Селянський рух на Прикарпатті в другій половині XVII - першій половині XVIII ст. by Watra

АКАДЕМІЯ

НАУК

УКРАЇНСЬКОЇ

ІНСТИТУТ С У С П ІЛ ЬН И Х

РСР

НАУК

В. В. ГРАБОВЕЦЬКИЙ

СЕЛЯНСЬКИЙ РУХ НА ПРИКАРПАТТІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.

ВИ Д АВН И Ц ТВО АКАДЕМ ІЇ НАУК УК РА ЇН СЬК О Ї Р С Р К И ЇВ — 1962

9(С 2) 1 Г 75

В монографії на великому архівному матеріалі ви світлюється антифеодальна боротьба селян Прикарпаття в другій половині X V I I — першій половині XV III ст., зокрема така своєрідна форма, як опришківство, яке в X V II— XV III ст. досягло найбільшого розвитку. Пока зано великий вплив визвольної війни українського наро ду 1648— 1654 рр. на піднесення селянських рухів на за хідноукраїнських землях. В книзі спростовуються антинаукові твердження дворянських і буржуазних істориків про відсутність анта^ гонізмів і класової боротьби в галицькому селі. Книга розрахована на спеціалістів-істориків, студен тів історичних факультетів, викладачів історії, а також широкі кола читачів.

Відповідальний

редактор

академік АН У Р С Р /. П. Кршг’якевич

ВСТУП

Антифеодальна боротьба селянства на Прикарпат ті * в другій половині XVII — першій половині XV III ст. є важливою сторінкою в історії західноукраїнських зе мель. У XIV ст. шляхетська*Річ Посполита захопила Га лицьку Русь. Селянство — основна маса населення При-' карпаття — стало об’єктом жорстокої експлуатації та національного гноблення. Проте воно не мирилося із сво їм становищем і протягом століть вело героїчну боротьбу за визволення. В історичній науці ця боротьба не дістала належного висвітлення. Буржуазні історики, які в своїх працях торкалися історії західноукраїнських земель X V II—XV III ст., не могли дати наукового аналізу соціально-економічних від носин, а також класової боротьби у тогочасному суспіль стві. Так, відомий дослідник аграрної історії Польщі Я. Рутковський у своїх працях 1 пояснював зміни в еко номіці Польщі другої половини XVII • — першої половини XV III ст. воєнними подіями, що розгорнулися ще в се редині XVII ст., зокрема такі зміни у соціальній структурі, як «пролетаризація сільського населення» ї широке застосування найманої праці у фільварках. Ціл ком справедливо критикуючи його погляди, радянський історик Ф. Я. Полянський 2 відзначає, що Рутковський. * Прикарпаття — частина західноукраїнських земель, розташо вана між Дністром на півночі і Карпатами на півдні. 1 J. R u t k :о w s k і, Przebudowa wsi w Polsce po wojnach z polowy XV II w., «Kwartalnik historyczny», r. 30, z. 1— 2, Lwow, 1916;. «Zarys gospodarczych dziejow Polski w czasach przedrozbiorowych», Poznan, 1923. 2 Див. передмову Ф. Я. Полянського до кн.: Я. Р у т к о в с к и й , Зкономическая история Польши, М., 1953.З

ідеалізував польське село, становище селян і їх взаємо відносини з поміщиками, не згадуючи навіть про експлу атацію феодалами кріпосних селян. Рутковський навіть намагався довести, що поміщик не був заінтересований в експропріації селянських земель. Замість того, щоб показати справжнє правове становище селян, які пере бували у повній власності пана, Рутковський доводить, що нібито «почуття справедливості» не дозволяло помі щикові гнобити селян. Подібних поглядів дотримувалися й інші буржуазні історики. Ф. Буяк, наприклад, занепад Речі Посполитої також пояснював воєнними подіями, змінами торговель них шляхів та еволюцією в середовищі шляхетського стану 3. С. Кутшеба 34 намагався довести, що становище польського селянства було не гіршим, ніж в інших краї нах Заходу і Сходу. Він не погоджувався з істориками, які вважали, що селяни Польщі були доведені до ста новища рабів. Що ж до питань про розвиток селянського руху на Прикарпатті та антифеодальну боротьбу селян західно українських земель взагалі у другій половині XVII ст.— першій половині XV III ст., то вони майже не були до сліджені. І це не випадково. Польська буржуазна істо ріографія всіляко затушовувала соціальні суперечності в західноукраїнському селі після закінчення визвольної війни 1648— 1654 рр. Так, О. Яблоновський 5 намагався довести, що вплив визвольної війни на Галичину посту пово згасав, а разом з тим послаблювався і селянський рух. Ще виразніше підкреслював це відомий польський дослідник О. Чоловський 6. Інший буржуазний історик А. Прохаска стверджував, що з відступом Богдана Хмельницького із Західної України «домова сваволя», під якою він розумів селянський рух, припинилась 7. — Класову боротьбу селян Галичини в другій половині XVII ст. заперечували українські буржуазно-націоналі3 F. В u j a k, Czynnik gospodarczy w upadku dawnego panstwa Polskiego, Lwow, 1938, crop. 14— 17. 4 C. К у т ш е б а , Очерк истории государственного и общественного строя Польши, СПб., 1907, стор. 188— 190. 5 A. J a b l o n o w s k i , Historya Rusi poludniowej do upadku Rzeczypospolitej Polskiej, Krakow, 1912, стор. X III. 6 A. C z o l o w s k i і В. J a n o s z, Pszeszlosc і zabytki wojewodztwa Tarnopolskiego, Tarnopol, 1926. 7 A. P r o c h a s k a , Krwawy rok, «Gazeta lwowska», 1919.

стичні історики. Так, М. Грушевський твердив, що з відступом козацьких військ із Західної України «ту тешній рух потах». Недвозначно висловлювався С. Томашівський: «Будь-що-будь,— твердив він,— Україна йшла далі (тобто після 1648 р.— В. Г.) дорогою бороть би за ліпшу долю, одначе з різних причин ся боротьба полишала Галичину на боці». Під це помилкове твер дження Томашівський намагався підвести «теоретичну» базу. На його думку, селянський рух у другій половині XVII ст. в Галичині не міг розвиватися через «відмінні суспільні обставини», в яких розвивався цей край, а також через відсутність такої «верстви», якою було на Україні козацтво, та «недостачу ясної національно-полі тичної ідеї при народних змаганнях». Зрозуміло, що при запереченні буржуазною історіо графією самого існування народних рухів історія селян ських мас і селянських рухів на західноукраїнських зем лях в досліджуваний період залишилась майже зовсім невивченою. Тільки озброєна марксизмом-ленінізмом радянська історична наука спроможна висвітлити історію селян ства і його віковічну боротьбу проти поневолення, яка розхитувала феодальний спосіб виробництва. Останнім часом українська радянська історіографія поповнилася монографічними дослідженнями І. П. Крип’якевича, О. К- Касименка, В. О. Голобуцького, Ф. П. Шевченка, В. А. Дядиченка 8_10, в яких частково ви світлюється соціально-економічне становище та класова боротьба селян України в другій половині XVII ст. В 1960 р. вийшла праця К. І. Стецюк, присвячена на родним рухам на Лівобережній і Слобідській Україні в 50—70-х роках XVII ст.11 Але питання антифеодальної боротьби селян на захід ноукраїнських землях в другій половині XVII — першій 8-10 І. П. К р и п ’ я к е в и ч , Богдан Хмельницький, К-, 1954; В. А. Г о л о б у ц к и й , Запорожское казачество, К., 1957; О. К. К а си м е н к о, Російсько-українські взаємовідносини 1648 — початку 1651 р., К., 1955; Ф. П. III е в ч е н к о, Політичні та економічні зв ’яз ки України з Росією в середині XV II ст., К., 1959; Д. А. Д я д и ч е нк о, Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII — початку XV III ст., К., 1959. 11 К. І. С т е ц ю к , Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 50— 70-х роках XV II ст., К-, I960.

половині XV III ст. в українській радянській історіогра фії досі не досліджене. Автор даної книги зробив спробу висвітлити селян ський рух на Прикарпатті в другій половині XVII ст.— першій половині XV III ст. Вказаний період не випадко во привернув увагу. Під час визвольної війни українсь кого народу 1648— 1654 рр. на Галицькому Прикарпатті розгорнувся великий селянський рух. Повсталі маси сво їми активними діями зуміли восени 1648 р. ліквідувати шляхетську владу на Прикарпатті. Вони мали свою вій ськову організацію і подекуди навіть почали створюва ти самоврядування. Після відступу військ Богдана Хмельницького з Га личини прикарпатське селянство не склало зброї. Про тягом усього XVII і першої половини XV III ст. воно вело вперту боротьбу проти соціального й національного гноблення. Привертає увагу специфіка селянської боротьби — її тривалий характер в окремих селах і староствах, анти феодальна спрямованість, зв’язок з народним рухом Правобережжя, Поділля, а також Молдавії та Угор щини. При написанні цієї праці автор керувався методоло гічними настановами класиків марксизму-ленінізму, які глибоко й всебічно розкрили закономірності феодальної формації, визначили її місце в історії антагоністичних суспільств, розробили теорію класів і класової бороть би. «Класові суперечності і класова боротьба,— писав Енгельс,— становлять зміст усієї писаної історії до на шого часу» 12. Відзначаючи, що класова боротьба є закономірністю розвитку антагоністичних суспільств, В. І. Ленін писав, що епоха феодалізму «повна безперервних спроб при гноблених класів скинути гноблення» 13. Класичним зразком дослідження класової боротьби селянства за часів феодалізму є праця Енгельса «Селян ська війна в Німеччині» 14. Величезне значення для вивчення історії селянства 12 К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с , Вибрані чтвори в двох томах, т. II, К-, 1953, стор. 148. 13 В. І. Л е н і н, Твори, т. 29, стор. 428. 14 Ф. Е н г е л ь с , Селянська війна в Німеччині, К-, 1954.

має праця В. І. Леніна «Розвиток капіталізму в Росії» 15. Важко переоцінити висловлювання В. І. Леніна про те, що в умовах кріпосної кабали селяни «не перестають хви люватися, не перестають шукати повної, справжньої свободи». Задавлені темнотою, позбавлені такого ке рівника, яким значно пізніше став робітничий клас, се ляни, за висловом В. І. Леніна, «боролися, як уміли і як*' могли» 16. При написанні монографії автор використав також опубліковані й архівні джерела. Серед перших найбіль шої уваги заслуговують «Акти гродські і земські», томи 21—25 17. В них зібрані спеціальні документи дру гої половини XVII — першої половини XVIII ст., поста нови галицького і вишенського сеймиків, письмові ін струкції шляхетським послам на сейм, а також деякі ко ролівські й шляхетські універсали, які проливають світ ло на соціально-економічну історію Прикарпаття, зокре ма на історію селянства. Основний фактичний матеріал взято з Центрального державного історичного архіву у Львові. Це фонди гродських і земських судів Руського воєводства за відпо відний період (Галицький, Жидачівський, Перемиський гродські суди). Вони містять офіціальні й приватні до кументи, що допомагають з’ясувати історію селянства. Цінним джерелом для вивчення економічного становища королівських селян є люстрації — спеціальні описи або ревізії королівських маєтків (зокрема, люстрації Гали цького, Калуського і Теребовлянського староств за 1661 р. і 1767 р.). В цих досі не опублікованих докумен тах характеризується економічне становище королівсь ких селян, їх землекористування, феодальні повинності тощо. Вивченню соціально-економічного становища селян у приватних маєтках допомагають інвентарі-договори, які складались шляхтичами при здачі маєтків в оренду. Цінний матеріал для дослідження історії селянства да ють інші матеріали гродських книг — додаткові реєстри, селянські й шляхетські скарги, королівські та гетьман15 В. І. Л е н і н, Твори, т. 3. 16 В. І. Л е н і н, Твори, т. б, стор. 375. 17 «Akta grodzkie і ziemskie» (далі — AGZ), t. 21, Lwow, 1911; t. 22, Lwow, 1914; t. 23, Lwow, 1928; t. 24, Lwow, 1935; t. 25, Lwow, 1935.

ські універсали, постанови сеймиків, численні протоколи обстежень гродських комісій, судові протоколи тощо. Особливий інтерес становлять скарги селян, або так звані «реєстри шкод». З галицьких і жидачівських грод ських книг другої половини XVII — першої половини XVIII ст., які містять скарги, ми довідуємося про фео дальні повинності, сваволю шляхти. Автори цих доку ментів — селяни скаржаться на жорстокість орендарів або власників маєтку, на здирства шляхетських і урядо вих військ тощо. З селянських скарг ми довідуємося і про намагання селян судовим шляхом домогтися спраг ведливості, про причини їх масових втеч. В них відбито правове становище селян. Багатий матеріал дістав автор з судових книг місь кої ради Снятина і Станіслава за X V II—X V III ст., які зберігаються в рукописному відділі Наукової бібліоте ки Львівського державного університету ім. Ів. Франка, з архіву Бурштинського замку, з рукописних фондів Оссолінського, Чоловського, Дідушицького, Прохаски, Петрушевича, що зберігаються в рукописному відділі Львів ської бібліотеки АН УРСР. До архівного матеріалу автор підходив дуже критич но. Багато документів, за винятком селянських скарг* складено представниками пануючих класів, які свідомо перекручували історичну правду, особливо, коли це сто сувалося становища селян, ставлення до них шляхти і головне — антифеодальної боротьби селян. Розділ

п е р ши й

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ СЕЛЯН НА ПРИКАРПАТТІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.

За адміністративним поділом Польщі XVII ст. Га лицьке Прикарпаття складалось з Галицької землі, Жидачівського повіту, Перемиської і Саноцької земель, що входили до складу тодішнього Руського воєводства. Значні природні багатства Галицького Прикарпаття, особливо соляні джерела і залізна руда, сприяли розвит ку промислів, торгівлі, а також збільшенню населення, .зокрема міського. Проте ці процеси відбувалися дуже повільно. 8

В другій половині XVII — першій половині XV III ст. на Прикарпатті, як і в усій Речі Посполитій, панували феодальні виробничі відносини у тій формі, в якій вони склалися протягом XVI — першої половини XVII ст„ Основу економіки, провідну галузь суспільного вироб ництва, головне заняття більшості населення становило' сільське господарство 1. Саме феодальне село було го ловною сферою феодального панування і кріпосницької експлуатації селянства. За даними податкових реєстрів. 1676 р .2, на Галицькому Прикарпатті налічувалось. 1763 села і 77 міст. Володіння землею — головним засобом виробни цтва — визначало відносини всіх соціальних груп су спільства, які зводилися до експлуатації власниками землі прикріплених до неї виробників — кріпосних селян. Земля зосереджувалась головним чином у руках, великих землевласників, держави і церкви. Найбільши ми магнатами-землевласниками Галицької землі були; Яблоновські, Цетнери, Курдвановські, Чарториські, Потоцькі, Скарбки, Чурили, Дідушицькі, Собеські та ін. Ці феодали користувалися необмеженою владою у своїх численних маєтках. Найбагатші галицькі магнати Потоцькі з кінця XVII і протягом першої половини XV III ст. володіли майже цілим Покуттям з містом Галичем. Піс ля смерті магната Миколи Потоцького в 1652 р. «добра покутські», що складали три ключі: Езупільський, Тисьменницький, Богородчанський 3 перейшли до його синів.. Величезні багатства давали змогу шляхті вести па разитичне життя, займатися марнотратством. В 1751 р.„ наприклад, на похорон коронного гетьмана йосифа По тоцького в Станіслав приїхало дві тисячі шляхтичів. По хоронна церемонія коштувала мільйони злотих і тривала майже два тижні. Частина гостей розважалась чверть року, утішаючи сина померлого Францішка Сілезія, ки ївського воєводу. Весілля дочки цього воєводи, якого на зивали «руським короликом», коштувало понад 250 тис. 1 «История Польши» (под ред. В. Д. Королюка, П. Н. Третьякова), т. 1, М., 1954, стор. 265. 2 Z. G 1 о g е r, Geografia historyczna ziem dawnej Polski, K ra kow, 1900, стор. 214— 219. 3 A. P r o c h a s k a , Z przeszlosci Jezupola і okolicy, Lwow, 1890,. стор. 91.

злотих. У одного з ГІотоцьких — Щенсного було З млн. моргів землі, з них 1 млн. ріллі, на якій працювало 130 тис. кріпаків. Маєтки приносили йому 2 млн. зло тих в рік доходу4. На його дворі постійно перебувало 400 шляхтичів службовців. Потоцькі завдяки політичним і економічним привілеям мали надзвичайно великий вплив у Речі Посполитій; за словами одного буржуаз ного історика, вони користувалися «справді княжою Бладою» 5. Не поступалися перед Потоцьким галицькі магнати Яблоновські, Скарбки та інші, які, нещадно експлуатуючи селянство, наживали величезні багатства. Так, доходи Конецпольського лише в Стрийському старостві в 1665 р. становили 30 917 злотих щорічно6. Магнати володіли не лише приватними маєтками (містами, селами), а й одержували від королівського уря д у на правах спадкових володінь численні королівщинистароства. Через своїх управителів магнати мали що року з приватних або королівських маєтків казкові до ходи. Тільки в першій половині XVIII ст. доходи з королівщини Руського і Белзького воєводства ДОСЯГЛІЇ 1 914 500 злотих. Лише з Галицької землі старостинські маєтки давали магнатам 348 тис. злотих річного доходу7 Поряд з великими магнатами значну роль в еконо мічному і політичному житті краю відігравала середня шляхта. В джерелах вона згадується, як «шляхта добре осіла», або «добре заселена шляхта» 8, тобто така, що має велику земельну власність і багато кріпосних селян. Більшість середніх шляхтичів, як і магнати, брали участь в управлінні окремими повітами, мали великий вплив на сеймикових з’їздах в Галичі чи Вишні, де ви рішувалися важливі питання. Будуючи свою економічну міць на експлуатації залежного селянства, заможна шляхта виступала головною силою у придушенні селян4 J. J a b t o n o w s k i , Historya Rusi poludniowej do upadku Rzeczy Pospolitej Polskiej, crop. 322— 324. 5 A. S z a r l o w s k i , Stanislawow і powiat Stanislawowski, Stanislawow, 1887, стор. 23—24. 6 A. P r o c h a s k a , Historya miasta Stryja, Lwow, 1927, стор. 65. 7 Львівська бібліотека AH У Р С Р , відділ рукописів (далі — ЛБАН У Р С Р ), архів Бурштинського замку (далі — А Б З ), № 18, розд. III, арк. 2. 8 AGZ, t. 25, стор. 45/2, 287/34.

сько-опришківських рухів. Саме середні шляхтичі очо лювали каральні загони проти повсталих селян і оприш ків. Комендантами фортець і замків — цих опорних пунк тів шляхетської влади, на Галицькому Прикарпатті — місцевий уряд призначав виключно заможних шляхтичів. Так, у 1715 р. шляхетські загони для боротьби з оприш ками очолював комендант Станіславської фортеці шлях тич Криштоф Зальський9, у 1733 р.— ротмістри Антон Сіромський і Василь Зуб, поміщики, які експлуатували кріпаків 10. В ЗО—40-х роках XV III ст. загонами смоляків у боротьбі з опришками Довбуша (1738— 1745 рр.) та Баюрака (1745— 1754 рр.) керував комендант Стані славської фортеці — шляхтич Пшелуський, який володів кількома селами. У 1672 р. галицька шляхта, прагнучи узаконити таке становище, вимагала від вального сейму, щоб «комендантами в прикордонних фортецях була за можна шляхта» 11 згідно з конституцією 1655 р. Важливим засобом економічного збагачення серед ньої шляхти була оренда маєтків у великих магнатів, а також королівських маєтків. Часто не лише окремі села, а цілі ключі сіл управлялися середньою шляхтою. Це, зокрема, було характерно для шляхетських фільварків низовинних районів Подністров’я, Поділля та гірських місцевостей, де в основному відгодовувалася худоба, а також видобувалися сіль, поташ тощо. Так, коронний прокурор Павло Беньо, середній шляхтич, орендував в ЗО—40-х роках XVIII ст. у магнатів Яблоновських Яблоновський ключ. Середня шляхта виконувала також адміністративні функції по збиранню різних податків, мит тощо. Стяга ючи з селян різні побори, вона надзвичайно збагачува лася. У зв’язку з цим 12 серпня 1720 р. галицька шляхта вимагала від сейму поновити постанови конституції 1655 р. про те, щоб «призначити адміністраторами доб ре заможну шляхту» 12, тобто середню шляхту. Фільваркове господарство, яке було основною фор мою господарювання магнатів і шляхти, все більше роз ширюється. Навіть у державних маєтках в досліджува9 AGZ, t. 25, стор. 49— 50/1— 6. 10 Т а м ж е, 374— 375/1—4. 11 Львівський центральний державний історичний архів (далі — Л Ц Д ІА ), ф. 5, т. 240, стор. 302/8.' 12 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 257, стор. 836.

ний період зростає кількість старостинських фільварків. Це видно на прикладі Галицького староства. Якщо у 1661 р. люстратор писав, що в селах Дубівці і Деговіі «фільварки тільки почали осідати на пустих двори щах» 13, то в люстрації за 1767 р. відзначається, що тут було вже велике господарство. Про зростання кількості фільварків у королівщинах у 1661— 1767 рр. досить пере конливо свідчать такі дані. У 1661 р. в Галицькому ста ростві налічувалось на 12 сіл три фільварки, а в 1767 р. вже згадується 10 фільварків14. Фільварки знаходилися в низовинних районах галицького староства і спеціалі зувалися на виробництві хліба, зокрема жита та пшениці. Шляхетські фільварки в основному знаходилися в низовинних районах Прикарпаття — на Подністров’ї і особливо на Поділлі (Теребовлянський, частина Галиць кого і Коломийського повітів). Ці фільварки також спеціалізувалися на вирощуванні зернових культур. Фільваркові господарства на північ від Дністра, тобто на підгірних і гірських територіях, спеціалізувались пе реважно на відгодівлі рогатої худоби. З шляхетських фільварків Жидачівського повіту в другій половині XVII ст. багато волів йшло на продаж на внутрішні і зовнішні ринки 15. У 1679 р. шляхтич Христофор Полянський у фільварку, до якого належали села Дубрівка, Розгірче і Заварів, відгодовував 125 волів на продаж 16. В тому ж році шляхтич Єжи Житинський відправив до Сілезії на продаж 70 волів, яких «вигодував у фільвар ку Янушкова» 17. Деякі шляхтичі щороку відправляли з своїх фільварків худобу на західні ринки. Павло Морозовський в 1679 р. продав 160 волів, «відгодованих у йо го власному фільварку» (села Млиниська і Заболотці), а у 1681 р. цей шляхтич «випас» у своєму фільварку 230 волів, тобто один фільварок протягом двох років ви годував для продажу 390 голів худоби. Деякі шляхтичі продавали худобу навіть двічі на рік. Так, Коморницький у 1681 р. продав 120 волів з «власного фільварку», 13 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 257, стор. 836. 14 ЛБАН У Р С Р , відділ рукописів, ф. Чоловського, № 2147/11, Люстрація Галицького староства 1767 р. 15 ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 62, стор. 1024. 16 Т а м ж е. 17 Т а м ж е, т. 64, стор. 749, 1068.

а потім ще 140. Протягом 1677— 1682 рр. з Жидачівського повіту було відправлено на західні ринки 3404 во ли, з них 2152 — з шляхетських фільварків. В першій половині.XVIII ст. картина майже не змі нилася. У фільварках відгодовувалось багато худоби, яка йшла, звичайно, на внутрішні та зовнішні ринки. У 1718 р. секретар Руської провінції ксьондз Зелінський відправив на продаж за кордон 42 воли; у 1793 р. магнат Иосиф Потоцький— 150 волів, яких відгодував у своїх «власних оборах» 18, тобто в приватних фільварках. Не без підстав один буржуазний історик твердив, що «в Галицькій землі розведення і вивіз худоби був одним з багатих джерел господарських доходів» 19. Худоба з Галицької землі відправлялася в Гданськ або Сілезію. Частина її продавалась в містах Станіславі, Галичі, Ко ломиї, Косові, Заболотові, Калуші, Долині, Болехові, Яблунові. Однак надзвичайно обтяжуюча митна систе ма (лише на відстані від Турки до Яворова та від Дро гобича до Ярослава мито збирали 174 рази20), сковува ла внутрішню і зовнішню торгівлю. Всі феодали Прикарпаття, починаючи від магнатів та кінчаючи середньою шляхтою, здавали свої маєтки в оренду. Така форма управління маєтком була для маг натів і середньої шляхти простою і прибутковою, не ви магала від них праці та зусиль. Проте орендна система призводила до повного економічного розорення маєтку і масової пауперизації селян. За час свого «господарювання», яке звичайно трива ло три «роки, орендар намагався витягти з маєтку якнай більше прибутків, не спиняючись при цьому ні перед чим. При складанні договорів власники застерігали орен дарів, щоб вони додержувалися умов і не примушували селян «до незвичайних робіт, панщини, повозів й інших повинностей». Але орендарі, як правило, не звертали уваги на юридичну сторону орендного договору і пово дили себе в орендованих маєтках так, як їм подобалось. Про це свідчать численні скарги селян і навіть самих власників маєтків на зловживання орендарів. Цими 18 ЛЦ Д ІА , т. 243, стор. 1452— 1453. 19 «2усіе szlachty XV II w. w zachadnich polaciach wojewodztwa Ruskiego», Przemysl, 1937, стор. 17. 20 Т а м ж е.

ІЗ

скаргами заповнені галицькі, тереОовлянські, жидачівські, перемиські і саноцькі гродські книги. Орендар с. Новоселиці шляхтич Пуніковський тільки за перший рік оренди взяв у селян «понад повинність 124 злотих». З У4 лану він незаконно здирав 2,20 злотих чиншу. Коли хтось з селян своєчасно не виходив на панщину, «то орен дар наказував відбирати у них плуги». Селянам, які ма ли четвертину поля (У4 лану), Пуніковський насильно нав’язував другу четвертину і примушував відробляти за неї панщину. Він забирав у селян і гроші. Шляхтич* хоч мав достатньо лісу, використав на паливо чотири селянські хати. Всі ці насильства, писали селяни у своїйскарзі, він «чинив, щоб знищити селян»21. Шляхтич Ожеховський, прибувши в с. Колодницю* примушував селян «без права і на дальшу руїну робити панщину по два дні». Все селянське збіжжя він насиль но забрав на панський двір 22. Орендарі Лабендські в селах Сопові і Кійданцях сво їх «підданих понад звичай цих країв насильно тримали аж до ночі в полі з худобою і примушували робити пан щину». Від тяжкої праці воли падали в плугах. Селяни скаржилися, що Лабендські їх «биттям пригноблювали, з обухами за ними бігали» 23. Подібних знущань, розорення зазнавали селяни в ін ших феодальних маєтках. Орендарі інколи повертали власникам знищені і зруйновані маєтки. Власник маєт ку Поляниці скаржився, що після хазяйнування оренда ря багатьох селян він уже не застав, бо через «пригноб лення» втекли з села. А ті, що залишилися, до того зу божіли, що в них «ледве дух тримався». Деякі кріпаки ще під час господарювання орендаря «з голоду повми рали» 24. Навіть буржуазний історик В. Лозінський змушений був визнати, що «після закінчення строку оренди все ма ло такий вигляд, як після набігу татар: будівлі знищені* селяни розорені, ліси спустошені, земля повністю висна жена» 25. 21 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 176, стор. 1249. 22 Т а м ж е, ф. 7, т. 81, стор. 1054— 1055. 23 Т а м ж е, т. 50, стор. 1678. 24 Т а м ж е, т. 59, стор. 352— 354. 25 W. L о z і n s k і, Prawem і lewem, t. 1, 'wyd. 4, Lwow, 1931* стор. 142.

Проте магнати й шляхта передавали в оренду не ли ше окремі маєтки — села, а й по кілька сїл, цілі ключіг які протягом невеликого часу давали значні прибутки.. Великий магнат і землевласник йосиф Потоцький про тягом першої половини XV III ст. одержав з своїх маєт ків у Галицькій землі 54 млн. злотих. Магнати Яблоновські за цей же період заробили на орендах близько 10 млн. злотих. На той час це були надзвичайно вели кі суми. Магнати, а також середня шляхта безпосередньо не займалися управлінням маєтками. Це здійснювали при значені ними комісарі, губернатори, адміністратори з широкими правами. Наприклад, володіннями йосифа Потоцького на Покутті управляв у середині XV III ст.. Станіслав Кшивокульський, який мав титул «генераль ного комісара маєтків пана йосифа Потоцького»26. В 1747 р. цей комісар віддав маєтки Потоцького — Сопів, Кійданці, Дятківці та Ценяву — в оренду. Орендарем маєтків магнатів Яблоновських у 8 селах в ЗО—40-х ро ках XV III ст. був коронний прокурор Павло Беньо, який мав свої маєтки. Він не управляв особисто орендова ними маєтками, а доручав це адміністраторам, губерна торам— дрібним шляхтичам. Вони управляли маєтками, контролювали і збирали з селян повинності з допомогою сільської старшини, призначених двором отаманів, при сяжних, різних економів. Про цю систему управління маєтками дізнаємося з листування Павла Беня з упра вителями маєтків, що зберігається в архіві Бурштинського замку. Таким чином, управління феодальним маєтком здійс нювалося трьома, а то й більше шляхтичами: власником, орендарем і його адміністратором або підстаростою (якщо не враховувати помічників адміністрації — гуменного, польового тощо). Адміністратори не стільки управ ляли маєтком, скільки намагалися здобути для себе ве личезні прибутки. їх діяльність ніхто не контролював. Селяни терпіли в зв’язку з цим потрійний гніт. Губернатори, управителі, економи та посесори-орендарі відзначалися особливим користолюбством і жадо бою. Всю свою енергію і заповзятливість вони спрямо вували на експлуатацію кріпосного населення. Особливо 26 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 254, стор. 671.

виділялися серед них посесори. Саме в посесорських ма єтках з особливою яскравістю виявлялися усі соціальні суперечності панщизняного господарства 27. Для досліджуваного періоду характерне постійне збільшення маєтків магнатів і середньої шляхти. Фео дали скуповували села і навіть ключі (групи) сіл. Одним з джерел зростання земельної власності експлуататорів було нагородження їх королем за «заслуги» перед Річчю Посполитою. Так, 11 листопада 1705 р. король Август II нагородив шляхтича Адама Жевуського «за заслуги і захист Речі Посполитої» маєтком Чернів з групою, при леглих сіл в Галицькій землі. Згідно з привілеєм цей шляхтич одержував право надані маєтки «тримати, ужи вати і з них стягати для себе різні доходи». У досліджуваний період на Прикарпатті було багато дрібної шляхти, яка мала невеликі землеволодіння. В то гочасних джерелах вона називалась «розродженою». В XV—XV III ст. у цій групі шляхти стались значні зміни. В зв’язку із збільшенням кількості шляхетських сімей поступово роздрібнюються їх землеволодіння. Так, за податковим реєстром 1658 р. в Галицькому повіті в Ниж ньому Березові було 9 шляхтичів, в Ж ураках— 18, в Дрогомирчанах — 27. Починаючи з другої половини XVII ст. цей процес посилюється. Так, якщо за реєстром в кінці 1658 р .28 у Вижньому Березові налічувався 31 шляхетський дім, то за реєстром 1670 р.— вже 48 29. Внаслідок інтенсивного процесу розшарування дріб ної шляхти з’явилися різні категорії її. В постановах га лицьких сеймиків цього часу зустрічаються назви: «шлях та піша», «шляхта убога», «шляхта-урядники» і «шлях та застінкова». За період з XVI і першої половини XVII ст. в становищі цієї соціальної верстви сталися зміни. Так, у 1653 р. галицький сеймик зобов’язував сплачувати податки як «шляхту убогу, що підданих ма ла», так і ту «убогу шляхту, яка підданих не мала» 30. У 1656 р. згадується дрібна шляхта, яка «тільки на дво рищах мешкає, але підданих не має». З рішень вишен27 М. П. Г е р а с и м е н к о, Класи і соціальні групи в Галичині в кінці XV II ст., зб. «З історії західноукраїнських земель», вип. II, К-, 1957, стор. 82. 28 ЛБАН У РС Р, відділ рукописів, ф. Оссолінських, № 3473/11. 29 ЛЦ Д ІА , ф. 5, фасцикули (реєстри ревізії Коломийського по віту 1670 р.), стор. 1— 8. 30 AGZ, t. 24, стор. 103/6.

ського сеймику ми довідуємося, що частина дрібної шлях ти ще мала своїх підлеглих, але переважна більшість вже не мала кріпаків 31. Становище селян у маєтках дрібної шляхти було особливо тяжким. Дрібний шляхтич щодо розкоші не хотів поступатися перед середнім феодалом. Володіючи кількома або навіть одним селянським господарством, він намагався витягти з нього максимальний прибуток або навіть відібрати у селян землю. Проте дрібна шляхта, яка не мала своїх підданих і не належала, таким чином, до класу експлуататорів, все ж залишалась соціальною опорою системи феодальної експлуатації32. З цієї групи шляхти комплектувалась обслуга маєт ків магнатів та середньої шляхти, а також каральні за гони для боротьби з селянсько-опришківським рухом на Галицькому Прикарпатті. Треба зауважити, що деяка частина дрібної шляхти, переважно українського походження, не маючи ніякого майна, привілеїв, фактично не відрізнялась від селян ства і зазнавала переслідувань з боку середньої і вели кої шляхти. Така дрібна шляхта підтримувала селян у антифеодальних виступах. Це конкретно спостерігалося в Галицькій землі в період визвольної війни українсько го народу 1648— 1654 рр. В експлуатації селянства значну роль відігравав і такий прошарок пануючого класу, як духовенство. На Прикарпатті воно за маєтковим станом поділялося на дві групи. Представники вищого духовенства, або аристо кратичний стан, як його називає Енгельс, тобто епіскопи, архієпіскопи, абати тощо, на відміну від нижчого духо венства, були власниками великої кількості землі і крі посних селян. Так, львівському капітулу належали зем лі у селах Чолгани, Делієві. Католицький канонік Гендзїнський на «правах спадковості» володів частиною міста Болехова з передмістям, соляною банею і селом Руським Болеховом, одержуючи щорічно 27 тис. злотих лише одноразового орендного доходу 33. Католицькі костьоли і монастирі також мали великі 31 AGZ, t. 24, стор. 107/3. 32 М. П. Г е р а с и м е н к о, Класи і соціальні групи в ^Галичині в кінці XV III ст., стор. 83. 33 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 50, стор. 80, 405— 406.

2—2181

У\%

землеволодіння. У 1661 р. шляхетські посли добивались від уряду затвердження деяких королівщин за Чернеледьким костьолом. Галицькому костьолові св. Анни нале жала земля в с. Хоросткові з млином і кріпаками 34. Землеволодіння костьолів і монастирів збільшува лось протягом другої половини XVII — першої ПОЛОВИНИ XVIII ст. за рахунок пожертвувань окремих шляхтичів. У 1690 р. до Коломийського домініканського монастиря вступив шляхтич Олександр Раковський, який, згідно з договором, зобов’язався передати монастиреві частину землі і трьох кріпаків 35. У 1669 р. шляхтич Павло Бакутський відписав своє майно Заболотівському костьолу. Його піддані зобов’язані були відбувати всі повинності костьолу так, як звичайно вони відбували власному па н у 36. Управителі костьолів і монастирів у своїй жадобі не поступалися феодалам. Вони часто силою захоплю вали селянські землі і приєднували їх до своїх церков них маєтків. Судити про землеволодіння православної церкви важ ко через відсутність даних, проте ясно, що вона щодо кількості землі не поступалася перед католицькою. Це, зокрема, яскраво підтверджують дані про землеволодін ня львівського православного епіскопа йосифа Шумлянського. Цей «маючий пан» (за висловом Івана Фран ка) володів багатьма маєтками, зокрема, селами Станківці, Росточки (Долинський повіт), Комарів під Гали чем, Ботів, Новиця біля Калуша. Нарешті король за «заслуги» на користь унії надав йому в 1690 р. с. Перегінськ37. Про доходи Шумлянського довідуємося з ін вентарного опису за 1690 р. одного з його володінь, в якому було 212 селянських господарств38. За рік Шумлянський одержував з цього села три тисячі злотих. В і домий православний монастир — Скит Манявський роз ширював своє землеволодіння за рахунок землі дрібної шляхти. Управління маєтками духовенства було таким самим, як і звичайного шляхетського господарства. Адміністра34 AGZ, 1. 24, стор. 207/60, 182/71. 36 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 190, стор. 1714. 86 Т а м ж е, т. 168, стор. 680— 681. 37 М. A n d г u s і a k, Jozef Szumlanski pierw,szy biskup unicki Lwowski 1667— 1709, Lwow, 1934, стор. 181. 36 ЛБАН У Р С Р , відділ рукописів, інвентар c. Перегінського 1690 p., ф. Петрушевича, стор. 1— ЗО.

дія маєтку складалась з церковної обслуги, яка М менше експлуатувала селян, ніж шляхта у своїх філь^ варках. В цілому церква була не лише феодальним влас ником, який пригнічував селян, а й опорою феодально го суспільства. За допомогою церковних догм вона при мушувала селян до покори, а також — і це найголовні ше — намагалась їх відвернути від антифеодальної бо ротьби. Зовсім іншим було становище плебейської час тини духовенства — сільських священиків, або «попів». Насамперед, не можна не пригадати характеристики Ф. Енгельса, який писав: «Вони (тобто нижче духовен ство.— В . Г.) стояли поза феодальною ієрархією церкви і не мали пайки в її багатствах» 39. Саме в зв’язку з цим у галицьких інвентарних' описах і люстраціях нижче духовенство згадується поряд з селянами і сільськими ремісниками. Сільське духовенство користувалось землею, що на лежала церкві, або парафії. Кількість її була неоднако вою. У попередні століття церква володіла ланом землі, а в XVII — XV III ст.— 7 4 лану або зовсім не мала зем лі. Так, у королівському с. Ямниці піп, за даними люстрації 1767 р., мав лан землі, хату, загороди, 25 пасовищ, 10 л у к 40, а в інвентарі с. Букачівці записано, що «піп при церкві Букачівській сидить на чверті», тобто має 7 4 лану 41. Були священики без майна і землі, про яких в актах записано «немає нічого». За інвентарним опи сом 1717 р., у Васючині один з попів нічого не мав, тому й був звільнений від сплати чиншу 42. Духовенство низо винних і підгірних районів володіло орною землею, а в гірських місцевостях — пасовищами, сіножатями або й зовсім нічого не мало і жило тільки з доходів церкви. До експлуататорів селянства належала сільська старшина: війти, солтиси, отамани, возні, крайники, кня зі і навіть бояри. На відміну від селян вони володіли більшою кіль кістю землі і були звільнені від основних феодальних гіовинностей, бо були «на послузі» громади. Деяких з них примушували виконувати воєнні повинності. Так, у 39 40 41 42

Ф. Е н г е л ь с , Селянська війна в Німеччині, стор. 24. Люстрація Галицького староства 1767 р. ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 202, стор. 1247— 1248. Т а м ж е, т. 212, стор. 1016— 1017.

Галицькому старостві, за повідомленням люстратора, в 1661 р.війти були в селах Вікторові, Дубівцях, Дегові і Козині. У с. Вікторові, наприклад, війти сиділи на дво рищах і мали лан землі. Люстратор писав, що війти «здавна в тих дворищах сидять і зобов’язані вибирати з-поміж себе одного і відправляти на воєнну службу». Представники сільської старшини допомагали місце вому уряду вирішувати адміністративні справи. Вони були також допоміжною силою у феодальних маєтках і в інвентарних описах згадуються тільки як панська або двірська обслуга. Наприклад, в інвентарі с. Акрешори записано, що сільський отаман «не виконує ніякої повин ності і роботизни, тільки послугу чинить»43. Деякі отамани ©стигли загарбати багато землі і на віть використовували у своїх господарствах найману ро бочу силу. Значні багатства мали «крайники» і «князі», які про живали у гірських околицях. Вони користувалися й ве ликими правами. Дослідження К. Кадлеца, Ф. Папе, Е. Длугопольського44 досить чітко визначили ці кате горії заможного населення Прикарпаття, привілейова ного волоським правом. Перемиська шляхта в 1669 р. згадувала на одній із своїх нарад про крайників самбірської економії, які «за правляли» окремими сільськими громадами 45. Крайники, або, як їх називають джерела, «крайничі господарі», з гірського села Рожанки мали численні отари овець, яких випасали їм на полонинах наймані пастухи 46. Нижчу від крайників категорію становили князі. Вони часто згадуються також під назвою солтисів. У гірських селах Галицької землі ці князі жили по дворищах. У люстраціях Калуського староства 1661 р. записано, що кня зі були у 8 селах і володіли різними за розміром ділян ками землі. Так, в с. Красній князь сидів на двох ланах, в Камені і Кадобні — на одному лані. В с. Угринів Сло бода князі мали 9 четвертин. Про землеволодіння князя в с. Завій люстратор записав: «Князь сидів на чотирьох 43 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 229, стор. 1504— 1506. 44K a d l e c K a r e l , V alasi a valasske pravo v zemich slovanskych a uherskych, Praha, 1916; F. P a p e e Skole і Tucholszczyzna, Lwow, 1891, стор. 62— 64; E. D l u g o p o l s k i , Przyczynki do osadnictwa woloskiego w Karpatach, Krakow, 1916, crop. 17. 45 AGZ, t. 21, стор. 511/7. 46 ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 61, стор. 606— 609.

ланах, а тепер залишився на двох, які спустошив во рог» 47. В приватних маєтках земельні діляцки князів зрівнялися подекуди з ділянками малоземельних селян. У гірських селах Саджава, Глебівка, Невочин і Глибоке князі мали приблизно стільки землі, скільки й самі се ляни 48. Такі представники сільської старшини, як возні, при сяжні, володіли значними ділянками землі та худобою і були звільнені від повинностей. Сільська старшина за лишалась опорою феодального маєтку і допомагала шля хетській адміністрації тримати в покорі селянство. Всі експлуататорські групи — від магнатів і найдрібнішої шляхти і до сільської старшини — жили за рахунок основних виробників феодального суспільства — закріпзчених селян. «На селянина,— писав Ф. Енгельс,— лягала своїм тягарем вся суспільна піраміда...»49. Без глибокого аналізу соціального складу і економіч ного становища селянства не можна зрозуміти його ролі у тогочасному* феодальному суспільстві, значення тієї героїчної боротьби, яку воно вело протягом століть проти експлуататорів-феодалів. Проте дослідити соціально еко номічне становище селян Прикарпаття і його am «фео дальну боротьбу досить важко. В тогочасних актах голов на увага приділялась представникам пануючих класів. До того ж ті джерела з історії прикарпатських селян, які дійшли до нас, мають явно тенденційний характер. Дворянські та буржуазні історики ідеалізували екс плуататорські класи Речі Посполитої, перекручуючи при цьому дійсне соціально-економічне становище селянст ва, приховуючи його безперервну класову боротьбу. Становище селян у приватних маєтках у другій поло вині XVII ст.— першій половині XV III ст. відбивають ін вентарні описи, які складалися при передачі села в орен ду. Серед рукописних матеріалів гродських книг є знач на кількість таких описів. Проте при використанні цих документів треба мати на увазі, що, по-перше, в більшо сті випадків в оренду передавалося не все село, а тільки частина, бо одним селом часто володіло два й більше фео далів. Це характерне не лише для Прикарпаття, а й для 47 ЛБАН У Р С Р , відділ рукописів, ф. Оссолінських, № 4933/Н , стор. 1— 24. 48 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 176, стор. 1771— 1773. 49 Ф. Е н г е л ь с , Селянська війна в Німеччині, стор. 28,

інших земель Руського воєводства. Зрозуміло, що за таких умов описувалася лише частина села. Описів цілих сіл майже не зустрічається. По-друге, хоч шляхтичі від-

Рис. 1. Прикарпатські селяни. Гравюра X V III ст.

давали свій маєток в оренду через кожні два-три роки і кожного разу його описували, але інвентарів села або його частини збереглося дуже мало. Для характеристики становища селян у королівських селах Прикарпаття надзвичайно важливі дві люстрації Галицького староства 1661 та 1767 рр. На Галицькому Прикарпатті в середині XVII ст. се ляни становили майже 80% загальної кількості населен ня. Вони проживали в державних (королівських), при ватних (шляхетських) і духовних маєтках. Близько 3Д селян припадало на приватні маєтки, решта—на духовні маєтки. В другій половині XVII — першій половині XVIII ст. селяни Прикарпаття були повністю закріпачеці. Основу феодального панування становила повна м асність фео22

дала на землю. Закріпачені селяни Прикарпаття, як і всієї Галичини, сиділи на відведених їм панських наді лах, за користування якими вони відбували тяжкі феодальні повинності, які з половини XVII ст. значно збіль шилися. Друга половина XVII — перша половина XV III ст.— період значного занепаду селянського господарства в Ре чі Посполитій. Це питання досить повно висвітлене в буржуазній, а також у радянській історіографії. Спроби відомого польського буржуазного дослідника аграрної історії Речі Посполитої проф. Я. Рутковського довести, що головною причиною занепаду селянського господар ства Речі Посполитої стали війни середини XVII с т .50, цілком справедливо зустріли заперечення радянських істориків 51. Останні довели, що головна причина різкого занепаду селянського господарства полягала у збережен ні старої панщинно-фільваркової системи, в нечуваному посиленні феодалами експлуатації. А війни, як спра ведливо твердить радянський історик О. Є. Іванова, «тіль ки посилили і прискорили процес занепаду, який прояв лявся вже в другій чверті XVII ст.» 52. Економічний занепад сільського господарства на При карпатті поглиблювався орендною системою та руйнівни ми переходами шляхетських військ. Внаслідок економічної розрухи в другій половині XVII ст. лише в Саноцькій землі не оброблялося близько 30% селянських наділів в шляхетських маєтках і майже половина в королівщинах 53. Подібне становище спосте50 J. R u t k o w s k i , Przebudowa wsi w Polsce po wojnach z polowy XVII w., «Kwartalnik historyczny», t. 30, Krakow, 1016; Я. Р у т ко в с к и й , Зкономическая история Польши, 1953, стор. 258— 350. 51 О. Е. И в а н о в а, К вопросу об упадке крестьянского хозяйства в Польше во второй половине XV II — первой половине XV III в., «Ученьїе записки Ин-та славяноведения», т. IV, М., 1952, стор. 284— 291; Д. Л. П о х и л е в и ч , Структурні зміни в помісті після визвольної війни українського і білоруського народів, «Нау ковий збірник Львівського держуніверситету «300 років возз’єднан ня України з Росією», Л., 1954, стор. 73— 93. 52 О. Е. И в а н о в а, Д. Л . П о х и л е в ич, Зкономический и политический упадок Речи Посполитой во второй половине XV II — первой половине X V III в., «История Польши», (под редакцией В. Д. Королюка, И. С. Миллера, П. Н. Третьякова), т. І, М., 1954, стор. 264. 53 Я. С. М е л ь н и ч у к , Аграрньїе отношения в Саноцкой зем ле во второй половине XV II века. Автореферат канд. дисертації, Львів, 1959, стор. 7< .

рігалося в Галицькій землі і Жидачівському повіті. Там страшним лихом для селян були постої шляхетських військ. Безконтрольні частини військ безперервно спу стошували цілі села, староства, завдавали селянам нечуваних збитків. Як свідчать реєстри галицьких, теребовлянських, жидачівських, перемиських і саноцьких гродських книг, збитки селянських господарств від шля хетських військ досягали сотень тисяч і навіть мільйонів злотих. Прикарпатська шляхта, незважаючи на економічну розруху, яка почалася в середині XVII ст., намагалася відновити свої господарства за рахунок розширення фільварків. Прагнучи одержати якнайбільші прибутки, магнати й шляхта, не рахуючись з станом селянських господарств, посилювали експлуатацію, захоплювали ма совим порядком селянські наділи. Внаслідок такого наступу феодалів на селянство в досліджуваний період в становищі селян Галицької зем лі відбуваються значні зміни. Це стосується як поділу селян на групи, так і характеру селянського землеволо діння і стану тяглової сили селянських господарств. В ак тах привертає увагу велика строкатість у визначенні ка тегорій селян. Крім загальних термінів «хлопи», «підда ні», «кметі», в джерелах за другу половину XVII ст. зу стрічаємо назви — «ланові», «півланові», «дворишні», «цілодворишні», «півдворові», «третинники», «четвертинники», «півчетвертинники», «восьминники». Всі ці назви характеризують певні категорії селян в залежності від кількості землі. Найбільш поширену категорію селян становили «четвертинники», або «чвертьові», «півчетвертинники», або «півчетвертьові», які володіли lU або Vs лану 54. Слід від значити, що коли в XV—XVI ст. переважали назви «лано ві», «півланові», то в досліджуваний період домінували «четвертинники», «півчетвертинники» і навіть «восьмин ники», тобто селяни, які володіли Уіб наділу. Селяни Галицької землі розрізнялися також і за ста ном тяглової сили. «Потужники», «волові», «тяглі» — так іменувались селяни, які мали тяглову силу. «Піші» селяни були позбавлені робочої худоби і в економія54 В другій половині XV II ст. — першій половині X V III ст. один лан дорівнював приблизно 29 га.

йому відношенні стояли набагато нижче, ніж ті, що мали худобу. Економічна розруха і посилення феодальної експлуа тації викликали значні зміни в селянському землекори стуванні. Так, у Саноцькій землі в 60-х роках XVII ст. зменшилось число господарств заможних селян-кметів і помітно збільшилась кількість убогих категорій села — загородників, халупників, комірників. Вони становили 43% селянських господарств у шляхетських маєтках і 55% в королівщинах 55. Інтерес становить картина селянського землезабезпечення у Галицькому старостві за 1767 р. Насамперед треба відзначити, що в середині XV III ст. тут відбулися значні зміни. Дуже мало було господарств, які володіли цілим ланом землі або половиною його — вони становили 1,6%. З 935 господарств 21 села Галицького староства 53,5% обробляли X U лану землі, 0,5% — 3Д чверті, 0,5%' користувались 74 чверті і, нарешті, 29,7%' господарств обробляли V2 чверті, або 7в лану. Отже, lU лану стає ха рактерним селянським наділом в королівщинах Гали цької землі в середині XV III ст. Значний процент— 13,5—становила група безземель них селян, куди входили загородники, комірники, халуп ники та селяни, які в люстрації не віднесені до будь-якої категорії. Про дальше захоплення феодалами селянських земель яскраво свідчать дані про зменшення селянських наділів у приватних маєтках Галицької землі в другій половині XVII і першій половині XVIII ст. (табл. 1). Як видно з таблиці, кількість селянських господарств, забезпечених землею, в першій половині XVIII ст. зменшилась в порів нянні з другою половиною XVII ст. Група малоземельних селян збільшилась на 6,2%', а безземельних — на 4,7%. Типовим селянським наділом як для другої половини XVII, так і для першої половини XV III ст. залишається четвертинний наділ. У третій групі—безземельних селянських господарств сталися істотні зміни. Коли в другій половині XVII ст. господарства безземельних селян становили 22,5% се лянських господарств, то в першій половині XVIII ст.— 27,2%. На 821 господарство в першій половині XV III ст, 55 Я. С. М| е л ь н и ч у к, Аграрньїе отношения в Саноцкой земле BO второй подовине XV II века, стор. 7.

Таблиця І56 Друга половина XVII ст.

Кількість селянських господарств 3 них забезпечених землею: 1 лан . 1/2 лану 3 /4 » ............................... Всього Малоземельних: 1/4 лану 1/8 » 1/16 » підсадки ч и н ш о в и к и ............................... Всього Безземельні: городники халупники комірники . . сільські ремісники убогі л ю д и ........................... Всього

Перша половина XVIII ст.

Абс.

799

100

821

100

20 177 16

2,5 22,2 2,0

37 92 1

4,5 11,2 0,1

213

26,7

130

15,8

247 132 н. в. 27 н. в.

30,9 16,5 н. в. 3,4 н. в.

227 123 2 102 14

27,7 15,0 0,2 12,4 1,7

406

50,8

468

57,0

7 7,7 86 2 8

0,9 9,6 10,8 0,2 1,0

121 38 27 37 н. в.

14,8 4,6 3,3 4,5 н. в.

180

22,5

223

27,2

городників, або загородників, налічувалося 14,8%, ха лупників — 4,6%, комірників — 3,3%, сільських реміс ників— 4,5%. У деяких селах безземельних селян було набагато більше, ніж за даними, наведеними в таблиці. Наприклад, у Петрилові (1738 р.) городники становили 22,3% селян-господарів, у Васючині (1717 р .) — 29,5%, в Юнашкові (1740 р.) — 37%, Букачівцях (1706 р .) — 44,5%. У Кутищах (1740 р.) підсадків налічувалось 70,8%, а в Вікнянах (1740 р.) — 82% по відношенню до56 56 ЛБАН У Р С Р , відділ рукописів, ф. Чоловського, № 2147/11, Люстрація Галицького староства 1767 р. Таблиця складена на основі інвентарних описів 49 сіл Галицької землі за другу половину XV II — рершу половину XV III ст.

селян-господарів. Ці дані дають можливість твердити, що в деяких селах безземельні селяни переважали. На Прикарпатті в зв’язку з наявністю дрібної шлях ти процес загарбання шляхтою селянських наділів на бирав особливої гостроти. В с. Рожнятові, як видно з однієї із скарг, орендар-шляхтич насильно в селян «їх власні грунти орні відняв і до двору приєднав»57. Гро мада с. Росохач в 1671 р. у своїй скарзі писала, що пан «власні грунти захопив» і не дозволив селянам орати й сіяти 58. Навіть у гірських селах шляхта захоплювала не тільки селянські лани, а й городи, присадибні землі з будівлями. В одній із скарг селяни гірського села Шешорів писали, що Михайло Рибак пішов з села, бо пан відібрав у нього хату і город. Дмитро Гаврилів зали шив село, бо в нього «взято хату на двірські потреби» 59. В с. Дубовиця через те, що шляхтич Кобуровський екс плуатував кріпаків та «відбирав грунти, поля, сади, сіножаті і городи», велика кількість селян втекла60. Орендар сіл Чертовець, Тишківець найкращі селянські поля «власним плугом зорав і позасівав». Про наслідки насильственого загарбання шляхтою селянських наділів свідчить співвідношення шляхетсько го й селянського землеволодіння. Наприклад, у с. Юнашкові, Галицького повіту, в 1740 р. всього налічувалось 23 землеробських лани, 67,7% їх належало шляхетсько му двору, а решта, тобто 7V4 лану, або 32,3%,— селян ським господарствам, не враховуючи 23 загородників 61. В іншому селі Загвізді в 1747 р. було всього 9V2 земле робських ланів, з яких 74% припадало на панський двір, а 2 {І2 лану, або 26% ,— на 11 селянських господарств, не враховуючи 8 халупників62, які зовсім не мали землі. При аналізі соціального становища селянства При карпаття в другій половині XVII — першій половині XVIII ст. не можна не спинитися на стані тяглової сили селянських господарств, цієї важливої ознаки їх замож ності. Інвентарні описи багатьох сіл свідчать про те, що повноплужних господарств, тобто таких, що володіли чотирма волами, було дуже мало. Переважна більшість 57 56 59 60 61 62

ЛБАН У Р С Р , відділ рукописів, АБЗ, № 15. ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 171, стор. 1381. Т а м ж е, т. 180, стор. '847— 850. Т а м ж е , т. 185, стор. 628. Т а м ж е , т. 244, стор. 1239— 1243. Т а м ж е, т. 253, стор. 1508—^1511.

селян мала по два воли, що змушувало їх спрягатися з іншими. В актах вони згадуються як «супряги». Значний процент становили піші господарства. Це спостерігало ся у всіх феодальних маєтках. За даними інвентарів, у Галицькій землі і Жидачівському повіті в другій поло вині XVII ст. кількість господарств, що мали тяглову силу, становила 67%', а «піших» — 33%. Становище майже не змінилося у першій половині XVIII ст. За даними інвентарних описів, у 33 селах Га лицької землі (1702— 1749 рр.) з 985 селянських господарств тяглових налічувалось 62%, безтяглових або пі ших— 38%'. Притому з 612 тяглових господарств 12,7% становили повноплужні, а 6 3 ,5 % — неповноплужні. От же, селянство не тільки обезземелювалося, а й втрачало своє тягло. Терміни «потужні», або «тяглі», господарства все рідше зустрічаються в інвентарних описах і люстраціях. «Піші» господарства поступово стають найбільш характерними для прикарпатського села. Слід підкреслити, що в досліджуваний період спо стерігається майнова диференціація серед прикарпат ського селянства. У Тисьменницькому ключі, напри клад, зустрічалися селянські господарства, в яких було по 5 возів і 18 волів. Згідно з реєстрами шкод, заподія них селянам шляхетськими військами, майно деяких се лянських господарств оцінювалося в 4—6 тис. злотих. На таку ж суму оцінювалось майно дрібних і середніх шля хетських господарств. В гірських околицях селяни мали значні доходи від соляних веж. Наприклад, у с. Межиріччя, Делятинського ключа, в 1700 р. за користування соляною вежею се ляни сплачували пану грошовий чинш — так звану вежизну. Так, селянин Тимко Коваль, «коли робив сіль», платив тижнево пану від своєї соляної вежі за сокови т о 3 злотих і 20 грошей. Подібних випадків було ба гато 63. Майнове розшарування окремих груп селянства ста ло досить помітним, це відзначалося у державних і при ватних актах. Так, галицький сеймик 11 вересня 1663 р. наказав шляхетським адміністраторам при збиранні по датків розрізняти «убогих» і «богатих» селян б4. В ряді інвентарних описів прикарпатських сіл розрізняються 63 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 81, стор. 1292— 1293. 64 AGZ, і 24, стор. 299/7.

