2·КнязьІгор·2013·Червень
РЕДАКЦІЯ Головний редактор Дмитро Прокопчук Редактор Олег Давигора Дизайн и верстка Влад Бурбела Автори Михайло Лога Дмитро Шульга Даниїл Вьюков
Звершилося! Мважких ланців академічної
ої вірнопіддані позбавилися
освіти і вийшли зі свого підземелля у великий світ. Тепер вони готові зробити цей журнал таким, який він має бути. Не одразу, певна річ. Хоча клацати на клавіатурі – то не мечами махати, але і ця праця потребує часу. Я ж зі свого боку зроблю усе, щоби писаки видавали журнал вчасно, щоби він був повний розумних та цікавих речей. В інакшому разі лінивці будуть привселюдно покарані на Ринковій площі мого стольного Зміста. Саме о цій годині у Кузні Дваліна (жодних жартів, вони дійсно так себе назвали) кується майбутній сайт цього видання. До того ж часу, поки він не буде готовий, ви може-
те писати свої листи моєму писарю: pysar.kniazia@gmail.com. Я радо прочитаю і зауваження, і пропозиції співпраці, і постараюся відповісти на всі запитання, якщо вони потребуватимуть моєї князівської уваги. Якщо не потребуватимуть – вам відпише мій писар. Декілька слів про Змісто. Мої володіння зараз переживають візит аудиторів. Одразу по завершенню всіх клятих бюрократичних операцій ви зможете побачити карту моїх земель у всій їх красі та величі. Головне – трошки терпіння. Як я сам часто полюбляю казати, Змісто не за один день збудувалося. Князь Ігор
Червень·2013·КнязьІгор·3
ЗМІСТО Наратив Рубрика про ігри зі складним і глибоким сюжетом.
Компіляція Dishonored - с.6
Наратив Metro: Last light- с.10
Наратив с. 10
Експеримент Don’t Starve - с.16
Квінтесенція
Компіляція Кажуть, що придумати щось нове уже не можливо. Але принаймні точно лишається шанс якісно переробити добре забуте старе. В рубриці «Компіляція» ми визначаємо джерела натхнення розробників.
Reus - с.18
Девіація Surgeon simulator 2013 - с.20
Протагоніст Дарина Цепкова - с.14
с. 6
Експеримент
Девіація
Протагоніст
Це навіть не можна назвати грою, це експеримент, це вихід за рамки жанру, але саме тому цей продукт потрібно побачити!
У центрі більшості історій є герой. Ми переживаємо за нього, ми проживаємо його життя, ми бачимо світ крізь призму його очей. В реальності також є свої герої, як є вони і в індустрії відеоігор. Ми розкажемо вам їхні історії їх власними словами.
с. 22 4·КнязьІгор·2013·Червень
с. 14
Щоби лишатися креативним, треба уміти подивитися на добре відомі речі очима іншої людини. Певно, будь-який більш-менш досвідчений геймер бодай чув про серію Tomb Raider. Сьогодні ми пропонуємо вам подивитися на затерту до дір і для багатьох культову франшизу очима недосвідченого нуба.
с. 16
Квінтесенція Квінтесенція Рубрика про оригінальну фішку геймплею гри, що стала класикою жанру.
с. 18
компіляція Dishonored
Похмура мозаїка легендарних ігор Дмитро Прокопчук
Сюжет Dishonored великою мірою ґрунтується на історії графа Монте Крісто: несправедливе ув’язнення головного героя втеча із в’язниці, помста людям, які знаходяться високо на вершині суспільства – верхній шар оповіді ідентичний. І так само, як і у цьому класичному творі, десь посеред гри ми розуміємо, що помста сама по собі таки нічого не вирішує. Але «Граф Монте Крісто» далеко не єдине джерело натхнення авторів Dishonored.
Кожна гра переймає ідеї від своїх попередників, тут немає сенсації. Але мало яка гра успішно в собі сполучає кращі елементи одразу декількох культових серій. Dishonored повна «цитат» з півдюжини вартісних іграшок. Дивовижно те, що ці «цитати» не виглядають плагіатом чи наслідками творчого виснаження, вони дуже
6·КнязьІгор·2013·Червень
органічно вписуються одне в одне, а всі разом – у гру в цілому. Half-Life 2 Найочевиднішим, найгрубішим «цитуванням» є металеві стіни. Пам’ятаєте, як Цитадель у другій «Халфі» відгороджувала секції City 17 одну від одної? Те саме відбувається і в Дануолі, тільки стіни тут
трошки кольоровіші. Та і «високі хлопці» Дануолу в бою поводять себе ідентично до трьохногих «страйдерів», яких не один десяток у «Халфі» поклав Гордон Фрімен. В цих збігах немає нічого дивного, адже дизайном Дануолу займався Віктор Антонов – автор все того ж City 17. Окрім того, у Dishonored є своя гідна
альтернатива G-Man’у – Аутсайдер. Як і G-Man, він допомагає головному герою, але чим умотивована ця допомога, важко сказати. Як і G-Man, Аутсайдер лишається загадкою, яку автори так і не розкривають нам до кінця. Він з’являється періодично в певних місцях і часто виникає сумнів, чи він взагалі реальний, а чи це просто якісь галюци-
«на відміну від G-Man’а, Аутсайдер, все ж таки, лишається спостерігачем та лише зрідка коментатором»
нації у головного героя. Щоправда, на відміну від G-Man’а, Аутсайдер, все ж таки, лишається спостерігачем та лише зрідка коментатором, в той час, як G-Man має детальний план щодо того, що має зробити для нього головний герой. Deus Ex Від серії Deus Ex взято здатність вдосконалювати
свого персонажа не через досвід чи гроші, а через спеціальні засоби, які треба шукати в ході місій. Якщо в Deus Ex це були біомеханічні імплантанти, то в Dishonored це древні руни, висічені на фрагменті китової кістки. Як і у випадку з імплантантами, видобування рун потребує виконання якихось додаткових завдань або дещо наполегливішого
заглиблення у територію рівня. Також маємо дуже подібний принцип проходження локацій. Ми не можемо вільно подорожувати містом чи навіть повернутися за власним бажанням туди, де вже побували, натомість сюжет нас іноді повертає до деяких відвіданих раніше місць через певний час. Як і у випадку з першим Deus
Ex, кожне повернення у відомий район відкриває нам якусь додаткову у ньому шпаринку. Кожна локація презентує нам не лише ворогів, але і низку мирних жителів, декотрі з яких можуть нам допомогти у виконанні нашої місії. Bioshock Атмосфера втраченої людяності та вивітреної розкоші, туга за старими
Червень·2013·КнязьІгор·7
компіляція Dishonored добрими днями на фоні періодичних сутичок влади із жителями міста, врешті-решт, капелюхи та жилетки – все це поєднує Dishonored з Біошоком. Дануол, як і Rapture City, піднявся завдяки технологічному прогресу, відкриттю особливої речовини органічного походження, але занепав через жадібність людей. В Rapture City усі біологічні «вдосконалення» людей живилися стовбуровими клітинами молюсків, так само у Дануолі масло китів живить усю машинерію – від пістолетів . Як і в перших двох Біошоках, наприкінці ми побачимо один із трьох фіналів, рівень депресивності якого виражається великою мірою у погодних умовах. З Біошок Інфініт нас поєднує наближена до мультиплікаційної графіка, а також обов’язок врятувати молоду дівчину, від якої багато залежить.
