Українська технічна газета
В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010 №40 (144)
13
БЕЗМЕЖНЕ НЕБО
Битва за Місяць Олена ЗЕЛЕНІНА Нинішньої осені відзначається сорокаліття запуску «Місяцехода-1», який мав продемонструвати світу геній радянської конструкторської думки. Однак перший у світі планетохід не розкрив би людству місячних таємниць, якби не українські вчені та інженери.
КОЛИШНЯ СЛАВА НА МУЗЕЙНОМУ СТЕНДІ о початку космічної експедиції можливості планетохода випробовували на спеціальному полігоні під Євпаторією, а апаратура системи управління для цих автоматичних станцій випускалася на харківському науково-виробничому підприємстві «Об’єднання «Комунар». Фахівці конструкторського бюро заводу забезпечували пріоритет СРСР у вивченні Місяця, аж до станції «Місяць-24», яка і завершила дослідну програму. Системи управління для потужної ракети-носія «Протон», яка використовувалася для запуску місячних автоматів, і наземний випробно-пусковий комплекс також розроблені фахівцями «Комунару». У музеї підприємства можна побачити не тільки фотографії самохідних апаратів, а й блок управління кутовою стабілізацією та орієнтацією під час польоту трасою до Місяця й виходу на навколоземну орбіту. Але, попри безперечні досягнення та переваги вітчизняної космонавтики, першим на Місяць усе-таки ступив американець. Досі немає однозначної відповіді на запитання, чому місячна програма, яка так добре починалася, не була виконана в СРСР, який наполегливо прагнув «наздогнати й перегнати Америку». Офіційне пояснення — мовляв, навіщо піддавати ризику людину, коли можна одержати необхідну інформацію про нашу найближчу супутницю за допомогою досконалої техніки та унікальних приладів — було цілком переконливим. Тим більше, що його старанно намагалися підкріпити польотами дослідних станцій не тільки на Місяць, а й на Марс і Венеру, що, певне, мало продемонструвати вірність наміченому курсу й програмній послідовності. Однак дотепер залишається відчуття якоїсь на-
Д
півправди, недомовленості, а в емоційному плані — програшу. Як не крути, а висадження людини на Місяць ми програли. Чому? КОЛИ КІЛЬКІСТЬ НЕ ЗАБЕЗПЕЧИЛА ЯКОСТІ отографії гігантської радянської ракети Н-1 кілька років тому були представлені на сайті російського Центру досліджень міцності. На думку експертів, ракету сфотографували під час ранніх випробувань і на знімках відбито її перший ступінь, який досі не демонструвався. Розроблена для виведення в космос радянського місячного пілотованого корабля, Н-1 — результат титанічної роботи радянських учених, конструкторів та інженерів. Першому ступеню повинні були надавати руху 32 ракетних двигуни. Однак, як відзначають харківські фахівці, ракета була сконструйована не найоптимальнішим чином: у той час у США вже з’явилися потужні двигуни, які дозволяли обійтися на старті їхньою невеликою кількістю. Треба відзначити, що вітчизняне ракетобудування стояло на «трьох китах»: Сергій Корольов розробляв ракети в цілому, Валентин Глушко створював двигуни, а Микола Пилюгін — системи керування. Адміністративно один одному не підпорядковувалися, це була унікальна корпорація головних конструкторів. Корольов запропонував Валентинові Глушку сконструювати двигуни, здатні вивести на орбіту місячний пілотований корабель. Надзвичайно складне завдання щодо теорії горіння й вібраційних процесів. Необхідні були додаткові фінансові кошти, причому чималі, для створення випробних стендів і полігона, але їх не зміг забезпечити навіть Корольов. «Тоді я відмовляюся брати участь у створенні місячної ракети», — пішов на принцип Глушко. Щоб послати на Місяць екіпаж із трьох чоловік, треба було вивести на орбіту косміч-
Ф
ний корабель мінімальною вагою 100 тонн. Але навіть один із кращих радянських ракетоносіїв «Протон» (головний конструктор В. Челомей) міг виводити тільки 20-тонні кораблі. У цих умовах Корольов змушений був вирішувати завдання не якістю двигунів, а їхньою кількістю, поставивши на першому ступені Н-1 відразу 32 двигуни конструкції Кузнєцова. Неважко здогадатися, що в такому разі ймовірність відмови системи зростає неймовірно. Коли дійшло до пробного запуску Н-1, помічник Корольова Леонід Воскресенський, відповідальний за всі пуски, завдання виконувати відмовився. «Мені потрібний стенд для
Місяць вимпел СРСР. Перша спроба завершилася тим, що радянський «місячник» пролетів мимо. Друга, здійснена за допомогою модернізованої корольовської ракети Р-7, була вдалою. Таким чином, Радянський Союз першим створив апарат, який досяг поверхні Місяця. Американцям, якими, до речі, керував тоді німецький учений Вернер фон Браун, не вдалося досягти аналогічної мети навіть із третьої спроби – їхні ракети не змогли розвинути другої космічної швидкості. Надалі радянські інженери й конструктори неодноразово випереджали США. Станція «Місяць-3» першою передала на Землю знімок протилежного боку Місяця, «Місяць-9» упер-
