'
Віктор Гагін
Назва місцевості «Боринські дубровки» – споконвічна і могла походити від літописного міста Бирин, яке відоме в історичних джерелах з 1362 року на березі р. Чаша. Проте, в кінці ХVI сторіччя, коли особливо посилилися набіги кримських татар, воно значно обезлюдніло і втратило статус села. Нове заселення краю відбулося у першій половині ХVІI сторіччя. Перші поселенці черкаси (українці) дєрєвні Биринь, при називанні свого розташування пов’язували його з якою-небудь подією. Саме тому джерела, що оповідають про походження назви місцевості «Боринські дубровки», збереглися в першозданному вигляді для тогочасних поселенців. Наша старосвітщина славна і ми повинні донести до нинішніх і залишити прийдешнім поколінням історію наших предків. Саме вони залишили нам німі могили і лише вони одні є свідками історії нашого міста. Назви «Клепальське городище» і «Боринські дубровки» були відомі в 1620, 1627, 1685 роках. Кресленик околиць м. Путивль 1690-х років також засвідчує, що землі Микільської церкви були написані за писцевими книгами РЛS і РЛЗ роках (136 і 137) ( тобто, 1628 і 1629 роках на території нинішнього міста Буринь ). На Кресленику є також напис: Деревни Борыни» на р. Чаша [9]. У архівному фонді Курської Казенної Палати у Переписній Книзі малоросіян Севської провінції, міста Путивля і його повіту 1732 року є відомості про дєрєвню Борині[10]. В «Топографическом описании селений Путивльского уезда (1784г.) А. Зубова» згадується слобідка Барынь (так в тексті) [11]. Підводячи підсумки цього дослідження, слід зауважити, що грамотою царя Михайла Федоровича Романова 1627 р. і в більш ранній грамоті 1620/1621 років за Путивльською церквою Великого чудотворця Миколи Великорецького закріплялись земельні угіддя на сучасній території м. Буринь, що називалась в той час «Борынские дубровки». Згідно Путивльских писцевих книг в другій половині 20-х років XVII ст. розпочинається заселення цієї території «черкасами»(українцями), що жили тут «повольно, а не в тягле». 59