8·КнязьІгор·2013·Червень
Звісно, навряд чи тут хтось у когось щось позичав, але цікаво, що дві гри вийшли майже одночасно із дещо подібним підходом до візуалізації. Thief Якщо Dishonored загалом стимулює гравця дотримуватися принципу «Не убий», принцип «Не вкради» порушувати вигідно і цікаво. Рівною мірою і зруйновані, давно покинуті будинки, і маєтки багатіїв, часто містять дорогі принади на кшталт картин, перлин, декоративних підносів, злитків, і просто потрібні в побуті речі, як то медичні трави або мідний дріт. Все це конвертується в гроші. Також майже кожен рівень містить сейф – якщо знати код, можна здобути купу корисного. Безумовно, головний герой Dishonored не злодій, а все ж таки убивця. Втім, якщо намагатися
проходити гру акуратно, її атмосфера часто нагадує атмосферу Thief. Окрім того, серія Thief постійно крутилася навколо переходу пізньосередньовічного міста до індустріальної епохи. Дануол цю межу вже давно переступив, але лишень погляньте на свіжі концепт-арти Міста (The City), яким ми його побачимо в новій частині Thief у 2014 році. Готовий побитися об заклад, що у Thief буде місія в борделі. Ну і нарешті, орден Хамерітів Міста має купу подібностей до Наглядачів Дануола. Обидві релігії мілітаристські та технократичні. Обидві релігії мають або мали досить тісний зв’язок із державною владою аж до того, що рядові члени церкви виконували або і досі виконують роль охоронців громадського порядку. Обидві релігії позиціонують себе як носії не стільки «Добра», скільки «Порядку». Обидві релігії протистоять уособленням диявола, якому поклоняються місцеві язичники і шанувальники «Хаосу».
стали майже банальними завдяки Assassin’s Creed, в Dishonored вони отримали нове життя і нове дихання.
Assassin’s Creed Каптур, періодична необхідність лазити по стінах, лезо у якості головного знаряддя, геніальний вчений, який клепає для нас зброю з підручних засобів, завдання вбивати осіб, наділених владою, політичні інтриги – ці речі
і гниють сотнями і тисячами на вулицях, правителі і багатії продовжують далі свій бенкет в годину чуми та борються між собою за владу так, ніби нічого особливого не відбувається. По-третє, існування обох міст тримається на декількох «видатних осо-
Мор. Утопия Гадаю, більшість людей цієї російської гри не знають, проте, цілеспрямоване чи мимовільне, цитування Мору дуже помітне. По-перше, ми повинні вижити за умов чуми невідомого походження у місті, існування якого повністю залежить від тваринницького промислу. В «Утопії» це були корови, в Dishonored це кити. По-друге, ми спостерігаємо за разючим соціальним розшаруванням: доки прості жителі міста гинуть
бистостях», над життям яких ви на певному етапі отримуєте владу. Від вас залежить, чи житимуть ці люди, а від того, чи житимуть вони (і хто з них), залежить загальний настрій фіналу гри. По-четверте, хворі, хоча немічні і при смерті, становлять велику небезпеку для гравця і нагадують вже не стільки хворих, скільки ходячих мерців. В обох іграх пацюки є головними носіями зарази і вони постійно вовтузяться біля хворих. По-п’яте, в обох іграх довгий час першопричиною хвороби вважають язичницьку магію. Від початку і до кінця Dishonored мені здавався водночас дуже знайомим (майже рідним) і разом з тим, новим та сповненим інтриг. Ця гра отримала високі оцінки критиків як, власне, гра. Але я би ще дав їй премію за велику кількість успішно сполучених ідей.
