Украинская техническая газета №162

Page 1

Основний ресурс

Аспект

IT

Четвертий рівень

Розімкнуте коло

Логіка наукового заробітчанства

Полюбіть програміста!

А все таки вона обертається…

Українські споживачі руди налагоджують її імпорт, а вітчизняні виробники цієї сировини розширюють експорт

Докторська дисертація стає схожою на докторську ковбасу, будівельні НДІ – на «дівчат для супроводу»

Український хай-тек – на півшляху від офшорного аутсорсингу до власної IT-індустрії

У Київській політехніці запрацював маятник Фуко – єдиний в Україні

Стор. 4

Стор. 10

Стор. 13

Стор. 11

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 7 (162) 1 березня 2011 року

Танки серед пальм

Зима для Арабського регіону ознаменувалася не тільки народними заворушеннями, а й 10-ю міжнародною виставкою озброєнь IDEX (International Defence Exhibition and Conference) – найбільшою подібною на Близькому Сході й у Північній Африці, яка відбулася в лютому в столиці Об’єднаних Арабських Еміратів Абу-Дабі.

Українська бойова техніка штурмом узяла IDEX-2011

Стор. 7

Анна ГРЕЧАНИК

Невіртуальна прозорість Ірина КОНДРАТЬЄВА

риття для мобільних і наземних

Інститут хімії поверхні ім. О.О. бляє з композиційних матері-

радіолокаційних станцій (РЛС), літакові й ракетні обтічники й багато чого іншого. Власне дослідне виробництво дозволяє вченим проводити

алів

відбивачі,

весь комплекс технологічних ро-

які моделюють різні цілі, радіо -

біт і видавати замовникові гото-

поглинальні й радіопрозорі ук-

ву продукцію.

Чуйка (ІХП) НАН України розрорадіолокаційні

Відкриття грандіозного військово-технічного показу кращих досягнень у галузі оборонних технологій відбулося на вищому державному рівні й із дійсно східним розмахом: танки стрибали барханами, вертольоти скидали десант, а бойові кораблі лавірували безпосередньо в Перській затоці. Інтерес регіону до військової техніки стабільно високий. IDEX проводиться раз на два роки, приносячи вигідні контракти для країн-учасниць. Так, у 2009 році збройні сили ОАЕ підписали контракти на суму понад $5 млрд. Та й виробникам військової техніки теж треба періодично і на інших подивитися, і себе показати. Цього разу показати себе побажали близько тисячі компаній із 50 країн. В IDEX-2011 брали участь і 20 українських компаній, наша експозиція бойової техніки — найбільша як за площею, так і за кількістю представлених зразків, багато з яких брали участь у параді. Утім, усе закономірно: український військово-промисловий комплекс тримає марку з радянських часів і відомий на весь світ хоча б тому, що більша частина продукції експортується.

На перший погляд, радіопрозорий матеріал нічим особливим не вирізняється серед безлічі інших полімерів, які міцно ввійшли майже в усі сфери нашого життя. Але насправді це надзвичайно складна структура, яка має ті або інші властивості залежно від конкретної сфери застосування. Наприклад, досить тонка захисна «скоринка» на носовому обтічнику космічної ракети може витри-

мувати температуру до +1500°С, а в разі використання в наземних радіолокаційних комплексах в умовах Півночі — до -50—60°С. При цьому захисні оболонки як у першому, так і в другому випадку мають бути досить тонкими, щоб вільно пропускати радіохвилі, і міцними, щоб не втрачати своїх властивостей під впливом експлуатаційних навантажень і кліматичних чинників (во-

логи, пилу, сильного вітру, криги), тобто в найжорсткіших умовах експлуатації. Співробітники експериментально-технологічного відділу конструкційних матеріалів ІХП брали участь у розробці обтічників для дослідних зразків гігантів вітчизняної авіації — літаків «Руслан» і «Мрія».

Стор. 8


2

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

Тут і тепер Наука

Цитати тижня

У галузь енергетики буде залучено від 3 до 5 мільярдів гривень інвестицій. Цей ресурс ми одержимо в результаті приватизації із залученням до конкурсу провідних світових компаній.

Європи не може бути без України, але домашні завдання мають бути виконані. Для вступу в ЄС Україні дадуть декілька домашніх завдань. Правила загальні, незважаючи на те, що у вас свій менталітет. Доведеться дуже болючі питання вирішувати й ухвалювати... До того ж не тільки економічні, а й політичні.

Максим Борода Заступник директора МЦПІ

Дніпропетровські підприємці на дев’ятій національній виставці «Агропром-2011», яка проводилась в експоцентрі «Метеор», представили зразки міні-техніки для фермерських і комунальних господарств.

Поки що з простоти ведення бізнесу ми посідаємо не дуже почесне 147-ме місце в рейтингу Світового банку.

«Але ця позиція за підсумками 2009 року, а відтоді багато чого змінилося, і ми цілком обґрунтовано маємо поставити собі за мету піднятися в рейтингу й за рік-два ввійти до першої сотні країн із вільною ринковою економікою», — відзначив прем’єр-міністр Микола Азаров. В Україні з’явився перший еко-гуртожиток.

Студентський актив Національного авіаційного університету представив перший у країні гуртожиток з урахуванням «зелених» правил. Будинок, де живуть майже 600 студентів, дістав еко-статус завдяки впровадженню декількох побутових екологічних правил з економії води, електроенергії, тепла. Віце-прем’єр-міністр — міністр соціальної політики Сергій Тігіпко прогнозує введення електронної соціальної карти по всій країні до 2015 року.

Закінчується проект зі Світовим банком, завдяки якому за 2011—2012 роки буде створена база даних громадян України. Крім того, необхідно ухвалити декілька законів, спрямованих на захист персональних даних. Після проведення всіх необхідних процедур у країні буде введена електронна соціальна карта. «Я впевнений, що до 2014—2015 років ми зможемо реалізувати цей проект»,— сказав С. Тігіпко. Набрав чинності Закон «Про регулювання містобудівної діяльності».

«Він скасовує безліч дозволів і узгоджень, скорочує час проходження процедур до 2 місяців і визначає відповідальність чиновників за ухвалення неправомірних рішень», — відзначив прем’єр-міністр Микола Азаров.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Найдавніший цех Донецького металургійного заводу, побудований ще в 1896 році, буде повністю реконструйований, роботи підприємство розпочне вже через місяць. — Наша «ливарка» вже не задовольняє металургів, насамперед із якості виконуваних замовлень, — говорить заступник головного механіка з реконструкції та нової техніки ДМЗ Олексій Китаєв. — Потрібні нові сталі, нове обладнання, нові можливості. Усе це закладено в проекті реконструкції. Колишній ливарний цех замінить сучасний технологічний комплекс із власним плавильним агрегатом постійного струму обсягом три тонни, індукцій-

ною піччю, трьома формувальними машинами, системою газоочищення й оборотним циклом водопостачання. У перспективі нова «ливарка» ДМЗ зможе виплавляти різні марки високоякісної сталі, виготовляти запчастини, вузли та деталі майже для всіх цехів заводу, а також для шахтоуправління «Покровське». Під час закупівлі обладнання й техніки ДМЗ орієнтується на українського виробника й частково — на російського й білоруського. Аналіз ринку металургійного обладнання, проведений фахівцями заводу, показав: сьогодні в Україні й країнах СНД воно створюється з використанням найпередовіших технологій і за своїми технічними характеристиками не поступається західному. Загальна вартість реконструкції — близько 30 млн грн. Пуск комплексу намічений на початок осені.

Аркадій Гулько. — Не дивно, що на ринок хлинув потік імпортної міні-техніки, яка зовсім не завжди відповідає вимогам місцевих хліборобів за якістю, функціональними особливостями й

нічних робіт і представило чергову новинку — вакуумну міні-сівалку точного висіву із шириною захоплення оброблюваної землі лише 1 м. Вона забезпечує поділ насіннєвого матеріалу на одиночне насіння, пунктирне укладання насіння в посівну борозну з точним дотриманням заданої відстані між

Металурги Донецька починають реконструкцію ливарного виробництва

Ірина КОНДРАТЬЄВА

Одним абзацем

Е. пошта: info@tehnichka.com

Микола СТОЛЯРОВ

не місце, — відзначив Віктор Субботін. Генеральний директор «Турбоатому» висловив готовність, використовуючи власні технічні й виробничі можливості, організувати таке виробництво в Україні за чотири-п’ять років. За його словами, для цього будуть потрібні порівняно невеликі інвестиції — близько 500 млн грн, які окупляться за сім років. — Найближчим часом тільки для потреб нашої країни знадобиться до десяти котлів на суму 3 мільярди гривень. Ці гроші можна й треба залишити в Україні, — відзначив В. Субботін. Залишається додати, що в наступні три роки «Турбоатом» планує вкласти в модернізацію виробництва $32 млн. Це власні кошти підприємства без залучення зовнішніх інвестицій і банківських кредитів.

Універсальний комбайн

Індекс споживчих настроїв у січні впав на 7,3 пункта — до 75,1. Основна причина — збільшення інфляційного тиску й, відповідно, інфляційних сподівань.

www.eutg.net

Олена ЗЕЛЕНІНА

Про це він заявив, виступаючи на розширеному засіданні регіонального комітету з економічних реформ у Харкові за участю Президента Віктора Януковича. — Ринкові умови вимагають від виробників енергетичного обладнання комплексних поставок: турбіна — генератор — котел — система управління. Харків забезпечений турбінним виробництвом (ВАТ «Турбоатом»), генераторним (ДП «Електроважмаш») і систем автоматики (Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка). Але в країні немає котельного виробництва — це наше дошкуль-

Олександр Мірскі Депутат Європейського парламенту (Латвія)

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

Лети, «ливарко»!

Генеральний директор ВАТ «Турбоатом» Віктор Субботін уважає за необхідне й можливе у порівняно короткий термін організувати в Україні котельне виробництво.

Віктор Янукович Президент України

Адреса редакції:

Відсутня ланка

Приватне підприємство «Агросервістрактор» (м. Дніпропетровськ) конструює й випускає міні-агротехніку вісім років. У його виробничій лінійці близько двадцяти оригінальних пристроїв для передпосівної обробки ґрунту, підняття цілини, посадки різних культур, аерації та рекультивації газонів, косовиці, збирання снігу й транспортування вантажів. Базовою машиною, на яку кріпляться всі додаткові пристрої, є невеликий мотоблок «Днiпрo-6R», оснащений американським двигуном. Мотоблок можна використовувати й у вигляді стаціонарної установки, за до-

помогою нескладних маніпуляцій трансформувавши його, наприклад, у зернодробарку. — Після ліквідації радгоспів і колгоспів вітчизняне машинобудування, на жаль,

Нова техніка на виставці «Агропром-2011»

не змогло перестроїтися й випускає великогабаритну техніку, — відзначає директор «Агросервістрактору»

Довідка «УТГ» Сільськогосподарську техніку й нові технології на виставці «Агропром-2011» представили 115 учасників із 15 областей України й компанія «Россільмаш» із РФ. За словами комерційного директора експоцентру «Метеор» Наталі Лісогор, у 2012 році «Агропром» за рахунок залучення компаній із Росії й інших держав СНД і Європи планує одержати статус міжнародної виставки.

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Мельникова —

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

відповідальний секретар тел. 0642 34-72-47

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

ціною. Вона скоріше придатна для обробки дачних ділянок, ніж для господарств площею від 2 до 5 гектарів. Тому ми вирішили зайнятися створенням міні-техніки саме фермерського призначення. На першій цього року сільськогосподарській виставці підприємство продемонструвало багато оригінальних запатентованих рішень з усього комплексу агротех-

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

ним й закладення насіння в ґрунт. Основний принцип дії міні-сівалки ґрунтується на використанні можливостей вакууму. Втрати посівного матеріалу й добрив майже виключені. За день можна обробити до 2 га землі. За словами виробників, аналогів цій техніці немає ні в Україні, ні в країнах ближнього зарубіжжя.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Фото автора

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

НАКЛАД МІСЯЦЯ 38692 прим. Замовлення № 379


3

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

Тут і тепер Наука ЕКОНОМІКА Європейська економічна палата торгівлі, комерції та промисловості (EEIG) починає в Україні сертифікацію підприємств за євростандартами. Мета — сприяння підготовці до Євро-2012 і євроінтеграції країни. Сертифікат видається терміном на один рік. Він означає, що підприємство, яке володіє ним, використовує інноваційні технології, дотримується правил європейської якості й рівня обслуговування.

ЦИФРА Українські банки скоротили збитки майже в 100 разів Сукупний чистий збиток комерційних банків країни за підсумками січня цього року становив млн грн, повідомляє НБУ. При цьому минулий рік банки почали зі збитками майже в млн грн. доходи порівняно з відповідним періодом 2010 року зросли майже на і перевищили млрд млн грн.

5,2

508

200

2% 11

СПІВРОБІТНИЦТВО Україна зацікавлена в будівництві на Чорноморському узбережжі нового нафтопереробного комплексу для глибокої переробки азербайджанської та каспійської нафти. Про це йшлося на зустрічі прем’єр-міністра України Миколи Азарова з міністром закордонних справ Азербайджану Ельмаром Мамедьяровим. «Ми зацікавлені в проведенні «Нафтогазом України» пошуково-розвідувальних робіт на перспективних азербайджанських ділянках», — сказав М.Азаров. Прем’єрміністр відзначив, що Україна також розраховує на поставки азербайджанського скрапленого газу. НАТО запропонувало Україні вивчити можливість участі в створенні протиракетної оборони альянсу. Про це під час брифінгу в Міністерстві закордонних справ заявив генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен. За його словами, сторони домовилися про створення групи, яка проведе експертні консультації, результатом чого може бути висновок про те, що може Україна привнести в цей процес.

Зокрема, ідеться про спільні дії в протистоянні сучасним викликам євроатлантичної безпеки.

ВИРОБНИЦТВО «Нафтогаз» та ІНТЕРПАЙП створять спільне трубне виробництво. НАК і найбільша в країні трубна група ІНТЕРПАЙП створюють СП із випуску безшовних труб для нафтогазової промисловості. Потужність виробництва — до 300 тис. тонн на рік. Угода закріплена постановою уряду. «Нафтогаз» внесе грошима не менше 75% вартості активів і одержить таку ж частину виробленої продукції. ІНТЕРПАЙП внесе гроші, майнові права, технології та обладнання, необхідні для виробництва труб.

повідомив Президент України Віктор Янукович. «Такий національний проект допоможе диверсифікувати енергопостачання України й збалансувати ціни й тарифи на внутрішньому ринку», — відзначив він. Орієнтовно будівництво LNG-термінала з інфраструктурою коштуватиме від $1,21 до $1,38 млрд. У 4-му кварталі 2014 року має завершитися будівництво першої черги на 5 млрд м3 скрапленого природного газу. Через два роки буде добудована друга черга. ДП «Національний проект «LNG-термінал», що має скоординувати всю роботу, створено 17 грудня 2010 року.

ДП «Завод «Електроважмаш» оснащуватиме електроустаткуванням нові дизель-поїзди «Луганськтепловозу».

поріжжі, Одесі, Львові й Вінниці. Із 1 березня він буде поширений на всю територію України й триватиме до 30 квітня 2011 року.

БУДІВНИЦТВО В Україні побудують «чисте місто», і не одне. Міністерство регіонального розвитку, будівництва й житлово-комунального господарства планує взяти кредит у розмірі $100 млн у Світового банку на фінансування інфраструктурних проектів у рамках національного проекту «Чисте місто» в 10 містах України. Про це під час зустрічі із представниками Світового банку домовлявся перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва й житлово-комунального господарства України Юрій Хіврич. За даними міністерства, уже готова проектнокошторисна документація для реалізації проекту в містах Вознесенську (45 млн грн), Тернополі (24 млн грн), Чернівцях (60 млн грн) та ІваноФранківську (34 млн грн). Ще шість міст у процесі відбору.

ФІНАНСИ АТ «Південтеплоенергомонтаж» (ПТЕМ, Київ) підписало договір про реалізацію проекту будівництва комплексу для виробництва сірчаної кислоти потужністю 1818 тонн на добу для ЗАТ «Кримський титан». До складу нового комплексу входять головний корпус, відділення плавки й підготовки сірки, спалювання сірки та конверсії, сушіння та абсорбції, а також котельне й турбінне відділення, хімводоочищення й система оборотного водопостачання; операторна, повітродувка; підвищувальна помпова станція технічної води, внутрішньозаводські комунікації та естакада технологічних трубопроводів. Новий цех будується через необхідність забезпечити сірчаною кислотою виробництво діоксиду титану за збільшення його потужності до 120 тис. тонн на рік. Після запуску в цеху вироблятиметься 600 тис. тонн сірчаної кислоти на рік і 12 МВт/год. електроенергії. Завершення проекту заплановане на грудень цього року.

ПЕК У 2011 році завершиться підготовка до будівництва LNG-термінала для перевалки скрапленого природного газу обсягом 10 млрд м3 на Чорноморському узбережжі країни. Про це під час засідання Комітету економічних реформ

Головний конструктор комплексу тягового електроустаткування «Електроважмашу» Віктор Іванов повідомив, що в 2011 році електроустаткуванням, укомплектованим харківським підприємством, будуть оснащені два дизель-поїзди ДЕЛ-02 із поліпшеними характеристиками, призначені для приміських пасажирських перевезень. «Крім того, що ми виготовлятимемо тягові двигуни, апарати, сучасні контролери для машиніста, — відзначив В.Іванов, — наш завод виконуватиме ще головні функції з комплектації всього електроустаткування, яке поставлятимуть й інші українські підприємства».

Голова ради НБУ Петро Порошенко пропонує створити систему електронного управління для швидкого реагування на підвищення цін. Він уважає, що побоювання із приводу зростання цін виправдані: «Від влади сьогодні потрібна професійна позиція — різка, надзвичайно швидка й ефективна реакція на будьякі сплески, якщо вони викликані причиною спекулятивного характеру». На його думку, у ХХІ-му столітті обчислювати інфляцію на папірцях з олівцем ненормально. «Ми повинні по-

ТРАНСПОРТ Група АІС і Горьківський автозавод (РФ) почали пілотну реалізацію програми утилізації старих комерційних і вантажних автомобілів. У разі здачі на утилізацію комерційних автомобілів будьяких марок повною масою 2,5—8,5 т до 2002 року випуску знижка на купівлю нового автомобіля модельного ряду «Газель» або «Соболь» починається від 13 тис. грн; на автомобілі, випущені з 2003 року, знижка може досягти 18 тис. грн. Пілотний проект програми вже реалізується в Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Луганську, Сімферополі, За-

будувати систему електронного управління, де в режимі реального часу кожен має знати в кожну конкретну хвилину, яка ціна сьогодні на вугілля в Червонограді або на яловичину в Слов’янську», — відзначив П.Порошенко.

За дві декади лютого інфляція в Україні становила 0,6%. За словами прем’єр-міністра Миколи Азарова, Україні вдалося в лютому закріпити позитивні тенденції з утримання цінової стабільності. Це один із найнижчих тем-

15—16 березня 2011 року в Києві на базі НТУУ «Київський політехнічний інститут» ( 1-й корпус, зал ученої ради) відбудеться щорічна міжнародна конференція «UKR-POWER. Позбавлення газової залежності. Альтернативна й поновлювана енергетика. Проблеми, перспективи, інвестиції» Організатори заходу — Асоціація теплоенергетичних компаній України (АТЕКУ), НТУУ «КПІ», Інститут технічної теплофізики та Асоціація теплоенергетичних і монтажно-будівельних компаній (АсТЕК). Тематика конференції традиційно охоплює питання енергоефективного обладнання, технологій спалювання палива, альтернативних і поновлюваних джерел енергії, таких як біоенергетика, вітрова, воднева та сонячна енергетика, використання геотермальної енергії та шахтного метану, виробництва синтетичного газу й біопалива, інноваційних та інвестиційних проектів. У програмі заходу крім доповідей учасників заплановані дві виробничі екскурсії. Технопарк «КПІ» представить наукові досягнення структурних підрозділів університету відповідно до інноваційної програми розвитку наукового парку, а саме: енергетика сталого розвитку, розвиток інноваційних складових інформаційнопів інфляції за всю історію країни, особливо з огляду на складну ситуацію на світових ринках продовольства. До речі, торік, як повідомляє Державна служба статистики України, країна посіла перше місце в СНД зі зростання інфляції й сьоме — із темпів зростання ВВП.

АПК В Україні дійсно є проблеми із власним продовольством. Анонімне джерело в Кабінеті Міністрів повідомляє, що в січні борошномельні підприємства зменшили виробництво борошна на 33,4%,

го суспільства, стратегічне планування, біотехнологічні системи та технології, системи спеціального та подвійного призначення. Буде представлена модель розподільної мікроелектростанції та діюча мікроелектростанція в корп. 22. Наукові співробітники, виробники, підприємці та інвестори зможуть знайти нових ділових партнерів, оновити свою виробничу базу. Відвідування виставки розробок ІТТФ НАНУ, на якій будуть представлені новітні розробки вчених інституту, передбачає знайомство з експериментальною установкою для теплопостачання приміщень із використанням теплоти ґрунту на основі теплопомпових технологій. Оргкомітет: Україна, 01015, м. Київ-15, вул. Цитадельна, 4/7, оф.2 Тел. 38 (044) 280-34-64; 280-16-53; 280-70-16, тел./факс 254-26-95; 280-60-20 моб. тел. 38 (067) 468-70-10 E-mail: ateku_dir@ukr.net; ateku@inet.ua; ateku@voliacable.com; www.ateku.org.ua

або на 69,366 тис. тонн, до 138,035 тис. тонн у порівнянні із груднем 2010 року. При цьому випуск круп скоротився на 28,1%, або на 7,033 тис. тонн, до 18,014 тис. тонн, у порівнянні із груднем 2010 року. Через це виробництво хлібобулочних виробів зменшилося на 11,1%. Майже на стільки ж — випуск макаронних виробів. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ


4

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

Основний ресурс

Розімкнуте коло Українські споживачі руди налагоджують її імпорт, а вітчизняні виробники цієї сировини розширюють експорт Олена ГЕРАСИМОВА На українському ринку залізорудної сировини відбулося відразу три знакових події. Корпорація «Індустріальний союз Донбасу» домовилася про поставки руди з її російськими виробниками. Канадська компанія Black Iron Inc., яка володіє Шиманівським і Зеленівським родовищами, повідомила, що незабаром залучить інвестиції для їхньої розробки. А меткомбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг» відправив пробну партію ЗРС у Китай.

За сім верст руду купувати Тарас Шевченко, Генеральний директор Алчевського металургійного комбінату (АМК), який входить до складу ІСД, заявив, що підприємство одержить цього року від російської групи Новолипецького металургійного комбінату (НЛМК) залізорудну сировину — 10% від загальної потреби. Він не зміг надати якихось відомостей про те, чи забезпечуватиме група також приналежний ІСД Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського (ДМК). Але інформоване джерело ІА «Інтерфакс» повідомило, що обидва меткомбінати одержать сировину з російського Лебединського ГЗК. НЛМК належить до найбільших металовиробників світу. При цьому він не має у своєму розпорядженні достатніх активів із виробництва ЗРС і купує її переважно в російського холдингу «Металоінвест» — лідера з випуску залізорудної сировини в СНД і однієї з найбільших сталеплавильних компаній Росії. Структуру холдингу утворюють гірничорудний дивізіон, представлений Ле-

бединським і Михайлівським ГЗК, і металургійний дивізіон, який включає Оскольський електрометалургійний комбінат і комбінат «Уральська сталь». На початку лютого група НЛМК і холдинг «Металоінвест» уклали контракт на поставку меткомбінату з Лебединського й Михайлівського ГЗК 21,6 млн тонн котунів протягом чотирьох років. Ці підприємства розташовані на відстані менше 400 км одне від одного, чим і обумовлене багаторічне взаємовигідне співробітництво двох компаній. Воно дає «Металоінвесту» можливість гарантованого збуту продукції його все більших гірничорудних потужностей, а групі НЛМК — безперебійне забезпечення котунами її сталеливарного виробництва, що теж зростає. Одним словом, новим постачальником ЗРС для підприємств ІСД міг стати як сам «Металоінвест», який експортує її через територію України до країн Азії, так і НЛМК, у якого немає проблем із закупівлею цієї сировини. Причому вони тоді одержують доступ на досить довгий період до великої української клієнтури, яка не обмежується самими лише підприємствами ІСД. У січні добіг кінця термін дії трирічних контрактів на поставки залізорудної сировини, укладених між ІСД і металургійним комбінатом «Запоріжсталь», з одного боку, і холдингом «Метінвест» — з іншого. Із початку кризи й донедавна жодну зі сторін наявний стан справ не влаштовував. АМК і ДМК через перебої із забезпеченням ЗРС періодично були на межі зупинення, «Запоріжсталь» намагалася розірвати контракт у судовому порядку, а

«Метінвест» засипав ІСД судовими позовами із приводу мільярдних боргів за вже поставлену сировину. Експерти припускають, що після закінчення терміну дії контрактів ІСД і «Запоріжсталь», власниками яких стали інвестори із РФ, переорієнтуються на російську ЗРС, у підсумку економіка цих компаній стане набагато ефективнішою. У той час як «Метінвест», втративши цих великих клієнтів, як кажуть, у себе під боком, буде змушений шукати нові можливості реалізації надлишків сировини за кордоном. А отже вдаватися до додаткових транспортних витрат. Якщо ж обсяг поставок НЛМК — «Металоінвест» в Україну й надалі буде обмежений 10% від потреби в ЗРС Алчевського меткомбінату, то значний сегмент українського ринку цього виду сировини потенційно залишиться за «Метінвестом» або його найближчими конкурентами. Якщо ж ІСД і «Запоріжсталі» удасться домовитися з російськими постачальниками про забезпечення сировиною в повному обсязі, місцевим виробникам руди доведеться шукати нові канали експорту. Але це аж ніяк не означає, що тоді з огляду на нинішнє підвищення цін на світовому ринку вони стануть поступливішими.

Аспект

Тісно, зате... з конкурентом Недавно керівництво канадської Black Iron Inc. повідомило про намір провести первісну публічну пропозицію акцій (IPO) на фондовій біржі Торонто. Компанії потрібні гроші, певне, не менше $100—500 млн, для

розробки наших залізорудних родовищ. Створена в червні минулого року Black Iron Inc. незабаром придбала в приналежної бізнесменові Вікторові Пінчуку кіпрської компанії Geo Alliance Group Limited (спеціалізується на розвідці й розробці нафтогазових родовищ в Україні, а також на продажі нафти й газу) компанію з такою ж пропискою й схожою назвою — Geo Alliance Ore East Limited. До її складу входять два ТОВ — «Шиманівське Стіл» і «Зеленівське Стіл», які володіють ліцензіями на освоєння однойменних родовищ залізної руди в Дніпропетровській області терміном до листопада 2024 року й листопада 2014-го відповідно. Після угоди ця компанія була перейменована на Black Iron (Cyprus) Limited. За оцінками фахівців, запаси Шиманівського родовища становлять 345 млн. тонн руди із вмістом заліза 31,83%, а Зеленівського — 469 млн тонн (31,05%). Програма розвитку Black Iron передбачає інвестування в їхню розробку на попередньому етапі не менше 22,85 млн канадських доларів. Пріоритетний напрямок — розвідка та освоєння Шиманівського родовища. Уже ведеться вивчення, оцінка активу й розробка технікоекономічного обґрунтування проекту. Обидва родовища впритул прилягають до кар’єрів ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Це спричиняє певні проблеми, але дає й деякі переваги їхньої подальшої експлуатації. «Таке сусідство істотно ускладнює будівництво й розвиток промислового кар’єру, оскільки ділянку, на якій розташовані родовища, просто нема куди розширювати.

Тобто без домовленостей з АМКР і міською владою новий власник не матиме змоги побудувати всі необхідні об’єкти інфраструктури, і насамперед збагачувальну фабрику, а також підвести засоби комунікації», — відзначає віце-президент із корпоративних фінансів ІК BG Capital Євгенія Черв’яченко. Сумарна вартість самого лише проекту запуску Шиманівського родовища може перевищити $500 млн, однак у разі усунення всіх труднощів він може бути здійснений приблизно за 5 років. Представники Black Iron відзначають, що суміжність із кар’єрами АМКР передбачає доступ до прилеглої вітки залізниці, здатної перевозити додаткові обсяги руди й концентрату (близько 10 млн тонн на рік), а також до інших комунікацій, які дозволять порівняно швидко організувати виробничий процес. У компанії вважають однією із переваг географічного розташування цих родовищ те, що в 140 км від нього знаходиться найбільший чорноморський порт, звідки можна переправляти готову продукцію в Європу, на Близький Схід і в Азію. Саме коли Black Iron заявила про свої плани зайнятися розробкою родовищ, що сусідять із кар’єрами АМКР, сам меткомбінат уже почав опрацьовувати новий канал експорту ЗРС у далеке зарубіжжя, конкретно — у Китай. Тож у випадку успішного освоєння Шиманівського й Зеленівського родовищ компанія Black Iron зможе стати як одним із помітних гравців внутрішньоукраїнського ринку ЗРС, так і одним із його постачальників на зовнішні ринки. З огляду на те, що на той час його більш сильні конкуренти — «Метінвест» і АМКР — істотно розширять власну систему закордонного збуту, для Black Iron може бути вигіднішим реалізовувати свою продукцію саме українським споживачам.

Упритул

Ігри за правилами й без... У будь-якому разі цього року ситуація на ринку ЗРС сприятиме його виробникам. І лише в більш віддаленій перспективі стан справ зміниться на користь споживачів — після введення в експлуатацію нових родовищ в усьому світі. «Велика трійка» — Vale, Rio Tinto і BHP Billiton — уже дала зрозуміти, що зростання попиту й пов’язане з ним стрімке підвищення спотових цін на ЗРС можуть стати підставою для переходу від поквартальної контрактної системи до помісячної. Що призведе до швидшого й більшого подорожчання сировини. Ще в 2009 році середня ціна на аглоруду бразильського видобутку становила $55 за тонну, а вже в 2010-му вона підвищилася до $117. У січні середня вартість тонни ЗРС узагалі зросла до $168—175, а ціни на індійську руду досягли рекордної позначки — $200. «Заплановане рекордне збільшення обсягів світового виробництва сталі до 1,5 млрд тонн, яке на 75 млн тонн перевищує показник минулого року, об’єктивно визначає наявність дефіциту сировини на зовнішніх ринках, що спричиняє й зростання цін», — відзначає директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк. Тобто нинішні показники не пікові, ціни й далі зростатимуть. Що ж до власне України, то, як припускає експерт, цього року ЗРС на внутрішньому ринку подорожчає не менш ніж на 25%. Він відзначив, що головною причиною цінової нестабільності є відсутність загальновизнаного індексу для цієї групи товарів. Було б надто важливо, з огляду на специфіку України, яка має надлишкові запаси залізорудної сировини, розробити власні індекси. Це, по суті, означає, що для узгодження інтересів вітчизняних виробників і споживачів руди краще мати хоча б погані правила гри (подібні до тих, за якими грає весь світ), ніж узагалі ніяких.


№ 7 (162)

1 березня 2011 року

5

ПЕК Транспорт

Касетна бомба «Ядерна війна» між американцями й росіянами за ринки Східної Європи триває – Westinghouse захопив ключовий плацдарм на ПівденноУкраїнській АЕС Ілона ЗАЄЦЬ На Південно-Українську АЕС прибули нові тепловидільні складання (ТВС) виробництва американськояпонсько-казахської компанії Westinghouse Electric Company. Ці паливні касети — перша поставка в рамках контракту між ДП НАЕК «Енергоатом» і Westinghouse і друга ліком перевантажувальна партія для енергоблоку №3, зроблена для України цією компанією.

Днями фахівці ПівденноУкраїнської атомної електростанції разом із представниками Westinghouse вико-

нали розвантаження й вхідний контроль тепловидільних складань, які надійшли до них. Нова партія — 42 касети, виготовлені на заводі в м. Вастерас (Швеція), —призначена для установки в активну зону третього енергоблоку станції під час планово-попереджувального ремонту, який стартував 17 лютого. Торік в активну зону блоку №3 завантажили 42 касети. Таким чином, загальна кількість палива Westinghouse становитиме 84 ТВС, тобто більше половини складань у активній зоні реактора (загалом — 163 ТВС). Планується, що в першому півріччі на ПівденноУкраїнську АЕС доставлять ще одну перевантажувальну партію Westinghouse — для завантаження в активну зону другого енергоблоку. Відповідні технічні рішення й програми з розширення впровадження ТВС американської компанії на українських станціях перебувають на розгляді й узгодженні в Державній інспекції ядерного регулювання України. Крім того, виконується робота з адаптації системи внутрішньореакторного контролю виробництва СНВО «Імпульс» (м. Сєверодонецьк) для забезпечення можливості використовувати її для контролю активних зон реакторів,

які містять паливо різних компаній. У південно-українських атомників уже є позитивний досвід експлуатації американського палива, але тільки в змішаній активній зоні — разом із касетами російського концерну «ТВЕЛ». Цей факт свого часу спричинив хвилю неприйняття з боку російського виробника, який навіть загрожував нам відкликати гарантії на власне паливо. Разом із тим, певне, боячись міжнародного скандалу, російська паливна компанія звела боротьбу за український ринок

до періодичних нагадувань у ЗМІ про сумну долю американського палива на чеській АЕС «Темелін».

Якщо розібратися

Щоб вівці були цілі... Насправді (і чеська сторона про це неодноразово говорила, але, певне, не так голосно, як російський контрагент) до аварійної зупинки темелінського реактора ні американці, ні їхнє паливо відношення не мали. Інакше навряд чи Євросоюз дозволив би Болгарії навіть думати про програму кваліфікації для палива Westinghouse на АЕС «Козлодуй». Міністр економіки та енергетики Болгарії Трайчо Трайков звернувся до японської корпорації Toshiba, якій належить контрольний пакет акцій Westinghouse Electric Company, із проханням сертифікувати американське ядерне паливо для можливого використання на АЕС «Козлодуй». Відповіддю російської сторони на такий демарш Софії стала поява в ЗМІ інформації про нібито розглянутий у ДК «Росатом» варіант про вихід із проекту з будівництва нової болгарської АЕС «Белене». Для поставки західних касет на «Козлодуй» необхідне схвалення програми ква-

ліфікації палива болгарського наглядового органу. Певне, прогрес уже є — переговори з Toshiba про можливий перехід на паливо від Westinghouse тривають ще з 2009 року. Болгари менш успішні щодо дипломатії у відносинах із російським ядерним монополістом, ніж Україна. Їхній результат зі сфери впливу «Росатому» може закінчитися відмовою російської сторони від спорудження АЕС «Белене» і, що найголовніше, від кредитування цього будівництва. Уже другий рік болгари намагаються знайти інвестора на добудування атомної електростанції, але безуспішно. Ситуація там подібна до долі третього й четвертого блоків Хмельницької АЕС. Болгари в 2008 році знесли під нуль старі конструкції, що істотно збільшило кошторисну вартість будівництва. Після цього жовту майку лідера їм довелося зняти — Євросоюз непрозоро дав зрозуміти, що російська монополія в атомному секторі Болгарії йому не до душі. Ще одна аналогія з Україною: навіть під час кредитування спорудження російською стороною болгарам однаково треба знайти свою частину інвестицій. Або додаткового кредитора. Це завдання досі не вирішено. Не виключено, що, демонструючи добру волю із заміни постачальника палива на японсько-американську Westinghouse, балканці намагаються лише знайти розуміння Євросоюзу із приводу майбутнього добудування «Белене» російським коштом, російськими силами й за російським же проектом. Тут, до речі, ситуація нагадує чеську, де також мають добудовуватися два блоки АЕС «Темелін». Прага побоюється охолодження відносин із тими державами, чиї компанії програють у тендері на будівництво блоків №3—4 цієї станції, — із кимось із трійки Росія, Франція та США. Однак чехи обіцяють, що зовнішньополітичні інтереси не будуть вирішальними під час вибору переможця тендера. «Вирішальними факторами стануть ціна, якість і безпека. Виграє той, чия пропозиція буде кращою», — відзначив уповноважений чеського уряду з питань добудування АЕС «Темелін» Вацлав Бартушка. Тен-

дер на спорудження згаданих блоків №3—4 із перспективою створення ще трьох у Чехії та Словаччині був оголошений восени 2009 року. Участь у торгах беруть Westinghouse, AREVA (Франція — Німеччина) і чесько-російський консорціум у складі ScodaJS (Чехія), «Атомбудекспорт» і ОКБ «Гідропрес» (обидва — РФ).

Упритул

Єдиний клієнт В Україні конкурс на будівництво ХАЕС-3,4 уже минув. До участі в ньому на початку 2008 року були запрошені Scoda JS, AREVA, Westinghouse, Korea Electric Power Corporation (KEPCO, Південна Корея) і «Атомбудекспорт». Перші дві компанії не відреагували. Westinghouse зняла свою пропозицію реактора АР1000 перед проведенням

тендера. Ніхто з учасників, крім росіян, обґрунтовано не погоджувався добудовувати згадані об’єкти. Результат конкурсу був відомий наперед. У той же час у своєму роді реверансом перед США можна вважати укладений тоді ж, на початку 2008 року, контракт на поставки ядерного палива виробництва Westinghouse на три українських енергоблоки. Без дозволу регулятора — Держкомітету ядерного регулювання й до завершення власне програми кваліфікації ядерного палива, яка має закінчитися висновками експертизи про те, чи придатне американське паливо для промислової експлуатації. Останнього немає й донині. Westinghouse має намір закріпити свій український успіх і на чеській території. Компанія обіцяє боротися за право відновити поставки свого палива на блоки №1—2

АЕС «Темелін» у Чеській Республіці. Директор Westinghouse із країн Європи, Близького Сходу й Африки Андерс Джексон в інтерв’ю чеським ЗМІ нагадав, що його компанія сьогодні — «єдиний конкурент росіян» у поставках палива для реакторів ВВЕР. «Але в нас залишився тільки один клієнт — Україна. Якщо ми втратимо і його, то постане запитання, чи поставлятимемо ми й надалі цей тип палива. Якщо виграємо нинішній тендер на добудування АЕС «Темелін», то ми хотіли б стати конкурентами росіян і одержати право на поставки палива й на два перших реактори», — сказав Джексон. Поки чехи стримані. У той же час кулуарно рядові співробітники АЕС «Темелін» заявляють, що їм байдуже, чиє паливо завантажуватиметься в реактори — американське чи російське, головне, щоб воно було сертифіковане.


6

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

Підприємство

У боротьбі за крісла

Системи «на граніті»

Як міський голова Львова і власник ЛАЗу горшки побили

Конкурувати й перемагати В’ячеслав ШНАЙДЕР

Роман ДИГАС Мало не за дипломатичним протоколом відбулася наприкінці лютого передача першої партії з 15 львівських автобусів «ЛАЗ» комунальникам Скоп’є — столиці Македонії. Проте факт участі в урочистій церемонії міністра транспорту Мілє Янакієскі та посла України в цій республіці Віталія Москаленка, схоже, тільки роздратував львівського мера Андрія Садового. На те були причини.

них та дитячих колясок. Щоправда, не обійшлося й без казусу: на електронному табло перших машин цієї партії висвічувався номер маршруту луганського трамвая «6», а також напис – «ХК «Луганськтепловоз». Цей цікавий факт зафіксувала фотографія, вивішена якимось дотепним учасником македонського Інтернет-форуму Build.mk.

Підписання у січні 2010 року договору про виготовлення ЛАЗом 84 міських автобусів для Скоп’є на суму 140 млн грн справді відбулося на міжурядовому рівні. Події передував міжнародний тендер на закупівлю Македонією пасажирського автотранспорту. За якістю й рівнем комплектації машин ЛАЗ обійшов китайську компанію Yutong Group Co. Ltd та польську SOLARIS Bus & Coach. A. Тоді ж почалися переговори щодо за-

То чому ж розсердився міський голова на підприємство? Як відомо, УЄФА внесла Львівський автобусний завод до переліку офіційних перевізників Євро-2012. Також у підписаному ще торік меморандумі між підприємством та Кабміном задекларована можливість отримати

лучення українських компаній до проекту будівництва в македонській столиці тролейбусних ліній із подальшою поставкою до цієї балканської країни ще й 200 здвоєних тролейбусів марки «ЛАЗ-E301». Попередня вартість контракту оцінювалася в 150 млн євро. «ЛАЗи», що вже курсують вулицями Скоп’є, більш як на 70% складені з імпортних комплектувальних. Шасі ZF, двигун DEUTZ, автоматична коробка передач, передня вісь, задній міст, рульовий механізм сертифіковані на відповідність стандарту «Євро-4». У салоні 31 сидіння китайського виробництва, встановлена система для придбання квитків і вмонтовані камери спостереження. Одночасно автобус може перевозити до ста пасажирів. Машини оснащені системою кондиціонування салону та кабіни водія, цифровим тахометром, регульованим пандусом для інвалід-

держзамовлення на виготовлення близько 1500 автобусів і 500 тролейбусів для обслуговування гостей чемпіонату. Таким чином, до травня 2012 року тут мали б використати майже 3 млрд бюджетних гривень. За виділені урядом торік 99,58 млн грн у рамках цієї програми міста, які прийматимуть Євро2012, вже отримали 56 автобусів. Надійшов на ЛАЗ і перший цьогорічний транш у сумі 12 мільйонів. І влада Львова цілком слушно зметикувала: а чому б не спробувати спроектувати мультиплікаційний ефект від держзамовлення на інші місцеві виробництва? Така нагода якраз і випала минулого місяця міському голові Андрію Садовому під час відвідин львівського підприємства ТОВ «Компанія «ВЕЕМ-Металавтопром». Його керівники поскаржилися, що у 2004—2005 роках вже поставляли ЛАЗу 20 тис. крісел для автобусів і тролей-

Докладно

бусів, але тепер їх до участі у виконанні держзамовлення для Євро-2012 чомусь не залучили – віддали перевагу ненадійним азійцям. Реакція була несподівано різкою: «Я розпорядився запросити до мене власника ЛАЗу і даватиму йому ультимативні завдання і стосовно реєстрації, бо він частину активів львівського заводу перереєстрував у Київ, і стосовно крісел, які можна і треба купувати у вітчизняного виробника. Я не розумію його логіки! Це буде гостра розмова», – заявив Андрій Садовий на брифінгу з цього приводу. Своєю чергою власник заводу і водночас голова спостережної ради холдингу «ЛАЗ» Ігор Чуркін прокоментував відмову від сидінь «ВЕЕМ-Металавтопрому» так: «Представники цієї фірми досі не надали сертифікатів на безпечність крісел, горючість та антивандальну стійкість. Не проводили вони й презентації своєї продукції, але у львівських ЗМІ заявляють про готовність бути постачальником ЛАЗу. До речі, Львів – єдине місто, що напередодні річниці підписання меморандуму так і не спромоглося погасити 25 млн грн заборгованості за 15 автобусів до Євро-2012 і 4,5 млн грн за два автобуси«гармошки», передані міськраді ще в 2009 році», – додав він.

Тим часом За даними Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні Євро-2012, цього року комунальні підприємства міст, що прийматимуть Євро-2012, отримають 480 автобусів і тролейбусів львівського виробництва на загальну суму 1,2 млрд грн. Зокрема Київ – 77 тролейбусів, Донецьк – 143, Львів – 60 тролейбусів і 92 автобуси, Харків – 97 тролейбусів, 10 звичайних автобусів і один туристичний півтораповерховий. Власний портфель експортних замовлень на 2011 рік на ЛАЗі оцінюють у 100 млн грн. Тому до літа керівництво заводу пообіцяло відкрити ще близько 700 робочих вакансій. Торік тут випустили 1250 машин, хоча річні потужності підприємства розраховані на 3—4 тисячі.

Житомирське НВП «Промекс» — один із лідерів вітчизняного ринку інформаційно-керувальних систем. Назва фірми змінювалася, але її інтелектуальні потенціал і кадри витримали випробування часом. Саме в Житомирі ще сорок років тому почали випускати перші в СРСР серійні телекомплекси на інтегральних мікросхемах — ТМ-320, ТМ-512, ТМ-310, а потім — перші в Союзі телекомплекси четвертого покоління з убудованими мікроЕОМ «Граніт».

Підприємство випускає системи контролю та управління, якими оснащені тисячі об’єктів. Серед них багато обленерго Росії, України, Молдови, Казахстану, а ще Київський метрополітен, АвтоВАЗ (Тольятті), аеропорт Шереметьєво, Всеросійський виставковий центр. Продукція «Промексу» визнана гідною безлічі дипломів і медалей міжнародних виставок. Про рівень розробок свідчать і 75 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Один із головних ідеологів фірми, її науковий керівник, кандидат технічних наук, доцент Михайло Портнов більше 50 років займається створенням систем телемеханіки. Із них тридцять років віддано Житомиру, де йому вдалося реалізувати разом зі своїми учнями — колишніми студентами Житомирської політехніки багато новаторських технічних ідей, створити свою школу. Витвір цієї школи — російськоукраїнська торговельна марка «МІКРОГРАНІТ», широко відома за межами нашої країни. Михайло Львович переконаний, що нова розробка фірми — автоматизований вимірювальний та інформаційно-керувальний телемеханічний комплекс «Мікро» може успішно конкурувати з виробами провідних європейських фірм. Він і його молоді колеги на запитання «Ви що, можете змагатися зі «Шнейдер Електрик?» відповідають: «Можемо не тільки змагатися, а й перемагати, і не тільки «Шнейдер Електрик», а й вироби інших світових брендів». — Коли в СРСР ми працювали на вітчизняній елементній базі, яка помітно відстає від аналогів світових виробників, змагатися з Європою було, звичайно, важко, — розповідає Михайло Портнов. — Але

нині, за ідентичності використовуваної бази, першорядним стає людський чинник — освіченість, інтелект, прагнення до нового. А ці якості в наших фахівців усетаки вище. Тому тепер на ринку інформаційних систем змагається не елементна база, а вміння нею користуватися. Хотілося б, щоб уміння проявляти інтелект і здоровий патріотизм було притаманне не тільки розробникам нової техніки, а й керівникам галузей і підприємств. — Про те, що наші інтелектуали часто перевершують закордонних, чули не раз. Але високий рівень українських шкіл і ВНЗ, здається, багато в чому — у минулому. — На жаль, тенденція така. Мій більш ніж двадцятилітній досвід викладання у ВНЗ переконує, що знайти захоплених інтелектуальними розробками студентів усе важче. Та й місць прикладання технічного інтелекту стає усе менше. Ситуація така, що в Житомирі, та й не тільки в ньому, майже не залишилося підприємств — розробників і виробників інтелектуального продукту. Щоб не виглядати песимістом, відзначу: усе-таки вони, молоді таланти, є! — Та й справді — змагатися з гігантами... — Це цілком можливо, і ми це доводимо. Наша продукція гідно конкурує із пристроями АББ, «Ален Бредлі», «Дженерал електрик», «Сіменс». Ще й тому, що вона краще адаптована до наших кліматичних умов, грошових можливостей підприємств. Наші вироби багато в чому — колективний продукт розробників і замовників, з якими ми періодично зустрічаємося на навчальних семінарах і за їхніми результатами вносимо корективи в системи та прилади. А які представники світових виробників працюють із нашими замовниками? Менеджери, які, як правило, у суть проблем не заглиблюються, — підсумовує пан Портнов. Що ж, із маститим професіоналом можна тільки погодитися. Та й узагалі підтримка власного виробника — справа свята. Інакше рано чи пізно перетворимося на бананову республіку — та й то без бананів. Директор НВП «Промекс» Тетяна Андрієнко вважає, що українські підприємства невиправдано заощаджують на хорошій інформаційнокерувальній техніці. — Прикро, що, скажімо, Молдова, не найуспішніша країна, вкладає гроші в мо-

дернізацію енергетики, а наші підприємства не квапляться це робити, — говорить Тетяна Василівна. — Причому умови торгів, які рідко проводяться в Україні, такі, що вітчизняним виробникам свідомо приділяється роль аутсайдерів без порівняння реальних показників якості конкуруючих виробів. Торги в тій же Молдові, проведені міжнародним концерном Union Fenosa і державним підприємством «Молделектрика», жорсткіші, але й об’єктивніші. Після перемог на торгах кількість нових інформаційнокерувальних телемеханічних комплексів «Гранітмікро», установлених на об’єктах цієї країни, перевищила 250 одиниць. Характерно, що вироби НВП «Промекс» як рівні з рівними інтегруються в системи компаній АББ, «Сіменс». Переконаний, що наші системи телемеханіки з багатьох показників — вірогідності, надійності, економічної ефективності, оперативності, можливості резервування — принаймні не поступаються аналогам провідних світових виробників. Доказів багато, але досить указати на три золоті медалі «Лауреат ВВЦ» за великий внесок у розвиток систем телемеханіки, отримані в останні чотири роки на міжнародних енергетичних виставках у Москві. — Скільки коштують ваші прилади? — Вартість визначається обсягом інформації, набором виконуваних апаратних і програмних функцій і варіюється в межах від 1,5 до 5—6 тисяч умовних одиниць. Ціни цілком доступні: удвічі нижче, ніж у російських аналогів, і в п’ять-сім разів — ніж у компаній зі світовим ім’ям. При цьому інтегральна ефективність не нижче. — Якими вам бачаться перспективи фірми? — Звичайно, проблеми в нас є. Але намагаємося триматися на сучасному рівні, підтверджувати своє реноме. У нас є чудові «старі» кадри. Питання «омолодження» є гострим, але ми його поступово вирішуємо. Відзначу: наше підприємство орієнтоване на експорт продукції. Понад 75% виробів іде за кордон. На жаль, підтримки від держави ми не відчуваємо, хоча декларуються податкові пільги й своєчасне відшкодування ПДВ. Але надія вмирає останньою. А ми вмирати не збираємося...


7

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

ВПК Транспорт

Танки серед пальм Українська бойова техніка штурмом взяла IDEX-2011 Анна ГРЕЧАНИК Початок на стор. 1

До речі, не всі країни знайшли можливість і кошти, щоб привезти в ОАЕ бойову техніку, тоді як ми доставили в Абу-Дабі не тільки макети та рекламні проспекти, а й натурні зразки.

Їхній шлях з Одеси тривав майже півтора місяця. Судячи з успішних переговорів із представниками Азербайджану, Білорусі, ОАЕ, Кувейту, участь нашої країни в IDEX-2011 стане не тільки вдалим PR-ходом, а й дасть конкретні результати.

Однією із зірок виставки став бойовий танк БМ «Оплот», створений Харківським конструкторським бюро з машинобудування імені О. Морозова (КП ХКБМ). До речі, українські танки можна було побачити на відкритій площадці українського павільйону, роз-

На озброєнні — інновації Миколаївські бронемашини показали клас у Саудівській Аравії Алла МІРОШНИЧЕНКО Після дворічного кризового затишшя державне підприємство «Миколаївський ремонтно-механічний завод», яке спеціалізується на виготовленні та модернізації легкоброньованої колісної техніки, нарощує обсяги випуску продукції. Уже укладено два контракти — із Таїландом та Еквадором, ще два — у стадії підписання. У їхній основі — нові зразки машин. Ремонтом тут уже майже не займаються. А назва — своєрідна данина минулому.

Докладно

Озброювати чужу армію — вигідно За два останніх роки в підприємства було лише одне невелике замовлення, причому на продукцію, йому не властиву: запчастини до танків Т-72 для Бельгії. Однак період кризи не пішов марно. Тутешні фахівці використовували його для переосмислення ситуації, напрацювання нових технічних ідей, підвищення якості виробів. Як підтвердження — висока оцінка роботи бельгійцями. Новий директор МРМЗ Олександр Швець прийшов на підприємство восени минулого року. Разом із ним «прийшли» й замовлення. Завод виграв тендер на поставку бойової техніки вітчизняним Збройним Силам — 13 бронетранспортерів і 6 броньованих розвідувальнодозорних машин. З’явилися й іноземні замовлення. Прикмета часу: сьогодні завод багато в чому орієнтується на замовників саме з далекого зарубіжжя. Приміром, для армії Таїланду миколаївське підприємство виготовляє запчастини до бронетранспортерів, зокрема до БТР-3Е. У стадії підписання і контракт на поставку в цю країну медичної машини, створеної на базі БТРа. Для Еквадору МРМЗ випустить партію пожежнополіцейських машин. Ведуться переговори із Саудівською Аравією — знако-

вою щодо присутності на її ринку озброєнь. Адже крім того, що це дуже багата держава, вона ще й лідер арабського світу. І сам факт купівлі нею бойової техніки в якоїсь фірми полегшує виробникові доступ до замовлень більшості арабських країн. Реалії такі, що основними імпортерами бойової техніки є країни Азії та Африки. І серед них саме арабські держави відрізняються високою платоспроможністю. Восени минулого року завод взяв участь у випробуваннях бронетехніки в Саудівській Аравії, які проходили в рамках конкурсу з відбору бойової техніки для цієї країни. Миколаївці представили бронетранспортер БТР-7ДИ. За словами Олександра Швеця, це дуже серйозна перевірка: із семи учасників уже після першого етапу вибули фірми з Німеччини, Франції, Південної Кореї та Китаю. Зараз там беруть участь бронемашини з Канади, Туреччини й України. — Про жорсткість конкурсу промовисто свідчить хоча б те, що на ознайомлення з машиною екіпажам, які складаються із солдатів саудівської армії із середнім рівнем підготовки, було виділено лише 15 хвилин. До того ж для представників нашого заводу були ще й додаткові труднощі, пов’язані з перекладом, — розповідає Олександр Михайлович. — І все-таки українська бронемашина із честю витримала іспит: наш БТР пройшов без поломок більше 620 кілометрів. Про надійність української техніки слід сказати окремо.

— На ті ж випробування інші фірми приїздили з великими ящиками запчастин. А в одного з наших конкурентів вони навіть не помістилися в морський контейнер. Ми ж привезли запчастини в невеликій валізі. На запитання арабів, чому їх так мало, відповіли, що впевнені в надійності нашої машини, — згадує директор заводу. Зараз за результатами конкурсу в Саудівській Аравії ведеться доробка машини.

ташувалися вони на піску серед пальм. Ще одна розробка КП ХБКМ – БТР-4, призначений для транспортування особового складу мотострілкових підрозділів і їхньої вогневої підтримки в бою. Були популярні на виставці бойова машина піхоти БМП1М із бойовим модулем «Шквал» і танк Т-72Б. Державне київське конструкторське бюро «Промінь» уперше представило світу багатоцільовий безпілотний літальний апарат «Сокіл-2» з те-

левізійною камерою на борту. Уже в перші дні представники міністерств оборони арабських країн звернули увагу й на іншу продукцію ДержККБ «Промінь» – переносні протитанкові ракетні комплекси «Корсар» і «Скіф» (із системою наведення за лазерним променем і з автоматичним супроводом цілі) і перевізний ПТРК «Бар’єр». Ще однією українською прем’єрою стала вантажівка-всюдихід «КРАЗ5233ВЕ» «Спецназ» (4х4) від

ВАТ ХК «АвтоКрАЗ». Її призначення — оперативна доставка особового складу військових частин, спецпідрозділів і миротворчих сил ООН, буксирування артилерійських систем калібром до 152 мм, транспортних і спеціальних причепів усіма видами доріг і бездоріжжям. Саме «КРАЗ-5233ВЕ» брав участь у бойових демонстраціях ходових властивостей і відстоював честь України на смузі перешкод у пісках.

меження пробігу. При цьому витрата палива одним двигуном становить 19 літрів на 100 кілометрів. Для бронемашини масою 13 тонн це дуже добрий показник, — говорить О.Швець. Незважаючи на те, що підприємство державне, усі розробки виконані виключно за рахунок його обігових коштів. Держава не витратила на це ані копійки. Машини БТР-70ДИ й БРДМ-2ДИ — єдині зразки колісної бронетехніки в Україні, які пройшли повний цикл випробувань, у проце-

вав ще один зразок — колісну бронемашину, яку можна зарахувати до класу важкої бронетехніки. За артилерійським озброєнням вона не поступається танку. — Удосконалюємо ми й захищеність наших бронемашин, зокрема розробили протимінний захист, який відповідає стандарту НАТО А3. Поряд із броньованими днищами вона має спеціальні амортизовані сидіння, які захищають екіпаж у разі підриву міни. Це також наш проект, — не без гордості заявляє Олександр Швець.

рішувати завдання найвищої складності, — упевнений О.Швець і додає, що зараз узято курс на збільшення числа інженерних працівників і забезпечення їх сучасним комп’ютерним обладнанням. Свою роль мають відіграти і належна зарплата, і організація заводського профтехучилища, і повернення до інституту наставництва, що практикувалося кілька десятків років тому. За словами директора, сьогодні підприємство тісно працює з вищими навчальними закладами, найперше з Національним університетом кораблебудування. У подальшому завод пропонуватиме здібним старшокурсникам свій супровід із метою їхнього працевлаштування. Сам директор — теж випускник НУК, там же захистив кандидатську дисертацію. До речі, наукова ідея, на якій вона ґрунтувалася, цілком упроваджена у виробництво.

Тим часом

Нова техніка вже на ходу Ефективно займатися експортом озброєнь сьогодні неможливо без розробки нових моделей. На Миколаївському ремонтно-механічному добре засвоїли цю аксіому. Крім медичної бронемашини для Таїланду й пожежнополіцейської для Еквадору, завод розробив ще багато цікавих зразків. Серед них — броньована ремонтноевакуаційна машина, броньована розвідувально-дозорна машина БРДМ-2ДИ, кілька бронетранспортерів (БТР70ДИ — глибока модернізація БТР-70) і нова розробка — БТР-7ДИ. — На відміну від свого попередника з бензиновим двигуном, БТР-70ДИ оснащений двома дизелями. Причому використовуються двигуни фірми «Івеко», які відповідають класу «Євро-3». Особливість цієї машини в тому, що вона може працювати як на двох двигунах одночасно, так і на кожному з них, без об-

Якщо розібратися БТР-7ДИ в Саудівській Аравії. У центрі – Олександр Швець

сі яких за посиленою програмою обкатувалася і їх «гума». — Колеса для бронетехніки мають безліч особливостей. Так, наприклад, простріл колеса зі стрілецької зброї не має виводити його з ладу навіть на швидкості понад 100 км/год. Займаючись цими питаннями, підприємство разом із фірмою «Россава» розробило колісні шини, які відповідають світовому рівню, а разом із Кременчуцьким автозаводом — диски для них. Це дозволило перейти на виробництво бронемашин силами українських підприємств, без поставок з-за кордону, — ділиться інформацією директор. Разом з іншими підприємствами завод сконструю-

Справка «УТГ» ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод» (колишній 346-й бронетанковий ремонтний завод) спеціалізується на виготовленні та модернізації легкоброньованої колісної техніки. «Робочий стаж» — 60 років. Номенклатура продукції дуже велика: АТМ-1 (автомобільна технічна майстерня для народного господарства), «Ковчег» (броньована медична машина), БТР-70П (поліцейська), БТР-3У (із дизельним двигуном DEIZ і автоматичною коробкою передач), БТР-70ДИ й БРДМ-2ДИ (із дизельними двигунами FPT IVEСО Тектор ( «Євро-3»). На підприємстві ведеться ремонт броньованої техніки, двигунів і агрегатів колісних БТР, випускаються запчастини для проведення регламентного технічного обслуговування. Тут також виготовляють навчальні класи й тренажери. Із січня 2011 року входить до державного концерну «Укроборонпром».

Крім конструювання нових зразків бойової техніки на підприємстві займаються й технологічними проблемами. Опрацьовуються питання створення в Миколаєві замкнутого виробництва з випуску продукції МРМЗ. Сьогодні корпуси бронемашин виготовляються в інших містах, але потенціал миколаївських суднобудівних заводів дозволяє без особливих проблем налагодити їхнє виробництво на місці. Зараз ведемо переговори з верфями. Разом із суднобудівниками заводчани розробляють і башту для однієї з нових бронемашин.

Кадри — поруч Сьогодні на заводі працює близько трьохсот чоловік. Це майже вдвічі менше, ніж до кризи. Однак тут уже почали набір нових працівників. Найближчим часом планується вихід підприємства на проектну потужність — тоді чисельність працівників збільшиться до 600. Вирішувати проблему кадрів, необхідних для розробки й виробництва сучасної бойової техніки, тут планують комплексно. — У нас є кістяк — грамотні інженери, здатні ви-

Інший підхід Сучасному світу все більше загрожує тероризм. Це одна із причин поступової відмови Європи від важких наземних озброєнь — їхнє застосування в боротьбі з тероризмом неефективне. Тут потрібні інші підходи й інша техніка. Вона має бути пристосована для патрулювання, охорони об’єктів. Ці завдання саме й можуть виконувати легкі колісні бронемашини, які мають високу маневреність і достатній ступінь захисту. Чималу роль відіграє і їх порівняно низька вартість. Такі тенденції на ринку озброєнь Україна може й повинна використовувати. — Хотілося б більше підтримки з боку держави. Сподіватимемось, що ми її матимемо від нового об’єднання «Укроборонпром», якому недавно перепідпорядкували МРМЗ, — підсумовує розмову О.Швець і висловлює надію, що ця структура глибше вникатиме в проблеми підприємства й ліквідує деякі організаційні табу. Приміром, надасть право безпосередньо брати участь у тематичних міжнародних виставках. Це відкриє нам дорогу до нових замовлень і нових перспектив.


8

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

Наука

Невіртуальна прозорість Наноструктуровані водорозчинні полімери — гарантія міцності, надійності та довговічності Ірина КОНДРАТЬЄВА Початок на стор. 1

Українські вчені зуміли створити багатошарові вентильовані конструкції, які на відміну від аналогів, що застосовувалися раніше, не накопичували вологу, а отже не призводили до зниження потужності РЛС і зменшення дальності виявлення цілі. За розробки виробів із заданими властивостями головний конструктор ІХП кандидат технічних наук Семен Малашенков і провідний науковий співробітник, заслужений винахідник України, завідувач відділу Анатолій Гірченко були визнані гідними Державної премії України в галузі науки і техніки. Активну участь у цій роботі брали старший науковий співробітник, радіофізик Юрій Шевляков, старший науковий співробітник кандидат хімічних наук Валентин Міщенко, провідний інженер Микола Гречко, майстри Олександр Зюмченко та Микола Грудзинський. — Кожне завдання тоді було особливим, — згадує С. Малашенков. — Наприклад, ми розробили радіопрозоре укриття (РПУ) діаметром 20 метрів, яке встановили на кораблі, що плавав Північним Льодовитим океаном. З огляду на погодну специфіку в тих широтах, треба було, по-перше, створити особливо міцну основну радіопрозору оболонку, здатну витримувати великі навантаження. По-друге, знайти спосіб швидкого та ефективного очищення поверхні укриття від криги, що перешкоджала нормальній роботі радіолокаційного обладнання. Кращим рішенням цього непростого завдання було застосування двох додаткових еластичних радіопрозорих оболонок. Між ними за необхідності вдувалося повітря, за рахунок деформації поверхні крига розколювалася й скидалася вниз. Головний конструктор Семен Малашенков керував також розробкою радіолокаційного відбивача, що імітує ефек-

Семен Малашенков

Ці розробки завжди мали високий попит, вони були впроваджені під час виготовлення радіопрозорих укриттів РЛС наземного й морського базування в Україні, Росії та Білорусі. Над одними проектами вчені працювали 5 років, що за науковими мірками не так уже й багато. Над іншими доводилося «чаклувати» по 10 років і більше. Усі створювані технології — наукомісткі. Вироби виготовляються переважно вручну, багато з них — з розряду дослідних зразків, а тому коштують дуже дорого. Проте, альтернативи такому виробництву на сьогодні нема, «дешеві варіанти» не працюють.

тивною площею розсіювання повітряні й наземні цілі. Такі відбивачі служать для створення навчальних або помилкових цілей, а також збільшують імовірність виявлення малопомітних об’єктів за допомогою радіолокаційних засобів. Разом із тим у ІХП вирішили й протилежне завдання — зменшення ефективної площі розсіювання й, відповідно, зниження радіолокаційної помітності об’єктів. Такі радіолокаційні відбивачі можна з успіхом застосовувати в мирному житті. Наприклад, для пошуку катерів і човнів, які загубилися в морі, туристів у горах або в лісі. Невеликі за розміром відбивачі легко монтуються на будь-яких конструкціях, а туристи можуть носити їх у рюкзаках.

антени ракети обтічник виконують оживальної форми, щоб мінімізувати аеродинамічний опір. Над корабельною обертовою антеною, призначеною для космічного зв’язку, ідеальний варіант РПУ — у вигляді усіченої сфери. Ну а для фазованих антенних ґрат «дах» може бути плоским. До речі, плоский радіопрозорий екран був виготовлений свого часу для антени зенітно-ракетного

Індивідуальний підхід

Учені ІХП (зліва направо): В. Міщенко, А. Гірченко, Ю. Шевляков

Технології, розроблені в ІХП, ґрунтуються на застосуванні сендвичевої, вафельної й ніздрюватої структур, що надає композиційним матеріалам особливих властивостей. Тоді вироби відповідають найвищим механічним, радіотехнічним та експлуатаційним вимогам. У тому числі забезпечують радіопрозорість у широкому діапазоні частот, у тому числі короткохвильовому, за великих кутів сканування променя. Не менш важливо, що запропоновані методики дозволяють індивідуально підходити до вибору форми кожного виробу залежно від конструкції антени, її призначення та діапазону частот. Для укриття

комплексу — аналога американської ракетної системи «Петріот». Інститут розробив також блокові конструкції великогабаритних укриттів різної форми (циліндричної, сферичної, плоскої) і високоефективні методи їхнього з’єднання, кріплення, посилення. Наприклад, конструкція мобільних РПУ діаметром до 15,6 м забезпечує високу швидкість їхнього складання-розбирання й монтажу на непідготовлених площадках, без допомоги крана. Учені домоглися того, що структури радіопрозорих стінок забезпечують коефіцієнти проходження не менше 0,9 у діапазоні 17 ГГц і нижче.

Довідка «УТГ» Інститут хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної Академії наук України створений у 1986 р. у Києві. Це була перша в СРСР академічна установа для проведення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі хімії, фізики й технології дисперсних тіл. Потужний науковий центр, у якому працює понад 300 співробітників, у тому числі 16 докторів і 90 кандидатів хімічних, фізико-математичних, технічних, біологічних, медичних і фармацевтичних наук. Основні напрями дослідної роботи: теорія хімічної будови й реакційної здатності поверхні твердих тіл; медико-біологічні й біохімічні проблеми поверхні; фізикохімія поверхневих явищ; технологія одержання наноматеріалів.

Міцні й легкі На жаль, в останні роки через брак коштів багато цікавих тем в інституті доводиться зупиняти, відклада-

ти до кращих часів. Але ІХП зберігає свій науковий потенціал і готовий до освоєння нових висот. Особливу увагу тут приділяють створенню композиційних матеріалів нового покоління — на основі модифікованих водорозчинних полімерів. Цей напрям сьогодні актуальний в усьому світі. Перехід на технології із застосуванням сучасних композитів дозволить одержувати екологічно чисті, термостійкі, гідрофобні армовані матеріали, гостро затребувані і в провідних галузях промисловості, і в побуті. Із них можна виготовляти все ті ж радіопрозорі, поглинальні й відбивні укриття (але з більш високими характеристиками), міцні лицювальні конструкції, вироби для радіаційного захисту та альтернативної енергетики (лопаті вітрових генераторів, газгольдери, а також ферментатори для одержання біогазу), резервуари для зберігання газів під високим тиском, антистатичні укриття, обтічники для літаків, двигунів тощо. Декілька нових конструкторсько-технологічних рі-

Радіопрозоре укриття (РПУ) призначене для захисту радіолокаційного модуля від впливу зовнішніх метеорологічних чинників, насамперед вітру, зручності проведення регламентних робіт і ремонту. У важких кліматичних умовах (низька або висока температура повітря, підвищена вологість, опади у вигляді роси або інею, морський соляний туман) застосування укриття забезпечує захист від зовнішніх впливів і подовжує термін служби радіолокаційного модуля. шень учені інституту представили восени минулого року на 7-му міжнародному авіакосмічному салоні «Авіасвіт-ХХІ» (Київ). У тому числі була запропонована розрахункова модель багатошарових структур вафельного типу з композитних матеріалів для проектування обтічників антен НВЧ (надвисоких частот) і методика синтезу таких структур для вибору раціональних значень їхніх конструктивних параметрів за вимогами до радіотехнічних характеристик обтічників. — Ми довели, що багатошарові структури вафельної будови можуть мати поліпшені радіотехнічні характеристики, — зауважив А.Гірченко. — Разом із тим з’явилася можливість створити більш міцні, легкі й тверді стінки в порівнянні із поширеними тришаровими (сендвічевими) варіантами будови. Нагадаю, що вафельними називають ортотропні конструкції, які складаються з обшивки із часто розташованим підкріплювальним набором у вигляді перетинних тонких ребер. Уперше їх застосували для обичайок бойових ракет, вони також витіснили в конструкціях ракетних баків силові схеми з поперечним і поздовжнім підкріпленням із пресованих панелей і профілів.

речовин у процесі виробництва, експлуатації та горіння, незадовільними для екологічної безпеки умовами синтезу тощо. У кінці цього переліку — досить висока вартість основних компонентів із тенденцією до зростання. В Інституті хімії поверхні вирішили всіх цих мінусів позбутися за рахунок введення в матрицю наночастинок. У результаті вченим удалося не тільки підвищити термостійкість, а й скоротити вихід токсичних газів із готових виробів. Тобто зробити їх екологічно безпечними. Це дуже важливо, бо такі матеріали можуть широко застосовуватися не тільки в ракетно-космічній галузі, літако- або кораблебудуванні, а й у цивільній сфері. Наприклад, нові композити якнайкраще підійдуть для облицювання ескалаторних тунелів на станціях метро. Їх також можна застосовувати для облицювання шахтних штреків або як елементи огородження в місцях, де працюють люди. Один з останніх проектів, над яким працюють в ІХП, пов’язаний не тільки зі створенням нової унікальної технології з виробництва гідрофобних полімерних композиційних матеріалів, армованих волокнистими й нанорозмірними наповнювачами, а й із розробкою відповідного

В Інституті хімії поверхні було розроблено й виготовлено радіопрозорі укриття різних діаметрів для унікальних РЛС, установлених на кораблі вимірювального комплексу «Маршал Нєдєлін» (водотоннажність — 253000 т, довжина — 221,2 м, ширина — 21, 7 м). Його системи забезпечували виведення на орбіту засобів військово-космічних сил, зв’язок космонавтів із Центром управління польотами тощо

Полімери без бар’єрів Відомо, що власні характеристики полімерної матриці істотно обмежують експлуатаційні параметри й сфери застосування полімерних композитів. Матеріали на основі епоксидних і поліефірних смол характеризуються, зокрема, вужчим інтервалом робочих температур, виділенням токсичних

дослідно-промислового обладнання. Виконання проекту дозволить уперше в Україні організувати виробництво недорогих композиційних матеріалів на основі водорозчинних полімерів із цілим набором чудових властивостей. У тому числі з набагато нижчою собівартістю в порівнянні з виробництвом композитів на основі епоксидної і поліефірної смол.


№ 7 (162)

1 березня 2011 року

9

Промисловість

Медом цукор не зіпсуєш

Думка експерта

Мінпромполітики готує програму розвитку машинобудівної галузі, обсяги виробництва якої й без того неухильно зростають Олена ГЕРАСИМОВА Минулого року зростання обсягів виробництва у вітчизняному машинобудуванні, за попередніми даними, становило 56—57%. Його було досягнуто переважно за рахунок експортно-орієнтованих підгалузей, у тих же, хто працює на внутрішній ринок, тривала стагнація.

До кінця березня має з’явитися оновлена Мінпромполітики версія Державної програми розвитку машинобудування на 2006—2011 роки, а також аналогічний документ, який охоплює період з 2012 по 2017 рік. Державна стратегія в цьому сегменті економіки, який, зрозуміло, є для неї ключовим, розроблялася на тлі досить оптимістичних прогнозів експертів: вони обіцяють стійке зростання у найближчі три-чотири роки. Відповідно до звіту Ukrainian economic trends forecast, підготовленого фахівцями аналітичної групи Da Vinci, цього року вітчизняний машинобудівний комплекс відіграватиме роль одного з головних драйверів зростання обсягів промислового виробництва країни взагалі. При цьому вони відзначають, що збереження за українським машинобудуванням ролі двигуна всієї економіки напряму залежить від подолання кризових явищ у Росії. А от аналітики ІК Astrum Investment Management уважають, що темпи зростання обсягів виробництва в галузі все-таки значно знизяться — до 15%. Оскільки вагонобудування, яке лідирує зараз, вже й так перебуває на піковому рівні й уповільнить узятий торік розгін. Зате із прискоренням рухатиметься автомобілебудування завдяки відновленій системі кредитування. І вже до 2012 року, уважають фахівці Мінпромполітики, галузь нарешті з обсягів виробництва досягне докризового максимуму. Утім, незалежні експерти схильні вважати, що це станеться не раніше 2013—2014 років. А отже, у цілому у фазу власне зростання українське машинобудування ввійде в 2013—2015 роках. Наскільки воно цим завдячуватиме державній програмі, залежить як від її змісту, так і від її виконання.

Завдяки Євро 2009-й був для українського машинобудування періодом максимального спаду. За різними даними, скорочення обсягів виробництва становило від 45,1% до 2,4 раза. Найбільшою мірою — саме в транспортному машинобудуванні й автомобілебудуванні,

які зараз демонструють найзначніше зростання. Тож показники їх стрімкої позитивної динаміки обумовлені насамперед низькою базою порівняння. Найстійкішими до факторів кризи були енергетичний і електротехнічний сегменти галузі. Зокрема, обсяги виробництва електротехнічного обладнання в 2009 році зросли на 5,5%. Утім, це взагалі характерні тут темпи. Перелом тенденції відбувся в перші п’ять місяців 2010 року, і вже за підсумками першого півріччя в галузі було зафіксоване 53-відсоткове зростання. Лідерами стали важке й транспортне машинобудування із приростом 89,3%. А обсяги виробництва залізничного рухомого складу збільшилися в 2,6 раза. Як констатують аналітики ІК Astrum Investment Management, своїми успіхами минулого року українське машинобудування завдячує насамперед експортно-орієнтованим сегментам, оскільки в підгалузях, які працюють на внутрішній ринок, тривав спад. Дійсно, підприємства транспортного машинобудування, які збувають 2/3 своєї продукції на зовнішніх ринках, з осені продовжували нарощувати виробництво. Обсяги випуску вантажних вагонів зросли майже в 3 рази, вантажних автомобілів і автобусів — на 90 і 113% відповідно. Однак загальну картину вимушено зіпсували виробники легкових авто, випуск яких збільшився лише на 7%. Утім, уже в грудні автобудівники взяли реванш, причому лідерами виявилися саме виробники легкових автомобілів, які збільшили обсяги виробництва відразу на 39% і вагонобудівників, які залишилися позаду (37%), а також виробників автобусів (32,7%). Зрозуміло, головним внутрішнім фактором зростання була підготовка до Євро-2012 і нагальна потреба у відновленні вагонного парку українських залізниць, яким керівництво «Укрзалізниці» багато років зневажало. Тобто пікові показники на підприємствах транспортного машинобудування обумовлені великими держ-

замовленнями від міст, які прийматимуть футбольний чемпіонат (вони закуповували автобуси). А також від «Укрзалізниці» і метрополітенів, які саме проводили тендери із закупівлі рухомого складу. В інших же сегментах, яким не дуже пощастило з кон’юнктурою зовнішніх ринків і які не могли розраховувати ні на держпідтримку, ні на відчутний попит на внутрішньому ринку, як і раніше тривав спад. Ідеться про виробництво сільськогосподарської техніки, резервуарів і цистерн, про продукцію для житлово-комунального господарства та інші металомісткі підгалузі.

Упритул

Кращі серед гірших Торішнє зростання обсягів виробництва в нашому машинобудуванні обумовлене скоріше ситуативними, ніж довгостроковими чинниками. Хоча для його стабільного розвитку необхідні саме останні. Тобто державне стимулювання, розширення внутрішньої споживчої бази та, звичайно ж, сприятливий інвестиційний клімат. Цілком можливо, що нова держпрограма саме все це й забезпечить. Але поки ситуація ненайкраща. Наприклад, минулого року галузі насилу вдалося подолати тенденцію до відтоку прямих іноземних інвестицій. У липні-вересні вони становили $1,15 млрд. Що, звичайно ж, крапля в морі для такого сектора економіки. Утім, усупереч усім перипетіям кризи й примхливим факторам зростання, два останніх роки вітчизняні машинобудівники в цілому працювали «в плюс». За даними Держкомстату, їхній сукупний прибуток у 2009 році становив 2,547 млрд грн, а вже протягом січня-серпня 2010-го цей показник збільшився до 2,559 млрд грн. Утім, не всім машинобудівним компаніям удалося збільшити свої доходи — лише 56% із них закінчили вісім місяців минулого року з позитивною рентабельністю, решта — із досить помітними збитками. Це означає, що якщо машинобудування й відіграватиме в найближчі роки роль одного з основних драйверів, то лише на сцені загальної стагнації економіки країни.

Ільдар Газізуллін Старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень — Завдяки чому машинобудівники демонструють кращі показники в порівнянні з більшістю інших галузей промисловості? — Тут варто розглядати кожну галузь машинобудування окремо. Наприклад, у вагонобудуванні більш-менш успішні показники забезпечені російськими контрактами. Російський монополіст РЗ у кризу майже не потерпів. Зараз там дуже гостро постало питання відновлення вагонного парку, саме ці замовлення й допомагають нашим підприємствам утриматися на плаву. Те саме треба сказати й про більш складну га-

лузь — електричне машинобудування. Його виручило поліпшення економічної ситуації в країнах-споживачах — з’явилися експортні замовлення. — А якщо говорити про автопром? — Тут річ у іншому. Збільшення кількості продажів легкових автомобілів пояснюється фактором відкладеного попиту. У 2009 році, у розпал кризи, люди не поспішали з купівлею авто. Зараз, коли ситуація відносно прогнозована й банки знову відкрили кредитні програми, машини почали купувати. Хоча говорити про зростання з огляду на 70-відсотковий спад передчасно... Поліпшення становища виробників автобусів часто пов’язують із підготовкою до Євро-2012. Але я б не був такий категоричний: замовлення навіть на тисячу автобусів — це крапля в морі в масштабі країни й усієї галузі машинобудування. Те ж стосується, до речі, і державних замовлень на відновлення вагонного парку до чемпіонату. Наскільки мені

відомо, ці програми ще не реалізовані. — Яких заходів може вжити держава для підтримки галузі? — Відверто кажучи, я не бачу тут багато варіантів. Держава може надавати кредити виробникам дорогого технологічного обладнання, наприклад, турбін, а також допомагати з реалізацією на зовнішніх ринках. Посприяти в інших питаннях — полегшити митні платежі під час ввезення імпортних комплектувальних для такого обладнання. Надзвичайно важливі держінвестиції в науково-технічні розробки. — Які галузі мають бути пріоритетними щодо держпідтримки? — Я б звернув увагу на озвучені кілька місяців тому 10 національних проектів. Якщо їх проаналізувати, то стає зрозумілим, що найактуальніше — відновлення й розвиток інфраструктури. Це дороги, порти, аеропорти та інші об’єкти, робота на яких дасть необхідний поштовх іншим галузям економіки.


10

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

Аспект

Логіка наукового заробітчанства Докторська дисертація стає схожою на докторську ковбасу, будівельні НДІ – на «дівчат для супроводу» Марк ФАЙНЕР, доктор технічних наук чого пороху, не запропонував жодної серйозної концепції, не видав «на-гора» жодної вагомої наукової роботи, у ранзі професорів хоч греблю гати. У занедбаному стані лабораторне обладнання, украй низький професійний рівень науковців. Утрачений зв’язок поколінь: талановита молодь обминає науку, адже зарплата молодого вченого не дозволяє не те що займатись дослідженнями, а й навіть нормально жити. До прикладу, зарплата доктора наук в університеті не перевищує 2 тис.

результатів наукових досліджень і науково-технічних розробок. Але нинішні реалії мають свою логіку. Навіщо, питається, бізнесменубудівельнику впроваджувати нову науково-технічну розробку, яка дасть економію цементу 50 кг/м3 і відповідно додатковий прибуток 30 грн/м3, якщо він, за відсутності належного контролю, ці 50 кг може просто недодати? Навіщо йому витрачатися на зведення довговічної конструкції, якщо цю властивість ніхто не перевіряє, а сертифікувати про-

грн на місяць (менше, ніж прибиральниці або двірника у Києві), а наукового співробітника – 1,5 тисячі. Держава не сплачує і п’ятої частини вартості праці провідних учених. Проте проблема не в самих лише зарплатах. Утримувати бездарних науковців навіть на такі мізерні гроші – неприпустима розкіш для держави. Для талановитих і працьовитих науковців, віддача від однієї гривні зарплати яких щонайменше 8—10 гривень, – це взагалі образа професійної честі та гідності. Однак державне фінансування навряд чи зможе цілком розв’язати цю проблему. Для такої думки є певні підстави, які доречно розглянути. Логічно припустити, що в умовах ринкової економіки і чесної конкуренції будівельні організації зацікавлені в упровадженні нових норм, стандартів і перспективних

дукцію можна за спеціально виготовленими для цього зразками? Або застосовувати, скажімо, домішку, що знижує собівартість продукції, якщо прибуток можна мати за рахунок підвищення ціни? Треба врахувати і ментальність нашого бізнесмена, який, вкладаючи в науку одну гривню, хоче при цьому мати прибуток у 10, а то й у 100 гривень... В умовах, коли ефективність виробництва визначає саме прибуток, будівельнику однаково, яким шляхом він його отримає – завдяки впровадженню досягнень науки і нової техніки чи з махінацій та ошукування споживача. Здавалось би, тоді на захист своїх прав повинен стати споживач, а держава – підтримати його в цьому. Але й тут не все гаразд. Споживач просто не здатен професійно контролювати якість будівельної продукції, позаяк у нього не-

Скільки коштує новий будинок?

оформлення дозвільних документів триває до двох років. У той же час у Донецьку за рік будується до 200 тис. м2 житла, і чверть його зводять індивідуальні забудовники. Однак вільних х площадок у столиці шахтарського краю для цього залишилося небагато. Але вони є в приміських райцентрах, до яких, як у випадку зі Старобешевим, лише 30 км. Мож-

Не треба доводити, що країна, яка не має власних науково-технічних розробок, техніки і технологій, не може бути суверенною та самодостатньою. З цієї позиції розгляньмо стан та перспективи розвитку будівельної галузі країни.

Було б помилкою стверджувати, що наука в країні не фінансується й не розвивається. Щедро фінансуються гуманітарні галузі, особливо пов’язані з політикою. Хоча й за залишковим принципом, але отримують допомогу від держави Національна Академія наук України, окремі тематики вищих навчальних закладів, щоправда, тих, де керівництво університетів наближене до Міністерства освіти і науки. У дуже обмежених обсягах виділяються кошти на розробку та удосконалення норм і стандартів. Останні 20 років фактично не фінансуються нові науково-дослідні роботи та науково-технічні розробки, що мають прикладний характер і спрямовані на ресурсозаощадження та підвищення якості продукції. Зрештою, їх мали б фінансувати приватні корпорації. Однак чи багато в країні великих будівельних компаній, здатних бачити хоча б найближчі перспективи розвитку галузі та зацікавлених в суттєвому підвищенні якості та зменшенні собівартості будівництва? За рапортами й словами — є кілька, насправді – жодної. У результаті галузеві НДІ та вищі навчальні заклади вже забули про перспективні науково-дослідні роботи та нові науково-технічні розробки, а більшість із них, як і захищених дисертацій, у кращому разі, відповідає рівню 80-х років минулого століття. То чим же сьогодні займаються там науковці? Так, пошуком. Але не науковим, а заробітчанським. Під наукові роботи підлаштовуються звичайні, здебільшого примітивні, конструкторські розробки, лабораторні

Микола СТОЛЯРОВ Відповідь на це запитання може збентежити. Будувати сьогодні дорого. Але — треба. Наприклад, у Донецькій області на своє житло чекають 85 тисяч черговиків. Щоб скоротити час очікування, у шахтарському регіоні з ініціативи обласної держадміністрації розроблений влас-

випробування на кваліфікаційному рівні лаборантів II— IV розрядів, узгодження ТУ, сертифікація давно відомої продукції і навіть… неприховані рекламні тексти. Однією з поширених форм такого заробітчанства став так званий «науковий супровід будівельних об’єктів», який (аякже!) доручається тільки базовим НДІ. Можливо, там вирішують складні науковоінженерні проблеми? Ні, звичайні проекти виконання робіт, типове підсилення конструкцій, стандартні випробування бетонної суміші та бетону. Тобто те, чим за радянських часів займалися будівельні лабораторії, групи ПВР трестів, оргтехбуди та іноді бюро впровадження НДІ. Отакі собі «дівчата для супроводу». Та й чи багато залишилось учених, зайнятих науководослідною та винахідницькою роботою? Одиниці. Хоча кандидатські та докторські дисертації штампуються одна за одною. Проте мені особисто відомо лише кілька серйозних теоретичних робіт із будівельної механіки та сейсмостійкого будівництва. І все. А в провідних інститутах і вдень зі свічкою не знайдеш докторів наук. Немає їх у штатах НДІ будівельних матеріалів та виробів, НДІ цементу, НДІ будівельного виробництва. І лише кілька — в НДІ будівельних конструкцій, НДІпроектстальконструкція та НДІ автоматизованих систем управління. Не дуже полюбляють вчених і в Міносвіти та науки: щоб здобути звання професора, відомим фахівцям доводиться виконувати безліч надуманих формальних процедур. Більш того, згідно з чинними положеннями, лауреат Нобелівської премії, академік Національної Академії наук або авторитетний конструктор із чималим науково-педагогічним стажем не має права отримати атестат професора. А от таких, хто не нюхав виробни-

ний проект будівництва доступного житла.

Поле на околиці Старобешевого, одного з райцентрів Донецької області, займає лише дев’ять гектарів. Навіть для фермерського господарства це невеликий клин, от для райцентру — цілий житловий квартал. Поки щороку воно засівається, але, як кажуть, проситься під

забудову: поруч усі інженерні мережі та комунікації. Саме це поле стане первістком у втіленні пілотного проекту доступного житла «Будуємо разом». Область виділяє забудовникам землю, надає готові комунікації, допомагає в підготовці дозвільних документів. Допомога регіону майбутнім новоселам досить істотна: інженерні мережі коштують мільйони гривень, а

має відповідних фахівців і лабораторного обладнання. На жаль, у такому ж становищі й держава, перевірчі органи якої не забезпечені необхідною матеріальною базою і спеціалістами. Можна було б для цього найняти незалежні лабораторії, але їх теж немає, тому що чесний лабораторний бізнес став не тільки збитковим, а й небезпечним. Не тільки щодо методів обстеження конструкцій. У махінаціях з якістю будівельної продукції обертаються шалені гроші… Тож доки будівельні організації матимуть можливість безконтрольного підвищення цін, махлювання й випуску неякісної продукції, зацікавленості у наукових розробках годі й чекати, а будівельна наука буде приречена на вимирання. Де ж вихід із такого становища? По-перше, треба примусити будувати якісно й ефективно — і це функція держави. По-друге, з ініціативи Мінрегіонбуду скоординувати зусилля будівельних організацій і підприємств будіндустрії на фінансування перспективних наукових досліджень і розробок. По-третє, відмовитись від ганебної практики фінансування державних нормативних документів комерційними структурами. По-четверте, створити в НАН України відділення будівництва та архітектури. Суттєвого реформування вимагає управління науковотехнічним прогресом у галузі. Сьогодні цим процесом ніхто не керує, а ті науковотехнічні програми, що є, безсистемні й не мають серйозної концепції, бо їх не розробляють цілісно, а збирають з окремих, логічно не пов’язаних між собою пропозицій НДІ, проектних організацій та окремих науковців. Саме тому ми й не маємо реального ресурсозаощадження та підвищення продуктивності праці, що декларуються у цих програмах, звітах та наукових роботах. Та й розробляти концепцію нема кому. Адже науковими колективами керують не відомі авторитетні вчені, а менеджери (здебільшого – непогані) від науки, вся діяльність яких спрямована на пошук грошей для колек-

тиву. Можливо, краще, аби науковими колективами керували наукові керівники, а керівники-менеджери були б у них виконавчими директорами. Очевидно, є сенс об’єднати галузеві науково-дослідні інститути у науково-технічний центр, яким керував би перший заступник галузевого міністра. Торкнутися науково-технічної діяльності повинна і податкова реформа. Адже це не торгівля, де інвестиції повертаються за 3—6 місяців. Податкові канікули на 3—5 років для впровадження вагомих науково-технічних розробок, зокрема і винаходів, — не примха науковців, а нагальне питання, яке, до речі, вже давно розв’язане у високорозвинутих країнах. Виконання цих пропозицій створить основні передумови для широкого впровадження в практику будівництва результатів наукових досліджень і високоефективних науково-технічних розробок. Але для цього треба ще вирішити непрості завдання. А саме: створити у кожній області при архітектурнобудівельних інспекціях науково-технічні випробовувальні центри; надати відповідні права державним інспекторам із будівництва та архітектури і забезпечити їх високою зарплатою; удосконалити та підвищити професійний рівень інспекторів та виконавців будівельномонтажних робіт; розробити та впровадити обґрунтовану концепцію розвитку будівельної науки і нової техніки; забезпечити належне державне фінансування розробки будівельних норм і стандартів; залучити до будівельної науки талановиту молодь; заохотити відомих вчених до керівництва перспективними науковими дослідженнями й підготовкою висококваліфікованих наукових кадрів; забезпечити оновлення та модернізацію лабораторної бази провідних НДІ та вищих навчальних закладів; удосконалити систему атестації наукових та науковопедагогічних кадрів; реформувати систему управління науково-технічним прогресом у галузі.

на працювати в мільйонному місті й комфортно жити за його межами. Загалом таких площадок запропоновано

вже близько 20. Як це заведено у світі, забудовники роблять перший внесок у розмірі 30% вартості будинку, потім протягом 15 років щомісяця виплачують від 1200 до 2200 гривень. Проекти таунхаусів і котеджів уже створюють фахівці інституту Донецькцивільпроект. Під час будівництва будуть застосовані сучасні технології та матеріали. Перші новосели — 76 родин — переїдуть до Старобешевого до кінця майбутнього року.

Малюнок Ігоря КИЙКА


11

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

Четвертий рівень Транспорт

Епоха реформації Який варіант перетворення вищої школи влаштує всіх — студентів, викладачів, чиновників, роботодавців? Анатолій ЛЕМИШ Півроку тому Президент України Віктор Янукович заявив про необхідність провести глибоку реформу наших ВНЗ, щоб увести їх у систему загальноєвропейської вищої освіти. І поставив завдання: наші провідні ВНЗ мають увійти до 500 кращих у світі. Тексти двох альтернативних варіантів закону про реформу вищої освіти, що перебувають на розгляді Комітету з науки і освіти Верховної Ради, стали відомі громадськості. Однак жоден із них не готовий стати керівництвом до дії.

Деякі положення проекту, розробленого Міністерством освіти, науки, молоді й спорту й зареєстрованого у ВР групою народних депутатів на чолі з Максимом Луцьким, викликали серйозне занепокоєння і викладачів ВНЗ, і студентів. Дійшло до студентських пікетів. Щоб вислухати всі точки зору, Комітет ВР з питань науки і освіти провів «круглий стіл», на який були запрошені автори законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді, — народні депутати Юрій Мірошниченко й Максим Луцький, а також представники профільного міністерства, ректори найбільших університетів, експерти й лідери студентських організацій.

Якість визначається кількістю Автори проекту групи Максима Луцького пропонують увести три освітньокваліфікаційних рівні — мо-

Максим Луцький

лодший фахівець, бакалавр і магістр — і два освітньонаукових — доктор філософії й доктор наук. Молодший фахівець — це, по суті, кваліфікований робітник. Доктор філософії — ступінь, який відповідає колишньому кандидатові наук. Рівень «фахівця», який не має аналогів у Болонській системі, буде ліквідовано. Скасовується й чотирирівнева державна атестація ВНЗ. Їхні типи: університет (класичний і профільний), академія (окремий підвид — консерваторія), коледж і професійний коледж. Вони відрізняються кількістю студентів на денній формі на-

вчання й кількістю задіяних при цьому галузей освіти. Професійний коледж — фактично колишнє ПТУ. Що ж до інститутів, то вони тепер можуть бути тільки структурними підрозділами університетів та академій. Порядок вступу у ВНЗ враховує не тільки результати зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), а й атестата, а також «бали ВНЗ». Вищому навчальному закладу дається право змінювати вартість навчання на контракті щосеместру. При цьому держава відмовляється від держзамовлення для заочної форми навчання.

Ні слова про зовнішнє тестування — Завдання Президента — це надзвичайно серйозний виклик для всієї нашої системи вищої освіти, — уважає народний депутат Юрій Мірошниченко. — Саме тому я, як голова правління

Юрій Мірошниченко

А все таки вона обертається… Володимир ЯНКОВИЙ У Київській політехніці запрацював маятник Фуко – єдиний в Україні. Свого часу цей доволі простий прилад наочно засвідчив, що Земля обертається навколо своєї осі. Його встановлення в КПІ — свідчення академізму в просвітницькій місії найкращого технічного вишу країни.

На церемонії відкриття, що відбулася минулого тижня, були присутні аташе посольства Французької Республіки в Україні Гійом Колен,

академік НАН України, Герой України, видатний фізик В. Бар’яхтар, засновник і багаторічний декан фізикоматематичного факультету НТУУ «КПІ», академік НАН України В. Локтєв (саме за його ініціативою і з’явився в інституті маятник), академік НАН України ректор КПІ М. Згуровський, академік НАН України перший проректор інституту Ю. Якименко, членкореспондент НАН України Ю. Горобець. Серед при-

сутніх були також В. Асєєв – директор підприємства «Учприлад» (м. Рівне), яке виготовило підвіс маятника, та Ю. Прохоренко – директор підприємства «Алюр», де зробили шкалу приладу. Маятник Фуко Київської політехніки має висоту 22 м, діаметр бронзової кулі – 28 см, вагу – 43 кг. Урочиста церемонія відкриття маятника розпочалася вступним словом ректора Михайла Згуровського.

Справка «УТГ» У 1851 році видатний фізик та астроном Франції Жан Фуко поставив експеримент, згодом названий на його честь. У Пантеоні в Парижі він запустив маятник (довжина якого становила 67 м, а вага кулі – 28 кг), який коливався у площині нерухомої інерціальної системи відліку, і через деякий час усі спостерігачі змогли переконатися, що шкала, яка відображала положення цієї площини, змістилася на деякий кут. Це і було свідченням того, що Земля обертається навколо своєї осі.

Маятник Фуко в КПІ

Конфедерації недержавних ВНЗ України, став автором одного із законопроектів. Його концептуальні положення: автономія вищих навчальних закладів (діяльність ВНЗ не може бути ефективною, якщо в них немає права самостійно вирішувати багато питань, застосовувати нові можливості й підходи в навчанні), дерегуляція галузі вищої освіти (вирішення багатьох питань передається на розсуд засновників і колективів ВНЗ). Новація проекту — підключення роботодавців до визначення змісту освітньопрофесійних програм. Одна з необхідних умов — рівність перед законом вищих навчальних закладів усіх форм власності. ВНЗ мають самі визначати правила вступу, кадрову політику, ухвалювати рішення щодо впровадження в навчальний процес європейської або іншої кредитнотрансферної системи, самостійно розпоряджатися доходами та іншими надходженнями, отриманими під час надання дозволених законодавством платних послуг і визначати їхній перелік. Державне замовлення на підготовку фахівців запропоновано формувати Міністерству праці, виходячи з потреб ринку, за поданням органів влади всіх рівнів і узгоджувати з Мінфіном. Після одержання від Мінпраці показників Міносвіти на конкурсній основі розподіляє держзамовлення серед ВНЗ, як державних, так і недержавних, відповідно до показників якості навчання. Концептуальний підхід — держава визначає правила й критерії, а ВНЗ, відповідно до них, здійснюють свою роботу. Академіки Вадим Локтєв та Віктор Бар’яхтар у своїх виступах розповіли про історичні аспекти руху людства до знань. Загалом кількість різноманітних моделей цього знаменитого приладу зростає. Так, у вестибюлі приміщення Генеральної Асамблеї ООН демонструється маятник – подарунок Нідерландів. Встановлено маятник в каплиці меморіального комплексу – Буйничське поле (Білорусь), у базиліці Святого Петронія (Болонья, Італія), у планетарії міста Солт Лейк Сіті (штат Юта, США).

Компетентно Лілія Гриневич Колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти, екс-начальник головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації — У проекті Юрія Мірошниченка зовнішнє незалежне оцінювання взагалі не згадується. А групою Максима Луцького передбачено, що вступ у ВНЗ проводитиметься за результатами ЗНО, середнього бала атестата й «бала ВНЗ», тобто вступних іспитів. За заявою міністра Дмитра Табачника, внесок кожної оцінки становитиме одну третину. Це фактично знецінює результати ЗНО, робить його неактуальним. Ми знаємо, як у школах і ВНЗ уміють маніпулювати з оцінками, і корупція повернеться у вищу школу. У світі існує така практика: ВНЗ мають право проводити співбесіди, вступні іспити, але при цьому частка зовнішнього незалежного оцінювання становить не менше 80%. Основне відсівання відбуваєть-

ся через ЗНО, а серед абітурієнтів із певним рівнем знань університет має право вибрати кращих. Якщо ми прагнемо ввійти в європейський освітній простір, то маємо бути відкриті для нього, а він — для нас, щоб обмінюватися науковою інформацією, студентами та викладачами. Це означає, що необхідно полегшити процедуру нострифікації дипломів (їхнього взаємного визнання різними країнами), і це можна віддати у ведення університетів. Тобто якщо ВНЗ запрошує професора з Гарварда, то визнати його науковий ступінь може й сам ВНЗ без звернення до міністерства. Те ж стосується й навчання студентів у закордонних центрах. Однак у представлених у ВР проектах про ці проблеми немає ні слова.

Сергій Квіт Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» — Оцінювати рівень університету, виходячи з кількості учнів? Такої практики немає ніде у світі. «Хірур-

гічні» методи, якщо вони необхідні, треба застосовувати виключно щодо кількості випускників.

Володимир Луговой Віце-президент Національної академії педагогічних наук — Обмеження з кількості ВНЗ є в кожній країні. Корея за населенням така ж, як і Україна, але має 50 університетів. У Швейцарії на 7 мільйонів населення 12 університетів, зате 7 із них входять до 200 кращих у світі. Україна може вибрати свій обмежник: кількість студентів в університеті не може бути менше певної кількості, інакше цей ВНЗ не потрапляє під критерій університету.

На такий крок треба піти заради підвищення якості освіти. Він запропонований у проекті Максима Луцького. У ВНЗ має бути досягнута критична маса наукового, кадрового, фінансового, технічного потенціалів. Тільки таким укрупненим установам можна надати автономію. У складних ситуаціях укрупнення може досягатися «хірургічними» методами.

Леся Оробець Народний депутат України, член Комітету з питань освіти і науки — ЗНО дає можливість чітко, неупереджено виявити найбільш підготовлених і мотивованих майбутніх студентів, щоб саме в них вкладати й без того обмежений ресурс праці найкращих професорів і державні кошти у вигляді держзамовлення. Тому я пропоную розглядати ЗНО як єдину й ключову умову для вступу в усі без винятку ВНЗ. Віддаючи дитину на перший курс, родина розраховує на певну плату.

Однак якщо згодом вартість навчання «плаватиме» залежно від інфляції — це призведе до того, що вища освіта вже не буде доступною для багатьох родин. Необхідна принципова реформа системи державного замовлення. У ситуації, коли ВНЗ однаково, який студент прийде на виторговану в закритому міністерському кабінеті кількість державних місць, про якість освіти й топ-500 годі й говорити.


12

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

IT Колонка редактора

Здійснені мрії Ніколи Тесли Ідея, яка ще кілька років тому здавалася профанацією науки, вийшла на стадію комерційного застосування. Кристина ЧОПКО, Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

Безпроводовий стандарт

«Е»-революція Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Захоплювати пошти, телеграф і вокзали вже не модно. Утім, суть ідеї залишається незмінною з часів Володимира Ілліча: революція має починатися із захоплення засобів комунікації. А саме вони й змінилися — несподівано для багатьох соціальні мережі Facebook і Twitter стали впливовішими, ніж телебачення й радіомовлення. Я маю на увазі, звичайно, події в Єгипті, які днями закінчилися відставкою президента Хосні Мубарака, який правив країною протягом 30 років, розпуском парламенту й припиненням дії конституції. Багато ЗМІ вже називають єгипетські події революцією соціальних медіа. Звичайно, це перебільшення — не через Twitter у країні виникла революційна ситуація й не Facebook спричинив невдоволення каїрської молоді. Але треба віддати соціальним мережам належне: у країні з цілковито підконтрольними уряду телебаченням, радіомовленням і пресою соцмережі стали одночасно і конспіративною квартирою, і пропагандистськими листівками, і трибуною для політичної дискусії. Цікаво, що в цьому є заслуга самого Мубарака — з розвитку інформаційних технологій в останні роки Єгипет упевнено наздоганяв Індію. У відсталій у багатьох інших галузях країні виникла критична маса освічених молодих людей, для яких соціальні мережі давно стали звичним елементом повсякденного життя. Елементом, який, як виявилося, може бути використаний із дивовижною ефективністю. Сьогодні можливості соціальних мереж в Україні дуже недооцінюються як бізнесом і політиками, так і медіа — позначається загальна неготовність прийняти незвичний стиль неформального сітьового спілкування. Утім, тенденцію не зупинити, і ті, хто зрозуміє це першими, зможуть одержати помітну перевагу. До речі, останнім часом Twitter з’явився не тільки в Юлії Тимошенко, а й в «Української технічної газети» (http://twitter.com/ techgazette_ua).

Безпроводовим Інтернетом нікого вже не здивуєш, а от безпроводова передача електроенергії досі сприймається як щось фантастичне. Справді, чи можна ефективно передавати енергію без кабелів? В останні кілька років в цьому напрямку велись активні дослідження, і перші комерційні пристрої, що покликані «відучити» техніку від дротів, уже з’явились у продажу. Справжній бум почався восени 2009 року, коли компанії—виробники електроніки одна за одною анонсували пристрої індукційної зарядки. Перші зразки не були сертифіковані й підтримували обмежений набір пристроїв. Ситуація змінилась торік, коли Wireless Power Consortium (організація, що працює над стандартизацією безпроводових пристроїв) затвердила

фон можна просто покласти на полицю й не турбуватись про підключення проводів. По-друге, універсальність — власник сертифікованої техніки зможе заряджати її на будь-якій моделі Qi-сумісної зарядки. Нарешті, індуктивна зарядка досить економічна, адже під час простою споживання електроенергії фактично немає.

Як це працює? Найочевиднішим із можливих методів безпроводової передачі енергії для побутових потреб є принцип електродинамічної індукції. Простий приклад — звичайний електричний трансформатор. Як відомо, первинні й вторинні ланцюги трансформатора безпосередньо не пов’язані, а енергія передається за допомогою процесу, відомого як взаємна індукція. Правда, зі збільшенням відстані між обмотками помітно збільшуються втрати, тому для ефективної

вальних контурів та використанню ефекту так званого «евансцентного» зв’язку (явища, пов’язаного з квантовим тунелюванням), вченим удалося досягти міцного зв’язку між резонаторами на мегагерцових частотах. При цьому вимога збігу характеру та частоти резонансних коливань між приймачем та передавачем виключає можливість випадкового прийняття енергії сторонніми предметами (наприклад, котушками індуктивності побутової техніки). По суті, ідея американського вченого повторює більш ніж сторічної давнини експерименти Ніколи Тесли з урахуванням досягнень сучасної фізики та методів математичного моделювання процесів у електромагнітному полі. Таким чином, індуктивний резонансний трансформатор може заряджати пристроїприймачі на досить значній відстані (теоретично — десятки метрів). При цьому порівняно легко уникнути як небажаного розсіяння енергії на сторонніх об’єктах, так і «несанкціонованих» підключень. Індуктивна резонансна «зарядка» може передавати електричну енергію з однієї «бази» одразу на всі сумісні з нею пристрої у приміщенні, ліквідуючи потребу як у проводах, так і у кількох різних зарядних пристроях.

Майбутнє сьогодні

Директор корпорації Intel із технологій Джастін Раттнер думонструє безпроводову передачу енергії

новий стандарт Qi 1.0, розробка якого тривала більше року. Він зробив зарядні пристрої універсальними та взаємозамінними. Зараз Wireless Power Consortium працює над новим досконалішим стандартом, який, за прогнозом, збільшить продаж пристроїв зі 100 тис. до 100 млн на рік. Основний принцип, який покладено в основу безпроводової зарядки, досить простий і ґрунтується на явищі електромагнітної індукції. Замість мідного провідника використовується блок перетворення, аналогічний звичайному трансформатору. ККД такої «зарядки» коливається від 50% до 90%. Wireless Power Consortium у своїх документах називає проміжну цифру — 70%. Плюси нової технології очевидні. По-перше, зручність — той самий мобільний теле-

передачі енергії необхідно, щоб обмотки були розміщені на відстані не більше сантиметра. На щастя, у 2006 році американський учений хорватського походження Марін Сольячич із Массачусетського технологічного університету розробив резонансний індуктивний трансформатор. У цьому пристрої два резонатори з однаковою частотою власних коливань ефективно обмінюються енергією, при цьому її дисипація (розсіяння) на зовнішніх нерезонансних об’єктах є досить незначною. Замість електричної індукції в такому трансформаторі застосовується магнітна, оскільки більшість звичайних матеріалів ніяк не взаємодіють із магнітним полем. Завдяки математичному моделюванню, жорстко заданим параметрам коли-

Дослідженням безпроводової передачі енергії для побутових пристроїв в останні роки займалося багато компаній, зокрема — Intel, Sony, Fujitsu, Energizer. Хоча деякі розробки так і залишились у лабораторіях, багато продуктів уже вийшли на ринок. Однією з перших індукційний зарядний пристрій представила компанія Powermat. Її моделі підтримують роботу з iPhone, iPod та BlackBerry. Список обмежений, оскільки спочатку жоден телефон не має приймача для отримання енергії. Він інсталюється в апарат уже пізніше, разом із новою батареєю, а спеціальні акумулятори поки що доступні лише для найпопулярніших пристроїв. Компанія GEAR4 використовує дещо інший підхід. Замість батареї в комплектацію її зарядного пристрою входить спеціальний корпус для iPhone, що повинен бути на телефоні під час підзарядки. Прогумовану накладку не обов’язково знімати й у інший час,

Факти і цифри 2007 рік — дослідницька група під керівництвом професора Маріна Сольячича з Массачусетського технологічного університету передає на відстань 2 м енергію, достатню для світіння лампочки потужністю 60 Вт. Для передачі був застосований резонансний індуктивний трансформатор. 2008 рік — створений консорціум зацікавлених компаній, який дістав назву Power Consortium. Учасниками консорціуму стали компанії Nokia, Philips, Texas Instruments, Fulton Innovation та інші. Починається розробка нового промислового стандарту для індукційоскільки вона виконує також захисну функцію. Найновіший зарядний пристрій Energizer Qi уже пройшов сертифікацію й може одночасно підзаряджати до трьох апаратів. Ще півтора року тому компанія почала випуск Wiimote Induction Charging System для безпроводових контролерів Nintendo Wii. Незважаючи на те, що стандарт Qi 1.0 не розрахований на зарядку потужних пристроїв, деякі компанії розробляють власні «зарядки» для ноутбуків. Близько року тому Dell представила 16-дюймову модель Latitude Z, яка вміє заряджатись без кабелів, якщо розміщена на спеціальній підставці. Ціна такого лептопа — близько $2000 залежно від комплектації. На недавній виставці CES 2011 стенд компанії Fulton Innovation демонстрував безліч бездротових розробок для пристроїв низької потужності та більш потужні «зарядки» для інтелектуального будинку. Серед продукції компанії — зарядні пристрої для мобільних телефонів, ноутбуків, побутових приладів. Більшість із них вже достатньо мініатюрні та можуть уміститися в батарейні відсіки мобільних телефонів без додаткової модифікація корпуса. Результат було досягнуто завдяки партнерству з компанією Texas Instruments. На стенді був представлений електричний автомобіль, запаркований на безпроводовій зарядній панелі. Зазвичай електричні автомобілі заряджаються за

них зарядних пристроїв малої потужності. 2009 рік — Sony демонструє, як із використанням безпроводової електродинамічної індукції працює телевізор потужністю 60 Вт на відстані 50 см від джерела електрики. Норвезька компанія Wireless Power & Communication створює промисловий світильник, який може безпечно працювати та заряджатися безконтактним шляхом в атмосфері, насиченій вогненебезпечним газом. 2010 рік — стандарт Qi 1.0 затверджено, починаються роботи над новою версією стандарту. На ринку з’являються побутові пристрої, що використовують резонансну індукцію. допомогою кабелю та штекера, оскільки безконтактна зарядка вважається надто витратною. Проте, спеціалісти Fulton Innovation стверджують, що ККД їх нової розробки становить 89% — лише на 7% менше, ніж за традиційної зарядки. Очевидно, що в найближчому майбутньому дослідження сконцентруються на вирішенні проблем молодої технології: підвищенні ККД пристроїв, збільшенні відстані передачі та кількості енергії, яка може передаватись. Також варто очікувати, що найближчим часом пристрої зарядки стануть універсальними й зможуть заряджати все — телефони, планшети, мишки, портативні консолі, ноутбуки, камери й таке інше. Кілька місяців тому компанія Fujitsu оголосила, що в 2012 році запустить в серійне виробництво нове покоління зарядних пристроїв, які заряджатимуть телефони в 150 разів швидше за своїх попередників. При цьому ефективність передачі енергії становитиме 85%. Nissan уже зараз демонструє пристрій, здатний заряджати електромобілі лише за 3 години. Інженери стверджують, що ефективність таких систем навіть вища, ніж за звичайної кабельної зарядки. Можна сподіватись, що вже через кілька років наше життя буде справді безпроводовим, і проблеми з численними проводами та пошуком зарядок для речей, необхідних у повсякденному житті, підуть у минуле.


№ 7 (162)

1 березня 2011 року

13

IT Транспорт

Полюбіть програміста! Український хай-тек – на півшляху від офшорного аутсорсингу до власної IT-індустрії Валентина ГАТАШ Професія програміста — із тих, що дозволяють швидко втілити американську мрію — із чистильника чобіт перетворитися на мільйонера. Причому завдяки власним знанням та інтелекту.

Приклад — 26-літній Марк Цукерберг, який ще студентом створив надзвичайно популярний Facebook. За підсумками минулого року він зі статком майже $7 млрд увійшов до числа найбагатших американців. Інша «ікона» IT-сфери — американець Макс Левчин, який поповнив список молодих світових ITгеніїв, заснувавши найбільшу у світі систему електронних платежів PayPal. І якщо Марк, уродженець маленького американського містечка, далекий від українських реалій, то Макс народився в Києві і там же освоїв ази програмування. Наш співрозмовник — Михайло Завілейський (на знімку), генеральний менеджер компанії DataArt, штаб-квартира якої розташована в Нью-Йорку, а регіональні офіси відкриті у Воронежі, Херсоні й Харкові, — добре знайомий із ITсегментом ринку. — Михайле, історія не має умовного способу, і всетаки мимоволі постає питання: чи зміг би Макс Левчин, залишившись в Україні, стати тим, ким став у США? Можна че-

кати найближчим часом на появу фінансово успішного вітчизняного IT-генія? — Геніїв в Україні багато — грошей мало. Уявімо собі давніх людей, які щойно перейшли від збору ягід і відстрілу оленів до землеробства. Немає сумніву, що в той час ідея виділити із зібраного врожаю посівний фонд і зберегти його до весни, попри голодну зиму, дуже важко торувала собі шлях. Те ж і з капіталом: поки його мало, генія відтіснять. А якщо він і правда такий розумний, то поїде туди, де капіталу в надлишку, а от інтелекту обмаль. І суспільство навчилося їх цінувати, дозволяючи іноді з’явитися молодим мільярдерам і залучити на шлях підприємництва тисячі молодих талантів. — На вашу думку, чи є аутсорсинг гідним майбутнім індустрії програмного забезпечення в Україні? Чи не прирікає це Україну на місце «at the bottom of the food chain» — «у нижній частині харчового ланцю-

га», коли вершки знімають інші? — Ударятися в крайність — остання справа. Так, Україна переважно експортує ресурси, але інтелектуальна праця — ресурс поновлюваний, і програмісти розмножуються буквально на підножному кормі. До того ж у «своєму болоті» (науково кажучи — референтній групі) Україна разом з іншими країнами Східної Європи потроху завойовує нішу «інтелектомісткого аутсорсингу».

Перший в Україні пам’ятник програмістові, установлений біля Харківського національного університету радіоелектроніки. Цей ВНЗ — одна з найбільших у країні «кузень» кадрів для IT-сфери

Процес цей поступовий. Доки програміст у нас коштуватиме менше або стільки ж, скільки в Індії або Китаї, то й роботу одержуватиме будь-яку, як пощас-

До речі Професія програміста в Україні стала масовою порівняно недавно, однак уже сформувалася критична маса молоді, яка в такий спосіб заробляє непогані як для нашої країни гроші. Утворилися кар’єрні сходинки: junior, middle, senior... Працювати б і радіти, але якось непомітно ця професія доросла до кризи так званого середнього віку, що

характеризується в тому числі сумнівами в правильності вибору шляху. Річ у тім, що вітчизняні IT-компанії займаються переважно аутсорсингом — виконують розробки й тестування програмного забезпечення для зарубіжних замовників. З одного боку, така робота створює професіоналів, які переймають корисні західні правила, практи-

Відпочивай із Wi-Fi! Сергій ДУМКЕВИЧ В Алушті першими в Україні запустять безкоштовну послугу безпроводового доступу до Всесвітньої мережі на великій території міського ландшафту.

Даровим Інтернетом, доступним на набережній і в одному з парків, міська влада сподівається залучити туристів не тільки у високий сезон, а й у період міжсезоння, коли готелі півост-

рова порожні. Безкоштовним Wi-Fi алуштинці хочуть порадувати своїх гостей уже цього року. Територія вільного доступу охопить ділянку від Алуштинського морського порту до найвідомішого в місті ресторану «Пекін» у районі Приморського парку. — На цій ділянці набережної місто відремонтує старі й установить нові крам-

тить — важку або просту, цікаву або нудну. Але поступово економіка робить наших програмістів дорожче, і тут вистрілює їхня відмінність від колег з Азії. Для нас «важко» й «цікаво» — найчастіше синоніми, принаймні коли йдеться про завдання, а не про організацію процесу. Дійсно, складне завдання дає можливість виявити найкращі якості. До того ж за нього можна ще й грошей попросити більше. Думаю, у середньостроковій перспективі ми остаточно займемо цю нішу. Що ж до інтелектуальних активів, то вони будуть там, де з ними вміють поводитися, — на Заході. У них своя компетенція, у нас — своя, в

ки, методи й технології. З іншого — молодь усе частіше скаржиться, що українським фірмам віддають нецікаві з технічного погляду проекти, користуючись тим, що інтелектуальна праця в нас порівняно дешева. До того ж аутсорсинг зазвичай дає гроші й право на інтелектуальну власність не тим, хто виконує проекти, а тим, хто їх замовляє. нички — не менше сотні, — обіцяє керуючий справами виконавчого комітету Алуштинської міської ради Віктор Фрадкін. — Таким чином, користуватися Інтернетом одночасно і без проблем зможе близько 500 відпочивальників. Щоб забезпечити гідну потужність, ми плануємо встановити найсучасніше якісне обладнання, розраховане на велику кількість споживачів. Крім того, воно буде захищене антивандальними технологіями. Оскільки справа ця досить витратна, а про-

азіатів — своя. Ідея заробити активи й «стригти купони» для нашого сьогоднішнього середовища скоріше небезпечна — для власного розвитку, а іноді — і для життя... — І все-таки існує думка, що офшорний аутсорсинг — експорт робочої сили, яка не знаходить застосування на внутрішньому ринку. А правильним напрямком розвитку IT має бути виробництво власних проектів і свого програмного забезпечення. Норма прибутку в такому випадку вище, обмежень із зарплати менше, ринок більш сегментований, а добрий бренд може істотно поліпшувати економічну віддачу... ект перебуває в стадії затвердження, ми поки не можемо назвати загальну вартість нового муніципального блага. Досі зони безкоштовного доступу до Інтернету обмежувалися тільки барами, ресторанами та окремими пансіонатами, де цю послугу пропонували спеціально, щоб залучити туристів. — Ми поставили собі масштабніші завдання, — коментує Віктор Фрадкін. — Наша ініціатива розрахована на сучасну людину, бізнесмена, який приїхав на відпочинок із ноутбуком і

— Коли японці скуповували нерухомість у США, американці збагачувалися й посміювалися: ну, купили, із собою же не заберуть... Те саме й тут. Експорт праці — чудово, якщо знаряддя виробництва залишаються в країні. У цьому випадку це знання, уміння й зв’язки наших програмістів та IT-менеджерів. Головне, щоб вони не їхали юрбами, як було десять років тому й раніше. І тут офшорний аутсорсинг — панацея від набагато більших втрат, через які країна втрачала й втрачає свій генофонд. Закордонні замовники розплачуються за працю капіталом, що дозволяє нашим програмістам регулярно одержувати зарплату, вести типовий для середнього класу спосіб життя, заводити родини й давати освіту дітям. А криза середнього віку минає із самим середнім віком. — Робота у сфері IT — одна з найпривабливіших для української молоді. На міжнародному чемпіонаті з програмування, який проводиться щорічно, команди, які представляють російські й українські ВНЗ, традиційно посідають призові місця. Я вже не говорю про те, що наша молодь затребувана за кордоном. Тим часом наші ITкомпанії іноді скаржаться на слабкий рівень підготовки випускників. Це дійсно проблема? — Технології в IT оновлюються цілком кожні 10 років, тож робити ставку на навчання у ВНЗ дивно. Система чудово «виховує» студентів, які самонавчаються. Ключові аспекти — зберігати фундаментальні дисципліни й високі вимоги до математичної підготовки. Так, це робить студентів більш підготовленими до завдань системи й менш — до вирішення споживчих завдань. Але бути іншими — це добре. Місце знайдеться всім, а ідеал створити важко — важливі для бізнесу розділи гуманітарних наук дуже потерпіли за радянських часів, і втрачене не відновити дивом.

Боротися належить із проблемами нагальними — корупцією й бідністю викладачів, шукати способи обминути демографічну яму, вчасно модернізувати й чистити академічні плани, щоб не забивати голови студентів морально застарілими прикладними знаннями. А успіхи на чемпіонатах будуть — це спорт. Поки на це виділяються бюджети, поки змагальність у слов’ян у крові, а викликів із боку інноваційної економіки не вистачає — братимемо своє «в области балета». — Недавно прем’єрміністр Микола Азаров доручив Державному агентству з питань науки, інновацій та інформації підготувати законопроект про ринок IT-технологій. Зокрема, у ньому мають бути прописані характеристики цього ринку й можливість створення експертного органа з визначення його суб’єктів, оскільки ця галузь розвивається дуже швидко. Він висловив упевненість, що Україна має всі можливості увійти до числа світових лідерів IТіндустрії. Чи може держава відігравати активну роль у розвитку цієї сфери? — Узагалі тут відповідь проста: що ліберальніше держава, то простіше працювати IT-індустрії. Допомогти держава не може просто через те, що є багато більш нагальних проблем. Питання в тому, щоб не заважати занадто й заважати всім однаково. Що більш повільними й поступовими будуть зміни, які відбуваються при цьому, то краще. Головне — дати час пристосуватися. А всілякі програми стимулювання тут не потрібні: із них годуватимуться ті, хто не зайнятий ділом... — Яке напуття ви б дали студентам, які мріють про кар’єру Білла Гейтса або Марка Цукерберга? — Є й інше щастя: жити там, де народився, мати цікаву роботу й достатню для комфорту зарплату.

Безпроводовий Інтернет на пляжі

може одночасно працювати в Інтернеті. Сподіваємося, що, скориставшись зручни-

ми сучасними технологіями, турист залишиться в нас на більший строк.


14

№ 7 (162)

1 березня 2011 року

Terra incognita

Двокрила доля Шляхи засновників вітчизняного авіабудування пролягли через Київську політехніку Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ, ректор НТУУ «КПІ», академік Імена київських авіаконструкторів Володимира Григор’єва та Федора Терещенка оточені ореолом таємниці. Лише тепер завдяки зусиллям ентузіастів вони повертаються в контекст історії вітчизняної техніки й прикладної науки. На жаль, сьогодні відновити деякі етапи життя обох ми можемо лише пунктирно – занадто багато білих плям залишилося після десятиліть мовчання.

Володимир Григор’єв. Усупереч традиціям Життєвий шлях Володимира Григор’єва, здавалося, був визначений ще з колиски: кадетський корпус, юнкерське училище, офіцерська

служба, за наполегливості і везіння – військова академія і, напевно, наприкінці кар’єри – солідний чин і посада у військовому міністерстві або Генеральному штабі. Саме такою бачили долю свого народженого 7 листопада (за ст. стилем) 1883 року первістка його батько, випускник Орловського кадетського корпусу та Михайлівського артилерійського училища, учасник багатьох закордонних кампаній, кавалер кількох орденів підполковник Петро Микитович Григор’єв, і мати Марія Іполитівна, дочка полковника артилерії. Тим більше і місце народження майбутнього авіаконструктора – Кронштадт, військово-морський форпост столиці імперії, – мало настроювати юнаків саме на такі мріяння й плани. Можливо, вони з’явилися б і у Володі Григор’єва, якби не смерть батька в 1892 році, повторний шлюб матері та переїзд сім’ї до Києва. І хоча вітчим, Семен Якович Нарушкевич, також був військовим, навчатися Володимира в 1894 році відправили в Київське реальне училище.

Такі навчальні заклади, на відміну від кадетських корпусів, були відкритими і, на протилежність класичним гімназіям, давали своїм учням освіту, що більше відповідала потребам реального життя. Понад це, забезпечували набуття початкових технічних знань та навичок. Випускники реальних училищ мали право вступати до вищих технічних навчальних закладів, на математичні і медичні факультети університетів і у військові училища, насамперед військово-інженерного профілю. Володимир Григор’єв вирішив порушити сімейну традицію – у 1902 році він вступив на механічне відділення Київського політехнічного інституту імператора Олександра ІІ. Через елементарне безгрошів’я Володимир заробляв, чим міг: як більшість небагатих студентів, давав уроки, робив креслення для заводу «Арсенал». Однак грошей хронічно не вистачало, і двічі – у 1903 і 1904 роках – його відраховували з інституту за несвоєчасне внесення плати за навчання. Однак він знову і знову знаходив можливості і засоби повернутися на студентську лаву, хоча період його навчання і затягнувся до 1915 року. При цьому, незважаючи на постійні нестатки, у 1905 році Володимир Григор’єв одружився з Євгенією Йосипівною Вишатецькою, у молодої сім’ї народилися дві доньки – Ніна і Марія. Григор’єв вступив на службу на київський завод «Арсенал». І хоча працював у відділі заводської матеріальної бухгалтерії, про свою майбутню спеціальність інженера не забував – намагався щось винаходити і конструювати. Найбільш вдалим результатом його тодішньої технічної творчості був горизонтальношпиндельний верстат спеціального типу для свердління отворів і подовжніх пазів у колесах артилерійських гармат та інших виробах. Проект цей був схвалений технічним відділом заводу «Арсенал», і незабаром верстат було виготовлено на Тульському збройовому заводі. Проте, коли його привезли на завод, Григор’єва там уже не було – у жовтні 1910 року він знову перервав навчання в інституті і з ентузіазмом узявся до іншої роботи.

Рік 1910-й у Києві був ознаменований вибухом надзвичайного інтересу до повітроплавання. Саме тут у квітні знаменитий спортсмен і авіатор Сергій Уточкін розпочав своє турне містами Росії з демонстраційними польотами на «Фармані»; у травні на Сирецькому скаковому полі підняв у небо перший апарат вітчизняної конструкції його розробник – виконувач обов’язків екстраординарного професора по кафедрі будівельного мистецтва Київського політехнічного інституту князь Олександр Кудашев; тут відірвався від землі ще один літальний апарат, побудований місцевими ентузіастами авіації студентамиполітехніками Федором Билінкіним, Ігорем Сікорським і Василем Йорданом, – аероплан «БІС-1». Наприкінці літа 1910 року теж київські студенти-політехніки брати Касяненки здійснили в Черкасах кілька польотів на літаку своєї розробки. Власне, захоплення авіацією поширювалося і в усій Російській імперії. Навесні 1910 року в її столиці Петербурзі пройшов організований Імператорським Всеросійським аероклубом (ІВАК) Перший міжнародний авіаційний тиждень, у якому взяли участь один росіянин і п’ять іноземних авіаторів, серед яких була

фу аероплана «Фарман-IV» і трагічну загибель його пілота – капітана корпусу морських інженерів Льва Мацієвича, який став першою жертвою вітчизняної авіації. Авіація була в усіх на вустах, проте лише деякі могли побачити серйозні перспективи загального захоплення. Насамперед інженери і вчені. Визнаним авторитетом у народжуваній галузі став професор Московського університету та Московського вищого технічного училища, науковий керівник Кучинського аеродинамічного інституту – першої науководослідної установи такого профілю в Європі – Микола Єгорович Жуковський. Він зумів створити власну національну школу прикладної механіки і гідроаеродинаміки й згуртувати навколо себе талановитих дослідників. Його учні працювали в багатьох вищих навчальних закладах Російської імперії,у тому числі й у Київському політехнічному інституті. Не дивно, що в його стінах зародився рух за створення повітроплавного відділення, ініціатором якого був вихованець Жуковського професор Микола Артем’єв. Відкрити факультет не вдалося, але через кілька років у Київській політехніці виник повітроплавний гурток, беззмінним керівником якого став інший учень Жуковського – професор Микола Делоне. За час існування гуртка в його роботі взяло участь понад 400 студентів. А навесні 1909 року він став ядром, навколо якого сформувалася нова громадська органі-

Аероплан «Г-7»

навіть жінка – красуня з Франції баронеса де ля Рош. Цей захід мав такий успіх, що керівництво ІВАКу вирішило провести у вересні другий такий тиждень, але з розширеним списком учасників і змагань. Свято авіації викликало справжній ажіотаж: газети писали про сто сімдесят п’ять тисяч глядачів на спеціально спорудженому Комендантському аеродромі, про всеросійські рекорди, встановлені відважними авіаторами, і зростання майстерності вітчизняних пілотів. А через два тижні після його початку – про жахливу катастро-

зація – Київське товариство повітроплавання (КТП), яке відіграло значну роль у становленні українського авіабудування: протягом декількох років київські аматори авіації сконструювали, побудували і випробували близько 40 літальних апаратів різних типів – літаків, гелікоптерів і навіть аеростат – більше, ніж у будь-якому іншому місті Російської імперії. Через певну відірваність від світових авіаційних центрів і столиці держави ці конструкції були досить оригінальними й відмінними від тих, які будувалися за кордоном.

Загальний інтерес до авіації не міг не захопити і Григор’єва. Збереглися документальні свідчення, де його прізвище є в списку засновників КТП, а в 1909— 1910 роках він був членом його науково-технічного комітету. Очевидно, саме на цей період припадає початок співробітництва з Федором Терещенком, що дозволило Григор’єву нарешті всерйоз зайнятися тим, чому він мріяв себе присвятити.

Федір Терещенко. «Прагнення до суспільної користі»

Серед членів-засновників КТП Федір Федорович Терещенко – молодший син у родині київських власників цукрових заводів, відомої не лише своїм багатством і чудовим зібранням творів мистецтва, а й благодійністю – посідав чільне місце. Ділова хватка представників кількох поколінь цієї родини, їх підприємницька активність і увага до технологічних новинок забезпечили їй міцний добробут і великі можливості. Герб нового дворянського роду прикрасив девіз «Прагнення до суспільної користі». За фінансової участі родини Терещенків були побудовані і працювали Політехнічний інститут, 1-ше комерційне училище, КиєвоПодільська жіноча гімназія, реальне училище, Рубежівська колонія, Пироговська лікарня, музеї та церкви. Федір Терещенко повною мірою успадкував від предків енергію і жадібний інтерес до всього нового і при цьому — усвідомлення необхідності допомагати тим, хто цього потребує. Він був не лише активним членом КТП, а й одним з основних його, висловлюючись сучасною мовою, спонсорів: першим дав 3000 рублів на облаштування власного аеродрому КТП, жертвував значні суми на організацію різноманітних авіаційних заходів. У роботі КТП його приваблювало спілкування з однодумцями – людьми, які захоплювалися авіацією так само пристрасно, як і він сам.

На відміну від інших членів своєї сім’ї, Федір Терещенко вирішив присвятити життя не комерції, а техніці і в 1907 році вступив на механічне відділення Київського політехнічного інституту. Навчався із захопленням. Він узагалі був натурою пристрасною, і, можливо, тому вже на другому курсі одружився. Його обраницею стала родовита дворянка – юна графиня Беатриса-ТеофілаЕлізабет-Софія-Катаріна Кейзерлінг. Через рік у молодого подружжя народилася дочка.

