Журнал НМЦ ПТО ПК №1-2 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

П Р О Ф Е С І Й Н А  №1–2(38–39)/2012

ОСВІТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК

1

ВИДАННЯ Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області ЗАСНОВНИК Науково-методичний центр професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області Головний редактор

Л.І. Шевчук – директор Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, кандидат педагогічних наук, доцент. Редакційна колегія

Т.І. Боднарук – завідувач відділу інформаційно-видавничої діяльності та передового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області, заступник головного редактора В.Д. Гаврішко – перший заступник голови Хмельницької облдержадміністрації О.О. Гаврилюк – директор ВПУ №25 м. Хмельницького, кандидат педагогічних наук Р.С. Гуревич – доктор педагогічних наук, професор, ректор Інституту перспективних технологій, економіки і фундаментальних наук Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Л.К. Джус – заступник директора НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області з методичної роботи І.І. Дунець – директор ВАТ «АДВІС» В.І. Очеретянко – начальник управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації, кандидат історичних наук І.Є. Каньковський – завідувач кафедри теорії і методики трудового і професійного навчання Хмельницького національного університету, кандидат технічних наук, доцент Н.М. Каспрік – завідувач відділу підвищення кваліфікації та дослідно-експериментальної роботи НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області С.Б. Коломійчук – завідувач відділу науково-методичного забезпечення управлінської діяльності в ПТНЗ НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області Л.Б. Лук’янова – завідувач відділу андрагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Н.Г. Ничкало – дійсний член НАПН України, академік-секретар Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти НАПН України, доктор педагогічних наук, професор В.В. Олійник – ректор Університету менеджменту освіти, член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор В.В. Паржницький - начальник відділення змісту професійно-технічної освіти Інституту інноваційних технологій та змісту освіти О.В. Петров – завідувач лабораторії забезпечення якості професійно-технічної освіти НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області В.О. Радкевич – директор Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, старший науковий співробітник, член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук В.В. Рибалка – доктор психологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Т.М. Сидоренко – завідувач відділу загальноосвітньої підготовки НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області Я.О. Ситніков – директор ДПТНЗ «Яготинський ЦПТО», кандидат історичних наук В.В. Супрун – директор Департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, кандидат економічних наук, доцент О.В. Тертична – завідувач сектора науково-методичного забезпечення методики професійного навчання НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області О.А. Удод – директор Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, доктор історичних наук, професор А.М. Харчук – заступник начальника управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації, начальник відділу ПТНЗ і ВНЗ О.Л. Шамралюк – заступник директора НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області з навчальнометодичної роботи О.В. Шевчук – завідувач відділу виховної роботи НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області О.І. Щербак – директор Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А.Макаренка, керівник Українського аналітичного центру професійної освіти «Національна обсерваторія», член-кореспондент НАПН України, кандидат педагогічних наук, доцент.

2

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

СТОРІНКА РЕДАКТОРА Людмила ШЕВЧУК головний редактор науково-методичного вісника «Професійна освіта» Директор НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області, кандидат педагогічних наук, доцент

Шановні читачі! У ваших руках – черговий випуск добре знайомого вам науковометодичного вісника «Професійна освіта». Редакція журналу вирішила дещо змінити підходи до його видання і в першу чергу – налагодити тісніші контакти з вами, з тими, хто творить цей популярний у професійнотехнічній освіті журнал. Звісно, що основна тема нашої розмови – професійно-технічна освіта, яка для більшості з нас є величезною частиною нашого життя зі своїми радощами та прикрощами, з успіхами й негараздами, зі злетами й падіннями, але завжди – з відчуттям гордості за причетність до величної справи формування особистості справжнього трудівника, професіонала, за яким майбутнє. Адже педагог професійно-технічної освіти як зв’язна ланка між поколіннями, як носій суспільно-історичного досвіду, виховуючи затребуваних суспільством фахівців, людей з глибокими знаннями, які вміють адаптуватися в реальному світі, здатні самостійно пізнавати й творити його, свідомих, активних громадян, патріотів країни, намагається зробити освіту більш прагматичною, націленою на кінцевий результат. А оскільки навчання – це не односторонній процес, а взаємонав-

чання (і педагог має чому повчитися в учня), то методист професійної школи покликаний науково й методично забезпечити такий стан, коли, за висловлюванням Конфуція, «учитель і учень ростуть разом». Усі великі починалися з того часу, коли поруч з’являвся мудрий Учитель, який умів помітити й підтримати ту перлину в душі маленької людини, яка зробить її великою. Учитель – це творець. Він творить людину власним прикладом – не стільки уроком, не стільки словом, як живим прикладом. Якщо педагог розуміє силу самонавчання і самовдосконалення, то це зрозуміє й учень. Ідея про те, що вчитель – не для школи, а для життя, хоч не нова, але досить актуальна і в наш «реактивний» вік. Навчати життю – це вчити докладати трудових зусиль в обстановці внутрішньої свободи, насолоджуватися від того, що зробив. Спрямувати молодь саме на цю стезю – завдання не з легких. Справжній педагог має пам’ятати, що його обов’язок – не вкласти в учня масу інформації, а спроектувати особистість як на сьогоднішній, так і на завтрашній день. Тільки педагога, який добився цього, можна назвати майстром своєї справи. А оскільки методист – учитель 3

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. учителів, то він покликаний сформувати з педагогів таких майстрів. Науково-методичний вісник «Професійна освіта» об’єднує навколо себе авторів і читачів, які є відданими освіті, професійній школі, є небайдужими педагогами й фахівцями, які діляться секретами своєї майстерності на сторінках вісника, пізнають досвід інших і збагачують його власним, які випробовують на практиці кращі навчальні та виробничі технології, виробляють свою методику, а то й технологічну систему підготовки до життя молодого робітника чи спеціаліста. Педагог професійної школи – це особливий педагог. Адже, крім тонкощів психолого-педагогічної науки, він повинен ще досконало знати й застосовувати в роботі особливості тих професій, яких навчають у професійно-технічному навчальному закладі. А ще педагог професійної школи має перебувати на вістрі сучасних тенденцій як освітніх, так і виробничих. А ще він повинен уміти науково правильно організувати свою працю і в першу чергу – своє робоче місце, чому приділяв особливу увагу патріарх професійної педагогіки Сергій Якович Батишев. При цьому робоче місце педагога професійної школи не є чимсь сталим, а має змінюватися знову ж таки відповідно до змін, що відбуваються в суспільстві, освіті, науці, на виробництві. Повинен відбуватися процес взаємодії освіти, науки, виробництва. За С.Я. Батишевим, «професійна педагогіка – не ізольована система знань, вона має відобразити цей процес, осмислити його і вплинути на нього». А для цього необхідно знати як закони виробництва, так і закони педагогіки». Тому положення цього відомого вченого від профтехосвіти щодо прогностичної орієнтації професійної освіти є надзвичайно цінними. Академік писав: «За допомогою прогнозування слід визначити, які зміни в

перспективі відбудуться на виробництві; які професії будуть необхідні для обслуговування виробництва; яким рівнем знань, навичок та умінь мають володіти робітники, щоб кваліфіковано виконувати свою роботу; як під впливом науково-технічного прогресу зміняться умови праці робітників; які нові машини з’являться; які у зв’язку з цим виникають нові вимоги до підготовки робітників і як ці завдання будуть розв’язуватися в майбутньому; які заходи необхідно здійснити, щоб з випередженням готувати навчально-матеріальну базу, підручники, посібники; як і коли здійснювати перепідготовку інженерно-педагогічних кадрів. Якщо кожний викладач і майстер бачить перспективи, чітко уявляє мету і завдання, то і сам навчальний процес набуває прогностичної спрямованості, позбавляє від проведення непотрібних заходів, орієнтує на відображення в навчальній практиці вимог виробництва». Цей висновок, зроблений ще наприкінці 90-років минулого століття, є дуже актуальним і сьогодні. Адже в Україні поки що не розроблений науково обґрунтований прогноз у розвитку ринку праці з урахуванням тенденцій розвитку економіки. Звідси й проблеми у формуванні трудових ресурсів держави, їх професійній підготовці. Саме на передбачуваність завдань професійної школи ставить акцент обласна методична служба професійно-технічної освіти. Тому за матеріалами, які розміщуються на сторінках журналу, має проглядатися перспектива в розвитку навчальних закладів, ринку праці, моделі випускника, у співпраці з соціальними партнерами, у напрямах наукових розвідок. Цінними є матеріали, які пропонують практичні шляхи втілення в життя кращих педагогічних ідей, демонструють досвід педагогів області з удосконалення навчально-вироб4

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ничого процесу, впровадження затребуваних на ринку праці професій, організації професійного навчання за новими державними стандартами, дають конкретні приклади співпраці ПТНЗ й окремих педагогів з роботодавцями, розвитку дидактичного інформаційного простору, перебудови змісту та форм педагогічної праці відповідно до сучасних вимог. Редакція вважає за необхідне й корисне розміщувати на сторінках журналу останні нормативнорегулюючі документи, які допомагають обґрунтовано та цілеспрямовано будувати роботу в колективах закладів профтехосвіти. Методичні матеріали, запропоновані виданням, сприяють формуванню ефективної системи методичної та управлінської роботи, допомагають враховувати в роботі сучасні тенденції в розвитку професійно-технічної освіти. На часі є питання реформування системи освіти на регіональному рівні, налагодження тісної співпраці з роботодавцями. Не секрет, що дане питання – досить проблематичне. Але замовчування проблем ще більше посилює їх. Тому ми маємо вести мову як про позитивний досвід у цьому напрямку, так і про негативні моменти, а то й тенденції, що заважають прогресу. Завдяки такій позиції профтехосвіта відчуває сьогодні зміни на краще у ставленні до себе. Так, якщо вчора ми тільки говорили про необхідність інноваційного розвитку освіти, економіки, суспільства, то сьогодні це вже реалії. І якщо в регіоні влада вживає заходів щодо інформатизації навчальних закладів, оновлення навчально-матеріальної бази ПТНЗ, стимулювання та підтримки взаємодії навчальних закладів системи профтехосвіти із замовниками кадрів, то це, безперечно, сприяє підготовці професійно-технічними навчальними закладами професійно компетентних робітників і спеціалістів, яких так потребують підприємства,

що відроджують своє виробництво або застосовують сучасні технології та методи виробництва. Хоч на адресу профтехосвіти й надходять від роботодавців нарікання на низький рівень кваліфікації випускників, але ці нарікання можна переадресувати як до вищих органів влади, котрі так і не виробили на сьогодні механізму взаємодії між ринком освітніх послуг та ринком праці, механізму взаємовідносин між соціальними партнерами, науково обґрунтованого прогнозу розвитку ринку праці з урахуванням тенденцій розвитку економіки, так і до тих роботодавців, котрі не бажають брати участі в підготовці робітників для своїх же підприємств. Саме тому надзвичайно актуальною на сьогодні є необхідність підготовки такого законопроекту, який би не фрагментарно, а системно, з урахуванням реалій ринкової економіки врегульовував взаємовідносини підприємств з навчальними закладами. Професійно-технічна освіта надзвичайно тісно інтегрована в економіку і найбільше пов’язана з матеріальним виробництвом. Випускники професійно-технічних навчальних закладів з перших трудових кроків беруть участь у виробничих відносинах. Тому чим більше висококваліфікованих, якісно підготовлених робітників матиме Україна, тим швидше розвиватиметься її економіка. Але, на жаль, такого розуміння сьогодні дещо бракує. Проблеми профтехосвіти часто вважають тільки освітніми. Вихід у цій ситуації – один: соціальні партнери мають навчитися вести соціальний діалог, на якому базується і процес регіоналізації професійного навчання. Адже регіоналізація передбачає розмежування компетентності центральних, регіональних органів управління ПТНЗ, соціальних партнерів і навчальних закладів у питаннях визначення змісту професійно-технічної освіти, залу5

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. чення широкого кола зацікавлених сторін до його формування. За такої умови на практичному рівні в регіонах відбувається виявлення актуальних проблем професійно-технічної освіти, модернізація навчальнопізнавального змісту, впровадження регіонально скерованих програм і навчальних планів професійнотехнічної освіти та навчальнометодичного забезпечення (методик виявлення регіональних освітніх потреб, інноваційних методик навчання окремим дисциплінам, зокрема на основі інформаційно-телекомунікаційних технологій, посібників, підручників тощо), їх апробація. Ефективне соціальне партнерство здійснює позитивний вплив на діяльність професійно-технічних навчальних закладів, сприяє випереджувальному розвитку професійно-технічної освіти. Тому науково-методичний вісник готовий надавати свої сторінки для такого соціального діалогу, при якому його сторони розмовлятимуть на рівних і який дасть дієвий посил на позитивні зміни. Тож, запрошуємо до творення журналу всіх, кому не байдужа доля професійно-технічної освіти: колишніх і нинішніх працівників системи ПТО, випускників ПТНЗ, які набули трудового досвіду і

тепер мають що сказати читачам, керівникам, які вміють працювати на перспективу, соціальним партнерам, які беруть участь у розвитку професійно-технічної освіти в регіоні. Якщо, шановні читачі, у вас уже виникло бажання звернутися до науково-методичного вісника зі своїм науковим доробком чи публіцистичною статтею, матеріалами з досвіду роботи чи педагогічними роздумами, пропозиціями чи розповіддю про цікавого колегу або учня, представника виробництва або організації (установи), то не відкладайте своє бажання на завтра, а надсилайте листи на електронну поштову скриньку журналу: profosvita-nmc@yandex.ru Всі Ваші матеріали будуть опубліковані на веб-сторінці вісника Інформаційного порталу Науковометодичного центру професійнотехнічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області «Профтехосвіта Хмельниччини» http://profosvitakm.at.ua. Відібрані редколегією матеріали сформують наступний випуск науково-методичного вісника. Бажаю вам творчої наснаги, а всім нам – плідної співпраці!

6

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПРОФТЕХОСВІТИ

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 583/2012 Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2012 року (Витяг) На підставі подання Комітету з Державної премії України в галузі освіти Постановляю: 1. Присудити Державні премії України в галузі освіти 2012 року: – у номінації «професійно-технічна освіта» за цикл робіт

«Форми і зміст курсового підвищення кваліфікації керівних і педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти»: ДЖУС Людмилі Костянтинівні – заступникові директора з методичної роботи Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області КАСПРІК Наталії Миколаївні – завідувачеві відділу Науковометодичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області ТЕРТИЧНІЙ Олександрі Валентинівні – завідувачеві лабораторії Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області СУПРУНУ В'ячеславу Васильовичу – директорові департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, кандидатові економічних наук, доцентові ШАМРАЛЮК Олені Леонідівні – заступникові директора з навчальнометодичної роботи Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області ШЕВЧУК Людмилі Іванівні – директорові Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, кандидатові педагогічних наук, доцентові.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ 6 жовтня 2012 року 7

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Колективом авторів висвітлено концептуальні основи неперервного професійного зростання педагогічних працівників, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено інноваційні форми і зміст підвищення кваліфікації з психолого-педагогічної підготовки різних категорій педагогічних працівників системи професійно-технічної освіти відповідно до сучасних потреб економічного та соціального розвитку України, особистісних запитів педагогів та програмних цілей навчальних закладів.Розроблено положення про курсове підвищення кваліфікації за різними формами: очною (стаціонарною), очно-заочною, індивідуальною, кореспондентсько-очною, кореспондентською; навчально-тематичні плани і програми курсового підвищення кваліфікації різних категорій педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів; визначено шляхи поєднання різних форм курсового підвищення кваліфікації та професійно-педагогічної компетентності педагогів у цілісну систему для задоволення їхніх потреб у підвищенні професійно-педагогічної компетентності з психолого-педагогічної, методичної підготовок та набуття нових компетенцій із сучасних виробничих технологій відповідно до державних стандартів професійно-технічної освіти; розроблено та впроваджено методику діагностики професійної компетентності педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти. Представлено зміст курсового підвищення кваліфікації для різних категорій педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів, що ґрунтується на принципах діагностичності, диференціації, індивідуалізації, поєднання індивідуальних інтересів педагогів з програмною метою навчального закладу, взаємозв'язку курсового підвищення кваліфікації з внутрішньо училищною методичною роботою, самоосвітою, регіональними формами методичної роботи, неперервності розвитку професійно-педагогічної компетентності педагогів. Опубліковано 3 збірники; 8 посібників; 8 методичних рекомендацій; 65 наукових статей, захищено 1 дисертацію.

Редакція науково-методичного вісника «Професійна освіта» вітає лауреатів Державної премії в галузі освіти 2012 року в номінації «Професійно-технічна освіта» з цією значимою перемогою, яка є віховою подією не тільки для профтехосвітян Хмельниччини, а й для всієї української професійно-технічної освіти.

8

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

В.В. СУПРУН, директор департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент, кандидат економічних наук

ПОТЕНЦІАЛ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ПОТРІБНО ЗМІЦНЮВАТИ Сучасний стан професійнотехнічної освіти відображає суспільні реалії. Не секрет, що за останні 20 років життєві пріоритети значно змістилися. Закриття заводів і фабрик спричинило негативний тиск на заклади освіти. Деякі зачинилися, частина – змінила профіль. Твердо стоять на ногах ті, що готують кадри для галузей, які не занепадають, а розвиваються. І потенціал таких навчальних закладів за сприяння влади й роботодавців може забезпечити державу висококваліфікованими кадрами. Головне завдання, яке стоїть сьогодні перед професійно-технічними навчальними закладами – якість професійної підготовки. Результати анкетувань 26 тисяч підприємств, проведених у регіонах країни, свідчать про значне зростання професійної кваліфікації молодих робітників. 73 відсотки опитаних роботодавців вважають, що цьому сприяли поступове удосконалення змісту професійної освіти з урахуванням потреб технологій виробництва, безпосередня їхня участь у формуванні навчальних планів і програм. Але існує чимала проблема, яка знижує показник якості освіти, – це матеріально-технічне забезпечення професійної підготовки. Підготувати сучасного робітника на вчорашньому устаткуванні складно. Впродовж 20 років, крім комп'ютеризації, процес відтворення головних фондів було фактично призупинено. Припинило-

ся також будівництво об'єктів профтехосвіти. Обладнання та навчальна техніка на 80 відсотків морально й фізично застаріли або взагалі вийшли з ладу. Причина – нестача коштів. Тому важливою є роль роботодавців у забезпеченні професійно-практичної підготовки, стажуванні на виробництві, у створенні сучасної навчально-матеріальної бази. У Франції, наприклад, підприємства відраховують на ці цілі 17,96% суми своїх доходів, в Австралії – 22,26%, у Німеччині функціонує система двоканального фінансування (55,1% витрат із державного фінансування та 44,9% приватних витрат від загального фінансування професійної освіти і навчання). В Україні для комплексного розв'язання проблем підготовки робітничих кадрів (вперше за роки незалежності) Урядом затверджено Державну цільову програму розвитку професійно-технічної освіти на 20112015 роки, якою передбачено фінансування в розмірі майже 3,5 млрд. грн. Наразі триває її реалізація, що дасть змогу, зокрема, створити необхідні умови для отримання якісної освіти, модернізувати матеріальнотехнічну базу ПТНЗ, активно впроваджувати в навчальний процес інформаційно-комунікаційні й інноваційні технології навчання та виробництва, нові сучасні професії. Існує ще така проблема, як недосконалість прогнозу розвитку праці, що не дає змоги виробити перспе9

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ктивні плани підготовки кваліфікованих робітників. Оскільки попит на робочу силу залежить від параметрів зростання економіки, довготривалу потребу держави в певних фахівцях, перш за все, має розробляти Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Тому разом з іншими відомствами було підготовлено законопроект про порядок формування держзамовлення на підготовку, зокрема, й робітничих кадрів. Вимагає серйозних підходів і питання працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів. Проведене анкетування серед випускників та роботодавців показало, що без робочого місця залишаються близько 8% фахівців, але практично через півроку після працевлаштування за направленнями, роботу покидають 25%, а впродовж трьох років на першому робочому місці залишається лише третина робітників. Основні причини – невисокий рівень оплати праці, відсутність можливості підвищення кваліфікації та кар'єрного зростання, а інколи й розчарування в отриманій професії. Щоб поліпшити ситуацію, у 2010 році було затверджено Порядок працевлаштування випускників ПТНЗ, яким передбачено укладання договорів між навчальними закладами та роботодавцями. Це нововведення дає можливість залучати роботодавців до участі в навчальному процесі, стимулювати учнів і викладачів доплатами до стипендій чи зарплат. Учні можуть проходити виробничу практику та виробниче навчання на майбутніх робочих місцях. Хоч молодь сьогодні здебільшого зорієнтована на здобуття вищої освіти, профорієнтаційна робота в загальноосвітніх навчальних закладах активно здійснюється і має здійснюватися надалі. Профтехосвіта разом з Державною службою зайнятості проводять всеукраїнські профорієнтаційні заходи, дні відкритих

дверей, ярмарки професій, екскурсії на підприємства, презентації, «уроки реального трудового життя» тощо. Потужний новий ресурс – «Профорієнтаційний термінал», встановлений уже в 7,7 тис. навчальних закладів. Він допомагає учням зорієнтуватися у світі професій, обрати свою – таку, що є популярною на ринку праці. Професійна освіта має чималий потенціал. Так, у 2012 році в Україні працює 991 навчальний заклад ПТО. За партами – 400 тисяч осіб. Із них 170 тисяч – першокурсники. Дві третини учнів одночасно з професією здобувають повну загальну середню освіту. Кожен другий за період навчання отримає дві і більше професій, що підвищить їхню мобільність на ринку праці. Найбільшим попитом серед вступників користуються професії, затребувані у всіх галузях економіки (28 тисяч осіб), професії електротехнічного виробництва (25 тисяч), будівельних, монтажних і ремонтнобудівельних робіт (28 тисяч), автомобільного (14 тисяч), залізничного (3,6) тисячі), водного (1,3) транспорту, швейного виробництва (10 тисяч осіб). Багато вступників бажає працювати на ниві громадського харчування (29 тисяч) і сфери обслуговування (12 тисяч), а також у сільському господарстві (15 тисяч). Система ПТО невпинно поліпшується. У 2012 році, завдяки особистій позиції міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника, вперше для ПТНЗ сформовано держзамовлення на підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних і наукоємних професій і спеціальностей з отриманням освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста – всього на 4600 осіб. Адже сучасному вітчизняному виробництву потрібен саме висококваліфікований робітник – як такий, що виконує вузькопро10

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. фільні функції, так і такий, що володіє кількома професіями. Для профтехосвіти надзвичайно важливою є системна робота з упровадження Національної рамки кваліфікацій, зміна підходів до розроблення державних стандартів ПТО, що впливатимуть не на процес, а на результати навчання. Для ефективнішого керування системою ПТО здійснюється оновлення нормативноправової бази, розроблено проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення управління професійнотехнічною освітою». Такий документ – дуже важливий етап розвитку галузі. Наказом МОНмолодьспорту затверджено Положення про навчально-практичний центр (за галузевим спрямуванням) ПТНЗ. Завдяки цьому краще реалізовуватимуться завдання з упровадження в навчальновиробничий процес сучасних методик навчання, технологій, використання кращого обладнання, інструментів і матеріалів, відчутного поліпшення якості професійної підготовки учнів закладів профтехосвіти, ефективності виробничого навчання. Одним із основних показників якості підготовки кадрів є їхнє працевлаштування. Чим більший відсоток працевлаштованих випускників – тим вища якість освіти в ПТНЗ. Роботодавці здебільшого позитивно оцінюють рівень готовності молодих робітників до реалій щоденної роботи. Про престижність праці в закладах ПТО свідчить факт, що в ПТНЗ майже немає вакансій майстрів виробничого навчання (кілька років тому вони становили 10-15 відсотків). Це вказує на високу якість умов праці в навчальних закладах. Підвищенню престижності робітничих професій і формуванню показників якості підготовки випускників сприяє також проведення конкурсів фахової майстерності серед учнів і

педпрацівників ПТНЗ. У 2012 році проведено п’ять конкурсів серед учнів з професій: продавець продовольчих товарів, агент з організації туризму, слюсар з ремонту автомобілів, пекар, монтажник гіпсокартонних конструкцій. Тридцять переможців і призерів отримали стипендії Президента України й цінні подарунки. Проведено ще три всеукраїнських конкурси серед майстрів виробничого навчання. Планується провести всеукраїнське інтернет-опитування учнів ПТНЗ щодо поточного стану й розвитку системи профтехосвіти, а також анкетування серед випускників 2012 року. Важливим на сьогодні є питання оптимізації освітньої системи регіонів. Мережа ПТНЗ постійно модернізується. При цьому враховуються перспективні потреби економіки, демографічна ситуація, потреби ринку праці. Зазвичай удосконалення мережі ПТНЗ здійснюється шляхом їх укрупнення. А 5 вересня 2012 року Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження про затвердження методичних рекомендацій щодо формування регіональних планів створення освітніх округів і модернізації мережі ПТНЗ і ЗНЗ, зокрема, і шкілінтернатів. Створення освітніх округів, навчально-, науково-виробничих комплексів, входження ПТНЗ до структури ВНЗ як відокремленого підрозділу позитивно впливає на обидві мережі. Об’єднання частин цих мереж забезпечує наступність, ступеневість освіти. Це означає, що кращі випускники училищ зможуть продовжувати навчання в ВНЗ. Ректори таких закладів часто відзначають, що випускники системи профтехосвіти дуже добре навчаються. Вони мають певний практичний досвід, потребують лише поглиблення теоретичних знань. Спільна робота різних ланок освіти дає можливість ефективніше 11

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. використовувати матеріальнотехнічну базу навчальних закладів. Практика залучення кращих науково-педагогічних працівників до викладання як у ВНЗ, так і в ПТНЗ, дуже позитивна. Нині 46 ПТНЗ є структурними підрозділами вищих навчальних закладів. В таких умовах інтегруються навчальні плани, що дає змогу скоротити загальний термін підготовки без зниження її якості. Проте існують і питання, що вимагають негайного чи подальшого вирішення. Це, знову ж таки, оновлення нормативно-правової бази; здійснення модернізації змісту професійної освіти шляхом розроблення сучасних стандартів з професій широких кваліфікацій та приведення матеріально-ресурсної бази ПТНЗ до вимог ринку праці; забезпечення підтримки у створенні інноваційних навчально-практичних центрів ПТО на регіональному рівні; заміна механізму державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітничих кадрів соціальним замовленням відповідно до регіональних потреб (у зв’язку з відсутністю організаційноекономічної системи визначення потреби ринку праці); створення та забезпечення функціонування Національного агентства кваліфікації та інституцій з незалежного оцінювання якості знань, умінь, навичок та компетенцій випускників ПТНЗ; розроблення та прийняття нормативноправових актів щодо надання пільг суб’єктам господарювання, які співпрацюють з ПТНЗ та інвестують у розвиток системи професійної освіти і навчання, забезпечивши економічну мотивацію їх діяльності; створення і запровадження механізму постійного моніторингу ринку праці та ринку освітніх послуг, запровадження методики вивчення кваліфікаційних вимог роботодавців відповідно до якості підготовки робітничих кадрів; підняття соціального статусу праців-

ників ПТО, створення механізмів матеріального стимулювання та надання державою соціальних пільг і гарантій; створення Фонду розвитку професійно-технічної освіти шляхом запровадження механізму розподілу відрахувань роботодавців до Державного Фонду зайнятості за принципом «50х50»: 50% - Центру зайнятості, 50% - ПТО. Одночасно з розробленням та впровадженням нових державних стандартів підготовки кваліфікованих робітників відповідно до пріоритетних напрямів розвитку ринкової економіки, оновленням науковометодичного забезпечення, застосуванням сучасних методів оцінювання якості знань учнів, удосконаленням матеріально-технічної бази ПТНЗ важливим є впровадження інформаційно-комунікаційних технологій і автоматизованих систем проектування та діагностування в процес підготовки кваліфікованих робітників відповідно до потреб і тенденцій розвитку національної економіки, оскільки більшість робітничих професій сьогодні втрачає свою актуальність на ринку праці, а укрупнені професії потребують сформованих функціональних знань, умінь і компетенцій, пов'язаних з якісним виконанням проектних робіт в автоматизованому середовищі. В експериментальних навчальних закладах структури ПТО апробуються нові освітні технології, запроваджуються в навчальновиробничий процес інноваційні продукти, перевіряються результативність і можливості застосування варіативної складової змісту освіти, систем організації навчально-виховного процесу, методів навчання й виховання. Для стимулювання підвищення якості системи ПТО у 2012 році проводиться апробація системи рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ.

12

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Багато роботодавців, які зацікавлені у випускниках ПТНЗ, здатних якісно виконувати свою роботу відразу після навчання, включаються у процес підготовки кадрів робітників та молодших спеціалістів. Така співпраця дає можливість активно використовувати виробничі потужності підприємств, організовувати виробничу практику, запроваджувати нові технології навчання. Є й такі потенційні роботодавці, які залучаються до придбання чи оновлення обладнання для майстерень. У такий спосіб значно поліпшується якість підготовки молодих робітників. Налагодження взаємовигідного, конструктивного партнерства між навчальними закладами, роботодавцями й органами влади дає змогу не тільки залучати додаткові ресурси для розвитку системи професійної освіти, а й робити її більш відкритою, ефективною, вчасно реагувати на виклики сьогодення. Конкурентоспроможність сучасного робітника передусім залежить від того, чи володіє він прогресивними виробничими технологіями, чи вміє виконувати роботи з використанням новітніх матеріалів, інструментів, обладнання. Для того, аби все це не стало «новиною» для учня на майбутньому робочому місці, в галузі ПТО працює мережа навчальнопрактичних центрів. Нині діє 75 таких центрів, п’ять із них створено у 2012 році. Для подальшого врегулювання роботи центрів затверджено Положення про навчальнопрактичні центри (за галузевим спрямуванням) професійно-технічного навчального закладу. Знаковою подією в освітньому процесі став перший Всеукраїнський

форум майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів. Адже підготовка сучасного кваліфікованого робітника, який би відповідав потребам ринку праці, значною мірою залежить від майстра. Під час занять формується професійна самостійність учнів, розкривається потенціал кожного. Важливим напрямом у діяльності професійно-технічних навчальних закладів і основним завданням періоду переходу суспільства до інформаційної епохи є формування основ інформаційної культури майбутнього працівника. Потрібно робити суттєві кроки до інформатизації навчального закладу, професійної підготовки, впроваджувати сучасні інформаційнокомунікаційні технології у навчальновиробничий процес ПТНЗ, які забезпечать доступ до мережі високоякісних баз даних, розширюватимуть можливість учнів до сприйняття складної інформації. Керівники мають подбати, щоб у навчальному закладі був створений такий центр, де має акумулюватися й вироблятися інформація, де кожен член колективу зможе скористатися його послугами й навчиться користуватися всіма засобами інформації, братиме уроки медіаосвіти, і який стане частиною дидактичного простору та частиною єдиного інформаційного простору. Враховуючи сучасні тенденції в розвитку суспільства, економіки та освіти, зокрема, потрібно планувати перспективний розвиток навчальних закладів так, щоб закладати фундамент для зміцнення та збільшення наявного потенціалу професійнотехнічної освіти, від якої значною мірою залежить економічна могутність країни.

13

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

В.С. ЯДУХА, голова Хмельницької обласної державної адміністрації

ПОТУЖНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО – ОСНОВА ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Усе, що робиш, треба робити добре. Ф.Бекон З метою забезпечення динаміки економічних перетворень, сталого економічного зростання Хмельниччини на підставі Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів», з урахуванням Державної стратегії регіонального розвитку України робочою групою розроблено Стратегію регіонального розвитку Хмельницької області на 20112020 рр. Усвідомлення того, що потужне регіональне виробництво може й повинно стати основою відродження національної економіки сприяло прийняттю на загальнодержавному рівні Концепції державної регіональної політики України, яку спрямовано на прискорення регіонального соціально-економічного розвитку шляхом більш повного й ефективного залучення в господарський обіг ресурсного потенціалу регіонів, використання переваг територіального поділу та кооперації праці на основі розширення повноважень і підвищення відповідальності регіональних та місцевих органів влади й управління щодо вирішення поточних і перспективних проблем територій. За основу взято концепцію економічної самостійності регіонів. Являючи собою систему

заходів, які здійснюються органами державної влади з метою забезпечення політичним, економічним і соціальним розвитком регіонів, ця політика має перш за все сприяти саморозвитку регіонів через створення найбільш сприятливого соціально-економічного простору функціонування продуктивних сил територій. Повинен здійснюватися територіальний розподіл праці й відповідної спеціалізації регіонів на випуску товарної продукції і послуг, конкурентоспроможних як на регіональному, так і на національному й міжнародному ринках. Регіоналізація об’єктивно орієнтована на все більше врахування регіональних інтересів та підвищення ролі регіональних складових у сукупності потреб виробництва і споживання. Як процеси глобалізації, так і процеси регіоналізації, є проявами об’єктивного економічного закону комплексного розвитку продуктивних сил, співробітництва суб’єктів господарювання сторін у галузі промисловості і науки, малого підприємництва, агропромислового комплексу, житлово-комунального господарства, культури, а також у галузі освіти.

14

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Обласна влада спрямовує зусилля саме на консолідацію дій, здатних вивести життєдіяльність хмельничан на траєкторію стабільного розвитку та розквіту. Впровадження різних проектів, відродження підприємств та агропромислової галузі – далеко не повний спектр проблем, які на часі вирішувати, долати в ім’я майбутнього. І в основі роботи влади, безперечно, є людина. Особлива увага звертається на розвиток соціального партнерства. Сьогодні в області розвивається і втілюється в життя близько трьох десятків проектів у галузі тваринництва, охорони здоров’я та соціального захисту населення, в галузі екології, інформаційного забезпечення, а також у галузі освіти. На Хмельниччині підписано Меморандум між представниками науки, влади, промислових підприємств, енергозберігаючих та енергогенеруючих компаній щодо створення першого в Україні енергетичного кластеру, який потребуватиме висококваліфікованих фахівців і робітників. Хмельниччина впевнено долає рубіж за рубежем. Саме такий висновок зроблено урядом України після візиту до подільського краю прем’єр-міністра М.Я. Азарова, який переконався, що, наприклад, продукція (особливо молочна та м’ясна), вироблена на території області, має високу якість. Прем’єрміністр під час візиту на виробництво пересвідчився, що на Хмельниччині підприємства працюють не з якоюсь дешевою продукцією чи її замінниками, а з натуральною. Хмельниччина активно розвиває швейне виробництво. Товарами власного виробництва насичується наш ринок, поступово витісняючи китайську продукцію. Маємо приклади, коли продукція подільського виробника користується попитом на ринках зарубіжжя. Так, швейне підприємство Полонного, яке займа-

ється пошиттям джинсів, експортує всю продукцію до Німеччини. Це підприємство сьогодні кооперується й чітко працює з Понінківським професійним ліцеєм, де близько ста учнів здобувають професію швачки. Вони проходять на підприємстві практику, тут для них підготовлені робочі місця. Це серйозна кооперація, серйозна перспектива, яка й приведе до того, що швейники Хмельниччини зможуть витіснити з ринків китайський «ширпотреб» чи вироби інших держав. На цьому прикладі видно, як у регіоні намагаємось вирішити загальноукраїнську проблему, пов’язану з нестачею на підприємствах кваліфікованих робітників і спеціалістів, адже окремі галузі економіки України відчувають дефіцит робочої сили, й особливо кваліфікованої, що є наслідком процесів міждержавного переміщення робочої сили. Сьогодні на всіх рівнях маємо усвідомити, що професійно-технічні навчальні заклади є джерелом трудового потенціалу, яким закладається фундамент економічної могутності країни. Та щоб це джерело було невичерпним, а трудовий потенціал справді могутнім, системі профтехосвіти потрібна підтримка і на рівні держави, і на місцях. Проте ця аксіома поки що нелегко дається окремим керівникам підприємств різних форм власності, які прагнуть отримати висококваліфікованого фахівця, не витративши кошти на його підготовку. Сьогодні, на жаль, ще маємо прикрі факти, коли керівники підприємств, організацій не погоджуються приймати на виробничу практику учнів ПТНЗ, а якщо приймають, то не доручають виконувати роботу відповідно до програми практики, не оплачують її, не надають належного значення створенню системи наставництва на підприємстві. Такою ж непривабливою виглядає і картина 15

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. працевлаштування випускників ПТНЗ. Тому ці питання повинні вирішуватися в першу чергу в регіонах, враховуватися спеціалізація в регіоні, профілі професійної підготовки. Дуже багато залежить, безперечно, й від керівників навчальних закладів, які мають навчитися працювати по-новому, стати хорошими менеджерами й дипломатами, вміти домовлятися, налагоджувати тісні контакти з виробництвом на взаємовигідних умовах, бачити перспективу навчального закладу та його місця в системі розвитку регіону. З моїх міркувань, керівник ПТНЗ разом з колективом має визначитися в першу чергу з галузевою спеціалізацією навчального закладу. Практика відкриття в одному навчальному закладі професій з різних галузей не виправдовує себе, оскільки в цьому випадку важко знайти надійних «базовиків». Крім того, галузева спеціалізація сприяє удосконаленню, розширенню, збагаченню, оновленню навчальноматеріальної бази, підвищенню майстерності та компетентності інженерно-педагогічних кадрів у визначеному напрямі, зростанню авторитету професії та навчального закладу, який популяризує її. Соціальне партнерство в даному випадку є реальним, фактичним, надійним, оскільки існують спільні інтереси навчального закладу та виробництва. А регіональні галузеві програми, які приймаються з метою розвитку галузі, торкаються тоді й навчальних закладів професійно-технічної освіти, які готують для неї трудові кадри. Підприємства галузі будуть зацікавлені вкладати матеріальні та фінансові ресурси у формування свого трудового резерву. Адже профінансувати достатньо професійну освіту з одного лише державного чи обласного бюджету поки що нереально. Проте обласна влада докладає зусиль, аби допомогти профосвіті

оновити навчальну базу до рівня, якого потребує сучасне виробництво. Так, у минулому році на Хмельниччині вперше за роки незалежності виділено з обласного бюджету 2,5 млн. гривень на розвиток профтехосвіти. 22 ПТНЗ отримали допомогу у придбанні необхідного обладнання для формування та розвитку в учнів практичних професійних навичок та умінь. У 2012 році спрямовано 1,2 млн. гривень на розвиток профтехосвіти області. Поступово починаємо відроджувати кооперацію навчальних закладів з базовими підприємствами. Саме така кооперація й означає відновлення економіки краю. А без кооперації в сільськогосподарському виробництві досягти суттєвого поступу теж нереально. Сьогодні агроформування Хмельниччини показують високі результати праці. Взяти хоча б такий показник: агроформуваннями намолочено в цьому році понад 2 млн 600 тисяч тонн зерна при середній урожайності 48 ц/га (цей показник урожайності є найвищим в Україні). Досягнення стабільного регіонального розвитку напряму пов’язано з ефективним розвитком сільських територій. Першочерговими завданнями влади всіх рівнів є забезпечення гарантій сільському населенню, створення нових робочих місць, стимулювання молодих спеціалістів до участі в розбудові рідних сіл. Найближчим часом буде розроблена Концепція розвитку сільських територій. Від результатів роботи селян вирішальною мірою залежить соціально-економічне становище як України в цілому, так і нашої області. Запорукою високих врожаїв є впровадження у виробництво прогресивних технологій вирощування сільгоспкультур, сортова агротехніка, використання сучасних високоврожайних сортів, досягнень науки та передового досвіду.

16

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Переконаний, що основне багатство Хмельниччини – люди, сильні духом, справжні патріоти своєї землі, які щоденною кропіткою працею розбудовують рідний край. Саме таку молодь має підготувати і виховати профтехосвіта області. Треба сказати, що більшість ПТНЗ сільськогосподарського профілю це добре розуміє. Укладаються договори про співпрацю з приватними аграрними підприємствами, фермерськими господарствами. Обласна влада всіляко підтримує таку співпрацю, яка позитивно впливає на розвиток аграрного сектора економіки. Останні досягнення аграріїв Хмельниччини, які стали агролідерами в Україні, є тому підтвердженням. А вибір Вищого професійного училища №36 с. Балин Дунаєвецького району Хмельницької області базою проведення у 2013 році Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ з професії «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» є визнанням не тільки авторитету подільських аграріїв, а й авторитету закладів професійної освіти, які готують молоді кадри до роботи в сільському господарстві. Одначе ми розуміємо, що без залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій дати серйозний, миттєвий поштовх розвиткові економіки краю практично неможливо. Щоб показати світу наш потенціал, ми розробили інвестиційний паспорт, в який винесли наші можливості, дали поштовх тому, що через Міністерство закордонних справ України з інвестиційним потенціалом Хмельницької області за 2011 р. ознайомилися більше 50 країн Європи і світу. Розроблена Стратегія економічного розвитку Хмельницької області націлена в основному на промисловий та аграрний сектори і включає також туристичну галузь, яка є інвестиційно привабливою. На сьогодні в

нас діють фінські інвестиції, вкладені в підприємство "Славутський комбінат "Будфарфор". Підписана угода про співпрацю між Хмельницькою ОДА та Московською областю, що дозволило нам збільшити експорт продукції в Московську область на 30% (електрокотли, будівельні матеріали). Внутрішні інвестиції вкладаються переважно в сільське господарство. Серйозно працюють у нас австрійські, ірландські інвестиції. Завдяки інвестиціям можна говорити про відродження малих ГЕС, про нові технології в галузі тваринництва, переробній галузі. Цілий ряд підприємств переходить на нові технології, вкладаючи кошти в подальшу модернізацію виробництва. У нас добре налагоджені стосунки з Білорусією, Хорватією, Угорщиною, Польщею. Загалом, Хмельниччина співпрацює з 94 країнами Європи і світу. Таким чином, ми маємо можливість розвивати і втілювати в життя близько трьох десятків проектів у галузі тваринництва. Питання розвитку галузі тваринництва сьогодні актуальне. Тому всі господарства, які мають тисячу і більше гектарів землі в обробітку, повинні розвивати цей напрямок. В умовах світової продовольчої кризи Україна може завоювати ринок збуту сільськогосподарської продукції. Глибоко переконаний, що сьогодні господарства мають бути багатогалузевими. Потужні господарства, які займаються розвитком галузі тваринництва, обов’язково матимуть підтримку обласної влади. Звичайно, що відродження економіки краю не може здійснюватися без участі навчальних закладів професійної освіти, які готують трудові кадри для підприємств промислового та аграрного секторів, сфери побуту, харчової промисловості. Враховуючи тенденції регіонально17

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. го розвитку, вони мають вибудовувати свою перспективу. Державна цільова програма розвитку професійно-технічної освіти дає орієнтири на перспективні напрями розвитку. Опираючись на накреслені державою перспективи, ми розробляємо наразі регіональну програму розвитку професійно-технічної освіти, яка повинна стати дороговказом для кожного ПТНЗ Хмельниччини. Із твердженням, що діти – наше майбутнє, погодиться кожен. Але яке майбутнє? Тому тут ще треба додати: якісна освіта сьогодні – успішна держава завтра. До такого майбутнього маємо йти. З такими думками розроблялася й Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Програма не оминула й завдань з реформування освіти. Нам треба працювати над вирішенням проблем: підвищення якості освіти, створення умов для доступу до якісної освіти всіх категорій населення; удосконалення механізмів фінансового забезпечення якісної освіти; ліквідація диспропорцій між підготовкою фахівців і попитом на ринку праці; створення єдиного освітнього простору, зокрема, в регіоні, налагодження соціального партнерства освіти і виробництва. Ми бачимо подальший розвиток системи профтехосвіти у напрямі реалізації цілого ряду стратегічних завдань, серед яких головними є: виконання положень Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки; безумовна реалізація положень Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки; розроблення та впровадження державних стандартів професійнотехнічної освіти нового покоління на професії, що користуються попитом на сучасному ринку праці; створення індустрії засобів навчання,

забезпечення інформатизації та комп’ютеризації навчальних закладів, видання сучасних підручників та навчальних посібників; впровадження пільгового оподаткування навчальних закладів та звільнення від сплати деяких видів податку навчальними закладами державної та комунальної форми власності; надання професійно-технічним навчальним закладам аграрного спрямування та аграрним вищим навчальним закладам, які мають у своїй структурі навчально-дослідні господарства, статусу сільськогосподарського товаровиробника; встановлення пільгового оподаткування, кредитування та інших форм стимулювання діяльності роботодавців, які забезпечують зайнятість молоді; налагодження на державному рівні порядку працевлаштування випускників навчальних закладів, формування державного замовлення на підготовку кадрів та запровадження системного механізму прогнозування ринку праці для збалансованого державного замовлення за конкретними професіями та спеціальностями; забезпечення ефективної роботи з професійної орієнтації молоді та підвищення престижності робітничих професій, професійної адаптації молодих працівників, формування кадрового резерву, відновлення інституту наставництва та кар’єрного зростання; сприяння проведенню конкурсів професійної майстерності серед учнівської та студентської молоді, конкурсів професійної майстерності на виробництві. Для ефективної реалізації цих завдань велике значення має взаємодія з роботодавцями та професійними спільнотами, зокрема, з регіональною Міжгалузевою радою з питань ПТО, галузевими професійними асоціаціями, наглядовими, консультативними та фаховими радами ПТНЗ, методичними комісіями закладів ПТО. Вибудовування конс18

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. труктивної співпраці з працедавцями принесе позитивний результат у підготовці тих робітничих кадрів, які необхідні економіці регіону. Для роботодавців витрати на професійну освіту мають стати інвестицією в майбутнє, в підвищення конкурентоспроможності власного бізнесу, але, з іншого боку, роботодавець повинен мати можливість контролювати та впливати на ефективність використання власних інвестицій. Лише спільними зусиллями ми зможемо досягти стану, коли професійний розвиток трудового потенціалу нашої держави буде адекватним потребам економіки і вимогам, які ставить перед ним суспільство. Тільки в такій взаємодії ми знайдемо правильні шляхи вирішення кардинальних проблем розвитку освіти і виробництва. В кінцевому підсумку це призведе до того, що в освітній системі Хмельниччини провідними стануть ПТНЗ нового типу, де навчається компетентна, цілеспрямована й конкурентоспроможна на ринку праці молодь, здатна забезпечити прогресивний поступ економіки регіону та країни загалом. Адже від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку країни та її глобальної економічної конкурентоспроможності. Маємо спільно з системою профтехосвіти приводити зміст підготовки кваліфікованих робітників у відповідність з потребами ринку праці в регіоні. Для цього повинна змінюватися й система програмнометодичного забезпечення дидактичного процесу ПТНЗ. При цьому централізація має остаточно передати «булаву» регіоналізації, аби професійно-технічні навчальні заклади гнучко реагувати на попит в освітніх послугах у регіоні. Профтехосвітяни Хмельниччини перебувають сьогодні в авангарді розбудовників професійно-технічної освіти. Як керівнику обласної влади,

яка теж докладає зусиль до розвитку професійно-технічної освіти, мені надзвичайно приємно усвідомлювати, що профтехосвітяни нашого краю своєю працею завоювали не тільки шану подолян, а й визнання їхніх досягнень державою. Остання значуща подія – вручення авторському колективу працівників НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області Державної премії в галузі освіти 2012 року за цикл робіт «Форми і зміст курсового підвищення кваліфікації керівних і педагогічних працівників закладів професійнотехнічної освіти» - є тому підтвердженням. Державна премія України в галузі освіти започаткована у 2010 році для відзначення видатних досягнень науково-педагогічних працівників. І якщо в минулому році лауреатами премії стали 19 освітян, то в цьому році – 23 (шість з них – профтехосвітяни, п’ять – представники Хмельниччини, працівники Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області: Л. І. Шевчук, Л.К. Джус, О.Л. Шамралюк, Н.М. Каспрік, О.В. Тертична). Протягом чотирьох місяців тривало громадське обговорення надісланих робіт у друкованих та електронних засобах масової інформації, здійснювалася експертна оцінка їх науково-практичної значущості. Як зауважив під час вручення премії Міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник, Хмельниччина може пишатися своїми профтехосвітянами, адже перемога здобута в нелегкій борні. В усіх етапах обговорення взяли участь сотні й тисячі небайдужих до цього працівників різних ланок освіти, 4 етапи таємного голосування пройшли всі учасники змагання, й вінцем усього стала найвища оцінка – оцінка Глави Держави. За ре19

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. зультатами громадського обговорення і експертизи матеріалів, на засіданнях 5 спеціалізованих секцій визначено найкращі роботи. Знаковим є і той факт, що за творчий колектив профтехосвітян Хмельниччини вболівала вся профтехосвіта України. Отже, це перемога всієї професійно-технічної освіти, яка отримала визнання і матиме надалі серйозну підтримку як держави, так і в регіонах. Так, сьогодні існує ще достатньо проблем і на Хмельниччині. Але

той факт, що за два останні роки Хмельницька область піднялася в рейтингу за результатами роботи з 21-го на 2-місце, говорить про величезне прагнення наших подолян творити краще життя на своїй малій батьківщині. Добре, що цим же переймаються і профтехосвітяни, й сьогоднішні учні професійнотехнічних навчальних закладів, а завтрашні кваліфіковані робітники, яким піднімати економіку регіону, України.

СИН ЗЕМЛІ ПОДІЛЬСЬКОЇ Есе про очільника краю Красою України назвала Поділля Леся Українка. Але не тільки земля красива в цьому благодатному краї, а й люди. Один з таких красивих людей, що турботливо опікується сьогоденням і завтрашнім днем Поділля, - очільник краю, голова Хмельницької обласної державної адміністрації

ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ ЯДУХА За два роки він вивів аграрну Хмельниччину на передові позиції в багатьох сферах народного господарства, у лідери – в галузі сільського господарства. За особистий вклад у розбудову краю та активну громадську діяльність Василь Степанович Ядуха нагороджений медалями: «За сприяння Збройним силам України», «За сприяння в охороні Державного кордону України; орденами «Чорнобильський хрест: Мужність. Честь. Гуманність», «За заслуги» ІІІ ступеня; нагрудним знаком «За сприяння митним органам України», є заслуженим працівником сільського господарства України. Народився Василь Степанович Ядуха 25 січня 1964 року на Ярмолинеччині Хмельницької області, в селі Вербка-Мурована у сімї колгоспників. Для нього змалечку звичною є сільська праця: скопати город, накосити сіна, випасти худобу. Односельці згадують, що поки стадо паслося, хлопець не випускав з рук книжки. Тож закінчив школу з відзнакою, здобув кваліфікацію агронома в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті. Разом з дружиною Наталією Миколаївною

виховали доньку Світлану та сина Олександра. Майже весь трудовий шлях Василя Ядухи пов'язаний із Хмельниччиною. Студент – головний агроном – голова колгоспу – начальник управління сільського господарства – голова райдержадміністрації – голова облдержадміністрації. Василь Степанович представляв інтереси народу як депутат у сільській, районній, обласній радах, був обраний народним депутатом Верховної Ради України 5-го скликання. Працював у Комітеті з питань аграрної політики 20

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. та земельних відносин. За ці роки він отримав вишкіл справжнього керівника. Хоч би де не був, про нього завжди кажуть: «За що не береться – все доводить до логічного завершення». Як посадовець веде активну роботу з консолідації громади на шляху зміцнення добробуту краян. Соратники свідчать, що в його житті поряд з простотою у спілкуванні, вимогливістю та почуттям справедливості присутні лідерські якості, закарбовані у словах: знання, характер, бажання. Щира, глибока та проста філософія його життя: перемагає той, хто йде вперед. Керуючись такими принципами, Василь Степанович сформував та веде за собою потужну команду однодумців і патріотів рідної Хмельниччини. «З людьми й заради людей!» - життєве кредо голови облдержадміністрації. Зусилля своєї команди спрямовує на те, щоб об’єднати людей у вирішенні питань в ім’я майбутнього рідного краю. Так його виховали учителі, які сьогодні можуть гордитися Василем Степановичем, оскільки вчительське щастя – в талановитому шляху його учнів. Адже бути хорошим, справжнім керівником – це неабиякий талант. Працювати на благо людей – ця життєва установка, закладена школою у його свідомості й душі, діє на сто відсотків. Талановитий життєвий і трудовий шлях Василя Степановича тішить його наставників. Та й він сам у своїй сфері вже теж наставник, який має учнів у справі державотворення. І якщо вони перевершать його, то це теж буде його щастям.

Усвідомлюючи роль УЧИТЕЛЯ в житті кожної людини і проникаючись проблемами освіти, Василь Степанович уміло організовує роботу обласної влади на вирішення освітніх проблем. В області розроблено та реалізовуються регіональні програми розвитку освіти. А розуміння керівником області значення професійно-технічної освіти у формуванні трудового потенціалу краю зумовлює надання значної підтримки в модернізації системи професійнотехнічної освіти Хмельниччини. Під час розробки обласних заходів соціальної політики, спрямованих на регулювання ринку праці та процесів реформування ПТО, закладаються умови, які нададуть той могутній імпульс розвитку економіки, першоджерелом якого є лише людський фактор. Вірний син землі подільської, Василь Степанович Ядуха, найбільшою цінністю Хмельниччини вважає його працьовитих, чуйних, мудрих і добрих людей, які своєю щоденною наполегливою працею забезпечують стабільний розвиток і розквіт краю. «Наша родюча Подільська земля має багатий промисловий, науковий, освітній та культурний потенціал, - каже Василь Степанович. - Новітні технології активно впроваджуються в усіх галузях економіки. Ми відкриті до тісної взаємовигідної співпраці з діловими партнерами України та всього світу». І при цьому гостинно запрошує на Хмельниччину, де люди в праці і красі творять пісню життя.

Л.І. ШЕВЧУК, директор НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

21

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

В.Д. ГАВРІШКО, перший заступник голови Хмельницької обласної державної адміністрації

ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я ТА ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК УЧНІВ – ВАЖЛИВЕ ЗАВДАННЯ ЗАКЛАДІВ ПРОФТЕХОСВІТИ Серед життєвих цінностей сучасної людини перше місце посідає життя і здоров’я. Останніми десятиліттями світова наука зараховує проблему здоров’я, в широкому розумінні цього поняття, до кола глобальних проблем, розв’язання яких зумовлює характеристики майбутнього розвитку людства. З метою вирішення завдань щодо підтримки та розвитку здоров’я дітей і молоді Президентом України Віктором Януковичем 2012 рік оголошено Роком спорту та здорового способу життя. Здоров’я дітей – головна мета суспільства, бо саме вони визначають майбутнє благополуччя країни, подальший економічний і духовний розвиток, рівень життя, культури, науки. Здоров’я є елементом індивідуальної культури життєдіяльності людини. Ця культура визначається рівнем розвитку вмінь і навичок, що сприяють збереженню, зміцненню і відновленню здоров’я людини, реалізації внутрішніх резервів її організму. Культура здоров’я відбивається у специфічних формах і способах життєдіяльності особистості, які виробляються, починаючи з раннього дитинства, і реалізуються протягом усього життя. Низький рівень здоров’я молоді має низку конкретних причин. Серед усіх чинників, які так чи інакше впливають на стан і фізичного, і психічного здоров’я населення, й зокрема, молоді, найважливішою є

поведінка. Цей показник перевершує вплив спадковості, навколишнього середовища та якості медичної допомоги. Найважчі хвороби в сучасних розвинутих країнах пов’язані з індивідуальними звичками, особливо постійними, які в сукупності часто називають способом життя. Поведінка людини дуже важлива для здоров’я, впливає на нього безпосередньо, через спосіб життя, або опосередковано – через економічні чи соціально-економічні умови, і є основною детермінантою здоров’я. Щоб уплинути на поведінку людини, необхідні зусилля як її самої, так і сім’ї і суспільства. Важливе значення для вирішення означеної проблеми є навчання молоді відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, що їх оточують як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей, формування через освіту здорового способу життя. Погіршення умов життя та зниження стабільності у суспільстві обумовлюють зростання стресових станів у підлітковій популяції більше, ніж в інших, що призводить до зростання захворюваності у цій віко22

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вій групі. Реалізація генетичної схильності до патологічних відхилень також найчастіше виникає в цьому періоді. Окрім того, прагнення до скорішого дорослішання часто супроводжується засвоєнням шкідливих звичок, негативно впливаючих на здоров'я. За основними показниками захворюваності, здоров'я підлітків в Україні погіршується. У структурі захворюваності дітей віком перші місця займають хвороби органів дихання, інфекційні та паразитарні хвороби, хвороби шкіри та підшкірної клітковини, хвороби органів травлення. Епідемічна ситуація щодо поширення в Україні ВІЛ/СНІД в останні роки ускладнилася. З офіційно встановленим діагнозом ”ВІЛінфекція” налічується 2879 дітей. Майже всі вони інфіковані своїми матерями, які найчастіше мають молодіжний вік. Слід відзначити, що насправді становище щодо захворювань ВІЛ/СНІД незрівнянно гірше, ніж його представляють дані офіційної статистики. В Україні за оцінками національних і міжнародних (ЮНЕЙДС, ВООЗ) експертів, кількість ВІЛ-інфікованих громадян визначається у межах 370-530 тис. чол., тобто не менше як 1 % дорослого населення. Захворюваність підлітків хворобами, що передаються статевим шляхом є досить високою. Також потребує особливої уваги захворювання підлітків на туберкульоз – протягом останніх 10 років в Україні спостерігається неухильне зростання захворюваності на туберкульоз цієї вікової групи. Отже, маємо констатувати, що за основними показниками захворюваності здоров'я підлітків та молоді в Україні погіршується і складає значну соціальну проблему. Отже, 2012 рік повинен стати переломним у зміні ставлення українців до занять фізичною культурою і

спортом, сприянні подоланню байдужості серед населення, особливо молоді до власного здоров’я. На державному рівні розроблено проект Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури та спорту на 20122016 роки, головними завданнями якої є, насамперед, впровадження ідеології пріоритетності в суспільній свідомості здорового способу життя, занять фізичною культурою та спортом як основних засад здоров’я і довголіття, проект Концепції «Загальнодержавної цільової соціальної програми Формування здорового способу життя молоді України на 20132017 роки», а також у рамках планування оздоровчих заходів розроблена Конституція здорової людини. Важливо відзначити, що в усіх закладах профтехосвіти Хмельницької області впроваджується програми МОН України «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», «Діалог», «Захисти себе від ВІЛ». За програмою «Захисти себе від ВІЛ» працює два пілотних професійно-технічних навчальних заклади – Вищих професійних училищ №25 м. Хмельницького №36 с. Балин, на базі державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей» створюється школа сприяння здоров’ю. У 2012 році відбулась низка великих спортивних подій, передусім, це – Євро-2012, участь наших спортсменів у літній Олімпіаді та Параолімпіаді в м. Лондон. Приємно відзначити те, що учениця Кам’янець-Подільського художнього ліцею Ганна Гончар стала абсолютною чемпіонкою України з пауерліфтингу, а згодом стала чемпіонкою світу, виконавши норматив майстра спорту міжнародного класу. Також хочеться відмітити збірну команду Хмельницької області, яка на ІІІ Всеукраїнській Спартакіаді учнів професійно23

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. технічних навчальних закладів 2012 року зайняла друге місце. У збірну команду були включені учні Вищого професійного училища №25 міста Хмельницького, Понінківського та Хмельницького професійних ліцеїв, Полонського та Деражнянського професійних аграрних ліцеїв та державного навчального закладу «Хмельницький центр професійнотехнічної освіти торгівлі та харчових технологій». Всеукраїнській Спартакіаді передувало проведення обласної Спартакіади серед учнів ПТНЗ. Таким чином, фізичне виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів стає складовою частиною системи виховання і освіти, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, моральновольових та інтелектуальних здібностей людини та реалізує мету - всебічний розвиток фізичних і духовних сил майбутніх робітників, підготовки їх до трудової діяльності. Можна констатувати, що педагогічні колективи професійно-технічних навчальних закладів ознайомлені з Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров'я населення на період до 2012 року», проте, потрібно докладати більш дієвих зусиль по їх впровадженню в реальну практику життєдіяльності навчальних закладів. Відповідно до законодавчих актів України заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою повинні щорічно забезпечу-

вати безоплатний медичний огляд учнів, моніторинг і корекцію стану їх здоров'я, проведення лікувальнопрофілактичних заходів у професійно-технічних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності. Обов'язкові медичні профілактичні огляди учнів навчальних закладів мають проводитися щороку медичними працівниками у присутності батьків або осіб, які їх замінюють, безпосередньо у ПТНЗ або у лікувально-профілактичних закладах. Важливим є те, що об’єктивні медичні обстеження стають підставою розподілу учнів для занять у основній, підготовчій або спеціальній медичній групі на уроках фізичної культури. Статистика свідчить, що у 30 професійно-технічних закладах області за станом здоров’я кількість учнів, які займаються в спецмедгрупі складає 3-8% від загального контингенту навчального закладу. Директорам ПТНЗ слід звернути увагу на якісний і своєчасний медогляд учнів, закріплення за кожним навчальним закладом медичного працівника. Важливо узагальнену інформацію про результати медичних профілактичних оглядів та загальний стан здоров'я учнів навчального закладу обов’язково доводити до відома всього педагогічного колективу. Статистика констатує, що у 20 ПТНЗ області на 12 спеціальностях навчаються 130 дітей-інвалідів та дітей з обмеженими можливостями (це 0,98% від загального контингенту). Діти з особливими потребами мають бути залучені і на уроках фізкультури. Вони можуть виконувати посильні вправи і брати участь у різних іграх разом з одногрупниками. Це допоможе їм не відокремлюватися від однолітків і виконувати навчальну програму у більш повному обсязі.

24

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Аналіз засвідчує, що робота спецмедгруп у деяких ПТНЗ проводиться формально. Необхідно розгорнути реальну організацію роботи спеціальних медичних груп, аби посприяти зміцненню здоров’я учнів, їх професійній адаптації. У зв’язку з цим, важливо, щоб у перший місяць навчання з метою адаптації учнів до навантажень на уроках фізичної культури прийом навчальних нормативів не здійснювався, а заняття мали рекреаційно-оздоровчий характер з помірними навантаженнями. Водночас варто відзначити, що в ПТНЗ Хмельницької області з метою фізичного загартування учнів, зміцнення їхнього здоров’я проводиться роз’яснювальна робота щодо ролі фізичної культури та спорту в житті людини; бесіди про значення фізкультури та спорту для фізичного здоров‘я людини, про роль здорового способу життя; підвищується якість уроків фізвиховання, контролюється їхнє відвідування учнями; організована робота спортивних секцій, груп загальної фізпідготовки; проводяться Дні здоров’я, змагання з різних видів спорту (районні, міські, обласні); розроблені та затверджені керівництвом закладів плани спортивних заходів та змагань на поточний навчальний рік; для фізичного загартування учнів проводяться екскурсії, походи рідним краєм. Важливо дотримуватися вимог навчальних програм щодо розвитку на уроках фізичної культури спеціальних фізичних якостей, які притаманні конкретним професіям. Це завдання вирішує професійноприкладна фізична підготовка учнів ПТНЗ. Разом з тим, необхідно посилити контроль за проведенням занять з фізичної культури та фізичного виховання у професійно-технічних навчальних закладах; підвищити їх якість, забезпечити пріоритетність

технологій та методик, які оберігають, підтримують і розвивають здоров’я дітей; забезпечити безумовне виконання викладачами правил і вимог щодо безпеки проведення занять з фізичного виховання, позаурочних спортивно-масових заходів. Також провести інвентаризацію спортивної бази навчальних закладів і спланувати роботу щодо її ремонту та реконструкції відповідно до діючих нормативів, вжити заходів щодо забезпечення навчальних закладів спортивним інвентарем та обладнанням. Директорам ПТНЗ необхідно звернути увагу на роботу спортивних секцій і гуртків, покращити якість проведення занять, провести роз’яснювальну роботу серед батьків щодо необхідності контролю за реальним станом здоров’я учнів та інформування про це адміністрації навчального закладу. Шкода, що деякі ПТНЗ області не мають власного спортивного залу (Ярмолинецький професійний ліцей) або спортивна база потребує капітального ремонту (Говорський, Новоселицький та Голосківський професійні аграрні ліцеї), але адміністрація цих навчальних закладів виходить з ситуації та укладає угоди з іншими установами щодо використання спортивної бази учнями ПТНЗ в осінньо-зимовий період. Протягом року вивчається досвід роботи викладачів фізичного виховання області щодо викладання предмета «Фізична культура», проведення фізкультурно - оздоровчих і спортивних заходів і ведення ділової документації керівника фізичного виховання. З метою пошуку і підтримки творчо працюючих педагогів області, активізації роботи з поширення кращого педагогічного досвіду та педагогічних інновацій у 2012 році проводиться конкурс «Викладач року 2012» в номінації «Викладач фізичного виховання». Наприкінці року 25

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. має відбутися фінал цього конкурсу, де визначиться переможець та п’ять лауреатів. Підвищення кваліфікації, яке проходять викладачі та керівники фізичного виховання при Науковометодичному центрі професійнотехнічної освіти інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області, спрямоване на послідовне удосконалення професійних знань, умінь і навичок, зростання майстерності, професії. Систематично проводяться засідання фахової секції викладачів фізвиховання, навчальні семінари та семінари-практикуми керівників фізичного виховання професійнотехнічних закладів Хмельницької області спільно з обласним управлінням фізичного виховання та спорту Комітету ФВС Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Хмельницьким інститутом післядипломної освіти педагогічних працівників з питань фізкультурнооздоровчої та спортивно-масової роботи в закладах профтехосвіти, організації роботи з учнями, віднесеними за станом здоров’я до спеціальної медичної групи; методики проведення уроків з фізичної культури різних розділів програми предмета «Фізична культура». Особлива увага звертається на безпеку життєдіяльності учнів, проведення інструктажів та попередження травматизму. Щорічно видаються методичні рекомендації щодо викладання предметів «Фізична культура» та «Захист Вітчизни» у навчальному році. Як висновок, треба підкреслити, що мета фізичного виховання витікає з основного завдання виховання, яке полягає в необхідності підготувати всебічно розвинутих, активних та здорових членів суспільства, які органічно поєднують у собі гуманістичні і загальнолюдські позитивні риси особистості, гармонію фізичного та психічного розвитку.

Тому завдання фізичного виховання можна розглядати, як оздоровчі завдання, що полягають у зміцнюванні опорно-рухового апарату, формуванні правильної постави, нормалізації розвитку внутрішніх органів, у покращенні діяльності центральної нервової системи, загартовуванні організму; освітні завдання, що полягають у формуванні і удосконаленні рухових умінь та навичок, у придбанні знань в області теорії, методики і організації фізичної культури і спорту; виховні завдання, що полягають в удосконаленні рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності), у зміцненні вольових якостей (волі до перемоги, сміливості, наполегливості, мужності), у покращенні психічних здібностей (уваги, пам'яті), у вихованні позитивних моральних рис, прищепленні правильних естетичних смаків. Державою визначено ряд завдань щодо реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок та оздоровлення, забезпечення зайнятості дітей та підлітків, профілактики асоціальних явищ у молодіжному середовищі, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб учнівської молоді. Прийнята концепція Державної цільової соціальної програми оздоровлення та відпочинку дітей на період до 2015 року. З метою реалізації даної програми в регіоні розроблена Програма оздоровлення та відпочинку дітей Хмельницької області на період до 2013 року (затверджена рішенням двадцять першої сесії обласної ради від 29.04.20009 року № 9-21/2009). Оздоровча кампанія проводиться щороку відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей». Так, у 2012 році охоплено оздоровленням та відпочинком 1138 учнів закладів ПТО Хмельницької області, з них – 77 дітей пільгових категорій.

26

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Слід підкреслити, що реалізація вказаних вище оздоровчих, освітніх і виховних завдань фізичного виховання повинна здійснюватись у певному взаємозв'язку, що потребує

їх комплексного вирішення безпосередньо у навчальних закладах професійно-технічної освіти, на що мають бути спрямовані зусилля керівників ПТНЗ.

В.І. ОЧЕРЕТЯНКО начальник управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації

ВИЗНАЧАЛЬНОЮ РИСОЮ УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТИЗМУ МАЄ БУТИ ЙОГО ДІЄВІСТЬ Проблеми соціально-економічного становища українського суспільства на сучасному етапі, зниження рівня життя більшості населення, його розшарування, знецінення традиційних моральних норм і цінностей, пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу негативно вплинули на моральні цінності підростаючого покоління. Дані соціологічних досліджень засвідчують, що рівень патріотизму українських громадян є недостатньо високим. Тому патріотичне виховання сучасної молоді є найголовнішим завданням усіх ланок освіти. На жаль, останнім часом дуже поширеним явищем є відсутність або неповнота джерел патріотичного виховання. Спостерігаючи за молоддю, маємо визнати, що її погляди на поняття «патріот» та «патріотизм» дуже сильно різняться, а в деяких молодих людей розуміння цих понять зовсім відсутнє. У цих умовах постає необхідність розв’язання на державному рівні найгостріших проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму та

формування національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави. Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним із найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні, важливою складовою національної безпеки України. Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування в молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу через сім’ю, безпосереднє соціальне оточення, через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяють органи державної влади, які здійс27

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нюють його переважно через формування готовності до захисту Вітчизни, поваги до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави, поваги до української історії, видатних пам’яток культури. Виховання молоді на кращих прикладах життя борців за становлення української державності є одним із найбільш важливих шляхів формування історичної пам’яті. Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіональнокультурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Cаме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу. Питання патріотичного виховання української молоді декларуються у відповідних правових актах Верховної Ради України, зокрема у Постанові ВРУ N 865-IV «Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку» від 22.05. 2003 та Законі України «Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 20042008 роки» (№1281-ІV від 18.11.2003р.). Але через відсутність конкретних механізмів її реалізації та неналежний контроль за її виконанням, програма не була реалізована повною мірою. Кабінет Міністрів України змушений був для активізації Загальнодержавної програми підтримки молоді видати розпорядження №933-р від 9.07.2008р «Заходи щодо виконання у 2008 році Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки». Завдання вдосконалення системи патріотично-

го виховання молоді також ставилося у розпорядженні. Кабінету Міністрів України N 1237-р від 17. 09. 2008 р «Про схвалення Концепції Державної цільової національно-культурної програми розвитку Українського козацтва на 2009-2011 роки» одним із завдань якої є удосконаленню системи виховання молоді на національних традиціях. У Державних національних програмах “Освіта” (“Україна ХХ1 століття”), “Діти України”, “Національній програмі патріотичного виховання громадян, розвитку духовності”, Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, «Про професійно-технічну освіту», Національній доктрині розвитку освіти України як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина-патріота України як світоглядного чинника. Основними державними інституціями, що забезпечують питання формування і реалізації державної політики у сфері патріотичного виховання молоді є Міністерство освіти та науки, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, РНБО України, Міністерство оборони, Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук України та інші. Значну роботу з реалізації патріотичного виховання молоді проводить Міністерство освіти та науки. В Національній доктрині розвитку освіти (затверджена Указом Президента №347 від 17.04.2002) зазначається, що національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин.

28

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Одним із шляхів забезпечення патріотичного виховання в навчальному закладі є створення відповідних навчальних програм з предметів гуманітарного циклу (Історія, Людина і світ), які б відображали основні етапи становлення української державності та висвітлювали життя та діяльність видатних українських діячів. Особлива увага приділяється викладанню історичних дисциплін, оскільки саме через них здійснюється оновлення поглядів на минуле України та звільнення його від стереотипів та міфів радянсько-імперської доби. В Державному стандарті базової і середньої освіти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 24 від 14 січня 2004 р., зазначається: «Викладання історичних дисциплін спрямоване на виховання в особистості рис патріота України, активного компетентного громадянина, людини з гуманістичними і демократичними цінностями». Патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. Суспільство, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, верховенства закону, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. Патріотизм на даний час є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі діти виросли національно свідомими громадянами – патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі, й особистості, яка своєю діяльнісною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвитку та збереження індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб

саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі. Мети патріотичного виховання можна досягти шляхом реалізації таких виховних завдань: утвердження в почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до культурного та історичного минулого України; виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки; підвищення престижу військової служби як виду державної служби, культивування ставлення до солдата як до державного службовця; визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства; усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю; формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього; формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій; формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації. Зміст героїко-патріотичного виховання передбачає глибоке розуміння природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до особистості учня, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва в навчально-виховному процесі. Патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами: державний – базується на забезпеченні державою системи героїкопатріотичного та патріотичного виховання; соціальний – ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, 29

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. звичаїв і традицій українського народу; військовий – передбачає вивчення військової історії України, переможних битв Радянської Армії, основних зразків техніки та озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни; психологопедагогічний – ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності; правовий — передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури. Складний процес героїкопатріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності учнів. Основними формами патріотичного виховання в навчальному закладі є: інформаційномасові (дискусії, диспути, конференції, “філософський стіл”, “відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, “жива газета”, створення книг, альманахів); діяльніснопрактичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади); інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки); діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування); індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо); наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:  національної спрямованості – передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;  гуманізації виховного процесу – вихователь зосереджує увагу на учневі як вищій цінності, враховує його вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує його розвиток, а спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби учня, виробляє індивідуальну програму його розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;  самоактивності й саморегуляції – сприяє розвитку у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;  культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;  полікультурності – інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне й відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;  соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту та методів патріотичного виховання реальній соціальній ситу30

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ації, в якій організовується виховний процес. За напрямом патріотичного виховання на державному рівні розробляються й реалізуються програми та заходи, як наприклад: програма проведення комплексних навчальнотематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна – Україна»; Всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді «Пізнай себе, свій рід, свій нарід»; програма «Формування духовності як складової національного виховання учнів»; круглий стіл на тему: «Від єдиної державної концепції – до державної політики патріотичного виховання українських громадян», результатом якого стало створення Всеукраїнського центру патріотичного виховання молоді; Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2009-2015 роки; Концепція національно-патріотичного виховання молоді та ін.. Концепція національно-патріотичного виховання молоді реалізується за напрямами: 1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді.

2. Активізація діяльності органів державної влади у сфері патріотичного виховання молодого покоління.

3. Інформаційно-пропагандистське забезпечення національнопатріотичного виховання молоді.

4. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об'єднаннями.

5. Посилення ролі сім'ї у процесі патріотичного виховання молоді.

6. Формування науково-теоретичних і методичних засад національно-патріотичного виховання молоді.

У професійно-технічних закладах Хмельницької області під умілим організаційно-методичним керівництвом обласної методичної служби активно здійснюється патріотичне виховання учнівської молоді шляхом використання традиційних і нетрадиційних форм роботи, залучення учнів до реальної пошукової та дослідницької діяльності. Важливим при цьому є військово-патріотичне виховання. Реалізація даного напряму виховання здійснюється на заняттях з предметів «Історія України», «Захист Вітчизни», виховних годинах, на яких учні вивчають питання становлення Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, формують у собі повагу до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь відповідно до положень Концепції національно-патріотичного виховання молоді. Патріотичні почуття в молоді виховуються також через організацію роботи музеїв бойової і трудової слави періоду Великої Вітчизняної війни та бойових дій на території інших держав при навчальних закладах. Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області розроблено й запропоновано ПТНЗ методичні рекомендації щодо організації роботи музеїв, зразки документів для реєстрації музеїв при навчальних закладах (уніфікований паспорт музею, акт обстеження музею), рекомендації до порядку заповнення уніфікованого паспорта музею, матеріали обласного державного архіву «Хмельниччина в роки світової війни», «Зведена відомість про злодіяння, вчинені німецько-фашистськими окупантами на території Кам’янець-Подільської області». Було організовано проведення 31

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. м. Хмельницького від німецькофашистських загарбників». У Хмельницькому професійному ліцеї електроніки пошукову роботу провели учні: - Гуменюк Андрій за темою: «Доля моїх рідних у роки Другої світової війни» (пошукова робота, яка висвітлює життя і долю рідних в роки Великої Вітчизняної війни); - Грабовський Владислав за темою «Пошук, що триває більше як півстоліття» (пошукова робота про бабусю, яку під час Великої Вітчизняної війни вивезли до Німеччини; робота базується на архівних матеріалах України, Польщі, Німеччини і відзначена Почесною грамотою Ради ветеранів);

огляду-конкурсу музеїв при навчальних закладах області. Науйкращими визнано музеї Балинського ВПУ №36, ДПТНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», Волочиського професійного ліцею. Лабораторією виховної роботи НМЦ ПТО ПК розроблено заходи щодо відзначення Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні та 70-ї річниці початку Великої Вітчизняної війни, про підготовку та проведення заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру, про відзначення 70-х роковин початку насильного вивезення мирного населення з території окупованої України на примусові роботи в роки Великої Вітчизняної війни, про відзначення у 2012 році в області Дня партизанської слави. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №361-р «Про затвердження плану заходів з відзначення у 2011 році Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні та 70-ї річниці початку Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» в закладах профтехосвіти Хмельницької області здійснюється пошукова робота з метою встановлення осіб, які загинули або пропали безвісти під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Так, у ДНЗ "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" створена пошукова група, яка провела дослідницьку роботу на тему: «Звільнення мікрорайону Гречани

- Савченко Артем, який створив відеофільм «Відгук минулого» (розповідь про те, як під час перегляду телефільму «Штрафбат» у документальній німецькій хроніці рідні учня впізнали батька, діда, на якого отримали похоронку; робота відзначена Почесною грамотою обласної Ради ветеранів). У Вищому професійному училищі №36 с. Балин відновлено майже 150 імен балинчан, яких було забуто (це учасники Першої світової, Великої Вітчизняної воїн, учасників війни з Фінляндією, Японією та інші). Окремі фрагменти пошукової роботи: - з 1985 року знайдено 60 прізвищ односельчан, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни (таким чином, нині відомі 270 імен і пошуки продовжуються); 32

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

- знайдено прізвища 7 балинських дітей, які загинули у воєнні та післявоєнні роки від необережного поводження з боєприпасами, залишеними в ході бойових дій; - ведеться пошук інформації про односельчан-євреїв, розстріляних у Балині 2.09.1942 р. (встановлено імена 69 осіб, які проживали в Балині до початку війни); - ведеться пошук балинчаностарбайтерів, які загинули в Німеччині (виявлено 6 осіб); - розпочато пошук репресованих односельчан. Учні ДПТНЗ «Красилівський професійний ліцей» в результаті проведеної пошукової роботи сформували список загиблих та зниклих безвісті у роки війни. У Старокостянтинівському професійному ліцеї створено й постійно діє пошуковий клуб «Пошук», який тісно співпрацює з районною організацією ветеранів та учасників Великої Вітчизняної війни. Продовжується пошук могил героїв-розвідників, які загинули в с. Зеленці Старокостянтинівського району. У Вищому професійному училищі №38 смт. Гриців знайдено поховання таких осіб: Мисика Афона Давидовича (жителя смт. Гриців, Шепетівський р-н ); Дьоміна Івана Севастьяновича (жителя с. Драчі, Старокостянтинівський р-н). Пошукова робота велася за допомогою Інтернет-мережі та за запитами в архівах. Понінківський професійний ліцей спільно з селищною радою впорядкували список загиблих воїнів та зниклих безвісті і встановили, що під час Великої Вітчизняної війни з числа мешканців смт. Понінка загинуло на фронті 178 осіб, зникли безвісті 300 осіб, загинули в полоні 2 особи, загинули в партизанському загоні – 1 особа.

На території селищної ради знаходяться 4 захоронення: - братська могила с. Лодзянівка, захоронено 43 особи; - братська могила смт. Понінка, кладовище, захоронено 12 осіб; - індивідуальна могила, с. Скидовисько; - братська могила євреїв у лісі смт. Понінка, захоронено 2400 осіб.

Організаційно-педагогічні засади патріотичного виховання учнівської молоді в ПТНЗ є важливим питанням для обговорення на обласних семінарах, курсах підвищення кваліфікації заступників директорів з виховної роботи, вихователів, викладачів, які проводить НМЦ ПТО ПК. Розроблено та поширено в навчальних закладах методичні рекомендації щодо формування патріотичної свідомості учнів закладів профтехосвіти, проведено виставки матеріалів краєзнавчо-пошукової роботи, на яких були представлені навчальні посібники з історії рідного краю, методичні рекомендації щодо здійснення краєзнавчої роботи, програми краєзнавчих гуртків, матеріали, що висвітлюють досвід організації краєзнавчої та пошуково-дослідницької роботи учнів. Аналіз поданих на виставку матеріалів свідчить про системність та змістовність краєзнавчо-пошукової роботи в більшості ПТНЗ області, використання її результатів у навчально-виховному процесі, залучення широкого кола учнів до краєзнавчопошукової роботи у різноманітних 33

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. формах. Це сприяє формуванню пізнавальної активності учнів, поглибленню знань з історії рідного краю, забезпеченню зв’язку теорії з практикою і, безперечно, вихованню патріотичних почуттів як у юного, так і в старших поколінь. Проте для сьогоднішнього дня характерний дещо низький рівень інформаційно-пропагандистського забезпечення патріотичного виховання молоді. У ЗМІ досить мало матеріалів, які б висвітлювали герої-

чні сторінки української історії, на яких молодь могла би вчитися. Мало є фільмів вітчизняного виробництва, які б виховували молодь на кращих зразках української історії. Для подолання цих проблем потрібно здійснити ряд суттєвих кроків як на рівні держави, так і на місцях. Адже визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість. Саме вона спроможна перетворювати почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави.

А.М. ХАРЧУК, заступник начальника управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В РЕГІОНІ – ЗАПОРУКА ЯКІСНОЇ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ За останні роки ситуація на ринку праці України кардинально змінилася. Посилення євроінтеграційних процесів вимагає від професійнотехнічної освіти своєчасного реагування на зміни вимог роботодавців до кваліфікації робітничого персоналу. Тому одним із головних напрямів побудови вітчизняної конкурентоспроможної економіки є оптимізація взаємовідносин та взаємозв’язків професійно-технічної освіти з ринком праці через впровадження професійних стандартів, орієнтованих на світ праці. У зв’язку з посиленням вимог регіонального ринку праці до якості підготовки робітничих кадрів, оновлення змісту, розробки стандартів нового покоління, що ґрунтуються на компетенціях, створення умов для якісного проходження виробничого навчання та виробничої практики учнями, стажування інженернопедагогічних працівників, опанування новітніх виробничих технологій постала велика необхідність деталь-

но знати та оперувати інформацією про регіональний ринок праці, який на сьогодні є дуже динамічним. Соціальне партнерство у сфері професійно-технічної освіти – відносно нова категорія, яка з’явилась у зв’язку зі зміною форм власності у нашій державі, мета якого полягає в особливому типі взаємодії професійно-технічних навчальних закладів з центральними та місцевими органами виконавчої влади, об’єднаннями 34

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. роботодавців, профспілок, підприємствами різних форм власності та підпорядкування, органами служби зайнятості, іншими зацікавленими партнерами, спрямованої на максимальне узгодження інтересів всіх учасників цього процесу. В сучасних умовах професійно-технічні навчальні заклади не в змозі повною мірою задовольнити запити економічних секторів країни. Причин багато, серед яких: незадовільне ресурсне та фінансове забезпечення реформування профтехосвіти; відставання рівня професійної компетентності педагогічних працівників ПТНЗ від зростаючих вимог до якості підготовки робітничих кадрів; невідповідність застарілої, морально та фізично зношеної матеріально-технічної бази ПТНЗ вимогам інформаційно-технологічного розвитку; відсутність інформації про перспективи розвитку галузей економіки; неспрогнозованість потреб нових видів робіт у професійній підготовці кваліфікованих робітників відповідно до змісту праці галузі тощо. Зміцнення зв'язків між управлінням освіти і науки, НМЦ ПТО ПК, навчальними закладами, підприємствами, центром зайнятості, іншими суб'єктами соціального партнерства: спрощує доступ до інформації про стан попиту на ринку праці, робітничі професії, з яких здійснюєтья підготовка; дає змогу роботодавцям вносити пропозиції під час коригування навчальних програм, впливати на якість навчання, розширювати можливості в організації практики учнів, організації стажування майстрів виробничого навчання та ознайомленні з новими типами обладнання й технологічними процесами. Сьогодні перед професійнотехнічною освітою Хмельниччини стоїть завдання – забезпечення всіх галузей економіки висококваліфікованими робітниками, які б могли працювати на сучасній техніці, само-

стійно діяти та приймати правильні рішення в динамічних нестандартних умовах, володіти новітніми технологіями виробництва. Налагодження партнерських взаємовідносин між підприємством – замовником кадрів та ПТНЗ є пріоритетним напрямом в організації та здійсненні підготовки кваліфікованих робітників, яких сьогодні максимально потребує виробництво. Роботодавці зацікавлені в такій співпраці не менше, ніж ПТНЗ. Адже кваліфікований робітник зведе до мінімуму адаптаційні затрати на робочому місці випускника навчального закладу профтехосвіти, а нестача кваліфікованих кадрів (як за професійною структурою, так і за рівнем професійних навичок) означає втрати в продуктивності праці, конкурентоспроможності, прибутковості, зростання власних витрат на перекваліфікацію робочої сили. Інертність процесу професійної освіти збільшує ризики втрат, пов'язаних з невідповідністю якості підготовки учнів ПТНЗ та вимог ринку. Партнерство роботодавців з професійно-технічними навчальними закладами дає змогу максимально швидко наблизити стандарти навчання до швидкозмінних потреб бізнесу та розділити з державою витрати на підготовку робітничих кадрів. Так, з метою ефективного і якісного навчання учнів між Голосківським професійним аграрним ліцеєм та агрофірмою «Обрій» (село Голосків Летичівського району) укладено договір, за яким майбутні трактористи-машиністи сільськогосподарського виробництва проходять виробниче навчання й виробничу практику на сучасній техніці агрофірми. Заслуговує на увагу співпраця Грицівського вищого професійного училища №38 з корпорацією «Сварог», яка на сьогодні є потужним агропромисловим підприємством, і ВАТ «Шепетівський цукрокомбінат» 35

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. з метою вивчення нових технологій виробництва та сучасної сільськогосподарської техніки. Належним чином налагоджено співробітництво: між колективним швейним підприємством м. Кам’янця-Подільського, яке працює за новими виробничими технологіями, та Державним професійно-технічним навчальним закладом «Кам’янець-Подільське вище професійне училище»; ВАТ «Гіпсовик» і фірмою «Полірем» та ДПТНЗ «Кам’янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; ВАТ «Шепетівський ДОК» і Шепетівським професійним ліцеєм; ВАТ «Хмельниччина-Авто» і Хмельницькою філією «Приватбанк» та Вищим професійним училищем №11 м. Хмельницького. Велику роль у забезпеченні регіонального ринку праці кваліфікованими робітничими кадрами відіграє ефективність взаємодії з регіональною Міжгалузевою радою з питань ПТО, галузевими професійними асоціаціями, наглядовими, консультативними та фаховими радами ПТНЗ. На сьогодні налагоджено конструктивну співпрацю з Союзом промисловців та Об’єднанням роботодавців Хмельницької області, проведено розширену нараду за участю керівників активно діючих підприємств (ВАТ «АК АДВІС», ВАТ «ТЕМП», ДП «Новатор») і професійно-технічних навчальних закладів області, на якій обговорено шляхи взаємодії з питань якісної підготовки робітничих кадрів. Це сприяє реальному формуванню регіонального замовлення на підготовку робітничих кадрів, залученню інвестицій, дає змогу створити належні умови для виробничого навчання та виробничої практики учнів професійнотехнічних навчальних закладів, залучити роботодавців до удосконалення навчальних програм з підготовки кваліфікованих робітників, а також

організації стажування майстрів виробничого навчання, викладачів спецдисциплін на новітніх виробничих технологіях.

19 квітня 2012 року на базі ВАТ «Темп» м. Хмельницького в рамках спільного розширеного засідання правління Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області та Організації роботодавців Хмельницької області за участі народних депутатів України відбулося урочисте відкриття навчальновиробничої дільниці Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 11 м. Хмельницького». За домовленістю між ДНЗ «ВПУ №11 м. Хмельницького» та ВАТ «Темп» на заводі створено навчально-виробничу дільницю площею 420 кв.м. та навчальний кабінет площею 36кв.м., в яких спільними зусиллями проведено ремонт. У навчальному кабінеті для покращення якості викладання матеріалу та засвоєння його учнями встановлено мультимедійні пристрої (екран та проектор). На навчально-виробничій дільниці встановлено чотири токарно-гвинторізні верстати 1 ИС 6118, два вертикально-фрезерні верстати, організовано три робочих місця електрозварювальників для роботи на напівавтоматичних зварювальних апаратах промислового типу. Навчальні приміщення оснащено інформаційними стендами “Робота на фрезерному верстаті”, “Робота на токарному верстаті”, “Вимоги до зварювальних швів”, “Класифікація та параметри зварювальних швів”, “Охорона праці та техніка безпеки”. Обладнано кабінет для майстра виробничого навчання та приміщення для переодягання учнів. Проведення виробничого навчання на базах підприємства сприяє: швидкій адаптації учнів до умов виробництва; підвищенню рівня яко36

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. сті знань учнів; вирішенню проблеми працевлаштування. Сьогодення вимагає знайти відповіді на низку питань: як створити механізми для інтеграції закладів профтехосвіти різних рівнів у ринок праці та підвищити їх внесок у розвиток регіону, що необхідно зробити для активізації освітнього, наукового та культурного потенціалу закладів профтехосвіти в інтересах держави та області, як підвищити ефективність взаємодії закладів профтехосвіти з роботодавцями, яким чином активізувати потенціал учнів як майбутніх «двигунів» розвитку нашої області зокрема, а також що і як розвивати в системі профтехосвіти області. Зрозуміло, пошуки у розв`язанні цих проблем потребують реального соціального партнерства освітньої та виробничої сфер, органів державного управління, громадськості. Варто зазначити, що на базі Хмельницького професійного ліцею електроніки, Понінківського професійного ліцею та державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей» створено навчально-виробничі відділення безпеки життєдіяльності, основним завданням яких є проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту, виконання просочувальних робіт для закладів освіти Хмельницької області. Створення відділень дасть можливість здешевити перерахований комплекс робіт на 30-60% порівняно з послугами спеціалізованих приватних організацій. Відповідно до листа МОН України від 18.06.10. №1/9-441 та з метою виявлення дієвих форм співробітництва ПТНЗ області з виробництвом як важливого чинника модернізації професійно-технічної освіти, управлінням освіти і науки Хмельницької обласної державної адмі-

ністрації та Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області у 2011 році проведено огляд-конкурс «Співпраця професійно-технічних навчальних закладів з виробництвом». Аналіз поданих на оглядконкурс матеріалів свідчить про налагодження дієвої співпраці професійно-технічних навчальних закладів з виробництвом, що сприяє: залученню роботодавців до оновлення та поповнення матеріально-технічної бази ПТНЗ сучасним обладнанням, технікою, устаткуванням; наданню робочих місць для проходження учнями виробничого навчання та виробничої практики на сучасному обладнанні за новими технологіями; забезпеченню участі фахівціввиробничників у роботі творчих груп з удосконалення програм навчання; стажуванню педагогічних працівників на сучасному обладнанні за новітніми технологіями та підвищенню їх робітничої кваліфікації; залученню коштів працедавців до забезпечення ПТНЗ сучасною комп’ютерною технікою, впровадження інформаційно-комунікативних та інноваційних технологій у навчально-виробничий процес; створенню гнучкої системи планування, прогнозування потреб у кваліфікованих робітничих кадрах для підприємств, установ, організацій області. Ще одним напрямом соціального партнерства є участь роботодавців в організації та проведенні конкурсів фахової майстерності. У 2012 році проведено п’ять обласних конкурсів фахової майстерності серед учнів ПТНЗ з професій: "Продавець продовольчих товарів", "Слюсар з ремонту автомобілів", «Пекар», «Електрозварник ручного зварювання», «Перукар». До роботи журі цих конкурсів залучались керівники та працівники 37

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. підприємств: І.М. Праворський (голова правління ВАТ «Темп»), С.Б. Солоха (директор магазину "Фуршет"), О.С. Сапрун (заступник директора з персоналу магазину "Фуршет"); В.В. Багрій (директор сервісного цеху головного підприємства ПАТ "Хмельниччина-Авто"), В.Я. Залуська (завідувач лабораторії ТОВ «СТІОМІ-Холдінг»), Н.В. Мудра (директор ДП «Проскурів-Хліб»), Н.Л. Бондар (інженер-організатор зварювального виробництва ПАТ «Хмельницькгаз»), О. О. Абрамов (кандидат технічних наук, доцент кафедри зносостійкості і надійності машин Хмельницького національного університету, член Спілки зварників України), Л.Й.Перець (керівник підрозділу приватного підприємства «Антисептик»); Т.М. Бойко (директор салону-перукарні "Шер-Анет"), І.А. Луцюк (виконавчий директор перукарні "Імідж"). Переможців та учасників конкурсу фахової майстерності з професії "Перукар" серед учнів ПТНЗ області директор фірми "Золингер Маркет" С.Г. Рубан нагородив цінними подарунками, сертифікатами на одержання продукції фірми та на право участі в семінарських заняттях, які проводитиме фірма. Два роки поспіль з ініціативи середньої професійної школи та німецького зварювального союзу DVS в м. Фрідек-Містек (Чехія) проводяться міжнародні конкурси молодих зварників «Huisman Welding Cup». Україну на цих конкурсах представляли також учні закладів профтехосвіти Хмельниччини. В 2011 році команда України посіла п’яте місце в конкурсі, а учень Ярмолинецького професійного ліцею в особистих змаганнях показав третій результат. У 2012 році хмельничани тримали середину в рейтингових таблицях. Для визначення переможців відбору працювала комісія, до складу якої входили кандидат технічних на-

ук, доцент кафедри зносостійкості і надійності машин Хмельницького національного університету, член спілки зварників України О.О. Абрамов та начальник дільниці тепловодопостачання і каналізації ВАТ "УБ Хмельницька АЕС" А.В. Бондарчук. Позитивним є те, що практичні тури конкурсів фахової майстерності почали проводити на виробничій базі підприємств. Так, практичні завдання учасники обласного конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ з професії "Продавець продовольчих товарів" виконували на базі торговельного підприємства "Фуршет", яке є базовим в організації практики учнів.

15 травня 2012 року проведено ІІ (обласний) етап Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності з професії "Кухар" серед майстрів виробничого навчання ПТНЗ області. Роботи конкурсантів оцінювало авторитетне журі, до складу якого ввійшли: завідувач їдальнею ПАТ "Укрелектроапарат" Н.Я. Довганюк, директор ресторану "Софія" С.П. Гура, шеф-кухар бару-ресторану "Лотос" О.М. Гордовська.

20 вересня 2012 року управлінням освіти і науки спільно з Головним управлінням промисловості та інфраструктури на базі ВПУ №11 м.Хмельницького організовано конкурс фахової майстерності з професії «Токар» серед кращих працівників промислових підприємств та майстрів виробничого навчання ПТНЗ області. В рамках конкурсу професійної майстерності проведено круглий стіл "Співпраця ПТНЗ та роботодавців: інноваційні шляхи соціального партнерства". В його роботі взяли участь представники Хмельницької ОДА, керівники підприємств Хмельницької області, керівники ПТНЗ, обласного та міського центрів зайнятості, представники Науково38

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. методичного центру професійнотехнічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області. Маємо в області цікавий досвід партнерства з громадськими організаціями. Так, завдяки співпраці Грицівського вищого професійного училища №38 та громадської організації – асоціації «Відродження Грицева», було розроблено та втілено в життя два проекти: «Спортивне містечко будуємо разом» і «Стежина здоров’я». В результаті реалізації проекту «Спортивне містечко будуємо разом» при фінансовій підтримці фонду Стефана Баторія (у розмірі 12,5 тис. грн..) створено спортивне містечко, виготовлені та встановлені баскетбольні щити, підготовлений майданчик для гри в баскетбол, що відповідає спортивним стандартам. Поруч зі спортивним містечком знаходиться обладнаний спортивний зал училища, тренажерний зал. Тобто, створені оптимальні умови для проведення спортивних свят, змагань, спартакіад, конкурсів, туристичних походів, які сприятимуть формуванню здорового способу життя дітей, молоді та дорослого населення. Запропонована модель є альтернативою для молоді, яка бажає розвиватися фізично. Головна проблема, на яку був спрямований проект «Стежина здоров’я» – це пропаганда здорового способу життя серед учнів та молоді, організація дозвілля з мешканцями Грицева, популяризація здорового способу життя як необхідної умови гармонійного розвитку особистості, відкриття відділення ДЮСШ «Колос» з баскетболу. Упродовж останніх років діяльність управління освіти і науки, НМЦ ПТО ПК та ПТНЗ Хмельницької області була спрямована в першу чергу на поглиблення співпраці з підприємствами-замовниками робітни-

чих кадрів, налагодження партнерських зв’язків, які б враховували інтереси кожної сторони. На часі – необхідність якісних змін у взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій, об’єднань роботодавців та профспілок, наукових установ з метою створення в державі соціальноекономічних умов, за яких відбудеться формування єдиної концептуально узгодженої та науково обґрунтованої державної політики розвитку професійно-технічної освіти, трансформування її в цілісну відкриту систему професійної освіти і навчання людських ресурсів на основі принципів неперервності, доступності, індивідуалізації й диференціації, гнучкості, інноваційності та компетентнісного підходу. Важливими напрямами діяльності системи профтехосвіти Хмельниччини з питань соціального партнерства на перспективу є такі: - впровадження нових форм співробітництва ПТНЗ, промисловості, бізнесу та профспілок з питань підготовки кваліфікованих робітничих кадрів для підприємств області, зокрема, створення фахових рад за галузевим спрямуванням; - залучення роботодавців до оновлення та поповнення матеріально-технічної бази ПТНЗ сучасним обладнанням, технікою, устаткуванням; - надання робочих місць для проходження учнями виробничого навчання та виробничої практики на сучасному обладнанні й технологіях, впровадження гнучких технологій навчання (зокрема, блочномодульного), а також заснованих на компетенціях; - забезпечення участі фахівців підприємств, установ, організацій у роботі творчих груп з удосконалення програм навчання, розробки, апроба39

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ції та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти; - надання робочих місць на промислових підприємствах, у сфері бізнесу для організації стажування педагогічних працівників на новітній техніці й технологіях, підвищення їх робітничої кваліфікації; - об'єднання фахівців за галузевим спрямуванням, науковців, педагогічних працівників ПТНЗ у творчі групи зі створення підручників, навчальних посібників, інструкційно-технологічної документації нового покоління для ресурсного забезпечення навчального процесу з підготовки кваліфікованих робітників; - залучення коштів роботодавців до забезпечення ПТНЗ сучасною комп’ютерною технікою, впровадження інформаційнокомунікативних та інноваційних технологій у навчально-виробничий процес; - створення гнучкої системи планування, прогнозування потреб у кваліфікованих робітничих кадрах для підприємств, установ, організацій області та участь роботодавців у

визначенні обсягів державного замовлення на підготовку робітничих кадрів; - налагодження системи роботи ПТНЗ і роботодавців з питань інформування та оновлення законодавчої бази ПТО. Для ефективної реалізації вищезазначених завдань велике значення має взаємодія з роботодавцями та професійними спільнотами, зокрема з регіональною Міжгалузевою радою з питань ПТО, галузевими професійними асоціаціями, наглядовими, консультативними та фаховими радами ПТНЗ, методичними комісіями закладів ПТО. Вибудовування конструктивної співпраці з працедавцями принесе позитивний результат у підготовці тих робітничих кадрів, які необхідні економіці регіону. В кінцевому підсумку це призведе до того, що в освітній системі Хмельниччини фігуруватимуть ПТНЗ нового типу, в яких навчатиметься цілеспрямована й конкурентоспроможна на ринку праці молодь, здатна забезпечити прогресивний поступ економіки регіону та країни загалом.

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 22.11.2011 № 1336 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 7 грудня 2011 року за № 1413/20151

КРИТЕРІЇ СИСТЕМИ РЕЙТИНГОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ I. Ефективність навчання і працевлаштування 1.1. Відсоток випускників, які успішно закінчили навчання (отримали дипломи). Розраховується із загальної кількості випускників та випускників, які успішно закінчили навчання (отримали дипломи). Додат-

ково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів.

1.2. Відсоток випускників, які отримали дипломи з відзнакою. Розраховується із загальної кількості випускників, які успішно закінчили 40

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. навчання (отримали дипломи) та випускників, які отримали дипломи з відзнакою. Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів.

1.3. Відсоток випускників, працевлаштованих за отриманою професією. Розраховується із загальної кількості працевлаштованих осіб і випускників, працевлаштованих за отриманою професією. Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів.

1.4. Відсоток випускників, які працевлаштовані за отриманою професією після року роботи. Розраховується із загальної кількості працевлаштованих і випускників, які працевлаштовані за отриманою професією після року роботи (через один рік після завершення навчання працюють за отриманою в навчальному закладі професією впродовж останніх щонайменше 6 місяців). Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів.

1.5. Відсоток випускників, які звернулися до служби зайнятості. Розраховується із загальної кількості випускників поточного навчального року та випускників поточного на-

вчального року, які звернулися до служби зайнятості.

1.6. Відсоток випускників, які отримали інтегровану професію. Розраховується із кількості випускників, які успішно закінчили навчання (отримали дипломи) та отримали інтегровану професію.

1.7. Відсоток випускників, які отримали розряди нижче встановлених за вимогами державних стандартів з конкретних професій (у тому числі такі, що отримали свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації в результаті дострокового випуску). Розраховується із кількості випускників, які успішно закінчили навчання (отримали дипломи), та випускників, які отримали робітничі розряди нижче встановлених за вимогами державних стандартів з конкретної професії (у тому числі такі, що отримали свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації в результаті дострокового випуску).

1.8. Відсоток роботодавців, які вважають достатнім рівень професійної підготовки випускників. Розраховується із загальної кількості опитаних роботодавців та роботодавців, які вважають достатнім рівень професійної підготовки випускників.

II. Зміст навчання і навчально-методичне забезпечення 2.1. Відсоток навчальних планів і програм з окремих професій, розроблених за участі роботодавців. Розраховується із загальної кількості навчальних планів і програм за конкретними та інтегрованими професіями та видами підготовки і кількості навчальних планів і програм, безпосередню участь у розробці яких брали представники роботодавців.

2.2. Відсоток предметів професійно-теоретичної підготовки (спецпредмети), що викладаються з використанням сучасного технологічного обладнання, інформаційно-комп’ютерних технологій та ліцензованих (авторських) педагогічних програм-

них засобів навчання. Розраховується із загальної кількості предметів професійно-теоретичної підготовки та предметів професійно-теоретичної підготовки, що викладаються з використанням сучасного технологічного обладнання, інформаційно-комп’ютерних технологій та ліцензованих (авторських) педагогічних програмних засобів навчання.

2.3. Відсоток занять професійно-практичної підготовки (виробниче навчання і виробнича практика), що проводяться з використанням сучасного технологічного обладнання, матеріалів. Розраховується із загальної кількості годин професійно41

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. практичної підготовки та занять професійно-технічної підготовки, що проводять з використанням сучасного технічного обладнання, матеріалів, новітніх технологій виробництва тощо.

2.4. Відсоток забезпечення предметів професійно-теоретичної

підготовки сучасними підручниками (виданими за останні 5 років). Розраховується із загальної кількості предметів професійно-технічної підготовки та предметів професійнотехнічної підготовки, що забезпечені сучасними підручниками, виданими за останні 5 років.

ІІІ. Педагогічні працівники 3.1. Відсоток викладачів та майстрів виробничого навчання, які є авторами навчально-методичної літератури, програмних засобів навчання, що мають гриф Міністерства освіти і науки, молоді та спорту або мають дозвіл методичних комісій на обласному рівні. Розраховується із загальної кількості викладачів і майстрів виробничого навчання та кількості викладачів і майстрів виробничого навчання, які є авторами навчальнометодичної літератури, програмних засобів навчання, що мають гриф МОНмолодьспорту України. Додатково за цим індикатором розраховується відсоток жінок.

3.2. Відсоток переможців Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності, які навчаються у професій-

но-технічних навчальних закладах регіону, від загальної кількості всіх переможців . Розраховується із загальної кількості переможців Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності та переможців, які навчаються у професійно-технічних навчальних закладах конкретного регіону.

3.3. Відсоток педагогічних працівників, які мають педагогічні звання (старші викладачі, викладачіметодисти, майстри виробничого навчання 1 та 2 категорій). Розраховується із загальної кількості педагогічних працівників та педагогічних працівників, які мають педагогічні звання (старші викладачі, викладачіметодисти, майстри виробничого навчання 1 та 2 категорій). Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок.

VI. Фінансування та матеріально-технічна база 4.1. Відсоток фінансування професійно-технічних навчальних закладів за рахунок програм регіонального розвитку, роботодавців, інших джерел. Розраховується із загальної суми фінансування професійнотехнічного навчального закладу та суми фінансування професійнотехнічних навчальних закладів за рахунок програм регіонального розвитку, роботодавців, інших джерел.

4.2. Відсоток фінансування професійно-технічних навчальних закладів за рахунок спеціальних коштів. Розраховується із загальної суми фінансування професійнотехнічного навчального закладу та суми фінансування професійно-

технічних навчальних закладів за рахунок спеціальних коштів.

4.3. Відсоток вартості технологічного обладнання, що відповідає вимогам сучасного виробництва та було придбане за останні 7 років. Розраховується із загальної вартості технологічного обладнання та вартості технологічного обладнання, що було придбане за останні 7 років.

4.4. Відсоток виконання плану перспективного розвитку професійно-технічного навчального закладу (у частині матеріальнотехнічного забезпечення). Розраховується із загальної суми коштів, передбачених планом перспективного розвитку на відповідний рік для пок42

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ращення матеріально-технічної бази

закладу та освоєних коштів.

V. Доступність професійно-технічної освіти та впровадження ґендерної рівності та соціальної справедливості 5.1. Відсоток осіб, які проходять підготовку, перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого та працюючого населення. Розраховується із загальної кількості учнів, слухачів та кількості осіб, які проходять підготовку, перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого населення. Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів.

5.2. Відсоток приміщень, доступних для учнів з особливими потребами. Розраховується із загальної кількості приміщень (навчальних та адміністративних кабінетів, лабораторій, майстерень) та приміщень, до яких можливий доступ для учнів з особливими потребами (у тому числі – на візку).

5.3. Наявність практичного психолога. Наявність у професійнотехнічному навчальному закладі не вакантної посади практичного психолога.

5.4. Наявність соціального педагога. Наявність у професійно-технічному навчальному закладі не вакантної посади соціального педагога.

5.5. Наявність власного вебсайту. Наявність у навчального за-

кладу власного веб-сайту, інформація на якому оновлюється не рідше одного разу на 6 місяців.

5.6. Відсоток учнів, задіяних у гуртках та спортивних секціях. Розраховується із загальної кількості учнів (окрім слухачів та осіб, які проходять підготовку, перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого та працюючого населення) та кількості учнів, задіяних у гуртковій роботі та спортивних секціях. Додатково за цим критерієм розраховується відсоток жінок, сиріт та інвалідів.

5.7. Відсоток правопорушень серед учнів. Розраховується від загальної кількості впродовж року правопорушень серед учнів, слухачів та осіб, які проходять перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого та працюючого населення.

5.8. Відсоток втрати контингенту учнів від загальної кількості. Розраховується із загальної кількості учнів (окрім слухачів та осіб, які проходять перепідготовку та підвищують кваліфікацію з числа незайнятого та працюючого населення) та кількості учнів, які є втраченим контингентом.

Директор департаменту професійно-технічної освіти

В.В. Супрун

43

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.06.2012 № 694 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2012 р. за № 1109/21421

ПОЛОЖЕННЯ про навчально-практичний центр (за галузевим спрямуванням) професійно-технічного навчального закладу I.

ня 2006 року за № 711/12585, іншими нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та цим Положенням.

1.4. НПЦ створюється наказом директора професійно-технічного навчального закладу відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про утворення НПЦ за погодженням з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

Загальні положення

1.1. Навчально-практичний центр (далі - НПЦ) є структурним підрозділом державного професійнотехнічного навчального закладу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі - професійнотехнічний навчальний заклад).

1.2. Головною метою діяльності НПЦ є реалізація завдань щодо вдосконалення практичної підготовки учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів, підвищення кваліфікації фахівців підприємств, організацій, установ (далі - слухачі), впровадження у навчальний процес новітніх виробничих технологій із застосуванням сучасного обладнання, інструментів і матеріалів, здійснення шляхом співробітництва і взаємодії постійного зв'язку між підприємствами та іншими професійно-технічними навчальними закладами з метою поширення інноваційних педагогічних та виробничих технологій, інформації щодо новітніх матеріалів, інструментів, обладнання тощо.

1.3. НПЦ у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», Положенням про організацію навчальновиробничого процесу у професійнотехнічних навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 30 травня 2006 року № 419, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 черв-

ІІ. Напрями діяльності НПЦ 2.1. Співробітництво з виробничими підприємствами, організаціями, установами (далі - підприємства), навчальними закладами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, державними і громадськими організаціями, іншими заінтересованими органами щодо впровадження інноваційних підходів до здійснення системного комплексного, орієнтованого на практику освітнього процесу в системі професійно-технічної освіти.

2.2. Реалізація завдань щодо впровадження у навчально-виробничий процес сучасних методик професійного навчання із застосуванням новітніх педагогічних та виробничих технологій, техніки, обладнання, інструментів і матеріалів.

2.3. Створення цілісної системи новітніх методик професійного на44

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вчання на основі вивчення кращого досвіду та його впровадження в інших навчальних закладах і установах.

2.4. Інформатизація і комп'ютеризація процесу професійного навчання.

3.8. Організація та проведення семінарів-практикумів, конференцій, засідань методичних секцій та інших заходів з питань впровадження новітніх технологій і матеріалів у процес підготовки робітничих кадрів у професійно-технічних навчальних закладах.

ІІІ. Функції НПЦ

ІV. Управління діяльністю НПЦ

3.1. Сприяння підвищенню якості професійної підготовки слухачів закладу, перепідготовка незайнятого населення, підвищення кваліфікації, стажування робітників підприємств із використанням технологічних і виробничих інновацій.

3.2. Організація стажування майстрів виробничого навчання, викладачів професійно-теоретичної підготовки навчальних закладів на базі НПЦ.

3.3. Формування пропозицій щодо вдосконалення робочих навчальних програм із предметів професійно-теоретичної підготовки і виробничого навчання, спрямованих на вивчення та оволодіння слухачами новітніми матеріалами і технологіями.

3.4. Надання тренінгових, маркетингових, інформаційних, виробничих послуг з метою вирішення поточних і програмних завдань, що стоять перед навчальним закладом.

3.5. Надання навчальним закладам консультативної, інформаційної та посередницької допомоги з питань використання інноваційних матеріалів і технологій підприємствами.

3.6. Надання практичної та методичної допомоги професійнотехнічним навчальним закладам з питань впровадження у навчальновиробничий процес новітніх технологій і матеріалів.

3.7. Розроблення інформаційнометодичного супроводу, спрямованого на підвищення якості професійної підготовки, а саме: підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, педагогічних програмних засобів, дидактичних матеріалів та інше.

4.1. Керівництво НПЦ здійснює директор професійно-технічного навчального закладу.

4.2. Координацію науковометодичної роботи НПЦ здійснюють Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, навчально (науково)-методичні центри (кабінети) професійно- технічної освіти Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

4.3. Річні плани та звіти про діяльність НПЦ узагальнюються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та надсилаються до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

V. Кадрове забезпечення діяльності НПЦ 5.1. Керівник професійнотехнічного навчального закладу затверджує штатний розпис і штат НПЦ за рахунок коштів спеціального фонду.

5.2. При затвердженні штатного розпису слід керуватись штатними нормативами, схемами посадових окладів та умовами оплати праці аналогічних категорій працівників відповідних галузей економіки.

5.3. До роботи в НПЦ можуть залучатися штатні працівники професійно-технічного навчального закладу.

5.4. На працівників НПЦ поширюються усі права та обов'язки пра45

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. цівників професійно-технічного навчального закладу.

виділених на його діяльність, а також за участю підприємств, які є соціальними партнерами професійнотехнічного навчального закладу, на засадах, визначених договорами між цими підприємствами та навчальним закладом.

VI. Забезпечення діяльності НПЦ Забезпечення діяльності НПЦ здійснюється професійно-технічним навчальним закладом в межах коштів, Директор департаменту професійно-технічної освіти

В.В. Супрун

ЗАКОН УКРАЇНИ Про професійний розвиток працівників Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ фізичної особи, яка відповідно до заСтаття 1. Визначення основконодавства використовує найману них термінів 1. У цьому Законі наведені нижче працю; терміни вживаються в такому знапрофесійне навчання працівників ченні: - процес цілеспрямованого формуатестація працівників - процедура вання у працівників спеціальних оцінки професійного рівня працівнизнань, розвиток необхідних навичок ків кваліфікаційним вимогам і посата вмінь, що дають змогу підвищувадовим обов’язкам, проведення оцінти продуктивність праці, максимальки їх професійного рівня; но якісно виконувати функціональні неформальне професійне навчанобов'язки, освоювати нові види проня працівників - набуття працівнифесійної діяльності, що включає перками професійних знань, умінь і навинну професійну підготовку, перевичок, не регламентоване місцем напідготовку і підвищення кваліфікації буття, строком та формою навчання; працівників відповідно до потреб випідтвердження кваліфікації праробництва; цівників - процедура визначення відроботодавець - власник підприємповідності професійних знань, умінь ства, установи, організації незалежно і навичок працівників установленим від форми власності та виду діяльнозаконодавством вимогам і посадовим сті або уповноважений ним орган чи обов’язкам, проведення оцінки їх фізична особа, яка відповідно до запрофесійного рівня шляхом атестаконодавства використовує найману ції; працю; працівник - фізична особа, яка формальне професійне навчання працює за трудовим договором (конпрацівників - набуття працівниками трактом) на підприємстві, в установі професійних знань, умінь і навичок у та організації незалежно від форми навчальному закладі або безпосередвласності та виду діяльності або у ньо у роботодавця відповідно до ви46

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. мог державних стандартів освіти, за результатами якого видається документ про освіту встановленого зразка. Стаття 2. Державна політика у сфері професійного розвитку працівників 1. Метою державної політики у сфері професійного розвитку працівників є підвищення їх конкурентоспроможності відповідно до суспільних потреб шляхом сприяння роботодавцю в ефективному використанні праці та забезпеченні досягнення належного професійного рівня працівниками.

2. Державна політика у сфері професійного розвитку працівників формується за принципами: доступності професійного розвитку працівникам; вільного вибору роботодавцем форм і методів забезпечення професійного розвитку працівників з урахуванням специфіки їх роботи; додержання інтересів роботодавця та працівника; безперервності процесу професійного розвитку працівників. Стаття 3. Управління у сфері професійного розвитку працівників 1. Державне управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

2. Безпосереднє управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюють роботодавці шляхом організації професійного навчання працівників, їх атестації. Стаття 4. Діяльність роботодавців у сфері професійного розвитку працівників

1. Основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є: розроблення поточних та перспективних планів професійного навчання працівників; визначення видів, форм і методів професійного навчання працівників; розроблення та виконання робочих навчальних планів і програм професійного навчання працівників; організація професійного навчання працівників; добір педагогічних кадрів та фахівців для проведення професійного навчання працівників безпосередньо у роботодавця; ведення первинного та статистичного обліку кількості працівників, зокрема тих, які пройшли професійне навчання; стимулювання професійного зростання працівників; забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п’ять років; визначення періодичності атестації працівників та організація її проведення; проведення аналізу результатів атестації та здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня працівників. Стаття 5. Участь професійних спілок, організацій роботодавців, їх об’єднань у забезпеченні професійного розвитку працівників 1. Професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання: беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері професійного розвитку працівників, здійсненні заходів, передбачених колективними договорами і угодами; здійснюють громадський контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку працівників; 47

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. спільно з органами державної влади беруть участь у моніторингу ринку праці та прогнозуванні його

розвитку, формуванні державного замовлення на підготовку фахівців.

Розділ II ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ПРАЦІВНИКІВ заціях, а працівників, які за класифіСтаття 6. Організація профекацією професій належать до категосійного навчання працівників 1. Організація професійного нарій керівників, професіоналів і фахівчання працівників здійснюється ровців, - перепідготовку, стажування, ботодавцями з урахуванням потреб спеціалізацію та підвищення квалівласної господарської або іншої діяфікації і може організовуватися на льності відповідно до вимог законодоговірних умовах у вищих навчальдавства. них закладах.

2. Професійне навчання працівЗа результатами формального ників здійснюється безпосередньо у професійного навчання працівникові роботодавця та на договірній основі видається документ про освіту встау професійно-технічних та вищих новленого зразка. навчальних закладах, на підприємст7. Неформальне професійне навах, в установах або організаціях. вчання працівників здійснюється за 3. Роботодавець може утворити їх згодою безпосередньо у роботодаокремий підрозділ з питань профевця згідно з рішенням роботодавця за сійного навчання працівників або рахунок його коштів з урахуванням покласти функції з організації такого потреб власної господарської чи іннавчання на відповідних фахівців. шої діяльності.

4. Професійне навчання працівСтаття 7. Форми професійного ників організовується в порядку, винавчання працівників значеному центральним органом ви1. Професійне навчання працівконавчої влади у сфері соціальної ників здійснюється за денною, вечірполітики за погодженням з центраньою (змінною), очно-заочною, дисльним органом виконавчої влади у танційною, екстернатною формою, з сфері освіти і науки, молоді та спорвідривом і без відриву від виробницту, іншими заінтересованими тва та за індивідуальними навчальцентральними органами виконавчої ними планами. влади, всеукраїнськими об’єднання2. Професійне навчання працівми професійних спілок, всеукраїнсьників за робітничими професіями закими об’єднаннями організацій робезпечується шляхом: ботодавців. курсового навчання, що перед5. Роботодавці можуть здійснюбачає формування навчальних груп і вати формальне і неформальне проздійснюється в навчальних класах фесійне навчання працівників. (лабораторіях); 6. Формальне професійне наіндивідуального навчання, що вчання працівників робітничим пропередбачає навчання на робочому фесіям включає первинну професіймісці під керівництвом кваліфіковану підготовку, перепідготовку та піних робітників - інструкторів виробдвищення кваліфікації робітників і ничого навчання. може здійснюватися безпосередньо у Стаття 8. Навчальні плани і роботодавця або організовуватися на програми професійного навчання договірних умовах у професійнопрацівників 1. Професійне навчання працівтехнічних навчальних закладах, на ників робітничим професіям здійспідприємствах, в установах, органі48

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нюється за навчальними планами і програмами, розробленими професійно-технічними навчальними закладами або підприємствами, установами, організаціями на підставі типових навчальних планів і програм.

2. У разі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою кількість годин для вивчення предмета "Охорона праці" визначається з урахуванням специфіки професії, умов праці та строку навчання, але не менш як кількість, що передбачена типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Стаття 9. Кадрове забезпечення професійного навчання працівників безпосередньо у роботодавця 1. Професійне навчання працівників безпосередньо у роботодавця здійснюють викладачі, майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, які залучаються на умовах договору з надання освітніх послуг.

2. Викладачі, які залучаються до здійснення професійного навчання безпосередньо у роботодавця, повинні мати повну вищу освіту за відповідним напрямом і стаж роботи за

відповідною спеціальністю не менш як три роки. Майстри виробничого навчання повинні мати вищу освіту та стаж роботи за відповідною спеціальністю не менш як три роки. Інструктори виробничого навчання із складу кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за професією не менш як три роки та рівень кваліфікації (розряд, клас, категорію) не нижчий, ніж передбачено навчальними планами і програмами, за якими здійснюється навчання робітників. Стаття 10. Оплата праці осіб, які здійснюють професійне навчання працівників 1. Розмір оплати праці осіб, які залучаються до здійснення професійного навчання працівників, визначається у договорі про надання освітніх послуг і не може бути меншим, ніж розмір ставок погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять.

2. Інструктори виробничого навчання можуть бути звільнені від виконання основної роботи із збереженням за ними середньої заробітної плати та місця роботи (посади) у разі проведення занять з робітникамиучнями у групах у складі п’яти і більше осіб.

Розділ III АТЕСТАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ дженням з виборним органом перСтаття 11. Атестація праціввинної профспілкової організації. ників 1. Роботодавці можуть проводи3. Атестація працівників провоти атестацію працівників. диться не частіше, ніж один раз на 2. Категорії працівників, які підтри роки. лягають атестації, та періодичність її 4. Атестація проводиться за ріпроведення визначаються колектившенням роботодавця, яким затверним договором. джуються положення про проведенНа підприємствах, в установах ня атестації, склад атестаційної коміта організаціях, у яких не укладаютьсії, графік проведення атестації. Інся колективні договори, категорії формація про проведення атестації працівників, які підлягають атестації, доводиться до відома працівників не строки та графік її проведення випізніше ніж за два місяці до її провезначаються роботодавцем за погодення.

49

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

5. Атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації.

6. Безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не може бути членом атестаційної комісії.

7. Атестація працівника проводиться тільки в його присутності.

8. На кожного працівника, який підлягає атестації, безпосередній керівник складає характеристику, що подається атестаційній комісії після ознайомлення з нею працівника, але не пізніше ніж за тиждень до атестації.

9. Не допускається проведення оцінки професійного рівня та кваліфікації працівника за ознаками, що безпосередньо не пов’язані з виконуваною роботою.

10. Рішення атестаційної комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії.

11. Засідання атестаційної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.

12. Рішення атестаційної комісії доводиться до відома працівника та роботодавця протягом трьох днів після його прийняття. Стаття 12. Категорії працівників, які не підлягають атестації 1. Атестації не підлягають: працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом. Законом чи колективним договором можуть установлюватися інші

категорії працівників, які не підлягають атестації. Стаття 13. Результати атестації 1. Атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі.

2. У разі прийняття рішення про відповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві зарахувати його до кадрового резерву, присвоїти чергову категорію, встановити надбавку до заробітної плати або збільшити її розмір, організувати стажування на більш високій посаді або направити на підвищення кваліфікації з метою просування по роботі.

3. У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі. У разі відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, що відповідає його кваліфікаційному рівню, або від професійного навчання за рахунок коштів роботодавця роботодавець за результатами атестації має право звільнити працівника відповідно до Кодексу законів про працю України.

4. Результати атестації можуть бути оскаржені працівником у порядку, встановленому законодавством. Стаття 14. Організація підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників 50

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

1. Для організації підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників у складі державної служби зайнятості створюються центри визнання результатів неформального професійного навчання.

2. Центри визнання результатів неформального професійного навчання забезпечують організацію підтвердження професійної кваліфікації працівника за результатами неформального професійного навчання. Для цього центри визнання результатів неформального професійного навчання залучають навчальні заклади державної служби зайнятості, інші професійно-технічні навчальні заклади, підприємства, організації, установи, які мають ліцензію на право здійснення освітньої діяльності за

визначеними професіями. Результати неформального професійного навчання підтверджуються документом встановленого зразка про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації.

3. Центри визнання результатів неформального професійного навчання мають право у разі необхідності отримувати від заінтересованих юридичних та фізичних осіб відомості про професійний досвід працівників.

4. Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників визначається центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту.

Розділ IV ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРАЦІВНИКІВ 2. Професійне навчання праСтаття 15. Фінансування зацівника може здійснюватися за його ходів із забезпечення професійного бажанням за рахунок власних коштів розвитку працівників 1. Фінансування професійного або коштів інших фізичних чи юрирозвитку працівників здійснюється дичних осіб. роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. Розділ V ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності привести свої нормативноз дня, наступного за днем його опубправові акти у відповідність із цим лікування. Законом; 2. Кабінету Міністрів України забезпечити приведення мінісу тримісячний строк після набрання терствами та іншими центральними чинності цим Законом: органами виконавчої влади своїх ноподати на розгляд Верховної рмативно-правових актів у відповідРади України пропозиції щодо приність із цим Законом. ведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ 12 січня 2012 року № 4312-V

51

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ У ЗАКЛАДАХ ПТО ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державної інспекції навчальних закладів України «04» липня 2012 р. № 27-а

ТИПОВА ПРОГРАМА комплексної перевірки професійно-технічного навчального закладу, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, що надає освітні послуги в галузі професійно-технічної освіти ЗМІСТ Передмова

3

Розділ І. Загальна характеристика та організаційно-правові засади діяльності суб’єкта професійно-технічної освіти

4

Розділ ІІ. Дотримання суб’єктом пто вимог державних стандартів

5

Розділ ІІІ. Формування контингенту учнів (слухачів)

5

Розділ ІV. Ефективність використання суб’єктом пто педагогічного та науково-педагогічного потенціалу

6

Розділ V. Забезпечення розвитку та ефективність використання матеріально-технічної бази і обєктів соціальної сфери

7

Розділ VІ. Організація навчально-виховного методичної і наукової роботи

8

процесу, навчально-

Розділ VІІ. Визначення якості підготовки учнів, слухачів

12

Розділ VІІІ. Управління суб’єктом пто

13

ПЕРЕДМОВА Державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів у межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарюван-

ня та забезпечення інтересів суспільства (стаття 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»). Відповідно до Порядку державного інспектування навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 52

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. травня 2012 р. № 353, формами державного нагляду (контролю) є державна атестація та інспектування. Інспектування здійснюється шляхом проведення комплексної або вибіркової перевірки, що може бути плановою або позаплановою. Інспектування професійнотехнічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, що надають освітні послуги в галузі професійно-технічної освіти (далі – суб'єкти ПТО), здійснюється за такими напрямами: - виконання суб’єктом положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів з питань професійно-технічної освіти; - дотримання суб’єктом вимог державних стандартів освіти; - якості підготовки суб’єктом учнів, слухачів; організації навчальновиховної, навчально-методичної та наукової роботи;

- ефективності використання суб’єктом педагогічного та науковопедагогічного потенціалу; - забезпечення розвитку та ефективність використання суб’єктом матеріально-технічної бази і об’єктів соціальної сфери. До Типової програми комплексної перевірки професійно-технічного навчального закладу, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, що надає освітні послуги у галузі професійно-технічної освіти (далі – Типова програма), включено вищезазначені напрями інспектування та питання, визначені Законом України «Про професійно-технічну освіту», Положенням про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 р. № 1240, та іншими нормативними актами в галузі освіти. На основі Типової програми розробляються відповідні робочі програми та програми перевірок за напрямом (напрямами).

СТРУКТУРА І ЗМІСТ ПРОГРАМИ Питання Документи та інші перевір- джерела інформації, що підляРекомендації членам комісії ки гають аналізу І. Загальна характеристика та організаційно-правові засади діяльності суб’єкта професійно-технічної освіти 1.1 Загальна Установчі документи. Свідо- З’ясувати: характери- цтво про державну реєстрацію.

– час створення, юридичну та фастика та Довідка про включення до ктичну адресу, форму власності, вівідповідЄдиного державного реєстру домчу приналежність; ність діяпідприємств, установ та орга– правові підстави створення льності нізацій України (виписка з суб’єкта ПТО, його філій, навчальних навчально- ЄДРПОУ). Довідка про іден- підрозділів, комплексів тощо; го закладу тифікаційний номер. Довідка – стан нормативно-правового забез(навчаль- про погодження надання печення; ного підосвітньої послуги з органами – загальний стан приміщень: типова розділу) державної виконавчої влади забудова (комплекс), окремі, пристосостатуту, (для приватних професійно- вані (власні, орендовані) приміщення, заявленому технічних навчальних закла- їх санітарно-технічній стан, загальну та статусу дів, підприємств, установ та навчальну площу приміщень; організацій). Статут навчаль– фактичний контингент учнів (слуного закладу (положення про хачів); навчальний підрозділ). Ліце– кількість професій, за якими здійс-

№ з/п

53

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нзія (-ї) на здійснення освітніх нюється підготовка кваліфікованих ропослуг. Матеріали ліцензій- бітників, види освітніх послуг; ної експертизи. Свідоцтво про – основні підприємства-замовники атестацію. Акт атестаційної робітничих кадрів, джерела фінансуекспертизи. Санітарно-техніч- вання, правомірність передачі приний паспорт. Технічні паспо- міщень в оренду. рти лабораторій та майсте- Зробити висновок щодо: рень. Державний акт на право – стану дотримання вимог нормативпостійного користування зе- но-правових актів на право суб’єкта мельною ділянкою. Приписи ПТО здійснювати освітню діяльність; органів охорони праці, по– відповідності діяльності жежної охорони, санітарно- суб’єкта ПТО заявленому статусу на епідеміологічної служби. рівні вимог Державних стандартів Угоди на оренду приміщень професійно-технічної освіти ІІ. Дотримання суб’єктом ПТО вимог державних стандартів 2.1 Відповідність організації навчального процесу ви-могам Держа--вного стандарту загальної середньої освіти 2.2 Відповідність зміту професійнотехнічної освіти державним стандартам

Державний стандарт загальної середньої освіти. Типові навчальні плани. Типові навчальні програми. Робочі навчальні плани та робочі програми навчальних предметів

З’ясувати: – відповідність переліку предметів, кількості навчальних годин робочих навчальних планів Типовим; – стан виконання інваріантної складової робочого навчального плану та навчальних програм. Зробити висновок щодо стану дотримання суб’єктом ПТО вимог Держстандарту загальної середньої освіти

Державні стандарти на ліцензовані професії (освітньокваліфікаційні характеристики випускника, кваліфікаційні характеристики професій), типові навчальні плани, типові навчальні програми. Типова базисна структура навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників. Робочі навчальні плани та робочі навчальні програми. Критерії кваліфікаційної атестації випускника

З’ясувати:  стан забезпеченості суб’єкта ПТО основними навчально-методичними документами з планування, пакетами навчально-програм-ної документації (освітньо-кваліфікаційни-ми характеристиками, робочими навчальними планами, робочими навчальними програмами);  наявність робочих навчальних програм з професійної підготовки (з урахуванням регіонального компоненту);  своєчасність розробки, погодження та затвердження робочих навчальних планів і програм. Зробити висновок щодо відповідності основних навчально-методичних документів з організації навчальновиховного процесу Типовій базисній структурі, Типовим навчальним планам та вимогам державних стандартів професійно-технічної освіти

54

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ІІІ. Формування контингенту учнів (слухачів) 3.1 Порядок План прийому учнів (слухачів) З’ясувати: формуза державним замовленням, – динаміку формування контингенту вання договорами з юридичними і учнів (слухачів); континфізичними особами. Правила – стан виконання держзамовлення; генту прийому учнів (слухачів). – відсоток підготовки кваліфікованих учнів Накази про організацію проф- робітників за договорами з фізичними (слухачів) орієнтаційної роботи, ство- і юридичними особами (за три роки); рення та ро-боти приймальної  стан профорієнтаційної роботи та її комісії. Книги реєстрації до- результативність; кументів абітурієнтів. Прото-  стан дотримання нормативних виколи приймальної комісії. мог до створення, організації роботи Накази про зарахування приймальної комісії, конкурсного відучнів (слухачів) бору абітурієнтів, документування. Зробити висновок щодо відповідності правил прийому учнів (слухачів) до навчального закладу Типовим, ефективності профорієнтаційної роботи та стану виконання планів набору і підготовки кваліфікованих робітників 3.2 Склад кон- Книги наказів щодо контин- З’ясувати: тингенту генту учнів (слухачів). Поі-  фактичний контингент учнів (слуучнів (слу- менні книги обліку особового хачів) за професіями, курсами і форхачів) складу учнів (слухачів). Ста- мами навчання; тистична звітність із даного  стан виконання ліцензійних обсягів питання. Особові справи учнів прийому учнів (слухачів); (слухачів).  плинність учнівського контингенту Книги реєстрації видачі дип- за три роки, причини відрахувань; ломів, свідоцтв, довідок. Ма-  результативність заходів щодо збетеріали щодо працевлашту- реження контингенту учнів (слухачів); вання випускників  динаміку працевлаштування випускників, у т. ч. за робітничими професіями (за три останні роки);  стан ведення та зберігання книг наказів про контингент учнів (слухачів), Поіменних книг обліку особового складу учнів (слухачів), особових справ учнів (слухачів), книг реєстрації видачі дипломів, свідоцтв, довідок. Зробити висновок щодо: – ефективності роботи суб’єкта ПТО стосовно формування якісного складу контингенту учнів (слухачів); – результативності роботи з врахування потреб ринку праці при формуванні контингенту учнів (слухачів) та працевлаштуванні випускників; – відповідності назв робітничих професій назвам професій Національного класифікатора України; – стану ведення суб’єктом ПТО ділової документації з прийому на навчання, руху учнівського контингенту

55

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ІV. Ефективність використання суб’єктом ПТО педагогічного та науковопедагогічного потенціалу 4.1 Стан за- Штатний розпис. Тари- З’ясувати: безпефікаційна відомість.  забезпеченість суб’єкта ПТО педагогіччення Особові справи, посадо- ними працівниками, у т. ч. із відповідною суб’єкта ві інструкції керівних базовою та фаховою освітою; ПТО пе- кадрів і педагогічних  якісний склад педагогічного колективу та дагогічпрацівників. Книга на- динаміку щодо його змін; ними казів з особового складу – наявність плану підвищення кваліфікації і працівпрацівників. Перспекти- стажування педагогічних працівників та никами вний план підвищення його виконання; та обслу- кваліфікації, стажування  роль методичних комісій у підвищенні говуюпедагогічних працівни- кваліфікації педагогічних працівників; чим пер- ків. Матеріали щодо  рівень організаційної роботи щодо підсоналом атестації педагогічних вищення педагогічної майстерності молопрацівників (план робо- дих спеціалістів; ти атестаційної комісії,  наявність та ефективність системи стимуграфік атестації, рішен- лювання роботи педагогічних працівників; ня комісії, атестаційні  рівень об’єктивності та гласності в роботі листи, накази, заходи за атестаційної комісії; результатами атестації)  рівень володіння керівниками та педагогічними працівниками державною мовою, уміння користуватися комп’ютерною технікою і застосовувати її в практичній діяльності;  стан ведення особових справ педагогічних працівників. Зробити висновок щодо: – стану дотримання вимог законодавства стосовно добору та розстановки керівних і педагогічних працівників;  здатності персоналу забезпечувати підготовку учнів (слухачів) на рівні вимог державних стандартів;  відповідності змісту посадових інструкцій вимогам кваліфікаційних характеристик;  відповідності педагогічного навантаження нормативним вимогам V. Забезпечення розвитку та ефективність використання матеріально-технічної бази та об’єктів соціальної сфери 5.1 Стан ма- Санітарно-технічний пас- З’ясувати: теріально- порт. Технічні паспорти  відповідність будівель та споруд будіветехнічної лабораторій та майсте- льним нормам та санітарно-технічним вибази та рень. Комплекти навча- могам; навчално- льно-програмової доку-  відповідність наявних лабораторій, кабіметодичментації. Паспорти ком- нетів, майстерень, полігонів, спортивних ного за- плексно-методичного залів та їх оснащення вимогам робочих навбезпечен- забезпечення предметів і чальних планів і програм із кожної професії ня професій. Розділ плану та предмета (у % від потреби); роботи педагогічного  наявність у плані роботи педагогічного колективу щодо розвитку колективу заходів, спрямованих на зберематеріально-технічної ження та розвиток матеріально-технічної бази та навчально- бази і навчально-методичного забезпечення; методичного забезпечен-  рівень комп’ютерного, аудіо, відео за-

56

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ня. Накази з основної діяльності. Переліки основних обов’язкових засобів навчання. Акти інвентаризації

безпечення навчально-виховного процесу, динаміку його оновлення, створення комп’ютерної мережі та підключення комп’ютерної техніки до мережі Інтернет. Зробити висновок щодо: – стану забезпеченості фактичного контингенту учнів (слухачів) площами, у т. ч. навчальними, відповідно до діючих нормативів;  відповідності наявних кабінетів, лабораторій, майстерень, полігонів та їх оснащення вимогам робочих навчальних планів і програм; – динаміки розвитку матеріально-технічної бази VІ. Організація навчально-виховного процесу, навчально-методичної і наукової роботи 6.1 Стан орга- Перспективний та річ- Встановити: нізації ний плани роботи – відповідність змісту перспективного та навчально- суб’єкта ПТО. Навчаль- річного планів роботи педагогічного колеквиробнино-методичні документи тиву Положенню про організацію навчальчої діяль- з планування навчально- но-виробничого процесу; ності виробничої діяльності. – стан забезпечення основними навчальноГрафік та матеріали методичними документами з планування внутрішнього контролю навчально-виробничої діяльності; з навчально-виробничої – відповідність поурочно-тематичних пладіяльності. Накази з нів, місячних планів виробничого навчання, організації навчально- квартальних планів навчально-виробничої виробничої діяльності. діяльності, переліків навчально-виробничих Переліки підприємств- робіт на півріччя вимогам робочих навчальзамовників робітничих них планів і програм; кадрів. Договори щодо – відповідність розкладу занять робочим проходження учнями навчальним планам та санітарно-гігієнічним (слухачами) навчально- вимогам; виробничої практики. – обґрунтованість проведення замін уроків Журнали обліку теоре- та стан їх обліку; тичного навчання та – стан організації та проведення теоретичпрофесійно-практичної ного навчання, фізичної підготовки, лаборапідготовки. Щоденники торно-практичних робіт, виробничого наобліку виконання навча- вчання в навчально-виробничих майстернях льно-виробничих робіт. і на виробництві, виробничої та передвипуПротоколи засідань пе- скної (переддипломної) практики на підпридагогічної ради. Мате- ємствах; ріали державної квалі- – стан забезпеченості учнів (слухачів) робофікаційної атестації чими місцями в навчально-виробничих майстернях, лабораторіях, на підприємствах, установах і організаціях; – якість і своєчасність ведення журналів обліку навчальної роботи, повноту виконання робочих навчальних планів та програм; – відповідність мовного режиму вимогам законодавства України; – планомірність та актуальність розгляду педагогічною радою питань організації навчально-виробничої діяльності;

57

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

6.2

Стан організації виховної роботи

Річний план виховної роботи суб’єкта ПТО. План роботи класних керівників, бібліотеки, гуртків, спортивних секцій, клубів, об’єднань, медичного пункту. Накази, розпорядження, заходи з організації виховної роботи. Журнали обліку проведення занять гуртків, спортивних секцій, клубів, об’єднань. Протоколи засідань педагогічної ради з питань навчально-виховної діяльності. Матеріали внутрішнього контролю з навчальновиховної діяльності. Матеріали результатів участі учнів (слухачів) у міжнародних, всеукраїнських та регіональних олімпіадах, конкурсах, спортивних змаганнях тощо. Матеріали щодо громадського та учнівського самоврядування

– плановість і системність внутрішнього контролю керівництвом суб’єкта ПТО за рівнем навчальних досягнень учнів (слухачів), повнотою та якістю виконання робочих навчальних планів, робочих навчальних програм, навчально-виробничою діяльністю та роботою викладачів і майстрів виробничого навчання. Зробити висновок щодо:  стану забезпечення суб’єкта ПТО нормативно-правовими актами з питань організації навчально-виробничої діяльності;  стану планування навчально-виробничої діяльності та його відповідності вимогам нормативно-правових актів; – плановості та актуальності прийняття розпорядчих документів із питань організації навчально-виробничої діяльності; – ефективності системи внутрішнього контролю за організацією навчально-виробничої діяльності З’ясувати: – стан планування та організації виховної роботи; – роль методичних комісій, класних керівників, майстрів виробничого навчання у формуванні та розвитку особистісних якостей учнів (слухачів), пропаганди здорового способу життя;  спрямованість виховних заходів на патріотичне виховання учнів, фізичний розвиток та підвищення рівня культури, профілактику СНІДу, тютюнопаління, вживання алкоголю;  стан організації громадського та учнівського самоврядування;  організацію роботи клубів, гуртків, спортивних секцій, об’єднань за інтересами, стан охоплення ними учнів, слухачів (у % від відповідного контингенту);  форми морального стимулювання та матеріального заохочення учнів (слухачів), педагогічних працівників;  стан роботи щодо профілактики та попередження правопорушень;  динаміку пропусків учнями (слухачами) занять, скоєння ними порушень дисципліни та правопорушень. Зробити висновок щодо:  стану планування та організації навчально-виховної діяльності (системність, наступність, комплексність, обґрунтованість, узгодженість);  ролі методичних комісій, класних керівників у формуванні та розвитку особистості

58

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

6.3 Стан організації роботи щодо соціального захисту учнів (слухачів)

Накази, розпорядження, заходи з організації соціального захисту учнів (слухачів)

6.4 Стан організації навчально-методичної діяльності

Комплекти навчальнопрограмної документації. Плани роботи і протоколи засідань педагогічної ради, методичних комісій. Плани роботи методичного кабінету. Відомості щодо забезпечення учнів (слухачів) підручниками, посібниками, довідниками, інструктивно-методичними матеріалами тощо. Паспорти комплексного методичного забезпечення предметів і професій. Накази, розпорядження щодо організації навчально-методичної роботи

учнів (слухачів);  рівня творчої активності та вихованості учнів (слухачів) З’ясувати:  стан забезпечення соціально-правових гарантій та захисту прав учнів (слухачів), у т. ч. дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування;  стан забезпечення учнів харчуванням та місцями у гуртожитках. Зробити висновок щодо стану розвитку соціально-побутової сфери, житловопобутових умов та соціального захисту учнів (слухачів) З’ясувати:  узгодженість планів роботи педагогічної ради, методичних комісій з планом роботи педагогічного колективу суб’єкта ПТО;  рівень навчально-методичного та дидактичного забезпечення навчальних предметів;  рівень забезпечення учнів (слухачів) підручниками, посібниками, методичними матеріалами, з них українською мовою, комп’ютерними прикладними програмами (у % від потреби);  системність та результативність роботи методичних комісій, методичного кабінету щодо навчально-методичного, дидактичного забезпечення навчально-виховного процесу;  стан роботи з вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного і виробничого досвіду та впровадження в навчально-виховний процес інноваційних педагогічних технологій, сучасних форм та методів навчання;  роль бібліотеки в забезпеченні педагогів літературою з проблем педагогіки, психології,  досягнень науки і техніки. Зробити висновок щодо:  результативності роботи методичної служби, педагогічної ради і методичних комісій у методичному та дидактичному забезпеченні навчально-виховного процесу;  стану забезпечення суб’єкта ПТО підручниками, посібниками, довідковою літературою і методичними рекомендаціями стосовно викладання навчальних предметів та організації практичної підготовки учнів (слухачів);  рівня інформатизації навчального процесу, запровадження сучасних технологій у теоретичне та практичне навчання учнів (слухачів)

59

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Стан роботи зі створення безпечних умов для життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу

Накази, розпорядження з організації охорони праці. Колективний договір. Програми (інструкції) щодо проведення інструктажів. Інструкції з охорони праці. Посадові інструкції. Журнали обліку проведення інструктажів, реєстрації нещасних випадків. Програми навчання та протоколи перевірки знань з охорони праці. Матеріали атестації робочих місць. Акти готовності закладу до роботи в навчальному році. Заходи щодо удосконалення діяльності суб’єкта ПТО, розроблених на виконання приписів органів охорони праці, пожежної охорони, санепідеміологічної служби

З’ясувати:  стан забезпеченості суб’єкта ПТО нормативно-правовими актами з охорони праці та пожежної безпеки;  наявність служби охорони праці чи відповідальної особи;  повноту врахування питань охорони праці у колективному договорі та посадових інструкціях;  відповідність організації проведення інструктажів, навчання та перевірки знань з охорони праці учнів (слухачів), працівників та їх облік відповідно до вимог законодавства з охорони праці;  рівень забезпечення учнів (слухачів), працівників навчального закладу засобами індивідуального захисту відповідно до діючих нормативів;  стан дотримання вимог охорони праці, пожежної безпеки учасниками навчальновиховного процесу;  наявність випадків та причини травматизму учнів (вихованців) та працівників навчального закладу;  санітарно-технічний стан будівель і споруд, відповідність навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, навчальних і робочих місць, автотракторної, сільськогосподарської техніки, верстатів та обладнання вимогам охорони праці та пожежної безпеки. Зробити висновок щодо рівня організації роботи стосовно створення безпечних умов праці та навчання учасників навчальновиховного процесу, виконання приписів органів державного нагляду (контролю)

6.6 Рівень організації фінансовогосподарської та виробничокомерційної діяльності

Штатний розпис. Кошторис. Кошторис вартості навчання учня (слухача). Угоди з юридичними, фізичними особами про підготовку робітничих кадрів. Договори про оренду навчальних і виробничих площ, соціально-побутових споруд, будівель, помешкань. Звіти про виконання планів навчально-виробничої діяльності. Накази з організації виробничо-практичної підготовки та фінансово-господарської діяльності. Заходи щодо

З’ясувати:  джерела фінансування та стан виконання кошторису;  відповідність використання позабюджетних надходжень статутній діяльності навчального закладу;  наявність (відсутність) заборгованості за надання освітніх послуг та зданих в оренду приміщень;  наявність заходів щодо скорочення витрат за рахунок економії тепло-, водо -, енергоресурсів та впровадження енергозберігаючих технологій;  своєчасність виплати заробітної плати, стипендії;  наявність (відсутність) заборгованості за комунальні послуги, виплату заробітної плати, стипендії;  своєчасність усунення фінансових по-

6.5

60

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. усунення порушень та недоліків, зазначених в актах перевірок контрольно-ревізійних органів

рушень та недоліків, встановлених контрольно-ревізійними службами. Зробити висновок щодо стану бюджетного фінансування та раціонального використання фінансових ресурсів, ефективність роботи навчального закладу стосовно залучення позабюджетних коштів та їх раціонального використання, дієвість заходів, направлених на скорочення витрат на комунальні послуги, недопущення кредиторської і дебіторської заборгованості, своєчасність усунення фінансових порушень та недоліків, встановлених за результатами перевірок контрольно-ревізійних органів

VІІ. Визначення якості підготовки учнів, слухачів 7.1 Рівень навчальних досягнень учнів із загальноосвітньої підготовки

Матеріали внутрішнього контролю за рівнем навчальних досягнень учнів із предметів інваріантної частини робочого навчального плану. Журнали обліку теоретичного навчання. Протоколи державної підсумкової атестації за три попередні роки. Протоколи засідань педагогічної ради, методичних комісій, проведених олімпіад

7.2 Рівень навчальних досягнень учнів (слухачів) з профсійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки

Матеріали самоаналізу освітньої діяльності. Зведені відомості навчальних досягнень учнів (слухачів). Журнали обліку теоретичного навчання та професійнопрактичної підготовки. Щоденники обліку виробничих завдань. Наряди на виконання кваліфікаційних пробних робіт. Протоколи державної кваліфікаційної атестації за три останні навчальні (календарні) роки

З’ясувати:  динаміку навчальних досягнень учнів за три останні роки;  розбіжність між результатами контрольних робіт, проведених під час перевірки суб’єкта ПТО, з результатами семестрового чи річного оцінювання навчальних досягнень учнів;  типові помилки у знаннях та уміннях учнів із предметів природничоматематичної та гуманітарної підготовки (за результатами проведених у закладі контрольних робіт). Зробити висновок щодо відповідності знань, умінь та навичок учнів вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти, динаміки змін рівня навчальних досягнень учнів за три останні роки З’ясувати:  динаміку навчальних досягнень учнів (слухачів) із професійної підготовки за три останні роки;  розбіжність між показниками навчальних досягнень учнів (слухачів) за результатами семестрового чи річного контролю суб’єктом ПТО з показниками комплексних кваліфікаційних завдань, наданих під час перевірки;  типові помилки у знаннях і уміннях учнів (слухачів) із загально-професійної, професійно-теоретичної та професійнопрактичної підготовки випускників із кожної професії. Зробити висновок щодо:  рівня та якості знань, умінь і навичок учнів (слухачів) із професійної підготовки;  відповідності професійної підготовки вимогам освітньо-кваліфікаційних характеристик випускника та потребам ринку праці

61

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

8.1 Планвання діяльності суб’єкта ПТО. Концепція його розвитку

8.2 Інформацій-не забезпечення діяльності суб’єкта ПТО

8.3 Впровадження інформаційнокомп’ютерних технологій в управліньську діяльність

8.4 Організація внутрішнього

VІІІ. Управління суб’єктом ПТО Концепція розвитку на- З’ясувати: вча-льного закладу, річ- – динаміку розвитку суб’єкта ПТО та дієвість ний план роботи, інші заходів, спрямованих на його розвиток; плани роботи, матеріали – відповідність перспективного, річного плазагальних зборів (конфе- нів та статуту напрямкам державної політики ренції), ради закладу, в галузі професійно-технічної освіти, меті та педагогічної та піклува- завданням навчального закладу; льної рад, батьківського – рівень організаційної роботи керівництва комітету. Матеріали суб’єкта ПТО та скоординованість дій струкперевірок суб’єкта ПТО турних підрозділів щодо виконання запланоорганами управління ваних заходів; освітою, державного – практику підготовки й видання наказів і контролю, плани заходів розпоряджень, їх своєчасність та дієвість; щодо усунення виявле- – структуру управління суб’єктом ПТО, розних порушень і недоліків поділ функціональних обов’язків між його керівниками. Зробити висновок щодо стану планування роботи навчального закладу та організації контролю за виконанням запланованих заходів Нормативно-правові до- З’ясувати: кументи в галузі профе- – рівень забезпечення навчального закладу сійно-технічної освіти. нормативно-правовими документами та інМатеріали інформацій- формаційно-методичними матеріалами у ганого та методи-чного лузі ПТО, порядок їх обліку; забезпечення діяльності – стан ознайомлення керівників і педагогічнавчального закладу них працівників із нормативно-правовими (інформаційно-методич- актами та інформаційно-методичними матені листи, методичні роз- ріалами; робки тощо). Книги об- – порядок доведення до виконання працівліку вхідного та вихід- никам положень та вимог нормативноного листування правових актів у галузі ПТО. Зробити висновок щодо стану нормативноправового та інформаційно-методичного забезпечення керівників і працівників навчального закладу Матеріали стосовно за- З’ясувати: безпечення суб’єкта – кількість комп’ютерної та оргтехніки, що ПТО комп’ютерною та використовується в управлінській діяльності, орг-технікою, що вико- у т. ч. сучасної (до 5 років експлуатації); ристовується в управ- – кількість комп’ютерів, що підключені до лінській діяльності (ін- мережі Інтернет; вентаризаційні докумен- – наявність сертифікатів з ліцензованого ти, паспорти на ПК, орг- програмного забезпечення; техніку, сертифікати з – наявність у керівників сертифікатів (довіліцензійного програмно- док), що підтверджують проходження ними го забезпечення тощо). навчання та рівень володіння інформаційноСертифікати (довідки) комп’ютерними технологіями. про проходження на- Зробити висновок щодо стану впровадженвчання щодо володіння ня інформаційно-комп’ютерних технологій в інформаційно-комп’юуправлінську діяльність суб’єктом ПТО терними технологіями Матеріали з організації З’ясувати: внутрішнього контролю – стан організації системи контролю за якісза навчально-виховним тю надання освітніх послуг, діяльністю педа-

62

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. контролю процесом. Правила внутрішнього трудового розпорядку, результати моніторингу освітньої діяльності, книги записів наслідків внутрішнього контролю, журнал обліку пропущених і заміщених навчальних та практичних занять, посадові та функціональні обов’язки працівників суб’єкта ПТО. Колективний договір. Ділова документація суб’єкта ПТО (згідно з переліком, рекомендованим МОНмолодьспортом)

8.5 Взаємодія з місцевими органами державної виконавчої влади, самоврядування та громадськими організаціями

Плани роботи суб’єкта ПТО, ради навчального закладу, піклувальної ради, батьківського та учнівського комітетів. Накази та заходи щодо розвитку навчального закладу. Матеріали щорічного звітування керівника суб’єкта ПТО на загальних зборах (конференції) навчального закладу

8.6 Ефективність упралінських рішень

Накази щодо основних напрямків роботи навчального закладу, розпорядження, протоколи засідань педагогічної та методичної рад

гогічних працівників; – стан виконавчої дисципліни, системність в організації внутрішнього контролю та його дієвість; – наслідки внутрішнього контролю та прийнятих управлінських рішень;  стан реалізації умов колективного договору;  дотримання учасниками навчальновиховного процесу правил внутрішнього розпорядку; – наявність та дієвість заходів щодо заохочення учасників навчально-виховного процесу в досягненні високих результатів у освітній діяльності; – стан ведення ділової документації. Зробити висновок щодо ефективності здійснення керівництвом суб’єкта ПТО внутрішнього контролю за навчально-виховним процесом З’ясувати: – стан координації та результати спільної роботи суб’єкта ПТО з місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями; – стан координації діяльності підрозділів суб’єкта ПТО з налагодження співпраці між учнями, батьками та педагогічними працівниками щодо розвитку навчального закладу; – форми спільної роботи з батьками та громадськістю; – стан роботи батьківських комітетів; – стан сформованості учнівського самоврядування; – форми та результати співпраці керівництва навчального закладу з місцевими органами державної виконавчої влади, самоврядування та громадськими організаціями; – наявність матеріалів загальних зборів (конференції) суб’єкта ПТО щодо оцінки управлінської діяльності керівника навчального закладу. Зробити висновок щодо ефективності співпраці керівництва навчального закладу з місцевими органами державної виконавчої влади, самоврядування та громадськими організаціями З’ясувати: – відповідність управлінських рішень вимогам законодавства; – вплив управлінських рішень на підвищення якості навчально-виховного процесу; – стан реалізації завдань, визначених планами роботи та концепцією розвитку навчального закладу.

