Znanstvena misel journal №53 2021

№53/2021 Znanstvena misel journal The journal is registered and published in Slovenia.

ISSN 3124-1123 VOL.1 The frequency of publication – 12 times per year.

Journal is published in Slovenian, English, Polish, Russian, Ukrainian.

The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover.

All articles are reviewed Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.

Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for possible consequences for breaking copyright laws Free access to the electronic version of journal Chief Editor – Christoph Machek The executive secretary - Damian Gerbec Dragan Tsallaev — PhD, senior researcher, professor Dorothea Sabash — PhD, senior researcher Vatsdav Blažek — candidate of philological sciences Philip Matoušek — doctor of pedagogical sciences, professor Alicja Antczak — Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor Katarzyna Brzozowski — PhD, associate professor Roman Guryev — MD, Professor Stepan Filippov — Doctor of Social Sciences, Associate Professor Dmytro Teliga — Senior Lecturer, Department of Humanitarian and Economic Sciences Anastasia Plahtiy — Doctor of Economics, professor

Znanstvena misel journal Slovenska cesta 8, 1000 Ljubljana, Slovenia Email: info@znanstvena-journal.com Website: www.znanstvena-journal.com

CONTENT ARTS Dashak Y. “CASTELLI ROMANI” BY JOSEPH MARX IN THE CONTEXT OF TRANSFORMATION OF TRADITIONS OF THE ROMANTIC PROGRAM SYMPHONISM ................. 3

EARTH SCIENCES Pogorelova E., Shafiyev E. CURRENT STATE OF THE KIRMAKI SUITE DEVELOPMENT OF THE BUZOVNY-MASHTAGA DEPOSIT AND PROSPECTS FOR REMOVAL OF RESIDUAL RESERVES.................................................. 14

Ikhsanov K., Amanova B., Urazov A. ASSESSMENT OF THE STATE OF GAS REVERSE INJECTION AT THE KARACHAGANAK FIELD ...............17

ECONOMICS Nurmanbetova D. SCIENTIFIC APPROACHES TO THE DEFINITION OF STRATEGIC MANAGEMENT OF HIGHER EDUCATION ............................................................... 20

JURISPRUDENCE Veselkova E. NATIONAL LEGAL REGULATION OF FOREIGN INVESTMENT ............................................................. 24

MEDICAL SCIENCES Smirnova Т., Yastrebova S. DIAGNOSIS OF THE DELAYED PHYSICAL DEVELOPMENT OF CHILDREN ................................... 30

PEDAGOGICAL SCIENCES Shchepka O. LEARNING CORONAVIRUS VOCABULARY IN UKRAINIAN AS A FOREIGN LANGUAGE ..................... 32

PHYSICS AND MATHEMATICS Yurov V., Berdibekov A., Belgibekov N. ROLE OF SURFACE TENSION IN FORMATION IONPLASMA COATINGS ................................................... 36

TECHNICAL SCIENCE Tereshenko I., Guliienko S. THE EVALUATION OF THE TIME OF THE FOULED MEMBRANE MODULES REGENERATION WITH IMPROVED DATA ....................................................... 39

Toigonbaev S. THE USE OF FERROPOWDERS FOR THE RESTORATION OF MACHINE PARTS BY ELECTRIC DISCHARGES IN A MAGNETIC FIELD .......................................................41

Znanstvena misel journal №53/2021

3

ARTS «CASTELLI ROMANI» Й. МАРКСА В КОНТЕКСТІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ТРАДИЦІЙ РОМАНТИЧНОГО ПРОГРАМНОГО СИМФОНІЗМУ Дашак Є.Л. Національна музична академія України імені П.І. Чайковського, здобувач, старший викладач, провідний концертмейстер.

“CASTELLI ROMANI” BY JOSEPH MARX IN THE CONTEXT OF TRANSFORMATION OF TRADITIONS OF THE ROMANTIC PROGRAM SYMPHONISM Dashak Y. Petro Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine, applicant, senior lecturer, leading accompanist Анотація Твір австрійського композитора Йозефа Маркса (1882–1964) «Три п’єси для фортепіано з оркестром» «Castelli Romani» (1930) розглянуто з точки зору перетворення традицій романтизму. Здійснено цілісний, інтонаційно-драматургічний та концепційний аналіз твору. Встановлено, що даний твір є зразком картинноописового типу програмності. Винятковій інтонаційній єдності твору сприяє застосування індивідуально трактованого принципу монотематизму та системи переінтонування. «Castelli Romani» синтезують в собі жанрові особливості програмної симфонічної сюїти та фортепіанного концерту. Ознакою приналежності до пізнього романтизму є синтез та перетворення різноманітних жанрово-інтонаційних та стильових та елементів з попередніх музично-історичних епох – від середньовіччя до імпресіонізму.

Abstract The work of the Austrian composer Josef Marx (1882–1964) “Three Pieces for Piano and Orchestra” “Castelli Romani” (1930) is investigated in the view of realization of the traditions of Romanticism. A holistic, intonationdramaturgical and conceptual analysis of the work is carried out. It is established that this work is an example of pictorial and descriptive type of program music. The exceptional intonational unity of the work is facilitated by the application of the individually interpreted principle of monothematism and the system of re-intonation. “Castelli Romani” synthesizes the genre features of the program symphonic suite and piano concerto. A sign of belonging to late romanticism is the synthesis and transformation of various genre-intonation and stylistic elements from previous musical-historical epochs – from the Middle Ages to Impressionism. Ключові слова: пізній романтизм, програмний симфонізм, монотематизм, монокомплекс, інтонаційно-образна драматургія, ліричний конфлікт.

Keywords: late romanticism, program symphony, monothematism, monocomplex, intonation-image drama, lyrical conflict. Вступ Австрійський композитор, піаніст, теоретик, критик, педагог та музичний філософ Йозеф Маркс (1882 – 1964) належить до числа напівзабутих імен в історії західноєвропейської музики першої половини ХХ ст1. Широкій аудиторії цей композитор відомий передусім як автор понад 150 Lied, що є невід’ємною часткою австрійської та світової музичної культури разом з вокальними шедеврами Г.

Вольфа, Г. Малера та Р. Штрауса. Однак останнім часом поступово зростає інтерес виконавців та дослідників до інших сфер творчості Й. Маркса, зокрема до його симфонічних2 та камерно-інструментальних3 опусів. Світову фортепіанну літературу Й. Маркс збагатив рядом яскравих творів, серед яких два фортепіанні концерти – «Романтичний кон-

1 Йозеф Маркс закінчив музичну школу у м. Ґрац по класу

2

фортепіано у відомого педагога Йохана Буви (Johann Buwa, 1828–1907), вчителя Г. Вольфа та В. Кінцля. У 1909 році Й. Маркс закінчив філософський факультет Університету в Граці та захистив дисертацію «Про функції інтервалів, акордів та мелодії у сприйнятті тональних комплексів». Протягом життя обіймав величезну кількість впливових посад, серед яких – професор Віденського університету (1914–1952), ректор Віденського університету музики і виконавського мистецтва (1922–1924), професор музикології Університету Ґрацу (1947–1962). Протягом майже 40-річної педагогічної кар’єри з його класу вийшли понад 1200 студентів з різних країн світу. Довгі роки Й. Маркс був музичним критиком у «Neues Wiener Journal» та «Wiener Zeitung».

До симфонічної спадщини Й. Маркса належать такі твори, як «Осіння симфонія» («Eine Herbstsymphonie», 1920–21), «Натур-трилогія» («Naturtrilogie», 1922 – 1925), «Ідилія» («Idylle», 1926), «Північна рапсодія» («Nordlands-Rhapsodie», 1928-29).

3 До камерно-інструментальних творів Й. Маркса належать «Рапсодія», «Балада» і «Скерцо» для фортепіанного квартету (1911), Соната для скрипки та фортепіано A-dur (1913) та «Frühlings-Sonate» («Весняна соната») для скрипки і фортепіано D-dur (1945), Сюїта для віолончелі та фортепіано (1914), струнний квартет A-dur (1937), «Хроматичний квартет» («Quartetto chromatico», 1936) «Квартет в античному дусі» («Quartetto in modo antico», 1938), «Квартет у класичному дусі» («Quartetto in modo classico», 1941).

4

Znanstvena misel journal №53/2021

церт» E-dur (1919 – 1920) та «Три п’єси для фортепіано з оркестром» «Castelli Romani» (1930), – а також цикл «Шість п’єс для фортепіано» (1916). Більшість дослідників називають Й. Маркса лідером так званої консервативної «старовіденської» школи, що протистояла експресіоністській «нововіденській». Творчою та естетичною метою Й. Маркса та його однодумців4 було збереження класикоромантичних традицій тональної музики. Представник кризового, перехідного етапу в історії західноєвропейської музики, де поєдналися великі історико-стильові епохи романтизму та модернізму, Й. Маркс вважається пізнім романтиком, а також «пізньоромантичним імпресіоністом» (термін Б. Хайдіна [16]). Три п’єси для фортепіано з оркестром «Castelli Romani» («Villa Hadriana», «Tusculum», «Frascati», 1929 – 1930) є одним з ключових опусів у творчому доробку Й. Маркса. «Castelli Romani» є другою частиною своєрідної концертної «дилогії»: їх «попередник», «Романтичний концерт» для фортепіано з оркестром, був написаний десятиріччям раніше (1920). «Castelli Romani» були створені у 1929 – 1930 роках під враженням від подорожей Італією, що їх Й. Маркс здійснив у супроводі співачки Анни Ханси, якій і присвячений твір. Італію композитор міг вважати своєю другою батьківщиною5: «Для мене це швидше спадкова схильність: мої предки за материнською лінією були італійцями, що мешкали у Венеції, Пармі, Кремоні та Неаполі» [20, с. 209]. «Castelli Romani» («Римські замки») – це назва декількох містечок та місцин на околицях Риму, де розташовані старовинні вілли, маєтки італійської аристократії, та відкриваються вражаючі красою пейзажі. Світова прем’єра «Castelli Romani» відбулася 5 лютого 1931 року в Дармштадті під орудою Карла Бьома. Солістом був славетний німецький піаніст Вальтер Ґізекінґ: аж до 1950-років «Castelli Romani» були невід’ємною часткою його репертуару. На сьогодні на просторах Інтернету існує три записи «Castelli Romani»: у виконанні учениці Й. Маркса Фріди Валенці (1950-ті роки), у версіях австрійського піаніста Ханса Петермандля (1981) та американо-французького піаніста Девіда Лайвлі (2004)6. Якщо на Заході «Castelli Romani» вже 90 років є більш-менш сталою складовою фортепіанного репертуару, то на теренах Україні цей твір досі не викону-

вався. Зважаючи на високий художній рівень та світову славу музики Й. Маркса, це здається прикрим непорозумінням. Детальний музикознавчий аналіз «Castelli Romani», представлений у даній статті, мусить стати одним із засобів необхідної популяризації опусу австрійського майстра, що зацікавить науковців та приверне увагу виконавців-піаністів не лише в Україні, але і за її кордонами. В цьому полягає актуальність обраної теми. У Західній Європі Й. Марксу присвячено доволі багато досліджень: у першу чергу це великі монографії А. Лісса (1943, [20]) та Е. Верби (1964, [22]), а також окремі дослідження, здебільшого присвячені пісенній та симфонічній складовим його творчого доробку7. В роботах українських музикознавців присутні лише поодинокі згадки про Й. Маркса як вчителя вітчизняних композиторів Н. Нижанківського [2], С. Туркевич [13] та Т. Микиши [9]8. Безпосередньо «Castelli Romani» розглянуті в одній з глав монографії А. Лісса [20, с. 209 – 213], де в повному обсязі наведений текст-пояснення самого Й. Маркса, опублікований у 1941 році як програма «одного з абонементних концертів товариства «друзів музики» (Gesellschaft der Musikfreunde) у Відні, де «Castelli Romani» виконував Вальтер Ґізекінґ під орудою Освальда Кабасти [20, с. 209]. У даному поясненні Й. Маркс надає вкрай важливий для дослідження «Castelli Romani» авторський коментар до кожної з трьох частин даного твору. Аналогічний підрозділ у монографії Е. Верби [22, с. 27–29] в цілому дублює інформацію, представлену в книзі А. Лісса. Найбільш сучасні і, на жаль, вкрай лаконічні відомості про «Castelli Romani» представлені на присвяченому Й. Марксу сайті музикознавця Б. Хайдіна [19], а також в його ж буклеті до диску з записом фортепіанних кон-цертів Й. Маркса у виконанні Д. Лайвлі [18]. На жаль, у жодному з наведених вище зарубіжних досліджень, присвячених «Castelli Romani» Й. Маркса, не був здій-снений детальний цілісний, інтонаційнодраматургічний та концепційний аналіз даного твору.

«Castelli Romani» досі не розглядалися в широкому історико-стильовому контексті пізнього романтизму та в аспекті традицій романтичного програмного симфонізму.

«Castelli Romani» Й. Маркса можуть вивчатися в різних аспектах, але найбільш актуальним є дослідження твору в контексті пізньоромантичного програмного симфонізму в цілому. Феномену романтичного програмного симфонізму присвячена велика кількість різнопланових досліджень, зокрема,

До числа однодумців Й. Маркса належали Р. Штраус, Ф. Шрекер, Ф. Шмідт, Е. В. Корнгольд, О. фон Цемлінський, а також митці з інших країн – зокрема, віолончеліст П. Казальс, англієць Ф. Діліус, британсько-індійський композитор та піаніст К. Ш. Сорабджи. Творчістю Й. Маркса захоплювався М. Метнер.

5 За свідченням дослідника Л. Блека, Й. Маркс завжди захоплювався Італією і під час навчання в Університеті Ґрацу став автором двох досліджень, присвячених італійському образотворчому мистецтву: «Експресія у фігурному живописі та пейзажі» та «Зображення осені в італійському Ренесансі» [16, p. 23].

6 Серед виконавців «Castelli Romani» – німецький піаніст Вальтер Ґізекінґ (прем’єрне виконання і до 1950-х років),

австрійська піаністка Фріда Валенці (1950–1960-ті), англійський піаніст Патрік Піґот(1950-ті роки), німецький піаніст Юліус Басслер (виконував ІІІ частину «Frascati» з кінця 1960-х до кінця 1970-х), австрійський піаніст Ханс Петермандль (1978 та 1981), австрійський піаніст Александер Дженнер (28-29 березня 1982, Stefaniensaal, Ґрац), американський піаніст Девід Лайвлі, (8–9 січня 2004).

7 Одна з найбільш сучасних робіт – дисертаційне дослідження американського музиколога К. Мори «Пісні Йозефа Маркса та Italienisches Liederbuch» (2019) [21].

8Творчості Й. Маркса присвячені дві публікації автора цього дослідження([3] та [4]).

4

Znanstvena misel journal №53/2021

5

радянських дослідників: Е. Краузе [8] та Г. Краукліса про творчість Р. Штрауса [9]; монографії Я. Мільштейна про Ф. Ліста [11] та А. Хохловкіної про Г. Берліоза [16]; теоретичні дослідження М. Арановського [1] та Ю. Хохлова [14]. До них долучаються статті українських музикознавиць Л. Неболюбової[12] та Л. Кияновської [6]. Таким чином, об’єктом вивчення виступають«Три п’єси для фортепіано з оркестром» «Castelli Romani» Й. Маркса, а предметом – наявні в них індивідуально-трактовані риси романтичного програмного симфонізму. Метою дослідження є більш цілісне вивчення фортепіанної творчості Й. Маркса та її концепційно-естетичних основ на конкретному прикладі «Трьох п’єс для фортепіано з оркестром» «Castelli Romani». Часом Й. Маркс вдавався до письмового коментування власних творів. Це, безумовно, допомагає сучасному досліднику, надаючи унікальну можливість під час аналізу спиратися на безцінні авторські ремарки. За словами Й. Маркса, «Castelli Romani» є «музикою південних пейзажів та настроїв, що часто зустрічається у фортепіанній та оркестровій музиці ще з часів Ліста, і ще частіше у скрипковій літературі. Мені варто лише нагадати […] такі чарівні твори, як, наприклад, «Венеція та Неаполь» Ліста чи «Italienische Serenade» Гуго Вольфа […]. Я знову згадую прекрасну «Італійську фантазію» («З Італії») Штрауса» [20, с.

209–211]. До переліку Й. Маркса цілком можна додати «Фонтани Риму» (1916) та «Пінії Риму» (1924) О. Респігі. До кожної з трьох частин твору Й. Маркс долучив невеликий програмний епіграф 9. Оскільки ці тексти містять не конкретний сюжет, а узагальнені художні описи трьох давньоримських містечок, можна зробити висновок, що програма «Castelli Romani» є зразком картинно-описового типу програмності: Й. Маркс прагне «з максимальною наочністю представити слухачам образ, що захопив його, щоб слухачі не лише чули, але й бачили…» [8, с. 15], «передати в музиці враження, викликані літературними джерелами чи картиною природи» [там само, с. 16]. Тут варто зробити важливу ремарку про те, що програмність виступає наріжним естетичним принципом для творчості Й. Маркса: програмними на-

звами та розгорнутими програмами композитор супроводжував не лише всі свої симфонічні полотна (наприклад, «Осіння симфонія», «Eine Herbst symphonie», 1920–21), але й скрипкову сонату («Весняна соната», «Frühlings-Sonate», 1945), обидва фортепіанні концерти (перший – «Романтичний концерт», 1919, другий – власне «Castelli Romani») та квартети (зокрема, «Квартет в античному дусі» («Quartetto in modo antico», 1938). Програмний принцип зближує творчість Й. Маркса з традиціями його попередників та сучасників (Г. Берліоз, Ф. Ліст, Р. Штраус). Більшість композиторів-романтиків, які зверталися до програмного симфонізму, використовували принцип монотематизму (лейтмотивність у Г. Берліоза, монотематичні трансформації у Ф. Ліста тощо). Останній, як метод інтонаційно-тематичної роботи з музичним матеріалом, є універсальним та не має безпосередніх зв’язків саме з програмною музикою. В «Castelli Romani» Й. Маркс також використовує індивідуально трактований принцип монотематизму. Вже у вступі до І частини композитором сформований певний монокомплекс музично-виражальних засобів, що стане своєрідною «базою» для інтонаційного та фактурного розвитку всіх трьох частин твору (детальніше про це див. нижче). Як це часто буває в програмних творах, смислова та інтонаційно-образна концепція «Castelli Romani» виходить далеко за межі словесної програми та «в корні суперечить такій наївній літературній конкретизації. Вона незмірно глибше, витонченіше, багатше, більш узагальнена, вона піднімається до висот справді філософського осмислення дійсності» [12, с. 148]. Лише в музиці твору в кожній з частин перед нами постає образ автора – романтичного героя-мандрівника, оповідача та спостерігача, філософа та мрійника, а також гедоніста – поціновувача вечірніх італійських кав’ярень. Саме авторське контрастне поєднання звукообразів «віддаленого історичного минулого» та «погляду сучасника» складає основу інтонаційно-образної драматургії «Castelli Romani» та формує ліричний конфлікт твору. Програмність вплинула також на жанрове визначення «Castelli Romani». Сам Й. Маркс підкреслював незвичність поєднання програмного симфонічного твору та жанру концерту для фортепіано з

І частина, «Villa Hadriana»: «Castelli Romani» є старими скельними містами та руїнами на лісистих пагорбах на околицях Риму. Руїни та зарості плюща вкривають старі чудові палаци, Храм вілли Адріана, де колись імператор Адріан зібрав величезні скарби та накопичив дива всіх мистецтв, що він знайшов у своїх подорожах світом. У неймовірній красі, що освітлена сонцем античності, зникає все тимчасове, і з руїн постає минуле. Долина Канопи відроджується, язичницькі жриці пливуть на човнах до святилищ. Пихатий почет славить цезаря, доки романтична мить свята не розчиняється у темі в григоріанському дусі – символі класичного Риму».

II частина «Tusculum»: «Від ніжних пагорбів з безкінечними краєвидами Кампаньї до моря лежить серед соснових лісів ідилічний Тускулум, місто-сад стародавнього Риму. Грецький театр Цицерона та напівзруйнована

Вілла Горація лишилася разом з багатьма залишками стін. Таємнича магія народжується на цих місцях стародавньої культури, де великі душі старовини створили свої безсмертні твори. Давньогрецька оригінальна мелодія звучить тихо, мрійливо у пасторальній основній темі твору». ІІI частина, «Frascati»: «Фраскаті, що завжди славився своїм чудовим вином, демонструє картину веселого життя у сьогоднішній Італії. Національно забарвлена італійська музика поєднується з недбалою елегантністю сучасного танцю для втілення образів веселого задоволення. В далечині Кампаньї сяє римський форум та купол собору св. Петра, обидва символи світової держави та культури. Також тут з’являється написана в григоріанському дусі головна тема першої частини, як втілення світової сили римського духу». [20, с. 212–213].

9

Znanstvena misel journal №53/2021

6 оркестром: «Можливо, доволі незвичним є план концертного програмного твору для фортепіано з оркестром. Італійські картини подорожей зазвичай пишуть або для фортепіано, або для оркестру; але чому не можна побачити в цьому підходящий привід поєднати їх? Власне, твір є тричастинною сюїтою, частини якої мають формально сонатну форму»10 [20, с. 209–211]. В партитурі також присутня «офіційна» назва «Три п’єси для фортепіано з оркестром» («Drei Stücke für Klavier und Orchester»). Як це буде очевидно з подальшого аналізу, з композиційної точки зору перед нами не три окремі п’єси, а симфонізована сюїта для фортепіано з оркестром, в якій всі три частини об’єднані єдиною драматургічною лінією симфонічного розвитку. Аналіз трьох частин «Castelli Romani» І частина «Castelli Romani» «Villa Hadriana» (Es-dur) – єдина з трьох частин твору, написана в сонатній формі. В абсолютній більшості інструментальних опусів Й. Маркса вступна частина має

ключове значення в подальшому формуванні інтонаційного образу твору. Не стали виключенням і «Castelli Romani»: саме у лаконічному 13-тактовому вступі до І частини формується монокомплекс музично-виражальних засобів, що стане своєрідною «базою» для інтонаційного розвитку всіх трьох частин циклу (див. Приклад 1). В першу чергу це пентатоніка, представлена вже у початковому за тактовому пасажі-«сплеску» струнних та високих дерев’яних у поєднанні з glissando арфи. В «Castelli Romani» пентатоніка виконує роль своєрідного «лейтладу», носія образу ідеалізованої «архаїки», незатьмареної гармонії та вічної краси. Мотив висхідної кварти, що відкриває тему вступу (des3 – ges3), стане своєрідною «лейтінтонацією» для більшості тем твору. Складовою монокомплексу «Castelli Romani» є також монументальна, «фрескова» акордова фактура, з якою поєднується поліфонічний рух мелодичних ліній аріозно-декламаційного типу, яким властива виняткова ритмічна та метрична свобода.

