«Йому було 18 років, але мало хто проживе своє життя так гідно навіть з десятої спроби…»: [меморіаль

«Йому було 18 років, але мало хто проживе своє життя так гідно навіть з десятої спроби…»: [меморіальна дошка герою АТО Георгію Тороповському] [Електронний ресурс] // Дніпровська районна державна адміністрація [веб портал]. – Текст. та граф. дані. – К.: 2017. – 24 липня. – Режим доступу: http://dnipr.kievcity.gov.ua/news/8981.html (17.08.2017)

«Йому було 18 років, але мало хто проживе своє життя так гідно навіть з десятої спроби…»

24 липня у Дніпровському районі відкрито меморіальну дошку загиблому воїну-добровольцю Георгію Тороповському (позивний – «Hunter»). Пам’ятна дошка встановлена за підтримки депутатів Київради Андрія Страннікова та Віталія Рослякова на будинку 49/5 по вулиці, що носить ім’я 18-річного героя.

У відкритті взяла участь мама хлопця – Тетяна Тороповська, його рідні та близькі, бойові побратими, знайомі, волонтери, представники громадських об’єднань учасників АТО і просто небайдужі кияни. Вшанувати пам’ять воїна прийшли й представники влади – Міністр молоді та спорту Ігор Жданов та заступник голови Дніпровської райдержадміністрації Алла Загородня. Ведуча розповіла про біографічні факти та історію життя Георгія Тороповського, які надзвичайно вразили присутніх. Адже за своє коротке життя він встиг зробити те, що не завжди можна зробити за ціле життя… «Йому було 18 років, але мало хто проживе своє життя так гідно навіть з десятої спроби…» Він наймолодший серед загиблих добровольців, адже приховавши свій вік пішов на фронт іще у 17 років... Він активний учасник Революції Гідності, а з квітня 2014 року – бойових дій на Сході України. У складі добровольчого батальйону «Кривбас» Георгій пройшов найгарячіші точки на Донбасі (Савур-Могила, Іловайськ)…але загинув від ворожих рук на мирній території – повертаючись на передову був вбитий у поїзді Київ-Дніпропетровськ...17 вересня 2014 року. За нього сепаратистами була призначена винагорода. На сайті сепаратистів "Трибунал" Тороповський Георгій відмічений як "Каратель. Ликвидирован". ПРОТЕ ВІН НЕ ЛІКВІДОВАНИЙ У НАШИХ СЕРЦЯХ І В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ, у назві вулиці, де ми з вами живемо, ВІН ЖИТИМЕ ВІЧНО!!!! Hunter, ти можеш пишатися нами з небес!»

«Є люди, в очах і серцях яких завжди палає вогонь, люди, які вміють вдихати повітря життя на повні груди, – таким був і Георгій Тороповський, якого, на жаль, більше немає з нами, якого забрала війна.»

У Георгія залишилася мама Тетяна. "Велика шана матері, яка виховала такого сина, ми вклоняємося перед Вами - Ви мати героя і це почесне звання" - зазначила Алла Загородня.

На світі, мабуть, немає страшнішого випробування для матері, аніж втратити власну дитину, це ж бо майже те саме, що втратити себе, втратити сенс життя. Що далі? Як взяти себе в руки? Як змиритися з жахливим болем, що і не думає вщухати? Напевне, відповіді на ці запитання знайти неможливо – у кожного свої рани, свій біль. Але Тетяна Тороповська не з чуток знає, що значить втратити єдиного сина, але все ж знайти в собі сили і жити далі – жити, а не існувати. «Коли Жори не стало, одна моя дуже хороша знайома сказала мені слова, які я запам’ятала на все життя: «Діти – це не наша власність, це власність Бога. Це потрібно зрозуміти! Бог дав – Бог забрав собі. Але ти повинна дякувати Богу за те, що він познайомив тебе з Жорою, подарував тобі сина». Неможливо передати, наскільки значущими для мене були ці слова в той момент, навіть цілющими в якійсь мірі. Прийшло розуміння, що нічого змінити вже не можна, сталося те, що сталося, – цей факт треба прийняти, жити з цим далі. І ось в пам’ять про Жору на світ з’явилися дві крихітки – Герман і Єлизавета, два сонечка, які наповнили моє життя сенсом, привнесли в нього яскраві барви. Я завжди казала, що діти – це творчість, а материнство – це покликання. І, народивши двійню янголяток, я не змінила свою думку. Звісно, я не забула про втрату сина та й наврядчи колись забуду – ця рана і цей біль назавжди залишаться в моєму серці. Однак, спостерігаючи за тим, як мирно сплять Герман і Єлизавета, як вони мило позіхають, як дивляться на мене своїми великими оченятками, моя душа наповнюється безмежним щастям. І як би боляче вам не було, потрібно шукати сили, брати себе в руки, боротися і… жити далі. З гордістю нести пам’ять про своїх Героїв. І молитися…