63

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Зробити висновок щодо: – рівня управлінської діяльності керівництва суб’єкта ПТО стосовно забезпечення виконання основних освітніх завдань у системі ПТО, планів роботи та концепції розвитку навчального закладу; – дієвості прийнятих управлінських рішень; – ефективності контролю за навчальновиховним процесом За результатами комплексної перевірки зробити висновок щодо рівня реалізації суб’єктом ПТО завдань і функцій, визначених чинним законодавством про освіту

Л.І. ШЕВЧУК, директор НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області Л.К. ДЖУС, заступник директора з методичної роботи НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області С.Б. КОЛОМІЙЧУК, завідувач лабораторії управлінської діяльності НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ В ПТНЗ Навчально-виробничий процес у професійно-технічному навчальному закладі – це система організаційнопедагогічних, методичних і технічних заходів, спрямованих на реалізацію змісту і завдань ступеневої професійно-технічної освіти відповідно до державних стандартів. Навчально-виробничий процес у ПТНЗ ґрунтується на принципах гуманістичної особистісно орієнтованої педагогіки, демократизму, незалежності від політичних, громадських, релігійних об'єднань, спільній діяльності педагогічних працівників, учнів, слухачів, батьків, колективів підприємств, установ та організацій, може включати природничо-математичну, гуманітарну, фізичну, загальнопрофесійну, професійно-теоретичну, професійно-практичну підготовку, а

також виховну роботу з учнями, слухачами. Планування навчально-виробничого процесу забезпечує умови для його раціональної організації, своєчасного та повного виконання навчальних планів і програм, завчасної та ретельної підготовки педагогічних працівників до кожного заняття. Завдяки плануванню забезпечується раціональне використання приміщень навчального закладу, обладнання навчальних кабінетів, майстерень і лабораторій, зв'язок теоретичного та виробничого навчання. Основними навчально-методичними документами з питань планування навчально-виробничого процесу в професійно-технічному навчальному закладі відповідно до п 2.2 Положення про організацію навчаль64

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. но-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах є: робочі навчальні плани за професіями для певного ступеня професійнотехнічної освіти; робочі навчальні програми навчальних предметів і професійно-практичної підготовки, що передбачені робочими навчальними планами; поурочно-тематичні плани навчальних предметів; перелік навчально-виробничих робіт з професії на семестр чи курс навчання; плани виробничого навчання навчальних груп на місяць; плани навчальновиробничої діяльності на півріччя; плани занять (уроків); розклад занять. Робочі навчальні плани за професіями для певного ступеня професійно-технічної освіти – це документи, розроблені у відповідності з типовими навчальними планами підготовки кваліфікованих робітників з кожної професії , що містять код і назву професії згідно з державним переліком професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ, код і назву професії, спеціальності (спеціалізації) за державним класифікатором професій ДК 003: 2010, освітній рівень вступника до ПТНЗ, обмеження щодо їх віку і статі, медичних показників, термін і ціль навчання, графік навчально-виробни-чого процесу, зведені дані загального фонду навчального часу в тижнях, перелік обов'язкових навчальних предметів, видів навчальних робіт, кількість годин відведених на них, послідовність їх вивчення, обсяг навчального часу на обов'язкову компоненту змісту професійно-технічної освіти, загальний фонд навчального часу, форми, періодичність, терміни контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів, критерії їх кваліфікаційної атестації, перелік навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, полігонів, вимоги до основних обов'язкових засобів навчання та планований рівень професійної кваліфікації випускника.

Обсяг навчального часу на обов'язковий компонент змісту професійно-технічної освіти не може перевищувати 80 відсотків загального фонду навчального часу. ПТНЗ на основі типових навчальних планів, а також вимог державних стандартів, розробляють робочі навчальні плани, в яких відображають зміни у відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, і погоджують їх з основними замовниками робітничих кадрів. Робочі навчальні плани за професіями третього ступеня професійно-технічної освіти затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти, робочі навчальні плани за професіями першого та другого ступенів професійно-технічної освіти – Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, управліннями освіти ї науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Робоча навчальна програма навчального предмета – це документ, що визначає зміст і обсяг знань та умінь учнів, слухачів. ПТНЗ на основі типових навчальних програм навчальних предметів розробляють робочі навчальні програми з уведенням регіонального компоненту в ті навчальні предмети, які формують професію в обсязі 20% загального часу, відведеного на предмет. Регіональний компонент дозволяє вносити зміни відповідно до нововведень у техніці, технології та організації праці на регіональному рівні з урахуванням пропозицій замовників кадрів. Всі зміни, що вносяться, повинні бути розглянуті на засіданнях відповідних методичних комісій і занесені до протоколу. Робочі навчальні програми предметів загальноосвітньої підготовки розробляються на основі типових навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з ураху65

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ванням специфіки професії та регіонального компонента. Робоча навчальна програма з професійно-практичної підготовки – це документ, що визначає зміст і обсяг професійних знань, умінь, навичок учнів, слухачів та способи і методи їх формування, включає завдання особистісно орієнтованого навчання. ПТНЗ на основі типових навчальних програм розробляють робочі навчальні програми, в яких відображаються зміни, притаманні відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, на підставі пропозицій замовників кадрів у обсязі 20% загального часу, відведеного на виробниче навчання (регіональний компонент). Робочі навчальні програми з тих навчальних предметів, що формують відповідні професії, та виробничого навчання розглядаються на засіданнях відповідних методичних комісій, погоджуються із замовниками кадрів і затверджуються заступником директора з навчально-виробничої роботи.

- Організація діяльності педагогічного колективу щодо забезпечення навчально-виробничого процесу здійснюється відповідно до плану роботи ПТНЗ на навчальний рік. План роботи на навчальний рік є первинним документом, що визначає основні напрями діяльності ПТНЗ і проблеми, над якими працюватиме колектив у поточному навчальному році. У розділі «Теоретична підготовка» плануються заходи щодо вдосконалення організації та методики викладання теоретичних навчальних предметів, пошуків найбільш ефективних і оптимальних методів навчання, розробки дидактичних матеріалів для комплексного методичного забезпечення занять (уроків). У розділі «Професійно-практична підготовка» плануються заходи щодо забезпечення і вдосконалення організації виробничого на-

вчання та виробничої практики, розробки відповідних планів, дидактичних матеріалів для комплексного методичного забезпечення занять (уроків), підбір навчально-виробничих робіт тощо. Поурочно-тематичні плани з навчальних предметів складаються викладачами відповідно до робочих навчальних програм, розглядаються і схвалюються на засіданні методичної комісії і затверджуються заступником керівника з навчально-виробничої (навчальної) роботи за напрямом змісту навчального предмета та є документом багаторазового використання. Перелік навчально-виробничих робіт з професії визначає завдання, які виконують учні, слухачі з метою оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками, що передбачені робочою навчальною програмою професійно-практичної підготовки. Перелік навчально-виробничих робіт з професії складається на семестр, курс підготовки майстром виробничого навчання та погоджується зі старшим майстром, розглядається і схвалюється на засіданні методичної комісії та затверджується заступником керівника з навчальновиробничої роботи ПТНЗ. Для всіх навчально-виробничих робіт, унесених до переліку, додається технологічна та технічна документація, що розробляється відповідними методичними комісіями ПТНЗ на основі державних стандартів. Під час проведення виробничого навчання безпосередньо на виробництві чи у сфері послуг у переліку навчально-виробничих робіт зазначається загальна характеристика робочих місць або найменування робіт, які учні, слухачі повинні виконувати з кожної теми чи розділу робочої навчальної програми практичної підготовки.

66

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ПОГОДЖЕНО Старший майстер _____________ПІБ ____________201__

Плани виробничого навчання навчальних груп визначають конкретний зміст навчально-виробничих завдань, послідовність та організацію їх виконання в навчальних майстернях ПТНЗ та виробничого навчання (виробничої практики) на підприємстві чи у сфері послуг. Плани виробничого навчання складаються на місяць майстрами виробничого навчання у відповідності з робочими навчальними планами та робочими навчальними програмами професійно-практичної підготовки й переліками навчально-виробничих робіт для навчальних груп і погоджуються зі старшим майстром та затверджуються заступником керівника з навчально-виробничої роботи. За відсутності умов для фронтального навчання учнів, слухачів окремим видам робіт, окрім плану виробничого навчання навчальної групи, складаються графіки переміщення їх по робочих місцях. У графіку переміщення вказуються прізвища учнів, слухачів, теми програми, назви робочих місць, дільниць чи найменування навчально-виробничих завдань, тривалість роботи на кожному робочому місці.

67

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Майстер виробничого навчання

__________________

Графік переміщення учнів по робочих місцях Дні занять № з/п

1

Прізвище учнів

Години занять 1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

2

3

4

2

3

Години занять

Години занять

5

1 1 1 1 1 2 2 2 2 2 3 3 3

15

3 3

1,2,3 – робочі місця Майстер виробничого навчання

_____________________ПІБ

Під час навчання професіям, для яких передбачені лабораторнопрактичні і практичні заняття з водіння тракторів, дорожньо-будівельних машин та інших транспортних засобів, майстрами виробничого навчання й викладачами розробляються плани проходження учнями, слухачами практичних і лабораторнопрактичних занять та графіки індивідуального навчання водінню для кожної навчальної групи. У ПТНЗ сільськогосподарського профілю план виробничого навчання навчальної групи передбачає таку послідовність і строки проведення робіт на машинах, що відповідають періодам виконання сільськогосподарських робіт і коригуються з урахуванням природних умов.

У дні, коли в закріпленій навчальній групі не проводиться професійно-практична підготовка, майстри виробничого навчання працюють за індивідуальними планами роботи, погодженими зі старшим майстром. Під час виробничої практики учнів, слухачів майстер виробничого навчання розробляє план роботи на кожний робочий день. План навчально-виробничої діяльності ПТНЗ розробляється старшим майстром на півріччя (при професійно-технічному навчанні – на термін навчання) на основі робочих програм професійно-практичної підготовки, переліку навчальновиробничих робіт відповідного тарифно-кваліфікаційного розряду, фонду навчального часу, передбаче68

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ного на виконання навчальновиробничих завдань, погоджується із заступником керівника з навчальновиробничої роботи й затверджується керівником ПТНЗ. Фонд навчального часу на виконання навчально-виробничих завдань визначається таким шляхом: із загального фонду часу, відведеного на професійно-практичну підготовку робочим навчальним планом, вираховують час на проведення вступних і заключних інструктажів та час на виконання тренувальних вправ. ТВД = ( ТВН – Т1 – ТТ )* N , де ТВД - - фонд навчального часу на виконання навчально-виробничих завдань; ТВН -- загальний фонд часу, відведений на професійно-практичну підготовку; Т1 -- час на проведення вступних і заключних інструктажів; ТТ -- час для тренувальних вправ; N – кількість учнів в групі. Розрахунок обсягів навчально-виробничої діяльності здійснюється на основі фонду відведеного часу, що відображає поправки з

огляду на рівноцінний час з точки зору продуктивності праці в усі періоди навчання. Фонд відведеного часу розраховується шляхом ділення фонду навчального часу для виконання навчально-виробничих завдань на відповідний перевідний коефіцієнт між встановленими нормами часу на виконання виробничого завдання (одиниці продукції) для працівників підприємств та учнів ПТНЗ. Фонд відведеного часу на виробничу діяльність визначається таким чином: ФВД = ТВД / К , де ТВД - фонд навчального часу на виконання навчально-виробничих завдань; К - перевідний коефіцієнт між встановленими нормами часу на виконання виробничого завдання (одиниці продукції) для працівників підприємств та учнів ПТНЗ. Рекомендуємо при розрахунку перевідних коефіцієнтів користуватися таблицями перевідних коефіцієнтів (Скакун В.А. Преподавание курса «Организация и методика производственного обучения». – М.: Высшая школа, 1990. – С. 88).

Таблиця перевідних коефіцієнтів Для професій машинної і машинно-ручної праці (відділення з 3-річним терміном навчання) Місяць І курс ІІ ІІІ навчання курс курс Складність робіт 2-й 2-й 3-й розряд розряд розряд Вересень 2,5 2,0 Жовтень 4,0 2,0 1,6 Листопад 4,0 2,0 1,6 Грудень 4,0 2,0 1,6 Січень 3,5 1,5 1,4 Лютий 3,5 1,5 1,4 Березень 3,5 1,5 1,4 Квітень 3,0 1,2 1,2 Травень 3,0 1,2 1,2 Червень 3,0 1,2 1,0 Липень 2,5 1,0 1,0

Для професій ручної праці (відділення з 3-річним терміном навчання) Місяць навчання

І курс

ІІ ІІІ курс курс Складність робіт

2-й 2-й 3-й 4-й розряд розряд розряд розряд

Вересень Жовтень Листопад Грудень Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень

69

5,0 5,0 4,5 4,0 4,0 3,5 3,5 3,5 3,5

3,0 2,5 2,5 2,5 2,0 2,0 2,0 1,5 1,5 1,5 1,0

2,0 1,9 1,8 1,7 1,6 1,5 1,4 1,2 1,0 1,0 1,0

3,0 2,8 2,6 2,4 2,2 2,0 1,6 1,2 1,0 1,0 1,0

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. При цьому необхідно керуватися тим, що на кожний рівень підготовки (розряд, клас, категорія) упродовж останнього тижня виробничої практики учень повинен виконувати робочу норму. Оскільки термін навчання для опанування рівнів підготовки різний, то розрахунок перевідних коефіцієнтів буде залежати не від курсу навчання, а терміну підготовки на певний рівень. Таблицю перевідних коефіцієнтів необхідно розробити для кожної

професії (за рівнями підготовки), обговорити на засіданнях відповідних методичних комісій. Таблиця затверджується заступником директора з навчально-виробничої роботи. На основі фонду відведеного часу, погодинної тарифної ставки визначається норма виробітку, заробітна плата одного учня, слухача. Загальні обсяги навчальновиробничої діяльності визначаються з урахуванням усіх учнів, слухачів за кожною професією.

Майстер виробничого навчання ______________________________________________ Старший майстер __________________________________________________________

РОЗРАХУНОК ПЛАНУ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ГРУПУ (ПІДГРУПУ)

Майстер виробничого навчання ________________________________________ Старший майстер _____________________________________________________

70

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Для обрахунку робочої норми часу на виконання окремих операцій (виробу в цілому) та тарифної вартості роботи за виконання певної операції (виробу) на кожний рівень підготовки необхідно користуватися нормами, які діють у відповідних галузях

виробництва та на базових підприємствах. Для розрахунку плану виробничої діяльності з професій, заробітна плата з яких визначається за тарифно-погодинною оплатою необхідно здійснити розрахунок відведеного часу для учнів.

Для розрахунку тарифнопогодинного розміру оплати необхідно користуватися нормами, які діють у відповідних галузях виробництва та на базових підприємствах.

вчання, початок і кінець кожного уроку, тривалість перерв між уроками. Розклад занять складається під керівництвом заступника керівника з навчально-виробничої роботи, затверджується керівником ПТНЗ й вивішується за три дні до початку навчання на дошці розкладу занять. Перевірні роботи з виробничого навчання проводяться майстром виробничого навчання за відповідними графіком і переліками в кожній навчальній групі під керівництвом старшого майстра відповідно до робочої навчальної програми з професійно-практичної підготовки. Перевірні роботи проводяться після завершення виробничого навчання на кожний рівень підготовки перед направленням учнів на виробничу практику.

Розклад занять теоретичного та виробничого навчання – це документ, що розробляється відповідно до робочого навчального плану з дотриманням педагогічних і санітарногігієнічних вимог. Він включає теоретичну та професійно-практичну підготовку в навчальних групах на кожний робочий день тижня. В розкладі визначаються час, місце та прізвища педагогічних працівників, які проводять заняття. Розклад занять установлює загальний режим на71

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Графік і переліки перевірних робіт з виробничого навчання розробляються старшим майстром спільно з майстрами виробничого навчання, розглядаються та схвалюються відповідною методичною комісією, затверджуються заступником керівника з навчально-виробничої роботи ПТНЗ. При оцінюванні результатів перевірних робіт враховується якість роботи, продуктивність праці, дотримання технологічної дисципліни та охорони праці, правильність виконання виробничих прийомів, уміння користуватись обладнанням, інструментами, пристроями, ефективними методами організації праці. Форма організації виробничого навчання обирається ПТНЗ залежно від особливостей професії чи спеціальності за умови повного виконання робочих навчальних планів і робочих навчальних програм та проводиться в навчальних групах чисельністю не менше 12 осіб (для професій художніх промислів та ремесел – не менше 6), а на третьому ступені професійно-технічної освіти – не менше 6 осіб. Виробнича практика учнів, слухачів проводиться безпосередньо на робочих місцях на підприємстві чи у сфері послуг, які мають сучасну техніку, високий рівень організації праці, застосовують прогресивні технології, з метою удосконалення набутих знань, умінь і практичних навичок, необхідних для досягнення відповідного рівня кваліфікації, встановленого державними стандартами, а також з метою забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації учнів (слухачів) у трудових колективах. Навчально-методичні документи, необхідні для організації виробничої практики учнів на підприємстві 1. Переліки підприємств (бази практик).

2. Договори про надання робочих місць або навчально-виробничих дільниць для проходження учнями, слухачами виробничої практики (зазначити кількість учнів за професіями, терміни, умови і порядок проведення виробничої практики).

3. Акт обстеження робочих місць на підприємстві.

4. Детальна програма виробничої практики.

5. Списки учнів, слухачів із зазначенням прізвищ майстрів в/н навчальних груп, які направляються на підприємство.

6. Наказ по ПТНЗ про направлення учнів на виробничу практику.

7. Витяг з наказу підприємства про персональний розподіл учнів, слухачів ПТНЗ на робочі місця чи навчально-виробничі дільниці з призначенням відповідальних за проведення виробничої практики з числа інженерно-технічних працівників та висококваліфікованих робітників підприємства.

8. Інструктаж учнів з охорони праці в ПТНЗ перед виходом на виробничу практику.

9. Інструктажі з охорони праці на підприємстві (вступний і на робочих місцях).

10. Перелік кваліфікаційних пробних робіт.

11. Наряди (завдання) на виконання кваліфікаційних пробних робіт.

12. Заключення про виконання кваліфікаційних пробних робіт.

13. Графік контролю за проходженням учнями виробничої практики.

14. Щоденники виробничої практики учнів.

15. Виробничі характеристики на учнів. Умови та особливості проходження виробничого навчання та виробничої практики учнями (слухачами) професійно-технічних навчальних закладів встановлено Законом 72

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР та Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 року № 992, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 770 від 27.08.2010. Розподіляють учнів (слухачів) за базами практики ПТНЗ згідно зі сформованими та затвердженими місцевими органами влади переліками баз практики. Формуючи ці переліки, ПТНЗ враховують пропозиції підприємств – замовників підготовки кваліфікованих робітників, роботодавців, місцевих органів виконавчої влади. Перелік підприємств, які надають учням (слухачам) робочі місця або навчально-виробничі дільниці для проходження виробничої практики, затверджується в УОН Хмельницької ОДА. Перелік повинен містити: - назву підприємства; - кількість робочих місць або назву навчально-виробничої дільниці, яку має виділити підприємство протягом певного періоду; - назву та місце розташування ПТНЗ; - квоту робочих місць для учнів, слухачів навчального закладу. Професійно-технічний навчальний заклад та підприємство, що надає робочі місця або навчальновиробничі дільниці, не пізніше двох тижнів до початку виробничого навчання та виробничої практики зобов'язані укласти договори про надання робочих місць або навчаль-

но-виробничих дільниць для проходження учнями (слухачами) виробничої практики. У договорі має бути зазначено : - кількість учнів за професіями; - терміни; - умови та порядок проведення виробничого навчання (практики ); - взаємні зобов’язання сторін; - термін дії договору. Укладаючи договір з підприємствами, ПТНЗ повинні обумовлювати: - вимоги щодо проведення виробничої практики або виробничого навчання лише на тих робочих місцях, які атестовані відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, і відповідають нормативноправовим актам з охорони праці; - додаткові вимоги щодо навчання професій, пов’язаних з роботами зі шкідливими, важкими умовами праці та з роботами підвищеної небезпеки, які потребують спеціального навчання та щорічної перевірки знань з питань охорони праці. Якщо в договорі про підготовку кваліфікованих робітників, укладеному між ПТНЗ та підприємствомзамовником підготовки кадрів, обумовлено умови та порядок проходження учнем (слухачем) виробничого навчання та виробничої практики – окремий договір можна й не укладати. Професійно-технічні навчальні заклади зобов’язані не пізніше, ніж за тиждень до початку виробничої практики, подавати підприємствам списки учнів із зазначенням прізвищ майстрів виробничого навчання та програми виробничої практики.

73

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. СПИСОК учнів, направлених для проходження виробничої практики Група №_______ Професія ______________________________________ № з/п

Прізвище, імя, по батькові учня

Назва підприємства

Адреса підприємства

Керівник практики від підприємства

Примітка

 призначення з-поміж інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики (тобто керівників практики від бази практики);  заходи щодо забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог;  систему оплати праці учнів (слухачів)-практикантів. Перед направленням учнів на підприємства для проходження виробничого навчання та виробничої практики в ПТНЗ проводиться інструктаж з охорони паці та безпеки життєдіяльності. Вступний інструктаж з охорони праці та інструктаж на робочому місці учні мають також обов’язково пройти безпосередньо на підприємстві. ПТНЗ зобов’язаний здійснювати контроль за проходженням учнями виробничої практики.

Одна з основних вимог до організації виробничої практики полягає у відповідності робочих місць програмі професійно-практичної підготовки та виробничої практики на підприємстві. Тому робочі місця для учнів підбираються заздалегідь, а їх відповідність навчальній програмі оформляють актом відповідності робочих місць програмі практики. Витяг з наказу по підприємству про зарахування учнів на виробничу практику має містити інформацію про:  персональний розподіл учнів (слухачів) ПТНЗ на робочі місця або навчально-виробничі дільниці виробничих підрозділів  створення учнівських самостійних навчально-виробничих підрозділів;  визначені конкретні види робіт для учнів (слухачів)практикантів, які повинні відповідати змісту навчальних програм;

74

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. На останньому тижні проходження виробничої практики учні мають виконати кваліфікаційну пробну роботу. Перелік і зміст кваліфікаційних пробних робіт має визначатися майстром виробничого навчання під керівництвом старшо-

го майстра, погоджуватися з керівниками відповідних підрозділів підприємств, розглядатись методичними комісіями та затверджуватись заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТНЗ.

Кваліфікаційні пробні роботи Приклади робіт: 1. Амперметри та вольтметри елект5. Випрямлячі селенові - перевірка ромагнітної та магнітоелектричної та ремонт. систем – перевірка у спеціальних 6. Воронки, кінцеві муфти – розбиумовах. рання і монтаж на кабелі.

2. Апарати гальмівні й кінцеві ви7. Гірлянди з електроламп – виготомикачі – ремонт і встановлення. влення з паралельним і послідовним 3. Апаратура пускова магнітних включенням. станцій прокатних станів – розби8. Деталі складної конфігурації для рання, ремонт і складання. електроапаратури: фіксатори руби4. Апаратура пускорегулювальна: льники, пальці та ящики опору – виреостати, магнітні пускачі, пускові готовлення. ящики тощо – розбирання, ремонт і складання із зачищенням підгорілих контактів, щіток або заміна їх. НАРЯД на виконання кваліфікаційної пробної роботи Назва організації ____________________ Розряд роботи ______________ ________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові учня)

75

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Під час виробничої практики на підприємстві чи у сфері послуг учні, слухачі ведуть щоденник виробничої практики, у якому її керівник оцінює виконання навчально-

виробничих робіт, та по її закінченню робить загальний висновок про результати виробничої практики.

Після закінчення виробничої практики підприємство надає виробничу характеристику на кожного учня, слухача. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА Учня _________________________________________________________(Назва ПТНЗ) Група № ______ професія ___________________________________________________ Учень ________________________________________________________________________ під час проходження ним виробничого навчання (виробничої практики) фактично працював з _______________ до __________________ виконував роботи ____________________________ на робочих місцях цеху №_________ ___________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________ Якість виконання роботи ________________________________________________________________________ (відгук) ___________________________________________________________________________ 2. Виконання норм за період з _____________201___ по ______________201___ ___________________________________________________________________________ (виробничі показники) 3. За останній тиждень практики ___________________________________________________________________________ 4. Знання технологічного процесу, вміння користуватися інструментом, облананням_______________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________ (детальний відгук )

1. Трудова дисципліна ____________________________________________________ (зауваження, оцінка)

Учень ___________________________________________________________________ заслуговує присвоєння ___________________________________________ (розряду, класу, категорії)

з професії ________________________________________________________________ М.П.

Керівник підприємства _______________ Керівник практики ___________________

76

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. фікаційної пробної роботи та виконання ККЗ з предметів професійнотеоретичної підготовки. Перелік і зміст кваліфікаційних пробних робіт має визначатися майстром виробничого навчання під керівництвом старшого майстра, погоджуватися з керівниками відповідних підрозділів підприємств, розглядатись методичними комісіями та затверджуватись заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТНЗ. В деяких стандартах дається перелік пробних кваліфікаційних робіт. Проте його необхідно доопрацювати в ПТНЗ, внести в нього зміни з врахуванням регіонального компонента. Для проведення пробних кваліфікаційних робіт мають підбиратися характерні для даної професії і підприємства, організації, установи на яких проходить виробнича практика, роботи і вироби, які відповідають рівню кваліфікації передбаченої кваліфікаційною характеристикою і змісту програми виробничого навчання для даного рівня кваліфікації. Контроль навчальної роботи педагогічних працівників у ПТНЗ здійснюють керівник, його заступники, старший майстер і методист, які вивчають стан і якість виконання робочих навчальних планів, робочих навчальних програм, науковометодичний рівень та ефективність комплексно-методичного забезпечення викладання навчальних предметів і проведення професійнопрактичної підготовки, організацію індивідуальної роботи з учнями, слухачами, впровадження передового педагогічного та виробничого досвіду тощо. Забезпечення контролю за навчально-виробничим процесом ПТНЗ здійснюється за графіком, що складається під керівництвом заступника керівника з навчально-

Державна кваліфікаційна атестація учнів (слухачів) базується на вимогах державних стандартів професійно-технічної освіти та документів, що регламентують організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах. У разі відсутності державного стандарту професійнотехнічної освіти з певної робітничої професії вихідний і проміжний контроль здійснюються відповідно до робочого навчального плану професійно-технічного навчального закладу, погодженого з регіональним органом управління освіти і науки. Форми та періодичність проміжного і вихідного контролів визначаються робочими навчальними планами, дотримання яких є обов’язковими. Державна кваліфікаційна атестація учнів здійснюється професійно-технічним навчальним закладом з участю представників підприємств, установ, організацій-замовників підготовки робітничих кадрів після кожного ступеня навчання та по закінченню повного курсу навчання. Державна кваліфікаційна атестація включає: - кваліфікаційну пробну роботу, що відповідає вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника; - захист письмової екзаменаційної роботи, проекту чи творчої роботи, що її замінює. Кваліфікаційна атестація має на меті встановити готовність осіб, що здобувають професійно-технічну освіту, самостійно виконувати комплекс робіт чи певну роботу з обраної професії відповідного розряду (класу, категорії). Незалежно від того, на якому етапі навчання проводиться кваліфікаційна атестація (на проміжному чи завершальному), важливою умовою при її проведенні є врахування результатів виконання учнями квалі77

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. виробничої роботи на семестри й затверджується керівником ПТНЗ. Графіком визначаються терміни проведення перевірних робіт з метою виявлення рівня навчальних досягнень учнів, слухачів з окремих тем робочої навчальної програми. Вивчення досвіду роботи ПТНЗ дозволяє виявити ряд питань, які підлягають контролю керівниками ПТНЗ на протязі року. До них слід віднести такі питання: - стан навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень та матеріально-технічне забезпечення теоретичного і виробничого навчання; - створення безпечних умов праці, санітарно-гігієнічних та естетичних умов, організація режиму праці й відпочинку учнів; - планування теоретичного навчання; - організація, зміст і методика проведення уроків теоретичного навчання; - планування та нормування виробничого навчання й виробничої діяльності учнів; - організація, зміст і методика проведення вступних, поточних і заключних інструктажів; - якість навчання і система роботи окремих педагогічних працівників; - виконання навчальних планів і програм; - виконання індивідуальних планів майстрів виробничого навчання; - стан ведення журналів теоретичного і виробничого навчання; - якість знань, умінь і навичок учнів; - виконання графіка перевірних робіт з виробничого навчання; - здійснення зв’язку виробничого навчання з теоретичним; - наявність і використання на уроках теоретичного і виробничого навчання технічних засобів навчання;

- відображення досягнень сучасної техніки, технології і наукової організації праці на уроках теоретичного і виробничого навчання; - навчання учнів прийомам і методам праці передовиків і новаторів виробництва; - навчання учнів навикам самоконтролю і взаємоконтролю, виховання професійної самостійності; - робота педагогічних працівників із учнями, які не встигають у навчанні; - аналіз перевірних робіт; - організація проведення виробничої практики; - підготовка та проведення ДПА; - підготовка до поетапної атестації та ДКА; - стан плануючої і звітнооблікової документації з теоретичного та виробничого навчання; - успішність учнів і відвідування занять; - виховання учнів у процесі теоретичного і виробничого навчання; - дотримання викладачами та майстрами єдиних педагогічних вимог тощо. Завдання для планових перевірних робіт, що організовують керівники ПТНЗ, розробляються педагогічними працівниками, розглядаються і схвалюються методичними комісіями та затверджуються заступниками керівників ПТНЗ відповідного напряму роботи. Професійно-практична підготовка учнів (слухачів) ПТНЗ здійснюється в поєднанні з виробленням продукції, наданням послуг, що оплачуються відповідно до законодавства. При наданні платних послуг ПТНЗ використовується наступна нормативно-правова база: - Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надава78

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», - Наказ Міністерства освіти і науки, Міністерства економіки, Міністерства фінансів України від 23.07.2010 року №736/902/758 «Про затвердження порядків надання послуг державними та комунальними навчальними закладами», - Наказ Міністерства освіти і науки України №1051 від 03.11.2010 року «Деякі питання виконання посПЕРЕЛІК має мати такий вигляд: Назва послуги

Термін (час)

Місце

Спосіб

танови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796», - Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання». На підставі даних документів навчальним закладам потрібно розробити та затвердити перелік платних послуг, які може надавати даний навчальний заклад.

Порядок

Вартість*

Відповідальна особа**

*вказати загальну вартість послуги та розрахунок **вказати прізвище, ім’я, по-батькові, посаду та номер телефону відповідальної особи

Платні освітні послуги можуть надаватись тільки при наявності ліцензії на певну професію та вид професійної підготовки (курсова, підвищення кваліфікації). Навчальний заклад зобов`язаний безкоштовно надати замовнику повну, доступну та достовірну інформацію щодо порядку та умов надання конкретної платної освітньої та іншої послуги, її вартість, порядок та строк оплати, а вартість інших платних освітніх послуг – не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку її надання. Платні послуги надаються на підставі письмової заяви (договору, контракту). На підставі договору (контракту) надаються платні освітні послуги відповідно до пунктів 1-4, 9-11 розділу 1 Переліку, всі інші послуги надаються на підставі письмової заяви, що складається замовником у довільній формі. При порушенні замовником умов договору (контракту, заяви) кошти, отримані навчальним закладом, залишаються згідно з умовами

договору (контракту, заяви) в розпорядженні навчального закладу для виконання його статутних завдань згідно з чинним законодавством. Кошти, отримані навчальним закладом від надання платних освітніх послуг, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використовуються згідно із затвердженим кошторисом навчального закладу з урахуванням вимог законодавства (спецкошти). Для надання інших платних послуг обов’язково потрібні дозволи (оренда, перевезення, паркування автомобілів). Складовими вартості витрат є: - витрати на оплату праці працівників; - нарахування на оплату праці відповідно до законодавства; - безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; - капітальні витрати; - індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства; - комунальні витрати.

79

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ПЕРЕЛІК нормативних документів з розробки навчально-плануючої документації 1. Закон України «Про професійно-технічну освіту». (Статті 34, 35) 2. Положення про організацію навчально-виробничого процесу в ПТНЗ (наказ МОН України від 30.05.2006 р. №419) зі змінами, внесеними згідно з Наказом МОН Украъни від 05.08.2008 р. №731.

3. Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1999 №956.

4. Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ (Постанова КМУ від 11.09.2007р. №1117).

5. Класифікатор професій ДК 003: 2010.

6. Типова базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах (Наказ МОНУ від 13.10.2010 р. №947) 7. Методичні рекомендації НМЦ ПТО ПК з проблеми проведення поетапної (ступеневої) та державної кваліфікаційної атестації учнів, слухачів ПТНЗ (розроблено творчою групою у складі Л.І.Шевчук, Л.К.Джус, А.М.Харчук та рекомендовано до впровадження в закладах ПТО рішенням науково-методичної ради НМЦ ПТО. Протокол №1 від 8.03.2004).

8. Державні стандарти професійно-технічної освіти з конкретних професій.

9. Кваліфікаційна характеристика випускника 10. Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо розробки робочих навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах ІІ та ІІІ атестаційних рівнів з урахуванням змісту

державних стандартів ПТО з конкретних професій, затверджені першим заступником Міністра освіти і науки України 17.07.2006 р.

11. Про розробку робочих навчальних планів з інтегрованих професій (лист МОН України від 28.08.2006 р. №1/9-543).

12. Методичні рекомендації щодо розробки інтегрованих навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів у ВПУ і центрах ПТО (лист Міністерства освіти і науки України від 13.04.2004 №1/9-192).

13. Про формування контингенту учнів професійно-технічних навчальних закладів за ступеневою професійно-технічною освітою» (лист МОН України від 20.11.2009 №1/9801).

14. Про раціональний розподіл часу на консультації в ПТНЗ (Інструктивно-методичний лист НМЦ ПТО ПК №115 від 12.09.2008).

15. Про підготовку робітників за інтегрованими професіями (лист МОН України від 07. 12. 2009 № 1/9858).

16. Про навчальні плани професійно-технічних навчальних закладів на 2010-2011 навчальний рік (лист МОН України від 13. 08. 2010 № 1/9558).

17. Методичні рекомендації щодо складання розкладу занять для підготовки робітників у ПТНЗ ІІ та ІІІ атестаційних рівнів. (Професійна освіта /науково-методичний вісник №1-2 (32-33)/2009). У досягненні високого рівня якості підготовки майбутніх кваліфікованих робітників винятково важливе значення має чітке та конкретне планування навчально-виробничого процесу в ПТНЗ. Оскільки воно забезпечує цілеспрямованість у роботі всіх підрозділів, створює умови 80

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. для організованої роботи педагогічного й учнівського колективів, раціонального використання часу та інших ресурсів. Управління навчально-виробничим процесом ПТНЗ забезпечується організаційною досконалістю управлінської структури ПТНЗ, чітким визначенням загальних і часткових завдань, змісту та перспектив діяльності педагогічного й учнівсь-

кого колективів, детальним визначенням посадових обов’язків та ділових якостей кожного працівника, ефективною координацією управлінських дій адміністрації, встановленням ступенів і ланок управління, їх залежності й підпорядкованості, налагодженням істотних ділових зв’язків з працедавцями, іншими організаціями та закладами професійно-технічної освіти.

Ю.В. ВОРОНА, завідувач лабораторії НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

УЗАГАЛЬНЕНІ МАТЕРІАЛИ ІІ ЕТАПУ МОНІТОРИНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В рамках системи професійно-технічної освіти освітнє сьогодення потребує інформації, яка віддзеркалює якість професійно-технічної освіти, сприяє прийняттю рішень щодо оптимізації регіональної системи ПТО, дає змогу відстежити експериментальні процеси, що відбуваються в системі, проаналізувати результативність партнерської взаємодії та потреби ринку праці, робити демографічні припущення очікуваного контингенту, здійснювати аналіз відповідності видів та обсягів підготовки професійнокваліфікаційній структурі, якої потребують роботодавці. Відсутність актуальної інформації не дає змоги об’єктивно оцінити й цілісно проаналізувати стан системи ПТО, що впливає на результативність загальної стратегії розвитку, гальмує процеси модернізації підготовки фахівців. На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 31.01.2011. № 61 Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти спільно з департаментом професійнотехнічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України було розпочато моніторингове дослідження стану і розвитку професійно-технічної освіти. Метою моніторингу професійно-технічної освіти є: виявлення і впровадження інноваційних технологій у закладах професійно-технічної освіти; формування організаційних, ресурсних, методичних умов та кадрового потенціалу, що забезпечують успішну діяльність професійно-

технічних навчальних закладів; забезпечення органів управління освітою України актуальною, повною, достовірною та регулярно оновлюваною інформацією про стан системи професійно-технічної освіти. Завдання моніторингу: вивчити ступінь задоволеності освітніми послугами в галузях: промисловій, будівельній, торговій, сільськогосподарській, транспортній та у сфері зв’язку; з’ясувати організаційні, ресурсні, методичні умови та кадровий потенціал, що забезпечують успішну діяльність ПТНЗ; визначити рівень управлінської культури керівників ПТНЗ; дослідити ефективність управління персоналом ПТНЗ; вивчи81

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ти стан науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу; вивчити стан використання ІКТ у професійно-технічних навчальних закладах; дослідити стан роботи із забезпечення професійної підготовки. Передбачено проведення чотирьох етапів моніторингового дослідження протягом 2011-2014 років. У 2011 році під час І етапу здійснено опитування керівників ПТНЗ, викладачів професійно-теоретичної підготовки, учнів ПТНЗ (І курс), батьків. Коло респондентів на ІІ етапі значно розширилося. До опитування були залучені учні ІІ курсу, випускники, викладачі професійнотеоретичної підготовки, викладачі фізичного виховання, майстри виробничого навчання, керівники професійно-технічних навчальних закладів, роботодавці (детально ознайомитися з результатами опитування можна на сайті НМЦ ПТО ПК). Загалом, за вибірковою сукупністю, у Хмельницькій області дослідженням було охоплено 242 респонденти. В умовах різкого старіння робітничих кадрів, зниження кількості робітників високого рівня кваліфікації (в економіці України таких, за різними джерелами, близько 10%, тоді як у європейських — майже 50%) більшість ПТНЗ продовжують готувати випускників за професіями, що не мають попиту в суб’єктів господарювання. Тому дві третини роботодавців вважають якість підготовки та рівень кваліфікації випускників низьким і таким, що не відповідає потребам виробництва. Як свідчать статистичні дані, через півроку після працевлаштування за направленням спостерігається постійна тенденція зменшення працевлаштованих випускників ПТНЗ до 62-72%, а протягом п’яти років цей показник скорочується до 25-30%.

Тому в 2012 році до опитування були залучені й роботодавці. Причому, їх опитування здійснювалося не через навчальні заклади, а безпосередньо Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації спільно з Об’єднанням організацій роботодавців Хмельницької області (голова І.І. Дунець), що сприяло більш об’єктивному дослідженню. Анкети опитування розсилалися керівникам найбільш потужних підприємств Хмельницької області різних галузей : Балтіка, ПП; Хмельницька маслосирбаза, ЗАТ; Державне підприємство "Новатор"; Акціонерне товариство "Подільський цемент"; Закрите акціонерне товариство "Хмельницька трикотажна фабрика"; Закрите акціонерне товариство "фірма "Бакалія"; Акціонерна компанія ”АДВІС”; Кам'янець-Подільський електромеханічний завод; ХКП «Електротранс»; Красилівський агрегатний завод; Укрелектроапарат, ВАТ; Відкрите акціонерне товариство "Взутекс"; Строммашина, хмельницький завод, ВАТ; Хмельницький обласний пивзавод, ВАТ; Малий Микола Васильович (приватний підприємець); Номінал, ВАТ; ВАТ "Хмельницький завод ковальсько-пресового устаткування "Пригма-Прес"; Волочиський машинобудівний завод ПАТ "Мотор Січ"; Кам’янець-Подільське колективне швейне підприємство; Публічне акціонерне товариство "Гіпсовик"; Темп, ВАТ; Хмельницьктранс, ВАТ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Нейл Лтд»; Відкрите акціонерне товариство "Термопластавтомат"; Красилівський машинобудівний завод, ВАТ; Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго"; ПАТ «Хмельницькгаз»; Деражнянський молочний завод, ЗАТ. Анкета опитування роботодавців містила 17 запитань.

82

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Узагальнення анкет опитування роботодавців дало можливість з’ясувати, що більшість із них стикається з проблемою дефіциту кадрів. На це вказали 16 респондентів з 23. Серед найбільш затребуваних робітничих професій роботодавці назвали такі: токар, фрезерувальник, електрозварник, машиніст гірничої техніки, складальник електричних машин, намотувальник котушок трансформаторів, водій тролейбуса, кондуктор. Оцінюючи рівень професійних знань та вмінь випускників ПТНЗ, більшість роботодавців визначила його як середній. Вказано також на необхідність додаткового навчання прибулих випускників (термін – близько місяця). Значна частина опитаних роботодавців співпрацює з ПТНЗ, а саме: організовує стажування, практику на підприємстві, укладає прямі договори на підготовку робітників. Серед пропозицій роботодавців щодо покращання взаємодії між підприємствами та професійнотехнічними навчальними закладами можна виділити такі: готувати більш кваліфіковані кадри; визначитись з умовами оплати праці учнів; активізувати роботу служби маркетингу ПТНЗ з метою вивчення потреби ринку праці в кадрах, вимог роботодавців до змісту та якості підготовки робітників; запровадити практику обов’язкового страхування педагогів на провідних вітчизняних підприємствах; здійснювати моніторинг працевлаштування випускників, вивчати оцінку професійного рівня роботодавцями. На думку роботодавців, з метою підвищення ефективності системи професійно-технічної освіти її потрібно привести у відповідність до потреб ринку праці, а саме: формувати в учнів необхідні практичні навички, більш енергійно відстоювати права ПТНЗ, розробити дієвий механізм взаємодії навчальних закладів та під-

приємств з питань забезпечення підготовки кадрів. Анкета опитування керівників ПТНЗ складається з 28 питань, які дають можливість з’ясувати стан використання у навчальних закладах комп’ютерної техніки, можливість використання її учнями та педагогами, умови співпраці з роботодавцями, проблеми працевлаштування учнів та інші. Аналіз відповідей керівників засвідчив, що лише в половині ПТНЗ педагогічні кабінети обладнані комп’ютерами. В половині ПТНЗ є один проекційний пристрій. Водночас, третина викладачів і майстрів, відповідаючи на запитання анкети, зазначали, що не можуть застосовувати мультимедійне обладнання, оскільки воно знаходиться стаціонарно в одному кабінеті. В абсолютній більшості майстерень мультимедійне обладнання відсутнє. Керівники навчальних закладів стверджують, що найкращі можливості працевлаштування мають випускники таких спеціальностей: кухаркондитер, автослюсар, електорозварювальник, кравець, електромонтер, токар, живописець, слюсар з ремонту автомобілів, токар, рихтувальник кузовів, столяр, тракторист, водій автотранспортних засобів, перукар, штукатур, маляр. Найважче працевлаштуватися випускникам, які здобули професії: столяр-будівельний, слюсар контрольно-вимірювальних приладів, оператор комп’ютерного набору, касир у банку, конторський службовець, перукар, радіомеханік з обслуговування та ремонту РТА, плодоовочівник, кранівник. Анкета опитування викладачів професійно-теоретичної підготовки складалася з 38 запитань. У їх числі й такі: що заважає Вам займатися науково-методичною діяльністю; чи використовуєте Ви у своїй роботі електронні засоби навчального призна83

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. чення (ЕЗНП); чи маєте вільний доступ до користування відеотекою, ЕЗНП, які знаходяться в бібліотеці навчального закладу; як навчальний заклад заохочує викладачів до роботи з талановитими учнями; як навчальний заклад заохочує учнів до участі в дослідницькій роботі, олімпіадах, різних конкурсах тощо; чи проводився моніторинг ефективності впливу впроваджених інновацій. Питання щодо вибору форми проходження курсів підвищення кваліфікації більшість викладачів віддали перевагу очно-заочній, стаціонарній та дистанційній. Свою готовність до використання інформаційнокомунікаційних технологій у професійній діяльності значна частина респондентів оцінила як достатню. Переважна більшість викладачів використовує ІКТ у своїй діяльності, удосконалює форми та методи такої роботи і бажає підвищити рівень компетентності у використанні ІКТ в навчальному процесі. Проте незначною є частка опитуваних, які мають персональний сайт і розміщують авторські матеріали на Web-ресурсах. Майстри виробничого навчання відповідали на 37 запитань. Пропонувалося: оцінити свою готовність до використання інформаційнокомунікаційних технологій (ІКТ) у професійній діяльності; вказати на доцільні терміни проходження курсів підвищення кваліфікації (стажування). Важливими для вивчення та аналізу є питання про: участь навчального закладу у конкурсах фахової майстерності; науково-методичну діяльність майстрів в/н; наявність вільного доступу кожного педагога навчального закладу до мережі Інтернет; забезпеченість майстерні мультимедійним обладнанням; використання в роботі майстра в/н електронні засоби навчального призначення (ЕЗНП); співпрацює навчального закладу з роботодавцями та ін..

Проаналізувавши відповіді респондентів на питання стажування, робимо висновок, протягом останніх трьох років пройшли стажування на виробництві або на базі кращих ПТНЗ України лише дві третини майстрів. Завдяки аналізу виявлено потребу у стимулюванні праці майстрів виробничого навчання, що виражається в розмірі заробітної плати, соціальних пільгах та гарантіях, умовах праці, моральному заохоченні. Позитивним у роботі майстри вважають творчість, можливість спілкування з молоддю, тривалу відпустку. За питанням про науковометодичну діяльність майстрів виробничого навчання зроблено висновок, що більшість із них займається індивідуальними та колективними проектами, але мало співпрацює з науководослідними інститутами, працює над індивідуальними винаходами та конструкторськими розробками. Під індивідуальними та колективними проектами респонденти розуміють розробку навчально-методичної літератури, навчально-методичних комплексів. Крім того, поширеними формами методичної роботи майстрів в/н є участь у роботі методичних комісій та творчих груп, публікації в пресі. Підсумовуючи відповіді, можна зробити висновок, що головною проблемою у здійсненні наукової роботи, в участі у наукових конференціях є відсутність коштів на оплату цієї роботи. В «іншому» респонденти зазначають такі причини, як брак вільного часу, складні соціально-побутові умови, недостатньо досвіду, немає бажання. Серед багатьох факторів які впливають на успішність професійної діяльності педагогів та навчальної діяльності учнів є фізичне здоров’я. Викладачі фізкультури, відповідаючи на 24 запитання анкети, зазначали, що в більшості випадків учні роз84

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. поділяються за медичними групами, оскільки є значна частина дітей зі слабким здоров’ям. Респонденти вказують на часткову сформованість навичок самостійної організації рухової активності протягом дня. Водночас відповіді викладачів показали, що батьки учнів не цікавляться питаннями самооцінки рівня фізичного здоров’я учнів, безпеки учнів на уроці фізичної культури, якості проведення уроків фізичної культури, матеріально-технічним забезпеченням предмета. Матеріально-технічне забезпечення предмета більшість респондентів оцінює як посереднє. Проте здійснюється воно переважно за рахунок спонсорів, громадських організацій, а то й самих педагогів. На думку більшості респондентів, головну відповідальність за формування здоров’я учнів мають нести відповідальність батьки. Серед чинників, які можуть вплинути на поліпшення фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями в позаурочний час, респонденти виділяють бажання дітей та їхніх батьків щодо покращення матеріальнотехнічних умов, додаткової оплати роботи викладача, підтримку адміністрації навчального закладу. Учням ІІ курсу пропонувався найбільш широкий спектр запитань (45), що дало можливість визначити рівень їхньої задоволеності навчанням у ПТНЗ, обраною професією, їхні плани на майбутнє, ставлення до власного здоров’я, вміння самоорганізовувати дозвілля та ін. З’ясовано, що при підготовці до занять учні мають можливість працювати в мережі Інтернет. Певна частина учнів узагалі не користується навчальною літературою, тобто, фактично не готується до занять за рекомендованою літературою. Проте є частина учнів, які вивчають додаткову літературу, а отже усвідомлюють

необхідність набутих знань для майбутньої діяльності. Опитування учнів показало, що в навчальних закладах застосовуються майже всі види позанавчальної діяльності, серед яких популярні: виставки, професійні конкурси, гуртки художньої самодіяльності, спортивно-оздоровчі заняття, предметні гуртки. В результаті навчання учнів очікують: отримання престижної, високооплачуваної професії та практичних навичок, які допоможуть легко адаптуватися на реальному виробництві. Разом з тим, існує значна частина учнів, які мають на меті лише отримання документа про освіту. З обраною професією пов’язує своє майбутнє лише половина опитаних. Організацію та проведення уроків і виробничої практики учні оцінюють переважно позитивно. Однією з головних проблем сучасного суспільства є зневіра молоді у власні сили. Існування цієї проблеми в учнівському середовищі ПТНЗ підтверджують і результати опитування. Так, на думку респондентів, на досягнення успіху в житті найбільший вплив мають матеріальна забезпеченість та «зв’язки» батьків. Лише четверта частина учнів пов’язує свій успіх з високим рівнем професіоналізму, вірою в себе, усвідомленням цілей. Тривожним сигналом є й те, що частина учнів готова «грати без правил», використовуючи всі засоби для досягнення особистого успіху. Ринок праці ставить сьогодні високі вимоги до кваліфікації, психологічної витривалості, інтелектуальної активності та фізичного здоров’я робітника чи спеціаліста. Як уже зазначалося, з фізичним здоров’ям сучасна молодь має серйозні проблеми, які часто стають на заваді реалізації професійних планів. Для посилення рухового режиму учням заважають недосипання, втома протягом дня. Багато часу вони 85

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. проводять біля телевізора або за монітором комп’ютера (2-3 години на день), займаються справами, не пов’язаними з активними рухами. У вихідні дні багато з них лягають спати після 24 години, що свідчить про відсутність режиму дня учнів та навичок самоорганізації, про невмотивованість здоров'язбереження та відсутність контролю з боку батьків. Анкета опитування випускників ПТНЗ містить 35 питань, серед яких і такі: за якими критеріями обрано саме цей навчальний заклад; ставлення до навчального закладу; література, якою, зазвичай, користуєтесь для підготовки до занять; що важливо отримати в результаті навчання; чи плануєте працювати за обраною професією після закінчення ПТНЗ; що найбільш важливим є у майбутній роботі; чи володієте інформацією про місцевий ринок праці та попит обраної професії на місцевому ринку праці; які з наведених чинників справляють найбільший вплив на досягнення успіху в житті. Обираючи майбутню професію, випускники найбільше дослухалися до думки батьків, порад друзів та родичів. Половина учнів зазначила, що на їх вибір вплинула профорієнтаційна робота ПТНЗ. Значна частина учнів обирала професію за власним бажанням. Змушує замислитись і висновок про те, що на вибір професії, за твердженням учнів, не вплинуло телебачення, профілізація школи та служба зайнятості. Більшість учнів обирала навчальний заклад, зважаючи на близьке його розташування, безкоштовне навчання, або за рекомендацією друзів, які там навчаються чи навчалися. Такі критерії, як «висококваліфікований педагогічний колектив», «престиж навчального закладу», «якісна підготовка до подальшого вступу до ВНЗ» не бралися до уваги. Це свідчить про те, що учні не вмотивовані на отримання якісної освіти ще до початку

навчання в ПТНЗ. Подібного висновку можна дійти, аналізуючи відповіді на питання «Що для Вас важливо отримати в результаті навчання у даному навчальному закладі?» , за якими лише незначна частина учнів обрала варіант «високий рівень знань». Тривогу викликає і зізнання половини опитаних, що до занять з більшості предметів вони практично не готуються. Водночас, багато учнів залюбки відвідують уроки виробничого навчання і бажали б мати їх більше у розкладі уроків. Це дозволяє зробити висновок, що під час навчання в ПТНЗ в учнів виникає все ж мотивація та інтерес до отримання практичних навичок, які можна використовувати в майбутній роботі. За результатами дослідження було отримано регіональні дані про можливості та умови працевлаштування випускників ПТНЗ, визначено рейтинг спеціальностей, які мають попит на ринку праці. До основних проблемних питань кадрового забезпечення та підвищення кваліфікації педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів відносяться малооплачуваність та непрестижність професії. Крім цього, більшість викладачів не мають можливості користуватися Інтернетом, працювати за комп’ютером. Опитування щодо доступності навчання для учнів професійнотехнічних закладів показало, що доступ до якісної середньої освіти має більшість учнів. Але як педагогічні працівники, так і батьки, особливу увагу звертають на необхідність поліпшення матеріально-технічного забезпечення навчального закладу. Результати ІI етапу моніторингового дослідження дали також можливість опосередковано зробити висновок про: рівень задоволеності учнів проведенням уроків виробничого на86

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вчання й організацією виробничої практики; планування майбутньої професійної діяльності та можливі шляхи працевлаштування з погляду учніввипускників; позитивну динаміку змін у володінні учнями персональним комп’ютером та можливості вільного доступу до роботи за ним (безпосередньо в навчальному закладі) з використанням мережі «Internet»; зміни в підході до процесу підготовки кваліфікованих робітників (використання ІКТ); потребу в удосконаленні професійної компетентності педагогічних працівників через різні форми проходження курсів підвищення кваліфікації та стажування на основі сучасних виробничих технологій (з ви-

значенням найоптимальнішого терміну для їх проведення в сучасних економічних умовах); динаміку змін у кількісному складі психологів, соціальних педагогів навчальних закладів та оцінки ефективності їх роботи (за результатами аналізу анкет різних груп респондентів); потребу в підготовці за новими професіями (за результатами аналізу анкет роботодавців). Отже, моніторингові дослідження допомагають виявити не тільки позитивні показники в діяльності профтехосвітян, а й проблемні питання, за якими потрібно планувати подальшу роботу, знаходити шляхи їх вирішення, розробляти стратегію розвитку навчального закладу.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо розробки робочих навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах Розроблено творчою групою у складі: Джус Л.К., Солєнцової Г.М., Шевчук Л.І. Рекомендовано до впровадження Науково-методичною радою НМЦ ПТО ПК У Хмельницькій області (протокол №4 від 14.08.2012 р.)

Формування трудового потенціалу т а перспективи його розвитку є визначальними для подальшої долі економіки України та створення умов для її переходу на інноваційну модель. Водночас рівень і якість трудового потенціалу відіграють провідну роль у забезпеченні стабільності та конкурентоспроможності економіки країни, а також є основою життєзабезпечення й стабільності в суспільстві. В економіці країни гостро відчуваються протиріччя між потребами ринку праці у висококваліфікованих, професійно мобільних робітниках та недостатнім рівнем якості професійної підготовки. Сучасне виробництво і сфера послуг відчу-

вають нагальну потребу у фахівцях, які можуть ефективно використовувати набуті знання, навички й компетенції у своїй професійній діяльності, а також професійно зростати відповідно до оновленої техніки та технології. Процес підготовки висококваліфікованих робітників вимагає науково обґрунтованої системи їх підготовки, яка ґрунтується на відповідному навчально-методичному забезпеченні, основою якого є робочий навчальний план. Запропоновані методичні рекомендації щодо розробки робочих навчальних планів базуються на нормативно-правових та організаційно87

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. розпорядчих документах, які діють у системі професійно-технічної освіти: 1. Закон України «Про професійно-технічну освіту» (Стаття 13 «Ступеневість професійно-технічної освіти», стаття 15 «Освітньокваліфікаційні рівні професійнотехнічної освіти», стаття 27 «Навчальний та канікулярний час учня, слухача», стаття 31 «Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійнотехнічних навчальних закладах», стаття 32 «Державні стандарти професійно-технічної освіти», стаття 34 «Навчальний план, навчальна програма», стаття 35 «Оновлення змісту професійно-технічної освіти»).

2. Державний стандарт професійно-технічної освіти.

3. Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1999р. № 956.

4. Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затверджене наказом МОН України від 30.05.2006 р. № 419 зі змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства освіти і науки України «731 від 05.08.2008р. і №1119 від 10.11.2008 р. (розд.2 «Планування навчально-виробничого процесу», розд. 3. «Організація навчальновиробничого процесу», розд. 4 «Контроль за навчально-виробничим процесом»).

5. Положення про вище професійне училище та центр професійнотехнічної освіти, затверджене наказом МОН України від 20.06.2000р. № 225.

6. Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти України від 31.12.98 N 201/469 та зареєстровано-

го в Міністерстві юстиції України 01.03.99 за N 124/3417.

7. Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2007р. № 1117 «Про затвердження Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійнотехнічних навчальних закладах».

8. Наказ Міністерства освіти і науки України від 13.10.2010 № 947 «Про затвердження Типової базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ».

9. Методичні рекомендації щодо розробки робочих навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників ПТНЗ другого та третього атестаційних рівнів з урахуванням змісту державних стандартів ПТО з конкретних професій, затверджені МОН України 01.07.2006 р.

10. Класифікатор професій ДК 003:2010.

11. Методичні рекомендації щодо розробки інтегрованих навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів у ВПУ і центрах ПТО (лист Міністерства освіти і науки України від 13.04.2004 №1/9-192).

12. Лист Міністерства освіти і науки України від 07.12.2009 р. №1/9-858 «Про підготовку робітників за інтегрованими професіями».

1. Навчальний план підготовки кваліфікованого робітника це документ, що визначає освітній рівень вступника, цілі навчання, перелік обов'язкових навчальних предметів, механізм міжпредметних зв'язків, форми, періодичність, терміни контролю знань, умінь і навичок учнів, їх кваліфікаційної атестації, вимоги до основних обов'язкових засобів навчання та плановий рівень кваліфікації випускника.

88

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Робочі навчальні плани за професіями для певного ступеня професійно-технічної освіти (далі – робочі навчальні плани) – це документи, розроблені відповідно до типових навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників з кожної професії (далі – типові навчальні плани). Професійно-технічні навчальні заклади розробляють та затверджують робочі навчальні плани, в яких відображаються зміни у галузі виробництва чи сфери послуг, і погоджують їх із замовниками робітничих кадрів. Робочі навчальні плани містять код і назву професії, спеціальності (спеціалізації) згідно з Державним переліком професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ та Державним класифікатором професій ДК 003: 2010, освітній рівень вступника до ПТНЗ, обмеження щодо їх віку і статі, медичних показників, термін і мету навчання, графік навчально-виробничого процесу, зведені дані загального фонду навчального часу в тижнях, перелік обов'язкових навчальних предметів, видів навчальних робіт, кількість годин, відведених на них, послідовність їх вивчення, обсяг навчального часу на обов'язкову компоненту змісту професійно-технічної освіти, загальний фонд навчального часу, форми, періодичність, терміни контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів, критерії їх кваліфікаційної атестації, перелік навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, полігонів, вимоги до основних обов'язкових засобів навчання та планований рівень професійної кваліфікації випускника (Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затверджене наказом МОН України від 30.05.2006р. № 419 зі змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства освіти і науки Укра-

їни «731 від 05.08.2008р. і №1119 від 10.11.2008 р.). Робочий навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки кваліфікованого робітника згідно з вимогами Державного стандарту професійнотехнічної освіти (ДС ПТО), Державного стандарту загальної середньої освіти та Типової базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України від 13.10.2010 № 947). Робочий навчальний план підписується керівником навчального закладу, погоджується з підприємствамизамовниками робітничих кадрів та Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області, затверджується заступником начальника управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації. Усі підписи скріплюються печаткою, ставиться дата підпису. Робочий навчальний план друкується на одному аркуші паперу формату А-3 з двох сторін, має титульну частину й складається з таких розділів: титульна частина, графік навчального процесу, зведені дані за бюджетом часу, план навчального процесу, рівні кваліфікацій та форма державної атестації на кожному ступені, перелік навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, а також пояснювальна записка до навчального плану, яка підписується директором навчального закладу. (Рекомендована форма бланку робочого навчального плану наведена в додатку 1.)

1. У титульній частині навчального плану зазначаються: - назва навчального закладу; 89

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

- рівень загальної середньої освіти (базова чи повна), на базі якої здійснюється підготовка кваліфікованого робітника; - код і назва професій з підготовки кваліфікованого робітника; - плановий рівень кваліфікації з кожної професії; - ступінь навчання; - термін навчання, який має відповідати Компонентам 1-4 Типової базисної структури навчальних планів з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ (наказ Міністерства освіти і науки України від 13.10.2010 № 947); - грифи: «Затверджено» (заступником начальника управління освіти і науки, начальником відділу професійно-технічної і вищої освіти), «Погоджено» (підприємствамизамовниками робітничих кадрів та Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області). Термін навчання та кваліфікація визначаються відповідними освітньо-кваліфікаційними характеристиками робітничих професій і типовим навчальним планом підготовки кваліфікованого робітника.

2. Графік навчального процесу (І розділ) встановлює строки початку та завершення навчальних занять на кожному ступені навчання, курсі, визначає терміни канікул та виробничої практики, завершального етапу фахової підготовки на кожному ступені (поетапна атестація), державної підсумкової та кваліфікаційної атестації (дипломне проектування, захист дипломного проекту (роботи), державні іспити тощо). При складанні графіка навчального процесу необхідно враховувати наступне: - початок навчального року планується, як правило, з 1 вересня, закінчення навчання залежить від

терміну навчання з певної професії відповідно до ДС ПТО та Типової базисної структури; - з професій, пов’язаних із сезонним характером робіт, початок та завершення навчального року можуть бути перенесені на інші строки за погодженням з управлінням освіти і науки Хмельницької ОДА; - сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу, окрім останнього, повинна становити не менше 11 тижнів; - сумарна кількість тижнів, враховуючи канікули (крім останнього курсу), повинна становити 52 тижні; - святковий тиждень не враховується і зазначається в графіку як теоретичне чи виробниче навчання (Т, В, ТВ) або виробнича практика (П) – тобто той тип підготовки, який передбачається графіком навчального процесу на даний період; - тривалість виробничої практики планується відповідно до ДС ПТО та рекомендацій Типової базисної структури; Державна кваліфікаційна атестація включає: кваліфікаційну пробну роботу, що відповідає певним вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника ПТНЗ з відповідного атестаційного рівня; захист дипломної роботи, проекту чи творчої роботи, що їх замінює.

3. У розділі II "Зведені дані за бюджетом часу" вказується ступінь навчання, курс, тривалість теоретичного та виробничого навчання, проходження виробничої практики (в тижнях і годинах), державної кваліфікаційної атестації та інших форм проміжного контролю (рекомендовано використовувати по 7 годин на кожний рівень проміжної поетапної та державної кваліфікаційної атестації). На державну підсумкову атестацію передбачено до 105 годин. Канікули по курсах і на весь період навчання плануються в повних тижнях.

90

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. У графі «Всього тижнів» зазначається сумарна кількість тижнів з урахуванням усіх канікул, що дорівнюватиме 52 тижням на навчальний рік при продовженні навчання.

4. Розділ ІІІ. «План навчального процесу». План навчального процесу розробляється на весь період навчання учнів. Тривалість професійної підготовки встановлюється залежно від складності, інтеграції професій та планових рівнів кваліфікацій, яких набуває учень, відповідно до термінів, визначених типовими навчальними планами Державних стандартів ПТО та нормативних термінів навчання, передбачених Типовою базисною структурою. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ» від 11.09.2007 № 1117, листа Міністерства освіти і науки України «Про навчальні плани професійно-технічних навчальних закладів на 2010-2011 навчальний рік» від 13.08.2010 № 1/9-558 та наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Типової базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійнотехнічних навчальних закладах» від 13.10.2010 № 947 нормативні строки навчання не повинні перевищувати: - на першому ступені професійно-технічної освіти – 1 рік; - на другому ступені професійно-технічної освіти: ▪ для осіб, які мають повну загальну середню освіту, – до 1,5 року; ▪ для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, - до 4 років; ▪ для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і на даний час не здобувають повної загальної середньої освіти, - до 2 років;

- на третьому ступені професійно-технічної освіти – до 2 років. Відповідно до Закону України «Про професійно-технічну освіту» тривалість навчального року не повинна перевищувати 40 навчальних тижнів без урахування одного тижня на святкові дні. Для навчання терміном 0,5 р., 1,5 р., 3,5 р. на останньому році навчання навчальний час складає 24 тижні без урахування 1 тижня на святкові дні та без встановлення канікул на останньому році навчання. Тривалість навчального тижня не перевищує 36 академічних годин, при денному навантаженні учня – не більше 8 академічних годин теоретичного навчання та 6 академічних годин виробничого навчання. Проте, треба звернути увагу на те, що: - при тижневому навантаженні учня з виробничого навчання по 6, 12 академічних години тривалість навчального тижня не повинна перевищувати 36 академічних годин; - при тижневому навантаженні учня з виробничого навчання по 18 академічних годин тривалість навчального тижня не повинна перевищувати 34 академічних годин; - при тижневому навантаженні учня з виробничого навчання по 24 академічні години тривалість навчального тижня не повинна перевищувати 32 академічних годин; - при проведенні виробничого навчання на виробництві тривалість навчального тижня має бути 30 годин (відповідно до ст. 51 «Кодексу законів про працю України»). Під час проходження виробничої практики навчальний (робочий) час учня встановлюється залежно від режиму роботи підприємства, установи, організації згідно із законодавством, але навантаження учнів не повинно перевищувати 35 годин на тиждень, а при досягненні ними 18-річного віку можливе до 40 годин на тиждень.

91

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Професійна підготовка учнів здійснюється в декілька етапів. Кількість етапів визначається кількістю рівнів кваліфікації (розрядів, класів, категорій) та термінами навчання. Кожен етап забезпечує отримання робітничої професії відповідного рівня кваліфікації, завершується поетапною кваліфікаційною атестацією при продовженні навчання, а при повному завершенні навчання – державною кваліфікаційною атестацією (кваліфікаційна пробна робота, захист дипломного проекту (роботи) чи творчої роботи, що її замінює. Звертаємо увагу на те, що при складанні інтегрованого робочого навчального плану необхідно забезпечити оптимальний вибір суміщених робітничих професій. Одна з професій повинна стати базовою, інша (інші) – суміщеною (суміщеними). При виборі суміщених робітничих професій слід керуватися розподілом кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, груп) за атестаційними рівнями ПТНЗ відповідно до Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах. Базова та суміщена професії повинні бути спорідненими, близькими за технологічним процесом і засобами навчання. Крім того, інтегровані професії повинні належати до одного виду економічної діяльності. Структура робочого навчального плану залежно від терміну навчання складається з розділів (порядок їх є обов’язковим), зазначених у Типовій базисній структурі навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ, зокрема: - з отриманням повної загальної середньої освіти (компоненти 1,5); - без отримання повної загальної середньої освіти (компонент 2);

- на базі повної загальної середньої освіти (компонент 3); - на базі повної загальної середньої освіти з отриманням високого рівня кваліфікації (ІІІ ступінь навчання, компонент 4). У професійно-технічних навчальних закладах розподіл навчального часу із загальноосвітньої підготовки, яка складається з природничо-математичних і суспільногуманітарних дисциплін, здійснюється на рівні стандарту Типових навчальних планів загальноосвітніх закладів ІІІ ступеня, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2010 № 834 (програми розміщені на сайті МОН України – www.mon.gov.ua і на вебпорталі «Професійно-технічна освіта України» - www.proftekosvita.org.ua) та згідно з листом МОН України від 13.08.2010 № 1/9-558 (компонент 5, додаток 2). Термін здобуття повної загальної середньої освіти учнями, які мають базову загальну середню освіту, не може становити менше 2,5 років. При розробленні робочих навчальних планів необхідно дотримуватись визначеної послідовності у вивченні предметів, здійснити розподіл навантаження з предметів без переривання процесу їх вивчення, з урахуванням міжпредметних зв’язків та, не допускаючи перевантаження учнів одним із предметів. Розподіл годин у частині загальноосвітньої підготовки передбачає: - суспільно-гуманітарну підготовку в обсязі 770 годин; - природничо-математичну підготовку – 752 години; - Захист Вітчизни – 70 годин. Враховуючи особливості професійної підготовки при плануванні вивчення дисциплін, які входять до загальноосвітньої підготовки, може допускатися перенесення годин (10, 11-й клас) з курсу на курс, а навча92

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. льні програми окремих навчальних предметів можуть інтегруватися у зміст навчальних програм професійно-теоретичної підготовки. При цьому кількість годин із предметів, програми яких інтегровані, вилучаються із загальноосвітньої підготовки, що призводить до зменшення кількості годин з відповідного напряму (технології, інформатика, художня культура, екологія). Вивільнені години можуть бути спрямовані на вивчення предметів професійно-теоретичної підготовки або на професійнопрактичну підготовку. В результаті цього обсяг загальноосвітньої підготовки в робочих навчальних планах може змінюватися. Разом з тим, можлива інтеграція предметів загальнопрофесійної підготовки, зокрема: «Основи правових знань», «Основи галузевої економіки і підприємництва» з предметами загальноосвітньої підготовки «Правознавство», «Економіка» за рахунок вилучення дубльованих тем з предметів загальнопрофесійної підготовки. При здобутті учнями одночасно з професійною підготовкою загальної середньої освіти предмет «Основи правових знань» вилучається із загальнопрофесійної підготовки, а викладається лише в розділі суспільно-гуманітарної підготовки (предмет «Правознавство»). Всі обґрунтування щодо змін в організації навчального процесу необхідно надати в поясненні до робочого навчального плану. Для забезпечення рівномірного навантаження з предметів загальноосвітньої підготовки варто враховувати наступне: - предмет «Астрономія вивчати після вивчення курсу «Фізика».

- предмет «Інформатика» вивчати на першому курсі для ефективного засвоєння предмета «Інформаційні технології»; - предмет «Технології» належить до загальноосвітньої складової

базисної структури навчальних планів і при розробці робочих навчальних планів має бути передбачено його викладання на ІІІ курсі. З кожної професії має бути розроблена навчальна програма, обговорена на засіданні відповідної методичної комісії на рівні ПТНЗ, затверджена заступником директора професійнотехнічного навчального закладу та погоджена з Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області; - предмет «Захист Вітчизни» - можна спланувати його вивчення на ІІ і ІІІ курсах навчання для груп з терміном навчання 3 роки з отриманням повної загальної середньої освіти (компонент 1 Базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання); - предмет «Фізична культура» є обов’язковим у кількості 2-х годин на тиждень під час теоретичного навчання (кількість годин на предмет залежить від кількості тижнів на теоретичне навчання). Державна підсумкова атестація (ДПА) за освітнім рівнем повної загальної середньої освіти проводиться в терміни, передбачені робочими навчальними планами після завершення вивчення всіх предметів загальноосвітньої підготовки (на ІІІ курсі). Складовими професійної підготовки учнів у ПТНЗ є загальнопрофесійна, професійно-теоретична та професійно-практична підготовки. При розробці робочих навчальних планів розподіл годин окремо на кожну складову здійснюється в межах загальної кількості годин з урахуванням вимог освітньокваліфікаційних характеристик з конкретних професій та Державних стандартів ПТО.

93

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Визначення часу на вивчення окремих предметів залежить від обсягу знань, необхідних робітникам конкретної професії, відповідного кваліфікаційного рівня: - для професій, для яких затверджені або проходять апробацію Державні стандарти ПТО, – в обсязі відповідно до цих стандартів; - для професій, Державні стандарти ПТО з яких не затверджені, у Типовій базовій структурі передбачено загальну кількість годин на загальнопрофесійну (до 10% від загального обсягу годин), професійнотеоретичну (до 20-30%) та на професійно-практичну підготовку (до 6070%). Предмети загальнопрофесійної підготовки: «Основи правових знань» («Основи трудового законодавства»), «Основи галузевої економіки і підприємництва», «Інформаційні технології», «Правила дорожнього руху» «Техніка пошуку роботи» та ін.. Професійно-теоретична підготовка передбачає вивчення спеціальних предметів, які є основним джерелом навчальної інформації для оволодіння певною професією. Час на вивчення спеціальних предметів визначається відповідно до типових навчальних планів Держстандартів ПТО з конкретних професій. У цьому розділі вивчається також предмет «Охорона праці» в обсязі не менше 30 годин. Професійно-практична підготовка передбачає: - виробниче навчання у навчальних майстернях, лабораторіях, навчально-виробничих дільницях, навчальних господарствах, полігонах та безпосередньо на робочих місцях підприємств; - виробничу практику на робочих місцях на виробництві чи сфері послуг. Професійно-практична підготовка здійснюється протягом усього

терміну навчання, починаючи з першого курсу, паралельно з іншими видами підготовки та вивченням предметів, які надають повну загальну середню освіту. Час, відведений на урок виробничого навчання, не повинен перевищувати 6 академічних годин на день. Для практичного закріплення знань, умінь і навичок, отриманих у процесі теоретичного і виробничого навчання, проводиться виробнича практика, денне навантаження якої не повинно перевищувати 7 годин, або 8 годин для учнів, котрі досягли 18-річного віку. Враховуючи специфіку професійно-практичної підготовки та пропозиції замовників робітничих кадрів, навчальний заклад в окремих випадках може об’єднувати терміни проходження виробничої практики з розрядів, що відносяться до першого атестаційного рівня ПТНЗ (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 р. № 1117 «Про затвердження Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах»). На предмети, що вільно обираються, відводиться від 25 до 45 годин один раз за повний курс залежно від тривалості терміну навчання. Предмети за вибором визначаються навчальним закладом у межах гранично допустимого навчального навантаження з урахуванням інтересів та потреб учнів, рівня навчальнометодичного та кадрового забезпечення, а також з урахуванням профілю професій, за якими у професійнотехнічному навчальному закладі здійснюється підготовка. Професійно-технічний навчальний заклад самостійно визначає порядок реалізації типової базисної структури шляхом розподілу навчального часу між семестрами. За пропозиціями замовників робітничих кадрів, відповідно до 94

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. змін у техніці, технологіях, організації праці на виробництві та у сфері послуг, навчальний заклад має право розробляти варіативний компонент змісту професійно-технічної освіти, що може являти собою (див. пункт 2 Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1999 р. № 956) перелік додаткових навчальних предметів, визначених робочими навчальними планами, а також додаткових навчальних тем, визначених робочими навчальними програмами. При цьому, згідно з пунктом 15 Державного стандарту професійно-технічної освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1135, обсяг навчального часу на обов’язковий компонент змісту професійно-технічної освіти не може перевищувати 80 відсотків загального фонду навчального часу. Зміст варіативного компоненту повинен розглядатися на засіданнях відповідних методичних комісій, погоджуватися із замовниками робітничих кадрів, затверджуватися директором професійно-технічного навчального закладу з обов’язковим обґрунтуванням у поясненні до робочого навчального плану. Порядок реалізації робочих навчальних планів вирішує навчальний заклад самостійно шляхом перерозподілу годин між семестрами та курсами, не порушуючи при цьому етапність підготовки на кожному рівні кваліфікації. Як виняток, порушення етапності можливе тільки з професій, пов’язаних із сезонними роботами за умови погодження цих змін відповідними структурами. При складанні робочих навчальних планів за суміжними (інтегрованими) професіями необхідно врахувати наступне: - предмет «Охорона праці» вноситься до робочого навчального

плану в обсязі не менше 30 годин (для професій з підвищеною небезпекою – в необхідному обсязі, але не більше, ніж передбачено ДС ПТО), не пізніше початку періоду виробничого навчання з першої професії; залишок годин, що утворюється внаслідок передбачення цього предмета в навчальному плані кожного наступного рівня кваліфікації або кожної наступної професії, при необхідності розподіляється на інші предмети професійної підготовки («Методичні рекомендації щодо розробки робочих навчальних планів відповідно до ДС ПТО» Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, затверджених МОН України від 27.09.2006 р.).

- предмети загальнопрофесійної підготовки вносяться в робочий навчальний план тільки за базовою професією; - предмет «Правила дорожнього руху» є обов’язковим для вивчення з першого тижня навчання; - з метою запобігання дублювання змісту навчання при інтеграції суміжних професій слід вилучити з типових навчальних планів відповідну кількість годин, а з типових навчальних програм – відповідний обсяг матеріалу (зміни розглядаються та погоджуються на засіданнях методичних комісій, затверджуються заступником директора з навчальновиробничої роботи навчального закладу); - врахувати роз’яснення Міністерства освіти і науки України щодо можливості навчального закладу самостійно роз’єднувати за складовими інтегровані професії з яких є ліцензія (лист МОН України від 07.12.09 №1/9 – 858 «Про підготовку робітників за інтегрованими професіями»); - резерв часу за призначенням треба використовувати тільки один раз і лише за базовою професією, в інших випадках – перерозподілити при потребі години між предметами 95

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки. Варто звернути увагу на рівномірний розподіл годин предметів загальноосвітньої, загальнопрофесійної, професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовок з урахуванням послідовності вивчення матеріалу відповідно до змісту затверджених програм без переривання їх вивчення та, не допускаючи перевантаження учнів одним із предметів. При складанні плану навчального процесу має бути витримана точність у назві предметів за циклами навчального плану. Скорочення в назвах предметів не допускається. Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточний, тематичний, проміжний і вихідний контроль. Форми й періодичність проміжного та вихідного контролю визначаються робочими навчальними планами. Розподіл годин на консультації з учнями визначається та затверджується наказом директора навчального закладу відповідно до складності й обсягу навчального предмета. Години на консультування з виконання дипломних (чи творчих) робіт, дипломних проектів тощо виділяються із загального обсягу годин, відведених на консультації. Державна кваліфікаційна атестація проводиться в терміни, зазначені в робочих навчальних планах, за рахунок годин, передбачених Державними стандартами професійнотехнічної освіти. Для професій, робочі навчальні плани яких розроблені відповідно до типових навчальних планів, на державну кваліфікаційну атестацію та інші форми контролю передбачено від 35 до 70 годин, в тому числі до 7 годин на державну кваліфікаційну атестацію.

5. Розділ IV. «Перелік необхідних лабораторій, майстерень, кабінетів» У цьому розділі вказуються лабораторії, майстерні, кабінети, необхідні в навчальному закладі для організації підготовки кваліфікованих робітників відповідно до Державних стандартів ПТО. При заповненні даного розділу треба пам’ятати, що: назви майстерень, лабораторій, кабінетів повинні відповідати назвам, визначеним у відповідних документах; назви майстерень, лабораторій, кабінетів записуються в родовому відмінку; для проведення занять зі споріднених дисциплін навчальні кабінети можна суміщати. У Пояснювальній записці (за необхідності) треба вказати назви лабораторій, майстерень, кабінетів, які є сумісними (спочатку вказується навчальна аудиторія, яка є в навчальному закладі, а потім – відсутня). Наприклад, для підготовки робітників з професії «оператор комп’ютерного набору» відповідно до ДС ПТО необхідні кабінети: «Технологія комп’ютерної обробки інформації», «Основ галузевої економіки та підприємництва», «Інформаційних технологій», «Охорони праці та ПДР» та лабораторія «Технологія комп’ютерної обробки інформації»; якщо в навчальному закладі відсутній кабінет «Технології комп’ютерної обробки інформації», то зазначається: кабінет «Інформаційних технологій» сумісний з кабінетом «Технології комп’ютерної обробки інформації».

6. У розділі V «Поетапна атестація» вказуються рівні кваліфікації, які учень отримує після кожного етапу навчання з відповідної професії. Загальні правила оформлення робочих навчальних планів При оформленні робочих навчальних планів необхідно керуватися єдиною формою та єдиними умо96

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вними позначеннями, а також наступними загальними вимогами: тексти в робочих навчальних планах повинні бути державною мовою; робочі навчальні плани друкуються за допомогою комп’ютера чорним кольором на двох сторінках аркушу білого паперу формату А-3; заголовки розділів плану друкуються великими літерами, жирним шрифтом, симетрично до тексту. Крапка в кінці заголовка не ставиться; розділи навчального плану розташовують на двох сторінках аркуша; розділів здійснюється римськими цифрами без знака №, після номера ставиться крапка; пояснення значень умовних позначок подається безпосередньо під таблицею в тій послідовності, в якій вони наведені у таблиці. «Пояснювальна записка до навчального плану» складається з метою обґрунтування організації навчального процесу в конкретному навчальному закладі з конкретної професії. Розробка пояснювальної записки до робочого навчального плану підготовки кваліфікованих робітників розпочинається з обґрунтування видів підготовок, їхнього значення для підготовки кваліфікованих робітників з відповідної професії, визначення та послідовність вивчення навчальних дисциплін, доцільність проведення поетапної кваліфікаційної атестації, за наслідками якої присвоюється до-

сягнутий рівень кваліфікації (розряд, категорія), а також визначення переліку предметів професійного спрямування, що вільно обираються учнями. Якщо в робочому навчальному плані Стандарт ПТО інтегрується зі Стандартом повної загальної середньої освіти, вказується загальний обсяг годин на вивчення загальноосвітніх дисциплін, подається обґрунтування щодо визначення часу на вивчення навчальних дисциплін природничоматематичної та суспільно-гуманітарної підготовки з урахуванням профілю підготовки кваліфікованих робітників. Далі подається інформація щодо організації навчального процесу, в тому числі: максимальне тижневе навантаження; денне навантаження теоретичного та виробничого навчання; послідовності чергування теоретичного і виробничого навчання тощо. У пояснювальній записці також подаються роз'яснення з тих позицій, елементів навчального плану, які можуть бути незрозумілі користувачу (обґрунтування внесення регіонального компоненту). Наприкінці подається пояснення щодо організації та здійснення проміжного і вихідного контролю знань, умінь і навичок учнів; поетапної кваліфікаційної атестації; державної кваліфікаційної атестації та час на їх проведення. Зразок пояснювальної записки подається нижче.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до робочого навчального плану підготовки кваліфікованих робітників

Робочий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників за професією (код, назва) на основі базової загальної середньої освіти з отриманням (без отримання) повної загальної середньої освіти, або на базі повної загальної середньої освіти

Робочий навчальний план розрахований на термін навчання (роки, місяці), розроблений відповідно до Типового навчального плану Державного стандарту ПТО з професії (назва, код) та Типо-

вої базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників. Професійна освіта складається із загальнопрофесійної, професійно-теоре-

97

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тичної та професійно-практичної підгоПланом навчального процесу передбачетовок. Обсяги кожної підготовки визнано ____ годин, що складає ___ % від чаються освітньо-кваліфікаційною харазагальної кількості навчального часу. ктеристикою та складністю запропоноЗгідно ________________ напряваної професії, очікуваним кваліфікаціймом, до якого належить запропонована ним рівнем випускника та терміном напрофесія, визначено час на вивчення вчання. З метою визначення досягнутих навчальних дисциплін з природничорівнів професійної кваліфікації учнів математичної підготовки ______ годин /слухачів передбачається послідовне (відповідно до базисної структури навивчення навчальних предметів профевчальних планів для підготовки кваліфісійно-теоретичної та професійнокованих робітників для ПТНЗ та Держапрактичної підготовок з професії (кожвного стандарту загальної середньої ної з інтегрованих професій) з поетапосвіти). На вивчення навчальних дисциною кваліфікаційною атестацією, за насплін суспільно-гуманітарної підготовки лідками якої присвоюється відповідний передбачено _____ годин (визначається розряд (клас, категорія). згідно зі стандартами). Для вивчення навчальних дисципУ плані навчального процесу пелін професійно-теоретичної підготовки редбачено ____ годин для вивчення дисвідводиться ____ годин, що складає циплін, які вільно обираються учнями ___% від загальної кількості навчальних (вказати перелік дисциплін). годин. У робочому навчальному плані Для професійно-практичної підгозазначаються дисципліни професійного товки відводиться ____ годин, що скласпрямування, з яких здійснюється продає ____ % від загального фонду навчаміжна атестація, форми проведення льного часу. проміжної (поетапної) кваліфікаційної Виробнича практика на робочих атестації, Державної кваліфікаційної місцях на виробництві чи в сфері послуг атестації, а також терміни їхнього проздійснюється протягом _____ навчальведення (по семестрах). Державна підних годин, що складає ____ % від фонду сумкова атестація із загальноосвітніх навчального часу професійно-практичної дисциплін проводиться з української підготовки. мови, математики (або історії України) і Згідно з вимогами реалізації міжпрофесійно спрямованої дисципліни – предметних зв'язків, ступеневості навідповідно до профілю професії вчання при максимальному тижневому ___________________________________ навантаженні учнів/слухачів не більше ____ (назва дисципліни). Серед дисцип36 годин та денному навантаженні не лін професійної підготовки до обов'язкобільше 8 академічних годин теоретичнової атестації належать дисципліни зі го навчання і 6 годин виробничого наспеціальної технології робіт. Складність вчання визначено чергування теоретичкваліфікаційної пробної роботи з кожної ного й виробничого навчання, що відопрофесії повинна відповідати рівню, бражено у графіку навчального процесу. зазначеному в освітньо-кваліфікаційній Навчальні дисципліни з професійхарактеристиці відповідно до ступеня но-теоретичної підготовки вивчаються за професійно-технічної освіти. робочими навчальними програмами, Семестрові та річні підсумкові зарозробленими на основі типових навчаліки, підсумкові контрольні роботи з льних програм, у яких відображаються певних навчальних дисциплін провозміни, притаманні відповідній галузі дяться за рахунок навчального часу, відвиробництва чи сфері послуг, підприємведеного на вивчення цих дисциплін. ству-замовнику кадрів. (Виписати зміни, Державна кваліфікаційна атеставнесені до навчальних планів і програм з ція здійснюється за рахунок навчального предметів чи виробничого навчання, з часу, відведеного на професійнообґрунтуванням їх доцільності). практичну підготовку і складає 7 годин. Для вивчення загальноосвітніх навчальних дисциплін (при потребі) У пояснювальній записці обов’язково вказуються суміщені навчальні кабінети. На консультації відведено: _______ годин

98

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ПОГОДЖЕНО Директор Науковометодичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації ІПП у Хмельницькій області ___________Л.І. Шевчук «____» __________ 20__ р.

Додаток ЗАТВЕРДЖЕНО Заступник начальника управління освіти і науки облдержадміністрації ____________А.М. Харчук «____» ____________ 20__ р

ПОГОДЖЕНО (замовник кадрів) _____________ «____» ____________ 20__ р

РОБОЧИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН Назва навчального закладу (в родовому відмінку) для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання (з отриманням повної загальної середньої освіти) з числа осіб, які мають базову загальну середню освіту, з професії: код, назва професії (з українською мовою навчання) Другий ступінь навчання Кваліфікація Термін навчання 3 роки І. ГРАФІК НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

П

ДПА

21

22

23

24

25

26

27

28

29

Т В Т В

Т В Т В

Т В Т В

Т В Т В

Т В Т В

Т Т В В Т Т В В

Т В

Т Т В В

Т В

Т В

Т Т В В

Т В

Т В

Т Т В В

К К

К

К

К

К

К

К К

К К

К

К

К

К

К

К К

ПКА

ДКА

52

серпень

51

липень

К

Виробниче навчання – В, теоретичне навчання – Т, виробнича практика – П, державна підсумкова атестація – ДПА, поетапна кваліфікаційна атестація – ПКА, державна кваліфікаційна атестація – ДКА, канікули – К

99

30

20

19

18

17

Т В Т В

50

Т Т В В

К

Т Т В В Т Т В В

49

Т В

П Т Т П ТВ П П П П П П В В К А П Т П ТВ ТВ В В П П П П В К А П Д Д Т Д ТВ П П В В П П П В К А А А

К

лютий

Т В Т В

48

ІІІ

16

Т В

К

47

Т Т В В

15

Т В

Т К В Т К В П Т П П П П П П П К В А травень червень

січень

46

Т В

36

Т В

14

Т В

квітень 35

ІІ

34

32

Т Т В В

Т

33

31 Т В

Т В Т В

Т В

березень

І

Т Т В В Т Т В В

грудень

45

Т Т В В

Т В Т В

44

Т Т В В

13

Т В

12

ІІІ

Т В Т В

43

Т Т В В

11

Т Т В В

Т В Т В

Т В Т В

42

Т В

Т В Т В

Т В Т В

41

ІІ

9

Т

40

Т

листопад

Т В Т В

8

Т

39

Т

38

Т

7

6

Т

37

3

5

2

4

1 І

жовтень 10

вересень

курс

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 1.7 1.8 1.9 1.10

2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 2.8 2.9

Природничо-математична підготовка Математика Астрономія Біологія Екологія Географія Фізика Хімія Технології Інформатика

3

Захист вітчизни

4

Фізична підготовка: Фізична культура Загально-професійна підготовка

2

5 5.1 5.2

Професійно-теоретична підготовка /Оператор комп’ютерного набору ІІ категорії/

6.1 6.2 6.3 Професійно – практична підготовка /Оператор комп’ютерного набору ІІ категорії/ Виробниче навчання 7.1 7.1.1 В майстерні 7.1.2 На виробництві Виробнича практика 7.2 7

8

Всього

Всього

Обліковець з реєстрації бухгалтерських данних

Оператор компютерного набору І категорії

6

Оператор компютерного набору І категорі

ЛПЗ

Оператор компютерного набору ІІ категорі

Теорети-чних

Всього

Суспільно-гуманітарна підготовка Українська мова Українська література Іноземна мова Світова література Історія України Всесвітня історія Правознавство Економіка Людина і світ Художня культура

Оператор компютерного набору ІІ категорії

1

Навчальні предмети за видами підготовки

Розподіл екзаменів

№ з/п

ІІІ. ПЛАН НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Розподіл пл. курсах і семестрах Кіль(кількість годин на тиждень) кість го1 курс 2 курс 3 курс дин СемеСеместри Семестри стри 1 2 3 4 5 6

Професійно-теоретична підготовка /Оператор комп’ютерного набору І категорії/

8.1 8.2

100

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

9 9.1

Професійно-практична підготовка /Оператор комп’ютерного набору І категорії/ Виробниче навчання

9.1.1 В майстерні 9.1.2 На виробництві 9.2 10

Виробнича практика Професійно-теоретична підготовка /Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних/

10.1 10.2 10.3 11

11.1

Професійно – практична підготовка /Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних/ Виробниче навчання

11.1. В майстерні 1 11.1. На виробництві 2 11.2 Виробнича практика 12

Вільно обраний предмет

13 14

Державна кваліфікаційна атестація, поетапна атестація Державна підсумкова атестація

15

Консультації

16

Загальний обсяг навчального часу (без п.15) Розглянуто на засіданні педагогічної ради Протокол №____ від ________________ 2012 р. Директор

Всього навчального часу тижні

1 11 1 11 1 2

52 52 43

І ІІ ІІІ

101

год.

тиж.

год.

тиж.

год.

Виробнича пракВиробниче натика на робочих вчання на вимісцях на виробробництві чи ництві чи у сфері послуг у сфері послуг тиж.

год.

год.

Канікули

ІІ

тиж.

Ступінь навчання

Курс

Виробниче навчання в навчальному закладі

тиж.

Професійнотеоретична підготовка

тижні

Професійно-практична підготовка

Святкові дні

Державна підсумкова атестація

тижні

ІІ. ЗВЕДЕНІ ВІДОМОСТІ ЗА БЮДЖЕТОМ ЧАСУ

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ІV. ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ МАЙСТЕРЕНЬ, ЛАБОРАТОРІЙ, КАБІНЕТІВ Майстерні

Кабінети природничо-математичної, гуманітарної та загальнопрофесійної підготовки

Лабораторії

Кабінети професійнотеоретичної підготовки

Примітка: V. ПЛАНОВИЙ РІВЕНЬ КВАЛІФІКАЦІЇ Ступінь навчання

Курс

ІІ

І ІІ ІІІ

Код

Професія

Кваліфікація

Таблиця 1 КОМПОНЕНТ 1 Базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання (з отриманням повної загальної середньої освіти) з числа осіб, які мають базову загальну середню освіту (Нормативний термін навчання визначається Державними стандартами професійнотехнічної освіти, але не повинен перевищувати 4 роки) № з/п 1.

2.

4.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Зміст освіти Суспільно-гуманітарна підготовка Природничо-математична підготовка Захист Вітчизни Фізична підготовка: Фізична культура* Загальнопрофесійна підготовка Професійно-теоретична підготовка Охорона праці** Всього п.4, п.5*** Професійно-практична підготовка*** Предмети, то вільно обираються Державна підсумкова атестація Державна кваліфікаційна атестація або кваліфікаційна атестація (для професій, на які затверджені або проходять апробацію державні стандарти ПТО) Державна кваліфікаційна атестацій та інші форми контролю (для професій, державні стандарти ПТО з яких не затверджено) Консультації Загальний обсяг навчального часу (без п.10)

2,5 роки 770 752 70 2

Термін навчання (роки/години) до 3 років до 3,5 років до 4 років 770 770 770 752 752 752 70 70 70 2 2 2

30 до 710 до 1420 45 105 за ДСПТО

30 до 870 до 1765 45 105 за ДСПТО

30 до 1190 до 2228 45 105 за ДСПТО

30 до 1505 до 2683 45 105 за ДСПТО

70

70

70

70

250 до 3744

до 300 до 4320

до 300 до 5184

до 350 до 5760

Примітки: * Предмет «Фізична культура» є обов'язковим у кількості 2 годин на тиждень під час теоретичного навчання. Кількість годин, відведених на предмет, залежить від кількості тижнів теоретичного навчання. ** Предмет «Охорона праці» вивчається в розділі «Професійно-теоретична підготовка» в обсязі не менше 30 годин. *** Рекомендована кількість годин поширюється на професії, з яких не затверджені Державні стандарти професійно-технічної освіти.

102

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Таблиця 2 КОМПОНЕНТ 2 Базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання (без отримання повної загальної середньої освіти) з числа осіб, які мають базову загальну середню освіту (Нормативний термін навчання визначається Державними стандартами професійнотехнічної освіти, але не повинен перевищувати 2 роки) № з/п 1.

2.

3.

4.

5.

6.

9 9.

11.

Зміст освіти Суспільно-гуманітарна підготовка Захист Вітчизни Фізична підготовка: Фізична культура* Загальнопрофесійна підготовка Професійно-теоретична підготовка Охорона праці** Всього п.4, п.5*** Професійно-практична підготовка*** Предмети, то вільно обираються Державна кваліфікаційна атестація або кваліфікаційна атестація (для професій, на які затверджені або проходять апробацію державні стандарти ПТО) Державна кваліфікаційна атестацій та інші форми контролю (для професій, державні стандарти ПТО з яких не затверджено) Консультації Загальний обсяг навчального часу (без п.11)

Термін навчання (роки/години) до 1 року до 1,5 року до 2 років 38 38 38 70 70 70 2 2 2

30 до 515 до 745 45 за ДСПТО

30 до 825 до 1195 45 за ДСПТО

30 до 1195 до 1655 45 за ДСПТО

35

70

70

до 70 до 1440

до 100 до 2304

до 150 до 2880

Примітки: * Предмет «Фізична культура» є обов'язковим у кількості 2 годин на тиждень під час теоретичного навчання. Кількість годин, відведених на предмет, залежить від кількості тижнів теоретичного навчання. ** Предмет «Охорона праці» вивчається в розділі «Професійно-теоретична підготовка» в обсязі не менше 30 годин. *** Рекомендована кількість годин поширюється на професії, з яких не затверджені Державні стандарти професійно-технічної освіти. Таблиця 3 КОМПОНЕНТ 3 Базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання з числа осіб, які мають повну загальну середню освіту (Нормативний термін навчання визначається Державними стандартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати 1,5 року) № з/п 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Зміст освіти Фізична підготовка: Фізична культура* Загальнопрофесійна підготовка Професійно-теоретична підготовка Охорона праці** Всього п.4, п.5*** Професійно-практична підготовка*** Предмети, то вільно обираються Державна кваліфікаційна атестація або кваліфікаційна атестація (для професій, на які затверджені або проходять апробацію державні стандарти ПТО) Державна кваліфікаційна атестацій та інші форми контролю (для професій, державні стандарти ПТО з яких не затверджено) Консультації Загальний обсяг навчального часу (без п.7)

103

Термін навчання (роки/години) до 0,5 року до 1 року до 1,5 року 2 2 2

30 до 340 до 490 45 за ДСПТО

30 до 590 до 855 45 за ДСПТО

30 до 885 до 1280 45 за ДСПТО

35

35

70

до 40 до 864

до 70 до 1440

до 150 до 2304

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Примітки: * Предмет «Фізична культура» є обов'язковим у кількості 2 годин на тиждень під час теоретичного навчання. Кількість годин, відведених на предмет, залежить від кількості тижнів теоретичного навчання. ** Предмет «Охорона праці» вивчається в розділі «Професійно-теоретична підготовка» в обсязі не менше 30 годин. *** Рекомендована кількість годин поширюється на професії, з яких не затверджені Державні стандарти професійно-технічної освіти. Таблиця 4 КОМПОНЕНТ 4 Базисна структура навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на третьому ступені навчання (без отримання кваліфікації молодшого спеціаліста) з числа осіб, які мають повну загальну середню освіту (Нормативний термін навчання визначається Державними стандартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати 2 років) № з/п 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Зміст освіти Фізична підготовка: Фізична культура* Загальнопрофесійна підготовка Професійно-теоретична підготовка: Охорона праці** Всього п.4, п.5*** Професійно-практична підготовка*** Предмети, то вільно обираються Державна кваліфікаційна атестація або кваліфікаційна атестація (для професій, на які затверджені або проходять апробацію державні стандарти ПТО) Державна кваліфікаційна атестація та інші форми контролю (для професій, державні стандарти ПТО з яких не затверджено) Консультації Загальний обсяг навчального часу (без п.7)

Термін навчання (роки/години) до 0,5 до 1 до 1,5 до 2 років року років років 2 2 2 2

30 до 340 до 490 25 за ДСПТО

30 до 590 до 855 45 за ДСПТО

30 до 885 до 1280 45 за ДСПТО

30 до 1200 до 1725 45 за ДСПТО

35

35

70

70

до 40 до 864

до 70 до 1440

до 100 до 2304

до 150 до 2880

Примітки: * Предмет «Фізична культура» є обов'язковим у кількості 2 годин на тиждень під час теоретичного навчання. Кількість годин, відведених на предмет, залежить від кількості тижнів теоретичного навчання. ** Предмет «Охорона праці» вивчається в розділі «Професійно-теоретична підготовка» в обсязі не менше 30 годин. *** Рекомендована кількість годин поширюється на професії, з яких не затверджені Державні стандарти професійно-технічної освіти.

104

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Таблиця 5 ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ СКЛАДОВА базисної структури навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників (з отриманням повної загальної середньої освіти) з числа осіб, які мають базову загальну середню освіту (до компоненту 1) № з/п

Зміст

Кількість годин

1. Суспільно-гуманітарна підготовка 1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 1.7 1.8 1.9 1.10

Українська мова Українська література Іноземна мова Світова література Історія України Всесвітня історія Правознавство Економіка Людина і світ Художня культура Всього за п.1

2.

2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 2.8 2.9

70 140 210 70 88 70 35 35 17 35 770

3.

Природничо-математична підготовка Математика Астрономія Біологія Географія Фізика Хімія Технології Екологія Інформатика Всього за п.2 Захист Вітчизни Разом п.1, п.2, п.3

Кількість годин 210 17 105 53 140 7070 17 70 752 70 1592

С.Б. КОЛОМІЙЧУК, завідувач лабораторії управлінської діяльності НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ КЕРІВНИКІВ ПТНЗ – ВАЖЛИВА ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПТО Одним із ключових факторів забезпечення ефективності реформування освітньої сфери є професіоналізація управління освітою. Становлення системи управління освітою та її професіоналізація тісно пов’язані з процесами соціально-політичного та економічного розвитку нашої держави та еволюцією теорії і практики соціального управління. Професіоналізація управління освітою – важливий пріоритет державної політики, актуальність якого констатується в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національній доктрині розвитку освіти, Указі Президента України № 926/2010 «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» та інших нормативноправових актах. Незаперечним є те, що в Україні відбуваються економічні та соціа-

льні реформи, формуються нові підходи до управління всіма галузями господарства й соціально-культурної сфери, що потребує наукового аналізу й об'єктивного, адекватного відображення причинно-наслідкових процесів у сучасній системі керівництва закладами освіти. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується високим динамізмом, якісними змінами в усіх царинах життя. Однією з умов становлення України як самостійної, економічно незалежної держави є створення якісно нової системи підготовки кваліфікованих робітників. Професійно-технічна освіта, як ринок освітніх послуг з професійної підготовки робітничих кадрів, має гнучко реагувати на вимоги сучасного ринку праці. Відповідно до нових соціальних завдань зростають вимоги до змісту й характеру управлінської дія105

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. льності керівників ПТНЗ, якості та ефективності навчально-виробничого та виховного процесів. У зв'язку з цим удосконалення системи управління професійнотехнічними навчальними закладами нерозривно пов'язане з оволодінням усіма керівниками демократичним стилем керівництва, виявленні того, які форми та методи управління найбільш ефективні, а які застарілі, не відповідають сучасним вимогам. Це вимагає розвинутої здатності до педагогічного аналізу, об'єктивності в оцінці досягнутих результатів, уміння творчо підходити до вироблення й прийняття необхідних рішень. Науковці та практики докладають значних зусиль для розв’язання цього завдання. Аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури, дисертаційних досліджень та освітньої практики доводить, що увага до управління в освітній галузі постійно зростає. Це знайшло відображення у працях В.Г. Афанасьєва, Є.С. Березняка, В.І. Бондаря, Л.І. Даниленко, Г.А. Дмитренка, Г.В. Єльникової, В.І. Звєрєвої, Л.М. Калініної, Л.М. Карамушки, Н.Л. Коломенського, Ю.К. Конаржевського, В.І. Лугового, А.С. Макаренка, В.І. Маслова, В.С. Пікельної, М.М. Поташника, В.О. Сухомлинського щодо питань з теорії управління освітніми системами; Ю.К. Бабанського, Н.В. Гузій, І.А. Зязюна, В.А. КанКаліка, Н.В. Кузьминої, Ю.М. Кулюткіна, В.А. Семиченко, В.О. Сластьоніна, М.І. Сметанського – з питань теорії педагогічної діяльності; І.Є. Булах, В.П. Безпалька, С.І. Болтівця, С.У. Гончаренка, О.І. Ляшенка, Т.О. Лукіної, А.І. Підласого – з питань теоретичних засад оцінювання професійної компетентності педагогічних працівників. Науково-теоретичні та організаційно-педагогічні основи управління в системі ПТО детально висвітлені у працях С.Ф. Артюха, С.Я. Батишева, А.І. Дьоміна, В.В. Олійника, Л.М.

Сергеєвої, О.І. Щербак, М.Д. Ярмаченка інших. Водночас із оновленням системи професійно-технічної освіти оновлюється управлінська діяльність. Щоб забезпечувати належний рівень модернізації освіти, оновлення управління має випереджати процеси розвитку сучасного навчального закладу. Нова парадигма управління сучасними навчальними закладами не є суто педагогічною, вона виходить навіть за межі наук, на засадах яких традиційно ґрунтується педагогіка. І потрібно сприймати цю нову теорію і практику управління як важливий крок до освіти майбутнього. Модернізація освіти зумовлює більш високий рівень вимог до професіоналізму керівників навчальних закладів. По-перше, професійнотехнічні навчальні заклади як соціальні системи стають більш відкритими. Суспільно-державна модель управління передбачає залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості,батьків, соціальних партнерів: роботодавців, регіональні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, центри зайнятості, громадські організації тощо. Отже, перший напрямок оновлення управлінської діяльності – це набуття знань та умінь управління соціальними системами. Керівник у такому вимірі є соціальним лідером. По-друге, навчальні заклади існують в умовах ринкових відносин. До педагогічного обігу ввійшли такі поняття, як освітні послуги, якість освіти, конкуренція між ПТНЗ. Керівник навчального закладу має володіти технологіями менеджменту та маркетингу в освіті, щоб не залишитися осторонь реалій сучасного життя. Сучасний керівник ПТНЗ – менеджер, який управляє педагогічною системою закладу, її розвитком, пла106

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нує роботу ПТНЗ в ринкових умовах, організовує і стимулює професійну діяльність підлеглих, сприяє формуванню культури організації, вивчає попит на освітні послуги, забезпечує їхню якість, аналізує ефективність роботи. По-третє, перехід на нову структуру та зміст професійно-технічної освіти потребує створення принципово нових моделей науковометодичної роботи в ПТНЗ. Якщо раніше педагогічний колектив обирав проблему, за якою працював заклад, то в нових умовах доцільно опрацьовувати цілісну концепцію освітньої практики, яка би враховувала особливості та можливості саме цього навчального закладу. Таку творчу діяльність педагогічного колективу спрямовує творчий керівник, який є досвідченим педагогом. Професіоналізм управлінської діяльності – це «...сукупність соціокультурних, загальнотеоретичних, спеціальних управлінських і психологічних знань, умінь та навичок, якими повинен володіти керівник для ефективного здійснення та корекції своєї діяльності. Професіоналізм керівника характеризується певним рівнем готовності реалізувати зазначену діяльність. Тому, з одного боку, професіоналізм це інтегральна якість, властивість особистості, котра формується в діяльності та спілкуванні, а з другого – процес і результат останніх». Найбільш значущими, на думку В. Маслова, є такі якості керівника навчального закладу: стійка соціально значуща мотивація, зацікавленість у праці, здатність до організації колективу на вирішення завдань, що стоять перед навчальним закладом; схильність до аналітично-творчого мислення, абстрагування та моделювання шляхів розвитку педагогічних процесів; оперативність мислення, його конструктивність; комунікативність, відкритість, здатність до емпатії; інтелектуальна та психологічна готов-

ність до прийняття нестандартних рішень, уміння раціонально організовувати свою діяльність та діяльність інших; схильність до лідерства. Зміст і структура професіоналізму діяльності керівників ПТНЗ може бути визначена за аналогією до структури професіоналізму педагогічної діяльності (за дослідженнями Н. Кузьміної). Так, до структури професіоналізму діяльності керівника ПТНЗ можуть бути внесені такі компоненти: гностичний, проектувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський. Розглянемо характеристику основних компонентів, які визначають зміст професіоналізму діяльності керівників ПТНЗ, з урахуванням соціально-економічних змін, зростаючих вимог до якості підготовки кваліфікованих робітників, особливостей управління в умовах ринкових відносин, спрямованості на розвиток ПТНЗ як педагогічної системи, опанування педагогічних та виробничих інновацій. Гностичний компонент лежить в основі всіх інших компонентів. Він передбачає наявність у керівника знань щодо: - ознак навчального закладу як об'єкта соціального управління: відкритості, нестабільності, місця в ієрархії державного управління, взаємозв'язків з соціальними партнерами тощо; - наукових основ управління навчальним закладом, а саме процесу управління, його принципів, закономірностей, функцій, критеріїв ефективності; - основ менеджменту та маркетингу в освіті; - інновацій та інноваційної діяльністі; - знання нових педагогічних технологій, узагальненого педагогічного досвіду. Проектувальний компонент управлінської діяльності потребує 107

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вміння прогнозувати розвиток ПТНЗ як відкритої системи в умовах конкретного соціуму, тобто співвідносити мету освіти, яка об'єктивно зумовлена рівнем соціального розвитку держави, з перспективою розвитку навчального закладу, визначати конкретну мету та завдання діяльності ПТНЗ, вивчати освітні запити й потреби учасників навчально-виробничого та навчально-виховного процесів, визначати стратегію розвитку педагогічної системи ПТНЗ з урахуванням динаміки чисельності учнівського контингенту, потребу в педагогічних кадрах, можливості оновлення матеріальної бази. Проектувальний компонент управління ПТНЗ в умовах ринкових відносин передбачає вміння визначати цілі різного рівня, конкретизувати результати, спрямовувати управлінський вплив не на процес, а на результат, аналізувати діяльність за чітко визначеними критеріями, вивчати попит на освітні послуги, науково обґрунтувати інноваційну або експериментальну діяльність. Конструктивний компонент представлений уміннями, які спрямовані: - на забезпечення взаємодії ПТНЗ з органами влади, роботодавцями, громадськими організаціями, культурно-просвітницькими закладами, іншими об'єктами соціального оточення; - здійснення таких функцій управління, як планування роботи, організація діяльності виконавців, контроль та аналіз результатів; - уміння створювати ринок якісних освітніх послуг, формувати культуру організації; - планування діяльності ПТНЗ в режимі розвитку або експерименту. Уміння, які належать до комунікативного компоненту в контексті управління ПТНЗ як соціальною системою, дозволяють сформувати позитивну громадську думку щодо діяльності навчального закладу, створити

імідж ПТНЗ. Керівники, в яких сформовані ці вміння, багато спілкуються з батьками учнів, охоче співпрацюють із засобами масової інформації, приділяють увагу залученню громадськості до проведення масових заходів, висвітлюють досягнення колективу та окремих учнів. Комунікативний компонент потребує вміння налагоджувати педагогічну взаємодію, роз'яснювати завдання учасникам педагогічного процесу, мотивувати діяльність виконавців, роз'яснювати сутність нововведень учасникам навчально-виховного процесу, здійснювати зворотний зв'язок, проводити апробацію досвіду ПТНЗ за участю науковців, компетентних фахівців, громадськості. Організаторський компонент виявляється у прагненні керівника реалізувати суспільно-державну модель управління ПТНЗ. Відтак він ініціює створення структур, які її забезпечують, а також безпосередньо відпрацьовує механізм їх впливу на процес управління. Мається на увазі діяльність консультативної та фахової рад, батьківського комітету, органів учнівського самоврядування. Організаторський компонент виявляється в умінні: відтворити весь управлінський цикл; забезпечити відповідну розстановку педагогічних кадрів; делегувати повноваження в управлінні, що є важливою передумовою налагодження суб'єктсуб'єктної взаємодії; створити сукупність умов для функціонування навчального закладу, особистісного розвитку учасників педагогічного процесу; забезпечити умови для опанування інновацій; аналізувати основні показники діяльності ПТНЗ та здійснювати за ними моніторинг. Сукупність традиційних і нових керівних функцій є особливістю сучасної управлінської діяльності. До нових функцій управління відноситься, в першу чергу, оновлення змісту навчання, завдяки впровадженню 108

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ефективних механізмів взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг, зокрема системи професійної підготовки кваліфікованих робітників. Необхідним є впровадження нових державних стандартів профтехосвіти, удосконалення форм і методів навчання та контролю його результатів, введення нових технологій, авторських курсів тощо. Потреби ж функціонування ПТНЗ як відкритої соціальної системи зумовлюють перехід до концепції управління змінами в його діяльності. Управління змінами – це рішення та дії, спрямовані на визначення і впровадження стратегії, що сприяє такій взаємодії між організацією та зовнішнім середовищем, за якої організація стає конкурентоспроможною. Під концепцією управління змінами розуміють систему поглядів, ідей, положень, уявлень, що зумовлюють мету і завдання постійного розвитку професійно-технічного навчального закладу, його функціонування в режимі змін, зміни характеру відносин усередині навчального закладу, урахування факторів впливу середовища на його розвиток. Розширення взаємодії ПТНЗ з громадськими організаціями, залучення до управління навчальним закладом роботодавців, батьків, органів учнівського самоврядування дає позитивні результати у створенні та розвитку інноваційних освітніх ресурсів, а саме: розширення навчальновиробничої бази закладу, розроблення оновленого змісту підготовки кваліфікованих робітників. Також створюється можливість корегування змісту навчальних дисциплін відповідно до особливостей регіонального розвитку господарства. Така співпраця, спрямована на впровадження інноваційних методик і технологій навчання й удосконалення управління якістю професійної освіти, значно скорочує термін професійної адаптації випускника ПТНЗ в умовах конкретного виробництва.

Професіоналізм керівників навчальних закладів є важливою передумовою модернізації професійно-технічної освіти. Складність впровадження нововведень, економічні обмеження, старі стереотипи керівництва та інші чинники з особливою гостротою обумовлюють неможливість реалізації новітніх програм без змін у методології, стратегії і тактиці керівництва професійнотехнічними навчальними закладами. Удосконалення роботи з управлінськими кадрами є важливим компонентом у запровадженні системних реформ у професійно-технічній освіті, які мають вивести її на якісно новий рівень, що забезпечить ефективне використання головної функції професійно-технічної освіти – підготовку висококваліфікованих фахівців широкого профілю, соціально адаптованих, здатних задовольнити вимоги економічних структур, самостійно здобувати й оновлювати упродовж усього життя знання та вміння, необхідні для повноцінної трудової діяльності. Управління навчальними закладами ПТО Хмельницької області здійснюють 34 директори, 31 заступник директора з навчальновиробничої роботи, 35 старших майстрів виробничого навчання. Аналіз якісного складу керівників навчальних закладів свідчить, що 24 % директорів та 22 % заступників директорів з навчально-виробничої роботи працюють на займаних посадах понад 20 років. Поряд з тим, кожен третій директор ПТНЗ та заступник з навчально-виробничої роботи і 46 % старших майстрів мають стаж роботи на посаді до 5 років. Це свідчить про те, що керівникам з великим досвідом роботи необхідно у своїй діяльності переорієнтуватися на нові вимоги щодо управлінських функцій, а саме: менеджерської, інформаційної, консультативної, прогностичної, представвницької тощо, а початкуючим 109

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. керівникам у процесі роботи та спеціально організованого навчання – набувати таких знань і навичок управлінської діяльності, які орієнтують навчальний заклад на інноваційний розвиток. Для удосконалення ефективних форм і методів сучасного управління ПТНЗ, оволодіння новими компетенціями, досягнення високого рівня розвитку професіоналізму керівників, Науково-методичний центр професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженернопедагогічних працівників у Хмельницькій області спільно з управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації у 2011 році підготував і провів 11 навчальних і проблемних семінарів з керівниками ПТНЗ, а саме: два семінари з директорами ПТНЗ з питань: «Організація роботи в ПТНЗ щодо підготовки та проведення педагогічних рад» та «Система роботи директора ПТНЗ з керівниками та педагогічними працівниками щодо підвищення їх професійної кваліфікації»; - п’ять семінарів із заступниками директорів ПТНЗ з навчальновиробничої роботи з проблем: «Організація виробничого навчання в умовах виробництва та виробничої практики», «Моніторинг якості професійної підготовки учнів ПТНЗ», «Планування навчально-виробничого процесу в ПТНЗ». Система контролю за навчально-виробничим процесом у ПТНЗ.», «Організація та проведення поетапної та державної кваліфікаційної атестації учнів», «Шляхи впровадження новітніх виробничих і педагогічних технологій та інформаційне забезпечення навчально-виробничого процесу».; - чотири семінари зі старшими майстрами виробничого навчання: «Організація роботи в навчальних майстернях з виготовлення корисної продукції та надання платних послуг

населенню», «Організація виробничого навчання в умовах виробництва та виробничої практики», «Планування навчально-виробничого процесу в ПТНЗ. Система контролю за навчально-виробничим процесом у ПТНЗ.», «Роль старшого майстра щодо організації роботи навчальних господарств». У 2012 році ми продовжили практику проведення навчальних і проблемних семінарів для керівного складу ПТНЗ. Зокрема, у першому півріччі проведено: проблемні семінари з директорами ПТНЗ на теми: «Планування та аналіз розвитку професіоналізму педагогів ПТНЗ як складова забезпечення якості навчального процесу» і «Підсумки навчально-виховної діяльності ПТНЗ та пріоритетні напрями діяльності в новому навчальному році. Організація роботи приймальних комісій»; навчальний семінар із заступниками директорів ПТНЗ з навчально-виробничої роботи з питання «Розробка та оновлення змісту професійного навчання»; навчальний семінар зі старшими майстрами виробничого навчання «Перспективне та поточне планування роботи старшого майстра виробничого навчання». Цінним є те, що під час семінарів висвітлюються й опрацьовуються питання сучасних підходів до управління професійно-технічними навчальними закладами, інноваційної спрямованості розвитку ПТНЗ в умовах децентралізації управління професійно-технічною освітою, ролі керівників ПТНЗ у формуванні інформаційного навчального середовища, підготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів і перепідготовки незайнятого населення, можливих шляхів покращення співпраці з усіма учасниками процесу підготовки трудових ресурсів у регіоні, визначення механізмів підвищення якості професійної підготовки робітничих кадрів, налагодження соціального 110

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. партнерства між роботодавцями та навчальними закладами тощо. Це дає змогу вирішити проблеми організаційного, змістового, методичного та нормативно-правового забезпечення професійної підготовки управлінських кадрів ПТНЗ. Під час проведення семінарів Науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно педагогічних працівників у Хмельницькій області надавалась учасникам семінарів інформація з розглянутих питань на електронних носіях (законодавчі вимоги до організації навчальновиробничого процесу, переліки документів з питань організації виробничого навчання та виробничої практики, методичні рекомендації щодо ведення документації майстрами виробничого навчання тощо). На думку учасників проведені семінари сприяли їх особистісному та професійному зростанню, розвитку професіоналізму, самореалізації, успіху в професійній діяльності, сприяють вирішенню управлінських питань. Інформація про проведені семінари висвітлювалась у ЗМІ, на вебпорталі «Профтехосвіта» Міністерства освіти і наукиЮ молоді та спорту України, сайтах Хмельницької обласної державної адміністрації та Науково-методичного центру професійнотехнічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області. Зміст та практична значущість опрацьованих під час семінарів питань позитивно впливає на професіоналізм керівників навчальних закладів. Відділ науково-методичного забезпечення управлінської діяльності та виховної роботи в професійнотехнічних закладах НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області в подальшому спрямовуватиме свою роботу на вирішення таких завдань:

- оновлення змісту професійного навчання; - аналіз стану навчальновиробничої, навчально-виховної роботи в професійно-технічних навчальних закладах області, підготовка пропозицій щодо їх удосконалення, надання конкретної методичної допомоги керівникам ПТНЗ; - впровадження інформаційнокомунікаційних та інноваційних технологій у навчально-виробничий процес; - вдосконалення інформаційнометодичного супроводу управлінської діяльності; - сприяння в підвищенні педагогічної та професійної компетентності керівників ПТНЗ; - надання інформаційних матеріалів про передовий управлінський, педагогічний та виробничий досвід професійно-технічним навчальним закладам області; - організація та координація роботи фахових секцій керівників ПТНЗ. Таким чином, нові економічні умови, розвиток ринкових відносин усе більше впливають на різні сфери суспільного життя, в тому числі й на діяльність освітніх закладів. Знання закономірностей і принципів економічного розвитку є необхідною передумовою науково обґрунтованого управління ПТНЗ, що дозволяє керівникам впевнено приймати управлінські рішення, визначати стратегію й тактику розвитку педагогічної системи навчального закладу, раціонально використовувати матеріальні, фінансові та людські ресурси. Зміст і структура професіоналізму діяльності керівників ПТНЗ можуть бути представлені як основні компетентності, тобто сукупність умінь, які в узагальненому вигляді утворюються інтеграцією змісту компонентів управлінської діяльності. Комплекс знань та умінь з теорії управління в ринкових умовах, опа111

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нування інновацій є значимими для керівників навчальних закладів, якщо він сприяє діяльності щодо оновлення освітньої практики ПТНЗ. Керівники ПТНЗ у практичній діяльності мають спрямовувати зусилля на створення

оригінальної освітньої практики свого навчального закладу, завдання з усіх напрямів управлінської діяльності підпорядковувати єдиній меті й за результатами досягнень оцінювати власну діяльність.

Т.М. СИДОРЕНКО, завідувач відділу загальноосвітньої підготовки НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області С.І. ДРИГУЛА, заступник директора з навчальної роботи ДНЗ «Вище професійне училище №11 м. Хмельницького

МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ЕФЕКТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ЗАСТУПНИКА З НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ В ПТНЗ Два людських винаходи можна вважати найскладнішими: мистецтво управляти й мистецтво виховувати. І. Кант ного управління навчальним закладом. Управління як предмет пізнання відоме з давніх часів. Китайський мудрець Конфуцій, коли прибував у будь-яке царство, обов’язково дізнавався, як воно управляється та постійно доводив необхідність «мудрих правителів»: «Спочатку народ необхідно зробити багатим, а потім виховувати». Проблему управління ретельно досліджували й давньогрецькі філософи, які дали поштовх для роздуму філософам усіх наступних століть. Так, Демокріт висував такі вимоги до правителя: «Будь не надто солодким, щоб тебе не проковтнули. І не надто гірким, щоб тебе не виплюнули». Поступово у філософії закріплюються два поняття «правління» і «управління». Перше – це керівництво, а друге – технологічний процес.

Навчальні заклади професійнотехнічної освіти були й залишаються демократичними закладами, навчаючи професії усіх, хто бажає її набути. Проте сьогодні ПТНЗ стали більш самостійними, а значить – і більш соціально відповідальними. Виконуючи освітні послуги, навчальні заклади професійнотехнічної освіти існують перш за все для учнів, мають своє обличчя, свою поведінку, свою манеру реагування на зовнішні «подразники», неповторну індивідуальність, можливості, здібності, уміння, компетентність й утверджують у регіонах свою конкурентоспроможність. Професійно-технічні навчальні заклади розвиваються за особливими, притаманними тільки їм, внутрішніми закономірностями, які обов’язково треба враховувати у процесі ефектив112

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Управління – це процес планування, організації, мотивації, контролю діяльності, необхідний для того, щоб сформулювати цілі педагогічного колективу та досягти їх. Добре продумане планування навчального закладу є найважливішою умовою якісного та ефективного управління, раціональної організації роботи й цілеспрямованої діяльності педагогічного колективу навчального закладу. Відповідно до визначених напрямків діяльності, заступник директора з навчальної роботи ПТНЗ разом з іншими членами адміністрації спрямовують свою роботу на вдосконалення управління навчальним закладом, визначення стратегії його розвитку, реалізацію концептуальних завдань, виконання статуту, оптимальної організації навчальновиховного процесу та здійснення внутрішньоучилищного контролю. Основними напрямами управлінської діяльності заступника директора з навчальної роботи ПТНЗ є: організація, управління і контроль за навчально-виховним процесом у ПТНЗ та об’єктивністю оцінки результатів освітньо-професійної підготовки учнів; організація перспективного й поточного планування діяльності педагогічного та учнівського колективів; координація роботи викладачів, майстрів виробничого навчання, керівника фізвиховання, завідувачів відділень та інших педпрацівників з виконання навчальних планів і програм. При здійсненні внутрішньоучилищного контролю за організацією навчально-виховного процесу в ПТНЗ варто враовувати управлінську циклограму систематичного контролю, яка дозволяє проаналізувати: на що був витрачений час; який був результат. Використання циклограми допомагає побачити внутрішні сили для ефективної діяльності навчального закладу та є потужним ресурсом по-

зитивних змін і перетворень у професійно-технічних навчальних закладах, допомогає послідовно й ефективно вести хронометраж усіх своїх справ. Циклограма систематичного контролю заступника директора з навчальної роботи ПТНЗ включає такі основні питання: - запровадження та виконання державних стандартів освіти галузей знань; - формування навчальних планів з відповідним програмнометодичним супроводженням; - планування діяльності педагогічного колективу; - інформаційне забезпечення; - налагодження системи моніторингу; - своєчасне складання розкладу навчальних занять, контрольних робіт, лабораторних, практичних робіт, тематичного оцінювання; - навчально-виховний процес у ПТНЗ: режим роботи, виконання навчальних планів, навчальних програм, результативність навчання, відвідування учнями навчальних занять, вжиття заходів з регулювання освітнього процесу; - робота з календарнотематичного планування; - розробка викладачами навчально-методичних матеріалів згідно з освітніми програмами, які реалізуються; - оформлення та ведення навчальної документації (журналів теоретичного навчання, зошитів учнів тощо); - допомога в опануванні та впровадженні інноваційних технологій навчання; - узагальнення результатів інноваційної роботи, поширення досвіду через проведення семінарів, конференцій, відкритих уроків, педагогічних рад та інших внутрішньоучилищних заходів;

113

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

- підвищення кваліфікації і атестація педагогічних працівників ПТНЗ; - організацію роботи з дотримання в навчальному процесі норм і правил охорони праці; - підбор та розстановка педагогічних кадрів; - підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників ПТНЗ; - організація наукової роботи викладачів з підготовки учнів у роботі МАН; - організація індивідуальної роботи викладачів з учнями з підготов-

СЕРПЕНЬ

1. Коригування педагогічного навантаження.

2. Складання розкладу уроків, графіку роботи навчальних груп.

3. Індивідуальні консультації для молодих і малодосвідчених педагогічних працівників.

4. Проведення заняття школи молодого викладача «Співдружність» за темою «Основа навчання – допомога».

5. Участь у проведенні батьківських зборів для батьків новоприбулого контингенту.

6. Уточнення контингенту учнів по групах.

7. Інструктаж педагогічних працівників щодо єдиних вимог оформлення ділової документації.

8. Огляд готовності навчальних кабінетів до нового навчального року.

9. Контроль за складанням поурочно-тематичних планів і програм з предметів на навчальний рік.

10. Складання графіку відвідування та взаємовідвідування уроків педагогічних працівників на новий навчальний рік.

11. Складання графіку внутрішньоучилищного контролю, розгляд на нараді викладачів.

ВЕРЕСЕНЬ

Зміст роботи

1. Затвердження поурочно-тематичного планування.

2. Завершення оформлення журналів теоретичного навчання.

3. Складання тарифікації педагогічних працівників.

4. Організація курсової перепідготовки педагогів.

5. Збір заяв педагогічних працівників на атестацію в новому навчальному році.

6. Підготовка журналів реєстрації інструктажів учнів на робочому місці в кабінетах підвищеної безпеки.

7. Планування предметної позаурочної роботи з учнями.

8. Контроль знання положень Статуту ПТНЗ та правил внутрішньоучилищного розпорядку.

9. Участь у плануванні заходів з охорони праці та життєдіяльності. Аналіз виконання вимог з охорони праці в кабінетах.

10. Підготовка до проведення конкурсу «Викладач року».

11. Проведення інструктивно-методичних нарад.

12. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

13. Підготовка до обласних та міжнародних конкурсів, конференцій.

ЖОВТЕНЬ

Місяць

ки до олімпіад, конкурсів, семінарів тощо; - проведення роз’яснювальної роботи щодо участі учнів у ЗНО, надання допомоги в реєстрації на ЗНО; - зміцнення та збереження матеріально-технічної бази, забезпечення навчальних кабінетів сучасним обладнанням, наочними посібниками й ТЗН; - координацію роботи викладачів з батьками. Для оптимальної реалізації запропонованих заходів пропонується циклограма річної роботи заступника директора ПТНЗ з навчальної роботи.

1. Перевірка правильності ведення навчально-облікової документації (журналів).

2. Затвердження графіку атестації, доведення його до відома тих, хто атестується.

3. Коригування банку індивідуальних програм роботи з обдарованими дітьми.

4. Організація науково-дослідних робіт з обдарованими учнями (підготовка до олімпіад).

5. Організація конкурсів «Кращий учень року», «Краща група року».

6. Організація роботи з підготовки учнів до ЗНО.

7. Проведення інструктивно-методичних нарад.

8. Участь у засіданні школи передового досвіду.

9. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

114

ЛИСТОПАД

1. Участь у проведенні засідання педагогічної ради.

2. Участь у підготовці тематичних годин до Дня української писемності та мови.

3. Проведення педагогічних консиліумів щодо визначення реальних навчальних можливостей учнів, організація роботи з учнями, які мають прогалини в навчанні та обдарованими дітьми.

4. Проведення олімпіад I етапу із загальноосвітніх дисциплін .

5. Організація підготовки учасників II етапу всеукраїнських олімпіад з основ наук (за результатами проведення училищних олімпіад), всеукраїнських конкурсів іменні П. Яцика, Т. Г. Шевченка.

6. Перевірка роботи предметних гуртків.

7. Складання пограм та організація предметних тижнів.

8. Проведення інструктивно-методичних нарад.

9. Вивчення роботи викладачів, які атестуються.

10. Відвідування відкритих уроків викладачів, які атестуються.

11. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

12. Підготовка документації до ДПА випускних груп.

ГРУДЕНЬ

1. Попередній аналіз підсумків успішності за I семестр.

2. Підготовка розпоряджень про закінчення I семестру та проведення методичної роботи під час канікул.

3. Перевірка діяльності училищних методичних комісій.

4. Перевірка правильності ведення навчально-облікової документації (журналів).

5. Проведення інструктивно-методичних нарад.

6. Проведення ДПА у випускних групах. Перевірка та аналіз якості знань за результатами ДПА.

7. Робота з учнями випускних груп з підготовки до ЗНО.

8. Оформлення документації учням, які закінчують навчання на диплом з відзнакою.

9. Перевірка роботи завідуючих навчальними кабінетами відповідно до їх планів роботи за I семестр.

10. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

11. Оформлення документації учнів, які закінчують навчання на диплом з відзнакою.

12. Контроль за оформленням відомостей навченості учнів за I семестр.

СІЧЕНЬ

1. Підведення підсумків перевірки групових журналів щодо виконання навчальних планів і програм, зокрема практичних, лабораторних, творчих робіт за I семестр.

2. Складання розкладу уроків, графіка контрольних, практичних, лабораторних, творчих робіт на II семестр.

3. Перевірка поурочно-тематичного планування на II семестр.

4. Коригування плану роботи закладу на II семестр.

5. Участь у батьківських зборах з питань учнівських досягнень за I семестр.

6. Аналіз стану виконання навчальних планів і програм.

7. Оформлення учнівського моніторингу.

8. Проведення інструктивно-методичних нарад.

9. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

ЛЮТИЙ

1. Допомога у зборі даних про випускників для заповнення документів про освіту.

2. Перевірка стану виконання навчальних програм і організація повторення навчального матеріалу.

3. Відвідування відкритих уроків викладачів, які атестуються.

4. Визначення рейтингу викладачів, що проходять атестацію. Участь у роботі атестаційної комісії.

5. Перевірка готовності матеріалів для ДПА.

6. Проведення інструктивно-методичних нарад.

7. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

БЕРЕЗЕНЬ

1. Проведення заходів з питань підготовки до державної підсумкової атестації.

2. Ознайомлення викладачів з інструкцією щодо проведення державної підсумкової атестації.

3. Створення робочої групи для складання плану реалізації педагогічних проблем ПТНЗ на наступний навчальний рік.

4. Перевірка журналів теоретичного навчання.

5. Оформлення атестаційних матеріалів для викладачів, які атестуються.

6. Проведення інструктивно-методичних нарад.

7. Здійснення контролю відповідно до графіка внутрішньоучилищного контролю.

КВІТЕНЬ

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

1. Підготовка до державної підсумкової атестації. Складання розкладу державної підсумкової атестації.

2. Перевірка документації з проведення ДПА. Організація проведення ДПА.

3. Проведення підсумків конкурсу «Кращий викладач року».

4. Здійснення аналізу виконання навчальних планів і програм у ПТНЗ, внесення змін до розкладу теоретичного навчання.

5. Перевірка та аналіз якості знань за результатами ДПА.

6. Проведення інструктивно-методичних нарад.

7. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

8. Аналіз участі учнів та педагогів в обласних, всеукраїнських конкурсах за 2011-2012 навчальний рік.

9. Оформлення документації учнів, які закінчують навчання з дипломом з відзнакою.

115

ТРАВЕНЬ

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

1. Моніторинг навченості учнів за рік.

2. Узагальнення заходів ПТНЗ щодо підготовки до початку нового навчального року та осінньозимового періоду.

3. Перевірка журналів теоретичного навчання щодо виконання навчальних планів і програм, дотримання єдиних вимог до ведення ділової документації.

4. Контроль за станом підготовки навчально-матеріальної бази та комплексно-методичного забезпечення предметів і професій до нового навчального року.

5. Участь у розподілі педагогічного навантаження на новий навчальний рік.

6. Проведення інструктивно-методичних нарад.

7. Підготовка звітів за навчальний рік.

8. Моніторинг педагогічної діяльності викладачів.

9. Здійснення контролю відповідно до графіку внутрішньоучилищного контролю.

10. Участь у підсумковій педагогічній раді.

11. Контроль за оформленням відомостей навченості за 2011-2012 навчальний рік.

На ефективність управлінської діяльності впливають також особистісні якості керівника (заступника директора) – такі як: спостережливість, критичність, відповідальність, самостійність, креативність, компетентність, вимогливість, громадська активність, психологічний такт. Варто оцінювати і такий показник ефективності управлінської діяльності керівника, як його здатність до самоосвіти. Характерним для самоосвіти є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку педагогів, а не тільки самовдосконалення в особистісному та професійному напрямах.

До складових самоосвіти можна віднести: самоусвідомлення та прийняття рішення щодо здійснення процесу самовдосконалення; планування та вироблення програми самовдосконалення; безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов’язаних з роботою над самим собою; самоконтроль та самокорекція цієї діяльності. Яким би компетентним, досвідченим не був керівник, він не має права зупинятися у своєму розвитку, оскільки це матиме наслідком не лише його неадекватність діловій ситуації, а й зниження конкурентоспроможності навчального закладу.

116

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА В ПТНЗ Т.І. БОДНАРУК, завідувач відділу інформаційно-видавничої діяльності та перередового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

СИСТЕМА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В ПТНЗ У СВІТЛІ СУЧАСНИХ ВИМОГ Хто стоїть на місці – той відстає Народна мудрість Народ мудрий. Упродовж віків він переконався, що стояти на місці не можна – інакше залишишся у хвості. Отже, хто не бажає такої долі, має рухатися вперед, не зупинятися, досягши якоїсь вершини, а долати інші. У цьому й полягає основна місія сучасного педагога. Від цього має відштовхуватися кожен, хто причетний до формування системи методичної роботи в навчальному закладі. Сьогодні вже мало для педагога бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного педагога передбачає готовність до застосування нових освітніх ідей, здатність постійно навчатися, бути в постійному творчому пошуку. Ці якості формуються в щоденний педагогічній праці. Сучасна методика управління навчальним закладом пропонує керівникам розробляти «Програми розвитку компетентності педагога», аби націлювати кожного й колектив у цілому на перспективу. Але в цьому питанні не досить лише поширених форм методичної роботи. Головне – розгледіти, а іноді – й відчути здатність до творчості, вчасно дати по-

штовх до активних дій, до кроків уперед. І якщо досвідчений керівник, методист зуміють розпізнати цей паросток, докладуть зусиль для його розвитку, результат перейде очікування. Загалом, методична робота в навчальному закладі – це цілісна система, заснована на досягненнях науки й передового педагогічного досвіду, на конкретному аналізі навчально-виховного процесу, це система взаємопов’язаних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагога (включаючи й заходи щодо управління професійною освітою, самовихованням, самовдосконаленням педагогів), на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу в цілому, а в кінцевому результаті – на вдосконалення навчально-виховного процесу, формування такої особистості випускника, яка не розгубиться на трудовому чи життєвому шляху через брак знань, досвіду, а вчасно знайде шляхи, способи та засоби самовдосконалення, аби бути затребуваним при будь-яких змінах – суспільних, економічних і т.д.

117

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Але перш за все ми маємо вияснити для себе, хто займається методичною роботою в ПТНЗ. Відповідь однозначна – кожен педагог. Відповідно до Положення про методичну роботу в ПТНЗ загальну організацію методичної роботи в професійно-технічному навчальному закладі здійснює директор. Безпосереднім організатором методичної роботи є методист (або заступник директора, в обов'язки якого входить організація даної роботи з педагогічними працівниками). Конкретну методичну роботу з різними категоріями педагогічних працівників відповідно до специфіки їх діяльності здійснюють заступники директора та старший майстер у межах своїх функцій.

до цілісної системи, оптимальність якої залежить передусім від єдності цілей, завдань, змісту, форм і методів роботи з педагогами, від спрямованості на високі кінцеві результати. Цей принцип дуже добре реалізується через систему роботи над єдиною методичною темою. Принцип комплексності передбачає єдність і взаємозв’язок усіх сторін і напрямів підвищення компетентності педагогів з питань: власних методик, дидактики, теорії виховання, психології, педагогічної етики та розвитку загальної культури. Принцип систематичності, послідовності, наступності, безперервності передбачає охоплення педагогів різними формами методичної роботи протягом усього навчального року, перетворення методичної роботи в частину системи безперервної освіти. Принцип творчої активізації передбачає не тільки творчий характер самої методичної роботи, але й створення в навчальному закладі такої системи роботи з педагогами, яка б забезпечувала дієве стимулювання творчих пошуків педагогів. Принцип конкретності – облік особливостей конкретного навчального закладу, педагога, диференційований підхід до педагогів. Принцип спрямованості на виділення головного, суттєвого в підвищенні кваліфікації педагогів. Даний принцип витікає з ідеї виділення провідної ланки в будь-якій діяльності для кожного моменту часу й націлює організаторів методичної роботи на постійний пошук найважливіших пріоритетних проблем і напрямків розвитку компетентності та форм роботи з педагогами. Принцип єдності теорії і практики. При всій практичній спрямованості методичної роботи цей принцип виступає одночасно проти двох небажаних крайностей: недооцінки ролі і значення теорії та надмі-

Принципи, зміст і форми організації методичної роботи в ПТНЗ За якими ж принципами будується методична робота в навчальному закладі? Принцип актуальності, зв’язку з життям, з практичною реалізацією завдань розвитку навчального закладу. Дана група принципів орієнтує організаторів методичної роботи на повний і точний облік сучасного соціального замовлення суспільства. Принцип вимагає обліку не тільки глобальних проблем сучасності, але й проблем даного колективу педагогів. Принцип науковості методичної роботи націлює керівників на досягнення відповідності системи підвищення кваліфікації педагогів сучасним науковим досягненням у різних областях. Реалізація його включає глибокий аналіз конкретного стану справ у навчальному закладі, вивчення важливих сторін особистості й діяльності педагогів. Принцип системності вимагає підходу до методичної роботи як 118

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. рної теоретичності методичної роботи, проти розриву між теорією і проблемами практики навчальновиховної роботи. Принцип оперативності, гнучкості, мобільності. Творча суть методичної роботи в умовах динамічного розвитку учнівського життя, постійна зміна обстановки, ускладнення проблем вимагає уміння оперативно та гнучко реагувати на всі зміни, перебудовувати при необхідності систему методичної роботи. Принцип колективності. Реалізується при умові розумного поєднання загальноучилищних, групових та індивідуальних, формальних і неформальних, обов’язкових і добровільних форм і видів методичної роботи та самоосвіти педагогів. Принцип створення сприятливих умов для ефективної методичної роботи, творчих пошуків педагогів. Функції методичної роботи розрізняють відносно:  загальнодержавної системи освіти, педагогічної науки та передового досвіду;  педагогічного колективу навчального закладу;  конкретного педагога. До першої групи функцій методичної роботи належать:  осмислення соціального замовлення, найважливіших вимог суспільства й держави до навчального закладу, конкретних програмнометодичних вимог, наказів, інструкцій вищестоящих органів освіти, їх сучасне і правильне доведення до кожного працівника;  впровадження досягнень передового педагогічного досвіду, досвіду педагогів-новаторів;  впровадження та використання досягнень і рекомендацій психолого-педагогічної науки;  поширення за рамки навчального закладу його кращого досвіду.

До другої групи функцій методичної роботи належать:  згуртування педагогічного колективу, перетворення його в колектив однодумців;  вироблення єдиних педагогічних правил, загальних цінностей, традицій, ритуалів і т.п.;  аналіз конкретного навчально-виховного процесу та його результатів на рівні змін знань, умінь, навичок, вихованості учнів;  попередження й подолання недоліків і труднощів у діяльності педагогів, виявлення, узагальнення та поширення внутрішнього передового досвіду, обмін цінними педагогічними знахідками;  попередження й подолання формалізму та перевантаження в педагогічній діяльності;  стимулювання масової педагогічної творчості й ініціативи педагогів;  залучення колективу до науково-дослідницької, дослідноекспериментальної роботи з актуальних проблем навчального закладу, до участі в цілеспрямованому створенні нового досвіду діяльності. До третьої групи функцій методичної роботи відносяться:  удосконалення, збагачення знань педагогів, розвиток світогляду, професійно-ціннісних орієнтацій, переконань, які відповідають завданням перебудови суспільства та освіти в умовах модернізації;  розвиток мотивів творчої діяльності;  розвиток стійких моральних якостей особистості;  розвиток сучасного, діалектичного стилю педагогічного мислення, таких його рис, як системність, конкретність, гнучкість, економічність, почуття міри і т.д.;  розвиток професійних навичок, педагогічної техніки, виконавської майстерності; 119

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  розвиток культури емоцій і вольових проявів педагога, саморегуляції у професійній діяльності (управління власними психологічними й фізіологічними станами);  формування готовності до професійної самоосвіти, самовдосконалення. Всі ці функції-завдання досвідчені, творчо працюючі керівники враховують при проектуванні методичної роботи. Зміст методичної роботи формується на основі різних джерел. Серед них:  закони, нормативні документи, інструкції, накази Міністерства освіти і науки, обласних органів освіти, які визначають завдання всієї методичної роботи;  програма розвитку навчального закладу, стандарти й базисний навчальний план, авторські альтернативні програми, підручники та навчальні посібники, які дозволяють розширити, обновити традиційний зміст методичної роботи;  нові психолого-педагогічні, психолого-фізіологічні й методичні дослідження, що підвищують науковий рівень методичної роботи;  інновації, нововведення, які по-новому розкривають зміст методичної роботи;  діагностика й прогнозування стану навчально-виховного процесу, рівня навченості, вихованості й роз-

витку учнів, які допомагають визначити методичну тему, основні завдання, проблеми методичної роботи та самоосвіти;  масовий і передовий досвід методичної роботи в навчальних закладах області, який допомагає уникнути помилок;  максимально творчий підхід до вибору змісту й організації методичної роботи. Можна виділити такі напрями підготовки педагогів до професійної діяльності:  світоглядний і методологічний;  індивідуально-методичний;  дидактичний;  виховний;  психолого-фізіологічний;  етичний;  технічний. За цими напрямками (з урахуванням їх взаємопроникнення) визначається і зміст методичної роботи. Мета, завдання та зміст методичної роботи у свою чергу визначають її форми. Форми організації методичної роботи в навчальному закладі. Форма визначається як внутрішня структура, будова та спосіб взаємодії елементів явищ. Керівництво навчальним закладом має прагнути до створення такої системи форм, яка позитивно впливає на формування взаємовідносин усередині колективу.