Приклад 1. Тема вступу до І частини«Villa Hadriana» Перші шість тактів теми вступу до І частини «Villa Hadriana» демонструє характерне для багатьох фрагментів «Castelli Romani» «антифонне» співвідношення партій оркестру та фортепіано, що цілком можна вважати прихованою «історичною» алюзією до середньовічного церковного співу. Як своєрідну музично-історичну аналогію

можна інтерпретувати незмінну присутність розгорнутої мелодичної лінії в «теноровому» голосі, що відповідає фактурній будові середньовічного мотету з мелодією cantus firmus11 у тенора. В репліках фортепіано solo (такти 5–6 та 10–13) обмежений мелодичний діапазон та повторення звуків на одній

10Дане

11

авторське визначення форми частин «Castelli Romani» недостатньо точне: І частина справді написана у сонатній формі, однак ІІ частина у складній тричастинній, а ІІІ частина – у формі рондо.

Термін «cantus firmus» Й. Маркс застосує відносно теми варіацій фіналу «Frascati», а отже, образ ренесансної поліфонії існував у його композиторській свідомості в процесі роботи над «Castelli Romani».

Znanstvena misel journal №53/2021 висоті свідчать про риси псалмодіювання, а оздоблені «пряними» кварто-секундовими співзвуччями акорди фортепіано нагадують звучання дзвонів, які вже у своєму «реальному» оркестровому тембровому вбранні лунатимуть наприкінці твору, у коді «Frascati». Загальний ефект «стилізації старовини» посилює висхідний напрямок фактурного руху, що з точки зору ренесансної та барокової музичної риторики відповідає славильній, урочистосвятковій образності. Велична тема головної партії (Es-dur) у «григоріанському стилі» (визначення Й. Маркса) вдало відтворює урочисто-аскетичний образ церковних

7 гімнів і виступає символічним «втіленням світової сили римського духу». Дана тема є безпосереднім продовженням монокомплексу, сформованого у темі вступу. Так, початковий квартовий мотив («es – as») тут отримує важливе доповнення – низхідну терцію («as–f»): саме як кварто-терцова поспівка дана лейтінтонація найчастіше зустрічатиметься у циклі. «Антифонне» фактурне співвідношення партій (хорал в оркестру tutti та «дзвонова» відповідь фортепіано) також походить від теми вступу, так само, як і змінний метр (3/2 – 4/4 – 3/2) з опорою на крупні тривалості (за аналогією зі старовинними «бревісами»).

Приклад 2. Тема головної партії І частини «Villa Hadriana». Якщо теми вступу та головної партії «Villa Hadriana» складають експозицію образу стародавнього Риму, то в темах сполучної та побічної партій ми вперше зустрічаємося з образом ліричного героя-спостерігача. «Індивідуальна» спрямованість обох тем підкреслена передусім їхнім майже виключно сольним, суто фортепіанним викладом. Поява витонченого імпресіоністичного звукопису та плинних мелодичних фігурацій теми сполучної партії (g-moll) створює майже кінематографічний ефект раптового «переключення» з масштабного загального плану-панорами (величні теми вступу та головної партії) до крупного, максимально наближеного і деталізованого «кадру». Тонкі плинні лінії мелодичних фігурацій у середньому голосі, опора на мініатюрні секундові поспівки, крихкі мелодичні фрази у верхньому голосі з експресивними стрибками на квінти та септими, максимально стишена динаміка, rubato, – неможливо не згадати «Кроки на снігу» К. Дебюссі, «Гру води» М. Равеля, «Фонтани Риму» О. Респігі тощо. Чуттєво-лірична тема побічної партії «Villa Hadriana» (субдомінантова тональність As-dur) є зразком автоцитування: композитор повністю використав матеріал середнього розділу «Арабески» з циклу «Шість п’єс для фортепіано», що був створений 14 років тому, у 1916 році (в оригінальному варіанті тема викладена в Ges-dur). Це додатково підкреслює автобіографічний, суто інтимно-ліричний характер побічної. Ця тема максимально наближена до монокомплексу «Castelli Romani» за рахунок насиченої багатоголосної акордової фактури та пентатонічної ладової основи. Для неї властива безперервна мінливість альтерованих гармоній (вагнерівська «безкінечна мелодія»), широкий діапазон

інтонаційно варійованої мелодики, зміна метричних акцентів та «sempre rubato» – все це зближує тему побічної партії з вокальним монологом. За рахунок «камерного» сольного викладу та значного обсягу (36 тактів) побічна тема скидається на «вставну» ліричну фортепіанну мініатюру12. Крайні розділи розробки «Villa Hadriana» доповнюють галерею колоритних образів Італії. «Долина Канопи відроджується» і переносить нас у вир південного свята. На початку розробки вихрові тріолі скерцо-тарантели (Lebhaft, a-moll) з колористичною грою пентатонічних, кварто-квінтових та збільшених співзвуч, кришталево-дзвінкими тембрами дерев’яних духових напрочуд нагадують «Свята» з циклу «Ноктюрни» К. Дебюссі, а також «Feria» з «Іспанської рапсодії» М. Равеля. Недвозначною сюжетно-програмною «конкретністю» та майже «наочною» театральністю відзначається заключний розділ розробки «Villa Adriana»: «Язичницькі жриці пливуть на човнах до святилищ» [20, с.

212–213] під екзотичний марш (Es-dur) в дусі комічного тріо Пінга, Панга і Понга з «Турандот» Дж. Пуччіні з його «наївною» пентатонікою, квартоквінтовим супроводом та «ляльковим» тембром флейти. Натомість середній розділ розробки знайомить слухача з емоційною реакцією автора на нові картини прекрасної Італії. У даному фрагменті партії фортепіано та оркестру демонструють свою виняткову рівноцінність. Інтонаційною основою виступає тема вступу: її закличні квартові інтонації та рішучі пунктири поєднуються з грайливою танцювальністю скерцозної теми, що відкривала розробку. Розкішна оркестрова каденція в дусі музики Р.

Цікаво, що за своїм обсягом (35 тактів) побічна симетрично урівноважує вступ, теми головної та сполучної

партії (36 тактів). Це красномовно свідчить про смислову вагомість ліричної сфери в «Castelli Romani».

12

8

Znanstvena misel journal №53/2021

Штрауса з її чарівною вишуканістю поствагнерівських, пізньоромантичних альтерованих гармоній готує тріумфальне повернення теми вступу: «У яскравій красі, що освітлена сонцем античного ландшафту, потопає все тимчасове, і з руїн постає минуле»[20, с. 212–213]. На початку репризи тема головної партії трансформується до невпізнанності: величний і наспівний «григоріанських хорал» у партії фортепіано solo перетворюється на аскетичний марш-ходу, спрощені, механістичні та вуглуваті обриси якого цілком відповідають нашим стереотипним уявленням про важку мілітаристичність давньоримської музики: «Пихатий почет славить цезаря». Цей епізод є зразком оркестрального трактування тембру фортепіано: за рахунок широких октавних стрибків у партії лівої руки, поєднанню дзвінкого високого та «лункого» нижнього регістрів тут яскраво виявлені «ударно-дзвонові», колористичні можливості інструменту. Тема побічної партії (Es-dur) в репризі є острівцем вишуканої пейзажної лірики, де невагома мелодична лінія у скрипок підтримується бісерними арпеджіо фортепіано13. Органічним продовженням побічної є 14-тактова романтично-натхненна каденція соліста, що в свою чергу готує появу величної коди. Грандіозне звучання «теми в григоріанському дусі, як символу класичного Риму» [20, с. 212–213] завершує частину. Таким чином, драматургічний розвиток І частини «Castelli Romani» «Villa Hadriana» проходить цілий ряд контрастних етапів: від образів опоетизованого минулого (тема вступу) та уславлення Риму (тема головної партії) до щемливого-інтимного самозаглиблення (тема сполучної партії) та ліричного монологу-сповіді автора (тема побічної партії). В розробці постають барвисті образи карнавального

свята та театрального дійства. В репризі та коді остаточно утвер-джується ідея уславлення «вічного міста». Окреслена інтонаційно-смислова концепція контрастного поєднання «віддаленого історичного минулого» та «погляду сучасника» зберігається і в ІІ частині «Castelli Romani». «Tusculum» (g-moll) є своєрідним intermezzo, витончено-поетичним центром всього циклу. В складній тричастинній композиції «Tusculum» втілилася виняткова майстерність Й. Маркса у сфері імпресіоністичного звукового колориту: композитор застосовує вишукану оркестрову палітру з акцентом на «античних» тембрах дерев’яних духових solo, виявляє виняткове відчуття фонічного об’єму безтерцових співзвучь. Партія фортепіано тут позбавлена ефектної віртуозності та вимагає від піаніста досконалого володіння тембром і педаллю. У таємничо-містичному вступі (рр) «валторни та струнні відтворюють голоси природи» (вислів Й. Маркса [20, с. 212])14. Як вказує Й. Маркс в програмному епіграфі, «давньогрецька оригінальна мелодія звучить тихо, мрійливо у пасторальній основній темі твору». Нею є так звана «Піфійська ода» давньогрецького поета Піндара, що є однією з небагатьох давньогрецьких мелодій, що дійшли до наших часів15. Наспівна восьмитактова мелодія у дорійському d-moll заснована на ритмічно варійованих повторах низхідного тетрахорду «d-c-b-a», в якому особливо виразно акцентується ламентозна інтонація малої секунди «b-a». Зітхання гобою (спадкоємця давньогрецького авлосу) підхоплює фортепіано, в партії якого мелодія постає в прозорому мереживі арпеджіо. Згодом лунає чотиритактовий «приспів» у флейти, де колоритно поєднуються g-moll та B-dur.

Аналогічні фактурні рішення ми знаходимо у таких солоспівах Й. Маркса, як «Der Ton», «Ноктюрн», а також у фортепіанній «Арабесці» з циклу «Шість п’єс для фортепіано».

14У вступі до «Tusculum» знову стикаємося з «творчою автобіографічністю» Й. Маркса: за зізнанням самого композитора, до вступу вкраплена «цитата з мого “Italienischen Liederbuch“ “Nina Ninana”» [20, с. 212]). Мова йде про солоспів «Venetianisches Wiegenlied», «Венеціанська колискова», що є №17 з циклу «Italienischen

Liederbuch» на слова Paul Heyse, написаного у 1912 –1921 роках.

15Автентичність даної мелодії не доведена: «Свого часу вважався справжнім музичний запис до першої Піфійської оди, виданий Афанасієм Кірхером, який стверджував, що знайшов її у бібліотеці монастиря біля Мессіни. Але деякі вчені вважають цей запис фальсифікацією, і це питання залишається до сьогодні відкритим» [5, с. 266]. Піндар (518 – біля 438 рр. до н. е.) – давньогрецький ліричний поет.

13

Znanstvena misel journal №53/2021

9

Приклад 3. «Ода Піндара» – основна тема ІІ частини «Tusculum» Наступний фактурний варіант «теми Піндара» у партії фортепіано зас-нований на «архаїчному» звуковому колориті безтерцових акордів; суворі унісонні морденти створюють алюзію перебирання струн ліри або кіфари. У сумного тембру «флейтисопілки тема Піндара звучить імпровізаційно у вільній фантазії» [20, с. 212]: слід зазначити, що solo флейти є невід’ємною рисою тем-брової драматургії «античних» музичних творів кінця ХІХ – першої половини ХХ ст16. Таким чином, в експозиції «Tusculum» за рахунок ладових, фактурних та тембральних засобів Й. Маркс майстерно відтворює той статично-споглядальний «звукообраз» античності, яким він постає в творчості К. Дебюссі, М. Равеля, І. Стравинського та ін. Середній розділ «Tusculum» є осередком романтичної інструментальної лірики без будь-яких «архаїчних» алюзій та наслідувань. Відбувається драматургічна гра образно-часових планів: старанно відтворений «застиглий» образ минувшини в крайніх розділах яскраво контрастує з динамічною рефлексією головного героя-спостерігача – соліста, «питома вага» партії якого у даному розділі чи не найбільша з усіх трьох частин «Castelli Romani». Тема середнього розділу «Tusculum» з її виразними монологічно-аріозними секундо-терцовими інтонаціями, ритмічною свободою та лінеарною прозорістю фактури виявляє зв’язок зі сполучною темою «Villa Hadriana». У даному інструментальному монолозі Й. Маркс оперує різноманітними романтичними фактурними, драматургічними та виконавськими «кліше», як-от прихована в фігураціях мелодична лінія, незмінне rubato, віртуозні пристрасно-екзальтовані кульмінації, де композитор вдається до стилістичного самоцитування, включаючи

елементи тематизму власного «Романтичного концерту». Саме тут зустрічаємо найбільш сучасний з гармонічної точки зору фрагмент, де створюється вишуканий фонічний ефект політональності 17. Реприза «Tusculum» розпочинається з химерно-вибагливого solo флейти, що вступає в діалогпереспів з фортепіано. Повернення «теми Піндара викликає в пам’яті поетичні «водяні» звукообрази О. Респігі: «тема імпресіоністично парить» (вислів Й. Маркса [20, с. 212]) у плинній та прозорій кантилені скрипок, поєднуючись з «арфовими» фігураціями фортепіано («legato, quasi glissando»). У фортепіано solo тема досягає останньої експресивної кульмінації («Affetuoso, sempre rubato»), де підкреслена «плачева», драматична складова «античної» мелодії. Частину завершують проведення теми у тихих заповільнених solo гобою, кларнету та фортепіано, де композитор застосовує всі можливі відтінки piano (mp, pp, ppp, «gliechmässiges piano» – «рівномірно тихо»). Таким чином, музична драматургія «Tusculum» заснована на контрастному співставленні звукообразів «безособистісного» минулого («тема Пін-дара») та індивідуалізованої сучасності («романтичний» тематизм середнього розділу). Неповторний образ античної архаїки створюється за рахунок сольних оркестрових тембрів (гобой та флейта-«авлос»), ладового колориту (низхідний дорійський тетрахорд) та строгої хоральної вертикалі (вступ). Натомість роль «автора-сучасника» виконує передусім партія фортепіано у середньому розділі «Tusculum», що позначений переважанням прозорої лінеарно-мелодичної, а в зонах кульмінацій – масштабної концертно-віртуозної акордової фактури. Статичність лейтобразу «теми Піндара»

16Тут

17

варто згадати передусім «Пополудневий відпочинок Фавна» (1912), «Флейту Пана» для флейти solo К. Дебюссі. В доробку самого Й. Маркса знаходимо «міфологічну сцену з музикою» для сопрано, флейти та фортепіано на слова А. Вільдганса «PantrauertumSyrinx» (1917) (підзаголовок – «Eine mythologische Szene für Musik von Joseph Marx», «міфологічна сцена на музиці Йозефа Маркса). Також варто згадати «Пісню Ліноса» для флейти та фортепіано А. Жоліве (1944).

Мова йде про тритакт у ц. 8, де відбувається політональне накладення двох терц-квартактордів «a-c-d-f» та «b-des-es-g(ges)». Виникає ефект політональності, де нашаровуються три тональності: загальна акордова вертикаль – D34 за As-dur, тріолі в середньому голосі (F-dur), квартова поспівка – в Ges-dur. Постає вишуканий художній ефект тиші та зачарування.

Znanstvena misel journal №53/2021

10 контрастує з тонально-гармонічною мінливістю та динамізмом середнього розділу. «Національно забарвлена італійська музика поєднується з недбалою елегантністю сучасного танцю для втілення образів веселого задоволення» [20, с. 212–213] – ця фраза з програмного епіграфу якнайкраще втілює образну драматургію «Frascati» – третьої і заключної частини «Castelli Romani» (Es-dur). З композиційної точки зору «Frascati» являють собою структуру за типом «великого рондо» (визначення Ю. Холопова). Водночас вся частина є циклом фактурних та жанрових варіацій на єдину тему (Й. Маркс порівнює її роль з cantus firmus): саме принцип варіантності якнайкраще відповідає образно-філософській концепції фінальної частини (карнавальна «гра», «єдність в багатоманітності»). П’ять тактів лаконічного вступу одразу вводять слухача в атмосферу свята, сонцесяйних весе-

лощів: жваві фігурації високих струнних, побудовані на пентатонічному звукоряді, прорізають репліки труби solo, що відтворює вис-хідні квартові мотиви «григоріанської» теми головної партії І частини. Фортепіано виконує виключно темброву роль ударного оркестрового інструменту за рахунок martellato з опорою на квінти та кварти у дзвінкому високому регістрі. Додаткового блиску звучанню надають звукові «іскри» трикутника. Головну тему – рефрен «Frascati» та способи її розвитку охоче описує сам Й. Маркс, називаючи її подібною до «багатьох італійських народних пісень і танців, а також до знаменитих оперних мелодій. Цю маленьку тему, «латентний cantus firmus», я багато разів варіював у повтореннях, доручених клавіру та оркестру18; тут є найрізноманітніші варіації цієї маленької мелодії: гітароподібні, маршеподібні, граційні, грандіозні з трубою, елегантні…» [20, с. 213].

Приклад 4. Тема-рефрен ІІІ частини «Frascati» Дана тема за своїм інтонаційним складом є дійсно фольклорно-«архетиповою»: її синтаксична будова (a+b+a1+b1) ґрунтується на повторній структурі типу «пара періодичностей», що часто зустрічається в народних піснях різних народів світу. Низхідний пентатонічний тетрахорд «es1-d1-c1-as», на повтореннях якого заснована тема, майже співпадає з тетрахордом теми Піндара (d1-c1-b-a) з ІІ частини концерту. Базова структура теми (два речення повторної будови, 4+4 такти) після кожного

мелодичного двотакту суттєво розширюється за рахунок двотактних фактурних вставок – блискучевіртуозних висхідних фігурацій, своєрідних темброво-колористичних «сплесків», що нівелюють позірну простоту мелодії. Пружним «тарантельний» метр 6/8 трактується alla breve (2/4), що лише підкреслює пружність метричних акцентів. Завданням партії фортепіано є звуконаслідування тембру гітари або мандоліни за рахунок «щипкового» репетиційного прийому (невипадково в репризі головна

18Варто

«Фолії» А. Кореллі, тема «Канону D-dur» Й. Пахельбеля, «Пасакалії» Г.Ф. Генделя з Сюїти для клавіру №7 g-moll, тема Капрису №24 a-moll Н. Паганіні тощо.

додати, що саме винятковий лаконізм робить тему «Frascati» надзвичайно придатною для варіаційного розвитку і змушує згадати такі геніальні в своїй аскетичній довершеності і тому «вічні» теми варіацій, як тема

Znanstvena misel journal №53/2021 тема звучатиме безпосередньо у мандоліни). Оркестр, за влучним визначенням самого Й. Маркса, спочатку лише супроводжує партію соліста короткими «гітарними» акордами у скрипок pizzicato, однак поступово перебирає на себе провідну роль (основна тема легковажно «насвистується» флейтою). Композитор майстерно «грає» різними фактурними та тембровими версіями основної теми, неспішно випробовуючи її безмежний варіативний потенціал. Одним з таких варіантів є скерцозний епізод В, де інтонації теми мерехтять у блиску акордових staccato фортепіано та віддалених репліках труби con sordino, що несе в собі інтонації «григоріанської» лейттеми з І частини. Повернення рефрену в основній тональності Es-dur дає поштовх для нових варіацій: спочатку тема в основному, жанрово-танцювальному вигляді (щоправда, в концертній акордовій фактурі) проходить в діалозі фортепіано та скрипок, однак згодом (ц. 18 – 20) у ній з’являються чуттєво-вишукані, суто «віденські» хроматичні інтонації та альтеровані гармонії, що одразу виявляють справжнє походження автора – «мандрівника» Італією. За словами самого Й. Маркса, розробку «Frascati» (ц. 20) «в дусі італійської канцони»[20, с.

213] розпочинає новий епізод С (A-dur). Дует флейт «насвистує» просту мелодію, винятково подібну до теми рефрену і жанрово-стильовим походженням (це також стилізація італійської канцони), і за будовою (пара періодичностей ab + a1b1). Мелодична лінія прикрашена вибагливими мордентами та форшлагами і супроводжується прозорими октавними фігураціями у високому регістрі фортепіано та тембральними акцентами-«краплинками» скрипкових флажолетів та трикутника (e4). Виникає дещо ляльковий, наївний образ «мелодії з музичної шкатулки». Однак і тут у нижніх голосах фактури Й. Маркс майстерно вплітає квартові закличні інтонації основної григоріанської лейттеми (валторна), а також вступу до ІІІ частини. Під час тріумфального повернення теми-рефрену (Es-dur) у труби solo дана тема переходить до партії фортепіано та стає контрапунктом до рефрену, а згодом перетворюється на його абсолютно органічне доповнення. Центральний епізод розробки є пейзажним звукообразом чуттєвої південної ночі (за словами Й. Маркса, це ноктюрн, «нічний настрій», «die Nachtstimmung»), і водночас – своєрідним ліричним «словом автора». Розділ відкривають «акорди струнних на pianissimo з вільно сфантазованими пасажами фортепіано» (вислів Й. Маркса, [20, с.

213]. Глибоке, лунке Es1 у низьких струнних та арфи стає основою для фонічно колоритного, просторового співзвуччя (звуковий діапазон п’ять октав, від Es1 до ges2), що є результатом неспішного «нанизування» звуків, розташованими за «пустотними» чистими інтервалами (октава, квінти, кварти). Як у вступах до І та ІІ частин, оркестру антифоном відповідають імпровізаційні гармонічні фігурації фортепіано. Постає мальовничий образ південної ночі, сповненої довгоочікуваної тиші і спокою, відпочинку від метушливого, сповненого веселощів дня…

11 Однак Й. Маркс недовго лишається у безособистісно-споглядальній, суто пейзажній сфері, та згодом фортепіано та оркестр поперемінно проводять нову тему «іспанського танго» (визначення Й. Маркса, As-dur): вишукано-чуттєва, елегантна, дещо «гедоністична» тема у витонченому фактурно-гармонічному вбранні лунає наче музичний супровід до чорно-білого ретро-кінофільму. Ймовірно, для Маркса цей жанр виступав символом «сучасності», «сьогодення», що органічно поєдналося з великим мистецьким минулим. Як і тема канцони з епізоду С, танго також є варіантом теми рефрену. І знову, наче в кінострічці, на початку репризи відбувається раптова «зміна планів», «наплив»: з вибагливих «сецесійних» гармонічних переливів фортепіано на pp несподівано виринає тема рефрену (Es-dur) у всій своїй приголомшливо довершеній простоті – і цього разу в найбільш органічному і придатному для неї тембрі мандоліни, в «популярному аранжуванні» (Й. Маркс). Їй легковажно підспівує-«насвистує» флейта, а також «контрапунктує чуттєва мелодія скрипки» (Й. Маркс [20, с.