Це, напевне, найкращий спосіб вшанувати пам’ять тих, хто пожертвував власним життям заради майбутнього цілого народу, заради нашого з вами майбутнього.»

Біографія Тороповський Георгій Валерійович народився 21 липня 1996 року у м. Бориспіль, Київської області. З дитинства любив читати, не лише дитячі книжки, а й енциклопедії. Найвідвідуванішим місцем для Георгія був книжковий магазин, а улюбленим плакатом – величезна мапа світу, що прикрашала стелю його кімнати. Змалечку Георгій був усебічно розвиненою і обдарованою дитиною – захоплювався шахами (мав 2-й розряд), з 5 років як вихованець клубу «Поєдинок» брав участь у змаганнях різного рівня; займався таеквон-до у підліткових клубах «Ратоборець» (м. Бориспіль) та «Современник» (м. Київ). Холодний розум, тверда рука і залізна воля – ці якості характеризували Георгія з дитинства. Девіз клубу «Ратоборець» – «Ніхто крім нас» – залишився назавжди з Хантером. Бути патріотом, любити свою Батьківщину і, якщо буде така необхідність, встати на її захист – таким був справжній Хантер. У жовтні 2009 р. Георгій перейшов на навчання до Технологічного ліцею м. Києва, де отримав знання з програмування, досконало оволодів комп’ютером, разом з однокласником брав участь у змаганнях “Robotraffic-2012” (країна проведення – Ізраїль), де стали срібними призерами. Георгій був активним учасником Революції Гідності 2013-2014 рр., яскравим представником тієї молоді, яка відстоює честь та гідність своєї держави навіть ціною власного життя, – з 22 січня 2014 р. стояв на передовій на вул. Грушевського в 31-й сотні "Лева". Його екстремальні захоплення діггерством знадобились, щоб знаючи підземні комунікації під Майданом, виводити людей у безпечні місця під час атак беркутівців. Під час трагічних подій 18 – 19 лютого 2014 р. стояв на першій барикаді спочатку на Грушевського, а потім – на першій барикаді на Хрещатику, саме він ще з двома хлопцями знищив одну бойову машину, яка намагалась протаранити барикаду на Хрещатику ввечері 18 лютого (біля Будинку Профспілок), був контужений, а отямившись – допомагав пораненим та контуженим дістатися до Михайлівського Собору. Організував "Залізну сотню", яка протягом лютого-березня 2014 р. разом з іншими майданівцями патрулювала Київ.

Навесні 2014 р. Георгій закінчує школу №8 "Школа самоосвіти" Печерського району м. Києва і вступає до Національного Авіаційного Університету за спеціальністю «Авіа- та ракетобудування». Його захоплення авіацією знадобилось під час військових дій на Донбасі. Згодом він запропонував одному з волонтерів у Дніпропетровську виготовляти безпілотники для українських військових – за власними кресленнями з необхідним обладнанням; цей волонтер знайшов авіамодельний клуб у Дніпропетровську, який погодився робити БПЛА за кресленнями Георгія. Там креслення доопрацювали і поступово мрію Huntera волонтери втілили в життя. З середини березня 2014 р. Георгій перебував у тренувальному таборі «Десна» (Чернігівська обл.) у складі Добровольчого Українського Корпусу. З кінця квітня 2014 р. Георгій бере участь у боях у м. Слов’янську, з червня – участь в бойових діях на Сході України у складі Добровольчого Українського корпусу. За час безпосередньої участі в зоні бойових дій Тороповський Георгій виконував обов’язки другого номера розрахунку АГС-17, розвідника розвідувально-диверсійної групи, помічника сапера-підривника. Георгій брав участь в наступних бойових операціях: атакував блокпост незаконних збройних формувань (НЗФ) РФ в селі Благодатне (Амвросіївський район, Донецької обл.). В бою біля с. Благодатне Георгій вів бій в передній групі, допомагав виводити поранених з бою. На початку липня 2014 р. з групою ПС брав участь в бою під Карлівкою. Тоді було знищено кілька сепаратистів, військову техніку, зруйновано оборонні споруди противника. У середині липня 2014 р. Георгій разом з побратимами здійснював атаку на оборонні позиції НЗФ РФ (ДНР) в селі Новий Світ (Старобешевський район, Донецької обл.), брав безпосередню участь у відбитті атаки бойової колони НЗФ РФ (ДНР) в районі висот біля с. Благодатне (Амвросіївський район, Донецької обл.). 16 липня 2014 р. Георгій Тороповський як супроводжуючий колони із 3-х БМП-2 разом з 17 військовослужбовцями 28 ОМБр потрапив у засідку біля села Маринівка (Шахтарський район, Донецької обл., 4 км. від україно-російського кордону). Вступивши в бій з переважаючою в живій силі та техніці противником (2 танки Т-64), група українських військовослужбовців понесла втрати. У цьому бою Георгій отримав поранення осколками ручної гранати та контузію, не дивлячись на це – врятував життя 4-м бійцям та вивів групу з 4-х поранених військовослужбовців з оточення і допоміг дістатися до найближчого опорного пункту 28 ОМБр.

17 липня 2014 р. Георгій разом з іншими пораненими був направлений на лікування до військового шпиталю м. Дніпропетровська. Він приховував свій вік – адже йому не було й 18 років (виповнилось лише 21 липня). Після завершення лікування повернувся на Схід в зону АТО. Протягом серпня 2014 р. Георгій брав участь у боях біля Савур-Могили, у контрснайперських операціях на околицях Іловайська (села Покровське, Віноградне), виходив на бойове завдання в складі об’єднаної групи ДУК-ЗСУ, проявив себе як досвідчений розвідник, брав на себе ініціативу з маршруту

руху (без втрат живої сили) і вибору позиції для засідки. Георгій здійснював підвіз боєкомплектів до позицій батальйону Дніпро-1 в м. Іловайськ, відбивав атаки на блокпости з тилу. Брав участь в боях в районі села Грабське, в атаках на оборонні споруди біля села Кутейнікове, в атаці ферми в районі с. Віноградне. Знищував живу силу противника вогнем автомата і РПГ-26 під час прориву в м. Іловайськ задля забезпечення заходу в місто колони батальйонів «Азов», «Дніпро-1», «Шахтарськ» з північно-східної околиці міста. На початку вересня 2014 р. Тороповський Г. В. почав оформлювати документи у Красногвардійсько-Кіровському об’єднаному райвійськкоматі (м. Дніпропетровська) для отримання військового квитка та підписання військового контракту. 17.09.2014 р. він загинув за трагічних обставин у потязі «Київ-Дніпропетровськ». НАГОРОДИ І ВІДЗНАКИ ВОЇНА-ДОБРОВОЛЬЦЯ ГЕОРГІЯ ТОРОПОВСЬКОГО:  медаль 40-го батальйону «Кривбас» «Мужність. Честь. Закон.» (№ 0036 від 06.09.2014 р.);  орден 40-го батальйону «Кривбас» - «Кривбас» (Іловайськ) (№ 084 від 05.05.2015);  почесна відзнака "Велике серце" від Об'єднання волонтерських рухів "Архангел" від 21.01.2016 р.;  почесна відзнака "ГЕРОЙ КИЯНИН" (№0111 від 20.02.2016 р.) від ГО Київська міська спілка ветеранів АТО, ГО Українська Асоціація інвалідів АТО, громади Києва;  орден "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) - Указ Президента України № 57/2016 від 17 лютого 2016 р.  медаль 40-го батальйону "Кривбас" "Захисник Батьківщини" (від 21.05.2016 р.);  іменний срібний "Тризуб" (посмертно) "за проявлені героїзм і мужність при виконанні бойових завдань в зоні проведення АТО, незламну силу духа...." від ГО "Армія волонтерів "Дніпро" (від 15.06.2016 р.). Довідково. Вулиця Георгія Тороповського (колишня назва - Івана Дубового) з’явилася У Дніпровському районі відповідно до розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 № 125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві».