Село лікарське

Б. Л. Корогод, Г. І. Корогод шляхами. По-перше, здобувши так звану займанщину, тобто зайняти ділянку вільної, ніким не зайнятої землі, відповідно до своїх потреб і можливостей її обробити. Держава це дозволяла. Так, в одній із царських грамот говорилось: старшинам і козакам Сумського, Охтирського і Харківського полків «землями и всякими угодьями велено владеть по их черкаскому обыкновению по заимкам, кто что занял». По-друге, московський уряд наділяв переселенців землею централізованим методом. Отамани, як правило, отримували в середньому по 15 дес., осавули - по 13,5 дес., рядові козаки - по 12 дес. Крім цього, старшина вишукувала інші способи збільшення своєї земельної власності. Вона прикуповувала землю, вимінювала, а то й просто захоплювала силою у слабкіших сусідів. Так, Гарасим Кондратьєв, котрий, як отаман, одержав від московського уряду 15 дес., в 1667 р. уже мав в Сумському повіті 2150 дес. орної землі і сіножатей, 7 сіл і хуторів, 11 млинів і десятки пасік. Активно збільшували свої маєтності і нащадки Гарасима - його сини, племінники й онуки. На кінець ХVІІІ ст. їм належали села: Низи (до середини ХІХ ст. називалося Низ), Степанівка, Старе Село ( в 1930 р. переіменоване в Червоне), Терешківка, Пушкарівка, Мала Сироватка, Вири, Корчаківка, Миколаївка, Хотінь, Улянівка, Бобрик, Гребениківка, Піщане, Головашівка та ін. Одним із найбільших сіл Кондратьєвих на той час була Степанівка. В ній проживало 559 поміщицьких підданих чоловічої статі. У 1744 р. в ній збудували СтефаноСавватієвську церкву, яка мала 945 прихожан чоловічої статі. З них 919 були поміщицькими селянами, 9 - казенними, 15 - військовослужбовцями, 8 - цивільними чиновниками. Власниками сіл, хуторів і землі в Сумському повіті став і цілий ряд інших вельмож. Серед них виділяються князі Голіцини. В 20-х роках XVIII ст. генерал-фельдмаршал М.М. Голіцин був головнокомандуючим російськими військами в Україні. Можливо, з того часу вони і почали здобувати українські землі. У 1727 р. М. Голіцин купив слободу Юнаківку, засновану ще у 1685 р. козацьким сотником С. Юнаком. На кінець XVIII ст. Голіциним уже належали села Битиця, Могриця, хутори Порозький, Лохонський та ін.

- 18 -