Червень·2013·КнязьІгор·9
Наратив
Last light
10·КнязьІгор·2013·Червень
Михайло Лога
Т
иша… Ще хвилину тому звучали пісні та безтурботні розмови людей, але раптом всі звуки неначе вимкнули одним із грубих рубильників, яких повно тут, в Метро. Тиша гнітить розум, стає густою, важкою і терпкою. Варто лише простягнути руку і помацати її, відчути її. Люди не встигають помітити, як тиша перетворюється на темряву, яку не може розсіяти ні світло ліхтарика, ні відблиски вогнища. Вона, наче гігантська тінь, наближається до людей, поглинаючи світло і простір на своєму шляху. Жителі підземелля бачать тіні, образи найжахливіших істот, яких тільки можна уявити. Тіні повільно наповзають на них, тихо і зловіще, їм немає ліку. Різко, наче сигнал, лунає перший постріл – і до беззвучної картини додається сухе стаккато автоматних черг. Але темрява лише поглинає кулі, ніби ця калорійна і швидка їжа їй до смаку. Коротке клацання спускового гачка сповіщає про кінець трапези, шум стихає і Останній Герой озирається навколо… Тіні, холодні і німі, просто дивляться на нього. Останній Герой лише зараз помічає сплюндровані кулями тіла своїх друзів. Він бачить свої закривавлені руки ¬ – і розуміння того, що тут сталося мить тому, валить його додолу. А навколо висить Тиша… Червень·2013·КнязьІгор·11
Наратив
Last light
Обережно! Наступна станція метро... Перша сцена в грі, перше враження відкладається у пам’яті надовго. У випадку Metro Last Light замість першого враження нас миттю занурюють у ігрову атмосферу, а ми власне і не проти цього. Рядки, наведені вище, свідчать про те, що їх автор таки залишився під враженням і процес входження в ігрову атмосферу відбувся вдало. Тож давайте зазирнемо у цей цікавий світ під назвою Метро.
12·КнязьІгор·2013·Червень
... не схожа ні на жодну зі станцій, на яких ми були раніше. Метро – згадаємо, що ж це таке, окрім зручного способу дістатися з одного місця в інше. Радянське метро, як відомо, будувалося з можливістю використання його в якості бомбосховища. Саме тому глибина деяких станцій сягає інколи 100 метрів і більше. Станції і тунелі мають надійні системи вентиляції та дренажу, а також автономні дизель-генератори для на-
дійного електропостачання усіх важливих систем. Самі станції метро повинні мати склади із предметами першої необхідності і продуктами, санвузли і медпункти. Біля входу на станцію розташовані гермоворота, що перекриють наглухо вхід на неї через 15 хвилин після подачі сигналу повітряної небезпеки. Здатність метрополітену виконувати функцію бомбосховища в умовах ядерної війни - улюблена тема словесних баталій найрізноманітніших груп людей, від спеціалістів до всезнаючих «диванних командос». Уявімо собі на мить подібну сцену - нехай це буде своєрідним прологом до гри: Тихий ранок ще одного спокійного і сонячного дня розриває затяжне підвивання сирен системи оповіщення про ядерну небезпеку. Люди не зразу реагують на сигнал, сирени здаються їм чиїмось несмішним жартом. Але з кожною наступною хвилиною, що
плине повільніше попередньої, приходить болісне розуміння того, що все це насправді. І тоді починається паніка - людський натовп, тупий, нажаханий і небезпечний звір, мчить до найближчої станції метро. Ніхто не пам’ятає, про що саме розповідали на заняттях із громадянської оборони (якщо вони взагалі були), але інстинкти і знання людини 21 сторіччя про ядерну зброю роблять своє ¬– і натовп мчить у правильному напрямку. Цей скажений звір не знає лише одного - всім місця у метро не вистачить. Частина натовпу, що не встигла спуститися до закриття воріт, галасує навколо. В цей момент небо осяює спалах ядерного вибуху і місто припиняє своє існування. На великі міста запустять класичні ядерні боєголовки – нащадків «Товстуна» і «Малюка», що освітили сяйвом демократії Хіросіму і Нагасакі. Найбільш потужні ядерні заряди вразять
більш важливі стратегічні об’єкти держави. Це, мабуть, підвищить шанси метрополітену (і людей всередині) вижити. Але пережити ядерний вибух - це лише початок випробування для людей постапокаліптичного світу. Вхід до станції скоріш за все перетвориться на купу сплавленого брухту. Короб вентиляції, як і саму вентиляційну шахту, може спіткати така ж доля. А там внизу вже підтікають ґрунтові води і система відкачування може не спрацювати. Не забуваймо і про те, що станція метро може опинитися у епіцентрі вибуху і споруда просто не витримає та впаде на голови «врятованих» людей. І це не найгірший варіант розвитку подій, порівняно із долею купи людей, що опинилися у темному підземеллі без світла, з повільним підтопленням і відсутністю надходження кисню... Ядерна зброя - найгуманніша зброя людства при
тій лише умові, що вас вбило зразу. Світ відчаю По ходу гри головний герой знаходить рештки людей, які вмерли під час «кінця світу». Далі показується коротка сцена із життя небіжчика перед його смертю. Цей елемент, на мою думку, є найкращим взагалі у всій грі. Він дає те рідкісне відчуття відчаю, розуміння того, що все втрачено. Складно описати словесно, але в такі моменти я відчуваю себе там, у іншому світі, світло якого вже погасло. В таких випадках починаєш задумуватися над тим, що буде потім, якщо світ закінчиться? У світових лідерів достатньо ядерної зброї для того, щоб кінець таки настав, щороку вчені досліджують нові хвороби, від яких ще не придумали ліків, а старі, добре відомі хвороби міняються, створюючи імунітет до існуючих способів лікування, деякі люди вірять і чекають прибуття
прибульців чи зомбі-апокаліпсису. Список варіантів «кінців світу» можна продовжувати довго. Не забуваймо і про ту групу людей, що скуповують припаси і будують підземні бункери. Про 2012 рік теж не забуваємо. Такий ажіотаж навколо можливого світу, тобто апокаліпсису, можна пояснити наступним чином: із давніх віків людину цікавить питання про те, чи є життя після смерті. Очікування апокаліпсису по своїй суті те ж саме, але в іншому масштабі - тут цікаво, чи є життя
після смерті цивілізації. Частина цього інтересу, а можливо і колективної параної у деяких людей, пояснює популярність жанру «пост-апокаліпсис» у розробників ігор, письменників чи режисерів. Адже кожна книга, фільм чи комп’ютерна гра дає безпечний спосіб проникнути за завісу таємниці кінця життя, не важливо людини чи цивілізації, нехай лише в уявленні того чи іншого автора. Формула проста - поки існує таємниця, буде існувати інтерес навколо неї.
