17 –
«ЖИВЕМО, ЯК В РЕЗЕРВАЦІЇ»* Гуманітарна ситуація і стан цивільного населення на території, прилеглої до лінії зіткнення в Донецькій і Луганській областях
Доповідь за підсумками проведення польової моніторингової місії 17–23 грудня 2017 р.
* Висловлення мешканки Золотого-4 (шахта «Родина»)
Восток-SOS Київ, 2018
Доповідь підготовлена за результатами 3-ї міжнародної моніторингової місії, що відбулась в рамках проекту «Європейська підтримка ефективного моніторингу прав людини на сході України» в районах Донецької і Луганської областей, прилеглих до лінії зіткнення1. Польовий етап дослідження здійснювався на території, яка підконтрольна українському уряду2, з 17 по 23 грудня 2017 р. Учасниками місії були представники громадських організацій з 5 країн: Білорусь, Німеччина, Росія, Україна, Чехія. Організації, представники яких брали участь у місії: • Восток-SOS (Україна); • Гуманітарний маршрут «Білорусь — АТО» (Білорусь); • Німецько-російський обмін (Німеччина); • Правозахисний центр «Поступ» (Україна); • Центр документування імені Наталії Естемірової Норвезького Гельсінського комітету (Росія); • Team for Ukraine (Чехия); • Truth Hounds (Україна).
Для позначення демаркаційної лінії між підконтрольними українському уряду територіями і територіями України, на яких органи державної влади не виконують свої повноваження, іноді вживається також термін «лінія розмежування». В українському законодавстві закріплений термін «лінія зіткнення». Тотожний термін (contact line) вживають і міжнародні організації, зокрема, Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Ми також вважаємо правильним оперувати терміном «лінія зіткнення». 1
Незалежним міжнародним правозахисним групам неможливо працювати на непідконтрольної території. 2
3
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
Учасники моніторингової місії в своїй роботі керувалися принципами незалежності та об’єктивності. Якість збору і аналізу даних і неупередженість оцінок підтверджуються міжнародним характером групи, знанням її учасниками стандартів міжнародного гуманітарного права і прийнятої методології моніторингу порушень прав людини, а також попереднім досвідом роботи в зонах збройних конфліктів як в Україні, так і в інших країнах. Думки і оцінки, які містяться в доповіді, належать учасникам місії і не обов’язково відображають офіційну позицію організацій-учасниць міжнародної моніторингової групи. Автор доповіді — Вячеслав Лихачов. У процесі підготовки доповіді його текст був узгоджений з усіма учасниками місії. Редакторка української версії доповіді — Ганна Некрасова.
4
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
ВСТ УП Збройний російсько-український конфлікт, що почався в Криму і продовжився на сході України, триває вже чотири роки3. Його жертвами стали, за даними останньої на сьогодні, 20-ї доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини про ситуацію в Україні, яка ґрунтується на роботі Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, понад десять тисяч осіб4. З них більше двох з половиною тисяч — мирні громадяни, що не брали участь в бойових діях5. Ще від семи до дев’яти тисяч цивільних осіб отримали поранення6. Переважна більшість постраждали в результаті обстрілів населених пунктів, житла і об’єктів цивільної інфраструктури зі зброї невибіркової дії. Обстріл Новолуганського 18 грудня 2017 р., який по гарячих слідах був задокуменЯкщо взяти за точку відліку лютий 2014 г. Про системному наявність озброєних росіян на території Донбасу впевнено можна говорити з ночі 12 квітня 2014 р., коли Ігор Гіркин (Стрєлков) з групою з 52 комбатантів перетнув російсько-український кордон. Формально, початком збройного конфлікту конкретно на сході України може вважатися 13 квітня 2014 р., коли указом президента України була розпочата Антитерористична операція (АТО). Однак, ми вважаємо, що невиправдано штучно розділяти конфлікт на сході України і російську агресію в Криму. Незважаючи на те, що характер, хід і наслідки російського вторгнення на півострові і на сході України сильно відрізнялися, нам здається більш адекватною оцінка російсько-українського збройного конфлікту як єдиного процесу. Ця оцінка підтверджується також свідченнями самих організаторів агресії. Так, один з ініціаторів початкової фази російсько-українського конфлікту, недовгий час — голова «Ради міністрів ДНР», політтехнолог Олександр Бородай стверджував, що «сценарії для Криму, Луганська та Донецька» готувала «одна когорта людей»: «Це безперервний проект, якщо висловлюватися мовою бізнесу». Див.: Один из «кукловодов» Крыма и ДНР признался: «это непрерывный проект»// Главное. 17 мая 2014 (http:// glavnoe.ua/news/n177085). В Україні на законодавчому рівні початком агресії Російської Федерації визначено 20 лютого 2014 р. (Див. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; Заява Верховної Ради України «Про відображення збройної агресії Російської Федерації і подолання її наслідків»). Існують, втім, і інші оцінки. Так, Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) розділяє україно-російський міжнародний збройний конфлікт на території Автономної Республіки Крим, що виник не пізніше 26 лютого 2014 р., і неміжнародний збройний конфлікт на Донбасі, який почався не пізніше 30 квітня 2014 р. Впевнено на даний час МКС визнає конфлікт на Донбасі міжнародним (російсько-українським) тільки «щонайпізніше з 14 липня 2014 г.». Правда, «Канцелярія Прокурора продовжує розглядати заяви про те, що Російська Федерація здійснювала і здійснює загальний контроль над збройними групами на сході України, щоб встановити, чи можна розглядати цей збройний конфлікт між Збройними силами України (ЗСУ) і антиурядовими збройними групами, який в інших випадках вважався б неміжнародним, як по суті міжнародний конфлікт. Факт існування єдиного міжнародного збройного конфлікту на сході України передбачає застосування щодо відповідного періоду статей Статуту, які стосуються збройних конфліктів міжнародного характеру». Див.: Отчет Офиса прокурора Международного уголовного суда о действиях по предварительному расследованию по делу «Ситуация в Украине» от 4 декабря 2017 г.; https:// www.icc-cpi.int/itemsDocuments/2017-PE-rep/2017-otp-rep-PE-UKRAINE_RUS.pdf) 3
Управление Верховного комиссара Организации Объединенных Наций по правам человека. Доклад о ситуации с правами человека в Украине. 16 августа — 15 ноября 2017 г. С.10 (http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport20th_RU.pdf) 4
https://www.humanitarianresponse.info/system/files/documents/files/ukraine_ humanitarian_bulletin_issue_17_mar_apr_2017_uk.pdf 5
Управление Верховного комиссара Организации Объединенных Наций по правам человека. Доклад о ситуации с правами человека в Украине. 16 августа — 15 ноября 2017 г. С.10 (http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport20th_RU.pdf) 6
5
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
тований учасниками моніторингової місії, являє собою яскравий і одночасно типовий приклад. Подібні випадки є очевидним і кричущим порушенням міжнародного гуманітарного права і можуть бути розцінені як військові злочини. Моніторинговою місією були задокументовані й інші злочини, такі, як неправомірне і неспровоковане застосування військовими стрілецької зброї проти цивільних осіб, і підриви мирних жителів на т.зв. «розтяжках», в тому числі — в межах населених пунктів. Були записані відео- і аудіоінтервью самих постраждалих, їх рідних і свідків подій. Хоча лінія розмежування, яка сформувалася за підсумком найбільш активної фази збройного конфлікту з весни 2014 р. по весну 2015 р., з того часу істотно не змінилася, бойові дії, в першу чергу, взаємні обстріли, не вщухають практично ні на день, незважаючи на діючий, згідно Мінським угодам і подальшим домовленостям, режим припинення вогню. Обстріли, в тому числі такі, результати яких були зафіксовані в ході місії, здійснюються з різного озброєння. Використовують навіть зброю такого типу, відведення якого від лінії зіткнення на відстань, що перевищує дистанцію можливого безпосереднього вогневого контакту, було передбачено умовами Мінських угод. Однак, слід зазначити, що Мінські угоди не були імплементовані Верховною Радою України і не є зобов’язуючими на рівні національного законодавства. Бойові дії і їх наслідки безпосередньо впливають на повсякденне життя сотень тисяч людей по обидві сторони лінії зіткнення. Жителі прилеглих до неї територій знаходяться у важкій гуманітарній ситуації. Хоча безпосередня загроза голодної смерті або смерті в результаті ненадання медичної допомоги, яка була більш ніж реальною для багатьох в період інтенсивних бойових дій, відступила, загальна картина залишається сумною. Руйнування інфраструктури, відсутність роботи і засобів до існування, розрив звичних соціальних
6
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