ПОЛІТЕКОНОМІЯ КОСМОСУ ікаво, що російські конструктори вже після розвалу СРСР розробили модернізовану ракету-носій «Протон-М», але її довго не могли запустити в серійне виробництво, бо коштувала вона приблизно втричі дорожче від «старого» «Протона». Але запуски російських ракет донині частково забезпечують роботою харківських інженерів, робітників, техніків, а також випробувачів «Комунару». Завод залишається головним розробником і виробником систем управління ракет-носіїв «Союз», «Протон» і «Зеніт-3SL». Сьогодні багато говорять про те, що очікуваний запуск китайського космонавта на Місяць — перший крок на шляху до якісного перелому в освоєнні космічного простору. Змагання за Місяць може розпочатися знову. Адже там зосереджені запаси багатьох корисних копалин, крім того, Місяць є платформою для запуску в космос будь-яких систем, у тому числі й військових, з нього можна обстрілювати Землю за допомогою лазерів і променевої зброї. У світовій пресі багато прогнозів, що битва за Місяць буде спочатку віртуальною, на рівні гонитви технологій, а потім і реальною. Однак, як свідчать події миМісяцехід нулого століття, військововипробувань», — сказав він. ше здійснив м’яку посадку на стратегічне значення МісяАле Корольов його думкою поверхню супутника Землі й ця в наш час дуже перебільзневажив (успіхи американ- доставив на його поверхню шується. «Зоряні війни» — це дуже дорого. Навіть для США. ців підганяли!). Н-1 запус- науково-дослідну апаратуру. Але американцям удалося Та й чи знадобиться це комутили без стендових випробузробити більше. Після польоту небудь? Космос уже зараз вань. Через кілька десятків сеЮрія Гагаріна вони буквально успішно використовується для кунд після зльоту вона вибухзібрали в кулак всю свою фісупутникового спостереження нула. Фахівці були одностайні за районами наземних війв тому, що велика кількість ЗАХМАРНІ ЦИФРИ ськових конфліктів і для кодвигунів і погубила радянську місячну ракету. За даними «Росавіакосмосу», ректування бойових дій на Проект було закрито. Усі життєвий цикл станції «Мир» Землі. А ось насправді цікавий ракети Н-1 знищені, але ба- обійшовся в $4,3 млрд. Прографакт: КНР за рахунок вивегато частин удалося збе- ма «Шаттла» коштувала америдення на орбіту комерційрегти. За даними Бі-бі-сі, у канським платникам податків них супутників заробляє 1997 році 94 частини Н-1, що $16 млрд. Радянський «Буран» був вже більше Росії. І заяви кизалишилися, продали аме- «лише» на $3 млрд дешевше. тайців про створення власриканській компанії Kistler нансову, технічну й інтелекту- ної орбітальної станції мають як... металобрухт. альну міць. Укладали гроші в практичний сенс і з політичновітню випробну базу, у полі- ної, і з економічної, і з наукоСЛІДИ НА МІСЯЧНИХ гони, у науково-дослідні цен- вої точки зору. Висадка китайСТЕЖКАХ три та університетську осві- ського громадянина на Місяць онитва за освоєння Місяця ту. А економічна міць СРСР — питання тільки політичного між СРСР і США була ша- уже почала поступатися США. престижу. У цьому Китай наленою. Радянська місячна про- На американську місячну про- слідує СРСР, прагнучи стати граму було виділено близько грама почалася ще 1958 року, $30 млрд. За деяким даними, другою за міццю світовою дерколи у напрямку Місяця по- Радянський Союз зміг освоїти жавою після США. При цьому летів перший об’єкт, що до- тільки $6 млрд. Тому Корольов китайці успішно користуютьсяг другої космічної швид- і змушений був відмовити ся російськими та українськикості (приблизно 11 км/сек.). Глушку в будівництві випро- ми конструкторськими нароУже тоді хотіли доставити на бних стендів. бітками.
Ц
Г
ДОВІДКА «УТГ»
Н-1 на старті
«Місяцехід-1», перший у світі планетохід, який успішно працював на поверхні іншого небесного тіла, належить до серії радянських дистанційно керованих самохідних апаратів для дослідження Місяця. Поєднує в собі функції двох різнорідних технічних пристроїв — космічного апарата й транспортного засобу високої прохідності. Призначався для вивчення особливостей місячної поверхні, радіоактивного та
рентгенівського космічного випромінювання на Місяці, хімічного складу та властивостей ґрунту. Доставлений на Місяць 17 листопада 1970 року й майже рік працював на його поверхні. Загадково щез 2007 року (його не побачили під час лазерного зондування поверхні Місяця). Знайдений у квітні 2010 року американським ученим Томом Мерфі та його колегами за допомогою лазерних ім-
пульсів, відправлених із телескопа обсерваторії Апаче-Пойнт у Нью-Мексико (США). «Земний» екземпляр «Місяцехода-1» вперше був публічно продемонстрований на VII міжнародній науково-технічній конференції «Планетоходи, космічна роботехніка й наземні ровери», яка відбулася недавно в Санкт-Петербурзі, де створювався один із елементів місячної машини — шасі високої прохідності.