Майбутнє
Світ продовжує звалюватися в хаос і новий рік нам несе ще більше невизначеності. 2022 добіг кінця і починається час прогнозів на на наступний, 2023-тій. Рік тому можливість вторгнення називали високою, але вірити нікому не хотілося. Не в наш час, не в розвиненому світі, не в центрі Європи… як це можливо? Можливо. І чорних лебедів ще буде немало. Важливо розуміти, що майбутнє України залежить вже не лише
міграційних потоків, соціальних конфліктів, воєн та смертей. 2. Висока інфляція. Опитування WEF показало, що 69% респондентів очікують, що наступного року ціни продовжать зростати. Причини — зростання вартості продовольства, енергії, порушення ланцюжків постачання. 3. Зростання відсоткові ставки Центробанків як реакція на інфляцію. ФРС США підвищувала відсоткові ставки шість разів у 2022 році та готова зробити це знову на грудневій нараді. Базова відсоткова ставка ФРС США має досягти 5% на початку 2023 року, порівняно з нульовим показником на початку цього року. 4. Глобальна рецесія. Ризик глобальної рецесії у 2023 році зростає на тлі одночасного підвищення ставок. Війна в Україні призвела як до найбільшого товарного шоку з 1970-х років, так і до стрімкої зміни глобальної енергетичної системи. Різкі стрибки цін на енергоносії, у свою чергу, збільшили ризик втрати макроекономічної стабільності. У 2023 році більша частина світу буде в рецесії! Що відбувається далі? Все залежить від того, як розвиватимуться ці три шоки — геополітичний, енергетичний та економічний — і як вони впливають один на одного.
допомагати. А на них чекають серйозні виклики! А значить і нас. Найважливіші тренди та події 2023 року, які збільшуватимуть ступінь невизначеності у світі: 1. Зростання масштабів світового голоду. Як наслідок зростання
У короткостроковій перспективі відповідь похмура. У 2023 році більша частина світу буде в рецесії, і в деяких місцях економічна слабкість може посилити геополітичні ризики. Китайська економіка в 2023 році буде набагато слабкішою. Якщо у 2021 році зростання економіки перевищувало 8%, то за підсумками 2022 року очікується менше 3% (точніше, 2,8%). Bloomberg Economics прогнозує рецесію в США у другій половині 2023 року, оскільки більш висока вартість запозичень вдарить по чутливим до ставок галузям, від нерухомості до автомобілів. Понад два мільйони американців, ймовірно, втратять роботу. 5. Зростання безробіття у світі. Те ж опитування WEF показало, що 61% респондентів очікують зростання безробіття. 6. 79% працівників очікують, що їхні реальні доходи впадуть у 2023 році. 7. Ризики дефолтів. Поки темпи зростання перевищували вартість запозичень, державний борг коштував дешево. Уряди нагромадили його. Загальна заборгованість групи семи розвинених країн зросла до 128% ВВП цього року з 81% у 2007 році. Анатолій Амелін, співзасновник і директор економічних програмUkrainian Institute for the Future Майбутнє не визначено… с.2 Вітчизняний кровоспинний засіб для ЗСУ с.4 Дорога до миру… с.6 Українець, який відкрив для людства космос С.9 Програмістка, яка змінила світ с.14 Виставки, конференції, в Україні і не тільки... с.17 УДК621.01:681.518:685.67 Розмістимо рекламні матеріали про ваше підприємство, продукцію, послуги у нашому рекламноаналітичному інтернет виданні "Інноваційні Технології & Обладнання" та розповсюдимо інформацію про Вас на усіх ключових інформаційних заходах НАН України у 2023 році. Прайс за посиланням: https://metaltechcomua.blogspot .com/p/blog-page_23.html ©М.Заліско http://metaltechcomua.blogspot.com/
не визначено…
від наших успіхів на фронті, допомоги партнерів, а й від спроможності партнерів
8. Виросте напруга Близькому Сході. Вплив Росії на Близькому Сході знижується. Туреччина готується до наземної операції у Сирії. Іран отримав від Росії ядерні технології. Я раніше писав про те, що Ізраїль вже перебуває в зоні дії іранських ракет, і це викликає занепокоєння як Ізраїлю, так і США. Більш того, в Ірані не припиняються протести та їхній масштаб, очікується, до весни значно зросте. Отже, треба забути про стабільність та передбачуваність. Нам усім важливо прийняти, що хаос та невизначеність — нова наша реальність. Як нова реальність нам потрібні й навички в цей час — антикризове мислення, стресостійкість, ерудованість та швидкість реакції у прийнятті рішень. Щодо України, нагадаю, хаос — звичне середовище для виживання та життя українців. Нам важливо розуміти, що західна допомога, виходячи з наведених вище факторів, скоротиться. Військова буде, перемога України — важлива для всього світу. Але кошти відновлення можемо не отримати. принаймні в тих обсягах, на які очікуємо. А отже, потрібно будувати свої
Wprost,
я
