Загребіна Олена - диплом, 2011 by ukma journalist

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” Факультет соціальних наук і соціальних технологій Кафедра Могилянська школа журналістики Напрям підготовки 0302 Журналістика

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА на тему НОВИННІ МЕМИ ЯК ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО ОНЛАЙНОВОГО ПРОСТОРУ

Виконала Загребіна Олена Олександрівна Науковий керівник ст. викл. Локоть Т.М.

Робота допущена до захисту 14.06.2011р. ______________ Є.М.Федченко

Київ – 2011

Зміст Вступ………………………………………………………………………………….3 Розділ 1. Огляд літератури…………………………………………………………..6 1.1. Визначення поняття мем, його властивостей та характеристик……………6 1.2. Блоги як середовище розповсюдження мемів…………………………..….18 1.3. Приклади розповсюдження мемів в українській блогосфері……...………23 Розділ 2. Методологія дослідження……………………………………………….26 2.1. Контент-аналіз………………………………………………………………..26 2.2. Анкетування як вид опитування……………………………………...……..32 Розділ 3. Результати дослідження………………………………………………...40 3.1. Результати контент-аналізу блогів ………………………………………….40 3.2. Результати опитування ………………………………………………………43 Висновки…………………………………………………………………………….57 Список використаних джерел………………………………………...……...…....61 Додатки…………………………………………………………………...…………65

Вступ Мем – це одиниця імітації, тобто це інформація, яка передається від людини до людини у будь-якій формі (це може бути озвучений або написаний текст, мелодія, зображення, модель поведінки тощо). Станом на сьогодні знайти українські дослідження або оригінальні статті, присвячені мемам виявляється задачею, яку неможливо вирішити. Єдине, що пропонує нам український онлайновий простір – це перекладені статті, іноді дуже неграмотно, переважно з англійської мови. На відміну від літератури, самих мемів в українському онлайновому просторі дуже багато. Ми використовуємо меми у письмі, в розмові, ми розпізнаємо їх, коли чуємо або читаємо, ми розповсюджуємо меми, але іноді навіть самі не звертаємо на це увагу. Прикладами мемів, які є доволі розповсюдженими як серед користувачів мережі Інтернет, так і серед тих, хто навіть не має комп’ютера, можуть бути меми «Вона працює» та «Тому що». Обидва зазначені меми використовуються у мові, вони стали причиною багатьох жартів, і, хоча це не було досліджено, багато хто розуміє, про що, кого та яку ситуацію йдеться. Але навіть коли людина запам’ятовує той чи інший мем, стаючи фактично носієм цього інформаційного вірусу, заражаючи ним інших, вона може і не здогадуватись про це, навіть не знаючи самого поняття «мем». У той же час журналісти, які пишуть статті, новини, підводки до сюжетів, вигадують заголовки тощо, знаючи значення певного мему, можуть використати його у тексті, навіть не підозрюючи, що хтось може сприйняти мем неправильно, або не сприйняти його зовсім. Найбільше це стосується саме новинних мемів, адже якщо читач не зрозуміє жартівливий мем у розважальному блозі, це потягне не такі самі наслідки, як якщо читач новинного сайту зрозуміє неправильно цілий аналітичний матеріал. У цьому контексті актуальним є питання того, наскільки користувачі українського онлайнового простору розуміють новинні меми, які вони

впізнають. Саме дати відповідь на це запитання було визначеного головною метою даного дослідження. Дане дослідження передбачає також виконання таких завдань: - визначення того, наскільки обрані новинні меми є впізнаваними серед активних користувачів українського онлайнового простору; - з’ясування рівня розуміння активними користувачами українського онлайнового простору впізнаваних новинних мемів; - визначення основних джерел, які активні користувачі українського онлайнового простору вказують як ті, з яких вони дізнались про впізнавані новинні меми; - визначення помилкових тенденцій щодо розуміння обраних новинних мемів, якщо такі прослідковуються; - визначення помилок, яких можуть припускатись журналісти, що використовують новинні меми у своїх матеріалах. Об’єктом першого етапу дослідження було визначено записи українських топ-блогерів за період від першого березня 2011 року і до моменту початку проведення дослідження, тобто до чотирнадцятого травня 2011 року. Предметом даного етапу дослідження були новинні меми, які використовували обрані блогери. Об’єктом наступного етапу дослідження були активні користувачі українського онлайнового простору, а предметом на цьому етапі – їхні відповіді на запитання анкети. Для того, щоб дати відповідь на дослідницьке запитання, на основі першого етапу дослідження було розроблено анкету, у якій респонденти мали пояснити значення десяти обраних новинних мемів та вказати, яким є джерело їхніх знань стосовно даних мемів. Актуальність дослідження полягає у тому, що кількість користувачів мережі Інтернет з року в рік зростає, так само, як і популярність онлайнових медіа, соціальних мереж, а отже, постійно зростає і кількість мемів, як новинних, так і не новинних, які потребують дослідження. Дослідження того, чи розуміють ці меми користувачі мережі Інтернет, може бути першим кроком до ширшого та

повнішого дослідження даної теми, а також до кращого розуміння смаків, звичок та інформаційної поведінки користувачів українського інтернету. Практичне значення даної роботи полягає не лише у тому, щоб сформулювати висновки щодо впізнаваності новинних мемів активними користувачами українського онлайнового простору, але і у безпосередній розробці рекомендацій журналістам щодо використання мемів у своїх матеріалах. Дана робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. У першому розділі представлено огляд досліджень з даної або схожої тематики та літератури, у якій пояснюються поняття, якими я оперую у даному дослідженні. Оскільки українською мовою літератури з мемів я не знайшла, то користувалась англомовними джерелами. У другому розділі описано методологію даного дослідження. Для того, щоб відібрати топ-блогерів українського онлайнового простору, а потім у їх записах вибрати усі новинні меми та скласти рейтинг цих мемів, щоб визначити десять найзгадуваніших за останні два з половиною місяці, було використано метод контент-аналізу. На другому етапі дослідження, щоб дати відповідь на дослідницьке запитання, було використано метод опитування (складено анкету), а потім – контент-аналіз одержаних результатів опитування. Також у другому розділі описаний перебіг першого етапу дослідження. У третьому розділі детально представлений другий етап дослідження: описані відібрані меми, наведені результати контент-аналізу даних опитника. Для кращої візуалізації усіх числових показників побудовано діаграми. Наведений аналіз результатів опитування по кожному мему окремо, а також узагальнений для усіх мемів. У висновках даної роботи представлено відповідь на поставлене дослідницьке запитання, а також сформульовані практичні рекомендації журналістам щодо використання новинних мемів у своїх матеріалах.

Розділ 1. Огляд літератури Дослідження мемів, в тому числі інтернет-мемів, є актуальним та популярним серед західних науковців та теоретиків. Дослідників цікавить не лише саме явище мему, але і тенденції та специфіки зародження, розповсюдження певних мемів у конкретний період часу та у визначеному контексті. Наприклад, особливу увагу приділяють мемам як засобу політичної пропаганди або впливу на формування іміджу кандидатів протягом виборчої кампанії. Оскільки української літератури на цю тему практично немає, вивчаючи обрану тему, я зверталась переважно до англомовних публікацій та досліджень. 1.1. Визначення поняття мем, його властивостей та характеристик

Значення слова «мем» досі не є визначеним точно. Ніколас Роуз у статті «Controversies in Meme Theory» наводить перелік наявних визначень поняття мем: «одиниця імітації , одиниця інформації, яку зберігає мозок людини, інструкції та традиції, які передаються через культурну спадщину, заразні ідеї, елементи культури, які самі себе дублюють через імітацію» [23] тощо. Поняття «мем» вперше з’явилось у книзі Річарда Доукінса «Егоїстичний ген». У книзі йдеться про те, що люди, як і усі без винятку тварини, є лише «машинами, створеними нашими генами» [6] , при чому ці машини було створено лише для того, щоб гени могли жити далі, дублюватись та передаватись із покоління у покоління. Доукінс знаходить лише одну суттєву різницю між людиною та твариною. «Те єдине, що в людині є неповторного, можна вкласти у одне слово: культура». [6] Передача культурної спадщини, вважає Доукінс, є аналогічною до передачі генетичного матеріалу, і до неї також можна застосувати класичну модель еволюції. Тому, очевидно, гени є не єдиними реплікаторами (тобто частинками, що самі себе дублюють). «Новий тип реплікатор вже давно з’явився на нашій планеті. Він фактично вже зазирає нам у обличчя. Він ще зовсім слабий і лише

готується до приходу свого часу, але він вже спромігся залишити старий ген далеко позаду.» [6] Шукаючи ім’я цьому новому реплікатору, Доукінс орієнтувався на те, що воно має відображати сенс поняття – одиниця культурної спадщини, або ж простіше – одиниця імітації. Мімем (mimeme) походить з грецької і є по суті відповідником до шуканого слова, але Доукінс хотів назвати новий реплікатор коротко, дати йому односкладове ім’я, яке навіть звучало би, як «ген». Саме тому автор винайшов слово «мем». «Людям буде ще легше запам’ятати це слово тому, що воно асоціюватиметься із словом пам’ять (memory англійською)». [6] «Імітація є природною та характерною для людини. Ви коли-небудь намагались підморгувати чи посміхатись немовляті? Що відбувається? Найчастіше вони також підморгують або посміхаються у відповідь.» [2] С’юзен Блекмор, яка, фактично, є послідовницею теорії Доукінза, зазначає, що люди вчаться імітувати ще змалку, навіть не розуміючи, чому і як це відбувається. Одного разу повторивши чиюсь поведінку, слова, передавши комусь іншому десь почуту ідею, ми дублюємо, розповсюджуємо мем, допомагаючи йому вижити серед інших. Навіть сама ідея мему стала мемом, «їй вдалося інфікувати філософів та науковців, що мають справу з комп‘ютерами.» [25] Мем еволюціонував з метафори у ключове поняття науки на ім’я «меметика». За Робертом Онгером, меметика починається з розуміння того, що не всі думки у голові людини – її власні. З позиції меметики, така «чужа» думка, потрапивши до когось у мозок, починає робити все, щоб людина, тобто її носій, передала її далі, зробивши мемом. Меметика вивчає саме такі ідеї, які «поводяться як справжні віруси». [1] Ці віруси, зазначає Едвард Ротштейн, прижились і у мережі, що зветься Всесвітня Мережа (World Wide Web), адже вона є свого роду гігантським організмом. На відміну від культури, імітація та меми притаманні не лише людям. За Кітом Хенсеном, пташині пісні, які молодше покоління вивчає від старшого, пісні

китів, - це все також дублювання інформації, імітація, яка вкладається в концепцію мемів. Отже, все, що ми вивчаємо, імітуючи когось іншого, є мемом. Але для повнішого розуміння поняття самого мема, варто дати точне трактування самій імітації. «Якщо, наприклад, друг розповідає вам історію, і ви запам’ятовуєте лише фабулу, а потім переказуєте її комусь іншому, це не є імітацією як такою.» [11] Для того, щоб імітувати когось, необхідно копіювати його, тобто треба було би розповісти цю історію дослівно, використовуючи ті самі слова. Пояснюючи, що таке мем та що є, а що не є мемом, Річард Броуді наводить бесіду, яка відбулась між ним та його колегами Чарльзом Саймоні та Грегом Казніком, з якими він працював у компанії Microsoft. Вони говорили про політику та владу, яка фінансувала проекти, спрямовані на зростання популярності конкретних політиків. Коли постало питання, чому ж, власне, суспільство постійно обирає неефективних та корумпованих політиків, Саймоні висловив припущення, що на людей впливають вдало використані маніпулятивні меми. Броуді попросив колег пояснити, про які ще «меми» вони ведуть мову. « - Мем – це як П’ята симфонія Бетховена, - пояснив Чарльз. Казнік заперечив: - Зачекай, я з цим не погоджуюсь. Я не впевнений, що П’ята симфонія Бетховена є мемом. Можливо, вона містить хороші меми, але сама по собі симфонія – не мем. Чарльз насупився, роздумуючи над цим запереченням. …. - Добре, ти правий, - поступився він. – П’ята симфонія Бетховена не є мемом. Але її початок, оце «та-та-та-ТАМ» - справжній мем. » [31] Очевидно, справа не в тому, що сама симфонія Бетховена продубльована на тисячах компакт-дисків. Мемом стає лише та частина, яку людина наспівує будь-де, а інші запам’ятовують та також починають наспівувати. «Якщо ти зробиш цілу папку фотокопій будь-якого документа, то тільки цим ти не

зробиш з нього хороший мем. А от якщо ти роздаватимеш ці копії на вулицях, а люди почнуть повторювати прочитане, то це – хороший мем.» [31] Як приклади мемів Річард Доукінс наводить мелодії, мотиви, ідеї, крилаті вирази, моду на одяг або поведінку. Так само, як гени змагаються за право бути переданими з яйцеклітинами чи у спермі, меми намагаються вижити, переходячи від людини до людини завдяки імітації. «Візьмемо для прикладу ідею Бога. Ми точно не знаємо, звідки вона взялась. Скоріше за все вона виникла у результаті чисельних мутацій. У будь-якому разі вона дуже стара. То яким чином вона себе розповсюджує? Вона передається на письмі та усно, її пропагує мистецтво, про неї складено музику.» [6] Але мем – це не просто ідея, а точніше, це не звичайна ідея. «Сама ідея червоного кольору або холодної температури не є мемом».[7] Деніел Денет у книзі наводить такі приклади ідей, що на його думку є мемами: колесо, вендета, правильний трикутник, календар, абетка, шахи, імпресіонізм тощо. Денет пояснює мем як найменшу одиницю імітації. Чим коротшим і меншим є мем, тим легше йому дублюватись і передаватись від мозку однієї людини до мозку іншої. Але одні меми розповсюджуються серед людей тому, що корисні, інші – тому, що привабливі. Треті – паразити, які прикидаються корисними. «Наприклад, листи щастя, які обіцяють винагороду тому, хто їх скопіює, і , навпаки, страшну кару тим, хто видалить або знищить їх.» [37] У своїй роботі «The Lifecycle of Memes» Хенрік Б’ярнесканс порівнює життєвий цикл мемів із життєвим циклом паразитів. [4] На фазі передачі його загодовують у певний носій, яким може бути усне повідомлення, написаний текст, зображення, електронний лист, шматок каміння або певна поведінка. Коли потенційний «організм-хазяїн» декодує це повідомлення, тобто чує або читає текст, бачить зображення тощо, мем стає активним та інфікує особу, яка стає його новим хазяїном або носієм (фаза зараження). У якийсь момент мем може бути знову закодований та вміщений у певний носій, який може відрізнятись від попереднього, та розповсюджений для зараження інших осіб (нові організми – хазяї).