Структура методичної роботи Методична робота

Педагогічна рада

Методична рада

120

Методичний кабінет

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Форми методичної роботи Колективні Робота над проблемою Інновації та експеримент Педагогічна рада Методична рада Нарада при директорові Наради: оперативні; інформаційні;звітні та ін.; групові консультації Методичні об’єднання: циклові; тимчасові; обласні Семінари: - теоретичні (проблемноцільові та ін.); - семінари-практикуми; - з обміну досвідом Школи: передового педагогічного досвіду; педагогічної майстерності Клуби: “творчої педагогіки”; “творчих роздумів”

Індивідуальні Інструктування Рекомендації Співбесіда з учителем Цілеспрямоване відвідування і взаємовідвідування уроків Наставництво Індивідуальні методичні заняття Керування самоосвітою Робота зі стажистами, які: - отримали рекомендації за результатами атестації; - потребують методичної підтримки; - не мають вищої освіти (з метою підготовки до вступу до вузу) Робота з педагогами, які: - навчаються заочно в педвузах; - навчаються в магістратурі Робота з педагогами, чий досвід формується, вивчається й узагальнюється

Форми занять Традиційні Лекції Семінарські заняття Семінари-практикуми Конференції Диспути, дискусії Обмін досвідом Співбесіди Педагогічні консиліуми Консультації Відвідування та аналіз уроків і позакласних заходів з наступним аналізом та самоаналізом

Нетрадиційні Семінари-співбесіди Методичний діалог Школи педагогічної майстерності Місячники ініціативи і творчості молодих педагогів Дискусії Педагогічні ринги Методичні мости Мозковий штурм Динамічні творчі групи Соціально-педагогічні тренінги Огляд-конкурс “Нестандартний урок” Фестивалі педагогічних ідей Педагогічні КВК Ділова (рольова) гра Аналізи конкретних педагогічних ситуацій Тренінги Методичні посиденьки Захист позицій (планів, ідей тощо) Панорама досвіду (уроку) Методичний фестиваль Бесіда за круглим столом

121

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Самоосвіта

Підвищення культури

За фахом Психолого-педагогічна

Формування моделі роботи над єдиною методичною темою Хоч навчальні заклади вже мають чималий досвід організації своєї діяльності з орієнтацією на загальну методичну проблему, але чіткої і стандартної моделі організації такої роботи не існує. Визначити педагогічну проблему складно. Для цього необхідно, поперше, досконало володіти станом справ у навчально-виховному закладі, по-друге, порівнювати його з потребами практики, розвитком психологопедагогічної науки, аналізуючи результати діагностування педагогічного колективу, виявити запити, потреби та можливості педагогічного й учнівського колективів. Щоб домогтися істотних результатів під час роботи над науково-методичною проблемою, необхідно забезпечити виконання ряду умов:  обрана проблема має бути актуальною на даний момент часу, саме для даного навчального закладу, відповідати її особливостям;  проблема має бути співзвучною сучасним педагогічним ідеям;  проблема має бути комплексною, охоплювати як навчальну, так і виховну роботу;  програму роботи над проблемою має складати колегіально весь педагогічний колектив, усі педагоги мають взяти участь у її реалізації;  має бути діалектичний зв’язок єдиної загальноучилищної науково-методичної проблеми з про-

блемами, над вирішенням яких працюють педагогічні колективи області;  проблема має пронизувати всі ділянки внутріучилищної методичної роботи;  однією з умов ефективного вирішення проблеми є тематична самоосвіта педагогів;  у навчальному закладі потрібно виробити систему традицій, технологій, спрямованих на вирішення проблеми;  у ході роботи над проблемою треба постійно здійснювати аналіз проміжних результатів роботи. З урахуванням складності науково-методичної проблеми та рівня готовності педагогічного колективу навчального закладу до її реалізації, складають перспективний план роботи педагогічного колективу (орієнтовно на 3-5 років) над визначеною проблемою. У плані має бути передбачене поетапне вирішення намічених питань. Заплановані заходи вносять у перспективний і річні плани роботи закладу. Зміст роботи над проблемою може включати:  фіксацію нормативних, знаннєвих, ціннісних та інших утруднень у педагогів, учнів, керівництва закладом, які призводять до виникнення проблеми;  вивчення різноманітних джерел, літератури, їх науковий аналіз, що дозволяє визначити науковопрактичне обґрунтування вирішення подібних проблем; 122

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  вивчення існуючого досвіду роботи над аналогічними проблемами;  типологізацію засобів вирішення проблеми;  навчання педагогічного колективу управлінській рефлексії, техніці корекції суб’єктивного стану в проблемній ситуації;  побудову моделі нового виду діяльності, яка дозволяє знімати протиріччя і призводить до вирішення проблеми;  розробку необхідних дидактичних, психолого-педагогічних та інших засобів;  апробацію нової моделі діяльності;  вироблення методичних рекомендацій для всіх учасників освітнього процесу, спрямованих на вирішення проблеми та утворення нової якості. Результатами роботи над науково-методичною проблемою мають стати такі показники:  підвищення педагогічної майстерності, творчого потенціалу педагогів;  використання набутого більшістю педагогів навчального закладу;  вдосконалення змісту, форм і методів внутріучилищної методичної роботи;  високий рівень навчальних досягнень, вихованості, розвитку учнів;  сприятливий педагогічний клімат у колективі. Крім того, при плануванні методичної роботи за єдиною методичною темою, треба мати на увазі, що ця діяльність прирівнюється до науково-дослідницької, а тому має спонукати педагогів до творчого пошуку нових педагогічних технологій. Тому особливостями такої роботи є: - створення цілісної системи підвищення науково-теоретичного та

загальнокультурного рівнів педагога, його психолого-педагогічної підготовки, вдосконалення професійної майстерності, формування навичок самоосвіти; - цілеспрямована та систематична самостійна робота, у плануванні якої педагог, керуючись власними потребами, сам визначає мету, напрям, обсяг і зміст, сприяє підвищенню професійного рівня; - у ході дослідження певної науково-методичної проблеми педагог опановує навички та прийоми дослідницької діяльності шляхом вивчення різних поглядів на її розв’язання, визначає власну позицію; співпраця педагога та учня забезпечує інтенсивний розвиток інтелектуальних і творчих здібностей як педагога, так і учня, закладає фундамент для майбутньої діяльності учня, створює основи його безперервної освіти. Аналіз результатів роботи над науково-методичною проблемою здійснюється на основі: - аналізу шляхів реалізації науково-методичної проблеми; - визначення конкретних досягнень у роботі над колективною проблемою та розкриття факторів, які цьому сприяли; - виявлення упущень та аналіз їхніх причин; - узагальнення результатів вивчення стану викладання навчальних дисциплін; - розкриття зв’язку між підсумками роботи над колективною науково-методичною проблемою та якісним складом педагогічних кадрів; - аналізу використаних форм і методів науково-методичної роботи, їхньої придатності для розв’язання проблеми закладу; - аналізу остаточних результатів методичної роботи в навчальному закладі; - конкретності розроблених за наслідками роботи рекомендацій; ви123

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. значеності завдань роботи на перспективу. Вироблення алгоритму вирішення методичної проблеми Методичною службою навчального закладу розробляється алгоритм вирішення науково-методичної проблеми, який обговорюється на засіданнях методичних комісій. Первинна структура роботи над проблемою виглядає так: 1. Проведення діагностування членів педагогічного колективу.

2. Аналіз результатів діагностування, результатів організації навчально-виховного процесу, теоретичне обґрунтування вибору науковометодичної проблеми.

3. Фронтальне відвідування уроків адміністрацією з метою виявлення практичного рівня вирішення проблеми.

4. Планування роботи над науково-практичною проблемою.

5. Підготовка та проведення засідання педагогічної ради (“старт” роботи над проблемою).

6. Створення творчих груп з числа найбільш підготовлених педагогів з метою організації роботи над окремими аспектами проблеми.

7. Вивчення наявної науковометодичної літератури з проблеми.

8. Обговорення науковометодичної проблеми на зборах колективу навчального закладу.

9. Організація самоосвіти педагогічних працівників над визначеною проблемою.

10. Створення в методичному кабінеті закладу науково-методичного комплексу на допомогу педагогам (оформлення методичних папок з питань проблеми; вдосконалення схеми внутрішньоучилищного контролю; випуск методичних бюлетенів з питань науково-методичної проблеми; створення картотеки педагогічної, науково-методичної літератури з окремих питань роботи над пробле-

мою; підготовка поурочних папок з окремих предметів тощо).

11. Вдосконалення форм і змісту внутрішньоучилищної методичної роботи з урахуванням запитів педагогів під час роботи над проблемою.

12. Планування та проведення серії науково-методичних нарад з тематики проблеми.

13. Організація роботи навчальних семінарів для педагогів.

14. Організація і проведення серії відкритих уроків педагогів, які розробляють окремі аспекти проблеми (членів творчих груп).

15. Планування та проведення серії лекцій для педагогів з окремих аспектів проблеми.

16. Проведення читацьких конференцій з педагогами за літературою, в якій висвітлюються окремі аспекти проблеми.

17. Колективне обговорення статей періодики, у яких висвітлюються певні питання проблеми.

18. Виконання окремими членами педагогічного колективу науково-дослідних завдань з аспектів проблеми.

19. Організація роботи школи передового педагогічного досвіду.

20. Організація наставництва, індивідуальних та колективних консультацій для молодих педагогів та узагальнення досвіду педагогів, які досягли певних успіхів у роботі над проблемою.

21. Організація творчих звітів окремих педагогів з роботи над проблемою.

22. Вдосконалення методики аналізу відвідуваних уроків членами адміністрації з урахуванням результатів роботи над проблемою.

23. Постійне здійснення моніторингу навчальних досягнень учнів, організації внутрішньоучилищної методичної роботи, професійних досягнень педагогів тощо з окремих аспектів проблеми. Вирішення питання про стан реалізації проблеми.

124

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

24. Проведення підсумкової науково-методичної конференції (педагогічних читань, засідання педагогічної ради) з проблеми. Підготовка методичних посібників з питань проблеми.

25. Підбиття підсумків роботи, формування нових традицій навчального закладу. Усвідомивши широту та глибину змісту проблемної методичної теми, творча група з розробки перспективного плану роботи над проблемою, робить висновок, якого терміну потребує вирішення проблеми. Так спільними зусиллями розробляється перспективний план роботи над єдиною науково-методичною темою навчального закладу. Відштовхуючись від перспективного плану роботи над методичною проблемою та враховуючи тенденції й особливості кожного навчального року, беручи до уваги зміни, що відбулися й відбуваються в освіті, в профтехосвіті та в навчальному закладі, розробляються плани роботи на кожен навчальний рік і відповідно структура управління процесом роботи над проблемою. Щоб чіткіше проглядалися планові завдання, добре розробити до плану структурну таблицю шляхів реалізації проблемного питання – роботи з педагогами, учнями та батьками. Методичні комісії теж обирають тему, яка виходить із загальної, планують за нею свою роботу. А кожен педагог працює за індивідуальною методичною темою, що вирішує певні завдання чи аспекти загальної. Етапи роботи над єдиною методичною проблемою. Згідно з перспективним планом роботи за єдиною методичною проблемою перший етап – діагностичний. Оскільки в ПТНЗ ведуться діагностичні карти, які педагоги заповнюють за всіма параметрами, здійснюється самодіагностика професійного рівня педагогів, зокрема тих, які атестуються, то

стан справ з поставленої перед колективом проблеми має бути й так зрозумілим. Однак проведене анкетування педагогів може значно доповнити результати попереднього моніторингу. Таке відстеження змушує кожного педагога шукати слабкі місця у своїй роботі та шляхи їх усунення. Завдяки анкетуванню виявляється ступінь підготовки педагогічного колективу до вирішення даної проблеми. На другому етапі роботи над проблемою, як правило, здійснюється теоретичне обґрунтування науково-методичної проблеми. Педагоги працюють над літературою, яка допомагає їм подолати труднощі та упущення, виявлені під час діагностування. Методичною службою готується інформаційна методична папка, проводяться навчальні семінари за даною темою. Вивчається стан організації виробничого навчання та виховної роботи, аналізується системність у цій роботі. Дійшовши висновку про необхідність удосконалення системи роботи, методична служба вивчає теоретичні матеріали, які допоможуть надати системності в роботі підрозділів навчального закладу. Наступний етап – практичне дослідження проблеми. Зрозуміло, що це етап, який потребує найбільших зусиль і, можливо, тривалішого періоду роботи. Тому етап практичного дослідження проблеми може мати два і більше рівнів, займати два чи більше років. Останній етап – підсумковий. Наприкінці кожного етапу роботи над єдиною методичною проблемою обов’язково здійснюється аналіз роботи, накреслюються перспективи подальшої роботи й узагальнюються результати. У підсумку узагальнений результат відповідно оформляється. Він має бути відчутний, наочний і рекомендований до поширення.

125

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Вибір теми. Обґрунтування вибору. Виділення підтем, організація творчих груп

Морально-психологічна підготовка колективу до роботи за темою Планування роботи над темою Організація теоретичного навчання, вивчення наукових публікацій, передового педагогічного досвіду

Теоретичні семінари, інші форми теоретичного навчання

Самостійне вивчення першоджерел

Завдання творчих груп і методоб’єднань

Групові та індивідуальні консультації

Оформлення наочної інформації з проблеми

Організація практичної роботи з використання наукових рекомендацій та передового досвіду, апробація в навчально-виховному процесі. Спостереження та аналіз нововведень у своїй практиці

Робота творчих груп

Групові та індивідуальні консультації

Відкриті уроки та інші навчальні заняття

Відкриті виховні заходи

Організація семінарівпрактикумів

Обговорення ходу роботи, аналіз її проміжних результатів, ознайомлення з крупинками досвіду, що формується

Відкриті збори учнів

Педради, наради при директорові

Виробничі наради

Засідання методоб’єднань, взаємовідвідування

уроків

Творчі звіти педагогів

Науковопрактичні конференції, пед-

читання

Внесення корективів у плани, зміст, форми навчання і роботи колективу та окремих педагогів, творчих груп. Виявлення нового досвіду, що сформувався. Вибір об’єкта і предмета (питань) для вивчення та узагальнення. Підведення підсумків роботи над темою. Оцінювання результатів. Визначення нових перспектив колективного пошуку.

126

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. бути звітом педагога про перший етап роботи над темою. Другим етапом роботи над науково-методичною або науководослідницькою проблемою є розробка нового досвіду з урахуванням досягнень психолого-педагогічної науки і власної педагогічної практики. Результати дослідження та власні досягнення ретельно описуються, апробовуються. Завершується робота над педагогічною проблемою оформленням її у вигляді реферату, методичної розробки, посібника тощо. Працюючи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) педагог поглиблено й цілеспрямовано аналізує всі джерела науковометодичної інформації, особливо отриманої в ході курсової підготовки, участі в роботі семінарів, у процесі консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з передовим педагогічним досвідом. При цьому він набуває навичок аналізу змісту публікацій та педагогічної практики, навчається прийомам науководослідницької діяльності, вчиться оформляти й подавати результати індивідуальної роботи над темою (проблемою). Підвищенню професійної компетентності педагогів особливо сприяють заняття у школах молодого педагога, педагогічної майстерності та ін.. Постійне самовдосконалення педагогів шляхом постановки перед собою методичної проблеми (в рамках загальної) враховується при атестації педагогічного працівника, в узагальненні досвіду його роботи.

Робота педагогів над індивідуальними методичними темами. Методична робота над проблемною темою зорієнтована на особистість як педагога, так і учня, на методичну підтримку педагогічної діяльності, зростання професійної компетентності всіх учасників навчальновиховного процесу. Вибір педагогом індивідуальної теми повинен ґрунтуватися на потребі вдосконалення чи розробки ним методики навчання та виховання, теоретичного узагальнення досвіду, ліквідації прорахунків у педагогічній діяльності. Тема науково-методичної, науково-дослідницької роботи педагога розглядається й затверджується на засіданні методичного об’єднання педагогів, методичною радою навчального закладу. Якщо робота виконується спільно з науковцями ВНЗ, з яким училище працює в комплексі, то тема затверджується на засіданні його кафедри. Розпочинаючи дослідження з обраних тем, педагоги ознайомлюються з літературою з даної теми, щоб з’ясувати стан опрацювання досліджуваного питання, складають картотеку літературних джерел. Така пошукова діяльність дає змогу порівняти власний педагогічний досвід з описаним у науковій, психологопедагогічній літературі, допомагає визначити відоме та принципово нове у практичній діяльності, резерви самовдосконалення. Не варто обмежуватися лише методичним аспектом теми, важливим є також вивчення актуальних питань самого наукового предмета. Укладена картотека наукової та методичної літератури може

127

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Педагогічна рада  На основі загальноучилищного плану намічаються тема та строки проведення педради.  За 1-2 місяці призначається відповідальний за доповідь, який спільно з адміністрацією розробляє основний зміст виступу – теоретичну основу, методи нагромадження конкретного матеріалу.  Адміністрація складає план відвідання заходів, уроків, нарад.  Намічаються педагоги, здатні виступити зі співдоповідями чи представити цікавий матеріал. Алгоритм підготовки педради:  визначення цілей і завдань;  формування малої творчої групи;  відбір літератури з даного питання та підготовка первинного матеріалу силами малої творчої групи;  обговорення первинного матеріалу розширеною творчою групою, коректування цілей, завдань (заступники директора, психологічна, методична служби та ін.);  складання плану підготовки й проведення педради;  розробка анкет і проведення анкетування учнів (при необхідності – педагогів, батьків);  інформування педагогічного колективу про план і хід підготовки (всі питання педради, план проведення, література, графіки анкетування учнів, батьків, графіки відкритих уроків вивішуються заздалегідь – на початку семестру);  відвідання уроків заступниками, здійснення аналізу за певною схемою, з врахуванням поставлених цілей і завдань (4 тижні);  обговорення, обробка цифрового матеріалу силами малої творчої групи;  систематизація та підготовка остаточних матеріалів педради силами великої творчої групи;

Педагогічна рада – це постійно діючий колегіальний орган самоуправління педагогічних працівників. Її засідання проводяться з метою розгляду та вирішення основних питань навчально-виховної роботи навчального закладу. Головою педагогічної ради навчального закладу є директор (на окремих засіданнях може обиратися змінний голова). Головна мета педради – обєднати зусилля колективу у підвищенні рівня навчально-виховної роботи, використанні в практиці досягнень педагогічної науки і передового досвіду. Педрада – це консиліум педагогів-професіоналів з питань навчально-виховного процесу. Це спільне вирішення специфічних питань і педагогічних завдань, які виникають у повсякденному житті навчального закладу. Конкретна проблема, що постає перед навчальним закладом, розкривається, трансформується в порядок денний педради. Питання порядку денного:  висвітлення теорії обговорюваних питань, кращого досвіду в цій області;  стан практики навчального закладу (результати діагностики, аналіз анкет, приклади уроків і т.д.);  огляд навчально-методичного забезпечення;  рекомендації з обговорюваних питань. В технології роботи педради можна виділити чотири етапи: 1-й етап – розробка сценарію і планування; 2-й етап – підготовка до засідання; 3-й етап – засідання; 4-й етап – виконання та контроль рішень і рекомендацій педради. Етап підготовки до педради 128

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  проведення відкритих уроків відповідно до цілей і завдань педради;  обговорення питань педради на засіданнях методичного об’єднання;  підготовка питань для роботи (обговорення) в малих групах до засідання педради й під час його;  програвання ходу обговорення з керівниками малих творчих груп двічі (попереднє, підсумкове);  підготовка залу і всіх необхідних матеріалів та засобів для проведення педради;  включення в роботу психологічної служби для опитування учнів, батьків; підготовка малих творчих груп, ведучого педради;  підготовка проекту рішення педради. Після проведення педради необхідно:  заохотити педагогів, творчі групи, враховуючи вклад кожного в роботу;  сформулювати дальші цілі й завдання, що вимагають рішення. Етап проведення Початок засідання повинен бути чітким і своєчасним. Його веде директор. Тривалість педради – не більше 1-1,5 години (проте залежно від цілей і форми може бути й тривалішою). Вимоги до учасників педради:  вміти слухати, не переривати оратора;  думка кожного має бути почутою, врахованою, прийнятою до уваги;  чужа думка повинна поважатися, але при цьому треба висловити і свою;  думки та речення потрібно формулювати чітко й коротко, висловлюватися по суті питання;  доводити свою точку зору, опираючись на аналіз ситуації в навчальному закладі, факти і висновки не тільки педагогіки, але й психоло-

гії, фізіології, дефектології та інших наук;  вносити конкретні пропозиції, точно їх адресувати;  критикувати по-діловому, принципово;  не допускати емоційних сплесків, пам’ятати, що надмірні емоції різко знижують результативність обміну думками. Голова педради створює діловий, бадьорий настрій, сприятливий клімат. Він повинен бути тактовним, поважати думку кожного, володіти собою, бути кмітливим, добре розуміти зміст проблеми. Процедура прийняття рішення. Проект рішення готується заздалегідь робочою президією і ставиться на голосування. Перед голосуванням треба оголосити обговорення проекту рішення. Після голосування (відкритого) відбувається облік пропозицій про поправки, уточнення, редакції прийнятого рішення і, на кінець, проводиться голосування остаточного варіанта рішення. Недоліки традиційних педрад (“на основі доповіді”):  авторитарний стиль, перетворення педради в “інструктаж”;  поверхове обговорення питань;  слабкий зв’язок теорії з практикою, абстрактність доповідей;  майже повна відсутність самостійної діяльності учнів;  доповіді “штатних” виступаючих;  низька результативність. Пам’ятка організаторам педрад:  підготуйте письмовий порядок денний; переконайтесь, що кожен член педради отримав її напередодні;  перевірте чи готове приміщення для проведення педради; зробіть усе можливе, щоб у ньому було комфортно: зручні стільці, хороше освітлення, нормальна температура, вентиляція; 129

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  приготуйте всі необхідні матеріали для проведення педради; при необхідності розкладіть їх на стільцях чи столах, аби потім не витрачати час на їх роздачу;  попередньо розгляньте порядок денний з робочою групою; уявіть собі бажаний результат по кожному пункту порядку денного; розподіліть час за ступенем значимості кожного пункту;  починайте вчасно, заохотьте тих, хто не запізнився;  не допускайте відступи від порядку денного;

 всіх уважно слухайте; ви – єдиний, кому необхідно це зробити;  слідкуйте за невербальним спілкуванням; постарайтесь зрозуміти причини пасивності членів педради;  ведіть записи, які допоможуть аналізувати рішення проблеми;  контролюйте конфліктну ситуацію, не давайте їй перерости у ворожість;  створіть дружну атмосферу, щоб усі могли спілкуватися відкрито;  підведіть підсумки педради разом з робочою групою і розробляйте наступні кроки.

Методична рада В освітніх закладах створюються методичні ради, які організують методичну роботу педагогічного колективу. Методична рада координує всю методичну роботу, що проводиться в навчальному закладі, акумулює нові, передові ідеї і перетворює їх у життя. До методичної ради входять кращі, найбільш досвідчені педагоги, які досягли високих показників у навчанні та вихованні учнів, педагогимайстри, керівники методоб’єднань, керівники шкіл передового досвіду, кращі класні керівники. Очолює раду й несе відповідальність за її роботу заступник директора з навчально (науково)-методичної роботи (методист). Контролює роботу методичної ради директор навчального закладу. Методична рада навчального закладу реалізує завдання методичної роботи, визначені на поточний рік, бере участь у плануванні методичної роботи, спрямовує роботу предметних методичних об’єднань педагогів та шкіл передового досвіду, очолює роботу з підготовки та проведення внутрішньоучилищних педагогічних

читань і методичних конференцій, визначає та розробляє тематику доповідей на них, виходячи з місцевих умов і потреб навчального закладу, разом з бібліотекарем складає бібліографічні списки за обраними темами. Підготовлені доповіді ретельно вивчаються й рецензуються членами ради, визначаються ступінь і якість їх готовності. На основі цих доповідей рада розробляє проект рекомендацій, узагальнює та поширює передовий педагогічний досвід. Методична рада визначає проблематику та розробляє програму семінарів, практикумів з педагогами з окремих питань, визначає тематику та методичні цілі відкритих уроків, їх систему, координує терміни проведення. Засідання методичної ради проводяться двічі на семестр. Методична рада координує всю методичну роботу. Це творча лабораторія навчального закладу, яка акумулює нові, передові ідеї і перетворює їх у життя.

130

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Відкриті уроки

Бюро педагогічної інформації

Методичні об’єднання

Наставництво

Методична рада навчального закладу

Науково-практичні конференції

Виробничі наради

Всеобуч батьків Педагогічні читання

Педагогічні ради

Функції методичної ради              

Обовязки членів методичної ради

підкоряється директору; розробляє актуальні педагогічні проблеми, над якими працює весь колектив; реалізує завдання методичної роботи на поточний рік; бере участь у плануванні методичної роботи; спрямовує і контролює роботу методобєднань і шкіл передового досвіду; очолює роботу з підготовки методичних конференцій і педчитань; визначає і розробляє тематику доповідей; спільно з бібліотекарем складає біблографічні списки за обраною темою; готує і розробляє проекти рекомендацій; узагальнює і поширює передовий досвід; визначає проблему і розробляє програму семінарів, практикумів; визначає тематику й методичні цілі відкритих уроків як системи, координує строки їх проведення; розробляє стратегію вивчення і впровадження досягнень науки й передового досвіду; реалізує і втілює в життя рішення педагогічної ради



   



  

131

випуск методичного бюлетеня; оперативне інформування педагогів про новини педагогічної літератури та передовий досвід; спільне ведення училищної картотеки передового педагогічного досвіду; консультування молодих педагогів з питань навчально-виховного процесу; спостереження за роботою молодих педагогів (спільно із заступниками); регулярні виступи на засіданнях методоб’єднань, творчих груп з оглядами новинок психолого-педагогічної, методичної і спеціальної літератури; оснащення методкабінету; накопичення в ньому дидактичних та методичних матеріалів; комплектування бібліотеки педагога; консультування педагогів; повсякденна методична (групова та індивідуальна) робота; допомога педагогам у самоосвіті

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нов, науковий керівник навчального закладу. Науково-методична рада готує і планує педагогічні ради, навчальновиховні, загальноучилищні заходи, організує роботу над загальною методичною проблемою, керує вивченням, узагальненням і поширенням передового педагогічного досвіду, координує роботу кафедр і методичних об’єднань, проблемних груп, методичного кабінету та ін..

Методична рада не підмінює роботу педагогічної ради, а реалізує і втілює в життя її рішення. У багатьох навчальних закладах створені науково-методичні ради (з включенням наукових працівників), які є колективними розробниками програм розвитку, “мозковим центром” навчального закладу. До складу науково-методичної ради входять: адміністрація закладу, керівники кафедр і методоб’єднань, працівники ВНЗ та науково-дослідних уста-

Координація і розподіл функцій ради навчального закладу, педагогічної ради і науково-методичної (методичної) ради Орган Самоуправління Співуправління управління Вирішення господарсько-економічних питань. З педагогічною раРада навчального Затвердження пропозицій педагогічної ради про дою зміни в навчальних планах, про профілі трудо- З педагогічною і назакладу вої підготовки учнів, про поглиблення вивчення уково-методичною окремих предметів. радою Затвердження плану роботи навчального закладу на рік Педагогічна Визначення шляхів розвитку навчально- З науково-методичвиховного процесу. Оцінка кращого досвіду ною радою, з оргарада роботи педагогів навчального закладу, резуль- нами учнівського татів впровадження в практику досягнень педа- самоврядування гогічної науки і кращого досвіду педагогів Планування педагогічних рад, загальноучили- З педагогічною раНауковощних заходів, розгляд підсумків діагностування дою, з органами учметодична (методична) різних сторін діяльності педагогів, класних ке- нівського самоупрарівників, планування і проведення педагогічних вління рада тижнів, класно-узагальнюючого контролю, громадських оглядів знань, конкурсів і т.д.

Функції педагогічної ради Управлінські Законодавчі

Інформаційні

Індивідуально-формуючі

Дорадчі

Узагальнюючоаналітичні Розвиваючі

Колективно-утворюючі

Соціальнопедагогічні Комунікативні Інтегруючі

Мотиваційно-цільові

Координуючі

Дидактичні

Світоглядно-ідеологічні

Захисні

Активізуючі

Організаційно-виховні

Узагальнюючодіагностичні Плановопрогностичні Експертноконтролюючі Коректуючі

Методичні

Виховні

132

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Типи і форми педагогічних рад З методики підготовки і проведення За формою (традиційні)

За формою (нетрадиційні)

За складом учасників

За місцем і роллю в навчально-виховному процесі

Традиційні класичні Традиційні інтенсифіковані Нетрадиційні Доповідь з обговоренням На основі роботи проблемних груп Семінар-практикум Серія узагальнень Доповідь зі співдоповіддю Методичний день Педагогічний консиліум Творчий звіт Диспут, дискусія Ділова гра Презентація Круглий стіл Конкурс Аукціон Постійний Об’єднаний Розширений Малий Тактичний, стратегічний Стартовий, поточний, ігровий, робочий Четвертний, піврічний, річний Позачерговий За підсумками перевірок оглядів і т.п.

Орієнтовна тематика педагогічних рад Модулі ЗУНи

Рівні І Стандарти, програми, спадкоємність

ІІ

ІІІ

ІV

V

Форми і методи контролю ЗУНів (навченості)

Діагностика і попередження відставання

Формування загальнонавчальних ЗУНів

Відслідковування розумового розвитку (научуваності)

Технології на Сучасні Диференціа- Технологія освітні ція, індивіду- реконструкції комунікативнавчального ній основі техно- алізація матеріалу логії

Професійне навчання

Комплексне методичне забезпечення професій

Роль інструкційної картки у навчальному процесі

Впровадження нових виробничих технологій у навчальний процес

133

Технології Розвивальне удосконален- навчання ня управління засвоєнням навчального матеріалу Застосування інформаційнокомунікаційних технологій у формуванні й розвитку навичок та умінь

Виробнича практика – тест на готовність учня до роботи в реальних умовах виробництва

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Урок

Вимоги до сучасного уроку

Інтегровані уроки

Нетрадиційні форми уроків

Урок у розвивальному навчанні

Неурочні форми навчання

Виховання

Позаурочні форми роботи

Виховання у процесі навчання

Цілі і зміст виховання

Соціалізація в умовах навчального закладу

Виховна система навчального закладу

Класний керівник

Планування виховної роботи

Методика колективної творчої діяльності

Робота з “групою ризику”

Учнівське самоуправління

Формування учнівського колективу

Розвиток навчального закладу

Розробка програми розвитку

Освоєння сучасних освітніх технологій

Робота школи в режимі розвитку

Оптимізація навчальновиховного процесу

Школа майбутнього

Учень

Захист від педагогічних крайнощів

Особистісний підхід

Здоров'я учня

Права учня

Соціалізація учня

Педагог

Педагогічне співробітництво

Навчання без примусу

Особистість педагога

Авторські методики

Педагогічна майстерність

Батьки

Робота навчального закладу з батьками

Соціальний захист учня

Сімейне виховання

Інтеграція виховних зусиль

Соціальна педагогіка

Методичний кабінет В методичному кабінеті навчального закладу зосереджуються матеріали на допомогу педагогам: документи Міністерства освіти і науки України, матеріали щодо реалізації основних напрямів модернізації загальноосвітньої і професійної школи, матеріали на допомогу класному керівнику, педагогу з проблем самоосвіти, матеріали педагогічного досвіду, рекомендованого до впровадження, методичний бюлетень. Ці матеріали зберігаються і в базі даних ЕОМ. Окремо представлені новинки педа-

гогічної літератури, систематизована за темами та розділами картотека. При оформленні методичного кабінету, визначенні розділів, які мають бути висвітлені в ньому, підборі матеріалів до них треба думати над тим, яку допомогу нададуть ці матеріали педагогам. Адже методичний кабінет – не місце для нагромадження різноманітних матеріалів, а центр оперативної допомоги педагогу в удосконаленні його професійної майстерності.

134

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Завдання: - ознайомлення з досягненнями науки, впровадження їх у практику педагогів; - сприяння і впровадження наукової організації праці; - пропаганда наукової організації праці; - допомога педагогам у самоосвіті; - допомога у підготовці уроків

Оснащення: - столи для роботи педагогів; шафи для книг; грифельна дошка; - кінопроектор, магнітофон, відеотехніка, комп’ютерна техніка; - бібліотека, методичні матеріали; - картотека періодичних видань, літератури з передового досвіду; розробок, папок, документів

Методичний кабінет

Вимоги: - накопичення програм, рекомендацій; - інформування про наукову літературу і передовий досвід; - створення умов для самоосвіти, підготовки до занять; - систематизація наявних матеріалів; - естетичне оформлення кабінету; - заохочення всіх педагогів до методичної роботи

Форми і методи роботи: - ознайомлення педагогів з картотекою; - індивідуальна робота педагога з книгою; - наставництво, стажування, обмін досвідом; - засідання методоб’єднань педагогів; - аналіз уроків і позаурочних заходів; - проведення загальних заходів

Оформлення:

- портрети і висловлювання видатних педагогів; - куточки молодого спеціаліста, класного керівника, з атестації, з самоосвіти; - наочність з модернізації освіти; - інформаційний стенд з матеріалами про роботу над проблемою, методичними рекомендаціями з планування, циклограми; - тематичні виставки

Методичні наради Методичні наради – одна з найпоширеніших форм методичної роботи. Залежно від змісту питань, які виносяться на наради, в них можуть брати участь усі педагогічні працівники освітнього закладу або частина колективу. Наради проводяться директором та його заступниками. На методичних нарадах можуть розглядатися питання, пов’язані з різними сторонами навчально-виховного процесу. Проте методичні наради не підмінюють педагогічної ради. За своїм характером наради можуть бути інформаційними, інструктивними, звітними і т.д. Як окремий вид методичних нарад можна виділити методичні

оперативні наради. На них керівники освітнього закладу інформують педагогів про нормативні документи щодо діяльності навчального закладу, про найновішу педагогічну літературу, актуальні публікації в пресі, про окремі питання роботи колективу, які вимагають прийняття невідкладних рішень. Педагогічний консиліум. Це нарада педагогів, які працюють з даним учнівським колективом, з метою виявлення причин стану, який виник у колективі, ліквідації недоліків, що призвели до такого стану, та вироблення єдиних вимог і підходів до них у діяльності педагогів.

135

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Семінари та семінари-практикуми Теоретичні семінари є форма занять для ознайомлення педагогів з новими досягненнями науки і передового досвіду. Доповіді та виступи науковців (кураторів кафедр) мають бути доступними. До доповідей і виступів мають долучатися і висококваліфіковані педагоги. Такі семінари проводяться 2-3 рази протягом навчального року, аби не допустити перевантажень педагогів. Семінари психологопедагогічного спрямування. Учасники семінару ознайомлюються з новими досягненнями психології та педагогіки, передовим педагогічним досвідом, заявляють про свої позиції. На таких семінарах важлива атмосфера творчості, неформального спілкування, що позитивно впливає на загальну педагогічну культуру. Семінари-практикуми вимагають більш серйозної підготовки. В центрі уваги – не тільки теоретичні питання, а й практичні уміння та навички, що є важливим для підвищення професійної майстерності педагогів. Практичні заняття (практикуми). В ході таких занять розвиваються уміння застосовувати теоретичні положення до конкретних педаго-

гічних ситуацій і процесів. Практикуми можуть бути тренувального і творчого характеру, постійно діючими або разовими. Підхід до їх організації такий же, як і до семінарів. Проводяться як для всього педагогічного колективу, так і для його частини з конкретної теми, що вимагає реалізації. На основі діагностики та співбесіди, аналізу діяльності педагогів практикуми можуть бути організовані за такими темами:  відбір, систематизація і методика застосування дидактичного матеріалу;  підвищення ролі навчальних кабінетів у методичному забезпеченні навчального процесу;  підвищення якості уроку;  оволодіння технічними засобами і методика їх використання;  аналіз та розробка конкретних планів і розділів;  аналіз та розробка конкретних педагогічних ситуацій;  уміння узагальнювати свій досвід, ін. Практикуми проводяться у формі ділової (рольової) гри, педагогічного КВК, тренінгу, ін.

Методичний тиждень Проводиться тоді, коли накопичилось достатньо досягнень і педагоги проявляють бажання продемонструвати їх своїм колегам (демонструється діяльність, процес, методи, прийоми, знахідки, результат). Тиждень проводять: адміністрація, педагоги, учні та їхні батьки. Створюються: оргкомітет, творчі групи, прес-група, лабораторія форм і методів навчання, мікрогрупи педагогів для підготовки інтегрованих уроків, позаурочних заходів, групи пла-

нування, консультування, підтримки, оцінювання і стимулювання. Методичний тиждень включає різні форми методичного навчання і може проводитися на початку навчального року з метою спрямування педагогічного колективу на вирішення якоїсь важливої проблеми або в другому півріччі з метою підведення підсумків, узагальнення напрацьованого досвіду. В заздалегідь визначений тиждень проводяться заняття методичних об’єднань, творчих груп, організу136

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ються відвідування, аналіз та самоаналіз уроків, педагогічні виставки, проводяться семінари, практикуми, творчі звіти про самоосвіту, “круглі столи”, дискусії, представляється “на ділі” передовий досвід, випускаються методичні бюлетені, розробляються рекомендації щодо удосконалення

навчально-виховного процесу. Доцільно використати й допомогу методичних центрів, працівники яких можуть провести консультації з питань методики, дидактики, психології, провести психологічні практикуми, виступити як консультанти, експерти та ін.

ПОЛОЖЕННЯ про методичне об’єднання (циклову комісію) професійнотехнічного навчального закладу 4. Допомога адміністрації у вивченні стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів з предметів циклу за семестр та за рік.

5. Створення творчих груп, динамічних груп педагогів.

6. Організація та проведення відкритих уроків, позаурочних заходів, взаємовідвідування занять.

7. Обговорення новинок науково-методичної, психолого-педагогічної літератури, актуальних питань методики викладання предмета та проведення виховного заходу.

8. Обговорення та затвердження тематики науково-пошукової роботи, проблемного питання кожного педагога.

9. Підготовка методичних розробок, рекомендацій, посібників, наукових статей звітів.

10. Розробка та затвердження тематики творчих завдань, науководослідницьких робіт ліцеїстів.

11. Участь в організації І етапу всеукраїнських олімпіад. Розробка та затвердження олімпіадних завдань і звітів.

12. Заслуховування результатів самоаналізу педагогів щодо роботи над методичною проблемою та творчих звітів.

13. Розробка та затвердження плану проведення предметних тижнів.

14. Перевірка дотримання єдиних вимог до усного і писемного мовлення.

Загальні положення Методичне об’єднання педагогів створюється для організації первинної навчальної, науково-дослідної та виховної роботи, спрямованої на підвищення фахової підготовки педагога. Одним із завдань науковометодичної роботи в професійнотехнічному навчальному закладі є широке залучення педагогів до вирішення проблем демократизації внутрішнього управління, насамперед до ефективної організації та здійснення навчально-виховного процесу й детального аналізу результатів цієї діяльності. Ефективність діяльності педагогів може бути високою, якщо виконувати її в рамках науковометодичного об’єднання.

Завдання методичного об’єднання 1. Внесення пропозицій щодо розподілу педагогічного навантаження, підбору класних керівників, вихователів, керівників гуртків, спортивних секцій, розробки проектів варіативної частини річного навчального плану навчального закладу.

2. Розробка завдань тематичного оцінювання, додатків до білетів державної підсумкової атестації, фахових завдань, перевірочних робіт.

3. Розробка завдань для контрольних робіт з окремих розділів предметів, навчальної програми загалом.

137

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Дата: ____________________________________ Виконавці:

15. Підготовка атестаційних матеріалів і внесення пропозицій педраді, атестаційній комісії щодо присвоєння кваліфікації педагогу та його моральне заохочення.

________________________________ і т. д. (всього 6 засідань протягом навчального року) 3.2. Вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду.

3.2.1. Огляд науково-методичної, психолого-педагогічної літератури, складання каталогу.

3.2.2. Взаємовідвідування уроків (конкретно).

3.2.3. Участь у роботі постійно діючих обласних семінарів-практикумів (конкретно).

3.2.4. Відкриті уроки (конкретно).

3.2.5. Участь у роботі психологопедагогічних семінарів, конференцій (конкретно).

3.2.6. Вивчення досвіду педагогів, які атестуються (конкретно).

3.2.7. Представлення науковометодичних робіт педагогів на конкурс, виставку (конкретно).

4. Контроль за рівнем засвоєння учнями програмного матеріалу (з вказівкою: де, коли, як).

5. Допомога молодим педагогам (з вказівкою: яка, де, коли).

6. Практична реалізація науковометодичних рекомендацій.

7. Перелік проблемних тем педагогів. Методичне забезпечення навчального предмета, професії 1. Основна навчально-методична документація: 1.1. Програма курсу (предмета, виробничого навчання).

1.2. Календарний план.

1.3. Поурочні плани.

1.4. Дидактичний матеріал. Матеріал для здійснення контролю знань.

1.5. Тексти варіантів контрольних робіт.

1.6. Інструкції до лабораторних, практичних і контрольних робіт.

1.7. Матеріали тренувальних вправ, прикладів і завдань до екзаменів та перевірочних робіт.

Права та обов’язки керівника методичного об’єднання 1. Складає план роботи і проводить засідання НМО педагогів.

2. Організовує первинну науково-методичну роботу в НМО.

3. Несе відповідальність за своєчасне проведення контрольних робіт учнів за графіком.

4. Вносить пропозиції до методичної ради про доцільність друкування науково-методичних розробок педагога в періодичних виданнях та окремим посібником, брошурою.

5. Відповідає за індивідуальну роботу з педагогами щодо пошуку шляхів подолання певних проблем.

6. Забезпечує заповнення педагогами індивідуальних карток, за якими протягом року діагностується результативність їх педагогічної діяльності.

7. Робить висновки про діяльність педагогів, звітує перед адміністрацією та методичною чи педагогічною радою в кінці навчального року. Структура плану роботи методичного об’єднання педагогів 1. Короткий зміст роботи педагогів у минулому навчальному році, напрацювання та недоліки.

2. Проблемне питання МО, завдання на новий навчальний рік (конкретно).

3. Організаційно-педагогічні заходи: 3.1. Перше засідання Тема:___________________________ Дата: ____________________________________ Виконавці: ____________________________________

Друге засідання Тема:___________________________ 138

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

1.8. Екзаменаційні білети, тести.

1.9. Матеріали для підготовки до вступу на навчання на вищому ступені (у вищому навчальному закладі відповідного профілю).

1.10. Перелік таблиць, моделей, ТЗН та матеріалів, підготовлених з їх допомогою 1.11. Матеріали перспективного педагогічного досвіду.

1.12. Методичні рекомендації до вивчення предмета.

1.13. Методичні розробки педагогів.

1.14. Норми оцінювання навчальних досягнень учнів. Вимоги щодо дотримання єдиного орфографічного режиму.

2. Матеріали позанавчальної роботи: 2.1. Графіки проведення консультацій, гуртків, факультативів, курсів за вибором.

2.2. Графіки проведення занять з учнями, які беруть участь у науководослідницькій роботі.

2.3. Плани проведення гуртка з предмета чи професії.

2.4. Матеріали проведення вечорів, диспутів, конкурсів, зустрічей, екскурсій тощо.

2.5. Матеріали проведення олімпіад з предмета.

2.6. Рекомендована тематика рефератів, курсових робіт, доповідей.

2.7. Курсові та дипломні роботи учнів.

3. Документація предметного кабінету: 3.1. Плани роботи кабінету.

3.2. Книга обліку обладнання і навчальних посібників.

3.3. Положення про огляд-конкурс кабінету.

3.4. Звіт про роботу кабінету.

3.5. Копії заявок про виконання робіт у кабінеті.

3.6. Копії заявок на придбання ТЗН та інших необхідних матеріалів для кабінету.

3.7. Список літератури, наявної в кабінеті.

3.8. Положення про навчальний кабінет.

3.9. Правила техніки безпеки.

3.10. Перелік технічних засобів навчання та інших допоміжних засобів.

3.11. Інвентаризаційна книга кабінету. Методичне забезпечення науковометодичного об’єднання 1. Методичне забезпечення навчальних предметів і професій.

2. План роботи методичного об’єднання.

3. План роботи кабінетів, майстерень та лабораторій.

4. Матеріали відкритих заходів методоб’єднання.

5. Журнал взаємовідвідування уроків та позаурочних заходів.

6. Результативність контролю за навчальним процесом.

7. Результати контрольних робіт (з аналізом).

8. Результати олімпіад і конкурсівзахистів творчих робіт учнів, курсових та дипломних робіт (з аналізом).

9. Перелік рекомендованих для виготовлення наочних посібників, стендів, плакатів, макетів тощо. Звіт про роботу педагога над методичною проблемою 1. Прізвище, ім’я, по батькові.

2. Предмет.

3. Категорія.

4. Звання.

5. Тема проблемного питання, над вирішенням якого працює педагог.

6. Система заходів і механізм реалізації проблемного питання.

6.1. Написання науково-методичного реферату, методичних рекомендацій, науково-методичних статей, інших індивідуальних завдань з основ науки, з професії (повна назва).

6.2. Виготовлення методичного чи наочного посібника (повна назва).

6.3. Методичні розробки уроків (тема, курс, мета).

6.4. Відкриті уроки (тема, мета, курс, термін виконання).

139

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

6.5. Олімпіади, конкурси-захисти творчих робіт (курс, етап).

6.6. Факультативи (назва, курс, рік впровадження, ким впроваджений), спецкурси.

6.7. Позаурочна робота (назва заходу, курс, термін проведення).

6.8. Відвідування уроків колег (курс, предмет, дата).

6.9. Вивчення перспективного педагогічного досвіду (проблема, прізвище педагога).

6.10. Вивчення літератури з певної педагогічної проблеми (конкретно).

6.11. Доповідь на науковометодичному, психологопедагогічному семінарі (назва, дата).

6.12. Доповідь на підсумковій науково-практичній конференції училища, області (назва, дата).

6.13. Представлення методичного матеріалу на виставку творчих робіт педагогів (назва, термін виконання).

6.14. Очікувані педагогічні здобутки.

6.15. Активна участь у роботі методоб’єднання училища та області.

7. Інші види роботи (назва, мета, термін).

8. Допомога, якої потребує педагог. Критерії оцінки робочого місця педагога в навчальному кабінеті 1. Кабінет повністю забезпечений відповідно до вимог програми:  навчальною, методичною та довідковою літературою;  підручниками;  роздатковим матеріалом, наочними посібниками;  діючими технічними засобами навчання;  фонотекою та відеотекою.

2. Оформлена тематична картотека (повністю, частково).

3. Впорядковані наочні посібники та роздатковий матеріал відповідно до розділів програми.

4. Стан зберігання меблів (зразковий, добрий, задовільний, незадовільний).

5. Методичний кабінет педагога обладнаний і впорядкований.

6. На робочому місці педагога підтримується належний порядок.

7. Педагогом забезпечується дотримання належних санітарногігієнічних вимог.

Методичний супровід формування та розвитку компетентності педагога шляхом самоосвіти ному напрямку; педагоги з позитивним досвідом роботи. В індивідуальній методичній роботі використовуються такі форми роботи, як індивідуальні рекомендації, консультації, інструктування, бесіди за підсумками спостережень за роботою педагога. Можуть використовуватися індивідуальні методичні завдання, які передбачають розробку педагогом реферату, доповіді, планівконспектів уроку з певної теми програми, прочитання певної літератури тощо. Індивідуальна робота визначається на основі аналізу діяльності кожного педагога.

Індивідуальна методична робота Педагоги відрізняються один від одного рівнями теоретичної і практичної підготовки, досвідом роботи. Тому їх потреби у підвищенні своєї кваліфікації не однакові. Колективні форми роботи не в змозі врахувати інтереси кожного. Тому в навчальному закладі є обов’язковою індивідуальна робота з педагогами. При цьому можна виділити ряд категорій педагогів, робота з якими має подібну специфіку: молоді педагоги; педагоги, які отримали рекомендації за результатами атестації; педагоги, які навчаються заочно; педагоги, які потребують методичної допомоги в од140

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Робота над індивідуальною методичною, педагогічною, психологічною темою витікає з професійного інтересу педагога. Практично вся робота педагога передбачає постійне самовдосконалення, а значить, і постійне оновлення свого методичного арсеналу. Різнопланова робота педагога стимулює його інтерес до різних проблем, різних напрямків роботи, до пошуків, експериментів, досліджень. Самоосвіта педагогів У процесі колективної та індивідуальної методичної роботи здійснюється керівництво самоосвітою педагогів. Модернізація освіти вимагає створення для педагога необхідних умов для постійної самоосвіти і вдосконалення. З чого починати роботу? Початок роботи потребує чіткого визначення:  на якому рівні професійної компетентності перебуває конкретний педагог у даний час;  наскільки він здатен до зростання;  чи здатний до самоосвітньої діяльності;  якої саме методичної допомоги він потребує тощо. Некомпетентність професійна є значним недоліком у будь-якій професії, оскільки вона є причиною претензій і нарікань, тож почнемо з визначення цього терміну. Враховуючи дуже схоже трактування понять "компетенція", "компетентний", та "компетентність" у Тлумачному словнику, вважаємо найбільш точним таке трактування "Компетентність – міра відповідності знань, умінь і досвіду осіб певного соціальнофахового статусу реальному рівню складності виконуваних ними завдань і розв`язуваних проблем. На відміну від терміну "кваліфікація", включає, крім суто професійних знань і умінь, що характеризують кваліфікацію, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність до ро-

боти в групі, комунікативні здібності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати й використовувати інформацію". Оскільки урок – це головний простір для педагога й аналітичної роботи адміністрації навчального закладу, то на училищному етапі діагностики звичайний для кожного адміністратора внутрішній контроль уже є видом діагностики професійної компетентності педагогічних працівників. Адже, за словами В.О.Сухомлинського, "учитель повинен більше працювати не на уроці, а готуючись до нього". Спостереження та вивчення документації, бесіди й анкетування та їх правильний аналіз допоможуть визначити рівень майстерності педагога. Щоб проаналізувати отримані дані й визначити рівень майстерності педагога, доцільно використати критерії якісних результатів діяльності, за якими здійснити своєрідний моніторинг творчих зусиль педагога. Наступний крок – визначення утруднень педагога в навчальновиховному процесі (компетентність не означає відсутності утруднень). Труднощі найчастіше викликають зовнішні чинники, які залежать від рівня його компетентності, а значить, освітньої та моральної підготовленості до педагогічної роботи, від ставлення педагога до обраної справи, ступеня покликання та професійної придатності. Одним із найбільш ефективних засобів підвищення професійної компетентності педагога є його самоосвітня діяльність. "Самоосвіта педагога – це свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця: адаптування індивідуальних неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості". А оскільки навчити самого себе значно складніше, ніж ко141

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. гось, вона передбачає методичний супровід, який має бути багаторівневим та обов’язково – поступовим. На підготовчому етапі волику роль відіграє готовність до постійного зростання, до творчості. До усвідомлення необхідності постійної самоосвіти часто спонукає позитивна оцінка його діяльності. Головним етапом підготовки педагога до самоосвітньої діяльності вважається діагностичний. Сучасна педагогіка дає широкий спектр форм і методів діагностики рівня педагогічної майстерності (анкети, опитувальники, тести, програми), які допоможуть визначити рівень методичної підготовки педагога, педагогічної майстерності. Але самоосвітня діяльність матиме результативність тоді, коли правильно спланована (можна щодня гортати сторінки науковометодичної преси чи спеціальних сайтів Інтернету і залишатися на низькому рівні). Саме тому виключного значення надаємо програмам самоосвітньої діяльності педагога. Правильно розроблені програми, плани дадуть змогу педагогові відчути свої можливості, а, значить, зробити ще один крок далі. Часом доводиться спостерігати ситуації, коли після проведення науково-методичного семінару, педагог (навіть "вищої" категорії) висловлює думку, що захід був "аж надто науковим", що в робочому навчальновиховному процесі закладу, застосовувати пропоновані форми нереально. А педагог, який уже був обізнаний з проблемою, щиро дякував, зауважуючи, що він саме до цього етапу підійшов, і пропоновані шляхи вирішення йому допоможуть у роботі, сприятимуть самостійному творчому пошуку. За словами Сухомлинського "...немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі".

Оскільки творчість – "це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне й навіть суспільно унікальне", то кожного керівника закладу чи методиста має турбувати питання: як сформувати здібність до творчої роботи, і як підтримувати іскорку творчості, щоб вона якомога довше не загасала і давала плоди. Як кажуть, натхнення приходить у роботі. Тож, устремлінню до творчого зростання педагога знову ж таки сприяє постійна самоосвітня діяльність у поєднанні зі стимулюючими факторами. Психологи доводять, що кожна особистість потребує досягнень. Більше того, прагнення до успіху – це процес керований, а до самовдосконалення – природний, даний нам від народження. Стимулювання діяльності творчого педагога є однією з функцій адміністрації навчального закладу. Причому можна виділити зовнішні стимули, які сприяють розвитку творчої активності і є ведучими. Для педагога особливо велике значення мають такі стимули, як: повага батьків, учнів, колег, співпраця з учнями та колегами, доброзичливі стосунки з адміністрацією, підвищення кваліфікації, творча атмосфера в колективі, використання досвіду інформаційної діяльності тощо. Не останню роль серед умов, що впливають на розвиток творчої особистості відіграють моральнопсихологічні умови в навчальному закладі – відсутність конфліктів, атмосфера взаємоповаги один до одного, пошани й гордості за свою професію. Педагог завжди цінує керівника, який зуміє розгледіти його творчі здібності, підтримати і спрямувати діяльність у потрібному напрямку. Навчання педагога не може мати зупинок, перерв, як і не може закінчуватися. К.Ушинський зазначав "Учитель живе до тих пір, доки вчиться. Як тільки він перестає вчитися, в ньому вмирає вчитель".

142

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Самовдосконалення як соціальний процес базується на вимогах суспільства та професії до особистості фахівця. Причому вимоги, що пред’являються спеціалісту, повинні бути навіть вищими, ніж можливості людини, аби був простір для росту. Ще однією важливою передумовою процесу самовдосконалення є ставлення самого фахівця до вимог, що висуваються. Звісно, якщо він байдуже ставиться до них, про розвиток особистості не йдеться. Необхідно формувати самосвідомість людини як творчого професіонала. Зміст такої підготовки ґрунтується перш за все на гуманістичному уявленні про завдання професійної діяльності, бажаних якостях людини, зокрема її фахової свідомості та мислення, творчих активних дій у рамках відведеної компетенції. Структура процесу самовдосконалення складається з 4-ох етапів:  самоусвідомлення та прийняття рішення здійснювати процес самовдосконалення;  планування та вироблення програми самовдосконалення;  безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов’язаних із роботою над самим собою;  самоконтроль та самокорекція цієї діяльності. Професійне самовдосконалення педагога здійснюється через самоосвіту, активну участь у різноманітних методичних заходах, що проводяться в навчальному закладі чи в регіоні та через самовиховання. Самоосвіта педагога – це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні та поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, спрямованої на саморозвиток і самовдосконалення особистості, задоволення

власних інтересів та об’єктивних потреб освітнього закладу. Самоосвіта не повинна зводитися до відновлення знань, якими він оволодів у вузі, мова йде про ознайомлення з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошук нових напрямів у методиці та організації навчально-виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що викликають, труднощі в практичній роботі. Як же раціонально спланувати самоосвітню діяльність, щоб мати справді ефективний результат? Проблема самоосвіти педагога в контексті його професійної самосвідомості має поступальний рух. Діяльність з самоосвіти починається з діагностики власних утруднень, проблем. Проведення зовнішнього діагностування з педагогічної, методичної, психологічної підготовки педагога та спонукання до самооцінки й самоаналізу власних можливостей, якостей, результатів професійної діяльності – основна умова ефективної самоосвіти. Розглянемо, що являє собою самоосвітній процес. Загальна його характеристика має такий вигляд. З одного боку, він є керованим адміністрацією навчального закладу, з іншого – самокерованим з боку особистості. Сьогодні педагоги повинні розуміти: бути професіоналом означає бути в постійному пошуку, зростанні, розвитку. Труд педагога відрізняється високою мобільністю, надзвичайною складністю, вимагає від нього глибоких та різнобічних наукових, професійних знань, умінь, навичок, що становлять основу професійної компетентності. Підвищення професійної компетентності педагога – запорука успішного реформування системи освіти в цілому. Методика та техніка самоосвіти безпосередньо пов’язані з рів143

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  Творчий етап  Аналітико-узагальнюючий

нем сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь:  вивчати необхідну літературу та передовий педагогічний досвід;  виокремлювати з літератури, що вивчається, та передового педагогічного досвіду основні актуальні положення, факти, явища, які піднімають теоретичний і методичний рівень педагога;  відбирати з прочитаного та побаченого педагогом думки та методичні знахідки для апробації у власній педагогічній діяльності;  систематизувати й розробляти науково-методичні узагальнення;  впроваджувати досягнення психолого-педагогічної науки та педагогічної практики у власний досвід роботи з учнями. В чому полягає сутність самоосвіти? Перш за все, педагог здобуває знання з різноманітних джерел, використовує ці знання в професійній діяльності, розвитку особистості та власній життєдіяльності. Метою роботи над темами самоосвіти є систематичне підвищення педагогами свого професійного рівня. Основні завдання:  вдосконалення теоретичних знань, професійної компетентності педагога;  оволодівання новими формами, методами, прийомами навчання і виховання учнів;  вивчення та впровадження в практику перспективного педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної та психологічної наук, нових педагогічних технологій;  розвиток інноваційних процесів у закладі. Тема самоосвіти визначається, виходячи з методичної теми навчального закладу, утруднень самого педагога, специфіки його індивідуальних інтересів. Отже, алгоритм роботи педагога із самоосвіти є таким:  Підготовчий етап

етап. На результати самоосвіти позитивно впливає науково обґрунтоване планування. Пропонується кожному педагогу складати індивідуальний план самоосвіти. Якими джерелами має він користуватися? В сучасному світі існує багато різноманітних можливостей отримання знань:  книжки (наукова, науковометодична, методична, публіцистична, художня та інші літератури);  фахова періодика (газети, журнали);  Інтернет;  телебачення;  відео, аудіоінформація;  семінари, круглі столи, конференції;  майстер-класи;  курси підвищення кваліфікації;  екскурсії, театри, виставки, музеї, концерти;  заходи з обміну досвідом;  різноманітні курси, тренінги;  подорожі тощо. Форми самоосвіти: індивідуальна та колективна. Ініціатором є сам педагог, але на його самоосвіту часто впливають інші: керівники методичних об`єднань, курсів підвищення кваліфікації, які ініціюють та стимулюють діяльність педагога. Групові форми у вигляді діяльності методичного об`єднання, семінарів, практикумів тощо організуються адміністрацією. Результат самоосвіти може подаватися у формі:  доповіді, виступу на семінарі, педагогічній раді, методичному об`єднанні;  реферату;  програми;  методичного посібника;  статті до фахового видання;  дидактичного матеріалу;  науково-методичної розробки; 144

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  проекту;  методичного чи діагностичного

готовка за фахом, практичне удосконалення методів навчання та виховання учнів, вивчення результатів психологічного впливу на учнів); - постійне ускладнення змісту та форми самоосвіти; - комплексний підхід у доборі змісту й організації обраної теми із самоосвіти (крім методичних знань, вивчати інші галузі науки: педагогіку, психологію, фізіологію, культурологію, соціологію, дидактику); проявляється також у виборі форм і методів самоосвіти, в орієнтації на самостійність і активність педагога; - індивідуальний характер самоосвіти як найбільш гнучкої форми одержання знань (індивідуальний характер самоосвіти не виключає і колективних форм роботи); - гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі, регіоні (цим створюються умови, можливості для об’єктивного аналізу досягнень і недоліків у навчально-виховній роботі закладу); - створення в навчальному закладі певних умов-стимулів звернення педагогів до нових наукових досягнень і фактів передового педагогічного досвіду (цьому сприяє відвідування й аналіз відкритих уроків, демонстрація позакласної роботи з учнями, напрацювання етичних бесід; - завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (участь у семінарах, інформація на засіданні м/к, складання доповіді чи реферату, участь у педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях). Ознаки здійснення самоосвіти педагогом:  самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових, методичних знань, практичних навичок;  самоосвіта повинна бути безперервною, поповнення нових знань

кейсу тощо. З появою в роботі педагога комп’ютера та Інтернету значно підвищуються можливості педагогічної самоосвіти. Відповідно з`являються нові теми, цікаві завдання та способи їх розв’язання, нові способи самореалізації, до яких спонукають нові засоби самоосвіти:  розробка електронних уроків, посібників тощо;  розробка пакету тестового матеріалу в електронному вигляді;  розробка пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем;  комплект дидактичного матеріалу з предмета: самоосвітні, практичні, контрольні роботи;  розробка комплекту роздаткового матеріалу з предмета;  створення термінологічного словника з предметної теми, розділу;  кабінет інформаційних технологій;  розробка тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних заходів;  розробка навчальних проектів;  розробка пакету олімпіадного матеріалу для підготовки учнів;  проект особистої методичної веб-сторінки;  база даних питань і задач з предмета;  створення електронної бібліотеки творів художньої літератури за програмою;  зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога (результатом самоосвіти має стати підвищення якості навчально-виховного процесу). Умови ефективності самоосвіти: - систематичність і послідовність самоосвіти; - безперервний характер роботи (принцип безперервності виявляється в трьох напрямках: теоретична під145

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  освоєння технічних засобів навчання, сучасних засобів комунікації, засобів створення дидактичного інформаційного простору та ін. В області методики треба приділяти особливу увагу прийомам диференційованого навчання, мисленнєвої діяльності учнів, розвитку їх самостійності, практичних навичок і встановленню зв’язків урочних і позаурочних занять з предмета. Методичною радою визначаються форми підвищення професійної майстерності педагога. Ними можуть бути:  самоосвіта;  вивчення документів і матеріалів, які представляють професійний інтерес;  рефлексія та аналіз власної діяльності;  накопичення інформації з педагогіки, психології, методики, предметного змісту;  створення власної бази кращих сценаріїв уроків, цікавих прийомів і знахідок на уроці;  розробка власних засобів наочності;  самостійне проведення досліджень;  постійна робота над методичною темою, яка представляє для педагогів професійний інтерес;  розробка діагностичних процедур, завдань, тестів і проведення моніторингових замірів у режимі самоконтролю за процесом і результатом навчання;  підготовка програмної доповіді на початку навчального року і річного звіту про досягнуте – в кінці;  відвідування уроків і позаурочних заходів у колег;  персональні консультації;  співбесіда з адміністрацією;  індивідуальна робота з наставником;  виконання індивідуальних завдань під контролем і при підтримці керівника методоб’єднання;

може здійснюватися на основі попередньої підготовки педагогів;  самоосвіта повинна сприти оволодінню педагогом навичками застосування професійних знань у його практичній діяльності. Самоосвіта педагога буде продуктивною за таких умов:  у процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку;  педагог уміє визначити свої сильні та слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін;  володіє розвинутою здатністю до рефлексії (діяльності особистості, що спрямована на усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків);  програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності;  педагог є готовим до творчості;  існує зв'язок особистісного та професійного розвитку й саморозвитку. Керівництво самоосвітою здійснюється на основі аналізу діяльності всього педагогічного колективу в цілому і кожного педагога зокрема. Важливим напрямом у самоосвіті педагогів є підвищення кваліфікації, переосмислення змісту і методів роботи в умовах особистісно орієнтованого навчання, інформатизації освітнього процесу, вимог педагогічної і психологічної науки. Важливими напрямами самоосвітньої роботи з предмета можуть бути:  вивчення нових програм і підручників, усвідомлення їх особливостей і вимог;  вивчення додаткового наукового матеріалу;  проведення самостійної роботи з розв’язування задач, організації лабораторних і практичних робіт, дослідів, вправ; 146

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  розробка власної програми самоосвіти;  розробка авторського курсу і навчального посібника. Педагогічна самоосвіта здійснюється різними засобами і передбачає систематичне вивчення новинок педагогічної і психологічної, художньої літератури. Багато педагогів мають спеціальні картотеки, які допомагають знаходити необхідний матеріал. Самоосвіта дає позитивні результати тоді, коли здійснюється цілеспрямовано, планомірно й систематично. Корисно складати індивідуальний план самоосвіти. Орієнтовна схема плану самоосвітньої роботи педагога Індивідуальний план самоосвіти на ______рік Викладача (класного керівника, майстра виробничого навчання, вихователя) ПТНЗ Прізвище, ім’я, по батькові Освіта Останнє курсове підвищення кваліфікації Яку літературу вивчає протягом року Де і коли виступав за темою: Самоосвітня робота над темою: Загальна методична тема Індивідуальна тема самоосвіти Коли почато роботу над темою Коли передбачається завершити роботу над темою Цілі і завдання самоосвіти за темою Основні питання, намічені для вивчення. Етапи вивчення матеріалу Література за темою, за роками Чий досвід планується вивчити з даної теми Творча співпраця за темою самоосвіти Практичні виходи (доповіді, реферати) Вивчення передового досвіду Коли і де виступав з власним досвідом Висновки по закінченні роботи

На засіданнях методичного об’єднання обговорюються теми із самоосвіти, даються рекомендації по роботі над даною темою. Контроль за роботою – колективні виступи на педрадах, засіданнях методичного об’єднання, практичних конференціях, творчі звіти, проведення відкритих уроків і позаурочних занять з учнями з наступним самоаналізом та аналізом адміністрації навчального закладу. Виставки і звіти із самоосвіти педагогів вимагають наочної демонстрації продуктів їхньої праці (доповіді, реферати, розробки уроків, авторські програми, тести-анкети, дидактичні посібники і т.д.) та учнів (виставки учнівських зошитів, творів, дослідницьких праць, курсових та дипломних робіт, малюнків, виробів тощо). Орієнтація методичної служби на самоосвіту, саморозвиток, самовдосконалення вкрай необхідна, оскільки розширення культурного кругозору, розвиток рефлексії, здатність до самокритики – це запорука успішного розвитку професіоналізму і творчого потенціалу особистості педагога та учня. Адміністрація навчального закладу дає експертну оцінку діяльності педагога з метою стимуляції, але при цьому не повинна заважати ходу навчального процесу. Адміністрація має пам’ятати заповідь Гіппократа: “Не зашкодь!”, а педагог – слова К.Д. Ушинського: “Вчитель живе до тих пір, поки вчиться; як тільки він перестає навчатися – в ньому вмирає вчитель”. В системі внутрішньоучилищного контролю самоосвітньою діяльністю передбачаються три основні види контролю адміністрацією: Попередній контроль. Здійснюється на початку навчального року, коли педагоги готуються до нового навчального року й складають плани самоосвіти. Своєчасні поради 147

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. та рекомендації адміністрації допоможуть педагогу реально відібрати питання для самостійного опрацювання, зосередити увагу на головних напрямах свого самовдосконалення. Провідний метод контролю – співбесіди з окремими педагогами та керівниками м/к. Поточний контроль. Протягом навчального року аналізуються відвідані уроки, проведені виховні заходи, контрольні роботи тощо. Вивчається творча лабораторія педагога. Адміністрація допомагає осмислити та обґрунтувати вдалі моменти в роботі, а разом з тим – виявити недоліки, певні труднощі, проаналізувати причини їх появи. В.О. Сухомлинський писав: «На уроці я бачу перш за все, чим

живе вчитель, що він читає, яке місце в його духовному житті займає книга, як він слідкує за досягненням культури». Отже, кваліфікована допомога, надана на підставі аналізу роботи педагога, надихає його на цілеспрямовану творчу самоосвітню діяльність. Підсумковий контроль. Здійснюється наприкінці семестру чи навчального року. Частіше за все відбувається у формі бесіди з педагогами. Адже, як говорив В. Сухомлинський, "Далеко не кожен стане вченим, письменником, артистом, далеко не кожному судилося винайти порох або велосипед, але майстром своєї справи має стати кожен".

Творчий звіт  складання графіка відкритих урочних і позаурочних занять на базі кабінету даного педагога з вказівкою теми, методичних цілей, строків;  доведення інформації про намічені заходи до відома членів колективу за місяць до звіту;  підготовка й оформлення виставки про роботу педагога.

2. Оформлення матеріалів для педагогічної виставки:  опис досвіду роботи педагога, підготовлений керівництвом закладу;  план чи конспект уроку педагога з коротким поясненням керівника закладу про те, чим цінні методи і прийоми педагога на уроці або уроки в цілому;  анотована документація педагога, наприклад, тематичний план роботи предметного гуртка, виховної роботи та інші документи, що представляють інтерес;  роботи учнів, у яких відображені система чи особливість роботи педагога, творчі, гурткові роботи учнів, реферати, доповіді, графічні роботи;

Творчий звіт педагога має виглядати як честь, надана педагогу, знак уваги до його праці та особистості, і разом з тим – це форма узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду. Педагог, який виступає з творчим звітом, користується повагою в колективі, систематично досягає високих результатів у навчальній та виховній роботі, – носій передового досвіду. Проведення творчих звітів має знайти відображення в перспективному і річному планах роботи навчального закладу. До творчого звіту треба готуватися всьому педагогічному колективу. Складається план підготовки і проведення творчого звіту, призначається відповідальна особа з керівного складу, визначаються види роботи. Творчий звіт відбувається в кілька етапів.

1. Підготовчий етап. Організація ознайомлення колег з досвідом роботи педагога, узагальнення його досвіду: 148

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  набори дидактичних матеріалів, які характеризують методи і зміст роботи педагога (картки для індивідуальної роботи, варіанти диференційованих завдань, тексти для роботи з перфокартами, роздатковий, матеріал, ігри, лото тощо);  креслення, копії оригінальних наочних посібників, приладів, технічних пристроїв для навчального процесу, виготовлених самим педагогом або учнями під його керівництвом;  опис окремих вдалих заходів педагога, виконаний ним самим або кимсь із керівників (екскурсії, диспути, виховні години, вечори, збори і т. ін.);  педагогічний щоденник педагога, щоденники роботи методоб’єднань;  доповідь педагога про досвід своєї роботи з рецензією на неї;  систематизовані й розміщені на стенді матеріали з досвіду роботи педагога з текстом-поясненням і висновками;  рукописні журнали типу “Наш досвід”, які видаються в навчальних закладах або журнали методичного центру, інші періодичні видання з матеріалами педагога або про нього;  аудіо- та відеозаписи уроків чи позаурочних заходів педагога;  тематика чи матеріали педагогічних читань, конференцій з обміну досвідом, семінарів, практикумів, у яких педагог брав участь;  аналіз уроку або системи уроків педагога, виконаний керівниками навчального закладу (короткий протокол уроку, письмовий аналіз);  журнал спостережень та аналізу уроків керівниками закладу з узагальненням системи уроків даного педагога;  скарбничка передового досвіду в навчальному закладі (короткі записи про раціональні прийоми в роботі педагога та його педагогічні

знахідки, виконані керівниками навчального закладу, методоб’єднання в спеціальному журналі або на картках);  стенд з рекомендаціями профспілкового комітету (у плані: чому можна навчитися в даного педагога), виконані у вигляді плаката і складаються на основі аналізу результатів роботи педагога);  стенд “Зверніть увагу – це добре!” (з кишеньками, куди вкладаються картки з дуже коротким описом того чи іншого прийому педагога, який, на думку керівництва, може бути корисним і цікавим для всіх; записи виконуються за результатами аналізу відвіданих уроків і систематично поновлюються);  матеріали, що характеризують роботу і громадську діяльність випускників.

3. Оформлення матеріалів про передовий досвід педагога:  заголовок “З досвіду роботи __________(П.І.П. педагога);  коротка біографічна довідка, фото педагога, його учнів, спільні фото;  нагороди та інші заохочення;  відгук керівника навчального закладу про педагога;  статті самого педагога про його досвід (найбільш характерні моменти);  підсумки участі учнів в олімпіадах, конкурсах фахової майстерності;  творчі роботи учнів з короткою анотацією;  тематичні й поурочні плани педагога з власними коментарями;  доповіді, розробки бесід та інших заходів, виконані педагогом;  оригінальні наочні посібники, виконані самим педагогом або учнями, з його анотацією;  загальні результати роботи педагога: знання і вихованість учнів.

149

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

4. Підготовка виступу педагога в рамках творчого звіту:  заголовок роботи (має бути лаконічним і виражати зміст доповіді);  недоліки у знаннях учнів і причини недоліків – це вступна частина, логічний підхід до головного, мотивування доповіді;  досвід педагога щодо поліпшення прийомів і методів навчання і виховання, використання навчального предмета у виховних цілях (уроки, позакласна робота, домашнє завдання) – центральна частина, в якій наводяться факти, їх аналіз, логіка системи роботи педагога;  досягнення й недоліки – важливий не прийом, а його результати; переконливо і самокритично аналізується, що добре виходить, а що не вирішено, які є сумніви;  висновки і пропозиції (формулюються закономірності, педагогічні тлумачення, рекомендації, визначаються перспективи роботи);  попередні виступи з доповіддю на засіданнях методичного об’єднання, педагогічної, методичної рад; під час обговорення доповіді виясняються прорахунки, які треба усунути надалі; доповідь не повинна бути безликою – особистість автора має відчуватися у всій системі викладу.

5. Узагальнюючий етап (підведення підсумків):  слово про педагога (директор навчального закладу або його заступник, представник громадськості);  виступ педагога;  виступи колег, учнів, батьків;  знаки уваги до педагога. Хід творчого звіту треба продумати в деталях, щоб він не виявився складним, нудним, тяжким або розвагою. План проведення звіту треба

розписати по хвилинах, кожну його частину зробити вагомою, переконливою і повчальною. Готуючись до творчого звіту, маєте пам’ятати, що це свято думки і творчості, свято праці. Орієнтовна схема тематичного творчого звіту педагога  У зв’язку з чим виникла думка про роботу над даною темою?  Яка кінцева мета була поставлена перед початком роботи над темою?  Скільки років і в яких учнівських групах апробується дана тема?  Скільки учнів беруть участь в апробації?  В чому проявилась принципова відмінність у Вашій підготовці до уроків і в підготовці учнів?  Як удосконалювалась ваша підготовка до уроків (з врахуванням економії часу)?  Які форми і прийоми роботи з учнями на уроках змінилися? Як?  Які методи роботи з учнями переважно обирались Вами? Оцініть їх.  Чи підвищився рівень самостійності учнів на уроках? Як?  Покажіть роботу, яка проводиться, на конкретних прикладах (тематичний план, система уроків з теми, окремі уроки, роботи учнів, зошити, журнал групи, журнал самооцінки діяльності учнів певної групи, матеріали громадського огляду знань учнів тощо).  Ваша думка про ефективність роботи.  Яку літературу використали?  Які завдання ще не вирішені?  Як рекомендуєте своїм колегам впроваджувати в практику ідеї свого досвіду?

Творча група Творчі групи – це групова форма методичної роботи. Створюються

вони з найбільш досвідчених, творчо працюючих педагогів, захоплених 150

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. однією педагогічною ідеєю. Основою формування групи є добровільність, психологічна сумісність, взаємні симпатії, особиста дружба. Роль творчої групи в тому, щоб глибоко усвідомити суть методичних ідей у власному досвіді, здійснити експериментальну перевірку розроблених проектів, моделей і проаналізувати результати. Потім члени групи стають свого роду експертами, методистами з проблеми. На першому етапі педагоги вивчають теорію питання, літературу, передовий досвід, розробляють проекти дослідно-експериментальної роботи. На другому – напрацьовують досвід: відвідують уроки один одного, коректують і колективно обговорюють на засіданнях творчих груп напрацьований матеріал. На заключному етапі аналізують отриманий результат, обробляють зібрану інформацію, виступають з творчими звітами і методичними рекомендаціями перед колективом. Плани роботи творчих груп оформляються наочно. В них відображені дані про педагогів, результа-

ти діагностування, тема творчої роботи, дати проведення відкритих уроків. Результати роботи творчих груп демонструють значне зростання педагогічної майстерності і творчого завзяття педагогів. Робота творчих груп може здійснюватися як на рівні вивчення передового педагогічного досвіду, вдалої модифікації основних його ідей, так і на рівні створення нових педагогічних цінностей, відкриттів. Творчі групи можуть брати участь у наукових експериментах, керованих ученими-педагогами. Строго регламентувати діяльність творчих груп не рекомендується, оскільки це часто заважає творчим пошукам учасників. Однак надавати методичну і практичну допомогу і сприяти дослідженням адміністрація закладу та методичні служби повинні. Творчі групи – тимчасові об’єднання, а тому їх діяльність припиняється, коли досліджувана проблема вирішена. Творчі групи створюються також для підготовки і проведення педагогічних рад, конференцій, масових заходів, свят, конкурсів.

Школи передового педагогічного досвіду Школа вищої педагогічної майстерності. Об’єднує кращих педагогів з творчим ставленням до справи навчання і виховання. Робота виконується в такій послідовності: нова ідея – відкритий урок – його самоаналіз – творчий розвиток ідеї. Школа удосконалення майстерності. Працює за схемою: семінар – аналіз труднощів, вичленення і постановка проблеми – самоосвіта – практичні заняття – педагогічна діяльність зі створення творчого досвіду – аналіз. Школа становлення молодого педагога. Спрямована на вивчення технології сучасного уроку.

Школа передового педагогічного досвіду. Це складова частина методичного об’єднання педагогів, більш мобільна й оперативна. Дана форма методичної роботи використовується при наявності одного чи кількох учителів – майстрів педагогічної праці, носіїв передового досвіду і служить для передачі цього досвіду, його освоєння іншими педагогами. Учасники школи знайомляться з уроками й позаурочними заходами свого наставника, з планами його роботи та іншими методичними документами, запрошують наставника на свої уроки, спільно з ним і за його консультативною участю планують чергові уроки, виховні години тощо. Наста151

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду;  практичне оволодіння прийомами і методами навчання і виховання. Щоб сформований в освітньому закладі досвід став нормою роботи кожного, потрібно результати виконаної роботи виносити на педраду, обговорювати, після чого педрадою виноситься рішення, виконання якого є обов’язковим для всіх. Окремим педагогам надається допомога у формі взаємовідвідання уроків, уроків-показів, роботи в парах (педагог, який володіє досвідом і недосвідчений). Кожний педагог, який переймає досвід, вносить у роботу щось своє. Тому протягом року можуть бути підготовлені “книжки-розгортки”, випущені методичні бюлетені, брошури, розроблені методичні рекомендації, написана стаття до методичного журналу (всі ці матеріали збираються в електронну скарбничку. Доречною є допомога з боку адміністрації закладу, методиста обласного методичного центру. Таким чином у навчальному закладі складається система методичної роботи з формування, узагальнення і використання педагогічного досвіду.

вництво треба розглядати як дуже важливий напрям роботи досвідчених педагогів, який вимагає відповідного морального стимулювання з боку колективу закладу та громадських організацій. Школа передового досвіду – це оперативна форма практичного поширення і впровадження передового досвіду, методів праці. Вона дозволяє більш конкретно, диференційовано і своєчасно попереджувати недоліки в роботі педагогів, надавати повсякденну систематичну допомогу. Школи ППД забезпечують безперервність процесу навчання, становлення молодого педагога. Форми роботи школи ППД:  спостереження уроків;  взаємовідвідування уроків;  семінари-практикуми;  консультації керівників школи;  інструктаж;  самостійна робота педагога відповідно до плану самоосвіти і за рекомендаціями керівників школи;  ознайомлення з творчою лабораторією керівників школи ППД. Напрями роботи школи ППД:  вивчення сучасних досягнень педагогіки і психології навчання;  озброєння педагога методами педагогічних досліджень;

Здійснення методичної роботи з використанням інформаційно-комунікаційних технологій Розробка і впровадження у виробництво та навчальний процес сучасного обладнання, широке застосування комп’ютерної техніки та нових інформаційних технологій зумовили розробку нової парадигми організації навчального процесу. Сучасні тенденції реформування освіти в Україні пов’язані із введенням ступеневого навчання. Вони вимагають суттєвого підвищення ви-

мог до професійної підготовки майбутніх фахівців, робітників. Відомо, що значного підвищення ефективності навчального процесу, як на стадії подання нового матеріалу, так і на стадії контролю якості його засвоєння, можна досягти за допомогою таких нетрадиційних методів, як застосування технічних засобів навчання, телевізійної апаратури, наочних посібників, ППЗ тощо.

152

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Організація та здійснення колективної та індивідуальної методичної роботи сьогодні здійснюється з використанням інформаційних технологій. Навчальні заклади мають зовнішню мережу Internet і локальну мережу, комп’ютерні класи і т.д. Це дає можливість забезпечити якісний навчальний процес, здійснювати якісне управління закладом, навчальновиховним процесом, удосконалювати наявну систему методичної роботи ПТНЗ, поєднувати традиційний підхід до організації цієї роботи з впровадженням інформаційних технологій. Аналіз використання комп’ютерних класів у навчальному закладі Інформатизація освіти спонукає до: - удосконалення механізмів управління системою професійної освіти на основі використання автоматизованих банків даних науковопедагогічної інформації, інформаційно-методичних матеріалів, комунікаційних мереж; - удосконалення методології та стратегії відбору змісту, методів і форм навчання та виховання; - створення методичних систем професійного навчання, орієнтованих на розвиток інтернаціонального потенціалу учня; - формування вмінь самостійно набувати знання, підбирати, обробляти, передавати, зберігати інформаційні ресурси, демонструвати інформацію. Методична рада має розробляти і впроваджувати інтегровані навчальні системи, що реалізують можливості мультимедіа як найбільш популярної технології інформаційної навчальної взаємодії. Перспективним напрямком у підготовці конкурентоспроможних робітників і спеціалістів можна вважати розробку і використання web-технологій, що забезпечує реа-

лізацію інформаційної взаємодії учасників процесу в різних режимах роботи Всесвітньої інформаційної мережі. При цьому стає можливим використання інформаційного середовища науки (баз даних, обробка інформації і розповсюдження наукової інформації на основі Інтернеттехнологій) і культури (електронні бібліотеки, віртуальні музеї, художні презентації та виставки). Різноманітні педагогічні технології в професійній освіті народжують різні дидактичні концепції, відмінність індивідуально-особистісних стилів викладання та різноманітність змісту професійної освіти. Інформаційні та комунікаційні технології розглядають повний цикл навчання: починаючи зі вступу й наступної обробки освітньої інформації до її засвоєння та отримання кінцевого результату і, врешті, до корекції набутих знань та умінь. Вказана педагогічна технологія постійно вдосконалюється, розраховує на єдність змісту, форм і методів професійного навчання, що забезпечує гарантоване досягнення бажаних результатів. Віртуальний інформаційноконсультативний центр (бібліотека) – як фактор інтенсифікації навчального процесу Бурхливий розвиток новітніх інформаційних систем (ІС) і комп’ютерних технологій (КТ) призвів до істотних змін у сучасному суспільстві. Якість навчання визначає інтелектуальний потенціал суспільства, можна з упевненістю стверджувати, що без використання ІС та КТ в навчальному процесі, результати його будуть нижчими необхідного рівня. Тому сьогодні стоїть завдання формування сучасного довідковоінформаційного середовища на базі бібліотек на принципах мережевих комунікацій. В структурі віртуального інформаційно-консультативного бібліотечного центру можна створити декіль153

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ка рівнів побудови інформаційного простору серед суб’єктів інформатизації. Так, на суб’єктному рівні (першому) інформація зорієнтовується на різних користувачів, інформаційних споживачів: учнів ПТНЗ, педагогічних працівників, адміністративно-управлінського персоналу, соціальних партнерів, вищі навчальні заклади, інші ПТНЗ регіону. Другий рівень – міжсуб’єктний. Інформаційний матеріал зосереджується в бібліотечному центрі і спрямовується на побудову комунікації між різними суб’єктами інформатизації, забезпечує інформаційними ресурсами різні структурні об’єднання навчального закладу. На третьому, груповому рівні, відбувається формування інформаційної взаємодії між структурними об’єднаннями як усередині навчального закладу, так і з різними спілками поза закладом: працівниками органів управління, науковими установами Академії педагогічних наук, профільними інститутами, Департаментом професійно-технічної освіти, представниками соціальних партнерів навчального закладу, батьками, профспілками та ін. При проектуванні та розробці віртуального інформаційноконсультативного центру акцент має переноситися на необмежений механізм доступу до ресурсів бібліотек (основної (в навчальному закладі), спеціалізованих та фахових при кабінетах, майстернях і лабораторіях, віртуальних бібліотек світу). В ідеалі апаратні засоби виділеного серверу повинні забезпечувати цілодобовий безперебійний доступ до даних з боку користувачів. Централізований підхід до розробки довідково-інформаційного середовища дозволяє оптимально організувати управління освітніми процесами та попит учасників цього процесу. В локальній мережі об’єднуються всі комп’ютери, які

використовуються для доступу учнів і педагогів до ресурсів бібліотечного центру. Цими ресурсами є: екзаменаційні матеріали; завдання для проведення державних іспитів; завдання для поточного та підсумкового контролю знань учнів; методичні матеріали з дисциплін; електронні публікації; внутрішній та зовнішній сайт бібліотечного центру (або сторінка на сайті навчального закладу); оголошення; нормативні документи; внутрішня та зовнішня електронна пошта; глобальна мережа Internet. Систему автоматизації бібліотеки можна використовувати для пошуку: - Книг бібліотеки навчального закладу - Законодавчих і нормативних документів - Матеріалів періодичних видань. Бібліотечна інформаційна система виконує такі функції: - Адміністрування - Робота з каталогами - Автоматизація книговидачі - Автоматизація комплектації. Для забезпечення учнів інноваційними, дидактичними, професійно спеціалізованими матеріалами в віртуальному інформаційноконсультаційному бібліотечному центрі розміщується мережа Intranet центру: комп’ютерні варіанти навчальних програм, вимоги до лабораторних і курсових робіт та їх зразки, програмно-педагогічні засоби, власні електронні підручники та відео-уроки. Таким чином, віртуальний інформаційно-консультативний центр при бібліотеці має забезпечувати: - вивчення лекційного і практичного матеріалу учнями безпосередньо в комп’ютерних класах, майстернях, лабораторіях у процесі практичних занять та самопідготовки за допомогою інформаційних систем, пакетів прикладних програм, систем управ154

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ління базами даних, графічних систем тощо; - викладачів можливістю підвищення кваліфікаційного рівня за допомогою мультимедійних систем; - пошук інформації за допомогою різних пошукових систем. Схема інформаційного забезпечення методичної служби  Створення та діяльність служби інформації із забезпечення та задоволення інформаційного попиту педагогічних кадрів  Аналіз інформаційного попиту педагогічних кадрів  Анкетне опитування  Інтерв’ювання  Вільний діалог  Бліц-опитування  Бліц-тестування  Інформаційні дні, збір відгуків та пропозицій  Використання послуг Інтернету: - книги, методична література, газети, журнали в електронному вигляді; - навчальні комп’ютерно-педагогічні програми; - електронні бібліотеки, бази даних, інформаційні системи; - навчальні та електронні підручники, довідникові файли, довідники.  Використання інтерактивних послуг: електронна пошта, електронні телеконференції, та ін.  Використання пошукових послуг: каталоги, пошукові системи  Дистанційне підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Участь у мережевих методичних об’єднаннях  Виконання замовлень: пошук, збір, обробка, зберігання, оперативний відбір інформації  Консультування: пошук інформації в комп’ютерних мережах для вирішення творчих завдань педагогічних працівників  Інформування: про стан освітнього простору в навчальному закладі, про рівні навченості учнів та про-

фесійно-педагогічної кваліфікації педагогів  Створення банків даних педагогічної інформації. Модель інформаційного забезпеченняметодичної служби на основі ІКТ Орієнтовна структура електронного методичного кабінету Атестація Бібліотека Виставкові заходи Вихідна інформація Відеотека Внутрішній контроль Вхідна документація Діагностика Досягнення Єдина методична тема Інновації, нововведення Інформаційно-видавнича діяльність Інформаційна служба Конкурси Консультації Конференції Концепція розвитку навчального закладу Методична рада Методичний паспорт Методкомісії Навчальні технології Наради Наставництво Науково-дослідна робота Нетрадиційні форми методичної роботи Нормативна база Олімпіади Педагогічні читання Педагоги Педрада Періодика Портфоліо методиста ППД Програма розвитку інформатизації закладу Проекти Професії Сайт Семінари 155

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  Організація вивчення документів уряду, Міністерства освіти і науки, обласного управління освіти  Діагностика інформаційних потреб педагогічних працівників  Створення та систематичне поповнення довідково-пошукового апарату (каталоги, картотеки)  Організація інформаційної роботи бібліотеки, педкабінету, методкабінету  Індивідуальне інформування  Виставка нових надходжень методичної літератури  Тематична виставка  Огляд джерел інформації  День інформації  Система вибіркового поширення інформації  Вивчення реального рівня професійної компетентності педагогів (діагностування, спостереження, анкетування, бесіди, експертна оцінка, аналіз результатів діяльності)  Розробка індивідуальних планів професійного вдосконалення педагогів  Колективні форми методичної роботи  Індивідуальні форми методичної роботи  Самоосвітня робота  Впровадження передового педагогічного досвіду  Впровадження педагогічних інновацій, нових методик, систем навчання  Розробка нових технологій навчання, їх експериментальна перевірка  Розробка особистих методик навчання  Апробація та створення нових програм, підручників і посібників  Організація роботи творчих колективів педагогів  Організація роботи творчих груп педагогів  Атестація педагогічних працівників  Атестація навчального закладу

Творчі групи Творчі звіти педагогів Тижні предметів, професій Уроки Фото Школи Методична робота закладу зі створенням методичної служби, яка складається з педагогічних працівників високої інформаційної культури, дає змогу забезпечити професійну та інформаційну мобільність педагогічних працівників, успішний перехід на навчання за новими програмами та підручниками, використання широкого інформаційного поля в навчальній та виховній праці, а також в управлінсько-координуючій діяльності. Структура інформаційнометодичної роботи в ПТНЗ  Організаційно-методичне забезпечення програм розвитку ПТНЗ  Реалізація нового змісту професійно-технічної освіти  Інформаційне забезпечення педагогічних працівників  Підвищення професіоналізму педагогічних працівників  Експериментально-дослідна робота  Атестація  Прогнозування перспектив розвитку ПТНЗ стосовно нових напрямів підготовки робітників, нових технологій навчання  Осмислення теоретичного та методичного фундаменту педагогічної діяльності  Розробка конкретних програм, впровадження визначених проблем  Осмислення соціального замовлення на підготовку робітничих кадрів  Розробка змісту професійної освіти, програм предметів, виробничого навчання, практики, переліку навчально-виробничих робіт тощо  Розробка навчальних посібників, КМЗ, методичних розробок  Використання нових технологій навчання 156

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Веб-сайт навчального закладу Завдання і функції сайту: представлення навчального закладу; спілкування та обмін досвідом з колегами інших освітніх закладів; поповнення бібліотеки педагогічною інформацією; створенння відеотеки (загальноосвітніх та професійної підготовки); удосконалення навчального процесу; підготовка учнів та педагогів до активного входження в єдиний інформаційний простір та до роботи в ньому; розвиток медіакомпетентності педагогів та учнів. Оцінювання сайту: СТРУКТУРА Функціональність: електронне завантаження, працездатність; можливість вибору мови Програмна реалізація: сайт створений програмним забезпеченням (HTML, PHP, FrontPage, Dreamweaver ,ін..); створений по шаблону на Web-сервісах; створений за допомогою студій розробки Web-сайтів Зручність інтерфейсу: кнопки, панель, посилання НАПОВНЕННЯ (зміст) наявність чітко виділеного заголовку наявність емблеми ПТНЗ та інших атрибутів (гімн та ін.) грамотність оновлення інформації інформація про училище: коротка історія закладу; колектив училища; досягнення абітурієнту: чітка інформація та фото про професії; документи для вступу навчально-матеріальна база: навчальні кабінети і майстерні (фото, підписи); інші приміщення училища навчально-виробнича робота: виробниче навчання і практика; роботи учнів науково-методична робота: сучасні педтехнології, проекти та інше; на допомогу учням та викладачам контроль навчання учнів (атестація) олімпіади конкурси професійної майстерності

Програмні продукти, рекомендовані до використання МОН України (Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, 26–27, вересень 2007). «Річний план роботи загальноосвітнього навчального закладу» Включає такі режими робити: огляд та друк заходів (групування заходів за напрямками, датами, відповідальними, підсумками); контроль за виконанням заходів (завдання критеріїв відбору, друк результатів контролю за виконанням алгоритмів); оцінка ефективності управління (занесення експертних оцінок, формування звіту за конкретний період); робота з довідниками (додавання відповідальних, підсумків).

Спеціалізована програма – автоматизований розклад уроків «Автор-Школа» Призначена для автоматизованого створення розкладу занять, дозволяє оперативно змінювати розклад, знаходити потрібну заміну. В цю систему вбудовано блок контролю якості кінцевого результату. Програмний комплекс «UNIS School» Дозволяє здійснювати автоматизований облік та обробку інформації, удосконалити систему ведення 157

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. документації; забезпечити інформаційну взаємодію між відповідними рівнями системи з використанням електронних засобів зв’язку; зменшити паперові інформаційні потоки з нижньої управлінської ланки до верхньої за рахунок збільшення електронних потоків інформації; зберегти цілісність інформації на всіх етапах її обробки. Програмний комплекс «Net Школа Україна» Допомагає розв’язувати завдання менеджменту сучасного навчального закладу; дає можливість автоматизувати функції кожного з учасників навчально-виховного процесу: керівників, педагогів, учнів, батьків. Діагностично-проектуючий комп’ютерний комплекс «Універсал» Здійснює організацію та управління навчально-виховним процесом у системі проектування особистісного розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів різного типу. Передбачає діагностику всіх учасників навчально-виховного процесу (учнів, педагогів, батьків) за 53 критеріями; комплексний аналіз особистісного розвитку учнів (прогнозування, конструювання завдань та задач особистісного розвитку); проектування особистісно розвивального навчаль-

но-виховного змісту (програми, проекти, плани, сценарії тощо). Діагностично-аналітична комп’ютерна програма «ПЕРСОНАЛ» Створена для психологічної діагностики та аналізу (психометрії) особистісного розвитку кадрового складу освітніх організацій, а також для індивідуальних та групових психологічних консультацій. Для сучасної методичної служби важливо: - забезпечити інформаційну компетентність працівників (знання комп’ютерних програм, робота з інформацією в електронному вигляді, знання та вміння використовувати найефективніші методи пошуку та зберігання інформації, уміння працювати із зовнішнім інформаційним середовищем, уміння оптимально використовувати архіви інформації та ін.).

- для якісного процесу управління навчальним закладом створити інформаційне середовище, яке б відповідало певним потребам: бази даних системи мають включати інформацію про всі елементи навчального процесу; у систему має бути закладений обмін інформацією між користувачами; повинна бути можливість взаємообміну інформацією з органами управління освітою.

Впровадження медіаосвіти в навчальний процес ПТНЗ Постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року (протокол №1-7/6-150) схвалено Концепцію впровадження медіаосвіти в Україні, якою визначено етапи її впровадження: • Формування громадської ду1. Експериментальний (2010мки щодо необхідності впровадження 2013 рр.)

• Всеукраїнський експеримент медіаосвіти як підготовки дитини до з упровадження медіаосвіти – курсу ефективної взаємодії зі світом. медіакультури для старших класів.

2. Укорінення медіаосвіти і • Розробка навчальних програм стандартизація вимог (2014-2016 та організація експерименту з підгорр.)

• Широке громадське обговотовки медіапедагогів та медіапсихологів. рення результатів експерименту • Координація зусиль науковвпровадження медіаосвіти в педагогічну практику. ців та педагогів-ініціаторів.

158

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

• Розроблення та затвердження державних стандартів фахової підготовки медіапедагогів.

• Масова підготовка медіапедагогів у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти.

• Підготовка інформаційнометодичних матеріалів програмного інформаційно-комунікаційного забезпечення, відеотек, фонотек, інформаційних баз бібліотек навчальних закладів.

• Сучасні вимоги до особистості бібліотекаря.

• Запровадження медіаосвітніх курсів.

• Активізація медіаосвітніх студій різного профілю.

• Розробка та апробація варіантів курсу медіакультури з урахуванням профілів навчання.

• Організація систематичного підвищення кваліфікації педагогів з медіакультури.

3. Дальшого розвитку медіаосвіти та завершення її масового впровадження (2017-2020 рр.)

• Науково-методичне та організаційне забезпечення масового впровадження медіаосвіти в дошкільних закладах, ЗНЗ, ПТНЗ, здійснення відповідного психологопедагогічного супроводу.

• Уведення медіаосвітньої складової в навчальні програми вищої школи з гуманітарної підготовки фахівців усіх профілів.

• Розвиток матеріальнотехнічної бази всіх ланок медіаосвіти, оснащення медіапедагогів передовими інформаційно-комунікаційними технологіями.

• Активізація співпраці освітян з медіавиробниками для подальшого розширення практики медіаосвіти.

• Розроблення прикладних науково-дослідних тем з питань підвищення ефективності медіаосвіти для забезпечення супроводу її впровадження.

Сьогодні перед навчальними закладами стоять завдання: • Введення медіаосвітніх елементів у навчальні програми предметів.

• Розробка факультативних медіаосвітніх програм для підлітків.

• Впровадження курсу медіакультури з урахуванням профільного навчання.

• Активізація гурткової роботи (фото, відео, анімаційні студії, учнівські газети).

• Розробка спеціалізованих навчальних курсів для підготовки і перепідготовки фахівців медіаосвітнього профілю.

• Батьківська педагогіка з медіаосвіти.

• Створення дитячих творчих студій. Проведення фестивалів, конкурсів, проектів (у напрямку медіаосвіти).

• Налагодження живого діалогу суспільства з медіа. Виходячи з цих завдань, пропонуються такі форми медіаосвіти: 1. Медіадидактика в межах існуючих предметів.

2. Створення дидактичного інформаційного простору.

3. Спеціальні навчальні курси, гуртки, студії.

4. Перетворення бібліотек навчальних закладів у сучасні компютерні центри, в яких концентрується інформаційно-пошукова діяльність учнів.

5. Організація волонтерського (громадського) медіаосвітнього руху.

6. Курс сімейної медіаосвіти, що сприяє соціалізації дитини.

7. Медіаосвіта дорослих (безперервна) – вирівнювання досвіду поколінь.

8. Цілеспрямована освіта засобами медіа: навчальні програми; інформаційно-аналітичні програми; медіапроекти.

159

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Важливою є взаємодія служб та підрозділів ПТНЗ в інформаційнометодичному забезпеченні навчання та виховання учнів. Схематично її можна зобразити так:

Та незаперечним залишається той факт, що успішне вирішення завдань з навчання, виховання і розвитку майбутніх кваліфікованих робітників і спеціалістів у професійнотехнічних навчальних закладах значною мірою залежить від компетентності педагогічних працівників: і загальної, і професійної, і методичної, і особистісної, та від його особистіснопрофесійної позиції.

Як висловився у свій час Антон Макаренко, «… Ви можете бути з учнями сухими до останнього ступеню, вимогливими до крайності, можете навіть не помічати їх, коли вони у вас під рукою, можете байдуже ставитись до їх симпатій, але якщо ви вихлюпуєтесь роботою, знаннями, вдачею, то навіть не оглядайтеся: всі вони на вашому боці й ніколи вас не зрадять».

Додаток 1

Орієнтовна схема опису досвіду роботи педагога співвідношення. Робота щодо виконання навчального плану і програми.

7. Накопичення дидактичних засобів і їх використання. Забезпеченість уроків дидактичними засобами, їх якість, прийоми і методи використання.

8. Стан конспектів учнів (як ведуться, чи зможуть надати допомогу учням при підготовці до екзаменів, кількість самостійних робіт, перевірка викладачем). Загальний висновок. ІІ. Дані аналізу уроків 1. Кількість відвіданих уроків.

2. З яких тем проведені уроки.

3. Які прийоми і методи ведення уроків краще всього вдаються ви-

1. Загальні відомості 1. Прізвище, ім'я, по батькові, рік народження.

2. Освіта, стаж роботи, категорія за підсумками атестації.

3. Рівень знань учнів (бажано протягом кількох років у різних групах).

4. Стосунки педагога з учнями (із спостережень, бесід з іншими викладачами, анкет учнів).

5. Зацікавленість учнів предметом, висновки про рівень зацікавленості предметом, який веде педагог.

6. Стан навчальної документації, зміст і особливості поурочних планів, накопичуваність оцінок, їх 160

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. кладачу, якими засобами досягається успіх.

4. Загальний висновок про позитивний досвід проведення уроку. ІІІ. Узагальнення про самоосвіту педагога, його систему роботи за методичною темою

ІV. Висновки про стан роботи викладача V. Що з досвіду роботи можна порекомендувати для використання іншими викладачами.

Додаток 2

ПЛАН розвитку професійної компетентності ______________________________________ ( прізвище, ім’я, по батькові педагога)

№ з/п 1

Проблеми (зміст роботи) 2

Форми роз-витку проф. компетентності 3

Результат, Термін форма виконання узагальнення 4 5

Відмітка про виконання 6

План може складатися за такими основними напрямами: І. Робота з нормативними, інструктивно-методичними матеріалами. ІІ. Розвиток психолого-педагогічної культури. ІІІ. Робота з підвищення фахової компетентності.

IV. Вивчення досягнень науково-технічного прогресу.

V. Розвиток загальної культури. Аналіз виконання плану № з\п 1

Не виконані заходи 2

Причини 3

Додаток 3

Анкета „Моя самоосвітня діяльність” 1. Оцініть особистий рівень готовності навчитися самостійно здобувати нові знання (підкресліть): високий, середньо-високий, середній, низький (незадовільний).

2. Чи здійснюєте Ви самоосвітню діяльність? (Так. Ні.)

3. Які методи самоосвіти Ви використовуєте в першу чергу?__________________________________________________________________ ________________________________________________ 4. Як Ви здійснюєте самоосвіту (підкресліть)? (Цілеспрямовано в системі. Систематично. Епізодично. Не можу дати відповідь.)

5. Над якою проблемною темою чи питанням Ви працювали останнім часом? _____________________________________________________________________ __________________ 6. Яку літературу опрацювали при цьому?

161

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ___________________________________________________________________ ______________________________________________________________ 7. Виділіть основне чи ідеї одного з опрацьованих джерел ___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ ______________________________________________________________ 8. Які зміни відбулися при цьому у Вашій професійній компетентності? (вказати конкретно)___________________________________________________ Що із вивченого вже намагаєтесь використовувати в діяльності? ___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ _____________________________________________________________ 9. Які зміни (якщо вони є) спостерігаються у Вашій професійній діяльності? ___________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 10. Чого найсуттєвішого, на Ваш погляд, не вистачає Вам для здійснення повноцінної самоосвітньої діяльності?______________________________________ _____________________________________________________________________ 11. Від кого можете одержати науково-методичну допомогу в самоосвіті? _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ 12. Чи спрогнозували Ви особисте професійне зростання на 2-3 роки? Основні напрями, норми _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ 13. Ваша оцінка стану та результативності самоосвіти на день заповнення анкети (вибір від 1 до 10 балів): 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10. Прізвище, ініціали та дата заповнення _________________________________

Додаток 4

Алгоритм роботи щодо створення умов для професійного зростання педагогів  організація зустрічі з професійно відомими людьми;  курси підвищення кваліфікації;  залучення педагогів до управлінської діяльності;  науково-методичні та психолого-педагогічні семінари, тренінги;  робота бібліотеки, виставка нових бібліотечних надходжень;  допомога у видавничій діяльності;  вивчення й узагальнення досвіду роботи педагога;

І. Створення умов для розкриття потенційних можливостей:  розклад уроків згідно з науковими рекомендаціями;  тарифікаційне навантаження з урахуванням побажань та професійної компетентності педагога;  самоосвіта, надання методичного дня;  методичні об’єднання педагогів, творчі групи;

162

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  організація творчих звітів;  методична допомога;  організація спільно з науковцями науково-практичних конференцій;  спільна робота з колегами в рамках комплексу “училище – ВНЗ”;  моральне та матеріальне стимулювання. ІІ. Результативність педагогічної компетентності:

 забезпечення загальної середньої та професійної освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей учнів;  формування творчої особистості учня;  самодіагностування у правильному виборі трудового процесу;  співпраця – активне включення у процес навчання;  співроздуми педагога та учня в процесі навчання;  емоційне співчуття;  контроль навчального процесу.

 самоосвіта педагога та учня;  саморозвиток всіх учасників навчально-виховного процесу;

Додаток 5

Етапи роботи над єдиною методичною темою І. Діагностичний етап Іий№етапФорма роботи з/п

Зміст роботи

Термін, відповідальний

Мета роботи

1. ІІ. Теоретичне обґрунтування науково-методичної проблеми 2. ІІІ. Практичне дослідження проблеми (1 рівень) 3.

IV. Практичне дослідження проблеми (2 рівень) 4.

V. Підсумки роботи над проблемою 5.

Додаток 6

163

Засідання методкомісій

Проблемний семінар

Серпень Вересень

Теми мікро досліджень

Психолого-педагогічна підготовка Психологічні тренінги, семінари

Теми науковометодичних нарад

Теми педрад

Термін прове-дення

Управління процесом роботи над методичною проблемою

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Додаток 7

Шляхи реалізації єдиної методичної теми (на кожен навч. рік) Єдина методична тема:

20… -20… навчальний рік. Головний аспект проблеми: Робота з учнями

Робота з педагогами

Робота з батьками

Додаток 8

ЗВІТ педагога про роботу над методичною проблемою 1. Прізвище, ім’я, по батькові.

2. Предмет.  Категорія.  Звання.  Тема проблемного питання, над вирішенням якого працює педагог.  Система заходів і механізм реалізації проблемного питання.

3. Написання науково-методичного реферату, методичних рекомендацій, науково-методичних статей, інших індивідуальних завдань з основ науки, з професії (повна назва).

4. Виготовлення методичного чи наочного посібника (повна назва).

5. Методичні розробки уроків (тема, курс, мета).

6. Відкриті уроки (тема, мета, курс, термін виконання).

7. Олімпіади, конкурси-захисти творчих робіт (курс, етап).

8. Факультативи (назва, курс, рік впровадження, ким впроваджений), спецкурси.

9. Позаурочна робота (назва заходу, курс, термін проведення).

10. Відвідування уроків колег (курс, предмет, дата).

11. Вивчення перспективного педагогічного досвіду (проблема, прізвище педагога).

12. Вивчення літератури з певної педагогічної проблеми (конкретно).

164

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

13. Доповідь на науковометодичному, психологопедагогічному семінарі (назва, дата).

14. Доповідь на підсумковій науковопрактичній конференції училища, області (назва, дата).

15. Представлення методичного матеріалу на виставку творчих робіт педагогів (назва, термін виконання).

16. Очікувані педагогічні здобутки.

17. Активна участь у роботі методоб’єднання училища та області.  Інші види роботи (назва, мета, термін).  Допомога, якої потребує педагог.

Додаток 9

Схема опису досвіду педагога 1. Чітке визначення назви досвіду, адреси та автора його. Вже в самій назві матеріалу повинна бути чітко дана основна характеристика досвіду, галузь застосування, характер розв`язуваної проблеми (управлінська, методична, навчальновиховна).

2. Обгрунтування актуальності досвіду, його практичної значимості для підвищення якості навчальновиховного процесу в навчальному закладі. Таке обгрунтування повинно витікати з двох основних позицій: а) якою мірою даний досвід допомагає розв`язанню завдань, що стоять перед закладом на сучасному етапі; б) які типові загальні недоліки в педагогічній діяльності педагогічних працівників допомагає перебороти даний досвід.

1. Теоретична база досвіду (сучасні теоретичні ідеї і положення, які служать обгрунтуванням наукової достовірності досвіду).

2. Технологія досвіду (система конкретних педагогічних дій, організацій, зміст, форми, прийоми, методи виховання і навчання): а) постановка цілей і завдань даної педагогічної діяльності (проведення уроків, системи навчальної роботи, виховного заходу, виховної роботи в цілому і т.д.) – для того щоб, правильно визначити ефективність навчальної, виховної роботи педагога, важливо вияснити, які завдання він ста-

вить, вибираючи ті чи інші форми, методи, прийоми; б) зміст навчальної і виховної роботи (характер доказів, фактів, прикладів, що сприяють глибокому засвоєнню учнями тих чи інших світоглядних та наукових ідей) – відповідність змісту поставленим цілям і завданням; часто досвід, який вартий наслідування, являє собою не тільки знаходження якихось нових форм, методів, а й такий підбір навчальновиховного матеріалу (фактів, аргументів), який дозволяє найбільш переконливо донести до учнів потрібну ідею, положення; в) форми і методи навчальновиховної роботи, їх оптимальний вибір у відповідність з поставленими цілями і завданнями, технологія їх застосування, способи діяльності педагогів та учнів – передовий досвід навчально-виховного процесу являє собою також вдалий вибір відомих форм і методів (або вироблення нових), що дозволяє найоптимальнішим шляхом досягти мети; завдання методиста – дати оцінку педагогу, його вмінню це робити; дуже важливо описати процедуру, послідовність виділених способів педагогічної діяльності; якщо, наприклад, стосується досвід формування інтересу учнів до вивчення математики, то необхідно чітко виділити, як це досягається розкриттям боротьби наукових ідей у математиці, показом ролі математики в сучасному виробництві і т.д.; 165

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. г) організація навчально-виховного процесу, способи включення учнів у навчальну, суспільнокорисну, трудову діяльність – відповідність організації поставленим цілям і завданням; глибокий аналіз навчально-виховного процесу неможливий без глибокого проникнення в організацію діяльності учнів, яка значною мірою визначає ефективність застосованих форм, методів, прийомів роботи; яку позицію займають учні в навчальній, трудовій суспільно-корисній діяльності; хто вони: прості виконавці волі дорослих чи організатори, хазяїни своїх прав; це дуже важливо знати, розкриваючи досвід навчальної чи виховної роботи; д) зв`язок одержаних результатів з поставленими цілями, завданнями і способами діяльності педагогів та учнів: необхідно довести, що результати навчально-виховного процесу в даному навчальному закладі, в даного педагога чи групи педагогів безпосередньо залежать від того досвіду, який пропагується, – наводяться певні порівняльні дані вихованості, якості знань учнів тощо.

5. Провідна педагогічна ідея: центральна, головна думка, що витікає з досвіду і передбачає варіативність форм її застосування, Це виді-

лення головного, найсуттєвішого в діяльності автора досвіду, Як відомо, сліпе копіювання досвіду, яким би результативним він не був, нічого не дає, якщо послідовники не засвоять його головну ідею. Точне застосування іншими працівниками, в інших умовах дій авторів може привести до провалу, дискредитації найкращого досвіду. Розкрити провідну ідею досвіду – найважливіше завдання методиста, який береться за його узагальнення.

6. Результативність, умови і можливості застосування даного досвіду. В результаті узагальнення будь-якого досвіду необхідно зробити висновок про результати даних педагогічних дій, якими вони відрізняються від результатів інших у тих же умовах. При цьому необхідно дати оцінку оптимальності часу, затраченого на досягнення даних результатів, тобто дати оцінку досвіду на основі “критерію мінімуму часу». Узагальнений матеріал, природно, завершується формулюванням висновків і рекомендацій, ілюструється необхідними додатками, які підтверджують оцінку і висновок автора. Запропонована схема є орієнтовною. Не виключений більш глибокий опис окремих елементів системи навчання та виховання.

Пам`ятка педагогу, який узагальнює власний досвід 1. Уважно стежте за новинками науково-методичної літератури, ведіть бібліографію літератури, що вас цікавить.

2. Збирайте і накопичуйте матеріали, що відображають досвід вашої роботи: плани, конспекти, дидактичні посібники, учнівські твори, їхні запитання, відповіді, свої спостереження за духовним розвитком учня. Зазначайте при цьому свої сумніви і невдачі.

3. Обираючи тему для узагальнення досвіду, намагайтесь врахувати

успіхи й недоліки у вашій роботі, роботі ваших колег. Бажано взяти тему, яку ви вважаєте найбільш важливою і необхідною. Постарайтесь сформулювати її чітко й конкретно.

4. Визначте форму узагальнення. Це може бути доповідь, стаття, буклет тощо. Обов`язково систематизуйте методичні матеріали (плани, картки, схеми, види учнівських самоосвітніх вправ), супроводжуючи їх картками-поясненнями.

5. Складіть короткий план теми, напишіть за темою тези. Згадайте і 166

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. поясніть факти, які будуть використані як основа для ваших висновків. Конкретизуйте план: у ньому має бути вже ідея досвіду та логічний виклад теми.

6. Доповідь. Спочатку чернетка. Дуже стислий виступ без загальних фраз. Літературу використовуйте не для повторення вже описаного, а для поглиблення та систематизації своїх спостережень і висновків.

7. Оцінюйте критичний досвід. Розповідаючи про успіхи, не забудьте сказати про недоліки, труднощі, помилки. Головний критерій хорошого досвіду – результативність. Розкриття досвіду не цікаве, якщо в ньому не показаний ріст і розвиток учнів.

8. Матеріал намагайтесь викласти коротко, просто, логічно, уникаючи повторень.

9. Працюючи над темою, радьтесь з колективом, зі своїми колегами. Так можуть з`явитися цінні думки, необхідні факти.

10. Підберіть і оформіть додатки (схеми, картки, таблиці, роботи учнів, списки літератури тощо).

11. Пам`ятайте, що узагальнюючи педагогічний досвід, ви виконуєте важливу державну справу, сприяєте дальшому поліпшенню справи навчання і виховання, професійного становлення учнів.

Джерела 1. Закон України «Про професійно-технічну освіту».

2. Положення про організацію навчально-виробничого процесу в ПТНЗ.

3. Положення про методичну роботу в професійно-технічному навчальному закладі, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 12 грудня 2000 р. № 582.

4. Концепція розвитку професійної освіти і навчання в Україні (20102020 роки).

5. Державна цільова програма розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки.

6. Стратегія державної кадрової політики на 2012-2020 роки.

7. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2011-2021 роки.

8. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2012 року.

9. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні.

10. Ковганич. Робота педколективу над науково-методичною проблемою // Завуч. - №19 (241), липень, 2005. – С. 19-22.

11. Г. Мізюліна, Є. Степанов, Н. Лебедєва та ін. Освітня програма „Школа самовираження особистості учня”// Підручник для директора. - № 11-12, 2005. – С. 15-34.

13. Є.М. Павлютенков, В.В. Крижко. Організація методичної роботи. – Харків: Видавнича група „Основа”, 2005. – 79 с.

14. Єрмаков І. Проектний підхід у школі життєвої компетентності // Підручник для директора. - № 9-10, 2005. – С. 34-35.

15.І.П. Нікітіна, Ю.О. Нікітін, В.В. Шліхова. Шкільне методичне обєднання.

– Харків: видавнича група „Основа”, 2005. – 159 с.

16.Маслов В.І. та ін. Система інформації та комп’ютерні технології в управлінні школою. – К.: ІЗМН, 1996. – 80 с.

17.Н. Гончарова. Програма розвитку колективу, суть і функції її планування // Підручник для директора. - № 11-12, 2004. – С. 97- 104.

18.Н. Кононенко. Робота над науково-методичною проблемою // Завуч. - №3 (225), січень, 2005. – С. 12-14.

167

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

19.Освітній менеджмент: Навчальний посібник / За ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки. – К.: Шкільний світ, 2003. – 400 с.

20.Педагогічна діагностика // Завуч. - №10 (232), квітень, 2005. – С. 16-17.

21.Робота педагогічного колективу над науково-методичною проблемою // Завуч. - №19 (241), липень 2005. – С. 19-21.

22.Сушенцева Л.Л. Традиційні і нетрадиційні форми організації методичної роботи в професійно-технічному училищі: Методичні рекомендації. – Кривий Ріг, 1998. – 46 с.

23.Форми методичної роботи // Завуч. - №8 (230), березень, 2005. – С. 2-20.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ ТА ВИДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Навчально-методичний посібник – навчальне видання з методики викладання навчальної дисципліни, яке, крім викладу навчального матеріалу, містить методичні вказівки та рекомендації щодо викладання дисципліни або організації самостійної роботи учнів, розвитку та виховання особистості. Хрестоматія – навчальне видання літературно-художніх, історичних, наукових, мистецьких чи інших творів або їх частин, які є об'єктом вивчення певної навчальної дисципліни або виховання особистості відповідно до офіційно затвердженої навчальної програми (різновид – книга для читання). Словник для учнів – довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слова, словосполучення, фрази, терміни, поняття, знаки, імена тощо), доповнених відповідними довідковими даними. Енциклопедія – навчальне видання довідкового характеру, яке містить упорядкований перелік відомостей, сукупність наукових знань з широкого кола питань. Популярність викладу, розрахована на широке коло читачів, має поєднуватися з науковою чіткістю та логікою викладення матеріалу, без авторського тлумачення. Неприпустиме недбале, наближене, однобічне висвітлення

Визначення навчально-методичної літератури Всі види навчально-мето-дичної літератури мають відповідати затвердженому навчальному плану навчального закладу, теми повинні текстологічно й за змістом збігатися з робочою навчальною програмою. Джерела оформляються відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис». Загальні джерела виносяться у кінець навчального видання, розділені на основні та додаткові. Підручник – основне навчальне видання із систематизованим викладом дисципліни, що відповідає офіційно затвердженій навчальній програмі. Навчальний посібник – навчальне видання, яке доповнює або частково замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його підрозділу. Навчально-наочний посібник – навчальне образотворче видання матеріалів, які містять ілюстративнонаочні матеріали, що сприяють вивченню і викладанню дисципліни, засвоєнню її змісту.

168

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. явищ і фактів. Цим енциклопедії відрізняються від інших видів наукових видань, у яких такі матеріали можуть наводитися в авторській концепції. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних і просторічних слів, вставних слів та зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень. Довідник – навчальне видання довідкового характеру, яке містить упорядкований предметний матеріал, узагальнені, стислі відомості з певних галузей науки, професій тощо. Практикум – навчальне видання практичних завдань і вправ, що сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок, їх систематизації та узагальненню, перевірці якості їх засвоєння (різновиди – збірник задач і вправ, тестові завдання, збірники текстів диктантів і переказів, інструкції до лабораторних і практичних робіт, робочі зошити, дидактичні матеріали). Методичні рекомендації – навчальне видання для учнів з методики засвоєння навчальної дисципліни. Тексти лекцій – навчальне видання, яке містить повний виклад лекційного матеріалу до затвердженої навчальної дисципліни (всіх лекцій або змістового блоку). Альбом – книжкове або комплектне аркушеве образотворче видання. Атлас – альбом зображень різних об’єктів (карти, креслення, малюнки та ін.), що пропонується з метою навчання або практичного виконання. Педагогічний програмний засіб – програмна продукція, яка використовується у комп’ютеризованих системах освіти як засіб навчання чи виховання учнів. Навчально-методичний комплекс – навчальне видання на допомогу учням у навчанні з викладом

основного змісту та завдань лекційних і практичних занять. Робоча навчальна програма – нормативний документ навчального закладу, що містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми і засоби поточного та підсумкового контролю. Навчальна програма – навчальне видання, яке визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення певного навчального предмета, курсу, дисципліни, розвитку і виховання особистості відповідно до вимог державних стандартів освіти та навчальних планів.

Вимоги до структури навчально-методичних видань Підручник Структура ЗМІСТ (назви розділів у точній відповідності до затвердженої навчальної програми). Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті, без скорочень. Позначення ступенів рубрикації («частина», «розділ») пишуться в один рядок з відповідними заголовками й відділяються від них крапкою. Всі заголовки у змісті починаються з прописної літери без крапки на кінці. ВСТУП (передмова):  роль і значення дисципліни (виду занять) у підготовці фахівця,  місце даного курсу (його частин) серед інших дисциплін,  формулювання основних завдань, що стоять перед учнем при вивченні навчальної дисципліни. ОСНОВНИЙ ТЕКСТ – дидактично та методично оброблений і систематизований автором навчальний матеріал. Викладення матеріалу в навчальній книзі повинно відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю.

169

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Композиція підручника, подання термінів, прийоми введення до тексту нових понять, використання засобів наочності повинні бути спрямовані на те, щоб передати учневі певну інформацію, навчити його самостійно користуватися книгою, захопити його, викликати інтерес до предмета, що вивчається. ПИТАННЯ, тести для самоконтролю та контролю засвоєння знань:  розміщуються наприкінці кожної структурної частини (глави, параграфа),  сприяють формуванню практичних прийомів і навичок логічного мислення. У ході виконання контрольних завдань бажано передбачити використання обчислювальної техніки, аудіовізуальних засобів навчання, забезпечити умови обов’язкового використання нормативної та довідкової літератури. ОБОВ’ЯЗКОВІ ТА ДОДАТКОВІ ЗАВДАННЯ (для самоперевірки), ПРИКЛАДИ Під час написання навчальних книг необхідно орієнтувати учня на активну пізнавальну діяльність, самостійну творчу працю та вміння розв’язувати задачі, виконувати завдання. У кожному підручнику, посібнику мають бути приклади, питання, задачі, завдання. Вибір виду ілюстрацій залежить від мети, яку ставить перед собою автор. Можна сформулювати такі загальні рекомендації авторам щодо ілюстрування навчальних книг: - ілюстрації мають використовуватися тільки в тих випадках, коли вони розкривають, пояснюють або доповнюють інформацію, що міститься в книзі (наявність їх дозволяє авторам передати більш чітко, точно та образно програмні матеріали); - вигляд ілюстрацій має відповідати ступеню підготовленості учнів (для учнів молодших курсів ілюстра-

ції мають відрізнятися більшою образністю, ніж ілюстрації для учнів старших курсів); - під час підготовки ілюстрацій потрібно враховувати можливості відтворення їх типографією й інші фактори (на цьому етапі важливою є спільна робота автора та редактора; автор має чітко уявляти, як виглядатиме майбутнє видання); - ілюстрації у вигляді схем не повинні повторювати матеріалу основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає читача від засвоєння теми; - подані в підручниках та посібниках технічні креслення, що пояснюють будову та принципи роботи машин, їх механізмів і вузлів, не повинні містити малозначущих подробиць; - однотипні ілюстрації в підручнику мають бути виконані однією технікою; - при поданні статистичних даних доцільно використовувати графіки й діаграми, які є ефективним засобом передачі інформації між величинами та явищами, що вивчаються; - доцільно використовувати кольорові ілюстрації, які не тільки збагачують інформацію, а й акцентують увагу читачів на основних ідеях ілюстрованого матеріалу. ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо) АПАРАТ для орієнтації в матеріалах книги (покажчики, списки) Покажчики є обов’язковим структурним елементом підручників і навчальних посібників. Вони полегшують користування книгою. До предметного покажчика необхідно включати основні терміни та поняття, що зустрічаються в книзі, а до іменного – прізвища та ініціали тих осіб, відомості про яких можна знайти у виданні. Поруч з терміном у предметному покажчику (або прі170

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. звищем в іменному) через кому проставляються номери сторінок, на яких цей термін або прізвище зустрічаються. Терміни у предметному покажчику (та прізвища в іменному) пишуться в один стовпчик і розташовуються строго в алфавітному порядку. Групу термінів або прізвищ, які починаються з однієї літери, відділяють від наступної групи пробілом. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ У підручниках (навчальних посібниках) мають бути наведені джерела, з яких отримано фактичний матеріал, що вказуються у відповідних посиланнях та бібліографічному списку. В підручниках (посібниках) необхідно використовувати лише дані, допущені до опублікування у відкритому друці. В розділі бібліографії (підручника, посібника) необхідно вказати основну використану та рекомендовану літературу для поглибленого вивчення курсу. Бібліографічні посилання даються на останнє видання даного твору або зібрання творів. ДОДАТКИ є важливим засобом збагачення змісту навчальної книги. У вигляді додатків доцільно давати різні матеріали, що доповнюють або ілюструють основний текст. Додатки за своїм характером та змістом повинні стосуватися всієї книги в цілому або її окремих частин, а не окремих часткових питань. Не допускається включати додатки, що не мають безпосереднього відношення до теми книги. Посібники Структура ЗМІСТ (назви розділів у точній відповідності до затвердженої навчальної програми). ВСТУП (передмова) – яку частину навчальної дисципліни розкриває посібник, які теми повністю, які – частково. ОСНОВНИЙ ТЕКСТ

ПИТАННЯ, ТЕСТИ для самоконтролю Обов’язкові та додаткові ЗАДАЧІ, ПРИКЛАДИ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо) АПАРАТ ДЛЯ ОРІЄНТАЦІЇ В МАТЕРІАЛАХ КНИГИ (покажчики, списки) СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Методичні рекомендації і практикуми Структура Навчально-тематичний ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ (теми, підтеми, кількість годин відповідно до навчального плану). ВСТУП (1-2 сторінки) – місце курсу в навчальному процесі, мета, предмет вивчення, роль у підготовці фахівця, місце дисципліни серед інших предметів, попередні знання, що є основою для вивчення курсу, особливості, основні завдання, що стоять перед учнем при вивченні дисципліни, особливості дисципліни, використані технічні засоби. ОСНОВНИЙ ТЕКСТ – назва теми, методи опрацювання лекційного матеріалу та літератури, інструкції щодо виконання індивідуальних і самостійних завдань, підготовки до практичних занять. ПИТАННЯ, ТЕСТИ для самоконтролю ОБОВ’ЯЗКОВІ ТА ДОДАТКОВІ ЗАДАЧІ, ПРИКЛАДИ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо) СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (номер, сторінка в загальному списку літератури) Обсяг усіх тем дисципліни має бути однаковим. Структура викладення матеріалу – ідентичною. Тексти лекцій Структура НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН (теми, підтеми, кількість го171

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. дин відповідно до навчального плану) НАЗВА ЛЕКЦІЇ ПЛАН ЛЕКЦІЇ ТЕКСТ ЛЕКЦІЙ – повний виклад матеріалу лекції з прикладами. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ Обсяг Розділи, що відповідають темам дисципліни, мають бути однаковими за обсягом. Навчально-методичний комплекс Структура НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ВСТУП (місце курсу в навчальному процесі, місце дисципліни серед інших предметів, попередні знання, що є основою для вивчення курсу, особливості, основні завдання, що стоять перед студентом при вивченні дисципліни) ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВА СХЕМА (пояснення значення балів і правил складання заліку чи екзамену) ОСНОВНИЙ ЗМІСТ (назва теми, план теми, короткий зміст, на що звернути увагу) КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ (номери і сторінки відповідно до загального списку літератури) ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ ПИТАННЯ НА ІСПИТ (залік) РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

в тексті. Скорочувати заголовки у змісті або давати їх в іншій редакції (порівняно із заголовками в тексті) не можна. До змісту, як правило, включаються всі заголовки рукопису, за винятком підзаголовків, розташованих у підбір до тексту. Позначення ступенів прийнятої рубрикації («частина», «розділ», «параграф» та їхні порядкові номери) пишуться в один рядок з відповідними заголовками й відділяються від них крапкою. Всі заголовки у змісті починаються з прописної літери без крапки в кінці. Останнє слово кожного заголовка з’єднують крапками з відповідним номером сторінки у правому стовпчику змісту. Номери сторінок у змісті рекомендується проставляти простим олівцем. Вступ (передмова) Вступ (передмова) в навчальній книзі має відповідати таким основним вимогам: характеризувати роль і значення дисципліни (виду занять) у підготовці фахівця, показувати місце даного курсу (його частин) серед інших дисциплін, містити формулювання основних завдань, що стоять перед учнем для вивчення навчальної дисципліни. Обсяг передмови – 0,1–0,2 авт.арк.

1.3. Основний текст Основний текст підручника (навчального посібника) – це дидактично та методично оброблений і систематизований автором навчальний матеріал. Викладання матеріалу в навчальній книзі повинно відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю. Композиція підручника, подання термінів, прийоми введення до тексту нових понять, використання засобів наочності треба спрямувати на те, щоб передати учневі певну інформацію, навчити його самостійно користуватися кни-

Вимоги до структури книги Зміст Зміст – це перелік заголовків рубрик у книзі. Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки 172

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. гою, захопити його, викликати інтерес до предмета, що вивчається.

1.4. Питання, тести, задачі, завдання Питання і завдання (для самоперевірки та контролю засвоєння знань) у навчальній книзі дозволяють забезпечити більш ефективне опрацювання учнем навчального матеріалу у процесі самостійної роботи. Такі контрольні питання і завдання, що розміщуються наприкінці кожної структурної частини книги (глави, параграфа), мають сприяти формуванню практичних прийомів і навичок логічного мислення. Необхідно пам’ятати, що методично правильно поставлені запитання і завдання є запорукою того, що процес засвоєння знань у ході самостійної роботи з книгою призведе до їх практичного застосування. У ході виконання контрольних завдань бажано передбачити використання обчислювальної техніки, аудіовізуальних засобів навчання, забезпечити умови обов’язкового використання нормативної та довідкової літератури. У процесі написання навчальних книг необхідно орієнтувати учня на активну пізнавальну діяльність, самостійну творчу працю та вміння розв’язувати задачі, виконувати завдання. В кожному підручнику, посібнику мають бути приклади, питання, задачі.

1.5. Ілюстрації в навчальній книзі Вибір виду ілюстрацій залежить від мети, яку ставить перед собою автор. Можна сформулювати такі загальні рекомендації авторам з ілюстрування навчальних книг: - ілюстрації мають використовуватися тільки у тих випадках, коли вони розкривають, пояснюють або доповнюють інформацію, що міститься в книзі. Наявність їх дозволяє авторам передати більш чітко, точно

та образно програмні матеріали, що викладаються; - вигляд ілюстрацій має відповідати ступеню підготовленості учнів. Так, у підручниках для учнів молодших курсів ілюстрації повинні відрізнятися більшою образністю, ніж ілюстрації для учнів старших курсів, які можуть вільно читати креслення чи складні схеми; - під час підготовки ілюстрацій слід враховувати можливості відтворення їх типографією та інші фактори. Ось чому на цьому етапі важливою є спільна робота автора та редактора. Автор повинен чітко уявляти, як буде виглядати майбутнє видання; - ілюстрації у вигляді схем не повинні повторювати матеріал основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає читача від засвоєння теми; - подані в підручниках та посібниках технічні креслення, що пояснюють устрій та принципи роботи машин, їх механізмів і вузлів, не повинні містити малозначущих подробиць; - однотипні ілюстрації в підручнику мають бути виконані однією технікою; - у разі подання статистичних даних доцільно використовувати графіки та діаграми, які є ефективним засобом передачі інформації між величинами і явищами, що вивчаються; - доцільно використовувати кольорові ілюстрації, які не тільки збагачують інформацію, а й акцентують увагу читачів на основних ідеях ілюстрованого матеріалу.

1.6. Бібліографічний опис У підручниках (навчальних посібниках) мають бути наведені джерела, з яких отримано фактичний матеріал, що вказуються у відповідних посиланнях та в бібліографічному списку. В підручниках (посібниках) необхідно використовувати лише 173

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. дані, допущені до опублікування у відкритому друці. В розділі «Бібліографічний список» підручника (посібника) необхідно вказати основну використану та рекомендовану літературу для поглибленого вивчення курсу. Основними елементами бібліографічного опису є прізвище автора, назва твору, місце видання, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок. Бібліографічні посилання необхідно давати на останнє видання даного твору або зібрання творів.

1.7. Покажчики Покажчики мають стати обов’язковим структурним елементом підручників та навчальних посібників. Вони полегшують користування книгою. До предметного покажчика потрібно включати основні терміни та поняття, що зустрічаються в книзі, а до іменного – прізвища та ініціали тих осіб, відомості про яких можна знайти в книзі. Поруч із терміном у предметному покажчику або прізвищем в іменному покажчику через кому проставляються номери сторінок, на яких цей термін або прізвище зустрічаються. Терміни у предметному покажчику та прізвища в іменному покажчику пишуться в один стовпчик та розташовуються строго в алфавітному порядку. Групу термінів або прізвищ, що починаються з однієї літери, відділяють від наступної групи пробілом.

1.8. Додатки Додатки є важливим засобом збагачення змісту навчальної книги. В додатках доцільно давати матеріали, що доповнюють або ілюструють основний текст. Додатки за своїм характером та змістом стосуються всієї книги в цілому або її окремих частин, а не окремих часткових питань.

Методика підготовки та створення електронного посібника Електронний посібник – це програмно-методичний комплекс, призначений забезпечити можливість тим, хто навчається, самостійно або з допомогою викладача засвоїти навчальний курс чи його розділ. Такий продукт створюється з вбудованою структурою, словниками, можливістю пошуку. Електронний посібник може використовуватися для самостійного вивчення навчального матеріалу з певного предмета або поглибленого вивчення предмета. Він має ряд принципових відмінностей від посібника, виготовленого типографським способом: можливість мультимедіа; забезпечення віртуальної реальності; високий ступінь інтерактивності; можливість індивідуального підходу до учня. Включення в структуру електронного посібника елементів мультимедіа дозволяє здійснювати одночасну передачу різноманітних видів інформації. Як правило, це означає співвідношення тексту, графіки, анімації і відео. Багато процесів та об’єктів в електронному посібнику може бути подано в динаміці їх розвитку, а також у вигляді двох- або трьохмірних моделей, що викликає в користувача ілюзію реальності зображуваних об’єктів. Інтерактивність дозволяє встановити зворотній зв’язок користувача інформацією з її джерелом (викладачем). Для інтерактивної взаємодії характерна оперативна відповідь та візуально підтверджена реакція на дію, повідомлення. Електронний посібник має певні переваги перед традиційними видами посібників: вивчення матеріалу може бути не пов’язане з часовими рамками (аудиторними заняттями); дозволяє розвивати навички самостійної роботи учнів; структура посібника допомагає встановлювати 174

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. контроль над вивченням відповідних блоків тем. Електронні посібники можуть мати додаткові можливості в порівнянні з паперовим варіантом. Однією з таких можливостей є використання гіперпосилань, за допомогою яких можливий швидкий перехід від однієї частини посібника до іншої. Створення електронного посібника – це творчий процес педагога і програміста. При цьому необхідно також дотримуватися відповідних методичних вимог. Основні вимоги до методики створення електронного посібника: 1. Навчальний матеріал повинен бути розбитий на окремі змістові блоки.

2. Кожен блок містить детальні ілюстрації.

3. Ілюстрації підбираються таким чином, щоб більш детально й доступно пояснити матеріал, який важко сприймається учнями.

4. Основний матеріал блоку має об’єднуватися в одне ціле за допомогою гіперпосилань. Гіперпосилання можуть зв’язувати й окремі блоки електронного посібника.

5. Доцільно доповнити матеріал посібника підказками. За функціональною значимістю матеріал електронного посібника повинен складатися з: презентаційної частини, основного матеріалу з вправами, задачами, контрольними питаннями, проміжними тестами, які дозволяють оцінити отримані знання й відкрити доступ до наступного рівня навчання (інших більш складних блоків навчального матеріалу). При складанні проміжних та підсумкових тестів, що проводяться в рамках конкретного електронного посібника, рекомендується брати за основу педагогічні вимірювальні матеріали, які використовуються в системі дистанційного навчання.

Презентаційна частина електронного посібника – це аналог вступу друкованого посібника. В цьому розділі наводиться коротка характеристика змісту електронного посібника, надаються рекомендації з використання даного програмного продукту, назва освітньої установи, назва предмета, інформація про авторів і т.д. Основний зміст електронного посібника розбивається на окремі блоки або модулі. Блок аналогічний розділу у звичайному посібнику. Він повинен складатися з одного або декількох файлів (об’єм кожного – не більше 100 Кб). Перехід з одного блоку або модуля можливий двома шляхами: при проходженні проміжного тестування, після закінчення вивчення попереднього блока або через меню. Якщо блок складається з великої кількості файлів, то доцільно розробити його внутрішнє меню. Дуже важливо забезпечити доступ до довідників, словників термінів з кожної сторінки посібника. Для цього потрібна навігаційна система. Навігаційна система відображається на так званих навігаційних панелях. Для зручної навігації по електронному посібнику в текст вставляються гіперпосилання. Гіперпосилання – це слово або фраза, підкреслені або виділені яскравим кольором, при натисканні на які здійснюється швидкий перехід до потрібних фрагментів тексту. Наприклад: в абзаці тексту введено визначення певного поняття. Тоді в подальшому, при згадуванні цього поняття, його можна вказати, як гіперпосилання, тобто при натисканні на слово, буде здійснюватися швидкий перехід на той абзац, у якому наведено його визначення. Всі гіперпосилання розставляються за вказівкою автора посібника.

Вимоги до оформлення електронного посібника 175

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ші елементи. Решта нетекстових елементів оформляються у вигляді картинок. Оформлення графіки. Кольорові рисунки повинні додаватися окремо у вигляді графічних файлів з розширенням jpg, bmp, gif. При цьому підпис і номер рисунка у вихідному файлі повинні відповідати назві файлу з рисунком. Чорно-білі рисунки можуть бути вставлені в текст вихідного файлу і не повинні виходити за межі полів сторінки. Графічні елементи, що складаються з декількох компонентів, мають бути згруповані. Всі підписи всередині графічних елементів виконуються елементом напис, згруповані разом з іншими елементами, розміщені по лівому краю сторінки. Підписи під рисунками друкуються звичайним текстом. Оформлення таблиць. Розмір таблиці може бути довільним, але не повинен виходити за межі полів сторінки. Таблиця має розміщуватися по лівому краю сторінки. Не допускається поворот таблиць. Оформлення елементів Equation. Кожний елемент Equation оформляється з нового рядка. Безперервна послідовність елементів Equation повинна набиратися як один елемент, включно зі знаками пунктуації, що стоять у кінці формул. Опис структури посібника повинен бути наданий автором у друкованому вигляді разом з основним матеріалом. Підготовка тестових завдань і контрольних питань. В електронному посібнику існує можливість включення контрольних завдань і тестів. Для розміщення контрольних завдань у посібнику автору необхідно надати в електронному вигляді тестові завдання, що складаються з питань, варіантів їх відповідей (з поміткою однієї правильної відповіді).

Вимоги до паперового варіанту. Паперовим варіантом можуть бути видані типографським способом матеріали посібника або роздрукований на принтері, підготовлений до типографського друку, електронний варіант. Паперовий варіант посібника необхідний для того, щоб розробник мав уявлення про те, яким повинен бути кінцевий варіант електронного посібника. Для реалізації гіперпосилань в електронному посібнику необхідно виділити в паперовому варіанті (наприклад, підкреслити, виділити маркером) частину тексту-посилання та вказати абзац тексту (сторінку паперового носія, номер абзацу, а також виділити перше слово цього абзацу), на який буде здійснюватися перехід посиланням. Вимоги до електронного варіанту. Текст електронного варіанту навчального ресурсу повинен бути набраним або збереженим у форматі текстового редактора Word for Windows і відповідати таким вимогам: 1. Формат сторінки А5. 2. Поля : верхнє – 2 см, нижнє – 2 см, ліве – 2 см, праве – 2 см. 3. Шрифт тексту – Times New Roman. 4. Розмір шрифту – 10-11. 5. Початок абзацу – відступ з нового рядка. 6. Міжрядковий інтервал – одинарний, вирівнювання по ширині. При оформленні заголовків документа повинні використовуватися відповідні стилі. Так, якщо заголовок розділу має стиль «Заголовок 1», то заголовок підрозділу (або частини) повинен мати стиль «Заголовок 2». Заголовки не повинні бути набрані стилем «Обычный». Основний текст – стиль «Основний текст». Крім тексту, електронний варіант посібника може містити графіку, таблиці та ін-

176

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ПОРЯДОК подання навчально-методичних видань на розгляд науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК 1. Науково-методична рада НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області рекомендує до видання з грифом Міністерства освіти і науки України навчально-методичні видання, перелічені в наказі № 588 від 27. 06.2008 р.

2. Інші види навчальнометодичної літератури можуть видаватися та поширюватися за рекомендацією науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК.

3. До того, як подати заяву до науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК про розгляд розробленого педагогом підручника (посібника), видання має пройти: - апробацію в навчальному процесі закладу, що повинно підтвердитися експертним висновком; - обговорення на засіданні методичної комісії й отримати певні рекомендації, зауваження, висновки про відповідність чи не відповідність навчальним плану і програмі; - отримати ухвалу педагогічної (або методичної) ради навчального закладу про подання на науковометодичну раду НМЦ ПТО ПК (після доопрацювання за рекомендаціям методкомісії); - отримати рекомендації та рецензію методиста відповідного профілю НМЦ ПТО ПК, а при необхідності – висновки фахової ради (фахова рада може рекомендувати пройти апробацію в іншому навчальному закладі).

4. Для отримання рекомендації науково-методичної ради автор має подати до науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області (голова – Л.І. Шевчук, секретар – О.В. Тертична): 4.1. Заяву з проханням про розгляд видання 4.2. Роздрукований текст навчально-методичного видання та його

електронну версію 4.3. Витяг з протоколу засідання методичної комісії ПТНЗ з експертними висновками 4.4. Витяг з протоколу засідання педагогічної (або методичної) ради навчального закладу з ухвалою 4.5. Дві рецензії фахівців (одна з них – методиста профільного напряму НМЦ ПТО ПК) 4.6. У випадку розгляду на обласній фаховій раді – експертні висновки фахової ради.

4.7. Науково-методичну карту навчального посібника (зразок – у додатку) 5. Науково-методична рада НМЦ ПТО ПК має право додатково залучати фахівців для рецензування навчальної літератури. У випадку відповідності навчального видання вимогам МОН України науковометодична рада може рекомендувати видання до друку та поширення або для використання в навчальному процесі закладу.

6. Науково-методична картка навчального посібника (підручника) повинна відповідати таким вимогам: містити повне і чітке обґрунтування доцільності видання посібника, обґрунтування типу навчального посібника, перелік умінь і навичок, на формування яких спрямовано посібник, термінологічну карту дисципліни, статистичні дані.

7. На основі розгляду матеріалів науково-методична рада може виносити рішення про клопотання перед відповідними органами та посадовими особами щодо доцільності видання навчальної літератури з грифом МОНмолодьспорту України.

8. Підручник, посібник, який отримав рекомендацію науковометодичної ради НМЦ ПТО ПК до видання, подається у відділ інформа177

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ційно-видавничої діяльності та передового педагогічного досвіду, де вирішується питання подачі до друку (при необхідності підписується видавничий договір). За наказом МОН № 588 від 27.06.2008 з урахуванням змін, затверджених Наказом МОН № 11 від 10.01.2009 р. існує 2 види грифів:

методичної ради Міністерства освіти і науки України. Для отримання грифу МОНмолодьспорту України автор має додатково подати до науково-методичної ради МОН:  3 зовнішні рецензії;  обґрунтування доцільності видання (місце в навчальному процесі, кількість годин, мета, актуальність, перелічити існуючі навчальнометодичні розробки з даного напряму за останні 5 років з позначенням кількості сторінок); До Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України подаються:  супровідний лист на ім’я міністра закладу, установи, чиї співробітники створили підручник (посібник);  довідку про авторів;  витяг із засідання науковометодичної ради НМЦ ПТО ПК щодо необхідності публікації;  три зовнішні рецензії, підписані, з печатками тих установ, де працюють рецензенти;  відповіді на зауваження рецензентів (якщо у рецензентів були зауваження);  обґрунтування видання твору за підписом авторів із зазначенням необхідності та новизни їхнього твору порівняно з тими аналогами, які видані за останні 3 роки з цієї тематики;  робочу програму (затверджену, підписану, з печаткою) дисципліни, для якої пропонується видання;  навчальний план (таблиця), затверджений і підписаний. Наступні кроки здійснюються у МОНмолодьспорту України.