те, що відчуваю зараз більшість з нас, і, здається, а особливо більшість наших захисників. Я раптом побачив те, над чим намагався не задумуватись весь цей час. Це ж десятки чи сотні тисяч військовослужбовців ЗСУ за півтори тисячі кілометрів від Дому. Не за своєю волею, але за своїм вибором. Відірвані від сімей, домівок, дітей. Від внуків, друзів, коханих, батьків, звичних і так любимих сімейних ритуалів: прийти додому обняти кохану та рідних, сісти до столу. Вибирати а потім прикрашати разом ялинку. Читати разом казки, перекладати дитину, яка заснула в ліжку з батьками до себе… Розуміння того, що ти мусиш (бо хтось же ж мусить!!!) не позбавляє почуття їх вини перед найріднішими в тому, дальньому кінці столу. Перед дітьми та дружиною, які майже рік якось намагаються вивезти, повернутись, вирівняти життя, щоб було так як «до». Будь-який найгірший день до того тричі проклятого 24 лютого
чітко
сценарію — розраховуємо тільки
себе. В принципі, це також звична модель для українців. За матеріалами
Картина невідомого автора
обкладинці польського
був кращим аніж кожен день після нього. Нового, стрьомного життя з обстрілами, атаками, прильотами і виходами. Болотом, болотом, болотом… І от сидять наші найдорожчі згорбившись перед розбитим екраном мобільника, в Богом забутому селі десь перед одним населеним пунктом, назва якого не сходить з екранів ТБ. Ловлять сигнал мобільного оператора чи старлінку. А в проміжках між прильотами дивляться чемпіонат світу чи новини з того далекого життя, що тут видається нереальним. Намагаються радіти, як раніше, речам настільки далеким і відстороненим, що здаються з іншого світу. Таким дивним тут, на лінії фронту нашої великої війни. Але насправді ми усі – і ті що на нулях, і ті, що в тилу живемо не тут, а там, в майбутньому. Коли повернуться наші воїни до своїх рідних, до себе. І кожен день, в найгірших ситуаціях, знову і знову повторюємо собі: обов’язково, обов’язково, обовязково. Ми обов’язково повернемось додому з перемогою. Бо по іншому не можна! http://metaltechcomua.blogspot.com/
плани виходячи з гіршого
на
https://nv.ua
на
журналу
який
ніколи не читав,
відобразила
Вітчизняний кровоспинний засіб для ЗСУ Львівські науковці розробили кровоспинний засіб для ЗСУ ефективніший від закордонних аналогів – він діє втричі швидше. За інформацією Укрінформу активатор згортання крові розробили науковці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Ростислав Білий, професор кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Фото зі сайту Укрінформу. "Від початку війни в 2014 році волонтери привозили для наших хлопців на фронт кровоспинний засіб Celox, – розповідає Ростислав Білий (на фото), професор кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ЛНМУ). – Препарат виробляється у Великій Британії й коштує надто дорого. Але фронт потребував дуже багато гемостатиків, адже від кровоспинних залежить життя українських воїнів. Їхні кращі варіанти
Стойка, замислилися над створенням вітчизняного гемостатика, – розповів Ростислав Білий. – І вже через рік ми розробили власний кровоспинний засіб і ще у 2016 році отримали патент України на винахід". На жаль, на той час держава не підтримала цей проект, хоча вчені зверталися у різні інстанції. Деякі чиновники банально більш зацікавлені у закупівлі медичних препаратів за шалені гроші за кордоном, ніж у виробництві їх в Україні. З'ясувалося, що проблемою стала сировина, і професор Луцик запропонував добувати хітозан, необхідний для виробництва гемостатика, із хітину бджіл під час линяння. Тим часом Ростислав Білий контактував з різними виробниками потенційної сировини. "Хтось у вільний час займався волонтерством, а ми розробляли в лабораторії кровоспинний препарат, – розповів професор Білий. – Львівські науковці почали модифікувати процес виробництва, а по суті – зробили новий винахід, адже цей гемостатик зроблено фактично заново. Втричі збільшили його ефективність, віднайшли нові екологічні джерела сировини, подолали недоліки першої розробки відповідно до побажань військових. Хоча, безумовно, все базувалося на нашому попередньому досвіді", – резюмував науковець. http://metaltechcomua.blogspot.com/
швидко зникли з ринку, а ті, що залишилися, було складно придбати. Мої колеги, професори Максим Луцик та Ростислав
ДОВІДКОВО Активатор згортання крові – так називається вітчизняний кровоспинний засіб. Це мікрогранули, які при контакті з кров'ю утворюють в'язкий гель, що сприяє зупинці кровотечі. Важливо, що при цьому гель не "спікається" з тканинами тіла, не утворює тверду кірку і легко змивається 0,1% розчином оцтової кислоти. Для отримання такого розчину потрібно лише до одного літра води додати дві чайні ложки оцту. І це ще одна його перевага! Адже основна проблема гемостатичних порошків – саме утворення ущільнення на ушкодженій тканині, які важко відділити від рани. За матеріалами http://www.golos.com.ua http://metaltechcomua.blogspot.com/
(батько не повернувся додому з фронтів Другої світової війни), він торував свій нелегкий життєвий шлях самостійно, покладаючись виключно на свій вроджений розум і трудящі руки. Обравши професію військовика, Олексій Лавренюк закінчив Ленінградське вище загальновійськове училище (1964) і цілком присвятив себе військовій справі.
