її нема. Й оскільки не прийняті відповідні нормативні документи, жодних змін у роботі «швидкої» на сьогодні», – акцентує Ігор Ковалюк.

На його думку, щоб реформувати «швидку», потрібні великі кошти: «Щоби щось реформувати, треба дати людині інструмент. Не може бути хорошим садівник, який орудує не лопатою, а палицею. Спочатку «швидкі» треба технічно оснастити, забезпечити матеріальну базу для навчань, а потім – реформувати».

МІСТО | 77

2018

78 | МІСТО

ЗДОРОВ’Я

| ЕФЕКТ

Ідеальний зір Діагностувати та вберегти Здоров’я очей та гострота зору – дорога плата, яку доводиться віддавати за досягнення цивілізації. Чимало з нас весь свій робочий час проводить за екраном комп'ютера, а потім вдома або у транспорті «добиває» очі екранами смартфонів. Офтальмологи б’ють на сполох: кількість людей з низькою гостротою зору щороку збільшується. Синє світло від електронних пристроїв негативно впливає на наші очі. Як зберегти їх здоровими, дізнавалися у фахівців «Оптики твого міста», лікарів-офтальмологів вищої категорії Галини Савки та Вікторії Чередник.

«Захворювання ока як органу провокують недокореговані недоліки зору. З часом вони можуть призвести до дуже сумних наслідків, аж до повної сліпоти. Тому своєчасна корекція зору повинна стати обов’язковою і для дорослих, і для дітей. На базі «Оптики твого міста» ми можемо провести повне обстеження, діагностику та лікування очних захворювань (поліклінічний прийом за виключенням хірургічного втручання) та запропонувати індивідуальне вирішення проблем із зором для кожного», – пояснює Вікторія Ігорівна.

«Її дія базується на принципі відбитого світла. Це абсолютно безпечна процедура, а тому проводити її можна навіть діткам, за умови якщо малюк контактний і готовий виконувати вказівки лікаря, що його обстежує. Найменшому пацієнту, котрий проходив у нас цю процедуру, було 2,5 роки», – розповідає Галина Михайлівна Савка.

Найсучасніше обладнання та фахівці, які вміють повною мірою використовувати його потенціал – «Оптика твого міста» оснащена усім необхідним для проведення різних видів діагностики очей, у тому числі ОКТ.

Зазвичай ОКТ призначається лікуючим лікарем, але при бажанні на процедуру можна записатися самостійно. В «Оптиці твого міста» томографія органу зору проводиться на сучасному апараті, який дає можливість вивести на екран та ретельно роздивитися стан досліджуваних ділянок. При цьому структура тканин зображується з високою роздільною здатністю і дозволяє зафіксувати найменші патологічні зміни органу на мікроскопічному рівні. Отримані результати обов’язково розшифровуються, друкуються та передаються лікуючому лікарю. Вони допомагають обрати найбільш ефективну тактику лікування.

Оптична когерентна томографія сітківки ока (ОКТ) – безконтактний та безболісний діагностичний метод дослідження, що дозволяє офтальмологу виявити навіть незначні патологічні зміни, яких не видно при звичному огляді. На сьогодні це одна з найбільш точних методик діагностики.

м. Івано-Франківськ, вул. Сотника Мартинця, 4, тел.: (095) 078 19 41 /optukatvogomista4 /optukatvogomista

«Оптика твого міста» пропонує пацієнтам весь спектр передових і перевірених часом технологій для корекції зору.

Звертайтеся до фахівців та перевіряйте зір своєчасно!

МІСТО | 79

ЗДОРОВ’Я

| БЕЗПЕКА

Басейни:

вибір малий, ризиків багато Наталя Деркевич

Нещодавно в івано-франківській мерії повідомили про будівництво сучасного басейну. Планують звести його за два роки, і заклали для цього в бюджеті 30 мільйонів. Чи є потреба в новому басейні, який планує спорудити влада за бюджетні кошти, і наскільки безпечно плавати в Івано-Франківську?

80 | МІСТО

ЗДОРОВ’Я

Коштів не вистачає

Про будівництво нового басейну в Івано-Франківську говорять уже понад рік. Однак лише нещодавно ці слова отримали якесь підтвердження. Новий басейн на базі фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Симоненка, 13 планують звести у найкоротші терміни. Наразі проектно-кошторисна документація проходить експертизу, після її висновку буде оголошено тендер на закупівлю обладнання та будівництво комплексу.

Проектом передбачено два басейни: для дорослих і дітей. Перший матиме розміри 25 м на 16 м, а другий – 12 м на 6 м. Трибуни зможуть вмістити орієнтовно 80-100 глядачів. У планах – тренажерний зал, облаштування кімнати для тренерів та суддів, роздягальні, гардеробна, дитячі ігрові та освітні студії, спортивні студії, кафе. Також басейн буде пристосований для людей з інвалідністю, для цього передбачене встановлення спеціального ліфта для індивідуального опускання у водойму.

У мерії вважають, що басейн може стати не тільки платформою для місцевих тренувань, але й майданчиком для змагань міжнародного рівня. Відповідно, передбачене облаштування системи хронометражу. Як повідомили в управлінні капітального будівництва, переможцем тендеру на розробку проектно-кошторисної документації стала фірма ТОВ «Златограф Проект» із Вінниці. Проект погодив головний архітектор міста, департамент молодіжної політики та спорту, зараз він проходить експертизу.

що цих коштів не вистачить, адже обладнання дуже дороге. Тому гроші доведеться ще шукати.

Невеликий вибір

Це все, звісно, добре, але чи зможе комунальний басейн забезпечити безпечне плавання франківцям? Наразі в обласному центрі Прикарпаття працює вісім басейнів. Втім, тільки два з них відкриті для усіх: в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання та Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу (ІФНТУНГ). Решта шість розташовані у школах і працюють виключно для учнів.

Навантаження на басейни фізичного коледжу та ІФНТУНГ значно збільшилось. Відтак вони не в змозі прийняти усіх охочих Школярі можуть поплавати у басейнах в ЗОШ №18, №21, №22, №23, №24 та в Українській гімназії №1. Ними опікуються Івано-Франківські дитячо-юнацькі спортивні школи. Набір у групи з плавання проводять ще у серпні-вересні, а якщо хтось вирішив записатися

| БЕЗПЕКА

пізніше, потрібно уже домовлятися з тренерами, адже вільних місць може не бути. Для відвіду-вання басейну потрібна довідка від лікаря, купальник чи плавки, мило, мильничка, шапочка, резинові тапочки та рушник. Плата за місяць – 200 грн, а заняття відбуваються три рази в тиждень. Розміри таких басейнів зазвичай 12 м на 5 м, а глибина – 80 см. Для дорослих вибір невеликий – тільки два басейни. Басейн у спорткомплексі «Олімп» від Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника не працює уже понад 10 років. Відкритий два роки тому басейн Івано-Франківського національного медичного університету вже також не працює, але його обіцяють цього року знову запустити.

Тож зрозуміло, що навантаження на басейни фізичного коледжу та ІФНТУНГ значно збільшилось. Відтак вони не в змозі прийняти усіх охочих. Плавати буде той, хто встигне записатися першим і не відчуватиме дискомфорту через чималу кількість людей. До речі, обидва басейни відповідають олімпійським стандартам – 25 метрів завдовжки, 15 метрів завширшки та завглибшки від 1,2 до 4 метрів. Однак, цілорічно плавати в Івано-Франківську не вийде, адже басейни роблять перерви в роботі. Так, басейн ІФНТУНГ по вул. Карпатській, 15 не працював цілу зиму через те, що у студентів були канікули. Директор спорткомплексу Петро Бажан розповідає, що басейн великий – на 900 кубів води, тому, щоб підігріти

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків стверджує, що потреба в будівництві нового басейну виникла давно, адже в місті їх обмаль. «Це надзвичайно важливо, тим більше, що в районі Каскаду та Позитрону немає басейнів, тому потреба дуже велика. Я думаю, що цього року ми розпочнемо будівництво, кошти уже закладені», – пояснив міський голова.

