гнізда, втрати значної кількості бджіл у результаті отруєнь і захворювань, при тривалому витримуванні стільників з розплодом поза гніздом бджіл. Клінічні ознаки. Загиблий відкритий та печатний розплід знаходять збоку і внизу рамок, по їхній периферії. Личинки збільшуються в об’ємі і залишаються без змін. Колір їхній спочатку жовто-білий, кінцеві сегменти сіруваті, потім вони стають темно-коричневими, чорними, пізніше личинки підсихають, стають крихкими, іноді – водянистими, масткими. Відчувається слабкий кислий запах або запах сірководню. Загибель закритого розплоду виявляють пізніше. Кришечки його іноді з отворами. На грудях і черевці лялечок знаходять темно-зелені, сіро-зелені і коричневі плями, очі їхні швидко темнішають. Поступово лялечки перетворюються на темно-коричневі мумії, легко видаляються з комірок. Діагноз. Встановлюють за ознаками захворювання. При посіві з трупів личинок та лялечок мікроорганізми не виділяються або виявляють звичайну мікрофлору. Профілактика. У період холодної і нестійкої погоди бджіл утримують у скороченому утепленому гнізді, весь розплід усередині його повинен бути покритий дорослими бджолами. Не слід оглядати гніздо в цей час. У випадку огляду гнізда не можна довго тримати стільники з розплодом поза вуликом. Заходи боротьби. При виявленні загиблого розплоду його видаляють, гніздо скорочують і утеплюють, за потреби поповнюють кормові запаси.
81