зв’язків, важкодоступність базових послуг формують «звичне» повсякденне життя, яке не залучає вже уваги журналістів і широких кіл громадськості. У всьому регіоні різко погіршилися соціально-економічні, а часто і екологічні умови. Ускладнено пересування громадян, і не тільки через лінію розмежування, а й місцями на підконтрольній території. Не задовольняються деякі базові потреби населення. Звичайні повсякденні турботи, такі, як вивіз сміття, отримання медичної довідки, оформлення пенсії або одержання свідоцтва про народження часто на практиці є для багатьох жителів не тільки непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей, а й прилеглої до зони бойових дій території, яка знаходиться під контролем українського уряду, складним, майже нездійсненним, а часом і буквально нездійсненним завданням. Навіть на підконтрольній території держава не завжди в змозі виконувати свої позитивні зобов’язання. На місцях нерідко фіксуються серйозні проблеми в багатьох базових сферах, за які повинні відповідати державні служби, від налагодження водо-, газо- і електропостачання до забезпечення дітям шкільного віку можливості здобувати середню освіту. Моніторингова місія визначила в якості головного завдання опис положення цивільного населення на території, безпосередньо прилеглих до лінії розмежування районів Луганської (в першу чергу) і Донецької областей, підконтрольних Україні. Практично всі населені пункти, в яких працювала моніторингова місія, різною мірою постраждали від бойових дій 2014 — 2015 рр., а деякі до цих пір знаходяться в зоні безпосереднього вогневого контакту або піддаються обстрілам з непідконтрольної території. Деякі відвідані населені пункти і сьогодні є важкодоступними і вважаються небезпечними для проживання та відвідування. Частина з них знаходяться в т.зв. «Сірій зоні» — території, розташованій між позиціями ЗСУ і збройних угруповань, сформованих Російською Федерацією на окупованій території7. В ході місії її учасники працювали в наступних населених пунктах на території Луганської області: • місто Попасна (районний центр Попаснянського району); • село Тепле (Станично-Луганського району); • селище Станиця Луганська (районний центр Станично-Луганського району); • також місія відвідала Контрольний пункт в’їзду-виїзду (КПВВ) «Станиця Луганська»; • станція «Кондрашовська-Нова» (Станично-Луганський район, будівля колишньої лінійної амбулаторії станції Кондрашевська Нова державної уста-
Вживати назви самопроголошених Донецької і Луганської Народних Республік (ДНР і ЛНР), як у цій доповіді, так і в цілому, на наш погляд, небажано, оскільки це призводить до додаткової легітимації цих незаконних військово-політичних утворень в публічному просторі. Непідконтрольні українському уряду території Луганської та Донецької області називаються окупованими в чинному українському законодавстві (іншим закріпленим в національному законодавстві визначенням є ОРДЛО — Окремі райони Донецької і Луганської областей; нам представляється можливим використання терміна «де-факто влада ОРДЛО»). Хоча цей термін не прийнятий офіційно на міжнародному рівні, у нас не викликає сумніву сам той факт, що Росія здійснює загальний ефективний контроль над окупованою територією і діючими на ній збройними формуваннями. З такою оцінкою згоден і спеціальний представник Державного департаменту США у справах України Курт Волкер: «Ця територія в даний момент окупована Росією і сили там під її командуванням і контролем» (http://informator. media/archives/287659). Ми впевнені, що факт здійснення Росією загального ефективного контролю над окупованими районами Донецької і Луганської областей буде рано чи пізно доведений і в Європейському суді з прав людини. 7
7
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
нови «Окрема лікарня станції Луганськ державного підприємства «Донецька залізниця»); • місто районного значення Щастя (з 7 жовтня 2014 р. — Новоайдарського району, раніше відносилося до Жовтневого району м. Луганська); • село Трьохізбенка (з 7 жовтня 2014 р. — Новоайдарського району, раніше — Слов’яносербського району); • місто Золоте (з 7 жовтня 2014 р. — Попаснянського району, раніше відносилося до Первомайському району); • село Катеринівка (з 8 вересня 2016 р. відноситься до Золотовский міській раді Попаснянського району, раніше — до Березовської сільради); • також місія відвідала КПВВ «Золоте»; • Золоте-3 (селище Стахановець); • Золоте-4 (Шахта «Родина»). Крім того, моніторингова група неодноразово відвідувала м.Сєвєродонецьк (з 22 вересня 2014 р. — обласний центр Луганської області), а також місто обласного підпорядкування Лисичанськ. У Донецькій області моніторингова група працювала в • селищі Новолуганське (Бахмутський район); • а також відвідала місто обласного значення Бахмут і штаб Спільного центру координації та контролю режиму припинення вогню в місті районного значення Соледар (Бахмутський район). 8
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
БЕЗ П Е КА Практично всі населені пункти, відвідані в ході моніторингової місії, серйозно постраждали в ході бойових дій 2014 — 2015 рр. Останнім часом обстріли ведуться в основному по позиціях ЗСУ, розташованих за межами населених пунктів, але іноді страждають також райони житлової забудови та об’єкти цивільної інфраструктури. Так, Попасна останній раз на момент відвідування учасниками місії піддавалася обстрілу 27 листопада 2017 р. Польова частина місії припала на період найбільш серйозного загострення бойових дій вздовж лінії розмежування з лютого 2017 р. Така оцінка подій середини грудня 2017 р. містилася в зверненні керівника Спеціальної моніторингової місії (СММ) Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) в Україні Ертурула Апакана8. Подібним чином охарактеризував ситуацію також спеціальний представник Державного департаменту США у справах України Курт Волкер. За його словами, Україна в ці дні пережила один з найгірших періодів бойових дій з початку 2017 р.9 При цьому, за його ж оцінкою, в цілому бойові дії в 2017 р. велися більш інтенсивно, ніж в 2016 р. На спільному брифінгу з Владиславом Сурковим в січні 2018 р. Курт Волкер навіть оцінив 2017 р. як «другий за рівнем насильства після початку війни в 2014 г.»10. У темний час доби (практично кожен вечір, з настанням сутінків, і щоночі) в населених пунктах, наближених до лінії зіткнення (Попасна, Станиця Луганська, Новолуганське, Катеринівка, Золоте-3 / селище Стахановець), учасники моніторингової групи чули артилерійську канонаду і/або звуки стрілянини з автоматичної зброї. Кілька разів протягом поїздки зона ураження артилерійського вогню або стрілянина з автоматичної зброї перебували в безпосередній видимості учасників місії. Обстріл Новолуганського. 18 грудня стался серйозний обстріл селища Новолуганське11. Ракети реактивної системи залпового вогню «Град»12 потрапили в житлові квартали. Співробітники Міністерства з надзвичайних ситуацій повідомили учасникам місії через день після обстрілу, що вони виявили 30 воронок від влучень ракет «Граду». Усі боєзаряди ракет розірвалися. В результаті обстрілу постраждали будівлі школи, дитячого садка, амбулаторії, а також житлові будинки. Серйозно постраждало 37 одноповерхових і двоповерхових будинків і десять п’ятиповерхових багатоквартирних будинків, менш серйозно (в основному, йдеться про вибиті шибки та про пошкодженні покриття дахів) в цілому більше сотні будинків. Деякі будинки в приватному секторі були зруйновані. Були важко поранені мирні громадяни (вісім чоловік було госпіталізовано).
8
http://www.osce.org/uk/special-monitoring-mission-to-ukraine/363376
Див., напр.: https://www.unian.net/war/2307544-rf-otozvala-svoih-predstaviteley-izstskk-srazu-pered-obostreniem-situatsii-na-donbasse-volker.html 9
10
Див.: http://informator.media/archives/287659
Див. опис пошкодження цивільних об’єктів в результаті попадання снарядів, здійснений СММ ОБСЄ, в тому числі, за допомогою безпілотного літального апарату: http://www.osce.org/ru/special-monitoring-mission-to-ukraine/363881 11
БМ-21 «Град» 122 мм, згідно з оцінкою СММ ОБСЕ (http://www.osce.org/ru/specialmonitoring-mission-to-ukraine/364061) 12
9
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
Застосування зброї невибіркової дії по населеному пункту є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права. За оцінкою СММ ОБСЄ, обстріл було здійснено з «південно-західного напрямку»13, тобто, з боку непідконтрольної території. Цю оцінку підтверджують спостереження учасників місії щодо характеру слідів вибухів і форми воронок. Відстань дозволяє припустити, що запуск було проведено з околиць Горлівки. Хоча спочатку Новолуганське не входило в перелік населених пунктів, що їх планувала відвідати моніторингова місія, після отримання інформації щодо обстрілу було оперативно прийнято рішення відвідати селище, оглянути і задокументувати наслідки обстрілів. Дитячий садок був одним з об’єктів цивільної інфраструктури, ураження якого могло призвести до значних людських жертв. В ході візиту було зафіксовано потрапляння однієї ракети в будівлю саду — було пробито дах і стелю. Боєзаряд влетів безпосередньо до приміщення однієї з груп. Ще один розрив стався на території садочка, в декількох метрах від ґанку. Крім того, дві ракети розірвалися безпосередньо біля огорожі, а також біля хвіртки, що веде на вулицю. Обстріл стався в той час, коли батьки зазвичай забирають дітей. Завдяки щасливому випадку, в цей день в Будинку культури проходила вистава, яку харківський театр привіз до дня святого Миколая. Всі вихованці дитячого
13
10
http://www.osce.org/ru/special-monitoring-mission-to-ukraine/364061.