За його словами, басейн реально збудувати за два роки, головне, щоб компанія, яка виграє тендер, була спроможною це зробити. Наразі для будівництва заклали 30 мільйонів, але мер зізнається, МІСТО | 81

ЗДОРОВ’Я

| БЕЗПЕКА

його, потрібні значні кошти. Тож, поки студенти на канікулах, вирішили злити воду та трохи зекономити. До 18.00 тут плавають діти, а з 18.00 до 21.00 – дорослі. Працює він без вихідних. До закриття година плавання для дорослих коштувала 40 грн, а для дітей – 34 грн. У березні ж плату планують підняти на 10 грн. Гроші потрібно перераховувати на рахунок за одне чи кілька занять одразу. Якщо заняття пропустили, то його можна без проблем перенести.

Багато людей побоюються, що в басейні можна чимось заразитися

«Я поплавала тільки 10 хвилин, зібралася і пішла. Підійшла до працівниці і запитала, скільки градусів має вода. Вона відповіла, що температуру кожного дня перевіряють і вона в межах норми. Тренер почув нашу розмову і також голосно сказав, що вода в межах норми, а ще запитав зверхньо, чи комусь холодно», – продовжує дівчина.

Також дівчина зазначає, що перед Новим роком її знайома зламала руку під час відвідування цього басейну. Причина банальна – послизнулася на гелі для душу, який хтось розлив. Колись, каже, не можна було користуватися ними – тільки милом, але потім за цим особливо не стежили.

За словами директора спорткомплексу, в одній групі може плавати одночасно 20-30 людей, а загалом в день басейн відвідує 100-200 осіб. Обов’язковою умовою для цього є довідка від дільничного терапевта. Басейн у коледжі фізичного виховання по вул. Гетьмана Мазепи, 142А також робить перерву у роботі. Наприклад, цілий січень він не працював. Ціни тут трохи нижчі, ніж в ІФНТУНГ. Одна година плавання коштує 40 грн для дорослих і 30 грн – для дітей. Проте абонемент потрібно одразу придбати на цілий місяць. Також обов’язково потрібна довідка від дерматолога про відсутність шкірних захворювань або від будь-якого лікаря про те, що людина здорова і може відвідувати басейн. Адміністрація наголошує, що гелем для душу користуватися заборонено – тільки милом. Також тут рекомендують приходити на плавання зранку, адже тоді менше людей.

Крім цього, Наталя нарікає і на велику кількість людей у басейні. Каже, через це неможливо плавати, бо немає де й розвернутись до пуття. А якщо в цей час є ще діти, то й поготів. «Бувало, що з одного боку дорослі стоять і розминаються, а з іншого скачуть діти. Оскільки вода хлорована, то бризки потрапляють в ніс та очі і все дуже пече. Тому поплавати нормально в мене не вийшло, і я перестала ходити в басейн», – пригадує дівчина.

Ризики є

Звісно, плавання допомагає залишатись у формі та покращує здоров’я. Плавати корисно при порушеннях роботи опорно-рухового апарату, для зміцнення серцево-судинної системи та підвищення імунітету в цілому. Втім, багато людей побоюються, що в басейні можна чимось заразитися. Однак хвороби – це не завжди неминучий наслідок, і багато для свого здоров’я відвідувачі можуть і повинні робити самі.

Холодна вода і зламана рука

На жаль, не завжди відвідування басейну приносить тільки позитивні емоції. Мешканка Івано-Франківська Наталія М. розповідає, що ходила у басейн Коледжу фізвиховання. Коли сезон лише розпочався, вода була тепла, але потім з кожним днем ставала все холодніша. Тож навіть після того, коли перепливала доріжку, дівчина не відпочивала, адже через холод потрібно було постійно рухатись. На цьому її плавання у басейні і закінчилось.

82 | МІСТО

Найперше, багато залежить від того, наскільки добре воду очищують. У басейнах нерідко живуть і розмножуються такі мікроорганізми, як криптоспоридії та лямблії. Ці паразити здатні викликати діарею, зневоднення, втрату ваги, болі в животі, лихоманку, нудоту і блювоту. Бактерії потрапляють до організму людини разом із недостатньо очищеною водою. Тож уникнути зараження допоможе належне хлорування води. Лікар вищої категорії, дерматовенеролог обласного шкірвендиспансеру Олег Льода розповідає, що до них часто звертаються люди, які кажуть, що підчепили якусь хворобу в басейні. Однак, від моменту зараження до перших проявів хвороби може пройти

ЗДОРОВ’Я

декілька місяців, тому гарантувати, що зараження сталося саме там, не можна. Проте ймовірність чимось заразитися – велика. «Те, що люди приходять і так кажуть, це правда. Там і справді є великі ризики. Тут важливу роль відіграє людська халатність. В басейні люди повинні митися в тапочках і роззуватися аж біля води, але чи справді вони так роблять – це вже інше питання. Тобто, якщо дотримуватися правил гігієни, все буде нормально», – пояснює лікар. Найчастіше, каже, у басейні можна підчепити грибок. Варто лише, наприклад, хворій людині, а потім здоровій пройтися без тапочок – і грибок гарантований. Ризик підхопити інші хвороби безпосередньо у воді трохи менший, адже її зазвичай сильно хлорують.

Важливу роль відіграє людська халатність. В басейні люди повинні митися в тапочках і роззуватися аж біля води, але чи справді вони так роблять «Воду мають міняти кожного місяця, але насправді роблять це, мабуть, раз на сезон. В мене дружина колись працювала медсестрою в басейні, то розповідала, що там воду хлорували щодня», – зазначає пан Олег.

| БЕЗПЕКА

Однак, не кожен організм витримає вплив сильно хлорованої води. Тож часто до шкірвендиспансеру звертаються люди з алергічною реакцією на хлор – від нього страждає насамперед шкіра та волосся. Лікар наголошує, якщо багато часу проводити у басейні, то ймовірність того, що отримаєте алергічний дерматит через хлор, дуже висока.

Для того, щоб унеможливити зараження іншими хворобами, обов’язковою умовою перед відвідуванням басейну повинна бути довідка зі шкірвендиспансеру про відсутність шкірних хвороб. За словами Олега Льоди, таку довідку можна отримати за півгодини. Для цього потрібно прийти, здати кров на сифіліс та пройти огляд у лікаря. Після цього він видає документ з інформацією, що людина може або не може відвідувати басейн. Пан Олег наголошує, що отримати «ліву» довідку у шкірвендиспансері неможливо, адже лікарям видають їх під розписку та реєструють. А от довідки для відвідування басейну від терапевтів його насторожують. «Не можна отримувати такі довідки в терапевта. Він же не може оглянути людину так, як лікар у шкірвендиспансері. Такі довідки можуть і не фіксуватися, тому є ймовірність, що їх отримали без належного огляду», – підкреслює він.

Тож, каже, які довідки приймати – це уже справа басейну. Саме він має слідкувати, щоб довідки не були від кого-небудь і написані «з коліна». Лікар там повинен подбати, щоб усі документи були єдиного зразка – це унеможливить зараження в басейні шкірними захворюваннями.

МІСТО | 83

КУЛЬТУРА

| НЕЙМОВІРНЕ

Повернення легендарної святині Ольга Рега

Нещодавно мистецькі кола Прикарпаття та України загалом сколихнула сенсаційна звістка: знайдено фрагмент ризи втраченої Зарваницької ікони Розп’яття Ісуса Христа. Слід реліквії загубився у 40-х роках минулого століття. Саме тоді небайдужі українці намагалися сховати її від знищення радянською владою.

Знайдена на руїнах

Щороку тисячі людей прямують до Зарваниці, щоб помолитися біля чудотворної ікони Божої Матері. Проте чимало з них навіть не здогадуються, що село на Тернопільщині, яке немов магнітом притягує прочан, колись мало ще одну дивовижну святиню – ікону Розп’яття Ісуса Христа. Вона, за описами очевидців, творила величні дива та неймовірні зцілення. І за це люди щедро винагороджували образ – прикрашали його дорогоцінними шатами та коронами. Проте у часи Другої світової війни, коли церква зазнала гонінь, реліквія безслідно зникла, а разом з нею і коштовні ризи. Історія із втраченою іконою на перший погляд може здатися не84 | МІСТО

КУЛЬТУРА

| НЕЙМОВІРНЕ

ймовірною: понад 70 років про оригінал не було жодних згадок, аж раптом в Івано-Франківську дивовижним чином з’являється елемент ризи – розкішний оклад ікони, виготовлений із чистого срібла, та ще й із позолотою. Щоб розібратися у всій цій історії, знадобиться невеличкий екскурс у минуле. Його для нас провів тернополянин Віктор Чернов, котрий останні декілька років мешкає в Івано-Франківську. Чоловік часто буває у Зарваниці, звідки родом його бабуся з дідусем та батьки. Саме він 20 років тому, ще будучи хлопчаком, знайшов ризу ікони Розп’яття Ісуса Христа на руїнах однієї з хат у Зарваниці. Пригадує: «Помітив прямокутний шматок чорної бляхи з заглибинами, а коли підняв і обернув її, здивуванню моєму не було меж: на ній виднілась позолочена колона, на котрій сидів півень. Зрозумівши, що це частина окладу ікони, обійшов практично всю територію, але другої частини знайти не вдалось».

