ДАРИНЧИНА ВІТАЛЬНЯ Ïîâ÷àëüíèé â³ðø Яблунько моя зеленокрила, Може, ти й заплакала тихцем. Ти для мене яблуко вродила, Я ж у тебе кинув камінцем! Засихає перебита галузь І в душі горить, немов батіг Совісті, а яблуко зосталось, — Мій важкий, хоч недостиглий гріх.
Âèïóñê Âèïóñê Âèïóñê 50 50 50 (421) (421) (421)
Äìèòðî ÏÀÂËÈ×ÊÎ
ßáëóêî На галузці яблуко висіло; Каменем я кинув — перебив Гілочку, аж серце заболіло: І навіщо я таке зробив? Не подумав лютий недотепа. За добро я розплатився злом. І стоїть коло дороги щепа, Наче птах з підстреленим крилом.
В багатьох країнах світу відзначають різке підвищення інтересу до бібліотек. «Чому?» — спитаєте ви? Ось деякі моменти, які приваблюють до бібліотеки. Всі сучасні бібліотеки обладнані Інтерне& том із доступом до Wi&Fi. Приходь зі своїм комп’ютером і працюй! Користування ком& п’ютером і Інтернетом в бібліотеках безкош& товне. В бібліотечних фондах є все: книж& ки різними мовами, друковані чи у цифро& вому форматі, фільми, музика, газети і журнали із усього світу. Книгозбірні пропо& нують своїм відвідувачам різні безкоштовні курси, а за допомогою комп’ютерних на& вчальних програм можна покращити знан& ня з математики, історії, географії чи навіть підготуватися до складання іспиту на водійські права. У дитячих відділах, крім поличок із книжками, — килимки, м’які меблі та бага& то іграшок. Тут дозволяється все: лежати на животі, сидіти під столом, грати у комп’ю& терні ігри. Не дозволяється тільки галасува&
Çíàéäè òðüîõ îäíàêîâèõ ðèáîê
ти та дерти книжки. У музичному відділі за столиками сидять у навушниках меломани. В іншому залі дивляться кіно. У сучасних бібліотеках є невеличкі кімнатки зі столиками, мікрохвильовками, кавоварками. Тут можна перекусити, не відриваючись від роботи. Можна завітати до бібліотечного кафе, поїсти і побалакати з новими друзями. А увечері тут навіть диско& тека є!
Îïîâ³äêà
Óñì³øêà
Дійсно, пташеня присіло на травичці і дріма& ло після такого багатого і смачного обіду. — Нехай відпочине, — промовив Василь. — Спи, Галю, спи. Коли хлопець сказав ці слова, галченя подиви& лося на нього здивовано, і Василько з радістю крик& нув: — Розуміє своє ім’я, розуміє! Назву галку — Галя. Тільки з’явився в хату Василь з галкою, мати побачила і сказала: — Ти, мабуть, звіринець думаєш відкрити. — А ви погляньте, мамо, яке галченя! Ручне, і звуть його Галя... — радісно відповів Василь. Посадив Василько пташеня на гілку, де пос& тійно жила синичка. Тепер синички не було в хаті, вона десь гуляла надворі. Але тепер синичка, ма& буть, почула веселий шум у хаті і вже сиділа на вікні. Раптом побачила непроханого гостя — гал& ку. Синичка, люто запищавши, хоробро кинулась на маленьку пташку і вчепилась їй у голову. Не встиг Василько розборонити птахів, як рап& том почулося: — Кра, кра, кра!.. Надто грізний голос мала молода галка. — Галя перемогла! Перемогла! — закричав Василько. — Ти, Галю, не бійся! Кричи й клюй її, щоб не лізла... і будеш молодець! Ніхто тебе й не битиме. Та через кілька днів пташки помирилися і мир& но собі жили в кутку на одній гілці. Дуже втішна пара птахів! Галя росла швидко. Вже за тиждень галка так звикла до Василька, що бігала за ним надворі, смішно махаючи крилами. Коли Галі не було ніде видно, Василько кричав: — Галю, Галю, Галю! І пташеня з’являлося негайно. Їсти Галя при& ходила завжди своєчасно й бігала за своїм хазяї& ном, доки той не нагодує її. Всі в дворі дуже любили Галю.
Ãðàéëèê
23
Ó ê³íî? ͳ, äî á³áë³îòåêè!
Ãàëÿ
Скорочено
www.zorya.org.ua 3 ëèïíÿ 2013 ð.
