Широчин, С. Лівобережний // Невідоме Лівобережжя. 196—1980-ті / Семен Широчин, Олександр Михайлик, Кирило Степанець. – Київ, 2018. -25-29. Лівобережний Масив було зведено на місці знесеної Микільської Слобідки, що як поселення виникло ще у XV столітті, а як власність Микільського монастиря згадується з 1508 року. Звідси й назва -Микільська Слобідка. Микільська Слобідка зносилася поетапно. У 1969-1-й половині 1970-х рр. було знесено усю південну Микільську Слобідку (від Броварського шосе до Русанівського каналу). У 1975 р. почалося знесення забудови північної частини слобідки та будівництво північної частини масиву. В 1971 р. було офіційно ліквідовано чотири вулиці, вісім провулків і одну площу, 1977 р. - шість вулиць і п'ять провулків, 1978 р. - три провулки. До кінця 1980-х рр. зберігався шматочок Микільської Слобідки - між Броварським проспектом та вул. Микільсько-Слобідською. Тут існували вулиці: Білозерська, Бредіхіна, Джамбульська, Стефаника, Юних Ленінців та провулки -Джамбульський, Юних Ленінців. Першою остаточно зникла, позбавившись забудови, вул. Бредіхіна - 1990 р. Приблизно тоді ж зник пров. Юних Ленінців. Останні будинки вул. Юних Ленінців було знесено 1993 р.
Панорама північної частини Лівобережного масиву. Фото С. Широчина Доля останніх трьох вулиць (Білозерська, Джамбульська, Стефаника) та одного провулку (Джамбульський) склалась так: останній будинок по вул. Стефаника (№ 13) проіснував до кінця літа 2001 р., останні будинки пров. Джамбульського існували до листопада 2002 р. (№ 4) та до травня 2003 р. (№ 5), останні будинки вул. Джамбульської були знесені влітку 2001 р. (№ 6), в грудні 2003 р. (№ 9), у липні 2004 р. (№ 11). Найдовше «протрималась» вул. Білозерська - будинок № 11 достояв до січня 2003 р., а будинок № 20, що проіснував до початку червня 2010 р., став