найширші кар’єрні перспективи. Тому чимало тодішніх військових «мажорів» - вихідців із сімей владної еліти СРСР намагалося туди попасти. І великою несподіванкою для керівництва Академії стала поява у ній українця із простої селянської сім'ї. Однак довелося змиритися, зважаючи на високі професійні якості офіцера і його відмінне навчання. Після закінчення Академії О.Лавренюк відбув важке й відповідальне закордонне відрядження до Демократичної Республіки Афганістан (ДРА) Із 05.1981 р. по 11.1983 р. він –начальник оперативного відділу – заступник начальника штабу 40-ї армії. Керував великими воєнними операціями радянсько-афганських військ. Зокрема особисто розробив та реалізував операцію із взяття потужного укріпленого району Тора Бора у важкодоступному гірському масиві поблизу афгано-пакистанського кордону. Цей стратегічний опорний пункт афганської опозиції, основу якого складала ціла система укріплень, підземних сховищ і тунелів, був взятий майже без втрат завдяки таланту О.Лавренюка як полководця. Взяття Тора Бора не було єдиною успішною воєнною операцією
і старанний
до
й
скерований
академію ім. М.В.Фрунзе (1969 – 1972). А ще через кілька років, як зразкового командира його запросили на навчання до Академії Ґенштабу ЗС СРСР
Навчатися у цьому вищому військовому навчальному закладі
надзвичайно престижно
О.Лавренюка. Адже війна продовжувалася. Там, в афганських горах, на полі бою він і отримав своє перше генеральське звання під свист куль і вибухи снарядів. Після закінчення відрядження до ДРА генерал-майор О.Лавренюк з 11.1983 р. по 05.1985 –начальник оперативного управління штабу ТуркВО, заступник начальника штабу ТуркВО. А в травні 1985 р. збулася заповітна мрія генерала – його врешті переведено служити до України. Однак там появу героя «афганської» війни зустріли, м’яко кажучи, насторожено. Адже згідно тодішньої кадрової політики всі вищі командні посади у військах, розташованих в Україні займали неукраїнці. Попри офіційний «інтернаціоналізм», їхнє середовище не приймало «чужих», навіть заслужених. Тому єдиною втіхою була щоденна робота із підлеглим особовим складом, який шанував свого командира передусім за його професіоналізм і порядність. Ці якості О.Лавренюка вповні проявилися і в час ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 р. Проголошення незалежності України генерал-майор О.Лавренюк прийняв із ентузіазмом. Адже тепер, здавалося, він зможе повністю присвятити себе служінню рідній землі та власному народу. Однак у штабі Київського військового округу, який несподівано для себе став Міністерством оборони України, й далі мислили категоріями старого впалого режиму. Тому бойовому генералу запропонували тільки скромну посаду начальника управління підготовки ЗС та інспекції Ґенштабу ЗС України (1992 – 1994). А після декількох його інспекційних поїздок у військові округи та висновків про службову невідповідність займаним посадам окремих відповідальних службових осіб, генерал-лейтенанта (1993) О.Лавренюка усунуто із Ґенштабу ЗС http://metaltechcomua.blogspot.com/
Дорога до миру… 3 січня відзначає свій черговий День народження Лавренюк Олексій Васильович – український полководець, генерал-лейтенант, державний і громадський діяч. Народився 29.12.1940 в с.Лідихівка Теофіпольського району Хмельницької області у селянській сім'ї. Рано осиротівши
Кмітливий
офіцер привернув
себе увагу командування
був
на навчання у військову
(1978 – 1980).