багаті, або «дужчі», селяни і «слабші», тобто неза можні 65. Не можна не відзначити, що цей поділ позначився на антифеодальній боротьбі. Незаможне селянство бу ло найактивнішою силою руху. Заможні верстви села переважно стримували активність дій або займали ней тральну позицію, а часто відкрито допомагали шляхті. Ось чому повсталі селяни спрямовували свої удари не лише проти польської та української шляхти, а й проти своїх багатіїв-односельчан. Значну групу покріпаченого ^ селянства становили «слободяни». Це були селяни, які не витримували страш ного гніту, втікали від поміщиків й осідали в нових се лах і маєтках, утворюючи слободи. Переселення в окре мі роки набувало масового характеру. В деяких селах переселенці становили більшу частину жителів. У 1701 р. в с. Незвиському буїв 51 селянин, з них 12 (23,5%) «стариків» і 39 (76,5%) слободян. У сусідньому с. Герасимові слободяни становили 71,4% всіх жителів. По дібне становище було і в інших селах. Можна думати, що процес переселення мав постійний характер66. Слободяни оселялися в нових селах на тих дворищах, які залишилися після відходу селян. Переселенці в ос новному не мали тягла і належали до категорії піших. Шляхта по-різному ставилась до слободян. В основному вона намагалась залучити їх у свої маєтки, звільняючи на деякий час від повинностей 67. Звичайно селяни-переселенці протягом трьох років — «до виходу слободи» — користувалися пільгами, виконуючи тільки додаткові роботи (заорки). Окрему групу сільського населення становили сіль ські ремісники — мірошники, ткачі, ковалі, бондарі, кравці, гончарі, пасічники; шевці. їх кількість постійно збільшувалась. Ремісники мали тільки невеликі городи Вони підтримували своє існування, обслуговуючи шля хетські й селянські господарства. У низовинних части нах краю переважали ремісники, які обслуговували господарства, безпосередньо зв’язані з вирощуванням хліба та інших сільськогосподарських продуктів, а»в го рах ремісники були зв’язані з різними промислами. Так, 65 AGZ, t. 24, стор. 299/7. 66 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 198, стор. 1707— 1708. $7 Т а м ж е, т. 236, стор. 215—216.

за люстрацією І7б7 р. у королівському селі Молодковї 20,9% населення становили зваричі — ремісники, які працювали на виварюванні солі68. В новій Гуті працю вало багато «магістрів» — найбільш кваліфікованих ре місників, зайнятих у виробництві скла69. Сільські ремісники не звільнялися від повинностей на користь феодалів, але в інвентарі с. Розточки за 1723 р. записано, що «мірошники при млині повинні ро бити з сокирами на панську потребу, коли прикажуть» 70. Мірошник з с. Голгоче на вимогу пана-державця «пови нен годувати вепра і коли скажуть, то з сокирою має іти до двору»71. Подібні повинності виконував мірош ник с. Колодієва72. Шляхта і особливо орендарі використовували реміс ників не лише за їх фахом, а й примушували до різних «надуманих» робіт на користь двору. В інвентарі с. По тік у 1720 р. записано, що три мірошники «повинні зда вати», як і громада, рогове і всякі десятини, а крім то го виходити на двірську роботу «кожного тижня по два дні, коли того буде потреба, саме до такої, яка належить до їх ремесла, а не до ніякої іншої, видуманої» 73. Ана логічне застереження зустрічаємо в інвентарі с. Воло щина у 1726 р.: «мірошники повинні іти з сокирою до направи замку, коли у тому буде потреба, але без ве ликого пригнічення» 74. У подібному становищі перебували й інші ремісники. В інвентарі с. Волощина записано, що ткачі, «які ре месло роблять на своїх верстатах», зобов’язані для зам ку зробити по півсотні полотна 75. Злиденність сільських ремісників була настільки ве ликою, що при інвентарних описах їх часто зараховува ли до найбідніших категорій жителів села—городників, комірників тощо. У Букачівцях до тих, «що сиділи на го родах», належали: циган-коваль, що повинен був роби ти двірську роботу, мірошник, «що з сокирою повинен 68 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 199, стор. 189— 200. 69 Люстрація Галицького староства 1767 р. 70 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 221, стор. 215. 71 Т а м ж е, т. 228, стор. 462. 72 Т а м ж е, т. 232, стор. 2021. 73 Т а м ж е, т. 217, стор. 247— 248. 74 Т а м ж е, т. 225, стор. 174. 75 Т а м ж е , т. 225, стор. 175.

ЗО

до двору ходити», ткачі, шевці тощо 76. У Демонові до комірників (які не мали своєї хати) належали бондар і ткач 77. Ремісники, як і безземельні селяни, які не мали свого тягла, зараховувалися до «піших». У с. Должках два ткачі сплачували чинш і віднесені до «піших» се лян 78, у Воскресінцях шевці і ткачі належали до «піших підданих, які сиділи на городах» 79. Зустрічалися й такі ремісники, які не мали навіть знарядь свого ремесла. В Петрилові, за свідченням інвентаря, швець і коваль та інші селяни «не мають нічого» 80. За майновим станом близькою до ремісників була «двірська челядь». Вона також не мала землі і обслу говувала виключно шляхетські двори, або була «на двір ській послузі». До цієї категорії належали сільські по бережники, які пильнували панське майно, ліс, став то що. Про побережника з с. Буківка (1712) записано, що він «на двірській послузі і ліс пильнує» 81, в Жураках у 1797 р. Федір-побережник «пильнував ліс від знищен ня» 82. У Васючині було шість побережників, з яких два наглядали за ставом, два — за лісом, два були «на двір ській послузі». Помітне місце серед безземельних селян посідали «городники» та «загородники», які мали тільки хату і невеличкий город (різниця між «городниками» і «загородниками» полягала лише в тому, що город перших розміщався біля хати, других — на відстані). «Городники» не мали свого тягла, тому в інвентарях їх зараховували до «піших». В Юнашкові у 1708 р. зга дуються «піші городники» 83. Інколи про загородників в актах було записано, що вони «нічого не мали» 84. Це свідчить про те, що ця категорія селян поступово бідні ла настільки, що їх навіть ототожнювали з халупника ми. Тому не випадково в Дорогові у 1731 р. записано в інвентарі, що до селян, які сиділи «на городі», нале жав Кость Проців — «на городі халупник» 85. 76 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 202, стор. 1246. 77 Т а м ж е, т. 225, стор. 74. 78 Т а м ж е , т. 223. стор. 717— 718. 79 Т а м ж е, т. 224, стор. 2075. 80 Т а м ж е, т. 241, стор. 1433. 81 Т а м ж е, т. 206, стор. 1334. 82 Т а м ж е, т. 239, стор. 1500. 83 Т а м ж е, т. 203, стор. 616. 84 Т а м ж е, т. 241, стор. 1432. 85 Т а м ж е.

Ще менш забезпеченим^ ніж «загородники», були «халупники». В інвентарі с. Гнильче за 1725 р. говори лося про халупників, які при хатах мають городи, але «полів не тримають» 86. Багато халупників змушені бу ли працювати прислужниками у дворі. Так, у Букачівській Слободі деякі з халупників «пильнували панські стада» 87. «Комірники» не мали навіть своєї хати і мешкали, або «коморували», у заможніших односельчан. Про їх становище яскраво свідчить інвентар с. Волиці: «В тому селі є також п’ять комірників, однак вони перебувають у тяжкій і великій убогості і до сплати публічних тяга рів не можуть бути зобов’язані, бо тільки душі в тілі мають» 88. «Комірники», «городники», «халупники», а також сільські ремісники обслуговували потреби панського двору89. У другій половині XVIII ст. в інвентарних описах зу стрічаються такі категорії безземельного селянства, які раніше не згадувалися. Це «убогі люди» або «дуже убо гі люди», які «нічого не мають», «позбавлені всього і мешкають в коморах або халупах». На існування цих ка тегорій змушений був звернути увагу шляхетський уряд, який у 1689 р. наказував збирачам податків зважати на «хлопів убогих, які мешкають у халупах і комо рах» 90. В актах часто знаходимо згадки, що деякі селяни «залишаються в тяжкій убогості», або «селяни до того зубожіли, що самі з дітьми мусили помирати з голо-

ду»91.

Велика строкатість різних категорій безземельного селянства — типове явище для Прикарпаття у дослі джуваний період, коли відбувався інтенсивний процес пауперизації і зубожіння селян. Так, якщо в другій по ловині XVII ст. групи малоземельних і безземельних селян становили 73,3% всього селянства, то в пер шій половині XV III ст.— 84,2%. Тяжке соціально-еко номічне становище селян Прикарпаття було резуль86 87 88 89 98 91

ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 224, стор. 1961. Т а м ж е , т. 202, стор. 1247. Т а м ж е,. ф. 7, т. 55, стор. 1980— 1981. Т а м ж е, ф. 5, т. 244, стор. 513— 515. AGZ, t. 24, стор. 288/6. ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 173, стор. 634— 654.

татом розвитку феодально-кріпосницької системи гос подарства. Збагачення магнатів і шляхти відбувалося виключно за рахунок збільшення феодальної ренти. Найтяжчою серед феодальних повинностей в другій половині XVII — першій половині XV III ст. була пан щина. Вона зростала разом із збільшенням панської ріллі92. Якщо у 1664 р. в королівщинах Галицького старост ва тільки у восьми селах селяни відбували панщину, то в кінці XVII ст. щотижнева робота у фільварку стала обов’язковою для кожного селянина. Розмір панщини вимірювався залежно від селянського наділу і наявно сті тяглової сили. В селах Ямниці, Угринові, Слободі, Бовшові і Тяжеві селяни мали відробляти щотижня влітку і взимку чотири дні. В с. Угринові Старому селя ни відробляли три дні панщини. Панщину відбували не тільки у фільварках, а й скрізь, де вимагав пан. Обо в ’язком селян гірського села Бабче було обслуговувати соляну баню в с. Маркові. За свідченням люстратора, селяни, у яких були воли, мали привозити до марківської бані щотижня по одному возу дерева. «Піші» се ляни також працювали в цій бані. У Вікторові кожний селянин, який мав 74 лану, зобов’язаний був один день у тиждень возити дерево до замку. Коли феодалам було невигідно або незручно викори стовувати селянську працю, вони вимагали сплати пан щини грішми. Так, у королівських селах Дубівцях і Дегові у 1661 р. селяни мали відробити чотири дні панщи ни на тиждень, але оскільки «там фільварки тільки по чали засновуватися на пустих дворищах, робочі дні оці нюються на гроші, кожен день по 3 гроші». В гірських селах Калуського староства — Ясень, Сливка, Небилів, Красне, Угринів, Середнє та в інших— кожний селянський двір з «четвертини» поля ( 7 4 лану) мусив відробити три дні на тиждень. Літом треба було жати, косити, гребти. Крім того, кожний селянин мав привозити щомісяця до Калуського замку віз дерева. В підгірних селах — Загір’я, Підмихайле, Довге, Пійло, Мостище, Сівка — селянський двір з четвертини поля 92 Ф. Я. П о л я н с к и й, Зкономическая история зарубежньїх стран. Зпоха феодализма, М., 1954, crop. 494.

3—2181

відробляв три дні на різних роботах: «що накажуть ро бити». Крім панщини, селяни виконували безліч інших «позапанщизняних» робіт. Як записано в люстрації, «коли накажуть», то кожний двір робити повинен один день на зажинках і обжинках та один день на закосках (тут же детально описувалися всі роботи). Якщо до трьох днів панщини додати позапанщизняні дні, то видно, що, на Калущині королівські селяни в середньому відроб ляли щотижня п’ять днів з господарства 93. Перед світськими феодалами не поступались й ду ховні. В церковному маєтку Перегінсько кожний селя нин незалежно від розміру земельного наділу щотижня відробляв один день панщини та виконував інші нату ральні й грошові повинності на користь лютого ворога українського народу уніатського митрополита Йосифа Шумлянськего 94. Найтяжчою була відробітна рента в шляхетських маєтках Прикарпаття. В інвентарних описах головна увага приділена саме панщині. Шляхта зобов’язувала до панщини не лише малоземельних селян, а й беззе мельних (комірників, халупників, городників). Аналіз інвентарних описів шляхетських маєтків показує, що панщина в них у другій половині XVII ст. як для тяг лих, так і для піших селян залежала від кількості землі. В зв’язку з обезземеленням селян дуже мало селян ських господарств виконували панщину з цілого дво рища або лану. Але подекуди такі зустрічалися, і пан щина для них визначалася велика. Так, в Космирині та Заріччі цілодворищні селяни літом працювали три дні на панщині, зимою — два дні. У Волі Кривчанській «ці лі кметі», що «сиділи на цілому полі», тобто цілому ла ні, працювали щотижня 95. Частіше згадуються в інвентарях панщизняні повин ності тих селян, які володіли півдворищем, або півланом. У Космирині такі селяни працювали по два дні, у Волі Кривчанській — по три д н і96. У Вільшаниці пївдворищні кметі відробляли панщину три дні в одному тижні, а другий тиждень був у них вільним 97. В с. Явче 93 94 95 96 97

Люстрація Калуського староства 1661 р. Інвентар с. Перегінсько 1690 р. ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 174, стор. 1342; т. 197. Т а м ж е, ф. 7, т. 48, стор. 181. Т а м ж е, ф. 5, т. 177, стор. 14— 15.

півдворищні кріпаки літом працювали на панщині по чотири дні щотижня, зимою — по три дні. Найчастіше панщина вимірювалась від четвертини (7 4) або півчетвертини (Vs) лану. Це цілком зрозуміло, бо в другій половині XVII ст. типовою ділянкоюГ селян ського двору було землеволодіння В XU або Vs лану. В Смогові всі селяни, як волові, так і піші, що мали ці лі четвертини, працювали на панщині щотижня чотири дні. В Рудниках четвертинники відбували три дні пан щини, а півчетвертинники — півтора дня. В Блюдниках четвертинники відробляли п’ять днів, а півчетвертин ники — два з половиною дня. Часто панщина з 74 лану досягала значних розмірів. Так, в інвентарі с. Волиці записано, що селяни зимою три дні, а літом «цілий тиждень повинні були робити»98, не враховуючи при цьому різних повозів та інших робіт. Відбувати панщину мусили ті селяни, що сиділи на пру ті, так звані «прутники». У Руській Болехові, наприклад, прутники щотижня працювали на панщині два дні. Не звільнялися від панщини і господарства, які во лоділи Vіб лану. В Новому Селі більшість селян «сиділо на четвертій частині четверті» (7іб), але кожний з них зобов’язаний був відробити панщину: одного тижня один день, а другого — два " . В Ляхівцях ті, що мали Vie ла ну, також відбували панщину 10°. Шляхта примушувала працювати також і слободян, які селилися як вільні і протягом кількох років мали звільнятися від панщини. Так, у Семаківцях новопри булі слободяни відробляли таку ж кількість днів пан щини, як і в попереднього свого пана 101. Хоч у слобо дян, які оселялися в передмісті Єзуполя, «слобода ще не вийшла», вони повинні були працювати по два дні на тиждень на панщині, не враховуючи різних заорків, зажинків і повозів102. Не звільнялись від панщини й безземельні селяни. В Большівцях всі селяни, які не користувалися наділом, зобов’язувалися «щоденно допомагати в роботі» і ви конувати закоси, обкоси, зажинки і обжинки 103. В Явчі, 98 ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 73, стор. 720— 723. " Т а м ж е, т. 182, стор. 914— 915. 100 Т а м ж е, ф. 7, т. 63, стор. 735— 736. 101 Т а м ж е, ф. 5, т. 182, стор. 585— 586. 102 Т а м ж е, т. 187, стор. 808. 1031 Т а м ж е, т. 159, стор. 960. З*

Петрові, Желиборі, Микуличині, Волі Кривчанській ко мірники відробляли на панщині один день. У Волиці вони літом від травня до жовтня працювали на панщи ні по два дні на тиждень, а взимку — один день. В Гербутові навіть «дуже убогі» селяни виконували різні роботи. Таким чином, малоземельні й безземельні селяни — городники, загородники, халупники, комірники — відбу вали досить велику панщину, майже нарівні з четвертинниками, півчетвертинниками, тяглими і пішими, а саме: один-два дні на тиждень. Це була дуже тяжка повинність, якщо враховувати, що ці категорії, сільсько го населення не мали ні землі, ані тягла, які могли б їх прогодувати. Якщо городник чи комірник (який на віть не мав хати) витрачав на панщині один-два дні, то для роботи на себе йому залишалось лише чотири дні. В цілому в попередній період такі категорії насе лення переважно відробляли 12 днів панщини на рік, у досліджуваний період їм доводилось витрачати на панщину від 52 до 104 днів на рік 104. Якщо у другій половині XVII ст. при визначенні пан щини за основу брали земельний наділ селянського дво-' ру, то в першій половині XVIII ст.— стан тяглової сили. В першій половині XVIII ст. переважали неповноплужні господарства (що мали половину плуга, тобто два воли), які виконували дводенну панщину. Тяглові господарства відбували чотири — два дні панщини, безтяглові, або піші,— два — один день. Розмір панщини залишався приблизно таким, як і в другій половині XVII ст.: один — чотири дні щотижня з одного господарства. Переважала дводенна панщина. Триденна та чотириденна панщина припадала пере важно на дворищні і півдворищні господарства. У зв’язку з цим у деяких селах селяни працювали на панщині один, два, три дні на тиждень і в інвентар них описах вони записані як «дводневі» або «тридневі». В гірських районах панщина також визначалася за наявністю тяглової сили і була неоднаковою. В інвен тарі гірського села Ценяви записано: «Повинність цих підданих має бути така: з четвертини мають робити по чотири дні на тиждень протягом цілого року, з півчет104 Л Ц Д ІА , ф. 7, т. 73, стор. 723— 724.

вертини — два дні» 105. В сусідньому Старому Селі зваричі були «звільнені від панщини, бо робили на соляній бані», а всі інші, крім дводенної щотижневої панщини, виконували різні натуральні й грошові повинності106. В с. Загвіздя у 1744 р. налічувалось 14 халупників, з яких кожний мав один город; вони відробляли щотиж ня два дні панщини 107. В с. Лука в 1723 р. п’ять чоловік «піших без грунту» виконували один день панщини 108. Посилюючи експлуатацію кріпосного селянства, фео дали в першій половині XVIII ст. поступово скорочують «вільні роки» слободянам. В селах Незвиська, Герасимів і Лука, як уже згадувалось, було багато слободян, які згідно з тодішнім звичаєм мали звільнятися на три роки від повинностей. Проте власник сіл магнат Ян Потоцький не рахувався з цим, і переселенці, які осели лися в його селах, зразу ж мали відробляти один день панщини на тиждень, а також виконувати для фільвар ку закоски, обкоски, зажинки, обжинки, що у перера хунку на гроші становило 18 злотих 12 грошів109. В с. Бухівцях у 1712 р. селянин Косів, що «один рік, як прийшов на хату», «робить один день» нарівні з ін шими селянами1101. В с. Волиці у 1724 р. «піддані, які прийшли і осіли», виконували всі ті повинності, що й старожили, а саме—три дні панщини, сплачували чинш, повози тощо П1. У Петрилові в 1738 р. шість підданих, новооселих на панських грунтах, городах та цілих дво рищах, виконували панщину, як і старожили, літом і зимою три д н і112. Додаткові роботи, переважно в літню пору, були на стільки поширеними, що слободяни сприймали їх як звичай. В інвентарі с. Слобідки записано, що слободяни «до виходу слободи виконують заорки, оборки, закоски, обкоски, зажинки, обжинки і шарварки до млина», звільняючись від інших повинностей113. Але феодали, звичайно, не дотримувались цього і зобов’язували сло105 106 107 108 109 110 111 112 113

ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 107, стор. 1026. Т а м ж е, стор. 1028. Т а м ж е, т. 222, стор. 218—219. Т а м ж е , т. 198, стор. 1705— 1708. Т а м ж е, т. 206, стор. 1334. Т а м ж е, т. 222, стор. 857. Т а м ж е, т. 241, стор. 1433. Т а м ж е, т. 199, стор. 200. Т а м ж е, т. 206, стор. 1334.

бодян відбувати й інші натуральні та грошові повинно сті: десятини, роговий податок, поставки курей, гу сей, яєць. Як в другій половині XVII ст., так і у першій поло вині XVIII ст. панщизняні роботи точно визначалися двором і за часом, і за обсягом. Вони поділялись на літ ні і зимові. Люстратор, описуючи Галицьке староство в 1661 р., зазначив, що королівські селяни в Ямниці, Бов то ві працювали по чотири дні на тиждень як взим ку, так і влітку. Це мало місце в усіх шляхетських маєтках. Основну увагу двір звертав на панщину, яка викону валась літом, особливо під час жнив. Тому на цей пе ріод припадали найтяжчі роботи, а строк робіт збіль шувався. Так, за даними інвентаря, в с. Загвізді і Па січному норма панщини була два дні. Але в літню пору селяни повинні робити таку панщину: «від початку жнив аж до закінчення відбувати по чотири дні, а піс ля закінчення жнив мають робити по три дні тижнево». В Лавчицях селяни відбували панщину влітку «від ру ських зелених свят (кінець травня) до покрови (сере дина жовтня), а взимку від покрови до зелених свят»114. В Космирині працювали селяни літом від Юра (початок травня) і до Михайла (кінець листопада), а зимою від Михайла до Юра 115. У Петрові дні літні роботи трива ли «від початку косіння (сіна) і до закриття гумна» П6. Для кріпака визначалася точно тижнева робота. В Новому Селі кожний селянин мав: два дні косити, один день вішати сіно і жати збіжжя та один день во зити все те, що було потрібно 117. Більше того, панщина визначалася точно щодо часу і навіть щодо кількості виконаної роботи. В інвентарі с. Волиці записано, що комірники «кожного дня за годину перед полуднем по винні вийти на роботу, а до заходу сонця мають її за кінчити» 118. В Коропці навесні селяни повинні «робити два дні, почавши від ранніх обідів аж до вечора»119. Звичайно, що так працювали кріпаки не лише весною, а й влітку і восени. В Молодовичах вони протягом пан114 ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 59, стор. 1214. 115 Т а м ж е, ф. 5, т, 174, стор. 1342.

ського дня «зобов’язані були змолотити 70 снопів збіж жя і три півкопи ярини». В Юнашкові і Куличах у 1701 р. селяни-четвертинники зобов’язувались «виходи ти на панщину в час ранніх обідів» 12°. В Слобідці се ляни як весною, так і восени мали «орати, сіяти, воло чити і збіжжя звезти до гумна». Крім того, вони повин ні були скошене сіно «все згромадити і скинути в скир ти» 121. В Гнильчі в 1725 р. селяни «на панщину повинні виходити о сьомій годині, а вертатися перед заходом сонця», тобто влітку вони працювали по 13— 17 годин. Наведені приклади свідчать, що на Прикарпатті, як і в інших землях Речі Посполитої, у досліджуваний пе ріод з метою посилення експлуатації селянства вдають ся до точної фіксації всіх видів панщизняних робіт 122. В інвентарях прикарпатських сіл часто точно підра хована кількість панщинних днів. Так, в інвентарі Юнашкова за 1701 р. записано, що 27 тяглових госпо дарств витрачають влітку на «роботизну» 70 днів на тиждень, а взимку — 43 дні. Протягом 50 тижнів року ці господарства відбувають 2700 панщинних днів (якщо перерахувати на гроші, то це становить 925 злотих). З аналізу інвентарних записів видно, що в другій по ловині XVII ст.— перщій половині XVIII ст. в шляхет ських маєтках на Прикарпатті панщина досягла вели ких розмірів. Якщо наприкінці XVI ст. вона становила щотижня два—шість днів з лану, то пізніше—три—шість днів. Причому, коли в XVII ст. панщину встановлювали від двору в один лан, то пізніше від lU або й навіть від Vіб лану. Річна норма панщини для різних селянських господарств була неоднаковою. Вона становила 52, 104, 156, 208 днів на рік. Отже, селянський двір витрачав на панщину від 15 до 55% робочого часу на рік. Причиною такого різкого зростання панщини в шля хетських маєтках Прикарпаття було прагнення підви щити прибутки. Саме шляхом жорстокої експлуатації кріпаків магнати й шляхта намагалися вирішити свої економічні проблеми. Кріпак-селянин, виконуючи безліч непомірних робіт на феодала, майже не відрізнявся від 120 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 202, стор. 613— 619. 121 Т а м ж е, ф. 5, т. 189, стор. 199. 122 А. Е. И в а н о в а, Об упадке крестьянского хозяйства в Польше в X V II— XV III вв., «Ученьїе записки Института славяноведения», т. VI, М., 1952, стор. 280; «История Польши», т. 1, М., 1954, стор. 267.

раба. Великий український письменник революціонердемократ Іван Франко справедливо писав: «Панщина для хлопа значила ненастанну кривду, темноту, здичін ня і втрату почуття людської гідності. Бодай такі поряд ки нікому й не снилися!» 123. Але навіть і дією страшною панщиною не обмежува лися роботи селянина на користь феодала. Існували ще й «позапанщизняні роботи», як їх називають інвентарні описи. Вони не входили в рахунок панщизняних днів і виконувались звичайно у саму гарячу пору — під час польових робіт. Ці додаткові роботи не є чимось новим, властивим тільки досліджуваному періоду. Здавна се ляни згідно з старими звичаями відбували безліч таких додаткових повинностей. Найпоширенішими серед них були зажинки, обжинки, закоски, обкоски, заорки, обор ки. їх виконували селяни низовинних, підгірних і гір ських районів, але скрізь ці роботи були різні. Річний розмір цих відробітків не визначався в ін вентарних описах, але в середньому, як це видно на прикладі деяких сіл, він становив 12 днів з кожного господарства. Так, в інвентарі сіл Печеніжина і Молодятина в 1722 р. записано: «При цьому всі мусять вихо дити і робити заорки, оборки, закоски, обкоски і звезти з поля, так щоб разом вийшло 12 днів на рік на кожно го» 124. Обов’язковими були ці повинності і для сло бодян. Іншим видом позапанщизняних відробітків були літ ні «толоки». В другій половині XVII ст. вони ще не були визначені за кількістю днів і обсягом, а пізніше кожний селянин їх відробляв один — шість днів на рік. У Васючині (1718 р.), Луці (1721 р.) їх було д в і125, а в Перевозці (1724 р.) і Бабухові (1738 р.) селяни «літом мали відбувати три толоки» 126. Крім того, безліч робіт для закріпаченого селянина знаходилось в панських маєтках, городах, селах. За на казом двору він мусив «давати розсаду, садити капусту і підливати, поза панщиною». Про це свідчать інвентарі Юнашкова, Горожанців (1726 р.), Семаківців (1730 р.), Скоморохів. 123 І в а н Ф р а н к о , Твори в двадцяти томах, т. 19, К-, 1956, стор. 564. 124 АБЗ, № 76. 125 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 212, стор. 1017; т. 221, стор. 242— 243. 126 Т а м ж е , т. 222, стор. 518— 520; т. 229, стор. 1607.

Поза панщиною переважно обробляли селяни коно плі й льон. В інвентарі с. Васючина (1717 р.) записано, що піддані зобов’язані «працювати коло льону і коно пель поза панщиною» 127. Це ж виконували кріпаки в Горожанці, Б абухові128 та інших селах. Часто обсяг цих робіт точно визначався. В Луці (1723 р.) селяни мали мочити 15 жмень конопель129, в Довжках (1725 р .) — «понад панщину вибирати півкопи коно пель, вимочити і вичищене прядило віддати» 13°. В ін вентарі с. Скоморохів читаємо про ці обов’язки селян: «панські коноплі витерти і віддати ЗО жмень вичище них. З цього випрясти моток, в якому повинно бути два пасма, а в пасмі, на семиступневому мотовилі, ЗО ни ток» 131. Селян зобов’язували також товкти панське про со. Ця понадпанщизняна повинність визначалася наяв ністю тягла. В Зубрці (1732 р.) селяни, які мали по два воли, товкли для двору півколоди або мішок проса, а ті, що мали одного вола, виконували половину робо ти 132. Такі ж записи зустрічаються в інвентарях Ско морохів і в Товстобабах 133. Понад панщину «для двір ської потреби» робили селяни на броварнях і винницях. Так, у Луці вони повинні були зробити два солоди по 10 мірок на р ік 134, у Волиці (1724 р.) — варити пиво в панських котках, сушити солод у солодівнях. В усіх селах, за старим звичаєм, селяни по черзі від бували сторожу на панському дворі або в замку. В ак тах с. Чагрова записано, що «повинна відбуватися сто рожа нічна по черзі» 135. В Юнашкові громада посилала селян по черзі на нічну сторожу «від св. Мартина до св. Войцеха». В іншому інвентарі цього села говорить ся, що відбувають «нічну сторожу лише доти, доки плуг в поле не вийде, а в літі не повинні ходити» 136. Була поширена також цілодобова сторожа. Так, в Семаків27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 212, crop. 1017. Т а м ж е, т. 225, стор. 174; т. 229, стор. 1607. Т а м ж е, т. 221, стор. 242— 243. Т а м ж е, т. 223, стор. 717— 718. Т а м ж е, т. 234, стор. 1400. Т а м ж е, стор. 1392. Т а м ж е , стор. 1400. Т а м ж е, т. 238, стор. 779. Т а м ж е, т. 202, стор. 1248, 1250. Т а м ж е, т. 200, стор. 73; т. 203, стор. 613.

у 1730 р. двір наказував громаді «посилати одного сторожа від доби до доби» 137. Селяни були зобов’язані ремонтувати панську ого рожу, заготовляти необхідний матеріал для соляних бань. В Ценяві вони «мали направляти паркани», а в Янкові для соляної бані кожний четвертинник завозив ЗО дощок, півчетвертинник— 15. Кріпаки скрізь відбу вали шарварки. Вони існували здавна, але постійно збільшувалися. Обсяг цих робіт визначався в кожному окремому випадку. Кріпаки с. Гнильчі, Хоросткова, Горожанки як піші, так і тяглі відбували шарварки що тижня. Часто обсяг шарваркової повинності не визна чався, селян змушували працювати тоді, коли цього ви магав магнат і стільки, скільки йому було треба. Як і всі інші, ця повинність була дуже обтяжуючою для се лян, вона відбирала в них додатково від 12 до 52 днів на рік. Про необмежену владу феодала над кріпосними свідчить і така повинність, як «гвалти», тобто несподі вані роботи селян для шляхетського двору. Вони вико нувалися під загрозою покарання на смерть. Саме так це записано в інвентарі 1740 р. с. Юнашкова: «під час гвалту всі селяни мали виходити під карою горла» 138. Особливо тяжкими повинностями, на які селяни ви трачали багато робочого часу, були «повози». Вони іс нували здавна, і виконували їх тяглові селяни. За «нака зом двору» взимку або літом селяни кидали своє госпо дарство і везли панський товар, куди їм наказували, найчастіше у Львів. У окремих випадках шляхта замі няла цю повинність грошовою оплатою (1—7 злотих). В Юнашкові селяни мали відбувати два повози до Львова «або давати за кожну підводу по 2 злотих», в Козарах — 1 злотий, в Бортниках і Чагрові — по 2 зло тих. В Зборі замість «літнього повозу» селяни платили 4 злотих, замість зимового — 7 злотих і т. д. Обов’язком піших і тяглових селян було забезпечи ти двір дровами. В Гнильчі селяни мусили «до двора привезти добру підводу святочних дров на різдво і на Великдень» 139. У Дорогові цю повинність виконували не лише тяглові, а й піші селяни: «До свята великодня тягіія х

137 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 231, стор. 1438. 138 Т а м ж е , т. 244, стор. 1241.

лі селяни повинні вивезти по возу дров, а піші мають їх порубати»140. Такого виду повинності набули особли* вого поширення там, де шляхта мала солеварні й інші промисли. Селяни забезпечували їх необхідними мате ріалами. В гірському селі Ценяві вони мали «згідно з давнім звичаєм, дати до бані святочні дрова, а також кожний мав привезти по одній хурі руди». В сусідньо му селі Лецівці за наказом двору кожний, хто мав во ли, повинен був привезти раз на рік добру хуру руди до домни (гамарні) 141. Селяни Нижнього Березова, Бані Березової і Чорного Потоку мали доставити до соляної бані в Березові по п’ять хур дров на рік або за кожну хуру платити 20 злотих142. І так у кожному селі. Селяни відбували також повинності, зв’язані з обо роною шляхетських замків і фортець. Так, у церковноуніатському маєтку Перегінську кріпаки «під загрозою штрафу і замкових кар» повинні були обороняти замок від ворогів». Отже, крім тяжкої тижневої панщини прикарпат ський селянин змушений був виконувати безліч різних відробітків. Якщо чотири-п’ять днів щотижня займала панщина, то решту — 2 дні він витрачав на додаткові фільваркові роботи, причому у найважливіший, літній, період для селянського господарства. У народній пісні дуже добре відбито цей бік життя кріпосного селянина, який майже весь свій робочий час змушений працювати на пана. В ній говориться: Від неділі до неділі Гонять на роботу. Увесь тиждень на панщині, Шарварок в . суботу. А ввечері по вечері Ще й гонять на варту.

Іван Франко, уважний дослідник історії галицько го селянства і народної творчості, писав, що кріпаки «недармо проклинали той порядок і досі проклинають його в піснях і оповіданнях» 143. Важким тягарем для прикарпатських селян були на туральні повинності. Вони займали друге місце після 140 141 142 143

ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 232, стор. 1697. Т а м ж е, т. 244, стор. 1241. А БЗ, № 76. І в а н Ф р а н к о , Твори, т. 19, стор. 564,

панщини. Данина натурою набула поширення в усіх то гочасних маєтках, але розмір її в різних селах був різ ним. Серед натуральних повинностей важливе місце займала данина зерном, особливо в низовинних районах Галицької землі. В гірських районах ця данина посту палася перед іншими натуральними повинностями. Ін вентарі називають її «осипом», або «осипщизною». Осип брали в основному вівсом, іноді хмелем, рідко яч менем. Жито і пшениця згадуються іноді, але ці куль тури не були поширені на Прикарпатті. Одиницею вимі ру цієї натуральної повинності були — осьмачка, мірка, маца, а також колода. Данини у вигляді зерна були особливо тяжкими в підгірних околицях, де через неро дючий грунт збирали невеликі врожаї. Селяни, які біль шу частину свого часу витрачали на панських роботах, не могли добре обробити свої убогі і невеликі земельні наділи, забезпечити їх добривами тощо. В місцевостях поблизу ставків або річок кріпаки від бували натуральну повинність рибою. В ряді сіл вони здавали гриби, горіхи, жолуді, малину тощо 144. Якщо в XVII ст. розмір цих данин точно не визначався, то в першій половині XVIII ст. були встановлені норми здачі лісових плодів. Наприклад, у с. Зарубець (1732 р.) «кожний тяглий мусив дати по копі грибів, а ті, що мали одного вола, половину цього» 145. В інвентарі с. Скомо рохи ця данина була визначена зовсім точно — селянин мав дати «вінок грибів, в якому мало бути їх 60 ш тук»146, а у Товстобабах — півгорщика горіхів, а та кож вінок грибів, в якому мало бути їх 70 штук 147. Іно ді ці данини селяни сплачували грішми. Так, в Гнильчі (1725 р.) кожний з них повинен був дати «вінок аршиновий» або сплатити за нього 122 гроші і т. д. Кріпаки давали десятини на утримання панської ху доби, бджільництва, садівництва. Як зазначалось в ін вентарі с. Заставці, у 1708 р. всі селяни (як тяглі, так і піші) дають різні десятини — від бджіл, овець, сви ней, а також згідно з давніми й теперішніми звичая ми 148. В Семаківцях (1703 р.) кріпосний мав завезти 14< 145 146 147 148

ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 232, стор. 2129. Т а м ж е, т. 234, стор. 1393. Т а м ж е, т. 238, стор. 140. Т а м ж е, стор. 779. Т а м ж е, т. 189, стор. 1674.

на двір «віз сіна для годівлі худоби» 149, а в Козарах — віддати «один вулик до панської пасіки, коли буде по треба» 15°. Крім цього, від кожної свині, вівці, вулика платили так зване очкове, або сплатне, 6— 15 грошей. Такі, наприклад, десятини записані в інвентарі Кома рова: «Бджільна десятина — 10-й вулик, а де не буде десяти вуликів, то очкового по 12 грошей від вулика; десятина овеча — 20-а вівця з ягнятком на пана, а де її не буде, то мають платити до 12 грошей сплатного від вівці; десятина від свиней — 20-й вепр на пана, а де не буде, по 12 грошей сплатного» 151. Такі ж повинності бу ли у с. Назірні та інших. В деяких селах десятина бра лася виключно грішми. В Назірні від вівці платили 7V2 гроша, від ярки — 372, від свині — 77г, від підсвин ка — 37г гроша тощо. Данину брали від кожного деся того дерева і десятого вулика, причому розмір її визна чався, як тільки з’явилась зав’язь. Селяни здавали та кож панові птицю — гусей, курей, яйця. Кількість цієї данини точно не визначалась, все залежало від примх феодала або його управителя. Селяни виконували також натуральні повинності, зв’язані з утриманням шляхетських військ, зокрема мі ліції, яка призначалася для придушення виступів се лянства й опришків. У гірських територіях населення сплачувало так звані ленуги — податки на утримання смоляків. У селах Яблуновського ключа у 1738 р. селя ни «мали до двору віддати ленуги на трьох жовнірів, крім панських данин» 152. Крім натуральних данин, кріпаки зобов’язані були відбувати на користь феодала різні грошові повинності. Серед них виділявся чинш, або оброк, розмір якого по стійно збільшувався і був неоднаковим у різних селах. Зростання чиншу пояснюється потребою феодалів у гро шах, яка, як відомо1з історії «шляхетської демократії», не мала меж. На Прикарпатті в другій половині XVII ст.— першій половині XVIII ст. існувало дуже багато різних фео дальних повинностей. Нарівні з панщиною й іншими відробітками, селяни змушені були «згідно з старими 149 150 161 152

ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 202, стор. 1248. Т а м ж е, т. 220, стор. 2290. Т а м ж е. Т а м ж е.

звичаями» або за наказом пана давати різні натуральні й грошові данини. Збільшуючи панщину, феодали на магались зберегти в старих розмірах інші форми зе мельної ренти, щоб тільки подвоїти свої доходи. Це особливо широко практикувалось в орендованих маєт ках. Ось чому селяни в своїх скаргах на порушення норм феодальних повинностей вважають« зверх панщизняні» повинності незаконними і вимагають їх ліквідації. Аналіз феодальних повинностей на Прикарпатті в другій половині XVII ст.— першій половині XV III ст. дає лише загальну картину. На практиці й ці численні і обтяжуючі повинності феодали весь час збільшували. У гонитві за якнайбільшими прибутками вони доводили експлуатацію селян до крайніх меж. Крім повинностей, які селяни відбували на користь феодала, у них було багато обов’язків перед феодальною державою. Подат ки на її користь становили одне з найважливіших дже рел поповнення королівської казни. Внаслідок спусто шливих воєн Речі Посполитої в другій половині XV II— першій половині XV III ст. державна казна лишилась майже пустою. Шляхетський уряд намагався будь-що поповнити її, збільшуючи весь час податки. Зрозуміло, що тягар їх впав насамперед на плечі покріпаченого се лянства. Особливо обтяжуючими були податки на вій сько. Галицькі посли вказували королю в 1701 р., що на військо Речі Посполитої витрачалися мільйони злотих. Усі галицькі сеймики, які відбувалися в другій половині XVII — першій половині XVIII ст., займалися питаннями збирання податків у Галицькій землі. Як державні (встановлені сеймом), так і місцеві (встанов лені місцевим сеймиком) податки збирали спеціально призначені адміністратори, які всіляко зловживали при цьому. На Прикарпатті, де тваринництво посідало важливе місце в господарстві, найбільш тяжким для селян був роговий податок, який брали від поголів’я худоби. Впер ше він згадується в постанові галицького сеймику 1675 р. Розмір його протягом другої половини X V II— першої половини XVIII ст. постійно зростав. Так, якщо в 1675 р. рогове від вола, корови і коня становило 6 грошей, то в 1679 р.— вже 10, а в 1683 р.— 15 гро шей 153. У 1683 р. галицький сеймик постановив стягати 153 AGZ, і 25, стор. 387/2, 419/2, 434/4.

Цей податок навіть двічі на рік. У 1688 р. сеймик поста новив від кожної окремої тварини «достроково» знімати рогове по 20 грошей 154. Отже, лише за 10 років цей по даток зріс з 6 до 24 грошей від кожної голови домаш ньої худоби. Роговий податок збирався, про що може свідчити й його назва, від рогатої худоби, але він поширювався на всі види худоби, яка була в селянському господарст ві. У 1703 р. галицький сеймик ухвалив брати роговий податок від коней по 6 грошей, а від овець — по З гроші155. У 1662 р. було введено поголовний податок, який стягували від кількості членів сім’ї. Цей податок дуже обтяжував малоземельні селянські господарства. Про вигідність його для прикарпатської шляхти свідчить те, що вона з радістю прийняла його і в інструкції 1678 р. наказувала своїм послам на сейм, щоб вони не пого джувалися на інші податки, крім поголовного156. Він був вигідним і для держави, тому шляхетські конститу ції поновлювали його у 1674, 1676, 1677, 1678 рр. 157 Його сплачували всі селяни незалежно від майнового стану. У 1710 р. поголовний податок стягали з «хлопа тяглового і пішого», з їх жінок, парубків, дівок, яким минуло 15 років, навіть з наймитів 158. Не менш розоряв селянство подимний податок. До середини XVII ст. одиницю виміру для державного опо даткування становило землеволодіння в один лан, в до сліджуваний період нею став двір, незалежно від роз міру землеволодіння. За конституцією 1629 р. кожний селянський двір без винятку мав сплачувати 15 грошей (півзлотого) подимного податку 159160. Найбільше відчува ли тягар цього податку малоземельні та безземельні се ляни. Навіть польський буржуазний історик К. Арламовський змушений був визнати, що оподаткування бу ло несправедливим, бо при цьому не враховувалось еко номічне становище селянського двору 16°. Під час стяг154 AGZ, t. 25, стор. 466/2. 165 Т а м ж е, стор. 66, 67. 156 Т а м ж е , і 24, стор. 42/30. 157 «Volumina legum», t. V, Petersburg, 1860, стор. 25. 158 AGZ, t. 24, стор. 123/3. 159 T а м ж е , стор. 453/2, 4. 160 К. А г 1 а гп о w s k і, Zapairzywanie j d^rzenie gospodarcze szlachty czerwonoruskiej w XVII wieku, Lwow, 1927, стор. 108.

нення цього податку шляхтичі та призначені чиновники так знущалися з селян, що потім та ж сама шляхта ви магала від сеймику обрати комісарів, які б наглядали за порядком при збиранні податку 161. На сеймі 1710 р. галицька шляхта скаржилася, що наш край дуже переобтяжений податками, зокрема по димним, на протязі кількох років дуже пригнічений, ро зорений і майже згублений 162. Після подимного збору нерідко села пустіли, бо розорені селяни втікали. Так, в с. Буковій у 1710 р. після збору подимного податку залишились «самі пусті поля» 163. Як видно з постанов галицьких сеймиків за першу половину XV III ст., податки брали з всього, що було в сільському господарстві. З виробництва солі платили «прасолку» — соляний податок, розмір якого визначала сама галицька шляхта. Якщо поголовний, роговий і по димний податки стягувалися через кілька років, то пра солку, або чоповий податок, брали в Галицькій землі щороку, а інколи навіть двічі й частіше на рік. Прасол ку стягали також з людей, які торгували сіллю. Оди ницею виміру цього податку був віз солі, з якого брали звичайно 12 грошей164. Всі селянські господарства, що виробляли пиво, горілку, вино, мед, платили чоповий податок. За підрахунками Арламовського, податок ста новив 11%' вартості продукції. В містах чопове дорів нювало 24 грошам, а в селах — 12 грошам. Стягав цей податок виключно галицький сеймик. Конституція 1667 р. постановила: «Як і давніше галицьке чопове з прасолкою було в руках місцевого уряду, так і тепер до цих прибутків наш коронний скарб не буде втруча тись». Окремий податок — так зване млинове — брали від кожного млинарського каменя з колом. 16 серпня 1703 р. галицький сеймик ухвалив збирати податок від млинів «без пригноблення мірошників». З цього можна припу стити, іцо мірошники скаржилися, обурені цим подат ком. В джерелах є відомості про те, що сільські мірош ники, пригнічені двором, з одного боку, і державними 161 162 163 164

AGZ, Там Там Там

і 25, стор. 78/3. ж е , стор. 112/5. ж е, стор. 126/5. ж е, і 24, стор. 440/36.

податками — з другого, часто кидали млини і вступали до загонів повсталих селян і опришків. На користь держави йшла й гіберна, або стадія,— податок на утримання шляхетського війська. Розмір його був різний. У 1667 р. з лану платилося «нормових грошей 20 злотих» 165. Стягували з селян цей податок самі шляхетські війська, які чинили при цьому великі насильства. У 1654 р. посли в Варшаву доповідали, що Галицька земля у зв’язку з постійними стягненнями гіберни військами значно спустошена166. У 1667 р. галицька шляхта доповідала сеймові, що Прикарпаття «через си стематичні побори гірше, ніж ворогами, знищене і додат ковими хлібами і постоями майже зруйноване» 167. У королівщинах державні податки з селян стягали державці або орендарі, в шляхетських і тих, що нале жали духовенству,— самі власники. У зв’язку з безпе рервними зловживаннями та насильствами у шляхет ських конституціях наказувалося розкладати податок «помірковано», тобто так, щоб багатший платив більше, а бідніший менше 168. Проте до цих застережень ніхто не прислухався. Документи містять численні скарги се лян на здирства й утиски шляхти і чиновників 169. І не випадково галицький сеймик у 1669 р. попереджав шляхту, щоб при збиранні податків «убогого надто не гнобили» 17°. Документи свідчать, що всі потреби феодалів, духо венства, держави задовольнялися за рахунок селянства. Крім того, на утримання війська, на костьоли та като лицькі монастирі, на винагороду шляхтичів і чопове — військовому Станіславу Ястшембському і жидачівському мечникові Павлові Шумлянському, послам від Га лицької землі до великого коронного гетьмана 171— на все це здирали з селян. Селяни були позбавлені будь-яких прав. Ця безправ на маса прирікалася лише на тяжку й виснажливу пра цю на користь експлуататорів. Польська дворянська республіка, основана на експлуатації і гнобленні селян, 165 166 167 168 169 170 171

«Volumina legurn», t. IV, стор. 259/10. ЛЦ Д ІА , т. 24, стор. 107/5. Т а м ж е, стор. 242/8. Т а м ж е , ф. 7, т. 50, стор. 1408— 1413. AGZ, t. 24, стор. 299/6. Т а м ж е, т. 25, стор. 43/11— 12. Т а м ж е, стор. 44/1— 3.

4—2181

була такою державою, де Неприборкана шляхта по водилась з селянами так, як підказували їй власні інтереси. Шляхта втручалась навіть в особисті і родинні спра ви своїх підданих. Доля селянської сім’ї цілком залежа ла від шляхтича. В с. Горожанці шляхтич Ожешко після смерті селян примушував їх дітей-сиріт до тяжкої пан щини. Про сім’ю Лопатчаків, що жила в цьому селі, так писалось в одному з реєстрів: «Іван Лопатчак з жінкою померли, а пан Ожешко у них дітей забрав, во лів, скрині з речами і всю садибу. Пан не дбав про дітей, через що одна дитина з голоду померла. Старшо го сина взяли до двору і не давали йому їсти, примушу вали працювати. Сам пан Ожешко, б’ючи хлопця киями, був причиною його смерті». Про сім’ю селянина Копцюха у цьому ж реєстрі писалось: «У Миколи Копцюха си на Сенька насильно забрано до двору для годівлі ко ней, а батькові наказано відробляти панщину. І коли син утік з двору, батька киями бито і довго держано у в’язниці так, що батько і мати залишилися у великій убогості» 172. Селянин не мав права одружитися без дозволу пана. В с. Довгім жінка Івана Терена після смерті чоловіка вийшла заміж без дозволу пана і шляхтич забрав у цього подружжя худобу, позбавивши його засобів до існування; сім’я розпалась. На с. Рудники в 1678 р. наступали татари. Селянин Мельник, посадивши сім’ю на віз, намагався врятува тися. Проте шляхтич Каховський «викинув з воза дітей і його речі», а самого селянина вислав з возом до Гвіздця, через що останній «втратив жінку з дітьми і всю худо бу» 173. Шляхтянка Глосковська у с. П’ятничанах довго знущалася над селянином Марком. Нарешті «у цього селянина взяла молодого хлопця, закувала в кайдани і ланцюги і примушувала його женитись», хлопець з страшної в ’язниці врятувався втечею 174. В с. Хом’яківцях шляхтич Кавецький тільки за те, що селянин «Антон через старість не хотів женитись», відібрав у нього вола вартістю 50 злотих, грошей 48 злотих, мажу солі ціною в 50 злотих, двох коней, вартістю 50 злотих, ка172 ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 59, стор. 666. 173 Т а м ж е, ф. 5, т. 180, стор. 1429.174 Т а м ж е, ф. 7, т. 50, стор. 1540.

бана на 15 злотих, а самого так побив, що той мусив покинути рідне село 175. Тілесні покарання і навіть масові вбивства селян шляхтою були звичайним явищем, одним з методів про

рис. 2. Покарання підданого селянина в так званому «гусаку». Рисунок Я. П. Норбліна,

думаної системи зведення селянина до рабського ста новища, перетворення селянства у покірливу масу, яку 175 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 185, стор. 1215. 4 *

можна було безмежно експлуатувати 176. В Підмихайлі шляхтич Дубровський часто сеДян «клав на землю і вербиною бив без жодної провини» 177. Шляхтич Годлівський у Великих Купчиках, коли був п’яний, бив своїх кріпаків, зв’язував селянам бороди і шаблею урізував, горілкою поливав, у в’язниці саджав і інші галаси й прикрості їм робив». Це призвело до того, що селяни розбіглися з села 178. «Накажу того хробака (селянина) одного забити,— кричав шляхтич Братковський до се лян с. Чертіж,— я тисячу злотих вклав за нього, а по тім стадо і худобу накажу забрати, щоб жінку і дітей в ніщо обернути, щоб вони не мали з чого жити» 179. Деякі шляхтичі поводилися з своїми підданими, як справжні кати. Так, пани Глосковські в с. П’ятничанах перетворили свої двірські в ’язниці на катівні, де було «забито обухом» багатьох селян. Глосковські садовили селян в карцер, заковували у залізні ланцюги шию і но ги, били киями тощо 18°. В маєтках панів Ходоровських кріпаків за найменшу провину бито, «ганебно калічено і шаблею рублено». Навіть під час роботи в полі в селян стріляли з лука 181. В с. Буковині всіх селян, які ще не сплатили понадінвентарних повинностей, саджали у в ’язниці. В с. Довгім шляхтич Свірський «завдавав селянам муки» тим, що підвішував їх, потім смертельно побитих вивозив у ліс і там убивав 182. В Угорську урядник Мосціцький селя нина Яна Борисового так побив, що той помер. Селянин перед смертю заявив, «що через те побиття сходить із світу» 183. В деяких селах пани наказували своїй при слузі селян «ловити, класти на дерево хребтом і так би ти, щоб тіло кров’ю спливало і розпадалось» 184. Шлях тич Вольський, зустрічаючи селян, наказував своїм дра гунам і челяді бити їх. І сам в полі нападав на селянина без будь-якої причини, бив обухом, а потім зв’язував, як злодія, приводив у село Джурів, а там, кинувши до 176 Ю. М. Г р о с с м а н, Західноукраїнські землі перед визволь ною війною 1648— 1654 рр., науковий збірник, Львів, 1954, стор. 21. 177 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 190, стор. 179. 178 Т а м ж е, ф. 7, т. 62, стор. 397. 179 Т а м ж е, т. 57, стор. 238. 180 Т а м ж е, т. 50, стор. 1537— 1540. 181 Т а м ж е, т. 53, стор. 154— 156. 182 Т а м ж е, ф. 5, т. 190, стор. 1612. 183 Т а м ж е, ф. 7, т. 59, стор. 510— 511. 184 Т а м ж е, т. 56, стор. 1133— 1134.

в’язниці, мордував. А назнущавшись доволі, випускав, промовляючи: «Так вас і ваших дітей із грунту за шию будуть водити, доки вас стане» 185. Шляхтич Клосовський наказав повісити дванадця тирічного хлопчика, який взяв з панської комори хліб. Іншого селянина — Павла — він так довго тримав у в ’язниці, що той «з цим світом попрощався». Шляхтич Сміловський бив невинних кріпаків, які працювали на панщині. А ввечері, коли селяни повертались з панської роботи, шляхтич «примушував їх цілувати дуло руш ниці» 186. Між прикарпатською шляхтою постійно тривали міжусобиці, під час яких феодали влаштовували наїзди на сусідні маєтки і винищували в першу чергу селян. Магнат Потоцький «для пригнічення» як дрібної шлях ти, так і селян організував у Соснові і Соколові спеціаль ний загін гайдуків. У Соснові цей загін, щоб дошку лити шляхтичам, вбивав їх селян, захоплював селян ську худобу 187. Не можна не сказати про те, як погір шувалось становище селян внаслідок воєнних дій, які майже безперервно велись на території Галицького Прикарпаття. 26 травня 1671 р. на нараді шляхти в Г а личі прямо говорилось, що «безперервно землю (Гали цьку.— В. Г .) нищить ворог і щоденно піддані стають біднішими»188. Галицький сеймик в 1667 р. повідомляв, що на Прикарпатті після наступу татар «дуже багато крові християнської пролито, і людей різного стану за брано і поганською шаблею замордовано. Батьки з си нами, матері з дочками з коренем забрані у вічну нево лю бусурманську, і тільки плач і стогін їх небо проби ває» 189190. Варшавський сейм у 1677 р. змушений був звіль нити цю територію від податку, мотивуючи це тим, що «землі Галицька і Жидачівська з грунту майже зруй новані» 19°. Особливо великих збитків зазнавали селяни внаслі док постоїв шляхетських військ і зв’язаних з цим чис ленних реквізицій. Гродські книги заповнені скаргами поміщиків і селян на ці постої. В 1673 р. королівські 185 186 187 188 189 190

ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 171, стор. 1382. Т а м ж е, ф. 7, т. 53, стор. 263. АБЗ, № 113. ЛЦДІА, ф. 5, т. 190, стор. 414—418. Та' м же, т. 24, стор. 318/9. «Volumina legum», t. V, стор. 234.

війська в м. Тисьмениді і с. Клубівцях завдали населен ню шкоди на суму 3228 злотих 191. Панцирна корогва в 1675 р. викачала з Солотвинського староства «понад встановлену гіберну» 4460 злотих 192. В Калуському ста ростві три шляхетські корогви, які перебували там з жовтня 1678 р. по липень 1679 р., завдали селянам шко ди на 126 816 злотих. Спалені хати оцінювалися у 6 тис. злотих 193. Різко погіршували становище селянства стихійні ли ха: неврожаї, епідемії та ін. Особливо тяжкими були «го лод після козацької війни» (1650— 1658) та «голод піс ля журавінщини» (польсько-турецької війни 1676— 1680 рр.) 194. Наведені факти дають уявлення про жахливе ста новище прикарпатського селянства, зведеного на стано вище рабів у феодальній Речі Посполитій. * * * Надзвичайно тяжке соціально-економічне гноблен ня, якого зазнавало прикарпатське селянство, поєдну валося з національно-релігійним гнобленням. Україн ський селянин в очах шляхтича був не людиною, а «хло пом», «підданим», «хробаком», робочою силою. Феодал мав право на життя і смерть свого підданого. Ставлення держави до селянства нічим не відрізнялось від ставлен ня поміщиків. В судах, наприклад, на присягу королів ського селянина звертали менше уваги, ніж на присягу шляхтича. Уся адміністративна й судова документація велась виключно польською й латинською мовами, не зрозумілими для українського селянства. Ясно, що все це позбавляло його навіть формальної можливості шу кати захисту від сваволі феодалів у держави. Шляхта відверто паплюжила православ’я, яке спо відували селянські маси. Нижче православне духовен ство — священики, становище яких майже не відрізня лося від становища кріпосного селянства, не мали за хисту від сваволі феодалів. У с. Креховичі шляхтич Братковський у 1674 р. побив до крові православного священика. Тільки втручання кріпаків врятувало свя191 192 193 194

ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 175, стор. 33. Т а м же, т. 176, стор. 1861— 1865. Т а м ж е, т. 196, стор. 2653— 2676. Т а м ж е, т. 181, стор. 2124; т. 190, стор. 1004.

