Украинская техническая газета №107 by Ukrainian technological newspaper

№3 (107) 19 січня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Нова колія Дніпровського автобусного

У НОМЕРІ: СПІВРОБІТНИЦТВО Тяжіння Центральної Азії Співробітництво з Таджикистаном — реальні перспективи роботи на середньоазіатському технологічному ринку

Криза в автомобілебудуванні може бути на руку підприємствам, які зосередили свою діяльність на ремонті транспортних засобів

Стор. 8

комп’юTERRA Рік підвищення ефективності Ключову роль у розвитку інформаційних технологій у 2010 році відіграватимуть тенденції, пов’язані з підвищенням ефективності Стор. 10

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ Життя на мутагенному фоні: пізнати та знешкодити Стор. 12

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ Професор Соня Саме так називали першу у світі жінку — професора математики її стокгольмські знайомі Стор. 13

ЮВІЛЕЇ

Ірина КОНДРАТЬЄВА Підсумки минулого року для вітчизняного автомобілебудування невтішні: виробництво скоротилося майже в 6 разів. Криза не пощадила ні великі корпорації, які мають у своєму активі інвес-

Олег ВОЛКОВ: «У нашому університеті інженерноекономічний факультет існує з 1930-го року — і нам закидають «непрофільність»! Українська промисловість як ніколи потребує випускників, які мають виробничі спеціальності. Навчити їх — справжнє мистецтво, для чого необхідна усталена десятиріччями методика та власна наукова школа. Стор. 5

тиційні пакети, ні дрібносерійні підприємства, до яких можна зарахувати й ВАТ «Дніпровський автобусний завод» (ДАЗ — колишній авторемзавод у м. Дніпродзержинську), який сьогодні входить до холдингу «ЛАЗ».

Зоряне містечко у трьох вимірах До 50-річчя Центру підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна Стор. 14

Закінчення на стор. 4

Шанс на еволюцію «Стратегія модернізації України: погляд незалежних експертів» — нова версія старих варіантів? Стор. 6

Великий секрет — секрету немає

Два шківи плюс ремінь – нічого складного!

Як виявилося, ексклюзивні розробки українських «оборонників» у рамках спільних проектів із росіянами можуть потрапити до рук кому завгодно Стор. 7

Не проскоч накатом! Міфи та правда про варіатор Стор. 11

2 №3 (107) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 9 с і ч н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Погляд

В український термін із закордонною якістю У грудні 2009 року ВАТ «Продмаш» (Дніпропетровськ) розпочало виробництво восьми комплектів вентиляційних каналів для зерносховищ на замовлення одного з найбільших сільськогосподарських підприємств України — компанії «Нібулон» (Миколаїв). е друга частина великого контракту, який завод уклав, вигравши тендер у серпні 2009 року. Замовлення виконуватиметься у короткий строк, із високим рівнем якості. Вентиляційні канали виробництва «Продмаш» повинні повною мірою відповідати якості зерносховища, викона-

«The Wall Street Journal», США

Україна вступить до Європейського Союзу в 2015 році? Тобто лише за п’ять років вона подасть заявку на вступ, після чого почне й успішно проведе переговори з декількох десятків важких питань? Країна, яка за територією лише на 10 відсотків поступається Франції, за п’ять років перейде до загальноєвропейської аграрної політики? Так, уважає прем’єр-міністр і кандидат у Президенти України Юлія Тимошенко, яка потребує голосів прозахідного електорату. Ні, уважають всі інші.

«The Globe And Mail», Канада Європейський Союз фактично кинув Україну напризволяще, звівши на своєму польському фланзі оборонні споруди й закривши перед нею будь-яку можливість вступу в альянс, хоча аналогічні підготовчі заходи у схожих умовах принесли політичну й економічну стабільність у Сербію та Хорватію. . Томас Валасек Аналітик Центру європейських реформ у Лондоні

Поки економіка перебуває в такому жахливому стані, бажання держав — членів ЄС розглядати Україну як потенційного члена значно зменшилося. Ми всі уважно спостерігаємо за виборами, сподіваючись, що вони принесуть трохи більше стабільності і ясності у тому, хто насправді править країною».

Година Х? Кабінет Міністрів України втратив контроль над виконанням державної Програми утилізації твердого ракетного палива міжконтинентальних балістичних ракет РС-22, ухваленої в 2003 році.

Щорічне погіршення фізикохімічної стабільності твердого ракетного палива може призвести до виникнення аварійної ситуації з масовим загорянням палива в корпусах двигунів

к повідомили ЛІГАБізнесІнформу в прес-службі Рахункової палати України, заходи, задекларовані в цьому документі, передбачали вирішення важливого завдання зі знешкодження наявного в Павлограді (Дніпропетровська область) небезпечного боєзапасу. «Однак на сьогодні знову є високою ймовірність виникнення позаштатних ситуацій і загрози безпеці людей. Гарантійні терміни зберігання твердого ракетного палива закінчилися ще в 1998—2000 роках і становлять серйозну екологічну й техногенну небезпеку для України», — відзначається в повідомленні. «У 2009 році уряд увів неприпустимий механізм фінансування програми за рахунок коштів Стабілізаційного фонду. Такі плани передбачені й у бюджеті на 2010 рік, що може фактично заморозити всі роботи з утилізації твердого ракетного палива», — заявляють у Рахунковій палаті.

ного лідером цього ринку — датською компанією Cimbria Construction, прокоментувала генеральний директор заводу «Продмаш» Тетяна Довженко. Відповідно до контракту чотири вентканали мають бути виготовлені й поставлені «Нібулону» до 25 січня, ще чотири — до 15 лютого. Вентиляційні канали встановлять на зерносховищах «Нібулон» у Полтавській області. Вартість контракту — близько 500 тис. грн. У рамках першої частини контракту з «Нібулоном» завод «Продмаш» поставив вентканали, які вже встановлені на 14 зерносховищах Черкаської та Полтавської областей.

Відновлення через інвестиції Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» (Харків), Харків), єдиний в Україні розробник і виробник турбогенераторів для АЕС і ТЕС, гідрогенераторів і гідрогенераторів-двигунів для ГЕС і ГАЕС, має намір у цьому році збільшити інвестиції в технічне переозброєння на 78,8% — до 71,5 млн грн.

з наступною його об’ємною детонацією. «У результаті загоряння й вибуху тільки одного корпуса двигуна із твердим ракетним паливом, який еквівалентний вибуху ядерної бомби, скинутої на Хіросіму, викиди в атмосферу становитимуть близько 43 млн л токсичних речовин, що призведе до значних змін життєдіяльності навколишнього середовища (деградації екосистеми), а також створить загрозу для населення Дніпропетровського регіону», — твердять у відомстві.

минулому році інвестиції на ці потреби зросли в порівнянні з 2008-м на 48,1% — до 40 млн грн. За словами головного інженера заводу Олександра Тулупова, основними напрямками модернізації в 2009 році стали моторне й генераторне виробництва, а головним придбанням — обробний центр Verus італійського виробництва вартістю близько 3 млн євро, завдяки якому забезпечується висока точність обробних операцій. Основним напрямком вкладень в 2010 році визначене турбогенераторне виробництво. Зокрема, найближчим часом будуть підписані контракти на придбання сучасних обробних центрів у Німеччині й Канаді. У цілому, за оцінками фахівців підприємства, у найближчі роки потреба в інвестиціях у нове обладнання «Електроважмашу» становитиме близько 350 млн грн.

Підготував Олександр МОРОЗОВ

Оголошено нову столітню війну — Чорнобильській АЕС 1 січня набула чинності Загальнодержавна програма зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС і перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, закон про затвердження якої Верховна Рада України ухвалила рік тому.

рограма припускає два основних технологічних напрямки: зняття з експлуатації потенційно небезпечних об’єктів — головних корпусів першого, другого й третього енергоблоків, першого сховища відпрацьованого ядерного палива на основі технології «мокрого» збе-

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

рігання, розташованих на промплощадці ЧАЕС тимчасових сховищ рідких і твердих радіоактивних відходів, а також заходи щодо приведення зруйнованого четвертого енергоблоку — об’єкта «Укриття», який фактично є тимчасовим сховищем неорганізованих радіоактивних відходів, у безпечний стан. Крім суто технологічних, передбачені науково-технічний, інформаційний і соціальний напрямки діяльності, що мають забезпечити необхідну наукову підтримку заходів, які вживаються (досвіду зняття з експлуатації реакторів РВПК-1000 ще немає), зроби-

ти роботи прозорими для громадськості й надати соціальні гарантії працівникам станції. Реалізація поставленої в програмі мети здійснюватиметься в чотири етапи: припинення експлуатації, остаточне закриття й консервація реакторних установок, витримка реакторних установок до природного падіння в них радіоактивності до припустимого рівня (орієнтовно до 2045 року), демонтаж реакторних установок (орієнтовно до 2065-го). Повне зняття ЧАЕС з експлуатації з доведенням її до екологічно безпечного ста-

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - тел./факс: (044) 440 82 09, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

ну вимагає близько 100 років, тому ухвалена програма містить тільки першочергові заходи, здійснити які необхідно до 2012 року. До 2013-го планується завершення першого етапу, а також добудування й введення в експлуатацію нового сховища радіоактивних відходів і конфайнменту над об’єктом «Укриття». Основним джерелом фінансування робіт у рамках програми є державний бюджет. Загальний обсяг фінансування — 3535,9 млн грн, однак при нинішній відсутності бюджету-2010 старт програми автоматично відкладається. Підготував Святослав РИБНІКОВ

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер віддрукований офсетним

Позиція авторів публікацій не завжди способом на друкарському компзбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою лексі ТОВ «Прес-Експрес». право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Тел. (0624) 50-08-54 Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16070 прим., При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

українською мовою 5175 прим., російською мовою 10895 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 143

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 9 с і ч н я 2 010 №3 (107)

ТУТ І ТЕПЕР ГМК Кабінет Міністрів має намір подовжити на I квартал 2010 року термін дії постанови №925 від 14 жовтня 2008 року, яка надає антикризові преференції для гірничо-металургійного комплексу. Про це повідомив заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко. Цією постановою передбачений мораторій на підвищення залізничних тарифів, природний газ та електроенергію. Як уточнив заступник міністра, рішення про подовження мораторію на підвищення тарифів на газ та електроенергію було ухвалене ще раніше, до ухвалення рішення про подовження постанови №925. Зокрема, несподіваний «новорічний подарунок для ГМК» зробила Національна комісія регулювання електроенергетики. Своєю постановою від 28 грудня 2009 року НКРЕ зафіксувала рівень тарифів на електроенергію для ГМК на січень 2010-го на рівні попереднього місяця. За словами С.Грищенка, Мінпромполітики не вдалося розширити список підприємств, на які поширюється дія постанови. Як і раніше, до цього переліку не будуть включені виробники метизної продукції.

Металургійні підприємства України за підсумками роботи в 2009 році скоротили споживання природного газу на 34,4% у порівнянні з 2008-м — з 6,4 до 4,2 млрд м3. Про це повідомив генеральний директор об’єднання металургійних підприємств України «Металургпром» Василь Харахулах на балансовій нараді представників підприємств ГМК України в Дніпропетровську. «Споживання газу скоротилося за рахунок проведення організаційних заходів — посилення режиму економії та контролю використання газу, а також максимального використання (у виробничих процесах) доменного й коксового газу», — пояснив він. Відповідно до розрахункової потреби в енергоресурсах на виробництво металургійної продукції на місяць метпідприємства споживають близько 400—480 млн м3 газу. Зокрема, у грудні 2009 року споживання становило 441,7 млн м3, розрахункова потреба на лютий поточного року — 479,8 млн м3. Споживання природного газу основними підприємствами з випуску труб у грудні становило 22,4 млн м3, план на лютий — 23,4 млн м3.

ПЕК Експорт електроенергії в Білорусь збитковий для України, а втрачені кошти могли б бути використані для модернізації енергетичних потужностей і виплати зарплати шахтарям, уважають експерти. «У цьому випадку йдеться про 60 млн грн на місяць, або 700 млн грн на рік.

протягом одного року з моменту переходу права власності на пакет акцій, недопущення появи нової простроченої заборгованості, зменшення дебіторської заборгованості, забезпечення беззбиткової діяльності підприємства», — говориться в повідомленні. Конкурс із продажу «Національних авіаліній України» відбудеться в лютому.

АПК Сума в 700 млн грн порівнянна з вартістю будівництва одного енергоблоку ТЕС, будівництва додаткової магістральної мережі для розширення експортних можливостей або погашення заборгованості теплових генерацій перед вугільниками за 2009 рік без залучення коштів держбюджету», — говорить директор Центру енергетичних досліджень Костянтин Бородін. За його словами, через відсутність аукціонів у напрямку Білорусі та експорту електроенергії в цю країну за ціною нижче внутрішньоукраїнської цих коштів Україна не одержує.

СПІВРОБІТНИЦТВО Верховний представник ЄС із питань зовнішньої політики та політики безпеки, віце-президент Єврокомісії Кетрін Ештон хоче активно співробітничати з Україною та іншими країнами-сусідами. За її словами, такі країни, як Білорусь, Молдова та країни Південного Кавказу, потребують активних зобов’язань з боку Європейського Союзу. Верховний представник ЄС також назвала важливим подальше співробітництво з країнами Середземномор’я, у тому числі з метою протидії нелегальній міграції з країн цього регіону в ЄС. У Європарламенті почалися слухання кандидатів на посаду комісарів ЄС, які триватимуть до 19 січня. 26 січня Європарламент планує визначитися з новим складом Єврокомісії. ЦИФРА

35,3 млн, 47,8% На

що на

менше,

ніж за такий самий період 2008 року, Україна експортувала давальницької сировини в січні-листопаді 2009 року ТРАНСПОРТ Фонд держмайна України (ФДМ) оголосив черговий конкурс на продаж 100% акцій авіакомпанії «Національні авіалінії України» (НАУ), яка має значні борги перед держбюджетом. Початкова вартість виставленого на продаж пакета акцій становить 19,015 млн грн ($2,4 млн). «Фіксованими умовами конкурсу передбачається погашення простроченої заборгованості ВАТ перед бюджетом у розмірі 6 млн 646 тис. грн ($830 тис.)

Уряд України затвердив концепцію Державної цільової економічної програми впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції на період до 2016 р. Мета програми — підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності сільгосппродукції на внутрішньому й зовнішньому ринках за рахунок зменшення питомих витрат пального на 26—40%, праці — на 30—60%, прямих експлуатаційних витрат — на 22-50%, підвищення врожайності сільгоспкультур на 30—40%, збільшення валового виробництва зерна на 10—15 млн тонн, м’яса — до 5,1 і молока — до 20 млн тонн шляхом упровадження зонально-адаптованих ре-

сурсозбережних екологічно безпечних технологій виробництва сільгосппродукції в рослинництві та тваринництві. На першому етапі (2010—2012 рр.) сільгосппідприємства, які працюють у різних природно-виробничих умовах, будуть оснащені технікою вітчизняного виробництва. На другому етапі (2013— 2016 рр.) передбачається впровадити новітні технології з використанням сільгосптехніки нового покоління, виробництво якої буде освоєно підприємствами вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу. СТАНДАРТИ В Україні протягом 2008—2009 рр. скасовано понад 3 тис. радянських ГОСТів. «Ми проводимо перегляд і скасування колишніх ГОСТів Радянського Союзу. На сьогодні скасовано 3470 таких стандартів. Але ця робота триває. При формуванні плану стандартизації на 2010 рік ми настроюємо всі міністерства й відомства таким чином, щоб вони включали в план стандартизації випуск тієї продукції, яка буде конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку», — сказала голова Держспоживстандарту Лариса Лосюк. Крім того, за її словами, за останні два роки Україна гармонізувала 6,4 тис. національних стандартів із міжнародними та європейськими вимогами. У той же час Л.Лосюк уважає за необхідне прискорити законодавчий процес із регулювання стандартів та сертифікації продукції.

БУДІВНИЦТВО У 2010 році будівництво піде в дешевий сегмент Цього року на ринку нерухомості стане більш явною тенденція забудовників до будівництва в дешевому сегменті, у першу чергу житла економ-класу. Про це повідомив директор проектної групи «Архіматика» Олександр Попов. Будівництво об’єктів вищої цінової категорії, особливо будинків бізнескласу, буде досить ризикованим, оскільки істотно знизився попит на них. «Якщо два роки тому придбання житла бізнес-класу, яке іноді за ціною не

поступалося еліт-класу, але за якісними характеристиками належало до першої категорії, скоріше було демонстрацією доходів покупця, а не потребою і прирівнювалося до купівлі дорогого автомобіля або коштовностей, то сьогодні нерухомість купують для вирішення побутових питань», — уважає Попов. Зараз попит формують покупці дешевої нерухомості, а також покупці якісної дорогої нерухомості. На думку експерта, зниження цін на ринку нерухомості відбуватиметься у тих сегментах, де достатня пропозиція і якість не відповідають заявленому класу. При цьому істотної зміни середньої вартості квадратного метра не слід очікувати, можлива корекція цін у межах 10%.

ЗВ’ЯЗОК Перші відключення нелегальних мобільних телефонів в Україні почнуться з 16 лютого, але дотримуючись терміну 90 днів із моменту одержання SMS-повідомлення про відключення. За даними прес-служби, у деяких ЗМІ з’явилася інформація про перенесення строків відключення операторами мобільних телефонів, коди IMEI яким внесені до «сірого списку». Тому комісія повідомляє, що ніяких рішень про скасування або перенесення строку припинення надання телекомунікаційних послуг власникам мобільних телефонів, які потрапили до «сірого списку», НКРС не ухвалювала. «Розуміючи всю відповідальність розсилання попереджувальних SМSповідомлень, які можуть увести в оману споживача, і щоб не допустити помилкового відключення телефонів, коди IMEI яким були несвоєчасно подані або взагалі не подані операторами в Український державний центр радіочастот (УДЦР) для внесення в узагальнену базу даних, комісія зобов’язала операторів перевірити й узгодити з УДЦР «сірий список» узагальненої бази даних. Після чого продовжиться розсилання SМS-повідомлень про відключення», — констатував член НКРС Володимир Звєрєв. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», сайта Міністерства економіки, Держкомстату України, АПКінформ, РІА «Новини», «ЛігаБізнесІнформ»

4 №3 (107) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 9 с і ч н я 2 010

АВТОПРОМ

Нова колія Дніпровського автобусного Криза в автомобілебудуванні може бути на руку підприємствам, які зосередили свою діяльність на ремонті транспортних засобів

Сагіт Фарбазов

Ірина КОНДРАТЬЄВА

ва роки тому тут хотіли налагодити виробництво перспективної моделі «CityLAZ» (А183). Але встигли розпочати лише виготовлення каркасів, а потім завод різко «пішов на дно». Було втрачено вигідні замовлення, борги із зарплати до серпня 2009 року зросли до 12-місячного обсягу, фахівці масово звільнялися. Про освоєння новинки довелося забути до кращих часів. Металеві кістяки для нових автобусів застигли на стапелях. Сьогодні в цеху незвично тихо. Але нинішній директор ВАТ «ДАЗ» Сагіт Фарбазов уважає це тимчасовими труднощами. — Ми обов’язково почнемо нове виробництво, — запевняє він. — «CityLAZ» — сучасна машина, призначена для великих міст. Автобус із низькою підлогою, трьома дверцятами, без сходинок, що дуже зручно для дітей, людей похилого віку, інвалідів. Перші 10 автобусів, сконструйовані й зроблені у Львові в 2007 році, уже довели свою життєздатність і необхідність. Їхнє виробництво передбачає екологічно чисті матеріали, а використання агрегатів провідних європейських фірм значно підвищує Початок на стор. 1

надійність і довговічність. Цю модель «ЛАЗ» повністю передав нашому підприємству, і ми не маємо наміру відступатися. — Сагіте Магасумовичу, як почувається довірене вам підприємство в нинішніх непростих умовах? — Ще півроку тому ДАЗ узагалі не працював. Але коли керівництво холдингу звернулося до мене з пропозицією очолити підприємство, я відразу погодився й приїхав до Дніпродзержинська. З попереднього досвіду роботи добре знав його виробничу специфіку, знав, які чудові тут фахівці, яку підтримку може надати заводу міська влада. І я не помилився. Вже через тиждень завод знову працював. Ремонтували й відновлювали автотранспорт, насамперед автобуси різних марок. Набрали замовлень, почали вчасно виплачувати зарплату, потихеньку погашати борги. Так, сьогодні в цехах ДАЗу холодно, не скрізь є світло. Доводиться заощаджувати, інакше можна «прогоріти» на одних тільки енергоносіях. Однак на більшості заводських дільниць робота кипить. Одні знімають іржаву обшивку, інші варять конструкції, треті встановлюють скло, займаються електропроводкою в салоні… Доставляють

машини в Дніпродзержинськ по-різному. Часто мало не волоком на буксирі. Що не дивно: зношеність майже завжди 100%. Але їдуть усі своїм ходом. Замовлення все надходять, а людей для їхнього виконання тепер не вистачає. Позначаються наслідки тривалого простою заводу. Але з кожним днем наш завод почувається все упевненіше, тому потихеньку люди повертаються. Вони вірять у те, що все буде добре. Така довіра теж відіграє величезну роль. — Яким був ДАЗ у 2004 році, коли ви очолили його вперше? — Із солідними боргами із зарплати, без замовлень, зі змушеними простоями. Усі чекали, що впоратися з проблемами допоможе хазяїн — холдинг «ЛАЗ». Але я не люблю просити, ставлю завдання й виконую їх. Через кілька місяців мені вдалося зробити підприємство одним із найбільш передових у галузі, а в 2005 році посісти перше місце. Торік ситуація практично повторилася. От тільки борги були

вірили й пішли назустріч, з боргами за електроенергію й газ ми розраховуємося за графіком. Думаю, що цього разу, як і в 2004му, ми зуміємо наростити виробничі потужності, відновити авторитет і гідно відзначити в лютому 45-літній ювілей заводу. — Хто сьогодні серед ваших головних замовників? — Підприємства Донецької, Запорізької, Вінницької й багатьох інших областей. У принципі, вся Україна. Нові автобуси або тролейбуси мало кому по кишені, тому у власників муніципального транспорту немає іншого виходу, як ремонтувати стару техніку. — Які моделі автобусів ви можете відремонтувати? — Ми готові ремонтувати все, що рухається — трамваї, тролейбуси, автобуси будьяких вітчизняних моделей, а також мікроавтобуси. Як і раніше, можемо відновлювати «Ікаруси». До речі, в Україні їх дуже багато. Запевняю, крім нас ніх-

До ремонту

набагато більше, на заводі взагалі не було ні світла, ні газу. Спасибі міському голові Я. Корчевському за сприяння у вирішенні питань із постачальниками енергоресурсів. Мені по-

ДОВІДКА «УТГ» ВАТ «Дніпровський автобусний завод» протягом 35 років спеціалізувався на виконанні капітальних ремонтів дизельних автомобілів закордонного виробництва «Татра», «Шкода», а також автобусів «Ікарус». До початку 90-х завод повністю й самостійно виготовляв кузови для «Ікарусів», такими досконалими були застосовувані тут технології. У 1994 році підприємство перетворене на відкрите акціонерне товариство. З 1998 року завод намагався освоїти виробництво власних автобусів «ДАЗ-3220» на шасі вантажівок «ГАЗ», але з ряду причин припинив його.

то інший так якісно не відновить ці машини. — Чому ж у цехах переважно «ЛАЗи»? — Думаю, це пов’язано з фінансовим станом транспортних підприємств. Коли ситуація зміниться, до нас почнуть привозити і трамваї, і тролейбуси. На нашому заводі був досвід ремонту тролейбуса, який уже роки три їздить вулицями Дніпропетровська, а виглядає так, наче вчора зійшов із конвеєра. Все завдяки високій якості

Латка для дороги У Донецьку налагодили випуск «холодного» асфальту Микола СТОЛЯРОВ Тепер фахівці донецького комунальн комунального ого підприємства «Дорожнє ремон ремонтно-будівельне тно-будівельне управління» можуть покласти латку на будь-яку дорогу навіть узимку.

– С

вого часу обласний центр проектувався з розрахунку 17 машин на 10 тисяч чоловік, — говорить донецький міський голова Олександр Лукьянченко. — Виходячи із цих цифр, будувалися в місті й дороги. Сьогодні кількість автотран-

спорту в Донецьку весь час зростає. Дороги ж ремонтуються переважно за рахунок транспортних зборів з автомобілістів. Минулого року їхня сума становила лише близько 40 мільйонів гривень. Місту довелося додавати зі своїх фондів ще стільки ж. А не ремонтувати — неможливо: щодня на вулиці Донецька виїжджає до 200 тисяч машин. Для розвантаження магістралей місту конче потрібна об’їзна дорога, будівництво якої держава фінансує, м’яко кажучи, нерегулярно. Все це, звичайно, позначається на якості наших доріг.

ремонту й чудовим імпортним фарбам. — Вітчизняні — гірше? — Справа ще й у технології фарбування. У нас цей процес проходить у спеціальних камерах, з фарбопульта. А на багатьох інших підприємствах фарбують вручну за допомогою валиків звичайними емалями, які відразу зсідаються. Дивуюся, кого може влаштовувати такий ремонт — дуже доступний і привабливий за ціною, але практично марний. — Що визначає успіх підприємства? — Насамперед — якість виконаних робіт і кваліфікація персоналу. — Плани на майбутнє є? — Звичайно. Обов’язково налагодимо випуск нових «ЛАЗів» місткістю 100 чоловік, про які я вже згадував. Вартість одного такого автобуса — близько 1,3 млн грн, тож виготовляти буде вигідно. Можу відкрити невели-

Після капремонту

кий секрет: ЛАЗ, ДАЗ і «Південмаш» запропонували МінЖКГ проект на виробництво 3 тисяч тролейбусів (комунальний транспорт підпорядкований цьому міністерству). При позитивному вердикті можна буде не тільки швидко та якісно розв’язати проблему міських пасажирських перевезень у багатьох містах України, а й створити додаткові робочі місця на декількох підприємствах, крім автобусних заводів. Погодьтесь, це чудова перспектива для всієї країни.

Та як узимку поставити «пломбу» на аварійній ділянці? Ідея виробництва «холодного» асфальту (в’язкого, чіпкого, надійного матеріалу) народилася у фахівців ТОВ «Тракт» ще в 2004 році. Її підхопили шляховики: на власному асфальтобетонному заводі створили додаткову установку, знайшли спеціальні присадки. І налагодили виробництво. За рік на підприємстві випускається 90 тисяч тонн «гарячого» асфальту, необхідного і для будівництва, і для ремонту доріг. «Холодного» ж на замовлення міста виготовляють поки лічені сотні кілограмів — товар цей можна назвати штучним. Сезон його виробництва триває з листопада по березень. І тепер дороги в Донецьку оновлюються цілий рік: улітку — у звичний спосіб, узимку — в особливий, «холодний».

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 9 с і ч н я 2 010 №3 (107)

ОСВІТА

Олег ВОЛКОВ: «У нашому університеті інженерно-економічний факультет існує з 1930-го року — і нам закидають «непрофільність»! Українська промисловість як ніколи потребує випускників, які мають виробничі спеціальності. Навчити їх — справжнє мистецтво, для чого необхідна усталена десятиріччями методика та власна наукова школа. Саме тому діяльність Київського національного університету технологій та дизайну (колишній Інститут легкої промисловості) є запорукою нормального функціонування не лише галузі легкої промисловості, а й економіки країни загалом. Які завдання стоять перед спеціалізованим ВНЗ, ми попросили розповісти його ректора Олега Ігоровича Волкова. — Ми єдиний вищий навчальний заклад, який повністю забезпечує підприємства легкої промисловості усіма необхідними спеціалістами, у тому числі інженерами та економістами. Тому й факультет у нашому університеті — інженерно-економічний. Намагаємося зберегти краще, що було досягнуто за ці роки, і не цураємося нового. Сьогодні у нас, як у багатьох навчальних закладах, досить важкі часи. Головне — зберегти наукову школу, наукові кадри. Це непросто при відсутності держзамовлення на наукові розробки. Проте ми шукаємо нові форми підтримки науковців — розширюємо контакти з нашими найближчими сусідами Чехією та Польщею. Обговорюємо можливості обміну науковими кадрами, зокрема запрошуємо до захисту їхніх аспірантів в Україну. Наші науковці беруть участь у конкурсах на отримання грантів. Наші та зарубіжні навчальні заклади часто порівнюють за якимись «модними» рейтингами, використовуючи їх на власний розсуд. Про те, що там зовсім інша система підготовки та інші умови, рідко коли згадують. Наприклад, на Заході немає навчального закладу, де б на одного професора було фінансування менш ніж 1 млн доларів. Я б хотів, щоб мені хтось показав у рейтингу ста ВНЗ світу той, який би фінансувався так погано, як наш. — Який рівень знань у нинішніх абітурієнтів? — Просто катастрофічний. Яким би я хотів бачити випускника школи? Передусім — грамотним. У школі зменшується значення творчої роботи, все провадиться за скороченим варіантом. Тому знання — неглибокі. Фізико-математична підготовка дуже погана, а це ж підґрунтя для технологічного, інноваційного прогресу. Підручники — ще один головний біль. Їх автори не можуть писати для дітей доступно та зрозуміло. Пишуть мовою вченого, який відірвався від реальності. Серед наших абітурієнтів 80% не проходили в школі креслення! Невже не можна знайти кілька годин на рік для цього предмету? — Вочевидь вважається, що країні більш потрібні економісти та юристи... — У нас якось у країні унікально виходить: усе, до чого беремося — руйнуємо, навіть якщо копіюємо успішний досвід з-за кордону. Маркетологи та юристи потрібні, але зараз їх бездумно напло-

ВІЗИТІВКА Олег ВОЛКОВ Народився 8 січня 1944 року в Києві. У 1960 році закінчив КДУ, у 1996-му — Харківську національну юридичну академію. 1965 рік — провідний інженер, аспірант кафедри теплотехніки КТІЛП. 1974 рік — на викладацькій роботі в КПІ. 1990 рік — головний консультант Верховної Ради України. 1993 рік — на дипломатичній роботі. 1996 рік — начальник управління з питань науки та гуманітарного розвитку Кабінету Міністрів України. У 2003 році обраний на посаду

ректора Київського національного університету технологій та дизайну. Кандидат технічних наук, професор. Автор понад 100 наукових та науковопедагогічних праць.

дили. Є щонайменше дві речі, які не можна випускати з державної руки — медицина та юриспруденція. Бо за першим стоїть здоров’я нації, а за другим — нормальне життя суспільства. Ми свідомо не відкрили спеціальність «правознавство», бо це не наш профіль. Ми маємо бути кращими у своїй сфері й того не втрачати. Відкриваємо нові спеціальності, але за своїм профілем. Зараз ми випускаємо ще й інженерів-технологів фармацевтичного виробництва. Спеціальність дуже затребувана. Можу впевнено твердити, що такого рівня підготовки спеціалістів, як у нас, сьогодні в Україні немає. Взагалі, навчальний процес має бути забезпечений кваліфікованими кадрами, викладачами відповідного фахового рівня. Це головна умова розвитку будь-якої спеціальності. На жаль, справжніх викладачів, Учителів із великої літери катастрофічно не вистачає. — У чому причина? — Багатьом правильним гаслам, які сьогодні лунають, треба надати конкретного змісту. Кажуть, треба повернути повагу до вчителя. Добре. Проте що для цього робиться? Пропонують надати вчителям статус держслужбовця, хоча це, як на мене, лише гасла для відвернення уваги. Може, краще було б просто підвищити цю смішну зарплатню, яка сьогодні є? Однак разом із тим необхідне й очищення від нефахових кадрів, яких зараз дуже багато. Із тих, кого сьогодні називають учителями, справжніх — лише чверть. Інші — ремісники, які просто заробляють гроші. Тому простим підвищенням зарплати питання не вирішити. — Наскільки вдається організувати набуття практичних навичок студентами під час навчання? — Ми влаштовуємо студентів на підприємства легкої промисловості, які готові нам допомагати. Там студенти мають можливість пройти практику. Але через брак коштів наші можливості, на жаль, досить обмежені. Наприклад, є на Тернопільщині гарне підприємство, найкраще в Європі — «Текстерно», куди варто було б направляти студентів. Але хто сплатить студенту дорогу, проживання? Університет не в змозі взяти це на себе. Та й підприємству важко виділити відповідні ре-

сурси для належного надання практики. — Якщо ввести таке поняття, як «ідеальний студент», і порівняти із «реальним» студентом, якою була б між ними різниця? — Є чудові випускники, мені просто хочеться їм аплодувати. Але була в нас така ситуація. Одна солідна західна фірма прийшла з проханням підібрати кількох добрих випускників для свого виробництва. Я їх направив на відповідний факультет, взяли відмінників, і почалася співбесіда. Проте питання ставили не тільки фахові, а й загальні. І виявилося, що деякі студенти не знають, де знаходиться та чи інша країна Європи. Прикро визнавати, але це брак загальноосвітньої підготовки. Або такий приклад. Одна німецька фірма шукала інженера-механіка на зарплату в $5000, причому рівень підготовки наших інженерів їх улаштовував, але необхідне було володіння німецькою мовою. І такого спеціаліста не знайшли. А загалом, серед студентів є справжні особистості. Проте для них необхідна й відповідна посада, зарплатня, можливості кар’єрного росту. А цього — немає, і молоді спеціалісти починають просто «виживати», утрачаючи те, чого набули важкою працею під час навчання. Якщо ж подивитись на «загальну масу» студентів, то картина така: десь 5% — «ідеальних», 30—40% — «реальних», а решта… А решта такі, які б могли бути й кращими. — Як в університеті з науковими дослідженнями? — Маємо солідну наукову школу. Зараз в Україні створюються технопарки, кластери, інкубатори... Ми також про це мріємо. Але річ у тім, що існування таких установ передусім залежить від ставлення держави та від того, у якому напрямку працює технопарк. Технопарк має об’єднати науково-дослідні, технологічні й виробничі підприємства. А якщо в країні залишилося тільки 2 відсотки державних підприємств? Про що можна говорити? Про що мріяти? Належного фінансування немає, потужностей немає й умов для роботи також. Можна було б залучити приватні підприємства. Але держава на законодавчому рівні не створює ніяких умов для стимулювання приватних підприємців до участі в технопарках. — Зараз, під час кризи, офісні професії та посади значно втратили свої позиції. Чи збільшився з огляду на це по-

пит на технічні спеціальності? — Можливо. Але він ще не є помітним. Ми розподіляємо на робочі місця близько 95% своїх випускників. Не всі йдуть працювати за фахом. Проте я можу точно сказати, що наших студентів керівники підприємств вважають найкращими, отже ми намагаємося зберегти нашу потужну школу і повагу до ВНЗ. Але питання працевлаштування у легкій промисловості залишається складним. Відвідав нещодавно Черкаський шовковий комбінат, який раніше випускав 100 млн метрів тканини, а сьогодні — лише 10 млн. Сучасні цехи, чудове обладнання, люди хочуть працювати — державного замовлення нема. Завозимо продукцію з Китаю, з Туреччини, а вітчизняному виробнику не можемо забезпечити державне замовлення. Як таке можна чинити в країні, яка проголосила інноваційний напрямок розвитку? — Як ви ставитеся до закликів скоротити кількість вищих навчальних закладів? — Звучить начебто слушно. Скорочуємо кількість — підвищуємо якість. Але тут на заваді знов стають ті самі причини, що призвели до стану, в якому сьогодні опинилася освітня галузь. Що таке «маленький» вищий навчальний заклад? Коли університет, такий як наш, що спеціалізується на технологіях легкої промисловості, має близько 7—8 тисяч студентів, — його не можна називати «маленьким». Бо кількості його випускників достатньо для того, аби повністю забезпечити всю галузь фахівцями. Однак чомусь чуємо: «треба приєднати до великого ВНЗ»… Якщо це зробити — наш університет більше не існуватиме, бо він перестане функціонувати як самостійний комплекс із профільної підготовки фахівців легкої промисловості. Я не можу зрозуміти, коли мені на кілька відсотків скорочують набір за економічними спеціальностями, не збільшуючи його при цьому за іншими напрямами, мотивуючи тим, що це не за профілем. Хто визначає профіль навчального закладу? У нашому університеті інженерноекономічний факультет існує з 1930-го року, з моменту відкриття. У нас прекрасні випускники, які користуються повагою і затребувані на ринку праці. І нам закидають «непрофільність»! — Тобто існують певні розбіжності між вашою позицією та позицією Міністерства освіти? — Справа не в розбіжностях, а в підходах. Сьогодні ректори відповідальні за розподіл випускників на роботу і при цьому не відповідають за набір студентів. Тільки ректор дійсно знає, скільки і яких спеціалістів потребують підприємства, бо має з ними безпосередній контакт. На мою думку, такі критерії мають визначатися в навчальних закладах. А якщо це неможливо, то думка ректора повинна хоча б ураховуватись при формуванні наказу. Якось цікаво реагує Міносвіти на те, що відбувається у галузі. Коли трапилася непринципова затримка видачі студентських квитків у вищі навчальні заклади, на сайті міністерства про це одразу з’явилася засуджувальна інформація. Водночас ректор може звертатися, писати по три-п’ять листів з одного й того ж нагального питання (акредитації або атестації) — і не отримувати відповіді взагалі. Спілкувався Руслан РУДЕНКО

6 №3 (107) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 9 с і ч н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Шанс на еволюцію

ДУМКА ЕКСПЕРТА Володимир Соболєв

«Стратегія модернізації України: погляд незалежних експертів» — нова версія старих варіантів? Олена ДОБРИНЯ

Києві презентована перша версія «Cтратегії модернізації України: погляд незалежних експертів», громадські обговорення якої до того відбулися в усіх регіонах країни. Документ підготовлений у рамках проекту «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ», ініційованого міжнародним фондом «Відродження» за організаційної підтримки «Лабораторії законодавчих ініціатив» і фінансового забезпечення програми «Об’єднаймося заради реформ» (UNITER). У створенні стратегії взяли участь 35 провідних українських аналітиків, які представляють різні експертно-дослідні центри: Інститут фінансового права, Центр політико-правових реформ, інститути Євроатлантичного співробітництва, політичних та етнонаціональних досліджень, історії України та інші. Свої рекомендації політологи та економісти мають намір запропонувати новому Президентові України. В умовах зміни влади, на їхню думку, збільшуються шанси змінити й вектори державної політики. Документ складається з чотирьох частин: державне й місцеве самоврядування; соціально-економічний вимір; зовнішня політика та безпека; розвиток демократичних цінностей.

За словами одного з авторів стратегії, голови Центру політикоправових реформ Ігоря Коліушка, документ не містить якихось нових та унікальних рецептів, а підбиває своєрідний підсумок тому, що повинна була зробити Україна протягом останніх 18 років. — Ми переконалися: погана влада перекреслює потенціал будьякої країни, — уважає він. — Тому маємо не розвиток, а занепад, один із проявів якого — корупція. Якщо раціоналізувати систему державного правління, не одержимо відразу гарної влади, але буде шанс на еволюцію. Парадоксально, але факт: за 18 років ні наукове співтовариство, ні політичні партії, ні кандидати в президенти не змогли запропонувати комплексного бачення розвитку економіки країни. Цим переважно займалися й займаються громадські організації. Та хто до них прислухається? Як правило, у переддень чергових виборів політики оприлюднять банальні популістські обіцянки, які нагадують дитячу лічилку про сороку-ворону: цьому дамо, цьому дамо... І все — з бюджету! — Насправді проблема глибша, — уважає експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Дмитро Науменко. — Вона — у цінностях та мотиваціях, які пропонує держава еконо-

мічним агентам. Ми повинні мати можливість вибирати, за якою моделлю розвиватися нашій економіці. Можливо, у нас буде пострадянська економічна система з високим рівнем втручання держави й монополізованих ринків (і, відповідно, високими виробничими витратами). Або ми рухатимемося до цивілізованої економічної системи, яка передбачає наявність сформованих ринків, адекватної державної економічної політики й стратегії стабільного розвитку (вона вже існує в Євросоюзі й розглядає економічний розвиток суспільства невідривно від соціальних та екологічних проблем). Разом з тим, за словами Дмитра Науменка, «треба розуміти, що будь-яка стратегія — усього лише вершина айсберга. Якщо ми не матимемо чіткої тактики її реалізації (починаючи від міністерства й закінчуючи сільрадою), а також чіткого фінансування всіх процесів і системи контролю за використанням коштів, ми не зможемо що-небудь зробити на практиці». І тут стратегія мовчить. Змінюється лише ситуація. Оперативний простір для проведення реформ неухильно зменшується, а кількість і якість завдань зростають. І потенційним модернізаторам, можливо, доведеться не вибирати механізми, а вдаватися до надзвичайно непопулярних заходів.

Доктор економічних наук, професор Харківського національного університету ім. В. Каразіна

— У запропонованій стратегії немає фундаментального базового розділу про трудові відносини. Немає й іншого, не менш важливого — про фондовий ринок. Ми зазнаємо фінансової кризи. А де ж вона почалася? У роздутому фінансовому секторі. У Києві не знають, що насправді відбувається в Україні. Погляд київських експертів — це бачення 5% населення. Стратегія — дуже гарний текст навчальнометодичного посібника для студентів економічних спеціальностей. У ній добре розписано, як і що має бути, але бракує життєвого сенсу. До 24 серпня 1991 року всі названі проблеми вже існували, тобто тодішня еліта виявилася нездатною до реформування країни. А 18 років незалежності довели: наша еліта взагалі не здатна на реформи. Я визначив би чотири ключові проблеми. Корупція. Саме вона перетворила Україну на неспроможну державу. Криміналізація життя в країні. Це, на жаль, реальність. Згадайте феномен Лозинського. Яка ринкова економіка й глобалізація, коли в нас феодальний лад? Тінезація економіки коментарів не потребує. Правовий нігілізм як спосіб державного керування (починаючи з президента країни й закінчуючи чиновниками на місцях). Ми можемо ухвалити і десять, і сто державних програм реформування. Але нічого не відбудеться, поки не зрозуміємо, чим наша країна відрізняється від інших пострадянських держав. Увесь посткомуністичний блок умовно можна розділити на три групи: перша — ті, хто вже в ЄС і в НАТО, друга — на вході в ЄС і НАТО, третя — СНД, країни із заблокованими ринковими реформами. Чому? Бо склалася кланово-олігархічна система державного керування, яка не зацікавлена в реформуванні. Тож перш ніж говорити «треба робити те й те», слід проаналізувати причини того, чому все це досі не зроблено.

Графіти професора Рево Людмила СТУПЧУК У науков науково-дослідній о-дослідній лабораторії Київського націо національного нального університету ім.Тараса Шевченка «Фізика металів і кераміки» знайшли чимало способів застосування терморозширеного графіту. За «малим» діло стало — хто візьметься впроваджувати корисні винаходи та ідеї у виробництво?

олектив лабораторії, яку очолює професор Сергій Рево (на знімку), розробив унікальний пристрій для виробництва терморозширеного графіту (ТРГ), здатний виробляти його 20 кілограмів за годину. Важкий і щільний, підданий термічному нагріву графіт перетворюється на пухку і легку субстанцію, властивості якої безмежні. Наприклад, його можна використовувати для ефективного очищення поверхні води й землі від нафтопродуктів. Розлиту в морі нафту, як правило, збирають механічним способом так званими скімерами, при цьому все одно залишається тоненька плівка, яка згодом осідає на дно. На відміну від скімерів, які не здатні працювати під час штор-

му, терморозширений графіт можна розпилювати над поверхнею моря за будь-якої погоди. При цьому один грам ТРГ адсорбує 50—60 грамів нафтопродуктів, не залишаючи плівки. Утворена у результаті цього субстанція має вигляд такого собі нафтографітного коржа, придатного для подальшої переробки. Під пресом з неї знову можна вичавити 90% нафти, а рештки спалити на ТЕЦ або закатати в асфальт разом із гравієм. Тобто цілком безвідходне екологічно чисте виробництво. У порівнянні зі звичайним графітом поверхня ТРГ збільшується в тисячі разів. Саме завдяки цьому він дуже стійкий до різних агресивних середовищ і витримує великий тиск. Прокладки-сальники з ТРГ, розроблені в лабораторії професора Рево спільно з колегами з Інституту хімії поверхні води імені О.О.Чуйка НАН України, вже працюють на Київській ТЕЦ-5 та Луганській ГРЕС, в атомній та нафтопереробній промисловості. Вони мають замінити аналогічні азбестові ущільнювачі, які в більшості країн давно не використовують.

Учені навчилися виробляти з ТРГ товстий шар так званого картону. У невеличкому шматку нового матеріалу спресовано величезну гору графіту, завдяки чому він набуває унікальних ізоляційних властивостей. Якщо вкрити ним стіни кімнати, з неї не вийде й до неї не потрапить жодне випромінювання — радіаційне, електромагнітне, теплове, звукове. Якщо ж ТРГ змішати з гумою, він стає електропровідним. Коли

плиткою, виготовленою з такого матеріалу, обкласти будинок, по ньому можна пускати обігрів, обходячись без громіздкої системи опалення. У лабораторії досліджують ще й можливості деформації такого матеріалу, щоб з нього можна було виготовляти нагрівальні пристрої, датчики або навіть одяг і взуття з обігрівом. А ще терморозширений графіт завдяки його унікальним властивостям можна ви-

користовувати в харчовій промисловості. Він підсилює ферментацію виноградного соку, збільшуючи таким чином виробництво вин. ТРГ з успіхом можна застосовувати і для фільтрації харчових соків. Київські вчені розробили й виготовили дослідні зразки, і їх вже можна побачити. Для відпрацювання ж технологій доцільно створити бізнесінкубатори, де під керівництвом провідних учених аспіранти та студенти проходитимуть свої «університети», уважає Сергій Рево. Терморозширений графіт – лише один із напрямків роботи лабораторії «Фізика металів та кераміки». Тут розробляють і проектують чимало винаходів, від упровадження яких наше виробництво лише виграло б. Це й надміцний тонкий канат, здатний витримувати 550 кілограмів навантаження на квадратний міліметр, і реактивний пальник, який ідеально очищає будь-які складні поверхні. Учені готові до співпраці з виробничниками й підприємцями, проте інвестори поки що не стоять у черзі за ноу-хау, яке не принесе негайного прибутку.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 9 с і ч н я 2 010 №3 (107)

ПРОБЛЕМА

Великий секрет — секрету немає Як виявилося, ексклюзивні розробки українських «оборонників» у рамках спільних проектів із росіянами можуть потрапити до рук кому завгодно Дмитро ТИМЧУК «Шпигунський скандал» навколо «крадіжки» у росіян секретних розробок гендиректором НВФ «Адрон» (м.Київ) Миколою Архиповим (на знімку), який зчинився за пару днів до святкування Нового року, заслуговує на ретельне вивчення та оцінку. Оскільки це лише перша ластівка в тривожних тенденціях, ігнорувати які Україна не має права. СБУ заявила, що не має до цього випадку ніякого відношення (як твердили росіяни). Може, з боку української спецслужби таке небажання роздмухувати пристрасті є мудрим. Однак Україна в результаті інциденту несподівано стала перед іншою проблемою...