Понад 70 років про оригінал не було жодних згадок, аж раптом в Івано-Франківську дивовижним чином з’являється елемент ризи – розкішний оклад ікони, виготовлений із чистого срібла Тоді Віктор ще не знав, яку саме ікону прикрашала ця риза. Спакував у торбу та відвіз до Тернополя. Про неї розповів лише найближчим родичам. А далі – школа, університет, робота, і знахідка відійшла на другий план. Повернувся до неї, лише коли переїхав до Івано-Франківська. Тоді і взявся за дослідження. Інформацію про походження ікони Розп’яття Ісуса Христа знайшов у книзі «Паломницька святиня Матері Божої в Зарваниці», яку написав о. Дмитро Квич: «У 1728 р., два тижні перед Великоднем, мешканець Зарваниці Стефан Долган (Stafan Dolhan), їдучи з Дарахова додому, найшов у полі «чорну шухляду»,

всередині якої був намальований на шовку образ Розп'яття Ісуса Христа. Після перенесення образу до церкви мешканці Зарваниці стали свідками того, як з нього стали спливати прозорі краплі. Водночас при образі почали відбуватись чудесні оздоровлення хворих». Свідчення Стефана Долгана та людей, котрі зцілилися біля образу, записала спеціальна комісія. Після цього ікону коронували срібною короною та розмістили у головному престолі. Віктор Чернов каже: «Власник Зарваниці, чернігівський воєвода, граф Міхал Пйотр Мйончинський, також зазнав від образу Спасителя чудотворної ласки. Тому він, етнічний поляк, зробив значну фундацію для української церкви. Саме за його сприяння відбулося офіційне оголошення чудотворності образу». Фіксувалися й інші

дива. До прикладу, жителі міста Бережани молилися до ікони, щоб відвернути епідемію холери, і біди таки вдалося уникнути. За отримані ласки люди прикрашали образ коштовними ризами. Проте, коли саме був створений срібний оклад, фрагмент якого знайшов Віктор Чернов, достеменно не відомо.

Чудотворний образ успішно пережив пожежу у старенькій церкві наприкінці XVIII століття. А також зберігся під час лихоліття Першої світової війни. Залишався він за головним престолом у церкві і під час Другої світової війни. Та коли до села поверталися більшовики, ікона потрапила до сховку. А відтак місцеві мешканці вирішили переправити чудотворні образи у безпечніше місце. Віктор Чернов відшукав дані про те, що під час транспортування МІСТО | 85

КУЛЬТУРА

| НЕЙМОВІРНЕ або навіть цілі оклади. У висновку йдеться: «Є підстави припускати, що цю пам’ятку слід пов’язувати з періодом, коли Українську Унійну Церкву очолював митрополит Київський Атанасій Шептицький (у 1715–1746 рр. – єпископ Львова і Галича, а в 1728–1746 рр. очільник Київської митрополії), котрий упродовж свого архієрейського служіння проголосив і коронував як чудотворні кілька ікон, в тому числі й образ Розп’яття Спасителя із парафіяльного храму у Зарваниці на Тернопільщині, про який тут ідеться. Про це свідчить і той факт, що загальні обриси компонентів вказаної ризи узгоджуються з відповідними деталями зображення на згаданій іконі, й усе це слід вважати достатніми аргументами для такого висновку».

Фото: Мар’ян Николюк

ікона Розп’яття була пошкоджена, проте у червні 1944 року таки доїхала до Львова, до митрополита Андрея Шептицького. Якою була подальша доля святині, можна тільки здогадуватися. Чудотворну ікону Богородиці невдовзі таємно повернули до Зарваниці, а от Розп’яття загубилося у лабіринтах історії. «Немає жодної фотографії оригіналу або ж його опису, – каже Віктор Чернов. – Точна копія ікони зберігається у Філадельфії, в церкві, яку заснував священик Василь Головінський, котрий до 1946 року перебував у Зарваниці. Спочатку там зробили копію ікони Зарваницької Матері Божої, а потім ікони Розп’яття Ісуса Христа. Її малювали з маленьких образків, які привіз до США якраз отець Василь Головінський». Копія ікони Розп’яття Ісуса Христа, за зразком тієї, що у Філадельфії, з 2012 року є і в церкві Святої Трійці у Зарваниці.

Об’єднавчий символ

Зібравши достатньо матеріалу, Віктор Чернов розмірковував, куди ж звернутися зі своєю знахідкою. Біля франківської ратуші частенько бачив афішу «Врятуймо скарби разом!». Як пізніше довідався, це проект, що передбачає реставрацію та відновлення старовинних сакральних творів. Познайомився з автором ідеї, завідувачем відділу реставрації Івано-Франківського краєзнавчого музею Валерієм Твердохлібом.

86 | МІСТО

Той знахідкою дуже зацікавився.

«У 2016 році ми відкривали виставку «Повернення сакральних реліквій», – розповідає Валерій Твердохліб. – У фондах музею були знайдені дуже цікаві артефакти: мощі святих із церкви на Верховинщині, антимінси Андрея Шептицького і архієпископа Левицького. І коли Віктор приніс нам ризу, це було своєрідне продовження цих пам’яток. Ми разом почали глибше дослідження. Зв’язалися із реставратором творів з металу Віктором Голубом, котрий підтвердив автентичність ризи і встановив, що вона виготовлена зі срібла».

В часи, коли країна веде війну, знайдення цих святинь є дуже знаковим. Такі речі завжди піднімали дух нації

Пошуки оригіналу ікони та фрагментів окладу дослідники планують продовжити. Певні, що саме зараз риза з’явилася невипадково. Адже в найскладніші періоди історії такі реліквії мали символічне значення. «Для нас це був великий сюрприз та відкриття. А для всієї країни це унікальна знахідка, – каже Валерій Твердохліб. – Ми стоїмо на шляху повернення історичної пам’яті і вшанування святих речей. Оскільки в часи, коли країна веде війну, знайдення цих святинь є дуже знаковим. Такі речі завжди піднімали дух нації. Тим паче, загублена ікона Розп’яття Ісуса Христа мала дуже цікаву історію. Вона об’єднувала українців, поляків, вірмен. Тобто, це те, чого нам зараз бракує».

Крім того, попередні здогади Віктора Чернова щодо ікони та ризи вже підтверджені науковцями. Експертний висновок стосовно знайденої реліквії зробив відомий мистецтвознавець Олег Сидор. Він пов’язує цей твір з епохою пізнього бароко, панівного в українській культурі у XVIII столітті, та згадує про популярні у той час прослави чудотворних ікон, яким присвячували окремі вівтарі й виготовляли золоті чи срібні корони

Нині знайдену святиню готують до експозиції. Напередодні Великодніх свят в Івано-Франківському краєзнавчому музеї відкриють виставку у рамках проекту «Врятуймо скарби разом!», де презентують увазі відвідувачів унікальну ризу. Подивитися на шати, які колись прикрашали чудотворну ікону, зможе кожен. А відтак, сподіваються дослідники, це стане поштовхом для подальших пошуків утраченої реліквії.