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
садка на момент обстрілу перебували в Будинку культури, тому при обстрілі ніхто з них не постраждав. Учасники місії відвідали також школу, яка постраждала в результаті обстрілів (вул. Шкільна, 2), оглянули пошкодження і взяли інтерв’ю у представників адміністрації навчального закладу. У внутрішньому дворі школи, судячи з воронок і пошкоджень, розірвалися дві ракети. У будівлі було вибито багато шибок, пошкоджено дах. На момент відвідування школи учасниками місії пошкодження ліквідували тимчасовими засобами рятувальні служби. На вул. Шкільній, 25 в результаті обстрілу постраждала медична амбулаторія. Протягом двох днів місія фіксувала наслідки обстрілів житлової забудови по вулицях Мічуріна і Нижня Набережна — серйозно постраждали будинки в приватному секторі і багатоквартирні будинки, а також кілька автомашин. Були опитані численні свідки. Збільшення інтенсивності обстрілу і посилення бойових дій в середині — другій половині грудня 2017 р. багато співрозмовників місії пов’язували з виходом російських представників з СЦКК. Про вихід Росії з Спільного центру з контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії зіткнення сторін (СЦКК) стало відомо під час польової роботи місії в зоні конфлікту. 19 грудня всі 75 представників Збройних сил Російської Федерації покинули Україну, а представники ВСУ — непідконтрольну територію. 11
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
20 грудня представники місії відвідали розташування СЦКК в Соледарі і взяли коментар у керівника української сторони в СЦКК генерала Юрія Остаха. За його словами, умови проживання російських офіцерів (на які скаржилися представники Москви, обґрунтовуючи вихід з Спільного центру) були точно такими ж, як і в українських. Що ж стосується умов роботи, то російські офіцери на підконтрольній українському уряду території знаходилися в набагато більш сприятливих умовах, ніж українські офіцери в Донецьку і Луганську, які взагалі не мали можливості нікуди виїжджати і практично перебували в ізоляції. За припущенням української сторони, реальною причиною виходу російських офіцерів була спроба тиску, що була пов’язана з введенням нового режиму перетину українського державного кордону, який вимагає наявності біометричних документів для росіян. У будь-якому випадку, усі співрозмовники учасників місії з української сторони наполягали на тому, що присутність росіян в СЦКК була єдиним реальним механізмом впливу на збройні формування на непідконтрольній території. Багато хто пов’язував загострення бойових дій у другій половині грудня 2017 року саме з виходом росіян з СЦКК. Сам по собі цей демарш є наочною ілюстрацією того, що Москва не має наміру всерйоз докладати зусиль для реалізації Мінських угод, зокрема, в тому, що стосується дії режиму припинення вогню. Підриви. Величезною проблемою є велика кількість снарядів в регіоні. Крім того, в ході інтенсивних бойових дій значні території в регіоні були заміновані, при цьому карт мінних полів не збереглося. Серйозну проблему в 12
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
даний час представляють собою і т.зв. «розтяжки», які по суті є найпростішими протипіхотними мінами. Розтяжка — це осколкова граната (найчастіше — «Ф-1»), яка закріплена таким чином, що приводиться в дію при натягу прив’язаного до запобіжної чеки дроту або шнура. На відміну від більш «серйозних» мін, «розтяжки», як учасникам місії повідомляли місцеві жителі, постійно розставляють нові, в найнесподіваніших місцях, в тому числі в межах населених пунктів. Так, в Катеринівці тільки в грудні 2017 р. два місцевих мешканця отримали поранення в результаті спрацьовування таких пасток. Одного з постраждалих учасники місії відвідали в Лисичанській центральній міській лікарні 22 грудня 2017 р. Поранення Володимира К. 69-річний Володимир проживає в Катеринівці з дружиною після виходу на пенсію, раніше проживав в Первомайському. Близько 14.00 6 грудня він пішов до криниці по воду і виявив, що ворота одного з будинків по сусідству, господарі якого поїхали, відкриті. Коли чоловік підійшов і потягнув хвіртку, щоб закрити її, у його ніг пролунав вибух. Розтяжка була встановлена з внутрішньої сторони, тому основну силу вибуху прийняла на себе металева хвіртка. Володимир отримав поранення в ноги, осколки вилетіли в зазор під хвірткою. Потерпілий зумів дістатися до будинку, де його дружина надала йому першу допомогу, перев’язавши рани. Вона ж на власному автомобілі повезла чоловіка, який вже втрачав свідомість від втрати крові, в медпункт в Гірське, звідки «швидка» доставила його в Лисичанськ. У центральній міській лікарні його прооперували. Історія Володимира показова з різних точок зору. По-перше, наявні дані дозволяють погодитися з думкою потерпілого, що розтяжки були встановлені за кілька днів до трагічного інциденту. Володимир доглядав за залишеними будинками, і за кілька днів до трагічної події заходив у двір, біля хвіртки якого підірвався. Разом з сусідом він шукав провід для ремонту лінії електропостачання. Таким чином, розтяжка була встановлена буквально в період в три-чотири дні. Хоча сам потерпілий утримався від припущень, ким могла бути встановлена розтяжка, учасники місії зійшлися на версії, що пастки могла розставити диверсійно-розвідувальна група (ДРГ), яка зайшла в село з непідконтрольної території14. Місцеві жителі розповідали учасникам місії, що дещо раніше українські військові ходили по кинутих домівках і збирали те, що могло допомогти в облаштуванні і налагодженні побуту на позиціях — наприклад, горючі матеріали, в тому числі рулони шпалер, а в одному дворі намагалися витягнути з гаража металеву пічку. Можна припустити, що ДРГ, яка прийшла з непідконтрольноі території, розставила розтяжки по селу, розраховуючи, що на них наткнуться українські військові. Через кілька днів після поранення Володимира, 8 грудня, в околицях села підірвався на розтяжці пастух, Юрій П. (поранення не загрожували життю Опосередковано факт присутності учасників незаконних збройних формувань в Катеринівці підтверджується повідомленням про те, що в лютому 2018 р. в одному з будинків в селі було знайдено посвідчення «співробітника загону спецпідрозділу» «Армії Південного Сходу», виписане на позивний «Дохлий» (див. https://www.facebook.com/andriy.tsaplienko/posts/10155580270574690?comment_ id=10155580285739690&comment_tracking=%7B%22tn%22%3A%22R9%22%7D Втім, достовірність цього повідомлення не було встановлено. 14
13
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
постраждалого)15. Можна припустити, що розтяжки були встановлені однією і тією ж ДРГ за один захід у село. По-друге, в цій історії звертає на себе увагу поведінка українських органів влади та правоохоронних органів. Показовим є той факт, що ремонтувати лінію електропостачання місцеві жителі були змушені самостійно. Викликати після інциденту «швидку допомогу», за словами потерпілого, було безглуздо. Первинна медична допомога була надана йому на місці дружиною, вона ж самостійно доставила його в медпункт Гірське. При цьому по дорозі вони перетинали КПВВ, на якому у потерпілого і його дружини, за його словами, «перевірили, як зазвичай, документи» і навіть не запропонували надати медичну допомогу. Хоча прес-секретар Луганського обласного управління поліції України Тетяна Погукай повідомила, що вирішується питання про внесення інформації до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за статтею 258 Кримінального кодексу України ( «терористичний акт»)16, на місце злочину, за словами потерпілого, ніхто не виїжджав, ані військові, ані співробітники Міністерства внутрішніх справ. Слідчий з Горського взяв у Володимира К. свідчення в лікарні в Лисичанську, його дружину по телефону «викликав в наказовому порядку» дати свідчення. Вона запропонувала слідчому самому приїхати в Катеринівку, від чого той відмовився. Звичайно, цей випадок є яскравою ілюстрацією неналежного розслідування. Страждають від підривів і діти. Треба відзначити, що в школах, як і у всіх освітніх закладах в прифронтовій зоні, постійно проводяться заняття з мінної безпеки, в фойє і коридорах всіх шкіл і адміністративних будівель, які були відвідані учасниками місій, розміщені інформаційні матеріали на цю тему. Неодноразово учасникам місії повідомляли про випадки, коли діти знаходили снаряди і розтяжки, в тому числі в межах населених пунктів, і своєчасно повідомляли про це дорослим і військовим. Однак, мали місце і трагічні інциденти. У Теплому 18 серпня 2017 р. був випадок підриву школяра на снаряді в ході спроби самостійно його розібрати. Хлопчик був серйозно травмований, вибухом у нього відірвало п’ясть. Були зафіксовані і інциденти, в яких цивільне населення постраждало від дій українських військових. Один такий випадок був задокументований учасниками місії в ході візиту в Попасну. Поранення Любові С. За кілька тижнів до приїзду моніторингової місії в Попасній стався трагічний інцидент, в результаті якого українськими військовими була важко поранена 64-річна жінка. Учасники місії відвідали місце злочину, опитали дочку постраждалої, Анну З., яка була присутня при інциденті і слідством визнана потерпілою, і задокументували випадок. Рано вранці 13 листопада 2017 р. двоє українських військових, що перебували в стані алкогольного сп’яніння, подзвонили в двері квартири, в якій проживала родина. Практично відразу після того, як Ганна відчинила двері, один з них відкрив вогонь з автомата. Одна з куль потрапила в стегно Любові С., що стояла в дверях. Куля пошкодила внутрішні органи і розтрощила тазові кістки. Через кілька хвилин військові покинули квартиру, дозволивши перед цим викликати «швидку». Відзначимо, що раніше протягом 2017 р. в Катеринівці на розтяжках вже підривалися і українські військові (див., напр.: https://dn.depo.ua/rus/lugansk/naluganschini-viyskovosluzhbovec-zsu-pidirvavsya-na-roztyazhci-20170922645058), і цивільні особи (див., напр.: http://mariupolnews.com.ua/news/view/v-katerinovkena-samodelnoj-rastyazhke-podorvalsya-mirnyj-zhitel). 15