За словами ж колеги потерпілого, технічного директора — головного конструктора НВФ «Адрон» Сергія Туренка, «що до сучасних російських розробок, про які заявляють так звані конкуренти із РФ, то в Росії на них витрачені досить великі державні кошти, є навіть спеціальна державна програма з цієї проблематики. Однак російські розробки залишаються на рівні схем і креслень і втілюються «в металі». Цілком зрозуміло, що російський розробник систем захисту літальних апаратів, який рік у рік витрачав державні гроші й досі так нічого й не запропонував, схоже,

тже, 28 грудня 2009 року на пресконференції в Києві генеральний директор фірми «Адрон» Микола Архипов обвинуватив РФ у організації шпигунського скандалу з його участю. 12 червня 2009 року Архипов був затриманий у поїзді Москва—Кишинів по дорозі в Україну. У нього знайшли дослідний зразок інфрачервоної лампи, яка є, як заявили росіяни, елементом новітньої розробки із захисту літаків від переносних зенітних комплексів. Районний суд м. Брянська засудив Архипова до п'яти місяців ув’язнення за контрабанду з відбуванням покарання в колонії загального режиму. Звільнившись з-під варти, Архипов повернувся до України, де й розповів про деталі цієї справи. За його словами, очолювана ним фірма була від самого початку настроєна на тісне й взаємовигідне співробітництво з російськими партнерами. «Із заводом, у якого ми купили лампу, у грудні 2008 року був укладений договір про науково-технічне співробітництво, яке припускало обмін інформацією, фахівцями, технологіями», — заявив Архипов. Київська фірма в пошуку виходу на російський ринок вирішила залучити до розроблення нової системи російських партнерів. «Ми сім років намагалися вийти на російський ринок, але поки безрезультатно», — додав Микола Архипов. За його словами, лампу «Адрону» передали в тимчасове користування. «Наш партнер запевнив нас, що це застаріла розробка 1989 року, на яку давно знищена документація, тим більше, що її в 1993 році продали Китаю», — уточнив він. Гендиректор «Адрону» заявив, що під час слідства в Росії також було зроблено експертний висновок, що ця лампа не є продукцією військового призначення та не потребує офіційного дозволу на вивезення з Росії. ПРИКРИТИСЯ УКРАЇНЦЯМИ

а думку Миколи Архипова, російські конкуренти «Адрону» інспірували скандал, щоб відвернути увагу від відсутності власних результатів роботи. «Там роботи фінансуються з бюджету, минають роки, а результатів нема», — зауважив гендиректор української фірми.

знайшов головну причину цього — українців, які нібито своїми «шпигунськими» діями йому заважають». Українська фірма, яка стала жертвою «шпигунського скандалу», широко відома у світі як розробник систем захисту авіатехніки від керованого ракетного озброєння, у тому числі й найнебезпечнішого — переносних зенітно-ракетних комплексів. В офіційному релізі компанії говориться, що системи від НВФ «Адрон» перебувають на озброєнні в багатьох країнах світу. Вертольоти НАТО, які беруть сьогодні участь у операціях в Іраку та Афганістані, оснащені найвідомішою розробкою НВФ «Адрон» — станцією оптико-електронного подавлення «Адрос» (КТ-01АВЕ), яка «відводить» від вертольота різні типи керованих ракет класу «повітря-повітря». Розробки НВФ «Адрон» конкурують із аналогічними системами відомих іноземних компаній. Російські ж розробки, як відзначають наші фахівці, не відомі не тільки військовим експертам із систем захисту, а й російським військовим льотчикам. Як уважає сам Архипов, у цій справі не обійшлося без російських спецслужб: «Через кілька днів після публікацій у російських ЗМІ з'явилися матеріали кримінальної справи проти мене, зокрема, оперативна зйомка й запис телефонних розмов». Він припустив, що матеріали слідства могли потрапити в ЗМІ тільки з волі відповідних російських держструктур. «Це свідчить про заздалегідь сплановану акцію, якою зацікавлені особи й компанії Росії руками державних російських структур намагаються дискредитувати конкурентоспроможну українську фірму, її продукцію, а заразом і сфабрикувати черговий шпигунський скандал», — сказав гендиректор. Сам Микола Архипов упевнений, що на цьому історію «шпигунського скан-

далу» закінчено. Проте залишаються запитання, відповіді на які можуть допомогти уникнути таких скандалів у майбутньому, як і розставити крапки над «i» сьогодні. ЗА БУКВОЮ ЗАКОНУ

ивно, що в самій Росії ніхто не перейнявся банальним запитанням: з якого дива російський завод розкидається новітніми надсекретними (якщо вірити твердженням російської сторони) розробками? Слід почати із самого початку, тобто із правової бази, яка регламентує обмін секретними відомостями між Україною та Росією, який відбувається під час військово-технічного співробітництва (наш випадок з «Адроном» — із цієї серії). Отже, у розвиток Угоди про взаємне забезпечення схоронності міждержавних секретів держав — учасниць СНД 2 грудня 2000 року було підписано Угоду між урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про взаємну охорону секретної інформації. Цей документ чітко визначає порядок передачі сторонами будь-яких відомостей, які мають гриф таємності. Так, стаття 3 «Заходи захисту» визначає, що «сторони відповідно до цієї Угоди й законодавства своїх держав уживають заходів із охорони секретної інформації, яка утворюється або передається в результаті спільної діяльності, і забезпечують такі ж заходи охорони цієї інформації, яких вони вживають при поводженні із секретною інформацією відповідного ступеня таємності своєї держави».

го виходить дозвіл і секретна інформація передається, причому, як зазначено в угоді, «як правило, дипломатичними каналами». Утім, відразу застережено, що «за необхідності компетентні органи (не конструктори-виробники-бізнесмени! — Прим. авт.) можуть домовитися про передачу секретної інформації й без використання дипломатичних каналів». Але в цьому випадку діє безліч застережень. Зокрема, особа, яка перевозить секретну інформацію, повинна мати допуск до секретної інформації й спеціальне посвідчення, видане вповноваженим державним органом. Більш того, «за необхідності передачі секретної інформації великого обсягу компетентні органи в будь-якому випадку встановлюють спосіб і маршрут транспортування, забезпечують супровід і охорону перевезеного вантажу». У «ДІРЯВІ» РУКИ?

ерівництво російського заводу, якщо воно дійсно передало українському фахівцеві новітню надсекретну розробку й документацію на неї, порушило не тільки законодавство РФ, а й усі можливі вимоги двосторонньої угоди. А це означає одне: працюючи з Росією й передаючи їй свою секретну інформацію в ході військово-технічного співробітництва, Україна ніяк не може гарантувати, що розробки українських учених не потрапляють з подачі «російських партнерів» ще в чиїсь руки. Адже цілком очевидно, що підприємства російської «оборонки» можуть передавати і надсекретні вироби, і документацію на них кожному, хто завітає в гості. На тому ж прикладі Архипова видно, що «працювати» на підприємствах ВПК Росії можуть всі, з ким РФ підписала відповідні угоди про взаємний захист секретної інформації. А це може бути, наприклад, будь-хто допитливий з ПАР або Німеччини.

Україна ніяк не може гарантувати, що розробки українських учених не потрапляють з подачі «російських партнерів» ще в чиїсь руки. Тобто угода говорить: зберігай чужі секрети як свої. Та невже в Росії будь-хто може витягти із сейфа у своєму кабінеті надсекретну розробку й документацію на неї, вручити першому-ліпшому й сказати: бери, користуйся, потім віддаси? Невже такий порядок у РФ охорони й використання секретної інформації? Навряд чи, якщо вивчити російське законодавство. Ідемо далі. Стаття 4 «Передача секретної інформації» тієї ж угоди визначає порядок передачі таких розробок і документації при спільній роботі української і російської сторін. Для цього російська фірма (або навпаки – не має значення) повинна попередньо запросити «у компетентного органу своєї держави підтвердження того, що сторона-одержувач має дозвіл на роботу із секретною інформацією відповідного ступеня таємності». У відповідь «компетентний орган держави сторониджерела запитує у відповідного компетентного органу держави сторониодержувача письмове підтвердження наявності в сторони-одержувача допуску до проведення робіт із використанням секретної інформації відповідного ступеня таємності». І тільки після цьо-

На цьому тлі дуже дивно весь час чути в російських ЗМІ обвинувачення України в тому, що, співробітничаючи з НАТО, остання нібито передає на Захід спільні з Росією секрети. Таких випадків ніхто ніколи не називав. А той факт, що сама Росія руками своїх «оборонників» розкидається секретними розробками та документацією, — от він, перед нами. З огляду на географію російського військово-технічного співробітництва, українські секрети з подачі російських «друзів» можуть виявитися де завгодно — від Алжиру до Китаю (до речі, дуже зацікавленого в зборі будь-якої військово-промислової інформації). А тому після «шпигунського скандалу» з фірмою «Адрон» Україні слід замислитися. Адже те, що в Росії для дискредитації Києва використовуються будь-які приводи (а якщо таких під рукою нема, то вигадуються — із цим проблем немає), ще півлиха. Але ми стоїмо й перед іншою проблемою, яка може принести нашій країні багатомільйонні, якщо не мільярдні збитки через втрату промислових секретів. А це для України недозволенна розкіш.

8 №3 (107) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 9 с і ч н я 2 010

СПІВРОБІТНИЦТВО

Тяжіння Центральної Азії Співробітництво з Таджикистаном — реальні перспективи роботи на середньоазіатському технологічному ринку харків’яни. Керівництво «Турбоатому» підписало контракти на розроблення ескізного проекту гідротурбінного обладнання й виконання конструкторських робіт з укомплектування гідротурбін сучасною контрольновимірювальною апаратурою. Підписаний також договір між «Турбоатомом» і найбільшою енергетичною компанією Таджикистану «Баркі Точик» про поставки запасних частин для модернізації Нурецької ГЕС. Після модернізації потужність ГЕС зросте на 10%, ККД підвищиться на 4%, а термін служби гідротурбін збільшиться до 30—

Олена ЗЕЛЕНІНА

осени минулого року на Міжнародному інвестиційному форумі в Харкові губернатор Хатлонської області Республіки Таджикистан Гайбулло Авзалов запросив українські заводи й конструкторські організації до співробітництва для реконструкції та будівництва таджицьких ГЕС. Незабаром відбувся візит у Таджикистан великої делегації урядовців, фахівців, ректорів провідних ВНЗ та керівників найбільших харківських підприємств — ВАТ «Турбоатом», ДП «Завод «Електроважмаш», тракторного заводу ім. С.Орджонікідзе, ВАТ «Форез», заводу «Укрелектромаш». Харків’яни зустрілися з міністрами енергетики, промисловості, сільського господарства, меліорації та водних ресурсів, економічного розвитку та торгівлі. А також презентували економічний потенціал Слобожанщини на двох бізнес-форумах у Душанбе й Курган-Тюбе. НЕВИКОРИСТОВУВАНЕ БАГАТСТВО

есурси гідроенергетики Таджикистану унікальні. З їхніх запасів країна посідає восьме місце у світі. Однак сьогодні використовується лише до 5% цього потенціалу. Найбільші гідроелектростанції Таджикистану — Нурецька на ріці Вахш потужністю 3000 МВт (середньорічне вироблення електроенергії — більше 11,2 млрд кВт∙год.) і Байпазин-

ська, потужність якої 600 МВт (річний виробіток електроенергії — 2,5 млрд кВт∙год.). Крім того, на ріках Вахш, Варзоб, Сирдар’я діють також інші гідроелектростанції потужністю від 25 до 285 МВт. Однак цього недостатньо. З настанням холодів населення республіки одержує електроенергію дозовано, а промислові підприємства майже зупинилися. Обіцяна допомога сусідньої Туркменії у вигляді 1 млрд кВт∙год, певне, не дійде до Таджикистану. По-перше, Узбекистан, по лініях електропередачі (ЛЕП) якого раніше доставлялася туркменська електрика, вийшов з Об’єднаної енергетичної системи Центральної Азії. А по-друге, перекрив транзит, посилаючись на ремонт цих самих ЛЕП. Вихід, на думку Душанбе, один: лише із завершенням будівництва Рогунської ГЕС (вартість якого, за найскромнішими підрахунками експертів, від $4 до $6 млрд) проблему енерго-

Україна готова брати участь у всіх тендерах у галузі енергомашинобудування, проведених у Таджикистані. За підсумками візиту із профільною таджицькою компанією підписані угоди та контракти майже на $6 млн. кризи буде вирішено. Незважаючи на відсутність інвесторів і негативну реакцію Ташкента, Душанбе продовжує самотужки будувати цей об’єкт. Для запуску першого агрегату необхідно $800 млн. Наступного року з бюджету заплановано виділити лише 160. Решту грошей передбачається зібрати в населення. Президент Емомалі Рахмон звернувся до співвітчизників із пропозицією взяти активну участь у придбанні акцій Рогунської ГЕС, що дасть можливість зібрати в короткий строк $600 млн доларів, необхідних для введення в експлуатацію першої черги гідроелектростанції. ВАХШСЬКА ВАРТА УКРАЇНЦІВ

огунська ГЕС — шостий верхній рівень Вахшського каскаду гідроелектростанцій. Харків’яни провели ревізію двох генераторів, поставлених сюди на початку 1990-х років одним із російських заводів. Зараз це підприємство таку техніку не випускає. Тому ухвалено рішення про виробництво відсутніх і непридатних генераторів і вузлів на харківському ДП «Електроважмаш». Гідрогенератори для Рогунської ГЕС теж проектуватимуть

ДОВІДКА «УТГ» Рогунська ГЕС — радянський довгобуд, який дістався Таджикистану після «розлучення» братніх республік. Станція спроектована в 70-ті роки минулого століття, будівництво розпочате в 1978 році. У 1987-му почалося зведення кам’яної земляної греблі, до 1993 року її висота досягла 40 метрів. Крім того, були виконані основні будівельні роботи з машинного та трансформаторного залів.

ВНЗ, де можна буде ознайомитися з умовами прийому й навчання, особливостями української шкільної програми — для порівняння. База даних постійно оновлюватиметься. Крім того, технічний університет «ХПІ» відкриває в Таджикистані курси підвищення кваліфікації енергетиків. Особливу зацікавленість таджицька сторона виявила до розробок кафедри гідравлічних турбін. Її співробітники разом із «Турбоатомом» уже 20 років працюють над створенням високонапірних гідравлічних турбін (200—300 метрів напору). Така техніка досить актуальна для Таджикистану — країни, де значна частина води використовується для зрошення земель, що приводить до різкої зміни напору. Президент Таджикистану Емомалі Рахмон запропонував керівництву ХПІ з 1 вересня 2010 року відкрити в Душанбе філію для підготовки енергетиків, турбобудівників та інженерів у галузі сільськогосподарського машинобудування. Це, загалом, не дивно: більше 50 років тому

Після розпаду СРСР будівництво було законсервоване, а гребля розмита потужним паводковим потоком. Сьогодні на станції завершується робота з відбудови будівельних тунелів, відновлено розроблення кам’яного кар’єру, триває ревізія обладнання. Рогунська ГЕС обіцяє стати найбільшим енергооб’єктом у Центральній Азії. При висоті греблі в 335 метрів потужність станції може досягти 3600 МВт.

