до запилювального точка (212-213 м) та відстань між точками (400 м) (за умови розміщення 9-ти запилювальних точків); темно жовтими кільцями позначені запилювальні 9 точків із бджолиними сім’ями.
Наприклад, на площі 150 га саду: 1) персик – 2 б. с./га х 150 га = 300 б. с. 300 б. с. ÷ 9 точків = 33 б. с./точок; 2) абрикос, слива – 3 б. с./га х 150 га = 450 б. с. 450 б. с. ÷ 9 точків = 50 б. с./точок.
2.5. Ефективність запилення кісточкових культур Вишня (Prunus cerasus) і черешня (Prunus avium). Особливу увагу звертають на правильний підбір сортів-запилювачів. На запиленні застосовують дресирування, 3–4 бджолині сім’ї на га. Частота відвідування квіток вишні бджолами складала у середньому 1,2 бджоли за 1 хв на 1 квітку. Найвища льотна активність бджіл на вишні була за температури 23–24°С. За вільного запилення вишень, відсоток зав’язі плодів становив 4,2–10,2 %, а за ізоляції – 0,11 % і 0,03 %. Цвіт вишні володіє не достатньо привабливим для бджіл нектаром і дуже привабливим пилком. Ознакою поганого запилення вишні може бути зниження урожайності. Підвозити бджолині сім’ї на насадження вишні доцільно наступного дня після появи цвіту. Розміщувати вулики рекомендується групами по 4–12, відстань між групами – 90–100 м. Загалом, використання медоносних бджіл підвищує урожайність вишні та черешні на 65 %. Абрикоса (Prunus armenіaca). Відомі дослідження ефективності запилення абрикоси та її гібридів. Встановлено, що найефективніше медоносні бджоли запилюють 62