Червень·2013·КнязьІгор·13
протагоніст Даша Цепкова
Історія про крамничку настільних ігор Кабінет шефа Служби Безпеки Зміста був задимлений як старий Альбіон. Іван Коваль скрипів паркетом із сьомої ранку в очікуванні на свого найкращого слідчого. Червоні очі видавали безсонну ніч. І навіть зараз математичний склад розуму Коваля не міг опрацювати занадто творчій підхід свого агента до написання робочих звітів. «Її відданість справі – як Стоунхендж... - почитав про себе Іван, - Це як розуміти? Її відданість стара, кам’яна, чи передбачалася як календар?..». Логічний ланцюжок зламався стуком у двері. Він прийшов! Коваль протяжно дав про себе знати: «Увійдіть». До кабінету увійшов молодий чоловік і став проти столу. Став на своє звичне місце, на яке ставав сотні разів до цього. Якраз туди, де сонячні промені продиралися крізь сигарний дим і падали йому на обличчя. Очі, щоправда, затуляла тінь від, уже легендарного, капелюха. - Так... – Коваль потер стомлені очі - ...Давай одразу до справи, бо твої епітети вже в печінці, яка і так не в найкращому стані. Бог із ним, як воно написано, просто мені поясни, що було на тій зустрічі, що ти дізнався. І будь ласка, простою мовою, дякую, – Шеф безсило плюхнувся у крісло. Те жалібно скрипнуло – чи то перейняло стан Коваля, чи той не відмовив собі у гарному сніданку. - Добре, воля ваша, - просто погодився слідчий, - але прошу тоді не перебивати. Іван стомлено кивнув. Він дуже хотів додому, дуже хотілося взяти один вихідний, яких у нього за останні роки назбиралося три місяці. «От тільки зрозумію... Хоча би спробую зрозуміти цей звіт про купчиху 80-го рівня Дарину Цепкову і піду спати». Ця молода особа стає все більш популярною серед гравців у настільні ігри. Треба було розібратися в чому її успіх і яку вагу вона становить для Зміста, і врешті решт, чи взагалі варто непокоїтись щодо неї. Тим часом Влад ван Бурб, молодий і талановитий слідчий, почав. - Я, як і планувалось, прикинувся журналістом одного журналу. Тему спеціально обрав таку, що зацікавила б нашу ціль. Ми зустрілися в кафе Віденські булочки і я почав своє імпровізоване інтерв’ю. Як Ви могли здогадатися зі стилю мого звіту, Даша Цепкова мене вкрай вразила. Вона не те що зруйнувала всі можливі і неможливі стереотипи, так ще й довела, що відданість і віра у свою справу може бути непорушною як Стоунхендж! «Чорт! Непорушність! Я був близько! Цей варіаннт був зразу після календаря...» - шеф подумки ляснув себе по лобі і повернувся до слухання. - Все почалося з того, що вона захотіла купити набір дайсів. – тут Влад вирішив пояснити. - Це такий спеціальний набір семи кубиків від чотиригранного до двадцятигранного. Вони потрібні для настільно-застільних ігор системи DnD, – Скляний погляд Коваля не змінився. Слідчий припустив, що шеф і досі слухає, і продовжив - Але у нас вони продавалися лише на петрівці і були паскудної якості. Тому Даша захотіла замовити їх з Німеччини. А потім раптом виявилося, що у Цепкової є друзі, які теж грають в DnD і теж хочуть замовить такі кубики. Вони замовили невеличку посилочку, потім знайшлися іще люди, потім іще, і так почалася фактично контрабанда цих гральних кубиків. А далі стався переломний момент, який на той момент не вважався переломним. – тут у Коваля заболів череп. Кістка не може боліти? Ви не спілкувалися з Владом. – Даша зустрічає Дмитра Ляшука, який стає її партнером,і виступає з пропозицією об’єднатися. В той час він промишляв продажем фігурок для
14·КнязьІгор·2013·Червень
настільних ігор. Тоді він возив мініатюрки для гри. Після об’єднання вони усіма правдами і неправдами винайняли приміщення у 7 м2 без Інтернету, опалення і за температури -20оС. Чергувалися між парами і робочими змінами у будні, щоденно на вихідних і, таким чином, облаштували напівлегальний магазинчик. Через цей магазин Даші довелося забрати документи з вишу, бо не вистачало часу на розвиток клубу. Поновилася через рік. Тоді Клуб настільних ігор працював на постійному місці у приміщенні вже у 40 м2 і у людей з’явилось місце, де вони змогли грати у настільні ігри. Влад зробив паузу, очікуючи реакції від шефа. Слідчого вражав кожний факт: тільки людина з величезною любов’ю до своєї справи могла залишитись вірною їй після усіх криз, через які пройшла Цепкова. Проте Коваль не рухався. Факт того, що шеф живий, видавав лише слабо мигаючий вогник на сигарі Івана. Слідчий продовжив. - Бізнес як такий Даша не визнає прибутковим. На хліб вистачає, на масло не дуже. Але вони досить активно розвиваються і скоро клуб приноситиме більше, але працюють вони не заради прибутку. Ці двоє навіть збирали самі меблі, купували дошки, фарбували вивіску. Вони фактично збудували клуб для ігор власними руками! Хто ще так робить? – Риторичне запитання не змінило непорушного як Стоунхендж шефа. - Інша справа, - продовжував Влад, - це нові люди. Гравці приходять декількома шляхами. В першу чергу це сарафанне радіо, тобто люди, які грають приводять новачків. Клуб також співпрацює зі школами, тобто просто вішають на дошку оголошень, що є така пропозиція провести час без комп’ютерів, без пива, у колі друзів. Зазвичай керівництво шкіл це повністю схвалює. Плакати, листівки, реклама в тому ж Інтернеті, соціальні мережі. Майже всі ті люди погруповані за інтересами, залишається їх знайти і сказати, що у них є ми, і до нас можна заходити. Вони навіть лікують від комп’ютерної залежності! В клубі є настільний варіант Warcraft де гравці змушені спілкуватися один з одним через це спілкування вони виходять із цієї стагнації за компом, за якої вони не бачать білого світу. А ось іще цікавий факт! Всі усіх знають, всі вітаються спілкуються, питають як справи і дуже легко втягнутися в цю атмосферу. Школярі і дорослі дядьки спокійно грали за одним столом та абсолютно на рівних спілкувалися. Думаю в гравців немає поняття вік, стать, соціальне становище. Шеф, вона створила місце, де всі рівні за власним бажанням. – Коваль кліпнув очима. Ті засльозилися, але не ворухнулися. Слідчий притримав усмішку і продовжив. – Крім того, вона справжній ігровий теоретик. Ви