«Затверджено Міністерством освіти і науки України» – надають за результатами експертизи підручникам з базових предметів, курсів, дисциплін, які попередньо були видані як навчальні посібники й отримали схвальні відгуки фахівців (пройшли апробацію навчальної літератури, що затверджується МОН, і за її результатами визнані як усталені для використання в навчальновиховному, навчально-виробничому процесі). «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» надається навчальній і навчально-методичній літературі:  новоствореним підручникам;  навчальним посібникам, які підлягають апробації;  навчально-наочним посібникам;  навчально-методичним посібникам;  хрестоматіям;  словникам, енциклопедіям і довідникам. Рішення про надання грифів «Затверджено» і «Рекомендовано» ухвалює Міністр на підставі висновків відповідних комісій Науково-

ПРИМІТКА: Рекомендується видання, які плануються до друку, виконувати на форматі А5, шрифт: Times New Roman, розмір:10; інтервал: одинарний, поля: 2х2х2х2. Отримати консультацію щодо технічного оформлення (вибір шрифта, подання ілюстрацій), форматування, структурування посібника можна 178

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

у відділі інформаційно-видавничої діяльності та передового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області. Додаток Форма оформлення науково-методичної карти посібника Науково-методична картка навчального посібника (підручника) Категорія Автор Назва Тип Потреба у грифові

Зміст ПІБ Назва посібника (підручника), вихідні дані Підручник, посібник, тексти лекцій тощо Претендує чи не претендує. Якщо претендує, то на який: «Затверджено» чи «Рекомендовано»

Якому курсу (предмету, напряму) відповідає Обґрунтування доцільності видання Обґрунтування типу навчального посібника Перелік знань, умінь навичок, якостей, на формування яких спрямовано посібник Основні терміни, ключові поняття посібника (підручника)

Статистична інформація

На яку (які) категорію (категорії спрямоване видання Які етапи пройдені (від створення) Експертні висновки

Які посібники та підручники є, чим пропонований відрізняється, яку якісно нову інформацію містить, у чому доцільність видання посібника (підручника) Коротко вказати, чому саме такий тип навчальної літератури обрано автором, доцільність вибору цього типу Чітко вказати на формування яких знань, умінь, навичок і якостей спрямовано посібник, окреслити засоби, якими це завдання буде реалізовано Перелік термінів та ключових понять за розділами. Відсоток навчальної програми, який охоплює посібник (конкретно назва програми і перелік тем) Кількість годин у навчальному плані – аудиторні + години для самостійної роботи (відповідно до плану) Кількість сторінок (вказати формат, розмір шрифту, інтервал. Вказати призначення посібника (підручника) Апробація (де, який період, з якою категорією, які результати). Методична комісія (№ протоколу, дата засідання). Педагогічна (методична) рада (№ протоколу, дата засідання). Дата подання до науково-методичної ради НМЦ ПТО ПК. Вказати, ким і які зроблено висновки

179

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

А.І. СМАЛЮК, методист відділу інформаційно-видавничої діяльності та перередового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ В ПТНЗ З ВИЯВЛЕННЯ, ВИВЧЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ Передовий досвід не має термінів служби: він зберігає значимість, поки корисний. Досвідом треба вміти розпорядитися. Його можна омертвити, ігнорувати, однак можна і змусити працювати, розвиватися, збагачувати практику.  цілеспрямованість,  системність,  діагностичність,  перспективність. До передового досвіду, який підлягає вивченню, узагальненню та впровадженню, відносяться також методи та прийоми праці педагогівноваторів, форми роботи педагогічних колективів, методи управління освітньою діяльністю. Ці форми та методи нової організації набувають соціальної значимості тільки в тому випадку, якщо буде забезпечена можливість їх застосування в аналогічних умовах. Метою виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду є теоретичне осмислення, використання на практиці та популяризація передової педагогічної ідеї. Основні завдання виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду полягають у стимулюванні творчих пошуків педагогів, сприянні розвитку педагогічної майстерності, педагогічних здібностей, розвитку педагогічної науки. Основними принципами виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного

Реформування сучасної професійно-технічної освіти, а саме створення умов для здобуття належної якості професійно-технічної освіти – одне із завдань Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки, яке багато в чому залежить від професіоналізму фахівців, що працюють у даній системі. Демократизація навчального закладу розкриває потенційні можливості кожного педагогічного працівника, заохочує ініціативу. Під поняттям "передовий досвід" треба розуміти нові чи поліпшені прийоми і методи роботи, форми діяльності, прогресивні нововведення, раціоналізаторські ініціативи, що дають високий результат і відповідають сучасним вимогам, спрямовані на удосконалювання навчальновиховного процесу. Сьогодні найбільш актуальне завдання – об'єктивна оцінка інноваційних процесів у розвитку освітніх і виховних систем навчальних закладів, експертна оцінка авторських методик, педагогічного досвіду, кваліфікації професійної майстерності педагога. У вирішенні даного завдання основними є такі характеристики педагогічного досвіду: 180

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. досвіду є законність, науковість, гласність, толерантність, комплексність, нормативність, безперервність. В узагальненні ППД виділяють декілька етапів: виявлення, вивчення, узагальнення і поширення. Виявлення передового педагогічного досвіду – дуже непросте завдання, оскільки педагогічний досвід вирізняється відносністю:  передовий досвід учорашнього дня – завтра може застаріти;  для одних – передовий досвід, а для інших – пройдений етап;  в одних умовах – передове, в інших – не має особливої цінності. Тому передовий досвід потребує експертизи: вивчення, аналізу, оцінки, тривалої перевірки, оцінки з погляду досягнень сучасної науки і практики. Головними критеріями передового педагогічного досвіду є: o актуальність – відповідність досвіду найважливішим проблемам навчання і виховання на певному етапі; o новизна – наявність у теорії та практиці раніше не відомих знань, форм і методів діяльності (властива не тільки науковим відкриттям, а й раціоналізації окремих аспектів педагогічної діяльності); o результативність – підвищення рівня розвитку учнів у процесі застосування конкретного досвіду, оптимальне використання педагогом (вихователем) та учнями сил і часу для досягнення результату; o раціональність – досягнення високих результатів за розумної інтенсифікації зусиль, засобів і використання часу; o стабільність – використання досвіду в діяльності інших педагогів протягом тривалого часу; o перспективність – можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами. Вивчення ППД. При вивченні та діагностиці (аналізі, оцінці) пере-

дового досвіду (змісту, методів, прийомів роботи педагога) використовуються методи: - спостереження, відвідування навчальних занять і позаурочних заходів (цілеспрямоване сприйняття педагогічного процесу) з використанням сучасних аудіо- та відеозасобів; - методи опитувальної діагностики:  бесіди з педагогом,  анкетування,  контрольні роботи для учнів,  педагогічне тестування,  соціометричні методики,  метод експертних оцінок,  вивчення творчої лабораторії педагога, - вивчення думки оточуючих, колег; - вивчення та аналіз документації НВП:  наказів і протоколів,  планів,  конспектів уроків і заходів,  звітів, доповідей, повідомлень,  методичних розробок,  дидактичних матеріалів,  продуктів діяльності учнів, - вивчення та оцінка особистісних якостей, ставлення педагога до педагогічної діяльності, - вивчення результатів діяльності педагога та учнів. Вивчається: суть досвіду, його прояв, зміст, методи, форми, прийоми і засоби навчання, діяльність педагога та учнів, конкретні умови виникнення й розвитку досвіду, особистість автора досвіду, тривалість у часі існування досвіду. Узагальнення та опис ППД. Спочатку збирають позитивні факти, далі знаходять їх спільну причину, основу. Досвіду дається назва, коротко формулюється його суть, розкривається оригінальність у методиці навчально-виховної роботи та її системи. Опис системи роботи педагога, 181

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. його авторської технології охоплює не одну якусь сторону навчальновиховного процесу, а різні сторони досвіду, що відображають його специфічні особливості: - підготовка педагога до нового навчального року, до вивчення теми, до окремого уроку; - викладання нового матеріалу, забезпечення його зв'язку з життям та діяльністю учнів; - організація самостійної роботи учнів на уроці з урахуванням індивідуального підходу; - перевірка й оцінювання знань, умінь і навичок учнів, позитивні зміни в їхньому розвитку; - визначення домашніх завдань, їх перевірка та виконання; - проведення позакласної роботи. Під час узагальнення передового досвіду на перший план виносяться його технологічні якості: відтворюваність, тиражування. Важлива сторона узагальнення досвіду – його теоретичне осмислення та обґрунтування. Необхідно ідентифікувати досвід, який узагальнюється з усіма позиціями класифікаційної схеми освітніх технологій. Значно важче й складніше завдання – це монографічний опис досвіду навчального закладу в цілому. Тут ідеться про узагальнення та опис практики викладання різних навчальних предметів, роботи майстрів виробничого навчання, керівників ПТНЗ, методичних комісій і т.ін. Упровадження та поширення ППД. Поширення досвіду відбувається в різних формах: усна або друкована пропаганда, практичний показ (відкритий урок, позакласний захід). Друкована форма дозволяє популяризувати передовий досвід далеко за межами того закладу, в якому він виник. У структурі передового педагогічного досвіду виділяють:

- елементи досвіду, обумовлені індивідуальною своєрідністю особистості педагога; - прийоми і способи діяльності, характерні тільки для даної загальноосвітньої галузі; - найбільш загальні прийоми та способи діяльності, які можуть бути використані в інших галузях. Результати узагальнення передового досвіду можна представити у вигляді методичних рекомендацій, розробок, дидактичних матеріалів, творчої роботи, статті, навчальнометодичного посібника. Цінними формами популяризації та поширення передового досвіду є конференції, наради, педагогічні читання. Поряд із традиційними (текстовими) формами узагальнення передового досвіду використовують інформаційні носії – текстові та електронні, а також можливості комунікаційної загальноосвітньої мережі для анотації оглядів матеріалів і каталогів ППД. Таким чином, аналіз та узагальнення передового педагогічного досвіду можуть відбуватися на різному науковому рівні, починаючи від простих емпіричних узагальнень без точного обліку всіх його умов та результатів, і, завершуючи строгим експериментом відповідно до правил наукового доведення, які дозволяють розкрити внутрішній механізм взаємозв’язку педагогічних явищ. Кожному педагогу, який займається аналізом та узагальненням свого чи чужого досвіду, потрібно постійно підвищувати науковий рівень цієї роботи. Поширення передового педагогічного досвіду – це діяльність, спрямована на ознайомлення працівників освітніх закладів із суттю досвіду, обґрунтування доцільності його впровадження, популяризацію передової педагогічної ідеї. При цьому використовуються різні види та форми роботи: 182

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

- обласні школи передового педагогічного досвіду; - виступи авторів передового педагогічного досвіду на науковопрактичних конференціях, семінарах, педагогічних читаннях, «круглих столах», засіданнях методичних комісій, курсах підвищення кваліфікації; - проведення відкритих уроків, занять, виховних заходів, семінарів тощо; - публікації у фахових періодичних виданнях, на веб-сайтах системи ПТО та фахових видань; - індивідуальна робота педагогів з матеріалами електронної бібліотеки ППД; - виставки та експозиції на районних (міських) конференціях. Удосконалення передового досвіду. Передовий педагогічний досвід характеризується перспективністю свого розвитку, а тому після його впровадження, він удосконалюється і в практиці роботи педагога, який створив його, і в роботі педагогів, які взяли досвід на озброєння. Інформаційне забезпечення передового педагогічного досвіду. Результати вивчення та узагальнення ППД оформлюються у паперовому та електронному вигляді. У паперовому й електронному вигляді оформляються: - титульний лист; - інформація про автора ППД з його фото; - картка обліку ППД; - витяг з протоколу засідання педагогічної ради навчального закладу. Додатки можуть бути оформлені в електронному вигляді (мультимедійні презентації, відео, фото), а за бажанням автора – у паперовому, та включати: - конспекти уроків, занять, виховних заходів; - сценарії змагань, свят, концертів, розваг;

- фрагменти уроків, занять, виховних заходів, розваг, свят, концертів тощо; - дидактичний матеріал; - список публікацій у періодичних виданнях. ПАМ′ЯТКА фахівцеві, який описує передовий педагогічний досвід  Чітко визначити назву, адресу та автора досвіду (у назві матеріалу дати основну характеристику досвіду, визначити галузь застосування, характер розв`язуваної проблеми: управлінська, методична, навчальновиховна).  Обгрунтувати актуальність досвіду, його практичну значущість для підвищення якості навчальновиховного процесу в ПТНЗ: якою мірою цей досвід сприяє розв`язанню завдань, що стоять перед професійнотехнічним навчальним закладом на сучасному етапі; які типові недоліки в педагогічній діяльності допомагає побороти досвід.  Подати теоретичну базу досвіду: сучасні теоретичні ідеї, положення, які служать обґрунтуванням наукової достовірності досвіду.  Описати технологію досвіду (систему конкретних педагогічних та організаційних дій, зміст, форми, прийоми, методи виховання й навчання): а) постановку цілей і завдань педагогічної діяльності (проведення уроків, системи навчальної роботи, виховного заходу, виховної роботи в цілому і т.д.); б) ефективність навчальної, виховної роботи педагога, зіставити її з результатами; з′ясувати правильність визначених завдань, вибраних форм, методів, прийомів у навчанні та вихованні учнів; в) зміст навчальної та виховної роботи (характер доказів, фактів, прикладів, що сприяють глибокому 183

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. засвоєнню учнями тих чи інших світоглядних і наукових ідей). Відповідність змісту поставленим цілям і завданням. Досвід, який вартий наслідування, полягає і в знаходженні нових форм, методів, доборі навчальновиховного матеріалу (фактів, аргументів), який дозволяє найбільш переконливо донести до учнів певну ідею, положення; г) форми та методи навчальновиховної роботи, їх оптимальний вибір і відповідність поставленим цілям, завданням, технологію їхнього застосування, способи діяльності педагогів та учнів. Передовий досвід навчально-виховного процесу являє собою вдалий вибір відомих форм і методів (або вироблення нових), що дозволяє найоптимальнішим шляхом досягти мети. Важливо описати процедуру, послідовність способів педагогічної діяльності. Якщо, наприклад, досвід стосується формування інтересу учнів до вивчення математики, то необхідно розкрити наукові засади стимулювання мотивації в певному віковому періоді, показати роль математики у становленні особистості; д) організацію навчальновиховного процесу, способи включення учнів у навчальну, суспільно корисну, трудову діяльність; відповідність організації поставленим цілям і завданням; показати ефективність діяльності учнів із застосуванням різноманітних форм, методів, прийо-

мів роботи, їх позицію: простих виконавців волі дорослих чи організаторів, господарів своїх прав; ж) показати зв`язок одержаних результатів із поставленими цілями, завданнями, способами діяльності педагогів та учнів, довести, що результати навчально-виховного процесу в освітньому закладі, в педагога чи групи педагогів залежать від досвіду, який пропагується; наводяться певні порівняльні дані вихованості, якості знань учнів тощо;  розкрити провідну педагогічну ідею, що випливає з досвіду й передбачає варіативність форм її застосування, виділити головне, найсуттєвіше в діяльності автора досвіду;  охарактеризувати результативність умов і можливостей застосування описаного досвіду та відтворюваності у практиці роботи іншими педагогами; у результаті узагальнення досвіду показати, чим відрізняються описані педагогічні ідеї від результатів інших у тих же умовах;  дати оцінку оптимальності часу, витраченого на досягнення результатів, на основі критеріїв мінімуму часу за Ю.К. Бабанським;  до узагальненого матеріалу сформулювати висновки та рекомендації, проілюструвати додатками.

Додаток 1

Інформація про автора (колектив авторів) передового педагогічного досвіду 1. Прізвище, ім′я, по батькові ________________________________________________________________ 2. Освіта ____________________________________________________________________ 3. Повна назва вищого начального закладу, який закінчив, рік закінчення ____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________ 4. Спеціальність за дипломом ________________________________________________________________

184

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

5. Місце роботи, адреса, контактний телефон ________________________________________________________________ 6. Посада____________________________________________________________ 7. Педагогічний стаж__________________________________________________ 8. Кваліфікаційна категорія_____________________________________________ 9. Звання (педагогічне, вчене), науковий ступінь___________________________ 10. Нагороди__________________________________________________________ 11. Проблема, над якою працює автор____________________________________ 12. Наявність друкованих робіт (перелічити) ____________________________________________________________________________ Примітка. Якщо узагальнюється передовий педагогічний досвід колективу авторів (2 і більше), то інформацію потрібно подати про кожного автора

Додаток 2. Зразок

Картка вивчення досвіду Навчальний заклад (повна назва) ________________________________________________________________ Автор досвіду (прізвище, ім’я, по батькові педагога) ________________________________________________________________ Стаж роботи_____________________________________________________ Тема досвіду________________________________________________________ Зміст досвіду Провідна ідея________________________________________________________ Мета________________________________________________________________ Новизна_____________________________________________________________ Актуальність__________________________________________________________ Суть_____________________________________________________________ Практична значущість______________________________________________ Результативність_____________________________________________________ Рівень творчої самостійності ___________________________________________ Терміни вивчення та узагальнення ____________________________________________________________________________ _________________________________________________________ Хто вивчає та узагальнює (прізвище, ім’я, по батькові і посада) ___________________________________________________________________ Методи вивчення _____________________________________________________________________ Форми узагальнення (опис, буклет, альбом, стенд, відеофільм, посібник тощо)_________________________________________________________________________ Ким схвалений досвід (методичною радою, педрадою, науково-методичною радою НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області) ____________________________________________________________________ Де зберігаються матеріали узагальнення досвіду ________________________________________________________________ Заходи із впровадження досвіду (організовано творчу групу, школу передового досвіду, створено відеофільм, проведено семінари, вироблено методичні рекомендації, видано посібник, здійснено наставництво тощо) _____________________________________________________________________ Висновки (рівень готовності до поширення, можливі форми подальшого впровадження, можливий рівень використання тощо) ________________________________________________________________ Дата « »_____________________________________________ Керівник навчального закладу

(підпис)

185

(П.І.Б.)

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Додаток 3. Зразок

ВИТЯГ з протоколу засідання педагогічної ради навчального закладу від _____________ №  диференційований підхід до навчання, використовує завдання різного ступеня складності;  нестандартні форми проведення уроків. На уроках особлива увага приділяється творчому застосуванню знань на практиці: випуск листівок, захист проектів тощо. Аналіз контрольних робіт свідчить про те, що учні добре засвоїли програмний матеріал, у них сформовані предметні вміння і навички. Досвід роботи з проблеми (тема) пропонується вивчити та узагальнити. Ухвалили: 1). Вивчити та узагальнити досвід роботи педагога (П.І.Б.) з проблеми ...

2). Створити творчу групу педагогів (експертну комісію) для всебічного вивчення та узагальнення досвіду роботи педагога.

Слухали: методиста (заступника директора) начального закладу (П.І.Б.) про вивчення та узагальнення досвіду роботи педагога (П.І.Б.) з проблеми (тема). Педагог має глибокі теоретичні знання з предмета, володіє методикою викладання. Розвиток пізнавального інтересу учнів здійснює різноманітними методами стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності (пізнавальні, дидактичні, ситуаційні ігри тощо). Чільне місце посідають такі методи навчання: (перелік). Значну увагу педагог приділяє формуванню логічного мислення, використовуючи методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення. Враховує індивідуальні особливості мислення учнів, націлює їхню діяльність на самостійний пошук розв’язання проблеми. Крім того, педагог впроваджує: Голова педради Секретар педради

(підпис) (підпис)

(П.І.Б.) (П.І.Б.)

Додаток 4

ОПИС передового педагогічного досвіду (педагогом) Опис передового педагогічного досвіду являє собою подання інформації, яку було зібрано в процесі вивчення досвіду, у вигляді тексту. В описі чітко визначається педагогічна проблема та формулюється тема досвіду. Назва повинна відображати сутність досвіду, провідну ідею описуваної методичної системи, містити ключові слова з основних її положень.

1. Структура опису: титульний аркуш; фото; персоналія; зміст; вступ;

основна частина (опис досвіду); висновок; список використаної літератури; додатки (за необхідності).

2. Вимоги до змісту опису (подані вище).

3. Титульний аркуш містить: найменування навчального закладу, де узагальнювався досвід; назву роботи; прізвище, ім′я, по батькові автора (колективу авторів), посада; місто і рік

186

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Орієнтовна схема опису досвіду роботи педагога ням при підготовці до екзаменів, кількість самостійних робіт, перевірка педагогом). Загальний висновок.

9. Уміння педагога працювати в інформаційному середовищі. Застосування інформаційно-комунікативних технологій. ІІ. Дані аналізу уроків 1. Кількість відвіданих уроків.

2. З яких тем проведені уроки.

3. Які прийоми і методи ведення уроків краще всього вдаються викладачу, якими засобами досягається успіх.

4. Загальний висновок про позитивний досвід проведення уроку. ІІІ. Узагальнення про самоосвіту педагога, його систему роботи за методичною темою. ІV. Загальні висновки про роботу педагога.

V. Що з досвіду роботи можна порекомендувати для використання іншими педагогами.

1. Загальні відомості 1. ПІБ, рік народження.

2. Освіта, стаж роботи, категорія за підсумками атестації.

3. Рівень знань учнів (бажано протягом кількох років у різних групах).

4. Стосунки педагога з учнями (зі спостережень, бесід з іншими викладачами, анкет учнів).

5. Зацікавленість учнів предметом, висновки про рівень зацікавленості предметом, який веде педагог.

6. Стан навчальної документації, зміст і особливості поурочних планів, накопичуваність оцінок, їх співвідношення. Робота щодо виконання навчального плану і програми.

7. Накопичення дидактичних засобів та їх використання. Забезпеченість уроків дидактичними засобами, їх якість, прийоми та методи використання.

8. Стан конспектів учнів (як ведуться, чи зможуть надати допомогу уч-

О.О. МЕРГУТ завідувач лабораторії НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

МИСТЕЦТВО ПЕДАГОГІКИ. ТВОРЧІСТЬ ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ “Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини… - це вже мистецтво. В цьому розумінні і педагогіка буде, звичайно, вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини і людства – їхнє прагнення… до удосконалення самої природи людини – її душі і тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина”. К.Д. Ушинський

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями… Духовне і національне відродження освіти, вирішення завдання щодо формування соціально активної особистості та створення

сприятливих умов для розвитку творчих можливостей учня залежать від рівня освіти та загальної культури педагога, його професійної компетентності, здатності до креативної діяльності, його професійних та особистіс-

187

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. них якостей, соціальної активності та громадської позиції. Характерними рисами сучасного педагога є глибокі знання своєї спеціальності в поєднанні з методичною майстерністю, розуміння особливостей розвитку учнів різновікових категорій, їх внутрішнього світу, мотивів поведінки; любов до дітей, бажання й уміння спілкуватися з ними, сучасне науково-педагогічне мислення, готовність до постійної самоосвіти, впровадження інновацій, поглиблення й поповнення знань у різних галузях науки, мистецтва й культури тощо. У сучасних умовах професійна праця педагога набуває якісних відмінностей, зумовлених такими факторами: - соціальною орієнтацією сучасних освітніх закладів на розвиток творчих здібностей учнівської молоді, їх талантів і обдарованості; - демократизацією та гуманізацією педагогічної професії; - появою мережі альтернативних систем освіти, авторських методик навчання; - протиріччями між соціальною потребою у творчій професійній праці педагога і відсутністю скоординованої підготовки до неї педагога. На сучасному етапі розвитку освіти і науки виникла потреба виокремлення педагогіки творчості в окрему галузь загальної педагогіки, що зумовлено об'єктивними процесами демократизації та гуманізації освіти, результатом яких є особистісно орієнтована спрямованість суб'єктсуб'єктної взаємодії в процесі навчання й виховання. В умовах демократизації та гуманізації освіти педагогіка творчості набуває рис самостійної наукової дисципліни. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми… Проблемі творчості як педагогічній кате-

горії надають увагу окремі дослідники. Так, Я.О.Пономарьов, опираючись на висновки С.О. Грузенберга, розглядає у своїх працях різні спроби створення теорії творчості: філософські, психологічні, інтуїтивні. Він робить висновок, що, незважаючи на різноманітність уявлень про творчість, усі дослідники вважають дану проблему комплексною. Ним було здійснено ґрунтовний аналіз численних виявів творчості на основі вивчення вітчизняних і зарубіжних досліджень, встановлено зв’язки творчості з психологічними якостями особистості, а також проаналізовано структуру психологічного механізму творчості й визначено творчість як “механізм розвитку”. В.О. Лісовська, В.А. Крутецький, М.М. Поташник, Л.А. Степанко надають увагу дослідженню співвідношення поняття педагогічної творчості із супровідними ознаками, властивостями, якостями особистості. Є.А. Климов, В.С. Мерлін, Н.І. Петров, Я.О. Пономарьов, Г.М. Філонов розглядають індивідуальний стиль діяльності особистості як найважливішу ознаку її творчого характеру. В.І. Загвязинський, І.А. Зязюн, Н.М. Тарасович наголошують на з’ясуванні механізму взаємозв’язку творчого мислення і педагогічної майстерності. Д.Б. Богоявленська розглядає проблему цілепокладання у творчій діяльності. Ю.К. Чабанський, В.О. Сластьонін, Г.І. Щукіна надають увагу розвитку науково-педагогічного стилю мислення як першооснови становлення творчої особистості педагога. Досліджують суб'єктивні аспекти педагогічної творчості, види і механізми педагогічної імпровізації І.А. Зязюн, М.Д. Нікандров та інші науковці.

188

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. В.І. Андрєєв, О.О. Бодальов, Н.В. Кичук, М.В. Демінчук, Л.М. Лузіна, О.Г.Мороз, В.В. Рибалко вивчають педагогічні умови, шляхи і засоби формування творчої позиції особистості. Створенню методик виявлення і розвитку творчих якостей особистості, вивченню обдарованості зосереджують увагу В.О. Моляко, П.С. Перепелиця, М.Л.Смульсон, М.О. Холодна. Значний внесок у розвиток теорії творчості зробив вчений Е.П. Торренс, який, вивчаючи протягом двадцяти років розвиток творчих здібностей дітей у США, відзначає наявність як успіхів, так і невдач, пов’язаних з тим, що офіційна педагогіка не надто зосереджується на проблемах навчання творчості. В наукових працях Л.Л. Гурова, А.Ф. Єсаулова, О.М. Матюшкіна, В.О.Моляко, П.І. Просецького і В.А. Семиченка, В.В.Рибалка досліджуються методи активізації інформаційного пошуку, засоби активізації творчої діяльності, методика розв’язання творчих задач, конструювання взаємовідносин у дослідницькому колективі тощо. За словами В.О. Сухомлинського, “робота педагога – це творчість, а не буденне заштовхування в дітей знань”. Він підкреслював, що справжній учитель-майстер не може жити без творчості, повторюючи одне й те саме все своє життя. Тільки творчий педагог спроможний розвинути творчі здібності в учнів. Формулювання мети статті… Метою даного дослідження є виявлення значеннєвості категорій творчості для педагогічної науки; розкриття змісту та основних аспектів педагогіки творчості; опис характерних особливостей діяльності педагога в процесі формування творчих здібностей учнів через творче самовдосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження… Проблема творчості в процесі педагогічної діяльності, творчого навчання та виховання не досліджена належним чином і не достатньо впроваджена в практику. Тому з’ясуємо окремі аспекти педагогіки творчості. Педагогіка творчості – це галузь загальної педагогіки, котра вивчає закони й закономірності: формування творчої особистості, розвитку та саморозвитку її творчих можливостей у процесі освіти та навчання; створення психолого-педагогічних умов для прояву творчого потенціалу особистості в суспільно корисних і індивідуально значущих для неї видах життєдіяльності [4, 83]. Педагогіці творчості, з точки зору розуміння її як фундаментальної науки, притаманна єдність абстрактного й конкретного. У такому контексті можна говорити про емпіричну й фундаментальну фази теорії педагогіки творчості, які відповідно відображають конкретні й абстрактні знання. Дана наука безпосередньо пов’язана з практикою, тому вона є конкретною, і водночас її можна розглядати як синтез абстрактних знань. Головним і найбільш складним явищем, яке вивчає педагогіка творчості, є формування творчої особистості учня в його навчально-виховній взаємодії з педагогом. У цьому процесі власні можливості як учня, так і педагога, розвиваються й набувають об’єктивного характеру, втілюючись у конкретних якостях та особливостях їх особистостей. Саме тому процес формування творчої особистості учня неможливо відокремити від творчого розвитку того, хто його навчає й виховує. Цей процес є не тільки сукупністю послідовних і взаємопов’язаних дій педагога та учнів, спрямованих на свідоме й міцне засвоєння системи знань, умінь, навичок, формування світогляду учнів, культури поведінки тощо, а й сукуп189

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ністю послідовних і взаємопов’язаних “перетворень” у їх творчому розвитку: мотивації, характерологічних особливостях, творчих уміннях, психічних процесах, що сприяють успіху людини у творчій діяльності. Саме цей процес відображає сутність педагогічної творчості. Таким чином, поняття “педагогіка творчості” містить у собі поняття “педагогічна творчість” [4, 83]. Відомо, що елементи творчості притаманні будь-якому виду діяльності. Творчість має неоціненне значення для навчання й особистісного розвитку людини і є запорукою емоційного здоров’я. Саме тому включення до педагогіки проблем наукової, художньої, технічної творчості не тільки наближує навчання та виховання до науки, техніки, мистецтва, а також сприяє формуванню людини як творчої особистості. Включення психології творчості як абстрактної науки до складу педагогіки творчості як конкретної науки – необхідна умова розвитку дієвоперетворюючих знань про творчу діяльність [4,84]. Кожна наука керується певними законами. Законами педагогіки творчості є: - закон педагогічної розвиваючої взаємодії, який зумовлює реалізацію концепції особистісно орієнтованого навчання, реальну демократизацію та гуманізацію будь-якого навчально-виховного процесу; - закон фасилітаційного режиму педагогічного впливу, що відображає об’єктивну реальність, притаманну процесу формування творчої особистості, яка полягає в тому, що розвиток і саморозвиток творчої особистості може відбуватися за певних психолого-педагогічних умов, які сприяють творчій діяльності особистості, стимулюють її творчу активність, полегшують долання психологічних бар’єрів творчості; Г.О.Балл відстоює думку про те, що не можна

обмежувати діяльність освітніх установ функціями підготовки, адже дитина живе сьогодні, а не тільки готується до життя; - закон взаємозумовленості розвитку суб'єктів педагогічного процесу (у творчості людина виступає не тільки як суб'єкт пізнання, а й водночас як творець самої себе, своєї творчої сутності; наслідком творчості є творення, формування людини тощо); - закон неперервної творчої реалізації та самореалізації особистості, який відбиває концепцію життєтворчості людини (творчі можливості особистості реалізуються в самому процесі її життя, самореалізації, самовираження й саморозвитку). Саме тому першорядним завданням педагогіки творчості є вироблення психолого-педагогічних концепцій самовдосконалення та залучення особистості до творчого процесу особистісного саморозвитку. Рушійною силою навчання у творчості є принципи педагогіки творчості, а саме: - принцип взаємозумовленості освіти і творчого розвитку особистості, (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк); - принцип самоорганізації (Є.М. Князєва); - узгодження розвитку учнів з власними тенденціями розвитку (ініціювання творчої активності, при непомітному управлінні). Педагогічна діяльність педагога буде визначена творчою, коли їй будуть притаманні властивості творчого процесу. Творчі можливості педагога розкриваються саме в процесі творчої професійної діяльності, коли відбувається їх реалізація та розвиток, а творча педагогічна діяльність вважається дослідницькою. Педагог, який працює творчо, спирається на досягнення педагогічної науки, сам збагачує педагогічну теорію, розкриває закономірності педагогічного процесу, визначає шляхи його удосконалення, 190

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. прогнозує результати своєї діяльності. Творчий педагог – це креативна особистість з високим ступенем розвиненості мотивів, характерологічних особливостей і творчих умінь, що сприяють успішній творчій педагогічній діяльності, і яка внаслідок спеціальної професійної підготовки та постійного самовдосконалення набуває знань, умінь і навичок педагогічної праці, оволодіває уміннями формування творчої особистості учня у навчально-виховному процесі. Здатність творчого педагога до педагогічної творчості характеризується не тільки високим рівнем педагогічної креативності, а, відповідно до сучасних вимог, рівнем володіння предметом, який викладається, а й набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які забезпечують ефективність його взаємодії з учнями щодо розвитку творчих можливостей учнів у навчально-виховному процесі [4, 97]. Наведемо деякі критерії творчої педагогічної діяльності педагога, які за своєю сутністю є індивідуальнотворчими і характеризують творчу діяльність педагога як творчий процес: - розробка принципово нових підходів до навчання, виховання і розвитку учнів; - раціоналізація та модернізація змісту, форм, методів та засобів навчально-виховного процесу в умовах реформування освіти, зокрема з метою розвитку творчих можливостей учнів, їх талантів та обдарованості; - комплексне і варіантне використання у професійній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок; - бачення нової проблеми у зовнішньо знайомій ситуації, знаходження варіантних шляхів її вирішення;

- застосування науково доказового вибору дій у конкретній педагогічній ситуації; - проведення систематичного самоаналізу професійної діяльності, науково-дослідницької роботи з творчого узагальнення власного досвіду та досвіду своїх колег, володіння формами і методами управління творчою навчальною діяльністю учнів з метою розвитку їх творчих можливостей; - реалізація на практиці принципів педагогіки співробітництва, прояв гнучкості при виборі оптимального управлінського рішення у нестандартних (особливо конфліктних) ситуаціях; оригінальне конструювання навчально-виховного процесу [4, 100]. Творчість педагога в різних видах професійної діяльності проявляється по-різному. Наведемо п’ять підсистем творчої педагогічної діяльності педагога, в кожній з яких опосередковано присутня методична підсистема.

1. Дидактична (ступінь володіння педагогом змістом навчального матеріалу, формами, методами, засобами ефективної організації творчої навчальної діяльності учнів; творча педагогічна діяльність педагога з планування навчально-виховного процесу, реалізація плану й мети, самоаналіз і коригування своєї діяльності з розвитку творчих можливостей учнів, формування їх пізнавальних інтересів і мотивів творчої діяльності, озброєння учнів знаннями, вміннями та навичками в процесі уроків і позаурочних заходів).

2. Виховна (творча педагогічна діяльність педагога із забезпечення психолого-педагогічних умов для формування кожного учня як творчої особистості через активну життєву діяльність вихованців; діяльність педагога з творчого розвитку учнів, самореалізації їх потенційних можливостей у різних видах творчої діяль191

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ності в процесі спеціально організованих форм виховної роботи).

3. Організаційно-управлінська (творча педагогічна діяльність педагога з розвитку в учнів здатності до самоуправління та комунікації.

4. Ступінь оволодіння педагогом формами, методами, засобами педагогічного управління творчою діяльністю учнів з метою розвитку їх потенційних творчих можливостей.

5. Самовдосконалення (творча професійна діяльність педагога з підвищення своєї професійної та загальної культури, із самовиховання й саморозвитку професійно значущих якостей, педагогічної креативності, діяльність педагога зі створення власної творчої лабораторії.

6. Громадсько-педагогічна (професійний, громадський та особистісний рейтинг педагога; ефективність взаємодії педагога з батьками, колегами, громадськістю, іншими соціальними інститутами виховання, творчими спілками тощо). Дослідниками виокремлено чотири рівні творчої діяльності педагога: 1. Репродуктивний, який передбачає, що педагог, працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям учнів.

2. Раціоналізаторський, який передбачає, що педагог на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, вдосконалює, модернізує деякі елементи існуючих рекомендацій, методик, досвіду відповідно до нових завдань.

3. Конструкторський, який характеризує діяльність педагога, коли на основі свого досвіду, самоаналізу своєї діяльності і знань психологопедагогічних особливостей учнівського колективу педагог, використо-

вуючи існуючі методики, рекомендації, передовий досвід, конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми.

4. Новаторський, за яким вирішуються педагогічні проблеми на принципово нових засадах, які відрізняються оригінальністю та високою результативністю. Акцентуємо увагу на останньому рівні, коли шляхи, засоби, методи виховної діяльності педагога становлять цілісну систему роботи, яка забезпечує сприятливі психологопедагогічні умови для активної життєдіяльності вихованців, розвитку їх творчих можливостей, формування кожного учня як особистості; створена система відрізняється новизною, оригінальністю та високою результативністю. Загалом, впровадження інновацій у систему освіти відбувається за трьома напрямами: - вдосконалення традиційного освітнього процесу, тобто модернізація, модифікація, раціоналізація того, що прийнято; - трансформація традиційного процесу, тобто його радикальні перетворення; - комплексність (комбінаторність) видозмін, які складаються з елементів як модернізації, модифікації та раціоналізації традиційної системи, так і її трансформації [3, 253]. Важливим питанням, особливо у професійно-технічній освіті є питання педагогічної творчості в поєднанні з педагогічною майстерністю. Педагогічна майстерність розглядається як досконале, творче виконання педагогом професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожного учня, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих 192

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. моральних якостей, їх духовного збагачення. Як наголошував К.Д. Ушинський, “педагог, який прагне до майстерності, має здійснювати навчальновиховну роботу на рівні мистецтва, тобто вміло, вправно, оскільки вона скерована на формування особистості вихованця ”. Творчість є обов'язковою умовою майстерності. Тільки через творчу активність, пошуковоперетворюючу діяльність в навчально-виховному процесі формується та удосконалюється педагогічна майстерність педагога. Головною особливістю педагогічної творчості є те, що об’єктом творчості є дитина (учень, студент), яка постійно змінюється. Тому й специфіка педагогічної творчості зумовлена тим, що об'єктом і результатом її є творення людини, а не образу, як у мистецтві, не механізму чи конструкції, як у техніці. Як правило, перед педагогом постає велика кількість важкопрогнозованих, та часто непередбачуваних факторів, які впливають на його діяльність з формування творчої особистості дитини. Справжня педагогічна праця нетворчою не буває. Спрямованість на формування творчої особистості учня передбачає не випадкове, стихійне розкриття його потенцій, а вибір такого змісту, форм, методів, засобів, створення таких умов навчання і виховання, за яких творчий потенціал особистості розкриється якомога раніше й буде розвиватися [8, 23].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок з цього напряму… Творчість – це завжди cтворення чогось нового на основі перетворення пізнаного. Педагогічну діяльність здавна кваліфікували як творчу. Особливістю педагогічної творчості є те, що це завжди співтворчість. Вона тісно пов’язана, злита з творчістю всього колективу педагогів, кожного учня або студента. Поняття “педагогічна творчість” грунтується на визначенні сутності такого феномена, як творчість. За сприятливих конкретних умов педагогічної праці найвища результативність педагогічної творчості виявляється в позитивній динаміці сформованості творчої особистості учня та зростанні рівня творчої педагогічної діяльності педагога. Ефективною творчість педагога буде за умови забезпечення позитивної динаміки формування творчої особистості учня і підвищення рівня творчої педагогічної діяльності самого педагога, які визначатимуться в результаті порівняння досягнутого з вихідним значенням. Якщо стимулюватимуться дослідницькі пошуки педагогів, а практичним досягненням надаватиметься теоретико-науковий зміст, то це приведе до підвищення рівня наукової, теоретичної і методичної підготовки педагогів, їх творчої практичної діяльності, що реалізується у творчих проявах учнів, майбутніх кваліфікованих фахівців, які можуть стати винахідниками, раціоналізаторами, котрих так потребує наука і практика.

Джерела 1. Козленко В.Н. Проблема креативности личности /КозленкоВ.Н.// Психология творчества: общая, дифференциальная, прикладная / Отв. ред. Я.А. Пономарев. – М.: Наука, 1990. – 224. – С.131–148.

2. Педагогіка вищої школи: навч. посібник / [З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.], за ред. З. Н. Курлянд. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

3. Пономарев Я. А. Фазы творческого процесса / Исследование проблем психологии творчества / Пономарев Я. А./ – М.: Педагогика, 1983. – С. 3-26.

193

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

4. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості /Сисоєва С.О./: Підручник. – К.: Міленіум, 2006. – 344 с.

5. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения /Сухомлинский В.А. / – В 3 т. – М.: Педагогика, 1981. – Т.3. – 640 с.

6. Тюріна Т.Г. Феномен інтуїції. / Тюріна Т.Г. / Вид. друге. Книга для педагогів, психологів, філософів. – Львів: СПОЛОМ, 2005. – 120 с.

7. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. / Ушинський К.Д. / – В 2 т. / Ред.кол.: В.Н. Столєтов та ін., К.: Рад. школа, 1983. – Т.1. – 488 с.

8. Cz. Kupisiewicz Podstawy dydaktyki ogólnej. – Warszawa; Polska Oficyna Wydawnicza „BGW”, 1996. – 237 с.

9. Fromm E. The creative attitude / Fromm E /. – New York: Harper & Row, 1959. – 641с.

М. Я. ПЕТРОВА, методист Вищого професійного училища №36 с. Балин

СУЧАСНЕ ДИДАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ В АГРАРНИХ ПТНЗ Сучасне дидактичне забезпечення має зацікавлювати учнів, викликати бажання в них бачити практичну мету вивчення дисциплін і забезпечувати їх вивчення, тобто сприяти виконання принципу педагогіки М. Монтесорі «Я хочу знати, для чого це потрібно і де це може знадобитися». Впровадження державного стандарту професійної освіти аграрного профілю, а саме – з підготовки фахівців інтегрованої професії: слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки та устаткування, тракторист – машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А», «В», водій автотранспортних засобів категорії «С» - потребує розробки дидактичного забезпечення, спрямованого на вдосконалення комплексно-методичного забезпечення, створення навчальних комплексів спецдисциплін. Основою використання будь-якої методики при вивченні спецдисциплін є комплексне методичне забезпечення навчального процесу. Кожен викладач працює над створенням навчально-методичного забезпечення своєї дисципліни: планування, розробки та створення оптимальної системи (комплексу) навчально-методичної документації і засобів навчання, необхідних для забезпечення повного і якісного процесу навчання учнів професіям у межах змісту й часу, що визначаються навчальними планами і програмами.

194

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Незалежно від змісту предмета професії всі засоби навчання кваліфікують відповідно до шляху подачі інформації, функціонального призначення і методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Залежно від шляху подачі інформації система засобів навчання поділяється на групи: - друковані (підручники, довідники, словники, навчальні плакати, збірники завдань, інструкції, інструкційно-технологічні карти…); - екранні (транспаранти, відеозаписи…); - електронні (підручники, словники, відеофільми, презентації…); - звукові (грам і магнітофонні записи); - об’ємні (натуральні зразки, моделі, макети, муляжі і тренажери). В свою чергу із загальної системи виділяються засоби навчання, що відрізняються між собою за призначенням: для передачі матеріалу в процесі викладу нового матеріалу, для організації і проведення самостійної роботи учнів, для контролю та управління процесом навчання. В залежності від форм і методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці засоби навчання поділяються на такі, що використовуються: для фронтальних робіт, для групових робіт, для індивідуальних робіт. Функціонування будь-якої системи засобів навчання залежить від того , як викладач або майстер виробничого навчання використовує її у своїй діяльності. Це визначає зв’язки, які створюються між окремими елементами системи на основі змісту навчального матеріалу і методів навчання. Встановлення цих зв’язків у процесі навчання є передумовою особистих методик, в яких представляється технологія навчання, що створює оптимальні умови для передавання і засвоєння інформації на репродуктивному та продуктивному рівнях, активізує

195

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. навчально-пізнавальну діяльність учнів і керує цією діяльністю на основі оперативного контролю. Комплекс засобів навчання – динамічна система, що дозволяє викладачам і майстрам виробничого навчання постійно вдосконалювати її. Ефективність навчання перебуває в прямій залежності від комплексу засобів навчання, а ефективність застосування комплексу – від його змісту й науково-методичного обґрунтування. Комплекс засобів значною мірою обумовлює досконалість не тільки окремих форм і методів навчання, а й їх сукупність – дидактичну систему, яка впливає на якість підготовки майбутніх фахівців. В залежності від змісту дисципліни або професії до складу комплексу входять різні засоби, але всі вони мають доповнювати один одного й відповідати таким вимогам: враховувати дидактичні, ергономічні, технічні й економічні аспекти; відповідати навчальній програмі; відповідати рівню розвитку сучасної науки, техніки та виробництва; містити оптимальну систему засобів для передачі інформації організації самостійної роботи учнів і контролю за набутими ними знаннями, вміннями, навичками; відповідати основним принципам дидактики і враховувати особливості теоретичного та виробничого навчання; стимулювати застосування сучасних методів і форм навчання; забезпечувати дидактичну спрямованість при навчанні учнів; гарантувати безпеку праці й відповідати естетичним і гігієнічним вимогам; забезпечувати наукову організацію праці викладача, майстра, учня; забезпечувати максимальний педагогічний ефект. Отже, зміст навчання розкривається через навчальний план, програму та систему засобів навчання, яка є основою для організації й керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів з боку викладача чи майстра виробничого навчання. На сучасному етапі викладачі практикують створення навчальнометодичних комплексів з дисциплін. Навчально-методичні комплекси (НМК) призначені для принципово нової організації навчання та доповнення і вдосконалення традиційної. Новітні інформаційні технології навчання передбачають широке використання комп’ютерної техніки та спеціального програмного забезпечення як потужного засобу навчання. Саме ідею використання інформаційних технологій покладено в основу розробки навчально-методичних комплексів. Навчально-методичний комплекс відрізняється від традиційного методичного забезпечення способом зберігання, представлення, подання навчального матеріалу, а також організації роботи з ним. Методично обґрунтоване використання в навчально-методичному комплексі гіпертекстових технологій, графіки, комп’ютерного моделювання, мультимедійних технологій, інтерактивного діалогу між користувачем і системою. Викладач має можливість здійснювати неперервне управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, активізувати їх навчання.

196

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Зміст і складові навчально-методичного комплексу варто поділити на дві групи: інваріативну та варіативну. Інваріантна складова містить лише потрібні компоненти, без яких руйнується авторська дидактично-методична концепція, складові тісно пов’язані між собою, доповнюють одна одну. Це: програми, навчальні посібники, методичні посібники, хрестоматії, лабораторні практикуми. До варіантної складової належать: додаткові матеріали (дидактичні матеріали, науково-популярна література, довідники, методичні розробки тощо). Багатоаспектність функцій, що покладаються на навчально-методичні комплекси, визначає їхнє значення. Зокрема, діагностування навчальних досягнень дає змогу аналізувати процес засвоєння матеріалу, виявляти прорахунки в структурі знань, умінь, навичок. Організація самостійної пізнавальної діяльності учнів у процесі виконання різнорівневих завдань дає змогу проектувати навчально-виховний процес, а його моніторинг в обсязі державного стандарту визначає відповідний рівень навчальних досягнень, виявляє та фіксує його за допомогою якісних і кількісних показників. Методична функція дає змогу організувати роботу викладача, визначити її ефективність, виявити й усунути недоліки, накреслити перспективні зміни за наявною якісною та кількісною інформацією в межах «зворотнього зв’язку». Створення навчально-методичних комплексів та педагогічних програмних засобів сприяють організувати ефективну як самостійну, так і індивідуальну роботу учнів, яка за рахунок інтерактивного режиму стає більш цілеспрямованою, сприяє розвитку творчих здібностей, ініціативи, дає можливість створити сприятливий психологічний мікроклімат навчання за рахунок можливості вибору оптимального темпу отримання інформації та навчальних завдань, можливості виконати самоперевірку рівня засвоєння навчального матеріалу, отримати підказку та заохочення до пошукової діяльності. Принцип безпосереднього доступу до основних блоків дає можливість учням продовжувати вивчення матеріалу, повертатися при необхідності до раніше вивченого, припинити та розпочати навчання (вивчення теоретичного матеріалу, самоперевірку, розв’язання завдань, використання довідникових матеріалів). Впровадження сучасних інформаційних технологій у процес викладання спеціальних і загальноосвітніх дисциплін, створення електронних навчальнометодичних комплексів, посібників, застосування сучасних методів навчання вимагають нового покоління комплексно-методичного забезпечення, планового видання підручників, посібників, які б забезпечували навчання за стандартом.

197

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Сьогодні викладачі, які здійснюють навчання повсякчас повинні вирішувати проблеми зростання обсягу інформації, яку має засвоїти учень, та одночасного скорочення часу на вивчення дисциплін.Ця суперечність може бути усунена за рахунок високоякісних посібників та навчально-методичних матеріалів. Використання інтенсивних технологій навчання, зокрема, інформаційних, створюють можливість скоротити час на навчання й підвищити його якість. Якщо в друкованих виданнях інформація представлена послідовно, то електронні допомагають учню безпосередньо і в будь-який момент включатися в потрібну тему. Особлива увага при створенні дидактичного забезпечення навчального процесу на сучасному етапі приділяється педагогічним програмним засобам у складі науково-методичного комплексу.

Викладач спецдисциплін ВПУ №36 с. Балин А. М. Боднар протягом 10 років працював над створенням опорних плакатів і структурно-логічних схем з предмета «Система технічного обслуговування та ремонт машин», використання яких у навчальному процесі давало позитивні результати. Це одна з дисциплін, з якої нема навчального підручника, що відповідав би навчальній програмі. Методологічною основою конструювання змісту електронного посібника для самостійної роботи учнів з предмета «Комплексна система технічного обслуговування і ремонту машин» є повна відповідність навчальній програмі нового стандарту. В структурі посібника: опорний плакат з теми; інформація, що пояснює структурні елементи опорного плакату; текстові завдання для перевірки знань. Одним із головних напрямів науко-методичної роботи у ВПУ №36 с.Балин є розробка й апробація експериментальних електронних засобів навчання, методичного забезпечення, спрямованого під конкретну робітничу професію, з метою удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців. Для підвищення якості практичної підготовки педагогами училища створюються відеофрагменти виробничих ситуацій сільськогосподарських робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур. Психологи та педагоги переконані, що в кожного учня індивідуально розвинті навчальні здібності. Хтось краще сприймає навчальний матеріал на слух, а в когось більш ефективною виявляється зорова пам'ять. При використанні в навчальному процесі відеофільмів (виробничих ситуацій) важливим є поєднання теоретичних знань учнів і демонстрації їх застосування для виконання конкрет198

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ної роботи. Особливо це актуально при вивченні предметів, які стосуються професійної підготовки. Працюючи над створенням навчально-методичних комплексів, педагоги розробляють: електронні презентації (наприклад: історія плуга, трактора, комбайна); електронні термінологічні словники; тестові завдання. Так в арсеналі педагогів – тестові завдання з усіх спецдисциплін, які забезпечують навчання за професією. В наступному навчальному році планується виконати їх у двох режимах: навчальному і з комп’ютерним контролем. У планах також – створення фрагментів навчальних фільмів з підготовки машинно- тракторних агрегатів до їх апробації та роботи при посіві, обробітку й збиранні сільськогосподарських культур. Такими творчими будуть дипломні роботи учнів. Досвід підготовки подібних дипломних робіт у навчальному закладі вже існує (з професій «Кухар», «Кондитер»). Фрагменти відеоситуацій, навчальних фільмів, презентації поклали початок створеню комплексу педагогічних програмних засобів, що входять до складу КМЗ предметів і професій. І хоч ці авторські навчальні засоби не є досконалими, створені не в ідеальних виробничих умовах і не професіоналами, проте для учнів такі продукти їхньої творчості є значним кроком не тільки до до професії, а й до формування такого стилю життя, коли до всякої роботи докладаються творчі зусилля. Використання сучасних інформаційних можливостей і технологій, різноманітність їх поєднань у навчальному процесі створюють нову методологію організації та практичної реалізації навчального процесу під час вивчення різних дисциплін на всіх рівнях системи освіти. Інформаційні технології створюють нові можливості для розвитку в учнів почуття гармонії, виховання належного художнього смаку. Щоб на даному етапі модернізації професійно-технічної освіти впровадження та створення педагогічних програмних засобів стало більш активним та ефективним, доцільно: - ввести в штатний розпис ПТНЗ з контингентом більше 400 учнів посаду спеціаліста з інформаційно-комп’ютерних технологій для створення на професійному рівні педагогічних програмних засобів з обов’язковим проходженням курсової підготовки, програма якої передбачала б створення та оформлення навчальних відеофільмів, електронних посібників, навчально-перевірочних тестів, презентацій, навчальних проектів і т.п.; - педагогічним працівникам, учні яких досягають високих навчальних досягнень, досвід яких використовують педагоги інших ПТНЗ, які достатньо володіють комп’ютерною технікою, активно використовують у навчальному процесі ІКТ, присвоювати вищу кваліфікаційну категорію автоматично; - розробити таку систему стимулювання праці інженерно-педагогічних працівників, при якій творчо працюючий педагог отримував би ще більший стимул до творчості та постійного самовдосконалення.

199

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ І МЕТОДИ НАВЧАННЯ О.Л. Шамралюк, заступник директора з навчально-методичної роботи НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ ПТНЗ Сьогодні професійно-технічна освіти повинна являти собою одну з найбільш інноваційних галузей, тому що вона бере активну участь у створенні інноваційного клімату та конкурентоздатної економіки держави в цілому. В системі освіти на сучасному етапі робиться акцент на управлінні цілісним педагогічним процесом на науковій основі, розумінні всієї його складності, знаннях механізмів і закономірностей педагогічної взаємодії, які сприяють розвитку особистості, що є основним завданням освіти. Діяльність кожного керівника, педагога освітнього закладу супроводжується інноваційними процесами, які дають їм змогу професійно саморозвиватися, реалізовувати творчий потенціал. У законі України «Про інноваційну діяльність» інновації визначаються як новостворен або вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення адміністративного, комерційного чи іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва й соціальної сфери. В державних документах наголошується на важливості організації інноваційної діяльності, визначено пріоритетні напрями інноваційної діяльності у сфері професійнотехнічної освіти:

– розробка та впровадження нових методів, прийомів, методик, технологій, систем навчання; – впровадження інформаційнокомунікаційних технологій; – розробка програмних засобів навчального та наукового призначення, новітніх програм, підручників, посібників та методичних матеріалів нового покоління, у тому числі – електронних.

– впровадження новітніх виробничих технологій; – створення нових моделей навчальних закладів; – створення і впровадження управлінських систем, механізмів управління. Інноваційна діяльність у професійній освіті виявляється передусім в оновленні та освоєнні нового змісту освіти, що пов’язано з освоєнням теорії і практики ринкової економіки, нових процесуальних умінь, розвитком умінь оперувати інформацією та творчого вирішення проблем. Увага зосереджується на впровадженні державних стандартів професійнотехнічної освіти, розширенні методичних пошуків, переорієнтації змісту навчання із запам’ятовування матеріалу на формування здатності його використовувати, вмінь самонавчання. Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи на200

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вчання та виховання; в організацію спільної діяльності педагога та учня. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих педагогів і цілих колективів. Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки - проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Результатом інноваційних процесів слугує використання теоретичних і практичних нововведень, а також таких, що утворюються на межі теорії і практики. Педагог може виступати автором, дослідником, користувачем і пропагандистом нових педагогічних технологій, теорій, концепцій. Конкуренція на сучасному ринку праці, вимагає від робітника не лише глибоких теоретичних знань, практичних умінь і навичок, а й швидкої модернізації, креативності, постійного оновлення власного досвіду у виробничій сфері. Саме тому педагогічним працівникам необхідно постійно опановувати нові виробничі технології, розвивати власне мислення, удосконалювати вміння та навички, щоб заохочувати до активної виробничої діяльності учнів – не як виконавців визначених завдань, а як творчих особистостей, здатних до активного пошуку і втілення інноваційних технологій виробництва. Науковцями та педагогамипрактиками обґрунтовано педагогічні умови використання інноваційних виробничих технологій у підготовці кваліфікованих робітників: формування готовності педагогічних працівників ПТНЗ до використання інноваційних виробничих технологій у процесі викладання; усвідомлення учнями ПТНЗ значущості вивчення інноваційних виробничих технологій з подальшим їх ефективним використанням у професійній діяльності;

оновлення змісту професійної підготовки з урахуванням технікотехнологічних змін виробництва в регіоні; створення і використання комплексу навчально-методичного забезпечення професійної підготовки кваліфікованих робітників з урахуванням інноваційних виробничих технологій; модернізація матеріальнотехнічної бази професійної підготовки; інтеграція видів діяльності та професій окремої галузі при використанні інноваційних виробничих технологій у професійній підготовці майбутніх кваліфікованих робітників. Поряд з цим, ефективність педагогічних умов значною мірою залежить від адекватних методів і форм організації навчальновиховного процесу; використання різних технологій навчання: модульної, інтерактивної, проектної, проблемної, інформаційної тощо. Проблема впровадження в навчально-виробничий процес інноваційних виробничих технологій тісно пов’язана з інтеграцією понять соціального партнерства та модернізацією професійно-технічної освіти. З огляду на це виникає потреба в посиленні взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, соціальних партнерів, працедавців і професійнотехнічних навчальних закладів. Лише у співпраці з роботодавцями, соціальними партнерами забезпечується практична підготовка учнів в умовах реального виробництва і стажування інженернопедагогічних працівників з опанування новітніх технологій, сучасної техніки, матеріалів, інструментів, обладнання; вирішується питання зміцнення навчально-матеріальної бази професійно-технічних навчальних закладів . Крім того, необхідно залучати фахівців-виробничників до оновлення 201

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. змісту навчальних програм, введення регіонального компоненту, щоб забезпечити підготовку робітників відповідно до сучасних вимог виробництва. Тобто, створення у професійнотехнічному навчальному закладі педагогічних умов використання інноваційних виробничих технологій сприяє формуванню у випускників мотивації, знань, умінь і навичок роботи з інноваційними виробничими технологіями, прискореній соціальнопрофесійній адаптації в умовах реального виробництва. Управління інноваційним процесом передбачає аналіз та оцінку впроваджених педпрацівниками інновацій, створення умов для їх успішної розробки та застосування. Водночас керівники навчального закладу здійснюють цілеспрямований відбір, оцінку та застосування на практиці досвіду колег, нових ідей, методик, запропонованих наукою. У системі управління нововведеннями необхідно забезпечити всебічне й багатоаспектне вивчення інновацій (проектування, моніторинг, регулювання, корекцію, без чого неможливе компетентне визначення їх ефективності, доцільності наукового забезпечення та розповсюдження досвіду. Тому паралельно з інноваційним процесом має діяти ефективна система експертної роботи. Звичайно, у здійсненні інноваційної діяльності є проблеми: інноваційний розвиток гальмується внаслідок недостатньої підготовленості та поінформованості багатьох педагогів і керівників щодо інноваційної освітньої діяльності. Готовність педагога до інноваційної діяльності визначають за такими показниками: 1. Усвідомлення ним потреби запровадження інновацій у власній педагогічній практиці.

2. Інформованість про новітні технології, знання новаторських методик роботи.

3. Зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальну діяльність.

4. Готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності.

5. Володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій та розроблення нових. До різноманітних форм залучення педагога до інноваційної діяльності належать: – організація постійно діючого семінару з найактуальніших проблем, над якими працюють педагоги навчального закладу; – підвищення кваліфікації, стажування педагогів; – педагогічні ради, "круглі столи", дискусії; – творча діяльність педагогів у методичних комісіях; – участь у науковопрактичних конференціях; – узагальнення власного досвіду і досвіду своїх колег; – самостійна дослідницька, творча робота над темою, проблемою; – участь у роботі над реалізацією єдиної науково-методичної проблеми ПТНЗ. Для осмисленої, повноцінної участі педагога в інноваційній діяльності важливо, щоб він був не тільки безпосереднім учасником, а й експертом на етапі її аналізу, що сприятиме реалізації особистісного потенціалу, підвищенню загальної культури, актуалізації самооцінки та здійсненню самокорекції своєї діяльності. Стратегія інноваційної діяльності педагогічного колективу, окремих педагогів у кожній конкретній ситуації має часові обмеження, що залежить від масштабності інно202

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вації, від того, скільки часу і яких людських, організаційних, матеріально-фінансових ресурсів вона потребує. Але головне, що інноваційна діяльність педагогів є основою оновлення навчальних закладів. Оскільки інноваційний потенціал закладу освіти – це здатність створювати, сприймати та реалізовувати нововведення, то на цій основі створюється модель управління інноваційною діяльністю, яка дає змогу реалізувати й вивчити практичну доцільність упровадження освітніх інновацій, що здійснюється у кілька етапів. І етап (підготовка педагогічного колективу до нововведень) передбачає визначення актуальності нововведення (за рівнем його відповідності потребам ПТНЗ, соціальному замовленню); результативності (оцінювання або на основі прогнозування, або на основі наявного досвіду); рівня розвитку потреб та інтересу різних груп педагогів до інновацій; методичної розробленості ідеї та умов, необхідних для її засвоєння. Мета підготовчого етапу: підвищення рівня знань з нової проблеми членів творчої групи, які надалі будуть виконувати функції консультантів педагогів в освоєнні нововведень. Творча група складає план роботи, вивчає потреби педагогів у нових знаннях, рівень їхньої компетентності з метою виявлення недоліків. На цьому етапі використовують педагогічний моніторинг.

II етап (визначення й постановка мети та завдань на основі аналізу наявної практики) – вивчається ефективність роботи над проблемою в умовах ПТНЗ, рівень засвоєння педагогами нових теоретичних положень, вплив цього на вдосконалення практики навчання і виховання учнів. На III етапі здійснюється планування процесу впровадження інноваційних технологій, тобто творча група розробляє алгоритм перетво-

рення педагогічної ідеї в педагогічну технологію. Здійснення інноваційної діяльності скорочує час, що витрачається на: засвоєння учнями теоретичних знань, розвиток практичних умінь і навичок; виконання педагогічними працівниками основних функцій, операцій та дій; виконання адміністрацією управлінських функцій, операцій та дій. Для управління нововведеннями необхідно мати банк інновацій (педагогічних і виробничих). Технічно його створюють у формі картотеки, заводять на кожне нововведення освітнього закладу спеціальну карту. Як правило, це роблять на початку навчального року. Із впровадженням комп'ютерних систем змінилася технологія формування банку педагогічних ідей, але принципи залишилися ті самі. Картки, на яких фіксують інновації та їх основні характеристики, є формалізованими, тобто кожен їх пункт передбачає занесення конкретної інформації. Для успішної інноваційної діяльності педагогічного колективу адміністрація навчальних закладів повинна провадити таку діяльність: 1. Формувати в педагогічному колективі усвідомлення необхідності змін і впровадження нововведень, створювати відповідне інформаційне поле на основі залучення педагогічного та учнівського колективів до різних форм інформаційної діяльності (конференції, збори, семінари, наради з науковцями, фахівцями виробництва тощо).

2. Здійснювати моніторинг якості освітніх процесів у навчальному закладі й оприлюднювати їх кількісні та якісні показники, виявляти суперечності, що існують у навчальному закладі.

3. Організовувати роботу методичних комісій з упровадження інновацій у навчально-виробничий процес 203

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. із залученням науковців, виробничників.

4. Координувати роботу з визначення ступеня ефективності інновації та результативності діяльності колективу.

5. Здійснювати внутрішньоучилищне управління інноваційною педагогічною діяльністю: навчання педагогічних працівників з питань інноваційної та дослідницькоекспериментальної діяльності в рамках методичної роботи на рівні ПТНЗ, створення умов (правових, організаційних, психологічних) для здійснення експериментальної діяльності з освоєння (апробації) нових педагогічних ідей.

8. Оприлюднювати результати інноваційної діяльності через проведення семінарів-презентацій, публічних конференцій, виступів у засобах масової інформації тощо. Важливим елементом управління інноваційною діяльністю є контроль за результатами, який загалом виконує такі функції: констатація, експертна аналітична оцінка досягнутих результатів навчальної або виховної діяльності; констатація й оцінювання учасників інноваційного процесу, досягнутих ними результатів навчальної або виховної діяльності, спрямованої на розвиток освітнього закладу; констатація та оцінювання результатів управління інноваціями; формування каналів прямого та зворотного зв'язку для інформування і стимулювання учасників інноваційного процесу. Реалізація кожної функції потребує внесення відповідних коректив в освітній процес, діяльність педагогічного колективу, здійснення управлінських впливів. Процес оцінювання передбачає використання всебічної, достовірної інформації як передумови об'єктивних висновків про стан об'єкта, процесу, явища. Джерелом такої інформації у педагогічній сфері є експертна

діяльність – дослідницька діяльність, зосереджена на вивченні практики, що розвивається. Результати контролю та аналізу впровадження інновацій у навчально-виробничий процес обов’язково розглядаються на засіданнях методичних комісій, методичних рад (до їх компетенції у цій справі належить аналіз якості знань, умінь, навичок за нововведеннями, тестування та діагностування якості інновацій) та педагогічної ради (підбиття підсумків роботи з упровадження нововведень, визначення завдання педколективу на новий навчальний рік. Впровадження інновацій у галузі професійної освіти сприяє не лише істотному підвищенню рівня підготовки кваліфікованих фахівців, а й використанню інноваційних форм і методів навчання, які забезпечують високий рівень теоретичних і практичних знань, умінь і навичок учнів успішно застосовувати здобуті знання на практиці й переорієнтації професійно-технічного навчального закладу на особистість, оскільки передбачають: урахування здібностей, інтересів і нахилів учнів у навчальному процесі, його змісті та структурі; моделювання організаційних, методичних і змістових компонентів навчальновиховного процесу з урахуванням досвіду взаємодії учнів з навколишнім світом, індивідуальних відмінностей між учнями; варіативність та особистісно орієнтовану спрямованість навчально-виховного процесу, внаслідок чого знання, уміння й навички перетворюються на засіб розвитку пізнавальних та особистісних якостей учнів. У системі управління нововведеннями необхідно забезпечити всебічне й багатоаспектне вивчення інновацій (проектування, моніторинг, регулювання, корекцію), без чого неможливе компетентне визначення їх ефективності, доцільно204

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. сті наукового забезпечення та розповсюдження досвіду. Тому паралельно з інноваційним процесом має діяти ефективна система експертної роботи. Для викладача професійнотеоретичної підготовки, майстра виробничого навчання найголовнішим є удосконалення педагогічної майстерності, професійної компетентності, що характеризується: вмінням врівноважити науковий, прикладний і творчий аспекти своєї праці; невпинним педагогічним пошуком універсальних та ефективних моделей здійснення навчально-виробничого проце-

су, що забезпечувало б комплексний характер розвитку особистості учня й формування в нього професійних знань, умінь і навичок Таким чином, завдяки впровадженню інноваційних технологій, практико зорієнтованого навчального середовища, отримуються якісні зміни в змісті професійної освіти, підвищується кваліфікація педагогів, якість професійної підготовки учнів, здійснюється модернізація інфраструктурного забезпечення освітнього процесу.

О.В. ПЕТРОВ, завідувач лабораторії забезпечення якості професійно-технічної освіти НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) відіграє надзвичайно важливу роль у підготовці виробничого персоналу в умовах інформатизації суспільства. Професійно-технічна освіта потребує науково обґрунтованого електронного навчально-методичного забезпечення; розроблення методики формування та системного використання комп’ютерно орієнтованого навчального середовища. Тому сьогодні активно розробляються і впроваджуються технічні засоби на основі ІКТ, вдосконалюються педагогічні технології та методики навчання із залученням комп’ютерної та телекомунікаційної техніки, педагогічних програмних засобів. Постає завдання оптимізації об’єктивного процесу інформатизації профтехосвіти. Сьогодні використання ІКТ стало не тільки темою для обговорення на методичних, педагогічних заходах, а й темою багатьох досліджень, оскільки це питання є одним із найважливіших у педагогічній практиці та соціально значущим у педагогічній науці. У науково-педагогічній літературі досить докладно висвітлено першочергові напрями інформатизації професійної підготовки (В. Биков,

Б. Гершунський, В. Глушков, О. Довгялло, О. Єршов, М. Жалдак, А. Матюшкін, Є. Машбиць, В. Монахов, І. Підласий, О. Полат, І. Роберт, О. Тихомиров та ін.). Передусім це: створення та використання програм контролю і самоконтролю знань з різних предметів; створення навчальних мультимедійних систем; розроблення та використання інформаційноаналітичних баз даних; комп’ютерне моделювання виробничих ситуацій, 205

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. професійних дій і педагогічного процесу; використання комп’ютерів для проведення олімпіад з різних предметів; використання автоматизованих методів психодіагностики й експертизи педагогічної діяльності; реалізація дистанційного навчання та інше. До відомих шляхів використання ІКТ у професійній підготовці варто додати й реалізацію електронних імітаційних навчально-тренувальних комплексів, використання експертних систем і систем підтримки прийняття рішень. Для їх ефективного застосування у професійній підготовці необхідно систематизувати навчальні інформаційно-комунікаційні ресурси й технології, виділити та дослідити їх специфіку відповідно до дидактичної ролі в навчальному процесі. За якими ж конкретними напрямами має здійснюватися застосування ІКТ, інформатизація професійної підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ? Інформатизація освіти перебуває у прямій залежності від розвитку комп’ютерних систем і технологій: появи і вдосконалення мультимедіа та гіпертекстових технологій, зростання можливостей мережевих засобів зв’язку, комунікації. Удосконалюються й організаційні форми та методи навчання, засновані на нових педагогічних підходах і цих технологіях. Комп’ютерні телекомунікації здатні реалізувати передавання знань і доступ до різноманітної навчальної інформації значно ефективніше, ніж традиційні засоби навчання, забезпечують активне залучення учнів до навчального процесу, дозволяють повноцінно керувати навчанням. Є чотири основні напрями використання ІКТ в навчальному процесі: вивчення інформатики як науки; навчання технологій, які потребують активного використання ПК; навчання спеціалізованих технологій (комп’ютерне конструювання, маке-

тування і верстка тощо); застосування комп’ютера як технічного засобу. Використання ІКТ здійснюється через: засоби навчання, які вдосконалюють процес викладання, підвищують його ефективність, якість і результативність; інструменти пізнання навколишньої дійсності та самопізнання; засоби розвитку особистості учня; засоби інформаційнометодичного забезпечення і керування навчально-виховним процесом, навчальним закладом, системою освіти; засоби автоматизації процесу контролю, коригування результатів навчальної діяльності, тестування та психодіагностики; засоби автоматизації процесу оброблення результатів експерименту (лабораторного, демонстраційного), керування навчальним обладнанням; засоби організації інтелектуального дозвілля учнів, розвивальних ігор тощо. У професійній підготовці використання ІКТ здійснюється за такими напрямами: курси з інформатики, програмування, де предметом вивчення є комп’ютерна техніка та програмне забезпечення; спеціальні курси, у яких активно використовуються окремі прикладні програми (напр., комп’ютерна верстка та поліграфія, моделювання виробничих процесів, конструювання та проектування, технічні обчислення, розрахунки тощо), предметом вивчення яких є фахова дисципліна та відповідне предметно орієнтоване програмне забезпечення; автоматизовані курси, електронні підручники та мультимедійні пакети, де предметом вивчення є професійно орієнтовані дисципліни; комп’ютер як джерело інформації, коли використовуються можливості мережі Інтернет (або локальних мереж), а також різноманітних довідників, словників та енциклопедій на компакт-дисках; комп’ютер як засіб управління й організації навчального процесу, створення баз даних (бібліотек), ведення 206

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. документації навчального закладу тощо. Ці напрями по-різному представлені в освітніх процесах навчальних закладів різних рівнів і профілів, що пов’язано з різними цілями і завданнями професійної підготовки, неоднаковою готовністю педагогічних колективів до впровадження ІКТ, фінансовими можливостями. Проте можна виділити такі відносно незалежні напрями застосування ІКТ у закладах профтехосвіти, як: 1.Інформатизація організаційно-управлінської діяльності: автоматизовані системи управління закладом, мережею ПТНЗ; комунікація в навчальному закладі, між системою закладів (телеконференції, електронні дошки оголошень, міжнародні інформаційні проекти тощо); організація документообігу та фінансової звітності; створення бази даних учнів і педагогічних працівників; планування навчального процесу з урахуванням специфіки підготовки фахівців різних професій; оптимізація навчального навантаження учнів і педагогів та використання аудиторного фонду; розроблення інформаційнометодичного забезпечення навчального закладу; інформатизація бібліотеки і видавничої діяльності; організація внутрішніх банків (баз) даних і систем науково-технічної інформації з напряму підготовки; створення й постійне оновлення власного вебсайту, наповненого інформацією про особливості навчання конкретних професій; розповсюдження передового педагогічного досвіду, новітніх методик і педагогічних технологій у підготовці робітників; комплексне педагогічне тестування і психодіагностика готовності учнів до навчання та роботи за певними професіями; моніторинг якості навчання та працевлаштування випускників ПТНЗ різних профілів тощо. Автоматизовані системи управління на основі ІКТ мають на меті:

вдосконалення управління, покращення навчальної, методичної, кадрової та господарської діяльності на основі оперативної всебічної інформації; поліпшення результатів діяльності всіх підрозділів ПТНЗ завдяки впровадженню наукової організації праці, автоматизації збору, оброблення інформації, оптимального використання матеріальних, трудових ресурсів шляхом автоматизованого розроблення навчальних планів, складання розкладу занять, екзаменів, консультацій, а також автоматизації рутинного обчислювання різних показників діяльності закладу; підвищення оперативності управління на всіх рівнях. Інформаційна підтримка навчального процесу включає використання з освітньою метою баз даних і знань. Останнім часом дедалі більшого поширення у професійнотехнічній освіті набувають електронні бази даних освітньої інформації. Крім того, колективи ПТНЗ повинні створювати, наповнювати, підтримувати й оновлювати вебсайти, що дає можливість ознайомитися з діяльністю та специфікою навчальних закладів усім зацікавленим.

2.Інформатизація навчальновиховного процесу: впровадження в підготовку кваліфікованих робітників предмета “Інформаційні технології”, спрямованого на опанування базових засад інформатики та засобів інформатизації (вивчення системного й прикладного програмного забезпечення загального призначення); інформатизація традиційних форм навчання з різних предметів із застосуванням комп’ютерної графіки, анімації тощо; включення у професійнотеоретичну підготовку тем, пов’язаних із формуванням умінь і навичок у галузі інформаційнокомунікаційних технологій відповідно до потреб майбутньої професійної діяльності (опанування професійно орієнтованим програмним забезпеченням та автоматизованим робочим 207

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. місцем); технічна підтримка навчального процесу (виготовлення та розмноження інструкційних карт, роздаткового матеріалу; підготовка інтерактивних навчальних матеріалів на CD і DVD; плотерний друк учнівських робіт; використання інтерактивної дошки, проектора й інших технічних засобів; налагодження локальної мережі закладу); інформаційна підтримка навчального процесу (доступ через Інтернет до електронних навчальних і наукових інформаційних ресурсів із метою отримання навчального матеріалу та додаткової інформації, а також вивчення новітніх виробничих технологій; створення освітнього порталу з навчальних технологій); комунікаційна підтримка навчального процесу (створення, поширення й обмін електронних навчальнометодичних матеріалів; комунікація між учнями та педагогами; інтерактивне консультування, організація самостійної роботи, забезпечення колективної роботи в підгрупах; організація дистанційного підвищення кваліфікації та змішаного (очно-дистанційного) навчання); автоматизація оперативного та підсумкового контролю й оцінювання навчальних досягнень, корекції результатів навчальної діяльності (комп’ютеризований контроль знань, тестувальні, діагностувальні методики контролю та ін.); унаочнення та комп’ютерне моделювання різних явищ і процесів, у тому числі технологічних процесів і виробничих ситуацій; інтелектуальні засоби і середовища навчання, які забезпечують розвиток професійних знань, умінь і навичок, професійно важливих якостей, інтелектуальних, творчих і дослідницьких здібностей майбутніх робітників (ППЗ, АНС, ЕНМК) тощо. Особливу роль у цьому напрямі відіграє програмне забезпечення навчального призначення. Під час занять із будь-якого предмета викладач може знайти й вивести на екран

необхідну інформацію і за допомогою мультимедійного проектора, наочно продемонструвати необхідне явище, зокрема виробничу ситуацію, причому в динаміці, а також показати фотознімки, слайди, діаграми тощо. Широкі мультимедійні можливості дозволяють використовувати ІКТ для унаочнення та моделювання фізичних явищ, процесів під час фронтального та демонстраційного експерименту, під час проведення лабораторних робіт як супровід лекційного матеріалу, як засіб моделювання, під час розв’язку задач, комп’ютеризованих практикумів тощо. Комп’ютерні моделі мають низку переваг: більша реалістичність, гнучкість при проведенні експериментів, уповільнення чи прискорювання часу, стискання або розтягнення простору, виконання небезпечних, дорогих чи неможливих дій, унаочнення за допомогою графічних зображень, анімації, звуку тощо..

3.Інформатизація навчальновиробничого процесу: унаочнення та моделювання технологічних процесів і ситуацій; розвиток професійних умінь і навичок за допомогою імітаційних програм, тренажерів і симуляторів виробничого обладнання, у тому числі за технологією віртуальної реальності; керування за допомогою ПК лабораторними стендами, навчальним устаткуванням та обладнанням, а також реальними агрегатами, оснащеними електронними пристроями; комп’ютеризований контроль професійно-практичних умінь і навичок; проведення проектних робіт за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Під час виробничого навчання в межах ПТНЗ за допомогою спеціальних програм виконується моделювання технологічних процесів з відображенням показів контрольних приладів і панелей на моніторі комп’ютера. За допомогою таких програм розвиваються вміння майбу208

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тніх фахівців орієнтуватись у виробничому процесі. Для цього перед ними ставляться завдання, наприклад, дослідити вплив різних технологічних режимів на параметри вихідної продукції. Корисне також комп’ютерне моделювання з метою відпрацювання аварійно небезпечних режимів і нештатних ситуацій. Моделювальні програмні засоби, призначені для візуалізації об’єктів вивчення та виконання певних дій над ними, називають ІКТ типу діяльнісного предметно орієнтованого середовища. До цього типу належать різноманітні тренажери, симулятори.

4. Інформатизація позааудиторної діяльності: самоосвіта та самопідготовка учнів і педагогічних працівників за допомогою ІКТ із метою ознайомлення з досягненнями певної галузі; естетичний розвиток майбутніх робітників засобами ІКТ, зокрема Інтернет-джерел; застосування розвивальних комп’ютерних ігор; застосування ІКТ у гуртковій роботі з метою розвитку технічної творчості майбутніх робітників; організації інтелектуального дозвілля учнів; виховна робота з учнями за допомогою інформаційнокомунікаційних технологій. Використання автоматизованих банків даних наукової інформації, інформаційно-методичних матеріалів, комунікаційних мереж тощо полегшує доступ до науковотехнічної інформації, необхідної у процесі вивчення спеціальної технології в ПТНЗ, зокрема при самоосвіті та самовдосконаленні. Одним із найбільших здобутків інформатизації є доступність надбань світової культури і мистецтва. За допомогою ІКТ виникають специфічні мережеві види культурно-мистецької діяльності, що можливі лише в інформаційному просторі, створюються електронні версії музичних творів, виставок, музеїв, бібліотек,

пам’ятників тощо. Це дає можливість майбутнім робітникам детально ознайомитися як зі стародавніми, так і з найновішими досягненнями людства. Інформаційно-комунікаційні технології не лише охопили навчальну складову освітнього процесу, їх можна ефективно використовувати й у виховному процесі. Як зазначає І. Підласий, в основі технології виховання за допомогою ІКТ лежить “точний, прицільний розрахунок виховних впливів, поєднання самовиховання із “зовнішнім підштовхуванням”, діагностування, прогнозування, проектування зрушень на кожному етапі, своєчасна підтримка і корекція ходу виховного процесу”. Таким чином, інформатизація навчального процесу стосується всіх учасників навчального процесу й усіх його складових. ІКТ вже стали провідним технічним засобом, який використовується у традиційних методиках. Програмно-педагогічне забезпечення у багатьох випадках на окремих етапах проведення заняття виконує автономну роль як засіб навчання. Рівень забезпечення ПТНЗ навчально-комп’ютерними комплексами та відповідним програмним забезпеченням невпинно зростає. Водночас практична реалізація ІКТ, створення конкретних методик викладання предметів у ПТНЗ різних профілів із використанням засобів комп’ютерної техніки і телекомунікацій відбувається недостатньо інтенсивно. Перешкодою для широкого впровадження й ефективного використання засобів ІКТ є відсутність відповідного комп’ютерно орієнтовного навчально-методичного забезпечення для більшості професій технічного профілю. Нераціонально використовуються можливості розроблених ППЗ, як наслідок – низький рівень інформаційної та професійної компетентності випускників. Це свідчить про потребу цілої низки заходів 209

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. щодо покращення інформатизації всього процесу професійної підготовки кваліфікованих робітників. Комплексна інформатизація професійної освіти суттєво піднімає вимоги до якості ІКТ навчання, ефективності методів управління навчальним процесом, рентабельності інформаційних систем. Тому сьогодні перед дослідниками й освітянамипрактиками стоять завдання: розроблення концепції системного застосування ІКТ для підготовки з різних професій, зокрема впровадження еле-

ктронних навчально-методичних комплексів професійно орієнтованих предметів, визначення критеріїв ефективності комп’ютерно орієнтованих засобів навчання, обґрунтування відбору змісту і структурування навчального матеріалу з урахуванням інформаційної компоненти майбутньої професійної діяльності, дослідження нових перспектив застосування ІКТ у професійно-технічній освіті та засобів підвищення інформаційної культури викладачів і майстрів виробничого навчання.

Джерела 1. Богданов І. Т. Засоби інформаційних технологій, їх практичні можливості, дидактична доцільність використання й упровадження / І. Т. Богданов, О. В. Сергєєв // Інформаційні технології в освіті : матеріали наук.-практ. конф. — Бердянськ : БДШ, 2001.

— С. 284—289.

2. Гороль П. К. Обчислювальна техніка і технічні засоби навчання / Гороль П. К, Гуревич Р. С, Коношевський Л. Л., Подоляк В. О. / за ред. проф. Р. С. Гуревича. — Вінниця : ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 1999. — 324 с.

3. Гуревич Р. С. Нові інформаційні технології в підготовці сучасного фахівця / Р. С. Гуревич, A. M. Коломієць, Д. І. Коломієць // Кримські педагогічні читання : матеріали Міжнар. наук. конф. / за ред. С. О. Сисоєвої і О. Г. Романовського. — Харків : НТУ “ХПІ”, 2001. — С. 149—153.

4. Жалдак М. І. Педагогічний потенціал інформатизації навчального процесу / М. І. Жалдак // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992 — 2003 : зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України / АПН України. — Ч. 1. — Харків: ОВС, 2002. — С. 371— 383.

5. Роберт И. В. Современные информационные технологии в образовании : дидактические проблемы, перспективы использования / И. В. Роберт. — М. : Школа-Пресс, 1994. — 205 с.

Т.І. БОДНАРУК, завідувач відділу інформаційно-видавничої діяльності та перередового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

МЕДІАОСВІТА – ВИМОГА СЬОГОДЕННЯ Щоб дитина грамотно споживала медіа, треба поставити її в позицію творця Любов Найдьонова Останніми роками невпинно відбувається інформатизація усіх сфер життя. Настала епоха інформації, яка

ставить до суспільства, економіки, освіти свої вимоги. Зрозуміло одне: назад дороги не буде, а тільки вперед 210

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

– до єдиного інформаційного суспільства. Час вимагає від усіх людей, незалежно від віку, статусу, місця проживання, професії, навчатися жити в інтенсивному інформаційному середовищі, добре орієнтуватися в інформаційному просторі, досконало володіти всіма можливими засобами комунікації. Звісно, що в цій ситуації головну скрипку повинна зіграти освіта, охопивши інформаційною, медіапросвітою все суспільство. Оскільки діти та молодь найбільше піддаються інформаційному впливу, то дорослі (зокрема, педагоги та батьки) мають уміло управляти процесом входження дитини в інформаційний світ. Для цього потрібно в першу чергу навчитися самим правильно користуватися інформаційни потоками, оволодіти комунікативними засобами. Тільки тоді педагог, батько зможуть здійснювати ефективну підготовку дітей та молоді до свідомого, грамотного, а головне – безпечного використання інформаційних ресурсів, виховання культури користувачів. Тому сьогодні медіаосвіта – це достатньо серйозне й глибоке питання розвитку освіти взагалі, це частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до взаємодії з сучасною системою мас-медіа – і не тільки з традиційними засобами масової інформації (друкованими виданнями, радіо, кіно, телебаченням), а й новітніми технологіями (здійснення комунікації за допомогою комп’ютера та Інтернету). За даними досліджень, діти в середньому чотири години на добу взаємодіють з медіа (у вихідні дні цей показник є значно вищим). Найбільш високий показник (понад 80% дітей) дали перебування в мережі Інтернет та прослуховування музики. Цей факт свідчить про розвиток медіазалежності. Дослідження демонструють ще й

інший, не менш тривожний, показник: ізольованість медіаспоживання (діти дивляться і слухають одне, батьки – інше, взаємодії між ними немає). Потрібно цю ситуацію змінювати, як і підходи до формування сучасної системи освіти, котра має будуватися на взаємодії освіти, творчості, науки, виробництва. Медіаосвіта для зарубіжних країн не представляє новизни. Останнім часом активний розвиток вона отримала і в Росії, де діє наукова школа медіаграмотності та медіакомпетентності під керівництвом професора О. В. Федорова, розпочато підготовку педагогів-медіадидактів у вищих навчальних закладах, видається національний журнал «Медиаобразование», існують сайти з цієї тематики. В Україні питання медіаосвіти почали піднімати львівські науковці ще наприкінці 90-х років минулого тисячоліття. У 1999 році з ініціативи професора Львівського національного університету Бориса Потятиника створено Інститут медіаекології ЛНУ. Сьогодні медіаосвітою переймаються на рівні держави. У 2010 році прийнята Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. Реалізація її відбуватиметься трьома етапами до 2020 року. Перший, експериментальний, етап триватиме до 2013 року. Здійснено експериментальне впровадження курсу медіаосвіти в загальноосвітніх школах Кримської автономії та декількох областей України. Н.І. Череповською (Інститут соціальної та політичної психології АПН України) розроблена програма спеціального медіаосвітнього курсу для старшокласників ЗОШ «Медіакультура». Цим же автором як експериментальний варіант розроблено методичнопрактичний курс «Візуальна медіакультура учнів» на допомогу медіапедагогам, батькам та ін.. Потребує нагального вирішення проблема підготовки медіапедагогів у вищих навчальних закладах та 211

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. шляхом курсової підготовкив. Схвалено проект навчальної програми «Медіаосвіта (медіаграмотність)» для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науковопедагогічних працівників, розроблений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України й Академією української преси. Сьогодні творчі педагоги (незалежно від профілю), які розуміють значення медіакомпетентності для людини сучасного світу і мають власне бачення методики та змісту медіаосвіти тих чи інших категорій населення, мають змогу створювати авторські програми курсів, спецкурсів, факультативів, студій з медіаосвіти, розробляти підручники та посібники. При цьому варто взяти до уваги, що значна частина навчального часу має бути відведена практичній роботі з медіазасобами різних видів, із самостійного створення інформаційного продукту тощо. Питання медіаосвіти дуже тісно пов’язані з інформатизацією всього суспільства і вийшли вже на рівень Всеукраїнського експерименту або науково-педагогічного проекту, що викликав прийняття програми «Практична медіаосвіта». Її реалізацією займається Інститут соціальної та політичної психології у партнерстві з Академією Української Преси та Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Наразі здійснюється ряд заходів із впровадження медіаосвіти, зокрема, розробка та створення навчально-методичного забезпечення курсів підвищення кваліфікації науково-педагогічних та педагогічних працівників з медіаосвіти, відповідних методичних рекомендацій, навчальних посібників, а також проведення тренінгів і семінарів з педагогами, які будуть залучені

до викладання медіаосвітніх дисциплін та курсів. Підготовка фахівця з медіаосвіти має поєдувати фундаментальність базових знань з великою кількістю «гнучких» спецкурсів та тренінгових навчальних програм, які дозволять майбутньому фахівцеві коригувати власну фахову підготовку відповідно до «проекту» майбутньої професійної кар’єри. Крім того, підготовка фахівця медіасфери – це підготовка як аналітика, здатного працювати з інформацією і вести діалог зі спільнотою, так і практика, який вміє не тільки писати й аналізувати, але й добре володіє медіазасобами. Виклики медіаіндустрії та медіасередовища сьогодні вимагають від творчих вузів парадоксальних рішень: поєднання дещо стандартизованного навчання з кінцевим, технологічно передбачуваним результатом з принципово іншим за формою типом навчання – навчанням у середовищі авторської студії (курсу), коли майстер навчає студента майже в індивідуальному режимі, передаючи секрети майстерності практично віч-на-віч. Іншими словами, технологічність дотримання освітнього стандарту повинна поєднуватися із самоудосконаленням студента за допомогою майстра, вчителя, який стає «двигуном» такого самовдосконалення. Кінцевою ланкою усієї медіаосвіти є виробництво, медіаіндустрія. Сучасний фахівець медіасфери повинен уміти формувати мультимедійний контент (відео та аудіо), мати навички діяльності в різних фахових форматах: від штатного працівника студії або редакції до фрілансера, чиє завдання є самостійно сформувати власну «професійну дільницю», клієнтську базу, знайти можливість фахово самореалізуватися поза межами будь-якого сформованного колективу. Такі знання та навички майбутній медійник може набути лише на практиці, почавши працювати у 212

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. професійній сфері ще будучи учнем чи студентом. Наявність могутньої професійно орієнтованої мотивації при цьому – необхідна умова практичної самореалізації. Усе перелічене є тими необхідними орієнтирами, які визначають і медіаосвіту в Україні. Відповідно шкільна медіаосвіта та медіаосвіта у професійнотехнічних навчальних закладах має впроваджуватися у форматі системного навчання, спрямовуватися на виховання свідомого, компетентного споживача медіа і стимулювати розвиток спеціальних знань, умінь, навичок у сфері медіа, розвивати ресурсні можливості особистості. Реалізація медіаосвітнього навчання учнів, спрямованого на виховання їх особистісної медіакультури, орієнтовно може здійснюватися в різних формах: як системний навчальний спецкурс, як факультативні заняття, як інтеграція медіаосвітнього курсу з деякими наявними загальноосвітніми предметами та спеціальними предметами в ПТНЗ. Проте, сьогодні в розвитку масової медіаосвіти існують проблемні зони, які маємо спільно долати. Цими зонами є: нерозвинутість масової медіаосвіти у закладах освіти; нерозвинутість програм медіаосвіти «для дорослих»; надмірна відокремленість різних рівнів освіти і різних тематичних освітніх програм, що не відповідає сучасним вимогам відкритості та гнучкості освіти; нерозвинутість програм додаткової освіти журналістського профілю; відсутність належного розмаїття програм через слабкість партнерських взаємостосунків між освітньою сферою, медіабізнесом та іншими зацікавленими сторонами; цілковита відсутність організованих форм масової самоосвіти, технічне забезпечення медіаосвіти. Тому головною метою курсу медіаосвіти має стати не теоретичне інформування, а створення спільного майданчика, на якому доро-

слі зможуть обговорювати з дітьми медійні продукти – дізнаватися про потреби дітей, їхні думки. Педагоги повинні практично продемонструвати, як правильно спілкуватись, оскільки всі негативні впливи медіа можуть бути відрегульовані саме правильною комунікацією. Якщо педагог уміє правильно запитати й пояснити, навчити учня самокеруванню, то це буде найкращим шляхом профілактики будь-яких ризиків, які приховує у собі медіапродукція. Педагог має будувати свою роботу, виходячи з наявних умов, поступово удосконалюючи їх до нормативних. Навчальною програмою потрібно охопити всі засоби масової комунікації (медіа), які являють собою засоби створення, запису, копіювання, тиражування, зберігання, поширення, сприйняття інформації та обміну її між автором та масовою аудиторією. Медіа бувають візуальними (друк, фотографія, комп’ютерна графіка); аудійними або звуковими (звукозапис); аудіовізуальними (кинематограф, телебачення, відео, Інтернет). Різні медіа передають аудиторії інформацію через посередництво медіатекстів – повідомлень, викладених у будьякій формі та жанрі медіа. Прикладами медіатекстів є газетні та журнальні статті, телевізійні передачі, фільми, сайти в Інтернеті, комп’ютерні ігри і т.д. Засоби масової комунікації виконують у сучасному суспільстві декілька функцій: інформаційну, виховну, освітню, соціально-управлінську, рекреативну, релаксаційну. Програмою «Медіакультура», запропонованою Академією педагогічних наук України, передбачено багато форм і видів занять у трьох її блоках (перший – загальноінформаційний, другий – візуальна медіакультура і медіамистецтво, третій – медіакультура у кібер-просторі та основи безпечної поведінки в Інтернеті). Передбачаються і лекційний матері213

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ал, і практичні заняття (перегляд та аналіз фільмів, зокрема, короткометражок, а також реклами; обговорення медійних творів і створення власних). Учні можуть приносити на урок цікаві для них твори, пропонувати для перегляду та обговорення те, що їм сподобалось або навпаки – не сподобалось. Вивчатимуться механізми впливу, види маніпуляцій у медіа і способи звільнення від них. Приділятиметься увага екранній мові: тобто – як передаються різні ідеї з точки зору психологічного впливу, які емоції викликають певні зображення. Суть у тому, щоб учні проявляли ініціативу та створювали власні медіатвори. Коли діти вчаться робити щось самостійно, вони інакше сприймають екранну мову – якщо є мотивація робити, то виникає й мотивація знати. Відомий російський медіапедагог і дослідник Олександр Вікторович Федоров, який багато років поспіль досліджує дану тему, підтримує таку методику медіаосвіти учнівської аудиторії, яка базується на реалізації різноманітних творчих завдань. При цьому навчальною функцією є засвоєння знань про теорії й закони, прийоми сприйняття й аналізу медіатекстів, здатність застосовувати ці знання в інших ситуаціях, міркувати логічно. Адаптаційна функція виявляється в первісному, понятійному етапі спілкування з медіакультурою. Розвивальна функція полягає в розвитку мотиваційних, вольових та інших властивостей і якостей особистості, досвіду творчого контакту з медіа (завдання керівника – формування найкращих умов для аналізу медіатекстів). У процесі медіаосвіти використовуються найрізноманітніші способи діяльності: переказ змісту, перерахування подій медіатексту; визначення місця медіатексту в історичному та соціокультурному контексті; аналіз структури медіатексту, мови медіатексту, авторських концепцій

тощо; опис стосунків, переживань, почуттів, спогадів, асоціацій, викликаних медіатекстом; формування суджень про медіатекст, про його достоїнства відповідно до естетичних, моральних і т. д. критеріїв. Важливо враховувати також необхідність повторення й закріплення методичних прийомів, на базі яких удосконалюються отримані аудиторією вміння, поступового ускладнення завдань (у тому числі розширення спектра самостійності), пробудження творчих основ. О.В. Федоров, доктор педагогічних наук, професор, президент Асоціації кіноосвіти та медіапедагогіки Росії, пропонує два основних цикли творчих завдань з медіаосвіти.

I. Цикл літературноімітаційних, театралізованоситуативних, зображувальноімітаційних творчих занять для оволодіння аудиторією креативними вміннями на матеріалі медіа за допомогою евристичних, ігрових форм і технічних засобів. Медіапедагогіка виробила певні креативні способи освоєння учнями таких понять, як «фабула», «сюжет», «тема», «конфлікт», «композиція», «кадр», «план», «монтаж» та ін. У найбільш загальному вигляді ці способи можна розділити на: - «літературно-імітаційні» (написання заявок на сценарії, написання міні-сценаріїв медіатекстів та ін.); - «театралізовано-ситуативні» (інсценізування тих чи інших епізодів медіатексту, процесу створення медіатексту й т. д.); - «зображувально-імітаційні» (створення афіш, фотоколажів, малюнків на теми надбань медіакультури тощо).

1. «Літературно-імітаційні» творчі заняття. Методика такого роду занять успішно реалізується в ігровій формі. Аудиторії пропонуєть214

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ся подумки ідентифікувати себе зі сценаристами медіатекстів і написати: • заявку на оригінальний сценарій (сценарний план) надбань медіакультури будь-якого виду й жанру; • сценарну розробку — «екранізацію» епізоду відомого літературного твору; • сценарну розробку епізоду з власної заявки на оригінальний сценарій; • оригінальний міні-сценарій твору медіакультури (наприклад, розрахований на 3–5 хвилин екранної дії фільм, телесюжет, здійснений у практиці навчальної відеозйомки); • за написаним літературним міні-сценарієм (або сценарною розробкою епізоду) підготувати «режисерський сценарій» творів медіакультури (фільм, радіо/телепередача, комп’ютерна анімація тощо) — з позначкою системи плану, ракурсів, рухів камери, монтажних принципів; • оригінальний текст (стаття, репортаж, інтерв’ю й ін.) для газети, журналу, інтернетного сайту. Таким чином, виконуючи творчі «літературно-імітаційні» завдання, аудиторія на практиці освоює найважливіші поняття мови медіа: «ідея», «тема», «заявка на сценарій», «фабула», «сюжет», «конфлікт», «композиція», «сценарій», «екранізація» тощо. Причому освоює комплексно, нерозривно, без роздільного вивчення так званих «виразних засобів». Розглядаються також такі ключові поняття медіаосвіти, як «агентство» (хто і навіщо створює медіатекст?), «технологія» (яким чином цей медіатекст створюється?), «категорія» (до якого виду й жанру відноситься даний медіатекст?), «аудиторія» (на яку аудиторію розрахований даний медіатекст?), «презентація» (як цей медіатекст представляє, переосмислює реальність?). Зрозуміло, кожному такому заняттю передує вступне слово педаго-

га (про цілі, завдання, процес виконання завдань). У ході роботи аудиторії над тими чи іншими завданнями педагог виступає в ролі консультанта. При цьому всі вищенаведені «літературно-імітаційні» завдання повинні сприйматись аудиторією не просто як абстрактні вправи, а мати реальну перспективу практичного втілення в серії навчальних завдань, що, безсумнівно, буде сприяти зацікавленості, кращій «включеності» аудиторії в медіаосвітній процес. Написані аудиторією заявки, міні-сценарії, сценарні розробки епізодів, структурнотематичні плани гіпотетичних журналів і газет, радіо/телепередач, інтернетних сайтів виносяться на колективні обговорення, кращі з них відбираються для наступної роботи. Безперечно, працюючи над завданнями, учні повинні уявляти собі, що, наприклад, за допомогою відео можуть бути реалізовані тільки ті сюжети, що не вимагають громіздких аксесуарів, складних декорацій, костюмів, гриму і т. д. Однак сценарна фантазія аудиторії не обмежується – на папері (та й за допомогою сучасного мультимедійного комп’ютера, інтернетних сайтів) можна розробити будь-які найфантастичніші, неймовірні сюжети й теми. Разом з тим, для відеозйомок зі зрозумілих, чисто практичних причин, відбираються лише ті сценарні розробки, що можуть бути зняті без особливих труднощів (наприклад, у приміщенні навчального закладу або на найближчій натурі). Так, крок за кроком аудиторія на власному досвіді починає усвідомлювати роль автора-сценариста у створенні медіатекстів, основи структури творів медіакультури. На базі креативної практичної діяльності осягаються ази побудови медіатекстів, розвиваються творчі потенції, фантазія, уява. Основний показник виконання «літературно-імітаційних» творчих завдань – здатність учня коротко сформулювати свої сценарні заду215

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ми, що вербально розкривають аудіовізуальний, просторово-часовий образ гіпотетичного медіатексту. У результаті в аудиторії розвивається індивідуальне, творче мислення.

з місця події», практичне макетування інтернетної газети або журналу, включення в сайт підготовлених раніше текстів); • «режисерські» (загальне керівництво процесом зйомки відповідно до режисерської розробки мінісценарію – вибір «акторів» («телеведучих»), визначення головних «акторських», «операторських», «оформлювальних», «звуко-музичних», «світло-колористичних» рішень, урахування жанрово-стилістичних особливостей твору й т. д.; • «операторські» (практична реалізація на відеоплівці наміченої «режисером» системи планів, ракурсів, мізансцен, рухів камери, глибини кадру тощо); • «освітительскі» (використання можливостей розсіяного, спрямованого, штучного та природного світла, тіньо-силуетного малюнка тощо); • «звукооператорські» (використання шумів, музичного супроводу тощо); • «декоративно-художні» (використання природних декорацій, костюмів, дизайну інтернетних сайтів, комп’ютерної анімації тощо); • «акторські» (виконання ролей у навчальному відеофільмі, телепередачі); • «монтажні» (виконання функцій монтажера, здатного за допомогою перезапису істотно змінити форму знятого, записаного з «ефіру», створеного на комп’ютері матеріалу тощо); • «електронних спецефектів» (використання можливостей сучасної відео- та комп’ютерної техніки при створенні медіатексту). Таким чином, вивчаються такі ключові поняття медіаосвіти, як «агентство», «технологія», «категорія», «мова медіа», «аудиторія», «репрезентація» й ін. При відеозйомці та роботі з комп’ютером в аудиторних умовах можна одночасно переглядати зображення на моніторі, здійснювати

2. «Театралізовано-ситуативні» творчі заняття. Завданнями на даному етапі є: підготовка й наступне створення учнями медіатекстів (короткометражних фільмів, радіо/телепередач, інтернетних газет і журналів, веб-сайтів, комп’ютерної анімації тощо) за заздалегідь написаними планами та міні-сценаріями. Методика реалізації «театралізованоситуативних» творчих завдань ґрунтується на рольовій (діловій) грі: між учнями розподіляються ролі «режисерів», «операторів», «дизайнерів», «акторів» міні-сценаріїв і сценарних епізодів, ведучих та учасників «телепередач», журналістів та ін. Після репетиційного періоду «команда» приступає до практичного створення медіатексту (знімається короткий відеофільм або телепередача, готується інтернетний сайт, газета і т. п.). При цьому з метою творчого змагання той самий міні-сценарій чи план-макет інтернетної газети може втілюватись кількома «авторськими» командами. Їхні трактування порівнюються, обговорюються достоїнства й недоліки. Роль педагога у процесі виконання аудиторією подібних завдань зводиться до вступної демонстрації азів функціонування медіатехніки (відеозйомки, відеозапису та відеопроекції, роботи з комп’ютером), до тактовної корекції ходу виконання завдань та участі в обговоренні отриманих результатів. Інакше кажучи, аудиторії надається якомога більший простір для фантазії, уяви, формальних пошуків, вираження індивідуальності свого мислення, творчості. Перед аудиторією ставляться такі конкретні завдання: • «журналістські» (ведення «телепередач», «інтерв’ю», «репортажів 216

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. корекцію, усувати недоліки й т. п. Це дуже допомагає під час «акторських» відеопроб. Кожний бажаючий може зіграти перед відеокамерою невелику сценку, прочитати монолог, а «режисери» можуть негайно порівняти отримані результати, відібрати необхідні варіанти. Крім того, знявши різні варіанти того самого сценарного епізоду, можна відразу ж після закінчення виконання завдання колективно обговорити отриманий результат. Крім ігрових сюжетів, на практичних заняттях можливе здійснення творчих задумів аудиторії й у галузі документальних, анімаційних медіатекстів тощо. Документальні сюжети можуть бути пов’язані з пейзажними замальовками і т. п. кадрами, що не вимагають тривалого підготовчого та постановочного періодів. З тих же причин анімаційні відеосюжети краще готувати в або в техніці об’ємної (пластилінової й ін.) мультиплікації, або за допомогою персонального комп’ютера. Безперечно, такого роду заняття мають чисто навчальний характер і не мають на меті створення закінчених творів медіакультури, що претендують на професійний рівень. Важливий не результат у сенсі створення, наприклад, фільму для конкурсу відеоаматорів і т. п., а сам процес збагнення аудиторією аудіовізуальної мови, розвитку її творчих здібностей. У процесі «дубляжнотонірувального» періоду аудиторія на власному досвіді начебто занурюється в лабораторію озвучування й «дубляжу» медіатекстів. Конкретні завдання, що постають перед аудиторією при виконанні «дубляжнотонірувальних» завдань, такі: • порівняння на практиці різних варіантів переозвучування (тонірування) відеоепізоду – форсування й мікшування шумів, голосності мови, музики; зміна мовних інтонацій, тембрів тощо; • здійснення різних трактувань «дубляжу» незнайомого аудиторії

відеофрагмента (позбавленого звукової фонограми), або епізоду з іноземного фільму чи телепередачі; • освоєння різноманітних звукових, шумових спецефектів (імітація звуків, звуконакладання й ін.). На основі такого роду занять учні-лідери вже самостійно, у рамках художньої самодіяльності можуть організовувати ігрові конкурси типу «КВК», де команди змагаються, представляючи журі «телепрограми новин», «репортажі з місця подій» тощо. У результаті «театралізованоситуативні» завдання, як і «літературно-імітаційні», допомагають формувати такі якості, що відповідають тим чи іншим показникам художнього розвитку особистості: знання основних етапів процесу створення медіатекстів, функцій авторів творів медіакультури, азів специфіки їхньої роботи у плані вираження своїх думок, ідей, відчуттів у звукоглядацьких, просторово-тимчасових образах, у різних видах і жанрах («понятійний» показник); емоційні, художні мотиви контакту з медіа («мотиваційний» показник); творчі, художні здібності у сфері створення нехай найпростіших, але зате власних медіатекстів («креативний» показник). При цьому ігрова форма проведення навчальних занять не сковує фантазію, уяву, допомагає проявитись індивідуальному творчому мисленню кожного учня. Показником ефективності виконання «театралізовано-ситуативних» творчих завдань можна вважати здатність учня в ігровій формі на власному досвіді практично освоїти ази створення медіатексту.

3. «Зображувально-імітаційні» творчі заняття. Методика проведення цих творчих занять також розрахована на ігрові, рольові можливості педагогічного процесу. У повній відповідності з логікою етапів створення й випуску у світ реальних творів медіакультури (після роботи над міні-сценаріями та «монтажно217

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тонірувального періоду») аудиторія підходить до фази, коли готові медіатексти треба рекламувати, «продавати» на «ринку», «здійснювати прокат» тощо. Цим цілям і підкоряються конкретні творчі завдання, що розвивають уяву, фантазію, асоціативне мислення, невербальне сприйняття аудиторії: • створення рекламних афіш власного медіатексту (варіант: афіші до професійних медіатекстів) за допомогою фотоколажу з домальовуваннями або заснованих на оригінальних власних малюнках; • створення малюнків і колажів на теми вітчизняних і закордонних творів медіакультури; • створення мальованих «коміксів» за мотивами тих чи інших медіатекстів, розрахованих на визначену вікову аудиторію. Після виконання вищезгаданих творчих завдань проводиться конкурс афіш, колажів, малюнків, коміксів – обговорюються їх достоїнства й недоліки, автори творчих робіт мають можливість публічного захисту своїх творів, відповідають на запитання педагога й аудиторії і т. д. Основний показник виконання завдання: уміння учня в невербальній формі передати свої враження від перегляду творів медіакультури.

II. Цикл творчих занять, спрямованих на розвиток в аудиторії повноцінного сприйняття медіатекстів 1. Творчі заняття з відновлення в пам’яті динаміки просторово-тимчасових, аудіовізуальних образів кульмінаційних епізодів творів медіакультури у процесі колективного обговорення. Після вступної креативної частини занять іде основний етап розвитку в аудиторії повноцінного сприйняття аудіовізуальної, просторово-тимчасової структури здобутків медіакультури у процесі їх перегляду й колективних обговорень. Важливим є також засвоєн-

ня аудиторією особливостей композиції кадру, його просторового, світло-колористичного, звукового, ракурсного рішення, що в синтезованому вигляді несе значеннєве навантаження. Аудиторія повинна опанувати й «монтажність мислення» – емоційнозначеннєвий стан елементів оповідання, їх ритмічне, пластичне з’єднання в кадрі, епізоді, сцені, щоб у підсумку сприйняття медіатекстів ґрунтувалось на взаємозв’язку кількох процесів: • сприйняття зорових образів, які динамічно розвиваються; • збереження в пам’яті попередніх аудіовізуальних, просторовотимчасових елементів медіаобразу; • прогнозування, передчуття імовірності того чи іншого явища в медіатексті.

2. «Літературно-імітаційні» творчі заняття. Методика їх виконання ґрунтується на ігрових, проблемних і рольових елементах. З метою засвоєння таких понять, як «установка на медіасприйняття», «процес медіасприйняття», «умова медіасприйняття», «співпереживання», «співтворчість», «рівні медіасприйняття», «типологія медіасприйняття», «система емоційних перепадів», «феномен масового успіху», «функції медіакультури» й т. д., важливих для розуміння теми, аудиторії пропонується: • описати основні ознаки кращої (гіршої) установки на сприйняття конкретного твору медіакультури; • описати кращі (гірші) об’єктивні (обстановка під час перегляду тощо) та суб’єктивні (настрій, індивідуальні психофізіологічні дані тощо) умови сприйняття медіатекстів; • скласти розповідь від імені головного героя або другорядного персонажа медіатексту – зі збереженням особливостей його характеру, 218

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. лексики й т. п. («ідентифікація», «співпереживання», «співтворчість»); • поставити героя медіатексту у змінену ситуацію (зі зміною назви, жанру, часу, місця дії медіатексту, його композиції: зав’язки, кульмінації, розв’язки, епілогу тощо; віку, статі, національності персонажа тощо); • скласти розповідь від імені одного з неживих предметів, що фігурують у медіатексті, змінивши тим самим ракурс оповідання в парадоксальний, фантастико-ексцентричний бік; • пригадати прозаїчні, поетичні, театральні, мистецькі, музичні твори, що асоціюються з тим чи іншим твором медіакультури, обґрунтувати свій вибір; • скласти монологи («листи» до редакцій газет і журналів, на телебачення, у міністерство культури й т. п.) представників аудиторії з різними віковими, соціальними, професійними, освітніми й іншими даними, що перебувають на різних рівнях медіасприйняття («первинна ідентифікація», «вторинна ідентифікація», «комплексна ідентифікація», урахування орієнтації на розважальну, рекреативну, компенсаторну й інші функції медіакультури тощо); • на прикладі конкретного медіатексту масової (популярної) культури постаратись розкрити суть механізму «емоційного маятника» (чергування епізодів, що викликають позитивні (радісні, веселі) й негативні (шокові, смутні) емоції в аудиторії, тобто опора на психофізіологічну сторону сприйняття); • за списком найбільш популярних медіатекстів (російських і закордонних) спробувати обґрунтувати причини їх успіху (опора на міф, фольклор, видовищність жанру, систему «емоційних перепадів», наявність розважальної, рекреаційної, компенсаторної й інших функцій, щасливий кінець, авторська інтуїція тощо);

• за рекламними анотаціями (роликами) скласти прогноз глядацького успіху нових медіатекстів; як гірші варіанти установки на сприйняття медіатексту аудиторія може відзначити повну відсутність попередньої інформації або, навпаки, занадто докладне вступне слово педагога (мистецтвознавця, журналіста, культуролога), який нав’язує свої висновки, розжовує аудиторії концепцію ще не знайомого їй твору, й т. п.; у числі кращих установок на сприйняття можуть бути названі тактовна, коротка за часом (до десяти хвилин) інформація про творчий шлях авторів медіатексту, про його жанр, про час створення конкретного твору без попереднього аналізу його достоїнств і недоліків; говорячи про умови медіасприйняття, учні можуть звернутись до власного глядацького досвіду, відзначаючи, як істотно порушується сприйняття при неетичній поведінці частини глядачів у кінотеатрі, інтернет-клубі (голосні розмови, шум, хуліганські витівки тощо), при похмурому, пригніченому настрої глядача й т. п. Ігрове заняття зі складання «розповіді від імені героя» проводиться на конкурсній основі. Спочатку аудиторія знайомиться з конкретним медіатекстом, потім пише розповіді від імені його головних чи другорядних персонажів, далі – проводиться колективне обговорення отриманих результатів, визначаються найбільш удалі, близькі до оригіналу розповіді. Таким чином досягається мета занять: аудиторія проникає в лабораторію авторів твору медіакультури. Важливу роль у формуванні вмінь сприйняття й наступного аналізу творів медіакультури відіграють творчі завдання, спрямовані на зміну різних компонентів творів. Учні придумують, а потім обговорюють варіанти назв медіатекстів, переконуючись при цьому, як істотно змінюється сприйняття однієї й тієї ж історії, ви219

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. рішеної в тому чи іншому жанрі. Змінюючи у своїх роботах час і місце дії, жанр, композицію медіатексту, учні можуть проявити свої творчі здібності, фантазію, уяву. Ще в більш парадоксальний, фантастичний бік змінюють ракурс погляду на твір медіакультури завдання, в яких треба скласти розповідь від імені неживого предмета, тварини, що фігурує в медіатексті. Наприклад, грошової банкноти, що переходить з рук у руки, дзеркала в кімнаті героїв, автомобіля, в якому герой переслідує злочинців, і т. д. Складанню таких розповідей часто допомагають аналогії з інших видів мистецтва (пісня Володимира Висоцького «Я «Як»-винищувач» та ін.). Творчі завдання, пов’язані з різного роду художніми асоціаціями, як правило, викликають в аудиторії великі труднощі, тому що передбачають солідний запас знань про інші види мистецтва. Тут зазвичай лідирують учні, в яких хороші й відмінні оцінки з курсів літератури, образотворчого мистецтва, музики, світової художньої культури. Показником виконання творчих завдань («розповідь від імені героя», «герой у зміненій ситуації») є здатність учня ототожнити себе з персонажем, зрозуміти та вербально відтворити його психологію, лексику, обґрунтувати мотиви його дій і вчинків (включаючи уявлювані, відсутні в реальному творі). Показником ефективності творчих занять, що виявляють зв’язки між різними творами різних мистецтв, є розвиненість в учня асоціативного мислення, розуміння ним взаємозв’язку звукових, зорових, просторових, тимчасових, звукоглядацьких і просторово-тимчасових мистецтв різноманітних видів і жанрів. У підсумку весь комплекс занять творчого характеру служить доповненням до знань і вмінь, отриманих аудиторією на попередніх заняттях: в учнів розвиваються пізнавальні інтереси, фан-

тазія, уява, асоціативне, творче, критичне, індивідуальне мислення, аудіовізуальна грамотність. Отримані знання й уміння пов’язуються з поняттями з уроків літератури («тема», «ідея», «сюжет» і т. д.), образотворчого мистецтва («колір», «світло», «композиція», «ракурс» та ін.), музики («темп», «ритм» та ін.). Аудиторія глибше засвоює такі поняття, як «установка на сприйняття», «співпереживання героєві», «ідентифікація» тощо. Практичному засвоєнню типології медіасприйняття сприяють творчі завдання, що пропонують аудиторії імітувати листи в певні інстанції, написані від імені представників аудиторії різного віку, рівня освіти, художнього сприйняття та смаку тощо. Показником засвоєння матеріалу може служити здатність до ідентифікації з уявлюваним «реципієнтом», який має той чи інший рівень сприйняття творів медіакультури. На наступному творчому занятті на прикладі одного з медіатекстів аудиторія може спробувати розкрити сутність механізму так званого «емоційного маятника»: чергування епізодів, що викликають позитивні й негативні глядацькі емоції. Мета даного заняття — показати учням, що емоційний вплив закономірний і природний для творів медіакультури, як і для мистецтва, що використовує психофізіологічний рівень впливу на аудиторію, заснований на апеляції до почуттів людини. Будь-яке мистецтво впливає на читача, глядача, слухача не тільки інтелектуально, а й емоційно. Важливо, щоб учні зрозуміли, що так зване «сильне враження», часом одержуване ними, наприклад, від творів масової (популярної) культури, залежить не тільки від високих художніх якостей, а й від умілого впливу на почуттєву сферу людини. Відомо, що твір медіакультури, навіть найгостросюжетніший, не в силах тримати глядачів як у «шоковому стані», так і 220

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. в «емоційному комфорті». І в тому, і в іншому випадку виникають неминуче притуплення почуттів, емоцій, утома, утрата інтересу до того, що відбувається. Інтенсивність роздратування не може підвищуватись нескінченно. Звідси прагнення багатьох авторів творів масової (популярної) медіакультури до точного математичного розрахунку ситуацій, послідовного чергування епізодів, що викликають «позитивні» й «негативні» емоції, але з неодмінно щасливим кінцем, щоб глядачі не вважали медіатекст важким (що, безсумнівно, відштовхне значну частину аудиторії). Безперечно, цей психологічний закон добре знайомий і художникам, які створюють складні, неоднозначні за своєю філософською концепцією твори, однак саме твори масової культури, засновані на видовищних жанрах (комедії, мелодрамі, детективі, трилері й ін.) часто містять даний принцип у максимально спрощеному, схематичному вигляді, що й дозволяє аудиторії без особливої напруги справитися з вищенаведеним завданням. Заняття розділяється на такі етапи: • колективний перегляд аудіовізуального медіатексту масової (популярної) культури; • виділення епізодів, що викликали в аудиторії позитивні й негативні емоції, з метою визначення ступеня емоційного впливу конкретного твору; • розбивка даного медіатексту на великі сюжетні блоки з присвоєнням їм відповідних знаків: – (епізод викликає негативні емоції страху, жаху тощо); + (епізод викликає позитивні, радісні, заспокійливі емоції); = (епізод емоційно нейтральний); мета – показати на конкретному прикладі, як побудована система «емоційних перепадів» («емоційного маятника») медіатексту, домогтися, щоб аудиторія зрозуміла, що його вплив нерідко заснований не на глибокому проникненні в характери героїв, у суть про-

блеми тощо, а на свого роду знаковій системі чергування епізодів-блоків з полярним емоційним наповненням. У підсумку досягається мета заняття: аудиторія дійде висновку про те, що твори масової медіакультури, як правило, досить легко розбиваються на кубики-блоки (які іноді навіть можна поміняти місцями без шкоди для сюжету та змісту твору), скріплені точно розробленим механізмом «емоційних перепадів». При цьому важливо підкреслити, що за подібною емоційною «формулою успіху» (включаючи компенсацію тих чи інших відсутніх у житті почуттів, щасливий кінець, використання видовищних жанрів тощо) побудовано багато медіатекстів. Додамо сюди не тільки розважальну й рекреаційну функції, а й опору на міф, фольклор, авторську інтуїцію, серійність, одним словом, орієнтацію на більшість рівнів сприйняття. Творче завдання прогнозування глядацького успіху творів медіакультури тісно пов’язане з попередніми завданнями й вимагає від аудиторії не тільки доброго засвоєння попереднього матеріалу, а й асоціативного мислення, інтуїції. Учні, спираючись на жанрові тематичні й інші параметри ще не знайомих їм творів, намагаються зробити висновок про їх подальшу долю в умовах медіаринку.

3. «Театралізовано-ситуативні» творчі заняття . Методика проведення цих занять заснована на театралізованих етюдах, пов’язаних з тими ж поняттями та проблематикою, що й на етапі «літературноімітаційних» занять. Обидва етапи взаємно доповнюють один одного, розвивають різні сторони креативних здібностей аудиторії. За аналогією з послідовністю «літературноімітаційних» занять, аудиторії пропонується: • розіграти «акторськими» засобами різні варіанти установки на 221

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. сприйняття (наприклад, вступне слово ведучого відео/кіноклубу); • розіграти театралізовані етюди на тему об’єктивних і суб’єктивних умов медіасприйняття тощо. Граючи ці етюди, можна імітувати гучну поведінку аудиторії під час перегляду, стресові ситуації, пережиті глядачами напередодні контакту з медіатекстом (великий виграш у лотерею, виключення зі школи тощо), діалоги, суперечки кількох представників різних типів сприйняття. Словом, у веселій, напівпародійній формі глибше осягати особливості процесу сприйняття творів медіакультури. У цілому ж весь комплекс занять з розвитку медіасприйняття готує аудиторію до наступного етапу – аналізу медіатекстів. Якщо задатися питанням, чи несуть засоби масової комунікації на нас певний вплив, то кожен відповість ствердно. Адже медіа створюють навколо сучасної людини особливу медійну реальність, яка формує її світогляд, ціннісні орієнтації, смаки, захоплення, імідж і т.п. Контактування з медіа завдає медіавпливу у сфері освіти й виховання, розвитку свідомості, формування поведінки, поглядів, реакцій, відгуків, поширення інформації та ін.. Сучасне юне покоління все частіше називають «медійним». І хоч ступінь обізнаності в різних засобах масової комунікації залежить від багатьох факторів, зацікавленість дітей у медіа зростає, і вільний час більшості сьогоднішніх дітей та підлітків тісно пов'язаний саме із засобами масової комунікації. І це не дивно, оскільки сучасні медіа (особливо Інтернет) для юних людей є чимсь значно більшим, ніж звичайні засоби пізнання оточуючого світу. Це їхній світ, їхня віртуальна реальність, де все найкраще й найгірше може бути як створене, так і знищене. Молоді подобається мати справу з новими технологіями. Але, як сказав у свій час

ще Гіппократ, «все, що занадто, – те, шкідливо». В результаті рано чи пізно ми стикаємося з проблемами, що стосуються, як здоров’я дітей (надмірна вага, близькозорість та ін..), так і медіазалежності, що виражається в образливості, імпульсивності, роздратованості й заважає нормальному розвитку дитини, її творчому самовираженню. Зловживання медіа завдає шкоди й спілкуванню дітей. Телефонновіртуальна спільність інтересів позбавляє їх «живого» спілкування. Коли ж дитині доведеться відірвати очі від монітора чи вухо від телефонної трубки й поспілкуватися з оточуючими людьми, вона відчуває неабиякі труднощі. Вченими встановлено, що, наприклад, для Інтернет-залежних користувачів характерні прагнення до ризику, тривожність, агресивність, прагнення до домінування, впертість, егоїзм, емоційна чутливість, пошук нових відчуттів і т.п. Відомі випадки, коли Інтернет-залежні роками не виходили з дому, кидали навчання й роботу, втрачали інтерес до реального життя, ні з ким, крім віртуальних друзів, не спілкувалися – тобто в прямому значенні потрапляли у віртуальну павутину, добровільно заточивши себе в чотирьох стінах. Часто такі користувачі вже не в змозі самостійно подолати цю проблему. Багато тут залежить і від батьків. Але при цьому має діяти не заборона (що зустрічається найчастіше), а вміння перетворити можливості преси, телебачення, комп’ютерної техніки не на шкоду, а на користь дитині. На жаль, без медіаграмотності батьки не спроможні це зробити. Те ж саме стосується й педагогів. Сьогодні серйозною проблемою освітньої системи є все більше зниження загального культурного й освітнього рівня учнів. Часто вони навчаються не на повну силу або взагалі не мають бажання отримувати нові 222

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. знання. Вони відчувають значні труднощі, коли виникає необхідність зосередитися, логічно мислити, застосувати зв’язне мовлення. Однією з причин такої ситуації є величезна кількість різної інформації, пропонованою медіа. Характерні для сучасних молодих людей пасивність та інфантильність пояснюються значною мірою видимою доступністю задоволення всіх бажань «тут і зараз», «легких» грошей, що демонструються в телепрограмах, комп’ютерних іграх, рекламі, молодіжній «жовтій пресі» та ін.. Тому важливим завданням сучасних батьків і педагогів полягає не стільки в тому, щоб навчити дітей користуватися медіатехнікою (цьому вони без особливих зусиль навчаються й самостійно), скільки в тому, щоб допомогти їм оволодіти вмінням працювати з медійною інформацією: знаходити й відбирати найбільш важливі для себе у величезному інформаційному потоці дані, відрізняти істинну інформацію від брехливої, твори справжнього медіамистецтва від дешевих підробок. Сьогодні процес навчання представляє собою роботу з великою кількістю інформаційних джерел, розібратися в яких без цих умінь важко. Та й, крім того, як жити молодій людині в інформаційному світі без спеціальної підготовки? Вже визнано у всьому світі, що навчальні заклади мають навчити учнів критично ставитися до інформації, яку надають масмедіа. Одним із шляхів долучення учнів до повноцінного осмислення медійної інформації є МЕДІАОСВІТА – освіта засобами й на матеріалі

різних медіа. Медіаосвіта відкриває великі можливості для розвитку дитини, її інтелектуального і творчого потенціалу, здібностей, самостійного мислення. Медіаосвіта дозволяє людям реалізувати їх право на свободу висловлювання і право на отримання інформації, що є не тільки перевагою для особистого самовдосконалення, а й сприяє міжособистісній участі в суспільстві, формує в людях демократичне громадянство й політичну поінформованість. Медіаосвіта розкриває багато нових можливостей і для самих педагогів, для застосування креативного підходу в організації навчально-виховного процесу. А в професійно-технічних закладах впровадження медіаосвіти допоможе модернізувати професійне навчання за допомогою сучасних медіазасобів, використання яких характерне й для багатьох професій. Медіареволюція лише починається. Щоб допомогти нашим дітям орієнтуватися у світі медіа, нам треба самим стати медіаграмотними. Але часу на освоєння медіаграмоти в нас нема. Тому ми, батьки і педагоги, маємо це робити разом з нашими дітьми, разом пізнавати ази медіа, разом «читати» й критично осмислювати медіатексти, разом створювати власну медіапродукцію. Це значно урізноманітнить як форми сімейного дозвілля, так і форми навчальної діяльності, сприятиме творчій саморелазації дорослих і дітей. Отже, нам сьогодні належить учитися працювати по-новому, а не за стереотипами, робити те, що ми ніколи не робили – й тоді матимемо успіхи, яких, можливо, ніколи не мали.

Рекомендаційний список літератури на допомогу медіапедагогам

1. Антонова, Л. Г. Классические законы коммуникации и современное информативное пространство / Л. Г. Антонова // Русский язык в школе.– 2009. –№ 4. – С. 2225

223

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

2. Антропова, А. И. Педагогические технологии в медиаобразовании при обучении английскому язику / А. И. Антропова // Иностранные языки в школе.– 2006. –№ 7. – С. 62-65.

3. Бебик, В. Соціально-психологічні аспекти ефективності політичної реклами в мас-медіа / В. Бебик, Н. Трач // Соціальна психологія. – 2008. – № 1. – С. 51-59.

4. Бейзеров, В. А. Медиа и дистанционное образование в эпоху глобализации /В. А. Бейзеров // Дистанционное и виртуальное обучение. – 2008. – № 10. – С. 10-18.

5. Бойко, А. Мас-медіа для молодіжної аудиторії: комунікативний аспект (на прикладі журналу "Отрок. UA") А. Бойко, Д. Філоненко // Вісник Київського Національного університету ім. Т. Шевченка. Сер. Журналістика. – К., 2008. – Вип. 16. – С.

25-28.

6. Васянович, Г. Медіаосвіта: зарубіжний і вітчизняний досвід /Г. Васянович // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2007. – № 2. – С. 11-21.

7. Возчиков, В. А. Медиаобразование в интенциях обучения и медиакультуры / В. А. Возчиков // Наука и школа. – 2007. – № 1 – С. 3-6.

8. Гура, В. Особистісно зорієнтовані медіаосвітні ресурси / В. Гура // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2009. – № 5. – С. 25-26.

9. Гуревич, Р. Формування інформаційної компетентності майбутніх учителів засобами мультимедіа-технологій / Р. Гуревич // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. – Тернопіль, 2007. – № 7. – С. 37-44.

10. Дементієвська, Н. Формування навичок критичного оцінювання ресурсів Інтернету у користувачів різного віку / Н. Дементієвська // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. – Тернопіль, 2008. – № 7. – С. 103-107.

11. Жигір, Е. Л. Використання елементів медіаосвіти на уроках хімії (тестування у форматах А, N, X) / Е. Л. Жигір // Хімія. – 2007. – № 22. – С. 22-35.

12. Жилавская, И. В. Системные аспекты медиаобразовательной деятельности СМИ /И. В. Жилавская // Вестник Московского университета Серия 10. Журналистика. – 2009. – № 5. – С. 123-137.

13. Казанцева, Л. Медиаобразование и учебный процесс / Л. Казанцева // Учитель.

– 2005. – № 3. – С. 59-60.

14. Калініна, Л. Медіащеплення / Л. Калініна // Пані вчителька. – 2007. – № 7. – С.

78-80.

15. Квашук, О. В. Психологічні чинники впливу телебачення на становлення моральної свідомості молодших школярів: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. психол. наук : 19.00.07 - пед. та вікова психологія /О. В. Квашук; О. В. Квашук ; ПНУ ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2008. – 20 с.

16. Кирилова, Н. Б. Медиаобразование в эпоху социальной модернизации /Н. Б. Кирилова // Педагогика.– 2005. – № 5. – С. 13-21.

17. Коневщинська, Ольга Еммануїлівна. Формування медіа-культури майбутніх учителів музики: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук : 13.00.04 - теорія і методика проф. освіти / Ольга Еммануїлівна Коневщинська; Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих.– К., 2009. – 21 с.

18. Костенко, Н. Вхопити реальне, коли медіа повсюдно: онтологічний інтерес у культурних дослідженнях / Н. Костенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.– 2010. – № 1. – С. 3-15.

19. Курліщук, І. І. Педагогічні засади соціалізації студентської молоді засобами масової комунікації: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук : 13.00.05 соціальна педагогіка / І. І. Курліщук; ЛНПУ ім. Т. Шевченка. – Луганськ, 2008. – 20 с.

20. Литвин, А. Використання технологій мультимедіа у професійній підготовці / А. Литвин // Педагогіка і психологія професійної освіти.– 2005. – № 2. – С. 7-21.

21. Малых, Т. Педагогические аспекты информационной безопасности / Т. Малых // Народное образование. – 2007. – № 5. – С. 231-235.

224

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

22. Малых, Т. Наши дети во всемирной паутине Интернета / Т. Малых // Воспитание школьников.– 2008. – № 2. – С. 60-62.

23. Медиаобразование в школе: как же выжить в мире СМИ // Народное образование.– 2007. – № 2. – С. 235-241.

24. Медіакультура особистості: соціально-психологічний: навчально-методичний посібник / О. Т. Баришполець О. Є. Голубєва, Н. В. Климчук [та ін.]; за ред. Л. А Найдьонової, О. Т. Баришпольця.– К. : Міленіум, 2009. – 440 с.

25. Мищишин, І. Медіаосвіта як засіб формування медіакультури сучасної молоді /І. Мищишин, Н. Троханяк // Вісник Львівського університету. Сер. Педагогічна.Львів, 2006.– Вип. 21, Ч. 1. – С. 161-165.

26. Нагорнюк, Л. Роль медіаосвіти у підготовці майбутніх журналістів / Л. Нагорнюк // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. – Тернопіль, 2008. – № 4. – С. 43-47.

27. Невмержицька, О. Медійна педагогіка за кордоном / О. Невмержицька // Рідна школа.– 2004. – № 1. – С. 70-72.

28. Новикова, А. А. Глобализация и медиаобразование / А. А. Новикова // ALMA MATER: Вестник высшей школы.– 2009. – № 11. – С. 52-55.

29. Новикова, А. А. Развитие медиакомпетентности американских учащихся на современном этапе / А. А. Новикова // ALMA MATER: Вестник высшей школы.– 2009. – № 5. – С. 46-52.

30. Онкович, Г. Засоби масової комунікації у термінологічному просторі медіаосвіти / Г. Онкович // Дивослово. – 2007. – № 5. – С. 29-31.

31. Онкович, Г. Медіа-педагогіка і медіа-освіта: поширення у світі / Г. Онкович // Дивослово. – 2007. – № 6. – С. 2-4.

32. Онух, Л. Українські медіа нічого не помічають, крім гламуру: [інтерв'ю з директором Польського ін-ту в Києві – про інформаційні пріоритети українських ЗМІ] / Л. Онух; розмову вела О. Ганжа // Телекритика. – 2010. – № 7-8. – C. 60-65.

33. Парфентьев, У. Обеспечение безопасности несовершеннолетних в Интернете / У. Парфентьев // Народное образование. – 2009. – № 7. – С. 261-267.

34. Попович, Х. Особливості використання політичної метафори як засобу мовленнєвого впливу у сучасних мас-медіа / Х. Попович // Студентський науковий альманах факультету іноземних мов Тернопільського національного педагогічного університету імені В. П. Гнатюка .– Тернопіль, 2009. – Вип. 1 (6). – С. 108-114.

35. Потапенко, С. І. Орієнтаційний простір сучасного англомовного медіадискурсу (досвід лінгвокогнітивного аналізу): автореф. дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.04 - германські мови / С. І. Потапенко ; КНЛУ. – К., 2008. – 32 с.

36. Потятиник, Б. В. Медіа: ключі до розуміння / Б. В. Потятиник. – Львів : ПАІС, 2004. – 312 с.

37. Рахматова, М. Іміджева складова репутації України у світових мас-медіа / М. Рахматова // Університет.– 2008. – № 3. – С. 113-118.

38. Робак, В. До питання про розвиток медіапедагогіки у Німеччині / В. Робак // Другий український педагогічний конгрес: зб. матеріалів конгр,– Львів, 2006. С.

275-286.

39. Рудь, М. Маркіна В. О. (1910-1990) та її внесок у розвиток української медієвістики / М. Рудь // Вісник Київського Національного університету ім. Т. Шевченка. Сер. Історія. – 2006. – Вип. 82 - 84.– С. 48-49.

40. Садовник, О. Гендерні, соціальні та вікові особливості аудиторії спортивних мас-медіа через призму спортивної реклами / О. Садовник // Спортивний вісник Придніпров’я. – 2004. – № 6. – С. 41-43.

41. Слінчук, В. Мовностилістичні засоби актуалізації молодіжних гендерних концептів у текстах мас-медіа / В. Слінчук // Вісник Київського Національного університету ім. Т. Шевченка. Сер. Журналістика. – К., 2006. – Вип. 14. – С. 27-29.

225

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

42. Смоляна, Я. В. Негативний вплив засобів масової комунікації на особистість і медіапедагогіка як засіб його мінімізації / Я. В. Смоляна // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 1. – С. 49-57.

43. Соснюк, О. П. Психологічний тренінг як засіб профілактики використання маніпуляційних технік в мас-медіа / О. П. Соснюк // Обдарована дитина. – 2009. – № 3. – С. 39-43.

44. Слюсаревський, М. Медіа-освіта: українська перспектива / М. Слюсаревський, Л. Найдьонова // Рідна школа. – 2010. – № 9. – С. 57-58.

45. Хоруженко, О. Свобода медіа та доступ до інформації в Польщі: досвід модернізації / О. Хоруженко // Визвольний шлях. – 2005. – № 4. – С. 30-39.

46. Целуйко, О. Свобода медіа на Заході та в Україні: медіапростір / О. Целуйко // Визвольний шлях. – 2004. – № 10. – С. 16-22.

47. Федоров, А. В. Как российские педагоги относятся к проблеме медиаобразования школьников и студентов? / А. В. Федоров // ALMA MATER: Вестник высшей школы. – 2009. – № 11. – С. 36-48.

48. Федоров, А. В. Зарубежные модели медиаобразования: сравнительный анализ / А. В. Федоров, А. А. Новикова // Дистанционное и виртуальное обучение. – 2009. – № 5. – С. 4-17.

49. Федоров, А. В. Интегрированное медиаобразование в российской школе: анализ обязательного минимума содержания / А. В. Федоров // Наука и школа. – 2005. – № 1. – С. 54-55.

50. Федоров, А. В. Технология развития медиакомпетентности и критического творческого мышления в процессе медиаобразования студентов: общие подходы / А. В. Федоров // ALMA MATER: Вестник высшей школы. – 2009. – № 7. – С. 34-44.

51. Челишева, І. Потенційні можливості медіаосвіти в роботі з "важкими" підлітками / І. Челишева // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2008. – № 2. – С. 55-56.

52. Чемерис, І. Медіаосвіта за кордоном: теорії медіаосвіти й коротка історія розвитку / І. Чемерис // Вища освіта України. – 2006. – № 3. – С. 104-108.

53. Черкашина-Губаренко, М. Українська музика у сучасному медіа-просторі: фрагменти і коментарі / М. Черкашина-Губаренко // Музика. – 2008. – № 3. – С. 1113.

54. Чичорина, Н. В. О необходимости медиаобразования в контексте изменяющейся социальной реальности: по материалам отечественных и зарубежных исследований / Н. В. Чичорина // Наука и школа. – 2008. – № 3. – С. 3-5.

55. Шумаєва, С. Медіа освіта: історичні та культурологічні аспекти розвитку / С. Шумаєва // Рідна школа. – 2003. – № 5. – С. 70-72.

Перелік рекомендованих сайтів: http://www.mediaedu.uz/ http://www.ifap.ru/projects/mediamag.htm http://ttuhtarova1.blogspot.com/2011/06/blog-post.html http://www.edu.kh.ua/ http://mediatopos.org/

226

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ЗАТВЕРДЖЕНО науково-методичною радою НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області (протокол №4 від 14.08.2012)

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ІНФОРМАЦІЙНУ СЛУЖБУ ПТНЗ виробництва та сфери послуг, їх потреби на ринку праці, можливостей системи професійної освіти і навчання) та інтеграція національної професійної освіти і навчання у світовий освітній простір; забезпечення закладів освіти та зацікавлених структур ефективним засобом інформаційної підтримки для прийняття оперативних управлінських рішень, забезпечення інформаційних потреб користувачів послуг професійно-технічної освіти; створення дидактичного інформаційного простору. Поетапне вирішення питань: - інформатизації професійної освіти; - впровадження нових інформаційних технологій в освітній та управлінський процеси; - інформаційно-методичного забезпечення процесів виявлення, вивчення та пропагування передового педагогічного досвіду, інновацій у галузі освіти; - підтримки документообігу; - використання можливостей телекомунікаційних технологій; - використання медіатехнологій як дидактичного інформаційного простору; - входження навчального закладу в масові інформаційні процеси; - розвитку економіки знань; - прямої участі в медіаосвітньому русі; - підготовки особистості до ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, розвитку медіакомпетентності особистості; - поглиблення міжнародного співробітництва (участь у міжнарод-

1. Загальні положення Інформаційна служба (далі Служба) є структурним підрозділом професійно-технічного навчального закладу та здійснює свою діяльність відповідно до законів України від 04.02.98 № 75 «Про Концепцію Національної програми інформатизації», від 04.02.98 № 74 «Про Національну програму інформатизації», Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011 – 2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 495, Концепції впровадження медіаосвіти в Україні, схваленої постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року (протокол № 1-7/6-150), Статуту навчального закладу. У своїй практичній діяльності Служба керується Законом України «Про професійно-технічну освіту», законодавчими та нормативними актами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, рішеннями й постановами управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації, рекомендаціями Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області. Мета Служби: створення єдиного інформаційного простору (інформатизація професійної освіти і навчання, задоволення інформаційнокомунікативних потреб суб’єктів освітнього процесу; здійснення інформаційно-рекламної роботи щодо престижності робітничих професій 227

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. них проектах з питань професійної підготовки; підготовка та реалізація спільних проектів з питань забезпечення ефективної діяльності професійної освіти і навчання, її відповідності потребам ринку праці; забезпечення стажування в інших країнах учнів, педагогів, працівників підприємств, організацій, установ; - вивчення і використання досвіду інших країн щодо застосування стандартів якості професійної підготовки і навчання та її оцінки.

2. Завдання служби 2.1. Методичний супровід впровадження ІКТ у навчальний процес і супровід освітніх технологій, орієнтованих на розвиток в учнів навичок самоосвіти (дистанційні олімпіади, телекомунікаційні проекти).

2.2. Участь у розбудові єдиного інформаційного простору в системі профтехосвіти області, України: - збір, накопичення, обробка, систематизація, узагальнення та розповсюдження педагогічної інформації; - виявлення інформаційних потреб та задоволення запитів педагогів професійно-технічного навчального закладу в галузі нових технологій та педагогічних інновацій.

- здійснення взаємодії з інформаційними службами всіх рівнів для розширення банку педагогічної інформації; - здійснення посередницьких послуг з виконання запитів усіх учасників навчально-виховного процесу щодо постачання інформацією про досягнення психолого-педагогічної науки, нових педагогічних, виробничих та інформаційних технологій; - інформаційне забезпечення випереджувального розвитку системи професійної освіти; - забезпечення гармонійної роботи механізмів здійснення науковометодичного супроводу процесів модернізації системи ПТО;

- організація навчання працівників закладу сучасним інформаційно-комунікативним технологіям; - програмне забезпечення інформаційної, інформаційно-видавничої діяльності закладу; - сприяння впровадженню медіаосвіти в навчально-виховний процес; - формування інформаційного дидактичного простору.

2.3. Технологічний супровід моніторингових досліджень у навчальному закладі, організації форм діяльності в онлайн-режимі.

3. Напрями діяльності Служби 3.1. Організаційне забезпечення: - розробка програми інформатизації навчального закладу; - розробка та реалізація плану спільних дій усіх підрозділів навчального закладу з питань здійснення інформатизації, узгоджених з методичною службою регіону; - організація комп’ютерних гуртків та інших об’єднань учнів, які використовують у своїй творчості елементи ІТ-освіти; - створення та забезпечення функціонування медіапункту навчального закладу, де сконцентровуються медіазасоби, працює медіагрупа учнів та педагогів, яка забезпечує формування дидактичного інформаційного простору; - перетворення бібліотеки навчального закладу в бібліотечний інформаційний центр; - забезпечення доступу до нормативно-правових та інструктивнометодичних матеріалів; - апробація і впровадження елементів інформаційно-аналітичної системи управління закладом освіти; - організація та підтримка діяльності педагогів, які впроваджують у педагогічну практику інформаційно-комунікаційні технології.

3.2. Методичне забезпечення: 228

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

- аналіз поточної ситуації процесу інформатизації, корекція та моніторинг діяльності з даної проблеми; - підготовка методичних посібників та рекомендацій з питань інформатизації; - аналіз та апробація науковометодичних, програмних та технічних розробок з питань інформатизації освіти; - планування діяльності навчального закладу у відповідності до програми розвитку щодо впровадження ІКТ у навчально-виховний процес; - методична підтримка роботи медіапункту та бібліотечного інформаційного центру; - вивчення та розповсюдження досвіду педагогів, які системно використовують ІКТ в організації навчально-виховного процесу.

- організація науково-методичної діяльності педагогів з проблеми інформатизації освіти з наступним виходом (з конкретними результатами) на науково-практичні конференції різного рівня, в тому числі телекомунікаційні.

3.3. Програмно-методичне забезпечення освітнього процесу: - підготовка рекомендацій щодо придбання та створення ЕППЗ; - створення та підтримка банку педагогічної, фахової та методичної інформації; - обґрунтування необхідності та підготовка до введення нових інтегрованих навчальних програм, орієнтованих на навчання учнів роботі з сучасними інформаційними засобами; розробка програм факультативних занять та курсів медіаосвіти; - програмне забезпечення медіапункту з урахуванням сучасних вимог з метою сприяння ефективності впливу дидактичного інформаційного простору на якість навчальновиробничого та навчально-виховного процесів;

- організація та сприяння підготовці та перепідготовці інженернопедагогічних працівників для роботи у глобальних інформаційних мережах.

3.4. Інформаційне забезпечення: - підключення навчального закладу до телекомунікаційних систем різного рівня з виходом у глобальні мережі; - організація доступу до банку педагогічної та методичної інформації на будь-яких носіях; - організація публікацій досвіду напрацювань педагогів з проблем освіти; - створення та підтримка WEBсайту навчального закладу, сприяння у створенні сайтів, блогів та електронних навчальних кабінетів педагогів; - забезпечення умов поширення інформації, виробленої на медіапунктах; - формування та забезпечення функціонування системи електронного поштового зв’язку як внутрішнього, так і зовнішнього; - розробка інструкцій з інформаційної безпеки, організація контролю за їх виконанням.

3.5. Технічне оснащення та обслуговування: - об’єднання комп’ютерів навчального закладу в загальну локальну мережу та підключення до глобальної мережі; - забезпечення роботи сервера для розміщення баз даних, супровід та оновлення цих баз даних; - організація ремонту, сервісного обслуговування Служби та її розгалужень; - технічне забезпечення й обслуговування системи обробки та передачі педагогічно-методичної інформації на всіх можливих видах носіїв (сумісних з обласною системою).

229

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Контроль за діяльністю Служби здійснює методична та педагогічна ради, керівник закладу.

5. Права та обов’язки Служби 5.1. В адміністративно-організаційному відношенні Служба та її керівник підпорядковуються керівнику навчального закладу та підзвітні методичній раді.

5.2. Служба дотримується правил внутрішнього розпорядку, техніки безпеки, протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічних норм.

5.3. Служба здійснює свою діяльність у відповідності до нормативно-інструкційних документів, за якими працює ПТНЗ, та Статуту навчального закладу.

5.4. Служба має право на: - організаційне забезпечення своєї діяльності з боку адміністрації; - постійну методичну підтримку та супровід діяльності; - задоволення матеріальнофінансових потреб; - створення інформаційноаналітичних робочих груп, творчих груп; - створення та поширення інформаційного продукту; - моральне та матеріальне заохочення членів команди Служби.

4. Кадровий склад Служби 4.1. Керівник Служби затверджується директором ПТНЗ з числа компетентних керівних чи педагогічних працівників. Для забезпечення ефективної роботи Служби на виконання визначених цілей і завдань рішенням педагогічної ради ПТНЗ до складу Служби можуть бути введені: - керівники підрозділів навчального закладу; - методисти; - керівники методичних комісій; - бібліотекар; - соціальний педагог; - практичний психолог; - системний адміністратор (інженер-програміст); - лаборант (оператор КН); - педагоги, які володіють необхідними для роботи в команді Служби компетенціями або мають бажання, готові набути їх під час роботи; - учні, які виявляють здібності або бажання працювати в інформаційному просторі, використовувати медіазасоби або створювати власні; - представники батьківської громадськості; - соціальні партнери.

Додаток Характеристики інформаційної служби ПТНЗ Технічні характеристики: окреме кціонування медіапункту; забезпеприміщення, комп’ютерна та необчення роботи бібліотечного інформахідна оргтехніка, локальна мережа, ційного центру, формування медіавихід в Internet з декількох робочих компетентності учнів, педагогів, бамісць. тьків; створення дидактичного інфоЗміст діяльності: створення, впрормаційного простору, вихід у єдиний вадження та ведення електронних баз інформаційний простір. даних; використання InternetЗони: Internet-зони (вихід в Internet з технологій у навчально-виховному декількох комп’ютерів); медіатека – процесі, розширення шляхів підвиапаратні засоби та інформаційні мащення професійної компетентності теріали на різноманітних носіях; мепедагогів; створення та функціонудіазасоби, внутрішні ЗМІ. вання WEB-сайту; створення та фун-

230

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Керівник Служби інформаційних технологій, за опти1. Загальні положення Керівник Служби безпосередньо підмальним збором, переробкою і викопорядковується керівнику навчальнористанням інформаційних ресурсів го закладу, тісно співпрацює з метота їх захисту від несанкціонованого дистом та завідувачем бібліотеки (бідоступу. бліотекарем). Затвердження на посаОпікується проведенням у ду та звільнення з неї здійснюється комп’ютеризованих приміщеннях на підставі наказу керівника навчальнавчального закладу занять, методиного закладу. На період відсутності чних заходів, семінарів, нарад тощо керівника інформаційної служби (вівідповідно до плану роботи навчальдпустка, хвороба) його обов’язки виного закладу, обласної методичної конує особа, призначена у встановлеслужби та управління освіти і науки ному порядку. облдержадміністрації. Виносить на розгляд методичної ради та адміністрації навчально2. Посадові обов’язки керівника го закладу пропозиції, спрямовані на Служби Планує та здійснює управлінполіпшення й оптимізацію організації ня діяльністю Службою для досягта якості роботи Служби у сфері іннення цілей і вирішення завдань, виформатизації освіти. значених Положенням про інформаОрганізує та координує наційну службу ПТНЗ. вчальний, навчально-методичний, Несе відповідальність перед науково-дослідницький процеси в керівником навчального закладу і корамках діяльності Служби, ініціює лективом за планування, організацію створення робочих чи творчих груп, та результативне здійснення діяльнотурбується про видання та поширенсті Служби. ня інформаційного продукту. Турбується про технічне, проСвоєчасно оформлює та пограмно-методичне та фінансове задає звітну документацію про викобезпечення роботи Служби. нання робіт працівниками Служби, Координує збір наукової та несе відповідальність за своєчасне та науково-методичної літератури з інякісне їх виконання. форматизації, відомостей і даних, неВідповідає за дотримання саобхідних для формування та поповнітарно-гігієнічних вимог, правил, нення інформаційних баз та електнорм охорони праці та техніки безронних банкових даних. пеки працівниками Служби. Здійснює контроль за впровадженням і використанням передових Перелік документації служби 1. Положення про інформаційну службу ПТНЗ.

2. Поточні плани роботи Служби.

3. Журнал вхідної та вихідної документації.

4. Журнал заявок на інформаційне обслуговування.

5. Журнал з техніки безпеки.

6. Журнал обліку матеріальних ресурсів.

7. Журнал видачі інформаційних засобів.

8. Журнал обліку видання інформаційної продукції та виконаної роботи.

231

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Л.С. ПОГРЕБНЯК, методист відділу загальноосвітньої підготовки НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ В ПТНЗ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У сучасному світі Інтернет і комп'ютерні технології стали невід'ємною складовою не тільки повсякденного життя, а й освітнього процесу в цілому. Учні різного віку та категорій сприймають комп'ютерні технології з набагато більшим інтересом і позитивом, ніж звичайні підручники та посібники. Стрімкі та великі зміни не обходять стороною і викладання іноземної мови. Технологічні новинки допомагають активізувати самомотивацію учнів ПТНЗ, їх креативне мислення, самостійність і прагнення до всебічного отримання та засвоєння інформації, стимулювати допитливість та інтерес до науково-пошукової діяльності. Отже, метою статті є активізація інтеграції викладачів іноземної мови та учнів ПТНЗ в міжнародний освітній простір засобами мережі Інтернет. Для досягнення даної мети визначено такі завдання: пропагувати використання інформаційнокомунікаційних технологій на уроках іноземної мови в ПТНЗ; схарактеризувати основні засоби комунікацій. Активний та ефективний розвиток комунікативних навичок буде відбуватися лише за умов створення ситуацій практичного використання мови як засобу міжкультурного пізнання та взаємодії [5]. В цьому викладачам ПТНЗ допомагають Інтернет-технології. Щоб їх застосовувати, потрібно обладнати комп'ютерний клас та підключити його до мережі Інтернет. Це вирішить кілька нагальних проблем: неукомплекто-

ваність бібліотеки навчального закладу, відсутність підручників (застарілі не відповідають вимогам, а нові дуже дорогі), висока вартість передплати на періодичні видання тощо [1, 37]. Інтернет розширює можливості в галузі освіти, усуваючи географічні бар'єри та економлячи час. Але основним аргументом на його користь є те, що викладач за допомогою Інтернету може вирішити проблему забезпечення активного спілкування учнів ПТНЗ з носіями мови. Практикою визначився ряд засобів навчання та виховання, що найбільш активно використовуються (засоби синхронної та асинхронної комунікацій). Прикладами таких засобів, що надають можливість синхронного спілкування (synchronous communication tools), в режимі реального часу за допомогою чату й голосового зв'язку є Skype і Yahoo Messenger, ICQ: http://skype.com/, http://messenger.yahoo.com/. Користувачі Yahoo messenger with voice і Skype мають можливість встановити миттєвий голосовий зв'язок з абонентом, що перебуває в будь-якій точці земної кулі за наявності в нього даних програм (або подзвонити на звичайний стаціонарний телефон), або спілкуватися за допомогою письмового чату. Можна також підключити й використовувати вебкамеру; створити свій список друзів і запрошувати їх в чат один-на-один або організувати конференцію (так званий груповий чат).