40 років. Крім того, покращаться показники надійності, ефективності та екологічної безпеки. «Турбоатом» готовий також узяти участь у будівництві та модернізації інших енергетичних об’єктів Таджикистану — споруджуваних гідроелектростанцій на ріках Заравшан, Пяндж і Амудар’я. І ПОБУДУЄМО, І НАВЧИМО

иробництво електроенергії та продаж її сусідам обіцяє поліпшити фінансове становище Таджикистану й дати поштовх до розвитку інших галузей промисловості. Отже, неминуче виникне проблема нестачі висококваліфікованих національних кадрів. Саме з цієї причини в слобожанській делегації була широко представлена вища школа. Сторони домовилися про відкриття в Душанбе постійного консультативного пункту харківських

саме співробітники цього ВНЗ створювали технічний університет у Душанбе та енергетичний інститут у Курган-Тюбе. При цьому в Таджикистані законодавчо заборонене відкриття філій іноземних ВНЗ. Їх з особистого дозволу президента працює лише два — Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова й Московського інституту сталі та сплавів. Філія Харківського національного технічного університету буде в цьому списку третьою. Загалом же за підсумками візиту із профільною таджицькою компанією підписані угоди та контракти майже на $6 млн. Україна готова брати участь у всіх тендерах у галузі енергомашинобудування, проведених у Таджикистані. Тим більше, що завдяки такому співробітництву наша країна матиме перспективи роботи в Киргизії та інших державах Центральної Азії.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 9 с і ч н я 2 010 №3 (107)

ТЕХНОСПОРТ

Віртуальний фаворит Валентина ГАТАШ Із розвитком Інтернету кіберспорт із безневинної забави перетворюється на фаворита індустрії розваг, уже зараз випереджаючи кінопрокат із сумарного обороту коштів.

уть кіберспорту, як і всього спорту в цілому, — у змаганні людей одне з одним за певними правилами. Однак його учасники змагаються не в реальному

Перехідний кубок

світі, а у віртуальному просторі. Спортивними дисциплінами тут є різні види багатокористувальницьких комп’ютерних ігор. Управляти подіями можна за допомогою клавіатури й мишки, а кращий гравець — геймер — здобуває перемогу на моніторі. Кількість тих, хто грає у віртуальні ігри, сьогодні становить сотні мільйонів чоловік, і, на думку експертів, ця цифра зростатиме. Китай, підтриманий іншими країнами (і в тому числі Україною), навіть подав заявку на включення кіберспорту до олімпійської програми. ВІРТУОЗИ КЛАВІАТУРИ ТА МИШІ ормально історія кіберспорту бере початок з виходу Doom — першої гри, яка підтримує сітьові баталії, випущеної компанією id Software в 1993 році. У космічних декораціях гравцям пропонується пройти рівні різної складності, розв’язуючи просторові та логічні завдання, знаходячи схованки й знищуючи монстрів. Однак фактично історія почалася дещо пізніше — в 1997 році, під час першого світового чемпіонату з гри Quake, організованого першою професійною лігою з комп’ютерного спорту. Уродженець Гонконгу Денніс Фонг, обігравши 15 суперників, завоював тоді головний приз — автомобіль «Феррарі», наданий у нагороду одним зі створювачів Quake Джоном Кармаком. Фонг фактично став першим кібератлетом-професіоналом. Потім протягом півторадвох років у різних країнах світу стрімко сформувалася інфраструктура, яка дозволяє геймерам спілкуватися й підвищувати рівень гри. Відкривалися комп’ютерні клуби й сервери, реєструвалися національні ліги, організовувалися змагання в Мережі, з’являлася спор-

тивна еліта... Полем битв на турнірах стали різні шутери («стрілялки»), стратегії та спортивні симулятори. Серед «стрілялок» досі залишається поза конкуренцією Quake, серед стратегій популярні Warсraft і Counter-Strike. Сьогодні проводяться різні міжнародні змагання з кіберспорту. Одне з найзначніших — турнір World Cyber Games, організований на зразок Олімпійських ігор. Уперше WCG були проведені в 2000 році в Сеулі (Південна Корея). З 2003-го географія комп’ютерної олімпіади розширилася: Сан-Франциско, Сінгапур, Монца, Сієтл, Кельн. П’ятиденний чемпіонат WCG2009 відбувся в листопаді минулого року в Китаї. У цьому грандіозному заході брали участь кілька десятків країн світу. Перехідний кубок здобули спортсмени з Південної Кореї, які завоювали в різних кібердисциплінах 4 золоті, 2 срібні й 5 бронзових медалей. Друге й третє місця поділили Швеція та Японія. У турнірі брала участь і українська команда, однак вона вибула з гри в 1/8 фіналу. Фінальний матч із гри Counter-Strike, де сам на сам боролися гравці під ніками Fnatic і Again, став найбільшою подією за весь час існування кіберспорту. У залі за грою (зображення пода-

тема підготовки, організації, які цим займаються, суспільне визнання. Нарешті, існує усталена система чемпіонатів, серйозні призові фонди, спонсори й азарт. Тобто всі компоненти, необхідні для того, щоб той або інший вид діяльності був визнаний спортом. — Яку країну можна вважати батьківщиною кіберспорту? — Кіберспортивний рух зародився у відносно багатих і благополучних країнах, а його основою стало поширення комп’ютерної техніки, мереж масового користування й розвиненої ігрової індустрії. За даними американських джерел, у США комп’ютерними іграми захоплюється вже більше 70% населення різного віку. У житті американців відбувається справжній переворот: вони назвали ігри своєю найулюбленішою розвагою, відсунувши телевізор на друге місце. Українські гравці досить високо котируються у світі, але в нашому суспільстві професіоналізацію комп’ютерних ігор поки не вважають за необхідне. Кіберспорт — це конструктивна діяльність. На мою думку, з огляду на ситуацію з підлітковою злочинністю в Україні, будь-яке неруй-

Ігрова зона

валося на плазмові екрани) спостерігали 15 тисяч глядачів. Ще 7 мільйонів у всьому світі дивилися телетрансляцію чемпіонату. Кібератлет Again з Польщі дістав премію в $37 тисяч. Турнір WCG-2010 відбудеться в Лос-Анджелесі. HI-TECH + МОЛОДІСТЬ = СЕКРЕТ ПОПУЛЯРНОСТІ ро перспективи розвитку кіберспорту ми розмовляємо з кандидатом соціологічних наук, доцентом факультету соціології Харківського національного університету ім. В. Каразіна Віталієм Лукащуком. Соціологія спорту входить до кола його наукових інтересів.

— Віталію Ігоровичу, соціологи вважають кіберспорт соціально значущим рухом у сучасному молодіжному середовищі. Однак чи є він спортом у нашому звичному розумінні? — Як на мене, нема підстав не вважати його спортом. Є професійні клуби та спортсмени, сис-

нівне заняття вже було б для молодих людей благом. Крім того, кіберспорт розвиває вміння заздалегідь прораховувати свої дії та аналізувати, підвищує інтуїцію та координацію, здатність до високої концентрації та адаптації в ситуаціях психічного навантаження.

ДУМКА ЕКСПЕРТА Леонід Подригало Доктор медичних наук, професор Харківського національного медичного університету

— Як гігієніст, я вважаю, що недоліків у кіберспорті більше, ніж переваг. Так, геймери 12—17 років не тільки звертаються до лікарів із суб’єктивними скаргами на зорову втому: у них об’єктивно знижується більшість параметрів, які забезпечують надійність функціонування зорової системи. Більш того, доведена наявність взаємозв’язків між візуальними навантаженнями й поширеністю скарг, які відображають порушення в неврологічній, психічній і урогенітальній сферах. Є також інший аспект. Стаючи важливим фактором повсякденного життя дитини, комп’ютерні ігри витісняють активні способи відпочинку, прогулянки на свіжому повітрі, заняття фізкультурою та спортом. Пам’ятаєте олімпійський девіз? «Швидше, вище, сильніше!». Яку із цих якостей розвиває кіберспорт? уливань, основні джерела прибутку в кіберспорті — видатки глядачів і гра на тоталізаторі. В Україні кіберспорт ще не став бізнесом, але, на мій погляд, повсюдне впровадження комп’ютерних технологій підвищуватиме інтерес людей до кіберпростору. Відповідно зросте кількість геймерів, уболівальників та спонсорів. — Чому навіть у репортажах з останнього чемпіонату названі не прізвища переможців, а тільки їх «ніки»? — Комп’ютерне середовище відрізняється тим, що людина може змінити в ньому свою реальну ідентичність на віртуальну. Вона може придумати, ким буде, і саме в такий спосіб репрезентувати себе. Це властивість віртуальної реальності, яка хоч і є відбиттям соціальної, але має декілька своїх відмітних характеристик (у тому числі анонімність, особливу мову, свою систему цінностей і свої правила). — Відомо, що комп’ютерні ігри мають супротивників, які вважають їх, як мінімум, не корисними для здоров’я.

Для підтримання спортивної форми геймери весь час тренуються, відточуючи свої навички й вивчаючи поведінку супротивника в грі. Як і у звичайному спорті, тут є професійні контракти й трансфери. Один із корейських кібератлетів недавно підписав трирічний контракт із телекомунікаційною компанією на 550 тисяч доларів. — За великим спортом завжди стоять великі гроші... — Так, кіберспорт — це ще й бізнес. Сфера електронних розваг стала рекламним «полем чудес» для спонсорів — фірм та компаній, які випускають ігри, розробляють програми й виробляють комплектувальні для комп’ютерів. Крім спонсорських

— Побоювання переважно зводяться до виникнення залежності, а також наявності в іграх сцен битв і насильства. Певні підстави для цього є. Однак у найпопулярніших іграх насильства не більше, ніж на теле- або кіноекрані. Виникнення ж залежності властиве не тільки комп’ютерним іграм.

Багато що залежить від самої особистості. Одні геймери, досягши успіху в грі, стають впевненішими й у житті. А буває й навпаки — гравець не хоче міняти «іграшкову казку» на нудну реальність. Британські дослідники на замовлення уряду тестували геймерів, які витрачали на ігри близько 18 годин на тиждень, традиційних спортсменів і представників інших соціальних груп. Результати свідчать, що кібератлети демонстрували координацію й зосередженість на рівні традиційних спортсменів, а навички, здобуті ними в іграх, переносилися в реальний світ. І хоча вчені дійсно виявили невелику кількість геймерів, яких можна вважати залежними, у цілому ці дані руйнують стереотип про гравців як про людей, які ізолюють себе від світу, обділених соціальними й іншими фундаментальними життєвими навичками. — Чи є в кіберспорту майбутнє? — Безперечно. У комп’ютерні ігри грають сотні мільйонів людей — такою базою можуть похвалитися тільки найвідоміші види спорту. Масовому глядачеві хочеться, щоб на екрані відбувалося цікаве азартне видовище. А де борються спортсмени — на зеленому полі, за шахівницею чи на моніторах комп’ютерів — не так вже й важливо. — Може, у недалекому майбутньому гравці боротимуться у тривимірному віртуальному просторі, як герої фільму «Матриця»? — І виглядатиме це набагато натуралістичніше, ніж зараз на моніторі.

10 №3 (107) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 9 с і ч н я 2 010

комп’юTERRA

Рік підвищення ефективності Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Ключову роль у розвитку інформаційних технологій у 2010 році відіграватимуть тенденції, пов’язані з підвищенням ефективності, — починаючи зі збільшення продуктивності праці й закінчуючи оптимізацією енергоспоживання.

еакція інформаційних технологій на економічні труднощі минулого року була нетиповою. Майже всі сектори ITіндустрії тією чи іншою мірою відреагували на світову кризу. Перше півріччя супроводжувалося невеликим спадом у виробництві комплектувальних і телекомунікаціях, скороченням обсягів розроблення програмного забезпечення. Однак уже в третьому кварталі ситуація почала виправлятися, і галузь у більшості країн показала нехай невелике, але все-таки зростання. У першу чергу це пов’язано з тим, що багато компаній бачать в інформаційних технологіях засіб модернізації бізнесу. За даними відомої дослідної компанії Computer Economics (США), у 2009 році обсяг витрат на інформаційні технології в 17% компаній залишився приблизно на колишньому рівні, а в 45% — зріс. Експерти Computer Economics твердять, що фінансово-економічна криза, яка для інших галузей стала найскладнішим періодом із часів Великої депресії, у галузі інформаційних технологій виявилася менш важкою, ніж наслідки рецесії 2001 року. Однак у той час як галузь у цілому успішно долає кризові явища в економіці, у ній відбуваються структурні зміни. Причиною цього стали, по-перше, прогрес науки й техніки, а по-друге — зміна пріоритетів на ринку IT. Деякі тенденції, які задаватимуть тон у 2010 році, можна побачити вже сьогодні.

такому формуванні завдання природно звернути увагу на можливість перенесення всього бізнес-процесу розроблення програмного забезпечення в країни, які розвиваються, — в Індію, Російську Федерацію, країни Східної Європи і не в останню чергу в Україну. Зараз використання аутсорсингу розглядають навіть ті компанії, які раніше до нього не вдавалися, побоюючись проблем, пов’язаних з якістю розроблюваного програмного продукту. Із цієї причини в 2010 році найбільш затребуваними будуть послуги компаній зі Східної Європи, які порівнянні за ціною з аналогічними послугами розробників ПЗ із країн третього світу, однак перевершують їх за якістю. РОЗСІЯНІ ОБЧИСЛЕННЯ

РОЗВИТОК АУ ТСОРСИНГ У

ожливо, розвиток аутсорсингу, а особливо так званого офшорного програмування (передачі функцій компанії з розроблення програмного забезпечення в треті країни), не найпомітніша тенденція 2010 року в країнах Заходу, однак має найбільше значення для України. Прагнення великих світових компаній оптимізувати витрати на IT змушує їхній менеджмент шукати шляхи виконання, як мінімум, тих же обсягів роботи, що й раніше, але з меншими витратами. При

озсіяні (або хмарні) обчислення — одна з найбільш обговорюваних тем серед фахівців у галузі IT. До речі, саме їм було присвячено доповідь Еда Бейкера, керівника підрозділу компанії Cisco із просування перспективних технологій на ринках, які швидко розвиваються, на недавній конференції Cisco Expo-2009 у Києві. Поява ідеї розсіяних обчислень — результат розвитку сітьових технологій у поєднанні зі стрімким збільшенням доступності Інтернету. Сітьові додатки дозволяють виконувати досить складні за-

Довга дорога до Марса Влада Росії виділить у 2010 році 500 мільйонів рублів на розроблення космічного корабля з ядерним ядерним двигуном

ро цю розробку ще в жовтні 2009 року заявив глава Федерального космічного агентства Анатолій Пермінов. За його словами, такі технології необхідні для створення корабля, який зможе вирушити, наприклад, до Марса. Відомо, що вже до 2012 року буде готовий ескізний проект нової рухової установки. Однак після цього для практичної реалізації проекту буде потрібно ще 17 мільярдів рублів. При цьому створення двигуна почнеться не раніше 2018 року.

