мобільною, а ускладнення, створені схемами ФП, є більш болючими для працюючих. Те ж саме стосується і загальних пенсійних систем. Режим ФВ стає популярнішим і з цієї ж причини. Обидва пенсійних режими, а саме ФП і ФВ, можуть використовуватися незалежно від того чи пенсійна система використовує фінансові ринки, чи ні. Однак, це справджується лише в універсальних системах, оскільки лише в таких системах може бути визначений об’єктивний явний коефіцієнт віддачі для систем, які не використовують фінансові ринки. Однак, ні використання фінансових ринків, ні використання режиму ФВ не суперечать природі соціального забезпечення. Використання ринків і ФВ є частиною методу, а не самою системою. Соціальне забезпечення визначає цілі, тоді як методи не є соціальними, або несоціальними, вони мають бути лише ефективними. Чим довше використовуються неефективні методи в межах соціального забезпечення, тим вищий ризик того, що одного дня цілі будуть відкинуті. Ефективні методи збільшують можливість системи досягати цілі, навіть у важкі часи після демографічного переходу, коли фінансова піраміда не генерує «казкових» доходів. Залучення фінансових ринків до соціального забезпечення можна інтерпретувати як метод вирішення проблем стабільності соціального забезпечення. Фінансові ринки (так само як і традиційне соціальне забезпечення) не можуть створити дива. Існує декілька причин використання фінансових ринків. Вони стимулюють ріст сучасних економік, оскільки вони генерують позитивні зовнішні ефекти. Спрямування грошових потоків (внесків) від працюючих до пенсіонерів через фінансові ринки посилює вплив позитивних зовнішніх ефектів, що генеруються на цих ринках. А це, в свою чергу, веде до ще більшого економічного зростання. У дискусіях про пенсійні реформи зазвичай має місце питання сприяння росту заощаджень в економіці, коли пенсійні грошові потоки проходять через фінансові ринки. Зазвичай припускається, що додатковий потік коштів фінансує інвестиції у реальну економіку. Однак, це не є обов’язковим ефектом, якщо пенсійна система лише витрачає внески на купівлю державних облігацій, оскільки уряди зазвичай витрачають кошти, отримані таким чином, на поточні потреби споживання, а не на інвестиції. Тому аргумент щодо використання фінансових ринків пенсійною системою зберігається, але це потребує інвестицій у приватний сектор. Отже, для використання потенціалу ефекту від пенсійної реформи потрібна приватизація економіки. З іншого боку, приватизація є більш легкою, коли додатковий потік коштів надходить до фінансових ринків. Два бажаних процеси, а саме імплементація нової пенсійної системи і приватизація, потребують один одного і підтримують один одного.
53