232

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Такі чати відкривають нові можливості у викладанні іноземної мови. З їх допомогою можна проводити уроки-проекти з учнями з інших країн, спілкуватися з компетентними представниками інших країн, пропонувати учням виконувати нестандартні завдання типу «Використовуючи програму, знайдіть співбесідника в ... (визначається залежно від мови, що вивчається, і цілей викладача) країні. Дізнайтеся його ім'я, інтереси тощо, розкажіть про себе» та ін.. Функція архівації тексту чату дозволяє після закінчення спілкування аналізувати чатлог (Chatlog) з погляду граматики, лексики, пунктуації, стилістики, мовних помилок і т.п. і на цій основі вибудовувати новий вигляд завдань. Дафна Гонзалес (професор університету Саймона Болівара в Каракасі, Венесуела) виділяє 5 видів педагогічного чату: 1) чат на вільну тему (free topic chat); його завдання – практика говоріння, аудіювання і письма мовою, що вивчається; 2) чат, спрямований на вирішення певного навчального завдання (collaborative task-oriented chat); 3) чат-семінар або чат-презентація (academic seminar or presentation chat); 4) чат, спрямований на відпрацювання якогось певного матеріалу або дії (practice chat). Наприклад, чат-інтерв'ю; 5) оцінний чат (evaluation chat), що спрямований на контроль та оцінку ступеня засвоєння того або іншого матеріалу [6]. Інтеграція Skype і Yahoo Messenger в навчальний процес учнів ПТНЗ дозволяє ефективніше вирішувати цілий ряд дидактичних завдань на уроці щодо формування та вдосконалення навичок читання, письма, говоріння й аудіювання, діалогічного мовлення, поповнення словникового

запасу лексикою сучасної іноземної мови, знайомити учнів із соціокультурними реаліями мови, що вивчається (мовним етикетом, особливостями мовної поведінки, особливостями культури, традицій країни, мова якої вивчається), формувати в учнів стійку мотивацію іншомовної діяльності. Засоби асинхронної комунікації (asynchronous communication tools) дозволяють обмінюватися інформацією із затримкою в часі. Це форуми, електронна та аудіопошта, сайти, блоги тощо. Пропонуємо широке використання блогів – сторінки сайту, представленої у вигляді журналу-щоденника або календаря, в якому інформація розташовується в хронологічній послідовності. Блог постійно оновлюється, правом розміщення інформації і його редагуванням володіє творець, відвідувачі ж блога можуть залишити свої коментарі до статей. Тут можна також розмістити фотографії, аудіо, відео, посилання на інші сайти, Інтернет статті.

3 типи блогів, які використовуються у викладанні мовних дисциплін, виділяє Ерон Кемпбелл. Це the tutor blog (підтримується викладачем), the class blog (підтримується спільними зусиллями викладача і студентів), the learner blog (підтримується студентом індивідуально). Інтеграція асинхронних засобів комунікації в навчальний процесс дозволяє учням удосконалювати навички письмового та усного мовлення, аудіювання, читання, забезпечує реальну необмежену аудиторію для учнівських робіт, що підвищує мотивацію і відповідальність за зміст, знайомить учнів з ресурсами мережі, що пропонують багато цікавої та корисної інформації з тем, які вивчаються і за допомогою яких учень вирішує поставлені викладачем завдання, стимулює обговорення тем і 233

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. дискусії мовою, що вивчається, в позаурочний час. Отже, інтеграція новітніх інформаційних технологій у навчальний процес надає широкі можливості для участі учнів ПТНЗ в живій комунікації з носієм мови як в реальному часі, так і з його відстроченням, для мотивації учнів ПТНЗ до вивчення іноземної мови і культури іншого народу, їх активного залучення до мовного середовища та подолання мовного бар'єру, для творчої активності, вдосконалення комунікативної і міжкультурної компетенцій учасників навчальновиховного процесу. В ПТНЗ особливої популярності набуває інший метод навчання іноземних мов за допомогою Інтернету – метод Інтернет-проектів, розроблений американським педагогом В. Кілпатріком в 20-ті рр. ХХ століття як практична реалізація концепції інструменталізму Дж. Дьюї. Основна мета цього методу полягає в тому, щоб надати учням ПТНЗ можливості самостійного надбання знань у процесі вирішення практичних завдань та проблем, які потребують інтеграції знань з різноманітних предметних сфер. Викладачу в проекті відводиться роль координатора, експерта, додаткового джерела інформації. Особлива увага в рамках даного методу приділяється тепер телекомунікаційним проектам [4]. Специфіка таких міжнародних проектів полягає в тому, що вони, в більшості своїй, міжпредметні, оскільки обговорення ведеться англійською мовою. Відповідно створюється мовне середовище та умови для формування потреби у використанні іноземної мови як засобу реального спілкування в процесі міжкультурної взаємодії. Найменш застосовуваним методом навчання іноземній мові, але чи не найсучаснішим і найновішим, є навчання за допомогою веб-квестів. Це ще один метод навчання за до-

помогою Інтернету. Веб-квести розробляються для максимальної інтеграції Інтернету в різні навчальні предмети на різних рівнях навчання. Вони можуть охоплювати окрему проблему або тему навчального предмета, можуть бути також міжпредметними. Веб-квести були винайдені у 1995 Bernie Dodge і Том March в Державному Університеті в Сан Дієго. Згідно з оригінальною публікацією Б. Доджа веб-квест - "орієнтована запитом діяльність, в якій деяка або вся інформація, з якою працюють студенти, забезпечується ресурсами Інтернет, при якій також можливий відеоконференцзв'язок " [3]. Виділяють два типи вебквестів: для короткочасної (поглиблення знань та їх інтеграція, розраховані на одне-три заняття) і тривалої роботи (поглиблення і перетворення знань учнів, розраховані на тривалий термін - можливо, на місяць або навчальний рік). Це вдалий метод навчання, який має такі особливості: - структуровано використовує інформаційні ресурси Інтернету для роботи в аудиторії; - є видом науково-дослідницької діяльності, при якій учні швидко й ефективно отримують інформацію частково або цілком з Інтернетджерел. Це, в основному, першоджерела - тексти, листи, фотографії, щоденникові записи, креслення або малюнки, які написані або створені про людей (групи) або самими людьми (групами), що пережили історичні події, здійснили наукові відкриття, випробували на собі їх вплив або зафіксували в Інтернеті розвиток власних ідей; - мотивують учнів до пошуку необхідної інформації; - стимулюють набуття навичок співпраці в команді; - веб-квести ставлять проблемні питання, спонукаючи учнів до ми234

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. слення на більш високому рівні, розметою удосконалення викладання та вивають навички критичного мисвивчення англійської мови такі сайти лення; :www.oup.com/elt/teachersclub/; - заохочують учнів виконувати www.oup.com/ домашні завдання, утримують увагу Таким чином, використання учнів на певній меті завдання. ресурсів мережі Інтернет в навчанні Тобто Інтернет-ресурси моіноземних мов, інтеграція Інтернетжуть використовуватися учнями засобів в навчальний процесс ПТНЗ ПТНЗ під час роботи над Інтернетдозволяють ефективніше вирішувати проектами, веб-квестами та при спілцілий ряд дидактичних завдань з: куванні з носіями мови за допомогою 1) формування та удосконалензасобів синхронної та асинхронної ня навичок читання з безпосереднім комунікації. використанням матеріалів мережі Однією з найефективніших різного ступеня складності; форм роботи з викладачами ПТНЗ, 2) удосконалення навичок ауна нашу думку, є семінар-практидіювання на основі автентичних звукум, який включає в себе зустріч з кових текстів мережі Інтернет, а тапредставниками міжнародних оргакож текстів, підготовлених викладанізацій. Наприклад, у вересні 2012 чем; року в рамках засідання обласної 3) удосконалення уміння писефахової секції Науково-методичного много мовлення і навичок говоріння; центру професійно-технічної освіти 4) поповнення словникового та підвищення кваліфікації інженерзапасу – як активного, так і пасивноно-педагогічних працівників у Хмего; льницькій області відбувся семінар– 5) ознайомлення учнів ПТНЗ з практикум викладачів іноземних мов культурознавчими реаліями, що з теми: «Інформаційно-комунікаційвключають мовний етикет, особлине забезпечення предмета «Іноземна вості мовної поведінки різних наромова». дів в умовах спілкування, особливосВ роботі семінару взяла участь ті культури, традицій країни мови, методист представництва-видавницщо вивчається. тва Оксфордського університету в Інтернет-технології покликані західній Україні Сичивиця Лариса сприяти розвитку індивідуальних Миколаївна, яка провела з викладаосвітніх траєкторій: більшою мірою чами практичне заняття, в ході якого адаптувати зміст навчального матевони зареєструвались на сайті ріалу до індивідуальних особливос«Oxford University Press» та ознайотей учнів, рівня їх знань та умінь. мились з його можливостями. Крім Саме тому на сьогодні одна з найготого, наступного дня викладачі мали ловніших потреб у системі освіти – можливість узяти участь у вебінарі інтеграція інформаційних технологій від «Oxford University Press». у навчальний процес.

“Oxford University Press” пропонує як викладачам, так і учням, з Джерела 1. Коваленко Ю.А. Використання інформаційних технологій у навчанні іноземних мов.// Іноземні мови. - 1999. - №4. - с. 37-41 2. Полат Е.С. Интернет на уроках иностранного языка// ИЯШ. - 2000. №2,3.

3. Полат Є.С. Метод проектов на уроках иностранного языка http://www.ioso.ru/distant/library/publication/iaproj.htm 235

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

4. Полат Є.С. Типология телекоммуникационных проектов. http://www.ioso.ru/distant/library/publication/types.htm 5. Стрикун О.С. Навчання іноземній мові шляхом використання мультимедійних технологій. http://www.rusnauka.com/14.NTP_2007/Pedagogica/21872.doc.htm 6. Яценко Ю.С. Интеграция информационно-коммуникационных технологий в процесс обучения иностранным языкам. - Преподаватель высшей школы в XXI веке. Международная научно-практическая Интернет-конференция. - 30 марта 2007 г. http://www.t21.rgups.ru/doc/5/21.doc

О.В. ЦЮПАК, викладач спецдисциплін, майстер виробничого навчання Вищого професійного училища №25 м. Хмельницького

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЕЛЕКТРОННОМУ СЕРЕДОВИЩІ Сучасне суспільство вже не можна уявити без інформаційних технологій, які все глибше входять у різні галузі нашого життя. Розвиток таких інформаційних технологій передбачає використання мультимедійних та Internet-технологій. Основними галузями їх застосування є: сфери науки, культури та освіти. Створюються мультимедіапродукти, які розраховані на широке коло споживачів. Знання, подані в єдиному електронному середовищі, радикально змінюють і спосіб життя людей, і структуру людського суспільства. За допомогою сучасних інформаційних технологій, які застосовують у навчальному процесі, створюють: електронні посібники, електронні бібліотеки, каталоги, довідники, презентації, енциклопедії, альманахи, діалогові ігри, освітні програми, кінофільми із супровідним сценарієм, довідково-пошукові системи Інтернет та ін. Одним із важливих компонентів забезпечення сучасного суспільного розвитку є електронна бібліотека, яка інформаційно інтегруючись в

електронне середовище забезпечить віддалений доступ користувачам до своїх ресурсів, сприятиме загальній освітній функції та вибудові колективної пам'яті. Електронна бібліотека – це складна інформаційна структура, яка на сьогоднійшній день лише розвивається, визначається та поступово набуває характерних лише для неї ознак та особливостей. Електронну бібліотеку можна визначати різнобічно:  впорядкована колекція різнорідних електронних документів, оснащених засобами навігації та пошуку (така бібліотека може бути і веб-сайтом, де з часом накопичуються різноманітні тексти, програми та медіа файли; електронні бібліотеки можуть бути універсальними, що прагнуть умістити найбільш широкий вибір матеріалу, а також спеціалізованими, які спрямовані на збір авторів та типів текстів, що найчастіше затребуються в Інтернеті.  база даних, у якій містяться цифрові матеріали в різноманітних форматах, надається безпосередній доступ товариству користувачів, іс236

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нує універсальний інструмент доступу (каталог), є можливість пошуку та отримання інформації з усієї бази даних.  специфічна організація, яка надає ресурси, враховуючи спеціалістів для добору, структурування, інтелектуального доступу, тлумачення, збереження цілісності й забезпечення тривалого функціонування колекцій цифрових ресурсів для швидкого, економічно доступного використання визначеним співтовариством або набором співтовариств;  система, що об’єднує користувачів, авторів, бібліотекарів та дослідників з електронною інформацією, архівами, комп'ютерним обладнанням;  специфічна технологія, яка може бути розміщена в контексті навчального середовища;  потужний інформаційний центр збереження, створення та застосування інформаційних ресурсів;  сукупність розподілених інформаційних ресурсів, об'єднаних єдиним інтерфейсом, що складається з: модуля адміністрування, апаратнопрограмного комплексу, змістового архіву (реферативних баз даних, засобів аналізу рефератів, доступу до повних текстів документів, гіперпосилань на інші ресурси Інтернет).  велика віртуальна колекція документів в електронній формі, доступна широкому загалу через глобальну мережу. Одним із перших проектів зібрання електронних версій книг вважається проект «Гутенберг», започаткований 1971 р. М.Хартом з Іллінойського університету (США). В основу його технології покладено відтворення інформації комп’ютером у будь-який час та будь-де. А вже з 90-х р. ХХ ст. електронні бібліотеки з'являються в Європі. Електронні бібліотеки в Україні почали створювати в 1998 році. Наразі прослідковується протиріччя

між рівнем розвитку бібліотек, існуючими засобами обробки інформації та інформаційними потребами суспільства, хоча роботи з формування електронних бібліотек в Україні лише набирають обертів. Електронні бібліотеки, які існують тепер – це копії класичних бібліотек за своїми функціями: каталог, текстові, аудіо- та відеоматеріали в електронному вигляді. У їхніх фондах накопичений величезний за обсягом і безцінний за змістом інформаційний запас, який має колосальний потенціал. Поняття електронної бібліотеки має синоніми "віртуальна бібліотека", "цифрова", що завдячує цифровій обробці інформації та існуванню глобальних комп'ютерних мереж. Функціональність електронної бібліотеки полягає в:  доступі до інформаційних ресурсів як у стінах традиційної бібліотеки, так і за її межами;  пошуку даних з будь-якої точки доступу, де є можливість під"єднання до глобальної комп'ютерної мережі;  розподіленості (тобто її частини можуть бути розташовані в різних місцях земної кулі), хоча також потребує і технології для об'єднання ресурсів багатьох бібліотек;  колекціях-замінниках електронних документів, і цифрових видань, що не мають друкованого еквіваленту;  безстроковості зберігання на носіях. Структура електронної бібліотеки визначається бібліотечними працівниками у співпраці з програмістами. Для ефективної роботи Webсайт повинен мати логічно розроблену структуру, бути змістовним і зрозумілим для користувача, постійно підтримуватись у робочому стані, про що повідомлятимуть дати його останнього оновлення.

237

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Статистика сайту з кількістю відвідувань свідчитиме про його затребуваність, але в той же час не може бути підтвердженням належного задоволення інформаційних запитів користувачів. Структура Web-сайту електронної бібліотеки може бути:  багаторівневою корпоративною (повнофункціональні ресурси з власним доменним іменем);  багаторівневою з розділами на веб-сайтах (як, правило, таким чином побудовані ресурси відомчих бібліотек);  у вигляді веб-сайтів, які мають мінімум довідкової інформації про бібліотеку та доступ до електронних ресурсів (з власним доменним іменем). Контент веб-ресурсу можна розподілити на: ілюстративний (в лаконічній формі наводяться дані про бібліотеку), та інформативний (де, крім інформації про бібліотеку, користувачам доступні вторинні і первинні інформаційні ресурси). Фахівці з сайтопобудови вважають основними критеріями побудови веб-сайту такі:  глибина змісту (має бути повнотекстова інформація: бібліографічна, фактографічна, реферативна);  зовнішні динамічні зв’язки (посилання на інші електронні документи, джерела, сайти);  надійність (ознаками надійності і значимості веб-сайту як джерела інформації є знак копірайту та інформація про поновлення);  стабільність інформаційних ресурсів (вважається, що матеріали, які втратили актуальність, повинні переводитися в архівну частину сайту – це забезпечить необхідну інформаційну міцність);  оперативність відновлення інформації (створення сайту – це безперервний процес, який триває

доти, поки веб-сайт знаходиться в Інтернеті);  мовні критерії (коректним вважається наявність іншомовних версій);  наявність зворотного зв’язку з користувачем;  легкість навігації та доступність для користувачів;  єдиний дизайн (лаконічніше оформлені сторінки сайтів більш привабливі для користувачів, ніж ті, у яких використана велика кількість мультимедійних та графічних додатків, що уповільнює доступ. Необхідний розумний баланс між об’ємами графічної і текстової інформації). Електронна бібліотека не має поділу на випуски й оновлюється в міру того, як з’являються нові матеріали. На відміну від сайту з довільною публікацією, електронна бібліотека підбирається адміністратором проекту на власний розсуд і, що найважливіше, не передбачає створення навколо опублікованих текстів комунікативного середовища. Однак на практиці прослідковуються окремі Internet-проекти, де можуть виникати гібридні форми та проміжні рішення. Також у схемі функціонування електронної бібліотеки, орієнтованої на World Wide Web (WWW) можна виділити три блоки: 1. Web-сервер, що забезпечує доступ до ресурсів обчислювальної системи; 2. Сервер баз даних – власне інформаційні ресурси електронної бібліотеки; 3. Сервер управління доступом користувачів бібліотеки до інформаційних ресурсів. Зв'язок з читачем здійснюється тоді, коли користувач звертається до web-сервера з метою доступу до інформаційного ресурсу. У більшості випадків це авторизований клієнт, що звертається до сервера через Web-browser.

238

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Від користувача надходить запит на доступ до ресурсу. Аутентифікація користувача здійснюється шляхом зіставлення імені та пароля з даними, що знаходяться в БД користувачів, і йому повертається ідентифікатор сеансу та каталог доступних йому ресурсів (список БД). Далі від користувача надходить функціональний запит на використання ресурсу. Це і є власне користувацький запит. Ідентифікатор сеансу й параметри запиту заносяться до БД сеансу після аутентифікації користувача і далі після кожного функціонального запиту. Функціональний запит обробляється програмним ресурсом – функціональним модулем електронної бібліотеки і запитує інформацію з конкретної бази даних чи інформаційного масиву. Після обробки функціонального запиту користувача програмним ресурсом електронної бібліотеки всі дані про запит користувача заносяться до журналу роботи сервера БД, а у відповідь на запит користувачу повертається форма клієнта. Запит на використання ресурсу може надходити не тільки від авторизованого клієнта, але й від служб інших електронних бібліотек. Функціональний модуль електронної бібліотеки також може надіслати запит іншій бібліотеці. Забезпечення роботи електронних бібліотек здійснюється через відповідні програмні засоби для формування та використання електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів. “Грiнстоун1”- це набiр програмного забезпечення для роботи з

електронними бiблiотеками i для створення нових. Програма забезпечує новий пiдхiд до органiзацiї iнформацiї та її розповсюдження в мережах Iнтернет i на CD-ROM. “Грiнстоун” розроблена проектом “Новозеландської електронної бiблiотеки” в унiверсiтетi Вайкато i розповсюджується при сприяннi ЮНЕСКО i недержавної органiзацiї "Х’юмен Iнфо". Це безкоштовна програма, яку можна одержати на сайтi http://greenstone.org на умовах Стандартної публiчної лiцензiї GNU. nzdl.org - Iнтернет-сайт “Новозеландської електронної бiблiотеки” мiстить багаточисленнi приклади збiрок i бiблiотек, створених за допомогою програмного забезпечення ""Грiнстоун"". Цi бiблiотеки доступнi для користувачiв. Вони iлюструють рiзнi опцiї пошуку i перегляду, i мiстять коллекцiї на арабськiй, китайськiй, iспанськiй, англiйськiй i маорi. Також доступнi колекцiї музики. Платформа "Грiнстоун" працює на базах Windows i Unix. Програмадистрибутив мiстить готовi до використання бiнарнi файли для всих версiй Windows i Linux. Вона також мiстить повний початковий код для системи, яка може бути скомпiльована Microsoft C++ або gcc. надiлену магічними властивостями. Нефрит - прекрасний символ для доступностi домена бiблiотеки. Блиск каменя уособлює милосердя, напiвпрозорiсть - чеснiсть, його мiцнiсть – вiдвагу, гострi краї – справедливiсть. Рiзний нефрит, символ електронної бiблiотеки "Грiнстоун", означає "пату", бійцівський клуб, а також являється родовою цiннiстю одного iз розробникiв. У рукопашнiй сутичцi камiнь допомагає бiйцю бути швидким, точним i досконалим. За аналогією якостi ці властивi і програмному забезпеченю: гострий край “пату” символiзує лiдируючi позицiї у сферi технологiї.

1

"Грiнстоун" (нефрит) напiвкоштовний камiнь, який добувають в Новiй Зеландiї. У традицiйному суспiльствi маорi цей камiнь вважався найкоштовнішим. Нефрит поглинає i мiстить вайруа – дух, життєву силу,

239

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. "Грiнстоун" також взаємодiє з iншими подiбними безкоштовними програмами: Apache Webserver i PERL. Iнтерфейс користувача використовує браузер як правило Mozilla Firefox або Internet Explorer. Бібліотеки, що апробували західні програмні системи Liber (Франція), Tinlib (Великобританія), VTLS (США), через якийсь час відмовилися від них через недостатнє врахування особливостей вітчизняної бібліотечної технології і перейшли на розробки російських фахівців (ИРБИС або МАРК). Розрекламоване впровадження системи Aleph (Ізраїль) у кількох книгозбірнях країн Центральної Європи теж не можна вважати успішним, оскільки з цієї системи здебільшого використовується тільки пошуковий модуль OPAC, автоматизація ж процесів комплектування та каталогізації забезпечується іншими пакетами прикладних програм, зокрема, поширеною в СНД системою CDS/ISIS (UNESCO). При розробці вітчизняних програмних засобів для електронних бібліотек, слід враховувати позитивні риси Aleph, Liber та інших систем. Однак, розраховувати на успіх такої роботи можна лише в тому випадку, коли вона буде зорієнтована на інформаційні технології XXI сторіччя: Intranet (реалізація Web-технологій безпосередньо в бібліотеці), OLE (Objekt Linking and Embedding — зв'язування і впровадження об'єктів) тощо. Програмні продукти використовуються і при роботі з електронними ресурсами, які можуть вміщувати будь-яку кількість файлів, мати різнорідну структуру, бути представленими у різних цифрових форматах. Документи, котрі потребують при відтворенні повного збереження абеткового й графічного оформлення (наприклад, рукописи), слід подавати в форматі PDF (Portable Doсument

Format — формат документів, що переноситься). Для зчитування цього формату застосовується програма для читання PDF-документів Adobe Acrobat Reader, яка поширюється безкоштовно. Для роботи з електронними текстами застосовується формат HTML (Hyper Text Markup Language — мова гіпертекстової розмітки). Створення HTML-документів здійснюється за допомогою будь-якого текстового редактора чи з використанням спеціалізованих HTML-редакторів. Для перегляду документів у цьому форматі існує багато програм-броузерів. Актуальність створення електронних бібліотек набуває поширення, а тому варто дізнатись, який обсяг послуг може бути наданий користувачеві.

1. Найважливішою послугою, яка надається електронними бібліотеками - це доступ до бази даних. Під доступом до бази даних розуміється, що певним категоріям користувачів дозволено отримувати доступ до інформації, яка зберігається в базі даних бібліотеки2. Часто користувачі поділяються на приватних клієнтів та організації або зареєстрованих та анонімних. Реєстрація окремих користувачів відбувається шляхом заповнення персональної 2

Існують два види доступу – вільний та обмежений. Вільний доступ до всіх інформаційних ресурсів допускають лише окремі електронні бібліотеки. Всі інші передбачають вільний доступ (за наявності реєстрації) тільки до інформаційних ресурсів певного типу: переліку, змісту, резюме, анотацій журналів, змісту або переліку знайдених статей, каталогу публікацій, глав книжок, каталогу журналів, їх анонсу, переліку літератури, анонсу книжок, дисків, інформації про авторів. Необмежений доступ дозволено до реферативно-бібліографічних БД, оскільки вони представляють собою електронні каталоги бібліотек, та пошук видань відбувається саме за цими базами даних.

240

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. реєстраційної форми з наданням паролю доступу до електронної бібліотеки та логіну.

2. Метаінформація – це в основному інформація про самі бази даних, про правила пошуку, правила складання пошукового запиту і т.д. Як правило, така інформація організована у вигляді довідкової системи. Що стосується текстових баз даних, то вони не завжди присутні в електронній бібліотеці.

3. Можливість пошуку, надана електронною бібліотекою, багато в чому залежить від прав доступу до БД, якими наділяється конкретна категорія користувачів. Найчастіше пошук здійснюється в електронних каталогах (бібліографічних базах даних і базах даних довідкової інформації).

4. Оn-line доступ до широкого спектру видань та можливістю копіювання на CD-ROM; різні види online передплати (електронною поштою, телефоном, через агента, через Інтернет-магазин в діалоговому режимі); 5. Можливість керувати передплаченими виданнями через робочий стіл користувача. З часом розвиток веб-сайтів набуватиме все більшого значення. Тому дуже важливо визначити основні напрямки цього розвитку й намагатися координувати запровадження нових видів послуг – таких, як «віртуальна довідка», «електронна доставка документів». Прагнення України ввійти в інформаційне суспільство потребує надання користувачам таких інформаційно-бібліотечних послуг, які відповідатимуть темпам світового розвитку й забезпечать високий інтелектуальний потенціал нації та достойне майбутнє країни. Суперечність між невпинно зростаючим обсягом знань та обмеженими можливостями існуючої системи інформаційного доступу, що

базується на паперових носіях, обумовлює необхідність активізувати роботи з введення в цю систему електронних інформаційних ресурсів. Наявні на комп'ютерному ринку України технічні засоби дозволяють вирішити питання архівації наявних інформаційних ресурсів і створення електронних копій документів. Разом з тим, необхідно констатувати відсутність в Україні фірм, здатних забезпечити супроводження програмних систем для інформатизації наявних ресурсів. З урахуванням аспектів інформаційної безпеки держави доцільно підтримати розробку відповідних вітчизняних систем і вирішити організаційні питання їх впровадження та розвитку. З використанням новітніх технологій масштабна оцифровка інформаційних носіїв має багато переваг: 1. Після її завершення кожний, хто користується бібліотекою усього Інтернету, зможе мати доступ до всієї літератури, де б він не жив.

2. Книги, які вже розпродані й не перевидаються, будуть доступні в цифровому форматі.

3. Широкомасштабна оцифровка створить сировину – скановані зображення книжкових сторінок для ряду додаткових послуг, а саме обмеженого пошуку бібліографічних метаданих і on-line перегляду сторінок книг; 4. Світова спадщина друкованої літератури стане універсальною базою знань у результаті дослідження змісту, закладеного в друкованих текстах, виявлення та додавання посилань на цитати, змісти, визначення з довідників, фактів, що утримуються у графіках і таблицях та багато іншого. Електронні бібліотеки з впровадженням інформаційних технологій будуть бібліотеками "полімедіа", бо використовуватимуть для збереження інформації і знань різноманітні незалежні засоби. У таких бібліо241

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. теках основні процеси здійснюватимуться за допомогою комп'ютерів, а робота буде можлива завдяки глобальним комунікаційним мережам. Електронну бібліотеку варто розглядати як бібліотеку майбутнього, як прагнення чогось більшого, ніж просто безперервного доступу до традиційної та електронної інформації з метою надання користувачам більш насиченого інформаційного середовища.

Зважаючи на нинішній стан справ, підготовка користувачів є надзвичайно доцільною, враховуючи постійне зростання технічних можливостей бібліотек, користувачі також потребуватимуть знань. Не виключено, що в недалекому майбутньому в Європі буде створена єдина електронна бібліотека, у каталог якої будуть включені твори, що представляють собою культурну спадщину України.

Ю.С. ХАЛАВЧУК, викладач предмета «Технологія комп'ютерної обробки інформації» ДНЗ «Вище професійне училище №11 м. Хмельницького»

ВИМОГИ ДО МУЛЬТИМЕДІЙНОГО УРОКУ Останнім часом у науковій та педагогічній літературі ведеться багато розмов стосовно застосування в навчальному процесі мультимедійних технологій. Сучасному педагогу пропонуються сотні електронних засобів та інших ресурсів для проведення уроків. Мультимедійні технології – це практична реалізація методологічних і теоретичних основ формування інформаційної культури. Педагогові все складніше бачити себе в освітньому процесі без допомоги комп'ютера. Проте не помилюсь, коли скажу, що лише якась десята частина педагогів регулярно використовує електронні засоби в повсякденній діяльності. Чому ж електронні ресурси поки що недостатньо гармонійно вписуються в навчальний процес? Одна із причин та, що вони мають низький рівень інтерактивної взаємодії, часто лише дублюють друковані видання. Поки ще не сформована схема інформаційної взаємодії тріади: учень – електронний засіб – педагог.

Педагог не володіє достатнім рівнем комп’ютерної грамотності, аби скористатися багатющими матеріалами електронних підручників, енциклопедій, тренажерів, ресурсами Інтернету. Успішно користується комп’ютерними ресурсами в повному обсязі порівняно незначна частина педагогів. Аналіз значного числа мультимедійних уроків-презентацій, виконаних, як правило, в програмі PowerPoint, а також окремих уроків з використанням електронних навчальних посібників, показують їх низький навчальний ефект. Розробники подібних уроків не знайомі з новими особливостями проведення уроків. Одне з визначень педагогічного дизайну, сформульоване А.Ю. Уваровим: Педагогічний дизайн – приведене в систему використання знань (принципів) про ефективну навчальну діяльність (учіння і навчання) в процесі проектування, розробки, оцінки та використання навчальних матеріалів. Урок, у якому застосовуються мультимедійні засоби, вимагає мак242

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. симально ретельної розробки. Підготовка подібних уроків вимагає ще ретельнішої підготовки, ніж у звичайному режимі. Такі поняття, як сценарій уроку, режисура уроку – в даному випадку не просто новомодні терміни, а важлива складова частина підготовки до навчального заняття. Проектуючи майбутній мультимедійний урок, потрібно продумати форми і способи подачі інформації на великий екран чи безпосередньо учням на кожен комп`ютер. Варто відразу ж замислитися над тим, яким чином забезпечуватимуться педагогічне спілкування на уроці, постійний зворотний зв'язок з учнями, що покаже ефективність навчання в умовах учень – комп`ютер – педагог. Визначимося ще з декількома термінами. Назвемо мультимедійним урок, на якому використовується багатосередовищне представлення інформації за допомогою технічних засобів, перш за все, комп'ютера. Останнім часом у науковій літературі часто зустрічається словосполучення «урок з мультимедійною підтримкою» - тобто урок, де мультимедіа використовується для посилення навчального ефекту. На такому уроці педагог використовує мультимедійні технології для посилення наочності, більш доступного пояснення навчального матеріалу. Наприклад, технологія опорних конспектів В.Ф. Шаталова набуває абсолютно нової якості, коли на екрані в заданому режимі з'являються фрагменти «опори». У будь-який момент учень може за допомогою гіперпосилань перейти до деталізації будь- якого інформаційного блоку. Очевидно, що ступінь і час мультимедійної підтримки уроку можуть бути різними: від декількох хвилин до повного циклу. Проте мультимедійний урок може виступати і

як «міні-технологія», тобто як підготовлена педагогом розробка із заданою навчальню метою і завданнями, орієнтована на цілком певні результати навчання. При проведенні такого уроку істотно змінюється роль педагога, який у даному випадку є, перш за все, організатором, координатором пізнавальної діяльності учнів. Урок – міні-технологія припускає істотне зменшення «педагогічного браку» педагогом, навіть початківцем. При проектуванні майбутнього мультимедійного уроку розробник повинен замислитися й над метою уроку, й над тим, яку роль відіграє цей урок у темі. Для чого призначений мультимедійний урок? Для:  вивчення нового матеріалу, пред'явлення нової інформації;  закріплення набутих знань, відпрацювання навчальних умінь і навичок;  повторення, практичного застосування одержаних знань, умінь, навичок;  узагальнення, систематизації знань? Проведення мультимедійних уроків останнім часом стало даниною моді. І , на жаль, інколи ефектність уроку витісняє його ефективніть. Виходячи з цього, педагог має сам визначати необхідні форми та методи проведення уроку, освітні технології, прийоми педагогічної техніки. Мультимедійний урок може досягти максимального навчального ефекту, якщо він виявиться осмисленим цілісним продуктом, а не випадковим набором слайдів. Певний перелік усної, наочної, текстової інформації перетворює слайд на навчальний епізод. Розробник повинен прагнути перетворити кожний з епізодів на самостійну дидактичну одиницю. Педагогічні довідники визначають дидактичну одиницю як логі243

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. екран, щоб навчальний ефект був максимально значним.

4. Оптимальний розмір наочності. Це стосується не тільки мінімальних, але й максимальних розмірів, які теж можуть надавати негативну дію на навчальний процес, сприяти швидшій втомлюваності учнів. Педагог має пам'ятати, що оптимальний розмір зображення на екрані монітора в жодному випадку не відповідає оптимальному розміру зображення великого екрану проектора і, зрозуміло, відрізняється від зображення на нетбуках.

5. Оптимальна кількість зображень, що демонструються на екрані. Не слід захоплюватися надмірною кількістю слайдів, фото та ін., які відволікають учнів, не дають зосередитися на головному. При підготовці навчального епізоду перед педагогом обов'язково виникне проблема демонстрації друкованого тексту. Необхідно звернути увагу на такі вимоги до тексту: o структура; o об'єм; o формат. Текст з екрана повинен виступати як одиниця спілкування. Він носить або підлеглий характер, що допомагає педагогові підсилити смислове навантаження, або є самостійною одиницею інформації, яку він умисне не озвучує. Дуже важливо в даній ситуації « не перестаратися», тому що великий об’єм тексту погано сприймається. Важливим є те, як буде представлений друкарський текст на екрані. Педагог або коментує пред'явлений текст, або підсилює пред'явлену ним усну інформацію. Дуже важливо не дублювати текст з підручника. Тоді в учнів не виникне ілюзії зайвої ланки інформації. Той, хто розробляє мультимедійний урок, повинен мати хоч елементарні уявлення про колір, колірну гаму, вікові особливості сприймання

чно самостійну частину навчального матеріалу, за своїм обсягом і структурою відповідну таким компонентам змісту, як поняття, теорія, закон, явище, факт, об'єкт і т.п. Одним із очевидних переваг мультимедійного уроку є посилення наочності. Нагадаємо відому фразу К.Д. Ушинського: «Дитяча природа ясно вимагає наочності. Учіть дитину яким-небудь п'яти невідомим їй словам, і вона буде довго й марно мучитися над ними; але пов'яжіть з малюнками двадцять таких слів – і дитина засвоїть їх на льоту. Ви пояснюєте дитині дуже просту думку, і вона вас не розуміє; ви пояснюєте тій же дитині складний малюнок, і вона вас зрозуміє швидко... Якщо ви входите до класу, від якого важко добитися слова, почніть показувати малюнки – і клас заговорить, а головне, заговорить вільно.». Проте до пред’явлення наочності виставляються вимоги: 1. Впізнаваність наочності, яка повинна відповідати письмовій або усній інформації, що представляється.

2. Динаміка пред'явлення наочності. Час демонстрації повинен бути оптимальним і відповідати навчальній інформації, що вивчається в даний момент. Дуже важливо не перестаратися з ефектами.

3. Продуманий алгоритм відеоряду зображень. Пригадаємо уроки, коли педагог закривав (перевертав) підготовлену наочну допомогу, щоб пред'явити в необхідний момент. Це було украй незручно, відбиралонімало багато часу, втрачався темп уроку. Засоби мультимедіа надають педагогу можливість представити необхідне зображення з точністю до миті. Достатньо лише детально продумати послідовність подачі зображень на 244

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. кольору, що може успішно позначитися на проектуванні колірного сценарію навчального епізоду. Не варто нехтувати рекомендаціями психологів про вплив кольору на пізнавальну діяльність учнів, поєднання кольорів, оптимальну кількість кольорів на екрані і т.д. Важливе значення має також використання на уроці звуку, який може грати роль: шумового ефекту; звукової ілюстрації; звукового супроводу. Як шумовий ефект звук може використовуватися для залучення уваги учнів, переключення на інший вид навчальної діяльності. Наявність мультимедійної колекції Microsoft Office звукових ефектів зовсім не означає обов'язкове їх застосування. Шумовий ефект повинен бути дидактично виправданий. Важливу роль грає звукова ілюстрація як додатковий канал інформації. Наприклад, малюнок або фотографія історичного діяча може супроводжуватися його записаною мовою. На самому ж уроці рекомендується звести звуковий супровід до мінімуму. Сучасні технології, як відомо, дозволяють успішно використовувати в мультимедійному уроці фрагменти відеофільмів. Використання відеоінформації та анімації може значно підсилити навчальний ефект. Проте при використанні відеоінформації не варто забувати про збереження темпу уроку. Відеофрагмент повинен бути гранично коротким за часом, причому педагог має потурбуватися про забезпечення зворотного зв'язку з учнями. Тобто відеоінформація повинна супроводжуватися питаннями розвивального характеру, які викликають учнів на діалог, коментування того, що відбувається. У жодному випадку не варто допускати перетворення учнів у пасивних спо-

глядальників. Бажано замінити звуковий супровід відеофрагменту живою мовою педагога та учнів. Слід звернути увагу й на саме проведення мультимедійного уроку. Педагог повинен не тільки впевнено володіти комп'ютером, знати зміст уроку, але й вести його в хорошому темпі, невимушено, постійно залучаючи учнів до пізнавального процесу. Необхідно продумати зміну ритму, урізноманітнити форми навчальної діяльності, подумати, як витримати при необхідності паузу, як забезпечити позитивний емоційний фон уроку. Практика показує, що завдяки мультимедійному супроводу занять педагог економить близько 30% навчального часу. Йому вже не треба думати про те, чи вистачить місця на дошці, якої якості крейда, не треба затрачати час на витирання дошки, щоб виконати новий запис. За рахунок зекономленого часу педагог може збагатити урок новим змістом. Знімається й інша проблема: педагогу не потрібно повертатися спиною до аудиторії, щоб написати потрібне на дошці, втративши контакт з учнями. У режимі мультимедійного супроводу педагог має можливість постійно «тримати руку на пульсі», бачити реакцію учнів, вчасно реагувати на ситуацію, що змінюється. Отже, одним із головних завдань, поставлених перед педагогом, є виявлення і розвиток творчих здібностей учня, формування його особистості, навчання мистецтву життя. Для реалізації цих завдань сучасна освіта шукає гнучкі форми організації навчання, шляхи вдосконалення методики проведення уроку. Застосування мультимедійних технологій додає бажаного ефекту та результату.

245

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Л.І. РОМАНОВА,

бібліотекар Вищого професійного училища №25 м. Хмельницького

БІБЛІОТЕКА ЯК ОРГАНІЧНА ЧАСТИНА ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА СУСПІЛЬСТВА В наш час практично не можна назвати сферу людської діяльності, яка не зазнала б залежності від ринку інформації і не мала б потреби у використанні новітніх інформаційних технологій. Все це значною мірою змінює уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя та мислення сучасної людини і ставить до неї нові вимоги, найважливішою серед яких є опанування інформаційною грамотністю, інформаційною культурою. Під інформаційною культурою треба розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам. Категоріями інформаційної культури особистості можна вважати її вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати пошук необхідної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів, переробляти і створювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати та оцінювати інформацію, здатність до інформаційного спілкування і комп'ютерну грамотність. Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як на органічну частину інформаційного середовища суспільства. До їх величезних інформаційних ресурсів додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних

комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечнобібліографічну культуру, але й уміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотеки. Для її реалізації бібліотеки повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти. Під впливом процесів глобальної інформатизації, зумовлених реаліями становлення нових цінностей і нових форм організації життя на початку XXI ст., світове суспільство переходить до більш широкого, гуманітарного розуміння завдань освіти. Навчання стає особистісно орієнтованим, триває процес створення нової школи сучасного типу, змінюються освітні цілі, які значною мірою спрямовані на формування та розвиток здібностей учнів до самостійного пошуку, збирання, аналізу й використання інформації. Це потребує нових форм і методів роботи бібліотек навчальних закладів, які мають бути тісно пов'язані з процесами їх інформатизації та комп'ютеризації.

246

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. здійснюються з використанням комп'ютерів, однак у таких бібліотеках текстові документи на машинних носіях співіснують з аудіо-, аудіовізуальними та іншими матеріалами. Отже, електронна бібліотека включає в себе й цифрову, в ній, окрім суто дискретного подання документів, допускається і їх відбиття в іншій електронній (наприклад, аналоговій) формі. Цифрова та електронна бібліотеки, на відміну від віртуальної, являють собою сукупність документів, що мають конкретне місцезнаходження. Електронні бібліотеки (ЕБ) створюються не тільки в бібліотеках, але і в інших структурах: інформаційних центрах, науководослідницьких і академічних інститутах, вузах, органах управління, різних фірмах, компаніях та ін. Важливість ролі бібліотекаря в роботі будьякої бібліотеки зовсім не зникає при обслуговуванні електронними ресурсами. Більше того, саме бібліотекар разом з матеріально-технічною базою і фондом сприяє тому, що ЕБ є дійсно бібліотекою, а не просто електронним фондом. У цьому й полягає одна з ключових ролей бібліотекаря при створенні ЕБ як у традиційних бібліотеках, так і поза ними. За кордоном питання створення мереж електронних бібліотек уже дало значні практичні результати. В Україні ж дане питання лише починає набирати обертів. В Україні роботи з формування електронних бібліотек лише набирають обертів. Але вже створено велику кількість електронних бібліотек, на сайти яких можна вийти з Web-сайту Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (НБУВ). Однією з перших ініціатив у цьому напрямі стало рішення інформаційно-бібліотечної ради Національної Академії Наук (НАН), в якому доручили Національній бібліотеці України ім. В.Вернадського (НБУВ) організувати передачу в нау-

Використання електронних ресурсів у бібліотечнінформаційному обслуговуванні за допомогою Інтернету Розвиток електронних бібліотек Соціальні та економічні зміни, що відбуваються в суспільстві, знаходять своє відображення і в діяльності бібліотек, як установ, що стоять на перехресті інформаційних потоків. Реалії сьогодення свідчать про відсутність єдиного інформаційного простору, втрату стійкого й достатнього фінансування, необхідного для комплектування бібліотечних фондів. Різке подорожчання і, як наслідок цього, мала доступність традиційних каналів зв'язку і друкованих видань призвели до необхідності створення нових умов для забезпечення користувачів своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого застосування новітніх технологій. Трансформація функцій книгозбірень відбилась i в професійній термінології. З'явилися такі нові поняття, як віртуальна, цифрова та електронна бібліотеки, запозичені з інформатики. Сьогодні вони не є усталеними, досить часто їx навіть вважають синонімами. Назва «віртуальна бібліотека» (Virtual library) використовується для позначення комплексу інформаційних джерел, доступних через глобальні комп'ютерні мережі, що в сукупності утворюють Internet. Віртуальна бібліотека не має єдиного місцезнаходження – її ресурси розподілені по всьому світі, а інформаційний потенціал на кілька порядків перевищує документні ресурси будь-якої книгозбірні. Під «цифровою бібліотекою» (Digital library) розуміється бібліотека, в якій уся інформація зберігається в оцифрованому вигляді й не передбачає наявності документів на традиційних носіях. В «електронній бібліотеці» (Electronic library) основні процеси 247

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ково-дослідні установи НАН України копій електронного каталогу і відповідно установам організувати передачу до НБУВ своїх загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів (каталоги і картотеки, комп'ютерні файли-верстки академічних журналів, електронні версії праць співробітників науково-дослідних установ НАН України) для створення електронної наукової бібліотеки НАН України. Ще одним кроком у розвитку ЕБ в Україні є створення Національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу, складової Національної програми інформатизації (НПІ). Це передбачало, у свою чергу, формування зведених електронних каталогів відомчих і територіальних об'єднань бібліотек, баз даних ретроспективної національної бібліографії України та комплексу тематичних баз даних з реферативною, фактографічною, оглядово-аналітичною інформацією; забезпечення доступу до інформаційних ресурсів системи через Інтернет і входження українських бібліотек до глобальної мережі електронних бібліотек. Більша частина робіт з інформатизації у межах НПІ спрямована на створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади (Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, МВС, РНБО, Мінекономіки, Рахункової палати, Міноборони та ін.). Важливим напрямком роботи є координація діяльності владних структур різного рівня з питань виконання НПІ, у тому числі забезпечення сумісності та інтеграції відповідних мереж. Ще один проект, "Створення регіональних інформаційних порталів та інформаційних центрів на базі публічних бібліотек" (2001-2003 pp.), здійснюють спільно Міжнародний фонд "Відродження" та Міністерство культури і мистецтв України. У рамках цього проекту було визначено, що зага-

льний обсяг баз даних, створених науковими бібліотеками, сягає понад 2,5 млн. записів. З них понад 1,2 млн. складають електронні каталоги. В 11 бібліотеках читачі мають можливість самостійно користуватися наявними в цих установах базами даних. Власні веб-сайти розробили 14 бібліотек. Електронні видання наявні у фондах 21 бібліотеки. Представлені вони як електронними аналогами друкованих видань (75%), так і самостійними електронними виданнями (25%). Основну масу електронних видань у бібліотеках розміщено на CDROMax та DVD-ROMax загальною кількістю понад 2,2 тис. дисків. Слід відзначити інформаційно-аналітичну правову базу даних "Ліга-Закон", яку використовують 16 бібліотек, та сайт Верховної Ради України, база даних якого налічує близько 70 тис документів. Сьогодні бібліотеки України не можуть похвалитися значними досягненнями та високим рівнем фінансування програм створення електронних бібліотек. Однак ентузіазм тримається на найвищому рівні. З початку 90-х років 24 бібліотеки розробляли різноманітні за тематикою проекти щодо інформатизації, фінансування яких дуже часто було комбінованим і відбувалося, як шляхом залучення бюджетних коштів, так і за рахунок спонсорської допомоги, грантів. Проблематичним є процес нагромадження і збереження електронної інформації. Він часто носить випадковий характер. Наприклад, створювані в рамках традиційної видавничої діяльності електронні оригінали-макети, матеріали телеконференцій, що виставляються для доступу в Інтернеті, після закінчення деякого часу знищуються. У першому випадку можна відтворити макет видання, однак це потребує додаткових зусиль, у другому – інформація втрачена назавжди.

248

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Особливу проблему становить інвентаризація електронної інформації, що включає в себе визначення самостійних одиниць даної продукції, їх опис, облік та каталогізацію. Розглядаючи одиниці електронної інформації не можна не згадати ГОСТ 7.83-2001 на електронні видання, підготовлений Держстандартом Росії, та затверджений як міждержавний стандарт між семи країнами СНД, куди входить і Україна. В ньому визначені деякі важливі терміни та дається характеристика електронних видань. Наприклад електронний документ визначається як документ на інформаційному носії, для використання якого необхідні засоби обчислювальної техніки. Електронне видання – це електронний документ (група електронних документів), що пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження у незмінному вигляді та має вихідні дані. Додатковою проблемою стає розміщення та збереження електронної копії на сервері. Оплата за використання сервера провайдера зростає зі збільшенням кількості документів та об’єму скачуваної інформації. Придбати власний сервер з відповідним програмним забезпеченням та проплачувати трафік доступу до нього поки що – перспектива. Можна констатувати, що вартість створення електронної бібліотеки зростатиме з кожним роком, і немає підстав припускати, що бібліотечний бюджет збільшуватиметься в тих же пропорціях, а значить перед бібліотеками України постане ще одна економічна проблема. Звичайно, бібліотеки будуть змінюватися швидко, навіть швидше, ніж це зараз можна уявити, і електронні видання займатимуть в них домінуюче місце. Це неминуче змінить звичне бібліотечне мислення, адже електронні форми об’єднають процеси бібліотечної роботи — комплектування, обробку, збереження й обслуговування в один,

ставлячи перед бібліотекарем нові завдання, серед яких уміння орієнтуватися та керувати інформаційними потоками, створити можливості для користувачів оперативно отримувати необхідну інформацію з будь-якої точки земної кулі. Для більш доцільного порівняння і вивчення можна ознайомитися з електронною бібліотекою Державної публічної науково-технічної бібліотеки Росії (ДПНТБР (рос.: ГПНТБ): www.gpntb.ru/win/elbib та електронною бібліотекою Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (НБУВ): www.nbuv.gov.ua/eb . Порівнявши ці сайти, можна зробити висновок, що електронні бібліотеки Росії суттєво відрізняються від українських бібліотек за структурою. Отже, сьогодні бібліотеки є в процесі постійного розвитку, технічного удосконалення, шукають і знайдуть своє місце в інформаційному просторі країни.

Створення бібліотечних webсайтів Сучасний розвиток освіти потребує створення ефективної системи підготовки фахівців, яка визначає серед інших такі її напрямки: розвиток активності, самостійності і творчих здібностей особистості; забезпечення держави кваліфікованими, ініціативними кадрами, які, по-перше, матимуть ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку за фахом, подруге, зможуть самостійно приймати рішення, пов’язані з майбутньою професією, а отже, формування в молодих фахівців прагнення до безпосередньої самоосвіти, здатності постійно оновлювати здобуті знання, вміння швидко адаптуватися до змін і корегувати професійну діяльність. Використання цих завдань передбачає пошуки способів удосконалення сучасних технологій навчання й адаптації до них форм бібліотечно249

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. го забезпечення самостійної роботи учнів ПТНЗ та студентів. Сайти бібліотек є тим інструментом структурування інформації, котрий потрібен різноманітним групам галузевих користувачів. При цьому рівні структурування власних та зовнішніх мережених ресурсів на сайти визначаються характеристиками організатора ресурсу і тими функціями, які він переважно виконує в системі галузевої інформації. Бібліотечні сайти покликані задовольняти загальні, особливі та індивідуальні потреби користувачів, активно розвивати кумулятивну, інтеграційну і комунікаційну функції. Створення сайтів спеціальних бібліотек дозволяє здійснювати діяльність віддалених інформаційних посередників, розвиваючи нові елементи в системі галузевих електронних наукових комунікацій; інтеграцію внутрішніх і зовнішніх ресурсів через систему посилань; мережеві бібліотечнотехнологічні послуги для користувачів. Оскільки проект створення бібліотечного Web-сайта є частиною загальної освітньої програми, важливо правильно визначити його основні цілі та завдання, які б забезпечували оптимальні умови для самостійної роботи студентів у системі галузевої інформації і задовольняли б загальні, особливі та індивідуальні потреби користувача. Відповідно до головних цілей і завдань створення бібліотечного Web-сайта формується його змістове наповнення. Провідні спеціалісти, опрацювали практичні рекомендації стосовно змісту бібліотечного Web-сайта. Найважливіше наповнити бібліотечні Web-сторінки дійсно цінним і глибоким змістом та зробити його зручним для запитів користувачів. При цьому слід зважати на існуючі критерії якості Webсайта: глибина змісту, простота навігації, стабільність інформаційних ресурсів; оперативність відновлення

інформації; доступність для користувачів; єдиний дизайн усіх розділів (або рубрик). Вироблені методичні рекомендації щодо формування змісту Web-сайтів бібліотек: • підпорядкованість головним цілям, завданням і профілю навчального закладу; • зручність інтерфейсу і простота навігації; • професійний дизайн, витриманий у єдиному стилі, з використанням оригінальних естетичних критеріїв та рішень; • перелік основних рубрик та гіперпосилань (Links) з урахуванням інформаційних потреб користувачів; • змістовність наповнення видами інформації: бібліографічної, фактографічної, повнотекстової та ін.; • багатомовність подання інформації (українською, російською та англійською мовами); • повнота, якість, достовірність та конкурентоспроможність; • фактографічна додаткова інформація про бібліотеку та ін. бібліотеки за профілем навчання; • повнотекстові підручники, навчальні посібники, програми з навчальних дисциплін, методичні рекомендації для самостійної роботи учнів з різних предметів та ін. Отже, реалізація названих рекомендацій створює оптимальні умови для навчання учнів та студентів, активізує самостійне опрацювання навчальних документів, підвищує якість підготовки учнів, допомагає кращому засвоєнню певного обсягу знань і формування вміння самостійно поповнювати ці знання. Найбільша категорія користувачів бібліотечного Web-сайта – це користивачі, яким потрібна різноманітна інформація для навчання, підготовки рефератів, курсових проектів, виступів на практичних і семінарських заняттях, розробки наукових проектів для участі в наукових 250

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. конференціях з актуальних питань. Саме тому існуюча структура бібліотечного сайта поступово, але несхитно створює необхідні кумулятивні умови для передачі інформації користувачам з метою поліпшення їх навчально-пізнавальної діяльності та формування у учнів навичок самостійної творчої роботи, забезпечує оперативний і глибокий пошук інформації в електронному каталозі (ЕК) бібліотек навчальних закладів. У сучасній літературі достатньо повно описані загальні вимоги до бібліотечних Web-сайтів і рекомендації щодо розробки цих компонентів автоматизованих бібліотечних інформаційних систем. Аналіз цих джерел і досвід роботи бібліотек свідчать, що сайти бібліотек покликані задовольняти загальні та індивідуальні потреби користувачів, активно розвиваючи кумулятивну, інтеграційну та комунікаційну функції бібліотек. Оскільки сьогодні далеко не всі бібліотеки навчальних закладів можуть похвалитися наявністю власного Web-сайта, то основні елементи структури такого сайту можна застососувати на бібліотечній Webсторінці як частині сайту навчального закладу. Саме такі підходи застосовуємо ми у ВПУ №25 м. Хмельницького на шляху до створення повної електронної бібліотеки (див.: http://vpu25.km.ua/index3.php?link=29 )

як системне багаторівневе об’єднання інформаційних, презентацій та інших ресурсів і сервісів. Веб-сайт – це електронно-інформаційна база даних, структурована й систематизована в мережі Інтернет. Веб-сторінка (Web-page) – частина веб-сайта. Різниця між сайтом і порталом є недостатньо чіткою, однак вона існує. Головна відмінність полягає в сервісі й обсязі інформації, що надається. Якщо сайт (навіть насичений гіперпосиланнями, тобто зв’язками між файлами чи фрагментами файлу, містить переважно обмежене коло інформації, то портал – потужна структура, що надає безліч послуг. Користь від цього є обопільною: власники порталу, залучаючи, таким чином, усе більшу кількість користувачів, у свою чергу, мають безплатні послуги. Головною перевагою порталу є навігація по мережі Інтернет, що дозволяє швидко віднайти необхідну інформацію в необхідному обсязі. Багато сайтів також мають пошукові системи, однак пошук може здійснюватися лише в межах даного сайта або в його архіві. За відсутності пошукової системи значно ускладнюється робота в сайті. Тому вебпортали – найбільш відвідувані місця Інтернету. Розрізняють два типи порталів: горизонтальні й вертикальні. Особливістю порталів першого типу є, поперше, те, що вони створюються навколо пошукової системи або каталогу сайтів, з наступною побудовою інших сервісів: поштова служба, сервер безкоштовного хостинга, тобто розміщення персональної вебсторінки тощо. По-друге, горизонтальні портали використовують інформацію, запозичену з інших джерел (порталів/сайтів) і надають її користувачеві у згорнутому вигляді. Тобто вся інформація зібрана в одному місці, що дозволяє заходити на десятки сайтів для отримання різноманітних

Створення бібліотечних webпорталів Розвиток інформаційних технологій, зокрема Інтернет, стає одним із вирішальних чинників удосконалення бібліотечно-інформаційної діяльності. До професійного лексикону активно залучаються такі поняття, як „портал”, „веб-сайт”, „вебсторінка” та ін., зміст та обсяг яких розуміється по-різному. Ми розуміємо портал як веб-сайт, організований 251

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. даних. В Україні відомими є такі горизонтальні портали, як www.uaportal.com , www.ukrop.com , а також російські портали www.rambler.com , www.aport.ru , www.yandex.ru тощо. Особливістю вертикальних порталів є те, що вони концентрують інформацію, об’єднуючи її за певною ознакою. Це провідні постачальники більшої частини актуалізованої інформації. Від сайтів вертикальні портали відрізняються обсягом та повнотою інформації певної тематики. До них належать: Автомобільна Україна www.cookbook.com.ua , Український фінансовий портал www.finport.net Музичний портал www.mp3.ru та ін. Бібліотеки України долучаються до глобальної мережі Інтернет двома основними способами: а) через використання накопичених у мережі інформаційних ресурсів; б) через створення власних вебсайтів і веб-сторінок і надання інформаційних продуктів та послуг. Поштовхом до створення бібліотечних порталів в Україні стала реалізація проекту „Сприяння розвитку регіональних корпоративних порталів та інформаційних центрів на базі обласних універсальних наукових публічних бібліотек”, започаткованого Міжнародним фондом „Відродження” в 1999 р. У межах реалізації проекту створення інформаційних порталів розпочали: Державний фонд фундаментальних досліджень, Національна бібліотека України НАН України ім. В.І. Вернадського, Миколаївська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова, Львівський центр науково-технічної та економічної інформації, Рівненська державна обласна універсальна наукова бібліотека та ін. Однак українські бібліотеки недостатньо представлені в мережі Інтернет. Існуючі бібліотечні веб-сайти і веб-сторінки роз’єднані, нескоординовані. Інфор-

маційні ресурси здебільшого розміщені в локальних мережах, електронні ресурси бібліотек України розпорошено на багатьох вебсайтах.Таке становище можна пояснити як фінансовими труднощами і слабкою комп’ютерно-телекомунікаційною базою більшості вітчизняних бібліотек, так і упередженим ставленням деяких бібліотек до об’єднання ресурсів. Ефективне вирішення важливих завдань формування єдиного інформаційного простору України як складової інформаційної інфраструктури можливе при створенні Національного (регіонального) бібліотечного інформаційного порталу в мережі Інтернет – унікального засобу системоорганізації бібліотечноінформаційного простору України, інтеграції його до світових Інтернетресурсів. Систематизуючи веб-ресурси, портал забезпечує компактність, зверненість інформації, що сприяє встановленню відповідності можливостям людини в засвоєнні інформаційного простору. Одночасно наявність порталу – гармонізує внутрішній світ користувача, позбавляє від дискомфорту, пов’язаного з дефіцитом, надлишком інформації, зменшує ступінь невизначеності в бібліотечноінформаційному середовищі.

Використання електронних каталогів У даний час у мережу Internet представлена велика кількість публічних і наукових бібліотек. Однак, переважна більшість з них обмежується опублікуванням електронного каталогу, за допомогою якого можна лише переконатися в наявності необхідного матеріалу в бібліотеці. Найчастіше цей електронний каталог є неповним, мало функціональним і незручним з точки зору користувача, викликаючи неприйняття у відвідувачів сервера бібліотеки. Тотальний 252

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. переклад усіх видів публікацій на електронну основу і створення зручних електронних каталогів повинні різко збільшити популярність електронних бібліотек, і якщо вирішення першої з цих двох проблем – справа часу, то вирішення другої потребує певних витрат від розробників моделей, програмістів і бібліотекарів. При створенні електронної бібліотеки необхідно забезпечити її доступність і зручність для користувачів, оперативність пошуку і видачі інформації. Бібліотека містить набір службових функцій, що дозволяють персоналу координувати її роботу. Це досягається за допомогою переносу відпрацьованої у звичайній бібліотеці схеми збереження та видачі інформації на електронну основу, використання широких можливостей пошуку по електронному каталогу, організації доступу через комп’ютерні мережі. Крім цього, електронна бібліотека має бути універсальною, тобто придатною як для організації великої публічної, наукової чи спеціалізованої бібліотеки, орієнтованої на масове використання, так і для підтримки невеликої бібліотеки з використанням домашнього комп’ютера. Насамперед електронна бібліотека все-таки залишається бібліотекою, хоча і має чимало особливостей. Моделювання починається з переносу структури звичайної бібліотеки на електронну основу. Електронний каталог – це самостійний пошуковий апарат, який відрізняється від традиційного каталогу своїм особистим пошуковим середовищем; можливість організації пошуку в електронному середовищі в деякій мірі відрізняється від можливостей традиційної карткової системи. Поява картотечного каталогу була революційною подією для бібліотек тому, що він оперативно відображав рух фондів, а сукупність картотечних каталогів розкривав склад і зміст з ряду параметрів. Виникла взає-

мозв’язана система каталогів і картотек. З появою електронного каталогу виникла друга „революція”: замість перегляду деякі об’ємних каталогів стало можливим отримати ту ж інформацію, сидячи за комп’ютером, та ще одночасно багатьом користувачам в різних місцях, не заважаючи один одному. Електронний каталог повинен бути легким і ефективним в використанні, але розумовий процес при роботі з ним ніхто не відміняв. Багато читачів, ставши користувачами, поки що цього не розуміють. І самі бібліотекарі не готові повністю до ревізії традиційної методики індексування. Успіх однаковою мірою залежить як від програмістів, так і від самих бібліотекарів. З власного досвіду можемо стверджувати, що необхідність в електронномі каталозі існує. І якщо нема можливості придбати програму електронної бібліотеки, то варто починати самостійно переводити книжковий фонд бібліотеки в електронний каталог, що ми й робимо.

Бібліотечне ослуговування через електронні Інтернетресурси Віртуальна довідкова служба в бібліотеці навчального закладу. Віртуальні виставки Сучасною тенденцією в роботі бібліотек є впровадження нових інформаційних технологій та використання Інтернету. Інтернет інтенсивно впливає на довідковобібліографічне обслуговування користувачів бібліотек, викликаючи необхідність реорганізації довідковобібліографічних служб, змін у традиційних функціях бібліографів. Широке розповсюдження одержало останнім часом довідкове обслуговування віддалених користува253

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. чів. Однією з його форм є довідкове обслуговування в режимі „Віртуальна довідка”. Ця служба успішно розвивається в зарубіжних країнах і характеризується широкою розповсюдженістю в різних типах бібліотек. В останні десятиріччя у сфері філософських, культурологічних, психологічних, політологічних досліджень стрімко увійшов термін „віртуальна реальність”. Сформувалась навіть наукова дисципліна „віртуальлістика”, одним з напрямів вивчення якої є комп’ютерні технології віртуальної реальності. В повсякденній мовній практиці цей термін розуміється як щось штучно створене за допомогою комп’ютерної техніки. Віртуальна реальність, що виникає в Інтернеті, на думку багатьох дослідників, має свою специфіку. З розвитком Інтернету бібліотеки отримали і нову категорію користувачів – віртуальних. В останні роки з’явилися нові послуги їхнього обслуговування: пошук в електронних каталогах бібліотек, виставлених на сайтах бібліотек, віртуальне довідково-бібліографічне обслуговування, віртуальні виставки тощо. Перші дві достатньо розглянуті в професійній літературі. Віртуальні виставки потребують детального вивчення. Окремі дослідники і практики під віртуальною виставкою розуміють електронну виставку в форматі "PowerPoint” – електронної презентації. Пропонується такі виставки при відповідному звуковому оформленні і наявності мультимедійного проектора застосовувати як ілюстративний матеріал на комплексних заходах: літературних вечорах, днях інформації. Можна її використовувати і в роздрукованому вигляді як ілюстрований рекомендаційний покажчик. До переваг створення таких віртуальних виставок як форми бібліотечного обслуговування відносять: можливості індивідуальної самостійної роботи читача з поданими

матеріалами, нетрадиційну подачу матеріалу, наочність, структурування матеріалу. Національна бібліотека України для дітей на своєму сайті пропонує користувачам оцифровані видання, що представляють творчість видатних українських та російських художників-ілюстраторів. Після вибору потрібного видання користувач може побачити у зменшеному вигляді всі його сторінки і скласти про нього попереднє враження. Кожне зображення пов’язане гіперпосиланням зі сторінкою, де цього можна детальніше роздивитись і прочитати. Зображення представлене в jpgформаті. Треба відзначити, що перші віртуальні виставки були саме мистецькими, розміщувались на сайтах арт-галерей, музеїв, мистецьких організацій і повністю відповідали поняттю „виставка”, основною специфічною рисою (і перевагою) якої є показ самих творів (друку, мистецьких тощо), що дає можливість користувачу безпосередньо ознайомитися з ними, а якщо йдеться про книжкову виставку, то негайно отримати конкретне видання для читання. В Інтернеті функціонують також віртуальні виставки бізнесового спрямування (презентують товари та послуги, подають їхню детальну характеристику), поліграфічні виставки (представлені сучасні досягнення поліграфії та технологій друку) тощо. Щодо книжкових віртуальних виставок, то бібліотеки пропонують їх у різних формах, різними способами. Найголовніший спосіб представлення інформації про документ на віртуальних виставках: бібліографічний опис, анотація та фото обкладинки документа. Однак деякі віртуальні виставки не дають змоги провести навіть мінімальну оцінку документа, бо, крім бібліографічного опису, не надають ніякої інформації, що розкриває його зміст. Для таких 254

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. віртуальних виставок більше підходить визначення „електронний бібліографічний список літератури”. Більшість із проаналізованих віртуальних виставок не надають користувачу можливості доступу до первинного документа, обмежуючись бібліографічною інформацією. Проте, деякі бібліотеки представляють також повні тексти окремих документів або ж передмову і „зміст книги” (в pdfформаті), розміщують корисні посилання на тематичні Інтернет-ресурси. Ще однією специфічною рисою виставок є обмеженість у часі, бо вони служать, насамперед, для пробудження інтересу, мимовільної уваги. Якщо віртуальні виставки знаходяться на сайті тривалий час, вони поступово виконують функцію ретроспективних бібліографічних посібників. Деякі бібліотеки створюють архів віртуальних виставок. Лише окремі книгозбірні вказують дату створення чи оновлення виставок, що дає користувачу можливість судити про новизну інформації. Важлива ознака виставок – цілеспрямованість. Вона має розвивати мислення читача, а добір літератури та її розміщення – підпорядковуватися спільним ідеї. Але в деяких віртуальних виставках цю ідею важко прослідкувати. Крім ознак виставок, дослідники виділяють ще їхні властивості. Так, виставки в бібліотеці мають відзначатися комфортністю, наочністю, доступністю, оперативністю. Читач не повинен відчувати незручності в процесі ознайомлення з документами виставки, які представлені на фронтальному плані, доступні для ознайомлення безпосередньо з їхнім змістом. Оперативність розуміється і як інтервал між виходом документа у світ та його представленням на виставці, і як можливості ознайомити читача не тільки з бібліографічними даними документів, а й з їхнім змістом. З більшістю проаналізованих

віртуальних виставок працювати комфортно. Одначе, як зауважують дослідники, є віртуальні виставки, перевантажені декоративними елементами оформлення, які через це довго завантажуються, а потім самі «згортаються». Під час їх перегляду фрагменти виставки самостійно мигтять перед очима, не даючи змоги вчитатися і вдивитися в її матеріали. Отже, бібліотечні віртуальні виставки забезпечують користувачів ілюстрованою бібліографічною та фактографічною інформацією, присвяченою певним темам, особам, колекціям тощо, іноді – повними текстами творів. Вони хоча й подібні до традиційних, але дуже відрізняються від них оформлення, формою подачі матеріалу, призначенням, та часом існування. Віртуальні виставки можна поділити на такі, що уможливлюють локальний доступ (у межах бібліотеки) і створюються переважно у вигляді електронних презентацій, та такі, що функціонують у глобальній мережі на сайтах бібліотек. На бібліотечній сторінці училищного сайту ми пропонуємо книжкові виставки у три способи: фотографії реальних виставок з переліком пропонованої тематичної літератури; новинки літератури (обкладинки нових видань та анотації до них); віртуальні тематичні виставки з посиланнями на інформаційні Інтернетджерела.

Інформаційно-пошукові системи Internet За тисячі років свого існування і безперервного потягу передової його частини до наукових знань людство накопичило величезну кількість інформації з різноманітних областей науки, техніки культури і т.п. Попри всі намагання до наукових знань найбільшою перепоною до швидкого прогресу була не відсутність знань, а відсутність інформації про ці знання.

255

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Ситуація змінилася докорінно з появою Інтернету. Сьогодні неможливо перерахувати що є в Інтернеті (власне, як і чого нема). Причому ці глобальні інформаційні ресурси знаходяться в стані постійної систематизації, тобто людство постійно вишукує найбільш оптимальні способи зберігання і пошуку необхідної інформації. Для цього в Інтернеті існує купа пошукових і файлових серверів, DNS серверів. Треба пам’ятати, що Інтернет – динамічна система. Це значить, що за рік близько 25% даних Internet-ресурсів старіють. Крім того, якість мережевих ресурсів не однакова. Іншими словами, в глобальній інформаційній мережі приховані глобальні інформаційні ресурси, але успішно отримати їх може той, хто добре знає, як це зробити. Справа в тім, що разом зі збільшенням обсягів доступної інформації усе гостріше постає проблема пошуку потрібних користувачу даних, оскільки їх обсяг справді величезний, а серйозної їх класифікації в Інтернеті нема. Очевидно, що пошук інформації в Internet неможливий без спеціальних механізмів, що допомагають людині знайти в цьому безмежному просторі потрібну інформацію. Такі механізми отримали назву «пошукові системи». І хоч кожен користувач Internet шукає інформацію в мережі відповідно до своїх смаків і пристрастей, однак існують деякі загальні принципи, виходячи з яких можна швидше знайти необхідну інформацію. Найпростіший спосіб почати пошук у Internet – звернутися до однієї з пошукових служб мережі. Користувачам Internet добре відомі назви таких сервісів та інформаційних служб, як Lycos, Alta Vista, Yahoo, InfoSeek і багатьох інших. Без послуг цих систем сьогодні практично не можна знайти щось корисне в ресурсах мережі. Усі ці відомі й популярні пошукові системи мають дуже прос-

тий інтерфейс, розрахований на недосвідченого користувача, мають безліч настроювань і досить прості у використанні. Проте без правильного планування стратегії пошуку, знайомства з основними принципами роботи інформаційно-пошукової системи важко ефективно використовувати їх. Якщо в звичайній бібліотеці існує зрозуміла класифікація і досвідчений персонал, що розставляє книжки та журнали відповідно до предметного каталогу, загального для всіх бібліотек, то в Internet такого стандарту нема. Кожна інформаційна служба виробляє свою власну систему класифікації, велику кількість унікальних характеристик, своїх особливостей, що накладають відбиток на результат пошуку в Мережі. Більше того, багато пошукових систем відрізняються одна від одної досить значно, оскільки побудовані на різних методах пошуку й індексування інформаційних ресурсів. З іншого боку, існуючі на даний момент пошукові системи – це досить могутні й здебільшого досить гнучкі інструменти пошуку інформації. Якщо бібліотечний працівник є хорошим інструктором пошуку і може навчити користувача правильному пошуку, вмілому складанню пошукового запиту, то систкма видасть достатню кількість посилань на ресурси Internet, у яких не так вже і складно знайти потрібну інформацію. Тому ми намагаємось наших читачів у першу чергу навчити користуванню пошуковими системами.

Електронні посібники Електронний посібник – це універсальний методичний посібник, який містить широке коло питань різних навчальних дисциплін, викладених у стислій формі та призначений для використання в навчанні. Аналіз літературних джерел показав, що більшість перших елект256

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ронних навчальних видань являли собою електронні копії друкованих видань і, здебільшого, не враховували комп'ютерних можливостей подачі матеріалу. Однак останнім часом значна увага приділяється розробці комп'ютерних підручників, роботу над якими можна розглядати як спробу зробити серйозний крок до рішення проблеми створення підручників нового покоління. Для того, щоб електронний посібник щонайкраще відповідав пропонованим вимогам, необхідно, щоб він сполучав у собі функції підручника і педагога, довідковоінформаційного посібника та консультанта, тренажера і контролюючого знання програми. Для вирішення цієї проблеми запропоновано використовувати системний підхід до створення електронних посібників, який дозволяє не орієнтувати навчальний посібник на конкретну групу користувачів, а створювати його таким чином, щоб ним міг скористатися практично кожен. У залежності від потреб і вже наявних знань, користувач сам вибирає матеріал для вивчення, його обсяг, технологію навчання. Створення різних моделей представлення знань, що в одному випадку представляють об'єкти, характерні для логічного мислення, а в іншому – образи-картини, з якими оперує образне мислення, дає можливість оптимізувати процес навчання. Включення системи тестів на початковому етапі роботи з навчальним посібником дозволяє ідентифікувати особистісні якості того, кого навчають, а потім здійснити настроювання на нього й рекомендувати відповідну методику навчання. Контроль знань після вивчення кожного розділу може здійснюватися різними способами (за допомогою тестів, контрольних запитань і т.п.).

У залежності від того, наскільки користувач засвоїв матеріал, можна при необхідності повторити вивчений розділ, чи відкоригувати, змінити методику навчання. При низьких результатах можливе з'ясування думки самого користувача про причини поганого засвоєння матеріалу. Використання мультимедійних, аудіо- і відео-компонентів підвищує наочність представлення матеріалу, а також дає можливість використовувати його людям, що мають різні патології (порушення слуху, зору і т.п.). За рахунок цього можливе різке збільшення кількості користувачів та ефективності використання електронного посібника. Включення перерахованих компонентів в електронний посібник дозволяє перейти від пізнавальної моделі освіти до прагматичної, у якій той, кого навчають, стає активним об'єктом освіти. Таким чином, використання системного підходу до розробки електронних навчальних посібників дозволяє зробити серйозний крок на шляху переходу від пізнавальної до прагматичної моделі освіти і сприяє рішенню проблем створення посібників нового покоління, що дають можливість збільшити кількість користувачів, підвищити наочність представлення матеріалу, використовувати електронний посібник тривалий час, звести до мінімуму витрати на пошук і підбір літератури, здійснювати контроль отриманих знань. Ці особливості добре знають і розуміють педагоги ВПУ №25. Ті з них, які працюють над розробкою електронних посібників, враховують вимоги до них. Так, уже кілька років учнів ВПУ №25 успішно користуються електронними посібниками, розробленими викладачем інформатики І.О. Грушецькою «Текстовий редактор Microsoft Word». Підручник складається з п’яти розділів. Пе257

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. рший розділ містить весь теоретичний матеріал для вивчення теоретичних основ роботи в програмі текстового процесора. Навчальні матеріали представлені у вигляді окремих, незалежних блоків. Другий розділ містить набір практичних робіт, після виконання яких учень отримає необхідні навички. В кожній практичній роботі вказані тема, мета, оснащення, хід роботи, контрольні запитання. Третій розділ дозволяє переглянути по кожній темі мультимедіа-файл у вигляді презентації, створеної в програмі MS Power Point. Четвертий розділ складається з комплексних контрольних завдань, які дозволять у достатній мірі оволодіти комп’ютерними технологіями підготовки текстових документів, графічних зображень та виконання робіт з таблицями і діаграмами. П’ятий розділ – контрольний, тестова перевірка знань. Майбутні оператори комп’ютерного набору використовують у своєму навчання електронний посібник майстра виробничого навчання Т.В. Коржан «Обробка табличної інформації засобами програми MS EXCEL», який дозволяє учневі самостійно здійснити підготовку та повторення матеріалу уроку. Учень може опрацювати матеріал самостійно. Пропонується переглянути презентацію з кожної теми програми, виконати практичне завдання й протестуватися, відразу визначивши свій рівень знань.

формування у читачів знання основних інформаційних джерел та навичок їх використання; формування навичок у сфері бібліотечнобібліографічних та інформаційнокомп'ютерних знань; ознайомлення з інформаційними послугами бібліотеки; ознайомлення з провідними книгосховищами світу, архівами, музеями, центрами інформації та документації, банками даних і базами знань, існуючими інформаційними системами, віртуальними бібліотеками глобальної комп'ютерної мережі; можливостями використання інформаційних ресурсів за межами бібліотеки; навчання читачів користуванню інформаційно-пошуковою системою в традиційному та автоматизованому режимах; їх ознайомлення з методами аналітико-синтетичної обробки документів і переробки інформації. Процес формування інформаційної культури читачів потребує диференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з урахуванням професійної спеціалізації читачів, рівня їх інформаційних потреб та інформаційної підготовки, наявними навичками володіння комп'ютерною технікою. Організацію заходів з інформаційної освіти здійснюють у трьох рівнях: 1. Традиційне навчання користуванню бібліотекою (бібліотечна орієнтація), що обмежується наданням інформації про фізичне розміщення фондів і обладнання, про існуючу в бібліотеці систему обслуговування.

2. Бібліографічне навчання, що передбачає навчання методам пошуку необхідної інформації, а також вивчення бібліографічних джерел.

3. Навчання читачів користуванню інформацією на новітніх носіях, електронними базами даних із застосуванням комп'ютерної техніки.

Таким чином, уся діяльність бібліотеки спрямована на підвищення інформаційної освіти суспільства. Проте суто інформаційна грамотність та її поширення серед користувачів бібліотеки передбачає: ознайомлення читачів з можливостями та інформаційно-документальними ресурсами бібліотеки; виховання довірливого ставлення до неї; бажання стати її постійними відвідувачами; 258

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Розвиток інформаційних технологій та глобальної мережі Інтернет у другій половині ХХ століття спричинив значні перебудови в суспільстві. Розпочався процес автоматизації всіх процесів людської діяльності. Цей процес поширився і на бібліотеки, охопивши всю її діяльність. На сьогодні бібліотеки перетворилися на центри різноманітної інформації. Особливу роль у роботі бібліотеки відіграла глобальна мережа Інтернет, оскільки це дало змогу бібліотекам поширювати свою діяльність за межами бібліотеки, створювати електронні каталоги та картотеки, а також виставляти їх у мережу Інтернет. Резюмуючи, відзначимо, що створення й використання власних електронних продуктів у бібліотеці: 1. Сприяє підвищенню її іміджу, дозволяє позиціонувати себе як сучасна установа, що йде в ногу з часом.

2. Підвищує привабливість бібліотеки серед потенційних партнерів, створює нові можливості для взаємовигідних партнерських зв'язків.

3. Позитивно впливає на затребуваність бібліотечних заходів, покращує їх якість, наочність, естетику та ефективність засвоєння інформації.

4. Приваблює до бібліотеки читачів, ініціативну молодь, допомагає педагогам старшого віку долати недовіру до електронних видань.

5. Зобов'язує персонал бібліотеки підвищувати свою професійну підготовку й компетентність, набувати навичок роботи з сучасними технічними засобами.

6. Стимулює розвиток творчої ініціативи, самовираження, втілення ідей, обмін культурними та суспільними цінностями.

В умовах формування інформаційного суспільства бібліотеки мають забезпечувати користувачам доступ до електронних каталогів інших бібліотек, до електронних журналів, до всіх баз даних, які є в бібліотеках та інформаційних центрах. Це дає можливість навіть віддаленій бібліотеці забезпечити для користувачів той же обсяг, глибину і якість інформації, як і у великій бібліотеці, враховуючи при цьому специфіку регіону, потреби й запити закладу, а також кожної конкретної людини. Таким чином, сучасна діяльність бібліотек – це новий етап у розвитку бібліотеки як соціального інституту нового інформаційного суспільства.

Джерела 1. Бабіч В. Імідж бібліотеки на межі тисячоліть // Вісн. Кн. палати. - 1999. №6. -С. 8-9.

2. Белоглазкина И. Г., Лободенко Л. К. Эталон и реальность: [О моделях и реальном состоянии информ. культуры соврем, библ.-библиогр. персонала]// Библиография. - 1999. - № 4. - С. 42-51. - (Грани информ. культури).

3. Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: Материалы 3-ей Междунар. конф. "Крым-96". Т. 2.-М., 1996.-336 с.

4. Вобленко Ю. Інформаційна культура в працях провідних бібліотекознавців та бібліографознавців // Вісн. Кн. палати. - 1999. - № 2. - С.7-8.

5. Вобленко Ю. Система формування інформаційної культури юнацтва в бібліотеці на основі програмно-цільової методики // Вісн. Кн. палати. - 1999. -№З.С. 4-6.

6. Геллер И. С., Паршукова Г. В. Вновь об актуальной проблеме: Обучение 259

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. студентов основам ББЗ и динамическому чтению // Библиография. -1994.-№ 4. С. 23-29.

7. Головко С. И. Самим учиться и учить других // Библиография. - 1995. -№3.С. 24-28.

8. Ершова Т. В., Хохлов Ю. Е. Информационное общество и будущее библиотеки // Науч. техн. б-ки. - 1998. - № 1. - С. 38-40.

9. Калюта В. В., Танерская Г. М. Основы ББЗ - студентам-историкам // Библиография. - 1996. - № 2. - С. 27-30 10. Мартынова Е. В., Сбитнева Г. Н. Информационная культура в свете непрерывного образования // Наукова бібліотека в сучасному соціокультурному контексті: Міжнар. наук, конф., Київ, 12-15 жовт. 1993р. - К., 1993. — Ч. 2. С.159-161.

11. Медведева Е. А. Информационное обучение на Украине // Библиография.

-1997. -№ 1.-С. 10-19.

12. Медведева Є. Концептуальна модель інформаційного навчання користувачів // Бібл. вісн. - 1997. - № 2. - С. 4-7.

13. Медведева Е. А. Основы информационной культуры: (Программа курса для вузов) // Социол. исслед. - 1994. - № 11. - С. 59-67.

14. Соціальні функції бібліотек у сучасних умовах: (Метод, рекомендації) / М-во культури України, Нац. парламент, б-ка України; Матеріал підгот. І. А. Полякова. - К., 1995. - 15 с.

15. Шкільна бібліотека №9/2011р. 77-78 ст.

16. Шкільна бібліотек №10/2011р. 48-58 ст. http://shpargalka.org.ua/r/2/2016.html http://dilovod.com.ua/publ/diplomni_roboti/diplomni_roboti/vikoristannja_internet_re sursiv_v_bibliotechnomu_obslugovuvanni_koristuvachiv_biblioteki_ch_1/7-1-0-174 http://dilovod.com.ua/publ/diplomni_roboti/diplomni_roboti/obslugovuvannja_koristu vachiv_biblioteki_v_umovakh_informatizaciji_na_prikladi_rdob_ch_2/7-1-0-81 http://dilovod.com.ua/publ/diplomni_roboti/diplomni_roboti/vikoristannja_internet_re sursiv_v_bibliotechnomu_obslugovuvanni_koristuvachiv_biblioteki_ch/7-1-0-176 www.sasl.at.ua - Концепції Державної цільової програми підтримки та розвитку читання на період до 2015 року вчителів, вихователів, бібліотекарів

Г. Б. ЧЕКРИГІНА, методист ДПТНЗ «Кам’янець-Подільське вище професійне училище»

РОЗВИТОК ТА ВПРОВАДЖЕННЯ У НАВЧАЛЬНОВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ПТНЗ ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Навчально-виховний процес – явище динамічне і постійно кориговане суспільством. Тому для забезпечення високого рівня ефективності використання набутих індивідом знань потрібно якомога раціональніше їх подати. Адже інноваційність в освіті поставлена на вимогу часу і

суспільна свідомість крокує поруч з явищами економіки, політики та емансипації людства. Природньо, що актуальність освіти, насамперед, визначається її інноваційністю. В наш час найвагомішим ресурсом людського пізнання є інформаційний простір, який формується завдяки не 260

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тільки набутому людському досвіду, висвітленому у книгах, журналах та інших друкованих джерелах, а й у віртуальній формі, яка не є статичною та консервативною. Саме віртуальний інформаційний простір впливає на психолого-фізіологічні властивості людської свідомості, підносить їх на якісно новий рівень сприйняття навколишнього середовища. Інновації в навчальному процесі – явище відносно нове, оскільки поняття креативності на просторах пострадянського суспільства було обмежене й не використовувалося у повному сенсі цього слова. Коли прийшло усвідомлення того, що зміни – це рух і розвиток, і кожен з нас є індивідом, то з’явилось багато інноваційних понять (диференціація в навчанні, модульно-рейтингові, проектні технології, особистіснозорієнтований підхід тощо). Актуальність проблеми. Світова спільнота, увійшовши до третього тисячоліття – тисячоліття інформаційних технологій, глобальної комп’ютеризації виробництва, опинилася в ситуації, коли технологічна складність виробництва зростає швидше, ніж рівень кваліфікації задіяних у ньому виконавців. З огляду на сказане, важливого значення набувають проблеми формування у майбутніх фахівців чіткого усвідомлення перспектив розвитку своєї професії, її ролі й місця в суспільному розподілі праці, виховання гордості за доручену справу, впевненості у правильності вибору професії. На сучасному етапі розвитку суспільства вся система навчання, виховання та розвитку учнів потребує суттєвого реформування, а в центрі уваги педагогічної науки і практики має незмінно знаходитися молода людина з її життєвими інтересами, здібностями та моральними цінностями.

Названі пріоритети професійного навчання і виховання з перевагою ролі людського фактора мають бути чітко усвідомлені тими, хто реалізовуватиме завдання підготовки робітничих кадрів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (IKT), – педагогами ДПТНЗ «Камянець-Подільське вище професійне училище». Вони, у свою чергу, мають здобути якісно нову сукупність знань, умінь і навичок. Використання інноваційних технологій у навчальному закладі стає більш значущим з тієї причини, що специфіка роботи закладів такого типу полягає в широкому діапазоні поставлених завдань. Крім надання учням училища можливості здобути освіту та професію, педагоги працюють з підлітками перехідного віку. Для такого віку ні шкільні, ані інститутські форми навчання, виховання не є прийнятними. Актуальність інтерактивних методик викладання, навчання та виховання покликана забезпечити формування в учнів поняття інформаційного простору засобами досягнень сучасної науки. Це, свого роду, «мозковий штурм», але в даному випадку він спрямований на формування життєвих імперативів, чільне місце серед яких займають людські та професійні якості. Для педагогічного колективу Державного професійного навчального закладу «Кам’янець-Подільське вище професійне училище» вдосконалення форм і прийомів роботи з учнями є явищем постійним, оскільки кожен рік училище оновлює свій контингент. Але це не є замкнуте коло, бо приходять діти, з якими потрібно працювати індивідуально, творчо. Кожен педагог має пам’ятати, що підлітковий вік – це ще не «дорослість», але й уже не «дитинство». Тому виховна робота теж набула якісно нового змісту та форм роботи. Це яскраво виявляється у проведенні різного роду виховних 261

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. загальноучилищних заходів. Тому інноваційність навчально-виховного процесу в ПТНЗ полягає в осучасненні та актуалізації знань, умінь і навичок окремого індивіда, молодого фахівця, його адаптації до реалій сучасного життя. Новизна проблеми Соціальна потреба підготовки кваліфікованих робітників для сучасного виробництва висуває комплекс кваліфікаційних вимог до педагогічних працівників училища, які мають забезпечити таку підготовку, отже, задовольнити зазначену соціальну потребу. Пріоритетною серед цих вимог є необхідність реалізації інтегративної підготовки викладача спеціальних дисциплін, яка передбачає системне поєднання, взаємопроникнення та взаємодоповнення фахово-педагогічної та фаховоінформатичної підготовки. Використання інновацій різних типів у ПТНЗ, власне, є тим чинником, який дозволяє по-новому оцінити здобуття молодими людьми обраної професії. Колектив училища певним чином вносить свої корективи у запровадження інновацій у навчально-виробничий процес. При використанні новітніх технік та методик викладання в училищі враховуються соціальні, вікові, регіональні та особистісні аспекти. Процес адаптації індивіда до навчання в училищі відбувається в органічному поєднанні із соціалізацією індивіда в радикально новому, робітничому середовищі. Формування життєвих імперативів особистості молодого кваліфікованого робітника здійснюється в контексті акмеологічного підходу в плані побудови життєвих перспектив. Інноваційні форми роботи покликані спростити засвоєння певного потенціалу знань і навичок, актуалізувати їх саме таким чином, щоб індивід міг самореалізуватися в майбутньому. Основним аспектом новизни впровадження інноваційних техноло-

гій у навчально-виробничий процес є комп’ютеризація нових форм роботи, створення віртуального потенціалу, котрий стає в нагоді при виконанні навчальних і виробничих завдань. Наприклад, кожен викладач, як і майстер виробничого навчання, має певні власні методичні доробки, котрі згодом сформують електронний варіант перспективного досвіду. Крім того, практично на всіх видах занять використовуються електронні презентації, інтерактивні дошки, а то й комп’ютерні ами тестування та ін. Сутність проблеми Формування інформаційнотехнологічного суспільства, докорінні зміни в соціально-економічному, духовному розвитку держави потребують підготовки педагога нової генерації. Це зумовлено тим, що вже зараз суспільство активно використовує нові інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) в повсякденному житті. Комп’ютери, ноутбуки, кишенькові комп’ютери, мобільні телефони, DVD-програвачі міцно ввійшли в побут. Тому так важливо саме зараз переглянути підходи до навчання молодого покоління. Особливу увагу при цьому необхідно приділити інформатизації та реформуванню освіти, зокрема ПТО. Використання комунікаційних технологій включає в себе широкий спектр аспектів, однак зупинимось лише на тих, на які вплинули міжнародні освітні реформи. Сьогодні існує низка невирішених проблем, що потребують уваги освітян. Серед них – інтенсифікація впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, які мають на меті інтенсифікувати навчальний та виробничий процеси засобами створення електронних, програмованих дидактичних засобів навчання. Так, наприклад, на уроках літератури, мови, історії, фізики ефективно використовуються електронні презентації та навчальні диски Міністерства освіти України: 262

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. «Література «Розстріляного Відродження»», «Письменники української діаспори», «Українські письменники-шістдесятники» (викладач української мови та літератури А. М. Щегельська), «Електричні станції. Проблеми сучасної електроенергетики та охорона навколишнього середовища» (викладач фізики І. Р Савельєва). На уроках виробничого навчання часто використовується інтерактивна дошка, комп’ютерні класи, окремі зразки лабораторнопрактичних робіт, технологічні карти: «Майстер діаграм MS Excel. Основні елементи діаграми. Редагування та форматування елементів діаграм», (майстер в/н Л. В. Дроздовська) «Обробка даних Б.Д. засобами MS Access», (майстер в/н Т.О. Ковальчук). Ефективність інтерактивних дидактичних засобів очевидна. З їх використанням форми роботи на уроках набувають більш динамічних та креативних виявів, що сприяє якісному засвоєнню знань і формуванню навичок. До того ж, педагоги та учні завжди мають змогу актуалізуватися у віртуальному інформаційному просторі, а, отже, йти в ногу з часом. Інтерактивність електронних та комп’ютерних засобів навчання виявляється саме в тому, що учні отримують знання з різних джерел. Це можуть бути навчальні електронні програми, web-ресурси, електронні бібліотеки. Дещо змінюється при цьому функція викладача, який уже не є основним джерелом інформації, але залишається основним джерелом знань. Адже інформація – це не завжди знання і корисний досвід. Методичні розробки викладачів та майстрів виробничого навчання базуються на апробованих інноваційних методиках. Ці роботи пройшли перевірку часом і практикою, стали частиною Концепції навчально-виховної та виробничої роботи ДПТНЗ «КамянецьПодільське вище професійне училище». Пріоритетним напрямом інфор-

матизації ПТНЗ, що сприяє підвищенню ефективності управління і якості навчання, підготовці підростаючого покоління до повноцінної плідної життєдіяльності в інформаційному суспільстві, є інформатизація управління навчально-виховним процесом. Основні завдання, котрі стоять перед педколективом у системі запровадження та використання інноваційних технологій, розраховані, головним чином, на довготривалий апробаційний період. Не дивлячись на те, що кожен метод, форма роботи модифікується з кожним роком, все одно вони вимагають удосконалення, адаптації до конкретних умов. Керівництво закладом створює відповідні організаційно-педагогічні умови для: рівного доступу до інформаційних джерел; забезпечення раціонального використання педагогічних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі; оновлення існуючих та розроблення нових особистісно орієнтованих дидактичних і методичних систем, спрямованих на ефективне формування ключових компетентностей учнів; оновлення та розробки нового навчально-методичного забезпечення навчального процесу, використання та створення нового покоління навчальної літератури та ін.. Концепція навчально-виховної та виробничої роботи училища передбачає органічне поєднання традиційного та новаторського. Але одних методів та форм роботи замало для їх ефективного функціонування. Головним у цьому процесі залишаються педагог, керівник, наставник. Тому питання педагогічної самоосвіти сьогодні особливо актуальнее, і його потрібно розглядати лише в контексті розвитку інформаційних технологій та створення власного віртуального інформаційного простору. Кожен педагог повинен добре володіти комп’ютером, мати навички 263

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. роботи у всесвітній мережі. Крім того, з появою загального віртуального інформаційного простору перед педагогами закладу постає проблема убезпечення учнів від знівелювання, знебарвлення їхніх знань, що часто проявляється в бездумному скачуванні учнями рефератів та дипломних робіт. Тому педагоги мають робити акцент не так на пошуку інформації, як на креативному підході учнів до цієї роботи, яка саме за цим критерієм і повинна оцінюватися. Адже творчість і креативність – це два взаємопов’язаних явища. Але творити можна лише на основі креативу. Тому завдання педагогів, особливо майстрів виробничого навчання, – намагатися розвивати в учнів творчий підхід та креативність і в опануванні професією. Не останнє місце відводиться інноваційним формам роботи у формуванні мотивів до здобуття фаху, до навчання, до самовдосконалення. Мотивація повинна підвищуватися з кожним новим витком професійного зростання молодих людей. Переконання в необхідності отримання знань може проявлятися по-різному. Але головним рушієм у цьому процесі має бути актуальність індивіда в умовах виробництва, життя та життєвих перспектив. Завдання педагогічного колективу – засобами досягнень науки і техніки сформувати в учнів бажання працювати, раціонально мислити, бути особистістю. Сучасне інформаційне суспільство вимагає від кваліфікованого робітника, який виходить зі стін професійно-технічного навчального закладу, крім чисто професійних умінь і навичок, володіння інформаційними технологіями. У вирішенні даного питання адміністрацією ДПТНЗ «Камянець-Подільське вище професійне училище» передбачено: 1. Створення належної комп’ютерної бази училища.

2. Наявність відповідного навчального програмного забезпечення та програмного забезпечення професійного спрямування.

3. Вільний доступ до світових джерел інформації, зокрема, мережі Інтернет.

4. Володіння педагогічними працівниками училища інформаційно-комунікаційними технологіями навчання та впровадження їх у навчально-виробничий процес. Для вирішення даних завдань адміністрацією були здійсненні такі кроки:  створення в училищі двох комп'ютерних лабораторій ( використовувалися кошти державного бюджету, залучені кошти з власних надходжень);  придбані: мультимедійний проектор, цифрова фотокамера, цифрова відеокамера, ноутбук, інтерактивна дошка;  забезпечено під'єднання 7 кабінетів до мережі Інтернет за швидкісним тарифом.  забезпечено надійну роботу електронної пошти;  створено власний веб-сайт http://kpvpu.com.ua , постійно підтримується його функціонування та періодичне оновлення;  забезпечено інформаційний обмін між структурами профтехосвіти області шляхом використання безкоштовних можливостей мережі Інтернет, зокрема, використання мережі Skype;  поступово здійснюється перехід на ліцензійне програмне забезпечення з використанням (відповідно до можливостей) вільного програмного забезпечення, яке не потребує ліцензії;  забезпечення ПТНЗ програмними засобами професійного спрямування, придбаного як за власні кошти, так і за кошти держбюджету;  розробка власних педагогічних програмних засобів (навчально264

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тематичних презентацій, відеофільмів, електронних посібників, навчально-контролюючих програм, програм-тренажерів тощо) шляхом залучення, активного заохочення педагогічних працівників та учнів училища;  здійснюються організаційні заходи щодо опанування педагогічними працівниками навчального закладу інформаційно-комунікаційними технологіями навчання. З цією метою: o на базі училища проводиться навчання з основ комп'ютерної грамотності за програмою Intel «Навчання для майбутнього» як для педпрацівників училища, так і для педагогів інших ПТНЗ області, які не володіють навичками роботи з комп'ютерною технікою; o забезпечується доступ педагогічним працівникам ПТНЗ до комп'ютерної техніки та мережі Інтернет; o при проведенні навчальних занять, організації виховних та методичних заходів, атестаційного процесу акцентується увага на використанні комп'ютерної техніки та інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Значні кроки в розширенні віртуального простору училища зроблені завдяки створенню власного web-сайту з хостинговим іменем com, що значно розширило його можливості та функціональність. Сайт призначений для висвітлення питань, пов’язаних з роботою училища в напрямах навчання, виховання, з певними виробничими аспектами. Серйозна увага приділяється питанням самоосвіти педагогів та учнів. До прикладу, на сайті розміщені такі програмні розробки, що забезпечують комп'ютерну підтримку навчального процесу : 1. Матеріали проведення тижня дисциплін суспільно-гуманітарного циклу з теми: «Визначення рівня компетентності викладачів дисцип-

лін суспільно-гуманітарного циклу у контексті акмеологічного підходу до навчально-виховного процесу»; швейних професій з теми: «Новітні виробничі технології»; природничоматематичних дисциплін: «Шляхи підвищення мотивації навчальної діяльності учнів на уроках дисциплін природничо – математичного циклу». Педагоги освоюють і такий сучасний спосіб популяризації власного досвіду, як створення блогів. В училищі формується системна робота з цього питання. Блоги педагогів закладу розміщені як на сайті училища, так і на Інформаційному порталі НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області «Профтехосвіта Хмельниччини» http://profosvitakm.at.ua Сайт ДПТНЗ «КамянецьПодільське вище професійне училище» сформовано таким чином, що він спонукає учнів вдосконалювати свої знання комп'ютера та роботи в Інтернеті, на сайті створені форуми на різноманітні теми. Відвідувачі сайту мають змогу ознайомитись на його сторінках зі станом комп'ютеризації училища, завданнями, проблемами і перспективами роботи навчального закладу. Тут розміщуються й законодавчі матеріали, що стосуються комп'ютеризації та впровадження інформаційнокомунікаційних технологій навчання, методичні напрацювання, розробки педагогічних працівників училища тощо. Практичне значення даного досвіду Сучасний рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє підвищити ефективність процесу професійного навчання і якість засвоєння навчального матеріалу. Запорукою якісного навчання є пошук найбільш ефективної структури уроку та його організації. У зв’язку з цим значна увага педагогами училища приділяється інтерак265

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тивним методам навчання із застосуванням навчальних комп’ютерних програм, що реалізують діяльнісний підхід до навчання. Засобами реалізації зазначеного підходу виступають апаратні комплекси (ПК, проектор та сенсорна дошка) і ППЗ (програмно-педагогічні засоби), які забезпечують можливість організації професійної діяльності шляхом інтерактивного навчання. Як результат, педагогами училища створено низку методичних розробок уроків із застосуванням інтерактивних дидактичних засобів на основі ІКТ. Це: - «Відеопрограми. Програма Movie Maker» (А.М. Бантюк, урок з елементами інформаційних технологій); - «Обробка пілочки жіночого жакета» (О.І. Гаджула, інтерактивний урок виробничого навчання); - «Робота в СУБД. Створення таблиць» (Л.В. Дроздовська, урокпрезентація); - «Червона книга: актуальні проблеми Хмельниччини», О.Г. Жмурко (урок-презентація); - «Підприємницька ідея», (В.А. Дранічнікова, урок-презентація з елементами проектної технології); - «Обробка пілочки піджака» (М.П. Сопільник, урок з елементами технології розвивального навчання); - «Процес утворення обметувальної строчки» (О.В. Гасюк, урок – презентація); - «Побудова вшивного двохшовного рукава до жіночого пальта» (О.В. Гасюк, урок-презентація); - «Олександр Довженко. Трагізм творчої долі. «Зачарована Десна»» (А.М. Щегельська, урокпрезентація з інтерактивними елементами; - «Побудова рукава на повну фігуру» (Т.М Кравченко, урокпрезентація); - «Монтаж освітлювальної мережі приміщення» (П.С. Голованчук, інтерактивний урок);

- «Вітаміни та їх роль в організмі людини» (О.Г. Жмурко, урокпрезентація). Застосування інтерактивних методів навчання дозволяє організувати навчальний процес в училищі так, що більша частина учнів заохочена до процесу пізнання і здійснює рефлексію власної навчальнопізнавальної діяльності через оперативне визначення її результатів. Такі методи навчання захоплюють, пробуджують в учнів інтерес і стимулюють мотивацію, навчають самостійному мисленню та діям. Але значною мірою ефективність та сила впливу на емоції і свідомість учнів залежить від стилю роботи конкретного педагога (в т.ч. мотивація за рахунок комп’ютерної візуалізації, мультимедійного подання об’єктів вивчення тощо). Як свідчить практика, застосування інтерактивних методів навчання за умов класно-урочної організаційної форми практично неможливе або надто складне для реалізації без нових засобів подання навчального матеріалу, системи моніторингу процесу навчання. Вигідно в цьому плані вирізняється система професійнопрактичної підготовки фахівців в училищі, реалізована у ході виробничого навчання. Тут можна повноцінно застосовувати роботи в малих групах, тренінгові технології, проектні підходи тощо. Новітні апаратні комплекси, засоби телекомунікацій і ППЗ можуть стати невіддільними складовими професійної підготовки, забезпечити справді новий рівень подання навчального матеріалу. Основними етапами застосування інтерактивних засобів і методів навчання є: 1. Підвищення авторитету інженерно-педагогічного працівника шляхом розвитку його компетентності в застосуванні сучасних засобів навчання, які дозволяють організувати ефективне планування навчально266

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. го процесу.

2. Розробка та апробація мультимедійних засобів унаочнення навчального матеріалу (електронні посібники, демонстраційні програми), які доповнюють традиційні або замінюють ті з них, що є неефективними при засвоєнні знань.

3. Адаптація учнів до роботи в середовищі інтерактивних методик (підготовка до самостійної роботи, самоорганізації, рефлексії, творчості). Висновки Однією з проблем, яка сьогодні ще стоїть перед системою професійної освіти, є проблема якісного інформаційного, методичного супроводу підготовки майбутнього робітника. Мова йде про створення нових підручників, навчальних посібників, педагогічних програмних засобів навчання. На жаль, професійна освіта не має в достатній кількості навчальної літератури, зміст якої відповідав би новим державним стандартам ПТО. Тому педагоги Кам’янець-Подільського вищого професійного училища продовжують активно працювати над створенням

нових програмних засобів, розробкою та впровадженням інтерактивних дидактичних засобів на основі ІКТ. Важливим кроком при цьому є створення та організація роботи творчих груп з розробки навчальної літератури за професійними напрямами. Використання засобів навчання нового покоління у професійнопрактичній підготовці вимагає від педагогів значної позафахової підготовки. Таким чином, ефективність сучасних мультимедійних засобів навчання, яка визначається їх інтерактивністю, мобільністю, багатофункціональністю, повинна значно підвищувати ефективність використання традиційних технічних засобів навчання. Найголовніше, про що не треба забувати: позитивні властивості засобів нових інформаційних технологій навчання можуть виявлятися тільки тоді, коли вони органічно поєднуються з традиційними засобами, органічно вписуються в існуючі організаційні форми навчання, доповнюючи систему засобів навчання.

Джерела 1. Веб-сайт Київського національного лінгвістичного університету [Електронний ресурс]. - http://www.uniling.kiev.ua/Chairs/k_inform_ua.

2. Дивак В. В. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній діяльності директора школи [Електронний ресурс] / В. В. Дивак // Інформаційні технології і засоби навчання – 2007. – № 2. – http://www.ime.eduua.net/em8/emg.html.

3. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. – К. : Хрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

4. Зінчук Н. А. Інформаційно-аналітична компетентність менеджера: значення у професійній управлінській діяльності та передумови формування у ВНЗ [Електронний ресурс] / Н. А. Зінчук // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2008. – №3(7). - http://www.ime.edu-ua.net/em7/emg.html.

5. Інструментарій менеджера освіти. Сайт творчої групи Єльнікових [Електронний ресурс]. - www.elnik.kiev.ua.

6. Кравчина О. Є. Інформатизація організаційно-управлінської діяльності в загальноосвітній школі [Електронний ресурс] / О. Є. Кравчина // Інформаційні 267

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. технології і засоби навчання. – 2008. – №3(7). – http://www.ime.eduua.net/em7/emg.html.

7. Лагутенко О. Б. Сучасні впровадження програмно-методичного забезпечення у навчальний процес та управління вищім навчальним закладом освіти / О. Б. Лагутенко, С. М. Яшанов // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки : реалії та перспективи. – Випуск 11 : зб. наук. праць ; за ред. П. В. Дмитренка, В. Д. Сиротюка. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – С. 48–53.

8. Морзе Н. В. Моделі ефективного використання інформаційнокомунікаційних та дистанційних технологій навчання у вищому навчальному закладі [Електронний ресурс] / Н. В. Морзе, О. Г. Глазунова // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2008. – №2(6). – http://www.ime.eduua.net/em6/emg.html.

9. Науменко О. М. Деякі аспекти підготовки майбутніх учителів до використання засобів ІКТ в навчальній діяльності [Електронний ресурс] / О. М. Науменко // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2007. - (4). http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/ITZN/em4/content/07nomaei.htm

Є.Г. МАЗУР, викладач професійно-теоретичної підготовки ДНЗ «Хмельницький центр ПТО торгівлі та харчових технологій»

СТВОРЕННЯ СУЧАСНОГО ЕЛЕКТРОННОГО ПІДРУЧНИКА З ПРЕДМЕТА «ТЕХНОЛОГІЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ» Український науковий центр розвитку інформаційних технологій спільно з Інститутом ПТО НАПН України розпочали впровадження Всеукраїнського інноваційного проекту «Відкрите інформаційне навчальне середовище системи професійно-технічної освіти», метою якого є інтеграція зусиль керівників, науковців, викладачів-практиків, спеціалістів програмної інженерії в контексті розбудови відкритого інформаційного навчального середовища системи професійно-технічної освіти та ресурсної консолідації в рамках Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на період 2011 – 2015 років. У Всеукраїнському інноваційному проекті «Відкрите інформаційне навчальне середовище системи професійно-технічної освіти» беруть участь педагоги ПТНЗ Хмельницької

області. З 23.01 по 27.01 2012 року були проведені курси підвищення фахової кваліфікації педагогічних працівників з напряму «Основи дидактичного проектування електронних програмно-педагогічних засобів». Заняття на тему «Сучасний електронний підручник нового покоління: основи компютерно орієнтованого дидактичного проектування» проводив Віктор Леонтійович Шевченко – провідний науковий співробітник лабораторії компютерних педагогічних технологій, завідувач лабораторії підручникотворення інституту ПТО НАПН України, експерт з ІКТ. Розглядалися питання: «Типи електронних підручників», «Методи програмування», «Алгоритмічна будова електронного підручника», «Прикладні аспекти електронного підручникотворення».

268

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Кожен з учасників проекту працював над певним розділом підручника (викладачі та майстри будівельного профілю – над підручником «Технологія штукатурних робіт»). Заняття проходили в тісній співпраці та спілкуванні з колегами, в товариській, теплій обстановці. Якщо виникали незрозумілі запитання – звертались за роз’ясненням до керівника. Напрацьовані матеріали відправляли за вказаною електронною адресою. У травні місяці проводився другий етап курсів, у якому вже взяли участь і педагоги ПТНЗ інших областей. Заняття проводились з питань розробки тестів до тем уроків

(завдання, коментарі до відповідей, роз’яснення). Заключний етап курсової підготовки із врученням сертифікатів відбувся у вересні. На цей момент педагоги, які брали участь у проекті, стали кваліфікованими творцями електронного підручника. Робота з підручникотворення продовжується. Розробка елекронного програмного підручника – це творча, цікава й захоплююча справа, яка сприяє підвищенню фахової майстерності педагога, загальній обізнаності та ефективній роботі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. ЗРАЗОК

Інформаційної сторінки до електронного підручника 0.1.0.t.0.r.0. Урок 1. Призначення та види штукатурки. Послідовність їх виконання На цьому уроці ми розглянемо наступні питання: 1. Поняття про штукатурні роботи.

2. Призначення та види штукатурки.

3. Технологічна послідовність виконання штукатурних робіт 1. Поняття про штукатурні роботи. Штукатурні роботи належать до одного з основних видів опоряджувальних робіт. Штукатурні роботи – це процес нанесення покриття на поверхні будівельних елементів. Штукатурка – це опоряджувальний шар, який наносять на поверхні різних конструктивних елементів будівель і споруд, що вирівнює ці поверхні чи надає їм певної форми й фактури. Штукатурка походить від італійського слова «стуккатура», що означає «стукко» - гіпс, алебастр, вапно. Оштукатурюють як внутрішні приміщення, так і зовнішні поверхні будівель і споруд. Таке покриття може бути виконане двома способами: а) нанесення на поверхню шарів штукатурного розчину (мокра штукатурка) б) обшивання опоряджуваної поверхні штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка).

269

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Виконання монолітної штукатурки складається з пошарового нанесення, розрівнювання і загладжування розчину на поверхні будівельних конструкцій. Суха штукатурка – це листи, які прикріплюють до поверхні. Застосовують суху штукатурку для опорядження внутрішніх приміщень. При виконанні штукатурних робіт використовують розчин – основний матеріал. Він складається з води, в’яжучого, заповнювачів і різних добавок. Внутрішні кам’яні та бетонні поверхні приміщень з нормальною вологістю оштукатурюють вапняним і цементно-вапняним розчином, а гіпсові — гіпсовим та вапняно-гіпсовим. Для оштукатурювання зовнішніх поверхонь і поверхонь приміщень із підвищеною вологістю використовують цементні розчини. Штукатурні розчини у вигляді напівфабрикатів і сухих сумішей готують на розчинобетонних заводах і доставляють на об’єкти.

1..2..3…тести самоконтролю ...НАЗАД

Питання для самоконтролю до 0.1.0. Що розуміють під штукатуренням? З множини запропонованих варіантів виберіть правильну відповідь: 1) прикріплення до поверхні плиткових облицювальних матеріалів 2) нанесення на поверхню фарбувальних сумішей 3) процес нанесення на поверхню штукатурних розчинів 4) укладання цегли на будівельному розчині 5) обклеювання поверхонь шпалерами Розяснення до тесту 0.1.0. Правильним варіантом є третій При правильній відповіді дати наступний коментар: «Молодець! Так, Ви правильно звернули увагу на те, що штукатурення – це процес нанесення на поверхню штукатурних розчинів». При правильній відповіді перейти до наступного питання 0.1.1.. При першому варіанті відповіді дати наступний коментар: «Це не може бути правильною відповіддю, оскільки прикріплення до поверхні плиткових облицювальних матеріалів називають облицюванням. Радимо Вам звернутися до більш глибокого роз’яснення цього питання». При неправильній відповіді перейти до 0.1.0.t.0.r.0. При другому варіанті відповіді дати наступний коментар: «Це не може бути правильною відповіддю, тому що нанесення на поверхню фарбувальних сумішей називають фарбуванням. Радимо Вам звернутися до більш глибокого роз’яснення цього питання». При цьому перейти до 0.1.0.t.0.r.0. При четвертому варіанті відповіді дати наступний коментар: «Це не може бути правильною відповіддю, оскільки укладання цегли на будівельному розчині називають муруванням. Радимо Вам звернутися до більш глибокого роз’яснення цього питання». При цьому перейти до 0.1.0.t.0.r.0.

270

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. При пятому варіанті відповіді дати наступний коментар: «Це не може бути правильною відповіддю, тому що обклеювання поверхонь шпалерами не належить до штукатурних робіт Радимо Вам звернутися до більш глибокого роз’яснення цього питання». При цьому перейти до 0.1.0.t.0.r.0. Назад

Примітка редакції: Матеріали електронного посібника, підготовлені Є.Г. Мазур, апробовані в навчальному процесі ДНЗ «Хмельницький центр ПТО торгівлі та харчових технологій». Проведені майстер-класи для педагогів з підготовки електронного посібника. Посібник презентовано на обласному семінарі-практикумі методистів ПТНЗ Я.В. СТРЕЛЬСЬКИЙ, викладач професійно-теоретичної підготовки, спеціаліст вищої категорії Вищого професійного училища №36 с. Балин

ІННОВАЦІЇ У ПРОФЕСІЙНОМУ НАВЧАННІ – ПОТРЕБА ЧАСУ Типові причини, які знижують якість проведення уроку: дуже часте й одноманітне фронтальне опитування; така ж одноманітність використовуваних педагогом методів навчання; урочний матеріал заради самого матеріалу; диктаторський тиск на учнів з боку викладача з метою досягнення високих навчальних результатів; не виправдано швидкий темп вивчення матеріалу. Для того, щоб зацікавити учнів, небайдужий педагог сьогодні урізноманітнює методи навчання, завдяки сучасним педагогічним засобам активізує роботу учнів, створює невимушену, творчу атмосферу під час уроку, зміст матеріалу, що вивчається, структуризує за складністю, приводить у відповідність до рівня підготовленості учнів, ставить обов’язковою метою формування особистості учня. Урок є цікавим, коли побудований за чіткими правилами, прийнятними для учня та педагога, коли учень і педагог співпрацюють на професійному та особистісному рі-

внях з метою отримання стійкого досвіду навчання впродовж життя. В умовах освітніх реформ особливого значення у професійній освіті набула інноваційна діяльність, спрямована на впровадження ефективних педагогічних нововведень. Вони охопили всі сторони дидактичного процесу: форми його організації, зміст і технології навчання, навчально-пізнавальну діяльність. Вибір методів навчання забезпечує активну участь учнів у процесі навчання, їх мотивацію до професійного пізнання, можливість застосування набутих знань і навичок для практичного вирішення різноманітних завдань, розвиває в учнів бажання до творчості. До методів, які відповідають таким вимогам, належать інтерактивні методи навчання. Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів. При використанні форм і 271

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. методів такого навчання викладач, майстер вирішують не тільки навчально-пізнавальні, а й комунікативнорозвивальні, соціально орієнтовані завдання. Розвиток комп'ютерних технологій в останнє десятиліття надав дуже перспективні для освітніх цілей технічні й програмні новинки. Зросла продуктивність персональних комп'ютерів, зробила можливим досить широке застосування технологій мультимедіа. Сучасне професійне навчання вже важко уявити без цих технологій, які дозволяють розширити області застосування комп'ютерів у навчальному процесі. Використання Інтернету в навчанні дає педагогу та учневі невичерпне джерело інформації, можливість спілкування між собою на будь-якій відстані в будь-який час (наприклад, під час самостійної, індивідуальної роботи, курсового й дипломного проектування). Мультимедійні засоби навчання (проектор, інтерактивна дошка тощо) виводять педагога на якісно новий рівень подачі інформації, роблять його працю значно легшою, але з більшою віддачею (особливо при вивченні складних тем). Один матеріал можна використовувати при вивченні споріднених предметів, демонструючи на інтерактивній дошці все програмне забезпечення. Наприклад, при вивчені тем «Аксонометричні проекції» та «Поверхні геометричних тіл» предмета «Основи нарисної геометрії і технічне креслення» можна легко переходити із зображення на площині до зображення в просторі. При вивченні тем «Згин», «Кручення», «Зріз і зминання» предмета «Технічна механіка» демонструємо створені презентації за цими темами, фрагменти відеофільмів, публікації, які активують увагу учнів, спонукають їх до осмислення матеріалу, який вивчається і демонструється, зовсім по-іншому. Нові можливості в системі професійної освіти відкриває гіпертекстова

технологія. Основна риса гіпертексту – це можливість переходів на так звані гіперпосилання, які представлені або у вигляді спеціально сформованого тексту, або певного графічного зображення. Одночасно на екрані комп'ютера може бути декілька гіперпосилань, і кожна з них визначає свій маршрут «подорожі». Це дає можливість створювати навчальні електронні посібники , презентації,тощо. Автоматизовані навчальні системи, побудовані на основі гіпертекстової і мультимедійної технології, забезпечують краще навчання завдяки представленій наочності. Використання динамічного гіпертексту дозволяє провести діагностику учня, а потім автоматично вибрати один із можливих рівнів вивчення однієї і тієї ж теми. Гіпертекстові навчальні системи надають інформацію так, що й сам учень, стежачи за графічними чи текстовими посиланнями, може використовувати різні схеми роботи з матеріалом. Застосування комп'ютерних технологій у навчанні сприяє реалізації таких педагогічних цілей: • розвиток особистості учня, підготовка до самостійної продуктивної професійної діяльності; • інтенсифікація освітнього процесу в професійній школі. Інноваційні технології навчання, що відображають суть майбутньої професії, формують професійні якості фахівця, є своєрідним полігоном, на якому учні можуть відпрацювати професійні навички в умовах, наближених до реальних. Тому в навчально-виховному процесі потрібно використовувати прогресивні ідеї педагогічного досвіду, апробовувати нові технології, розробляти й працювати за найновішими методиками, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів. Це дає змогу забезпечувати високу якість підготовки кваліфікованих фахівців. Адже «проголошена в нашій країні інноваційна модель розвитку суспільства потребує, на272

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. самперед, висококваліфікованої робочої сили, професійно мобільних, конкурентоспроможних працівників». Методи інтерактивного навчання, що використовуються педагогами ПТНЗ, не тільки сприяють посиленню активності учнів у процесі пізнавально-професійної діяльності, але й максимально наближують їх до жит-

тя в умовах нашого суспільства. Вони дозволяють перетворити традиційну педагогіку на педагогіку співробітництва, забезпечити партнерську співпрацю викладачів та учнів. На перший план у своїй роботі педагог ставить розвиток людини, формування творчої успішної особистості, яка усвідомлює своє місце та роль у житті й суспільстві.

Є.С. ЦАРЬОВА, викладач, майстер виробничого навчання ДНЗ «Хмельницький центр ПТО сфери послуг»

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ПТНЗ Швидке та якісне розширення системи освіти, її подальше реформування стає важливим чинником процесу розвитку інформаційної культури особи та суспільства сьогодні. І це не просто система для отримання нового знання – освіта виступає як особливий механізм передачі, отримання і створення інформації, а також одночасно стимулює зростання та диференціацію власне інформаційних потреб. З’являється чимало фахівців, які займаються суто виробництвом, поширенням і збереженням, переробкою інформації в системі освіти. Тут формується розгалужена інформаційна система, розвиток якої забезпечується не лише під впливом зовнішніх факторів, але власними внутрішніми тенденціями розвитку. Цю систему називають інформаційною системою освіти. На основі аналізу літературних джерел та нормативно-правових документів можна сформулювати деякі загальні вимоги до інформаційної системи освіти та її вдалого функціонування: – повнота, яка охоплює широке коло задоволення зростаючих потреб освітян;

– гнучкість, яка вимагає враховувати індивідуальні якісні виміри тих, хто потребує інформації; – динамічність, властивість швидко реагувати на нові вимоги освіти, які з’являються щоденно; – доступність, можливість отримати необхідну інформацію з мінімальною затратою часу і сил; – оптимальна форма передачі інформації, яка відповідає можливостям реципієнта; – необхідність взаємодії формальних і неформальних каналів комунікації в освіті та вихованні; – погодженість у часі інформаційних запитів і видачі відповідної інформації. Відповідно, інформаційну культуру не слід розуміти спрощено, зводити її лише до тих аспектів, що лежать на самій поверхні речей та мають лише феноменологічний характер. У багатьох сучасних дослідженнях філософів, соціологів сутність процесу інформатизації суспільства, наявності широкої інформаційної культури сприймається з характеристикою інформаційного суспільства як етапу, фази, періоду розвитку людської цивілізації. Такий 273

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. аспект дослідження заслуговує на увагу, але механічно поєднувати інформатизацію суспільства з історичними етапами (фазами розвитку людської цивілізації) немає вагомих підстав, оскільки інформаційне суспільствопрямо по’язане з процесом вироблення, збереження, поширення, передачі інформації як вагомого засобу комунікації між людьми, формування духовної культури суспільства. Тому формування інформаційної культури учнів – це важиве завдання педагогів на сьогодні. Для цього потрібно обґрунтувати деякі методичні рекомендації, аби процес формування інформаційної культури здійснювався цілеспрямовано. Чинниками, що впливають на формування інформаційної культури у сучасного фахівця професійнотехнічної освіти є: – соціально-економічна перебудова суспільства; – ускладнення діяльності фахівця, значний обсяг професійної інформації, складність завдань, особливі умови (побутові, службові) тощо; – інформатизація суспільства, активне застосування обчислювальної техніки та інформаційних технологій у професійно-технічній освіті; – значне збільшення кількості завдань, що вимагають використання засобів нових інформаційних технологій. Аналіз педагогічної практики підготовки фахівця сфери послуг дозволив виділити суперечності, наявні в процесі професійної підготовки між: – вимогами суспільства до формування готовності фахівця сфери послуг до виконання педагогічної функції в умовах інформатизації професійного середовища та їхньою практичною реалізацією у навчальному закладі професійно-технічної освіти;

– необхідністю формування активної життєвої позиції учнів за допомогою функціональної організації та підвищення ефективності процесу підготовки майбутніх фахівців сфери послуг на основі використання засобів інформаційних технологій та реалізацією цих можливостей у професійній підготовці; – теоретичною розробленістю питань використання засобів інформаційних технологій для удосконалення навчально-пізнавальної діяльності тих, кого навчають, та практикою їхньої реалізації у закладах професійно-технічної освіти; – вимогами до програмнопедагогічних засобів та їх якістю. Однак говорити про системне впровадження засобів інформаційних технологій у навчальний процес ще передчасно. Методики застосування обчислювальної техніки залишаються незавершеними. Не завжди вистачає програмно-педагогічних засобів навчання. Досвід практичної роботи показує, що ефективність використання засобів нових інформаційних технологій у процесі вдосконалення професійної підготовки та систематизації професійно-педагогічної підготовки вимагає урахування психологопедагогічних особливостей організації підготовки фахівців сфери послуг до виконання педагогічної функції, а саме: 1. Засоби нових інформаційних технологій потрібно використовувати в навчально-пізнавальній діяльності учнів як: предмет вивчення в рамках курсу інформатики (тут необхідно сформувати в учнів розуміння особливостей використання засобів інформаційних технологій у моделюванні педагогічних процесів; уміння організації інформаційного ресурсу, необхідного для вирішення професійно-педагогічних завдань); 274

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. засіб навчання з метою інтенсифікації процесу підготовки (тут важливо сформувати в учнів розуміння ефективності використання засобів інформаційних технологій у навчальному процесі; мотиваційну основу навчально-пізнавальної діяльності; уміння адекватного вибору засобів з метою оптимізації процесу пізнання); засіб вирішення професійно орієнтованих завдань у процесі вивчення спеціальних предметів і виконання курсових проектів (тут важливо сформувати в учнів системноцілісну картину професійноорієнтованої діяльності; уміння адекватного вибору засобів і методів перетворення інформації); засіб пізнання об’єктів, процесів і явищ, що трапляються у професійному середовищі (тут важливо врахувати, що інформаційні технології є засобом пізнання на основі особистісної спрямованості та позитивної мотиваційної основи професійнодослідницької діяльності; засоби нових інформаційних технологій виконують функцію засобів пізнання в процесі організації самостійної роботи учнів, а також формування уміння аналізувати професійно-педагогічні проблеми в процесі проходження професійної практики).

2. Використання засобів інформаційних технологій має забезпечувати системність і спрямованість підготовки майбутніх фахівців сфери послуг на вирішення професійнопедагогічних завдань в умовах інформатизації професійної діяльності. Тут необхідно враховувати, що засоби нових інформаційних технологій, які використовуються в навчальнопізнавальній діяльності учнів, повинні бути адекватними професійно значущим засобам, а їхнє використання повинно забезпечувати адаптацію тих, кого навчають, до професійного середовища.

3. Використання засобів інформаційних технологій має ґрунтуватися на принципах, що забезпечують активізацію процесу навчання; системність і спрямованість підготовки на формування готовності майбутнього фахівця сфери послуг до професійної діяльності; наступність підготовки на всіх етапах навчання.

4. Підготовку доцільно здійснювати в умовах спеціально організованого навчального інформаційнотехнологічного середовища навчального закладу професійно-технічної освіти. Тут важливо враховувати, що процес навчання повинен будуватися як процес пошуку знань, а не отримання «готових» рецептів. Організація та здійснення педагогами інформаційного забезпечення навчання потребують певних методичних рекомендацій. Так, викладачі, майстри виробничого навчання, класні керівники планують, організовують і проводять виховні заходи та роботу з моральнопсихологічного забезпечення за напрямками: морально-психологічне забезпечення; соціальна робота; культурно-виховна робота; інформаційне забезпечення. Одним із основних напрямків морально-психологічного забезпечення, якому повинна приділятися значна увага в організації діяльності учнів, є діяльність з формування у фахівців сфери послуг свідомого ставлення до виконання службового та громадянського обов’язку, виховання учнів на національноісторичних традиціях українського народу. Виходячи з форм і методів проведення, типу інформації, яка доводиться до учнів, має здійснюватися: суспільно-політичне, професійнотехнічне, правове інформування, відповідно до вимог нормативних документів, з урахуванням особливостей завдань, що виконуються.

275

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. В ході проведення занять обов’язково повинна реалізуватися виховна мета кожного заняття – як, наприклад, формування професійної гордості. Здійснюється через вивчення та поширення передового досвіду, популяризацію кращих фахівців сфери послуг. Уміле використання педагогічними працівниками всього арсеналу форм і методів, способів та засобів інформаційного забезпечення дає можливість значно покращити ефективність навчання як на стадії подання нового матеріалу, так і на стадії його засвоєння, забезпечити зацікавленість та активність учнів, підтримувати на належному рівні трудову дисципліну, не допусткати порушень правил охорони праці. Сьогодні існує нагальна потреба у вдосконаленні процесу професійної підготовки і спрямованості її на формування інформаційної культури майбутніх фахівців сфери послуг. Інформаційна культура сприймається як активна творча діяльність фахівця, досконале вміння орієнту-

ватися в інформаційному просторі, що передбачає розвиток самої людини як суб’єкта цієї діяльності. Вона формується під впливом різних факторів: інтенсивного розвитку професійно-технічної науки і техніки; різкого зростання обсягів інформації; стрімкого розвитку інформаційних технологій і впровадження їх у професійну діяльність; зростання ролі самоосвіти в залежності від потреб професійної діяльності та швидкої адаптації до нових професійних умов. Реалізувати поставлені завдання можливо за наявності певних педагогічних умов (використання сучасних інформаційних технологій при проведенні усіх видів занять як під час виробничого навчання, так і на уроках спецпредметів, при проведенні позаурочних заходів; створення інформаційно-технологічного середовища (локальна мережа); удосконалення системи оцінювання сформованості інформаційної культури фахівців сфери послуг).

С.П. СТЕПАНЮК, викладач географії Хмельницького професійного ліцею

ВИКОРИСТАННЯ КОМПЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ – ШЛЯХ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ТА УСПІШНОСТІ УЧНІВ Той народ, який першим реалізує можливості цифрових комунікацій і веде їх до навчальної методики, очолюватиме світовий освітній процес. (Гордон Драйден, американський педагог) Застосування комп’ютерних технологій реально стають сьогодні незамінним помічником педагога та учня в опануванні інформаційними потоками, допомагають моделювати

та ілюструвати процеси, явища, об'єкти та події. Особливо важливим є те, що, сучасні комп'ютерні технології в поєднанні з новітніми освітніми технологіями стають ефективними 276

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. для підготовки учнів з визначеним набором освітніх компетенцій. Сьогодні інформаційно-комунікативна компетентність – один з основних пріоритетів освіти. Змінюється весь характер життя, надзвичайно зростає роль інформаційної діяльності, а всередині неї – активної, самостійної обробки інформації людиною. Комп’ютери стрімко увійшли в різноманітні сфери повсякденної діяльності суспільства, тому широке запровадження комп’ютерної техніки у процесі навчання є важливим завданням педагогів. Що ж нового вносить у навчальний процес комп’ютер? Інформатика загалом має модернізуючий вплив на всі сфери суспільного життя, але сфера навчання і виховання особливі в цьому відношенні. Якщо технологію будь-якого виробничого процесу можна виконати (і повторити) в усіх деталях, то в навчальновиховному процесі зробити це неможливо, а тому особливо актуальним є питання відбору інформації і правильного та вчасного її подання, що дозволяє пожвавити процес навчання, надати йому динамізму, гнучкості, посилити його прикладну спрямованість. Досвід переконує, що комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп’ютер забезпечує активізацію діяльності педагога та учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню знань, посилює міжпредметні зв’язки. Все це дає можливість поліпшити якість навчання. Сьогодні, коли більшість навчальних закладів забезпечена комп'ютерами, мультимедійними проек-

торами, інтерактивними дошками та іншою технікою, ми, як і раніше, розмірковуємо про доцільність використання цих благ цивілізації на уроці. Однією з причин використання нових інформаційних технологій в освітньому процесі є те, що викладачі змушені постійно вирішувати дилему: як «укласти» зростаючий обсяг навчального матеріалу в невелику кількість годин, що має тенденцію до скорочення. Комп'ютер реально стає сьогодні незамінним помічником педагога та учня в опануванні інформаційними потоками, допомагає моделювати та ілюструвати процеси, явища, об'єкти та події. Більшість педагогів визнає, що учні часто випереджають їх у навичках використання комп'ютерів і телекомунікаційних технологій. Особливо важливим є те, що, сучасні комп'ютерні технології в поєднанні з новітніми освітніми технологіями стають ефективними для підготовки учнів з визначеним набором освітніх компетенцій, які мають готувати молодь до життя в сучасному інформаційному суспільстві.

Впровадження інформаційних технологій у навчально-виховний процес Нові інформаційні технології навчання (НІТН) враховують: обов’язкове володіння навичками роботи з комп’ютером усіх учасників навчально-виховного процесу як інструментом повсякденної діяльності; побудову відкритої системи освіти, що забезпечує кожній особистості власну траєкторію розвитку. Основною метою НІТН є формування готовності учнів – потенційного продукту системи освіти – до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства. Отже, навіть короткий аналіз дає можливість зробити висновок про необхідність більш глибокого вивчення педагогом даної сучасної те277

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. хнології. НІТН надають викладачеві, майстру певну базу та методологію вибору змісту, методів і засобів навчання в реальному освітньому процесі з урахуванням спектра вже наявних освітніх технологій, соціального замовлення та його особистої творчої індивідуальності.

- Можна виділити два напрями застосування інформаційних технологій навчання: - педагог успішно застосовує на своїх уроках той або інший програмний продукт; - спочатку – педагогічне завдання, потім – технологія його розв’язання. При цьому інформаційні технології обираються тільки там, де їхнє застосування дає змогу отримати кращий результат. І тільки педагог, у якого сформована інформаційна культура, здатний до створення й ефективного використання в навчальному процесі методичного забезпечення, заснованого на інформаційних технологіях. Педагогічне завдання:  раціонально організувати пізнавальну діяльність учнів на уроках і в позаурочний час;  розвивати вміння експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності учнів;  формувати інформаційну культуру учнів;  використовувати комп'ютери з метою індивідуалізації навчального процесу. Технологія вирішення завдання:  створення мультимедійного забезпечення уроку в середовищі PowerPoint;  експлуатація електронного устаткування (мультимедійний проектор, note-book) на заняттях;  знайомство та використання Internet.

У результаті такої поетапної роботи над впровадженням інформаційних технологій у навчальновиховний процес рівень проведення уроків підніметься на рівень, відповідний інформаційному суспільству. Вони стануть мультимедійними, бо супроводжуються електронними презентаціями, створеними в середовищі PowerPoint, яке ідеально підходить для надання мультимедійної навчальної підтримки уроку: з барвистою графікою, відеосюжетами, звуковим рядом. Очевидно, що й комп’ютерні програми повинні відповідати тим же дидактичним вимогам, що й традиційні навчальні посібники, а саме: науковість, доступність, систематичність, зв’язок із практикою, наочність тощо. За дидактичною метою навчальні комп’ютерні програми поділяють на такі основні групи: 1. Програми для засвоєння нового матеріалу (пояснення теоретичних засад – гіпотез, теорій, закономірностей; введення нових термінів і понять; ознайомлення з відповідними об'єктами та явищами; встановлення причинно-наслідкових зв'язків та залежностей).

2. Програми для формування практичних умінь і навичок (практичні та самостійні роботи до кожної теми або розділу).

3. Програми для розширення та поглиблення знань (майстеркласи, історичні довідки, словник, перелік рекомендованої літератури тощо).

4. Програми-тренажери (повторення провідних понять, правил, об'єктів з паралельним здійсненням самоконтролю рівня їхнього засвоєння).

5. Програми для поточного й тематичного оцінювання навчальних досягнень (різнопланові контрольні завдання для визначення рівня засво278

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. єння матеріалу з елементами корекції знань). Нині на ринку навчального програмного забезпечення України з’являються різні програмні продукти. Багатофункціональність запропонованих комп'ютерних програм дає можливість постійно урізноманітнювати навчальну діяльність, робить її доступною і цікавою для кожного учня. Управління діяльністю учнів на уроках повинно будуватися з використанням системи спеціальних дидактичних матеріалів, що підтримують різні рівні самостійності. Сучасні інформаційні технології уможливлюють розширення потенціалу дидактичного забезпечення викладання будь якої дисципліни. Мультимедійна презентація дає змогу подати навчальний матеріал як систему яскравих опорних образів, наповнених вичерпною структурованою інформацією в алгоритмічному порядку. Це особливо важливо при вивченні предметів, пов'язаних із запам'ятовуванням та візуалізацією. У цьому випадку задіються різні канали сприйняття, що уможливлює закладення інформації в пам'ять учнів не тільки у фактографічному, але й в асоціативному вигляді. Використання мультимедійних презентацій дає змогу побудувати навчально-виховний процес на основі психологічно коректних режимів функціонування уваги, пам'яті, розумової діяльності, реконструкції процесу навчання з позицій цілісності. Широке розповсюдження Internet допомагаєдає підготуватися до уроків, знайти необхідну інформацію, намітити способи пошуку інформації для учнів як на уроці, так і в позаурочний час. Поряд з корисною інформацією всесвітню "павутину" заполонили агресивні інформаційні простори, що руйнують етичні цінності. З негативною інформацією в мережі, безумов-

но, треба боротися із законних позицій, тобто приймати закони про боротьбу з пропагандою наркотиків, насильства, екстремізму. Але, як показує досвід, вводити фільтри й заборони згори, малоефективно. Заборонений плід завжди солодкий. Педагог повинен першим обжити простір Internet і зробити його безпечним для учнів. Для цього можна створити інформаційний центр у навчальному закладі з виділеним каналом Internet, де кожен викладач має право працювати безкоштовно. Тут закладається профілактична робота, викладачі намічають способи пошуку інформації учням, розробляють завдання для роботи в мережі з указівкою конкретних адрес сайтів, які повинен відвідати учень для розв’язання того чи іншого завдання. Кожен педагог має сформувати картотеку адрес сайтів, які допомагають учням у написанні рефератів, у роботі над проектами, у вивченні питань, що виходять за рамки навчальної програми. Саме керуючи подорожжю учнів по всесвітній павутині, можна зробити Internet засобом, що відкриває дорогу в багатообразний світ науки, культури й людського спілкування. Особливості застосування інформаційних технологій у професійно-технічній освіті Сьогодні широке застосування інформаційних технологій у професійній освіті в основному стримується такими чинниками: 1. Відсутністю відповідного програмного-забезпечення, для підготовки кваліфікованих робітників.

2. Недостатньою поінформованістю у сфері інформаційних технологій та відсутністю практичних навичок роботи на комп’ютері серед викладачів та майстрів виробничого навчання, в результаті чого: 279

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  інформаційні технології використовуються в процесі проведення занять і підготовці методичних матеріалів епізодично;  небажання викладачів, майстрів виробничого навчання займатися самоосвітою, саме для застосування інформаційних технологій у навчальному процесі.

3. Недостатнє використання Internet, Internet-технологій, в результаті чого:  маємо слабкі можливості для поширення перспективного місцевого й зарубіжного досвіду, ефективного використання освітніх та професійних стандартів;  створювані інформаційні освітні ресурси і навчальні програми використовуються неефективно. Незважаючи на наявні проблеми, вдосконалення навчальновиховного процесу тісно пов'язане з використанням інформаційних технологій навчання. Основними тенденціями розвитку інформаційних технологій навчання є: 1) розширення сфери використання комп’ютера в навчальному процесі; 2) перехід від епізодичного до систематичного використання комп’ютера (від використання на окремих уроках до цілих курсів); 3) перехід від адаптивного до індивідуалізованого навчання; 4) інтелектуалізація навчальних систем; 5) поява комп’ютерних систем, які забезпечують динамічний розподіл функцій управління через передачу деяких навчальних функцій учневі; 6) діалогізація комп’ютеризованого навчального процесу. Підсумовуючи, можна сказати, що використання інформаційних технологій у професійній освіті – життєва необхідність сьогодення. Переваги сучасних технологій навчання – незаперечні. Адже це: ефективний,

цікавий спосіб навчання, активна участь у роботі, а не стандартне зазубрювання відповідей на питання; можливість досягти більшого результату з найменшою затратою часу, покращити професійнотеоретичну підготовку учнів через краще сприйняття і запам’ятовування інформації; можливість вільно висловлювати власну думку, розвиток самовпевненості, професійної компетентності, демократизації навчального процесу.

Ефективність використання ІКТ на уроках географії Використання інформаційних технологій на уроках географії може відбуватися різними способами, що залежить від низки факторів, найважливішими з яких є такі: потреби конкретного уроку, рівня володіння різними програмами та наявністю сертифікованих програм у системі середньої загальної освіти. Серед зазначених технологій використовують такі їх види: - інформаційні технології; - електронні підручники; - окремі типи файлів (зображення, відео-, аудіо-, анімації); - розроблені авторські уроки (інтеграція різних об’єктів в один формат – презентації, web-сторінки). Використання ІКТ сприяє тому, що за короткий час людина спроможна засвоїти й переробити значний обсяг інформації. Фактичне сприйняття демонстраційних матеріалів є в 60 тисяч разів швидшим, аніж тексту, який читаємо. Саме тому наочне подання інформації має велике значення під час проведення лекцій, публічних виступів, узагальнення досвіду тощо. Проаналізувавши медичні та психологічні дослідження в галузі сприйняття та оброблення інформації, з’ясували наступне: 83% всієї інформації ми отримуємо за допомогою зорових органів, 11% - слухових, 3,5% - за допомогою 280

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. запахів, 1,5% - тактильних рецепторів. Запам’ятовування інформації відбувається таким чином: якщо сприймається лише слухова інформація, то засвоюється 20% матеріалу; якщо інформація отримується лише за допомогою зору, то запам’ятовується до 30% матеріалу. За умови комбінованого поєднання слухового та зорового каналів інформації людина спроможна швидко засвоїти до 60% отриманої інформації. Таким чином, використання ІКТ сприяє кращому вивченню навчальної інформації на уроках.

Я.А. Коменський у праці «Велика дидактика» писав, що треба все можливе «давати для сприймання чуттям, а саме: видиме – для сприймання зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, доступне дотикові – через дотик. Якщо будь-які предмети можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу сприймаються кількома чуттями...". З власного досвіду використання ІКТ можу сказати, що уроки з використанням мультимедійних технологій відзначаються такими перевагами: краще сприймається матеріал учнями, зростає їх зацікавленість (сучасного учня дуже важко чимось здивувати, тим більше зацікавити), відбувається індивідуалізація навчання, розвиток творчих здібностей (залучення учнів до створення уроків, проектів, презентацій), скорочуються види робіт, що втомлювали учня, використовуються різні аудіовізуальні засоби (музика, графіка, анімація) з метою підвищення активності підлітків, уможливлюється динамічне подання матеріалу, забезпечуються умови для формування самооцінки учня та його компетентності для самостійної роботи. Описати дидактичні можливості мультимедійних засобів навчання, що використовуються на уроках географії, можна так: посилення мотивації навчання; активізація навчальної діяльності учнів, посилення їх ролі як суб’єкта навчальної діяльності (можливість обирати послідовність вивчення матеріалу, визначення міри й характеру допомоги та ін.); індивідуалізація процесу навчання, використання основних і допоміжних навчальних впливів, розширення меж самостійної діяльності учнів; урізноманітнення форм подання інформації; урізноманітнення типів навчальних завдань; створення навчального середовища, яке забезпечує "занурення" учня в уявний світ, у певні соціальні та виробничі

Використання мультимедійних технологій У своїй роботі педагоги часто використовують мультимедійні засоби навчання, зокрема мультимедійні супроводи, адже мультимедіа – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмнотехнічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію). Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні виражальні засоби та дидактичні можливості, спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання. Експерти з маркетингу, ще до появи технології мультимедіа за результатами численних експериментів виявили залежність між способом засвоєння матеріалу і здатністю відтворити здобуті знання через певний час. Найефективнішу дію на людину здійснює та інформація, яка впливає на кілька органів чуття, вона засвоюється тим краще і міцніше, чим більше видів сприймання активізовано. Отже, очевидною є та роль, яка відводиться мультимедійним засобам навчання, що виникли з появою потужних багатофункціональних комп’ютерів, розвинених комп’ютерних систем навчання. Ще 281

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ситуації; постійне застосування ігрових прийомів; забезпечення оперативного зворотного зв’язку, можливість рефлексії; можливість відтворення фрагмента навчальної діяльності. Мультимедійні уроки, зазвичай, будуються за такою структурою: 1. Мотивація уроку – короткий вступний матеріал. Часто під час мотивації створюється проблемна ситуація за допомогою проблемного запитання. 2. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.

2. Основна частина уроку – опанування навчальним матеріалом уроку: робота з поняттями, невеликими текстовими фрагментами, що містять навчальну інформацію, відеосюжетами, аудіозаписами, фотодокументами, таблицями, схемами (виклад необхідної інформації з теми у вигляді слайдів). Мультимедійні технології дозволяють подати учням набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера. Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконання індивідуального завдання. Звісно, використовуються і традиційні форми роботи та методи і прийоми навчання.

3. Підбиття підсумків уроку включає рефлексію почуттів (наприклад, що сподобалося на уроці найбільше), способів діяльності учнів (для прикладу, чи раціональними були види діяльності, завдання, що використовувалися під час заняття) та відтворення учнями основних понять уроку з демонстрацією слайдів з текстовими фрагментами. Може виникнути питання, чи не є використання мультимедійних технологій даниною сучасності, адже такі етапи можна запланувати і для звичайного уроку? Однак уже перший досвід використання мультимедійних технологій свідчить, що їх упровадження підвищує ефектив-

ність засвоєння матеріалу, інтенсифікує процес навчання, стимулює інтерес учнів як до знань, так і до самого процесу їх отримання. Зрозуміло, що уроки з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога, який . повинен уміти користуватися різноманітними програмами: графічними, fleshанімаціями, web-редактором, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це уможливлює подання інформації у формі відео, презентації, web-сторінки з різноманітними роликами. У практиці багатьох педагогів для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовуються ресурси Інтернету. Створення та використання презентацій Власний досвід створення та використання презентацій у процесі вивчення географії дозволяє визначити низку факторів, які впливають на ефективність навчальновиховного процесу: підвищення впливу на аудиторію, оскільки значний обсяг інформації сприймається зоровими та слуховими рецепторами одночасно; полегшення розуміння і сприйняття поданого матеріалу; запам’ятовування навчального матеріалу на тривалий період; збільшення психологічної вірогідності прийняття правильних висновків, суджень, узагальнень; скорочення часу на розкриття проблеми. Використання презентацій дозволяє педагогу зручно й ефектно візуалізувати статистичну й динамічну інформацію, самостійно готувати завдання, підбирати навчальний матеріал, що відповідає змісту конкретної теми з будь-якої базової дисципліни, і з географії зокрема. У традиційному навчанні підготовка уроку викликає низку труднощів, пов’язаних з необхідністю 282

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. демонстрування учням динамічних елементів. У цьому випадку підготовлені методично продумані слайдові презентації – найкращий вид унаочнення (карти, таблиці, схеми, фото, документи, завдання, шаблони виконання завдань), який не потребує матеріальних затрат (звичайно, потрібен проектор) і може швидко змінюватися за бажанням педагога. У своїй практичній діяльності найчастіше використовую презентації, створені за допомогою програми Power Point, зокрема такі їх види: - презентації для лекційного викладу матеріалу; - презентації для повторювально-узагальнювальних уроків; - презентації для уроків тематичного оцінювання знань. Компонування матеріалу програми при цьомув цьому слугує своєрідною формою опорного конспекту. Учні під час підготовки домашнього завдання теж часто використовують презентацію, вважаючи, що вона більш зрозуміла й логічна. Отже, системне використання комп’ютера на уроці, зокрема, презентацій, сприяє: підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці; зростанню продуктивності уроку; реалізації міжпредметних зв’язків; уможливленню організації проектної діяльності учнів зі створення навчальних програм під керівництвом викладачів інформатики та географії; логічному викладу навчального матеріалу, що значно підвищує рівень знань учнів; поліпшенню взаємин педагога з учнями, які не захоплюються географією, але яких захоплює інформатика; зміні ставлення учнів до комп’ютера (починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будьякій галузі людської діяльності). Для підготовки мультимедіапрезентації можна користуватися як добре відомим програмним засобом – Microsoft Power Point, так і спеціа-

лізованими редакторами: Macromedia Flash, Picasa, Photodex ProShow та ін. Зокрема, програма Picasa (Google, Inc.), дозволяє легко виокремлювати різноманітні зображення з Інтернету; зручно, швидко проектувати як слайд-шоу, так і навчальні фільми; додавати до проекту текстові й звукові коментарі; створювати колажі із різноманітних зображень тощо. Дискусії педагогів щодо варіантів використання мультимедійних презентацій закономірна. Адже багато з нас переросли первинну ейфорію від нових можливостей і дозріли до серйозної розмови про те, яке місце презентації в сучасному уроці. Досліджуючи відгуки багатьох педагогів, які висловлюють свої думки на освітніх форумах та у блогах, і на основі власних спостережень можу зазначити, що використання презентаційних матеріалів на уроках допомагає:  раціоналізувати форми подачі інформації (економія часу на уроці);  підвищити ступінь наочності;  отримати швидкий зворотний зв'язок;  відповідати на наукові та культурні інтереси й запити учнів;  створити емоційне ставлення до навчальної інформації;  активізувати пізнавальну діяльність учнів;  реалізувати принципи індивідуалізації та диференціації навчального процесу;  підвищити ефективність засвоєння навчального матеріалу учнями;  проводити уроки на сучасному рівні, високотехнологічно;  готувати конкурентоспроможну особистість;  скоротити терміни освоєння предмета. За способом використання презентації в основному поділяють на дві групи: презентації для супроводу доповіді (лекції) й індивідуальні про283

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. екти. Перша органічно вписується в структуру уроку, супроводжуючи розповідь педагога. Друга є однією з провідних форм особистісно орієнтованого навчання. Дуже допомагає презентація при узагальненні матеріалу, коли в темі є наскрізні поняття, і потрібно, наприклад, скласти узагальнюючу схему чи таблицю. Так, у темі «Державний лад країн світу» - це поняття

«монархія і республіка», «демократія», «тоталітаризм», «економічна система» та ін.. Особливо цікавими є презентації-загадки, коли отримуючи певну інформацію на початкових слайдах, учні відгадують відповідь на запитання. Така форма дозволяє проводити різні види роботи – фронтальну, групову, індивідуальну.

Форми державного правління РЕСПУБЛІКИ –146

МОНАРХІЇ –34

Президентсько—парламентські ( парламентсько-президентські ) : Франція, Польща, Росія, Україна

Конституційні : В.Британія, Данія, Бельгія, Нідерланди; Норвегія, Швеція, Іспанія, Люксембург, Андорра, Таїланд, Камбоджа, Непал...

Йорданія, Кувейт/Бахрейн, Малайзія (судташг), Бутан, Японія (імперія).

Президентські : США, Мексика, Бразилія, Філіппіни, Аргентина

Абсолютні : Оман, Катар

Парламентські : Німеччина, Італія, Індія, Болгарія, Угорщина, Чехія

Теократичні : Саудівська Аравія – сім'я Сауді , Ватикан (папа) Співдружність (15 ) - Англійська королева - Канада, Австралія, Нова Зеландія, Папуа Нова Гвінея, Ямайка, Багамські острови, Барбадос...