було
і відкривало для випускника
України та призначено на посаду начальника кафедри стратегії Академії ЗС України (04.1994 –12.1998). (Про особливості кадрової політики у Збройних Силах України того періоду допитливий читач може дізнатися із книжки полковника Миколи Селюка «Дух і воля проти сваволі. Вісім міністрів. Книга перша», опублікованої видавництвом «Ярославів Вал» у Києві в 2020 році). Спостерігаючи за т.зв. «реформуванням» Збройних Сил України тими, хто нещодавно продемонстрував свою абсолютну професійну непридатність, а зараз велінням вищого державного керівництва очолив Міністерство оборони України, генерал-лейтенант О.Лавренюк не приховував своєї тривоги за оборону України. У статті ВОЄННА ДОКТРИНА І ПРОБЛЕМИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ, надрукованій у журналі «Розбудова держави», 1995, № 11 він, зокрема, пише: «Забута мобілізаційна робота. Занедбана оборона держави. «Не буде війни». Під таким гаслом нищаться Збройні Сили, а слідом за ними й держава, позаяк стрижнем кожної держави, гарантом її існування є Збройні Сили. Не витримуючи жебрацтва й принижень, звільнюється офіцерський
Сил дасть змогу виконати завдання оборони України, але й готовність економіки, населення і території держави в цілому. Є думка деяких депутатів Верховної Ради, на жаль, навіть з оперативно-стратегічною освітою, що Збройні Сили повинні мати три-чотири дивізії й не більше. Нема грошей. Зверніть увагу, не захист національних інтересів, не безпека держави стоїть на першому місці, а проблема грошей… Служба за контрактом надумана тими кримінальними структурами, які ніколи не хотіли посилати своїх дітей захищати Батьківщину. У них нема Батьківщини, але є влада. Держава ніколи не буде захищена найманцями, її повинні захищати патріоти… Примітка: Після виведення обмеженого контингенту радянських військ із ДРА укріплений район Тора-Бора був відбудований. Тому його довелося знову штурмувати американським військам та їх місцевим союзникам з огляду на присутність там бойовиків «Аль-Каїди»
корпус. Зруйнована військова освіта. Від армії залишився тільки «атрибут держави», і ніхто не знає, що з ним робити. Треба ж так ненавидіти Збройні Сили, захисника держави, щоб довести до такої скрути і армію, і державу… Нескінченні розмови про маленьку, мобільну, добре озброєну армію — це байки. Треба дивитися правді в очі. Досягти мети оборони, розгрому агресора можна сильними боєготовими збройними силами, які мають бойовий потенціял, що може забезпечити завдання противнику
втрат, щоб це привело до перемоги над ним. Але не тільки боєготовність Збройних
та, можливо, її тодішнього керівника Усами бен Ладена. Через рік — два може настати необхідність будувати Національну народну армію зовсім на іншій основі. У цей час може виникнути потреба провести офіцерські збори на всіх рівнях чи з'їзд офіцерів України і обговорити проблеми, з як зіткнулись Збройні Сили, їх офіцерський корпус. Виборні органи офіцерів Збройних України можуть просити Президента й Верховну Раду дати їм право контролю над адміністрацією в Міністерстві оборони, в округах, арміях, корпусах і т.п. Повинна з'явитись сила, яка буде контролювати керівництво всіх рівнів, виконання ними законів і своїх обов'язків щодо захисту держави, розпродаж військового майна, хід підготовки Збройних Сил, із правом http://metaltechcomua.blogspot.com/
таких
доповіді результатів своєї роботи Президентові, Верховній Раді, Кабінету міністрів. Офіцерський корпус України може й повинен стати опорою держави, а захист України — основою діяльності всіх органів, усіх гілок влади. Національні інтереси держави, її національна безпека вимагає від кожного всіх сил, знань і щоб Україна стала гарантом безпеки і миру в Європі і в світі… Украй необхідно, щоб і найвище керівництво — Президент України, Голова Верховної Ради України і Прем'єр-міністр України своїм авторитетом припинили розвал Збройних Сил і вирішили проблеми їх побудови. Цього чекає українське військо. http://nashedilo.blogspot.com/2016/07/blogpost.html
одній статті «Яка армія нам потрібна. Хто і чому її розвалює?» (газета "За вільну Україну", журнал українських військовиків у Великобританії "Вісті Комбатанта", №3, 1996) генерал-лейтенант О.Лавренюк так дає відповідь на поставлене йому запитання: «Збройні Сили України, які маємо сьогодні, не є національною, народною армією, а саме така армія потрібна нашій державі. Я дуже наполягаю, щоб армія була етнічною, щоб у військових вузах навчалися переважно українці, командні пости займали українці і уряд був — українським. Тому,
