Передмова автора На сьогодні як ніколи гостро постає потреба у запиленні сільськогосподарських культур. Якщо ще декілька десятків років тому диких комах запилювачів вистачало для запилення насінників, садів чи ягідників, і медоносних бджіл використовували лише для підвищення їхньої урожайності та насіннєвої продукції, то нині надання послуг із запилення – справжня необхідність. Зі змінами клімату та постійним обробітком сільськогосподарських угідь засобами захисту рослин біорізноманіття запилювачів значно скоротилося. За даними ФАО (Food and Agriculture Organization), на кожному континенті, крім Антарктиди, є повідомлення про зниження рівня запилювачів внаслідок дії різних виробничих, зокрема сільськогосподарських, екологічних та соціально-економічних чинників. В Україні, як і в інших країнах Східної Європи, надання послуг із запилення знаходиться на низькому рівні та потребує систематизації, комплексного підходу, правової підтримки. Налагодження сервісу запилення можливе за побудови взаємовигідних бізнес-стосунків між фермером та пасічником. Наразі найкращими запилювачами є медоносні бджоли (Apis mellifera L.), насамперед через можливість управління людиною певними етапами життєдіяльності бджолиної сім’ї. Також лише у роботі з медоносними бджолами можливо керувати обсягом льотних особин та їхньою діяльністю, стимулювати чи обмежувати їхнє нарощування. Не менш важливим є чисельність сім’ї медоносних бджіл – близько 80 тис. особин у літній період, з яких 60 % – льотні, що забезпечують запилення. Загалом, завдяки запиленню медоносними бджолами збільшується урожайність сільськогосподарських культур на 20–75 % залежно від виду, підвищується якість і натуральна вага плодів та насіння. 7