Спільна справа Схоже, у Ф. Терещенка та В. Григор’єва було багато спільного: обидва відмовилися наслідувати усталені сімейні традиції, рано взяли шлюб, захоплювалися технікою і конструюванням, але, головне, обидва були закохані в авіацію. Тільки от можливості в них були різні. Перший власний літальний апарат з’явився у Федора Терещенка в травні 1909 року. Це був аероплан «Блеріо ХІ», виписаний із Франції. Він захоплено вивчав особливості його конструкції, потроху освоював техніку пілотування. Познайомився з іншими київськими політехніками, листувався з Миколою Єгоровичем Жуковським. І саме Жуковський 30 листопада 1909 року запропонував трьом київським студентам – Федору Терещенку, Ігорю Сікорському та Федору Билінкіну – взяти участь у виставці повітроплавання в Москві, яку було намічено на кінець грудня—початок січня. Федір Терещенко відразу вирішив поїхати на виставку з аеропланом власної конструкції й із запалом взявся до роботи. Але не один – як найближчого помічника він запросив Володимира Григор’єва. Вони працювали щодня з ранку до пізньої ночі, але згодом стало зрозуміло, що самотужки до терміну не впоратися. Запросили ще трьох студентів, і до 25 грудня літак, побудований за типом монопланів «БлеріоХІ» із двигуном «Анзані» потужністю 25 к.с., був готовий. Більш того, було видано альбом його креслень і фотографій (дивовижна як на нинішні часи оперативність!). Єдиний аероплан на виставці, експонат мав гучний успіх, і Ф. Терещенко виступив із доповіддю про особливості його конструкції на засіданні повітроплавної підсекції з’їзду. Далі буде


№ 7 (162)

1 березня 2011 року

15

Закон збереження думки Транспорт

Метр метрології 150 років тому народився Шарль Гійом, створювач унікальних за своїми властивостями сплавів Святослав РИБНІКОВ Точні виміри неможливі без точних вимірювальних приладів. Для їхнього виготовлення потрібні особливі матеріали, нечутливі до зовнішніх впливів. Один із перших і найвідоміших — нікелево-сталевий сплав інвар, який не піддається впливу температурних коливань. Оригінальну авторську назву сьогодні має ArcelorMittal, але це не заважає іншим компаніям випускати цей матеріал під іншими торговельними марками: FeNi36, 64FeNi, 36Н.

Кожен із нас напевно чув низькочастотний шум від трансформаторної будки або опори лінії електропередачі. Це настирливе «дзижчання» породжується явищем магнітострикції — перетворення лінійних розмірів і обсягу тіла внаслідок зміни його намагніченості. Змінний струм, проходячи через осердя, змушує метал стискатися й розтискатися, і ці коливання, які передаються через повітря, ми сприймаємо як шум. Однак бувають випадки, коли небажане явище дає користь. Наприклад, якщо компенсує ефект іншого небажаного явища. Саме така ситуація в деяких сплавах:

нагрівання, що звичайно породжує теплове розширення, компенсується магнітострикцією, і в результаті метал майже не реагує на зміну температури. Сьогодні за сплавами із близьким до нуля коефіцієнтом теплового розширення міцно закріпилася назва «інвари» — на честь першого представника цієї групи, відкритого в 1899 році Шарлем Гійомом. Цілком позбутися ефектів теплового розширення вченому не вдалося. Однак цей показник у відкритого ним сплаву був фантастично малий — настільки, що ним можна було зневажити. Шарль Гійом без вагань назвав його «інваром»,

Всесвітній Хронос Чорна діра – найстрашніший космічний об’єкт у Всесвіті з такою густою масою, що навіть світло не може подолати її гравітаційне тяжіння. Вона не розбираючись проковтує планети, зірки й цілі «сонячні» системи, які опинилися в полі її тяжіння. Розрахунки знаменитого фізика Стівена Хокінга показують, що чорна діра вагою в 1 млрд тонн (як у доброї гори) мала б радіус близько 10 -13, тобто розмір нейтрона або протона.

Сама по собі чорна діра невидима. Однак її можна виявити за потоками випромінювань космічної речовини, яка поглинається нею — хмари або зірок. Цей, так би мовити, прощальний SOS включає й рентгенівське випромінювання, яке здатні виявляти телескопи на навколоземній орбіті. В останні роки дослідження цих загадкових об’єктів за допомогою космічних апаратів іде семимильними кроками.

Крихітка пускає бульбашки Учені Європейської південної обсерваторії, використовуючи дані Very Large Telescope і скомбінувавши їх із даними орбітальної рентгенівської обсерваторії НАСА Чандра, виявили феномен, розташований у спіралеподібній галактиці NGC 7793 на відстані 12 млн світлових років від Землі. Він являє собою мініатюрну чорну діру, яка викидає, однак, потік матерії такий сильний і гарячий, що в космосі «надулася» справжня вогненна бульбашка розміром у тисячу світлових років. І роздувається далі зі швидкістю приблизно в один мільйон кіломет-

тобто «незмінним». Дійсно, зміна температури на 1 градус спричиняє зміну лінійних розмірів виробу з інвару лише на 1,2 мільйонні частки, а в окремих надчистих (із умістом домішок менше 0,1%) сучасних модифікацій сплаву — ще вдвічі менший коефіцієнт теплового розширення. Ще більшої цінності новому сплаву надавало те, що свою унікальну «опірність» температурі він зберігав у дуже широкому діапазоні: від -20 до 100°C. Новий сплав не був чимось надзвичайним: 63% заліза, 36% нікелю, 0,4% марганцю, 0,1% вуглецю... Але саме в простоті інвару вчений бачив його призначення: за задумом Гійома, він мав замінити дорогий платиново-іридієвий сплав. Наявні ж у більшості дрібних провінційних метрологічних лабораторій вимірювальні стержні із заліза (коефіцієнт теплового розширення якого значно вище, ніж у інвару) у польових умовах давали великі похибки, і це перешкоджало поширенню й укоріненню єдиної метричної системи. рів на годину. Роберт Сорія, один зі співавторів статті в журналі Nature, що повідомляє про це відкриття, наводить приклад: «Якщо розмір чорної діри скоротити до розмірів футбольного м’яча, то струмінь матерії, яка викидається нею, досяг би орбіти Плутона».

лерії й із головою поринув у велику науку. Багаж знань та інтересів молодого співробітника Міжнародного бюро мір і вимірних пристроїв був різноманітний: дитяче захоплення вимірювання часу, вузівська спеціалізація в галузі електрики, свіжі армійські наробітки з балістики... Але несподівано для всіх він зацікавився температурою: зайнявся калібруванням ртутних термометрів з урахуванням теплового розширення матеріалів. Приблизно тим же періодом датоване й перше, скоріше за все, випадкове знайомство Шарля Гійома із властивостями нікелевосталевих сплавів; їх аномально низький коефіцієнт теплового розширення і був поштовхом до проведення циклу досліджень, у процесі яких було обчислено оптимальну рецептуру — 64:36. Отоді вчений знову згадав про проблеми часу, які поступилися його захопленню температурою. Із подачі Гійома інвар швидко знайшов застосування в годинниковій справі — шестірні й маятники з нового сплаву належним чином оцінили виробники морських, астрономічних та інших хронометрів з особливими вимогами до точності. А близько 1920 року вимірювальна техніка отримала ще один безцінний по-

родних явищ, у тому числі на Землі — магнітні бурі й полярні сяйва.

«Молюскулярний» клей

Колос на орбіті гіганта

Американські хіміки запатентували новий самовідновлювальний клей, створений за образом і подобою життєдіяльності мідій

Зірки з вітру За словами вчених з Університету Рочестера в Нью-Йорку, чорні діри, а точніше диски космічної речовини, які оточують їх, є джерелами найпотужнішого космічного вітру, за допомогою якого здатні формуватися не тільки зірки, а й цілі галактики. Досі загальноприйнятою була точка зору, що джерела космічних вітрів — виключно зірки. Вітер, який найчастіше називають зоряним або сонячним, являє собою потік іонізованих частинок (переважно гелієво-водневої плазми), який летить із зоряної корони в навколишній космічний простір зі швидкістю від 300 до 1200 км/сек. Із ним пов’язана безліч при-

дарунок від Гійома — сплав із надзвичайно низьким коефіцієнтом теплової зміни еластичності. Пружини з елінвару дозволили створити ще більш точні, майже нечутливі до температури хронометри. Крім своїх знаменитих сплавів, Шарль Гійом відомий піонерними роботами у різних галузях метрології: він перший коректно оцінив температуру космосу, контактним методом надав нове значення об’єму в 1 літр, досліджував північне сяйво... За ці й багато інших відкриттів Гійома призначили почесним доктором багатьох європейських університетів і членом провідних академій наук. У 1924 році його обрала почесним іноземним членом і Академія наук СРСР. А майже через 50 років після смерті вченого його винахід ще раз продемонстрував свої можливості: 23 березня 1983 року ракета-носій «Протон» із Байконуру вивела на навколоземну орбіту автоматичний телескоп «Астрон», який не мав на той час аналогів. Цей апарат — плід спільної розробки хімкінського НВО імені С. Лавочкіна, Марсельської лабораторії та Кримської астрофізичної обсерваторії — працював замість запланованого року шість років, адже начинку приладу було виготовлено з інвару.

Саме метрологія стала справою життя вченого: у 1883 році 22-літнім юнаком він прийшов асистентом у Міжнародне бюро мір і вимірних пристроїв, а в 1915-му очолив його й залишався на посаді директора до останнього дня. «Найвидатніший метролог сучасності, чиї відкриття мають величезне значення для точних наукових вимірів, а, отже, і для розвитку науки в цілому», — так представили Гійома на церемонії вручення Нобелівської премії з фізики 1920 року. ... У Лондоні виробництво годинників налагодив дід майбутнього вченого, успішний сімейний бізнес успадкували і його сини. Батько Шарля Едуард, який згодом переїхав у Швейцарію, займався вдосконаленням морських хронографів; розв’язати проблему герметичності було набагато простіше, ніж забезпечити постійну точність роботи годинникового механізму в умовах охолодження. Завдання, над яким працював батько, не давало спокою й хлопцеві: поліпшити балансування коліщат він намагався і школярем, і студентом знаменитої Цюріхської політехніки — Федерального технологічного університету. У 1882 році він здобув докторський ступінь за дисертацію з електролітичних конденсаторів. Потім рік відслужив у арти-

Японським дослідникам удалося зняти найбільшу з усіх відомих ученим чорних дір. Об’єкт, названий OJ287, що перебуває від нас у 3,5 млрд світлових років, має масу у 18 млрд разів більшу від нашого Сонця й розміри, порівнянні з невеликою галактикою. На орбіті в цього гіганта зі швидкістю 20 000 км/сек. рухається діра трохи менша, яка «лише» в 100 млн разів перевищує масу Сонця. Підготував Анатолій ЛЕМИШ

Геннадій МАРИНІН

Унікальні фільтраційні якості мідій відомі давно й застосовуються в біологічному очищенні води. Але ця особливість — не єдина. Наприклад, вони мають дивну здатність прилипати майже до будь-якої підводної поверхні: каміння, корчей, корпусів кораблів. Причому роблять це дуже швидко. Технологія цього процесу біологами досі детально не вивчена. А от хіміки зі своєю частиною проблеми, схоже, уже впоралися. У свіжому випуску «Матеріалів Національної академії наук» американські фахівці розповіли світу секрет унікального явища. Більшість відомих синтетичних покриттів — це компроміс між міцністю й крихкістю. Речовини, що покладено в їхню основу, містять класичні ковалентні зв’язки — у них два сусідніх атоми утримуються разом за рахунок однієї або декількох пар загальних електронів. У слизу мідій зв’язки інші, металеві,

ґрунтуються на ефекті «цементування» позитивно заряджених іонів металів електронами, що циркулюють між ними. Сили, які втримують атоми разом, розмиті по обсягу речовини й не спрямовані, що позначається на фізичних властивостях. Такі зв’язки мають високу стійкість — у тому розумінні, що у разі руйнування автоматично відновлюються без одержання додаткової енергії ззовні. Ключовий компонент «біоклею» — високомолекулярний органічний полімер. Сполучаючись із солями металів за низьких значень pH (у кислому середовищі), він утворює зелений розчин. Однак якщо додати до нього гідроксид натрію, горезвісний «кислотно-лужний баланс» зрушується в напрямку високих значень, у результаті чого рідина перетворюється на гель, та ще й ефектно змінює свій колір на червоний. Нова сполука може бути використана як покриття й адгезив під час підводних робіт. Нею також зацікавилися хірурги, які шукають безпечні біоклеї для імплантації.


16

№ 7 (162)

Чиновницька радість Автокомпанія Audi йде назустріч попиту, який стабільно зростає в країнах СНД — недавно німецький виробник заявив про намір випустити спеціальну бро-

приклад броньована капсула, здатна витримати вогонь із автоматичної зброї й навіть гранатомета. Конструкцію виконано зі спеціальної посиленої сталі,

ньовану версію седана A8 L, призначену для вищих урядовців (офіційно — для перших осіб, але ми вважаємо, що в нашій країні новинку зможуть дозволити собі не тільки вони). Головна особливість нового авто, що, безперечно, забезпечить йому ажіотажний попит, — якісна заводська блимавка. Утім, в A8 L Security є й інші переваги, необхідні за щоденної експлуатації, на-

надміцної кераміки, алюмінію та армідного волокна, а її загальна маса приблизно 720 кг. Днище автомобіля посилене профільною сталлю. Усе скло A8 L Security броньоване, а його сумарна вага становить 300 кг. Як матеріал німецькі інженери використовували багатошарове скло з полівуглецевим просоченням, що зберігає свою форму навіть за силь-

1 березня 2011 року

них ушкоджень (наприклад після автоматної черги із близької відстані). Якщо всі перераховані заходи захисту будуть недостатніми, у пасажира є шанс урятуватися, скориставшись системою екстреної евакуації із салону, — після приведення її в дію дверні шарніри вибухають, а двері просто «вибиває» назовні. Іноді можна обійтися й менш радикальними засобами, а саме системою автоматичного пожежогасіння з наступним провітрюванням салону від диму. Крім проблискового маячка автомобіль обладнаний камерою заднього виду, сучасною системою навігації й засобами доступу в Інтернет. У рух «броньовик» приводить потужний 6,3-літровий мотор W12 потужністю 500 к.с. Максимальна швидкість авто — 210 км/год., а розгін із нуля до 100 км/год. відбувається за 7,3 секунди. Гальмова система й підвіска A8 L Security поліпшені й перероблені в порівнянні з базовою моделлю. Офіційна презентація автомобіля відбудеться на початку березня на виставці в Женеві, а в продаж «броньовик» надійде влітку.

Немерехтливий телевізор Нову модель стереоскопічного телевізора за назвою CINEMA 3D TV LW5700 представила корейська компанія LG. Головна перевага новинки — цілковита відсутність мерехтіння, підтверджена відповідними сертифікатами, виданими агентствами TUV і Intertek. LW5700 став першим телевізором, який пройшов таку перевірку. За запевненням компанії, відсутність мерехтіння позитивно позначиться на здоров’ї та самопочутті телеглядача, зменшивши навантаження на очі. У телевізорі приймається технологія оптимізації поділу зображення для правого й лівого ока FPR. Завдяки їй під час використання спеціальних окулярів CINEMA 3D користувач може сприймати плавне стереоскопічне зображення, не напру-

Японські сателіти

жуючи очей. Самі окуляри, до речі, важать лише 16 г і не містять ніяких електронних компонентів, а тому надійні, зручні й досить дешеві. Екран CINEMA 3D TV LW5700 вкритий плівкою 3D Light Boost, призначеною для збільшення яскравості зображення. Завдяки доброму куту огляду телевізор можуть дивитися одночасно кіль-

Тривимірний оптимум Цього року компанія LG, схоже, збирається робити ставку на підтримку стереоскопічної (яка помилково називається тривимірною) технології. На виставці MWC 2011, яка відбулася недавно в Барселоні, корейський гігант представив відразу декілька продуктів із підтримкою 3D. Найбільший інтерес викликає новий смартфон за назвою Optimus 3D, що дозволяє

користувачеві переглядати стереоскопічні зображення й відеозаписи без спеціальних окулярів. Це немаловажна перевага: мало хто погодиться постійно ходити в 3D-окулярах, щоб мати можливість користуватися своїм мобільним пристроєм. В основі смартфона — інноваційний двоядерний процесор OMAP4 із тактовою частотою 1 ГГц, підтримкою двоканального ре-

ристовувати менше металу й знизити вагу пристрою. В основі всіх трьох нових «супутників» — процесори Intel Core, створені на архітектурі Sandy Bridge. Поси-

ка людей, не відчуваючи погіршення якості зображення, дивлячись на екран з боку. Крім цього, підтримується технологія Smart TV, яка надає доступ до відео- та аудіоматеріалів у Інтернеті, а також технологія 2D to 3D convertion, яка перетворює традиційне відео на стереоскопічне. У продаж телевізор надійде в березні.

На недавньому Mobile World Congress-2011 корпорація Toshiba оголосила про випуск нової лінійки ноутбуків Toshiba Satellite R800, до якої поки що входять три пристрої: флагманський 15,6-дюймовий R850, 14-дюймовий R840 і мініатюрний 13,3-дюймовий R830. У перших двох замість традиційного пластику застосований спеціальний полімер підвищеної міцності та ударостійкості. Завдяки інноваційному матеріалу корпуси обох пристроїв удалося зробити ще тоншими, ніж раніше. 13-дюймова модель виготовлена з магнієвого сплаву, а його нижня поверхня виконана у вигляді стільників, які надають конструкції жорсткості. Зроблено це для того, щоб вико-

жиму роботи й подвійною архітектурою пам’яті. Завдяки високопродуктивній графічній підсистемі

PowerVR SGX540 і прискореному процесу декодування відео, смартфон, за словами розробників, здатний

одночасно служити для перегляду веб-сторінок, роботи з декількома додатками й демонстрації відео, а також програвати музику. На наш погляд, така багатозавданнєвість телефона навіть трохи зайва, оскільки помітно перевершує можливості користувача. LG Optimus 3D має підтримку повного набору 3Dфункцій, у тому числі таких нововведень, як запис і перегляд стереоскопічного відео. Доступна й можли-

лена система охолодження цих процесорів Airflow Cooling розроблялася спільно з фахівцями Intel. У лептопах установлений жорсткий диск ємністю 650 Гб (обладнаний системою захисту від вібрації та ударів на основі датчика прискорення), до 8 Гб оперативної пам’яті DDR3, надтонкий DVD-привід і тачпад із підтримкою технології Multi-Touch. Звичайно, є й усі сучасні інтерфейси, у тому числі WiFi (802.11 b/g/n), Bluetooth 3.0, сітьова карта Gigabit Ethernet, роз’єм USB 3.0 і eSATA, а також відеовиходи VGA, HDMI або DisplayPort. Час автономної роботи для 13,3-дюймової моделі становить 8,5 годин (14 годин із посиленою батареєю), а для двох інших — «лише» вісім годин. вість обміну 3D-контентом. Для фото- й відеозйомки смартфон обладнаний спеціальною камерою з подвійним об’єктивом. Інформація виводиться на 4,3-дюймовий дисплей стандарту WVGA. Передбачено кілька відеоінтерфейсів, зокрема HDMI (High Definition Multimedia Interface) і DLNA (Digital Living Network Alliance), які спрощують користувачеві процес перенесення своїх файлів на інші пристрої.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.