щеника «від знущання і смерті» 195. Шляхтич Микола Чеський з Стрия завжди знаходив засоби, щоб знева жати православну церкву. Він наказував православним працювати у святкові дні, а «під час церковної відпра ви допускав насильства з шаблею і обухом». На про хання православного священика «припинити насильст во в церкві» розгнузданий шляхтич ображав попа, за грожуючи обухом 196. Про сваволю й необмежену владу феодалів свідчить висловлювання шляхтича Жебровського, який вбив сі мох ченців православного монастиря. Вбиваючи ігуме на Скальського, він злісно кричав: «Стань на коліна, сякої-такої матері сину. Я вже убив сім осіб, хай і тебе тут зітру. Я не боюсь нікого, ні короля, ні вашого вла дики...». Після визвольної війни 1648— 1654 рр. натиск като лицької реакції на православ'я посилювався. На захід ноукраїнських землях насильно запроваджувалась унія з метою покатоличення українського народу. Почалась жорстока боротьба католицьких і уніатських сил з уці лілими вогнищами православ’я. На цьому грунті виник ли заворушення. У 1681 р. король повідомляв в одному з універсалів, що «багато разів доходили відомості» до Варшави, що в Жидачівському повіті серед духовенства грецької релігії відбуваються великі заворушення в по рядку духовному і в церковних відправах197. Православ ним братствам Галичини категорично забороняли під тримувати зв’язки з константинопольським патріар хом 198. Конституція 1676 р. заборонила всім людям ре лігії греко-руської «як світським, так і духовним, виїж джати з польської держави без спеціального дозволу». І навіть після 1700 р., коли у галицькій єпархії була запроваджена унія, становище нижчого духовенства ма но змінилося. Як і раніше, шляхта безкарно знущалась з нижчого духовенства. У 1705 р. брацлавський воєвода Олександр Конецпольський, що ворогував з львівським епіскопом Йосифом Шумлянським, послав своє військо в його села — Рожнятів і Перегінсько. 300 жовнірів гір ше від татар знущалися з селян і духовенства. Вони, як 195 196 197 198

ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 59, стор. 951— 952. Т а м ж е, т. 65, стор. 421— 423. Т а м ж е, ф. 7, т. 84, стор. 1013. «Volymina legum», t. V, стор. 180,

записано в одному із повідомлень, грабували, били й калічили селян, відкрито заявивши громаді: «Перегінсько пограбуємо, знесемо вогнем і мечем, знищимо на ніщо» 199. Ці заходи польського уряду і свавілля феодалів бу ли засобами єдиної політики, спрямованої на повне під корення кріпосного українського селянства, а також єдиних тоді духовних його пастирів — православного духовенства. Тому зрозуміло, що нижче духовенство здебільшого активно підтримувало селян у антифеодальній боротьбі, зокрема активну роль відіграло воно у опришківських виступах X V II—XVIII ст. Це ще раз підтверджує дум ку Енгельса, який писав, що нижчому духовенству «як вихідцям з бюргерства або плебсу були досить близьки ми умови життя маси, і тому, незважаючи на своє ду ховне звання, вони поділяли настрої бюргерів і плебеїв. Участь в рухах того часу, що становила для ченців ви няток, для них була загальним правилом» 20°. Проте закріпачення селян відбувалося у складних умовах, бо селяни на гніт і сваволю гнобителів відпові дали боротьбою. В. І. Ленін писав, що за кріпосного права «селяни піднялися несвідомо, просто тому, що їм терпець увірвався, що вони не хотіли вмирати безсло весно і без опору» 201. З того часу, як західноукраїнські землі загарбала шляхетська Річ Посполита, на них, зо крема у Галицькому Прикарпатті, не припиняється ан тифеодальна боротьба. В кінці XV ст. на території Галицької землі виник один з найбільших у Східній Європі селянський рух під проводом народного героя Мухи. Цей грізний анти феодальний рух українських і молдавських селян від крив епоху селянського опору від скарг і до відкритих збройних виступів. Підготовлені попередніми століттями антифеодаль ної боротьби поневолені маси Галицького Прикарпаття активно включалися у класову боротьбу народних мас України в другій половині XVII — першій половині XVIII ст., поштовх якій дала визвольна війна україн ського народу 1648— 1654 рр. 199 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 201, стор. 919— 920. ° ф Е н г е л ь с , Селянська війна в Німеччині, стор. 24. ?01 В, І. Л е н і н , Твори, т. 6, стор. 375.

Роз ді л другий АНТИФЕОДАЛЬНА БОРОТЬБА СЕЛЯН

Селянські виступи на Прикарпатті під впливом визвольної війни українського народу 1648— 1654 рр.

Посилення політичного і економічного закабалення та національно-релігійного гноблення на західноукраїн ських землях, викликало опір народних мас. Піднесення антифеодальної боротьби на західноук раїнських землях спостерігається напередодні визволь ної війни 1648— 1654 рр., що спростовує надумані і без підставні твердження буржуазно-націоналістичних істо риків про «золотий спокій», який існував, на їх думку, на Україні в 1638— 1648 рр. Ці ідеологи пануючих кла сів намагались будь-що замовчати розгортання народ ного руху на Україні напередодні визвольної війни 1648— 1654 рр. Спираючись на документи, радянська історична наука довела, що протягом 1638— 1648 років безперервно відбувались виступи народних мас Украї ни. Антифеодальна боротьба селян розгорталася також і на західноукраїнських землях. Радянські історики Я. М. Кісь, Ю. М. Гроссман у своїх працях описали безперервні виступи селян у Галичині в першій поло вині XVII ст. Остаточно спростовує теорію «золотого спокою», вигадану буржуазними дослідниками, історик М. В. Горн. Він наводить яскраві факти активної анти феодальної боротьби селян на західноукраїнських зем лях в 1638— 1648 рр. 1 Типовим прикладом спроб буржуазних істориків за мовчати або шерекрутити справжню історію, насампе ред історію народних рухів, є висвітлення ними діяльно сті Височанів — ватажків повсталих селян. В першій половині XVII ст. народно-визвольний рух на Прикарпатті був зв’язаний з іменами Гната та Семе1 М. В. Г о р н, Классовая борьба крестьян западноукраинских земель в 1638— 1648 годах, журн. «Вопросьі истории», 1954, № 2, стор. 58— 70; «Історія Української РС Р», т. 1, К-, 1955, стор. 202— 221; Ю. Н. Г р о с с м а н , Західноукраїнські землі перед визволь ною війною 1648— 1654 рр.; Я. М. К і с ь , Боротьба селян львівських міських сіл проти феодального гніту в кінці XVI і першій половині XVII ст., «Науковий збірник Львівського держуніверситету ім. І. Франка», Л., 1954, стор. 20.

на Височанів. Але ці історичні постаті майже не вивче ні. Польські й українські буржуазно-націоналістичні історики намагались перекрутити їх соціальне похо дження. Вперше про Гната Височана згадується в мі ських галицьких актах у 1609 р.2 Деякі буржуазні історики вважають, що Семен Височан прибув з Наддніпрянщини з козацькими загонами Хмельницького восени 1648 р., щоб очолити повстання селян в Коломийському повіті. Інші відстоюють думку, що Семен Височан, як і його батько Гнат,— місцевого походження, на що вказують тогочасні акти. Що ж до соціального походження Гната Височана, то й у цьому питанні немає єдиної думки. Відомий дослідник галицького села В. Лозинський, спираючись на першоджерела, твердив, що Гнат Висо чан «селянин багатий і гордий, який живе як шляхтич, сміється з старостинської влади і, як малий королик, тримає цілу околицю в залежності і страсі»4. Лозин ський показує, як з простого селянина-осадчого Ви сочан стає керівником повсталих мас. Такої думки, як Лозинський, були й інші дослідники 5> які називали Ви сочана визначним діячем Покуття. Селянське походження Гната і Семена Височанів намагався заперечувати український дворянський істо рик Вячеслав Липинський. Він ніяк не хотів визнати, що такі «найздібніші і найголовніші» люди, як Гнат Ви сочан, є вихідцями з простих селян. Всупереч джере лам автор робить Височана не лише польським шлях тичем, а й надає йому «місію» піонера польської коло нізації. Він пише, що Височан — «типовий шляхтич, осадник, побережник, перший з того легіону найзаслуженіших піонерів колонізації наших (польських) зе мель, за якими щойно пішли державці, економи, старо сти» 6. Всі ці твердження Липинського позбавлені дока зів і наскрізь тенденційні. 2- 3 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 113, crop. 86. 4 W. L o z i n s k i , Prawem j lewem, t. I, Lwow, wyd. 1, 1913, стор. 461. 5 A. C z o l o w s k i , Z dzojow Chmelniczyzny na Podkarpaciu, Lwow, 1931, стор. 461; O s t a s z e w s k i - B a r a n e c k i , Zawirucha chlopska na halickiej ziemi, «Nasz kraj. Tygodnik ilustrowany», 1906, z. 2, стор. 12. 6 «Z dziejow Ukrainy, pod redakcy^ W aclawa Lipinskiego», Kijow, 1912, стор. 235— 236.

Джерела ясно свідчать про походження Гната і Се мена Височанів. Гнат Височан — родом із наддністрян ського села Викторова, що перебувало в складі Гали цького староства. В одній з скарг шляхтичі протестують «проти робітного Гната Височана батька і Семена — його сина, підданих його королівської милості з с. Вик торова» 7. Шляхта обурюється тим, що Височан засну вав в с. Боднарові броварню і корчму, бо це «плебеям за бороняють коронні права» 8. Отже, Гнат Височан належав до заможних селяносадчих. К- Дракохруст і М. Горн9 припускають, що Гнат Височан був солтисом. Про початок діяльності Гната Височана Лозинський писав так: «Височан був спочатку осадчим, належав, отже, до численного на той час класу селян — підприєм ців, які користуючись привілеями дідичів або старост, створювали на пустих місцях слободу, приваблюючи туди населення з густозаселених районів» 101. Проте у заснованій ним Слободі Височанськїй Гнат Височан залишається недовго. Незабаром він «з пев них причин, із злості і гніву на галицького старосту умисно селянам казав розійтись» п, а сам перейшов в околиці Боднарова. Докладні причини цього переходу невідомі. Лозинський, а за ним інші дослідники поясню ють це загостренням відносин між Височаном і гали цьким старостою, який не давав йому жити, «як той хотів». Приблизно так це аргументується і з джерелах 12. Можливо, ці суперечності були викликані тим, що галицький староста, виходячи з селянського походжен ня Височана, намагався звести його на становище зви чайного кріпосного селянина. У цьому старості допо магала місцева шляхта. Очевидно, тут і треба шукати ключ до розуміння тієї впертої боротьби, яку вів Гнат 7 ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 123, стор. 1230. 8 Т а м ж е. 9 Е. И. Д р а к о х р у с т , Галицкое Прикарпатье XVI века и движение опришков, журн. «Вопросьі истории», 1948, № 1,. стор. 55; В. М. Г о р н , Расслоение деревни Русского воєводства к середине XV II века, «Наукові записки Львівського Державного педаго гічного інституту», т. 11, Львів, 1948, стор. 146. 10 Див. W. L о z і n s k і, вказ. праця, стор. 462. 11 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 123, стор. 1230. 12 Див. W, L о z і n s k і, вказ. праця, стор. 461.

Височан з своїм сином Семеном спочатку у Слободі Височанській, а згодом у Боднарові проти місцевої шляхти. Проте старості і шляхті нелегко було звести Височана до становища покірного селянина, бо він був вже дуже популярним серед простого народу. З джерел до відуємося, що Височан, маючи «багато сміливих і здіб них людей, організовував часті наступи на татарські загони, які діяли на боднарівських ш ляхах»13, звіль няв бранців тощо. Під Боднаровом Гнат Височан, всупереч тодішнім звичаям (адже він був селянином), самовільно побу дував броварню, корчму, а за селом, за рікою простий двір величиною «на кілька пострілів з лука» 14. З допо могою великих дружин, які, очевидно, організував з селян-втікачів, визволених бранців, Височан управляв своїм маєтком за власним розсудом, не підкоряючись нікому. Шляхта скаржилась, що Гнат Височан «жодної зверхності над собою не хоче мати і взагалі вільності собі навіть більші, ніж шляхетські присвоїв» 1б. Згодом, завдяки своїй заповзятливості, Височан роз багатів 16. його двір стає ніби фортецею, де зосереджую ться справжні військові17. Гнат Височан підтримував зв’язки з галицькими оп ришками. Адже не випадково шляхта нарікала, що він побудував двір «на стороні від людей, на підозрілому місці, щоб там вільно міг тримати зв’язки з розбійни ками і опришками» 18. Є відомості, що в жовтні 1626 р. він, «зібравши навмисно всякі громади людей з різних сіл та опришків, з якими тримав зв’язок, розсадив їх по різних місцях, а сам виїхав до Боднарова розправляти ся з місцевою шляхтою» 19. Даних про антифеодальну боротьбу Гната Височана в Боднарові і взагалі в Галицькій землі досі виявлено мало. Але, безсумнівно, виступи Гната Височана і його сина Семена напередодні визвольної війни 1648— 13 14 15 16 17 18 19

ЛЦ ДІА, ф. 5, т. Т а м ж е. Т а м ж е. Т а м ж е, стор. Т а м ж е. Т а м ж е, стор. Т а м ж е, т. 123,

123, стор. 1230. 1231. 1230. стор. 1233. ЬО

1654 рр. мали місце і підготували грунт для майбутньої боротьби. До Височана весь час прибували загони селян і опришків. Шляхта боялася навіть починати бороть бу з Височаном, щоб не викликати народного ви ступу 20. В умовах постійної боротьби свого батька з шлях тою і татарами ріс молодий Семен Височан. Матеріалів про дитинство та юнацькі роки Семена Височана майже немає. Вперше про нього згадується в 1626 р. в одній з скарг шляхтичів Сулятицьких і Боднаровських. В ній говориться, що Семен за наказом свого батька намагав ся вбити шляхтича Сулятицького 21. Про дальшу діяль ність Гната Височана відомостей немає, що ж до Семе на, то відомо, що з початком визвольної війни 1648 р. він очолив народний рух в Галицькій землі22. Добре підготовлений у воєнному відношенні, Семен Височан після перших перемог гетьмана Хмельницько го починає боротьбу з усією шляхтою Галицької землі. На жаль, в радянській історіографії особа Семена Ви сочана зовсім не вивчена. Якщо його ім’я інколи й зга дується у працях про народно-визвольну війну україн ського народу 1648— 1654 рр., то лише принагідно. Відо мості про Височана дуже плутані. На нашу думку, Ви сочан, зважаючи на його роль у народно-визвольній бо ротьбі на Прикарпатті в середині XVII ст., заслуговує на увагу дослідників. Напередодні визвольної війни селянський рух в Га лицькій землі широко розвивався. Особливо активно діяли галицькі опришки з своїми молдавськими та за карпатськими побратимами. Селяни і опришки були тією силою, яка під керівництвом досвідченого ватажка надала рухові надзвичайного розмаху23. Навіть шляхет ські сановники визнавали, що цей рух за розмірами був 20 У цей час спостерігаються виступи опришків не лише в Кар патах, але й на Подністров’ї — від Ка'м’янця-Подільського до Жидачова. 21 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 123, стор. 1232— 1233. 22 Лозинський, а за ним й інші історики помилково приписують керівництво народним рухом у 1648 р. батькові Семена — Гнату Височану, що суперечить фактам (див. W. L o z i n s k i , вказ. праця, стор. 478). 23 «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654— 1954)», К-, 1954, стор. 8.

не меншим, ніж селянські повстанця на Наддніпрян щині 24. У 1648 р. селянський рух в Руському воєводстві (Га личині) набув значного піднесення. Коронний підчаший ще 17 червня 1648 р. повідомляв із Львова, що «пани тепер не мають тієї влади, яку мали в попередні часи над своїми селянами — Руссю, більша частина якої пов стала» 2б. Посиленню антифеодальної боротьби сприяла агіта ція посланців Хмельницького у Галицькій землі. Бур жуазний історик Прохаска твердить, що ця агітація по чалась ще в кінці 1646 р.26, тобто за півтора року до визвольної війни. Селяни збиралися «в купи», озброєні загони, і руйнували маєтки шляхти. 17 червня галицькі депутати повідомляли сейм про «великий наступ» се лянських загонів на шляхту. «Не лише чужого ворога,— заявляла перелякана шляхта,— але й власного свого підданого починаємо боятися»27. 15 червня на зборах шляхти у Вишні відкрито говорилося, що «у гірських воєводствах (на Прикарпатті) є свавільні купи, що роблять напади на шляхетські двори» 28. Про розмах ру ху і намагання польської шляхти ослабити його свідчить її зближення з частиною української шляхти. Вишенський сеймик 27 червня прийняв ухвалу, якою підтвер див привілеї і релігійні права української шляхти. Цим польські пани думали відтягти українську шляхту, пе реважно дрібну, від участі в народних повстаннях29. Розгром шляхетських військ під Пилявою у вересні 1648 р. надзвичайно посилив антифеодальну боротьбу селян на Волині і Поділлі, а також у Білорусії. Про сування українських військ під проводом Богдана Хме льницького в напрямку до Львова викликало новий спалах селянських заворушень по всій Галичині, най більший розмах яких припадає на вересень—жовтень 24 ЛБАН У РС Р, відділ рукописів, ф. Оссолінських, № 225/11, арк. 197. 25 «Памятники, изданньїе временною комиссиею для разбора древних актов», т. 1, К-, 1848, стор. 94. 26 A. P r o c h a s k a , Historya miasta Stryja, стор. 38. 27 AGZ, t. 24, стор. 68/3. 28 «Жерела до історії України — Русі» (далі — «Жерела»,), т. IV, Львів, 1898, стор. 5. 29 Г. Ю. Г е р б і л ь с ь к и й, Західноукраїнські землі в роки виз вольної війни і возз’єднання України з Росією (1648— 1654 рр.), зб. «300 років возз’єднання України з Росією», стор. 62.

1648 р. Прихід Хмельницького в Галичину був не просто збройною демонстрацією30, а складовою частиною за гального плану визволення всієї України від шляхет ського панування. У цих своїх планах Хмельницький приділяв багато уваги населенню Галичини як силі, що повинна була підірвати польський тил. За наказом гетьмана окремі полки козацького війська були відря джені до різних районів Галичини допомагати селянам у боротьбі проти шляхти. Так, полковник Товпига з 15 тис. козаків ходив до Рогатина; окремі сотні діяли в околицях Миколаєва над Дністром, Комарна, Дро гобича, доходили аж до Карпат. Полковник Капуста допоміг повстанцям знищитщ шляхетську заставу в Го родку, а потім виступив на Перемишль. У такій обстановці селянський рух в Галичині наби рав чимраз більшої сили. Він охопив райони Теребовлі, Янова, Сокаля, Стоянова, Городка, Яворова. Найбіль шого розмаху цей рух набрав на Галицькому Прикар патті. Тут виникло кілька повстанських центрів. На Покутті (Коломийський повіт) головним центром пов стання стало місто Отинія, де зосередив свої загони «проводир повсталої черні» Семен Височан. З джерел довідуємося, що, коли агенти Хмельницько го прийшли на Прикарпаття, вони знайшли грунт «при готовлений і відповідного керівника»31. Проте докумен тів, які свідчать про зв’язки Височана з посланцями Хмельницького або самим гетьманом, поки що не вияв лено. Можна лише припустити, що ці зв’язки мали міс це. В цьому переконує розмах руху на Покутті, куди Хмельницький надсилав козацькі війська, щоб підір вати шляхетський тил32. Так, коли після блискучих пе ремог над шляхтою Наддніпрянщини Хмельницький вирушив з козацькими частинами восени 1648 р. на За хідну Україну, там вже діяв значний загін повстанців на чолі з Семеном Височаном. З кого ж складалася армія Височана? Точну відпо30 Таких помилкових тверджень дотримувалися деякі буржуаз ні історики, а також радянські (М. Н. П е т р о в с ь к и й , Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєд нання України до Росії (1648— 1654), в кн. «Нариси з історії Украї ни», вип. 4, К-, 1939, стор. 91). 31 Див. O s t a s z e w s k i - B a r a n i e c k i , вказ. праця, стор. 12. 32 І. П. К р и п’ я к е в ич, Богдан Хмельницький, стор. 153— 154.

відь на це дають джерела. Основну частину війська Се мена Височана становили селяни. Поряд з ними у пов станні брали участь міщани та дрібна українська шлях та 33. Представники цієї шляхти, що за становищем не відрізнялася від кріпосних селян, були старшинами, сотниками, полковниками тощо. Наприклад, дрібний шляхтич Лесь Березовський став «головним ад’ютантом і керівником штабу» 34 Височана. В армії Височана були також сільські попи, які мали великий вплив на, повста лі маси. З великою масою повсталих, які’ мали навіть артиле рію, Височан почав справжню війну проти шляхти. Го ловним опорним центром Височана стало місто Отинія 35. Вибір впав на нього не випадково. Отинія знахо дилась в центрі селянського руху Галицької землі. На півночі діяли повстанці Товмаччини, на сході — Коршівщини, Городенщини, на півдні — Делятинщини, Заболотівщини, на південному заході — Солотвинщини й ін ших гірських сіл. Отже, Отинію прикривали райони, охоплені повстанням і в переважній більшості звільне ні від польсько-шляхетського панування. Найголовнішим у планах С. Височана було оволо діння фортецею в селі Пнів’я — міцним опорним пунк том покутської шляхти. Збудована в XVI ст. магнатами Куропатвами, вона, за твердженням деяких істориків, належала до «найкращих оборонних замків на Русі» 36. У 1621 р. її пошкодили опришки, але в наступних роках фортецю так відновили і зміцнили, що «в половині XVII ст. вона була найсильнішою твердинею на Покут ті» 37. Під захист фортеці завжди збиралася навколиш ня шляхта 38. У 1648 р. у фортеці переховувалось від народного гніву багато шляхтичів Галицької землі. Якщо від уда рів окремих загонів Височана падали різні міста і фор теці, то Пнів’я залишалося майже непорушним, бо ок ремим загонам повстанців не вдавалося його здобути. 33 «Жерела», т. IV, стор. 152. 34 «Жерела», т. V, стор. 116— 117. 35 Т а м ж е, стор. 5. 36 А. С z o 1 о w s k і, Dawne zamki і twierzdze па Rusi Halickiej, «Тека konserwatorska», Lwow, 1892. 37 T а м ж е. 38 AGZ, t. 24, стор. 263/3.

Розуміючи, що оволодіння фортецею матиме серйозні наслідки для дальшої боротьби, Височан із своїми за гонами почав облогу Пнів’я, яка тривала кілька тиж нів. Шляхта оборонялася. На допомогу їй поспішала шляхта з Болехова, але, побачивши повстанців, відсту пила 39. Незважаючи на запеклий опір шляхти, Височан з по всталими і «за допомогою козаків» захопив 40 пнівський замок. Є відомості, що у 1668 р. Петро Куропатва від будовував фортецю, очевидно, зруйновану Височаном, і одержав на це від галицької шляхти 1000 злотих41. Це, зокрема, спростовує твердження буржуазних істори ків про те, що Височан не зміг взяти фортецю 42. Важливо відзначити, що в цей період активну допо могу армії Височана надавали козацькі загони з вій ська Хмельницького. Крім Пнів’я, козаки допомагали взяти Єзупіль — фортецю магнатів Потоцьких 43. Сама присутність Богдана Хмельницького на західноукраїн ських землях впливала на посилення селянської бороть би. Хмельницький вів у той час дипломатичні перегово ри з Молдавією і Угорщиною44. Очолене Виговським посольство супроводив козацький полк чисельністю близько 1000 чоловік. Проходячи через охоплене пов станням Прикарпаття, козаки включалися у боротьбу, допомагаючи своїм західноукраїнським братам. Гали цький магнат Микола Остророг писав 19 грудня 1648 р., що козаки, «які проводжали послів Ракочі і повертаю ться від молдавських кордонів, вбивають, катують шлях ту» 45. А. Петрушевич пише, що козацькі загони дохо дили навіть до Карпатських гір 46. 39 A. С z о 1 о w s k і, Z dziejow Chmielniczyzny па Podkarpaciu, стор. 4. 40 «Жерела», т. IV, crop. 155. 41 AGZ, t. 24, стор. 268/2. 42 Так, Осташевський-Баранецький (стор. 12) пише, що Височан, сили якого удесятеро перебільшували сили шляхти, не зміг взяти Пнів’я і готувався до облоги, щоб «виголодити ляхів». Потім, дові давшись, що шляхта’ організує відсіч, він нібито відступив. А. Чоловський зазначає, що, незважаючи на великі сили Височана, пнів ський замок оборонився щасливо. 43 А. С z о 1 о w s k і, Z przeszlosci Jezupola і okolicy, стор. 83. 44 «Жерела», т. VI, І913, стор. 100. 45 ЛБАН У Р С Р , ф. Оссолінських, № 225/ІІ, арк. 197. 46 А. С. П е т р у ш е в и ч , Сводная галицко-русская летопись с 1600 по 1700, т. 1, Львів, 1877, стор. 105— 106.

5— 2181

Після захоплення Пнів’я та інших фортець, п’ятнадцятитисячне військо Височана розділилося на окремі за гони, бо з такою кількістю людей важко було пересу ватися, швидко організовувати обоз. Крім того, для за кріплення перемоги окремі загони повсталих, очолені сотниками і полковниками, Височан розіслав у довко лишні райони. В Товмачі перебував загін полковника Яремка Поповича. Він був численним і поділявся навіть на сотні. В Обертані повсталими керували жуківський піп і його син Грига. їм підкорялися ватажки — Хаячок, Копистка та інші. В Заболотові керівництво загоном здійснював міщанин Іван Кравець, обраний полковни ком, і підполковник Михайло Коваль. В інших містах і селах діяли менші загони. В Галицькій землі утворило ся щось подібне до організації запорізького війська на Наддніпрянщині після ліквідації шляхетської влади. Можна припустити, що таку організацію Височан пе рейняв у козаків, які допомагали йому в боротьбі. Кожний з цих загонів діяв самостійно, але можли во, що всі окремі загони підпорядковувалися Височану і вважали своїм центром м. Отинію. Як приклад, мож на навести такий факт. Коли повстанці з Товмача захо пили шляхтича Корчинського, його привезли на роз праву до Отинії47. Загони Височана, які розійшлися в різні місця краю, вербували до своїх лав селян навколишніх сіл. Селяни з Озерянів, Оленчі, Грушова, Бортників, Ланчина, Красної, Пядиків, Раківця, Ляхівців, Журова, Пасічної, Пнів’я, Горохолини, міщани з Товмача і Делятина приєдналися до повстанців і разом продовжували бо ротьбу, оволодіваючи замками в Лючі, Дебеславцях, а також фортецею Станіслава Потоцького в Печеніжин і48. Загонам Височана здавалися шляхетські замки в різних місцях. У гірських селах майже всі селяни об’єд нувалися в загони, і озброєні різною зброєю повстанці, керовані осавулами, сотниками й іншими «принципала ми» і «компринципалами», нищили все, що нагадувало про шляхетський гніт. У кінці 1648 р. під контролем Височана перебувала більша частина Галицької землі (в основному Коломий47 ЛЦ ДІА, ф. 5, т_ 141, стор. 1493. 48 Є. Я ц к е в и ч, Визвольні походи Богдана Хмельницького на Західній землі України, Л., 1954, стор. 18.

ський повіт, або Покуття). Лише міста Галич, Коломию, Солотвин, де концентрувалися великі шляхетські заго ни і чужоземні міщани, що управляли цими містами і всіляко підтримували шляхетську владу, йому не вда лося взяти. Народний рух у цей час досяг найвищого розвитку. Якщо в цілому у селянському русі на Галицькому При карпатті у цей період, тобто восени 1648 р., взяло участь близько ЗО тис. чоловік49, то половину з них, тобто 15 тисяч, представляли бійці Височана50*. Це була, справжня армія. Цього не могли замовчати навіть бур жуазні історики. Деякі з них, наприклад, вважали, що у ході повстання завдяки, «незвичайній енергії і ор ганізаторським талантам» Височана була створена «формальна армія», а також, що «той Семен Височан зу мів в порівняно короткий час організувати на Покутті п’ятнадцятитисячну регулярну армію при допомозі і тіс ній співучасті тамошньої руської шляхти». Отже, організаторські і військові здібності Височана були дійсно великі, якщо в умовах стихійності селян ського руху він зумів об’єднати окремі загони в одну велику армію. Тогочасна шляхта виділяла Височана се ред інших народних керівників, назвавши його «dux primarius» (перший вождь) 51-53. Друге вогнище повстання виникло в Калуші. З при ходом козацьких частин тут утворився «за прикладом Хмельницького» повстанський загін з 3—4 тис. чоловік. До нього входили селяни, міщани та дрібна українська шляхта Калуського і Долинського повітів. Командували повсталими священик Дунець та «головний проводир» піп Іван з Грабівки. Учасники загону були озброєні гар матами, рушницями, гаківницями та «іншою різною зброєю». Вони мали свої прапори і бойові гасла. Пов станці знищили майже всі шляхетські двори в Калуському та Долинському староствах 54. Народні месники Калущини підтримували бойові зв’язки з повстанцями По49 Див. В. В. Г р а б о в е ц ь к и й , Селянський рух на Галиць кому Прикарпатті в другій половині XV II ст., зб. «З історії західно українських земель», вип. II, К-, 1957, стор. 43. 50 «Жерела», т. V, стор. 5. 62 L i p i n s k i , вказ. праця, стор. 236. 51—53 «Жерела», т. IV, стор. 116— 117. 54 «Жерела», т. IV* стор. 155— 156, 327.

куття. Відомо, що при оволодінні шляхетським замком у селі Студійка повсталі Калущини покликали на допо могу загони Височана, які перебували тоді під пнівською фортецею. Загони повстанців виникали на всій території Гали чини. В Жидачеві православні міщани, керовані попом Ільком, здобули і знищили замок. Так само діяли міща ни Журавна, якими керував православний піп — наміс ник Свиста. Повстанці звільнили від шляхти при допо мозі козацьких військ місто Дрогобич і перебували там деякий час. Дрогобицький священик Антін Чеснохреський і міщани Іван Росолович та Іван Березович за просили до себе в гості козацьку старшину, яка була в них два тижні. Після відступу козаків шляхті вдалося повернутися у місто. Однак частина міщан розійшла ся по селах Дрогобиччини і там організувала новий загін приблизно з 2 тис. чоловік, який знову захопив місто. В Перемиській землі діяли козацько-селянські заго ни 55. В Саноцькій землі козаків не було, але селянські загони спільно з опришками вели боротьбу проти шляхти. Внаслідок селянських виступів протягом вересня— грудня 1648 р. майже скрізь на Прикарпатті була лік відована влада шляхти. Вона збереглася лише в містах Коломиї і Стрию, бо там були сильні гарнізони шляхет ських військ. Селянський рух на Прикарпатті не припинився і піс ля відступу козацьких військ з Галичини в кінці 1648 р. Галицький сеймик 14 вересня 1649 р. постановив орга нізувати військові частини «для забезпечення кордонів від стороннього ворога, для внутрішнього спокою від домових, досі не вгамованих бунтівників» і для підко рення селян своїм панам. Але факти свідчать, що селя ни не одразу погоджувалися повертатися до своїх обо в'язків. 13 квітня 1649 р. шляхтич Лукаш Тромбчинський з с. Дідушиць перед від'їздом у загальне ополчення на казав своїм кріпакам, щоб вони під час його відсутності підкорялися його дружині і виконували панщину. Роз лючені селяни за допомогою дрібних шляхтичів спійма ли Тромбчинського і сильно побили. Селяни с. Городниця 55 Т а м ж е,

стор. 218, 220, 223, 238. 6S

спустошили маєток пана Верцінського в Рахові. Там вони розігнали слуг та побили шляхтянку Агнешку Кульчицьку. Особливо активно діяли селяни в гірських селах Прикарпаття. Вони розправлялись з шляхтою на шляхах, нападали на її маєтки, які захоплювали або спалювали. В цей час селяни гірського села Тюдів орга нізували напад на панський двір у селі Кутах. Подібні напади відбувалися також і в інших селах Галицького Прикарпаття 56. У 1649 р. в Галичині знову розгорнулися воєнні дії, зв’язані із Збаразькою кампанією, і це, в свою чергу, не могло не активізувати селянського руху. На жаль, документальних матеріалів про цей рух збереглося ду же мало. Сучасник лише повідомляв, що «козаки і се ляни раптово громадяться» або—«відомості важко наді слати, бо хлопство шляхи заступило» 57. Відступ козацьких військ з Галичини і Зборівський трактат дали змогу переляканій шляхті, яка вціліла від народного гніву, повертатися в маєтки. Повстанці По куття ще в кінці 1648 р. перешкоджали цьому. Загін на чолі із селянами-сотниками Крокосовим з Кунашева, Олексою Чивашком з Олешшя, Яремком Поповичем з Товмача разом з дрібними шляхтичами Матвієм Княгиницьким, Богданом Грабовецьким, Петром Березовським та іншими, намагаючись не пропускати шляхту, вирішили використати як природний бар’єр р. Дністер. «Вони зажадали,— зізнався на судовому допиті один з учасників,— щоб на всіх переправах пороми витягнули з води і біля них поставили сторожу. Вони наказали також убивати кожного поляка, де б його не зустріли. Самі вони мало не щодня приходили на берег Дністра, погрожуючи перешкодити польським військам перепра витися через ріку». І справді, коли шляхетські війська під командуванням Вульфа підійшли до Дністровського перевозу, повстанці «відкрили по них через ріку стріля нину з мушкетів» та розпочали бій. Проте сили були дуже нерівні й повсталі відступили на Покуття. З великими труднощами прикарпатська шляхта по верталась до своїх маєтків. Але і в своїх гніздах вона 56 «Жерела», т. IV, стор. 205; т. V, стор. 93; ЛЦ Д ІА, ф. 7, т. 40, стор. 70, 71, 461— 462; «Записки НТШ», т. 23—24, стор. 109— 110. 57 A. G r a b o w s k i , Ojczyste spominki, t. II, Krakow, 1845, стор. 37.

не була спокійною. Селяни, відчувши хоча й коротко часну свободу, не хотіли більше коритися панам. Во ни відмовлялися виконувати феодальні повинності, роз правлялися з панами. Про це яскраво свідчить скарга шляхтича Павла Свідерського із с. Дідушиці, Жидачівського повіту. Коли він повернувся в маєток і наказав селянам відробляти панщину, сплачувати «стадію», то натрапив на активний опір селян. Більше того, один із них — Килим, маючи підтримку селян та знаючи про повстання селян і козаків, «несподівано» напав з за сідки на шляхтича. Він стягнув шляхтича з коня і за явив йому: «Ось і я жовнір, козак, якщо тебе перед тим не вбив, то тепер вб’ю». Коли пан просив допомоги у селян, що зібралися, то вони «не слухали» його і не бо ронили, а ще й «насміхалися» 58. Вогнем і мечем придушували військові загони пов стання на Прикарпатті. Деякі села доводилось брати силою. На початку 1649 р. шляхта оволоділа Калушем. Почалась жорстока розправа з повсталими. Прикар патська шляхта, спираючись на шляхетські суди та вій сько, застосовувала до повстанців найжорстокіші кари. Возний з галицького гроду, під наглядом шляхти і вій ська, об’їжджав села, які брали участь у повстанні, складав список шкод, заподіяних шляхетським маєт кам внаслідок «великої справи козаччини»59, як нази вали тоді селянські виступи. Майже в усіх міських судах Прикарпаття розгляда лися справи повстанців. У Калуському старостві Люб лінський генеральний трибунал засудив більшість учас ників руху до страти «через стяття мечем». Вироки ви конувалися в 1650 р. в Галичі, де вбивали-і вішали не лише самих повстанців, а й їх сім’ї. Страчено було кня зів, крайників — старшину із сіл, заснованих на воло ському праві, а також отаманів і присяжних — всіх тих, хто брав участь у визвольному русі. По селах шляхетські війська без суду розправляли ся з селянами. Особливо «прославились» цими крива вими операціями офіцери шляхетських військ Стані слав Новосельський і Каспер Островський. В с. Лиса во58 «Історія України в документах і матеріалах», т. З, К-, 1911,. стор. 144— 145; «Жерела» т. IV, стор. 152. 59 А. С z o 1 о w s k і, Z dziejow Chmielniczyzny па Podkarpaciu, стор. 12— 13.

ни розстріляли 20 селян. ЗО міщан із Заболотова були «стяті» катом. В Ганусівцях загинуло кілька десятків селян. Село Блюдники було зрівняно з землею. 300 мі щан Снятина, рятуючи.своє життя, втекло в Молдавію, їх будинки були спалені військом. Дрібну шляхту, яка брала участь у повстанні, позбавили шляхетських при вілеїв, а маєтки їх конфіскували на користь каральних загонів 60. Особливо жорстоко розправлялася шляхта «зараз -по відступі козаків» з керівниками народного руху в Ка луші. Так, полковник піп Іван з Грабівки (який очолю вав рух), Гриць Волокович — калуський бургомістр, Іван Овсяник — калуський райця і Федір Кравець — ватажки окремих загонів були посаджені на кіл, Юзка Кобиляка і Процка четвертували, міщанина Петра Ко зака розстріляли. Піп Костик, Лесь Орищак, Федько Швець, міщанин Малецький померли під час тортур 61. Розправившись з повстанцями, шляхта для забез печення від «домових заворушень» в майбутньому 14 бе резня 1649 р. постановила на сеймику в Галичі органі зувати військовий загін з 900 чоловік, з них 800 кінних і 100 піших. Ці війська повинні були стояти в селах Новиця, Долпотів, Какольники, Семаківці і Чернятин. Ке рівникам загонів наказали, щоб у випадку, коли десь «вибухне бунт», вони негайно відправлялись туди і у зародку знищували вогнище повстання 62. Після жорстокої розправи з повсталими і репресив них заходів шляхти селянський рух пішов на спад. До сі не виявлено даних про рух селян у кінці 1649—■ 1650 рр. Це, звичайно, не означає, що селяни зовсім припинили опір. Вони далі боролися з шляхтою, але форми боротьби змінилися. Якщо в 1648 р. прикарпат ські селяни виступали із зброєю в руках, то в наступні роки вони застосовують інші форми боротьби. Після відносно спокійного 1650 р. прийшов 1651 р., який став для шляхетської Речі Посполитої повторен ням 1648 р. Польська шляхта знову готувалась до бо їв з українськими військами. В джерелах є дані про те, 60 А. С z о 1 о w s k і, Z dziejow Chmielniczyzny па Podkarpaciu, стор. 12— 13. 61 АБЗ, № 116, фасцикул 52, стор. 18— 19. 62 «Жерела», т. IV, стор. 205, 210; AGZ, t. 24, стор. 75/1— 7; t. 52, стор. 14— 19.

що знову усюди з’являлись посланці Хмельницького; які підготовляли народ до відкритих повстань проти шляхти. Тільки в Руському та Белзькому воєводствах діяло 150 таких посланців Хмельницького63. Були во ни і на Прикарпатті. Серед шляхти, як повідомляв сучасник Ян Вавжинецц Рудавський, став відомий лист Хмельницького, у якому він писав до семигородського князя Ракоція: «Шляхта польська, йдучи за королівським наказом, за лишає без оборони міста і села. Я переконав селян, щоб, взявши зброю, з тилу ударили на непідготовлених і зайнятих війною зі мною (шляхтичів.— В. Г .) » 64. І дійс но, в цей час у різних місцевостях Галичини, зокрема у Подністров’ї, спалахнули повстання селян проти шляхти. «Хлопство майже все повстало,— повідомляв сучасник,— і повертається до своїх бунтів, далеко гір ші обіцяє нам речі звідти, ніж раніше (тобто у 1649 р.— В. Г .) » 65. Голінський у своїх мемуарах пише, що на початку 1651 р. козацький полковник Нечай на чолі п’ятнадцятитисячного козацького війська мав з Бару іти за Лісько (Саноцька земля) підгір’ям і аж до самого Кракова «опанувати землі». Під час наступу козаки мали не тіль ки розправлятися з шляхтою, захоплювати міста, але «згуртувати селянство на Підгір’ї у велику силу». Здійснити цей задум, висунутий, очевидно, Хмельни цьким, не вдалося, бо Нечай загинув66. Проте можна припустити, що вибір маршруту цього загону через При карпаття був не випадковим (в планах Хмельницького), бо на цих територіях зосереджувались найбільш рі шучі елементи повсталого українського народу. Але хто подав Хмельницькому таку пропозицію, ми точно не знаємо. На нашу думку, в цьому міг відіграти роль Се мен Височан, який, не маючи сил спинити наступ шля хетського війська, в кінці 1648 р. відступив з рештка63 М. С. М и л л е р, Крестьянское движение в Великой Польше в 1651 г., «Научньїе записки Ин-та славяноведения», т. III, 1951, стор. 227. 64 S. S z c z о t k a, Powstanie chlopskie pod wodz%Kostki Napierskiego, W arszaw a, 1951, стор. 64. 65 «Записки Мартина Голінського, українського міщанина, 1640— 1654 рр.», Бібліотека Інституту історії АН У РС Р в Києві, рукопис ний відділ, № 44184, стор. 457 (далі — «Записки Голінського»), 66 Т а м ж е , стор. 447.

ми своїх загонів на Поділля. За розповідями полков ника Івана Богуна, у 1651 р. Височан боровся під Він ницею проти польських військ. Можливо, що Семен Ви сочан займав старшинську посаду в полку Богуна, вхо див у штаб останнього і відігравав значну роль у даль шій боротьбі з польсько-шляхетськими військами 67. Селянський рух на західноукраїнських землях не припинявся навіть і після поразки козацьких військ під Берестечком. Селяни знищували шляхту після її повер нення з-під Берестечка. В 1652 р. «по містах пропало багато панів, які в свої маєтності приїхали»— писав лі тописець Самовидець. Галицька шляхта в січні 1652 р. повідомляла сейм, що, незважаючи на Білоцерківський мир, «свавільне хлопство» не так легко придушити. В зв’язку з цим прикарпатська шляхта наказувала всім тим, «хто боронить безпеку батьківщини, бунтівників у шляхетських маєтках громити й зносити»68. Селян ський рух не припинився і в 1653 р. Король Ян Казімір в універсалі, виданому під •Глинянами в липні того ж року, писав: вся шляхта «мусить в своїх серцях визна ти», що «різний мотлох віроломних підданих так довго не можна побороти»69. В Галицькій землі, особливо в гірських селах, протягом 1653 р. селянські виступи за грожували поміщикам. 12 травня 1654 р. представники галицької ціляхти доповідали сейму, що магнати зму шені в своїх замках у прикордонних староствах трима ти військові загони, оскільки «розпуста хлопська ни щить пограничні староства» 70. Після Переяславської Ради, на якій здійснились 67 Згодом, у 1659 р., Семен Височан перейшов на Лівобережну Україну і продовжував боротьбу з шляхтою. Він став «гетьманським полковником» у Брюховедького, очевидно, за заслуги у боротьбі з шляхтою. Так, у 1661 р., коли проти польського панування і геть мана Тетері на' Правобережжі вибухнуло повстання, що охопило територію від Буга до Дністра, гетьман Брюховецький послав на допомогу повсталим полковника Семена Височана. Під керівництвом останнього були звільнені від польських військ Лисякка, Ставище й інші території аж до Чигирина. Височан став лисянським полков ником і залишався на цій посаді до 1665 року (W. L і р і n s k і, вказ. праця, стор. 237— 271; В. В. В о л к - К а р а ч е в с к и й , Борьба Польши с казачеством во второй половине XV II и начале XV III века, К., 1889, стор. 120— 121). 68 AGZ, t. 24, стор. 88/4, 90/18. 69 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 145, стор. 1127. 70 AGZ, t. 24, стор. 109/20.

споконвічні мрії українського народу про возз’єднання з російським народом, Богдан Хмельницький одержав можливість ще раз, в 1655 р., здійснити визвольний по хід в західноукраїнські землі. Він сподівався, що йому допоможе селянство Галичини, в тому числі і Прикар паття, яке так активно виступало у 1648— 1654 рр. Р а зом з військом Б. Хмельницького у поході 1655 р. ви ступали російські війська. На Прикарпатті у 1655 р. виступи селян почалися ще до приходу військ. Так, у березні того ж року повідомлялось про заворушення селян на кордоні з Молдавією. 4 квітня селяни с. Вовчинець, Галицького повіту, під проводом сільського ота мана Лазаря Михайловича вчинили збройний напад на двір шляхтича Короля Гуменецького. В липні, очевид но, селянські виступи набрали вже значної сили, оскіль ки галицькій шляхті було наказано не вирушати у за гальне ополчення, а залишатися «пильнувати наступ во рогів (тобто козаків.— В . Г.) і хлопську сваволю» 71. Восени 1655 р. українсько-російська армія вступила на територію Галичини. Головні сили її йшли через Кам’янець, Борщів, Язловець, Бучач, Теребовлю, Підгайці, Бережани, Буськ, Глиняни і Львів; рухливі за гони козаків діяли в радіусі понад 60 верст від цього шляху. Вони звільнили багато міст і сіл Поділля — Бар, Зіньків, Гусятин, Золотий Потік, Тернопіль, Монастирськ, Підгайці, а також на Прикарпатті — Галич, Станіслав. «Хмельницький з військами своїми,— писав сучасник,—його царського величества силами, під Львів ходив і обложив Львів, різні міста забрав» 72. За допо могою місцевих селянських загонів було звільнено від шляхти багато сіл. Шляхетський мемуарист йоахим Єрліч, очевидець цих подій, залишив відомості про по хід українсько-російських військ на чолі з Хмельни цьким в Галичину у 1655 р.: «Хмельницький на чолі 40тисячної армії, підійшовши до Львова, розіслав виз вольні війська за Дністер біля Галича, Перемишля і Ярослава (тобто на Галицьке Прикарпаття), які там нищили шляхту»73. Польський король був змушений 71 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 147, стор. 1779— 1793; ф. 17, т. 134, стор. 741— 742. 72 «Летопись Самовидца по новооткрьітьім спискам», К-, 1878, (далі — «Летопись Самовидца»), стор. 40. 73 «Latopisiec albo kroniczka Joachima Jerlicza, Z r§kopismu wydal K. W. Wojcicki», t. I, W arszaw a, 1853, стор. 172— 173.

разом з своїм військом відступити на захід, в Сілезію. Активні дії російсько-українських військ у вересні 1655 р. створили в Руському і Белзькому воєводствах таке ста новище, що пани, маєтки яких були розташовані по близу, почали втікати в міста 74. За свідченням сучасників, у багатьох місцях Гали цької землі у цей час піднялися грізні «хлопські бунти». Замки на Покутті здавалися повстанцям один за одним. Розправившись із своїми панами, повстанці гірських сіл Галицького повіту спускалися в Подністров’я, де об’єднувались з місцевими селянами. Разом з козаками вони нападали на маєтки і знищували їх 75. Розмах воєн них дій повстанців свідчить про те, що загони їх були великими і добре озброєними. Не було замку, навіть укріпленого, якого б вони не могли взяти 76. Отже, виступи селян і міщан у Галицькій землі в 1655 р. «віджили наново». В результаті успішних дій українсько-російської армії та місцевих повстанців протягом серпня — вересня 1655 р. все Поділля і Схід на Галичина були визволені з-під польсько-шляхетсько го гніту 77. На жаль, невідомо, як відгукнулись на ці події селяни Перемиської і Саноцької земель та Жидачівського повіту. Можна лише припускати, що, незва жаючи на відсутність козацьких військ на цих терито ріях у 1655 р., селянські заворушення тут мали місце. Небезпідставно Хмельницький, перебуваючи під Льво вом, заявив, що він «вже став господарем всієї Руської землі і її ніколи іншому ніяким способом не віддасть». «Куди козацька шабля зайшла,— заявляла козацька старшина, — там має бути і козацька влада» 78. Тим ча сом в цілому розмах повстанського руху в Галичині у 1655 р. був меншим, ніж у 1648 р. Проте визволити західноукраїнські землі не вдало ся, бо татари, перелякані посиленням Росії, в листопаді напали на Україну і знищили багато сіл і міст Поділля, загрожуючи визвольним військам. В зв’язку з цими об74 «Latopisiec albo kroniczka Joachima Jerlicza, Z rekopismu wydal K. W. Wojcicki», t. I, W arszaw a, 1853, crop. 174— 175. 75 S. G r o n d s k i , Historia belli cosacco-polonico, Pestini, 1789, стор. 223. 76 A. C z о 1 o w s k i, Z dziejow Chmielniczyzny na Podkarpaciu, стор. 12— 14, й о г о ж, Z przeszloSci Jezupola і okolicy, стор. 91— 92. 77 «Історія Української Р С Р», і. 1, К-, 1953, стор. 267. 78 І. П. К р и п ’ я к е в и ч , Богдан Хмельницький, стор. 497,

ставинами наприкінці 1655 р. українсько-російські вій ська змушені були відступити з Галичини79. Частині повстанців вдалося відійти з козаками на Україну або сховатись на другому боці Карпат. Най більш рішучі елементи поповнили загони карпатських опришків. Галицька шляхта, яка поверталась у свої маєт ки, як і у 1648 р., люто розправлялася з повстанцями. До загонів * прикарпатських повстанців входили се ляни, міщани, сільська старшина, нижче православне ду ховенство, дрібна українська шляхта. З джерел про повстання селян на Прикарпатті в 1648— 1655 рр. дові дуємося, що переважну більшість у різних загонах — «купах», або «громадах»,— становили селяни. Так, шляхтич Войцех Сваричевський у 1649 р. скаржився, що у народному повстанні на Калущині восени 1648 р. брав участь 251 його підданий. Серед них було 230 се лян (91,2% ), 4 міщан, 5 попів, 5 сільських отаманів, 5 побережників, 2 мірошники. Замок у с. Бережниці атакували 155 повстанців, у тому числі 140 селян (се ред яких були і князі), 10 шляхтичів, 3 попи, 3 отама ни. Панський маєток в Жидачеві (Галицька земля) во сени 1648 р. захопили 136 повстанців, серед яких було 88 селян, 40 міщан. Решта ( 8 ) — отамани, попи80. От же, селяни були головною рушійною силою антифео дальної боротьби, яка розгорнулася на Прикарпатті у роки визвольної війни українського народу. Разом з ними боролися міщани, зокрема незаможні верстви прикарпатських міст і містечок. Вони діяли пе реважно в містах, які були центрами руху (Калуш, Отинія, Дрогобич), а інколи виступали організаторами народного руху. Активну участь у виступах брала дріб на українська шляхта. Джерела називають прізвища Березовських, Витвицьких, Голинських, Грабовецьких, Дрогомирецьких, Княгиницьких, Угерницьких, Чайковських та ін. Інколи вони виступали великими групами, наприклад, з Березова пішло у загони 60 шляхтичів, з Грабівця — 25, з Чайкович — 31. Інколи дрібні шляхтичі очолювали повстанські загони 81. Значну роль у виступах відіграло також нижче пра вославне духовенство. Відомо, що в Руському воєвод79 «Історія Української РС Р», т. І, стор. 267. 80 «Жерела», т. IV, стор. 176— 180, 304, 305; т. V, стор. З— 6. 81 І. П. К р и п ’ я к е в и ч , Богдан Хмельницький, стор. 165,

стві брало участь в русі понад 100 священиків82, деякі з них були сотниками, полковниками, підполковниками. У боротьбі з феодалами брала участь і сільська стар шина: отамани, присяжні', різні побережники, панські слуги тощо. Шляхта, як і уряд, вбачала у виступах селян захід ноукраїнських земель у 1648— 1654 рр. звичайний роз бій, намагання селянства розбагатіти за рахунок шлях ти. Шляхтянка Личковська з с. Молодинча писала в скарзі, що селяни напали на її M a e fo K заради «жадоби до людського (тобто шляхетського.— В. Г.) добра». Про соціальні причини селянського руху вона, зрозу міло, не згадувала. Обвинувачуючи селян виключно у грабунках, шляхта легко могла довести «незаконне» за хоплення селянами шляхетського майна і судити їх «справедливим» шляхетським судом. Польська буржу азна історіографія, використовуючи ці тенденційні дже рела, свідомо паплюжила селянський антифеодальний рух. «Жадоба до чужого майна,— твердив буржуаз ний історик Прохаска,— була приводом до збройних дій» або — «метою повсталих був грабунок»83, «жадо ба до чужого майна запалила люд до грабунків». Інший буржуазний історик Чоловський писав, що «грабунок був головною метою натовпу і їх провідників»84 у 1648 р. на Прикарпатті. Подібних поглядів дотримува лась і українська буржуазна історіографія. Всебічне вивчення джерел дає змогу спростувати ці твердження і з’ясувати справжній характер селянських рухів на Прикарпатті у 1648— 1654 рр. Селяни Прикарпаття боролися насамперед проти жорстокого соціального гніту польських і українських феодалів-кріпосників та системи національного гноб лення. У тому, що повстанці розправлялися з шляхтою, ділили або знищували поміщицьке майно, руйнували панські маєтки, проявлявся гнів народу, який бажав знищити все, що нагадувало йому про жорстоку екс плуатацію і знущання. 82 І. П. К р,и п’ я к е в 83 А. Р г о с h a s k a, zeta Lwowska», 1919; A. стор. 29. 84 A. C z о 1 o w s k i, стор. 5.

и ч, Богдан Хмельницький, стор. 165. Krwawy rok 1648 па Czerwonej Rusi, «GaP r o c h a s k a , Historya miasta Stryja, Z dziejow Chmielniczyzny na Podkarpaciu, 77

Про антифеодальний характер селянського руху красномовно свідчать висловлювання самих повстанців. Войнилівські міщани, які знищили комору Андрія Ліщинського, під час катувань зізнавалися, що «вчинили це з наміром скинути ярмо неволі». Василь Загвойський разом з селянами наступав на маєтки шляхтича Войцеха Добровського, тому що мав «давно проти нього злість і ненависть». Шляхтича Новосільського кріпаки убили тому, що «цей лях був жовніром і силу наших і ваших Русі благочестивої повбивав». «Почекайте-но ляхи,— зверталися до шляхти селяни с. Ляцьке, Перемиського повіту,— будемо вас на палі вбивати» 85. Жи тель Долини Федір Слєпков запитував помічника долинського бургомістра — «докіль хочеш нами управля ти, досить того було» 86. Ненависть кріпаків до експлуататора, ким би він не був — поляком, українцем, євреєм, виявлялась з одна ковою силою. Тому в Галицькій землі були знищені маєтки української шляхти: Височанських, Витвицьких, Голинських, Добжанських та ін .87 Гнів селян обертав ся навіть проти заможних селян, які розбагатіли, екс плуатуючи односельчан. Так, повстанці з с. Києвець при нападі на шляхетський двір в с. Держів захопили майно багатих селян, а також забрали у попа «найкращу двірську худобу» і 14 вуликів. В с. Студійці біля Ка луша селяни на багаті «хлопські хати до кілька разів нападали» 88. У цьому зв’язку дуже інтересні свідчення про те, що повсталі неприязно ставилися до тих одно сельчан, які не брали участі в повстанні, «їм (повстан цям) в компанії не допомагали». Є відомості, що селя ни с. Кадовбно всіх тих односельчан, які не повставали і не допомагали, мучили і били89. Очевидно, це були заможні верстви села, які у зв’язку з їх становищем не рідко додержувались, так би мовити, нейтралітету в селянському русі, через що їх майно повстанці захоплю вали нарівні з шляхетським. 85 «Жерела», т. V, стор. 92— 93, 124, 125, 146— 147; т. IV, стор. 34—36. 86 В. И. С в и с т у н, Матеріали для історії Хмельниччини в Червоной Руси, «Вісник народного дома», год 26, Л., 1910, стор. 93. 87 І. П. К р и п ’ я к е в и ч , Богдан Хмельницький, стор. 200. 88 «Жерела», т. V, стор. 92— 93; т. IV, стор. 237— 238. 89 «Жерела», т. IV, стор. 216—217.

Повсталі загони, або повстанська армія, як їх нази вали джерела, були організовані за певними принципа ми, мали плани підготовки повстання або наступу на маєтки шляхти. Ці плани обговорювалися на нараді, що відбувалася звичайно ввечері або вночі. В с. Молодинчі повстанці «вночі учинили між собою спільну ра ду» і, «як тільки смерклось, великою збунтованою гро мадою напали на маєток» 90. Або інше свідчення. Перед наступом на панський маєток у с. Новосільці (1650 р.) повстанці спочатку «до того добре приготувалися» і, як тільки настала ніч, «прийшли до села Новосільці і ко лом дім оточили» 91. Типовим для повстанських загонів на Прикарпатті було те, що в них об’єднувалися селяни кількох сіл. Так був організований загін Височана в Отинії, Криниці, Держові та інших місцях. Інколи загони об’єднували селян цілого повіту або староства. Наприклад, до заго ну священика Івана з Грабівки, на Калущині, приєдна лися спочатку селяни 20 сіл Калуського староства, а піс ля перемог над шляхтою загін поповнили селяни з Долинського староства і навіть з сіл з-за Дністра і Войниловщини. Керівників загону обирали під час підготовки до наступу. Ось як розповідав про це на суді повстанець Василь Амброжек: «В той час, коли були бунти в По кутському краю, немало 'обралося старшин, а саме: Крокос з Кунашева, Літусь з Обертина, Олекса Чавашка з Олешшя, Яремо Попович з Товмача; ці, як сотни ки, зібрали до себе немалі купи»92. Джерела часто на зивають таку старшину повсталих «принципалами» або «конпринципалами». Про Семена Височана сказано, що був він «вождь повсталого плебсу». Як правило, на керівника обирали найбільш рішучу, енергійну та попу лярну серед простого народу людину. Багатьма загона ми керували сільські священики. Так, у загоні княгиницьких міщан керівником був священик. «Вождями бунтівників» на Калущині були піп Дунець з Перед міської церкви Миколая, піп Степан Малишкович з Угринова Горішнього та піп Іван з Грабівки. Остан90 «Жерела», т. V, стор. 10. 91 Т а м ж е, стор. 10— 11,93. 92 «Історія України в документах стор. 144— 145.

