ничих потужностей, яке статистично викривило (збільшило) показники продуктивності праці та фондовіддачі, а також дія таких факторів, як значне попереднє знецінення національної грошової одиниці та вартості робочої сили, що фактично збільшило цінову конкурентоспроможність національного виробництва. Прискорене зростання продуктивності не супроводжувалось процесами, властивими розвиненим країнам, де зміна динаміки розвитку відбувається за умов впровадження у виробництво нових високих технологій, тобто залежить від рівня розвитку науково-технічного прогресу. Вставка 1. За даними МОП продуктивність праці в Україні у 2007 році (визначена через ВВП за ПКС) становила 10,9 тис. дол. США, в той час як у США – 63,8 тис. дол. США, у Франції – 54,9 тис. дол. США, у Німеччині – 42,6 тис. дол. США, у Російській Федерації – 17,9 тис. дол. США.
Також у докризовий період в Україні відбувались структурні зміни, при яких збільшувалась частка секторів сфери послуг (до 22,8% у 2007 році проти 17,2% у 2001 році1). Але і вони не носили стратегічного характеру. В цілому, дані тенденції – скорочення частки секторів виробничої сфери та зростання частки сфери послуг у валовому випуску – повністю відповідають загальносвітовим структурним зрушенням в економіці і є характерними, в першу чергу, для перехідних економік, та поступово наближають структуру вітчизняної економіки до співвідношень, притаманних високорозвинутим країнам світу, в яких превалює саме сфера послуг. Разом з тим, у розвитку сфери послуг спостерігалися диспропорції. Впродовж 2001–2007 років «торгівля» демонструвала надзвичайно високі темпи зростання (115% в середньому за період), які значно випереджали темпи зростання ВВП (107,5% відповідно), що призвело до зростання її питомої ваги як у структурі ВВП, так і у структурі ВДВ сфери послуг. Зростання обсягів випуску у промисловості та торгівлі, збільшення доходів населення, активізація житлового будівництва та іпотечного кредитування зумовили бурхливий розвиток 1 Держкомстат започаткував складання таблиць «витративипуск» (міжгалузевого балансу) за єдиною методологію починаючи з 2001 року.
Розділ перший: УКРАЇНА: ВИМІРИ РОЗВИТКУ
комерційних структур, діяльність яких спрямована на надання послуг у сфері операцій з нерухомістю, в тому числі здавання нерухомого майна (житлового та нежитлового призначення) під найм (в оренду). В зв’язку з цим, темпи зростання ВДВ «операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям» також перевищували динаміку ВВП в цілому та становили в середньому за період 116%. Також на розвиток як сфери послуг, так і економіки в цілому значний вплив мала «фінансова діяльність», темпи зростання якої в середньому за період становили 123%, а питома вага у ВВП збільшилась до 5,9% у 2007 році проти 2,6% у 2001 році. Це пояснюється посиленням дії факторів як з боку пропозиції (активне входження на внутрішній ринок іноземних банківських установ, які проводили досить агресивну маркетингову політику по захопленню ринку), так і попиту (формування «класу споживачів», які почали активно поліпшувати власні житлові та побутові умови проживання із використанням кредитних схем). Поряд з цим, розвиток промислового комплексу впродовж зазначеного періоду, з одного боку, так само відбувався під впливом сприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури та активізації споживчого кредитування населення, що підтримувало зростання як внутрішнього, так і зовнішнього попиту на промислову продукцію, а з іншого – не характеризувався масштабними процесами модернізації виробництва та структурної перебудови. Впродовж 2005–2007 років до факторів впливу на динаміку промисловості також додався такий, як підвищення вартості імпортованого природного газу, що вплинуло на формування цінової політики найбільш залежних від вартості природного газу галузей промисловості. Як наслідок комплексної дії стримуючих та стимулюючих факторів приріст виробництва в середньому за період становив лише 9,5%, а питома вага промисловості у ВВП протягом 2001– 2007 років залишалась майже незмінною на рівні 27,1–27,5%. В структурі самої промисловості, внаслідок відсутності комплексних інвестиційноінноваційних програм модернізації виробництва, збереглась диспропорція з переважанням сировинних галузей та тих, що виробляють продукцію з низьким ступенем технологічної обробки. Саме вони і формували експортний потенціал України, в той час як галузі, які повинні забезпечувати потреби внутрішнього ринку, поступово
19