Слайд «Форми державного правління» - схема, виводиться на екран та озвучується вчителем.

Типи політичних режимів : Демократія — політична організація суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державними справами.

Авторитаризм — система політичного володарювання, що характеризується зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб.

Ринкова економіка. Основні принципи: 1. Економічна свобода, яка спирається на приватну власність і свободу підприємництва.

2. Конкуренція — рушійний механізм ринкової економіки.

3. Саморегульованість господарської системи.

Тоталітаризм — закрита і малорухома політична система, в якій усе — від виховання дітей до виробництва і розподілу товарів — спрямовується і керується з одного центру.

Планова економіка. Основні принципи: 1. Централізм, який реалізується завдяки привласненню державою економічних ресурсів.

2. Управління будується на підпорядкуванні інтересів нижчих ланок (споживачі, виробники) інтересам вищих (міністерства, держава тощо).

3. Зрівнялись з обмеженням диференціації доходів, але гарантованість забезпечення мінімуму споживання.

Економічні системи Слайд «Політичні та економічні системи країн» - схема, виводиться на екран та озвучується вчителем.

. Ефективним прийомом аналізу та узагальнення навчального матеріалу є створення таких завдань сами-

ми учнями або формулювання запитань до вже готових презентацій (у даному випадку учні дуже активні, 284

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. якщо робота проводиться в группах: одна група ставить запитання за темою, друга створює презентації з елементами відповіді). Особливо незамінними стають презентації при викладенні тем курсу «Соціально-економічна географія світу» (10 клас). Це різноманітні подорожі, віртуальні екскурсії, а також цифри, діаграми, графіки. Щодо учнівських презентацій, то вони є ефективними в позаурочній діяльності – для різного роду проектів, виховних заходів. Загалом форми та місце використання презентації (або навіть окремого її слайда) залежать від змісту уроку, виховного заходу, цілей заняття тощо. Вони можуть успішно використовуватися на таких етапах (з відповідною метою і наповненням): 1. При вивченні нового матеріалу. Дозволяє подавати дидактичний і навчальний матеріал різноманітними наочними засобами. Застосування особливо доцільне в тих випадках, коли необхідно показати динаміку розвитку будь-якого процесу.

2. При закріпленні навчального матеріалу. Для учня – це засіб самоперевірки, стимул до навчання. Для педагога – засіб якісного контролю засвоєних знань.

3. При проведенні та перевірці самостійних і контрольних робіт. Поряд з усним, забезпечується й візуальний контроль результатів (тестування).

4. При вирішенні завдань навчального характеру. Допомагає виконати малюнок, скласти план рішення й контролювати проміжні та остаточний результати самостійної роботи за цим планом.

5. Для поглиблення знань. Використовується як джерело додаткового матеріалу до уроку.

6. Для виготовлення дидактичного матеріалу. Використовується при обмеженні матеріальних носіїв інформації.

Починаючи розробку авторських презентацій, варто ознайомитися з напрацюваннями колег-педагогів з цього питання – як теоретичними, так і практичними. При плануванні, розробці та створенні учнівської Power Point презентації особлива увага має приділятися формуванню умінь і навичок відбору переконливих фактів для демонстрування думок, ідей. Розвитку навичок стисло, чітко, зручно для ефективної інтерпретації подавати результати досліджень сприяють вдало підібрані діаграми та графіки. Важливими є навички виступів перед аудиторією, короткого формулювання власної думки, структурування доповіді, використання різних мультимедійних засобів і можливостей (зображення, звукозаписи, відеофільми, гіперпосилання на інші вебсайти або файли) для ілюстрування ідей, гіпотез, висновків. Уміле використання програми Power Point для виконання мультимедійних презентацій дає величезні можливості для розвитку учнів, формуючи важливі для сучасних умов життя навички. Робота над презентацією, її публічне представлення, захист позитивно впливають на розвиток в учнів навичок спілкування з допомогою інформаційно-комп’ютерних технологій, дає додаткову мотивацію до вивчення географії, сприяє підвищенню рівня сприйняття інформації, виробленню в учнів власної точки зору, вміння її аргументувати й відстоювати, а, отже, сприяє підвищенню успішності учня. І не тільки з географії, а й з інших дисциплін та поза навчальним закладом. Безперечним плюсом презентації, створеної в Power Point, є можливість варіювати об’єм матеріалу, методичні прийоми використання залежно від цілей уроку, рівня підготовленості учнів, вікових особливостей. У випадку необхідності педагог 285

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. може замінити текст, малюнок, діаграму чи просто сховати зайві слайди. Ці можливості дозволяють максимально налаштовувати будь-яку раніше розроблену презентацію під конкретний урок і конкретних учнів. Розробники мультимедійних презентацій виділяють такі етапи підготовки мультимедійної презентації: - написання сценарію; - розробка дизайну; - підготовка медіафрагментів (тексти, ілюстрації, відео, аудіо); - підготовка звукового супроводу; - тестування. Але в основному є загальні рекомендації, виконання яких приведе до створення ефективної презентації. Презентація має бути короткою, доступною й композиційно цілісною. Тривалість не повинна бути більшою ніж 20-30 хвилин. Для демонстрації потрібно підготувати не більше 20-25 слайдів (показ одного слайда займає близько 1 хвилини плюс час для відповідей на запитання). В презентації не має бути нічого зайвого. При створенні презентації використовуються готові шаблони вибору стилю й кольору фону, оскільки вони створені за правилами сприймання візуальної інформації. Не потрібно перевантажувати слайди непотрібними деталями. Краще зробити два прості слайди, ніж один з великим інформаційним наповненням. Додаткові ефекти варто звести до мінімуму й використовувати тільки з метою привернення уваги глядача до ключових моментів демонстрації. Звукові та візуальні ефекти ні в якому випадку не повинні виступати на передній план, заступаючи корисну інформацію. Головний принцип створення ефективної презентації: максимум інформації – мінімум слів; привернення й утримання уваги учнів, за-

вдяки знанням психологічних особливостей сприймання інформації. Надзвичайно велике значення для швидкості читання на екрані має розмір літер (1/10 – 1/15 екрана). Не менш важливим фактором зручності читання тексту на екрані являється вибір шрифту. Не рекомендується використовувати більш як три різні розміри шрифту на одній сторінці. Привернути увагу глядача чи підкреслити важливість елемента можна з допомогою використання підкресленого, напівжирного чи курсивного тексту, але використовувати цю можливість потрібно також обережно. Майстерно зроблена презентація може привернути увагу учнів та пробудити інтерес до навчання. Необхідно знайти такий баланс між матеріалом, який подається, та ефектами, які його супроводжують, щоб учні буквально «сиділи на краєчку стільця». Отже, урок і виховні заходи при застосуванні комп'ютера будуть ефективнішими в того педагога, який зберігає людські пріоритети в навчанні та водночас проявляє добре, довірливе ставлення до машини та її педагогічних і дидактичних можливостей. Таким чином, інформаційнокомунікативна компетентність педагога є необхідною умовою формування компетентного, успішного та конкурентоспроможного учня. Використання тестів із застосуванням інформаційнокомунікаційних технологій на уроках географії Тести – це давно відома і практикована форма перевірки навчальних досягнень учнів. Ефект тестування можливий за умови використання інформаційно-комунікаційних технологій. Тільки ІКТ можуть забезпечити накопичення та обробку великого обсягу різноманітної інформації щодо процесів підготовки та 286

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. проведення тестувань, враховуючи вимоги дидактики, основ та методик тестології. Однією з умов успішного складання учнями тестових завдань є пожвавлення роботи з відпрацювання в учнів навичок виконання тестових завдань різної форми та різного ступеня складності. Доцільно широко застосовувати тестування як навчальний прийом та контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок. Тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю:  рівень володіння теоретичним і фактичним матеріалом перевіряється швидше, ніж при використанні традиційних форм;  саме за їх допомогою процес перевірки навчальних досягнень учнів значно об’єктивується й убезпечується від суб’єктивної думки педагога або іншого «контролера»;  остання перевага тестів над іншими формами контролю є найсуттєвішою, оскільки й учні, й їхні батьки, та й самі педагоги з-поміж інших вимог до оцінювання на перше місце ставлять саме його об’єктивність. Вимоги до тестових завдань і тестів: 1. Кожне тестове завдання має висловлювати одну думку; якщо твердження складне, то формулювання необхідно скоротити або поділити на декілька пунктів.

2. Необхідно користуватися чіткою, зрозумілою мовою, не використовувати багатозначних понять, рідко вживаних слів, сленгу, діалектизмів.

3. Треба намагатися використовувати прості речення, але й не надто стислі (у телеграфному стилі), оскільки вони можуть мати багатозначність, та непомірно розгорнуті, оскільки вони ускладнюють розуміння завдання.

4. Завдання мають бути максимально наближеними до змісту предмета, з якого здійснюється тестування.

5. Неправильні відповіді (дистрактори) до тестових завдань мають бути правдоподібними, стосуватися безпосередньо предмета, що вивчається, щоб мінімізувати відгадування. Для якісного впровадження в навчальну практику тестування як методичної форми обов’язковими є: - його системність; - вписаність у загальну структуру уроку; - продуманість методів його використання протягом усього навчального року; причому не тільки при проведенні тематичного оцінювання, а й під час вивчення нового матеріалу. Тільки такий підхід до впровадження тестових технологій сприятиме якісному освоєнню їх сучасною школою. Особливого значення система тестування набула в умовах впровадження в Україні зовнішнього незалежного оцінювання, що проводиться в тестовій формі. Вчителі (викладачі) географії розробили та впроваджують тести при проведенні: - поточного контролю; - тематичного оцінювання (контрольних робіт); - моніторингових контрольних робіт, що проводяться адміністрацією навчального закладу; - відбіркового (І) туру олімпіад як із географії, так і з економіки; - підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання. Для проведення тестувань використовуються власноруч створені тести (додаток А) та тести, що містяться у прикладних програмних засобах навчального призначення за допомогою програмного пакета AD Tester. Власноруч створені тести використовуються для оцінювання 287

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. знань учнів, а тести, що містяться у прикладних програмних засобах, призначені для навчання. Після роботи з такими тестами учні мають можливість ознайомитися з інформацією (на які питання вони відповіли правильно і навпаки, відсоток правильних відповідей від загальної кількості тестових завдань). Завдання висвітлюються на екрані комп’ютера, термін виконання тесту задається педагогом. При виконанні тестів може надаватися можливість здійснювати пропуски запитань, на які учень на даний момент не може відповісти, щоб потім до них повернутися. Після завершення тестування (за визначений час або достроково) учень відразу отримує результат у вигляді повідомлення на екрані. Сучасні програми дозволяють використовувати різноманітні види тестів, а не як раніше, тести з вибором однієї правильної відповіді. Види тестів: 1) з вибором однієї правильної відповіді; 2) з вибором декількох правильних відповідей; 3) завдання на встановлення простої та складної відповідності; 4) завдання на встановлення послідовності; 5) завдання з відсутніми варіантами відповідей (відповідь – число або слово); 6) завдання з використанням зображень (географічних карт світу, материків, країн, фрагментів карт; 7) завдання з використанням фрагментів географічних, контурних карт та малюнків; 8) завдання на підтвердження чи спростування твердження (вибір відповіді так чи ні). При підготовці тестових завдань педагог має можливість опрацювати додаткові джерела інформації, матеріали педагогічних періодичних видань, виробити свій погляд

на систематизацію та узагальнення навчального матеріалу. При здійсненні систематичної підготовки до складання тестів більшість учнів має можливість для серйозної самопідготовки, у тому числі й із застосуванням інформаційнокомунікаційних технологій, опрацюванням додаткової літератури, що забезпечує формування в учнів навичок самоосвіти, знаходження та опрацювання інформації.

Мультимедійні засоби навчання вимагають відповідної компетентності педагога ХХІ століття – час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення. Комп’ютери стрімко увійшли в різноманітні сфери повсякденної діяльності суспільства, тому широке запровадження комп’ютерної техніки у процесі навчання є важливим завданням педагогів. Відомо, що найефективніший вплив на людину здійснює та інформація, яка діє на декілька органів чуття і запам’ятовується тим краще й міцніше, чим більше каналів сприймання було активовано. Звідси й та роль, яка відводиться мультимедійним засобам навчання, що виникли з появою потужних багатофункціональних комп’ютерів, якісних навчальних програм, розвинутих комп’ютерних систем навчання. Використання мультимедійних презентацій дає змогу побудувати навчально-виховний процес на основі психологічно коректних режимів функціонування уваги, пам'яті, розумової діяльності, реконструкції процесу навчання з позицій цілісності. Широке розповсюдження Internet дає можливість педагогу підготуватися до уроків, знайти необхідну інформацію, намітити способи пошуку 288

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. інформації для учнів як на уроці, так і в позаурочний час. Дидактичні можливості мультимедійних засобів навчання, що використовуються на уроках географії, можна стисло визначити так: - посилення мотивації навчання; - активізація навчальної діяльності учня, посилення його ролі як суб’єкта навчальної діяльності (можливість обирати послідовність вивчення матеріалу, визначення міри й характеру допомоги та ін.); - індивідуалізація процесу навчання, використання основних і допоміжних навчальних впливів, розширення меж самостійної діяльності учнів; - урізноманітнення форм подання інформації; - урізноманітнення типів навчальних завдань; - створення навчального середовища, яке забезпечує "занурення"

учня в уявний світ, у певні соціальні та виробничі ситуації; - постійне застосування ігрових прийомів; - забезпечення оперативного зворотного зв’язку, можливість рефлексії; - можливість відтворення фрагмента навчальної діяльності. Резаперечно, що уроки з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога, який повинен уміти користуватися різноманітними програмами: графічними, flesh – анімації, web – редактора, програмами для створення презентацій – Microsoft Power Point, так і спеціалізованими редакторами: Picasa, Photodex ProShow та ін. Адже тільки компетентний педагог може сформувати компетентного учня – завтрашнього компетентного робітника, фахівця.

Джерела 1. Косов Ю., Мележик Ю. Компьютерные игры в обучении // Информатика и образование. – 1990. – № 2. – С. 66.

2. Логвіна І. П. Ефективність використання мультимедійних засобів навчання на уроках української мови. Вид. «Шкільний світ» ПрофтехОсвіта, № 12, 2010 3. Машбиц Е. И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. – М.: Педагогика, 1988. – 192с.

4. Маргулис Е. Д. Психологические особенности учебной игры с использованием компьютера //Вопросы психологии. – 1988. - №2. – С. 45-57.

5. Моргун Л., Моргун В. Використання комп’ютерних технологій в освіті. // Вид. «Шкільний світ» ПрофтехОсвіта, № 12, 2010 6. http://www.openclass.ru/stories/86245 7. http://szoh12.blogspot.com/2009/07/blog-post_18.html (за матеріалами Олександра Драхлера) 8. http://alexessite.ucoz.ru/publ/multimedia_jak_suchasnij_zasib_navchannja/1-1-0-15 9. http://www.ime.edu-ua.net/em16/content/10avmeol.htm 10. http://yrok.at.ua/publ/8-1-0-59 11. http://www.znannya.org/?view=concept:992 12. http://www.pedagog.by/prist.html 13. http://festival.1september.ru/articles/504886/

289

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА В.П. КУШНІР, заступник директора з навчально-виробничої роботи Плужненського професійного аграрного ліцею

ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ АГРАРНОЇ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ Зміст аграрної професійнотехнічної освіти зумовлюється суспільними вимогами до рівня кваліфікації робітничих кадрів для сільськогосподарського виробництва. Він повинен систематично оновлюватися відповідно до змін у науці, техніці та технологіях виробництва, організації праці шляхом внесення відповідних змін до робочих навчальних планів та програм, зокрема в підготовці робітників інтегрованих професій: «слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва; водій автотранспортних засобів категорії «С»». Найважливішим завданням професійно-технічних навчальних закладів аграрного напряму області є забезпечення якості професійної освіти та мобільності випускників ПТНЗ, які включаються в сільськогосподарське виробництво. Одним із основних завдань на сьогодні є виконання державних стандартів професійної освіти. Підготовка кваліфікованих робітників даної професії здійснюється в ліцеї у декілька етапів: І етап – слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування 1-2 розряду (І курс); ІІ етап – тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва категорії «А» (І-ІІ-ІІІ курси);

ІІІ етап – слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування 3 розряду (ІІІ курс); ІV етап – тракторист-машиніст с/г (лісогосподарського) виробництва категорії «В» (ІІІ курс); V етап – водій автотранспортних засобів категорії «С» (ІІІ курс). Як бачимо, кожен етап забезпечує отримання робітничої професії відповідного рівня кваліфікації і затверджується поетапною атестацією (кваліфікаційна пробна робота та комплексне кваліфікаційне завдання), а при повному затвердженні навчання – державною кваліфікаційною атестацією (кваліфікаційна пробна робота, захист дипломної роботи чи творчого завдання, що її замінює). Така поетапна атестація та підготовка висококваліфікованих механізаторських кадрів для сільськогосподарського виробництва, які були б здатними працювати за новітніми агротехнологіями та на сучасній техніці потребує кардинальних змін в організації навчально-виробничого процесу, які б ґрунтувалися на реальній співпраці навчального закладу з виробниками сільськогосподарської продукції. Це завдання вимагає підтримки ліцею усіма можливими засобами на всіх рівнях. Плужненський професійний аграрний ліцей, як і більшість ПТНЗ Хмельницької області, має позитивний досвід залучення до співпраці на взаємовигідних умовах сільськогосподарські формування нашого та 290

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. сусідніх районів, які успішно працюють на даному ринку. Зокрема, між ліцеєм та сільськогосподарськими формуваннями «Агрос-Віста» с. Сахнівці, «Нива Поділля» с. Шекеринці, агрокорпорація «Сварог» (північне відділення, що розміщене в Шепетівському районі) укладено договори про співпрацю, яка надає можливість проведення занять-екскурсій для учнів на базі даних підприємств із вивчення сучасних технологій вирощування с/г культур нульовим обробітком ґрунту та сучасної вітчизняної і зарубіжної сільськогосподарської техніки. Така співпраця забезпечує також проходження учнями виробничого навчання в умовах виробництва та практики, стажування майстрів в/н і викладачів спеціальних дисциплін за новітніми виробничими технологіями. Таке інформування ІПП ліцею постійно дає можливість вносити корективи в навчальні програми професійно-технічної та професійнопрактичної підготовок, а саме:

водної та вітрової ерозії; підвищення вологості ґрунту і збільшення стійкості до посухи; поновлення ґрунтової біоти; підвищення біологічної активності ґрунту; зменшення навантаження на ґрунт сільськогосподарськими тракторами та машинами; б) екологічні переваги: зниження витрат і трудомісткості; підвищення стійкості та конкурентоздатності с/г формування; збільшення доходів від землеробства; зменшення витрат палива до 50-70%; в) суспільні переваги: поновлення ґрунтових вод і збільшення обводненості річок та озер; скорочення замулювання річок та озер при скороченні ерозії ґрунту пропорційно до 70-90 %; зниження затрат на водоочистку; зменшення проблем із забрудненням території та водоймищ; зниження втрат пестицидів; зменшення надходження в атмосферу парникових газів (вуглекислого газу); зменшення рівня глобального потепління, секвестрація вуглецю в землеробстві; збереження біологічного різноманіття агроландшафтів; 3) при вивченні предметів «Трактори», «Сільськогосподарські машини» сьогодення вимагає змін у підходах до методики проведення лабораторно-практичних занять 10ланковою системою, що дає змогу більш якісно та практично вивчити будову, принцип роботи та регулювання основних вузлів машин і механізмів, а тим паче в умовах недостатності робочих місць та їх забезпеченості інструментами (майстер в/н даної групи при проведенні таких занять виконує функції асистента в підтримку викладача); 3) підвищення технічної грамоти механізаторських кадрів є запорукою якості підготовки, разом з тим, постає нагальна потреба в підвищенні культури землеробства та самих механізаторів за рахунок введення предмета «Професійна етика та культура тракториста» (це стосу-

1) при вивченні предмета «Агротехнологія» - розширення спектру сільськогосподарських культур, які вирощуються в районі і мають попит на ринку (соя, ріпак, соняшник, кукурудза на зерно, яра пшениця, озимий ячмінь та овочеві культури); 2) в технології вирощування всіх сільськогосподарських культур із запровадженням сучасних мінімальних технологій вирощування з нульовим обробітком ґрунту (за технологіями nо - till); як доводять наші сільськогосподарські виробники і вся світова практика, результати наукових досліджень, перевагами даної технології є: а) аграрні переваги: підвищення родючості ґрунту; поліпшення структури ґрунту; захист ґрунту від 291

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ється й підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії «С»); 4) тематичні плани та програми вивчення предметів «Тракторист», «Сільськогос-подарські машини» вимагають внесення змін шляхом збільшення навчального часу на вивчення сучасної техніки від фірм-виробників: Джон Дір, Лексіон, Моро, Рапід, Оптіма, Харді, Амазона.

5) вивчення предмета «Інформаційні технології» має носити прикладний характер відповідно до вимог сьогодення тої чи іншої галузі та конкретної професії з урахуванням запитів нової техніки, а саме: при використанні системи автоматичного позиціонування використання певного виду робіт сучасними тракторами, сільськогосподарськими машинами неможливе без допомоги системи супутникової навігації та встановлених бортових комп’ютерів, що є обов’язковим у вивченні даного питання з предмета; розроблений у співавторстві з викладачем предмета «Інформаційні технології» Ю.П. Бордюжаном навчальний посібник з галузевим дає змогу викладачам фахово підійти до вирішення даних проблем; особливої уваги в підготовці механізаторів вимагає проведення конкурсів фахової майстерності за професіями: слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; водій автотранспортних засобів категорії «С». Проведення даного заходу дає можливість визначити кращих учнів за професією, активізує їх діяльність у питанні підвищення рівня навчальних досягнень та якості підготовки. Доцільним є постановка як на ліцейному, так і на обласному рівні, питання про проведення конкурсів фахової майстерності серед майстрів виробничого навчання за окремими професіями у формі «майстер-

класів», що дасть змогу підвищити фаховий рівень педагогів даної виробничої ланки. Недостатність інформаційного забезпечення щодо досягнень науки і техніки уповільнює процес і якісну підготовку робітничих кадрів для підприємств агропромислового розвитку, а тому постає потреба удосконалення інформаційно-консультативної служби. Результатом вирішення даної проблеми стало створення інформаційної служби в ліцеї та вільного доступу до мережі Інтернет. Тісна співпраця навчального закладу із сільськогосподарським виробництвом дозволяє підвищити якость підготовки висококваліфікованих робітничих кадрів для агропромислового комплексу. З цією метою організовуються спільні заходи з сільськогосподарськими формуваннями («Переджнив’я», «Обжинки»,«День працівника сільського господарства, «Свято врожаю» та ін.). Проведення таких заходів надає престижності сільськогосподарській праці, возвеличує людинутрудівника, стимулює навчальну діяльність учнів ПТНЗ та трудову діяльність працівників сільськогосподарського виробництва, мотивує молодь до освоєння сільськогосподарських професій: трактористмашиніст; слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування тощо. У такій співпраці учні ліцею переймаються виробничими проблемами. Так, їх не може не турбувати питання підвищення врожайності сільськогосподарських культур. І якщо взяти показник урожайності зернових по сільськогосподарському формуванню «Нива» у порівнянні за 2001 і 1985 рік, цей показник зріс у чотири рази. Учні ліцею, які завдяки співпраці з виробництвом мали можливість вивчити нові технології, розуміють, що підвищення врожайнос292

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ті відбулося саме за рахунок сучасних мінімальних технологій. Водночас, учні бачать і негатив, що полягає у штучному підвищенні врожайності за рахунок застосування біологічних та хімічних засобів для посилення родючості грунтів, що є неприроднім. Це питання важливе ще й тому, що сьогодні починає проявлятися тенденція до відродження галузі тваринництва, від якої теж хочеться отримувати якісну продукцію.

Утримання сільськогосподарських тварин, переробка сільськогосподарської продукції дадуть перспективу і для сільськогосподарських професійно-технічних навчальних закладів. Ми теж зможемо розширии підготовку кадрів для агропромислового сектору за професіями: «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу», «оператор з ветеринарного оброблення тварин». Отже, перспектива ПТНЗ – у співпраці з виробництвом.

ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЗАСІБ НАДХОДЖЕННЯ ДОДАТКОВИХ КОШТІВ ДЛЯ ОНОВЛЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ С.Б. КОЛОМІЙЧУК, завідувач лабораторії науково-методичного забезпечення управлінської діяльності в ПТНЗ НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області А.І. КАМЛЮК, старший майстер Хмельницького професійного ліцею Професійно-технічна освіта є однією з важливих освітніх систем, що відіграє ключову роль у підготовці висококваліфікованого робітника для виробництва та сфери послуг відповідно до вимог ринку праці. Підвищити якість професійної підготовки навчальні заклади можуть: змінивши освітнє середовище шляхом розвитк професійно-педагогічної компетентності працівників; сформувавши професійні компетенції в тісній співпраці з роботодавцями; оновивши матеріально-технічну базу; впровадивши нові форми співпраці з роботодавцями. Складовою навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах є виробниче навчання і виробнича практика учнів навчальних закладів, які організовуються і проводяться відповідно до Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, (затверджений постановою Кабінету Мініс-

трів України від 07.06.99 № 992 зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 770 від 27.08.2010), Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442), Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах (затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 30.05.06 293

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. № 419), Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з важкими роботами і роботами зі шкідливими або небезпечними умовами праці (затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.12.94 № 130) та інших нормативних документів у галузі професійно-технічної освіти. Виробниче навчання – основний різновид педагогічної діяльності, у ході якої на основі поєднання навчання з продуктивною працею, виховання стійкої потреби до праці і розвитку творчої активності в учнів формуються знання, уміння і навички, що забезпечують здатність і готовність до здійснення конкретної професійної діяльності певного рівня кваліфікації. У виробничому навчанні конкретизуються й на практиці реалізуються всі знання, уміння і навички, отримані учнями при вивченні інших навчальних предметів, що визначає особливе місце і роль виробничого навчання в структурі навчально-виховного процесу в професійно-технічних навчальних закладах. Процес виробничого навчання в ПТНЗ спрямовується на забезпечення своєчасного і повного виконання навчальних планів і програм. Основними документами планування процесу виробничого навчання є: перелік навчальновиробничих робіт, план виробничого навчання групи, план роботи майстра виробничого навчання, план навчально-виробничої діяльності. Планування процесу виробничого навчання забезпечує умови для його раціональної організації, своєчасного та повного виконання навчальних планів і програм, завчасної і ретельної підготовки майстра до проведення кожного заняття. Планування виробничого навчання здійснюється майстром виробничого навчання кожної навчальної

групи під керівництвом старшого майстра. Перелік навчально-виробничих робіт з професії є основним плануючим документом з виробничого навчання. У переліку визначаються роботи, які виконують учні з метою оволодіння професійними знаннями, вміннями та навичками, передбаченими робочою навчальною програмою професійно-практичної підготовки. Перелік навчально-виробничих робіт з професії складається на семестр або курс підготовки майстром виробничого навчання та погоджується зі старшим майстром. Перелік розглядається і схвалюється на засіданні методичної комісії та затверджується заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТНЗ. До переліку поряд з навчальновиробничими включаються навчально-тренувальні роботи для вправ та відпрацювання навичок учнів у виконанні окремих трудових прийомів і виробничих операцій. До всіх навчально-виробничих робіт, що внесені в перелік, повинна бути розроблена технологічна документація: креслення, технічні вимоги згідно з чинними нормативними документами, інструкційні та технологічні картки. Документація розробляється відповідними методичними комісіями ПТНЗ. Загальні вимоги до підбору навчально-виробничих робіт можна сформулювати таким чином: – система робіт має дозволяти урізноманітнювати виробничотехнічні ситуації, максимально наближені до виробничих умов; – перевагу треба надавати роботам, які включають виготовлення складних виробів, складаються з різних за розмірами деталей, з різною конфігурацією, матеріалом, класами точності та чистотою обробки, такі, що потребують різних видів оброб294

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ки, збирання та інших технологічних операцій; – конструкція та складність робіт повинні бути типовими для тих професій, яким навчають у навчальному закладі; – вироби рекомендується підбирати, виходячи з можливостей матеріально-технічної бази навчального закладу (це, як правило, повинна бути складна продукція, що передбачає діяльність учнів, які освоюють різні професії в умовах замкненого циклу). При виборі робіт для вивчення прийомів виконання операцій насамперед потрібно, щоб робота мала виробниче значення й виконувалася за одну операцію або щоб операція, яку вивчають, переважала в роботі. Головна вимога до навчальних робіт, які виконуються на тренажерах: уміння та навички, що набуваються, повинні бути максимально ими до трудових дій в реальних виробничих умовах. При доборі комплексних робіт враховується методично обґрунтова-

не підвищення складності процесів праці при виконанні навчальних завдань, у тому числі: наростаюча важкість виконання, кількість та складність робочих функцій при здійсненні робочого процесу; застосування різноманітних засобів праці; ускладнення виконання необхідних розрахунків при підготовці до роботи та під час її виконання; удосконалення підготовки робочого місця; зростаючі технологічні показники й вимоги до обсягів та видів робіт. Комплексні роботи повинні передбачати деяку варіантність виконання найбільш характерних сполучень трудових процесів та технічних операцій, необхідних для закріплення професійних умінь при ускладненні завдань. При проведенні виробничого навчання безпосередньо на виробництві чи у сфері послуг у переліку робіт зазначається загальна характеристика робочих місць або найменування робіт, які учні повинні виконувати з кожної теми навчальної програми. «ЗАТВЕРДЖУЮ» Заступник директора ПТНЗ _________________П.І.Б. _________________201__

10

Відмітка про виконання

9

Кількість робіт на учня

8

Учнівська норма часу

7

Робоча норму часу

6

Складність (розряд, клас)

5

Технічна та технологічна документація

4

Назва роботи

3

Навчальновиробничі роботи

На виробничу діяльність

На виконання вправ

2

На інструктаж

№ теми, підтеми

1

Час вивчення теми, підтеми в год., хв..

Всього

Дата вивчення теми

ПЕРЕЛІК НАЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ РОБІТ на___________________ 20__р. Група №___ Професія ____________________

11

12

13

Майстер виробничого навчання ______________ ПІБ Розглянуто на засіданні методкомісії Протокол №__ від ______________ Голова методкомісії ___________

295

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. План виробничого навчання групи встановлює конкретний зміст, послідовність та організацію виконання навчально-виробничих завдань для групи учнів. Складається майстром виробничого навчання на місяць на основі робочих навчальних програм виробничого навчання, переліку навчально-виробничих робіт для навчальної групи та фонду наведеного часу на виробничу діяльність. Обсяг виробничої діяльності визначається в тих професійнотехнічних навчальних закладах, де в процесі виробничого навчання учні виконують виробничі завдання та виготовляють продукцію. Але для деяких професій змістом виробничого навчання за певний період не передбачено виконання готового виробу, а в переліку навчально-виробничих робіт зазначаються певні навчально-виробничі вправи. У цьому випадку майстру виробничого навчання необхідно чітко визначити, який саме виріб може бути виготовлений учнем за певний період часу за умов обов’язкового виконання вправ, зазначених у переліку. Норми часу, тарифні ставки і розцінки визначаються майстром виробничого навчання спільно з роботодавцями, які надають робочі місця у себе на підприємствах для про-

ходження учнями виробничого навчання та виробничої практики, розглядаються на засіданнях методичних комісій і погоджуються з керівником базового підприємства. Загальний фонд навчального часу на виробничу діяльність групи (Тв.д), розраховують за формулою: ТВД = ( ТВН – Т1 – ТТ ) * N , де Тв – загальна кількість часу на виробниче навчання за даний період відповідно до навчальної програми; Ті – час, необхідний для проведення вступних та заключних інструктажів; Твп – час для виконання тренувальних вправ; N –кількість учнів у групі. При складанні плану виробничого навчання необхідно визначити норму часу для учнів на одиницю робіт, які внесені до плану. Учнівська норму часу визначається за формулою: Туч = Тшт х К, де, Тшт – норма штучного часу (береться розрахункова норма на виконання одиниці роботи або норма часу, прийнята на базовому підприємстві); К – перевідний коефіцієнт, який визначається за спеціальними таблицями. «ЗАТВЕРДЖУЮ» Заступник директора ______________П.І.Б. ______________201__

Таблиця перевідних коефіцієнтів для професії «Слюсар з експлуатації газового устаткування. Електрогазозварник», складової «Електрогазозварник» Місяці

Вересень Жовтень Листопад Грудень Січень

ІІ курс

ІІІ курс

2-й розряд

2-й розряд

3-й розряд

-

3,5 3,0 2,5 2,5 2,5

3,0 2,8 2,8 2,4 2,4

296

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Лютий Березень Квітень Травень Червень

5,0 4,5 4,0 3,5

2,0 2,0 1,8 1,5 1,0

2,0 2,0 1,5 1,0 1,0

Розглянуто н засіданні методкомісії Протокол №__ від ______________ Голова методкомісії ___________

Наведемо зразок планування виробничої діяльності на прикладі навчальної групи учнів групи ІІІ курсу за професією «Слюсар з експлуатації газового устаткування. Електрогазозварник» (складової «Електрогазозварник»). В основі розрахунку лежить визначення фонду навчального часу на виконання навчально-виробничих завдань для одного учня: = ТВ - Т1 - Твп

4 год. - час для виконання тренувальних вправ. Розрахунок обсягів навчальновиробничої діяльності здійснюється на основі норми часу для учнів на одиницю робіт, що відображає поправки з огляду на рівноцінний час з точки зору продуктивності праці у конкретний період навчання Туч = 12,5 х2 = 25 год., де 12,5 – робоча норма часу для виготовлення виробу; 2 – перевідний коефіцієнт Фонд часу на виробничу діяльність одного учня - 26 годин, учнівська норма часу на виготовлення виробу – 25 годин. Таким чином, за запланований період 1 учень на уроках виробничого навчання має виготовити 1 виріб (решітку). Вартість виготовлення однієї решітки 100 грн. Розраховуємо виробничу діяльність групи (25 осіб) за запланований період 25х1х100 = 2500 грн.

= 13х(6+6)-13х(1+1)13х(4+4) = 156-26-104 = 26 годин, де 12 – кількість годин виробничого навчання в тиждень; 13 - кількість тижнів, визначених для проведення уроків виробничого навчання в зазначений термын відповідно до робочого плану; 1 год. - час проведення вступного та заключного інструктажів на одне виробниче навчання;

Найменування Теми (предмети програми)

Всього годин

На інструктаж

На вправи

На виробничу діяльність

Навчальновиробничі роботи

Перевідний коефіцієнт

Одиниця виміру

Розряд роботи

Робоча норма часу

Учнівська норма часу

Кількість робіт на учня

№ теми. Предмети

Далі всі розрахунки систематизуються та зводяться в таблицю

1 2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

156

26

104

26

Зварювання віконної решітки з прутків

2

1

3

12,5

25

1

Віконна 1 решітка

297

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. «ЗАТВЕРДЖУЮ» Директор ПТНЗ _________________ ____________201__

Учнівська норма часу (годин)

Фонд навчального часу на виробничу діяльність (годин)

Тарифна вартість за роботу 1-го виробу за ІІІ розрядом

1.

Виробничий план (грн.)

Найменування виробу

№ виробів за переліком навчальновиробничих робіт

Розрахунок плану виробничої діяльності на групу

на одного учня

Віконна решітка

625

650

100

100

на групу 2500

Майстер виробничого навчання ________________________ Старший майстер ________________________

Професійно-практична підготовка учнів ПТНЗ здійснюється в поєднанні з виготовленням продукції та наданням послуг. В умовах сучасного господарювання набуває поширення виконання замовлень для приватних осіб та підприємств. У цьому випадку майстром виробничого навчання оформлюється бланк замовлення (додаток 1). Далі розрахунок ведеться через бухгалтерію, яка фіксує поступання коштів від виробничого навчання на рахунок навчального закладу. Таким чином, старший майстер здійснює керівництво навчально-

виробничою діяльністю майстрів виробничого навчання, розробкою переліку навчально-виробничих робіт відповідно до вимог навчальних програм, розробкою планів виробничого навчання учнів з професій, проектом планів виробничої діяльності навчальних груп у майстернях ліцею, чітко сплановане та організоване виробниче навчання в ПТНЗ спрямовує і забезпечує умови для раціонального використання приміщень та обладнання з метою надходження додаткових коштів для покращення й оновлення матеріально-технічної бази навчального закладу. Додаток 1 Хмельницький професійний ліцей «Затверджую» Група № ____ курс ________________ Директор ХПЛ Термін виконання ___ призначено_ _____________ виконано ____

Замовлення № ____ Замовник _____________________________________ Виконавець ___________________________________ Назва замовлення ______________________________

КАЛЬКУЛЯЦІЯ Назва та ескіз виробу

Вага

Необхідні продукти або матеріали

Одиниця виміру

Вартість замовлення _________________ ПДВ 20% ____________________ Старший майстер ___________________ Майстер виробничого навчання ______________

298

Кількість

Ціна

Сума

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

О.М. ЧУЙКОВА, методист відділу професійної підготовки НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ МЕТАЛООБРОБНИХ ПРОФЕСІЙ На сучасному етапі ринкової трансформації економіки важливим фактором її стабілізації та подальшого зростання є обґрунтування заходів з підготовки кваліфікованих кадрів з урахуванням регіональних особливостей. Сучасний ринок праці формується під впливом поглиблення економічних реформ, у результаті яких відбуваються суттєві зміни в кількості, структурі зайнятого населення та сферах прикладної праці. Основним із завдань професійно-технічної освіти є підняття авторитету працівника робітничої професії, висококваліфікованого та конкуренто-спроможного на ринку праці, адже професійне навчання для нашої країни – це структурна перебудова зайнятості, притік нової кваліфікованої робочої сили, стабілізація економічної ситуації та розвиток економіки держави. Концептуальні положення та провідні завдання щодо підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ з металообробних професій знайшли відображення в Законах України «Про освіту» (1991), «Про професійно-технічну освіту» (1998), а також у Національній доктрині розвитку освіти (2001), Державній цільовій програмі розвитку професійнотехнічної освіти на 2011 – 2015 роки, Національній рамці кваліфікацій та ін. Актуальність професій цього профілю стала очевидною в умовах сучасного виробництва, яке вимагає оволодіння новітніми технологіями та вміння працювати на сучасному обладнанні. Кількість учнів, які прагнуть стати кваліфікованими робіт-

никами з металообробки, зменшується. Одночасно виробництво підвищує вимоги до більш якісної професійної підготовки випускників ПТНЗ. Вирішення проблеми "Ким бути?" значною мірою залежить від того, яку відповідь людина дала собі на такі доленосні запитання, як «Бути чи мати?», «Якщо бути, то яким?», «Навіщо бути?». Сучасна соцiально-політична ситуація в Українi заклала основу для розвитку демократії, утвердження високих людських цінностей, становлення людини як суб’єкта життєдіяльності, здатного до творення самого себе, найуспішнішої самореалізації і якісних, прогресивних змін у своєму оточенні, суспільному житті взагалі. Водночас, молоді люди губляться у стереотипах поведінки, нормах співжиття і способах самовираження. На жаль, поступово втрачаються такі високі цінності, як Доброта, Любов, Честь, Совість, Гуманізм, Співпереживання, Справедливість, Знання, Творчість. Багато хто з молодих людей віддають перевагу матеріальним вартостям, підпорядковуючи їм свої життєві плани, і, зокрема, вибір професії. Роботодавці мають свій інтерес у підготовці кадрів. Цілком справедливими є їхні нарікання на те, що професійно-технічна освіта здійснює підготовку кадрів без урахування вимог ринку праці, що переважна більшість учнів ПТНЗ опановує професії сфери послуг, тоді як зростає попит на виробничі професії. Причина цьому – відсутність ефективного механізму взаємодії між 299

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ринком освітніх послуг та ринком праці. Але звинувачувати в цьому лише заклади профтехосвіти просто не коректно. Спад обсягів виробництва призвів до того, що потужні професійно-технічні навчальні заклади вимушені були частково переорієнтуватися на підготовку робітничих кадрів з професій для сфери обслуговування та побуту. Зростання протягом останніх років обсягів і темпів промислового виробництва, підвищення вимог роботодавців до якості робочої сили оголили одну з найважливіших проблем економічного розвитку держави – дефіцит робітничих кадрів. Водночас, випускники професійно-технічних навчальних закладів нерідко не можуть працевлаштуватися за обраною професією. Відсутність прогнозованих розрахунків потреби економіки в робочій силі, розрив зв'язків закладів системи профтехосвіти з виробничим сектором призвели до такого дисбалансу. З іншого боку, варто відзначити, що підготовка кваліфікованих робітників з металообробки в останні 20 років в Україні має суттєві недоліки: відрив форми підготовки робітників від вимог сучасного виробництва, роботодавців; слабкі організація, навчально-матеріальна, методична база та керівництво професійнотехнічними навчальними закладами; відсутність сучасних підручників та навчальних посібників, сучасної техніки. Невелика заробітня плата, непристижність роботи після закінчення ПТНЗ та інші негативні причини у світі економічної кризи, що почалася з 90-х років, зумовлюють низьку мотивацію до робітничих професій металообробного профілю. Ось чому необхідно посилити увагу до створення належних умов для забезпечення якісної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з металообробки.

Сучасний ринок праці в Україні потребує робочої сили, здатної до постійного самонавчання і вдосконалення своїх трудових функцій. Сьогодні період оновлення технологій відбувається за декілька років, що вимагає пришвидшення оновлення знань. Адекватне розуміння вимог сучасного виробництва до майбутніх творчих фахівців формується не тільки інноваційними освітніми технологіями, але й усією впорядкованою й гармонізованою в освітньому просторі сукупністю форм і дій, зокрема адміністративно-управлінських, які здійснюються на всіх етапах навчання. Якщо говорити про робітничі професії, то основними причинами швидкоплинності випускників з робочих місць є недостатній рівень заробітної плати, неритмічна робота підприємств машинобудівного профілю. Висуваючи підвищені вимоги до кваліфікації працівників, роботодавці встановлюють їм низьку зарплату. В останні 17 років майже не здійснювався, крім комп’ютеризації, процес відтворення основних фондів за рахунок коштів державного бюджету. Припинилось будівництво об’єктів професійно-технічної світи. Обладнання та навчальна техніка на 95-96 відсотків морально і фізично застаріли або взагалі вийшли з ладу (в. т.ч. й металообробні верстати). У звязку з цим зі 30 професійно-технічних навчальних закладів області лише два навчають токарів, а фрезерувальників, налагоджувальників, токарів-розточувальників, токарів-карусельників не не готує жоден ПТНЗ. Проблеми професійно-технічної освіти розглядаються лише як проблеми суто освітянські. Через відсутність даних на довготривалу перспективу (кілька років) роботодавці не знають потреби в робітничих кадрах і тому відмовляються уклада300

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ти багатосторонні угоди з навчальними закладами. Фактично через півроку після працевлаштування роботу залишають 25% молодих робітників, а впродовж трьох років на першому робочому місці залишається лише третина вчорашніх випускників ПТНЗ. Головні причини – невисокий рівень оплати праці, брак можливості підвищення кваліфікації та кар’єрного зростання, а інколи й розчарування в отриманій професії. Щоб поліпшити ситуацію, затверджено Порядок працевлаштування випускників ПТНЗ, яким передбачено укладання договорів між навчальними закладами та роботодавцями. Це нововведення дає можливість залучити роботодавців до участі в навчальному процесі, а учням дати змогу проходити виробничу практику на майбутніх робочих місцях. Крім того, сприяє недопущенню збільшення кількості безробітних на ринку праці та неефективного використання коштів державного бюджету на підготовку робітничих кадрів. Проте спостерігається формальне ставлення до укладання договорів. Як правило, при укладанні угод головні бухгалтери підприємств-замовників відмовляються вказувати конкретні розміри фінансових і матеріальних виплат. Не всі підприємці дають згоду на підписання угод з навчальним закладом, мотивуючи це небажанням брати молодого працівника без відповідного стажу роботи, хоча за логікою у 18-20-річного випускника ПТНЗ й не може бути виробничого стажу. Проте сьогодні часто випускників приймають на роботу без офіційного оформлення, щоб у такий спосіб зменшити оподаткування діяльності підприємця. При укладанні багатосторонніх угод роботодавців не влаштовує п.8 «Випускники, які зараховувались на навчання до ПТНЗ відповідно до ба-

гатосторонніх договорів, направляються на роботу до замовників і зобов’язані відпрацювати строк, передбачений багатостороннім договором, але не менше, ніж два роки». Щоб кваліфікований робітник прийшов на виробництво, необхідно створити умови для проходження ним виробничої практики. Зокрема, стаття 29 Закону України ”Про професійно-технічну освіту” зобов’язує(!) підприємства, установи, організації незалежно від форм власності(!) надавати учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів оплачувані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики. Більше того, замовники підготовки кваліфікованих робітників зобов’язані відповідно до укладених угод перераховувати кошти на зміцнення навчально-виробничої бази навчального закладу. До того ж, законодавчо визначено, що керівники підприємств несуть відповідальність за невиконання зазначених положень. Справедливо виникають запитання: куди направляти учнів для проходження виробничої практики, де надавати їм гарантоване державною перше робоче місце, якщо ні Закон України, ні Постанова Кабінету Міністрів України для роботодавців не є підставою для виконання ними зобов’язань. Відсутність в Україні протягом тривалого періоду виваженої державної політики щодо підготовки кваліфікованих робітників призвела до критичного дисбалансу на ринку праці. Виробництво відчуває гострий дефіцит у кваліфікованих робітниках. Нині діючий механізм управління відтворенням робітничого потенціалу не відповідає ринку праці та вимогам роботодавців – більше того, гальмує розвиток економіки. Зрозуміло, що у випускниках ПТНЗ, професійна підготовка яких 301

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. здійснюється на обладнанні та техніці позавчорашнього дня, не зацікавлені роботодавці, й перспективи у молодих людей у працевлаштуванні за професією є мізерними. Проте вирішення цієї проблеми неможливе без співпраці з підприємствамизамовниками кадрів. Тільки за умови тісної співпраці навчального закладу і підприємства можлива підготовка такого кваліфікованого робітника, який відповідав би тим кваліфікаційним вимогам, володів би тими знаннями і вміннями, що вимагаються від нього на підприємстві, при виконанні тих завдань і робіт, які доводиться виконувати робітникові на конкретному робочому місці. Серед питань, що потребують негайного вирішення залишається мотивування керівників окремих підприємств у наданні робочих місць для проходження учнями оплачуваної виробничої практики. Важливо, щоб учні отримали кваліфіковану практику, гроші за роботу, а не виконували некваліфіковану роботу. Попит у машинобудуванні на робітничі професії зростає. А ось пропозиція залишається незмінною. Для машинобудівної галузі кваліфіковані робітники потрібні вже сьогодні. Роботодавці не завжди можуть і хочуть чекати, коли ПТНЗ підготує робітника. Над вирішенням проблеми потрібно працювати разом з керівниками провідних промислових підприємств, обговорювати й вирішувати питання замовлення кадрів, оновлення навчальної бази, підвищення освітнього рівня майстрів та викладачів на базі підприємств на новітньому обладнанні з використанням новітніх технологій. Саме для поглиблення співпраці з підприємствамизамовниками робітничих кадрів, налагодження партнерських зв’язків, які б враховували інтереси кожної сторони Управлінням освіти і науки Хмельницької ОДА та Науково-

методичним центром підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області проводяться семінари освітян, конференції та круглі столи із залученням роботодавців, представників центрів зайнятості. Зміцнення зв'язку між навчальними закладами, підприємствами, центром зайнятості, іншими суб'єктами соціального партнерства спрощує доступ до інформації про стан попиту на ринку праці, робітничі професії, з яких здійснюється підготовка; дає змогу роботодавцям вносити пропозиції під час коригування навчальних програм, впливати на якість навчання, розширювати можливості в організації практики учнів, організації стажування майстрів виробничого навчання та ознайомлення з новими типами обладнання і технологічними процесами. За роки незалежності прийшло покоління керівників підприємств (у т.ч. й недержавної форми власності), переконаних у тому, що держава зобов’язана за кошти державного бюджету забезпечити їх кваліфікованими робітниками. При цьому вони не обтяжують себе не те що вкладанням коштів у розвиток навчальної матеріально-технічної бази ПТНЗ, а й навіть виплатою коштів учням за виробничу практику. Водночас є підприємства (їх, на жаль, обмаль), які не припиняли співпрацю з навчальними закладами навіть тоді, коли самі перебували у скрутному матеріально-фінансовому становищі. Це підприємства, які розуміли надзвичайну важливість безперервної підготовки кваліфікованих робітників. Одне з таких підприємств – Волочиський машинобудівний завод ВАТ «Мотор-Січ». Силами заводу були створені навчальні кабінети й навчальновиробничі майстерні, безкоштовно передано навчальному закладу профтехосвіти 40 одиниць металорізального та іншого обладнання. Щорічно 302

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. завод виділяє для навчальних потреб різальний і вимірювальний інструмент, матеріали, допомагає у проведенні ремонтів навчально-виробничих приміщень. З метою заохочення до професії і роботи на заводі учнямпрактикантам здійснювалась доплата до першого тарифного розряду. Підприємство також допомагало у вирішенні житлово-комунальних проблем учнів і працівників навчального закладу. На Волочиському машзаводі створені всі необхідні умови для проходження виробничої практики і виробничого навчання в умовах виробництва. Важливим і вигідним є те, що підготовка основних професій за замовленнями підприємства здійснюється на самому заводі, що дає змогу в будь-який час відпрацьовувати необхідні теми виробничого навчання на робочих місцях цехів заводу. Це значною мірою зацікавлює учнів, прив’язує їх до виробництва. І вже для проходження практики учні йдуть на знайомі їм робочі місця, що виключає період адаптації до умов виробництва. Ще однією ластівкою у співпраці ПТНЗ та підприємствроботодавців машинобудівної галузі стало відкриття 19 квітня 2012 року навчально–виробничої дільниці Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 11 м. Хмельницького при ВАТ «ТЕМП» для професійно-практичної підготовки учнів за професією «Токар». Проте як би ПТНЗ не «викручувались» у плані підготовки висококваліфікованого робітника, без державної підтримки, без реформування професійної освіти (але не реформування задля економії державних коштів) підготувати висококваліфікованого робітника та ще й конкурентоспроможного на ринку праці, надзвичайно важко. Випускники ПТНЗ працюють на всіх підприємствах України, незалежно від їх форми власності, приносять підпри-

ємствам або їхнім власникам прибутки, то варто би ввести на рівні держави відповідний податок з прибутку у фонд професійної підготовки виробничих кадрів, як це робиться в країнах з розвинутою економікою. Ефективність роботи окремих підприємств і галузей залежить від компетентності їхніх працівників, від особистих умінь і навичок осіб, що розпочали власну справу. Якісною характеристикою збалансованості й оптимальності перерахованих факторів є продукція підприємства. Якщо товари, послуги знаходять ринки збуту, є конкурентноспроможними, то це значить, що працівники мають високий рівень професійної підготовки. Цей чинник порушує безліч суперечливих питань як перед підприємствами, так і перед закладами освіти, що готують для них спеціалістів. Щоб успішно вирішити поставлені завдання щодо удосконалення виробництва, необхідне постійне підвищення рівня професійної підготовки спеціалістів нижчої та вищої ланок. Професіоналізм працівника, його самостійність, соціальна відповідальність за наслідки конкретної господарської діяльності – ці якості особистості фахівця не формуються одними лиш ПТНЗ. Необхідна спільна злагоджена співпраця з підприємствами, де працюватимуть випускники. Доцільно творчо й цілеспрямовано розвивати ці зв’язки, щоразу шукати нові форми взаємодії, які б відповідали швидкозмінюваним реаліям сучасного життя. Саме тому необхідно налагоджувати і зміцнювати спільну роботу закладів профтехосвіти, підприємств та організацій, яка має бути спрямована на вдосконалення навчання і виховання майбутніх висококваліфікованих робітничих кадрів. Сьогодні освітяни роблять усе можливе аби професійно-технічні 303

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. навчальні заклади працювали, а випускники були затребувані на ринку праці. Але цього недостатньо, щоб молодь затримувалась на підприємстві, захоплювалася роботою, не шукала іншого заробітку. Робітник повинен мати перспективу. Обрана професія повинна давати широкі можливості для професійного розвитку та змін. Між деякими робітничими професіями, яким навчають у професійнотехнічних навчальних закладах області, існує сумісність у межах професійного напрямку, без витрати великої кількості часу на перекваліфікацію. Варіантів для працевлаштування в таких професіоналів завжди достатньо, до того ж кожен випускник професійно-навчального закладу отримує не одну спеціальність, а декілька. Стан і розвиток економіки держави та всього суспільства визначається кількістю і складом його населення, а, отже, його трудовими й інтелектуальними ресурсами. Машинобудівна промисловість є однією з провідних галузей економіки, яка здатна забезпечити підвищення конкуренто-спроможності всієї промисловості, сприяти ефективності виробництва, інноваційному, економічному та соціальному розвитку суспільства. Вирішальна роль у цьому розвитку належить, в умовах сьогодення, ефективному впровадженню інновацій та забезпеченню цього процесу кваліфікованими кадрами. Отже, пошук ефективних напрямів управління кадровим потенціалом є необхідною передумовою забезпечення зростання та покращення економічного стану машинобудівної промисловості. Сьогодні настав час виробити принципово нові підходи до формування взаємовідносин між професійно-технічними навчальними закладами та підприємствами – замовниками робітничих кадрів, оскільки вся

діяльність ПТНЗ буде марною, якщо не спрацює основний принцип – тісної співпраці між роботодавцями та кузнею кадрів, тобто професійнотехнічними навчальними закладами. Тільки така робота є гарантом стабільного розвитку всіх галузей виробництва, формування позитивної громадської думки про професійнотехнічну освіту та свідомого вибору молодої людини у здобутті робітничої професії. Прикладом такої співпраці став конкурс професійної мастерності «Кращий за професією» серед токарів машинобудівних підприємств області, приурочений 75-річчю Хмельницької області та Дню машинобудівника. В конкурсі взяли участь 10 кращих токарів підприємств області: ДП «Новатор», заводу «Строммашина», ПАТ «Укелектроапарат», ВАТ «ТЕМП», ДП «Красилівський агрегатний завод», відокремленого підрозділу Волочиського машинобудівного заводу ПАТ «Мотор Січ». Програма конкурсу передбачала виконання завдань теоретичного і практичного турів. Саме таких робітників варто закріплювати наставниками молодих, оскільки їм під силу підвищити зацікавленість учнів у повному та глибшому освоєнні своєї професії, стимулювати, виявляти себе з кращого боку, спрямовувати до самоорганізації та самовдосконалення. Лише спільними зусиллями ми зможемо зробити так, щоб професійний розвиток трудового потенціалу нашої держави був адекватний потребам української економіки і тим вимогам, які ставить перед нами суспільство. Тільки у такій взаємодії ми знайдемо правильні шляхи вирішення кардинальних проблем розвитку освіти і виробництва, адже від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку країни та її глобальної економічної конкуренто-спроможності.

304

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

К.В. СУПРУН, майстер виробничого навчання

Міжрегіонального вищого професійного училища автомобільного транспорту та будівельної механізації м. Києва

НОВІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ВОДІЇВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ У Концепції розвитку професійно-технічної освіти в Україні зазначено, що соціально-економічний розвиток держави зумовлює необхідність посилення ролі професійної освіти і навчання як динамічної системи, що забезпечує випереджувальну загальноосвітню і професійну підготовку робітничих кадрів, наступність і взаємозв’язок усіх видів і рівнів професійної освіти. В умовах ринкової економіки та інформаційно-технологічного розвитку зростає потреба наукового супроводу нормативно-правового забезпечення функціонування системи професійної освіти і навчання, врахування світових тенденцій з метою модернізації підготовки кваліфікованих робітників для всіх галузей економіки. Модернізація професійної освіти спрямовується на створення необхідних умов для інноваційного розвитку професійного навчання різних категорій населення, зокрема в професійних навчальних закладах різних типів, форм власності та підпорядкування, на виробництві тощо, забезпечення якісної професійної підготовки кваліфікованих робітників для всіх галузей економіки, малого та середнього підприємництва з урахуванням вимог та запитів ринку праці. Найважливішим завданням Міністерства освіти і науки та його наукових підрозділів стало забезпечення умов і державних гарантій щодо якості професійної освіти, мобільності випускників, вирішення

організаційних і методичних питань еквівалентності освіти. Взаємодія між сферою виробництва,в якому професійну діяльність реалізують кваліфіковані робітники, та змістом професійнотехнічної освіти відбувається за законом відповідності змісту професійно-технічної освіти актуальному стану виробництва й ринку праці. Це об’єктивний закон, який визначає характер взаємозв’язку професійнотехнічної освіти з виробництвом і особливостями ринку праці в усіх соціально-економічних умовах та історичних формаціях. Згідно з цим законом економічні умови виробництва (техніка, технології, матеріали, інформаційне забезпечення, реалізація його інженерного і робітничого потенціалу), а також ринок праці завжди є динамічними елементами і рушіями розвитку суспільства. Це забезпечує їм статус визначального фактора формування змісту професійно-технічної освіти (для нових професій) та його оновлення (для професій, які вже є на ринку праці). Виробництво й ринок праці, активно взаємодіючи, постійно динамічно розвиваються, водночас зміст професійно-технічної освіти – елемент, якому притаманна певна інертність. На окремих стадіях розвитку суспільства виникає суперечність між новими умовами виробництва і ринку праці та застарілим змістом професійно-технічної освіти. Тому стан відповідності змісту професійно-технічної освіти характеру виробництва є нестійким, оскільки 305

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. виробництво та ринок праці постійно оновлюються. Оновлення може мати поступовий (еволюційний) або революційний характер. За революційних перетворень у сфері виробництва й ринку праці, наприклад таких, що спостерігалися в Україні на межі минулого та нового тисячоліть, виникає кризова суперечність між професійнотехнічною освітою та виробництвом і ринком праці: сферу виробництва й роботодавців не задовольняє якість професійної підготовки кваліфікованих робітників, а система професійно-технічної освіти неспроможна адекватно реагувати на попит у сфері виробництва та на ринку праці. Такі об’єктивні умови активізують процес визначення нового й оновлення вже існуючого змісту професійно-технічної освіти. Роботодавці, центральні органи управління освітою, професійно-технічні навчальні заклади власною пошуковою діяльністю сприяють розв’язанню подібних проблем, що виникають перед суспільством. У багатьох державах світу виникла необхідність регламентувати зміст освіти, у тому числі й професійно-технічної, спеціальним, затвердженим на державному рівні, документом – освітнім стандартом. Нині в Україні основним нормативно-правовим документом, що визначає вимоги до змісту професійнотехнічної освіти у напрямі забезпечення її адекватності актуальному стану виробництва й ринку праці, є Державний стандарт професійнотехнічної освіти (далі Державний стандарт), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1135. Він створений згідно зі ст. 32 Закону України “Про професійно-технічну освіту” з метою її подальшого розвитку та підвищення ролі в суспільстві. Державний стандарт професійно-технічної освіти є нормативним

документом з розробки стандартів для конкретних професій. Над розробленням професійних стандартів працює багато творчих колективів. Великий досвід у цьому напрямі накопичений як державними, так і недержавними установами. Серед державних організацій проблемами професійних стандартів переважно опікується Міністерство праці і соціальної політики, Департамент професійної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, наукові інститути НАПН України. Багато компаній, що належать іншим формам господарювання, розробляють власні стандарти, які діють у межах компанії, а іноді і її партерів. Так, досвід створення власних професійних стандартів є у компаній KNAUF, Спілки перукарів України, Мережі ресторанів «Козырная Карта» тощо. Крім того, в Україні діють міжнародні проекти, які певною мірою охоплюють питання професійних стандартів, а саме, проект «Підтримка реформування професійно-технічної освіти», проекти Європейського фонду освіти тощо. Сучасний роботодавець потребує нових підходів до формування змісту навчання, гнучкості та мобільності в підготовці робітничих кадрів, відповідності змісту сучасним виробничим технологіям, підвищення якості професійної підготовки кваліфікованих робітників – тому постає ключове завдання налагодження ефективного діалогу освітньої сфери зі сферою праці. Найважливішою складовою цієї співпраці виступає саме зміст професійнотехнічного навчання і критерії оцінювання його результатів. Враховуючи це, координація дій між центральними органами виконавчої влади, роботодавцями, замовниками підготовки кадрів, іншими соціальними партнерами з питань розроблення та впровадження 306

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. державних стандартів професійнотехнічної освіти, забезпечення відповідності змісту професійнотехнічної освіти сучасним вимогам економіки країни є сьогодні на часі не тільки для профтехосвіти, а й для вибудовування відповідної державної політики стосовно розвитку та зміцнення трудового потенціалу країни. Основне призначення стандарту професійно-технічної освіти – забезпечувати комунікативні зв’язки між двома основними сферами соціально-економічної дійсності – виробництвом, яке за сучасних умов тісно пов’язане з ринком праці, і професійно-технічною освітою, котра готує робітничі кадри для різних галузей економіки. Через стандарти для конкретних професій на педагогічному рівні реалізується об’єктивний закон відповідності змісту професійно-технічної освіти актуальному стану виробництва та ринку праці. Оскільки сучасне виробництво постійно перебуває в динаміці (вдосконалюються техніка, технологія, відбуваються зміни у змісті праці робітника), то виникає потреба в нових підходах до розробки нових Державних стандартів професійнотехнічної освіти та оновлення діючих. Нові підходи до підготовки водіїв автотранспортних засобів реалізовані в ДСПТО для підготовки кваліфікованих робітників з професії 8322 «водій автотранспортних засобів» зі спеціалізаціями категорій «В», «ВЕ», «С1», «С1Е», «С», СЕ», «Д1», «Д1Е, «Д», , «ДЕ» та 8321 «водій мототранспортних засобів» зі спеціалізаціями «А1», «А», «В1», розробленому авторським колективом у складі: провідного спеціаліста Інституту інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки молоді та спорту України В.В. Сулими, майстра виробничого навчання Міжрегіонального вищого

професійного училища автомобільного транспорту та будівельної механізації К.В. Супруна, заступника начальника Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем Міністерства внутрішніх справ України О.Ю. Балдіна. Авторами поглиблено проаналізовано досвід Європейських країн, США та Канади, а також передових закладів професійно-технічної освіти всіх форм власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв авто- та мототранспортних засобів. Державний стандарт професійно-технічної освіти містить: - освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника професійнотехнічного навчального закладу; - типовий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників; - типові навчальні програми навчальних предметів, програму професійно-практичної підготовки (водіння автомобіля), передбачені типовим навчальним планом; - критерії кваліфікаційної атестації випускників; - перелік основних обов’язкових засобів навчання; - список рекомендованої літератури. Стандарт 2012 року містить 13 категорій, з яких 3 категорії водіїв мототранспортних засобів та 10 категорій водіїв автотранспортних засобів. Новий стандарт передбачив зменшення навантаження на такі дисципліни, як будова й експлуатація автомобіля, правила дорожнього руху, основи безпеки дорожнього руху. Натомість збільшена кількість годин, як того вимагає сучасна дорожня обстановка та ситуації, що виникають, на предмети: охорона праці та навколишнього середовища (до 40%), професійна та культура водіння (в окремих категоріях).

307

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Актуально й наразі важливим є те, що в зміст підготовки водіїв введено новий предмет «Основи законодавства України». Крім того, стандарт передбачає як підготовку, так і перепідготовку та підвищення кваліфікації. Одночасно дає можливість навчання з декількох категорій («А1», «А», «В»), («В», «С1», «С») без практичного стажу роботи. Після річного стажу роботи на транспортних засобах однієї з перерахованих категорій («В», «С1», «С») можливе навчання на відповідні категорії: «ВЕ», «С1Е», «СЕ». Стандартом передбачена також кількість годин для вечірньої форми

навчання (до 4 годин на день при 5денному навчальному тижні). Передбачено можливе зменшення кількості годин для навчання водінню на 20 % при наявності комп’ютерних автотренажерів з практичного водіння. Впровадження даних державних стандартів професійного навчання з професій 8322 «Водій автотранспортних засобів» та 8321 «Водій мототранспортних засобів» дасть можливість підвищити якість навчання водіїв та наблизитись до вимог Конвенції про дорожній рух.

Л.В. СІРАНТ, викладач професійно-теоретичної підготовки Вищого професійного училища №36 с. Балин

ВИМОГИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ СПЕЦТЕХНОЛОГІЇ Практика застосування інтерактивних методів навчання при викладанні предмета «Технології приготування їжі з основами товарознавства» показала, що обов’язковою умовою при цьому має бути дотримання вимог до реалізації інтерактивних методів навчання, оскільки нехтування ними може звести нанівець ефективність самих методів. Які ж це вимоги? Обовязковим є проведення вступного заняття, адже учням можуть бути не знайомі подібні методи роботи, які різко змінюють стиль навчання. На вступному занятті потрібно: чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (можна розмножити й роздати кожному учневі ви-

дано кожному учневі для вклеювання в зошит):

Правила для учнів  Кожна думка важлива!  Не бійся висловитися!  Ми всі – партнери!  Обдумав, сформулював, висловив!  Говори чітко, ясно, красиво!  Вислухав, висловився, вислухав!  Тільки обґрунтовані докази!  Вмій погодитися й не погодитися!  Важлива кожна роль! Без доброзичливої атмосфери в учнівському колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

308

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

"У нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою педагога чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, який має авторитет з цього предмета" тощо.  Учні не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати інші думки та рішення, не готові в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.  Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.  Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.  Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привернення уваги. При обговоренні замість аргументування думки, учень починає «розводити демагогію»: "Ви ж самі сказали, що цінною є кожна думка, а я саме так думаю і Ви мене не переконаєте в протилежному!"

До кожного заняття необхідно сумлінно готуватися. "Легке" за формою інтерактивне навчання значно важче для педагога, адже добитися дисципліни й уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Тому треба все чітко спланувати, щоб усі ідеї та задуми для досягнення мети уроку втілювати поступово. "Краще ретельно підготувати декілька інтерактивних занять, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри". В роботі повинні бути задіяні тою чи іншою мірою всі учні. Сильні учні та учні з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті й слабші. Тому на них потрібно звертати постійно увагу, створюючи для них ситуації успіху. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей і у випадку невдачі переглядати стратегію й тактику роботи, шукати й виправляти недоліки. Адже «інтерактивні технології – не самоціль». Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок. Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один із багатьох прийомів, які допомагають досягти мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими. У процесі застосування інтерактивного навчання виникають різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання. Отже, типові проблеми:

За спостереженнями, вміле впровадження інтерактивних методів навчання дозволяє залучити до роботи всіх учнів групи, сприяє виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація. Як показали практичні результати, з впровадженням інтерактивного навчання спостерігаються такі зміни: • учні набули культури дискусії; • виробилося вміння приймати спільні рішення; • поліпшились комунікативні якості, вміння впливати на аудиторію;

 Учень часто не має власної думки, а якщо й має, то боїться її висловлювати відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так:

309

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Використання цифрових диктантів для контролю знань дає можливість упродовж 10 - 15 хв провести фронтальне опитування учнів з вивченого матеріалу. Правильно організований контроль закладає основу самоконтролю, розширює свідомість, виховує відповідальність, наполегливість у досягненні потрібного результату, дає можливість більш глибшого вивчення предмета, розвиває основи педагогіки співтворчості викладача та учня, що в кінцевому результаті позитивно впливає на навчальний процес. Таким чином, контроль і взаємоконтроль взаємопоєднують чотири функції, а саме: контролюючу, навчальну, коригуючу та виховну. Щоб краще зрозуміти суть новації, наводимо приклад цифрових диктантів.

• якісно змінився рівень сприйняття учнями матеріалу з технології приготування страв – набув особистісного сенсу (замість "вивчити", "запам'ятати" стало "обміркувати", "якісно приготувати страву"; "підібрати посуд для подачі".

• якісно змінився рівень володіння головними мисленневими операціями: аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням. Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання предмета до нового, особистісно зорієнтованого рівня. Цифрові диктанти Найперше, завдання викладач – забезпечити учнів міцною системою знань з предмета, озброїти методами наукового мислення і виховати в них творчий підхід до пізнавальної та практичної діяльності. Контроль і самоконтроль навчальної діяльності учнів є невід'ємним елементом методики навчання. Систематичний контроль знань учнів дає можливість викладачеві отримати потрібні відомості про результати своєї праці і відповідно вносити корективи в роботу, а учням – мати уявлення про вимоги до рівня знань, умінь і навичок з предмета. Крім того, оцінка є стимулом для учнів у їхній повсякденній діяльності. Цифровий диктант – це фронтально-контрольна робота, в якій відповіді даються у вигляді умовних цифрових знаків (кодів). Учням роздаються карткизавдання для самостійного опрацювання. Учні повинні вибрати відповіді відповідно до вказаних варіантів у вигляді умовних цифрових позначень (кодів), які вони пишуть на окремих листках. Щоб прискорити перевірку знань учнів, викладач складає код правильної відповіді до кожного варіанта.

Цифровий диктант з теми «Страви з м'яса» Асортимент страв з м'ясних продуктів Перелік страв М'ясо варене з цибулею та сметаною Окістъ корейка відварні

Варіанти 1 10

2 1

3 5

4 7

9

2

6

8

М'ясо шпиговане часником і цибулею Грудинка фарширована кашею

8

3

7

9

7

4

8

10

Котлети натуральні

6

5

9

1

М'ясо хрустке Піджарка

5 4

6 7

10 1

2 3

Крученики апетитні

3

8

2

4

Свинина тушкована з капустою і яблуками Печеня київська

2

9

3

5

1

10

4

6

Завдання 1 Які страви відносять до відварних? Відповідь варіанта 1 - 1 0 9 Відповідь варіанта 2 - 1 2 Відповідь варіанта 3 - 5 6 Відповідь варіанта 4 - 7 8 Завдання 2 310

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Які страви відносять до смажених м'ясних страв? Відповідь варіанта 1 - 8 7 54 Відповідь варіанта 2 - 3 4 5 67 Відповідь варіанта 3 - 7 8 9 10 1 Відповідь варіанта 4 - 9 10 1 2 3

Відповідь варіанта 3 - 2 3 4 Відповідь варіанта 4 - 4 5 6 Використання цифрових диктантів допомагає здійснювати диференціацію – розподіл учнів за якістю їхніх знань, рівнем розвитку навчальних умінь, і тим самим знаходити форми і методи індивідуальної роботи з кожним учнем, підвищувати активність учнів на уроці.

Завдання 3 Як страви належать до тушкованих м'ясних страв? Відповідь варіанта 1 - 3 2 1 Відповідь варіанта 2 - 8 9 1 0

Л.М. БЛІДНА, викладач професійно-теоретичної підготовки Вищого професійного училища №36 с. Балин

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ У сучасному соціально-економічному середовищі ефективність фахової підготовки кваліфікованих робітників значною мірою залежить від результативності запровадження інформаційно-комунікативних технологій навчання, підвищення його ефективності, мобільності і відповідності запитам сучасності. Молодь налаштована на здобуття знань через розважальні програми по телебаченню, ігри та листування по Інтернету, тому використання медіазасобів на занятті є актуальною умовою ефективності навчання. Разом з тим, викладачеві необхідно пам'ятати, що він має навчити кожного учня за короткий проміжок часу засвоювати, перетворювати й використовувати в практичній діяльності значний обсяг інформації, не перевантажувати навчальний процес, дотримуватись «золотих правил» використання наочності. Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб учень активно, з цікавістю і

захопленням працював, бачив результати своєї праці. Інформаційні технології забезпечують доступність знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо. Отже, постає необхідність у розробленні ефективних методів і засобів комп'ютерного навчання, що забезпечить сталий інтерес до вивчення дисципліни, привчатиме ефективно використовувати нові технології у навчальному процесі. З-поміж сучасних інформаційних технологій, які застосовують у навчальному процесі, найбільш використовуваними є: • електронні підручники; • довідково-пошукові системи Інтернет; • інформаційні технології; • окремі типи файлів (зображення, відео, аудіо, анімації); • розроблені авторські заняття (інтеграція різних об’єктів в один формат – презентації); 311

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Використання інформаційних технологій на уроках бухгалтерського обліку відбувається в різний спосіб. Це залежить від низки чинників, зокрема потреби конкретного уроку, рівня володіння різними програмами та наявності сертифікованих програм. У більшості використовують окремі типи файлів {відео, аудіозображення), авторські розробки (презентації). Вважаю, що необхідно запровадити раціональне чергування на уроках засобів навчання, обмежити певною мірою їх обсяг і тривалість демонстрування. Добираючи засоби навчання, треба чітко з'ясувати можливості їх застосування у певній системі, визначити їхні функції на уроках, а також необхідний та достатній обсяг навчальної інформації, її відповідність змісту занять, можливі форми поєднання зі словом викладача. Результативність поєднання засобів навчання залежить від того, наскільки воно відповідає структурі уроку і змісту навчального матеріалу, наскільки викладач урахував специфіку групи. У роботі віддаю перевагу створенню та використанню мультимедійних презентацій, адже мультимедіа - це сучасна комп'ютерна інфорційна технологія, що дозволяє об'єднувати в одній комп'ютерній програмно-технічній системі звук, відео зображення, графічне зображення чи анімацію (мультиплікацію). У такий спосіб поради К.Д. Ушинського будуть цілком виконані: «Педагог... має подбати про те, щоб якомога більше органів чуття (око, вухо, голос, навіть, якщо можливо, нюх) узяли участь у запам'ятовуванні. З дружнього сприяння всіх органів ви переможете найлінивішу пам'ять». Сьогодення потребує від викладача : професіоналізму, володіння сучасними технологіями навчання й виховання, бажання та вміння

постійно вчитися й самовдосконалюватися. На власному досвіді пересвідчилась: якщо використовувати мультимедійні засоби навчання, то процес навчання стає більш цікавим, інтенсивним, різноманітним. Відкриті заняття прагну розробляти цілком у мультимедійному форматі (наприклад, уроки за темами: «Облік грошових коштів», «Облік розрахункових операцій» тощо). Комп'ютерну презентацію створюю до кожного етапу заняття: тема, мета, завдання, тести, таблиці, структурнологічні схеми тощо. Методика використання мультимедійних технологій у процесі вивчення бухгалтерського обліку сприяє посиленню мотивації навчання, підвищенню якості навчання і виховання, поліпшенню рівня обізнаності учнів про сучасні інформаційні технології. Під час застосування мультимедійних засобів необхідно пам'ятати про оптимальну кількість представлених зображень на екрані, не слід захоплюватися кількістю слайдів, фото та ін., які відволікають учнів, не дають зосередитися на головному. Мультимедійні уроки надають практично необмежені можливості для самостійної та спільної творчої діяльності викладача та учня, які стануть активними учасниками продуктивної діяльності. Мультимедійні технології мають переваги, з яких можна виділили такі:  якість зображення — яскраве, чітке і кольорове зображення на екрані;  детальне пояснення матеріалу або розгляд лише базових питань теми залежно від підготовленості учнів;  коригування темпу й обсягу навчального матеріалу;  значне підвищення рівня використання наочності на уроці; .

312

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  зростання продуктивності заняття;  зручне пояснення виду роботи з різним обладнанням;  встановлення міжпредметних зв'язків. Викладачам необхідно враховувати й негативні моменти: * робота з комп'ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір або навіть призводити до розладу нервової системи, не розвиває здатності чітко й образно висловлювати свої думки. * в умовах автоматизованого навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм, розширюється конкурентність, сповільнюється виховання колективізму, взаємодопомоги; інтерес до програми з обмеженою інформативністю швидко згасає. Загалом спілкування з комп'ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов'язковість. Особистий досвід зі створення та використання комп'ютерних презентацій при вивченні дисципліни дозволяє визначити ефективність навчально-виховного процесу: через зростання впливу слова викладача на учнів, полегшення розуміння та сприйняття поданого матеріалу, міцне запам'ятовування навчального матеріалу та правильних узагальнень і висновків, раціональне використання часу – до розкриття проблеми. У роботі застосовую перегляд відеофільмів або їх фрагментів відповідно до професійного спрямування. Наприклад, для учнів досить цікавим є демонстрування для професії «Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних» відеороликів про роботу бухгалтера на підприємстві. Зазвичай використання відео супроводжується низкою вправ, завдань.

На допомогу викладачеві приходять інформаційні технології під час організації самостійної роботи учнів, яка є невід'ємним елементом формування та удосконалення компетентності майбутніх робітників. Ефективній організації самостійної роботи учнів значною мірою сприяє використання Інтернету як джерела інформації, засобу, що підвищує мотивацію у вивченні бухгалтерського обліку, забезпечує індивідуалізацію, інтерактивність навчання, моделювання навчального середовища. Користуючись послугами мережі Інтернет, учень вчиться вибирати з великої кількості інформаційних джерел потрібну інформацію, аналізуючи та систематизуючи її. Створений електронний посібник «Бухгалтерський облік. Термінологія і формулювання основних положень» має широкі можливості в роботі з додатковою інформацією для проведення ігор з метою закріплення умінь і навичок. Сьогодні працюю над створенням електронного посібника, який містить теми відповідно до програми з дисципліни, викладені в стислій формі, питання для самоконтролю, тестові завдання, прагну, щоб він щонайкраще відповідав пропонованим вимогам, сполучав у собі функції підручника і викладача, довідково-інформаційного посібника і консультанта, тренажера та контролера знання програми. В.А. Сухомлинський писав: «Учитель готується до кожного уроку ціле життя. Така духовна і філософська основа нашої професії і технології нашої праці. Щоб дати учням знання, вчителю треба ввібрати ціле море світла». Перед вивченням кожної конкретної теми він повинен продумати, що основне, що другорядне, що повинно залишитися в пам’яті опрацювання теми, які нові поняття, терміни учень має засвоїти, які нові типи задач навчити розв’язувати. Коли розумові зусилля учнів спрямовані на те, щоб зрозуміти, осмислити матеріал, перед ними не 313

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. можна ставити ще одну мету – запам’ятовувати. Викладач повинен подбати про те, щоб учні запам’ятали цей матеріал в інший спосіб і таким же чином закріпили його. Використання інформаційних технологій під час викладання бухгалтерського обліку підвищує рівень загальної культури, полегшує процеси пояснення та контролю, налагоджує та розвиває співпрацю з учнями, вдосконалює рівень володіння

комп'ютерною технікою, сприяє самореалізації й самоствердженню майбутніх робітників. Отже, головне завдання використання комп’ютерних технологій під час вивчення бухгалтерського обліку – формування компетентності учнів, підвищення їхнього пізнавального інтересу та ефективність його засвоєння.

Н.М. ГАЙ, викладач професійно-теоретичної підготовки Вищого професійного училища №36 с. Балин

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ АГРОТЕХНОЛОГІЇ Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. За особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості та її становлення відбувається у процесі навчання за дотримання певних умов: - створення позитивного настрою для навчання; - відчуття рівного серед рівних; - забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей; - уcвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів; - можливість вільно висловлювати свою думку й вислухати свого товариша; - педагог не є засобом «похвали і покарання», а другом, порадником. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної співпраці, коли педагог і учні – рівноправні суб’єкти навчан-

ня. У результаті організації навчальної діяльності за таких умов у групі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу педагогові стати справжнім лідером учнівського колективу. Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя та громадської активності в громадському суспільстві й демократичній правовій державі на заняттях з будь-кого предмета. Заняття мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію навчати самостійному мисленню. Конкретним прикладом при проведені уроку з предмета «Агротехнологія», при вивченні теми «Бур’яни» є гра – «Агрономи», де кожен ученьагроном підготував собі відповідне завдання, яке в подальшому дало можливість висвітлити тему уроку. Учні-агрономи висвітлюють питання: 1. Бур’яни – це рослини дикої флори, джерела засмічення (засмічують сільськогосподарські угіддя).

314

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

2. Джерела засмічення полів бур’янами.

3. Біологічні особливості бур’янів. Свої виступи учні-агрономи супроводжують електронними презентаціями з результатами досліджень науковців. Інші учні по черзі представляють повідомлення про біологічні групи бур’янів самостійно підготовлених у різних формах за планом: 1й учень – стеблові; 2-й учень – кореневі; 3-й учень – ефемери; 4-й учень – ярі; 5-й учень – зимуючі; 6-й учень – озимі; 7-й учень – дворічні; 8-й учень – коренепаросткові; 9-й учень – кореневищні. На завершеному етапі уроку учні визначають кращі презентації та кращі повідомлення, оцінюють свою участь у вивченні нового матеріалу, роблять висновки про значення даної теми при вивченні предмета «Агротехнологія». Самостійний пошук матеріалу, його нетрадиційне представлення надовго залишається в пам’яті учнів. Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він почувається активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації з’являється цікавість до процесу навчання. Дослідження американських учених довели, що інтерактивне навчання сприяє засвоєнню матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Науковці довели, що найменших результатів у навчанні можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання 10%). А найбільших – за інтерактивного (дискусійні групи – 50% прак-

тика через дію – 75%, навчання інших чи застосування знань – 90%). Це не означає, що потрібно використовувати тільки інтерактивне навчання, важливі всі форми та методи навчання. Інтерактивний метод – це спосіб взаємодії через бесіду, діалог, це навчання в режимі діалогу, під час кого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів. Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6 осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього кабінету. Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури занять. Як правило структура таких занять складається з п’яти елементів: а) мотивація; б) представлення теми та очікування навчальних результатів заняття; в) надання необхідної інформації; г) інтерактивна вправа – центральна частинна заняття; д) підбиття підсумків, оцінювання результатів заняття. Правила організації інтерактивного навчання: 1. У роботу повинні бути залученні (в тій чи іншій мірі) всі учні.

2. Активна участь учнів у роботі має заохочуватися.

3. Учні мають самостійно розробити та виконувати правила роботи в малих групах.

4. Учнів під час використання інтерактивних методів навчання не повинно бути більше 30 осіб. Тільки 315

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. в цьому випадку можлива продуктивна робота в малих групах; 5. Навчальний кабінет потрібно підготувати до роботи у великих і малих групах. Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, учні, які приходять у професійно-технічні навчальні заклади, часто не мають цих навичок. Це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позанавчального заходу і починаються «цікаві» процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей та їх втілення в життя, група стає пасивною і всі чекають на зовнішнє керівництво. У слабо організованій групі колектив спочатку пасивний, керівника доводиться призначати «згори», але обов’язково знайдеться «непокірний». Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодій, прийняття рішень та їх виконання. За правильного, добре спланованого і систематичного застосування інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати. До основних моделей викладання навчального матеріалу на уроках агротехнолгії можна віднести: моделювання, проектування, дослідження, ділові ігри тощо. Дослідження, як метод викладання, можна розглядати по-різному. Більшість педагогів дотримуються думки, що дослідження допомагає учням навчитися ставити запитання відносно поведінки людини і намагатися шукати на них відповіді за допомогою детального аналізу фактів. Викладання за методом дослідження починається з формулювання

проблеми. Учні знайомляться з невідомою подією. Після ознайомлення з проблемою або подією вони повинні запропонувати можливі пояснення і поставити запитання. Деякі педагоги дають учням завдання знайти необхідну інформацію в бібліотеці або в комп'ютерній базі даних. Якщо на уроці є можливість, то учні можуть самі знаходити джерела інформації для вирішення відповідної проблеми. На більш чітко структурованих уроках необхідну учням інформацію подає викладач. Учні вивчають, аналізують дані і шукають закономірності, намагаючись перевірити свої початкові припущення. На закінчення учні роблять висновки. Вони переглядають свої гіпотези, дають пояснення одержаних ними результатів і виявляють нові проблеми. Цей вид викладання ставить перед собою дві мети: допомогти засвоїти зміст навчального матеріалу і навчити використовувати наукові методи. Інтерактивне навчання – це насамперед діалогове спілкування між педагогом і учнем. Тому викладач організує навчальний процес таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання. Спільна діяльність учнів у процесі засвоєння навчального матеріалу означає, що кожний робить свій внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. В умовах доброзичливості, взаємної підтримки учні не тільки одержують знання, але й відбувається розвиток пізнавальної діяльності, що переводить її на більш високі форми кооперації і співробітництва.

316

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. А.В. ЗОЗУЛЯ,

викладач професійно-теоретичної підготовки Вищого професійного училища №36 с. Балин

РОЛЬ ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ПРИ ВИВЧЕННІ ПРЕДМЕТА «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ» Сучасний ринок праці потребує висококваліфікованих кадрів, які здатні творчо мислити, приймати нестандартні рішення, активно працювати. Ось чому головним питанням сучасної освіти є якісне навчання, відповідність майбутнього фахівця сучасним вимогам виробництва. Тому випускники повинні бути фахівцями, які професійно змогли б підійти до вирішення виробничих завдань і прийняти правильне рішення. Інтенсивний характер розвитку сучасних технологічних процесів, зумовлюють необхідність реформування професійної освіти. Проблема формування професійних умінь і навичок відноситься до числа тих актуальних проблем, які виникли у зв’язку зі швидким розвитком науки, техніки, нових технологій. Нові економічні відносини в усіх галузях виробництва підвищують вимоги до кваліфікації спеціалістів, до їх професійної підготовки. Нові вимоги до підготовки фахівців обумовлюють необхідність модернізації, оновлення всіх структурних ланок освітньої діяльності, і, в першу чергу, навчального процесу. Формування професійних умінь і навичок є одним із головних завдань навчання та виховання молоді. Робота на сучасному механізованому й автоматизованому виробництві не тільки пов’язана з оволодінням широким колом професійних знань, умінь і навичок, але і створює сприятливі умови для всебічного розвитку та застосування здібностей

людини. Всебічний і гармонійний розвиток людини неможливий без формування професійних умінь і навичок, які забезпечують ефективне використання знань у найрізноманітніших галузях людської діяльності. Формування професійних умінь і навичок є основою підготовки висококваліфікованого, інтелектуально розвинутого спеціаліста, здатного кваліфіковано вирішувати професійні завдання, пов’язані з освоєнням техніки, технології, що швидко змінюються. Виконання сучасних завдань аграрної політики, спрямованих на реформування сільського господарства, нарощування обсягу виробництва конкурентоспроможної продукції значною мірою залежать від рівня підготовки фахівців, зайнятих в агропромисловому виробництві. Предмет “Сільськогосподарські машини” є профілюючим у підготовці механізатора сільськогосподарського профілю. Учні, які закінчують навчання за даною спеціальністю стають слюсарями з ремонту с /г техніки, трактористами-машиністами широкого профілю, фермерами. Сучасний фахівець з курсу “Сільськогосподарські машини” повинен бути адаптований до роботи при динамічному розвитку науки, техніки, технологій, здатний знаходити рішення в будь-яких ситуаціях, зумовлених професійною діяльністю. У зв’язку з цим, має змінитися і сам підхід до підготовки майбутніх фахівців. Головним є не просте на317

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. копичення знань, досвіду діяти за певними програмами та алгоритмами, а сформованість навчально-пізнавальних умінь і навичок, стійких професійно-пізнавальних інтересів учнів. З огляду на це, висувається завдання створення умов, які забезпечують всебічний розвиток творчого потенціалу особистості учня. Одним із таких підходів підвищення якості підготовки фахівців є організація навчального процесу на засадах продуктивного навчання. Особливістю формування професійних умінь і навичок при вивченні даного предмета є те, що учні вивчають машини різного ступеня трудності, завчають значну кількість технічних термінів. Індивідуальні особливості учнів по-різному впливають на термін і якість формування професійних умінь і навичок, вимагають створення умов для активної самостійної роботи кожного учня. Основними елементами змісту предмета “Сільськогосподарські машини” є: будова машин та їх призначення, принцип роботи; умови, в яких працюють машини, та експлуатаційні вимоги до них; можливі несправності, причини їх виникнення й заходи для їх запобігання. Даний перелік підкреслює важливість навчального предмета “Сільськогосподарські машини” у професійній підготовці учнів. Саме тому, при викладанні предмета “Сільськогосподарські машини” нами розробляються і впроваджуються у навчальний процес інноваційні педагогічні технології. Сучасне навчання має безліч різноманітних видів, форм і методів. Одним з них є проведення лабораторно-практичних занять. Лабораторно-практичні заняття – форма навчального заняття, під час якого учень під керівництвом викладача проводить імітаційні експерименти з метою підвищення окремих теоретичних положень предмета, та

формує вміння й навички їх практичного застосування шляхом індивідуально-групового виконання відповідно до сформульованих завдань. Лабораторно-практичні заняття проводяться в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними засобами навчання. Дидактичною метою проведення лабораторно-практичних занять є формування в учнів професійних умінь і практичних навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності. Специфіка вивчення предмета “Сільськогосподарські машини” полягає в тому, що учень уже на перших практичних заняттях опрацьовує такі навчально-практичні ситуації, які моделюють його майбутню виробничу діяльність. Важливо, щоб у майбутнього спеціаліста вже з перших занять формувались вміння і навички професійного вирішення цих завдань. Таким чином, викладач націлює учнів на те, що отримані в процесі навчання знання, вміння і навички поєднують теоретичні надбання з майбутньою професійною діяльністю молодого фахівця. Навчально-виробничі завдання з предмета “Сільськогосподарські машини” адаптують учня до діяльності у сільськогосподарському виробництві. В останні роки все більше дослідників доходять висновку, що лише застосування комплексу дидактичних умов дасть можливість суттєво підвищити інтенсивність засвоєння знань учнями та сформувати в них професійні вміння і навички. Наші випускники повинні вміти керувати, контролювати, регулювати, налагоджувати різні автоматично діючі машини, агрегати; вміти своєчасно та швидко визначати, орієнтуючись на сигнали контрольних і вимірювальних приладів, причини несправностей, зупинок; вміти усувати несправності й відновлювати 318

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. роботу автоматичної системи в усіх випадках її порушення. Тому всі лабораторнопрактичні заняття проводяться з дотриманням регламентованих документів. Основною умовою проведення лабораторно-практичних занять є самостійне розв’язання завдань (ситуацій), але обов’язково під керівництвом викладача. Завдання викладача – розвивати мислення учнів і утримувати їхню увагу протягом усієї лабораторно-практичної роботи. Учні самостійно, в малих групах, виконують завдання. Для проведення всіх лабораторно-практичних занять розроблено інструкційні картки, які визначать: мету роботи, обладнання й навчальні матеріали, порядок виконання роботи, методичні вказівки до виконання аудиторних практичних робіт та оформлення результатів роботи, контрольні запитання. Кожну практичну роботу учні захищають у формі тестування або усного опитування. Перед початком виконання лабораторно-практичної роботи проводиться інструктаж з безпеки праці. Дидактичними умовами виконання лабораторно-практичних робіт є: організація оволодінням необхідними уміннями та навичками для засвоєння знань про сільськогосподарську техніку; створення в процесі практичної підготовки навчальних ситуацій, організація безперервного контролю знань до систематичної навчальної діяльності; організація управління зоровим сприйманням учнів для формування у них правильних образних уявлень, необхідних у майбутній фаховій діяльності; застосування на лабораторних заняттях адекватних навчальним цілям форм організації праці учнів; забезпечення навчально-матеріальної бази змісту практичної підготовки майбутніх механізаторів. Основними завданнями лабораторних занять є: поглиблення та

уточнення знань, здобутих в аудиторії; опанування техніки; нагромадження первинного досвіду організації виробництва. При складанні інструкційнотехнологічних карт врахувуються результати існуючого досвіду Можна зробити висновок, що інструкційні карти повинні відповідати таким вимогам: 1) зміст завдання повинен сприяти закріпленню найбільш важливих, вузлових питань матеріалу, що вивчається; 2) завдання необхідно формулювати так, щоб при їх вирішенні учень мав можливість оперувати наявними знаннями в різних варіантах і ситуаціях; 3) рівень теоретичної насиченості завдання має бути посильним для учня, адекватним рівню отриманих ним знань при вивченні предмета; 4) завдання повинні мати прикладний виробничий зміст, тобто бути конкретними, реальними; 5) в процесі виконання завдань необхідно формувати в учнів пізнавальні вміння і навички; 7) завдання мають бути спрямовані на формування професійних умінь і навичок; 8) завдання інструкційної карти повинні передбачати самостійну роботу учнів. Після створення інструкційних карток з дотриманням даних вимог вдалося реалізувати комплекс запропонованих дидактичних умов для формування професійних умінь і навичок. За даною методикою розроблено методичне забезпечення для проведення практичних занять з предмета “Сільськогосподарські машини” на основі дидактично обґрунтованих циклів практичних робіт. Особливості проведення занять з предмета “Сільськогосподарські машини” визначаються, перш за все, 319

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. змістом навчального матеріалу: призначення машин, їх класифікація, будова, робочий процес, агротехнічні вимоги. Не менш важливою обставиною ефективного проведення уроку є орієнтація на досвід учнів. Під час підготовки заняття враховується трудність матеріалу для вивчення. Це важливо тому, що специфіка предмета така, що нерозуміння учнем якоїсь технічної інформації унеможливлює ґрунтовне оволодіння подальшими знаннями. Практичні роботи з предмета “Сільськогосподарські машини” передбачають сукупність завдань, вправ, які повинен виконувати учень самостійно, під контролем викладача. Потрібно зауважити, що початкове формування трудової операції, трудового вміння є найбільш стійким. Тому вправи в початковий період формування вміння повинні бути адекватні цілям засвоєння. Викладач стежить за діями учнів, своєчасно виявляє і виправляє помилки, вживає заходів для їх попередження. Оволодіння новим умінням відбувається в процесі виконання учнями навчальних завдань. Тому заняття організовується таким чином, щоб кожна вправа вимагала від учня вирішення нових завдань. Процес формування вмінь і навичок легко відбувається під час вирішення проблемних ситуацій, що активізує творчу думку учнів. Організація практичних занять за циклами вимагає особливої уваги при плануванні занять, відбору змісту, структурованого за зростанням ступеню важкості навчального матеріалу. Адже саме правильно сформовані цикли суттєво впливають на процес формування професійних умінь і навичок, дають можливість забезпечити індивідуальну самостійну роботу учня на занятті, спонукають до розвитку його пізнавальних можливостей при оптимальному використанні наявної техніки.

Ситуації бувають різні, виходячи з їх ступеня складності. Тому розпочинаємо з простих завдань. При їх вирішенні учні опираються на наочність, тексти. Більш складнішими є реальні завдання, які створюються або виникають несподівано. Їх вирішення вимагає оперативного застосування навичок і вмінь. Найбільш складними є уявні завдання. Для їх вирішення учням необхідно створити задачу в своїй уяві. Такі завдання стимулюють учнів до творчого пошуку в застосуванні набутих знань, умінь і навичок. Для досягнення мети практичної підготовки з сільськогосподарських машин на лабораторних заняттях у майбутніх механізаторів необхідно сформувати систему уявлень, яка була б адекватною об’єкту пізнання в натуральному вигляді. Для того, щоб реалізувати визначене завдання, розроблені й застосовуються на лабораторних заняттях діалогодемонстраційні вправи як один з основних методів навчання. Такий спосіб взаємодії викладача та учнів, як запитання-відповідь (або бесіда), завдяки діалогічному характеру викладення у поєднанні із запропонованою фронтальноіндивідуальною формою організації праці дає можливість залучити до цілеспрямованої пізнавальної діяльності кожного учня. Під час бесіди учні пригадують теоретичні знання та отримують від викладача установку на сприймання об’єкта пізнання в натуральному вигляді. Для того, щоб здійснити процес ефективного формування в майбутніх спеціалістів системи уявлень про механізми, вузли й машини, учням під час діалогу пропонується унаочнювати поняття, які підлягають засвоєнню. Фактично, це означає, що відповіді на поставлене запитання учні супроводжують демонстрацією деталей, вузлів або механізмів.

320

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. У процесі виконання таких вправ учні самостійно шукають і знаходять образну інформацію, що адекватно відображає словесну інформацію, сформульовану в запитаннях або завданнях, запропонованих викладачем. Під час демонстрації учні зосереджують увагу на характерних властивостях об’єкта пізнання, які необхідно уточнити з метою встановлення зв’язку між поняттям, що підлягає засвоєнню, та адекватним йому правильним образним уявленням. У результаті понятійне узагальнення та образне уявлення інтегруються, і, як наслідок, в учнів відбувається процес формування знань про будову машини, її робочий процес, розміщення та взаємозалежне переміщення деталей вузла, механізму під час виконання технологічної наладки сільськогосподарських машин. Таким чином, діалого-демонстраційні вправи сприяють формуванню в учнів розвиненої системи уявлень, що становить основу предметно-розумових умінь і наповнює їх конкретним змістом. Потрібно зазначити, що в розробленій методиці діалого-демонстраційна вправа як метод навчання виконує специфічну функцію. Під час діалогу увага учнів спрямовується на сприймання об’єкта сільськогосподарської техніки зоровим аналізатором. У цей момент учні пригадують теоретичні знання, які удосконалюють можливості сприймальної діяльності, навчаються створювати правильні уявлення про об’єкти сільськогосподарської техніки. Характерним є те, що перш ніж відповісти на запитання або дати пояснення, майбутні механізатори, поперше, глибше осмислюють сприйняту інформацію з натурального об’єкта та наочних посібників у ви-

гляді плакатів, моделей, пов’язуючи її зі своїми теоретичними знаннями. По-друге, вони формують пізнавальні уміння через оформлення відповіді в особистій словесній інформації, обов’язково супроводжуючи відповідь ілюстрацією наочності. Методика впровадження в навчальний процес інноваційних форм навчання: – створює дидактичні умови формування професійних умінь і навичок у процесі проведення практичних занять з предмета “Сільськогосподарські машини” – реалізує поетапне включення учнів у різновиди навчально-пізнавальної діяльності, в якій репродуктивні способи навчальної роботи послідовно замінюються продуктивними, творчими методами; – структурно і функціонально передбачає реалізацію системи методів і форм навчання, діагностування пізнавальних можливостей учнів і цілеспрямований відбір змісту навчального матеріалу.

– структурувати зміст циклів практичних занять відповідно до розроблених інструкційно-технологічних карт, які забезпечують технологію самостійного виконання учнями завдань, спрямованих на формування в них професійних умінь і навичок пізнавальної діяльності. Лабораторні заняття не лише закріплюють теоретичні знання, а й дають змогу учням глибоко вивчити механізм застосування цих знань на практиці. Тому головна увага викладача має бути приділена органічному взаємозв’язку теорії і практики, адже молодий спеціаліст повинен бути теоретично грамотним і практикомпрофесіоналом.

321

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Н.Г. БАГІНСЬКА, заступник директора з навчально-виробничої роботи Понінківського професійного ліцею

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМП’ЮТЕРНИХ, ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЕЛЕКТРОННИХ ПРОГРАМНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАСОБІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС Сучасний світ переживає процес докорінного переосмислення домінант в організації стосунків «особистість – суспільство», «особистість-держава», «суспільство-держава». Новітні інформаційні та науково-технічні досягнення відкривають перед людиною небачені перспективи особистісного розвитку та самореалізації, небувалу свободу вибору. Україна як велика європейська держава, історія, культура та економіка якої органічно вплетені в світову та європейську, не може стояти осторонь від цих трансформаційних та глобалізаційних процесів. Провідною тенденцією в розвитку національних освітніх систем у ХХІ ст.. стає поступовий перехід від підтримуючого типу освіти до інноваційного навчання. У відповідності до Національної доктрини розвитку освіти мета державної політики щодо освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя. Стрімкий розвиток суспільства, науки та техніки вимагає від системи освіти використання нових, прогресивних, цікавих методів навчання учнівської молоді. До таких методів навчання відносяться інформаційні технології. Оскільки процес навчання – це передача інформації учневі, а інформаційні технології – це процеси, пов’язані з переробкою інформації, то можна говорити, що в

навчанні інформаційні технології використовувалися завжди. Більше того, будь-які методики чи педагогічні технології описують, як переробити і передати інформацію, щоб вона краще засвоїлася учнем. Тобто, будь-яка педагогічна технологія – це інформаційна технологія. Проте сьогодні особливої уваги потребує таке важливе і проблемне питання, як впровадження інформаційно-комп’ютерних, інформаційно-комунікаційних технологій та електронних програмно-педагогічних засобів навчання в навчальновиробничий процес, переваг та недоліків використання інформаційних технологій у системі професійнотехнічної освіти. Нові інформаційні технології перетворюють навчання в цікавий, захоплюючий процес, сприяють розвитку дослідницьких навичок учнів. Технологія проведення уроків з використанням сучасних технічних засобів та нових інформаційних технологій тренує та активізує пам’ять учня, концентрує його увагу на конкретному матеріалі, дає змогу поіншому оцінити нову інформацію. Комп’ютер на уроці значно розширює можливості подачі навчальної інформації; використання кольору, графіки, звуку, сучасних засобів відеотехніки дозволяє моделювати різні ситуації та середовища, що значно підвищує ефективність навчання та посилює мотивацію учнів до навчання.

322

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Використання інформаційнокомп’ютерних технологій дає змогу зробити урок як теоретичного, так і виробничого навчання, по справжньому продуктивним, процес навчання цікавим, здійснює диференційований підхід до навчання та можливість об’єктивно і своєчасно проводити контроль та підведення підсумків. Учні професійно-технічних навчальних закладів – це, у своїй більшості, дорослі сформовані особи, які свідомо зробили свій вибір на користь робітничої професії. Це не просто особливий соціальний пласт, вони є пріоритетною групою, оскільки ступінь їх освіченості і соціалізованості, масштаби і рівень культури, їх професійне становлення та набуття майбутньої професії з урахуванням особистісного потенціалу завтра матеріалізуються в нові технології і безпеку соціального життя, в авторитет нашої країни в світі. Здійснювати сьогодні професійне навчання учнів з підручником і монотонною розповіддю викладача – це, якщо не злочин, то щонайменше – знущання над молодим, перспективним майбутнім працівником. Наші учні – діти вже нового інформаційного суспільства, на відміну від більшості педагогів, які виросли, здобули освіту та досягли певних кар’єрних успіхів при суспільстві індустріальному. Саме тому бачення мети та засобів навчання часто у викладачів та учнів не збігаються. Й учні цілком виправдано вважають своїх учителів не здатними дати їм те, чого вони потребують, вважають уроки нудними, а знання, які вони отримають на таких уроках, непотрібними. Діти рухаються в ногу з часом, ми ж, викладачі, майстри виробничого навчання, намагаємось їх наздогнати і при цьому зберегти певний статус. Навчати учня професійнотехнічного навчального закладу у

відповідності до Державного стандарту професійно-технічної освіти стає дедалі важче. Мабуть, кожен сучасний педагог, який працює у цій сфері, реально бачить недоліки в роботі – як у своїй, так і в оточуючих. Це зовсім не означає, що він не працює. Дуже важко впроваджувати інформаційно-комп’ютерні технології, не маючи в навчальному закладі в достатній кількості сучасної комп’ютерної техніки, навіть якщо викладач володіє навичками роботи з нею і має власний комп’ютер дома, то, в кращому випадку, він буде працювати над самоосвітою, щоб мати змогу спілкуватися з учнями «їхньою мовою». Надаючи методичну допомогу викладам, майстрам виробничого навчання, переглядаючи відкриті уроки, можна виділити найбільш поширені види новітніх інформаційно-комп’ютерних технологій, що активно впроваджуються в навчальний процес. Навчальна презентація. У даному випадку навчальний матеріал подається за допомогою програми Power Point, що дає змогу наочно представити основні моменти теми уроку. Презентація – послідовність слайдів, що змінюють один одного. Демонстрація такого електронного документа може відбуватися на екрані монітора комп’ютера чи на великому екрані за допомогою спеціальних пристроїв – мультимедійного проектора, плазмового екрана, мультимедійного плато, телевізора, мультимедійної дошки тощо. Глядачіі бачать чергування зображень, на кожному з яких може бути текст, фотографії, малюнки, діаграми, графіки, відеофрагменти, і все це може супроводжуватися звуковим оформленням – музикою чи голосовим коментарем диктора. Частіше демонстрація презентації супроводжується доповіддю окремої людини.

323

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Крім дидактичних, комп’ютерні презентації мають ряд переваг, пов’язаних з тиражуванням та розповсюдженням. Створені на інших (наприклад , магнітних чи паперових) носіях та пристроях моделі, схеми, діаграми, слайди, відеокліпи, звукові фрагменти можуть компактно зберігатися в цифровому вигляді за допомогою презентацій. Під час добору та формування змістового й дизайнерського наповнення мультимедійних ресурсів слід враховувати, що мультимедійна інформація впливає відразу на декілька каналів сприйняття, що часто призводить до розумових і емоційних перевантажень учнів. Для сучасних мультимедійних продуктів та телекомунікаційних технологій, на відміну від традиційних друкованих джерел, характерне одночасне використання зорових, слухових і тактильних каналів передавання інформаційних даних, що створює перенасичення інформацією, а це, в свою чергу, значно впливає на час, необхідний для її засвоєння. Учень іноді не має достатньо часу та вмінь для критичного оцінювання інформаційних даних. Частина інформації не сприймається, а переходить до розряду інформаційного шуму, що перешкоджає засвоєнню навчального матеріалу. Але треба відзначити й те, що використання презентацій у навчально-виробничому процесі посідає досить вагоме місце. Так, найефективнішими з огляду на розвиток навичок мислення учнів і навичок самостійної дослідницької діяльності, є презентації, які розробляються самими учнями при вивченні навчального матеріалу. Викладачі та майстри виробничого навчання відзначають високий рівень мотивації учнів до навчання у випадках, коли учням надається можливість за допомогою інформаційних технологій продемонструвати результати цікавого для них

навчального проекту, що виконувався під керівництвом викладача або майстра виробничого навчання. Використання на уроках теоретичного і виробничого навчання презентацій значно полегшує роботу педагога, стимулює його до постійного самовдосконалення, підвищення його професійного рівня. Проте в доступній для викладача та майстра виробничого навчання сучасній педагогічній літературі, на жаль, немає розроблених критеріїв створення учнівських робіт (цьому не навчають у педагогічних університетах). Іноді поширюється помилкове уявлення викладачів та майстрів виробничого навчання про дидактичні особливості цього виду діяльності. Часто за великою кількістю мультимедійних ефектів педагоги не помічають численних змістових помилок таких презентацій і не можуть правильно й адекватно спланувати свою роботу зі створення та використання презентацій у навчальній діяльності. Важко відповідно оцінити діяльність учнів з конкретного навчального предмета щодо розробки та створення презентації. Виходячи з того, що презентація є творчою роботою учнів, окремі викладачі та майстри виробничого навчання помилково вважають, що в ній допустимі будь-які засоби і способи вираження ідей та думок учнів. Проте, до презентацій, як і до інших засобів навчання, існують певні вимоги та критерії. Крім естетичних вимог до дизайну презентації, існують специфічні вимоги до створення учнівської презентації як засобу подання самостійної дослідницької роботи. Саме використання мультимедійних технологій, зокрема електронних презентацій, сприяє активізації учнівської пізнавальної і творчої діяльності. Навчальні тести. Тести завжди користуються успіхом в учнів, оскільки база запитань досить широ324

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ка і може легко оновлюватися, а учні завжди намагаються пройти тест на «відмінно» (бо не викладач виставляє оцінку). Навчальні відеоролики. Відзняті відеоролики виробничих процесів значно покращують рівень засвоєння вивченої теми, особливо вони є доцільними при вивченні нових технологій у тій чи іншій галузі виробництва, адже ні для кого не секрет, що матеріально-технічна база професійно-технічних навчальних закладів бажає бути кращою. Електронні засоби навчального призначення. На жаль, використовувати ці засоби є можливість далеко не в кожного педагога професійної школи. Якщо загальноосвітні предмети забезпечені програмними засобами, то з професійним спрямуванням їх обмаль. Результати численних досліджень свідчать, що педагогічні програмні засоби, які централізовано розроблені та надіслані до професійно-технічних навчальних закладів, використовуються лише невеликою групою педагогів-ентузіастів і то нечасто. Головними причинами такого стану є відсутність в освітніх установах умов для використання сучасних педагогічних програмних засобів та інформаційно-комп’ютерних технологій, а також недостатня підготовка педагогів до використання електронних ресурсів. В нашій області в галузі професійно-технічної освіти створені відповідні навчальні центри, в яких педагогічні працівники мають можливість пройти курси за програмою “Intel” «Навчання для майбутнього». Такий навчальний центр успішно діє й на базі нашого ліцею. Тут проходять навчання педагоги нашого та сусідніх навчальних закладів ПТО. Навчання за програмою”Intel” стало однією з умов успішної атестації педагога. Та, не зважаючи на те, що багато педагогічних працівників

пройшли навчання за програмою Intel «Навчання для майбутнього», реально застосовувати такі важливі на сьогодні знання та уміння не мають змоги. Програмні педагогічні засоби (ППЗ) – це по суті класичне втілення електронного підручника. Такий програмний продукт повністю задовольняє чинні навчальні програми, випускається у вигляді методики чи пластикового боксу з диском. В інтерфейсі будь-якого програмного педагогічного засобу можна виділити такі розділи-режими: уроки, конструктор уроків, конструктор тестових завдань, довідкова інформація. Функціональна панель клавіш у режимі «конструктор уроків» дозволяє користувачу в процесі вивчення матеріалу здійснювати такі операції, як збереження уроку, імпорт файлів, додавання коментарів, пояснення, запис звукового фрагменту, вихід до мережі Інтернет. Так, у Понінківському професійному ліцеї творчою групою майстрів і викладачів (І.Л. Богуш, Л.Ю. Полодюк, І.І. Якобчук) створено програмні педагогічні засоби для професії Електромонтер з обслуговування та ремонту електроустаткування за темами: «Технічне обслуговування та ремонт електричних машин змінного та постійного струму», «Технічне обслуговування та ремонт трансформаторів». Ці програмні педагогічні засоби містять основні теоретичні відомості з тем, словники термінів, інструкційно-технологічні картки операцій з ремонту і технічного обслуговування електричних двигунів змінного і постійного струму та трансформаторів, тести для контролю знань учнів. Ці ППЗ використовують майстри виробничого навчання та викладачі електротехніки і спеціальної технології. У стадії розробки – додаток до навчального посібника з хімії для професії «Кухар.Офіціант». Розробкою цього до325

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. датка займається викладач інформатики та хімії І.І. Якобчук, метою роботи якого є створення цікавого дидактичного, відео- та мультимедійного матеріалу, тестових завдань для підвищення інтересу учнів до вивчення хімії і полегшення роботи викладача на уроці. Електронний навчальнометодичний комплект (ЕНМК) отримав свою назву завдяки тому, що до його складу входить друкований підручник, робочий зошит та диск з навчальною педагогічною програмою (мультимедійним підручником). На диску, як правило, міститься програма, що повністю відповідає чинній програмі з певного предмета. Такий електронний продукт може використовуватися як повноцінний самостійний навчальний засіб або доповнювати паперове видання. Бібліотеки електронних наочностей (БЕН). Такі засоби, як правило, використовуються у двох режимах – «конструктор уроків» та «уроки». У продуктах такого типу закладено великий обсяг мультимедійних об’єктів, що групуються за методичними розділами залежно від предмета. Крім запропонованих відео-, аудіофайлів, текстів, анімацій та зображень, користувач може доповнювати бібліотеку матеріалами на свій розсуд, використовуючи вищезгаданий «імпорт файлів». Віртуальні лабораторії (ВЛ). Вони є незамінними при викладанні предметів природничо-математичного циклу та уроків виробничого навчання. Такі програмні засоби не несуть повних розробок уроків, але наповнені численними мультимедійними об’єктами, що дозволяють «оживити» та дидактично наповнити будь-який урок. Матеріли розташовані за тематичними розділами, що спрощує їхнє використання. Завдяки використанню віртуальних лабораторій можливим стає проведення дослідів, вимірів, реалізація лаборатор-

них занять, знімається питання дефіциту реактивів, приладів, відсутності умов для проведення експерименту. Викладачі нашого ліцею теж намагаються використовувати віртуальні лабораторії, які сприяють зацікавленню учнів предметом, демонструють його нові можливості, що неможливо відтворити в умовах навчального кабінету. Педагогічна практика використання в навчально-виробничому процесі інформаційно-комп’ютерних технологій, електронних програмнопедагогічних засобів навчання у процесі ступеневої підготовки майбутніх кваліфікованих робітників різних професій у Понінківському професійному ліцеї підтверджує їх актуальність та широкі можливості в навчанні та вихованні майбутнього фахівця як гармонійно розвиненої особистості. Посилення інноваційної діяльності в галузі професійно-технічної освіти, широке впровадження нових педагогічних та інформаційних технологій у професійно-технічне навчання принципово змінюють роль педагога в цьому процесі, потребують інтегрування змісту та основних форм діяльності викладачів загальнотехнічних, спеціальних дисциплін та майстрів виробничого навчання, переходу до підготовки педагогів професійного навчання, які б органічно поєднували теоретичне і виробниче навчання. Для повноцінної професійнопедагогічної комунікації в умовах сучасного інформаційного суспільства викладач має вміти використовувати інформаційні ресурси комп’ютерних технологій, працювати з різними видами, носіями, електронними банками інформації; швидко й кваліфіковано здійснювати пошук, відбір необхідних даних з різних джерел інформації ( професійна, психолого-педагогічна література, періодика); працювати з текстовими фай326

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. лами (Web-сторінками); використовувати інформаційні ресурси мережі Internet і локальної мережі для організації навчально-виробничого процесу; управляти навчально-виробничим процесом за допомогою комп’ютерних технологій; приймати й надсилати повідомлення електронною поштою; встановлювати комунікативні зв’язки в різних режимах (ресурсами “off-line”, “on-line”); володіти культурою діалогу (сетікетом) із всесвітньою мережею. Однак існує чимало проблем, пов’язаних з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, які лежать в площині підготовки та перепідготовки викладацького складу. У сучасних складних економічних умовах дуже важко сформувати та підтримувати мотивацію викладачів до зміни наявних стереотипів та суттєвого коригування змісту навчання. До того ж, оволодіння на належному рівні комп’ютерною технікою вимагає значних затрат зусиль і робочого часу. Крім того, при використанні інформаційно-комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності педагоги часто стикаються з проблемами у сфері емоційно-психологічного сприйняття комп’ютерної техніки. Дослідники наводять такі результати досліджень, за якими 29% людей з ентузіазмом використовують можливості комп’ютеризації, 35% відчувають інтерес до комп’ютерних систем, 15% - байдужі до них, 21% не задоволені ними. Інші ж дослідники стверджують, що 25% користувачів вражені слабкою комп’ютерною тривожністю, а 5% - комп’ютерофобією. Високий ступінь тривожності може супроводжуватися дратівливістю, головним болем, високим кров’яним тиском, нічними кошмарами. З іншого боку, техноцентровані учні (студенти) − високомотиво-

вані до пізнання комп'ютерної техніки, постійно розвивають свою вправність у розв'язанні проблем. Проте вони занадто ідентифікують себе з комп'ютерною технікою (несвідомо приміряють машинні стандарти до відносин з людьми, не можуть тривалий час обходитись без комп'ютера, до якого ставляться як до інструмента й співрозмовника). Все це обмежує творчі потенції, формує гіпертрофовано раціоналізовану культуру, за межами якої залишаються ті, хто не оволодів комп'ютерними кодами. Постійний контакт з комп'ютером породжує ілюзію про необмеженість сили інформаційної техніки, її здатність контролювати все, притупляє або й звільняє людину від почуття відповідальності. Під час спілкування в глобальних мережах користувачі застосовують переважно спрощені стилістичні конструкції, що породжує невміння розрізняти жанрову та стилістичну доцільність мовленнєвих засобів, збіднює мовленнєві дії, позбавляє їх різноманітності й варіативності. Усе це викладач має враховувати у своїй педагогічній діяльності при використанні в навчальновиробничому процесі інформаційнокомунікаційні технологій. Як зазначає Н.Г. Ничкало, широке впровадження нових інформаційних технологій у навчальновиробничий процес не має супроводжуватись втратою традиційних методів професійного навчання, запереченням цінностей особистісного спілкування в системі «ученьучитель». Доцільно творчо поєднувати використання сучасних складних технологій, інформаційних і комунікаційних технологій з традиційними, досить простими, за яких зберігається олюднений особистісний характер навчально-виробничого процесу, індивідуальний підхід педагога до учня.

327

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Навчання, що здійснюється на основі найсучасніших інформаційних і комунікативних технологій, у перспективі відіграватиме винятково важливу роль у розвитку культури учіння протягом усього життя люди-

ни. При цьому на кожному етапі мають створюватись нові можливості для задоволення нових потреб різних категорій населення в подальшому навчанні, особистісному та професійному самовдосконаленні.

М. П. СОПІЛЬНИК, викладач спеціальних дисциплін ДПТНЗ «Кам’янець-Подільське вище професійне училище»

СПІВПРАЦЯ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ З ВИРОБНИЦТВОМ ТА ВИВЧЕННЯ НА УРОКАХ СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ДПТНЗ «Кам’янець – Подільське ВПУ» співпрацює з колективним швейним підприємством, відомим не тільки в місті Кам’янціПодільському, а й у всій Україні. Тут понад 80 років зберігають найкращі традиції майстерності у створенні сучасного якісного та практичного одягу. На підприємстві задіяні новітні технологічні лінії, розробляють нові моделі одягу та впроваджують сучасні світові технології провідні вітчизні та іноземні фахівці – модельєри, конструктори, технологи. Тому одяг, виготовлений на даному швейному підприємстві, відповідає найвищим стандартам якості. Костюми, піджаки, плащі, пальта, куртки, виготовлені професійно в Кам’янці-Подільському залюбки одягають італійці. Колективне швейне підприємство співпрацює з італійською іноземною фірмою АТ «Мануфактура Паолоні». На швейному підприємстві трудяться 395 робітників, з них 30% є випускниками нашого училища. На уроках спеціальних дисциплін вивчаються інноваційні технології виробництва, нові сучасні моделі з тканин новітніх структур та рисунків. Колективне швейне підприємство постійно оновлює асорти-

мент новими технологіями обробки вузлів виробів, які передають нам для впровадження в навчальних процес училища. За сучасних умов якість продукції має бути найвищого рівня та класу, тому учні училища постійного перебувають у творчому пошуку при виборі дизайну моделей, нових тканин, а також сучасних технологій обробки вузлів виробів різного призначення. Досвідчені фахівці експериментального цеху колективного швейного підприємства виготовляють (дослідні партії виробів) для ознайомлення учнів училища з особливостями їх пошиття за сучасними технологіями, а учні самостійно, за обробленими зразками складають послідовність обробки й виконують графічне зображення вузлів виробів. Співпраця з провідними фахівцями підприємства спрямована на вивчення, впровадження у виробничий і навчальний процеси інноваційних методів проектування та виготовлення одягу, використання високоефективних клейових матеріалів «Хензель-текстиль» (Німеччина) та сучасного високопродуктивного швейного обладнання: швейних машин-автоматів, напівавтоматів для 328

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. автоматичної обробки окремих деталей та вузлів (кишеня, комір) швейних виробів фірм «Дюркопп» «Пфафф» (Німечинна), «Мінерва» (Чехія), «Паннонія» ( Угорщина). Укладено двосторонню угоду з підприємством про проходження виробничої практики учнями училища на найвідповідальніших операціях технологічного процесу: вологотеплова обробка для створення форми на пресах, обробка кишень на швейних машинах-автоматах, обметування петель на петельному автоматі, робота учнів у закрійних цехах та конструктивному відділі фабрики. Кабінет технології швейних виробів оснащено зразками інноваційних методів обробки одягу. Кожного року до колективного швейного підприємства приходить молоде поповнення дівчат-кравців – випускниць училища. Окремі з них, прийшовши на підприємство юними швачками, заочно закінчили вищі навчальні заклади й тепер є провідними кваліфікованими фахівцями підприємства. З метою впровадження гнучких технологій навчання за інтегрованою професією «Швачка, кравець, закрійник» викладачами спеціальних дисциплін практикуються інтерактивні уроки-екскурсії по спеціальних цехах фабрики: підготовчий, розкрійний, експериментальний та інші. Колективне швейне підприємство понад 15 років займається впровадженням систем САПР і Lect – програм для швейного виробництва. Майбутні кваліфіковані робітники, сьогоднішні учні, мають можливості на власні очі побачити в дії периферійне обладнання – таке як: дигитайзери, плотери, автоматизаційні розкрійні системи (як універсальні, так і спеціалізовані), а також специфічне обладнання системи Lectra і Shvesrohica (Madrid). Тісний зв’язок викладачів спеціальних дисциплін і майстрів виробничого на-

вчання з колективним швейним виробництвом забезпечує навчальновиробничий процес новітніми виробничими технологіями, а учням після закінчення училища гарантує працевлаштування на високо оплачуваних технологічних процесах. Підготовчий цех готує фабрику до роботи. Сьогодні всі тканини завозять з Італії та від приватних підприємців. Підготовчий цех оснащений машиною-автоматом французької фірми « Плотер» , яка виконує обкрейдники для масового розкрою одягу різного призначення (тут працює наша випускниця Ірина Бажан). Друга важлива ділянка – це розкрійне виробництво, оснащене дублювальною автоматичною установкою, на якій дублюються великі і дрібні деталі виробів (випускниця Елла Шевчук). Робота швейної фабрики починається з експериментального цеху, обладнаного системою САПР. Для проведення відкритого уроку з конструювання одягу створено відеоролик і методичний посібник, що розкривають специфіку роботи системи САПР. В експериментальному цеху працює випускниця Оксана Cоловей, яка виготовляє зразки-еталони виробів різного призначення. Вивчення учнями сучасної техніки і технології відбувається у швейних цехах колективного підприємства: обробка кишень на машинінапівавтоматі для піджаків і пальто (випускниця училища Ірина Муляр); обробка кишень брюк на машинінапівавтоматі (випускниця Тетяна Рибак ); автоматизована лінія вологотеплової обробки готових виробів (демонструє Інна Сусла, яка в цьому році закінчує Хмельницький національний університет); машининапівавтомати для обметування петель: пришивання ґудзиків, виконання закріпок (Анастасія Савицька).

329

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Майже на всіх технологічних процесах із застосуванням новітнього обладнання працюють наші обдаровані учні, які одночасно навчаються у вищих навчальних закладах. Вони – чудовий приклад для учнів училища, яким не треба довго доводити, для чого необхідно вивчати сучасну техніку, технологію, інноваційні способи виготовлення одягу. Ми пишаємось випускницею 1998 року Євгенією Когут, яка після закінчення Технологічного університету Поділля працює інженером з якості у відділі технічного контролю й одночасно є технологом пошивного цеху. Розроблена нею послідовність обробки виробів за італійськими та німецькими технологіями використовується під час проведення уроків з технологій виготовлення одягу і виробничого навчання Євгенія відвідує світові виставки-ярмарки та семінари з якості продукції. Виставкові матеріали передає в училище для використання в навчанні учнів. Методична комісія швейних професій протягом навчального року творчо працювала над темою: «Вивчення на уроках теоретичного та виробничого навчання інноваційних виробничих технологій». З цією метою за ініціативою колективного швейного підприємства на базі училища створено школу передового досвіду з вивчення новітніх технологій обробки швейних виробів, що застосовуються на зарубіжних фірмах, з якими співпрацює фабрика. Викладачі та майстри виробничого навчання вивчали особливості обробки вузлів швейних виробів (кишень, застібок, підкладки і т.п.). Ці методи обробки швейних виробів містять в собі елементи новизни, поліпшують якість обробки виробів, підвищують продуктивність праці. З даної теми викладач спеціальних дисциплін М.П. Сопільник розробила методичний посібник

«Обробка вузлів виробів за новітніми виробничими технологіями». За відсутності підручників для учнів та посібників для викладачів підготовлено методичний посібник «Технологія виготовлення одягу для професії кравець ІІ розряду» та педагогічні програмні засоби: «Виготовлення піджака», «Майстер-клас з обробки спідниці, брюк, сукні і пальта». В них висвітлено як традиційні методи обробки виробів (вітчизняні та зарубіжні), так і новітні (комп’ютерні технології), а також запровадження регіонального компоненту – урахування в навчальних програмах місцевих умов, а саме: виробничих технологій, доповнення навчальних програм предметів з урахуванням розробок технологів фабрики. У рамках цього напряму на допомогу викладачам спеціальних предметів та майстрам виробничого навчання створено технологічну послідовність обробки виробів за новітніми виробничими технологіями (Італія). Дана послідовність допомагає набувати нових знань, підвищує інтерес учнів до навчання. Інноваційні проекти, які ми застосовуємо на уроках теоретичного та практичного навчання, – це програмні продукти та різні форми презентацій. Презентації: 1. Майстер-клас з обробки виробів, які вивчаються за програмою, – для пояснення учням на уроках технології та виробничого навчання або для самостійної роботи учнів. 2. Розкладка лекал за новітніми технологіями – технологія одягу, виробниче навчання та технологія розкрою. 3. Ігри-вікторини для контролю знань за різними розділами технології, матеріалознавства, обладнання, конструюванню та для актуалізації знань. 4. Використання на уроках виробничого навчання та спеціальних предметів розвиваючих ігор: «Виробнича нарада», «Технічна вікторина» і т.д. 5. Захист дипломів 330

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. учнів у незвичній формі – із застосуванням мультимедійної техніки та обробки кваліфікаційних виробів за новітніми виробничими технологіями.

Програмні продукти: Розробляються на допомогу викладачу, майстру та учням електронні посібники з тем предметів з використанням новітніх виробничих технологій.

О.В. ПРОКОПЧУК викладач бухгалтерського обліку ДНЗ «Вище професійне училище №11 м. Хмельницького»

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ ІНТЕНСИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв'язання освітніх завдань. З огляду на це, роль педагога як авторитарного транслятора готових ідей змінилася на коригування ним інтелектуального і творчого потенціалу учнів. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, що спонукає до розробок і впровадження нових новітніх освітніх технологій. Серед них найперспективнішою видається інтерактивна технологія. Адже завдяки їй учень стає активним учасником процесу навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учасників. Це базується на співпраці, взаємонавчанні «педагог-учень, ученьпедагог». При цьому і педагог, і учень – рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання. Мета застосування інтерактивних методів полягає не тільки у спонуканні учнів до активної роботи, а й ініціюванні їх творчості, розвитку комунікативних навичок. Ціль інтерактивного навчання – формування комфортних умов навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Причини, які знижують якість проведення уроку: часте й нецікаве фронтальне опитування; одноманітність використовуваних педагогом методів навчання; матеріал подається заради самого матеріалу завищений тиск на учнів з боку викладача з метою досягнення високих навчальних результатів; швидкий темп вивчення матеріалу. Щоб зацікавити учнів навчанням, необхідно: урізноманітнити використовувані методи навчання; підняти активність учнів; створити приємну невимушену атмосферу під час уроку; поставити за мету виховання особистості; складність матеріалу, що вивчається, привести у відповідність до рівня підготовленості учнів. Саме організація інтерактивного навчання передбачає та сприяє формуванню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером учнівського колективу. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення. Розробкою елементів інтерактивного навчання займалися В.Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, Є. Ільїн, С. Лисенкові. Це стало підґрунтям для виникнення теорії і практики розвивального навчання.

331

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Для успішного впровадження технологій розвивального навчання необхідно пам'ятати, що уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес до самостійного мислення та дій. Тому дуже важливо на початку заняття створити позитивну психологічну атмосферу, яка сприятиме розвитку особистості. Інтерактивні технології базуються на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання, тісна взаємодія в мініколективі (групі, ланці, команді), коли й учні, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання. В педагогіці розрізняють декілька моделей навчання: 1) пасивна – учень виступає в ролі «об'єкта» навчання (слухає й дивиться); 2) активна – учень виступає «суб'єктом» навчання (самостійна робота, творчі завдання); 3) інтерактивна – «inter» «взаємний», «act» - «діяти»; процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів. Інтерактивні технології навчання – це така організація процесу навчання, в якому учню неможливо не брати участь у колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання. Технологій інтерактивного навчання існує величезна кількість. Кожен педагог може самостійно вигадувати нові форми роботи з групою або застосовувати відомі: робота в парах, карусель, робота в малих групах, акваріум, незавершена пропозиція, мозковий штурм, дерево рішень, рольова (ділова) гра, дебати. На уроках, де використовуються ці технології, в учнів розвивається діалогове спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії. Під час діалогового навчання учні критично

мислять, вирішують складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, приймають продумані рішення, спілкуються з іншими людьми. Структура інтегрованого уроку: 1. Мотивація Ціль – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до теми. Для цього використовуються питання, цитати, короткі історії. Цей етап займає не більше 5% робочого часу.

2. Представлення необхідної інформації Ціль – дати учням достатньо інформації, на її основі якої виконуються практичні завдання. Це може бути міні-лекція, знайомство з роздатковим матеріалом, презентація виконаного домашнього завдання. Цей етап займає приблизно 10% робочого часу.

3. Інтерактивні вправи – центральна частина заняття Ціль – практичне засвоєння матеріалу. Послідовність проведення цього етапу: Інструктування – педагог розповідає про цілі вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдання, запитує, чи все зрозуміло. Об’єднання в групи й розподіл ролей. Виконання завдання (педагог виступає організатором, консультантом, ведучим дискусії). Презентація результатів роботи.На інтерактивну вправу витрачається 60% часу (на уроці).

4. Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку Ціль – обговорення зробленого на уроці. Необхідно повернутися до очікуваних результатів, які з’являлись на початку уроку. Учням ставляться питання: Що нового пізнали з сьогоднішнього уроку? Які навички одержали? Як це 332

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. може знадобитися в житті? Що сподобалось на уроці?На цей етап відводиться 20% часу уроку. Важлива умова – урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Кожен подібний урок проводиться за прийнятими всіма правилами. У процесі застосування інтерактивного навчання можуть виникати труднощі, адже не всі учні готові до самостійного життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі. Проте за умови вмілого проведення уроку інтерактивні мето-

ди навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів групи, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. За таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, в якому необхідно вирішувати проблеми та приймати конкретні рішення. Використання інтерактивних методів допомагає реалізувати мудру пораду В.О. Сухомлинського щодо пробудження в педагогів інтересу до пошуку, аналізу власної роботи.

333

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ПІДГОТОВКА В ПТНЗ Л.С. ПОГРЕБНЯК, методист відділу загальноосвітньої підготовки НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ОСНОВНІ ФОРМИ І МЕТОДИ КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ПТНЗ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ До пріоритетів професійної освіти України на сьогодні відносять не тільки знання, вміння і навички, яких молодь набуває й виробляє під час навчання в ПТНЗ, а й уміння оперувати такими технологіями та знаннями, що відповідають потребам сучасного інформаційного суспільства, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися упродовж життя. Тому метою навчання в ПТНЗ в умовах сьогодення є забезпечення професійного та особистісного розвитку фахівця, здатного не тільки застосовувати отримані знання на практиці, а й спроможного здобувати нову інформацію, використовувати її в роботі, розвиватися та вдосконалюватися як фахівець, бути компетентним у своїй галузі. Це означає впровадження цілої низки системних заходів з метою підвищення якості навчання. Невід'ємним елементом та умовою успішного засвоєння змісту навчання є контроль. За результатами, отриманими в ході контролю, можна судити про стан рівня навченості учнів ПТНЗ на певному відрізку часу, про їхню готовність для включення в навчально-пізнавальну діяльність. Тому контроль повинен бути багатоцільовим, різнобічним і багатоступінчастим, базуватися на принципах планомірності, систематичності, об'єктивності, комплексності, індивідуальності та педагогічної

тактовності. Ефективність контролю залежить від того, наскільки грамотно складений план, обґрунтовані мета і способи контролю, наскільки правильно визначені найбільш ефективні методи та форми контролю. Проведення контролю забезпечує своєчасне коректування навчального процесу з іноземної мови з метою приведення його до рівня, заданого програмою й стандартом, що регламентує його вимоги до обов'язкового мінімуму змісту й рівня підготовки випускників. Отже, мета статті – виділити й охарактеризувати основні форми та методи контролю на уроках англійської мови як засобу активізації навчально-виховного процесу. Для досягнення даної мети поставимо такі завдання: - визначити місце контролю навчальних досягнень у навчанні учнів ПТНЗ англійській мові; - виділити й охарактеризувати основні види та форми конролю навчальних досягнень учнів як засоби оптимізації навчання англійській мові; - описати гру-подорож як інтерактивну форму контролю навчальних досягнень учнів ПТНЗ з англійської мови; - охарактеризувати найбільш уживані методи контролю навчальних досягнень учнів ПТНЗ з англійської мови.

334

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання педагогом об'єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів завдяки контролю за їхньою навчально-пізнавальною діяльністю. Поняття «контроль» (франц. controle) має декілька значень. У дидактиці – це спостереження та перевірка успішності учнів. Контроль – ширше поняття, ніж перевірка. Спостереження за учнями під час занять, перевірка їхніх знань, навичок і вмінь, зошитів та інших продуктів навчальної і практичної діяльності є засобами контролю. Облік успішності передбачає фіксацію результатів контролю у вигляді оцінного судження або числового бала з метою аналізу стану навчально-виховного процесу за певний період, прийняття рішень про необхідність удосконалення уроку, інших форм та методики організації навчання. Навчання є процесом управління навчальнопізнавальною діяльністю учнів, а контроль – обов'язковим засобом отримання зворотньої інформації. Контроль як компонент процесу навчання неодноразово виступає предметом методологічних досліджень, ґрунтовних теоретичних розробок. В області вивчення різних методів контролю досягнуто значних результатів. Аналіз спеціальної літератури показує, що в методиці навчання іноземним мовам робилося багато спроб вирішення проблеми організації контролю та оцінки знань. Виділяють такі основні функції контролю за успішністю учнів: освітню, діагностичну, розвиваючу, виховну, стимулюючу. Окрім цих основних функцій, контроль може також виконувати функцію управління, корекції та планування. Вітчизняна методика визначає такі функцій контролю у навчанні іноземної мови: зворотнього зв’язку, оціночну, на-

вчальну, розвиваючу, коригуючу, стимулюючу та попереджаючу [4]. На нашу думку, найважливішими з них є функція зворотнього зв’язку та оціночна.Усі ці функції взаємопов'язані й носять комплексний характер. В основу визначення форм контролю навчальних досягнень учнів ПТНЗ з іноземної мови покладені такі критерії: 1) за охопленням учнів (фронтальний, індивідуальний, парний, груповий); 2) за способом реалізації (усний, письмовий); 3) за використанням рідної мови (одномовний, двомовний); 4) за способом організації (контроль учителем, взаємоконтроль, самоконтроль); 5) за використанням ТЗН (з використанням ТЗН, без використання ТЗН) [4]. Основою для реалізації системи контролю над ходом і якістю засвоєння учнями змісту навчання з іноземної мови є 4 види мовленнєвої діяльності (письмо, читання, аудіювання та говоріння), що складають зміст навчання іноземній мові. Учень із самого початку навчання повинен знати, як буде оцінюватися його робота, які вимоги в навчанні висуватимуться. В залежності від дидактичної мети використовують різні види контролю навчання при вивченні англійської мови: попередній, поточний, повторний, тематичний, періодичний, підсумковий. Попередній контроль носить діагностичний характер. Напередодні вивчення певної теми, засвоєння якої має грунтуватися на раніше вивченому матеріалі, педагогу має з'ясувати рівень розуміння опорних знань, актуалізувати їх, аби успішно рухатися вперед. Попередній контроль зазвичай здійснюється у формі тестування, а матеріали тестів складаються на основі шкільної програми. На даному етапі контролю особливу увагу варто приділити відбору критеріїв оціню335

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вання рівня підготовки, які полягають в: - умінні використовувати теоретичні знання граматики при виконанні практичного завдання; - мовленнєва компетенція (правильність використання вивчених лексичних одиниць, мовленнєвий здогад, відбір потрібної інформації). Рівень підготовки учнів ПТНЗ оцінюється в балах за такими критеріями: глибина знань; усвідомленість знань; міцність засвоєння знань; самостійність при виконанні завдань; дієвість знань. Підсумки вхідного контролю аналізуються викладачами, виявляються типові помилки, визначаються шляхи їх усунення, плануються методи і прийоми подальшого вивчення іноземної мови. Поточний (або біжучий) контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі вивчення конкретних тем. З метою встановлення правильності розуміння навчального матеріалу й рівнів оволодіння ним, здійснення коректування застосовуваних технологій навчання цей вид контролю здійснюється систематично. Основна функція поточного (або біжучого) контролю – навчальна. Проводиться він у формі питань різного типу, практичних завдань, тестів. У зв`язку з тим, що цей котроль спрямований на закріплення вивченого матеріалу й повторення пройденого, індивідуальні форми доцільно сполучати з груповими. Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок, переведення знань з короткотермінової до довготривалої пам'яті. Тематичний контроль пов'язаний з перевіркою рівня навчальних компетентностей учнів в обсязі певного розділу чи теми. Формами тематичного контролю навичок сформованості усного мовлення залежно від рівня підготовленості й з ураху-

ванням диференційованого підходу можуть бути такі: підготовка та захист творчих проектів, презентації; інтерв'ю; описи фотографій, ілюстрацій, малюнків; уроки-аукціони; уроки-конференції; дискусії; складання та розповідь історій. Основні форми тематичного контролю за навичками письмового мовлення: твір; відгук на прочитаний текст, статтю тощо; висловлення та обгрунтування власної думки; реферат; запит інформації; письмова контрольна робота; лист (як різновид – електронний лист, але більш розгорнутий); написання резюме, анотації; виклад короткого змісту прочитаного тексту; тестові завдання практичного і творчого характеру. Найбільш вдалими є інтерактивні форми проведення тематичного контролю, які сприяють формуванню навичок нестандартного вирішення проблем, розвивають логічне мислення, формують здатність до науково-дослідницької діяльності, уміння працювати в команді, а також розширюють кругозір і підвищують культурний рівень. Для прикладу розглянемо інтерактивну гру-подорож «Моя професія». Для проведення даної гри необхідні міцна попередня підготовка й відповідне методичне забезпечення заняття (у викладачів є відповіді до письмових завдань, ключі до тестів і шкала оцінок виконання кожного завдання). Гра проводиться в декілька етапів (назвемо їх станціями маршруту). Кількість станцій і завдань на кожному етапі може варіюватися й бути необмеженою. Завдання – різних рівнів складності. Попередньо визначений рейтинг кожного завдання, щоб учні могли вибрати собі те, з яким зможуть справитися напевне – тобто учні самостійно обирають послідовність виконання завдань та проходження маршруту. Якщо завдання є особливо складним для учня, то він 336

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. має право поміняти його на більш легке або зійти з маршруту. Станція І. Контроль лексики. Виконується завдання «Букви розсипалися»: вибір правильного варіанта відповіді, завдання на словотвір, завдання на встановлення відповідностей, заповнення пропусків, визначення слова за даним значенням тощо. Станція ІІ. Контроль граматичних навичок. Перевіряється вживання тимчасових форм дієслова. Наприклад, для виконання завдання "Учора, сьогодні, завтра") дано 15-20 пропозицій про професію з дієсловами в різних тимчасових формах. Учням потрібно: згрупувати пропозиції за дієслівними тимчасовими формами й написати про професію в минулому, в теперішньому часі і в майбутньому. Можуть бути використані різні вправи: на вибір правильної відповіді, на виправлення допущених помилок, на перетворення пропозицій. У такий же спосіб можна перевіряти й інший граматичний матеріал. Станція ІІІ. Контроль читання. Завдання різної складності на вибір: вставити пропущені слова; логічне вибудовування пропозицій з тексту; з'єднайте частини тексту за змістом; пронумеруйте речення відповідно до їх послідовності в тексті; розташуйте групи слів так, щоб вийшли речення; складіть план тексту; поставте різні питання до тексту; напишіть анотацію до тексту; сформулюйте свою думку щодо змісту тексту; коротко викладіть зміст тексту; запишіть продовження тексту. Станція ІV. Контроль говоріння. Учням пропонуються завдання на вибір: складіть висловлення, користуючись запропонованою лексикою; сформулюйте питання; розширте текст за рахунок переказу деталей; дайте відповіді на альтернативні питання; спростуйте дані висловлення; доповніть повідомлення співрозмовника; складіть діалог.

Станція V. Творче завдання: скласти кросворд, використовуючи лексику з даної тематики; розгадати кросворд; скласти рекламу туристичного агентства. Неодмінною умовою виконання цього етапу завдання є обмеження за часом. Дана інтерактивна гра-подорож є альтернативою формам традиційного контролю й дозволяє: урізноманітнювати й комбінувати різні методи контролю на одному занятті, стимулювати й активізувати пізнавальну діяльність учнів; розвивати креативні здібності, формувати психологічно комфортну обстановку під час залікового заняття, створювати ситуацію успіху. Моніторинг якості навчання показує, що використання нетрадиційних форм контролю підвищує результативність контролю й дозволяє використати системну оцінку знань (комплексну оцінку) при максимальній диференціації рівня засвоєння навчального матеріалу. Завдання для проведення тематичного контролю складаються на основі програми, охоплюють найбільш актуальні розділи й теми вивченого матеріалу, розробляються викладачем з урахуванням рівня навченості, що дозволяє реалізувати особистісний, компетентністний підходи до навчання. Періодичний контроль передбачає мету: встановити, яким обсягом компетентностей володіють учні з тих чи інших проблем за вимогами програми. Основними формами такого контролю є, в основному, письмові контрольні роботи (можна застосовувати елементи тестової перевірки). Підсумковий контроль має своїм завданням з'ясувати рівень засвоєння учнями навчального матеріалу в кінці навчального року або після завершення вивчення мови як навчальної дисципліни. Проводиться у формі заліків, екзаменів.

337

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Викладачами ПТНЗ широко застосовуються взаємоконтроль, самоконтроль і самокорекція. Взаємоконтроль передбачає здійснення контролю володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю самими учнями і може бути організований, наприклад, під час роботи в парах (з індивідуальними картками, таблицями тощо), коли один учень перевіряє за допомогою ключа виконання контрольного завдання іншим учнем. Самоконтроль – це розумове вміння, яке забезпечує навчальну дію порівняння результатів власного виконання навчального завдання (програми) зі змістом і зовнішнім оформленням відповідного (заданого) іншомовного матеріалу. Порівняння здійснюється учнем з опорою на навчальний матеріал і власний досвід з метою подальшого самостійного виправлення зробленої ним самим помилки, яка певною мірою була самостійно усвідомлена. Після здійснення контролю (самоконтролю, взаємоконтролю, контролю збоку вчителя) відбувається самокорекція як необхідна дія, що логічно завершує весь цикл іншомовної діяльності. Під самокорекцією розуміють інтелектуальне уміння, що забезпечує безпосереднє виправлення самим учнем усвідомленої помилки з метою підвищення рівня реалізації навчально-контрольної діяльності в цілому. Аналізуючи методи контролю навчальних досягнень учнів ПТНЗ, виокремлюємо: усну перевірку, письмову перевірку, графічну перевірку, практичну перевірку, тестову перевірку. Дещо умовно до методів перевірки можна віднести спостереження. Найчастішим у використанні є метод усної перевірки навчальних досягнень учнів ПТНЗ, техніка якого полягає в тому, що педагог ставить перед учнями певні запитання, учні

дають на них відповіді, використовуючи слово, що сприяє розвитку в учнів умінь мислити, грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу вимагає від педагога значних зусиль і майстерності: грамотно сформулювати питання, спонукаючи учнів до активного мислення, будувати систему запитань у певній логічній послідовності, уважно слухати відповіді учнів, враховувати індивідуальні особливості учнів тощо. Проте цей метод не завжди оптимальний, тому що призводить до неефективного використання часу на уроці. У порівнянні з усною письмова перевірка більш ефективна, оскільки всі учні отримують завдання, причому диференційовані, для підготовки письмових відповідей на них, що сприяє активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу. Графічна перевірка навчальних досягнень учнів на уроках англійської мови використовується дуже рідко, в основному, при перевірці знань граматки та синтаксису і спрямована на узагальнення знань, систематизацію певних процесів, технологій. Сприяє підвищенню самостійності учнів у процесі учіння, розвитку їхніх науково-дослідницьких навичок. Практична перевірка навчальних досягнень тісно пов'язана з включенням учнів у конкретну практичну діяльність з використання знань мови, в ході якої перевіряються вміння учнів застосовувати знання на практиці, а також рівень сформованості вмінь і навичок. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика відіграє спонукальну й контролюючу роль.

338

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Все більшого поширення набуває тестова перевірка навчальних досягнень. Сутність методу полягає у визначенні завдань (питань), на які подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір. Можуть бути завдання для конструювання відповіді. Тестова перевірка здійснюється як машинним, так і безмашинним способом. Тенденція масового переходу до тестової системи контролю цілком зрозуміла: вона допомагає швидко й досить точно визначити рівень оволодіння учнями як окремими темами, так і англійською мовою загалом. А комп’ютерне тестування передбачає передачу отриманих результатів майже миттєво за допомогою мережі Інтернет для статистичної обробки та аналізу відразу після завершення сесії. Це суттєво заощаджує час, дозволяє оперативно отримати вичерпну інформацію про якісні показники тестованої аудиторії, дає можливість викладачеві порівняти навчальні досягнення окремих учнів, груп учнів, яких він навчає, з аудиторіями учнів інших ПТНЗ. Тобто можна стверджувати, що комп’ютерне тестування сьогодні є одним з найефективніших методів контролю навчальних досягнень учнів ПТНЗ, їхніх компетентнісних досягнень. Викладач повинен досить вільно орієнтуватися в складному ринку тестових послуг, визначати якість тестів, область їхнього можливого застосування, грамотно інте-

рпретувати результати тестового контролю, тобто постійно працювати над підвищенням свого професійного та наукового рівнів. Отже, контроль входить органічною частиною в процес навчання як засіб керування, корекції і стимулювання, активізації пізнавальної діяльності учнів ПТНЗ з англійської мови. Його ефективність залежить від оптимальної організації: часу проведення самостійних і контрольних занять, їх частотності й послідовності, характеру самостійної роботи учнів (індивідуальної, групової, фронтальної), поєднання методів контролю і самоконтролю (усного, письмового, графічного, практичного, тестового), фіксації й оформлення даних контролю процесу навчання. Контроль знань, умінь і навичок учнів є важливим структурним компонентом процесу навчання та відповідно до принципів систематичності, послідовності й міцності навчання повинен здійснюватися протягом усього періоду навчання. Цим обумовлюються різні види форм та методів контролю навчальних досягнень, схарактеризовані у даній статті. Викладачі англійської мови повинні активно включатися в міжнародні програми з моніторингу навчальних та особистісних досягнень учнів з метою підбору таких методів і форм навчання мови, які б сприяли найефективнішій підготовці учнів ПТНЗ до спілкування в англомовному середовищі.

339

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

В. А. ДРАНІЧНІКОВА, викладач суспільних дисциплін ДПТНЗ «Камянець-Подільське вище професійне училище»

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ПРАВОЗНАВСТВА Сучасні глобальні демократичні й гуманоцентричні тенденції, побудова правової, соціальної і демократичної держави вимагають від громадянина не тільки політичної активності, але й усвідомлення власної ролі та значення в житті суспільства, а також активних дій стосовно власних переконань і цінностей на основі верховенства закону дотримання прав і свобод людини. У цьому процесі величезного значення набуває правова освіта й виховання, які формують правову культуру і свідомість людей. Таким чином, одним із головних завдань освіти є виховання нового громадянина, національно свідомої, соціально активної, професіонально компетентної особистості. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. наголошує на необхідності забезпечення переходу до нової гуманістичноінноваційної філософії освіти. Зазначається, що освіта XXI ст. – освіта для людини. Її мета – виховання відповідальної особистості, здатної я до самоосвіти й саморозвитку, яка вміє критично мислити, опрацьовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем підвищення життєвих компетенцій. Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, пов’язана із загальною здатністю людини оперувати у певній ситуації набутими знаннями та практичним досвідом і є показником успішності учнів.