вдання з обробки даних, причому для цього не обов’язково розуміти саму технологію. Поширення хмарних обчислень може стати двигуном для інновацій у бізнесі, надавши співробітникам компаній легкі у використанні засоби обробки даних, доступні незалежно від місця його розташування та типу пристрою, використовуваного для доступу до Інтернету. Крім того, розсіяні обчислення економічно ефективні, оскільки дають можливість мінімізувати надмірність інформаційної інфраструктури компанії або підприємства. Сьогодні багато організацій розглядають можливість переходу до використання хмарних обчислень. На жаль, це більшою мірою стосується іноземних, а не українських компаній. Проте успіх на Заході означатиме швидку появу цієї технології і в нас. КОМЕРЦІА ЛІЗАЦІЯ СОЦІА ЛЬНИХ МЕРЕЖ

ітьові сервіси, спрямовані на створення співтовариств, об’єднаних спільними інтересами або родом діяльності, за останні кілька років досягли небаченого розмаху не тільки на Заході, а й у пострадянських країнах. Сьогодні аудиторія найвідомішого масового користувача в нашій країні російської соціальної мережі «В Контакте» досягає, за різними

Глобальне читання В Україні з’явився власний великий виробник електронних книг

мериканська Western Graphics, яка володіє торговельною маркою пристроїв для читання електронних книг PocketBook, чиє виробництво розташоване в Україні, і тайваньська Netronix Inc створюють спільне підприємство PocketBook Global зі штаб-квартирою в Києві, повідомляє «Інтерфакс-Україна». «Об’єднання з Netronix Inc. відкриває для нас нові значні можливості... Ми раді, що в 2010 році наші електронні рідери випускатимуться під єдиним брендом PocketBook Global і поширюва-

оцінками, від 14 до 30 мільйонів чоловік. А найпопулярніша у світі американська Facebook нараховує близько 350 мільйонів користувачів. Звичайно, такі популярні ресурси не могли не привернути уваги різних комерційних компаній, оскільки їхня багатомільйонна аудиторія — чудовий об’єкт для рекламування різноманітних товарів і послуг. Тим більше, що рекламу можна підбирати індивідуалізовано, з урахуванням інтересів конкретного користувача. Крім реклами соціальні мережі (особливо на Заході) широко використовуються для маркетингових і соціологічних досліджень. До останнього часу бізнес сприймав соціальні мережі саме як добре структуровану аудиторію, до якої можна відносно легко одержати доступ. Іншими словами, компанії воліли працювати «з аудиторією», а не «в аудиторії». Сьогодні концепція змінюється. Багато компаній відкривають для себе можливості, пов’язані з використанням соціальних мереж для організації внутрішніх комунікацій між співробітниками й налагодженням спільної роботи людей, розташованих у різних точках земної кулі. «ЗЕЛЕНІ» ТЕХНОЛОГІЇ

ьогодні багато світових компаній з ряду причин змушені переходити на екологічні технології. Це пов’язано як із державним і міжнародним регулюванням у галузі екології, так і з подорожчанням води, електроенергії та сировинних ресурсів. Занепокоєність питаннями схоронності навколишнього середовища не могла не торкнутися й галузі інформаційних технологій. Усе більшого значення набувають екологічно збалансовані, або, як їх ще називають, зелені інформаційні технології. Робота над їхнім упровадженням містить у собі більш жорсткі вимоги до енергетичної ефективності комп’ютерного обладнання й можливість його вторинної переробки, а також широке застосування інформаційних технологій для заощадження енергії та ресурсів. Наприклад, уведення відеоконференцій дозволяє значно зменшити кількість авіаперельотів, а інтернет-телефонії — знизити витрату міді, оскільки ця послуга надається за наявними оптоволоконними каналами. Крім того, різноманітні інтелектуальні системи керування виробництвом роблять його більш енергоефективним і менш ресурсомістким.

тимуться в усьому світі», — заявив президент Western Graphics Ігор Попов. PocketBook, чий оборот із початку продажів в 2008 році перевищив $25 млн, сподівається на зростання продажів нової компанії в 2010-му до $165 млн і розширення модельного ряду до 20 пристроїв (наразі кожна компанія має в лінійці по чотири моделі). Електронні книги PocketBook являють собою продукт українських розробників із компанії Most Publishing, який ґрунтується на апаратній частині виробництва Netronix. Тайваньська Netronix крім електронних книг спеціалізується на виробництві сітьового обладнання, POSтерміналів і мультимедійних пристроїв. Підготував Олександр МОРОЗОВ

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 9 с і ч н я 2 010 №3 (107)

АВТОМАГІСТРАЛЬ

Не проскоч накатом! Міфи та правда про варіатор Олександр НІКОЛАЄНКО «Коробка змінних передач майбутнього», «найекономічніша, найефективніша та найкомфортніша КЗП» — так характеризують варіатор самі автовиробники. Споживачі ж не квапляться пересісти на автомобіль із новою диво-трансмісією. Винна в тому величезна кількість негативних чуток і побоювань, які стосуються варіатора. Наскільки вони відповідають дійсності?

аріатор винайдений Леонардо да Вінчі ще в 1490 році й відтоді знайшов застосування в безлічі пристроїв, де потрібна плавна, а не східчаста зміна швидкості обертання. Сьогодні клиноремінний варіатор, конструктивно найпопулярніший, можна зустріти не тільки в будь-якому водному мотоциклі, снігоході або скутері, а й, наприклад, у метро, де він узгоджує швидкості руху сходин ескалатора й поручнів. Але в автомобілебудуванні варіатор донедавна не застосовувався. Причина — у занадто малому зусиллі, яке здатний передати гумовий клиноподібний ремінь: він прослизає, швидко зношується й просто рветься. Ситуація змінилася лише в 1987 році, коли голландець Хуб ван Доорн доробив власний винахід, і привідний ремінь із гумового перетворився на сталевий пластинчастий. Але старі міфи про його «профнепридатність» для автомобіля живі донині. Міф перший. Варіатор — дуже складна конструкція. Саме це спричиняє його високу вартість. Насправді все навпаки. Будова варіатора набагато простіша, ніж, наприклад, звичного «автомата» (АКЗП) і навіть «механіки» (МКЗП). Судіть самі: два шківи, між ними — клиноподібний ремінь. Робочий діаметр ведучого шківа змінюється, стаючи то менше, то більше, і таким чином змінюється швидкість обертання веденого. Відбувається це за рахунок того, що стінки шківів рухливі, можуть зближатися й віддалятися. При цьому клиноподібний ремінь або «провалюється» у центр шківа, якщо стінки віддаляються, або виштовхується назовні (стінки зближа-

ються). У цей час стінки другого шківа виконують рух, протилежний першому. Таким чином, якщо діаметр, по якому ремінь обкатує ведучий шків, збільшується, то в цей же час робочий діаметр веденого зменшується, зберігаючи постійний натяг ременя. Швидкість обертання веденого шківа, звичайно, плавно зростає. Висока вартість варіатора ніяк не пов’язана з його складністю. У конструкції використовуються новітні технології, розроблення яких треба окупити. Але виготовлення варіатора виробникові коштує набагато дешевше,

від стиску? Правильно, на наш вік стане. Якщо, звичайно, без дурниць. Деякі виробники, наприклад «Ауді», замість ременя використовують сталевий ланцюг, який передає зусилля і по напірній гілці, і по тягнучій. Міф третій. Експлуатація, ремонт і обслуговування варіатора — дороге задоволення. Що правда, то правда. Навіть гідравлічна рідина в такій АКЗП, як варіатор, повинна одночасно виконувати взаємовиключні функції: не допускати проковзування ременя на шківах і водночас змащувати його та всі інші тертьові деталі. Неможливо? От

Концерн Volkswagen Audi Gruppe замість ременя використовує у варіаторі ланцюг

ніж будь-якої іншої коробки передач. Тож можна припустити, що невдовзі варіатор буде найдешевшим з усіх варіантів КЗП. Міф другий. Яким би міцним не був ремінь, він однаково швидко порветься — немає таких матеріалів, які могли б довго витримувати «на розрив» тягу двигуна. Сталеві буксирувальні троси — і ті рвуться! Винахід ван Доорна в тому й полягає, що він запропонував замінити принцип «тягни» на «штовхай» для клиноподібного ременя. Тому його ремінь складається із сотень плоских трапецієподібних сталевих пластинок, як намистини нанизаних на сталеву стрічку або трос. А веденому шківу зусилля передає не тягнуча частина ременя, а протилежна, так звана напірна гілка. Такий ремінь не тягне, а штовхає ведений шків. Тепер нехай той, хто сумнівається, уявить собі складені купою металеві пластини й відповість: яке зусилля витримає ця купа, якщо її стискати? І як швидко вона зноситься

за те, що це стало можливим завдяки новітнім розробкам, ми й переплачуємо, купуючи спеціальну гідравлічну рідину для варіатора. Обслуговування й ремонт теж обходяться дорожче, ніж «механіки» або класичного «автомату». Варіатор – конструкція нова, і фахівців, які володіють технологіями його ремонту, серед «дядьків» у гаражах не знайти. А фірмове обслуговування завжди дороге. Тим більше, якщо немає конкуренції. Міф четвертий. Як і класичний «автомат», варіатор ненажерливіший за «механіку». Навіть ранні конструкції варіаторів були економічніше класичних «автоматів». А сучасні дадуть фору навіть «механіці», особливо в міському циклі. Адже варіатор за необхідності здатний

увесь час тримати двигун на найбільш економічних обертах, незалежно від швидкості обертання коліс. Та й гідротрансформатор (головний «ненажера» у будьякому «автоматі») у варіаторі почав поступатися місцем «мокрому» фрикційному або в’язкісно-електромагнітному зчепленню. Навіть якщо для плавного старту, як і раніше, використовується гідротрансформатор, його навчилися оснащувати хитрими блокуваннями. Однак економічність варіатора залежить від багатьох чинників, і автолюбителеві краще звернутися до паспортних даних конкретної моделі. Міф п’ятий. Динамічні й швидкісні показники в авто з варіатором завжди гірше, ніж у моделі з «механікою». Що ж до максимальної швидкості, то автомобіль із «механікою» дійсно швидше свого варіаторного побратима в середньому на 5—7 км/год. Пояснюється це просто: гідравлічна помпа варіатора відбирає у двигуна нехай і незначну, але помітну на максимальній швидкості потужність. Динамічні показники авто з варіатором значно кращі, ніж у класичного «автомата», але в порівнянні з «механікою» поки показують або рівні результати, або трохи відстають. Міф шостий. Варіатор нездатний «перетравити» великий крутний момент і встановлюється виключно в автомобілях компакт-класу з малопотужними двигунами. Тільки цифри. Nissan Murano: потужність двигуна – 269 к.с., крутний момент — 336 Н.м, повна маса – 2291 кг. Audi A5: 265 к. с., 330 Н.м., 1995 кг. Як бачимо, дві тонни, 300 ньютоно-метрів і 200 «коней» для варіатора давно вже не межа. Міф сьомий. Як і колись, поняття «задоволення від водіння» та «автомат» (навіть якщо це варіатор) несумісні. Якщо хочеш драйву — тільки «механіка»! Драйв, узагалі, поняття індивідуальне. Для когось головне задоволення — у прискоренні «три секунди до «сотні», для когось — у проходженні повороту «на межі». Однак головною претензією до класичного «автомату» завжди була його не-

РОЗТЛУМАЧИМО? CVT (Continuously Variable Transmission) – так найчастіше позначається варіатор. У перекладі — трансмісія із плавно змінюваним передаточним числом. Простіше кажучи, варіатор — коробка змінних передач, у якій зміна передаточного числа відбувається не східчасто, як у будь-яких інших КП, а плавно, без ривків, запізнювань і, що найцінніше, без переривання потоку потужності, переданого провідним колесам.

Стінки ведучого шківа керуються гідравлікою або кроковим електродвигуном, ведений найчастіше просто підпружинений

КОМПЕТЕНТНО Євген Задорожній Майстер зміни СТО «ТАНДЕМ»

ЧОГО ВАРІАТОР НЕ ЛЮБИТЬ? *Різких стартів «тапкою в підлогу». Пластини, недостатньо затиснуті шківами (тиск у гідравлічній системі може зрости повільніше, ніж збільшиться крутний момент), прослизають, і ремінь із штовхального на частку секунди перетворюється на тугнучий. Цього буває досить для його деформації. А звідси недалеко до повного руйнування. Якщо вже необхідно різко рушити, зачекайте хоча б півсекунди з моменту перемикання з режиму «Р» у режим «D». І тільки потім натискайте на газ. Бажано не ривком, а поступово нарощуючи тягу. Коли гідравліка вже переналагодить шківи, великий крутний момент варіатору не страшний. *Спроб виїхати на автомобілі, який забуксував, швидко перемикаючи режими «драйв» і «задній хід». Це приведе до швидкого зношування й скорочення ресурсу. Причина приблизно та сама, що й у першому випадку. *Пересування на буксирі у разі поломки. Деякі виробники, щоправда, допускають буксування при працюючому двигуні для того, щоб створити тиск у системі змащення варіатора. Але більшість із них категоричні: тільки евакуатор. І вони мають рацію: у цей момент навіть незначна несправність може спровокувати тотальне руйнування всього пристрою. передбачуваність. Адже він міг перемкнутися, наприклад, у повороті, коли драйвер «на межі» витягає машину двигуном. І — мандруємо рідними полями за узбіччям... З варіатором все по-іншому. На більшості сучасних варіаторів селектор можна встановити не тільки в режимі «D», а й «S» (спорт). Реакція на газ при цьому стає надзвичайно гострою, робочий діапазон обертів зміщається із зони максимального крутного моменту в зону максимальної потужності, з’являється можливість гальмувати двигуном. Однак головна перевага варіатора з погляду драйвера в тому, що в цій трансмісії такого поняття, як розрив потоку потужності, просто нема, оскільки не існує самого процесу перемикання — передатні співвідношення варіатор змінює під час руху, «без відриву від виробництва»! А прискорення при цьому триває, триває й триває... Доти, доки не спрацює «відсічка». Про те, що варіатор може стати цілком спортивною «коробкою», свідчить, наприклад, той факт, що наведений вище як приклад автомобіль Audi A5 є спортивним купе.

12 №3 (107) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 9 с і ч н я 2 010

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ

Життя на мутагенному фоні: пізнати та знешкодити Ірина КОНДРАТЬЄВА Дніпропетровські вчені на основі методології генетичного моніторингу готові створити незвичайну соціоекологічну карту, яка відбиває стан навколишнього природного середовища та здоров’я населення всієї України.