МІСТО | 87

КУЛЬТУРА

| ТВОРЧИЙ КЛУБ

Браття-гуцулики, сходімси до купи… Наталя Мостова

Кажуть, гуцулів Бог найбільше обдарував талантами. В Івано-Франківську відбулося вже третє засідання творчого клубу «Гуцульська скриня», створеного при всеукраїнському товаристві «Гуцульщина». Гуцульський край і сонячний, і ясний, різьбою щедрий, вишивкою красний… Але найбільша його окраса – талановиті люди, чимало з яких стали відомими далеко за межами України. У творчому клубі «Гуцульська скриня» на прикладі різних гуцульських сімей показують, як кожен щось творить, аби прославити свій рідний край, і при цьому залишається вірним патріотом Гуцульщини. Значну лепту в розвиток гуцульського руху вклала голова Івано-Франківського міського осередку всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Мирослава Корнелюк. Коли три роки тому вона переїхала з Верховини до Івано-Франківська, обійнявши посаду заступника начальника управління культури, національностей та релігій при ОДА, жінці дуже не вистачало частинки Гуцульщини. Мирослава Корне-

88 | МІСТО

люк почала гуртувати уродженців цього краю, котрі вже багато років проживають в Івано-Франківську. Так, наразі міський осередок налічує біля півтисячі учасників. Головна мета – показати, що люди не забули власне коріння, своїх предків. Здобутків теж немало: приміром, з ініціативи товариства проводять Міжнародний гуцульський фестиваль, який цьогоріч буде ювілейним, 25-м, і пройде у липні в Яремче.

Вже традиційно кожне засідання творчого клубу починається з урочистого нагородження. За вагомий внесок та активну громадську діяльність, збереження, примноження і популяризацію автентичної гуцульської культури й декоративно-прикладного мистецтва гуцулів відзначили подяками «двох щирих гуцулочок з гарними усмішками й організаторськими здібностями» – Лідію Шкрібляк та Марію Ляцьку.

КУЛЬТУРА

| ТВОРЧИЙ КЛУБ

Також почесну нагороду отримав порадник і приятель товариства Ігор Ганжа.

«За фахом – інженер-механік. Його головний секрет – досвід; не в наймах – має власний бізнес; порадник і світло у житті – дружина; гордість – син, – розпочала знайомство Мирослава Корнелюк. – Народжений не на Гуцульщині, але закоханий не тільки в наші гори, але й звичаї та обряди. З гордістю носить вишиванку, має щире та добре серце». За підтримку товариства, в тому числі й матеріальну, Ігоря Ганжу нагородили медаллю «За особливі заслуги перед Гуцульщиною».

«Чарівний гуцульський край я побачив ще в далекому 1984 році, – каже Ігор Ганжа. – Одразу закохався в нього. Навіть замріяв собі, що добре було б тут оселитися. Полюбився стиль життя гуцулів, їхні відданість і неповторна автентична людська натура…». МІСТО | 89

вул. Галицька, 25, ТЦ «Яблуко» (0342) 75 20 12 (067) 344 67 13

Фортечний провулок, 1, галерея «Бастіон» (0342) 75 23 30 (050) 581 44 23

На фото: TAYANNA. Фото: Дмитро Садовий

ь т ю а р и б о и к р і З 90 | МІСТО

МІСТО | 91

КУЛЬТУРА

| УЛЮБЛЕНЕ

Олексій Гнатковський про жінок, які його надихають Наталя Мостова

Останнім часом повсюди почали активно обговорювати тему емансипації. Для провідного актора Івано-Франківського облмуздрамтеатру Олексія Гнатковського ця тема видається штучною, адже він не вбачає тут жодних суперечностей і вважає, що в чоловіка і жінки свої неповторні ролі. «Ким є для мене жінка? – міркує актор. – Якоюсь унікальною, фантастичною, майже космічною істотою, яка одночасно перебуває в багатьох реальностях. І в цьому вона прекрасна. Чудесний дар народження життя має саме жінка. Чоловік розумний, але жінка мудріша – вона інтуїтивно знає, що й коли треба робити. Чоловік діє, але саме жінка його спонукає і мотивує. Вона дозволяє або не дозволяє всьому статися. Жінка може збудувати чоловіка, а може і зруйнувати».

92 | МІСТО

КУЛЬТУРА

| УЛЮБЛЕНЕ

Наталка Половинка

Артистка, педагог. Надихає не зраджувати позицію митця, не скотитися в попсу. Ця жінка є дуже потужним духовним світочем для Олексія. Кожна зустріч із нею – наче ковток свіжого повітря. Наталка допомагає не потонути в безпечній і зручній буденності, яка зрештою веде до рабського існування. «Вона постійно нагадує, як важливо йти за своїм духом, слідувати своєму покликанню», – каже Гнатковський.

Ольга Гнатковська

Дружина. Муза і соратник. Надихає, бо в ній дивовижно поєднуються краса зовнішня і внутрішня, тонкий смак і гострий розум – а це для Олексія головне. «Ольга – особистість. Мені завжди цікаво з нею. Дружина слухає, аби зрозуміти, аби дійти до істини. Ми з нею і досі, після семи років стосунків, можемо без упину розмовляти цілу ніч», – відверто ділиться артист. Ольга не боїться мріяти і крокувати до своїх мрій. І це теж шалено надихає Олексія. А ще ця жінка вміє створити затишок у душі свого чоловіка.

Ірма Вітовська

Акторка. Надихає, бо має тверду громадянську позицію. Як мисткиня, як українка… Це дуже важливо для Олексія. Після Революції гідності вона принципово не знімається в російському кіно. На шкоду собі, до речі. «Ось що таке справжній вияв громадянської позиції, – певен Гнатковський. – Вона ніколи не зрадить собі. І це круто! Вона не інтернаціональна актриса, не космополітична. Мистецтво не може бути поза політикою, коли в твоїй країні війна».

Марія Приймаченко

Українська народна художниця. Надихає на творчість. Народилася на початку минулого століття, виросла в селі на Київщині… Визнана генієм. Ця жінка ніде не вчилася малювати, але при цьому створювала фантастичні картини. Вона увібрала духовну спадщину українського народу за всі віки і видала це у своїх роботах, аналогів яким немає ніде в світі. «Марія Приймаченко для мене – своєрідний портал, – ділиться актор, – усього культурного і духовного надбання нашого етносу, включаючи навіть язичництво». Олексій зізнається, що часто звертається до картин геніальної мисткині – аби почерпнути енергетики.

Ліна Костенко

Письменниця. Надихає бути сильним духом. Ліну Костенко актор вважає справжнім атлантом, який тримає український дух. Вона довгий час мовчала, говорила зі світом лише віршами. «Вона мені видається такою сильною, як віковічна скеля, і здатною спопелити за найменшу фальш», – каже артист. МІСТО | 93

ЗДОРОВ’Я

| МОЖЛИВОСТІ

Психолог із Німеччини розпочинає в Івано-Франківську унікальне навчання Наталя Мостова

Відомий німецький психолог, педагог, фінансовий консультант Ханс-Вольфф Граф завітає до Івано-Франківська, аби сформувати команду професіоналів у сфері психології та педагогіки. У березні пройде серія зустрічей із німецьким фахівцем, а в квітні для психологів і людей, які цікавляться психологією, стартують унікальні курси за авторським методом Ханса-Вольффа Графа – індивідуальна транссистемна психологія. на практиці вже десятиліттями. Більшість із них пан Граф розробив сам, інші – розширив та доповнив.

Якщо ви зацікавилися ІТП, то маєте можливість першого знайомства з методом та його автором у такі дні:

Як зазначає Ханс-Вольфф Граф, більшість із тренінгів і семінарів, які зараз проводять в Івано-Франківську, є великою мірою просто мотиваційними або коучинговими, і насправді з психологією не мають нічого спільного. «Я ж пропоную кардинально інший підхід до психології, зокрема до того, як підступитися до проблеми іншої людини», – запевняє фахівець. Авторським методом пана Графа є індивідуальна транссистемна психологія (ІТП). «Більшість психологів і психотерапевтів роблять помилку, намагаючись одним чи кількома методами, які вони вивчили, вирішити проблеми кожної людини, – каже психолог. – Але той, хто думає лише в рамках однієї системи чи школи, дуже часто у практичній роботі наштовхується на межі своїх можливостей». Що саме відрізняє ІТП від багатьох інших шкіл та підходів у психології? Її багатовекторність. ІТП є таким собі «ящиком з інструментами» для практичної роботи. Тут є понад три десятки різних моделей мислення, частина яких знаходить успішне застосування 94 | МІСТО

9 березня з 14.00 до 17.00 – тренінг «Епідемія «важких» дітей. Як бути?». Учасники зможуть зрозуміти, як знайти підхід до дитини з проблемною поведінкою, а також звідки брати сили і натхнення для щоденної часом нелегкої роботи педагога.

