Ефективне використання бджіл для запилення садів та ягідників. Методичні рекомендації

Діагноз. Встановлюють за ознаками отруєння: загибель через тривалий час після настання змін у поведінці (частина бджіл видужує). Фітотоксикози реєструються в період цвітіння певних рослин. Остаточний діагноз може бути поставлений у лабораторії: за будовою зерен пилку з меду і нектару визначають вид рослини, проводять спеціальні дослідження на алкалоїди, глюкозиди, виключають інфекційні захворювання. Профілактика. Навколо пасіки сіють медоноси, створюють цілорічний конвеєр. Заходи боротьби. У постраждалих сім’ях видаляють кормові запаси, підгодовують бджіл рідким (1 : 2 або 1 : 3) цукровим сиропом протягом 1–2 днів. Збирають бджіл з ознаками паралічу біля вуликів, розсипають їх тонким шаром (близько 0,5 см) у ящик і вносять в тепле (22–25°С) приміщення. У міру відновлення здатності бджіл до польоту їх випускають. Дресирують бджіл на неотруйні рослини. ХІМІЧНИЙ ТОКСИКОЗ. Отруєння бджіл хімічними речовинами. Етіологічні дані. Отруєння бджіл токсичними речовинами пов’язане в основному із широким використанням пестицидів для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур, з промисловими викидами різних підприємств, рідше – із застосуванням забрудненого солями (в основному хлористим натрієм) цукру на корм бджолам (сольовий токсикоз). Різні хімічні речовини, що надходять у навколишнє середовище у вигляді газоподібних, рідких або твердих часток, звичайно заносяться бджолами у вулик, і їхня концентрація в гнізді може бути в 1000–100000 разів вища, ніж у повітрі, і в 1000–10000 разів вища, ніж у рослинах.

75