«Насправді, мозок кожної людини має обмежену кількість місця для того, щоб зберігати меми, саме тому вони вступають у змагання за це місце. Частково їх успіх залежить від того, наскільки кожен з мемів може, так би мовити, перебудувати свідомість та склад розуму людини, щоб краще підготувати її для себе.» [7] Чудовим прикладом цього Деніел Денет вважає мем віри в Бога, адже поряд з цим мемом йде ще один, який запевняє людину, що віра всупереч відсутності будь-яких доказів існування Бога є чистішою та щирішою. Але як визначити, якої кількості інформації достатньо для створення мема? Краплина рожевої фарби є замалою для конкретного сприйняття чи копіювання – замала для того, аби вона сподобалась чи не сподобалась, була сфотографована, помічена. Ціла галерея, у той самий час, є завеликою для того, щоб називатися мемом. «Одна картина є природною одиницею для людського запам’ятовування, саме тому ми впізнаємо «Соняшники» Ван Гога та купуємо листівки із «Криком» Едварда Мунка.» [2] Так само мемом може вважатись ще і стиль малювання, адже імпресіонізм, наприклад, важко поділити на менші частинки імітації. Щодо текстової передачі інформації, то для мема недостатньо однієї літери, але і цілої бібліотеки забагато. Але, наприклад, вдалий вираз, назва, цитата, стаття або навіть книга може копіюватись та розповсюджуватись, ставши мемом. Дуже часто ми сприймаємо меми, запам’ятовуємо їх і навіть не усвідомлюємо сам процес, це відбувається наче саме по собі. «Найдивовижніше відкриття меметики полягає у тому, що наше мислення далеко не завжди складається з наших власних думок.» [31] Але, водночас, і навпаки – не завжди ми думаємо або сприймаємо щось на основі мемів. В принципі, наші емоції не є мемами, тому що вони наші власні, індивідуальні, і ми не можемо їх передати комусь, як і не можемо скопіювати чужі. «Ми можемо пригадати чудову сцену з минулого, фантазувати про їжу або секс, не користуючись ідеями, які б ми скопіювали у когось. Ми можемо навіть вигадати принципово новий спосіб виконання певної дії. Хоча, звісно,

оскільки ми аж так багато думаємо мемами, майже всі наші думки так чи інакше забарвлені ними.» [2] Іноді навіть важко зрозуміти, чому саме у нашій голові звучить та або інакша мелодія чи, наприклад, якийсь жарт. Справа у тому, що меми, які є реплікаторами, можуть самі за власним бажанням дублювати себе. «Чому я іноді не можу позбутись набридливої мелодії, яка засіла в моїй голові? Чому мій мозок працює саме так?» [2] Відповідаючи на ці запитання, С’юзен Блекмор пояснює, що, з точки зору меметики, навіть якщо ця мелодія самій людині не приносить жодної користі, те, що вона її пам’ятає та постійно наспівує у голові, корисно для самої цієї мелодії як мема. Річард Броуді, стверджуючи, що меми є саме тими структурними одиницями, з яких складається наша свідомість, пропонує класифікацію мемів, і поділяє їх на три типи: меми відмінності, меми-стратегії та меми-асоціації. Меми відмінності допомагають нам «порізати світ на шматочки категорій» [31] , так би мовити, видати всьому ярлик. «І ви самі є лише мемом відмінності, який був винайдений для зручності, просто щоб можна було говорити про ту частину Всесвіту, яка відчуває біль, якщо її вдарити молотком.» [31] Меми-стратегії – це, фактично, правила практичної поведінки, вдалим прикладом мема-стратегії може бути керування автомобілем та правила дорожнього руху. Меми-асоціації допомагають зв’язувати меми один з одним. «Саме цими мемами запрограмована ваша свідомість, вони серйозно впливають на вашу поведінку. Це підтвердив відомий експеримент фізіолога Івана Павлова. Павлов дзвонив у дзвіночок щоразу перед тим, як погодувати свого собаку.» [31]Як відомо, пізніше, почувши дзвоник, собака був готовий до годування. Ще одним прикладом мемів-асоціацій є певні стереотипи, що склались у суспільства завдяки теле-рекламі. Дуже часто рекламу пива супроводжує відеоряд, так чи інакше пов‘язаний з футболом, і тому у вболівальників складається пряма та стала асоціація «футбол – пиво». Те саме можна говорити і про використання образу домогосподарки у рекламі миючих засобів, пральних порошків тощо.

Роберт Онгер пропонує трохи іншу інтерпретацію мемів, проводячи аналогію між мемом та мікробом або бактерією. «Меми є еквівалентами до холодних вірусів, які, змушуючи носія чхнути, заражають усіх, хто перебуває у зоні досяжності.»[1] Тому меметику можна назвати культурним аналогом вивчення процесу розповсюдження хвороботворних мікробів. Саме з цього порівняння з’явилась метафора «психічні віруси», яка зображує меми частинками, які паразитують на людському розумі або на людській свідомості. «Так само, які і віруси, меми є паразитами, адже вони використовують фізичні, хімічні та ментальні процеси організму хазяїна на свою користь, задовольняючи таким чином потребу у розповсюдженні, дублюванні.» [1] «Симбіоз мемів і організмів є реальним.»[1] Культурне, меметичне середовище, у якому ми живемо, є для мемів настільки ж комфортним, як і вода для риби, - невидимим, але необхідним для життя. Більше того, так само, як і віруси, меми постійно вступають між собою у певну боротьбу за виживання. Саме ця боротьба підводить нас до поняття «хорошого» або «ефективного» мему. Поняття «хорошого мему» вводить Броуді, що, по суті, відповідає поняттю «ефективний мем», введенному ще «батьком меметики» Річардом Доукінзом. «Хороший мем – це ідея або вірування, яке вдало розповсюджується серед населення. Причому така ідея не обов’язково має бути хорошою за своєю суттю.»[31] Хорошими, або ж ефективними, стають зазвичай ті меми, які є точними, і ті, які запам’ятовуються. Імовірність стати розповсюдженим та широко вживаним більша у тих мемів, які відкладаються у нашій пам’яті, ніж у тих, які є корисними або важливими. Хибні наукові теорії легко передаються та розповсюджуються серед людей саме тому, що вони легко «вписуються» у вже наявні теорії, а погані, неякісні книжки гарно продаються через гостру назву або яскраву обкладинку, яку читач не може не помітити, проходячи повз книжкової полиці у магазині.

«Тож, що саме впливає на ефективність репліккатора? Доукінз дає відповідь на це питання всього у трьох словах – точність, плодючість та довголіття.» [2] Це означає, що реплікатор має бути скопійований точно, дослівно, копій має бути зроблено настільки багато, наскільки це можливо, а також важливим є те, щоб копії були доступні протягом довгого періоду. Ефективна передача мемів також залежить від людських вподобань, уваги, емоцій та бажань, додає Блекмор. Чи не єдине середовище, у якому наша цивілізація ще має потенціал до розширення – це медіа середовище або медіа простір. Саме тому влада, якою володіє людина, вже не зводиться лише до кількості матеріальних благ, якими вона володіє, а визначається ще й тим, скільки хвилин «пройм-тайму» на телебаченні, сторінок у новинному виданні вона може отримати, або який авторитет вона може заробити у онлайновому просторі, скільки користувачів Інтернету щодня, щогодини або навіть щосекунди заходять на її сторінку. Саме у контексті ЗМК, Інтернету з’являється нове явище – медіа вірус. Фактично, це той самий мем, той самий «психічний вірус» Онгера, але який отримав нові можливості до дублювання та розповсюдження. «Медіа віруси розповсюджуються у інфосфері так само, як біологічні віруси – у організмі хазяїна. Але замість того, щоб подорожувати кровоносною системою, медіа віруси, або медіа меми, циркулюють у мережі медіа простору.» [41] У основі медіа вірусу може лежати подія, винахід, технологія, система ідей, музична фраза, візуальний образ, наукова теорія, сексуальний скандал, стиль одягу або навіть поп-зірка, головне – щоб мем привертав нашу увагу. «Швидкість розповсюдження медіа вірусів залежить від того, наскільки вони пробуджують наш інтерес, та від того, які у їхніх організмів-хазяїв, тобто попкультури, є сильні або слабкі сторони. Якщо мем є провокативним та яскравим – його успіх гарантовано.» [41] Рашкофф Дуглас поділяє медіа віруси на три типи. По-перше, це «найочевидніші» [41] меми. Наприклад, рекламні ролики, які створюються спеціально для того, щоб потім їх вірусно розповсюджувати, пропагуючи

якийсь товар або ідеологію. Другий тип медіа вірусів – це «віруси – тягачі» [41], наприклад, епідемія СНІДу. Ці медіа віруси можуть не бути створені або «запущені» кимось, але вони також сприяють пропаганді або, навпаки, виступають чиїмось аргументом проти. Щодо СНІДу, то його часто «використовують як доказ того, що гомосексуалізм – це зло.» [41]Є повністю самостійні віруси – «нові технології на зразок віртуальної реальності і наукові відкриття, які викликають інтерес і самі розповсюджуються та дублюються, оскільки знаходять слабини у суспільстві або ідеологічний вакуум.» [41] Найпотужнішою силою глобальної комп’ютерної мережі, пише Дуглас, безсумнівно, є її здатність змінювати наше сприйняття дійсності. Мережа не лише впливає на вирішення будь-якого конкретного питання, а й змінює оцінку явищ конкретними людьми і їхні здатності розуміти всесвітню систему та впливати на неї. Дуглас наводить приклад «нового різновиду вірусів, які жодним чином не стосуються мови програмування або знищення комп’юторних систем». Такі «новітні» віруси на його думку є носіями мемів, які примушують користувачів дублювати себе, переносити від джерела до джерела. «Це працює, як дитяча гра «зіпсований телефон», у якій послання передається по колу, а мета полягає у тому, щоб побачити, наскільки сильно воно змінилось. Хоча, якщо посланням є вірус, то можна передбачати певний відгук щодо його змісту.»[41] Дуглас розповідає про студента Енді Хоукса, який створив колекцію мемів, яку назвав «Футуркультура». Спочатку це був чималий список книг, програм, сайтів, журналів та інших медіа джерел, які, на думку Хоукса, могли бути корисними для користувачів, які є зацікавленими у створенні нової вірусної культури. Він розмістив «Футуркультуру» у деяких точках Інтернету, щоб інші могли ознайомитись, доповнити або послатися на неї, щоб її розповсюджували. У результаті «Футуркультура» викликала такий інтерес, що виросла у відкритий форум для обміну електронних посилань. Сотні користувачів щодня обмінювались на цьому форумі повідомленнями, кожен з користувачів автоматично отримував оновлену компіляцію усіх доповнень до

«Футуркультури». Тобто «Футуркультура», яка починалась як вірус, почала випускати свої віруси. Деякі медіа меми називають також новинними мемами. У книзі «Енциклопедія урбаністичних легенд» Яна Бранванда новинні меми згадуються як такі, що передають та розповсюджують журналісти, та як такі, що з’явились з новинних повідомлень [5]. Медіа меми почуваються в онлайновому просторі «як удома». С’юзен Блекмор вважає, що таке середовище, фактично ідеальне для мемів, вони створили самі, так само, як і усі інші технологічні пристрої, починаючи від літери, і аж до Інтернету. «У нас вдома чотири телефони, два факси, три телевізори, чотири приймачі, сім чи вісім радіоточок, п’ять комп’ютерів та два модеми. А нас всього четверо. Також у нас тисячі книг, компакт-дисків, аудіо та відео касет. Як це все було створено та навіщо?» [2] На її думку, відповідь є очевидною. Усі ці винаходи було створено людьми для того, щоб зробити життя не лише веселішим, але і зручнішим. Тобто, для того, щоб легше і швидше можна було передати інформацію. Фактично, це все було створено для того, щоб поширювати не що інше, як меми. Саме меми, які змагаються один з одним, розвиваючи свої точність, плодючість та довготривалість, впливали на людей, щоб покращити систему дублювання мемів. «Отже, і книги, і телефони, і факси, створили меми для своєї власної реплікації.» [2] Звісно, важко це собі уявити, оскільки меми є лише одиницею імітації, а як може інформація створити радіо або комп’ютер? Але ж, з іншого боку, такого питання не виникає, коли йдеться про гени – інформація, яка формує ДНК, створює людей. Як гени, так і меми створюють алгоритм еволюції, який вже, в свою чергу, створює усе інше. Найпершим корисним винаходом для мемів було письмо. Адже написаний текст може проіснувати набагато довше, ніж озвучений. Таким чином зростає довготривалість мему, одна з трьох найважливіших характеристик для його

