НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE Наступним кроком реалізації компетентісного підходу є застосування педагогічних технологій, які максимально пов’язані з навчальним процесом — діяльністю вчителя і учня, її структурою, засобами, методами і формою. В освітній практиці термін педагогічна технологія часто використовується як синонім поняття методика навчання. Різниця між ними лише в тому, що акцентується. Так, в технології увага звертається на процесуальний, якісний, оціночний компоненти, а в методиках — на мету, зміст, якісні і варіативно-орієнтувальний сторони. Технологія відрізняється від методики стійкістю результатів, не залежить від низки суб’єктивних чинників (досвідчений вчитель, успішні діти тощо). Структурними компонентами педагогічної технології є: концептуальне підґрунтя; змістова частина навчання (цілі, зміст навчального матеріалу); технологічний процес (організація навчального процесу; методи і форми навчальної діяльності школярів; методи і форми роботи вчителя; управління навчальною діяльністю учнів вчителем і діагностика навчального процесу). Розглянемо особливості змістової частини педагогічної технології, яка застосовується з метою формування предметної компетенції. Як вже зазначалося, загально-галузеві компетентності, які мають опанувати учні спеціальної школи конкретизуються в Державному освітньому стандарті певного типу школи, обов’язковою складовою якого є корекційно-розвивальний компонент. Він розробляється з урахуванням особливостей психофізичного розвитку аномальної дитини: збереженого чуттєвого сприймання, психічних функцій, і спрямований на розвиток процесів пізнавальної та емоційно-вольової сфер, мовленнєвої та комунікативної діяльності. Досягнення загально-галузевих компетентностей можна розглядати як віддалені цілі навчання, що плануються як пев-
ні сходинки росту якісних змін пізнавальної та особистісної сфери дитини, і є провідними у системі спеціального навчання. Предметні компетентності ототожнюють найближчі цілі навчання, які проектуються через предметний зміст та цілі корекційного розвитку і конкретизуються у навчальних програмах. Вони визначають, що має бути сформоване в учнів на певному етапі навчання, у процесі вивчення конкретного предмета ( частковопредметна технологія); під час опанування поняття, засвоєння нових знань, корекційного розвитку саморегуляції тощо (локальна технологія). Окрім того, вони націлюють на якісні зміни в розвитку особистісної та пізнавальної сфери, мовленнєвої та комунікативної діяльності. Треба сказати, що на відміну від вихідних цілей освіти (ключові компетентності) які визначають її загальну стратегію і тому є відносно стійкими і постійними, найближчі цілі (предметні компетенції) є динамічніші і мінливіші — вони можуть регулярно коригуватися, уточнюватися зі змінами психічного розвитку дитини, які виникають внаслідок цілеспрямованого корекційного впливу. Отже, навчальні технології в полі компетентісного підходу мають охоплювати не лише близькі цілі (наприклад, корекційний розвиток тих чи інших психічних процесів, опанування способу дії), а й проектувати віддалені ( корекційний розвиток усієї пізнавальної сфери, мовленнєвої діяльності, корекційне формування особистості). Таким чином, напрямки реалізації компетентісного підхіду у спеціальній школі охоплюють Державний освітній стандарті в якому представлена структура і зміст загально-галузевих компетенцій; навчальні програми, в яких конкретизуються обсяг і глибина системи освітніх компетенцій учнів, а також педагогічні технології, максимально пов’язані з навчальним процесом — діяльністю вчителя і учня, її структурою, засобами, методами і формою.
Література 1. Компетентісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики/ Під. Ред.О.Овчарук. — К.: «К.І.С.», 2004 — 112 с. 2. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно ориентованной парадигмы образования //Народное образование, 2003, №2. с. 58-64. 3. Сак Т.В. Психолого-педагогічні основи управління учбовою діяльністю учнів із затримкою психічного розвитку у школі інтенсивної педагогічної корекції. — К.: Акт.освіта, 2005. — 246 с. 4. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. — М.: Народное образование, 1998.
8
#2/2008
Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”