10 березня з 13.00 до 16.00 – тренінг «Виховання без примусу і маніпуляції. Чи можливо бути партнерами з дитиною?». Під час заходу Ханс-Вольфф пояснить, чому батьки у стосунках із дітьми часто зриваються на крик, чому сценарії сварок повторюються, чому батьки так часто впізнають себе у власній дитині, але бояться це визнати.

Окрім цього, Ханс-Вольфф Граф як почесний спікер виступатиме на Міжнародному фестивалі особистісного розвитку і творчості «Art-Praktik», який пройде в Івано-Франківську 10-11 березня. Німецький фахівець говоритиме на тему «Біль – мій друг і порадник». Можливість глибшого знайомства з ІТП з’явиться в рамках інтенсивного навчання для психологів і людей, які цікавляться психологією, котре проводитиме Ханс-Вольфф Граф. Розпочнеться навчання базовим курсом, що складається з шістьох модулів, кожен із яких триватиме по два дні (з 10.00 до 19.00 на вихідних). Перший модуль відбудеться вже 21-22 квітня. «Перший модуль

дасть можливість усвідомити першопричини власних страхів та комплексів, «паралізуючих установок», – пояснює психолог. – Ви зможете подивитися на проблеми як на шанси й навчитеся розпізнавати психоігри; зможете почути, зрозуміти й навчитися підтримувати свою «внутрішню дитину». А ще ми зануримося в еволюцію нашого мозку, щоб краще зрозуміти власну тріаду Тіла, Розуму й Душі, витоки й істинні причини психосоматичних криків про допомогу нашого організму».

Учасники курсів згодом матимуть можливість долучитися до іншого масштабного проекту, який стартуватиме в Івано-Франківську. Йдеться про «Школу – місце радості», яка має на меті реформувати сучасну освітню систему, показавши інший погляд на стосунки між педагогом і учнем, коли кожна сторона отримує задоволення і натхнення від навчального процесу. Крім того, випускники курсу, ставши капітанами корабля власного життя, зможуть проводити корисні тренінги не лише для педагогів, але й для всіх зацікавлених. Вищезазначені семінари й тренінги проводяться з асистуванням перекладача Анастасії Сидоренко, яка вже багато років працює разом із Хансом-Вольффом Графом. Контактна особа для запису на базовий курс навчання або один із тренінгів – Марта Симотюк, 0505675308, 0679739431. До речі, ті, хто придбає квиток на «ArtPraktik» у Марти, матимуть можливість безкоштовної консультації з Хансом-Вольффом Графом.

Тарас Виноградник, депутат Івано-Франківської обласної ради, директор ТОВ «Арсенал Сіті» Весна! Вкотре до франкового міста завітає вона – сповнена надіями, мріями, бажаннями, уявленнями і сподіваннями! Буде бентежити наші серця, хвилювати уяву і вдихати життя в нові ідеї, плани і наміри. Коли я розмірковую про цю, найпрекраснішу, пору року, завжди асоціюю її з Жінкою, з її внутрішньою силою і зовнішньою красою. Весна будить землю від сну, відновлює життя, наповнює все буття змістом. Жінка сама є синонімом слова «життя», адже тільки вона може подарувати світу биття нового серця і таким чином виповнити незбагненний замисел Творця. Тому ви, наші прекрасні жінки – матері, дружини, доньки, сестри, є тими, хто несе життя у світ і наповнює його змістом. Ви надихаєте поетів і художників на створення шедеврів у мистецтві, окриляєте на нові досягнення у світі науки і техніки, спонукаєте на відкриття незвіданих горизонтів. Бажаю вам не загубити своєї унікальності у вічних пошуках себе і змісту буття. Хай ваша жіночність і краса розквітають разом із весною у всій палітрі самобутності й неповторності! Сьогодні важко збагнути, що жінкам довелось багато років виборювати своє природнє право на рівність. І навіть Іван Франко у червні 1884 року виступав у Станіславові саме на зборах Товариства українських жінок. Як же хочеться, щоб ваше життя ставало приємнішим, наповненим щасливими митями і позитивними емоціями, а на обличчях, як весняне сонце, завжди сяяла усмішка. Напевне, ми, чоловіки, саме задля цього працюємо і долаємо всі перешкоди, щоб на ваші тендітні плечі випадало якнайменше тягарів і випробувань. Але так уже є, що ви завжди поруч і ділите навпіл всі труднощі. Саме вам довелося стояти у борні за незалежність України, виносити і лікувати поранених на Майдані, бути волонтерами на Сході, відправляти чоловіків і синів на війну, яка зараз триває, вірити, молитись і чекати. Тому сподіваюсь, що ця весна дасть новий поштовх до подолання наших проблем і оновлення нації. Нехай нам не забракне сил, як не бракує його весняному сонцю!

МІСТО | 95

ПРОЕКТИ

| ЖІНОЧЕ

«Клуб успішної леді» – унікальна платформа для обміну досвідом та самореалізації для жінок в ІваноФранківську. Будь-яка учасниця клубу може стати спікером та презентувати себе чи власний бізнес. У клубі обговорюються різні питання: материнство, виховання дітей, стосунки, подорожі, краса, стиль, здоров’я, бізнес, кар’єра. Реєструйтеся у клубі та станьте частиною товариства успішних та щасливих леді!

Зареєструйтесь у клубі за телефоном: (050) 859 86 62 (Вікторія) і отримайте особливі переваги.

96 | МІСТО

МІСТО | 97

КУЛЬТУРА

| СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО

Ярослав Яновський –

Анатолій Звіжинський

мольфар кольору

«Живопис – фарба, колір, – він закладений всередині нашого організму. Його спалахи бувають великі і вимогливі. Моя нервова система забарвлена ними. Мозок мій горить від їхнього кольору». Казимир Малевич Я. Яновський, фото Яреми Проціва

98 | МІСТО

КУЛЬТУРА

| СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО

«Король і королева», 1999 «Тілець», 2007

«Я.Я.» – любить підписувати свої полотна не лише живописець, а й письменник, фотограф, відеоартист, перформер… Проте найбільше – художник, якщо розглядати це поняття в контексті тотальної естетики. Яновський творчий завжди і в усьому, він поєднує не лише різні стилі чи течії, а й синтезує різні види мистецтва, і це йому вдається дуже зграбно. Як зазначає сам митець, його творчість інтуїтивна, себто якість приходить не від розуму, а від натхнення.

У 90-ті художник малював полотна, сповнені нестримної безсвідомої енергії, що не піддається спробам логічного розуміння. Хоча його творчість тих років і вкладається в безрозмірне прокрустове ложе постмодерних естетик, її аж ніяк не назвеш одновимірною. «Моя юність припала на кінець Радянського Союзу і початок незалежності. Тобто, я був достатньо юним і дуже, скажемо так, інтенсивним. Власне, коли я вчився у Львові в училищі ім. Івана Труша, мав доступ до якісної інформації. Бо в Радянському Союзі «західна» візуальна інформація була обмежена. Старався завжди знайти щось таке, чого офіційно не вчили в офіційній програмі, в офіційних закладах. І цей пошук чогось іншого, на той час забороненого (а насправді воно було відкритим у світі), стимулював до інакшого погляду на світ. Тому що традиційні речі є завжди. Вони – зовнішнє. А інакшість у мене всередині», – пояснює художник.

Я. Яновський, Ю. Іздрик, В. Мулик на відкритті «Імпреза. Провінційний додаток №2», фото Павла Дроб’яка

Художник розпочинав, як і багато хто тоді, з «п’яного експресіонізму», брутального варіанту американського абстрактного живопису У перших значних роботах (1989-1991 рр.) превалює момент репарації форми, підсилений прямолінійною експресією ламаних площин, спрощених ліній та застосування техніки in pasto. У 1989-му з’являється «Музика» (диплом бієнале «Відродження», Львів, 1990) – несподіваний експромт на ґрунті традиційної гуцульської тематики й колористики. Архаїзований застиглий малюнок поєднано з інтенсивними ударами розпечених червоно-помаранчево-жовтих кольорів. В період національного відродження на зламі

«Дідо», 2011

МІСТО | 99

КУЛЬТУРА

| СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО

1980-90-х, залишаючись на рівні здорової екзальтації («Українська мадонна», «Мойсей», триптих «Всесвіт»), художник переходить від форм предметного мистецтва до абстракції. Інсталяція «За нашу і вашу незалежність» створена спільно з Ростиславом Котерліним й Анатолієм Звіжинським навесні 1991-го, а в серпні відбулося проголошення незалежності України. Інсталяція виставлялася в кінці вересня на знаковій для франківського мистецтва виставці «Імпреза. Провінційний додаток №2», з котрої починається формування поняття «станіславський феномен».