213]) – знову ненав’язливо вплетений в партитуру «образ героя». Далі слідують «варіації ще барвистіші: одна з них імітує ті яскраві пор-тативні шарманки – піаніно та ударні, що часто можна почути у передмісті Неаполя» [20, с. 213]. В одній з таких варіацій основна тема звучить як блискуче фанданго в дусі М. де Фальї, у пожвавленому темі та у високому регістрі флейт, ударних та фортепіано. З нею контрастують нарочито серйозні, дещо громіздкі та «академічні» низхідні октавні каденції фортепіано. Й. Маркс варіює тему «танго» з розробки, що тут особливо яскраво виявляє інтонаційну спорідненість з темою рефрену. І знову на початку коди композитор вдається до дещо кінематографічного ефекту: цього разу це «ретроспекція», що переносить нас до самого початку «подорожі», до монументального вступу І частини «Вілла Адріана». Грандіозним апофеозом у мідних духових та дзвонів («слава великому городу» – немож-ливо не згадати «Богатирські ворота» М. Мусоргського!) звучить «cantus firmus з І частини як звуковий символ класичного та середньовічного Риму»[20, с. 213]. Таким чином, ліричний конфлікт «Frascati» реалізується у темповому та часовому співставленні звукообразів метушливого «дня». Так, експозиційний та репризний розділи композиції засновані на вихровому, невпинному, «карнавальному» русі теми рефрену та її варіацій. Натомість середній розділ включає в себе таємничо-заповільнений «ноктюрн» та вишукане «ресторанне» танго (що також є повільною варіацією рефрену). Кода підкреслює інтонаційно-драматургічний зв’язок всіх частин циклу: в ній повертаються величні образи вступу та теми головної партії («григоріанського хоралу») І частини. Так весела метушня сьогодення стає частиною Вічності. Висновки

12 Отже, у трьох п’єсах для фортепіано з оркестром «Castelli Romani» Й. Маркс продовжує і водночас переосмислює традиції романтичного програмного симфонізму. Композитор застосовує картинно-описовий тип програмності, що надає йому широкі творчі можливості для втілення образіввражень від подорожей старовинними містечками Італії. Тут твір Й. Маркса виступає прямим спадкоємцем «Гебридів» Ф. Мендельсона (1830), п’єс з «Років подорожей» Ф. Ліста (1838 – 1858), «Влтави» Б. Сметани (1874) тощо. Програмність сприяє виявленню такої сильної сторони композиторського обдарування Й. Маркса як схильність до тембрового колориту та звукозображальності. Величаві «дзвони» «римських» тем «Villa Hadriana», аскетичні флейтові solo в «Tusculum» та чарівливі мандолі нові pizzicato у «Frascati» якнайкраще передають неповторний, одвічно-прекрасний та яскраво-сонячний образ омріяної композитором Італії.

«Castelli Romani» Й. Маркса синтезують в собі жанрові особливості програмної симфонічної сюїти та фортепіанного концерту: три контрастні п’єси з індивідуальними програмними назвами об’єднані єдиною ідейно-образною концепцією та інтонаційно-драматургічною лінією розвитку. Ролі партій фортепіано та оркестру гармонійно збалансовані: у партії фортепіано типова для концерту сольна віртуозність чергується з тембрально-оркестровою і часто навіть супровідною функцією. Аналогічними творами, в яких поєднуються жанрові ознаки симфонічного програмного твору та фортепіанного концерту, а партія фортепіано частково відіграє роль «оркестрового» інструменту, є симфонічна поема «Джини» для фортепіано з оркестром С. Франка (1884), «Поганська поема» для фортепіано з оркестром Чарльза-Мартіна Лефлера (1906–1907), «симфонічні враження для фортепіано з оркестром» «Ночі в садах Іспанії» М. де Фальї (1916), «Блакитна рапсодія» Дж. Гершвіна (1924). Виняткової інтонаційної єдності всіх трьох частин твору Й. Маркс досягає за рахунок індивідуально трактованого принципу монотематизму: джерелом інтонаційного та фактурного розвитку всіх трьох частин твору є своєрідний монокомплекс музично-виражальних засобів, експонований у вступі до І частини твору. Подібна система пере інтонування беззаперечно обумовлює симфонізовану основу твору. Музична драматургія «Castelli Romani» виходить за межі заявленої в текстових епіграфах картинної описової пейзажності: детальний інтонаційно-драматургічний аналіз виявляє в музиці твору ліричний образ «романтичного героя» – спостерігача, що знаходить своє втілення у жанрах фортепіанної мініатюри (І частина), інструментального монологу (ІІ частина) та сучасного танго (Фінал). З «постаттю автора» контрастно співставлені звукообрази «вічного міста» Риму (І частина та фінал ІІІ частини), романтизованої античної архаїки (ІІ частина) та строкатого карнавалу (ІІІ частина). Саме контрастне поєднання статично-монолітних, усталених образів історичного минулого з

Znanstvena misel journal №53/2021 суб’єктивно-мінливим поглядом сучасника і складає основу інтонаційно-образної драматургії «Castelli Romani» та формує ліричний конфлікт твору. Таким чином, первинною колізією «Castelli Romani», яка в процесі розвитку переростає в драматургічний конфлікт, ліричний за своїми якостями, є типовий для пізнього романтизму ностальгічний погляд в ідеалізоване минуле, що вступає в неминуче протиріччя з сучасністю. Прихований жаль за втраченою величчю і красою античного Риму народжується вже в експозиції «VillaHadriana», і в «Tusculum» трансформується в щемливу і світлу скорботу. Конфлікт розв’язується через внутрішнє примирення з неминучим поверненням у реальність сьогодення, що також сповнене Краси і є часткою Вічності. Спираючись на концепцію пізніх періодів у мистецтві [11], можна стверджувати, що як типово пізньоромантичний твір, «Castelli Romani» найбільш повно втілює в собі «феномен синтезування (як наслідок паралельної, одночасної дії підсумкової та перехідної функції) включає, як правило, елементи не лише з різних фаз свого «цілого» (пізній класицизм – з класицизму раннього та зрілого), але й з усіх попередніх епох» [11, с. 63]. Цим зумовлена множинність жанрово-інтонаційних витоків, наявних в тексті «Castelli Romani» – від суворих унісонів середньовічного григоріанського хоралу до витонченого імпресіоністичного темброво-гармонічного колориту. Варто зазначити, що в цьому творі Й. Маркс спромігся подолати стильовий еклектизм, властивий його більш раннім опусам («Шість п’єс для фортепіано з оркестром», 1916). В опусі австрійського композитора піаністасоліста безумовно приваблює виняткове стильове багатоманіття фортепіанної фактури та виконавських прийомів: масштабні акордові «фрески» у І частині, імпресіоністичний звукопис та вишукана педалізація у ІІ частині, дрібна колористично-віртуозна техніка з елементами звуконаслідування щипкового штриху мандоліни у ІІІ частині. Від піаніста вимагається вільне володіння різноманітним туше, багатою темброво-звуковою палітрою. У «Castelli Romani» соліст часом виступає лідером, а часом продовжує лінію оркестру: головною метою все ж залишається органічне злиття фортепіано solo та оркестру в грандіозний тембрально єдиний ансамбль. Всі ці риси знайшли своє різнобічне втілення у трьох наявних на сьогодні виконавських інтерпретаціях «Castelli Romani». Неспішну велич Риму якнайкраще передає виконання австрійської піаністки, композиторки та учениці Й. Маркса Ф. Валенці (1950-ті), якому притаманна фрескова масштабність, дещо заповільнений темп та «розлоге» інтонування. Легкій та пружній грі Х. Петермандля(1981) властиве гармонійне поєднання віртуозності та ліричності. Манеру сучасного американського піаніста Д. Лайвлі (2004) вирізняє технічна досконалість та певна емоційна ілюстративність, гнучкість, колористичність та «французький» шарм, дрібна деталізація та нюансування.

Znanstvena misel journal №53/2021 У майбутньому «Castelli Romani» Й. Маркса мусить прикрасити репертуар сучасних піаністів як в Україні, так і за її межами. Хочеться сподіватися, що українські музиканти стануть творцями нових, яскравих та оригінальних інтерпретацій прекрасного твору Й. Маркса. Список літератури 1. Арановский М. Что такое программная музыка? Москва: Музгиз, 1962. 119 с.

2. Булка Ю. Нестор Нижанківський. Життя і творчість. Львів – Нью-Йорк:Видавництво М. П. Коць, 1997. 56 с.

3. Дашак Є. «Рапсодія», «Скерцо» та «Балада» для фортепіанного квартету Йозефа Маркса: пізньоромантичні принципи формоутворення // Київське музикознавство: зб. ст. Вип. 59. Київ, 2019. C. 43–62.

4. Дашак Є. Творча постать Йозефа Маркса:композитор, філософ, педагог, громадський діяч // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2018. № 1(38). С. 51– 65.

5. История греческой литературы: в 3 т. Т. 1. Эпос. Лирика. Драма классического периода / под ред. С. И. Соболевского, Ф. А. Петровского, Б. В. Горнунг, З. Г. Гринберг, С. И. Радциг. Москва, Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1946.

487 с.

6. Кияновська Л. Оновлення принципів програмності в музиці ХХ століття // Украинская музыка и современность. Львов, 1993. С. 37–57.

7. Краузе Э. Т. Рихард Штраус. Москва: Государственное музыкальное издательство, 1961. 610 с.

8. Крауклис Г. В. Симфонические поэмы Ф. Листа. Москва: Музыка, 1974. 141 с.

9. Лисенко І. М. Микиша Тарас Михайлович // Енциклопедія історії України: у 10 т. Т. 6Ла – Мі. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 2009. С. 637.

10. Мильштейн Я. Ф. Лист: в 2 т. Т.1. Москва: Государственное музыкальное издательство, 1956.

431 с.

11. Неболюбова Л. Системно-стилевые проблемы австро-германского романтизма (типология поздних этапов в истории искусства) // Исторические и теоретические проблемы музыкального

13 стиля: темат. сб. научн. трудов. Киев, 1993. С. 55– 70.

12. Неболюбова Л. «Фантастическая» симфония Гектора Берлиоза. Музыкальная драматургия и романтический принцип программности // Неболюбова Л. С. Музыковедческие искания. Статьи. Творческие портреты. Учебно-методические материалы. Киев: НМАУ им. П. И. Чайковского, 2020. – С.

143–156.

13. Павлишин С. Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-Лісовська-Лукіянович. Львів: БаК, 2004. 160 с.

14. Хохлов Ю.Н. Программная музыка // Музыкальная энциклопедия: в 6 т. Т.4: Окунев – Симович./ гл. ред. Ю. В. Келдыш. Москва: Советская энциклопедия: Советский композитор, 1978. С.

442–449.

15. Хохловкина А. Берлиоз. Москва: Государственное музыкальное издательство, 1960. 546 с.

16. Black L. A spirit awake: Joseph Marx at 51[online] // The Musical Times: Vol. 156, No. 1930.

London: Musical Times Publications Ltd., 2015. pp.

23–26. Available at: https://www.jstor.org/stable/24615722 [Accessed: 28.03.2021].

17. Haydin B. Biography & Personality[online] // http://www.joseph-marx.org.

Available at: http://www.joseph-marx.org/en/biography.html#biography [Accessed: 28.03.2021].

18. Haydin B., Rucker M. Joseph Marx. The Piano Concertos. David Lively – piano. Bochum Symphony Orchestra, Steven Sloane. Booklet CD. London: Sanctuary Classics, 2004. pp. 3–7.

19. Joseph Marx Society. Available at: http://www.joseph-marx-gesellschaft.org/. [Accessed: 28.03.2021].

20. Liess A. Joseph Marx. Leben und Werk. Mit einem Titelbild, 12 Bildern im Text und 24 Notenbeispielen. Graz : Steirische Verlagsanstalt, 1943. 247 S. 21. Mora C. The Lieder of Joseph Marx and the Italienisches Liederbuch (2019). Electronic Thesis and Dissertation Repository. The University of Western Ontario, 2019.

91 p.

Available at: https://ir.lib.uwo.ca/etd/6033. [Accessed: 28.03.2021].

22. Werba E. Joseph Marx. Wien: Österreichischer Bundesverlag für Unterricht, Wissenschaft und Kunst, 1964. 61 S.

Znanstvena misel journal №53/2021

14

EARTH SCIENCES ТЕКУЩЕЕ СОСТОЯНИЕ РАЗРАБОТКИ КИРМАКИНСКОЙ СВИТЫ МЕСТОРОЖДЕНИЯ БУЗОВНЫ-МАШТАГА И ПЕРСПЕКТИВЫ ИЗВЛЕЧЕНИЯ ОСТАТОЧНЫХ ЗАПАСОВ Погорелова Е.Ю. к.г.-м.н., доцент, Азербайджанский Государственный Университет Нефти и Промышленности, Баку Шафиев Э.Т. студент 2 курса магистратуры Азербайджанского Государственного Университета Нефти и Промышленности, Баку CURRENT STATE OF THE KIRMAKI SUITE DEVELOPMENT OF THE BUZOVNY-MASHTAGA DEPOSIT AND PROSPECTS FOR REMOVAL OF RESIDUAL RESERVES Pogorelova E., Ph.D., Associate Professor, Azerbaijan State University of Oil and Industry, Baku Shafiyev E. 2-nd year student of magistracy of Azerbaijan State University of Oil and Industry, Baku Аннотация Месторождение Бузовна-Маштага - старейший нефтедобывающий объект на Абшеронском полуострове в Азербайджане. Его многопластовость и качественная нефть способствовали интенсивной разработке, в результате чего месторождение истощилось. Однако нами были предложены дополнительные методы доразработки – внешнее воздействие на пласт с целью эффективного извлечения углеводородов.

Abstract The Buzovna-Mashtaga field is the oldest production object on the Absheron Peninsula in Azerbaijan.

Its multi-layer structure and quality oil contributed to intensive development, as a result of which the field became depleted. However, we have proposed additional development methods, i.e. stimulation of the formation for the purpose of additional extraction of hydrocarbons. Ключевые слова: Бузовна-Маштагинское месторождение, анализ разработки, микробиологические.

Keywords: Buzovna-Mashtaga field, development analysis, microbiological.

The Buzovna-Mashtaga field is one of the oldest fields in the Absheron oil and gas region. This field is located in the northeastern part of the peninsula, 30 km from the Baku city, and is surrounded by the Gala field in the south, Buzovna in the east and the village of Mashtaga in the west (Figure 1).

The Buzovna-Mashtaga oil and gas field has a complex tectonic structure and belongs to the buried type. Deposits of the Apsheron, Agdzhagil, Ancient Caspian and “Productive strata”(Lower Pliocene) prevail in the section of the field [1].

The field has been in operation for a long time, but, nevertheless, the oil and gas prospects of the subdivision of the “Productive strata” have been insufficiently studied. During the development analysis, it was found that the residual reserves are very large and quite high in the recoverable part. Therefore, the study of the state of the field during the development period and in the current period, as well as the assessment of residual oil reserves, shows the relevance of the proposed topic [2].

Figure 1. Overview map of the Absheron oil and gas region

Znanstvena misel journal №53/2021 Due to the complex geological environment in areas with residual oil reserves, traditional recovery methods are useless. For this reason, modern methods of oil production have been proposed, taking into account the geological, physical and technological characteristics of the object. Enhanced oil recovery (EOR) techniques are used to achieve efficient development of residual reservoirs. Since these methods are not a universal form, it is necessary to choose the correct type of applied method and field of application. This is due to the fact that any method is very effective only in certain geological conditions, and in other cases it is less effective [3].

Research shows that while there are many parameters for choosing the right EOR methods, there are 4 parameters with the highest percentage of impact: 1. Viscosity of oils in layer conditions (A). The viscosity of the oil emphasizes its consumption and viscosity. If the formation viscosity is high, i.e. heavy oil, thermal, if light, other EOR methods are used: A1- viscosity of oils up to 10 mPa ·s; A2- more than 10 mPa s.

15 2. Depth of development of the object (B). It is based on the choice of EOR methods according to the depth of exploitation of the layers. If B1, i.e. the depth of the formation is up to 2000 m, thermal, and if the depth of the B2 formation is more than 2000 m, then physic-chemical, physic-chemical and other methods are used, which does not reduce the effect on the depth.

3. Electrical conductivity of the developed layer (C). There are two cases here. If the permeability is low (C1 ≤ 0.1 μm2), then - gas, methods of interaction with a water-gas mixture from time to time, and vice versa (C2> 0.1 μm2) - in the case of micellar and polymer solutions, alkalis, water vapor, combustion methods more efficient.

4. The degree of development of oil reserves (D).

This parameter, unlike others, is D1 ≤ 20%; 20% <D2 output 40% and D3> 40% are divided into 3 groups.

This is due to the low efficiency of enhanced oil recovery methods at current oil recovery rates and high efficiency in fields where the balance of oil reserves is poorly understood.

Figure 2. Selection of objects for the application of methods that enhance oil recovery (by Professor Bagirov B.A.) Using the above four dimensions, a widely used “tree structure” classification model has been developed to address many of the challenges in long-term development planning (Figure 2).

All this can be built on the Kirmaki suite (the bottom of the lower section of the “Productive strata”) classification model. Here we take the A1B1C1D2 model, taking into account that the oil viscosity in the reservoir is 5 mPa∙s.

(A1), the depth is 1550 m and viscosity of oils up to 10 mPa • s; (B1), the permeability is 0.044 μm2 and the depth is up to 2000 m, then thermal action on the formation is used; (C1) and, finally, the reserves utilization factor is 0.38%; (D2)- at current rates, we use gas and water-gas mixture to increase oil recovery in the given geological field conditions. According to this model, the microbiological method is considered more effective.

The method of microbiological action is aimed at increasing the vital activity of bacteria and the use of nutrients containing components necessary for the cellular structure. In addition to the organic substances that we use, this process requires important nutrients (S, K, Mg, etc.), as well as substances and vitamins that support cell growth [4,5].

The main condition for the use of micro-organisms is that the bacteria release CO2, bio-BAS (bio-artificial stimulation) and organic acids as a result of their vital activity. BAS forms a micro-emulsion with recovered oil and water, in which the viscosity of the micro-emulsion dramatically reduces the viscosity of the recovered oil. A decrease in oil viscosity, in turn, is accompanied by an increase in the volume of oil produced due to CO2, which increases the mobility of oil in the formation. Implementation of the method in carbonate and weakly cemented sandy reservoirs at a depth of 1700-

16 1800 m, reservoir thickness over 8 m, reservoir rock permeability over 0.05 μm2, oil saturation over 30%, oil viscosity over 10 mPa * s, density 820-950 kg / m3, gives a high effect at a formation temperature of 25-30 ° С.

The negative indicators when using the microbiological method include the high heterogeneity of the reservoirs, the presence of an increased content of Ca and Na salts in the formation waters and the presence of a gas cap. As a result of applying the method, the final oil recovery from the reservoir can be increased by 14-19%.

Conclusions After carrying out calculations and research of all parameters, the following conclusions were obtained: 1. Based on the data obtained as of 01.01.2019 by analyzing the efficiency of the development of the horizons of the Kirmaki suite (KS), the production dynamiks for each horizon was prepared and a comparative analysis was carried out.

2. To identify the pros and cons of the development process, the field was divided into stages based on annual oil production, and production indicators were determined for each stage. As a result, it was determined that there is no Phase II at the field, and a graphical description of the field development indicators was built based on the volumes of oil, water and gas production by year.

3. Shewhart control charts were analyzed to evaluate the development process. Thus, it was determined that the number of wells during the operation period was small, and an increase in this indicator led to an increase in oil production.

4. Calculated oil reserves for 5 horizons of the Kirmaki suite (KS), and built a histogram of reserves distribution. As a result, the maximum value of the initial balance stock and total oil production were recorded in

Znanstvena misel journal №53/2021 KS II, and the maximum value of the first recoverable reserve was recorded in horizon V of KS. 5. The percentage of oil reserves in the KS was calculated and it was determined that the residual oil reserves were 29%, with 26% of these reserves being the residual balance, 3% being the residual removable balance, and the microbiological method is more suitable for implementation.

References 1. A. Salmanov, A. Suleymanov, B. Maharramov Azərbaycanin neftli-qazli rayonlarinin paleogeologiyasi, 2015.-Baku. - pp.471 2. Abasov, M. T., Buryakovsky, L. A., Kondrushkin, Yu. M., Dzhevanshir, R.D., Bagarov, T. Yu., and Chilingar, G. V., 1997. Some methods of oil and gas reserve estimation in Azerbaijan: Energy Sources, Vol. 19, No. 7, pp.731–759.

3. Aminzadeh, F., Djevanshir, R. D., and Efendiev, G. M., 1994. Application of fuzzy sets to problems on pattern recognition and taking optimum decisions in geology and drilling. In: Application of Fuzzy Systems. Editors: Aliev, R. A. and Kenaranui, Tabriz University Press, pp. 341–345.

4. Buryakovsky, L. A., Dzhevanshir, R. D., and Chilingar, G. V., 1995. Abnormally high formation pressures in Azerbaijan and the South Caspian Basin (as related to smectiteillite transformations during diagenesis and catagenesis): Amsterdam, Elsevier Science Publishers, Journal of Petroleum Science and Engineering, No. 13, pp. 203–218.

5. Buryakovsky L. A., Chilingar G. V., Fred Aminzadeh, 2001, Petroleum Geology of the South Caspian Basin. - Contribution No. 10, Rudolf W. Gunnerman, Energy and Environment Laboratory, University of Southern California, Los Angeles, California, pp.464

Znanstvena misel journal №53/2021

17

ОЦЕНКА СOСТOЯНИЯ OБРAТНOЙ ЗAКAЧКИ ГAЗA НA МЕСТОРОЖДЕНИИ КAРAЧAГAНAК Ихсанов К.А., Западно-Казахстанский инновационно-технологический университет, к.т.н., доцент Аманова Б.Н., Западно-Казахстанский инновационно-технологический университет, старший преподаватель Уразов А.Т. Западно-Казахстанский инновационно-технологический университет, магистрант ASSESSMENT OF THE STATE OF GAS REVERSE INJECTION AT THE KARACHAGANAK FIELD Ikhsanov K., West Kazakhstan Innovation and Technological University, Ph.D., associate professor Amanova B., West Kazakhstan Innovation and Technological University, Senior Lecturer Urazov A. West Kazakhstan Innovation and Technological University, Master's student Аннотация В статье рассмотрена оценка метода разработки Кaрaчaгaнaкскoго нефтегазоконденсатного месторождения с поддержанием пластового давления путем закачки сухого газа в пласт. Этот способ называется методом обратной закачки газа в пласт (сайклинг-процесс). В прoцессе oценки рaссмaтривaлись рaзличные кoмпoнентные сoстaвы гaзa (гaз сепaрaции и oбoгaщенный гaз) и метoды увеличения нефтеoтдaчи: вoднo-гaзoвoе вoздействие и вытеснение нефти oбoгaщенным гaзoм.

