Ефективне використання бджіл для запилення садів та ягідників. Методичні рекомендації

личинки відстають у рості, часто знаходять стоншених, подовжених личинок. Бджоли поїдають частину личинок (канібалізм), викидають їх. Печатного розплоду небагато, часто він строкатий. Бджоли, що вийшли з комірок, гинуть у віці 3–10 днів. Сім’ї поступово слабшають і гинуть. Навесні, пізно восени й узимку перебіг хвороби прискорюється при ускладненні білкового голодування нозематозом і вароатозом. Діагноз. Встановлюють на підставі обліку перги в сім’ях, загибелі дорослих бджіл, викидання личинок, скорочення чи припинення відкладання яєць маткою. Профілактика. Бджолині сім’ї забезпечують повноцінним білковим кормом. У гнізда бджіл ставлять заздалегідь заготовлені рамки з пергою або її замінники. В активний період необхідно мати в кожній сім’ї не менше двох стільників, заповнених з обох боків пергою. Такі стільники заготовлюють у період активного принесення пилку та зберігають (у цукровій пудрі, парах оцтової кислоти). Поповнювати запаси корму на зиму цукром слід в помірних кількостях (5–7 кг) і обов’язково за наявності достатньої кількості перги у вуликах. Необхідно враховувати наявність білкового корму в сім’ях під час стрімкого весняного розвитку (збільшення кількості відкритого розплоду). Для вирощування однієї личинки потрібно 125–130 мг перги, тобто приблизно одна заповнена пергою комірка стільника (140 мг). Заходи боротьби та лікування. За відсутності перги бджолам дають у годівницях або стільниках квітковий пилок. Пилок збирають у вигляді бджолиного обніжжя за допомогою пилковловлювачів в активний період тільки у здорових сильних сім’ях. Для підгодівлі бджіл свіжозібраний пилок змішують з цукровою пудрою (2 : 1), добре ущільнюють, зверху засипають шаром цукрової пудри і зберігають у щільно закритих ємкостях за температури +4°С. За умов відсутності пилку бджолам згодовують замінники білково71