МАРІЯ КАЛИНОВИЧ

Вміння любити залежить від багатьох факторів. Це може бути вроджена особливість і людина, осяяна любов’ю, ще змалечку своїми очима кричить світу про свої почуття. Ці діти виділяються і своїм магнетизмом любові, вони притягують дорослих і малих. Бо любов – це енергія, і вона відчувається на рівні підсвідомості. Такі діти і в дорослому віці зігрівають теплом всіх довкола. Бо любов – це почуття універсальне і якщо ти любиш природу, тварин, людей, то і в стосунках ти ділишся своїми почуттями щиро та відверто. В дорослому віці таким людям набагато легше влаштувати своє особисте життя і в подальшому виховувати власних дітей в атмосфері безумовної любові та розуміння.

Також любов можна в собі вирощувати. Найбільший резерв отримуємо в колі родини, яка опікується, тішиться і всіма своїми діями дає зрозуміти дитині власну унікальність та неповторність. Основний запас впевненості в собі ми отримуємо саме в дитинстві. І впевнена в собі особистість ніколи не буде зосереджувати свою увагу на недоліках тих, хто її оточує. Звісно, якщо не беремо до уваги професійну площину. Тут доведеться підбирати слова, але і в цьому випадку навіть наднайнедолугіший працівник не почує у свою сторону образливих чи лайливих епітетів. Людина, яка пізнала атмосферу любові і розуміння, бачить світ зовсім в інших тонах і намагається ділитися такою енергією з іншими, щоб подвоювати її та накопичувати для наступних поколінь.

Відомі випадки, коли велике кохання повністю змінювало людину. Її думки, відношення до світу і свого оточення. На хвилі позитиву формується нова реальність і людина нарешті починає жити та дихати на повні груди. Але це все при умові, що поруч енергія коханої людини настільки потужна, що вистарчить її генерувати на все подальше сімейне життя, і це не вплине на якість співіснування обох закоханих. На крилах кохання можуть змінюватися музичні смаки, художні вподобання, навіть їжа, до якої була людина байдужа, може засмакувати. Відношення до людей, які оточують закохану пару, також може змінитися в позитивну сторону. Бо людина, яка по-справжньому кохає свою половинку, сприймає її такою, яка вона є, і намагається полюбити все те, що для неї є важливим, цікавим та особливим. “Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. Любов завжди страждає, ніколи не виражає протесту, ніколи не мстить за себе”, – Магатма Ганді

Любити себе останнім часом стає набагато легше. Людина приймає свою зовнішність, відходить від ідеальних параметрів і створює умови для того, щоб кожен почував себе вільно та природньо. Мода на натуральність набирає обертів і завдяки потужним міжнародним рекламним кампаніям ці зміни особливо відчутні. На подіум виходять моделі різних параметрів і несуть свої форми впевнено та гордо. І якщо з “фасадом” більш-менш все зрозуміло, то прояв душевних якостей та почуттів формується в індивідуальному порядку. Під впливом власного досвіду, прочитаних книг, переглянутих фільмів. Людина поринає у свої думки, шукає відповіді на питання, які турбують, аналізує свою поведінку, знаходить собі виправдання або, навпаки, гризеться вчинками, якими на її думку пишатися не варто.

Людина пізнає і розкриває себе у різноманітних обставинах щодня. Пізнання себе триває все життя, і у різні періоди людина може бути більше задоволена собою або менше. Головне – балансувати в терміні “подобатися” і не переміщатися до рівня, коли починаєш бачити в собі один негатив. Така прискіпливість не продуктивна і загалом токсично впливає на особистість. І чим більше накопичується претензій до себе, тим важче з часом знаходити спільну мову з оточенням. Сотні тренінгів і лекцій в наш час присвячені темі любові до себе. Це справді складний шлях дорослої сформованої особистості, який доводиться проходити, щоб пізнати себе глибше і сприймати себе ширше, обумовлених в певному віці рамок.

Любов присутня у житті кожної людини. Просто не кожен знаходить їй вірне застосування. Формуючи з дитинсвта в уяві свою ідеальну людину, наділяючи її суперсилою можна все життя провести в пошуках. Це вимотує і зменшує шанс на можливість зустріти людину свого формату. Чим більше деталей в уявному образі, тим складніше буде впізнати свою половинку. Перебуваючи в постійному пошуку, людина оминає своєю увагою тих, хто потребує її турботи, доброго слова, поради і, навіть, просто посмішки. Зацикленість на власному особистому житті не сприяє якісній побудові стосунків. Можна віддати весь світ людині, яка цього не потребує і залишити без слова того, для кого це останній шанс.