матеріалах»,

т. III,

ньому допомагали іде якісь шляхтичі Бережницькі, один з яких Іван навіть іменував себе «осавулом грабовецького попа». Чисельність повстанських загонів була різною. У пе ріоди піднесення руху, успіхів повстанців загони зви чайно збільшувались. На Прикарпатті у 1648 р. заго ни були великі. На панський двір у Крехівцях наступа ло «не менше 1000 чоловік». У Дрогобицькому повіті до загону входило до 2 тис. чоловік. Повстанський за гін на Калущині налічував 3.—4 тис. чоловік. Чисель ність повстанського війська Семена Височана, яке дія ло на Покутті, досягала 15 тис. чоловік. Але на При карпатті було дуже багато розрізнених загонів, що складалися з кількох бійців. У цілому в селянському русі на Галицькому Прикарпатті в період його найбіль шого піднесення восени 1648 р. взяло участь близько ЗО тис. чоловік. Повстанські загони були озброєні кия ми, косами, рушницями, мушкетами, гарматами. Загони повстанців були піші або кінні. Деяки з них організовувалися як 'військові одиниці. Вони поділяли ся на сотні і полки, мали свої прапори, бубни тощо. Так, повстанці з сіл Озеряни, Олеша, Грушки, Бортни ки та Товмач восени 1648 р. виступали «озброєні різ ною зброєю», поділені на полки і сотні з розпущеними прапорами, з бубнами та іншими військовими знака ми. Про повстанців Калущини у документі відзначаєть ся, що вони «піднесли свавільні прапори»93. На вій ськову організацію повстанців вплинула, безсумнівно, присутність козацьких полків. В джерелах прямо гово риться, що народні повстанці Калуша з приходом ко заків організували загони за «прикладом Хмельни цького». У роки визвольної війни українського народу 1648— 1654 рр. селянські виступи на Прикарпатті набрали найбільшого розмаху порівняно з іншими західноук раїнськими землями. Це сталося внаслідок того, що при карпатське селянство було вже підготовлене до роз гортання класових боїв. Саме тут активно боролись з шляхтою карпатські опришки протягом XVI і пер шої половини XVII ст. Місцеве селянство, маючи опору в опришківстві, набуло досвіду і навиків боротьби з експлуататорами. Прагнучи визволитися від жорстоко93 «Жерела», т. V, стор. 92, 93— 96; т. IV, стор. 180.

го національного гніту, прикарпатські селяни ще напе редодні визвольної війни мріяли про об’єднання з ко заками для спільної боротьби проти шляхти. Відбиття цих прагнень ми знаходимо у тогочасних документах. Селяни с. Горожанки напередодні визвольної війни ви словлювали таку думку: «Йти нам всім на Україну до козаків, де будемо мститись тим, проти кого ми змови лись» 94. Отже, на Галицькому Прикарпатті зібралися най більш рішучі народні месники — карпатські опришки. Вони й були саме тією ударною силою, яка спромогла ся підняти народні маси Прикарпаття на відкриту виз вольну боротьбу. Це мусили визнати навіть тогочасні шляхетські кола. «Давно я в тому перестерігав,— писав у розпалі народної боротьби в Західній Україні у 1648 р. Микола Остророг/— що тут у воєводстві Ру ському може бути таке серйозне повстання, як і на Україні, бо в тих горах в Самбірщині і на Покутті чу дова руська сила...» 95. Великий активізуючий вплив на розвиток селянсько го руху на Прикарпатті справляла агітація посланців Хмельницького. Козацькі агітатори розійшлися у найвіддаленіші кутки, піднімаючи народ на активну бо ротьбу. Учасники повстання у Стрийщині і на Дрогобиччині самі на тортурах у судах признавалися, що на них дуже впливала агітація посланців Хмельницького, які «вчили народ як боротися з шляхтою, щоб звільни тись від підданства і панщизняних робіт, щоб позбу тися шляхетського утиску і самим панувати та вільно лісами й пасовиськами користуватися»9б. Посланців-агітаторів часто ловили й піддавали тор турам. Один з таких агітаторів Ярема Кончевський пе ред шляхетським судом у Галичі зізнавався, що він побу вав у Підгайцях, Галичі, Скиті Манявському та в Ямні на Прикарпатті. Він твердив, що всюди зустрічав лю дей, які чекали на прихід козацького війська. В Гали чі — столиці Галицької землі — він чув, як вночі гово рили: «Господи, допоможи нашим братам-козакам». Ми94 М. В. Г о р ц, Классовая борьба западноукраинских земель в 1638— 1648 гг\, жури. «Вопросьі истории», 1954, № 2, стор. 58—59. 95 ЛБАН У Р С Р , ф. Оссолінських, № 225/11, лист підчашого Ми коли Остророга 19 грудня 1648 р. до невідомого адресата. 96 А. Р г о с h a s k a, Historya rniasta Stryja, стор. 28.

6—2181

хайлівський піп у Галичі, дізнавшись, що Кончевський розвідник, сказав: — «У нас (в Галичі. — Г В.) кращі ві домості, бо ми один до одного пишемо, звістки дохо дять до самого Києва». Таке листування вели також по пи завалівський, підгаєцький та інші, які писали листи також і до козаків97. На сеймику в Галичі 17 червня 1648 р. шляхтичі з острахом говорили, що їм доводить ся «боятись власного підданого, який через шпигунів і різних осіб бунтується і до злого намовляє»98. Розгортання визвольної війни під керівництвом Бог дана Хмельницького та похід козацьких військ у. Гали чину активізував надзвичайно селянський рух на При карпатті, вселяючи в повстанців надію па перемогу над шляхтою. 19 грудня 1648 р. підчаший коронний Ми кола Остророг повідомляв, що прибулі в Галичину ко заки «наше хлопство так збунтували, що до них (коза ків.— Г В.) великими силами згромаджуються, і їх є військо немале, так що коли вчасно не запобігти тому злу, то можна сподіватися тут великого повстання» 99. З архівних джерел ми довідуємося, що Богдан Хмельницький подекуди здійснював на західноукраїн ських землях заходи, які запроваджувались на Наддні прянській Україні. Так, він роздавав привілеї дрібній шляхті на право володіння землею або гарантування їй безпеки від повстанців. Крім цього, в місті Калуші «столиці» повсталих — було створено новий міський уряд, мабуть, за допомогою козакі'в. Це видно з того, що «зараз після відступу козаків» шляхта «вбила на кіл разом з керівниками повсталих Гриця Воликовича— калуського бургомістра і Івана Освянника — калуського райцю» 10°. Очевидно, керівники нового уряду виявляли свою солідарність з повсталими і допомагали їм в розправі з гнобителями. У м. Рогатині повсталі з приходом ко заків скинули міську управу і організували нову. Го ловою міста призначили Гаврила Кучаровича. Якщо з джерел невідомо, яку роботу розгортав новий уряд в Калуші, то в м. Рогатині першим кроком нового само врядування було знищення католицтва 101. 97 І. П. К р и п ’ я к е в и ч , Богдан Хмельницький, стор. 110— 111. 98 AGZ, t. 24, стор. 681. 99 ЛБАН У РС Р, ф. Оссолінських, № 225/11, арк. 187. 100 АБЗ, № 116, фасцикул 52, стор. 18— 19. 101 «Записки НТШ», т. 23—24, стор. 69.

Можливо, що в інших містах уряди здійснювали Ін ші адміністративні заходи. Безперечно, що нове само врядування з’явилося під впливом козацьких порядків. Таку думку підтверджує заява очевидця магната Мико ли Остророга, який писав: «Хмельницький у кожному мірті залишив залоги, тобто гарнізони (президіюми), які всі пожитки собі приводять, суди відправляють і взагалі управляють (губернують) як в своєму власно му, а селяни їх як панів власних слухають». Антифеодальна селянська боротьба на Прикарпат ті у 1648— 1655 рр. набула великого розмаху. Ставлячи за мету знищення експлуататорів, повстанці виявили надзвичайний героїзм; в ході боротьби були закладені зачатки військової організації, нового самоврядування в містах. Проте сили були нерівні. Шляхті вдалося по вернутися і відновити свою владу. Почалася жорстока розправа з повсталими. Але селяни не скорялися, на жорстоку розправу і посилення феодального гніту від повідали посиленням антифеодального опору. В другій половині XVII — першій половині XV III сг. боротьба селян проти поневолення набирала різних форм — від селянських скарг д о ‘ грізних збройних ви ступів. Розгортання антифеодальної боротьби прикарпатських селян в другій половині XVII — першій половині XVIII ст.

Антифеодальний рух селян Прикарпаття, найбільше піднесення якого припало на 1648— 1655 рр., не припи нявся протягом другої половини XVII ст. Визвольна війна українського народу 1648— 1654 рр., в якій активну участь взяли селяни Прикарпаття, за вдала сильного удару феодально-кріпосницькій систе мі Речі Посполитої, проте, звичайно, не знищила пану вання шляхти і магнатів у краю. Експлуататорські класи продовжували наступ на селянство. Магнати і шляхта, намагаючись за рахунок кріпосних забезпечити собі розкішне життя, все більше посилювали феодальнокріпосницьке гноблення. Селянство відповідало на це антифеодальною боротьбою, яка набирала найрізнома нітніших форм. Кріпаки скаржилися на феодалів, орга нізовували масові втечі, відмовлялися працювати на пана та виконувати різні непосильні повинності, нищи6*

ли господарство шляхти потравами, захоплювали у неї землю, забирали врожай, двірське майно, вбивали поміщиків, палили їх маєтки, ь нарешті, організовува ли збройні виступи. Отже, як писав В. І. Ленін, кріпос ні селяни «боролися як уміли і як могли» *. Скарги, втечі та інші види селянського опору

У судових книгах Галицького, Жидачівського, Перемиського і Саноцького гродів міститься безліч селян-

Рис. 3. Скарга підданих на паьіів. Рисунок середини XV II ст.

ських скарг. Поневолене й покріпачене селянство нама галося довести до відома уряду та шляхетського суду правду про своє тяжке становище, щоб добитися його поліпшення. Оскільки і скарги були проявом антагоніз му між кріпаками і кріпосниками їх можна вважати прихованою формою антифеодальної боротьби селян з експлуататррами. Складати скарги на своїх •поміщиків-експлуататорів, подавати їх до місцевого уряду або самого короля мали право в основному селяни королівських маєтків. Тому скарг державних селян зустрічається більше. Селяни приватних маєтків (шляхетських і духовних) могли скаржитись лише своєму панові і то тільки тоді, коли маєток було здано в оренду. З текстів скарг яскраво 1 В. І. Л е н і н, Твори, т. 6, стор. 373.

видно причини, які змушували селян скаржитись на па нів, а саме: жорстока експлуатація селян шляхтою, дер жавцями, орендарями, постої шляхетських військ і т. д. Як приклад, наведемо тексти деяких скарг. Селяни с. Новоселиці, Долинського староства, у 1678 р. у своїй скарзі писали, що орендар обтяжував їх надмірною панщиною і чиншами, примушував при возити понад норму дрова для соляної бані у м. Доли ні і для інших «вигаданих робіт»; орендар відбирав силою худобу, збіжжя. Кріпаки у своїй скарзі заявили, що вони такої експлуатації «не Можуть знести»,- хіба що разом з іншими селянами мусять піти з села'2. Про жорстоку експлуатацію, сваволю шляхтича-орендаря свідчить скарга селян с. Букавина (біля Жидачева). Ось її текст. «Пани-орендарі примушували нас на день відправляти дві підводи, чого раніше не було. Коли їде мо орати, наказують набирати дерево, а наверх класти плуги. Потім, коли ночують в полі на лані, урядник не дозволяє пасти волів, тільки раз дає відпочити худобі і нам. Інколи від понеділка до суботи держить нас в полі. Коли волочимо волами, то наказує закладати борону на пару волів, а коли худоба падає змучена, коле її шаб лею... У Львові цілий тиждень перебуваємо для потреби панів і за це зараховується лише три дні, а вдома з сім’єю виганяють на роботу, тому ми робимо подвійну панщину. У жнива ми відробили чотири дні і хотіли пі ти, але орендар наказав нас загнати до фільварка і за крити, не дозволяючи нікому приносити нам їжу. На роботі примушують від ранку до вечора працю вати, не дозволяють навіть попасти волів і пообідати. Наказують два снопи в ’язати в один, молотити ярину по дві копи в день, а другого дня примушують ще їх віяти. Згідно з інвентарем, за десятину від свиней по винні платити 4 злотих, а ми мусимо давати по 6 зло тих. Крім панщини, зобов’язують пасти худобу і коней, чого не повинні робити. До того ж пан наказує побе режникові нас бити. А побережник завжди нам гово рить: «Тепер -нам, слугам, наказав пан взяти вас в ру ки». Коли пиво виробляємо завжди витрачаємо три дні, а нам зараховується лише один день. В Андрія Хомикового -взяли копу хмелю (ЗО злотих) і пани-орендарі не 2 Л Ц Д ІА ,

ф. 7, т. 61, стор. 435—436.

дали йому нічого, а за те, що не хотів більше дати хме лю, наказали йому втяти руку. Комірників, які були записані в інвентарі як піші, після того як вони вихо вали по одному бичку, орендарі примусили відбувати панщину, а коли вони доводили, що здавна їх до того не примушували, то орендар приїхав з челяддю і нака зав їх пов’язати і гнати попереду коней до Ходорова, підганяючи нагайками. Потім їх тримали у в’язниці, а худобу їхню морили голодом три дні. У селянина Сві та, який не міг швидко віддати чинш 10 злотих, взяли корову (24 злотих). У Василя без будь-якої причини взяли бика. Коли пан бачив на возі між дровами хоч одне вербове поліно, то наказував бити тих, на чиєму возі було так, що дехто після цих побоїв хворів по чо тири тижні. Щороку пан брав у селян борони для волочіння, але ніколи їх не віддавав, тому мусимо щороку нові барони заготовляти. Розгніваний на одного селянина, пан бив і калічив усіх. Через це мусили селяни тікати, не че каючи кінця» 3. Нічого не змінилося у становищі селян у наступному столітті. Про це яскраво свідчить скарга громади мі стечка Кулачківців на шляхтича-орендаря, надіслана в 1731 р. власникові маєтку. «Ясновельможна милостива пані,— читаємо в скарзі,— і добродійко наша, покірно скаржимося до ніг ясновельможній. Ми зазнаємо вели кої кривди від нашого пана державця. Навіть прадіди наші не терпіли того, що ми тепер терпимо. Горштини (додаткові роботи на пана) за різних панів і наші пред ки і ми не відробляли, заорків і оборків не робили, сто рожі такої тяжкої (щоб з волами на сторожу ходити) не відбували, а тепер через це люди в ніщо обернулись. Панських ланів на грунтах, які належать місту, рані ше не було, а тепер багато людей втратило грунт че рез ці лани. Шарварки цілий день мусимо відбувати, а перед тим відробляли шарварки тільки до млина. Тому вдруге падаємо до ніг, наша пані милостива... Ціла мі ська Кулачківська громада» 4. Постійно знущався над селянами в маєтках Потоцького ключа в 1718— 1719 рр. шляхтич Стефан Завадський. Цей пан змушував селян відробляти повинності 3 ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 53, стор. 153— 168. 4 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 228, стор. 661.

у значно більшому обсязі, ніж зазначалося в інвента рі. Крім обов’язкових (за інвентарем) шарварків до греблі, млина і направи мостів, Завадський Тзимагав від кріпаків щоденного шарварку до кожної роботи, крім орання і косовиці. Посесор щорічно незаконно забирав від кожного селянина по ЗО злотих за яловицю; багато мотків прядива, різних десятин, наприклад від кожного десятого дерева. А головне — він силою забирав у се лян поля і сіножаті. Вкрай змучені панщиною й сваволею кріпосників се ляни змушені були тікати з насиджених місць в пошу ках кращої долі. «Адже не лише ми,— писалось в одній із селянських скарг,— а й перед нами із згаданих маєт ків Луки і Довжки багато людей пішло геть»5. Грома да вирішила так тому, що «вельможні пани-дідичі при передачі маєтку в оренду проти давнього звичаю знач но збільшили в інвентарі усі повинності, панщину з двох до трьох днів на тиждень. Чинш з чотирьох до дев’яти злотих тощо» б. Протягом 1706— 1707 рр. з с. Різдв’ян масово втіка ли селяни. За таких обставин, зважаючи на безліч скарг, уряд вирішив вивчити справжню причину втеч кріпаків. 21 березня 1707 р. селянин Михайло розповів галицькому судові про те, що кріпаки із с. Різдв’ян розбіглися тому, що жили в справжній неволі, бо роз міри панщини не були обмежені, селян нещадно били за будь-яку провину, за наказом пана Чолганського двох селян повісили 7. Хворого селянина, сини якого по втікали, погнали на панщину і він помер на полі. Пан грабував селян, відбираючи у них зерно, худобу тощо. Селянин Михайло розповідав: «Коли я осліп і не міг робити панщини, забрав від мене (пан) половину зер на. Решту я змолотив, заховав у церкві, а сам пішов до Бурштина»8. Багато селян змушені були залишити село, а пан Чолганський забирав їх хати з іншими бу дівлями, а також худобу. Вже ці окремі приклади свідчать про повну безправ ність прикарпатських селян: надмірна праця на панщи ні, різні позаінвентарні натуральні й грошові данини, 5 6 7 8

ЛЦ Д ІА , ф. Т а м ж е, АБЗ, № 65, ЛЦ Д ІА, ф.

5, т. 228, стор. 661. т. 220, стор. 1702— 1703. розд: 1, арк. 18— 19. 5, т. 203, стор. 221.

загарбання селянських земель, сіножатей панами, на решті, ув’язнення, фізичне покарання і навіть вбивства селян — ось звичайні методи шляхетського хазяйнуван ня в селах Галицького Прикарпаття. Красномовно го ворять про це висловлення в селянських скаргах: «пан щина без ліку», селянин «голодний і хворий, якого ви гнали на панщину, помер, в полі», селянина «в’язнили в ямі протягом, ЦІЛОГО тижня, били і морили голодом», захоплювали селянські будинки, вимагали викупу за звільнення від ув’язнення, -безпричинно .вішали селян, забирали збіжжя тоді, коли селянин не міг відробля ти панщину. Ці й інші факти безчинства шляхти — яскраві приклади того, як феодали перетворювали закріпачених селян у справжніх рабів. Селяни, доля яких залежала від волі пана, скла даючи скаргу на того чи іншого експлуататора, наївно вірили, що власник маєтку або уряд прислухаються до їх голосу і допоможуть. Але на практиці скарги, в яких селяни викладали ерою гірку долю, не приносили їм ніякого полегшення. У судових установах сиділи представники експлуата торських класів, які захищали інтереси пануючої вер хівки і тоді, коли вона порушувала закон, і не мали на міру поліпшити становище селян. У багатьох випадках воно тільки погіршувалося. Шляхтичі, на яких писалися скарги,' сильніше пригнічували селян, особливо тих, які брали участь в написанні скарги, або йшли із скаргою до власника селц чи короля. Так, селяни с. Букавини з скаргою «на свої кривди» від орендарів ходили проси ти власника села, щоб він наказав орендареві «не пово дитися з ними так суворо». Орендар, довідавшись про це, наказав «ходаків» Івана і Гната бити киями. Селяни Ж прагнули будь-що добитися справедливості і вирішили звернутись за допомогою до самого короля. З цією ме тою у далеку Варшаву був відряджений селянин Гнат. З документів невідомо про наслідки подорожі. Відомо лише, що після повернення Гната від короля орендар «під час польових робіт три тижні в’язнив» Гната, який не зміг зібрати своє зерно і сіно, а тому змушений був просити хліба у людей. Орендар же поводив себе в маєт ку по-старому, нахваляючись: «Я тут дідич, хлопи, вільно мені все, все вільно чинити, що мені подобається»9. 9 Л Ц Д ІА , ф. 7, т. 53, стор. 153—168. 88

А інший шляхтич погрожував селянським ходокам, які скаржилися на нього в суд: «Коли підеш, хлопе, до Гаг лича записувати свої побої, тоді там залишайся, бо хоча б мав за тебе дорого заплатити — уб’ю !» 10. Про ставлення шляхти до, законів свідчать численні заяви представників пануючого класу. Шляхтич Козік З с. Семаківців заявляв, наприклад: «я ні права, ні суду не боюся. У мене .щабля при боці, а суд, і право там, де пси. .наїдяться і нап’ються». Зрозуміло,, що селяни своїми скаргами помогли добитись справедливості ні у шлях ти, ні в. суді.. Селяни зверталися з своїми скаргами у суди При карпатських міст — Галича, Жидачева, Перемишля і Санока. Селянські скарги мали вирішувати представники експлуататорських класів, які, звичайно, стояли на охо роні шляхетських прав. Інколи, побоюючись селянських заворушень, уряд змушений був вдаватися до «справж нього розслідування». У таких випадках після скарги селян на місце з’являлися комісії у супроводі возного та вдавали, що справедливо вивчають справу. Але ста новище селян ніколи не поліпшувалося. Шляхтичі, на яких була подана скарга, представляли селян перед комісією як «бунтівників», «порушників спокою» тощо. Шляхтичі, які брали участь у розгляді скарг як свідки, завжди стояли на боці сильного. Ось кілька прикладів. У 1738 р. виник великий спір між громадою с. Хотимир і місцевим орендарем Майорком. Справа почалась з то го, що орендар виставив письмові реєстри селянських боргів і вимагав їх сплати. Але громада відмовилась, доводячи, що орендар у книгах боргів зробив багато дописок. Селяни скаржилися власнику маєтку, який відкрито захищав орендаря, заявивши, що у нього нема доказів зловживання орендаря і «двір не має до нього жодної претензії». Орендар4 обіцяв підтвердити перед селянами правильність записів реєстра боргів. Власник маєтку, «побачивши впертість громади», наказав, щоб вона негайно сплатила орендареві всі борги; тих, що не виконають наказу, чекає суворе покарання. З джерел невідомо, чим закінчилася боротьба селян з орендарем. Імовірно, що селяни змушені були підко10 Л Ц Д ІА , ф. 5, т. 185, стор. 761.

ритись власникові маєтку, бо ще в 1738 р. зустрічаємо цього ж лихваря Майорка в Хотимирі и. Про безрезультатність селянських скарг яскраво свідчить справа селян с. Рунгури, Печеніжинського клю ча. Село належало коронному стражнику Павлу Беню. У 1722— 1729 рр. його орендували шляхтичи йосиф і Олександр Тишковські. Останні віддали село в оренду лихварю Іллі, який в гонитві за прибутками страшенно кривдив селян, відбирав їх грунти, зневажав. Рунгурські селяни, не витримавши цього, вирішили шукати захисту, надсилаючи безперервно скарги йосифу Тишковському в Хотимир. З листування останнього з яблоновським губернатором Яном Колендовським добре вид но байдужість шляхти до селянських кривд. 15 жовтня 1722 р. Тишковський писав Колендовському: «Не можу позбутися моїх власних рукгурських підданих, які часто приносять до мене скарги. Мої власні рунгурські селяни скаржаться на безбожного єврея Ілька, який дуже пору шує контракт і інвентар, складений паном галицьким писарем». У цьому ж листі він писав, що «не може» допомогти підданим, тому що справами не інтересується галицький писар, який віддав село в посесію. І тільки у листі від 15 квітня 1729 р. Йосиф Тишковський пише Колендовському, що треба розібрати справу, бо він по боюється, що така поведінка орендаря розжене селян, а орендар, напевно, їх так скоро не збере, оскільки він, як розповідають хлопи, «чинить багато збитків». Але в дальшому Тишковський не хотів і слухати скарг пред ставників громади, мотивуючи це тим, що він не має відношення до маєтку, оскільки маєток переданий в оренду. Коли ж селяни, які не припиняли скаржитися, звернулися до урядника, останній просив Тишковського заборонити селянам звертатися до нього з скаргами. Власник маєтку йосиф Тишковський так описував ці ходіння селян у листі до Календовського 3 червня 1723 р.: «Хлопи, яких побачив перед самим паном стражником у Винограді, складали скаргу на єврея Іллю, що їм ве лику кривду чинить, грунти "відбирає і їх самих знева жає. Стражник, коли я до нього приїхав, так мені ска зав, щоб їх (селян-скаржників) вилаяв і наказав геть піти, щоб більше до нього і до його підстарости не при ходили; тих, хто вперто домагається, наказав шляхті її ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 240, стор. 1059— 1061. 90.

видати». Закінчилося це тим, що стражник викликав орендаря Іллю з Рунгур, який відправив селян у село на дальші знущання і муки. Таким чином, шляхом складання скарг поміщицькі селяни не могли добитись поліпшення свого становища, бо поміщики звертали увагу на їх скарги лише тоді, коли треба було запобігти селянським втечам. Таким же було становище державних селян. Вони так само не могли добитись справедливості через референдарський суд, куди формально мали право звер татись з своїми скаргами. Як орган шляхетської держави референдарський суд в основному виносив рішення на користь шляхти, а не селян, які скаржилися. Іноді, на магаючись запобігти селянським виступам і розоренню державних маєтків, королівські суди виносили рішення на користь селян. Проте ці рішення не виконувалися внаслідок слабкості державного апарату. Невипадково навіть буржуазний історик Барановський змушений був визнати, що, незважаючи на двохсотрічне існування цих судів, вони були безсилими розв’язати питання 12. Відо мий дослідник аграрної історії Польщі Кутшеба писав, що хоч королівські селяни мали право на випадок гноб лення подавати скарги до референдарського суду, однак діяльність цього суду не поширилась на окраїни, а сама процедура тяглась довго і коштувала дорого, і врешті решт все відбувалося так, як хотів власник. З другої половини XVII ст. селяни могли скаржитися виключно своєму пану 13, а коли хтось з селян скаржився на пана, то з ним жорстоко розправлялись. Про це яскраво роз повідав сучасник Старовольський: «А коли деякі, більш розумні селяни, сподіваючись на будь-яке поліпшення свого становища, весь час подавали скарги до двору, їх одразу ж наказували убити, втопити, обвинувачуючи жертву в тому, що вона була бунтівником, опришком і що мала зв’язок із закордонними злодіями» 14. Поступово селяни усвідомлювали, що справедливос ті не знайдеш ні в місцевих, ні в центральних судових 12 J. В а г a n o w s k і, Wies і folwark, W arszaw a, 1914, стор. 147— 148. 13 С. К у т ш е б а , Очерк истории государственного и общественного строя Польши, стор. 186— 187. 14 Cz. S t a r o w o l s k i , Rcformacja obyczajow polskich, K ra kow, 1859, стор. 105.

установах, куди вони звертались з скаргами. Один з сучасників -висловив ці думки селян: «Ворота до сираведливості нам закриті, до них навіть стукати невільно, сама подача скарги вважається тепер бунтом. Панисудді є або свояками панів наших або приятелями. Тому свій своєму нічого злого не зробить» 15. Безрезультатність скарг неминуче приводила селян до інших форм анти феодальної боротьби,. Найбільш, поширеною формою,, протесту селянських мас Прикарпаття ,црр?и посилення феодально-кріпос ницького,,гніту були масові фтечі. Кріпаки, доведені до відчаю, залишали село і шукали кращих умов. К. Маркс писав, що «збіглі кріпаки праг нули тільки того, щоб вільно розвинути і зміцнити свої вже наявні умови існування...» 1б. Село залишали окремі селяни, цілі сім’ї, а іноді й усі жителі. Про масовість втеч кріпаків Прикарпаття в другій половині XVII — першій половині XVIII ст. свідчить те, що в кожному орендному договорі власник завжди робив застереження проти цього постійного явища прикарпатського села. При здачі маєтку в оренду власник завжди наказував орендарю не порушувати встановлених норм феодаль них повинностей, щоб не викликати масових втеч селян. За порушення цих умов орендар мав відповідати пев ним відшкодуванням. Проте орендарі не дотримувались цих вимог. Здебільшого селяни тікали саме з орендо ваних маєтків, де феодально-кріпосницький гніт був над звичайно тяжким. Так, у с. Побережжя, Галицького по віту, орендар шляхтич Дубровський так знущався з се лян, що вони змушені були залишити село. Самі селяни з приводу цього писали у скарзі, що вони не витримали такого гноблення і коли справедливості «не могли до битися, вийшли з села, покинувши гумна і всі госпо дарства» 17. Про причини залишення тридцятьма селянськими сім’ями с. Шешорів дізнаємось з скарги 1674— 1676 рр. Так, Юран Скурблянів «пішов геть» тому, що панську худобу випасено на його сіножаті, з якої він платив 15 F. М a k u 1 s k і, Bunty u ^l^nskie czyli ukrainika nad Ukra: ing uwagi, 1790, crop. 33— 34. 16 K. M a p к c і Ф. E її г e л ь c, Твори, вид. 2, т. З, К., 1959, стор. 73. 17 ЛЦДІА, ф. 5, т. 172, стор. 2 8 1 -2 8 2 .

панщину і давав чинші; Михайло Рибак «Поневолі Му сив піти з села, бо в нього хату і город захоплено, а сі ножать випасено». Дмитро Гаврилюк «пішов геть тому», що в нього було взято хату і город на панську потребу в 1767 р. та завдано інших шкод. Максим Яремиха «втік у 1675 р. через те, що на його сіножаті, з якої він робив панщину, випасли панську худобу». Михайло Гав рилович, згідно з інвентарем, був звільнений від фео дальних повинностей, але орендар змушував його від робляти панщину, через що Гаврилович залишив село. Аналогічні причини у Гарасима Кушнірчина. Федір Угринчак втік у 1676 р. тому, що його город пан Каковський наказав викосити для своїх коней. І коли цей кріпак просив пана, не завдавати йому шкоди, то шлях тич «з обухом на нього кинувся», примовляючи: «Хлопе, коли б на твоїй голові трава була, то й її наказав би скосити». Гошко утік з худобою і вівцями через те, що «насильно у нього забрано сіно». Багато кріпаків втекло, обурених тим, що, коли вони йшли до пана з скаргою на завдані їм шкоди і кривди, пан завжди «з обухом відповідав» 18. Жорстока експлуатація та знущання шляхтича Петровича були причиною того, що втекли кріпаки з с. Буковини. Перед втечею селяни «спільно заявили»: «Не подолаємо такого тягару, мусимо серед білого дня взятись і піти геть» 19. Тяжко знущався з крі паків с. Дубовиця орендар Кобурський. Він накладав на них особливо велику «жовніризну», а крім того як в полі, так і на городах, чинив кріпакам «незносимі кривди». Все селянське збіжжя знищив. Деяких кріпа ків панські слуги «руками вбивали», бідних селян двічі примушували відбувати феодальні повинності, внаслідок чого «ніякий хлоп не міг мати спокійного життя». Се ляни масово з жінками і дітьми «змушені >були піти геть з тієї маєтності»20. 35 селянських сімей залишили с. Хом’яківку, Галиць кого повіту, через «заподіяння кривд» орендарями Ковецькими. Так, брати Семкови пішли з села з своїми жінками і дітьми тому, що пани забрали в них вози з сіллю. Василиха вдова, батько якої був забитий пан ськими слугами, пішла з синами «через великі кривди». 18 ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 180, стор. 847— 851. 19 ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 53, стор. 153— 166. 20 Т а м ж е, ф. 5, т. 185, стор. 624— 628.

Іван з жінкою, дочками й синами пішов через «гіанщизняні кривди». Через «збільшення панщини й осипу» по кинув село кріпак Роман Василів. Іван-вдовець утік з трьома синамй і дочками «через нестерпні тягарі». Антон пішов тому, «що не хотів женитись на старість», за що пан взяв у нього вола, гроші, свиню та ще й по бив. Інші селянські сім’ї пішли з тих же причин. Село через масовий відхід селян майже спустіло21. В е. Рудники, Жидачівського повіту, шляхтич Рудницький поводив себе вкрай жорстоко. Він примушував відробляти панщину навіть тих кріпаків, які не були записані в інвентарі. Понад панщину Рудницький нака зував селянам давати проса таку велику мірку, що її доводилося досипати іншим збіжжям. А хто не міг дати проса, платив гроші. Пан примушував підданих пасти худобу, а коли щось з стада здихало, то забирав у се лян, причому за порося брав свиню. Понад панщину примушував селян обробляти коноплі, льон, давати пря диво, а також виконувати безліч інших робіт. Шляхтич забороняв селянам одружуватися, справляти весілля до ти, доки «не дано йому того, що він хотів». Громада проси ла шляхтича «не чинити їй такого гніту», але зарозумілий панок гримав на них: «Іди, хлопе, геть, коли хочеш,— по полудню, або вдень, бо ваших дітей накажу саджати на кіл й інше щось подібне робити з ними, щоб ви не витримали». Внаслідок цього 32 родини покинули село22. З с. Похівки, де шляхтич Сулятицький відбирав у селян вози з волами, овець, свиней, «коли йому подо балося», пішло 23 чоловіка. Решта підданих, які зали шились, «мали волю піти», коли б не з’явилася комісія від короля. Шляхтич не звернув на неї уваги, вигнав королівського посланця і продовжував пригноблювати кріпаків. Він відбирав у селян половину худоби. Селяни «змушені були» розійтися і «по селах з своїми добутками тулитися» 23. У деяких випадках в XVIII ст. селяни відкрито заяв ляли феодалові про свій відхід з села, якщо останній не задовольняв їх вимог. Проте власники маєтків не звертали на це уваги, а інколи вимагали навіть, щоб се ляни негайно пішли. Селянин Тимко Мазинов із Старого 21 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 185, стор. 1213— 1216. 22 Т а м ж е, ф. 7, т. 58, стор. 2006—2007. 23 Т а м ж е, т. 89, стор. 55— 57.

Мартинова скаржився пану, що він не має поля, тому не може відбувати панщини, і просив виділити йому землі, а пан відповів: «Ідіть хоч до всіх чортів» 24. Феодальна експлуатація була надзвичайно жорсто кою в маєтках, які здавалися в оренду. Різні орендарі, заставники, адміністратори, які лише тимчасово розпо ряджалися маєтками, хотіли будь-якою ціною одержати якнайбільше прибутків. Саме через надмірні утиски орендаря Чолганського в Різдв’яному у 1706— 1707 рр. селяни масами, як вже відзначалося, змушені були за лишати село. Таких випадків у джерелах зустрічаємо багато, проте в шляхетських джерелах і навіть у працях буржуазних істориків це старанно замовчується. Шляхті не вигідно було підкреслювати, що через гноблення се ляни постійно утікають з її маєтків. У всіх постановах галицького і вишенського сеймиків втечі селян пояс нюються виключно постоями шляхетських військ, причо му в першу чергу чужоземних, або стихійними лихами тощо. Так, зокрема, цими причинами пояснювала гали цька шляхта масові втечі селян на своїх сеймиках у 1707, 1710, 1711, 1717, 1732, 1736, 1738, 1739 рр. і наступних роках XVIII ст.25 І тільки уважний огляд тогочасних актів і особливо селянських скарг дає можливість твер дити, що феодальна експлуатація була головною при чиною селянських втеч. У цьому, зокрема, переконують ті скарги, які ми розглянули вище. Справжні причини селянських скарг можна з’ясувати і з критичного аналізу шляхетських документів. Так, під час міжусобної бороть би шляхтич Голінський у 1738 р. самовпевнено заявляв сусідньому шляхтичу Сльотвінському: «Коли захочу, то всі хлопи із села розійдуться»26. Голінський, як усякий інший, міг заявити таке не без підстав. Доведений до відчаю селянин готовий був погодитися на новому місці виконувати феодальні повинності, щоб тільки позбутись знущання і надмірного гніту у старого пана, але і на новому місці на нього звичайно чекали утиски і гноб лення. Збереглося багато документів, з яких довідуємо ся, що селяни хотіли перейти у підданство до іншого пана, сподіваючись цим поліпшити своє становище27. 24 ЛЦ Д ІА, 25 AGZ, t. 411/22. 26 ЛЦ Д ІА , 27 Т а м ж

т. 210, стор. 1169. 25, стор. 89/4, 129— 130/2, 133/5, 145/3, 261/2, 356/14, ф. 5, т. 239, стор. Ц 503. е, т. 232, стор. 192.

Великим лихом для шіян-кріпаків були постої військ. Знущання й сваволя жовнірів викликали також масові втечі селян. З Калуського староства з жовтня 1698 р. по червень 1699 р. «розійшлося, не маючи змоги зносити знущання жовнірів», 120 селянських родин. З цих же причин у 1661 р. з с. Церковна почалась масова втеча селян. У зв’язку з цим в село прибула урядова комісія і почала слідство. Відповідь на питання, з яких «причин піддані відходять з своєю худобою», була одностайною. Селяни заявляли: «Часті проходи драгунів панів-жовнірів, щоденні побори, вибирання грошей і асигнацій панами-гетьманами». Кріпаки свідчили, що через ці при чини вони «залишилися жебраками убогими і оберну лись у ніщо». Проте шляхтич, хоч і бачить таке стано вище, не дає «жодного полегшення в роботі і податках»28. У 1654 р. селяни з є. Тисьменичан з жінками і діть ми утікали, промовляючи, «не можемо бути перед воло хами (шляхетськими військами), які нас грабують». У 1673 р. військова залога при своїх постоях в с. Дубрівлянах завдала селянам шкоди на 846 злотих. Крі паки у скарзі писали, що «через великі здирства» жов нірів з села пішло 60% сімей. Інша військова залога в е. Ганусівці нанесла кріпакам збитків на 2729 злотих, в результаті чого двоє господарів померло, 7 інших «теж померли з голоду, бо в них було відібрано споживу». Решта через подібні здирства «геть пішла». Військовий загін, що перебував у 1674 р. в селах Жуків і Жукотии, за короткий час розорив селян, відібравши у них 80 го лів худоби, 560 злотих грошей, 60 вепрів, 4 барани, 300 возів сіна. Крім цього, здичавілі вояки спалили на жуківських полях скирти сіна, а також селянські хати. Че рез ці «велику шкоди і спустошення люди з того села були розігнані». В селах Саджава, Нівочині, Глебівка жовніри страшенно мучили селян різними роботами, так «що ніхто спокійним не міг бути в селі». В селян ській скарзі писалось, що «бачачи такі великі тягарі', більш ніж третя частина хлопів вже повтікала; щодня утікають ті, що залишились»29. В 1703 р. селяни сіл Раківця і Семенівки склали реєстр шкод, яких завдали їм війська київського каш28 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 47, стор. 162. 29 Т а м ж е, ф. 5, т. 146, стор. 800; ф. 6, т. 91, стор. 700— 703, 705— 706.

теляна Миколи Косаковського і «інші корогви, що про ходили», і внаслідок постоїв і зимівель та «великих при гнічень» розігнали підданих у різні напрями30. У 1702— 1703 рр. нечуваних збитків завдали війська, якими керу вав шляхтич Брант, в с. Жукові. «Не можна було дивитись, — писалось в реєстрі, — які шкоди понесли ті люди, бо самі жовніри, коли що-небудь вдома заставали, то все забирали, по всіх селах возили і продавали». Збитки селян становили 2970 злотих. Знахабнілі солдати знущалися з селян, били їх, гвалтували жінок. Власник маєтку з приводу цього писав, що «всі піддані зовсім розорилися весною, тому що не сіяли; ціле село через велике пригнічення змушене було кинути свою худобу і йти в інші села... Деяких з великими труднощами ледве повернув, а інші нізащо не хотіли повернутися, жахаю чись такого гніту»'31. В с. Задубрівці військові корогви у 1703 р. двічі перебували і тільки за другим разом стягли з селян 13 000 злотих та «через постійне биття і гніт вигнали 30 підданих» 32. В гірських районах селянство не мало змоги сплатити податків, зазнавало лихварського здирства, що також було причиною масових втеч. В одному із шляхетських листів повідомлялось, що з Солотвинського староства одна частина «підданих через трудність сплати податків, друга через лихварські здирства починає розходитися з староства» 33. Серед причин, що спонукали селян залишати села, були, як свідчать акти, і стихійні лиха. Галицька шляхта на сеймикових засіданнях в серпні 1707 р. говорила: «Отже, бачимо явний божий гнів за наші проступки, коли утискають не тільки союзні війська, але коли майже всі воли, коні забрали не лише у підданих, а й у наших братів (тобто у шляхти.— В. Г.). Значні неврожаї на збіжжя і на сіно привели до останньої згуби. Вже чимало підданих пішло в чужі держави, а ще більше готується до того, бо немає що їсти... На пустиню край цілий обернеться»34. В листопаді 1710 р. галицька шляхта 3J 31 32 33 34

ЛЦ ДІА, ф. т. 199, стор. Т ам ж е. Т а м ж е, т. 205, стор. 1115. АБЗ, № 7, розд. IV, арк. г AGZ, t. 25, стор. 89/4.

7 —2181

— 623.

скаржилася, що не може платити подимного податку, оскільки селян «вже мало залишилося в маєтках, які в цілому зруйновані, і не мають способу і цілі до жит тя» 35. В середині 1711 р. стало відомо, що в Коломий ському і Теребовлянському повітах внаслідок податко вих тягарів, нестерпних постоїв військ, морів на людей і худобу, сарани, нечуваних повеней містечка і села залишалися пустими»3®. У січні 1717 р. галицька шлях та знов повідомляла, що через великі дощі, постої військ селянство «великими громадами знищене і ро зійшлося то на Поділля, то під владу панів, які надали слободи, і за кордон так багато, що вже мало залиши лось в маєтках» 37. У липні 1732 р. ця ж шляхта відкрито доповідала сейму, що внаслідок десятирічних морів, неврожаїв на усьому Підгір’ї і розорення військами «більше 100 тис. селян лише протягом двох місяців минулого року (1731) нагло пішли в глибоку Україну і глибоку Мол давію з жінками, дітьми і волами», а ті, які залишили ся, «дуже зруйновані» і при дальшому збільшенні по датків «не залишаться, підуть за кордон». У зв’язку з цим галицькі шляхетські посли просили не накладати на Галицьку землю державного податку38. Становище, видно, не змінилось і пізніше, бо про це йшлося і на сеймі у 1736 39 і в наступних роках. На початку XV III ст. кількість втеч збільшилася, прикарпатська шляхта у 1701 р. змушена була доводи' ти до мінімуму судові процеси, бо «на ті часи збільши лася кількість справ про селян, які втекли» 40. Акти зга дують про десятки і сотні тисяч втікачів-селян. Селяни втікали переважно з приватних маєтків, де гніт ставав особливо нестерпним. З неприхованим жа лем констатувала шляхта на своєму сеймику 12 верес ня 1702 р. факт масової втечі селян майже з кожного шляхетського маєтку. В постанові сеймику записано: «Майже кожному з нас (тобто шляхтичам.— В. Г.) до водиться нести немалі збитки в наших маєтках через 35 36 37 38 39 40

AGZ, Т ам Та м Там Там Та м

25, стор. 129— 130/2. ж е, стор. 145/3. ж е, стор. 261/2. ж е, стор. 3 5 6 /І 4. ж е, стор. 411/22. ж е , стор. 32/4. 98

втечі наших дідичних підданих, які на різних слободах оселяються»41. Частина втікачів прямувала в міста, щоб уникнути кріпосних повинностей і в першу чергу панщини. Це були зовсім розорені селяни, яким залишався один шлях — або поповнити загони розорених так званих «люзних людей», «гультяїв», або перейти в міста і влитись в групу плебейства. У 1702 р. з багатьох при ватних маєтків селяни втікали в міста Бучач, Б а риш, Городенка, Коропець, Требухйці— маєтки Стефана Потоцького. Тому галицька шляхта обрала столь ника Криштофа Дульського, який від імені шляхти Га лицької землі мав переконати Потоцького, щоб він без суду і витрат «видав» з вищезгаданих міст і інших своїх маєтків селяи-втікачів42. Селяни-втікачі залишали села разом з своїми сім’я ми. Крім того, вони вивозили і своє майно — худобу, збіжжя, одяг, господарський реманент. У 1661 р. в актах було зареєстровано втечі селян з Ключова до Перерів, з с. Пістинь до Косова. Селяни втікали «з жінками, хлопцями, худобою і цілим домовством». У 1658 р. деякі селяни с. Семаківців втікли із своїми синами, жінками і худобою до с. Репужинців. Інші седани з с. Дубків з дітьми і жінками, а також ху добою в цей час перейшли до с. Семаківців. Подібних прикладів багато43. Таке явище спостерігаємо і у XVIII ст. У 1701 р. з с. Довпотова втік до с. Переволоки селя нин Тимко Малик «з жінкою, дітьми і всім рухомим майном»44. В 1725 р. стало відомо, що майже 70 селян «з села Раковець втекли до маєтків у Дзвинячі» з сім’ями45. У 1749 р. в одній із присяг згадується, що «Іван і Федір Іваніни селяни з с. Чолгани, втекли ра зом з жінками, дітьми, худобою, вівцями і всім домаш нім скарбом до села Озерян» 46. Звичайно, не завпеди селянин міг втекти і забрати своє майно. Було багато селян до такої міри розоре них, що вони не мали чого брати з собою. Так, у с. Ку41 42 43 44 45 46 т. 188,

AGZ, t. 25, Т а м ж е. ЛЦ Д ІА , ф. ЛЦ Д ІА , т. Т а м ж е, Т а м ж е, стор. 188.

стор. 52/5. 5, т. 152, стор. 15; АБЗ, № ПО. 198, стор. 65— 66. т. 229, стор. 1351 — 1352; АБЗ, № ПО. ф. 5, т. 172, стор. 451—460; т. 185, стор. 383— 385;

пашах жовніри «убогих людей» так пограбували, що вони змушені були втекти, не маючи чого взяти47. Іно ді через сваволю шляхтича селянин залишав родину, майно і йшов геть з села. Шляхта по-різному ставила ся до втікачів. Одна група навіть була заінтересована вигнати селян і захопити їх майно. Саме з цих мірку вань, очевидно, шляхтич Рудницький з с. Рудників кри чав на селянина: «Іди хлопе геть, коли тобі кривда, вполудні, вдень». Останні слова —«вполудні», «вдень»,— не позбавлені змісту. Кріпак тікав у різні пори року і у різний час — вдень, вночі, але якщо він тікав удень, то не міг забрати своє майно. Жорстока експлуатація орендарем селян с. Буковини примусила їх теж серед білого дня залишити село48. Селяни-втікачі в тогочасних актах іменувалися порізному: «хлопи зайшлі», «викочовувачі», «селяни утекші», «слободяни», «вигнанці» тощо. У вивченні історії селянських рухів важливе місце займає питання про напрямок селянських втеч, про міс ця концентрації селян-втікачів. З’ясування його дає можливість краще визначити територію постійних се лянських заворушень. Характерно, що на територіях, де концентрувалися втікачі, селянський рух розвивався особливо активно. 0 Селяни-втікачі, які перекочовували з місця на міс це в пошуках кращих умов для існування, були най більш рухливим елементом селянства, який збуджував селян до руху, поповнював кадри незадоволених існую чим суспільним ладом. На цю особливість звернув увагу В. І. Ленін. Він писав: «Перекочовування» озна чають створення рухливості населення. Перекочовуван ня є одним з найважливіших факторів, що заважають селяцам «обрости мохом», якого аж надто нагромадила на них історія. Без створення рухливості населення не може бути і його розвитку...» 49. Уважно аналізуючи документи, довідуємося, що як в XVI—XVII, так і в першій половині XVIII ст.^селян ські втечі на західноукраїнських землях відбувалися по 47 т. 188, 48 49

ЛЦ ДІА, ф. т. 172, стор. 451— 460; т. 185, стор. 3 8 3 - 3 8 5 ; стор. 88. Т а м ж е, ф. 7, т. 53, стор. 162. В. І. Л е и і н, Твори, т. З, стор. 209.

100

двох головних напрямках: на схід, тобто на Поділля і Наддніпрянську Україну, та на південь — у Карпати. Визвольна війна 1648— 1654 рр. в деякій мірі посла била феодально-кріпосницький гніт на Придніпрянській Україні, створила кращі умови для селян. Все це не могло не притягати сюди селян-втікачів з Галичини. Відомо, що з відступом козацьких військ у 1648 р. з Галичини багато селян, активних учасників руху, пе реселялося на Придніпрянщину. Сам Семен Височан, який діяв на Покутті, відійшов з повсталими на Брацлавщину, де довго ще воював з польською шляхтою50. У джерелах є дані, що селяни деяких сіл Прикарпаття і в наступний період емігрували на Придніпрянську Україну. В 1673 р. військові постої в селах Бортниках і Кам’янці до того розорили селян, що деякі з них «пішли геть на Україну». З с. Колодіївки через зну щання орендаря деякі селяни також «втекли на Украї ну». Сам коронний гетьман у 1671 р. відзначав, що, коли війську не вистачить харчів, воно «розорить хлопів, або, як говорили, з ногами з’їсть, і зажене до Молдавії або в далеку Україну»51. Галицька шляхта в березні 1674 р. констатувала, що шляхетські війська, які повертаються з Молдавії, своїми- переходами і постоями до того розо ряють селянські господарства, «що піддані розходяться на Україну». В іншому місці шляхтичі заявляли, що військо «підданих цілком розігнало», а «Україну людьми заповнило». Таке становище спостерігається і в’XVIII ст. Так, у травні 1703 р. новогродський мечник Фредро пред’явив галицькому урядові претензії, що його селяни втекли в околиці Підгайців. Галицька шляхта вимагала від маршалка галицьких сеймиків написати листа до Товмацького старости в справі «видачі цих повсталих» 52. В квітні 1712 р. знову галицькі феодали зверталися до камінецького каштеляна, пана Димідецького, з прохан ням видати галицьких селян-втікачів з жінками й дітьми53. Про втечі селян Галицької землі на територію Поділ50 В. В. В о л к-К а р а ч с в с к и й , Борьба Польши с казачеством во второй половине XV II и начале XV III века, стор. 120. 51 «Жорела», т. V, стор. 1; ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 175, стор. 600; т. 194, стор. 452. 52 AGZ, t. 25, стор. 59/9. 53 Т а м ж е, стор. 162/5.

101

ля зустрічаємо багато згадок в актах за першу поло вину XVIII ст. Сотні сторінок різних розсипних актів заповнені реєстрами втеч. Так, з 1731 р. знаходимо «реєстр біглих людей Журавінського повіту», далі реєстр «біглих підданих з Рудник до Красноставців, маєтків київського воєводи», нарешті «специфікація підданих, які збігли до маєтків Камінецького, Летичівського і Теребовлянського повітів»54 та багато інших подібних документів. При цьому слід підкреслити, що на Поділля, як і в Карпати, селянство уходило сотнями і навіть тисячами. Так, за даними шляхетської ревізії, у 1720 р. із Самбірської економії втекло близько тисячі селян на Поділля і Покуття. Приводом до цього послужило те, що шляхтичі Штенгейзер і Турнер, як орендатори коро лівських маєтків у Самбірській економії, надзвичайно експлуатували і пригнічували підданих. Масова втеча селян з Самбірської економії стала широко відомою. Шляхта Руського воєводства 16 березня 1733 р. зму шена була визнати на сеймику цей факт. Своїм послам на сейм вона доручила передати, що «нечувані утиски і знущання» над підданими від панів Штенгейзера і Турнера «такі великі, що понад дві тисячі підданих пішло геть з Самбірської економії, а ті, що залишились, або — без тягла, або такі убогі, що не мають ніяких засобів до життя». Шляхта Руського воєводства в ін струкції просила сейм виділити урядову комісію для обстеження «кривд і тягарів», заподіяних посесором Штейнгейзером, і покарання його за «кривди і знущан ня» над селянами. Очевидно, становище було загрозли вим, якщо шляхта вдалася до таких рішучих дій 55. Причини масових втеч селян з Руського воєводства на Поділля не важко встановити. Поділля притягало селян не стільки своєю родючою землею або «кращими» поміщиками, скільки тим, що тут постійно, як у період, про який йдеться, так і у попередній, відбувалися се лянсько-козацькі повстання. Тут селяни користувалися відносно більшою свободою, бо постійні заворушення селян і покозаченого населення в Подільському воєвод стві і суміжних з ним територіях не давали можливості шляхті не тільки посилювати гноблення, а й навіть міцно укріпитися тут. Зрозуміло, чому саме в цих місцях 54 АБЗ, № 70/а, розд. 1, арк. 1, 27 (справи біглих підданих). 55 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 217, стор. 1204.

102

особливо активізувалися виступи народних месниківопришків, левенців, дейпеків і, нарешті, в ЗО—70-х ро ках — гайдамаків. Галицькі селяни-втікачі інколи переходили межі Поділля і йшли далі; у глиб України. Але про місця їх осілості там джерела містять дуже скупі відомості. Якщо в актах зазначено, що на початку XVIII ст. втікачі зу пинялись на Поділлі, то пізніше, в 30-х роках XV III ст., селяни йшли переважно «в глибоку Україну» 56, а саме— на Лівобережну Україну, де в середині XVIII ст. зосе реджувалися маси селян, що втікали з Правобережжя від жорстокого# польсько-шляхетського гніту. В 1738 р. галицькі феодали ставили перед сеймом питання про «повернення підданих так раптово забраних російськими військами, а також свавільних куп, які з польського краю втекли за Задніпров’я і там осіли» 57. Другим напрямком втеч селян були Карпати. Селяни переходили гори і йшли на територію Угорщини та Молдавії. Джерела містять багато свідчень про це. В 1712 р. шляхетські посли від Галицької землі скар жилися сеймові, що селяни через військові утиски і збільшення податків пішли в Угорщину і Молдавію 58. Карпатські гори приваблювали західноукраїнських селян-втікачів тим, що шляхта не могла їх там знайти. Від гніту експлуататорів втікачів захищали трудноприступні гори, великі ліси, глибокі печери тощо. Постій ні виступи окремих загонів карпатських опришків не давали можливості шляхті з такою силою гнобити селян, як це було в низовинних районах Галицької землі. Крім того, в Карпатах сходилися кордони трьох держав — Польщі, Угорщини і Молдавії і це дазало можливість втікачам вільно переходити з однієї країни в іншу. Ці переходи тривали протягом всієї другої половини XVII ст. У 1674 р., наприклад, через військові постої з сіл Косова, Кійданців, Устечка багато розорених се лян «відійшли до різних кордонів» 59. В селах Уторопи і Шешори королівські війська в 1674 р. до того довели селян, що вони «пішли в Угорщину»60. Під назвою 56 57 58 59 60

AGZ, t. 25, стор. 356/14, 411/22, 426/13. Т а м ж е, стор. 427/24. Т а м ж е, стор. 158/10. Тобто до пограниччя, гірської території. ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 175, стор. 366— 369.

ІОЗ

«Угорщина» мається на увазі Закарпатська Україна і її гірська територія. На Закарпаття втікали не лише селяни з підгірних або наддністрянських сіл, а й з більш віддалених територій. В 1669 р. з Волині «взяла напрям на Угорщину» велика валка селян-утікачів. Власник вирішив повернути селян. їх наздогнали біля с. Текуча (в горах), але вони, не бажаючи повертатися до нена висного їм пана, «поховалися в лісах» 61. У 1700 р. багато селян с. Колинці, Галицького повіту, «розійшлося по різних країнах». З с. Церковни селяни також «тікали в інші держави». Королівський люстратор у 1661 р. записав, що з сіл Мислів і Прислуп, Калуського староства, піддані розійшлися у інші держави, тільки порожні хати залишилися» 62 (під виразом «інші держави» або «різні країни» джерела мають на увазі Молдавію і Угорщину, але не власне Молдавію і Угор щину, а загарбане угорськими феодалами Закарпаття, де було українське населення, і Буковину, яка була під корена молдавськими господарями). Проте і на нових місцях втікачі попадали в тяжкі умови і тому знову ставали на шлях боротьби. Втечі галицьких селян за південні межі Речі Посполитої продовжувались і в на ступних роках XVIII ст. Про це йшла мова в 1732, 1736 і 1738 рр.63. У 1736 р. в інструкції галицької шляхти на комісію у Варшаву відзначалося, що селяни «звикли втікати за кордон» 64. Цікаво, що в тогочасних джерелах зустрічаємо факти, коли галицькі селяни втікали на Балкани, де панували турки. Галицька шляхта в серпні 1740 р. наказувала своїм послам, які відправлялися на сейм, щоб вони не схвалювали жодного податку для Галицької землі через «небезпеку розпорошення під даних, які пішли на турецькі грунти внаслідок проголо шених на тих сторонах слобід» 65. Про це говорила при карпатська шляхта і в 1744, і в 1746 рр.66 Але найбільше селян-втікачів концентрувалось у гір ських районах Галицького Прикарпаття, точніше Ц Коло мийському повіті або на Покутті. Так було і раніше. 61 62 63 64 65 66

ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 168, стор. 6 9 0 - 6 9 2 . Т а м ж е, т. 197, стор. 3 03—304; ф. 7, т. 47, стор. 162. AGZ, t. 25, стор. 3 6 5 114, 411/22, 426/13. Т а м ж е, стор. 416/2. Т а м ж е, стор. 439/4. Т а м ж е, стор. 452, 460/2. №

в XV—XVII ст. Наприклад, ще в 1652 р. шляхетські

посли доповідали сейму, що на Галицькій землі «після спустошення (1648— 1651 рр.) утворюється багато сло бід». Урядова комісія, яка прибула в 1659 р. в с. Церков ну для вивчення причин масових втеч селян, повідомля ла, що селяни тікають на «слободи, яких на Покутті утворилося дуже багато». Про це йшлося і на сеймику галицької шляхти в 1667 р .67 Становище стало дуже загрозливим, бо майже з усіх воєводств Речі Посполи тої на початку XVIII ст. шляхта скаржилася* на те, що багато селян втекло в гори і там осіло. Небезпідставно шляхта гірських воєводств намагалась в 1717 р. виправ датися перед обвинуваченням шляхти інших районів у тому, що в гірських* воєводствах осідає велика кіль кість селян-втікачів. Галицькій шляхті невигідно було цілком погодитись з таким докором, бо їй, по-перше, довелося б розгляда ти багато судових справ, зв’язаних з селянськими втеча ми; по-друге, Галицька земля мусила б сплачувати ве ликі податки за тих селян, які прибули з інших провін цій Речі Посполитої. Виходячи з цього, галицька шляхта наказала своїм послам передати сейму, що в гірських воєводствах залишилось мало селян-втікачів, а переваж на більшість їх пішла в Молдавію і на Лівобережжя, потягнувши з собою навіть місцевих селян. «Щоб ви доводили,— наказувала шляхта послам,— що з тих хло пів (біглих з гірських воєводств.— Б. Г.) мало у нас (у гірських смугах,— В. Г.) залишилось. Всі або до Молдавії, або за Дніпро попереносились і взагалі наших давніх (старожилів.— В. Г.) потягнули за собою і дуже багато їх у сусідських провінціях осіло» 68. Проте як би шляхта не приховувала фактів про втечі селян з північних районів Польщі у південні, гірські, про них свідчить велика кількість різних документів, зокрема претензії шляхти північних районів до прикар патської шляхти у справі переходу селян. З однієї такої претензії якогось гадяцького старости довідуємося, що багато біглих селян осіло в гірському містечку Яблонові на Покутті. Так, Іван Дуліба є родом з села Дуліби, яке належало до Стрийського староства, де він робив 67 ЛЦ Д ІА, ф. 7, т. 47, стор. 162; т. 24, стор. 90/251. 68 АБЗ, № 24, розд. III, арк. 13.