Abstract The article considers the evaluation of the method of development of the Karachaganak oil and gas condensate field with the maintenance of reservoir pressure by injecting dry gas into the reservoir. This method is called the gas re-injection method (cycling process).

In the process of the assessment, various component gas compositions (separation and enriched gas) and methods of increasing oil production were considered: water-gas action and displacement of oil by gas. Ключевые слова: месторождение, добыча, нефть, газ, конденсат, скважина, закачка газа, коэффициент извлечения, оборудование.

Keywords: field, production, oil, gas, condensate, well, gas injection, recovery factor, equipment. Разработка газоконденсатных месторождений на режиме истощения может вести к огромным потерям ценного сырья в пласте, так как в большинстве случаев ретроградный конденсат является неизвлекаемым без применения третичных методов воздействия. Во-первых, потому, что образовавшийся в пласте ретроградный конденсат неподвижен, так как его насыщенность ниже критической (исключением являются месторождения с уникально высоким содержанием конденсата, в которых часть ретроградного конденсата подвижна). Во-вторых, скорость самопроизвольного испарения ретроградного конденсата очень низка, особенно в пласте [3,4]. Помимо потери, ретроградный конденсат, накапливаясь в пласте, снижает относительную фазовую проницаемость породы по газу и блокирует частично или полностью приток газа к скважине. В мировой практике наряду с разработкой газоконденсатных месторождений без поддержания давления, т.е. методом, наиболее распространенным у нас и за рубежом, на практике используется также метод разработки газоконденсатных месторождений с поддержанием пластового давления путем закачки сухого (отбензиненного) газа в пласт. Этот способ называется методом обратной закачки газа в пласт (сайклинг-процесс) [1].

С целью достижения максимального коэффициента извлечения нефти и конденсата на месторождении Карачаганак целесообразно применение технологии газового воздействия на пласт (сайклинг-процесс). Сущность данной технологии заключается в том, что для поддержания пластового давления в пласт закачивается сухой газ, добытый из этого же пласта, но прошедший через установку подготовки газа с извлечением из него жидких углеводородов за счет использования естественной энергии пласта. Нагнетание сухого газа в пласт снижает обратную (ретроградную) конденсацию жидких углеводородов в пласте. При этом из пласта отбирается максимальное количество конденсата, газ консервируется до завершения газового воздействия на пласт. При поддержании пластового давления путем закачки газа рассматривается большой ряд вопросов, но главными из них являются вопросы, связанные с расчетом необходимого объема закачиваемого газа, приемистости нагнетательной скважины и числа нагнетательных скважин. Стрaтегия реaлизaции сaйклинг-прoцессa, предусмaтривaющaя зaкaчку 40% oсушеннoгo гaзa сепaрaции лишь вo 2-й oбъект рaзрaбoтки былa выбрaнa в 1999 г. в прoцессе утoчнения Технoлoгическoй схемы. Дaннaя стрaтегия былa выбрaнa из

Znanstvena misel journal №53/2021

18 вoсьми вaриaнтoв, предусмaтривaющих зaкaчку oт 30 дo 100% дoбывaемoгo гaзa вo 2-й и 3-й oбъекты, пo результaтaм сектoрнoгo и пoлнoмaсштaбнoгo мoделирoвaния плaстa-кoллектoрa с испoльзoвaнием техникo-экoнoмических критериев. В прoцессе oценки рaссмaтривaлись рaзличные кoмпoнентные сoстaвы гaзa (гaз сепaрaции и oбoгaщенный гaз) и метoды увеличения нефтеoтдaчи (вoднo-гaзoвoе вoздействие и вытеснение нефти oбoгaщенным гaзoм). Тем не менее, пo причине бoлее низких экoнoмических пoкaзaтелей все oни были oтвергнуты нaряду с другими вaриaнтaми oбрaтнoй зaкaчки oсушеннoгo гaзa. Сaйклинг-прoцесс был нaчaт в июле 2003 гoдa, непрерывнaя зaкaчкa гaзa в плaст былa дoстигнутa тoлькo пoсле июля 2004 гoдa. Функциoнирoвaние кoмпрессoрoв, пo мере нaкoпления oпытa рaбoты с сырым гaзoм, пoстoяннo улучшaлoсь[2]. Пoхoжим oбрaзoм улучшилaсь рaбoтa фoндa нaгнетaтельных сквaжин блaгoдaря успешнo прoведеннoй

прoгрaмме КРС. Пoлученные нa сегoдняшний день результaты демoнстрируют эффективнoсть зaкaчки гaзa с тoчки зрения снижения истoщения плaстoвoгo дaвления нa кoнкретных учaсткaх зaкaчки и с тoчки зрения небoльших oбъемoв рециркуляции гaзa (oтчет пo Aвтoрскoму нaдзoру, 2010 гoд). В 2010 г. oбщий oбъем зaкaченнoгo в плaст гaзa сoстaвил 8,1 млрд. м3 (oкoлo 22,2 млн. м3 в сут.), при этoм три кoмпрессoрa гaзa прoизвoдили зaкaчку в 15 сквaжин. Нa рисунке 1 иллюстрируются пoкaзaтели пo oбрaтнoй зaкaчке гaзa в плaст дo кoнцa 2011 гoдa [2]. Несмoтря нa некoтoрые эксплуaтaциoнные труднoсти в течение первых лет, нaкoпленный oбъем зaкaченнoгo гaзa приближaется к 40% oт oбъемa дoбытoгo гaзa и нa сегoдняшний день нa oснoве гoдичных пoкaзaтелей oбъем зaкaчки в 40% и бoлее прoцентoв регулярнo дoстигaется. К середине 2011 гoдa пoсле успешнoй мoдернизaции УКПГ-2 oбъем зaкaчки дoстиг 50 % oт дoбытoгo гaзa.

80

60 МесячнаяGas закачка газа (млн.м3/сут.)

Monthly Gas Injection Injection (Million (Millionm3/d) m3/d)

Monthly Gas Production Production (Million (Millionm3/d) m3/d) МесячнаяGas добыча газа (млн.м3/сут.)

Monthly Gas Gasмесячной Injection Injectionзакачки/месячной // Monthly MonthlyGas GasProduction Production (%) Соотношение добычи газа (%) (%) Соотн.Inj накопл. закачки/накопл. добычи на конец (%-с закач.)

Cum. // Cum. Cum. Prod Prod by by end end of ofmonth month (% (%- месяца -since sincestart startначала ofofinjection) injection)

50

Injection Monthly Monthly &&газа Cumulative Cumulative Объем месячной% и Injection суммарной закачки в пласт, %

60 40 50

40

30

30 20 20 10

Объем Monthly месячной закачки& и Production добычи газа(Million (млн. м3/сут.)

Injection Injection & Production (Million sm3/d) sm3/d)

70

10

0

Ju l-0 3 N ov -0 3 M ar -0 4 Ju l-0 4 N ov -0 4 M ar -0 5 Ju l-0 5 N ov -0 5 M ar -0 6 Ju l-0 6 N ov -0 6 M ar -0 7 Ju l-0 7 N ov -0 7 M ar -0 8 Ju l-0 8 N ov -0 8 M ar -0 9 Ju l-0 9 N ov -0 9 M ar -1 0 Ju l-1 0 N ov -1 0 M ar -1 1 Ju l-1 1 N ov -1 1

0

Рисунок 1. Нaкoпленнaя зaкaчкa гaзa пo местoрoждению нa кoнец 2011 гoдa.

Добавочное извлечение жидких УВ, % от нач гелог запасов

В oднoм сценaрии зaкaчкa гaзa сепaрaции (oсушеннoгo гaзa) oсуществлялaсь вo 2-й oбъект, a вo втoрoм - в 3-й oбъект. Нa рисунке 2 oбoбщaется

прирaщенный кoэффициент дoстигaемый пo этим двум oтнoсительнo бaзoвoгo вaриaнтa.

извлечения, сценaриям,

12% Сухой газ в Объект 2

10%

Сухой газ в Объект 3

8%

6%

4%

2%

20 16 20 20 20 24 20 28 20 32 20 36 20 40 20 44 20 48 20 52 20 56 20 60 20 64 20 68 20 72 20 76 20 80 20 84 20 88 20 92 20 96 21 00

0%

Рисунок 2. Прирост добычи нефти при закачке газа сепарации в 2-й и 3-й объекты

Znanstvena misel journal №53/2021 Кaк виднo, при зaкaчке гaзa сепaрaции в 3-й oбъект дoстигaется меньший кoэффициент извлечения, чем при зaкaчке этoгo же aгентa вo 2-й oбъект. Дaнный результaт предпoлaгaет: пoскoльку oсушенный гaз не спoсoбен смешивaться с плaстoвoй нефтью и при зaкaчке в 3-й oбъект прoисхoдит прoрыв гaзa в дoбывaющих сквaжинaх (Рисунок 2). Нa рисунке 3 пoкaзaнo рaспределение плaстoвых жидких углевoдoрoдoв пo oбъектaм рaзрaбoтки нa Кaрaчaгaнaкскoм местoрoждении (истoчник: мoдель КПO, aдaптaция мoдели с учетoм фaктических дaнных зa 2011 г.). Нa гaзoвую шaпку прихoдится 65% зaпaсoв ЖУ (49% вo 2-oм oбъекте +16% в 1-oм oбъекте), чтo пoдчеркивaет тo,

19 чтo Кaрaчaгaнaк, глaвным oбрaзoм, является гaзoкoнденсaтным местoрoждением, a не нефтяным местoрoждением[2]. Следoвaтельнo, рециркуляция oсушеннoгo гaзa для мaксимaльнoгo увеличения дoбычи кoнденсaтa привoдит к мaксимaльнoму извлечению ЖУ. Рaспределение oсушеннoгo гaзa вo 2-м oбъекте: гaз, зaкaчивaемый в верхнюю чaсть гaзoвoй шaпки, oстaется тaм, следoвaтельнo, низкaя верoятнoсть прoрывa гaзa в дoбывaющих сквaжинaх, с глубинoй зaкaнчивaния пoчти нa 500 м ниже. Тaкже зaкaченный гaз легкo взaимoдействует с кoнденсaтoм, выпaвшим в гaзoвoй шaпке, чтo спoсoбствует пoвтoрнoму испaрению кoнденсaтa в oсушенный гaз.

Рисунок 3. Распределение пластовых ЖУ пo объектам разработки на месторождении (млн. м3) – согласно Модели 2 Сравнивая этот агент со всеми другими рaбoчими aгентaми, мoжнo oтметить, чтo нaивысший прирoст дoбычи дoстигaется зa счет зaкaчки гaзa сепaрaции вo 2-oй oбъект. Сoглaснo мoдели кoллектoрa нaибoлее эффективным является вaриaнт зaкaчки oсушеннoгo гaзa в гaзoвую шaпку (2-й объект). Этo oбуслoвленo следующими фaктoрaми: - Закачка вo 2-й объект нaпрaвленa нa нaибoльшую чaсть плaстoвых ЖУ; - Удaется избежaть преждевременнoгo прoрывa в дoбывaющие сквaжины; - Кoэффициент извлечения пoвышaется зa счет пoддержaния дaвления; - Извлечение дoпoлнительнoгo кoнденсaтa зa счет пoвтoрнoгo испaрения.

Список литературы 1. Методический подход к выбору объектов для применения сайклинг-процесса на Карачаганакском месторождении / И.А. Леонтьев, Н.В. Грачев, М.Я. Зыкин, Н.Г. Куликова // Газовая промышленность. 1987.– № 12. – С. 34–37.

2. Авторский надзор за разработкой месторождения Карачаганак по состоянию на 1 января 2011года Аксай/Актау 2011г.

3. Лепук Б.Б. Теоретические основы разработки месторождений природных Газов / Б.Б. Лепук, - М., Недра, 2002.

4. Лысенко В.Д. Инновационная разработка нефтяных месторождений / В.Д. Лысенко. – М.: Недра, 2004. – 180 с.

Znanstvena misel journal №53/2021

20

ECONOMICS НАУЧНЫЕ ПОДХОДЫ К ОПРЕДЕЛЕНИЮ СТРАТЕГИЧЕСКОГО УПРАВЛЕНИЯ СФЕРОЙ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ Нурманбетова Д.Н. докторант DBA Высшая школа бизнеса АлмаU г. Нур-Султан, Казахстан SCIENTIFIC APPROACHES TO THE DEFINITION OF STRATEGIC MANAGEMENT OF HIGHER EDUCATION Nurmanbetova D. Doctoral student DBA Graduate School of Business AlmaU Nur-Sultan, Kazakhstan Аннотация В научной литературе проблема стратегического управления сферой высшего образования является пока еще недостаточно исследованной. Отсутствует единое и четкое понимание относительно сущностных характеристик данного понятия. В этой связи в работе проведен критический анализ существующих подходов к стратегическому управлению вузами. На основе этого предложен и обоснован авторский подход к исследованию данной категории и уточнено ее содержание.

Abstract In the scientific literature, the problem of strategic management of the sphere of higher education is still insufficiently studied. There is no uniform and clear understanding of the essential characteristics of this definition.

In this regard, the work provides a critical analysis of existing approaches to the strategic management of universities. On the basis of this, the author's approach to the study of this category was proposed and substantiated, and its content was clarified. Ключевые слова: стратегическое управление, сфера высшего образования, вузы, стратегии, конкурентоспособность вуза.

Keywords: strategic management, sphere of higher education, universities, strategy, competitiveness of the university. Введение Обзор существующей научной литературы в области стратегического управления сферой высшего образования показал, что, во-первых, данная проблематика является пока еще недостаточно исследованной. Во-вторых, нет единого и четкого понимания относительно сущностных характеристик понятия «стратегическое управление сферой высшего образования». В-третьих, нередко используется понятие «стратегическое управление университетами», что ограничивает рамки исследования данной категории лишь одной из разновидностей высшей школы. Проблема стратегического управления вузом в той или иной степени отражена в работах отечественных и зарубежных ученых, среди которых И.Г. Ахметов, Е.П. Белан, О. Б. Веретенникова, А. О. Грудзинский, Е. Ю. Горбунова, А. П. Егоршин, Т. Н. Жукова, Н. В. Козловских, И. В. Кольчик, Л.В. Коновалова, А.А. Никулин, П. Нортон, Дж. Коттер, П. Лоуренс, Дж. Лорш, Г. Минцберг, М. Портер, К. Прахалад, Д. Пуф, К. Таверньи, А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд, Г. Хэмел и др., Сагинтаева А.К., Хартли Д.М., Экель П.Д., Жакыпова Ф.Н., Орунханов М.К., Гюнгёр Д.С., Билялов Д.Н., Апергенова Р.С., Абен Д.А. и другие. Основная часть Изначально концепция стратегического управления в высшем образовании была разработана в

США в конце 1970-х годов. В это время в образовательных системах ведущих индустриально развитых стран Западной Европы и Северной Америки после социальных потрясений конца 1960-х – начала 1970-х годов происходили глубокие перемены. Образование становилось все более массовым. Стала меняться роль государства, изменялись принципы финансирования, сферы ответственности администраций вузов. Государство отказывалось от контроля процесса образования и переходило к контролю по результатам деятельности вузов. Больше внимания стало уделяться эффективности использования выделяемых университетам бюджетных средств, развитию автономии вузов и ответственности их руководителей; стали широко использоваться конкурсные механизмы распределения ресурсов, особенно направляемых на научные исследования. Перемены заставили руководство университетов и других вузов обратиться в сферу бизнеса и именно там найти способы совершенствования своей деятельности [1, 2, 3]. Как мы уже отмечали ранее, мнения авторов по поводу того, что представляет собой стратегическое управление вузом, различны. Но можно найти и некоторые общие черты в их трактовках. В нижеприведенной таблице нами обобщен ряд определений стратегического управления применительно к вузам (см. табл. 2).

Znanstvena misel journal №53/2021

21 Таблица 2

Научные трактовки категории «стратегическое управление вузом» Определения Ключевым инструментом стратегического управления современным университетом должна стать инновационная миссия, задающая общее направление и приоритеты развития инициативных проектных команд преподавателей и А.О. Грудзинский [4, 5]. научных сотрудников. Он предлагает уникальный подход к университетскому менеджменту и соответственно уникальную организационную структуру, получившую название «проектноориентированный университет» Система управленческих решений, которые призваны обеспечить свободное функционирование вуза в сложившихся условиях рыночной среды. И.А. Заярная [6] Целенаправленный процесс, продиктованный реальными условиями рынка и позволяющий вузу быть конкурентоспособным Ключевой элемент системы управления высшим учебным заведением, без И.Г. Ахметов [7] которого тактический и оперативный уровни практически теряют свой смысл Стратегическое управление университетом представляет процесс, определяющий последовательность действий по разработке и реализации стратегии: Е.П. Белан [8] стратегическое планирование; стратегическую организацию системы в соотО.Б. Веретенникова [9] ветствии с выбранной стратегией; стратегический контроль и регулирование. Процесс, который связывает стратегическое планирование и принятие решений ежедневным процессом оперативного руководства Стратегическое управление представляет динамическую совокупность пяти взаимосвязанных управленческих процессов: анализа среды; определения Н.В. Козловских [10] миссии и целей; выбора стратегии; выполнения стратегии; оценки и контроля реализации стратегии. Данные процессы взаимосвязаны и имеют устойчивую обратную связь Сущность стратегического управления состоит в формировании и реализации стратегии развития организации на основе непрерывного контроля и оценки происходящих изменений в её деятельности с целью поддержания Владимиров А.И. [11] способности к выживанию и эффективному функционированию в условиях нестабильной внешней среды. Преимуществами стратегического управления является рациональное использование имеющихся ограниченных ресурсов и времени для достижения поставленных целей. Стратегическое управление в менеджменте организации рассматривают как Сундукова Г.М., Бобы- процесс определения конкретных целей организации, выбор направлений лева Н.В., Деревягина действий для их осуществления в соответствии с принятой на основе анализа Л.Н. [12] стратегией; это алгоритм действий, увязанный по исполнителям и по срокам, нацеленный на выполнение стратегических задач. Составлено автором Авторы

Таким образом, большинство из рассмотренных нами авторов связывают стратегическое управление вузами с процессом. Причем, определения, данные Е.П. Беланом, Н.В. Козловских весьма схожи с небезызвестной трактовкой А. Томпсона и А. Стрикленда, которые определяли стратегическое управление применительно к бизнесу. Одновременно, можно заметить, что Е.П. Белан, Н.В. Козловский наиболее широко трактуют категорию стратегического управления вузами. Однако, Е.П. Белан, также, как и Грудзинский А.О. ограничивают свой анализ стратегического менеджмента лишь одной из разновидностей высших учебных заведений – университетами. Мы, как и большинство ученых, также склонны рассматривать категорию стратегического управления вузами как процесс, более того, как сложный и многоаспектный и многосубъектный процесс, учитывая специфику деятельности вуза. Но, в то же время, против упрощенной экстраполяции трактовки стратегического управления из

сферы бизнеса в академическую сферу, а также механического перенесения бизнес-процессов предпринимательских структур на почву вузов. Например, в литературе можно встретить такое, весьма спорное определение вуза – «бизнес-система по продаже образовательных услуг» [12]. Не можем полностью с ним согласиться. Безусловно, современный вуз оказывает различного рода платные услуги, однако, цели его развития не носят коммерческий характер и не направлены на получение прибыли как у бизнес-структур. Более того, основное предназначение сферы образования – не продажа услуг, а реализация социальных целей: воспитание грамотного и всесторонне развитого молодого поколения, подготовка востребованных, квалифицированных специалистов. Поэтому еще раз заметим, деление научно-образовательной деятельности вуза на бизнес-процессы подобно сфере предпринимательства вряд ли имеет под собой достаточную теоретико-методическую и практическую базу.

22 Созвучно нашей позиции можно привести подход Н.Б. Костиной и В. Дурана [13]. Они проводят разграничения между определениями стратегического управления для бизнес-сферы и сферы высшего образования. Основное различие авторы выводят из той посылки, что в процессе стратегического менеджмента вузами задействованы государственные органы управления, причем, они выступают в качестве не последнего по степени важности субъекта управления. По их мнению, существенное различие процесса стратегического управления в социальной сфере, где задействовано государство с бизнесстратегиями заключается в том, что в бизнесе имеется одна внутренняя среда и две внешние (непосредственного и опосредованного действия). В государственном управлении - одна внешняя среда и две внутренние. Внешней средой выступает система других государств с их различными подсистемами, внутренними средами - объект государственного управления и само государство как политическая организация, обладающая своими полномочиями, ресурсами и функциями. Это также подтверждает тезис о некорректности прямой экстраполяции бизнес-стратегий на сферу высшего образования. К тому же надо учитывать, что в сфере высшего образования сосуществуют государственные и частные вузы. Поэтому стратегии, применяемые коммерческими вузами, могут быть не применимы для использования их государственными заведениями. Государство формирует стратегические планы относительно перспектив развития сферы высшего образования. В рамках этих планов вузы разрабатывают свои стратегии, основываясь на анализе окружающей среды. Безусловно, специфика стратегического управления сферой высшего образования обусловлена происходящими в современных условиях процессами автономизации вузов. Это означает, что вузы должны иметь право на принятие текущих и стратегических решений, безотносительно к форме собственности. Против автоматического переноса стратегического бизнес-управления в вузовскую среду говорит и то обстоятельство, что система высшего образования, равно как и всего образования в целом, достаточно консервативна и инертна. Поэтому, если для предпринимательских структур пятилетние планы являются, как правило, достаточными для реализации их целей, то для вузов требуется больший срок. Например, чтобы сформировать научную школу в университете, необходим временной лаг 10-15 лет и больше. Соответственно, вузовские стратегии не могут часто меняться, по крайней мере, кардинально. Речь, очевидно, должна идти о совершенствовании существующих стратегий, придании им большей гибкости. Тем более, существует сегодня большая ответственность вузов перед обществом. В Казахстане, например, последние годы зарекомендовала себя практика ежегодной отчетности ректоров национальных университетов перед общественностью. Поэтому частый пересмотр стратегий может вызвать у общества, равно как и у

Znanstvena misel journal №53/2021 государственных органов власти, сомнения в эффективности менеджмента, стабильности и устойчивости развития вуза в целом. Кроме того, в современных условиях вузы привлекают к процессам стратегического планирования различные группы общественности, институты гражданского общества, ассоциации работодателей, национальные палаты предпринимателей, наблюдательные советы и т.д. Другим важным фактором, влияющим на качество разрабатываемых стратегий вузов, является, по мнению Владимирова А.И, обеспечение полноценной системности разрабатываемых стратегий. Ведь вуз представляет собой сложный организм, охватывающий учебную, научную, производственную, финансово-хозяйственную деятельность. Следовательно, при реализации стратегии руководителю необходимо, во-первых, «видеть (чувствовать) всё поле деятельности вуза», и, во-вторых, предвидеть влияние промежуточных результатов отдельных направлений его деятельности на конечные результаты работы всего научно-педагогического коллектива вуза. А это – повышение качества и уровня предлагаемых вузом образовательных услуг, выполняемых научных разработок и создаваемых инновационных технологий. Стратегический план развития вуза должен содержать основные показатели развития каждого из ключевых направлений деятельности организации (планы мероприятий, проекты, программы) и устанавливать стратегические приоритеты организации по отдельным направлениям деятельности. Затем, в соответствии с утвержденными бизнес-стратегиями и установленными стратегическими приоритетами, производится распределение ресурсов организации [11]. Новым вызовом для сферы высшего образования стала пандемия, которая высветила задачу адаптации вузов к изменившейся внешней среде. необходимости выработки и внедрения эффективных цифровых инструментов и практик стратегического управления. Возвращаясь к рассмотренным выше определениям стратегического управления вузами, хотелось бы отметить объединяющий их недостаток– отсутствие упоминания о взаимосвязи стратегического управления с конкурентоспособностью вуза. Исключением является лишь трактовка И.А. Заярной, которая рассматривает стратегическое управление как фактор конкурентоспособности вуза. Между тем, думается, поиск специфики термина «стратегическое управление вузом» лежит именно в его привязке к категориям «конкурентоспособность» и «конкурентные преимущества». Потребность в стратегическом менеджменте организации, как мы отмечали ранее, и возникает в связи с конкурентным окружением, что требует поиска конкурентных преимуществ, причем таких, которые могут обеспечить устойчивое развитие объекта управления. Такие конкурентные преимущества дает обладание уникальными ресурсами, которых нет у конкурентов.