Викладачі дуже часто стикаються з проблемою зниження рівня пізнавальної активності учнів, небажанням працювати самостійно та й просто вчитися. Серед багатьох причин втрати дітьми інтересу до знань можна назвати одноманітність уроків. Відсутність можливості повсякденного пошуку нової цінної інформації призводить до шаблонного виконання, а це руйнує та вбиває учнівський інтерес до навчання. Творчий підхід до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Один із способів підвищення мотивації на уроках правознавства – використання інформаційно-комунікаційних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання. Сучасне життя досить складно уявити без використання комп'ютерної техніки. В умовах значного зростання кількості нової інформації традиційний навчально-методичний супровід не спроможний забезпечити виконання таких освітніх завдань, як оновлення змісту освіти, забезпечення особистісно орієнтованого навчання, активізації процесу розвитку творчих здібностей, умінь і навичок учнів, застосування набутих знань для розв'язання нетрадиційних завдань. Сучасні комп'ютерні технології дають можливість викладачу у процесі підготовки до уроку якісно поліпшити процес викладання матеріалу. Насамперед, актуальним є пи340

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тання реалізації ідеї «педагогіки співпраці». Об'єднання зусиль учнів і викладача надає можливість якнайкраще розкрити індивідуальні особливості кожної дитини, зацікавити її, визначити сутність досліджуваної проблеми, досягти взаєморозуміння. Значення ІКТ для підвищення мотивації навчальної діяльності учнів на уроках правознавства Аналіз досвіду сучасних педагогів – новаторів і власний практичний досвід свідчать про те, що найбільш ефективним напрямом якісно нового підвищення рівня підготовки майбутніх фахівців в ПТНЗ є створення таких педагогічних умов, за яких учень формувався б соціально активною особистістю, здатною до самостійного самовизначення взаємовідносин із роботодавцем, динамічним ринком праці, а також здатною до самостійної саморегуляції власної професійної діяльності. Відомий педагог В. Сухомлинський вважав, що власне активне життя учнівської думки є запорукою свідомого ставлення до навчання, міцних, глибоких знань, тобто учень є «архітектором власних навчальнопізнавальних дій і зацікавленим учасником їх здійснення». Для цього потрібно на початкових етапах професійного навчання учнів у ПТНЗ створити досконалу систему мотивів, яка поступово під час навчально-пізнавальної діяльності якісно переросте в стійку ґрунтовну мотивацію навчання, що є основою їхньої професійної підготовки Дослідженням мотивів навчання займалася значна кількість психологів та педагогів. Цією проблемою переймалися С.Рубінштейн, А. Леонтьєв, Л. Божович, В.Ільїн, Г. Щукіна та інші. Термін «мотив» походить від французького слова «motif», що перекладається як збуджуюча причина, привід для якої-небудь дії. Г. Шукіна розглядає такі мотивів: соціальні мотиви; пізнавальні мотиви; моральні

мотиви; мотиви спілкування; мотиви самовиховання. З досвіду роботи можна зробити висновок, що мотиви як психологічні чинники поведінки навчальнопізнавальної діяльності учнів ПТНЗ займають чільне місце в структурі особистості, охоплюючи її основні структурні компоненти (спрямованість, характер, емоції, здібності, психічні процеси, діяльність). Діяльність зумовлюється двома видами мотивів: внутрішніми (мотиви, пов’язані процесом і змістом діяльності) та зовнішніми (широко та вузько соціальними й мотивами уникнення неприємностей, які можуть виникати у випадку незадоволення вимог, очікувань або потреб інших людей). Якщо в процесі діяльності зовнішні мотиви не будуть підкріплені внутрішніми, то вони не забезпечать максимального ефекту. Педагог має враховувати той факт, що іноді існує відсутність чи зниження мотивації до навчальної діяльність. Тому необхідно обирати такі методи та прийоми навчання, які б посилили інтерес учнів до оволодіння знаннями та основами професії. Пізнавальні мотиви, закладені в самій навчально-пізнавальній діяльності, повинні ґрунтуватися на зацікавленості учнів до предмета, професії. Мотиви мають спонукати пізнавати щось нове, корисне й необхідне для своєї діяльності. Молодь добре усвідомлює, що на ринку праці зростає попит на робітників з міцною базовою освітою. З цією метою викладання предмета «Правознавство» будується так, щоб учні навчилися перш за все розуміти самих себе й реалізувати свої знання, досвід на практиці. Курс «Правознавства» розвиває емоційно-ціннісне ставлення до життя, формує активну позицію особистості, сприяє набуттю досвіду громадянських дій, демократичної поведінки, ефективного спіл341

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. кування, розвиває уміння та навички конструктивно-критичного мислення, ініціативи, самостійності, навичок колективної діяльності і прийняття колективних рішень.

Програмного забезпечення, придатного для систематичного використання у процесі навчання предмету «Правознавство» в Україні недостатньо. Необхідно відзначити, що комп'ютерна підтримка підручника як засобу посилення функціональності змісту й забезпечення мотивації навчання є вкрай необхідною на сьогоднішній день. Електронний підручник чи посібник виконує такі ж дидактичні завдання, як і традиційний. Але водночас він має низку переваг. Головною з них є застосування мультимедіа, що дає можливість відтворювати візуальну та аудіо інформацію (кінохроніку, уривки з художніх та документальних кінофільмів, анімаційні діаграми, карти та схеми, інтерактивні таблиці, а також музику, будь-який звуковий супровід). Зрозуміло, що такий навчальний матеріал учень сприймає з більшим зацікавленням, що активізує навчальний процес, заохочує учнів до поглиблення знань і набуття нових умінь. Упровадження сучасних мультимедійних технологій в освіту дозволяють реально полегшити працю викладача, підвищити мотивацію навчання, оптимізувати ефективність та якість педагогічного процесу. Посилення розумового навантаження на уроках спонукає замислитись, як тривалий час утримувати інтерес учнів та їх активність протягом усього періоду навчання на необхідному рівні. Використання комп’ютера дозволяє створювати інформаційне середовище, що стимулює інтерес і допитливість учнів. Не секрет, що навчання у професійно-технічних навчальних закладах викликає в багатьох труднощі, засвоєння матеріалу зазвичай будується на простому запам’ятовуванні термінів і процесів, що недопустимо для освітнього процесу. Сучасні мультимедійні засоби значно полегшують процес навчання

Методи формування мотивації навчальної діяльності Метод використання мультимедійних презентацій. Найефективнішим методом у формуванні мотивації навчальної діяльності учнів на уроках правознавства можна вважати використання технології мультимедійних презентацій. Урок з використанням мультимедійних технологій є цікавим для учня, а тому й ефективним. Використання комп’ютерних презентацій (особливо створених самими учнями) сприяє підвищенню мотивації навчання, забезпечує його науковість, розвиває пізнавальні інтереси та здібності учнів, прискорює темпи вивчення й запам’ятовування навчального матеріалу, сприяє активізації самостійної роботи. Особисті спостереження доводять, що впровадження інформаційних технологій під час викладання курсу «Правознавство» розширює світогляд, підвищує якість навчання, рівень спілкування та культури, розкриває творчі здібності учнів. Кількість мультимедійної підтримки уроку може бути різною: від кількох хвилин до використання мультимедіа упродовж цілого уроку. Урок з мультимедійними презентаціями істотно змінює роль викладача, який вступає передусім організатором, координатором пізнавальної діяльності учнів. Проведення такого уроку не означає, що викладач позбавлений можливості маневрувати або імпровізувати. Навіть молодий викладач зменшить кількість помилок у проведенні занять з мультимедійними презентаціями.

342

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. та створюють мотивацію до навчальної діяльності через реалізацію одного з його методів – наочність. Наочність, за Я. Каменським, є «золотим правилом дидактики». Сучасний навчальний процес вимагає наочності з необхідністю використання демонстраційного матеріалу, а якщо в розробку та проведення активно включені учні, то цей процес, безперечно, запрограмований на успіх.

вдання сприяє ефективним результатам застосування цього методу. Під час координації створення учнівських презентацій обов’язково треба враховувати, що: мотивація – невід’ємна складова процесу навчання, що фігурує протягом усього етапу виконання завдання; навчальна мета – чітке формулювання навчальних цілей і завдань перед учнями; створення передумов для сприймання навчального матеріалу – рекомендації до використання допоміжних матеріалів (підручників, довідників, Інтернет – ресурсів); викладання навчального матеріалу (демонстрація матеріалу) – стратегія подання матеріалу визначається залежно від поставлених навчальних завдань; закріплення та перевірка знань. Досвід роботи засвідчує, що використання готових шаблонів для презентацій забезпечує додаткову мотивацію і позитивно впливає на якість засвоєного матеріалу.Педагог має не тільки впевнено володіти комп’ютером, знати зміст уроку, а й дотримуватися відповідного темпу, невимушено, постійно залучати учнів до пізнавального процесу. Необхідно продумати зміну ритму, урізноманітнити форми навчальної діяльності, поміркувати, як забезпечити позитивний емоційний фон уроку. Для розв’язання багатьох навчальновиховних завдань необхідно вибудувати свою педагогічну діяльність так, щоб на запитання про доцільність використання ІКТ у навчальновиховному процесі ствердних відповідей було більше, ніж заперечень. Досвід роботи свідчить, що чим ширше застосовуються новітні комп’ютерні технології в процесі вивчення предмета «Правознавство», тим ефективнішими є результати навчання. Уроки правознавства організовані таким чином, що учні вчаться користуватися електронними матеріалами, електронною бібліотекою, Інтернет-ресурсами, виконувати за-

Метод випереджального вивчення. Використання наочності на уроці сприяє мотивації учнів до навчальної діяльності, підвищує зацікавленість учнів предметом. Кожний урок повинен бути для учнів відкриттям нового, цікавого. Саме мультимедійні презентації дають можливість розширити використання наочності на уроці. Для формування мотивації навчання на уроках правознавства широко застосовую учнівські презентації як метод випереджального вивчення, що забезпечує: залучення кожного учня до активного пізнавального процесу; співпраця для вирішення різноманітних проблем; індивідуальний підхід до навчання з метою формування власної незалежної аргументованої думки; можливість вивчення більшого обсягу матеріалу за порівняно малий проміжок часу; організація цікавого та результативного й ефективного навчальновиховного процесу з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей учнів. Вибираючи метод учнівських презентацій, викладач повинен визначитися, з якою метою він ставить перед учнями випереджувальне завдання: унаочнення навчального матеріалу; управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів; узагальнення та систематизація знань; учнівський проект Правильно поставлена перед учнями мета випереджального за343

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вдання та розв’язувати тести на електронній дошці. Це зацікавлює учнів предметом, стимулює мотивацію навчальної діяльності. Метод проектів. Найефективнішою для реалізації цих завдань виявилась проектна технологія навчання. Це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі плану-

вання і виконання практичних завдань – проектів, що поступово ускладнюються. Про метод проектів у педагогічній літературі різних років згадується як про метод, що пробуджує природні здібності, спонукає до творчості. Педагог В. Пелегейченко визначає мотиви виконання проектів на уроках. (рис. 1)

Мотиви виконання проектів учнями на уроках Зовнішні

Внутрішні Утилітарні

Соціальні  соціально-орієнтований;  мотив самоствердження;  престижнопрофесіональний;  соціально-статусний

Навчальні

Професійні

 - пізнавальноосвітній;  інтелектуально розвивальний;  емоціональний мотив

 прагматичний мотив;  мотив честолюбства

Ставлення учнів до власної діяльності визначається тим, як вона організована, які її структура й характер. Формування потреб і мотивів діяльності відбувається у процесі здійснення самої діяльності. Для того, щоб мотиви виникали, зміцнювалися й розвивалися, учень повинен діяти. Якщо сама діяльність викликає інтерес, якщо у процесі її виконання він буде відчувати яскраві позитивні емоції задоволення, то можна очіку-

 комунікативний мотив;  мотив досягнення;  мотив самореалізації

вати, що в учня поступово виникнуть причини та мотиви для цієї діяльності. Недостатньо знати типи мотивації для стимулювання проектної діяльності. Для цього необхідна її правильна організація. З досвіду роботи можна зробити висновок, що для створення мотиваційного середовища необхідно опиратись на наявні в учня причини та мотиви і включати їх у проектну діяльність. Таблиця 1

Етапи проектної діяльності Етапи проектної діяльності 1. Пошуководослідницький 2. Операційнодіяльнісний

3. Рефлексивнооцінювальний

Зміст проектної діяльності учнів Усвідомлення необхідності дослідження даної роботи, проблеми. Наявність сенсу діяльності. Наявність перспективи майбутньої діяльності Побудова діяльності, виходячи з інтересів учнів. Можливість самоконтролю. Спирання на попередній досвід. Можливість прояву творчості. Створення умов для успішної діяльності. Рефлексів своєї діяльності. Умови для емоціонального задоволення від зробленого. Відчуття радості перемоги над труднощами, які подолали

344

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Проекти дають змогу створювати та розвивати налаштування на роздуми при роботі з матеріалом будь-якого виду. Проектна діяльність допомагає розвивати в учнів логічне мислення, обробляти цікавий матеріал і використовувати його в навчальній діяльності. Навчальний проект, з точки зору учня, – це можливість виконувати щось цікаве самостійно; це діяльність, що дає змогу виявити себе, випробувати свої знання, показати публічно результат; це діяльність, сформована на розв’язання цікавої проблеми, сформульованої самими учнями, коли результат цієї діяльності є практичним по суті. Існують різні типи проектів для використання їх на уроках правознавства: 1. Дослідницькі проекти – під час роботи досліджується якась проблема (наприклад: Чи захищає Конституція України мої права?)

2. Інформаційні проекти – збирається й аналізується інформація про якийсь об’єкт чи явище.

3. Ігрові проекти – учасники виконують певні ролі, зумовлені характером та змістом проектів (юрист, адвокат, суддя, захисник.) Учні можуть готувати проекти, працюючи індивідуально, в парах і групах.

(наприклад: порівняйте Конституцію України та Конституцію США за певними критеріями і зробіть висновки); ставити конкретні запитання. Після визначення головної проблеми проекту можна переходити до наступного етапу. Пошук інформації про проблему, обґрунтування теми проекту. На цьому етапі учні працюють самостійно. Вони займаються пошуком інформації в Інтернеті, аналізують її, синтезують, осмислюють знайдений матеріал, обробляють належним чином, групують і концентрують. Саме від того, наскільки повним, цікавим та науково достовірним буде підібраний матеріал, залежить якість виконання проекту. Оформлення результатів дослідження та презентація проекту. Кожен учень або група учнів намагається оформити й подати зібрану інформацію з даної теми так, щоб аудиторія, на яку вона розрахована, сприйняла її належним чином. Тому цей етап є найцікавішим для учнів, оскільки він створює умови для самореалізації, зокрема для того, щоб продемонструвати навички роботи з сучасними інформаційними технологіями, сприяти визначенню рівня творчих здібностей і талантів. Аналіз та оцінка роботи учнів. До початку роботи над проектом педагог має розробити й повідомити учням критерії оцінювання результатів роботи. Підбиваючи підсумки роботи на уроці, необхідно відзначити позитивні сторони діяльності учнів, вказати на всі недоліки під час роботи над проектом. При цьому потрібно допомогти учням перетворити їхні невдачі на досвід, підказати, як можна поліпшити результат. Під час роботи над навчальним проектом виникають певні складнощі. Учні мають різний рівень навичок роботи з персональним комп’ютером, різні інтереси та активність – . необхідно добирати різнорівневі завдання. Є учні, які не вміють шукати, систематизувати та аналізувати ін-

Етапи роботи над проектом Вибір тематики проекту, постановка проблеми. Щоб створити проблемну ситуацію, якою б зацікавилися учні й почали над нею працювати, необхідно: підвести учнів до розв’язання суперечностей і запропонувати знайти їх вирішення (наприклад: Які переваги та значення Конституції України над Конституціями інших держав?); знайти зіткнення суперечностей у практичній діяльності (наприклад: Чи захищає Конституція України наші права?); викласти різні точки зору щодо однієї проблеми; спонукати учнів для порівняння, узагальнення, висновків 345

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. формацію, знайдену в Інтернеті; дехто не здатний осмислювати знайдений матеріал, виділити в ньому головне – систематична й послідовна робота під час виконання проекту допоможе подолати ці недоліки й заохочуватиме учнів до подальшої участі в дослідницький діяльності. Використовуючи ІКТ, треба відходити від тотального використання словесно- теоретичних методів і переходити до методів безперервного збудження активності та самостійності на уроці. Застосовуючи методи проекту і презентації, необхідно привчати учнів правильно обробляти інформацію, отриману під час роботи, розв’язувати задачі, практичні ситуації і розуміти суть законів держави, критично осмислювати отриману інформацію. Комп’ютер – це знаряддя праці, ефективність якого залежить від уміння викладача застосувати його для досягнення педагогічних цілей. Виконання проектів формує якісно новий тип навчальної діяльності, який набуває особистого сенсу та перетворюється в самоосвіту. Проектна діяльність змушує учня поновому подивитися на свої вміння, на характер взаємодії з довкіллям. З’являються нові проблеми, які треба нестандартно розв’язати, виявити значні вольові та емоційні зусилля й досить високий рівень самореалізації. Як результат, мають місце якісні зміни в психологічній структурі особистості, що зумовлює оволодіння навичками спілкування, вміння ставити адекватні, особистісно значущі й соціально важливі перспективи, розвиток потреби та пошукової активності щодо реалізації цих перспектив. Прикладом можуть бути учнівські проекти у вигляді електронних презентацій: «Правова система України», «Державний лад України». Реалізація проектної діяльності розвиває в учнів пізнавальні навички, уміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному

просторі, співпрацювати в групі, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця тощо). Сьогодні наші учні готують проекти з використанням мультимедійних технологій. Презентуючи свої проекти, учні демонструють уміння використовувати можливості програми Power Point – графіку, анімацію, зміну слайдів, кольорову гаму, ефекти, звук тощо. На першому уроці пропонується учням перелік тем для проектів, і вони вибирають ту, яка їх зацікавила. Можна запропонувати самим придумати тему. На цьому ж уроці проводиться інструктаж з організації проектної діяльності, поділ на групи, вибір лідера й розподіл обов’язків. Навчальне проектування орієнтоване, насамперед, на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, парну або групову, яку вони виконують протягом певного відрізка часу (кілька тижнів – кілька місяців). Способи виконання й презентації проекту можуть бути різними залежно від індивідуального досвіду учнів, ініціативності, самостійності, творчого співробітництва. Керівна роль педагога полягає в тому, щоб організувати й спрямувати самостійну діяльність учнів. Таким чином, творчий підхід дозволяє педагогу максимально ефективно використовувати в роботі багатий інструментарій, який надають сучасні комп’ютерні освітні технології для забезпечення широких можливостей розвитку, навчання та виховання творчої особистості, у результаті чого вона буде підготовлена до активного самостійного життя в інформаційному просторі. Виходячи із завдання сучасної освіти, особливу увагу на уроках правознавства та в позакласній роботі варто приділяти проблемі соціалізації учнів засобами правової освіти. Саме під час вивчення курсу правознавства закладаються основи правомірної поведінки учнів, виробляється уміння аналізувати суспільно346

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. політичні події в Україні та світі, критично їх оцінювати. Цих завдань можна досягти, вирішуючи та розв’язуючи на уроках проблемні завдання (ситуації) за допомогою засобів масової інформації, реальних життєвих фактів, новин з Інтернету. Розв’язання проблемних завдань на уроках може стати предметом дискусії, під час якої учні висловлюють свої думки, вчаться з повагою ставитись до позицій опонента, критично мислити. Це дає можливість не тільки спостерігати, як учні засвоїли навчальний матеріал, а й визначити їх морально-етичне ставлення до проблеми, при необхідності – коригувати його. Учні обговорюють такі питання, як депутатська недоторканість, захист своїх прав, реалізація права людини на життя, принципи організації української армії, необхідність укладання шлюбного контракту тощо. На сьогоднішній день ми не можемо не замислюватися над тим, що чекає наших учнів. Відомо, що майбутнє зажадає від них величезного запасу знань в області сучасних технологій. Сьогодні вже 60% пропозицій про роботу вимагають міні-

мальних комп’ютерних знань, і цей відсоток зростатиме. Але підготовка молоді до майбутнього полягає не лише в плані «готовності працювати». Учні повинні освоїти нові життєво необхідні навички у зв’язку з тим, що сучасні інформаційні технології все глибше проникають у наше життя. Інформаційний об’єм глобальної комп’ютерної мережі Інтернет настільки великий, що уміння витягувати з такого великого об’єму інформації потрібний блок виходить на перший план. Одна з істотних змін у структурі освіти може бути охарактеризована як перенесення центру тяжіння з навчання на учіння. Це не звичайне «натаскування» учнів, не екстенсивне збільшення знань, а творчий підхід до навчання всіх учасників освітнього процесу, і перш за все його основного традиційного тандему: викладач – учень, який має перебувати в . ситуації взаємодії і взаємної відповідальності. Тільки за наявності високої мотивації всіх учасників освітньої взаємодії можливий позитивний результат мультимедійного уроку.

В. А. ФУРМАН, викладач іноземної та української мови «Камянець-Подільське вище професійне училище

МУЛЬТИМЕДІЙНІ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ – ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗАСІБ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ В ПТНЗ Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначає пріоритетними шляхами розвитку освіти формування високого рівня інформаційної культури кожного члена суспільства, держави, впровадження сучасних інформаційних технологій у практику навчально-виховного процесу. Докорінні зміни, що відбуваються нині в українському суспільс-

тві, в тому числі в освіті, вимагають глибокої перебудови педагогічної та психологічної науки відповідно до нових реалій сучасного життя, перспектив соціально-економічного та науково-технічного розвитку нашої держави. Характерною рисою нашої епохи є перехід суспільства від індустріального до постіндустріального, а нині – до інформаційного. Інфор347

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. маційні технології все глибше проникають в усі сфери людської життєдіяльності, стають потужною продуктивною силою суспільства. Тому у найближчому майбутньому від рівня інформаційної культури молодого покоління залежатиме науковий, технічний, виробничий, соціальноекономічний потенціал народного господарства будь-якої держави та рівень добробуту її народу. На сучасному етапі інформатизація освіти розглядається як система взаємопов’язаних організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-методичних, науково-технічних, виробничих та управлінських процесів, спрямованих на задоволення освітніх, інформаційних, обчислювальних і телекомунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу. Саме тому інформатизація освіти як невід’ємна складова загальної інформатизації суспільства має вирішити завдання підготовки нового покоління до його продуктивної діяльності в умовах інформаційного суспільства. Запровадження в навчальний процес сучасних інформаційних, зокрема, комп’ютерно-орієнтованих і телекомунікаційних технологій, відкриває нові шляхи й надає широкі можливості для подальшої диференціації загального навчання, всебічної активізації творчих, пошукових, особистісно орієнтованих комунікативних форм навчання, підвищення його ефективності, мобільності й відповідності запитам практики. Об’єктивна потреба підвищення ефективності навчання час від часу призводить до оновлення засобів навчально-виховного процесу. А розв’язання проблеми інтеграції навчальних предметів потребує модернізації методик викладання навчальних дисциплін. У сучасному світі потреба в комп’ютерних технологіях постійно

зростає – вони необхідні і на робочому місці, і вдома. Не секрет, що частина учнів володіє комп’ютером досконаліше, ніж педагоги. Не може не викликати занепокоєння той факт, що сьогодні лише один педагог із п’яти почувається “справді добре підготовленим” для впровадження комп’ютерних технологій у процес навчання. Тому вищезазначену статистику потрібно змінювати. Заклади ПТНЗ більше не можуть дозволити собі залишатись осторонь. Очевидно, що найважливішою складовою навчального процесу є не комп’ютери, а педагоги, які освоїли методики застосування комп’ютерних технологій. Сучасний педагог потребує підтримки і допомоги. Для того, щоб застосовувати комп’ютерні технології на уроках, потрібна теоретична підготовка (практичну роботу може виконати лаборант). Найоптимальнішими можуть стати такі етапи в цій підготовці: - вивчення нових інформаційних технологій; - зважування можливостей застосування в навчальному процесі нових інформаційних технологій зокрема, мультимедійних. Цьому служить ознайомлення педагогів з арсеналом дидактичних можливостей мультимедійних засобів навчання, в тому числі: урізноманітнення форм подання інформації; урізноманітнення типів навчальних завдань; створення навчальних середовищ, які забезпечують «занурення» учня в уявний світ, у певні соціальні й виробничі ситуації; широке застосування ігрових прийомів; широкі можливості відтворення фрагмента навчальної діяльності (предметно-змістового, предметно-операційного і рефлексивного); активізація навчальної роботи учнів, посилення їх ролі як суб’єкта навчальної діяльності; посилення мотивації навчання.

348

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Необхідним буде й осмислення критеріїв доцільності використання мультимедійних засобів на певному занятті. Такими є: 1. Вища, ніж при використанні традиційних засобів навчання, ефективність навчання.

2. Неможливість реалізації певних засобів навчання у вигляді матеріальних об’єктів (оригінали у природних або штучних умовах).

3. Недостатня наочність та зрозумілість або надлишкова складність відповідних вербально-знакових, графічних (статичних або динамічних), знакових, логічно-математичних моделей. На початку роботи з впровадження елементів ІКТ у навчальновиховний процес педагогам навчального закладу запропоновано такий алгоритм розробки мультимедійного супроводу навчальних занять у класі ІКТ: 1. Визначення типу заняття – засвоєння нових знань, повторення вивченого, узагальнення та систематизація знань. Застосування інформаційних засобів не повністю замінює методику проведення навчальних занять, але дає змогу урізноманітнити та застосувати ефективніші й раціональніші методичні прийоми. Одним із ефективних методичних варіантів пояснення на уроці є проведення “мультимедійних екскурсій”, що допомагають підвищити пізнавальну діяльність учнів, створити сприятливі умови для унаочнення та пояснення навчального матеріалу.

2. Вибір форм навчальної діяльності: • фронтальна – пояснення або повторення навчального матеріалу на основі використання мультимедійних засобів з метою унаочнення; • колективно-індивідуальна – одночасна робота учнів над виконанням навчальних завдань з метою

закріплення навчального матеріалу (тестування, кросворди); • індивідуальна – визначення рівня навчальних досягнень та виконання навчальних завдань, спрямованих на формування умінь і навичок.

3. Визначення переважного виду навчальної діяльності : • продуктивна діяльність, спрямована на формування нових знань; • продуктивно-репродуктивна діяльність, спрямована на формування умінь, навичок, актуалізацію та закріплення знань.

4. Вибір відповідних демонстраційно-моделюючих засобів (відповіді на запитання: “Що унаочнювати?” та “Як унаочнювати?”). Педагог виконує функції сценариста, режисера і постановника.

5. Написання сценарію навчального заняття з описанням змісту кожного слайду (звуковий супровід, графічне зображення, використання аудіо- та відеофрагментів, можливостей програми PowerPoint). Мультимедійні засоби навчання мають безперечну перевагу над іншими засобами, коли потрібно показати недоступні для безпосереднього спостереження явища та процеси в розвитку й динаміці. Тому вкрай доцільно використовувати їх для фіксації уваги учня на окремих частинах статичного матеріалу. Мультимедійні засоби навчання доцільно використовувати в комплексі з іншими відповідно до завдань навчального заняття, яке не повинно перетворюватися на видовище замість навчальної роботи. Доцільно підібрані презентації можуть повністю замінити інші засоби навчання, що є однією із переваг застосування ІКТ. Тимчасовою є проблема незначної кількості україномовного мультимедійного матеріалу. Питання про створення супроводу мовою навчан349

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ня позитивно вирішується педагогом у процесі підготовки до навчального заняття. Головним питанням сьогодення в системі нової освіти є опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою досягається шляхом впровадження інноваційних технологій, організації процесу навчання. Водночас потрібно пам’ятати, що будьяка педагогічна технологія розглядається як цілісна система в єдності компонентів і взаємозв’язків. Тому з цілої низки найскладніших проблем, з якими стикається процес демократизації та реформування освіти, найсерйозніша зумовлена нестачею інформаційно-методичних видань і засобів навчання. Нові форми розвитку вимагають нових правил і нових шляхів досягнення результатів. Така позиція вимагає від сучасної освіти реформаційних кроків щодо оновлення її змісту та застосування нових педагогічних підходів, впровадження інформаційних і комунікаційних технологій, що модернізують навчальний процес. Використання засобів мультимедіа з метою повторення, узагальнення та систематизації знань не тільки допомагає створити конкретне, наочно-образне уявлення про предмет, явище чи подію, які вивчаються, але й доповнити відоме новими даними. Відбувається не лише процес пізнання, відтворення та уточнення вже відомого, але й поглиблення знань. Під час роботи з навчальною програмою важливо зосередити увагу учнів на найбільш складну для засвоєння частину, активізувати самостійну пошукову діяльність учнів. Важливою умовою активізації роботи під час повторення матеріалу є внесення в нього елементів нового. Ця загальнопедагогічна вимога має пряме відношення до використання

мультимедійних засобів навчання. Важливість їх застосування саме й полягає в тому, що вони надають уроку специфічної новизни, яка за своїм змістом і формою викладання має можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, а також подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання. Дидактична роль мультимедійних засобів у процесі повторення відрізняється від їх використання на уроках пояснення. Ця відмінність полягає в тому, що на уроці повторення вони можуть охоплювати матеріал кількох уроків і використовуватися вже не як джерело знань (хоч окремі відомості, що вони подають, є новими для учнів), а як основна або додаткова ілюстрація до повторення чи засіб відтворення та систематизації вже здобутих знань. Методика роботи з мультимедійною програмою під час повторення залежить від того, чи вона вже відома учням, чи вперше вони ознайомлюються з цим засобом навчання. Під час повторного використання застосована програма допомагає не лише відтворити навчальний матеріал, а й систематизувати його, поглибити та узагальнити. Якщо ж засоби мультимедіа попередньо не використовувалися, їхнє дидактичне призначення дещо змінюється: вони не тільки відтворюють відоме, але й подають його в новому світлі, доповнюють уже відоме новими фактами, допомагають узагальнити та систематизувати знання. Виходячи з цих особливостей, розглянемо окремі дидактичні можливості, а також обумовлені ними місце та методичні прийоми використання мультимедійних програм під час повторення навчального матеріалу.

350

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Під час уроків повторення та узагальнення інтегруються дидактичні можливості, а, отже, методичні варіанти використання мультимедійних засобів, що мають різне дидактичне призначення. Це може бути джерелом нової навчальної інформації, матеріалом для виконання самостійної роботи чи перевірки знань учнів, ілюстрацією до вже відомого матеріалу. Саме новітні розробки в навчанні із застосуванням комп’ютерних технологій і методів у сукупності називають мультимедіа. Арсенал мультимедіа-технологій складає анімаційну графіку, відеофільми, звук, інтерактивні можливості, використання віддаленого доступу і зовнішніх ресурсів, роботу з базами даних тощо. Різноманітні інформаційні компоненти, які знаходяться під керуванням однієї чи декількох спеціальних програм, називаються мультимедіа-системою. Мультимедіа-системи мають унікальну можливість надавати величезну кількість корисної і цікавої інформації в максимально зручній і доступній формі. Саме завдяки цьому вони знаходять усе ширше застосування в різних сферах діяльності: в науці, освіті, професійному навчанні тощо. Метою застосування відеоматеріалів та інших мультимедійних засобів є ліквідація прогалин у наочності викладання уроків дисциплін суспільно-гуманітарного циклу в ПТНЗ. Основні принципи створення відеоматеріалів з училищного демонстраційного експерименту: ● ілюстративність (надають педагогу можливість ілюструвати урок, але не розкриваючи зміст теми замість учителя); ● фрагментарність (надають можливість дозовано викладати матеріал, залежно від швидкості сприйняття учнями);

● методична інваріантність (відеофрагменти можна використовувати на розсуд учителя на різних етапах уроку, переслідуючи різні методичні цілі); ● лаконічність (викладення більшої кількості інформації за короткий час, але ефективніше; таким чином заощаджується дорогоцінний час уроку); ● евристичність (подання нового матеріалу настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнем). Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використаними на різних етапах уроку: під час мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу; у поясненні нового матеріалу як ілюстрації; під час закріплення та узагальнення знань; для контролю знань. Серед величезного різноманіття навчальних мультимедійних систем умовно можна виокремити засоби, які є найбільш ефективними: комп’ютерні тренажери (тестові комплекси); автоматизовані навчальні системи; навчальні фільми; мультимедія-презентації; відеодемонстрації; Web-ресурс. Комп’ютерні тренажери (тестові комплекси). Моделювання реальності – найважливіша перевага мультимедіа-технологій. З їх допомогою можна не лише відтворити будь-який об’єкт, але й забезпечити його програмою, яка описує його поведінку в реальних умовах. Завдяки цій «віртуальній лабораторії» людина практикує операції, що максимально відповідають реальним, насправді маючи справу лише з їх електронним аналогом. Автоматизовані навчальні системи. Автоматизовані навчальні системи, побудовані на основі мультимедія-технологій, є на сьогодні одним із найбільш ефективних засо351

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. бів навчання, завдяки якому реалізується давній, але завжди правильний принцип методики викладання: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Комбіноване використання комп’ютерної графіки, анімації, живого відеозображення, звуку, інших медійних компонентів – усе це надає абсолютно унікальну можливість зробити предмет, що вивчається, максимально наочним, а тому зрозумілим та доступним. Це особливо актуально в тих випадках, коли учень має засвоїти велику кількість емоційно-нейтральної інформації, наприклад, біографії письменників, фахову термінологію, хронологічну послідовність тощо. Ще однією незаперечною перевагою автоматизованих систем навчання є інтерактивність, яка забезпечує діалоговий режим протягом усього процесу навчання. Завдяки цьому навчальні системи надають суттєву підтримку учням, полегшуючи процес навчання та позбавляючи їх тих елементів занять, що не забезпечують засвоєння необхідного матеріалу. Використовуючи автоматизовані системи навчання, особа, що навчається, може сама задавати темп процесу і самостійно контролювати його. Як правило, навчальні системи будуються за певними принципами: аудіовізуальні лекції розбиваються на тематичні розділи і добре структуровані. Система навігації дозволяє швидко знайти і перейти до нового вибраного фрагменту, зупинити відтворення, повторити або «полистати» екрани. Для комп’ютерів без звукових карт передбачається можливість виклику спеціального текстового вікна, що дублює дикторський голос. Додатково навчальні системи можуть містити блоки перевірки знань учня, а також програмні додатки, що забезпечують реєстрацію ко-

ристувача та ведення протоколу навчання. Навчальні фільми. Навчальні фільми відтворюють ті чи інші процеси як у вигляді реальних спеціальних зйомок, так і тривимірної комп’ютерної графіки. Найчастіше навчальні фільми доцільніше використовувати як частину більш широких проектів – мультимедійних навчальних систем, але також вони можуть створюватися і як самостійний продукт. Мультимедія-презентації. Мультимедія-презентації – це один із найбільш функціональних та ефективних засобів під час проведення лекцій, наукових конференцій тощо. Відеодемонстрації. Будь-який фільм чи відеофрагмент уроку відрізняється логічною цілісністю, побудований на певній методиці викладання і відповідає конкретній програмі. Відеодемонстрація, навпаки, фрагментарна і не пов’язана з певною методикою викладення теми. Наприклад, педагог має можливість продемонструвати чи весь фільм, чи його фрагмент. Можна прокоментувати демонстрацію, повторити запис, призупинити те чи інше зображення тощо. Тематичні фрагменти можна демонструвати в будь-якому порядку, оскільки вони абсолютно самостійні. Відеодемонстрацію можна використовувати і як демонстрацію викладеного на уроці, і як мотивацію перед вивченням нової теми шляхом створення проблемної ситуації. Також відеоматеріали використовуються для перевірки знань учнів. Відеодемонстрація не містить готових знань, що є яскравою відмінністю її від навчальних відеофільмів. Вона є лише об’єктивним науковим фактом, джерелом необхідної інформації, яку учень повинен і може здобути сам. Таким чином, такий метод подання навчального матеріалу є евристичним. Тобто, подати но352

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вий матеріал настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнем. Використання web-ресурсу на уроках дисциплін суспільно-гуманітарного циклу має бути завчасно підготовленим та поміркованим. Інтернет доцільно використовувати для перевірки та контролю рівня знань учнів а також з інформативною метою. Але при цьому спиратися треба на перевірені джерела, адже всесвітня мережа як джерело суб’єктивної інформації і потребує опосередкованого аналізу та синтезу у певний контент знань. Відповідно до різноманітних навчальних завдань, змісту та мети повторення мультимедійні засоби можуть бути використані як під час пояснення з елементами поточного повторення, так і під час окремих уроків повторення як наочна опора, посібник до самостійної роботи або ілюстрація до повторення чи як засіб повторення, узагальнення та систематизації знань. Відповідно до цього змінюється місце мультимедійної інформації на уроці та методичні прийоми її застосування. Але не треба забувати, що програмні засоби навчального призна-

чення мають відповідати й вимогам педагогічної доцільності, і виправданості їх застосування. Тобто програмний засіб (мультимедійну систему, інформаційну систему) слід наповнювати таким змістом, який найбільш ефективно може бути засвоєний тільки за допомогою комп’ютера, і використовувати лише тоді, коли це дає незаперечний педагогічний ефект. Таким чином, у рамках узагальнення та повторення матеріалу мультимедіа-системи можуть охоплювати матеріал кількох уроків і використовуватися вже не як джерело знань, а як основна або додаткова ілюстрація до повторення чи засіб відтворення та систематизації вже здобутих знань. Отже, застосування мультимедійних засобів навчання надає уроку специфічну новизну, яка за своїм змістом і формою викладення має можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, а також подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання.

Джерела 1. Вовковінська Н.В. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи. – К.: Педагогічна думка, 2003. – 272 с.

2. Основи нових інформаційних технологій навчання: Посібник для вчителів / Авт.кол. за ред.. Ю.І. Машбиця, - К.: ІЗМН, 1997.

3. Аствацатуров Г. Педагогічний дизайн мультимедійного уроку http://nataliszoh12.blogspot.com/2009/09/blog-post.html 4. Електронно-мультимедійні засоби в сільському навчально-виховному закладі//Освіта Полтавщини: Часопис.-Випуск №11 http://www.ipe.poltava.ua/file/book/chasopus11.pdf 5. Інтерактивне й мультимедійне обладнання у школі/За матеріалами А. Гатаулліної http://osvita.ua/school/technol/6593 6. Корпоративна Комп’ютерна Мережа освітніх закладів Хмельницької області http://www.uran.net.ua/archives/2009dec-geant-rt/khmelnitsky.ppt 7. Інформація про організацію, функції, можливості, перспективи розвитку Корпоративної Комп’ютерної Мережі освітніх закладів (ККМ ОЗ) Хмельницької 353

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. області у складі Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі УРАН.

8. Мельник К.О. Застосування мультимедійних презентацій в навчальному процесі http://navigator.rv.ua/ 9. Мультимедійний супровід на уроках /За матеріалами О. Драхлера http://szoh12.blogspot.com/2009/07/blog-post_18.html 10. Використання різноманітних типів і видів навчальних презентацій.

11. Педагогічний дизайн http://wiki.fizmat.tnpu.edu.ua 12. Використання мультимедійних технологій в освітньому процесі: педагогічний дизайн, мета та ефект мультимедійного уроку.

13. Рудюк Г. Батьки, діти та інформаційні технології в школі//Дзеркало тижня.-2010.- № 17 (797).- 30 квітня — 14 травня http://www.dt.ua/3000/3855/69339/ 14. Переваги та недоліки мультимедійних засобів в освітній діяльності/За матеріалами посібника: Застосування мультимедійних засобів навчання та глобальних інформаційних мереж у наукових дослідженнях. Укладачі: Гуревич Р. С., Шестопалюк О. В.,Шевченко Л. С.- Вінниця, 2004. http://trudove.org.ua/ 15. Как конструировать мультимедийный урок? http://didaktor.ru/kak-konstruirovat-multimedijnyj-urok/ 16. Кухаренко В.М. Розробка дистанційного курс http://www.kneu.kiev.ua/data/upload/news/main/ua/255/kuharenko.ppt 17. Дистанційне навчання: рекомендації створення курсу.Манжула А.М. Распопов В.Б http://intkonf.org/ 18. Складові портфоліо проекту http://iteach.com.ua/files//content/portfolio.ppt 19. Рекомендації щодо створення учительського професійного портфоліо. Структура портфоліо.

20. Текст в мультимедийном уроке http://didaktor.ru/tekst-v-multimedijnom-uroke/ 21. Технологія конструювання мультимедійного урок http://osvita.ua/school/technol/1817 22. Четыре принципа при использовании звука, видео и анимации в мультимедийном уроке http://didaktor.ru/ 23. Як оформити презентацію: Посібник для вчителів http://www.ippo.org.ua/

354

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

А.М. ЩЕГЕЛЬСЬКА, викладач української морви та літератури ДПТНЗ «Камянець-Подільське вище професійне училище

РОЛЬ МУЛЬТИМЕДІА У ПІДВИЩЕННІ РІВНЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ У своїй роботі надаю перевагу використанню створених власних уроків – зокрема, з мультимедійним супроводом. Адже мультимедіа – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмнотехнічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію). Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні виражальні засоби та дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання. Експерти з маркетингу ще до появи технології мультимедіа за результатами численних експериментів виявили залежність між способом засвоєння матеріалу і здатністю відтворити здобуті знання через певний час. Найефективнішу дію на людину здійснює та інформація, яка впливає на декілька органів чуття, вона засвоюється тим краще і міцніше, чим більше видів сприймання активізовано. Отже, очевидною є та роль, яка відводиться мультимедійним засобам навчання, що виникли з появою потужних багатофункціональних комп’ютерів, розвинених комп’ютерних систем навчання. Ще Я.А.Коменський у праці "Велика дидактика" писав: "...Все, що тільки можна, давати для сприймання чуттям, а саме: видиме – для сприймання зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, доступне дотикові – через дотик. Якщо будьякі предмети можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу сприймаються кількома чуттями...".

Оскілька робота в новому інформаційному середовищі лише починається, то про високу результативність говорити ще рано. Але в групах, де використовувалися мультимедійні технології, навчально-виховний процес відзначався такими перевагами: краще сприймався матеріал учнями, зростала їх зацікавленість (сучасного учня дуже важко чимось здивувати, тим більше зацікавити), відбувалася індивідуалізація навчання, розвиток творчих здібностей (залучення учнів до створення уроків, проектів, презентацій), скорочувалися види роботи, що стомлювали учня, використовувалися різні аудіовізуальні засоби (музика, графіка, анімація) з метою підвищення активності учнів, уможливлювалося динамічне подання матеріалу, забезпечувалися умови для формування самооцінки учня та його для самостійної роботи. Дидактичні можливості мультимедійних засобів навчання, що використовуються на уроках української мови та літератури, можна стисло визначити так: посилення мотивації навчання; активізація навчальної діяльності учнів, посилення їх ролі як суб’єкта навчання діяльності (можливість обирати послідовність вивчення матеріалу, визначення міри і характеру допомоги та ін.); індивідуалізація процесу навчання, використання основних і допоміжних навчальних впливів, розширення меж самостійної діяльності учнів; урізноманітнення форм подання інформації; урізноманітнення типів навчальних завдань; створення навчального 355

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. середовища, яке забезпечує "занурення" учня в уявний світ, у певні соціальні і виробничі ситуації; постійне застосування ігрових прийомів; забезпечення негайного зворотного зв’язку, можливість рефлексії; можливість відтворення фрагмента навчальної діяльності. Використання ІКТ сприяє тому, що за короткий час особистість спроможна засвоїти та переробити великий обсяг інформації. Фактичне сприйняття демонстраційних матеріалів є в 60 тисяч разів швидшим, аніж тексту, який читаємо. Саме тому, наочне подання інформації має велике значення під час проведення лекцій, публічних виступів, узагальнення досвіду тощо. Проаналізувавши медичні та психологічні дослідження в галузі сприйняття та оброблення інформації, з’ясувалося наступне: 83% всієї інформації ми отримуємо за допомогою зорових органів, 11% - слухових, 3,5% - за допомогою запахів, 1,5% - тактильних рецепторів. Запам’ятовування інформації відбувається таким чином: якщо сприймається лише слухова інформація, то засвоюється 20% матеріалу; якщо інформація отримується лише за допомогою зору, то запам’ятовується до 30% матеріалу. За умови комбінованого поєднання слухового та зорового каналів інформації людина спроможна швидко засвоїти до 60% отриманої інформації. Таким чином, використання мультимедіа сприяє кращому вивченню навчальної інформації на уроках. Власний досвід створення та використання презентацій у процесі вивчення української мови і літератури дозволяє констатувати, що в таких умовах відбувається підвищення ефективність навчально-виховного процессу. У своїй практичній діяльності найчастіше використовую презентації, створені за допомогою програми

Power Point, зокрема такі їх види: презентації для лекційного викладу матеріалу; презентації для повторювально-узагальнювальних уроків; презентації для уроків тематичного оцінювання знань. Компонування матеріалу програми в цьому випадку слугує своєрідною формою опорного конспекту. Варто зазначити також, що учні під час підготовки домашнього завдання часто використовують презентацію, вважаючи, що вона більш зрозуміла й логічна. Мультимедійні уроки, зазвичай, будую за такою структурою: 1. Мотивація уроку – короткий вступний матеріал. Часто під час мотивації створюється проблемна ситуація за допомогою проблемного запитання.

2. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.

3. Основна частина уроку – опанування навчальним матеріалом уроку: робота з поняттями, невеликими текстовими фрагментами, що містять навчальну інформацію, відеосюжетами, аудіозаписами, фотодокументами, таблицями, схемами (виклад необхідної інформації з теми у вигляді слайдів). Мультимедійні технології дозволяють подати учням набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера. Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконання індивідуального завдання. Звісно, використовуються і традиційні форми роботи та методи і прийоми навчання.

4. Підбиття підсумків уроку включає рефлексію почуттів (наприклад, що сподобалося на уроці найбільше), способів діяльності учнів (для прикладу, чи раціональними були види діяльності, завдання, що використовувалися під час заняття) та відтворення учнями основних по356

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нять уроку з демонстрацією слайдів з текстовими фрагментами. Помірковане, систематичне використання комп’ютера на уроці, зокрема систем презентацій, сприяє: підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці; зростанню продуктивності уроку; реалізації міжпредметних зв’язків; уможливленню організації проектної діяльності учнів зі створення навчальних програм під керуванням учителів інформатики та української мови; логічному викладу навчального матеріалу, що значно підвищує рівень знань учнів; зміцнення стосунків педагога та учня на умовах співпраці; зміні ставлення учнів до комп’ютера (сприймається як універсальний інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності). Зрозуміло, що уроки з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Учитель повинен вміти користуватися різноманітними програмами: графічними, flаsh – анімації, web – редактора, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це дозволяє подавати інформацію у формі відео, презентації, web-сторінки з різноманітними роликами. Для унаочнення навчального матеріалу дуже часто у своїй практиці використовую ресурси Інтернету (перегляди фільмів або їх фрагментів за прочитаними програмними текстами, як наприклад: «Тіні забутих предків» за повістю М.Коцюбинського, «Тигролови» за романом І.Багрняого, «Мина Мазайло» за комедією М.Куліша тощо; записи телепередач про письменників, творчість

яких вивчається в курсі української літератури, як наприклад: про Бориса Олійника, Олеся Гончара, Івана Багряного, Олександра Довженка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Василя Симоненка, Василя Стуса, Володимира Сосюру та багатьох інших). Мультимедійний урок дає можливість комбінувати на одному занятті велику кількість цікавих завдань, залучаючи все більше учнів до активної роботи. Іноді створюємо презентації разом з учнями, пояснюючи, який результат є очікуваним. При цьому обов’язково враховується думка учнів. Вважаю, що головне завдання використання ІКТ у процесі вивчення української мови та літератури – підвищення пізнавального інтересу учнів до вивчення предмета, ефективність його опанування учнями. Загальновизнано, що особистість, яка зацікавлена, хоче пізнати матеріал, засвоює його набагато краще, ніж та, що не зацікавлена змістом того, що вивчає. Виходячи з вищезазначеного можна дійти висновку, що використання комп’ютерних технологій вносить істотні зміни в діяльність педагога та розвиток учня як особистості, ставить нові вимоги до професійної майстерності викладання предмета, вимагає чіткої організації та індивідуальної роботи з кожним учнем під час навчально-виховного процесу. У своїй діяльності прагну урізноманітнювати уроки, робити вивчення мови і літератури неповторним, пам’ятаючи слова Олеся Гончара, що бути у вічному пошуку – це значить "шукати енергію слова в енергії душі".

357

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

А.А. ЖМАК, викладач хімії та біології Понінківського професійного ліцею

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ХІМІЇ ТА БІОЛОГІЇ Бурхливий розвиток комп’ютеризованої техніки практично проник в усі сфери суспільства. Сучасна освіта спрямована на розвиток індивідуальності учня в процесі активної пізнавальної діяльності. Головним завданням освіти є розвиток творчого, самостійного мислення учнів, формування вмінь і навичок самостійного пошуку, аналізу й оцінки інформації. Для вирішення такого завдання недостатньо тільки підручника, традиційної діяльності педагога, пов’язаної з керуванням процесом навчання. Аби володіти інформацією, необхідно мати доступ до різноманітних джерел. Потрібна така організація діяльності учнів, що формуватиме власний досвід пізнання, вироблятиме життєво важливі компетентності і спонукатиме до активного самостійного набуття нових знань на основі раніше набутих. Сьогодні час диктує необхідність по-новому спрямовувати роботу педагога, стимулювати його зусилля на розвиток в учнів самостійного творчого мислення. Тому вважаю за необхідне використовувати на уроках хімії та біології нові інформаційні технології. Річ у тім, що мова не йде про обладнання кабінету хімії та біології

необхідною кількістю комп’ютерів. Мова йде про доцільне залучення комп’ютерних технологій у процес здобуття хімічної освіти, про використання таких можливостей нових інформаційних технологій, які сприятимуть реалізації дидактичних цілей і завдань відповідно до вимог освітнього стандарту. В Понінківському професійному ліцеї використовуються мультимедійні засоби для проведення лабораторних і практичних робіт з хімії та біології. Як відомо, під час проведення практичних робіт необхідна певна кількість хімічних реактивів та посуду. Але через їх дефіцит за допомогою такої програми проводимо віртуальні практичні роботи. Для дослідження ми провели практичні роботи з учнями 2-го курсу із застосуванням комп’ютера та без нього. Наприклад: 1) Властивості оцтової кислоти; 2) Експериментальні задачі на розпізнавання органічних речовин; 3) Експериментальні задачі; 4) Експериментально-розрахункові задачі. Результати виконання робіт висвітленні на гістограмі: групи 20 та 21 – виконували практичні роботи без використання комп’ютера й набрали нижчий бал, ніж групи 22 – 25, які виконували роботи за допомогою комп’ютера.

Порівняльна гістограма виконання практичних робіт з хімії учнями 2 кусу із застосуванням комп’юторної техніки та без її використання 30 Шкала оцінювання

20 10

25

30 17

22

0 група20

група21 група22 Номер групи

358

група 25

Ряд1

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Комп’ютер використовується на всіх етапах навчання й виконує при цьому різні функції: вчителя, об’єкта пізнання, об’єкта навчання. Не менш важливо те, що нові інформаційні технології навчання дозволяють розв’язувати ряд дидактичних завдань, а саме: вивчення явищ і процесів у мікро- та макросвіті, у складних технічних та біологічних системах на основі використання засобів комп’ютерної графіки та комп’ютерного моделювання; подача в зручному для вивчення масштабі часу різних хімічних та фізичних процесів, які реально протікають з дуже великою або дуже малою швидкістю. Засоби нових інформаційних технологій навчання поділяються на апаратні, програмно-методичні та навчально-методичні. З досвіду роботи використання інформаційнокомп’ютерних технологій можна зробити висновок, що вони вносять певні зміни, які стосуються пізнавальних, комунікативних та особистісних сфер. Сьогодні найбільш реалізованим у практиці є фрагментарне використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі в рамках традиційної моделі навчання для розв’язання окремих дидактичних завдань. У педагогів з’явилася змога поєднувати різноманітні технології навчання з інформаційними. Використання нових інформаційних техПеревірка домашнього завдання 1. Тестування учнів з теми 2. Створення учнями кросвордів, лабіринтів та розв’язування їх на уроці іншими учнями 3.Презентація матеріалу, опрацьованого самостійно окремими учнями вдома

нологій пов’язане з розв’язанням таких типів дидактичних завдань: використання комп’ютерів для виконання обчислювальних операцій та друкування текстів; комп’ютер та навчальні програми використовуються як носії навчальної інформації; використання комп’ютера на уроці хімії як засобу наочності; комп’ютер може виконувати контролюючу функцію; використання комп’ютерної техніки і телекомунікаційних систем для дослідницької діяльності учнів у позаурочний час. Сучасні медіа-посібники створені на допомогу вчителю хімії та біології у проведенні уроків. Ці посібники вирішують частину проблем, пов’язаних і з матеріальним забезпеченням хімічного кабінету та дають змогу використати матеріал на певному етапі уроку, показати досліди в динаміці, повторити демонстрації, повторно звернутися до навчального матеріалу. Програма виводить на екран дисплею навчальну інформацію, ставить запитання для того, щоб перевірити ступінь розуміння запропонованої інформації. При неправильній відповіді, комп’ютер підказує, як знайти правильну відповідь і ставить наступне запитання. Пропоную власний погляд на впровадження інформаційних технологій на різних етапах уроків, показаний у таблиці.грн

Вивчення нового матеріалу

Закріплення знань

1. Перегляд нового матеріалу на електронному носії

1.Створення тестових завдань та їх виконання

2. Перегляд електронної наочності

2.Первинне тестування з теми на електронному носії

3.Перегляд мультимедійних презентацій, підготовлених вчителем чи учнями

3.Презентація результатів діяльності (індивідуальної чи групової)

З практичного досвіду відомо, що використання комп’ютерної техніки є досить ефективним інструме-

нтом, який стимулює підготовку учнів до кожного уроку й підвищує мотивацію до навчальної діяльності.

359

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Отже, використання в навчальному процесі мультимедійних посібників за умов наявності комп’ютерного забезпечення створює сприятливі умови для розвитку пізнавального інтересу учнів, під-

вищення якості знань, урізноманітнення й насичення процесу навчання, підвищує мотивацію, допомагає розкрити творчі здібності учнів і педагогів.

Г. В. ЗОЗУЛЯ, викладач математики, голова методичної комісії природничо-математичних дисциплін Вищого професійного училища №36 с. Балин

АПРОБАЦІЯ ППЗ ПРИ ВИВЧЕННІ МАТЕМАТИКИ В УМОВАХ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ В умовах розвитку глобального інформаційного суспільства, освіта є найвагомішим чинником формування особистості. Саме зміни в системі сучасної освіти передбачають підготовку особистості, яка вміє творчо мислити, висловлювати свої погляди, сприймати або критикувати погляди інших, приймати правильні рішення, швидко знаходити потрібну інформацію, адаптуватися до будь-яких умов. Система освіти в новій якості передбачає відмову від жорсткої регламентації, уніфікації форм і методів навчання, дозволяє обирати нестандартні технології, сприяє запровадженню інновацій. При традиційному навчанні ми спрямовуємо свої зусилля на те, щоб зробити виклад програмного матеріалу якнайзрозумілішим, щоб учню було легко його засвоїти, але в той же час звільняємо його від права мати власну думку, не створюємо на уроці математики ситуацій для роздумів, міркувань, тобто притупляємо допитливість учня, тим самим перетворюємо процес навчання в завантаження пам'яті учня великою кількістю формул, правил, термінів – а зна-

чить, перешкоджаємо процесу самоствердження його як особистості. Водноча, виникає цілий ряд проблем, що стосується змісту, методів, організаційних форм і засобів навчання, обов’язкових рівнів знань з математики, яких має досягти кожна дитина. Головне завдання сучасного навчального закладу – підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу з метою сприяння всебічному та гармонійному розвитку людини, її інтелектуальному й пізнавальному зростанню. Тому сенс учіння – озброєння учнів уміннями та навичками саморозвитку. У педагогічній освіті наголошується на можливостях та ролі змісту навчання в диференційованому пізнавальному процесі. Однією з умов, що дає змогу пов’язати процес демократизації навчання з реальним механізмом його функціонування, є індивідуалізація навчання. У процесі індивідуальної підготовки забезпечується максимальне наближення до інтересів та потреб кожного учня з урахуванням рівня індивідуального сприйняття ним матеріалу. Саме для реалізації поставленої мети в навчально-виховному 360

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. процесі застосовуються інноваційні технології. Спрямованість навчальновиховного процесу на особистість вимагає нових підходів до його організації, сутнісними ознаками яких є варіативність і різноплановість освітніх технологій. Об'єктивна потреба підвищення ефективності навчання час від часу призводить до оновлення засобів, які використовуються в освітньому процесі. Впровадження інформаційних комп'ютерно орієнтованих технологій навчання є завданням педагогів. Розв'язання проблеми інтеграції актуальних навчальних предметів потребує модернізації викладання навчальних дисциплін. Для цього педагогу пропонуються різні електронні засоби та інші ресурси для проведення уроків. Використання сучасних інформаційних технологій призводить до принципово нового, ефективнішого процесу викладання математики. Зокрема, сучасні комп’ютерні засоби відкривають широкі перспективи для візуалізації навчального матеріалу з геометрії. Наприклад, використання ППЗ дає можливість продемонструвати невидимі лінії та кути у розділі “Стереометрія”, що у свою чергу сприяє кращому засвоєнню теоретичного матеріалу та застосуванню його при розв’язуванні задач. Основне завдання методики викладання будь-якого предмета – формування інформаційного середовища, що забезпечує досягнення педагогічних цілей. Це відбувається за допомогою цілого комплексу засобів навчання. Найефективніший вплив на людину здійснює та інформація, яка впливає на декілька органів чуття і запам’ятовується тим краще і міцніше, чим більше каналів активізовано. Об’єктивна реальність може бути відтворена завдяки засто-

суванню засобів мультимедія: кольору, графіки, відео, анімації, звуку. К.Ушинський стверджував: “Педагог має подбати про те, щоб якомога більше органів чуття – око, вухо, голос, чуття мускульних рухів і, навіть, якщо можливо нюх та смак, взяли участь в акті запам’ятовування... За такого дружного сприяння всіх органів в акті засвоєння ви переможете найлінивішу пам’ять”. Саме цим пояснюється роль мультимедійних засобів навчання, що виникли з появою потужних багатофункціональних комп’ютерів, якісних навчальних програм, розвинутих комп’ютерних систем навчання в діяльності сучасного закладу освіти. Урок, на якому застосовуються мультимедійні засоби, вимагає більш ретельної підготовки викладача, ніж у звичайному режимі. При проведені такого уроку істотно змінюється роль викладача, який в цьому випадку, перш за все є організатором, координатором пізнавальної діяльності учнів. Проектуючи майбутній мультимедійний урок, потрібно продумувати форми і способи подачі інформації на великий екран чи безпосередньо кожному учневі на комп’ютер. При проектуванні мультимедійного уроку обов’язково визначаємо, для чого призначений урок (щоб він був осмисленим цілісним продуктом, а не тільки набором слайдів). Створення умов для повного розкриття творчого потенціалу учнів значною мірою залежить від педагогічних програмних засобів. Адже ефективне застосування можливостей комп’ютера та ППЗ є складовою частиною сучасних технологій навчання, які доповнюють традиційні дидактичні засоби, роблять їх більш ефективними. Комп’ютер на думку багатьох фахівців, є потужним засобом навчання, який дозволяє здійснити серйозні зміни в технології навчання, 361

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тому що він: розширює можливості пред’явлення навчальної інформації; дозволяє підсилити мотивацію навчання (на мотивацію навчання позитивно позначається: новизна роботи з комп’ютером, цікавість навчання, надання допомоги в процесі розв’язування завдань); використання інформаційних технологій у навчальному процесі активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє розвитку їх творчого мислення. Всім відомо, що у шкільних підручниках переважають тексти пояснювально- ілюстративного характеру з інформацією, яку мають сприйняти та відтворити учні. З розвитком мультимедійних технологій відкриваються принципово нові можливості для управління навчальнопізнавальною діяльністю учнів. Характерною особливістю використання сучасних інформаційних технологій при вивченні математики є можливість моделювання різноманітних об’єктів (вивчення яких складає предмет геометрії) і процесів (вивчення яких складає предмет математичного аналізу). Динамічні та графічні можливості дозволяють зробити уроки математики більш змістовними й ефективними. Ефективність застосування нових інформаційних технологій на уроках математики обумовлена такими факторами, як: 1) різноманітність форм представлення інформації; 2) високий ступінь наочності; 3) можливість моделювання за допомогою комп’ютера різноманітних об’єктів і процесів; 4) звільнення від рутинної роботи, що відвертає увагу від засвоєння основного змісту; 5) можливість організації колективної та індивідуальної дослідницької роботи; 6) можливість диференціювати роботу учнів у залежності від рівня підготовки, пізнавальних інтересів та

ін., використовуючи сучасні інформаційні технології; 7) можливість організувати комп’ютерний оперативний контроль і допомогу з боку педагога; 8) можливості комп’ютера дозволяють учню активно брати участь у процесі пізнання. Застосування інформаційних засобів не повністю замінює методику проведення навчальних занять, але дає змогу урізноманітнити та застосувати ефективніші й раціональніші методичні прийоми. Свої особливості мають педагогічні програмні засоби, які використовуються в навчальному процесі при вивченні математики. Педагогічний програмний засіб відповідає чинній навчальній програмі з математики для учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи. Він містить поурочний розподіл навчального матеріалу з курсу математики, а також дидактичні матеріали для поточного, тематичного та підсумкового контролю навчальних досягнень учнів, які включають самостійні роботи, тематичні та підсумкові контрольні роботи, контрольні запитання і завдання, вправи для самостійного виконання, тестові завдання. Зміст дидактичних матеріалів диференційований за рівнем складності. Серед матеріалів ППЗ можна також знайти й довідкову інформацію, а саме: умовні позначення, словник термінів, довідник, в якому вміщено основні формули до певного розділу курсу математики, список рекомендованої літератури. Математика є однією із найскладніших загальноосвітніх дисциплін і тому викликає певні труднощі в багатьох учнів. Застосування ж на уроках математики ППЗ дає наочні уявлення про поняття, які вивчаються, розвиває образне мислення, просторову уяву, особливо на уроках стереометрії, дозволяє досить глибоко проникнути в сутність досліджува362

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ного явища, перевірити ту чи іншу гіпотезу, випробувати той чи інший метод розв’язування задачі. Варто зауважити, що комп’ютерні програми можна використовувати практично на всіх етапах уроку. Дидактичні можливості даного ППЗ дозволяють: 1) активізувати навчальний процес шляхом використання привабливих і швидкозмінних форм подачі інформації; 2) унаочнити властивості стереометричних понять завдяки динаміці просторових фігур і можливостей експериментувати з умовнографічним типом наочності. Це дає змогу учням самостійно характеризувати істотні й неістотні ознаки, формувати в уяві просторові образи шляхом споглядання наочного матеріалу (проводити аналіз елементів геометричного тіла, їх відношень та властивостей). При активному використанні ППЗ учні самостійно можуть виділяти суттєве і другорядне в моделях та порівнювати просторові характеристики об'єкта за його умовно-графічним зображенням. Такий вид прийомів розумової діяльності є дуже важливим у створенні просторових образів особливо для учнів зі слабо розвинутим рівнем просторового мислення.

3) Інтенсифікувати навчальний процес шляхом зосередження уваги учнів на етапах доведення стереометричних фактів, а не на способах їх наочного зображення, що вимагають окремих умінь і додаткового часу. Використання пропонованого ППЗ дає значний ефект при вивченні теми „Задачі на побудову в просторі”. Для розв’язування такого типу задач важлива точність виконання побудов, тому учні досить часто або дуже повільно проводять даний етап розв’язання або ж переробляють побудови кілька разів. Використання ППЗ на уроці дозволяє зосередитися на творчому аспекті розв'язування

задачі. Оскільки власне побудови можуть бути виконані значно швидше, з'являється час на проведення етапів доведення та дослідження розв’язків задач. Це дозволяє також ускладнити завдання для сильніших учнів.

4) Розвивати абстрактне мислення поданням наочно-образної, графічної інформації в поєднанні зі знаково-символьною.

5) Забезпечити доступ учнів до необхідної інформації з даного предмета та її аналітичного опрацювання, включаючи історичні довідки, портрети вчених-математиків, ілюстрації різних практичних ситуацій, які дають змогу обґрунтовувати необхідність вивчення того чи іншого геометричного факту. Застосування комп’ютерної технології на уроках математики дає змогу розвивати пізнавальну активність учнів, їхню самостійність, а також враховувати індивідуальні властивості мислення, пам’яті, та розвивати здібності дітей. Поряд з цим, ППЗ мають ряд недоліків. У першу чергу треба зауважити, що всі ППЗ розраховані на досвідчених користувачів, тобто на тих, хто має ґрунтовні знання комп’ютера. А цим не завжди можуть похвалитися педагоги старшої вікової категорії, особливо ті, які працюють у сільській місцевості, адже вони не завжди можуть отримати кваліфіковану консультацію на місці. Тому, крім методичних рекомендацій з використання ППЗ, поданих в електронному варіанті, мають бути такі матеріали в друкованому вигляді. Крім того, ППЗ повинні бути зручними в користуванні. Адже їх мають використовувати не тільки викладачі під час пояснення матеріалу, але й учні для самостійного опрацювання з метою диференціації навчання.

363

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Для кращого осмислення учнями знань було б доцільним передбачити можливість подання зразків виконання контрольної роботи у друкованому вигляді, а не тільки на моніторі. Особливу увагу варто звернути на мовний супровід подання інформації. Навчальна інформація, подана через мультимедійні засоби, не повинна містити наукових помилок. В описаному ППЗ з математики зустрічаються неточності в подані інформації. Наприклад, ілюструються властивості конуса, а ми замість слова «конус» чуємо «циліндр». Та загалом, такі інноваційні технології навчання приносять велику користь під час вивчення математики. Вони сприяють формуванню просторової уяви учнів, самостійності та індивідуалізації навчальної діяльності; відповідності темпу навчальної діяльності індивідуальним осо-

бливостям учнів; комфортності та подоланню комунікативного бар’єра. Саме тому інформаційнокомп’ютерні технології готують особистість до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства. Запровадження в навчальний процес сучасних інформаційних, зокрема, комп’ютерно-орієнтованих і телекому-нікаційних, відкриває нові шляхи й надає широкі можливості для подальшої диференціації загального навчання, всебічної активізації творчих, пошукових, особистісно орієнтованих комунікативних форм навчання, підвищення його ефективності, мобільності й відповідності запитам практики. Тож сподіваємось, що сучасні кабінети, обладнані персональними комп’ютерами, мультимедійними проекторами, педагогічними програмами, допоможуть викладачам проводити сучасні уроки, а учням – одержувати якісні знання.

Л.Є. ВАНДОЛЯК, викладач фізики Яромолинецького професійного ліцею О.П. РАДЛОВСЬКА, викладач математики Яромолинецького професійного ліцею

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПОЗАУРОЧНІЙ РОБОТІ ВИКЛАДАЧА Здавна вчитель є організатором освітнього процесу, мета якого – пробудити й підтримати прагнення дітей до пізнання, спонукати їх до навчання. Науково-технічний прогрес невпинно розвивається високими темпами, тому вчитель повинен іти в ногу з прогресом, урізноманітнюючи зміст, форми та прийоми навчання через використання новітніх технологій. Педагогічно-інженерний колектив нашого ліцею працює над проблемою: «Активізація навчально-

пізнавальної діяльності учнів шляхом використання інноваційних форм і методів організації навчально-виховного процесу». Колективне педагогічне дослідження має свої переваги: об’єднує окремі елементи дослідницької практики, забезпечує підвищення кваліфікації педагогів у режимі самоосвіти і впровадження системи взаємодії, спрямованої на теоретичне осмислення та практичне вирішення актуальної проблеми. Використання новітніх технологій у сучасному суспільстві стає 364

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. необхідним практично в будь-якій сфері діяльності людини. Оволодіння навичками цих технологій ще за шкільною партою багато в чому визначає успішність майбутньої професійної підготовки учнів. Оволодіння цими навичками протікає набагато ефективніше, якщо це відбувається не тільки на уроках інформатики, а знаходить своє впровадження й розвиток на уроках інших предметів, що сприяє розвитку вмінь і навичок застосовувати на практиці набуті на уроках інформатики знання. Однак цей підхід висуває нові вимоги до підготовки педагога, ставить перед ним нові проблеми, змушує освоювати нову техніку і створювати нові методики викладання, засновані на використанні сучасних інформаційних технологій. На уроках природничо-математичного циклу викладачі нашого ліцею впроваджують, крім традиційних уроків, уроки з використанням інноваційних технологій. Це – уроксуд «Радіоактивність», урок- конференція з використанням мультимедійної презентації «Електричний струм. Закони постійного струму», узагальнюючий урок - брейн-ринг «Площі поверхонь тіл обертання», урок-гра «Перший мільйон» на тему: «Тригонометричні функції», інтегрований урок з фізики та біології «Допустима доза опромінення. Біологічна дія радіоактивності. Захист від опромінення» та ін. Урок-суд передбачає створення ситуацій, в яких відбувається обговорення двох протилежних думок щодо питання, яке вивчається. Учні вчаться формулювати й захищати свою точку зору, аргументувати свою думку. Такий підхід сприяє розвитку критичності мислення. Урок-конференція є зборами, нарадою представників різних професій для обговорення певних проблем. Така форма уроку вимагає використання сукупності різних мето-

дичних прийомів і засобів навчання. При цьому учні є не пасивними спостерігачами, а активними учасниками перебігу подій. Участь у подібних іграх передбачає активну розумову діяльність, а також активізацію наявних знань і самостійності учня. Урок-брейн-ринг передбачає перевірку знань учнів у нетрадиційній формі. Так замість традиційного індивідуального опитування учні об’єднуються в групи та готують питання одне для одного. Психологічна цінність цього уроку в тому, що використовується групова робота. Інтегрований урок дозволяє учням здійснити засвоєння знань з предмета в сукупності з іншими науками, сприяє формуванню пізнавального інтересу, забезпечує узагальнення наявних знань, уміння використовувати їх у процесі вивчення інших наук. Часто на уроках використовується мультимедійна установка. Відомо, що учні виявляють великий інтерес, коли при поясненні нового матеріалу застосовуються презентації. Навіть найпасивніші з них з величезним бажанням включаються в роботу, з цікавістю дивляться слайди і відповідають на запитання. Під час будь-якої презентації учні дуже уважні, зосереджені й дисципліновані, оскільки, по-перше, їм необхідно чітко запам'ятати цікаво представлений матеріал, по-друге, маленький шум може перешкодити відповісти на запитання з теми. Використання презентацій підвищує інтерес учнів до предмета, який вивчається. Учні з великим інтересом чекають презентацій на уроках, допомагають готувати необхідне обладнання. Зрозуміло, будь-яка презентація для них цікава й корисна, коли супроводжується коментарем педагога. Вона допомагає розвивати пізнавальну активність учнів, вносить різноманітність та емоційне забарвлення в навчальну роботу на 365

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. уроці, а також знімає втому учнів, яка може виникнути при насиченості уроків за новою програмою. Крім того, розвиває увагу і кмітливість. Основним завданням педагога є не тільки дати учням багаж знань, але й показати шлях до них, навчити застосовувати їх у реальному житті. Однак ці вміння не беруться нізвідки, їх треба формувати й розвивати. Тому велика увага ться також позаурочній роботі з учнями. В ліцеї працюють предметні гуртки, проводяться предметні тижні, метою яких є розвиток пізнавальної діяльності, посилення мотивації учнів до навчання, залучення більшої кількості учнів до проведення виховних заходів, пробудження в них інтересу до вивчення предметів. Під час прове-

дення тижня фізики, математики та інформатики активну участь беруть не тільки учні, які цікавляться цими предметами, а всі учні. Кожен отримує посильне для нього завдання. Позаурочна робота допомагає розвивати інтелектуальні, творчі здібності, комунікативні вміння і навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного, самостійно набувати нових знань, використовувати різні джерела інформації. Програма інтегрованого тижня передбачає широке використання інноваційних технологій.

У СВІТІ ТОЧНИХ НАУК Програма тижня фізики, математики та інформатики Назва заходу Понеділок 1.Оголошення програми тижня.

2. Презентація газети.

3. Відкритий урок - математична гра «Перший мільйон» викладача математики Радловської О..П. у групі №33. Вівторок 1. Відкритий урок - презентація «Системи управління автоматизованим обладнанням» викладача інформаційних технологій Терлецької С.І. у групі № 15.

2. Виховна година «Твій інтелект» 3. Реєстрація учасників до участі в грі «Найрозумніший» каб №18. Середа 1. Розгадування ребусів.

2. Відкритий урок «Розв’язування логарифмічних рівнянь» викладача математики Котлінського В.В. у групі №24.

3. Гра «Найрозумніший», акт. зала.

4. Вистава «Фізика та математика – цариці наук» Четвер 1. Визначення фута групи.

2. Відкритий урок - конференція «Поглинута доза випромінення» викладача фізики Вандоляк Л.Є.. у групі №33. П’ятниця 1. Фізико-математичні фокуси.

2. Оголошення підсумків тижня

Використання інноваційних технологій  Творче завдання. Виготовлення буклету до програми тижня творчими групами учнів.  Пошукова робота. Кожна група працює над створенням газети.Робота в мережі Internet  Урок-гра з використанням мультимедійної презентації.  Урок-презентація з використанням мультимедійної установки  Проходження учнями на комп’ютері тесту на рівень інтелектуальних можливостей  Відбірковий тур з використанням комп’ютера (тести)

 На кожному уроці фізики, математики та інформатики, які заплановані на цей день 10 хвилин відведено на розгадування ребусів та кросвордів.  Робота в групах  Інтерактивна гра з використанням мультимедійної презентації.  Розвиток театральних здібностей учнів  Колективна робота кожної групи.  Пошукова робота. Учням роздано ролі і вони самі шукають інформацію, яка розкриває проблему з їхньої точки зору, при цьому їм роздано випереджальні завдання.  Практична робота учнів-лаборантів з фізичним обладнанням та пояснення фокусів глядачами.

366

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Важливою умовою організації навчально-виховного процесу є вибір педагогом раціональної системи методів і прийомів активного навчання, використання сучасних технологій у поєднанні з традиційними засобами. Процес навчання повинен бути організований так, щоб зорієнтувати учня на досягнення нею цілей, які вона сама собі поставила. На основі вищезазначеного можна зробити висновок, що особистісно орієнтоване виховання учнів у процесі позаурочної роботи буде ефективним, коли добиратимуться цікаві емоційно насичені форми практичної реалізації

виховних інваріантів. Під час їх проведення кожен учень має бути активним учасником виховного процесу. Проте, хоча педагогічні технології й вимагають високої активності педагога та учня, враховують психологічні й особистісні риси всіх учнів, вносять індивідуальні корективи в навчальний процес, сприяють розвитку самостійності учнів, вони все ж не забезпечують для всіх однаково високого результату. Отже, педагог повинен уміти розумно й раціонально поєднувати у своїй практиці використання традиційних і сучасних методів та засобів навчання..

Н.Ю. СОДОМОРА, викладач математики Плужненського професійного аграрного ліцею

ВИКОРИСТАННЯ ЗАДАЧ ПРИКЛАДНОГО ЗМІСТУ ПРИ ВИКЛАДАННІ МАТЕМАТИКИ В ПТНЗ Питання професійного спрямування курсу математики в ПТНЗ не є новим у навчальному процесі. Актуальність цієї проблеми розуміють викладачі і працюють над її здійсненням. Мабуть, кожен може поділитися своїми доробками та досягненнями у цьому напрямі професійної діяльності. Однак, потрібно визнати, що в багатьох педагогів не простежується системний підхід і чітке розуміння ідеї прикладного, практичного та політехнічного спрямування курсу математики. Дуже часто завдання з практичним змістом використовуються епізодично, не продумано, у «вирваному» контексті. Система освіти в нашій країні вступила в період фундаментальних змін, що характеризуються новим розумінням цілей освіти, новими підходами до розробки та використання навчальних технологій і т. ін.

Для оволодіння й управління сучасною технікою і технологією потрібна серйозна загальноосвітня підготовка, обов’язковим компонентом якої є глибокі знання з математики. Хоча наявність таких знань ще не означає, що учні здатні застосувати їх у різноманітних конкретних ситуаціях. Такі здібності та вміння не з’являються стихійно. Вони формуються в процесі цілеспрямованого педагогічного впливу, що забезпечує здобуття учнями таких знань, на які вони зможуть спиратися в майбутній трудовій діяльності. Тому завдання ПТНЗ щодо поєднання навчання з подальшою продуктивною працею можуть бути реалізовані за умов зміни ставлення педагогів-математиків до навчального процесу, а саме підвищення математичної освіти посилення її прикладного, практичного та політехнічного спрямування.

367

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. У навчальному закладі треба раз і назавжди відмовитись від технократичного мислення, коли засоби переважають над метою, коли на учня дивляться як на об’єкта маніпуляції, який навчають або «програмують», а не як на особистість з безліччю ступенів свободи її інтелекту. Таким чином, актуальність проблеми обумовлена необхідністю у прикладній спрямованості курсу математики в ПТНЗ . У педагогічних дослідженнях прикладну спрямованість математики розуміють як змістовий та методологічний зв'язок загальноосвітнього курсу з практикою, що передбачає формування в учнів умінь, необхідних для розв’язання засобами математики практичних задач. Існує необхідність так організувати вивчення математики, щоб воно було корисним і водночас захоплюючим, цікавим. А це можливо шляхом подолання надмірної абстракції, через розкриття ролі математики в пізнанні навколишнього світу, через інтеграцію з іншими предметами загальноосвітнього та професійного циклу та формування в такий спосіб лінійного, гармонійного світосприйняття учня. Які ж цілі в процесі здійснення професійного спрямування курсу математики повинні ставити перед собою викладачі ? Це: а) оволодіння учнями комплексом математичних знань, умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті та достатніх для оволодіння іншими галузями знань і забезпечення неперервної освіти: б) формування в учнів уявлень про ідеї та методи математики її ролі в пізнанні дійсності, наукового світогляду. Йдеться про прикладну спрямованість курсу математики. Численні науковометодичні публікації свідчать про важливість цього напрямку у викладанні математики в ПТНЗ.

Підвищенню ефективності навчання математики сприяє розв’язання задач практичного змісту. Звернення до прикладів із життя та навколишньої дійсності полегшує викладачу організацію цілеспрямованої навчальної діяльності учнів. У педагогічній літературі поняття прикладної задачі трактується по-різному, а саме як : - задача, що потребує перекладу з природної мови на математичну; - задача, близька за формулюванням і методами розв’язання до задач, що виникають на практиці; - сюжетна задача, сформульована у вигляді задачі-проблеми. Прикладна задача – це задача, що виникла поза математикою, але розв’язується математичним способом. У реальному процесі навчання прикладна і практична спрямованість функціонують спільно. Вимоги до прикладних задач, які використовую на уроках математики: 1. Задачі повинні мати реальний практичний зміст, який забезпечує ілюстрацію практичної цінності і значущості набутих знань.

2. Задачі повинні відповідати навчальним програмам і підручникам за формулюванням, змістом методів і фактів, які будуть використані в процесі їх розв’язання.

3. Задачі повинні бути сформульовані доступною і зрозумілою мовою, не містити термінів, з якими учні не зустрічалися.

4. Числові дані в прикладних задачах повинні бути реальними, відповідати існуючим в практиці.

5. У змісті задачі по можливості повинен бути відображений особистий досвід учнів, місцевий матеріал, який дозволяє ефективно показати використання математичних знань і викликати в учнів пізнавальний інтерес.

368

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

6. Прикладні задачі повинні відображати ситуації промислового і сільськогосподарського виробництва, економіки, торгівлі, ілюструвати застосування математичних знань у конкретних професіях людей. Задачі з практичним змістом, котрі представлені у діючих підручниках переважно мають вигляд стандартних текстових алгебраїчних і геометричних задач. Я намагаюся запропоновані задачі урізноманітнити такими різновидностями: 1. На обчислення значень величин, які зустрічаються в практичній діяльності.

2. На складання розрахункових таблиць.

3. На використання та обґрунтування емпіричних формул.

4. На виведення формул залежностей, які зустрічаються на практиці. Задачі першої групи – це задачі, розв’язання яких зводиться до використання вивченого матеріалу, формул та обчислення числового значення алгебраїчного виразу. Наприклад, пропоную задачі такого типу у групах третього курсу при розв’язуванні задач на знаходження площ поверхні геометричних тіл. При вивченні теми з алгебри «Застосування похідної» на другому курсі у групах «лісників», «трактористів» розв’язуємо задачі такого типу: 1. У циліндричній бочці міститься живиця. Периметр осьового перерізу бочки дорівнює 300дм. Яку довжину повинен мати радіус основи, щоб об’єм бочки був найбільшим?

2. Потрібно виготовити ящик з квадратною основою для зберігання слюсарних інструментів. Для цього є 2м2 жерсті. Які лінійні розміри повинен мати ящик, щоб його об’єм був максимальний? Задачі другого виду на складання розрахункових таблиць використовую на уроках алгебри при

вивчені розділу «Вступ до статистики». Прості групові та комбінаційні таблиці складаємо при вивчені теми «Статистичний підмет та статистичний присудок», «Ряд розподілу. Наочне зображення статистичного розподілу». Для наочного зображення інтервальної таблиці будуємо гістограми, діаграми, графіки. Пропоную приклади задач, які розв’язуємо з учнями під час вивчення даного розділу.

1. Зібрані дані щодо кількості лісових пожеж у даному регіоні за 12 місяців 2,1,1,2,3,4,7,7,6,4,3,3. Побудувати полігон частот та знайти усі числові характеристики заданої статистичної сукупності даних.

2. При проходженні зовнішнього незалежного оцінювання з математики 10 випускників ліцею отримали такі бали 156,172,180,140,124,163,178,180,12 4,172. Побудуйте за цими даними гістограму. Задачі на використання емпіричних формул мають застосування в практичній діяльності. Вони не є результатом строгого математичного виведення. Такі задачі пропоную учням перших курсів при повторенні способів спрощення виразів. Розв'язування таких задач, крім знань, вимагає винахідливості, догадки, логічного мислення, навиків спрощення виразів, наближених методів обчислення. Задачі практичного змісту стимулюють учнів до здобуття нових знань, збагачують їх теоретичними і практичними знаннями з технічних та інших дисциплін. При підготовці до уроків намагаюся підбирати такі задачі, які були б для учнів цікавими, доступними, розв’язання яких дало б певний результат для засвоєння теми уроку – тобто ми розв’язуємо задачі, які ставить перед нами життя. На мій погляд, задачі практичного змісту переконують учнів у 369

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. потребі вивчення теоретичного матеріалу і показують, що математичні абстракції виникають із задач, поставлених реальним життям. Спочатку учнів зацікавлює розв’язання окремих задач, потім вивчення окремих тем, а з часом і вся наука. Тому систематичне виховання учнівських інтересів є неодмінною умовою, ефективності кожного окремого уроку і всієї навчальновиховної роботи. Одночасно учні набувають корисних навичок роботи з довідниками, навчаються, самостійно знаходити потрібну інформацію в додатковій літературі. Отже, такі задачі виконують: освітню функцію, бо їх використання спрямоване на формування в учнів системи знань, умінь і навичок на різних етапах навчання; розвивальну функцію, бо робота з ними розвиває вміння осмислювати зміст понять, аналізувати результати, розширювати кругозір, робити відповідні узагальнення, порівняння, висновки; виховну функцію, бо міжпредметні зв’язки на уроках математики можуть здійснюватись насамперед через ці задачі. Задачі прикладного характеру широко використовую на уроках вивчення нового матеріалу для постановки проблеми. Значення задач проблемного характеру для досягнення мети уроку дуже велике. Їх використання забезпечує більш свідоме оволодіння математичною теорією, вчить учнів прийомів, пошуку, дослідження, доведення. Задачі повинні бути підібрані так, щоб їх постановка привела до необхідності застосування учнями знань з теми, яка вивчається. Для постановки проблеми перед викладом нового матеріалу задачі з практики змістом повинні бути простими у розв’язанні. Так, наприклад, при вивченні теми «Кут між прямою і площиною» на уроці геометрії І курсу, ставлю перед учнями проблему: обчислити кут на-

хилу сосни до поверхні землі. Ця задача розв’язується лише після вивчення теми уроку. Математиці властива універсальна та інша застосованість. Однак математика при цьому не може замінити методи і поняття тих конкретних наук, де її застосовують. Цікавим і перспективним є такий спосіб демонстрації зв’язку математики з іншими науками, як проведення інтегрованих уроків. Вони допомагають знання сучасних учнів зробити ціліснішими, на них формується науковий світогляд. Такі уроки сприяють встановленню логічних зв’язків між предметами, попереджають формалізм у знаннях. Наприклад, уроки математики можна інтегрувати з уроками спецдисциплін. Так, вивчення стереометричних фігур, обчислення їх об’ємів та площ поверхонь доцільно поєднувати з навчальними предметами «Трактори» та «с\г машини» (визначення об’ємів масла, рідини, мінеральних добрив, що містяться у відповідних ємкостях агрегатів), з уроками лісівництва (розв’язання таксаційних питань, зв’язаних з визначенням об’єму стовбурів та їх частин. Обчислення кубатури заготовлених лісоматеріалів). Тему «Відношення, пропорції» доцільно поєднати з темою лісівництва «Визначення висоти дерева після візування його вимірною вилкою». Цікаві інтегровані уроки проводжу при вивченні тем «Комбінаторика», «Теорія ймовірностей» з предметами спецдисциплін професій «Кухар, кондитер», «Лісівник», «Тракторист». Хороший результат досягається при проведенні уроків у вигляді ділових ігор. Ці уроки для учнів цікаві, оскільки проходять у незвичній для них формі. На вступній бесіді намагаюся довести учням, що їм уже тепер потрібно готувати себе для роботи в нових економічних умовах, нових бізнес370

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. структурах. Можливо, учні після закінчення ліцею захочуть відкрити свою справу, стати підприємцями, співвласниками, акціонерами компаній підприємств. Розкрити перед учнями практичне значення математики дозволяють приклади з навколишнього середовища. Вони повинні бути простими, переконливими, доступними для розуміння учнів. У багатьох випадках можна ілюструвати навчальний матеріал з математики за допомогою прикладів реально існуючих народногосподарських об’єктів, деталей, вузлів машин. Ці об’єкти в залежності від розмірів і маси можна демонструвати в натуральному вигляді, у вигляді фотознімків, макетів, малюнків, креслень, технологічних схем. Велику пізнавальну цінність має виконання вправ, пов’язаних із знаходженням на реальних предметах, їх моделей чи кресленнях знайомих геометричних форм. Цінність подібних вправ у тому, що переважна більшість деталей, вузлів машин і механізмів являють собою сукупність геометричних фігур. Така робота сприяє розвитку просторової уяви учнів і є ефективним засобом зміцнення зв’язків навчання з життям. Наприклад, при вивченні тіл обертання і многогранників пропоную знайти знайомі геометричні форми на моделях або кресленнях деталей та механізмів сільськогосподарських машин. На таких уроках використовую наступні задачі: 1. Виділити на кресленні розподільника безконтактної системи запалення трактора МТЗ – 80 знайомі геометричні форми.

2. Визначте види перерізів піраміди за кресленням бункера з двома рукавами. Дайте відповіді на запитання: А) Яка форма самого бункера? Б) Яка форма кожного з рукавів?

В) Які фігури отримали в результаті перерізів? Задачі прикладного змісту практикую і під час проведення уроків тематичного оцінювання знань учнів (наприклад, для тематичного оцінювання з тем «Комбінаторика» та «Теорія ймовірностей»).

1. На заняттях виробничого навчання учнів професії «Лісівник»повинні сформувати розсадник із 7 видів листяних дерев, але так, щоб у ньому було не менше 3-х видів дерев твердої породи. Скільки способів існує, якщо учні мають 5 видів твердої породи, і 6 видів дерев м'якої породи?

2. Учні заготовляють віники для підгодівлі тварин у зимовий період. Всього було заготовлено 200 віників. З них 50 – березових, 35- вільхових, решта – грабові. Яка ймовірність того, що навмання взятий віник буде а) березовий; б) не березовий.

3. Із 9 робітників, серед яких 5 трактористів та 4 слюсарі необхідно створити бригаду з 8 робітників. Скількома способами можна укомплектувати бригаду так, що до кожної групи увійшли не менше 3 трактористів і не менше 2 слюсарів?

4. На уроках з правил дорожнього руху учні складають залік за інструкційними картками, розглядаючи різні дорожні ситуації. Викладач запропонував 30 карток. Учень знає правильну відповідь на завдання 26 карток. Яка ймовірність того, що навмання взята картка виявиться учневі а) знайома, б) незнайома.

5. У їдальні громадського харчування приготували 3 види перших страв, 4 види других і 3 види третіх страв. Скількома способами можна скласти обід, до якого входили б перша, друга і третя страви?

6. На тарілці лежать 8 однакових на вигляд пиріжків: три з повидлом, а решта – з м’ясом. Навмання беруть один пиріжок. Яка 371

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ймовірність того, що цей пиріжок а) з повидлом, б) з м’ясом. Багато можливостей для вироблення навичок в учнів розв’язання задач прикладного характеру представляється у позаурочній роботі, на математичному гуртку. Такої можливості стараюся не упустити. Ось зразки задач, які розв’язуємо з учнями на засіданнях гуртка: Професія "Лісівник" Задача 1 Потрібно заготувати 3 кубічні метри лісу. Скільки дощок довжиною 5 м і шириною 35 см потрібно для цього. Дошки обрізні, товщиною 30 мм. Задача 2 Колода сосни довжиною 21м має діаметри основ 380 мм і 620 мм. Знайти об'єм колоди. Задача 3 З колоди діаметром 42см потрібно випиляти квадрат. Визначити найбільший розмір, який може мати сторона квадрата, якщо на відходи пішло 11% матеріалу. Задача 4 Потрібно розбити ділянку для молодих насаджень лісу прямокутної форми. Периметр ділянки 3200 м. Якими повинні бути довжини сторін ділянки, щоб вона мала найбільшу площу? Професія "Лаборант хімікобактеріо-логічного аналізу" Задача 1 Відомо, що залежність калорійності молока від його жирності визначається емпіричною формулою k=а-113,6+330 (1), де k калорійність молока в калоріях, а процент жиру в молоці. а) виходячи з власного досвіду, вкажіть реальну область визначення функції, заданою формулою (1); б) побудуйте графік цієї залежності; в) знайдіть за графіком значення k при значеннях а, що дорів-

нюють 3; 4; 4,5; 5. (Учні повинні дійти висновку, що чим вища жирність молока, тим вища його калорійність). Задача 2 Зміну об'єму V рідини в посудині в залежності від висоти h відображено в таблиці: h, см 3 V, л 1,2

6 3,1

9 5,6

12 15 9,7 14,7

18 21

Побудувати графік залежності V від h. Визначити за графіком: а) скільки літрів рідини міститься в посуді, якщо висота стовпа дорівнює 5см, 10см; б) якою буде висота стовпа в посудині, якщо в ній міститься 4л, 10л рідини. Задача З (Практичного змісту) Учням запропоновано насіння пшениці, ячменю, жита, вівса, люцерни. Обчислити чистоту запропонованого насіння у %. (Учні повинні знати, що чистота обчислюється за формулою: б=100m1/m2, де б -чистота насіння в %; m1 - маса чистого насіння; m2 - маса насіння разом з домішками). На заняттях гуртка учні самостійно здійснюють зважування насіння. Професія "Ветеринар" Задача 1 Складіть раціон корови, що дає 3500 кг молока в рік (у тому числі 2000 кг у стійловий період), на стійловий період, якщо на її годування потрібно 2280 кг кормових одиниць.Раціон за калорійністю містить 18% грубих кормів, по 9% лугового сіна і пшеничної соломи, 60% соковитих кормів, в тому числі 49% кукурудзяного силосу і 1% кормового буряку. На 1кг кожного із названих видів корму міститься кормових одиниць (в кг): лугове сіно - 0,46; пшенична солома - 0,22; кукурудзяний силос з качанами 0,2; кормовий буряк - 0,12. Визначити масу кожного виду корму, що входить до раціону корови на стій372

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ловий період. Задача 2 В складі стада великої рогатої худоби молочного напрямку повинно бути приблизно 60% корів і 28% телиць віком до 1 року.У фермерському стаді молочного напрямку є 1050 голів великої рогатої худоби. Скільки у стаді корів і телиць віком до 1 року? Виясніть загальну чисельність і склад стада великої рогатої худоби у вашому господарстві. Знайдіть відсоток корів, биків і телиць різного віку у стаді. Постарайтеся визначити напрям тваринництва в господарстві. Задача З На ферму завезли 860 ц лугового сіна, 310 ц вівсяної соломи, 112 ц кормового буряка. Скільки центнерів кормових одиниць завезли на ферму? (Для розв'язання цієї задачі учні повинні знати, скільки кг кормових одиниць міститься в кожному кг перерахованих кормів. Ці дані учні знаходять у таблиці калорійності і складу деяких кормів, яку вивчають на заняттях із спецдисциплін).

Задача Поле має форму прямокутника шириною 320 м і довжиною 840 м. Через поле, під кутом, що дорівнює 50° до його ширини, проходить дорога, шириною 7 м. Знайти посівну площу поля. Задача Стальний вал обточується на токарному верстаті, при цьому його діаметр зменшується на 3мм. Скільки втрачає вал у масі при обточуванні.(Учні повинні знати діаметр і довжину вала). Потрібно врахувати питому вагу сталі (7,6 г/см3). Задачі економічного змісту Задача 1 Собівартість товарної продукції фермерського господарства становить 24,8 тисяч гривень, а грошова виручка від її реалізації 38,4 тисячі гривень. Знайти рівень рентабельності товарної продукції за її собівартістю. (З учнями з'ясовуємо, що рентабельність (R) обчислюється як відношення прибутку (П) до собівартості (С) продукції: R=П/С (%)). Задача 2 У 2003 році посівна площа пшениці, що обробляли в колгоспах за інтенсивною технологією, становила 560 га, або 28% посівної площі цієї культури. Збір зерна з площі, що оброблялась за інтенсивною технологією, становить 18220 ц, або 47% загального валового збору пшениці в колгоспах району. Порівняти врожайність пшениці, що отримали з використанням інтенсивної технології і без її використання. (Потрібно пояснити учням поняття "інтенсивна технологія"). Задача 3 Середньорічний обсяг валової продукції колгоспу знизився за три роки на 12% і становив у 2003 році 820 тисяч гривень. Яким був обсяг валової продукції у 2000 році?

Професія "Тракторист машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар – ремонтник" Задача Скільки тракторів ДТ-75 необхідно виділити для того, щоб виорати землю на 24 см, площею 1800 га не більше, ніж за 12 робочих днів. Оранка здійснюється п'ятикорпусними плугами ПЛН-5-35. (За таблицями технічної характеристики тракторів і плугів учні знаходять потужність трактора ДТ-75 і ширину робочого захвату плуга ПЛН-535. Визначивши вид ґрунту, знаходять його питомий опір f =0,9 кгс/см2 . Для розв'язування цієї задачі повторюємо тему "Робота і потужність" з курсу фізики).

373

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

М.Д. МАХНІЙ, викладач-методист ДНЗ «Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей»

СВІТЛИЙ ХРАМ ДИТИНОЛЮБСТВА «Я мудрість п'ю із черепа епохи…». Таким черепом епохи, з котрого всі педагоги черпають мудрість в навчанні і вихованні підростаючого покоління, є теорія В.О. Сухомлинського. Творча спадщина одного з найвідоміших педагогів-гуманістів XX ст. Василя Олександровича Сухомлинського останнім часом привертає підвищену увагу науковцівдослідників, учителів-практиків, журналістів-публіцистів. Адже розробка національної системи освіти потребує творчого залучення до цієї необхідної справи всього найціннішого з вітчизняного і зарубіжного освітньо-виховного досвіду. Сухомлинським було написано 40 монографій і брошур, понад 600 статей, близько 2000 казок, художніх творів-мініатюр для дітей. На жаль, через передчасну смерть дуже багато замисленого талановитим педагогом так і залишилося нереалізованим, зокрема, він планував написати книги про виховання Любові до рідної мови та про українську народну педагогіку, адже школу Сухомлинський вважав духовною колискою народу, а народ – живим вічним джерелом мудрості. Павлиську середню школу на Кіровоградщині, яку очолював з 1948 по 1970 рр., за його життя називали Меккою для педагогів багатьох країн світу. Його твори видають, читають і цінують теж в усіх країнах світу. Сьогодні окремі вчені досить необ'єктивно підходять до спадщини Сухомлинського, звинувачують

його у відсутності ідеалів і норм загальнолюдських цінностей. Сам Сухомлинський в одній із його праць зазначає: „Моя педагогічна система склалася протягом 30 років роботи в школі. Вона виходить з таких принципів: 1. Найвищою цінністю, що визначає суть, смисл і спрямованість виховання, багатогранність виховного впливу педагога і його єдність з самовихованням, є людина.

2. Вплив особи вихователя на колектив і особистість вихованця залежить головним чином від гармонійної єдності, моральної культури, духовного багатства, багатогранності інтересів вихователя.

3. Виховний вплив особи вихователя не є чимось спеціально створеним, організованим для того, щоб виховувати. Вихователь впливає на вихованця настільки, наскільки їх об'єднує спільність духовних інтересів, спільність багатогранної діяльності.

4. Ефективність впливу особи вихователя залежить від того, наскільки глибоко він розуміє дитинство як особливий період розвитку людської особистості.

5. Вихованець є найближчим помічником педагога у здійсненні складного, багатогранного процесу виховання. Внутрішні сили вихованця – його бажання, прагнення, ідеали – це нічим не заміниме могутнє джерело виховання. Наймудрішим є той вихователь, якому вдалося досягти того, що його вихованець сам виховує себе". Крім цього, Сухомлинський стверджував: 374

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. «У природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної. Кожному можна дати щастя творення, кожного треба вивести в люди. Це перший наріжний камінь моєї педагогічної системи, - якби не він, уся система виявилася б паперовим картковим будиночком. Серед вогників інтелектуальної культури, які сяють навколо школяра, вчитель мусить бути найяскравішим вогником - це другий наріжний камінь моєї педагогічної системи. Чутливість духовного світу вихованця вимагає великої тонкості засобів виховного впливу. Це третій наріжний камінь моєї педагогічної системи.» Отже, вся творча спадщина Василя Олександровича – це справжня гуманістична Галактика, прекрасний і світлий храм Дитино- і Людинолюбства. Для мене, як викладача літератури, ці три наріжні камені педагогічної системи В.О. Сухомлинського будуть актуальними завжди. Адже не випадково літературу називають людинознавством. Не секрет, що сьогоднішні учні дуже мало читають творів художньої літератури. Читання замінили телевізори, комп’ютери і навіть мобільні телефони. Та проте від жодного учня не чула риторичного запитання: «Та для чого мені ця література?» Саме література робить людину людиною. Кожен урок літератури є виховним, пов’язаним із сучасністю. Ось перед нами Жульєн Сорель (роман Ф. Стендаля «Червоне і чорне»). Після вивчення твору учні самостійно роблять висновок: Жульєн надзвичайно розумна, талановита людина, але простолюдин, який, за законами тодішньої Франції, не міг зайняти високої посади, не міг пробитися у вище суспільство, де світом правили походження, багатство, а не розум. А у нас сьо-

годні? І висновок учнів: на жаль, нашим світом теж правлять гроші. І навіть щоб одержати вищу освіту, потрібна чималенька сума, тому багато розумних дітей із незаможних родин залишаються за бортом. При знайомстві з повістю О. де Бальзака «Гобсек» учні, звичайно, засуджують скнарість, надзвичайну скупість Гобсека, але одночасно вказують на те, що він розумний, тонкий психолог і заслужено, по-своєму, карає Анастазі де Ресто. Роблячи такі висновки, кожен учень замислюється над своїми вчинками, поведінкою, проводить певні паралелі. У природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної. Це факт, який не потребує доведення. Готуючи вечір до Міжнародного дня мови, залучила багатьох учнів, які ніколи не були на сцені, не виступали. Вони переживали, готувалися. Вечір вдався, і вже через місяць лунали запитання: «А більше нічого такого не будемо готувати?» Вони відчули себе повноцінними людьми, а не вічними відстаючими. Найменше вивченою дотепер залишається дидактична спадщина Сухомлинського. Основоположною у дидактиці Василя Олександровича є сукупність ідей і поглядів на дитину як на найвищу цінність у діяльності всіх ланок народної освіти. За його глибоким переконанням, шкільне навчання повинно бути радісною, бажаною працею для дитини і сприяти її всебічній освіті, вихованню та розвитку. Школа, за Сухомлинським, покликана готувати нові покоління громадян, передаючи їм соціальні, наукові, моральні, естетичні багатства та цінності, працювати, орієнтуючись на майбутнє, враховуючи об'єктивні тенденції суспільного, морального, інтелектуального і технічного прогресу. Для цього необ375

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. хідно передбачити і мати яскраве уявлення про ідеал суспільства та ідеал особистості в ньому. „Бути справжнім вихователем, - зазначає Василь Олександрович у праці „Проблеми всебічно розвиненої особистості", - це означає бачити в дитячому колективі покоління, творчі сили якого розкриються на суспільній ниві через значний проміжок часу. За поточними, повсякденними справами педагог ніколи не повинен випускати з думки перспективи, він повинен бачити, якими стануть його вихованці через 10, 20, 30 років". У зв’язку з цим згадується такий випадок. Навчалася у нас учениця з Шепетівського району Олександра Шахова, яка прийшла зі школи з посередніми оцінками. Але помітили її нахил до філології, почали займатися – і результат не забарився. На обласній олімпіаді – перше місце, а на республіканській – п’яте. Пізніше Саша закінчила Кам'янець-Подільський педагогічний інститут і стала вчителькою мови та літератури. Таким чином, орієнтація на ідеал, спрямованість усього в майбутнє, проектування і творення людини, здатної стати активною творчою силою суспільного розвитку і сьогодні, і в майбутньому, - це найважливіше завдання освіти і кожного педагога зокрема. Інтелектуальний, моральний і технічний прогрес, початки якого закладаються в навчальному закладі, має здійснюватися в ім'я розвитку людської особистості – це також важливий висновок Сухомлинського. У цьому зв'язку він підкреслює: «Гармонія суспільного розвитку немислима без розквіту сил, здібностей, обдарування кожної людини, немислима без її щастя. Чим більше ми наближаємось до ідеалу суспільства, який є метою нашого життя, нашої праці, тим глибше

виявляється взаємозв'язок між цим ідеалом і щастям кожного нашого вихованця». Цінними в соціальному і педагогічному аспектах є такі його думки: «...Людина, яку школа не зуміла виховати, в якої у шкільні роки не сформувалися трудові нахили та інтереси, не розкрилися творчі сили, здібності, яка не знайшла себе, не визначила свого місця в суспільстві, стає особисто нещасливою, а кожний нещасливий – це лихо суспільства». Важливим у цьому зв'язку є погляд на сім'ю як на найщасливіший осередок виховання. Не відчуження дітей і батьків від школи і вчителя, а гармонійна єдність їхніх виховних зусиль, – необхідна умова всебічного і природовідповідного розвитку учнівської молоді. У книзі «Серце віддаю дітям» автор визначає одне з найважливіших завдань навчального закладу – навчити користуватися знаннями. Небезпека перетворення знань у мертвий вантаж виникає ще в молодших класах, коли за своїм характером, розумова праця найбільше пов'язана з набуттям нових умінь і навичок. Саме інтелектуальні цінності й розумову працю він називає найважливішим інструментом в учительських руках, за допомогою яких твориться людина. Як директор школи, В. Сухомлинський постійно ставив за мету визначити, коли, в якому навчальному році, в якій чверті учні мають досягти певного рівня, етапу, сходинки освіти, тобто оволодіти найважливішими уміннями і навичками, які необхідні при вивченні будь-якої дисципліни, засвоїти найважливіші узагальнення настільки міцно, щоб вони ніколи не забувалися. А хіба не теорія Сухомлинського у сьогоднішній нашій професійній освіті підштовхнула зробити 376

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. поетапну кваліфікаційну атестацію, коли після кожного значимого етапу навчання учням присвоюють певний кваліфікаційний розряд. „Аналізуючи весь комплекс знань, умінь, навичок, який становить те, що прийнято називати середньою освітою, я побачив ніби кістяк, остов, на якому будуються жива плоть і кров освіти, розумового розвитку, переконань. Цим кістяком є практичні уміння і навички, без яких неможливо собі уявити процес навчання", - відзначається у книзі „Розмова з молодим директором школи". Сухомлинський теоретично розробив і практично реалізував струнку систему поглядів на місце у змісті навчально-виховного процесу трудової підготовки учнівської молоді. «Найголовніше у школі, найважче для осягнення і найтонше в педагогічній майстерності - досягти того, щоб маленька дитина, і підліток, і юнак соромилися свого неробства, ставилися з презирством до лінощів і недбайливості. Неробство мерзенне, працьовитість доблесна - ось перший поділ у світі

людського, який ми прагнемо утвердити в свідомості наших вихованців» - зазначав у праці «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості». А ось деякі гуманістичні поради-заповіді В.Сухомлинського педагогам. Що найважливіше у вчительській праці? − Знати дитину. − Легше любити весь світ, ніж одну дитину. − Виховання лише тоді стає реальною силою, коли воно ґрунтується на вірі в дитину. − Діти повинні приносити зі школи радість. − Жодна дитина не повинна відчувати, що вона невдаха, що вона нездібна. − Без здійснення надій неможливо уявити собі правильного виховання дітей. − Без заохочення неможливе просування вперед. − Покарання – не сила, а слабкість вихователя. − Сила у свідомості, а не в страху.

О.В. ВОДЯНА, викладач історії ВПУ №4 м. Хмельницького

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ІСТОРІЇ Освіта XXI ст. – освіта для людини. Її мета – виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і уміння для творчого розв'язання проблем, тобто підвищення життєвих компетенцій учнів.Основною формою організації навчально – виховного процесу в професійно-технічному навчальному закладі є урок, в якому відобража-

ються всі сторони навчання. За вимогами часу урок постійно змінюється, набуває нових форм і змісту. Сучасний урок – це перш за все урок, на якому створені реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями. Викладання історії вимагає від викладача творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і 377

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.  Характеризувати суть «нового порядку» на його наслідки для України.  Застосовувати та пояснювати терміни: «мобілізація», «новий порядок», голокост, окупація.  Давати характеристику документальним джерелам.  Аналізувати розвиток української літератури воєнних літ.  Ознайомитися з творчим доробком письменників в період Великої Вітчизняної війни. Обладнання: інтерактивна дошка, відео та фото матеріали, портрети письменників періоду Великої Вітчизняної війни, підручник Ф.Г. Турченко «Новітня історія України 11 клас», підручник П.П.Кононенко, Є.В.Федоренка «Українська література. Хрестоматія», карта України. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. ХІД УРОКУ 1. Організаційний момент Оголошення теми та завдань уроку, звертається увага учнів на проблемне питання уроку.

2. Мотивація навчальної діяльності Викладач історії: Запалали огні за долиною синього неба, Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти. Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти ( А.Малишко) Викладач історії: Чи зрозуміли ви, які події розкривають рядки цього вірша? Про що вони свідчать? (Відповіді учнів). Проблемне питання: Доведіть, що внесок українських письменників у розгром нацистів в Україні мав вагоме значення.

3. Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу. Використання відеофрагменту про оголошення початку Великої Вітчизняної війни. Аналіз та обговорення побаченого Робота з таблицями: «Окупація України», «Окупаційний режим».

засобів наочного матеріалу та використання аудіовізуальних засобів. Одним із засобів розвитку особистості учня та активізації пізнавальної мотивації на уроках історії є навчально-дослідницька діяльність, яка включає в себе постановку творчих завдань і наукове, поетапне їх вирішення. Формування дослідницьких вмінь на уроках історії можливо в процесі поєднання інтерактивних, аудіовізуальних і мультимедійних технологій. Метою моєї діяльності є впровадження інновацій, створення цілісної взаємодії учня і педагога, розвиток творчої особистості, розкриття в учнів різних форм мислення, самостійне осмислення певних історичних подій, а також вміння робити певні висновки і застосовувати свої знання на практиці. Сучасна система освіти та умови часу вимагають ширшого використання комп'ютерних технологій, які дозволяють істотно оптимізувати процес навчання історії. Він стає більш цікавим, емоційно насиченим, динамічним і наочним. Комп'ютерна технологія дозволяє індивідуалізувати і диференціювати навчальний процес, реалізувати його творчий характер. Крім цього, мультимедіа дають можливість на якісно новому рівні вивчати різні курси історії, подавати інформацію у вигляді графіків, таблиць, діаграм. Для сучасного викладача історії комп'ютер відкриває широкі можливості для побудови моделей історичних процесів, особливо створення ППЗ. Тому я широко впроваджую саме комп'ютерні технології на уроках історії, нестандартні підходи до уроків. Прикладом є інтегрований урок на тему: «Участь письменників України у Великій Вітчизняній війні». Очікувані результати: Після уроку учні зможуть:  Визначати технологічні межі окупаційної політики в Україні.

378

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. (використання портретів письменників). Виступи учнів про трагічну долю Олени Теліги на трагедію Бабиного Яру (на екрані учні можуть бачити фото Бабиного Яру періоду війни та сучасний його вигляд). Викладач підсумовує знання учнів про роль письменників у Великій Вітчизняній війні. Наголошує на діяльність митців рідного краю, їх творчості. В цей час на інтерактивній дошці йде перегляд портретів письменників України, які творили у період війни. Учні доповнюють інформацію уривками віршів М.Бажана та В.Сосюри. Підведення підсумків уроку відповідно до поставлених завдань. Обговорення проблемного питання за схемою: «Я міркую, що… «Наприклад… «Отже…» Домашнє завдання: повторити розділ «України в роки Великої Вітчизняної війни». «Наш край в роки війни» законспектувати статтю підручника, ст.44-50; написати реферат на тему: «Українська драматургія 1935-1955 років».

Запитання до учнів: 1. Коли почалася і скільки тривала Велика Вітчизняна війна?

2. Скільки тривала окупація України?

3. Скільки часу перебував під окупацією Проскурів?

4. На які зони була поділена Україна в період окупації?

5. Визначіть та охарактеризуйте напрямки «нового порядку» в Україні. Робота з картою та фотодокументами: 1. Визначити за картою, які території входили до кожної з чотирьох зон окупації.

2. Проаналізувати фотодокументи за змістом побаченого (фотодокументи періоду воєнних дій). Викладач української літератури: повідомлення про участь письменників України в роки Великої Вітчизняної війни, їх роль та вплив на піднесення морального духу бійців. Дослідницько-пошукова робота учнів: учні отримали випереджаюче завдання знайти інформацію про бойовий шлях українських письменників та написані ними твори про війну

М.Ф. БОРИЛЮК, методист відділу НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ІСТОРІЯ – ЯК ЖИВА ЛЮДИНА. ВИХОВАННЯ ІСТОРІЄЮ (З досвіду роботи Т.П. Демидюк) Історія — це колективна жива пам'ять людства. Видатний український громадський діяч, історик і етнограф Михайло Драгоманов писав: «Хто не знає, що діялось у старовину, той не розумітиме й того, од чого тепер так, а не інакше все на світі робиться, не знатиме й того, що треба робити, щоб далі було краще жити людям». Відомо, що на основі знань про минуле розвивається вміння людини орієнтуватися в сьогоденні, в сферах політики, економіки, ідеології, культури. Минуле через сьогодення спрямоване в майбутнє. Історія — це не лише факти, концепції, дати. Історія — це люди, їх характери, це дивний лан379

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. цюг подій — трагічних, героїчних, комічних. Для того, щоб дійсно полюбити історію, її необхідно вивчати як живу людину. Розвиток пізнавальної діяльДемидюк Тетяна Павлівна ності учнів досягається завдяки за– викладач суспільних дисциплін стосуванню різноманітних форм і Новоселицького професійного методів навчання учнів. Щоб забезаграрного ліцею. Педагогічний печити активність учнів і самосстаж складає 42 роки. Плідно тійність їх мислення в процесі випрацює над методичною проблевчення нового матеріалу, Тетяна мою «Активізація пізнавальної Павлівна використовує такі інновадіяльності учнів на уроках істоції: технологію інтерактивного нарії» Тетяна Павлівна Демидюк вчання та модульного, створення вважає, що вивчення історії на супроблемних ситуацій і завдань, техчасному етапі охоплює декілька нологію інтенсифікації навчання на аспектів: основі схемних і знакових моделей 1. Стійке засвоєння учнями навчального матеріалу, педагогіку науково обґрунтованого стандарту співробітництва, розвиваюче назнань з історії – це наука про людивчання та ігрові елементи. ну в часі, розуміння багатогранноКожний урок Тетяни Павлівни сті й суперечності історичних про– творчий. Яка б тема не вивчалась, цесів, вироблення особистого ставона досягає своєї мети: і навчає, і влення виховує. Урок відзначається насидо явищ, подій та історичних перченістю навчального матеріалу, що соналій. активізує діяльність учнів, інформа2. Виховання творчої осотивністю, доступністю. Викладач бистості, здатної мислити крибудує урок так, щоб його зміст відтично та альтернативно, самостійповідав сучасному рівню істоно вирішувати проблеми, здобуваричної науки, відображав суперечти й застосовувати одержані знанності суспільного розвитку, різноня. бічні оцінки подій, явищ, фактів, 3. Формування історичної свіі щоб матеріалу було стільки, скідомості, духовності, загальльки його необхідно на урок, аби нолюдських моральних якостей, учні могли сприйняти й осмислити уявлень і почуттів національної новий матеріал. ментальності, виховання патріоВраховуючи специфіку свого тизму та громадянськості. предмета, викладач планує урок, 4. Дати значний словниковий щоб не тільки збагачувати учнів запас, навчити вільно висловлювазнаннями, а й пробуджувати їхні ти свою думку. почуття, формувати кращі риси лю5. Навчити орієнтуватися у дини нашого часу: людяність, правеликому потоці інформації, вибирацьовитість, національну гордість. ти з нього основне. Викладач прагне зробити кожний 6. Виробити вміння самостійурок змістовним, цікавим, таким, но аналізувати , синтезувати, класищоб викликав радість, заохочував до фікувати події. пізнання. Щоб забезпечити учнів міцною Тому Тетяна Павлівна планує системою знань з історії, озброїти не тільки нестандартні за формою методами наукового мислення й уроки (урок- практикум, уроквиховати в них творче ставлення, аукціон, урок-брейн-ринг), але й за необхідно активізувати пізнавальзмістом (урок державотворення, ну діяльність учнів. урок пам’яті, урок-реквієм, урок 380

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. милосердя, урок людяності, урок скорботи та інші). Цікавим у вирішенні проблем виховання терпимості є використання назви уроку. Заголовки, сформульовані як альтернативні питання, створюють проблемні ситуації: «Сербія чи Косово?», «Перебудова: вдосконалення чи руйнування». За допомогою назви уроку, а можливо, й епіграфа можна спонукати учнів до того, щоб вони висловили своє розуміння історичних подій і ставлення до них. Для цього також можна використати недописані слова в самій назві, коли учні самостійно їх дописують у кінці уроку: «Доба Центральної Ради — ...». Учні в кінці уроку можуть розставляти в заголовку знаки оклику, питання або просто крапку, висловлюючи тим самим власне ставлення до проблеми, історичної події або факту. Т.П. Демидюк завжди в пошуку, її постійно хвилює питання: як домогтися максимального успіху кожного уроку? І тому кожен її наступний урок – органічне продовження попереднього, але містить щось нове і є сходинкою до вдосконалення педагогічної майстерності. Вона використовує арсенал методичних прийомів, які спонукають учня до роздумів і пошуків, створює проблемні ситуації. Досвід свідчить, що там, де немає проблемної ситуації, труднощів, там немає самостійного мислення, а має місце тільки робота пам'яті, спрямованана на згадування раніше вивченого або відтворення щойно почутого або прочитаного. Тому при вивченні нового матеріалу викладач моделює ситуацію, коли учні гостро відчувають недостатність тих знань, якими володіють, і усвідомлюють необхідність набуття нових. Педагог навчає учнів творчо працювати, тобто аналізувати факти, оволодівати методами абстрагу-

вання, порівняння, навичками політичної культури – вміння висловлювати свою думку, слухати опонента, поважати його позицію. Закономірними є на уроках запитання: «А як ви міркуєте? Яка ваша позиція? А що б ви зробили на місці… (того чи іншого політичного діяча)?». Кожен урок перетворюється в міні–дискусію. Так, при вивченні теми «Відродження незалежності України» Тетяна Павлівна ставить перед учнями таку проблему: Незалежність України – це історична закономірність чи випадковість? Питання для дискусії: 1. Чим була зумовлена спроба перебудови в СРСР і яка роль у ній України?

2. Які основні причини провалу прискорення та які його наслідки?

3. Чим були зумовлені суперечності, що загострювалися між Центром і Україною у 1985-1990 роках?

4. Чому не вдалося перебудувати СРСР на засадах рівноправної федерації чи конфедерації? Яку позицію займала Україна стосовно цього питання?

5. Як була здобута незалежність України? (Внутрішні і зовнішні причини.) Учні почергово відстоюють свою точку зору, аргументують свою думку, наводячи історичні факти, записують висновки в зошити:  Вектор громадської думки повертається в бік незалежності.  Незалежність підтримали майже всі політичні сили України.  Спроба державного перевороту не знайшла підтримки в Україні.  Референдум 1 грудня 1991 р. переважною більшістю голосів підтвердив історичне рішення Верховної Ради про незалежність України. Щоб навчити учнів критично аналізувати інформацію, аргументувати, доводити, висловлювати власні 381

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. погляди, брати на себе відповідальність, вміти вести переговори, досягати компромісу та консенсусу, викладач використовує технологію інтерактивного навчання. При такій методиці та побудові уроку Тетяна Павлівна створює максимально демократичну атмосферу, учні самостійно діють, приймають рішення на свою відповідальність. На уроці працюють усі учні без виключення, і досягається висока ефективність засвоєння матеріалу. Наприклад, питання «Мирні переговори в БрестЛитовську» викладач розглядає інтерактивним методом. Робота в групах 1 група. У чому полягали нові умови боротьби за незалежність?

2 група. У чому виявлялася складність сформованої ситуації для ЦР?

3 група. Доведіть, що під час Брестських переговорів ЦР вийшла на новий етап боротьби за незалежність – дипломатичний.

4 група. Парируйте спробу делегацій з Росії замінити представника ЦР членами Українського радянського уряду. Під час відповіді використовується метод ПРЕС: 1. Я думаю....

2. Тому що (як) 3. Наприклад....

4. Звідси.... Відповіді представників груп. Викладач. 9 лютого був підписаний мирний договір між УНР і державами німецького блоку. У цей же час війська більшовиків захопили Київ. Делегація УНР була змушена просити про військову допомогу. Робота в групах 1 група. Розкрийте зміст договору.

2 група. Чим керувався німецький і австро-угорський уряди, ідучи на підписання договору з УНР? (Робота з документом на с. 107

підручника Турченко Ф. Г.)

3 група. Яке значення мало для УНР підписання Брестського договору?

4 група. Чи існувала на той час у ЦР альтернатива Брестській мирній угоді? Проміжний підсумок Викладач. Брест-Литовський договір, незважаючи на обтяжливі умови, був успіхом молодої української дипломатії, що засвідчив факт визнання незалежної України, хоча вже тоді було очевидно, що незалежність буде обмеженою. Більш складною творчопошуковою діяльністю для учнів є підготовка повідомлення на задану тему, семінарські заняття, урокипрес-конференції, уроки- дебати, які є однією з форм індивідуальної роботи, пошуку та використання додаткового матеріалу. Проводячи такі уроки, викладач завжди пам’ятає вимогу ретельного відбору фактичного матеріалу для уроку: факти, дати, історико-географічні назви, імена історичних діячів. Усі набуті знання учні реалізують у пошуковій роботі. Тематика, яку обирають учні для своєї роботи різноманітна. Можна, як приклад, навести такі теми: «Наш край наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..», « Європейський вибір України». Учні здійснюють пошуководослідницьку роботу над історичними документами, літературою, аналізують матеріали періодичної преси, готують повідомлення, реферати. Вчаться викладати суть своєї роботи, формулюють свої думки, захищають їх. Таким чином, виробляється впевненість у своїх силах, формується ініціативність, творча уява, оригінальність мислення, з’являється потреба в пізнавальній діяльності, розвивається інтелект.

382

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Головне – зацікавити учнів, спонукати до пошуків, до творчості, сформувати здатність до самостійного мислення. Так, при вивченні теми « Україна в умовах незалежності» учням пропонується підготувати власні ораторські промови з проблем сучасності: «Куди йде Україна?», «Якою хоче бачити молодь Україну?». «Я – народний депутат». «Мій виступ в ООН», «Україна і Європарламент». Щоб краще організувати самостійну роботу учнів над документами, довідковою літературою, газетами – викладачем розроблені пам’ятки-інструкції, а саме: 1. Робота за параграфом підручника.

2. Як читати газету?

3. Аналіз джерела додаткової інформації, в якому висвітлені світоглядні проблеми.

4. Аналіз політичних явищ і подій.

5. Робота над повідомленням.

6. Як написати есе.

7. Вирішення пізнавальних задач.

8. Порівняння різних точок зору на певні питання чи проблеми.

9. Як працювати з історико-художнім твором? Важливим є те, що Тетяна Павлівна вчить учнів розрізняти погляди історичного діяча і письменника. Адже художня історична література є одним з головних джерел інформації. Тому, подаючи висловлювання або уривки з творів, можна запропонувати учням дати відповідь на такі запитання:Визначте тему чи предмет судження автора. На чому акцентує увагу автор? Проілюструйте вашу думку словами з документа. Які аспекти теми автор ігнорує або не приділяє їм уваги? Проілюструйте вашу думку. Висловіть припущення, якої точки зору дотримується автор, якщо вона навіть явно не сформульована. Важливим моментом сучасного уроку є використання ігрових технологій. Вони додають уроку динамізму, активізують пізнавальну діяль-

ність. Здоровий дух змагання, конкуренції спонукає учнів докласти максимум зусиль для пошуку відповідей на поставлені запитання. Бажання перемогти змушує мислити, а також колективно працювати над розв'язанням задач. Практично, при проведенні таких уроків спостерігається найбільша активність, немає жодного учня, який би не брав участі в реалізації поставленої викладачем мети. Використання ігрових елементів на уроці ефективне під час закріплення вивченої теми. Викладач навчає, щоб в ігрових ситуаціях учні поважали чужі думки, були терплячими, вміли вислухати інших, не боялись брати на себе відповідальність у прийняті певних рішень. Т. П. Демидюк розробила методичний посібник «Методика практичного використання ігор та ігрових завдань на уроках історії», в якому вміщено 56 ігор, що пройшли практичне випробування на її уроках. Значного поширення в практиці роботи педагога набули диференційовані завдання, тестові методики оцінювання знань учнів. Тетяна Павлівна розробила методичний посібник нестандартних уроків оцінювання знань учнів з історії України. Тематичне оцінювання – не просто підсумковий урок, а додатковий шанс для самовдосконалення і самоствердження учня. Саме на уроках тематичного оцінювання відбувається підсумкове діагностування кожного учня, що дає змогу визначити рівень осмислення і засвоєння ним повного блоку систематизованої інформації. Досягнення учнями відповідного рівня знань навченості перевіряються на уроках тематичного оцінювання за допомогою завдань різного типу та різного рівня складності. Готуючи завдання до уроків тематичного оцінювання, Тетяна Павлівна дотримується таких умов: усі завдання є посильними та зрозумілими 383

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. для учнів, відповідають їх віковим можливостям; учні мають змогу виконувати завдання різної форми, різного рівня складності; завдання забезпечують формування в учнів умінь і вироблення навичок, необхідних для вивчення історії; учні отримують як завдання на репродукцію навчального матеріалу, так і завдання творчого характеру. Всі учні повинні досягти одного й того ж результату, але кожен – на своєму рівні, зі своїми показниками. Обов'язковим при таких формах тематичного оцінювання є поєднання усного й письмового опитування, коли учень, який не зміг впоратися з усним запитанням, отримує письмові завдання відповідного рівня, або ж ті учні, які добре опанували фактичний матеріал, отримують завдання 3 і 4 рівня, а решта відповідає усно на запитання перших двох рівнів. Викладач Т. П. Демидюк вдало використовує виховний потенціал уроку історії. На кожному уроці викладач значну увагу приділяє визначенню активної ролі людини та людської свідомості в історії, формуванню в учнів духовності, громадянської свідомості, гуманітарної культури. Виховання толерантності – один із мотивів діяльності Тетяни Павлівни. Переконливим прийомом виховання толерантності на уроках історії є рольова гра, яка в цьому випадку виступає виявленням схильності до певної точки зору групи, окремого учня. Якщо визнати, що кожна історична особа відіграє соціальну роль, то стане зрозумілим, що ця особа має своє ставлення до тієї чи іншої історичної реалії. У демократичному суспільстві значення будь-якої точки зору, за винятком антигуманної, абсолютно однакове і врівноважується на терезах впливу на суспільство іншими поглядами. Під час розігрування ролей

вивчаються різноманітні факти, точки зору, незважаючи при цьому на форму її проведення (історичні суди чи прес-конференції, «круглі столи» чи театралізовані вистави). При підготовці до проведення такого заняття викладач розглядає дану проблему з використанням інформації, доступної учням. Викладач не тільки не дає готових відповідей, а й не вимагає від учня приєднатися до однієї з точок зору. Це відбувається тільки з волі самого учня. Дуже ефективним є прийом, коли учні після переконання своїми опонентами спробують піддати критиці власні погляди. Сприятливими темами для цієї форми є уроки з вивчення Української революції, діяльності ОУН — УПА . Вихованню толерантності слугує і прийом з'ясування поглядів різних сторін з тієї чи іншої проблеми, історичної події тощо. Запитання і завдання формулюються так, щоб була можливість вироблення різних поглядів на один і той же предмет. Така форма примушує прибічників протилежних поглядів вступати в дискусію, що відбувається не тільки під час діалогу учнів, а й постає в їхній уяві. При цьому не обов'язково приєднуватися до вже відомої точки зору. Можливо, в учня виробиться власний погляд, який не збігатиметься з тими думками, що обговорювалися. Це, зрештою, формує толерантність. Важливою справою Тетяни Павлівни є виховання справжнього патріотизму, відродження національної свідомості, оскільки без цього наша держава не зможе піднятися до висот світової цивілізації, тим більше, що український народ давно завоював це право. Все більше проглядається ідея про те, що історичне призначення України бути єднальною ланкою між Схо384

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. дом і Заходом, між православ’ям і католицизмом, між християнами і мусульманами. Пізнаючи свою цінність як людини, учень повинен усвідомити і цінність свого коріння, всього, пов’язаного з родом. Рід же кожної людини тісно переплетений з родоводом народу, його національними особливостями. Перший крок до відродження – повернення до рідної мови, історії свого народу. Саме в цьому напрямку проводить Тетяна Павлівна історикокраєзнавчу роботу. Вона веде клуб «Пошук». Оформила краєзнавчий куточок у кабінеті « Історія», де розміщені матеріали під рубриками «Повернуте ім’я» (списки жителів, які були репресовані), «Вони були жертвами голодомору 1932 – 1933рр (спогади односельців про ці події), «Учасники другої світової війни і їх спогади», написана історія садиби і ліцею. Ця робота збагачує уроки історії, залишає глибокий слід у серцях і пам’яті учнів. Під керівництвом Тетяни Павлівни проводяться щорічно тижні історії,

історичні вечори, історичні читання. Ці заходи є продовженням уроків, поглиблюють зміст програми, знайомлять з додатковими матеріалами. Викладач брала участь в обласній виставці краєзнавчопошукової роботи, присвяченій 65ій річниці звільнення України від фашистських загарбників та Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945рр.. У номінації «досвід краєзнавчої роботи» ліцей нагороджено дипломом управління освіти і науки ХОДА. Використовуючи різноманітні технології навчання викладач зуміла досягти певних успіхів. Так, учні краще засвоюють матеріал, більше стали читати, підвищилась успішність з предмета, навчились висловлювати свою думку, толерантно вирішувати конфліктні ситуації, сформувалося бажання працювати на уроці. Учні самостійно працюють над навчальною і додатковою літературою, учні навчилися самостійно вчитися – а це один із найважливіших елементів навчання.

Професія

Група

Історія України Тракторист – машиніст с/г виробництва, слю11 сар – ремонту с/г машин та устаткування 21 Плодоовочівник, обліковець з реєстрації бух24 галтерських даних Всесвітня історія Тракторист – машиніст с/г виробництва, слю11 сар – ремонту с/г машин та устаткування 21 Плодоовочівник, обліковець з реєстрації бух24 галтерських даних

Викладач у своїй практичній діяльності щоденно працює над пошуком нових форм і методів викладання предмета. З її ініціативи та за безпосередньою участю не один рік ведеться робота з упровадження інноваційних технологій навчання. Індивідуальний стиль роботи відзначається постійною пошуково-творчою

Роки (якість знань,%) 2010 - 2011 2011 – 2012 32 27 31,5

35 28 34

27 26 29

29 30 30

роботою вдосконалення навчального процесу з використанням нетрадиційних форм та методів. Бере активну участь у методичній роботі ліцею, області, в обласних методичних заходах. Її методична розробка «Модульне навчання на уроках історії України та всесвітньої історії» в конкурсі «Педагогічні ідеї 385

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. та знахідки» відзначена в наказі управління освіти і науки, а її інноваційний урок «Зміни клімату», що брав участь у Всеукраїнському конкурсі завоював Диплом видавництва «Шкільний світ» і журналу «Профтехосвіта» (2011 р.). Для поширення досвіду роботи з активізації пізнавальної діяльності учнів шляхом інноваційних технологій Тетяна Павлівна видала і презентувала на регіональному рівні

методичні посібники: «Методика практичного використання ігор та ігрових завдань на уроках історії», «Інноваційні технології на уроках історії України», «Нестандартні уроки з історії України. Тематичне оцінювання знань учнів». В її авторському арсеналі ще 5 посібників. Ось так на нашій багатій та повчальній історії виховує Тетяна Пвлівна Демидюк своїх учнів.

Т.П. ДЕМИДЮК, викладач Новоселицького професійного аграрного ліцею

МРІЯ ЗДІЙСНИЛАСЬ Есе Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні... В. Симоненко

Ці рядки Василя Симоненка завжди спонукають до роздумів... Для чого я прийшла в цей світ? Що доброго зробила людям і самій собі? Що не зробила і чому? Природа подарувала мені унікальний шанс – бути Людиною, а це "означає відчувати, що ти за все відповідаєш". Багато років назад я мріяла І плачу я, сміюсь, тремчу і бути вчителем і зробила свій вибір. млію, Учитель – це той, хто веде. Понад Та вголос слів тих вимовить не тридцять років я веду за собою своїх вмію. учнів, відповідаю за них перед БоЦе безсмертна Леся Українка. гом, людьми, суспільством. Я не Так, нелегко віднайти потрібне Сломаю права схибити, розчарувати їх. во, але мусимо , бо то святий Я один раз прийшла на цю Землю. обов’язок учителя.У слові таїться Мої учні мають пам'ятати моє слонайбільша енергія, що відома на Зево. млі, - енергія людського духу. Цю Слово тримає мене на світі, з енергію я намагаюсь вдихнути в койого допомогою підтримую інших. жну дитячу душу. Адже дитина – Слово стає тоді дієвим, коли співбеззахисна, ніжна і чуйна, вона пророзмовник бере його до серця. стягає до мене свої руки і дозволяє Либонь тих слів немає в жодвести за собою. Кожна дитина має в ній мові, душі золоте зерно, яке потрапляє на Та цілий світ живе у кожнім родючий грунт, дає пагінці добра, слові правди, гідності, справедливості, честі, людяності. І тут, основне моє 386

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. завдання як учителя – навчити її сприймати і бачити світ серцем, адже, добре бачить тільки серце, основного очима не видно. Світосприйняття учня – це не сторінка в зошиті, не диктант, не задача, в якій ми перекреслюємо помилки червоною лінією. Внутрішній світ учня неможливо оцінити за дванадцятибальною системою. Розмовляючи з учнями, я намагаюсь підтримати й не дати впасти, бо маю життєвий досвід, бо знаю, що таке падіння і біль. Я прагну навчити дітей мріяти, але не ставати рабами своїх мрій; мислити, але й не возвеличувати свої думки; розуміти поразки й вибачати інших; не давати підрізати собі крила, бо життя вимагає творчого злету, а не тихих кроків з понуреною головою. Проте більше за все хочу, щоб мої учні не були байдужими. "Не бійся ворогів – у гіршому випадку вони можуть убити. Не бійся друзів – у гіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вб'ють і не зрадять, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство". Як учитель історії намагаюсь допомогти своїм учням знайти себе, самовизначитись, зайняти своє місце в суспільстві. Вони – частина суспільства, і наскільки гармонійним буде їхнє співіснування, залежить від того, якими вони стануть.Народна мудрість гласить: коли твої плани розраховані на рік – сій жито, коли на десятиліття – сади дерево, коли думаєш про століття – виховуй людей. Так, безсмертя народу – в дітях. Саме вчитель – єдиний, хто «думає про століття». Я навчаю і виховую. Користуюсь традиційними методами, ви-

шукую інноваційні технології навчання. Але перш за все, я здійснюю це через особистісно орієнтований підхід в організації навчальновиховної взаємодії з учнями, яка розкривається через:повагу до особистості учня;спрямування на спільну діяльність для досягнення спільно визначеної мети; створення мотиваційної установки до вивчення історії на основіактуалізації потреби в набутті знань з історії. Для того, щоб створити умови для самореалізації "Я" учня, створюю на уроках відповідний психологічний комфорт, який визначається такими параметрами: відкритістю діалогового простору "вчитель-учень"; відповідністю темпоритму уроку особливостями темпоритму розвитку учня; правом учня на помилку; оцінюванням індивідуальних досягнень учнів відповідно до їх можливостей та бажань. При підготовці до уроку враховую фактор "здивування", "інтриги", "ефекту", цікавості, гордості за свій народ, за Україну. Навчальний процес будую відповідно до головного принципу проведення уроків – не викладати готовий матеріал, а сприяти "здобуванню" учнями знань, що забезпечує розширенню інтелектуально-операційного поля діяльності учнів. Все моє життя – це вічне копання криниці, щоб дістати чистої води – правди. Моє життя – вічний зворотній процес наповнювання криниці педагогічним умінням, вигадками, фантазією, творчістю, відчуттєвими методами аби мати бажаний результат, бо все життя я заглядаю у криницю, як у дзеркало, і шукаю там добрі очі майбутнього, аби виховати творчу особистість з високим рівнем національного самоусвідомлення, яка гордо скаже: « Я – українець».

387

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА Н.М. КАСПРІК завідувач відділу підвищення кваліфікації та дослідно-експериментальної і моніторингової роботи НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ВРАХУВАННЯ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ ПТНЗ Вступ молоді до професійнотехнічних навчальних закладів супроводжується змінами в їхній соціальній стратифікації, що має вплив на психіку особистості та зумовлює деякі її особливості. На думку М. Папуча, сенс цього періоду полягає в перетворенні дитини на суб’єкта власного життя, при цьому свідомий вибір напряму життєвого шляху розглядається як провідна діяльність цього віку[5]. Варто зазначити, що процеси формування та розвитку особистості відповідно до зовнішніх аспектів соціальної ситуації розвитку та провідної діяльності у вітчизняній психології досліджували Л. Виготський, Л. Божович, Д. Ельконін, О. Леонтьєв. Значна кількість професій, з яких здійснюється підготовка учнів у ПТНЗ, розрахована на трьохрічний термін навчання. Вік учнів навчальних закладів профтехосвіти перебуває в межах 1518 років. В наукових джерелах наводиться велика кількість вікової періодизації, що свідчить про об’єктивний факт багатовимірності й багатоваріативності людського розвитку, який включає в себе онтогенез, соціалізацію особистості. Ґрунтуючись на підходах М. Савчина, який визначає три етапи переходу до дорослішання: підлітковий вік (від 11 до 14 років у дівчаток, від 12 до 15 років у хлопчиків); рання юність (від 15/16 до 17/18 років);

зріла юність (від 18 до 20 років) [9], ми визначаємо віковий період учнів ПТНЗ як ранній юнацький вік. Головними психологічними надбаннями цієї вікової страти, за визначенням І. Кона, є відкриття свого внутрішнього світу, усвідомлення своєї неповторності та унікальності [3; 4]. Ранній юнацький вік характеризується двома періодами соціалізації: по-перше, – як межа дитинства, по-друге, – як початок дорослішання з радикальною зміною соціальних ролей, початком професійного самовизначення та розвитку. У цей період юнацтво має впоратися з великою кількістю завдань розвитку – з більшою, ніж в будьякий інший період наступного життя. Учень повинен: підготуватися до виходу з батьківської оселі; визначити перспективу майбутньої професійної діяльності; досягти визнання в навчальній групі; створити дружні, партнерські стосунки; розробити власну шкалу цінностей та етичної самосвідомості як особистості, що на даному етапі значною мірою залежить від соціального оточення – «психосоціального мораторію», яке являє собою простір для власного експериментування. В результаті виникає стан «нормативної кризи», зумовлений безліччю завдань (фізичне дозрівання, засвоєння ролі дорослого, вибір та опанування професією, вибір друзів). Ці проблеми утруд388

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нюють шлях до здійснення власної ідентифікації. У межах такого мораторію відбувається апробація суб’єктивних переживань, альтернатив ідеологічних напрямів і більш реалістичних обов’язків, виробництва, суспільства. Якщо учень має слабкі адаптаційні можливості, це може зумовити деструктивні психологічні стани. Головні новоутворення цієї вікової страти – відкриття власного «Я», розвиток рефлексії, осмислення власної індивідуальності та її особливостей, поява життєвих планів, установка на свідомі сфери життя, що спрямовує «Я» на практичне включення в різні види життєдіяльності. Цей процес супроводжується негативними та позитивними проявами. В даному періоді особистості властиві неспокій, тривога, роздратованість, диспропорція у фізичному та психічному розвитку, незібраність, протиріччя почуттів, абстрактність бунту, меланхолія, зниження працездатності. Він відрізняється глибинною біологічною перебудовою організму, різко вираженими психоендокринними змінами, є тим «критичним періодом» онтогенетичного розвитку, коли внаслідок змін загальної і нервової реактивності значно підвищується ризик виникнення різних граничних нервовопсихічних розладів та пов’язаних з ними поведінкових девіацій. Надзвичайно важливими процесами перехідного віку є розширення кругозору особистості, кола її спілкування, колективної приналежності та збільшення кількості людей, на яких учень ПТНЗ орієнтується. Цьому віку характерні внутрішні протиріччя, підвищена сором’язливість і одночасно агресивність, схильність займати крайні позиції й точки зору. Чим більше відмінностей між світом дитинства і дорослим світом, тим сильніше виявляються напруження

та конфліктність, які необхідно навчитись долати учневі. Як показують дослідження, причинами саморуйнівного, аномального, деструктивного розвитку, як правило, є: нездатність особистості до продуктивного виходу зі складної ситуації задоволення життєво актуальної потреби; несформованість і неефективність способів психологічного захисту, які допомогли б учневі подолати емоційне напруження; наявність психотравмувальної ситуації, з якої він не знаходить конструктивного виходу. Нездатність до міжособистісного спілкування, невміння знайти правильний вихід з конфліктної ситуації можуть спрямувати учня до девіацій у поведінці. Однак, цей етап життя характеризується й позитивними проявами: появою нових соціальних зв’язків, цінностей, потребою відчуття єдності з соціумом та матеріальним виробництвом, усвідомленням матеріальних і духовних цінностей, іншим розумінням соціальної ролі. Для учнів ПТНЗ також характерним є новизна стосунків та обставин, поєднання загальноосвітньої підготовки і професійної освіти, початок засвоєння нових видів діяльності, пов’язаних з предметним світом, розширення контактів і новий зміст вимог, які зумовлюються системою навчально-виробничого, виховного процесів у ПТНЗ та новими суб’єктсуб’єктними стосунками в середовищі учнів, педагогів, виробничників. У ПТНЗ навчаються учні з найменш соціально захищених верств населення, процес дорослішання і соціалізації яких відбувається досить стрімко, супроводжується початком професійного самовизначення та реалізації на фоні складних соціальних чинників. Вперше в учнів з’являються власні гроші – стипендія, а також кошти, зароблені під час виробничої практики, якими необ389

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. хідно навчитись розумно розпоряджатись. Воднораз, необхідність визначення учнями життєвих перспектив і недостатність сформованості способів їх досягнення становлять головне протиріччя, яке разом з тим є й необхідною умовою оволодіння новими способами саморегуляції, самореалізації, самоефективності. Отже, нова ситуація, в яку потрапляє учень ПТНЗ, є досить суперечливою соціальною ситуацією, яка сама по собі містить психологічні умови, в яких відбуваються суттєві зміни у спілкуванні юнацтва, з’являються нові переживання в стосунках з однолітками, дорослими. Підвищення рівня зовнішніх вимог та об’єктивна необхідність визначити своє місце в дорослому житті становлять центральний момент у самосвідомості учнів. Саме тому ранній юнацький вік вважається періодом інтенсивного розвитку самосвідомості особистості. Цей процес детермінується зовнішніми обставинами (об’єктивними), а також внутрішніми закономірностями розвитку. Як зазначає Г.Костюк, процес становлення людської особистості відбувається як «саморух», у якому взаємодіють зовнішні та внутрішні умови, що визначаються природним і суспільним середовищем, необхідним для існування індивіда, його життєдіяльності, навчання, праці, розвитку [2]. Процес самопізнання учнів стає більш усвідомленим і цілеспрямованим, зростає критичність та об’єктивність самооцінок, когнітивна складність і диференційованість уявлень про себе, що в сукупності формує образ «Я», нерозривно пов’язаний з моральною, духовною і соціальною позицією особистості. Отже, для віку, якому відповідають учні ПТНЗ, притаманні такі головні психологічні надбання, як: актуалізація процесів формування

суб’єктивної картини світу, соціальної позиції та основ світогляду; набуває гостроти й усвідомлюється життєва спрямованість у майбутнє, пошук сенсу життя, яке починає сприйматися як цілісний неперервний процес зі своїми спрямуванням, змістом і послідовністю. Під час навчання у професійно-технічному навчальному закладі, особливо коли учень виходить на виробниче навчання, виробничу практику і на власному досвіді переконується у своїх професійних можливостях та отримує від успіхів задоволення й насолоду, відбувається важливий психологічний феномен – процес життєтворчості виходить на перше місце у психологічній структурі особистості й виступає психологічною умовою попередження девіацій. Якщо ж відбувається недооцінювання вкладеної праці учнів з боку педагогів, у нього падає мотивація, з’являється байдужість, подальша діяльність виконується формально, без мотиваційного напруження, необхідного для високого рівня досягнення, знижується інтерес до навчання, навколишньої дійсності. В. Рибалка підкреслює: «Слід виключити всі форми навчання і виховання, пов’язані з приниженням та знеціненням … учня як майбутнього громадянина і професіонала» [6, с.