народну армію? Сухопутні війська і війська протиповітряної оборони, ВійськовоПовітряні Сили, Військово-Морські Сили. Щодо Сухопутних військ, то обов'язково повинні залишитися округи, армії, дивізії, полки, їх не можна ліквідувати, тому що історично всі гарнізони будували для полків, дивізій і армій. Ми вже знищили Київську округу, що дуже шкідливо для національних інтересів. Нам потрібна третя округа — Центральна, якщо вона не може бути в Києві, то нехай буде трохи далі — в Полтаві чи Дніпропетровську. Нею треба охопити Чернігівську, Донецьку, Харківську та Луганську області. Це не рядова річ, оскільки в тих областях, котрі я назвав, розміщені головні мобілізаційні ресурси України. Це промислові райони, там — важливі інтелектуальні ресурси Збройних Сил. Якщо в Україні будуть три військові округи, то й працюватиме військово-промисловий комплекс, щоб мати армію, оснащену на критичних технологіях... Якщо в Україні будуть три військових округи і генералітет відповідного рівня, то спроба роздробити Україну за федеральним принципом призведе до спротиву, інтелектуального тиску на керівництво держави… Ми — українці, вільний народ; ми не ставимося вороже до інших народів, але мусимо пам'ятати нашу історію. Не конче говорити, хто ворог, але треба знати історію — мало XX віку, давайте зазирнемо в XIX, XVIII або й в княжі часи. Хто знищував наших людей, князів? Ми знаємо, хто зазіхає на українську землю і сьогодні… Нам потрібна
це
ціле, як
дивиться
армія — 450 тисяч військовослужбовців, з них —
— прапорщиків, щороку — 100
призовників, щоб за 10 років підготувати до захисту Вітчизни 1,5 мільйона чоловічого населення. Ніхто наразі не знає, коли і де доведеться воювати...» http://nashedilo.blogspot.com/2015/10/blog-post_97.html Намагаючись здобути відповідне державне становище для реалізації своїх ідей, генераллейтенант О.Лавренюк на виборах 29.03.1998 року балотувався в народні депутати України за списком виборчого блоку партій «Національний фронт» (Конгрес українських націоналістів, Українська консервативна республіканська партія й Українська республіканська партія), але без успіху. Його № в списку 43 залишиться в новітній історії Україні свідченням недалекоглядності керівництва партій, що склали тоді згаданий виборчий блок, легковажного ставлення цих політичних сил до оборони України, невміння чи небажання здійснювати кадрову політику передусім в інтересах держави, а не особистих симпатій лідерів партій. Для того, щоб називати себе українськими націоналістами, замало лише декларувати свої симпатії до минулої національної армії українського народу - Української Повстанчої Армії. Треба творити власними руками і розумом українських професійних військовиків сучасну Українську Національну Армію, на чому наполягав у середині 90-х років ХХ ст.. генерал-лейтенант О.Лавренюк. Через те, що цього творення не відбулося, сталися трагічні події 2014 – 2015 років: втрата Україною Криму і східної частини українського Донбасу, смерть і каліцтво тисяч кращих синів нашого народу від рук російських окупантів. Генерал-лейтенант О.Лавренюк не залишився осторонь тодішніх подій. Він єдиний із нинішнього генералітету України висунув свій авторський План визволення Донбасу, в якому вказані шляхи вирішення збройного конфлікту з Російською Федерацією силами Української http://metaltechcomua.blogspot.com/
У ще
що уряд і армія —
одне
уряд
на армію, такою вона і є. Які війська мають становити національну,
90 тисяч офіцерів, 10 тисяч
тисяч
держави. Оскільки вище воєнно-політичне керівництво України, перебуваючи в полоні міфів про «непереможність» Росії, залишилося глухим до закликів генерала, він виклав цей план у статтях, опублікованих
пресі для патріотичної частини українського суспільства. Зокрема 22 червня 2016 року газета «Шлях Перемоги» надрукувала його статтю «Урок перемоги». План визволення Донбасу викладений також у статті «Дорога до миру в Україні пролягає через державний кордон». Генерал заявляє: «Шансів побачити Донбас у складі України стає все менше. Бо немає твердої політичної волі до перемоги. Лише заяви, що «воєнного вирішення конфлікту на Донбасі немає». Невже ми, найбільша держава в Європі за територією і з населенням в 42 мільйони
Адже самотужки пройшов шлях від солдата до генерал-лейтенанта. А своє перше генеральське звання отримав не «на паркеті», як переважна більшість генералів незалежної України, а на командному пункті 40-ї армії під гуркіт бою.
не в змозі самі, без сторонньої допомоги звільнити невеликий клаптик української землі від ворога? Ну є на території України 6-8 тисяч російських військ. Невже це така потуга, яку неможливо закопати в українську землю? Можливо! Тільки нам потрібно зібрати всі сили і завдати рішучого удару». (Лавренюк Олексій Васильович. УРОК ПЕРЕМОГИ) http://nashedilo.blogspot.com/2016/06/blog-post_24.html Що можуть виставити опоненти генерал-лейтенанта О.Лавренюка в якості альтернативи його Плану визволення Донбасу? Хіба свій тваринний страх перед російською армією і дурні фантазії на тему західних «миротворців». На більше вони не здатні. І не дивно. Бо вони не є військовими професіоналами. Навіть, якщо одягнуті у військові однострої. Жоден з генералів незалежної України таких відповідальних посад у воєнний час не займав і такого унікального бойового досвіду не має. Це єдиний генерал в Україні, який командував військами одразу двох (!!) держав під час проведення бойових операцій. Всі операції під командуванням генерал-лейтенанта О.В. Лавренюка завершилися перемогами і відбулися з мінімальними втратами людей і техніки. Бо він цінить життя солдата.
