популярністю й авторитетом (має свою постійну аудиторію), а її продукція цілком або частково регулярно оновлюється (не рідше одного разу на рік)7. Розібравшись
із
дефініцією
Інтернет-ЗМІ,
перейдемо
до
їх
класифікації. Багатогранність Інтернету, на яку ми вже неодноразово звертали увагу, чітко дозволяє розділити Інтернет-видання лише на дві категорії – власне мережеві ЗМІ та онлайнові версії вже існуючих друкованих та електронних ЗМІ. Така класифікація навряд чи може викликати якісь суперечки або варіації. А от стосовно поділу Інтернетвидань на групи за іншими параметрами, то це питання досить неоднозначне,
і
навколо
нього
вже
не
один
рік
відбуваються
ком’юнікавістичні баталії як закордоном, так і в Україні. Це пов’язане з тим, що, по-перше, Інтернет стрімко розвивається, унаслідок чого постійно з’являються нові форми комунікації через Інтернет, які змушують вносити зміни до вже розроблених систем класифікації; подруге, з тим, що з часу виникнення перших Інтернет-видань минуло усього близько 10 років і самі онлайнові ЗМІ ще не виробили для себе чіткої класифікації. Однак, розмежувати мережеві ЗМІ за певними параметрами все-таки можна. Так, Юлія Костигова, медіадослідник і редактор журналу "REсурс", пропонує наступну типологізацію [129]. Насамперед, усі мережеві ресурси, а в тому числі й Інтернет-видання, можна розділити на професійні й аматорські. У цьому випадку критерієм оцінки виступає засновник. Однак термін "професійні" у жодним чином не має в даному випадку оціночного характеру, і нерідко ресурси, створені аматорами за своєю якістю не поступаються, а іноді й перевершують професійні. Ще один поділ мережевих ЗМІ характерний, напевно, тільки для Інтернет-ресурсів. Мова йде про поділ на новинні та інформаційні 7
Графічне зображення положення ЗМІ серед інших ресурсів Інтернету дивись у Додатку 1