«Поля, засіяного маком...», не пригнічує естетично вишукану і мальовничо розкріпачену формальну сторону. Славкова спонтанність і безпосередність зачаровують навколишніх і допомагають йому у творчому самовираженні. Він розпочинав, як і багато хто тоді, з «п’яного експресіонізму», брутального варіанту американського абстрактного живопису, що виклично суперечив академічним штудіям, отриманим в училищі. Це тоді здавалось легким і викличним. Але незважаючи на хороші результати і привабливість, зумів поступово відійти від безвідповідальності і спробувати себе у концептуалізмі. У видавничому проекті Яновського «Ландшафт» («Лілея-НВ», 1996) медіа та комунікації розглядаються як прорив до необмежених можливостей художнього впливу і візуальної свободи.

«Дим над водою», 2012

Схильність художника до екстравертного множення «мистецтва власних міфологій» зумовила виникнення цілого ряду перевтілень та містифікацій Після подорожі до Франції влітку 1993-го явного вираження набувають «неокласичні» імпресії у творчості, що йдуть від постімпресіонізму та авангарду. «Постфранцузький період» увінчався циклом робіт і, зокрема, відзначеними дипломом журі «Імпреза-93» диптихом «Поле, засіяне маком, і дівчинка, що вийшла з підземелля (присвячується Гогену і товаришу М)» та «Дерево-мутант, що загубило коріння (присвячується Ван Гогу)». Парадоксальність назв, знаково-ребусний характер композиції поряд з енергетичною зарядженістю колориту виказують момент інтелектуальної гри автора з глядачем, який примушує останнього шукати розв’язки на підсвідомому, інтуїтивному рівні. Втім, легкий наліт параноїдально-наркотичних марень, що вкриває підтекст 100 | МІСТО

«Smoke on the water», 2007

Схильність художника до екстравертного множення «мистецтва власних міфологій» зумовила виникнення цілого ряду перевтілень та містифікацій у його проектах. Живопис, пластика, акціонізм, відео та фото використовувалися ним для освоєння табуйованих, на думку автора, арт-просторів: проблема клонування та фетишизації образу Т. Г. Шевченка («Пере-Втілення», 1998), дуалізм жіночого – чоловічого (фотосерія «Alter Ego», 2000 та «День Конституції», 2002), своєрідні «польові дослідження» психосексуальних станів людської натури (фотопроект «Мистецтво – небезпечна зброя», спільно з В. Найденовою). Але Славко не був би самим собою, якби уся ця серйозність не супроводжувалась паралельно ще одним видом мистецької діяльності – перформансом. Ділитися своєю енергетикою наживо з глядачем, співучасником, свідком. Це його стихія – не треба слів. Тільки дія. Терпіти, коли тебе шмагають нагайкою (Київ), мастурбувати в «Дзизі» (Львів), лазити горами (Яремче), різати рибу (Івано-

КУЛЬТУРА

Франківськ), пити кров, змішану з горілкою (Санкт-Петербург, Росія), показувати слайди (Гмунден, Австрія), знову пити, переливати воду з Бистриці в Дунай (Регенсбург, Німеччина), приворожувати, чаклувати, шаманствувати, мольфарити… Творити атмосферу. Славко малює, як дихає. Він не задумується при цьому. Живе, ніби вічно. Не переймається соціальним.

«Афродіта», 2008

Ярослав Яновський у своїх перформансах досліджує культ гірських язичницьких та християнських ритуалів і їхній вплив на людську свідомість, тому вони мають певний «присмак» шаманізму, якоїсь такої езотерики. Для прикладу, перформанс «Цісарська риба» відбувався на мості через ріку Дунай в місті Регенсбург, Німеччина. Дуже старе місто, засноване римлянами 179 року нашої ери. В архітектурі можна знайти всі пізніші епохи. Міст через Дунай збудований римлянами, а пізніше реконструйований. Асистентка (і співавторка Весела Найденова) робить художнику на спині 12 надрізів, і з тих ран струмочками тече кров. У глядачів виникають асоціації з ангелом, у якого прорізаються крила. Під почерговий передзвін маленьких дзвоників відбувається акт пам’яті – невловима пауза за померлими від тоталітарних режимів (радянського та фашистського). Опісля Весела Найденова злизує кров зі спини, ніби приймаючи причастя. «Це викликано необхідністю гендерної рівноваги», – пояснюють

митці. Кров, що далі стікала з ран, збиралася в чашу з водою, щоб бути вилитою у Дунай. Все дійство супроводжувалось музикою, передзвоном, вуличними звуками та тривало хвилин 15-20. «Ідеологічно це було пов’язано з тим, що ріка Дунай впадає у Чорне море, а звідти, з Чорного моря, форель вертається у Прут, із Пруту – в гірські ріки, де ми потім цю форель виловлюємо і знов споживаємо. Тобто, коло замикається». Про пластику: за словами Ярослава Яновського, багато скульптур разом із мистецькою цінністю мають і цілком повноцінну ужиткову функцію. Наприклад, розмальовані та інкрустовані ковбани можна використовувати для сидіння. Одна зі скульптур мала стати дерев’яним «сейфом», але 10 років тому замовник не мав грошей, щоб заплатити митцю за завершення роботи, і скульптура досі чекає на нього, от лишень сховку в ній вже нема. Зате вигляд має красивий. Скульптура під назвою «Тілець» – то насправді олень, але без рогів. Тут постмодернізм завмирає у грайливій красі, зберігаючи незнану ауру, що не піддається однозначним оціночним визначенням. Цим роботам властивий межовий суб’єктивний метафоризм, котрий художник прагне екстраполювати назовні, завойовуючи території для поширення власної чуттєвості, еротизму й виразного художнього жесту. Послуговуючись знову-таки метафорою, мистецтво Я.Я. можна було б назвати «гуцульським сюрреалізмом», однак сюрреальність – це вагомий, але не єдиний складник його артефактів. Треба звернути увагу на іконографію облич не тільки у живописних полотнах, але й у пластиці. Видовженість ликів, їхня відстороненість надають творам сакрального звучання, демонструють прагнення автора вийти на універсальні естетичні коди. Гріх не бачити його творчості. Гріх не мати його робіт. Це не перебільшення. І не реклама. Так воно є. Його живопис, графіку, скульптуру варто мати у своєму помешканні (виставка

| СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО

творів Ярослава Яновського «Ганджубас» у галереї «ЧЕЧ», ІваноФранківськ, вул. Коновальця, 80а, триватиме до кінця березня). Відверта сексуальність приворожує жінок. Естетика на межі кітчу і дизайну вправно вписується в простір. Середовище, точніше його ландшафти, загадки, історії, простежуються у кожній із робіт Яновського. Недарма він називає свою творчість творенням ландшафтів. Одного разу увійшовши в річку мистецтва, Ярослав усе життя опановує плин течії. Ця ріка – гірська, мінлива, стрімка, вибухова – максимально залежна від перепадів атмосферного тиску, температури повітря, ландшафту. Щоб глибше збагнути твори художника, варто пам’ятати про те, що Ріки ведуть до Океану.

«Яблука дозрівають пізно», 2014

«Атака сонячних зайчиків», 1995

МІСТО | 101

СПОРТ

| ОЛІМПІАДА-2018

Тетяна Петрова… увійшла в історію Микола Волков

Цього року спортивна родина Івано-Франківщини поповнилася ще одним олімпійцем. У складі олімпійської збірної України на зимовій Олімпіаді в корейському Пхьончхані виступила франківчанка Тетяна Петрова. Попри те, що медалей 24-річна спортсменка не здобула, вона увійшла в історію українського спорту. Франківчанка Тетяна Петрова – перша українська спортсменка в Олімпійських змаганнях з могулу

102 | МІСТО

СПОРТ

На минулій зимовій Олімпіаді в Сочі 2014 року Прикарпаття було представлене одразу трьома спортсменками. Тоді на старти виходили гірськолижниця Богдана Мацьоцька та фристайлістки Надія Діденко і Надія Мохнацька. Цього ж року честь Франківщини як одного з центрів зимових видів спорту врятувала могулістка Тетяна Петрова – єдиний представник нашої області на зимових Іграх 2018 року.

| ОЛІМПІАДА-2018

У могулі спортсмен має одночасно долати підступні горби на трасі та виконувати акробатичні стрибки з трамплінів

Вона тренується під керівництвом Сергія Чмеля вже близько восьми років. Могулом почала займатися на трасах туристичного комплексу «Буковель», де пройшла шлях від звичайної лижниці до учасниці Олімпійських ігор. Могул – одна з найскладніших дисциплін фристайлу. На змаганнях спортсмени спускаються з гори на лижах спеціальною горбистою трасою, що має нахил 27 градусів, і виконують при цьому акробатичні стрибки зі спеціальних трамплінів.

