Ефективне використання бджіл для запилення садів та ягідників. Методичні рекомендації

БІЛКОВА ДИСТРОФІЯ. Це порушення в бджолиній сім’ї через дефіцит білка (пилку або перги). Етіологічні дані. Захворювання виявляється протягом усього року, однак найбільш яскраво виражене в активний період життєдіяльності бджіл, особливо навесні і восени. Виникнення білкової дистрофії пов’язане з недостатнім надходженням чи відсутністю перги у вулику, її неповноцінністю; зі згодовуванням великої кількості цукру за недостатньої кількості перги; з порушеннями процесів розщеплення, всмоктування й обміну речовин в організмі бджоли в результаті різних факторів. Дефіцит пилку в природі відбувається через затримку цвітіння рослин-пилконосів внаслідок холодної погоди, невеликої кількості або відсутності пилконосів на місцевості. Залежно від видів рослин і стану погодних умов змінюється якість пилку, що збирається бджолами. Проморожена, цвіла або змінена в результаті життєдіяльності кліщів та інших членистоногих перга (пилок) не засвоюється бджолами. Дефіцит перги в гніздах часто створює сам пасічник за умов утримання бджіл у теплицях, при підсилюванні бджолиних сімей відкритим розплодом чи згодовуванні цукру без обліку кількості білкового корму в сім’ї або контролю його надходження з природи. Патогенез. Від наявності пилку (перги) залежить здатність бджіл до вигодовування личинок, переробки нектару в мед, відбудування стільників, стійкість бджіл до різних захворювань, тривалість життя бджіл, нормальне функціонування матки і трутнів, кількість і якість розплоду, що виховується. В активний період життєдіяльності в гнізді змінюється 4–5 поколінь бджіл. Дефіцит пилку в одному з них відбивається на наступних поколіннях і в кінцевому результаті – на зимівлі, здатності сім’ї до розвитку наступного року. Клінічні ознаки. Бджоли малоактивні, недорозвинені, дрібні. Матка скорочує або припиняє відкладання яєць, 70