икористання новітніх технологій і методик дозволило картографії повніше відповідати на виклики часу, у тому числі екологічні. Великий інтерес викликали атлас радіаційного забруднення окремих територій України, які найбільше потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, виданий Міністерством надзвичайних ситуацій наприкінці 2009 року, екологічні карти декількох областей і регіонів. Але набагато цікавішою й кориснішою могла б бути «Карта загального стану соціоекосистем» України. Причому не тільки щодо інформованості суспільства, а й із позицій державного управління, ухвалення кардинальних рішень. ПРАЦЯ НЕ БУДЕ МАРНОЮ? перше про створення карти, яка відбиває екологічний стан території та «інтегральне» здоров’я населення, у вищих ешелонах влади заговорили на початку 2000-х. Мінприроди оголосило конкурс, у якому активну участь взяли вчені Національного гірничого університету (НГУ, м. Дніпропетровськ). Науковим керівником проекту стала завідувачка кафедри екології НГУ, доктор біологічних наук, професор, автор оригінальної методології з визначення «самопочуття» території нашої держави Алла Горова. Але переможцем конкурсу став один із київських ВНЗ. Відтоді минуло чимало років, однак передбачуваної карти немає ще навіть у чорновому варіанті. Тим часом на кафедрі екології НГУ робота з дослідження екологічного стану й здоров’я населення окремих регіонів України не припинялася. — При наявності коштів ми змогли б через п’ять років одержати карту України з токсичномутагенного фону та «інтегрального» здоров’я населення, — го-

ВІЗИТІВКА Алла ГОРОВА Доктор біологічних наук, професор, академік Української екологічної академії наук, завідувачка кафедри екології Національного гірничого університету, член Національної комісії з радіаційного захисту населення України при Верховній Раді України. За фахом біолог, закінчила Тимирязевську сільськогосподарську академію в 1961 р. Значну частину досліджень проводила в провідних наукових центрах: Інституті цитології та генетики РО Академії наук СРСР, МДУ. З 1998 року очолює кафедру екології Національного гірничого університету. У 2008-му обрана дійсним членом (академіком) Міжнародної академії аграрної освіти (м. Москва). ворить Алла Іванівна. — У нас накопичений великий масив експериментальних даних з оцінки екологічного стану й здоров’я населення на території промислового Придніпров’я та АР Крим. За нашою методологією працюють в Івано-Франківській, Рівненській, Чернівецькій, Львівській та іншій областях. Отримані дані узагальнюються у спільних публікаціях. Фактично ми

риторії, на якій проводимо дослідження. Можу з цілковитою відповідальністю заявити, що навіть у найбільш проблемних областях є майже чисті території. Наприклад, курорт Солоний Лиман у Новомосковському районі Дніпропетровської області ми сьогодні оцінюємо як еталонну територію. Однак усього лише у восьми кілометрах від неї розташована діюча павлоград-

вже працюємо на результат, послуговуючись Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», постановами Кабінету Міністрів України «Про державну систему моніторингу навколишнього природного середовища» та «Про моніторинг стану здоров’я населення», а також указом Міністерства охорони здоров’я України «Про реалізацію цільової комплексної програми генетичного моніторингу». — Про неблагополучну екологічну ситуацію так багато говорять і пишуть, що складається враження, наче територія України — суцільний полігон відходів. Ви згодні з такою оцінкою ситуації? — Ми говоримо про диференційований підхід до будь-якої те-

ська шахта, що може призвести до погіршення екологічної ситуації на курорті. Наше завдання — не тільки ретельно досліджувати мутагенність ґрунтів, водойм, атмосферного повітря та стану живих організмів, у тому числі людини, а й насамперед вчасно відстежити й попередити небажані зміни. Інший приклад — із досліджень у Нікополі. Найчистішим там уважають район, який прилягає до Дніпра. Але дані цитогенетичного моніторингу, проведеного в цій зоні, свідчать про відсутність такого благополуччя. Тут екологічна ситуація на рівні промислового району. Це може бути обумовлене близькістю Запорізької атомної станції. — Що ви можете сказати про Крим, який уважають

СЛОВНИК Цитоекологія (від грецьк. cell — клітина, eicos — будинок, logos — учення) — галузь знань на стику цитології та екології. Вивчає вплив зовнішніх (екологічних) чинників на функціонування клітин живого організму.

Гумінові речовини — основна органічна складова ґрунту, води, а також твердих горючих копалин. Утворюються при розкладанні рослинних і тваринних решток під дією мікроорганізмів та абіотичних чинників середовища.

оптимальним для відпочинку та оздоровлення? — Кримський півострів дійсно найкраще місце для рекреації. Однак його перенаселеність, особливо в літні місяці, і зростання кількості транспортних засобів мають свої негативні наслідки. Так, у Нікітському ботанічному саду протягом декількох років екологічна ситуація оцінювалася як еталонна. Колись автотранспорт міг потрапити туди тільки за спецперепустками. Зараз же територію від верхньої колонади до кас перетворили на автостоянку, і негативний вплив вихлопних газів виявився таким великим, що рослини зазнають такого самого пресингу, як у техногенних регіонах. От на такі речі ми відкриваємо очі й можемо на наукових підставах дати рекомендації із захисту або реабілітації проблемної території та зі зміцнення здоров’я населення. ІНДИКАТОРИ ЖИТТЯ цінюючи екологічну ситуацію, співробітники кафедри екології НГУ застосовують як традиційні фізико-хімічні методи, за допомогою яких можна встановити фактичні значення концентрацій різних забруднювачів, так і цитогенетичні показники живих організмів-біоіндикаторів, що живуть на конкретній території. Щоб мати найбільш точне уявлення про токсичність і мутагенність об’єктів навколишнього природного середовища, а в підсумку визначити ступінь екологічного й генетичного ризиків для людини й біоти, було розроблено систему біоіндикаторів і високочутливих цитогенетичних тестів. До числа біоіндикаторів увійшли понад 90 видів поширених рослин, які належать до різних груп стійкості й, отже, по-різному поводяться в тих або інших умовах. Досліджуючи пилок рослин, можна оцінити рівень токсичності або потенційної мутагенності атмосферного повітря.

Наприклад, у районах, де розташовані підприємства гірничодобувної промисловості, у біоіндикаторів виявлена висока стерильність пилку. Це означає, що в цих рослин послабляються функції відтворення, вони хворіють і можуть зовсім зникнути із забруднених територій. Але найголовніше те, що організм людини аналогічно реагує на ті ж забруднювачі біосфери. У зонах із великим техногенним навантаженням у першу чергу потерпає дитяче населення. Імунітет у дітей слабшає, погіршується якість соматичних і статевих клітин. КОЛИ ПРИРОДІ ПОТРІБНА «ШВИДКА ДОПОМОГА» а жаль, на всіх територіях, за винятком обраних як еталонні (тобто найчистіші), поступово спостерігається погіршення основних показників. Найбільш чутливими виявилися соматичні й статеві клітини рослин, тварин і організму людини. — Якщо показник пошкоджуваності основних внутрішньоклітинних процесів, відповідальних за життєдіяльність організму, на рівні 30%, то є шанси самостійно подолати стресову ситуацію та відновити природний баланс, — підсумовує Алла Горова. — Але якщо показники гірше, потрібне вже штучне втручання, допомога людини у відновленні клітин, органів, організмів та екосистем. Сьогодні головне — вчасно помітити загрозу й не дозволити їй закріпитися на ураженій території. Для такого контролю й потрібний постійний комплексний екологічний і генетичний моніторинг. — А що ж далі? Хто зацікавлений у підсумках такої роботи? — Справа, якій ми служимо, не всім зрозуміла. Я все життя доводжу, що треба не тільки розкривати екологічні виразки на різних рівнях організації, а й вивчати механізми їхнього виникнення й розробляти на фундаментальній основі засоби та способи реабілітації ушкоджених організмів. Перспективними щодо цього можуть бути природні фізіологічно активні нанопрепарати, здатні усунути наслідки шкідливих впливів забруднювачів біосфери на живі організми. — Це щось на зразок позитивної «біологічної зброї»? — Я б сказала, що ми готові запропонувати суспільству протиотруту, створену на основі гумінових речовин. Але, повторюю, щоб скласти точний рецепт лікування й видужання, треба спочатку розкрити молекулярногенетичні механізми комплексного впливу різних шкідливих чинників на живі організми.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 9 с і ч н я 2 010 №3 (107)

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Професор Соня Наталя ПРОВОРОВА Саме так називали першу у світі жінку — професора професора математики її стокгольмські знайомі. 15 січня виповнилося 160 років від дня народження Софії Василівни Ковалевської, видатного математика й механіка ХІХ століття.

«В

ашу Соню необхідно навчати математики серйозно, бо вона — новий Паскаль!» — вигукнув вражений професор Микола Никанорович Тиртов, автор «Елементарного курсу фізики», коли сусідське дівчисько, не знайоме з поняттям синуса, замінило його дугою й таким шляхом прийшло до пояснення тригонометричних формул, які містилися в розділі «Оптика» його книги. Сама того не розуміючи, чотирнадцятилітня Сонечка Корвін-Круковська вдруге створила тригонометрію – якби вона народилася декількома роками раніше, була б безперечним уособленням генія людського розуму. А поки ж її батько генерал-лейтенант артилерії Василь Васильович Круковський

радо погодився продовжувати освіту своєї середньої дочки в природничонауковому напрямку — багато в чому всупереч тодішнім канонам виховання молодих панянок. Так Софія стала слухачкою курсу математичного аналізу, який викладав у Петербурзі Олександр Страннолюбський. Дівчина вразила своїми здібностями і його, який відзначав надзвичайну швидкість засвоєння Сонею математичних понять — наче «наперед знала». А вона й справді під час занять раптом згадала конспекти лекцій Остроградського з диференціального та інтегрального числення — ті, які служили шпалерами в її дитячій кімнаті у батьківському маєтку Полібіно. Похвали наставників зміцнили в ній бажання вчитися далі, однак вступити до університету на батьківщині Софія, як і будь-яка інша дівчина, не могла. Виїхати ж за кордон дівчини могли тільки з батьками або з чоловіком. І вісімнадцятирічна Софія поїхала — як заміжня дама, уклавши фіктивний шлюб із палеонтологом-

початківцем Володимиром Онупрійовичем Ковалевським. Європа, набагато прогресивніша, теж не зустріла зухвалу панянку з розкритими обіймами. Соні довелося неодноразово доводити серйозність своїх намірів: відразу після приїзду до Німеччини в 1870 році — Карлові Вейєрштрассу, переконаному супротивникові жіночої освіти; потім, у 1874-му, — професурі Геттингенського університету, яка після трьох відмінних робіт (про розв’язання диференціальних рівнянь у частинних похідних, про абелеві та еліптичні інтеграли, про

«Говори, що знаєш, роби, що маєш — нехай буде, що має бути». Софія Ковалевська форму кільця Сатурна) «пробачила» приналежність до слабкої статі й заочно, без захисту, присудила їй учений ступінь «з вищою похвалою». І тільки з 1884 року їй довірили читати лекції у Стокгольмському університеті. У 1888-му і 1889-му вона стала лауреатом премій Паризької й Шведської академій наук за відкриття третього класичного випадку розв’язності задачі про обертання твердого тіла навколо точки, просунувши

розв’язок, розпочатий Ейлером і Лагранжем. А от на батьківщині повного визнання Софії Василівні домогтися не вдалося: здобувшитаки звання члена-кореспондента фізико-математичного відділення Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук у 1889 році, членом академії вона так і не була обрана, бо «участь жінок у таких засіданнях не у звичаях академії». І викладати в університеті їй не дозволили — замість

Учити вченого 18 січня виповнилося 130 років від дня народження великого австрійського, голландського та російського фізика Пауля Еренфеста

Його вважали своїм другом Нільс Бор, Макс Планк і Альберт Ейнштейн. Серед його учнів — учені першої світової величини: основоположник нейтронної фізики та атомної енергетики Енріко Фермі, створювач прискорювачів Грегорі Брейт, автори поняття спіну Семюел Гаудсміт і Джордж Уленбек, батько російської фізичної школи Абрам Йоффе... І були одностайні в тому, що він найглибший теоретик і надзвичайно талановитий педагог — гідний спадкоємець великого Хендріка Лоренца, який у 1912 році заповів молодому колезі «свою» кафедру в Лейденському університеті. Святослав РИБНІКОВ

сі — крім нього самого. З роками вчений все частіше відчував себе нездатним зробити внесок у науку, глибоко переживав свою «невідповідність» посаді: уважав себе негідним не тільки Лоренца, а й своїх більш тала-

новитих, на його думку, учнів, і намагався знайти місце по собі — де-небудь на Уралі або в Сибіру... У 1933 році Пауль Еренфест покінчив із собою. Так, Еренфеста можна без перебільшення вважати й російським фізиком. У 1904 році без п’яти хвилин випускник Віденського університету відвідав Геттінген — тодішній центр математичної та теоретичної фізики й за короткий час познайомився й не тільки з останніми досягненнями науки, а й зі своєю майбутньою дружиною: киянка Тетяна Афанасьєва, яка навчалася в Росії математики, тоді саме стажувалася в Німеччині. У 1907 році молода родина переїхала до Петербурга. З боку Еренфеста переїзд у Росію був героїчним учинком, мабуть, не меншим подвигом, ніж подвиг дружин декабристів: Петербурзький університет уважав молодого фізика недостатньо кваліфікованим для викладання, і якби не прогресивний Політехнічний інститут, який довірив йому читання факультативного курсу диференціальних рівнянь у фізиці, учений узагалі залишився б без роботи. Утім, навіть у такому не дуже гостинному середовищі Еренфест, тепер уже Павло Сигизмундович, не тільки блис-

куче викладав, а й вів удома фізичний гурток. А. Йоффе згадував, як математичними знаннями, набутими з курсу, який читав Еренфест, він студентом вразив на екзамені з математики академіка Володимира Стеклова. Після повернення в Європу Еренфест зберіг теплі стосунки з російськими фізиками, і не в останню чергу його авторитет урятував молоду радянську науку від ізоляції в буремні післяреволюційні роки, тож присуджене в 1924 році звання почесного члена АН СРСР він більш ніж заслужив. А ще за п’ять років перебування в Петербурзі родина Еренфестів підготувала фундаментальний огляд зі статистичної механіки для Науково-математичної енциклопедії. Спочатку цю статтю доручили написати вчителеві Еренфеста — Людвігові Больцману, але після смерті того в 1906 році редактор енциклопедії Фелікс Клейн справедливо вирішив, що із цим завданням краще за улюбленого учня метра ніхто не впорається. Створювач великої наукової школи, Пауль Еренфест заперечував можливість масової підготовки наукових кадрів. Довіку він був вірний методу «сам на сам», уважаючи, що зміну мож-

на зростити тільки в особистому спілкуванні. Такі заняття віч-навіч могли проходити нечасто — раз на тиждень, але тривати довго — чотири-п’ять годин. Предметом обговорення вибиралося щось із тематики поточних досліджень фізика-початківця або цікава свіжа стаття в профільному журналі. На початку «уроку», як згадує один із лейденських учнів Еренфеста, а згодом відомий американський фізик Джордж Уленбек, усе сприймалося з півслова, а під кінець учень почував себе «смертельно змученим», не встигаючи стежити за польотом думки наставника. Хитрити й прикидатися, що все зрозуміло, якщо зрозуміло не все, було марно: обман рано чи пізно розкривався, і тоді заняття могли просто закінчитися. Зазвичай Еренфест відправляв учня у вільне плавання через рік-два, коли бачив, що той починає дискутувати на рівних, а то й обґрунтовано критикувати наставника: саме це, на думку вченого, знаменувало народження нового фізика. Звичайно, честі бути запрошеними на такі семінари вдостоювалися одиниці з тих, хто слухав лекції Еренфеста, однак і всі інші здобували надзвичайно глибоке знання предмета. Збагнення наукової теорії вче-

цього запропонували роботу в початкових класах жіночих гімназій, від якої вона відмовилася, мотивувавши своє рішення тим, що «на жаль, не дуже добре знає таблицю множення». І знову вона виїхала в Стокгольм — туди, де була «професором Сонею». ...Благословляючи свою дочку на заняття науковою діяльністю, несуворий батько якось сказав: «Ну, хоч не письменниця». Бути письменницею, а такий шлях обрала непокірлива старша дочка Анна, на його думку, було ще гірше, ніж «ученою жінкою». Однак Софія Василівна змогла дивовижним чином поєднати обидва таких небажаних для її батька види діяльності. Свої белетристичні твори вона перемежовувала науковими ідеями: ґрунтуючись на теорії біфуркацій Анрі Пуанкаре, вона спільно зі шведською письменницею Леффлер-Едгрен написала «Дві паралельні драми», зобразивши долю тих самих людей із точок зору «як воно було» і «як воно могло бути». І хто знає, яку наукову ідею вона збиралася покласти в основу свого нового твору — «Коли не буде більше смерті», задуманого за день до того, як її самої не стало...