Це варте поваги. У його День народження побажаймо генерал-лейтенанту Олексію Васильовичу Лавренюку міцного здоров’я і многих та благих літ! Найкращим подарунком для нього стала б перемога українських військовиків внаслідок реалізації його Плану визволення Донбасу. Однак для цього потрібна відвага. Чи стане її в нас? Час покаже. За матеріалами ресурсів Вітер Інфо та http://nashedilo.blogspot.com/?m=1 http://metaltechcomua.blogspot.com/
у вітчизняній
Українець, який відкрив для людства космос 12 січня, день народження Сергія Корольова – інженера, який відкрив для людства космос. Три найбільш значущих досягнення на зорі космічної ери належать саме йому. Супутник. Гагарін. І перший в історії вихід у відкритий космос Леонова. Корольов був генієм і створив технології, що зробили можливими ці та багато інших досягнень. Сучасники називали його просто – "Головний Конструктор". Історія його життя – це історія людини, яка бореться з системою і здійснює свої мрії всупереч усьому. Це історія, яку варто розповісти у найкасовішому фільмі, знятому найкращою кіностудією. Власне, створення такого фільму є моєю особистою мрією протягом останніх п'яти років. Сергій Корольов народився в 1907 році в Житомирі, був вихований матір'ю, бабусею та дідусем на українських піснях та в дусі запорізького козацтва. Не дивно, що його індивідуалістичний характер не надто добре поєднувався з колективістським, комуністичним режимом, що окупував Україну коли Сергій був ще дитиною. Він навчався в Одесі, а згодом закінчив Київський політехнічний інститут. Свій перший планер Корольов назвав "Коктебель". Скільки ж змісту у цьому поєднанні топонімів сьогодні! Корольов разом з іншим талановитим українським конструктором ракетних двигунів Валентином Глушком були заарештовані за надуманими підставами у 1938 році в рамках сталінського терору – божевільної серії арештів і розстрілів найрозумніших мислячих людей на окупованих радянською владою територіях. Після допитів і катувань, зі зламаними щелепою і пальцями, майбутній батько освоєння космосу був відправлений до в'язниці ГУЛАГу – золотодобувного табору на Колимі, на крайньому сході Сибіру. Його засудили до конфіскації майна та десяти років виправно-трудових таборів у місці, де в нелюдських умовах і важкій праці люди гинули сотнями. Лише завдяки надзвичайній наполегливості його матері, якій вдалося знайти контакти у верхівці компартії, у 1939 році вирок був переглянутий. Видали наказ про переведення Корольова до в'язниці у Москві. Та доки до Колими дійшла ця звістка, Корольов вже був на межі http://metaltechcomua.blogspot.com/
життя і смерті, дуже хворий і без більшості зубів, які він втратив від цинги. Але це був лише початок. Ледве доїхавши до Магадану, поспішаючи потрапити на пароплав "Індигірка" до закриття північної навігації на зиму – Корольов таки запізнився, що і врятувало йому життя. Це був останній рейс "Індігірки" – судно натрапило на скелі в штормовому морі і затонуло, а 700 з 1100 його пасажирів загинули в катастрофі, яка стала відомою як "Радянський Титанік". За іронією долі, тих, хто вижив, врятував японський корабель, що знаходився неподалік, про що не повідомлялося аж до розпаду Радянського Союзу, оскільки комуністи
табором. Можете зупинитися і подумати над тим, як це звучить. Це такий же оксюморон, як відповідність слова "союз" природі авторитарної радянської держави. Незважаючи на всі перепетії долі мрію Сергія Павловича про освоєння космосу зупинити було неможливо. Корольов став беззаперечним лідером радянської ракетно-космічної програми. Один за одним він реалізовував проєкти, у які спочатку ніхто не вірив. Його запуск "Супутника" дав старт космічній гонці, і хто знає, як виглядав би світ сьогодні, якби Корольов тоді не вижив на Колимі. http://metaltechcomua.blogspot.com/
не хотіли показувати людяність японців, з якими вони воювали. Нарешті Сергій дістався до Москви у 1940 році і був направлений на роботу в "шарашку", таку-собі установу радянських часів, яку сьогодні можна було б назвати інженерно-трудовим
Олексій Леонов, якого Сергій Павлович згодом зробить першою людиною, що побувала у відкритому космосі, казав про нього: "Корольов мав репутацію людини надзвичайно порядної, але й надзвичайно вимогливої. Поруч із ним люди боялися зробити невірний крок, щоб не накликати на себе його гнів. До нього ставилися як до бога." Донька, Наталя, в інтерв'ю від 2006 року згадувала: "Скільки себе пам'ятаю, саме слово "Україна" вимовлялося у нашій родині трепетно, з великою любов'ю. <...> Він дуже любив Україну! Українські пісні, українську мову. Це точно. "Дивлюсь я на небо", "Реве та стогне Днiпр широкий" – улюблені пісні бабці і тата".