36]. Польський вчений Тадеуш В. Новацький наголошував: «Всесвіт зародив людину, а людина створила всесвіт завдяки творчій праці своїх рук» [7, с. 7]. Науковець вказував, що «виховні цінності ручної роботи втілюються у формуванні характеру учнів. Ручна праця розвиває поміркованість у способах використання матеріалів та уяву, яка створює остаточні образи. Одночасно ручна праця розвиває прості робочі позитивні риси (сумлінність, працьовитість, витривалість, уміння подолання різноманітних труднощів), виробляє вмін390

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ня пов’язувати явища з їхнім оточенням – а, отже, сприяє системному аналізу реальності» [7, с. 91]. У професійно-технічних навчальних закладах учнівська молодь не тільки здобуває робітничу професію, але й залучається до гуртків технічної творчості, художньої самодіяльності, спортивних секцій, що дає змогу розвиватися всебічно, задовольняти свої уподобання, реалізовувати здібності й таланти. Таким чином, перед учнями ПТНЗ життєва, особистісна та професійна самореалізація стають головними соціальними та психологічними запитами. Період навчання в ПТНЗ виступає для особистості як сфера реалізації та подальшого розвитку її здібностей, сфера соціальних контактів, у яких втілюються її цінності, установки, уявлення, спрямування та життєві сенси в конкретнопрактичних і поведінкових формах. Воднораз, необхідно враховувати вплив вікової специфіки учнів ПТНЗ на потребнісно-мотиваційну сферу, що виражається в прагненні до фізичної активності, фізичного розвитку, а також інтроспекції (самоаналізу). В коло предметів мисленевого трактування учнів включаються власні почуття і вчинки, створюються ідеали та цінності. У ранньому юнацькому віці потреба в любові супроводжується спрямованістю до незалежності, що віддаляє учня від батьківського дому, сімейного оточення і призводить до певної ізоляції, пошуку симпатій та любові поза сімейним колом. Саме тому в цей період учень потребує особливої уваги та уважного ставлення з боку практичного психолога, соціального педагога, майстрів виробничого навчання, викладачів. В роботі з учнями варто враховувати їхній стан, переживання, відчуття. Переживання через власну фізичну недосконалість, комплекс

некрасивості та інше можуть слугувати базою для серйозних душевних мук, які зовні проявляються роздратованістю, грубістю, агресивністю, оскільки для цього періоду характерне болюче самолюбство. Великого значення набуває для учня думка інших про його особистість. Емоції гніву, захоплення, гордості, презирства в максимальному вияві з перепадами екзальтації та відчаю складають основний фон настрою осіб раннього юнацького віку. Надзвичайно болісно у них проявляється підвищена чутливість до неповаги стосовно себе, приниження гідності. У зв’язку з цим, педагогам ПТНЗ необхідно враховувати, що «репресивні» методи не дають високих виховних та навчальних результатів. Учні, які не отримали за свої, нехай невисокі результати, успіхи та старання певного заохочення, зовсім втрачають інтерес до навчання, здобуття професії. Дослідження свідчать (Л. Собчик), що 30% учнів на погані оцінки дають тривожно-депресивну реакцію, при цьому окремі намагаються зняти нервово-психічну напруженість палінням, алкоголем та наркотичними речовинами. Відсутність позитивних переживань створює атмосферу нерозуміння і неприйняття, суб’єктивне відчуття «глухого кута». У окремих педагогів сформована думка, що учні повинні відчувати свідоме бажання добре вчитися й розуміти перспективне значення в їхньому житті освіти, високої кваліфікації. Необхідно враховувати, що цьому віку притаманно жити проблемами сьогоднішнього дня. Наукою доведено, що тільки гіперкомпенсаторний механізм, фрустрованість життєво важливих проблем можуть зумовити велику наполегливість у досягненні майбутніх цілей. В основному, значна кількість учнів не любить вчитися, оскільки необхідно долати свою лінь, обмежувати себе в 391

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. інших потребах, мобілізувати увагу, посидючість. У зв’язку з цим, є обов’язковим використання в навчальному процесі різноманітних прийомів, засобів і методів пробудження та розвитку інтересу учнів до предметів, професії, яку вони здобувають. Необхідно уникати явищ, коли загострене самолюбство учня стикається з амбіціями педагогів, які, діючи з позиції сили, намагаються здолати бунтарський настрій невдоволених. Образи педагога не повинні відбиватися на таких учнях, адже будь-яка деформація особистості є результатом неправильного виховання. Потрібно не ламати характер, а підлаштовувати свій підхід до індивідуальності учня, розвивати його самосвідомість, саморозуміння, сприяти розвитку його здібностей. Тільки любов і терпіння можуть дати добрий результат і є конструктивними в розвитку особистості, а усі інші шляхи – руйнівні. У зв’язку з цим, особистісний підхід потребує від педагогів терпіння та розуміння особливостей учня, його темпераменту, індивідуального стилю мислення, мотиваційної спрямованості – тобто врахування конституціональних характеристик. Диференціація індивідуальноособистісних властивостей учнів повинна здійснюватись у контексті порівняльного аналізу даних психодіагностичного дослідження з урахуванням конкретної ситуації, соціального оточення та ціннісної орієнтації, а також отриманої освіти, набутого учнями життєвого досвіду. У навчально-виховному процесі надзвичайно важливо звертати особливу увагу на розвиток духовної сфери учнів, оскільки духовна сфера людського буття – це найвищий рівень людської самосвідомості. Готовність до духовності закладена в кожній людині, але для того, щоб вона наповнила її життя і душу, необхідні формуючі впливи оточуючого сере-

довища, виховання та розвиток почуттів. Це підтверджує новітні гіпотези, які зазначають, що передумовою психічного й фізичного нездоров’я людини є незріла духовність. А зрілість духовної сфери, на думку М. Бердяєва, неможлива без здатності вміння виробити певне ставлення до себе завдяки саморефлексії, самопізнанню, переосмисленню власних цінностей. Мудрість древніх римлян звучала таким чином: «Здоровий дух оздоровлює тіло» [1, с. 180]. Активізація духовного рівня сприяє трансформації нижчих рівнів індивідуальності, зумовлює зміни на психічному, душевному рівні. Духовність – це інтегрований стержень усіх сил індивідуальності, який забезпечує їй опору та цілісність. Як філософська та психологічна категорія духовність пов’язана з потребою осягнення людиною смислу буття та власного призначення в ньому. За словами Ф. Ніцше, «той, хто має Навіщо жити, може витримати будь-яке ЯК». Наближаючись до розуміння смислу, людина відчуває умиротвореність, а гублячи це відчуття, вона переживає психологічну кризу, страждає від внутрішньої неадекватності, докорів сумління, почуття провини та інших емоцій патогенного типу. Пробудження духовності виражається в підсиленні почуття наповненості душевного світу, а її придушення – в спустошеності душевного життя, екзистенційному вакуумі. Духовність людини полягає у її вмінні вийти за межі вузько егоїстичного прагнення вижити, отримати задоволення, досягти власних інтересів, захистити себе від небезпек. Наповнене духовним багатством життя передбачає не тільки включення в образ власного «Я» величезної інформації про світ, що її оточує, але й здатність розглядати своє «Я» в контексті Всесвіту. При цьому лю392

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. дина займає не споглядацьку позицію, а є суб’єктом діяльності. Духовна особистість – це особистість, яка прагне зрозуміти свою місію в цілісному світі, наповнити життя певним змістом й активно реалізовувати свій потенціал в ім’я визначених ідеалів, а не в суто егоїстичних прагненнях [8; 9; 11]. Духовність постає не тільки проблемою самосвідомості, вона є емоційною категорією, що передбачає в складному діалозі доброго та злого початків буття віддавати перевагу добру. Опорою в духовності є принципи релігійних положень, власні мораль, совість, які не дозволяють перейти межу, за якою можна утискувати інтереси інших людей, порушувати власні моральні установки й тим самим втратити самоповагу. Це також прагнення наповнити своє життя захопленнями та інтересами у різних сферах буття, любов’ю до природи, людей, до того, що не є практично необхідним. Духовна сфера людського буття – вершина творіння, але в її основі лежать закономірності, співзвучні природі світотворення. Це важливо підкреслити у зв’язку з тим, що індивідуально-типологічний паттерн мало змінюється протягом життя, а загальний малюнок характеру стійко зберігається як основна канва, по якій доля вишиває свій складний візерунок [11]. У зв’язку з цим, необхідно враховувати той факт, що більшою мірою спонтанні вияви потягу до духовного розвитку мають інтровертовані, тривожні й сенситивні типи особистості, тобто гіпотими. У них зі всього спектру потреб аффіліативна потреба є ведучою, що виявляється здатністю до співпереживання, схильністю до самоаналізу, тенденцією до гальмування егоїстичних бажань і прагненням наблизити актуальний образ «Я» до ідеального. При цьому мотиви їхньої діяльності відрізня-

ються гуманістичною спрямованістю. Цей тип особистості має базові властивості, що посилюють ймовірність імперативного потягу до духовно насиченого стилю життя. Досвід свідчить, що гіпертимні особистості (спонтанні, екзальтовані, змагально-активні екстраверти) більшою мірою орієнтовані на самореалізацію внутрішнього «Я» за типом «зараз і тепер». Вони активно заявляють про себе в цьому світі (при цьому власне «Я» закриває сам світ, який ними прагматично використовується для досягнення власних цілей). Вони менше схильні до самоаналізу та пошуків сенсу життя, для них характерний дієвий стиль життя, а не розмірковування над минулим і мрії про майбутнє. І той, і інший тип особистості необхідні для суспільної гармонії. Якщо гіпертими потрібні для виживання людства, технічного розвитку й прогресу цивілізації, то гіпотимний варіант особистості необхідний суспільству для духовного удосконалення, збереження морально-етичних принципів та культурних цінностей. Саморозвиток, самоактуалізація – це найвища форма самовдосконалення, свідомий, цілеспрямований вплив особистості на саму себе, який можливий за умови зрілої самосвідомості – максимального усвідомлення учнем себе, свого місця в навколишньому світі та своєї поведінки, що передбачає самоспостереження, самоаналіз, рефлексію, стає передумовою прагнення особистості до змін, до формування позитивного мислення. У постійному напруженні повсякденного життя при обмежених можливостях різного порядку актуальним для учнів стає збереження психічного здоров’я, подолання негативних емоцій: неврівноваженості, роздратування, невпевненості у своїх силах.

393

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Саморозвиток учня вимагає активної позиції самого учня у плануванні способу життя, діяльності. Це – вольовий процес, який потребує інтенсивної психічної активності особистості, здійснення регулятивних операцій, саморегуляції, самопрофілактики негативних впливів. Воля в поєднанні з емоціями виконує в духовному світі особистості регулятивні функції і завжди пов’язана з ціннісними орієнтаціями та інтелектом людини. На індивідуальному рівні саморозвиток відбувається як у неусвідомлених, стихійних формах (імітація, стихійна адаптація, гра), коли учень не ставить за мету змінити себе власними зусиллями, так і в усвідомлених формах (самовиховання, самоосвіта, самотворення, самовдосконалення), коли особистість виступає суб’єктом цілеспрямованої діяльності. Важливо враховувати те, що за даними психолого-педагогічних досліджень, здатність до саморозвитку більшою мірою з’являється саме в ранньому юнацькому віці, що відповідає віковому періоду, в якому перебувають учні ПТНЗ, та який є сприятливим для самовдосконалення. Необхідно мати на увазі, що саморозвиток за ступенем стійкості та тривалості може бути епізодичним, систематичним, з частковим або тотальним характером і спрямовуватись на формування чи викорінення певних рис особистості, оскільки головним завданням саморозвитку є спрямування учня до самоефективності, самоактуалізації. Самопізнання, самооцінка, саморегуляція є складовими процесу саморозвитку. Самопізнання є початковою ланкою функціонування самосвідомості. Через самопізнання учень має уяву про самого себе як суб’єкта, який відрізняється від інших. Це знання входить у зміст самосвідомості як її стержень, осердя.

Учень не лише усвідомлює зовнішній, видимий бік власних дій і вчинків – до сфери самопізнання залучається система найрізноманітніших мотиваційних компонентів, що регулюють його поведінку та діяльність. Тобто, основними способами пізнання учнями себе є самосприйняття та рефлексія, зіставлення знань про себе з внутрішнім «Я». При цьому провідними способами вивчення власного внутрішнього світу стають складні форми самоаналізу, зокрема аналіз мотивів власної поведінки. В результаті зіставлення учнем форм поведінки, аналізу й оцінки відбувається усвідомлення себе як суб’єкта, якому належать певні стани та властивості, а власне «Я» усвідомлюється як цілісне утворення, як єдність зовнішнього і внутрішнього буття. У процесі саморозвитку варто навчати учнів спеціальним прийомам роботи над собою: самопереконання, самопідбадьо-рювання, самосхвалення, самонаказ, само-владання, самообмеження, самонавіювання, самостимулювання, самоаналіз, самоконтроль, самозаохочення, планування, самозобов’язання, самохарактеристика. Отже, життя вимагає від учня ПТНЗ здатності успішно адаптуватися до нових умов, навчатися, перенавчатися, здобувати нові кваліфікаційні вміння, відповідати вимогам ринку праці. Ця здатність передбачає сформоване в молодих людей уміння усвідомлювати свої індивідуальні особливості, активно прагнути до вдосконалення, управляти власними емоціями, думками та поведінкою. Тобто, в межах освітнього середовища необхідною складовою процесу навчання є формування соціально зрілої особистості, здатної до саморозвитку, самоактуалізації. У зв’язку з цим, великого значення набувають психосоціальні впливи середовища, в якому перебуває учень, та рівень культури в на394

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вчальних закладах: як загальної, так і психологічної, педагогічної, навчальної, виробничої, соціальної, естетичної. Культура здійснює розвивальні впливи на учня, посилюючи ре-

сурси освітнього середовища й самої особистості, спрямовуючи її до гармонії, одухотвореності, саморозвитку та самоактуалізації.

Джерела 1. Васьківська, С. В. Основи психологічного консультування : навч. посіб. / С. В. Васьківська. – К. : Четверта хвиля, 2004. – 256 с.

2. Вікова психологія : підручник / за ред. проф. Г. С. Костюка. – К. : Рад. шк., 1976. – 268 с.

3. Кон, И. С. Открытие «Я» / И. С. Кон. – М. : Политиздат, 1978. – 368 с.

4. Кон, И. С. Психология ранней юности / И. С. Кон. – М. : Просвещение, 1989. – 255с.

5. Папуча, М. В. Психологія ранньої юності : навч.–метод.посіб. / М. В. Папуча. – Ніжин : РВВ НДПУ, 2001. – 137 с.

6. Рибалка, В. В. Честь і гідність особистості як предмет діяльності практичного психолога / В. В. Рибалка. – К.: Шк. світ, 2010. – 128 с.

7. Новацький, Т. В. Рука, що творить [перекл.з польськ. Ю. Родик, Ю. Салати] / Т. В. Новацький. – Лівів : Літопис, 2007. – 104 с.

8. Помиткін, Е. О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти : наук.-метод. посіб. / Е. О. Помиткін. – К. : ІЗМН, 1996. – 164 с.

9. Савчин, М. В. Вікова психологія [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. – К. : Академвидав, 2005. – 360 с.

10.Савчин, М. Методологічні та практичні проблеми психотерапії у контексті духовної парадигми психології / Мирослав Савчин // Психологія і суспільство. – 2009. – № 4. – С.229 – 241.

11.Собчик, Л. Н. Введение в психологию индивидуальности / Л. Н. Собчик. – М., Институт прикладной психологии, 1998. – 512 с.

О.С. ЛЕВЧУК, викладач математики, голова методичної комісії класних керівників Понінківського професійного ліцею

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКА ТА РОЛЬ ПЕДАГОГА У ПРОФІЛАКТИЧНІЙ РОБОТІ З НЕПОВНОЛІТНІМИ Трансформація сучасного українського суспільства, зміна соціального устрою держави виявили недосконалість традиційної системи виховання. Директивна педагогіка, яка розглядає вплив за схемою ”вимогасприймання -дія”, практично втратила свою ефективність… Така педагогіка не розкриває суттєвих особливостей морального розвитку, не відображає всіх тонкощів способів реагування індивіда на поставлену вимогу, применшує активну роль особистості в засвоєнні норм, не враховує творчого оволодіння духовно-моральних цінностей. Як наслідок у дітей і дорослих, вихованих за цією системою, нерідко спостерігається недостатній рівень моральної культури.

395

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Виникнення і розвиток девіантної поведінки особистості відбувається під впливом соціально-економічних, морально-психологіч-них та інших факторів. Серед них слід відзначити посилення соціального розшарування суспільства, непідготовленість соціальних інститутів до забезпечення успішної соціалізації особистості в умовах трансформації суспільства, дефіцит засобів і технологій розвитку соціальних служб, орієнтованих на створення умов для самореалізації кожної людини, недостатньо високий рівень психічної компетентності більшості населення, в тому числі тих фахівців, які покликані надавати допомогу особистостям з поведінковими девіаціями тощо. Проблема попередження та профілактики девіантної поведінки громадян була й залишається актуальною для будь-якого суспільства. Специфіка морального розвитку, виявлення причин та умов виникнення різних форм девіацій, видів асоціальної поведінки шляхів її корекції викликають стійкий інтерес дослідників. Під девіантною поведінкою (лат. deviatіo - відхилення) розуміють систему вчинків чи окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам і виявляються у вигляді незбалансованих психічних процесів, неадаптованості, порушенні процесів самоактуалізації та ухиленні від морального та етичного контролю особистості над власною поведінкою. У практиці соціально-педагогічної діяльності учнів, за якими спостерігають певні прояви девіації, характеризують як "важковиховуваних", "педагогічно занедбаних", непристосованих до навчання, фрустрованих, "незручних", "важких", "безнаглядних", "дискомфортних" тощо… Учням зі схильностями до девіантної поведінки властиві: - неправильно сформовані потреби; - прагнення до спілкування з подібними до себе, перебування поза зв'язками з постійними учнівськими колективами; - нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу; незадовільне навчання, ігнорування методів пізнавальної діяльності; - спотворені естетичні потреби; - нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова; - непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях; - брак уявлень про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки; - обмежені інтелектуальні інтереси. Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: 1) індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників та правових норм; 3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) особи, що свідомо порушують правові норми. Прояви девіантної поведінки 1. Біологічні: психічні захворювання; розлади на сексуальній основі; алкоголізм; наркоманія; психосоматичні ознаки (болі в животі, голові, запаморочення).

2. Генетичні: схильність до психологічних захворювання (психологічні захворювання в родині або відставання в розумовому розвитку).

3. Психологічні: радикальна зміна поведінки; апатія, втомленість, сонливість, надмірна обережність; брак впевненості в собі, приниження себе, низька або завищена самооцінка; депресія; надмірна агресивність, схильність до насильства; надмірна підпорядкованість одноліткам, дорослим; страх перед батька396

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ми, дорослими; надмірна психологічна збудливість; труднощі концентрації уваги.

4. Соціальні: асоціальний спосіб життя; відбування покарання батьками; ізоляція людини від суспісльтва; низький або негативний статус дитини в колективі; випадки суїцидів серед родичів. Девіантна поведінка поділяється на п'ять типів: 1. Делінквентна поведінка (злочини, порушення дисципліни) 2. Адиктивна поведінка (тютюнопаління, токсикоманія, наркоманія, алкоголізм та ін) 3. Патохарактерологічна поведінка.

4. Проституція.

5. Суїцидальна поведінка. Причини девіантної поведінки неповнолітніх: 1) прагнення отримати сильні враження; 2) захворювання дитини; 3) підвищена збудливість, невміння контролювати себе; 4) неблагополучна ситуація в сім'ї; 5) прагнення до самостійності і незалежності; 6) недолік знань батьків про те, як справлятися з важкими педагогічними ситуаціями; 7) відставання в навчанні; 8) зневага з боку однолітків; 9) нерозуміння дорослими труднощів дітей; 10) недостатня упевненість дитини в собі; 11) негативна оцінка дорослими здібностей дітей; 12) стресові життєві ситуації; 13) напружена соціально-економічна ситуація в житті дитини (погана забезпеченість, безробіття батьків); 14) приклади насильства, жорстокості, безкарності, одержувані зі ЗМІ; 15) надмірна зайнятість батьків; 16) конфлікти з батьками; 17) велика кількість заборон з боку батьків (педагогів); 18) постійні нарікання, лайка в сім'ї; 19) слабкість інтелектуальної сфери дитини; 20) підвищена комунікативність дітей; 21) низький рівень емоційно-вольового контролю в дітей; 22) самотність, нерозуміння іншими; 23) зайвий контроль, авторитарність батьків (педагогів); 24) нездатність дітей чинити опір шкідливим впливам; 25) генетична схильність; 26) нерівномірність психофізичного і статевого дозрівання; 27) відсутність навичок соціальної поведінки; 28) зниження культури, інтелектуального рівня; 29) маса вільного часу; 30) нудьга, "просто так"; 31) бажання звернути на себе увагу; 32) неповні сім'ї; 33) економічна нестабільність; 34) вплив вулиці. Головна мета профілактичної діяльності з учнями, схильними до девіантної поведінки, полягає в сприянні адаптації дитини в світі, допомозі їй у встано397

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. вленні доброзичливих стосунків, усуненні дефіциту спілкування, сприянні в розв’язанні власних проблем, розвитку в підлітків почуття відповідальності за свою поведінку, яке сприяє усвідомленню не лише своїх прав, а й обов’язків . Серед провідних шляхів профілактики девіантної поведінки учнів можна визначити: пропаганду здорового способу життя; залучення учнів до активної діяльності за інтересами (спортивної, трудової, технічної, музичної тощо); організацію трудового виховання, що дає можливість залучити переважну частину схильних до девіантної поведінки учнів до цікавої роботи в позаурочний час, оволодіти їм певною спеціальністю; проведення ранньої діагностики і педагогічної корекції; оздоровлення середовища і надання допомоги неповнолітнім, які виявились у несприятливих умовах життя і виховання; реалізацію індивідуального підходу з опорою на позитивні якості; організацію самовиховання дітей підліткового віку. Варто звернути увагу на те, що існує первинна і вторинна профілактична робота. Первинна профілактика носить інформаційний характер і спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричної відмови від асоціальних стандартів поведінки та негативних звичок. До форм зазначеної профілактики належать: рольові та ділові ігри; педагогічна психотерапія; аутотренінги; мозкові атаки; організація госпрозрахункової трудової діяльності; фітотерапія; переконання; авансування довір’ям; систематична об’єктивна оцінка діяльності учня; вправлення (привчання); заохочення (схвалення); покарання; педагогічний „вибух”; проведення тематичних дискотек; методи саморегуляції; проведення занять у формі тренінгів; моделювання на заняттях ситуацій, наближених до реальних; використання активних та інтерактивних методів навчання; проведення тижнів та годин здоров’я, організація спортивних змагань, поїздок на природу; арттерапія; метод створення ситуацій успіху; метод перспективних ліній; метод імітації (наприклад, проведення практичного завдання «Аукціон цінностей»); метод проблемних завдань; метод прогнозування; метод аналогій; метод прикладу; організація теле- і радіопередач, усні журнали; відеолекторії; тематичні акції; зустрічі з працівниками органів охорони здоров’я, правоохоронних органів, громадських організацій; соціальна реклама; індивідуальні та групові юридичні, психологічні, медичні консультації; фестивалі; конкурси; вуличні ігротеки; концерти; шоу-програми; тренінги комунікативності, особистісного зростання, успішності; ігри-випробування «Екстрім» та деякі інші; практичні заняття з проблем профілактики негативних явищ. Вторинна профілактика ставить за мету обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві. Виходячи з цього, педагогічна робота в межах вторинної профілактики зосереджується в різноманітних осередках допомоги особистості: курс соціотерапії «12 кроків»; спеціальна лінія «Телефону довіри»; анонімні кабінети тестування на ВІЛ; консультативні пункти для батьків, діти яких ВІЛ-інфіковані чи наркозалежні; мобільні консультаційні пункти; соціально-психо-логічні тренінги; центри ресоціалізації наркозалежної молоді. Проводять цю роботу вчителі, фахівці-психіатри, психотерапевти, психологи, медичні працівники, співробітники громадських організацій, волонтери. Зокрема, широкого розповсюдження в сучасних закладах освіти набули тематичні дискотеки до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, на яких викладач перед включенням тієї чи іншої композиції коротко розповідає про співаків, що померли чи хворі на СНІД. Під час пауз проводяться мікроконкурси на кращі знання з проблем небезпеки наркоманії, шкідливих звичок, безладних статевих стосунків. Учні інсценують різні життєві обставини щодо інфікування на ВІЛ, як сказати наркотикам «ні» тощо.

398

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Варто зауважити, що під час роботи з педагогічно занедбаними учнями для покращення адаптації в навчальному закладі викладачам слід насамперед враховувати той фактор, чому ці діти втратили зацікавленість у навчанні та намагатися повернути до них віру в себе та свої здібності. Отже,педагогічна діагностика в процесі перевиховання має з'ясувати: 1) виховні можливості родини; 2) причини виникнення важкості, несприятливі умови; 3) позитивні якості, на які треба обіпертися в перевихованні; 4) типове і своєрідне в духовному світі учня; 5) рівень його педагогічної запущеності. Іще одна галузь діагностики – вивчення виховних можливостей колективу і малих груп. Адже, щоб виявити виховні можливості колективу, треба знати його загальну психолого - педагогічну характеристику. Після ретельного вивчення можна перейти до подолання важковиховуваності, використовуючи сукупність методів виховання, самовиховання і перевиховання, які забезпечують усунення негативного та поглиблений розвиток позитивного в особі учня. А.Д. Гона виділяє чотири групи методів, спрямованих на виправлення відхилення поведінки особистості. Методи руйнування негативного типу характеру Характер важковиховуваних учнів має властивості стереотипу як сукупності негативних звичок, потреб, негативних реакцій. Не випадково важкий учень навіть у доброзичливому слові викладача бачить каверзу, жарт сприймає як насмішку, насторожено ставиться до всіх дій на свою свідомість і поведінку. При важковиховуваній властивості характеру доводиться перебудовувати весь комплекс психічних рис, цінностей, переконань, мотивів поведінки. Тут усе важливо врахувати: співвідношення позитивних і негативних якостей, корисних і шкідливих звичок, характер спілкування, улюблений і неулюблений вид діяльності і т.д. Головне правило в застосуванні методів руйнування негативного стереотипу – точне, всестороннє й об'єктивне уявлення про важкого учня. Методи переоцінки та переосмислення поведінки: спонукають до самоаналізу й самооцінки важкого учня. Починається ця робота із звичайних етичних бесід проблемного характеру, з гострою постановкою питань, незвичністю змісту, аналізом ситуацій, знайомих важкому учневі, несподіваним рішенням: «Куди заводить брехня?», «Якщо втратив повагу», «Друг – третє твоє плече», «Погано людині, коли вона одна». Для успішного проведення бесіди багато значить психологічна підготовка до неї. Переконання виникає в результаті боротьби думок, перевірки на власному досвіді того, що рекомендують інші. Доцільно використовувати диспути й конференції.. Для важких учнів властива конкретність мислення. Тому навіть маленькі відмінності в прикладах, фактах для важковиховуваних учнів – привід сказати: «Це не про мене». Розмова повинна проводитися в природній обстановці, наприклад, по дорозі додому.. Бесіда з важкими підлітками відразу після події ніколи не повинна будуватися на звинуваченні. Викладачу треба передбачити щонайменше три варіанти відповідей на свої питання: відверті, приховані, брехливі. При цьому викладач доповнює розповідь учня тим, що чув від інших, уточнює дійсні деталі того, що говорить про себе важковиховуваний. Важливою передумовою виховної ефективності співбесіди є самоволодіння педагога, рівне та спокійне ставлення до учня, уміння враховувати його мотиви поведінки, типові недоліки. Треба пам'ятати, наприклад, що флегматик не може відразу включитися у відверту розмову, треба спочатку поговорити з ним про інших людей, потім перейти до того, як він поводився сам. Сангвінік не 399

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. любить таких передмов, він настроюється вороже до викладача, який «займається дипломатією». При розмові з меланхоліком може виникнути млявість, апатія, хвороблива реакція на критику, підвищена чутливість на похвалу або засудження. Треба добитися довір'я, відвертості в аналізі й самоаналізі подій, що відбуваються; педагог повинен звертатися до кращих позитивних якостей учня, спиратися на добре в ньому. Доброзичливий стиль відносин – це спеціальна робота кожного педагога з конкретним важким учнем. Класний керівник може ненав'язливо повідомляти колегам інформацію про учня, яка допоможе позбутися ворожого й підозрілого по відношенню до того або іншого важкого учня ставлення. Методи перебудови життєвого досвіду В перебудові життєвого досвіду методи перевиховання виконують два завдання: регламентація етичної поведінки й обмеження негативних проявів (методи заборони, обмеження та розпорядження); руйнування негативних елементів життєвого досвіду, заміна позитивними (методи перемикання й перенавчання). Методи стимулювання позитивного і попередження негативної поведінки В практиці методи стимулю-вання діють частіше за все. Будь-які заходи заохочення добрі тоді, коли вони не роздувають недоліків учня, його самолюбства, зарозумілості. Покарання доцільне тоді, коли учень сам зрозумів, що вчинив погано, коли сам себе засуджує. Найважливіше – спонукати здатність до самооцінки, щоб викликати самопокарання, щоб спонукати до самосхвалення. Саме в цьому випадку заохочення і покарання стають найдієвішими. Отже, основними засобами педагогічної корекції дисгармоній розвитку є розуміння, безумовне прийняття «важкого» учня, співчуття з боку педагога, особистий приклад викладача, довіра до учня, створення ситуацій запрограмованого успіху, підкреслення досягнень дитини. Ці засоби допоможуть скоректувати високу тривожність занедбаних учнів, подолати труднощі спілкування, неадекватність поведінки й підвищити тим самим соціальний статус дитини. Характер дітей у руках дорослих. Нехай ці руки будуть ніжними, розумними і справедливими!

400

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ О.В. ШЕВЧУК завідувач лабораторії виховної роботи НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ ПРОФТЕХОСВІТИ яких відбувається педагогічний процес. Для того, щоб виховна робота за своїми формами і методами відповідала змісту навчально-виховної діяльності учнів, слід диференціювати її за періодами навчання: вступний, підготовчий, період освоєння професії та контрольно-заключний. Особливості контингенту учнів ПТНЗ: 1) професійний принцип комплектування навчальних груп; через територіальну непов’язаність місця навчання і місця проживання часом важко установити контакти з родиною учня. У результаті цього мають місце: недолік інформації про умови становлення особистості учня, які застосовувалися методи виховання, відірваність від родини при проживанні в гуртожитку.

2) мотиви вступу на навчання в даний професійно-технічний навчальний заклад найчастіше зовсім не пов'язані з одержанням професії, за якою здійснюється підготовка (приходять у ПТНЗ тому, що: це найближчий від будинку заклад; тут уже вчаться друзі, подруги; після закінчення даного закладу профтехосвіти по отриманій у ньому професії можна влаштуватися на підприємство, де працюють батьки, що домовляться про гарне робоче місце і т.д.). Маємо відсутність інтересу до професії, бажання опанувати саме цією професією, через непов'язаність з нею пода-

Роль майстра та викладача у вихованні учнів Соціальні вимоги до якості підготовки фахівця й реальний стан загальнокультурного рівня розвитку молоді перебувають у протиріччі, усунути яке можливо лише з впровадженням прогресивних форм навчально-виховної роботи. Професійно-технічні навчальні заклади мають впливати на вже сформовану особистість учня. Визнання кожної особистості, її прав на власний вибір, думки, вчинки передбачає взаємовплив особистостей учня і викладача в навчально-виховному процесі. Враховуючи те, що основним видом діяльності для молоді є навчання, необхідно відзначити, що не тільки в діяльності, а й в процесі педагогічного та міжособистісного спілкування здійснюється організація життєдіяльності особистості учня. Вузькість інтересів, непродумана структура та зміст вільного часу є причиною багатьох дисциплінарних порушень учнів. Успішне педагогічне керівництво вихованням майбутніх робітників передбачає поєднання зовнішніх і внутрішніх стимулів. Зовнішні стимули – це вимоги, які виходять від майстра та класного керівника, та спонукають учнів до певних дій. До цих стимулів належать також умови і обставини, в 401

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. льших життєвих планів. У результаті цього за 3 роки навчання може виникнути не тільки стійка байдужність до нього, але й до праці взагалі.

3) існує думка, що на навчання в професійно-технічний навчальний заклад найчастіше приходять учні, інтереси яких не проявилися в школі чи не були виявлені їх учителями («сіренькі учні»). Соціалізація даної частини контингенту учнів ускладнена. Вона не змогла закінчитися в школі й ускладнюється в ПТНЗ, тому що відсутність стійких інтересів унеможливлює протікання процесу входження в суспільство соціально значимими шляхами. Дана група учнів, за умови відсутності в них інтересу й успіхів у навчанні, несе в собі потенційну загрозу асоціальної поведінки, тому що таку поведінку вони нерідко розглядають як єдино можливий спосіб соціалізації; 4) нерідко серед учнівського колективу професійно-технічного навчального закладу зустрічаються учні, з якими в школі працювали малокваліфіковані вчителі. Ці учні не можуть чи не хочуть продовжувати навчання в школі, у багатьох з них сформоване стійке негативне ставлення як до навчання, так і до педагогів.

5) частину контингенту учнів закладів профтехосвіти складають учні з відхиленнями в поведінці. Якщо в шкільному класі таких учнів 3-5, то в силу специфіки тієї чи іншої професії чи місця розташування професійно-технічного навчального закладу з них може бути сформована майже вся навчальна група.

6) у навчальній групі ПТНЗ зібрані учні з різних шкіл, з якими працювали вчителі, що представляють різні школи виховання, що знаходило вираження в методах виховання, які застосовувалися. Тому маємо неоднозначне ставлення учнів до членів педагогічного колективу (і до

дорослих узагалі), дисципліни, товаришів по групі, самих себе.

7) одностатевий склад навчальних груп у силу специфіки тієї чи іншої професії призводить до відсутності об'єктивно необхідного для підлітків і юнаків такого виду спілкування, як спілкування з однолітками протилежної статі. Якість знань, умінь і навичок учнів, глибина їхнього політехнічного світогляду, формування нахилів до певних видів праці і професій, які вони набувають у професійнотехнічному навчальному закладі, визначаються, насамперед, ефективністю уроків. Проте урочний час суворо обмежений, його погоджено з навчальною програмою, а відступ від неї часто неможливий. Тому певну частину завдань навчання і виховання майбутніх кваліфікованих робітників потрібно вирішувати в позаурочний час і під час найрізноманітних заходів, занять тощо. До загальної структури позаурочної роботи учнів ПТНЗ належать, з одного боку, педагогічно організована діяльність, що включає і суспільні форми її організації, а з іншого боку – самостійно організована діяльність. Викладачі та майстри виробничого навчання можуть з успіхом використовувати методику організації і проведення позаурочної роботи, розроблену для загальноосвітніх шкіл. Водночас, зміст позаурочної роботи в закладах профтехосвіти має свої особливості, специфіку, на що інженерно-педагогічні працівники ПТНЗ мають звертати особливу увагу. Позаурочна робота значно відрізняється від роботи в навчальній лабораторії, майстерні, кабінеті. Такі заняття побудовані з урахуванням пізнавальних і творчих інтересів учнів на основі їхньої добровільної участі. Тому методи, застосовані викладачами на уроках, наприклад, 402

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. мають певні обмеження в позаурочній роботі. Якщо на уроках з фізики, математики, хімії, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін у більшості ПТНЗ, як свідчать спостереження за навчально-виховним процесом і аналіз роботи викладачів та майстрів виробничого навчання, переважають репродуктивні методи навчання, то в позаурочній роботі перевага надається самостійній роботі учнів у різноманітних видах, тобто розвитку їхніх творчих здібностей. Особливості виховання в умовах ПТНЗ: - учні ПТНЗ, в порівнянні зі школярами, більш тривалий час піддаються цілеспрямованому педагогічному впливу, який здійснюють постійно 2-3 інженери-педагоги, що скеровують навчально-виховну діяльність однієї навчальної групи; - відмінність у характері навчальної праці, яка в ПТНЗ є навчальновиробничою, причому її виробничий характер зростає від курсу до курсу; - виховна робота в ПТНЗ найчастіше пов’язана з перевихованням чи усуненням уже наявних значних деформацій у поведінці учнів; - необхідність обліку виховного впливу того трудового колективу, в якому учні проходять виробниче навчання і виробничу практику; - необхідність комплексного обліку всіх особливостей контингенту учнів ПТНЗ; - необхідність прищеплювання, крім загальносоціальних, правил і норм поведінки в професійному середовищі. У професійно-технічних навчальних закладах склалась досить струнка система виховної роботи з майбутніми кваліфікованими робітниками. Вона охоплює заняття з теоретичного і виробничого навчання, виробничих практик. Резерв позаурочного часу з максимальною ефективністю можна використати для розв’язання завдань

різнобічного розвитку учнів, їхнього патріотичного, морального, трудового, естетичного виховання, формування активної життєвої позиції майбутніх фахівців. Однією з провідних вимог до організації позаурочної роботи в ПТНЗ є тісний зв’язок з обов’язковими навчальними заняттями, який можна здійснювати кількома шляхами. По-перше, це опора в позаурочній діяльності з будь-якої дисципліни на знання, вміння, навички, набуті під час уроків. По-друге, це взаємне використання не тільки змісту, а й форм, методів та прийомів роботи. Скажімо, під час уроків викладачі можуть використовувати форми роботи, що добре зарекомендували себе під час позаурочної діяльності (конференції, дискусії, дидактичні ігри, захисти тем та ін.) По-третє, це спрямованість усіх форм позаурочної роботи на розвиток інтересу учнів до навчання, на формування в них потреби до поглиблення знань. Специфічною особливістю позаурочної роботи в ПТНЗ, передусім із загальноосвітніх і загальнотехнічних дисциплін, що відрізняє її від аналогічної діяльності в загальноосвітній школі, є професійна спрямованість. Вона притаманна і урочній та позаурочній роботі. Недостатньо результативною є робота в ПТНЗ з профілактики запізнень учнів на заняття та відвідування ними навчального закладу. Це свідчить про недостатню роботу класних керівників, майстрів виробничого навчання з цього напряму роботи. Управління виховною роботою Важливе місце у системі виховної діяльності професійно-технічного навчального закладу посідає управління навчально-виховним процесом. Має бути чіткий розподіл 403

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. обов’язків між адміністрацією, всіма членами педагогічного колективу, творча співдружність з позанавчальними закладами, використання ініціативи громадських організацій, залучення учнівського самоврядування, тобто чіткий розподіл праці та встановлення функціональної залежності між усіма педагогічними системами та підсистемами . З метою забезпечення відповідності діяльності ПТНЗ державним стандартам та надання допомоги у підвищенні рівня виховної роботи в ПТНЗ постійно і системно повинні здійснюватися управління та контроль за виховною роботою. Для проведення підсумків різних видів контролю за станом виховної роботи використовуються такі форми: накази, індивідуальні бесіди,

винесення відповідних питань на нараду при директорі, на засідання педагогічної ради, методичні об’єднання та наради класних керівників і вихователів гуртожитку. З метою стимулювання роботи у ПТНЗ має діяти рейтингова система оцінювання діяльності педагогів, учнівських груп та окремих учнів. Для використання в роботі пропонуються: циклограма річної роботи заступників директорів з навчально-виховної роботи та соціальних питань; циклограма наказів і нарад з проблем виховання; пам’ятка з вивчення стану відвідування учнями навчального закладу; пам'ятка вивчення роботи педагогічного колективу навчального закладу з питань виховної роботи.

Рекомендована циклограма річної роботи заступників директорів з навчально-виховної роботи та соціальних питань професійно-технічного навчального закладу Місяць

Зміст роботи

Серпень

1. Організація роботи гуртожитку з поселення учнів.

2. Підбір кадрів: керівників гуртків, секцій творчих об’єднань.

3. Проведення діагностики професійної підготовки педагогів-вихователів, вивчення їхніх педагогічних проблем. Складання плану роботи методичного об’єднання класних керівників і вихователів гуртожитку, майстрів виробничого навчання.

4. Засідання школи молодого класного керівника і майстра виробничого навчання: «Перспективне планування виховної роботи колективу групи» 1. Оформлення журналів обліку, реєстрації підсумків організації та проведення виховної роботи з учнями ПТНЗ, особових справ учнів.

2. Контроль знання учнями положень Статуту та Правил внутрішнього розпорядку закладу.

3. Організація проведення медичного огляду учнів ПТНЗ.

4. Оголошення умов конкурсу на кращий учнівський колектив ПТНЗ.

5. Розробка тематики єдиних виховних годин та експрес-інформації.

6. Складання графіка проведення виховних годин.

7. Проведення засідання батьківського комітету.

8. Складання графіка чергування по ПТНЗ. Закріплення території ПТНЗ за кожною групою.

9. Складання соціально-педагогічних паспортів груп, оновлення відомостей про учнівський контингент. Індивідуальна робота з учнями та сім’ями, які потребують особливої уваги.

10. Відновлення та доповнення списків учнів для особливого контролю: дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, напівсиріт, з багатодітних сімей. Поповнення картотеки.

Вересень

404

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Жовтень

Листопад

Грудень

11. Затвердження комплексної програми фізичного розвитку учнів та спортивно-масової роботи на рік.

12. Затвердження розкладу роботи спортивних залів, гуртків художньої самодіяльності, декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва, гуртків технічної творчості.

13. Організація роботи училищного прес-центру.

14. Проведення зустрічі з інспектором ДАІ.

15. Організація роботи учнівського самоврядування.

16. Проведення щотижневих нарад класних керівників, майстрів виробничого навчання і лідерів учнівського самоврядування .

17. Розробка тематики єдиних виховних годин та експрес-інформації.

18. Оголошення умов конкурсу на кращий учнівський колектив ПТНЗ.

1.Проведення засідання Ради з профілактики правопорушень з питання відвідування учнями навчальних занять.

2. Контроль за організацією роботи з профілактики травматизму.

3. Аналіз зайнятості учнів у позаурочний час (участь у роботі гуртків, клубів, секцій тощо).

4. Підготовка до святкування Дня визволення України від німецькофашистських загарбників.

5. Вивчення стану виховної роботи в групах І-ІІІ курсів (аналіз на засіданні методичного об’єднання класних керівників, вихователів гуртожитку).

6. Поточний контроль роботи гуртків, клубів, секцій.

7. Індивідуальні бесіди з учнями, батьками щодо попередження девіантної поведінки.

1. Участь у підготовці тематичних класних годин до Дня української писемності та мови.

2. Перевірка роботи предметних гуртків, факультативів, курсів за вибором 3. Організація роботи центру педагогічної освіти та допомоги батькам: надання допомоги сім’ям з метою поліпшення відвідування дітьми ПТНЗ, своєчасне інформування батьків про відсутність дітей на заняттях.

4.Контроль за роботою гуртків, клубів за інтересами.

5. Педагогічний контроль за учнівським самоврядуванням.

6. Контроль за роботою училищного прес-центру.

7. Проведення шкільною бібліотекою огляду газет, предметних журналів, нових надходжень, довідкової й художньої літератури.

8. Проведення педагогічного консиліуму з питання «Соціальний захист учнів у системі роботи педагогічного колективу».

9. Педагогічне керівництво учнівським самоврядуванням (з досвіду роботи І і ІІ курсу).

10. Вивчення системи роботи класного керівника і майстра виробничого навчання з виховання в учнів культури поведінки й дисциплінованості (з досвіду роботи) 11. Проектування роботи з дітьми, спрямованої на ліквідацію пропусків навчальних занять.

1.Проведення загальноучилищних батьківських зборів з порядком денним: «Аналіз успішності та відвідування учнями навчальних занять в І семестрі».

2. Засідання педагогічної ради з порядком денним: «Аналіз роботи педагогічного колективу з питань превентивного виховання».

3. Організація рейдів з метою з’ясування умов проживання дітей-сиріт, дітей з багатодітних, малозабезпечених, неблагополучних сімей.

4. Контроль за станом роботи училищної їдальні та організацією гарячого харчування учнів.

5. Розробка плану проведення зимових канікул.

6. Організація роботи ради з профілактики правопорушень (зайнятість

405

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

учнів «проблемного» контингенту під час зимових канікул).

7. Підготовка рекомендацій до проведення групових та загальноучилищних батьківських зборів.

8. Проведення наради-практикуму класних керівників, майстрів виробничого навчання з питань планування виховної роботи на ІІ семестр.

9. Підсумки виховної роботи за І семестр (наказ).

10. Система роботи класного керівника, майстра в/н з важковиховуваними дітьми.

1. Проведення класних батьківських зборів з питання учнівських досягнень за І семестр.

2. Провести заходи згідно з планом роботи на зимові канікули.

3. Контроль за відвідуванням учнями навчальних занять.

4. Проведення педради.

5. Проведення Дня відкритих дверей для випускних класів загальноосвітніх шкіл.

1 Відвідання відкритих виховних годин.

2. Проведення засідання ради профілактики правопорушень.

3. Вивчити стан виконання правил внутріучилищного розпорядку та правил для учнів.

4. Проаналізувати відвідування учнями навчальних занять.

5. Поточний контроль проведення виховних заходів.

6. Проведення виховних заходів тижня правоосвітньої культури.

1. Створення комісії з підготовки плану роботи ПТНЗ на новий навчальний рік.

2. Перевірка побутових умов учнів, які проживають в гуртожитку.

3. Контроль: - за відвідуванням учнями навчальних занять; - за роботою училищної бібліотеки (підготовка до Тижня книги).

4. Вивчення зайнятості учнів у гуртках, клубах, факультативах, секціях (з огляду на розвиток творчого потенціалу кожної дитини).

5. Проведення рейдів батьківського комітету для вивчення побутових умов проживання дітей з багатодітних, малозабезпечених, проблемних сімей, умов проживання учнів в гуртожитку.

6. Озеленення прилеглої до навчального закладу території.

7. Організація роботи консультативного пункту для батьків, які мають труднощі у вихованні дітей.

1 Контроль за проведенням профорієнтаційної роботи. Проведення Дня відкритих дверей.

2. Обговорення творчою групою пропозицій викладачів, майстрів виробничого навчання, батьків, учнів щодо перспектив роботи ПТНЗ, визначення змісту позаурочної діяльності учнів, планування й розробки основних напрямів виховної роботи .

3. Робота педагогічного колективу над виконання рішень педагогічної ради з виховної роботи.

4. Організація та проведення Дня довкілля.

1. Засідання ради з профілактики правопорушень.

2.Складання і затвердження плану роботи навчального закладу на новий навчальний рік в розділі виховної роботи та соціальних питань.

3. Робота консультативного пункту для батьків з питань труднощів у сімейному вихованні дітей.

4. Звітування класних керівників, майстрів виробничого навчання про роботу з учнями, схильними до правопорушень, дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, напівсиротами, дітьми з багатодітних сімей.

5. Звітування психолога навчального закладу про психолого-педагогічний напрямок роботи з учнями

406

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Червень

1.Організація оздоровлення учнів з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та інших учнів ПТНЗ в період літніх канікул.

2. Організація роботи оздоровчого табору.

3. Контроль і сприяння роботі оздоровчого табору.

4. Контроль і організація літнього відпочинку учнів пільгових категорій, учнів, поставлених на внутрішньо училищний облік.

5. Підготовка наказів: - «Про організацію та проведення випускних вечорів» - «Про результати виховної роботи з учнями за навчальний рік» - «Про стан роботи з профілактики правопорушень і злочинності серед неповнолітніх» - «Про стан роботи з профілактики травматизму серед учнів, педпрацівників і техперсоналу»

Циклограма наказів і нарад з проблем виховання Місяць Серпень

Вересень

Жовтень Листопад Грудень Січень

Лютий Березень

Квітень Травень Червень

Зміст роботи 1. Про призначення класних керівників, вихователів, керівників гуртків, клубів, об’єднань.

2. Про планування роботи гуртків та клубів за інтересами.

3. Про проведення Дня знань.

4. Про організацію методичної роботи з класними керівниками, керівниками гуртків, клубів, об’єднань.

5. Про можливості залучення до співпраці з навчальними закладом позашкільних та культурно-освітніх закладів, державних установ та громадських організацій.

1. Про надання допомоги органам учнівського самоврядування, підлітковим та молодіжним об’єднанням.

2. Про організацію соціально-педагогічної допомоги учням і сім’ям, які потребують особливої уваги.

3. Про здійснення психолого-педагогічного аналізу контингенту учнів з метою виявлення учнів, схильних до правопорушень, вживання спиртних напоїв, наркотичних речовин.

4. Пров вивчення умов проживання важковиховуваних учнів, дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей із багатодітних, малозабезпечених, неблагополучних сімей.

1. Про організацію роботи з батьками учнів.

2. Про діяльність педагогічного колективу, щодо залучення учнівської молоді до роботи в гуртках, секціях, клубах.

1. Про проведення творчих звітів класних керівників, майстрів виробничого навчання, вихователів гуртожитку, керівників гуртків, секцій, клубів.

1. Про проведення новорічних свят.

2. Про роботу педагогічного колективу щодо організації зимових канікул учнів.

1. Про діяльність педагогічного колективу щодо запобігання злочинам та правопорушенням серед неповнолітніх.

2. Про виконання плану роботи в І семестрі.

3. Про проведення профорієнтаційної роботи.

1. Про стан методичної роботи з проблем виховання.

2. Про роботу ради з профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

1. Про роботу батьківського комітету.

2. Про збір та узагальнення пропозицій учнів, викладачів, майстрів виробничого навчання, вихователів, батьків щодо визначення змісту виховної роботи на перспективу.

1. Про роботу учнівського самоврядування навчального закладу.

2. Про організацію виробничої практики для учнів з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

1. Про організацію літнього відпочинку учнів.

2. Про співпрацю навчального закладу з державними установами соціального захисту населення.

1. Про випуск працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та виплату їм матеріальної допомоги.

2. Про організацію випуску учнів.

407

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ПАМ'ЯТКА з вивчення стану відвідування учнями навчального закладу 1. Аналіз стану відвідування учнями ПТНЗ за _____________(вказати період). Причини пропусків уроків учнями.

2. У яких групах стан відвідування найкращий, у яких найгірший. З'ясувати причини.

3. Стан ведення документації з обліку відвідування: 3.1. Загальноучилищний облік (своєчасність, доцільність).

3.2. Своєчасність і правильність ведення обліку відвідування в журналах теоретичного навчання класними керівниками та викладачами.

3.3. Наявність у закладі підтверджуючих медичних довідок, заяв, пояснень батьків учнів, які пропустили уроки.

4. Наявність у навчальному закладі повного банку даних про тих учнів, які пропускають заняття без поважних причин.

4.1. Анкетні дані.

4.1.1. Прізвище, ім'я, по батькові.

4.1.2. Число, місяць, рік народження.

4.1.3. Курс, група навчання.

4.1.4. Склад сім'ї (батько, мати, опікун, інші члени сім'ї, місяць і рік народження, місце роботи чи навчання).

4.1.5. Основні причини пропусків занять.

4.1.6. Хто закріплений за учнями з числа педагогів, представників органів місцевої влади, громадськості.

4.2. Акт обстеження матеріальнопобутових умов сім'ї проблемного

учня..

4.3. Психолого-педагогічна характеристика учня.

4.4. Індивідуальний план роботи з учнем.

4.5. Матеріали спільної роботи з громадськістю, органами місцевої влади, службою у справах неповнолітніх, правоохоронними органами.

4.6. Матеріали роботи з батьками.

4.7. Висновки про досягнуті результати.

5. Наявність у закладі журналу обліку роботи, проведеної з учнями, які погано відвідують навчальний заклад.

6. Роль дирекції, заступника з виховної роботи, майстра виробничого навчання, класного керівника, практичного психолога, соціального педагога у проведенні індивідуальної роботи з учнями, схильними до пропусків уроків без поважних причин. Результати цієї роботи.

7. Система внутрішнього контролю за станом відвідування, її структура, систематичність, ефективність.

8. Роль органів учнівського самоврядування у системі роботи з контролю за відвідуванням учнями ПТНЗ.

9. Заслуховування питань стану відвідування учнями навчального закладу на засіданнях педагогічної ради, нарадах при директорі, видача наказів з даного питання. Доцільність та ефективність прийнятих рішень. Контроль за їх виконанням.

ПАМ'ЯТКА вивчення роботи педагогічного колективу навчального закладу з питань виховної роботи 1. Наявність нормативних документів щодо організації виховного процесу.

2. Державна символіка.

3. Правила для учнів.

4. Питання, що обговорювалися на засіданнях педрад.

5. Накази з питань виховної роботи.

6. Наради при директорові, заступникові з виховної роботи.

408

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

7. Планування виховної роботи: - річний план, плани на І, ІІ семестри; - плани класних керівників, вихователів гуртожитку; - методична комісія класних керівників і вихователів гуртожитку.

8. Заходи.

- Заходи з питань попередження правопорушень та злочинності; на виконання державних програм, цільових комплексних програм тощо.

9. Відвідування учнями навчального закладу: - журнал відвідування.

10. Наявність і ефективність виховної системи закладу: - модель; - презентація.

11. Інформаційні стенди з питань виховної роботи: -інформаційно-методичні матеріали щодо виховної роботи; - зміст; - естетичний вигляд.

12.Школа сприяння здоров’ю: - модель навчального закладу як Школи сприяння здоров’ю; - впровадження профілактичних програм; - навчальні плани, розклади занять; - моніторинг стану фізичного, психічного й морального здоров’я учнів; - аналіз роботи працівників, які відповідають за стан формування здорового способу життя; - робота медичної сестри; - робота органів учнівського самоврядування (комісії з питань здорового способу життя); - забезпеченість спортивним інвентарем; - співпраця педагогічного, батьківського, учнівського колективів, фахівців медичної галузі; - харчування учнів; - профілактика інфекційних захворювань, спалахів гострих кишкових інфекцій, випадків травматизму; - профілактика асоціальних проявів у молодіжному середовищі (наркоза-

лежність, алкоголізм, тютюнопаління); - інформаційна робота серед батьків.

13. Річний план виховної роботи: - аналіз роботи за минулий рік; - цілі та завдання, проблема (виховна) роботи навчального закладу; - проведення ключових загальноучилищних заходів з учнями; - контроль за станом виховної роботи (відвідування та аналіз заходів, учнівських зборів, засідань органів учнівського самоврядування тощо).

14. Робота методичної комісії класних керівників і вихователів гуртожитку: - аналіз роботи за минулий рік; - план засідань; - протоколи засідань; - графік відкритих класних годин; - вивчення та узагальнення педагогічного досвіду роботи класних керівників і вихователів гуртожитку; - план та зміст роботи творчих груп.

15. План роботи класних керівників і вихователів гуртожитку: - аналіз виховної роботи за минулий рік; - цілі та завдання виховної діяльності; - психолого-педагогічна характеристика групи; - основні напрями діяльності та справи учнівської групи; - індивідуальна робота з учнями; - робота з батьками.

16. Діагностування учнів.

17. Контроль за станом виховної роботи в ПТНЗ: - план внутріучилищного контролю за організацією виховної роботи; - книга обліку наслідків внутріучилищного контролю виховної роботи; - тематичні перевірки; - перевірка і затвердження планів з виховної роботи; - перевірка і затвердження планів гурткової роботи; - перевірка журналів теоретичного навчання та журналів з виховної роботи.

409

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

19. Організація змістовного дозвілля ; - план-сітка; - робота клубу вихідного дня.

20. Участь у обласних (міських, районних) заходах.

21. Робота учнівського самоврядування: - структура учнівського самоврядування; - плани роботи комісій; - протоколи засідань; - випуск учнівської газети.

22. Робота з батьками: - загальноліцейні батьківські збори (протоколи); - батьківський комітет (склад), протоколи засідань; - групові батьківські збори (протоколи); - батьківський всеобуч (план).

23. Робота Ради профілактики правопорушень: - наказ; - план роботи; - список учнів, які перебувають на внутріліцейному обліку;

- протоколи засідань Ради; - акти обстеження житлово-побутових умов сім’ї ; - стан злочинності.

24. Гурткова робота: - графік роботи гуртків; - % охоплення гуртковою роботою; - наповнюваність гуртків; - програми гуртків; - журнали обліку роботи гуртків; - результативність роботи.

25. Робота волонтерського загону: - план роботи; - зміст роботи.

26. Туристсько-краєзнавча робота: - наказ про призначення відповідального за туристсько-краєзнавчу роботу; - план екскурсійних подорожей, походів; - участь у районних, обласних конкурсах.

27. Робота музею: - свідоцтво про реєстрацію; - план роботи; - графік роботи; - гурткова робота.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ заступника директора з виховної роботи під час організації внутрішньоучилищного контролю за станом виховної роботи 1. Визначення мети контролю.

2. Складання оперативного плану контролю (вибір об'єктів, визначення осіб, залучених до контролю, форм і методів контролю).

3. Підготовка до контролю (особиста підготовка заступника директора, підготовка та інструктаж членів комісії з перевірки, ознайомлення з нормативними документами та інструктивно-методичними матеріалами з питань виховання, вивчення змісту навчальних і виховних програм, підготовка питань до бесід та анкетування, тестів, розробка критеріїв оцінки явищ, які вивчаються тощо).

4. Збір фактичного матеріалу про стан виховного процесу та його динаміку (про результативність і ефективність роботи, про рівень вихованості учнів тощо).

5. Педагогічний аналіз зібраного матеріалу про стан виховного процесу та його динаміку.

6. Підбиття підсумків аналізу матеріалу.

7. Розробка рекомендацій з удосконалення виховного процесу.

8. Ознайомлення безпосередніх виконавців із висновками.

9. Визначення термінів і форм контролю за виконанням рекомендацій.

410

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Форми і методи контролю виховної роботи 1. Відвідування та аналіз уроків, виховних годин та інших форм навчально-виховного процесу.

2. Анкетування класних керівників, майстрів виробничого навчання, вихователів гуртожитку як одна з форм отримання достовірної інформації.

3. Індивідуальні бесіди з класними керівниками, майстрів виробничого навчання, вихователів гуртожитку.

4. Вивчення плануючої та робочої документації (рішень методичного об'єднання класних керівників, методичних матеріалів, розроблених кла-

сними керівниками, планів роботи класних керівників, планів гуртків, планів роботи органів самоврядування, планів-конспектів виховних заходів, психолого-педагогічних характеристик, щоденників спостережень за „важкими" учнями тощо).

5. Вивчення результатів діяльності учнів (творчі роботи, посібники, виконані учнями, результати виступів учнів на конкурсах тощо).

6. Проведення педагогічних консиліумів.

Т.І. БОДНАРУК завідувач відділу інформаційно-видавничої діяльності та передового педагогічного досвіду НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

ДЕ ТВОРЧІСТЬ – ТАМ І УСПІХ Методика виховання Є, на жаль, у нашій освітній діяльності упущення: то ми звертаємо посилену увагу на учнів, схильних до правопорушень, то на учнів з проблемних сімей, то на обдарованих дітей, які підтримують марку навчального закладу на заходах вищих рівнів. А до «звичайних» учнів, які не підходять, здавалось би, ні під яку категорію, все якось «не доходять руки». І вони самостійно, без особливої підтримки дорослих, ідуть своєю дорогою. Добре, якщо зуміють вчасно і правильно зорієнтуватися на якомусь роздоріжжі. Якщо ж без підмоги не зуміють, то потраплять у категорію «проблемних» і тільки тоді відчують на собі увагу старших. Але краще б вони ось так несподівано потрапляли в категорію «обдарованих». Створіть умови для творчості педагога та учня – і вони розкриються… Прочитала нещодавно цікаву думку: «Якщо Учень готовий – Учитель з’являється». Можна по-різному тлумачити це висловлювання. Можна в чомусь заперечувати. Але незаперечною залишається істина: в непідготовленому ґрунті зерно не проросте. Для учня готовність до сприймання знань, до формування та розвитку умінь і навичок полягає в небайдужості. І з якого боку ми б не підходили до освіти, до навчання,

повертаємось до того самого джерела – виховної парадигми. Критерії ефективності системи виховної роботи навчального закладу є еталонами, які передбачають високий рівень її функціонування й результативності та відповідають вимогам суспільства на сучасному етапі його розвитку. Їх можна об’єднати в три групи: високий рівень управління системою виховної роботи, який забезпечує досягнення найоп411

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. тимальнішого за певних умов результату; високий рівень функціонування системи виховної роботи, який обумовлює успішне виконання завдань, поставлених перед навчальним закладом; високий рівень вихованості учнів, їх готовності до самостійного життя та праці. Цим критеріям виховна робота відповідатиме тільки тоді, коли в навчальному закладі вихованням буде пронизане все: від порога, убиральні – і до вищої математики. Кожен, хто тут працює чи навчається, має відчувати виховну систему, а себе – невеликою деталлю в механізмі її дії. Ця система має бути добре продумана методично й технологічно. Хаотичність і сумбурність у виховній роботі недопустимі, планування задля самого планування (бо «так треба», бо «вимагають») – теж. Методика – ось фундамент. Але не методика із закостенілими постулатами та вимогами, а методика, що передбачає творчість на кожному елементі виховної системи. Тому керівництво навчального закладу повинно усвідомлювати величезну роль, величезне значення методичного супроводу навчальновиховної діяльності. Прийнято вважати, що заступник директора з виховної роботи – і є «головним методистом» у цьому підрозділі. Але практично це не завжди так. Заступнику хоча би могти вчасно реагувати на щоденну вхідну кореспонденцію – «відписуватися», аби документально підтвердити свою «відповідність займаній посаді». Адже для «перевіряючих» важливо, аби була в порядку документація і забезпечувалась участь у заходах, спущених згори. А що там робиться «всередині», добре дітям чи не дуже в системі з таким «демократичним» управлінням, – мало кого обходить. Тому мати в навчальному закладі здібного, творчого методиста з виховної роботи (ним може бути і сам заступник з виховної роботи) – це

великий плюс для закладу і велике полегшення для всього колективу, якщо це тільки піддається розумінню тих, хто за своїм статусом мав би те розуміти. Відрадно, що деякі педагогічні вузи вже дійшли до такого висновку і відкривають спеціальність «методист з виховної роботи». Така преамбула дана для того, щоб пояснити, чому у своїй практиці так багато місця відводжу саме методиці виховної роботи. Система виховної роботи має бути методично обґрунтована і такою, щоб сприяла реалізації кожної особистості. Велика роль при цьому належить учнівському самоврядуванню. Різноманітність його форм зайвий раз підтверджує, що тут є велике поле творчості. Проте мати ідею – це мало. Потрібен «штовхач» тієї ідеї. Ідеальний варіант – коли весь педагогічний колектив є командою однодумців. Але так не буває. Тому важливо ідейному лідеру мати бодай невеличке коло прихильників і помічників з числа дорослих. А учні у своїй більшості за цікавою ідеєю завжди підуть. Переконливим є досвід залучення всіх учнів до організації власного життя через діяльність органів учнівського самоврядування нестандартних форм, самоврядування навчальних груп, Ради гуртожитку, а також досвід співпраці з адміністрацією навчального закладу, педагогами, батьками, громадськими організаціями, соціальними партнерами. Завдяки існуванню такої складної системи залежностей відбувається об’єднання учнівського колективу, перетворення його на єдиний цілеспрямований організм. Стимулом дій цього організму стає усвідомлення кожним учнем своєї відповідальності за життя спільноти або просто учнівської родини. Добре продумана методика допомагає виявляти здібних, цікавих учнів не тільки серед тих, хто вже має певні досягнення, а й серед «звичайних» і 412

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. навіть серед тих, кого вважають «проблемними». Якщо в непростий підлітковий вік зорієнтувати учня на розвиток його позитивних якостей, відкрити й підтримати в ньому здібності, про які він, можливо, й сам не підозрює, то далі цей учень піде прямою дорогою. А сприяти розкриттю можна за допомогою різних форм роботи. Важливо не допустити ситуації, коли добра ідея потрапляє в ненадійні руки. Наведу приклад з власного досвіду. Ідея залучення всіх учнів у боротьбу за право називатися кращим учнем, кращою навчальною групою була закладена в розроблені положення про конкурси «Учень року» та «Краща навчальна група року». Але вона не «прижилася» тільки через те, що ті, хто взявся втілювати її в життя, з самого початку знівелювали роль і значення учнівського самоврядування в організації конкурсів та визначенні результатів. Коли ж за цю справу взялися самі учні (самоврядування) під керівництвом наставника, який зрозумів «добрий замисел», – механізм відразу запрацював. Оскільки подібними конкурсами охоплені всі напрями учнівської діяльності, то щоразу виявляються «герої» з отих умовних категорій («звичайні» і навіть «проблемні»). З часом усе більше прихильників і помічників з’являється й серед дорослих, які починають розуміти, що учнівське самоврядування – не засіб звільнення педагогів від педагогічних обов’язків і завантаження ними учнів. Це спроба розширити діапазон діяльності дорослих і дітей – членів єдиного колективу, можливостей для їхньої співдружності, творчого пошуку й ініціативи, засіб навчитися жити й працювати за законами демократичного суспільства. В колективі дорослих з’являється розуміння, що для стимулювання педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням варто

дотримуватися таких правил: не командувати, а співпрацювати з учнями, враховуючи їх природне прагнення до самостійності, незалежності, бажання проявляти ініціативу та самодіяльність; відповідно до рівня розвитку учнівського колективу поступово змінювати тактику управління, розвиваючи демократію, самоврядування, громадську думку і встановлювати співробітництво з вихованцями; координувати виховні впливи колективу педагогів з колективами батьків та громадськості; формувати в колективі учнів здорову громадську думку з найважливіших питань життя колективу; дотримуватися контролю, самоконтролю, коректності; власним прикладом учити учнів терпляче ставитись до недоліків інших, прощати нерозумні дії, нанесені образи, якщо вони усвідомлені як помилкові; підтримувати в колективі норми і стандарти, морально-ціннісні орієнтації, які сприяють формуванню позитивних якостей особистості учня; постійно турбуватися про зміну характеру і видів колективної діяльності, що дозволяє вводити учнів у нові стосунки. Ще один приклад з власного досвіду. На початку створення в навчальному закладі учнівського самоврядування у формі республіки пропонувалося небайдужим педагогам добровільно взяти на себе роль фасилітатора і вести той чи інший напрям учнівської діяльності. Проте тоді не так багато виявилося дорослих «добровольців». Для мене цікавим було започаткування друкованого органу учнівства. Так народилася учнівська газета. Як висловлювався відомий американський журналіст Девід Рендалл, немає журналістики елітної і провінційної, а є журналістика хороша й погана. Ми намагалися продемонструвати хорошу журналістику. А це – свобода висловлювання в рамках журналістської етики, це донесення до людей правди, при413

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. множення у світі добра, боротьба за справедливість, вплив на формування суспільної свідомості й громадської думки, що не всіма сприймається адекватно. Довелось пережити і невдоволення, і навіть конфлікти. Але з кожним випуском газети все розширялося коло наших друзів та прихильників, більш демократичними ставали стосунки в училищній родині. Світ щодень оновлюється. Нові технології заполонили всі галузі та сфери життя. Але нічого хорошого не зроблять для світу роботи. Головною все ж завжди залишатиметься людина. А людина – це індивідуальність. Людина сама себе виховати повинна, що й робили учні, які брали участь у творенні часопису. Бо ж таки й справді тут не допоможуть і ті сто вихователів, приставлених до учня, якщо він сам того не захоче (за В. Сухомлинським). Крім того, виховання – це не виправлення людини під «свій стандарт», а підтримка в ній тих кращих якостей, які в ній є. Не скажу, що всі, хто долучається до творення газети, мають здібності журналіста. Але журналістика – унікальна справа, яка об’єднує різноманітні уміння. Сучасною американською психологією сформульовано таке правило: «Якщо ви робите дещо, а воно не спрацьовує – зробіть щось ІНШЕ. Якщо ви постійно робите щось інше – що-небудь спрацює!». Масово-інформаційна діяльність надає людині широкі можливості самореалізуватися, бо містить у собі елементи цілого ряду привабливих творчих професій, які самі по собі самодостатні. Хороший журналіст повинен мати навички психолога, бути гарним комунікатором. Не завадять йому й акторські здібності (десь зіграти непомітну третьорядну роль, а десь – головну). Він – і педагог, бо навчає людей жити, відкриває шлях до нових знань. Коли макетує газету чи готує радіо- або телепередачу, він – режисер. В нього має бути й письменницький хист (різниця лиш у тому, що пи-

сьменник пише тоді, коли прийде натхнення, в умовах, коли ніхто й ніщо йому не заважає, а журналіст (або швидше – репортер) щодня в яких завгодно умовах і навіть – в екстремальних). Журналіст – це ще й дослідник, і детектив, і багато-багато інших здібностей можуть проявитися в журналістській діяльності. Журналістика дає унікальні можливості для реалізації особистості. Перша редакторка учнівської газети (про яку веду мову) закінчила перший курс училища непомітною і не поміченою. З початку другого курсу вона раптом виявила бажання війти в актив учнівського самоврядування. Педагог-організатор не міг відразу зорієнтуватися, що запропонувати «цій дивній дівчині». З розмови з нею мені стало зрозумілим головне: ця дівчина має на все власну думку, яку викладає спокійно й виважено, а ще – дуже відповідальна. Їй було довірено стати редактором газети. Учениця з головою поринула в цікаву й нову для неї справу. Вона почала проявлятися «в комплексі». Це був саме той випадок, коли в «готового» Учня з’являється Вчитель». А вчити її було легко, бо вона мала величезне бажання пізнати всі секрети цієї неймовірної справи. Мені ж бачилося в цій дитині майбутнє журналістики, бо їй непогано вдавалися аналітичні матеріали, чого особливо бракує нинішній журналістиці. Наш учнівський редактор налагодила контакти із ЗМІ області. Її обрали Головою учнівського самоврядування обласних ПТНЗ. Вона брала участь у форумі учнівських лідерів у Києві. Наша газета стала лауреатом ХІІІ національного конкурсу шкільних газет та газет ПТНЗ. Здобуваючи професію «Оператор КН. Секретар керівника», ученицяредакторка проходила практику в обласному тижневику уже як журналіст. Після закінчення навчання її 414

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. запросили(!) на роботу в тижневик… Хіба це не перемога?! І всього за два роки творення учнівської газети! Були й інші приклади. Учениця, яка випробувала себе на дизайні обкладинок газети, вподобала цю справу. Після закінчення училища адміністрація запропонувала (!) їй посаду художника-оформлювача. Учень (третьокурсник), який здобував професію обліковця, виявив бажання спробувати свої сили в дизайні газети. Це йому вдалося. Більше того, редакція замовила йому створити сайт фотогазети – і він це зробив. Кількох дівчат зацікавили соціологічні дослідження, які проводила газета, і вони впевнені, що в майбутньому реалізуються саме в цій сфері. Газета відкрила багато літературних талантів. Учнівські поезії були вміщені в кількох випусках незалежного літературно-мистецького альманаху «Lithium». Щоб з перших днів навчального року розкрити здібності першокурсників до тієї чи іншої справи, газета запропонувала проект «Анкета вступника «Будьмо знайомі!». Кожен вступник, подаючи документи до приймальної комісії», переглядав підшивку газети й заповнював запропоновану анкету. Відповіді на 10 питань анкети мали дати уявлення про особистість вступника, його багатогранні інтереси, здібності, можливості, побажання, уміння. На звороті аркуша вступник мав висловити свою думку з питання «Чи замислювався (-лась) ти над сенсом твого життя. Якщо так, то в чому він полягає? Чи, може, рано ще тобі над цим думати або й узагалі не варто?». Це останнє завдання стало своєрідним тестом як на виявлення журналістських здібностей, так і особистісних якостей. Результати анкетування неабияк допомагали членам приймальної комісії під час співбесіди. Постійно зверталися до анкет у своїй

роботі й педагоги, які працювали з першокурсниками. Газета стала ініціатором не одного проекту. Дуже ефективним виявився проект «Клуби за інтересами». Оскільки її редакція розмістилася в бібліотеці училища, розташованій у приміщенні гуртожитку, то засновниками проекту стали: Газета, Бібліотека, Рада гуртожитку. Методикою клубної діяльності можуть оволодіти й практично застосовувати тільки люди творчі. А організаційне ядро цього проекту виявилось саме таким. Тому й ефект не забарився. Він став явним уже з перших засідань клубів. Відразу успішно запрацювали чотири клуби: дискусійний, рукоділля, цікавих зустрічей і літературно-музичний. Учнівський часопис ще двічі ставав лауреатом національного конкурсу учнівських газет. Залучення учнів, здавалось би, до «дорослих» проектів дає ще вагоміший результат. Це підтвердив і досвід створення на базі звичайної училищної бібліотеки інформаційного бібліотечного центру. Основна вага покладалася при цьому на учнів, які достатньо володіють комп’ютером, уміють працювати в мережі Інтернет. Одна з учениць, яка брала найактивнішу участь в організації всіх заходів, яка освоїла технічну та облікову роботу бібліотечного центру, з учнівського громадського активіста виросла до працівника училища. Сьогодення вимагає підвищення професійної компетентності педагогів, бібліотечних працівників, методистів, керівників навчальних закладів, а також зміни пріоритетів у методичному та організаційному забезпеченні функціонування бібліотек, інтегрування їх у єдиний інформаційний простір. Як не дивно, але педагогам доводиться багато в чому навчитися у своїх учнів. Започаткування проекту «Бібліотека як інфор415

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. маційно-видавничий центр ПТНЗ» дозволив поступовими кроками змінити пріоритети, активно сприяти особистісно-професійному розвитку і саморозвитку як учня, так і педагога. Інформаційний центр покликаний інтенсифікувати впровадження нових технологій у діяльність бібліотеки як основи для підвищення якості професійного навчання та компетентності як інженерно-педагогічних працівників, так і учнів, забезпечити активне самонавчання та формування навичок самовдосконалення, професійного становлення майбутніх висококваліфікованих робітників і спеціалістів, осучаснення форм методичної роботи відповідно до потреб сьогодення, перспективного розвитку навчального закладу. Без учнівської підтримки не можливо зробити навіть перших кроків. І саме завдяки тому, що бібліотечний центр став центром творчості, який об’єднав велике коло однодумців, даний проект отримав найміцнішу підтримку саме в учнівства і батьківської громадськості. Беручи участь у Всеукраїнському огляді-конкурсі «Роль бібліотеки професійно-технічного навчального закладу у формуванні професійної компе-

тентності робітничих кадрів», проект завоював Дипломом І ступеня. Отже, там, де є творчість, ентузіазм, де виховання і методичний підхід – нероздільні, де є партнерство педагогів та учнів, – там буде й успіх. Потрібно лише поставити мету – виховати Людину. При цьому не завадило би «переглянути» методику виховання. Надзвичайно мудрий педагог і журналіст Симон Соловейчик дуже справедливо зауважував: «Як правило, у працях про виховання бажані якості дитини розкладають по поличках: виховання колективізму, виховання патріотизму, виховання працелюбства – і так далі. На кожне з такого роду «виховань» написані дисертації. Між тим, у великих педагогів нічого подібного нема. Вони ставлять перед собою велику мету – і все решта приходить саме по собі». А головне завдання педагогіки, вважає цей великий прихильник гуманізму в освіті, «привести до дітей талановитих людей – решта зробиться саме, адже що може бути педагогічнішим, ніж талант». Дозволю собі завершити Соловейчикову фразу так: «…і творчість. Бо де творчість – там і успіх».

Л. М. ЖУРБІЦЬКА, викладач суспільних дисциплін Дунаєвецького відділення Вищого професійного училища №36 с. Балин

РОЛЬ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА У ФОРМУВАННІ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ “Хто не знає, що діялось у старовину, той не розумітиме й того, од чого тепер так, а не інакше, все на світі робиться, не знатиме й того, що треба робити, щоб далі було краще жити людям… Михайло Драгоманов Відомо, що на основі знань про минуле розвивається вміння людини орієнтуватись у сьогоденні, у сферах

політики, економіки ідеології, культури.

416

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Минуле через сьогодення спрямоване в майбутнє. Історія – це не лише факти, концепції, дати. Історія – це люди, їх характери, це дивний ланцюг подій – трагічних, героїчних, комічних. Для того, щоб дійсно полюбити історію, її необхідно вивчати, як живу людину. Наші духовні джерела – це глибоке знання історії рідного краю, історії України. Хіба можна сформувати великі людські почуття, обходячи такі святі істини, як любов до рідного краю, землі, до батьківської оселі, до національної мови, до звичаїв, без правильного розуміння того героїчного і трагічного, що відбулось і відбувається на землі наших предків, де продовжується наш родовід? Не можна, бо зачерствіє тоді людина і душею, і серцем. За роки педагогічної праці у мене склалась чітка, логічна система викладання, основним принципом якої є тісний взаємозв’язок історії рідного краю з історією України та її народу. Включення історичного краєзнавства в систему вивчення історії держави сприяє формуванню в учнів доступного розуміння і знань про основні історичні категорії. Місцевий матеріал дає можливість викладачу показати і пояснити учням відмінність та особливості історичних подій. Історичне краєзнавство формує свідомість учня, вчить його логічно мислити, порівнювати історичні події, самостійно здобувати знання і робити висновки, прищеплює любов до рідного краю, виховує почуття патріотизму, національної свідомості. Краєзнавство відкриває широкі можливості для самостійної діяльності учнів, для пошуку, дослідження і навіть невеликого відкриття. Це викликає інтерес до історії краю, країни. Деякі викладачі, методисти вважають місцевий матеріал додатковим. Я з цим не погоджуюсь. Пе-

реконана, що історія краю – не тільки складова, але й обов’язкова частина знань з історії України. Зв'язок історії України і краю встановлюється через події, які мають загальнодержавне значення. Ці зв’язки опираються на програму з предмета, та на визначену організацію навчального процесу з використанням інноваційних технологій. Залежно від теми уроку, мети та змісту краєзнавчий матеріал може вивчатись на початку уроку, в ході уроку і в кінці. Використати матеріал можна по-різному: пояснення викладача, повідомлення учнів, бесіда, краєзнавча конференція, екскурсія до краєзнавчого музею. На мою думку, умовами краєзнавчого підходу до вивчення історії є: 1. Відповідність краєзнавчого матеріалу методичним завданням курсу історії України.

2. Взаємозв’язок місцевого і програмного матеріалу.

3. Систематичне використання.

4. Наочність.

5. Участь учнів під керівництвом викладача в дослідницькій діяльності.

6. Застосування різних форм і методів вивчення краєзнавчого матеріалу. Головне – “знати міру (це співвідношення загального курсу з історії України і краєзнавчим матеріалом), в гонитві за модними напрямами у навчанні не втратити головне – людину, особистість. Крок за кроком учні дізнаються правду про історичне минуле, і в них пробуджується інтерес до історичної спадщини, глибоке її осмислення. Використання краєзнавчого матеріалу активізує пізнавальну діяльність учнів, дозволяє урізноманітнити методику проведення уроку, вносить у викладання історії конкретність і переконливість.

417

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Варіанти методик, які використовуються при здійсненні краєзнавчого дослідження 5. Як він ставився до цих подій раніше і зараз (якщо автор наш сучасник)? Чому?

6. Встановіть об’єктивність викладених у мемуарах подій і фактів.

7. Яке місце належить мемуарам у вивчені історії рідного краю?

8. Які закономірності розвитку країни в цілому відображені в цих спогадах?

9. Як і де можна використовувати мемуари в навчально-виховному процесі?

Методика роботи з періодичною пресою 1. Назва газети (чий орган), характеристика газетного матеріалу (передова стаття, спеціальна рубрика, рецензія і т.д.).

2. Які тема і зміст розглянутого матеріалу?

3. Що тобі відомо про факти та явища, що згадуються в джерелі, чи зрозуміла термінологія, чи відомі в газеті діячі, організації, органи і т.д.? Охарактеризуйте їх.

4. В якій обстановці (економічній, політичній) відбувається дана подія? Яким є зв'язок події (явища, фактів) з попередньою історією краю, з сьогоднішнім днем? Які загальні й конкретні причини події?

5. Які закономірності або суттєві риси сучасного розвитку краю проявились у цій події (факти, явища)?

6. Чи відомі тобі інші подібні події (факти, явища) в історії краю чи країни? Який зв'язок між ними? Чи є подія (факти, явища), про які згадуються в джерелі, типовими для краю або їх варто розглядати як виняток?

7. Зроби висновки про значення цих подій (явищ, фактів). Які їх уроки?

8. Подумай, на яких уроках або позакласних заходах можна використовувати цей матеріал.

Зміст анкети учасника Великої Вітчизняної війни 1. Прізвище, ім’я, по батькові, рік народження.

2. Національність.

3. Точна адреса.

4. Склад сім’ї.

5. Коли і в якому віці був призваний до лав діючої армії?

6. На яких фронтах воював, у якій армії, військах і в якому званні?

7. Чи є нагороди? Які, за що?

8. Чи брав учать у боях за визволення рідного краю?

9. Які битви і чому є найбільш пам’ятними?

10. Розповідь про товаришів по службі, з ким із них підтримує (підтримував) зв'язок?

11.Дата заповнення анкети, дані про краєзнавця, який проводив анкетування. Методика організації екскурсії 1. Постановка викладачем цілі екскурсії та з’ясування її учнями.

2. Початкова (вступна) бесіда екскурсовода.

3. Пересування за маршрутом екскурсії та ознайомлення з об’єктами в супроводі пояснення екскурсовода.

4. Запитання та коментарі викладача (якщо він сам не є екскурсоводом).

5. Облік вікових і психологічних особливостей учнів, їх підготовлено-

Методика роботи з мемуарною літературою 1. Дані про автора спогадів (вік, займана посада, суспільне становище раніше і тепер (якщо автор наш сучасник) та ін..

2. Коли і з чим пов’язані написані спогади?

3. Яке місце в описаних подіях належить автору (свідок, змушений учасник, активний учасник)?

4. Яку роль ці події зіграли в житті автора?

418

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. сті до засвоєння інформації та можливого фізичного навантаження.

6. Розробка загальних та індивідуальних завдань учасникам екскурсії.

7. Знайомство з правилами поведінки і технікою безпеки при відвідуванні виробництва або природних об’єктів.

8. Оформлення необхідної документації (наказ директора ПТНЗ, в якому зазначаються мета екскурсії, контрольні терміни, поіменний список учасників і керівників екскурсії (відповідальних за життя і здоров’я дітей).

9. Форми підведення підсумків (вечір, конференція, організація виставки зібраних матеріалів, щоденників, творчих робіт учасників екскурсії, відкриття нових стендів або експозицій в кабінеті історії або в училищному краєзнавчому музеї).

7. При вивченні яких історичних подій можна використати цей історичний документ?

Методика створення колекції значків 1. Назва значка.

2. Від кого й коли надійшов до колекції.

3. Короткий опис значка.

4. З якої нагоди випущений.

5. Тираж 6. Хто автор і виробник.

7. Краєзнавча цінність значка.

8. З чого виготовлений. На кожний значок заводиться паспорт, у якому вказується інформація.

Методика створення колекції монет 1. Кожну монету, яка потрапила до колекції, треба визначити. Для цього слід відповісти на запитання:  З якого матеріалу виготовлена монета?  До якої країни вона належить, де виготовлена?  Який номінал монети (копійка, цент і т.д.)?  В якому році і при якій владі вона випущена?

2. Після визначення монети слід зробити іі опис і записати до інвентарної книги.

3. Для кожної монети виготовляється пакет з номером інвентарної книги.

4. Де можна використати це джерело?

Методика роботи з фотоматеріалами 1. Хто зображений на фотографії?

2. Його ставлення до зображуваних подій.

3. Яку роль відіграла ця людина в зображених подіях історії краю?

4. Коли і ким був зроблений знімок?

5. Від кого одержана ця фотографія?

6. Прізвище, ім’я, по батькові краєзнавця, який придбав цю фотографію. Коли і при яких обставинах?

П.Е. ДРОЗДА, викладач фізичної культури та здоров’я Вищого професійного училища №36 с. Балин

ВИКОРИСТАННЯ ДИНАМІЧНИХ ТЕСТІВ З ТЕМИ «РУХЛИВІ ІГРИ» Навчання учнів з предмета «Фізична культура і здоров’я» у

ВПУ-36 с. Балин здійснюється відповідно до закону «Про освіту», по419

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ложення «Про фізичну культуру і спорт», «Про систему організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-навчальних закладах», «Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності дітей у навчальних закладах». Училище працює за авторською програмою, яка має чітко виражену систему фізичного виховання, створює сприятливі можливості з

урахуванням місцевих кліматичних умов, наявність навчальноспортивної бази. У зв’язку з кліматичними умовами та відсутністю відповідної матеріальної бази розділ «Лижна підготовка», замінено на розділ «Рухливі ігри». В даному розділі розроблені нормативні вимоги щодо оцінювання знань, умінь і навичок, окремо за курсами та статтями.

Динамічний тест №-1 Юнаки За командою (руш!) учасник біжить і виконує 2 перекиди вперед з м'ячем, вставляє м'яч в гімнастичну стінку і виконує 5 разів підйом-переворотом в упор на великій нависній перекладині Повертаючись назад, знову виконує 2 перекиди з м'ячем, фінішує (сек.) Курс

Нормативи, бали, оцінка, рівень компетентності 5+ 12 22.5 21 20.5 20

1 2 3 4

4 5 11 24 22 21.5 21

510 25 23 22.5 22

4+ 9 26 24.5 24 23.5

3 4 8 27 25.5 25 24.5

47 28 26.5 26 25.5

2 3 5 35 32 31 30

3+ 6 32 30 29 28

34 37 36 33 32

2+ 3 38 37 34 33

1 2 2 39 38 35 34

21 40 39 36 35

Примітка: Підйом - переворотом в упор можна виконувати поштовхом ніг, а також використовувати щаблі гімнастичної стінки, від яких відштовхуватись ногами. Обов'язковою умовою є дотик ногами до гімнастичного мата біля гімнастичної стінки. При виконанні перекида вперед м'яч тримати двома руками.

Динамічний тест №-2 За командою (руш) учасник виконує ведення баскетбольного м'яча, обводить два гімнастичні мати, виконує кидок в корзину. Обов'язковою умовою є попадання м'яча в корзину (для цього є не більше 3 спроб виконання кидка). Повертаючись назад, обводить два гімнастичні мати і фінішує. Курс навчання

Нормативи, бали, оцінка, рівень компетентності 4

3

2

1

5+

5

5-

4+

4

4-

3+

3

3-

2+

2

2-

12

11

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

1

18.0

18.5

19.0

20

21

22

25

26

27

27.5

28

28.5

2

17.0

17.5

18.0

19

20

21

22

22.5

25

25.5

26

26.5

3

16.5

17.0

17.5

18

19

20

20.5

71

24

24.5

25

25.5

4

16.0

16.5

17.0

18

19

20

20.5

21

23

23.5

24

24.5

420

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Динамічний тест №-3 Юнаки За командою (руш) учасник біжить до гімнастичної лави (гімнастична лава вздовж спортивного залу) і виконує 6 стрибків через гімнастичну лаву, відштовхуючись двома ногами, підбігає до гімнастичної стінки і виконує 10 разів згинання та розгинання рук в упорі на малій нависній перекладині. Повертаючись назад, знову виконує 6 стрибків. Нормативи, бали, оцінка, 5+

5

5-

4+

4

4-

3+

2 і,1 3

3-

2+

2

2-

12

11

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

1

21

21.5

22

23

23.5

24

26

27

29

30

31

32

2

20.5

21

21.5

22.5

23

23.5

24.5

25

27

27.5

28

28.5

3

20

20.5

21

21.5

22

23

24

25

26

26.5

27

27.5

4

19.5 1

20

20.5

21

22

23

24

25

26

26.5

27

27.5

Курс

4

3

1

Динамічний тест №-4 Юнаки

Курс

За командою (руш) учасник біжить і виконує 2 перекиди назад, тримаючи в руці хокейний м'ячик, біжить до гімнастичної стінки і ставить м'ячик за гімнастичний мат. Повертаючись назад, знову виконує 2 перекиди назад без м'ячика (і так виконується 2 рази). В сумі учасник повинен виконати 8 перекидів назад і перенести 2 хокейні м'ячики.

1 2 3 4

5+ 12 24.5 24 23.5 23

4 5 11 25 24.5 24 23.5

Нормативи, бали, оцінка, рівень компетентності 3 2 54+ 4 43+ 3 32+ 10 9 8 7 6 5 4 3 26 28 28.5 29 31 32 34 35 25 27.5 28 28.5 30.5 31.5 33 33.55 24.5 27 27.5 28 30 31 32.5 33 24 26.5 27 27.5 29.5 30.5 32 32.5

1 2 2 36 34 33.5 33

21 37 34.5 34 33.5

Динамічний тест №-5 Юнаки За командою (руш) учасник виконує стрибки з м'ячем, затиснутим між коліньми, навколо 2-х гімнастичних матів, стрибає до гімнастичної стінки й сідає в упор ззаду, в цьому положенні повертаючись назад, переносить затиснутий між коліньми м'яч, навколо 2-х гімнастичних матів і фінішує. Нормативи, бали, оцінка, рівень компетентності

Курс 4

3

2

1

5+ 12

5 11

510

4+ 9

4 8

47

3+ 6

3 5

34

2+ 3

2 2

21

1

39.5

40

40.5

46

47

48

58

60

65

66

67

68

2

38.5

39

39.5

45

46

47

56

58

62

62.5

63

63.5

3

37.5

38

38.5

44

45

46

54

56

60

60.5

61

61.5

4

36.5

37

37.5

43

44

45

53

55

59

59.5

60

60.5

421

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Динамічний тест №-1 Дівчата За командою (руш) учасник біжить і виконує 2 перекиди вперед, біжить до гімнастичної стінки і виконує 10 разів піднімання в сід (прес). Повертаючись назад, знову виконує 2 перекиди з м'ячем, фінішує, (сек.) Курс

Нормативи, бали, оцінка, рівень компетентності 4

3

2

1

5+ 12

5 11

510

4+ 9

4 8

47

3+ 6

3 5

34

2+ 3

2 2

21

1

23

24

24.5

25.5

26

27.5

30

32

35

36

37

38

2

22

23

23.5

24.5

25

26.5

28

30

32

32.5

33

33.5

3

22

23

23.5

24.5

25

27

29

31

34

34.5

35

35.5

4

22

23

23.5

24.5

25

27

29

31

34

34.5

35

35.5

Динамічний тест №-2 Дівчата За командою (руш) учасник веде баскетбольний м'яч, обводить два гімнастичні мати, виконує кидок в корзину. Обов'язковою умовою є потрапляння м'яча в корзину (для цього є не більше 3 спроб виконання кидка). Повертаючись назад, обводить два гімнастичні мати й фінішує. Нормативи, бали, оцінка, рівень компетентності 3 2 54+ 4 43+ 3 32+

1 2

2-

12

11

10

9

8

7

2

1

1

21.0

21.5

22

23.5

24.5

2

19.5

20

20.5

22

23.5

3

19.5

20

20.5

21.5

4

19.5

20

20.5

21.5

Курс

5+

4 5

6

5

4

3

25

28

29

30

31

32

33

24

25.5

26

27

28

28.55

29

22

23

27

27.5

28

28.5

23

25.5 25.5

26

22

26

27

27.5

28

28.5

Динамічний тест №-3 Дівчата За командою (руш) учасник виконує стрибки через скакалку (відштовхуючись двома ногами) і одночасно рухається вперед до нависної малої перекладини гімнастичної стінки, де виконує 5 разів згинання та розгинання рук в упорі на малій нависній перекладині. Повертаючись назад, знову виконує стрибки через скакалку й фінішує. Курс

Нормативи, бали, оцінка, рівень компетентності 4

3

2

1

5+

5

5-

4+

4

4-

3+

3

3-

2+

2

2-

12

11

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

1

21.5

22

22.5

23.5

24

25

27

28

29

2

20.5

21

21.5

22.5

23

24

26

27

28

28.5

29

29.5

3

20.5

21

21.5

22.5

23

24

26

28

29

29.5

30

30.5

4

20.5

21

21.5

22.5

23

24

26

28

29

29.5

30

30.5

422

Вміти виконати

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Динамічний тест №-4 Дівчата

Курс навчання

За командою (руш) учасник біжить і виконує 1 перекид назад, тримаючи в руці хокейний м'ячик, біжить до гімнастичної стінки і ставить м'ячик за гімнастичний мат. Повертаючись назад, знову виконує 1 перекид назад без м'ячика (і так виконується 2 рази). В сумі учасник повинен виконати 4 перекиди назад і перенести 2 хокейні м'ячики.

5+

4 5

Нормативи, бали,оцінка, рівень компетентності 3 2 54+ 4 43+ 3 32+

12

11

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

1 2 3 4

23 22 23 23

23.5 22.5 23.5 23.5

24 23 24 24

25.5 24.5 25.5 25.5

26 25 26 26

26.5 25.5 26.5 26.5

28 27 28 28

30 29 30 30

32 30 32 32

33 30.5 32.5 32.5

34 31 33 33

35 31.5 33.5 33.5

1 2

2-

Динамічний тест №-5 Дівчата

Курс навчання

За командою (руш) учасник виконує ходьбу або біг з одночасним обертанням обруча навколо тулуба, оббігає 2 гімнастичні мати, проходить через третій гімнастичний мат, який лежить біля гімнастичної стінки і, повертаючись назад, знову оббігає 2 гімнастичні мати, і фінішує. Нормативи, бали, оцінка, рівень компетентності 3 2

4 5+

5

5-

4+

4

4-

3+

3

34

1

2+

2

2-

3

2

1

12

11

10

9

8

7

6

5

1

20

21

22

30

33

36

46

50

2 3

17 17

19 19

20 20

25 25

28 28

30 30

40 40

45 45

50 50

55 55

58 58

60 60

4

17

19

20

25

28

30

40

45

50

55

58

60

Вміти виконати

Курс навчання

Динамічний тест №-6. Дівчата. Стрибки через скакалку

1 2

3

4

Нормативи бали, оцінка, рівень компетентності 4

3

2

15 с

5+ 12 52

5 11 48

510 46

4+ 9 42

4 8 40

47 38

3+ 6 36

30 с

100

90

85

80

75

70

55

15 с

55

50

48

44

42

40

38

30 с

105

95

90

85

80

75

60

15 с

52

48

46

43

41

39

38

30 с

100

92

87

83

78

73

15 с

52

48

46

43

41

39

30 с

100

92

87

83

78

73

3 5 32

1 34 18

2+ 3 17

2 2 16

21 15

45

30

28

26

24

34

20

19

18

17

50

36

34

33

32

34

20

19

18

17

57

47

34

33

32

31

38

34

20

19

18

17

57

47

4

33

32

31

Матеріали досвіду змін до програми надані для апробації та поширення у Київській, Вінницькій, Чернівецькій областях.

423

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

У.С. ЛАГОДА, викладач-методист української мови та літератури Плужненського професійного аграрного ліцею, керівник гуртка «Калинове гроно»

ЦІЛЮЩЕ «КАЛИНОВЕ ГРОНО» ПРОБУДЖУЄ КРАСУ В СЕРЦЯХ ЮНИХ (З досвіду позаурочної роботи) Сьогодні головною метою будь-якого навчального закладу, в тому числі й професійно-технічного, є формування і розвиток високоінтелектуальної особистості. Значна роль у цьому відводиться гуманітарним наукам, зокрема українській літературі та мові. Видатний педагог В.О. Сухомлинський постійно наголошував, що «в основу системи навчання треба покласти живе слово і творчість дитини». Усвідомлюючи це твердження, саме словесники покликані дбати про розвиток як логічного, наукового, так і художнього, образного мислення учня, реалізацію його творчих здібностей. Важливим засобом розвитку індивідуальних творчих здібностей учнів, задоволення їх духовних потреб є позаурочна робота з підлітками. Не претендуючи на вичерпність проблем, поділюся досвідом роботи з учнями ліцею в позаурочний час. Ця робота здійснюється у різноманітних організаційних формах через індивідуальні доручення, заняття літературно-драматичного гуртка „Калинове гроно” та масові заходи. І спрямована на формування гармонійної особистості, на розвиток індивідуальних, інтелектуальних, вольових, емоційних особливостей учня. Працюю в основному з учнями, які після закінчення 9-го класу базової школи навчаються в нашо-

му ліцеї три роки, здобуваючи професії тракториста, слюсаря, водія автотранспортних засобів категорії „С”, лісника, кухаря, кондитера. Ці діти вже мають певний життєвий досвід, майже сформований характер, власні й такі різні погляди на життя. Наші учні з різних шкіл, з різних сімей, чимало з них не мають особливого інтересу до навчання, до особистості педагога, недооцінюють свої можливості. Працюючи з такими дітьми вже 33 роки, постійно вивчаю нові досягнення педагогічної науки, досвід колег, використовую багатюще невичерпне джерело народної педагогіки та моралі, враховую власні набутки і знаходжу ті форми та методи проведення позаурочної роботи, які зацікавлюють дітей, відповідають потребам творчої особистості, яка прагне надбати певних культурно-національних цінносей. Часто звертаюсь до книг В.О.Сухомлинського. Мені близькі та зрозумілі поняття «школа радості», «серце віддаю дітям», «добро вічне», щоб оцінка не ставала інструментом страху й приниження, педагогіка співробітництв і т.п. Хтось може сказати: «Змінюються часи – змінюються люди». Звичайно, сьогодні виникає безліч проблем у вихованні, пов'язаних з політичними, економічними змінами в житті країни і світу. Лише мета праці наставника, викладача залишається незмінною, бо він має 424

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. дати можливість кожному підлітку сформувати себе як особистість, котра спроможна знайти гідне місце в суспільстві. …Маю щастя з ранньої весни і до пізньої осені спостерігати за казковим дивом – квітником біля мого будинку. Квітів різних тут багато. І розкривають вони свою дивовижну й неповторну красу якось непомітно й неодночасно. Вчора ще був лише пуп'янок, зранку росою вмитий розкрився вершечок. А до полудня від тепла та світла сонця посміхається тобі пишна неповторна квітка… Так і мої учні. Не дивно, що дітей порівнюють з квітами. Діти – це найчарівніша окраса батьків, це зміст життя кожної мами і тата. Як і батьки, педагоги повинні все зробити, щоб ніжність суцвіття юних душ не побив житейський дощ з холодним вітром, щоб ці пуп'янки розцвітали, буяли і гріли душу батьків і педагогів, щоб від цієї краси душі ставав добрішим світ… Така мета позаурочної роботи з рідної мови та літератури. При плануванні роботи виходжу з таких принципів: - науковості, що передбачає залучення учнів до розв'язання проблемних завдань; - посилення практичної спрямованості позакласної роботи, що дозволяє більш ефективно формувати практичні вміння, навички; - професійна спрямованість позаурочних заходів; - реалізація міжпредметних зв'язків; - емоційність занять (зацікавити словом, пробудити думку); - різноманітність форм і методів проведення позаурочних заходів; - врахування вікових особливостей учнів. З досвіду роботи у професійному ліцеї можна стверджувати, що

позаурочна робота з рідної мови та літератури зацікавлює учнів, допомагає кожному розкрити за певних обставин своє творче „я" (інколи невідоме й самому), що є для педагога найкращим дарунком. Щоб досягти бажаного, потрібно поставити перед собою такі завдання: 1. Відкрити учня – це означає, спираючись на фактичний рівень знань і життєвий досвід дитини, показати їй саму себе, закономірності та способи розвитку її якостей і здібностей, практичних умінь.

2. Захопити учня – викликати в нього потребу організувати себе для досягнення певної мети – суспільної та особисто значущої. Для цього перед учнем треба поставити посильні завдання, за успішне виконання яких його можна буде похвалити. Заохочення стає одним із засобів самоорганізації підлітка. Відомо, що навіть невелика перемога над собою робить молоду людину впевненішою.

3. Спрямувати учня – дати йому певний рівень знань, методичних порад, що забезпечить розкриття його творчого «я». Понад І5 років при кабінеті української мови та літератури працює літературно-драматичний гурток „Калинове гроно". Учні Ікурсу щороку приходять на зміну випускникам, придивляються до другого- і третьокурсників, займаються в гуртку відповідно до своїх інтересів і здібностей. Як викладач, маю на уроках виявити здібності й нахили дитини, помітити ті паростки творчості, що згодом дадуть бажаний результат. У гуртку всі займаються за бажанням, без примусу. Як керівник, я завжди підтримую підлітків, спонукаю до активності, творчості, наполегливої праці над собою. Вимогливо ставлюсь до них, переко425

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нуючи, що працювати треба над собою постійно, прагнути досягти найвищого рівня, пам'ятаючи слова геніального Г.Сковороди: „Береш висоту – матимеш середину". Особливістю організації та проведення позакласної роботи з предмета є те, що ми повинні розкрити дитину, бо наші учні, навчаючись у школі, в більшості випадків не були активними. Для багатьох із них (за анкетними даними) виступати на вечорі, брати участь у конкурсі, олімпіаді – то все вперше. Тому багато часу відводиться індивідуальній роботі, практикуються різноманітні види занять, планую

роботу так, щоб завдання для учнів були цікавими й під силу. Готуючи позаурочні заходи, намагаюсь підібрати для кожного учасника те, в чому він зможе найкраще реалізувати свої творчі задатки. А все разом забезпечує загальний успіх. Проаналізувавши річний план роботи гуртка „ Калинове гроно", можна визначити головні напрями роботи. Мета цих заходів (індивідуальних і колективних) – удосконалювати розумовий рівень учнів, сприяти розвитку їх здібностей, раціонально використовувати їх дозвілля.

426

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Понеділок Каб№13, бібліотека Вівторок Актовий зал Середа каб. №13

1. Виставка творів та друкованих у пресі матеріалів про життя і творчість Т.Шевченка 2. Культура мовлення не на день. День правильного мовлення Лагода У.С., Кондратюк В.С. Вечір пам'яті „Прочитаймо тую славу..." Гурток „Калинове гроно" 1. Бесіда „Премія ім. Т.Шевченка" 2. Вікторина по творчості Т.Шевченка Лагода У.С., Крайчинська Віта

1. Засідання літературного гуртка „Калинове гроно" на тему „Жінки у долі Т.Шевченка" Староста гуртка Корнілова Л., Лагода У.С.

2. Підготовка творчих авторських робіт учнів груп Конкурс авторських робіт: малюнки, кросворди, реферати, творчі роботи П'ятниця Каб. № 13 на тему: „В уклін Кобзареві..." Голова журі: Закусило І.В., члени журі: Кондратюк В.С.,Захарчук Г.М. Підведення підсумків тижня Вівторок Учнівська лінійЛагода У.С. ка Четвер каб. № 13

Ми проводимо щороку предметний тиждень, на кожен день тижня планується захід. Обов'яз-

Зведені репетиції проводяться тоді, коли кожен учасник знає свої слова. Є в нашому гуртку „артисти", „костюмери", „декоратори", навіть „суфлери", передбачені на всяк випадок. Керівник гуртка повинен продумати й музичний супровід, і оформлення приміщення, і декорацію, і костюми, і вихід учасників виступу на сцену. Після проведення тижня, вечора гуртківці-«журналісти» проводять анкетування серед глядачів, фіксують їхні думки, побажання, зауваження. І на основі цього пишуть замітки до ліцейної газети або ж до районної «Зоря Надгориння». Приклади таких дописів додаються. За сторінками газети „Зоря Надгориння" №51-52 , 22 липня 1999 року.

ково в рамках тижня проводиться мовознавчий або літературний вечір, до ювілейних дат письменників або тематичний. Як правило, зазделегідь готується сценарій, який поєднує розповідь, музику, спів, художнє слово, драматичні сцени, вікторини, конкурси. У своїй практиці беру до уваги різноманітні розробки, але наші власні сценарії – народжені серцем, неповторні, яких не знайти у друкованих фахових виданнях. Ми розробляємо їх творчо, використовуючи досвід колег і виходячи з власного розуміння. Горді тим, що сценарій літературного вечора „Прочитаймо тую славу" було визнано кращим серед десяти сценаріїв республіканського конкурсу і надруковано в журналі „ Дивослово" №6 2003 рік.. Наступний, особливо важливий етап – розподіл ролей сценарію. Успіх вечора складається з рівнів виступу кожного учасника. Індивідуальна робота з кожним учнем, відточування номера, підготовка костюмів – ще одна сходинка до успіху.

Цілюще „ Калинове гроно" Вже чимало років учнів училища навколо живучого вогнища рідної мови і нев'янучого художнього слова об'єднує гурток „Калинове гроно". Щороку його списки поповнюються дівчатами і хлопцями, що поступають в училище, щоб здобути професію, а в душі мають світле захоплення мелодією рідної мови.

427

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Гурток „Калинове гроно" працює при кабінеті української мови та літератури. Ми самостійно складаємо план роботи гуртка на рік. Цей план передбачає поглиблення знань з рідної мови, літератури, етнографії та фольклору, знайомить нас з питаннями історичного розвитку мови та літератури. Члени гуртка працюють над виготовленням роздаткового матеріалу з мови та літератури, пишуть реферати з різних питань ( література рідного краю, раніше забуті твори і автори). А скільки праці вкладено у вишивки - рушники, серветки, портрет великого Кобзаря. „Калинове гроно" - це і проба пера, це й участь у вечорах художньої самодіяльності, це і тижні літератури, що проходять постійно з успіхом. Гуртківці завжди у пошуку нових форм роботи. Ми проводимо різні за тематикою і за формою вечори. Нікого не залишили байдужими „Українські вечорниці", „Прочитаймо тую славу" (до днів пам'яті Т. Шевченка), „Умирають матері, та не вмре ніколи Мати", „Поезія - це завжди неповторність". А нещодавно гуртківці порадували ще одним доробком - зіграли п'єсу І. Франка „Украдене щастя". Постановка п'єси проходила в рамках тижня української мови та літератури, що проводився з 9 по 16 березня. Згідно з планом тижня проводилась урочиста лінія до 185річчя з дня народження Т. Шевченка, уроки - конкурси на тему: „Улюблені рядки „Кобзаря", учні груп малювали ілюстрації до творів Т. Шевченка, давали відповіді на питання вікторини-тесту по творчості Т. Шевченка, ознайомились з матеріалом реферату „Шевченко і Поділля", який підготували учні Борисюк Наталія (гр.№34) і Шудра

Леся (гр. №23) при допомозі викладача історії В.Й. Максимчука. Загальний інтерес панував в один із днів тижня - весь колектив училища працював під гаслом „Культура мовлення - духовний портрет людини". І завершальним акордом тижня стала вистава „Украдене щастя". Дивно, мабуть, що в наш такий нестримний час учні вибрали цей складний твір класики. Керівник гуртка, викладач Уляна Степанівна Лагода, після вечора зізналася, що побоювалась: „Чи будуть під силу такі глибокі людські переживання, зображені у п'єсі, оцим молодим, безжурним, на перший, погляд дівчатам і хлопцям?". Але вірила у їхній запал, у їхню закоханість поетичним словом. І не помилилась. Учасники п'єси здобули успіх. Про це можна було судити вже з перших хвилин дійства - зал був заворожений. Все було продумано: і інтер'єр сільської хати (до речі, нічого ніде не потрібно було „позичати", бо і піч, і ліжко, і скриня й інші атрибути сільської хати є в училищі в кімнаті-музеї етнографії і фольклору рідного краю), і костюми дійових осіб, і, звичайно, талановита гра гуртківців. ... Наступного дня всі розмови точилися навколо літературного вечора. За пропозицією викладача, гуртківці провели анкетування: „Ваші враження від п'єси - позитивні і зауваження". Негативних оцінок не було. Деякі з відгуків наводимо; „Мені дуже сподобалось. Вразила тиша, яка панувала в залі. Дуже гарно грали свої ролі наші „артисти". Але найкраще зіграла Головко Руслана (гр.№14). Вона так увійшла в свою роль, що здавалось, то справжня Анна із „Украденого щастя" і Микола - роль зіграв Василь чудово!".

428

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. „Молодці. Дуже гарно була постановлена п'єса. Учні також були добре підібрані під свої ролі". „Особливо мені сподобалась роль Анни і Миколи ... Яка тиша була в залі! Я думаю, що нам потрібно більше таких вечорів". „Я не буду писати, хто з героїв цієї вистави мені найбільше сподобався. Бо вистава була чудова! І щоб більше було таких вечорів". „Моя пропозиція така: більше ставити цікавих п'єс, ставити літературні вечори... Наші дівчата імпровізували, як справжні актриси. Вони, напевно, народжені бути ними". Такі хороші, щирі слова отримали наші „артисти" - члени гуртка, що були задіяні в п'єсі: Руслана Головко, Олена Познякова, Наталія Кушнірук, Людмила Мелещук, Валентина Цибуля, Люба Луцик, Ірина Артюх, Оля Скрипало, Таня Лейко - учениці 14 групи (професія лаборант; кухар), Василь Прус, Андрій Вовженчик, Саша Таргоній, Олексій Серединський, Микола Шинкарук, Андрій Бродюк, Олег Калитюк - учні 23 групи (професія молодший оператор ветеринарної справи), ...Через тиждень-два вони, мабуть, знову зачарують зал і заслужено будуть нагороджені оплесками глядачів - їх запрошено зіграти на сцені сільського будинку культури с. Плужне. Успіху вам, друзі! О. Максимчук, староста гуртка „Калинове гроно", учениця ІІ-го курсу ПТУ33 Примітка: 1 квітня п'єса була зіграна на сцені будинку куцльтури с. Плужне.

«Калинове гроно» пробуджує красу в серцях юних За вікном - морозяна біла біла казка. «Спить озеро, спить ліс і очерет», це ж Лесине, але так можна було сказати щоранку у минулорічну і нинішню зиму... За вікном - сніг, а в залі - радісний щебіт пташок, далеке «куку» зозулі, тюхкання соловейка. Це теж казка - невмируща «Лісова пісня» Лесі Українки, озвучена членами літературно драматичного гуртка «Калинове гроно» Плужненського професійного аграрного ліцею (с. Хотень -І) Літературний вечір «Довго щирими словами до людей промовлятиму я...» був проведений до 140 річчя з дня народження поетеси, а цього року прозвучав на уроках української літератури для другокурсників, які вивчають творчість Лесі Українки. ... Було тепло і затишно, бо всіх об'єднував світлий і чистий, високий і неподоланний дух поезії Лесі - дочки Прометея. Це було спілкування з далекою, але водночас такою близькою сучасному світові Людиною, Поетом, Жінкою. Короткий біографічний нарис не залишив нікого байдужим. 42 роки життя, з яких ЗО тяжко невилікована хвороба. Але не жалі, не голосіння виливалися на папір. Це ж до вас, молодих, насамперед звернені через століття її: «Буду жити! Геть думи сумні!» Патріотизм Лесі -- теж зразок справжньої любові до рідної землі. Грузія і Єгипет, Болгарія та Італія, курорти Німеччини та Австрії відкривали їй тепло і ласку морської води, велич пірамід фараонів, дивовижну скульптуру і незайману красу природи. Але дочка України линула до рідної землі, до «занапащеного краю, де навіть дим солодкий». Учні дізналися, що Леся

За сторінками загальноліцейної газети «Крила» № 24, березень 2012 року.

429

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Українка була на Поділлі. Не один раз гостювала у Полонному, де жив дядько Григорій Косач. Жителі Полонного у 1993 році встановили пам'ятник Лесі на головній вулиці міста, що названа іменем поетеси. Зацікавила присутніх інформація про те, що чоловік Лесиної молодшої сестри Ольги Михайло Кривинюк родом із недалекого села Велика Гнійниця (нині с. Поліське Ізяславського району). Леся була у Великій Гнійниці, у Двірці (тут жила тітка М.Кривинюка). Можливо, чула поетеса і про Плужне. Милуючись краєвидами нашої місцевості, щиро захоплювалась красою подільської землі, про це написала у поезії «Красо України, Подолля». «На шлях я вийшла ранньою весною», «Без надії сподіваюсь», «І все - таки до тебе думка лине» , «Уста говорять!», «Він навіки згинув», «Красо України, Подолля», ці поезії члени гуртка прочитали напам'ять. «Хотіла б я піснею стати», зізнавалася в одній із поезій Леся Українка. І стала її поезія піснею вічною. Живе серед нас невмирущою Мавкою. Затаївши подих, глядачі спостерігали інсценізацію уривків «Лісової пісні». Ця драма -феєрія - лебедина пісня Лесі, написана теж далеко від рідної Волині, у грузинському містечку Сурамі незадовго до смерті. Виконавці ролей Лева (Оліферук Максим), Лісовика (Нечаюк Володимир), Мавки (Чепелюк Світлана), Лукаша (Іщук Василь), Килини (Самохвал Вікторія), Матері (Оліферук Ольга), Русалки (Агафонова Наталія) були переповненні емоціями, Так перевтілились у своїх героїв, що і присутні відчули себе частиною того світу, де йде нелегка боротьба за світле і вічне у душі

людини. «Не зневажай душі своєї цвіту», - це устами Мавки наша славна поетеса закликає людей не втрачати ні хвилини, ні секунди життя і жити у любові, злагоді з людьми, у гармонії з природою. До тебе, юначе чи дівчино, промовляє щирими словами безсмертна Леся.... Над програмою вечора працювали учні різних груп - майбутні трактористи, лісники,кухарі. Успіх цього виступу, як і завжди, - це наполеглива робота протягом тривалого періоду. Бо у ліцеї всі знають, що виступ гуртка «Калинове гроно» - це творчо, це змістовно, це на високому виконавському рівні. Вже понад 13 років у гурток приходять ті учні, які мають ледь ледь помітні паросточки творчої індивідуальності. Заняття в гуртку допомагає розкритись тим буянням співу, сценічної гри, художнього читання, які дивують і хвилюють глядачів. Як і в цей виступ. Хтось шив костюми, хтось робив декорацію (очерет, пеньки,, суха береза, галуззя, ряст біля очерету і т. п. ), хтось «відповідав» за музику весняного лісу. А ще сценаристи, ті, хто прикрашав зал, ведучі, читці поезії, виконавці ролей. Юля Федорук співала «Хотіла б я піснею стати» (слова Лесі Українки) та пісню «Україночка» (художній керівник Хеленюк Юрій Миколайович). Виступ гуртківців сподобався і запам'ятається глядачам. У залі були учні і працівники ліцею, батьки. Після виступу мама Василя Іщука (виконував роль Лукаша) з радістю вітала свого сина та його друзів, помітно було, як у куточках її очей зблискували щасливої сльозинки... Заняття в гуртку «Калинове гроно» - це і проба пера, це і поглиблення знань з рідної мови та літератури, це написання творчих ро430

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. біт, це олімпіади, конкурси. Все це формує особистість учня, інтелектуальну і естетичну. Учні ліцею беруть активну участь у всіх заходах, які проводяться на обласному рівні. Досить перерахувати досягнення їх і буде зрозуміло, що вони переконані в тому, що «рідна мова є справді першою умовою того, щоб учні проходили науку свідомо» (С.Русова). Зокрема, переможцями в попередні роки на обласному рівні є такі наші колишні і теперішні учні : Мельнишина Валентина - 1місце у конкурсі «Собори душ наших» (2005); Корнілова Людмила - 1 місце у II етапі Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика (2005); Білусяк Віктолрія - III місце в олімпіаді з української мови та літератури (2009); Зінчук Тетяна - III місце в II етапі Міжнародного конкурсу знавців української мови ім П.Яцика(2010); Приліпа Тетяна, Гептик Тетяна - призери конкурсу художнього читання «В уклін Кобзареві» (2010, 2011); Самофал Вікторія - І місце у II етапі мовно - літературного конкурсу ім. Т.Шевченка (грудень 2011р). Оліферук Ольга – ІІ місце в обласному конкурсі творчих робіт на тему «Історіїя кохання» (2012 р.) Шановні читачі!. Користуючись нагодою, висловлю подяку за розуміння та підтримку батькам, родичам учнів-учасників гуртка «Калинове гроно». Впевнена, що Шевченкове слово, Лесина пісня буде звучати у серцях ваших дітей та онуків завжди. Лагода Уляна Степанівна

Найцікавішою для мене як керівника гуртка є робота з інсценізації творів. За період роботи гуртка „Калинове гроно" гуртківці по декілька разів грали п'єси „Назар Стодоля" Тараса Шевченка, „Украдене щастя" Івана Франка, „Лісова пісня" Лесі Українки. Спостерігаючи за підготовкою учнів до виступів на репетиціях, розумію, що вогник творчості, запалений у їхніх душах під час навчання в ліцеї, ніколи не згасне. Бо вони переконуються, що можуть розкрити свої здібності, працюючи, вдосконалюючи себе. Прочитайте і скажіть: «Хіба це не сплеск творчості?!» ТВІР „Яким би я хотіла бачити свій музей" Музей. Музейні експонати. Музейні реліквії. Ці слова викликають у, кожної людини думку про щось досконале, створене на віки, одухотворене розумом і натхненням людей , цілих поколінь. Музей - це, насамперед, пам'ять. Незрима нитка, що тримає в єдності дух поколінь, силу нації. Тримає і вселяє надії на вічність буття. Людини – генія. Є музеї, які дивують відвідувачів багатством експозиції, довершеністю експонатів, унікальністю витворів. Інші музеї доносять до відвідувачів голос історії, відлуння знаменних дат, розповідають про вчинки людей, яких ми вважаємо героями. Ми поклоняємося цим людям. Є музеї чудес природи, є музеї про побут і шедеври мистецтва. Вони створені людьми для майбутніх поколінь. Друже ! Коли переступаєш поріг цих величних храмів духу і розуму народного, то вклонися світлій справі їхніх творців. Бо це — величезна праця , любов і гідність людей , які творять навіки! Якби переді мною стало питан431

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ня створити музей, я б наповнила його ... вишивками. Так, так. Наповнила б барвистими рушниками, серветками, скатертинами, вишитими подушечками і бабусиними вишитими сорочками. Вишивка в моїй родині -- справа улюблена. Цим мистецтвом володіла моя бабуся, вишиває мама, я і моя молодша сестра. Змінюються орнаменти, такі барвисті нитки ми маємо сьогодні. Але бабусина вишивка червоними і чорними нитками - це дуже дорогі речі у моїй родині. І, мабуть, в моєму музеї будуть промовляти до вас водночас дорогі експонати трьох поколінь. Бабусина вишита сорочка ще з днів її молодості. Хай трошки поруділо від часу полотно, але узор!... Вишитий дрібненьким хрестиком, червоними і чорними нитками розкішний малюнок на рукаві. Моя мама одягала цю сорочку,, коли виступала на вечорі пам'яті Т. Шевченка. Дуже пишалась, бо поруч стояли дівчата і жінки у фабричному вишитому вбранні. А мама - у бабусиному костюмі (сорочка, спідниця і корсетка). Каже мама, що дуже легко й одухотворено почувала себе в ньому. Коли я навчалась у ліцеї, на вечорницях на Андрія теж я була не така, як усі дівчата, бо одягла бабусину вишиту сорочку. Бабусина вишита сорочка – найдорожчий експонат мого музею, світлий талісман моєї мами, мій і моїх майбутніх дітей. У бабусиній скрині є ще сорочки й різні рушники. На деяких рушниках і сорочках дуже скромний орнамент, на деяких — лише чорні хрестики. Бабуся пояснює : „Колись, готуючись вийти заміж, кожна дівчина повинна була мати багато різних вишиванок : для буденної роботи, свята, на весілля, навіть на смерть, тобто для будьяких потреб протягом усього

життя. А рушники відповідно до їх використання називали по-різному : „утирач", „стирак", „попутник", „божник", „весільник". Тому - то на рушниках різні орнаменти. А це вже мамині барвисті наволочки на подушки, рушники, вишиті „на щастя, на долю..." Мамина оселя веселково цвіте рушниками. Яке розмаїття барв і узорів на них! Вишиті хрестиком і гладдю, вони, за звичаєм, висять на покуті, над вікнами і над дверима це обереги від усього злого, що може зайти в дім: хай буде не пишно, аби затишно. Колись свої м дітям я буду розказувати ще про один надзвичайно дорогий експонат мого музею - мій весільний рушник. Цей рушник я вишивала сама, бо так велить звичай. А ще, готуючись до весілля, ми з мамою вишиваємо рушники для сватів, під коровай, на образи. „Хай стелиться вам доля рушниками," – скажуть нам на весіллі. ... Мій музей буде завжди хвилювати тихим спогадом про дитинство, батьківську хату, незрадливу ласкаву материнську любов і усмішку : Міняти не треба ці чисті вогні На блиски миттєві, хоча й чарівні. Щоб злої намови нежданий розлив Брудною водою вогню не згасив. (В. Крищенко) Чепелюк Світлана, 2010 рік, кухар-кондитер Творча робота на тему: «Історія кохання» Кохання - найсильніша з усіх пристрастей, тому вона одночасно оволодіває головою, серцем і тілом. (Вольтер) А що таке кохання? Мабуть, кожен з нас хоча б раз у житті замислювався над цим питанням і в 432

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. кожного були на нього різні відповіді. Одні стверджують, що кохання не існує, вважаючи відносини людей просто звичкою, інші переконані в тому, що кохання - це найкраще почуття, яке захоплює всю планету , яке змушує серця битися швидше, яке затуманює розум і спонукає до подвигів. І як після цих слів можна говорити, що його не існує? Можливо, воно до вас ще не прийшло або ви ще не зустріли тієї людини, для якої готові віддати все життя. Адже кохання не приходить по замовленню, потрібно просто навчитися чекати. Кохання... Під цим словом кожен з нас знаходить своє продовження: прекрасне чи болюче, солодке чи гірке, але воно є... Як добро і зло. Без зла ми не знали б, що таке добро. Так і в коханні, неможливо, щоб усе було гладко, адже однотонність відносин убиває відчуття. Дрібні суперечки, яких могло б і не бути, хвилинні образи, які нікому не потрібні, болючі слова, про які потім шкодуєм. На перший погляд цих речей так просто уникнути, але усьому перешкоджає гордість, яка з коханням несумісна, яка може охолодити почуття та зробити людей чужими. Ми мріємо про кохання, навіть не розуміючи, що воно може поранити наше серце як колючками прекрасна троянда. У кожної людини своє розуміння кохання. На мою думку, кохання – це почуття, якому жоден видатний вчений не зможе дати правильне твердження. В коханні ми всі вчені, де ми даємо власні визначення. Це коли ми засинаємо і просинаємось з думкою про нього, і не важливо, чи ви один біля одного, чи між вами нескінченні кілометри і ви не бачите один одного місяцями чи навіть роками, у вас все таки день починається і закінчується ним.

Кохання - це коли, розмовляючи з коханою людиною, ви обдумуєте кожне слово, щоб не образити її, називаєте її ніжними словами не через те, що забули ім'я, а тому, що хочете, щоб їй було приємно. Свої перші висновки про високе почуття ми робимо зі свого першого досвіду, з вражень, що охопили нас. Велике значення у нашому житті відіграє перше кохання. Воно залишає глибокий слід у душі. Нам часто «розбивають серце» і ми відчуваємо біль, який запам'ятовується надовго1: Нам кажуть, що час усе лікує. Але чи це дійсно так?. Перше кохання таке захоплююче, таке прекрасне і водночас болюче. Адже перше - не означає назавжди. Якби хтось сказав мені декілька років назад про моє перше кохання, як я собі його уявляю, я стверджувала б протилежне. Вперше познайомилась з хлопцем моїх дівочих мрій у п'ятнадцятирічному віці на дискотеці. Двадцятирічний красень, стрункий та привабливий, запросив мене до танцю. І коли закінчилась мелодія пісні, притиснув мою долоню до своїх грудей і тихо запитав: «Ти чуєш, як б'ється моє серце?». Мені було досить цих слів, щоб довгими вечорами, замість того, щоб вчити уроки, згадувати його бездонні карі очі. Спостерігаючи мої душевні страждання, бабуся лишень промовила: «Перше кохання - це завжди страждання». А я все одно не зрозуміла, навіщо він мене запросив на танець і сказав ті слова. Адже я бачила його з іншою. Так, бачила з іншою наступного ж дня. Вони були такі щасливі.... Нерозділене кохання не давало мені спокою цілих два роки. Часто я линула думками до нього. Викладала свої почуття, думки, переживання на сторінках свого щоденника, бо знаю, що нікому дові433

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ряти почуття не можна. Не раз перечитувала свої записи, а потім розмірковувала над словами відомих людей про кохання, їх у моєму щоденнику багато:«Кохання — єдина пристрасть, яка не визнає ні минулого ні майбутнього» (О. де Бальзак); «Тільки закоханий має право на звання людини» (О.Блок); «Кохати глибоко - означає забути про себе» (Ж.Ж. Руссо); «Найбільше щастя в житті це впевненість, що тебе кохають» (В.Гюго); «Любов наділяє благородством навіть тих, кому природа відмовила в ньому» (В. Шекспір); «Любов, як свічка: від великого подиху вітру - розгорається, а від легенького - гасне» (І.Франко). Згодом я його знову зустріла. Та сама дискотека, та сама мелодія пісні, запрошення на танець. Але тепер я зрозуміла, що його обійми занадто міцні для мене, карі очі сяють не від почуттів, а від випитого спиртного, і .... зрозуміла, що подорослішала. Я не хочу, щоб він був зі мною тільки тому, щоб забути її... Досі згадую ту закоханість. Все ж таки перше - воно назавжди, але приховане десь на дні самого серця. Та навіть після такого гіркого досвіду не треба закривати своє серце сімома зам-

ками. Життя продовжується - і ним потрібно насолоджуватись. Без кохання було б жити, мабуть, набагато простіше, але неможливо. Не під силу забути його погляд, посмішку, палкі обійми після довгої розлуки. Коли так довго чекала на нього, а зараз бачити його закоханий погляд, доторкуватись до його руки, відчувати в собі легке тремтіння, бути на сьомому небі, цілуючи його. Саме в такі хвилини нічого не помічаєш навколо і здається, що ви одні в цілому світі. Якщо у вас теж такі відчуття, якщо ви хочете з людиною, що поруч з вами, дихати одним повітрям, дивитись на одне небо, коли ви довіряєте їй, як самому собі, тоді я вас вітаю - ви закохані. І ні в якому разі не віддавайте своє щастя, навіть якщо ви загубили його і в цьому немає вашої провини. Забудьте всі образи, згадуючи всі прекрасні моменти, проведені з ним. Не будьте гордими: гордість вбиває кохання. Не втрачайте свого шансу бути щасливим. Кохайте і будьте коханими! Оліферук Ольга, 32 група, 2012 рік Сподіваємось, що запропоновані матеріали будуть корисними для колег у їх творчому пошуку.

Г.Ф. ІЩУК, викладач-методист ДНЗ «Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей»

ОРГАНІЗАЦІЯ УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ ГРУПИ (з досвіду спільної роботи майстра виробничого навчання та класного керівника) Молода людина зробила свій вибір. Обрано професію, вибрано навчальний заклад.

З нового навчального року підліток потрапляє в новий учнівський колектив, з хвилюванням вперше заходить у навчальні кабі434

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. нети, майстерні, спортзал. Старається зловити погляд викладача, майстра, вихователя і, як здається, визначити: «Чи правильно я зробив свій вибір? Чи не пошкодую?». Адже в попередньому навчальному закладі все було таке знайоме, рідне, і зараз, коли це позаду, можна по справжньому оцінити все. І саме зараз, на самих початках, дуже важливо керівникам групи зробити все необхідне, все можливе, щоб зібрати цих учнів в один колектив, щоб кожен з них відчув, що тут не будуть байдужі до нього, тут допоможуть, тут оцінять, помітять його схильність до математики чи спорту; художньої творчості чи комп’ютерної техніки. Саме в цьому навчальному закладі, оволодіваючи основною професією, кожен матиме змогу займатися своєю улюбленою справою. На сторінках «Професійної освіти» часто піднімаються питання адаптації першокурсників до нових умов навчання в ПТНЗ. Адаптація – це процес входження особистості в конкретну соціальну спільноту через засвоєння соціального досвіду цієї спільноти і використання нагромадженого раніше соціального досвіду. Перехід до системного навчання в ПТНЗ – один із найскладніших та найвідповідальніших моментів у житті молоді як у фізіологічному, так і в соціально-психологічному плані. Змінюються умови життя та діяльності учня. При переході підлітка зі школи до ПТНЗ, в першу чергу, змінюється його соціальна позиція на нову, професійно зорієнтовану, в основі якої лежить принцип самовиховання та саморозвитку, встановлення взаємодії з наставниками, ровесниками. Це складний процес. І педагоги мусять допомогти учням адаптуватися до нової обстановки. Зроблю порівняння. Чи може лікар вилікувати людину, якщо

не ознайомиться з історією її хвороби і не встановить правильного діагнозу. Звичайно – ні. Так і педагог. Не зможе нічим допомогти учневі, адаптуватися в нових умовах, якщо перед тим не ознайомиться з його попереднім життям. І це не тільки вивчення документів: атестата про закінчення школи, характеристики, довідки про сімейний стан. Хоча починати треба саме з вивчення документів. Це варто зробити ще до першої колективної зустрічі. Складаємо таблицю зі списком групи, де зазначено: ПІП, дата народження, домашня адреса, соціальний статус батьків, наявність інших членів сімї, телефон, адреса закінченої школи. При першій колективній зустрічі з групою це буде наче маленька шпаргалка. Під час знайомства з учнями можна наче випадково зауважит, якими хорошими учнями в ліцеї були батьки, брат чи сестра учня, адже таке зустрічається часто; чи похвалити досягнення випускника ліцею, який є і випускником його школи. У перші дні протягом двох тижнів необхідно переговорити з кожним учнем індивідуально в незалежній обстановці. Ми це робимо під час чергування учнів. Невимушено запитуємо, ким працюють бабуся чи дідусь; чи сумно за молодшим братиком чи сестричкою. Саме в перші дні дитина розкриється перед тобою. Радію, коли бачу блиск в очах, наче здивування : «Дивись, а їй це цікаво! Вона вже знає, що в мене є братик, що ми живемо разом з бабусею». Не звертаючи особливої уваги (обриваючи сухі листочки вазонів чи перебираючи якісь документи на столі), слідкую за роботою дитини. Навіть така проста робота, як прибирання кабінету, багато може сказати про виховання того 435

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. чи іншого учня. І тільки після того можна переходити до формування активу групи. Зараз багато відбувається розмов навколо учнівського самоврядування, висловлюються різні думки. Доводиться чути, що в нашій країні, на жаль, дещо недооцінюється громадська зрілість, громадська активність, уміння молодих людей самостійно організовувати своє життя, аргументовано і впевнено пояснювати ті чи інші рішення чи вчинки. Переконливо звучать слова, що сьогоднішній день вимагає від нас інтеграції та мобілізації внутрішніх ресурсів, зокрема учнівського активу, що інноваційний шлях розвитку суспільства можна забезпечити, сформувавши покоління людей, які мислять і працюють поновому. Учнівське самоврядування – це засіб реалізації учнівською громадою своїх прав, обов’язків та ініціатив через прийняття рішень, їх впровадження за допомогою власних ресурсів у життя, співпрацю з адміністрацією. Самоврядування дає можливість учням вирішити питання та проблеми, що їх стосуються. А група – це мікроколектив, клітина, тому правильний підбір активу, розподіл обов’язків між ними має важливе значення в подальшій роботі. Ми вивчаємо учнів, але й учні вивчають один одного і нас, педагогів. Неодноразово дивуюся, як наша думка як керівників групи співпадає з думкою більшості учнів щодо вибору старости чи фізорга. Хоча дивного тут немає. Дуже важливо, щоб у перші дні було проведено якомога більше позаурочних заходів: спортивних, з художньої самодіяльності – і головне, щоб група брала в них активну участь. Якщо є переможець – добре, але якщо з нашої групи їх так і немає – це не так важливо. Головне

– ми взяли участь, виконали всі умови конкурсу. Перемагають найсильніші, значить для нас все ще попереду. Під час підготовки і проведення цих заходів учні проявляють себе як спортсмени, співаки, художники, гумористи і, головне, як організатори. Як правило, залюбки беруться очолити в групі спортивну чи культмасову роботу. Старостою групи не обов’язково обирати відмінника. Маємо приклад з досвіду, коли учениця, яка закінчила школу з відзнакою, яку поважали всі учні групи, називаючи її «розумом» групи, не була обрана старостою. Обрали ученицю не так сильну в навчанні й активну у спорті, як прекрасного організатора. Її обрали самі учні. Ми просто погодилися з їхньою думкою і ніколи протягом усього навчання не пошкодували про це. Не треба боятися ініціативи учнів, поставити їх бажання на перше місце . В структурі самоврядування групи так найвищим органом є учнівські збори. Крім обраних старости групи та активу, створені комісії: навчальнопізнавальна, суспільно-корисна, творчого розвитку, спортивнооздоровча, зв'язку з громадськістю, захисту прав людини. В 2011-2012 навчальному році добре проявила себе комісія суспільно корисних справ, яка організувала ремонт навчального кабінету. Співпрацюючи з батьківським комітетом (який забезпечив необхідними матеріалами, допоміг відремонтувати вікна), учні виконали всі роботи самі. Знайшлися серед них і маляри, і спеціалісти з клеєння шпалер, і дизайнери. Оскільки працювали в позаурочний час і у вихідні, то зі мною узгоджували тільки час роботи. Я вважала себе членом бригади і всі свої пропозиції виносила на загальне обговорення. Остаточне рішення 436

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. приймав бригадир. Найприємнішим є той факт, що учні працювали із задоволенням. Важливо правильно скласти виховний план, врахувавши всі пріоритетні напрямки виховної роботи. Це і: формування національної свідомості; виховання духовної культури особистості; забезпечення духовної єдності поколінь; утвердження принципів загальнолюдської моралі; забезпечення повноцінного фізичного розвитку особистості; формування компетентного ставлення до власного здоров’я; формування соціальної, пізнавальної, громадянської, підприємницької компетентності учнів; формування правової компетентності. Ми проводимо виховні години на найрізноманітніші теми. Наприклад: «Що таке духовність?», «Про державну символіку», «Чи потрібна культура поведінки сучасній людині?» і т.д. Далеко не всі з них відбуваються у формі розповіді чи лекції. Часто проводимо тести під назвою: «Пізнай себе», аналізуючи які, можна почерпнути багато для подальшої праці як з конкретною особистістю, так і з групою в загальному. Даємо можливість учням по черзі підготувати повідомлення та виступити з ним на виховній годині. Часто практикуємо проведення диспутів, висловлювання власної думки з цього чи іншого питання. Головне, щоб під час виховної години учням було цікаво. Приємно згадати, коли випускниця сказала: «Мені було важко на новій роботі. Але я пам’ятаю ваші слова, що до людей треба ставитися так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе». Ми живемо в ХХІ столітті. В Україні, як і в світі в цілому, відбуваються глибокі державотворчі процеси, що охоплюють соціальну та економічну сфери, здійснюється

пошук нових засобів і методів формування творчої особистості, творця нового суспільства, здатного до самостійної поведінки і дії, саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення. Це актуальне завдання вирішується завдяки використанню нових педагогічних технологій. Сучасний стан розвитку суспільства тісно пов’язаний з проектною культурою, яка входить у всі сфери матеріального виробництва, науку, мистецтво, систему соціальних взаємовідносин, суспільну свідомість людини. Проектна діяльність, яку можна розглядати як самостійну одиницю навчальновиховного процесу, дозволяє учням вивчати не тільки засоби, але й способи конкретної діяльності; розвивати пізнавальні навички учнів та вміння самостійно конструювати свої знання; розвивати критичне та творче мислення; розвивати вміння орієнтуватися в інформаційному просторі; організовувати змістовне проведення позаурочного часу; усвідомлювати, де і яким чином вона може бути використана на практиці. Відомо, що останнім часом у педагогічній науці значну увагу приділяють методу проектів. Організація учнівських проектів приводить до таких позитивних змін, як пошук нових форм і методів організації виховного процесу колективу; активне залучення до позаурочної роботи учнів різних категорій, активізація пошукових умінь, ініціативи, творчості, самостійності, урізноманітнення інтересів учнів; розвитку інтелектуальних здібностей, відповідальності, вміння планувати та приймати рішення, оцінювати результати роботи. Зараз можна знайти багато цікавих учнівських проектів. Учні нашої групи розробили проект «До чого може призвести неповага до закону?». Робота над проектом стала справжнім пошу437

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ком. Тему запропонували педагоги. Адже формування правової компетентності є одним із пріоритетних напрямків виховної роботи. Учні взялися за підбір потрібного матеріалу. Приємною несподіванкою для всієї групи було те, що через декілька днів один із «середняків» приніс виготовлений власноруч плакат. Учні зацікавилися його думками, почали жваво обговорювати, дискутувати. Автор не ображався на критику, (хоча її було зовсім мало), а чітко доводив свої переконання. Згодом одна з учениць, яку не можна назвати активісткою, несміливо запропонувала цікаві вислови, які знайшла в Інтернеті і які, на її

думку ,стосуються нашого проекту. Тут ми зрозуміли, що в такій формі роботи криється високий потенціал, головне зерно якого – залучення до діяльності найбільшої кількості учнів. Провести бесіду: «Поважай закон!»- зовсім не те, що дати можливість кожному учневі поміркувати над питанням «Закони відкривають чи приймають?». Твоїх знань виявляється недостатньо, та й відповіді однозначної тут немає. Це спонукає звертатися до спеціальної літератури, Інтернету, працювати, самовдосконалюватись, потім в запропонованій анкеті висловити думки. Так виглядає наш перший буклет. Він не є досконалим, але він – перший, він – наш.

438

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ти. Тому переконана, що формування учнівського колективу починається з правильного підбору її керівників. Варто враховувати не тільки вік і досвід педагогів, але й їхні методи виховання, життєву позицію, навіть смаки та уподобання. В роботі з молоддю дрібниць не буває! А після цього можна планувати покрокову адаптацію учня в незнайомому колективі. Це може відбуватися так: Крок перший: уважно і досконало вивчіть документи учнів. Крок другий: вишукайте можливість для індивідуальної бесіди з кожним учнем. Крок третій: даючи відповідні завдання, вивчіть можливості, нахили, організаторські здібності кожного учня. Крок четвертий: подбайте, щоб кожен учень відчув, що він у своєму колективі.

Мета проекту:  ознайомитися з най різноманітні-шими законами суспільства і природничих наук;  виявити ступені шкоди, нанесені людині, державі, людству в результаті порушення закону;  оформлення буклету «Неповага до закону не приведе до добра!» План проекту: 1. Вивчення літератури з правознавства і природничих наук.

2. Проведення анкетування з метою вивчення думки учнів та їх ставлення до закону.

3. Зустріч з юристом та надання ним консультацій.

4. Підготовка та випуск буклету «Неповага до закону не приведе до добра!».

5. Підготовка та випуск стіннівки. Кінцевий результат проекту: Проведення акції «Ми – за дотримання законів!» Потрібно обов’язково наголосити, що тільки тісна співпраця майстра і класного керівника може дати позитивний результат. Як у сім‘ї страждають діти, коли немає згоди між батьками, так і тут. Коли немає спільної думки, взаєморозуміння між керівниками групи, хорошого результату нема чого чека-

Мудреці кажуть: «Життя – це нескінчене пізнання. Бери свій «ціпок» і йди». Кожен з нас має свій «ціпок» і прямує своєю дорогою. Але якоїсь миті ми починаємо усвідомлювати: що це саме наша дорога і поруч ідуть люди. яким ми не байдужі і які завжди готові нам допомогти.

М.М. ОЛІЙНИК, викладач історії та права Понінківського професійного ліцею

ПРАВОПОРЯДОК – ЦЕ ЗАКОННІСТЬ У ДІЇ Пріоритетним завданням освітньої політики нашої держави в умовах сьогодення є особистісно орієнтована освіта. Вона передбачає не тільки модернізацію освітнього процесу, а й удосконалення та урізноманітнення прийомів і ме-

тодів виховної роботи з учнівською молоддю. Особливо потребує уваги правове виховання учнів, адже не секрет, що криміногенна ситуація в Україні переросла в найбільш небезпечне соціальне лихо. Розпад системи державних і громадських ін439

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ститутів профілактики правопорушень призвів до занепаду моралі серед значної частини населення, у тому числі й молоді, створив сприятливі умови для поглиблення антисоціальних явищ. Тому на першому плані правового виховання учнів у нашому ліцеї є проблема розробки теоретичних і практичних засад моделі особистісно орієнтованої системи профілактичної роботи серед ліцеїстів. Члени педагогічного колективу у своїх виховних планах чітко й конкретно визначили основні напрями цієї роботи. Серед них – проведення індивідуальної роботи з важковиховуваними учнями та організація виховних заходів профілактичного характеру. Для організації індивідуальної виховної роботи кожен класний керівник вивчив позитивні й негативні риси характеру своїх вихованців, причини педагогічної занедбаності останніх і особливості їх прояву, готовність учнів до перевиховання, ставлення до негативних вчинків. Наявність бажання стати кращими, на яку допомогу і звідки вони очікують тощо. Такий особистісно орієнтовний підхід, що враховує найважливіші типологічні особливості кожного учня, на мою думку, є найбільш ефективними. Загальна профілактична робота з правового виховання підлітків у нашому навчальному закладі насамперед передбачає проведення цікавих і змістових виховних заходів. Тому в I семестрі цього навчального року в рамках тижня правового виховання була проведена виховна година на тему: «Злочин та покарання». Учні поглибили свої знання з основ цивільного, адміністративного та кримінального права, розіграли сценки з подій реального життя, проаналізували їх і, звичайно, зро-

били певні висновки. Цікавими у цьому плані є зустрічі з представниками правоохоронних органів, під час яких розв’язується проблема виховання в підлітків поваги до тих, хто стоїть на варті закону. Як бачимо, профілактика правопорушень вимагає своєрідного підходу до вибору методів і форм виховної роботи. Не варто зловживати словесними методами впливу, а застосовувати такі, які б сприяли формуванню в учнів навичок правомірної поведінки. Тому під час проведення профілактичних заходів практикую ділові та рольові ігри, вікторини, змагання, ситуативні завдання тощо. Запобігання правопорушенням неповнолітніх має бути справою не тільки педагогів, а й усієї громадськості й самих учнів. Останні мають, у міру своїх можливостей, долучатися до цього – брати участь у самоврядуванні, в роботі різних комісій, вчитися давати морально-правову оцінку негативним вчинкам своїх одногрупників. У процесі такої роботи ліцеїсти засвоюють основні положення конституційного права, усвідомлюють, що правопорядок – це законність у дії, а законність – засіб встановлення правопорядку. Результатом же зміцнення законності є вищий рівень правопорядку. Рівень розвитку правопорядку – мірило свободи особи, гарантованість її прав, свобод, законних інтересів, виконання обов’язків і здійснення відповідальності. Варто проаналізувати ще один аспект профілактики правопорушень серед молоді. Це – організація співпраці ліцею та сімей вихованців. Особливу увагу ми звертаємо на роботу з тими дітьми, які виховуються в неблагополучних сім’ях. Об’єктом нашого впливу стають не тільки підлітки, а й їх батьки. Детальне вивчення стосун440

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. ків між батьками, батьками й дітьми, морально-психологічного клімату сім’ї, методики виховного впливу на дітей допомагає педагогам ліцею накреслити шляхи налагодження контактів між членами сім’ї, сім’ї і навчального закладу, відновленню їхніх виховних можливостей. Непокоїть байдужість громадськості до правопорушень неповнолітніх. Тому ліцей співпрацює з громадськими організаціями селища, активно використовує можливості місцевих засобів масової інформації. На жаль, сьогодні на обліку в інспекції у справах неповнолітніх є наші вихованці. Це свідчить про недостатній рівень профілактики правопорушень серед вихованців ліцею. Хоча в навчальному закладі організовано свій облік учнів, схильних до правопорушень, але розробка конкрет-

них критеріїв взяття на облік, мабуть потребує удосконалення. Ми часто вишукуємо різноманітні причини правопорушень, не помічаючи головної – поганого стану справ у навчанні. Переважна більшість неповнолітніх правопорушників – це учні, які втратили інтерес до навчання. У цьому напрямі потрібно працювати усім педагогам, впроваджуючи у практику своєї роботи нові дослідження освітньо-методичної практики. Законність не є самоціллю, не виконанням заради виконання, її призначення – додержання законів в ім’я торжества свободи і справедливості. Правопорядок – це атмосфера нормального правового життя, що сприяє розвитку громадського суспільства і держави, кожного з нас як громадянина і просто людини. Саме це мають усвідомити наші вихованці в результаті профілактичної роботи в системі правового виховання.

441

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

ЗМІСТ СТОРІНКА РЕДАКТОРА Людмила Шевчук. Звернення до читачів ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПРОФТЕХОСВІТИ Указ Президента України № 583/2012 Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2012 року (Витяг) В.В. Супрун. Потенціал професійно-технічної освіти потрібно зміцнювати В.С. Ядуха. Потужне регіональне виробництво – основа відродження національної економіки Л.І. Шевчук. Син землі подільської (есе про очільника краю) В.Д. Гаврішко. Зміцнення здоров’я та фізичний розвиток учнів – важливе завдання закладів профтехосвіти В.І. Очеретянко. Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість А.М. Харчук. Соціальне партнерство в регіоні – запорука якісної підготовки кваліфікованих робітників Критерії системи рейтингового оцінювання діяльності професійно-технічних навчальних закладів Положення про навчально-практичний центр (за галузевим спрямуванням) професійно-технічного навчального закладу Закон України «Про професійний розвиток працівників» УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ Типова програма комплексної перевірки професійно-технічного навчального закладу, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, що надає освітні послуги в галузі професійно-технічної освіти Л.І. Шевчук, Л.К. Джус, С.Б. Коломійчук. Планування навчальновиробничого процесу в ПТНЗ Ю.В. Ворона. Узагальнені матеріали ІІ етапу моніторингового дослідження Методичні рекомендації щодо розробки робочих навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах (Л.К. Джус, Г.М. Солєнцова, Л.І. Шевчук) С.Б. Коломійчук. Професіоналізм керівників ПТНЗ – важлива передумова ефективності модернізації ПТО Т.М. Сидоренко, С.І. Дригула. Методичний супровід ефективного планування роботи заступника з навчальної роботи в ПТНЗ НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА В ПТНЗ Т.І. Боднарук. Система методичної роботи ПТНЗ у світлі сучасних вимог Рекомендації до підготовки і видання навчальної літератури (Т.І. Боднарук) А.І. Смалюк. Організація роботи в ПТНЗ з виявлення, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду О.О. Мергут. Мистецтво педагогіки. Творчість як педагогічна категорія М.Я. Петрова. Сучасне дидактичне забезпечення підготовки кваліфікованих робітників в аграрних ПТНЗ ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ І МЕТОДИ НАВЧАННЯ О.Л. Шамралюк. Управління інноваційною діяльністю педагогічного колективу ПТНЗ О.В. Петров. Роль інформаційно-комунікаційних технологій у професійній підготовці кваліфікованих робітників

442

3

7 9 14 20 22 27 34 40 44 46

52

64 81 87

105 112

117 168 180 188 194

200 205

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Т.І. Боднарук. Медіаосвіта – вимога сьогодення Положення про інформаційну службу ПТНЗ (Т.І. Боднарук) Л.С. Погребняк. Навчання іноземній мові в ПТНЗ з використанням інформаційно-комунікаційних технологій О.В. Цюпак. Використання сучасних інформаційних технологій в електронному середовищі Ю.С. Халавчук . Вимоги до мультимедійного уроку Л.І. Романова. Бібліотека як органічна частина інформаційного середовища суспільства Г.Б. Чекригіна. Розвиток та впровадження у навчально-виховний процес інформаційно-комунікаційних технологій Є.Г. Мазур. Створення сучасного електронного підручника з предмета «технологія штукатурних робіт» Я.В. Стрельський. Інновації у навчанні фахівців-аграріїв Є.С. Царьова. Формування інформаційної культури учнів ПТНЗ С.П. Степанюк. Використання компютерних технологій – шлях підвищення рівня компетентності та успішності учнів ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА В.В. Кушнір. Оновлення змісту аграрної професійної освіти С.Б. Коломійчук, А.І. Камлюк. Планування виробничої діяльності як засіб надходження додаткових коштів для оновлення матеріально-технічної бази навчального закладу О.М. Чуйкова. Проблеми підготовки фахівців металообробних професій К.В. Супрун. Нові підходи до підготовки водіїв на сучасному етапі Л.В. Сірант. З досвіду використання інтерактивного навчання на уроках спецтехнології. Л.М. Блідна. Формування інформаційної компетентності учнів на уроках бухгалтерського обліку Н.М. Гай. Використання інтрактивних методів навчання при викладанні агротехнології А.В. Зозуля. Роль лабораторно-практичних занять при вивченні предмета «сільськогосподарські машини» Н.Г. Багінська. Впровадження інформаційно-комп’ютерних, інформаційнокомунікаційних технологій та електронних програмно-педагогічних засобів у навчально-виробничий процес М.П. Сопільник. Співпраця навчального закладу з виробництвом та вивчення на уроках спеціальних дисциплін новітніх технологій О.В. Прокопчук. Використання інтерактивних методів навчання як засіб створення інтенсивного освітнього середовища ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ПІДГОТОВКА В ПТНЗ Л.С. Погребняк. Основні форми і методи контролю навчальних досягнень учнів ПТНЗ з англійської мови В.А. Дранічнікова. Формування мотивації навчальної діяльності учнів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій на уроках правознавства В.А. Фурман. Мультимедійні системи навчання – ефективний методологічний засіб інтерактивного навчання в ПТНЗ А.М. Щегельська. Роль мультимедіа у підвищенні рівня ефективності проведення уроків з української мови та літератури А.А. Жмак. Використання інформаційних технологій на уроках хімії та біології Г.В. Зозуля. Апробація ППЗ при вивченні математики в умовах особистісно орієнтованого навчання

443

210 227 232 236 242 246 260 268 271 273 276

290 293

299 305 308 311 314 317 322

328 331

334 340

347 355 358 360

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р. Л.Є. Вандоляк, О.П. Радловська. Використання інноваційних технологій в позаурочній роботі викладача Н.Ю. Содомора. Використання задач прикладного змісту при викладанні математики в ПТНЗ М.Д. Махній. Світлий храм дитинолюбства О.В. Водяна. Сучасні підходи до організації та проведення уроків історії М.Ф. Борилюк. Виховання – як жива людина. Виховання історією Т.П. Демидюк. Мрія здійснилась (есе) ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА Н.М. Каспрік. Врахування у навчально-виховному процесі психологічних особливостей учнів ПТНЗ О.С. Левчук. Девіантна поведінка та роль педагога у профілактичній роботі з неповнолітніми ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ О.В. Шевчук. Особливості виховної роботи в закладах профтехосвіти Т.І. Боднарук. Де творчість – там і успіх Л.М. Журбіцька. Роль історичного краєзнавства у формуванні дослідницьких якостей особистості учня П.Е. Дрозда. Використання динамічних тестів з теми «рухливі ігри» У.С. Лагода. Цілюще «Калинове гроно» пробуджує красу в серцях юних Г.Ф. Іщук. Організація учнівського колективу групи М.М. Олійник. Правопорядок – це законність у дії

364 367 374 377 379 386

388 395

401 411 416 419 424 434 439

Адреса НМЦ ПТО ПК: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 10. Тел. / факс: (03822) 2-21-43, 2-34-44. Е-mail: hm_nmc@ukr.net. Вісник перереєстровано Головним управлінням юстиції у Хмельницькій області 19.01.2010. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ХМ № 630/117П ISBN

444

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

Формат 60×84/8. Гарнітура Times.Друк RISO. Обл. вид. арк. _____. Наклад 100. Видано та виготовлено ПП Цюпак А.А.

29008, м. Хмельницький, вул. Ломоносова, 17. Тел. моб. 0673932668 Свідоцтво ХЦ019 від 25.02.2002 р.

445

Науково-методичний вісник «Професійна освіта» №1-2 (38-39) 2012 р.

446