Znanstvena misel journal №53/2021 Известные основоположники теории ресурсной зависимости Дж. Пфеффер и Дж. Саланчик выделяют два свойства значимости ресурса: относительный объем (размер) необходимого ресурса (например, для университета главным ресурсом будет человеческий капитал) и его критичность для функционирования организации (например, размер издержек на электроэнергию для многих видов бизнеса будет незначительным, но без этого ресурса деятельность фирмы невозможна) [14]. Соглашаясь с данной точкой зрения, отметим, что для вуза именно обладание уникальным человеческим капиталом может дать ему устойчивые конкурентные преимущества и повысить потенциал его конкурентоспособности в целом. Таким образом, на основе всего вышесказанного мы определяем стратегическое управление вузом как целенаправленный процесс, вытекающий из нестабильности внешней среды и позволяющий вузу добиваться устойчивых конкурентных преимуществ за счет рационального использования имеющихся ограниченных ресурсов. Выводы 1) Исследования проблем стратегического управления сферой высшего образования пока находятся в стадии разработки, нуждается в уточнении понятийный аппарат и инструментарий, недостаточно внимания пока уделено разработке методологических подходов к данной проблеме. Практически отсутствует позитивный опыт в области стратегического управления вузом.

2) Кризисная ситуация в современном мире в целом, и сфере образования, в частности, осложненная пандемией, переходом предприятий и организаций на удаленный режим работы, все более активное использование цифровых технологий, отчасти меняет сегодняшнее видение стратегических подходов к управлению, ставит задачу разработки «активных» стратегий, использования новых практик и инструментов, поиск уникальных ресурсов, обеспечивающих устойчивые конкурентные преимущества вузам. Список литературы 1. Агранович Б.Л. Развитие вуза как субъекта рыночных отношений. Предпринимательство и преобразование социально-экономических объектов. -Ростов-на-Дону: РГУ, 2003г. - С.135-142 2. Аллак Ж. Вклад в будущее: приоритет образования //Пер.с англ.- М.: Педагогика-Пресс, 1993.168с.

3. Балобанов А.Е., Клюев А.К. Стратегическое планирование развития университета //Журнал

23 «Университетское управление: практика и анализ», №2, 2002. - С.19-27 4. Грудзинский А.О. Стратегическое управление университетом: от плана к инновационной миссии // Журнал «Университетское управление: практика и анализ», №1 (30), 2004. – С. 9–20.

5. Грудзинский А.О. Концепция проектно-ориентированного университета // Журнал «Университетское управление: практика и анализ», №3 (26), 2003. - С. 24–37.

6. Заярная И.А. Теоретические аспекты стратегического управления вузом //Международный научно-исследовательский журнал, №10 (41), 2015.

- С. 32-34.

7. Ахметов И.Г. Информационная система стратегического управления вузом на основе процессного подхода. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/informatsionnayasistema-strategicheskogoupravleniya-vuzom-naosnove-protsessnogo-podkhoda#ixzz35pGbSQ5E/ (дата обращения 28.10.2020 г.).

8. Белан Е.П. Стратегическое управление развитием регионального университета как исследовательско-ориентированного вуза. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора педагогических наук. Ростов-на-Дону, 2007.

9. Веретенникова О. Б. Разработка стратегии образовательного учреждения: методические рекомендации / О. Б. Веретенникова, Н. В. Дрантусова, А. К. Клюев и др. // Университетское управление: практика и анализ, №4, 2008. - С. 3–403.

10. Козловских Н. В. Совершенствование системы стратегического управления в высших учебных заведениях: диссертация ... кандидата экономических наук: 08.00.05 / Козловских Наталья Васильевна; [Место защиты: Рос. ун-т кооп.] Москва, 2009 - 185 с.

11. Владимиров А.И. О воспитании Губкинца.

– М.: ООО «Издательский дом Недра», 2012. – 28 с.

12. Сундукова Г.М., Бобылева Н.В., Деревягина Л.Н. Стратегическое управление вузом в условиях цифровой экономики // Вестник Евразийской науки, №3, 2019/ https://esj.today/PDF/08ECVN319.pdf/ (дата обращения 30.10.2020 г.).

13. Дуран Т.В., Костина Н.Б. Государственные стратегии в сфере высшего образования: содержание, виды, субъекты // Журнал «Вопросы управления, №3 (40), 2016 14. Пфеффер Дж., Саланчик Дж. Социальный контроль организации // Теория организации: хрестоматия. 2-е изд. - СПб.: Изд-во «Высшая школа менеджмента», 2010. - С. 156.

Znanstvena misel journal №53/2021

24

JURISPRUDENCE НАЦИОНАЛЬНО-ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ Веселкова Е.Е. к.ю.н., доцент кафедры гражданско-правовых дисциплин МФЮА NATIONAL LEGAL REGULATION OF FOREIGN INVESTMENT Veselkova E. Candidate of Law, Associate Professor of the Department of Civil Law Disciplines in Moscow Academy of Finance and Law Аннотация В статье рассматриваются особенности правового регулирования иностранных инвестиций в отдельных группах странах мира. Особое внимание уделяется льготам, предоставляемым иностранным инвесторам.

Abstract This article considers special aspects in legal regulation of foreign investmsnts in some countries of the world.

Special attention is given to the bonuses granted to foreign investors. Ключевые слова: иностранные инвестиции, иностранный инвестор.

Keywords: foreign investments, foreign investors. Ряд исследователей, например, Богатырев А.Г., считают, что национально-правовое регулирование иностранных инвестиций возникло с появлением и развитием инвестиционных отношений в последней четверти XIX века. C самого начала своего возникновения оно применяет нормы и институты традиционных отраслей национальной системы права - административного, гражданского и пр.19 Национально-правовое регулирование иностранных инвестиций имеет свои особенности в разных группах стран. Что касается правового регулирования иностранных инвестиций в развивающихся странах, то следует заметить следующее. Практически все страны увязывают правовое регулирование иностранных инвестиций с экономической политикой. Они определили наиболее необходимые сферы экономики и стремятся направить туда капитал путем предоставления более благоприятного режима. Правовое регулирование иностранных инвестиций в данной группе стран зависит не только от общего направления развития государства, но и от его правовых традиций. Если говорить о государствах Африки, то следует подчеркнуть, что, например, в подавляющем большинстве колоний Франции применяются французские Гражданский и Торговый кодексы. В бывших английских колониях до настоящего времени действует сложная система прецедентного права. Сохраняющимися правовыми традициями, в частности, объясняется тот факт, что практически все франкоязычные страны приняли инвестиционные законы (кодексы), а в государствах, ранее зависимых от Великобритании, чаще всего таких законов нет.

Первыми инвестиционные кодексы приняли Марокко, Сомали, Габон, Нигер, Гвинея, Сенегал, Мадагаскар, Алжир и другие (1960 – 1963 гг.). С 1965 г. многие страны обновляют инвестиционное законодательство – Алжир, Габон (1966 г.), Тунис (1969 г.), Бенин (1972 г.), Алжир (1987 г.), ЦАР (1980 г.), Марокко (1983 г.). Кодексы не устраняют действия налогового и валютного законодательства, а лишь определяют условия его применения. В ряде стран, например, в Конго, инвестиционный кодекс составляет часть налогового законодательства страны. В кодексах определяется правовой режим частных инвестиций, предусматриваются порядок и сфера помещения капитала, порядок налогообложения, условия перевода из страны прибылей и капитала, предоставляемые вкладчикам льготы и гарантии, ограничения, связанные с капиталовложениями в ряд отраслей экономики, порядок разрешения возможных споров и т.д. Законы чрезвычайно многообразны. Лишь в кодексах нескольких франкоязычных стран, например, Габона, ЦАР, Чада и Конго, содержится ряд одинаковых норм. При всем разнообразии подходов к правовому регулированию иностранных инвестиций в развивающихся странах можно выделить конкретные правовые принципы.20 Прежде всего, это порядок доступа в экономику страны и правовые режимы деятельности иностранных инвесторов. Во всех развивающихся странах установлен разрешительный порядок доступа иностранного капитала в страну. Безусловно, речь идет о крупных капиталовложениях. В противном случае такие процедуры не предусматриваются. Разрешительный порядок доступа иностранного капитала в страну предусматривает индивидуальный подход компетентных государственных

Богатырев А.Г. Инвестиционное право. М.: 1992. С.

56.

20

19

См.: Вознесенская Н.Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт. М.: 2001. С.14-15.

Znanstvena misel journal №53/2021

25

органов (министерство финансов, министерство торговли и промышленности, совет министров) к рассмотрению каждого предложения об иностранном инвестировании. Решение о допуске в экономику страны иностранного капитала принимается декретом президента или постановлением правительства. Далее, все государства Африки принимают меры в направлении создании благоприятного инвестиционного климата в стране, что означает: определенный уровень прибыли иностранного инвестора, возможность перевода прибылей за границу, свободное распоряжение доходами, гарантии безопасности капиталовложений. Большинство африканских государств отличается дифференцированным подходом к иностранным инвестициям. Дифференциация осуществляется в зависимости от значимости инвестиционного проекта. Для этих целей также предусматривается и особый правовой режим – обыкновенный или привилегированный. Национальное законодательство различных африканских стран по-разному решает такой вопрос, как сфера приложения иностранного капитала. Алжирский кодекс, например, сохраняет за государством преимущественное право инвестирования в ключевые отрасли экономики. Поэтому иностранный, а также национальный частный капитал имеет возможность лишь долевого участия в упомянутых отраслях, причем на условиях сотрудничества с государством. В кодексе капиталовложений Гвинеи закреплен тот же принцип – там «особые преимущества получают смешанные общества и предприятия, участвующие в реализации плана». Экономические преимущества можно условно разделить на различного рода льготы и гарантии. Экономические льготы подразумевают полное или частичное освобождение от уплаты налогов, которые предоставляются на определенный срок и подтверждаются сертификатом. Ряд кодексов африканских стран содержит условия о льготах, предусматривающих льготное получение кредитов и займов от государственных организаций страны, импортирующей капитал. Иногда оговаривается возможность установления протекционистских тарифов и количественных ограничений в пользу инвестора (Габон, Чад, Заир). К числу гарантий относятся, как правило, возможность свободного перевода прибылей, стабильность налогового режима, компенсация в случае национализации.21 Говоря о развивающихся странах других континентов и странах с переходной экономикой, необходимо подчеркнуть, что страны Латинской Америки уже давно являются сферой приложения иностранного капитала. Бразилия привлекает иностранных инвесторов своими богатейшими природными ресурсами, относительно дешевой рабочей силой, емкостью внутреннего рынка. В то же время для освоения огромных территорий, для создания

собственной промышленной базы, для относительно ровного развития всех регионов страны Бразилия нуждалась и нуждается в значительном притоке иностранного капитала. В 1945 г. в Бразилии были приняты нормативные акты, которые ставили иностранный капитал в одинаковые условия с национальным, гарантировали ему неограниченные возможности перевода доходов и прибылей и репатриации первоначальных инвестиций за границу. В сочетании с ресурсами Бразилии, капиталами и организаторским и управленческим опытом иностранных инвесторов эти акты позволили иностранным предпринимателям получать быструю отдачу от вложений и быстро возвращать первоначально вложенный капитал. Все это дало желаемый эффект: массовый приток частного капитала (особенно капитала из США). К тому же окончание второй мировой войны активизировало деятельность инвесторов. Когда произошло относительное насыщение экономики инвестициями, назрела необходимость более жесткого регулирования иностранного капитала, соотнесения деятельности инвесторов с национальными интересами и интересами местных производителей. В 1962 г. был принят новый закон, регулирующий деятельность иностранных инвесторов. Он дал четкое определение иностранных инвестиций, включив в это понятие все денежные средства и материальные ценности, ввезенные в страну и направленные в сферу экономической деятельности. Непременный критерий иностранных инвестиций: они должны быть собственностью иностранных юридических или физических лиц. Закон предоставляет иностранному капиталу "национальный режим" без каких-либо существенных ограничений. Регулирует деятельность иностранных инвесторов Управление по контролю денежных средств, находящихся в обращении. Инвестор должен зарегистрировать свои инвестиции в Управлении и заключить с ним специальное соглашение, регулирующее права и обязанности сторон. Инвестор может переводить прибыль за границу только после предоставления документов об уплате всех налогов. Сумма прибыли, переведенной за границу в течение года не должна превышать 12% от первоначально инвестированного капитала, иначе она облагается повышенным налогом (до 60%). Кредитные учреждения Бразилии могут кредитовать предприятия с иностранными инвестициями только с разрешения правительства и должны отдавать преимущество тем предприятиям, где доля национального капитала больше. Финансовые и инвестиционные компании Бразилии могут работать только с теми акциями и облигациями филиалов иностранных компаний, которые обеспечивают право решающего голоса.22 Кроме наличия специального законодательства немаловажную роль в создании соответствующего правового климата для иностранных инвестиций играют законы общего характера, регулирующее вопросы создания и функционирования

См.: Вознесенская Н.Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт. М.: 2001. С.15 - 20.

22

21

www.underlaw.ru Дата обращения 10.03.2014

Znanstvena misel journal №53/2021

26 предприятий и организаций различных организационно-правовых форм. Это позволяет инвестору определить, какая форма в наибольшей степени подходит для его целей. 23 Несмотря на довольно жесткое регулирование, высокие налоги (иностранный акционер уплачивает в виде различных налогов 60-79% полученной прибыли), ограничения на приобретение недвижимости и т.п., рынок Бразилии, ее экономика остаются привлекательными для иностранных инвестиций, которые сегодня в гораздо большей степени служат интересам экономического и социального развития страны. Большая часть иностранных инвестиций поступает из США, ФРГ, Японии, Швейцарии, Великобритании, Италии, Франции и Канады. Наибольший приток иностранного капитала приходится на машиностроение, металлургию, химию и нефтехимию.24 Законодательную базу, регулирующую иностранные инвестиции в Аргентине, составляют: закон № 20.557 "Иностранные капиталовложения" от 7 сентября 1973 г., Закон № 20.575 "Регистр иностранных капиталовложений" от 28 ноября 1973 г., Декрет № 413 от 5 февраля 1974 г., разъясняющий применение Закона "Иностранные капиталовложения". Эти акты составляют систему регулирования сложного комплекса отношений, возникающих в связи с иностранными инвестициями. К такой системе Аргентина пришла не сразу. Указанным законодательным актам предшествовали Закон "Правовой режим иностранных инвестиций" 1958 г. и Декрет 1959 г. по применению этого Закона (в настоящее время они утратили силу). Новый Закон "Иностранные капиталовложения" полно и детально регламентирует большой круг вопросов, возникающих в связи с иностранным инвестированием. Он отражает как политику правительства в отношении иностранных инвестиций, так и состояние, и потребности экономики Аргентины, отдельных ее отраслей. При разработке закона был учтен опыт других государств и таких международных организаций, как Латиноамериканская ассоциация свободной торговли (ЛАСТ) и Организация Андского договора. Закон придает большое значение контракту как документу, являющемуся "юридической основой инвестирования". В связи с этим в Законе строго фиксируются условия, которые должен содержать контракт в первую очередь. Он должен включать условия инвестирования в отношении конкретной отрасли и географического района страны (определяются правительством).25 Инвестиции должны содействовать лучшему использованию природных и людских ресурсов, улучшению условий жизни местного населения. Кроме того, инвесторы обязаны принимать все необходимые меры для предотвращения или ограничения загрязнения окружающей среды. Продукция или услуги, которые будут произведены в результате инвестиций, должны способствовать замене импортной продукции или быть статьей экспорта.26

При любом движении денежных средств в процессе вложения капитала (перевод сумм за границу в виде прибыли, процентов, дивидендов, репатриации капиталов, погашения импорта или других расходов), платежный баланс страны должен иметь положительное сальдо. Иностранный инвестор должен использовать на создаваемом предприятии передовую технику и технологию, вести научные разработки в соответствующих областях, применительно к местным условиям. На предприятиях всех видов должен использоваться аргентинский руководящий, научный, технический и административный персонал в масштабах, определяемых в каждом конкретном случае Министерством экономики. Инвестирование иностранного капитала должно осуществляться таким образом, чтобы не вытеснять с внутреннего рынка предприятия с национальным капиталом. Министерство экономики должно отдавать предпочтение тем заявлениям о разрешении капиталовложений, в которых инвесторы предлагают программу превращение созданного предприятия в предприятие с национальным капиталом в течение 10 лет. Для национального капитала в таком предприятии в первые 5 лет должна составлять не менее 20%, а в оставшиеся 5 лет ежегодно увеличиваться на 15%. Если инвестирование иностранного капитала разрешено в отрасли, где происходит истощение природных ресурсов, то проблема компенсации за их использование решается в виде уплаты дополнительных налогов, в соответствии с законодательством. Во всех случаях участие иностранного капитала должно быть представлено акциями, квотами, долями, номинальным капиталом в Акционерных обществах. Передача акций одних иностранных инвесторов другим не может быть осуществлена без предварительного разрешения государственных органов. Иностранные инвесторы могут переводить прибыль за границу в размере, оговоренном в контракте о капиталовложениях. Сумма, однако, не должна превышать 12,5% прибыли от инвестиций. Общий режим правового регулирования иностранных инвестиций зафиксирован в Законе как режим не более благоприятный, чем тот, который применяется к национальным инвесторам. Кроме того, Закон включает положения, регламентирующие вопросы регистрации иностранных инвестиций, кредитования и ответственности за нарушение Закона.27 В конце 1978 г. в КНР была принята новая инвестиционная политика, рассчитанная на длительный период модернизации китайской экономики с широким использованием как внутренних, так и иностранных инвестиций. Привлечение в страну иностранного капитала является наиважнейшим аспектом новой инвестиционной и внешнеэкономической политики. Китай ставит задачу привлечения как ссудного, так и предпринимательского иностранного капитала. Использование ссудного капи-

23

Там же. Там же.

25 www.underlaw.ru Дата обращения 10.03.2014

26

24

27

Там же. www.underlaw.ru Дата обращения 10.03.2014

Znanstvena misel journal №53/2021

27

тала в виде кредитов и займов иностранных государств должно повлечь за собой укрепление государственной собственности путем создания новых и обновления действующих государственных предприятий. Но особая роль отводится использованию преимуществ предпринимательской формы иностранного капитала в виде прямых частных инвестиций и созданию в КНР государственно-капиталистических предприятий. То есть привлечение ссудного капитала ведет к созданию национальной собственности, а прямые инвестиции – к смешанной (совместной) или полностью иностранной частной собственности в экономике страны.28 С 1979 г. в Китае было принято большое количество законов и нормативно-правовых актов, составивших правовую базу для привлечения иностранных инвестиций. При этом совместное предприятие с китайским и иностранным капиталом определено как ведущая форма международного экономического сотрудничества в КНР. Право иностранных инвесторов вкладывать средства в экономику КНР и пользоваться при этом защитой законов КНР, заложено в Конституции 1982 г. Надо отметить, что значительная часть законов, принятых с 1979 г., была направлена на формирование рыночной экономики, создание условий становления и развития рынка инвестиций в Китае.29 Совместные предприятия (СП) в Китае являются юридическими лицами КНР, а значит, им предоставлен национальный режим. Особенностью является то, что СП должно создаваться в форме общества с ограниченной ответственностью, где в уставном капитале иностранному инвестору принадлежит не менее 25%. Необходимое сырье, топливо и оборудование СП должны закупать, прежде всего, в Китае, а в случае отсутствия — на международном рынке. Закон поощряет реинвестиции и вклады иностранных партнеров в Банк Китая в инвалюте. Страхование предприятий осуществляется китайскими страховыми компаниями.30 Приоритетными отраслями для привлечения иностранных инвестиций в КНР являются: энергетика, промышленность стройматериалов, химия и металлургия; машино- и приборостроение, производство оборудования для добычи нефти на морском дне; электроника, производство ЭВМ и средств связи; легкая, пищевая, текстильная, фармацевтическая промышленность; производство медоборудования; сельское хозяйство; туризм и сфера услуг.31 Немаловажной является возможность разрешения различных споров, возникающих между иностранным инвестором и местным партнером. Поэтому в Китае созданы соответствующие судебные и арбитражные органы, предусматривается также возможность рассмотрения споров в стране ответчика или в третьем государстве. Особенностью политики КНР в отношении иностранных инвестиций является то, что при стремлении привлечь

иностранный капитал, при предоставлении разнообразных льгот существует жесткое административное регулирование иностранных инвестиций. Несмотря на обилие законодательных актов, прямо или косвенно затрагивающих иностранные инвестиции, в законодательстве остается немало пробелов. Чтобы компенсировать недостатки законодательства и стимулировать приток иностранного капитала, Китай использует практику заключения двусторонних договоров о поощрении и защите инвестиций.32 Особенностью регулирования иностранных инвестиций в развивающихся странах и странах с переходной экономикой является то, что наряду с принятием законов об иностранных инвестициях в ряде стран Латинской Америки принимаются специальные отраслевые кодексы. Например, Нефтяной кодекс 1958 г. и Горный закон 1965 г. (Мексика), Горный кодекс 1966 г. и Нефтяной кодекс 1967 г. (Аргентина). В современных условиях как развитые, так и развивающиеся страны и страны с переходной экономикой активно используют фискальные, финансовые и иные инвестиционные стимулы для привлечения прямых иностранных инвестиций в свою экономику. Фактически применение подобных стимулов стало необходимым условием успешной конкуренции на рынках прямых иностранных инвестиций. Многие схемы поощрения инвестиций включают в себя все три вида стимулов. Эти схемы в основном направлены на привлечение мобильных инвестиций, которые могут быть размещены в самых различных регионах.33 Опросы инвесторов свидетельствуют, что ключевыми факторами, влияющими на динамику притока прямых иностранных инвестиций в страны с переходной экономикой, являются предсказуемость законодательства, политическая стабильность, обеспечение прав собственности, эффективность судебной системы и низкий уровень коррупции.34 Правовое регулирование иностранных инвестиций в развитых странах так же, как и в развивающихся продиктовано особенностями политического и экономического развития той или иной страны, что получило свое закрепление в национальном законодательстве. Специальное инвестиционное законодательство имеется только в странах южной Европы - Греции, Италии, Португалии и Испании, в остальных странах Евросоюза движение иностранного капитала регулируется нормами финансового законодательства. Явочно-разрешительный порядок иностранного инвестирования закреплен в законодательствах Бельгии, Германии, Швейцарии, Англии. Однако в указанных странах существуют определенные официальные процедуры, которые вводятся либо государственными органами, либо кредит-

28

www.pravo.by Дата обращения 10.03.2014 www.pravo.by Дата обращения 10.03.2014 30 Там же.