мабуть хочете знати що вона взагалі думає про ігри? – У відповідь мовчання. – Чудове запитання! Вона вважає що будь-які види усіх можливих ігор пов’язані. У полігонних іграх(рубання одне одного справжніми мечами заради розваги – прим ред.) магія – це додатки на планшетах. Все дуже перемішано: настільні комп’ютерні, полігонні. Все іде до гібридизації ігор, а старі трошки трансформуються. Ось наприклад є ігри, де локальні конфлікти проводяться в реалі, а глобальна економіка та розміщення політичних сил вже відображається онлайн, де можна прослідкувати навіть зміни кордонів між державами... Коли шеф прокинувся за своїм столом увечері, то зрозумів, що проспав цілий день. Йому наснився дивний сон про якогось слідчого на ім’я Влад, який провів розмову з якоюсь Дашою Цепковою, власницею клубу настільних ігор, і що вона вкрай особлива персона, яка виявилась дуже цікавою Службі Безпеки Зміста. «Якби ця особа справді існувала», - подумав Коваль, - «Я би не задумуючись підписав наказ про її вербовку. Такі люди нам потрібні». Він піднявся на засиджені ноги, трохи розім’явся... І тут його погляд впав на стіл. Там лежав охайно написаний звіт про зустріч під прикриттям із людиною на ім’я Дарина Цепкова, а поряд документ... на вербовку на службу Князя. Шеф кинув погляд на автора – у куточку із хвилястим підписом значилося: Влад ван Бурб. – «А дідько!» - Коваль пнув ногою стола. келих з віскі на його поверхні тривожно дзвякнув. Коли біль пройшов, шеф дійшов одного єдиного висновку – «Пора взяти вже бісову відпустку»!
Червень·2013·КнязьІгор·15
Експеримент
Don’t Starve
Лікувальне голодування Даниїл Вьюков
Одному з моїх першовідкривачів не пощастило вляпатися в історію із якимсь демоном Максвелом. Нещасного закинуло у лісову гущавину, де він чудом вижив. Це, безумовно, позначилося на його психіці, але я певен, що друїди його відкачають. Треба поговорити із церковниками, щоби вони заборонили будь-які контакти з демонами.
Прокинутись серед поля з іронічно-заклопотаним демоном поруч - не найкращий початок пригод. Звичайно, коли він зникає, хочеться сказати, що справи покращились. Е ні, в шлунку починає уркотіти й місцевість нагадує моторошну версію помірних широт, архіпелаг величезних островів з обривами замість берегів. Втім, у світі свинолюдей, гігантських павуків та лавкрафтіанських Глибоких, водні простори точно не ваблять. Ох, не ваблять, як і ці імлисті ліси. Я - легенда Уркотіння шлунку знімає питання занять на сьогодні - діяльністю сьогоднішнього дня стає вирішення питання основної страви. Та з парою палиць і каменюк кинутись на кремезних свинолюдей не сила – тому страждають жабки. Вечеря стає французькою. Щоправда, свічки швидко
16·КнязьІгор·2013·Червень
замінюються факелом. Болото, прерії, повні зайцеподібних тварюк, імлистий ліс зі свинолюдьми, але так мало каміння - камін і милий дім ще за горами. Сирі жаб’ячі лапки не створюють романтичну атмосферу, як й пожежа влаштована руками, що тремтять від паніки: матеріалу вистачило всього на один факел. Я наскоро склав сокиру й мужньо почав вдавати із себе канадського лісоруба, з тією тільки різницею, що я вирубував ліс, з’їдений вогнем від моїх рук і запасав м’ясо нещасних пташок, що задихнулися. Жаль, що не підсмажилися: «Це було б дуже люб’язно з їхнього боку». Дурні деньки, коли я бігав лісами й преріями, хапаючись за серце вночі, давно пройшли. Я звів свою лабораторію в преріях з біфало, спостерігав появу їхніх кумедних дітлахів, довкола лабора-
торії побудував невеличку ферму, де вирощую сіно, гілки й сюрпризи (ніколи не відомо, чи я отримаю овоч чи фрукт). Вугілля від винищеного вченим з нервовим зривом лісу дало мені декілька дротиків й кухню. Я не жаліюся. Бички захищають мене від шавок, а я збираю трофеї з програвших у тих битвах. Розташувавши в двох кроках від себе невеличке село свинолюдей (я не здатний їх вбивати зазвичай, але в повний місяць вони стають докучливими, особливо з грибною дієтою), я відгородився від павуків й забезпечив себе шовком. Навіть проявив неабиякі здібності до полювання: оселив із собою дурнуватого мамонта. Вполювати його практично неможливо, особливо, спостерігаючи його як єдину тварину, що залишає слід. Зимова лихоманка Зісковзувати в прірву бо-
жевіллля я почав на двадцятий день, коли зрозумів, що світ довкола повний чудес і магії. Переважно, неприємних чудес. Розумієте, за двадцять днів, що пройшли з моменту, коли мене запроторили у цей світ пониженої затишності без трьохразового харчування, я не встигав всерйоз замислюватись над природою. Я її споживав. Не так, щоб мене зненацька охопила тривога за понівечене довкілля, частину якого я переробив у свою величезну ферму й скарбницю. Просто настала зима й на мене розпочали полювання. Так, життя в цьому світі не готувало мене до підступних шотландських моржів з дротиками. Ці тварюки абсолютно постійно влучають. Пара нічних пробіжок позбавили мене сну й здорового глузду, під час них я розкопував могили в пошуках елементів моєї зброї. В ці ночі я
наштовхнувся на чудернацьку зловісну машину, поряд з якою я почав галюцинувати. Людські кістки зі скарбами поряд лише посилили загальний стрес. Зловісні шавки, моржі й павучі королеви з’їли останні обладунки, чим змусили відступити в зненацька знайдені печери. Але пітьма не дала мені справжнього прихистку. Крики моєї ненависті до усього існуючого в перебіжках між сяючими грибами заінтригували місцевих аборигенів. А вони виявилися не з чемних та гостинних. Далі були дві години істеричного спринту в печерах. «От би цих монструозних стахановців запрягти, най їх курка копне...» - думав я, помірно божеволіючи в пошуках виходу. Світло осяяло мою мармизу і за хвилину я вже вдихав свіже повітря, зимне й не