16
14
https://www.facebook.com/csomvd/posts/1397819030326406
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
По гарячих слідах підозрювані були затримані. В даний час вони знаходяться під слідством у військовому ізоляторі тимчасового утримання (на «гауптвахті»). Любов знаходиться на лікуванні в Дніпрі. На певній стадії лікування було оплачено Міністерством оборони, хоча в перші дні сім’я постраждалої витратила на ліки і все необхідне значну суму грошей. Дочка постраждалої побоюється, що держава не буде допомагати в очевидно необхідній довгострокової реабілітації. Інцидент стався на очах 8-річного сина Анни, Марка. На думку учасників місії, дитина явно знаходиться в посттравматичному стресі і потребує психологічної допомоги. Хоча сама Анна не висловлювала скарг на слідство, деякі деталі викликали в учасників місії питання. Слідчий відразу ж після події дав особистий телефон Анни матері одного з підозрюваних у злочині. Через місяць після трагедії не була здійснена навіть балістична експертиза (хоча у дверях, стінах і вікнах сходової клітки залишилися сліди від випущених куль). Обвинувачення стверджує, що метою військових був грабіж, хоча деякі деталі події (за словами Анни, один з них сказав іншому: «ми не туди потрапили, що ми накоїли») можуть свідчити й на користь інших версій. Необхідно відзначити, що насильство з боку українських військових по
15
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
відношенню до мирних мешканців трапляється рідко. Такі інциденти отримують широкий громадський резонанс. Окремо підкреслимо, що місцеві адміністрації не намагаються приховати інформацію про такі події. Хоча, треба також зауважити, і не повідомляє публічно всі подробиці, що часом призводить до спотвореного варіанту сприйняття інформації17.
Так, на сторінці прес-центру АТО поранення жінки було описано в такий спосіб: «Штаб АТО повідомляє, що, на жаль, у місті Попасна було затримано військовослужбовців Збройних Сил України. Попередньо встановлено, що військовослужбовці завдали тілесних ушкоджень цивільній особі. Військовою службою правопорядку проводиться перевірка за даним фактом та у взаємодії з співробітниками Національної поліції з’ясовуються обставини та причини події. Командування категорично засуджує негідну поведінку. Такий вчинок руйнує довіру до військовослужбовців та паплюжить звитягу й мужність усіх воїнів, які захищають мир та єдність нашої країни від російсько-окупаційних загарбників. Таким не місце у лавах Збройних Сил України і вони мають відповісти відповідно до закону» (https://www.facebook.com/ato.news/ posts/1752925248051607). Цілком очевидно, що повідомлення не містить жодної інформації ані про характер інциденту, ані про те, що це були за «тілесни ушкодження», ані про те, що «цивільна особа» — це 64-річна жінка. Тож не дивно, що практично всі, хто залишив коментарі під повідомленням, або закликали не поспішати з висновками до закінчення слідства і нагадували співробітникам прес-центру АТО про презумпцію невинності, або фантазували про характер події, виправдовуючи військових. Серед коментарів, наприклад: «Я так розумію, вони вломали якомусь сєпару, за чорну ротяку і ненависть до України і тепер їх будуть судити?»; «Може, цивільна особа поводилась так, що бійці не втримались?»; «Ніколи не повірю, що бійці просто побили человека. Удівляюсь їх терпінню»; «Слід розібратися, може цивільна людина сама спровокувала конфлікт, що мало провокаторів?»; «Якщо побили, особисто вважаю, значить було за що!!»; и т.п. Ще один коментатор йде ще далі: «Крім «російсько-окупаційних військ» НАШІ ВОЇНИ воююють ще і зі зрадниками України(якщо командування збройних сил цього не знає). І всі вони «цивільні особи» . Такі «мірниє люді» передають іформацію зрадникам в лугандонію, весною і літом 14 року,тікаючи від наших Добровольців-Патріотів, підривали мости. Скоріш за все, по пиці отримав саме такий виродок». 17
16
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Військова прокуратура проводить розслідування. За великим рахунком, поки що немає підстав сумніватися в тому, що належне розслідування в цьому і деяких інших подібних випадках буде проведено. Іншим прикладом розслідування та притягнення до відповідальності винних може бути випадок вбивства військовослужбовцями цивільної особи, підозрюваної у співпраці з незаконними збройними формуваннями, в селі Піщане (Станично-Луганський район). 22 вересня 2016 р. розвідники 18-го батальйону територіальної оборони «Одеса», перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, приїхали до будинку по вул. Піщана, 6 для проведення бесіди з місцевим жителем. Чоловік відмовився відкривати їм. Тоді один з військовослужбовців відкрив вогонь з автоматичної зброї і через двері вбив його. Намагаючись приховати сліди злочину, військові спалили будинок, а тіло спробували закопати на березі річки. Всі учасники злочинних дій були оперативно встановлені і поміщені під варту. Важливо відзначити, що в останні два роки в цій сфері досягнуто значного прогресу в порівнянні з ситуацією 2014 — 2015 рр. Це тим більше слід підкреслити, оскільки раніше, в контексті інтенсивних бойових дій, в регіоні фіксувалися непоодинокі випадки насильства озброєних груп, які воювали на стороні українського уряду, щодо місцевого населення. Не всі ці випадки були належним чином задокументовані, розслідувані і доведені до суду, і, імовірно, не всі, хто чинив злочини, були притягнуті до відповідальності. В Станиці Луганській недобру пам’ять залишив про себе батальйон «Торнадо», який став широко відомим в силу активної участі його керівництва і деяких бійців в бандитизмі та насильстві щодо цивільних осіб. На виїзді зі Станиці Луганській учасники місії відвідали будівлю колишньої лінійної амбулаторії станції Кондрашевська Нова державної установи «Окрема лікарня станції Луганського державного підприємства «Донецька залізниця» (пров. Свердлова, 2). Метою візиту до покинутої будівлі була фіксація слідів перебування бійців батальйону «Торнадо» в 2014 — 2015 рр. Згідно наявної в учасників місії попередньою інформацією18, а також даними, отриманими від співробітників правоохоронних органів в ході місії, в підвалах будівлі було розташовано місце незаконного позбавлення волі, в якому затриманих піддавали тортурам і жорстокому поводженню. Хтось із утримуваних там цивільних осіб звільнявся за викуп, зібраний родичами, а деякі після затримання бійцями «Торнадо» пропадали без вісті (кілька тіл згодом були знайдені в околицях). Слід сказати, що з 2015 р., коли батальйон «Торнадо» був розформований, будівля у занедбаному стані і знаходиться в поганому стані. Учасники місії зафіксували лише численні графіті на стінах будівлі (як зовнішніх, так і у внутрішніх приміщеннях), в тому числі неонацистського змісту, які залишилися після дислокації підрозділу. Деякі графіті в підвалі побічно свідчать про функції, які приміщення виконувало, а також про своєрідне знущальне почуття гумору бійців батальйону: «Welcome to Hell»; «Мы рады каждому клиенту»; «KPZ19 Club»; и др. Про «справу Торнадо» в цілому і про окремі епізоди, пов’язаних з амбулаторією як місцем незаконного позбавлення волі, зокрема, див. докладне журналістське розслідування, проведене Медійної ініціативою за права людини: http://tornadocase.tilda.ws/ 18
Очевидно, від КПЗ — камера попереднього ув’язнення, застаріла назва для ізолятора тимчасового утримання, камер у відділеннях внутрішніх справ для тимчасового позбавлення волі затриманих, підозрюваних в скоєнні злочинів або правопорушень. 19
17
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
ДО СТ У П ДО ОСВІТИ. СТАН ШКІЛ Згідно ст. 26 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б в тому, що стосується початкової і загальної. Початкова освіта повинна бути обов’язковою. Право на освіту є одним з найбільш значущих соціальних і культурних прав людини. Воно належить людині в силу самого факту народження. Правом на освіту, так само, як і іншими природними і невідчужуваними правами, людина володіє і незалежно від волі держави. Але держава, зі свого боку, формулює зобов’язання забезпечити громадянам доступ до освіти. Це підтверджується міжнародним законодавством, ратифікованим Україною, зокрема, підписаним ще УРСР Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права. Зобов’язання держави у сфері доступу до освіти підтверджуються і національним законодавством. Згідно 53 ст. Конституції України, кожен має право на освіту, а повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава зобов’язана забезпечити її доступність і безоплатність. Згідно ст. 3 Закону про освіту, громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. В ході збройного конфлікту право на освіту, як і інші права, зазнали загрози. Під час активної фази бойових дій освітні установи, як і інші об’єкти соціальної інфраструктури, піддавалися атакам і руйнуваням. Відбулися значні переміщення населення, які серйозно вплинули як на наповненість шкіл «прифронтовій» смуги, так і на комплектацію освітніх установ кадрами. Лінією розмежування були розірвані важливі транспортні та інфраструктурні зв’язки. Незважаючи на всі очевидні складнощі, Україна як і раніше несе відповідальність і зобов’язана гарантувати реальний доступ до повної середньої загальної освіти на підконтрольній території.