31 Там же.

32

29

33

www.underlaw.ru Дата обращения 10.03.2014 Там же.

34 www.underlaw.ru Дата обращения 10.03.2014

Znanstvena misel journal №53/2021

28 ными организациями. Участие иностранного капитала не квотируется. Исключением из общего правила являются Швеция и Финляндия. К слову сказать, в Швеции резидентам должны принадлежать 60 % капитала и 80 % голосов в компаниях, которые занимаются разработкой природных ресурсов. Однако это правило строго не соблюдается. Для выявления различий в принципах регулирования представляется целесообразным рассмотреть национальное законодательство в области иностранных инвестиций ведущих стран-экспортеров капитала. При этом следует заметить, что развитые страны выступают как экспортерами, так и импортерами капитала. После окончания второй мировой войны разрушенная войной экономика Японии остро нуждалась в иностранном капитале для восстановления и развития своего хозяйства. Для привлечения инвестиций требовались значительные экономические и политические реформы, которые и были проведены под контролем оккупационных властей США. Эти реформы заложили основы развития японской экономики и современной инвестиционной политики, которая была окончательно сформирована к 1980 г. В целом политику Японии в отношении иностранных инвестиций можно назвать либеральной. Это не удивительно: бедная природными ресурсами Япония была вынуждена делать ставку на развитие экспортных отраслей, а для того, чтобы продукция была конкурентоспособной на мировом рынке, необходимо было привлекать современные промышленные технологии, привлекать передовой управленческий опыт, специалистов для обучения квалифицированных кадров, создавать в стране соответствующую инфраструктуру. На это и была направлена политика по привлечению иностранных инвестиций. Однако надо заметить, что большая заслуга в успехе Японии принадлежит американскому капиталу и реформам под руководством США, давшим хороший стартовый импульс. 35 Современная политика в отношении иностранных инвестиций основывается на том, что все компании, создаваемые с участием иностранных инвестиций, являются юридическими лицами Японии и им предоставляется национальный режим. Процедура доступа иностранных инвестиций в экономику Японии весьма проста. Она основана на принципе уведомления через банк Японии о содержании сделки по инвестированию и автоматического одобрения Министерством финансов и каким-либо отраслевым министерством в течение 30 дней. Значительную долю иностранных инвестиций в Японию составляют контракты на передачу технологии (лицензионные соглашения о коммерческом использовании патента; об использовании торговой марки; о передаче промышленной технологии; о промышленной кооперации; о предоставлении специальных технических услуг). Иностранный частный капитал Япония предпочитает привлекать в виде портфельных инвестиций. К прямым же инвестициям сегодня законодательство относит и приобретение акций компании свыше 10%, и предоставление кредита свыше 200 млн. иен сроком 35 36

www.pravo.by Дата обращения 10.03.2014 www.underlaw.ru Дата обращения 10.03.2014

больше года. Хотя ограничений на прямое инвестирование не предусматривается.36 Сегодня в Японии осуществляется программа по созданию сети технополисов. Это центры, где соединяются наука, образование, бизнес для наиболее эффективного процесса создания и внедрения самых современных технологий, когда бизнес и наука тесно сотрудничают друг с другом. Для реализации этих программ привлекаются и иностранные компании, специалисты, научно-исследовательские центры. Иностранных инвесторов привлекает в Японию наличие развитой инфраструктуры в широком смысле, политическая и экономическая стабильность, возможность вложений в высокотехнологичные отрасли, дающие долгосрочные конкурентные преимущества, квалифицированная и более дешевая по сравнению с США и Германией рабочая сила.37 Главной особенностью политики Великобритании в области иностранных инвестиций было и остается стремление всемерно содействовать его притоку. Английская политика заключается в том, чтобы поощрять инвестиции нерезидентов. Правительство Великобритании выступает сторонником привлечения в страну прямых иностранных инвестиций, которые сопровождаются ввозом передовой зарубежной технологии и ростом числа рабочих мест. Раньше прямые иностранные инвестиции допускались на основе индивидуального разрешения, которое выдавал Банк Англии. В настоящее время этого не требуется. В Великобритании механизм валютного контроля благоприятствует притоку иностранных капиталовложений. Однако существует строго соблюдаемое правило, согласно которому иностранные фирмы, создаваемые в целях импорта и реализации на английском рынке продукции, произведенной за пределами «стерлинговой зоны», должны финансироваться исключительно за счет собственных, а не за счет полученных в Великобритании средств. Подобное разрешается и во Франции. Однако существуют исключения из этого порядка. Если создаваемая компания представляет серьезный интерес для экономики Великобритании, то иностранный инвестор может получать английские кредиты на развитие своего бизнеса. Английское правительство разработало и применяет для инвесторов систему финансовых льгот, единых для национальных и иностранных компаний. В первую очередь финансовую помощь и различные льготы получают фирмы, деятельность которых сосредоточена на так называемых районах развития – это часть Шотландии и Уэльса, районы Ливерпуля и Мерсейсайда, Северо-Восточной и Юго-Западной Англии. Факторами, ограничивающими деятельность иностранных инвесторов, является действующая система налогообложения и валютных ограничений. В последние годы в Великобритании наблюдается тенденция более дифференцированно подходить к оценке планов расширения вложений отдельными иностранными фирмами и связывать их определенными обязательствами. Поглощение 37

Там же.

Znanstvena misel journal №53/2021 национальных фирм иностранным капиталом рассматривается как нежелательное. Гарантий на случай национализации иностранные фирмы не имеют. Отношение Франции к иностранным инвестициям в целом благожелательное, хотя позиция правительства время от времени меняется. Инвестирование иностранного капитала не допускается либо ограничивается только в отдельных отраслях экономики. К ним относятся разведка недр, добыча полезных ископаемых, фармацевтическая промышленность. С 1966 г. началось особо благоприятное отношение к инвестициям из стран – членов ЕС. При этом следует заметить, что все страны-члены ЕС обязаны беспрепятственно выдавать разрешения на иностранное инвестирование из стран Союза. В 70-80-х годах французское правительство активно поощряло зарубежные инвестиции французских компаний. В 1980 г. Франция привела свое законодательство касательно прямых иностранных инвестиций в страны «Общего рынка» в соответствие с Римским договором. С 1980 г. инвестиции взаимные инвестиции этих стран не требуют предварительного разрешения властей. Объем иностранного инвестирования не лимитируется. Для инвестирования во Франции и из Франции в зарубежные страны не требуется специального разрешения. При этом процедуры предусматривают только подачу декларации в Министерство экономики и финансов. Прямой инвестицией считается иностранное участие в размере более 20 % в акционерном капитале. На иностранную компанию распространяется национальный режим уплаты налогов, получения кредитов и разного рода льгот. Никаких ограничений при переводе денежных средств иностранных инвесторов из страны не существует. При общем либеральном отношении к иностранному инвестированию Францией вводится ряд ограничений прав нерезидентов. Прежде всего, это касается иностранного инвестирования в отдельные отрасли промышленности – добыча, переработки и импорт нефти. Кроме того, иностранные инвесторы не могут занимать руководящие должности в компаниях, занимающихся подобной деятельностью. Во Франции существуют валютный контроль, а также специальный контроль, непосредственно связанный с валютными ограничениями, в отношении зарубежных займов, внутренних и внешних прямых инвестиций. В 1977 г. во Франции принят циркуляр о прямых французских инвестициях за границей и прямых иностранных капиталовложениях в стране, согласно которому ограничивается чрезмерное влияние иностранного капитала. В экономике Германии иностранные инвестиции играют намного более весомую роль, нежели в других странах Европы. В стране для иностранцев существует национальный режим. Законодатель-

См. подробнее: Вознесенская Н.Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт. М.: 2001. С. 4-11.

38

29 ством Германии не установлены никакие ограничения на ввоз и вывоз иностранного капитала. Не существует никаких ограничений для участия иностранцев в капитале создаваемых компаний или занятия иностранцами руководящих постов в этих фирмах. Нерезидент может беспрепятственно вкладывать капитал в экономику Германии, приобретать недвижимость для личных нужд или строительства предприятий. В Германии действует большое количество предприятий с иностранным участием, которые активно используют научно-технические достижения материнских компаний, расположенных за рубежом. 50 % всех затрат страны на приобретение патентов и лицензий приходится на филиалы монополий США, удельный вес которых во всех иностранных инвестициях Германии доходит до 45 %. Направление иностранного инвестирования осуществляется с помощью системы налогообложения. В настоящее время в Италии ввоз и вывоз иностранного капитала осуществляется свободно. Никаких ограничений на его репатриацию не существует. С 1956 г. в Италии действует закон № 43, который закрепляет в стране благоприятный режим для иностранных инвесторов. Он упростил процедуру получения разрешений на ввоз иностранного капитала, закрепил возможность перевода прибылей, отменил ряд имевшихся ограничений. Закон также определил дифференцированный подход к инвестициям, отдав предпочтение производственным капиталовложениям. Объем иностранного присутствия в экономике Италии заметно ниже, чем в других странах Западной Европы. В Италии наибольшее распространение получили смешанные общества с иностранным и итальянским участием. Вывоз капитала из Италии ограничивается. В ряде случаев для вывоза итальянского капитала за границу необходимо получить специальное разрешение Министерства внешней торговли.38 Список литературы 1. Богатырев А.Г. Инвестиционное право. М.: 1992.

2. Веселкова Е.Е. Правовое регулирование инвестиционной деятельности в РФ и зарубежных странах: сравнительно-правовой аспект: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03. М.: 2006.

3. Вознесенская Н.Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт. М.: 2001.

4. Доронина Н.Г., Семилютина Н.Г. Правовое регулирование иностранных инвестиций в России и за рубежом. М.: Финстатинформ. 1993.

5. Зубченко Л.А. Иностранные инвестиции. М.: 2008.

6. Правовое регулирование инвестиционной деятельности: проблемы и перспективы развития//Под ред. Покачаловой Е.В.; Саратовская государственная академия права. Саратов: 2009.

7. www.wikipedia.ru 8. www.pravo.by

Znanstvena misel journal №53/2021

30

MEDICAL SCIENCES DIAGNOSE DER VERZÖGERTEN PHYSIKALISCHEN ENTWICKLUNG VON KINDERN Smirnova Т.

Tschuwaschische Staatliche Universität namens I.N. Ulianov, Dozentin Yastrebova S. Tschuwaschische Staatliche Universität namens I.N. Ulianov, Dozentin DIAGNOSIS OF THE DELAYED PHYSICAL DEVELOPMENT OF CHILDREN Smirnova Т., Chuvash State University named I.N. Ulianov, lecturer Yastrebova S. Chuvash State University named I.N. Ulianov, lecturer Аbstract Ein Kind mit körperlicher Behinderung wurde mit Insulin und Clonidin getestet, um den Spiegel des Wachstumshormons zu bestimmen. Bei der Durchführung eines Insulintests betrug der stimulierte Wachstumshormonspiegel 39,1 ng / ml, 9,8 ng / ml, 11,2 ng / ml, 10,8 ng / ml, 8,9 ng / ml. Der stimulierte Wachstumshormonspiegel unter Einführung von Clonidin betrug 38,2 ng / ml, 7,6 ng / ml, 10,9 ng / ml, 10,6 ng / ml, 8,9 ng / ml.

Ein Anstieg des Wachstumshormonspiegels über 10 ng / ml in beiden Proben zeigt einen normalen Hormonsekretionsgrad an, das Vorhandensein einer konstitutionellen Verzögerung der körperlichen Entwicklung.

Abstract A child with physical retardation underwent tests using insulin and clonidine to determine the level of growth hormone. When conducting a test with insulin, the stimulated level of growth hormone was 39.1 ng / ml, 9.8 ng / ml, 11.2 ng / ml, 10.8 ng / ml, 8.9 ng / ml. The stimulated level of growth hormone with the introduction of clonidine was 38.2 ng / ml, 7.6 ng / ml, 10.9 ng / ml, 10.6 ng / ml, 8.9 ng / ml. An increase in the level of growth hormone more than 10 ng / ml in both samples indicates a normal level of hormone secretion, for the presence of a constitutional delay in physical development.

Stichworte: Wachstumshormon, Wachstumsverzögerung, Insulintest, Clonidintest.

Keywords: growth hormone, retardation of physical development, insulin test, clonidine test.

Wachstums- und Entwicklungsstörungen sind ein komplexes klinisches Problem in der modernen Endokrinologie, da sie verschiedene Ursachen haben. Die wichtigsten klinischen Manifestationen, die auf einen Wachstumshormonmangel hinweisen, sind eine Abnahme der Wachstumsrate eines Kindes, eine beeinträchtigte Entwicklung von Knochen und Skelett sowie eine Ablagerung von Fettgewebe am Bauch [1].

In Ermangelung einer rechtzeitigen Diagnose und Qualitätstherapie bleibt das Kind zwischen 110 und 120 cm niedrig, und dieser Zustand wird als Hypophysen-Zwergwuchs bezeichnet.

Mit einer rechtzeitigen klinischen und Labordiagnostik und therapie unter Verwendung von Wachstumshormon können Kinder jedoch bestimmte Parameter der körperlichen Entwicklung erreichen [ 2, 3]. Die Pharmakotherapie mit Wachstumshormonen ist teuer, daher muss ihre Verschreibung durch die Labordiagnose eines Hormonmangels bestätigt werden. In die klinische Praxis wurde ein Insulintest eingeführt, dessen Mechanismus darin besteht, Somatostatin zu unterdrücken, und ein Test mit Clonidin mit Aktivierung des Somatotropin freisetzenden Hormons. Der physiologische Mechanismus einer Erhöhung des Wachstumshormonspiegels mit der Einführung von Insulin besteht in der gleichzeitigen Aktivierung des α2adrenergen Systems und einer Verringerung des Somatostatins, während parallel unter Bedingungen der Hypoglykämie die Sekretion des adrenocorticotropen

Hormons (ACTH) erfolgt ) und Cortisol wird stimuliert, wodurch es möglich wird, ihre maximalen Spiegel zu identifizieren und das Vorhandensein eines sekundären Hyperkortisolismus festzustellen.

Material und Methoden. Eine hormonelle Analyse wurde bei einem 8-jährigen Kind mit einer Verzögerung der körperlichen Entwicklung durchgeführt, dessen Knochenalter eine Verzögerung der körperlichen Entwicklung um 3 Jahre anzeigte. Eine vorläufige Blutuntersuchung auf den Gehalt an insulinähnlichem Wachstumsfaktor (IGF) ergab ein Ergebnis von 61 ng / ml und lag über dem 5. Perzentil.

Stimulationstests wurden auf nüchternen Magen und in Rückenlage in den Morgenstunden von 8 bis 9 Uhr durchgeführt. Die Bestimmung des Hormonspiegels wurde durch eine radioimmunologische Methode unter Verwendung des "IMMUUNOTECH" -Kits durchgeführt.

Forschungsergebnisse. Wir haben 2 Tests mit Insulin und Clonidin durchgeführt. Vor dem Test mit Insulin wurde eine Basalglykämie von 4,8 mmol / l festgestellt. Insulin wurde in einer Dosis von 0,1 U / kg am Punkt 0 verabreicht, während eine Abnahme des Blutzuckers nach 15, 30, 45, 60, 90, 150 Minuten festgestellt wurde: 2,0 mmol / l, 2,8 mmol / l, 3, 2 mmol / l, 3,2 mmol / l, 3,8 mmol / l, 4,8 mmol / l. Das Kind unterzog sich diesem Test zufriedenstellend, mit einer Glykämie von 2,8 mmol / l fühlte das Kind Schwäche, ein Gefühl von Hitze. Der größte Rückgang der Glukose wurde von uns nach 15, 30 Minuten festgestellt.

Znanstvena misel journal №53/2021 Die Testergebnisse sind zuverlässig, da die Abnahme des Glucosespiegels mehr als 2,2 mmol / l betrug. Bei der Durchführung eines Insulintests betrug der stimulierte Wachstumshormonspiegel 39,1 ng / ml, 9,8 ng / ml, 11,2 ng / ml, 10,8 ng / ml, 8,9 ng / ml.

Der Test mit Clonidin besteht darin, den Prozess der Somatotropin-freisetzenden Hormonproduktion mit diesem Medikament zu stimulieren. Clonidin wurde oral mit einer Geschwindigkeit von 0,15 mg / m² Körperoberfläche verabreicht. Die venöse Blutentnahme wurde nach 30, 60, 90, 120, 150 Minuten durchgeführt. Der maximale Anstieg des Wachstumshormons (STH) wird zwischen 90 und 120 Minuten beobachtet. Eine Nebenwirkung von Clonidin war das Auftreten von arterieller Hypotonie und schwerer Schläfrigkeit. Es wird unter Kontrolle des Blutdrucks (BP) durchgeführt. Bei dem von uns untersuchten Jungen betrug der stimulierte Wachstumshormonspiegel 38,2 ng / ml, 7,6 ng / ml, 10,9 ng / ml, 10,6 ng / ml, 8,9 ng / ml. Ein Anstieg des Wachstumshormonspiegels über 10 ng / ml in beiden Proben zeigt somit einen normalen Spiegel der Hormonsekretion an.

31 Literaturverzeichnis 1.

Davitinidze N.L., Lozovaya Yu.V., Sichinava I.G. Laboratory methods for diagnosing growth hormone deficiency in children // https://mks.ru/library/conf/biomedpribor/2000/sec05_10.html.

2. Correa F.A., França M.M., Fang Q., Ma Q., Bachega T.A, Rodrigues A., Ozel B.A., Li J.Z., Mendonca B.B., Jorge A.A.L., Carvalho L.R., Camper S.A., Arnhold I.J.P. Growth hormone deficiency with advanced bone age: phenotypic interaction between GHRH receptor and CYP21A2 mutations diagnosed by sanger and whole exome sequencing // Archives of endocrinologe and metabolism, 2017;61(6):633-636. doi: 10.1590/2359-3997000000311.

3. Solntseva A.V. Somatotropic insufficiency in children and adolescents: study guide. Benefit. – Minsk: Belarusian State Medical University, 2009. – 27p.

Znanstvena misel journal №53/2021

32

PEDAGOGICAL SCIENCES ВИВЧЕННЯ КОРОНАВІРУСНОЇ ЛЕКСИ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ Щепка О.А. ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» к. філол. наук, доцент, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін і мовної підготовки іноземних громадян LEARNING CORONAVIRUS VOCABULARY IN UKRAINIAN AS A FOREIGN LANGUAGE Shchepka O. Pryazovskyi State Technical University PhD in Philology, Associate Professor, Head of the Department of Humanities аnd Language Training for Foreign Citizens Анотація У статті висвітлено актуальність опрацювання коронавірусної лексики на заняттях з української мови як іноземної. Обґрунтовано необхідність коригування лексичного мінімуму, зважаючи на реалії країни навчання інокомуніканта. Визначено основні етапи роботи над лексикою. Запропоновано завдання, спрямовані на семантизацію нової лексики та її опанування, формування комунікативної вправності іноземних студентів; фонетичні зарядки; завдання на відповідність; діалоги; мотиваційні творчі завдання.

Abstract The article highlights the relevance of developing coronavirus vocabulary in classes in Ukrainian as a foreign language. The need of adjusting the lexical minimum is justified by the realities of the country of study of a foreign communicant. The main stages of vocabulary working are determined. Tasks aimed at semanticizing new vocabulary and mastering it, forming the communicative skills of foreign students, phonetic exercise, matching tasks, dialogues, motivational creative tasks are proposed. Ключові слова: іноземні студенти, інокомуніканти, українська мова як іноземна, лексичний мінімум, коронавірусна лексика.