Через свою складність могул вимагає цілого комплексу тренувань. Так, щоб вивчити новий стрибок, Тетяна Петрова спершу відпрацьовує фігури до ідеалу на батуті в манежі Івано-Франківського коледжу фізвиховання. Після цього – на «Буковель», де працює на трампліні зі штучним покриттям, зведеному біля озера. Тут є можливість «шліфувати» фігури в повітрі, стрибаючи у воду, а завдяки штучному покриттю тренуватися можна навіть улітку.

Щоб виступити на Олімпіаді в могулі, треба увійти до тридцятки найкращих спортсменів світу «Аби відпрацювати елемент на трампліні над озером, треба вдало стрибнути мінімум 60 разів, – говорить Сергій Чмель. – Тільки після цього можна стрибати на снігу. Коли починається зимовий сезон, облаштовуємо в «Буковелі» тренувальний трамплін десь в стороні від туристичних трас, спушуємо сніг у зоні приземлення, щоб було м'яко, безпечно, і працюємо далі. Якщо все виходить на цьому тренувальному трампліні, можна переходити власне на могульну

Тренер Сергій Чмель задоволений першим олімпійським досвідом своєї підопічної

трасу, де є горби. Тут робота вже має бути дуже чіткою, щоб, не дай Боже, не впасти і не травмуватися. Саме тому перед могульною трасою маємо пройти всі ці попередні етапи». Чимало непосвячених людей сприймає участь спортсменів в Олімпійських іграх як само собою зрозуміле. Люди не підозрюють, що, аби потрапити на Олімпіаду, потрібно пройти дуже довгий і нелегкий шлях. За словами Сергія Чмеля, щоб виступити на Олімпіаді в могулі, треба увійти до тридцятки найкращих спортсменів світу. Спершу треба просто потрапити до першої тридцятки на Чемпіонаті чи Кубку світу, тоді лише спортсмен отримує право брати участь в олімпійському відборі. А сам відбір складається знов-таки з цілої низки світових змагань – кількох етапів Кубка і чемпіонату, де спортсмени отримують спеціальні бали за місця,

які вони посіли. Хто більше їх набере за підсумками сезону, той і проходить на Олімпіаду. Таким чином, сама участь в Олімпіаді вже є великим досягненням для того, хто здобув це право.

«Цього року відбір на Олімпіаду був рекордним за кількістю учасників серед жінок – виступало близько 70 спортсменок, – розповідає Сергій Чмель. – Було дуже важко. Тетяна увійшла до світової тридцятки найкращих буквально в останні дні, тож це була для нас велика удача».

Поки що найкращим світовим результатом Петрової є 29-те місце на минулорічному чемпіонаті світу в Іспанії. Щодо інших змагань, то франківчанка була п'ятою на Всесвітній універсіаді-2017, увійшла в десятку найкращих на Кубку Європи в Швейцарії, перемогла на міжнародному старті в Словенії 2015 року. Чотири рази МІСТО | 103

СПОРТ

| ОЛІМПІАДА-2018

вона перемагала на чемпіонаті України і зараз є чинною чемпіонкою. Єдиний мінус – ці змагання не беруться до уваги при олімпійському відборі. Тож потрібно було пройти вир світових стартів. Тільки приїхавши до корейського Пхьончхана, Тетяна Петрова вже вписала своє ім'я в історію українського спорту, адже стала першою представницею України на Олімпійських змаганнях з могулу.

У Кореї в Петрової був доволі насичений графік. Працювали щодня. Так, о третій по обіді вирушали з тренером на вечірнє тренування, а поверталися звідти о десятій вечора. Тож сил на якісь розваги чи прогулянки олімпійським містечком абсолютно не було. «Насправді олімпійське містечко в Пхьончхані дуже компактне, – ділиться враженнями Тетяна. – Коли я їхала сюди, думала, що це грандіозний комплекс, величезна територія. Натомість все дуже близько. Із розваг для спортсменів, які я бачила – два масажних крісла, два аерохокеї, два більярди і кілька ігрових приставок. Ось і все. На Олімпіаду приїжджають працювати, а не відпочивати».

Приїхавши до корейського Пхьончхана, Тетяна Петрова вже вписала своє ім'я в історію українського спорту На самих змаганнях, на жаль, для Тетяни Петрової не йшлося про медалі. На першій кваліфікації вона посіла 29-те місце (46,19 балів). Шанси були на другу кваліфікацію, де треба було потрапити у першу десятку з 20 спортсменок, що залишилися (10 найкращих з першої кваліфікації достроково вийшли до фіналу). Але цього зробити не вдалося. «Олімпійські ігри – це змагання найвищого рангу, тому хвилювань та емоцій більше, ніж на звичайному Кубку світу, – говорить Тетяна Петрова. – Вийшовши на старт, я була готовою, проте ці емоції і тиск відповідальності все ж взяли гору. Звісно, що хотілося виступити краще, але я дякую долі, своїм 104 | МІСТО

батькам і тренеру за те, що я тут, що змогла відчути це. Тепер дуже хочу поділитися цим досвідом зі своїми молодшими колегамиспортсменами. Адже цей старт був і заради них».

«На жаль, нам не вдалося пройти до олімпійських фіналів, проте Тетяна дуже старалася, робила все, що могла, ризикувала, тож я вважаю, що ми виконали наше завдання-мінімум – потрапили на Олімпійські ігри і набралися безцінного досвіду, – підсумовує Сергій Чмель. – Я впевнений, що ми будемо значно краще підготовлені до наступного олімпійського циклу». По приїзду з Олімпіади довго відпочивати не вдалося. Вже 17

лютого Сергій Чмель, який віднедавна є старшим тренером збірної України з могулу, знову вирушив на «Буковель», де почав заняття з юніорською збірною. Вже 28 лютого в Австрії відбулися два етапи Кубка Європи, а через два тижні ще один етап чекав у Швейцарії. «Тетяна Петрова, напевно, перша в Україні учасниця зимової Олімпіади, яка тренується виключно в Україні, – говорить Сергій Чмель. – Це дуже важливе досягнення, яке показує, що нарешті ми доросли до того рівня, коли можемо виховувати олімпійців. Головне – наявність спортивної бази, підтримка спортсмена і невтомна праця».

Тетяна Петрова і тренер Сергій Чмель працюють разом уже вісім років

МІСТО | 105

ЗДОРОВ’Я

| ДОЗВІЛЛЯ

«Акваторія»–

3000 м² сімейного відпочинку та оздоровлення Знайти заклад, у якому вся сім’я може не лише відволіктися від буденності та відпочити, а й оздоровитися, та ще й так, щоб при цьому ні дорослі, ні діти не відчували дискомфорту, доволі складно. Але вихід є — всього 30 хвилин їзди від обласного центру – і ви у спортивно-оздоровчому комплексі «Акваторія». За майже два роки функціонування працівники комплексу довели, що тут – територія комфорту і здоров’я як для малюків, так і для дорослих.

Відвідувачі із задоволенням можуть провести час у басейні (25 м, 6 доріжок, два рівні глибини, зона стрибків глибиною 4,5 м) чи, приміром, SPA-зоні, до якої входить: римська парна, фінська сауна, відра-водоспади з холодною водою, контрастні ванни для ніг, зона відпочинку та соляна кімната.

106 | МІСТО

ЗДОРОВ’Я

| ДОЗВІЛЛЯ

У закладі функціонує тренажерний зал площею приблизно 300 м², оснащений кардіо- і силовими тренажерами з останньої лінійки «X Line» українського виробника «Inter Atletika». Ви можете спробувати фактично будь-які з вищезгаданих занять, або ж приділити час тільки собі, відвідавши косметолога, масажиста чи салон краси.

