Для запилення персика важливо, щоб бджолині сім’ї якнайближче були розміщені до дерев, а найкраще – безпосередньо між деревами через кожні 10– 40 м з розрахунку не менше двох бджолиних сімей на га. Експериментально доведено, що відстань до запилювального точка має вагоме значення (рис. 11–13) (Chaudhary, 2008). Відомо, що залежно від розміщення змінюється маса одного персика до 8 г. Звичайно, що це впливає на загальну масу урожаю з усього персикового саду. Відповідно, змінюється і ефективність від запилення. Таким чином, запилення персикового саду за допомогою медоносних бджіл може підвищувати урожайність до 70 %.
Рисунок 11. Зав’язуваність плодів персика (Chaudhary, 2008)
65