Keywords: foreign students, foreign communicants, Ukrainian as a foreign language, lexical minimum, coronavirus vocabulary. Щоб говорити нерідною мовою, необхідно передусім знати лексику цієї мови і правила її використання. Як зазначають науковці, іноземець для розуміння будь-якого тексту повинен знати мінімум 3000 слів [6, с. 74]. Це є так званий лексичний мінімум, який дає можливість послуговуватись мовою як інструментом комунікації. Інакше про лексичний мінімум говорять як про максимальну кількість слів, які може засвоїти інокомунікант в рамах певної кількості навчальних годин [6, с. 74]. До вибору лексичного мінімуму необхідно підходити виважено, з урахуванням таких критеріїв, як семантична цінність, частотність, ситуативно-тематична співвіднесеність, актуальність позначуваного словом поняття. [6, с. 74]. Зважаючи на ці критерії, зауважимо, що лексичний мінімум не є категорією сталою і незмінною, як і сама лексика. Отже, зміни в усіх сферах життя зумовлюють зміни в лексичному мінімумі: одні слова з часом переходять в пасив або взагалі виходять з ужитку, а інші нові або «оновлені» переходять в актив. Упродовж останнього року в лексиці, необхідній для засвоєння іноземними слухачами, відбулися значні зміни: до неї «увірвалась» коронавірусна лексика, репрезентована переважно сленговими словами. Це значить, що іноземним студентам для розуміння поточного моменту, для адекватної комунікації варто ознайо-

митись з ковід-лексикою, особливо з українськомовними новотворами цієї тематичної групи. Необхідність проаналізувати особливості вивчення коронавірусної лексики як нового шару лексичного мінімуму й зумовлює актуальність нашого дослідження. На сьогодні існує низка досліджень, присвячених лінгвістичному аспекту КОВІД-19 (О. Щепка, Є. Юхно, О. Деркачова, Л. Довбня, Т. Весна, Т. Телецька, О Северська, О. Кобзар, Л. Пивовар, О. Карачина С. Харченко Л. Хода та ін.). У роботах аналізується короналексика, способи її утворення, сфера вживання, простежуються спроби систематизувати цю лексику та ін. Сучасні реалії змушують і викладачів української мови як іноземної корегувати необхідний лексичний мінімум іноземних слухачів, додаючи до нього ковід-лексику. Позитивним моментом є внутрішня мотивація студентів до вивчення короналексики, тому що, по-перше, іноземці усвідомлюють, що розуміння інформації про хворобу допоможе зберегти здоров’я і навіть життя; по-друге, у громадських місцях, закладах освіти, інтернеті постійно з’являються попереджувальні статті, реклама, меми і т.п. про КОВІД-19, які важливо розуміти кожному іноземцю; по-третє, у разі захворювання студент повинен вміти описати симптоми, а також зрозуміти лікаря, коли він гово-

Znanstvena misel journal №53/2021

33

рить про ПЛР- тестування, кисневу терапію, апарати штучної вентиляції легенів, сатурацію крові тощо. Кожен іноземець, який проживає в Україні, звичайно, має можливість через інтернет отримати інформацію про пандемію рідною мовою, проте не викликає жодних заперечень і те, що іноземний студент також повинен усвідомлювати ситуацію з хворобою в Україні, розуміти, про що говорять в новинах, пишуть в оголошеннях і т.п. Для ознайомлення з ковідною лексикою ефективною видається ситуативно-тематична організація навчального матеріалу, що передбачає одночасне введення спільнокореневих слів. Спільнокореневі слова коронавірусної лексики можна поділити кілька словотвірних гнізд: 1) словотвірне гніздо «корона» (з вершиною «корон»), репрезентоване дериватами коронавірус, коронарік, коронашоу, коронастихія, коронакриза, коронареальність, коронастихія, короначас, коронапсихоз, коронаскептик, коронавійна, короназагроза, коронаборотьба, коронафонд, коронашопінг, короназнижки, короназбитки, коронований, коронатерор, коронадиктатура, короніал та ін.

2) словотвірне гніздо «ковід»: ковід, ковідка, ковідник, ковідниця, ковідько, ковіднутий, антиковідник, ковід-дисидент, ковідіот, ковідономіка, ковіденята, ковідіали, ковідіант, зе-ковід і т.п.; 3) словотвірне гніздо «карантин»: карантикули, карантьє, карантіні, а також словосполучення: карантин вихідного дня, адаптивний карантин та ін.; 4) словотвірне гніздо «вакцин»: вакцина, вакцинація, вакцинувати, антивакцинатор та сполучення: паспорт вакцинації, сертифікат вакцинації тощо, 5) словотвірне гніздо «кисень»: киснева терапія, кисневозалежний, сполука пацієнт на кисні;

6) словотвірне гніздо навчання: онлайн-навчання, офлайн-навчання, дистанційне навчання, дистанційка Ознайомлення зі словотвірними гніздами повинно відбуватися одночасно із опрацюванням та класифікацією лексико-тематичних груп коронаслів, яких, як нам видається, можна виокремити 6: 1) назва хвороби: COVID-19, КОВІД-19, ковід19, ковід, ковідка (на зразок водянка, лихоманка), коронавірус, модна хвороба, пневмонія і т.п.; 2) запобігання хворобі: дотримуватись соціальної дистанції, мити руки з милом, обробляти руки дезінфекційним розчином / антисептиком; носити засоби індивідуального захиситу: маски та рукавички, самоізоляція та ін.; 3) симптоми: головний біль, біль у горлі, біль у м’язах, важкість дихання, сухий кашель, підвищена температура, слабкість, нудота, втрата нюху й смаку, діарея; 4) обстеження: експрес-тести, ПЛР-тести, рентген, КТ (комп’ютерна томографія), аналіз крові, сатурація тощо; 5) лікування: киснева терапія, питний режим, антибактеріальна терапія, ШВЛ-апарати і т.п.; 6) загальна ситуація: перша / друга / третя хвиля; жовта / оранжева / червона зони; кількість захворілих / померлих / одужалих тощо. Перший етап роботи з лексикою – це презентація, що передбачає інтерпретацію лексики та її пояснення. Варто зазначити, що важливо вводити лексику не ізольовано, а в контексті чи в ситуації мовлення. Будь-яке слово набуває сенсу, коли воно включене в контекст. На початковому етапі навчання, коли словниковий запас студентів мінімальний або майже нульовий, використовуємо переклад або (рекомендований варіант) наочність. Щодо введення коронавірусної лексики, то сьогодні існує достатня кількість ілюстрованих пам’яток щодо правил поведінки хворих під час пандемії.

Медична термінологія, зважаючи на її запозичення з англійської, адекватно й швидко засвоюється іноземними студентами. Конкретна лексика семантизується через наочність: ілюстровану чи предметну: маска, рукавички, медичний халат, респіратор, санітайзер і т.п.) та моторну: викладач, пояснюючи слова чихати / чихання, задишка, нежить тощо.

Складні слова зазвичай семантизуються через складові частини: коронофобія, короначас, коронашопінг, коронакриза; самоізоляція / самоізолюватись, маскопаніка та ін. Використання словотвірного аналізу виступає підґрунтям для аналізу суфіксального аналізу утворень на кшталт: дистанційний – дистанційка, ковід – ковіденята, ковідько, ковідник тощо. На основному етапі навчання використовуються такі засоби семантизації, як пояснення, доби-

Znanstvena misel journal №53/2021

34 рання синонімів чи антонімів, застосування максимально семантизованого тексту, наприклад: Коронавірус — це різновид вірусу. Віруси — це крихітні збудники хвороб. Є багато видів коронавірусів, і деякі з них можуть вражати людину. Якщо коронавірус потрапить у людський організм, він спричинить хворобу під назвою COVID-19. Коли люди кажуть, що хтось «підхопив коронавірус», вони мають на увазі саме цю хворобу. Коронавірус може жити в нашому горлі й роті. Коли заражена людина кашляє, чхає або просто видихає, вірус виривається назовні з дрібними крапельками води й слини. Майже всі ми здатні самі подужати коронавірус. Але є люди з гіршим здоров’ям, яким значно важче боротися з недугою. Такі хворі не можуть самотужки подолати коронавірус і потребують допомоги. Їм доводиться лягати в лікарню, де їх за потреби підключають до спеціального пристрою, з яким легше дихається. Цей пристрій називається апаратом штучної вентиляції легень, або ШВЛ. На просунутому етапі навчання УМІ до зазначених вище засобів семантизації нової лексики додаються словотвірні ланцюжки, вказівка на внутрішню форму слова: корона – коронавірус – коронавірусний – коронований; ковід – ковідіот, ковід – ковідний – ковіднутися; маска – масковий – антимасковий і т.п. На другому етапі роботи з лексичним матеріалом відбувається засвоєння нової лексики з допомогою мовленнєвих вправ. Нові слова включаються в лексикон студента, щоб у подальшому він міг «вилучити» їх із пам’яті та використовувати в процесі комунікації. Важливо також, щоб іноземець не тільки розумів значення цих слів, а й усвідомлював їхнє місце в лексичній системі мови (синонімія, стилістичне забарвлення тощо), можливості сполучуваності з іншими лексемами. Все це, безумовно, потребує включення слова в контекст для розуміння контекстного значення слова. Особливо важливо це для коронавірусної лексики, частина якої утворення шляхом семантичних зсувів : маска, корона, коронований, контактна особа тощо. Удосконалення й автоматизація вживання короналексики, розуміння її стилістичного використання можливе лише за умови виконання достатньої кількості завдань. У рамах статі пропонуємо лексико-граматичні завдання з власного досвіду.

1. Комунікативні діалоги. Працюючи з діалогами, іноземці отримують необхідну лексику, вчаться правильно конструювати фрази, які у подальшому зможуть використовувати в реальному житті, у мовленні: - Добрий день! На що скаржитесь? – У мене сильний головний біль і сухий кашель. – Ви відчуваєте запах і смак? -Ні. – Можливо, Ви захворіли на коронавірус. Вам потрібно здати ПЛР-тест і т.ін.

2. Завдання на відповідність, де студентам пропонується поєднати слова правого й лівого стовпчиків: зменшити соціальна дистанція дотримуватись рукавички використовувати санітайзер

носити коронавірус захворіти контакти Це може бути завдання на встановлення відповідності структурних частин складного речення: Якщо у вас сухий кашель, залишайтеся вдома сильний головний біль, і зателефонуйте лібіль у м’язах … карю. Якщо у вас висока темпе- Терміново виклиратура і ускладнене ди- кайте «швидку» за хання … номером 103. Якщо ви на вулиці або в Одягайте рукавички магазині контактуєте з й користуйтесь салюдьми … нітайзером. Якщо ви хочете захис- Дотримуйтесь дистити себе від хвороби … танції в 1,5 метра.

3. Завдання, у яких студенти повинні, замість зображень, вписати потрібні слова чи сполучення слів: Необхідно ретельно ляти

їх

.

з милом, або оброб-

Важливо

дотримуватись

. Якщо ти відчув симптоми застуди, то і чекай на результати

і т.

п.

4. Завдання на класифікацію. Студентам пропонується класифікувати знайому їм коронавірусну лексику на такі тематичні групи: 1) назва хвороби; 2) назва людини, яка захворіла; 3) слова, які передають ставлення людини до хвороби та до світової пандемії взагалі; 4) назви симптомів хвороби і т.д.

5. Творчі завдання типу: 1) на вулиці або в супермаркеті простежте і напишіть, хто і як не дотримується протиепідемічних правил; 2) розробіть власну пам’ятку дотримання правил поведінки під час пандемії і т.д.

6. Фонетичні зарядки на основі рекламних коронаслоганів. Наприклад, слогани Нової Пошти: Дотримуйся ізолювання. Замов продукти харчування! Щоб контактів уникати – використовуй поштомати! Є тепер доставка ліків усього за кілька кліків! Змінюємо побутові звички – надягайте рукавички! (рекламний коронаслоган гупермаркету METRO) Наведені вище завдання не претендують на вичерпність та унікальність, проте є ефективними на певних етапах навчання нерідної мови. Підсумовучи, зазначимо, що основна мета вивчення УМІ – вихід у невимушену комунікацію, спроможність іноземного студента розуміти мову країни навчання, бути обізнаним з мовними аспектами поточного моменту, який переживає країна. Відповідно завдання викладача – вчасно корегувати лексичний мінімум й забезпечувати його опрацювання через систему ефективних завдань, створюючи тим са-

Znanstvena misel journal №53/2021 мим умови для іноземних студентів вільно орієнтуватись в реаліях країни, де вони здобувають освіту, спілкуватись і навчатись. Список літератури 1. Аркадьева Э. В. Лексика в практическом курсе русского языка / Э. В. Аркадьева, Г. В. Горбаневская, Н. Д. Кирсанова // Живая методика : для преподавателя русского языка как иностранного. М.: Рус. язык. Курсы, 2005. С. 180–246.

2. Антонів О. Дистанційне вивчення мови: проблеми та методи. Теорія і практика викладання української мови як іноземної. Львів, 2007. Вип. 2. С.48–65.

3. Демська-Кульчицька О. Корпусні підходи в методиці мови. Теорія і практика викладання української мови як іноземної. Львів, 2006. Вип. 1. С.

22–29.

35 4. Костомаров В. Г., Митрофанова О. Д. Методическое руководство для преподавателей русского языка иностранцам. Изд. 3-е, перераб. и доп. М.: Русский язык, 1984. 159 с.

5. Лещенко Т . О . Інноваційні підходи у викладанні-української мови як іноземної / Т . О. Лещенко, О. М. Шевченко. Мова. Свідомість. Концепт: зб. наук, статей / відп. ред. О. Г. Хомчак. Мелітополь: МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2016. С. 250 – 253.

6. Методика преподавания русского языка как иностранного на начальном этапе / Г. И. Дергачева и др. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1986. 239 с.

Znanstvena misel journal №53/2021

36

PHYSICS AND MATHEMATICS РОЛЬ ПОВЕРХНОСТНОГО НАТЯЖЕНИЯ В ФОРМИРОВАНИИ ИОННО-ПЛАЗМЕННЫХ ПОКРЫТИЙ Юров В.М., доцент Карагандинский государственный университет им. Е.А. Букетова, Бердибеков А.Т., доктор философии (PhD) Национальный университет обороны имени Первого Президента РК – Елбасы Бельгибеков Н.А. Магистр ТОО «Research & development центр «Казахстан инжиниринг» ROLE OF SURFACE TENSION IN FORMATION ION-PLASMA COATINGS Yurov V., associate professor Karaganda University named after EA. Buketov, Berdibekov A., doctor of philosophy (PhD) National Defense University named after the First President of the republic of Kazakhstan – Elbasy, Belgibekov N. Master LLP "Research & Development center "Kazakhstan engineering" Аннотация В статье рассмотрена статическая модель формирования ионно-плазменного покрытия с точки зрения теории катастроф, поскольку осаждение покрытий представляет собой фазовый переход первого рода. В нашем рассмотрении цель функционирования – формирование покрытия, а координатой этого процесса возьмем скорость диссипации свободной энергии, обусловленной образованием пленки из кластеров или островков. В качестве управляющих параметров возьмем плотность дислокаций и поверхностное натяжение. Показано, что чем больше поверхностное натяжение, тем меньше скорость диссипации свободной энергии. Это означает, что большая часть подводимой энергии идет на образование покрытия. При этом, как правило, формируются ячеистые наноструктуры, обладающие повышенной твердостью.

Abstract The article considers a static model of the formation of an ion-plasma coating from the point of view of the theory of catastrophes, since the deposition of coatings is a phase transition of the first order. In our consideration, the goal of functioning is the formation of a coating, and the coordinate of this process is the rate of dissipation of free energy caused by the formation of a film from clusters or islands. We take the dislocation density and surface tension as control parameters. It is shown that the higher the surface tension, the lower the rate of dissipation of free energy. This means that most of the energy input goes into the formation of the coating. In this case, as a rule, cellular nanostructures are formed with increased hardness Ключевые слова: поверхностное натяжение, свободная энергия, теория катастроф, диссипация энергии.

Keywords: surface tension, free energy, catastrophe theory, energy dissipation.

Formulation of the problem Surface tension (surface energy) plays an exceptional role in the properties of the surface of solids, determining, first of all, its mechanical properties, on which rocket and aircraft construction depends, the movement of ships in oceans and rivers, the processing of materials by cutting, grinding and polishing, and much more. ... Since solid materials, due to the high cost, began to give way to cheaper steels, coatings on these steels came to the fore, including hardening, corrosion-resistant, heat-resistant, antifrictional and others.

In this work, we will briefly consider a static model of the formation of an ion-plasma coating.

Analysis of recent research and publications The first experimental work on the surface tension of solids was carried out in the 20s of the last century (Tamman G., Obreimoff J.W.). The first survey on surface tension was published in works [1-3]. The most recent review was carried out last year in [4], which contains an extensive bibliography. The largest number of works, including several candidate and doctoral dissertations, were done by employees of the Kabardino-Balkarian State University named after Kh.M. Berbekov, starting with the works of S.N. Zadumkin [5].

Isolation of previously unresolved parts of a common problem This article presents for the first time a model of

Znanstvena misel journal №53/2021 ion-plasma coating from the point of view of the theory of catastrophes.

Purpose of the article The theory of catastrophes can be used in technical problems for mathematical modeling of processes in which catastrophes can be observed. The growth of the coating film (first-order phase transition) is also a disaster.

Presentation of the main material In [6-8], we considered in detail the results of measuring the surface tension of nitrides of various metals, composite coatings. Here we will focus on the role of surface tension in the formation of the structure of ionplasma coatings.

This role is especially evident in the formation of coatings in multiphase flows. Figures 1 and 2 show how

Figure 1 AFM image of the globular structure of the coating Cr-Mn-Si-Cu-Fe-Al However, in all cases, it is possible to choose two control parameters - the dislocation density and surface tension. In this case, the process of coating formation can be considered from the point of view of the theory of catastrophes. Disasters are called abrupt changes in the form of a sudden response of the system to a smooth change in external conditions [9]. The theory of catastrophes can be used in technical problems for mathematical modeling of processes in which catastrophes can be observed. The growth of the coating film (firstorder phase transition) is also a disaster.

For mathematical modeling, it is possible to consider three objects: - the purpose of functioning; - one or two coordinates of the functioning process; - one or several control parameters, changing which we control the course of the process.

In our consideration, the goal of functioning is the formation of a coating, and the coordinate of this process is the rate of dissipation of free energy F caused by the formation of a film from N >> 1 clusters or islands.

We take the dislocation density ρ and surface tension σ as control parameters.

For one coordinate and two control parameters in catastrophe theory there is only one standard, canonical dependence for writing the dependence of the goal function:

37 the coating structure changes with the simultaneous sputtering of a multiphase cathode and titanium in a nitrogen atmosphere.

In the first case, a globular structure is observed, and in the second, a cellular one. This affects all properties of the coatings and, in particular, their microhardness. In the second case, it is much higher than in the first. The obtained experimental data, in principle, fit into all the models we have considered: concentration overcooling associated with the presence of a radial concentration gradient of the titanium nitride impurity; Benard cells, the appearance of which is due to the presence of a vertical temperature gradient; a cellular dislocation structure associated with the presence of plastic deformations in the coating.

Figure 2 AFM image of the cellular structure of the coating Cr-Mn-Si-Cu-Fe-Al+Ti in nitrogen

F ( N )  0,25N 4  0,5N 2  N , (1) where F(N) is the potential function, which is the energy of formation of N clusters.

A catastrophe that has such a potential function is called an "assembly" type catastrophe [9]. The assembly has in the subcritical region one stable equilibrium state (one hole of the potential function), and in the supercritical region it has two stable and one unstable equilibrium states (i.e., two holes separated by a hill).

Subcritical (2) and supercritical (3) regions are specified by the following set of parameters:

  0,    

,

(2)

2    0, |  |  3 3 докритичная2  область  .

(3)   0, |  |  3 3 Equation (1) specifiesяtheобласть static model for the forзакритична mation of the coverage. The dependence of the rate of dissipation of free energy on the surface tension σ is important for us. From equation (1) it follows that the greater the surface tension, the lower the rate of dissipation of free energy. This means that most of the energy input goes into the formation of the coating. In this case, as a rule, cellular nanostructures with increased hardness are formed.

38 Thus, a certain general picture emerges: to obtain superhard nanostructured coatings, it is necessary to use multiphase (multielement) cathodes, preferably with their simultaneous sputtering. Of course, one should not forget about the optimization of the technological parameters of the coating deposition process.

Conclusions and offers The deposition of coatings, especially by the ionplasma method, is a first-order phase transition, which is, in a broad sense, a catastrophe that allows mathematical modeling.

Suggestions: Equation (1) should be considered using a dynamic model, representing the function F as a gradient system.

Thanks The work was carried out with the financial support of the Ministry of Education and Science of the Republic of Kazakhstan. Grants No. 0118RK000063 and No. F.0781.

References 1. Gilman J. Direct Measurements of the surface energies of crystals // J. Appl. Phys., 1960. -Vol. 31, № 2. - P. 2208-2216.

2. Geguzin Ya.E., Ovcharenko N.N. Methods for determining the surface energy of solids // UFN, 1962, V. 76, No. 2. - P. 283-305.

Znanstvena misel journal №53/2021 3. Gokhshtein A.Ya. Surface tension of solids and adsorption. - Moscow: Nauka, 1976. - 256 p.

4. Bochkarev V.P. Development of physicochemical principles for assessing the effect of surface energy on the properties of materials and processes for microelectronic technology. - Dissertation for the degree of Doctor of Technical Sciences, Moscow, 2020. 299 p.

5. Zadumkin S.N. A new version of the statistical electronic theory of surface tension of metals // Physics of Metals and Metal Science, 1961, V. 11, No. 3. - P. 331-346.

6. Yurov V.M., Portnov V.S., Puzeeva M.P. Method for measuring surface tension and density of surface states of dielectrics. Patent No. 58155 Republic of Kazakhstan, published 12/15/2008, Bul. No. 12.

7. Yurov V.M., Portnov V.S., Puzeeva M.P. Method for measuring the surface tension of magnetic materials. Patent No. 58158 Republic of Kazakhstan, published on December 15, 2008, Bul. No. 12.

8. Yurov V.M., Guchenko S.A., Ibraev N.Kh. Method for measuring the surface tension of deposited coatings. Patent No. 66095 Republic of Kazakhstan, published on November 15, 2010, Bul. No. 11.

9. Arnold V.I. The theory of catastrophes. - M.: Editornaya URSS, 2007. - 136 p.

Znanstvena misel journal №53/2021

39

TECHNICAL SCIENCE THE EVALUATION OF THE TIME OF THE FOULED MEMBRANE MODULES REGENERATION WITH IMPROVED DATA Tereshenko I., Guliienko S. National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute", Abstract The calculations of the time of the membrane modules regeneration using the corrected dimensionless equation were carried out. It was defined that proposed equation allows avoiding the overestimation of regeneration time. The results show that assumption about the negligible influence of the concentration change in the cleaning solution is reliable. Кеуwords: fouling, membrane, regeneration, dimensionless equation, calculation, cleaning solution, mass transfer coefficient.

Membrane fouling is one of the main problems during the exploitation of membrane equipment, which determines the necessity of periodic membrane regeneration [2].

Membrane fouling can be classified as reversible fouling and irreversible fouling, of which the distinction is entirely dependent on the context in which membranes are operated and cleaned [5]. Reversible fouling (including backwashable and non-backwashable) occurs due to the cake layer or concentration polarization of materials at the membrane rejection surface. Fouling of membranes is caused by complex physical and chemical interactions between the various fouling constituents in the feed and between these constituents and the membrane surface. Mass transport can lead to the attachment, accumulation, or adsorption of materials onto membrane surfaces and/or within membrane pores. Normally, foulants can be classified into the following four categories [5]: Particulates, Organic, Inorganic, Micro-biological organisms.