18
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Будинки деяких шкіл, що їх відвідали учасники місії, серйозно постраждали від бойових дій, але в цілому були відновлені спільними зусиллями держави, батьків та міжнародних гуманітарних організацій до початку 2015/2016 навчального року. У деяких школах при обстрілі діти ховаються в підвалі, але в інших обладнаного укриття, як і підвалу, немає. У Стахановці (Золоте-3) в разі обстрілу вчителі виводять дітей у внутрішній коридор, який не має вікон (в школі навчається всього 18 дітей). У селі Тепле учасники моніторингової місії відвідали Тепловську загальноосвітню школу. Будівля школи розташована біля в’їзду в село, на якому знаходиться пост ЗСУ. На оточуючих будівлях і прилеглих територіях помітні наслідки обстрілів, хоча, за словами місцевих мешканців, останнім часом обстановка відносно спокійна. Логічно припустити, що метою обстрілу було розташування ЗСУ, проте проблема полягає в тому, що військові базуються в тому числі безпосередньо на території школи, займаючи один з корпусів, в якому розташовані шкільна кухня і їдальня. За словами директорки навчального закладу, відносини з військовими складаються нормально, конфліктів немає. ЗСУ допомагають школі з дровами та іноді — продуктами харчування, роблять дітям подарунки на свята, адміністрація запрошує військових на шкільні заходи. Однак, зрозуміло, що сам факт розташування військових на території освітнього закладу є порушенням. Крім того, що військовий об’єкт є легітимною метою з точки зору міжнародного гуманітарного права (тому розміщення подібних об’єктів на території закладів освіти та охорони здоров’я неприпустимо), таке сусідство негативно впливає на загальну атмосферу. Діти постійно стикаються з озброєними людьми у формі, знаходяться, за словами представників шкільної адміністрації, в стресовому стані, що впливає і на навчання, і на здоров’я, і на загальний психологічний стан. Питання про перенесення розташування ЗСУ піднімалось на рівні керівника обласної військово-цивільної адміністрації, на порушення неодноразово звертали увагу спостерігачі СММ ОБСЄ, але ситуація не змінилася. Найбільш серйозна проблема з доступом до утворення в ході місії була зафіксована в «сірій зоні». Вкрай складно, майже до повної фізичної неможливості, відвідування шко19
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
ли дітьми та підлітками з Катеринівки (докладніше про ситуацію в населеному пункті див. нижче). Учні з села відвідують школу в Золотому (Золотовську багатопрофільну гімназію). Шкільний автобус не лише не перетинає КПВВ «Золоте», за яким розташоване село, але і не доїжджає до нього майже кілометр. Це означає, що діти змушені не тільки добиратися самостійно (на практиці — пішки) до КПВВ, а й ще долати деяку відстань за ним. Село розтягнуто на кілька кілометрів уздовж лінії зіткнення. Від центру села до КПВВ — близько 4 км. Крім того, неповнолітні можуть перетинати КПВВ тільки в супроводі родичів. Це означає, що кожен день хтось із членів сім’ї має проводжати і зустрічати школяра, що практично неможливо для працюючих і фізично важко для літніх людей. Через це сім’ї з дітьми (як і шахтарі, які зберегли робочі місця) намагаються виїжджати з Катеринівки. Деякі повертаються на вихідні або на період канікул. За наявними даними, на початок навчального 2017/2018 року в селі постійно проживало 13 дітей шкільного віку (і одна вчителька, яка також була змушена добиратися до місця роботи на шкільному автобусі); до зими їх залишилося троє. Характерно, що представники Попаснянської районної державної адміністрації та Луганської обласної державної адміністрації з початку навчального року неодноразово обіцяли вирішити проблему доступу дітей «сірої зони» до освіти, проте демонстрували нерозуміння практичної сторони питання (зокрема, не мали інформації про кількість дітей шкільного віку, які проживають у Катеринівці)20. В якості ще одного нетипового, але показового прикладу труднощів, з якими доводиться стикатися дітям шкільного віку, можна згадати ситуацію в селі Лобачеве Станично-Луганського району, розташованого поблизу лінії зіткнення, на березі Сіверського Донця. До війни діти з цього населеного пункту ходили в школу в село Жовте, розташоване на протилежному боці річки. У 2014 р. Жовте залишилося на окупованій території. Найближча від Лобачева школа на контрольованій території знаходиться в с. Трехізбенка. Населені пункти розділяє кілька кілометрів, які необхідно проїхати по грунтовій дорозі, що перебуває в поганому стані. Дорога проходить уздовж лінії розмежування, і вважається небезпечною. Шкільний автобус в Лобачеве не їздив. У силу цієї ситуації, до весни 2016 р. діти продовжували, переправляючись через річку, відвідувати заняття в школі в Жовтому. З початком 2016/2017 навчального року їх перевели в Новоайдарську школу-інтернат. Див., напр.: http://informator.media/archives/283538 Журналіст «Інформатора» Іван Бухтияров супроводжував місію в частині поїздок, в тому числі, в Катеринівку, але використовує в матеріалі також додаткову інформацію, отриману раніше. 20
20
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
РОБ ОТА О Р ГА Н І В Д Е РЖА В Н О Ї В Л АДИ ТА М І С Ц Е В О ГО СА М О В Р Я ДУ В А Н Н Я. ДОСТ У П Н АС Е Л Е Н Н Я ДО АД МІН І СТ РАТ И ВН И Х ПО С ЛУГ Загальною специфікою територій, прилеглих до лінії зіткнення, а також Луганської та Донецької областей в цілому є деякі особливості функціонування обласних і районних військово-цивільних адміністрацій (ВЦА). Ієрархічна організація ВЦА, припинення повноважень органів місцевого самоврядування та відсутність механізмів ефективного цивільного контролю створюють ситуацію, за якої розподіл обласного бюджету залежить, за великим рахунком, тільки від самого голови обласної ВЦА, а на місцях — від відносин глав районних ВЦА з областю. Процедура призначення глав ВЦА непрозора, і жителі жоднім чином не можуть вплинути на цей процес. Якість роботи ВЦА на практиці залежить від ефективності її керівника, діяльність якого не підконтрольна ніяким громадським і державним інститутам в регіоні. Залежно від людського фактора ця система іноді працює більш ефективно, іноді — менш, проте інституційна проблема зберігається. Іноді система в цілому дає збій, як це сталося у випадку Золотого. Чисто технічна проблема — відсутність керівника міської ВЦА в силу складнощів з узгодженням кандидатури — привела до досить серйозних наслідків для гуманітарної ситуації в цьому прифронтовому населеному пункті. Слід зазначити, що в лютому 2015 р. ВЦА створювалися як тимчасові органи. Їх повноваження розраховані «на період проведення антитерористичної операції і на шість місяців після дня її закінчення, але не більше, ніж на три роки після вступу в силу закону України «Про військово-цивільні адміністрації» (пункт 2 статті 7 Закону). Таким чином, повноваження ВЦА повинні були закінчитися в лютому 2018 р. Передбачалося, що за цей час повинні були б або відбутися зміни на законодавчому рівні, або самі ВЦА повинні були б прийняти рішення про організацію виборів органів місцевого самоврядування. Однак не сталося ані того, ані іншого. Заднім числом, 6 лютого 2018 р. до вже прийнятого парламентом законопроекту «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей» були внесені деякі «редакційні уточнення». Згідно з цими уточненнями, зокрема, на невизначений термін було продовжено повноваження ВЦА шляхом виключення із закону України «Про військово-цивільні адміністрації» п. 2 ст. 7. Відносно позитивним прикладом, як на думку учасників місії, є робота органів влади в Попасній. За підсумками спілкування з представниками адміністрації та місцевими жителями, у представників місії склалося загальне враження, що органи влади в Попасній функціонують відносно ефективно. Налагоджена співпраця між військово-цивільною адміністрацією і органами місцевого самоврядування, що продовжують функціонувати з обмеженими повноваженнями. Робиться ремонт дорожнього покриття і об’єктів цивільної інфраструктури, проводяться роботи з вуличного освітлення. Менш сприятлива ситуація склалася в Станиці Луганській. Ще складніше становище було зафіксовано учасниками місії в Золотому і населених пунктах, включених до складу міста. 21
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
Основною проблемою м. Золоте є відсутність місцевої влади взагалі. Указом президента України від 19 листопада 2016 року в місті була створена військово-цивільна адміністрація, а повноваження органів місцевого самоврядування припинені. Однак, до цього часу, в силу проблем з узгодженням кандидатури, що виникли у Штабу Антитерористичного центру при СБУ і Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, не призначено керівника міської ВЦА. В результаті міська адміністрація виявилася паралізована в усіх питаннях, що стосуються бюджету і господарсько-економічної діяльності. Місто два роки живе без бюджету. Постраждалі під час бойових дій житлові будинки та інфраструктура не відновлюються, не ремонтуються дороги, що вони перебувають у критичному стані. Ряд адміністративних послуг мешканцям недоступні. Особливо ж важка ситуація склалася на території т.зв. «сірої зони» — в населених пунктах, які знаходяться під контролем України, але географічно розташовані між позиціями українських військових і незаконних збройних формувань. Таких територій небагато вздовж лінії зіткнення, але саме там найбільш складне становище цивільного населення. У «сірій зоні» учасники місії відвідали село Катеринівка та селище Родина (Золоте-4). До початку збройного конфлікту Катеринівка належала до Березовської сільській ради Первомайського району Луганської області. Значною мірою, вона була дачним селищем, де жителі Первомайська мали присадибні господарства і куди переселялися, виходячи на пенсію. Український контроль над селом був остаточно встановлений до квітня 2015 р. після інтенсивних бойових зіткнень. Під час бойових дій у селі було зруйновано кілька будинків, загинуло двоє мирних жителів, в тому числі 7-річна дитина. 8 вересня 2016 р. Катеринівка була офіційно приєднана до Золотовский міській раді Попаснянського району Луганської області. Гуманітарна ситуація в Катеринівці є типовим прикладом сукупності проблем т.зв. «сірої зони», але саме в Катеринівці ситуація ще більш ускладнюється наявністю КПВВ «Золоте» (див. нижче). 22