Пісню "Дивлюсь я на небо" пізніше у 1962 році, спеціально для Сергія, виконає у космосі перший український космонавт Павло Попович. Українськість виявлялася в ранніх статтях Корольова про ракети та ракетоплани, які публікувалися українською мовою в 1933 та 1934 роках у харківській газеті "За техніку" (в той час, коли російська мова була домінуючою, особливо в технічній літературі). У цих публікаціях він обґрунтовує переваги рідинних ракетних двигунів над твердопаливними. Окрім згаданих досягнень, Корольов мав багато інших ідей і працював над різними проєктами. Саме він був розробником перших зондів і дослідницьких апаратів, включаючи перші зонди та дослідницькі апарати на Місяць, Венеру та Марс. Деякі з них полетіли вже після його смерті. Сергій розробив знамените сімейство ракет Р-7, конструкція яких використовується і сьогодні, і легендарний космічний корабель "Союз", який вперше полетів у 1966 році і навіть тепер, у 2023 році, усе ще доставляє людей і вантажі на Міжнародну космічну станцію. Більше того, між завершенням програми Space Shuttle у 2011 році та демонстраційним польотом космічного корабля SpaceX Crew Dragon у 2020 році, "Союз" був єдиним засобом дістатися до МКС та повернутися з неї. Сергій Корольов помер у січні 1966 року у віці 60 років. Його смерть досі залишається таємничою, з різними суперечливими версіями. Знайомство з КДБ і перебування на Колимі точно не додали здоров'я Корольову, а дехто каже, що він "занадто багато знав". Яким би було освоєння космосу, якби він прожив довше? Чи побачили б ми продовження космічної гонки? Чи можливо, радянські та американські місячні бази в 70-х роках, і першу людину на Марсі в 90-х? Можете подивитися серіал "Заради всього людства" ("For all Mankind") на Apple+, який змальовує саме таку версію альтернативної історії. http://metaltechcomua.blogspot.com/
смерті,
з боку США за часів Холодної війни. А досягнення Корольова і десятків талановитих інженерів показувалися як "колективні досягнення радянського народу". Некролог усе ж з‘явився, і лише з нього люди довідалися про ім‘я Конструктора і побачили його фотографію. Що ж, настав час розказати світу справжні історії таких героїв, як Корольов. А за ним –історії тисяч талановитих людей, пригноблених радянським режимом. Показати СРСР таким, яким він був насправді – окупаційним імперіалістичним режимим. Тюрмою для націй, а не союзом зі своєю брехливою й оманливою назвою. Для того, щоб люди в усьому світі надихалися здобутками "великої російської культури" і такими,
Улюбленою повсякденною фразою Сергія було "хлопнут без некролога". Це відображало
до системи, з якою доводилося
якої
таємницею
як Достоєвський чи Чайковський, треба було замучити і вбити
Леонтович, Стус, Курбас, і Горська.
який запустив людство у космос; індивід проти колективістської системи; українець, який вистояв під час радянських репресій. З особистими драмами та історіями кохання, яких вистачило би на кілька романів. Здійснив свої мрії, незважаючи ні на що. І залишив слід в історії людства нарівні з Архімедом, Гутенбергом та Едісоном. З усього цього вийшла би чудова голівудська історія. Якщо ви знаєте продюсера, сценариста, режисера, актора чи будь-якого кінематографіста світового рівня, який хотів би попрацювати над фільмом про Корольова – будь ласка, дайте знати автору статті. З днем народження, Сергію Павловичу! Україна пишається своїми видатними співвітчизниками, і якраз сьогодні (як і усі дні від 24 лютого 2022 року) усі ми боремось, щоб нашми дітям і внукам ніколи не довелося пережити те, що довелося прожити попереднім поколінням. Всі ілюстрації O0 Design, Midjourney ЯРОСЛАВ АЖНЮК, підприємець, голова правління Petcube. http://metaltechcomua.blogspot.com/
його ставлення
працювати і частиною
він був. Саме існування Корольова та справжнє ім'я були державною
до самої його
щоб захистити його від можливих замахів
тисячі таких, як
Їхні прізвища мало про що говорять тим, хто поза Україною, і в цьому то й біда. Сергій Корольов – інженер,
хто
вражений
мову програмування,
числа, а адреси комірок пам’яті. Таким чином, її розробка випередила на два роки мову Fortran, на три — Cobol, і на п’ять — ALGOL. Це був прорив! Тепер можна писати незалежні від розташування пам’яті комп’ютера програми. Винахід Ющенко почали застосовувати у більшості обчислювальних машин радянського, а згодом і китайського виробництв. Катерина цікавилась математикою змалечку, але пройшла доволі тернистий шлях, щоб займатися нею у майбутньому. 1937 року її батька визнали націоналістом і заарештували. Мама Катерини намагалася довести невинуватість чоловіка — принесла чекістам документи про участь Логвина у революційному русі. На жаль, жінка не повернулась — її засудили до 10 років ув’язнення, а принесені докази спалили у неї ж на очах. Тоді Катерина навчалась у Київському державному університеті. «Мені було 17 років, я свято вірила словам Сталіна “син за батька не відповідає”», — згадувала жінка. Сталося не так, як гадалося — після ситуації з батьками дівчину відрахували. Майбутня науковиця