виживання (в той час як мова сама по собі створює плодючість мемів, дозволяючи людям у процесі спілкування обмінюватись ними, дублювати їх.) Хоча, звісно, коли письмом не володів кожен, і писемність була доступна лише обраним у країні, воно дозволяло дублюватись лише тим мемам, які були «корисні» для держави. Друк став ще одним серйозним кроком як для плодючості, так і для довготривалості мемів. Адже аж до 15 століття у Європі усі тексти переписувались «від руки», у книгах дуже часто допускались помилки. «Із появою друку у мемів відкрилось друге дихання.» [2] Телефон був не менш вдалим винаходом для мемів. «Люди обожнюють спілкування та плітки, вони прагнуть обмінюватись новинами та поглядами, створюючи нові меми та передаючи старі у процесі.» [2] І якщо раніше для того, щоб переказати щось, або чимось поділитись, треба було витратити біля години на написання листа, а потім ще чекати від тижня до місяця, поки цей лист дійде, то телефон спростив цей процес, одночасно розвинувши плодючість мемів. Перевага листів залишилась у тому, що довготривалість, одна з трьох найважливіших характеристик мемів, все ж таки залишилась на їхньому боці. Можливість збільшити точність мемів з’явилась із появою можливості фотокопій. Також цьому сприяє оцифровування інформації. Таким чином зменшується кількість помилок та збоїв у передачі інформації, та, оскільки зберігати інформацію на комп’ютері зручніше (як мінімум, вона займає набагато менше місця), довготривалість також зростає. У 1989 було винайдено Інтернет, і дуже швидко він став поширеним і доступним не лише науковцям або високопосадовцям, але і пересічним громадянам. «Тепер меми можуть бути завантаженими на жорсткий диск у, скажімо, Мельбурні, і без жодних проблем, помилок та ускладнень, можуть у будь-який час бути скопійовані на комп’ютери у Лондоні, Флоренції, Токіо чи Чикаго.» [2]

Ці меми можуть роздруковуватись, записуватись на будь-які носії інформації, або можна просто зберегти посилання на сторінку, що містить певний мем, щоб потім за бажанням, витративши менше секунди на пошуки, віднайти його. Досі Інтернет переважно залишається безкоштовним, і у постійному доступі перебувають міліони зображень, фотографій, відео та аудіо записів, книжок, текстів, статей. За Блекмор, для деяких людей цей віртуальний світ є навіть більш справжнім, ніж реальне життя. Отже, Інтернет підтримує швидке та точне розповсюдження мемів по всьому світі. Але, оскільки Інтернет відрізняється від інших медіа, то і результат розповсюдження мемів також відрізняється, «і Інтернет лише доповнює, але не заміняє традиційні методи розповсюдження.» [16] Завдяки Інтернету меми можуть в один і той самий час з’являтись у різних частинах світу, без будь-якої прив’язки до географічних чи культурних традицій та особливостей. Швидкість розповсюдження та обсяг мемів настільки великі, що іноді з’являються труднощі із тим, щоб вирізнити адекватні та цінні меми. «Найбільш успішними зазвичай є короткі меми, які самі «чіпляються» до користувачів Інтернету на відміну від комплексів мемів або довгих історій.» [16] Гері Маршал у даному контексті зазначає, що іноді «іфекційність» мему може значити навіть більше, ніж усі інші його якості. Чудовим прикладом цього можуть бути так звані «вірусні реклами» - відео ролики, що розсилаються у соціальних мережах, або ж цікаві цитати, які користувачі, помітивши, копіюють, щоб розповсюдити серед своїх друзів також. Можна визначити суттєві відмінності між реальними та віртуальними спільнотами. Віртуальні побудовані за інакшим принципом, ніж реальні. У віртуальних громадах не враховуються географія та соціальний статус. «у віртуальному світі люди з усіх куточків світу, об’єднані спільним інтересом, створюють свою власну культуру.» [16]Звісно, що меми у таких спільнотах поширюються набагато точніше та швидше. Оскільки через такі віртуальні

громади проходить неймовірна кількість мемів, то затримуються у них, найвірогідніше, ті, які «чіпляються», тобто кричущі, провокативні тощо. Через це віртуальні культури дуже часто є вузькими, дуже часто екстремальними та перебільшеними, або навіть ризиковими. Ще один особливий аспект розповсюдження мемів у таких віртуальних спільнотах полягає у тому, що воно відбувається через спеціальних агентів, які мають авторитет, і які розповсюджують меми певного емоційного або фактологічного забарвлення, «у яких мають потребу їхні підопічні.»[16] Одним із прикладів таких віртуальних громад є блоги, які об’єднують людей за інтересами, і саме блогери є «агентами», які і розповсюджують серед своїх читачів ті меми, на які вони налаштовані, які вони готові сприймати, у яких вони зацікавлені. 1.2. Блоги як середовище розповсюдження мемів «Тепер для того, щоб досягти широкої аудиторії, не обов’язково мати свою друкарню, видавництво чи радіо станцію.» [28] Тепер для цього достатньо завести свій блог в мережі Інтернет. «Блоги (що походить від слова weblogs) – регулярно оновлювані сторінки у мережі Інтернет, записи у яких розташовані у зворотньому хронологічному порядку.» [12] Блоги – це доволі новий серед жанрів в мережі Інтернет. Блоги можуть бути як публічними, так і приватними. Вони одночасно можуть бути адресовані усім та нікому, або ж собі. З одного боку, блоги не ставлять перед собою конкретних завдань, але в той же час кількість блогерів та читачів постійно зростають, так само як і зростає обсяг часу, що витрачається на наповнення та читання блогів. «Хоча визначити конкретне походження блогу важко, я, все ж таки, мушу погодитись з тим, що термін weblog був вперше запропонований блогером Джерном Баргером у 1997. Результати пошуку у базі даних Lexis-Nexis перше згадування цього поняття у пресі пропонують датувати 1998 роком.» [18] До 2002 року статей, які стосувались би блогів, налічувалось вже більше 500.

Очевидно, блоги з’явились як новий, альтернативний шлях обміну інформацією за інтересами. Три характерні риси виділили перші блоги з загального масиву онлайн сторінок: по-перше, записи у блогах були хронологічно організовані, по-друге, там можна було знайти посилання на цікаві сторінки у мережі Інтернет, а по-третє пропонували читачам коментарі до поданих посилань, оцінку матеріалу, що можна там знайти. Першими блогерами були переважно дизайнери або програмісти, які працювали у індустрії технологій. По-перше, вони постійно мали доступ до Інтернету, по-друге – ще до появи поширених на сьогодні та доступних всім блог-платформ саме представники цих спеціальностей вміли самі написати HTML-код, щоб запрограмувати свою сторінку. «Готові інструменти для створення власного блогу без будь-яких знань у сфері програмування з’явились вже у 1999 році.» [18] З тих пір кількість блогів почала стрімко зростати. Сьогодні журналісти сприймають блоги як альтернативні джерела новин та громадської думки. Освітяни та бізнесмени бачать у блогах можливість розповсюджувати знання та корисні матеріали для розвитку. «Конкретні індивідууми створюють персональні блоги як спосіб самореалізуватись та виразити себе.» [12] Ведення блогу робить людей уважнішими до навколишнього світу та подій, які відбуваються у реальному світі. Цитуючи Ребекку Блад, С’юзен Херрінг пропонує три основні типи блогів: «фільтри, журнали, записники». [13] Контент блогів-фільтрів наповнений відгуками та посиланнями на зовнішні матеріали, у таких блогах йдеться про світові події, події, що відбуваються онлайн тощо. Персональні журнали, щоденники, вміщують те, що близько блогеру, тобто внутрішній його світ: думки, мрії, власний контент, наприклад, якісь доробки. Записники можуть поєднувати в собі два попередні типи. Вони характерні довжиною та масштабністю есеїв, які публікує блогер, на його сторінках зазвичай більше аналітики. Хоча обмін посиланнями у блогах-фільтрах може здаватись комусь беззмістовновною роботою та втратою часу, але якщо подивитись на це з іншого боку, «вказувати людям на цікаві матеріали та перевірену інформацію,

показувати їм дорогу у хаотичному онлайновому просторі – це дуже фундаментальна послуга з боку блогерів.» [24] «Дуже багато сучасних блогів і досі ведуться у такому первісному стилі» [3], тобто у стилі блога-фільтра. Їхні редактори, або іншими словами блогери, які їх ведуть, діляться зі своїми читачами посиланнями на абсолютно різноманітні ресурси у навіть найневідвідуваніших куточках онлайнового простору. Дуже часто такі посилання супроводжуються коментарями власника, у яких вони оцінюють матеріал за посиланням, або ж додають фактаж, який, на їхню думку, може зробити картину більш чіткою. «Найвправніші блогери дуже часто можуть вмістити свій коментар у декілька слів, або декілька речень, під якими і зашифроване посилання… Дуже часто коментарі несуть саркастичний або критичний характер.» [3] «Для Блад блоги є радше унікальним жанром, ніж запозиченим з джерел поза онлайновим простором.» [13] «Якого типу не був би блог, яку він не мав би мету, який контент у ньому би не переважав, чи не найвагомішим чинником, який впливає на імідж блогу, є репутація його автора.» [28] Адже в Інтернеті, на відміну від реального спілкування тет-а-тет, людина є лише тим, чим є контент її блога. Деяким авторам вдається створити з себе персонаж, який стає популярним та відомим серед громади блогерів. Найвідоміші блогери – це ті, кого найбільше читають, та ті, на кого найчастіше посилаються інші. «Отже, сприйняття спільноти блогерів, яке формується у медіа, базується в основному на іміджі топ-блогерів, і сааме тому надзвичайно важливо розуміти цих найвідоміших блогерів.» [28] Українська блогосфера стрімко розвивається. За даними досліджень, проведених компанією Яндекс у кінці 2010 року, українська блогосфера налічує 700 тисяч блогів. Якщо порівняти ці дані з даними аналогічного дослідження 2009 року, то за рік кількість українських блогів зросла на 200 тисяч. 120 тисяч з них є активними. Взагалі, це унікальне явище: якщо в Рунеті відсоток активних блогів падає, то в Україні він виріс (з 15% до17%). [45]

І це не дивно, адже, на відміну від класичних ЗМК, блоги гарантують користувачам інтерактивність. Є можливість залишити коментар, обговорити ту чи іншу подію, поділитися посиланням на дискусію з кимось тощо. Найсвіжіші дані щодо конкретних якостей української блогосфери представлені у дослідженні Яндекса 2009 року. Відповідно до результатів дослідження, 80% українських блогів розташовані на платформах LiveJournal.com, Blogs.Mail.ru та LiveInternet.ru. Поряд з цим, популярнішими щороку стають українські платформи, наприклад Dnevnik.Bigmir.net, Blog.I.ua, Blog.Meta.ua та Blox.ua. Найпопулярнішим є сервіс LiveJournal, який був першою платформою для блогів, що стала відома в Україні, хоча офіційне представництво так званого «Живого Журналу» відкрилось на території нашої країни лише цього року. «LiveJournal – це Інтернет сайт, у якому зареєстровані користувачі можуть створювати та вести свої власні блоги. У його основі лежить програмне забезпечення з відкритим кодом, яке є дуже простим у користуванні, і при цьому дуже потужним та систематизованим.» [8] Ця платформа є багатомовною, вона дозволяє налаштовувати свій власний візуальний стиль, або ж обирати із запропонованих. «Живий Журнал», або, як його ще називають, ЖЖ, дозволяє користувачу завантажувати зображення, фотографії, обирати іконку, що характеризує поточний настрій та відображати музику, що грає у колонках та місцезнаходження користувача. ЖЖ можна оновлювати за допомогою комп’ютера, або з телефону, КПК, завантаживши на веб-сторінці спеціальне програмне забезпечення. Записи, або «пости» у ЖЖ мають три рівні доступу (видимості) – для всіх, лише для друзів та зовсім приватний рівень, тобто лише сам автор може переглядати зроблений запис. Користувач також може вручну обирати конкретних користувачів, що можуть або не можуть читати певні записи, а також формувати групи користувачів. ЖЖ-блогер може залишати записи як у себе в блозі, так і у групах, так званих спільнотах, залишати коментарі, читати коментарі інших користувачів (або анонімних) у своєму блозі та у інших блогах.

«ЖЖ – чудовий приклад поняття блогосфера, тобто мережі блогів, пов’язаних між собою. LiveJournal не є лише простором для самовираження, він є також потужним інструментом для побудови серйозної онлайнової громади.» [8] LiveJournal був заснований 18 березня 1999 року. Бреду Фіцпатріку, його винахіднику, тоді було всього 19 років. Найперше повідомлення у ЖЖ досі доступне будь-якому користувачу Інтернет. Воно датовано 18 березня 1999: «Це тест. Якщо враховувати, що все іде правильно, то це нормально, що все, що я можу, так це ввести текст на екрані мого комп’ютера, оновити базу даних мого сервера, і сайт покаже мені лог події.» ЖЖ розвивався дуже стрімко. У квітні 2003 року було створено міліонний акаунт, а у лютому 2004 у LiveJournal було 2 міліони зареєстрованих користувачів. На травень 2011 ЖЖ нараховує більше 31 з половиною мільйону акаунтів, із них активних – більше, ніж 18,5 мільйонів. Україна за кількістю акаунтів – на п’ятому місті у світі. Вона поступається Сполученим Штатам, Росії, Англії та Канаді. Але популярності в українській блогосфері набувають не лише блоги, але і мікроблоги. «Мікроблог – це блог малого формату, що складається з коротких постів (максимум 140-200 символів), який іноді може містити посилання, зображення, іноді навіть відео кліпи.» [9] Александр Пассант пояснює мікроблоггінг як один з найостанніших соціальних феноменів Web 2.0. Він заповнює прогалину між блоггінгом та постійним обміном смс - повідомленнями, дозволяючи користувачам публікувати короткі повідомлення в Інтернеті на тему того, що вони роблять або як вони почуваються на даний момент. [20] Основна перевага мікроблогів полягає у зручності та швидкості завантаження своїх повідомлень за допомогою простих програм, доступних для телефону так само, як і для комп’ютеру. Замість того, щоб писати довгий пост у блозі, можна набрати коротке речення, повідомивши своїх друзів, знайомих, або просто

інших користувачів мікроблогу про те, де ти знаходишся, що відбувається навколо тощо. Мікроблогом, який сьогодні, за результатами дослідження компанії Яндекс за 2010 рік, завойовує прихильників в онлайновому українському просторі, є Твітер (Twitter.com) «Наразі кількість українських користувачів Твітеру, за нашими даними, – 80 тис. Трохи не дотягує до ста, проте якщо українська блогосфера за рік зросла на 40%, то український твітер – на 400%.» [45] 1.3 Приклади розповсюдження мемів в українській блогосфері Прикладів того, як меми, в т.ч. новинні, розповсюджувались та набували популярності завдяки саме блогам (та мікроблогам) в українському онлайновому просторі настільки багато, що їх навряд чи можна порахувати, про деякі з них написано не одну статтю. Дуже корисним у відслідковуванні українських мемів є Інтернет-сайт http://ukrmemoria.com/ - «Файна Меморія». Сайт задумувався спочатку як енциклопедія інтернет-мемів, але в результаті перетворився на збірник інтернет-приколів, хоча мемів там можна знайти дуже багато. Ось деякі приклади. «Кохаймося». Цей мем пішов від соціальної реклами 2005 року. Рекламна кампанія пропонувала лозунги, які б закликали українців народжувати дітей. Такими слоганами були: «Країні не вистачає нобелівських лауреатів. Кохаймося!)» та «Нас має бути 52 мільйони. Кохаймося!)». Ця соціальна акція запам’яталася ще й тим, що потягнула за собою багато «лулзів», тобто приколів, насміхань. Наприклад, 95й квартал жартував: «Студенти! Країні не вистачає інженерів! Кохайтеся у вільний від навчання час!». На тій самій «Меморії» є спеціальна категорія, що зветься «проффесор», і присвячена вона мемам про Президента України Віктора Федоровича Януковича.