105

спочатку на соляних банях, пізніше «звідти перейшов і сидить в Яблонові вже 20 років». Інший — Іван Люзний, посидівши трохи в Яблонові, «пішов далі». Селянин Мартин Мацко, «вийшовши хлопцем з Бариша, прибув до Яблонова на поселення». Іван Рудика «був родом» з Бокитина, з-під Болотні, і «ще малим хлопцем зайшов до Яблонова», де оженився і мав кількох синів69. В черв ні 1732 р. шляхтич Гумницький подав претензію на га лицького суддю Павла Беня, вимагаючи, щоб останній без тяганини видав підданих, які втекли з сіл Лисятичі і Коропузи до гірського Яблоновського староства 70. Упра витель цих маєтків Павло Беньо погодився і видав пись мовий дозвіл власникові селян-втікачів заїхати в Яблонівське староство та «відібрати всіх своїх підданих»71. Але шляхті було нелегко це зробити, бо її піддані втікали в гірські райони. Вони не хотіли повертатися в рідні села, де їх чекала кара за втечу і новий, більш тяжкий, гніт, і втікали далі або йшли у ліси та гори. У 1731 р. якийсь шляхтич Кшивецький скаржився ябло* новському старості Павлу Беню, що «жодною мірою не може утримати» селян. Він наказував громаді пильну вати всіх, хто втікає. Якщо який-небудь селянин втікав, шляхтич примушував громаду шукати його, коли ж втікач не знаходився, громада «мала за нього відбувати по винності і данини». «Але ці міри нічого не давали,— пояснював роздратований шляхтич, — шукають і не при водять, і я з старостою не раз шукав, але ні разу не міг знайти, бо негайно втікали у великі ліси» 72. Важливо відзначити, що припливи втікачів як на Поділля, так і в Карпати не завжди були однаковими. .Вони залежали від різних причин. Якщо в другій поло вині XVII — на початку XVIII ст. втечі селян спрямовува лися на Поділля, де горів вогонь народного повстання, то в наступних десятиріччях XVIII ст. потік втікачів у цьому напрямку зменшується у зв’язку з посиленням' діяль ності каральних загонів. У цей же період втечі селян в Карпатську смугу, на Закарпаття і 'Б уковину відбува лися рівномірно, набравши в ЗО—40-х роках масового характеру. Саме в 40-х роках XVIII ст. польський уряд 69 70 71 72

АБЗ, Там Там Там

№ 70/а, .арк. 28. ж е, № 65, розд. V, арк. 14. ж е. ж е, № 11, розд. III, арк. 20.

106

дав розпорядження «для збереження сусідської приязні не приймати підданих, які, зрадивши своїх панів на польському кордоні, втікають на молдавський»73. Не можна не спинитися на такому цікавому явищі в історії селянських „втеч, як викочовництво. Селянивтікачі, які осідали на нових місцях, згодом поверталися у свої села і виводили з них на слободи інших селян. Така діяльність особливо ініціативних і надзвичайно рухливих втікачів мала давні традиції. Найбільш розорений селянин, який тікав першим, повертався в село за іншими, спочатку рідними, далі родичами, нарешті й за зовсім чужими людьми. Інколи такий втікач багато разів приходив у село, щоб забрати селян на нові місця. Діяльність «викочовувачів» сприяла посиленню селянської міграції. Зрозуміло, що шляхта вбачала у «викочовувачах» найбільших злочинців і всі ляко переслідувала їх. Шляхтич Павло Беиьо 24 квітня 1741 р. писав з Бурштина: «Мій тутешній бурштинський підданий, втікши до Костянтинова, насмілився робити один злочин більше другого, бо втікши з грунту та зрадивши пана, приходив потім кочувати інших»74. У червні 1733 р. шляхтич Адам Гумницький вимагав повернення його селян-втікачів, особливо кріпака Боби ка, який «викочував» з його маєтку кілька десятків господарств 75. Інший шляхтич — Цибульський (з Рогузни) 6 липня 1745 р. скаржився Павлу Беню, що «під дані здавна навчилися волочитися і не робити, бо і тепер один прийшов назад з Поділля, поволочившись кілька тижнів. Цей Гриць Ревак вже багато разів бував на Поділлі і випроваджував підданих з Рогузни за моїх попередників» 76. Шляхтич Цибульський не хотів визна вати того, що селяни залишали село через бідність і гніт, він вважав, що вони не хочуть робити, забувши про те, що на початку листа писав, що «всі з голоду пішли» 77. У 20—30-х роках XVIII ст. спостерігаються масові втечі селян з Печеніжинського ключа на Коломийщині, викликані, безсумнівно, соціально-економічними причи73 74 75 76 77

АБЗ, Там Т ам Там Там

№ 21, розд. VI, арк. 2. ж е, № 1, розд. VI, арк. 46. ж е, № 65, розд. V, арк. 12— 13. ж е, № 2, розд. V II, арк. 10. ж е.

107

нами. І в цьому велику роль відіграли «викочовувачі». «Приходиться мені жалітися перед паном добродієм на викочовувачів, — скаржиться якийсь шляхтич з Новосілок,— які моїх хлопів випроваджують на сло боди» 78. Справою викочовування селян на слободи займались і деякі шляхтичі, яким потрібні були слободяни як робоча сила у фільварках. Тому вони не лише підсилали людей, щоб ті агітували селян йти на їх слободи, а й тих, що прийшли, намагалися не відпустити. «Коли б хтось прийшов по тебе від двору,— наказує шляхтич с. Жедлина новоприбулому селянину,— то бий, щоб там негайно загинув, бо коли через два роки не дався (тобто не був виявлений.— В . Г .), то не дайся». Селянин, по якого прийшли на слободу, заявив: «Ідіть, не шукайте напасті, бо я маю від пана-дідича наказ, що хто по мене прийде, щоб (того) на смерть убив»79. Селяни, які оселялися на слободах у шляхетських маєтках, не завжди залишались там. Не знаходячи по легшення або не бажаючи після закінчення пільгових років відбувати феодальні повинності, вони переходили на нові місця. Інколи шляхтичі не приймали у свої маєт ки селян-втікачів. Так, у Сопові і Кійданцях шляхтянка Лабендська «протягом всіх трьох років (оренди.— В. Г.) жодному підданому, який хотів осісти, не дозволяла давати нічого — ні поля, ні грунту, через що піддані, які прибували, знову мусили відходити» 80. Утворилася певна група мандрівних селян-втікачів. Вони зосеред жувались переважно в гірських селах і ходили від села до села, шукаючи кращих умов життя. На Поділлі та в Карпатах, де зосереджувалися такі втікачі, рух слобо дян був надзвичайно жвавий. У боротьбі з масовими втечами селян шляхта засто совувала різні методи. Вона карала втікачів, якщо вда валося їх повернути. «Мене при поверненні,— зізнавався втікач-кріпак Олекса з Утороп, — шляхтич бив, калічив і голодом морив». Саме повернення втікача було важким і тривалим процесом. Спочатку шляхтичу треба було знайти втікача, потім подати заяву до суду з вимогою про повернення свого кріпака або всієї його родини. 7S АБЗ, № 127. 79 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 201, стор. 59. 80 Т а м ж с, ф. 7, т. 50, стор. 679.

108

І свого боку, шляхтич, у якого перебував втікач, пода вав апеляцію про залишення кріпака. Зважаючи на скаргу шляхти, місцевий уряд змуше ний був клопотатися перед сеймом про скорочення судо вих процесів в -справах' селян-втікачів. Галицькі посли неодноразово просили сейм не приймати апеляції в цій справі81. У 1668 р. на черговому засіданні варшавського сейму було прийнято постанову про скорочення судових процесів у справах селян-втікачів Галицької землі. Суть її полягала в тому, що на першому судовому засіданні справа мала бути остаточно вирішена 82. Польський уряд часто видавав закони про селян-втікачів. За підрахунком професора Буяка, протягом 1420— 1699 рр. урядом було видано 49 законодавчих актів з метою запобігання ма совим втечам селян 83. Проте ці документи майже не мали практичного значення. Варшавський сейм у 1685 р. змушений був визнати, що, незважаючи на постанови 1661 — 1667, 1671 і 1683 рр. про заборону прийняття апеляцій і усунення тяганини у справах втікачів, деякі поміщики не під коряються цим постановам та «не хочуть видавати утікачів» 84. Прагнучи припинити втечі селян, поміщики вирішили домовитися між собою. У 1694 р. магнат Галицької землі Потоцький — власник маєтків Михальча, Дубків, Семаковця, Слобідки і Білки — уклав спеціальний пись мовий договір з магнатом Криштофом Скарбком. В до говорі було записано, що коли селяни згаданих маєтків Потоцького «знайшлися б у Скарбка», то останній згідно з договором повинен був їх віддати. Відповідне зобо в’язання взяв на себе також Потоцький85. Посилення селянських втеч в XVIII ст. викликало нові судові процеси між шляхтою. Часто судова справа про втікача ще не закінчилася, а він вже переходив до іншого маєтку. В липні 1702 р. подільська шляхта на своєму сеймику говорила, що «хлопи, прибувши на сло боди, висидівши немалий час, з місця на місце перебіЬ1 AGZ, t. 24, стор. 90, 152, 206, 222. 82 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 163, стор. 839. S3 F. В u j a k, Historya osadnictwa, стор. 21— 22. 84 «Volumina legum», t. VI, стор. 367/14. 85 В. В. В о л к-К а р а ч е в с к и й , Борьба Польши с казачеством во второй половине XVII и начале XV III века, стор. 120.

109

гають, завдаючи своїм панам збитків, а також спричи нюють між ними сварки»66. Внаслідок того, що селяни постійно переходили з одного маєтку до іншого, а шляхтичам доводилося витрачати багато коштів на їх повернення та судові процеси, деякі феодали вважали, що не варто навіть, заводити судові справи на біглих селян. «Писав повтор но до їх милості пана Мірського,— повідомлялося в лис ті якогось шляхтича,— щоб видав панові підданого, бо не треба тут, ,в цьому краю (Галичині.— В. Г .), витра чати грошей на хлопів, ані проти них (судитись), бо коли за них даються суми такі великі, то сьогодні при йде, а завтра піде»8687. Слободяни, які, часто міняли місцеперебування, були найбільш активним елементом в селянських антифео дальних рухах. Про це говорили й самі феодали. По дільська шляхта 17 березня 1703 р. на сеймику в Ка м’янці визнала, що «все зло є з слобід хлопських, які відновлюють повстання на Україні. Звідси нестримна сва воля та прагнення підносити на панів руку, жорстоко нищити їх і вбивати» 88. Зважаючи на таку роль слободян, шляхта почала обмежувати права переходу селян-втікачів. В липні 1702 р. сеймик польського воєводства ухвалив постано ву, іцо селяни можуть користуватися пільгами не біль ше трьох років з часу приходу на слободу 89. 27 березня 1703 р. сеймик, виходячи з того, що на слободах завжди зароджуються повстання, ухвалив постанову, де вка зувалось, що кожний втікач, який пересидів рік на сло: боді, зобов’язаний відробляти одноденну панщину в маєтку та кожної суботи мав виконувати повинності згідно з давніми звичаями — греблі та шарварки. Крім того, він мусив сплачувати чинш, давати осип, різні де сятини і відповідні податки90. У зв’язку з поширенням селянського руху в Гали цькій землі, де основними організаторами його були селяни-втікачі, які оселювалися на слободах, прикарпат86 «Архив Юго-Западной России» ч. III, т. II, стор. 431. 87 ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 205, стор. 218. 88 АЮ ЗР, ч. III, т. II, стор. 571. 89 Т а м ж е, стор. 431. 90 Т а м ж е. стор. 571.

110

(д а л і— А Ю ЗР ),

К-,

1863,

еька шляхта запозичила від подільської шляхти її мето ди феодального прикріплення слободян. 8 серпня 1735 р. галицький сеймик прийняв постанову, в якій говорилося: «Щоб запобігти успішній сваволі наших хлопів-підданих, які зухвало кидають панів і свої поселення, пере ходять на інші слободи і викликають великі заворушення, укладаємо між собою договір за прикладом поділь ського воєводства і такий порядок хочемо мати і вста новлюємо в себе судовим законом». За цим законом, дещо відмінним від постанови подільської шляхти, кож ний галицький шляхтич повинен був видати шляхтичувласнику біглого «хлопа хоч і не власного, тільки щоб він просидів цілий рік і шість місяців». Якщо ж шлях тич, у якого виявився біглий кріпак, відмовлявся видати його, справа переходила до суду91. Цієї постанови галицька шляхта дотримувалась і в наступні роки. Так, у 1736 р. галицький сеймик, під тверджуючи цю постанову, ухвалив видавати колишнім власникам тих слободян, які просиділи на нових слобо дах півтора року 92. Проте масові втечі тривають, зростають нові селаслободи, на які прибувають не лише слободяни, а й дав но осілі селяни. У 1738 р. галицька шляхта визнала, що «в більшу кількість нових сіл або слобод прибувають не лише ті, які постійно переходять, але й дідичні селя ни, що залишають свої старі місця». Щоб цьому запобіг ти, шляхта Галицької землі втретє поновила постанову про те, щоб слободян, які пробули в одного пана півто ра року, повертали старому власнику93. Ці заходи не поліпшували становища, тому шляхта була змушена застосовувати інші методи для припинен ня частих нереходів селян. В серпні 1744 р. кріпосники переконували сейм, що Галицька земля «терпить вели ке спустошення» через втечі селян. Галицькі посли ра дили сейму прийняти постанову, за якою «власники чи посесори різних маєтків не дозволяли б своїм підданим вільно переселятись без атестації»94. Цю пропозицію 91 92 93 94

AGZ, Там Там Там

і 25, стор. 402/5. ж е , стор. 408/10. ж е, стор. 419/10. ж е , стор. 456/37.

111

продовжувала відстоювати галицька шляхта в 1746 р.95 і в наступні десятиріччя XVIII ст. Очевидно, під тиском шляхти сейм узаконив таку пропозицію і вимагав пильно стежити за селянамивтікачами, які мандрували без панської атестації. З при воду цього навіть оголошувались універсали. 24 вересня 1764 р. маршалок конфедерації шляхти в Галицькій землі Дідушицький видав такий універсал. «Настійно зобов’язую до того,— гласив універсал,— щоб в усіх містах, містечках і селах був пильний нагляд за людьми, які мандрують без дозволу, не виконують жодного ре месла, не пильнують господарства, а тільки роблять сваволю, злочини в такий небезпечний час. Тому таких треба всюди ловити і посилати до галицького замку у в’язницю». Далі в універсалі йшлося про притягнення до відповідальності тих, хто не повідомив би про втіка чів. Універсал оголошували у містах і селах96. Галицька шляхта усвідомлювала небезпеку зрос тання селянських втеч, які могли перерости у Заворушен ня, або, за визначенням шляхти, у «хлопську розпусту». Не випадково якийсь шляхтич вимагав: «Хочу серйозно вимагати, щоб мені того гультяя-втікача... видано, бо коли не запобігти тому гультяйству», то за його при кладом підуть інші, що може спричинитися до завору шення 97. Масові втечі селян особливо зросли в першій поло вині XVIII ст. і не лише на Прикарпатті, а й по всій тій території України, яка на той час перебувала під владою Речі Посполитої. Шляхта Руського воєводства на сеймику у Вишні 26 березня 1733 р. відкрито заявила, що «хлопство виходить з-під підданства своїх панів таким чином, що волочиться від села до села і кожного разу шукає іншого пана, і це здійснюється на практиці в Руському, Волинському, Київському, Подільському, Брацлавському воєводствах»98. І знову шляхта Русько го воєводства, «запобігаючи тим свавіллям, з яких часто виникали бунти», ухвалює на сеймику постанову, за якою всі феодали, в маєтках яких зупинилися 95 96 97 98

AGZ, 25, стор. 469/30. Т а м ж е, стор. 606— 607/5— 6. АБЗ, № 127. AGZ, t. 23, стор. 28—29/8.

112

селяни-втікачі, зобов'язувалися видавати їх на першу вимогу власників. Але й це не допомагало. Втечі селян тривали, набираючи нечувлних розмірів. Шляхта Русь кого воєводства 25 вересня 1736 р. на сеймику у Вишні визнала, що «сваволя селянська так поширилася, що без всякої причини вони зраджують власних панів і ки дають села, міста і містечка і цим порушують загальні закони про селян-втікачів». Тому сеймик, спираючись на конституцію 1699 р., вирішив застосувати в Руському воєводстві права про біглих селян. Суть їх полягала в тому, що селяни-втікачі, якої б давності не була їх втеча, повинні бути віддані до суду в тому місті, до юрисдикції якого належать ці маєтності Проте ніякі заходи галицької шляхти не могли при пинити масового руху селян-втікачів. Втечі все більше поширювалися і підготовляли селянство до інших форм антифеодальної боротьби. Від пасивного протесту — втеч селяни переходили до відкритих виступів проти шляхти. Серед таких форм антифеодальної боротьби важливе місце посідає відмо ва селян виконувати феодальні повинності на користь двору. У 1658 р. в с. Блажіві, Саноцької землі, селяни відмовились виходити на панщину і виконувати феодаль ні повинності. Цей випадок став відомим, про нього дізналися навіть у Варшаві, мабуть, по скарзі місцевих феодалів. Король спеціальним універсалом під загрозою суворої кари наказував селянам виконувати на користь феодала повинності 10°. В 1731 р. в інвентарному описі с. Дорогова, Галицької землі, було записано, що піший малоземельний селянин Гаврило Чернига «загородив собі на кладовищі пасіку і не дозволяв її перевіряти та не хотів віддавати десятини» 101. Шляхтич Єльський 17 квітня 1725 р. в листі до невідомого адресата писав, що селяни Городенки не хотіли виконувати феодальних повинностей. Зміст цього /листа дуже цікавий. «Хочуть мене погубити злі люди,— скаржився шляхтич на се лян,— хлопи зовсім не хотять слухати і працювати. Він (мабуть прикажчик.— В. Г.) і я просили хлопів цілої Городенки, щоб один раз відвезли до Єзуполя підводу з збіжжям. То спрягалися удвох на одну підводу, однак 99 AGZ, t. 23, crop. 158/11. 100 ЛЦ Д ІА , ф. 14, т. 170, стор. 332. 101 Т а м ж е , ф. 5, т. 232, стор. 1696.

8—2181

113

не знаю чи половина (селяі-і.— В. Г.) була. До цього часу орало тільки 10 плугів. Проте важко примушувати хлопів з Каменя, бо, правду сказати, їм ні з чого жити, бо зовсім не мають паші й сіна, а деякі і соломи, через що воли і коні хитаються та ледве ходять. На це тоді треба звернути увагу»102. Як видно з наведеного листа, селяни відмовлялися виконувати повинності, бо були зовсім розорені, як, наприклад, у Каміні. Але в Городенці селяни взагалі не хотіли працювати на пана. Особливо рішуче відмовлялися вони від повозів, які були для них надзвичайно тяжкою повинністю. Часто селяни відмовлялися працювати через порушення влас ником маєтку або орендарем норм феодальних повинностей і в першу чергу панщини. Так сталося в с. В і жечка, де в 1728 р. селяни «в посесії пана Ворцеля біля шоп не хотіли робити понад панщину», внаслідок цього, за повідомленням очевидця, шопи, обори, стодола роз валилися. Крім того, селяни випасали свою худобу на панській озимині 103. В іншому селі — Кальнівцях міс цевий шляхтич змушував загородників і півзагородників, «крім іншої роботи», висилати за один день до жнив на роботу двох людей. Проте останні запротестували і від мовилися виконувати феодальні повинності. Ця подія стала відомою. Очевидець її, шляхтич Ліндиер, пові домляв у листі, що загородники і півзагородники «такі вперті, що до того (виконання роботи.— В. Г.) жодною мірою не хотять приступити, через що панам велика шкода у панщині» 104. В одній з шляхетських скарг 1669 р. говорилось, що в с. Ярославчі деякі кріпаки «не хотіли робити своєму панові панщини» 105. У 1673 р. відмовились виконувати феодальні повинності селяни с. Станькова, Галицького повіту. Шляхтич скаржився, що йому «завдано великої шкоди сваволею і непослухом підданих», особливо тим, що вони не виконували панщини. Як видно з джерел, селяни і далі відмовлялися виконувати феодальні по винності. Так, через 14 років, у 1687 р., державець с. Станькова Гедзінський скаржився, що кріпаки «збун102 103 104 105

АБЗ, № 65, розд. VI. ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 228, стор. 224—225. А БЗ, № 6, розд. III, арк. 8. ЛЦ Д ІА, т. 170, стор. 858—859.

114

тувалис.ь» проти нього, заподіяли йому великих збитків. Так, піп із Станькова і його син «перед здачею бджільної десятини знищили, бджіл», а кріпак Семило протя гом двох років «перед десятиною бджоли вибивав». Кріпак Федір Квочин, користуючись 3/б четвертинами поля, протягом чотирьох років не віддавав ніяких повинностей і, щоб не сплатити пану належної десятини, «знищив 12 вуликів бджіл». Інші селяни різали або переховували свиней, які були призначені для сплати десятини. Громадські пастухи знищували панську худо бу. Привертає увагу те, що всі ці шкоди завдавали не окремі кріпаки, а більшість жителів села, вся громада. Причому, опір селян був настільки стійким, що, як сказано в скарзі, «собі справедливість з них (селян.— В. Г.) згаданий державець не міг учинити» 106. Прикладів відмови кріпаків виконувати феодальні повинності дуже багато 107. Інтерес становить такий факт. Жидачівський староста Францішек Дзедушицький у 1670 р. скаржився королю, що селяни з с. Туради не хотять виконувати жодних феодальних повинностей. За спеціальним королівським універсалом цих кріпаків було викликано у референдарський суд. «Ви (селяни),— пи салось в універсалі,— роботизн, чиншів, данин та інших різних названих повинностей разом з іншими підданими тих сіл не даєте», тоді коли «ви не маєте на це жодного слушного права і свободи». Крім цього, король обви нувачував селян у тому, що вони інших «підданих до непослуху подібного бунтують та забороняють їм ходи ти до громади». З королівського універсалу виявилось, що селяни «не хотіли сплачувати разом з іншими під даними податків Речі Посполитій — різних жовнірських тягарів, хлібних та іншихс;подібних данин» 108. Аналіз документів яскраво свідчить про те, що в де яких селах Прикарпаття відмова селян виконувати фео дальні повинності тривала роками. Разом з іншими фор мами боротьби це активізувало селянські маси, готуючи їх до відкритих виступів. Селянство часто робило спроби не сплачувати подат ків як встановлених сеймом у Варшаві, так і сеймиком у Галичі. До речі, податкова система у XV III ст. набула 106 ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 187, стор. 1071— 1072. 107 Т а м ж е, ф. 7, т. 58, стор. 994. 108 Т а м ж е, т. 65, стор. 1089. 8*

115

особливого розвитку в Речі Посполитій і була надзви чайно обтяжливою для селян. Від податків звільнялися на деякий час лише слободяни. В зв’язку з цим частина селян відмовлялась сплачувати податок. Мабуть, така відмова набрала масового характеру, бо в січні 1702 р. галицька шляхта при розкладанні рогового податку прийняла спеціальну постанову, за якою вимагала від усіх сплачувати цей податок, «не заслоняючись жодними слободами» 109, а адміністратори зборів мали «ствердити, що ніхто не затаїть цієї повинності». 16 серпня 1703 р. галицький сеймик знову суворо попереджав, щоб підста рости і адміністратори перед збирачами податків «не затаїли жодної худоби і вірно списали реєстр худоби». При цьому підкреслювалося, щоб «селяни нічого не при ховали» по. Особливо відзначалися селяни гірських районів. Вони всілякими шляхами уникали сплати податків. Шляхет ським адміністраторам доводилось збирати податки за допомогою військових частин, зокрема смоляків. Але і це не'допомагало. Тому шляхта запрошувала коронні війська, щоб з їх допомогою стягти все, що можна було. Характерним прикладом цього є скарга управителя Яблоновського ключа Яна Колендовського до свого пана Павла Беня, який орендував ці маєтки. 8 серпня 1746 р. Колендовський у спеціальному листі просив Беня у зв’яз ку з наступом «рати»— часу сплати податків вислати «для страху» шляхетських жовнірів, оскільки селяни не бояться місцевих смоляків. Він пояснював, що коли селяни побачать озброєного жовніра, то страх їх збіль шиться і вони сплатять належні податки. Стривожений шляхтич переконує Беня, що він «без страху не збере податків». Зміст цього листа дуже цікавий: «Ваша ми лосте, пане добродію, стараюся, щоб чергова рата і всі податки були зібрані. Тільки прошу вашу милість, пана добродія прислати чотирьох жовнірів, бо з тутешніми смоляками не пораджу — хлоп хлопа не боїться111, а як побачить червоного *, то буде більший страх» 112. 109 AGZ, t. 25, crop. 42/4. 110 Т а м ж е, стор. 66/6. 111 Йдеться про загони смоляків, які комплектувались шляхтою з самих селян. *' Йдеться про шляхетського воїна, озброєного в залізний мун дир, який був майже червоного кольору. 112 АБЗ, № 5, розд. III, арк. 22.

116

Але, як виявилось, селяни цих маєтків не звертали уваги на військо і податків не сплачували. Лютий адмі ністратор Колендовський, щоб вислужитись перед своїм управителем, при зборі податків загрожував селянам ув’язненням, відібранням у них майна. Але це також не допомагало. Коли до селянської хати наближався жовнір, селяни втікали у ліси. У листі до того ж Беня у 1750 р. Колендовський писав і про це. «І то в перших моїх листах 113 повідомляв пана добродія, що податки від підданих дуже тяжко відбираю, бо й ув’язненням і екзе куцією загрожую. Однак, ні екзекуція, ні ув’язнення нічого не можуть дати, бо жовнір до хати, а хлоп до лісу. Шматка хліба в хаті не знайдеш, його не можна і купи ти, бо коломийська четвертка (четверть міри.— В. Г.) вже 50 злотих і то важко дістати і купити... Через це не можна зібрати податку»114. Небажання й незаінтересованість кріпака працю вати особливо яскраво проявлялися на тих панських ро ботах, де нагляд повинен бути постійним. «Значної шко ди» пасіці пана Плоського в с. Мартинів завдав кріпакпасічник Яцко, погано доглядаючи пасіку. Бували випад ки, коли селяни свідомо нищили панські вулики. Так, у 1657 р. якийсь Семен з с. Креховичі змішав з медом отруту і підкинув в пасіку тутешньому шляхтичу. Вна слідок «злого задуму» кріпака було знищено 12 панських вуликів115. У 1681 р. селяни с. Тейсарів — Гриць Мель ник, Федір Попович і його брати «вночі під’їхали возами до двору шляхтича Немчинського в с. Києвець і захопи ли багато панських вуликів»116. В 1661 р. був заарешто ваний селянин Кирило Галабурда з с. Гербутів за захоп лення бджіл з панської пасіки в селі Яблонів 117. Із скарги шляхтича Дембінського з с. Великі Дідушичі видно, як селяни під різними приводами завдавали панові шкоди. Іван Папорі, коли шляхтич хотів захопити його волів, які зайшли в панський овес, так ударив панського коня, що кінь упав. Селянин Федір Бодай протягом 12 років «приорював» до свого лану полови113 Колендовський робить натяк на згаданий раніше лист, а та кож на інші подібні. 114 АБЗ, № 5, розд. III, арк. 39. 115 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 46, стор. 853. 116 Т а м ж е, т. 65, стор. 493. 117 Т а м ж е, ф. 5, т. 152, стор. 12.

//7

ну панського лану, чим завдавав панові щороку збитків на чотири копи збіжжя. Крім того, він руйнував пан ський город, а коли шляхтич просив «не чинити шкоди», відповідав: «хай собі пан такі високі плоти городить як я, то не буде мати шкоди». Федір Коваль, зустрівши на дорозі озброєного панського слугу Данила Буленцового, стягнув його з коня та б’ючи промовляв: «Сякої такої син з своїм паном». Крім того, селяни свою худобу весною і влітку випасали на панських пасовищах і зни щили панського сіна на шість возів. Навіть сільський піп панське поле «вівсом засіяв і зібрав» і взагалі завда вав панові різної шкоди. Все це примусило пана призна чити в полі «сторожа, який постійно охороняв панське майно». Проте і після цього селяни забрали копу пан ського вівса. Кушнірець пас своїх волів на панському полі. Коли шляхтич хотів прогнати селянина, той «схо пив вила» і поранив панського коня. Іван Онишків у пан ському саду відкрито зривав грушки та ще «зневажав» пана, який прибув сюди 118 Іноді селяни захоплювали панське майно організо вано. У 1661 р. 45 селян з с. Княжолуки вийшли на лани пана Яна Братковського в с. Гошів і вижали 400 кіп збіж ж я119. Більш як 100 кіп збіжжя забрали селяни сіл Козари і Бортники в свого пана 12°. Значної шкоди завдавали шляхтичу Витвицькому селяни с. Підмихайле, Калуського староства. Так, В а силь Заболів у серпні 1694 р. згодував своїй худобі з панської сіножаті три вози сіна, чотири копи вівса і в додаток «зневажив» пана. Інший кріпак, на прізвище Петрик, захопив з панської ниви дві копи збіжжя. Крі пак Семен їв серпні «нічним способом» випас панської трави три копи. В цілому селянами було захоплено та знищено панського збіжжя: ячменю — п’ять кіп, пшени ц і— дві копи, жита — дві копи, проса — дві копи. Се ляни погрожували також «вбити» шляхтича Витвицького разом з його жінкою-121. Часто селяни палили панське сіно в скиртах. У 1719 р. возний галицького гроду арештував в Хрипли ні селян Василя Козачишина, Івана Корічова, Антона Козачиши118 1,9 120 121

ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 81, стор. 922— 925. Т а м ж е, т. 50, стор. 843—845. Т а м ж е, ф. 5, т. 189, стор. 773. Т а м ж е, т. 193, стор. 2210— 2212.

118

на й інших за те, що вони в Микитинцях спалили скир ту сіна. Від сіна загорівся Микитинський ліс і вигорів на півчверті милі122. У 1740 р. селяни Долини і Олешшя спалили 23 копиці заготовленого і не заскиртованого сіна ксьондза Ігнація Божима в с. Деліїв 123. В інших селах селяни знищували панські огорожі, готове зжате збіжжя. Так, селяни Грабівця у 1743 р. випасли своєю худобою 16 кіп і 20 снопів озимого жита пана Миколи Грабовецького. Селяни іншого його села — Горохолини «витягли 500 колів» з плотів124. У 1727 р. селяни випасли 6 кіп і 11 снопів проса на полях і ланах шляхтича Станіслава Боратинського в Живачові 125. В 1718 р. селяни с. Палагичі «забрали грунт, покосили сіножаті, випасли 20 кіп гречки і попалили сіно» місце вих феодалів. Від знищення панського майна селяни переходили до фізичного покарання панських слуг, шляхти. Селяни Дрищова сильно побили отамана Гринька 126. У 1728 р. возний галицького гроду прибув у с, Вільшанці і там застав «майже на смертній постелі» місцевого шляхтича, якого побили селяни Кунашева 127 Своєрідною формою селянської боротьби було захоп лення панського лісу. У X V II—XVIII ст. Галицьке При карпаття густо вкривали ліси. Проте селяни відчували гостру потребу в деревині, оскільки ліси належали філь варкам, і власники їх не дозволяли селянам заготовляти дерево. Але останні з панських лісів вивозили деревину, необхідну їм як для будівництва, так і для опалення. У гродських судових книгах зустрічається багато скарг поміщиків на селян за масові порубки панських лісів. Шляхта розцінювала захоплення селянами панських лі сів «як самовілля підданих», «розгнузданість хлопів», «несправедливий грабіж». Спеціальні слідчі гродські комісії обстежували порубки і визначали розмір збитків. У 1676 р. шляхетська комісія прибула в ліси, розташова ні навколо с. Сихів, Стрийського повіту. Після обстежен ня вона повідомляла в місто, що «ті ліси на цялю зав122 123 124 125 126 127

ЛЦ Д ІА , ф. Т а м ж е, Т а м ж е, Т а м ж е, Т а‘ м ж е, Т а м ж е,

5, т. ф. т. т. т.

т. 216, стор. 2394— 2396. 244, стор. 1229. 5, т. 226, стор. 25—26. 215, стор. 2263. 216, стор. 2403— 2405. 229, стор. 1843.

119

ширшки і завдовжки (береза і дуб) «були селянами с. Соколів вирубані на будинки та інші домашні потре би» 128. У донесенні відзначалося, що ці селяни «постій но вирубували лісове дерево». Взагалі селяни брали з панського лісу насамперед «здібне» або «спосібне» дерево, тобто кращі тверді породи: дуб, граб, бук тощо. Селяни с. Мартинова у 1680 р., «дозволяючи -собі над право», протягом деякого часу вирубали дуже багато мартинівських лісів на паливо та інші потреби. Селяни з сіл Кунашів, Бовшів і Желибори завдали шкоди в лі сах пана Адама Росовського на 3 тис. злотих129. В Голешівських лісах (біля Жидачова) селяни навколишніх сіл тільки в 1661 р. вирубали 2 тис. великих дубів, а та кож «спустошили немалу кількість різного меншого дерева»130. У 1698 р. урядова комісія повідомляла в Га лич, що селяни с. Войнилів та Завадки вирубали в місце вих лісах на будинки і паливо 200 тис. штук «різного дерева». У гродських книгах за першу половину XV III ст. зустрічаємо багато матеріалів про масові порубки селя нами панських лісів. У селах Збоїська і Белхівка, Саноцької землі, наприклад, порубки панського лісу набра ли таких великих розмірів, що шляхтич Ян Стадніцький у 1695 р. наказує своїм лісничим, що коли хтось із селян «вийде до лісу, то не забирати, а вбивати в лісі». У 1711 р., за повідомленням возного, у Васючині «через підданих» було зрубано 60 панських д у б ів131. У 1717 р. цей же возний бачив «свіжо стятих дубових пнів» селянами с. Хотимнра так багато, що не міг під рахувати 132. Цікаво, що селяни вирубували ліси громадою і інко ли наніть цілими селами. Так було зручніше навантажу вати ліс, а також оборонятися від панських слуг. У 1743 р. громади Підгаєцького ключа «витяли, вируба ли і спричинили великі руїни і шкоди» в Божиновських і Литвинівських лісах 133. У 1750 р. селяни Грабівця знов витяли «без ліку» різного дерева і взагалі спустошили та знищили цілий ліс шляхтича Петра Грабовецького 134. 128 129 130 131 132 133 134

ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 152, стор. 155— 157; т. 177, стор. 342. Т а м ж е, т. 183, стор. 1287— 1288. Т а м ж е, т. 50, стор. 2132. Т а м ж е, ф. 5, т. 205, стор. 1153. Т а м ж е, т. 213, стор. 2045— 2046. Т а м ж е, т. 248, стор. 579. Т а м ж е, т. 259, стор. 1579.

120

Федір Іванелець у 1728 р. свідчив, що «по двісті, триста, а часом і більше людей — з ціпами, сокирами, списами, добре озброєні, йдемо з наших сіл, особливо з Новосілки, вирізати ліс Потоцького» У зв’язку з цим Потоцький скаржився в грод, звідки прибув воз ний і ствердив, що селяни з Новосілки «в лісах, від Язловецької границі аж до міста Потока не тільки давно, а й недавно нанесли незмірні шкоди і руйнування» 135136. В 1747 р. селяни Брошнівського ключа вирубали 150 фір (підвід) дерева коронного інстигатора Павла Беня «при озброєних людях»137. Селяни Болехова, Гербутова, Підшумлян й інших сіл, озброєні сокирами, у 1746 р. зрубали 1000 фір панського дерева. Для огрівання рук вони палили складене в стогах панське сіно, а решту да вали волам їсти 138. Нерідко кріпаки вивозили дерево з панських лісів протягом тривалого часу, завдаючи панам великих збит ків. Так, піддані шляхтича Вроновського з с. Волиця в «різні часи» з Гніздичівських лісів вирубали і вивезли 150 дубів. Крім того, ними було забрано для огорожі 400 возів спеціального пруття, званого «зажинками» 139. Порубки панського лісу особливо посилювалися під час селянських виступів, коли влада шляхти дещо ослаб лялася. Так, у Мединицькому ключі у 1669— 1671 рр., коли тут відбувалися селянські виступи, кріпаки різних сіл завдали «великої шкоди мединицьким лісам». Жидачівська урядова комісія, яка пізніше розслідувала справу, вказувала, що мединицькі ліси були «геть витя ті», тільки голі пні залишилися. Масові порубки лісів у Мединицькому ключі тривали і в наступні роки. Кріпосні селяни не лише вирубували ліс, а й роз правлялися з панськими слугами, різними побережника ми, лісничими і шляхетськими адміністраторами. Селяни сіл Рівня, Волиця, Більча, Лисятичі разом «з іншими пограничними людьми» Мединицького ключа на чолі з якимсь попом Воянковським у 1673 р. дуже «спусто шили королівські ліси», а самому лісничому погрожу135 136 137 138 139

ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 228, стор. 1246. Т а м ж е. Т а м ж е , т. 254, стор. 115. Т а м ж е, т. 253, стор. 3. Т а м ж е, ф. 7, т. 67, стор. 723.

121

вали смертю 140. Селяни Більчи роззброїли та побили деяких лісників, інших повісили. Адміністратор лісів і пущ Перемиського повіту шляхтич Комоцький пові домляв у 1684 р., що громада мединицька «спільно з під даними чужих сіл» не лише вирубала і вивезла ліси, але й погрожувала йому: «Накажемо (адміністратора) хо вати в труні». Так розправлялися селяни з усіма панськими слуга ми. У 1728 р. єзупольські селяни при порубці пан ського лісу так побили побережників Гаврила Демчишина, Івана Голущака, Гринка і Федора Козака, що «кожний з них не міг піднятись без сторонньої до помоги» 141. Терплячи від малоземелля й безземелля, прикарпат ські селяни боролися з шляхтою за розширення своїх ділянок. Рух за захоплення панських земель спосте рігався не лише в досліджуваний період. Він відомий здавна 142. Селяни силоміць захоплювали панські землі і обробляли їх. В травні 1695 р. селяни с. Підмихайле захопили у шляхтича Витвицького його землі та виорали для своїх потреб, незважаючи на те, що на них було посіяно близько 10 кіп панського вівса 143. Селяни с. Пукиничі довго бідували без землі і, на решті, у 1654 р. поле шляхтича Конашевського силою «на свій пожиток обернули». Деякі селяни з с. Берлоги у 1651 р. недалеко від Топільська «панські грунти поора ли» 144. Ці яскраво виражені антифеодальні дії селяни здійснювали одночасно, великими групами, громадами інколи кількох сіл. Так, у с. Новиця селяни деяких сіл Калуського староства в 1703 р. «переорали плугами» і використали для себе «шість двірських нив». Селя ни Петранки випасали на панській сіножаті свою худобу. У 1743 р. в с. Орельцях, біля Снятина, селяни захопили панські поля. Вони, як записано в документах, не лише грунти, поля, пасовища і сіножаті, а й гостинець, шляхи села забрали і огорожами обвели. Цей вид боротьби кріпосного селянства шляхта і польський уряд розціню вали як «бунт підданих». 140 141 142 143 144

ЛЦ ДІА, ф. Т а м ж е, Т а м ж е, Т а м ж е, Т а м ж е.

7, т. 67, стор. 723. т. 225, стор. 259. ф. 5, т. 248, стор. 151— 152. т. 194, стор. 923.

122

До відкритих форм антифеодальної боротьби селян ства належали також часті підпали панських маєтків. Приводи для цього були різні, але причина одна — про тест селян проти кріпосницького гноблення145146. Підпа люючи панський маєток, селяни хотіли помститися за жорстокий гніт. Вони наївно думали* що із знищенням ненависного шляхтича позбавляться експлуатації. Так, очевидно, вважали селяни Федір Підгірний і Я-сько з с. Марківка, коли, «маючи гнів» на шляхтича Угорсько го, 17 листопада 1684 р. підпалили його маєток. У с. Підмихайле селянин Василь Забаліїв і з іншими кріпаками у 1695 р. «нахвалявся» спалити дім шляхтича Витвицького. Свою погрозу він не здійснив тому, що шляхтич, який був відсутній, несподівано повернувся. Кріпак, який з смолоскипом у руках стояв під його двором, сказав: «Маєте щастя, пане, що приїхали, бо інакше були б піш ли так з димом, як і інші» иб. Слова — «як і інші» свід чать, що підпали мали місце і раніше. У 1695 р. обви нувачувалися у підпалі шляхетського двору в с. Ракшів селяни сіл Липовиця і Пужани. У 1685 р. міський снятинський суд судив і піддавав тортурам якусь жінку Катерину Волошку за підпал шляхетських садиб як в місті, так і на передмісті Снятина 147. Підпали панських маєтків селяни вчиняли групами, громадою і звичайно після того, як була інша шкода. Шляхтич Гриньовський148 з с. Рівня скаржився, що його піддані, «незважаючи на попередні кривди і шкоди, як обкрадання вночі пасіки, викрадення худоби, коней та іншого домового збору», в кініді 1658 р. в кількості 50 чоловік опівночі наступали на його гумно, яке «вог нем спалили», зокрема 7 оборогів сіна і різне збіжжя. Шляхтич кваліфікував це як «злий і нічим не стрима ний виступ селян» 149. Шкода, якої завдавали кріпаки панам, спалюючи їх майно, інколи досягала значних розмірів. У 1672 р. 145 І. Г у р ж і й, Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини X IX ст., К-, 1954, стор. 395. 146 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 186, стор. 1010— 1011. 147 Т а м ж е, т. 193, стор. 2212— 2213. 148 Наукова' бібліотека Львівського державного університету, відділ рукописів, декрети 1683— 1693 рр., № 591/111, арк. 9, 43. 149 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 46, стор. 879—880.

123

в с. Липовиця гродська жидачівська комісія виявила, що було спалено жита 95 кіп, ячменю — ЗО кіп і вівса — 34 копи і зложено вівса 5 четверток 150. Від відмовлення виконувати феодальні повинності, від знищення та захоплення панського майна селяни пе реходили до фізичної розправи з шляхтою. Застосовуючи цю форму антифеодальної боротьби, кріпаки думали, що після розправи з паном вони стануть вільними і по збудуться тяжких феодальних повинностей. У с. Хотин шляхтич Бидловський жорстоко поводився з своїми кріпаками, втручався навіть в їх родинні спра ви. Селяни протестували проти цього. Так, коли у 1687 р. цей пан намагався розлучити одного кріпака з дружи ною, то останній, погрожуючи пану, говорив: «Хай знає пан Бидловський, що я не витримаю, уб’ю його або ножем пропхну, хай мене не розлучає з жінкою» 151. Від погроз кріпаки переходили до дій. Вони били шляхтичів, панських слуг, орендарів тощо. Селяни були переконані, що після того, як вони поб’ють пана, він від чує силу селян і змінить своє ставлення до них. У 1670 р. селяни с. Тисмениці смертельно побили возного Михай ла Стебеляка, завдавши йому киями «численних ран, почавши від голови і аж до ніг» 152. До таких розправ здебільшого вдавались найубогіші верстви села, ста новище яких було особливо тяжким. У 1661 р. наймит Ігнат Мельник с. Станківці сильно побив шляхтича Петриковського. У 1691 р. шляхтянка Ляховська скар жилась на свого служника-вівчара за побиття, яке він «здійснював за допомогою каміння» 153. У 1657 р. селяни сіл Княжолуки, Новоселиці і Липи, об’єднавшись, при йшли у маєток українського шляхтича Івана Витвицького і побили його і його дружину. Інші селяни з Новосе лиці, «озброєні різною зброєю», заступили дорогу україн ському шляхтичу Григорію Дяковському «в тісній вули ці» та киями і ціпами побили і потовкли. І коли б не прийшли своєчасно «знатні люди», як признавався по тім сам Дяковський, то був би «на тому місці жорстоко убитий» 154. Кріпаки с. Козінки у 1682 р., озброївшись 150 ЛЦ Д ІА, ф. 151 Т а м ж е, 152 Т а м ж е, 153 Т а м ж е, 154 Т а м ж е,

7, т. 58, стор. 994. ф. 5, т. 188, стор. 536. т. 197, стор. 282— 283. ф. 7, т. 60, стор. 803— 805. т. 47, стор. 170— 171.

124

киями, напали на пана Верещинського, який від «жорс токого побиття ледве залишився живим» 155. Вдаючись до найвищої форми покарання своїх гно бителів — вбивства, кріпаки ризикували своїм життям, наражали свої сім’ї на переслідування. Проте доведених до відчаю людей ніщо не стримувало. Вони згодні були пожертвувати своїм життям, щоб лише позбутися не нависного їм експлуататора.в Саме про це й свідчить заява одного підданого шляхтича Ставського з с. Сту дійці, який вирішив вбити пана. «Я прийшов тому,— заявив цей кріпак,— щоб його (пана) убити або самому загинути» 156. Навіть перед судом кріпаки добровільно признавалися у вбивствах. Цим вони відкрито висловлю вали свою ненависть і непримиренність до ворогів. У 1668 р. Галицьким судом розглядалася справа про вбивство шляхтича Рожнятівського. Цікаво, що сам убивця-кріпак перед судом «визнав добровільно сам же на себе», що він пана Рожнятівського, «завдавши удару по шиї, з цього світу згладив»157. У 1668 р. се ляни с. Велдіжа, Жидачівського повіту, «жорстоким способом убили шляхтича Михайла Загоновського». 10 січня 1666 р. в с. Палагичі був заарештований кріпак Тимко Озарчак за вбивство шляхтича Гаєвського. В 1678 р. рожанські «крайничі господарі» арештували селян Юрка і Тимка Сеневичів, Кузьму з с. Сенечів та ще якихось слуг-вівчарів за вбивство сільського багатія крайника Андрія з с. Рожанка 158. У 1678 р. стало відомо в Галичі, що в с. Ту^килові, біля Калуша, шляхтича Якуба Лемпковського «убив його підданий на току в гумні» 159160. Організованим був напад кріпаків с. Розточки і Витвиці на маєток українського шляхтича Миколи Малявського у с. Церковні. Повсталі потім утопили його, щоб не залишити після себе «жодного знаку» 16°. Яскравою ілюстрацією до слів В. І. Леніна про те, що за часів феодалізму «селяни боролися як уміли і як могли», може служити судовий процес у м. Заболотові 155 156 157 158 159 160

ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 59, стор. 1015. Т а м ж е, т. 168, стор. 328. Т а м ж е, ф, 5, т. 165, стор. 1710. Т а м ж е, ф. 7, т. 55, стор. 1517; ф. 5, т. 152, стор. 9. Т а м ж е, ф. 5, т. 180, стор. 1182. Т а м ж е, ф. 7, т. 53, стор. 834—835.

125

у 1656 р. у ^справі підготовки отруєння шляхти в Заболотівському ключі, зокрема шляхтича Станіслава Кур ського, власника частини міста Заболотова та сіл Туликів, Демичі, Тростянець, Кулихів, Ганівці, Задубрівці і Семаківці. Селяни вірили, що коли вони уб’ють пан ських дітей, слуг, урядників та наглядачів, то змусять шляхтича Курського залишити свій маєток, і становище їх поліпшиться. Селяни довго готувалися до розправи над паном. Збираючись на спеціальні наради, вони «часто нахваля лися на пана», говорили, що «не будуть тут Карські панувати», радилися, «як згладити з світа пана». Підготовкою отруєння займалася група селян, якою керував кріпак Кулик, «майстер отрути», як називають його джерела. Активну участь у цій справі брали жінки. Джерела називають кріпачок Гальку, Петриху і Олексину, які «давно вже завзялись на пана». Останні навіть зуміли у шляхтича Людського «всіх людей (підданих) підбурити». Із зізнань учасників отруєння дізнаємося про причини, які.штовхнули сеіїпян на такий шлях. Кулик признався на суді, що Олексина, учасниця групи, по труїла панських дітей тільки тому, що думала, ніби пан Карський після смерті своїх дітей відмовиться від оренди в Заболотові. Інтерес становлять визнання керівника групи Кулика, який, до речі, часто їздив за Дністер на Поділля. Кулик визнав, що на Поділлі у с. Білобожниця ним було вбито якогось урядника Яцка «через панщину». Можна при пустити, що учасники цієї групи діяли не лише на Покут ті, а й на Поділлі, де, мабуть, мали побратимів та поміч ників. Таку форму боротьби проти експлуататорів-шляхтичів застосовували кріпаки інших сіл Галицької землі. Так, за допомогою отрути розправлялися селяни з шлях тою у Саноцькій землі 161. Важливу й інтересну сторінку антифеодальної бо ротьби селян Прикарпаття становлять виступи проти постоїв шляхетських військ, які були надзвичайно тяж ким лихом для кріпаків і боротись з яким було дуже нелегко. І все ж селяни не мирилися з цими постоями. 161 ЛЦ ДІА, ф. 7, т. 46, стор. 880; ф. 5, т. 138, стор. 228—229; ЛБАН У РС Р, ф. Прохаски, № 3.

126

Першим проявом протесту були скарги селян на військо* ві постої. У своїх незліченних скаргах селяни вимагали від уряду полегшення. Іноді, враховуючи можливі на слідки військової сваволі, сейм і коронний гетьман приймали постанови про необхідність обмеження зло вживань королівських військ. Так, у 1660 р. коронний гетьман Станіслав Потоцький у своєму універсалі від значав, що в Руському воєводстві війська «як в приват них, так і королівських маєтках ставлять стадії побічні і... убогих людей пригнічують і в ніщо обертають», і суво ро наказував солдатам припинити такі розбійничі постої, бо це, як заявив гетьман, могло спричинитися до «домо вої небезпеки», тобто до селянських заворушень. Проте ці універсали не захищали селян від розгнузданих вояк 162. Тому селяни самі обирали шляхи для самозахисту. Вони приховували від жовнірів своє майно, особливо збіжжя. Так, у с. Тисарові в 1655 р. шляхетська корогва протягом короткого часу відібрала у селян майже все, що у них було. Потім жовніри почали вишукувати те, що селяни змогли від них заховати. Щоб довідатись про схованки, жовніри вдавалися до тортур. Деяких селян вони в’яза ли та «пекли, допитуючись про яму». В селах Джурів і Рудники (Покуття) у 1686 р. жовніри коменданта Снятинського замку «з боями» захоплювали селянські ко мори. Кріпаки, які обороняли своє майно, намагалися розправитися з військовими. 21 липня 1660 р. в с. Негівці (біля Калуша) зупинилась на постій шляхетська корог ва. Вояки цього загону завдавали селянам значної шко ди. Селяни були страшенно обурені. Кріпак Лесь Грицович-Бондарчук довго таїв 'ненависть до солдатів і нарешті, коли один з жовнірів пішов жати його жито для коней, несподівано «напав з сокирою» і цього жовні ра почав рубати. А коли «повалив його обухом», то бив ще гірше. Якби не наспіла вчасно допомога, то жовнір був би убитий розлюченим кріпаком. На другий день піс ля цієї події в село прибув шляхетський офіцер, який вимагав від громади покарати селянина Бондарчука. Але селяни, яких зібралося кілька десятків, не тільки не віддали його, а й сміливо заявили: «Не так би ще вам, гультяї, треба» 1б3. 162 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 195, стор. 161— 177. 163 Т а м ж е, ф. 7, т. 48, стор. 211— 213.

127

Мабуть, не менш жорстоко поводилась військова ко рогва в с. Бережниці у 1655 р., коли викликала рішучий протест кріпаків. Найбільшою ненавистю спалахнув до них селянин Федір Логинович. Він вирішив знищити шляхетський загін. Все добро «оглянувши», забивши двері, івін «запалив хату», як тільки солдати позасинали. Жовніри «ледве з вогню вилізли, відмовившись від своєї худоби, зброї, жовнірського спорядження і пожи ви». Всі ці форми боротьби селян Галицького Прикар паття були підготовкою до вищих її проявів — відкритих виступів. Збройні виступи селян на Прикарпатті у другій половині XVII — першій половині XV III ст.

На Галицькому Прикарпатті у досліджуваний період відбувалися час від часу відкриті виступи селян. Вони виникали здебільшого в тих місцях, де пригноблене селянство мало вже певний досвід і сталі традиції анти феодальної боротьби. Велику роль у селянському русі відігравали постійні виступи карпатських опришків 1. Значний вплив на піднесення селянського руху на Прикарпатті мали народні рухи, які розгорталися на Придніпрянській Україні і зокрема на Поділлі. Цим насамперед можна пояснити великий розмах збройних виступів селян на Галицькому Прикарпатті під час виз вольної війни 1648— 1654 рр. і після неї. Особливо активна антифеодальна боротьба розпо чалася тут у 1656 р. Селянський рух набрав такого ши рокого розмаху, що поставив під загрозу панування шляхти в Галицькій землі. Селяни вміло використовували для своїх виступів та кож прихід на Галицьке Прикарпаття козацьких військ. Шляхта більш за все боялася спільних дій власних під даних і козаків. Готуючись у 1657 р. у похід на з’єднання з угорськими військами, занепокоєна галицька шляхта й вимагала від короля зміцнення прикарпатських фортець: «Борони боже, коли б за нашим відходом ворог корони (тобто козацькі війська.— В. Г.) зміг захопити замки 1 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 44, стор. 72.

128

(прикарпатські.— В. Г.). Самі хлопи, піднявши бунт, віддали б ті старі мури гірських країн в руки ворога»2. Коронний гетьман Потоцький в універсалі до галиць кої шляхти влітку 1657 р. писав, що ворог, використо вуючи «прихильність підданих», «підмовляє до завору шення (селян.— В. Г.) проти власних панів»3. Одним з найбільших селянських виступів на Прикар патті в другій половині XVII ст. було повстання у Долинському старостві (1658 р.) 4. Сама шляхта визнавала, що то був грізний рух, «явне повстання селян Долинського староства». Це повстання інтересне як з точки зору територіального поширення, так і за організованіс тю та класовою спрямованістю. Воно охопило більшість сіл. Особливою активністю відзначились селяни з Тростянця, Якубова, Солуків, Рахини. Повстання очолювали переважно князі — старшина сіл, заснованих на воло ському праві. Приводом до селянського виступу був приїзд до с. Нової Рахині шляхтича Михайла Шомберга з війсь ком. Селяни з багатьох сіл Долинського староства ор ганізували загін з 200 чоловік та, озброївшись рушни цями й іншою «різною зброєю», почали наступ на це військо. На світанку 28 травня 1658 р. повстанці про йшли через рахинські ліси і «несподівано з великим криком і стріляниною з усіх боків напали» на шляхту в Новій Рахині. Вони перебили найбільш ненависних панських прислужників, знищили їх майно, а коней і зброю забрали. 2 AGZ, т. 24, стор. 130/4. 3 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 148, стор. 145— 146. 4 Фактично воно було продовженням селянського руху у Долинському старостві, який розпочався у XVII ст. Особливо актив ністю відзначалися селяни двох, сіл — Надієва і Ракова. На нестерп ний гніт і сваволю долинського старости Єжи Красицького і його сина Станіслава селяни Ракова і Надієва відповідали постійними скаргами і втечами. Королівський уряд, боячись наростання селян ського руху, надсилав старості 'попередження, викликав його у суд, обстежував події на місці. Однак свавільний староста посилював феодально-кріпосницький гніт, знущаючись над селянами. Виступи в першій половині XV II ст. носили переважно пасивний характер — скарги, втечі та відмови селян виконувати феодальні повинності. Проте починаючи з 1648 р. селяни Долинщини перейшли до зброй них виступів, які переростали в справжні повстання (ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 110, стор. 1575; т. З, стор. 218, 220, 304, 740— 742; т. 113, стор. 37, 95— 96; т. 114, стор. 1800— 1806, 1795— 1798; т. 116, стор. 535— 536; т. 120, стор. 714— 716, 833, 891, 904; т. 121, стор. 924— 925 та ін.).

9—2181

129

Повстанці в першу чергу захоплювали зброю: рушни ці, пістолети, шаблі. «Раптовим способом» повсталі за брали всю худобу, зокрема коней шляхтича Шомберга, «на свою вигоду». Ці дії свідчать про підготовку до наступної боротьби. Повстанці на захоплених шляхетсь ких конях, як писали в скаргах шляхтичі, «по цілій волос ті і прикордонних селах Долинського староства невідомо з яким наміром роз’їжджали, погрожуючи не лише зга даному панові Шомбергу, а й усій довколишній шляхті і жовнірам». Проте навіть шляхта оцінила відвагу та завзяття повсталих, які, за її словами, «з надзвичайною сміливістю і гордістю виступали за свою перемогу». Центром руху стало с. Тростянець, де повстанці три мали свою зброю, майно, збиралися на наради, готую чись до наступу. Шляхта неспроможна була силою спи нити цей грізний антифеодальний рух. Тому вона вдала ся до хитрощів. Для переговорів з повстанцями у с. Трос тянець ‘ прибув шляхтич Шомберг. Він намагався умо вити селян припинити боротьбу. Але повстанці, які, за його виразом, «проти нього як бунтівники повстали», негайно почали стріляти і гордо відповідали йому: «Не забаром тебе (Шомберга.— В. Г.) великими купами й селянською могутністю в ніщо обернемо» 5. На жаль, не знайдено джерел, щоб встановити, чим закінчилося це повстання. Але воно свідчить, що селяни Прикарпаття і після закінчення визвольної війни не складали зброї у боротьбі з шляхтою. Характерно, що повстання розгор талося саме на тій території, де селяни Долинщини активно боролися у 1648 р. Протягом усієї другої половини ХУІІ ст. великий вплив на піднесення антифеодальної боротьби на При карпатті мала боротьба козацьких військ з шляхтою на Правобережній Україні. Прикарпатські селяни спо дівалися одержати допомогу від козаків. Це розуміли і представники пануючих класів. Відряджаючи послів до Варшави у 1671 р., шляхта наказувала їм передати королю, «яких та земля (Галицька.— В. Г.) з повітами має селян, схильних до повстань. Вони бажають для себе найбільших козацьких повстань і виступів з Украї ни, з якою одне розуміють» 6. 5 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 46, стор. 634— 635. 6 AGZ, т. 24, стор. 319/4.

130

Про сподівання селян одержати допомогу від козаків свідчить і такий факт. Під час розправи селян з жорсто ким орендарем в с. Ріпному (1730 р.) один селянин Іван Ніжник заявив: «Дай боже, щоб якнайскоріше були козаки»7. Піднесення козацького руху на Придніпров’ї акти візувало селян Галицького Прикарпаття. Ще більшого розмаху набирав селянський рух, коли козацькі війська підходили до Прикарпаття або діяли безпосередньо на території краю. Особливий вплив на піднесення селянського руху на Прикарпатті мали події на Поділлі або Наддністрянщи ні, де народний рух не припинявся протягом усієї другої половини XVII ст. Так, у червні 1658 р. галицька шляхта повідомляла про небезпеку «від кордону України і над дністрянської сваволі». В червні 1664 р. коронний гетьман знову попереджав галицьку шляхту спеціальним універ салом «про наступаючу небезпеку з України». На нараді шляхта обговорювала заходи проти «внутрішньої небез пеки», під якою вона розуміла селянські виступи. Було ви рішено організувати для придушення селянських завору шень спеціальні загони військ, які на перший заклик галицького каштеляна мали збиратись і під керівни цтвом ротмістрів негайно відправлятись туди, «де вияви лася б небезпека через селянське заворушення або люзних людей». Крім того, каральним загонам наказано було, коли вони прибудуть на місце дій, селянських повстанців «свавільних зносити/ брати, ловити, де б лише про них довідались, і негайно чинити справедли вість, суворо карати» 8. Очевидно, виникнення народного руху на Правобе режній Україні, зокрема на Поділлі, зразу ж знаходить відгук на Прикарпатті, у Галицькій землі, яка була найближче розташована до цих територій. Звідси зро зуміло, чому прикарпатська шляхта не лише постійно говорила про цей вплив, а й запобігала йому, щоб не допустити у себе подібних селянських заворушень. Так було і у 1665 р., коли на Наддніпрянщині діяв проти польської шляхти народний месник Василь Дроз7 ЦДІА У Р С Р , ф. 50, on. 1, од. зб. З, арк. 87—88. 8 AGZ, т. 24, стор. 142/2, 199/1— 3. 9*

131

денко9. Ватажок селянсько-козацького руху на Поділлі

Дрозденко, будучи прихильником дружби українського і російського народів, закликав українське населення до відкритого повстання проти польської шляхти і до возз’єднання з Росією. В липні 1665 р. Дрозденко з свої ми численними загонами з Брацлавщини по Дністру підійпшв до Галицького Прикарпаття. На своєму шляху він знищував гарнізони польських військ, спалював шля хетські маєтки. Вже на початку липня 1665 р. галицький підкоморій Микола Трусколявський в універсалі наказу вав галицькій шляхті «обмірковувати небезпеку» від Дрозденка, який наступав з Поділля і якого, як «він по яснював, «щоденно можна сподіватись» на Прикарпатті. Підкоморій радив шляхті «обдумати небезпеку» на спе ціальній нараді. ЗО липня 1665 р. шляхта, що зібралась на нараду, з жахом повідомляла: «Знаємо про справжню небезпеку, про яку нас щоденно повідомляють, про наїзди козацькі під керівництвом Дрозденка, який на ім’я царське на бунти закликав у Подністров’ї. І вже, як це вдалось дізнатися з язиків, кілька тисяч зібрав свавільників; краї Подільські і Подністров’я знищив і зруйнував і дуже багато міст вирізав і навіть в наші покутські границі увійшов» 10. Загони Дрозденка в липні 1665 р. діяли деякий час на Покутті. Вони розправлялися з шляхтою, знищили багато католицьких монастирів, костьолів тощо. Про це було повідомлено навіть короля. На жаль, з джерел 9 В. В. В о л к-К а р а ч е в с к и й, Борьба Польціи с казачеством во второй половине XV II и начале XV III века, стор. 136— 139; «Летопись Велично», стор. 135; «Записки Українського науко вого товариства в Києві», кн. І, К., 1908, стор. 63, 221—231; «Актьі Южной и Западной России», т. V, стор. 26; т. VI, стор. 26— 27. 10 ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 159, стор. 877; AGZ, т. 24, стор. 214/1. В істо ричній літературі постать Василя Дрозденка досі не вивчена. Його виступ припадає на 60-і роки XV II ст., коли на Україні після смерті Богдана Хмельницького велась гостра класова боротьба. Зрадники з середовища' української козацької старшини разом з польськими панами виступали проти возз’єднання України з Росією. Український народ вів боротьбу проти зрадницької української старшини і поль ських панів. Народний рух на Брацлавщині очолив у 1665 р. Василь Дрозденко. Він розумів, що лише спільно з Росією український на род може домогтися визволення від іноземного гніту. В липні 1665 р. Дрозденко виступив з Брацлавщини на захід. Цей похід Дрозденко, мабуть, організував з метою поповнення своїх загонів повстанцями з Наддністрянщини, а також з Галицької землі.

132

не відомо, яку участь у цьому наступі Дрозденка взяли прикарпатські селяни. Наростання селянського руху в 60-х роках XVII ст. на Наддніпрянщині, а також на Прикарпатті дуже схвилювало шляхту. В листопаді 1664 р. король Ян Ка зимир в універсалі наказував жидачівській шляхті «чуй но обдумувати» заходи збереження маєтків, тому що «досі показується мала надія на заспокоєння». Король змушенцй був визнати, що перемогти московського царя буде важко, бо він діє разом з Україною, через «бун туючу чернь». На початку 1665 р. галицький сеймик по становив «на захист землі» організувати своїм коштом військовий загін з 300 чоловік. Джерела згадують про «ватагу свавільників», що виступала на Поділлі, яку шляхті вдалося розгромитип. З метою забезпечення «домової безпеки», щоб «між людьми не діялися гвалти і заворушення», галицька шляхта у 1668 р. вирішила посилити судові репресії проти селян. У 1671 р. на Прикарпатті знову розгортається се лянський рух. 12 червня 1671 р. галицька шляхта визнає на сеймику, що її «доми (маєтки.— В . Г.) майже зали шаються у ворогів і завжди в небезпеці». У зв’язку з цим шляхетські посли передавали королю, що «та стіна (Прикарпаття.— В . Г .) має багато людей, готових до повстань, для заспокоєння яких виникає потреба мати готових людей», тобто військо. «Не дай боже, — стриво жено говорила шляхта,— щоб з малої якоїсь іскри не почався великий вогонь». Великого вогню, тобто селян ських повстань, і боялася прикарпатська шляхта 112, на казуючи каральним загонам у зародку придушувати селянські виступи. Тривалою й запеклою була боротьба селян Короснянського староства, Саноцької землі, проти панів Фредрів. Виступи селян, що переросли у справжнє повстання, були викликані тяжким кріпосницьким гнітом, якого зазнавали селяни 22 гірських сіл староства. У 1655 р. Короснянське староство перейшло до Зігмунта Фредра. З перших днів свого панування він неймовірно експлуа тував селян, запровадив нові повинності, так звані «новизни». Становище селян ще більше погіршилося у 11 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 50, стор. 2534—2535; ф. 5, т. 159, стор. 1161. 12 AGZ, т. 24, стор. 281/2, 321/5.

133

період господарювання його сина Кароля Фредри. Остан ній кривдив, грабував, бив і ув’язнював селян. Найбіль ше страждали селяни від різних податків. Тільки у 1663 р. старостинські села були винні 7259 злотих. Селяни скаржились королю, але, зрозуміло, безрезуль татно.^ Староста ще більше посилив гніт. Тоді селяни перейшли у наступ. Наприкінці травня 1663 р. староста послав своїх слуг у гірське село Команчу за податками. Група селян, озброєних сокирами, напала на старостинських слуг і прогнала їх. «Якщо глибше в гори піде те,— погрожували повстанці слугам,— то й ноги з вас всіх не залишиться». Селяни відібрали всю ту худобу, яку панські слуги встигли пограбувати у них. Староста у своїй скарзі писав, що цей виступ селян дуже небез печний, оскільки піддані відмовились відбувати панщину, послухи та інші феодальні повинності. Щоб запобігти поширенню повстання і знищенню королівських маєтків, король наказав бунтівників судити й карати, а старості заборонив грабувати селян. Але староста, спираючись на військо, і далі здирав з селян податки. Це викликало нові селянські виступи. Озброєні селяни напали на кон тору старости і почали обстрілювати її, намагаючись убити підстаросту. Згодом громади деяких сіл цього староства напали на військову корогву, убили двох жовнірів і багатьох поранили. Майже в усіх селах селяни перестали здавати хліб війську. Королівський уряд під тиском шляхти по кілька разів посилав комісії у справі «раптових і гріз них хлопських бунтів» у Короснянському старостві. Про те заворушення селян тривали до 1671 р. 13 У 1670 р. повстали проти своїх панів селяни багатьох сіл Мединицького ключа, Дрогобицького повіту. Вони відмовилися виконувати будь-які феодальні повинності (панщину, натуральну і грошову данину, різні податки). Про це шляхта повідомляла польський уряд і короля. Щоб запобігти наростанню руху селян, король видав універсал, в якому суворо наказував, щоб «повсталі громади Мединицького ключа всякі послухи своїм панам-державцям виконували і повинності, їм належні з давніх-давен, як роботизни чотири дні з четвертини, 13 A. P r o c h a s k a , Starostw o Krosniariskie w X V II— XV III w., «Przewodnik naukowy і literacki», 1821, стор. 87— 100.

134

віддавали» тощо. З універсалу зрозуміло, дао селяни виступили проти надмірних феодальних повиннодтей і особливо чотириденної панщини. Проте коли королів ський посланець зачитував у мединицькому дворі уні версал, селяни «всією громадою увійшли до кімнати і підняли крик», висловлюючи своє небажання викону вати будь-які повинності. І знову власники сіл Мединицького ключа скаржились королівським послам, які прибули з Варшави, що «громади не зважають на коро лівський універсал, жодних послухів, панщини не вико нують, податків чиншових, публічних і ланових не дають». Королівська комісія, детально вивчивши справж ній стан і переконавшись, що селянські виступи три вають, доповіла про це королю. «Ми самі це бачили,— писали посли.— При нас бунтівники і принципали (ке рівники.— В. Л ) з громад виходять і відмовляються давати податки, виконувати роботизни, належні з давніх давен... і далі продовжують повстання». Рух селян Мединицького ключа тривав і в 1671 р. Гродські і королів ські комісії постійно відвідували район, охоплений селян ським заворушенням. Однак вони ніяких успіхів не добились. Комісії доносили королю: селяни, «зв’язав шись з громадами інших сіл, які підняли повстання», і по сьогоднішній день «бунтуються» 14. В середині XV III ст. антифеодальні виступи селян в Мединицькому ключі, Симбірської економії, знову відновилися. Ще в 1607 р. громади Мединицького клю ча почали спір за межі з власниками сіл^ Довге, Опір і Рапчиць. Справи розглядалися неодноразово у комі сарських судах. У 1687 р. громади були «покарані» і їм заборонили судовим шляхом поновлювати цю справу. Однак в 1720 р. вони відновили антифеодальні виступи. Шляхта Руського воєводства 22 серпня 1720 р. на сей мику постановила утихомирити це «зухвальство громад Мединицького ключа» і наказала своїм послам повідо мити про це сейм. У 1672 р. активізувались селянські виступи в Жидачівському повіті. В багатьох селах селяни відмовлялись виконувати феодальні повинності, нищили шляхетські маєтки. Так у с. Подністряни вони напали на двір шлях тича Цибульського і завдали йому чималої шкоди 15. 14 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 56, стор. 41—42; т. 55, стор. 957—959, 1938. 15 Т а м ж е, т. 57, стор. 207— 208.

135

В цьому ж році особливо активно діяли загони селянповстанців у Саноцькій землі. Вони захопили і спалили кілька шляхетських дворів. Довідавшись про завору шення, шляхтичі, які тоді стояли в обозі під Любліном, вирішили залишити обоз і повернутися в Саноцьку зем лю, щоб придушити повстання, оскільки ці виступи, на їх думку, були «страшні не лише для Саноцької землі і воєводства (Руського.— В. А ), а й для всієї Речі Пос политої». Були виділені окремі військові загони, яким доручалось придушити «бунти підданих, і ліквідувати різні купи свавільних людей» 16. У 1674 р. селянські виступи мали місце у Тейсарові, Перемиського повіту. Не добившись полегшення свого становища, повсталі під керівництвом Кузя Яцишина, як довідуємося з джерел, перейшли до впертої боротьби. Вони нищили панські садиби та завдали значної шкоди їх власникам 17. В с. Пукиничах у 1654 р. селяни напали «нічним способом» на двір шляхтича Альберта Конашевського, який «спустошили і знищили» 18. Для розправи над шляхтою селяни використовували сприятливі умови, зокрема напади татарських загонів, під час яких шляхта залишала свої маєтки. Так, у 1673 р. селяни с. Витвиця, довідавшись, що власник с. Липи перед навалою орди залишив маєток, «напали з гірських вертепів» на двір та забрали шляхетське майно» 19. 1676 р. у зв’язку з польсько-турецькими війнами на Прикарпатті знову з’явилися козацькі загони. Корон ний гетьман Станіслав Потоцький влітку 1676 р. нака зував прикарпатській шляхті перед наступом козаків «якнайшвидше ховатися до фортець» та обдумувати за ходи проти їх наступу. У вказаний період на Прикар патті активно діяв козацький загін, очолюваний Барабашем. У вересні 1676 р. в одному з шляхетських по відомлень писалось, що «козаки-барабашівці знищили місто Тисьменицю» на Покутті. Козацькі загони нищили католицькі костьоли, монастирі й шляхетські маєтки; налякана шляхта ховалася за мурами міст. Козацькі 16 ЛЦ Д ІА, ф. 7, т. 187, стор. 1071— 1072; AGZ, т. 24, стор. 608— 609/1— 4, 611/1— 2. 17 Т а м ж е, т. 59, стор. 884— 885. 18 Т а‘ м ж е, т. 43, стор. 423. 19 Т а м ж е, т. 59, стор. 1351 — 1358.

136

війська, керовані Барабашем, доходили до міста Стрия. Так, у донесенні повідомлялось, що в 1676 р. великої шкоди було завдано м. Стрию і передмістю «від козаць ких військ Барабаша»20. Тривалий характер мав антифеодальний рух у с. Вітошинці, Мединицького староства, Перемиської землі, який розгорнувся в другій половині XVII ст.21 Причиною його було жорстоке кріпосницьке гноб лення селян, паном Серацьким. Він, як записано в актах, у селян «відібрав грунти, луки, ліси, збіжжя пограбував, а двір і фільварок заклав на селянських полях та ще вимагав з тих полів, які вже йому належали, сплачувати різні податки...». Не витримавши тяжких утисків, селяни скаржились королівському урядові. При цьому вони посилалися на свої старовинні права — «привілеї князя Льва». Це -дуже цікаве явище в історії західноукраїнських земель, коли навіть в кінці XVII ст. селяни Прикарпаття поси лались на привілеї, видані їм ще за часів Галицько-Во линського князівства. Селяни відмовились виконувати будь-які феодальні повинності. На скаргу шляхтича ця справа розглядалася в суді у Варшаві. У королівському суді, як записано в листі пана Влошковича, «довели, що привілеї князя Льва жодними правами не стверджені», і зобов’язали селян виконувати усі феодальні повинності. Призвідників ув’язнили у перемиську міську в ’язницю і тримали там 12 тижнів. Та селяни з цим не примирилися і надіслали ще одну скаргу на незаконні дії Серацького. І знову у с. Вітошинці виїхав королівський комісар-обстежувач, а потім ще кілька комісарів. Вони займалися- обслідуванням, а королівський суд надіслав у Вітошинці постанову, в якій зазначалося,, що поки «комісія дійде до своєї мети, піддані згідно з своїм зобов’язанням повинні виконувати роботизну, як й інші повинності, та жодних бунтів під карою горла не починати». 20 «Pami^tnik dziejow polskich», Lwow, 1855; A. P r o c h a s k a , Historja m iasta Stryja, crop. 222. 21 Про це довідуємося з кореспонденції шляхтича Францішка Влошковича (червень 1683 р.) до королівського підскарбія (ЦДІА У Р С Р , ф. 49, оп. 2, од. зб. 1801, арк. 16— 17).

137

Через відсутність джерел невідомо, чим кінчилась ця тривала боротьба селян-вітошинців. Але, очевидно, королівському урядові вдалося утихомирити селян. Пани-державці не робили ніяких висновків з виступу селян і посилювали гніт. В середині XVIII ст. селяни знову скаржилися на своїх панів 22. В першій скарзі «убогі піддані» з с. Вітошинець, Мединицького староства, «не чорнилом, але кривавими сльозами» писали скаргу воєводі на «не стерпні кривди, утиски, страждання» від перемиського каштеляна пана Вольського. Цей шляхтич захопив се лянські наділи і примушував селян сплачувати з них податки, відбирав у селян худобу з плугами і викорис товував їх на своїх полях «скільки сам хотів». Як запи сано в скарзі, Вольський «щорічно по куску наших грун тів приєднав до себе і далі нам не лишається нічого, тому ми хіба мусимо розійтися». В другій скарзі вітошинська громада скаржилась воєводі Тарло на гноблення, якого вона зазнавала від мединицького війта та шляхтича Вольського23. 1680 р. у Валяві в маєтках перемиського православ ного епіскопа Інокентія Вінницького кріпаки відмовили ся виконувати панщину і різні повинності. Вони добили ся навіть у львівській канцелярії привілею, який під тверджував ліквідацію цих повинностей. Вишенський сеймик, захищаючи інтереси пануючої верхівки, порадив епіскопу добитися скасування цього привілею. Одночас но сеймик наказав львівській канцелярії надалі не вида вати селянам подібних привілеїв. Отже, селяни боролися не лише проти польської шляхти, а й проти українських панів 24. У 1689 р. Ю. Васильківський повідомляв, що селяни з с. Городенки знищили шляхетські двори в селах Михальче, Дубки, Семаківці і Білки 25. В кінці XVII на початку XVIII ст. відбулись значні антифеодальні заворушення селян Яслиського ключа, Перемиської землі. Вони були викликані такими причи нами. У маєтках Яслиського ключа, що належали перемиським епіскопам, шляхетські війська збирали військо22 23 24 25

ЦДІА У Р С Р , ф. 254, on. 1, од. з б. 1113, арк. 1. Т а м ж е, од. з б. 1123, арк. 2. ЛБАН У Р С Р , відділ рукописів, ф. Прохаски, № 15. АБЗ, № ПО.

138

ві повинності та податки. В кінці XVII ст. військові ко рогви при постоях і зборах податків допускались нечуваних насильств над міщанами і селянами Яслиського ключа; наїжджали на села, руйнували селянські будин ки, грабували і навіть убивали селян. У 1691 р. селяни Яслиського ключа, не витримавши знущань, напали на військову корогву белзького воєво ди Мнішка і повбивали шляхетських вояків. Так зробили вони і в 1697 р. І коли на вимогу намісника панцирної корогви коронного маршалка Олександра Хоментовського війтівський суд Березова вислав до Яслиськ сво їх ревізорів, щоб вони відібрали вбитих, повсталі не ли ше не видали трупів, а повбивали ревізорів. Через кіль ка років вони знову виступали проти військових. У 1704 р. за наказом польського гетьмана Любомирського в Санок була закликана татарська залога, яку за угодою з шляхтою відправили у Яслиський ключ стягу вати з селян і міщан гроші. Міщани Яслиськ закликали на допомогу довколишніх селян, а також карпатських опришків, відкрили міські брами і раптовим нападом знищили ненависних татар і оволоділи містом. Повсталі захопили вогнепальну зброю і різних речей на 100 тис. злотих. Лише при допомозі великих військових сил і підтримці шляхти татарському мурзі вдалося захопити Яслиськ і жорстоко помститися повсталим 2б. Виступи селян с. Борині проти панів-державців об говорювала шляхта Руського воєводства на сеймику 27 липня 1696 р. З обговорення видно, що збройний ви ступ в Борині був наслідком довголітнього антифео дального опору селян 27. Спочатку селяни Борині нама галися шукати справедливості у референдарському су ді. Коли ж королівський суд не захистив їх від феода лів, вони вдалися до більш рішучих дій. Вишенський сеймик визнав, що селяни Борині так «активізу валися», що для місцевої шляхти «небезпечно жити в Борині». Для «утихомирення і спіймання» повстанців сейм наказав послати каральні загони так званих смоляків. Селянське заворушення у с. Валяві набрало широко26 A. P r o c h a s k a , Jasliska miasteczko і klucz biskupow Przemyskich, «Przewodnik naukowy і literacki», t. 17, Lwow, 1889, zcz. 2, стор. 181— 184. 27 AGZ, t . 22, crop. 287/16.

139

го розмаху і налякало шляхту не лише Прикарпаття, а й всієї Галичини. Ось чому шляхта Руського воєводства питання про селянські заворушення змушена була по ставити на загальновоєводський сеймик, вимагаючи від уряду допомоги, щоб примусити «підданих села Валяви виконувати двірські повинності згідно з давніми звичая ми»28 і, звичайно, для придушення селянського висту пу. Цими заходами шляхта намагалась «своєчасно» за побігти «бурхливим заворушенням» селянських мас на західноукраїнських землях. Цікаво відзначити, що цей виступ селян Борині був не першим. Ще у 1648 р. вони разом з опришками ак тивно боролись з шляхтою. А це свідчить про традиції селянських виступів у окремих гірських селах Прикар паття 29. Антифеодальна боротьба селян Галицької землі не припинялася протягом усього XVII ст. Про розміри ру ху на Галицькому Прикарпатті можна судити з того, що галицька шляхта зібралась у 1696 р. на спеціальну на раду, щоб мобілізувати всі сили на боротьбу з повста лими селянами і опришками, або, як сказано у постано ві, шляхта вирішила «піднестись і рушити проти цієї вічної скази» — повстанців. Керував шляхетськими вій ськами галицький староста Йосиф Потоцький, який здо був недобру славу ката, що розправлявся з опришками в першій половині XVIII ст. йому шляхта доручала об думувати «спільну безпеку від виступів і наїздів сва вільних людей на шляхетські доми» 30. Особливо посилилися збройні виступи селян у першій половині XVIII ст. У селянства Руського воєводства бу ли великі традиції антифеодальної боротьби. Поштов хом для розгортання селянського руху стали селянськокозацькі війни на Правобережній Україні і зокрема на Поділлі, де' народна боротьба проти польської шляхти тягнулася ще з XVII ст. На початку XVIII ст. народновизвольний рух на Поділлі досяг свого вищого розвитку, нагадуючи 1648— 1650 рр., коли на боротьбу піднявся весь український народ. Новий вибух народного гніву був викликаний серйозними причинами. Після карловицького миру 1699 р., коли шляхта добилась перемир’я 28 AGZ, т. 22, стор. 51— 52/44. 29 ЛБАН У Р С Р , відділ рукописів, ф. Прохаски, № 15. 30 Т а м ж е.

140

з турками і виводу їх військ з Поділля, вона вирішила будь-що розгромити козацько-селянський рух, який ак тивно розвивався в кінці XVII ст. під проводом видат ного народного керівника Семена П алія31. Щоб осла бити рух, шляхта наказала козацьким полковникам роз пустити полки, які являли собою опорну силу в селян ському русі. Це викликало нову хвилю козацько-селян ських виступів, що поступово охопили значну територію Правобережної України — Київщину, Брацлавщину. Козацькі полковники, які очолювали народний рух, з’їхали$я на нараду до полковника Палія у Фастів і «ого лосили» селян вільними від кріпосницької залежності. Почалась підготовка до нової боротьби з шляхтою. Крім запорожців, твердить Антонович, «в Фастів зби рались козаки і селяни-втікачі з-за Дніпра, з Волині, Полісся; сюди прямували всі бездомні32 і переслідувані долею, всі неспокійні»33. У 1701 р. гетьман Фелікс Потоцький розіслав універсали до всіх сеймиків, в яких попереджав шляхту, що козацький полковник Палій «намагається йти слідами Хмельницького, запаливши факел селянської війни» 34. Селяни і козаки в різних місцях Правобережжя й Поділля піднімали повстання. Вони організовували на ступи на поміщицькі маєтки, вбивали шляхту, оренда рів, лихварів тощо. Селяни почали здійснювати погро зи — «прогнати ляхів за Вислу, щоб і ноги їх тут не ли шилося» 35. В свою чергу шляхта вживала заходів до придушен ня народного руху. На подільському сеймику вона по становила «глядіти за броженієм умів в народі і лови ти підозрілих в бунті» 36. Народний рух ще більше посилився, коли в середині 1702 р. на Київщині підняв повстання полковник Самусь, на заклик якого «збирався народ з усіх сторін». 31 В . Д я д и ч е н к о , 3 історії боротьби українського народу на Правобережжі проти шляхетської Польщі в кінці XV II ст., «Нау кові записки Інституту історії України»,, кн. 2, Вид-во АН У РС Р, 1943, стор. 181— 196. 32 В тому числі і селяни-втікачі з Галицької землі. 33 А Ю ЗР, ч. III, т. II, К , 1863, стор. ПО. 34 Т а м ж е, стор. 118. 35 Т а м ж е, стор. 118— 150. 36 А Ю ЗР, ч. III, т. II, стор. 120— 138.

141

Велика армія повстанців, керована Самусем, у жовтні 1702 р. розбила польську армію під Бердичевим. Від ни зовин Бугу і Дністра до річки Случ повсталі знищували шляхту, старостів, лихварів, погрожуючи експлуатато рам, щоб вони пам’ятали «самусевих козаків», або заяв ляли панам — «ваше панування вже кінчається» 37. Шляхтичів охопила паніка. Боячись, що «відновили ся часи Хмельницького», вони кидали все і тікали на захід — у Польщу, через Галицьке Прикарпаття, чекаю чи «кожного дня появи козаків»38. Так минули жовтень і листопад 1702 р. Зрозуміло, що такі бурхливі події на Поділлі не мо гли не вплинути на сусіднє з ним Руське воєводство і особливо на Галицьку землю, яка безпосередньо межу вала з Подільським воєводством на сході. Ось чому в перші роки XVIII ст. на Прикарпатті відбуваються нові народні заворушення. У своїй хроніці А. Петрушевич пише, що «повстання появилось в місцевостях, підвлад них Палію, і з початком війни поляків з шведами (1701— 1702 рр.) поширилось по всій Західній Україні». І дійсно, коли Самусь з своїми військами прибув на Брацлавщину, захопив кріпость ГІемирів і дійшов до Б а ру і Кам’янця, окремі загони козаків і селян навіть про никали у Руське і Волинське воєводства, знищуючи шляхту в околицях Сатанова, Золочева, Сокаля, Костянтинова 39. В зв’язку з цим галицька шляхта знову за била тривогу. Основним питанням, яке розбиралося на галицьких сеймиках у 1701— 1703 рр., стала боротьба проти наростання народного руху в Галицькій землі. Шляхта боялася, що народні повстання на Поділлі вплинуть на селянство західноукраїнських земель, а та кож приведуть до наступу повсталих подільських селян і козаків на територію краю. В сеймикових постановах цього часу зустрічаємо по відомлення про наближення та дії козацьких загонів на Прикарпатті. Якщо 2 вересня 1702 р. прикарпатська шляхта лише говорила про небезпеку «козацьких пов стань під проводом Самуся» 40 на Поділлі, то вже через 37 АЮ ЗР, ч. III, т. II, стор. 135— 137. 38 Т а м ж е, стор. 138. 39 Т а м ж е, стор. 132— 133, 279; «Первьіе русские ведомости, печатавшиеся в Москве в 1703 году», СПб., стор. 19, 21, 23. 40 AGZ, т. 25, стор. 49/1.

142

10 днів, 12 вересня, вона заявляла про «велику небезпе ку» в Галицькій землі, і зокрема у прикордонних Гали цькому і Коломийському повітах, не лише від місцевих селян, а й від «козаків, які вже подекуди здійснюють свої напади»41. Розуміючи небезпеку козацько-опришківсько-селянських виступів, галицька шляхта в 1701 — 1703 рр. намагалась насамперед перешкодити гали цьким селянам і опришкам встановити зв'язки з поділь ськими козаками і тому часто висилала своїх послів до коронного гетьмана з проханням не допускати коза цьких загонів на Галицьку землю. Ще на початку верес ня галицька шляхта, зібрана в ополченні під Сандомиром, заявила, що «від нашої (галицької) стіни запалю ється козацький, повстанський вогонь і тому немає ні якої віри власним підданим». Через це шляхта поспіш но повернулась у Галицьку землю рятувати свої маєт к и 42. 12 вересня внаслідок «великої небезпеки... від ко зацьких повстань свавільних людей і опришків» гали цька шляхта послала до гетьмана свого посла стольни ка Криштофа Дульського, щоб просити військової допо моги «для припинення повстань свавільних людей». При цьому підкреслювалось, що козаки не лише загрожу ють Галицькій землі, а й «подекуди здійснюють на пади» 43. Незважаючи на ці прохання, гетьман не подавав до помоги, тому галицька шляхта 5 грудня, «перебуваючи у тяжкій небезпеці», з 240 чоловік організувала для бо ротьби з повсталими три військові корогви. Це були свого роду каральні загони44. Проте селянський рух все більше наростав. 17 січня 1703 р. шляхта вирішила знову скликати нараду в Галичі, щоб обговорити мето ди оборони. І знову до коронного гетьмана надходять прохання переляканих феодалів негайно «вислати по трібне військо для оборони воєводства», бо «хлопська злість прибуває із-за Дніпра, Молдавії і щораз більше лютує». Називаючи 1702— 1703 рр. на Галицькому Прикар патті «нещасливими часами», шляхта не перебільшува41 42 43 44

AGZ, Там Там Та м

т. 25, стор. 49/1. ж е, стор. 49/1—3. ж е, стор. 52/4. ж е , стор. 53— 54/1— 9.

143

л а 45. Відтворюючи становище краю по документах, можна сказати, що обстановка склалася там приблиз но така, як влітку 1648 р., напередодні наступу коза цько-селянських військ Богдана Хмельницького. Важко сказати, чим би закінчилися події, якби на по чатку 1703 р. Річ Посполита, зваживши на небезпеку, не кинула велику шляхетську армію на чолі з польним гетьманом Адамом Сенявським в район найбільших на родних заворушень. У середині січня 1703 р. шляхет ська армія прибула на Поділля. Гетьман Сенявський, звертаючись до шляхти Руського, Волинського і Поділь ського воєводств, заявив, що він прибув «з усім вій ськом для надання відсічі й утихомирення козацьких повстань». Сенявський закликав населення і насамперед шляхту повідомляти про місце перебування повстанців. З тими, хто допомагав повстанцям, переховував учасни ків повстання (або, як сказано в універсалі, хто «спри яв козакам і з ними спілкувався»), гетьман погрожував розправитися вогнем і мечем. В універсалі, який зачи тували в усіх містечках і селах, є і такі небезінтересні слова: «При цьому також перестерігаю і нагадую всім, щоб не вірили бунтівникам, які говорять, нібито ці бун ти мали бути з волі їх милості короля, тому що я з ві дома і дозволу його (короля.— В. Г.) іду до них» 46. Очевидно, повстанці поширювали в народі чутки, ніби сам король підняв селян і козаків проти шляхти. У цьо му проявилися характерні для тієї епохи царистські ілюзії кріпосного селянства. Півроку лютували каральні загони. Головні сили повсталих не були знищені в боях і відступили в ліси, на Київщину і Лівобережжя, а також у Молдавію. Над рештою повсталих і селян-співучасників почалася жор стока розправа. В учасників повстання, які залишилися живими, за наказом київського воєводи йосифа Потоцького відрізували ліве вухо. За повідомленням очевид ця, заклеймили надзвичайно багато повсталих. Незважаючи на ці репресії, польським магнатам не вдалося остаточно припинити селянський рух. Після від ступу основних каральних військ Сенявського й Потоцького селяни Поділля продовжували боротьбу з окре45 AGZ, т. 25, стор. 55/11— 13. 4S ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 199, стор. 69.

мими їх загонами і не визнавали над собою шляхетської влади47. Не припинився і селянсько-опришківський рух в Га лицькій землі. У травні 1703 р. галицька шляхта відмо вилась піти в загальне ополчення, бо змушена була охо роняти свої маєтки, зважаючи «на козацькі повстання,

Рис. 4. Галицька фортеця. Гравюра XV III ст.

які й досі ще не втихомирені»48. Обираючи 2 травня 1703 р. нових послів до Варшави, шляхта знову наказа ла їм просити у короля захисту від повсталого народу. Саме з цих причин галицька шляхта настійливо ви магала від уряду зміцнення шляхетських фортець, які виконували роль заслонів від впливу й прямого натиску повстанців з Поділля. В квітні 1701 р. галицька шляхта вимагала від сейму зміцнити Кам’янець-Подільську і Теребовлянську фортеці, які «витримали на собі най більші наступи ворогів»49, і призначати комендантами їх тільки багатих шляхтичів католицького похо дження 50. Дрібним шляхтичам або шляхтичам некатолицького походження керівництво фортецями не довірялося. За47 48 49 50

АЮ ЗР, ч. III, т. II, стор. 147— 148. AGZ, t. 25, стор. 61/4. Т а м ж е, стор. 22/17. Т а м ж е, стор. 44— 45/2.

10—2181

145

безпечення Кам’янця-Подільського сильними загона ми, зброєю та артилерією вимагала шляхта і на сеймі у травні 1703 р .51 Так само ретельно дбала шляхта про оборонні пунк ти, що мали захищати її, якби почалися повстання в Молдавії та Угорщині. Головним заслоном тут була Снятинська фортеця. Хоч у XVII ст. її не раз захоплю вали галицько-буковинські опришки, галицька шляхта вимагала її зміцнення для оборони Прикарпаття у пер шій половині XVIII с т .52 Іншим форпостом на прикордонні була Станіславська фортеця, заснована гетьманом Потоцьким в сере дині XVII ст. Розуміючи її велику роль, шляхта старан но дбала про її добрий стан не лише в другій половині XVII ст., а й у XVIII с т .53 Призначення її було дещо відмінним від Снятинської. Якщо на останню поклада лося завдання боротьби проти спільно діючих галицьких і буковинських опришків, то у Станіславській фортеці чинили безпосередню розправу з народними повстанця ми, так би мовити, місцевого походження. Про це писав і польський буржуазний історик Шарловський 54. Як свідчать дані, шляхетський галицький уряд вжи вав усіх заходів для боротьби з селянським рухом. Про те це мало допомагало. Виступи поневоленого селянства не припинялися протягом усього XVIII ст. Про окремі з них ми довідуємося з документів. Так, в травні 1707 р. селяни гірського села Микуличина захопили у шляхтича Загоровського, коронного обозного, кілька тисяч злотих. Очевидно, на цьому події не припинилися, бо в травні того ж року галицький сей мик ухвалив «громити свавільників», а винуватих відда вати до суду55. У липні 1710 р. у Галич надійшло багато скарг від шляхтичів про те, що «від підданих (селян. — В. Г.) па на стражника зазнають тяжкого розорення і шкоди» 56. В постанові галицького сеймику від 13 листопада 1713 р. знаходимо згадку, що «якісь свавільні люди наїхали з гарматами» на маєток шляхтича Стефана Балицькогоі 51 52 53 54 55 56

AGZ, і 25, стор. 62/8. Т а м ж е, стор. 182/4, 184/19. Т а м ж е, стор. 350/17. A. S z a r l o w s k i , вказ. праця. AGZ, і 25, стор. 8 5 /7 — 8. Т а м ж е, стор. 121/6.

146

не тільки забрали всю худобу, а й намагалися його вби ти, а в його домі хотіли «закласти для себе резиденцію». Становище, очевидно, .було досить складним, якщо га лицька шляхта просила від коронного гетьмана військо вої допомоги 57. У 1717 р. на галицькому сеймику знову розглядаєть ся питання про «виступ свавільного хлопства». Спеціаль но обраному ротмістру каральних загонів було наказа но активно діяти, щоб не збільшувалося число селян ських виступів 58. Заслуговують на увагу події в с. Мшанці, Теребовлянського повіту, де 12 листопада 1717 р. відбулося повстання кріпаків. Виступ селян був кульмі наційною точкою антифеодальної боротьби, яка поча лася значно раніше. Як записано в шляхетській скарзі, громада спочатку не хотіла «виконувати ту панщину, яку наказували з двору, а [виконувала] тільки ту, яка їм подобалася», а також протестувала проти часу, на який пани призначали панщинні роботи. Як свідчать дже рела, селяни «коли самі хотять, відробляють, а коли їм на казується, на той час не виходять». Власник маєтку шлях тич Вігурський намагався примусити селян виконувати накази двору, але подолати опору селян він не зміг. Безпосереднім приводом до селянського виступу по служили такі події. Вігурський звелів ув'язнити в пан ському дворі селянина Івана, що «не хотів бути послушним панщині, яку йому наказували». Тесть арештова ного Антон Осадчий з частиною селян організував «на біг на господу» (панський двір.— В. Г .), намагаючись визволити в'язня. Селянин Іван Гуменний, почувши про наступ на панський двір, «всю громаду, яка була на панщині, привів на той рух». Поповнена група повста лих повела рішучий наступ на шляхетський двір і звіль нила свого побратима Івана. Потім вони вирішили роз правитися з ненависним шляхтичем, але сусідня шлях та, яка збіглася на допомогу, врятувала Вігурського. Після цього Вігурський подав скаргу Звенигород ському старості, вимагаючи розслідування. Старостинська комісія, що прибула в с. Мшанець, розслідувала справу і передала державцеві посвідчення з гарантією безпеки 59. 57 AGZ, t. 25, стор. 191/6. 58 Т а м ж е, стор. 209/20. 59 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 215, стор. 1495— 1496.

10*

147

Через відсутність даних не можна детально віднови ти картину повстання, його підготовку, дізнатися про долю, яка спіткала керівників і учасників повстання тощо. Інтересно відзначити, що шляхтич, який давно звер нув увагу на Івана, ставив йому у провину не тільки те, що останній не виконував панщини, але протягом року «переховував людей, якихось гультяїв, про яких не знав двір і які не були записані в інвентарі». Можна припу стити, що ці «гультяї» були опришками, які готували виступ селян. Але це тільки припущення. Безперечно лише те, що це був значний селянський виступ або — за актами — відкритий «бунт Мшанецької громади», який мав яскраво виражений антифеодальний характер. По встання с. Мшанець стало відомим в усьому краї. У 1720 р. галицька шляхта скаржилася у сеймі, що селяни захоплюють панські землі, вбивають шляхту. Вважаючи, що посилення селянського руху в королів ських маєтках викликане не соціально-економічними причинами, а «поблажливістю старост до хлопів у староствах», шляхтичі просили короля наказати старостам, щоб вони не дозволяли селянської сваволі, а також су воро карали тих, які вбивали панів 60. З 1720 по 1727 р. майже немає даних про селянські виступи, хоч вони, безсумнівно, відбувалися. Є згадки, що у 1727 р. «ціла громада Великого Ключева, навіть жінки, дівчата, діти» брали участь у виступі»61. У 30-х роках XV III ст. спостерігається нове піднесен ня опришківського, а за ним і селянського рухів. 31 сер пня 1733 р. шляхта збирається під с. Грушка, біля Тов мача, у загальне ополчення для боротьби з галицькими опришками й селянами. На Галицькому Прикарпатті були періоди, коли се ляни й опришки спільно виступали проти шляхти. Відо мості про це знаходимо в тогочасних актах. Так, 6 лип ня 1702 р. перед відходом в посполите рушення гали цька шляхта закликала обороняти маєтки, бо «появили ся опришки і свавільні люди» («свавільними людьми» шляхта іменувала повсталих селян) 62. 60 AGZ, t. 25, стор. 290/57. 61 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 227, стор. 1610. 62 AGZ, t. 25, стор. 46/9.

В травні 1714 р. галицька шляхта знову скаржиться, що «збираються опришки і свавільні люди, які напада ють на шляхетські маєтки», вбивають їх власників, за хоплюють майно. «Для захисту своїх маєтків» шляхта організувала каральні загони 63. Опришківсько-селянські виступи помітно посилилися в 30-х роках XV III ст. В зв’язку з цим шляхта зібрала спеціальну нараду, на якій прийняла постанову, що на зивалася «Ухвала галицької шляхти в справі оборони від сваволі опришків і підданих». У постанові вказува лося, що для запобігання виступу селян і захисту маєт ків від «свавільних підданих, а також опришків» під Га личем збирається ополчення 64. У цей період зв’язки між селянами й опришками ста ють настільки міцними, що шляхта в своїх повідомлен нях навіть ототожнює селян з опришками. Дані дають підставу твердити, що з наростанням селянського руху збільшувалися загони опришків, причому останні, без сумнівно, керували селянськими виступами. Так, напри клад, 5 травня 1736 р. на галицькому сеймику шляхтичі в один голос заявляли, що в Коломийському повіті зро стає хлопське свавілля і збільшується число опришків, які насмілюються відкрито виступати 65. Розвиток селянського руху змушує галицьку шлях ту визнати, що піддані галицької землі починають нечуване досі повстання. 24 травня 1734 р. шляхта вирішує знову скликати загальне ополчення проти повсталого селянства для захисту своїх маєтків 66. Крім того, вона зобов’язала посесорів і адміністраторів «гірських сіл» вести боротьбу з повсталими 67. Каральні загони, які направлялися для придушення повстання, грабували населення, вбивали невинних селян 68, даючи тим самим нові приводи для селянських заворушень. На сеймику в 1736 р. у зв’язку з наростанням селян ського руху шляхта просила коронного гетьмана наді слати військову допомогу. Гетьман наказав загонам смоляків ловити «свавільні купи гультяїв» і віддавати до су63 64 65 66 67 68

AGZ, Там Там Та м Там Там

25, ж е, ж е, ж е, ж е, ж е,

стор. 185/5. стор. 201/10. стор. 407/6. стор. 388/1— 3. стор. 390/9. сто-р. 389/4.

149

ду учасників заворушень. При цьому галицький сеймик строго зобов’язував «кожне село, біля якого появиться хлопське свавілля», подавати допомогу каральним заго нам69. Так шляхта' намагалась погрозами примусити селян виступити проти своїх братів по класу. В 1740 р. вибухнуло велике селянське повстання в Долинському старостві, Перемиської землі, яке охопило всі села староства. Джерела відзначають, що на бороть бу піднялися усі селяни «обох статей і діти». Повсталі виступили із зброєю в руках і розбили загони королів ського старости Зельонки, а також війська, що прибули па допомогу70. Повстанці не обмежились першими успіхами і почали ширше розгортати дії. Вони застосовували своєрідну опришківську тактику боротьби, що складалася протя гом століть. Центр повстанців знаходився в лісі, де вони навіть спорудили укріплення. З своєї лісної бази повста лі виходили переважно вночі і робили напади на маєтки феодалів. І Про долинське повстання селян, яке влітку 1740 р. набрало широкого розмаху, стало відомо в усьому При карпатті. «Повідомлено нашим зборам, що в Долинсько му старостві, Перемиської землі, що лежить в гірському краю і в якому постійно відбуваються бунти, повстали хлопи обох статей і діти»,71—записано у постанові вишенського сеймику. У цьому документі підкреслювалася не лише масовість селянського руху, а й його тривалість в Долинському старостві. Прагнучи запобігти небезпеці нового спалаху народного гніву, шляхта зобов’язала свого ротмістра зібрати з різних місць бойові загони шляхти і з цими «військовими силами утихомирити по встання», а повстанців, «на випадок супротиву», спійма ти і передати в суд для покарання. З джерел невідомо, чим закінчилось це повстання. Є підстави твердити, що це один з найбільших селян ських збройних виступів на Прикарпатті в середині XVIII ст.72 На початку 1741 р. кріпаки с. Тростянець, яким воло дів магнат Станіслав Дзержки, напали на маєток поль69 70 71 72

AGZ, t. 25, стор. 407— 408/6. AGZ, t. 23, стор. 190— 191/4. Т а м ж е. Т ам ж е

150

ського магната Миколи Потоцького, великого земельно го власника. Цей виступ був викликаний тяжким гнітом у маєтках Потоцьких. Повсталі завдали Потоцькому «значної шкоди». Потоцький і Дзержки склали між собою спеціальний договір щодо розправи з селянами. «Щоб на майбутнє зухвалість, розбійництво і хлопська сва воля не ширилися,— було записано в договорі,— взяти тих же арештантів (тобто повстанців.—В. Г.) і покара ти на шибениці» 73 у рідному селі. Привертають увагу селянські виступи, що відбували ся у першій половині XV III ст. в Обертані. У 1718 р. се ляни сіл Дубки, Колінків, Репужинець і Обертин напали на корчму шляхтича Каліновського в Обертані і завда ли збитків на 4 тис. злотих74. В актах є відомості, що цей напад був нібито організований шляхтичем Волин ським. Проте сумнівно, щоб така велика кількість се лян виступила тільки на захист інтересів шляхтича Во линського. Очевидно, антифеодальні настрої селян віді гравали не останню роль у виступі. Це підтверджується подіями, що відбулися в 1744 р. в Обертині. Через 26 років після першого антифеодального виступу тут знову відбулося велике селянське повстання. Це, до речі, свідчить про довготривалість селянських рухів у деяких селах Галицької землі. В липні 1744 р. повсталі селяни за порадою місцевого священика «зруйнували двір», розібрали плоти біля панської обори і току, вируба ли старі верби біля шляхетського двору, спустошили ко мору, завдали шкоди в стайні, на подвір’ї тощо. Шляхтич Каліновський намагався покінчити з висту пом, вимагаючи від селян присягти в церкві у тому, що вони «велику шкоду нанесли двору», але селяни відмо вились 75. На скаргу шляхтича у Галицький суд у село прибув возний. Під час обстеження виявилося, що повсталі зни щили пана, який виїжджав охороняти збіжжя й сіножа ті. За словами возного, в Обертині повсталі «зробили ве лику шкоду і взагалі хлопи збунтувалися» 76. Отже, від знищення панського майна селяни Оберти^ на перейшли до відкритого виступу, до впертої антифео73 74 75 76

ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 245, стор. 646— 647. Т а м ж е, т. 214, стор. 1241— 1242. Т а м ж е, т. 250, стор. 1790— 1792. Т а м ж е.

151

дальної боротьби з власником маєтку. З джерел невідо мі безпосередні причини, які стали поштовхом до висту пу селян у Обертані. Проте безперечно, що причиною селянського руху було гноблення кріпаків шляхтою й орендарями, що було особливо тяжким для селян, бо маєтки Обертинського були розподілені на кілька частин з окремими дворами. Події в Обертані стали відомі навіть королю, який знову наполягав на тому, щоб «ловити на місці повста лих, свавільних й інших подібних людей в місті і на грунтах та віддавати до суду, який має судити й карати» 77. 1 лютого 1749 р. в одному із шляхетських листів по відомлялося про виступ Космацької громади проти яко гось шешорського отамана. Селяни намагались «віді брати полонини» цього отамана. Спочатку озброєна гро мада робила набіги на вівчарів отамана, а також на нього самого, «чинила кілька разів засідки» в лісах. По жвавлення селянського руху в гірських місцевостях у до сліджуваний період настільки стривожило шляхту, шо вона почала думати про те, як «розгромити хлопську за взятість» 78. При висвітленні селянського руху на Прикарпатті в першій половині XV III ст. не можна не згадати про роз виток гайдамацьких виступів у той час на Правобереж ній Україні. До гайдамацьких загонів, які діяли на'сте пових просторах Правобережжя, входили запорізькі ко заки, а також селяни-втікачі з різних місць України, які це витримували гноблення шляхти. У 40-х роках XV III ст. гайдамаки особливо активно діяли в Подільському воєводстві, що безпосередньо ме жувало з Галицькою землею. Каральні експедиції регу лярних віцськ Речі Посполитої під командуванням ко ронного гетьмана Йосифа Потоцького не могли приду шити могутнього руху народних мас. Великий інтерес становить питання про вплив гайда мацького руху на сусідню Галичину, яке досі не знайшло належного висвітлення в історичній літературі. К. Дракохруст79 зробила спробу поставити це питання, але 77 ЛЦ ДІА, 78 АБЗ, № 79 Е. И. Д ства XV I—X IX

ф. 5, т. 254, стор. 398—403. 10, розд. 1, арк. 22. р а к о х р у с т, Опришки, сб. «Из истории крестьянвеков», М., 1955.

152

відсутність архівних матеріалів не дозволила авторові конкретно його показати. Проте цінний почин, зробле ний К. Дракохруст, повинен притягти увагу вчених до глибокого вивчення цього інтересного питання, яке раніше ігнорувалось українськими й польськими дво рянськими істориками. Питання про взаємовплив і взаємозв’язок між гайда мацьким рухом і виступами селян Прикарпаття варто уваги насамперед тому, що народні рухи, які виникали у феодальний період на Наддніпрянщині, завжди знаходи ли відгук у сусідніх галицьких землях. Так, коли на по чатку XV III ст. козацько-селянські повстання охопили Поділля,^ Київщину, Брацлавщину, то під їх впливом в Галицькій землі наростали селянсько-опришківські рухи. Подібне становище було і в ЗО—50-х роках XVIII ст. Гайдамацькі загони з Правобережжя переходили в Русь ке воєводство, де селянсько-опришківський рух набрав особливого розвитку в цей період. Проти шляхти При карпаття виступали об’єднані сили народних месників. У 1734 р. керівник гайдамацьких загонів Верлан прийняв титул козацького полковника і від імені росій ського уряду закликав селянство на боротьбу з шляхтою і різними орендарями. За короткий час він зумів ство рити значний повстанський загін і вирушив у Поділь ське та Брацлавське воєводства. Розгромивши деякі час тини шляхетського війська, загін Верлана увійшов у Руське воєводство і зайняв Жванець і Броди 80. 13 липня 1734 р. Верлан в одному з листів із Збаража повідом ляв: «Броди взято без всякого супротиву; Збараж взяли окопами і здобули без жодних жертв» 81. Зрозуміло, що бойові дії гайдамацьких загонів у 1734 р. в Руському воєводстві вплинули на зміцнення селянського руху на Прикарпатті. Цим насамперед, оче видно, пояснюється і широкий розвиток селянського ру ху в Коломийському повіті. Налякана шляхта в червні 1750 р. просила коронно го гетьмана захистити її від нового наступу гайдамаць ких загонів. «Наші брати-посли знають,— писалося в інструкції,— як свавільні українські гайдамаки відри ваються від Січі і перемагають (шляхту,— В. Г.) у По80 АЮ ЗР, т. III, ч. З, стор. 108. 81 Т а м ж е, стор. 84—85.

153

дільському воєводстві, сусідньому з нашою землею, роб лять напади, розбивають шляхетські доми, міста і міс течка...» і тому «злочинний вогонь, який повстав з роз жареного попелу», необхідно в корені придушити82. Шляхетські посли мали просити через гетьмана, щоб ко роль переконував російську імператрицю придушити гайдамацьку сваволю 83. Проте це мало допомагало. У цьому зв’язку інтерес становить лист великого коронного гетьмана до маршалка надвірної команди від 27 Лютого 1751 р. Гетьман пи ше: «Отже, відомості в тутешньому краю зовсім не ціка ві... Гайдамаки своїми нападами доходять до нашого краю (тобто Руського воєводства.— В. Г .), наїжджають, грабуючи божі святині, і невинно проливають кров. На тих, що нападають, скільки зможу, стільки зберу війсь ка і прикладу всіх сил, щоб тільки забезпечити місця, до яких може добратися це гультяйство.-Але ця необ хідність вимагає, щоб край і степи не пропускали (гай дамаків) при допомозі власних людей та щоб своїми фурвахтами (сторожовими загонами) закрили паси (шля х и )» 84. В іншому шляхетському повідомленні читаємо: «Гайдамаки постійно прориваються через кордони і якимсь способом треба їх утихомирити» 85. Прихід гайдамаків у Галичину був не випадковим. Серед гайдамаків зустрічаються вихідці з Галичини. Так, перед шляхетським судом 18 червня 1734 р. у Ка м’янці стали учасники загону Верлана. Один з них — Андрій Суляк признався на суді, що він син селянина, «народився під Збаражем», а згодом перебував у Зінкові, Завалі, Варі, Чемерисах Волоських, Ходоровицях 86. Гайдамака Ян Клубіцький признався, що родився за Острогом, служив на панських дворах, потім переселився до Валяви під Снятином. Як учасник гайдамацького ру ху Клубіцький з «своїми колегами» діяв в різних місцях Галичини:- біля Заболотова, Городенки, Острога87. По прізвищах деяких гайдамаків (Березовські, Ясінські, Коломійченки, Беркути і т. д.) можна судити, що вони походять з Галичини. 82 83 84 85 86 87

AGZ, t. 25, стор. 486/2. Т а м ж е, стор. 486/3. АБЗ, № 25, розд. 1, арк. 135. АБЗ, № 24, розд. 1, арк. 63. АЮ ЗР, т. III, ч. З, стор. 68. Т а м ж е , стор. 102— 103.

154

Про безпосередні зв’язки гайдамаків з галицькими повстанцями є дуже мало даних і до того ж вони неясні. Наприклад, відомо, що в загонах Олекси Довбуша брав участь якийсь повстанець «Михайло з України». Невідо мо, чи це був якийсь селянин з Наддніпрянщини, чи, мож ливо, один з учасників гайдамацького руху 30-х років XV III ст, Але немає жодних сумнівів щодо спільної бо ротьби карпатських опришків і гайдамацьких загонів у кінці, 50-х років, коли народну боротьбу в Галиць кій землі очолив видатний наступник Довбуша — Іван Бойчук.

У боротьбі з жорстоким кріпосницьким гнітом вста новилися тісні зв’язки між прикарпатськими селянами і трудящими Буковини та Закарпатської України, що вхо дили тоді до складу Угорщини. Штучні кордони карпат ської смуги Речі Посполитої, які розділяли українські землі, не могли припинити взаємозв’язків експлуатова них мас українського народу по обох боках Карпат. Так, у 1648 р. частина повстанців, які виступали на Покутті, рятуючись від розправи шляхти, втікла в Молдавію. Мабуть, цих втікачів було багато, коли у 1649 р. галиць ка шляхта через своїх послів вимагала від молдавського господаря їх видачі. Шляхетські посли вимагали також від господаря укріплення кордонів перед небезпекою спільних дій повсталих Польщі і Молдавії. В січні 1652 р. галицька шляхта повідомляла сейм, що на прикордонні Молдавії і Угорщини неспокійно через об’єднані виступи селян Покуття і Молдавії, і просила уряд про більш рі шучі д і ї 88. Вступ козацьких військ у Молдавію в 1653 р. ще більше зміцнив зв’язок між молдавськими і покутськи ми селянами. Майже два місяці (листопад і грудень) 1657 р. у прикордонному м. Снятині працювала спільна польсько-молдавська урядова комісія в справі «успокоєння кордонів обох держав», організована тільки через «велике замішання» на молдавсько-польському прикор донні 89. В наступних роках XVII ст. селянські заворушення 88 AGZ, t. 24, стор. 99/11. 89 ЛЦ Д ІА , фг 5, т. 148, стор. 327, 375, 400. С*

155

на прикордонні з Молдавією тривали. В листопаді 1659 р. галицькі магнати перед виїздом у посполите ру шення наказували залогам військ, які залишалися на Прикарпатті, «мати пильне око на ворожі помисли домо вих» на кордоні з Молдавією. В серпні 1660 р. галицькі посли мали «докладно доповісти королю» про необхід ність укріпляти молдавський і угорський кбрдони, щоб «та земля (Прикарпаття.— В. Г.) в цілому на дальшу послугу короні могла бути збережена» 90. У 50-х роках XVII ст. активний виступ трудящих з обох боків Карпат поставив під загрозу панування шляхти на Прикарпат ті. Король 13 серпня 1660 р. запевнив прикарпатську шляхту про те, що під час її перебування в загальному ополченні її маєтки будуть охоронятися від молдавських і угорських повстанців. Але в 1667 р. галицька шляхта знову зібралася до Галича для «обдумування домової і пограничної безпеки» 91. Часто розорене галицьке селянство, переважно з прикордоння, переходить Карпати і нападає на маєтки молдавських феодалів. Молдавський господар неодно разово просив польського короля вжити заходів проти цього. В травні 1683 р. шляхетський сеймик стверджу вав, що в Галицькій землі «на очах зросла небезпека», тому що «свавільні купи підданих з різних країн (тобто Польщі, Молдавії, Угорщини.— В. Г.) по селах різно шкодять». Тому шляхта постановила організувати загін з ЗО чоловік 92. На початку XVIII ст. галицька шляхта побоювалась повсталих з боку Молдавії і вже тоді ста вила питання про спільну боротьбу Польщі і Молдавії проти галицьких і молдавських повстанців. 12 квітня 1712 р. гетьман Сенявський спеціальним універсалом повідомляв про небезпеку «з боку Молдавії». Часто повстанці Молдавії і Покуття спільно напада ли на прикордонну шляхту. Покутська шляхта постійно скаржилася королю. Август II змушений був вживати якихось заходів. За універсалом від 19 травня 1721 р. біля Снятина мав бути організований спеціальний суд, який карав би всіх повстанців як польських, так і мол давських. За згодою молдавського господаря, скривдже90 AGZ, t. 24, стор. 163— 164/2— 3, 166/6. 91 Т а м ж е, стор. 257/2. 92 Т а м ж е, стор. 442—8; ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 161, стор. 1152.

ні феодали з Молдавії могли передавати свої претензії на розгляд цього суду93. Для здійснення екзекуцій 16 вересня 1721 р. галиць ка шляхта на черговому сеймику обрала комісарів — писарів Галицької землі Жураковського і Тарнаковського, стольника Дульського. «Для безпеки цього суду» га лицька шляхта зажадала від київського воєводи висла ти сюди загін смоляків. Суд мав тривати три тижні 9V Особливо активними- були виступи прикарпатських і закарпатських селян на кордоні з Угорщиною. Великі землевласники цих районів постійно тремтіли від страху перед наступами селянських загонів. У 1655 р. сейм за явив, що в Перемиській і Саноцькій землях шляхта че рез «хлопську сваволю з Угорщиною не може бути без печна в своїх маєтках». В 1678 р. стало відомо, що «сва вільні купи» з Галицького Прикарпаття «насмілювались переходити кордон» і там завдавали місцевим феодалам немалої шкоди. Про спільну боротьбу поневоленого се лянства по обох боках Карпат говорилось на сеймах у 1589, 1611, 1629, 1655, 1670, 1678, а також протягом XVII і XV III ст.95 У 1723 р. галицька шляхта скаржилася сей мові, що на угорському кордоні відбуваються завору шення: селяни-повстанці убивають панів, захоплюють се ла, і все це триває багато років96, а зробити нічого не можна. Так, шляхта сама визнала свою неспроможність пе решкодити спільним діям закарпатських і галицьких по встанців. Очевидно, і сейм не міг нічого зробити, бо че рез рік, у 1724 р., знову повідомлялося про напади по встанців з Угорщини. Прикарпатські магнати вирішили просити цісарських послів, щоб вони ставили перед своїм урядом питання про цю небезпеку97. Але майже до кінця першої половини XV III ст. ніякі заходи уряду не могли протидіяти спільній боротьбі галицького, молдавського та угорського селянства. Королівські універсали ft інші акти лише заповнювали сторінки королівських і гродських книг. У січні 1745 р. Август III змушений був ви93 94 95 96 97

AGZ, t. 25, стор. 296/3. Т а м ж е, стор. 296/4—6. «Volumina legum», t. IV, стор. 234/49; t. V, стор. 275—276/39. AGZ, t. 25, стор. 309/73. T а м ж е, стор. 322/67.

157

знати, що, незважаючи на велику кількість універсалів, «безперервні зухвалі виступи не переводяться в межах Речі Посполитої». Основною причиною безрезультатно сті всіх універсалів та інших актів король вважав їх не дбале виконання. На його думку, там, де послаблюється увага тих, хто повинен виконувати накази, там «рос те сміливість напасників» та «зростає на очах небез пека» 98910. Король і пануюча верхівка не хотіли визнавати сили й розмаху народного руху, особливо в гірських районах. А саме тут шляхті загрожувала найбільша небезпека. Магнати і середня шляхта взагалі майже не жили у гірських місцевостях, а селяни цих місць не вважали себе польськими підданими. У 1707 р. жителі Лемківщини заявили російським військам, які сюди прибули: «Ми не ляхи, ляхи на долах» " , тобто в низовинних місцях. Головною і вирішальною силою у антифеодальній бо ротьбі на Прикарпатті були селяни. Іноді разом з ними виступала сільська старшина, отамани, побережники, а також нижче православне духовенство. Так, у повстан ні селян Долинського староства серед 200 учасників бу ло всього сім князів, тобто представників сільської вер хівки. На 50 повсталих с. Рівні був лише один сільський піп і один сільський мірошник. У селянському загоні, який атакував маєток Щляхтича Дяківського' в с. Новосільці, крім селян, були ще міський отаман і два лісні сторожі 10°. Характерно, що в загонах повсталих у цей період не зустрічаємо ні міщан, ані дрібної української шляхти, які брали активну участь у виступах на початку визвольної війни українського народу 1648— 1654 рр. Найбільш рішучим елементом селянського руху були найбідніші категорії населення. їх шляхта особливо бо ялася. Так у 1667 р., готуючись до оборони фортеці Теребовлі перед наступом козаків, шляхта наказала «пере стерегти, щоб люзних, непотрібних людей в тій фортеці не було». Навіть у фортечну сторожу — дозорці наказа но було «призначати певних, гідних віри людей». Подіб ну постанову ухвалила теребовлянська шляхта і в серп98 ЛЦДІА, ф. 5, т. 251, стор. 168. 99 А. П є т р у ш е в и ч, Дополчення ко сводной галицко-руо ской летописи с 1700— 1772, ч. І, Л., 1896, стор. 64. 100 ЛЦДІА, ф. 7, т. 46, стор. 634— 635; т. 55, стор. 1386— 1387.

158

ні 1672 р. В серпні 1674 р. шляхта Руського воєводства, щоб захистити свої маєтки від повсталих, постановила з Бучацького замку «вигнати геть жебраків, людей підозрі лих, невідомих». Частину таких «люзних людей» в містах і містечках Прикарпаття становили селяни-втікачі. Вони поповнювали лави міського плебсу і були найбільш рішу чими у боротьбі з шляхтою. В шляхетських джерелах про «люзних» людей говориться не інакше як про небез печних для шляхти людей. Так, в одному з реєстрів м. Чернятина сказано, що «всі люзники є грабіжні хло пи». Галицький сеймик у 1664 р. наказав військам не гайно направлятися туди, де «появилася небезпека від хлопського свавілля або людей люзних» 101. Принцип організації селянських загонів в другій половині XVII — першій половині XV III ст. був майже таким, як у період визвольної війни 1648— 1654 рр. По всталі, як свідчать джерела, наступали на маєтки екс плуататорів «товпами», «купами», «збунтованими грома дами» під проводом своїх керівників — «принципалів». Здійснювався напад переважно вночі або вранці. Шлях та повідомляла, що повстанці Долинського староства у 1658 р. «скупчилися» з різних сіл, на світанку перебра лись через Рахинські ліси і несподівано з усіх Соків «на пали на панські маєтки з великим криком і ^стріляни ною». В Мединицькому ключі селяни також наступали на панів «купами», всією громадою, під проводом своїх «принципалів». Повсталі кріпаки с. Рівні в 1659 р. вночі напали на панський тік, а в с. Пукиничах розгромили пан ський двір. Перед виступом кріпаки домовлялись про майбутні дії. Слуга пана Мурадовського з с. Лоп’янки (біля Долини) перед тим, як напасти на маєток Андрія Сваричевського, «учинив спільну і таємну умову» з ін шими кріпаками 102. Чисельність окремих загонів повсталих, що діяли на Прикарпатті після 1648 р., була значно меншою, ніж у період визвольної війни. Так, загін селян з Рівні (1658 р.) налічував близько 50 чоловік. Повсталих селян у с. Гарному «могло бути майже 200 чоловік». Селянський загін, який виступав у Долинському старостві, «налічу101 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 180, стор. 1408; AGZ, t. 24, стор. 199/2. 102 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 46, стор. 634— 635; т. 56, стор. 41— 43; т, 46, стор. 879—880; т. 43, стор. 423; т. 59, стор. 1015; т. 52, стор. 625.

159

вав не менше 200 чоловік» 103, Такими приблизно були се лянські загони у цей період. Загонів, де було б понад 1000 чоловік, як це ми бачили у 1648 р., в другій полови ні XVII ст. не зустрічається. У другій половині XVII ст. селянські загони були озброєні в основному ціпами, вилами, киями, сокирами. Так, при наступі на замок у с. Черниці, Жидачівського повіту, вони мали киї, коси і ціпи. Лише в кількох чоло вік були рушниці. Часто селянам вдавалося відібрати зброю у панів. Королівські селяни з с. Гарного наступали на маєток шляхтича Гедзінського, озброєні косами, при битими до кілків, сокирами і киями. У 1749 р. селяни Космача напали на шешорського отамана з рушницями, рогатинами і «іншою відповідною зброєю» 104. В гірських місцевостях найпоширенішою зброєю залишались топірці — специфічна зброя карпатських опришків. Характеризуючи виступи селян, не можна не відзна чити сміливості їх і впевненості в своїй перемозі. Шлях та визнавала, що повстанці в Долинському старостві у 1658 р. наступали «з надзвичайною сміливістю і гордіс тю» і погрожували знищити всю шляхту. У 1713 р. представники галицької шляхти на сеймику заявляли про «сміливі наступи опришків і свавільного хлопства» 105. А в 30-х роках XV III ст. було організова но загальне ополчення з усіх шляхетських сил Галицької землі, «щоб запобігти сміливим виступам підданих і опришків» 106. Мужньо й гордо поводилися селяни перед шляхет ськими судами. Присутні на тортурах шляхтичі не при ховували подиву перед героїзмом селян, відсутністю в них страху перед тяжкою смертю. Часто селяни, яких су дили за виступи, не тільки мужньо переносили тортури, а й глузували з шляхетських суддів і катів. «Той (селя нин) - писав шляхтич Лісовський,— засуджений на смерть, очевидно, хлоп твердої натури і зухвалий, коли в суді кидав різні сильні й глузливі слова панові Подсендковському, а під час тортур кричав кату: «Не чіпай моєї голови, була вона в кращих руках Бурштинського губернатора». 103 104 105 106

ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 46, стор. 879—880. АБЗ, № 65, розд. V, арк. 12— 13. AGZ, t. 25, стор. 185/5. Т а м ж е , стор. 388/2.

160

Характеризуючи антифеодальну боротьбу селянства Прикарпаття, не можна не спинитися на його виступах проти релігійного гноблення. Класики марксизму-ленінізму вчать, що усі виступи проти феодалізму набирали релігійних форм. Це яскраво підтверджується на при кладі Прикарпаття. Селянство краю відчувало жорсто ке гноблення з боку представників вищого духовен ства — великих феодалів, а також зазнавало релігійних утисків. Вогнем і мечем поширювали польські феодали католицизм на західноукраїнських землях. Після визвольної війни 1648— 1654 рр. тиск католиць кої реакції на православ’я не ослаблюється. Католицьке духовенство будь-що хотіло ввести унію у західноукра їнських землях, а згодом покатоличити весь український народ. Проте здійснити це було нелегко. Майже до кінця XVII ст. селянство Прикарпаття сповідувало право слав’я. Уніатські обряди православні зустрічали з обу ренням, яке переходило іноді в справжні заворушення. Король Ян Собеський у 1681 р. в одному універсалі по відомляв, що «багато разів доходили звістки» у Варша ву, що в Жидачівському повіті серед духовенства грець кої релігії «відбуваються великі замішання в порядку духовному і церковних відправах» 107. Тут ця боротьба тривала протягом всього XVII ст. Стійко відстоювало стару віру перед наступом унії та католицизму українське населення Перемиської землі. Міщани і селяни не визнавали уніатських священиків та епіскопів, захищаючи своє право на стару релігію на віть з застосуванням зброї. В королівському універсалі до «всього поспільства релігії грецької» Галицької землі і Жидачівського повіту в 1674 р. говорилося, що «від де яких як стану духовного, так і світського нема послуху львівському епіскопу Шумлянському» 108. Активно захищали православну віру церковні брат ства. На Прикарпатті такі братства були відомі в Пере мишлі, Дрогобичі, Стрию, Жидачеві і Болехові. Жидачівське братство, членами якого були руські православні міщани, попи й інші, час від часу збиралося на «короткі засідання». На одному з засідань у 1680 р. були присут ні і представники католицького духовенства. Вони скар107 Л Ц Д ІА , ф. 5, т. 93, стор. 1796— 1797. 108 Т а м ж е. 11— 2181

161

жилися, що православні, в тому числі і сам єпіскопський намісник (декан), не вшановують католицьких свяще ників навіть тоді, коли вони йдуть «з божим тілом до хворого». На це православний намісник з обуренням відповів: «Як мій батько не кланявся ляцькому богу, так і я не буду». Джерела містять багато фактів виступів селян про ти католицького духовенства і нападів на костьоли тощо. У 1660 р. селянський загін в 100 чоловік, озброєний кілками, несподівано напав на двір католицького кано ніка в м. Соколові, щоб ув’язнити ненависного їм като лика і «волочити туди, де ніколи не бував» 109*1. У 1670 р. селяни з Кадовбні, Сівок, Пійла Калуського староства, озброївшись, напали на католицький мо настир, який будувався у с. Голині, маєтку шляхтича Березовського. Вони знищили новобудову і забрали дерево. «Хлопи,— писалося у скарзі з цього приводу,— пняк об тесали, на двох оборожинах повісили, на якому отаман з Кадовбні наказав синові своєму написати по-руськи: «Березовський висить, не закінчивши монастиря» по.

Своєрідною формою антифеодального руху в Карпа тах і у Галицькому Прикарпатті були виступи оприш ків, бескидників, списаків та збійців 1П. Бескидниками називались повстанці, які діяли в гірських районах Саноцького, Перемиського і Самбірського староств та на території Карпатських гір, що звалася Бескидом. Списаки — це бійці повстанських загонів, озброєних корот кими списами. Вони виступали в основному біля Спишу на Закарпатті. У Галицькому Прикарпатті, і зокрема на Покутті (території між річками Прутом і Черемошем та Карпатськими горами), широко відомий термін (опри шок». Походження слова «опришок» необхідно з’ясувати окремо. Перші документальні відомості про термін «опри шок» дослідники відносять до XVI ст. Буржуазний істо109 ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 54, стор. 991— 995. 1,10 Т а м ж е, т. 56, стор. 226— 230. 111 Збійці (zb o jcy )— опришки. Назва Прикарпатті.

162

поширена у польському

рик Глогер вказував, що ця назва вперше з’явилась у 1588 р. 11213 Інший буржуазний історик Ю. Целевич/твер див, що слово «опришок» вперше зустрічалось у відпо віді, яку дав польський канцлер Ян Одеський 8 червня 1550 р. на запитання краківського міського суду ш . До слідник опришківського руху Західного Прикарпаття Охманський заявляв, що слово «опришок» зустрічається ще у 1529 р. 114 Твердження Охманського можна вважа ти найбільш точним. Питання про походження і значення терміну «опри шок» ще й досі не розв’язане в історичній літературі. З цього приводу існують різні думки. Лексикограф Лінде 11516пов’язує слово «опришок» з російським «рьіскать», а також порівнює його з російським «опрочник», тобто приватна людина. На думку Петрушевича, «опришок» також означає «опрочника» («опроч» — окремо) П6. Інші дослідники цього питання твердили, що «опришок» походить від румунського «opres», що означає «за бороняю, зупиняю». З цією думкою, в основному, по годилася Косачевська 117. На наш погляд, слово «опришок» походить від ла тинського «oppressor», тобто порушник, пригноблювачг знищувач. Відомо, що в ті часи офіціальною адміністра тивною і судовою була латинська мова. В судовій термі нології «опресором» вважався той, хто пригноблював або знищував когось (в даному випадку — шляхту). Оче видно, з пйсьмових, переважно судових, протоколів ця назва через деякий час перейшла в розмовну мову. Експлуататорські класи розуміли під «опришком» людину, небезпечну для них. Вони називали опришків «порушниками спокою», «кримінальними злочинцями», «простими бандитами», «явними розбійниками». У та112 Z. G l i o g e r , Encyklopedia staropolska, t. Ill, W arszawa^ 1902, стор. 297. 113 Ю. Ц е л е в и ч , Опришки, «Руська історична бібліотека»* Львів, 1897. 114 W. O c h m a n s k i , Zbojnictwo goralskie, W arszaw a, 1950, стор. 22. 115 S. L i n d e, Slownik j§zyka polskiego, t. Ill, Lwow, 1857,. стор. 576. 116 А. П e т p у ш e в и ч, Сводная галическо-русская летопись» ,с 1700— 1772, стор. 266. 117 Е. М. К о с а ч е в с к а я , Народньїе мстители — галицкие опришки, «Вестник Ленинградского ун-та», Л., 1948, № 3, стор. 50, 11 *

163

кому значенні вживала це слово і вся буржуазна істо ріографія. Західноукраїнські селяни бачили в опришках народ них борців, месників, які захищали простий народ від утисків шляхти. Проте яким би не було за походженням слово «опри шок», опришківство було своєрідною формою антифео дальної боротьби селян у Західній Україні, що виникла внаслідок жорстокого феодально-кріпосницького гніту. За твердженням Івана Франка, опришківство «було здавен-давна нерозлучним товаришем хлопської неволі. Поневолений, битий, кривджений підданий, не можучи знайти ніде полегші ані справедливості, тікав у ліси, в го ри, приставав до купи таких самих очайдухів, і хоч чув над собою в кожній хвилі загрозу смерті, все-таки рад був хоч під тою загрозою прожити свобідно, а надто ще метатися на своїх кривдниках» 118. Своєрідність опришківського руху полягає у формах і методах боротьби, які визначалися до деякої міри й гео графічним положенням краю. Закріпачене селянство тікало від феодального гніту в ті місця, куди не сягала панська влада, де уряду важко було розправитися з не покірними підданими. Це були малодоступні і малозасе лені Карпатські гори з важкими для переходу скелями, глибокими печерами, непрохідними лісами та широки ми полонинами. Крім цього, у Карпатських горах сходи лися кордони трьох держав — Польщі, Угорщини і Мол давії, що давало можливість повстанцям вільно перехо дити з однієї держави в іншу. Галицькі магнати в 1671 р. доповідали сейму про не безпеку від «своїх опришків-селян, схильних до повстан ня» 119. Отже, тут опришок ототожнюється з селянином. Втікачі з середовища найбіднішого малоземельного й без земельного селянства, вбогі сільські ремісники, пастухи, приречені на голод та злидні наймити — ось ядро опришківських загонів. Іноді в русі брали участь заможні се ляни, нижче православне духовенство і сільська адміні страція — «солтиси», «атамани» та «князі» — «крайники» (старшина сіл, заснованих на волоському праві). Опришківські загони застосовували партизанські форми боротьби. Вони швидко пересувались, непомітно 118 І в а н Ф р а н к о,

Твори, т. 19, К-, 1956, стор. 594.

119 AGZ, і 24, стор. 319/4.

164

з’являлися в тому чи іншому місці, робили несподівані напади і швидко зникали. Затони опришків були нечисленними. Вони налічува ли звичайно від 5 до 50 чоловік. Сила опришків, як вва жає Дракохруст 120, полягала у великій кількості загонів, які виступали одночасно в різних місцях Прикарпаття і Закарпаття. Загони опришків збільшувалися тоді, коли в разі потреби до них приєднувались інші загони. Так, за гін з Печеніжина, до якого входили і опришки з Угор щини та Молдавії, складався з 300 чоловік 12і. Не мен шим, очевидно, був'і загін опришків, який у 1656 р. зумів захопити таку укріплену фортецю, як Снятин. Часто до опришків приєднувались повсталі селяни, зміцнюючи за гони народних бійців. Так, лише з допомогою селян га лицькі й закарпатські опришки (80 чоловік) 16 липня 1698 р. захопили м. Косів на Покутті 122. Причому у опришківсько-селянських загонах керівна роль належала завжди опришкам. Шляхетські джерела називають опришківські загони «купами», а самі опришки називають їх «ватагами» або «товариствами». Кожний загін мав свого керівника, найдосвідченішого і такого, який користувався загальною повагою. Діяльність опришків звичайно починалася весною і кінчалась пізно восени. Наприклад, у 1676 р. саноцька шляхта наказувала своїм військам розпочинати бороть бу проти опришків з 15 травня і кінчати 15 грудня. Вишенський сеймик зобов’язав у 1666 р. держати військові загони проти опришків «аж до випадання снігу». Строки існування загонів були різними. Це, зокрема, залежало від здібностей керівників. Останні часто мали у селах довірених осіб, які допомагали їм поповнювати загони. Були й такі загони, що діяли протягом одного сезону або кількох місяців чи навіть одного нападу. Перед наступом, як правило, опришки уважно ви вчали об’єкт своїх дій. Опришок Скольський заявив на суді, що його неодноразово «відправляли на розвідку». Перед наступом на двір шляхтянки Борецької в с. Липі 120 Е. И. Д р а к о х р у с т , Опришки (Из истории крестьянских движений в Западной Украине X V II— XV III веков), М., 1955, стор. 47. 12,1 W. L р z і гі s k і, вказ. праця, стор. 282. 122 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 195, стор. 8 7 3 - 8 7 8 .

165

опришок Костевич «усьому добре приглянувся». Опри шок Бабецький із загону Нестора напередодні наступу на двір Куровського «ходив шпигувати» 123. Завдяки розвід ці опришки знали усе про панів-гнобителів, про їх став лення до селян, про їх багатства тощо. Зброя опришків була різноманітною. За 1626 р. є відомості, що вони мали гаківниці, мушкети, янчарки,

Рис. 5. Зброя прикарпатських селян і опришків: І — топір;

2 — ніж-чепелик;

3 — рогатина;

—

рушниця:

5 — пістоль*

луки, векери, або сокири. «Векери» вважалися зброєю виключно галицьких опришків 124. В кінці XVII ст. на озброєнні опришків були сокири і рогатини, рушниці125, або, як ще її називали, «довга і коротка зброя»126, «пальна та ручна зброя» (довга, або пальна, зброя — це рушниці, коротка, або ручна,— сокири, рогатини, пі столі). 523 124 125 126

ЛЦ Д ІА , ф. 7, т. 79, стор. 490; ф. 5, т. 182, стор. 7— 14. Т а м ж е , т. 123, стор. 806— 808. Т а м ж е, т. 79, стор. 489. Т а м ж е, ф. 5, т. 195, стор. 878.

Опришки мали тісні зв’язки з селянами. Майже в усіх селах Прикарпаття і Закарпаття у них були побратимигіровідники, які надавали їм постійну й всебічну допомо гу. Вони забезпечували опришків харчами, переховували їх майно, зброю, давали їм притулок, а також своєчасно повідомляли про небезпеку. Так, ватажок Скребета мав у с. Виговці провідника Веху, в с. Дем’янові — Ендруха, Ногу, Мацка. Саме завдяки міцному зв’язку опришків з побратимами опришківський загін Нестора розгорнув в кінці XVII ст. таку широку діяльність. Сама шляхта визнавала, що опришківство не було б таким страшним, коли б опришкам не допомагали селяни 127. З свого боку, опришки допомагали селянам, метали ся їх панам-поневолювачам, роздавали селянам, які до помагали їм у походах, або просто бідним верствам на селення, частину захопленого панського майна. Опришок Іван Бабяк з загону Нестора подарував убогій жінці з с. Рожнятова шість волів, яких він забравшу пана в с. Лозовій. Таких прикладів можна навести багато. Розуміючи небезпеку зв’язків між опришками і се лянами, шляхта всіляко намагалась перешкодити їм. Во на зобов’язувала прикарпатських селян під загрозою кари видавати урядові всіх, хто був зв’язаний з оприш ками. А тих, хто допомагав опришкам, судили нарівні з останніми. У 1677 р. саноцька шляхта на сеймику, на якому розглядалася справа «оборони землі від оприш ків», прийняла постанову про створення таких умов, щоб «у кожному селі або місті нашої землі ніхто не мав змо ги переховуватися між підданими» 128. За переховування опришків громаду чекало суворе покарання. Рух карпатських опришків, який почався ще у XV ст., широкого розвитку набув у XVI ст. і в першій половині XVII ст., зокрема у період визвольної війни на Україні 1648— 1654 рр.129 У другій половині XVII ст. Галицьке Прикарпаття стало вогнищем широкого антифеодального руху селян 127 А. Р г о с h a s k a, Samoz^d wojewodztwa ruskiego w walce z opryszkami, Krakow, 1907, стор. 57. 128 AGZ, t. 22, стор. 80, 8 1 /1 — 10. 129 Докладніше про розгортання опришківського руху в цей період див.: В. В. Г р а б о в е ц ь к и й , Рух карпатських опришків напередодні і в роки визвольної війни 1648— 1654 рр., зб. «З історії західноукраїнських земель», вип. 1, К., 1957; стор. 25— 41.

167

і зокрема опришківського руху. Найбільшого розмаху останній досяг у 1656 р. Він почався ранньою весною. Великі загони галицьких і молдавських опришків напа дали на маєтки, вбивали шляхту, знищували або захоп лювали її майно. Сила опришків була настільки вели кою, що вони нападали на прикарпатські замки — ці опорні пункти шляхетської влади 1за. Так, опришки за хопили прикордонну фортецю Снятин, в якій знищили багато шляхти130131. Галицька шляхта сповіщала про цю подію сейм: «Відомо всьому Руському воєводству, а та кож стороннім людям про захоплення опришками міста Снятина. Під час несподіваного наступу побито багато людей на смерть» 132. Перелякана шляхта вимагала від уряду укріплення фортець. Центром опришківського руху поступово стає Теребовлянський повіт на Поділлі. Тут загони опришків ра зом з селянами нападали на шляхетські маєтки і знищу вали їх. Вони робили навіть спроби захопити Теребовлянський замок. Це так налякало місцеву шляхту, що вона викликала допомогу з Галицького і Коломийського повітів 133. Рух опришків у Галицькій землі і Теребовлянському повіті став таким грізним, що в травні 1656 р. король був змушений звільнити галицьку шляхту від участі у війні проти Росії, бо «збунтувалися немалі купи опришків у Галицькій землі». Відпускаючи шляхту, король наказу вав їй: «Щоб ви посполитим рушенням за нами не виру шали, а залишались, згадане збунтоване хлопство з куп розганяли і обмірковували стан безпеки маєтків і замків у Галицькій землі, а також, де це можна, громили і ни щили опришків» 134. Разом з шляхтою Галицького, Коломийського і Теребовлянського повітів проти опришків повинні були ви ступити наймані військові загони. Як розгорталися події, можна судити хоча б з того, що в серпні 1656 р. король рекомендував галицькій шляхті виділити 50 кіннотників, щоб лише «зберегти цілість» Прикарпаття і запобігти 130 131 132 133 134

ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 147, стор. 1785— 1795. Т а м ж е, т. 149, стор. 954, 957— 965. AGZ, t. 24, стор. 145/16. ЛЦ Д ІА , ф. 17, т. 134, стор. 786— 787, 798— 799. Т а м ж е, т. 147, стор. 1906— 1907; т. 134, стор. 786— 787.

168

небезпеці з боку «опришків і різної сваволі, що наступає щодня»135136. У жовтні 1656 р. саноцька шляхта знову об говорювала на сеймику заходи оборони від «нестерпних та частих нападів опришків» 13€. У 1656 р. шляхті не вдалося придушити рух оприш ків. В документах за 1657 р. читаємо, що в Галицькій зем лі шляхтич «не має безпечного переїзду від села до се ла, так збільшилися опришківські виступи» 137. Опришки,, так би мовити, держали під контролем все Галицьке При карпаття і Поділля, загрожували навіть такому укріп леному замку, як Галич138, обложили Теребовлянську фортецю 139140тощо. Джерела, в яких це описується, говорять тільки про наступ опришків, рідко згадують про селян. Хоч зрозумі ло, що цей рух опирався насамперед на селянство, а ін коли навіть опришки тільки очолювали селянські заго ни. Проте феодали будь-який селянський рух вважали опришківським, «розбійницьким». На жаль, не вдалося знайти точних відомостей ні про керівників, ні про учас ників цього руху опришків. Надзвичайне пожвавлення руху опришків у 50-х ро ках XVII ст. пояснюється, крім посилення феодального гноблення, причинами іншого порядку. У вказаний пері од польська держава була ослаблена безперервними війнами, особливо успішними наступами українсько-ро сійських* та шведських військ. Прикарпатська і поділь ська шляхта перебувала в районі воєнних дій. Зрозуміло, що така обстановка сприяла виступам опришків. У 1658 р. галицькій шляхті знов загрожувала «не безпека від опришків» 14°. З Поділля повідомлялося, що через часті набіги опришків місцевим шляхтичам небез печно перебувати дома і тому вони роз’їхалися по най ближчих фортецях ш . Активні дії опришків спостерігаються і у 1659 р., ко ли вони знищили немало шляхетських маєтків у селах і навіть містах Галицької землі. Для боротьби проти. 135 136 137 138 139 140 141

ЛЦ Д ІА , ф. 17, т. 147, стор. 1888— 1899. AGZ, і 21, стор. 204. AGZ, t. 24, стор. 165/5. ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 148, стор. 123, 168. AGZ, і 24, стор. 131/1. Т Дм ж е, стор. 142/5, 146/6. ЛЦ Д ІА , ф. 17, т. 134, стор. 1051.

169

опришків і селян галицький каштелян Микола Потоцький організував шляхетське військо. Мабуть, його дії були успішнйми, бо на сеймику 11 вересня 1659 р. шлях та склала Потоцькому подяку за допомогу в боротьбі з опришками та просила його і в майбутньому допомагати їй у цьому. В Саноцькій землі в липні 1659 р. шляхетський сей мик для «приборкання опришківства» дозволив шляхет ським ротмістрам у кожному селі арештовувати навіть тих, кого лише запідозрювали в опришківстві142. У 60-х роках XVII ст. знову посилився виступ оприш ків. ЗО серпня 1660 р. коронний гетьман закликав га лицьку шляхту поспішно «обдумувати заходи безпеки» від кількатисячного загону опришків, який діяв на По дністров’ї 143. Для прикарпатської шляхти це була страш на звістка. Вступаючи в ополчення, вона просила коро ля обороняти Галицьку землю від угорських і молдав ських опришків 144. Поміщики з Саноцької землі зобо в'язалися з кожного села посилати озброєного жовніра на боротьбу з опришками, організувавши для цього також каральні загони під керівництвом офіцерів-ротмістрів. Вони повинні були «добре оберігати всі шляхи і переходи опришків» 145. Про дії опришків на Прикарпатті у 1661 та наступ них роках десятиріччя майже немає даних, але є відомо сті про опришківський рух на Поділлі, в районі Подні стров’я. На воєводському сеймику 5 липня 1662 р. гово рилося, що «у Подільському воєводстві рух опришків на ростає». Прагнучи припинити рух опришків, подільська шляхта поновила старі кримінальні закони, за якими кож ний учасник руху мав каратися на смерть. Навіть того, хто співчував опришкам, шляхетський закон наказував «без огляду ловити, до гроду віддавати і після поперед нього судового слідства як опришка судити» 146. Велике занепокоєння серед галицької шляхти викли кав виступ народного ватажка Василя Дрозденка (або Дрозда) на Поділлі в липні 1665 р. Дрозденко закликав українське населення до відкритого повстання проти 142 143 144 145 146

AGZ, t. 24, стор. 290/9. Т а м ж е, стор. 167— 168/3. Т а м ж е, t. 21, стор. 166/6. Т а м ж е, стор. 319— 320/12. ЛБАН У РС Р, відділ рукописів, ф. АБЗ, рукопис № 142. 170

польської шляхти. В липні того року він пішов з своїми численними загонами з Брацлавщини на Галицьке При карпаття в напрямку Покуття, знищуючи на своєму шля ху гарнізони польських військ і маєтки шляхти. Очевид но, в загонах Дрозденка було багато опришків, бо його похід у повідомленнях галицької шляхти звався опришківським 147. Галицька шляхта готувала відсіч загонам Дрозденка. На своєму сеймику вона «обмірковувала стан безпеки», а також вжила заходів до оборони прикарпатських зам ків і фортець 148. У 1666 р. опришки розгорнули активні дії в Теремчі, Колодіївці, Субочі, Колачківцях Подільського воєвод ства. Постійною загрозою для польської шляхти у 50— 60-х роках XVII ст. були опришки, що діяли на кордоні з Молдавією. Опришки не тільки розправлялися з шлях тою у її маєтках, а й нападали на міста. Так, у 1667 р. вони захопили місто Снятин 149. З документів видно, що і для шляхти Саноччини оп ришки були постійною небезпекою. У 1660 р. шляхта по становила мобілізувати усі сили для відсічі опришкам. 11 серпня того ж року вишенський сеймик ухвалив ви діляти з кожного села для боротьби з опришками одного озброєного гайдука і всіх затриманих опришків «відси лати до саноцького гроду» та після жорстокого допиту судити на смерть 15°. У вересні 1661 р. на спеціальній нараді в справі за хисту саноцької шляхти від опришків було вирішено, що шляхетські війська мають охороняти ці землі від спіль них нападів прикарпатських та закарпатських оприш ків. Одному загонові доручалося контролювати терито рію від м. Самбора до м. Ветліна, другому — від м. Ветліна до м. Новотанця, третьому — від м. НовоТанця до м. Кросна. Це ж було предметом обговорення і на вишенському сеймику у вересні 1666 р.151 Виступи закарпатських опришків та селян гірських 147 148 149 150 151

ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 159, стор. 877— 879, 944, 945. Т а м ж е , стор. 877— 878, 944—945. AGZ, t. 24, стор. 220, 221/16, 250/82. Т а м ж е , стор. 328/98, 331/1—8, 419/1— 9. Т а м ж е, стор. 409/1— 3.

171

районів Перемиської і Саноцької земель тривали про тягом 1660— 1668 рр. «Опришківство,— твердила саноцька шляхта в 1668 р. на червневому сеймику,— щораз більше зростає і бере гору. Через його постійні напади тутешня шляхта не мо же бути спокійною в своїх маєтках». На сеймику було вирішено карати штрафом усіх селян, які давали оприш кам притулок 152. Рух карпатських опришків не припинявся і наприкін ці XVII ст. В червні 1671 р. галицька шляхта наказува ла послам, які відправлялися до короля у Варшаву, «доповісти, що ця земля з повітами (Теребовлянським, Галицьким і Коломийським) постійно перебуває у не безпеці від своїх хлопів — опришків, які збираються на кордонах, у лісах» 153. Є відомості, що у 1671 р. відбули ся сміливі напади опришків на багаті маєтки перемиського підстарости Воєнковського, в якого було забрано 1000 голів худоби. Це змусило шляхту просити австрій ського цісаря приборкати угорських опришків 154. У 1673 р. в Саноцькій і Перемиській землях небезпека від опришків настільки зросла, що шляхта постановила об’єднати перемиські і саноцькі залоги військ, які на правлялися проти опришків, і спільно «забезпечити за хист обох земель» 155. Історичні документи свідчать про те, що карпатські опришки виступали не лише проти своїх гнобителів — шляхтичів, орендарів тощо, але спільно з селянами вели боротьбу проти татарсько-турецьких загарбників. В ме муарах сучасника А. Грабовського наводиться цікавий лист коронного гетьмана Яна Собеського від 24 листо пада 1673 р. до гнездинського архієпіскопа Флоріана Чарториського. В цьому листі гетьман, описуючи вражен ня від перемоги над турецькою армією під Хотином у 1673 р., повідомляв архієпіскопа, що після битви рештки розгромленої турецької армії намагались переправитись через Дунай, але «селяни і опришки, зібравшись біля Хребтичева у великих горах, з усіх боків оточили їх і на голову знесли, так що жодний погромник звідти не вий шов, хоч було їх близько чотирьох і в усякому разі не 152 153 154 155

AGZ, Там AGZ, AGZ,

t. 21, стор. 487/1. ж е, стор. 507/20. t. 24, стор. 319/4. t. 21, стор. 590/8.

172

менше трьох тисяч» 156. Очевидно, селянсько-опришківський загін був досить великим, якщо він справився з трьома-чотирма тисячами озброєних турків. До того ж у нього була певна тактика, бо він не просто атакував во рога, а спочатку «оточив його з усіх боків», а потім почав громити. Селянсько-опришківський загін мав намір пере слідувати ворога, бо звертався по допомогу до Собеського. У листі знаходимо таке повідомлення: «Ті ж селя ни й опришки пристали до мене, прохаючи, щоб я їм при слав частину війська, обіцяючи наполовину поділитися з військом» 157, тобто віддати половину захоплених у тур ків трофеїв. Смілива боротьба опришків з татарами і турками знайшла відбиття у народній творчості. Один цікавий епізод боротьби дається в оповіданні «Ватаг Білоголо вий і турки». В ньому йдеться про те, що під час пану вання на Буковині турки вирішили «вирізати всіх гуцу лів і міщан в Кутах». Опришки дізналися про це і ра зом з селянами під проводом ватажка Білоголового розгромили татар і турків. Білоголовий дуже просла вився після цього, його стали називати «ватагом-воєводою»,.славним і любимим ватажком опришків» 158. З опо відання дізнаємося, що Білоголовий зібрав добрих легінів і пішов у Туреччину «боротися з турками». Загинув він під рідними Кутами, де великі сили турків перемог ли опришків. В оповіданні про це говориться так: «Опришки з Білоголовим добре боролися, але турків було більше, і вони перемогли. Упало там багато турків, зле таки там лишився орлам на споживу Білоголовий з багатьма своїми легінями. Турки розрубали Білоголо вого на капусту. Кажуть, що якось відтам вискочив з гір кою бідою один чи два опришки, які розповіли, якою смертю загинув славний і любий ватаг опришків». Разом з селянами галицькі опришки вели боротьбу з шляхетськими військами, які при переходах та постоях розорювали селян та страшенно знущалися з них. У львівській гродській книзі записано, що у 1674 р. на шляхетських офіцерів Якова і Данила Відерів напали 156 A. G r а Ь о w s k і, Ojczyste spominki w pismach do dziejow dawnej Polski, Krakow, 1845, crop. 356. 157 T а м ж е. 158 В. Г н а т ю к, Народні оповідання про опришків, «Етно графічний збірник», т. 26, Львів, 1910, стор. 35— 37.

173

опришки 159. Справа про замах на шляхетських офіце рів розглядалася у Львівському суді. Опришки Галичини та Молдавії за проханням селян, які не витримували кріпосного гніту, виступали проти найбільш ненависних панів. Так, селяни з Косова, Рожнева, Олієва, Корнига, Заболотова тощо запросили на допомогу «опришка Молдавської землі Бордюка». Прибувши на Прикарпаття, Бордюк почав розправля тися з гнобителями. Цікавий такий епізод. Під час на ступу на. Заболотів Бордюк захопив католицького свя щеника. «Чому ти,— говорили йому опришки,— маючи духовний сан, не вчиш пана Сенявського (власника заболотівських і косівських маєтків.— В. /\), щоб кров християнську не продавав невірним, які гноблять людей. Людям немає за що хліба купити... Людей судять, як хочуть, і карами тяжкими знищують» 16°. Опришки по обіцяли священику віддати все, що у нього взяли, дати ще 300 злотих і відпустили на волю з умовою, що він після повернення перекаже панам, щоб вони і їх орендарі-лихварі не гнобили кріпаків. На початку 70-х років XVII ст. ватажок молдавських опришків Бордюк вирушив у похід у Коломийський по віт. У цей період маєтками у Коломийському повіті во лодів великий польський магнат князь Юрій Чарториський, який здав їх в оренду. Орендарі нечувано знуща лися над селянами, стягували з них надмірні побори. Сам пан визнав, що орендарі, «палаючи з дня на день все більшою жорстокістю, ненавистю і ненаситною жадобою до грошей, безліччю надуманих тягарів і повинностей пригнічували підданих, вводячи їх у безмірну убогість... Вони безчестили жінок і дівчат, розлучали сім’ї, відбирали у матерів немовлят» тощо. Доведені до відчаю розорені кріпаки звернулися за допомогою до молдавського опришка Бордюка. Незабаром Бордюк з опришками прибув на Покут тя. Він «нічною порою напав» на місто Заболотів і взяв у полон католицького ксьондза Станіслава Конопку. В документах є свідчення, що Бордюк, допитавши ксьон дза, наказав йому писати листа до пана. В листі ксьондз мав повідомити шляхтича, що він схоплений опришками, 159 ЛЦ ДІА, ф. 52, оп. З, т. 80 (1673— 1674), стор. 1462— 1463. 160 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 174, стор. 1677— 1678; Наукова бібліотека Львівського державного університету ім. Ів. Франка, рукопис № 591, стор. 230 а. 174

є немов би заложником за орендарів, які в селах при гнічують підданих і чинять усякі насильства. В іншому документі говориться, що Бордюк дорікав ксьондзу за те, що він як духовна особа не вчив пана, щоб орендарі ке знущалися так тяжко над людьми, не пригнічували їх. Ці висловлювання ватажка Бордюка свідчать не ли ше про антифеодальний характер виступу опришків, а й про свідомість ватажка повсталих. На це звернули увагу й представники пануючого класу, називаючи ви словлювання Бордюка «незвичайними» словами, а само го ватажка підступним опришком. Вчинки й розмови Бордюка «свідчать, що це не «про стий злодій», «розбійник», «бандит», якого цікавить ли ше нажива і здобич, як характеризували опришків бур жуазні історики, а благородний лицар, який ставить сво їм завданням полегшити становище пригноблених се лян. Це, зокрема, підтверджується й тим фактом, що Бордюк відмовився від контрибуції, яку йому обіцяли шляхтичі, і віддав її ксьондзу, аби той умовив панів не здавати маєтків злим орендарям. Не випадковим було й те, що Бордюк захопив у полон саме ксьондза. Оче видно, він вважав, що ксьондз, тісно зв’язаний з панами, може вплинути на них. Звільнений шляхтою ксьондз обурювався Чарториським, бо вважав, що через нього попав до4опришків, скаржився у королівський судовий трибунал у Любліні. Король навіть викликав Чарториського у трибунал для звіту про його вчинки 161. Через 25 років після походу Бордюка на Косівщині організувався великий селянсько-опришківський загін. Найбільше розорені категорії селян — «нероботні бро дяги», за актами, з різних гірських сіл зв’язалися з ва тажками опришків Василем Лунгою і його двома бра тами. (Шляхта називала цих ватажків «знатними по кровителями» (селян.— В. Г .) і провідниками».) Покутські опришки запросили на допомогу закарпат ських побратимів. Нарешті зібрався значний загін, близь ко 80 чоловік. Учасники його були озброєні «довгою і короткою зброєю» — топірцями, ножами, рушницями, сокирами тощо. Селянсько-опришківський загін добре підготувався до нападу на м. Косів і опришківськими «методами», тобто раптово, зайняв його 17 липня 1698 р. 161 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 174, стор. 1676— 1681. /7 5

Як записано в актах, «палаючи вогнем помсти», оп ришки списами і сокирами повбивали і поранили нена висних гнобителів та завдали їм значних збитків. Звістки про ці події блискавично розійшлися по При карпаттю. Возний, який робив обстеження, докладно описав усе у міських галицьких книгах 162. Цей виступ яскраво підтверджує, що в запеклій анти феодальній боротьбі на Прикарпатті об’єднувалося зне долене українське селянство Закарпаття, Молдавії та Угорщини. У боротьбі проти спільних ворогів гартува лась дружба українського народу по обох боках Карпат.

У 70-х роках XVII ст. опришківський рух охопив Саноцьку й Перемиську землі. Про це говорилося 5 травня 1673 р. на Вишенському сеймику 163. Для організації від січі опришкам перемиська шляхта асигнувала 1200 зло тих, а також послала до австрійського цісаря делегацію, яка мала добитися координації дій Польщі та Угор щини у боротьбі проти опришків. Очевидно, деле гація не добилася позитивних результатів, бо наприкінці грудня 1673 р. знову повідомлялося, про «вбивства й великі збитки в Саноцькій землі від свавільних людей з Угорщини» 164. У 1676 р. самбірський міський суд засу див до страти ватажка опришків Яна Макара, який ді яв у самбірській економії. В тому році від руки ката за гинули відомий ватажок опришків Самбірщини Лаврентій Прендоха і опришок Василь Каркола з с. Гусного 165. У 1675 р. саноцькі магнати, намагаючись придушити опришківський рух, наказували одному з озброєних за гонів виловлювати опришків на території від м. Балигородів до с. Волосатого, другому — від с. Риманова до м. Балигородів. «Земля Саноцька,— повідомляла шлях та сеймові у грудні 1675 р.,— постійно перебуває під за грозою нападу опришків, так що шляхта не може почу вати себе безпечно у своїх маєтках» 166. ,;<32 ЛЦ ДІА, ф. 5, т. 195, стор. 872— 878. 163 AGZ, t. 21, стор. 630/24. 164 Т а м ж е, т. 22, стор. 5 6/1— 25. 165 A. K u c z e r a , Samborszczyzna, t. I, Sambor, 1935, стор. 319; t. II, Sambor, 1938, стор. 125.

166 AGZ,

t. 22,

стор. 44/45.

176

У 1676— 1678 рр. в Саноцькій і Перемиській землях знову відбулися значні виступи опришків 167. У Перемиській землі проти опришків були послані нові загони смоляків. Шляхта Саноцької землі в травні 1677 р. на сеймику «у справі оборони від опришків» організувала конфедерацію. У зв’язку з тим, що навесні 1676 р. закарпатські опришки у масовому порядку переходили Карпати, з’єд навшись з галицькими опришками, завдавали дошкуль них ударів шляхті, остання постановила не допускати опришків із Закарпаття на польську сторону та вилов лювати їх на гірських шляхах і у сховищах 168. До цього пильнування кордонів було залучено 57 сіл 169. У цей час опришки нищили шляхетські маєтки в се лах Риманові, Жмигороді, Команчі, Ніздреці і Кальниці. Протягом 1678 р. саноцька шляхта перебувала під за грозою наступів опришків 17°. Про рух опришків у Са ноцькій і Перемиській землях з 1679 по 1683 р. відомо стей не знайдено. У цей період активні дії опришків розгортаються у Галицькій землі і Жидачівському повіті. Майже 6 ро ків (1676— 1682) біля Коломиї діяв із своїм загоном Іван Винник, або Печеник 171. У районі с. Надвірної діяв загін Василя Гліба. Перед наступом опришки на спільній на раді обговорювали план дій. У 1677 р. вони захопили ба гаті маєтки Туровського в с. Надвірній, Полянської в с. Ковалівці. Опришки підтримували зв’язок із загоном Винника, мали своїх довірених людей по різних се лах 172. У 1681 р. шляхті вдалося спіймати біля Делятина «славного опришка» Нестора. З тих признань, які він робив на суді, видно, якого розмаху набрали очолюва ні ним виступи опришків. У загоні Нестора були селяни різних сіл (близько ЗО) Галицької землі і Коломийського повіту, а також селяни з Наддніпрянської України. Особливою активністю відзначалися в загоні слободя ни, тобто селяни-втікачі. Про таких селян, шістьох бра167 AGZ, t. 22, стор. 80/15. 168 Т а м ж е, стор. 90, 9 1 /1 — 6. 169 Т а м ж е. 170 «Volumina legum», t. V, стор. 278— 279/59. 171 Л Ц Д ІА , ф. 5, т. 182, стор. 7— 147. 172 Т а м ж е , т. 179, стор. 624— 628.

12—2181

177

тів Дюндзюків, Нестор говорив на суді, що вони були «опришки і провідники великі» 173. Опришки Нестора мали зв’язки з багатьма гірськими селами, де жили їх побратими і товариші. Завдяки їх підтримці й допомозі загін Нестора міг нападати на мастки одночасно в кількох-місцях. Причому вони розправ лялися не лише з шляхтою, орендарями, лихварями тощо, а й з сільськими багатіями. Так, у багатого се лянина Федора Гультая в м. Отинії опришок Гордій за брав воли. Протягом 10 років (1671 — 1681 рр.) на Жидачівщині, біля м. Сколе, підтримуючи тісний зв’язок з побратима ми навколишніх сіл, діяв загін колишнього пастуха Андрія Дзигановича. Опришки, як свідчать джерела, ви ступали «як месники за свою і чужу кривду» 174. Дуже мало даних про рух опришків у 1682— 1695 рр. Проте з міських снятинських судових книг за другу по ловину XVII ст. відомо, що в той час активно виступали карпатські опришки на польсько-молдавському прикор донні 175. В кінці XVII ст. спостерігається піднесення опришківського руху на всьому Прикарпатті. «В інших землях так збільшилося свавілля — скаржилися магнати Русь кого воєводства в липні 1696 р.,— що ми не можемо без печно перебувати у власних домах» 17С. В районі с. Журова, на Подністров’ї, довгий час діяв з своїм загоном славний опришок Михайло Скребета. По селах у нього були вірні помічники. Характерно, що під час нападу на панські маєтки до опришків Скребети приєднувалися і міщани. Так, опришок Скольсь^ий показав на суді, що при нападі на костьол у с. Журові у Скребети, Тумича і Василя Побережника були рушниці, у Скольського — сокира, а у міщан із Журова — за поясом сокири, а в руках рогатини 177. У 1698 р. загін Скребети захопив ба гато шляхетського майна в Журівському костьолі. Є також відомості про напади опришків на рогатинський, стрийський, соколівський, долинський і калуський ко1173 ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 184, стор. 850— 855. 174 Т а м ж е. 175 Т а м ж е, т. 64, стор. 796—804. 176 Наукова бібліотека Львівського державного університету ім. Ів. Франка, відділ рукописів, № 587/3, стор. 6, 102, 123; № 591/3, стор. 103, 104, 178, 179, 217, 218. 177 AGZ, t. 22, стор. 100.

178

стьоли 178. (До речі, напади на костьоли пояснюються тим, що шляхта часто переховувала там своє майно.) У 1698 р. галицькі й закарпатські опришківсько-селянські загони напали на місто Косів. Разом з селя нами гірських сіл Довгополя, Рожнова і Микуличина по встанців було 80 чоловік. 16 липня озброєні рушниця ми та іншою зброєю опришки напали на місто, перебили ненависних панів і завдали їм збитків на 120 тис. злотих 179. Ч&сті напади галицьких опришків на міста були не випадковими. В прикарпатських містах, зокрема Снятині, Косові, Кутах, Яблунові, Болехові та інших, зосереджу вались найбагатші магнати, лихварі, орендарі, тобто найбільші експлуататори. Крім того, в цих містах суди ли і страчували спійманих опришків. У 1686— 1698 рр. великого розмаху набрав опришківський рух у Саноцькій і Перемиській землях, де місцеві опришки діяли у тісному зв’язку з закарпатськими побратимами. Вони завдали шляхті великої шкоди 18°. Про надзвичайну активізацію опришківського руху на Галицькому Прикарпатті в другій половині XVII ст, свідчать рішення вишенського сеймику, а також по стійне збільшення каральних загонів смоляків, які шляхта створювала для боротьби з опришками. Так, якщо в 1668— 1674 рр. проти опришків діяв загін у ЗО чо ловік, то в 1675 р. в ньому було 50 чоловік, а в 1680 р.— 80 чоловік. У кінці XVII ст. ці загони стали ще більши ми: в 1696 р. вони налічували по 100 чоловік, у 1697 р.— по 130, а ще через три роки в кожному загоні було по 200 смоляків-1.81. З розвитком опришківського руху у другій половині XVII ст. ставали тіснішими зв’язки опришків по обох бо ках Карпат. Такий союз був особливо небезпечним для прикарпатської шляхти, тому вона рік у рік скаржила ся сеймику і королю. Питання «прикордонного спокою» обговорював на своїх засіданнях сейм у 1658, 1659, 1661, 1670, 1676, 1685, 1690 та 1691 рр.182 178 Л Ц Д ІА , ф. 7, т. 79, стор. 489—490. 179 Т а м ж е , т. 195, стор. 853— 876. 180 Газ. «Руслан», річник X II, 1908, стор. 163— 169. 181 AGZ, t. 21 22. 182 «Volumina legum», t. IV, стор. 252/42, 294/100, 335—336/47, 48; t. V, стор. 181— 182/33, 272— 273/24, 367/15, 383/51; t. VI, стор. 37. 38/34.

12*

179

За рішенням сеймів для боротьби з опришками орга нізовувалися змішані польсько-молдавські та польськоугорські комісії. Проте діяльність їх успіху не мала. Майже на всіх польських сеймах перед тим, як обирати нові або поповнювати старі комісії, завжди говори лось, що робота попередніх комісій не дала ніяких ре зультатів ш . Опришківський рух на Прикарпатті, який тривав про тягом другої половини XVII ст., у XV III ст. досяг свого найвищого розвитку. Це пояснюється дальшим посилен ням феодально-кріпосницького гніту на Прикарпатті та впливом селянсько-козацьких повстань на Правобереж жі, особливо на Поділлі, а також народних рухів на За карпатті та Буковині. На початку XVIII ст. активізувалися виступи оприш ків у Коломийському повіті (на Покутті). Особливо ви ділялися у цей період загони, очолювані Іваном Пискли вим та Іваном Пинтою. Вони знищували панів, оренда рів, палили їх маєтки, захоплювали міста. Рух оприш ків став настільки грізним, що галицька шляхта мусила відмовитися від участі у загальному ополченні шляхти Речі Посполитої, щоб зберегти свої маєтки та владу 183184. Не припинялися виступи опришків і протягом 1700— 1738 рр. Прикарпатська шляхта змушена була кілька разів організовувати загальне ополчення проти них, але ці заходи не давали позитивних наслідків і тому шляхта постійно просила допомоги у коронного гетьмана Йосифа Потоцького 185. f У 30-х роках XV III ст. під впливом опришківського руху на антифеодальну боротьбу піднялися селяни При карпаття. Сила повстанців збільшувалася завдяки спіль ним виступам галицьких і закарпатських опришків. Антифеодальний,, народно-визвольний рух, в якому ке рівну роль відігравали опришки, підготував виступ з ЗО—40-х роках XVIII ст. славетного народного героя Олекси Довбуша. 183 «Volumina legum», t. IV, стор. 293—294/99, 335— 336/47, 48; t. V, стор. 181— 182/15, 272— 273/24, 382— 383/56. 184 Докладніше про це див.: В. В. Г р а б о в е ц ь к и й , Оприш ківський рух в Галицькій землі в першій половині XV III ст. (1700— 1738 роки), зб. «З історії західноукраїнських земель», вип. 4, К-> 1960, стор. 15— 19. 185 Т а м ж е, стор. 20—29.

180

Діяльність Довбуша припадає на кінець 30-х років XV III ст., коли на Прикарпатті, як на всіх західноукра їнських землях, а також в Речі Посполитій горіло по лум’я селянської боротьбй. Батько Довбуша, як свідчать архівні матеріали, на лежав до найбіднішої категорії сільського населення —

Рис. 6. Танець галицьких опришків. Гравюра XV III ст.

комірників, які не мали навіть своєї хати 186/ Олекса Довбуш, що народився в цій злиденній сім’ї на^початку XV III ст., був свідком страшенних насильств і знущань шляхти й орендарів над покріпаченим селянством. Він рано дізнався також, що єдиними захисниками понево лених селянських мас були карпатські опришки, яких в народі називали «чорними хлопцями» 187. Про сміливих, сильних і справедливих опришків вже тоді серед наро ду ходило багато переказів, легенд. Очевидно, молодий 186 ЛБА Н У Р С Р , від. рукописів, ф. Оссолінських, №. 1351 /II, судова книга міста ” Станіслава з 1738^1751 рр. (далі — СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 63— 64. 187 Ця назва пішла, очевидно, від Чорногори — основного опор ного центру карпатських опришків.

Довбуш не лише чув про народних героїв, а й сам бачив їх на гірських полонинах, де вони відпочивали і одер жували відомості про «шляхетський CBiT».J У народній творчості збереглось багато* цікавих пе реказів і оповідань, в яких говориться про те, що приве ло Довбуша на шлях опришківства, на шлях боротьби за інтереси поневолених мас 188. Ось кілька прикладів. «Зібрав собі Олекса хлопців,— свідчить народний переказ,— і пішов розбивати тих панів, що хлопам крив ду робили». У іншому переказі говориться, що Довбуш, вступаючи в опришки, заявив: «Отак тепер не буду газдувати, але й пан не буде панувати» 189. ^ Надзвичайна сміливість, завзятість, неабиякі орга нізаторські здібності, палка ненависть до ворогів сприя ла тому, що навколо Довбуша зібралися опришки, з якими він боровся проти шляхти, орендарів та інших експлуататорів.) Виступ Олекси Довбуша — не епізод в історії селян ської боротьби на західноукраїнських землях, як це на магались довести буржуазні історики, а закономірний результат розвитку опришківського руху за 300 років. Вперше про антифеодальні виступи Олекси Довбу ша і його опришків стало відомо в 1738 р. В 1738— 1739 рр. вони розгортаються у Печеніжинському ключі, а згодом у Яблоновському старостві. Навесні 1739 р. опришки Довбуша розгортають особ ливо активну діяльність у Коломийському повіті. Вліт ку 1739 р. повідомлялось, що опришки Довбуша «всюди виступають по дорогах і по лісах» 19°. В жовтні 1739 р. Довбуш прибув у с. Текучу на Свірсьі^у соляну баню і розправився з лихварем Лошаком. с. Вербіжі біля Коломиї191 загін Довбуша розгро мив двір шляхтича Добросільського. Опришки Довбу ша також «спалили ясенівського отамана», захопили майно в Уторопах, бували в Перегінську, Зеленій, Добротові, Молодкові, «забили жупника» в Ланчині, «зай няли вівці» у якогось микуличинського Тутяка \і т. д.192 188 «Етнографічний збірник», т. 26, Л., 1810, стор. 7Ь.

