Костін, Юрій. Крізь терни щасливої долі // Вечірній Київ. – 2017. – 7 грудня (№48). – С. 9.
Крізь терни щасливої долі Юрій Костін
Його впізнавали на вулицях, зупиняли, щоб сфотографуватися, попросити автограф. Намагався нікому не відмовляти, розписувався на клаптиках паперу й обгортках від шоколаду, посміхався. Проте коли у розмові лунало слово «Кузнєчик», посмішка зникала. Сергй Іванов не любив, коли його називали «Кузнєчиком», хоча більшості глядачів великої країни запам’ятався саме у ролі юного лейтенанта Олександрова з відомого фільму Леоніда Бикова «У бій ідуть одні «старики». Набагато більше йому подобалися асоціації із іншим образом — Ларіосика з «Днів Турбіних». Можливо, тому, що в цьому фільмі Іванов, власне, грав самого себе — трохи кумедного, дещо наївного та світлого душею підлітка, світосприйняття якого ще не спотворили «свинцеві мерзоти» життя. А можливо, тому,що тоді він уперше (і, на жаль,востаннє) опинився в оточенні такої кількості неймовірно талановитих колег. Із Сергієм Івановим, майбутнім популярним кіноактором і народним артистом, ми позайомилися ще за шкільних років, коли разом відпочивалиупіонертаборі «Сосновий бір» під Києвом. А по-справжньому здружилися, відвідуючи динамівську секцію фехтування на Печерську, де