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
В даний час сили ЗСУ і бойовиків, розташовані по обидва боки села, постійно обмінюються ударами, в тому числі, з автоматичної зброї (стрілянину з, імовірно, великокаліберного кулемета зафіксували учасники місії при відвідуванні селища). Хоча метою обстрілів є позиції, в селище час від часу відбуваються попадання як з автоматичної зброї, так і з мінометів. Серйозному обстрілу Катеринівка піддавалася 26—27 липня 2017 р.21 Раніше найбільш інтенсивні обстріли відбувалися в ході боїв лютого — березня 2015 р. Місцеві жителі в розмовах постійно підкреслюють, що відчувають себе відрізаними від України і забутими. Неодноразово стверджувалося, що крім гуманітарних організацій, як українських, так і міжнародних, в Катеринівку ніхто не приїжджає і не надає допомоги. Показовою ілюстрацією рівня розуміння ситуації в Катеринівці в українському суспільстві є стихійна інформаційна кампанія, що пройшла в перших числах лютого 2018 р. Волонтер Юрій Мисягін 2 лютого повідомив у своєму акаунті в фейсбуці, що Катеринівка була звільнена українськими військовими22. Це помилкове повідомлення підхопили засоби масової інформації23. З’явилися навіть аналітичні матеріали на кшталт «Повзучий наступ: що стоїть за звільненням Катеринівки»24. В реальності йшлося про незначні зміни в розташуванні по-
21
Інтерв’ю з жителем селища Володимиром К.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1589761471061447& id=100000828276750 22
Див., напр.: https://inforesist.org/vsu-otvoevali-poselok-novoaleksandrovka-vluganskoy-oblasti/ 23
https://bin.ua/top/216506-polzuchee-nastuplenie-chto-stoit-za.html йдеться про просування позицій ЗСУ на 30 м. 24
У
замітці
23
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
зицій ЗСУ25. В кінцевому підсумку, прес-центр штабу АТО спростував повідомлення, заявивши, що «населений пункт Катеринівка Луганської області, який розташований поблизу лінії розмежування, уже тривалий час підконтрольний Україні»26. Легкість, з якою в інформаційному середовищі поширилося повідомлення про «звільнення» Катеринівки, крім гострого запиту на інформацію із зони бойових дій, яка сприймається українським суспільством як позитивна, та рівеня розвитку української журналістики, ілюструє повне нерозуміння і відсутність достовірної та адекватної інформації про реальний стан справ. Автор згаданої вище «аналітичної» статті розмірковує: «Як можемо побачити на карті, зайнявши Катеринівку, Збройні сили України повинні істотно відсунути лінію фронту на південний схід — майже впритул до окупованих Молодіжного та Первомайська. Як і у випадку з с. Новоолександрівка, це бачиться найбільшим плюсом в занятті Катеринівки, адже, як мінімум має зменшити інтенсивність обстрілів з боку терористів «ЛНР» населеного пункту Золоте»27. Досить очевидно, що Катеринівку автор цього тексту тільки на карті і бачив і не уявляє собі особливості рельєфу. Те, що українські ЗМІ і суспільство в цілому погано поінформовані про реальний стан справ в «сірій зоні» і не уявляють собі, які населені пункти дійсно перебувають під українським контролем, тільки підсилює почуття відчуження і занедбаності у місцевих жителів. https://www.facebook.com/backandalive/photos /a.346200148870762.1073741828.346164665540977/976621622495275/ 25
24
26
https://www.facebook.com/ato.news/posts/1841723532505111
27
https://bin.ua/top/216506-polzuchee-nastuplenie-chto-stoit-za.html
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
СВО Б ОД А П Е Р ЕСУ В АН Н Я . С И Т УАЦ І Я Н А КПВВ Свобода пересування — одна з основних особистих свобод людини, закріплених як у міжнародних документах, ратифікованих Україною, так і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.13 Загальної декларації прав людини «кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави». Ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції з прав людини та основоположних свобод декларує, що «кожен, хто законно перебуває на території будь-якої країни, має право пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території». Таке ж формулювання міститься в ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Ст.33 Конституції України гарантує свободу пересування кожному, хто на законних підставах перебуває на території України. Ці права закріплені також в ст. 313 Цивільного кодексу України та у профільному Законі «Про свободу пересування та вільного вибору місця проживання в Україні» від 2004 р. З початком збройного конфлікту свобода пересування громадян України в зоні бойових дій і на прилеглій території, як окупованої, так і тієй, що знаходиться під контролем українського уряду, істотно обмежується. Залишивши за дужками ситуацію на окупованій території, сам факт перебування і переміщення по якій супроводжується ризиком для життя, здоров’я і свободи громадян, зазначимо, що основні перешкоди пов’язані з перетинанням лінії розмежування. Правила перетину лінії зіткнення, яка відділяє окуповану територію і територію, підконтрольну уряду України, встановлені «Тимчасовим порядком контролю за пересуванням осіб через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей». Згідно з документом, в’їзд на непідконтрольну територію і виїзд з неї можливий тільки із спеціальним дозволом. Для його отримання необхідно попереднє оформлення пропуску через електронний «Реєстр дозволів на переміщення осіб в районі проведення АТО», який контролює Служба безпеки України. Відзначимо, що цей порядок затверджений наказом керівника антитерористичної операції, і не є законодавчим актом, хоча Конституція України стверджує, що обмеження на свободу пересування можуть бути встановлені тільки законом. Додамо, що самі КПВВ знаходяться під контролем Державної прикордонної служби України. Контрольні пункти в’їзду та виїзду (КПВВ) з 2015 р. є єдиними легітимними місцями для перетину лінії зіткнення. В даний час функціонують чотири КПВВ в Донецькій області і теоретично два, а де-факто один — в Луганській. КПВВ «Станиця Луганська». 18 грудня учасники місії відвідали КПВВ «Станиця Луганська». Це — єдиний працюючий КПВВ в Луганській області. При цьому він розташований в безпосередній близькості до Луганська, і є найкоротшим шляхом для жителів цієї частини окупованій території для переходу на підконтрольну територію для отримання державних послуг і відвідування родичів. При цьому КПВВ «Станиця Луганська» відкрито тільки для пішохідного переходу. Керівництво прикордонної служби не дозволило місії здійснювати спостереження безпосередньо на території КПВВ. Однак, деякі висновки щодо його роботи можна зробити. Джерелами може служити неформальне спіл25
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
кування з прикордонниками і людьми, які стоять в черзі перед перевіркою документів для перетину лінії зіткнення (під час відвідування КПВВ перед входом на його територію накопичилася черга приблизно з 200 осіб). Також, учасники місії поспілкувалися з представниками міжнародних організацій (на КПВВ учасники місії зустріли співробітників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ і постійно присутніх на місці працівників Норвезької ради у справах біженців, які надають юридичну допомогу населенню). Крім того, представники «Восток-SOS» мали можливість здійснювати спостереження на всій території КПВВ під час інших моніторингових візитів (зокрема, 26 жовтня 2017 р., 10 лютого 2018 р. та ін.28) У стандартному режимі на КПВВ «Станиця Луганська» працює 19 віконець перевірки документів у дві сторони проходу, 3 з яких є мобільними і переміщаються в залежності від потоку людей в одну або іншу сторону проходу. Перехід КПВВ здійснюється в пішохідному режимі. Загальний потік за день складає близько 10 тисяч чоловік (максимальні зафіксовані показники, за словами співробітників прикордонної служби, 17—18 тисяч чоловік на день). Режим роботи — світлий час доби, взимку з 8:00 до 16:30 (влітку — з 7:00 до 18:30). При пропуску враховується оновлений перелік товарів, переміщення
Аналіз роботи КПВВ зроблений за участю експертів «Восток-SOS» Євгена Васильєва та Олександри Дворецької. 28
26
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
яких дозволено через лінію зіткнення, контроль здійснюється співробітниками Державної фіскальної служби України. Причинами перетину КПВВ з території окремих районів Луганської області (ОРДЛО) в Станицю Луганську є: • отримання послуг з оформлення та перерахунку соціальних виплат і пенсій; •
проходження процедури фізичної ідентифікації в «Ощадбанку»;
• оформлення паспортних документів, закордонних паспортів, свідоцтв про народження та інших документів державного зразка; • купівля продуктів харчування, медикаментів та товарів повсякденного попиту; •
відвідування родичів, друзів.