ний розглядав як щось набагато більше, ніж «одержання необхідного результату з наявних припущень логічним шляхом». Навчитися робити такі послідовні умовиводи, говорив він, — не більш ніж уміти танцювати на одній нозі. Це щось на зразок розплутування сітки, де кожний факт пов’язаний із безліччю інших. Тому надзвичайно велике значення вчений приділяв вузловим — критичним для аргументації й розуміння взаємозв’язків — моментам. На них він завжди наголошував у своїх лекціях (на відміну від ідеально «гладких» лекцій Лоренца, у яких, як жартували студенти, часто не було центру ваги) і намагався прищепити цю звичку своїм слухачам. Міг перебити доповідача запитанням: «Чому ви згадуєте про це тут? Це вам здається кумедним чи це дійсно істотно?» ...Багато своїх наукових статей Пауль Еренфест закінчував списками запитань — тих, на які йому вдалося дати відповідь, і тих, які він у цій роботі зміг тільки сформулювати. Історія науки показує, що другі часто стають не менш цінними, ніж перші. Над цими поставленими, але невирішеними запитаннями ще багато років працювали десятки талановитих фізиків у різних куточках планети, пасмо за пасмом розплутуючи ажурну мережу світобудови — так, як колись давно на кумедному німецькоголландському суржику наставляв їх Учитель.

14 №3 (107) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 9 с і ч н я 2 010

ЮВІЛЕЇ

Зоряне містечко у трьох вимірах До 50-річчя Центру підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна Анна ГРЕЧАНИК Рішення уряду СРСР здійснити політ людини в космос було досить сво своєчасним: єчасним: людство цілком дозріло для цього кроку, а Радянський Союз нагромадив потужний науково-технічний потенціал, щоб цей крок зробити. Так було засновано Центр підготовки космонавтів, відомий у всьому світі як Зоряне містечко, якому 11 січня виповнилося 50 років. Для людини це юність зрілості, для цивілізації цивілізації — скромна віха, а для зірок — усього лише «вчора». УЧОРА ерші кроки у Всесвіт робилися майже навпомацки. Як відреагує космос на прибульців, було невідомо, тому перший загін із 20 молодих льотчиків учився жити заново: по-новому рухатися, харчуватися, навіть дихати за спеціальною методикою — не грудьми, а животом, інакше можна ушкодити внутрішні органи. Один із цих юнаків мав стати першим, і вибрали його, швидше за все, не піонери Зоряного містечка й не земна влада, а саме небо. Знамениті барокамера й центрифуга, символи перетворення зі звичайних землян на повноцінних небожителів, до речі, були розроблені й установлені в ЦПК у тому ж 1960 році. Перша нагадувала металевий кубик, а друга мала неймовірні розміри. Зараз вони перетворилися

на експонати музею, так само, як копії космічних кораблів, станції «Мир» і апарати серії «Союз». Всі вони непошкоджені, у робочому стані, але Землю більше не залишають. Іноді тут проводять екскурсії для школярів, які не вірять ні в те, що копії зовсім не поступаються славнозвісним оригіналам, ні в те, що колись готували до польотів і літали в космос без комп’ютерів. СЬОГОДНІ радянські часи репортажі із Зоряного містечка велися часто, однак місце його розташування було засекречене. Лише на початку 90-х світ довідався, де ж відбувається обряд ініціації космонавтів: у 25 км на північний схід від Москви, у Щелковському районі Московської області, але таємність об’єкта такою і залишилася: вхід тільки за перепустками і тільки для обраних. У 2009 році міністерство оборони передало Центр підготовки космонавтів у ведення Роскосмосу, на базі містечка було створено закрите адміністративно-територіальне утворення — ЗАТУ. Зоряне нині складається з Центру підготовки російських космонавтів, який має назву «Російський державний науково-дослідний випробний центр підготовки космонавтів імені Ю. Гагаріна», і власне міста, де живуть космонавти з родинами й ті, хто з ними працює: лікарі, інженери, техніки, лаборанти, робітники...

У музеї ЦПК ім. Ю.Гагаріна

На базі центру розвиваються наукові школи найрізноманітнішої і найактуальнішої тематики: *Обгрунтування, розроблення і розвиток загальної методології і системи підготовки космонавтів, у тому числі на комплексних і спеціалізованих тренажерах. *Розвиток системи медикобіологічної, психологічної і фізичної підготовки космонавтів до польотів на ПКА всіх типів і призначень, а також післяпольотної реабілітації космонавтів. *Обгрунтування, розроблення і розвиток методології експериментального наземного відпрацювання технологічних процесів складання, обслуговуван-

ня і ремонту космічних об’єктів та супроводу натурного відпрацювання позакорабельної діяльності космонавтів. *Розвиток системи забезпечення національної і колективної безпеки з використанням пілотованих космічних систем. *Екологічний моніторинг із використанням пілотованих космічних засобів. *Убезпечення польоту. Не залишений поза увагою і напрямок космічного туризму. ЗАВТРА утурологи припускають, що вже в середині ХХІ століття багато космічних програм, пов’язаних із польотом

людини в космос, згорнуть через непотрібність і все більшу конкуренцію з боку приватних космічних агентств, а ракети виводитимуть у космос супутники й вивозитимуть ядерні відходи. Принаймні така тенденція вже намітилася. Можливо, відносини з небом перейшли в інші координати. Самі мешканці Зоряного містечка роблять свої прогнози: можливо, коли-небудь підготовка до польоту триватиме набагато менше часу й космонавти зможуть просто ходити на роботу в космос. Але навчатися цієї професії однаково будуть тут, у центрі імені Гагаріна.

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

До і після Нового року Українські іграшки на «своїй території» поки що програють. Поступившись китайським виробам, вони «мігрують» на Захід Вікторія ДОЛГОВА ЗВИЧАЙНЕ ДИВО

а підприємстві «ГардіанПлюс», що в селі Клавдієвому під Києвом, технологія виготовлення ялинкових іграшок та сама, що й у давні часи, відколи з’явилася в селі фабрика. Їх досі роблять зі скла та розписують вручну. «Життя» ялинкової прикраси починається з так званої «бульки» — скляної трубки довжиною близько метра. Раніше склодуви використовували трубки вітчизняних виробників, але відколи в Україні перестали їх виготовляти, вимушені закуповувати іноземну сировину. Працівниця склодувного цеху розігріває середину «бульки» 1500-градусним вогнем, поки ця частина трубки не стане

ливе, тому на пенсію звідси йдуть раніше. Браку на цьому підприємстві майже не буває: якщо з «бульки» не вдалося видути кульку правильної форми, її перетворюють на якусь іншу прикрасу, якій теж знайдеться місце на ялинці. Після видування кульку зсередини покривають нітратом срібла, і вона стає схожою на дзеркало. Потім фарбують зовні. У спеціальному конвеєрі з високою температурою кулька остаточно висихає. В іншому цеху її розмальовують, наносячи фарби звичайним пензлем. Тут працюють і професійні художниці, і ті, хто не має фахової освіти, але прагне проявити свій художній талант. СВОЇ СЕРЕД ЧУЖИХ

пластичною. Тоді одну її «ніжку» відламують, а в іншу щосили дмухають, роблячи кульку необхідного розміру. Зазвичай діаметр кульок — від 60 до 120 мм. Виду ти прикра-

су більшого розміру не кожному під силу. Та й невеличку кульку теж не так вже й просто створити: нерідко скло тріскається та розсипається довкола. Виробництво шкід-

родати новорічні прикраси вітчизняного виробництва в Україні нелегко. «У нас повсюди продаються лише китайські прикраси! Значна час-

тина наших покупців в Україні — це корпоративні замовники, адже виставити продукцію у магазинах дуже важко», — говорить директор підприємства «Гардіан-Плюс» Василь Бакун. За його словами, іграшки ручної роботи дуже легко відрізнити від конвеєрних: знизу «ручної» кульки обов’язково буде темний кружечок, у той час як заводські ніби розділені навпіл опуклою смужкою. «Штамповані» ялинкові прикраси, привезені з Азії, поступаються українським якістю, але значно менше коштують. Українським виробникам не залишається нічого іншого, як вивозити свої вироби на Захід. Але вони й не скаржаться: там високо цінують ручну роботу і залюбки купують українські кульки. Найбільше — у Німеччині, Франції, США та Канаді. Фото автора УВАЖАТИ недійсним у зв’язку із втратою свідоцтво учасника бойових дій ВВВ (АА-246190), видане 26 грудня 2002 року на ім’я Ковриги Івана Івановича

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 9 с і ч н я 2 010 №3 (107)

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (0642) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на 11 міс. - 235,40 грн

Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА БІЛА Фрідман 4-97-04 БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 387-21-75, 304-69-83 ДНІПРОПЕТРОВСЬК ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 33-52-89 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 41-54-7 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82 ПрессервісКур’єр

220-07-97 220-07-97 Меркурій Меркурі й 220-87-61 ІВАНОФРАНКІВСЬК ФРАН КІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О. 50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25 408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 80-77-45

Передплатне агентство «KSS» агентство 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 КРИВИЙ РИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська служба передплати та доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр

ПАВЛОГРАД ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 6-00-9 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30 Передплатне агентство «КSS» 71-07-02

Саміт-Миколаїв Саміт-Миколаїв 56-10-69 НІКОПОЛЬ НІКОП ОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48

ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91

РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26

ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова Пугачов а 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 55-44-5 Фактор-Преса 45-55-82 СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93

МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 7-17-77

НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27 ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса

63-50-68 63-5068 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефонами: м. Київ (044) 221-06-50, т/ф: (044) 440-82-09, e-mail: podpiska@ podpiska@prombezpeka.com, prombezpeka.com, м. Луганськ (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Українська технічна газета

№3 (107) В і в т о р о к , 1 9 с і ч н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ РОЗСЛАБТЕСЯ!

Мотоцикл іде в небо

Кросворд

Наступного року в небі над американськими містами з’являться літальні мотоцикли Switchblade

омпанія Samson Motorworks (Північна Каліфорнія, США) з метою скоротити вагу транспортного засобу й поліпшити його аеродинамічні характеристики спроектувала Switchblade так,

щоб він більше нагадував мотоцикл, а не автомобіль. Триколісний Switchblade має вузькі крила, які під час польоту розсуваються на зразок лез ножиць. Він укомплектований парашутом, за допомогою якого водій і пасажир зможуть приземлитися у разі аварії. Мотоцикл обладнаний аварійним радіомаяком, системою радіонавігації, автопілотом, має грозовий захист. Потужність двигуна – 120—150 к.с. Switchblade можна буде купити вже в 2011 році за $60000.

Гарні й небезпечні На виставці в лондонській галереї Smithfield були представлені скляні скульптури ... вірусів та бактерій ник, який хворіє на дальтонізм, хотів кинути виклик загальному захопленню кольоровими зображеннями й утілити маленькі смертельно небезпечні моделі в простій палітрі..

Веселощі без похмілля Усе ще не оговтались після новорічних і різдвяних свят? Винайдений у Британії синтетичний алкоголь можна буде вживати без шкоди для здоров’я

олишній радник уряду Великої Британії з наркотичних засобів професор Девід Натт, недавно звільнений за

легковажні висловлення про марихуану та екстазі, винайшов синтетичне спиртне, від якого не буває похмілля, яке не викликає звикання, а також не шкодить здоров’ю. За складом воно близьке до бензодіазепінів — лікарських препаратів, що мають седативний вплив, до яких входить діазепам — головна складова валіуму. Винайдена речовина не має ні смаку, ні запаху, її можна додавати в сік та інші напої для одержання ефекту сп’яніння. Розробки ведуться в Лондонському імператорському коледжі. Наразі Натт шукає спонсорів, щоб почати масове виробництво «синтетичного спиртного».

Віртуальне стає реальним Пристрій Natal корпорації Microsoft для консолі Xbox 360 дозволить геймерам контролювати хід гри за допомогою рухів тіла

atal складається з камери, датчика дальності, мікрофона та процесора. Система здатна визначати положення тіла гравця у тривимірному просторі, а також розпізнавати його візуальні та голосові команди й дозволяє управляти тим, що відбувається на екрані, без традиційних контролерів. Natal зацікавилися розробники музичного симулятора Guitar Hero, підтримка системи Natal також використовуватиметься в рольовій грі Fable III, яку розробляють у студії Lionhead Studios. За матеріалами Scientific American, Telegraph, xbox.com, Popular science підготувала Наталія ЧАЙКА

ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Титулована частина анкети. 3. Застібка мотузки альпініста. 6. Установка для випробування машин, апаратів, приладів. 11. Забив його в гармату туго (Пушкін). 12. Див. фото. 14. Мисливське драже. 15. Матеріал на капелюх. 16. Навчання після диплома. 19. Автомобіль для членів Політбюро. 20. Скрипковий майстр. 23. Птах на гербі США. 25. Золота рибка. 26. Житлове приміщення для команди на кораблі. 27. Причіп до локомотива. 30. Муза любовної лірики. 32. Пальмова горілка. 33. Прихильник перманентного відпочинку. 35. Пастка на ведмедя. 37. Карлсон серед літальних апаратів. 39. Пароль Алі-Баби. 40. Заголовний герой поеми Некрасова із червоним носом. 43. Вокальний твір. 45. Відновлення організмом утрачених або ушкоджених органів або тканин. 47. Майно корабля на викид. 49. Верховний олімпієць. 50. Показ мод на подіумі. 51. Дивися фото. 52. Пором, катамаран або лайнер. 53. Не підмажеш — не поїдеш. 54. Течія по проводах. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Фрукт, який б’є боксер. 2. Вага стерлінгів. 4. Молодший Тарасович. 5. Автор картинок у книжках. 7. Паливо з болота. 8. Інструмент скоморохів. 9. Газети й журнали. 10. Сап’ян, замша або лайка. 11. Охороняє Інтернет-адресу. 13. Частина кола, обмежена двома радіусами й дугою між ними. 16. Регулятор кількості горючої суміші, яка надходить у циліндри двигуна. 17. Головна кровоносна судина. 18. Невелика лікарня в селі або на заводі. 21. Міні-ворота. 22. Усі нагору! 23. Товариство рятування на воді. 24. Усі товари в гості до нас. 28. Розширений штат дружин. 29. Дах без стін. 31. Невід, що накрив прихильників кіно в домі. 34. Сестричка Віри й Надії (грецьк.). 36. Див. фото. 38. Див. фото. 41. Сонце безпосередньо над головою. 42. Вище військове звання в армії. 43. Для нього першою справою є літаки. 44. Нітрат срібла. 46. Мусульманська віра. 48. Ріка, на якій стоять Кельн, Дюссельдорф і Бонн. 49. Дах, який завжди із собою.

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА Головоломка «Два квадрати» Накресліть на полі два квадрати так, щоб кожна з вершин квадратів знаходилася поруч з однією з позначених клітинок, точніше, у центрі однієї з восьми сусідніх з нею. Біля кожної позначеної клітинки повинна бути тільки одна вершина.

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН Відповіді на кросворд, надрукований у №1-2 (105-106)

Відповідь на головоломку

«Квадрат із нерівностями», надруковану в №1-2 (105-106)

1.g3-f4!! e5:e1 (1...a3:e3 2.f2:b6 e5:g3 3.g5-h6 ×) 2.g5-h6 a3:f4 3.h6:a3 e1:b4 4.a3:g3 ×

еред скульптур серії «Мікробіологія у склі» Люка Джеррама — 41-дюймова Escherichia coli (кишкова паличка), вірус імунодефіциту людини, вірус атипової пневмонії, вірус нового пандемічного штаму вірусу грипу H1N1 та інші найнебезпечніші віруси та бактерії на планеті. Щоб утілити їх у склі, Джеррам використовував знімки, зроблені за допомогою електронного мікроскопа, а також консультувався у вірусолога Ендрю Девідсона з Бристольського університету (Англія). Вибір скла як матеріалу для створення скульптур пояснюється тим, що худож-

Відповідь на етюд, надрукований у №1-2 (105-106)