новини і оголошення
Минулий навчальний рік для школярки Марії Соломатіної став справді особливим. Дівчина отримала змогу навчатися у Trinity High School у другому за кількістю населення та величиною штаті Америки – Техасі. Потрапила туди юна бобровичанка завдяки своїй наполегливості та цілеспрямованості, адже виграла грант. Марія вже давно цікавилася програмами обміну і вивчала самостійно англійську мову, бо неабияк хотіла відкрити світові Україну. Тому її мотиваційний твір на тему «Чому саме я?» став одним із кращих і вона потрапила до числа фіналістів. Співбесіду на знання мови та вміння поводитися пройшла успішно, і ось час збирати валізи.
№7(616) 16 лютого 2017 року
Бобровицьку гімназію «проміняла» на школу в Техасі
Енергійна, усміхнена, життєрадісна
Щоб зупинити аферу з крадіжки землі
с.2
Рішення суду почули і газ... не увімкнули с.3 Коли біда приходить зненацька…
с.4 Біля заміського будинку господарів Налаштовуючись на дорогу до США, дівчина переглядала відеоролики, читала літературу про омріяну країну. І лише згодом зрозуміла, що в реальному житті все інакше...
На асфальті хоч яєчню смаж
вають півтори години. 150 предметів на вибір, а з них обирають близько восьми. Багато практичних робіт, під час яких учні творчо мислять і наочно спостерігають те, що вивчають. «Учитель у США – твій друг. У класі максимум 20 учнів, тому викладач може більше уваги приділити кожному. Пожартувати, перекинутися добрими словами і просто
Подорож до Америки виявилася для школярки надзвичайно захоплюючою і насиченою. Заокеанська країна зустріла температурою повітря плюс 47 градусів Цельсія і величезними кактусами. Не зовсім такими уявляла Марія Штати. «З аеропорту нас привезли до Аризони – це один із найспекотніших штатів Америки. Там на розпеченому асфальті можна було яєчню смажити, – усміхається моя співбесідниця. – Три дні готували до нового життя. Пояснювали, як маємо поводитися у новій родині, розповідали про наші права і обов’язки, проводили тренінги. Далі розподілили, хто куди поїде. Я потрапила у дивовижний штат Техас. Він просто вражає своєю величчю, а ще – сумішшю розкоші та нашої, української, простоти, доступності, простодушності». Марія потрапила до родини пенсіонерів. Волт та Каміла постійно приЗ американською родиною ймали у себе школярів з усього світу, хоча мали своїх дітей і онуків. Одночасно поцікавитися, як справи, – розповідає з нашою Марією там проживала нідер- наша героїня. – Там легше навчатися, ніж ландка Мірта, з якою вони дуже потова- у нас в Україні. Головне – слухати викладача. Домашніх завдань мало. Відверто ришували. Ще й в один клас потрапили. зізнаюся, я їх рідко робила, бо хотіла більше ознайомитися з культурою країни, Учитель у школі – твій друг За словами бобровичанки, сис- оцінити зсередини дозвілля американців, тема викладання у тамтешній стар- побачити, чим живе ця багата й успішна шій школі суттєво відрізняється від країна». Та попри те, що дівчина не сиділа гонашої. По чотири уроки щодня, які три-
динами за книжками, навчальний рік закінчила на відмінно. Юна мандрівниця відзначила: у тамтешніх її однолітків інше ставлення до життя. Вони мають право водити машину з 16 років, багато з них до цього віку встигають собі заробити на авто. Там ніхто не ходить пішки. Дівчатам до школи було трохи більше милі, але їх постійно відвозив водій. «Більшість американців знає, чого хоче. Однак я не можу сказати так про всіх: дехто просто спускає гроші на розваги. Дехто думає, що хоч і не матиме роботи, то зможе прожити на соціальні виплати. Ті ж, у кого є мотивація – візьмуть максимум від навчання і знайдуть достойну роботу», – ділиться спостереженнями Марія.
Найбагатші люди Бобровиці примножують свій «капітал» вночі
с.7
Конструктори паперової «броні»
Дев’ять зайвих кілограмів
Американці живуть дещо іншим життям. У них свої клопоти, тому не варто дивуватися, якщо вранці вони підуть на роботу або у своїх справах і не подадуть вам сніданок, а запропонують скористатися холодильником. А ще, за словами школярки, не варто підходити до них близько під час спілкування. «У них є особиста зона – десь близько метра. Вони не українці, які обіймаються під час привітання чи прощання. Спочатку мене це насторожило і навіть дещо образило: чому це від мене відходять? Можливо, я їм неприємна? – й досі обурюється дівчина. – Але потім мені розповіли, що це така особливість у цієї нації. Хоча насправді вони дуже дружелюбні і комунікабельні». (Продовження на 9-й стор.)
с.7,8
Миттєвості минулого
с.9