механіці та стали класичними. Тільки уявіть, це посприяло розробці першого на території всієї континентальної Європи комп’ютера. Вчена створила формальну мову адресного програмування — і це стало першим фундаментальним досягненням наукової школи теоретичного програмування. Саме на створеній нею мові у світі розробили перші програми розпізнавання образів: простих геометричних фігур, рукописних та друкованих літер і цифр. Дослідниця започаткувала першу в СРСР школу теоретичного програмування. Програмістка багато експериментувала і разом з колегами створила адресну
шукала університет, і єдиним закладом зі стипендією та гуртожитком, куди її взяли, став Самаркандський університет (Узбекистан). «Після всіх митарств і принижень при спробах продовжити науку це здавалося можливим порятунком. Я уся віддалася навчанню… Можливість завершити нарешті свою освіту окрилила мене і допомогла пережити лихо, що прийшло. Але я завжди пам’ятала своїх батьків і таку далеку Україну». 1942 року вона відмінно закінчила навчання і після війни повернулася до України. Тоді у Львові відкрилося відділення Інституту математики АН УРСР. Катерина познайомилась з Борисом Гнєденком (тоді він уже майже очолював інститут), який, побачивши диплом дівчини, одразу взяв її у відділ теорії ймовірності. 1950 р. інститут переїхав до Києва, Катерина — разом з ним. Для проведення досліджень заклад закупив комплект обчислювально-аналітичних машин. Катерину Логвигнівну призначили керівницею цієї лабораторії. 1952 року перший у континентальній Європі комп’ютер «МЕОМ» передали для використання в Інститут математики. Вчені, серед яких була й Ющенко, почали експлуатувати його. Проте пристрій був незручний — працював повільно, ламався, пам’ять його складалася з лічених байтів! Виникла необхідність створити мову програмування «високого» рівня. Одночасно з появою цієї потреби Катерина Ющенко очолила відділ розробки. Жінка зрозуміла, що переведенням математичних формул у машинні коди має займатися http://metaltechcomua.blogspot.com/
Програмістка, яка змінила світ 8 грудня 2022 року минуло 103 роки від дня народження видатної українки, першої в колишньому Радянському Союзі жінки-доктора фізико-математичних наук – Катерини Ющенко. Її неймовірний розум та цілеспрямованість створили першу в світі мову програмування. Цими засобами людство користується й досі. Без зайвих сумнівів, кожен,
ознайомиться з біографією Катерини, буде
її талантом та силою! Катерина Логвинівна розпочала наукову діяльність у Львівському відділенні Інституту математики. Важко уявити, наскільки розумною була ця неймовірна жінка, яка, здійснивши цикл досліджень в галузі теорії ймовірностей та математичної статистики, отримала результати, які знайшли застосування у квантовій
у якій вказувалися не
комп’ютер. Потрібно написати програму, аби пристрій розумів поставлену перед ним задачу. Програмістка багато експериментувала і разом з колегами створила адресну мову програмування, у якій вказувалися не числа, а адреси комірок пам’яті. Таким чином, її розробка випередила на два роки мову Fortran, на три — Cobol, і на п’ять — ALGOL. Це був прорив! Тепер можна писати незалежні від розташування пам’яті комп’ютера програми. Винахід Ющенко почали застосовувати у більшості машин радянського, а згодом і китайського виробництв. Адресну мову використовували і при керуванні космічним польотом «Аполлон-Союз»! Серед учнів Катерини Ющенко понад 50 кандидатів
праць.
та
п’ять книг, які було видано у Франції, Німеччині, Угорщині, Чехословаччині та Данії. К.Л. Ющенко отримала шість авторських свідоцтв, розробила вісім державних стандартів України. Катерина Ющенко отримала багато нагород, стала членкинею-кореспонденткою АН УРСР, а у Всесвітньому музеї інформаційних технологій в Англії вхід до галереї історії програмування прикрашає її портрет. Дивно, що зараз в Україні про неї мало знають. Гадаю, це треба виправляти — ми маємо пишатися такими співвітчизницями й дізнаватися про них якомога більше. Якби не пані Катерина, то ми б, можливо, не знали і половини того, що нам відомо про космос, не мали б на руках смартфонів та портативних зарядок. Гріє душу те, що в Україні були і є люди, які змінюють історію. Сподіваюся, влада зверне більше уваги на популяризацію їхніх вчинків та винаходів. За матеріалами есе Марти Швець та статті Дарини Леонової на ресурсах https://stemisfem.org/ та https://spravjniistoriyi.com.ua http://metaltechcomua.blogspot.com/
та 14 докторів наук. Вона автор понад 300 наукових
Серед них понад 20 монографій
навчальних посібників і
http://metaltechcomua.blogspot.com/
http://metaltechcomua.blogspot.com/
http://metaltechcomua.blogspot.com/