Мем «проффесор», наприклад, виник під час президентської кампанії 2004 року. Янукович заповнив анкету, реєструючись як кандидат у президенти, та у графі «вчене звання» написав «проффесор». Мем підсилило ще й те, що пізніше підрахували помилки у заповненій кандидатом анкеті, і виявили 12 штук. Ще одним вдалим прикладом розповсюдження мема саме онлайн може бути мем «за три хвилини площа спорожніла.» Почалося все з повідомлення на твітері, яке залишив 6 січня 2010 року користувач Максон Пуговський: «Янукович на мітингу в Сумах, не знаючи, що мікрофон увімкнений, спитав у колег: “А чому так мало бидла зібралось?”. Через 3 хвилини площа спорожніла» [32] Джерелом такої інформації начебто була донька сумського таксиста, яка була присутня на площі. Користувачі Інтернету інцидентом зацікавились та почали шукати йому якесь достовірне підтвердження, наприклад, аудіо та відео запис. Через деякий час знайшовся схожий запис про те саме. Тільки датований 2009 роком. Стало зрозуміло, що «щось не так», і Максон у своєму блозі опублікував спростування. «Очевидно, що курйоз із увімкненим мікрофоном – це плітка, яку цілеспрямовано розповсюджують конкуренти Януковича у різних містах. Без будь-якого документального підтвердження не варто довіряти такій інформації… Менше ніж три доби тому я власноруч запустив чутку, яку я сам сприйняв як правду, але зараз, зібравши інформацію, публікую розгорнуте спростування.» [36] Отар Довженко у своєму закритому блозі написав збірку з пародій на ситуацію, яка начебто сталася з Януковичем. Оскільки його записи можуть бачити лише його «друзі», один з них, користувач ЖЖ з ніком kotyhoroshko передрукував цю збірку для загалу. Ось деякі з пародій: «Вчора на мітингу в Теофіполі Тимошенко, думаючи, що її ніхто не бачить, дістала з кишені пакуночок із білим порошком, зробила доріжку прямо на підлозі, стала рачки й винюхала все. За 3 хвилини площа спорожніла. Позавчора на мітингу в Красному Лучі Яценюк, не знаючи, наскільки чутливий мікрофон приєднаний до його одягу, голосно зіпсув повітря сім разів. За 3 хвилини площа спорожніла. Завтра на мітингу Юрій Костенко доведе всім свою правоту,

спаливши ліву руку на вогні. Місця на площі вже розписані, квитки продаються за величезні гроші. Сьогодні на мітингу в Олександрії Олександр Мороз, забувши слова, три години декламував свої вірші напам'ять, хоча у перші ж три хвилини після початку площа спорожніла». [35] Сама історія більше розвитку ніякого не отримала, але стала інтернет-мемом. Користувачі твітера завели тег «#3min», продовжуючи жартувати на цю тему. Користувач Matteush, наприклад, 8 січня 2010 року написав: «Нещодавно площа в Сумах не спорожніла. Просто на ній і так нікого не було #3min» [33]. Ще один користувач твітера, DoomCross, у той же день, 8 січня 2010 року, написав: «Нещодавно в Сумах запустили андронний коллайдер. За 3 хвилини площі, Сум, України та Всесвіту не стало … #3min» [34]

Розділ 2. Методологія дослідження

Головною метою даного дослідження є визначення того, чи можуть користувачі українського онлайнового простору пояснити походження популярних новинних мемів. Як було зазначено у першому розділі, новинні меми – це меми, тобто цитати, метафоричні назви, позначення, назви статей, відеороликів тощо, які походять від новинних повідомлень. Для того, щоб мем став успішним, популярним та авторитетним, мають бути дотримані три умови: точність, плодючість та довголіття [2]. В контексті онлайнового простору це означає, що мем має бути переданий дослівно, він має бути доступний всім користувачам мережі Інтернет, автор, що цитує його, має бути авторитетною людиною, щоб якомога більше людей прочитали мем, а також щоб джерело для них було таким, якому можна довіряти. Таким автором в онлайновому просторі може бути топ-блогер, тобто власники найпопулярніших з українських регулярно оновлюваних сторінок у мережі Інтернет, записи у яких розташовані у зворотньому хронологічному порядку. [12] Отже, щоб дати відповідь на дослідницьке запитання, необхідно: визначити топ-блогерів українського онлайнового простору, на чиїх сторінках можна шукати потрібні меми, відшукати новинні меми, які зустрічаються у декількох топ-блогерів, а потім провести опитування користувачів мережі Інтернет на предмет впізнаваності та розуміння обраних мемів. Для виконання першого та другого пункту, а також для аналізу результатів опитування необхідно скористатися методом контент-аналізу. 2.1. Контент-аналіз Протягом тривалого часу ученим, що використовують метод контент-аналізу у своїх дослідженнях, правильним здавалося визначення, що вважається класичним, яке дав Бернард Берельсон: «Контент-аналіз – це техніка дослідження для об’єктивного, системного і кількісного опису змісту комунікації, яка відповідає цілям дослідника.»

Зараз поступово вчені розуміють, що таке визначення є застарілим. Контентаналіз у наш час став самостійним якісно-кількісним методом, який дозволяє здійснити повний цикл дослідження певного документа, починаючи вибором одиниць дослідження, і завершуючи інтерпретацією результатів. Контент-аналіз — це якісно-кількісний метод вивчення документів, який характеризується об'єктивністю висновків і строгістю процедури та полягає у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів. Предметом контент-аналізу можуть бути як проблеми соціальної дійсності, котрі висловлюються чи навпаки приховуються у документах, так і внутрішні закономірності самого об'єкта дослідження. [38] Самому терміну «контент-аналіз» близько 60 років. Словник англійської мови Webster Dictionary включив цей термін у видання 1961 року, визначивши його як аналіз очевидного та прихованого змісту тіла повідомлення (наприклад, книги або фільму) через класифікацію, табуляцію їхніх основних символів та тем з метою визначення значення повідомлення. [14] Контент-аналіз використовують для того, щоб визначити присутність певних слів, тем, фраз, згадувань про персонажів, речень у текстах та масивах текстів, та щоб ці дані перевести у такі, що піддаються підрахункам в об’єктивний спосіб. [19] Текстами можуть виступати книги, розділи книг, есеї, інтерв’ю, дискусії, заголовки газетних матеріалів, або самі матеріали, новини, історичні документи, промови, реклама, неформальні обговорення, тобто мова комунікації у будь-якій формі. Контент-аналіз, як будь-який інший науковий метод дослідження, повинен відповідати трьом базовим принципам наукового методу. [21] По-перше, він має бути об‘єктивним, тобто має виконуватись на основі та у відповідності з правилами, які дозволять різним дослідникам, що працюють з однаковими повідомленнями та текстами, отримати однакові результати. По-друге, контентаналіз має бути систематичним, тобто вибір документів та текстів, які аналізує дослідник, має відбуватись за правилами, а не за власними уподобаннями дослідника. І по-третє, результати, отримані завдяки контент-аналізу, мають

давати досліднику можливість застосовувати їх у подібних ситуаціях, тобто вони мають бути узагальненими. Не дивлячись на те, що законодавцями мод у контент-аналізі вважають американців, першим випадком його застосування є дослідження, проведене в Швеції у XVII столітті. [38] У 1640 р., тамтешні теологи апокрифічну збірку релігійних гімнів «Пісні Сіону» порівняли з гімнами офіційної церкви. Вони не лише провели підрахунок основних релігійних ідей у гімнах, а ще і проаналізували подачу, тобто позитивне, нейтральне чи негативне забарвлення. Зазвичай саме американцям приписують першість у використанні контентаналізу, як за якістю, так і за кількістю. «Вперше на американському континенті формалізований аналіз змісту застосував Дж. Спід, надрукувавши у 1893 р. статтю «Чи дають зараз газети новини?». Дослідження Дж. Спіда було пов'язане з тим, що незадовго до цього газета «Нью-Йорк Таймс» значно збільшила свій тираж завдяки зниженню ціни за примірник з 3 до 2 центів і одночасного збільшення обсягу номерів. [38] Щоб вижити, інші газети вчинили так само. Спід, класифікувавши недільні випуски нью-йоркських газет за темами, виміряв обсяг матеріалів. Результати показали, що за обрані 12 років газети менше уваги почали приділяти політиці, релігії та літературі, а пліткам та скандалам стали виділяти більшу площу на шпальтах. Розвиватися, як повноцінний науковий метод, контент-аналіз почав у часи Другої Світової Війни, під час якої уряд США фінансував проект, яким керував Гарольд Ласвел, який мав би дати оцінку ворожій пропаганді. [21] У 1940х роках Ласвел видав книжку «Мова політики», яка досі є класичною у сфері контент-аналізу. Останніми роками контент-аналіз як метод був вимушений змінюватись, і цьому виділяють три основні причини. [14] По-перше, контент-аналізу доводиться мати справу з ширшим контекстом. Адже об'єкт інтересу переключився з маленьких збірок друкованих повідомлень на маштабні масиви електронних текстів. По-друге, до контент-аналізу долучається більша кількість дослідників, що корелюється з постійним зростанням вибірок релевантних

текстів. Такий обсяг вже не може обробити одна людина, тому все частіше над дослідженнями працюють групи спеціалістів. І по-третє, масивні обсяги даних, доступних в електронному вигляді потребують якісно нових дослідницьких технік, які потребують програмного забезпечення. Найчастіше контент-аналіз застосовується у таких сферах, як вивчення соціальних оцінок тих чи інших подій, аналіз пропаганди, методів журналістики, вивчення арсеналу засобів масової комунікації, а також психологічні та психоаналітичні дослідження.[21; 39] Георгій Почепцов визначає три суттєві умови розвитку комунікативних процесів, за яких використання саме контент-аналізу виявляється найефективнішим. Першою умовою є відсутність прямого вихода на автора. Адже під час звичайної бесіди ми можемо спитати співрозмовника, що саме означають його слова, або навіщо він це сказав. Другою умовою є те, що визначним фактором для дослідження є мовний фактор. Наприклад, при встановленні авторства текстів, які належать Шекспіру або Шолохову, контентаналіз є необхідним. І третьою умовою є великий обсяг матеріалів. У випадках аналізу масової комунікації, літератури або кіно саме з такими, великими обсягами дослідники мають справу. Більшість дослідників розрізняють кількісний та якісний контент аналіз. Наталія Костенко пропонує теорію, що ці види контент-аналізу розрізняються тим, що у якісному фіксується наявність або відсутність у тексті певних елементів змісту, а у другому розглядається частота, з якою зустрічаються у тексті певні елементи. [38] Джаред Веслі виділяє три основні підходи до взаємозв’язку між кількісним та якісним контент-аналізом. Представники першого підходу вважають різницю між кількісним та якісним контент-аналізом настільки суттєвою, що порівнювати їх є абсолютною нісенітницею в принципі. Вони пов’язують кількісні методи із позитивізмом, а якісні, в свою чергу, із релятивізмом. Представники другого підходу, хоч і розрізняють кількісний та якісний методи, але різницю між ними вбачають суто стилістичну, називаючи її такою, що методологічно є неважливою. За їхніми словами, і кількісний, і якісний

контент-аналіз є систематичним та науковим методом. Прибічники третього підходу, або ж так звані «дуалісти», вбачають найбільшу користь у поєднанні та співпраці кількісного та якісного контент-аналізу. На їхню думку, дослідник може досягти найякісніших результатів, вдаючись до обох видів контентаналізу. [29] Дослідникам, які використовують контент-аналіз, доводиться зтикатися як і з перевагами цього метода, так і з його недоліками. Перевагами контент-аналізу є те, що він є і якісним, і кількісним методом, що дозволяє віднайти або спроектувати історичні та культурні особливості періоду часу через аналіз текстів, що може використовуватись як інтерпретація тексту для розробки експертних систем, дозволяє зрозуміти комплексні моделі людського мислення та застосування мови, є дуже точним, якщо його правильно застосовувати. Щодо його недоліків, то це те, що він потребує дуже багато часу, те, що часто у результаті контент-аналізу дослідники роблять не релевантні висновки, описують зв’язки, яких насправді немає, додають до інтерпретації власні передсудження. Також дослідники часто не враховують умови або стан справ при написанні та після написання певного тексту, а також недоліком є те, що звести, автоматизувати та комп’ютеризувати результати може бути важко. [19] До того, як почати контент-аналіз, дослідник має поставити дослідницьке запитання, на яке він хоче отримати відповідь, або сформулювати гіпотезу, яку він хоче перевірити. [21] Після цього дослідник має обрати джерело комунікації, дослідження якого дозволить отримати відповідь на запитання, спростувати або підтвердити гіпотезу. Метою контент-аналізу є обробка сирого матеріалу, щоб отримати дані, з яких можна отримати наукове знання. Дуже важливим для дослідника є обрати конкретну одиницю «сирого матеріалу», який він буде аналізувати. Таких одиниць як вербального, так і написаного тексту, виділяють чотири: синтаксичні одиниці, тобто слова, речення, абзаци або розділи; одиниці, що відсилають до чогось, наприклад слова або речення, які описують певні події або людей; твердження про події або людей; тематичні одиниці, вони є найбільш абстрактими – випливають з контексту тексту або із його емоційного забарвлення. [26]

Для проведення даного дослідження треба було визначити 10 топ-блогерів з українського онлайнового простору, у повідомленнях яких можна було б знайти новинні меми. Отже, це мали бути блогери, які, по-перше, є українськими, по-друге, пишуть про новини в Україні та світі, посилаються на новини, або ж копіюють новини у своєму блозі, тобто це мали бути автори блогів на соціальну та політичну тематику (не розважальні), і вирішено було обмежитись лише користувачами ЖЖ-платформи, адже, як було зазначено у першому розділі, саме Livejournal є найбільш популярною блог-платформою в українському Інтернеті. Щоб обрати цих блогерів, я звернулась до єдиного доступного рейтингу саме українських ЖЖ-користувачів [42]. Як зазначено на даному сайті, рейтинг блогів – спосіб дізнатись про найпопулярніші та найавторитетніші блоги. Рейтинг зіставлено на основі авторитетності – інтегрального показника, заснованого на даних про те, як часто інші блогери посилаються на даний блог, хто саме посилається, з урахуванням кількості коментарів, кількості читачів та кількості відвідувань. Рейтинг пропонує два списки: за читачами та за авторитетністю. Оскільки деякі з читачів блогу можуть бути не зареєстровані у ЖЖ, або можуть не числитись «офіційними» читачами блогу, було вирішено обрати список за авторитетністю. Починаючи з блогу, що на першій позиції, я прочитувала кожен по черзі, вдаючись до поєднання кількісного та якісного контент-аналізу – визначаючи тематику записів, та рахуючи відсоток записів соціально – політичної спрямованості. Якщо блог виявлявся таким, що підходить, я його включала у свій топ-10. Ті блоги, у описі яких самі автори визначали їх як «розважальні», «жартівливі», «кіно-блоги», «модні» або «щоденники», одразу відкидались. Таким чином, проглянувши 55 блогів за тримісячний період часу (достатній, щоб визначити стандартну тематику блогу), я склала список з десяти топблогерів (див. Додаток А), у блогах яких було вирішено шукати потрібні новинні меми. Наступним етапом дослідження був аналіз обраних блогів для пошуку новинних мемів. Періодом часу було обрано два з половиною місяці (березень

2011, квітень 2011 та травень 2011 до моменту початку проведення контентаналізу– до 14 травня). Єдиною важкістю було визначити, за яким принципом відстежувати новинні меми у записах блогерів, тобто що вважати мемами, а що ні. Було вирішено застосувати метод, який використовували дослідники Джон Лешковеч, Ларс Бекстром та Джон Клейнберг. [15] Вони досліджували онлайн медіа у період президентських виборів у Сполучених Штатах Америки, відстежуючи новинні меми та аналізуючи їх. За новинні меми вони обрали слова, словосполучення, речення або назву цілого тексту, процитованого у статті, тобто, фактично, все, що зустрічали «у лапках». За тим самим принципом меми відбирав дослідник Сонал Гупта [10]. Він, разом із дослідниками, що допомагали йому із дослідженням, намагався виявити або передбачити упередження журналістів та блогерів щодо партії республіканців або, навпаки, демократів, аналізуючи меми, які зустрічаються у онлайнових медіа та блогах. Я вирішила за новинні меми також вважати назви відеороликів, а також слогани білбордів та лайтбоксів, які стосуються подій, що відображаються у новинах. Всього було досліджено 2193 записи та виписано усі меми, які підходили під зазначені вимоги. Після цього усі виписані меми було проаналізовано, було обрано 10 новинних мемів, які зустрічались найбільшу кількість разів, тобто у найбільшої кількості блогів із аналізованого топ-списку.(див. Додаток Б) 2.2. Анкетування як вид опитування Після того, як за допомогою контент-аналізу було визначено 10 новинних мемів, які за трьома найважливішими правилами авторитетності та успішності мемів мали б бути одними із найпопулярніших та найвпізнаваніших в українському онлайновому просторі, треба було опитати користувачів мережі Інтернет, щоб з’ясувати, наскільки ці меми є насправді впізнаваними, та скільки людей, які начебто впізнають меми, можуть їх пояснити. Опитування посідає особливе місце серед методів збору первинної інформації.

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування дослідника і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповіді респондентів на сформульовані дослідником питання, які випливають з цілей і завдань дослідження. [43] Перше спеціальне опитування громадської думки, пов'язане з організацією виборчої кампанії, було здійснено у США в 1824 р. На початку 30-х років XX ст. у США було створено перший інститут опитувань громадської думки. [43] Дослідниками зазвичай використовуються два типи опитування: описовий та аналітичний. Якщо описовий тип допомагає задокументувати певні умови та обставини, тобто засвідчити, що наразі відбувається або існує, то аналітичне опитування спрямоване на те, щоб описати та пояснити, чому саме така ситуація наразі існує. [30] Опитування, як метод, має свої переваги. По-перше, воно може бути застосоване у розслідуванні певної проблеми в реалістичних умовах. По-друге, опитування є не дуже затратним методом дослідження, більше того, дослідник часто може корегувати і контролювати свої витрати, обираючи один з чотирьох основних типів опитування: поштою, телефоном, особисті інтерв’ю або групове опитування. Ще однією перевагою цього методу є можливість зібрати досить великий масив даних, та доволі різноманітний діапазон змінних, щодо яких збирається інформація. [30] Проте, звісно, опитування не є ідеальним методом дослідження. Одним з найважливіших та найсерйозніших недоліків опитування є те, що незалежні змінні не можуть бути маніпульовані у той спосіб, у який це відбувається під час лабораторних експериментів. Фактично, це означає, що навіть, якщо одна змінна пов’язана з іншою змінною, іноді їхній зв’язок неможливо довести лише завдяки результатам дослідження. Ще одним недоліком опитування є те, що сам опитник, самі питання можуть спровокувати упереджені відповіді та необ’єктивні результати. Також негативною стороною цього методу є імовірність того, що дослідник питає не тих людей. Особливо це проявляється у телефонному опитуванні. Ще одним мінусом може бути те, що люди не завжди

готові брати участь у опитуванні, тож не завжди є доступ до тих респондентів, яких дослідник вирішив опитати. [30] Щодо недоліків методу опитування у даному дослідженні, то варто зазначити, що особливою проблемою було те, що не було можливості проконтролювати якість заповнення опитника. Оскільки питання передбачали правдиву відповідь, але дослідник не міг слідкувати за тим, хто, коли і яким чином заповнює анкету, немає гарантії, що всі учасники опитування відповідали чесно, не користуючись пошуковими системами або порадами друзів, а також, що усі з учасників опитування заповнили анкету один раз та з власної волі, а не під примусом когось із знайомих. Питання, які задає дослідник респонденту, проводячи опитування, мають відповідати двом основним правилам. По-перше, питання мають дійсно бути зрозумілими респонденту, тобто передавати їм те, що дослідник хоче у них дізнатись, і, по-друге, вони мають бути побудовані так, щоб відповідь на них давала досліднику потрібну інформацію. Сам опитник має будуватись відповідно до типу опитування, до якого вдається дослідник. Наприклад, опитування поштою (або, як у даному дослідженні, електронне опитування, що розповсюджується у мережі Інтернет) має побудовано максимально зрозуміло, адже у респондента не буде можливості поставити досліднику додаткові питання. [30] Дуже важливим є достовірність інформації, яку отримує дослідник. Для того, щоб таку інформацію отримати, необхідно, щоб респондент: - сприйняв потрібну інформацію - правильно її зрозумів - якщо необхідно, зміг згадати події минулого - обрав адекватну відповідь на поставлене йому запитання - свою відповідь зміг втілити у слова адекватно [43] Основними фазами опитування з точки зору достовірності є: адаптація, досягнення поставленої мети та зняття напруги. З фази адаптації починається кожне опитування. Під час цієї фази у респондента мають створити мотивацію до того, щоб сумлінно та чесно

відповісти на запитання, його готують до дослідження. Ця фаза складається із звернення та декількох перших питань. Зверненням має починатись кожне опитування. Респондента потрібно підготувати – ознайомити його зі змістом питальника, при роботі з анкетою – пояснити правила її заповнення. Основним завданням цієї фази є встановити контакт з респондентом, тому дуже часто опитування починаються із запитань, по суті не пов’язаних із самою темою дослідження. Зміст другої фази опитування є очевидним – досягнення мети, власне, і є фазою збору основної, необхідної для відповіді на дослідницьке запитання, інформації. У процесі відповіді на цю частину питальника, особливо якщо вона велика, зацікавленість у дослідженні може поступово згасати. Остання фаза — завершення опитування. Наприкінці питальника вміщують функціонально-психологічні, легкі запитання, які знімають напруження у респондента і дають змогу йому виявити свої почуття. [43] Опитування як метод соціологічного дослідження поділяється на два різновиди: інтерв'ю та анкетне опитування. Інтерв'ю — це бесіда, яка проводиться за певним планом і передбачає прямий контакт інтерв'юера з респондентом (опитуваним), причому запис відповідей останнього здійснюється або інтерв'юером, або механічно (на плівку). Анкетне опитування передбачає жорстко фіксований порядок, зміст і форму запитань, чітке формулювання відповідей, які реєструються опитуваною особою. [43] Запитання у анкетах можуть бути двох основних типів: відкриті та закриті. Відкриті питання дають респондентам повну свободу у відповідях і можливість дати розгорнуту, глибинну відповідь. Також, особливість таких запитань полягає у тому, що вони дають досліднику можливість поставити питання на кшталт «Чому?» або «Не могли б ви пояснити це більш докладно?». Також дуже важливим є те, що відкриті запитання іноді провокують неочікувані відповіді, яких дослідник жодним чином не міг передбачити. [30] Основним недоліком відкритих запитань є те, що обробка отриманих даних потребує дуже багато часу. Ще однією проблемою може бути те, що

респондент не розуміє питання та дає відповідь, що не дає досліднику скласти уявлення про ставлення респондента до запитуваної інформації. Що стосується закритих запитань, то у такому разі респондент просто обирає відповідь із запропонованих дослідником варіантів. Ці питання є більш популярними через те, що відповіді є уніфікованими, їх набагато легше поразувати або категоризувати. [30] Опитування даного дослідження проводилось за допомогою методу анкетування. Анкета складалась із двадцяти двох запитань: одинадцять були відкритими, інші одинадцять, відповідно, закритими. Перед першим питанням було подано коротку інформацію про те, ким є дослідник, та з якою метою проводиться опитування. Анкета була зіставлена на основі результатів контент-аналізу десяти топблогерів українського онлайнового простору. Метою анкети було з’ясувати, наскільки впізнаваними є обрані новинні меми, та скільки з тих, хто впізнав меми, може пояснити їхнє походження. Отже, анкета містила такі питання: 1. Ваша стать -чоловіча -жіноча 2. Ваш вік (повних років) 3. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Улетай вертолет, пока я не вытащил свою гигантскую мухобойку" ? Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "-") 4. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше 5. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Володя, привет тебе из Триполи!" ? Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "-") 6. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше

7. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Другий Чорнобиль" ?Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "-") 8. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше 9. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Терорист номер один" ? Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "-") 10. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше 11. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Хай нам Бог здоров'я дасть пережить донецьку владу" ? Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "-") 12. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше 13. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Путин vs Медведев" ?Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "") 14. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше 15. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Щирий ветеран НКВД на Луганщині" ?Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "-") 16. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше

17. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Ляшко і велосипед" ?Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "-") 18. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше 19. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Баррозу - «козел» " ? Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "") 20. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше 21. З чим\ким\якою подією у Вас асоціюється вираз "Сладенький, я тебя Абажаю" ?Хто автор? До кого адресовано? (У разі, якщо Ви не знаєте, про що мова, поставте "-") 22. Звідки Ви знаєте про це? (Можна обрати кілька варіантів) - Телебачення, Радіо, Друкована преса, Соціальні мережі, Блоги, Онлайн медіа, Від друзів\знайомих\колег, Не розумію, про що йдеться, Інше Усі питання анкети були обов’язковими для відповіді, але при цьому щодо кожного питання респондент міг відповісти «ніколи про це не чув» та поставити прочерк. Щодо закритих питань, то вони все одно пропонували респонденту обрати пункт «інше», якщо якийсь із варіантів був не врахований дослідником. 2.3. Вибірка Оскільки метою опитування було дізнатись, наскільки користувачі українського онлайнового простору впізнають обрані новинні меми, та скільки з них може ці меми пояснити, то респондентами мали бути активні користувачі інтернету. Оскільки опитати усіх користувачів мережі Інтернет неможливо,

було вирішено розповсюдити посилання на анкету, яка була постійно доступна у електронному варіанті, за допомогою електронної пошти, соціальних мереж (В Контакті та Facebook), месенджерів (Skype, ICQ), блогів та мікроблогів (Livejournal, Twitter). Кожне посилання на анкету супроводжувалось проханням не лише дати відповідь на поставленні запитання, але і по можливості розповсюдити анкету серед своїх друзів та знайомих. Таким чином, можна говорити про мережеву вибірку. Вибірка – це група елементів (осіб) або окремі елементи, з яких було отримано дані дослідження. [17] Мережева вибірка (або вибірка за принципом снігової кулі) – дослідник починає своє дослідження з декількох респондентів, і потім просить їх порекомендувати когось зі своїх знайомих як потенційного респондента, якщо він впевнений або припускає, що цей його знайомий підходить під опис потрібного респондента. [17] Таким чином, способом мережевих рекомендацій, заповнити анкету погодилось 102 респонденти. Після закінчення опитування було проведено контент-аналіз відкритих питань анкети, щоб дати відповідь на дослідницьке запитання.