позбавлене неприємного передчуття боязких тіней на горизонті. Побачивши величезний паркан з кістками всередині й купкою дощок, хутром та фермою, я, навчений досвідом шукача пригод, відчинив скриню біля входу... Вибух осяяв довгу зимову ніч й залишив мене божеволіти від розпачу, дивлячись як усе багатство й частокіл тихо собі згорають, даруючи на останок коштовне тепло. Але опустити руки тут означає перетворення на Веселого Роджера, а я найближчим часом цього не прагнув. З криком “Вас тут не стояло!”, я кинувся на зловісну тінь і, надихнувшись полум’ям, в якому згоріли мої надії, зі свіжим кристалом створив посох, що доречно виконав функцію вогнемета. Нічому не дивуватися. З новими силами й божевільний як Шляпочник, я відправив у Країну Вічного Полювання клятих моржів і забрав з них стильного шотландського капелюха. Чи то капелюх пасував, чи то вилив агресії у вигляді підсмажених до золотистої скоринки/ спалених до біса моржів, а голова почала знову працювати як годинник. Хоча на той час я майже навчився не зважати на дивні тіні, що переважно
складались із зубів та пазурів, їх відсутність приємно зігрівала. Подорожі негостинними світами З нездоровим енергійним тремором я збирав свої валізи на пошук ще гірших пригод. Основною мотивацією стала остаточна зміна ладу на шовковій фермі, де павуча королева влаштувала свинячий геноцид. Але зовсім-зовсім крихітною мотивацією став візит вкрай нечемної й невихованої оленеподібної циклопічної (в усіх сенсах) тварюки. Зневірившись запалити світло науки в його темній одноокій рогатій макітрі вірним палаючим посохом, я вирішив серйозно й далеко прогулятися. Збори ж були гранично дискомфортними, адже проводити їх доводилося в перебіжках між смертельно небезпечних ратиць неввічливого окупанта. Зваживши, що гірше вже не буде, я вирішив прогулятись до дивного механізму, що змусив мої мізки неприємно вібрувати в голові ще тиждень тому. Та це є мозок настільки божевільного вченого, що він навіть оволодів темною магією власного божевілля: нічого, витримає. Але ніколи я не думав, що темні руки
знову відправлять мене в чергове турне жахливими місцями. Воістину, демон Максвел (не знаю, звідки знаю його ім’я, мабуть, бейджик пекельного працівника місяця не грудях фешенебельного костюма) зміг би стати радянським туристичним агентом №1 у таборах Сибіру. Та, повний рішучості як слід змусити Максвела побути в моїй шкурі, я пройшов сім світів один одного краще, що за рівнем комфорту й здатності забезпечити життєдіяльність нагадували курорти Північного Льодовитого океану. Я виробив неабиякий інстинкт гніздування, створюючи п’ятизіркові готелі взимку, в дощ, в кам’яних пустелях, у ворожих павучих землях й кролячих преріях в рекордні терміни. Я бився із циклопічними чорними дятлами, не на жарт збудженими биками та свинолюдьми на повноцінній дієті з галюциногенних грибів під час повного місяця. Я влаштував занурення на шість футів холодної землі купці лавкрафтіанських Глибоких і відбив не один ритм на каструльних роботах. Я - єдина людина, що дала прочухана Максвелу й остання жива людина (Міма не рахувати) в цих світах. Я - легенда.
Червень·2013·КнязьІгор·17
квінтесенція
Reus
Ревс/Рюс/Реус Дмитро Прокопчук Дмитро Прокопчук
Симулятори бога повертаються! Скажу навіть більше, повертається тамагочі. Нідерландська Abbey Games створила для нас Reus. У цій грі нам доведеться узяти на себе роль планети. Замість рук маємо чотирьох гігантів, кожен з яких виконаний у неповторно милому стилі. Кам’яний гігант буквально вирощує гори, гігантський краб викопує моря, а лісовий з болотяним гіганти творять, відповідно, ліси та болота. І за допомогою цих «рук» ми доглядаємо за людством. Саме дурнуваті двоногі безволосі мавпи є нашим дітищем, однак виглядають вони досить мило і навіть викликають бажан-
18·КнязьІгор·2013·Червень
ня турбуватися про них. Спочатку здається, що це дуже проста гра. Мовляв, викопав океан, посадив ліс, створив пару курей – і ось уже люди заселяються та починають помалу збирати ресурси. За якийсь час вони схочуть збудувати святиню, школу, ринок абощо. І нехай би вони розвивалися собі. Та є одна біда: гіганти слабкі і за півгодини активної розбудови раю на планеті поснуть. А доки вони спатимуть, все їхнє творіння зійде на
нівець: океани мілітимуть, ліси засихатимуть, гори стиратимуться під впливом вітрів, а вся праця людства піде коту під хвіст. Тому гігантів можна зробити трошки стійкішими до сну, подолавши певні випробування, які, до речі, відрізняються своєю складністю і різноманітністю. Варто похвалити розробників за створення однієї з небагатьох ігор, в якій achievements використовуються не лише для віртуальної фалометрії, але і для відкриття нових
реальних можливостей у грі. Спробуємо описати вам фрагмент ігрового процесу, суть якого полягає у дотриманні тонкого балансу і розподілу сил та ресурсів. Отже, на планеті з’являється два або більше поселень. Ви даєте їм їх перші ресурси – їжу, технологію, багатство. Одне село починає будувати сарай, інше – майстерню. У кожного на виконання проекту обмежена кількість часу (та і взагалі, пам’ятайте,
що ваші гіганти і планета в цілому – ті ще соні). Для завершення, скажімо, проекту сараю, потрібно багато їжі. Їжу дають деякі тварини і рослини. Гіганти повинні швидко плодити цих створінь природи і вдосконалювати їх усілякими бонусами, щоби сарай не завалився. Те саме треба встигати робити по той бік гір чи океану, де люди стараються над проектом майстерні. У свою чергу ці проекти роблять людей щасливішими, але окрім того, кожен успішно
завершений проект дасть вашим гігантам посла. Посол сідає на голову одному з гігантів і надає йому розширений функціонал, без якого грати далі практично неможливо. Але, припустімо, вам удалося створити екосистему, яка дає всі необхідні ресурси і навіть більше. Дайте людям забагато і люди почнуть займатися тим, чим вони завжди займаються, коли у них забагато вільного часу, – воювати одне з одним або навіть і з гігантами. Відтак їх час треба займати хижими
звірами, а інколи посилати на них стихійні лиха та катаклізми. Як бачите, головне у Reus – чітке планування і аналіз. Вивчіть декілька десятків симбіотичних комбінацій рослин, тварин і мінералів. Вивчіть аспекти, які надає кожен із чотирьох велетнів кожному типу ресурсу. Дослідіть на практиці бонуси, які посилюють аспекти. Запам’ятайте, які можливості кожному з чотирьох гігантів дає посол кожного з трьох типів поселень.