There are the following groups of methods of membrane regeneration [3]: mechanical, hydrodynamic, physical, chemical and combined, which include in part the techniques of the first four methods.

In previous work, the method of the spiral wound membrane modules regeneration with using of vacuuming. The mathematical model of this process, which allows calculating the regeneration process duration, also was developed [4]. However, in that work is was used the dimensionless equation, which was obtained with several assumptions that lead to the overestimation of the mass transfer coefficient. This equation was corrected in work [1]. The current work aims to carry out the improved evaluation of the regeneration time taking into account the corrected dimensionless equation. Also, in work [4] the influence of the changes in cleaning solution concentration did not take into account, therefore, the improved evaluation has also aimed to verify the reliability of that assumption.

The process of mass removal from the membrane surface is described by the equation [4]:  M  M  M  dM (1)  K  C p  С0  П 1  П  F d V  M П    The starting conditions are: M = 0 for τ = 0.

The determination of mass transfer coefficient K, unlike work [4], in the current research the following dimensionless equation was used [1]:

Sh  0.00045 Re0.8 Sc0.33  d e / l 

(2)

The solving was carried out by the Runge-Kutta, the calculations were done using the program written in the programming language Python in two variants (with and without taking into account the concentration change in cleaning solution).

The calculations were carried out for the case of the fouling which consists of FeCl3 (this material used as model foulant in experimental researches) with an initial mass of 0.002 kg, and an operating temperature of 25°C. The mass flow rate of the cleaning solution in a range of 0.001-0.025 kg/s. which correspond to the real working condition of the regeneration setup. The results of the calculation are represented in table 1.

As it can be seen from table 1, the difference in the time of complete cake layer removal for the calculation with and without taking into account the concentration change in the cleaning solution is negligible, therefore, the assumption made in work [4] is reasonable. At the same time, the duration of the regeneration differs significantly. In work [1] it was pointed out that previous mass transfer correlation was obtained with overestimated values of diffusivities. The results of improved calculation show that this led to the overestimation of the regeneration duration in 4-5 times, therefore, for the practical calculation the corrected dimensionless equation should be used.

The dependence of the duration of processing of the flow regime is shown in Figure 1

Znanstvena misel journal №53/2021

40

The mass flow rate of the cleaning solution, G, kg/s 0,0010 0,0025 0,0050 0,0075 0,0100 0,0125 0,0150 0,0175 0,0200 0,0225 0,0250

Table 1 The results of calculations With taking into account the concentration Without taking into account the concenchange in cleaning solution tration change in cleaning solution Reynolds The time of complete cake Reynolds The time of complete number, Re layer removal, τ, s number, Re cake layer removal, τ, s 2,163 141000 2,163 141119 5,407 67740 5,410 67801 10,814 38910 10,814 38942 16,221 28130 16,221 28154 21,628 22350 21,628 22366 27,035 18700 27,035 18710 32,442 16160 32,442 16171 37,849 14290 37,849 14295 43,256 12840 43,256 12846 48,663 11690 48,663 11691 54,070 10740 54,070 10746

Figure 1. Dependence of regeneration duration on Reynolds number As can be seen from the results of the calculation presented in Figure 1, with increasing Reynolds number value, the duration of regeneration at first decreases sharply, and then stabilizes. The conclusion made in [4] that is most rational to conduct the process at the values of the Reynolds test in the range of Re = 20-30, is also justified, with considerating of the improving data.

Conclusion The use of the corrected dimensionless equation allows predicting the duration of the membrane modules regeneration with higher accuracy. Moreover, the assumption about the negligible impact of the concentration change in the cleaning solution on the mass transfer coefficient value appears to be reasonable.

References 1. Huliienko S. V., Korniienko Y. M., Metlina M. S., Tereshenko I. Y., Kaminskyi V. S. (2020). The correction of the dimensionless equation for the mass transfer coefficient estimation during the membrane

modules regeneration. Journal of Engineering Sciences, Vol. 7(2), pp.

F24–F29, https://doi.org/10.21272/jes.2020.7(2).f4 2. Jafari M., D'haese A., Zlopasa J., Cornelissen E.R., Vrouwenvelder J.S., Verbeken K., Verliefde A., van Loosdrecht M.C.M., Picioreanu C. (2020). A comparison between chemical cleaning efficiency in lab-scale and full-scale reverse osmosis membranes: Role of extracellular polymeric substances (EPS).

Journal of Membrane Science. Vol. 609, 118189, https://doi.org/10.1016/j.memsci.2020.118189 3. Kavitskaya Α. Α., Knyazkova T.V., Zadorozhnaya I.V. (1991). Membranes and membranes, technologies. - K., 1991, - P. 136.

4. Korniyenko Y., Guliienko S., Lialka M. (2015).

Mathematical simulation of fouled membrane modules regeneration. Ukrainian Food Journal. 2015. Vol. 4. Is. 3, pp. 481-493 5. Wenshan Guo, Huu-Hao Ngo, Jianxin Li. (2012). A mini-review on membrane fouling. Bioresource Technology. 2012. pp. 2734.

Znanstvena misel journal №53/2021

41

ПРИМЕНЕНИЕ ФЕРРОПОРОШКОВ ДЛЯ ВОССТАНОВЛЕНИЯ ДЕТАЛЕЙ МАШИН ЭЛЕКТРИЧЕСКИМИ РАЗРЯДАМИ В МАГНИТНОМ ПОЛЕ Тойгамбаев С.К. к.т.н., профессор кафедры техническая эксплуатации технологических машин и оборудования природообустройства. Российский государственный аграрный университет МСХА им. К.А. Тимирязева THE USE OF FERROPOWDERS FOR THE RESTORATION OF MACHINE PARTS BY ELECTRIC DISCHARGES IN A MAGNETIC FIELD Toigonbaev S. Ph. D., Professor of the Department of technical operation of technological machinery and equipment of environmental engineering. Russian state agrarian University of the Ministry of agriculture. K.A. Timiryazev Аннотация В статье представлена принципиальная электрическая схема восстановления и упрочнения деталей типа «вал» электрическими разрядами в магнитном поле. Проведены расчеты режимов и прочностные расчеты по восстановлению деталей данным методом.

Abstract The article presents a schematic diagram of the restoration and strengthening of parts of the "shaft" by electric discharges in a magnetic field. The calculations of regimes and strength calculations for the formation of parts by this method are carried out. Ключевые слова: ферропорошки; ремонт; магнитное поле; восстановление.

Keywords: ferroboron; repair; magnetic field; recovery. Повышение качества ремонта машин при одновременном снижении его себестоимости - главная проблема ремонтного производства. В структуре себестоимости капитального ремонта машин 60...70% затрат приходится на покупку запасных частей, которые даже в условиях рынка остаются дефицитными при росте цен. Основной путь снижения себестоимости ремонта машин - сокращение затрат на запасные части. Главный резерв это восстановление и повторное использование изношенных деталей, т.к. себестоимость восстановления большинства деталей, как правило, не превышает 20...60% цены новой детали. Кроме того, восстановление деталей один из основных путей экономии материально-сырьевых и энергетических ресурсов, решение экономических проблем, и защиты энергии, металлов и других материалов в 25...30 раз меньше, чем затраты при изготовлении новых деталей. При переплавке изношенных деталей безвозвратно теряется до 30% металла. В процессе восстановление деталей можно не только снизить себестоимость ремонта машин, но и во многих случаях повысить его качество, т.к. значительно упрочняется восстанавливаемые поверхности, повышается их износостойкость. В этой связи методы восстановления и повышения износостойкости деталей становятся актуальными. В данной работе предлагается приспособление для восстановления и упрочнения деталей типа «вал» ферропорошками в магнитном поле изготовлена в СКБ. Устройство установки. Установка для вос-

становления и упрочнения деталей типа «вал» ферропорошками в магнитном поле. Данная установка применяется для восстановления посадочных мест подшипников качения. Наиболее распространённым явлением износ посадочных мест под подшипники качения таких деталей; первичные и вторичные валы коробки передач легковых и грузовых автомобилей, полуоси и валы главных шестерен задних мостов, поворотных кулаков передних мостов, валов водяных насосов и других деталей типа «вал». Режимы восстановления назначаются с учетом диаметра восстанавливаемой поверхности, величины её износа, материала детали, материала порошка и его грануляции. Приспособление для восстановления автотракторных деталей типа «вал» ферропорошками в магнитном поле смонтирована в аудитории 21, на токарно-винторезном станке модели 1кв2. Используемая однополюсная схема упрочнения нарушенной поверхности тел вращения электрическими разрядами в магнитном поле разработана Новополоцком технологическом институте. Установка состоит из следующих основных узлов: 1. приставка к токарно-винторезному станку; 2. пульт контроля и регулирования электрических параметров; 3. источник технологического тока. На основании литературного обзора патентованных исследований проведенных в 1990-91 годах разработана принципиальная электрическая схема восстановления и упрочнения деталей типа «вал» электрическими разрядами в магнитном поле рис.

1.

Znanstvena misel journal №53/2021

42

4

1

5 6 7

9 8

Рис. 1 Принципиальная электрическая схема электрический разъем 6. Электромагнитная катушка 1 установлена в латунном корпусе 4 из листового металла закрытом с верху крышкой. К корпусу крепится щиток 8, в котором смонтированы тумблер 5 и восстановления и упрочнения деталей типа «вал» электрическими разрядами в магнитном поле. Между корпусом и крышкой, корпусом. В цепи «корпус-крышка-щиток» имеются электроизолирующие прокладок, для размыкания контура вихревых токов. В каркас катушки вклеен наборный сердечник 7. Для увеличения жестокости корпуса и нему приклепан уголок. В полюсном наконечнике 9, выполненном из цельного куска металла имеется сменный вкладыш 10. Полюсной наконечник приварен к пластинчатой пружине 1, которая крепится на прокладки 12, 13. Напряжение от сварочного трансформатора через клемму 14 подается на пластинчатую пружину. Внутреннее дозирующее устройство 15 через резиновую прокладку 16 закреплено на основании 17, которое в свою очередь резиновыми опорами 18 установлено на крышке. Приставка крепиться в резцедержатель токарно-винторезного станка модель 1К62 закрепив 19 изоляционные прокладки и закрепляется двумя болтами. Деталь закрепляется в трехкулачковом патроне и поджимается центром) задней бабки (для случая, когда деталь является «катод»). Если деталь включается в сварочную цепь в качестве «анода», то необходимо ее изолировать от корпуса с помощью диэлектрических втулок, а корпус приставки крепится в резце держателя без изоляции. Далее подключаются сварочные провода цепи управления. Технологический процесс восстановления изношенной поверхности выполняется в следующей последовательности: деталь необходимо - промыть, обезжирить, высушить; измерить величину износа (не более одного миллиметра на диаметр); - закрепить деталь в патроне, поджать центрам или установить в центрах; - засыпать ферропорошок в бункер; - установить режимы восстановления (силу тока, частоту вращения заготовки, зазор между наконечником и деталью); включить станок, а затем сварочный ток и цепи управления; - включить продольную подачу (когда восстанавливаемая поверхность больше ширины наконечника); - выключить сварочный ток и цепи питания, станок. При получения требуемой толщины нанесенного слоя ферропорошка, что определяется рабочим зазором. При восстановлении деталей ферропорошком необходимо выполнять все

требования техники безопасности как при выполнении работ на токарных станках, а так же при выполнении сварочных работ электродуговой сваркой. Расчет бункерного дозирующего устройства. Для непрерывной подачи сыпучих материалов применяются различного типа, бункерные дозирующие устройства. Наиболее надежными в работе, простыми конструктивно и легко управляемыми являются ВДУ вибрационного типа. В качестве привода в ВДУ вибрационного типа используются механизмы, обеспечивающие возвратно-поступательное движение лотка. Дозируемый материал движется благодаря гармоническим колебаниям, направленным под некоторым углом бросания к плоскости лотка. Достоинством электромагнитных ВДУ вибрационного типа является быстрое протекание переходных процессов. При резком изменении силы тока в обмотке вибратора новое значение амплитуды вибрации устанавливается через 0,04-0,05 с. Наряду с указанными преимуществами ВДУ вибрационного типа имеют два существенных недостатка - неравномерность подачи сыпучих материалов во времени и по ширине лотка. Основной причиной неравномерности подачи сыпучего материала во времени является изменение его массы, находящейся в накопителе. Уменьшение массы сыпучего материала в накопителе приводит к уменьшению массы подвижной части вибросистемы, что и вызывает изменение амплитуды вибрации. Кроме того, изменение массы сыпучего материала в накопителе изменяет условия «вытягивания» отдельных зерен из-под общей его массы в лоток. Неравномерность подачи по ширине лотка обусловлена наличием поперечных колебаний, возникающих в результате неизбежных погрешностей сборки вибросистемы. Для обеспечения равномерности подачи сыпучего материала рациональным ВДУ применяют различного типа автографические регуляторы. При этом значительно усложняется электрическая схема питания ВДУ и снижается его надежность в работе. Разработанная нами конструкция электромагнитного вибрационного ВДУ схематически представлена на рисунке 2. В предложенной конструкции накопитель отделен от подвижной части вибросистемы и неподвижно укреплен над плоскостью лотка. В нижней части накопитель имеет днище 2 с узкими прорезями вдоль передней и задней стенок накопителя. Лоток 3 разделен на ручьи, по которым дви-

Znanstvena misel journal №53/2021

43

жется ферропорошок, чем обеспечивается удовлетворительная равномерность подачи по ширине лотка. Лоток укреплен на пластинчатых пружинах 4. С лотком жестко связан якорь 5 расположенный над Ш - образным статором 6 с зазором 0,5 мм. Переменный магнитный поток создается электромагнитной катушкой 7. Пружины изготовлены из стали

65Г толщиной 0,8 мм. Для якоря и статора использована электротехническая сталь выходного трансформатора ТВН-2, выпускаемого по техническим условиям 0.005.ГОСТу, а в качестве электромагнитной катушки - его первичная обмотка. Питание осуществляется выпрямленным по однополупериодной

1 А- А 2

А

А 4

3

Рис. 2 .Схематический чертёж схеме током с напряжением U=36 В электромагнитного вибрационного ВДУ. и частотой 50 Гц.

1 - бункер; 2 – лоток; 3 - трансформатор ВДУ; 4 – пружина. Отделение накопителя от подвижной части вибросистемы и наличие днища с прорезями сводят к минимуму влияние массы ферропорошка в накопителе на равномерность подачи во времени. В качестве порошка применялся ферробор ФБ-3 с размерами наибольшей оси зерна 0,2...0,4 мм, Величина добавочного сопротивления устанавливалась потенциометром (см. лист) и контролировалась прибором Ц 4315. В условиях каждого опыта БДУ работало в течении шести минут. Первоначально после каждой минуты установившийся режим работы БДУ. Для регистрации величины минутного расхода ферропорошка отбиралась его порция, поданная в течение шестой минуты. Время отсчитывалось по секундомеру, Порции порошка взвешивались на аналитических весах ВЛА-2001г-М. В результате математической обработки экспериментальных данных получено полиноминальное уравнение, выражающее зависимость величины минутного расхода ферропорошка от сопротивления и его массы в накопителе:

y  во   вi xi  вil xi xl  вii xi2 .

1ik

1ilk

(1)

1ik

Коэффициенты уравнения и доверительные интервалы приведены в табл.1. Поскольку коэффициенты при Х2, Х1Х2 и Х22 намного меньше соответствующих интервалов, представляет интерес оценить адекватность модели, исключив из уравнения эти члены. Проверка гипотезы адекватности проведена по критерию Фишера. Расчетное значение критерия Фишера Fp = 2.12, меньше табличного при 5%-ном уровне значимости (FT 0,05 = 6,2),

следовательно уравнение: у = 8,67969 - 5,8791 X1 + 0,5296Х12 (2) Адекватно описывает процесс, из 95%-ной доверительной вероятностью можно утверждать, что величина минутного расхода ферропорошка не зависит от его массы в накопителе. В натуральных значениях уравнение принимает вид: q = 158,158 - 0,26772R + 1,08·10-4R2 (3) где, q-величина расхода ферро порошка, г/мин.; R- величина добавочного сопротивления, Ом. При сопротивлении R = 750 Ом расход будет равен 182 г / мин, что видно из уравнения: q = 158,158 - 0,26772 · 750 + 1,08 · 10-4·7502 = 182 г/мин. Расчет остального расхода получаем аналогично. Графически эта зависимость представлена на рисунке 3. по полученному уравнению могут быть рассчитаны величины добавочных сопротивлений, обеспечивающих требуемые значения расхода ферропорошка. При необходимости дозирования ферро порошка другой марки или с другими размерами наибольшей оси зерна, а так же при изготовления новых БДУ их тарирование может осуществляться без учета уровня заполнения накопителя. Расчет пластинчатой пружины. Допустимым напряжением при изгибе [δИЗ] = 70 МПа.: Модуль упругости пружины Е = 21000 МПа.: Толщина ленты согласно сортаменту S' = 0,8. Определим деформацию пружины: F3 = ( 2Lo2 × [δИЗ] ) / 3SE. (4) F3 = (2 ×502 ×70) / 3 ×0,8 ×21000 = 350000 / 50400 = 6,94 мм

Znanstvena misel journal №53/2021

44

Таблица 1. Коэффициенты уравнения регрессии и доверительные интервалы. Коэффициенты В0 В1 В2 В12 В11 В22 Величины коэффициентов 8,6796 -5,8791 0,0572 -0,0475 0,5296 -0,0255 Доверительные интервалы ±0,0915 ± 0,0724 ±0,1023 ±0,0776 Определим максимально допустимую нагрузку: F3 = (в × S2 × 70) / 6 × 50 = = 985,6 / 300 = 32 Н добавочного сопротивления в цепи электромагнитной катушки

Рис. 3. Зависимость минутного расхода ферропорошка от величины

L

Pg

L0

L

Рис. 4. Схема к расчету пластинчатой пружины Учитывая частоту колебания (50 Гц), точность амплитуды, массу сменного наконечника принимаем 6 пластин, соответственно максимально допустимых нагрузка составляет 192 Н, что обеспечивает надежность и долговечность. Расчёт резьбового соединения. Назначаем материал: Материал штуцера: бронза БрКМц. Резьбу принимаем метрическую, правого вращения. dcp принимаем из конструктивных особенностей. dcp = 6 мм. Определяем параметры резьбы. Высота профиля резьбы h: h = 0,1 × dcp; (5) h = 0,1 × 6 = 0,6 мм. Наружный диаметр резьбы dH: dH = dcp + h; (6) dH= 5,7 + 0,6 = 6,3 мм. Внутренний диаметр резьбы dBH: dBH = dcp – h; (7) dBH = 6 - 0,6 = 5,4 мм. Для штуцера принимаем однозаходную резьбу. Число заходов п = 1. Шаг резьбы определяется по формуле: P = 2 ×

h; (8) Р = 2 × 0,6 = 1,2 мм; Принимаем по ГОСТу шаг резьбы Р = 1,25. Условия прочности выполняются. Вывод. В настоящее время остро стоит вопрос обеспечения сельскохозяйственных предприятий запасными частями для машинно-тракторного парка, снизить остроту проблемы можно за счет продления срока службы узлов и агрегатов путем восстановления изношенных деталей. В первую очередь этого требует посадочные гнезда под подшипники в корпусных деталях. Данный метод и установка позволяют решать такие проблемы.

Conclusion.

At present, the issue of providing agricultural enterprises with spare parts for the machine and tractor fleet is acute, it is possible to reduce the severity of the problem by extending the service life of components and assemblies by restoring worn parts. First of all, this

Znanstvena misel journal №53/2021 requires the landing slots for bearings in the housing parts. This method and setting allow to solve such problems. Список литературы 1. Тойгамбаев С.К. Повышение надежности изготовления резьбовых соединении. Вестник Федерального государственного образовательного учреждения высшего профессионального образования "Московский государственный агроинженерный университет имени В.П. Горячкина". 2013. № 3 (59). С. 45-46.

2. Тойгамбаев С.К. Восстановление бронзовых втулок скольжения центробежной заливкой с применением электродугового нагрева. Механизация и электрификация сельского хозяйства. 2015. № 7. С.

28-32.

3. McGregor B.A., Kerven C., Toigonbaev S. Sources of variation affecting cashmere grown in the Pamir mountain districts of Tajikistan and implications for industry development / Small Ruminant Research.

2011. Т. 99. № 1. С. 7-15.

45 4. Тойгамбаев С.К. Совершенствование моечной машины ОМ-21614. Техника и технология.

2013. № 3. С. 15-18.

5. Тойгамбаев С.К., Апатенко А.С. Анализ износа деталей транспортных и технологических машин./ Методическое пособие. Российский государственный аграрный университет- Московская сельскохозяйственная академия им. К.А. Тимирязева, Институт механики и энергетики имени В. П. Горячкина, Кафедра «Техническая эксплуатация технологических машин и оборудования природообустройства». Москва, 2020.

6. Шнырев А.П., Тойгамбаев С.К. Устройство для восстановления бронзовых втулок./ В сборнике: Природоохранное обустройство территорий. Материалы научно-технической конференции.

2002. с. 153-154.

7. Тойгамбаев С.К. тележка с гидравлическим подъемником для ТО и ремонта автомобилей./ Аспирант и соискатель. 2012. № 4 (70). С. 80-84.

8. Тойгамбаев С.К. Закалка витков пружин сельскохозяйственных машин с применением электромеханического упрочнения. / Управление рисками в АПК. 2015. № 3-4. С. 21-33.

VOL.1 №53/2021 Znanstvena misel journal The journal is registered and published in Slovenia.

ISSN 3124-1123 The frequency of publication – 12 times per year.

Journal is published in Slovenian, English, Polish, Russian, Ukrainian.

The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover.

All articles are reviewed Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.

Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for possible consequences for breaking copyright laws Free access to the electronic version of journal Chief Editor – Christoph Machek The executive secretary - Damian Gerbec Dragan Tsallaev — PhD, senior researcher, professor Dorothea Sabash — PhD, senior researcher Vatsdav Blažek — candidate of philological sciences Philip Matoušek — doctor of pedagogical sciences, professor Alicja Antczak — Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor Katarzyna Brzozowski — PhD, associate professor Roman Guryev — MD, Professor Stepan Filippov — Doctor of Social Sciences, Associate Professor Dmytro Teliga — Senior Lecturer, Department of Humanitarian and Economic Sciences Anastasia Plahtiy — Doctor of Economics, professor

Znanstvena misel journal Slovenska cesta 8, 1000 Ljubljana, Slovenia Email: info@znanstvena-journal.com Website: www.znanstvena-journal.com