В «Акваторії» також функціонує дитячий басейн (12 м на 6 м, два рівні глибини) зі спеціальним температурним режимом (вода – 33°C, повітря – 34°C). В ньому проводяться заняття з плавання для немовлят із трьох місяців, групові заняття з плавання для дітей від 6 до 16 років.

Заклад пропонує різноманітні програми організації та проведення дитячих днів народжень. Враховуючи ваші побажання й фантазії, команда «Акваторії» створить унікальний проект індивідуального свята для дітей різного віку. А прекрасним завершенням сімейного відпочинку та оздоровлення стане спільний обід чи вечеря в кафе «Aqua», яке пропонує своїм відвідувачам здорову, корисну та смачну їжу.

МІСТО | 107

СПОРТ

| ЄДИНОБОРСТВА

Бійцівський клуб «Альянс»

Де ми, там перемога

Бійцівський клуб «Альянс» облаштований згідно з найвищими стандартами. Ми пропонуємо відвідувачам все необхідне для комфортних і якісних занять єдиноборствами. На сьогодні клуб один з найкращих в Івано-Франківській області, він обладнаний рингом, кліткою-восьмикутником, татамі та понад 15-ма робочими грушами.

108 | МІСТО

СПОРТ

| ЄДИНОБОРСТВА

До тренерського складу входять: Петрущак Андріян – президент федерації ММА Івано-Франківської області, Бочкур Андрій – старший тренер ІваноФранківської області серед юнаків з боксу, тренер спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву, Саюк Олександр – призер та переможець міжнародних і всеукраїнських турнірів з боксу. Інтенсивні класи з боксу, фрі-файту, мікс-файту, тайського боксу дозволять Вам нанести удар по стресах, поганому настрою та лишній вазі, зміцнять тіло та загартують дух. Метою ваших занять може бути як підтримка форми, набуття навиків самооборони, так і досягнення високих спортивних результатів, виступи на турнірах і професійний ріст як спортсмена.

Все більшої популярності на базі клубу набирають заняття для дітей. Дуже важливо, щоб тренер не нав’язував малюкам культ сили, а пояснив, що багатьох конфліктів можна уникнути, якщо спробувати домовитись. Тренер БК «Альянс» – це не лише строгий наставник, а друг та порадник, який вчить бути ввічливим, добрим, але не агресивним.

На сьогодні бійцівський клуб «Альянс» це:

• одна з найуспішніших команд бійців змішаних єдиноборств ММА України;

• команда професійних спортсменів-чемпіонів не тільки українського, але й європейського та світового рівнів;

• найкраща команда як аматорського, так і професійного ММА Прикарпаття; • інтенсивний розвиток змішаних єдиноборств ММА в Івано-Франківську;

• команда спортсменів з високими званнями, що налічує одного майстра спорту міжнародного класу, 7 майстрів спорту України та понад 15 кандидатів у майстри спорту України; • боксери БК «Альянс» – переможці та призери зонального чемпіонату України 2018 р. та чемпіонату України 2017 р.; • переможці міжнародних турнірів з боксу в Молдові та Словаччині; • місце проведення відкритих тренувань та пресконференцій до міжнародних матчевих зустрічей Україна-Ірландія-2016 та Україна-Німеччина-2016-2017.

Найкращий зал міста для занять єдиноборствами, професійні тренери, дружня та успішна команда спортсменів. Це все – бійцівський клуб «Альянс». Приєднуйтесь до команди чемпіонів та ідіть назустріч новим перемогам.

м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 145б, тел.: (0342) 71 88 26, (066) 788 59 86, (096) 478 44 58

fc.alliance.if.ua

МІСТО | 109

СПОРТ

| ПРОХАННЯ

Франківські джитсери їдуть на чемпіонат світу Успіхи спортсменів прославляють Батьківщину далеко за її межами. Своїми здобутками вони відстоюють престиж держави. Втім, навіть при значних досягненнях наші спортсмени не завжди можуть розраховувати на державну підтримку.

110 | МІСТО

СПОРТ

| ПРОХАННЯ

Минулого року команда спортивного клубу «Тигр» привезла з чемпіонату світу з джиу-джитсу в Абу-Дабі, ОАЕ, 6 медалей: 4 золота, 1 срібло та 1 бронзу. Успішний виступ франківського десанту допоміг Україні посісти 6 місце у загальнонаціональному рейтингу серед 42 країн-учасниць. Чотири рази юні франківські спортсмени піднімалися на найвищу сходинку п’єдесталу з прапором нашої Батьківщини та отримували омріяні, виборені у жорстких поєдинках нагороди. Втім, свої медалі спортсмени здобули не завдяки потужній підтримці держави, а швидше всупереч усім труднощам. Медалі та кубки на світових чемпіонатах – це не лише питання якісної фізичної підготовки спортсменів, а й значні фінансові витрати на дорогу, проживання та харчування за кордоном. Усі ці витрати лягли на плечі батьків, які прагнуть підтримувати дітей на шляху до підкорення найвищих спортивних вершин.

У квітні 2018-го чемпіонат світу з бразильського джиу-джитсу вже традиційно відбудеться в Абу-Дабі. Представляти Івано-Франківськ на престижних змаганнях цього року готується 14 спортсменів. У СК «Тигр» вже сформовано збірну команду та розпочато активну фазу тренувань. Навіть карантин, який відправив усіх школярів по домівках, у цьому випадку грає джитсерам на руку – так вони мають більше часу, щоб сконцентрувати свої сили на підготовці. Тренерський склад дуже ретельно підходить до тренувань спортсменів. Не зважаючи на те, що в Україні розпал сезону змагань без кімоно, «тигри», які тренуються до чемпіонату світу, продовжують тренування в кімоно. Разом із тим, знову виникає питання фінансового забезпечення поїздки на чемпіонат світу, яка обходиться в велику суму, а допомоги від держави і спонсорів клуб не отримує. Тому тигри звертаються до всіх, хто вболіває за спорт та свою Батьківщину, з проханням підтримати талановитих місцевих спортсменів та стати спонсором команди. Майбутнє українського спорту починається вже сьогодні! За детальною інформацією звертайтесь за телефонами: (050) 919 98 81; (098) 919 98 81 tygr.com.ua Зали: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 207 вул. Курінного Чорноти, 19 вул. Пасічна, 21 вул. Галицька, 98 вул. Киселівської, 40в

МІСТО | 111

м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 207, тел.: (0342) 50 11 50; (066) 299 0708; (067) 299 0708 www.melnyk.if.ua 112 | МІСТО

«Європейське City» — ідеальне місце для життя сімей із дітьми, адже тут зводять дитячий садок, дитячі та ігрові майданчики, дитяче кафе, дитячі спортивні клуби. Мікрорайон має розвинену інфраструктуру з продуктовими магазинами, перукарнями, аптеками, кафе, тощо. Поруч з мікрорайоном розташовані великі торгові центри («Метро», «Арсен», «Епіцентр», «Колібріс»,«Пакко»), школи, дитячі садки, спортивні комплекси, церкви. Всього п’ять хвилин ходьби від вашого майбутнього будинку — і ви зможете насолодитися тишею та красою природи Вовчинецьких гір та річки Бистриці.

«Європейське City» — мікрорайон із 16-поверхівкою, із чудовим виглядом на гори, річку та панорамою міста. Мікрорайон включатиме 50 житлових під’їздів з комфортним, сучасним плануванням квартир, зручними паркінгами, просторими прибудинковими ділянками, дитячим садком. Поспішіть обрати для себе нову квартиру!

МІСТО | 113

ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 114 | МІСТО

Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.melnyk.if.ua

«СМАРАГДОВІ ВЕЖІ» В МІКРОРАЙОНІ ПАСІЧНА Початок будівництва 2018 р.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ!

(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08

МІСТО | 115

За результатами незалежного рейтингового дослідження в рамках проекту Українська народна премія – 2017 визначено переможця у номінації: ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА 2017 РОКУ – БК «МЕЛЬНИК»

ДЯКУЄМО ЗА ДОВІРУ І ВАШ ВИБІР!

1000 квартир введено в експлуатацію

116 | МІСТО

МІСТО | 135