Село Лікарське в контексті історії Слобідської України липні 1941 р., Петраш П.П. у липні 1942 р., Провозьон І.Г. у грудні 1943 р., Провозьон І.П. у грудні 1943 р., Провозьон М.Ф. у грудні 1943 р., Рибальченко А.Ф. у грудні 1943 р., Рибальченко Н.Є. у січні 1944 р., Рибальченко О.Ф. у серпні 1943 р., Тарасенко І.М. у листопаді 1943 р., Шевченко Ф.П. у грудні 1944 р. Не повернулась до рідного села і Міщенко А.Є., що була вивезена до Німеччини. Її доля невідома.
ВІДБУДОВА ТА РОЗВИТОК СЕЛА У 1943 – 1950 рр. На час звільнення Лікарського від німецької окупації у ньому нараховувалось 140 дворів і 582 жителі. З них чоловіків віком від 16 до 60 років – 20, жінок віком від 16 до 55 років – 158, дітей-підлітків від 12 до 16 років – 53, непрацездатних чоловіків і жінок, дуже старих і хворих – 34. Решту становили працездатні чоловіки віком за 60 років і жінки віком за 55 років, а також малолітні діти. Уже з перших днів після визволення відновив свою діяльність колгосп. Як і до війни, він мав назву імені Другої п’ятирічки. В ньому було 4 рільничі і 1 городня бригада, в яких нараховувалось відповідно 310 і 20 колгоспників. Три жінки працювали доярками, кілька чоловіків скотарями і конюхами, одна – телятницею, один – птахівником, один – пастухом, один – пасічником. У господарстві нараховувалось 29 голів великої рогатої худоби, в тому числі: 4 корови, 24 теляти і племінний бугай, 15 робочих коней і 13 лошат, 7 овець, 165 кролів, 150 голів різної птиці і 28 бджолиних вуликів. Із сільськогосподарської техніки і реманенту в наявності були: 30 кінних плугів, 56 дискових борон, 12 культиваторів, 5 жаток, 1 проста молотарка, 5 віялок, 14 підвід і саней і 15 комплектів збруї. Колгосп мав кузню і 2 вітряки. Уже в 1943 р. почались дослідницькі роботи на Державній сортовипробувальній ділянці (ДСД). - 129 -