Причиною перетину КПВВ зі Станиці Луганській в ОРЛО є: • відвідування родичів, друзів; • перевірка стану майна (частіше будинків і квартир). Проблемними для КПВВ залишаються питання: • очікування в черзі становить приблизно від 1 до 3 годин; • повноцінного обслуговування пункту пропуску: вивезення сміття, оснащення навісами від опадів, забезпечення чаєм, гарячою водою, гігієнічними наборами осіб, які перетинають лінію розмежування; • медичне обслуговування (щороку на КПВВ фіксується кілька випадків смерті людей похилого віку через ненадання своєчасної медичної допомоги);
27
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
• відсутність представника координаційної групи на КПВВ (або в населеному пункті) для можливості оперативно приймати рішення щодо нестандартних ситуацій, пов’язаних з перетином КПВВ (під час відвідування КПВВ учасники місії, зокрема, поспілкувалися із жінкою з дитиною, яка зіткнулася з проблемою отримання дозвілу на перетин лінії розмежування); • відсутність в українському законодавстві такої структури як КПВВ, що ускладнює можливість його обслуговування за рахунок місцевого чи інших бюджетів. Слід також враховувати, що за територією українського КПВВ розташований зруйнований міст через Сіверський Донець. Хоча спостерігачі з української сторони не мають можливості безпосередньо здійснювати моніторинг за останнім, «нульовим» блок-постом ЗСУ, в спілкуванні з населенням ця проблема неодноразово згадувалася як серйозна. На місці підірваного моста встановлена тимчасова дерев’яна конструкція, проходження через яку важко для громадян похилого віку та людей з обмеженими можливостями. Погодні умови, зокрема, обмерзання, можуть ще більше ускладнити проходження мосту. КПВВ «Золоте». Пункт повністю готовий для пропуску громадян через лінію розмежування, однак в такій якості в даний час не працює в силу невиконання де-факто владою окупованої території зобов’язань по відкриттю пункту в’їзду-виїзду з боку, непідконтрольного українському урядові. Для відкриття КПВВ для перетину лінії розмежування представники де-факто влади ОРЛО вимагають фінансування робіт з підготовки необхідної інфраструктури міжнародними організаціями, відведення частин ЗСУ в районі Станиці Луганської29 і відкриття ще одного КПВВ в Щаст’ї30. Крім того, багато інформантів в якості неформальної причини відмови де-факто влади ОРЛО відкривати КПВВ для перетину лінії розмежування називають високу концентрацію бойової техніки (та, імовірно, значну кількість обслуговуючих її російських військових) в районі м. Первомайськ. Серед інших причин називалося також небажання втратити доходи від контрабанди через лінію зіткнення. У разі досягнення домовленостей і відкриття пропуску громадян з боку Первомайська на КПВВ «Золоте» готові приймати одночасно 14 співробітників ДПСУ в обидві сторони. Повністю обладнані 12 віконець для автотранспорту і 2 для пішоходів31.
Для української сторони це неприйнятно в силу географічного розташування населеного пункту і особливостей рельєфу. Місто розташоване у низині, при цьому центр Станиці Луганської знаходиться на відстані прицільної стрільби з автоматичної зброї від лінії розмежування (850 метрів до будівлі районної адміністрації). Відведення збройних сил залишить райцентр повністю незахищеним з боку незаконних збройних формувань, позиції яких знаходяться на пагорбі. 29
Відкриття КПВВ в Щаст’ї також проблематичне для України з міркувань безпеки. Це — єдине місце в цьому районі, де Україна контролює міст через Сіверський Донець і невелику територію на південному березі. Якщо по мосту буде відкрито рух, його можна буде заблокувати однією машиною. Це означає, що в результаті найменшої провокації, яка навіть на короткий час «відрізує» пост ЗСУ на іншій стороні річки, він може стати об’єктом для потенційно успішної атаки з боку незаконних збройних формувань, що призведе до втрати плацдарму на південному березі. 30
Аналіз роботи КПВВ зроблений за участю експертів «Восток-SOS» Євгена Васильєва та Олександри Дворецької. 31
28
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Через КПВВ немає руху на непідконтрольну територією, проте його змушені перетинати мешканці Катеринівки і деяких інших частин міста Золоте (т.зв. «Хутір», частина селища Шахта «Родина» — Золоте-4), що опинилися по інший бік. Проблема полягає в тому, що, на відміну від «внутрішніх» КПП, як писалося вище, де-факто КПВВ працює як прикордонний пропускний пункт. КПВВ в штатному режимі працює тільки в світлий час доби. Це створює труднощі, найчастіше нездоланні, для жителів села, працевлаштованих на шахтах, які функціонують цілодобово. Позмінна організація безперебійної роботи шахти не може залежати від режиму функціонування КПВВ. Деякі чиновники і співробітники прикордонної служби на КПВВ стверджують, що проблему «недавно» (протягом 2017 г.) було вирішено32. Згідно з цими заявами, перетин КПВВ для місцевих жителів можливий в цілодобовому режимі, і в будь-який час місцевих мешканців пропускають за заздалегідь складеними списками без необхідності оформлення пропуску в реєстрі СБУ. Однак в ході спілкування з населенням учасникам місії доводилося чути, що на практиці це не завжди відповідає дійсності33.
