Пенсійні системи після демографічного переходу Пенсійні системи були розроблені з метою подолання бідності серед літніх людей і свого часу вони працювали більш-менш нормально завдяки ефекту структури населення. Наприклад, в Німеччині тривалість життя при народженні була 65,3 роки для чоловіків і 69,6 років для жінок в 1950 році; рівень народжуваності (кількість народжених дітей на одну жінку) становив 2,16. Через 50 років, у 2000 році, ці показники становили: тривалість життя 75,0 років (чоловіки), 81,1 років (жінки), рівень народжуваності 1,29. Ситуація 2000 року суттєво відрізняється від ситуації 1950 року. Така зміна, яка спостерігалася по всій Європі і у багатьох інших регіонах світу, є частиною феномена, який називається демографічним переходом (або зсувом). Рисунок 4 ілюструє цей процес.
Рисунок 4. Демографічний перехід
Процес, який привів до поточної структури населення, можливо, є незворотнім, оскільки демографічні прогнози песимістичні. Навіть у таких країнах, як Швеція і Франція, де рівень народжуваності нещодавно зріс, він значно нижчий, ніж рівень відтворення. Значним успіхом цих країн є не протилежний демографічний процес, а лише уповільнення його темпу. Окрім демографічної зміни, пенсійні системи страждають від заходів політики, націлених на підвищення рівня щедрості пенсійних систем (вищі виплати і більш ранній вихід на пенсію). Такі заходи практично не використовуються в наш час. Однак, вони призвели до ситуації, коли співвідношення середньої кількості років життя після виходу на пенсію до
23