Лемеха, Сергій. Північно-Броварський масив // Лемеха, Сергій. Освячений Дніпром – Вінниця, Консоль, 2019. – С.187-188. Північно-Броварський масив Топоніми, мікротопоніми, історичні місцевості – Полігон, Миропілля, Вовча гора. Один із наймолодших київських житлових масивів – Північно-Броварський. Спроектований у часи «хрущовської відлиги», він і досі зберігає оригінальне планування зразково-показового житлового району радянських часів. З південної сторони масив межує з Соцмістечком, на півночі і заході відділений від Воскресенки вулицею Миропільською та парком «Перемога», а на сході, по лінії Броварського проспекту, межує з Лісовим масивом. Свою нинішню назву він отримав ще на етапі проектування, проте 1973 року її замінили на ідеологічно виважену – «Комсомольський», а 2018 року масиву повернули первісну назву: перейменували на «ПівнічноБроварський». До другої половини ХІХ ст. на місці нинішнього Північно-Броварського масиву, так само, як і на території Соцмістечка, буяли ліси та гаї, аж доки 1870 року було збудовано Київський учбовий артилерійський полігон. У 1960-х роках Північно-Броварський масив знову перетворився на полігон – на цей раз не військовий, а будівельний. Радянська влада взялася за створення нових соціально-побутових норм та стандартів у галузі житлового будівництва. Саме на Київському Лівобережжі було випробувано нові конструктивні та архітектурні рішення, запропоновані радянськими архітекторами й будівельниками в якості експерименту. Не всі з них прижилися, однак внаслідок впровадження цих новацій мікрорайон отримав чимало унікальних і неповторних споруд. Перші житлові квартали тут з’явилися 1965 року – у мікрорайоні, збудованому першим, нараховувалося п’ять житлових груп, які складалися, в основному, з п’ятиповерхових «хрущовок» та декількох панельних будинків на дванадцять поверхів. Протягом наступних двадцяти років було зведено ще два мікрорайони з необхідною інфраструктурою, які утворили доволі функціональний життєвий простір, не позбавлений певних переваг.