НАУКА-ПРАКТИЦІ FROM SCIENCE INTO PRACTICE Завданням IV етапу було формування інтонації завершеного і незавершеного речення, оскільки інтонаційна завершеність чи незавершеність висловлення є однією з головних формальних ознак речення. Вся робота починалась з надання дітям уявлення про певний компонент чи вид інтонації, його ознаки, особливості; в подальшому робота спрямовувалась на формування у дітей уміння користуватися інтонаційно виразним мовленням спочатку у відображеному мовленні, а потім самостійно. Формування інтонаційної сторони мовлення проводили у вигляді окремих завдань під час проведення логопедичних занять з формування звуковимови, лексико-граматичних категорій мови, та у другій половині дня вихователем за завданнями логопеда. Аналіз кількісних результатів проведеного обстеження по завершенню корекційного навчання дав можливість визначити покращення стану розвитку інтонаційної сторони мовлення у дітей із ЗНМ експериментальної групи. У 7 дітей (70%) значно покращився рівень розуміння різниці між розповідною та питальною інтонацією; у 10 дітей (100%) — між розповідною та окличною. Відтворення дітьми експериментальної групи різних видів інтонації у власному мовленні покращилось, порівняно з контрольною групою, і у 100% дітей почало на-
ближатися до рівня дітей їз нормальним мовленнєвим розвитком. Диференціація дітьми із ЗНМ експериментальної групи інтонацій завершеності та незавершеності покращилося після проведеного навчання і у 3 дітей (30%) за показниками виконання відповідало нормі. Після проведеної корекційної роботи загальний рівень розвитку інтонаційної сторони мовлення у 7 дітей (70%) відповідав віковій нормі; у 3 дітей (30%) — почав наближатися до рівня дітей з нормальним мовленнєвим розвитком. Таким чином, проведене корекційнорозвивальне навчання з формування інтонаційної сторони мовлення покращило рівень розуміння дітьми різниці між різними видами інтонації та уміння дітей використовувати їх у власному мовленні. У дітей експериментальної групи значно зросла активність під час виконання завдань із методики обстеження. Діти, усвідомлюючи свої можливості у наданні мовленню інтонаційної виразності, швидше вступають в контакт із експериментатором, легше включаються у роботу, проявляють більшу самостійність та критичність до своєї діяльності. Діти із задоволенням не лише просто виконують завдання, а й пояснюють спосіб їх реалізації. Таке усвідомлення дітьми своїх можливостей користування інтонацією позитивним чином впливає і на засвоєння ними інших сторін мовлення.
Література 1. Андронова Л.З. Коррекция интонационной стороны речи заикающихся // Дефектология. — 1988. — № 6. — С. 63–67. 2. Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. АН УРСР. Ун-т мовознавства ім. О.О. Потебні. — К.: Наукова думка, 1991. 3. Багмут А.Й., Борисюк І.В. Інтонація як засіб мовної комунікації. — К.: Наукова думка, 1989. 4. Белякова Л.И., Дьякова Е.А. Заикание: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов по специальности “Логопедия”. — М.: В. Секачев, 1998. 5. Богуш А.М. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 7 років: Монографія. — К.: Слово, 2004. 6. Ефименкова Л.Н. Формирование речи у дошкольников: (Дети с общим недоразвитием речи). — 2-е изд. перераб. — М: Просвещение, 1985. 7. Ефименкова Л.Н., Садовникова И.Н. Формирование связной речи у детей-олигофренов: Пособие для логопедов и учителей вспомагательных школ. — М.: Просвещение, 1970. 8. Иваненко С.Ф. Развитие интонаций у детей с ринолалией // Воспитание и обучение детей с нарушениями развития. — 2003. — № 2. — С. 48–57. 9. Кондратенко И.Ю. Особенности овладения эмоциональной лексикой детьми старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи // Дефектология. — 2002. — № 6. — С. 51–58. 10. Лопатина Л.В., Серебрякова Н.В. Преодоление речевых нарушений у дошкольников (коррекция стертой дизартрии). — СПб.: Союз, 2001. 11. Поварова И.А. Заикание: диагностика и коррекция темпоритмических нарушений устной речи. Монография. — СПб.: Речь, 2005.
38
#3/2007
Науково-практичний журнал “Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів”