ЮРІЙ ХОЛОД

Юрій Холод - політик та управлінець ТОП-рівня на Львівщині, якому цими днями виповнюється всього 30! Він встиг за цей час попрацювати заступником голови Львівської обласної державної адміністрації, понад пів рооку є заступником голови Львівської обласної ради. За плечима у Юрія вже є успішний досвід підприємця: до 25-и заробив свій перший мільйон. Саме такі люди у США вже пробують книжки писати. Чи думає про таке Юрій Холод? Як йому дається переключатися та відпочивати? Чи не тиснуть на такого молодого старші колеги? Про досвід і плани Юрія Холода читайте у цій розмові.

Юрію, з якого Ви покоління: ще Y чи вже Z? Наскільки цінуєте інновації та свободу на роботі?

Я більше з Y. Від Z у мене хіба що “телефонозалежність”. Ну, це жартую. Просто з інтернету черпаю інформацію, комунікую, часто шукаю там рішення. Не вигадую Америку, якщо можна знайти відповіді в Google чи Youtube. Однак моя системність у роботі і те, що тісно співпрацюю з батьками, котрі народилися і виросли таки при СРСР, більше визначають мене як покоління Y.

Водночас, у мене ніколи не було керівників на роботі. Моїм першим керівником став Маркіян Мальський, коли я прийшов його заступником у Львівську ОДА. Я звик працювати у партнерстві. Якщо хтось хоче показувати зверхність, ми не спрацюємося. Або ми партнери і разом досягаємо цілі, або наші дороги розходяться. І Маркіян Мальський, і Максим Козицький ніколи не тиснули. Щодо інших, то я, наприклад, відповідав за координацію органів центральної влади - і Держгеокадастр, і санстанція, й інші служби. Відповідно, були ті, хто не розумів, як хлопчина в 28 років може казати їм, що робити. Тиск був шалений.

Тоді Ви були у виконавчій владі, тепер у політиці. За понад пів року в обласній раді не розчарувалися?

Я не розчарувався в політиці, але мене розчаровують конкретні люди, які сидять у кабінетах або приходять у раду і не мають інтересу покращувати життя людей. У них якісь свої пріоритети. Є люди, які звикли приходити і йти з роботи в чіткі години, робити роками те саме, зміни їх не цікавлять. Я прийшов з іншої галузі. Такі люди, як я, не розуміють, коли нам кажуть, що щось неможливо. Знаєте, скільки всього я робив у бізнесі, що спершу всім здавалося неможливим. Успіху можна досягнути лише коли ти робиш те, що всім довкола здається нереальним.

Літо - час відпусток. Що є відпочинком і перезавантаженням для Юрія Холода?

Вже два роки я не можу собі дозволити повноцінної відпустки. Ціную час, який я проводжу з друзями, батьками і рідними. Вечір, коли маю трохи часу на навчання і читання. Коли добра погода, намагаюся щовечора пройти перед сном 4-5 км. Просто так, без навушників, спостерігати за людьми, за містом, думати.

Звідки черпаєте новини впродовж дня?

Я не стежу за новинами фанатично. Просто гортаю фейсбук. Друзі реагують на якісь події, і я шукаю додаткову інформацію, якщо щось зачіпає. Але буває так, що чекаю прийняття якогось закону чи постанови уряду, тоді моніторю інфопростір постійно. Зараз важливо, щоб Верховна Рада працювала і приймала оновлені закони. У напрямі децентралізації ми потребуємо особливо багато швидких змін. Важливо, щоб на місцях було зрозуміло повноваження та відповідальність кожного. Також я відстежую екологічне законодавство, бо мене цікавить ця тема.

Ми знаємо, що скоро Вам - 30. Це гарна цифра, аби спитати про три найбільші перемоги і три цілі.

Я собі ставлю проміжкові цілі. У 25 я хотів заробити мільйон. Це вдалося. Далі прагнув збудувати крутий сервісний бізнес на теренах Західної України. Це також вдалося. У мене не було цілі стати держслужбовцем чи чиновником, але була мета зробити щось добре для області. І коли надійшла пропозиція, я скористався цим інструментом. Одне з досягнень, яким я пишаюся, це, наприклад, збереження Дрогобицької солеварні. Або боротьба з паліями трави. Я тішуся, що причетний до цих перемог. На жаль, є багато такого, про що навіть не розкажеш. Шкода, що в ручному режимі доводиться допомагати людям, бо їх не чують.

Наступні мої цілі будуть до 40 років. Я хочу, щоб Львів став ядром технологічного розвитку нашої країни. Ми маємо розвинути тут технологічний хаб. Також мрію мати родину і, як мінімум, двох дітей. І третє - теж пов’язане з дітьми: поки я маю хоч якийсь стосунок до чиновницьких кабінетів, буду старатися, щоб дітей в інтернатах ставало щоразу менше. Діти мають жити в родинах. У цьому я твердо переконаний.

Що Ви порадили б молодшим за себе і своїм ровесникам?

Людина - молода, поки в неї нема страху пробувати і робити нове. Не треба боятися ризикувати. З власного досвіду знаю: коли я був студентом, у батьків був маленький бізнес, але я приходив зі своїми божевільними ідеями, і в мене не було страху, що щось не вийде. І сьогодні я не маю страху. Щодня готовий пробувати нове. Головне - не боятися ризикувати, не опускати руки, а постійно шукати нові шляхи та нові відповіді на питання.

Розмовляв Андрій Филик