В тому числі, таку інформацію отримали від співробітників прикордонної служби учасники місії при попередньому відвідуванні КПВВ «Золоте» 27 жовтня 2017 р. 32
33
Див. також: http://informator.media/archives/283538
29
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
В И С Н ОВКИ Ситуація з безпекою є з початку конфлікту визначальною для гуманітарної ситуації в цілому в регіоні. Постійне порушення режиму припинення вогню, яскравим прикладом чого був обстріл Новолуганського, а також вихід з СЦКК є наочними показниками небажання Росії дотримуватися зобов’язань, передбачених Мінськими угодами. Загальна соціально-економічна ситуація в регіоні вкрай засмучує. Прикладом наслідків бойових дій та конфлікту може бути селище Стахановець (Золоте-3)34, яке учасники місії відвідали 22 грудня. На початку 2015 р. селище піддавалося інтенсивному обстрілу з непідконтрольної території. Багато будинків і цивільна інфраструктура серйозно постраждали, була перервана подача електроенергії. Газопостачання багатьох приватних будинків було порушено в результаті обстрілів і частково не відновлено. «Швидка допомога» в селище не приїжджала. Крім того, на становище жителів селища накладає відбиток важка соціально-економічна та екологічна ситуація. У селищі відсутня якісна питна вода — водопровідна, за технічними характеристиками, може використовуватися тільки для господарських потреб. Іноді, за словами місцевих мешканців, питну воду привозить Міжнародний комітет Червоного Хреста. Розрив звичних економічних зв’язків, відсутність роботи, проблеми з водо-, газо- і електропостачанням, жахливий стан доріг і тому подібні фактори, на додаток до безпосередніх наслідків бойових дій, серйозно впливають на гуманітарну ситуацію у всьому регіоні негативним чином. Іншою важливою проблемою є критичний рівень довіри населення до влади. Почасти це пов’язано з відсутністю обраних органів місцевого самоврядування. На частині територій їх повноваження припинені, на частині вони де-факто продовжують працювати, але були обрані ще в 2010 р., на виборах, які навряд чи могли бути названі чесними і вільними. Багато місцевих жителів звинувачували представників державних і військово-цивільних адміністрацій в корупції. Висловлювання розташовувалися в широкому діапазоні від теоретичних припущень до конкретних звинувачень, які стосуються розкрадання коштів, виділених на відновлення інфраструктури, зокрема, на ремонт доріг, участі в незаконній вирубці лісу і т.п. Навіть якщо не всі звинувачення звучали досить обґрунтованими і можуть бути підтверджені з конкретними доказами, ситуація непрозорості дій влади і відсутності діючих механізмів ефективного контролю сприятлива для корупції. Немає необхідності говорити, що відродження довіри до української влади критично необхідно в районах, звільнених ЗСУ у 2014 р. Між тим, сьогодні ця робота в значній мірі провалена.
Шахта «Золоте» продовжує працювати, одна з небагатьох в зоні, прилеглій до лінії зіткнення. Однак її ефективність сильно впала через те, що довколишні шахти, розташовані на непідконтрольній території (зокрема, шахта «Першотравнева»), припинили функціонувати і відкачувати воду, і частина води прийшла на шахту «Золоте». За словами директора шахти Ігоря Новосьолова, до війни приплив води на шахту становив 250 кубометрів на годину, в 2017 р. — 600 кубометрів (https://ru.hromadske. ua/posts/zolotoi-horyzont-kak-dobyvaiut-uhol-v-shakhtakh-pod-lynyei-fronta). 34
30
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ Р. ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р Е КОМ Е НДА Ц І Ї Міжнародній спільноті. Досягнення тривалого і надійного перемир’я по всій лінії зіткнення є пріоритетним завданням для поліпшення гуманітарної ситуації в регіоні. Необхідно продовжувати економічний тиск на Росію і більш того — посилювати санкції. Росія, на наш погляд, є країною, що здійснює ефективний загальний контроль над територією ОРДЛО. Тільки Москва може примусити збройні формування ДНР і ЛНР дотримуватися режиму припинення вогню. Подальші перспективи політичного врегулювання конфлікту можуть бути різними, однак очевидною представляється необхідність максимального докладання зусиль для припинення обстрілів. Хоча після інтенсивних бойових дій 2014—2015 рр. війна на сході України зійшла з перших шпальт європейських газет, вона не закінчилася. Люди продовжують гинути майже кожен день. Громадськість повинна постійно нагадувати європейським політикам, що міркування можливої економічної вигоди від ведення бізнесу з Росією не повинні переважувати цінність людського життя. На наш погляд, дипломатичний і економічний тиск на Кремль — єдиний реально можливий спосіб зупинити триваючі бойові дії. Як найближчого практичного кроку для зниження напруженості слід домагатися повернення російської сторони до роботи в рамках СЦКК. Виправданим представляється також тиск на Росію з метою здійснення впливу на де-факто влади ОРДЛО задля відкриття нових КПВВ без додаткових умов. Також очевидною є нагальна потреба в наданні фінансової допомоги для відновлення регіону — як в тому, що стосується реконструкції постраждалих в ході бойових дій об’єктів інфраструктури, так і в тому, що необхідно для нормалізації соціально-економічної ситуації в регіоні. Вкрай важливо сформувати механізми ефективного контролю за органами державної влади та військово-цивільних адміністрацій. Прозорість і відкритість діяльності сприятимуть підвищенню рівня довіри до них як з боку громадян, так і з боку міжнародного співтовариства. Для подальшого залучення в регіон коштів, які необхідні для налагодження нормального життя, з боку як донорів, так і інвесторів, необхідно рішуче усунути найменші підстави для підозр у корупційності або неефективності витрачання коштів. Міжнародним організаціям слід підтримувати проекти, спрямовані на підвищення прозорості роботи органів місцевого самоврядування (де вони функціонують) і адміністрацій, а також якісних реформ регіональних і місцевих адміністрацій. Робота в регіоні таких міжнародних організацій, як Трансперенсі інтернешнл, так само як і державних структур, таких, як Національне антикорупційне бюро України, повинна здійснюватися в постійному режимі і системно. На жаль, як і раніше є необхідність в гуманітарній допомозі — починаючи від поставок питної води в окремі населені пункти і закінчуючи будівельними матеріалами для відновлення будинків після обстрілів. Міжнародним організаціям, урядам, гуманітарним, благодійним та іншим організаціям, зацікавленим у відновленні регіону, вкрай важливо співпрацювати не тільки з державними адміністраціями, а й з неурядовими організаціями, незалежними засобами масової інформації та неформальними активістськими групами. Становлення і розвиток структур громадянського 31
ДОПОВІД ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОВЕДЕННЯ – ГРУДНЯ ПОЛ ОВОЇ МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ
Р.
суспільства в регіоні, підвищення грамотності й активності населення представляється критично важливим. Ми закликаємо правозахисні організації до активної участі в моніторингу порушень прав людини в регіоні. Українському уряду. Розуміючи виправданість дій з силового стримування і необхідність адекватної реакції на порушення режиму припинення вогню з боку незаконних збройних формувань, тим не менш, ми закликаємо дотримуватися стандартів міжнародного гуманітарного права. Необхідно, щоб відповідні дії ЗСУ носили точний і адекватний характер і не призводили до ескалації насильства. Слідом за міжнародними організаціями, такими, як СММ ОБСЄ і Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, ми закликаємо утриматися від розміщення військових на території об’єктів цивільної інфраструктури, в першу чергу — захищених об’єктів, таких, як медичні та освітні установи. Оскільки снаряди, які не розірвалися відразу, та міни призводять до численних випадков поранень і смертей, в тому числі цивільного населення, ми закликаємо активізувати зусилля з розмінування підконтрольної території. Ми закликаємо негайно і адекватно розслідувати випадки порушення гуманітарного права з боку як учасників незаконних збройних формувань, так і військовослужбовців ЗСУ. На наш погляд, серйозному перегляду і вдосконаленню підлягає система правового забезпечення та надання офіційного статусу цивільним постраждалим в ході бойових дій. На даний час підстави для надання медичної допомоги, питання компенсації в разі втрати працездатності і підтримки близьких в разі втрати годувальника не вирішені належним чином. З цими проблемами стикається кожен мирний мешканець, що постраждав під час конфлікту, та його сім’я. Ми впевнені, що, незважаючи на збройний конфлікт, держава не вичерпала можливостей щодо виконання позитивних зобов’язань по відношенню до мешканців регіону. Доступність адміністративних послуг, забезпечення базових умов для життєзабезпечення постраждалих від бойових дій населених пунктів є мінімально-необхідними заходами для стабілізації ситуації. Покращення вимагає транспортне сполучення і дорожня інфраструктура, ситуація з медичним забезпеченням і доступністю освіти. Ефективне і прозоре функціонування органів державної влади, обласних, районних, міських і сільських адміністрацій і військово-цивільних адміністрацій, а також органів місцевого самоврядування (там, де вони функціонують) вкрай важливе для поліпшення гуманітарної ситуації і життя людей по обидві сторони лінії зіткнення. У зв’язку з безстроковим продовженням повноважень військово-цивільних адміністрацій вважємо за доцільне вжити системні і довгострокові зусилля з підвищення довіри до цих структур з боку населення. У конкретному випадку Золотого критичної видається необхідність якнайшвидшого призначення глави ВЦА. Для забезпечення постійного зв’язку з українськими громадянами, які опинилися на окупованій території, виправданим видається відкриття нових КПВВ. Ми визнаємо необхідність дотримання умов забезпечення безпеки, однак у середньостроковій перспективі полегшення перетину лінії зіткнення для громадян нам здається вкрай важливим. Реальним виходом зі складної ситуації, що склалася навколо КПВВ «Золоте» (і гіпотетичним КПВВ в Щаст’ї, на відкритті якого наполягають де-факто влади ОРЛО) в Луганській області, можливо, була б пропозиція українського уряду щодо відкриття ще одного КПВВ у третій компромісній точці. 32