Ö³êàâèíêà â³ä Äàðèíêè
Ïðî÷èòàé áðàòèêó é ñåñòðè÷ö³ Проминувши город, хлоп& ці вибігли на луки до лісу. Біля самого тину росли кущі бузини, терну, шипшини. Здіймалася вгору на тонких стеблах густа кропива. Кропива мала страшних ворогів в особі Василя, Миколки та ще кількох хлопців, що вийшли бавитися на луки. Хлопці примчали до кущів і почали не& щадно рубати зелені стебла. Знищивши в одному місці, Василь кинувся в друге й почав тут винищувати ворога. Кілька разів рубнув — так і повалили& ся голови кропив’яні. Розмах& нувся ще раз і не рубнув, глянув здивовано. У кропиві просто перед ним сиділо чорне галченя і спокій& но дивилося на хлопця. Навіть не тікало. Потім, розглянувши добре Василя, галченя розкри& ло дзьоб з жовтими заїдами і писнуло. — Хлопці, сюди! Впіймав пта& шеня! — крикнув Василько. Перед ними сиділо гарненьке галченя і прохало їсти, розкривши широко дзьоб. Миколка швид& ко знайшов велику сіру гусеницю і поклав пташе& няті в рот. Галченя з великим задоволенням про& ковтнуло. — Голодне! — крикнув Василь. — Лови, хлопці, жуків! Кинулися хлопці на всі боки і почали носити пташці їжу. Галченя пожадливо хапало комах, черв’яків і похапцем ковтало. Це ще більше за& охочувало дітей до роботи. Зрештою, пташеня перестало з такою охотою їсти, а потім і зовсім не розкривало рота. Коли хтось з дітей підносив до дзьоба найсмачнішого жука, галченя не хотіло їсти, відвертало голову. — Наїлося, — вирішили хлопці. — Диви, дрімає. Очі заплющило, — звернув увагу Миколка.
ÇÎÐß îáëàñòü
Îëåêñàíäð ÊÎÏÈËÅÍÊÎ
Ãîâîðÿòü ä³òè Мрія — Ким би ти хотів стати? — Автоматом. — Чому? — Бо він нічого не ро& бить, а тільки одержує гроші.
І динозаврів бачила? — Мамо, коли ти була ма& ленькою, який у тебе був пульт від телевізора? — Синочку, тоді пультів не було, були телевізори з пе& ремикачами. Після цього хлопчик за& питав: — Мамо, а ти і динозаврів бачила?
Був сонячний травневий ранок. На зелених луках розквітнули жовті кульбаб& ки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок. Цієї тихої ранкової хви& лини з хати вийшла малень& ка дівчинка. У неї були бла& китні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. Вона по& чимчикувала зеленими лу& ками. Побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захо& тілося, аби цілий світ бачив її усмішку. Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. Він летів повагом, не поспі& шаючи. Коли це дівчинка по& бачила діда. Він ішов їй назустріч. Погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах — злість. Дівчинка несла назустріч дідові усмішку. Вона сподівалася:
ось зараз і він усміхнеться. Невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним? Уже в глибині її душі піднялася маленька хви& ля страху, але вона усміхалась, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: «Усміхніться й ви, діду& сю!» Та дід не усміхнувся. По& гляд його залишався похму& рим, брови — насупленими, очі — злими. Страх оволодів серцем дівчинки. Усмішка погасла на її лиці. І тої ж хвилини їй зда& лося, що затьмарився, спох& мурнів цілий світ. Дівчинка заплакала. За хвилину дід уже був далеко. Вона бачила тепер його спину, але й спина здава& лася їй злою і непривітною. Дівчинка йшла собі луками далі. Її серце затремтіло, коли вона побачила — знову на& зустріч хтось іде. Придив& ляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає. Дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. Бабуся усміхнулась. І такою доброю та щирою була усміш& ка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись різними барвами. Мов ма& ленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли й джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок. Âàñèëü ÑÓÕÎÌËÈÍÑÜÊÈÉ
Êóäè ï³òè ç ä³òüìè â Äí³ïðîïåòðîâñüêó Ìîëîä³æíèé òåàòð «Êàìåðíà ñöåíà» 13 липня, субота, 11.00. А. Ліндгрен. «Пеппі Довгапанчоха». Спектакль&гра. 14 липня, неділя, 11.00. Е. Чеповець& кий. «Дядечко Клоун і мишенятко Миц& Ик». Музична казка. Тел.: (056) 745 35 70, (056) 778 15 32, (056) 778 15 31, (056)778 00 93
Öåíòð «ÌàêñèìÓì» 10—12 липня, 9.00—18.00. «Радісно вчитися, весело гра& ти». У дні літніх канікул. Розвиваючі заняття для дітей. Тел.: (056) 767 53 76
Öåíòð «Àèñò» 10—17 липня. «Барви літа». Розвиваючі заняття та ігри. Тел.: (056) 794 64 73, (056) 785 53 43
ϳäãîòóâàëà Äàðèíà ÂÅÑÅËÅÍÊÎ
Використані методична література і матеріали ЗМІ