189 Т а м же. 190 СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 64; A. B i e l o w s k i , «Pokuсіе» — dodatok miesi§czny do gazety «Czas», 1857, стор. 716. 191 CKMC (1738— 1751 рр.), стор. 127. 192 T а м ж е , стор. 125— 130. 182

В той час загін Довбуша являв собою, очевидно, пев ну силу, бо опришки «похвалялись спалити Кути» — досить велике містечко. Становлять інтерес причини погроз опришків. Коли одного з них—Палейчука—запи тали на суді в Станіславі: «Чому похвалялися спалити Кути?»,— він відповів: «За те, що страчено хорочовських опришків» 193. Хто були ці останні і де вони діяли, поки що невідомо. Але цей факт свідчить про те, що Довбуш, захищаючи поневолений народ, мстив також експлуата торам, які судили й карали опришків. l У 1740 р. Олекса Довбуш під натиском шляхетських військ змушений був залишити околиці Печеніжина й Яблонівщини й перейти у Верховину, де його загін роз ташувався табором. Звідси опришки Довбуша напада ють на шляхетські маєтки не тільки Коломийщини, а й Буковини та Закарпаття. Скрізь, де з’являлися загони Довбуша, вони розправлялися з ненависними панами.; У народних оповіданнях знаходимо багато таких фактів. Найбільш відомою стала розправа Олекси Дов буша у 1742 р. з багатим українським отаманом Мико лою Дідушком в Довгополі, який володів великими маєтками і багатьма кріпосними селянами. Дідушко страшенно знущався над підданими. Побоюючись пом сти опришків, він робив все, щоб видати Довбуша шлях ті. За голову Довбуша він обіцяв селянам значну гро шову премію. Довбуш, який через побратимів дізнався про це, спіймав отамана і розправився з ним, а маєток його спалив. В метриках села Довгополя від 1772 р. ця подія опи сана так: «Року Божія (1742), місяця мая, дня (3), Николай Дідушко отаман Довгополській пострада от Алексія опришка, Добошем названого, котрій Добош первіє онаго муками суровими истязя, а по сем главу єму сєкирою отсіче и храмину сь трупом сжече, главу же собою взят и никтоже не веть токмо он сам, где ю скрьі» 194. З 1743 р. Довбуш вирушає на Поділля. В актах га лицького гроду за 1743 р. є дані про перебування Дов буша в околицях Виноградова і Підгайчиків. І тут оп ришкам допомагали сільські побратими Іван Лоюк і Павло Бойчук з-під Виноградова, яких потім шляхта 193 СКМС (1738— 1751 рр.), crop. 130. 194 Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини. т

обвинуватила у зв’язках з народним героєм і віддала до галицького суду. Перехід Олекси Довбуша з гірських околиць в низо винні, у бік Поділля — цікаве явище. Воно свідчить про те, що рух опришків під проводом Довбуша мав не локальний характер, як твердять буржуазно-націоналі стичні історики, а виходить далеко за межі Покуття — батьківщини героя. ( Опришки Довбуша ставили собі за мету звільнити селян від феодального гніту не лише в Карпатах, але й в інших віддалених територіях західно-українських зе мель. Звичайно, це було нелегко, оскільки в гірських районах опришківському загонові легше було боротися, ніж в низовинних. Розправа Довбуша з гнобителями народу у 1738— 1745 рр. принесла йому широку популярність і симпатії всіх поневолених. Селяни заслужено вважали Довбуша своїм рятів ником, який, як вони говорили, «за нас заступається та нас боронить від всякої біди, а також нам бідним дає гроші» 195. Характерно, що народ виділяв Довбуша як месника і повстанського ватажка серед тих, що йшли в опришки заради наживи І96.| Популярність Довбуша змушена була визнати і шляхта. Лютий ворог українського народу коронний гетьман Рїосиф Потоцький, який володів у Прикарпатті великими маєтками, в серпні 1742 р. в спеціальному універсалі вказував шляхті на серйозну небезпеку від опришків Довбуша: «Широко відома в цілому Покут ському і Підгірському краї злість і зухвалість хлопа Довбущука, який вже три роки з купою зібраних оп ришків нападає на шляхту»І97. Аналізуючи опришківський рух під проводом Довбу ша, не можна обійти характеристики самого народного героя. Шляхетські джерела характеризують Довбуша тіль ки з негативного боку. Вони постійно називають оприш ків «бандитами», «гультяями», «розбійниками», а само го Довбуша — «розбійником», «немилосердним вбив195 «Етнографічний збірник», т. 26, сТор. 106. ,1$6 Т а м ж е. 197 Л Ц Д ІА , ф. 5, т. 247, стор. 1363. 184

цею» тощо. Шляхта всіляко чорнила народного героя, прагнучи викликати у селян ненависть до нього. Дво рянські та буржуазні історики, йдучи сліпо за шляхет ськими джерелами, із зневагою писали про народно го борця. Історичні джерела, а також народні оповідання, ле генди, пісні «змальовують Довбуша як добру, гуманну, справедливу людину, яка зберегла свої кращі риси, не зважаючи на те, що діяти їй доводилося у дуже суворо му середовищі. Із спогадів сучасників дізнаємося, як виглядав Довбуш. У 1850 р. 120-річний житель с. Вижне Ж аб’є Шимон, який юнаком бачив Довбуша, розповідав, що він був рослий, плечистий, темноволосий, рухливий, з при вітним обличчям, дзвінким голосом. Одягнений він був у звичайний одяг опришка. На ньому була просочена олією сорочка, червоні штани, широкий пояс, до якого були прикріплені два пістолі, порохівниця, торбинка для тютюну, велика торба, на плечах був кріс. На голові Довбуша була шапка з павиним пір’ям, а на ногах — постоли 198. Олекса був фізично сильною людиною. Після того, як він наніс отаману Дідушку другий удар топірцем, той «упав і сконав», а Довбуш наказав зв’язати убито го «із сином плечима до купи, підняв їх одною рукою обох високо вгору і, явно демонструючи свою силу, в оточенні прислуги і опришків, заявив: «Ось так-то в’яже Довбуш, пане Дідушку» 199. Довбуш був жорстоким до ворогів. Пригадаємо хоча б акт розправи над Лошаком (1739 р.), Дідушкою (1742 р.), Золотницьким (1744 р.). Але поряд з цим, як свідчать джерела, був чуйним і великодушним до знедо лених і беззахисних. Про це свідчать численні факти. 8 жовтня 1741 р. Довбуш напав з своїми опришками на маєток шляхтича Карпінського в с. Голоскові на Покутті. В цей день у сім’ї пана народилася дитина — майбутній відомий польський поет Францішек Карпінський. Про те, як поводив себе Олекса Довбуш, розпо вів згодом у автобіографічних спогадах сам поет. «Того дня (тобто 8.Х 1741 р.— В . Г .),—пише Ф. Карпінський,— 198 П. Б а ж а н с ь к и й , Олекса Довбуш, Простонаррдйа опера в 3-х діях (після народного переказу), Перемишль, 1913, стор. 37. 199 CKMG (1738— 1751 рр.), стор. 185— 186.

185

Рис. 7. Олекса Довбуш. Скульптура В. Борисенка,

трапилась у домі моїх батьків дивна пригода. Сусід і. приятель мого батька Козловський попередив його за кілька годин перед тим, як я мав побачити світ, що славний на все Покуття опришок Олекса Довбуш мав напасти на дім моїх батьків з 12 молодцями. В тяжких муках лежала моя мати на ліжку, а бать ко покинув хату, побоюючись, щоб його не вбили, забрав з собою все, що міг, і сховався недалеко в лісі, наказав ши, щоб для того страшного гостя і його товаришів по ставили на стіл хліб, сир і горілку. Через годину після мого народження прийшов у двір Довбуш з своїми; застав лише мою матір на ліжку і бабу, що мене мила. Моя мати не могла говорити від болю і переляку, а баба підійшла до Довбуша зі мною на руках і каже: «Ось годину тому, як народилася ди тина, зважай на бога, на хвору матір і на немовлятко і не роби ніякої шкоди, коли, тебе приймають як добро го гостя». Ці слова зворушили опришка; він наказав своїм мо лодцям, щоб поводили себе чемно, і сів з ними за стіл. Бабі дав потім три злотих червоних, а мою матір про сив, щоб дала дитині на згадку, що він там був, його ім’я — Олекса, бо так звався Довбуш, і пішов з своїми, не зробивши ніякої шкоди» 20°. Або інший приклад. У 1741 р. опришки зустріли в лі сі поблизу православного монастиря Скиту Манявського старенького знесиленого монаха. Чернець побачив озброєних опришків, перелякався і почав плакати. Дов буш наказав опришкам взяти старого під руки і з обе режністю відвести до монастиря20201. Олекса Довбуш навіть ворогів карав не завжди. В і домий випадок, коли полковник Пшелуський з смоляками, який мав вислідити загін Довбуша, сам був оточе ний опришками на Буковецькій полонині. Смоляки опи нились у повній владі «чорних хлопців». Опришки хоті ли розстріляти Пшелуського й смоляків. Але Довбуш не дозволив, кажучи: «Не губіть його (Пшелуського.'— В. Г .) , в нього є жінка й діти» 202. Велику душевну доброту і благородство виявляв Довбуш до своїх побратимів. У опришків був суворий 200 F.

К а г р і й s k і,

Pamiftniki, Poznan, 1844, стор. 8.

201 СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 127— 128. 202 Т а м ж е, стор. 130. 187

звичай — важко хворого або пораненого в бою оприщка товариші вбивали. Це робилось' для того, щоб запо бігти можливим неприємностям —полону, переслідуван ням тощо. Опришок Андрій Лаврів розповідав на суді таке.: «Пішли в Чорногору на полонину, бо він (Довбуш.— В. Г .) сподівався там компанії з Довгопілля й Путили. Там ми залишалися три дні і я захворів. Вони перено чували одну ніч через мене. Потім два Джамиги поста новили відтяти мені голову, але Довбуш не велів: «Дай те йому спокій, може він ще послужить» — і дав мені три червонці, буханець хліба і пачку тютюну» 203. /Прекрасно характеризує Довбуша й те, що він роз давав панське майно убогим кріпакам. Про це свідчать й народні оповідання 204. Коли Довбуш бачив перед со бою бідняка, то відразу ж намагався допомогти йому. Під час нападу на багатого шляхтича у Велавчі на Буковині Довбуш наказував панському слузі: «Дивись, щоб нас тринадцятьох сховав у брамі так, щоб ніхто не побачив, тоді одержиш усе добро. Бо нічого більше не хочу, лиш маю помститися дідичу, а всі маєтки роз ділю між вами...» 205г > Народ високо оцінив свого видатного проводиря, зрозумів мету його великої справедливої боротьби. Він вложив в уста Довбуша такі слова: «Але не для себе я прагну скарбів і слави. Я йду розбити ваші кайдани, помститися за ваші кривди. Хочу дати бідняцькому на родові долю, великий світ відчинити. Ніхто вже мене не затримає. Ніхто вже мене не переможе, хіба я сам себе переможу. Ось мій громовий топір, здатний рубати скелі. Отже, хто хоче, кого пориває охота молодецька, хай пристає до мене, буде мені товаришем... Вітайте той день, коли вже не буде бідних, не буде нещасних. Зацвітуть тоді усміхом ваші обличчя і зацвітуть також всі гори, мов ліс яблунь». Розуміючи, що успішна й тривала боротьба з шлях тою та іншими експлуататорами залежить насамперед від вмілої організації загону та міцних зв’язків з сіль ськими побратимами, народом, Довбуш дбав про склад загону. 203 СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 156— І57. 204 «Етнографічний збірник», т. 26, стор. 141. 205 Т а м ж е, стор. 73. 188

Основу його загону складали представники найбіднішйх верств поневоленого селянства — наймити, слуги, чабани, селяни-втікачі. Опришок Василь Мельник гово рив на суді, що до вступу в загін Довбуша він служив у отамана при млині в с. Розточках. Інший опришок Андрій Лаврів раніше пас вівці у горах на полонині. Андрій Пилип перед тим як став побратимом Довбуша дев’ять років служив у якогось Василя в с. Требошанах, на Закарпатті21^..» Перш ніж взяти до себе новобранця, Довбуш мав з ним розмову, дізнавався про його життя, побут, майно вий стан і, лише добре вивчивши людину, давав дозвіл на вступ у загін. Про такий метод Олекси розповідав у 1740 р. спійманий опришок Василь Мельник. «На зе лені свята прийшов до мене з Розтік Олекса Довбуш і почав мене питати: «Що ти тут робиш, чи маєш жін ку?» — Я відповів, що не маю, що служу в отамана при млині. Тоді він спитав: «Звідки ти сюди зайшов?» — Я відповів, що з Шешорів, Коломийського повіту. Потім він став мене умовляти: «Ходи зі мною, не маєш тут ані братів, ані жінки...» І я піддався на умовляння. І так пішов я за ним» 206207. В актах записано, що Федора Палейчука «Довбущук намовив, коли він пас вівці» 208. По дібним способом завербовано в загін пастуха Андруся Лаврова 209210. В загін Довбуша йшли люди з різних районів Украї ни, Угорщини і Молдавії. Вже в 1738— 1739 рр. у Дов буша активно діють закарпатці і буковинці, а саме: чотири галичанини — Павло Орфенюк з села Ямної, Степан з Зеленої, Квітчук з Порогів і Василь Баюрак з Дори; сім закарпатців — Серичик з Ясині, його односельчанин Матвій Цюперик, Гриць Мартущуків, Круцяків, Іван з Валені, Рохників з Будищ, Анатолій з Сербів. У загоні був також Михайло з Наддніпрян щини 21°. Інтересно відзначити, що інколи Довбуш ходив у по хід виключно з опришками з Угорщини. У 1739 р. за206 207 208 209

СКМС (1738— 1751 рр.), crop. 83— 84, 155, 159. Т а'м ж е , crop. 84—85. Т а м ж е , стор. 125. Т а м ж е , стор. 156.

210 Ю. Ц е л е в и ч, Опришки, Руська т. XIX, Львів, 1898, crop. 205, 189

історична

бібліотека,

писано в судових протоколах, що «Довбуш з угорцями ходив на Молодків»211. Кількісний склад загону Довбуша часто змінювався. Так, при наступі на купців на угорському шляху оприш ків було 23, на маєток Карпінського в 1741 р. наступало 12, а на шляхетський двір у селі Воскресіннях — 43 оп ришки. Весною 1742 р. Олекса Довбуш зібрав на горі Стіг 42 воїни 212. Отже, звичайно загін Довбуша був не великим. Завдяки цьому він швидко рухався, несподіва но з’являвся то в одному, то в іншому місці, легко ховав ся й зникав на очах ворога. Сила загону Довбуша полягала не в кількості, а в бойовому дусі, в умілому керівництві. Партизанська тактика боротьби — несподіваність і блискавичність на ступів — була запорукою успіху. Разом з тим гірські умови прикордоння робили опришків Довбуша невло вимими і грізними противниками шляхти. З’являючись в різних місцях майже одночасно, загін Довбуша ство рював враження значної сили; в очах народу опришки були легендарними і непереможними героями-велетнями. І коли пани чули, що десь поблизу з ’явились довбущуки, вони тремтіли від страху. Не випадково шлях тянка Теофіля Яблоновська, нагороджуючи 10 вересня 1745 р. вбивцю Олекси, писала в універсалі, що Степан Дзвінчук «повернув бажану безпеку та заспокоїв постій ний страх шляхти Покутського краю»213. Опришки Довбуша, як правило, збирались у загін навесні, коли земля проростала травою, а ліс вкривав ся густим листям. Опришок Палейчук на суді 26 верес ня 1742 р. говорив, що він «пристав до Довбуша весною 1740 р. в той час, коли ліс уже був добре розвинутий»214. Місцем збору загону Довбуша була вершина Стіг. Тут він вибирав кращих з опришків і побратимів, що прийшли з різних місць. Довбуш перевіряв їх мужність, сміливість, рішучість, витримку тощо. Так, наприклад, він пропонував покласти руку на пень і, замахнувшись сокирою, вдавав, що хоче відрубати її. Того, хто не боярся і не відсмикував руки, Олекса брав у загін 215. 211 СКМС (1738— 1751 рр.), crop. 128. 212 Т а м ж е , стор. 129. 213 А БЗ, № 93, арк. 95. 214 Т ам ж е , арк. 195. 215 «Етнографічний збірник», т. 26, ст.ор. 95. 190

Після випробувань опришки присягали на великому довбушівському топорі і рушниці. Текст їх присяги та кий: «Я присягаю на цьому топорі вам, дєдику (так на зивали Довбуша.— В. Г .) 9 і вам, легіні-братики. Ніколи нікого не викажу, хоч би мене мучили, четвертували і налили в панській катівні. А коли б не дотримав при сяги, хай мене не мине цей топір і ця опришківська зброя на землі і під землею...» Якщо опришки зраджували своїх товаришів по за гону або порушували присягу, їх чекала сувора кара. Залишаючи хворого опришка Андрія Лаврова на поло нині з Чорногорі, Довбуш суворо наказує йому ніколи не говорити, що був у його загоні. «Бо як скажеш, що ти з нами ходив і зрадиш, то хоч би ти був і в третій землі, то я таки дістану і розсічу» 216. Опришки завжди були добре озброєні. їх керівник, наприклад, мав рушницю, два пістолі, топір, рогатину і палаш. Опришки славилися вмілим володінням топірцями й ножами-чепеликами. Базою опришків були скелясті й неприступні, вкри ті непрохідними темними хащами густих лісів Карпат ські гори. Сама шляхта змушена була визнати, що «ви коренити з грунту» опришків через «гори і недоступні місця без допомоги жителів покутського краю дуже важко і майже неможливо» 217. Довбуш завжди підтримував найтісніші зв’язкі з се лянами, які допомагали йому чим могли. Зв’язків Дов буша з селянською масою не могли замовчати навіть урядові шляхетські кола. Коронний гетьман Иосиф Потоцький в своєму універсалі у 1742 р. змушений був визнати, що знищити загін Довбуша важко саме тому, що він «з опришками своїми по різних селах має свої сховища і притулки» 218. Тому гетьман наказав всім гро мадам ловити Довбуша і в разі удачі доставити у міс то Станіслав, де шляхта жорстоко мучила й карала спійманих народних бійців. У випадку, коли б громада подавала будь-яку допомогу опришкам Довбуша чи іншим, то її чекала жорстока розправа 219. 216 217 218 2,9

СКі^С (1738— 1751 рр.), стор. 158, 159. ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 270, стор. 1065. Т а м ж е , т. 247, стор. 1363. Т а м ж е.

191

Проте ді заходи не приносили шляхті успіху. Селяни весь час допомагали опришкам. Майже в кожному селі у Довбуша були побратими, які завжди попереджали його про небезпеку, про наміри шляхти тощо. У с. Ямно му Довбуш мав двох вірних побратимів — Стефана Дронева і Павла. Вони самі довідувалися, де мав бути Довбуш, і давали йому потрібні відомості 220. В окремих селах Довбуш підтримував зв’язки не з одним-двома, а з цілою групою селян і навіть усією громадою. В 1744 р. в одному з шляхетських донесень повідомлялось, що всі «селяни села Стопчатова є в по розумінні і союзі з опришками». Побратими, а також чабани та вівчарі різними засобами застерігали Довбу ша від шляхетських застав, зради й інших непередбаче них неприємностей. І коли опришки чули десь в лісі або в селі особливий свист, вони знали, що там небезпека. Інколи смолякам вдавалось завдати загонові Дов буша поразки. Але навіть після найжорстокішої сутич ки загін не розпадався, бо Довбуш вмів своєчасно уник нути небезпеки і вивести загін навіть тоді, коли смоля кам здавалось, що опришки вже не вийдуть з оточен ня. Але загін виходив з будь-якого становища і згодом починав діяти десь в іншому місці. Не можна не спинитися на таких фактах. Сільські багатії намагались будь-що відрадити сільських бідня ків ставати побратимами Довбуша.. Вони навіть обіця ли організувати загін з багатих синів, який мав діяти лише заради наживи, та протиставити його загону Дов буша. Так, коли Стефан Дронев—побратим Довбуша— зайшов у с. Ямне «вивідати про Довбуша» і запитав про нього у якогось багатія Тимофія, то останній заявив: «Нащо тобі Довбущук, коли йдеться про якусь здобич, то я тобі стягну не таких (як Довбуш.— В. Г.), але славних господарських синів» 221. Цей сільський багатій ще не раз робив Дроневу такі пропозиції, але останній залишався вірним Довбушеві, аж доки його не схопила шляхта 16 серпня 1743 р. Не виключена можливість, що саме сільські багатії й ви дали Дронева шляхті. Отже, сільська верхівка намага лася відтягнути опришків від антифеодальної боротьби і спрямувати їх виключно на розбій та грабіжництво. 220 СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 190— 191. 221 Т а м ж е . 192

Одночасно з Довбушем на Прикарпатті й Закарпат ті діяло чимало опришківських загонів і ватаг. У 1741 р. шляхетським загонам вдалося спіймати опришка Федо ра Бизора, який із своїм загоном досить вдало бився з панами в районі Перегінська 222. Шляхта найжорстокіше розправилася з ним. Наприкінці 30-х років XV III ст. був відомим опришківський ватажок Верба, перші згадки про якого відносяться ще до 1712 р. Є ві домості про діяльність Івана Цигерчука 223. Чи знав Довбуш про ці загони, чи підтримував з ни ми зв'язки? Відповісти на це питання поки що немож ливо через відсутність документів. Можна лише припу скати, що такі зв’язки мали місце. Адже не випадково на суді шляхта завжди випитувала у опришків з різних загонів, чи знали вони Довбуша та чи допомагали йому Більше того, можна твердити, що Довбуш навіть робив спроби об’єднатися з іншими загонами для спільних більш активних дій. Опришок Андрій Лаврів розповідав на суді, що коли загін зібрався влітку 1741 р. в горах, то Довбуш «пішов в Чорногору на полонину, де чекав на представників загонів з Довгополя і Молдавії» 224. Вже перші успіхи Довбуша в Коломийському повіті у 1738— 1739 рр. вчинили справжній переполох серед шляхти. Органи місцевої влади почали вживати різних заходів, щоб придушити рух. Насамперед були зробле ні спроби розкласти рух зсередини. Комісар покут ських маєтків бтаніслав Кривокольський прибув у Печеніжин до батька Довбуша і сказав йому, що сини мо жуть покинути опришкувата й повертатися додому. Ніякої кари їм не буде 225. Одночасно з цими заходами шляхта почала органі зовувати військову силу. Допомоги від центрального уряду вона не одержала, бо становище в країні було дуже складне: точилася гостра боротьба між польськи ми магнатами з політичних питань. Галицький шляхет ський уряд сам вживав заходів для боротьби з загоном Довбуша. На боротьбу з опришками в гори були послані за222 223 224 225

СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 133— 136. Т а м ж е , стор. 129. Т а м ж е , стор. 156. Т а м ж е, стор. 64.

193

гони смоляків на чолі з полковником Станіславської фортеці Пшелуським. Ці загони своєрідної шляхетської міліції з кожним десятиріччям зростали 226. Вони комплектувалися з жи телів гірських сіл, які добре знали місцевість і чули про місцеперебування опришків. В основному це були різні декласовані елементи, дрібна шляхта, заможні групи селянства, панські слуги та нестійкі опришки, що втіка ли з опришківських загонів і за добру плату наймалися до шляхти. Основна стоянка Пшелуського знаходилась в с. Пе рерослі біля Надвірної 227. Звідси він з загонами смоля ків пробирався у найвіддаленіші кутки гір, шукаючи опришків Довбуша. Це тривало багато років. Інколи Пшелуський нападав на сліди загону Довбуша і брав полонених. Це траплялося звичайно вночі, коли оприш ки відпочивали. Спійманий опришок Андрій Лаврів ви знав на суді, що весною 1742 р., коли Довбуш з своїми опришками отаборився на Стозі, однієї ночі їх розгро мив Пшелуський з смоляками 228. Постійні переслідування змусили Довбуша перейти на Верховину, де він отаборився на Буковецькій поло нині і звідти проводив нові походи. Галицька шляхта розуміла, що власними силами їй не справитися з опришками. В ставку коронного гетьма на Иосифа Потоцького полетіли численні листи з про ханням допомогти приборкати опришків, керованих Довбушем. Потоцький, у якого були великі маєтки в Галичині, активно взявся за придушення цього руху. 21 серпня 1742 р. він видав спеціальний універсал проти оприш ків загону Довбуша, який наказував оголосити по всіх містах і селах Підкарпаття. В універсалі представники пануючих класів попереджалися про небезпеку від Довбуша і закликалися до боротьби з ним. Разом з тим геть ман загрожував жорстокою розправою тим, хто буде подавати допомогу Довбушу або не виявляти активно сті у боротьбі з ним 229. На боротьбу з опришками він послав загін на чолі з офіцером Соболевським. 226 227 228 229

AGZ, і 25, crop. 3 7 4 - 3 7 5 / 1 - 4 . A. B i e l o w s k i , вказ. праця. СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 159. ЛЦ Д ІА, ф. 5, т. 247, стор. 1363— 1364. 194

Крім того, в кінці серпня 1742 р. сам коронний геть ман з загонами коронних військ вирушив на Галицьке Прикарпаття в місто Станіслав. Загальна чисельність шляхетських військ, що виступали проти опришків, до сягала 2500 солдатів. Вся Галицька земля контролювалась урядовими вій ськами. Військові знущалися з селян, палили селянські хати і вбивали невинних лю дей, бачучи в кожному селянині повстанця, опришка, Довбуша. В каральних екс педиціях особливо «просла вився» офіцер коронного війська Соболевський. При наближенні загону цього лютого й розгнузданого шляхтича переляканий на род розбігався. Одні, вико ристовуючи близькість при кордоння, переходили в Молдавію й Угорщину, інші втікали в ліси і гори, попов нюючи загони опришків. Урядовим військам ра зом з смоляками вдалося спіймати деяких опришків із загону Довбуша. Вже 25 Рис. 8. Знаряддя тортур, які червня 1740 р. перед Стані- застосовувалися проти повсталих селян і опришків. славським судом стояв опри шок Довбуша Василь, син Мельника з с. Шешори, спійманий під час сутички Дов буша з микуличинськими багатіями 230. 26 жовтня шляхетський суд розглядав справу оприш ка Федора Палейчука, сина Василя з Ясенова231, 15 вересня 1742 р.— опришка Андруса Лаврова родом з села Зеленої 232. Як показують судові протоколи, до ув’язнених оп ришків застосовували спеціальні тортури, що мали три ступені 233. Спочатку прикутого до дошки опришка тяг230 231 232 233

СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 86. Т а м ж е, стор. 125. Т а м ж е, стор. 156. Т а м ж е, стор. 157.

195

ли залізними гаками за зв’язані руки, потім—тричі при пікали свічками й залізом 234. Але опришки Довбуша мужньо переносили ці пекельні муки. Вони не зраджу вали своїх товаришів, сільських побратимів.

Рис. 9. Повішення ватажка опришків за середнє ребро. Рисунок Софії Букрабо за старою гравюрою.

Опришків судили в Станіславі, Коломиї, Яблонові, Гвіздці, Болехові, Надвірній і Кутах (адже не випад ково Довбуш погрожував спалити Кути 235) , а також в. інших містах — в Галичі тощо. З недавно виявлених архівних матеріалів довідуємо ся, що деяких товаришів Довбуша судили навіть в Угор щині, де вони виступали з своїм ватажком у 1744— 1745 рр. 234 СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 136. 235 Т а м ж е, стор. 130.

196

Характерно, що каральні загони розправлялися не лише з опришками, а й з селянами Коломийського пові ту, які не брали участі в загоні. Проголошуючи «довбушівцем» будь-якого селянина, карателі розправлялися з ним, а його майно забирали. Особливо лютував під час «операцій заспокоюван ня» керівник смоляків Пшелуський. У 1744 р. селяни Яблонова і Космача подали скаргу на цього «втихоми рювача». В Яблонові смоляки захоплювали для своїх коней збіжжя, а для себе — горілку, пиво, тютюн. Крі пакові Якову Гіршану такого лиха наробили, що той змушений був разом з жінкою «піти з дому», у отама на космацького солдати силоміць захопили майно і т. д. Вогнем і мечем придушував Потоцький рух оприш ків Довбуша. Шляхта по заслугах оцінила «неустанну турботу», яку виявив Потоцький, захищаючи її інтере си. 11 вересня 1742 р., тобто менше ніж через місяць після прибуття коронного гетьмана на Покуття, на чер говому сеймику вона висловлювала Потоцькому подяку за допомогу у боротьбі з опришківством. Сейм ухвалив навіть звільнити на п’ять років (1742— 1747) від дер жавних податків всі маєтки коронного гетьмана Йосифа Потоцького в Галицькій землі 236. Потоцький виправдав сподівання шляхти. 10 верес ня 1743 р. галицький сейм знову оголосив «подяку ве ликому коронному гетьману, який поряд з іншими дер жавними турботами всіма силами і стараннями боронив і захищав Покутський край, охоплений селянським пов станням, і не давав можливості повсталому селянству і опришкам наступати на шляхетські двори» 237. «Заслуги» Потоцького і його військ у боротьбі проти опришків були відзначені і «святою» церквою. У 1651 р. з нагоди смерті коронного гетьмана станіславські єзуїти прославили цього ката українського народу у віршова ному панегірику, надрукованому у Львові. Проте численні загони шляхетських військ, що га нялися за опришками, не могли завдати вирішального удару загону Довбуша, який прекрасно знав всі пере ходи в горах і міг завжди відірватись від погоні і схо ватись на Закарпатті, Буковині, де йому постійно гіода236 AGZ, t. 25, стор. 446—9. 237 Т а м же. 13— 2181

197

вали підтримку інші опришківські загони і сільські побратими. Довбуш справді був невловимим. Це змушена була визнати й сама галицька шляхта. В одному з тогочас них документів читаємо: «На цього гершта опришків (тобто Довбуша.— В. Г.) навіть коронне військо і при дворні люди Потоцьких числом до двох і двох з поло виною тисяч ходили, але знищити його не могли». Згадуваний вже поет Карпінський у своїх спогадах писав, що «ротмістр ГІшелуський з півторастами чоло віками кілька років за ним (Довбушем.— В. Г.) ходив по горах, але не міг йому нічого заподіяти, бо він (Дов буш.— В . Г .) через гори, до Трансільванії (Угорщи ни.— В. Г.) переходив і там, переслідуваний угорським військом, ніколи не був спійманий» 238. Оскільки схопити Довбуша не вдавалося, у 1744 р. був оголошений універсал, у якому місцеву шляхту зо бов’язували ловити ватажка опришків, погрожуючи за відмову конфіскацією майна. Усі каральні акції, а та кож переслідування опришків посилились у 1744— 1745 рр., оскільки у цей час відбуваються найбільші по ходи Олекси Довбуша. У 1744— 1745 рр. надзвичайно посилюється також селянський рух. Можливо, що селянство Покуття ви ступало спільно з опришками. Про це нагадує, зокре ма, галицький сеймик в 1743 р. У зв’язку з посиленим переслідуванням з боку корон них військ і шляхетських загонів Олекса Довбуш пере ходить Карпати і зупиняється на території Закарпаття, де угорські війська ще не встигли розгорнути такого наступу проти опришків, як поляки. Центром розташу вання опришків стає гора поблизу гірського села Ясе ня. Звідси Довбуш весною і літом 1744 р. організує свої найбільші і найвіддаленіші походи за межі Гали цької землі. В історичній літературі (зокрема у працях дворян ських польських істориків К. Войціцького 239 (1840— 1842), Августа Бельовського 240 (1857) та українського історика М. Косака (1861) 241) існує думка, що виступи 238 F. К а г р і n s k і, Pami^tniki, стор. 3. 239 К. W o j c i c k i , Stare gaw§dy і obrazy, W arszaw a, 1840, t. II, стор. 123— 160; t. IV, стор. 1— 166. 240 A. В i e l o w s k і, вказ. праця, стор. 654—727. 241 M. К о с а к , Добош, журн. «Львовянин», 1861, стор. 54—79.

198

Олекси Довбуша відбувалися виключно на Покутті, тобто у Коломийському повіті. Навіть такий досвідче ний дослідник, як Ф. Папе, в одній із своїх праць запе речував існування будь-якого опришківського вогнища на Перемищині і висловив сумнів у тому, щоб «загони гуцульських розбійників досягали Тухольщини» 242. А інший знавець галицького опришківства — польський буржуазний історик Прохаска в опублікованій у 1907 р. праці про опришків взагалі обходить мовчанням виступ Довбуша. Але історичні документи, зокрема нові архівні ма теріали, свідчать, що Олекса Довбуш в 1744— 1745 рр. діяв на великій території. Переходячи з своїми загона ми Карпати, Довбуш досягавХнайвіддаленіших районів Поділля і Перемиської землі. Цікавим був його похід весною 1744 р. на Поділля, в район Борщова. У кінці квітня Довбуш з своїм загоном перейшов Карпати і вирушив на Поділля, перейшов Дністер і підійшов на початку травня до маєтку шляхтича Зодотницького в Борщовій Щоб відповісти на питання, які причини спонукали ватажка опришків подолати відстань від закарпатсько го Ясеня до Борщова, досить звернутися до характери стики пана Золотницького.ДІІляхтич Золотницький був полковником коронного війська гетьмана Йосифа Потоцького. Влітку 1739 р. йому було доручено з полком «увійти на Покуття та громити свавільні купи коза ків» 243, в тому числі і. опришківські загони ДовбушаД Золотницький, користуючись з своїх повноважень, страшенно знущався з селянства і православного духо венства. У 1739 р. гетьман Иосиф Потоцький викликав Золотницького у генеральний військовий суд, обвинува чуючи його в тому, що він з своїми жовнірами в селах Семаківцях, Линниці, Вовчківцях нечувано знущався над селянами 244. Але полковник, очевидно, і далі про довжував безчинствувати і пригнічувати селян, бо у 1744 р. Потоцький втретє викликав його у генеральний військовий суд 245. 242 243 244 245

13*

F. Р а р е е, Skole і Tucholszczyzna, Lwow, 1891, стор. 5. ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 243, стор. 1573— 1574. Т а м ж е. Т а м ж е, т. 250, стор. 148— 149.

199

За свідченням сучасника, Золотницький дуже пога но ставився до своїх кріпаків: «Був той пан злий па людей і навіть кількох замучив» ш . Ютже, бажаючи помститись за народні кривди, Довбуш піддав шляхтича мукам, таким же страшним, яким Золотницький піддавав своїх кріпаків: «палив йому, руки», підігрівав вогнем тіло тощо. Золотницький бла гав пощади, пропонуючи за себе викуп, але Довбуш не хотів брати грошей, говорячи: «Не по гроші сюди при йшов, але по твою душу, щоб ти більше людей не му чив» 246247. Народні месники знищили шляхтича з усією родиною, а маєток його спалили. Після походу на Поділля Олекса Довбуш повернувся на Закарпаття, в Ясеню, і вже в червні—липні 1744 р. вербував у загін нових опришків. І в цьому ж році напав із своїм загоном на Богородчанський замок, який охо роняли жовніри 248. У цій фортеці знаходилося багато документів феодального господарства: реєстри феодаль них повинностей, податків, орендних договорів, тобто документів, в яких були зафіксовані всі, так би мовити, обов’язки кріпака перед паном. Знищення цих документів ще раз яскраво підтвер джує антифеодальну спрямованість діяльності Олекси Довбуш^} Після розгрому Богородчанського замку Довбуш по вертається на Закарпаття, але через переслідування пе реходить Карпати і звідти робить походи на захід Га лицького Прикарпаття. Восени 1744 р. Довбуш продовжував походи. У жовт ні цього ж року з повідомлення шляхтича Гаєвського з Корчина довідуємося, що загін Довбуша підійшов до Турки — великої шляхетської фортеці. Вночі опришки «виставили ца кию перед брамою картку», на якій було написано, щоб шляхтич Калиновський (власник замку і багатьох маєтків) приніс від себе і міських лихварів грошовий викуп у зазначене місце. «Бо коли не зробиш тієї ласки,— попереджував Довбуш шляхтича,— то бу де тобі як пану Золотницькому» 249. Проте шляхтич Ка246 А. П е т р у ш е в и ч, Сводная галическо-русская летопись, стор. 165. 247 Т а м ж е. 248 ЛЦ Д ІА , ф. 5, т. 250, стор. 1585— 1587. 249 АБЗ, № 4, розд. III, арк. 12— 13.

200

линовський «не виконав» вимоги опришківського ватаж ка. Для більшої безпеки він викликав у Турку загін з ЗО смоляків 250. |У цей же період загін Довбуша «другий раз діяв» на Дрогобиччинр Його поява дуже налякала панів, особ ливо відомого багатія Зельмана. Цей лихвар здобув свої маєтки ціною жорстокої експлуатації селянства. Для захисту від опришків Довбуша Зельман відправив у Дрогобич загін драгунів та 12 смоляків. Усі витрати, зв’язані з цим, він перекла® на населення, наказуючи навіть, щоб міщани з ціпами і косами стерегли його маєток251. Опришки Довбуша побували у цей час в Перегінську, Скиті Манявському, Устеріках, Розточках, Довго полі, Краснопіллі, Микуличині та інших містах і селах Галицького Прикарпаття. Шляхта й багате міщанство в містах і містечках не тільки організовували свої загони для боротьби з оп ришками, а часто запрошували на допомогу урядові війська. Це добре видно на прикладі Яблонова й Солотвина 252. Княжна Яблоновська ще в 1739 р. дозволила орендарю своїх маєтків Павлу Беню використовувати проти народного руху своїх жовнірів, які були в цих міс цевостях 253. Міська влада Солотвина заборонила у 1744 р. місь ким лихварям споруджувати будинки біля ратуші, пояс нюючи це тим, що площа перед ратушею має бути чи стою, щоб легше було помітити опришків, які насту патимуть 254. ^Навесні 1745 р. Довбуш перейшов на польський бік Карпат і в с. Криворівня зустрівся з побратимами. Вони радилися і накреслювали плани літніх походів. Части на побратимів пішла в Угорщину, а Довбуш з двома побратимами повернувся на Чорногору, звідки його за гін почав нові походиД Вже 13 травня 1745 р., як свідчать нові архівні ма теріали, «поширилась звістка про Довбуша» на Поділ250 АБЗ, № 4, розд. III, арк. 12— 13. 251 ЛБАН У Р С Р , ф. Оссолінських, № 2901/11 (акти Дрогобиць кого старостинського суду з 1753— 1769 років), стор. 110. 252 Т а м ж е. 253 АБЗ, № 4, розд. III, арк. 12— 13. 254 Т а м ж е.

201

лі, зокрема в Шумлянських, Стратанських та інших лі сах Рогатиищини. Серед шляхти почалося замішання255. Шляхтич Францішек Зущовський 13 травня 1745 р. у листі з Букачівець до Павла Беня повідомляв, що «по ширена звістка» про загони Довбуша на Рогатинщині «збільшує страх» і багато шляхтичів повтікало з своїх маєтків у Рогатин 256. З документів довідуємося, що в кінці травня 1745 р. Довбуш побував в околицях Надвірної. Місцева шляхта спішно готувалась до оборони, зміцнюючи свою форте цю. На допомогу прибули загони смоляків та коронні війська Потоцького. Знаючи винахідливість Довбуша, шляхта виявляла «велику обережність». Про останні походи Довбуша історичні документи розповідають дуже скупо£3 зізнання побратима Олекси Баюрака відомо, що влітку 1745 р. Довбуш перебував деякий час в с. Ясені з двома побратимами: Василем Орфенюком і Іваном Бойчуком. Тут була і його дружи на. 23 серпня Довбуш пішов у Космач до Стефана Дзвінчука, щоб розправитись з ним за те, що останній зби рався його убити. Дзвінчук смертельно поранив слав ного ватажка опришків. В останні години біля нього були найближчі його товариші — Баюрак і Орфенюк, які не могли його забрати і сховали поблизу сел^7 Боячись розправи за свій злочин, Дзвінчук почав шукати допомоги. Але всі були на косовиці, і тому вбив ця цілу ніч переховувався 257 На світанку 24 серпня 1745 р. на заклик Дзвінчука і панського двору зібралась космацька громада. |Після довгих розшуків знайшли пораненого Довбуша за селом у хащі, під смерекою 258. При ньому не було навіть зброї, її забрали опришки. Цікаво відзначити, що біля Довбуша стояла коновка з молоком 259. Невідомо, хто приніс молоко. Можна при пустити, що це був хтось з селян Космача або навколиш ніх хуторів, які зробили це з любові до ватажка оприш ків. Цей факт привернув увагу шляхтиДПан Романовський підозрював у цьому космацьку громаду. Яблоновський губернатор Яи Колендовський «скликав бон255 256 257 258 259

Ю. Ц е л е в и ч, вказ. праця, стор. 208. АБЗ, № 8, розд. II, арк. 103. СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 223. Т а м ж е. АБЗ, № 5, розд. III, арк. 13.

202

дарів, питаючи, чия б це могла бути коновка». Але, як визнавав губернатор, ніхто з них не хотів признатись 260. ^Орендар, громада й вбивця вчинили Довбушу допит. У останні хвилини життя, славний опришок поводився гідно, виявивши велику силу волі й витримку. Дивля чись в очі смерті, він рішуче заявив про свою відданість справі, за яку боровся. На пропозицію сповідатися Довбуш відповів, що він сповідався і причащався, коли став на шлях боротьби. Та допит тривав недовго. Скоро Довбуш вмер. Присутніми при цьому були космацька гро мада і яблоновський губернатор Ян Колендовський261. Тіло Довбуша возили по всіх селах, щоб перекона ти народні маси в загибелі легендарного ватажка опришків 262J Кріпосникам не вдалося розправитись з живим Довбушем. Вони почали знущатися з мертвого героя. Тіло його було порубано на 12 частин, які розвішано в міс цях, де найбільш активно діяв народний месник, зокре ма в Кутах, Косові, Криворівні, Космачі, Лючках, Микуличині, Чорному Потоці, Зеленій, Вербіжі, Коломиї, Виткові тощо. Такого зганьблення вперше зазнав труп Довбуша. І це не випадково. Дуже страшним і небезпечним для шляхти був Довбуш^Д Звістка про несподівану смерть безстрашного ватаж ка опришків швидко поширилася по Західній Україні. Вже 29 серпня, тобто через чотири дні після трагічних подій в Космачі, в місто Бурштин на Поділлі (150 км від Космача) встигло прибути кілька повідомлень про загибель Довбуша 263264. Шляхта поспішала поширити цю звістку, щоб порадувати тих гнобителів, з якими не встиг розправитись Довбуш. Особливу радість це повідомлення, очевидно, при несло коронному гетьману Потоцькому. За його нака зом тіло повезли у Станіслав, щоб гетьман побачив об личчя опришківського ватажка, якого не міг так довго спіймати 26Ч За наказом Потоцького 27 серпня, тобто через два

260 АБЗ, № 5, розд. III, арк. 13. 261 СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 223.

262 Там же.

263 АБЗ, № 7, розд. І, арк. 29. 264 АБЗ, № 5, розд. III, арк. 12.

203

дні після загибелі Довбуша, його вбивця Стефан Дзвінчук у Станіславській ратуші докладно інформував га лицьку шляхту і гетьмана про обставини вбивства Дов буша 265. Отже, Потоцький брав найактивнішу участь у роз слідуванні справи про загибель Довбуша і керував роз правою над мертвим ватажком. Крім того, Потоцький писав власниці Яблонівського ключа, княжні Теофілі Яблоновській, щоб вона Дзвінчукові «за його відвагу віддячилася вільністю» 266, тобто звільнила його від фео дальних повинностей. Яблоновська звільнила «Стефана Дзвінчука від різних феодальних повинностей» 267. У спеціальному привілеї Яблоновська від 10 вересня 1745 р. складала подяку Дзвінчукові, що заспокоїв шляхту покутського краю та повернув їй бажану без пеку. Про винагороду говорилося так: «Мого піддано го Стефана Дзвінчука нагороджую за цей доказ вірно сті і зичливості. Звільняємо його до смерті від усіх, як двірських, так і громадських, данин і податків, чиншів та інших будь-яких повинностей». Привілей був оголошений по всіх селах з метою «зао хотити до цих похвальних справ» і інших підданих. Мабуть ні про кого з видатних осіб не складено на західноукраїнських землях стільки пісень, оповідань, переказів, легенд, як про Довбуша. Вздовж усього При карпаття, понад Прутом і Черемошем, над Бистрицею і Дністром, на Закарпатті і Буковині — скрізь збері гають пам’ятки, зв’язані з ім’ям Довбуша, який став справжнім улюбленцем народу. ?У багатьох оповіданнях, піснях народ висловлював тугу за своїм захисником. В них говориться, що із за гибеллю Довбуша важче стало жити бідним людям. Народ не хотів примиритися з смертю Довбуша.^/Він складав пісні й думи, в яких висловлював сподівання, що колись знову прийде Довбуш і буде для панів гріз на година. «Нема славного Довбуша — та й нема добра, як прийде Довбуш — то буде й добро» 268. 265 праця, 266 267 268

СКМС (1738— 1751 рр.), стор. 222; Ю. Ц е л е в и ч , стор. 178— 180. АБЗ, № 65, розд. VI, арк. 8—9. Т а м ж е. «Етнографічний збірник», т. 28, стор. 68.

204 1

вказ.

Високу і заслужену оцінку народному герою дали кращі представники українського народу. «Довбуш ~~ наша слава»,— так висловився npd нього талановитий поет і кобзар зеленої Буковини Юрій Федькович. На&£л& JCr1<b-0b. * f Cк^^оССи^л^м

()} ffLtad&TXJi V ^ulcvriM .ltr'Vyn.

* 3 u b i< jg * 4

fc lu ^ A

& d cU y

n w y

ню у Zfc

/ 5 ^ ^

3 *

J& , i^ U xJU ^ cjrt^ h r * * y *

(^jwdud. у J'-t-Z-g" л л » ^Ь**>ГЗ U

tv &^иЛґі^Сл€к. £ітч>

^ £*а£^++- Ілле**- dtTitnrt)

fty»X c/*jh*H4L $7n***+^4£uJi4,

X» kyX X ^ tX

f^u J X X

J ^ T L L i^ ry^

J&A.tvt uX jta^xJ- X /c^+ JuA.*4 * *2* to * a4.cL

С Х \л Х ц

^ ^ * + * * * * * r» ^ J& + .

S r t x n ^ ^ L ^ t f y 'y i * . U ^uU -U tX a+tSxA

J ХІпл.Хм/ S y*ah Uf^t/V^K £ Х /* і* * 4 и * 4 * У іЛ ^ ' д $Жи<Жч(>

f,Q (u £ o u >

lit* 4

Х2т&-*«> S T X u ^ ^ y o

у йі і у o U X f ^ > м

Л ^

J * )_

Jho^jL A ra & Y £ v rr^t&jU/?^ &аьо VJ » '

Рис. 10. Фотокопія привілею, виданого княжною Яблоновською вбив ці Олекси Довбуша Стефану Дзвінчуку (АБЗ, рукопис № 93, стор. 95).

родний сум за Довбушем він добре відбив у своїй поемі «Довбуш». Революціонер-демократ Іван Франко в одній з сво їх праць про Довбуша писав: «Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом того воздуха, оленем тих бо рів, паном тих панів аж ген по Дністрові води? Дов буш! Перед ким дрожали смілі і сильні, корились горді? Перед Довбушем! На кого надіялися слабії, біднії і утиснені? На Довбуша! Хто був красою наших гір, на чальником наших легінів? Довбуш !»2б9. Відомий селянський ватажок Лук’ян Кобилиця, що очолив визвольний рух на- Буковині в кінці 1848 — на 269

І в а н Фра нко,

Твори, т. 8, К-, 1952, стор. 115.

205

початку 1849 рр., в своїх листах до селян, яких він за кликав до боротьби, писав: «Треба серце мати Олекси Довбуша, і хто хоче бути таким, як він, хай йде до нас в Цорногори» 27°. ХІм’я прославленого месника Олекси Довбуша у ви рішальні періоди боротьби українського народу за своє «соціальне і національне визволення ставало прапором, кликало до перемог, до боротьби проти ворогів. Ім’я Довбуша запалювало народних месників-партизанів у боротьбі з фашистськими загарбниками під час Вели кої Вітчизняної війни.Д Ім’я сміливого повстанця — опришка Олекси Довбу ша назване в тезах Центрального Комітету Комуністич ної партії Радянського Союзу поряд з іменами народ них проводирів — Максима Залізняка і Устима Кармалюка, які очолювали українське селянство в боротьбі проти феодально-кріпосницького і національного гноб леній. Шіляхта сподівалась, що із смертю Довбуша їй вда сться приборкати опришківський рух. Проте сподіван ня її не виправдалися. Після трагічної загибелі Олекси Довбуша рух карпатських опришків не припинявся. Зброю, що випала' з Довбушевих рук, підхопили його побратими Василь Баюрак та Іван БойчукГДх діяль ність — це вже предмет окремого дослідження. ВИСНОВКИ

Протягом X V II—XVIII ст. у економічному і полі тичному житті шляхетської Речі Посполитої відбулися значні зміни. Експлуататорські класи у погоні за при бутками посилили феодально-кріпосницький гніт на під корених українських землях і довели селян майже до рабського становища. Наступ феодалів на селянські ма си викликав сильний антифеодальний опір. Дворянські й буржуазні історики всупереч історич ним фактам намагалися затушовувати гостру соціаль ну боротьбу поневолених мас України. Вони не лише не помічали різних форм селянського опору проти наступу270 270 «Сонце над Карпатами», Збірник, присвячений п’ятиріччю возз’єднання Буковини з Українською РСР, Чернівці, 1945, стор. 34.

206

гнобителів, але й намагалися пояснити збройні виступи селян в період визвольної війни (1648— 1654 рр.) пра гненням їх до наживи. Що ж до західноукраїнських земель, то польські і українські буржуазно-націоналістичні історики взагалі заперечували класову боротьбу селян після визвольної війни українського народу 1648— 1654 рр. Але історичні джерела переконливо доводять, що по неволені маси галицького селянства не лише активно боролися проти соціального і національного гніту в період визвольної війни українського народу 1648— 1654 рр., а й не складали зброї протягом дру гої половини XVII — першої половини XVIII ст. Це особливо яскраво виявлялося на Галицькому При карпатті. Головну роль в економіці Прикарпаття відігравала невеличка група магнатських родів. Володіючи основ ними засобами виробництва і користуючись .необмеже ною владою, феодали за допомогою широко розвинутої орендної системи розоряли селян, позбавляли їх землі, тягла. Шляхта застосовувала найрізноманітніші фор ми експлуатації феодально залежних селян, починаючи від відробіткової ренти і кінчаючи найрізноманітнішими натуральними і грошовими повинностями. Селянин—ос новний виробник феодальної системи господарства — став об'єктом жорстокої експлуатації. Невпинно зро стала кількість пауперизованих селян. Розорені і гноб лені, вони змушені були відстоювати свої права у кла совій боротьбі. Ось чому Галицьке Прикарпаття про тягом всього періоду панування Речі Посполитої являло собою вогнище впертої антифеодальної боротьби, яка з особливою силою розгорнулася в другій половині XVII — першій половині XVIII ст. Класова боротьба селян на Прикарпатті розвивалась у своєрідних умовах. Гірська місцевість сприяла кон центрації тут селян-втікачів, які були рухливим еле ментом, завжди готовим до виступу. Саме тут, на прикордонні трьох держав, утворився своєрідний тип народного борця — опришка. Опришки протягом кількох століть виробили певну тактику анти феодальної боротьби. Виступаючи невеликими загонами в багатьох місцях, вони втягували в класову боротьбу 207

широкі маси населення, тобто були тією активною силою, яка піднімала народні маси Прикарпаття на відкриті виступи. Підготовлений боротьбою у попередні століття, се лянський рух на Галицькому Прикарпатті досяг свого найвищого розвитку у X V II—XVIII ст. Визвольна війна українського народу 1648— 1654 рр., зокрема походи Хмельницького в Галичину, поклали початок новій хви лі антифеодальних виступів прикарпатських селян, які вже були підготовлені до боротьби і висунули з свого середовища ряд досвідчених керівників. Незважаючи на те, що прикарпатській шляхті вда лося розгромити селянсько-опришківський рух періоду визвольної війни, селянство не припиняло боротьби і від повідно до нових умов застосовувало різні форми анти феодального опору протягом наступних десятиліть XVII ст., а також у XV III ст. Антифеодальна боротьба селян Прикарпаття в дру гій половині XVII — першій половині XVIII ст. розви валась у двох напрямах. З одного боку, невелика ча стина розорених селян, що не витримали гніту і зали шали рідні оселі, поповнювала загони опришків, присвя чуючи своє життя виключно боротьбі з гнобителями. Причому опришки підтримують з 'селянами найтісніші зв’язки, що дає їм силу і робить їх неперемож ними. З другого боку, більшість селян, які не від ривались від свого господарства, вели на місцях безпе рервну боротьбу з феодалами, починаючи з пасивного протесту — скарг і кінчаючи відкритими збройними ви ступами. Характерно, що в усіх цих формах антифеодальної боротьби брала участь переважна більшість селян, ча сто цілі громади. У ряді сіл антифеодальні виступи се лян тривали роками, а то й десятиріччями. Масового характеру набрали втечі селян. Великий вплив на піднесення селянського руху в досліджуваний період справляли великі селянсько-козацькі рухи на Правобережжі і Поділлі та антифеодальні рухи в Угор щині і Молдавії. У спільній боротьбі проти експлуа таторів зміцнювалася дружба українського наро ду, роз’єднаного польсько-молдавсько-угорськими кор донами. 208

На піднесення селянського руху на Прикарпатті впливали також події, що відбувалися в Росії. Так, гріз не повстання Степана Разіна в 70-х роках XVII ст., яке охопило велику територію Росії, викликало піднесення козацько-селянського руху по всій Україні. Це можна сказати і про рух Булавіна на Дону на початку XVII ст. Зрозуміло, що великий вплив на Прикарпатті спра вило перебування російсько-козацьких військ у 1655 р. в Галичині і в 1736— 1739 рр. безпосередньо на При карпатті. Велику роль в селянському русі Прикарпаття другої половини XVII — першої половини XV III ст. відігравав рух галицьких опришків, який висунув видатних керів ників, зокрема і такого улюбленого народного героя, як Олекса Довбуш. Селянсько-опришківський рух на Прикарпатті в дру гій половині XVII — першій половині XV III ст., як і ін ші антифеодальні виступи епохи кріпосництва, мав свої слабкі сторони, які неминуче вели його до поразки. Не організованість, стихійність, розрізненість дій окремих загонів, відсутність такого керівника, яким пізніше став для селян робітничий клас, були головними причинами невдач повсталих. На ці слабкі сторони будь-якого се лянського руху в епоху феодалізму неодноразово вка зували класики марксизму-леиінізму. ,В. І. Ленін пояс нював поразку селянських виступів так: «Селянське повстання було придушене, тому що це було повстання темної, несвідомої маси, повстання без певних, ясних політичних вимог, тобто без вимоги змінити державні порядки. Селянське повстання було придушене, тому що воно було не підготовлене. Селянське повстання було придушене, тому що у сільських пролетарів не було ще союзу з міськими пролетарями»271. Але незважаючи на слабкі сторони, селянсько-оприш ківський рух на Прикарпатті в другій половині XVII — першій половині XVIII .ст. відіграв величезну прогресив ную роль в історії західноукраїнських земель взагалі і Речі Посполитої зокрема. Він набрав широкого розма ху, поставивши під загрозу панування феодалів на знач ній території.

271 В. І. Л е н і и,

Твори, т. 6, стор. 374. 209

Як і народні рухи на Правобережжі, селянсько-сшрншківський рух на Прикарпатті підривав основи фео дально-кріпосницького ладу, прискорював остаточний занепад шляхетської Речі Посполитої. Дослідження селянського руху на Прикарпатті, як і антифеодальної боротьби на західноукраїнських зем лях взагалі, ще раз підтверджує антинауковість теорії буржуазно-націоналістичних істориків про «безкласо вість» українського народу, спростовує їх наскрізь по милкові твердження про відсутність класової боротьби в Галичині після визвольної війни українського народу.

ЗМІСТ Вступ . Розділ перший. Соціально-економічне становище селян на Прикарпатті в другій половині X V I I — першій половині XV III ст. Розділ другий. Антифеодальна боротьба селян Селянські виступи на Прикарпатті під впливом визволь ної війни українського народу 1648— 1654 рр. Розгортання антифеодальної боротьби прикарпатських селян в другій половині XV II — першій половині XV III ст. Скарги, втечі та інші види селянського опору Збройні виступи селян на Прикарпатті у другій половині XVII — першій половині XV III ст. Висновки

8 57 57

83 84 128 206

Грабовецкий Владимир Васильевич Крестьянское движение на Прикарпатье во второй половине X V II — первой половине X V III ст.

(На украинском язьіке)

Редактор

В.

М.

Гончарова

Технічний редактор О. М . Л и с о в е ц ь Коректори Є. М . А н т о н ен ко , Ю . Е . Г р и г о р 'є в БФ 01604. Зам. № 1281. Вид. № 192. Тираж 1150. Формат паперу 84X108/QO« Друк. фіз. аркушів 6,625. Умовних друк, аркушів 10,67. Обліково-видавн. арку шів 11,95. Підписано до друку 9/1 1962 р. Ціна 72 коп. Друкарня Видавництва АН У РС Р, Київ, Рєпіна, 4.