І ось тоді ви можете сподіватися на успіх. Це гра для певного типу гравця. Якщо вам до смаку розбиратися із тим, що і як працює, якщо ви експериментатор по духу і не проти узяти на себе складну справу привчання людства до миру, то мила іграшка Reus вас неабияк розважить впродовж півгодини, години і, можливо, колись, коли ви вивчите усі її тонкощі – протягом цілих двох годин поспіль!
девіація
Surgeon simulator 2013
Симулятор халатності Влад Бурбела
«Нє ну як. Воно конєчно ігрулна цікауенька. Весела я б сказанув. Хтів їйо пройти, але не получилось. Бо вона сложна. Але весела. Але сложна. Вобшем я дуже смійвся, але роззтроївсь шо не пройшов, бо сложна.» Ось так би виглядала ця стаття, якби її писав такий журналіст, як той хірург, що робить операції в дуже неоднозначній іграшці Surgeon simulator 2013.
Відразу слід сказати, що гра вкрай швидко набридає і стомлює. Проте свою функцію розважити гравця вона виконуює прекрасно, а від гри, що була створена за 48 годин, чогось іншого годі і чекати. Але чому ж гра з’явилася у цій рубриці? Уявімо чоловіка середніх років. Його звуть Найджел Берк і він усвідомлює, що завтра – КІНЕЦЬ СВІТУ. Усвідомлення цього факту настільки велике, що наш герой збирається провести свій останній день без будь-яких психічних, фізичних та
20·КнязьІгор·2013·Червень
моральних обмежень. Таким чином містер Найджел за один день випробував на собі весь набір наркотичних речовин, представлений у фільмі Страх і ненависть у Лас-Вегасі, всі можливі алкогольні суміші у великих кількостях, усі акробатичні фігури на планері з жердиною. Проте кінця світу не стається, і на наступний день до Найджелової голови, абсолютно випадково, приходять такі думки: «Я відкрив очі і я десь» - Алкоголь дає знати, що він не випалив до кінця функцію мислення;
«Я не можу поворухнути правою рукою» - польоти на планері з жердиною, як видно були не найкращою ідеєю. «Я взагалі не можу поворухнутися!» - наркотики нагадують, що вони не підуть з тіла Найджела ще мінімум тиждень. Найджела рятує гравець, який стає лівою рукою хірурга, яку вам доведеться тримати своєю лівою рукою, бо правою ви тримаєте камеру, щоб зберегти ефект першої особи. Такої інтерактивності не знала ще жодна гра. Шутери обіцяють руй-
націю середовища, а на ділі падають і розбиваються лише дві пляшки? Surgeon simulator 2013 виправляє цей недолік: тут падає все! Якщо серіали і нещасливий власний досвід вчить нас тому, що інструменти хірурга – це скальпель, затискач та медсестра, то в Surgeon simulator 2013 ці предмети, на думку Найджела, не потрібні взагалі. Тому вони летять на підлогу з перших секунд операції тільки через те, що ви захотіли їх взяти. Яка наївність! Після того, як ми позбулися дрібних
інструментів, беремось за молоток, пилу та долото. Оскільки до цього часу у гравця з’являється розуміння такого унікального елементу геймплею як «керування», то вищеописані інструменти будуть безпорадно валятися прямо в пацієнті. З допомогою основної фішки гри, можна пролити багато сліз, заробити хрипоту і продовжити собі життя приблизно на місяць. Тільки Surgeon simulator 2013 замінює поняття «Отримати доступ до серця за допомогою хірургічних
інструментів» і візуалізує його ігровий аналог – «РОзфігачити грудну клітку МОЛОТКОМ!». Власне, таким чином ви можете «Однією лівою» врятувати життя людині, якій випало сумнівне щастя лежати на вашому операційному столі. Його життєздатність вимірює простенький лічильник, який показує кількість крові, та швидкість, з якою нещасний її втрачає. Кров це єдине обмеження, яке ставить гра. Пила впала на обличчя, молоток застряг між легенями, а скальпелі попротикали печінку? Не біда, поки є кров,
пацієнт ще живий, хоч у глибині душі він про цей факт дуже шкодує. На цьому особливості закінчуються, адже при певних навичках керування, виявляється що замінити серце вкрай просто: розрізати пилою грудину, пінцетом від’єднати органи і вставити серце як USB-флешку.