Розділ 3. Результати дослідження 3.1. Результати контент-аналізу блогів Як було зазначено у другому розділі, аналіз українських топ-блогів було проведено з метою пошуку найпопулярніших, найрозповсюдженіших новинних мемів. За новинні меми було вирішено вважати: процитовані «в лапках» слова, словосполучення, речення, назви статей, які скопійовано повністю, а також назви відеороликів, слогани з білбордів та лайтбоксів. Серед усіх виписаних новинних мемів, було обрано десять тих, що зустрічались у найбільшій кількості з топ-блогів (саме ці новинні меми мають найбільшу можливість стати найавторитетнішими та найуспішнішими, зважаючи на правило точності, плодючості та довготривалості[2]). Отже, топ-10 новинних мемів: -

«Терорист номер один» (цей мем зустрічався у трьох блогах)

У всіх постах, де зустрічався мем «терорист номер один», мова йшла про Усаму бін Ладена. Саме його вважають «батьком» терористичного угруповування «Аль-Каїда», саме він начебто ініціював теракт у США 11 вересня 2001 року. Останнім часом цей мем часто фігурував у новинах, адже 2 травня 2011 року бін Ладена було вбито. Хоча, варто зазначити, що деякі медіа після смерті Бін Ладена повідомляли, що «титул "терориста номер один" переходить до Аймана аль-Завахірі, верховного стратега "Аль-Каїди" і другої людини в ієрархії міжнародної терористичної мережі.» [44] - «Другий Чорнобиль» (цей мем зустрічався у трьох блогах) Мем «другий Чорнобиль» використовувався для позначення трагедії на АЕС у префектурі Фукусіма, Японія, яка була спровокована землетрусом та цунамі, що стались 11 березня 2011 року. Не лише українські, але й світові медіа, порівнювали цю аварію з тим, що сталося в Чорнобилі 1986 року. Найвідоміші інформагентства почали розповсюджувати фото-, відео- та друковані репортажі за участі ветеранів аварії на Чорнобильській АЕС та просто з Прип’яті.

41 -

«Улетай вертолет, пока я не вытащил свою гигантскую мухобойку» (цей мем зустрічався у трьох блогах)

Саме таке повідомлення було опубліковано в мікроблозі на Twitter Сохаібом Атхаром, пакистанським IT-спеціалістом, що жив неподалік від будинку, у якому виявилась розсекречена резиденція терориста Усами бін Ладена. У ніч 2 травня 2011 року Сохаіб почув шум та, визирнувши у вікно, побачив гелікоптер. За його словами, це не рідкісне явище у Абботабаді, містечку неподалік від столиці Пакістану, де проживає дуже багато колишніх військових. Сохаіба дратував шум, і тому він вирішив пожалітись своїм товаришам у мережі Інтернет. Таким чином, Сохаіб Атхар виявився єдиною в світі людиною, яка в онлайн-режимі вісвітлювала операцію по знешкодженню бін Ладена. -

«Щирий ветеран НКВД з Луганщини» (цей мем зустрічався у трьох блогах)

Цей мем пов’язаний із відеозаписом з сесії обласної ради Луганщини, на якій ветеран НКВС ділився з депутатами своїми спогадами післявоєнних років. Він розповів про те, як проводились облави у Карпатських горах та про депортацію затриманих у Сибір. Розповідаючи про західноукраїнських націоналістів, він, начебто цитуючи їх, піднімав по-нацистські праву руку, та говорив «Хайль живе Україна». -

«Володя, привет тебе из Триполи!» (цей мем зустрічався у трьох блогах)

Цей мем є назвою відкритого листа, якого написав з Лівійського міста Тріполі журналіст, що вчився разом із Володимиром Жириновським в Інституті східних мов при МГУ. Автор листа просить Жириновського посприяти припиненню операцій НАТО в Лівії. «..Тому я публікую на PROZA.RU цей лист із Тріполі, який я надіслав на твій сайт, але не отримав відповіді, і хотів би через тебе, як віце-спікера Державної думи, звернутись до російської спільноти: не буде наземної операції проти Лівії, якщо Росія скаже зараз, сьогодні, безвідкладно своє вагоме слово! Як вона завжди говорила, чесно та ясно, перед обличчям безпеки для усього Людства! Руки геть від Лівії!..» -

«Хай нам бог здоров’я дасть пережить донецьку власть» (цей мем зустрічався у двох блогах)

Напередодні 9 травня Савік Шустер запросив ветеранів на свою передачу, а член Партії Регіонів Владислав Лук’янов дозволив собі образливо звернутись до присутніх. Після цього слово надали ветеранам, один з яких сказав: «Ми в церквам молимось, хай нам Бог здоров’я дасть пережить донецьку власть.» -

«Путин vs Медведев» (цей мем зустрічався у двох блогах)

Таку назву має відеоролик, який вірусно розповсюджується мережею Інтернет. Він є начебто «трейлером» до президентських виборів у Росії, що відбудуться у 2012 році. Очікується, що основними кандидатами будуть Дмітрій Мєдвєдєв та Владімір Путін. -

«Баррозу – козел» (цей мем зустрічався у двох блогах)

Цей мем пов’язаний із тим, що президента Білорусії Алєксандра Лукашенко не запросили в Київ на міжнародну конференцію з нагоди роковин Чорнобильської аварії. Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що якщо запросять Лукашенка, то він сам не приїде. Щодо цього Лукашенко сказав, що «українській владі вистачило вшивості його не запросити», а «що стосується таких козлів, як Баррозу, ну, був якийсь Баррозу в Португалії, вигнали його і призначили у Єврокомісію. Я менше дивлюсь, хто що де ляпнув з європейських чиновників.» -

«Ляшко і велосипед» (цей мем зустрічався у двох блогах)

Цей мем пов’язаний із рекламними білбордами депутата Олега Ляшка (див. Додаток В), які з’явились на вулицях Києва на початку травня. На фотографії зображений Ляшко, що везе на рамі велосипеду жінку похилого віку. За словами самого Ляшка, метою білбордів є нагадати українцям, що своїх мам треба шанувати та піклуватись про них щодня. Фото було зроблено пресслужбою Ляшка, коли він підвіз на велосипеді жінку з Чернігівської області, що прийшла на зустріч з ним під час його поїздки до Чернігова. -

«Сладенький, я тебя абажаю!» (цей мем зустрічався у двох блогах)

Білборд саме з таким написом помітив журналіст Сергій Лещенко прямо при повороті на трасу, яка веде до Межигір’я (див. Додаток Д) . Тепер щоранку Президент України Віктор Янукович бачить цей жартівливий, начебто адресований йому, напис.

Звісно, варто зазначити, що ці меми могли асоціюватись у респондентів з іншими подіями, не виключено, що ці вирази використовувались раніше у новинних або неновинних матеріалах у іншому контексті. Але новинні меми, що були обрані для дослідження, були пов’язані із новинами, що відбулися не раніше, ніж за три місяці до початку дослідження, тобто це ті меми, які ще не мали б забутись або отримати багато значень. Хоча, звісно, варто враховувати, що ці меми могли бути «занадто свіжими», і ще не встигнути здобути популярності, хоча і відповідали усім правилам успішності. У самій анкеті меми були розташовані не в такому, рейтинговому порядку, а в довільному. Питання щодо мемів були сформульовані однакові, щоб випадково не підказати респонденту. 3.2. Результати опитування Як було зазначено у другому розділі, респондентами даного опитування, анкети, що містила 22 запитання, були активні користувачі українського онлайнового простору. Анкета розповсюджувалась у мережі Інтернет мережевим способом, її заповнили 102 учасники опитування. Метою контент-аналізу результатів опитування було з’ясувати, яка частина з тих опитаних, хто чули, тобто впізнали, згадані в анкеті меми, можуть їх правильно пояснити. Тому, аналізуючи відповіді респондентів на відкриті питання, тобто пояснення запропонованих мемів, я виділила три основні категорії: «не чув», «чув, але пояснив неправильно», «пояснив правильно». Відповідь потрапляла до категорії «не чув», якщо респондент замість відповіді ставив прочерк, або писав про те, що не знайомий з даним мемом. Категорія «чув, але пояснив не правильно» зібрала в собі відповіді тих респондентів, які намагались пояснити заданий мем, бо це означало, що сам мем їм знайомий, але вони його не розуміють, розуміють не повністю, або розуміють не правильно. До категорії «пояснив правильно» потрапили ті відповіді, у яких респондент правильно

пояснив походження, значення або авторство мема, в залежності від самого мема. У подальшому дослідженні, тобто у аналізі джерел, з яких респонденти дізнавались про ті чи інші меми, категорію «не чув» я не враховувала. Далі представлено аналіз дослідження відповідей спочатку окремо по кожному мему (у тому порядку, у якому вони були розташовані в анкеті), а потім – представлено узагальнені результати. Співвідношення категорій по кожному мему супроводжуються діаграмами. «Улетай вертолет, пока я не вытащил свою гигантскую мухобойку» Ключовою в розумінні цього мему була саме подія, із якою він пов’язаний. Ім’я автора не було важливим, але особистість мала значення так само, як і подія, через яку цей мем народився. Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічали 90 респондентів (88%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили 4 респонденти (4%), правильно цей мем пояснили 8 осіб (8%) (Рис.3.1.) Розуміння мему "Улетай, вертолет, пока я не вытащил свою гигантскую мухобойку" не чув

8; 8% 4; 4%

чув, але пояснив неправильно пояснив правильно

90; 88%

Рис.3.1.

У відповідях, що потрапили до категорії «чув, але пояснив неправильно», респонденти пов’язували цей мем з літературою, війнами в Афганістані та Іраку та Усамою бін Ладеном, просто не достатньо чітко для того, щоб стверджувати, що респондент розумів мем. Але оскільки їх було всього

четверо, говорити про якусь тенденцію певного помилкового розуміння мему не можна. Скоріше можна говорити про те, що цей мем ще не став доволі успішним, що правила авторитетності для нього не спрацювали. Серед тих, хто пояснив мем правильно, п’ятеро вказали, що дізнались про це з онлайнових медіа, та п’ятеро, що дізнались з блогів (відповідаючи на питання про джерело мему, респондент міг обирати декілька варіантів, або навіть пропонувати свій). «Володя, привет тебе из Триполи!» У розумінні цього мема необхідним було знання автора (знову ж таки, ім’я не обов’язково, але варто було вказати, хто автор) та знання адресату (фактично, треба було правильно пояснити присутність у цьому мемі імені Володя). Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічали 87 респондентів (85%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили 9 респондентів (9%), правильно цей мем пояснили 6 осіб (6%) (Рис.3.2.)

Розуміння мему "Володя, привет тебе из Триполи!" 6; 6% не чув

9; 9%

чув, але пояснив неправильно пояснив правильно

87; 85%

Рис.3.2. З тих дев’яти респондентів, хто не зміг пояснити точно мем, восьмеро пов’язали його з подіями в Лівії, що, в принципі, є майже очевидним, адже Тріполі – столиця Лівії. Але тут варто звернути увагу на ще одну тенденцію: шестеро з дев’яти вирішили, що йдеться про прем’єр - міністра Росії Владіміра

Путіна. Ось деякі з відповідей категорії «чув, але пояснив неправильно», які пояснюють логіку цих шести респондентів: - «Гадаю, мова йде про паралель між останніми подіями у Лівії та суспільнополітичною ситуацією у Росії. Очевидно, автор виразу натякає Володимиру Путіну, що на нього може чекати доля Муамара Каддафі.» - «З громадськими хвилюваннями у Тріполі і натяком на можливість повторення подібного у Росії.» Джерелом, з якого респонденти дізнались про значення цього мему ( з тих, хто правильно пояснили його значення), четверо осіб назвали блоги, троє – онлайнові медіа. «Другий Чорнобиль» Щоб пояснення цього мему вважалось правильним, треба було правильно вказати подію, яку називають другим Чорнобилем (тобто навіть якщо респондент не назвав саму префектуру Фукусіма, але вказав, що мем стосується березневої катастрофи в Японії цього року, то відповідь заносилась у категорію «пояснив правильно») Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічали 32 респондентів (31%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили 9 респондентів (9%), правильно цей мем пояснили 61 особа (60%) (Рис.3.3.) Розуміння мему "Другий Чорнобиль"

не чув 32; 31% чув, але пояснив неправильно пояснив правильно

61; 60% 9; 9%

Рис.3.3.