Інші рівні відрізняються лише декораціями, а смисл не змінюється: маємо пробратися в череп/ грудину/живіт і замінити мозок/сердце/кишечник відповідно. Про гру однозначно можна сказати те, що вона сама і пише в кінці рівня – «Surgery complete. Looks fine to me, I’m sure he’ll live...»
М кл е р ї шо а в : я л и д д ю е Місц Пишіть с mai g @ a i z nia а k в . r я a s л py е д іт ц с і М Пиш iaz n k . r pysa Місц
Князь Ігор скоро онлайн на сайті zmisto.net додавайте в закладки вже зараз!
py
шо а в я л д ю е ц Міс Пишіть с и м а ia@ л z к a i е n р ої ar.k ш s y а в p ед : я ц л и с і д д М ю е Місц Пишіть с mail.com лами П g к и е @ м р a i ї а z л о ar. к ia ш s е n y а р k в p . ї r : я о sa л и ш y д д а p в ю е с om ля ісц ишіть и: c д д . М l i ю е a с ц gm com ами П . Міс Пишіть l i @ ре a a ї i m z о л g a к i ш ре kn ва a@ . i ї r я z a о a л и s i ш y д д n а p k ю е в . r с ц pysa ісце для ь сюди: om Міс Пишіть gm c іт М Пиш a@gmail. реклами .kniazia@ в я zi ar ої s a л i ш y д n а p k в е . r pysa ісце для ть сюди: om Місц Пиш c і М Пиш a@gmail. реклами knia i ї r. z a о a s i ш y n а p в r.k pysa ісце для ь сюди: om Міс c іт М Пиш a@gmail. рекла ї zi о a i ш n а p k в r. : я a л и s y д д p ю е Місц Пишіть с mail.c g @ a i z ваш r.knia
i ї я л z о л к a i е д ш n р а е k ої : яв ar. ісц ишіть ш s л и y а М д д в p ю е с ц m ля и: с ь o і д д т c иП zi і . М l ю е i м ш с ц m a а и с ь o і л ia gm ої рек М l.c иП i n шіт a м k @ и . а r a i m П л a g s к ш az лами .kniazia@ вашої ре pysar.kni е для ва юди: py Місце r pysa ісце для ь сюди: om Місц Пишіть с mail.com лам g и іт М l.c ек i м @ ш р a а a и i m ї л z m П o о к a g и ys ni il.c ре аш @ p k ї м в . a i r а о z : я a л ш s a л и д д ек ni ва py р k ю е . : я ї r с ц л и a о с ь і s д д co y іт . М аш l ю е p i ш с ц m a и с ь : o і и іт gm М l.c иП д i ш a м @ ю и а a с i m m П л z g ть ia ек шо @ l.co клами n а i р a k i в a ї . z r о я m a a i л ш g s zia@ вашої ре pysar.kn е для ва юди: py Місце д шіть сю с m : я и сц ь o л і и П т c і д д . и М l i ш ю е м @ a с ц и m а a i ь m П o л z т g c к і a . i l и е i ia@ ашої р ам .kn r z Пиш a@gma л a a к i s е n y в p i їр ед r.k z : я a о ц a л и s с i і ш y д д n а p ісце ишіть сю ail.com М ми П ysar.k це для в сюди: М ла gm com ами П к . Міс Пишіть l е i @ р a a i ї о ar. gm кл iaz ш s и е n y а @ р k м в p . a ї а i r о sa ля и: кл iaz ш y е д д n а p р k в ю е . ї r с ц о ля іс и: ть com ysa і д д . М l p i ш ю е a с ц и m : юди com Міс Пишіть gmail.co клами П azia@gm ої рек ш е ni @ а ail. р k ми a . в i ї а r z m a о л я a g s к е ni дл ди @ аш py k р в . ю е ї r с : ц я a о с s л и ь і д д іт аш py М в ю е ш с ц m и : я с ь o і л и П т c gm і д д . М l и i ш ю @ a с м и a m i а m П л g co az іть Пиш a@gmail. реклами kniazia@ ашої рек pysar.kni яв л д . ї в е i r z о ц .knia для ваш ди: pysa ісце для ть сюди: com Міс Пиші і М и ю е il. Місц Пишіть с mail.com лами Пиш zia@gma ї реклам r.knia g ia ек шо ysa іс ми @ n а р а p a k i ї в . л r z о к : я a a е и ni ys М аш дл д k p в . ю е r : я с a ц m s л и с ь o і y д т д c і М il. ш сю це a m а и и: p с ь o і л m П т c к і . g М и l е i ш р м @ m a ia Пи a@gm ої co ла z . к l и a ш i i е а a м p n р в а ї i m .k л r z : я о к a a л и i е s ш д д n y р а ї ю е p в r.k вашо ди: pysa ісце для ть сюди: om Місц Пишіть с mail.c g і .c М l и ю i @ ш с a м m a и i а ь o z m П т g кл ia ші е n ми @ аш ail.c k р а a в . i ї r m л z я a g о к a s л i е ш y д p е ва r.kn ц : я azia@ вашої р a с ь s і л и т y і д д М p ш ю е : я с и ц л и ь іс com ами П . l i a сце д шіть сюд il.com М и Пишіт zia m л a g к i е n a м @ и р k ia ї m П r. ла ами niazia@g ашої рек ysar.kniaz ля вашо и: pysa д д в p r.k ю е : я с a ц m s л и с ь o і y д д т c і p . М l и ю е i ш с ц a м m и с ь а o і m П т c л і . g М l и к com ами Пиш ia@gmai ї реклам .kniazia@ вашої ре о : я ar кл iaz ш s л и е n y а д д р k в p . ї r ю е : с шо pysa Місц е для il.com шіть сюди
У найближчих випусках… Князь Ігор зрозуміє, у чому секрет страхітливості Амнезії. Князь роз'яснить, у чому головна проблема Цивілізації Сіда Меєра. Він стане свідком чарівної Ночі Кролика та багатьох інших незабутніх видовищ!