Респондентів, чиї відповіді, занесені у категорію «чув, але пояснив неправильно», можна умовно поділити на три групи. Троє з дев’яти запропонували припущення, що мем «другий Чорнобиль» пов’язаний із Хіросімою. П’ятеро зазначили, що вираз «другий Чорнобиль» є метафорою для позначення будь-якої серйозної катастрофи, наприклад: - «Второй Чернобыль - большая катастрофа с большими последствиями. Катастрофа из-за человеческого фактора, и полной импотенции власти» Ще один респондент пояснив цей мем таким чином: - «Підписання харківських угод з Росією минулого року. Юлія Тимошенко до громадян» З тих, хто правильно розуміє мем, 44 респонденти джерелом цього мему для себе назвали телебачення, 41 особа- онлайн медіа, які серед джерел щодо цього мему виявились лідерами. «Терорист номер один» Щоб правильно пояснити даний мем, треба було вказати ім’я Усами бін Ладена. Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічали 13 респондентів (13%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили 4 респонденти (4%), правильно цей мем пояснили 85 осіб (83%) (Рис.3.4.) Розуміння мему "Терорист номер один" 13; 13%

не чув

4; 4% чув, але пояснив неправильно пояснив правильно 85; 83%

Рис.3.4. Серед відповідей з категорії «пояснив правильно» треба виокремити дві неоднозначні. Їх було зараховано саме до цієї категорії тому, що обидві містили

як варіант відповіді ім’я Усами бін Ладена, але в той же час обидва респонденти запропонували альтернативний варіант. Одним з них був Саддам Хусейн, який «також терорист номер один». Інший респондент зазначив, що після смерті Усами бін Ладена «титул» передався Анмару аль-Авлакі, йєменському терористу, який відомий активним використанням Інтернет технологій для пропаганди тероризму. Щодо категорії «чув, але пояснив неправильно», то всі відповіді, які щодо даного мему були занесені у цю категорію, просто не називали ім’я бін Ладена, але асоціювали мем із 11 вересня 2001 року. Джерелами-лідерами правильних відповідей щодо цього мему виявились телебачення (для 71 респондента), онлайн медіа (для 55 осіб), друкована преса (її обрали 38 респондентів). «Хай нам бог здоров’я дасть пережить донецьку власть» Розуміння цього мему потребувало знання ситуації, у якій був вперше озвучений цей мем, тобто респондент мав вказати, що цей вираз народився на телевізійному ток-шоу. Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічали 47 респондентів (46%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили також 47 респондентів (46%), правильно цей мем пояснили 8 осіб (8%) (Рис.3.5.) Розуміння мему "Хай нам Бог здоров'я дасть пережить донецьку власть"

8; 8%

не чув чув, але пояснив неправильно пояснив правильно

47; 46% 47; 46%

Рис.3.5.

П’ятеро з 47, респондентів, які потрапили до категорії «чув, але пояснив неправильно», приписали даний мем Юлії Тимошенко. Усі 47 без виключення написали, що вислів стосується теперішньої влади, наприклад: - «Кажется, это из видео на Ютубе про то, что думают жители Донецка про нынешнюю власть. Автора не знаю, адресовано журналистам, которые спрашивали про отношение к власти, по-моему.» - «З перемогою В.Ф. Якуновича на президентських виборах в Україні, адерсовано мешканцям України.» - «З Інуковеджем і Ко. Мова йде про інвазію "донецьких" у владі і, як наслідок, в інших сферах суспільно-політичного життя.» Враховуючи такі відповіді, можна говорити в даному контексті про ще один мем, який, можливо, когось з респондентів примусив замість «ніколи про таке не чув» почати пояснювати мем. Можна говорити про мем «донецька влада», який напряму асоціюється з теперішньою владою та з президентством Віктора Януковича. З тих, хто зміг правильно пояснили даний мем, у джерелах вказали: троє респондентів – телебачення, троє – онлайн медіа. Також було вказано соціальні мережі та блоги (відповідно, двічі та один раз). «Путин vs Медведев» Даний мем передбачав те, що респонденти бачили відео-ролик, присвячений виборам президента у Росії, що відбудуться у 2012 році. Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічали 95 респондентів (93%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили 5 респондентів (5%), правильно цей мем пояснили 2 особи (2%) (Рис.3.6.) Більшість (52 з 60) з тих, чиї відповіді потрапили у категорію «чув, але не пояснив», пов’язали даний мем із президентськими виборами, що відбудуться у Росії 2012 року, або просто з політичним протистоянням президента Росії Дмітрія Мєдвєдєва та Владіміра Путіна: - «Мабуть, мова йде про найближчі вибори президента РФ і про те, чи є там насправді якась інтрига.»

Розуміння мему "Путин vs Медведев" не чув

2; 2% 5; 5%

чув, але пояснив неправильно пояснив правильно

95; 93%

Рис. 3.6. - «З подіями в Росії, скоро вибори в Росії і цікаво кого оберуть Путіна чи Медведева. Це дві реальні кандидатури. Адресовано до усіх глядачів та читачів, слухачів з різних країн, хто цікавиться політикою Росії.» - «еммм..... асоціюється із хитрими стратегіями виборів одне-одного в президенти, та й взагалі із ротацією їх у верхівці влади РФ.» - «Протистояння Путіна та Медведєва. Відійшовши на прем"єрське крісло Путін не дає Медведєву керувати країною в повному сенсі цього слова. Ще, Путін - це військові, а Медведєв - юристи та бізнес» З тих, хто правильно пояснив значення даного мему, троє джерелом зазначили онлайн медіа, троє – соціальні мережі, двоє відповіли, що дізнались про це в блогах, і одна людина повідомила, що чула від друзів\знайомих\колег. «Щирий ветеран НКВД з Луганщини» Щоб відповідь респондента щодо цього мема потрапила до категорії «пояснив правильно», він мав пояснити, що мем пов’язаний із відео- роликом, на якому ветеран, що служив в НКВД, розповідає про післявоєнні часи. Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічали 95 респондентів (93%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили 5 респондентів (5%), правильно цей мем пояснили 2 осіб (2%) (Рис.3.7.)

З тих респондентів, чиї відповіді потрапили у категорію «чув, але пояснив неправильно», четверо пов’язали даний мем із подіями в Україні 9 травня ( а саме зі скандалами щодо червоного прапору тощо), один з респондентів зазначив, що даний мем йому здається якимось чином пов’язаним до Ляшка, але також написав, що сам не може пояснити, чому. Розуміння мему "Щирий ветеран НКВД з Луганщини" не чув

2; 2% 5; 5%

чув, але пояснив неправильно пояснив правильно 95; 93%

Рис.3.7. Обидва респонденти, які бачили відео з ветераном НКВД, які правильно пояснили походження даного мему, послались на онлайнові медіа як джерело інформації щодо згаданого мему. «Ляшко і велосипед» З точки зору поділу відповідей респондентів щодо цього мему на задані три категорії, цей мем був найсуперечливіший. З одного боку, головним у розпізнанні мему було те, щоб респондент у відповіді зазначив, що йдеться про рекламу (рекламний щит, білборди) депутата Олега Ляшка, на якому він зображений на велосипеді із жінкою похилого віку. Але з іншого боку, чи можна вважати, що респондент правильно та повністю розуміє мем, ящо він зазначає, що на фотографії Ляшко зображений із його мамою, хоча насправді це ледве знайома йому жінка, яку він просто погодився підвести на її ж велосипеді, а його прес-служба вдало використала цю фотографію для рекламної кампанії, що має спонукати людей шанувати матерів.

Тож було вирішено всіх, хто у відповіді згадає про рекламний щит, заносити до категорії «пояснив правильно», але потім окремо порахувати, скільки з них «розуміють повністю». Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічав 71 респондент (69%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили 11 респондентів (11%), правильно цей мем пояснили 20 осіб (20%) (Рис.3.8.) Розуміння мему "Ляшко і велосипед" не чув 20; 20% чув, але пояснив неправильно 11; 11% пояснив правильно

71; 69%

Рис.3.8. Із тих респондентів, чиї відповіді були занесені у категорію «пояснив правильно», повністю розуміють мем лише дев’ятеро, наприклад: - «З PR-кампанією цього йолопа. По Києві розвішані плакати з Ляшком: на одному з них зображено, як він на велосипеді везе "збірний образ матері".» - «Депутат ляшко нібито підвозив якусь селянку на велосипеді, а потім це фото було на бордах. Типу Шануй свою маму.» З тих, хто «повністю розуміють» мем, троє зазначили джерелом інформації соціальні мережі, троє – чули від друзів, колег або знайомих, двоє зазначили онлайн медіа як джерело, та ще один з респондентів написав – блоги. «Баррозу – козел» Для розуміння цього мему ключовим було розуміння автора даного мему, а також важливим було знання ситуації, за якої Алєксандр Лукашенко дозволив собі назвати Баррозу Козлом.

Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічали 79 респондентів (77%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили 6 респондентів (6%), правильно цей мем пояснили 17 осіб (17%) (Рис.3.9.) Розуміння мему "Баррозу-козел"

не чув

чув, але пояснив неправильно

17; 17% 6; 6%

пояснив правильно

79; 77%

Рис.3.9. Четверо з тих респондентів, чиї відповіді було занесено до категорії «чув, але пояснив неправильно», просто намагались допустити, що це пов’язано з ЄС та з самим Баррозу. Але двоє з них бачили у ціьому мемі зв’язок ЄС та України: - «Це з тієї пісні, що й "Всі погані, я один пупсік". Незадоволені жителі українським правлінням висловлюють свою думку у найбільш зрозумілому для простого населення ключі.» - «З подіями, пов’язаними зі стосунками Україна-ЄС, але точніше не знаю. скоріш за все, цю фразу можна було б зустріти в якомусь блозі чи на форумі.» Лідерами серед джерел для тих респондентів, відповіді яких були занесені до категорії «пояснив правильно», стали онлайн медіа (їх зазначили 13 респондентів) та соціальні мережі – шестеро з учасників опитування обрали їх. «Сладенький, я тебя абажаю!» Для того, щоб відповідь респондента на питання опитника про даний мем була занесена до категорії «пояснив правильно», він мав зазначити, що цей мем стосується жартівливого плакату (білборду), що хтось розмістив неподалік від

повороту на Межигір’я (фактично, зазначити, що це стосується Януковича, було достатньо) Із 102 опитаних цей мем ніколи не зустрічали 86 респондентів (84%), неправильно, або зовсім неточно його пояснили 5 респондентів (5%), правильно цей мем пояснили 11 осіб (11%) (Рис.3.10.) Розуміння мему "Сладенький, я тебя абажаю!"

не чув

11; 11% 5; 5%

чув, але пояснив неправильно пояснив правильно

86; 84%

Рис.3.10. Що варто зазначити, так це те, що двоє з п’яти респондентів, відповіді яких внесено до категорії «чув, але пояснив неправильно», прив’язали даний мем із ЛГБТ-спільнотою, до того ж їхній коментар мав достатньо негативну конотацію. Щодо джерел правильних пояснень мему, то лідерами щодо цього мему стали онлайн медіа (їх зазначили шестеро респондентів) та блоги (четверо). Узагальнений аналіз опитування щодо розуміння обраних мемів Дослідницьким питанням було визначити, чи розуміють користувачі українського онлайнового простору новинні меми, які вони впізнають. Щоб відповісти на це запитання, необхідно відкинути категорію «не чув» щодо мемів, яка становить 62% (Рис.3.11.)

Загальне розуміння обраних мемів

не чув 223; 22% чув, але пояснив неправильно 160; 16%

647; 62%

пояснив правильно

Рис.3.11. Отже, варто розглядати лише співвідношення між категоріями «чув, але пояснив неправильно» та «пояснив правильно». Від загальної кількості «впізнаваних» мемів правильно пояснені становлять 58% (Рис.3.12.) Розуміння мемів, які респонденти впізнали

чув, але пояснив неправильно пояснив правильно

160; 42% 223; 58%

Рис.3.12. Звісно, з отриманих результатів не варто робити висновок, що користувачі українського онлайнового простору впізнають лише 48% успішних та популярних мемів. Адже, по-перше, меми обирались за правилами, зазначеними іноземними дослідниками, які спирались на ситуацію у своїй країні, і ще не було досліджено, чи працюють ці правила у нашій Інтернетспільноті. Хоча, у той же час, результати даного дослідження не дозволяють зробити висновок, що зазначені правила успішності та розповсюджуваності

мемів в українському онлайновому просторі не працюють. Дане дослідження може вважатись лише пілотним, а саме дослідження має проводитись на базі аналізу ширшого діапазону онлайн джерел (не лише блогів платформи Livejournal, але й блогів інших платформ, соціальних мереж, дослідити які не дозволяли часові рамки даного дослідження та можливості дослідника, онлайн медіа тощо) По-друге, для відбору мемів було обрано період терміном у три місяці (за три місяці до початку дослідження). Оскільки я спиралась на методи дослідження мемів у блогах та онлайн медіа протягом президентської передвиборчої кампанії у США, термін якого базувався на часових рамках безпосередньо самої виборчої кампанії, то термін я обрала довільно. Можливо, термін виявився закоротким для того, щоб меми «прижились» у онлайновому медіа просторі. Проте, отримані результати дозволяють розробити певні рекомендації журналістам (при чому не лише журналістам, які працюють в онлайнових медіа, хоча у дослідженні вивчався саме цей простір) різної спрямованості щодо використання тих чи інших «мемів» у своїх матеріалах: безпосередньо у тексті або, що є навіть більш важливим, у заголовках до матеріалів. І навпаки, якщо слідкувати за популярними мемами, то використання їх у заголовках може підвищити популярність матеріалу, адже успішні меми привертатимуть увагу читача.

Висновки Основною метою даного дослідження було визначити, яка частина активних користувачів українського онлайнового простору розуміють новинні меми, які вони впізнають. Для того, щоб дати відповідь на дослідницьке запитання, було відібрано десять українських топ-блогерів, з записів яких я виписала десять новинних мемів, що зустрічались найчастіше. Саме щодо цих десяти мемів було проведено анкетне опитування, атже саме ці меми за правилами, визначеними ще батьком меметики Річардом Доукінсом, мали здобути найбільшу популярність та стати найуспішнішими, а отже, і впізнаваними. Такий відбір мемів пояснюється основним правилом успішності мемів, яке вивів Доукінс. За цим правилом, авторитетність та розповсюджуваність мему прямо пропорційно залежить від плодючості, довгостривалості та точності. Часте згадування у постах топ-блогерів українського онлайнового простору максимально гарантувало мемам, що потрапили до анкети, виконання усіх трьох умов авторитетності. Завданням учасників опитування було пояснити кожен зі згаданих новинних мемів, а також вказати, звідки вони про це знають. Анкету було розповсюджено мережним способом, її заповнило 102 учасники. У дослідженні було використано контент-аналіз (під час аналізу блогів у пошуку топ-блогерів, що пишуть на потрібну тематику, під час аналізу блогів для визначення найуспішніших новинних мемів та під час аналізу результатів опитування) та анкетування. Результати дослідження показали, що мем «Улетай вертолет, пока я не вытащил свою гигантскую мухобойку» впізнали 12 респондентів, і 8 з них змогли правильно пояснити його походження. Мем «Володя, привет тебе из Триполи!» впізнали 15 учасників опитування, 6 з них правильно його пояснили. Мем «Другий Чорнобиль» впізнали 70 осіб, і 61 респондент зміг правильно пояснити походження.

Мем «терорист номер один» впізнали 89 респондентів, правильно пояснили – 85 з них. Вісім респондентів з 55, що впізнали цей мем, правильно пояснили мем «Хай нам Бог здоров’я дасть пережить донецьку власть». Мем «Путин vs Медведев» впізнало всього семеро з учасників опитування, а знали. Звідки він пішов двоє. Ідентична ситуація склалась з мемом «Щирий ветеран НКВД з Луганщини». Щодо мему «Ляшко і велосипед», то його до дослідження бачив 31 респондент, а знали і розуміли з них 20 осіб. Мем «Баррозу – козел» виявися знайомим для 23 осіб, а зрозумілим – для 17 з них. Мем «Сладенький, я тебя абажаю!» пояснили 11 респондентів із 16, що його впізнали. Варто зазначити, що відповіді щодо деяких мемів (наприклад, «Хай нам Бог здоров’я дасть пережить донецьку власть») підтвердили твердження С’юзен Блекмор про те, що визначити розмір мема, оптимальний для його популярності та успішності, дуже важко. Сам мем правильно пояснили лише вісім респондентів, але мем «донецька власть», який, фактично, був всередині обраного «великого» мема, впізнали 47 учасників опитування. Усього правильно пояснені меми становлять 58% від усіх тих, які були опізнані респондентами. Дуже важливо тут відмітити, що категорію тих відповідей, які свідчили про те, що учасник опитування не впізнає мем, не варто розглядати у висновках щодо дослідження. Дана категорія, тобто категорія «ніколи не чув», допомогла відкинути ті відповіді, які не є основним предметом даного дослідження. Дуже важливим та цікавим є саме співвідношення правильно та неправильно пояснених мемів з тих, які респонденти вже впізнали. Результати дослідження показали, що майже половина (42%) впізнаваних користувачами українського онлайнового простору новинних мемів залишається для них не повністю або взагалі незрозумілою.

Оскільки новинні меми – це меми, які походять із новин, тобто або самі є новинами, або є заголовками новинних матеріалів, або безпосередньо стосуються чи пояснюють новини, то 42% з популяних та успішних мемів із таких от новинних матеріалів можуть залишитись незрозумілими. Звісно, не можна однозначно робити висновки, що саме таким є співвідношення (точним до відсотку), адже для дослідження були обрані меми за період весни 2011 року, і вони могли ще не стати достатньо популярними та розповсюдженими. Також варто враховувати, що на їхню розповсюджуваність мав впливати авторитет користувача блогу Livejournal, а це є хоч і найпопулярніша, але все ж лише одна з доступних платформ користувачам українського онлайнового простору. Але, зважаючи на результати дослідження, важливою є можливість використати їх для виявлення імовірних помилок журналістів (при чому не лише тих, що працюють в онлайнових медіа) щодо використання новинних мемів у матеріалах, у лідах, заголовках, анонсах тощо та розробка спеціальних рекомендацій з цього питання. Спираючись на аналіз результатів дослідження, можна зробити висновок, що основною помилкою журналіста може бути використання новинного мему без його пояснення або у неоднозначному контексті. Наприклад, якщо назвати матеріал «Терорирст номер один», деякі читачі можуть вирішити, що у матеріалі йтиметься про Саддама Хусейна, який їх не цікавить, та не прочитати матеріал. Або ж, якщо мем «терорист номер один» використано в матеріалі побіжно, і з контексту не очевидно, що йдеться саме про Усаму бін Ладена, читач може неточно або не повністю сприйняти матеріал. Саме тому висновки даного дослідження є корисними та актуальними для журналістів – вони показують, що для журналістів є дуже важливим коректно та точно оперувати мовою, щоб раптом у текст не потрапив мем, про який вони, можливо, навіть не подумали, використавши його як синонім до фактичного поняття. Окрім запобігання можливих неточностей у текстах, із результатів даного дослідження можна вивести ще одну рекомендацію. Журналістам варто

постійно бути в курсі усіх найпопулярніших мемів, адже використання успішних та авторитетних мемів може навпаки привернути увагу читача. Це підтверджує позицію Гері Маршала щодо особливості мемів онлайнового простору: він зазначав, що найважливішим є «заразність» мему. За його словами, саме мем, який чіпляється до користувача мережі Інтернет, миттєво інфікуючи його, можливо, навіть без його участі або згоди, буде найпопулярнішим, навіть не зважаючи на усі інші характеристики. Саме за таким принципом розповсюджується вірусна реклама, влучні та короткі відео-ролики, які користувачі онлайнового простору одразу пересилають друзям, або короткий жарт, чи навіть смішна картинка. Отже, дане дослідження можна вважати першим кроком до більш глибокого дослідження життєвого циклу мемів українського онлайнового простору, вивчення особливостей їхнього розповсюдження, а також виокреслення специфіки сприйняття новинних мемів користувачами українського онлайнового простору.

Список використаних джерел 1. Aunger, R. The Electric Meme. A new theory about how we think - New York:Free Press, 2002 2. Blackmore, S.The Meme Machine - Oxford University Press, 1999 3. Blood, R. weblogs: a history and perspective – [Електронний ресурс]// http://www.rebeccablood.net/essays/weblog_history.html 4. Bjarneskans, H., Grønnevik, B. & Sandberg, A. "The Lifecycle of Memes" [Електронний ресурс]//http://www.aleph.se/Trans/Cultural/Memetics/memecycle.html 5. Brunvand, J. Encyclopedia of urban legends – California, 2001 6. Dawkins, R. The Selfish Gene – Oxford University Press Inc., New York: 30th anniversary edition, 2006 7. Denett, D. Consciousness Explained// Chapter Summaries [Електронний ресурс]//http://pages.uoregon.edu/donovan/writings/Chapter%207%20summary.pdf 8. Gorny, E. Russian LiveJournal: National specifics in the development of a virtual community [Електронний ресурс]// http://www.ruhr-uni-bochum.de/russcyb/library/texts/en/gorny_rlj.pdf 9. Grossek, G., Holotescu, C. Learning to microblog and microbloggong to learn. [Електронний ресурс]// http://www.scribd.com/doc/29219830/Learning-tomicroblog-and-microblogging-to-learn-A-case-study-on-learning-scenarios-in-amicroblogging-context 10. Gupta, S. Finding Bias in Political News and Blog Websites, Abstract[Електронний ресурс]// http://www.stanford.edu/class/cs224w/proj2009/report_Sonal_Gupta.pdf 11. Henson, K. Memetics and the popular mind, Feb.1997 [Електронний ресурс]//http://www.churchofvirus.org/bbs/index.php?board=3;action=display;thread id=29007 12. Herring S., Schneidt A., Wright E., Bonus S. Weblogs as a Bridging Genre – [Електронний ресурс]// http://portal.colman.ac.il/users/www/86/Weblogs.pdf 13. Herring S., Schneidt A., Wright E., Bonus S. Bridging the Gap: A Genre Analysis of Weblogs [Електронний

ресурс]//http://indiana.academia.edu/LoisScheidt/Papers/169313/Bridging_the_gap _A_genre_analysis_of_weblogs 14. Krippendorff, K. Content analysis: an introduction to its methodology – 2nd ed.: Sage Publications, Inc. 2004 15. Leskovec, J., Backstrom, L., Kleinberg, J. Meme-tracking and the Dynamics of the News Cycle [Електронний ресурс]// http://www.cs.cornell.edu/home/kleinber/kdd09-quotes.pdf 16. Marshall, G. The Internet and Memetics - Middlesex University, London [Електронний ресурс]//http://pespmc1.vub.ac.be/Conf/MemePap/Marshall.html 17. McMillan, J. Research in education: a conceptual introduction – Longman, 2001 18. Miller C., Shepard D. Blogging as a social action – [Електронний ресурс]// http://blog.lib.umn.edu/blogosphere/blogging_as_social_action_a_genre_analysis_of _the_weblog.html 19. Palmquist, M. Content Analysis (Summary) [Електронний ресурс]// http://www.ischool.utexas.edu/~palmquis/courses/content.html 20. Passant, A., Hastrup, T. Boj, U., Breslin, J. Microblogging: A Semantic and Distributed [Електронний ресурс]//http://bit.ly/mARqGy 21. Prasad, D. Content Analysis A method in Social Science Research [Електронний ресурс]// http://www.css.ac.in/download/deviprasad/Content%20Analysis.%20A%20method% 20of%20Social%20Science%20Research.pdf 22. Riffe, D., Lacy, S., Fico, F. Analyzing media messages: using quantitative content analysis in research – New Jersey, 2005 23. Rose, N., 1998; Controversies in Meme Theory.//Journal of Memetics Evolutionary Models of Information Transmission, 2 [Електронний ресурс]// http://cfpm.org/jom-emit/1998/vol2/rose_n.html 24. Rosenberg, S. Fear of links,[Електронний ресурс]// <http://www.salon.com/tech/col/rose/1999/05/28/weblogs> 25. Rothstein, E. ‘Memes’ Spreading Rapidly Across Web//New York Times,1996 [Електронний ресурс]//http://partners.nytimes.com/library/cyber/techcol/0610techcol.html

26. Singh, M., Singh, A. Content Analysis in communication research [Електронний ресурс]// http://www.scribd.com/doc/13888039/Content-Analysis-inCommunication-Research 27. Scheuren, F. What is a survey? [Електронний ресурс]// http://www.whatisasurvey.info/downloads/pamphlet_current.pdf 28. Trammell, K. Examining the New Influencers: A Self-Presentation Study of AList Blogs [Електронний ресурс]//http://www.kayesweetser.com/wpcontent/uploads/2008/02/trammell-keshelashvili-2006-self-presentation-on-blogs.pdf 29. Wesley, J. Building Bridges in content analysis: Quantative and qualitative traditions [Електронний ресурс]// http://www.cpsa-acsp.ca/papers2009/Wesley1.pdf 30. Wimmer R.D., Dominick J.R. Mass media research, an introduction. Bimont: Wadsworth Publishing Company, 1997 – 370 p. 31. Броуди, Р. Психические вирусы: как программируют ваше сознание// Перевод с ангпийского П. В. Афанасьевой – Москва: Поколение, 2007 32. Запис у твіттері// max0n// [Електронний ресурс]// http://twitter.com/#!/max0n/status/7436910538 33. Запис у твіттері// matteush // [Електронний ресурс]// http://twitter.com/matteush/statuses/7532677871 34. Запис у твіттері //DoomCross // [Електронний ресурс]// http://twitter.com/#!/DoomCross/statuses/7533162713 35. Запис у жж користувача kotyhoroshko// [Електронний ресурс]// http://kotyhoroshko.livejournal.com/385819.html 36. Запис у жж користувача maxon// [Електронний ресурс]// http://maxon.com.ua/blog/yanukovych-did-not-said-chego-tak-malo-bydlasobralos.html 37. Клещенко Е. Ротвейлер Дарвина//Журнал Новое Время//№1 от 17 января 2011 года [Електронний ресурс]// http://newtimes.ru/articles/detail/33022/ 38. Костенко, Н., Іванов, В. Досвід Контент-аналізу. Моделі та практики – Київ, 2003

39. Почепцов, Г. Информационные войны. Основы военно-коммуникативных исследований [Електронний ресурс]// http://ligis.ru/librari_2/049/contents.html 40. Почепцов, Г. Теория коммуникации. – М.: Рефл-бук, 2001 41. Рашкофф, Д. Медиавирус. Как поп-культура тайно воздействует на ваше сознание [Електронний ресурс]//http://mediavirus.narod.ru/content.html 42. Рейтинг українських блогів [Електронний ресурс]// http://rating.oboz.ua/ 43. Теремко С. Соціологія. К. – 2001 44. Титул терориста номер один перейшов до Аймана аль Завахірі [Електронний ресурс]//http://tsn.ua/svit/titul-terorista-nomer-odin-pereyshov-doaymana-al-zavahiri.html 45. Українська блогосфера – жовтень 2010 [Електронний ресурс]// http://clubs.ya.ru/yandex-ua/replies.xml?item_no=943

Додаток А Десять відібраних українських топ-блогерів: 1. mikle1.livejournal.com 2. bilozerska.livejournal.com 3. adolfych.livejournal.com 4. jesfor.livejournal.com 5. chornogora.livejournal.com 6. frankensstein.livejournal.com 7. kotyhoroshko.livejournal.com 8. shorec.livejournal.com 9. dibrov-s.livejournal.com 10. hermanich.livejournal.com

Додаток Б Десять відібраних новинних мемів: 1. «Улетай вертолет, пока я не вытащил свою гигантскую мухобойку» 2. «Володя, привет тебе из Триполи!» 3. «Другий Чорнобиль» 4. «Терорист номер один» 5. «Хай нам Бог здоров’я дасть пережить донецьку власть» 6. «Путин vs Медведев» 7. «Щирий ветеран НКВД з Луганщини» 8. «Ляшко і велосипед» 9. «Баррозу – козел» 10. «Сладенький, я тебя абажаю!»

Додаток В

Фото: tabloid.pravda.com.ua

Додаток Д

Фото: censor.net.ua